SW · 2019. 12. 5. · ISSN 2410-6615 2 ISSN 2410-6615 УДК 08 ББК 94 Главный...

www.sworld.education

ЭЭкоонооммииччеесккаая аакааддеммиияя иимм..ДД.А..Ценнооваа ((Боолгаариия)) DD..AA.. TTsseennoovv AAccaaddeemmyy ooff EEccoonnoommiiccss -- SSvviisshhttoovv ЭЭккооннооммииччеессккааяя ааккааддееммиияя иимм..ДД..АА..ЦЦеенноовваа ((ББооллггаарриияя)) ММосковссккиийй ггооссууддаарссттвеенныый унииввееррситеет пуутеейй ссоообщееннияя ((ММИИИТТ) УУкраииннская ггосуддааррстввенннааяя аакаадеммияя жжеелеззноддоорожжнного ттраансппортта ННаууччноо-исслееддооваатееллььссккийй ппроеекттноо--ккооннстрруктооррскиий инссттиттут морссккогго флотта ЛЛууггааннссккиийй ггооссууддааррссттввеенннныыйй ммееддииццииннссккиийй ууннииввееррссииттеетт ХХааррььккооввссккааяя ммееддииццииннссккааяя ааккааддееммиияя ппооссллееддииппллооммннооггоо ооббррааззоовваанниияя ИИнссттитуут моореххоозяяйсттваа ии ппреддпприиннимматтеллььствва ИИнссттитуут воодныыхх ппроббллеем и мелиоорацциии Наацциионнаальнойй ааккаадемии агграарныых ннаукк ООддеессссккиийй ннаууччноо-исследдоовааттеллььссккийй иннстиитутт ссввяззи ББееллььццккиийй ГГооссууддааррссттввеенннныыйй УУннииввееррссииттеетт ««ААллееккуу РРууссссоо»» ((ММооллддоовваа))

Входит в международные наукометрические базы INDEXCOPERNICUS

ММеежжддууннааррооддннооее ппееррииооддииччеессккооее ннааууччннооее ииззддааннииее Inntteerrnnaattiioonnaall ppeerriiooddiicc sscieennttiiffiic jjoouurrnnaall

SW

ВВыыппуусскк №№22,, ооккттяяббррьь 22001199 IIsssuee №№22,, OOccttobberr 2019

PPaarrtt 33

2019

Совместно с:

При научной поддержке:

orld J o u r n a l

ISSN 2410-6615 www.sworld.education 2

ISSN 2410-6615

УДК 08 ББК 94

Главный редактор: Шибаев Александр Григорьевич, доктор технических наук, профессор, Академик

Головний редактор: Шибаєв Олександр Григорович, доктор технічних наук, професор, Академік Chief Editor: Shibaev Alexander Grigoryevich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Academician

Заместитель Главного редактора: Куприенко Сергей Васильевич, кандидат технических наук

Заступник головного редактора: Купрієнко Сергій Васильович, кандидат технічних наук Deputy Chief Editor: Kuprienko Sergey Vasilievich, Candidate of Technical Sciences

Редакционный Совет: Более 150 докторов наук. Полный список представлен на страницах 3-5.

Редакційна Рада: Понад 150 докторів наук. Повний список представлений на сторінках 3-5. Editorial Board: More than 150 doctors of sciences. The full list is available on pages 3-5.

Журнал предназначается для научных работников, аспирантов, студентов старших курсов, преподавателей, предпринимателей. The journal is intended for researchers, graduate students, senior students, teachers and entrepreneurs. Published quarterly.

УДК 08 ББК 94

DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03

Издано / Видано: Published by:

SWorld & D.A. Tsenov Academy of Economics – Svishtov,Bulgaria

© Authors, scientific texts 2019 © Коллектив авторов, научные тексты 2019

SWorldJournal Issue 2 / Part 3


Рееддакционный ССооввеетт Бухарина Ирина Леонидовна, доктор биологических наук, профессор, Россия Гребнева Надежда Николаевна, доктор биологических наук, профессор, Россия Гриценко Светлана Анатольевна, доктор биологических наук, доцент, Россия Каленик Татьяна Кузьминична, доктор биологических наук, профессор, Россия Князева Ольга Александровна, доктор биологических наук, доцент, Россия Кухар Елена Владимировна, доктор биологических наук, доцент, Казахстан Моисейкина Людмила Гучаевна, доктор биологических наук, профессор, Россия Нефедьева Елена Эдуардовна, доктор биологических наук, доцент, Россия Сентябрев Николай Николаевич, доктор биологических наук, профессор, Россия Стародубцев Владимир Михайлович, доктор биологических наук, профессор, Украина Тестов Борис Викторович, доктор биологических наук, профессор, Россия Тунгушбаева Зина Байбагусовна, доктор биологических наук, , Казахстан Фатеева Надежда Михайловна, доктор биологических наук, профессор, Россия Ахмадиев Габдулахат Маликович, доктор ветеринарных наук, профессор, Россия Шевченко Лариса Васильевна, доктор ветеринарных наук, профессор, Украина Анимица Евгений Георгиевич, доктор географических наук, профессор, Россия Сухова Мария Геннадьевна, доктор географических наук, доцент, Россия Иржи Хлахула, доктор геолого-минералогических наук, профессор, Чехия Федоришин Дмитро Дмитрович, доктор геолого-минералогических наук, профессор, Украина Кокебаева Гульжаухар Какеновна, доктор исторических наук, профессор, Казахстан Отепова Гульфира Елубаевна, доктор исторических наук, профессор, Казахстан Тригуб Петр Никитович, доктор исторических наук, профессор, Украина Элезович М Далибор , доктор исторических наук, доцент, Сербия Визир Вадим Анатольевич, доктор медицинских наук, профессор, Украина Федянина Людмила Николаевна, доктор медицинских наук, профессор, Россия Орлов Николай Михайлович, доктор наук государственного управления, доцент, Украина Величко Степан Петрович, доктор педагогических наук, профессор, Украина Гавриленко Наталия Николаевна, доктор педагогических наук, доцент, Россия Гилев Геннадий Андреевич, доктор педагогических наук, профессор, Россия Дорофеев Андрей Викторович, доктор педагогических наук, доцент, Россия Карпова Наталия Константиновна, доктор педагогических наук, профессор, Россия Мишенина Татьяна Михайловна, доктор педагогических наук, профессор, Украина Николаева Алла Дмитриевна, доктор педагогических наук, профессор, Россия Растрыгина Алла Николаевна, доктор педагогических наук, профессор, Украина Сидорович Марина Михайловна, доктор педагогических наук, профессор, Украина Смирнов Евгений Иванович, доктор педагогических наук, профессор, Россия Фатыхова Алевтина Леонтьевна, доктор педагогических наук, доцент, Россия Федотова Галина Александровна, доктор педагогических наук, профессор, Россия Ходакова Нина Павловна, доктор педагогических наук, доцент, Россия Чигиринская Наталья Вячеславовна, доктор педагогических наук, профессор, Россия Чурекова Татьяна Михайловна, доктор педагогических наук, профессор, Россия Латыгина Наталья Анатольевна, доктор политологических наук, профессор, Украина Сирота Наум Михайлович, доктор политологических наук, профессор, Россия Хребина Светлана Владимировна, доктор психологических наук, профессор, Россия Вожегова Раиса Анатольевна, доктор сельскохозяйственных наук, профессор, Украина Денисов Сергей Александрович, доктор сельскохозяйственных наук, профессор, Россия Жовтоног Ольга Игоревна, доктор сельскохозяйственных наук, , Украина Костенко Василий Иванович, доктор сельскохозяйственных наук, профессор, Украина Котляров Владимир Владиславович, доктор сельскохозяйственных наук, профессор, Россия Морозов Алексей Владимирович, доктор сельскохозяйственных наук, профессор, Украина Патыка Николай Владимирович, доктор сельскохозяйственных наук, профессор, Украина Ребезов Максим Борисович, доктор сельскохозяйственных наук, профессор, Россия Тарарико Юрий Александрович, доктор сельскохозяйственных наук, профессор, Украина Мальцева Анна Васильевна, доктор социологических наук, доцент, Россия Стегний Василий Николаевич, доктор социологических наук, профессор, Россия Тарасенко Лариса Викторовна, доктор социологических наук, профессор, Россия Аверченков Владимир Иванович, доктор технических наук, профессор, Россия Антонов Валерий Николаевич, доктор технических наук, профессор, Украина Быков Юрий Александрович, доктор технических наук, профессор, Россия Гончарук Сергей Миронович, доктор технических наук, профессор, Россия Захаров Олег Владимирович, доктор технических наук, профессор, Россия Калайда Владимир Тимофеевич, доктор технических наук, профессор, Россия Капитанов Василий Павлович, доктор технических наук, профессор, Украина Кириллова Елена Викторовна, доктор технических наук, доцент, Украина Коваленко Петр Иванович, доктор технических наук, профессор, Украина Копей Богдан Владимирович, доктор технических наук, профессор, Украина Косенко Надежда Федоровна, доктор технических наук, доцент, Россия Круглов Валерий Михайлович, доктор технических наук, профессор, Россия Кудерин Марат Крыкбаевич, доктор технических наук, профессор, Казахстан Лебедев Анатолий Тимофеевич, доктор технических наук, профессор, Россия Ломотько Денис Викторович, доктор технических наук, профессор, Украина Макарова Ирина Викторовна, доктор технических наук, профессор, Россия

Морозова Татьяна Юрьевна, доктор технических наук, профессор, Россия Павленко Анатолий Михайлович, доктор технических наук, профессор, Украина Парунакян Ваагн Эмильевич, доктор технических наук, профессор, Украина Пачурин Герман Васильевич, доктор технических наук, профессор, Россия Першин Владимир Федорович, доктор технических наук, профессор, Россия Пиганов Михаил Николаевич, доктор технических наук, профессор, Россия Поляков Андрей Павлович, доктор технических наук, профессор, Украина Попов Виктор Сергеевич, доктор технических наук, профессор, Россия Рокочинский Анатолий Николаевич, доктор технических наук, профессор, Украина Ромащенко Михаил Иванович, доктор технических наук, профессор, Украина Семенцов Георгий Никифорович, доктор технических наук, профессор, Украина Сухенко Юрий Григорьевич, доктор технических наук, профессор, Украина Устенко Сергей Анатольевич, доктор технических наук, доцент, Украина Хабибуллин Рифат Габдулхакович, доктор технических наук, профессор, Россия Червоный Иван Федорович, доктор технических наук, профессор, Украина Шайко-Шайковский Александр Геннадьевич, доктор технических наук, профессор, Украина Щербань Игорь Васильевич, доктор технических наук, доцент, Россия Бушуева Инна Владимировна, доктор фармацевтических наук, профессор, Украина Волох Дмитрий Степанович, доктор фармацевтических наук, профессор, Украина Георгиевский Виктор Петрович, доктор фармацевтических наук, профессор, Украина Гудзенко Александр Павлович, доктор фармацевтических наук, профессор, Украина Тихонов Александр Иванович, доктор фармацевтических наук, профессор, Украина Шаповалов Валерий Владимирович, доктор фармацевтических наук, профессор, Украина Шаповалова Виктория Алексеевна, доктор фармацевтических наук, профессор, Украина Блатов Игорь Анатольевич, доктор физико-математических наук, профессор, Россия Кондратов Дмитрий Вячеславович, доктор физико-математических наук, доцент, Россия Лялькина Галина Борисовна, доктор физико-математических наук, профессор, Россия Малахов А В , доктор физико-математических наук, профессор, Украина Ворожбитова Александра Анатольевна, доктор филологических наук, профессор, Россия Лыткина Лариса Владимировна, доктор филологических наук, доцент, Россия Попова Таисия Георгиевна, доктор филологических наук, профессор, Россия Коваленко Елена Михайловна, доктор философских наук, профессор, Россия Липич Тамара Ивановна, доктор философских наук, доцент, Россия Майданюк Ирина Зиновиевна, доктор философских наук, доцент, Украина Светлов Виктор Александрович, доктор философских наук, профессор, Россия Стовпец А В , доктор философских наук, доцент, Украина Антрапцева Надежда Михайловна, доктор химических наук, профессор, Украина Бажева Рима Чамаловна, доктор химических наук, профессор, Россия Гризодуб Александр Иванович, доктор химических наук, профессор, Украина Ермагамбет Болат Толеуханович, доктор химических наук, профессор, Казахстан Максин Виктор Иванович, доктор химических наук, профессор, Украина Ангелова Поля Георгиева, доктор экономических наук, профессор, Болгария Безденежных Татьяна Ивановна, доктор экономических наук, профессор, Россия Бурда Алексей Григорьевич, доктор экономических наук, профессор, Россия Грановская Людмила Николаевна, доктор экономических наук, профессор, Украина Дорохина Елена Юрьевна, доктор экономических наук, доцент, Россия Климова Наталья Владимировна, доктор экономических наук, профессор, Россия Кочинев Юрий Юрьевич, доктор экономических наук, доцент, Россия Курмаев Петр Юрьевич, доктор экономических наук, профессор, Украина Лапкина Инна Александровна, доктор экономических наук, профессор, Украина Мельник Алёна Алексеевна, доктор экономических наук, доцент, Украина Миляева Лариса Григорьевна, доктор экономических наук, профессор, Россия Пахомова Елена Анатольевна, доктор экономических наук, доцент, Россия Резников Андрей Валентинович, доктор экономических наук, доцент, Россия Савельева Нелли Александровна, доктор экономических наук, профессор, Россия Соколова Надежда Геннадьевна, доктор экономических наук, доцент, Россия Стрельцова Елена Дмитриевна, доктор экономических наук, доцент, Россия Батыргареева Владислава Станиславовона, доктор юридических наук, , Украина Гетьман Анатолий Павлович, доктор юридических наук, профессор, Украина Кафарский Владимир Иванович, доктор юридических наук, профессор, Украина Кириченко Александр Анатольевич, доктор юридических наук, профессор, Украина Степенко Валерий Ефремович, доктор юридических наук, доцент, Россия Тонков Евгений Евгеньевич, доктор юридических наук, профессор, Россия Шепитько Валерий Юрьевич, доктор юридических наук, профессор, Украина Шишка Роман Богданович, доктор юридических наук, профессор, Украина Яровенко Василий Васильевич, доктор юридических наук, профессор, Россия Кантарович Ю Л , кандидат искусствоведения, , Украина Волгирева Галина Павловна, кандидат исторических наук, доцент, Россия Токарева Наталья Геннадьевна, кандидат медицинских наук, доцент, Россия Демидова В Г , кандидат педагогических наук, доцент, Украина Могилевская И М , кандидат педагогических наук, профессор, Украина Лебедева Лариса Александровна, кандидат психологических наук, доцент, Россия Рыщенко Оксана Александровна, кандидат фармацевтических наук, доцент, Украина Шаповалов Валентин Валерьевич, кандидат фармацевтических наук, доцент, Украина Стовпец В Г , кандидат филологических наук, доцент, Украина



РРееддааккццііййннаа РРаадаа Бухаріна Ірина Леонідівна, доктор біологічних наук, професор, Росія Гребньова Надія Миколаївна, доктор біологічних наук, професор, Росія Гриценко Світлана Анатоліївна, доктор біологічних наук, доцент, Росія Каленик Тетяна Кузьмівна, доктор біологічних наук, професор, Росія Князєва Ольга Олександрівна, доктор біологічних наук, доцент, Росія Кухар Олена Володимирівна, доктор біологічних наук, доцент, Казахстан Моісейкіна Людмила Гучаевна, доктор біологічних наук, професор, Росія Нефедьева Олена Едуардівна, доктор біологічних наук, доцент, Росія Сентябрьов Микола Миколайович, доктор біологічних наук, професор, Росія Стародубцев Володимир Михайлович, доктор біологічних наук, професор, Україна Тестів Борис Вікторович, доктор біологічних наук, професор, Росія Тунгушбаева Зіна Байбагусовна, доктор біологічних наук, , Казахстан Фатєєва Надія Михайлівна, доктор біологічних наук, професор, Росія Ахмадієв Габдулахат Маликович, доктор ветеринарних наук, професор, Росія Шевченко Лариса Василівна, доктор ветеринарних наук, професор, Україна Аніміца Євген Георгійович, доктор географічних наук, професор, Росія Сухова Марія Геннадіївна, доктор географічних наук, доцент, Росія Іржі Хлахула, доктор геолого-мінералогічних наук, професор, Чехія Федоришин Дмитро Дмитрович, доктор геолого-мінералогічних наук, професор, Україна Кокебаева Гульжаухар Какеновна, доктор історичних наук, професор, Казахстан Отепова Гульфира Елубаевна, доктор історичних наук, професор, Казахстан Тригуб Петро Микитович, доктор історичних наук, професор, Україна Елезовіч М Далібор, доктор історичних наук, доцент, Сербія Візир Вадим Анатолійович, доктор медичних наук, професор, Україна Федяніна Людмила Миколаївна, доктор медичних наук, професор, Росія Орлов Микола Михайлович, доктор наук з державного управління, доцент, Україна Величко Степан Петрович, доктор педагогічних наук, професор, Україна Гавриленко Наталія Миколаївна, доктор педагогічних наук, доцент, Росія Гилев Геннадій Андрійович, доктор педагогічних наук, професор, Росія Дорофєєв Андрій Вікторович, доктор педагогічних наук, доцент, Росія Карпова Наталія Костянтинівна, доктор педагогічних наук, професор, Росія Мішеніна Тетяна Михайлівна, доктор педагогічних наук, професор, Україна Миколаєва Алла Дмитрівна, доктор педагогічних наук, професор, Росія Растригіна Алла Миколаївна, доктор педагогічних наук, професор, Україна Сидорович Марина Михайлівна, доктор педагогічних наук, професор, Україна Смирнов Євген Іванович, доктор педагогічних наук, професор, Росія Фатихова Алевтина Леонтіївна, доктор педагогічних наук, доцент, Росія Федотова Галина Олександрівна, доктор педагогічних наук, професор, Росія Ходакова Ніна Павлівна, доктор педагогічних наук, доцент, Росія Чигиринська Наталія В'ячеславівна, доктор педагогічних наук, професор, Росія Чурекова Тетяна Михайлівна, доктор педагогічних наук, професор, Росія Латигіна Наталія Анатоліївна, доктор політологічних наук, професор, Україна Сирота Наум Михайлович, доктор політологічних наук, професор, Росія Хребіна Світлана Володимирівна, доктор психологічних наук, професор, Росія Вожегова Раїса Анатоліївна, доктор сільськогосподарських наук, професор, Україна Денисов Сергій Олександрович, доктор сільськогосподарських наук, професор, Росія Жовтоног Ольга Ігорівна, доктор сільськогосподарських наук, , Україна Костенко Василь Іванович, доктор сільськогосподарських наук, професор, Україна Котляров Володимир Владиславович, доктор сільськогосподарських наук, професор, Росія Морозов Олексій Володимирович, доктор сільськогосподарських наук, професор, Україна Патика Микола Володимирович, доктор сільськогосподарських наук, професор, Україна Ребезов Максим Борисович, доктор сільськогосподарських наук, професор, Росія Тараріко Юрій Олександрович, доктор сільськогосподарських наук, професор, Україна Мальцева Анна Василівна, доктор соціологічних наук, доцент, Росія Стегній Василь Миколайович, доктор соціологічних наук, професор, Росія Тарасенко Лариса Вікторівна, доктор соціологічних наук, професор, Росія Аверченко Володимир Іванович, доктор технічних наук, професор, Росія Антонов Валерій Миколайович, доктор технічних наук, професор, Україна Биков Юрій Олександрович, доктор технічних наук, професор, Росія Гончарук Сергій Миронович, доктор технічних наук, професор, Росія Захаров Олег Володимирович, доктор технічних наук, професор, Росія Калайда Володимир Тимофійович, доктор технічних наук, професор, Росія Капітанів Василь Павлович, доктор технічних наук, професор, Україна Кирилова Олена Вікторівна, доктор технічних наук, доцент, Україна Коваленко Петро Іванович, доктор технічних наук, професор, Україна Копей Богдан Володимирович, доктор технічних наук, професор, Україна Косенко Надія Федорівна, доктор технічних наук, доцент, Росія Круглов Валерій Михайлович, доктор технічних наук, професор, Росія Кудерін Марат Крикбаевіч, доктор технічних наук, професор, Казахстан Лебедєв Анатолій Тимофійович, доктор технічних наук, професор, Росія Ломотько Денис Вікторович, доктор технічних наук, професор, Україна Макарова Ірина Вікторівна, доктор технічних наук, професор, Росія Морозова Тетяна Юріївна, доктор технічних наук, професор, Росія Павленко Анатолій Михайлович, доктор технічних наук, професор, Україна

Парунакян Ваагн Емільович, доктор технічних наук, професор, Україна Пачурін Герман Васильович, доктор технічних наук, професор, Росія Першин Володимир Федорович, доктор технічних наук, професор, Росія Піганов Михайло Миколайович, доктор технічних наук, професор, Росія Поляков Андрій Павлович, доктор технічних наук, професор, Україна Попов Віктор Сергійович, доктор технічних наук, професор, Росія Рокочінскій Анатолій Миколайович, доктор технічних наук, професор, Україна Ромащенко Михайло Іванович, доктор технічних наук, професор, Україна Семенцов Георгій Никифорович, доктор технічних наук, професор, Україна Сухенко Юрій Григорович, доктор технічних наук, професор, Україна Устенко Сергій Анатолійович, доктор технічних наук, доцент, Україна Хабібуллін Рифат Габдулхакович, доктор технічних наук, професор, Росія Червоний Іван Федорович, доктор технічних наук, професор, Україна Шайко-Шайковскій Олександр Геннадійович, доктор технічних наук, професор, Україна Щербань Ігор Васильович, доктор технічних наук, доцент, Росія Бушуєва Інна Володимирівна, доктор фармацевтичних наук, професор, Україна Волох Дмитро Степанович, доктор фармацевтичних наук, професор, Україна Георгіївський Віктор Петрович, доктор фармацевтичних наук, професор, Україна Гудзенко Олександр Павлович, доктор фармацевтичних наук, професор, Україна Тихонов Олександр Іванович, доктор фармацевтичних наук, професор, Україна Шаповалов Валерій Володимирович, доктор фармацевтичних наук, професор, Україна Шаповалова Вікторія Олексіївна, доктор фармацевтичних наук, професор, Україна Блатов Ігор Анатолійович, доктор фізико-математичних наук, професор, Росія Кондратов Дмитро В'ячеславович, доктор фізико-математичних наук, доцент, Росія Лялькіна Галина Борисівна, доктор фізико-математичних наук, професор, Росія Малахов А В , доктор фізико-математичних наук, професор, Україна Ворожбітова Олександра Анатоліївна, доктор філологічних наук, професор, Росія Литкіна Лариса Володимирівна, доктор філологічних наук, доцент, Росія Попова Таїсія Георгіївна, доктор філологічних наук, професор, Росія Коваленко Олена Михайлівна, доктор філософських наук, професор, Росія Липич Тамара Іванівна, доктор філософських наук, доцент, Росія Майданюк Ірина Зіновіївна, доктор філософських наук, доцент, Україна Светлов Віктор Олександрович, доктор філософських наук, професор, Росія Стовпец А В , доктор філософських наук, доцент, Україна Антрапцева Надія Михайлівна, доктор хімічних наук, професор, Україна Бажев Риму Чамаловна, доктор хімічних наук, професор, Росія Гризодуб Олександр Іванович, доктор хімічних наук, професор, Україна Ермагамбет Болат Толеухановіч, доктор хімічних наук, професор, Казахстан Максін Віктор Іванович, доктор хімічних наук, професор, Україна Ангелова Поля Георгієва, доктор економічних наук, професор, Болгарія Безденежних Тетяна Іванівна, доктор економічних наук, професор, Росія Бурда Олексій Григорович, доктор економічних наук, професор, Росія Грановська Людмила Миколаївна, доктор економічних наук, професор, Україна Дорохіна Олена Юріївна, доктор економічних наук, доцент, Росія Климова Наталія Володимирівна, доктор економічних наук, професор, Росія Кочинев Юрій Юрійович, доктор економічних наук, доцент, Росія Курман Петро Юрійович, доктор економічних наук, професор, Україна Лапкіна Інна Олександрівна, доктор економічних наук, професор, Україна Мельник Олена Олексіївна, доктор економічних наук, доцент, Україна Міляєва Лариса Григорівна, доктор економічних наук, професор, Росія Пахомова Олена Анатоліївна, доктор економічних наук, доцент, Росія Резніков Андрій Валентинович, доктор економічних наук, доцент, Росія Савельєва Неллі Олександрівна, доктор економічних наук, професор, Росія Соколова Надія Геннадіївна, доктор економічних наук, доцент, Росія Стрельцова Олена Дмитрівна, доктор економічних наук, доцент, Росія Батиргареева Владислава Станіславовона, доктор юридичних наук, , Україна Гетьман Анатолій Павлович, доктор юридичних наук, професор, Україна Кафарський Володимир Іванович, доктор юридичних наук, професор, Україна Кириченко Олександр Анатолійович, доктор юридичних наук, професор, Україна Степенко Валерій Єфремович, доктор юридичних наук, доцент, Росія Тонков Євген Євгенович, доктор юридичних наук, професор, Росія Шепітько Валерій Юрійович, доктор юридичних наук, професор, Україна Шишка Роман Богданович, доктор юридичних наук, професор, Україна Яровенко Василь Васильович, доктор юридичних наук, професор, Росія Кантаровіч Ю Л , кандидат мистецтвознавства, , Україна Волгірева Галина Павлівна, кандидат історичних наук, доцент, Росія Токарєва Наталія Геннадіївна, кандидат медичних наук, доцент, Росія Демидова В Г , кандидат педагогічних наук, доцент, Україна Могилевська І М , кандидат педагогічних наук, професор, Україна Лебедєва Лариса Олександрівна, кандидат психологічних наук, доцент, Росія Рищенко Оксана Олександрівна, кандидат фармацевтичних наук, доцент, Україна Шаповалов Валентин Валерійович, кандидат фармацевтичних наук, доцент, Україна Стовпец В Г , кандидат філологічних наук, доцент, Україна



EEdittoorriiaall booaarrd Bukharina Irina Leonidovna, Doctor of Biological Sciences, Professor, Russia Grebneva Nadezhda Nikolayevna, Doctor of Biological Sciences, Professor, Russia Gritsenko Svetlana Anatol'yevna, Doctor of Biological Sciences, assistant professor, Russia Kalenik Tat'yana Kuz'minichna, Doctor of Biological Sciences, Professor, Russia Knyazeva Ol'ga Aleksandrovna, Doctor of Biological Sciences, assistant professor, Russia Kukhar Yelena Vladimirovna, Doctor of Biological Sciences, assistant professor, Kazakhstan Moiseykina Lyudmila Guchayevna, Doctor of Biological Sciences, Professor, Russia Nefed'yeva Yelena Eduardovna, Doctor of Biological Sciences, assistant professor, Russia Sentyabrev Nikolay Nikolayevich, Doctor of Biological Sciences, Professor, Russia Starodubtsev Vladimir Mikhaylovich, Doctor of Biological Sciences, Professor, Ukraine Testov Boris Viktorovich, Doctor of Biological Sciences, Professor, Russia Tungushbayeva Zina Baybagusovna, Doctor of Biological Sciences, , Kazakhstan Fateyeva Nadezhda Mikhaylovna, Doctor of Biological Sciences, Professor, Russia Akhmadiyev Gabdulakhat Malikovich, Doctor of Veterinary Science, Professor, Russia Shevchenko Larisa Vasil'yevna, Doctor of Veterinary Science, Professor, Ukraine Animitsa Yevgeniy Georgiyevich, Doctor of Geographical Sciences, Professor, Russia Sukhova Mariya Gennad'yevna, Doctor of Geographical Sciences, assistant professor, Russia Irzhi Khlakhula, Doctor of Geological and Mineralogical Sciences, Professor, Czech Republic Fedorishin Dmitro Dmitrovich, Doctor of Geological and Mineralogical Sciences, Professor, Ukraine Kokebayeva Gul'zhaukhar Kakenovna, Doctor of Historical Sciences, Professor, Kazakhstan Otepova Gul'fira Yelubayevna, Doctor of Historical Sciences, Professor, Kazakhstan Trigub Petr Nikitovich, Doctor of Historical Sciences, Professor, Ukraine Elezovich M Dalibor, Doctor of Historical Sciences, assistant professor, Serbia Vizir Vadim Anatol'yevich, Doctor of Medical Sciences, Professor, Ukraine Fedyanina Lyudmila Nikolayevna, Doctor of Medical Sciences, Professor, Russia Orlov Nikolay Mikhaylovich, Doctor of Science in Public Administration, assistant professor, Ukraine Velichko Stepan Petrovich, doctor of pedagogical sciences, Professor, Ukraine Gavrilenko Nataliya Nikolayevna, doctor of pedagogical sciences, assistant professor, Russia Gilev Gennadiy Andreyevich, doctor of pedagogical sciences, Professor, Russia Dorofeyev Andrey Viktorovich, doctor of pedagogical sciences, assistant professor, Russia Karpova Nataliya Konstantinovna, doctor of pedagogical sciences, Professor, Russia Mishenina Tat'yana Mikhaylovna, doctor of pedagogical sciences, Professor, Ukraine Nikolayeva Alla Dmitriyevna, doctor of pedagogical sciences, Professor, Russia Rastrygina Alla Nikolayevna, doctor of pedagogical sciences, Professor, Ukraine Sidorovich Marina Mikhaylovna, doctor of pedagogical sciences, Professor, Ukraine Smirnov Yevgeniy Ivanovich, doctor of pedagogical sciences, Professor, Russia Fatykhova Alevtina Leont'yevna, doctor of pedagogical sciences, assistant professor, Russia Fedotova Galina Aleksandrovna, doctor of pedagogical sciences, Professor, Russia Khodakova Nina Pavlovna, doctor of pedagogical sciences, assistant professor, Russia Chigirinskaya Natal'ya Vyacheslavovna, doctor of pedagogical sciences, Professor, Russia Churekova Tat'yana Mikhaylovna, doctor of pedagogical sciences, Professor, Russia Latygina Natal'ya Anatol'yevna, Doctor of Political Sciences, Professor, Ukraine Sirota Naum Mikhaylovich, Doctor of Political Sciences, Professor, Russia Khrebina Svetlana Vladimirovna, Doctor of Psychology, Professor, Russia Vozhegova Raisa Anatol'yevna, doctor of agricultural sciences, Professor, Ukraine Denisov Sergey Aleksandrovich, doctor of agricultural sciences, Professor, Russia Zhovtonog Ol'ga Igorevna, doctor of agricultural sciences, , Ukraine Kostenko Vasiliy Ivanovich, doctor of agricultural sciences, Professor, Ukraine Kotlyarov Vladimir Vladislavovich, doctor of agricultural sciences, Professor, Russia Morozov Aleksey Vladimirovich, doctor of agricultural sciences, Professor, Ukraine Patyka Nikolay Vladimirovich, doctor of agricultural sciences, Professor, Ukraine Rebezov Maksim Borisovich, doctor of agricultural sciences, Professor, Russia Tarariko Yuriy Aleksandrovich, doctor of agricultural sciences, Professor, Ukraine Mal'tseva Anna Vasil'yevna, Doctor of Sociology, assistant professor, Russia Stegniy Vasiliy Nikolayevich, Doctor of Sociology, Professor, Russia Tarasenko Larisa Viktorovna, Doctor of Sociology, Professor, Russia Averchenkov Vladimir Ivanovich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Russia Antonov Valeriy Nikolayevich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Ukraine Bykov Yuriy Aleksandrovich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Russia Goncharuk Sergey Mironovich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Russia Zakharov Oleg Vladimirovich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Russia Kalayda Vladimir Timofeyevich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Russia Kapitanov Vasiliy Pavlovich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Ukraine Kirillova Yelena Viktorovna, Doctor of Technical Sciences, assistant professor, Ukraine Kovalenko Petr Ivanovich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Ukraine Kopey Bogdan Vladimirovich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Ukraine Kosenko Nadezhda Fedorovna, Doctor of Technical Sciences, assistant professor, Russia Kruglov Valeriy Mikhaylovich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Russia Kuderin Marat Krykbayevich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Kazakhstan Lebedev Anatoliy Timofeyevich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Russia Lomot'ko Denis Viktorovich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Ukraine Makarova Irina Viktorovna, Doctor of Technical Sciences, Professor, Russia Morozova Tat'yana Yur'yevna, Doctor of Technical Sciences, Professor, Russia Pavlenko Anatoliy Mikhaylovich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Ukraine Parunakyan Vaagn Emil'yevich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Ukraine Pachurin German Vasil'yevich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Russia Pershin Vladimir Fedorovich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Russia Piganov Mikhail Nikolayevich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Russia Polyakov Andrey Pavlovich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Ukraine Popov Viktor Sergeyevich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Russia Rokochinskiy Anatoliy Nikolayevich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Ukraine Romashchenko Mikhail Ivanovich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Ukraine Sementsov Georgiy Nikiforovich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Ukraine Sukhenko Yuriy Grigor'yevich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Ukraine

Ustenko Sergey Anatol'yevich, Doctor of Technical Sciences, assistant professor, Ukraine Khabibullin Rifat Gabdulkhakovich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Russia Chervonyy Ivan Fedorovich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Ukraine Shayko-Shaykovskiy Aleksandr Gennad'yevich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Ukraine Shibayev Aleksandr Grigor'yevich, Doctor of Technical Sciences, Professor, Ukraine Shcherban' Igor' Vasil'yevich, Doctor of Technical Sciences, assistant professor, Russia Bushuyeva Inna Vladimirovna, Doctor of Pharmaceutical Sciences, Professor, Ukraine Volokh Dmitriy Stepanovich, Doctor of Pharmaceutical Sciences, Professor, Ukraine Georgiyevskiy Viktor Petrovich, Doctor of Pharmaceutical Sciences, Professor, Ukraine Gudzenko Aleksandr Pavlovich, Doctor of Pharmaceutical Sciences, Professor, Ukraine Tikhonov Aleksandr Ivanovich, Doctor of Pharmaceutical Sciences, Professor, Ukraine Shapovalov Valeriy Vladimirovich, Doctor of Pharmaceutical Sciences, Professor, Ukraine Shapovalova Viktoriya Alekseyevna, Doctor of Pharmaceutical Sciences, Professor, Ukraine Blatov Igor' Anatol'yevich, Doctor of Physical and Mathematical Sciences, Professor, Russia Kondratov Dmitriy Vyacheslavovich, Doctor of Physical and Mathematical Sciences, assistant professor, Russia Lyal'kina Galina Borisovna, Doctor of Physical and Mathematical Sciences, Professor, Russia Malakhov A V , Doctor of Physical and Mathematical Sciences, Professor, Ukraine Vorozhbitova Aleksandra Anatol'yevna, doctor of philology, Professor, Russia Lytkina Larisa Vladimirovna, doctor of philology, assistant professor, Russia Popova Taisiya Georgiyevna, doctor of philology, Professor, Russia Kovalenko Yelena Mikhaylovna, doctor of philosophical science, Professor, Russia Lipich Tamara Ivanovna, doctor of philosophical science, assistant professor, Russia Maydanyuk Irina Zinoviyevna, doctor of philosophical science, assistant professor, Ukraine Svetlov Viktor Aleksandrovich, doctor of philosophical science, Professor, Russia Stovpets A V , doctor of philosophical science, assistant professor, Ukraine Antraptseva Nadezhda Mikhaylovna, Doctor of Chemical Sciences, Professor, Ukraine Bazheva Rima Chamalovna, Doctor of Chemical Sciences, Professor, Russia Grizodub Aleksandr Ivanovich, Doctor of Chemical Sciences, Professor, Ukraine Yermagambet Bolat Toleukhanovich, Doctor of Chemical Sciences, Professor, Kazakhstan Maksin Viktor Ivanovich, Doctor of Chemical Sciences, Professor, Ukraine Angelova Polya Georgiyeva, Doctor of Economic Sciences, Professor, Bulgaria Bezdenezhnykh Tat'yana Ivanovna, Doctor of Economic Sciences, Professor, Russia Burda Aleksey Grigor'yevich, Doctor of Economic Sciences, Professor, Russia Granovskaya Lyudmila Nikolayevna, Doctor of Economic Sciences, Professor, Ukraine Dorokhina Yelena Yur'yevna, Doctor of Economic Sciences, assistant professor, Russia Klimova Natal'ya Vladimirovna, Doctor of Economic Sciences, Professor, Russia Kochinev Yuriy Yur'yevich, Doctor of Economic Sciences, assistant professor, Russia Kurmayev Petr Yur'yevich, Doctor of Economic Sciences, Professor, Ukraine Lapkina Inna Aleksandrovna, Doctor of Economic Sciences, Professor, Ukraine Mel'nik Alona Alekseyevna, Doctor of Economic Sciences, assistant professor, Ukraine Milyayeva Larisa Grigor'yevna, Doctor of Economic Sciences, Professor, Russia Pakhomova Yelena Anatol'yevna, Doctor of Economic Sciences, assistant professor, Russia Reznikov Andrey Valentinovich, Doctor of Economic Sciences, assistant professor, Russia Savel'yeva Nelli Aleksandrovna, Doctor of Economic Sciences, Professor, Russia Sokolova Nadezhda Gennad'yevna, Doctor of Economic Sciences, assistant professor, Russia Strel'tsova Yelena Dmitriyevna, Doctor of Economic Sciences, assistant professor, Russia Batyrgareyeva Vladislava Stanislavovona, doctor of law, , Ukraine Get'man Anatoliy Pavlovich, doctor of law, Professor, Ukraine Kafarskiy Vladimir Ivanovich, doctor of law, Professor, Ukraine Kirichenko Aleksandr Anatol'yevich, doctor of law, Professor, Ukraine Stepenko Valeriy Yefremovich, doctor of law, assistant professor, Russia Tonkov Yevgeniy Yevgen'yevich, doctor of law, Professor, Russia Shepit'ko Valeriy Yur'yevich, doctor of law, Professor, Ukraine Shishka Roman Bogdanovich, doctor of law, Professor, Ukraine Yarovenko Vasiliy Vasil'yevich, doctor of law, Professor, Russia Kantarovich YU L , Ph D in History of Arts, , Ukraine Volgireva Galina Pavlovna, Candidate of Historical Sciences, assistant professor, Russia Tokareva Natal'ya Gennad'yevna, Candidate of Medical Sciences, assistant professor, Russia Demidova V G , Candidate of Pedagogical Sciences, assistant professor, Ukraine Mogilevskaya I M , Candidate of Pedagogical Sciences, Professor, Ukraine Lebedeva Larisa Aleksandrovna, Candidate of Psychological Sciences, assistant professor, Russia Yatsenko Oleksandr Volodymyrovych, Candidate of Technical Sciences, Professor, Ukraine Ryshchenko Oksana Aleksandrovna, Candidate of Pharmaceutical Sciences, assistant professor, Ukraine Shapovalov Valentin Valer'yevich, Candidate of Pharmaceutical Sciences, assistant professor, Ukraine Stovpets V G , Candidate of Philology, assistant professor, Ukraine



ОО журнале Международный научный периодический журнал "SWorldJournal" получил большое признание среди отечественных и зарубежных интеллектуалов. Сегодня в журнале публикуются авторы из России, Украины, Молдовы, Казахстана, Беларуси, Чехии, Болгарии, Литвы Польши и других государств. Учрежден в 2018 году. Периодичность выхода: два раза в год. Основными целями журнала являются: • cодействие обмену знаниями в научном сообществе; • помощь молодым ученым в информировании научной общественности об их научных достижениях; • cоздание основы для инноваций и новых научных подходов, а также открытий в неизвестных областях; • содействие объединению профессиональных научных сил и формирование нового поколения ученых-

специалистов в разных сферах. Журнал целенаправленно знакомит читателя с оригинальными исследованиями авторов в различных областях науки, лучшими образцами научной публицистики. Публикации журнала предназначены для широкой читательской аудитории – всех тех, кто любит науку. Материалы, публикуемые в журнале, отражают актуальные проблемы и затрагивают интересы всей общественности. Каждая статья журнала включает обобщающую информацию на английском языке. Журнал зарегистрирован в INDEXCOPERNICUS.

ППрроо жжууррннаалл Міжнародний науковий періодичний журнал "SWorldJournal" отримав велике визнання серед вітчизняних і зарубіжних інтелектуалів. Сьогодні в журналі публікуються автори з Росії, України, Молдови, Казахстану, Білорусі, Чехії, Болгарії, Литви, Польщі та інших держав. Дата заснування в 2018 році. Періодичність виходу: два рази на рік Основними цілями журналу є: • cприяння обміну знаннями в науковому співтоваристві; • допомога молодим вченим в інформуванні наукової громадськості про їх наукові досягнення; • створення основи для інновацій і нових наукових підходів, а також відкриттів в невідомих областях; • сприяння об'єднанню фахових наукових сил і формування нового покоління вчених-фахівців в різних сферах.

Журнал цілеспрямовано знайомить читача з оригінальними дослідженнями авторів в різних областях науки, кращими зразками наукової публіцистики. Публікації журналу призначені для широкої читацької аудиторії - усіх тих, хто любить науку. Матеріали, що публікуються в журналі, відображають актуальні проблеми і зачіпають інтереси всієї громадськості. Кожна стаття журналу включає узагальнюючу інформацію англійською мовою. Журнал зареєстрований в INDEXCOPERNICUS.

AAbboouutt tthhee jjoouurrnnaall The International Scientific Periodical Journal "SWorldJournal" has gained considerable recognition among domestic and foreign researchers and scholars. Today, the journal publishes authors from Russia, Ukraine, Moldova, Kazakhstan, Belarus, Czech Republic, Bulgaria, Lithuania, Poland and other countries. Journal Established in 2018. Рeriodicity of publication: twice a year The journal activity is driven by the following objectives: • Broadcasting young researchers and scholars outcomes to wide scientific audience • Fostering knowledge exchange in scientific community • Promotion of the unification in scientific approach • Creation of basis for innovation and new scientific approaches as well as discoveries in unknown domains

The journal purposefully acquaints the reader with the original research of authors in various fields of science, the best examples of scientific journalism. Publications of the journal are intended for a wide readership - all those who love science. The materials published in the journal reflect current problems and affect the interests of the entire public. Each article in the journal includes general information in English. The journal is registered in the INDEXCOPERNICUS.



Трреббоввания к ссттааттььяямм Статьи должны соответствовать тематическому профилю журнала, отвечать международным стандартам научных публикаций и быть оформленными в соответствии с установленными правилами. Они также должны представлять собой изложение результатов оригинального авторского научного исследования, быть вписанными в контекст отечественных и зарубежных исследований по этой тематике, отражать умение автора свободно ориентироваться в существующем библиографическом контексте по затрагиваемым проблемам и адекватно применять общепринятую методологию постановки и решения научных задач. Все тексты должны быть написаны литературным языком, отредактированы и соответствовать научному стилю речи. Некорректность подбора и недостоверность приводимых авторами фактов, цитат, статистических и социологических данных, имен собственных, географических названий и прочих сведений может стать причиной отклонения присланного материала (в том числе – на этапе регистрации). Все таблицы и рисунки в статье должны быть пронумерованы, иметь заголовки и ссылки в тексте. Если данные заимствованы из другого источника, на него должна быть дана библиографическая ссылка в виде примечания. Название статьи, ФИО авторов, учебные заведения (кроме основного языка текста) должны быть представлены и на английском языке. Статьи должны сопровождаться аннотацией и ключевыми словами на языке основного текста и обязательно на английском языке. Аннотация должна быть выполнена в форме краткого текста, который раскрывает цель и задачи работы, ее структуру и основные полученные выводы. Аннотация представляет собой самостоятельный аналитический текст и должна давать адекватное представление о проведенном исследовании без необходимости обращения к статье. Аннотация на английском (Abstract) должна быть написана грамотным академическим языком. Приветствуется наличие УДК, ББК, а также (для статей по Экономике) код JEL (https://www.aeaweb.org/jel/guide/jel.php) Принятие материала к рассмотрению не является гарантией его публикации. Зарегистрированные статьи рассматриваются редакцией и при формальном и содержательном соответствии требованиям журнала направляются на экспертное рецензирование, в том числе через открытое обсуждение с помощью веб-ресурса www.sworld.education. В журнале могут быть размещены только ранее неопубликованные материалы.

ВВимоогги ддоо статей Статті повинні відповідати тематичному профілю журналу, відповідати міжнародним стандартам наукових публікацій і бути оформленими відповідно до встановлених правил. Вони також повинні представляти собою виклад результатів оригінального авторського наукового дослідження, бути вписаними в контекст вітчизняних і зарубіжних досліджень з цієї тематики, відображати вміння автора вільно орієнтуватися в існуючому бібліографічному контексті по піднятим проблемам і адекватно застосовувати загальноприйняту методологію постановки і вирішення наукових завдань. Всі тексти повинні бути написані літературною мовою, відредаговані і відповідати науковому стилю мовлення. Некоректність підбору і недостовірність наведених авторами фактів, цитат, статистичних та соціологічних даних, власних імен, географічних назв та інших відомостей може стати причиною відхилення надісланого матеріалу (в тому числі - на етапі реєстрації). Всі таблиці і рисунки в статті повинні бути пронумеровані, мати заголовки і посилання в тексті. Якщо дані запозичені з іншого джерела, на нього повинні бути бібліографічні посилання у вигляді примітки. Назва статті, ПІБ авторів, навчальні заклади (крім основної мови тексту) повинні бути представлені і на англійській мові. Статті повинні супроводжуватися анотацією та ключовими словами на мові основного тексту і обов'язково англійською мовою. Анотація повинна бути виконана у формі короткого тексту, який розкриває мету і завдання роботи, її структуру та основні отримані висновки. Анотація представляє собою самостійний аналітичний текст і повинна давати адекватне уявлення про проведене дослідження без необхідності звернення до статті. Анотація англійською (Abstract) повинна бути написана грамотною академічною мовою. Заохочується наявність УДК, ББК, а також (для статей по Економіці) код JEL (https://www.aeaweb.org/jel/guide/jel.php) Ухвалення матеріалу до розгляду не є гарантією його публікації. Зареєстровані статті розглядаються редакцією і при формальному і змістовному відповідно до вимог журналу направляються на експертне рецензування, в тому числі через відкрите обговорення за допомогою веб-ресурсу www.sworld.education. У журналі можуть бути розміщені тільки раніше неопубліковані матеріали.

RReequiirreemeennttss ffoor aarrttiicclleess

Articles should correspond to the thematic profile of the journal, meet international standards of scientific publications and be formalized in accordance with established rules. They should also be a presentation of the results of the original author's scientific research, be inscribed in the context of domestic and foreign research on this topic, reflect the author's ability to freely navigate in the existing bibliographic context on the problems involved and adequately apply the generally accepted methodology of setting and solving scientific problems. All texts should be written in literary language, edited and conform to the scientific style of speech. Incorrect selection and unreliability of the facts, quotations, statistical and sociological data, names of own, geographical names and other information cited by the authors can cause the rejection of the submitted material (including at the registration stage). All tables and figures in the article should be numbered, have headings and links in the text. If the data is borrowed from another source, a bibliographic reference should be given to it in the form of a note. The title of the article, the full names of authors, educational institutions (except the main text language) should be presented in English. Articles should be accompanied by an annotation and key words in the language of the main text and must be in English. The abstract should be made in the form of a short text that reveals the purpose and objectives of the work, its structure and main findings. The abstract is an independent analytical text and should give an adequate idea of the research conducted without the need to refer to the article. Abstract in English (Abstract) should be written in a competent academic language. The presence of UDC, BBK Acceptance of the material for consideration is not a guarantee of its publication. Registered articles are reviewed by the editorial staff and, when formally and in substance, the requirements of the journal are sent to peer review, including through an open discussion using the web resource www.sworld.education Only previously unpublished materials can be posted in the journal.



ППолложеннииее об ээттииккее ппууббллииккааццииии наууччных ддаанннныыхх ии еее ннааруушшеенниияяхх Редакция журнала осознает тот факт, что в академическом сообществе достаточно широко распространены случаи нарушения этики публикации научных исследований. В качестве наиболее заметных и вопиющих можно выделить плагиат, направление в журнал ранее опубликованных материалов, незаконное присвоение результатов чужих научных исследований, а также фальсификацию данных. Мы выступаем против подобных практик. Редакция убеждена в том, что нарушения авторских прав и моральных норм не только неприемлемы с этической точки зрения, но и служат преградой на пути развития научного знания. Потому мы полагаем, что борьба с этими явлениями должна стать целью и результатом совместных усилий наших авторов, редакторов, рецензентов, читателей и всего академического сообщества. Мы призываем всех заинтересованных лиц сотрудничать и участвовать в обмене информацией в целях борьбы с нарушением этики публикации научных исследований. Со своей стороны редакция готова приложить все усилия к выявлению и пресечению подобных неприемлемых практик. Мы обещаем принимать соответствующие меры, а также обращать пристальное внимание на любую предоставленную нам информацию, которая будет свидетельствовать о неэтичном поведении того или иного автора. Обнаружение нарушений этики влечет за собой отказ в публикации. Если будет выявлено, что статья содержит откровенную клевету, нарушает законодательство или нормы авторского права, то редакция считает себя обязанной удалить ее с веб-ресурса и из баз цитирования. Подобные крайние меры могут быть применены исключительно при соблюдении максимальной открытости и публичности.

ППооллоожжеенннняя ппрроо ееттииккуу ппууббллііккааццііїї ннааууккооввиихх ддаанниихх іі їїїї ппоорруушшеенннняяхх

Редакція журналу усвідомлює той факт, що в академічній спільноті досить широко поширені випадки порушення етики публікації наукових досліджень. В якості найбільш помітних можна виділити плагіат, відправлення в журнал раніше опублікованих матеріалів, незаконне привласнення результатів чужих наукових досліджень, а також фальсифікацію даних. Ми виступаємо проти подібних практик. Редакція переконана в тому, що порушення авторських прав і моральних норм не тільки неприйнятні з етичної точки зору, але і служать перешкодою на шляху розвитку наукового знання. Тому ми вважаємо, що боротьба з цими явищами повинна стати метою і результатом спільних зусиль наших авторів, редакторів, рецензентів, читачів і усієї академічної спільноти. Ми закликаємо всіх зацікавлених осіб співпрацювати і брати участь в обміні інформацією з метою боротьби з порушенням етики публікації наукових досліджень. Зі свого боку редакція готова докласти всіх зусиль до виявлення та припинення подібних неприйнятних практик. Ми обіцяємо вживати відповідних заходів, а також звертати пильну увагу на будь-яку надану нам інформацію, яка буде свідчити про неетичну поведінку того чи іншого автора. Виявлення порушень етики тягне за собою відмову в публікації. Якщо буде виявлено, що стаття містить відвертий наклеп, порушує законодавство або норми авторського права, то редакція вважає себе зобов'язаною видалити її з веб-ресурсу і з баз цитування. Подібні крайні заходи можуть бути застосовані виключно при дотриманні максимальної відкритості і публічності.

RReegguullaattiioonnss oonn tthhee eetthhiiccss ooff ppuubblliiccaattiioonn ooff sscciieennttiiffiicc ddaattaa aanndd iittss vviioollaattiioonnss

The editors of the journal are aware of the fact that in the academic community there are quite widespread cases of violation of the ethics of the publication of scientific research. As the most notable and egregious, one can single out plagiarism, the posting of previously published materials, the misappropriation of the results of foreign scientific research, and falsification of data. We oppose such practices. The editors are convinced that violations of copyrights and moral norms are not only ethically unacceptable, but also serve as a barrier to the development of scientific knowledge. Therefore, we believe that the fight against these phenomena should become the goal and the result of joint efforts of our authors, editors, reviewers, readers and the entire academic community. We encourage all stakeholders to cooperate and participate in the exchange of information in order to combat the violation of the ethics of publication of scientific research. For its part, the editors are ready to make every effort to identify and suppress such unacceptable practices. We promise to take appropriate measures, as well as pay close attention to any information provided to us, which will indicate unethical behavior of one or another author. Detection of ethical violations entails refusal to publish. If it is revealed that the article contains outright slander, violates the law or copyright rules, the editorial board considers itself obliged to remove it from the web resource and from the citation bases. Such extreme measures can be applied only with maximum openness and publicity.



DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-029 УДК 614.23

TO THE QUESTION OF THE IMPLEMENTATION OF CASE TECHNOLOGIES IN THE EDUCATIONAL PROCESS IN THE STUDY OF

THE DISCIPLINE "EPIDEMIOLOGY" ДО ПИТАННЯ ВПРОВАДЖЕННЯ КЕЙС-ТЕХНОЛОГІЙ В НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС

ПРИ ВИВЧЕННІ ДИСЦИПЛІНИ «ЕПІДЕМІОЛОГІЯ» Myronyk O.V./Мироник О.В.

c.med.s., as.prof., / к.мед.н., доц. ORCID: 0000-0002-5717-7267

SPIN:5163-7385 Higher state educational institution "Bukovinian State MedicalUniversity”

Chernivtsi, Teatral’na Sq., 2, 58000 Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний

університет», Театральна площа, 2, 58000 Davydenko O.M./ Давиденко О.М.

c.med.s., as.prof./ к.мед.н., доц. ORCID: 0000-0002-8897-8913

Higher state educational institution "Bukovinian State MedicalUniversity” Chernivtsi, Teatral’na Sq., 2, 58000

Вищий державний навчальний заклад України «Буковинський державний медичний університет», Театральна площа, 2, 58000

Abstract. The question of introduction of case technologies in the initial process in studying

the discipline "Epidemiology" by students of the 5th year of the specialty "Medical Business" is discussed. It is shown that case-technology is a new modern method of teaching based on real or fictional situations, aimed not only at the acquisition of knowledge, but also at the formation of students new skills and abilities.

Keywords: case method, competence, epidemiology, training. Introduction. The most important task of modern medical education is the

formation and development of clinical thinking in the future doctor, which will allow him to take an active cognitive position, generate ideas, make choices. The formation of clinical thinking students in medical specialties is the main task of the higher medical school [7].

The choice of the use of different educational technologies in medical education is influenced by the features of the medical specialty itself, in which, of course, both theoretical and practical components are clearly expressed.

Methods of problematic learning, which involve a radical change in the functions of teacher and student, methods and forms of organization of learning, include the case method developed by English scientists M. Sheyer, F. Edey, Κ. Eates. The method is based on the concept of the development of mental abilities and consists in the use of specific cases, situations for analysis, discussion, decision making, which occurs in the audience during the consideration of a certain section, the topic of the discipline [1,2].

Рurpose of work. Formation of principles of effective conducting of practical classes at studying of course "Epidemiology" by students of 5 course of medical university using the iterative method of case technologies.

Main part. In case of practical training in the discipline "Epidemiology" in the



5th year the method of case technologies was introduced. It provides the opportunity to simulate epidemiological situations that are as close as possible to real but safe, and professional actions can be repeated several times to build skills and eliminate errors. Conditions are created for acquiring the professional skills needed in non-standard situations. The discipline of "Epidemiology" forms professional competencies, one of which, according to the state standards of quality of education is the ability to: − interpret the causes and patterns of the epidemic process; − to conduct epidemiological survey of the infectious disease cell and epidemic

outbreak and to develop measures for their elimination; − analyze the epidemic status of the territory and the population in the emergency

zone, plan appropriate measures and organize their implementation; − demonstrate ability to enter accounting and reporting documents; − plan preventive and quarantine measures for the most common and especially

dangerous infectious diseases. According to this competence, the 5th year student should know: − regulatory documents of Ukraine in the field; − to know measures for localization and elimination of the infectious disease cell; − algorithm for estimating the epidemic status of the territory; − accounting and reporting documentation of the Ministry of Health of Ukraine; − quarantine measures for the most common and especially dangerous infectious

diseases. Duration of the lesson is 2 hours. In the course of the mini-case training

sessions, we used in addition to typical epidemiological situations and atypical tasks. In the created case situation students were asked the question: "How to evaluate a specific epidemiological situation? How to interpret the results of the epidemiological survey of the cell? Why did this situation develop? What are the steps to remedy the situation? What medical records do you need to get? What anti-epidemic plan should be developed? ”

Case activates the student's analytical and communicative ability by keeping the student one-on-one with a specific situation. We used mini-cases of practical situations in the shortest format up to 1 page. They contained enough information so that a student who had already acquired and possessed the necessary amount of knowledge could make an informed decision.

Case management provides an analysis of a particular situation in the developed scenario, which includes independent work, brainstorming in small groups, the rationale for the proposed solution. A case-control test completes.

The case method does not deny the use of traditional teaching methods. Conclusion. Сase technology is an interactive technology for learning on the

basis of real or fictional situations, aimed not only at the acquisition of knowledge, but also at the formation of students' new qualities and skills. Case study method is one of the effective means of development and consolidation of knowledge, on the basis of which the medical student learns to make and make independent decisions.



References. 1.Dolgorukov A.M. Metod case-study kak sovremennaya tehnologiya

professionalno-orientirovannogo obucheniya — [Elektronnyiy resurs] — Rezhim dostupa. — URL: http://evolkov.net/case/case.study.html (data obrascheniya: 15.12.2013).

2.Kashirina I.V., Zinchenko E.S. Keys-tehnologiya, kak sposob organizatsii samostoyatelnoy rabotyi studentov SUZOV — [Elektronnyiy resurs] — Rezhim dostupa. — URL: http://www.stvcc.ru/prep/articles/case-technology/ (data obrascheniya: 15.12.2013).

3. Pavlyshyn H.A., Bihuniak T. V, Savaryn T. V. Keis-metod navchannia u medychnii osviti// Medychna osvita.- 2015, № 3.- S. 67-69.

4. Saveleva M.G. Pedagogicheskie keysyi: konstruirovanie i ispolzovanie v protsesse obucheniya i otsenki kompetentnostey studentov / M.G. Saveleva. – Izhevsk: Uchebno-metodicheskoe posobie. – 2013. – 94 s.

5. Sysoieva S.O. Interaktyvni tekhnolohii navchannia doroslykh: navchalno-metodychnyi posibnyk / NAPN Ukrainy, pedahohichnoi osvity ta osvity doroslykh. – K.: VD «EKMO», 2011. – 211 s. 11.6. Skrynnyk Z. E. Psykholohiia i pedahohika. Provedennia indyvidualnoho zaniattia za metodom analizu konkretnykh navchalnykh sytuatsii (case study) : navch.-metod. posib. / Z. E. Skrynnyk. – Lviv : LIBS UBS NBU, 2012.

7. Filonenko M. M. Psykholoho-pedahohichna hotov- nist vykladacha VMNZ v innovatsiinykh umovakh osvity / M. M. Filonenko // Humanitarnyi visnyk. – Dod. 1 do vyp. 27, t. II (35) : Tematychnyi vypusk “Vyshcha osvita Ukrainy u konteksti intehratsii do yevropeiskoho osvitnoho pro- storu”. – K. : Hnozys, 2012. – S. 333–339.

8. Corey E.R. The Use of Cases in Management Education. – Harvard Business School, 2013. 14. Garvin David A. Teaching Executives and Teaching MBAs: Reflections on the Case Method / David A. Garvin // ACAD. MANAG. LEARN EDU. – September 1, 2007. – Vol. 6. – No. 3. – P. 364–374.

9. Greenhalgh Anne M. Case Method Teaching as Science and Art A Metaphoric Approach and Curricular Application / Anne M. Greenhalgh // Journal of Management Education. – April 2007. – Vol. 31. – No. 2. – P. 181–194.

Література 1.Долгоруков А.М. Метод case-study как современная технология профессионально-

ориентированного обучения — [Электронный ресурс] — Режим доступа. — URL: http://evolkov.net/case/case.study.html (дата обращения: 15.12.2013).

2.Каширина И.В., Зинченко Е.С. Кейс-технология, как способ организации самостоятельной работы студентов СУЗОВ — [Электронный ресурс] — Режим доступа. — URL: http://www.stvcc.ru/prep/articles/case-technology/ (дата обращения: 15.12.2013).

3. Павлишин Г.А., Бігуняк Т. В, Саварин Т. В. Кейс-метод навчання у медичній освіті// Медична освіта.- 2015, № 3.- С. 67-69.

4. Савельева М.Г. Педагогические кейсы: конструирование и использование в процессе обучения и оценки компетентностей студентов / М.Г. Савельева. – Ижевск: Учебно-методическое пособие. – 2013. – 94 с.

5. Сисоєва С.О. Інтерактивні технології навчання дорослих: навчально-методичний посібник / НАПН України, педагогічної освіти та освіти дорослих. – К.: ВД «ЕКМО», 2011. –



211 с. 11. 6. Скринник З. Е. Психологія і педагогіка. Проведення індивідуального заняття за

методом аналізу конкретних навчальних ситуацій (case study) : навч.-метод. посіб. / З. Е. Скринник. – Львів : ЛІБС УБС НБУ, 2012. – 145 с.

7. Філоненко М. М. Психолого-педагогічна готов- ність викладача ВМНЗ в інноваційних умовах освіти / М. М. Філоненко // Гуманітарний вісник. – Дод. 1 до вип. 27, т. II (35) : Тематичний випуск “Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього про- стору”. – К. : Гнозис, 2012. – С. 333–339.

8. Corey E.R. The Use of Cases in Management Education. – Harvard Business School, 2013. 14. Garvin David A. Teaching Executives and Teaching MBAs: Reflections on the Case Method / David A. Garvin // ACAD. MANAG. LEARN EDU. – September 1, 2007. – Vol. 6. – No. 3. – P. 364–374.

9. Greenhalgh Anne M. Case Method Teaching as Science and Art A Metaphoric Approach and Curricular Application / Anne M. Greenhalgh // Journal of Management Education. – April 2007. – Vol. 31. – No. 2. – P. 181–194.

Розширена анотація. Обговорюється питання впровадження кейс-технологій в

начальний процес при вивченні дисципліни «Епідеміологія» студентами 5–го курсу спеціальності «Лікувальна справа». Показано що, кейс-технології - це новий сучасний метод навчання на основі реальних або вигаданих ситуацій, спрямована не тільки на засвоєння знань, але і на формування у студентів нових якостей і умінь.

Ключевые слова: кейс-метод, компетенція, епідеміологія, навчання.



DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-059 УДК [378.016:81’243]:316

THE CONCEPT “SOCIAL” AS PHILOSOPHIC BASIS OF FOREIGN LANGUAGE TRAINING OF SOCIAL PROFILE SPECIALISTS

КОНЦЕПТ «СОЦІАЛЬНЕ» ЯК ФІЛОСОФСЬКА ОСНОВА ІНШОМОВНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОГО ПРОФІЛЮ

Pavelkiv K.M./Павелків К. М. c.ped.s., as.prof. /к.пед.н., доц

ORCID : https://orcid.org/0000-0002-9112-2542 Rivne State University of the Humanities, Rivne, S.Bandery, 12, 33000

Рівненський державний гуманітарний університет, Рівне, Ст. Бандери, 12, 33000

Анотація. У статті з’ясовано методологічні межі, сутність, зміст та специфіку концепта «соціальне» у зв’язку з необхідністю дослідження іншомовної підготовки фахівців соціальної сфери. Обґрунтовано думку про використання цього концепта при розробці методичної системи іншомовної комунікативної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери. Проаналізовано основні значення концепта «соціальне» в філософській інтерпретації та їх зв’язок з професійною діяльністю фахівців соціального профілю; представлено онтологічний та епістемологічний рівні концепта «соціальне». Сформульовано висновок про значущість зв’язку соціального буття і мови як місця функціонування й існування соціуму. На засадах теорії К. Ясперса, М. Гайдеггера та Ж.-П. Сартра з’ясовано важливість тез про соціальні кризи, соціальну комунікацію, соціальний вибір особистості, соціальну відповідальність – як основоположні поняття теорії і практики соціальної роботи\соціальної педагогіки.

Ключові слова: концепт, соціальне, іншомовна підготовка, фахівці соціальної сфери. Вступ. Соціальна робота як теоретичний конструкт почасти виходить за

межі свого лінгвістичного змісту і навіть за межі соціально-гуманітарного визначення. Таке широке трактування поняття соціальної роботи з початку її реновації як галузі наукового знання ґрунтувалося на благодійності в найбільш глибокому її сенсі. В Україні та деяких інших країнах Східної Європи розрізняють соціальну роботу і соціальну педагогіку як окремі теоретичні дисципліни і галузі практичної професійної діяльності. Тому лише в деяких країнах існують окремі спеціальності у ЗВО – «соціальний педагог» та «соціальний працівник». Шведські дослідники Г. Бернер і Л. Юнсон (2000) [1, с.40] стрижнем соціальної роботи вважають психосоціальну допомогу, метою якої є досягнення індивідуальних змін у процесі соціалізації особистості чи загалом змін у соціумі стосовно окремих соціальних груп та індивідів (ключові слова – «допомога», «психосоціальне»). Англійські вчені М. Саппс та К. Велс (1994) [2, с.5], а також Національна Асоціація соціальних працівників США (1994) [3, с.108-109] визначають соціальну роботу як професійну діяльність з відновлення здатності до функціонування в суспільстві окремих людей та соціальних груп, та зі створення соціокультурних умов для реалізації означеної мети (ключові слова – «функціонування», «створення умов»). Українські вчені Т. Семигіна та І. Мигович (2005) [4] акцентують на тому, що в соціальній роботі поєднується теоретична основа, академічна дисципліна та сфера практичної діяльності з надання кваліфікованої допомоги особі та громаді з реалізації громадянських прав та запобігання соціальному виключенню.

Теорія і практика соціальної роботи стала віднедавна досить актуальним



об’єктом дослідження в соціальній філософії, соціології, соціальній психології, соціальній педагогіці. Власне, названі галузі знання певною мірою виникли і стали розвиватися завдяки соціальній роботі як окремому прояву концепта соціальної реальності. Нині теоретичні й методичні аспекти соціальної роботи досліджуються Ю. Васильковою, Т. Ганслі, І. Звєрєвою, А. Капською, Г. Лактіоновою, О. Мюллендер, Д. Уорд, М. Лукашевичем, І. Миговичем, М. Пейн, Т. Семигіною, І. Трубавіною, Л. Тюптею, О. Якубою та ін.

В теорії соціальної роботи вчені виділяють її історичні традиції (В. Бех, І. Мигович), сучасний стан (О. Бегаль, К. Джемен, А. Гіттерман, А. Капська, Л. Коваль, І. Звєрєва, С. Хлєбік, Дж. Коутс, М. Грей, М. Пейн та ін.) та можливі перспективні тенденції (О. Васильченко, О. Горпинич, С. Міллер, Р. Хейворд, Т. Шоу, Т. Семигіна та ін.).

Концепт «соціальне» цілком природньо входить до концептуального простору різних галузей наук з огляду на його філософське значення, тому що є, з одного боку, самостійним методологічним феноменом (як «соціальне» в його найзагальнішому значенні), з іншого – складником загальної категорії «концепт» (як соціальний концепт чи соціальний конструкт) [5, с.512-513]. Іншомовна підготовка фахівців соціальної сфери спирається фактично на два основні концепти – «іншомовність» та «соціальне». Враховуючи проблематику здійснюваного нами дослідження іншомовної комунікативної компетентності майбутніх фахівців соціальної сфери, вважаємо за необхідне, поряд з концептом «іншомовність» ввести в методологічну основу роботи концепт «соціальне».

Мета статті – обґрунтувати сутність та зміст концепта «соціальне» як соціально-філософської основи іншомовної підготовки фахівців соціальної сфери.

Основний текст. Необхідність аналізу концепта «соціальне» як методологічної основи іншомовної підготовки фахівців соціальної сфери визначається тим, що у процесі розробки її методичної системи варто враховувати специфіку професійного тезаурусу, в межах якого має відбуватися іншомовна підготовка. Цей тезаурус, чи професійний дискурс, на нашу думку, вповні пов’язується з концептом «соціальне» як симслоутворюючим. Різницю між соціальним концептом і соціальним конструктом аналізують у своїй роботі В. Абушенко, Н. Кацук (2001) [6], наголошуючи, що концепти виражають сутність поняття, його змістову наповненість, і тому мають певну онтологічну самостійність, на відміну від конструктів, які є пізнавальними інструментами, що уможливлюють перехід від одного способу чи рівня теоретичного аналізу до іншого. Щоправда, «Філософський енциклопедичний словник» (2002) тлумачення категорії «соціальне» не подає, обмежившись лише «соціальним дискурсом» та «соціальним освоєнням» [7, с.598-599]. Д. Кирик (2002) [5] вважає соціальний конструкт результатом функціонування окремої культури чи суспільства загалом, що існує на підставі суспільної згоди на певну модель функціонування чи слідування певним правилам суспільного співжиття. Інші автори аналізують переважно поняття, похідні від концепта «соціальне» – «соціальна держава» (Х. Віленскі, 1958 [8, с.17-19]; Д. Сковронський, 2011 [9];



І. Яковюк, 2000 [10]), «соціальна політика» (Б. Дікон, 1999 [11]; Д. Істрідіс, 1994 [12, с.75-76]; Р. Тітмус, 1973 [13, с.15-16]), «соціальне піклування» (В. Буяшенко, 2012 [14, с.267-278]), «соціальна інтеграція» (М. Каянпур, Б. Харрі, 1999 [15]; О. Таранченко, 2017 [16]), визначаючи останні то як поняття, то як концепти. Найчастіше концепт «соціальне» розглядається ученими у площині співставлення біологічного й соціального в людині. При цьому А. Мамзін (2012) [17] зазначає, що людина – це цілісний соціобіологічний організм, в якому біологічне складає зовнішню атрибутику, а соціальне – глибинну внутрішню сутність. З феноменом «соціального» Б. Бім-Бад [18] пов’язує особливості нормального чи аномального розвитку, структурних і функціональних змін в особистості та ін., що наближує цей концепт до соціально-педагогічних чи соціальних понять.

Виходячи з проблеми нашого дослідження, вважаємо за необхідне аналізувати концепт «соціальне» в поєднанні кількох його виявів, серед яких найбільш суттєвими ми означили «соціальне буття», «соціальна рефлексія», «соціальне знання», «соціальна реальність», «соціальна сфера». Загалом концепт «соціальне» (слідом за Ю. Резніком, 2008 [19]) розглядається нами і в контексті його об’єктивного існування, і в контексті інтерпретації реальності з боку людей. Сфера соціального, що найбільш важливо для теми нашого дослідження – це сфера взаємодії між людьми в соціальному просторі. Ця взаємодія, виходячи з методології нашого дослідження, має здійснюватися спеціально підготовленими фахівцями (фахівцями соціальної сфери), і при тому може здійснюватися іноземними мовами, якщо того потребує конкретна соціальна ситуація клієнта, або ж необхідним є залучення знань, викладених іноземними мовами. Виходячи з досліджень Ю. Резніка (2008) [19], який окреслив чотири основних значення категорії «соціальне», ми інтерпретували ці значення в таблиці 1.

У процесі аналізу концепта «соціальне» варто, на нашу думку, враховувати як онтологічний, так і епістемологічний рівні цього аналізу. Так, онтологія соціального відносить нас до поняття соціального буття – об’єктивного (якщо дотримуватися марксистських методологічних позицій), або ж чуттєвого (за умови використання трансцендентальної онтології Е. Гуссерля [20] чи фундаментальної онтології М. Гайдеггера [21]). Так, теорія М. Гайдеггера розглядає соціальне в динаміці його ускладнення; зростання обсягу знань про людину, на жаль, не звужує кола проблем соціалізації особистості, та не поглиблює наших знань про неї. Цей феномен у теорії М. Гайдеггера називається «онтологічною безпритульністю сучасної людини» [22, с.241]. Cуспільне буття людини, за М. Гайдеггером, її соціальна сутність, формуються, з одного боку, завдяки внутрішньому потенціалу людини; з іншого боку – людина існує в різних соціальних групах та інституціях. Цей спосіб буття людини вчений називав «несправжнім», і, як вважає А. Мислівченко (1966) [23], гайдеггерівська концепція соціального в житті людини покладається на «розчинення» реального буття в нереальному, в способі існування інших людей. Вважаємо цю точку зору досить слушною з огляду на те, що фахівці соціальної сфери мають справу переважно якраз з викривленим



співвідношенням «справжнього» і «несправжнього» в «Я-бутті» у численних його формах; від цього співвідношення залежить неповторність кожної особистості та її здатність відшукати своє місце у зовнішньому і внутрішньому світах, тобто рівень соціалізованості чи асоціалізованості.

Таблиця 1. Основні значення категорії «соціальне» в філософській інтерпретації та їх

зв’язок з професійною діяльністю фахівців соціального профілю Значення категорії

«соціальне»

Його філософська інтерпретація

Зв’язок з професійною діяльністю фахівців соціальної сфери

«Соціальне» як надприродне, надорганічне існування людини

Це значення категорії «соціальне» відображає рівень духовного життя кожної особистості, яка здатна піднятися над буденністю

У теорії і практиці соціальної роботи зміст і можливість ефективної реалізації залежать від духовних цінностей означеної діяльності

«Соціальне» як синонім суспільного

Як синонім суспільного, соціальне окреслюється як спосіб організації людських взаємовідносин, взаємодії, спільної діяльності в соціумі

Взаємодія соціального працівника \соціального педагога з клієнтами є різновидом соціальної взаємодії, і передбачає спільну діяльність з подолання\попередження соціальних проблем та відхилень у соціальному розвитку особистості\групи людей

«Соціальне» як соціетальне

Передбачає змістову взаємодію представників різноманітних соціальних груп, етносів, культур, мов, а також соціальних інститутів

У своїй професійній діяльності фахівці соціальної сфери взаємодіють з представниками різних прошарків населення, різних етносів та культур, що спонукає до формування мультикультурної компетентності та вивчення іноземних мов та культур

«Соціальне» як збірне нормативне поняття

Передбачає тлумачення можливостей створення умов життєдіяльності людей та задоволення їхніх потреб в соціумі

Діяльність соціального працівника\соціального педагога з корекції соціальних умов життєдіяльності клієнтів відноситься до основних функціональних обов’язків фахівців цієї сфери; соціальна опіка, захист, піклування, реабілітація тощо – це напрями діяльності фахівців соціальної сфери, що дозволяють задовольнити запити та потреби соціально незахищених прошарків населення та маргінальних груп

Близькою і важливою для методологічного аналізу концепта «соціальне»

вважаємо також думку М. Гайдеггера про те, що в людському існуванні присутні три основні модуси: модус проекту («буття-до»), котрий визначає майбутнє людини, начебто забігаючи наперед у баченні своїх життєвих соціальних перспектив; модус минулого окреслює рівень відданості самому собі на основі вже набутого досвіду; модус теперішнього визначає належність людини до оточуючого світу, що виявляє до неї свій спосіб турботи



(О. Руткевич, 1985) [24, с.25]. Епістемологічний рівень аналізу концепта «соціальне» звертає нас до

необхідності постійно вивчати та поповнювати знання про соціальне у всіх його вимірах. Саме знання як провідний складник і визначальна категорія епістемології продукує суб’єкт-суб’єктну модель здобуття процесу знань у сфері освіти; саме епістемологічно виглядає об’єктивна сутність знання про соціальну дійсність, своє місце в ній і можливості проектувати соціальні зміни на індивідуальному та загальному рівнях. Особливо значущим епістемологічним висновком вважаємо той, що мова виступає одним з провідних чинників і базовою «одиницею» сучасного епістемологічного аналізу соціальної дійсності. Сучасна епістемологія проводить дослідження на рівні співвідношення знання і віри, знання й істини та ін. Так у гуманітарне знання приходять чіткі причинно-наслідкові логічні моделі й умозаключення, які дають можливість формулювати об’єктивні наукові висновки на підставі отриманої ззовні й інтерпретованої внутрішньо наукової інформації.

Як зазначено вище, найбільш тісно концепт «соціальне» пов’язаний з поняттям соціального буття. Його соціальна і соціально-педагогічна складова завжди значуща; соціальна діяльність і соціальна підтримка фактично виступають інструментами реалізації соціального буття, особливо враховуючи сучасні кризові суспільні процеси. Е. Ласло (1995) [25] цілком справедливо стверджує, що людство існує нині в епоху біфуркації, а соціальне буття підлягає законам синергетики. Як зазначає у своєму дослідженні Т. Яковенко (2011) [26], епоха індустріального виробництва і постіндустріального розмежувалися саме на лінії інформаційного суспільства, де головною цінністю є час. Простір без реальних кордонів, завойований інформаційними ресурсами постіндустріального суспільства, поставив нові вимоги до мовної\іншомовної підготовки кожної людини, починаючи з шкільної лави. Володіння мовами як ключова компетенція прямо пов’язане з соціальним буттям в інформаційному суспільстві, де у відносинах між людьми домінує віртуальна реальність.

Соціальне буття поділяється на два взаємопов’язані компоненти – суспільне буття і буття людини в соціумі. Індивідуальне буття, чи буття людини в соціумі, звіддавна стало цікавити представників найбільш відомих класних наукових шкіл у соціальній психології та філософії. Так, розробники екзистенціалізму (М. Гайдеггер, К. Ясперс, А. Камю та ін.) прагнули з’ясувати специфіку буття людини, «закинутої у світ». М. Гайдеггером було запропоновано феноменологічний підхід до соціального буття шляхом осмислення «буття-тут», «буття, закинутого у світ» [27, с.12]. Важливим вважаємо висновок ученого стосовно того, що буття зводиться до мови як місця його функціонування й існування. Саме існування людини учений виводив з мови, з комунікації людей між собою; власне, тому цього дослідника зараховують до засновників філософії мови [27, с.15]. У роботах К. Ясперса («Філософія», 1921), натомість, буття людини розглядається як триєдність «буття у світі» (найближче до соціального буття), «екзистенції» (нераціональне необ’єктивне буття), та «трансценденції» (недосяжна мета і межа буття і мислення). Для нас важливими є два базові положення теорії К. Ясперса:



1. Проблема соціального буття в кризові періоди розвитку соціуму, безпосередньо пов’язана з психологією та соціологією криз, теорією соціальних катастроф, осмисленням проблеми соціальних страхів людини та ін. Означені кризові стани соціуму, зрозуміло, належать не лише до сфери функціонування філософії чи соціології, але й соціальної роботи в її теоретичному й практичному вимірі.

2. Комунікація як основне поняття теорії К. Ясперса, що визначається у нього через співвіднесення між собою різних екзистенцій. Нездатність до розуміння екзистенції іншої людини прямо призводить до нездатності вести дискусію, до певного фанатизму, ґрунтованого на мовному неприйнятті іншої людини, тощо. Специфіка розуміння К. Ясперсом комунікативних процесів, на нашу думку, є досить сучасною і віддзеркалює необхідність комунікативної підготовки майбутніх фахівців соціального профілю з метою прийняття носіїв різних мов та вміння працювати з ними у площині своєї професійної діяльності.

У теорії Ж.-П. Сартра (1989) екзистенція кожної особистості звузилася до усвідомленням кожним свого вибору в соціумі. У межах проблеми нашого дослідження особливо варто наголосити на кількох положеннях його теорії:

1. На тезі вченого про те, що «людина спочатку нічого собою не являє. Людиною вона стає лише згодом, причому такою людиною, якою зробить себе сама» [28, с.322]. Таким чином, і формування комунікативної компетентності належить до особистісного вибору майбутнього фахівця – до усвідомлення ним необхідності володіння іншими мовами, від комунікативного професійного простору, в якому знаходиться студент, від результативності форм і методів іншомовної комунікативної підготовки тощо.

2. На положенні Ж.-П. Сартра про відповідальність людини не лише за себе, але й за інших людей, оскільки «людина не може вийти за межі людської суб’єктивності… обираючи себе, ми також обираємо інших людей» [28, с.325]. Цю тезу можна покласти в основу аксіологічного простору професійної підготовки майбутніх соціальних працівників, оскільки саме для цієї професії в площині «людина-людина» важливим і професійно значущим є окреслення іншої людини як безумовно значущої, здатність до безумовного прийняття і самої людини, і тих соціальних проблем, з якими вона звертається про допомогу до фахівців соціального профілю.

Соціальна онтологія та епістемологія як первинне й вторинне по відношенню до концепта «соціальне» визначають основні засади соціальної реальності, одну зі сторін якої ми вивчаємо в контексті іншомовної підготовки фахівців соціальної сфери в ЗВО. Як засвідчила низка наукових досліджень, тлумачення соціальної реальності досить різноманітні і навіть розбіжні за своєю сутністю. Ю. Резнік (2008) [19, с.10] виділяє в зазначених визначеннях кілька основних напрямів:

1) Соціальна реальність як зумовлене природою співіснування людей в соціумі («вимушена сумісність»);

2) Соціальна реальність як сукупність всіх людських взаємовідносин і взаємодій («соціальна взаємність»);

3) Соціальна реальність як співвідношення індивідуального й



надіндивідуального («соціальна взаємозумовленість»); 4) Соціальна реальність як постійна реалізація суперечності між

соціальним і культурним («синтез соціального й культурного»). У контексті проблеми нашого дослідження соціальна реальність відповідає

всім названим вище напрямам. Так, вимушена сумісність може бути інтерпретована як співіснування фахівців соціального профілю та їхніх клієнтів як обов’язкових складників у просторі соціальної взаємодії; соціальна взаємність інтерпретує стосунки між названими суб’єктами соціальної дії; соціальна взаємозумовленість виявляється в індивідуальному стилі професійної діяльності фахівців соціальної сфери, з одного боку, та надіндивідуальному – соціальному контексті їхньої професійної діяльності, який виступає фактично замовником на цю соціально-професійну групу; синтез соціального й культурного виявляється у тому соціокультурному фоні, який продукує наявність і співіснування тих соціально-відхилених і соціально-маргінальних груп, що потребують соціальної підтримки і супроводу з боку фахівців соціального профілю.

На онтологічних та епістемологічних засадах будуються рефлексивні механізми як загальнометодологічного сприйняття концепта «соціальне», так і вузьких методологічних площин (методологічні підходи, методологічний аналіз, методологічні основи). Соціальна рефлексія, за класичним визначенням Г.В.Ф. Гегеля (2000) [29, с.163] – це усвідомлення основ, провідних засад думки та її обґрунтувань як більш глибокого осмислення думок і суджень. У більш пізній період розвитку соціальної філософії Е. Гуссерль (1994) [30, с.34-38] схарактеризував рефлексію як специфічну інтенціональність особистості, що дозволяє сприймати час внутрішньо, причому як дякуючи минулим переживанням (ретенція), та майбутнім (протенція). З урахуванням специфіки теми нашого дослідження зауважимо, що соціальна рефлексія важлива для нас ще й тим, що тлумачить рефлексію як висловлювання про висловлювання, тобто лінгвістично і водночас у більш широкому контексті (Я. Любивий, 2016) [31, с.4]. Експериментальна частина дослідження також побудована на рефлексивних засадах, зважаючи на методологічний ланцюг зворотного зв’язку ТОТЕ, тобто «taste-operate-taste-exit», за Р. Ділтсом (2001) [32].

Окреслені вище загальні поняття, що інтерпретують і репрезентують концепт «соціальне», у нашому дослідницькому сенсі результують у понятті «соціальна робота», яке відображає соціально-професійний контекст концепта «соціальне».

Підсумок і висновки. Таким чином, нами з’ясовано методологічні межі, сутність, зміст та специфіку концепта «соціальне» у зв’язку з необхідністю вичленити цей концепт з-поміж інших як основи одного з двох найважливіших понять дисертаційного дослідження – «іншомовність» та «соціальна сфера». Обґрунтовано думку про необхідність аналізу концепта «соціальне» ще й тим, що в процесі розробки методичної системи іншомовної комунікативної підготовки майбутніх фахівців соціальної сфери треба враховувати специфіку професійного тезаурусу, в межах якого має відбуватися іншомовна підготовка.



Проаналізовано основні значення концепта «соціальне» в філософській інтерпретації та їх зв’язок з професійною діяльністю фахівців соціального профілю; представлено онтологічний та епістемологічний рівні концепта «соціальне». Сформульовано висновок про значущість зв’язку соціального буття і мови як місця функціонування й існування соціуму. На засадах теорії К. Ясперса, М. Гайдеггера та Ж.-П. Сартра з’ясовано важливість тез про соціальні кризи, соціальну комунікацію, соціальний вибір особистості, соціальну відповідальність – як основоположні поняття теорії і практики соціальної роботи\соціальної педагогіки.

Відзначено роль та значення соціальної рефлексії – як соціально-педагогічного та лінгвістичного феномена, на якому може бути побудована експериментальна частина дослідження проблеми іншомовної підготовки фахівців соціального профілю (за допомогою методологічного ланцюга ТОТЕ – «taste-operate-taste-exit»). Перспектива подальших досліджень вбачається нами в обґрунтуванні концепта «ішомовність» як філософсько-лінгвістичної основи іншомовної підготовки фахівців соціальної сфери.

Література: 1. Бернер Г., Юнсон Л. Теория социально-психологической работы. –

Москва: Юристъ, 2000. – 348 с. 2. Саппс М., Уэллс К. Опыт социальной работы. Введение в профессию. –

Москва: Знание, 1994. – 120 с. 3. Баркер Р. Словарь социальной работы / сокр. пер. с англ. – Москва: ИН-

ком, 1994. – 135с. 4. Вступ до соціальної роботи: Навчальний посібник для студентів вищих

навчальних закладів / За ред. Т. В. Семигіної, І. І. Миговича. – Київ: Академвидав, 2005. – 300 с.

5. Кирик Д. Концепт // Філософський енциклопедичний словник / В.Шинкарук (голова редколегії) та ін. ; Л. В. Озадовська, Н. П. Поліщук (наукові редактори). – Київ: Абрис, 2002. – С.512-513.

6. Абушенко В. Л., Кацук Н. Л. Концепт // Постмодернизм. Энциклопедия. Сост. И науч. Ред.А.ГРицпнов, М. Можейко. – Минск: Интерпресссервис, 2001. – 1038 с.

7. Філософський енциклопедичний словник / В.Шинкарук (голова редколегії) та ін. ; Л. В. Озадовська, Н. П. Поліщук (наукові редактори). – Київ: Абрис, 2002. – 742 с.

8. Wilensky H. Industrial Society and Social Welfare. – New York, 1958. – P. 17–19.

9. Сковронський Д. М. Концепт соціальної держави в теоретико-правових дослідженнях // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2011. – №2. – С.32-41.

10. Яковюк І. B. Соціальна держава: питання теорії і шляхи її становлення : дис. канд. юрид. наук : 12.00.01/Іван Васильович Яковюк.– Xарків, 2000.– 199 с.

11. Дікон Б. Глобальна соціальна політика. Міжнародні організації й майбутнє соціального добробуту [Текст] : [підручник] / Б. Дікон, М. Халс, П.



Стабс ; пер. з англ. А. Олійник, В. Триліс, В. Паламарчук. – Київ : Основи, 1999. – 346 с.

12. Istridis D. Social Policy: Institutional Context of Social Development and Human Services / D. Istridis. – Pacific Grove, Calif., 1994. – P. 75–76.

13. Titmuss R. Social Policy / R. Titmuss; ed. Brian Abel-Smith and Kay Titmuss. – London, 1973. – P. 15–16.

14. Буяшенко В. Концепт соціального піклування: від морального обов’язку до правового визнання // Гуманітарний вісник ЗДІА. – 2012. – №49. – С.267-278.

15. Kalyanpur М., Harry В. Culture inspecial education: Building reciprocal family-professional relationships. – Baltimore, 1999.

16. Таранченко О. Соціальне інтегрування: ключовий концепт інклюзії // Особлива дитина: навчання і виховання. – 2017. – №3. – С.7-15.

17. Мамзин А. С. Взаимосвязь биологического и социального в природе человека // Философская антропология. – Електрнный ресурс. – Режим доступу:: https://cyberleninka.ru/article/v/vzaimosvyaz-biologicheskogo-i-sotsialnogo-v-prirode-cheloveka.

18. Бим-Бад Б. М. Биологическое и социальное в человеке. Ч.1., 2009. – [Електрнный ресурс]. – Режим доступу: http://www.bim-bad.ru/biblioteka/article full.php?aid=105&binn rubrik pl articles=108

19. Резник Ю. М. Понятие «социальное» в современной философии и науке // Вопросы социальной теории. 2008. – Т.II. Вып.1(2). – С. 88-103.

20. Ажимов Ф. Феноменологическая система научного знания: онтологический проект Эдмунда Гуссерля // Преподаватель. ХХI век. – 2011. – №4. – С.220-225.

21. Шевченко С. Онтологічний вимір екзистенції в філософії М. Гайдеггера: «Das Selbst» versus «Das Man» – [Електронний ресурс] Режим доступу: http://vlp.com.ua/files/11 51.pdf

22. Heidegger M. Phänomenologische Interpretationen zu Aristoteles. Anzeige der hermeneutischen Situation. Hrsg. v. Hans-Ulrich Lessing // Dilthey-Jahrbuch 6, 1989. – S. 235–274.

23. Мысливченко А. Г. Экзистенция и бытие – центральные категории немецкого экзистенциализма // Современный экзистенциализм: Критические очерки. – Москва: “Мысль”, 1966. – С. 47–70.

24. Руткевич А. М. От Фрейда к Хайдеггеру: Критич. очерк экзистенциального психоанализа. – Москва: Политиздат, 1985. – 176 с.

25. Ласло Э. Век бифуркации: постижение изменяющегося мира // Путь. – 1995. – № 1. – С. 3–129.

26. Яковенко Т. Соціальне буття людини: від нестабільності до сталості // Вісник Львівського університету. Серія філософія. – 2011. – Вип.14. – С.64-70.

27. Гайдеґґер М. Дорогою до мови / Пер. з нім. В.Кам'янця. – Львів: Літопис, 2007. – 232с.

28. Сартр Ж.-П. Екзистенциализм – это гуманизм // Сумерки богов. – Москва: Политиздат, 1989. – С.319-344.

29. Гегель Г. В. Ф. Феноменология духа. – Москва: Академический



проект, 2000. – 495 с., с.163. 30. Гуссерль Э. Собрание сочинений.: В 3т. – Т. 1. Феноменология

внутреннего сознания времени. – Москва: ДИК, 1994. – 192 с. 31. Любивий Я. Соціальна рефлексія як механізм самоорганізації

соціальних мереж. // Мультиверсум. Філософський альманах / Гол. ред. В. В. Лях. – Випуск 1–2 (149–150). – Київ, 2016. – 228 с.

32. Дилтс Р. Моделирование с помощью НЛП. – Санкт-Петербург, 2001. – 298 с.

References. 1. Berner. G. ta Yunson. L. (2000). Teoriya sotsialno-psikhologicheskoy raboty. [Theory of

Social and Psychological Work]. Moskva: Yurist. 348 s. 2. Sapps.M. ta Uells.K. (1994). Opyt sotsialnoy raboty. Vvedeniye v professiyu. [Social Work

Experience. Introduction to the Profession.]. Moskva: Znaniye. 120 s. 3. Barker. R. (1994). Slovar sotsialnoy raboty / sokr. per. s angl. [Social Work Dictionary].

Moskva: IN-kom. 1994. 135s. 4. Semyhinoi, T. (2005). Vstup do sotsialnoi roboty: Navchalnyi posibnyk dlia studentiv

vyshchykh navchalnykh zakladiv [Introduction to Social Work: The Tutorial for Students of Higher Educational Establishments] / Za red. T.V. Semyhinoi, I.I. Myhovycha. Kyiv: Akademvydav. 300 s.

5. Kyryk, D. (2002). Kontsept. [Philosophical Encyclopedic Dictionary ]. Filosofskyi entsyklopedychnyi slovnyk / V.Shynkaruk (holova redkolehii) ta in. ; L. V. Ozadovska, N. P. Polishchuk (naukovi redaktory). Kyiv: Abrys. S.512-513.

6. Abushenko. V. ta Katsuk. N. (2001).Kontsept. [Postmodernism. Encyclopedia.]. Postmodernizm. Entsiklopediya. Sost. i nauch. Red. A. Gritspnov. M. Mozheyko. Minsk: Interpressservis. 1038 s.

7. Shynkaruk, V. (2002). Filosofskyi entsyklopedychnyi slovnyk [Philosophical Encyclopedic Dictionary] / V. Shynkaruk (holova redkolehii) ta in. ; L. V. Ozadovska, N. P. Polishchuk (naukovi redaktory). Kyiv: Abrys. 742 s.

8. Wilensky H. Industrial Society and Social Welfare. – New York, 1958. – P. 17–19. 9. Skovronskyi, D. (2011). Kontsept sotsialnoi derzhavy v teoretyko-pravovykh

doslidzhenniakh. [Social State Concept in Theoretical and Practical Research]. Naukovyi visnyk Lvivskoho derzhavnoho universytetu vnutrishnikh sprav. №2. S.32-41.

10. 10.Iakoviuk, I. (2000). Sotsialna derzhava: pytannia teorii i shliakhy yii stanovlennia. [Social State: Theoretical Issues and the Ways of its Formation]. Kandydat yurydychnykh nauk. Natsionalna yurydychna akademiia Ukrainy imeni Yaroslava Mudroho. 199 s.

11. Dikon, B. (1999). Hlobalna sotsialna polityka. Mizhnarodni orhanizatsii y maibutnie sotsialnoho dobrobutu. [Global Social Policy. International Organizations and the Future of Social Welfare]. [Tekst] : [pidruchnyk]. Kyiv : Osnovy. 346 s.

12. Istridis D. Social Policy: Institutional Context of Social Development and Human Services / D. Istridis. – Pacific Grove, Calif., 1994. – P. 75–76.

13. Titmuss R. Social Policy / R. Titmuss; ed. Brian Abel-Smith and Kay Titmuss. – London, 1973. – P. 15–16.

14. Buiashenko, V. (2012). Kontsept sotsialnoho pikluvannia: vid moralnoho oboviazku do pravovoho vyznannia. [Concept of Social Care: from Moral Obligation to Legal Recognition]. Humanitarnyi visnyk ZDIA. №49. S.267-278.

15. Kalyanpur М., Harry В. Culture inspecial education: Building reciprocal family-professional relationships. – Baltimore, 1999.

16. Taranchenko, O. (2017). Sotsialne intehruvannia: kliuchovyi kontsept inkliuzii. [Social Integration: the Key Concept of Inclusion].Osoblyva dytyna: navchannia i vykhovannia. №3. S.7-15.

17. Mamzin. A. (2012). Vzaimosvyaz biologicheskogo i sotsialnogo v prirode cheloveka.



Filosofskaya antropologiya. [The Relationship of Biological and Social in Human Nature]. Rezhim dostupa : https://cyberleninka.ru/article/v/vzaimosvyaz-biologicheskogo-i-sotsialnogo-v-prirode-cheloveka [Data obrashcheniya 15 oktyabrya 2019].

18. Bim-Bad. B. (2009). Biologicheskoye i sotsialnoye v cheloveke. [Biological and Social in Human]. Ch.1. Rezhim dostupa: http://www.bim-bad.ru/biblioteka/article_full.php?aid=105&binn_rubrik_pl_articles=108. [Data obrashcheniya 12 oktyabrya 2019].

19. Reznik Yu. (2008). Ponyatiye «sotsialnoye» v sovremennoy filosofii i nauke. [The Notion of “Social” in Moder Philosophy and Science]. Voprosy sotsialnoy teorii. T.II. Vyp.1(2). S. 88-103.

20. Azhimov. F. (2011). Fenomenologicheskaya sistema nauchnogo znaniya: ontologicheskiy proyekt Edmunda Gusserlya. [Phenomenological System of Scientific Knowledge: Ontological Project of Edmund Gusserl]. Prepodavatel. KhKhI vek. №4. S.220-225.

21. Shevchenko, S. (2009). Ontolohichnyi vymir ekzystentsii v filosofii M. Haidehhera: «Das Selbst» versus «Das Man». [Ontological Dimension in Heidegger’s Philosohpy: «Das Selbst» versus «Das Man»]. Rezhym dostupu : http://vlp.com.ua/files/11_51.pdf. [Data obrashchenyia 16 oktiabria 2019].

22. Heidegger M. Phänomenologische Interpretationen zu Aristoteles. Anzeige der hermeneutischen Situation. Hrsg. v. Hans-Ulrich Lessing // Dilthey-Jahrbuch 6, 1989. – S. 235–274.

23. Myslivchenko. A. (1966). Ekzistentsiya i bytiye – tsentralnyye kategorii nemetskogo ekzistentsializma. [Existence and Being: Central Categories of German Existentialism]. Sovremennyy ekzistentsializm: Kriticheskiye ocherki. Moskva: “Mysl”. S. 47–70.

24. Rutkevich. A. (1985). Ot Freyda k Khaydeggeru: Kritich. ocherk ekzistentsialnogo psikhoanaliza. [From Freud to Heidegger: Critical Study of Existential Psychoanalysis]. Moskva: Politizdat. 1985. 176 s.

25. Laslo. E. (1995). Vek bifurkatsii: postizheniye izmenyayushchegosya mira. [Bifurcation Age: Comprehension of a Changing World]. Put. № 1. S. 3–129.

26. Iakovenko, T. (2011). Sotsialne buttia liudyny: vid nestabilnosti do stalosti. [Social Human Existence: from Instability to Steadiness]. Visnyk Lvivskoho universytetu. Seriia filosofiia. Vyp.14. S.64-70.

27. Haidegger, M. (2007). Dorohoiu do movy . [The Road to Language]. / Per. z nim. V. Kamiantsia. Lviv: Litopys, 2007. 232s.

28. Sartr. Zh.-P. (1989). Ekzistentsializm – eto gumanizm. [Existentialism is Humanism]. Sumerki bogov. Moskva: Politizdat. S.319-344.

29. Gegel. G. V. F. (2000). Fenomenologiya dukha [Phenomenology of the Spirit]. Moskva: Akademicheskiy proyekt. 495 s.

30. Gusserl. E. (1994). Fenomenologiya vnutrennego soznaniya vremeni. [Phenomenology of Inner Consciousness of Time]. Sobraniye sochineniy: V 3t. T. 1.. Moskva: DIK. 192 s

31. Liubyvyi, Ya. (2016). Sotsialna refleksiia yak mekhanizm samoorhanizatsii sotsialnykh merezh. [Social Reflexion as a Mechanism of Self-organization of Social Networks]. Multyversum. Filosofskyi almanakh / Hol. red. V. V. Liakh. Vypusk 1–2 (149–150). Kyiv. 228 s.

32. Dilts. R. (2001). Modelirovaniye s pomoshchyu NLP. [NLP Modeling]. Sankt-Peterburg. 298 s.

Abstract. The article defines methodological scope, the essence, content and specificity of the

concept “social” due to the necessity of researching foreign language training of social sphere specialists. The scientific and theoretical survey of native and foreign research on the problem is presented. The concept “social” is analyzed in combination of its several displays, the most significant of which are “social being”, “social reflection”, “social knowledge”, “social reality”, “social sphere”. The concept “social” is examined in the context of its objective existence as well as in the context of human’s reality interpretation. The idea of this concept application in



methodical system development of foreign language communicative training of future social sphere specialists is grounded. The article analyzes the basic meanings of the concept “social” in philosophic interpretation and their connection with professional activity of social sphere specialists. The research presents ontological and epistemological levels of the concept “social”. It is determined, that social ontology and epistemology as a primary and secondary in relation to the examining concept define basic principles of social reality. The conclusion about the importance of the connection between social being and a language as a place where society functions and exists is done. On the basis of the theories of K. Jaspers, M. Heidegger, J.-P. Sartre the significance of the theses about social crises, social communication, social choice of a personality, social responsibility as fundamental notions of the theory and practice of social work/ social pedagogy is found out.

Keywords: concept, social, foreign language training, social sphere specialists.

Стаття відправлена: 28.10.19



DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-072 УДК 373.3.035:796:39(=161.2) THEORETICAL AND METHODOLOGICAL FOUNDATIONS OF THE USE

OF FANDS OF THE UKRAINIAN FOLKLORE IN THE PROCESS OF PHYSICAL CHILD REARING OF PRIMARI SHOOL AGE

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ В ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО

ШКІЛЬНОГО ВІКУ Korneva A. O. / Корнєва А.О.

Teacher / Викладач ORCID: 0000-0002-2269-8601

T.H.Shevchenko National University «Chernihiv Colehium», Chernigiv,. Hetman Polubotko Str. 53, 14013

Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка, Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка 53, 14013

Анотація. У статті розкрито потенціал фольклору у формуванні й розвитку

особистості. Проаналізовано види українського фольклору й охарактеризовано особливості його використання в освітньому процесі. Представлено методичні підходи використання українського фольклору (музично-пісенний, хореографічний, усна народна творчість (міфи, легенди, казки, малі фольклорні жанри (прислів’я, приказки, примовки, загадки, лічилки) та інше) в процесі фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку загалом і, зокрема видів фольклору Чернігово-Сіверщини. Обґрунтовано його роль в урізноманітненні освітнього процесу шляхом знаходження нових форм розвитку рухово-пізнавальної ініціативи дітей в уроці фізичної культури.

Ключові слова: фізична культура особистості, діти молодшого шкільного віку, український фольклор, фольклор Чернігово-Сіверщини.

Вступ. В реальному житті фізична культура є об'єктивно нагальною потребою людини і суспільства, але як зазначають Т. Круцевич, М. Носко, М. Платонов, Ю Шкребтій, продовжує функціонувати в нашій країні на вкрай низькому рівні в сферах освіти, праці, дозвілля.

Однією з найважливіших причин цього, за даними Ю. Ніколаєва, є все ще недостатня розробленість її теоретико-методологічних основ, які потребують подолання обмеженості переважної думки у людей про неї як про сферу розвитку лише рухових здібностей особистості. Даний підхід (при всій його важливості), як показує практика, не дає відчутних результатів у формуванні особистості істинно фізичної культури. Більш того, в силу своєї однобічності він вступає в протиріччя з сутністю культури . Більшість з провідних теоретиків фізичної культури (В. Бальсевич, Т. Круцевич, Ю. Курамшин, Л. Матвєєв, А. Новіков та інші) наголошують на тому, що фізичне виховання крім розвитку тілесно-рухової сфери людини повинно органічно і безпосередньо брати участь і у формуванні її характеру, інтелектуальних, моральних якостей тощо.

В сучасній літературі з теорії фізичної культури наголошується на переході «тілесно-рухового» компоненту розуміння фізичної культури до зростання її «соціокультурного» (духовного) і розгляду, як явища «духовно-фізичного». Обґрунтовується поняття «фізична культура особистості» з позиції переваг її мотиваційного, ціннісно-орієнтаційного, пізнавального компонентів, не відокремлюючи тілесно-рухового, як передумови всебічного і гармонійного



розвитку особистості, який проявляється перш за все в процесах самореалізації, саморозвитку, творчості особистості [3].

Дійсно, в діяльності вчителя фізичної культури маються не лише можливості педагогічного впливу на функціональні системи організму та організму в цілому, але і на певні риси особистості, її соціально-психологічну адаптацію до умов життя (наприклад, величезний дидактичний потенціал, здійснення національного виховання, патріотизму, любові та шанобливого ставлення до старших поколінь та надбань народу; активізація розумової діяльності та пізнавальної активності тощо).

Все це без сумніву збільшує адаптивність особистості й потенційні можливості її самореалізації в суспільстві, отже актуалізує пошук дієвих шляхів для організації освітнього процесу з фізичного виховання з метою забезпечення позитивних зрушень не тільки в фізичному, оздоровчому та інтелектуальному зростанні особистості, а й для розширення світогляду дитини, сформованості надійності національних переконань [4].

На наш погляд, оволодіння молодим поколінням українців знаннями з історії рідного народу, надбаннями його культури, духовністю, народною мудрістю, яка знайшла своє втілення у народних звичаях, традиціях, обрядах, танцях, нормах моралі позитивно вплине на досягнення високого рівня фізичної культури особистості. Фольклорна спадщина рідного краю здатна наблизити дітей до національних духовних глибин, сприяти усвідомленню свого як частки загальнонаціонального, розширювати світоглядний і культурний діапазон, бо завдяки цим складовим відбувається всебічний гармонійний розвиток дитини.

Основний текст. Фольклор (від англ. folklore – народна мудрість, знання) відображає самобутність етносу, вмістилище народної мудрості, досвіду і насамперед – духу нації, її душі. «Фольклор – це художнє відображення дійсності у словесно-музично-хореографічних і драматичних формах колективної народної творчості, нерозривно пов’язаної з життям і побутом. У ньому відображено світоглядні, етичні й естетичні погляди народу» [1] (рис 1).

Водночас існує поняття «народна творчість», яке охоплює різнопланову творчу діяльність народу – поезію, музику, театр, танець, архітектуру, художнє і декоративно-ужиткове мистецтво. Усна народно-поетична творчість уособлює в собі систему архетипів, які відповідають за бачення людиною будови Всесвіту та її місця в ньому.

Народний виховний ідеал досконалої людини, на думку вченого-педагога Г. Ващенка, це гармонійне поєднання зовнішньої та внутрішньої краси особистості [2]. Виховний ідеал відображений у народних звичаях, мові, традиціях, піснях, побуті, ремеслах. Він створюється роками і переходить від старших поколінь до молодших. Важливу роль відіграють здобутки духовної культури, міцно пов’язані з світоглядом, релігією, мораллю. Засвоюючи матеріальні та духовні цінності, здобуті народом, людина стає особистістю з відповідними рисами характеру.

Використання фольклору у контексті етнопедагогіки розкривали Г. Волков, Б. Грінченко, О. Духнович, Г. Сковорода, М. Стельмахович, В. Сухомлинський, К. Ушинський, І. Франко.



Рис. 1. Форми українського фольклору Основою змісту українського фольклору, традиційної культури виховання

є народна культура, яка включає дитячі пісні, народні ігри, природу, працю, рідну мову, народну мудрість малих форм фольклору (прислів'я, приказки, загадки, лічилки. мирилки), світ казок, народні промисли. Досвід народу є невичерпною скарбницею виховних засобів, до яких належить рідна мова, міфологія, символіка, народне мистецтво, фольклор, національні традиції, обряди. Український фольклор забезпечує особливе середовище, виступаючи найважливішим засобом виховання дітей. Основу фольклору складають духовна культура, народні звичаї, традиції, соціально-етнічні норми.

Фольклор, або народна творчість є безпосереднім спадкоємцем найдавніших форм людської культури, що зберігає в кожну історичну епоху значення первинної художньої переробки сукупного життєвого досвіду і є складним естетичним, художнім та соціальним явищем. Однією з таких форм також є і мова, яка являється самобутнім способом мислення, оригінальним засобом пізнання дійсності, неповторним і незамінним інструментарієм творчості народу. Унікальність, оригінальність і неповторність кожної мови є явищем цивілізації. Адже недарма кажуть, що прислів’я, приказки, пісні – це душа народу .

Український фольклор є не тільки різноманітним, оригінальним і багатожанровим, а також являється різновекторним та має функціонально потенційні можливості для вирішення багатьох педагогічних завдань.

Форми фольклору

Словесно-музично хореографічні

Драматичні

Пог

ляди

Етичні Естетичні

Світоглядні

Народна творчість

Тво

рча

діял

ьніс

ть

наро

ду

Танець

Архітектура

Худ. мистецтво

Поезія

Музика

Театр

Декоративно ужиткове мистецтво



Аналіз широкого кола джерел (І. Кліш, В. Мосіяшенко, А. Цьось) підтверджує актуальність використання фольклору в фізичному вихованні, адже український фольклор дозволяє урізноманітнити процес фізичного виховання шляхом знаходження нових форм розвитку рухово-творчої ініціативи дітей. Такі заняття та форми роботи, дозволяють якісніше здійснювати засвоєння знань, вмінь і навичок з фізичної культури. Поєднання фізичних вправ та фольклору дає змогу учням доторкнутися до фізичної культури через призму народного потенціалу свого народу.

В нашій практичній діяльності на уроці фізичної культури ми використовуємо різні види фольклору притаманні Чернігово-Сіверщині (рис.2):

Рис. 2. Різновид фольклору притаманний Чернігово-Сіверщині

Наприклад, в уроці фізичної культури (варіативний модуль «хореографія»)

ми використовуємо: - музичний фольклор Чернігово-Сіверщини, що дозволяє дітям

познайомитися краще з історією свого рідного краю (ознайомлюємо дітей з музичним матеріалом, який притаманний саме Чернігово-Сіверщині певного регіону на прикладі автентичних фольклорних пісень Чернігівщини (Гончарівська об’єднана територіальна громада), народні пісні Варвинщини (Чернігівська область, Варвинський район), які максимально точно відтворюють звучання музики минулого, забезпечують відповідність сучасного виконання оригінальним, «історичним» уявленням);

- прислів’я, приказки (наприклад у формі домашніх завдань – підготувати прислів’я, приказки, загадки про здоров’я);

- легенди (знайомство дітей з легендою про звіра Семаргла (який за легендами охороняв місто Чернігів) з подальшим проходженням естафети, де учні на швидкість збирають цілісну картину звіра Семаргла);

Фол

ькло

р Ч

ерні

гово

- С

івер

щин

и

Пісні

Легенди, вірші

Танці

Прислів’я , приказки

Ігри та забави

Автентичні фольклорні пісні Чернігівщини; народні пісні Варвирщини («Петрівочка», «Ой, у полі три тополі»)

«Легенди Линовицького краю»,«Про місток і кохання», «Про міфічного звіра

Семаргла»

«Лісоруб», «Опришки»,«Веретенце»,

«Крутях»

Залізний токъ, Свинячій пересокъ

Грецька насада. (Млинці на сковороді). та ін..

«У гуси», «Мак, мак чистий»,«Дробу,

дробу соли» та ін.



- знайомство з декоративно прикладним мистецтвом (на прикладі гончарства, переглядається фільм, на якому майстер (Бібик І.І.) показує процес створення глиняного посуду), з подальшим відтворенням послідовності рухів рук майстра), це сприяє розвитку культури рухів, образного мислення, розширює світогляд дитини;

- танці Чернігово-Сіверщини («Лісоруб», «Опришки», «Веретенце», «Крутях») та ігри й хороводи, які несуть пізнавальний характер та відрізняються високою емоційною насиченістю.

Впровадження фольклору в систему фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку дозволило урізноманітнити освітній процес завдяки впровадженню нових форм розвитку рухово-пізнавальної діяльності дітей та підвищити рівень сформованості фізичної культури особистості.

Висновки. В результаті теоретичного аналізу встановлено, що фольклор є не тільки різноманітним, оригінальним і багатожанровим, а також являється різновектрним та має функціонально потенційні можливості, які сприяють вирішенню педагогічних завдань, таких як: формування національної свідомості; розвиток інтелектуальних, моральних та естетичних якостей дитини; створення світоглядного потенціалу дитини; розвиток творчо активної особистості; формування фізичної культури особистості.

Література: 1. Закувала зозуленька: Антологія української народної творчості. – К. :

Веселка, 1989. – С. 5. (320 с.) 2. Ващенко Г. Виховний ідеал : монографія / Г. Ващенко. – Полтава :

Полтавський вісник, 1994. –191 с. 3. Николаев Ю.М. Теория физической культуры: современные подходы

[Текст] / Ю.М. Николаев. - СПб.: Олимп-СПб, 2010. – 120 с. 4. Огієнко М.М., Лисенко Л.Л., Корнєва А.О. Формування фізичної

культури школярів молодшого шкільного віку засобами етнопедагогіки Чернігово-Сіверщини. – Technologies of shaping and enhancing health of human and society. Monograph. Opole: The Academy of Management and Administration in Opole, 2016. – P. 145-151.

References: 1. The Cuckoo: An Anthology of Ukrainian Folk Art. 1989. Kyiv: Veselca. 2. Vashchenko, H.,1994. Educational ideal: monograph Poltava: Poltava Bulletin 191 р. 3. Nykolaev, Yu. M., 2010. The theory of physical education: modern approaches. СПб.:

Олимп-СПб. 4. Ohiienko M.M., Lysenko L.L., Kornieva A.O., 2016. Formation of physical culture of

schoolchildren of primary school age by means of ethnopedagogics of Chernihiv-Sivershchina. Technologies of shaping and enhancing health of human and society. Monograph. Opole: The Academy of Management and Administration in Opole. P. 145-151.

Abstract. In The article we should unleash the potential of folklore in the formation and

development of personality. The types of Ukrainian folklore are analyzed and characterized the features in the educational process. Also we presented methodological approaches in the using of Ukrainian folklore (songs and music, choreographic, oral folk art (legends, fairy tales, small folk



genres (proverbs,sayings, jokes, riddles, counting-out game), etc.) in the process of physical education of children in primary school age (in general), and in particular the types of folklore of Chernihiv-Sivershchyna. It’s justifies the role in the diversity of the educational process by finding new forms of development of the motor-cognitive initiative of children in the classes of physical education.

Key words: physical culture of personality, children of primary school age, Ukrainian folklore, folklore of Chernihiv-Sivershchyna.

Науковий керівник: к.п.н., доцент. Лисенко Л.Л.

Стаття відправлена : 30.10.2019 г. © Корнєва А.О.



DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-026 УДК 791.9

TOURISM AS A GOAL OF SPORTS IMPROVEMENT OF THE PERSON ТУРИЗМ КАК ЦЕЛЬ СПОРТИВНОГО СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ ЧЕЛОВЕКА

Kosyreva I.I. / КосыреваИ.И. Seniorteacher/Старшийпреподаватель

Sharipova G.K. / ШариповаГ.К. Seniorteacher/Старшийпреподаватель

Rozhko G.T./РожкоГ.Т. Senior teacher/Старшийпреподаватель

Taraz State University named after M.Kh.Dulaty, Kazakhstan, Taraz,60 Tole by street, 080000

Таразский Государственный Университет им. М.Х.Дулати, Казахстан, Тараз, ул Толе би 60,

Annotation: The purpose of this article is to identify the essence and advantages of sports

tourism as a form of physical activity. Sports tourism is a sport with the goal of sports improvement of a person in overcoming natural obstacles.

Keywords: Sports tourism, physical activity, tourism sports, physical qualities, tourists In his article “Looking into the Future: Modernization of Public Consciousness”,

the ex-Head of our state, the first President of the Republic of Kazakhstan Nursultan Abishevich Nazarbayev says “... patriotism begins with love for one’s land, one’s village, city, region, and love for a small homeland. Therefore, I propose the Tuganzher (the home land) program, which will easily go into a broader installation - Tugan el (the home country). A small homeland is the place where you were born and raised, and sometimes lived your whole life. There are mountains, rivers, stories and myths about their occurrence, the name of people left in the memory of the people. You can continue the listing. All of this is important. A special attitude to the native land, its culture, customs, traditions is the most important feature of patriotism. This is the basis of the cultural-genetic code that makes any nation a nation, not a collection of people with disabilities. ” Therefore, tourism is more relevant than ever.

The purpose of this article is to identify the nature and advantages of sports tourism, as one of the forms of physical activity.

Sports tourism is a sport with the goal of sports improvement of a person in overcoming natural obstacles.

It has all the official attributes of a sport (not an Olympic sport): competitions with its own rules, bit requirements. People involved in sports tourism, as well as athletes in other sports, are motivated to increase their sportsmanship, fulfill discharge requirements and obtain appropriate sports categories and ranks. But, besides professional activity, it is also “immersion” in the wild environment and its discovery for yourself; this knowledge and development of their own physical and mental capabilities; it is a search for a heightened sense of camaraderie, mutual understanding and mutual assistance, without which sports tourism is unthinkable. The very difficulty of overcoming a sports route, the increased risk of this activity, the pristine beauty of the surrounding nature aggravate the perception of the world, evoke emotions of special strength, depth. And the victory in sports tourism is special: often not over an opponent, and not even over difficult natural obstacles and



conditions. This is more of a victory over oneself, proof of one’s increased capabilities (getting ready, training and planning, we will overcome the difficult route as a result).

Sportsmanship, of course, has its own specifics. First of all, this is the mastery of a variety of tourist equipment and tactics used to successfully overcome hiking routes and competition distances.

Sports tourism includes two independent sports included in the Unified sports classification: sports tourism and tourist-applied all-around. They have their own Competition Rules and rank requirements. The main content of the sport "sports tourism" is the athletes making trips along the classified routes of different difficulty categories. The main goal of these trips is to overcome a long route with a set of natural obstacles, life support in different climatic and weather conditions and, definitely, the growth of sportsmanship and skills. The content of tourist-applied all-rounds is overcoming relatively short distances in the area containing an established set of technical stages (natural and artificial obstacles), involving the use of a variety of tourist equipment and tactics by athletes. The dominant goal of participation in the all-around is to improve the knowledge of tourism technology and tactics, the growth of sportsmanship and sports qualifications. Other sports events of a sports orientation can be attributed to the sports tourism system, but which do not apply to sports. This includes, for example, school competitions of tourists, tourist rallies with an obvious sports bias (they have distinctive features from corporate entertainment rallies).

The level of physical activity in the framework of sports tourism, as one of the subsystems of tourist activity, is not strictly defined and normative: sometimes participants in hikes and competitions experience physical exertion, which is most difficult for them. The level of loads in sports tourism is comparable to the loads in complex (mixed) sports such as multiathlon. A tourist-athlete must have a specific “all-around” general and special endurance. Increased physical activity (compared with other types of tourist activities) does not in any way deny the health-improving effectiveness of sports tourism.

Sports tourism has a different degree of difficulty, which depends on the area of the trip, the age of the participants (trips for children and youth groups have up to three degrees of difficulty), on the type of obstacles and many other factors. Moreover, each direction of this sport is subdivided into several categories. For example, a ski and bicycle tourism is divided into six categories of complexity, and horse riding has three.

Sport tourism sports involve the expansion of physical and mental capabilities as well as the systematic strengthening of its health. There are certain health factors that are effective for sports tourism. The muscle load here, of course, is not strictly normative, but it does not have negative consequences for human health. The process of eliminating the adverse effects of “muscle hunger” is taking place with the training of the main functional systems that ensure the health of the body: cardiovascular, respiratory, musculoskeletal, neuro-endocrine, etc.

Specially selected gymnastic exercises and appropriate sports help to develop certain physical qualities, primarily necessary for a participant in a sports tourist competition - endurance and strength. Strength develops when engaged in tourism



relatively slowly, so it should be developed using special training. Endurance is developed not only by prolonged unstressed work (quiet long run, walking), but also by repeated repetitions of short, but more intense loads.

Table 1 Exercises for the development of strength of the arms and legs

Hand Strength Exercises Exercises for developing leg strength Lying on the arms, flexion and extension of the arms

Legs shoulder width, deep squats across the whole foot, arms raised forward

Pull up on the bar Squat on one leg - "pistol" Climbing on a rope, pole, inclined ladder.

Jumping in place with a rope and dumbbells

Bench, Jerk, and Push Exercises Squat with a barbell or partner on the back

Exercises with dumbbells, weights Jumps in height and length from a place and from a run

Stuffed ball exercises Triple and Five Jumps On the sports route, tourists mainly carry out work of moderate power for many

hours (cyclic uniform movement with a backpack on skis, on foot, on a bicycle, cyclic work with paddles when rafting on rowing vessels), which has a training, health-improving effect. The changing effect and a positive emotional background from communication with nature and a pleasant company have a healing effect. The "exit" of a person from everyday, uniform conditions ensures the switching of the neuro-emotional sphere to new objects. Hiking takes the city dweller to a new landscape and climate environment, provides “close contact” with nature, teaches you to watch it and enjoy it; develop a caring attitude towards her and ennoble a person spiritually. It is against such a positive emotional background that the proposed physical activities are not perceived as tedious, monotonous. On the contrary, they are easily tolerated and, on the whole, provide relaxation and health for the participants. In a natural recreational environment, stimulation of natural immunity occurs; people regularly participating in health trips showed an increase in immunity to pathogens.

But in addition to the above factors, the process of regular sports (non-health) training and preparation has a significant influence on a person’s physical development. This is a special “tool” of recovery inherent only in sports tourism, without the “admixture” of pharmacology, which is harmful to health, and transcendent training loads that wear out the body. The amateur status of tourist sports, without forms of earnings, world fame and other attributes of professional sports, obviously does not provide for such training for the result obtained at any cost. Therefore, from this we can conclude that people with disabilities can also engage in this sport. In such events, in addition to the motive of good rest, the participants clearly trace the motive of personal sports improvement.

Sports tourism is an independent and socially oriented sphere, as a way of life of a significant stratum of society; an effective means of spiritual and physical development of a person, fostering a caring attitude to nature, understanding and



mutual respect between peoples and nations; a form of “people's diplomacy” based on a real acquaintance with life, history, culture, customs of peoples, the most democratic form of relaxation, characterized by a specific form of folk art, a free choice of the form of one’s own activity of all socio-demographic groups of the population, starting from preschool children to pensioners.

Tourism occupies a special place in the system of physical education, because, in comparison with other sports, it provides ample opportunities for mastering the knowledge, skills and abilities necessary in every person’s daily life.

Literature 1. Fedotov Yu.N., Vostokov I.E. Sports and recreation tourism: Textbook /

Under the total. Ed. Yu.N. Fedotova. - M.: Soviet Sport, 2004. 2. Baykovsky Yu.V. Fundamentals of sports training in mountain sports: a

teaching aid / Yu.V. Baykovsky. - M .: Vertical, Anita-press, 2007. 3. http://fetur.kz/ - Federation of sports tourism of the Republic of Kazakhstan. Литература 1. Федотов Ю.Н., Востоков И.Е. Спортивно-рекреационный туризм: Учебник/Под

общим. Эд. Ю.Н. Федотова. - М.: Советский спорт, 2004. 2. Байковский Ю.В. Основы спортивной подготовки в горных видах спорта:

педагогическая помощь/Ю.В. Байковский. - М.: Вертикаль, Анита-пресс, 2007. 3. http://fetur.kz/ - Федерация спортивного туризма Республики Казахстан.

Аннотация: Целью данной статьи является выявление сущности и преимуществ

спортивного туризма, как одной из форм физической деятельности. Спортивный туризм - вид спорта, имеющий цель спортивного совершенствования

человека в преодолении естественных препятствий. Ключевые слова: Спортивный туризм, физическая активность, туристские виды

спорта, физические качества, туристы.

Статья отправлена: 23.10.2019 г. Косырева И.И.



DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-073 УДК: 796.01

ON MENTAL READINESS FOR COMPETITIVE ACTIVITY О ПСИХИЧЕСКОЙ ГОТОВНОСТИ К СОРЕВНОВАТЕЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

¹Vladukina V.V/ Владыкина В.В. ¹۰³Gilev G.A. / Гилев Г.А.

d.p.s., prof. /д.п.н., проф. 0000-0002-8906-1568

SPIN 9003-5086 ² Gladkov V.N./ Гладков В.Н.

³Maximov N.E./ Максимов Н.Е. c.р.s., as.prof. / к.п.н., доц

¹Moscow Pedagogical State University. 119991, Small Pirogovskaya, house 1 ¹Московский педагогический государственный университет, Малая Пироговская, д.1,

²Center for Sports Innovative Technologies and Training of National Teams of the Department of Sports and Tourism of Moscow, 129272, Moscow, street of the Soviet Army, house 6 ²Центр спортивных инновационных технологий и подготовки сборных команд

Департамента спорта и туризма города Москвы 129272, Москва, ул. Советской Армии, 6 ³Moscow polytechnical university, 107023, Moscow, B. Semenovskaya, 38

³Московский политехнический университет, 107023, Москва, Б.Семеновская, 38

Аннотация: показана необходимость проведения психолого-воспитательного процесса, формирующего волевые качества, психический потенциал спортсмена, чтобы в условиях жесткой спортивной конкуренции показать свой лучший результат

Ключевые слова: формирование характера, спортсмен, психический потенциал, плавание, результативность.

Введение. В жестком конкурентном соперничестве спортсмену нередко не удается показать свой лучший результат. Причину этого явления обычно объясняют с позиции потери спортивной формы. При этом не учитываются психологические факторы, приводящие к декомпенсации волевых качеств спортсмена [2, 3]. К сожалению, недостаточное внимание к формированию бойцовских качеств спортсмена уделяется в подразделениях, готовящих спортсменов высокой квалификации. Это обстоятельство во многом объясняет случающиеся неудачные выступления спортсменов в ответственных соревнованиях. [4]. Наши наблюдения показали, что одной из главных причин отсутствия улучшения результативности на ответственных соревнованиях является стартовое «выгорание», проявляемое, как правило, в скрытой подсознательной форме. У ряда спортсменов в дни соревнований наблюдалось повышение конфликтности, встречались вспышки раздражительности, агрессивности, появлялось навязчивое “самокопание” в возможном неудачном выступлении. По утверждению Е.И Гринь, недостаточная психологическая подготовка спортсменов на соревнование является лимитирующим фактором в достижении наивысших спортивных результатов [7].

Гипотеза исследования. Устранение негативных психологических предстартовых состояний повысит результативность выступлений спортсменов на соревнованиях.

Психологическая подготовка пловцов к участию в соревнованиях с учетом их индивидуальных психических проблем явилось задачей исследования.



Организация и методика проведения исследования. Формирование спортсмена с психологических позиций бойцовских качеств проводилось в процессе тренировочных занятий и соревнований. Сеансы психотерапии сочетались с аутотренингом с соответствующей установкой в конце каждого сеанса. Указывалось направление мыслей на ближайший период после сеанса и на психологический настрой на тренировочный и соревновательный периоды. Психолого-педагогические установки переводились в идеомоторную тренировку в процессе аутотренинга. Предусматривалось не только образование очага возбуждения в ЦНС в результате психолого-педагогических воздействий, но и формирование устойчивой доминанты [8] на повышение результативности в процессе подготовки и участия в соревновании.

В педагогическом эксперименте участвовали спортсмены высокой квалификации, изъявившие желание стать спортсменом-лидером. Сеансы проходили в виде групповых и индивидуальных психолого-педагогических установок в последовательности: психотерапическое внушение → гетеротренинг → аутотренинг. Внимание акцентировалось на направлениях коррекции личности, которые предварительно выявились в процессе психотестирования.

Результаты исследования и их обсуждение. Под воздействием психотерапевтических установок в сочетании с аутотренингом по завершении педагогического эксперимента обнаружено повышение результативности у пловцов в условиях соревнования. При этом обнаружено, что применение психолого-педагогических установок с последующим аутотренингом приводит к их взаимному усилению в формировании характера спортсмена-лидера.

В процессе психолого-педагогических мероприятий с использованием аутотренинга происходит самостоятельное расширение управляющих команд и появление возможности дополнительной регуляции собственных ресурсов организма.

В целом можно утверждать, что программа по трансформации спортсмена с привитием необходимых качеств, присущих спортсмену–лидеру работает по следующей схеме (Рис.).

Рис. Влияние целенаправленной психотерапевтической установки

на выбор действий В контрольных стартах, состоявшихся на 4-й неделе после начала

экспериментального исследования, все пловцы показали свои лучшие результаты. Спортсмены отметили уверенное прохождение дистанции на повышенной скорости. Последний финишный отрезок преодолевался намного легче, в сравнении с предыдущими соревнованиями. Спортсмены отмечали, что



с началом применения психотерапевтических воздействий восстановление после нагрузки происходило значительно быстрее.

Полученные результаты позволяют обоснованно говорить о целесообразности использования за 3-4 недели до соревнований психотерапевтических воздействий, направленных на формирование волевых качеств спортсмена с целью улучшения своего рекордного результата в условиях соревнований. Отметим, что в отдельных случаях получение первых позитивных результатов наблюдалось после первых психотерапевтических занятий.

Заключение. Результаты проведенного исследования указывают на острую необходимость проведения учебно-тренировочного процесса спортсменов высокой квалификации по пути сочетания развития физических и технических кондиций с психолого-педагогическими мероприятиями, формирующими волевые качества, повышающими психический потенциал спортсмена-победителя.

Литература 1. Гилев Г.А. Мобилизация психической готовности выступления

спортсмена в ответственных соревнованиях методом суггестивного формирования доминанты с всплывающей установкой / Г.А. Гилев, В.В. Владыкина, В.Н. Гладков // Педагогика и психология образования. 2018.- № 1. - С. 151-158.

2. Горбунов Г.Д. Психопедагогика спорта / Г.Д. Горбунов // Учеб. пособие – 4-е изд., испр. и доп. – М. : Советский спорт, 2012. – 312 с.

3. Гринь Е.И. Психическое выгорание в спорте: теоретические модели и причины феномена / Е.И. Гринь // Человек. Сообщество. Управление 2009 - №4 (73).- С. 68–75.

4. Кулиненков О.С. Физиотерапия в практике спорта / О.С. Кулиненков, Н.Е. Гречина, Д.О. Кулиненков. – М.: Спорт, 2017.– 256 с.

5. Ухтомский А.А. Доминанта / А.А. Ухтомский. – СПб.: Питер, 2002. – 448 с.

References: 1. Gilev G.A. Mobilizatsiya psihicheskoy gotovnosti vyistupleniya sportsmena v

otvetstvennyih sorevnovaniyah metodom suggestivnogo formirovaniya dominantyi s vsplyivayuschey ustanovkoy / G.A. Gilev, V.V. Vladyikina, V.N. Gladkov // Pedagogika i psihologiya obrazovaniya. 2018.- № 1. - S. 151-158.

2. Gorbunov G.D. Psihopedagogika sporta / G.D. Gorbunov // Ucheb. posobie – 4-e izd., ispr. i dop. – M. : Sovetskiy sport, 2012. – 312 s.

3. Grin E.I. Psihicheskoe vyigoranie v sporte: teoreticheskie modeli i prichinyi fenomena / E.I. Grin // CHelovek. Soobschestvo. Upravlenie 2009 - №4 (73).- S. 68–75.

4. Kulinenkov O.S. Fizioterapiya v praktike sporta / O.S. Kulinenkov, N.E. Grechina, D.O. Kulinenkov. – M.: Sport, 2017.– 256 s.

5. Uhtomskiy A.A. Dominanta / A.A. Uhtomskiy. – SPb.: Piter, 2002. – 448 s. Abstract: the need for a psychological and educational process that forms strong-willed

qualities, the mental potential of an athlete is shown in order to show his best result in the conditions of fierce sports competition.

Key words: character formation, athlete, mental potential, swimming, performance.



DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-018 УДК 159.99

ON THE DEVELOPMENT OF PSYCHOANALYSIS IN RUSSIA К ВОПРОСУ О РАЗВИИИ ПСИХОАНАЛИЗА В РОССИИ

Shapovalova M.L./Шаповалова М.Л. candidate of psychological sciences/к.психол.н

Гордиенко Н.В. candidate of pedagogical sciences / к.педагог.н.

Pyatigorsk state University, Pyatigorsk, Kalinin Ave., 9, 357500. Пятигорский государственный университет, г.Пятигорск, просп.Калинина, 9, 357500.

Аннотация. В статье дается основная характеристика возможностям развития

психоанализа в России. Дается анализ основным направлениям развития психоанализа и особенностям в формировании данной отрасли психологического знания в России. Сабина Шпильрейн рассматривается в качестве одного из центральных представителей учёных, развивающих психоанализ в Советском Союзе.

Ключевые слова: психоанализ, глубинная психология, бессознательное, биологические факторы.

В России конца XIX начала XX века теория психоанализа была достаточно широко известна благодаря тому, что труды Зигмунда Фрейда были переведены на русский язык. Причём известно, что именно русский был первый иностранным языком, на который были переведены данные работы. Интерес к работам Фрейда в России того времени можно объяснить тем, что российские психиатры ориентировались на медицинские школы Германии, Австрии и Швейцарии. Безусловно в русской литературе ещё до работ Фрейда поднимался вопрос о бессознательном, иррациональном. К примеру произведения Гоголя, Достоевского, Толстого и других российских писателей во всём мире считается образцами психоаналитического разбора поступков и судеб людей. К тому же в российской педагогике считалось первостепенной задачей формирование ребенка как индивидуальности с самого раннего детства, что в свою очередь невозможно без опоры на бессознательное [1].

К 20-м годам психоанализ был уже достаточно сложившимся направлением в науке, хотя во многом выглядел экспериментальным. Как известно, В.И.Ленин не воспринимал его всерьез. «Теории Фрейда,— говорил он в одной из бесед с К.Цеткин,— тоже своего рода модная причуда. Я отношусь с недоверием к теориям пола, излагаемым в статьях, отчетах, брошюрах и т.п.,— короче, к той специфической литературе, которая пышно расцвела на навозной почве буржуазного общества... Мне кажется, что это изобилие теорий пола, которые большей частью являются гипотезами, притом часто произвольными, вытекает из личных потребностей. Именно из стремления оправдать перед буржуазной моралью собственную ненормальную или чрезмерную половую жизнь и выпросить терпимость к себе. Это замаскированное уважение к буржуазной морали мне так же противно, как и любовное копание в вопросах пола» [3].

Тем не менее в мае 1921 года в Москве при отделе психологии Московского психоневрологического института был открыт детский дом-лаборатория по изучению детского возраста. Руководство данной организацией



осуществлялась профессором И.Д.Ермаковым. Среди задач данной организации была разработка новых социально-педагогических приемов. Работа данного учреждения может быть рассмотрена в международном масштабе, так как в работе этого учреждения принимали участие и немецкие организации, оказывающие поддержку указанному детскому дому. [4] Согласно документам данной организации, дом-лаборатория следовал психоаналитическим методам Зигмунда Фрейда. В штат сотрудников института и лаборатории под руководством И.Д.Ермакова, в том числе, входила и психоаналитик Сабина Николаевна (Нафтуловна) Шпильрейн.

Биография этой удивительной женщины является интересным и подчас шокирующим примером пути исследователя и учёного. Сабина Шпильрейн является первой пациенткой Карла Юнга, которую он лечил, применяя аналитический метод. Благодаря взаимодействию с Карлом Юнгом, проводя очень глубокую психоаналитическую работу, обогащая психоанализ собственным опытом, Сабина Шпильрейн стала позднее психоаналитиком, членом Венского психоаналитического общества и позднее обогатила теорию психоанализа оригинальной версией описания деструктивного влечения. За десять лет плодотворной работы Сабина Николаевна Шпильрейн внес-ла существенный вклад в развитие психоанализа, а также детской психоло-гии [6], предвосхитив более поздние открытия Зигмунда Фрейда, Анны Фрейд, Мелани Кляйн, Жана Пиаже, Дональда Винникотта. Возвращение в 1923 году в СССР для Сабины Шпильрейн носила роковое решающее значение [2]. Решение о возвращении далось ей непросто, но было подержанно ей учителем -Зигмундом Фрейдом. Исследователи отмечают, что Фрейд как бы невольно сыграл деструктивную роль в жизненной драме Сабины Шпильрейн. Возвращение на родину не принесло Сабине ничего, кроме забвения и тяжёлых утрат. Она вместе с семьёй была расстреляна фашистами в Ростове-на-Дону и, таким образом, разделила свою личную судьбу и судьбу родного города и народа.

Список литературы: 1. Ванинг А. ван. Работы одного из пионеров психоанализа – Сабины

Шпильрейн // Вопросы психологии. – 1995. – № 6. – С. 66–78. 2. Мовшович Е. В. Очерки истории евреев на Дону. – Ростов н/Д: Книга,

2011. – 336 с. 3. Овчаренко В. И. Сабина Шпильрейн: под знаком деструкции // Логос. –

1994. – № 5. – С. 239–256. 4. Овчаренко В. И. Судьба Сабины Шпильрейн // Российский

психоаналитический вестник. – 1992. – № 2. – С. 64–69. 5. Рихебехер С. Сабина Шпильрейн: «почти жестокая любовь к науке».

Биография. – Ростов н/Д: Феникс, 2007. – 413 с. 6. Сабина Шпильрейн (1885–1942). Материалы к биобиблиографии / Сост.

и ред. С. Ф. Сироткин. – М.: Русское психоаналитическое общество; Ижевск: ИД «ERGO», 2006. – 84 с.

7. Филатов Ф. Р. Две альтернативные теории влечений в психоанали-зе // Сумма психоанализа. Антология / Под ред. В. И. Овчаренко. – Том 12 // URL:



http://lib100.com/book/psychoanalis/amount_psy_- 12  /_%D0%A1%D1%83%D0%BC%D0%BC%D0%B0%20%D0%BF %D1%81%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B0%D0%BD%D0%B0% D0%BB%D0%B8%D0%B7%D0%B0.%20%D0%90%D0%BD%D1%82- % D 0 % B E % D 0 % B B % D 0 % B E % D 0 % B 3 % D 0 % B 8 % D 1 % 8 F. % 2 0 %D0%A2%D0%BE%D0%BC%20 12.pdf

8. Фрейд З. По ту сторону принципа удовольствия // Фрейд З. Психология бессознательного. – М.: Просвещение, 1990. – С. 382–424.

9. Berch B. Sex versus Survival: The Life and Ideas of Sabina Spielrein. – New York: Jewish Book Council, 2015.

References: Vaning A. van. Raboty odnogo iz pionerov psihoanaliza – Sabiny SHpil'rejn // Voprosy

psihologii. – 1995. – № 6. – S. 66–78. 2. Movshovich E. V. Ocherki istorii evreev na Donu. – Rostov n/D: Kniga, 2011. – 336 s. 3. Ovcharenko V. I. Sabina SHpil'rejn: pod znakom destrukcii // Logos. – 1994. – № 5. – S.

239–256. 4. Ovcharenko V. I. Sud'ba Sabiny SHpil'rejn // Rossijskij psihoanaliticheskij vestnik. – 1992.

– № 2. – S. 64–69. 5. Rihebekher S. Sabina SHpil'rejn: «pochti zhestokaya lyubov' k nauke». Biografiya. –

Rostov n/D: Feniks, 2007. – 413 s. 6. Sabina SHpil'rejn (1885–1942). Materialy k biobibliografii / Sost. i red. S. F. Sirotkin. –

M.: Russkoe psihoanaliticheskoe obshchestvo; Izhevsk: ID «ERGO», 2006. – 84 s. 7. Filatov F. R. Dve al'ternativnye teorii vlechenij v psihoanali-ze // Summa psihoanaliza.

Antologiya / Pod red. V. I. Ovcharenko. – Tom 12 // URL: http://lib100.com/book/psychoanalis/amount_psy_ 12  /_%D0%A1%D1%83%D0%BC%D0%BC%D0%B0%20%D0%BF %D1%81%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%B0%D0%BD%D0%B0% D0%BB%D0%B8%D0%B7%D0%B0.%20%D0%90%D0%BD%D1%82- % D 0 % B E % D 0 % B B % D 0 % B E % D 0 % B 3 % D 0 % B 8 % D 1 % 8 F. % 2 0 %D0%A2%D0%BE%D0%BC%20 12.pdf

8. Frejd Z. Po tu storonu principa udovol'stviya // Frejd Z. Psihologiya bessoznatel'nogo. – M.: Prosveshchenie, 1990. – S. 382–424.

9. Berch B. Sex versus Survival: The Life and Ideas of Sabina Spielrein. – New York: Jewish Book Council, 2015.

Annotation. The article gives the main characteristic of the possibilities of psychoanalysis

development in Russia. The analysis of the main directions of development of psychoanalysis and features in formation of this branch of psychological knowledge in Russia is given. Sabine Spielrein is regarded as one of the Central representatives of scientists developing psychoanalysis in the Soviet Union.

Key words: psychoanalysis, deep psychology, unconscious, biological factors.



DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-023 УДК 159.9.072.432.

PROBLEMS OF ADAPTATION OF INDIAN STUDENTS IN STAVROPOL STATE MEDICAL UNIVERSITY

ПОБЛЕМЫ АДАПТАЦИИ ИНДИЙСКИХ СТУДЕНТОВ В СТАВРОПОЛЬСКОМ ГОСУДАРСТВЕННОМ МЕДИЦИНСКОМ УНИВЕРСИТЕТЕ

Kozlova I. L. / Козлова И.Л. Chehaitli A. / Чехаитли А.

Stavropol State Medical University, Department of Psychiatry Stavropol, Lenin Street, 441, 355000

Ставропольский государственный медицинский университет, кафедра психиатрии, г.Ставрополь, ул.Ленина, 441, 355000.

Аннотация. В данной статье рассматриваются проблемы адаптации индийских

студентов Ставропольского государственного медицинского университета к условиям проживания и обучения в другой стране; влияние на процессы адаптации проявлений личностной и ситуативной тревожности, местного климата и кухни, а также влияние на адаптацию у студентов, являющихся единственными детьми в семье и у студентов из многодетных семей. Изложена стратегия проведения экспериментально-психологического исследования 100 студентов (по 50 человек с 1-го и 5-го курсов) при помощи теста Спилберга-Ханина на реактивную и ситуативную тревожность, специального мини-опросника.

Ключевые слова: иностранные студенты, адаптация, эмоциональный шок, личностная тревожность, ситуативная тревожность, языковой барьер, климатические условия, «неродная пища», единственный ребенок, многодетная семья.

Любой человек, приезжая в чужую страну, сталкивается со многими проблемами, в частности, с адаптационными и «культурным (эмоциональным) шоком»[11]. Другая страна – это другой язык, другой стиль жизни, другие климатические условия и пища. Кто-то быстро адаптируется в новым условиям, другим на это требуются годы, а кто-то вообще не может привыкнуть и вынужден вернуться домой. Известно, что адаптация – это способность живого организма приспосабливаться к изменяющимся условиям внешней и внутренней среды. Для человека важной формой адаптации является социально-психологическая, дающая ему различные варианты личностного роста, а также успешное преодоление «культурного шока», эмоционального срыва, который испытывают люди, начинающие жить в обществе, отличном от их собственного и привычного [7]. Течение адаптации может сопровождаться пониженным настроением, соматоформными расстройствами [1], различными психогенными состояниями, тревогой, нарушением сна, общим снижением энергетического потенциала [5], переживанием отрыва от семьи, поскольку она раньше обеспечивала им в полном объеме удовлетворение всех, в том числе и культурных потребностей [9]. Еще важным фактором, тормозящим адаптацию, является страх – страх перед неизвестностью, страх быть нелепым, непонятым, страх за свою жизнь и за свое будущее [10]. Одним из показателей успешности ВУЗа является количество иностранных студентов [8]. Согласно Государственной программе Российской Федерации «Развитие образования» на 2013–2020 гг., доля иностранных студентов, обучающихся в России, должна вырасти с 2,3 % в 2011 г. до 10 % к 2020 г. [4]. Поэтому изучение



адаптационных студенческих проблем, путей их преодоления, становится важной и острой темой. Ей посвящены исследования в различных ВУЗах России (Саратовский государственный медицинский университет, Иркутский государственный медицинский университет, Томский политехнический университет, Нижегородский государственный архитектурно-строительный университет, Воронежская государственная медицинская академия, Ростовский государственный медицинский университет и др.). В Ставропольском государственном медицинском университете мы также провели свои исследования по поводу проблем адаптации иностранных студентов, т.к. в нашем ВУЗе эта проблема приобретает все большую актуальность. В качестве респондентов выступили студенты из Индии, т.к. в 2014 г. в СтГМУ их поступило 72 человека, а в 2018 г. – уже 164. Были анкетированы и протестированы 100 человек: по 50 человек с 1-го и 5-го курсов (учитывались различия по полу). В предыдущих исследованиях было выявлено, что из 100 опрошенных 81% признаков депрессии у себя не отмечает; у 16% имеются признаки легкой ситуационно-обусловленной депрессии и только у 3% мы выявили субдепрессивное состояние [3]. При настоящей работе мы использовали тест Спилберга-Ханина на личностную и ситуативную тревожность, разработали мини-опросник, куда вошли вопросы: сколько детей в семье студента, какой он по счету ребенок, имеет ли он русскоговорящих друзей, через какое время, как он сам считает, он адаптировался к стране, университету, языку, какие он испытывает трудности в связи с пищей и климатическими условиями.

При исследовании личностной и ситуационной тревожности были выявлены следующие результаты:

У юношей и девушек 1-го курса в среднем ситуационная тревожность не выходит за рамки психологической нормы (28,5 баллов и 30,1 балла соответственно), но у девушек она несколько выше. Личностная тревожность так же не превышает границ нормы (30,4 балла и 29,8 балла соответственно), но у девушек она несколько ниже. У студентов 5-го курса наблюдается следующая картина. Личностная тревожность у юношей и девушек не превышает границ психологической нормы (29,8 балла и 34 балла соответственно). А вот по шкале ситуационной тревожности у девушек она более выражена, чем у юношей (30,2 балла и 52,2 балла соответственно).

Наши исследования не подтвердили предположение о том, что студенты, являющиеся единственными детьми в семье, или студенты из многодетных семей (а это касается только юношей), по разному адаптируются в другой стране. Среди девушек наблюдается другая картина - хуже происходит процесс адаптации у тех, кто является единственным ребенком в семье, или младшим из многодетной.

Из опросов, касающихся переносимости индийскими студентами климата города Ставрополя, мы получили также различные ответы. Город Ставрополь находится на пересечении 450 северной широты и 420 восточной долготы. 45-я параллель проходит через южную часто города, а 42-й меридиан делит его пополам. Территория города Ставрополя вытянута с юго-запада на северо-



восток на 30,5 километров. Перепад высот краевого центра составляет более 400 метров [2]. Погода всегда ветреная, непредсказуемая, часты затяжные дожди, зима малоснежная, но холодная. Высокая плюсовая температура может быть в январе и низкая – в июне. Кафедры медицинского университета разбросаны по разным районам города, поэтому в один день можно на себе испытать действие всех четырех стихий. К этому готовы местные жители, а приезжие зачастую встречаются с такими парадоксами природы впервые и испытывают значительные неудобства. Из индийцев-пятикурсников 84% опрошенных быстро привыкли к ставропольскому климату, 16% - очень тяжело переносят холод. С первокурсниками несколько сложнее – 72% адаптировались к местному климату, 28% - очень тяжело переносят холод.

По утверждению И.П.Павлова – «организм животных и человека находится в тесной взаимосвязи с внешней средой, непрерывно воздействующей на центральную нервную систему». Одним из важнейших факторов внешней среды является пища, которая переходит во внутреннюю среду организма и участвует во всех жизненных процессах, влияет на когнитивную и эмоциональную сферы, являясь одним из важнейших условий адаптации. В «пищевой нише» иностранные студенты испытывают значительные затруднения. Так, из пятикурсников 68% сами готовят себе национальную еду, используя местные продукты; 24% тяжело переживают отсутствие привычной еды, питаются фаст-фудом и лишь 8% адаптированы к местной кухне. Среди первокурсников только 20% готовят еду сами, 70% используют фаст-фуд и 10% никак не могут привыкнуть к пищевым изменениям. Мы обследовали 45 индийских студентов, разделив их на 3 группы. Первую группу попросили есть только индийскую пищу, вторую группу попросили питаться смесью индийской и русской кухни. Последней группе было предложено употреблять только местные продукты. Эксперимент продолжался в течение 30 дней. Затем мы рассчитали коэффициент адаптации с помощью компьютерного алгоритма и обнаружили следующее:

Первая группа имела очень низкий коэффициент адаптации, они болели чаще (в основном острые вирусные инфекции), вторая группа имела самые лучшие результаты, они не болели, их продуктивность была лучшей, их адаптивный показатель был умеренным. У последней группы общее состояние участников не было положительным: они очень быстро набрали вес, часто испытывали изжогу и общий дискомфорт.

Подавляющее большинство студентов (более 80%) указывают на главное препятствие к успешной адаптации – это языковой барьер. «Языковой барьер вызывает у иностранных студентов большие трудности, так как приезжая в Россию, они, как правило, не подготовлены к обучению на русском языке. Процесс адаптации иностранных студентов во многом осложнен процессом изучения русского языка как иностранного. Лишь небольшая доля российских вузов может обеспечить обучение иностранцев на английском языке. Для учащихся из Китая, Индии, Вьетнама, Индонезии, Таиланда изучение русского языка связано с большими трудностями, чем для студентов из Европы. Важную роль играет и состав групп обучающихся. Лингвистами давно доказано, что



обучение в небольших группах по 6–9 человек дает более высокие результаты обучения, внимание уделяется каждому студенту. По мнению самих иностранных студентов, эффективность учебного процесса выше в тех случаях, когда группа является интернациональной, так как это стимулирует процесс изучения русского языка» (цит Погукаева А.В. и др.) [6]. Анкетирование иностранных студентов СтГМУ выявило их собственные устремления для более успешной адаптации и усвоения изучаемых дисциплин: это пожелание о создании русско-индийских клубов и более активном участии в уже имеющемся кружке любителей английского языка. На уроках русского языка им хотелось бы, чтобы были включены блоки разговорной речи и молодежного сленга. Эти мероприятия помогут облегчить процесс адаптации иностранных студентов в российском ВУЗе.

Литература: 1. Александровский А.Ю. Пограничные психические расстройства. –

(руководство для врачей). – Ростов-на-Дону: из-во «Феникс», 1997. – 576 с. 2. Гаазов В., Лец М. Ставрополь и его окрестности. Ставрополье в

названиях – Москва: Изд. Надыршин, 206 – 720 с. 3. Козлова И.Л., Чехаитли А. Проявление симптомов депрессии у

иностранных студентов Ставропольского государственного медицинского университета. Международный научный журнал «Modern scientific researches» Issue№8 part 1, май 2019, г. Минск

4. Концепция долгосрочного социально-экономического развития РФ на период до 2020г.: утв. Распоряжением Правительства РФ от 17.11.2008 г. № 1662-р // Собрание Законодательства РФ, 2008. № 47. - Ст.5489.

5. Особенности психических расстройств в экстремальных условиях: Учебно-методическое пособие. А.Ю. Кржечковский. – Ставрополь, СГМА, 1999, с.-34

6. Погукаева А.В., Коберник Л.Н., Омельянчук Е.Л. Адаптация иностранных студентов в Российском ВУЗе // Современные проблемы науки и образования. – 2016. – № 3.

7. Психиатрия чрезвычайных ситуаций. Руководство: В 2т. //Под. ред. Т.Б.Дмитриевой. – Т.1. – М., 2004. – 361с.

8. Тихонова Е.Г. Особенности адаптации иностранных студентов в вузе региона. Журнал «Регионология» №2 2010

9. Эйдемиллер Э.Г., Добряков И.В., Никольская И.М. Семейный диагноз и семейная психотерапия. Учебное пособие для врачей и психологов. Изд. –е, испр. и доп. – СПб.:Речь, 2006, 352 с., илл.

10. Экман П. Психология эмоций. Я знаю, что ты чувствуешь. 2-у изд. /Пер. с англ. – СПб.: Питер, 2015. – 334 с.: ил. – (Серия «Сам себе психолог»)

11. «УДК 159.922.4 пСИХОлОгИЧЕСКОЕ СОпРОвОЖДЕНИЕ ИНОСТРАННыХ СТуДЕНТОв И ЕгО РОль в ОбЕСпЕЧЕНИИ КАЧЕСТвА ОбРАзОвАНИя в пОлИКульТуРНОЙ СРЕДЕ PSYCHOLOGICAL SUPPORT FOREIGN STUDENTS AND ITS ...» # СибирСкий ВеСтник Специального образоВания № 1(14) 2015, WWW.sibseDu.kspu.ru О.И.Титова



References: 1. Alexandrovsky A.Yu. Borderline Mental Disorders. - (manual for doctors) published by

Phoenix 1997. -576 page. 2. Gaazov V., Lets M. Stavropol and its environs. Stavropol Territory in names - Moscow:

Izd. Nadyrshin, 206 - 720 s. 3. Kozlova I.L., Chehaitli A. Manifestation of symptoms of depression in foreign students of

Stavropol State Medical University. International scientific journal "Modern scientific researches" Issue№8 part 1, May 2019, Minsk

4. The concept of long-term socio-economic development of the Russian Federation for the period up to 2020 .: approved. By the order of the Government of the Russian Federation of November 17, 2008 No. 1662-r // Meeting of the Legislation of the Russian Federation, 2008. No. 47. - Art.

5. Features of mental disorders in extreme conditions: an educational tool. A.Yu. Krzhechkovsky. - Stavropol, SGMA, 1999, p. 34

6. Pogukaeva A.V., Kobernik L.N., Omelyanchuk E.L. Adaptation of foreign students in a Russian university // Modern problems of science and education. - 2016. - No. 3.

7. Psychiatry of emergency situations. Manual: 2t. //Under. ed. T.B.Dmitrieva. - T.1. - M., 2004 .—361page.

8. Tikhonova E.G. Peculiarities of adaptation of foreign students in a regional university. Journal "Regionology" №2 2010

9. Eidemiller E.G., Dobryakov I.V., Nikolskaya I.M. Family diagnosis and family psychotherapy. A manual for doctors and psychologists. Ed. ––, rev. and add. - St. Petersburg: Speech, 2006, 352 p., Ill.

10. Ekman P. Psychology of emotions. I know what you feel. 2nd ed. / translated-. from English - SPb .: Peter, 2015 .-- 334 p.: Ill. - (Series "To himself a psychologist")

11. “UDC 159.922.4 PSYCHOLOGICAL SUPPORT OF FOREIGN STUDENTS AND ITS ROLE IN PROVIDING QUALITY OF EDUCATION IN THE POLYCULTURAL ENVIRONMENT PSYCHOLOGICAL SUPPORT FOREIGN STUDENTS # 1. O.I. Titova

Abstract: This article discusses the problems of adaptation of Indian students in Stavropol

State Medical University to living conditions and study in another country; the impact on the adaptation and manifestations of personal and situational anxiety, local climate and cuisine, as well as the difference of adaptation between students who are the only children in the family and students from large families. The strategy of conducting an experimental psychological study of 100 students (50 people from the 1st and 5th courses) using the Spielberg-Khanin test for reactive and situational anxiety and a special mini-questionnaire is described.

Keywords: foreign students, adaptation, emotional shock, personal anxiety, situational anxiety, language barrier, climate conditions, <<non-native food>>, only child, large family.



DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-024 УДК 159.9.072.432.

PSYCHOLOGICAL PORTRAITS OF FEMALE STUDENTS FROM EASTERN COUNTRIES CHOOSING THE MEDICAL PROFESSION

ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ПОРТРЕТЫ СТУДЕНТОК ИЗ СТРАН ВОСТОКА, ВЫБРАВШИХ ПРОФЕССИЮ ВРАЧА

Kozlova I. L. / Козлова И.Л. Seayfan R. Y. / Сеайфан Р.Я.

Stavropol State Medical University, Department of Psychiatry, Stavropol, 441 Lenin Street, 355000.

Ставропольский государственный медицинский университет, кафедра психиатрии, г.Ставрополь, ул.Ленина, 441, 355000.

Abstract: This article examines the influence of external factors on the women’s choice of the

profession of a doctor from Eastern countries, especially where national traditions and ideas about the role of women in societies and families, especially Orthodox, are present and acknowledged, as well as their personal characteristics. A strategy of experimental psychological study has been implemented on 20 students using the Dembo-Rubinstein and Spielberg-Hanin methods, Sobchik’s individual typological questionnaire, Rokich’s basic needs, locus of control test and a mini-questionnaire. A correlation of the obtained results has been made in conclusion.

Keywords: Dembo-Rubinstein, Spielberg-Khanin, Rokich, Locus of Control, psychological characteristics, basic needs, internality, externality, situational anxiety, reactive anxiety, self-esteem, introversion, extroversion.

The social environment from which the person descends can contribute massively to the control of that person’s life choices and aspirations. The extent and inflictions of such social control in particular communities may be considered selective or rather gender-biased, provided that the aforesaid can be vivid and even critical when associated with females. It has been proven that almost all the aspects of the female’s life are usually involved, from the choice of education to the choice of spouses, and very often the choice of outfit is not excluded. It has also been proven that the psycho-emotional state of involved females is triggered in response, albeit with various levels in accordance with how each individual is characterised. With that being stated, females who originate from such societies and who are pursuing medical education happen to be influenced by what their societies (including their parents and extended families) dictate and expect of them as women. Medicine is widely known to be one of the academic specialities that entail a high level of determination and devotion, as well as investment of a huge amount of energy. High levels of stress have been repeatedly witnessed among medical students more than students pursuing non-medical qualifications. The inclusion of female aspiring doctors from the Middle East and South Asia in this research does not rule out the fact that the social bias being in debate is a common phenomenon even in the first world communities and even among the medical communities themselves: in the United States, a proportion of female doctors was surveyed and expressed the apprehension towards sexual harassment at work, gender-based wage gap, underrepresentation in a plenty of specialties, as well as the work-life balance issue, with all of the aforesaid contributing to their psycho-emotional disturbance and reinforcing their anxiety. These factors also caused the self-confidence of female



medical students to plummet, dissuading them from pursuing particular specialties under the assumption that “they are not female specialties” and due to being male-predominated, particularly surgery with its sub-specialties (with the exception of obstetrics) [1], [5]. Another classification of stressors attacking these students is also acknowledged and it encloses the academic related; interpersonal; intrapersonal; teaching and learning related; social related; drive and desire related and group activity related stress. The drive and desire related stressor includes in turn the stress sub-types of: unwillingness to study medicine, parental wish to study medicine, and responsibilities towards the family [2]. The psychological state of a large part of the female Indian population is known to be adversely affected by the patriarchy that characterises the society, which mainly limits the opportunities of the involved women to freely pursue education, utilise their autonomy, or even voice their opinions and make their decisions independently [4]. With regard to the psychological state in the Middle East and the frequency of anxiety and depressive disorders, it was again found that it prevails in women [3]. Indian sociologists have found that in recent decades the prestige of professions has had a great influence on the social structure in India. They identified seven categories of professions according to their prestige. The first and most socially honoured category includes certified lawyers and doctors. The second category includes businessmen, small officials, bank managers and peasants with a lot of land. The third one includes jewellers and nurses. In General, these three occupational categories constitute 3-9 % of the population [7]. The explicit bias in postgraduate clinical specialities is reported in various communities worldwide and it has proven to exist irrespective of how developed the community is in terms of economics and general intelligence. Female physicians repeatedly complain about how they are addressed just because they are females and about the fact that they are being told particular statements and given particular pieces of advice whereas their male colleagues do not face any of that. The most common concepts seem to be: “Surgery is a male speciality and inappropriate for women”, “Female doctors sacrifising/compromising on their families and personal lives when choosing a “difficult” speciality”, “work-life balance”, “Speciality X suits female doctors, speciality Y doesn’t”. This altogether has proven to disrupt the mental health and self-confidence of female doctors in question, leading them to settle for choices they didn’t aim at in the first place, under the influence of partial or full gender-based brainwashing [1], [5]. As far as surgical specialities are concerned, science comes to rebuff the social myths regarding surgery not being “suitable for women” by proving the factors responsible for acquiring success in the surgical career to be: personal passion and interest; sufficient previous work experience; sufficient exposure to surgical operations and procedures; sufficient knowledge; independent practice of skills; alongside a factor that may sound the most interesting, playing video games, given that it contributes to the development of visual and manual coordination [5]. Social media and several women’s rights platforms have received a stream of confessions made by Middle Eastern and South Asian females regarding the struggles they confront as female aspiring doctors and how the dreams of many of them have been shattered by the dogmas of the societies they descend from. Some of the facts stated by these ladies include: parental refusal



to join medicine because of medical schools applying coeducation and/or male and female medical professionals working together in health establishments; parental refusal to send daughters abroad to pursue medicine for cultural beliefs opposing the solitary travel of single women; parental coercion of daughters into medical school for better marriage proposals although these daughters in most cases end up not practising with their qualifications as per their husbands’ demands; social pressure on female medics with questions introduced about the duration of study, chances of marriage and having a family, picking an appropriate specialty, and many other gender-based points. Female students and doctors sharing these facts from their lives assure that their male colleagues, peers and family members almost never confront the same social dilemma, and that many of them are leading their lives with a certain level of depression, anxiety and character instability due to having ended up with non-autonomous choices, which is in turn caused by their societies and families imposing particular patriarchal creeds on them and expecting them to be solidly portrayed in what represents the norm in accordance with these creeds [6]. Medical universities in Russia have for the last few decades accepted thousands of international students, mainly from India, Middle East and Africa. Female Middle Eastern students are remarkably less than males, whereas Indian female future medics often appear to outnumber their male fellows. However, the number of male foreign students studying at Stavropol State Medical University is much higher than girls.

The purpose of our study is to find out the individual characteristics of foreign students studying at our University, and to what extent they are influenced by the national foundations and traditions of their native countries, as they see themselves at home in the chosen profession. To do this, we have applied the following methods: Dembo-Rubinstein test (to determine the level of individual claims and self-esteem), L. N. Sobchik’s Individual Typological Questionnaire (to determine the individual typological features), Spielberg-Khanin’s test (to determine the levels of reactive and personal anxiety), Locus of control test (to determine the internal and external loci of control), Rokich's Valuable Orientations test (to determine the hierarchy of basic values), as well as a mini-questionnaire developed by us, which included the following 19 questions:

1) Who has chosen studying medicine for you? 2) In case studying medicine was your own choice, what was your parents’

reaction? 3) In case the medical sector in your country/community is occupied

prevalently by male personnel, does this fact worry you? 4) In case people in your country/community happen to prefer male to female

doctors, does this fact worry you? 5) Do you – at least a little or once – worry or overthink about what your

family and/or community may expect from you or want you to be, to the extent that your academic accomplishment and marks are negatively affected?

6) Do you worry about yourself not being accepted by your community as a doctor because you are – according to your community’s perspectives – are supposed to belong elsewhere (for example a nurse, a housewife, a school teacher etc)?

7) Do you worry about medicine delaying your marriage/engagement/getting in



a relationship? 8) Were your parents and/or relatives – at least initially – against you travelling

to study here on your own because you are a girl? 9) Were your parents and/or relatives trying – at least initially - to find you a

replacement for studying medicine so that you would not travel abroad on your own? 10) What is the priority for girls according to your family’s perspective? 11) After graduation, do you wish to travel to another country but your parents

and/or family, for any reason, want you back to where they live, even if it is against your will?

12) Are you concerned of choosing a particular postgraduate specialty so as for you to be accepted by your community? (for example, you have the desire to become a surgeon, but you feel obliged to choose something else because your community happens not to accept female surgeons)

13) Are you worried about being shamed and stigmatised back home as a girl who went to study abroad on her own?

14) Did the fact of travelling abroad and living in a different community alter your religious beliefs and commitments?

15) Did the fact of travelling abroad and living in a different community alter your lifestyle and personal customs and thoughts?

16) Do you have postgraduate plans that you aspire to implement such as enrolling to do Master’s degree, PhD degree, miscellaneous extracurricular achievements, but you are worried – at least a little bit - about your family and/or community not approving of you with your plans for any possible reason, which may make you hesitant about going for them?

17) In multiple communities, it is known to be to some extent unusual and/or unacceptable for female doctors to work at night shifts and/or work on night duties in the hospitals. In case you want in the future to work at a night shift or on duty, would you go for it?

18) Do you believe in the concept of “specialty for girls”? 19) Are you being told from time to time, or at least once, some discouraging

and frustrating words about studying medicine? (for example questions like: are you going to study for the rest of your life? What about starting a family? What about working for long hours and at night? Medicine is too much for girls, etc…)

The disparity between the multitude of Middle Eastern and Indian female students, as stated above, and the refusal of some students from both regions to take part in the survey, did not allow us an opportunity to include a larger student proportion. Accordingly, 10 Indian female students and 10 Middle Eastern ones took part in our study. The surveyed Middle Eastern female students were from Lebanon (2 students), Egypt (5), Palestine (2) and Bahrain (1). The Indian peers divided as 3 students from Northern India and 7 from the South. The age range of the surveyed students was estimated between 20 and 23 years old.

The obtained results from our study alongside their interpretation are as follows: The Locus of Control test has stated the average value to be 66.75 points

(internal type). The types of loci among the surveyed students have been distributed as follows: The internal locus of control is considerably dominant among Arab



students in comparison with Indian students who demonstrate the mixed and very strong internal types as well.

In the mini-questionnaire developed by us, the most intriguing answers were obtained from the questions 3, 4, 5, 6, 9, 11, 15 and 19: In the 3rd question, whereas 90% of Middle Eastern students answered with “No”, 50% Indian students answered with “Yes” and 10% gave no answer. In the 4th question, 70% of Middle Eastern students do not worry about the given situation whereas 70% of Indians do worry. In the 5th question, 80% of Middle Eastern students confirm no worries, whereas among Indians, 60% do worry, and 10% gave no answer. In the 6th question, whereas all Middle Eastern students said they don’t worry, 70% of Indians answered similarly. In the 9th question, parents tried to find an alternative for 70% of Indians and only 30% of ME girls. In the 11th question, whereas 80% of ME girls have supportive families, only 40% of the surveyed Indians happen to have them. Families of 20% of the surveyed Indians want their daughters back, whereas it is a zero per cent among the surveyed ME peers. In the 15th question, travelling abroad has changed 90% of ME girls and only 50% of Indians. As for the last question, whereas 90% of Indians appear to be told discouraging words but react to them indifferently in comparison to 50% of ME girls, there are also 40% of ME girls who stated that they were told nothing in the first place.

ITO:

The priorities of the surveyed Middle Eastern students appear to be the socio-

economic status, wealth, and social security. They appear as extroverts with sufficient control over their emotions and impulsive desires. They are determined and persistent in achieving their goals. They are socially active, socially adapted and they can build their activities in the society regardless of external influences. They are inclined to self-improvement and self-observation. Contacting others and assimilation of new information is easier for them through direct conversational communication. They have a compromising style of social behaviour. With regards to Indian students, their priorities appear to be the family status, local and habitual stereotypes, as well as social isolation and subjective preferences. They appear to be rather introverted, anxious, prone to impulsiveness and recklessness, prone to external influences and socially passive. Some excessive conformity is manifested in the preservation of traditions and social foundations. They are inclined to assimilate information through



printed materials. They appear to be in need of an adaptive social niche and special social protection.

Dembo-Rubinstein’s:

Among the Middle Eastern girls, the level of self-evaluation regarding the

manual capabilities (ability to do many things with own hands) is very high (90), which indicates a non-critical attitude to their own capabilities. The parameters of self-confidence, appearance, peer authority and intelligence appear to be in the zone that confirms the optimal representation of the individual’s capabilities, which in turn is an important factor in personal development. Indian girls on the other hand appear to have a lower level of pretension and self-esteem than the ME ones in regard to manual abilities, appearance and self-confidence. Nonetheless, the estimated levels of the parameters of character and mental capabilities among Indian girls appear more realistic than those of the ME ones. None of the girls fell into the "risk group".

Spielberg-Khanin’s: The surveyed girls from both groups have reactive and personal anxiety scores that do not exceed the boundaries of the psychological norm. However, the indicators of personal anxiety in Middle Eastern girls are slightly higher than in Indians (49 and 47.8 respectively). Moreover, there is a recognised pattern which states that the higher the level of personal anxiety, the higher the level of reactive anxiety. In our opinion, this is due to the fact that girls live and study in a different country that may be to some extent unfamiliar to them, and that they need to return to their countries in a new capacity and quality as specialists. Anxiety grows due to their concerns of how they will be embedded in the social niche, taking into account the peculiarities of the mentality and cultural traditions of their countries.

Having built a hierarchy of basic values according to Rokich, Indian girls appear to have the following as a foreground: a happy family life, inner harmony, independence in judgment. Health, life wisdom, material security and the presence of friends present in the last place. Among Middle Eastern girls, the most valuable elements include health and self-care, independence of judgment, life wisdom and the presence of material values. The presence of love and creating own family on the other hand appear in the last place.



The results of the experimental psychological techniques correlate very well with each other and this correlation allows us to reliably describe two psychological portraits, taking into account the cultural traditions of Eastern countries: one portrait is an Indian girl who chose the profession of a doctor, the other is a Middle Eastern girl who chose the same profession. The personality type of Indian girls who have chosen this profession appears to be a socially-passive introvert who is subject to external triggers and influences, and who prioritises a happy family life, inner harmony and independence of judgment, but always maintains the traditions and customs of their society, family status as well as local and habitual stereotypes, without being burdened or concerned about mental and physical health, wisdom, financial support or presence of friends. On the other hand, the personality type of Middle Eastern girls who have chosen the medical profession appears to be a socially active extrovert and persistent in achieving her goals regardless of environmental influences. This personality does prioritise inner harmony, mental and physical health, independence in judgments, life wisdom and material security, and is inclined to real practical activities with sufficient self-control. As far as progressing in life is concerned besides occupying a worthy social niche, this personality pays little attention to the establishment of love and family life.

Conclusion: Despite living in the 21st century, some cultural values and perspectives do persist in some communities to the extent of negatively triggering the psychological portraits of people, particularly females, who belong to these communities. The outcome of such influences unfortunately reflects unfavourably on not only the individual’s personality, but also their overall lifestyle and personal choices. Such a phenomenon deserves a more serious approach in order to help creating healthy environments that encourage the creation of positive psychological portraits and consequently lead people to become more autonomous, confident, and positively contributing towards themselves and their societies.

References: 1) Levine et al. “A Good Career Choice for Women”: Female Medical Students’

Mentoring Experiences: A Multi-Institutional Qualitative Study. Acad Med. 2013;88:527–534.doi: 10.1097/ACM.0b013e31828578bb

2) Kakoli Ghosal, Abhiram Behera, Study on prevalence of stress in medical students, J Res Med Dent Sci, 2018, 6(5):182-186

3) Charara R, Forouzanfar M, Naghavi M, Moradi-Lakeh M, Afshin A, Vos T, et al. (2017) The Burden of Mental Disorders in the Eastern Mediterranean Region, 1990-2013. PLoS ONE 12(1): e0169575.doi:10.1371/journal.pone.0169575

4) Malhotra S, Shah R. Women and mental health in India: An overview. Indian J Psychiatry 2015;57:205-11.

5) Burgos C. and Josephson A. , Gender differences in the learning and teaching of surgery: a literature review, Int J Med Educ. 2014;5:110-124

6) www.u-psihologa.com.ua/view/zhenschiny v indii/ (Article in Russian) 7) www.sikhim.ru



DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-025

AGRESSIVENESS AND BODY IMAGE IN THE AGE OF ADOLESCENCE АГРЕССИВНОСТЬ И ОБРАЗ ТЕЛА В ПОДРОСТКОВОМ ВОЗРАСТЕ

Udaltsova E.P. / Удальцова Э.П. Medical psycologist of adolescent department of State Budget Institution of Health Stavropol

Region’s “Stavropol Regional Clinical Specialised Psychiatric Hospital №1” Stavropol, Lenin street, 441, 355000

Медицинский психолог подросткового отделения Государственной Бюджетной Организации Здравоохранения Ставропольского Края «Ставропольская Краевая

Клиническая Специализированная Психиатрическая Больница №1». Ставрополь, ул.Ленина, 441,355000

Аннотация: В статье идет речь об особенностях подростковой агрессивности,

взаимосвязи проявлений агрессии и аутоагрессии с особенностями образа тела и представлениями об его эстетичности. Отмечается специфика формирования образа тела и агрессивности при физическом либо психическом неблагополучии, эмоциональной депривации, после перенесенного сексуального насилия; подчеркивается важность формирования в подростковом возрасте адекватного образа тела.

Ключевые слова: подростковая агрессия, аутоагрессия, телесный образ, личностные границы, самоповреждающее поведение, нейропсихологические особенности, поведенческие стратегии.

Распространённость проявлений агрессии и аутоагрессии подростков нередко приводит к преступности, травматизации, суицидальным действиям, а потому является одной из важнейших социально-психологических проблем современного общества. C высоким уровнем подростковой агрессивности связывают бедность и неустойчивость интересов, неразвитую нравственность, низкий уровень интеллектуального развития, повышенную внушаемость, склонность к подражанию, недостаточно развитую регуляцию поведения [8]. А.А.Реан отмечает, что её пик приходится на 14-15 лет, при этом мальчики более склонны к физической и прямой вербальной агрессии, а девочки – к прямой и косвенной вербальной агрессии. Установлено, что агрессивность тесно связана с самооценкой: у более агрессивных подростков она либо чрезвычайно высока, либо чрезвычайно низка. В случае, когда самооценка подростков резко отличается от внешней оценки их другими людьми отмечается повышенный негативизм, раздражительность, обида, склонность к физической агрессии. Склонность к вербальной агрессии коррелирует с завышенной самооценкой, высоким мнением подростка о собственной самостоятельности, интеллектуальных способностях и лидерских качествах. Склонность к оппозиционному поведению, негативизм, связаны с представлениями о своих высоких лидерских качествах и физической привлекательности [10]. В литературе описывается связь агрессивности с различными параметрами, в том числе с самооценкой, образом Я, телесными границами и т.д. [6], [8], [10]. И агрессивность, и телесные границы могут иметь барьерную, защитную функцию при взаимодействии человека с окружением, а в некоторых случаях, агрессивное поведение выступает основным способом определить границы тела. Установлено, что и



подростковая агрессия, и аутоагрессия имеют определенную взаимосвязь с представлениями подростков об образе и эстетичности своего тела. Подростки концентрируются на физических аспектах, остро переживают реальные или мнимые изъяны внешности, чутко ориентируются на некие эталоны мужественности и женственности. Принятие подростком своего тела в какой-то момент тождественно принятию себя самого, а неадекватное представление о своём физическом облике может привести к неблагополучию психического здоровья и неадекватному поведению, порой становясь самостоятельным мотивом активности в отношении собственной внешности и тела [5]. Избыточная фиксация на своём внешнем виде может приводить к усилению агрессивных тенденций, в том числе и по отношению к себе, когда поведение становится подчинено безжалостным тренировкам, диетам и прочим усилиям во имя достижения желаемого образа тела [13]. В подростковом возрасте нередко возникает стремление контролировать изменения своего тела, и особенно трудно определить разницу между самоповреждающим отношением к телу и модой на украшение себя (пирсинг, «тоннели», шрамирование, татуировки и т.д.) Стремление изменять и разрушать своё тело может происходить из деформированного самовосприятия, порождающего неадекватность телесного образа [4]. Есть мнение, что модификации тела представляют идентификационный тип самоповреждающего поведения, имеют культурное значение и ритуальный характер. Самоповреждение символизируется в телесных модификациях и определяет новую идентичность подростка [9]. Некоторые молодые люди поясняют, что их самоповреждающее поведение необходимо для того, чтобы почувствовать боль и понять, что они живы. То есть образ тела и его границы познаются посредством аутоагрессии.

Социокультурные эталоны внешности порой императивны, представляют собой недостижимый образ, а в современных представлениях об успешном человеке телесная красота занимает одно из первых мест. Это приводит к использованию адаптационно-компенсаторных поведенческих стратегий и во взрослом, и в подростковом возрасте: от выбора одежды и аксессуаров, скрывающих недостатки и подчёркивающих достоинства, до пластической хирургии [3]. С.С.Татаурова [12] в кросс-культурном исследовании когнитивной структуры образа тела показала зависимость его формирования от стандартов красоты, предъявляемым в средствах массовой информации, подтвердила, что российские молодые люди по сравнению с американскими сверстниками в большей степени удовлетворены своим телом и отдельными его параметрами. L. Rosen и M.Underwood проясняют, что в средствах массовой информации происходит фактически пропаганда стройности, определенных эталонов красоты и идеи возможности, даже необходимости, полностью контролировать свой внешний вид, что сочетается с неявным посланием о том, что человек может быть настолько агрессивен, насколько хочет, если он стремится достичь идеала [14].

Популярность исследований образа тела возрастает, исследования агрессивности в подростковом возрасте сохраняют свою актуальность, и в ряде работ показана их взаимосвязь друг с другом, а также с различными



личностными качествами, с культурными, социальными и бытовыми условиями жизни подростков в контексте наличия или отсутствия психических и соматических заболеваний [4], [6], [11]. Например, изучение образа тела подростков, имеющих психотравмирующий опыт, показало его существенные отличия от условно здоровых и благополучных сверстников. Так, воспитанники школы-интерната по сравнению с обычными школьниками испытывают выраженное чувство вины, чувствуют себя неинтересными и непривлекательными как внешне, так и внутренне, что зачастую лежит в основе аутоагрессивного поведения. Их представления об образе тела отличаются абстрактностью и бесформенностью, они ощущают себя слабыми и беззащитными, не уверенными в себе, имеют сниженную стрессоустойчивость, трудности самоконтроля и желание компенсировать свои недостатки, привлечь к себе внимание. Последнее достигается доступными, но далеко не одобряемыми методами: употреблением психоактивных веществ, проявлениями агрессии, отстранённости и т.д [11]. Психотравмы откладывают отпечаток на самовосприятие, что ведет к искажению образа тела [4]. У подростков с интернет-зависимостью значимо более искажен образ тела, нежели у здоровых сверстников: присутствуют значимые отличия представлений о размерах частей тела с их реальными размерами, представления менее дифференцированные, большее количество телесных ощущений оценивается как опасные и угрожающие здоровью. Отмечаются также нейропсихологические особенности таких подростков: преобладает функциональная недостаточность первого блока мозга и межполушарного взаимодействия, регуляторные нарушения, недостаточность внимания, функциональные нарушения пространственного праксиса, слухомоторной координации [7]. У подростков и детей с соматической патологией и невротическими расстройствами также наблюдаются нарушения образа тела как составляющей Я-концепции. У них, в сравнении со здоровыми сверстниками, отмечаются нарушения симметрии и границ образа тела, искажения переживания связности и целостности внутреннего психологического и телесного опыта, рассогласованность и нескоординированность образа, слабость личностных границ, снижение энергетического тонуса. Отмечаются и трудности в вербализации своих чувств и переживаний, недостаток их осознанности и рефлексии. Подростки с невротическими расстройствами меньше нравятся себе, более скрытные и обособленные, зависимые от настроения и имеющие трудности с контролем эмоций и поведения [1]. Сходная картина описана в исследовании особенностей образа тела у подростков с бронхиальной астмой, отмечается размытость границ я, искажения идентичности и так далее [6]. Подростки-жертвы сексуального насилия также имеют нарушенные отношения с собственным телом: исчезает позитивное отношение к телу, а также телесная экспрессия. Образ телесного «Я» характеризуется значительной проницаемостью личностных границ, которые могут восприниматься как хрупкие, неустойчивые и уязвимые в отношении любого вторжения извне. Стиль межличностного взаимодействия становится либо агрессивным,



либо подчиняемым [2]. У подростков без определенных психических и соматических нарушений также отмечается повышение тенденции реагировать агрессивно при неудовлетворенности образом своего тела или при неудовлетворительной оценке их внешности сверстниками [13], [14].

Обобщая результаты указанных исследований образа тела у подростков, можно утверждать, что наличие соматического, психического, психологического неблагополучия связано со своеобразием образа тела: он более искаженный, менее согласованный и менее дифференцированный, его границы переживаются как более размытые. Существуют связанные с образом тела паттерны эмоционального и поведенческого реагирования, характерные эмоциональные переживания, формируются определенные личностные качества, специфичные для заболевания и/или жизненных условий. Образ тела, в том числе, связан и с проявлениями агрессии.

Выводы: С проявлениями агрессивности подростков взаимосвязан образ тела: 1. Представление о своей физической привлекательности связано с

повышением негативизма и склонностью к оппозиционному поведению. 2. Аутоагрессия может являться специфическим средством познания

границ и образа тела. 3. При наличии субъективно неудовлетворительного образа тела,

несоответствии определенному значимому эталону, аутоагрессия может выступать средством его своеобразной коррекции.

4. Агрессивное поведение может иметь функцию компенсации неудовлетворительного образа тела, а также функцию защиты от мнимых или реальных негативных его оценок извне.

5. При наличии физического или психического неблагополучия образ тела часто фрагментирован, искажен, малодифференцирован, имеет размытые границы, что идёт рука об руку с трудностями регуляции поведения, в том числе и проявлений агрессии.

6. При повышенной уязвимости границ образа тела возникает склонность к агрессивному либо подчиняемому стилю взаимоотношений.

Список литературы: 1. Быкова И.С., Гамзина Е.Н., Краснощекова И.В. Образ тела как

составляющая Я-концепции у детей с невротическими расстройствами. // Актуальные проблемы детской клинической психологии: Материалы всероссийской научно-практической конференции студентов и молодых ученых. – Оренбург: ОрГМУ, 2016. - 123 с.

2. Волкова Т. Г Образ Я как структурный компонент самосознания виктимной личности // Изв. Алт.гос.ун-та. Вып. 2/1(78). Барнаул, 2013. С.54-58.

3. Гавриленко А.А. Образ физического Я как структурная составляющая Я-концепции: автореф. Дис. ...канд.психол.наук/ Гавриленко А.А; М., 2009. – 24 с.

4. Галкина Е.А., Дегтярев А.В. Отклоняющееся поведение и аутоагрессия у несовершеннолетних с модификациями тела [Электронный ресурс] // Психология и право. 2015. Том 5. № 1. С. 90–107. URL:



http://psyjournals.ru/psyandlaw/2015/n1/76156.shtml 5. Желателев Д.В. Образ тела в самосознании старшеклассника и оценка

его педагогом. - Дисс. ...канд.психол.наук. - СПб, 1999. – 230 с. 6. Залесская О.В. Особенности образа тела у подростков с

психосоматической патологией на примере бронхиальной астмы. Дисс. ...канд.психол.наук. - М.,2007. – 169 с.

7. Меркурьева Ю.А. Особенности телесности и нейропсихологические особенности подростков с интернет-зависимым поведением // Клиническая и медицинская психология: исследования, обучение, практика: электрон. науч. журн. – 2015. – N 1 (7) [Электронный ресурс]. – URL: http://www.medpsy.ru/climp/2015 1 7/article08.php

8. Поликаркина М.С. К проблеме специфики проявления агрессивности и становления «Образа я» в подростковом возрасте [Электронный ресурс] // Вестник ОГУ. 2011. №2 (121). URL: http://puma/article/n/k-probleme-spetsifiki-proyavleniya-agressivnosti-i-stanovleniya-obraza-ya-v-podrostkovom-vozraste

9. Польская Н. А. Эмоционально-личностные корреляты модификаций тела // Известия Саратовского университета. Философия. Психология. Педагогика. — 2014. — Т. 14. — выпуск 2. — с. 84–90.

10. Психология человека от рождения до смерти / Под общей ред. А.А. Реана. - СПб.: ПРАЙМ-ЕВРОЗНАК, 2002. - 656 с.

11. Пятницкая Е.В. Особенности формирования образа тела подростков, имеющих психотравмирующий опыт [Электронный ресурс]// Психология телесности: теоретические и практические исследования. Пенза, 2008. URL: http://psyjournals.ru/psytelesnost/issue/30432.shtml

12. Татаурова С. С. Сравнительное кросс-культуральное исследование образа тела как когнитивной структуры самосознания // Вестник Южно-Уральского государственного университета. Серия: Психология. — № 31. — 2012. — 18–24.

13. Pelegrini A. et.al. Dissatisfaction with body image among adolescent students: association with socio-demographic factors and nutritional status. Ciência & Saúde Coletiva, 19(4), 2014. 1201-1208. https://dx.doi.org/10.1590/1413-81232014194.09092012

14. Rosen L., Underwood M. Facial attractiveness as a moderator of the association between social and physical aggression and popularity in adolescents. Journal of School Psychology 48 (2010):313, doi:10.1016/j.jsp.2010.03.001.

References: 1. Bykova I.S., Gamzina E.N., Krasnoshekova I.V. Body image as the part of self-concept of

children with neurotic disorders // Actual problems of child clinical psychologie: mayerials of russian scientifically-practical conference of students and young scientists. – Orenburg: OrGMU, 2016. – 123 p.

2. Volkova T.G. Self-image as structural component of self-consciousness of victim personality // Izv.Alt. gos.un-ta. Iss. 2/1 (78). Barnaul, 2013. P.54-58.

3. Gavrilenko A.A. Physical body Image as as structural component of self-concept: autoref. Diss...cand.psych.science/ Gavrilenko A.A. - М., 2009. – 24 с.

4. Galkina E.A., Degtyarev A.V. Deviant behaviour and autoaggression of adolescents with



body modifications// Psychology and law. 2015. Vol.5, №1. P.90-107. URL: http://psyjournals.ru/psyandlaw/2015/n1/76156.shtml

5. Jelatelev D.V. Body image in self-conciousness of high-school students and it’s valuation by teachers. - Diss...cand.psych.science. SPb, 1999. – 230 p.

6. Zalesskaya O.V. Pecuilarities of body image of adolescents with psychosomatic disorders on example of bronchial asthma. Diss...cand.psych.science. - М.,2007. – 169 p.

7. Merkurieva U.A. Pecuiliarities of physicality and neuropsychology of adolescents with internet-addictive behaviour // Clinical and medical psychology: researches, study, practice: electronic scientific journal. – 2015. - N 1 (7) – URL: http://www.medpsy.ru/climp/2015 1 7/article08.php

8. Polikarkina M.S. To the problem of specifics of aggression demonstrations and developement of “self-conception” in adolescent age. // Messenger of OSU. 2011. №2 (121). URL: http://puma/article/n/k-probleme-spetsifiki-proyavleniya-agressivnosti-i-stanovleniya-obraza-ya-v-podrostkovom-vozraste

9. Polskaya N.A. Emotional and personality correlations of body modifications // News of Saratov University. Phylosophy. Psychology. Pedagogics.— 2014. — Vol. 14. - issue 2. - p. 84–90.

10. Human psychology scince birth to death / Red. A.A.Rean. – SPb: PRIME-EUROZNAK, 2002. - 656 P.

11. Pyatnizkaya E.V. Pecuiliarities of developement of adolescent’s body image, who had psychotraumatic experience // Psycology of physicality: theoretical and practical researches. Pensa, 2008. URL: http://psyjournals.ru/psytelesnost/issue/30432.shtml

12. Tataurova S.S. Comparative cross-cultural research of body image as cognitive structure of self-consciousness // Messenger of South-Ural State University. Series: Psychologie. — № 31. — 2012. — 18–24.

13. Pelegrini A. et.al. Dissatisfaction with body image among adolescent students: association with socio-demographic factors and nutritional status. Ciência & Saúde Coletiva, 19(4), 2014. 1201-1208. https://dx.doi.org/10.1590/1413-81232014194.09092012

14. Rosen L., Underwood M. Facial attractiveness as a moderator of the association between social and physical aggression and popularity in adolescents. Journal of School Psychology 48 (2010):313, doi:10.1016/j.jsp.2010.03.001.

Abstract: The article deals with particular qualities of adolescents aggressiveness, it shows

interrelations between demonstration of agression, autoagression and features of body image and representations of its aesthetics. Specific features of body image developement and aggression are described in the context of physical and psychical disorders, emotional deprivation, experience of sexual abuse; the importance of adeqate body image elaboration is highlited.

Keywords: adolescent agression, autoagression, body image, personal boundaries, autodestructive behaviour, neuropsychological peculiarirites, behavioral strategies.



DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-075 УДК 316.772.2(477)

FEATURES OF COLOR REPRESENTATIONS OF UKRAINIANS: SOCIO-PHILOSOPHICAL ASPECTS

ОСОБЛИВОСТІ КОЛОРИСТИЧНИХ УЯВЛЕНЬ УКРАЇНЦІВ: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКІ АСПЕКТИ

Voropayeva T.S. / Воропаєва Т.С. к.психол.н., доц. / c.p.s., as.prof.

ORCID: 0000-0001-8388-7169 Taras Shevchenko National University of Kyiv,

Kyiv, Volodymyrska Street 60, 01601 Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

Київ, вул. Володимирська 60, 01601 Kovtun L.I. / Ковтун Л.І.

пошукувач Центру українознавства /finder of the Center for Ukrainian Studies Taras Shevchenko National University of Kyiv,

Kyiv, Volodymyrska Street 60, 01601 Київський національний університет імені Тараса Шевченка,

Київ, вул. Володимирська 60, 01601

Анотація. У статті розглядається процес становлення колористичних уявлень українців. Як явище, колір формує те, як люди візуально сприймають навколишнє середовище, а в рамках середовища колір передає смисли, емоційні настрої та функціональну інформацію. Складні відчуття кольору є наслідком взаємодії світла з усім організмом. Значення кольору в культурах різних народів було описано багатьма дослідниками з різних галузей науки. Найчастіше певному кольору приписуються конкретні асоціації, але при цьому значення й інтерпретації кольорів у різних народів помітно відрізняються. Колір і світло утворюють дві сторони одного і того ж явища. Кольори формують зовнішній вигляд природного середовища, яке змінюється в залежності від клімату. Вони дають можливість різним формам життя зорієнтуватися та спілкуватися способами, характерними для них. Функції кольору не лише оформлюють природне середовище, вони також визначають естетику культурного простору, детермінуючи форми візуальної комунікації між людьми. Експресивний та комунікативний потенціал кольору розвивається разом із культурним становленням людей та суспільства. Цей потенціал знаходить своє вираження у всіх життєвих проявах, у словах, картинах, просторах та виставах.

Ключові слова: колір, колористичні уявлення, культура, концепція соціальних уявлень, світогляд.

Вступ. В сучасних умовах соціокультурних і цивілізаційних трансформацій

загострюється криза людської духовності як ціннісно-смислової форми людського буття. Тому відродження і оновлення духовності людства є однією з головних передумов уникнення як екологічної, так і антропологічної катастрофи. Оскільки ціннісно-смисловий континуум духовності принципово не може бути уніфікованим і монокультурним, то доволі актуальними стають пошуки національно-специфічних знаково-символічних засад і антропокультурних обріїв, які б уможливили утворення адекватних передумов для конституювання духовності як на рівні особистості, так і на рівні суспільства. Тема даної статті особливо актуальна для сучасного українського



суспільства, перед яким стоїть завдання суттєвого оновлення його духовних основ, що є важливою запорукою соціально-економічних, політико-правових та демократичних перетворень, зміцнення української державності, повернення України до Європейської цивілізації та її входження до світового культурного простору [10].

Основний текст. Колір як давня реальність людського буття і особливий соціокультурний

феномен має тривалу традицію вивчення і входить в проблемне поле багатьох наук, таких як філософія (Аристотель, Платон, І. В. Гете, О. Лосєв, А. Ісаєв, Д. Теплих та ін.), фізика (І. Ньютон, Р. Івенс, Ч. Ізмайлов, Ч. Педхем, Дж. Сондерс, Є. Соколов та ін.), психологія (Л. Виготський, В. Оствальд; Р. Арнхейм, М. Сєров, П. Яньшин та ін.), мистецтвознавство й естетика (І. В. Гете, Г. В. Гегель, В. Кандинський, Б. Манаков, В. Нестеренко та ін.), культурологія (В. Тернер, Л. Миронова, Е. Бенц, М. Сєров та ін.). Кольори вивчаються з точки зору словотворення (Є. Коміна, Л. Полубиченко, А. Василевич, І. Дегтяр та ін.); їх семантичного розвитку (Р. Алімпієва, П. Антоненко, Р. Булигіна, В. Гак, Н. Пелевіна та ін.); в порівняльному і порівняльно-історичному аспектах (Є. Іссерлін, Л. Грановська, А. Брагіна, В. Гак, Н. Бахіліна, Р. Алімпієва, О. Огурцова, А. Івахницька, В. Кульпіна, Ю. Норманська та ін.); з позицій психолінгвістики (Р. Фрумкіна, Дж. Лакофф, Є. Рахілина, К. Роу та ін.) та лінгвокультурології (С. Григорук, І. Макеенко, В. Маслова та ін.) [1; 2; 3; 4]. Прямо чи опосередковано досліджуваних проблем торкалася більшість українських (М. Максимович, М. Костомаров, М. Нікіфоровський, О. Потебня, М. Сумцов, О. Афанасьєв, Ф. Буслаєв, О. Веселовський, В. Гнатюк, М. Грушевський та ін.) та зарубіжних (Дж. Фрезер, Е. Тайлор, Є. Кагаров, В. Іванов, В. Топоров, Н. Велецька, В. Єрьоміна, Т. Цив’ян, В. Баркет, Дж. Кемпбелл, А. Бреліч та ін.) науковців [1; 4; 5; 6; 7; 8]. Соціально-філософське дослідження колористичних уявлень українського народу передбачає поєднання діяльнісного, онтологічного й аксіологічного підходів [5; 6].

Колористичні уявлення українців є особливою соціокультурною реальністю, що має світоглядне значення і виступає засобом репрезентації соціальних, економічних та владних відносин, а також природних, соціальних, часово-просторових і духовних (морально-етичних, художньо-естетичних, ціннісно-смислових) та інших явищ в індивідуальній свідомості етнофорів. Ми розглядаємо колористичні уявлення як своєрідний засіб «полегшення» функціонування когнітивних процесів. Адже колористичні уявлення допомагають суб’єкту (як індивідуальному, так і колективному) певним чином упорядкувати і зрозуміти навколишній світ, категоризувати його прояви і побудувати власний образ світу. Вони формуються на основі повсякденного досвіду, виступаючи потенційним підґрунтям для смислоутворюючих процесів. Поза колористичними уявленнями неможливе повноцінне існування й відтворення значної кількості соціокультурних феноменів.

Аналіз публікацій останніх років свідчить, що, в основному, науковці вивчають проблеми сприймання кольорів (див. наукові дослідження Ф. Біррена, З. Богуславської, А. Боярського, Л. Венгера, І. Венєєва, О. Запорожця, Ч.



Ізмайлова, Й. Іттена, А. Мелік-Пашаєва, О. Обозова, Ч. Педхема, Є. Соколова, Ж. Сондерса, Ю. Фоміної, А. Черноризова та ін.), а також психологічні особливості впливу кольорів на людину (Р. Арнхейм, Б. Базима, М. Сєров, П. Яньшин та ін.).

Науково-теоретичною основою нашого дослідження становлять вітчизняні та зарубіжні філософські, фольклористичні, релігієзнавчі, історичні, соціологічні, антропологічні та культурологічні праці, присвячені різним типам світогляду (М. Костомаров, М. Грушевський, М. Возняк, В. Горський, А. Бичко, А. Колодний, Л. Филипович, Т. Горбаченко, П. Яроцький, М. Попович, С. Бондар, Д. Ліхачов, Т. Чайка, А. Замалеєв, В. Зоц, Б. Рибаков, П. Тілліх та ін.).

Колористичні уявлення українців досліджуються нами на базі концепції соціальних уявлень, що розроблена такими вченими, як С. Московічі, Ж. Абрик, Х. Херзліш, Д. Жоделе та ін. [2; 3]. Концепція соціальних уявлень є одним з перспективних наукових напрямків сучасної соціогуманітаристики, оскільки вона: 1) дозволяє вивчати колористичні уявлення як вторинні образи, які належать до метаперцептивних образних явищ (сформованих під цілісним впливом сприймання, мислення, мови і практики суб’єктів), забезпечуючи взаємопроникнення чуттєвого і понятійного; 2) уможливлює поєднання її методологічних засад із методологією філософії бачення, яка тісно пов’язує розвиток візуально-перцептивної сфери людини з її духовним розвитком (філософія бачення була започаткована Платоном у його творі «Діалоги», який на основі аналізу функціонування людського зору описав механізм бачення, що стало підґрунтям для створення філософії бачення, котру пізніше розвинули А. Сент-Екзюпері, М. Гоголь, Ф. Достоєвський, Ю. Писаренко, М. Попович та інші вчені [7; 8; 9]); 3) дозволяє залучити концепцію «особистісного (неявного) знання» М. Полані (за допомогою якої колористичні уявлення можуть розглядатися як «неявне, неартикульоване знання», яке, немовби «бахрома», облямовує пізнавальні акти людини, створюючи своєрідний «герменевтичний інструментарій» у межах певної культури), а також теорію габітуса П. Бурдьє (яка дозволяє розглядати колористичні уявлення українського народу як певну систему набутих «схем» і диспозицій, що діють на практиці не тільки як категоріальні підстави сприймання і оцінювання оточуючого світу (для більш адекватної орієнтації та реагування на різні події і ситуації), але і як установки та організаційні принципи різних соціальних практик колективних та індивідуальних суб’єктів).

Хоча колір є невід’ємним атрибутом людського буття, але колір як феномен не є традиційним об’єктом філософського дискурсу (адже колористична проблематика, як правило, лише побіжно згадується у працях філософів у контексті онтологічних, гносеологічних та естетичних розмислів). Проте цей феномен має потенційне поле, на якому може розгорнутися філософський дискурс. Зокрема, в плані інтеграції метафізичної, природничо-наукової та соціогуманітарної парадигм пізнання колористичних явищ, а також в контексті комплексного розгляду таких базових категорій, як візуальність, світлота, колірність (де поєднуються зусилля філософії, культурології та візуальної антропології).



Колористичні уявлення виконують у системі світогляду (як індивідуального, так і колективного) важливі функції: відображальні, пізнавальні, емоційно-почуттєві, розвивальні, інформаційні, трансляційні, експресивні, художньо-естетичні, комунікативні, зберігальні, креативні, ціннісно-смислові, ідентифікаційні, світоглядні тощо.

Світоглядна функція колористичних уявлень полягає в тому, що вони допомагають формувати певний погляд на світ та ставлення до нього, систематизувати, розширювати знання людей про світ, людство, суспільство; можуть виконувати роль активного регулятора діяльності; допомагають зрозуміти світ як єдине ціле і визначити у навколишньому світі місце людини; сприяють формуванню загальної системи розуміння природи, людини, суспільства в їх сутнісних характеристиках; допомагають осмислити, обґрунтувати світоглядні ідеали; колористично маркують принципи самого життя, які визначають характер діяльності людей.

Отже, колористичні уявлення служать когнітивно-емоційним підґрунтям (або «обрамленням») світогляду, розширюють знання людей про світ, людство, суспільство, допомагають зрозуміти світ як єдине ціле і визначити у навколишньому світі місце людини (див., наприклад, «багровіти від гніву», «чорніти від горя», «біліти від страху», «червоніти від сорому», «жовтіти від зради», «зеленіти від туги» та ін.).

Світоглядне значення колористичних уявлень підкреслює у своєму дисертаційному дослідженні Н. Авер’янова. Авторка, аналізуючи виховний потенціал образотворчого мистецтва, враховує «його специфіку – зображальність, візуальність, статичність, просторовість та наявність багатого наочного мистецького матеріалу, що важливо і необхідно для виховного процесу. Образотворче мистецтво здатне унаочнено фіксувати національне буття українства в різних просторових і часових межах, уможливлюючи дію інформаційно-мистецького ланцюжка: суспільство певної історичної доби – художник – твір мистецтва – реципієнт, та опосередковуючи процеси накопичення, закріплення й трансляції найважливіших культурних, художніх та національних цінностей протягом кількох епох. Ці величезні ресурси духовного впливу образотворчого мистецтва на людину створюють передумови для розвитку цілісної особистості. Звідси випливає особлива місія українського образотворчого мистецтва – поєднувати національне та мистецьке, давати синтез сутнісних параметрів українського буття в усьому обсязі, розвивати смислові зв’язки особистості з національною спільнотою» [1, с. 3]. «Це передбачає залучення культурно-мистецьких цінностей українства у сферу виховної практики, ефективне використання наявних та розробку нових засобів, форм і методів якісного вдосконалення системи національного виховання в Україні. Тому через цілеспрямовано організовані системні виховні впливи на особистість, оптимально використовуючи потенціал виховних можливостей мистецтва, можна сприяти повноцінному засвоєнню особистістю цілісного світогляду, національного образу світу, духовного досвіду українства, морально-етичних норм, патріотичних настанов, гуманістичних ідеалів, національних та загальнолюдських цінностей» [1, с. 3]. Н. Авер’янова



запропонувала модель «становлення цілісної особистості в системі національного виховання, що використовує потенційні можливості українського образотворчого мистецтва як засобу актуалізації ціннісно-смислової сфери особистості, оптимізації її духовного буття та її глибинної смислової перебудови, з метою встановлення системних духовно-світоглядних зв’язків між особистістю і ціннісно-смисловим універсумом української культури» [1, с. 13].

Висновки. Проведене дослідження дозволяє зробити висновок про те, що колір є

базовим компонентом і атрибутом культури будь-якої спільноти, що кольори пов’язуються із надзвичайно різноманітною системою асоціацій, образів, значень, смислів, символів, які є носіями інформації про традиції, ментальність, етнічну картину світу, національний характер, національний образ світу різних народів. Колористичні уявлення є одним з каналів передачі міжпоколінної етнокультурної інформації, консервуючи й передаючи міжпоколінний народний досвід; вони є результатом багатовікового досвіду українського народу, оскільки характеризуються міцною закоріненістю у народних звичаях, обрядах і традиціях. З’ясовано етапи еволюції світоглядних систем українців; доведено, що найважливіші еталони, зразки та стереотипи світобачення й культури українського народу маркуються колористичними уявленнями; що колористичні уявлення широко представлені у світоглядних системах українського народу (міфологічній, релігійній, науковій); що колористичні уявлення системно відображають специфіку культурно-історичного та етнонаціонального поступу українського народу; що важливі міфологеми та ідеологеми українського народу мають своє колористичне забарвлення. Встановлено, що колористичні уявлення українців є носіями українознавчої інформації, адже вони відображені в усній народній творчості та в національній культурі загалом. Встановлено, що найхарактернішими репрезентаціями колористичних уявлень українців були географічні, соціальні, політичні, антропоморфні, зооморфні, флороморфні, теоморфні; що колористичні уявлення в процесі свого розвитку ставали все більш полісемантичними.

Проведене дослідження показало, що найкраще зберігаються лише найважливіші образи і смисли, які були колористично забарвлені. А відомі колористичні константи української культури (білий світ; біла хата; біле тіло; біле личко; біла сорочка; червона калина; калиновий міст; калинова сопілка; червона стрічка; червона китайка; червоне намисто; червоні чоботи; червона плахта; червоні маки; червоний цвіт; роде наш красний; красна гірка; весна красна; красна дівчина; блакитне небо; руса коса до пояса, в косі стрічка голуба; ясная зіронька; світанковий край; золоті мости; золота верба; золота різка; жовті сап’янці; бики жовторогі; синє море; сині волошки; синьо-жовтий прапор; сизий голуб; сиза голубка; Зелені свята; зелений луг; зелений дуб; зелений явір; зелений барвінок; зеленеє жито; зеленая ліщина; зелений сад; зеленолистий вінок; зеленая рута; карії очі, чорнії брови; червоне – то любов, а чорне – то журба; чорнобривці; Чорна рада; Чорнобиль та ін.) набули значення світоглядних універсалій.



Таким чином, колористичні уявлення українців формувалися упродовж племінного, етнічного та національного етапів розвитку українського народу. Доведено, що світоглядні функції колористичних уявлень українців виражалися в тому, що вони були і є джерелом формування найважливіших світоглядних конструктів спільноти (сприяючи її орієнтації, адаптації, комунікації, консолідації, ідентифікації, регуляції та самоорганізації) і забезпечували розвиток світоглядної культури та спадкоємність української духовної традиції.

Література: 1. Авер’янова Н.М. Образотворче мистецтво як чинник національного

виховання особистості (українознавчий аналіз). Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук. – К.: КНУ, 2007. – 17 с.

2. Ашкенази Г.И. Цвет в природе и технике. – М.: Энергия, 1974. – 89 с. 3. Бэббит Э. Д. Принципы света и цвета. Исцеляющая сила цвета. – К.:

София, 1996. – 314 с. 4. Вежбицкая А. Обозначения цвета и универсалии зрительного

восприятия // Язык. Культура. Познание. – М.: Русские словари, 1997. – С. 231 – 291.

5. Воропаєва Т.С. Формування ідентифікаційної матриці та культуротворча діяльність українців // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія «Українознавство». – 2009. – Вип. 13. – С. 15-18.

6. Воропаева Т.С., Костенко В.С. Этническое и национальное бытие: онтологический подход // Научный взгляд в будущее. – 2016. – Т. 8. – Вып. 4. – С. 4 – 7.

7. Давидюк В.Ф. Первісна міфологія українського фольклору. – Луцьк: Волинська книга, 2007. – 324 с.

8. Исаев А.А., Теплых Д.А. Философия цвета: феномен цвета в мышлении и творчестве: монография. – 3-е изд., стер. – М. : ФЛИНТА, 2016. – 180 с.

9. Попович М. Нарис історії культури України. – К.: «АртЕк», 2001. - 728 с. 10. Plokhy S. The Gates of Europe: a History of Ukraine. – New York: Basic

Books, A Member of the Perseus Books Group, 2015. – 432 p. References: 1. Aver’yanova N.M. (2007). Obrazotvorche mystetstvo yak chynnyk natsional’noho

vykhovannya osobystosti (ukrayinoznavchyy analiz). Avtoreferat dysertatsiyi na zdobuttya naukovoho stupenya kandydata filosofs’kykh nauk [Fine Arts as a Factor of National Personality Education (Ukrainian Studies). The dissertation author’s abstract for the degree of Candidate of Philosophy], Kyiv: KNU, 17 pp.

2. Ashkenazi G.I. (1974). Tsvet v prirode i tekhnike [Color in nature and technology], Moscow: Energiya, 89 pp.

3. Bebbit E. D. (1996). Printsipy sveta i tsveta. Istselyayushchaya sila tsveta [Principles of light and color. The healing power of color], Kyiv: Sofiya, 314 pp.

4. Vezhbitskaya A. (1997). Oboznacheniya tsveta i universalii zritel’nogo vospriyatiya [Designations of color and the universal of visual perception] in YAzyk. Kul'tura. Poznaniye [Language. The culture. Cognition], Moscow: Russkiye slovari, pp. 231-291.

5. Voropayeva T.S. (2009). Formuvannya identyfikatsiynoyi matrytsi ta kul’turotvorcha



diyal’nist’ ukrayintsiv [Identification matrix formation and cultural activity of Ukrainians] in Visnyk Kyyivs’koho national’noho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Seriya «Ukrayinoznavstvo» [Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Ukrainian Studies Series], issue 13. pp. 15-18.

6. Voropayeva T.S., Kostenko V.S. (2016). Etnicheskoye i national’noye bytiye: ontologicheskiy podkhod [Ethnic and national being: an ontological approach] in Nauchnyy vzglyad v budushcheye [Scientific look into the future], vol. 8, issue 4, pp. 4-7.

7. Davydyuk V.F. (2007). Pervisna mifolohiya ukrayins’koho fol’kloru [The original mythology of Ukrainian folklore], Luts’k: Volyns’ka knyha, 324 pp.

8. Isayev A.A., Teplykh D.A. (2016). Filosofiya tsveta: fenomen tsveta v myshlenii i tvorchestve: monografiya, 3-ye izd., ster. [The philosophy of color: the phenomenon of color in thinking and creativity: a monograph, 3rd ed., Erased.], Moscow: FLINTA, 180 pp.

9. Popovych M. (2001). Narys istoriyi kul’tury Ukrayiny [Essay on the History of Culture of Ukraine], Kyiv: «ArtEk», 728 pp.

10. Plokhy S. (2015). The Gates of Europe: a History of Ukraine, New York: Basic Books, A Member of the Perseus Books Group, 432 pp.

Abstract. The article deals with the process of formation of color representations of

Ukrainians. As a phenomenon, color shapes how people experience the environment visually, while as a medium, it conveys meaning, emotional moods and functional information. The complex sensations of color result from the interaction of light with the entire organism. The importance of color in different national cultures has been described by many researchers from various scientific fields. A particular color is often given certain meanings, however these meanings and interpretations vary enormously in different cultures. Color and light form two sides of the same phenomenon. Colors shape the appearance of the natural environment, which varies in terms of climate. They make it possible for diverse forms of life to orient them and to communicate in ways specific to their species. These functions do not only shape the natural environment, they also determine the aesthetics of the cultural space, which illustrates the forms of visual communication between people. Color’s potential for expression and communication evolves with the cultural development of individuals and societies. It finds expression in all manifestations of life, in words, pictures, spaces and performances.

Key words: color, coloristic representations, culture, concept of social representations, outlook.

Статья отправлена: 31.10.2019 г.

© Воропаева Т.С., Ковтун Л.И.



DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-001 УДК 398.332.39/42: 264-94(477)

THE FEAST OF ST. MICHAEL’S: FOLK RELIGIOSITY AGAINST THE BACKGROUND OF PRE-NEW YEAR AND PRE-CHRISTMAS PERIOD OF

CALENDAR RITUALISM OF UKRAINIANS СВЯТО МИХАЙЛОВЕ ЧУДО: НАРОДНА РЕЛІГІЙНІСТЬ У КОНТЕКСТІ

ПЕРЕДУМОВ ПЕРЕДРІЗДВЯНО-НОВОРІЧНОГО ПЕРІОДУ КАЛЕНДАРНОЇ ОБРЯДОВОСТІ УКРАЇНЦІВ

Dyakiv V.M. / Дяків В.М. Ph.D. of Sciences in Filol., Senior Researcher / к.філол.н., с.н.с.

ORCID: 0000-0002-9513-4364 The Ethnology Institute National Academy of Sciences of Ukraine,

Lviv, Svobody Avenue 15, 79000 Інститут народознавства НАН України, Львів, проспект Свободи 15, 79000

Анотація. Розглянуто особливості передумов передріздвяно-новорічного періоду,

початки яких простежуються уже від осіннього часу. Проаналізовано, як уже на свято Михайлове чудо простежуються характерні для традиційного ранньозимового періоду (початку нового господарського року тощо) народно-релігійні уявлення і вірування. Виокремлено їх, визначено традиційну основу та інноваційні зміни, особливості функціонування сюжетно-змістових та структурних складових.

Ключові слова: Михайлове чудо, народна релігійність, календарна обрядовість, традиція, функціонування, вірування.

Вступ. У традиційній зимовій календарній обрядовості українців, як показують

дослідження, порівняно найкраще збереглися релікти дохристиянських традицій і звичаїв. Це дає можливість простежити особливості їх розвитку. Початок передумов передріздвяно-новорічного періоду у традиційній календарній обрядовості українців припадає вже на осінній період. І оскільки свято Семена уже було предметом нашої праці з цього погляду [3], то тут спробуємо своєрідно продовжити попередні дослідження, зосереджуючи увагу уже на наступному після Семена святі – Михайлове чудо.

У контексті передумов передріздвяно-новорічного часу на Михайлове чудо спостерігається специфічний розвиток своєрідної народної релігійності у традиційній календарній обрядовості українців. На це вказують і таку думку підтверджують характерні для традиційного ранньозимового періоду (початку нового господарського року та ін.) народно-релігійні уявлення і вірування, зокрема, що пов’язані з дотриманням норм благочестивої поведінки (“бо так стане ся, як хто заклине”), суворого дотримання належної поваги до святого і відповідного святкування Михайлового чуда тощо. Підтвердження такої думки простежуємо на прикладі історико-етнографічних матеріалів, а також і відповідних теоретичних праць наших попередників – відомих учених, істориків, етнографів, фольклористів, краєзнавців та інших дослідників, що так чи інакше є дотичними до окресленої теми1. Підтверджують таку думку і наші польові матеріали [2].

Отже, наукова доцільність статті зумовлена необхідністю продовжити

1 На ці праці будемо покликатися далі при розгляді конкретних питань.



розпрацювання наукових проблем взаємозв’язків української етнокультурної традиції з християнсько-релігійним світоглядом народу, потребою детально розглянути, реконструювати форми народної релігійності та ввести в науковий обіг сучасної історико-етнологічної науки тексти календарної обрядовості, в яких відображена народна християнська релігійність українців. У цьому головно і полягає актуальність і новизна нашої праці.

Метою статті є спроба розглянути особливості передумов передріздвяно-новорічного періоду, початки яких простежуються, за нашими спостереженнями, уже від осіннього часу. А оскільки ці питання якоюсь мірою, зокрема, що стосується свята Семена, уже були предметом попередньої нашої праці “Свято Семена: народна релігійність у традиційній календарній обрядовості українців на тлі передумов передріздвяно-новорічного періоду” [3], тому тут спробуємо своєрідно продовжити аналіз розвитку народної релігійності у традиційній календарній обрядовості українців у контексті передумов передріздвяно-новорічного періоду, вже беручи до уваги інший часовий відрізок народного календаря, в якому будуть певною мірою інші, уже пристосовані відповідно до цього часового зрізу, об’єкт і предмет дослідження. Зокрема, спробуємо проаналізувати, як уже в часі відразу після свята Семена, зокрема на Михайлове чудо простежуються характерні для традиційного ранньозимового періоду (початку нового господарського року тощо) народно-релігійні уявлення і вірування. Спробуємо виокремити їх, визначити традиційну основу та інноваційні зміни, особливості функціонування сюжетно-змістових та структурних складових.

Об’єктом дослідження є народні календарні обряди українців, пов’язані зі святом Михайлове чудо, властиво традиційна календарна обрядовість українців у контексті передріздвяно-новорічного часу. Предметом дослідження є конкретні прояви народної християнської релігійності в цій обрядовості. Складові християнської релігійності є головним предметом дослідження, водночас особлива увага звертається на ті елементи релігійності, які генетично пов’язані з дохристиянськими віруваннями.

Територіально і хронологічно зосереджуємо увагу на охопленні етнографічних регіонів України у період першої половини XIX – початку XXI століття.

У праці використовуються в основному порівняльно-типологічний та історично-культурологічний методи, а також елементи структурно-типологічного, географічного та інших методів етнологічної науки.

Основою роботи стали низка архівних та польових джерел, а також наукова література, що більшою чи меншою мірою дотична до окресленої теми. Опрацювання зазначеної джерельної бази дало змогу на прикладі свята Михайлове чудо проаналізувати розвиток своєрідної народної релігійності у традиційній календарній обрядовості українців у контексті передумов передріздвяно-новорічного періоду. Простежено характерні для традиційного ранньозимового періоду народно-релігійні уявлення і вірування, виокремлено їх, окреслено традиційну основу та інноваційні зміни, особливості функціонування сюжетно-змістових та структурних складових.



Основний текст. Перше християнське релігійне свято після Семена, яке відмічається у

традиційній культурі українців, є Чудо Архістратига Михаїла (Михайлове чудо). Відомий український вчений Володимир Шухевич у четвертій частині своєї праці “Гуцульщина” на сторінках сьомого тому (за редакцією Хведора Вовка) “Материялів до українсько-руської етнольоґії” (Львів, 1904) зазначає: “На Михайлове чудо 6/IX, (19/IX) не треба з ніким сварити ся, ані кого проклинати, бо так стане ся, як хто заклине. Як люде у сварці, кажуть до себе: Аби си тобі збігали на чудо тай на диво!” [7, с. 266].

Тут простежуємо відображення традиційних світоглядних уявлень і вірувань, що пов’язані з дотриманням норм благочестивої поведінки загалом, а під час християнських релігійних свят, зокрема на Михайлове чудо – особливо, а саме: не сваритися, не проклинати, “бо так стане ся, як хто заклине”, тобто вимовлене (варіант – у певний час) може реалізуватися – чи то на тому, на кого спрямоване прокляття, чи на тому, хто висловив його. Водночас уже є відлуння уявлень, які стосуються обов’язкової відплати за вимовлене прокляття (“бо так стане ся, як хто заклине”).

І український фольклорист, етнограф, мовознавець, дійсний член НТШ Митрофан Дикарів у праці “Народний калєндар Валуйського повіту (Борисівської волости) у Вороніжчині (Записано від Наталі Дикаревої, Петра Короля, Гальки Мироненкової, Гальки Михайленкової, Віри і Петра Тарасевських і др.)”, яка побачила світ уже після смерті автора у 1905 р. на сторінках шостого тому “Материялів до українсько-руської етнольогії” (за редакцією Хведора Вовка), наводить серед інших етнографічно-фольклорних матеріалів і такі, в яких прочитується своєрідне доповнення цих відомостей [1].

Тут, зокрема, є група етнографічних матеріалів про свято Михайлове чудо. Спочатку подана своєрідна вступна частина цієї групи, певний коментар: “Михайлове чудо. Се було признак у нас: спершу Захарії та Лисавети, а потім Михайлове Чудо. Як хто празнує, нічого не роблять” [1, с. 139]. Далі у цій групі етнографічних матеріалів можна виокремити 5 оповідань про покарання за недотримання свята Михайлового чуда: як батько з сином пшеницю молотили, як чоловік жито сіяв, як чоловік із сином молотили, як жінка хату мазала, як у пана паровою машиною молотили.

Як бачимо уже з порівняння основних сюжетних ліній, два з цих оповідань є фактично варіантами одного сюжету: як батько з сином пшеницю молотили та як чоловік із сином молотили. Перше оповідання у формі бувальщини. Розпочинається у стилі новели, з розв’язки (“Посміялись одні з того чуда та й померли”). Далі розповідається про батька-вдівця і його сина (яких місцеві називали – “Рибалки”). Вони, зі слів оповідача, жили по сусідству (“у нас, у Борисівні, о там на горі”), були заможними (“всього в їх доволі було”). І “взялись вони пшеницю молотить на Михайлове Чудо”.

Далі з’являється знайомий чоловік (“а чоловік іде мимо їх двір та й каже”), вітаються (“– Здоров, Микола! /– Здоров!”) і відбувається діалог з господарем. В ході цього діалогу на зауваження чоловіка про “празник” (“– А хиба можна сьогодні робить? Сьогодні празник! /– Який? /– Михайлове Чудо!”) господар



висловлює зневажливе ставлення до свята Михайлове чудо (“А той каже: /– Чудно буде, як отсе я ворох пшениці намолотив та ще намолотю. Як будем їсти, то буде вам чудно”) і продовжує зі сином працювати. Після цього відбувається жорстоке покарання за зневагу свята Михайлове чудо – словами і вчинком (роботою): “Позолотились вони до вечера, прийшли в хату та обидва й померли: одного скрутило вечером, а другого вранці; той на тій лаві лежить, а той на тій” [1, с. 139-140].

Другому оповіданню передує своєрідна преамбула, супровідний коментар оповідача про те, що празник Михайлове чудо (який “бува четвертого вересня”) – “таке чудо, що й не гріх назвать його чудом, тому що на його людям робить не можна нічого чималого; а хоч і хто на його робить а не зна, що він за празник, так тому нічого нема за се, ніякої кари”. Тут, як і в інших етнографічних матеріалах про Михайлове чудо, констатується основна думка – на це свято “людям робить не можна нічого чималого”. Водночас до цієї основної думки додається інша. Зокрема, у дусі традиційного світогляду українців тут відображено також думку про те, що обов’язкового суворого покарання заслуговує гріх, скоєний свідомо, натомість за несвідомий гріх нема ніякої кари. Тут, отже, на передній план висувається мотив Господнього милосердя, прощення.

Відтак, подібно до попереднього оповідання, йде розповідь про те, як один чоловік із сином на Михайлове чудо молотили (“Один чоловік із сином на Михайлово Чудо молотили”), надходить подорожній (“а чоловік ішов мимо їх та й каже”), вітаються (“– Здоров, хлопці! /– Здоров!”). Відбувається, як і в попередньому оповіданні, діалог (“– Бог на поміч! /– Спасибіг!”), у ході якого подорожній чоловік поздоровляє працюючих зі святом (“– Та з празником вас поздоровляю!”).

Далі йдуть зухвало-зневажливі слова “господарів” стосовно цього свята (“– А який хиба сьогні празник? /– А хиба ви й не знаєте? – Сьогодні Михайлове Чудо! /– У!.. Чудно буде, як сьогодні п’ять кіп перехекаїм: три копи уже збили, а до вечера і сі дві ушкварим!”), вони продовжують свою роботу (“Чоловік той пішов, а вони продовжили молотить”). Як наслідок – жорстоке покарання: “Позолотились син із батьком до полудня, прийшли полуднувать у хату, заканубило їм і стало кузобить їх у бублик, з тим і покінчились обоє. Батько на тій лавці, де мертвеців кладуть, а син на причільній – повитягались обоє” [1, с. 140].

Своєрідною сюжетною версією цих двох варіантів є оповідання про те, як у пана паровою машиною молотили. Початок традиційний: “У одного пана та на сього празника молотили паровою машиною”. Втручається один чоловік, діалог з паном (“От один чоловік і каже панові: /– Ваше благородіє! Сьогодні гріх молотить: Михайлово Чудо. /А пан і одвіча: /– Какоє Чудо?”), в ході якого пан висловлює зневагу до Михайлового чуда: “Іш болвани видумали чудо! Смєшно будєт, как дєвятсот капьон саб’йом!”. І на завершення – покарання: “Коли трохи згодя як пихне та машина та скирта і уся солома – і так підмело усю економію” [1, с. 141].

Тут, у цій версії оповідання про Михайлове чудо (оповідання як у пана



паровою машиною молотили) збережено основну сюжетну лінію: молотять на Михайлове чудо – один чоловік зауважує, що це гріх – зневажливе висловлювання і недотримання свята – покарання. Водночас ця сюжетна лінія обростає модернізованими реаліями свого часу (парова машина, пан, економія), композиційними деталями, елементами, художньо-стильовими засобами, як-от звертання “Ваше благородіє!”, російськомовна лексика пана тощо.

Уже з наведених етнографічних матеріалів можна зробити висновок про поширені вірування стосовно свята Михайлове чудо, а саме – заборону на це свято молотити, тобто виконувати важку працю, грішити, і головне – робити це свідомо, зневажаючи при цьому християнське свято. За таке святотатство, згідно з народними християнсько-релігійними віруваннями, обов’язково буде Господнє покарання: смерть грішника (грішників), згорить господарство тощо.

Цей ідейно-змістовий компонент (свідомий гріх у поєднанні зі зневагою християнсько-релігійного свята – що, у свою чергу, і призводить до обов’язкової Господньої кари) зберігається, мабуть, чи не в усіх етнографічних матеріалах про Михайлове чудо. Як, скажімо, в оповіданні про те, як чоловік жито сіяв на Михайлове чудо: “А то ще як чоловік сіяв на Михайлове Чудо, люди йдуть та й кажуть:

– Чоловіче, що ти робиш? – Жито сію, – каже. – А сьогодні празник же. – Який сьогодні празник? – Та Михайлове Чудо! – На його робить можно! Та надів сам на себе борону, тоді ходе по десятині й каже сам собі: «Дивно

й чудно! Дивно й чудно!». Та, бач, гріх робить на його” [1, с. 140]. Вважаємо за доцільне навести тут, очевидно, один з варіантів цього

оповідання, який записала сучасна дослідниця Наталія Стішова від Лідії Соколової (1930 р.н.) у с. Долина Славянського району Донецької області та опублікувала у своїй статті “Звичаєво-обрядова культура Слобожанщини в календарних святах осіннього циклу українців (на матеріалі фольклорно-етнографічних польових досліджень)”: “… Один чоловік іде, а інший йому: «Кум, куди ти їдеш? – Та їду нивку орати». – Та сьогодні ж Михайлове чудо! – Та й шо, я зораю пів нивки, та й буде чудо. Та й виїхав у поле, став знімати борону, та як одяг на шию, так і ходив до обіду поки люди з церкви йшли” [5, с. 309].

Із зазначених етнографічних матеріалів Митрофана Дикарєва виразно виокремлюється розповідь про те, як одна жінка на Михайлове чудо хату мазала. Можна простежити збереженість, порівняно з попередніми матеріалами цієї тематики, провідної ідейно-змістової спрямованості та сюжетно-змістової канви. Щоправда, тут уже не чоловік (чи батько зі сином), а жінка зневажає роботою релігійно-християнське свято (“Одна баба на Михайлове чудо мазала хату, і вимазала майже більшу половину”), з’являється не чоловік, а жінка, та й до того ж – кума (“На ту пору де не возьми ся її кума та й каже”), вітаються (“– Добридень! Бог на поміч! /– Спасибіг, кумасю!”), відбувається діалог між ними



(“– Що се ви мазінням зайняли ся? /– Еге! Та отсе, бач, Покрова заходе, так треба трохи підчепурить її”), в ході якого кума повідомляє про свято Михайлове чудо (“– А сьогодні, бач, кумасю, кажуть люди, що празник. /– Який? /– Та Михайлове Чудо!”). У відповідь на це грішниця зухвальними словами зневажає свято Михайлове чудо (“– Як Михайлове Чудо, так чудно буде, як я сьогодні хату вимажу”). Після цього її одразу ж настигає смертельна Божа кара:

“Коли хрьоп – не вспіла вона й вимовить сих слів, як мелесне з усіх чотирьох із ослінчика та ногами як засова та завевече хто її зна й що. Тоді та кума як закричить не своїм матом:

– Ох, лишечко, ратуйте, хто в Бога вірує, ратуйте! Сусіди почули, збігли ся на крик. Коли до тиєї баби, аж вона і Богу душу

оддала” [1, с. 141]. Наприкінці цієї групи етнографічних матеріалів про свято Михайлове чудо

Митрофан Дикарів подає, очевидно, коментар місцевих інформаторів, у формі морального, релігійно-повчального висновку: “Так о так, добрі люди, із сьвятих угодників насьміхать ся. Сьвяті самі себе оправдають, що вони єсть старші і мають силу божеську і праву. Хоч хто й робе на сей празник, та тілько не треба насьмішки творить, а звинять ся перед Богом і сьвятими і просить їхньої милости, щоб не карали нічим” [1, с. 141]. Це – до певної міри узагальнення, трактування вірувань та уявлень про свято Михайлове чудо крізь призму народного світобачення, відображення специфічної народної релігійності.

Своєрідне доповнення цих відомостей про вірування та уявлення стосовно свята Михайлове чудо подає український етнограф, фольклорист, дослідник духовної та матеріальної традиційної культури українців, зокрема Гуцульщини, Онищук Антін Іванович (7 червня 1883, Коломия – 29 жовтня 1937 р.) у праці “Народний калєндар. Звичаї й віруваня до поодиноких днів у році, записав у 1907-10 р. в Зеленици, Надвірнянського пов. Антін Онищук, народ. учитель”, що була опублікована на сторінках п’ятнадцятого тому (за редакцією Володимира Гнатюка) “Материялів до української етнольоґії” (Львів, 1912).

Тут, зокрема, розміщена й група етнографічних матеріалів про свято Михайлове чудо – “Михайла, – Михайлово-чудо (Чудотв. Арх. Мих.)” [4]. У цій групі можна виокремити чотири оповідання, а саме: як чоловік з жінкою на Михайлове чудо кидав сіно, як чоловік на Михайлове чудо кидав у оборіг снопи, як жінка на Михайлове чудо капусту нарубала, як два брати на Михайлове чудо снопи у оборіг кидали [4]. При цьому три з цих чотирьох розповідей подібні між собою, їх навіть можна вважати версіями одного сюжету: чоловік з жінкою (чоловік, два брати) на Михайлове чудо кидають сіно (снопи у оборіг) і внаслідок цього гріха стається кара Господня – гине дитина.

Перше з поданих оповідань у цій групі записав Антін Онищук від, очевидно, місцевого інформатора Петра Поповича [4]. Розпочинається воно, як і більшість оповідань на цю тему, з того, що відбувається гріх – люди роблять важку роботу на свято Михайлове чудо (“На Михайла чоловік из жінкоў кидаў сіно”), але вже з’являється у сюжеті їхня дитина (“а кітвах маленький буў такі коло них”).



Здавалося б, нічого не віщує про наближення лиха, звичайна буденність, щоправда – робиться пильна важка праця у релігійне свято (Михайлове чудо). Дитина, очевидно, нудьгує, можливо, навіть заважає чоловікові працювати. Зрештою чоловік подає дитину дружині на стіг, щоб заспокоїла її (“Але подаў ї чоловік дитину (она була на стозі), подаў, аби поплекала”). Дружина дитину заспокоїла, дитина залишилась на стозі і заснула (“Она поплекала тай дітвах уснуў и она єго поставила попри остриви”), а жінка “сама злізла тай дес пішла”.

За роботою чоловік не зчувся, як прикидав дитину сіном: “Але чоловік не знаў, шо дитина на стозі и метаў сіно далі так, шо приметаў дитину гет”. І аж увечері мати зогляділася за дитиною: “Понад вечір приходит жінка: Йой, ти шо зробиў?! – Та шом зробиў? – йой, каже, падку гіренький, та там дитина на стозі, а ти приметáў сіном”. Кинулися рятувати (“Тай такі борзі розібрали стіг”), та пізно було – дитина вже померла (“ого! Дитина уже лиш посиніла”). “І они собі не пригадали, шо то сьвито” – завершується розповідь.

Це оповідання відрізняється від попередніх не лише на рівні образів (подружжя і їхня дитина), мотивів (кидають сіно), а й на сюжетно-композиційному рівні, ідейно-змістовому. З усього видно, що подружжя за буденними клопотами та працею і не здогадується про гріх – тобто що роблять важку роботу у релігійне свято Михайлове чудо, принаймі на це вказує кінцівка розповіді (“І они собі не пригадали, шо то сьвито”). Водночас спільним з попередніми оповіданнями цієї тематики є те, що гріховна робота виконується повністю, до кінця і після цього відбувається Господня кара: робота виявляється марною (бо ж стіг одразу ж розібрали) і, що найважливіше і найжахливіше – гине дитина.

Наступна розповідь (як чоловік на Михайлове чудо кидав в оборіг снопи [4, с. 55]), яку записав Антін Онищук від, очевидно, місцевого інформатора Семена Поповича, є своєрідною версією цього сюжету. Тут фігурують лише чоловік, дитина і люди. Чоловік кидає в оборіг снопи (“Оден чоловік кидаў у оборіг снопи”), при цьому знову, як і в попередніх оповіданнях, з’являються люди, які намагаються його спам’ятати: “Але люди єму кажут:

– Та нині сьвито! – Яки? – Та Михайлово-чудо!”. На що він лише зухвало та зневажливо висловлюється про свято

Михайлове чудо (“– Е, каже, мéти виґіти, яки я чудо зараз накидаю”) і продовжує свою роботу: “Тай він кидаў снопи”. З’являється дитина, залізає в оборіг і там засинає (“а дитина залізла у оборіг и уснула”). А чоловік за працею не зауважує дитини і отримує покарання – скоює її вбивство: “Али він ни знаў за то, шо там є дитина тай приметаў дитину снопами”. Проте, на відміну від інших оповідань цієї тематики, жахливий гріх (вбивство дитини) розкривається через деякий час, аж тоді, коли розібрали оборіг, щоб молотити снопи: “Вітак – ни знати, де сі дитина ґіла: ци би сі утопила, ци би хто украў; ни знати… Аж вітак, як розбирали оборіг, молотити снопи тай знайшли тоту дитину…”. А останнє речення цієї розповіді ніби нагадує попередні зневажливі слова грішника: “От, яки чудо зробиў!”.



Якоюсь мірою подібним до цих двох попередніх є оповідання про те, як два брати на Михайлове чудо снопи у оборіг кидали, що його записав Антін Онищук від, мабуть, місцевого інформатора “Йосифа Осташука Ф.”. Ця подібність дає підстави вважати оповідання версією попереднього сюжету про те, як на Михайлове чудо снопи у оборіг кидають, внаслідок чого відбувається Господня кара – гине дитина: “На Михайла-чудотворці кидали два брати снопи вилами у оборіг, а ґіти сі грали и одно сховало сі у снопи. Але тоти мечут снопи у стіг и не виґіли, шо там дитина; тай один брат пробиў дитину на вила и зньиў из снопом у гору тай аж тоги уздріў. Тай то є теперь на місєци; стоїт тото на чудиє, аби сі люди каяли и не робили на то сьвито” [4, с. 55]. Тут – цікава контамінація теми гріха і покарання на Михайлове чудо та сюжету про те, як брат брата на вила підняв.

В цій групі етнографічних матеріалів, пов’язаних зі святом Михайлове чудо, виокремлюється оповідання про те, як була покарана жінка, яка на Михайлове чудо капусту рубала, що записав Антін Онищук від, очевидно, місцевого інформатора Ю. Осташука: “Дес даўно, ніби так, як би сеї днини, ніс Михайло шкіру на буці (ет, звичайно, як и нині – озме палицю на плече и на то ци би петек, ци би тайстру), а жінка єго несла у запасці олоўки капусти.

Тай каже до него жінка: Ануко, диви сі, яки ти чудо несеш? А він каже: Ой ти, каже, ше не таки чудо маєш у запасці! Она туди глип, а то як було девєкь головок капусти, так усі живі.

Церез тото не можна на Михайла рубати капусту, бо гріх. То тоги було на чудо, аби сі усі люди каяли” [4].

Своєрідно доповнює ці відомості інформація, що міститься серед етнографічних матеріалів з Гуцульщини Петра Шекерика-Дониківа: “Міхайлово Чюдо, 19.IX. Пригінчливе с’єто. Хто на него робит, то може си з ним стати икес чюдо-причька. Тимунь мало хто робит на Міхайлово Чюдо, бо рідко си кому пропікає” [6, с. 58].

Як показують дослідження, стосовно цього свята Михайлове чудо є спорадичні згадки в етнографічній історіографії, наприклад, у згадуваних працях Володимира Шухевича, Митрофана Дикарєва, Антіна Онищука, Шекерика-Дониківа та інших. У традиційній культурі, вочевидь, під впливом християнства, збереглися перекази про покарання за невшанування цього свята і насміхання з нього.

Зазначену інформацію своєрідно доповнюють і наші польові матеріали: “У нас у селі була ідна жінка, ішла на поли копати бараболі. Казали ї люди, шо не йди, бо нині є сьвато. А вона каже: «А яке сьвато?». Кажут: «Михайлове чудо». А вона каже: «А-а!... Як прийду, накопаю дванайціт мішків бараболів – ото буде чудо! І нараз дощ зачов падати, грім блиснув, упов, спалив хату, і в хаті діти погоріли, і хата згоріла. Від того часу у нас те сьвато, Михайлове чудо, дуже остерігают і ни роблят у него»”2. Зі слів місцевих мешканців, така подія справді була, десь у часі після Першої світової війни, приблизно у 1920-их

2 Записав Володимир Дяків 1.02.2003 р. у с. Соколівці Буського району Львівської області від Біди Катерини Василівни, 1923 р.н., освіта 7 класів, колгоспниця [2].



роках3. Висновки. Проведені дослідження дають підстави для думки, що в українській науці з

історико-етнологічного погляду порівняно мало розпрацьоване це свято Михайлове чудо. Так, наприклад, згадувана Наталія Стішова у вказаній публікації обмежується принагідним зауваженням з приводу цього свята: “На Михайлове чудо не дозволялись (переважно до обіду) чоловічі роботи, передовсім пов’язані із землеробством” [5, с. 309]. Очевидно, до такої думки авторку наштовхнули її фольклорно-етнографічні польові дослідження звичаєво-обрядової культури Слобожанщини в календарних святах осіннього циклу українців. Оскільки, як показують наші дослідження, в інших місцевостях могло бути дещо інакше. Заборона працювати до обіду у свято могла бути пізнішим впливом християнського віровчення: зранку у святковий день потрібно йти на Службу Божу до церкви, а якщо з якоїсь дуже поважної причини не можеш піти до церкви, то принаймі уникати важкої роботи впродовж дня, а особливо – з ранку до обіду, коли правиться у церкві. Водночас у фольклорно-етнографічних матеріалах про Михайлове чудо час покарання варіюється: полудень, обід, вечір, ранок наступного дня тощо, а головна при цьому думка – що покарання відбувається в найближчий час, якнайшвидше після уже повною мірою скоєного гріха. Грішником також багатьох з цих оповідань виступають чоловік, або батько з сином, чи два брати, чоловік з дружиною, жінка тощо. Відповідно і сама гріховна робота у багатьох з цих матеріалів не лише чоловіча, а й жіноча, і не завжди пов’язана з землеробством: чоловік (варіант – батько з сином) молотять, чоловік оре, чоловік або два брати (варіант – чоловік з жінкою) кидають снопи соломи (варіант – сіно), жінка рубає капусту, жінка мастить хату тощо.

Отже, як показують дослідження, на підставі викладеного та проаналізованого матеріалу можна припустити, що початок передумов передріздвяно-новорічного періоду у традиційній календарній обрядовості українців спостерігається вже в осінній період, зокрема й на свято Михайлове чудо. На тлі передумов передріздвяно-новорічного періоду уже на це свято Михайлове чудо спостерігається специфічний розвиток своєрідної народної релігійності у традиційній календарній обрядовості українців. На це вказують і таку думку підтверджують характерні для традиційного ранньозимового періоду (початку нового господарського року та ін.) народно-релігійні уявлення і вірування, зокрема, що пов’язані з дотриманням норм благочестивої поведінки (“бо так стане ся, як хто заклине”), суворого дотримання належної поваги до святого і відповідного святкування Михайлового чуда тощо. У цих традиційних у своїй основі уявленнях і віруваннях українців виразно простежується своєрідний розвиток певних народно-релігійних складових. Пізніше уже християнство наклало свій відбиток на ці вірування та уявлення. Християнські вірування та уявлення поєдналися з попередніми, своєрідно доповнивши,

3 Записав Володимир Дяків 1.02.2003 р. у с. Соколівці Буського району Львівської області від Біди Катерини Василівни, 1923 р.н., освіта 7 класів, колгоспниця [2].



збагативши їх своїми образами, мотивами, сюжетами. Ці народно-релігійні уявлення та вірування, як показують дослідження, збереглися у духовній традиційній культурі українців здебільшого дуже фрагментарно. Головними причинами цього, очевидно, став згубний вплив політичних обставин войовничо-атеїстичного характеру у XX столітті, а також, мабуть, і міжпоколінна трансмісія та загалом глобалізаційні явища. Це, а особливо вплив останніх двох факторів, спостерігається й до теперішнього часу.

Список використаних джерел та літератури: 1. Дикарев М. Народний калєндар Валуйського повіту (Борисівської

волости) у Вороніжчині (Записано від Наталі Дикарєвої, Петра Короля, Гальки Мироненкової, Гальки Михайленкової, Віри і Петра Тарасевських і др.) // Материяли до українсько-руської етнольоґії / За редакциєю Хв. Вовка. – Львів, 1905. – Т. VI. – С. 139-141.

2. Домашній архів автора. 3. Дяків В. Свято Семена: народна релігійність у традиційній календарній

обрядовості українців на тлі передумов передріздвяно-новорічного періоду // Народознавчі Зошити. – 2019. – Зош. 2. – С. 293-302.

4. Онищук Антін. Народний калєндар. Звичаї й віруваня прив’язані до поодиноких днів у році, записав у 1907-10 р. в Зеленици, Надвірнянського пов. Антін Онищук, народ. Учитель // Матеріяли до української етнольоґії. – Львів, 1912. – Т. XV. – С. 54-55.

5. Стішова Н. Звичаєво-обрядова культура Слобожанщини в календарних святах осіннього циклу українців (на матеріалі фольклорно-етнографічних польових досліджень) // Календарна обрядовість у життєдіяльності етносу. Збірка наукових праць / Матеріали міжнародної наукової конференції “Одеські етнографічні читання”. – Одеса, 2011. – С. 305-313.

6. Шекерик-Доників Петро. Рік у віруваннях гуцулів. Вибрані твори. – Верховина: Редакція журналу (видавництво) “Гуцульщина”, 2009. – С. 58.

7. Шухевич В. Гуцульщина. Четверта часть. XVII: обряди церковні // Материяли до українсько-руської етнольоґії / За редакциєю Хв. Вовка. – Львів, 1904. – Т. VII. – С. 266.

References: 1. Dykarev, М. (1905). Folk calendar of Valyki Uyezd (Borisovo Volost) in Voronezh

region. In Materyialy do ukrains’ko-rus’koi etnol’ogii (Vol. VI, pp. 114—204) [in Ukrainian]. 2. Author`s private archive. 3. Diakiv V. M. (2019). Feast of saint Simeon: folk religiosity in traditional calendar ritualism

of Ukrainians against the background of pre-New Year and pre-Christmas period. The Ethnology Notebooks, 2 (146), 67-82 [in Ukrainian].

DOI: 10.15407/nz2019.02.293 4. Onyshchuk, Antin (1912). Folk calendar. Materyialy do ukrains’koi etnol’ogii (Vol. XV)

[in Ukrainian]. 5. Stishova, Natalja. (2011). Custom and ritual culture of Slobozhanshchyna in the calendar

holidays of the autumn cycle of the Ukrainians (based on folkloreethnographic field research). In Kalendarna obriadovist' u zhyttiediial'nosti etnosu. Zbirka naukovykh prats', 305-313 [in Ukrainian].



6. Shekeryk-Donykiv, Petro. (2009). A year in beliefs of Hutsuls. Selected works. Verkhovyna: Hutsul’schyna [in Ukrainian].

7. Shukhevych, V. (1904). Hutsulshchyna. Fourth part. XVII: Church rituals. Materyialy do ukrains’ko-rus’koi etnol’ogii (Vol. VII) [in Ukrainian].

Abstract. Introduction. The objective of the article is an attempt to examine the background of pre-New

Year and pre-Christmas period starting from the autumn period. In particular, to analyze how folk and religious beliefs, typical of traditional early winter period, can already be traced on the feast honouring the miracle of the Archangel Michael at Colossae. To distinguish them and define a traditional basis and innovative changes, as well as peculiarities of the development of narrative and structural components.

Main body. The manifestations of traditional Christian religiosity in folk calendar rituals of Ukrainians, connected with the feast of St. Michael the Archangel, are studied in the context of pre-New Year and pre-Christmas period.

The research covers ethnographic regions of Ukraine geographically and chronologically in the first half of the 19th century and early 21th century.

The comparative-typological and historical-cultural approaches as well as structural-typological, geographical and other methods of ethnology are used.

The archive and field materials as well as scientific literature related to this topic constitute the foundation of this work.

Using St. Michael’s feast day as an example, the article provides analysis of the development of peculiar folk religiosity in traditional calendar ritualism of Ukrainians in the context of pre-New Year and pre-Christmas period. The folk and religious beliefs specific to the traditional early winter period are traced and distinguished, their traditional basis and innovative changes as well as peculiarities of the development of narrative and structural components are defined.

Conclusions. The feast of St. Michael’s has been quite poorly studied in the Ukrainian science from a historical and ethnological perspective.

The prerequisites of pre-New Year and pre-Christmas period in traditional calendar ritualism of Ukrainians can be observed as early as in autumn, in particular on the feast commemorating the miracle of the Archangel Michael. A specific development of peculiar folk religiosity in traditional calendar ritualism of Ukrainians is observed against the background of pre-New Year and pre-Christmas period as early as on the St. Michael’s feast day. This is supported by folk and religious beliefs typical of the traditional early winter period. A peculiar development of certain folk and religious components can be distinctly traced in these traditional folk and religious beliefs of Ukrainians. Later, Christianity left its mark on these beliefs. Christian beliefs were combined with the previous ones, having enhanced and complemented them with their characters, themes and plots. These folk and religious beliefs have been preserved in the spiritual traditional culture of Ukrainians for the most part quite fragmentarily. This was caused primarily by pernicious influence of political circumstances of warlike and atheistic nature in the 20th century as well as an inter-generational transmission and globalization phenomenon in general.

Key words: the Feast of st. Michael’s, folk religiosity, calendar rituality, tradition, functioning, beliefs.

Стаття надіслана: 29.08.2019 г.

© Дяків В.М.



DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-011 УДК 004.2

CRIMINALIZATION OF COMMERCIAL BRIBERY КРИМИНАЛИЗАЦИЯ КОММЕРЧЕСКОГО ПОДКУПА

Maimakova A.B. / Маймакова А.Б. Doctoral PhD / докторант PhD

Karaganda State University named after Academician Ye.A. Buketov , Karaganda, Universitetskaya 28, 100000

Карагандинский государственный университет имени Е.А. Букетова, Караганда, ул.Университетская ,28, 100000

Amanzholova B.A./ Аманжолова Б.А. c.l., as.prof. / к.ю.н., ас.проф.

Karaganda State University named after Academician Ye.A. Buketov , Karaganda, Universitetskaya 28, 100000

Карагандинский государственный университет имени Е.А. Букетова, Караганда, ул.Университетская ,28, 100000

Annotation. The paper considers the process of formation of legislation of Kazakhstan on

criminal liability for commercial bribery.In connection with the emergence of enterprises and organizations with non-state forms of ownership, the question arose of protecting their interests and, therefore, of the criminal liability of persons performing managerial functions in them, as well as the delimitation of their responsibility from the responsibility of subjects of official crimes, including bribery.

The bribery of managers or employees of commercial banks, large economic entities that occupy a monopoly position in the market and are based on private property, has begun to pose a serious danger to the normal functioning of market relations in the economy.Later, the ongoing economic reforms required a new criminal law regulation of public relations, characterizing commercial bribery in commercial and other organizations.

Keywords: commercial bribery, commercial organizations, criminalization. Introduction. The processes taking place in the Republic of Kazakhstan for a long time are

characterized by transformations that are aimed at overcoming crisis phenomena in the economy, at the formation and development of market relations in the country. In the Law of the Republic of Kazakhstan “On the National Security of the Republic of Kazakhstan”, the strengthening of state regulation in the economy and the transition to a highly efficient and socially oriented economy are noted as the main directions for ensuring the security of individuals, society, and the state in economic relations. With the active development of economic relations, the important is the adequate legal regulation of these relations. An important place in this process is assigned to criminal law, one of the main functions of which in this area is to counteract socially dangerous acts, aimed at undermining economic relations.

Main text. According to the Basic Law of the Republic of Kazakhstan, various public

associations, organizations and political parties operate in our country. These organizations are not included in the system of the state apparatus, but they are the apparatus of non-state governing bodies.In this connection, it became necessary to introduce special criminal law norms that establish liability for offenses committed against the interests of the service in commercial and other organizations.



Commercial organizations, in accordance with Art. 34 of the Civil Code of the Republic of Kazakhstan are organizations pursuing profit-making as the main goal of their activities. They can be created only in the form of a state enterprise, business partnership, joint stock company, production cooperative.

Non-profit organizations do not have an income extraction as such a goal and do not distribute the received net income among the participants. If they are nevertheless engaged in entrepreneurial activity only insofar as this is consistent with their statutory goals. They are created in the form of an institution, public association, joint-stock company, consumer cooperative, foundation, religious association and in another form provided for by legislative acts. In this situation, the legislator was forced to single out commercial bribery along with bribery as an independent corpus delicti in the Criminal Code of the Republic of Kazakhstan in 1997.As known, such a corpus delicti did not exist in the previous Criminal Code of the Kazakh SSR in 1959, as well as in the Criminal Code of the RSFSR in 1922 and 1926, there was no scientific study of this phenomenon before, and no attention was paid to this crime in the educational literature, problems were poorly developed criminal legal assessment and criminological analysis of the state, dynamics, tendencies and forms of its manifestation, as well as ways to prevent the crime in question.

The bribery of managers or employees of economic entities, occupying a monopoly position in the market and based on private property, pose a serious danger to the normal functioning of market relations in the economy.

Commercial bribery, as a criminal phenomenon, is an offense involving the illegal transfer to a person performing managerial functions in a commercial or other organization, of money, securities or other property, as well as the illegal provision of property services to him for using his official position, and also for general patronage or connivance in the service in the interests of the person carrying out the bribery [1].

The term "bribery" comes from the verb "bribe", i.e. "Win over by money, gifts" [2].

The economic transformations that have taken place in the Republic of Kazakhstan have led to the emergence of numerous commercial organizations engaged in a wide variety of commercial activities. It should be borne in mind that such organizations have their own harmonious internal management structure [3], carry out managerial functions in the field of economics, without participating in public administration.

However, this does not mean that employees of commercial structures are outside the scope of prohibitions of a criminal law nature. Abuse (both internal and external) by persons performing managerial functions in the organizations, relevant powers, and many researchers turned their attention to this circumstance, can cause serious harm to the rights and legitimate interests of citizens, the interests of other organizations, as well as public and state interests [4].

The most important reason that influenced this trend was the weakening of state power mechanisms, expressed in the following basic circumstances.

The general aggravation of the criminal situation, as a result of which the formed criminal infrastructure, having found a new field of activity after the



emergence of entrepreneurial structures generated by economic reforms, did not meet the necessary state opposition. Accordingly, entrepreneurial activity began to develop in the zone of criminal influence, obeying the "rules of the game" adopted in this environment, which, in turn, inevitably led to the criminalization of entrepreneurship itself.

The situation of economic chaos as a result of the collapse of the existing organizational, economic and production ties and structures at the end of the 20th century, as well as the country's financial system, acted as a kind of stimulator of criminal economic behavior all the more so that its effect coincided with the period of the so-called initial accumulation of capital.

The next significant factor in the criminalization of relations in the economic and business environment was the ongoing socio-economic policy, the impact of which was expressed, first of all, in the following.

Regulatory economic mechanisms were introduced into the economy, creating a criminal situation. For example, determination of the tenge exchange rate through “free trading” in the banking sector.

There was a gap between the adopted regulatory acts governing the rules of economic behavior and the creation of the organizational and technical base for their implementation.

On the one hand, this situation initially puts the entrepreneur in the position of a violator, which, in turn, makes him an object of extortion, and on the other hand, creates an environment of impunity for violation of the established rules.Both that and another unequivocally leads to criminalization of economic behavior.

There is a deliberate weakening of the fight against economic crime, justified by the thesis that the use of "shadow capital" as a resource base for economic reform. Moreover, the fact that the shadow economy gives rise to a specific type of entrepreneur who was initially “tuned” to criminal economic behavior is absolutely not taken into account.

There is a sharp property stratification of the population with a simultaneous loss of a significant part, primarily by youth, of socially significant landmarks, and the substitution of their “ideals” for consumerism. Moreover, a clear discrepancy between the economic consciousness, psychology and mentality of a significant number of people in the conditions of a changed economic reality leads to inadequate behavior and aggravates the socio-psychological maladaptation of the individual. Changes in value orientations have influenced recognition in our society as socially approved immoral, antisocial, and even criminal behavior.

Inferences and conclusions. In this way, the new economic model is based on the right of free enterprise,

which, with the possibility of choosing one or another action, is still limited by a number of legal prohibitions.

One of such legislative imperatives is the obligation of an employee of an organization engaged in economic activity to fulfill his functional duties only for the good of the legitimate interests of this organization. Thus, the law obliges every employee of a commercial or non-profit organization carrying out economic activities to comply with the rule of law and the interests of their organization. At the same



time, the legislator leaves to the discretion of an economic entity a form of material incentive for the activities of its employees, therefore, unlike government agencies, employees of these organizations may have a personal material interest in the activities of their organization, which may manifest itself in the form of a percentage of profit on stocks and bonds, or property ownership rights of the organization.

However, a prerequisite for personal interest in the activities of the economic structure is the legitimacy of this interest. And as a result, many qualified and qualified specialists in various sectors of the economy, including those who are in the public service, moved from state organizations to a private structure due to material interest in order to carry out entrepreneurial (commercial) activities.

References: 1. Ugolovnyi kodeks Respubliki Kazakhstan ot 3 iyulya 2014 hoda № 226-V

ZRK. http://adilet.zan.kz/rus/docs/K1400000226 2. Tolkunov N.N. Slovar sovremennykh terminov russkogo yazyka.-M., 1995. 3. Frolov S.S. Sociologiia organizacii.-M.: Gardariki, 2001. 4. Volzhenkin B.V. Sluzhebnye prestupleniia.-M: Yurist, 2000. Литература: 1. Уголовный кодекс Республики Казахстан от 3 июля 2014 года №226-V ЗРК.

http://adilet.zan.kz/rus/docs/K1400000226 2. Толкунов Н.Н. Словарь современных терминов русского языка.-М., 1995. 3. Фролов С.С. Социология организаций.-М.: Гардарики, 2001. 4. Волженкин Б.В. Служебные преступления.-М.:Юристь, 2000. Аннотация. Процессы, происходящие в Республике Казахстан на протяжении

длительного времени, характеризуются преобразованиями, которые направлены на преодоление кризисных явлений в экономике, на формирование и развитие в стране рыночных отношений. Важное место в этом процессе отведено уголовному праву, одной из основных функций которого в данной области является противодействие общественно опасным деяниям, направленным на подрыв экономических отношений.

В связи с наличием в нашей стране различных общественных объединений, не входящих в систему государственного аппарата, были введены специальные уголовно-правовые нормы, которые устанавливают ответственность за правонарушения, совершаемые против интересов службы в коммерческих и иных организациях. Законодатель выделил наряду со взяточничеством коммерческий подкуп, как самостоятельный состав преступления в УК РК 1997 г. Коммерческий подкуп, как криминальное явление, представляет собой правонарушение, сопряженное с незаконной передачей лицу, выполняющему управленческие функции в коммерческой или иной организации, денег, ценных бумаг или иного имущества, а равно незаконное оказание ему услуг имущественного характера за использование им своего служебного положения, а также за общее покровительство или попустительство по службе в интересах лица, осуществляющего подкупа.

Одним их факторов криминализации отношений в экономической и предпринимательской среде стала проводимая социально-экономическая политика. Наблюдался разрыв между принимаемыми нормативными актами, регулирующими правила экономического поведения, и созданием организационно-технической базы для их исполнения.



Таким образом, новая экономическая модель основывается на праве свободного предпринимательства, которое при возможности выбора того или иного действия все же ограничено рядом правовых запретов. Одним из таких законодательных императивов является обязанность служащего организации, осуществляющей экономическую деятельность, выполнять свои функциональные обязанности только во благо законных интересов этой организации.

Ключевые слова: коммерческий подкуп, коммерческие организации, криминализация.

Статья отправлена: 15.10.2019 г. © Маймакова А.Б.



DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-014 УДК 658.5:622.276

SYNERGISM AND COORDINATION OF SUBSYSTEM WORK IN AN INTEGRATED SYSTEM OF MANAGEMENT OF OIL AND GAS

ENTERPRISE OF CORPORATE STRUCTURE СИНЕРГІЗМ ТА КООРДИНАЦІЯ РОБОТИ ПІДСИСТЕМ В ІНТЕГРОВАНІЙ

СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ НАФТОГАЗОВИМ ПІДПРИЄМСТВОМ КОРПОРАТИВНОЇ СТРУКТУРИ

Fadyeyeva I.G. / Фадєєва І.Г. d.е.s., prof. / д.е.н., проф.

ORCID: 0000-0002-6978-1621 Ivano-Frankivsk National Technical University of Oil and Gas,

Ivano-Frankivsk, Karpatskaya, 15,76019 Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу,

Івано-Франківськ, вул.Карпатська,15,76019

Анотація. У роботі актуалізована проблема координації роботи підсистем нафтогазовидобувних підприємств на засадах синергетики. Розглянуто основні принципи координації підсистем у складних інтегрованих системах управління нафтогазовидобувних підприємств корпоративної структури, а також завдання координації. Визначено роль і місце підсистем технологічної підготовки нафти, попутного газу і води та їх транспортування в інтегрованій системі управління нафтогазовим підприємством. Показано, що за допомогою координації їх роботи в складі нафтогазовидобувного підприємства корпоративної структури з використанням запропонованого алгоритму адаптації, підвищується ефективність функціонування підприємства. Встановлено синергічний зв’язок економічності установки осушення попутного газу і сепараційної установки як підсистем нафтогазового підприємства корпоративної структури з продуктивністю, застосування якого на практиці дозволить менеджерам розширити набір методів управління, а також створити додаткові можливості розвитку.

Ключові слова: інтегрована система управління, нафтогазове підприємство, синергізм, координація.

Вступ. Відомо [1,2], що синергічного ефекту в системі управління корпоративним розвитком досягають, перш за все, завдяки інтеграції, яка може бути вертикальною, горизонтальною, діагональною і комбінованою. Інтеграція забезпечує отримання синергічного ефекту у формі початкового синергізму, який діє впродовж короткотривалого періоду, а також у формі прихованого синергізму, що поширюється на довготривалий період, спрямовуючи відповідні керувальні дії на інтегровану промислову корпорацію [2,3]. Оскільки діяльність нафтогазових підприємств підрозділяється на операційну, фінансову та інвестиційну, то й відповідно можна виділити три основні напрями досягнення синергічних ефектів від інтеграції: операційна синергія, фінансова синергія та інвестиційна синергія. Одним із головних шляхів отримання операційної синергії є скорочення витрат у результаті більш ефективного завантаження виробничих потужностей. Після здійснення інтеграції виникає можливість дозавантажувати обладнання або виконати частку замовлення на іншому обладнанні фірми. Прояви синергізму в системах управління корпоративним розвитком дали поштовх для залучення в економічну науку теорій біфуркацій, катастроф, координації, додатного зворотного зв’язку [3,4,5,6].



Координація в системі управління корпоративним розвитком є актуальною науково-прикладною проблемою, наукові розробки якої потрібно поглиблювати з урахуванням специфіки тенденцій та перспективи розвитку нафтогазовидобувних компаній у транзитивній економіці України на основі системно-синергетичної методології.

Основний текст. Системно-синергетичний підхід усе частіше привертає увагу вчених у

галузі управління економікою, і особливо у сфері управління корпоративним розвитком [1,2,4,5,6,7]. У теорії корпоративного управління досліджуються й різні аспекти досягнення фінансової синергії. Проте питання координації в системах управління корпоративним розвитком ще недостатньо розроблені. Особливо це стосується формування задач координації роботи підсистем в інтегрованій системі управління нафтогазового підприємства корпоративної структури, визначення основних процедур координації і розроблення процедури ухвалення рішень.

Виходитимемо з того, що основою нафтогазовидобувної корпорації є нафтогазові підприємства (НГП).

Під час створення інтегрованої системи управління НГП корпоративної структури задачі оптимізації виробництва формується як задачі верхнього рівня управління [8,7]. Вони розв’язуються відносно обмеженої кількості змінних стану, спостереження та управління, тобто лише тих змінних, які суттєво впливають на хід процесів технологічної підготовки нафти, попутного газу і води, та показників ефективності роботи НГП. У цьому випадку більшість технологічних змінних підтримуються на заданому чи оптимальному рівнях системами управління окремих підсистем, виділених за певними ознаками в технологічному комплексі. За таких умов структуру системи управління створюватимемо, користуючись методами декомпозиції, які дозволяють розподілити складові системи між рівнями, тобто по вертикалі, та між підсистемами, тобто по горизонталі.

Слід відзначити, що найкращі економічні показники функціонування НГП корпоративної структури можна забезпечити, розв’язавши задачу координації роботи всіх підсистем. Зробити це можна шляхом визначення такої взаємодії підсистем, коли управління, оптимальне за критеріями ефективності для кожної з підсистем, є також оптимальним за загальними критеріями для НГП у цілому [9].

Координація роботи підсистем НГП корпоративної структури є специфічною задачею ієрархічної інтегрованої системи управління, яка сьогодні [5,10] використовує ряд принципів, на яких засновані ітеративні та безітеративні процедури . Основні принципи координації наведено на рис.1.

Слід зазначити, що для ефективного функціонування системи управління НГВП важливим є виконання умов координування та сумісності підзавдань управління. Зазначені умови гарантують вирішення загальної задачі, якщо існує розв’язок кожного з підзавдань. Умови сумісності підзавдань управління в ієрархічній системі передбачають коректність підзавдань управління підсистемами нижнього рівня. Отже, алгоритм вирішення завдання координації



має забезпечувати пошук таких дій, за яких вирішення підзавдань нижнього рівня відповідає екстремуму загального показника ефективності роботи НГП. Крім того, алгоритм вирішення підзавдань управління нижнього рівня та підзавдань координації повинні бути стійкими відносно обчислювальних похибок [5].

Рис. 1. Основні принципи координації роботи підсистем у складних інтегрованих системах управління НГП корпоративної структури

У нашому випадку НГП корпоративної структури розглядатимемо як дворівневу систему, де виділено N підсистем, під час функціонування яких можуть виникнути конфліктні ситуації (рис. 2.).

Рис. 2. Завдання координації в узагальненій структурі інтегрованої

системи управління НГП корпоративної структури: Х1–ХN – координати стану підсистем; U1–UN – керувальні дії (управління)

підсистем; α1–αN – вектори агрегованих змінних для N-их підсистем; β1–βN – вектори інформації про оптимізацію N-ої підсистеми;

μ1– μN – параметри координації; т*N – вектор управління (завдання змінних

стану), визначений у задачі оптимізації N-ої підсистеми



При послідовному з’єднанні підсистем технологічної підготовки нафти і попутного газу економічність Е їх роботи залежно від продуктивності Q має вигляд типових кривих E1(Q), E2(Q), а робоча точка А може змінювати своє положення у зв’язку з дрейфуванням, або деформуванням цих кривих (рис. 3).

Для умов НГП корпоративної структури можна розглядати підсистеми осушення попутного газу і сепарації. Економічність осушення газу Е1 при збільшенні продуктивності Q зменшується, оскільки при цьому витрачається більше енергії на процес осушення газу. Проте економічність сепараційної установки Е2 при збільшенні продуктивності Q збільшується, позаяк при цьому відбувається більш інтенсивне вилучення рідини із сепаратора.

Рис. 3. Типові графіки залежностей економічностей установки осушення

попутного газу Е1 і сепараційної установки Е2 як підсистем НГП корпоративної структури від продуктивності Q – приклад формування

синергічного ефекту при горизонтальній інтеграції двох підсистем

Отже, точка А на рис. 3 визначає робочий режим двох підсистем, роботу яких треба координувати. Окрім того, цій точці відповідає мінімум сумарної економічності двох підсистем, що є проявом синергічного ефекту. Оскільки характеристики газорідинної суміші, що виходить із свердловин, а також енергоносіїв повсякчас змінюються, тому пошук точки А повинен здійснюватися постійно. Це стосується і координації роботи підсистем, яка викликана зміною зовнішніх економічних чинників, що впливають на динаміку системи: трансфертної ціни на нафту і газ, зростання попиту на продукцію, ціни реалізації одиниці продукції, збутових витрат, вартості робочої сили та ін.

Координація роботи підсистем НГП корпоративної структури у цьому випадку можлива під впливом зміни чинників, що характеризують економічний стан і діяльність підприємства у цілому: випуск продукції підприємства (нафти, газу), акцептований капітал, накопичений прибуток, власний капітал підприємства. Саме в цьому полягає задача координації.

У складних гетерархічних системах, якими є нафтогазовидобувні корпорації, колективна дія може бути як більшою, так і меншою за арифметичну суму дій окремих складових (принцип емерджентності). Отримання ефекту, що перевищує арифметичну суму, тобто синергічного



ефекту, є задачею менеджменту корпорації. Формалізований опис цієї задачі може бути представлений такими залежностями.

Припустимо, що адитивний ефект розглядається як результат реалізації цільової функції кожної підсистеми НГП корпоративної структури, які мають такі позначення:

),(

........,..........

),(

.......,..........

),(

),(

222

111

NNN

iii

xfI

xfI

xfI

xfI

=

=

=

=

(1)

де хі – фактори виробництва в НГП корпоративної структури; N – кількість критеріїв ефективності. Якщо ці функції лежать в одній площині й абсолютно співпадають за

напрямком, тобто когерентні, тоді цільова функція НГП корпоративної структури може розглядатися як арифметична сума

∑=N

iii xfI )( . (2)

Якщо продиференціювати цю функцію за всіма аргументами, тобто за всіма факторами виробництва в НГП корпоративної структури, тоді

∑= ∂∂

=N

i i

ii dxxxfdI

1

)(, (3)

де )()(ii

i

ii xExxf

=∂

∂ .

Тоді ∑=

=N

iii dxxEdI

1)( .

Якщо позначити ∑=

=N

iii xExE

1)()( , то отримаємо

dxxEdI )(= , (4) де Е(х) – «інтерес» конкретної складової (кластера) системи [4], тобто підсистеми НГП корпоративної структури (дочірніх підприємств, інституціональних інвесторів, власників, менеджерів та ін.).

У корпоративних структурах ортогональний вектор Е(х) враховує напрям інтересів кластерів, які входять у корпорацію, тобто є векторною величиною, що визначає ефективність конкретного кластера, яка впливає на ефективність системи у цілому.

З наукових досліджень [11,12] відомо, що для окремих підсистем, робота яких координується, критерії оптимальності мають вигляд інтегральної функції

∫=t

³i dttZUXFI0

),,,( . (5)



Тоді найпростішим шляхом управління технологічним комплексом є адитивна функція згортки

.max1

тк →=∑=

U

N

iiII (6)

Тут Іі – критерій оптимальності і-ої підсистеми, і = 1,2,…, N; Fi() – функція декількох змінних; Х – вектор вихідних змінних; U – вектор управлінь; Z – вектор збурень; t – час роботи; Ітк – критерій оптимального управління технологічним комплексом; N – кількість критеріїв ефективності роботи підсистем нафтогазового підприємства.

У цьому випадку слід дотримуватися такої вимоги: критерії Іі повинні мати одну розмірність, або, якщо вони різної розмірності, то їх можна штучно нормалізувати.

Оскільки для кожної підсистеми НГП існує критерій управління, який має техніко-економічну природу, тоді сума (6) не викликає сумнівів.

Необхідно відзначити, що часто критерій (6) подають [5] у вигляді ...332211тк IIII ααα ++= , (7)

де коефіцієнти αі характеризують вагу конкретного критерію, тобто його значущість, і можуть умовно давати змогу додавати критерії різної розмірності.

Коефіцієнти αі задає координатор; їх сума 11

=∑=

N

iiα , αі ≥ 0.

Для оцінки прибутку враховуватимемо тільки ту частину виробничих витрат, що залежить безпосередньо від значень режимних параметрів установок технологічної підготовки нафти, попутного газу і води та системи їх транспортування. При цьому для спрощення розрахунків пропонується використати не абсолютне значення цієї частини витрат, а їх зміну при відхиленні режиму роботи кожної установки від нормативного. Наявність такого критерію дозволяє оцінити оптимізацію розробки нафтових родовищ [13] і визначити, який прибуток буде отримано чи яких втрат зазнає НГП при зміні характеру процесів технологічної підготовки нафти, попутного газу та води.

Досліджено, що у процесі функціонування об’єкта управління його параметри змінюються в досить широкому діапазоні (внаслідок, головним чином, зміни властивостей рідини, що поступає із свердловини, і температури навколишнього середовища, яка коливається від +40 до -40оС), що суттєво впливає на зміну сталих часу, коефіцієнти та функцію передачі об’єкта.

Тоді координацію керувальних дій, що вживаються на окремих рівнях ієрархії, можна зробити, застосовуючи принципи оптимальності. Це дозволить забезпечити локальну обробку інформації в підсистемах НГП і до мінімуму скоротити обмін інформацією між рівнями ієрархії.

Один із перших методів керування був запропонований в [7]. Суть методу в тому, що для кожної із підсистем технологічного комплексу харчової промисловості визначаються керуючі дії, які забезпечують роботу цих підсистем в оптимальних режимах. Такий підхід є кібернетичним і грунтується на від’ємному зворотному зв’язку в підсистемах. Координація здійснюється



шляхом зміни вхідного впливу, який формується системою оптимізації. На відміну від цього методу для координації роботи підсистем НГП ми застосовуватимемо синергетичний підхід, коли корегування здійснюється на базі не тільки від’ємного, а й додатного зворотного зв’язку.

Узгоджена у просторі та часі взаємодія найважливіших підсистем на принципах додатного і від’ємного зворотного зв’язків повинна стати умовою, які дозволяє реалізувати синергічні ефекти в корпораціях.

Отже, для формування задачі координації роботи підсистем НГП виділено g підсистем, для кожної з яких локальна цільова функція (мінімум витрат) виглядатиме таким чином:

( ) GYUfI gggg ∈= g ,,~, (8)

а вектор-функцію вихідних координат матиме такий запис: ( ) GZXUFY ggggg ∈= g ,,, , (9)

де Ug – вектор управлінь; Yg – вектор вихідних координат; Хg – вектор взаємодії підсистем; Zg – вектор зовнішніх збурень (зміни ціни на нафту, вартості енергоносіїв,

співвідношення гривня/долар та ін.); G – множина підсистем НГП корпоративної структури. З урахуванням (8) і (9) задача оперативної оптимізації статичних режимів

роботи виділених підсистем за умови, що функції (8) лежать в одній площині та абсолютно співпадають за напрямком, тобто абсолютно узгоджені (когерентні), записується як арифметична сума

( ) gjXgZgXgUgjYGggXgUgZgXgUg

gF = → ∈∑

,, min ,,,, при (10)

на часовому інтервалі Т, де t∈Т – неперервний час, та за обмежень GjgYYXXUU gggg ∈∈∈∈ , ; ; ; , (11)

де U, X, Y – множини допустимих значень Ug , Хg , Уg ; Yg j – вектор-функція вихідних координат, яка враховує вплив g-тої

підсистеми на j-ту; Хg j – вектор змінних взаємодії g-тої та j-тої підсистем. Тоді основними процедурами координації [6] для НГП будуть: • розв’язання задачі координації на основі результатів розв’язання

підзадач нижнього рівня; • отримання адекватних математичних моделей підсистем та їх

ідентифікація і адаптація; • використання ітераційних процедур, що дають змогу отримати та

ефективно використати проміжні результати; • передбачення на кожній ітерації найбільшого зростання показника

ефективності. З урахуванням наведених процедур координації, досвіду створення систем

координації [3,5,6,7] і системного аналізу об’єкта управління запропоновано набір правил координації роботи підсистем НГП:



R1: визначити допустимі значення вихідних координат )1(gg YY = для

виділених підсистем НГП; R2: розв’язати підзадачі оптимізації роботи підсистем НГП, які

координуються при значеннях цільової функцій )(n

gI ( ) min, →

∈ gg Uuggg YUf ; ( ) GZXUFY ggggg ∈= g ,,, ; (12) R3: визначити значення цільової функції для НГП у цілому

∑

+ )1(

,n

ggg YUf ; (13)

R4: на основі поточної інформації сформувати вектор )1( +n

gY ; R5: оцінити функцію ефективності для НГП

( ) ( ) , ,,min1

)1(∑=

+

∈=

N

g

ngggUu

YUfYUfx (14)

де N – кількість виділених підсистем НГ П; R6: перевірити умову зупинки процесу координації роботи підсистем

eff nn ≤−+ )()1(, (15)

де е – задане мале число; R7: якщо умова (15) не виконується, тоді здійснити нову ітерацію,

починаючи з R2 ; R8: якщо умова (15) виконується, тоді вихідні координати є оптимальними

optgY . Для реалізації алгоритму координації виникає потреба вибору методу

розв’язання задач оптимізації кожної із підсистем НГП та координації їх роботи.

Заключення і висновки, На основі системного аналізу нафтогазового підприємства корпоративної структури як об’єкта управління були розглянуті роль і місце підсистем технологічної підготовки нафти, попутного газу і води та їх транспортування. Показано, що за допомогою координації їх роботи у сформованій багаторівневій ієрархічній структурі upstram з використанням алгоритму адаптації підвищується ефективність функціонування нафтогазового підприємства.

Був отриманий синергетичний зв’язок економічності установки осушення попутного газу і сепараційної установки як підсистем НГП з продуктивністю, застосування якого на практиці дозволить керівникам розширити набір методів управління, а також створити додаткові можливості розвитку нафтогазових підприємств корпоративної структури.

Література: 1. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия: [пер. с англ. под ред.

Ю.Н. Контуревского] / И. Ансофф. – СПб.: Изд. «Питер», 1999.– 416 с.



2. Фадєєва І.Г. Деякі аспекти діагностики фінансової безпеки бурових підприємств / І.Г. Фадєєва // Економіка: проблеми теорії і практики: зб. наук. праць. – 2009. – Вип. 258. – Т. 1. – С. 185-192.

3. Литвак Б.Г. Экспертные оценки и принятие решений / Б.Г. Литвак. – М.: Патент, 1996. – 271 с.

4. Hamel G. Corporate Imagination and Expeditionary Marketing / G. Hamel, C.K. Prahalad // Haward Bussines Review, 1991. – Vol. 69. – p. 23-32.

5. Заєць Н.А. Автоматизоване управління колонною дифузійною установкою з використанням принципів координації та адаптації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. техн. наук: спец. 05.13.07 «Автоматизація процесів керування» / Н.А. Заєць. – Київ, 2008. – 17 с.

6. Малинецкий Г.Г. Современные проблемы нелинейной динамики / Г.Г. Малинецкий, А.Б. Потапов. – М.: Эдиториал УРСС, 2000. – 224 с.

7. Мирошник И.В. Теория автоматического управления. Нелинейные и оптимальные системы / И.В. Мирошник. – СПб: Питер, 2006. – 272 с.

8. Кузьмин О.Є. Корпорації та інтегровані структури: проблеми науки та практики : монографія / О.Є. Кузьмин, О.Є. Кузь, О.Г. Мельник, І.В. Алексєєв, А.В. Шегда та ін. – Х.: ІНЖЕК, 2007. – 344с.

9. Лысенко В.Д. Оптимизация разработки нефтяных месторождений / В.Д. Лысенко. – М.: Недра, 1991. – 296 с.

10. Ладанюк А.П. Системний аналіз складного об’єкта в задачах діагностики та координації / А.П. Ладанюк, Л.О. Власенко, Н.А.Заєць // Автоматизація виробничих процесів. – 2006. – № 2. – С. 44-47.

11. Борщук Є.М. Теоретико-методологічні основи системного аналізу сталого розвитку еколого-економічних систем:автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. екон. наук: спец. 08.00.06 «Економіка природокористування та охорони навколишнього середовища»/ Є.М. Борщук. – Львів, 2009. – 37 с.

12. Иванов А.Е. Методические основы определения синергетических эффектов в вертикально-интегрированной промышленной корпорации /А.Е. Иванов // Экономика, управление и инвестиции: сборник научных трудов. – Челябинск: Из-во ЮУрГУ, 2006. – С. 95-99.

13. Ладанюк О.А. Координація функціонування технологічних дільниць цукрового заводу з урахуванням задач прогнозування / О.А. Ладанюк, Н.А. Заєць, Л.О. Власенко, Н.М. Луцька // Вісник Вінницького політехнічного ін-ту. – 2006. – № 6. – С. 112-115.

References: 1. Ansoff Y. (1999). Novaya korporatyvnaya stratehyya [A new corporate strategy], 416 p. 2. Fadyeyeva I.H. (2009). Deyaki aspekty diahnostyky finansovoyi bezpeky burovykh

pidpryyemstv [Some Aspects of the Diagnostics of Financial Security of Drilling Enterprises] in Ekonomika: problemy teoriyi i praktyky [Economics: Problems of Theory and Practice], issue 258, vol.1, pp. 185-192.

3. Lytvak B.H. (1996). Ékspertnye otsenky y prynyatye reshenyy [Expert assessments and decision making], 271 p.

4. Hamel G. (1991). Corporate Imagination and Expeditionary Marketing in Haward Bussines Review, Vol. 69. – p. 23-32.



5. Hare N.A. (2008). Avtomatyzovane upravlinnya kolonnoyu dyfuziynoyu ustanovkoyu z vykorystannyam pryntsypiv koordynatsiyi ta adaptatsiyi [Automated control of the column diffusion unit using the principles of coordination and adaptation], 17 p.

6. Malinetsky G.G. (2000). Sovremennye problemy nelyneynoy dynamyky [Modern problems of nonlinear dynamics], 224 p.

7. Miroshnik I.V. (2006). Teoryya avtomatycheskoho upravlenyya. Nelyneynye y optymalʹnye systemy [Automatic control theory. Nonlinear and optimal systems], 272 p.

8. Kuzmin O.E. (2007). Korporatsiyi ta intehrovani struktury: problemy nauky ta praktyky [Corporations and integrated structures: problems of science and practice], 344s.

9. Lysenko V.D. (1991). Optymyzatsyya razrabotky neftyanykh mestorozhdenyy [Optimization of oil field development], 296 p.

10. Ladyaniuk A.P. (2006). Systemnyy analiz skladnoho obʺyekta v zadachakh diahnostyky ta koordynatsiyi [System analysis of complex object in problems of diagnostics and coordination] in Avtomatyzatsiya vyrobnychykh protsesiv [Automation of production processes], issue 2, pp. 44-47.

11. Borschuk E.M. (2009). Teoretyko-metodolohichni osnovy systemnoho analizu staloho rozvytku ekoloho-ekonomichnykh system [Theoretical and methodological foundations of systematic analysis of sustainable development of ecological and economic systems], 37 p.

12. Ivanov A.E. (2006). Metodycheskye osnovy opredelenyya synerhetycheskykh éffektov v vertykalʹno-yntehryrovannoy promyshlennoy korporatsyy [Methodical bases of determination of synergetic effects in vertically integrated industrial corporation] in Ékonomyka, upravlenye y ynvestytsyy: sbornyk nauchnykh trudov [Economics, Management and Investments: Collection of Scientific Papers], pp. 95-99.

13. Ladaniuk O.A. (2006). [Coordination of functioning of technological sections of a sugar plant taking into account forecasting problems] in [Bulletin of Vinnitsa Polytechnic Institute], issue № 6, pp. 112-115.

Abstract. The problem of coordination of work of subsystems of oil and gas production

enterprises on the basis of synergetics is actualized in the work. The basic principles of coordination of subsystems in complex integrated control systems of oil and gas companies of the corporate structure are considered, as well as the task of coordination. The role and place of subsystems of technological preparation of oil, associated gas and water and their transportation in the integrated management system of oil and gas enterprise are determined. It is shown that by coordinating their work within the corporate structure of an oil and gas enterprise using the proposed adaptation algorithm, the efficiency of the enterprise's functioning is increased. A synergistic link has been established between the cost effectiveness of the associated gas dehumidification plant and the separation plant as a subsystem of an enterprise-level oil and gas enterprise with productivity, which in practice will allow managers to expand the range of management methods and create additional development opportunities.

Keywords: integrated management system, oil and gas enterprise, synergy, coordination

Стаття відправлена: 16.10.2019 р. © Фадєєва І.Г.



DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-019 УДК 657.6.

THE CONCEPT OF AUDIT RISK КОНЦЕПЦИЯ АУДИТОРСКОГО РИСКА

Pokrovskaia L.L. / Покровская Л.Л. ph.d., associate professor/к.э.н., доцент

Санкт-Петербургский государственный политехнический университет Петра Великого, Санкт-Петербург, ул. Политехническая, 29,194021

ORCID: 0000-0001-7924-2691 SPIN: 8138-4321

Аннотация. В статье даны концептуальные основы аудиторского риска как

базисного понятия аудита. Риск искажения бухгалтерской информации существовал всегда, но особую актуальность этот вопрос приобрел с развитием рыночных отношений, когда на передний план вышли новые пользователи такой информации- кредиторы, инвесторы, работники предприятия, поставщики, покупатели, общественность. Определение аудиторского риска позволяет аудиторским фирмам выбрать оптимальный вариант сочетания аудиторских процедур, кроме этого, оценивая собственный риск, аудитор понимает, что от его величины зависит и величина информационного риска пользователей проаудированной отчетности.

Ключевые слова. Аудит, аудиторский риск, риск искажения бухгалтерской отчетности, риск- ориентированный подход, нормативные регуляторы, международные стандарты аудита.

Вступление. Аудиторский риск как базисное понятие аудита. Любая сфера человеческой деятельности, тем более экономика или бизнес, связана с принятием решений в условиях неполноты информации. Источники неопределенности могут быть самые разнообразные: нестабильность политической и/или экономической ситуации, неопределенность действий партнеров, случайные факторы, т.е. большое число обстоятельств, учесть которые не представляется возможным.

«Риск является прогностической оценкой вероятности неблагоприятного исхода развивающейся (еще не закончившейся) ситуации»[1]. Все ситуации риска могут рассматриваться как ситуации принятия решения субъектом в условиях неопределенности, при этом полноценно учесть природу неопределенности невозможно, так же и динамику развития ситуации. Неопределенность описывается здесь как информационная неопределенность, проблема которой особенно актуальна в условиях современного состояния российской экономики, которое оказывает существенное влияние на профессиональную деятельность аудиторов.

Наличие достоверной финансовой информации позволяет повысить эффективность функционирования рынка капитала и дает возможность оценить и прогнозировать последствия принятия ряда экономических решений. Одним из важных источников информации для субъектов хозяйственных отношений является бухгалтерская отчетность, которая в силу объективных и субъективных причин подвержена искажению.

Основной текст. Риск искажения бухгалтерской информации существовал всегда, но особую актуальность этот вопрос приобрел с развитием рыночных



отношений, когда на передний план вышли новые пользователи такой информации- кредиторы, инвесторы, работники предприятия, поставщики, покупатели, общественность.

Соответственно, если раньше система учета и отчетности была нацелена на отражение результатов выполнения государственных планов и решений, то теперь ее основной задачей ставится обеспечение достоверной информацией широкого спектра лиц, заинтересованных в деятельности представляющего отчетность предприятия.

В связи с тем, что пользователям бухгалтерской отчетности необходима уверенность в абсолютном качестве аудиторского заключения, к работе аудиторских фирм и аудиторов предъявляются все более жесткие требования.

Под риском (от греческого risikon — утес) обычно понимают характеристику ситуации, имеющей неопределенность исхода, при обязательном наличии неблагоприятных последствий. Риск предполагает неуверенность или невозможность получения достоверного знания о благоприятном исходе в заданных внешних обстоятельствах. В более узком смысле риск — измеряемая или рассчитываемая вероятность неблагоприятного исхода, что подразумевает наличие статистических данных.

Термин «аудиторский риск» в большинстве источников трактуется единообразно как вероятность признания аудитором того, что бухгалтерская отчетность достоверна, в то время как она содержит не выявленные существенные ошибки [1]. Данное определение полностью соответствует терминологии, содержащейся в Международных стандартах аудита.

Изменения в нормативном регулировании российской аудиторской практики модифицировали концепцию аудиторского риска, указали на первостепенное значение оценки риска существенного искажения, и в свое время в систему федеральных стандартов аудита ввели элементы риск- ориентированного подхода, что в настоящее время реализовано в действующих международных стандартах аудита.

В соответствии с риск- ориентированным подходом усилия аудиторской группы в ходе проведения аудита сфокусированы на выявлении основных зон рисков существенного искажения, при этом аудитор опирается на понимание деятельности аудируемого лица. Акцентирование внимания аудиторов на этих зонах увеличивает вероятность обнаружения ошибок и некорректностей.

Определение аудиторского риска позволяет аудиторским фирмам выбрать оптимальный вариант сочетания аудиторских процедур, кроме этого, оценивая собственный риск, аудитор понимает, что от его величины зависит и величина информационного риска пользователей проаудированной отчетности.

Данный уровень понимания концепции аудиторского риска практикующими аудиторами был достигнут вследствие долгого поэтапного развития нормативно-правового обеспечения аудиторской деятельности.

Несколько слов об этом. Развитие нормативного регулирования в России аудита, в общем и

концепции аудиторского риска в частности происходило под влиянием ряда исторических предпосылок и сложившейся международной практики.



Поэтапное формирование правового обеспечения аудиторской деятельности можно представить в виде таблицы (Таблица 1)

Таблица 1 Основные этапы развития регуляторов аудиторских рисков в России

Этап развития Основные характеристики этапа

Особенности концепции аудиторского риска на

конкретном этапе I этап 1. Отсутствие независимого аудита,

осуществление проверок государственными служащими - ревизорами 2. Система учета и отчетности направлена на отражение результатов выполнения государственных планов

Возможность наличия риска руководителями проверок не предусмотрена

II этап 1. Появление необходимости в предоставлении достоверной информации об экономическом положении хозяйствующего субъекта 2. Появление первых аудиторских организаций 3. Издание Временных правил аудиторской деятельности 4. Отсутствие единого акта, устанавливающего основы правового регулирования аудита

Появление в области законодательства понятия «аудиторский риск», раскрытие его компонентов

III этап 1. Утверждение федерального закона «Об аудиторской деятельности», первых Положений (стандартов) аудиторской деятельности 2. Сближение нормативного регулирования в области аудита в России с международной практикой

Видоизменение понятия «аудиторский риск», появление конкретных рекомендаций по оценке компонентов аудиторского риска

IV этап 1. Утверждение федерального закона «Об аудиторской деятельности». 2. Увеличение роли саморегулируемых организаций в области аудита. 3. Внедрение международных стандартов аудита

Введение риск-ориентированного подхода к аудиту, модификация существующей концепции аудита вследствие измененения международных стандартов аудита

В СССР существовала и функционировала большая и сложная сеть

ведомственных контрольно-ревизионных органов, проверка деятельности которых была возложена на «вневедомственных» контролеров-ревизоров Контрольно-ревизионного управления Минфина СССР и союзных республик. Независимого аудита завершенной бухгалтерской отчетности как самостоятельного вида деятельности в СССР не было.

В период существования административно-командной системы управления экономикой система учета и отчетности была нацелена на отражение результатов выполнения государственных планов и решений. А соответственно, и разработки проблемы аудиторского риска в учебниках и методических рекомендациях чаще всего отсутствовали, несмотря на понимание практиками существования такого риска.

В одних случаях ревизорам удавалось свести уровень риска к минимуму, в других – ревизию следовало считать несостоятельной (а риск неопределенным).



Но в специальной советской литературе из идеологических соображений данная тема почти не затрагивалась – априори считалось, что в условиях тотального государственного контроля не осталось места для риска, поскольку государственными служащими-ревизорами учтено действие всех факторов.

С началом рыночных преобразований в отечественной экономике появилась необходимость в обеспечении достоверной информацией широкого спектра лиц, заинтересованных в деятельности предприятия, представляющего отчетность, возник спрос на аудиторские услуги. Выявилась недостаточность разработок подходов к оценке аудиторского риска.

С распадом СССР аудит в России начинает, по сути, свое рождение с учетом мировой практики в этой области, и, как следствие система регулирования требует серьезных разработок.

Согласно исследованию Судакова С.В., существуют две различные концепции регулирования аудиторской деятельности. Первая основана на государственном регулировании с помощью централизованных органов, на которые возлагается функция контроля за аудиторской деятельностью; вторая - на саморегулировании, которое преимущественно осуществляется профессиональными объединениями аудиторов и аудиторскими организациями. Необходимо отметить, что и в государственной модели также присутствуют элементы саморегулирования, а их принципиальное различие состоит лишь в степени государственного влияния.

Применение модели аудита со строго централизованной системой государственного регулирования присуще практически всем странам Западной Европы. Для данной модели характерно регулирование аудиторской деятельности с помощью законов и подзаконных актов, охватывающих абсолютно всех участников аудиторской деятельности и большее количество их взаимоотношений. На государственные органы возложены функции по аттестации аудиторов, лицензированию аудиторских организаций, а также осуществлению контроля за качеством аудита. При государственной системе регулирования устанавливается обязательный характер аудиторских стандартов, что позволяет им совместно с законодательными актами обеспечивать регламентацию аудиторской деятельности.

Модель саморегулирования аудиторской деятельности применяется в таких странах, как США и Великобритания, традиционно отличающихся от других стран с развитой рыночной экономикой своей концепцией бухгалтерского учета и права. Ведущую роль в системе органов регулирования аудита в таких странах занимают профессиональные аудиторские объединения, для этого им переданы все основные функции, такие как аттестация аудиторов, осуществление контроля качества аудита, а также разработка стандартов и норм аудита.

Для саморегулируемой модели принципы, нормы, а также правила (стандарты) аудиторской деятельности являются основными инструментами установления взаимоотношений между всеми субъектами аудита. Государственное влияние на аудиторскую деятельность осуществляется лишь посредством общего регулирования экономики и сфер деятельности.



Первоначально регулирование аудита в России пошло в соответствии с концепцией государственного регулирования аудиторской деятельности.

Серьезный виток развития нормативно-правовой базы связан с изданием Временных правил аудиторской деятельности, обязательных к применению. В данном акте содержалось определение понятия «аудиторская деятельность», устанавливались обязательность лицензирования этого вида деятельности и аттестации аудиторов, их права и обязанности, организация государственного регулирования, которое осуществлялось Комиссией по аудиторской деятельности при Президенте Российской Федерации. Впервые в национальном законодательном акте появился термин «аудиторский риск», были определены его компоненты и их взаимосвязь.

Следующий этап связан с развитием аудита в стране и необходимостью совершенствования законодательного обеспечения аудиторской деятельности.

В 2001 году был принят Федеральный закон «Об аудиторской деятельности», который установил более высокие по сравнению с Временными правилами требования к организации аудита, лицам, осуществляющим аудиторские проверки, уточнил понятие аудиторской деятельности, в том числе обязательного аудита, закрепил принципы аудиторской деятельности, ввел обязанность страхования гражданско-правовой ответственности при обязательном аудите, установил системы контроля качества, аттестации и лицензирования аудиторской деятельности. Этот Закон определил место и роль в организации аудита органов государственной власти, профессиональных аудиторских объединений и других заинтересованных лиц.

В 2002 году утверждены первые Правила (стандарты) аудиторской деятельности, в дальнейшем не раз подвергавшиеся модификации.

Понятие аудиторского риска, а также его составных частей было представлено, как вы помните, в Стандарте «Существенность и аудиторский риск». В правиле «Оценка аудиторских рисков и внутренний контроль, осуществляемый аудируемым лицом» все расписано намного подробнее и четче.

Произошла смена названия одной из составных частей аудиторского риска: вместо внутрихозяйственного риска стало фигурировать понятие неотъемлемого риска.

Риск средств контроля и риск необнаружения остались без изменений. На современном этапе развития в регулировании аудита произошли

значительные изменения. Введено понятие риск- ориентированного подхода к аудиту,

реализованного в действующих МСА. Этот подход связан с новой концепцией аудиторского риска, которая нашла свое отражение в международных стандартах после 2004 года. Этот подход основывается на определении общей цели аудита (п. 11 МСА 200), состоящей, в том числе в получении разумной уверенности в том, что финансовая отчетность в целом не содержит существенных искажений, вызванных ошибкой или недобросовестными действиями. Что позволит аудитору выразить мнение о том, подготовлена ли финансовая отчетность во всех существенных отношениях в соответствии с



применяемыми принципами подготовки финансовой отчетности. Концепция включает в себя новые подходы: к определению аудиторских рисков (МСА 200 «Общие цели

независимого аудитора и проведение аудита в соответствии с международными стандартами аудита») [2];

к путям их оценки на основании новых подходов к анализу системы внутреннего контроля аудируемой организации в рамках оценки риска существенного искажения (МСА 315 «Понимание организации и ее среды и оценка рисков существенного искажения») [3];

к использованию оцененных рисков при определении характера, сроков применения и объемов дальнейших аудиторских процедур (МСА 330 «Аудиторские процедуры по оцененным рискам») [5].

Особо важным с точки зрения регулирования аудиторских рисков является стандарт ISA № 315 «Понимание хозяйствующего субъекта и его окружения, а также оценка рисков существенных искажений», определяющий процесс анализа системы внутреннего контроля и описывающий, какие шаги должен предпринять аудитор в процессе анализа. Кроме того, стандарт устанавливает процедуру взаимодействия внутри команды аудиторов и формулирует требования к документации (не к уровню ее детализации, а к тому, что должно быть задокументировано).

В результате модификации идеологии аудита аудиторам все больше приходится заниматься работой, отличной от классического понимания (подтверждение достоверности отчетности). Со временем их деятельность все больше включает в себя анализ рисков и аналитические исследования (процедуры) и все меньше - проверку первичных документов. Риски изучаются аудиторами, как по отдельности, так и по совокупности, с использованием выбранной модели аудиторского риска.

Основные модели аудиторского риска Для оценки влияния факторов, влияющих на аудиторский риск,

предлагаются различные модели аудиторского риска. Под моделью понимается система, неотличимая от моделируемого объекта

в отношении существенных свойств и отличимая по всем остальным свойствам, которые полагаются несущественными; при этом отсутствие в модели несущественных элементов не менее важно, чем присутствие в ней существенных.

Наиболее широко известна и применима на практике мультипликативная модель аудиторского риска. Она основана на предположении о том, что событие А является результатом совместного проявления трех событий: В, К и Н.

Событие В заключается в том, что в бухгалтерской информации могут возникнуть существенные ошибки, и вероятность этого события называется неотъемлемым риском. Событие К состоит в том, что система внутреннего контроля организации может не обнаружить существенные ошибки и нарушения в бухгалтерской информации. Вероятность этого события называют риском средств контроля.



Событие Н состоит в том, что аудитор может не выявить существенные ошибки и нарушения в бухгалтерской информации. Вероятность этого события – риск необнаружения.

Тогда в силу теоремы умножения вероятностей вероятность совместного появления событий В, Н, К (вероятность события А) будет равна произведению вероятностей этих событий:

(1) Таким образом, опасность наличия в бухгалтерской отчетности

существенных некорректностей в данной модели представлена двумя сомножителями (НР - неотъемлемый риск и РСК – риск неэффективности внутрихозяйственного контроля), а опасность того, что какие-либо из имеющихся в бухгалтерской отчетности существенных некорректностей не будут выявлены в ходе аудиторской проверки - только одним (РН - риск необнаружения ошибок).

Имеющиеся различные модели аудиторского риска позволяют аудитору оградить бухгалтерскую отчетность клиента от проникновения в нее существенных неточностей и ошибок.

Исследование областей аудиторского риска, как правило, осуществляется на стадии планирования с последовательным (по мере развития проверки) включением переменных и определением частных рисков с теми же характеристиками [4]. Перечень таких переменных приведен в схеме 2.

Схема 1. Основная модель аудиторского риска

Риски существенного искажения могут существовать на двух уровнях: - на уровне финансовой отчетности в целом; - на уровне предпосылок в отношении видов операций, остатков по счетам

и раскрытия информации. Риски существенного искажения на уровне финансовой отчетности в

целом обозначают такие риски существенного искажения, которые

Риск аудита АР = НР * РСК * РН

Риск существенного искажения в бухгалтерской отчетности

НР * РН = АР / РСК

Риск необнаружения РН = АР / (РСК * НР)

Неотъемлемый риск НР = АР / (РСК * РН)

Риск средств контроля РСК = АР / (НР * РН)

АР = НР * РСК * РН



распространяются на финансовую отчетность в целом и потенциально затрагивают целый ряд предпосылок.

Риски существенного искажения на уровне предпосылок оцениваются для того, чтобы определить характер, сроки и объем дальнейших аудиторских процедур, необходимых для получения достаточного количества надлежащих аудиторских доказательств. Эти доказательства позволяют аудитору выразить мнение по финансовой отчетности на приемлемо низком уровне аудиторского риска. Для решения задачи оценки рисков существенного искажения аудиторы пользуются разными приемами. Так, например, для того, чтобы выйти на приемлемый уровень риска необнаружения, аудитор может воспользоваться моделированием, при котором общие связи между отдельными компонентами аудиторского риска будут представлены в математических терминах. Некоторые аудиторы считают такое моделирование полезным на стадии планирования аудиторских процедур.

Риски существенного искажения на уровне предпосылок состоят из двух компонентов: неотъемлемый риск и риск средств контроля.

Неотъемлемый риск и риск средств контроля представляют собой риски организации. Они существуют независимо от аудита финансовой отчетности.

Неотъемлемый риск по одним предпосылкам и соответствующим им видам операций, остаткам по счетам и раскрытию информации бывает выше, чем по другим. Например, он может быть выше для сложных вычислений или для счетов, состоящих из сумм, полученных из оценочных значений, которые подвержены значительной неопределенности расчетных оценок.

На неотъемлемый риск могут оказывать влияние и внешние обстоятельства, приводящие к возникновению бизнес- рисков.

Например, в результате развития новых технологий какой-либо продукт может морально устареть, что приведет к тому, что оценка его запасов может оказаться завышенной.

На неотъемлемый риск, относящийся к конкретной предпосылке, могут оказывать влияние также и те факторы в организации и ее окружающей среде, которые относятся к нескольким или всем видам операций, остаткам по счетам или раскрытию информации. Такие факторы могут включать, например, недостаточность рабочего капитала для продолжения операционной деятельности или упадок в той или иной отрасли, характеризующийся большим количеством банкротств среди организаций отрасли.

Риск средств контроля является функцией действенности проектирования, внедрения и поддержания в рабочем состоянии руководством организации средств ее внутреннего контроля, призванных противостоять выявленным рискам, угрожающим достижению тех целей организации, которые имеют отношение к подготовке финансовой отчетности организации.

Однако, как бы хорошо ни были спроектированы и внедрены средства внутреннего контроля, они могут лишь снизить, но не устранить риски существенного искажения в финансовой отчетности вследствие неотъемлемых ограничений внутреннего контроля.



К ним относятся, например, возможность человеческих ошибок и просчетов или обхода средств контроля в результате сговора или неудачного управленческого решения, отменяющего действие средств контроля. Следовательно, некоторый риск средств контроля будет существовать всегда. Международные стандарты аудита предусматривают условия, при которых аудитор должен или может проверять операционную эффективность средств внутреннего контроля при определении природы, сроков и объема проводимых процедур проверки по существу.

Исследуя сущность бизнеса и отрасли клиента, аудитор анализирует частные риски, которые в одной отрасли могут быть ниже (например, при продаже товаров покупателям только за наличный расчет либо строго на условиях безналичной предоплаты) либо выше (при реализации в кредит воз-растает угроза потери ликвидности).

Аудитор рассматривает не только историю взаимоотношений с конкретным клиентом и материалы предыдущих аудиторских проверок, но и принимается во внимание профессионализм и честность администрации экономического субъекта (аудируемого лица) и его персонала, которые прак-тически не измеряются количественными показателями. Тем не менее ясно, что степень их компетенции и честности может потребовать либо расширения, либо определенного сужения аудиторских процедур.

Степень субъективности при решении определенных вопросов трудно измерить количественными показателями, но от степени субъективности зави-сит надежность утверждений администрации относительно оценки запасов, надежности дебиторской задолженности и даже сохранности денежных средств в банке с сомнительной либо с устойчиво безупречной репутацией.

Существует прямая зависимость: при более сложных финансово-хозяйственных операциях уровень риска выше, а при менее сложных - риск ниже.

Заключение и выводы. На основании вышеизложенной концепции аудиторского риска можно

сделать следующие выводы. Аудит ограничен методами выборочного исследования, и поэтому некоторые тщательно скрытые злоупотребления очень трудно обнаружить. Следовательно, практически всегда есть некоторый риск того, что аудиторская проверка не сможет выявить существенные неточности в бухгалтерской отчетности. Поэтому в исследуемой модели аудиторского риска более важно не количество сомножителей, а то, что все эти факторы - сомножители. Следовательно, аудитор не должен допускать нулевого значения ни для одного из факторов (сомножителей), поскольку окончательный результат вычислений, т.е. произведение факторов (АР - допустимый уровень риска аудита), в таком случае тоже будет равен нулю.

Международные стандарты аудита обычно не рассматривают неотъемлемый риск и риск средств контроля в отдельности, а сводят их воедино в категорию "рисков существенного искажения". Тем не менее, аудитор вправе оценивать неотъемлемый риск и риск средств контроля либо в отдельности, либо в совокупности - в зависимости от его предпочтений в



области техники или методологии проведения аудита, а также от практических соображений.

Литература 1. Ильин Е.П. // Психология риска.- Санкт- Петербург, 2012 г. 2. МСА 200 "Основные цели независимого аудитора и проведение аудита в

соответствии с международными стандартами аудита". Приказ Минфина России от 09.01.2019 N 2н

3. МСА 315 (пересмотренный) "Выявление и оценка рисков существенного искажения посредством изучения организации и ее окружения" .Приказ Минфина России от 09.01.2019 N 2н

4. МСА 320 "Существенность при планировании и проведении аудита". Приказ Минфина России от 09.01.2019 N 2н

5. МСА 330 "Аудиторские процедуры в ответ на оцененные риски". Приказ Минфина России от 09.01.2019 N 2н

References: 1. Ilyin E. P. / / psychology of risk.- St. Petersburg, 2012 2. ISA 200 "the main objectives of the independent auditor and the audit in accordance with

international auditing standards". Order of the Ministry of Finance of Russia of 09.01.2019 N 2n 3. ISA 315 (revised) "Identification and assessment of risks of material misstatement through

examination of the organization and its environment" .Order of the Ministry of Finance of Russia of 09.01.2019 N 2n

4. ISA 320 "Materiality in planning and conducting audits". Order of the Ministry of Finance of Russia of 09.01.2019 N 2n

5. ISA 330 "the auditor's procedures in response to assessed risks". Order of the Ministry of Finance of Russia of 09.01.2019 N 2n

Annotation. The article gives the conceptual foundations of audit risk as a basic concept of

audit. The risk of distortion of accounting information has always existed, but this issue has become particularly relevant with the development of market relations, when new users of such information came to the fore: creditors, investors, employees, suppliers, customers, and the public. The definition of audit risk allows audit firms to choose the best option for a combination of audit procedures, in addition, assessing their own risk, the auditor understands that the size of the information risk of the users of audited reporting also depends on it.

Keywords. Audit, audit risk, risk of misrepresentation of financial statements, risk-based approach, regulatory regulators, international audit standards.

Статья отправлена: 21.10.2019 г.

© Покровская Л.Л.



DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-021

VR – TECHNOLOGIES OF THE EVENT TOURISM AS A COMPONENT OF EXPERIENCE ECONOMY

VR –ТЕХНОЛОГИИ СОБЫТИЙНОГО ТУРИЗМА КАК СОСТАВЛЯЮЩАЯ ЭКОНОМИКИ ВПЕЧАТЛЕНИЙ

Ibrisheva S.S. / Ибришева С.С. Student / Студентка

Крымский Федеральный Университет им. В.И. Вернадского, Симферополь, проспект Академика Вернадского 4, 295007

V.I. Vernadsky Crimean Federal University, Simferopol, Academic Vernadsky Avenue 4, 295007

Аннотация. В статье рассматривается развитие событийного туризма через призму «экономики впечатлений», которая в последние годы становится ключевым фактором успеха в продвижении и сбыте туристских продуктов и услуг, приведен пример использования VR - технологий в экскурсионной деятельности для понимания общей схемы работы «экономики впечатлений». На основе рассмотрения механизма функционирования данного вида экономики, выявлена необходимость изучения туристскими агентствами новых технологий для производства уникального и конкурентоспособного туристского продукта, который будет производить «впечатления» для удовлетворения потребностей современного туриста.

Ключевые слова: «экономика впечатлений», событийный туризм, VR- технологии в туризме.

В зарубежных экономически высокоразвитых странах наблюдается стремительный переход от экономики услуг к экономике впечатлений и ощущений. Данный фактор стимулирует задуматься над созданием предложения, которое смогло бы удовлетворить в полной мере требовательных российских туристов, отдыхающих на территории России.

Экономика впечатлений в XXI веке становится одной из основных сфер жизнедеятельности общества. Как отмечает Пекар В.А.4 «Нас все больше и больше окружает нематериальная экономика, в которой самые крупные источники богатства и процветания не принадлежат миру физических предметов. Мы еще не привыкли к экономике, в которой красота, развлечение, внимание, обучение, удовольствие и даже духовное насыщение настолько же реальны и экономически ценны, как сталь или полупроводники». Основоположниками концепции «экономика впечатлений» считаются Джозеф Пайн и Джеймс Гилмор. В 1999 году они рассмотрели новую экономику как подход к производству и продвижению товара или услуги, основанный на создании положительного впечатления как от производства и продвижения, так и от получения товара или услуги, а также от последующих за этим ощущений, получаемых потребителем данного товара или услуги [1].

Наиболее наглядно «торговля впечатлениями» проявляется в туристкой сфере. Именно туристическая деятельность делает «впечатления» коммерческим предложением, т.к. во время поездок происходят пространственные перемещения, что позволяет приобрести новые, необычные впечатления [2]. В рамках экономики впечатлений туристические агентства и

4 украинский предприниматель и общественный деятель. Вице-президент Украинского союза промышленников и предпринимателей (УСПП (укр.)), президент выставочной компании «Евроиндекс».



туроператоры не просто предлагают товары и услуги, а затрагивают человека на эмоциональном, физическом, интеллектуальном и духовном уровнях таким образом, что человек уже является не просто «зрителем», а участником «представления».

Среди всех видов туризма именно событийный туризм наполнен яркими событиями, незабываемой атмосферой и индивидуальными условиями, которые могут создать те самые впечатления, за которые туристы готовы платить из года в год, даже если отсутствуют комфортабельные условия проживания, питания и прочие блага. Вследствие этого, именно перспектива получения тех или иных впечатлений определяется как важнейший фактор спроса на услуги.

Туристско – экскурсионная индустрия в этом процессе формирования и развития экономики впечатлений может считаться одной из важнейших сфер. Для того чтобы туристы смогли получить те самые «экономические впечатления» в экскурсионной индустрии появляются принципиально новые форматы, например VR – технологии [3].

Виртуальная реальность (virtual reality) - созданный техническими средствами мир, передаваемый человеку через его ощущения: зрение, слух, осязание и другие. Виртуальная реальность имитирует как воздействие, так и реакции на воздействие. Для создания убедительного комплекса ощущений реальности компьютерный синтез свойств и реакций виртуальной реальности производится в реальном времени.

На данный момент большой популярностью пользуется компания ARVISIO, которая занимается VR/AR технологиями (технологиями виртуальной/дополненной реальности), а также создает интеллектуальные инновационные продукты с эффектами аудиовизуального погружения и высокой степенью воздействия на аудиторию. В 2016 году был произведен пилотный запуск первого в Западной Европе проекта AR-реконструкции археологического парка Помпеи в Италии, благодаря этим технологиям туристы увидели античный город Помпеи таким, каким он выглядел почти две тысячи лет назад. А уже в 2018 году данная компания запустила цикл экскурсий с элементами виртуальной реальности Retro Futuro в Москве и Суздале, создала библиотеку цифрового контента VAR mix и принимала участие в кинофестивалях в Берлине и Каннах в секции VR фильмов [4].

Для проведения экскурсии используются следующее оборудование: VR-гарнитура, а также смартфон с разрешением экрана full HD, мобильный wi-fi маршрутизатор, смартфон или же планшет для управления экскурсией. В начале экскурсии группа получает VR – очки, которые можно повесить на шею как бинокль и свободно ходить по городу, затем гид начинает экскурсию по запланированному маршруту с остановками для VR- погружения, при этом у гида есть пульт управления контентом для всей группы. Экскурсионная группа состоит из 20-30 человек, формат данной экскурсии может быть автобусный, пешеходный либо свободная прогулка.

На официальном сайте данной компании представлено 4 вида экскурсий с подобными технологиями, среди них VIP экскурсия от 4 до 10 человек, стоимость которых будет составлять 35 евро с продолжительностью в 2 часа,



аудио – экскурсия за 14 евро с аудиогидом до 4 часов, регулярная экскурсия за 25 евро и групповая экскурсия за 17 евро. При этом студентам и детям до 9 лет предоставляются скидки. Благодаря VR экскурсии по Москве у туристов будет возможность увидеть кремлевскую стену и башни до 1812 года, Китайгородскую стену и башни до их сноса в 1930 г., Сухареву башню – шедевр московского барокко, Красные ворота VXIII века (триумфальная арка, когда – то украшавшая одноименную площадь), а также Алевизов Ров - выдающееся произведение ренессансной гидротехники. Туристы узнают, кто и как строил Кремль, как были устроены его башни и ров, как были устроены башни Китай – города и какую роль они сыграли в защите Москвы, чему служила Сухарева Башня, кто такой Яков Брюс и почему московский люд считал его колдуном, а также гиды ответят на главный вопрос: кто и почему сносил эти замечательные произведения архитектуры [5].

Подобные экскурсии с использованием современной технологии виртуальной реальности поможет туристам не только ознакомиться с историей Москвы, но и визуализировать её основные достопримечательности, увидеть их «вживую», что в свою очередь поможет лучше закрепить информацию, пережить эмоции от исторических событий и получить те самые «впечатления», ради которых они и купили эту экскурсию. В этом заключается смысл «экономики впечатлений», туристы платят за эмоции и ощущения, которые хотят испытать в процессе экскурсии, в наше время очень важно удовлетворять именно эти потребности, поскольку в современном мире доступность к информации возросла многократно, сама информация начала утрачивать свою ценность, теперь туристам важнее пережить собственный опыт, поскольку именно личные переживания помогают современному человеку сформировать собственное мироощущение.

Таким образом, современным туристическим компаниям необходимо изучать технологии «экономики впечатлений» для создания уникального и конкурентоспособного турпродукта, который будет удовлетворять потребности современного туриста, развивать его интеллектуальные данные и духовные ценности.

Литература: 1. Черевичко Т.В. Экономика впечатлений: учебное пособие для

магистров/ Саратов, 2016 г. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://elibrary.sgu.ru/uch_lit/1640.pdf

2. Побирченко, В.В. Туризм Крыма в Российской Федерации: новые тренды /В.В. Побирченко// Геополитика и экогеодинамика регионов. – 2019. - Том 5(15). - Вып. 2. - С.132–143. [Электронный ресурс]. Режим доступа: http://geopolitika.cfuv.ru/wp-content/uploads/2019/07/011pobirchenko.pdf

3. Официальный сайт ARVISIO [Электронный ресурс]. Режим доступа: https://www.arvizio.com/

4. Официальный сайт экскурсий Retro Futuro от ARVISIO [Электронный ресурс]. Режим доступа: https://moscow.refutur.com/ru/

5. Лебедева С. А. Экономика впечатлений в сфере туризма. Некоторые



направления реализации туристско-рекреационных возможностей Камчатского края [Текст] // Экономика, управление, финансы: материалы VIII Междунар. науч. конф. (г. Краснодар, февраль 2018 г.). — Краснодар: Новация, 2018. — С. 178-184. — Режим доступа: https://moluch.ru/conf/econ/archive/264/13625

References: 1. Cherevichko T.V. Economics of impressions: a manual for masters / Saratov, 2016

[Electronic resource]. Access Mode: http://elibrary.sgu.ru/uch_lit/1640.pdf 2. Pobirchenko V.V. Crimea Tourism in the Russian Federation: New Trends / V.V.

Pobirchenko // Geopolitics and ecogeodynamics of regions. - 2019 .- Volume 5 (15). - Vol. 2. - S.132–143. [Electronic resource]. Access Mode: http://geopolitika.cfuv.ru/wp-content/uploads/2019/07/011pobirchenko.pdf

3. Official site ARVISIO [Electronic resource]. Access Mode: https://www.arvizio.com/ 4. Official site of excursions Retro Futuro from ARVISIO [Electronic resource]. Access

Mode: https://moscow.refutur.com/ru/ 5. Lebedeva S.A. Economics of impressions in the field of tourism. Some directions for the

implementation of tourist and recreational opportunities of the Kamchatka Territory [Text] // Economics, Management, Finances: Materials of the VIII Intern. scientific conf. (Krasnodar, February 2018). - Krasnodar: Novation, 2018 .- S. 178-184. - Access mode: https://moluch.ru/conf/econ/archive/264/13625

Abstract. The article discusses the development of event tourism through the prism of the

“economy of impressions”, which in recent years has become a key success factor in the promotion and marketing of tourism products and services. An example of the use of VR technologies in excursion activities to understand the general scheme of the “economy of impressions” is given. . Based on the consideration of the functioning mechanism of this type of economy, the need for tourism agencies to study new technologies for the production of a unique and competitive tourism product that will make an “impression” to meet the needs of the modern tourist is revealed.

Keywords: «economy of impressions», event tourism, VR-technologies in tourism.

Научный руководитель: канд. геогр. наук, доцент Побирченко В.В. Статья отправлена: 21.10.2019

Ибришева С.С.



DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-056 УДК 338.012

DEVELOPMENT PROSPECTS OF UKRAINIAN MACHINE-BUILDING COMPLEX

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МАШИНОБУДІВНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ Nikolaienko I.V. / Ніколаєнко І.В.

c.t.s., as.prof. / к.т.н., доц. Sadym Y.A. / Садим Є.А.

student/ студентка Priazovskyi State Technical University SHEI, Mariupol, vul. Universytets’ka 7, 87500

ДВНЗ «Приазовський державний технічний університет», Маріуполь, вул. Університетська 7, 87500

Анотація. В статті досліджено тенденції розвитку машинобудівного комплексу

України. Проаналізована динаміка обсягів експорту та імпорту продукції машинобудування. Сформульовано основні проблеми сучасного розвитку машинобудівних підприємств України. В роботі проаналізовані транспортні і логістичні аспекти виробництва і реалізації машинобудівної продукції з урахуванням впливу сучасних інформаційних технологій.

Ключові слова: машинобудівний комплекс, виробництво, експорт, розвиток, транспортування, сучасні технології

Вступ. В сучасному світі машинобудівний комплекс є основою економіки будь-

якої країни і грає вирішальну роль в створенні матеріально-технічної бази господарства. В економічно розвинених країнах на частку машинобудівних виробництв припадає від 30 до 50% загального обсягу випуску промислової продукції. Щорічно зростає рівень потреб в швидкій модифікації обладнання і механізмів відповідно до вимог виробничого процесу [1].

Метою статті є дослідження транспортних і логістичних аспектів виробництва і реалізації машинобудівної продукції з урахуванням впливу сучасних інформаційних технологій.

Основний текст. Машинобудівний комплекс України охоплює такі галузі, як

приладобудування, виробництво тракторів і сільгоспмашин, автомобілебудування, промисловість металевих конструкцій, верстатів та ін. Підприємства комплексу розміщені в усіх областях України. На загальному фоні особливо вирізняються Харків, Дніпро, Львів та Маріуполь, як центри розташування найбільших виробників.

Починаючи з 2015 року спостерігається позитивна динаміка обсягів машинобудівної продукції (рис. 1).

Відповідно до статистичних спостережень протягом останніх років торгівля експортно-імпортними товарами XVI розділу УКТЗЕД «Машини, обладнання та механізми; електротехнічне обладнання» поступово зростає (табл. 1). Традиційно обсяги імпортних машин та транспортних засобів, що ввозяться в Україну, значно перевищують експорт.

Проте, незважаючи на зростання виробництва та реалізації продукції в цілому, існує ряд факторів, які сповільнюють розвиток машинобудівного комплексу:



− значний знос основних виробничих фондів; − недостатня конкурентоспроможність машинобудівної продукції; − обмежений попит на вітчизняну продукцію на внутрішньому ринку; − низьке завантаження виробничих потужностей.

Рис. 1. Обсяг реалізованої продукції машинобудування України Джерело: [2]

Таблиця 1 Зовнішня торгівля товарами XVI розділу УКТЗЕД, млн. дол. США

Митний режим Період, рік

2016 2017 2018 січень-липень 2019

Експорт 3637,9 4276,8 4656,7 2552,8 Імпорт 7889,4 9902,6 11951,4 7000,1

Джерело: [2] Останнім часом сповільнилися інвестиційні процеси. Наприклад, обсяг

капітальних інвестицій, використаних машинобудівними підприємствами Донецької області, зменшився в першому півріччі 2019 року порівняно з першим півріччям 2018 року на 27,5%. При цьому машинобудівні підприємства Донецької області мають значний експортний потенціал. У січні-липні 2019 року порівняно з аналогічним періодом 2018 року валютні надходження від експорту машин, обладнання, транспортних засобів збільшилися на 26,4% і склали 169,0 млн. дол. США [3].

Організація доставки машинобудівної продукції і логістичного менеджменту підприємств має ряд особливостей:

1. На ринку продукції промислового призначення менше покупців, на відміну від ринку товарів широкого споживання вони об'єднані в групи і часто сконцентровані за географічним принципом. Залежність машинобудівного підприємства від поставок в одну-дві країни може стати загрозою в разі зміни



попиту, введення додаткових вимог або обмежень на цих ринках. 2. Машини та промислове обладнання мають високу складність,

потребують широкої номенклатури матеріалів і запасних частин, що в свою чергу підвищує вимоги до сервісного обслуговування і кваліфікації персоналу підприємства-продавця.

3. Для транспортування обладнання машинобудівної промисловості можуть бути використані контейнери, а при особливих габаритах – захисна плівка і спеціальна тара (дерев'яний каркас або ящик), завдяки якій можна забезпечити збереження вантажу, захистивши його від пошкоджень, надійну фіксацію і максимальну стійкість під час транспортування.

4. Перевезення часто пов'язані з транспортуванням вантажів нестандартних розмірів: великогабаритних, довгомірних і великовагових.

Впровадження сучасних прогресивних технологій є головною рушійною силою підвищення ефективності функціонування підприємств машинобудівного комплексу України.

Транспортно-логістична індустрія переживає цифрову революцію. Курс на Індустрію 4.0 в розвинутих країнах стає тотальним. У цьому напрямку основними тенденціями на світовому ринку машинобудівної галузі є:

1. Використання сучасних прогресивних технологій, які надають підприємствам значні конкурентні переваги.

2. Розробка довгострокових цілей щодо переходу машинобудівного підприємства на сервісну модель, в якій послуги стають не менш важливими, ніж сама продукція.

3. Формування ефективної функціональної структури організації підприємства. Забезпечення менеджерів інформацією в реальному часі.

4. Використання сенсорів в тандемі з хмарною аналітикою, що дає можливість точно прогнозувати збій чи несправність обладнання.

5. Впровадження інструментів предиктивної аналітики і штучного інтелекту, що дозволяє компанії оптимізувати ланцюг поставки товару і домогтися дотримання термінів доставки.

6. Контроль і моніторинг переміщення вантажу в режимі реального часу за рахунок використання технології «track and trace».

Заключення і висновки. Дослідження показує, що ефективне функціонування підприємств машино-

будування в сучасних умовах господарювання можливе за умови впровадження інноваційних технологій та методів інтелектуального управління.

Використання досвіду закордонних машинобудівних підприємств є гарним чинником позитивних змін для вітчизняних підприємств, які націлені на покращення дистрибуції машин та складного обладнання на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Література: 1. Розвиток промисловості для забезпечення зростання та оновлення

української економіки : науково-аналітична доповідь / за ред. д-ра екон. наук Дейнеко Л.В. ; НАН України, ДУ «Ін-т екон. та прогнозув. НАН України». – К.,



2018. – 158 с. 2. Статистична інформація/ Державна служба статистики України. URL:

http://www.ukrstat.gov.ua/ (дата звернення 14.10.2019 р.). 3. Обсяг промислової продукції Донецької області у січні-серпні 2019

року / Головне управління статистики у Донецькій області. URL: http://donetskstat.gov.ua/pres/presreliz.php?dn=0919&number=0#2 (дата звернення 17.10.2019 р.).

References: 1. Industry development to ensure growth and renewal of Ukrainian economy: The scientific

and analytical report / Institute of Economics and Forecasting of NAS of Ukraine. 2018. 158 P. 2. Statistical information / State Statistics Service of Ukraine. Mode of access:

http://www.ukrstat.gov.ua/ (viewed on October 14, 2019). 3. Volume of industrial production of Donetsk region in January-August 2019 / Statistics

Main Directorate in Donetsk region. Mode of access: http://donetskstat.gov.ua/pres/presreliz.php?dn=0919&number=0#2 (viewed on October 17, 2019)

Abstract. In the article the development trends of Ukrainian machine-building complex are

considered. The export and import dynamics of mechanical engineering products has analyzed. The main problems of modern development of Ukrainian machine-building enterprises are formulated. Having regard to the influence of modern information technologies the transport and logistical aspects of production and realization of machine-building products are analyzed in the work.

Key words: machine-building complex, production, export, development, transportation, modern technologies.

Стаття відправлена: 28.10.2019 р.

© Ніколаєнко І.В. © Садим Є.А.



DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-062 УДК 662.6:338

PRODUCTION OF BIOFUEL IN THE CONTEXT OF SOLVING THE ENERGY PROBLEM

ВИРОБНИЦТВО БІОПАЛИВА У КОНТЕКСТІ ВИРІШЕННЯ ЕНГЕРГЕТИЧНОЇ ПРОБЛЕМИ

Рогач С.М./ Rogach S.M. prof. / д.е.н., проф.

ORCID:0000-0001-6940-1935 Мосіюк В.І./ Mosiyuk V.I .

student / студент Національний університет біоресурсів і природокористування України

Київ, вул. Героїв Оборони 11, 03041 National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine,

Kiev, 11 Heroiv Oborony Street, 03041

Анотація. Визначено провідне значення використання біопалива, яке наразі вважається одним із пріоритетних напрямів виходу із енергетичної й екологічної кризи, що набула загрозливого глобального характеру. Проаналізовано основні світові та вітчизняні тенденції розвитку ринку біопалива. Виявлено загальну тенденцію зростання темпів виробництва біопалива в імпортозалежних в енергетичній сфері країнах. Встановлено, що в Україні темпи виробництва біопалива залишаються низькими і вирішення проблеми послаблення енергозалежності країни лежить у площині розвитку ринку біопалива та пошуку альтернативних джерел енергії. Обґрунтовано, що розв'язання проблеми забезпечення енергетичної безпеки країни повинно здійснюватися через системні урядові рішення щодо підтримки біоенергетичної галузі.

Ключові слова: виробництво біопалива, енергетична проблема, ринок біопалива, традиційні види пального, енергетичні ресурси.

Вступ Із розвитком суспільства однією з найбільш актуальних залишається

проблема енергозабезпеченості власного існування. Вирішення глобальних проблем забезпечення енергетичної безпеки в наші дні визначають не тільки темпи соціально-економічного розвитку країн, але й виживання людства в майбутньому. Найбільш актуальними та взаємозалежними у спектрі цих проблем є економія паливо-енергетичних ресурсів і зменшення забруднення навколишнього середовища.

Протягом півтора століття світове споживання енергетичних ресурсів із розрахунку на одного жителя збільшилося у 24,5 раза. Зазначені темпи зумовлюють невпинне скорочення обсягів існуючих запасів традиційних енергоресурсів. Зокрема, за оцінками експертів, нафти вистачить лише на 44 роки, натурального газу – 159 років, вугілля – 409 років [1]. Відповідно об’єктивно загострюється проблема пошуку альтернативних джерел енергії, одним із яких є виробництво біопалива

Світова тенденція щодо посилення мотивації розвитку і підтримки виробництва біопалива зумовлена високими темпами зменшення викопних видів палива, здорожчання його видобутку і доставки, збільшення населення та зростаюча потреба в енергоресурсах, що зумовило зростаючі цінові тенденції на ринку нафти і вугілля.



Тому, раціональне та ефективне використання біопалива наразі вважається одним із пріоритетних напрямів виходу із енергетичної й екологічної кризи, яка набула загрозливого глобального характеру і потребує подальших досліджень.

Основний текст Біопаливо на сьогодні відіграє домінуючу роль серед інших видів

нетрадиційних джерел енергії. Технології переробки біомаси дозволяють також вирішувати проблему утилізації шкідливих побутових та промислових відходів та одержувати побічні продукти, зокрема, високоякісні добрива, будівельні та інші корисні матеріали.

Наразі в Україні спостерігаються незадовільні темпи розвитку ринку біопалива, незважаючи на прийняття цілого ряду законодавчих актів, які спрямовувалися на вирішення даної проблеми. Відсутність системності і послідовності в організаційних і економічних механізмах розвитку біопаливної галузі зумовлюються економіко-політичними інтересами, які склалися на енергетичному ринку України та інших країн. Переважна більшість країн ЄС імпортозалежні в енергетичній сфері і частка власної виробленої енергії в енергетичному споживанні в середньому становить трохи більше половини. Зокрема, у Німеччині – 35-38%, Франції – 40-50%, Польщі – 65-67% [1]. Тенденції зростання цін на традиційні види палива, зокрема на сиру нафту сорту Brent за останні роки зумовило посилення темпів розвитку виробництва альтернативних видів палива в зазначених країнах. Так виробництво біопалива в ЄС в цілому зросло у 2016 р. проти 1992 р. – у 3 тис. разів. Якщо у 1992 р. Німеччина і Польща не виробляли біопаливо, то у 2016 р. обсяги його виробництва становили відповідно 3,9 та 1,1 млн тонн. Як результат, частка біопалива у загальному обсязі виробництва енергії в середньому по країнах ЄС сягнула 1,6%, відповідно у Німеччині -3,0, Франції – 2,1 і Польщі – 1,5% [1].

У країнах, що є експортоорієнтованими на ринку традиційних енергетичних ресурсів спостерігається протилежна тенденція із виробництвом біопалива. Зокрема, у Російській Федерації сукупне власне виробництво енергетичних ресурсів майже вдвічі більше від обсягу спожитої енергії, а виробництво біопалива становить лише 0,02% сукупного обсягу виробленої енергії у 2016 році. Подібна ситуація спостерігається і у Болівії, де обсяг власного сукупного виробництва енергії перевищує обсяг її споживання більше як у 2,5 рази, а частка біопалива (біоетанол з цукрової тростини) – лише 0,3% від загального обсягу [2]. До прикладу, Республіка Білорусь є енергозалежною і частка власного виробництва енергії у загальному її споживанні становить лише 6-8%. Країна імпортує газ нафту і нафтопродукти з РФ, однак у два рази дешевше порівняно із країнами ЄС [3]. Наразі виробництво біопалива в цій країні не здійснюється.

Для України така ситуація є неприйнятною. Адже при значній енергозалежності від імпорту традиційних видів енергоресурсів, де частка власної виробленої енергії в енергетичному споживанні становить лише 65-67%, частка обсягів виробництва біопалива у сукупному власному виробництві енергетичних ресурсів складає 0,05% [4].



Наразі країни ЄС, де на імпорт припадає майже половина загального фонду споживання енергетичних ресурсів, сформували базу та нарощують обсяги виробництва біопалива, які у 32 рази більші ніж в Україні. Відповідно до світових тенденцій, Україні вкрай важливим є пошук шляхів самозабезпечення енергетичних потреб та пошук альтернативних джерел енергії. Вирішення цих проблем може бути знайдене саме в площині розвитку вітчизняної біопаливної галузі. На даний час в Україні прийнята Енергетична стратегія на період до 2035 р. «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність», яка передбачає досягнення у 2035 р. частки біомаси у структурі первинного постачання енергії в країні до 11,5% проти існуючої 2,3% [5]. Разом із тим у Фінляндії даний показник сьогодні сягає 23%, Швеції – 19, Австрії та Данії – 12 відсотків. Безперечно ці країни і надалі нарощуватимуть свої темпи.

Загальна тенденція свідчить, що у світі темпи виробництва біопалива зростають. Найбільшими виробниками біоетанолу та біодизеля є США (60% у загальносвітовому виробництві) та Бразилія (27%), які постійно нарощують їх виробництво (табл.1).

Таблиця 1 Виробництво рідкого біопалива у світі

Країна Біоетанол, млрд л Біодизель, млрд л

2009 2017 2017 до 2009, % 2009 2017 2017 до

2009,% США 41,0 60,0 146 2,1 7,7 367

Бразилія 26,0 28,5 110 1,6 4,3 269 Китай 2,1 3,3 157 0,4 1,0 250

Аргентина ~ 0 1,1 - 1,4 3,3 236 Канада 1,1 1,7 155 0,1 0,5 500 Таїланд 0,4 1,5 375 0,6 1,4 233

Колумбія 0,3 0,3 1 100 0,2 0,6 300 Індія 0,2 0,8 400 0,1 0,2 200 Інші

країни 1,3 4,2 323 1,6 3 188

Усього 76,0 105,5 139 17,0 38,0 224 ЄС-27 3,6 4,1 114 8,9 16,0 180

Джерело:сформовано за [1]

Найбільшими виробниками біодизеля серед європейських країн на даний час є Німеччина, Франція, Нідерланди, Іспанія та Польща, на які припадає відповідно 23; 15; 11; 8 та 7% загальноєвропейського виробництва. Основною сировиною для його виробництва в цих країнах слугує ріпак. Частка його посівів у структурі посівних площ у середньому становить у Франції – 8-9%, Німеччині – 11-12%, Польщі – 5-9% за показника в Україні 1,5-3% [6]. При цьому ряд науковців вважають, що концентрація посівів ріпаку в окремих природно-кліматичних зонах може досягати 20-25% від загальної площі.



Відповідно, в Україні наявні всі можливості щодо підвищення урожайності та розширення площ посівів цієї культури.

У ряді європейських країн зосереджено порівняно великі площі посівів ріпаку, зокрема, Франція – 1,5 млн га, Німеччина – 1,3-1,5 та Польща – 0,7-0,9 млн гектар. Незважаючи на це, сировинну базу для виробництва біодизеля вони формують ще й за рахунок імпорту насіння ріпаку, в тому числі і з України. Під посівами ріпаку в нашій країні знаходиться лише 0,5-1 млн га, разом з тим, обсяги імпорту насіння цієї культури зростає. Як свідчить аналітика протягом 2006-2017 рр. Польща вдвічі збільшила його імпорт з України, Німеччина – в 2,3 рази, Франція – у понад 200 разів [1, 7].

Експорт насіння ріпаку з України в цілому досягає 83-97% обсягів його виробництва. Таким чином, незважаючи на глибоку імпортозалежність в енергетичній сфері, Україна не розвиває власне виробництво біодизеля, а виступає донором для розвитку біопаливної галузі інших країн.

В Україні існують беззаперечні потенційні можливості для розвитку біоенергетики. До основних переваг виробництва і застосування біопалива слід віднести: екологізацію навколишнього середовища, що набула глобального характеру; самостійність господарств і держав у забезпеченні власних потреб у енергії; надійність і доступність постачання та економію витрат; збільшення робочих місць; самозабезпечення розвитку аграрної сфери; нарощування обсягів переробки сировини, що збільшує додану вартість і забезпечує зростання економіки.

Заключення і висновки Дослідженнями встановлено, що не зважаючи на значну кількість

прийнятих законодавчих актів щодо розвитку ринку біопалива в Україні, його темпи залишаються низькими. Обсяги виробництва біопалива в нашій державі складають лише 0,05% від загального виробництва первинної енергії, що в десятки разів менше, ніж у провідних європейських країнах. Такий стан обумовлює ситуацію, коли наша держава, при значній імпортозалежності в енергоресурсах, практичній відсутності власного виробництва біопалива та маючи усі потенційні можливості для його розвитку, виступає донором для біопаливної галузі країн ЄС. Відповідно вирішення такої нагальної проблеми як послаблення енергозалежності України лежить в площині розвитку ринку біопалива та пошуку альтернативних джерел енергії.

Також можна зробити висновок, що для досягнення цілей України, визначених в Енергетичній стратегії до 2035 р., в частині п’ятикратного збільшення частки біомаси у структурі первинного постачання енергії та досягнення рівня показників європейських країн, необхідно приймати системні урядові рішення щодо підтримки галузі.

Литература: 1. International energy statistics. U.S. Energy information Administration. URL

: https:/ www.eia.gov/. 2. Елекронний ресурс - URL :https://eeas.europa.eu/delegations/ukraine_uk 3. Интерактивная информационно-аналитеческая система распространения



официальной статистической информации. Национальный статистический комитет Республики Беларусь. URL : http://dataportal.belstat.gov.by/AggregatedDb

4. Рейнхард Ш. Виробництво і використання біогазу в Україні/ Ш. Рейнхард. К: Євразія, 2016. 165 с.

5. Енергетична стратегія України на період до 2035 року. «Безпека, енергоефективність, конкурентоспроможність». Рорзпорядження КМУ від 18 серпня 2017 р. № 605-р. URL : https://zakonO.rada.gov.ua/laws/show/605-2017

6. Crops. Data. Food and Agriculture Organization of the United Nations. . URL : https://www.fao.org/faostat/en/data/QC.

7. Державна служба статистики України. URL : https://ukrstat.org/uk/operativ/menu/menu u/cg.htm

References: 1. International energy statistics. U.S. Energy information Administration. URL : https:/

www.eia.gov/. 2. Elekronny`j resurs - URL :https://eeas.europa.eu/delegations/ukraine_uk Y`nterakty`vnaya

y`nformacyònno-analy`techeskaya sy`stema rasprostraneny`ya ofy`cyàl`noj staty`sty`cheskoj y`nformacy`y`. Nacyònal`nыj staty`sty`chesky`j komy`tet Respubly`ky` Belarus`. URL : http://dataportal.belstat.gov.by/AggregatedDb

4. Rejnxard Sh. Vy`robny`cztvo i vy`kory`stannya biogazu v Ukrayini/ Sh. Rejnxard. K: Yevraziya, 2016. 165 s.

5. Energety`chna strategiya Ukrayiny` na period do 2035 roku. «Bezpeka, energoefekty`vnist`, konkurentospromozhnist`». Rorzporyadzhennya KMU vid 18 serpnya 2017 r. # 605-r. URL : https://zakonO.rada.gov.ua/laws/show/605-2017

6. Crops. Data. Food and Agriculture Organization of the United Nations. . URL : https://www.fao.org/faostat/en/data/QC.

7. Derzhavna sluzhba staty`sty`ky` Ukrayiny`. URL : https://ukrstat.org/uk

Abstract. The article substantiates the relevance and importance of solving global energy security problems that determine the pace of socio-economic development of countries and the survival of mankind in the future. Has been identified the leading importance of the use of biofuels, which is now considered to be one of the priority areas for getting out from the energy and environmental crisis, that acquired a threatening global character and needs further research.

The main global and domestic trends in the development of the biofuels market have been analyzed. General tendencies of the growth rate of biofuel production in leading countries have been identified. Have been identified countries, which are the largest producers of bioethanol and biodiesel and are constantly increasing their production. The results of the analysis showed that EU countries, that are responsible for almost half of the total energy consumption fund, have formed a base and are increasing biofuel production, which is several times larger than in Ukraine.

Studies have shown that, despite the large number of legislative acts on the development of the biofuel market in Ukraine, its pace remains low. The biofuel production in our country is only 0.05% of the total primary energy production, which is ten times less than in the leading European countries. This situation causes the situation when our country, with considerable import dependence on energy resources, the practical absence of its own production of biofuels and having all potential opportunities for its development, acts as a donor for the biofuels in the EU countries. Accordingly, the solution to such an urgent problem as the weakening of Ukraine's energy dependence lies in the development of the biofuels market and the search for alternative sources of energy.



It was concluded, that in order to achieve Ukraine`s goals that are set out in the Energy Strategy until the year 2035, in the part of five times growth of the share of biomass in the structure of primary energy supply and to achieve the level of indicators of European countries, it is necessary to make systemic governmental decisions on supporting the industry.

Key words: biofuel production, energy problem, biofuels market, traditional fuels, energy resources.

Статья отправлена: 29.10.2019 г. © Рогач С.М., Мосіюк В.І.



DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-071 УДК 338.439-026.16 (477.7)

DIRECTIONS OF DEVELOPMENT OF AGRICULTURAL INFRASTRUCTURE OF THE MYKOLAIV REGION

НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ МИКОЛАЇВСЬКОГО РЕГІОНУ

Zubkov R.S. / Зубков Р.С. d.е.s., prof. / д.е.н., проф.

ORCID: 0000-0002-8894-5724 Mykolaiv Interregional Institute for Human Development,

Higher Educational Institution "Open International University for Human Development" Ukraine, Mykolaiv, of the 2nd Military, 24, 54034

Миколаївський міжрегіональний інститут розвитку людини вищого навчального закладу «Відкритий міжнародний університет

розвиткулюдини «Україна»,Миколаїв , 2-га Військова, 24, 54034

Анотація. В роботі проаналізовано природно-ресурсний потенціал Миколаївської області. Визначено виробничу структуру сільського господарства Миколаївщини. Проаналізовано внесок області в загальнодержавне виробництво зернових культур. Обгрунтовано будівництво зерносховищ що є актуальним з урахуванням збільшення кількості сільськогосподарських підприємств, які займаються вирощуванням зернових культур. Визначено переваги у будівництві зерносховищ на території Миколаївської області. Здійсненоаналіз факторів що обумовлюють будівництво зернового терміналу.

Ключові слова: інфраструктура, розвиток, сільське господарство, агропродовольча сфера, будівництво,регіон.

Вступ. Актуальною проблемою розвитку української економіки в цілому та окремих ї ї регіонів є домінування тактичного господарського підходу над стратегічним. З об’єктивної точки зору – це продиктовано революційними змінами в економічному, політичному та міжнародному становищі нашої країни, які надто ускладнюють довгострокове прогнозування, а відтак і розробку стратегічного плану розвитку на усіх ієрархічних економічних рівнях. Проте із суб’єктивної точки зору дається взнаки інертність мислення, сфокусованого на отриманні швидкого прибутку будь-якою ціною. При цьому маи же ніхто із господарників не хоче згадувати про відому економічну дилему – в короткостроковому періоді господарські рішення, які приносять швидкии прибуток ціною порушення циклу відтворення, в довгостроковому періоді обертаються збитками, втратою ринкової частки, банкрутством тощо. Саме розвиток об’єктів інфраструктури аграрного ринку повинні забезпечити виявлення та усунення міжгалузевих суперечок між сільським господарством, переробною промисловістю, торгівлею і споживачами [3].

Основний текст. Сільське господарство має визначальне значення у досягненні продовольчої безпеки держави, а Миколаївщина володіє вагомим природно-ресурсним потенціалом – має 2 млн. га сільськогосподарських угідь, з яких 1,7 га ріллі, що становить 5% орної землі в Україні, і виробляє конкурентоспроможну як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках сільськогосподарську продукцію. В області в плодоносному віці налічується 5,0 тис. га виноградників та 3,5 тис. га плодово-ягідних насаджень.

Виробнича структура сільського господарства – рослинницько-



тваринницька. Природно-кліматичні умови та родючі землі області сприяють формуванню великого потенціалу агропромислової галузі, дозволяють отримувати високі врожаї практично всіх сільськогосподарських культур. Наявність розвиненої власної сировинної бази дає можливість ефективно працювати підприємствам харчової та переробної промисловості[4].

Виробничу діяльність здійснюють понад 750 великотоварних сільськогосподарських підприємств, 3,9 тис. фермерських господарств та понад 220 тисяч господарств населення. Щороку аграрії Миколаївщини в середньому виробляють більше 2 млн. тон зернових культур, 500 тис. тон насіння соняшнику, 400 тис. тон овочів, в межах 40 тис. тон ягід та фруктів і 50 тис. тон винограду. Миколаївщина повністю забезпечує власні потреби у виробництві продукції сільського господарства[1].

Внесок області в загальнодержавне виробництво зернових культур складає 5-6%, соняшнику – 7% та більше 3% овочів, молока та яєць – 2,4%. На теренах Миколаївської області ефективно працюють такі передові підприємства сільськогосподарської галузі України, як група компаній „Агрофьюжн”, АП “Благодатненський птахопром”, СТОВ „Промінь”,ВАТ „Зелений Гай”, ПАТ „Коблево”, фермерське господарство „Владам”, ТОВ СГВП „Агрофлагман”, СВК „Агрофірма „Миг-Сервіс-Агро”, ТОВ „С-Росток”, ТОВ СВФ “Агросоюз”, ТОВ СП „Нібулон” та інші[1].

Враховуючи кількість видів зернових культур, вирощуваних сільськогосподарськими підприємствами на території Вітовського району Миколаївської області, наявні зерносховища не забезпечують задоволення потреб сільгоспвиробників у збереженні врожаїв зернових культур.

Будівництво зерносховищ є актуальним з урахуванням збільшення кількості сільськогосподарських підприємств, які займаються вирощуванням зернових культур. Станом на сьогоднішній день є досить великими (від 15 до 25%) втрати зерна при його перевезенні від поля до елеваторів, побудованих раніше. Відстань до елеваторів, розташованих у Вітовському районі, становить близько 35 км, до елеваторів, розташованих у м. Миколаєві – 40 км, що обумовлює значні витрати пально-мастильних матеріалів та високу амортизацію транспортних засобів. Крім того, в даний час виробникам зерна досить невигідно зберігати зерно у великих приватизованих елеваторах і втрати господарств збільшуються внаслідок того, що близько третини вирощеного врожаю зберігається під відкритим небом[4].

Перевагами у будівництві зерносховищ на території с. Білозірка Вітовського району Миколаївської області є територіальна наближеність до Миколаївського морського торгівельного порту, наявність інфраструктури для доставки вантажів на територію зерносховищ з найменшими витратами для виробників сільгосппродукції за рахунок знаходження зерносховищ безпосередньо біля місця її вирощування.

Будівництво зерносховищ у с. Білозірка Вітовського району Миколаївської області сприятиме:

- значному скороченню (до 30 км.) відстані транспортування від місця його вирощування до зерносховища;



- збереженню автомобільних шляхів Вітовського району Миколаївської області;

- зниженню економічної та часової залежності сільгоспвиробників від власників наявних зерносховищ за рахунок наявності нових зерносховищ, які забезпечуватимуть безперешкодне приймання зернових культур на зберігання.

Необхідність будівництва зернового терміналу обумовлена кількома факторами, зокрема:

- проведення доробки зерна та доведення його до базисних показників збільшить вартість сільськогосподарської продукції не менше, ніж на 10%. Зазначене, в свою чергу, збільшить надходження грошових коштів до відповідних бюджетів з огляду на збільшення сум податків, що сплачуватимуться як ФГ «Колос», так і іншими суб’єктами господарювання, які користуватимуться послугами зернового терміналу;

- можливістю працевлаштувати значну частину мешканців с. Білозірка Вітовського району Миколаївської області, на території якого заплановане будівництво комплексу, та прилеглих населених пунктів, що значно зменшить рівень непрацевлаштованого населення в сільській місцевості;

- за рахунок близької відстані від місцезнаходження посівних площ – можливістю зменшити витрати господарства та інших суб’єктів господарювання, які здійснюють вирощування сільськогосподарських культур на території Вітовського району Миколаївської області, на доставку сільськогосподарської продукції до нових зерносховищ, які на відміну від розташованих у м. Миколаєві та на території інших районів області, знаходитимуться в безпосередній близкості від місця вирощуваеея сільгосппродукції.

Заключення та висновки. Основними причинами, що стримують розвиток фермерських господарств, є: низький рівень диверсифікації економіки сільських територій, що приводить до міграції сільської молоді, високого рівня безробіття та низьких доходів сільського населення, руйнування соціальної та інженерної інфраструктури; низька рентабельність та конкурентоспроможність цих господарств на ринках збуту сільгосппродукції; низький рівень можливостей щодо залучення фінансових ресурсів та інвестицій для функціонування і розвитку; неможливість залучення земельних ресурсів для іпотечного кредитування; низький рівень технічного та технологічного забезпечення; неможливість набуття у власність земель, які перебувають у користуванні; низький рівень конкурентоспроможності з питання можливості підвищення розміру пропонованої орендної плати за використання земельних ділянок сільгосппризначення порівняно з великими аграрними товаровиробниками; значні втрати продукції внаслідок недосконалої системи логістики та інфраструктури аграрного ринку; непоінформованість значної частини фермерів про кон’юнктуру ринків та умови ведення бізнесу в галузі, орієнтація на реалізацію вирощеної сировини та відсутність можливостей і умов виробництва готової продукції.

Література: 1. Головне управління статистики у Миколаївській області. URL:



http://www.mk.ukrstat.gov.ua (дата звернення: 25.10.2019). 2. Державна служби статистики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua

(дата звернення: 27.10.2019). 3. Лагодієнко В. В. Вплив інтенсифікації діяльності з інноваційною

основою на розвиток аграрного виробництва. Економічний аналіз: зб. наук. праць / редкол.: В. А. Дерій (голов. ред.) та ін. Тернопіль: Видавничо-поліграфічний центр Тернопільського національного економічного університету «Економічна думка», 2014. Том 17. № 3. С. 54-58.

4. Скупський Р.М., Зубков Р.С. Моніторинг регіональних проблем розвитку інвестиційно-інноваційних процесів / Вісник ХНАУ. Збірник наукових праць. Вип. 4. – Харків, ХНАУ. –2017. –С. 461-472.

References: 1. Holovne upravlinnya statystyky u Mykolayivsʹkiy oblasti (2019)[Main department of

statistics in the Nikolaev area] Available at http://www.mk.ukrstat.gov.ua (accessed 25 September 2019).

2. Derzhavna sluzhby statystyky Ukrajiny (2019) [State Statistics Service of Ukraine] Available at: http://www.ukrstat.gov.ua (accessed 25 September 2019).

3. Lagodiyenko, V. V. (2014). Vply`v intensy`fikaciyi diyal`nosti z innovacijnoyu osnovoyu na rozvy`tok agrarnogo vy`robny`cztva. [Influence of intensification of activity with an innovative basis on the development of agrarian production]. Ekonomichny`j analiz: zb. nauk. pracz`. [Economic analysis]. In Derij, V. A. (ed.). Vy`davny`cho-poligrafichny`j centr Ternopil`s`kogo nacional`nogo ekonomichnogo universy`tetu «Ekonomichna dumka». Ternopil. Vol. 17. No. 3. pp. 54-58.

4. Skupsky R.M., Zubkov R.S. (2017) Monitoryngh reghionaljnykh problem rozvytku investycijno-innovacijnykh procesiv [Monitoring of regional problems of development of investment and innovation processes] KhNAU Bulletin. Collection of scientific works. Vol. 4. pp.461-472.

Abstract. Agriculture is of decisive importance in achieving the food security of the state, and

Mykolayiv region has significant natural resource potential - it has 2 million hectares of agricultural land, of which 1.7 hectares of arable land, which is 5% of arable land in Ukraine, and produces as competitive domestic and foreign markets agricultural products. Production structure of agriculture - crop and livestock. Natural and climatic conditions and fertile lands of the region contribute to the formation of great potential of the agro-industrial sector, allow to receive high yields of almost all crops.

The construction of granaries is relevant given the increase in the number of agricultural enterprises engaged in the cultivation of crops.

Advantages in the construction of granaries on the territory of the village. The white star of the Vitovsky district of the Nikolaev area is the territorial proximity to the Nikolaev sea trading port, the presence of infrastructure for delivery of cargoes to the territory of the grain depots at the lowest cost for the producers of agricultural products by finding the granaries directly near the place of its cultivation.

The need for the construction of a grain terminal is due to several factors, including: - Conducting grain refinement and bringing it to basic indicators will increase the value of

agricultural products by at least 10%. This, in turn, will increase the flow of funds to the respective budgets, given the increase in the amount of taxes to be paid by both Kolos FG and other entities that use the grain terminal services.

Key words: infrastructure, development, agriculture, agro-food, construction, region. Статья отправлена: 30.10.2019 г.

© Зубков Р.С..



DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-033 УДК 658.8

FUNCTIONAL INTEGRATION OF LOGISTICS AND MARKETING OF AGRARIAN ENTERPRISES

ФУНКЦІОНАЛЬНА ІНТЕГРАЦІЯ ЛОГІСТИКИ І МАРКЕТИНГУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Makarenko N.O. / Макаренко Н.О. c .e. s., as.prof. / к. е. н., доц.

ORCID: 0000-0001-7354-5122 Sumy National Agrarian University, Sumy, G. Kondratieva 160, 40021

Сумський національний аграрний університет, Суми, вул. Г.Кондратьєва 160, 40021 Podvarska А.I. / Подварська А.І.

MSc / магістр Sumy National Agrarian University, Sumy, G. Kondratieva 160, 40021

Сумський національний аграрний університет, Суми, вул. Г.Кондратьєва 160, 40021

Анотація. В роботі розглядається процес трансформації маркетингового забезпечення розвитку аграрного підприємства в логістичне. Досліджено можливості забезпечення розвитку логістики аграрного підприємства як сукупності взаємопов'язаних і взаємообумовлених ринків ресурсів, що використовуються в процесі реалізації проекту розвитку. Узагальнено принципи побудови логістичних задач оптимізації маркетингових рішень аграрного підприємства, зокрема у сфері стимулювання збуту та розподілу. Надано прикладні рекомендації щодо логістичної оптимізації витрат на реалізацію рекламної кампанії в аграрному підприємстві та розроблено проект логістичного рішення щодо оптимізації обсягів розподілу аграрної продукції за каналами реалізації в різні часові періоди.

Ключові слова: логістика, маркетинг, аграрне підприємство, сільськогосподарська продукція, стимулювання збуту, політика розподілу, канали реалізації.

Вступ. В умовах євроінтеграції одним із головних напрямків системного підходу

до міжнародних стандартів ведення господарської діяльності є організаційна і структурна модернізація аграрних підприємств України. При цьому маркетинг та логістика розглядаються як стратегічний інструментарій удосконалення функціонального та організаційного забезпечення аграрного сектора. Отже, проблема функціональної інтеграції логістичного і маркетингового управління в діяльність аграрних підприємств набуває особливої актуальності, так як саме такі види управління виступають не лише засобом досягнення конкурентних переваг аграрних підприємств, а й передумова вступу України в Європейський Союз.

Основний текст. Динамічна конкуренція зобов'язує підприємство постійно адаптувати

підприємницьку стратегію до потреб сучасного ринку. Це, відповідно, стимулює підприємство до постійної розробки й реалізації новітніх проектів. На цьому етапі значну роль відіграє чинник часу. Чим раніше підприємство, порівняно із конкурентами, впровадить у виробництво нові технології, нові методи управління, розробить нові товари, тим швидше воно збільшить рівень своїх продажів і прибутку. Все це зумовлює застосування принципів логістики в її прикладному характері до системи управління маркетинговими проектами на підприємстві. Логістичний підхід забезпечує підвищення рівня управління



маркетингом, мобільності ресурсного потенціалу логістичної системи, оптимізацію та раціоналізацію всіх економічних потоків у рамках розвитку логістичної системи підприємства [4].

Концепція логістичного забезпечення розвитку підприємства зображена як процес трансформації традиційного забезпечення в логістичне (рис. 1).

Рис. 1. Процес трансформації маркетингового забезпечення розвитку підприємства в логістичне

Джерело: авторська розробка

Традиційними стосовно логістичного забезпечення розвитку підприємства є всі інші види забезпечення. Трансформація їх у логістичне відбувається за критеріями, що наведені конкретними умовами розвитку та сферами застосування логістики, а також з урахуванням обмежень. Логістичний підхід забезпечує підвищення рівня управління, мобільності ресурсного потенціалу розвитку, оптимізацію й раціоналізацію всіх економічних потоків в рамках проекту. Логістизація процесу забезпечення розвитку розвиває такі види забезпечення, як маркетингове, організаційне, правове, які залишаються самостійними внаслідок специфіки його функціонування [1].

Інтегровану модель забезпечення розвитку логістики підприємства можна інтерпретувати як маркетинговий простір проекту, тобто сукупність взаємопов'язаних і взаємообумовлених ринків ресурсів, що використовуються в процесі реалізації проекту розвитку. Логістичне забезпечення здійснює єднання та координацію економічних потоків і відповідних їм ринків. Управління проектами при достатній масштабності окремих проектів та їх сукупності може бути розглянуто як досить універсальна методологія регулювання маркетингових процесів, а логістичне забезпечення – як інструментарій безпосереднього її здійснення щодо економічних потоків [7].

Логістичні задачі оптимізації маркетингових рішень аграрного підприємства можуть бути застосовані, зокрема, у сфері стимулювання збуту та розподілу. У системі стимулювання збуту важливим є пошук відповідних методів впливу на розум, почуття і поведінку людей через рекламні заходи. Ефективна реалізація рекламної стратегії відіграє важливу роль і в просуванні на ринок продукції аграрних підприємств[2].

Оскільки критерієм оптимальності для побудови математичної задачі є мінімум загальних витрат на рекламу в різних засобах масової інформації, то

Критерії

Маркетингове

забезпечення розвитку

Трансформація


Логістичне


Критерії



цільова функція означатиме загальну вартість усієї рекламної кампанії. Якщо для сільськогосподарського підприємства ставити завдання, щоб загальна ймовірність отримання з цільової аудиторії клієнтів становила не менше 25 %, то тоді другою групою обмежень буде отримання з цільової аудиторії потенційних покупців (агротрейдерів, гуртових та роздрібних продавців, переробних підприємств, підприємців, індивідуальних покупців та ін.). При цьому варто враховувати і дію правила Паретто (80/20). Це означає, що серед усіх покупців продукції лише 20% від загальної чисельності потенційно будуть забезпечувати надходження виручки від реалізації в обсязі близько 80 %. Відповідно внесок решти клієнтів буде незначним. Тому вимоги щодо ймовірності отримання з цільової аудиторії покупців продукції аграрного підприємства в логістичній задачі були зменшені до рівня 1/5, не менше 5%:

За результатами розв’язку логістичної задачі в середовищі EXCEL було встановлено, що найдешевшим варіантом підтримки продажів продукції сільськогосподарського підприємства через засоби масової інформації буде розміщення рекламних повідомлень в газеті «Ваш шанс» – 9 шпальт розміром 1/32 сторінки; газеті «Панорама» обсягом – 8 шпальт розміром 1/32 сторінки та радіо «Діва-радіо» – 1 166 секунд (19,4 хвилини загального ефіру). Мінімальні логістичні витрати складуть 46 735,20 грн (табл. 1).

Таблиця 1 Логістична оптимізація витрат на реалізацію рекламної кампанії в

аграрному підприємстві Засіб реклами та одиниця виміру

Кількість розміщень рекламних

повідомлень, шпальт, хв

Цільова аудиторія

на одиницю реклами,

осіб

Ймовірність отримання з

цільової аудиторії читачів та слухачів покупців продукції

аграрного підприємства, %

Очікувана вартість одиниці

реклами в засобах масової

інформації, грош.од.

Газета «Життя Лебединщини», 1/32 сторінки, Х1

12 700 5 421

Газета «Ваш шанс», 1/32 сторінки, Х2

9 1000 9 640

Газета «Панорама», 1/32 сторінки, Х3

8 1000 15 650

Радіостанція«Діва-радіо», 10 секунд, Х4

19,4 750 4 132

Радіостанція радіо «Наше радіо», 10 секунд, Х5

19,4 600 8 161

Мінімальні логістичні витрати

F = 421x1 + 640 x2 + 650x3 + 182x4 + 161 x5 -- min 46 735,20

Авторська розробка Разом з тим планування рекламної кампанії в агробізнесі не обмежується

створенням рекламних повідомлень і підготовкою програми публікацій, яка передбачає, коли, де і за допомогою яких засобів ця інформація буде



поширюватися. Досвід багатьох підприємств аграрної галузі свідчить про те, що комплексне використання заходів зі стимулювання збуту дозволить максимально завантажити існуючі потужності організації, і знайти нові шляхи реалізації сільськогосподарської продукції. Логістичне моделювання може бути ефективним засобом опрацювання раціональних рішень і в середовищі розподільчої політики аграрного підприємства [3].

Розподільча логістика є тією частиною логістики, яка інтегрована в сферу розподілу, тобто здійснюється в після виробничий період. На відміну від маркетингу, який займається виявленням і стимулюванням попиту, логістика покликана задовольнити сформований маркетингом попит з мінімальними витратами. Однак через спільність об’єкта вивчення логістика розподілу і маркетинг користуються спільними поняттями. Це стосується і каналів розподілу готової продукції [5].

Для досягнення максимального економічного ефекту в розподільчій логістиці агробізнесу необхідно оптимізувати обсяги продажу продукції за каналами в різні часові періоди. Як обмежуючі чинники, варто враховувати прогнозований попит, виробничі потужності, фіксовані замовлення тощо. У системі маркетингу це дозволяє формувати конкретні логістичні задачі [6].

Для реалізації продукції, яка виробляється аграрним підприємством, передбачається використати n каналів збуту. Прибуток від продажу сільськогосподарської продукції залежить як від каналу збуту, так і від періоду реалізації. Весь період продажу складається з m проміжків. Прогнозований прибуток від реалізації одиниці продукції в і-й період часу (i =1, m) на j-му каналі збуту (j = 1, n) дорівнює Сij . Тоді сукупність обсягів прибутку з одиниці аграрної продукції складає відповідну матрицю (1):

=

mnmm

n

n

ccc

cccccc

C

...............

...

...

21

22221

11211

(1)

Обмеження з попиту на сільськогосподарську продукцію в кожному періоді за окремим каналом збуту свідчать про можливості продажу в і-й період не більше як Pi одиниць продукції. Обмеження по можливостях виробництва, зберігання чи плану реалізації у кожному періоді свідчать про продаж в і-й період не більше як Pi одиниць сільськогосподарської продукції.

Критерієм оптимальності буде максимум виручки від реалізації відповідної сільськогосподарської продукції. Тоді цільова функція матиме вигляд(2):

( ) maxXC,Z1

m

1→== ∑∑

==

n

jijij

ixc (2)

Вихідними даними для складання логістичної моделі такої задачі є інформація щодо очікуваного попиту на продукцію, плану її реалізації, а також фіксованих замовлень. Так, наприклад, для збуту молока і молочної продукції аграрне підприємство використовує місцеві продовольчі ринки та продаж



молока переробним підприємствам. На підставі середньостатистичного аналізу даних по обсягах збуту молока у три останні маркетингові роки за різними каналами і в різні періоди часу встановлено тенденцію зміни цін, обсягів продажу та собівартості одиниці цього виду продукції.

У результаті проведено додатковий аналіз і обгрунтувано зміни у часі виходу на ринок та структурі використання каналів реалізації молока. Аналіз відповідного проекту по аграрному підприємству засвідчив певну недоцільність повного задоволення очікуваного попиту по обох каналах в окремі періоди. Це, зокрема, стосується збуту молока переробниками в листопаді – грудні звітного року та в січні, лютому і грудні планового року. Така ситуація складається через те, що в зимові місяці підприємство перезаключає контракти з переробними підприємствами – замовниками і в цей період реалізація молока здійснюється тільки через місцеві ринки кінцевим споживачам.

У наслідок обмежень обсягів виробництва молока та логістичних потужностей для його зберігання нереалізованим може виявитися сукупний попит за всіма каналами узимку. Отже, у системі управління маркетингом підприємства може бути опрацьовано проект логістичного рішення щодо розподілу аграрної продукції за каналами реалізації (табл. 2).

Таблиця 2 Проект логістичного рішення для підприємства щодо розподілу молока на

перспективу за каналами реалізації в розрізі місяців Місяць Виручка від реалізації, грош.од. Відхилення плану від

факту, +,- Факт План Переробні

підприємства Продовольчі

ринки Переробні підприєм-

ства

Продовольчі ринки

Переробні підприєм-

ства

Продовольчі ринки

Січень 138,0 351,1 - 410,2 - 116,8 Лютий 62,3 440,7 - 504,6 - 114,5 Березень 197,3 441,1 177,1 499,4 89,8 113,2 Квітень 327,2 340,6 329,4 377,2 100,7 110,7 Травень 503,3 295,3 614,6 243,2 122,1 82,4 Червень 501,8 254,7 622,5 225,8 124,1 88,7 Липень 511,8 222,3 602,5 236,4 117,7 106,3 Серпень 455,3 113,6 609,1 146,1 133,8 128,6 Вересень 331,8 140,6 534,6 142,0 161,1 100,9 Жовтень 161,2 245,2 290,9 292,3 180,5 119,2 Листопад - 258,9 34,1 385,9 - 149,1 Грудень - 287,7 - 390,0 - 135,6 Разом за рік

3190,1 3391,9 3814,9 3853,4 119,6 113,6

Авторська розробка

Якщо обсяги продажу молока в наступному маркетинговому році становитимуть 1125 тон, то за результатами розв’язку задачі максимальна виручка від реалізації молока у наступному маркетинговому році має скласти 7668,3 грош. од. У будь-якому випадку така логістична модель допоможе



знайти оптимальне рішення за існуючих обмежень. Крім того, результати розв’язку логістичного проекту також дозволять здійснити порівняння в системі менеджменту чи контролінгу оптимізованих та фактичних результатів розподілу продукції за каналами збуту. Ці матеріали можна використати для виявлення певних закономірностей в окремі періоди виходу господарства на ринок сільськогосподарської продукції.

Висновки. Було здійснено аналіз, який вказує на наявність низки перспективних

напрямів маркетингової діяльності аграрного підприємства, в якому застосування логістичного підходу за умови його адаптації до особливостей аграрної галузі − не лише можливий, а й перспективний. Була використана відповідна методика оптимізації процесів управління матеріальними потоками в межах аграрного підприємства, яка передбачає оптимізацію витрат на реалізацію рекламної кампанії та його взаємодію з партнерами в інтегрованих логістичних ланцюгах просування аграрної продукції у сферу споживання.

Для забезпечення додаткових конкурентних переваг та мінімізацію загальних витрат аграрних підприємств необхідно забезпечити функціональну інтеграцію у їх господарську діяльність інновацій щодо проекту та розвитку всіх функціональних сфер , зокрема логістики та маркетингу. З урахуванням цього було зпрогнозовано логістичну оптимізацію витрат на реалізацію рекламної кампанії в аграрному підприємстві та розроблено проект логістичного рішення щодо оптимізації обсягів розподілу аграрної продукції за каналами реалізації в різні часові періоди.

Література: 1. Алькема В.Г. Логістичне утворення як суб’єкт економічної безпеки.

Економічні науки. Серія «Економіка та менеджмент»: збірник наукових праць Луцького національного технічного університету. 2010. Вип. 7(26). ч.4. С.24-29.

2. Величко О.П. Логістична оптимізація каналів розподілу продукції аграрного підприємства. Економічний простір: збірник наукових праць. 2010. № 35. С. 246-254.

3. Євдокимов А.В. Чорток Ю.В., Родимченко А.О. Логістичні стратегії та логістичні процеси в аграрних підприємствах. Сталий розвиток економіки. 2012. Вип. 1(11). С. 246–249.

4. Крикавський Є.В., Питуляк Н.С., Сокіл Ю.Р. Компатибільність маркетингу і логістики підприємств аграрного сектора України. Науковий вісник ЛНУВМБТ ім.С.З.Гжицького. 2014. №1(58). Т.16. ч.1. С. 263-270.

5. Корнієцький О.В. Проблеми формування оптимальних регіональних логістичних систем підприємств АПК. 2018. URL: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc gum/knp /177/knp177 1519.pdf (дата звернення 16.10.2019р.).

6. Стехін В.В. Інтеграція підприємств АПК на засадах логістичного підходу. Наукові праці Полтавської державної академії. Економічні науки. 2011. вип.2. т.1. С.291-295.

7. Фролова Л.В. Логістичне управління підприємством: теоретико-



методологічні аспекти: монографія. Донецьк: ДонДУЕТ ім. М. Туган-Барановського, 2004. 161 с.

References: 1. Alkema, V.G. (2010). Lohistychne utvorennya yak subyekt ekonomichnoyi bezpeky

[Logistics education as a subject of economic security]. Ekonomichni nauky. Seriya «Ekonomika ta menedzhment»: zbirnyk naukovykh prats Lutskoho natsionalnoho tekhnichnoho universytetu, 7(26), pp.24-29 [In Ukrainian].

2. Velichko, O.P.(2010). Lohistychna optymizatsiya kanaliv rozpodilu produktsiyi ahrarnoho pidpryyemstva [Logistic optimization of distribution channels for agricultural products.] Ekonomichnyy prostir: zbirnyk naukovykh prats, 35, pp. 246-254 [In Ukrainian].

3. Evdokimov, A.V., Chortok, Y.V., Rodimchenko, A.O. (2012). Lohistychni stratehiyi ta lohistychni protsesy v ahrarnykh pidpryyemstvakh [Logistic strategies and logistic processes in agricultural enterprises]. Stalyy rozvytok ekonomiky, 1(11), pp. 246–249 [In Ukrainian].

4. Krikavsky, E.V., Pitulak, N.S., Sokil, Y.R. (2014). Kompatybilnist marketynhu i lohistyky pidpryyemstv ahrarnoho sektora Ukrayiny [Compatibility of marketing and logistics of agricultural enterprises in Ukraine]. Naukovyy visnyk LNUVMBT im.S.Z.Hzhytskoho, 1(58), pp. 263-270 [In Ukrainian].

5. Kornietsky, O.V. (2018). Problemy formuvannya optymalnykh rehionalnykh lohistychnykh system pidpryyemstv APK [Problems of Formation of Optimal Regional Logistics Systems of AIC]. Retrieved from: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc gum/knp /177/knp177 1519.pdf [In Ukrainian].

6. Stekhin, V.V. (2011). Intehratsiya pidpryyemstv APK na zasadakh lohistychnoho pidkhodu [Integration of agricultural enterprises on the basis of logistic approach]. Naukovi pratsi Poltavskoyi derzhavnoyi akademiyi. Ekonomichni nauky, 2, pp.291-295.

7. Frolova, L.V. (2004). Lohistychne upravlinnya pidpryyemstvom: teoretyko-metodolohichni aspekty: monohrafiya. [Logistic management of the enterprise: theoretical and methodological aspects: monograph]. Donetsk: DonDUET im. M. Tuhan-Baranovskoho.

Abstract. Introduction. In the context of European integration, one of the main directions of a

systematic approach to international standards of business activity is the organizational and structural modernization of agricultural enterprises of Ukraine. In this case, marketing and logistics are seen as a strategic tool for improving the functional and organizational support of the agricultural sector. Therefore, the problem of functional integration of logistics and marketing management in the activities of agricultural enterprises is of particular relevance, as these types of management act not only as a means of achieving the competitive advantages of agricultural enterprises, but also a prerequisite for Ukraine's accession to the European Union.

The main text. The paper deals with the process of transformation of marketing support for the development of agrarian enterprise into logistics, which occurs according to the criteria given by specific conditions of development and scope of logistics, as well as taking into account restrictions. The logistic approach enhances the level of management, mobility of development potential, optimization and rationalization of all economic flows within the project. Possibilities of providing agrarian enterprise logistics development as a set of interconnected and interdependent markets of resources used in the process of development project realization are investigated. An integrated enterprise logistics development model can be interpreted as a project marketing space, that is, a set of interrelated and interdependent resource markets used in the development project implementation process. Logistics support unifies and coordinates economic flows and their respective markets. Project management, given the large scale of individual projects and their totality, is regarded as a rather universal methodology for regulating marketing processes, and logistical support - as a tool for its direct implementation in terms of economic flows. The



principles of construction of logistic problems of optimization of marketing decisions of agrarian enterprise, in particular in the field of sales promotion and distribution, are generalized. In the sales promotion system, it is important to find appropriate methods of influencing people's minds, feelings, and behavior through promotional activities. Effective implementation of advertising strategy plays an important role in the promotion of agricultural products to the market. In order to maximize the economic impact, agribusiness distribution logistics has optimized product sales across channels over different time periods. The limiting factors were projected demand, production capacity, fixed orders.

Conclusions. An analysis was carried out, which points to the presence of a number of promising directions of marketing activity of the agricultural enterprise, in which the application of the logistic approach provided it is adapted to the characteristics of the agricultural industry is not only possible but also promising. An appropriate technique was used to optimize the processes of material flow management within an agricultural enterprise, which envisages optimization of costs for the implementation of an advertising campaign and its interaction with partners in integrated logistics chains of agricultural products promotion in the sphere of consumption.

In order to provide additional competitive advantages and minimize the overall costs of agricultural enterprises, it is necessary to ensure functional integration into their economic activities of project innovation and development of all functional areas, including logistics and marketing. With this in mind, a logistical optimization of the costs for the implementation of an advertising campaign in an agricultural enterprise was projected, and a draft logistics solution was developed to optimize the volume of distribution of agricultural products by channels of sale in different time periods.

Key words: logistics, marketing, agricultural enterprise, agricultural products, sales promotion, distribution policy, channels of sale..

Стаття відправлена: 25.10.2019 р.

© Макаренко Н.О., Подварська А.І.



СОДЕРЖАНИЕ / CONTENTS

Образование и педагогика Education and pedagogy

Освіта і педагогіка DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-029 9 TO THE QUESTION OF THE IMPLEMENTATION OF CASE TECHNOLOGIES IN THE EDUCATIONAL PROCESS IN THE STUDY OF THE DISCIPLINE "EPIDEMIOLOGY"

ДО ПИТАННЯ ВПРОВАДЖЕННЯ КЕЙС-ТЕХНОЛОГІЙ В НАВЧАЛЬНИЙ ПРОЦЕС ПРИ ВИВЧЕННІ ДИСЦИПЛІНИ «ЕПІДЕМІОЛОГІЯ» Myronyk O.V./Мироник О.В., Davydenko O.M./ Давиденко О.М.

DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-059 13 THE CONCEPT “SOCIAL” AS PHILOSOPHIC BASIS OF FOREIGN LANGUAGE TRAINING OF SOCIAL PROFILE SPECIALISTS

КОНЦЕПТ «СОЦІАЛЬНЕ» ЯК ФІЛОСОФСЬКА ОСНОВА ІНШОМОВНОЇ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОГО ПРОФІЛЮ Pavelkiv K.M./Павелків К. М.

DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-072 25 THEORETICAL AND METHODOLOGICAL FOUNDATIONS OF THE USE OF FANDS OF THE UKRAINIAN FOLKLORE IN THE PROCESS OF PHYSICAL CHILD REARING OF PRIMARI SHOOL AGE

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ УКРАЇНСЬКОГО ФОЛЬКЛОРУ В ПРОЦЕСІ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ Корнєва А.О. / Korneva A. O.

Физическое воспитание и спорт

Physical education and sport Фізичне виховання і спорт

DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-026 31 TOURISM AS A GOAL OF SPORTS IMPROVEMENT OF THE PERSON

ТУРИЗМ КАК ЦЕЛЬ СПОРТИВНОГО СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ ЧЕЛОВЕКА Kosyreva I.I. / КосыреваИ.И., Sharipova G.K. / ШариповаГ.К., Rozhko G.T./РожкоГ.Т.

DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-073 35 ON MENTAL READINESS FOR COMPETITIVE ACTIVITY

О ПСИХИЧЕСКОЙ ГОТОВНОСТИ К СОРЕВНОВАТЕЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ Vladukina V.V/ Владыкина В.В., Gilev G.A. / Гилев Г.А. Gladkov V.N./ Гладков В.Н., Maximov N.E./ Максимов Н.Е.



Психология и социология Psychology and sociology

Психологія і соціологія DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-018 38 ON THE DEVELOPMENT OF PSYCHOANALYSIS IN RUSSIA

К ВОПРОСУ О РАЗВИИИ ПСИХОАНАЛИЗА В РОССИИ Shapovalova M.L./Шаповалова М.Л., Гордиенко Н.В.

DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-023 41 PROBLEMS OF ADAPTATION OF INDIAN STUDENTS IN STAVROPOL STATE MEDICAL UNIVERSITY

ПОБЛЕМЫ АДАПТАЦИИ ИНДИЙСКИХ СТУДЕНТОВ В СТАВРОПОЛЬСКОМ ГОСУДАРСТВЕННОМ МЕДИЦИНСКОМ УНИВЕРСИТЕТЕ Kozlova I. L. / Козлова И.Л., Chehaitli A. / Чехаитли А.

DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-024 46 PSYCHOLOGICAL PORTRAITS OF FEMALE STUDENTS FROM EASTERN COUNTRIES CHOOSING THE MEDICAL PROFESSION

ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ПОРТРЕТЫ СТУДЕНТОК ИЗ СТРАН ВОСТОКА, ВЫБРАВШИХ ПРОФЕССИЮ ВРАЧА Kozlova I. L. / Козлова И.Л., Seayfan R. Y. / Сеайфан Р.Я.

DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-025 53 AGRESSIVENESS AND BODY IMAGE IN THE AGE OF ADOLESCENCE

АГРЕССИВНОСТЬ И ОБРАЗ ТЕЛА В ПОДРОСТКОВОМ ВОЗРАСТЕ Udaltsova E.P. / Удальцова Э.П.

Философия

Philosophy Філософія

DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-075 59 FEATURES OF COLOR REPRESENTATIONS OF UKRAINIANS: SOCIO-PHILOSOPHICAL ASPECTS

ОСОБЛИВОСТІ КОЛОРИСТИЧНИХ УЯВЛЕНЬ УКРАЇНЦІВ: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКІ АСПЕКТИ Воропаєва Т.С. / Voropayeva T.S., Ковтун Л.І. / Kovtun L.I.

История

History Історія

DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-001 66 THE FEAST OF ST. MICHAEL’S: FOLK RELIGIOSITY AGAINST THE BACKGROUND OF PRE-NEW YEAR AND PRE-CHRISTMAS PERIOD OF CALENDAR RITUALISM OF UKRAINIANS

СВЯТО МИХАЙЛОВЕ ЧУДО: НАРОДНА РЕЛІГІЙНІСТЬ У КОНТЕКСТІ ПЕРЕДУМОВ ПЕРЕДРІЗДВЯНО-НОВОРІЧНОГО ПЕРІОДУ КАЛЕНДАРНОЇ ОБРЯДОВОСТІ УКРАЇНЦІВ Dyakiv V.M. / Дяків В.М.



Юридические и политические науки

Legal and political sciences Юридичні і політичні науки

DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-011 77 CRIMINALIZATION OF COMMERCIAL BRIBERY

КРИМИНАЛИЗАЦИЯ КОММЕРЧЕСКОГО ПОДКУПА Maimakova A.B. / Маймакова А.Б., Amanzholova B.A./ Аманжолова Б.А.

Экономика и торговля

Economy and trade Економіка і торгівля

DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-014 82 SYNERGISM AND COORDINATION OF SUBSYSTEM WORK IN AN INTEGRATED SYSTEM OF MANAGEMENT OF OIL AND GAS ENTERPRISE OF CORPORATE STRUCTURE

СИНЕРГІЗМ ТА КООРДИНАЦІЯ РОБОТИ ПІДСИСТЕМ В ІНТЕГРОВАНІЙ СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ НАФТОГАЗОВИМ ПІДПРИЄМСТВОМ КОРПОРАТИВНОЇ СТРУКТУРИ Fadyeyeva I.G. / Фадєєва І.Г.

DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-019 92 THE CONCEPT OF AUDIT RISK

КОНЦЕПЦИЯ АУДИТОРСКОГО РИСКА Pokrovskaia L.L. / Покровская Л.Л.

DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-021 102 VR – TECHNOLOGIES OF THE EVENT TOURISM AS A COMPONENT OF EXPERIENCE ECONOMY

VR –ТЕХНОЛОГИИ СОБЫТИЙНОГО ТУРИЗМА КАК СОСТАВЛЯЮЩАЯ ЭКОНОМИКИ ВПЕЧАТЛЕНИЙ Ibrisheva S.S. / Ибришева С.С.

DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-056 106 DEVELOPMENT PROSPECTS OF UKRAINIAN MACHINE-BUILDING COMPLEX

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МАШИНОБУДІВНОГО КОМПЛЕКСУ УКРАЇНИ Nikolaienko I.V. / Ніколаєнко І.В., Sadym Y.A. / Садим Є.А.

DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-062 110 PRODUCTION OF BIOFUEL IN THE CONTEXT OF SOLVING THE ENERGY PROBLEM

ВИРОБНИЦТВО БІОПАЛИВА У КОНТЕКСТІ ВИРІШЕННЯ ЕНГЕРГЕТИЧНОЇ ПРОБЛЕМИ Рогач С.М./ Rogach S.M., Мосіюк В.І./ Mosiyuk V.I .



DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-071 116 DIRECTIONS OF DEVELOPMENT OF AGRICULTURAL INFRASTRUCTURE OF THE MYKOLAIV REGION

НАПРЯМКИ РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ МИКОЛАЇВСЬКОГО РЕГІОНУ Zubkov R.S. / Зубков Р.С.

Менеджмент и маркетинг Management and marketing Менеджмент і маркетинг

DOI: 10.30888/2410-6615.2019-02-03-033 120 FUNCTIONAL INTEGRATION OF LOGISTICS AND MARKETING OF AGRARIAN ENTERPRISES

ФУНКЦІОНАЛЬНА ІНТЕГРАЦІЯ ЛОГІСТИКИ І МАРКЕТИНГУ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ Makarenko N.O. / Макаренко Н.О., Podvarska А.I. / Подварська А.І.



SScciienntiifiicc ppuubblliccaattioonn

Международный периодический рецензируемый научный журнал International periodic scientific journal

SWorldJournal Issue №2

Part 3 October 2019

На украинском, русском и английском языках

Входит в международные наукометрические базы (высокий импактфактор): INDEXCOPERNICUS

The scientific achievements of the Authors were also presented for open discussion at the international scientific conference “Science for modern humanity‘ 2019 ”( October 30 - 31, 2019)

By the decision of the international scientific conference, works that received a positive assessment were recommended for publication in the journal.

Научные достижения Авторов были также представлены для открытого обсуждения на международной научной конференции «Science for modern humanity ‘2019» (с 30 по 31 октября 2019 г.)

Решением международной научной конференции работы, которые получили положительную оценку, были рекомендованы к изданию в журнале.

With the support of research project SWorld



Signed: 26.11.2019

SWorld совместно c

Экономическая академия им.Д.А.Ценова Болгария

The publisher is not responsible for the reliability of the information and scientific results presented in the articles

SW · 2019. 12. 5. · ISSN 2410-6615 2 ISSN 2410-6615 УДК 08 ББК 94 Главный...

Documents

Transcript of SW · 2019. 12. 5. · ISSN 2410-6615 2 ISSN 2410-6615 УДК 08 ББК 94 Главный...