shana Kobzarevi
19
Transcript of shana Kobzarevi
Думи мої, думи мої,
Лихо мені з вами!
Нащо стали на папері
Сумними рядами?...
Чом вас вітер не розвіяв
В степу, як пилину?
Чом вас лихо не приспало,
Як свою дитину?...
Минають дні, минають ночі,
Минає літо. Шелестить
Пожовкле листя, гаснуть очі,
Заснули думи, серце спить,
І все заснуло…
Мені однаково, чи буду
Я жить в Україні, чи ні.
Чи хто згадає, чи забуде
Мене в степу на чужині –
Однаковісінько мені.
У неділювранці-рано
поле крилосятуманом;
у тумані, на могилі,
як тополя, похилилась
молодицямолодая.
Щось до лона
пригортає
та з туманом розмовляє…