Моя ГРОМАДА Моя ГРОМАДА Моя ГРОМАДА Моя ГРОМАДА

Успішна громада - сильна держава

№4 (39)

Квітень 2020 року

У Джулинській ОТГ для профілак-тики поширення коронавірусної

інфекції проводять санітарну оброб-ку місць масового перебування лю-дей. Напередодні Великодня обробили території біля магазину "Люкс-маркет", "Дельта", "Марічка", автомагазину, магазину сільськогосподарських запча-стин, аптеки, місцевого храму, АЗС "LUX OIL", автобусної зупинки. Санітар-ну обробку організовує Джулинська сільська рада. За рішенням сесії при-дбано відповідні обприскувачі, захисні костюми та засоби дезінфекції. Роботи

щодо знезараження та дезінфекції місць загального користування у громаді будуть проводитись і надалі.

Прийміть щиросердечні вітання із Днем пам’яті та примирення і Днем перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. У ці славетні дні ми зно-ву повертаємося до незабутнього травня 1945 року, аби з глибокою повагою згадати тих, хто виборов нашу свободу у героїчному поєдинку з нацизмом. Ці свята символізують духовну стійкість та нескореність українського народу, викликають у кожного почуття безмежної гордості за наш народ, світлу радість та гіркий сум водночас. Ми схиляємося у доземному поклоні перед нині живими, усіма тими, хто проніс через лихоліття війни любов до Батьківщини і бажання бачити її заможною та квітучою. Зичимо всім міцного здоров’я, щастя і благополуччя, лю-бові і шани, ясного неба та віри у славне майбутнє України! Нехай на нашій благословенній землі завжди панує мир, спокій та добро!

Петро Швець, голова Джулинської громади Станіслав Олексій, староста с.Чернятка та Хмарівка

9 квітня відбулася сесія сільської ради Джулинської ОТГ, на якій депутати прийня-ли ряд оперативних рішень в умовах пан-демії коронавірусної інфекції COVID-2019. Зокрема, затверджено Програму захисту насе-лення від коронавірусної хвороби (СОVID-19). Вирішено доручити вико-навчому комітету сільсь-кої ради спільно із КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" забезпечити реалізацію заходів, передбачених вказаною програмою. На сесії розглянуто питання щодо закупівлі за рахунок резервного фонду необ-хідного медичного обладнання з метою реалізації заходів щодо протидії поширенню захворювань, які спричинені коронавірусом. Також зменшено на

50% батьківську плату за навчання у дитячій школі мистецтв. Прийнято рішення щодо змін до Програ-ми благоустрою Джулинської ОТГ, бюджету грома-ди на 2020 рік та розглянуто земельні питання. Депутати працювали з відповідно до карантинних вимог: у масках та дотримуючись дистанції. Галина Щавінська, секретар сільської ради

Дорогі жителі Джулинської громади!

Позачергова сесія сільської ради вирішила Протиепідемічні заходи у громаді

Газета Джулинської об’єднаної територіальної громади

У лікувальні заклади сіл громади з метою призу-пинення захворюваності на COVID-19 закуплено

дезінфікуючі засоби та антисептики, а для медичних працівників - засоби індивідуального захисту для робо-ти з пацієнтами з підозрою та хворими на COVID-19: халати ізоляційні, халати з поліпропілену, шапочки одноразові медичні, бахіли одноразові та бахіли високі медичні, фартухи одноразові медичні, окуляри захисні,

рукавички латексні медичні оглядові та рукавички нітри-лові. Загальна сума використаних коштів складає понад 56 тис.грн. Зокрема, це кошти Джулинської сільської ради та КНП «ЦПМСД». За кошти НЦЗУ закуплено медикаменти для надання невідкладної медичної допо-моги хворим на COVID-19 та пацієнтам при інших невід-кладних станах. За період встановлення епідеміологіч-ної ситуації отримано гуманітарну допомогу з Вінниць-

кої бази спеціального медичного постачання: 115 пар рукавичок нітрилових, 300 масок меди-чних. КНП «ЦПМСД Джулинської сільської ради» також виділено кошти на придбання експрес-тестів та ізоляційних костюмів біозахи-сту, безконтактних термометрів. Ситуація що-до захворюваності на COVID-19 щоденно ана-лізується центром КНП «ЦПМСД Джулинської сільської ради» та подаються звіти до Департа-менту охорони здоров’я Вінницької обласної державної адміністрації. При даній ситуації є необхідність постійно оновлювати наявність мінімальних засобів захисту, які плануємо закуповувати за кошти НСЗУ. Будьте здорові!

Адміністрація КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги Джулинської

сільської ради»

У квітні відповідно до анонсованих Прези-дентом України та Урядом виплат пенсіо-

нерам, які отримують пенсії у розмірі менше 5000 грн., здійснюються виплати одноразової грошової допо-моги в сумі 1000 грн. Із Державного бюджету України таку виплату отримають 94,6 % пенсіонерів Бершадського району (17 242 одержувачі пенсій). Також з 1 квітня 2020 року пенсіонерам, які досягли віку 80 років і старші, до пенсії встановлено щомісячну компенсаційну виплату у розмірі до 500 грн. Це стосується тих пенсіонерів, пенсія яких не перевищує 9 205 грн. (середній розмір заробітної плати за 2019 рік). Крім того, для громадян старше 80 років, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страху-вання» та мають страховий стаж не менше 25 років (чоловіки) та 20 років (жінки), мінімальна пенсійна виплата встановлюється на рівні 2 600 грн. Такі компенсаційні виплати отримають 2 830 пенсіонерів району. Виплату ком-пенсації за квітень розпочато 7 квітня тим пенсіонерам, у кого дата виплати до 7 числа включно. Інші пенсіонери старше 80 років отримають додаткові кошти у визначену їм дату виплати разом із пенсією за квітень. Світлана КЛІТЧЕНКО, начальник Бершадського відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ у Вінницькій області

Про “карантинну” тисячу

Джулинська сільська рада просить жителів грома-ди залишатися вдома, не виходити без особливої потреби та дотримуватися усіх заходів запобігання поширенню корона-вірусної інфекції, особливо у період травневих свят, коли на українців чекає ряд святкових вихід-них! ВИКОНКОМ

COVID-19: закуплено засоби захисту у лікарні громади

З ініціативи жителів Джулинки та задля безпеки громадян в умо-вах карантину освячення пасхальних кошиків відбулося вулиця-ми села. Дякуємо протоієрею Свято-Покровського храму Пресвятої Богородиці отцю Федору Костюку, який після завершення Великодньої служби з молитвою проїхав вулицями села, здійснив освячення паски та привітав прихожан із великим православним святом. Особливо

д я к у є м о голові ОТГ Петру Шве-цю, який сам возив свя-щенника, за п і д т р и м к у ініціативи та орган ізацію заходу, тур-боту про людей. Об’їздили за графіком 28 вулиць села. Тож о 8-й годині ранку жителі заносили у домівки освячені пасочки. ХРИСТОС ВОСКРЕС! ВОІСТИНУ ВОСКРЕС!

Освячення великодніх кошиків у Джулинці

У складний час загальнонаціонального карантину директор ТОВ «Прогрес» с.Серединки Олександр

Кавун вирішив передплатити електронний варіант газети медичним амбулаторіям та школам району, в тому числі і Джулинської ОТГ. З другого квітня і до

кінця року видання над-ходитиме у середу після

обіду на електронні адреси закладів. «Бершадський край» оперативно одержують 52 колективи. Дякуємо Олександру Федоровичу, депутату районної ради, заслуженому працівнику сільського господарства України за виявлену ініціативу та турботу про людей.

“Бершадський край” - електронкою

Звернення начальника ГУ ДСНС України

у Вінницькій області Руслана Шевчука

Шановні громадяни! В той час, коли бійці ДСНС, у зв’язку зі спала-хом COVID -19, несуть службу у посиленому режимі та вживають заходів щодо недопущення розпо-всюдження коронавірусу, а також стоять на варті безпеки громадян, - знаходяться ті, які додають клопоту та зайвих викликів Службі «101». Мова йде про громадян, які нехту-

ють усіма правила-

ми безпеки, випалюючи суху рос-линність на відкритих територіях, при цьому геть не замислюючись про ризики. Щодня рятувальники здійснюють десятки виїздів на ліквідацію загорянь в екосистемах області. «Пекельному жару» підда-ються сотні гектарів землі. Неконт-рольовані підпали призводять до масштабних пожеж. Полум'я зни-щує житлові будинки, господарчі будівлі, цілі домогосподарства, а також призводить до людських жертв. Кожен акт підпалу - це зло-

чин проти природи, за який перед-бачена адміністративна, а в деяких випадках - кримінальна відповіда-льність. З метою недопущення даних пожеж, я закликаю жителів області припинити випалювати будь-яку суху рослинність. Не спалюйте суху траву – не спопе-ляйте землю! Будьте обачними!

Не спопеляйте землю!

2 сторінка Квітень 2020 року

8 квітня відбулося засідання атестаційної комісії відділу освіти, культури і спорту Джулинської ОТГ. Цього року воно проходило незвично: у дистанційному режимі. Керувалися постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 “Про запобігання поширенню на території

України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2” та рекоме-ндаціями листа Міністерства освіти і науки України від 27.03.2020 №1/9-179 «Щодо проведення атеста-ції педагогічних працівників у 2020 році в умовах карантину». Працівниками відділу розроблено відпо-відну процедуру здійснення атестації. Зокрема, напе-

редодні у мережі «Вайбер» було створе-

но групу «Атестаційна комісія ВОКС Джулинської сільської ради», відбувся тренувальний онлайн-збір членів атестаційної комісії та педагогічних працівни-ків, які атестуються. У ході тренування до відома присутніх доведено план проведення засідання в режимі онлайн та процедуру голосування за допомо-

гою електронних бюлетенів, розроблених на GOOGLE диску. Окрім того, з метою ознайом-лення усіх членів комісії з досвідом роботи педа-гогічних працівників та керівних кадрів, які атес-туються, на сайті відділу освіти, культури і спор-ту у розділі «Атестація педагогічних працівників» розміщено презентації та творчі звіти. У вайбер-групі «Атестаційна комісія ВОКС Джулинської сільської ради» надано доступ із посиланням на сторінку офіційного веб-сайту. Усі члени атеста-ційної комісії переглянули відповідні презентації, а керівники закладів, які атестуються, заповнили

лист оцінювання своєї діяльності та надіслали до атестаційної комісії електронною поштою. Оголошен-ня результатів голосування та доведення рішень атестаційної комісії до відома педагогічних працівни-ків та керівних кадрів також здійснено через мережу «Вайбер». Атестація відбулася успішно.

Відділ освіти, культури і спорту сільської ради

У рамках виконання Програми благоустрою населених пунктів Джулинської сільської

ради напередодні Великодня, при дотриманні вимог карантину, здійснено весняний благоуст-рій населених пунктів громади. Очищено та підбі-лено бордюри центральних вулиць сіл. Працівника-ми закладів освіти та культури проведено весняне прибирання територій закладів та квітників, Меморі-алів Слави, Братської Могили, Пам’ятного знаку танкістам, а також прилеглих до закладів вуличних ділянок та парків. У всіх селах громади Джулинсь-

кою сільською радою організовано впорядковання паспортизованих сміттєзвалищ. У Джулинці колекти-вом сільської ради прибрано територію місцевого кладовища. А працівниками Чернятського старостин-ського округу і нині проводяться роботи з благоустрою місцевого кладовища. Джулинська сільська рада дякує ТОВ “Агрофірма “Джулинка” та ФОП “Аветян” за на-дання необхідної техніки для виконання весняних робіт. Шановні жителі! Давайте спільно будемо дбати про чистоту сіл Джулинської громади! Роман Кравець, заступник голови Джулинської ОТГ

У же стало доброю тради-цією на Великдень

отримувати пасочки від народного депутата Украї-ни Миколи Кучера. Одинокі жителі громади, яких обслуго-вує Джулинський територіа-льний центр соціального обслуговування громадян, напередодні Великодня отри-мали святкові паски. Такі подарунки для одиноких дідусів і бабусь одразу із пекарні доставили у всі райо-ни депутатського округу. Тож за великоднім столом старе-нькі смакували пасочками. Наталія Легкун, директор Джулинського терцентру

Атестація освітян у режимі онлайн

Протиепідемічні заходи в закладах освіти

Щ е ніколи питання володіння інформаційно-комп’ютерними технологіями не було таким

актуальним, як нині. Каронавірус та пов’язаний із ним карантин кардинально змінили підходи до здійснення освітнього процесу у школах та дит-садках громади. Педагоги проводять уроки онлайн, учні виконують завдання дистанційно, батьки допо-магають дітям опанувати навчальний матеріал. Та чи легко впоратися із таким завданням? Щоб дати від-повідь на це запитання, відділом освіти, культури і спорту Джулинської ОТГ проведено онлайн-опитування батьків, педагогів та учнів громади щодо організації дистанційного навчання. В анонімній анке-ті брали участь 370 батьків, 113 педагогів та 119 учнів 7-11 класів. Результати використано лише в узагальненому вигляді для того, щоб більш об’єктив-но оцінити рівень організації дистанційного навчання закладами освіти громади. Відповіді дітей підтверди-ли те, що педагоги активно використовують можли-вості платформ дистанційного навчання Googleclass-room, Naurok, Moodle, Classtime, «Мій клас», відеоінс-трументів Skype, Zoom, а також каналу YouTube, месенджерів (Viber, Facebook), Google форм. Проте найбільш ефективним для освітян, батьків та учнів став портал «Нові знання», який дав можливості запровадити ведення електронних журналів та що-денників ще у січні, задовго до карантину. Тож із власного досвіду можу сказати, що платформа «Нові знання» дозволяє стежити не тільки за оцінками учнів, а й отримувати домашні завдання. При цьому доступ до особистої сторінки є лише у школяра, його батьків та вчителів-предметників. До речі, батьки можуть бачити оцінки з коментарями вчителя тільки своєї дитини. Директор, як адміністратор, має

доступ до усіх сторінок електронного журналу та контролює їх ведення. Інновація відразу була до вподоби не тільки педагогам опорного закла-ду, а й інших шкіл, бо це зручно, сучасно і шви-дко. А в умовах карантину ще й ефективно! Та не всі можливості сучасних технологій нами вивчено. Тож нині на засіданнях Ради освітньо-го округу громади обговорюємо, ділимося досві-дом, плануємо на перспективу. Та не все так просто. Поряд із позитивними моментами організації дистанційного навчання виявлено ряд проблем: у сім’ї, де є декілька школярів, часто один на всіх ком-п’ютер або смартфон, та й швидкість інтернету у селах замала, а батьки осягнули ще одну професію: стали учителями. І педагоги, готуючись до онлайн-уроку, витрачають удвічі більше часу, ніж зазвичай. А ще треба перевірити учнівські роботи, зателефону-вати батькам, нагадати дітям про уроки по телеба-ченню, зацікавити дітей до участі у різноманітних конкурсах та переконливо розповісти про кібербезпе-ку. Висновок назрів спільний: швидше б до школи!

Руслана Руденко, начальник відділу освіти, культури і спорту Джулинської сільської ради

У Джулинській школі мистецтв відбулися в онлайн-режимі батьківські збори. Мова йшла

про організацію дистанційного навчання з музичного, образотворчого та хореографічного мистецтв, а також плату за навчання на період карантину. Щоб вивчити питання рівня організації роботи викладачів та виконання завдань учнями у нових, змінених умо-вах, відділом освіти, культури і спорту сільської ради проведено онлайн-опитування батьків учнів. Отож, 62 батьків, взявши участь в онлайн-тестуванні за допомогою розробленого опитувальника у GOOGLE формах, підтвердили належний рівень організації освітнього процесу. Викладачі знімають відеоуроки, надсилають у Viber, спілкуються телефоном, нада-

ють учням завдання поетапного виконання малюнків, показують танцювальні рухи, навчають гри на музич-них інструментах. Тож на батьківських зборах опри-люднено результати даного голосування. Також розглядалося питання щодо здійснення оплати за навчання на період карантину. Так як у школі мис-тецтв у 15% сімей навчається по дві дитини, а 46% батьків відповіли, що одна дитина відвідує одразу два відділи, троє дітей - усі три відділи, то вирішили клопотати до сесії сільської ради та голови ОТГ зни-зити плату за навчання на період карантину на 50%. Дякуємо всім батькам за розуміння і толерант-ність, учням - за старанність, а викладачам школи мистецтв - за адаптацію до нових умов праці. Із сайту

Школа мистецтв: батьківську плату зменшено

Навчаємо дистанційно

У Джулинській ОТГ одинокі громадяни, які обслугову-

ються соціальними працівниками територіально-го центру, отримали продуктові набори від мере-жі магазинів "АТБ". У час, коли територією країни поширюється коронавірусна інфекція, Міністерство соціальної політики спільно із Національною мере-жею магазинів "АТБ" запустили спільний благодійний проєкт адресної допомоги соціально незахищеним верствам населення у вигляді продуктових наборів і товарів повсякденного споживання. Директор Джу-линського терцентру Наталія Легкун разом із праців-никами сільської ради привезли із Ладижина 112 продуктових наборів. Кожен вагою 8-10 кг. До складу входять: рис, крупи, вермішель, цукор, сіль, печиво, олія, чай, апельсини та туалетний папір. Транспорт для поїздки до Ладижина надали голови Джулинської та Шляхівської сільських рад, оскільки Джулинський терцентр обслуговує і Шляхівську об'єднану терито-

ріальну громаду. Найстарші жителі села дякують за смачні гостинці. Із сайту Джулинської ОТГ

Н апередодні Великодня на сільському кладовищі Чернятки завершуються ремонтні роботи сто-рожки. Ініціативу щодо облаштування «хатинки на кладовищі» надав депутат сільської ради

Олександр Марущак. Фінансування здійснено з бюджету сільської ради. Також матеріальну допомогу нада-ли директор ТОВ «Надбужжя Плюс» Віталій Пастух, директор машинно-тракторного парку Валерій Вакуляк.

Приємно, що благодійну допомогу запропонував і житель Чернятки Анатолій Цюнь. До виконання робіт долучилися Анатолій Махнуляк, Володимир Ферт, Михайло Медвідь, Петро Козак, Вадим Запорощук, Василь Озимук, Станіслав Олексій, Тетя-на Марущак, С т а н і с л а в а Вакуляк та п р а ц і в н и к и сільської ра-ди. Нехай о н о в л е н а с п і л ь н и м и

зусиллями «хатинка» стане прикладом конкретної дії щодо благоустрою місцевого кладовища. Нині тривають ремонтні роботи стели. Роман Кравець, заступник голови ОТГ

Хатинка на кладовищі у Чернятці

Н апередодні Великодня з ініціативи батьків та учнів 3-го класу Джулинської опорної школи було організовано благодійну поїздку

до діток з обмеженими можливостями, які проживають у Джулинській громаді. Шестеро дітей із Джулинки, Чернятки, Хмарівки та Берізок отрима-ли великодні подарунки. Їх привітали зі святом та пригостили смачними пасками, солодощами, печивом, а також подарували іграшки. Щира вдяч-ність за благодійність та організацію поїздки Яні Маринич, Вікторії Херсо-нюк, Аллі Козак та усім батькам учнів 3-го класу. Ви робите гарну справу, даруючи посмішку діткам з особливими потребами. Нехай береже вас Бог! Просимо долучитися до благодійної акції усіх небайдужих. Адже діти добре пам’ятають теплі “Різдвяні зустрічі”. Наступна поїздка планується 1 червня, до Дня захисту дітей. Галина Василюк, голова батьківського комітету

Великодня паска - дітям Божа ласка

У квітні Джулинською сільською радою здійснено роботи щодо

зовнішнього освітлення (з викорис-танням існуючих опор) вулиць с.Джулинка: Лісна, Янтарна, Могилка, Чайковського, Матросова, Соборна, Івана Франка, Гетьманська, Подільська, Оперчука, Герцена, Молодіжна, По-кровська, Кошового, Набережна, Абри-косова, Гагаріна, Дружби, Відродження, Шевченка, Слов'янська, а також прову-лків Дорожній, Банківський, Річний, Аптечний, Папаніна. Тепер у вечірній та нічний час село сяє ліхтарями, що створює безпечні умови для громадян.

Освітлення вулиць села

Із 1 квітня до 3 травня 2020 року у всіх регіо-нах України триває щорічна 15-та Всеукраїн-

ська акція «Серце до серця» під гаслом «Дитяче серденько, живи!». Голо-вною метою є збір коштів на придбання кардіореанімаційного медичного облад-нання для дитячих лікарень Вінниччини. Цього року заклади загальної серед-ньої освіти Джулинської об’єднаної територіальної громади вкотре долучилися до благодійності та спільними зусиллями зібрали понад 700 гривень. Зібрані кошти перераховано на рахунок організаторів Всеукраїнської акції.

Катерина Герасимчук, спеціаліст відділу освіти, культури і спорту

Акція “Серце до серця”

Смачні пасочки від депутата ВЕЛИКДЕНЬ Душа любов’ю розквітає, Росте надією чудес. І звідусіль в цей день лунає: Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Над чистим небом сонце грає, Благословляє світ увесь, В душі у кожного світає: Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Хто не любив в житті страждає, Їм шлях закритий до небес, Любов усе перемагає: Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Єднаймо православну віру, Ісус вознісся до небес, Несімо Господу офіру: Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

Віктор Цимбал, м.Вінниця

Подарунки від мережі “АТБ”

ОГОЛОШЕННЯ Враховуючи карантинні обмеження, проводи, які зазвичай відбуваються за тиждень після Великодня, а в Чернятці - 9 травня, цього року переносяться на наступну поминальну дату - Троїцьку поминальну суботу, 6 червня. Цього дня священники православних храмів нашої громади відслужать поминальні панахиди на кладовищах сіл Джулинки, Берізок, Чернятки та Хмарівки. Бажа-ємо миру та благодаті усім людям! Закликаємо кожного бути свідомим та відповідальним! Виконком

Весняний благоустрій - справа спільна!

3 сторінка Квітень 2020 року

Р ідна школо! Йду до тебе й затамовую подих. Кожен куточок, кожна сходинка знайома ще з

тих пір, коли працював тут директором Андріяш Іван Дмитрович, колишній фронтовик. Воював на

Орловщині, під Тулою, на Дону. Визволяв Україну, Польщу. Штурмував столи-цю нацистської Німеччини. Служив на потужній радіо-станції, яка підтримувала безперебійний зв’язок між авіадивізією і танковим кор-пусом, що безпосередньо здійснював прорив оборон-них ліній противника. Їхня рота оперативно повідомля-ла координати ворога, куди наші літаки повинні наноси-

ти бомбові удари, прикриваючи наступаючі частини з повітря. За мужність та відвагу Андріяш нагороджений медалями “За бойові заслуги”, “За визволення Праги”, “За взяття Берліна”. У мирний час Іван Дмитрович був дбайливим господарем, працелюбом, за що не брався - все мало бути до ладу. Сім'я Андріяшів проживала у нашому селі ще з середини минулого століття. Мала неабиякий вплив на жителів села, адже з 1953-го по 1992-й Андріяш був незмінним директором школи. Разом із дружиною Адою Михайлівною завжди опікува-лися проблемами жителів Берізок. Щоб люди не роби-ли - завжди зверталися до них за порадою, а вони мудро допомагали. Іван Дмитрович добре знав столяр-ну справу, любив усе прекрасне, особливо квіти. Біля школи посадили троянди, ростили сад. Дбайливо пра-цювали діти, та й батьки завжди допомагали. Іван Дми-трович — учасник Другої світової війни, мав завжди про що розповісти нам, учителям та учням. Гарний сім’я-нин, справжній учитель, добрий господар, мудрий кері-вник, турботливий батько. Виростили і виховали гарних дітей: дочку і сина. До тещі звертався тільки «матусю»,

бо дружина була з учительської сім'ї Пшеміського Михайла Михайловича, математика. Жила сім'я у

шкільному будинку. Особливо турбувалися про дітей-сиріт, бо Іван Дмитрович ріс без матері. Всі вчителі - як одна сім'я! Добре працювалося нам, бо ми були друзя-ми-однодумцями, сильним, дружним педагогічним колективом. Гарний спогад залишили вчительські сім'ї Андріяшів, Плахотнюків, Дмитренків. Їх справу продов-жили молоді вчителі Слободяник Людмила Федорівна (учителька російської мови), Сасюк Галина Василівна (математик), Мовчан Степан Федорович (біолог), Балан Валентина Миколаївна (фізик), Механіч Людмила Олек-сіївна (учителька початкових класів), Гевел Григорій Матвійович (учитель фізкультури). Нині школа знахо-диться у дбайливих і господарських руках Дяченка Миколи Петровича, який є гідним продовжувачем доб-рих справ попередників. Якщо школа стає другою домі-вкою для тебе, то і любо, і радо зайти до неї, подякува-ти тим вчителям, які ведуть дітей незнаними дорогами життя. Настав час упровадження інноваційних техноло-гій, дистанційного навчання, пізнання світу через засто-сування інформаційних комп’ютерних технологій. Цікаві гурткові заняття, змістовні виховні заходи, участь уч-нів у різноманітних конкурсах, олімпіадах. Із цим успіш-

но справляються педагоги Берізкобершадської школи, зберігаючи славні традиції, які започаткував шанований керівник, фронтовик Андріяш Іван Дмитрович. Олександра Коваль, с.Берізки-Бершадські

Директор-фронтовик

Ц ьогорічний травень – особливий…Минає 75 років Перемоги над нацизмом у Другій сві-

товій війні. Про події того часу ми знаємо із розповідей наших рідних, художніх та докумен-тальних фільмів, книг, фотоальбомів. Моя розповідь про наших односельчан, безпосередніх учасників війни, зображених на пам'ятному фото на фоні Дошки пошани колгоспу. Перший право-руч – Олександр Якович Шлях-тич. Корінний джулинчанин народи-вся 5 червня 1926 року. Залишився на окупованій території, 1942-го 16-річним юнаком був забраний на примусові роботи до Німеччини. Важко працював у сільському гос-подарстві, неодноразово втікав… Пощастило, що не потрапив до концтабору. Остання втеча була вдалою. Йшов ночами, обминаючи населені пункти, орієнтувався на схід сонця. Вдалось перейти лінію фронту. Потрапив до частин радян-ської армії. Пройшов перевірку. Залишився на службі. Під час одно-го із боїв був поранений…Наступ захлину-вся, тож пораненим лежав до сутінок…Вночі евакуювали до госпіталю. Поранення вияви-лося серйозним, довелось ампутувати ногу. Після одужання демобілізувався, повернувся до Джулин-ки. Працював у Джулинському військкоматі. 1959 року після ліквідації району працював у колгоспі бухгалтером машинно-тракторного парку. Серед-ній – Фурман Феодосій Гордійович. Уродженець Джулинки, до війни працював у колгоспі “Більшовик”, районному фінансовому відділі. По-чаток війни застав у Калінінській області. Призва-ний до армії у березні 1942-го. Був направлений на Ленінградський фронт. Переправлялися весня-ною Ладогою. Ще на воді пливали крижини, між якими пробивались баржі. Із захопленого Шліссен-бурга вівся постійний обстріл. Снаряд розбив попередню баржу, підбирали уцілілих, рухалися вперед. На березі працював похідний військкомат, що комплектував частини Ленінградського фронту. Феодосій отримав призначення до 152-ї окремої танкової бригади, яка була сформована із робітни-ків Путилівського заводу й укомплектована танка-ми, виробленими на цьому заводі. У багатьох товаришів по службі у блокадному Ленінграді залишалися рідні, тож використовували нечасті відрядження до міста, щоб передати продукти, які збирали всією частиною. У Ленінградській філар-монії був на концерті симфонічного оркестру, що виконував Шосту блокадну симфонію Дмитра

Шостаковича. У січні 1944-го після зняття блокади бригада була перекинута на Перший Український фронт. Закінчив війну в Австрії. Демобілізований у листопаді 1945-го. Працював у районному фінан-совому відділі, райвиконкомі. У листопаді 1954 року переведений на посаду заступника голови у колгосп “13-ти річчя Жовтня”. Із 1955-го до 1967 року працював головним бухгалтером колгоспу,

п і с л я о б ’ є д н а н н я с т а в к о л г о с п о м ім.Г.І.Котовського. Нагороджений орденами Черво-ної зірки та Слави ІІІ ступеня. Третій на світлині – Ременюк Мефодій Іванович. Для нього війна почалась ще у 1936-му, коли він добровольцем потрапив до Іспанії. У 1941 році частина, в якій служив, потрапила в оточення. Потім була сумноз-вісна Уманська Яма. Вдалося передати звісточку у Джулинку, - і мати викупила сина. Та недовго був на волі. Забрали на примусові роботи до Німеччи-ни. Кілька разів тікав. Допомагало знання німець-кої, яке приховував. Останній раз добрався аж до Вінниці…та, виснажений, задрімав…і був виявле-ний охороною. А оскільки ешелон був військовий, то судили і відправили до в’язниці. Після визво-лення, завдяки знанню мови та інженерній освіті, був залучений до демонтажу та вивезення до Радянського Союзу заводу, виділеного як контри-буція. Під його керівництвом 165 підвід доправили обладнання до визначеного місця. Після закінчен-ня монтажу повернувся до Джулинки. Довгий час працював енергетиком колгоспу. Члени бригади електриків поважали Мефодія Івановича за висо-кий професіоналізм, щиру зацікавленість справа-ми. ...Скільки їх, солдатів Перемоги, жило поряд із нами. Вони не любили розповідати про себе. Але на їх життєвому подвигу виховувалося не одне покоління. Олена Білогрива, кореспондент

М оєму прадіду Антону було… лише 39 років! Усе своє жит-

тя я разом із родиною ходжу до Братської Могили. Там розміщено фото прадіда. Та яким було моє здивування, коли зрозуміла, що йому не було навіть 40 ро-ків! ...Народився прадід Антін 1905

року. Його батько Никифор, вдруге оженившись на жінці, яку люди у селі називали Киселихою, назавжди став Киселиком. Разом виховували троє дітей. Олекса та Федір були рідними братами, а моєму прадіду

Антону Киселиха стала мачухою. Закін-чивши три класи цер-

ковно-приходської школи, Кирнасов-ський Антін Никифорович працював обліковцем на тракторній бригаді у Джулинці. Був грамотним, тож виво-див колгоспникам трудодні. Того часу навчатися у школі мало хто мав змогу. Тож три класи були не-абиякою освітою! Антін був гарним, невеликого зросту парубком. Одно-го разу побрався із ставною дівчи-ною Івасик Параскою, яка була старшою за нього на два роки. Дів-чина теж із багатодітної сім’ї: мала п’ятеро сестер та брата. Згодом у них народилося двійко дітей: 1927 року - донечка Люба, а через два роки – й син Василь. Одного разу, коли прадід працював бригадиром колгоспу «Жовтень», посварився із головою. За «неправильно» сказані слова був репресованим. Бабуся Люба згадувала: «Уночі до воріт садиби під’їхав «чорний ворон» (так називали автомобіль) і двоє моло-диків забрали тата. Тієї ночі у селі заарештували 40 чоловік!». А далі - сталінські табори у далекій тайзі. Звідти й пішов на фронт… Три роки від прадіда не було вісточки, дома вважали, що він загинув. Але згодом прийшов лист і 600 карбованців! «Іду шостий раз у бій. Якщо вийду живим, то обов’язково приїду додо-

му», - писав прадід. Як цього дня чекала прабабка Параска! Але не судилося… 22 липня прийшла «похоронка»: загинув 27.04.1944, село Опочки, Брестська область, Бєларусь». Так у 40 років прабабка Параска овдовіла… Життя продов-жувалося. 15 років працювала лан-ковою. 1947 року, у голодовку, про-дала хату. Майже 3 роки «сиділа» в тюрмах Маріуполя та Стрижавки за те, що назбирала жменю колосків. Коли повернулася, почали з дітьми зводити нову хату. Прийшлося про-дати «рубчикову» хустину й за неї зробити вікна і двері... Щоб прогоду-вати дітей прабаба Параска возила до Одеси цукор, а звідти одяг: хуст-ки, шерстяні костюми, каракулеві шапки, сорочки, штани, джемпері. У вільний час робила паперові квіти, гильця, воскові вінки для наречених, ткала на верстаті домотканні кили-ми. За них із других сіл люди приво-зили калачі, горілку, запрошували й на весілля. Баба Параска була грамотною. Закінчила три класи, уміла читати і писати. У домі ще й досі зберігаються книги, які вона читала. А ще родина свято береже колядку, написану рукою баби Пара-ски, де чорнильною ручкою виведе-но: «Слава вишніх Богу, дитяті ма-лому, спас мир человеки на вечние веки»!

Руслана Руденко, правнучка

Мій прадід Антін

На фото: Ременюк Мефодій Іванович, Фурман Феодосій Гордійович, Шляхтич Олександр Якович (зліва направо).

Три долі, обпалені війною

Н е знаю, можливо, у мене якесь особливе сприйняття…чи розхитані нерви… Але, пере-

глядаючи фільм «У бій ідуть одні старики», бачу перед собою нашого вчителя фізкультури Василя

Савовича Теплицького. 1922 року в родині Сави та Штефи Теплицьких народив-ся син Василь. Котилося колесо подій, мінялася вла-да, сільський устрій. Збіль-шувалася родина Теплиць-ких, підростали синочки-дубочки. Ось уже Василь закінчив десятирічку, став студентом Вінницького педучилища. Вивчав педаго-гіку та освоював премудрос-ті авіації у Вінницькому

аероклубі. 1940 року отримав диплом учителя та став курсантом Харківського повітряно-військового учили-ща. Закінчував перший курс, коли розпочалась війна. Доучувались за скороченою програмою, евакуюва-лись із Харкова. А потім – служба у льотній частині. Для Василя Савовича служба закінчилась 15 січня 1946 року. Брав участь у боях за Маньчжурію. Не говіркий, майже ніколи не розповідав про війну…І не пам’ятаю, щоб колись одягав фронтові нагороди. Петро Степанович Шелест - людина мирної профе-сії, агроном… Служба в армії розпочалась у 1938 році. Оскільки мав середню спеціальну освіту, служив на офіцерських посадах. Перші воєнні дії - Фінляндія. 1941-го мав демобілізуватися…Військова служба тривала до листопада 1945-го. Олексій Омельяно-вич Цимбал народився у Темному, пізніше - Черво-ному. Три роки навчався у Немирівській педшколі. У серпні 1939-го став курсантом Харківського артиле-рійського училища, у травні 1941-го закінчив, йому присвоєно звання лейтенанта, з 15 травня 1940-го – командир взводу управління полкової артилерії. Пораненим потрапив до полону. Перебував у таборах Великі Луки, Вітебськ, переведений до Нюрнбергу, працював на шахті, далі – Аарбрюк, робота на лісоза-готівлях. У березні 1945-го звільнений союзними військами, перебував на пункті збору громадян, далі – спецперевірка, служба в запасному полку Уфи. Демобілізований 1946-го. У трудовій книжці Рахнян-ської Поліни Семенівни – два записи: 25.08.1948 – призначена на посаду вчителя математики Джулинсь-кої середньої школи; 01.09.1974 – звільнена у зв’язку із виходом на пенсію… А до приходу до школи –

важкий шлях військової медсестри. Уродженка села Черповоди сусід-

ньої Черкаської області. У 1932 році родина переїха-ла на Донбас, де батько працював кріпильником на шахті. У 1938 році Поліна закінчила середню школу та стала студенткою фізико-математичного факуль-тету Одеського університету, одночасно навчалася на курсах медсестер. Уже у червні була мобілізована до ОРМУ 26, прослужила до січня 1946 року. Підроз-діл займався евакуацією поранених. Нагороджена шістьма медалями, Орденом Червоної Зірки. Молда-вія, Україна, Сталінград, Ленінград, Ржев, Смоленськ, Латвія, Східна Пруссія, Маньчжурія – такий фронто-вий шлях Поліни (Пелагеї) Семенівни. Павло Андрі-йович Байрак народився в селі Метанівка Теплиць-кого району. Закінчив ветеринарний технікум. Працю-вав у сільському господарстві Джулинського району. У 1935 –1938 роках служив в армії на Далекому Схо-ді. Учасник польської операції, фінської війни. У 1940 році закінчив Тульчинський учительський інститут. Мобілізований із перших годин війни. Був начальни-ком відділу артзабезпечення Південно-Західного фронту, далі – Сталінградський фронт, начальник відділу артзабезпечення 64-ї армії, потім – Степовий, Воронежський фронти… Із червня 1943 до Перемоги - 2-й Український фронт, ПААС 3152, начальник відді-лу, до червня 1946 – Центральна група військ, стар-ший технік-лейтенант. Після демобілізації працював директором, учителем німецької мови у школах Джу-линського району. 1955 року закінчив Київський інсти-тут іноземних мов. Нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни. Микола Терентійович По-долян народився у Крижопільському районі. У 1939 році закінчив Одеський педагогічний інститут за фа-хом учителя історії. 15 листопада 1939 року призва-ний до лав радянської армії, служив командиром взводу гаубичного полку 118-ої дивізії. Курсант арти-лерійського училища. Був заступником командира батареї і командиром батальйону 715 артилерійсько-го полку Західного фронту. Був важко пораненим, лікувався у госпіталі. Згодом – командир батареї 715-ого артилерійського полку, Західний фронт; началь-ник штабу дивізіону 1882 ЗА ПМК, Закавказький фронт; заступник командира дивізіону, командир дивізіону 1882 ЗА ПМК, Закавказький військовий округ. Після демобілізації працював директором шкіл у Вінницькій, Одеській областях, із 1962 року – вчи-тель історії Джулинської середньої школи. …Вони не розповідали про війну… не носили заслужених наго-род… І ми, їх учні, захоплювалися подвигами книжко-вих героїв, не знаючи, що ГЕРОЇ – поряд! Олена Білогрива, кореспондент

Вони не розповідали про війну...

Щ ороку учні Джулинської школи беруть активну участь у Всеукраїнській дитя-

чо-юнацькій військово-патріотичній грі «Сокіл» («Джура»). Ця гра направлена на створення сприятливих умов для всебічного розвитку дітей, засвоєння морально-етичних норм, сприйняття власної індивідуальності, виховання любові до рідної землі, мови, фор-мування правової культури, розвиток учнівсь-кого самоврядування. І цей рік не став винят-ком. З ініціативи керівника методичного об’єд-нання класних керівників, заступника директо-ра з виховної роботи Лариси Заміхори у січні 2020 року стартував шкільний етап національ-но-патріотичного конкурсу для учнів початко-вих класів. Педагоги Олена Теплицька, Варвара Гоме-нюк, Лариса Гріщенко, Наталія Середюк, Галина Іва-сик, Ганна Дяченко та Лариса Федоришина спільно з класними колективами створили дитячі рої, розподіли-ли обов’язки між учнями, дібрали назву, гасло, речівку та ройову пісню. Багато цікавих спільних справ прове-дено кафедрою виховної роботи, класними керівника-ми, учнями та батьками: конкурс родинних селфі «Кутя на святвечірньому столі», презентацію родинної твор-чості «Талановиті діти України», виступи на фестивалі «Проліски надії - 2020», виготовлення подарунків для

діток НРЦ, відправлення посилок із гостинцями для захисників України. Плідно працювали всі разом, готу-ючись до святкового фестивалю роїв. Але ситуація, що склалася у країні, внесла свої корективи… Через кара-нтин фінальне козацьке свято перенесено на жовтень 2020 року. Проте є і гарна новина: проєкт козачат роїв початкових класів нашої школи 21 квітня представле-ний на обласному конкурсі звітів команд Всеукраїнської військово-спортивної дитячо-юнацької гри «Джура». Побажаймо нам успіху! Галина Івасик, класний керівник 3 класу Джулинської школи

Джура: зростають патріоти

4 сторінка Квітень 2020 року

“Моя громада” - газета Джулинської об’єднаної територіальної громади Бершадського району Вінницької області

Засновник: громадська організація “Джулинська громада” Свідоцтво про державну реєстрацію: ВЦ № 962-320 від 14.02.2017

Відповідальність за достовірність інформації несуть автори статей. Редактор залишає за собою право редагування.

Тираж 2000 примірників Періодичність: щомісячно Надруковано у ТОВ «Прес Корпорейшн Лімітед»”, 21034, м.Вінниця, вул.Чехова, 12-А.

Замовлення №2022104

Редакторка Руслана Руденко Заступник редакторки Лариса Заміхора

Відділ привітань та подяк: Катерина Герасимчук Адреса редакції: 24450, вул. Соборна, 1, с.Джулинка.

Тел. 097-90-613-70 E-maіl: dzgromada@ukr.net

Джулинська сільська рада щиро вітає із днем народження депутатів громади:

Бречка Романа Григоровича (24.04) з Джулинки,

Теплицьку Олену Михайлівну (26.04) з Джулинки,

Вишневського Олега Федоровича (13.05) з Джулинки.

Зичимо вам, шановні іменинники, міцного здоров’я, щастя, успіхів, родинного затишку, втілення нових ідей та задумів задля добробуту жителів нашої громади! Мирного неба вам та благополуччя!

Джулинська сільська рада вітає із днем народження заступника голови ОТГ

Кравця Романа Михайловича (07.05) з Чернятки та адміністратора Джулинського ЦНАП

Щавінського Івана Анатолійовича (05.04) з Джулинки, інспектора відділу кадрів

Хоменко Ольгу Миколаївну (08.05) з Джулинки.

9 травня на подвір'ї моєї сусідки Іщенко Олени Юхимівни буде весело і гамірно – прийде велика, дружна родина вітати найкращу матусю, бабусю, прабабусю з гарним ювілеєм – 70-річчям. 1950 року в сім'ї

Семенчуків Юхима Івановича та Марфи Семенівни народилася дівчинка, яку назва-ли Оленкою. Вона була найменшою донь-кою у багатодітній родині. Батька свого не пам’ятає, бо він пішов із життя перед її народженням, тож турбота про трьох синів та п’ятьох дочок лягла на плечі доброї і працьовитої матері. Жили бідно, але своєю добротою, теплом та любов’ю мама зігріва-ла всіх. Із болем згадує Олена Юхимівна своє напівголодне дитинство, але з вдячні-стю за турботу матері, братів і сестер. Після закінчення Хмарівської восьмирічної школи відразу пішла працювати в колгосп:

спочатку телятницею, а згодом – дояркою, пропрацювавши 35 років. Стар-ше покоління пам’ятає, яка це важка, виснажлива, відповідальна робота. Працювати потрібно було від зорі до зорі, а ще ж домашні клопоти. У 1971 році до гарної хмарівської дівчини Олени стежка долі привела статного парубка Павла з села Раківка. Побралися. Разом Олена Юхимівна та Павло Кирилович народили і виховали чудових сина Віталія і доньку Любу. Прожили в парі майже 50 років, заслужили повагу дітей, родичів, сусідів, односельчан. А нині, перебуваючи на заслуженому відпочинку, трудяться мої сусіди біля своєї оселі. Олена Юхимівна дуже любить квіти, тому на їхньому подвір'ї з ранньої весни і до пізньої осені цвітуть барвами веселки тюльпани, нарциси, півонії, троянди, гладіолуси, жоржини, айстри. Нині мають Олена Юхимівна та Павло Кирилович велику і дружну родину, яка турбується про них, адже здоров'я уже підводить. Не забувають стежку до бабусиного порогу внуки. За мудрою порадою та розрадою звертаються до неї. Приємно споглядати, як спілкуються в родинному колі мої сусіди. А нещодавно народилася правнучка Міланка, яка є найбільшою радістю прабабусі. Тож вітаємо ювілярку Олену Юхимівну, зичимо їй міцного здо-ров'я, довголіття і Божого благословення! Алла Стахова, с.Хмарівка

Усі знають, що Світлана Мартинюк - не-перевершений організатор веселих свят. А нещодавно вона знайшла себе в новому амплуа. Щовечора о 21:00 у прямому ефірі в інстаграм-профілі @apelsin.ka888 пані Апельсинка упродовж 30 хвилин розповідає пізнавальні історії малюкам та школярам, зацікавлює інтерактивними завданнями, розігрує подарунки. Пропонує брати участь у різноманітних конкурсах. Заходьте, підпи-суйтеся, виконуйте умови і матимете шанс

стати переможцем! За матеріалами фейсбук

Ч ому не можна викидати батарейки у смітник? Як допомогти нашій природі? Такі питання у мене виникали ще з дитинства. Але зараз

я точно знаю, що потрібно робити! Я не буду розповідати про всі приро-доохоронні заходи, але хотілося б поділитися одним із найпростіших варіа-нтів. Кожен знає навіщо потрібна батарейка, але мало хто знає, що її не можна викидати після того, як вона витратить свій «заряд». Лише вдумай-

теся: одна «пальчикова» батарейка забруднює токсич-ними речовинами 400 л води або 20 кв.м ґрунту. Тобто, викинувши всього пару старе-ньких батарейок із пульта від телевізора, ви зіпсуєте 2 повних ванни, 16 відер і 3 чайника води! Чи знаєте ви, що у нашій школі упродовж кількох років використані батарейки збирає учитель географії Ганна Григорівна

Івасик? Разом з учасниками гуртка “Гіпаніс” ми робимо добру справу. Нині, перебуваючи на дистанційному навчанні, я вирішила організувати конкурс: створити власну коробочку для батарейок! На мою думку, це найкраща ідея для витрати грошей, отриманих за перемогу в обласній олімпіаді з географії. Головне проявити свою креативність! За результатами конку-рсу найкращою, на мій погляд, стала коробочка Галини Василюк. Але є ще один витвір, який мені теж сподобав-ся. Його створювали дітки родини Якупових. Також я вдячна Анні По-йдюк і Віці Василюк. Вітаю з перемо-гою! Разом ми робимо маленькі, але впевнені кроки до екологічного успіху! Наш #ecochallenge має продовжува-тися! Діана Скогутовська, дитячий омбудсмен Джулинської школи

Батарейки, здавайтесь!

Шановні жителі громади! Просимо відгукнутися на прохання волон-тера Івана Мельниченка із смт. Народичі Житомирської області та допомоги погорільцям. Люди потребують продуктів тривалого зберіган-ня, посуду, предметів побуту, інструментів та матеріалів для будівництва житла. Перша посилка з нашого села до Народичів надійшла наприкінці квітня. Згодом ініціативу підтримали жителі вулиці Разіна с.Джулинка, які зібрали речі для чоловіків, жінок, дітей і спакували 9 посилок. Для пожеж-ників було закуплено краплі для очей, мазь від опіків, креми для рук, меди-каменти, маски на суму 781 грн. Також придбано теплі простирадла і хуст-ки на суму 500 грн. Щира подяка милосердним людям: Кокошко Ользі, Довгополюк Лідії, Микитюк Надії, Івасик Людмилі, Скогутовському Григорію, Крамар Людмилі, Микитюк Людмилі, Трохимен-ко Марії, Прокопенко Катери-ні, Трохименко Ларисі, Мики-тюк Лідії, Трохименку Василю, Бойко Тетяні, Бойку Володи-миру. Нехай ваше добро повернеться вам сторицею! Дякую Ларисі Трохименко за підтримку ініціативи! Лариса Заміхора, координатор волонтерського загону “Небайдужі серця”

Допоможемо житомирянам

Із любов`ю та найтеплішими побажаннями мама Таня, папа Руслан, бабуся Оля, дідусь Борис, бабуся Наташа та дідусь Толя, тітонька Люда з сім`єю з Джулинки та тітонька Люба з сім`єю з Чорноморська від щирого серця вітають із 15-річчям найріднішого синочка, дорогого онука,

любого племінника та братика

Гончара Владислава Руслановича

(07.05) з Джулинки

Із днем народження, синочку, Дозволь сьогодні привітати Та найщиріші побажання Прийми від рідних, мами й тата! Здоров’я тобі, Владиславе, бажаєм, Удачі та щастя від краю до краю, Нехай тебе, рідний, люди шанують, За щирість і вірність всюди цінують! Любові тобі, друзів добрих і вірних, Легкого життя та пригод неймовірних!

Чоловік Іван, донька Неля, зять Сергій, онуки Назар, Адріана та Даніела шлють найтепліші, найніжніші слова вітань і побажань з нагоди гарного ювілею коханій

дружині, люблячій матусі, турботливій тещі, найкращій бабусі

Піддубняк Наталії

Володи-мирівні

(01.05) з Джулинки

Тобі 75, та хіба ж це літа, Коли очі горять і душа молода? Хай доля дарує тобі довгого віку, Щоб втіхи і радості було без ліку, Хай обминають невдачі і грози, Тільки від сміху з’являються сльози! Міцного здоров’я з роси і води, Бадьорість і радість хай будуть завжди!

Б ув час, коли ім’я цієї жінки не сходило зі сторінок обласних та ра-йонних газет. Жінка-механізатор, ланкова… Це - наша землячка,

Наталія Володимирівна Стахова-Піддубняк. Уперше її ім’я я почула на районному зльоті передовиків виробництва. Далі були зустрічі на комсомо-льських форумах району та області, пізніше – на сесіях сільської ради. ...1 травня 1945 року у родині Володимира Тимофійовича та Тетяни Андріїв-

ни Стахових із Берізок народилася донеч-ка. Опікувати сестричкою взялася старша на чотири роки Галинка. Підростали дівчат-ка, ставали маминими помічницями. Зго-дом сім’я поповнилася Іванком. Дружніми та беручкими до будь-якої роботи вироста-ли молодші Стахови. Коли старша сестра поїхала на Донбас, Наталя, закінчивши семирічку, подалася до неї. Там здобуває середню освіту, починає трудову стежину машиністом підйомника на шахті. Одного разу, коли сталася аварійна ситуація, як могла намагалася зупинити машину. Трав-мувала руку, та так, що стояло питання ампутації. Але трапився лікар від Бога, хірург, який виходив молоду дівчину. Проте

про повернення на шахту не було й мови, тож стала працювати разом із сестрою нянею у дитячому садочку. Коли прихворіла мама, то Наталя пове-рнулася додому. Постало питання працевлаштування. А оскільки травмова-на рука ще вимагала щадного відношення, колгосп направив на річні курси до театральної студії при Вінницькому обласному драмтеатрі. 1969 року очолила клуб у рідному селі, створила ансамбль, бо й сама дуже любила співати. Та недовго відала культурою…Ровесниці ішли на роботу, а Наталі було совісно, - пішла в ланку. А вже навесні районка писала: “Молода ланко-ва взяла зобов’язання - виростимо по 450 ц буряків, 80 – кукурудзи, 25 – соняшника!”. А коли країною пролунав заклик: «Дівчата, на трактор!», - Ната-ля стала єдиною дівчиною на курсах трактористів у Джулинському навчаль-ному комбінаті. Знаючи теорію, не мала практики…тож повернулася до клубу. Та працівники райкому якось перестріли по дорозі на роботу і запро-понували їхати вибирати трактор, на якому хотіла б працювати. І досі диву-ється, як під’їхала на новенькому МТЗ-52 під самісінькі райкомівські двері, а потім ще й добиралася ним до Берізок. З гумором згадує перший місяць роботи, коли причепом не раз зачіплювала огорожі на фермі. Перші роки роботи були неабияким випробуванням. Проте до єдиної жінки-трактористки часто приїжджали кореспонденти, її запрошували на пленуми та святкові зібрання, преміювали турпутівками. Ювілярка згадує, як на День сільгосп-працівників, перебуваючи у столиці СРСР, сиділа у першому ряду президії, четвертою від Брежнєва. Були всілякі моменти, про які зараз згадує із гумо-ром…Так, на одному із фуршетів довго шукала стільця, щоб сісти… бо як же їсти навстоячки… Та у житті кожної людини бувають знакові події, від яких не втечеш…На роботі познайомилася з майбутнім чоловіком. Іван Петрович Піддубняк теж працював трактористом. Тож коли Наталя повернулася з Москви, застала у хаті за столом красеня Івана з ріднею. Так і посватали. 1971 року відсвяткували комсомольське весілля. Пропрацювала на тракторі 13 років. А далі, як сімейний екіпаж, - на зернових та бурякозбиральних комбайнах. Перші роки подружнього життя були неабияким випробовуван-ням для молодої пари. Почали будувати власний будинок. Народилася донечка Жанна. У праці та домашніх клопотах спливали роки. Згодом наро-дилася донечка Неля. Роки брали своє, стала турбувати травмована рука, тож пішла працювати в ланку. Незабаром Наталія Володимирівна з Іваном Петровичем відзначатимуть золоте весілля. Виростили гарних дочок, мають чудових зятів. Радують п’ятеро онуків, а найбільшою втіхою є правнук Анд-рійко. Вітаємо іменинницю Наталію Володимирівну Піддубняк із ювілеєм! Зичимо невичерпної енергії, радості від життя, щоб здоровими та щасливи-ми були діти, онуки та правнуки! Олена Білогрива, кореспондент

Енергії вистачить на всіх!

25 квітня відсвяткувала свій 77-й день народження Олек-сандра Тимофіївна Коваль із Берізок-Бершадських. Не тільки з усіх куточків села, країни, а й з далекого Красноярська линули вітання від колиш-ніх учнів. Якби в Україні друкувалася Книга педагогічної слави, то ім'я нашої

вчительки було б занесено на її сторінки. Вете-ран праці. Відмінник народної освіти. Спеціаліст вищої категорії. Учитель від Бога. Сорок років Олександра Тимофіївна присвятила педагогічній праці, навчаючи дітей української мови та літера-тури! ...Навчалася на «відмінно» в Берізкобер-шадській школі, згодом в Устянській. А влітку Олександрі доводилося працювати на польових роботах у колгоспі, щоб було за що придбати зошити. Але книжку завжди брала з собою в поле. Коли траплялася вільна хвилина — читала, адже хотілося бути освіченою, здобути гарну професію. Тож успішно закінчила Тульчинське культурно-просвітнє училище. Колишній дирек-тор школи Андріяш Іван Дмитрович запропону-

вав посаду піонервожатої, адже ще зі шкільної парти розгледів педагогічні здібності дівчини. Невдовзі молода вчителька закінчила філологічний факу-льтет Вінницького педагогічного інституту. Я впевнена, що кожен із нас, учнів, пам’ятає уроки Олександри Тимофіївни. Це були уроки не тільки за-своєння програмового матеріалу, а пошуку творчості, сенсу життя. «Мову українську мають знати всі!», -- це були її золоті слова. А скільки неповтор-них конкурсів, олімпіад, зустрічей, свят, виховних заходів проведено! Гор-диться вчителька тим, що десятеро її учнів теж стали філологами. Ще досі пам'ятає свій твір, який писала на вступних іспитах, починаючи словами: «Який наш край багатий! Який наш люд завзятий! Який величний подвиг він здійснює щодня!». Завжди була вимогливою як до себе, так і до школярів. Її життя, сила характеру, енергійність, завзятість гідні поваги та наслідування. Незважаючи на те, що на заслуженому відпочинку, вчителька переймається долею не тільки своєї сім'ї, родини, а й життям школи, села, громади. Зав-жди у творчому неспокої, час від часу надсилає дописи у пресу. Олександра Тимофіївна не тільки гарний педагог, а й вірна дружина, чудова людина, турботлива мати, любляча бабуся, добра господиня. Усе в неї до ладу: затишний дім, доглянуте подвір'я, що з ранньої весни до пізньої осені пото-пає у квітах. А в кишені - завжди цукерки, щоб когось пригостити. Любить людей і постійно серед них. Шановна Олександро Тимофіївно! Ми, ваші учні, діти, випускники, пишаємося тим, що саме Ви були нашою вчителькою. Дякуємо не тільки за те, що навчали читати й писати, а й співчувати, бачити й розуміти красу, любити рідне слово, бути справжніми.

Ганна Трачук, учителька Берізкобершадської школи

Усе в неї до ладу

Джулинський центр культури, дозвілля і спорту вирішив підтримати акцію Діани Скогутовської "Батарейки, здавайтесь!". Використані батарейки можна приносити після карантину до центру культури села. Чекаємо!

Дружина Марія вітає із 50-річчям дорогого і люблячого чоловіка

Чемуса Михайла Григоровича (25.04) з Джулинки

Є ювілеї досить різні, Але одна з найкращих дат, Коли вітає вся родина, Тобі сьогодні 50! Бажаємо тобі здоров’я, Поваги від усіх людей, Нехай цвіте твоя дорога Любов’ю й щастям від дітей!

Діти Жанна та Петро, онуки Віка, Юра, Настя та правнук Андрюша вітають щиро з ювілеєм дорогу матусю та люб-лячу бабусю

Піддубняк Наталію

Володими-рівну (01.05)

з Джулинки

Як завжди, чарівною ти залишайся! І в день цей святковий щораз усміхайся! Роки не рахуй — вони досвід лише, А краще святкуй, бо життя наше йде. Бажаємо також ще довго прожити, Здоров’я міцного тобі, довгий вік, Щоб внуків і внучок могла одружити Й благословити правнуків у світ!

З любов’ю та найтеплішими привітаннями дружина Люба, діти Віка, Аня, Сашка вітають із 35-річчям коханого та люблячого

чоловіка і батька Плахотнюка Олександра Богдановича (25.04) з Джулинки

З днем народження, наш любий, Нехай любов тебе голубить, Нехай Господь оберігає, На вірний шлях хай наставляє, Нехай завжди лунає сміх Від твоїх приємних втіх, Хай збуваються бажання, Прийми найкращі привітання!

Квіткові барви життя

На фото: волонтер Іван Васильович Мельни-ченко передає медикаменти пожежникам. Моб. тел. 095-555-80-95, Нова Пошта, №1

На вулиці Слов'янській зацвіли тюль-пани! "Цвітуть, бо прийшла весна!", - скажуть люди. Посадила їх ще восени тьотя Зіна, яка живе на розі вулиці. Та не тільки у себе під парканом! А й біля сади-би баби Раї, баби Галі, діда Саші, а там - і до річки недалеко... Посадила власноруч, щоб весною на вулиці було свято! Її ідею підхопили й інші жителі, поділилася й з ними цибулинками квітів. ...Немає вже цієї весни баби Раї Кравець, баби Галі та діда Саші Ціхачів, стоять у глибокій самоті їх садиби, а тюльпани попід парканами від Зіни Черевко радують око перехожих. Дякуємо за ідею та Вашу працю! Руслана Руденко, депутат округу №10

Тюльпани від тітоньки Зіни

АпельсинкА