Український науково-теоретичний часопис

Головний редактор

Шемшученко Ю.С.

Заступник головного редактора

Бошицький Ю.Л.

Редакційна колегія

Андрійко О.Ф.,Батанов О.В.,Горбатенко В.П.,Костенко О.М.,Кулинич П.Ф.,Луць В.В.,Оніщук М.В.,Пархоменко Н.М.,Савчук К.О.,Усенко І.Б.,Ходаківська Т.В. (редактор),Чернецька О.В.

Іноземні члени редакційноїколегії

Райнер Арнольд (Німеччина),Богуслав Банашек (Польща),Уільям Батлер (США),

Андраш Торма (Угорщина),Адам Махарадзе (Грузія),Герберт Шамбек (Австрія)

Рекомендовано до друкуВченою радоюКиївського університету праваНАН України(протокол № 5 від 25.04.2017)Вченою радоюІнституту держави і праваім. В.М. КорецькогоНАН України(протокол № 5 від 23.03.2017)

Передплатний індекс23994

ISSN 2219-5521

ЗМІСТ

Оніщенко Н. М. Гласність і обізнаність у праві: соціальна необхідність чи особиста потреба ........................................................................................................................ 4

Видатні правознавці України

Андрусяк Т. Г. Михайло Драгоманов – ключова постать української правової думки ХІХ ст. .................................................................................................................... 8

Теорія та історія держави і права. Філософія права

Антошкіна В. К. Правова природа результатів тлумачення цивільно-правових норм ....... 14Кабанець О. С. До питання про ціннісно-правові аспекти сучасної демократії ................. 20Кахнич В. С. Деякі аспекти функціонування юридичного факультету

в Львівському університеті (1920–1930-х рр.) ............................................................................ 25Костенко І. В. Роль навчальних закладів України у становленні європейських

стандартів освіти (XVI–XVIII ст.) ................................................................................................ 30Титко А. В. Концептуальні підходи до визначення «дифамації» в загальній

доктрині права ................................................................................................................................ 33Гончар Д. В. Міжнародні стандарти надання безоплатної правової допомоги

та їх вплив на національний правопорядок ................................................................................ 37

Конституційне право та конституційний процес в Україні

Демиденко В. О. Принципи муніципального права як фундаментальна основа муніципальної реформи в Україні ................................................................................................ 40

Журавльова Г. С. Конституційний принцип заборони дискримінації та обґрунтованість відмінного ставлення до особи .................................................................... 44

Корнієнко П. С. Правозахисна діяльність адвокатури як ефективний спосіб запобігання свавіллю держави ...................................................................................................... 49

Мартьянова Т. С. Пряма дія Конституції України як умова незалежності судової влади .... 54Миколенко В. А. Європейський досвід удосконалення організації та діяльності

прокуратури в контексті конституційної модернізації ............................................................... 57Подорожна Т. С. Верховенство конституції як складова верховенства права:

проблеми конституціоналізації правового порядку .................................................................... 61Прокопенко І. П., Доронін В. Є. Правовий аналіз захисту прав та свобод

у Росії та Україні ............................................................................................................................ 64Дубас В. В. Європейські стандарти конституційної скарги (за позиціями

Венеціанської комісії) .................................................................................................................... 67Сподинський О. О. Набуття і припинення (позбавлення) громадянства:

історія та сучасність ....................................................................................................................... 71

Адміністративне право і процес. Фінансове право. Інформаційне право

Гедзюк О. В. До питання кваліфікації доходу, що впливає на зміни у майновому стані суб’єкта декларування ......................................................................................................... 75

© Київський університет права НАН України, 2017© Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2017

2

Карпунцов В. В. Проблемні питання розмежування процесуальної компетенції керівника органу прокуратури та прокурора прокуратури у справах про адміністративні правопорушення ............................................................................................................................. 79

Москаленко С. І. Система органів публічної влади, які здійснюють державний контроль в галузі цивільної авіації ............................... 82Німко О. Б., Мамчур С. М. Історія виникнення реадмісії та аналіз зарубіжного досвіду правового регулювання реадмісії .................... 86Охотнікова О. М. Роль державного управління в сфері моніторингу земель в Україні ................................................................................ 92Панасюк Р. П. Камералістика в системі регулювання господарських правовідносин ................................................................................... 95Пожидаєва М. А. Перехід від валютних обмежень до правової регламентації як сприятлива умова для ефективного

функціонування платіжних систем в Україні .......................................................................................................................................................... 98Чернадчук Т. О., Сокоренко Н. В. Аналіз правових засад фінансування бюджетів об’єднаних територіальних громад

в умовах децентралізації ......................................................................................................................................................................................... 104Шинкарук О. В., Співаков І. І. Державний контроль як форма захисту виборчих відносин ....................................................................... 107Майданевич Г. А. Особливості підстав адміністративно-деліктних відносин у сфері використання та охорони природних ресурсів ..... 111Павлюк Н. М. Складові елементи адміністративно-правового статусу Національної поліції України як суб’єкта захисту

права власності ......................................................................................................................................................................................................... 116Паніотов Є. К. Адміністративно-правові відносини в діяльності Національного центрального бюро Інтерполу .................................. 119

Проблеми цивільного та підприємницького права в Україні

Курило М. П. Цивілістичний процес в умовах проведення судово-правової реформи ................................................................................ 124Пашков В. М., Олефір А. О. Зарубіжний досвід правового регулювання реклами лікарських засобів ...................................................... 129Бірюков І. А. До законодавчого визначення поняття шлюбу ........................................................................................................................... 136Василина Н. В., Круковес В. В. Правовий статус заявників та заінтересованих осіб у справах про встановлення факту

проживання однією сім’єю чоловіка та жінки без шлюбу .................................................................................................................................. 140Великанова М. М. Методична складова пізнання юридичного ризику .......................................................................................................... 144Горбань Н. С. Договір страхування життя ........................................................................................................................................................ 150Дерій О. О. Актуальні питання представництва сторін виконавчого провадження адвокатом ................................................................... 155Кожевникова В. О. Законодавче обмеження права на укладення релігійного шлюбу в Україні ................................................................ 158Макаренко Н. А. Особливості розгляду позовів про захист честі та ділової репутації ................................................................................ 161Надьон В. В. Зв’язок суб’єктивного цивільного обов’язку з нормою права та правовідносинами ............................................................ 166Островська Б. В. Право на життя в контексті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та науково-технічного

прогресу в біомедицині ........................................................................................................................................................................................... 170Похиленко І. С. Правове регулювання договору про надання ритуальних послуг ....................................................................................... 174Шкребець Д. В. Дослідження доказів як етап процесу доказування в цивільному судочинстві ................................................................. 178Бойко А. О. Функції завдатку в контексті динаміки зобов’язальних правовідносин ................................................................................... 183Верхола Ю. В. Джерела правового регулювання договору водопостачання та водовідведення ................................................................. 187Данилова І. О. Правове регулювання туристичної діяльності в Україні ........................................................................................................ 191Майка Н. В. Проблеми інституційної належності права володіння та прав з обмеженою речовою природою ........................................ 196Муляр М. С. Стан вітчизняних цивілістичних досліджень правовідносин споживчого кредитування ...................................................... 201Панченко О. І. Проблема визначення розміру відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірними діями

поліцейських в Україні ............................................................................................................................................................................................ 207Панькевич Р. В. Критерії правомірного втручання держави у право власності особи з урахуванням практики Європейського суду

з прав людини ........................................................................................................................................................................................................... 212Строкач І. І. Деякі проблемні питання виконавчого напису нотаріуса в судовому процесі ....................................................................... 218Чабан О. А. Пасивні суб’єкти права фізичної особи на таємницю про стан здоров’я ................................................................................ 220Чекіта В. Г. Процедура нотаріального посвідчення консулом аліментних договорів ................................................................................. 223

Проблеми права інтелектуальної власності

Бошицький Ю. Л., Швантнер М. Щодо типового положення ВОІВ про політику в сфері інтелектуальної власності для університетів і науково-дослідних установ .......................................................................................................................................................... 231

Андрусів У. Б. Особливості правового статусу кабельних провайдерів ......................................................................................................... 237Рассомахіна О. А. Положення міжнародних договорів щодо підстав для відмови у наданні правової охорони описовим позначенням .... 243Демченко Я. О. Теоретико-правові особливості визначення майнових прав суб’єктів господарювання в сфері авторського права

та суміжних прав ...................................................................................................................................................................................................... 249

Аграрне, земельне та екологічне право

Лісова Т. В. Відновлення земель: економічний та правовий аспекти ............................................................................................................ 258Дудар М. І. Історико-правові аспекти становлення та розвитку дозвільної системи у сфері використання та охорони надр в Україні ..... 262Дударенко В. В. Порівняльно-правова характеристика аграрної розписки та форварду в механізмі кредитування агрохолдингу ........ 268Жмудінський В. П. Правові категорії суб’єктів аграрного права .................................................................................................................... 272Заічко О. В. Поняття та сутність явища незаконної порубки лісу .................................................................................................................. 276Кулинич А. П. Правові аспекти розширення повноважень органів місцевого самоврядування щодо розпорядження землями

в умовах децентралізації влади .............................................................................................................................................................................. 282

Кримінальне право та кримінологія

Шаблистий В. В. Безвідповідальні зловживання та перевищення влади, службова недбалість: що далі? ............................................... 287Біленчук П. Д., Обіход Т. В. Правове і криміналістичне забезпечення протидії ядерному тероризму ....................................................... 292Бобрик К. Ю. Використання спеціальних знань при розслідуванні злочинів, вчинених злочинною організацією .................................. 296Калиновський О. В., Школьніков В. І. Використання методу кримінального аналізу для протидії організованій злочинності .............. 300Мудрак І. В. Проблематика оскарження потерпілим недотримання розумних строків під час здійснення кримінального провадження .... 303Назарук О. І., Ковальова Р. Я. Режим відеоконференції у кримінальному процесі: переваги та недоліки ..................................................... 307Ніколаєнко Т. Б. Поняття, ознаки покарань, пов’язаних з ізоляцією особи військовослужбовця ............................................................... 311Чуваков О. А. Деякі питання щодо видових об’єктів злочинів проти основ національної безпеки України ............................................ 316Запорожець Р. А. Загальносоціальні заходи запобігання вчиненню шахрайств у сфері іпотечного кредитування ................................. 321Карпова Н. Ю. Суддя як суб’єкт злочину, передбаченого ч. 1 ст. 374 КК України ...................................................................................... 325Олійник Д. О. Поняття та види корупційних злочинів, що вчиняються при здійсненні митних процедур ............................................... 329Ониськів А. М. Кримінальна відповідальність за злочини проти порядку проходження військової служби

за війсь ково-кримінальним законодавством Німеччини та Франції ......................................................................................................................... 333

Усатова Т. І. Основні стратегічні напрями запобігання злочинам, пов’язаним зі створенням або утриманням місць розпусти та звідництвом ............................................................................................................................................................................................................... 337

Харкевич О. О. Детермінанти, що впливають на зростання злочинів, що вчиняються злочинними організаціями ................................. 342

Правова система України й міжнародне право, порівняльне правознавство

Притика Ю. Д. Уніфікація процедур надання міжнародної правової допомоги в межах Європейського Союзу .................................... 348Попко В. В. Система місцевого самоврядування в Королівстві Норвегія ...................................................................................................... 353Тропін З. В. Сучасна основа вирішення міжнародних спорів: принцип мирного вирішення міжнародних спорів чи принцип

захисту прав та інтересів суб’єктів міжнародних правовідносин ............................................................................................................................ 358Харчук О. О., Білий О. О. Група Світового банку в системі міжнародних валютно-кредитних інституцій .............................................. 362Грачова В. В. Поняття універсальних антитерористичних договорів ............................................................................................................ 366Хмельова І. Є. Визнання урядів: класичні підходи та сучасні тенденції ....................................................................................................... 370

Гість номера

Veronika Szikora. Modernisierung und Reformen in deutschen und österreichischen Gesellschaftsrecht ........................................................... 374Ткач Д. І. Угорська національна меншина в Україні – політико-правовий аспект ........................................................................................ 378

Юридична освіта

Ореховський М. Л., Коломієць В. А. Як судді допомагають слідчим та прокурорам уникати судового контролю за вилученим майном .... 383

Студентська трибуна

Гвагвалія М. М. Спрощений порядок захисту прав осіб в цивільному та нотаріальному процесах: порівняльний аспект .................... 386Кукса Т. В. Підстави виникнення сімейних правовідносин ............................................................................................................................. 389Мусієнко Н. Є. Правонаступництво як підстава переходу права на арбітражну угоду ................................................................................ 391Недошовенко А. О. Договір будівельного підряду та договір підряду на капітальне будівництво: порівняльна характеристика

та особливості правового регулювання ....................................................................................................................................................................... 394Непийвода І. В. Правове забезпечення комерційних послуг із транспортування вантажів на навколоземну орбіту у США .................. 399Панасюк К. В. Проблемні питання судового розгляду справ за нововиявленими обставинами ................................................................. 405Письменна А. О. Характеристика взаємодії держави та церкви як сили, яка регулює суспільні відносини: історичні етапи ................ 409Подворна К. І. Деякі аспекти заповіту з умовою .............................................................................................................................................. 413Суліма Ю. О. Проблемні питання оскарження в адміністративних судах адміністративних актів суб’єктів публічної адміністрації .. 417Топча А. О. Баланс приватних і публічних інтересів при вирішенні податкових спорів ............................................................................. 422

Рецензії

Біленчук П. Д., Шульга О. О. Світоглядно-філософські засади кримінологічної науки в Україні: ідеї, інновації, ноу-хау ..................... 425

Науковà хроніка

Новий партнер КУП НАНУ – громадська організація «Наукове товариство історії дипломатії та міжнародних відносин» ................. 427Х Міжнародна науково-практична конференція «Наукові читання, присвячені пам’яті В. М. Корецького» ............................................ 427Зустріч ректора КУП НАНУ з Надзвичайним і Повноважним Послом Республіки Болгарія в Україні паном Красіміром Мінчевим ...... 428Зустріч ректора КУП НАНУ з Надзвичайним і Повноважним Послом Грузії в Україні Міхеїлом Уклебою ............................................... 429Зустріч з представником Всесвітньої організації інтелектуальної власності Євгеном Сесицьким ............................................................ 429Майстер-клас спеціаліста з авторського права Угорщини Міхала Фічора .................................................................................................... 429Майстер-класи професора Аттіли Петерфалві ................................................................................................................................................. 430Майстер-клас на тему: «Наслідки вступу до ЄС для національної правової системи на прикладі Польщі» ............................................ 430Круглий стіл за участю представників делегації Китайської Народної Республіки ..................................................................................... 430Зустріч ректора КУП НАНУ з представниками Міністерства освіти і науки та Всесвітньої організації інтелектуальної власності .... 431VІІІ Всеукраїнська науково-практична конференція «Актуальні проблеми правотворення в сучасній Україні» ..................................... 431

Наші ювіляри

Ювілей відомого правознавця (до 60-річчя з дня народження професора І. Б. Усенка) .............................................................................. 433

Редакційні повідомлення ...................................................................................................................................................................................... 434

3Часопис Київського університету права • 2017/1

Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 16356-4828ПР від 19.02. 2010 р.

Підп. до друку 28.04.2017. Формат 60 84 1/8. Друк офсетний. Ум.-друк. арк. 50,45. Обл.-вид. арк. 57,25. Наклад 500 прим.

Видання та друк: Київський університет права НАН України. 01601, м. Київ – 1, вул. Трьохсвятительська, 4. Тел. 278-73-11.

«Часопис Київського університету права» внесено до переліку фахових виданьза спеціальністю «Юридичні науки»

(Постановою Президії ВАК України № 1-05/6 від 12.06.02;Постановою Президії ВАК України № 1-05/3 від 14.04.10;

наказ Міністерства освіти і науки України № 528 від 12.05.2015).

Адреса редакції: 01601, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 4.

Головний редактор: (044) 278-51-55. Редактор: (044) 235-63-24.

E-mail: chasprava@ukr.net www.kul.kiev.ua

Ре дак тор Т.В.Ходаківська. Художник Н.М.Косяк

Комп’ютерне макетування: Г.П.Кондрашин

Ліцензійною угодою від 10.10.2014 р. «Часопис Київського університету права» внесено до Міжнародної наукометричної бази даних HeinOnline (США)

«Часопис Київського університету права» внесено до Міжнародної наукометричної бази «Index Copernicus International» (Польща)

УДК 340.1

Н. М. ОНІЩЕНКО

Наталія Миколаївна Оніщенко, доктор юридич-них наук, професор, заслужений юрист України, ака-демік НАПрН України, завідувач відділу Інститутудержави і права ім. В. М. Корецького НАН України

ГЛАСНІСТЬ І ОБІЗНАНІСТЬ У ПРАВІ: СОЦІАЛЬНА НЕОБХІДНІСТЬ ЧИ ОСОБИСТА ПОТРЕБА

Слід зауважити, що «гласність в праві» – це категорія, яку слід розглядати і аналізувати в сучасномуправовому полі. Спробуємо це обґрунтувати, звернувшись до категоріального, понятійного апарату.

Проілюструємо так зване філологічне (мовне) тлумачення терміна «гласність». Крім того, слід визначи-ти, що представники юридичної науки в нього вкладають, коли йдеться саме про право. У загальновідомомусловнику гласність визначена як загальна відомість чого-небудь1. Гласність – це доступність для широкоїгромадськості, відкритість, публічність2.

Функціональне навантаження інституту «гласність» продемонструємо на рівні енциклопедичних юри-дичних видань.

Гласність – один з принципів: 1) здійснення демократії, гарантії ефективного функціонування усіх їїінститутів; 2) діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян;3) реалізації права на інформації3.

У такий спосіб у найширшому сенсі гласність у праві можна визначити як забезпечення доступностіправового змісту, правових концепцій, положень законодавства, напрямів правового розвитку.

Серед багатьох ознак правових норм, аксіоматичними, відомим ще з часів студентського ознайомленнята вивчення, є наступне положення: правові норми обов’язкові до виконання суб’єктами незалежно відсприйняття чи розуміння ними змісту норми4.

Не заперечуючи цю тезу за формою, хотілося б сьогодні викласти деякі міркування щодо взаємозв’язкузагальнообов’язковості норми до виконання, її сприйняттям та узгодженням її вимог з внутрішніми переко-наннями суб’єкта.

У цьому зв’язку слід констатувати, що інститут гласності повинен відігравати і відіграє значну роль управовому розвиткові в цілому, оскільки загальнообов’язковість дотримання норм права повинна перетво-рюватися на внутрішнє переконання кожного суб’єкта правовідносин – кожного свідомого члена суспіль-ства. Проте останнє можливе тільки за умови доступності права, можливості ознайомлення з його витокамита постулатами. Не тільки з «буквою» законодавства, а й з духом всієї правової тканини, феноменом права впевних реаліях суспільного розвитку. Не слід, на наш погляд, переконувати в тому, що демократичне правоповинно сприйматися кожним членом суспільства, оскільки право, яке свідомо не підтримується, не пова-жається, не стає «законом життя» і поведінковою нормою кожного індивіда, обов’язково є безпорадним вборотьбі з корупцією, хабарництвом, зловживаннями тощо, не зважаючи на формальну відповідність цивілі-зованим формам, загальноприйнятим стандартам та міжнародним нормам.

Цікавим у цьому контексті є також питання, на скільки сьогодні кожен член суспільства може вгамувати«здоровий правовий голод» або потребу обізнаності у праві.

Широкому науковому загалу та представникам юридичної практики хотілося б запропонувати длябільш детального ознайомлення, а, можливо, вивчення й аналізу категорію «обізнаність в праві». Необхід-ність її дослідження продиктована, на наш погляд, декількома причинами. Серед яких: ускладнення суспіль-них відносин, трансформаційні зміни в право-державотворенні, гостра необхідність підвищення як загаль-нокультурного, так і «правокультурного» рівня представників соціуму. Отже, на разі і на часі аналіз явища«правова обізнаність» в контексті не тільки, а, можливо, не стільки правовиховного потенціалу, скільки самеправової обізнаності як самореалізації в освоєнні правового інформативного поля.

4

© Н. М. Оніщенко, 2017

Не слід доводити зайвий раз, що якість нашого життя в той чи інший спосіб залежить від якості зако-нодавства. Кожного дня представники і юридичної доктрини, і юридичної практики «ламають списи» вборотьбі за «законодавчу досконалість». Зрозуміло, втім, що хоч яким би був рівень (хай буде найвищим)прийнятої норми, «оволодіння» нею, можливість користуватися, розуміючи всю палітру наданих та гаранто-ваних прав і свобод, залежить безпосередньо від такого явища, як обізнаність у праві.

Спробуємо проаналізувати цю правову категорію, яка, на жаль, ще не стала предметом ретельної увагиі вивчення науковців.

Спочатку, як і годиться, словниковий аналіз. «Обізнаний – який знається на чому-небудь, добре ознай-омлений з чимось». І далі – «обізнаватися – вивчати що-небудь, знайомитися з чимось»5.

Отже, як бачимо, співіснують дві складові, або два елементи сутності цього поняття: – по-перше, слід бути добре ознайомленим з певним явищем (предметом, поняттям тощо);– по-друге, що випливає з першого – вивчати що-небудь.Тому структурно «обізнаність в праві» полягає в можливості ретельно ознайомитися, вивчити правові

норми, а отже, оволодіти тими знаннями в необхідному обсязі і на необхідному (для захисту прав, свобод ізаконних інтересів) рівні.

Почнемо з першого кроку, а саме із ознайомлення з правовим матеріалом.Вивчення норм права передбачає багато різних складових, аспектів доктрини і практики як правотвор-

чості, так і правореалізації. Безумовно, таке вивчення передбачає як інструментальні, так і сутнісні складові.Правотворчість – це специфічна діяльність, суб’єкти якої не можуть діяти без певних правил та вимог.Сукупність цих правил і утворює техніку правотворчості. Правила правотворчості й правила правозастосу-вання, правила формулювання нормативних та індивідуальних правових актів утворюють юридичну техніку.Правила юридичної техніки складалися протягом усього існування права. Зрозуміло, що юридична техніка –складне юридичне поняття. Традиційно юридична техніка розглядається як система правил та прийомів під-готовки і прийняття найбільш досконалих за формою і структурою нормативних актів; відповідність змістуй форми нормативних приписів; доступність і простоту нормативних матеріалів. У такий спосіб «вивчення»передбачає і пов’язане з категоріально-понятійним апаратом.

Не викликає сумнівів теза про те, що стандартизація термінів та їх дефініцій допоможе забезпечитивизначеність термінологічної бази українського законодавства: запобігти колізіям, підвищити якість законо-давчих актів, сприяти їх конструктивній дії, а отже, підвищить результативність вивчення запропонованогоюридичного продукту.

Після вивчення, усвідомлення нормативного матеріалу іманентно необхідним виступає процес «у фор-маті добре ознайомлений» або «ознайомлений на достатньому рівні» щодо здійснення, використання, дотри-мання та застосування норм права.

Сучасне українське суспільство характеризується багатьма різними протиріччями, серед яких спостері-гається прийняття значної кількості нормативно-правових актів, та водночас розповсюдженням тотальногоправового нігілізму. Причому прийняті закони відверто ігноруються, порушуються, не виконуються, їх неповажають і не поціновують.

Одним із відправних моментів тут виступає зневажливе, зарозуміле, скептичне сприйняття права, оцін-ка його не як базової, фундаментальної ідеї, а як другорядного явища в загальній шкалі людських цінностей,що, у свою чергу, характеризує міру цивілізованості суспільства, стан його духу, світогляду, соціальнихпочуттів, звичок.

Стійка недовіра у високе призначення, потенціал, універсальність, можливості і, навіть, необхідністьправа – такий морально-психологічний генезис цього феномена.

Нескладно припустити, що однією з першопричин цього явища є недостатній рівень оволодіння право-вою матерією. Слід також враховувати, що сьогодні вкрай важливий не «мінімум» правових знань, а «мак-симум», не «абетка», а «енциклопедія» права. Можливо, тоді сприйняття права буде якраз визначатися тим,що право – це «фортеця», «захисник», «оберіг» від чиновницької сваволі, це провідник «у простір свободи,безпеки і правосуддя»6, це індикатор дотримання й забезпечення прав і свобод людини, це показник досяг-нутого рівня гендерної рівності, а головне – ідеалів верховенства права в суспільстві.

У таких спосіб обізнаність в праві – це засвоєння людиною різнобічних правових знань з метою їх вико-ристання в усіх сферах життєдіяльності задля найбільш повної реалізації прав, свобод і законних інтересів.

Цей процес окреслений такими завданнями:1) формування та розвиток правових знань особи у сфері державного управління;2) виховання поваги до права як соціальної цінності та до принципів правозаконності;3) вироблення потреб та навичок активного захисту своїх прав, свобод та законних інтересів у встанов-

леному законом порядку.Реалізація вищезазначених цілей та завдань дасть змогу сформувати належний рівень обізнаності в праві.Успішними умовами формування цього процесу слід вважати:– створення і діяльність громадських організацій (можливо, на базі великих юридичних центрів), що

беруть участь у різних правових та соціальних проектах;– проведення семінарів, що забезпечують профільне розширення і поглиблення уяви про право як особ-

ливого соціального інституту, феномен правової культури, її принципів, особливостей регулювання різнихформ суспільних відносин, особливо в політичній та економічній сферах для широкого загалу.

Оніщенко Н. М. Гласність і обізнаність у праві: соціальна необхідність чи особиста потреба

5Часопис Київського університету права • 2017/1

Чому цю місію не взяти на себе юридичним коледжам, інститутам, факультетам у рамках і форматах,визначених державою? Принаймні, це підвищило б їх суспільну корисність і необхідність. Як приклад, цестає вкрай важливим при запровадженні у правову тканину нових інститутів таких, як, скажімо, безоплатнаправова допомога, захист прав учасників АТО та членів їх сімей, реформи освітнього процесу, новели пені-тенціарної системи тощо.

Обізнаність в праві передбачає можливість транслювати правову культуру, акумулювати правовий досвіді механізм правової діяльності, сприяти подоланню правового нігілізму, правового песимізму, вирішенню кон-фліктів у суспільстві. Таким чином, вказана робота спрямована на розвиток самої людини, її правової свідо-мості й правової культури. Правознавці-вчені та представники юридичної практики наголошують, що правоваобізнаність є важливим комплексним компонентом механізму правової соціалізації особи, як процесу засво-єння, сприйняття і реалізації суб’єктами правових цінностей суспільства, ідей, переживань, почуттів і емоційлюдей, а також правових оцінок, норм і моделей поведінки. При цьому суспільство і сама правова практикавизначають правові соціалізації. Саме обізнаність у праві здатна спрямувати цей процес в цілеспрямованепозитивне русло. Отже, вивчення питань правової соціалізації безпосередньо пов’язано з явищем «обізна-ність в праві» в певному суспільстві, середовищі, де здійснюються (відбуваються) ці процеси.

Цікавим, мало вивченим і надзвичайно важливим з огляду на сучасні політико-правові процеси в Украї-ні стають питання, пов’язані з правовою активністю громадян. Не є секретом, що під час переломних про-цесів в право-державотворенні значно зростає соціальна взагалі, і правова активність зокрема.

Практична складова феномена «обізнаність в праві» прямо пов’язана з вивченням феномена правовоїактивності членів громадянського суспільства під час трансформаційних демократичних зрушень. Зокрема,це оцінка співвідносності правової активності та юридично значущої поведінки, вивчення ролі народної пра-восвідомості як джерела права, розгляд формування правового світогляду особистості, наділеної соціальноюсвободою тощо. Все це так чи інакше має або повинно мати своїм підґрунтям належний рівень обізнаностів праві або певний рівень правової поінформованості.

Безсумнівно, що правова активність є передумовою, засадою демократичної розбудови держави. Зрозу-міло, що будь-яка правова активність громадян спрямована саме на результат, на виникнення відповіднихправовідносин, регулювання відповідних суспільних відносин, розробку актів правотворчості, створеннянеобхідних структурних ланок або скасування деяких в існуючому механізмі держави, з метою забезпеченняправа народу на належне урядування в умовах суспільного прогресу.

Отже, однією з важливих прикмет реформування й оновлення правової системи можна вважати середінших і процеси, що спрямовуються на удосконалення «обізнаності в праві» кожної людини.

Підбиваючи підсумок нашим, можливо, в чомусь дискусійним міркуванням, хочемо наголосити на важ-ливості забезпечення гласності права як передумови належної обізнаності у праві, що слугуватиме запору-кою дієвого захисту прав, свобод і законних інтересів людини.

1 Даль В. И. Толковый словарь русского языка. Современная версия / В. И. Даль. – М. : Эксмо, 2007. – С. 173.2 Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь : ВТФ «Перун»,

2005. – С. 244.3 Костецька Т. А. Гласність / Т. А. Костецька // Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол.: Ю. С. Шемшуечнко. – К. : Укр.,

енцикл., 1998. – Т. 1: А–Г. – С. 596.4 Теория государства и права: учеб. / под ред. В. Я. Кикотя, В. В. Лазарева. – 3-е изд., перераб. и доп. – М. : ИД «Форум:

Инфра-М», 2008. – С. 271–276.5 Великий тлумачний словник сучасної укр. мови (з дод. і допов.) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К.; Ірпінь : ВТФ «Перун»,

2005. – С. 804.6 Конституційні акти Європейського Союзу (в редакції Лісабонського договору) ; пер. Геннадія Друзенка та Світлани

Друзенко, за заг. ред. Геннадія Друзенка. – К. : К.І.С., 2010. – С. 35.

Резюме

Оніщенко Н. М. Гласність і обізнаність у праві: соціальна необхідність чи особиста потреба.Стаття присвячена проблематиці сутнісного насичення категорії «гласність в праві». У статті запропонована до вивчення

категорія «обізнаність в праві». Зокрема, в її структурі аналізуються дві складові, що охоплюють вивчення, ознайомлення з від-повідним правовим матеріалом та «оволодіння» ним з метою захисту прав, свобод і законних інтересів людини. Також дослід-жуються умови, що пов’язані з реалізацією феномена «обізнаність в праві», зокрема, якість та доступність законодавства;поінформованість тощо. Окремий вектор викладу становить проблематика, присвячена розгляду взаємопов’язаності категорії«гласність права» (як передумови) та категорії «обізнаність у праві» (як відповідного результату).

Ключові слова: гласність, гласність у праві, право, обізнаність в праві, правова освіта, правовий всеобуч, правова актив-ність, правові знання.

Резюме

Онищенко Н. Н. Гласность и осведомленность в праве: социальная необходимость или личная потребность.Статья посвящена проблематике сущностного насыщения категории «гласность в праве». В статье предложена к изуче-

нию категория «осведомленность в праве». В частности, в ее структуре анализируются две составляющие, охватывающихизучение, ознакомление с соответствующим правовым материалом, и «овладение» им с целью защиты прав, свобод и закон-

6

Оніщенко Н. М. Гласність і обізнаність у праві: соціальна необхідність чи особиста потреба

ных интересов человека. Также исследуются условия, связанные с реализацией феномена «осведомленность в праве», в част-ности, качество и доступность законодательства; осведомленность и проч. Отдельный вектор изложения составляет проблема-тика, посвященная рассмотрению взаимозависимости категории «гласность права» (как предпосылки) и категории «осведом-ленность в праве» (как соответствующего результата).

Ключевые слова: гласность, гласность в праве, право, осведомленность в праве, право на образование, правовой все-обуч, правовая активность, правовые знания.

Summary

Onishchenko N. General publicity and information: the need for social or personal needs.The article is about the essential saturation of the category of «transparency in the law». The paper proposed to study the category

of "knowledge of the law"; particularly in its structure analyzed two parts, covering the study, review of relevant legal material and"mastering" it to protect the rights, freedoms and legitimate interests. Also investigated conditions related to the implementation of thephenomenon of "knowledge of the law"; including quality and doktrynnist legislation; awareness and more. A separate presentationvector is interconnectedness of legal activity of members of civil society and their knowledge of the law.

Key words: transparency, transparency in law, law, knowledge of the law, legal education, legal universal education, legal acti -vity, legal knowledge.

Оніщенко Н. М. Гласність і обізнаність у праві: соціальна необхідність чи особиста потреба

7Часопис Київського університету права • 2017/1

УДК 340.12 (477)(091)

Т. Г. АНДРУСЯК

Тарас Григорович Андрусяк, кандидат юридич-них наук, доцент, доцент Львівського національ-ного університету імені Івана Франка

МИХАЙЛО ДРАГОМАНОВ – КЛЮЧОВА ПОСТАТЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ ДУМКИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ СТ.

Михайло Драгоманов є ключовою постаттю українського національного життя другої половини ХІХ ст.в усіх його проявах: організаційному, просвітницькому, науковому, політичному. При цьому його діяльністьне обмежувалася тільки українськими справами. Небагато є діячів, які справили більший або аналогічний зним вплив на інтелектуальне життя та політичний розвиток всієї Російської імперії в означений період.

Масштабність та багатоплановість його діяльності, широта й глибина осмислення соціальних, політич-них, національних проблем, вплив на формування світогляду сучасників та молодшого покоління, попризначну кількість наукових досліджень, потребують свого подальшого вивчення та осмислення. Сьогодні,коли повне академічне видання творів мислителя є справою далекої перспективи, а драгоманознавство якнаука перебуває на етапі становлення, пріоритетним є вивчення та осмислення його життя і творчості у кон-тексті конкретних наук, зокрема історії, філології, філософії, політології, юриспруденції та інших. Тількипроаналізувавши погляди вченого в контексті тогочасного рівня розвитку конкретної науки, можна зрозумітимасштабність його наукового доробку і в цій сфері, і в інтелектуальному житті епохи загалом.

Погляди мислителя на правові, політичні, національні, соціальні проблеми необхідно аналізувати з ура-хуванням тогочасних реалій, трансформацій та змін, коли за життя одного покоління суспільство пройшлошлях від сприйняття кріпацтва як нормального соціального явища до усвідомлення необхідності загальноговиборчого права. При цьому не слід забувати, що зміст і розуміння таких понять, як «федералізм», «соціа-лізм», «анархізм», «лібералізм», «закон», «самоврядування» тощо в другій половині ХІХ ст. були суттєвоіншими, ніж нині. Ще одним важливим моментом, що його слід мати на увазі при аналізі поглядів МихайлаДрагоманова, є співвідношення національної та станової ідентифікацій в тогочасному суспільстві. Адженаціональна свідомість та національна солідарність в суспільстві, де значна частина людей не визнаєтьсясуб’єктами права, є чимось зовсім іншим, ніж у суспільстві, яке, принаймні формально, визнає юридичнурівність усіх громадян. Враховуючи ці та інші моменти, спробуємо окреслити роль і значення діяльності йтворчості Михайла Драгоманова в розвитку української правової думки, тобто цієї частини духовної культу-ри українського народу, яка стосується юридичної сфери його буття.

Про життя і діяльність Михайла Драгоманова, різні аспекти його правових та політичних поглядівнаписано достатньо багато1, проте масштабність постаті мислителя, багатогранність та глибина його теоре-тичних напрацювань потребують повного осмислення кожним новим поколінням, для правильного і адек-ватного розуміння процесів, витоки яких необхідно шукати в ХІХ ст., а то й раніше та зберігають евристич-ний потенціал для ефективного вирішення проблем сучасності. Це, зокрема, стосується вміння вивчати,осмислювати та адаптовувати до власних потреб зарубіжний досвід, бо за останні чверть століття маємобільше ніж достатньо прикладів того, як намагання механічно перенести на український ґрунт та реаліїпосттоталітарного суспільства, вироблені в стабільних демократичних національних державах законодавчі,управлінські чи організаційні напрацювання і здобутки, часто дає протилежний від очікуваного результат.

Михайло Драгоманов (30(18).09.1841 – 2.07(20.06).1895) народився в місті Гадячі на Полтавщині в дво-рянській родині, яка походила з козацької старшини. Його прадід Стефан, значковий товариш, був війтомПереяславського магістрату (50-ті роки XVIII ст.). Дід – Яким, колезький асесор (цивільний чин VIII класу,з яким пов’язувалося надання права на спадкове дворянство) і батько – Петро, перебували на державнійслужбі в Петербурзі. Останній здобув юридичну освіту у вищому училищі правознавства в Петербурзі тапрацював у військовому міністерстві2 до виходу у відставку в 1836 році. Мати – Єлизавета, дочка надвірногорадника (цивільний чин VII класу) Івана Цяцьки. Станом на 1850 р. сім’ї Драгоманових належало 18 «душ

8

ВИДАТНІ ПРАВОЗНАВЦІ УКРАЇНИ

© Т. Г. Андрусяк, 2017

селян чоловічої статі». Варто підкреслити, що представники родини Драгоманових завжди були свідомісвоєї станової приналежності та соціального походження, як і своїх обов’язків щодо народу, елітою якоговони були. Це стосується і Михайла Драгоманова, і його сестри Ольги, більше відомої як Олена Пчілка,вплив, роль і значення якої в українській культурі, національному й політичному житті, як і відносини з бра-том, ще чекають на своє наукове вивчення та дослідження.

Звертаємо особливу увагу на соціальне походження Михайла Драгоманова, оскільки, починаючи з 60-хроків ХІХ ст., для багатьох представників українського руху було притаманне ототожнення українськогонароду з українським селянством. Цей підхід, який зберігся аж до української державності 1917–1920-х рр.,суттєво загальмував процеси національної консолідації та державотворення. Як писав В’ячеслав Липин-ський, «для тодішніх провідників нації – а ними були виключно українські інтелігенти – «пан» та «помі-щик»… був людиною в високій мірі національно й політично непевною, хоч би він був «найсвідомішийУкраїнець» і хоч би він хотів тільки виконати свій звичайний національний обов’язок»3. Наступні історичніперіоди також не сприяли формуванню адекватної оцінки ролі та значення українського дворянства в ста-новленні українського руху, формуванні української модерної нації, розвитку української національної сві-домості. Постать Михайла Драгоманова, його сестри Ольги, його племінниці Лариси (Лесі Українки) пере-конливо демонструють загальний характер українського націотворення як процесу зміни пріоритетності ста-нової ідентичності національною. Для когось, як Михайло Драгоманов, ця зміна відбулася в 60-х рр., післязнайомства з державо- та націотворчими процесами в тогочасній Європі, для когось, як Павло Скоропад-ський, після припинення існування Російської імперії.

Михайло Драгоманов здобув початкову та середню освіту в Гадяцькому повітовому училищі (1849–1853) та Полтавській губернській гімназії (1853–1859). Навчаючись на історико-філологічному факультетіКиївського університету (1859–1863) під керівництвом професора Віталія Шульгина почав займатися науко-вою роботою, зокрема історією Стародавнього Сходу та Античності, з перспективною на «заняття універси-тетської кафедри». Після закінчення університету працював вчителем 2-ї Київської гімназії. 18 березня1864 р. Михайло Драгоманов захистив дисертацію «Імператор Тіберій» на право викладання (pro venia legen-di). Офіційними опонентами були професор Олексій Ставровський та доцент Василь Яроцький. Після про-читання двох пробних лекції («Про стан жінок у першому сторіччі Римської імперії» та «Державна реформаДеоклетіана і Костянтина Великого»), які були визнані задовільними, Михайлу Драгоманову надано званняприват-доцента з загальної історії та допущено до читання лекцій в університеті.

У цей період Михайло Драгоманов ще не проявляв активно своєї політичної позиції, та зрештою вонатільки формувалася. Проте її напрям уже почав визначатися: національна свідомість та демократизм, щознайшло своє відображення у низці статей, опублікованих у «Санкт-Петербургских ведомостях» в квітні–травні 1866 р., зокрема, «Земства і місцевий елемент в народній освіті», «Педагогічне значення малоросій-ської мови» та ін. Вони стали причиною того, що уже в жовтні цього року до попечителя Київського учбо-вого округу надійшов лист з Міністерства народної освіти, в якому стосовно Михайла Драгоманова зазнача-лося: «Вважаю взагалі справді шкідливим для молоді, яка вчиться, залишити при викладанні особливо зтакого предмету як загальна історія, особу з хибними поглядами й переконаннями, і тому гадаю, що такійособі не повинні бути надані обов’язки викладача в університеті»4. Однак, оскільки кадрові питання були вкомпетенції Ради університету, то Михайло Драгоманов залишився на викладацькій роботі, більше того,почав виконувати обов’язки професора кафедри.

У 1870 р. він захистив дисертацію на ступінь магістра загальної історії «Питання про історичне значен-ня Римської імперії і Тацит» та був обраний штатним доцентом кафедри загальної історії. У 1870–1873 рр.перебував у відрядженні з «науковою та педагогічною метою» в університетах і наукових установах Європи(Берлін, Цюрих, Прага, Відень, Флоренція, Гайдельберг, Львів). Після повернення продовжував читати лек-ції з античної історії в Київському університеті.

У вересні 1875 р. Михайла Драгоманова звільнений з посади з політичних мотивів («за українофільськеспрямування») із забороною працювати в Харківському та Одеському університетах. Маючи на меті продов-ження наукової, громадської та політичної діяльності Михайло Драгоманов у тому ж році став жити в еміг-рації. У Женеві започаткував перше незалежне українське політичне видання – збірник «Громада» (1878–1882, п’ять випусків), разом з Сергієм Подолинським і Михайлом Павликом заснував журнал «Громада»(1881), видавав твори українських авторів (Тарас Шевченко, Панас Мирний), редагував ліберально-демокра-тичний тижневик «Вольное слово» (1881–1883). У 1889–1895 рр. – професор кафедри загальної історії вСофійському університеті (перше Болгарське вище училище).

Наукова діяльність Михайла Драгоманова тісно пов’язана з його громадською та політичною діяльніс-тю. Його праці навіть у царині античної історії, педагогіки чи філології (фольклористика, літературознав-ство), не зважаючи на їх суто науковий характер, набували характеру політичної публіцистики, оскільки міс-тили небезпечні для існуючих державних систем Російської та Австрійської імперій правові, політичні,національні ідеї, що ставало приводом для політичних звинувачень, репресій стосовно автора та заборони їхпоширення.

Ще на початку своєї діяльності виступив з ідеєю необхідності розвитку початкової освіти на україн-ських землях рідною мовою, що йшло врозріз із політикою денаціоналізації і русифікації. Активно працюваву Південно-Західному відділенні Російського географічного товариства, займаючись вивченням українськоїісторії та народної творчості. Результатом цієї роботи стало двотомне видання, спільно з Володимиром

Андрусяк Т. Г. Михайло Драгоманов – ключова постать української правової думки ХІХ ст.

9Часопис Київського університету права • 2017/1

Антоновичем, історичних пісень українського народу, яке стало «спробою повного і критичного збірникаісторичних пісень українського народу»5, «в котрих видно зміни громадського життя на Україні од найдав-ніших часів аж доси»6. Пізніше, в Женеві, Михайло Драгоманов продовжив це видання аж до сучасності.Саме на основі народної творчості, як найбільш повного віддзеркалення соціальних, етичних, правових ідейнароду, мислитель визначає ключові ідеї притаманні українській правовій думці.

Саме на основі народної творчості Михайло Драгоманов робить висновок про єдність українськогонароду без огляду на існуючі державні кордони та державне минуле, що дало можливість мислителеві ство-рити теоретичну основу подальшого розвитку, зближення й консолідації українського народу. Вже в 60-х рр.він почав налагоджувати зв’язки і поширювати інформацію про стан справ та проблеми національного роз-витку в обох частинах українських земель, опублікувавши низку статей у тогочасній періодиці. Його листидо львівського студентського часопису «Друг» (1875–1876) стали поворотним пунктом в розвитку україн-ського політичного руху в Галичині.

Національні рухи європейських народів, шляхи і механізмами вирішення національних проблем,боротьба за національне визволення проти денаціоналізації цікавили Михайла Драгоманова і в науково-тео-ретичному, і в практично-прикладному аспекті. У праці «Східна політика Німеччини та русифікація» (1872)він обґрунтував, що політика денаціоналізації інших народів характерна для провідних тогочасних держав.Вже будучи на еміграції, він ставить перед собою завдання: 1) поширити якомога більше інформації проукраїнську справу в Європі; 2) сформувати український політичний рух, озброєний найбільш прогресивни-ми здобутками європейської та світової політичної теорії, юридичної науки і законодавчої практики. На йогодумку, питання національного визволення українського народу слід розглядати в контексті утвердження вЄвропі цінностей свободи, рівності та демократії.

Михайло Драгоманов став першим, хто поставив питання боротьби за національні права українців наміжнародному рівні, опублікувавши та поширивши у 1878 р. серед учасників Першого літературного кон-гресу в Парижі брошуру французькою мовою про Емський указ 1876 р., підкресливши, що «цей указ забо-ронив публікацію в Росії книг українською мовою, які були цілком безпечні («Пісеньки та оповідання длядітей», «Про землю і небо», «Про земне життя», «Про холеру», «Про козаків і турків» та ін.); ось чому цейдекрет подвійно абсурдний і доводить як далеко може зайти деспотизм, підтримуваний державним центра-лізмом»7. І, як результат, «все, що людська енергія могла б створити українською мовою, вже наперед забо-ронено в одній з європейських держав!»8. Це була перша публікація на захист української мови, спрямованадо світової спільноти.

Становлення української правової думки з її стрижневою ідеєю – усвідомленням народу свого права навласний самостійний державно-політичний, економічний і культурний розвиток відбувалося в умовах протис-тояння державній політиці та впливу ідеологій інших народів, спрямованих на асиміляцію й денаціоналізаціюукраїнського народу. Тому Михайло Драгоманов, формуючи програмні засади українського політичного руху,і у своїх працях, і у практичній діяльності змушений був боровся проти різних ідейних противників.

Він перший з українських діячів ХІХ ст. почав політичну боротьбу проти політики централізації тарусифікації, яку проводила влада Російської імперії, як демократ і федераліст, і перший серед прогресивнихдіячів загальноімперського масштабу підкресли�