NEW STAR - НОВА ЗОРЯ - April, 2012

Easter Pastoral Letter of the

Ukrainian Catholic Hierarchy of the U.S.A.To Our Clergy, Hieromonks and Brothers,

Religious Sisters, Seminarians and Beloved Faithful

Non-Profit Org.

BuLK RAte

u.S. Postage

PAID

Permit No. 93

Calumet City, IL 60409

New Star--НОВА ЗОРЯ

2245 w. Rice Street

Chicago, IL 60622-4858

AddReSS SeRvICe RequeSted

Circulation Dept. New Star

2245 W Rice St

Chicago IL 60622-4858

__________________________________________ name

_________________________________________address

_____ _______________________________ city. state, Zip

Use another sheet of paper if necessary--

allow six weeks for change.

(Do not telephone or e-mail ANY

address change information.)

dated material~~deliver by April 3

КВІТЕНЬ 2012 aprIL 2012XLVIII No. 4

Moving?attach old address (at left) and

use form to send new address to us:

Христос Воскрес!

Єрархи Української Католицької Церкви у США вітають всіх братів ісестер в Христі радісною новиною: Христос Воскрес! Того першогоВоскресного ранку ангел проголосив жінкам, які перші прибігли до

гробу: «Не дивуйтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина розіп’ятого. Він Воскрес;Його тут немає... Він випередить вас у Галилеї; Ви побачите Його там, як Віні обіцяв».

Ісус, який страждав, помер і був похований, тепер живий! Він наш перемож-ний Христос, Той, хто йде попереду,вказуючи нам дорогу життя. У Воскре-сінні Бог Отець прийняв жертву Хрис-та. Він воскресив Ісуса до життя!

Змістом Воскресіння є життя. Тойсамий Христос, який упокорився довільного прийняття страждань і смертіна хресті, зараз живе у повноті людсь-кого життя. Святий Павло говорить проІсуса, який жив для Бога! Його людськаприрода перебуває в сяйві життя.

Святий Павло йде ще далі. Він твер-дить, що існує тісний зв’язок між жит-тям Христа і нашим. Ви і я покликанібути учасниками Христової перемогинад гріхом і смертю. Ми покликані бу-ти живими, як Христос. Ми покликанібути такими як Він, і жити повним жит-тям. Святий Павло радить нам «думатипро себе як про мертвих для гріха, і жи-вих для Бога в Ісусі Христі».

Наші роздуми і святкування Воскре-сіння Ісуса Христа, живого Христа,допомагають нам зрозуміти велику вар-тість Христового людського життя –людського життя, яке Христос отримаввід Своєї Матері Марії, людського жит-тя, яке Він пожертвував Своєму Отцевіна Хресті, людського життя, яке ЙогоОтець повернув Йому у Великоднюнеділю.

Святкуючи Воскресіння Ісуса Хрис-та, ми не можемо не задуматися провартість усього людського життя. Ми виповнюємося важливістю нашого влас-ного життя і життя всіх тих, хто, як і ми, має частку в людській природі Ісуса,Сина Божого. Воскресіння є звеличенням усього людського життя. Воно під-креслює наше покликання до життя в мирі та гармонії з усіма людьми. Вононагадує нам про наше покликання поважати, захищати і служити життю! Миприходимо до зрозуміння потреби відкидати усе, що ранить, ослаблює та зни-щує людське життя.

Ваш і мій сьогоднішній і щоденний виклик - бути живим в Христі, і викори-стовувати наше людське життя, щоб допомагати в житті усім нашим братам ісестрам в Христі! Ви і я є людьми Воскресіння. Ми є людьми життя, які праг-нуть зрозуміть усе, чого сподівається від нас Бог задля збереження, захисту таслужіння кожному життю. Ми також покликані допомагати іншим досягати

Великоднє Пастирське ПосланняУкраїнських Католицьких Єрархів у США

до Священиків, Єромонахів і Братів, Сестер Монахинь,Семінаристів та Дорогих Вірних

Christ is Risen!

The hierarchs of the Ukrainian Catholic Church greet all brothers and sisters in

Christ with the joyful news, “Christ is Risen!” The angel at the tomb an-

nounced to the women who ran to the tomb that first Easter morning: “Do not

be amazed! You seek Jesus of Nazareth, the crucified. He has been raised; he is not

here…. He is going before you to Galilee; there you will see him, as he told you.”

The Jesus who suffered, died and was buried, is now alive! He is our victorious

Christ, the one who goes ahead of us to show us the way to live. In the Resurrection,

God the Father accepts the sacrifice of

Jesus. He raises Jesus to life!

The meaning of the Resurrection is life.

The same Christ who humbled Himself by

freely accepting to suffer and die on the

cross now lives in the fullness of human

life. St. Paul speaks of Jesus living for

God! His human nature is radiant with life.

St. Paul goes further. He tells us that

there is an intimate connection between

Christ’s life and ours. You and I are called

to participate in Christ’s victory over sin

and death. We are called to be alive like

Christ. We are called to be like Him, to

live in the fullness of life. Saint Paul tells

us “to think ourselves as being dead to sin

and living for God in Christ Jesus.”

Our reflection and celebration of the

Resurrection of Jesus Christ, the living

Christ, helps us to understand the great

value of Christ’s human life—the human

life that Christ received from His Mother

Mary, the human life that He offered to His

Father on the cross, the human life that His

Father gave back to Him on Easter Sunday.

Celebrating the Resurrection of Jesus

Christ, we cannot help but reflect on the

value of all human life. We are drawn to

the importance of our own life and the life

of all those who, like us, share humanity

with Jesus, the Son of God. The Resur-

rection is the exaltation of all human life.

It underlines our call to live in peace and

harmony with all people. It reminds of our call to respect, protect, love and serve

life! We come to understand the need for you and for me to reject whatever wounds,

weakens, or destroys human life.

Your challenge and my challenge today and every day is to be alive in Christ, and

to use our human life to serve life in all our brothers and sisters in Christ! You and I

are Easter people. We are a people of life, striving to understand everything that God

is asking of us in the protection, defense and service of every life. We are also called

to help others to reach eternal life in heaven.

Our Blessed Mother witnessed to this so beautifully and so fully. Mary showed

immense strength and courage at the foot of the cross, a grace given to her by God

Himself. And she was filled with joy at the Resurrection of her Son, Jesus Christ on

Easter morning. Our Blessed Mother helps us carry the crosses in our life, asking the

Today all things are filled with light:

earth and heaven and the world beneath.

Then let all creation celebrate

the resurrection of Christ.

In Him is the firm foundation

of all things.

Christ is risen from the dead!

Resurrection Matins

CChhrriisstt IIss RRiisseenn!! ХХррииссттоосс BBооссккрреесс!! CCrriissttooVV AAnneesstthh!!

continued on page 11

Сьогодні все наповнилося світлом,

Небо, земля і глибини підземні,

Нехай же празнує вся вселенна

Христове воскресіння

В якому ми утверджуємось.

Христос воскрес із мертвих!

Воскресна Утреня

Продовження на ст. 7.

2 НОВА ЗОРЯ Квітень 2012

Адміністративний редактор:о. Джон Лукас[email protected]

Редактор української версії:Петро Рудка[email protected]

Редакційна колегія та дописувачі: о. Джон Лукас, Петро Рудка, о. Яків Карепін, о. ЛеонардКорчинький, о. Дені Молитви,Юрій Матвишин, Оленка При-йма, Назар Слобода, БарбараВрубліцка, Филис МуринЗапаранюк, Сергій Михалюк.

Адреса редакції:New Star2245 West Rice StreetChicago, IL 60622

Тел. (773) 276-5080Факс: (773) 276-6799

Передплата: Тел: (773) 276-9500

Статті та дописи, підписаніавторами не завжди відповіда-ють поглядам редакції.

Передруки та переклади доз-волені за поданням джерела.Редакція зберігає за собоюправо коректи та скороченьотриманих матеріалів.

Користуючись матеріаламиУГКЦ та інших джерел, затри-муємо вживаний ними право-пис.

Офіційне видання Української Католицької Єпархії Св. Миколая. Публікується щомісячно з благословення

Преосвященнішого Владики Ришарда (Семенюка), Єпископа Української Католицької Єпархії у Чикаґо.

Про друге чудо за заступницт-вом Папи Івана Павла ІІ повідом-ляє італійське видання Panorama,цитуючи документи, надіслані доВатикану. Саме це диво можеприблизити канонізацію блажен-ного.

Це чудесне зцілення за заступ-ництвом Івана Павла ІІ відбулосявже через кілька тижнів післябеатифікації, 1 травня минулогороку.

Нагадаємо, що першим підт-вердженим дивом, яке спричини-ло до беатифікації Івана Павла ІІчерез 6 років після його смерті,стало зцілення французької мо-нахині Марі Сімон-П’єр від хво-роби Паркінсона.

Друге чудо, деталі якого наразіне повідомляються, було обранесеред чотирьох заявлених чуд.Промотор канонізаційного про-цесу Кароля Войтили єпископСлавомір Одер задокументувавдані про чудесне зцілення. Теперїх вивчатимуть експерти Конгре-гації у справах святих. Про цеінформує Католицький оглядач.

В Італії повідомилипро чудо зцілення запосередництвомІвана Павла ІІ

Папський вікарій Римськоїєпархії кардинал Агосціно Валлі-ні повідомив про початок прове-дення беатифікаційного і каноні-заційного процесів Папи Рим-ського Венедикта XIII (1649-1730), повідомило Радіо Ватикан.Венедикт XIII - Папа Римський з29 травня 1724 р. Він був ченцемДомініканського ордена, карди-налом (1672), архиєпископомЧезени (1680) і Беневенто (1686).

Після свого обрання на Рим-ську кафедру він з папськогодвору переселився в побудовануспеціально для нього просту чер-нечу келію. Виступав проти роз-коші кардиналів і світськостідуховенства. У 1725 скликавЛатеранський собор, підтвердивбуллу «Unigenitus», яка засуджуєЯнсенізм - течія в католицизмі,початок якому поклав нідерланд-ський богослов XVII в. Янсен.

У Римі розпочавсяпроцес беатифікаціїПапи Венедикта XIII

Хоч і у гріб зійшов Ти, Безсмертний, та адову

зруйнував Ти силу, і воскрес єси як переможець, Христе Боже,

жінкам-мироносицям звістивши: Радуйтеся, і Твоїм Апостолам мир даруєш,

падшим подаєш воскресіння.

(з Воскресного кондака)

У цей світлий і святий день Христового Воскресіння,редакція «Нової Зорі» висловлює

усім нашим читачам найщиріші побажання духовних благ та Божого Благословення!

Нехай Його Світле Воскресіння піднесе наші душі до Небесного Отця!

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

В інтерв’ю газеті «День» ПатріархСвятослав (Шевчук) розповів про стансправ в УГКЦ щодо отримання статусуПатріархату.

Як наголосив першоєрарх: «ТемуПатріархату не знято з порядку денно-го. Вона лишень переходить в новуфазу. Тобто ми будуємо Патріархат».

Глава УГКЦ, пояснюючи важливістьстатусу Патріархату для УГКЦ, продов-жив: «Чому Патріарх Йосип (Сліпий),120-річчя від дня народження якого від-значаємо цьогоріч, так підкреслювавнеобхідність Патріархату для нашоїЦеркви? Це не була вимога якоїсь поче-сті для нього особисто, наприклад.Приїхавши в Рим після 18 років заслан-ня, він дізнався, що багато греко-като-лицьких єпископів є в Канаді, США,Бразилії, Аргентині, Австралії... (Дотого навіть не уявляв, що УГКЦ маєтакі структури за кордоном.) І почавшукати певного способу, як цей єпи-скопат об’єднати. (Не існувало жодногоканонічного підґрунтя, щоб можна булоєпископів скликати на синоди. Кожен ізних належав до Латинської єпископсь-кої конференції тієї країни, де служив.)Блаженніший Йосип (Сліпий) розумів:якщо не знайдеться можливості гурту-вати нашу Церкву, розпорошену поцілому світові, вона наражатиметься нанебезпеку зникнення. Вона асимілюва-тиметься. Отож на ІІ Ватиканськомусоборі заговорив про Патріархат якнеобхідну умову збереження УГКЦпоза межами України. Для того, щоб,до певної міри, не ламати початки еку-менічного діалогу (тоді Папа Іван XXIIIвідіграв колосальну роль в посеред-ництві між США і СРСР у так званійКарибській кризі), БлаженнійшомуЙосипові було надано титул Верховно-го Архієпископа. (До того — був Мит-рополитом.) Верховний Архієпископмає всі права Патріарха, тільки немає

титулу. Таким чином, він на весь цейперіод, сказати б, бездержавностізаклав основи для збереження та роз-витку греко-католиків на століття впе-ред. Шкода, що не дожив якихосьп’ять-шість років до нашого виходу зпідпілля. Бо існував аргумент, чому неможе стати Патріархом, — не перебу-ває на своїй канонічній території.

Його наступник, мій попередникМирослав-Іван (Любачівський), повер-нувся в Україну. Отже, ми присутні непросто на власній канонічній території,а в історичному серці нашої Церкви.Тепер маємо структуру, яка допомагаєнам бути єдиною Церквою, і водночасбути присутньою в цілому світі. Інакшекажучи, де-факто УГКЦ починає функ-ціонувати як Патріархат, продовжуючидовершувати ту будову, яка велася сто-літтями, а Блаженнійший Йосип (Слі-пий) надав їй окремого змісту.

Вас, як і всіх журналістів, цікавить: а

коли той Патріархат буде вже де-юре?Пригадую, Папа Іван Павло ІІ говоривнам, що маємо право на Патріархат.Листовно звернувся до інших право-славних Патріархатів, говорячи просвій намір нам його надати. Навітьстворив робочу групу, яка вивчала цепитання. І тут виникли труднощі щодосамого механізму надання. Справа втім, що нині навіть у православномусвіті немає чіткого розуміння, хто моженадати Патріаршу гідність. Вселенсь-кий собор? Один єрарх? Тож, з одногобоку, весь католицький і православнийсвіт думають над цими механізмами. Іздругого, ми продовжуємо розбудовува-ти свої структури. Сподіваюся, в одиндень оці два вектори зійдуться. І тодіхристиянський світ побачить, що вУкраїні вже є Патріархат УГКЦ. Зали-шиться його тільки визнати».

- risu.org.ua

«Ми будуємо Патріархат... Залишиться йоготільки визнати», – Патріарх Святослав

3НОВА ЗОРЯКвітень 2012

Празник Христового Воскре-сення багатий не тільки навеличні богослуження, маєста-тичні співи і глибокосимволіч-ні обряди, але він багатийтакож на прегарні церковно-обрядові й народні звичаї.Деякі з тих звичаїв — це впливхристиянського культу, а іншіпоходять ще з передхристи-янських часів, коли наш народу той самий час відзначав святопривітання весни й весняногосонця. Християнська релігіябагато з тих прадавніх народ-них звичаїв освятила, надала їмхристиянського значення і сим-воліки та визнала своїми.

Професор Степан Килимник,описуючи великодню ніч, таккаже про звичаї Великодня:«Коли б сьогоднішня людинаспроможна була заглянути намить у чисту душу дитини йвідчути ту радість, безмежнурадість, коли насправді душадитини витала в імперіях казко-во-феєричної радости в очіку-ванні завтрашнього дня —Великодня, — то людина зро-зуміла б і відчула б той невиди-мий тисячолітній зв'язок,поєднання її душі з душеюдалеких-далеких прапращурів,прародителів, поєднання ни-нішньої християнської культу-ри з тисячолітньою високоюкультурою наших прадідів...Людина вважала б ці звичаї,традиції українського народу,за святиню й велич, хоронила бїх, зберігала б та дотримува-лась їх і передавала б своїмнащадкам, як дорогоціннийскарб, із роду в рід!» (Українсь-кий рік у народних звичаях. Т.III, с. 82).

Далі хочемо вказати найваж-ливіші особливості богослуж-бово-обрядового характерупразника Пасхи, а відтак звер-нути увагу на деякі народнізвичаї, пов'язані з Великоднем.

БОГОСЛУЖБОВІОСОБЛИВОСТІ

Христове Воскресення відбу-лося дуже рано в неділю треть-ого дня після Його смерти. Зтого часу в Церкві існує дужедавній звичай, який нагадує,що пасхальний піст закінчу-ється в суботу вночі, а воскрес-ні торжества починаються опів-ночі, невдовзі після неї, або насвітанку. Через те, що не булоодної практики по всіх Церк-вах, Шостий ВселенськийСобор (691) постановив: «Вір-ні, що проводять дні спасеннихстрастей у пості, молитві іскрусі серця, мають закінчува-ти піст посеред ночі після Ве-ликої суботи, тому що боже-ственні євангелисти Матей іЛука, перший словами «післявечора суботи» (28, 1), а другийсловами «рано-вранці» (24, 1)вказують на глибоку ніч» (Пра-вило 89).

Воскресні торжества почи-наються обходом довкола церк-ви під супровід дзвонів. Цейобхід є символом ходу жінок-мироносиць вранці у неділю доГосподнього гробу.

Типик о. Дольницького зау-важує, що під час обходу нетреба нести плащаниці, бо цюпрактику заборонив кардиналСембратович, який вважав, щоце несумісно з радістю Воскре-сення. Зате треба нести іконуВоскресення. Інші устави гово-рять ще про святе Євангеліє,ікону Божої Матері й иншіікони. «Про несення святихТайн у процесії, — каже о.Дольницький, — наші уставине говорять, і того звичаю немають ані греки, ані римляни,тільки місцеві латинські церквинаших сторін, тобто польські.Як у Велику п'ятницю симво-лом Христа є плащаниця, тактепер символом Христа є іконаВоскресення, тому й тут немаємісця на виставлення святихТайн».

Після обходу, перед зачине-ними дверима церкви, начеперед запечатаним Божим гро-бом, починається воскреснаутреня. Тут перший раз чуєморадісне: «Христос воскрес ізмертвих...», — і при співі тієї жпісні священик хрестом відчи-няє двері церкви на знак, щоХристова смерть відчинила намдвері до неба.

У найдавніших наших уста-вах сказано, що в кінці воскрес-ної утрені під час співу стихирПасхи при словах «і друг другаобіймім» відбувалося взаємнецілування, яке в нас називали«христосуванням». Устав о.Дольницького каже, що в наснема звичаю взаємного цілу-вання в церкві, а вірні підхо-дять до священиків і цілують

святий хрест, святе Євангеліє,артос з іконою Воскресення йинші ікони, причому взаємновітаються: «Христос воскрес!— Воістину воскрес!».

Великодній привіт «Христосвоскрес» перший раз злетів зуст ангела до жінок-мироно-сиць при Господньому гробі.Цей радісний привіт уже сотні-сотні років живе у нашомународі впродовж цілого пас-хального часу. Цим привітомми висловлюємо великоднюрадість і визнаємо нашу віру вХристове й наше воскресення.

Святу Літургію в день Пасхислужать дуже урочисто. УЄвангелії того дня сказано проХристову божественність, боякраз Христове Воскресення єнайкращим доказом Його бо-жественности. Коли є більшесвящеників, то Євангеліє чита-ють кількома мовами. Зазвичайєврейською, грецькою і латин-ською мовами, бо тими мовамибуло написано на хресті Ісуса, атакож і народною мовою. Чи-тання Євангелія різними мова-ми означає, що Христова наукаголоситься всіма мовами тапоміж усіма народами. Колиприпиняють читати Євангеліє,чути дзвонення на дзвіниці, щоє символом голошення Христо-вого благовістя всьому створін-ню.

Упродовж цілого Світлоготижня святі двері в іконостасізостаються увесь час відчине-ними на знак того, що Христоссвоїм Воскресенням відчинивнам двері Божого Царства, якце співаємо в пасхальномуканоні: «... Отворив Ти намрайські двері» (Шоста пісня).

У день Пасхи на святійЛітургії, після заамвонноїмолитви, відбувається благо-словення артоса. Артос з грець-

кої означає «хліб», — і є симво-лом хліба вічного життя — Гос-пода нашого Ісуса Христа. Наартосі видно ікону Воскресен-ня. Артос цілий Світлий тиж-день стоїть на престолі або натетраподі. У Світлу суботупісля спеціяльної молитви йогороздроблюють і роздають вір-ним у Томину неділю.

У період П'ятдесятниці, асаме від празника Пасхи аж допразника Зіслання СвятогоДуха, на знак воскресної радо-сти не робимо поклонів, нестаємо на коліна. НікейськийСобор (325 р. ) проголосив:«Тому що деякі стають на колі-на в дні Господнім і в дняхП'ятдесятниці, то для одно-образности у всіх єпархіях,ухвалив Собор, щоб у тому часіприносити Богові молитвистоячи» (Правило 20). Подібнерішення має також VI Все-ленський Собор у 90 правилі.

Під час святкування Пасхи, аподекуди й упродовж цілогоСвітлого тижня, буває цілоден-не дзвонення на знак перемогиІсуса Христа над смертю і нададом.

НАРОДНІ ЗВИЧАЇУ нашого народу є звичай на

Великдень благословляти їжу.Після довгого посту святаЦерква дозволяє усяку їду, длятого щоб вірні разом із духов-ною радістю мали під час вели-кодніх свят і радість від земнихдарів. Тому вона їх благосло-вить і звільняє від посту націлий Світлий тиждень. Благо-словення пасхальної пожививідбувається урочисто звичай-но після святої Літургії на цер-ковному подвір'ї.

Шкаралупу зі свячених яєць,кришки чи кістки в нас не вики-дали на сміття, а закопувалиабо в городі, або на полі, щоб іземлі дати свяченого. Подекудив Галичині шкаралупи зі свяче-них яєць кидали на стріху хати.

З благословенням великодніхпасок пов'язані наші славні кра-шанки й писанки, які маютьдавнє походження. У давніхнародів був звичай, за якимперед особою, що займалависоке становище в суспіль-стві, не можна було з'являтисяперший раз без дару. Побожнепередання каже, що Марія Маг-далина, проповідуючи Христо-ву науку, зайшла у двір рим-ського цісаря Тиверія, далайому в дар червону крашанку зісловами: «Христос воскрес!», ілише тоді почала свою пропо-відь. За її прикладом пішлиинші християни й почали вдень празника Пасхи обдарову-вати один одного крашанкамичи писанками.

Отже, яйце відіграє таку рольу великодніх звичаях тому, щовоно стало символом Христо-вого Воскресення. Як з мертвої

шкаралупи яйця родиться новежиття, так і Ісус Христос вий-шов із гробу до нового життя.Червона крашанка є символомнашого спасення через КровІсуса Христа. З крашанками йписанками пов'язані різні заба-ви дітей та дорослих на Велик-день.

Особливим виявом великод-ньої радости в селах Українибули гагілки й різні ігри на май-дані коло церкви. «Дивним є,— каже проф. С. Килимник, —що веснянки-гагілки, створенінашими прабабками ще в IV-VIсторіччі (а може й раніше) зачасів Антської держави, щокрізь морок тисячоліть, черезстоліття великих негод, війн,наїздів, поневолення — вонидійшли до нас, затримавшисвою провідну думку, головнуідею, свій зміст, замінено лишеслова стародавні на нові... Вес-нянки-гагілки — це дорогоцін-ний скарб ранньої культуринаших прапрадідів як високо-мистецькі, а навіть неперевер-шені поетичні твори, як істо-ричний документ про життя,ідеали, психологію, віру тавірування, розуміння природи,прагнення до пізнання явищприроди наших пращурів»(Український рік у народнихзвичаях. Т. III, с. 106-107).

У деяких місцевостях Украї-ни був звичай родиною йти уВеликдень на цвинтар, домогил своїх рідних, щоб поді-литися з ними воскресною раді-стю та привітати великоднімпривітом. У Києво-ПечерськійЛаврі після воскресного бого-служення монахи й вірні сходи-ли до підземних печер, щобпомерлим монахам принестивістку про Христове Воскре-сення.

Колись давно у нас був зви-чай розкладати вогні у вели-кодню ніч, щоб привітати веснуй весняне сонце. За христи-янською релігією вони булисимволом вогнів, що їх розкла-дали жовніри, які стереглиБожий гріб, та символом приві-тання Сонця Правди — Вос-креслого Христа.

З багатющого скарбу нашоїрелігійної й культурної тради-ції ми згадали тільки дещо, алеуже це свідчить про глибокувіру, любов до свого обряду,традиції та про високу культу-ру духа нашого народу. «Багат-ство й цінність наших обрядо-вих звичаїв, — каже проф. С.Килимник, — нашого фолькло-ру є велетенське. Нам можутьпозаздрити найкультурнішінароди світу. Ці скарби високоїкультури нашого минулого від-дзеркалюють наше національнеобличчя і є справжніми свідка-ми споконвічного прагненнянашого народу до волі, удоско-налення, краси й сонця» (цит.твір, с. 97). - Юліян Катрій, ЧСВВ

Цековно-обрядові звичаї Великодня«Це день, що його створив Господь, возрадуємося і возвеселімося в нім».

(Прокімен Пасхи)


Слово вочоловічилось,щоб ми обожились

Св. Атанасій Олександрійський

Розповідь про розумного купця, якийпродав все майно, щоб придбати дорого-цінну перлину (Мт. 13, 44–46) – одна знаймістичніших притч, які своєю мудрі-стю відкривають нам головну мету хри-стиянина: знайти скарб захований Богом унайглибших підвалинах людського буття.Пошук скарбу – один з найяскравішихсимволів, який зображає духовний шляххристиянського подвижника. Цей шляхвузький та особистий, ним іде кожний,шукаючи свою, Богом закладену, «перли-ну», але знаходить чи радше здобуває їїлише той, хто наважився заради неї відда-ти все.

Про цей пошук Христос говорить такожв іншому місці: «шукайте і знайдете» (Мт.7, 7). Допитливий читач Святого Письмазапитає: що просити? що шукати? у якідвері стукати? Відповідь в Євангелії відМатея: «Шукайте перше Царство Боже»(Мт. 6, 33). Де шукати Царство Боже?«Царство Боже всередині вас» (Лк. 17,21). Як осягнути чи радше здобути цейскарб – Боже Царство? Відповідь знову уМатея: «Царство Небесне здобуваєтьсясилою; і ті, що вживають силу, силоміцьберуть його» (Мт. 11, 12). Про яку силу чиякі зусилля тут ідеться? Чи взагалі корект-но говорити про застосування сили досправ, які стосуються глибинного внутрі-шнього життя християнина?

Так, коректно, і цією силою або, якчасто пишуть Отці, енергією, є всі духов-но-душевно-тілесні зусилля християнина-подвижника, які він використовує у своє-му аскетично-молитовному житті. Одне ізголовних значень слова аскеза (гр.: aske-seis – вправи фізичні, розуму, волі; прак-тика побожного життя, що веде до доско-налості ) – це цілий комплекс душевно-тілесних вправ, які виконують христи-янські «атлети», як називали християнОтці Церкви ІІ ст., щоб звільнитись відвсього, що є негативного в людській при-роді, створеній на образ і подобу Божу(Бут. 1, 26–27), і осягнути повноту доско-налості, до якої закликає Господь (Мт. 5,48). Християнське розуміння аскези – цевнутрішня і зовнішня напруга всіх сил іздатностей людини задля очищення відпристрастей, задля внутрішнього пре-ображення і осягнення чистої молитви,яка є головним шляхом до спогляданняБога-Трійці та участі у трапезі разом зОтцем, Сином і Святим Духом. Ілюстра-цією сказаного є ікона Андрія Рубльова«Трійця», де за трьома сторонами трапез-ного столу сидять Божі особи Отця, Синаі Святого Духа, а четверта сторона є віль-ною для особи людини, покликаної добезпосередньої співучасті у трапезі і спіл-куванні з особами Пресвятої Тройці. Цяпропозиція трапези, як дар Божої благода-ті, завжди відкрита, її лише потрібно від-найти, відкрити в собі, почути запрошен-ня до неї. Покликання до реальної і вод-ночас таїнственної участі в Бозі і єдності зНим, частково привідкривається вже вобразно-символічній мові Старого Завіту.Велич цього покликання сміливо оспівуєпсалмоспівець: «Я сказав, «Ви боги, дітиВсевишнього всі ви»». (Пс. 82, 6). В іншо-му місці книги Псалмів старозавітнійавтор, задумуючись над глибинною суттюлюдського буття, висловлює цю саму ж

фундаментальну істину про її покликан-ня: «...що таке чоловік, що ти пам’ятаєшпро нього, або син чоловічий, що тидбаєш про нього? Мало чим від ангелівумалив ти його, славою й честю увінчавти його». (Пс. 8, 5–6). Господь закликаєлюдину бути досконалою як Отець небес-ний досконалий (Мт. 5, 48 ). Не на 1, 5, 10чи 50 % подібним у досконалості до Отця,а повністю, наскільки це можливо длялюдини. Немає ніяких меж і кордонів зро-станню людини до божественного. Якщоїї досконалість має бути такою самою ж,як досконалість самого Бога-Отця, толюдина повинна стати як сам Бог. І цяможливість у повноті відкривається з при-ходом Сина Божого.

У Воплоченні Слова Божого стає мож-ливим осягнути пряме і безумовне єднан-ня з Богом. Божественну славу Триєдино-го Бога, що Отець дає Сину, Син Божийвідкриває для всього людства: «І славу,що ти дав мені, я дав їм… щоб пізнав світ… що Ти …полюбив їх, як полюбив мене.Отче! Хочу, щоб ті, яких ти мені передав,перебували там, де і я, щоби й вони булизо мною та й бачили мою славу, яку ти давмені …І об’явив я їм твоє ім’я, і об’являтибуду, щоб любов, якою ти полюбив мене,в них перебувала, – а я в них!» (Йо. 17,20–26). Беручи участь у Божественнійславі, людина стає причасником Боже-ственної природи (2 Пет. 1, 4; Еф. 2, 18 ),яка в повноті присутня у БожественнійОсобі Ісуса Христа (Кол. 2, 9–10) і назав-жди поєднана з людською природою уХристі. В Ньому і через Нього людськеєство незбагненно бере участь в житті

Пресвятої Трійці. Саме через Боголюди-ну, Ісуса Христа, для людини, яка «у Хри-ста хрестилась і в Христа зодягнулась»,відкривається неймовірна у своїй величі ібезмежності горизонтів, і водночас таїн-ственна можливість обоження (theosis),тобто участі у житті Отця, Сина і СвятогоДуха. Центром новозавітньої благовістіпро обоження людини є Воплочення СинаБожого: «І живу вже не я, а Христос про-живає в мені» (Гал. 2, 20). Людина, прича-щаючись божественної природи, стаєБожою дитиною. В Христі Святим Духомвідновлюється божественне синівстволюдства, і тому поняття усиновлення –головна характеристика таїнства обожен-ня: «ти вже не раб, але син. А як син, то йспадкоємець Божий через Христа» (Гал. 4,4–7). Спадкоємець чого? Якої Божої влас-ності? Очевидно, що не грошей чи маєт-ків, а Царства Божого, його громадянства,яке приготоване Сином Божим, кожному,хто вже не раб, а син Божий.

Євангельське відкриття тайни прореальну можливість безпосередньої уча-сті людини у Божественному житті, сталоквінтесенцією святоотцівського досвідубогопізнання, який вони засвідчили усвоїх творах. Так св. Іриней Ліонський (ІІст.) пише: «Він (Син Божий) став СиномЛюдським, щоб людина стала синомБожим». В іншому місці він ще чіткішевисловлює головну Євангельську істину:«Слово Боже, внаслідок своєї безмірноїлюбові, стало тим, чим є ми, щоб нас зро-бити тим, чим є Він Сам».

(Продовження у наступному числі.)

- Віктор Жуковський

Людина створена Богом, щоб стати богом

В Єгипті на 89 році життяпомер патріарх Коптської право-славної церкви Олександрії - хри-стиянської церкви Єгипту -Шенуда III. Патріарх Шенуда IIIочолював Коптську церкву біль-ше 30 років.

Коптська православна церква -одна з найстаріших христи-янських церков світу. Вона налі-чує близько 10 млн послідовни-ків, складається з 400 громад,більшість із них в Єгипті, інші вєгипетській діаспорі.

Довідка: Коптська православнацерква Олександрії - офіційнаназва християнської церкви вЄгипті, одна з давньосхідних(дохалкідонських) церков. Засно-вана, за переказами, св. Євангелі-стом Марком († 63 Р. Х.) в Олек-сандрії, до єпископській кафедриякої зводить свою спадкоємністькоптський патріарх.

Власне коптською єдина церк-ва Єгипту стала після поділу (вперіод з 536 по 580 рік) Олек-сандрійського патріархату на двікафедри - грецьку халкідонітськуі коптську антихалкідонітську. Убогослужінні використовуєтьсякоптський обряд.

Помер глава Коптської Православної Церкви

Уряд країни вважає, що носін-ня хрестиків не є обов'язковоювимогою до віруючих християн, іроботодавці можуть заборонитиїх.

Християнам не варто надягатихрестик на роботу, говориться врішенні уряду Великобританії. Урозпорядження The Telegraphпотрапив документ, у якомуйдеться, що носіння хрестиків неє обов'язковою вимогою довіруючих християн, у зв'язку зчим роботодавці можуть заборо-нити їх використання своїм пра-цівникам. Роботодавці такожможуть звільняти співробітників,які будуть наполягати на своємуправі носити хрестик.

Заява кабінету міністрів з'яви-лася на тлі судового процесу, вякому стюардесcа British AirwaysНадя Евейда і медсестра ШирліЧаплін намагаються довестифакти дискримінації з боку своїхроботодавців, які заборонили їмносити хрестик в робочий час.

The Telegraph зазначає, щоправо християн на носіння хре-стика на роботі захищено 9-їстаттею Європейської конвенції зправ людини, де йдеться прозагальне право на свободу думки,совісті і релігії.

Британців відтеперможуть звільняти заносіння хрестика

Я сказав, «Ви боги, діти Всевишнього всі ви».Псалом 82,6


3 березня 2012 року випов-нилось 70 років з дня народ-ження преосвященного влади-ки кир Ришарда Семенюка,правлячого архиєрея Чиказь-кої єпархії святого Миколая. Зцієї нагоди в неділю, 4 берез-ня, у катедральному соборісв.о.Миколая за участю усіхсвящеників та вірних єпархіївідбулась подячна СвятаЛітургія.

Преосвященний владикаРишард разом з священиками ідияконами у присутності чис-ленних вірних та хору цілоден-ної школи св.о.Миколая, підкерівництвом Ірини Дичій,відслужили Божественну Лі-тургію. Єпископ виголосивпроповідь двома мовами та змудрими словами науки звер-нувся до усіх присутніх. Назакінчення служби Божоїчиказький декан УГКЦ отецьВасиль Салковський від іменідуховенства та вірних єпархіївисловив слова подяки пре-освященному владиці Ришар-ду за його довголітню працю уХристовій церкві, за батьківсь-ке ставлення та невтомнупрацю над єднанням усіх вір-них у дусі заповіді Ісуса Хри-ста про «одне стадо і одинпастир».

Разом з владикою Ришардомспівслужили священики отецьБогдан Налисник, отець-мит-рат Іван Кротець, отець-деканВасиль Салковський, отці.Михайло Кузьма, ВолодимирГудзан, Ярослав Мендюк,Микола Бурядник та диякониМайкл Гаскі, Ренді Бравн.

Після служби Божої усі при-сутні заспівали ювіляру «Мно-гая літа».

Відтак ректор катедри св. о.Миколая отець Богдан Налис-ник запросив усіх до церковноїзали на святкове урочисте при-йняття.

Приємною несподіванкоюдля громади був приїзд насвяткування ювілею єпископайого родини. Церковна зала немогла вмістити усіх бажаю-чих, які прийшли привітативладику з його 70-річчям.

Святкову частину розпочаво. Богдан Налисник, запросив-ши до привітань шкільний хор.Хористи підготували у пода-рунок владиці цілу низкупісень та віршів. Директоршколи св. о. Миколая МаріяКлиш–Фіняк від імені усіхшколярів та вчителів привіта-ла архиєрея з ювілеєм та подя-кувала за його уміння спілку-ватися з дітьми та постійнуопіку над школою.

Наступне привітання буловід парафіяльної організації«Матері в молитві», яка вжеіснує понад два роки. Щоміся-ця члени організації маютьсходини і моляться за усіхдітей, хворих та немічних, якіпотребують духовної підтрим-

ки. Серед них є поетеса Стефа-нія Яворська, яка спеціальнодля владики написала вірш–привітання. Його прочиталио. Богдан Налисник та троєдівчаток.

Також ювіляра привітали:від Українсько-Американськоїкредитної спілки «Самопоміч»- Михайло Кос та ОрестаФединяк, від імені організації«Християнська єдність» -Василь Пик, о. Василь Савчин,отець-митрат Іван Кротець,духовенство та гості.

Потім усіх присутніх булозапрошено до святковогостолу.

Владика Ришард подякувавза щирі і теплі вітання, наголо-сивши, що він щасливий слу-жити вже понад 45 років Бого-ві та людям.

Усі відчували себе в родин-ному колі, мали піднесенийнастрій, молитовно бажализдоров’я владиці Ришарду,щоб він ще довгі роки був про-відником у Христовій церкві.Нехай образ архиєрея – Добро-

го Пастиря, який ви звершуєтез допомогою Божою, буденепорушним та міцним і нада-лі. Нехай ваше єпископськеслужіння буде довголітнім, яку старозавітного Авраама.Нехай буде непохитним милі-стю Божою ваше здоров'я докрайніх меж життя людськогодля справжньої втіхи всійпастві, для прикраси святоїЦеркви.

- Наталія ПОДОЛЬЧАК

Золоті жнива Чиказького Архиєрея

Єпископи США, а також пред-ставники деяких християнськихконфесій звернулися до Конґресуз пропозицією створити «захиснеколо», яке оточило би опікоюнайбідніших людей і тих, щонайуразливіші до змін. Цейзаклик і перелік критеріїв, якимислід керуватися в управлінні сус-пільними благами, американсь-кий єпископат надіслав листомдо Ради, яка розробляє федераль-ний бюджет на наступний рік.

Приводом до цього листа є зро-стаюча невизначеність. Єписко-пи побоюються, що під часпоглиблення дефіциту парламентбуде перебувати під тиском, щобскоротити кошти на програмидопомоги найбіднішому населен-ню. Єпархія нагадала, що рішен-ня щодо бюджету має не лишеекономічний та політичнийвимір, а ще й моральний.

Єпископи СШАнаписали листа Конґресу

10 березня Папа Венедикт XVIзустрівся з Архиєпископом Кен-терберійським Роуеном Вільям-сом, який прибув до Риму з наго-ди св. Григорія Великого.

Саме цей святий ще до того, якбув обраний Папою, здійснивподорож на територію сучасноїВеликобританії, повторно принісанглійцям Євангеліє і заснувавКентерберійську єпископськукатедру. У той час св. Григорійбув членом ордену камедулів,який сьогодні відзначатиме 1000-річчя з дня заснування свого пер-шого монастиря. Також відбула-ся спільна екуменічна вечірнямолитва в костелі св. Григорія наримському пагорбі Челій.

Це вже третя спільна молитваримського Понтифіка та Архиє-пископа Кентерберійського вцьому костелі. Попередні молит-ви відбувалися у вересні 1989року, коли Іван Павло II зустрі-чався з колишнім главою Англі-канської Церкви АрхиєпископомРобертом Рансі, а в грудні 1996року під час візиту до РимуАрхиєпископа Джорджа Кері.

До того ж до програми візитуРоуена Вільямса входить участьу Літургії в англіканському храмісв. Павла в центрі Риму, конфе-ренції «Монашество і екуме-нізм», а також відвідини древнь-ого абатства Монте-Касіно, деєрарх візьме участь у молитвівечірні та виголосить доповідь натему «Монахи і місія бачення зАнглії».

Венедикт XVIзустрівся з главоюАнгліканської Церкви


Духовенство Чиказькогодеканату проводить, як прави-ло в одній із парафій деканату,час від часу спільні зустрічі –зібрання. Щоби усім булоодноково добиратися до місцяпроведення деканальних збо-рів, було вирішено провестиминулу зустріч 6-го березня вУкраїнській Католицькій пара-фії св. арх. Михаїла в м. Міл-воукі, шт. Вісконсин. На збо-рах були присутні: о. ВасильСавчин, о. Богдан Налисник, о.Володимир Кушнір, о. Яро-слав Мендюк, о. ВолодимирГудзан, о. Михайло Кузьма, о.Джон Лукас, о. Леонард Кор-чинський, о. Олег Кривокуль-ський, о. Ігор Кошик, о.Василь Салковський, ЧСВВ, о.Микола Бурядник, а такождиякон Майкл Кук та дияконРоман Артимович.

Отець Василь Савчин, парохцеркви у м. Мілвоукі, позитив-но поставився до задуму про-вести деканальні збори, і зрадістю вітав усіх прибулих ізпарафій у штатах Ілліной таІндіана на одноденні збори.

Отець-декан Василь Сал-ковський, ЧСВВ, почав дека-нальні збори із молитви, очо-ливши відправу Акафісту доСтрастей Христових, на котрійприсутні молилися разом.

Під час зустрічі розглядали-ся кілька дуже важливихпитань пов’язаних із планамита заходами, що вимагаютьспівпраці усіх парафій декана-ту.

Були подані деталі щодозапланованого паломництва дом. Риму на посвяту Собору Св.Софії в м. Римі, а також нацеремонію відзначення 120-ліття з дня народження Патрі-арха Йосифа Сліпого. Цепаломництво відбудеться запідтримкою єпархії св. Мико-лая. Усім присутнім було роз-дано брошури і плакати длярозповсюдження серед пара-фіян, які би були зацікавленнівзяти участь у цьому палом-ництві котре очолюватиме

владика Ришард Семенюк.Також, було розглянуто

Пасторальне Патріарха Свято-слава (Шевчука) на тему:«Жива Парафія – місце зустрі-чі з Христом». Отець ЛеонардКорчинський представив цепослання, а також повідомивприсутніх про підсумки диску-сій, що відбулися на міжнарод-ній зустрічі в Канаді, у якій віннещодавно брав участь. Підчас цієї зустрічі, делегати анг-ломовних єпархій з Австралії,Канади та США, розглядалиспособи впровадження бачен-

ня Патріарха Святослава щодотого, як оживити кожну пара-фію нашої Церкви в усьомусвіті. У зв’язку з цим, булиприготовані питання для учас-ників деканальних зборів,пов’язані із подальшим роз-глядом цього послання, атакож було виділено певнийвідрізок часу на їх обговорен-ня. Подібні обговорення такожвідбуватимуться в інших дека-натах єпархії св. Миколая.

Після цього була дана наго-да учасникам деканальнихзборів висловити свої думки та

зауваження щодо пасторальноїпраці у парафіях.

По закінченню, завдяки ста-ранням пароха парафії, якаприймала учасників деканаль-них зборів, усі були запрошеніна обід до українського ресто-рану «Кухня Ірини» що непо-далік м. Ґлендейл. Після цьогоприємного обіду, усі, хто при-їхав здалеку на збори до м.Мілвоукі, вирушили у дорогуна південь, і година – пік доцього часу вже минула.

Деканальні збори духовенства у м. Мілвоукі

Представники Патріаршої ко-місії УГКЦ у справах монаше-ства 6 березня 2012 року зібрали-ся у конференц-залі Патріаршоїкурії УГКЦ у Львові, щоб про-довжити працю над розробкоюстатуту та обговорити інші на-гальні питання.

Пригадуємо, що, за словамиБлаженнішого Святослава (Шев-чука), Глави УГКЦ, задля кращо-го функціонування патріаршікомісії УГКЦ у своїй діяльностіповинні керуватися статутом.

Під час обговорення іншихважливих питань о. Петро Баран,голова Комісії УГКЦ у справахмонашества, зазначив, що Влади-ка Богдан (Дзюрах), Адміністра-тор Патріаршої курії, запропону-вав провести духовну зустрічщодо стратегії розвитку монаше-ства. У зв'язку з цим 28 жовтня2012 року відбудеться спеці-альний курс-конференція длянастоятелів та настоятельокмонаших чинів і згромадженьУГКЦ щодо визначення стратегіїрозвитку монашества (про місцепроведення та доповідачів цієїконференції повідомимо додат-ково).

Триває робота надрозробкою статутумонашества УГКЦ

Папська Рада «Iustitia et Pax»має намір брати участь в диску-сіях про реформу ОрганізаціїОб'єднаних Націй. Для цьогопланується наступного року за-просити генерального секретаряООН Пан Гі Муна, щоб обгово-рити відповідний проект рефор-ми.

Представник Святого Престо-лу виявив ці наміри на конферен-ції, організованій італійськимміністерством економіки і при-свяченій реформі міжнародноїфінансової та валютної системи.Виступаючи там, єпископ Toсопояснив торішню позицію Пап-ської Ради. Йшлося особливо проз’ясування непорозумінь з наз-вою «глобальна державна влада».Єпископ Тосо зазначив, щометою документу не було забез-печення підтримки певномуновому етатизмові. Йшлося нато-мість про вказування перспектив«прозорих, стабільних, демокра-тичних і функціональних еконо-мічних систем, що потрібні дляреальної економіки та інтеграль-ного розвитку народів», – заявивсекретар Папської Ради.

Ватикан братимеучасть у дискусіїщодо реформи ООН

У Львові 18 березня відбулася ХреснаХода, у якій за різними оцінками взялиучасть від 40 до 50 тисяч осіб. Її організу-вала Львівська архиєпархія УГКЦ, амолитовні роздуми цьогоріч підготувалиотці-редемптористи.

У своїх духовних науках монахи середіншого згадали про нещодавнє зверненняєрархів УГКЦ та РКЦ щодо заборони вУкраїни абортів.

«Нагадуємо, що перед християнськоюспільнотою лежить велика моральна від-повідальність за тих, хто вважає абортспособом виходу зі скрутного становища– треба невтомно роз’яснювати христи-янську позицію щодо цього гріховного іганебного вчинку, а зламаним відчаємпростягати руку допомоги», - процитуавзвернення католицьких єпископів єромо-

нах Михайло (Іваняк).Отці-редемтористи зауважили, що на

захист абортів виступило чимало людей.Ці люди також висловлюють невдоволен-ня й тим, що Церква нібито втручається усфери, які не входять у межі її компетен-ції.

«Не всім подобається це слово Церкви.Певні кола людей почали кричати у свійспосіб: Чому Церква пхається не у своїсправи?! Вибір життя робить сама люди-на. Залишіть це нам! Однак слово Церкви- це слово Христа, і не можна мовчати,коли людина чинить гріх. Людське серцестало нечутливим до гріха, але Божийголос не затихає у ньому», - роз’яснилимонахи.

Велелюдна хресна хода у Львові трива-ла понад три години. У спільній молитві

взяли участь духовенство, семінаристи,студенти та парафіяни львівських храмів.Хрест почергово несли митці, викладачі,представники обласної та міської влади.А на завершення молитовної акції митро-пролит Львівський Ігор (Возьняк) подя-кував усім за участь, разом з громадоюміста він відмовив молитву за прославуслуги Божого Андрея Шептицького тауділив усім присутнім архипастирськеблагословення.

Як розповіли РІСУ священики-редемп-тористи, очолити Хресну Ходу їм доручи-ли не випадково - цього дня, 18 березня,виповнилося рівно 100 років відтоді, якМитрополит Андрей Шептицький запро-сив монахів Чину Найсвятішого Ізбавите-ля в Україну.

Під час велелюдної Хресної Ходи у Львові УГКЦще раз нагадала про гріх абортів


Тарас Шевченко – великийукраїнський поет, прозаїк,драматург, художник, борецьза волю і свободу українсько-го народу.

Його творчість – одна з най-кращих сторінок світовоїкультури. Народився в с.Мориняцх на Черкащині вкріпацькій родині. Рано втра-тив батьків. Однак доляпослала Тарасові щасливі зус-трічі з гарними людьми, якідопомогли йому звільнитися зкріпацтва, здобути освіту вПетербурзькій академії мис-тецтв. Найголовніша йогокнига – «Кобзар», яку знаютьнароди усіх континентів.Перекладена багатьма мова-ми, вона розповіла світові проУкраїну, її чарівну природу,славне минуле, знедолений,але вільнолюбний і нескоре-ний народ.

Щороку приходить до насвесна, а з нею – Шевченків-ські свята. І хоч минулодосить багато часу, народпам’ятає, знає і шанує свогоКобзаря.

У день народження Т. Шев-ченка дорослі і діти йдуть дойого пам’ятника, щоб поста-вити свічку, покласти квіти,почитати його вірші, поспіва-ти пісні і цим висловити своюпошану Великому Кобзареві.

Кожного року в школіукраїнознавства при парафіїсв. Йосифа Обручника прово-диться свято Шевченка. Всуботу, 10 березня, вчителі,учні та батьки, духовні пасти-рі та інші гості прийшли вша-нувати пам’ять пророка.

Розпочалася програма вис-тупом директора школи – п.Марійка Баран. Вона пригада-ла всім, що минає 198 років здня народження Т. Г. Шев-ченка.

З промовою виступив парохпарафії – о. Микола Буряд-ник. Він закликав: «ЛюбитиШевченка – це значить гово-рити його мовою, підтримува-ти українські традиції та зви-

чаї», цитував поетові рядки:«...і чужому научайтесь, йсвого не цурайтесь!» Післяспільної молитви ведучі свята– Христина Курій (учениця 7класу) та Ліза Паскевич (уче-ниця 8 класу) – «провели»усіх присутніх стежкамикороткої біографії ТарасаГригоровича Шевченка. Їхнюрозповідь доповнив виступчитця поезії «Розрита моги-ла». Богдан Мендюк (учень 6класу) показав свою майстер-ність, декламуючи вірш. Адалі, в певній послідовності,всі учні школи брали участь упроведенні свята.

Гарячими оплесками зус-трів зал наймолодших школя-рів – дошкілля. По-дитячомущиро вони прочитали віршінапам’ять та виконали пісні«Утоптала стежечку» та«Поклін тобі, Тарасе». Учні 1та 2 класів теж старанно дек-ламували уривки з поезійШевченка, а піснею «Зацвілав долині червона калина»повели всіх у дитяче минулета спогади. Потім естафетупроведення свята прийнялиучні 3 та 4 класів. Діти про-декламували вірші, виконалипісні «Садок вишневий колохати» та «Думи мої, думи

мої». Поетично настроєнийдух підхопили учні 5-8 класів.Гості свята мали змогу почутипісню «Така її доля» із майс-терним заспівом дівчат 7 та 8класів, «Зоре моя вечірняя»(заспів учениць 6 класу),«Реве та стогне Дніпр широ-кий».

Закінчили свято традиційно– всі присутні в залі та насцені виконали «Заповіт»Шевченка. І чомусь саме тодіз’явилося почуття гордості занас, українців. Так, ми вміємошанувати і вшановувати, за-бавляти і забавлятись, любитиі пам’ятати...

Після святкової програмидиректор Кредитівки «Само-поміч» – п. Богдан Ватраль –подякував учням та вчителямза багаторічну співпрацю. Віннаголосив, що саме так відбу-вається розвиток українськоїгромади, і діти віддзеркалю-ють нашу культуру і мову. Ащоб підтвердити слова вдяч-ності вчинком, передав школіневеличкий подарунок.

Користуючись нагодою,директор школи – п. МарійкаБаран, вчителі та учні хочутьщиро подякувати п. Б. Ватра-лю.

Галина Кобаса,Світлини Юрка Мицика

«Свою Україну любіть... за неї Господа моліть!»Свято Шевченка в школі українознавства припарафії св. Йосифа Обручника

Нечувана атака на християн напершій шпальті Нью Йорк Таймс(The New York Times). Ще ніколине було більш ворожої антикато-лицької реклами у провідномуамериканському видавництві,ніж нещодавня, опублікована уНью Йорк Таймс. Її автором єФонд свободи від релігії.

Причиною цієї реклами є про-тидія Католицької Церкви манда-там, які змушують католиківвключати до їх страхових планівліки, які спричинюють викидні,засоби контрацепції. Справжнямета цієї реклами — заплямуватикатолицьку віру. Вона звинува-чує католиків у пропагуванні«убогості, страждання, небажа-них вагітностей, перенаселення,соціальних бідах та смертях».Говориться, що «єпископи роз-почали жостоку». Також йдетьсяпро корупцію, рівень якоїневпинно зростає. У зверненні дожінок-католичок читаємо «Оче-видно, ви «зношені» жінки, якимв неділю немає куди йти, крімцеркви».

Газета «Нью ЙоркТаймс» розпочала відкритий наступ на Католицьку Церкву

У Сполучених Штатах Амери-ки триває боротьба на захистрелігійної свободи громадян.Однак тепер єпископи США нелише вимагають від уряду відмі-нити «етично несприйнятливе»рішення щодо покриття страхо-вих виплат на контрацепцію, алеі заборонити смертну кару.

Як повідомляє «Ватикан Інсай-дер», нещодавно АрхиєпископМаямі Томас Венскі та п’ятероінших єпископів з Флориди напи-сали листа до губернатора РікаСкотта, в якому просять його від-мінити покарання смертної кари ізамінити його на довічне ув’яз-нення без можливості умовногозвільнення.

«Такий захід буде проявомвизнання гідності кожної особи ісвятості людського життя. Цеозначатиме визнати Бога Госпо-дом життя і бути більш послідов-ними духові Євангелія», – напи-сали єпископи до губернатораСкотта.

В листі вони також висловилисвою стурбованість зростаннямкількості застосування смертноїкари: від серпня 2011 року булострачено одну особу що три міся-ці.

- Католицький Оглядач

Єпископи Флоридивиступають за скасу-вання смертної кари

життя вічного у Царстві Божім.Про це, так гарно і так сповна, свід-

чить наша Благословенна Мати. Маріявиявляє безмежну силу й мужність біляпідніжжя хреста, ту благодать, яку уді-лив їй Сам Бог. Вона ж сповниласярадістю у Воскресінні свого Сина ІсусаХриста у Великодній ранок. ПречистаМати допомагає нам нести наш хрестжиття, просячи Отця Небесного облег-шити наш тягар. Але що важливіше,вона поглиблює нашу надію, веде насдорогою вічного життя разом з Воскрес-

лим Христом. Наша роль – ваша і моя –співпрацювати з Богом і один з одним,щоб допомагати тим, хто обтяженийжиттям, і поглиблювати їхню надію.Ми робимо це, коли є людьми Воскре-сіння, людьми надії! Сьогодні Ісус Хри-стос промовляє до вас і до мене в нашихсерцях: «Мир Вам! Не бійтеся!».

Ми молимося за вас і за всіх нашихлюдей, щоб ми жили радісно й змістов-но, як послідовники Воскреслого Хри-ста. Нехай найвеличніші Великоднісвята будуть сповнені радістю, внутрі-шнім спокоєм, сердечною любов’ю,розділеною з вашою родиною та друзя-ми, близькими чи далекими. Найщедрі-шого й особливого вам Воскресногоблагословення, бо Христос Воскрес!

+ВисокопреосвященнийСтефан СорокаМитрополит Української Католицької Церкви у СШААрхиєпископ Філадельфійський для українців

+Преосвященний Ришард СеменюкЄпископ Чіказької єпархії святого Миколая

+Преосвященний ПавлоХомницький, ЧСВВ Єпископ Стемфордської єпархії

+Преосвященний Іван Бура Апостольський АдміністраторПармської єпархії святого Йосафата

Продовження зі ст. 1.

Великоднє ПастирськеПослання...


Скільки себе пам’ятаю, в бабусинійхаті на Яворівщині (Львівська обл.) бувпортрет Тараса Шевченка: мудре чоло,високе і ясне; рідний погляд – зі самоїдуші в душу заглядає... Мої дідусь і бабу-ся не закінчували «університетів», алезнали про Шевченка дуже багато та частонам, онукам, розповідали про великогоКобзаря. Ці історії передавалися з уст вуста, із покоління до покоління. Пам’ятьпро славного сина українського народуживе в наших серцях до сьогодні.

У суботу, 10 березня, в українськійшколі м. Палатайн відбулося свято Т. Г.Шевченка. За традицією, зранку відпра-вили службу Божу в церкві НепорочногоЗачаття. Настоятель храму – о. МихайлоКузьма – закликав усіх любити Бога ізажди чинити добро та милосердя.

У цей день в актовому залі Українсько-го центру зібрались батьки, гості, пред-ставники громадських організацій, вчите-лі та учні школи. Від СУМу ім. Д. Ві-товського виступила п. Христя Екгардт,побажавши успіхів у вихованні підро-стаючого покоління української молоді вАмериці в патріотичному і націоналістич-ному дусі. Від українсько-американськоїкредитової спілки «Самопоміч» привітзачитала п. Оксана Добрянська – менед-жер відділення в м. Палатайн. Знаєте, осьуже впродовж 50 років з часу заснуванняшколи українознавства (при СУМі в м.Палатайн) представники каси «Самопо-міч» завжди знаходять час, щоб підтрима-ти своєю присутністю. Пані Оксана поба-жала усім плідної співпраці для процві-тання української громади і додала щед-рий грошовий дарунок. Щиросердечнодякуємо!!!

Завдячуючи відданій праці учителівспільно з батьками, дітки підготуваличудову мистецько-пізнавальну програму.Кожний учень долучився до вшануванняпам’яті Тараса Шевченка. А на закінчен-ня усі разом заспівали безсмертний Запо-віт. Здійснилася воля Поета. Сьогоднівдячні нащадки в усьому світі виконуютьслова пророка Тараса Шевченка:

І мене в сім’ї великійВ сім’ї вільній, новійНе забудьте пом’янутиНезлим, тихим словом.

- Ірина ЦенглевичСвітлини Володимира Духового

Тарас Шевченко – совість Українськогонароду. Відзначення пам’яті великогоКобзаря в школі українознавства м. Палатайн

Зі Святами Христового Воскресіння

Засилаю

Отцю Ректору Богдану Налисникові,

Усім Редакторам «Нової Зорі»

Мої Щирі Поздоровлення

та Побажання Радісних Свят

і Божого Благословення

Христос Воскрес!

Воістину Воскрес!

Д-р Павло Пундій з Родиною

За два місяці має з’явитисяукраїномовна версія унікальногоБучацького Євангелія, з якоюзможуть ознайомитися всі охочі.Щоб привернути увагу громадсь-кості до власної культурно-духовної спадщини, сакральнукнигу планують видати великимнакладом.

Зараз триває копітка роботанад перекладом та адаптацієюпам’ятки. Цю роботу координуєгромадська організація «Зем-ляцтво тернополян у Києві»,зокрема її голова Ярослав Фліс-сак та член організації Володи-мир Бедриківський, - повідомивВіталій Затильний, прес-секретарБучацької єпархії. ПерекладЄвангелія здійснюється з благо-словення Предстоятеля УГКЦБлаженнішого Святослава.

Перший наклад нараховувавлише 300 примірників. Книгироздали відомим людям, котрімають істотний вплив на суспіль-ні процеси, та громадським уста-новам.

Довідка: Бучацьке Євангеліє єписемною пам’яткою старо-слов’янської мови києво-руськоїредакції і шедевром українськогопергаментного рукопису часівГалицько-Волинського князів-ства. Пам’ятка на кілька столітьдавніша за славнозвісне Пересоп-ницьке Євангеліє, на якому скла-дають присягу українські Прези-денти. Бучацьке Євангеліє, якедатується ХІІІ ст., було написанекириличним уставом у часи най-більшого розквіту Галицько-Волинського князівства за прав-ління князя Романа Мстиславо-вича. Припускається, що йогонаписали ченці одного з волинсь-ких монастирів, ймовірно, що цебув монастир у с. Городище.

Бучацьке Євангеліє зХІІІ століття станезагальнодоступним


«Дуже часто чуємо про перешкодудля зустрічі із Папою, яку озвучує Пат-ріарх Кирило, мовляв, тією перешко-дою є уніати в Західній Україні. І цетриває вже протягом 20 років — чи нещороку на різних форумах... Алесправжньою перешкодою є нездатністьвизнати свої помилки, зокрема ту, щоструктуру Російської ПравославноїЦеркви було використано сталінськимрежимом для насильницької ліквідаціїУГКЦ. До сьогодні всі ці дискусіїдовкола Львівського псевдособору незрушено з мертвої точки», - сказав Бла-женніший Святослав, ПредстоятельУГКЦ, в інтерв’ю газеті «День».

Нагадуємо, що 66 років тому, 8-10березня 1946 року, у Львові, згідно зпланом КДБ СРСР, ініціативна група ускладі трьох священиків: ГавриїлаКостельника, Михайла Мельника таАнтонія Пельвецького, як представни-ків трьох єпархій Галицької митрополії

(Львівської, Перемишльської та Стані-славівської) - ліквідувала УкраїнськуГреко-Католицьку Церкву. Жодногоєпископа Української Греко-Католиць-кої Церкви на цьому «соборі» не було.Тому, згідно з канонічним правом,Львівський «собор» був лише некано-нічним зібранням. Крім того, члени іні-ціативної групи ще перед псевдособо-ром перейшли на російське православ'я(двоє з них— Михайло Мельник іАнтоній Пельвецький — були таємновисвячені на єпископів Російської Пра-вославної Церкви).

Слід відзначити, що ті священики, якіне приєдналися до ініціативної групи,опинилися в радянському концентра-ційному таборі ГУЛАГу. Серед них іБлаженніший Йосиф (Сліпий), ГлаваУГКЦ, який керував Церквою із заслан-ня 18 років.

- Департамент інформації УГКЦ

«Усі дискусії довкола Львівського псевдособоруне зрушено з мертвої точки», - Глава УГКЦ

В Апостольському палаці ВатикануПапа Венедикт XVI 16 березня прийнявна аудієнції Главу Української Греко-Католицької Церкви Патріарха Святосла-ва (Шевчука). Під час зустрічі ГлаваУГКЦ представив Святішому Отцевідинаміку розвитку Церкви за останнійрік.

У своєму слові Предстоятель УГКЦпідсумував пастирські візити до українсь-ких єпархій та екзархатів в Північній таПівденній Америці, Західній Європі таУкраїні.

У своїй презентації він наголосив наглобальному характері УГКЦ як Церкви,що сьогодні проповідує Боже Слово у різ-них культурних контекстах, проінформу-вав Його Святість про прийняту страте-гію розвитку церкви на період до 2020року «Жива парафія – місце зустрічі з

живим Христом».Особливе зацікавлення у Венедикта

XVI викликав подарований йому Блажен-нішим Святославом новий КатехизмУГКЦ «Христос – наша Пасха», який, засловами Святішого Отця, є надзвичайноважливим надбанням УГКЦ та необхід-ним інструментом для реалізації вищезга-даної стратегії.

Святіший Отець цікавився також сус-пільно-політичною ситуацією в Україні,станом судівництва та свободи слова,розвитком екуменічного діалогу та між-церковних стосунків в Україні. Багатоуваги було присвячено розвитку душпа-стирства серед українських емігрантів вкраїнах Західної Європи та греко-католи-ків Росії.

На завершення зустрічі СвятішийОтець висловив своє задоволення динамі-

кою розвитку Української Греко-Като-лицької Церкви, підтримав спільні зусил-ля УГКЦ та РКЦ в Україні щодо захистужиття ненароджених дітей і гідності сім’їта засвідчив про свою повагу і молитвупро український народ та його державу.Про це інформує Департамент інформа-ції УГКЦ.

Папа Венедикт XVI задоволений динамікою розвиткуУкраїнської Греко-Католицької Церкви

Нещодавній візит Глави УкраїнськоїГреко-Католицької Церкви Блаженнішо-го Святослава (Шевчука) до Німеччинибув дуже вдалим. Про це сказав вінтерв'ю о. Іван Мачужак, канцлер Апо-стольського екзархату в Німеччині таСкандинавії.

За словами о. Івана, «метою цього візи-ту було, зокрема, відвідати церковну йполітичну верхівку німецької держави».Крім того, на його думку, зараз ситуація вУкраїні є не найкраща. «Наша Церква нетільки в церковному, а й у суспільномужитті відіграє дуже важливу, я б навітьсказав, провідну роль», - запевняє канц-лер.

Він нагадав, що Блаженніший Свято-слав прибув на запрошення «Реновабісу»

– організації, яка була і є надійним парт-нером УГКЦ у сфері відбудови та розвит-ку структур Церкви. Вона також є речни-ком і представником інтересів УГКЦ таукраїнського народу в німецькому сус-пільстві й церковних структурах. Фактич-но, «Реновабіс» - це одна з найбільшихорганізацій, що налагоджують тісну спів-працю з жертводавцями.

У недалекому минулому, каже о. Іван,доля українського та німецького народівбула спільною, адже вони обидва сталижертвами тоталітарних ідеологій минуло-го століття. І тепер, на початку третьоготисячоліття, наші народи багато щоєднає. «Тому ці відвідини були першимив рамках європейських візитів Блаженні-шого. Візит вказує на відповідний акцент

майбутнього поглиблення співпрацінаших Церков», - наголосив канцлер.

Час візиту Глави УГКЦ, за враженнямисвященика, був насичений інтенсивноюроботою. «Блаженніший Святослав –дуже працьовита людина, своїм прикла-дом він надихає інших. Його високийінтелектуальний рівень та, водночас,щирість і простота – це ті риси, які мененайбільше вразили. Він також дужелюбить Україну. І це не тільки тому, що,будучи в Аргентині, він тужив за рідноюземлею, а й тому, що сильно переймаєть-ся її долею».

- Департамент інформації УГКЦ

«Візит Блаженнішого Святослава доНімеччини був дуже вдалим», -Канцлер Апостольського екзархатув Німеччині та Скандинавії

У приміщенні Київської Патрі-архії 24 лютого 2012 року відбу-лася зустріч Патріарха Філарета зНадзвичайним і ПовноважнимПослом США в Україні ДжономФренсісом Теффтом та його дру-жиною Маріеллою Теффт. Такожу зустрічі взяв участь архиєпис-коп Євстратій, секретар Священ-ного Синоду.

Під час дружньої розмови булообговорено питання дотриманнясвободи совісті в Україні.

Посол також особисто привітавПатріарха Філарета з подвійнимювілеєм служіння, який нещо-давно відзначався Церквою. Назавершення зустрічі сторониобмінялися подарунками. Про цеінформує прес-служба КиївськоїПатріархії.

Патріарх Філарет зПослом США говоривпро свободу совісті вУкраїні

10 березня 2012 року Блажен-ніший Святослав (Шевчук),Предстоятель Української Греко-Католицької Церкви, у лікарнівідвідав Блаженнішого Володи-мира (Сабодана), ПредстоятеляУкраїнської Православної Церк-ви. Братня зустріч відбулася з іні-ціативи Глави УГКЦ.

Під час візиту ПредстоятельУГКЦ запевнив ПредстоятеляУПЦ (МП) у постійній молитві зайого швидке одужання. Вінтакож з приємністю ствердив, щосамопочуття Митрополита Воло-димира поступово покращується,а «це означає, що молитва всіххристиян та людей доброї воліприносить свої плоди».

Блаженніший Святослав розпо-вів Блаженнішому Володимировіпро майбутній візит делегаціїВсеукраїнської ради Церков ірелігійних організацій до Брюс-селя, який заплановано на 21 - 23березня. Митрополит Володимирвисловив слова підтримки щодотакої ініціативи ВРЦіРО.

-Департамент інформації УГКЦ

БлаженнішийСвятослав (Шевчук) відвідав Блаженнішо-го Володимира(Сабодана) УПЦ МП


Патріарх УПЦ КП Філарет занепокоє-ний реальною загрозою втрати УПЦ(МП) своєї незалежності та самостійностів управлінні. З нагоди свята ТоржестваПравославія він звернувся до духовенствата мирян цієї Церкви із закликом не допу-стити, «щоби лукавством і оманою Моск-ва відібрала у Церкви навіть ту неповнусвободу, яку вона зараз має».

У своєму зверненні ПредстоятельКиївського Патріархату нагадав, що самезавдяки його ініціативі у 1990 році УПЦотримала статус. Згодом руками відданихМоскві архиєреїв його було усунуто відкерівництва та змінили Статут УПЦ.Нині, каже Патріарх УПЦ КП, історіяповторюється.

«Ми всі є свідками того, що користую-чись хворобою Митрополита Володими-ра (Сабодана) більшість членів СинодуУПЦ (МП) під керівництвом митрополи-та Агафангела вчинили ряд дій, спрямо-

ваних на узурпацію влади. Більше того –є всі підстави впевнено стверджувати, щоза діями митрополита Агафангела і йогоспівучасників стоїть Московська Патріар-хія і особисто патріарх Кирил, кінцевамета яких – позбавити УПЦ (МП) статусунезалежної і самостійної в управлінні тазнову фактично підпорядкувати її напря-му Москві», - цитує слова глави Патріар-ха Філарета офіційний сайт УПЦ КП.

«Яким чином планується це зробити?Шляхом внесення до Статуту УПЦ (МП)змін, якими би встановлювалося, щообрання, призначення і переміщенняархиєреїв УПЦ відбувається з благосло-вення Московського Патріарха. У такийспосіб без формального скасування стату-су УПЦ, як незалежної в управлінні, фак-тично цей статус буде скасовано», -пояснив він.

Глава УПЦ КП зазначив, що сучаснаросійська влада намагається силою втяг-

нути Україну в оновлену імперію і вико-ристовує у цьому вплив МосковськогоПатріархату.

«Незалежність України стоїть на пере-шкоді відновленню Російської імперії,так само як незалежність УПЦ (МП) вуправлінні стоїть на перешкоді бажаномудля Патріарха Кирила перетвореннюМосковської Патріархії у «православнийВатикан». Тому як російська влада заразвиявляє недружнє ставлення до Прези-дента України, так і Московська Патріар-хія виявляє недружнє ставлення до Мит-рополита Володимира (Сабодана). Алеякщо Росія не може прямо впливати наукраїнське законодавство, то МосковськаПатріархія прагне руками послушнихчленів Синоду УПЦ (МП) змінити Статутцієї Церкви у бажаному для себе руслі», -наголоисив Предстоятель КиївськогоПатріархату.

- risu.org.ua

Патріарх Філарет закликав духовенство та мирянУПЦ (МП) боронити свою незалежність від Москви

Українській Православній Церкві(Московського Патріархату) на сучасно-му етапі не потрібна автокефалія, хочацерква не вважає цю тему забороненоюдля обговорення. Про це в інтерв’ю газеті«Дзеркало тижня. Україна» сказав Пред-стоятель УПЦ (МП) Митрополит Володи-мир.

«Багато розмов ведеться про можливуавтокефалію, але офіційно питання прокінцеве рішення не ставилося. Це не озна-чає, що церква забороняє на цю темуговорити», – зазначив Митрополит. «Пи-тання автокефалії особливо важливе дляЗахідної України, де є своя історія церкви

і Вітчизни. Але треба розуміти, що зацим стоятимуть нові проблеми, ціла низ-ка питань, пов’язаних зі структурою уп-равління, розподілом влади», - додав він.

Митрополит наголосив, що на пробле-му автокефалії треба дивитися з точки«зору християнської відповідальності».«Церкву не можна міняти, як ми міняємонаші світські установи», – сказав він.

«Зараз добиватися автокефалії чи авто-номії, з огляду на ту суміш, що є в нас вУкраїні, важко, небезпечно, я вважаю,що на сьогодні – й не потрібно», – сказавглава УПЦ (МП).

- risu.org.ua

«Зараз добиватися автокефалії, з огляду на тусуміш, що є в нас в Україні, небезпечно і непотрібно», – Митрополит Володимир

20 лютого Константинополь-ський Патріарх Варфоломій назапрошення голови Великогонародного зібрання ТуреччиниДжеміля Чічека прибув до Анка-ри і взяв участь в роботі міжпар-тійної комісії з перегляду Кон-ституції, повідомляє агентство«Ромфея».

Метою Патріархату є зрівнян-ня в правах релігійних меншинТуреччини. Патріарх Варфоло-мій передав на розгляд комісіїтекст на 18 сторінках, складенийпредставниками всіх релігійнихменшин Туреччини. Про це пові-домляє Седмица.Ru.

Патріарх Варфоломійбере участь у комісії зперегляду Конститу-ції Туреччини

Колишній Глава УГКЦ БлаженнішийЛюбомир (Гузар) виступає проти пере-дачі Почаївської та Києво-Печерськоїлавр одній із конфесій. Про це він ска-зав у коментарі журналістам, передаєкореспондент «Тижня»

«Такі місця, як лавра – Київська чиПочаївська – повинні бути відкриті длявсіх християн… Не можна приписуватиїх комусь, передавати комусь, привати-зувати. Казати, що це належить якійсьодній конфесії. Це належить українсь-кому народу, українській Церкві,навіть, якщо ми, на жаль, поділені. Але,можливо, ми там знову поєдналися б,стоячи один біля одного», – вважає Бла-женніший Любомир.

«Як будемо робити кожен своє неве-личке подвір’ячко, то ніколи не знайде-мо одне одного. Навіть якщо тимчасовоми інакше думаємо та інакше ставимо-ся одне до одного - за своєю суттю ми є

християни», – додав він.«Треба зберегти національні святині,

вони належать цілому народу і не зале-жить, хто ними буде займатися, їхдоглядати чи підмітати подвір’я. Важ-ливо, щоб кожен українець, віруючийхристиянин, спадкоємець київськогохристиянства, мав вільний доступ, щобне було якоїсь приватизації чи вилучен-ня», – вважає Архиєпископ-емерит.

Нагадаємо, що в середині січня депу-тати Верховної Ради зареєструвалипроект закону «Про повернення об'єк-тів культурної спадщини релігійнихорганізацій», у якому пропонуютьпередати у власність УПЦ (МП) Поча-ївську Свято-Успенську лавру таСвято-Успенську Києво-Печерськулавру.

Проти такої ініціативи висловивсяГлава УГКЦ Блаженніший Святослав(Шевчук), який вважає неприйнятним

передавання визначних культових спо-руд одній Церкві. Про це повідомляєДепартамент інформації УГКЦ.

Блаженніший Любомир проти передачіПочаївської та Києво-Печерськоїлавр одній із конфесій

У Свято-Дмитрівському кате-хитично-пастирському центрі м.Харкова 14 березня відбувсяХХІІ єпархіальний собор Хар-ківсько-Полтавської єпархіїУкраїнської Автокефальної Пра-вославної Церкви (оновленої),інформує сайт єпархії.

Собор заслухав доповіді о.Володимира Червонникова таархиєпископа Ігоря (Ісіченка) .

У своїй промові глава єпархіїархиєпископ Ігор зауважив, що вУкраїні протягом останніх роківзростає число ні від кого незалежних – акефальних – право-славних громад. Крім того, засловами архиєпископа, «скан-дальні приїзди в Україну Патрі-арха Московського Кирила тараптове відкриття закуліснихігор довкола кафедри Предстоя-теля УПЦ (МП) покінчили зодним із найстійкіших міфів зісфери церковної політики: проіснування в УПЦ (МП) патріо-тичної української фракції, якаготова відірватися від Москви йзапочаткувати «єдину ПоміснуЦеркву» в Україні».

Як наголосив глава Харківсь-ко-Полтавської єпархії, "для кож-ного з нас це означає – відкритиповноту церковної місії в повсяк-денному русі до Христа нашоїєпархіяльної спільноти, кожної зпарафіяльних громад, мирянсь-ких організацій і єпархіяльнихінститутів. Адже поза Христомне може бути ані «єдиної Поміс-ної», ані жодної іншої Церкви".

Головним завданням архиєпис-коп Ігор назвав «повернення істо-ричних спадкоємців Київськоїмитрополії Константинополь-ського Патріярхату під омофорЦеркви-Матері», як це сталося уХХ столітті на прикладі єписко-пату Українських ПравославнихЦерков поза межами України. Доостанніх архиєпископ Ігор зара-хував «в тому числі й провідУкраїнської Автокефальної Пра-вославної Церкви, до якої миналежимо».

Стратегічне завданняУАПЦ - перехід підомофор Константино-поля, – архиєпископІгор (Ісіченко)

11new StaRApril, 2012

The clergy of the Chicago Deanery meet fromtime-to-time, usually in the one of the nearbyparishes. As a matter of evening out the travel,

it was decided to schedule the most recent session at StMichael's Church in Milwaukee, Wisconsin, March 6,2012.

Fr Vasyl Savchyn, the pastor, was receptive to theidea and welcomed a caravan of visitors from parishesin Illinois and Indiana for the day's discussion.

The Dean, Very Rev Basil Salkovski, OSBM openedthe meeting with a prayer—the Akathist to the Passionof Our Lord, with responses sung by those in atten-dance.

The agenda items were few,but important to the collaborativeefforts of deanery parishes pansand activities.

Details were shared about theupcoming Pilgrimage to Romesponsored by St NicholasEparchy for the ceremonies ofre-dedication of St Sophia Cath-edral and the commemoration ofthe 120th anniversary of the birthof Patriarch JOSEPH (Slipyj).Brochures and posters were dis-tributed so that the informationcould be made available to thoseparishioners interested in partici-pating, along with Bishop RICH-ARD (Seminack).

Also presented was a Pastoral Letter from HisBeatitude Sviatoslav addressing the topic “The Vibrant

Parish—a place to encounter the livingChrist” Fr Leonard Korchinski pre-sented the letter along with ideasbrought forth at an international meet-ing he attended in Canada recently.There, member-delegates of theEnglish-speaking eparchies fromAustralia, Canada and the UnitedStates devised ways of implementingthe vision of Patriarch Sviatoslav to(re)vitalize every parish of ourChurch, worldwide. Questions forgroup discussion were posed, and ashort period of time was allotted thedeanery clergy to address them. Similaropportunities will later be expanded toinclude other deaneries in the large

expanse of St Nicholas Eparchy.The clergy had time to express thoughts on several

other matters relevant to their work in the particularparishes.

Then, through the efforts of the host pastor, all wereinvited for a lunch served at Irina's Kitchen, aUkrainian restaurant in nearby Glendale. Certainly allwere welcomed by the staff and treated to an array ofsalads, appetizers, a main course of baked fish, servedwith ample side dishes, coffee and dessert. The leisure-ly meal was timed well to allow the south-bound trav-elers to head home just as rush hour was windingdown.

Present for the meeting were (in alphabetical order):

Frs Mykola Buryadnyk, Volodvymy Hudzan, LeonardKorchinski, Ihor Koshyk, Oleh Kryvokulsky, Volod-ymyr Kushnir, Mykhailo Kuzma, John Lucas, YaroslavMendyuk, Bohdan Nalysnyk, Basil Salkovski, OSBM,Vasyl Savchyn, and Fr Deacons Roman Artymovychand Michael Cook.

Chicago Deanery Clergy Meet in Milwaukee

Bishop Richard observed his 70th birthdaySunday, March 4. The event began with theDivine Liturgy in the Cathedral church, at

which several areaclergy were able toconcelebrate. At theHoly Table were, be-sides the Rector andVice Rector, VeryRev Bohdan Nalys-nyk and Fr Volo-dymyr Hudzan, VeryRev Mykhailo Kuz-ma, Arhcpriest JohnKrotec, Fr YaroslavMendyuk, Fr MykolaBuryadnyk and VeryRev Basil Salkovski,OSBM, Dean, whoalso delivered re-marks at the conclu-

sion of the Divine Liturgy. Cathedral deacons Mych-ajlo Horodytsky and Michael Huskey served in theircapacity. Deacon Randolph Brown was in attendance.Later, Fr Vasyl Savchyn and Fr John Lucas arrived.

The Cathedral congregation included parishionersfrom neighboring parishes as well as a number of themembers of Bishop Richard's family—siblings, spous-

es and some of their children.Following the liturgical ceremonies all were invited

to a reception in the Cathedral Hall in honor of the jubi-larian. Long tables of canapes were there, and a widearray of pastries and cakes, accompanied by coffee,tea, soft drinks or water.

As people settled in at tables, a program was present-ed.

The school children sang a medley songs in English

and Ukrainian, recited some poems (both languages),and made presentations of gifts and flowers. Other pre-sentations were made by parish organizations and oth-

ers before Bishop Richard took the opportunity to ex-press his gratitude for the presence of so many who tookthe time to be present. His Grace offered some musingson reaching the Book of Psalms-inspired milestone ofseventy years.

People then had the opportunity to greet BishopRichard with kind words, a card or other gesture ofacknowledging the day.

Cathedral, hall Sites of Bishop Richard's Birthday Celebration

Left: During the Little Entrance at Divine Liturgy;

CenteR: Members of Bishop Richard’s family look

on as His Grace expresses gratitude for the day;

Right: Bishop Richard accepts a gift from school children.

heavenly Father to lighten our load.

More importantly, she deepens our sense

of hope, leading us on the road to eternal

life with the Risen Christ. Our

role–—yours and mine—is to

work with God and with one

another to lighten the hardships of

life of those who are burdened,

and to deepen their hope. We do

this by being Easter people, peo-

ple of hope! Jesus Christ says to you and

to me today in our hearts: “Peace be with

you! Do not be afraid!”

We pray for you and for all of our peo-

ple that we may live joyful and meaning-

ful lives as followers of the Risen Christ.

May you enjoy a most joyful Easter cel-

ebration, filled with much happiness,

inner peace, heartfelt love shared with

your family and neighbors whether near

or far. The richest and choicest Easter

blessings upon all of you, for Christ is

Risen!

+Stefan Soroka

Metropolitan-Archbishop ofPhiladelphia

+Richard Seminack

Eparch of St. Nicholas in Chicago

+Paul Chomnycky, oSBM

Eparch of Stamford

+John Bura

Apostolic Administratorof St. Josaphat in Parma

Easter, 2012

This most splendid and saving night

is sacred and all-worthy of solemnity.

It heralds the bright day of resurrection

on which the Eternal Light, in the flesh,

has shown forth from the tomb to all.

Christ is risen from the dead!

Resurrection Matins

continued from page 1

12 new StaR April, 2012

ARMENIAN SYNOD—BEAR GENEROUS AND JOY-FUL WITNESS TO CHRIST: Vatican City, (VIS) - Atthe end of his catechesis during a general audience, theHoly Father addressed some words of greeting to HisBeatitude NERSES BEDROS XIX (Tarmouni), Patriarchof Cilicia of the Armenians, and to bishops of theArmenian Catholic Church who were in Rome for aSynod.

Benedict XVI spoke of his "sincere gratitude" for thepatriarch’s faithfulness to his Christian traditions andto the Successor of the Apostle Peter.

"I accompany your Synod with my fervent prayersand with an apostolic blessing, in the hope that it mayfavor communion and understating among pastors,helping them to guide, with renewed evangelical fer-vor, Armenian Catholics along the path of generousand joyful witness to Christ and His Church. ... Myprayerful thoughts also go to the regions of the MiddleEast, and I encourage pastors and faithful to perseverewith hope amidst the great suffering which afflictsthose dear peoples".

ORIENTALE LUMEN CONFERENCE: The 16th An-nual Orientale Lumen Conference will be held June 18-21, 2012 at the Washington Retreat House, 4000Harewood Road NE, Washington, DC on the theme of“Theology of the Laity.” Speakers will includeMetropolitan Kallistos of Diokleia; Archmandrite Rob-ert Taft, SJ; Sr. Dr. Vassa Larin; Frederica Mathewes-Green and Carl Olson; Bishop JOHN MICHAEL (Botean)will be the moderator. The conference will include acombination of plenary lectures, ecumenical prayerservices and opportunities for fellowship amongEastern Orthodox, Eastern Catholics and RomanCatholics. It is open to the public for both clergy andlaity to attend. Details and online registration can befound at www.olconference.com—Future Confer-ences.

ORIENTAL CONGREGATION APPOINTEES: TheHoly Father included as members of the Congregationfor the Oriental Churches: Cardinal Angelo Scola,Archbishop of Milan, Italy; Cardinal Marc OuelletP.S.S., prefect of the Congregation for Bishops;Cardinal Andre Vingt-Trois, Archbishop of Paris,France; Cardinal Reinhard Marx, Archbishop ofMunich and Freising, Germany; and His BeatitudeBECHARA BOUTROS (Rai), Patriarch of Antioch of theMaronites.

UCU TO START NEW PROJECT–ENGLISH WRI-TING TUTORING: UCU will start a new project at theCenter for Modern Foreign Languages—EnglishWriting Tutoring. Students will be taught the basics offormal written communication in English.

During the training, students will be able to learnfrom the teachers. “A student can bring any work inEnglish: an essay, letter, statement, etc. It will bechecked for grammar, spelling, style, structure and

argumentation. We invite to the trainings students whonow study English and all who wish to improve theirabilities in writing in English,” says Ivanka Mohylyak.

The leader of the training will be an English teacherat UCU, Maria Antoniak, who has experience in a stu-dent academic center at Notre Dame University.

The training will be held every Monday at theCenter for Modern Foreign Languages in the UCUPhilosophy and Theological Faculty. Students will alsobe able to arrange additional classes.

An English Club has been active at the UkrainianCatholic University for several years. Now in additionto developing their spoken English, students will beable to learn the formal written language.

UCU Press Service

OCTOBER 21; CANONIZATION OF FIRST NATIVE

AMERICAN SAINT, KATERI TEKAKWITHA: Vati-can City, (Zenit.org).- Theprefect of the Congregationfor Saints' Causes announcedthat October 21 will be thedate for the canonization ofthe first Native-Americansaint, Kateri Tekakwitha.Blessed Kateri will be raisedto the altars along with Mari-anne Cope, a German-bornnun, and an immigrant to theUnited States, who followedSt. Damian in caring for thelepers of Hawai’i.

[Tekakwitha lost her fami-ly to smallpox as a child andwas left disfigured and withpoor eyesight. It is said that her scars disappeared afterher death to reveal a beautiful woman.

[Tekakwitha died in 1680 at the age of 24 after beingoutcast from her Mohawk community for her religiousbeliefs. She fled north from New York to Kahnawake,Quebec, where she spent her short adult life dedicatedto prayer, penance and care for the sick and elderly-ed].

NEW SYRO-MALABAR EPARCHY, EPARCH: Vat-ican City, (VIS) - The Holy Father erected the neweparchy of Faridabad of the Syro-Malabars (priests 44,religious 200) India. He appointed Msgr. KuriakoseBharanikulangara of the clergy of Ernakulam-Angamaly of the Syro-Malabars, India, counsellor ofthe apostolic nunciature to Germany, as first bishop ofthe new diocese, conferring upon him the title of arch-bishop ad personam. The archbishop-elect was born inKarippassery, India in 1959 and ordained a priest in1983. He studied in Rome before entering the diplo-matic service of the Holy See, with which he hasserved in a number of different countries.

CARDINAL PREACHING POPE'S RETREAT LOSES

NEPHEW TO VIOLENCE: Rome, (Zenit.org).- Thecardinal who preached Benedict XVI's annual Lentenretreat has just lost a nephew to violence, the Fidesagency reported.

A nephew of Cardinal Laurent Monsengwo Pasinya,archbishop of Kinshasa, Democratic Republic ofCongo, was killed in Johannesburg, South Africa, onFebruary 22.

The president of the Southern African CatholicBishops' Conference and archbishop of Johannesburg,Archbishop Buti Joseph Tlhagale, sent his condolencesto the Monsengwo family, Fides reported.

"The loss of any life by violence is not according tothe will of God," Archbishop Tlhagale affirmed. "Thefact that another life is lost in Johannesburg—whoeverit is—is very sad."

MONKS ARE ANXIOUS AS ICON BEGINS TO

SHED HOLY OINTMENT IN MANIAVSKYI MON-ASTERY: In the Maniavskyi Monastery in westernUkraine, which is called the "Ukrainian Athos," anIcon of the Mother of God began to shed the holy oint-ment, reported TSN.

The monks are anxious because the last time the iconshed the holy ointment four years ago, exactly beforethe great flood which affected the whole of westernUkraine. They have no idea what it can mean now. Butthey are convincedthat the VirginMary cautions pe-ople about some-thing.

It is as if the iconis crying, as theointment tricklesdown the right eye.According to themonks, the “trick-le” is getting long-er with each day. They have no doubt that it is a won-der. “There is no humidity, but cold and frost, every-thing is frozen and it sheds the holy ointment,” saidMetropolitan IOASAF of Ivano-Frankivsk and Halych ofthe Ukrainian Orthodox Church-Kyivan Patriarchate.

The Wonder-working Icon “Hegumenness of Man-iavskyi Monastery” is one of the main local shrines. Itis a copy of the original which disappeared when themonastery was closed down. The original was paintedin the 17th century after the Holy Virgin appeared tothe Superior during an epidemic and told him to repent.After earnest prayers of the monks, the epidemic sub-sided.

RISU

VATICAN SECRET ARCHIVES ON DISPLAY: Vati-can City, (VIS) - An exhibition entitled "'Lux in Ar-cana'—the Vatican Secret Archives Unveiled", organ-ized to mark the fourth centenary of the foundation ofthe Archives, were inaugurated in Rome's CapitolineMuseums. The exhibition, which will remain openuntil September 9, includes around 100 documents ofgreat importance, including Clement VII's letter to theEnglish parliament on the matrimonial cause of HenryVIII, the bull of excommunication against MartinLuther, documents from the trial of the Templars inFrance, and a letter from St. Bernadette Soubirous ofLourdes to Pope Pius IX.

A video of Jordan Water Blessing from the Hutzul region may be found at this link:

http://risu.org.ua/en/index/exclusive/photogallery/risu_video/46384

Shown are three scenes from that video.


Living in Paris has its advantages. One of these isreconnecting with friends from long ago. Thiswas the case recently as I finally was able to

meet up with my classmate Holley whom I hadn’t seenin thirty-five years—in fact, since she got married andmoved to Nice, a city on the French Riviera near Mon-aco. Holley and I did a summer of total-immersionFrench at Middlebury College in Vermont beforespending a year in Paris to finish up our requirementsfor the M. A. in French. While in Paris, we lived nearone another, and would often walk arm-in-arm toplaces as varied as Notre-Dame Cathedral and the uni-versity cafeteria. After Paris, when I moved down toWashington, DC to find a job where I could use myFrench, it was Holley’s parents who put me up while Isearched for a job and a place of my own. In fact, I waswith her father when he died, and I helped her motherto move out of the family homestead. Our friendshipgoes back a long time, and it has stood the test of time.

When my assignment to Paris was finalized, theemails started flying back and forth: when can we seeone another? Well, it was finally arranged, and theexcitement in Paris and Nice reached unprecedentedlevels–not, of course, without a touch of anxiety: Willwe recognize one another? Will we have anything incommon any more? When we finally did meet, we ofcourse recognized one another, and spent a wonderful

afternoon talking and laughing and walking arm-in-arm as we always had. It was as though we were in atime warp and had once again become the carefree stu-dents that we were, oh so long ago! I’ve already threat-ened to go down to Nice and cook for her and her hus-band as I used to do. (I’ll need to find the phone num-ber of a good priest in Nice in case my cooking doesn’tturn out any better than what was served up in the uni-versity cafeteria!)

As I reflect on this wonderful meeting and all theplanning that went into it, I am reminded of an episodein Le Petit Prince by Antoine de St-Exupéry. The LittlePrince, it seems, had made friends with a little fox. Onthis particular occasion, the little fox was eager toknow when the Little Prince would come back for avisit. The Little Prince was puzzled about the question;why couldn’t he just surprise the fox with a sponta-neous visit? The fox would have none of it: “I need toknow when you will be arriving so that I can start get-ting happy in anticipation of your coming!” Such wasindeed the case with Holley and me.

This month, as we commemorate the Paschal myster-ies of the Death of Jesus on the Cross and of Christ’srising from the tomb, the story of the Little Prince andthe fox seems appropriate. Before His crucifixion, had-n’t Jesus told His apostles and disciples that He wouldrise on the third day? Why, then, instead of being excit-

ed with anticipation, were they fearful and dejected? Itcertainly is easy for us “Monday morning quarter-backs” to ask that question, since we have eyes of faithand two thousand years of Church history to fall backupon. In their place, would we have acted any differ-ently than they?

Now that Jesus has ascended to sit in glory at theright hand of His Father, is there nothing more toexpect? Has the excitement of anticipation been storedaway on a shelf to accumulate dust? I hope not, for welive in anticipation of Christ’s promised return. Thereis one significant difference, however: we know nei-ther the day nor the hour of His coming. St-Exupéry’slittle fox might not be satisfied, but we can be: Christpromised to be present “all days”, and is liable toappear at any time or place. If His Presence could bemanifest in an empty tomb, in an angelic proclamation,in a beloved Lord mistaken for a gardener by MaryMagdalene, in a traveler on the road to Emmaus, in aFriend Whom no locked door couldexclude, who can tell in what guiseHe will come to us? Will He be justaround the corner, in the next personwe meet, in the next word we hear, inthe unfulfilled task which only wecan perform? He’s liable to show upin the blink of an eye; can you feelthe thrill of anticipation? May thatthrill remain with us every momentof our lives!

anticipation

Fr Jim Karepin, OP

As newcomers, some of the customs that

others (you ‘old-timers’) follow so effort-

lessly may seem overwhelming or even

intimidating to someone who is “doing

their best to ‘fit in’”.

This need not be the case. You might

want to point out that there are several

rationales behind the special foods that go

into the customary basket.

One: it is reminiscent of the Passover

Meal—with some very similar ingredients.

However there are differences among the

similarities. The commemoration of the

release of God’s Chosen People from the

slavery of the overwhelming grasp of the

tyranny they endured as foreigners may be

easily compared to the freedom from our

“slavery” to the state of sinfulness in

which we find ourselves. Joy and excite-

ment are almost uncontainable at the real-

ization that our real home awaits because

we share in Christ’s victory over death!

Two: symbolic foods are chosen in or-

der to celebrate the Great Day. The original

Passover featured unleavened bread to

denote the unexpected speed with which

the Israelites were thrown into the Exodus.

Our bread, Paska—named after “Pas-

cha”—is not only leavened, but sweetened

to reflect the luxuriant benefit of living in

the embrace of God’s love.

Common to both meals are eggs, bitter

herbs, salt and the flesh of an animal—

lamb for some, ham for others. There are

nuances of differences in the sacrificial or

formerly “unclean” food we bless. Our

fare also includes foods from which we

were fasting during Lent. Common are

meats and things made from dairy prod-

ucts—cheese is the prime example. Some

regional differences allow the inclusion of

wine or nut and poppyseed rolls. (I see no

harm having children bring their own bas-

kets—to get the in the habit—which might

include a piece or two of candy they dilli-

gently abstained from for six weeks).

So, the basket is not really that complex

an idea—but remember that what usually

is brought is meat—smoked or otherwise

cured—and things that do not spoil with-

out constant refrigeration. To emphasize

the freedom from work that earmarks the

day (or even the two days that follow)

many people focus on foods that need no

heating-up: a practical approach.

Three: All is tied to the message of “the

heavily-laden table” mentioned in the Pas-

chal homily of St John Chrysostom. (Only

a token portion is brought for blessing).

And eating the food that was blessed to-

gether with food of other parishioners rein-

forces the precept that eating is a social

activity—best shared with others in “com-

munity”, even if eaten in many homes.

Notice the references Christ makes to

the “heavenly banquet” when He speaks of

feasts and wedding parties. This is not lost

on us when we respectfully take part in this

meal—and see it linked to the Eucharistic

banquet served at the Holy Table in the

Temple of the Living God. Food (not “a

basket”) is blessed on the lawn or in the

church hall. Thus our distinct physical and

spiritual realms are mystically mingled.

How fortunate your “newcomers” are to

be so caught up in those things that bring

religion home. Surely, you, like they, will

want to do “the right thing” as a good ex-

ample for their desire to share, and your

sense of allowing incidental individual dif-

ferences, uncritical if their bread may look

different than your Paska, or if your choice

of food is something other

than theirs.

Four: Let them know

they’re there really as a

part of a community united

by Christ (Who is risen)!

Why?/Why: By Fr Denny Molitvy

You've probably done it—attend-ed some Holy Week servicesand the Resurrection Matins,

Liturgy and Blessing of Paschal Foods.Have you just “been there” just becauseyou have always “done that”? Mostlikely the whole atmosphere of thechurch had changed to reflect the moodof that which enfolds before you.

The long Matins service of the read-ing of the Passion Gospels may becometiring—standing for some lengthy read-ings, some short readings, and someverse singing in between the twelveaccounts of Jesus' last agonizing daysand hours leading to the prospect of res-urrection. You may have noticed can-dles being extinguished after each read-ing, and either thought nothing of it, orwere impressed.

What about the Vespers with the pro-cession of the burial cloth of Jesus? Hadyou noticed the grave in which HisBody has been placed? Most likely ithas been surrounded by flowers, andyou approached it on your knees, tovenerate the image—even bending tokiss the wounded hands, feet and side ofthe Savior.

You may have even been to theVesper/Liturgy of St Basil which startsout with the altar, clergy and servers indark vestments—only to have thesomber setting disappear amidst a furyof activity that has the raiment replacedwith bright, white apparel. The action isnot just theatrics, but a statement offaith and faithfulness. Faithfulness tothe liturgical practices is meant to makeyou take notice of just exactly what is

unfolding in front of you. It is, you see,done for your edification.

All culminates in the most joyousevent in human history, the reenactmentof the mission of the ointment-bearingwomen (friends of Jesus) whose task itwas to anoint the lifeless Body—only tofind It gone! They were greeted by anangel who told them “He is not here, Heis risen” and they discovered the bodi-less Life that impels us to live forever inthe fullness of the messages just learnedthrough the self-imposed time of intro-spection brought about through a fruit-ful experience of the Great Fast of Lent.

The prayer, fasting and almsgivinghave been successful in alerting us toour noble response to the messagebrought to our attention just before webegan the journey toward this “greatday” this Feast of Feasts, this raison d'e-tre for our life.

With life in Paradise now again madepossible we have the renewed impetusto make the whole experience real in ourlives.

All too often, we take for granted allthat lies in store for us. Also, manytimes, if we are merely casual attendeesto the services, we do not appreciate allthat was done to bring everything intoplace. Next month, New Star plans topublish some of the “behind the scenes”events that occurred at our Cathedral ofSt Nicholas—so that a fitting celebrationcould be experienced by those who camefor the climactic events of Holy Weekfrom the beginning of Holy Week,through ushering in Bright Week and thesubsequent “Christ Is Risen!” season.

For Services that Are Truly“Divine”we have newcomers to our parish who want to do everything right. (i overheard

one say “we can’t join your nationality, but we want to be part of this parish ‘fam-

ily’). what’s the best way to tell them what to bring for basket blessing?


Christ’s resurrection is a real, historical eventand at the same time it is the Miracle ofMiracles. The Father has raised His beloved

Son, Jesus, in His humanity and so He will raisemankind to new life that transcends life on earth.

After His resurrection Jesus appeared to Cephas,to the Twelve, and to hundreds of others (1 Cor. 15,3-8). The persons that were brought back to life inbiblical accounts continued to live ordinary humanlives. Only Christ’s resurrection is new and glori-

ous. God’s Son took upon Himself our human

nature so that we might participate in Hisdivine nature. Resurrecting after death wewill have a different way of existing. Itwill be outside of time, beyond history.The apostles who saw Christ after His cru-cifixion and burial told all nations thisgood news. We who are assured of a res-urrected life are called by Christ to wit-

ness our faith and hope. Being sure of resurrection,we thank God “by abounding in God’s works.” Wethank God for making us victorious over death,granting us a new life with Him in eternity.

the Challenges of

Discipleship

Office of Faith Formation

new Life

Avery inexperienced and naïve monk who hadonly recently joined the community after fiftyyears spent honing his personal spiritual pow-

ers at home, was pontificating expansively while weate our Sunday agapé feast and potluck following ourcelebration of the Divine Liturgy. He explained that hewas impatiently counting the days he was forced by themonastery’s Typicon (rule book) to co-exist with usdespicable sinners until he had done enough time tobecome a hermit/solitary, he recited a long list of sinfulbehaviors and proclivities of the brothers with whichhe’d been burdened, and longed eloquently to be al-lowed to withdraw from our sinful midst and cavort inthe fields of the Lord with Jesus, the Theotokos, and hisfew favorite saints.

We usually ate our meals without such conversation,listening to an assigned reader who stood at a lectern upnear the Abbot’s table presenting a reading of somepious tome. Each Lent we read the Ladder of DivineAscent, other times we read stuff by Frs AlexanderSchmemann, Thomas Hopko, Lev Gillett; BishopKALLISTOS (Ware) and hagiography like the GreatCollection of the Lives of the Saints by St Dymitri ofRostov or the Prologue from Ochrid. We also system-atically read the monastic rules of St Basil the Greatand St Theodore of the Studion. Woe to the cook whodidn’t plan ahead and prepare a special plate for the

reader that accurately reflected that particular brother’stastes and preferences. Having read aloud while every-one else ate, the reader was very ready for his ownbowl of gruel, his reward for his service to the commu-nity. If he ate slowly enough he wouldn’t have to helpwash the dishes, pots, and pans.

But on Sundays, celebrating the weekly Pascha of theLord’s Resurrection, there was no reader or reading;we could converse calmly among ourselves.

Having finished eating his meal, the monk who hadbeen regaling us with his contemptuous and conde-scending diatribe, left to bus his dishes.

Sitting with us all this time was a visitor, Fr DunstanMorrissey OSB, who had lived the hesychastic eremit-ical lifestyle for several decades after his formation ata large Benedictine community in the Midwest. (FrDunstan reposed in the Lord a few years ago). He wait-ed politely until the deluded wannabe hermit was wellout of earshot the said “he wouldn’t last forty-eighthours alone. Indeed, he’s not alone now. The demonsalready have a very strong stranglehold on his soul.”

Here’s a quote from St John Clmacus’ Ladder ofDivine Ascent (step 8—on Placidity and Meekness) “Ionce saw three monks receive the same type of injuryat the same time—the first felt it keenly but did notspeak; the second was delighted by the thought of thereward the injury would bring him, and he felt compas-

sion for the wrongdoer; the third wept fervently at thethought of the harm his offending neighbor was suffer-ing. At work then, were fear, the sense of a reward due,and love.”

You could look it up. God is Love.

Hermits with Permits…read the fine print

“He gives rest to him who comes at the eleventh hour as well as to him who has toiled since the first…”

On the Great Feast of Pascha, we sing the glori-

ous Paschal Canon of St. John of Damascus at

Paschal Matins. In many parishes, either at the

Paschal Matins or at the Divine Liturgy, the Paschal

Homily of St. John Chrysostom is read. In the midst of

our anxious anticipation of the Paschal joy that is up-

welling within us (and our anticipation of kovbasa,

kishka, syrnyk etc…), we should take time to heed

these most profound words of one of the greatest hom-

ilists in the history of the Church.

Certainly it may be nice that we “change up” and

hear someone else’s words than those of our usual

priest or deacon’s homily on this day, but in this very

brief homily is contained an amazing synopsis of the

truth of the Resurrection and the unbounded joy that is

given to all of us who have ears to hear. It is a very

concise statement of the essence of our Christianity

that revels in the truth of the Risen Christ, without

which Christianity really has no purpose other than an

historical “movement”.

the Paschal homily of St. John Chrysostom

Let all pious men and all lovers of God rejoice

in the splendor of this feast; let the wise servants

blissfully enter into the joy of their Lord; let those

who have borne the burden of Lent now receive

their pay, and those who have toiled since the first

hour, let them now receive their due reward; let any

who came after the third hour be grateful to join in

the feast, and those who may have come after the

sixth, let them not be afraid of being too late; for

the Lord is gracious and He receives the last even

as the first. He gives rest to him who comes on the

eleventh hour as well as to him who has toiled since

the first: yes, He has pity on the last and He serves

the first; He rewards the one and praises the effort.

Come you all: enter into the joy of your Lord.

You the first and you the last, receive alike your

reward; you rich and you poor, dance together; you

sober and you weaklings, celebrate the day; you

who have kept the fast and you who have not,

rejoice today. The table is richly loaded: enjoy its

royal banquet. The calf is a fatted one: let no one go

away hungry. All of you enjoy the banquet of faith;

all of you receive the riches of his goodness. Let no

one grieve over his poverty, for the universal king-

dom has been revealed; let no one weep over his

sins, for pardon has shone from the grave; let no one

fear death, for the death of our Saviour has set us

free: He has destroyed it by enduring it, He has

despoiled Hades by going down into its kingdom,

He has angered it by allowing it to taste of his flesh.

When Isaias foresaw all this, he cried out: "O

Hades, you have been angered by encountering

Him in the nether world." Hades is angered be-

cause frustrated, it is angered because it has been

mocked, it is angered because it has been de-

stroyed, it is angered because it has been reduced

to naught, it is angered because it is now captive.

It seized a body, and, lo! it encountered heaven; it

seized the visible, and was overcome by the invis-

ible.

O death, where is your sting? O Hades, where

is your victory? Christ is risen and you are abol-

ished. Christ is risen and the demons are cast

down. Christ is risen and the angels rejoice. Christ

is risen and life is freed. Christ is risen and the

tomb is emptied of the dead: for Christ, being

risen from the dead, has become the Leader and

Reviver of those who had fallen asleep. To Him be

glory and power forever and ever. Amen.

As we sing the jubilant Paschal Troparion “Christ is

Risen!” let us remember these most profound words of

our great Father St. John Chrysostom, the “Golden-

Mouthed” as this truth cannot be repeated often enough

in a world so in need of the revelation of the Risen

Christ.Christ is Risen! truly he is Risen!

Fr Deacon Randolph L. Brown

On the PAscAl hOmIly Of st JOhn chrysOtOm: An Old Yet ever-New Message


Patriarch Sviatoslav greeted

Participants of Seminar

for Men’s institutes

of Consecrated Life of UgCC

Aseminar on the topic"Psychological Growth ofConsecrated People” began on

February 28, 2012, in the BasilianInstitute of Philosophy and TheologicalStudies (in Briukhovychi near Lviv).The event was organized by theCouncil of Superiors of men’s institutesof consecrated life of the UGCC inUkraine.

At the meeting, Father Ihor Kolisnyk,CSsR, chair of the council, welcomedparticipants and read a greeting fromHis Beatitude Sviatoslav, of the Ukra-inian Greek Catholic Church.

In his letter, the Primate of the church

first of all greeted the honorable guests– the main speakers: Fr. Professor HansZollner (Society of Jesus, PapalGregorian University, Rome); Fr. Dr.Joseph Augustine (Society of Jesus,Krakow); and Fr. Dr. Andriy Lohin,head of the Commission on PastoralHealth Care of the UGCC. He alsopassed greetings to the members ofmonastic orders, congregations andother communities of consecrated lifewho participated in this workshop.

Reported by Fr. Joachim Kovalchuk, OSBM

The former primate of theUkrainian Greek CatholicChurch LUBOMYR (Husar) told

journalists that he is against the trans-

fer of the Pochayiv and Kyiv CaveMonasteries to a particular denomina-tion, a correspondent of the Tyzniareports.

“Places like the Kyiv or PochayivMonastery should be open to allChristians… One cannot assign themto anyone, transfer to anyone or priva-tize them. Or to say that it belongs toa particular denomination. It belongsto the Ukrainian nation, Ukrainian

Church, even though, unfortunately,we are divided. Perhaps, we wouldget united again there as we standnext to each other,” said the archbish-

op.“Even if, temporarily, we dif-

fer in our opinions and attitudesto each other, we are Christiansin essence,” he added.

According to the archbishop,“we should preserve the nation-al shrines, they belong to thewhole nation and it does notmatter who will look after themor clean their yards. It is impor-tant that every Ukrainian, abelieving Christian, heir of theKyiv Christendom should havefree access and that there

should be no privatization or confis-cation.”

Let us remind that last January,deputies of the Supreme Council reg-istered a bill proposing to transfer thePochayiv and Kyiv Cave Monasteriesto the ownership of the Ukrainian Or-thodox Church-Moscow Patriarch-ate.

The leader of the UGCC, PatriarchSVIATOSLAV (Shevchuk) opposed thatinitiative.

Greek Catholic monks of theOrder of St Basil the Greatexpressed dissatisfaction with

the possibility of privatization of thePochaiv Monastery by the MoscowPatriarchate. They call Bill 9690, whichenvisages the transfer of the Kyiv Caveand Pochaiv Monasteries to theUkrainian Orthodox Church-MoscowPatriarchate, provocative. The Basilianmonks state that they have moregrounds to claim the Pochaiv Monasterythan the monks of the Moscow Patri-archate.

“Virtually all the buildings of themonastery were built under the govern-ment of the Basilian Fathers. Thefamous Cathedral of Assumption, forexample, was built with the funds donat-ed by Mykola Pototskyi and ornamentedwith designs by Luka Dolynskyi,” saidFr. Ivan (Maikovych), who was thesuperior of the Buchach BasilianMonastery of the Holy Cross in TernopilRegion for many years.

The Pochaiv Monastery was part ofthe Ukrainian Greek Catholic Churchfor more than a century. The “Uniates”ran there a printing house which pub-lished 200-300 book editions during thehundred years and established a schoolfor village children. In the 19th century,the Russian authorities accused the

Greek Catholics of anti-Czar actions andconfiscated the monastery from them.

“In 1832, the Basilian monks weresimply deported from the monastery andtheir cells were occupied by Orthodoxmonks,” said Fr. Ivan (Maikovych).

According tothe priest, hisassociation ofmonks made anunsuccessfulattempt to re-gain the Po-chaiv Mona-stery after theUGCC had e-merged fromthe under-ground.

The Basilianpriest stressedthat Greek Catholics never disowned theshrine, they repeatedly approached theauthorities asking for the return thereof.

“The monastery was not returned tous, as it was not so much about therestoration of justice as about politics.We seek justice legally. We do not callCossacks to win over the Church build-ing. We wish to declare before peopleand the world that this shrine belongedto us,” noted the priest.

Basilian Father: Who CouldPrivatize Pochaiv Monastery

Patriarch lubomyr Opposestransfer of Pochayiv and Kyiv cavemonasteries to One Denomination

Catholic and orthodox

abbots Meet

The first Catholic-Orthodox Dia-logue between Bishops and Theo-logians was begun in the USA

and was later taken up by the Holy See inestablishing the International Catholic-Orthodox Theological Dialogue. Boththese Dialogues are still very active.

Abbot Nicholas of Holy ResurrectionMonastery, Saint Nazianz, Wisconsin(www.hrmonline.org) said he has oftenhoped that a similar dialogue for monas-tics would be established in America.'The presence of Orthodox and Greek-Catholic Monasteries has increased inAmerica in the past twenty years, andthere is greater co-operation between theCatholic and Orthodox Churches at thistime,' Abbot Nicholas said.

As a first step to try and initiate such adialogue, Abbot Nicholas was able toorganize for His Beatitude, MetropolitanJONAH of the Orthodox Church in Am-erica to be the main speaker at a meetingof the Benedictine Abbots and Prior-Administrators in the USA. The meetingwas held between February 10 - 14, 2012at Saint Joseph's Abbey, Covington,Louisiana.

The Most Reverend Notker Wolf OSBthe Abbot-Primate from Rome was alsoin attendance.

With Metropolitan Jonah's experienceas a contemporary monastic founder hewas an instant hit with the abbots.


The Church Must CombatLies and Deceit, in Herselfand in the World

Vatican City - This year's meditations during theLenten spiritual retreat of the Holy Father and theRoman Curia are being guided by CardinalLaurent Monsengwo Pasinya, Archbishop ofKinshasa, Democratic Republic of Congo, who isfocusing on the theme of "the communion ofChristians with God". Beginning with the sign ofthe cross, the cardinal has been reflecting uponGod as light, truth, mercy and loving guide, beforeturning to consider love of the world, lack of faithin Christ and the sin of priests.

The sign of the cross is much more than a habit,it is an "act whereby we add the splendor ofknowledge and the dynamism of freedom to ourevery action". It is a sign which means "sacrificefor love. It is death for resurrection". Therefore, itimplies the rejection of vanity, prestige, posses-sion and domination, and the consecration of ouractivity to Christ.

In the context of his meditations upon God asthe way, truth and life, Cardinal MonsengwoPasinya made reference to some of the most dra-matic events of our times, such as war, genocide,political violence, abortion and all forms ofmanipulation of human beings. He also invited hislisteners not to remain indifferent "to repressionand man's exploitation of man", and not to lowertheir guard, "even if the mystery of sin is beyondus".

"We must walk in the light", the cardinal said."In other words, we must choose to abandon sin"and let the Truth transform our lives via a journeyof conversion. Understanding God as truth is par-ticularly important for people "who have noawareness of their own sins, for people who havelost the sense of sin because they no longer posethemselves the problem of God", and for peoplewho do no longer possess moral criteria and con-fuse good and evil. This tendency is related to"religious indifference which affirms that all reli-gious are alike but which, in reality, is seeking alax morality".

The cardinal warned that priests are not freefrom these errors, "in the measure to which spiri-tual barrenness leads them into the same defects",he said. "Priestly ministry thus becomes merefunctionality and has no true sense of God". TheArchbishop of Kinshasa also used the example ofthe Apostles Peter and Judas. The former "wasbetrayed by his generosity, his attachment toChrist; nonetheless, he fell because he was reck-less and exposed himself to danger, although heimmediately abandoned the place of his fall andbitterly bewailed his sin". This is a lesson for allpriests. "Our generosity does not protect us fromsin. We must be prudent, and not recklesslyexpose ourselves to the possibility of falling. In allsituations, whatever happens, the Lord is always atour side. The biggest affront we can show Him isto doubt in His mercy, as Judas did".

"To live in truth", the cardinal said, "is is to liveaccording to the Beatitudes. It means repudiatingthe lies of our words and actions. It means reject-ing the hypocrisy which impels us to appear otherthan as we are". The Church too must combat liesand deceit, both within herself and in the world,and struggle "so that the truth of Christ's Gospelmay be known and lived".

Vatican City (VIS) - The Prefecture of the Pontifical

Household made known the theme of this year's Lenten

sermons which, as is customary, were preached on four

consecutive Fridays in the presence of the Pope, began

on March 9. That theme, taken from the Letter to the

Hebrews, was: "Remember your leaders and imitate

their faith. The Fathers of the Church: Masters of

Faith". The Holy Father and the Roman Curia dedicat-

ed the first week of Lent to their annual spiritual exer-

cises.

In the note released by the prefecture, Fr. Raniero

Cantalamessa O.F.M. Cap., preacher of the Pontifical

Household, explains that "in preparation for the Year of

Faith called by the Holy Father Benedict XVI, the four

Lenten sermons sought to energize and refresh our

beliefs through a renewed contact with 'giants of faith'

of the past". Each week's sermon was dedicated to one

of four great doctors of the Eastern Church: St.

Athanasius, St. Basil, St. Gregory Nazianzen and St.

Gregory of Nyssa, "to see what each of them has to say

to us today about the dogma they championed, respec-

tively: the divinity of Christ, the Holy Spirit, the Trinity

and knowledge of God".

Quoting words of Servant of God Paul VI, Fr.

Cantalamessa noted that "returning to the Fathers of the

Church is part of that return to the roots of Christianity

without which it would be impossible to undertake bib-

lical renewal, liturgical reform and the new theological

research endorsed by Vatican Council II".

UGCC Information Department

Vatican City (VIS) - Benedict XVI

received 1,300 priests and deacons who

were participating in an annual course on

the "internal forum" organized by the

Apostolic Penitentiary.

Benedict XVI underscored the impor-

tance of adequate theological, spiritual

and canonical preparation for confessors,

noting that the Sacrament of Reconcilia-

tion is essential to the life of faith and is

closely associated with the announcement

of the Gospel. "The Sacraments and the

announcement of the Word must, in fact

never be seen as separate from one anoth-

er", he said. "The priest represents Christ,

the Envoy of the Father, and continues His

mission through 'word' and 'Sacrament', in

the totality of body and soul, of sign and

word".

Thus sacramental Confession is an important aspect

of new evangelization. "True conversion of hearts,

which means opening ourselves to the transforming

and regenerative action of God, is the 'motor' of all

reform and turns into an authentic force for evangeliza-

tion. During Confession, the repentant sinner, thanks to

the gratuitous action of divine Mercy, is justified, for-

given and sanctified. ... Only those who allow them-

selves to be profoundly renewed by divine Grace can

internalize and therefore announce the novelty of the

Gospel". All the saints of history bear witness to this

close relationship between sanctity and the Sacrament

of Reconciliation. New evangelization itself "draws

life blood from the sanctity of the sons and daughters

of the Church, from the daily process of individual and

community conversion, conforming itself ever more

profoundly to Christ".

The Pope reminded his audience that, in administer-

ing the Sacrament of Penance, priests are instruments

facilitating the meeting between mankind and God.

The repentant sinner feels a profound desire to change,

to receive mercy, to re-experience, through the Sacra-

ment, "the encounter and embrace of Christ.

"Thus you will", the Holy Father added, "become

collaborators and protagonists of as many possible

'new beginnings' as sinners you encounter. ... New

evangelization also begins in confession, in the myste-

rious encounter between man's endless plea ... and the

mercy of God, which is the only adequate response to

humankind’s need for the infinite". If the faithful are

truly able to experience the mercy of Christ in the

Sacrament "they will become credible witnesses of

sanctity, which is the goal of new evangelization".

The Pope went on to explain that these questions

become even more critical when the people involved

are priests who, to collaborate in new evangelization,

must be the first to renew an awareness of themselves

as sinners, and of their need to seek sacramental for-

giveness in order to renew their encounter with Christ.

In conclusion Benedict XVI exhorted his listeners to

ensure "that the novelty of Christ is always the focus

of, and the reason for, your priestly lives, so that the

people who meet you may, through your ministry, pro-

claim as Andrew and John did that 'we have found the

Messiah'. Thus each Confession, from which each

Christian will emerge renewed, will represent a step

forward for new evangelization".

UGCC Information Department

the fathers of the Church: Masters of faith

new evangelization

also Begins in Confession

Paschal greetings from the Paschal greetings from the New Star New Star staffstaff


On February 16, a press conference of Bishop

Milan of the Mukachevo Eparchy, the only

Greek Catholic eparchy in Ukraine which is sub-

ject directly to the Vatican, was held, reported the Voice

of the Carpathians.

Sixty-three years ago, on February 16, 1949, the So-

viet authorities confiscated the cathedral and residence.

Bishop Milan received the journalists in one of the two

recently repaired buildings, which were consecrated by

the Apostolic Nuncio in Ukraine last Christmas*. They

now house catechetical classrooms where a Sunday

school is run and meetings are held.

The press-conference was organized on the occasion of

the consecration of another three repaired rooms on the

ground floor to be used by the workers of a youth com-

mittee and Bishop Oleksandr Khira Mass Media Center

including the editorial staff of the monthly Eparchial edi-

tion Blahovisnyk and an internet web site Logos on the

life of the Greek Catholic Church in Trans-Carpathia. At

the end of the meeting, Bishop Milan answered the jour-

nalists’ questions. In particular, he voiced his position re-

garding recent publications on the Internet. Let us remind

readers that on February 4, in Uzhhorod, a public gath-

ering was held. The Trans-Carpathian Greek Catholic

association asked the Catholic leadership to destroy the

“Berlin Wall” between UGCC and the Mukachevo

Eparchy. Representatives of the public stated that the

eparchy lives its own life and prepares a “political project

of establishment of the Rusyn Church.”

Bishop Milan responded to the accusations: “We are

going through the time before Lent, and Christians are

getting ready to take the path of repentance. It is a shame

that people allow others to deceive them… All the accu-

sations regarding the Rusyn Metropolitanate are fiction.

I do not know who is the author of this slander, but those

who write such things, humiliate themselves. I can only

say that such publications open up the door to anony-

mous attacks against Christ’s Church.”

[*The link below is to the video of the visit of the Ap-

ostolic Nuncio to the Cathedral at Christmas.]

Bishop MiLan (Shashik) Refutes information

about Rusyn Metropolitanate

Patriarch sviatoslav: We Are Building Patriarchate

In an interview to the newspaper Day, PatriarchSVIATOSLAV (Shevchuk) of the Ukrainian GreekCatholic Church told the correspondent about the

status of affairs with regard to obtaining the status of apatriarchate by UGCC.

The hierarch stressed: “The subject of the patriar-chate has not been removed from the agenda. It is justpassing to the next stage. That is we are building thepatriarchate.”

As he explained the importance of the status of apatriarchate for UGCC, the hierarch said: “Why didPatriarch JOSEPH (Slipyj), whose 120th anniversary ofbirth we mark this year, stress so much the necessity ofthe patriarchate for our Church? It was not a demandfor any honor, for instance, personally for him. Whenhe came to Rome after 18 years of exile, he learnt thatthere were many Greek Catholic bishops in Canada,USA, Brazil, Argentina, Australia… (Before that, hehad no idea that UGCC had such structure abroad).And he began to look for a way to unite that body ofbishops. (There was no canonical grounds to convenethe bishops for synods. Each of them was part of theLatin Bishops’ Conference of the country where theyserved). Blessed Patriarch JOSEPH (Slipyj) realized: if

no possibility to gather together our Church scatteredaround the world it will be exposed to danger.Therefore, at the Second Vatican Council, he men-tioned the Patriarchate as a necessary condition for thepreservation of UGCC outside Ukraine. In order not todamage, to a certain extent, the rudiments of the ecu-menical dialogue (Pope John XXIII played a tremen-dous role then in the mediation between USA andUSSR in the so-called Caribbean Crisis), Blessed Josefwas granted the title of the Major Archbishop. (beforethat, he was a metropolitan). A Major Archbishopenjoys all the rights of a patriarchate except the title.Therefore, he laid the foundations for the preservationand development of Greek Catholics for the wholeperiod of the stateless existence, for a hundred years inadvance. It is a pity that he did not live another 5-6years to the moment of our emergence from the under-ground. For there was an argument against grantinghim the title of the Patriarch: he did not stay in hiscanonical territory.

His successor, my predecessor, MYROSLAV IVAN (Lu-bachivskyi) returned to Ukraine. Therefore, we arepresent not only in our own canonical territory but alsoin the historic heart of our Church. Now, we have a

structure which helps us to be a unified Church and atthe same time to be present all over the world. In otherwords, the UGCC de facto begins to function as a Pa-triarchate as it continues to complete the constructionwhich was carried out for centuries, and Patriarch JO-SEPH (Slipyj) gave it a special sense.

As all journalists you would like to know when thePatriarchate will exist de jure. I remember Pope JohnPaul II told us that we have a right to a Patriarchate. Hesent letters to other Orthodox Patriarchates telling themabout his intention to grant us one. He even set up awork team to study the issue.

Then, difficulties arose regarding the mechanism ofgranting thereof.

The thing is that even in the Orthodox world today,there is no clear understanding of who can grant thepatriarchal dignity. An ecumenical council? A hierar-ch? Therefore, on one hand, the whole Catholic andOrthodox world think about these mechanisms. On theother hand, we continue to develop our structures.

I hope one day, the two vectors will meet. Then, theChristian world will see that there is the Patriarchate ofUGCC in Ukraine. There will remain one thing to do:to recognize it.”

LLee tt uuss rr ii ssee aatt eeaarr ll yy ddaawwnn.. .. ..

aanndd bbrr iinngg ttoo oouurr MMaass tteerr aa hhyymmnn

iinnss tt eeaadd oo ff mmyyrrrrhh;;

aanndd wwee sshhaall ll sseeee CChhrr ii ss tt ,,

tthhee SSuunn oo ff RRiigghh tteeoouussnneessss ,,

WWhhoo eennll iigghhtteennss tthhee ll ii ffee ooff aall ll ..Matins of the Resurrection: Ode 5

http://risu.org.ua/article_print.php?id=47024&name=mukachevo_gce&_lang=en&


Atwo-volume book entitledPatriarch Josyf Slipyj inSoviet Security Services

Documents (1939-1987) was pre-sented on March 7 at the Ukrain-ian Catholic University.

The book was compiled by aProfessor Volodymyr Serhiichukof the Taras Shevchenko KyivNational University. It is the firstpublication of documents of theSoviet Security Services regard-ing the life and activity of thehead of the Ukrainian GreekCatholic Church.

Director of the Institute ofChurch History of UCU Fr. Dr.Andrii Mykhailenko stressed thatthe book is a great contribution tothe source base with regard to thestudy of the figure of Josyf Slipyj,particularly of the period of 1945-

1963: “As we analyze the docu-ments we can see the conflict oftwo absolutely different and irrec-oncilable worldviews. Slipyj usednormal terminology clear for thechurch and Ukrainian environ-ment, and the other side viewed itas espionage and treason,” com-mented the historian.

According to the author,Volodymyr Serhiichuk, the bookincludes protocols of the interro-gations, reports, arrest warrants,lists of confiscated property, andso on. “The documents wereselected to show the figure ofJosyf Slipyj in different aspects,in everyday life, the religious andscholarly activities not only of areligious figure but also of astatesman,” noted the compiler.

However, the historian warned

that the protocols of interroga-tions are not always verbatimrecords: “They were written bythe interrogation officer whocould add to the protocols any-thing. Later, the patriarch stated incourt that he was made to signwhat he did not say.”

According to the author, thepublished documents show thetrue attitude of the Bolshevik re-gime to the Ukrainian GreekCatholic Church, the efforts tobreak the church. “These are thedocuments of the enemy, the onewho destroyed the UGCC, andthey show what superhumanefforts had to be made by thepatriarch and his followers todefend their beliefs and the inter-ests of Ukraine.”

The former primate of the Ukrainian GreekCatholic Church, His Beatitude LUBOMYR (Hu-sar), visited Vyshhorod on February 26. In the

Dyvosvit center the archbishop talked about the indi-vidual’s role in society, his dignity and spirituality, andanswered parishioners’ questions.

The believers asked questions on how to overcomesocial temptations, how to find one’s way in life, one’spurpose.

Young people who attended the meeting were inter-ested in how to overcome social injustice and the insa-tiable attraction to wealth. According to His BeatitudeLubomyr, the presence of a large quantity of moneydoes not make a person rich. “These new Ukrainians,the nouveau riche, who have just earned a lot of moneyand do not know what to with it, want to somehowshow off, to show others that they are someone becausethey have beautiful homes and luxurious cars, but these

people have empty souls. Aperson is truly rich when heis not only rich in propertybut also rich in spirit. Herealizes that wealth is a giftfrom God and that wealth isnot the beginning of every-thing. Such a person willalways try to grow spiritual-ly, can honor his neighbors,even someone who is very,very modest, poor,” said thearchbishop.

Many questions concerned the patriarchal status ofthe UGCC, the role of the church and the priest in mod-ern society.

At the end of the meeting participants greeted HisBeatitude Lubomyr on his birthday.

his Beatitude Lubomyr:

a Person’s Role in Society

new collection of soviet Documents regarding

Patriarch JOsyf (slipyj) Presented at UcU

Discussions regarding

Pseudo-synod atcomplete standstill

Stalin’s regimeused the Rus-sian Orthodox

Church for the forcedliquidation of theUkrainian CatholicChurch. However, theRussian clergy stillhave not apologized toGreek Catholics forthe appropriation of alltheir property after thewar, said PatriarchSVIATOSLAV (Shev-chuk) in an interviewto the newspaper Day.

“In my opinion, the ability to apologize is anindicator of the living Christian conscience, a nec-essary condition for the so-called healing of thememory. For example, the mutual repentance andforgiveness between our Church and the PolishRoman Catholic Church did take place. We expe-rienced a unique moment, which will hopefully bestudied and voiced. I know for sure that the Polishbishops seek to conduct a similar act of mutualreconciliation with the Russian Orthodox Church.But when the question is raised about what theROC should apologize to the Polish CatholicChurch for, difficulties arise,” noted the hierarch.

Patriarch Sviatoslav said that no symbolic rec-onciliation took place between the UGCC and theROC which, in his opinion, is “a very seriousobstacle for the healing of memory and, therefore,for the development of church relations.”

“Very often, they talk about the obstacle formeeting with the Pope, which, according toPatriarch Kirill, is the Uniates [sic] in the west ofUkraine. And this has been repeated for nearly 20years, almost each year at various forums… Butthe real obstacle, to some extent, is the inability toadmit one’s mistakes, particularly of the fact thatthe Russian Orthodox Church was used by Stalin’sregime for the forced liquidation of the UGCC. Allthe discussions about the Lviv pseudo-synod are ata complete standstill,” he stated.

Benedict XVI Gives Patriarch

Sviatoslav Private Audience Pope Benedict XVI gave a pri-

vate audience to the His Beati-

tude SVIATOSLAV (Shevchuk) of

the Ukrainian Greek Catholic

Church.

After the meeting with Patri-

arch Sviatoslav, he gave private

audiences to bishops of a group

of hierarchs from Texas who

came to Rome on an ad Limina

Apostolorum visit.

Patriarch Sviatoslav Visits Metropolitan Volodymyr in the

HospitalPatriarch Sviatoslav, visited the head of the Ukrainian Orthodox

Church-Moscow Patriarchate (UOC-MP), Metropolitan Volod-

ymyr, in the hospital where he undergoes rehabilitation, the web-

site of the UOC-MP reported.

Patriarch Sviatoslav told the metropolitan about the present life

of the UGCC and presented to Metropolitan Volodymyr a facsim-

ile copy of the Buchach Gospel of the 13th century.

In the end of the meeting, Patriarch Sviatoslav expressed hope

to meet with Metropolitan Volodymyr in the Kyiv Cave

Monastery soon and wished him a quick recovery. The patriarch

said: “[May] the Lord keep You for us and give You good health.”

Pope Shenouda III Dies

The 117th Pope of Alexandria and

the Patriarch of All Africa on the

Holy Apostolic See of Saint Mark

the Evangelist of the Coptic Orthodox

Church of Alexandria has died, at age

88.

A graduate of Cairo University and the

Coptic Orthodox Seminary, Nazeer

Gayed became a monk under the name

Father Antonios the Syrian after joining

the Syrian Monastery of the Ever-Virgin

Mary the Theotokos, where he was later

elevated to the priest-

hood.

Pope Cyril VI sum-

moned Fr. Antonios to

the patriarchate where

he consecrated him

General Bishop for

Christian Education and

as Dean of the Coptic

Orthodox Theological

Seminary, whereupon

he assumed the name

Shenouda, which was

the name of a Coptic

saint and two previous

popes: Shenouda I (859–

880) and Shenouda II

(1047–1077).

Shenouda served as

Pope and Patriarch of

Alexandria since Novem-

ber 14, 1971, presiding

over a worldwide expan-

sion of the Coptic Orth-

odox Church. During his

papacy, he appointed the

first-ever bishops to pre-

side over North American

dioceses that now contain over two hun-

dred parishes: (200 in the United States,

23 in Canada and one in Mexico, up

from four in 1971, as well as the first

bishops in Australia and in South Am-

erica.

His Holiness was known for his com-

mitment to ecumenism and had, since

the 1970s, advocated inter-denomina-

tional Christian dialogue. He devoted his

writings, teachings and actions to spread

and propagate for the rules of under-

standing, peace, dialogue and forgive-

ness.

Well, what is the context of my early life? I

am the first-born of four children. I grew up

in the richness of “breathing with both lungs

of the Church” as Blessed Pope John Paul II would

encourage. My father was of the Byzantine-Ruthenian

Catholic Church and my mother was of the Roman

Catholic Church.

I attended public school, which at that time included:public prayer; Scripture reading; faith sharing and fam-ily/teacher-supported character development, alongwith the usual school academics and activities. It was atypical 1950’s-1960’s ethnic-based hardworking “coalcracker's” milieu.

Growing-up, I camped with my family, played vol-ley ball, swam and became qualified to be a life-guard—was a Brownie and a Girl Scout; a member of theFuture Nurses of America; a Marian Sodalist; volun-teer kindergarten catechist; church choir member; andvolunteer hospital candy-striper. My teen-age jobswere as a baby-sitter, a bus-girl at a country club, anda waitress in a pizza parlor.

My parents were open-minded and supportive as Iconsidered various vocations and careers. But I fre-quently kept feeling Jesus tugging at my heart tobecome a Sister—even during dates.

During my senior high school years I came to knowthe Sisters Servants through a welcoming (but not pres-suring) good-natured correspondence that answeredmy many, many questions.

After the struggle of much soul searching andencouragement of my parents to “make up my mind”

about how I want tolive my life, I wasready to enter theSisters Servants ofMary Immaculate bythe time I graduatedfrom high school.

I entered theSSMI’s first all-Am-erican novitiate in1966 at the Villa ofDivine ProvidenceNursing Home inLansdale, Pennsyl-vania. My 40-someyears as a Sister Ser-vant of Mary Immaculate have been filled with therichness of life’s joys and challenges. “For Whom andthrough Whom I am and do” is far more important,than where I am on the hierarchy of worldly status inministry. I love variety, and so God has blessed mewith a variety of ways to glorify and serve Him, as Ilive the mystery of Mary’s Magnificat ‘My being mag-nifies the Lord, Who works through the lowliness ofHis simple handmaiden!’

Presently, I am the Principal of a small parish school.I have served in various ways and on various levels incare of the elderly, geriatric nursing and catechetics.Other ministries have been: parish pastoral ministry,especially for the sick and bereaved; vocation and for-mation ministry; provincial secretary; provincial coun-

cilor; parish school religion teacher and; various typesof management or administration.

I most enjoy living the Mary-Martha paradox ofprayerful leisure free space--and the active ministry of“going forth in the name of the Lord” as a SisterServant of Mary Immaculate.

I believe that each life vocation is a special and inti-mate invitation from God. So, it is vital to discern atthe depths of who you are, in order to give an authenticlife-long “Yes!” commitment.

As a Sister Servant of Mary Immaculate I have hadthe opportunities to: experience God ever-so deeply;live with other vowed women who share in the samethirst for and dedication to God; develop talents that Idid not realize that I had; travel to many places in theUnited States, Canada and Europe; and meet so manywonderful people. I hope to spend my entire life con-secrated to God through Our Mother, Mary--followingin the sacred legacy founded by Blessed JosaphataHordashevka SSMI, Rev. Jeremiah Lomnitsky OSBMand Rev. Kyrylo Seletsky to joyfully “serve where theneed is the greatest” and “wherever there beats ahuman heart.”


Sister Mary Vincent Starosta, OSBM, passedfrom this life on Thursday, March 1, 2012, atHoly Redeemer Hospital in Philadelphia, Penn-

sylvania. A viewing was held on Tuesday, March 6,2012, in the Holy Trinity Chapel at the BasilianMotherhouse in Fox Chase Manor. Officiating duringParastas were the Sisters’ chaplain, the Very Rev.Archpriest Daniel Troyan, and the Rev. Edward Hig-gins. Sister’s funeral was held on Wednesday celebrat-ed by Father Troyan. She was laid to rest at the Cem-etery of the Sisters of St. Basil the Great.

Born in Philadelphia on May 5, 1918, Sister was thedaughter of the late Samuel and Catherine PlisakStarosta. She and her family were parishioners at theCathedral of the Immaculate Conception. Entering theconvent of the Sisters of St. Basil the Great on Sept-ember 6, 1933, she professed her final vows on August24, 1943.

Sister Vincent attended Catholic University in Wash-ington, DC; Fordham University in New York City;and Seton Hall University in South Orange, NewJersey. Armed with a B.S. in Education, she served asa teacher in numerous Ukrainian parish schools as wellas in other ministries in Pennsylvania, New York, NewJersey, Ohio, Illinois, and Michigan, touching the livesof many thousands of pupils and students and their

families. Uponher return to theMotherhouse sheassisted at theBasileiad Li-brary at ManorCollege for fiveyears. The nu-merous schoolsand parishes list-ed on her exten-sive resume are areflection of apersonal historydedicated to ser-vice; they arealso a reflectionof the history of the Province that she served with somuch dedication for so many decades.

In her eulogy, Provincial Superior Sister DorothyAnn Busowski, OSBM, remembered Sister MaryVincent as a dynamic force, always active and everyready to take up any task that needed attention. Aftermany decades of teaching, she returned to theMotherhouse in Fox Chase, nominally retired but stilldevoted to serving the community. An avid reader and

lover of books, she became grand custodian of theSisters’ Reading Room. But she was wise enough toknow that feasts for the mind must sometimes be tem-pered by treats for the palate. Each year, on the feast ofSt. Nicholas, it was Sister Vincent who made certainthat each of her Sisters in Christ received a present offruits and other goodies to enjoy.

The Provincial Superior also reminded those presentabout a gentle, humble nun, one who served withoutever asking for or expecting recognition. Hers was agentle and caring spirit that embraced others, be it stu-dents, family, friends, or the cats and dogs she cared forwith an indiscriminate tenderness.

Sister Vincent is survived by her brothers John Star-osta (Helen) and James Starosta (the late Mary) and ispredeceased by her sister Ann Cwiek (the late Steve).She is also survived by nieces and nephews Christine,Daniel (Dawn), Thomas, Daria Pierce (Wayne), Joseph(Kathleen), Nancy Seroka (Ken), Suzanne Hoffman(Kurt), Connie Cannis (Jerome), Andrea, Ellen, andTimothy, and many great-nieces and -nephews. In herfinal months, the love that Sister shared with her sib-lings and their children and grandchildren flowed backto her in the form of friendly, caring visitors who camebearing gifts and kind words and hearts filled with joyin knowing her as sister, aunt, great-aunt, and friend.She was in the Basilian community for 79 years.

May her memory be eternal!

My Vocation Story – Sr. Cecelia Sworin, SSMI

Aaron went to an optician asking for helpabout his shortsightedness.

The optician invited him to go outside theshop, pointed to the sun and asked: “what isthat?”

Aaron, somewhat stunned, replied obvi-ously: “that’s the sun!”

The optician said “that's 93 million milesaway, how much further do you want tosee?”

‘0’

A new teacher was trying to make use ofher psychology courses. She started her classby saying, "Everyone who thinks you're stu-pid, stand up!"

After a few seconds, Little Johnny stoodup.

The teacher said, "Do you think you're stu-pid, Johnny?"

"No, ma'am, but I hate to see you standingthere all by yourself!"

Sister Mary Vincent Starosta, OSBM 1918 – 2012

Readers of the parish Bulletin

of Our Lady of Zarvanycia

parish in Seattle, washington

had a chance to learn about a

house-blessing service that

differs from the familiar annu-

al visit from the priest at

Theophany. It is more

detailed, includes anointing

the four walls with oil, and is

done only once per house,

usually upon moving in.

This is the Day the

Lord has made...

Let us be glad and

rejoice in it!

Christ is risen from

the dead, tram-

pling death by

death and to those

in the tombs

bestowing life!

Parishes around the eparchy

were the sites of lenten days of

reflection--some delivered by

visiting clergy. All in preparation

for the Great Day of Pascha.

20 New Star April, 2012

Великий Піст закінчився! З приходом Страстного Тижня, ми готуємовеликодні кошики, які будуть заповнені стравами для освячення в цер-кві. Бабця спекла паску, ми помалювали пасхальні яйця, шинку і ковба-

су - зварено, приготовано сир з кмином скаденого у вигляді букв Х і В, тобтоХристос Воскрес!

Все добре приготовано, але чи ви коли небудь задумувалися, що всі ці тради-ційно приготовані страви, символічно представляють нашу віру?

Здобний, як правило округлий, хліб прикрашений зверху символами Христа– це наш Хліб Життя.

Шинка додада до пасхальних страв тому це символізує велику радість ідостаток Пасхи, пригадуючи нам, що Христос звільнив нас від приписів старо-завітнього закону, що забороняв «нечисті» трави. Цеє символ відкуплення. Пікантна ковбаса з часником,символізує Божу ласку і щедрість. Масло у форміягняти говорить про Христа - Ягнято Бога, яке булопожертвувано за життя світу. Він є нашим Пастирем,а ми Його вірна отара, яка слідує за Ним. Сіль, смакжиття, виділяє смачну повноту християнськогожиття. Яйця, зварені на твердо, символізує могилу уяку положили Христа. Розбивання шкарлупи яйцясимволізує камінь, який був закочений, щоби засту-пити вхід до гробу Христа і унеможливити Йоговихід з гробу, і об’явити про Його воскресіння з мертвих, приносячи світлосвіту. Яйце помальоване, як правило в яскравий колір, символізує яскравістьсвітла Христа. Буряк з хроном пригадують про кров пролиту Христом за нашеспасіння. Ця страва червона по кольору з оцтом – це як напиток з оцтом, якийсолдати подали Христові коли він висів розп’ятим на хресті. Ця страва є підсо-лоджена цукром, щоби символічно показати солодкість воскресіння Христа.Сир, який є лагідний на смак, заохочує нас жити помірковано.

Ми складаємо всі наші страви в кошик, покриваємо вишиванкою щоби взятидо храму на благословення. В храмі, знімається вишиванку, і ставиться запале-ну свічку (яка символізує Христа) у випечену паску, що пригадує нам, щоХристос є світло світу.

В залежності від парафії, пасхальні кошики благословлять або у ВеликуСуботу, після Літургійної Євхаристійної відправи, або в неділю після відправиВоскресної Утрені і Божественної Літургії. У молитві благословення хліба, єпрохання, щоби коли ми скуштували цей хліб, він був для нас на спасіннянаших душ, та захист від хворіб. Також, у молитві ми просимо Бога очиститим’ясо, так як Він це зробив з годованим телям для Блудного сина, що ми булидостойні насолодитися Його добротою і радістю в стравах, які Він поблагосло-вив на нашу поживу. Накінкець, сир, яйця, та інші страви є поблагословенні,щоби ми споживаючи їх насолодилися Божими багатими дарами.

Священик, ідучи між людьми, окроплює кошики свяченою водою, а людиспівають, якщо це в суботу, «Коли зійшов Ти до смерти, Життя безсмертне,тоді ад умертвив Ти сяйвом Божества. Коли ж і померлих із глибин підземнихвоскресив Ти, всі сили небесні взивали: «Життєдавче, Христе Боже наш, славаТобі». У суботу, Христос зійшов в ад, щоби визволити померлих. У суботу, щене слід співати «Христос Воскрес», бо воскресіння аж у неділю. Після благос-ловення кошиків, звичайно вірні ідуть до храму поклонитися Христові у гробі.Як недоречно співати «Христос Воскрес», коли воскресіння тільки аж у неділю.Також, не слід споживати освячені страви у суботу, а почекати аж до неділі.

Дехто з нас, бере участь у Воскресні Утрені у північ, або насвітанку, в неді-лю. Молитви на освячення страв є такі самі, але ми співаємо, «ХристосВоскрес» знову і знову.

Після цього, ми повертаємося додому з нашими освяченими кошикамиі з глибини душі урочисто промовляємо: «Христос Воскрес із мертвих,смертю смерть подолав, і тим, що в гробах, життя дарував!», бо справді,Христос воскрес!

Филис Мурин Запаранюк

Справжня Пожива для Душі

The Lenten Fast is over! With Holy Week upon us we get the basket ready, filled

with those special Easter Foods to take to church to be blessed. Baba has baked

the paska, the eggs are colored; ham and kovbasa are cooked and the cheese is

in a dish with cloves spelling “XB”—Xpucmoc Bockpec! Christ is Risen!

All well and good, but have you ever stopped to think about the fact that the tradi-

tional foods you have just prepared all represent your faith?

The rich bread is typically round, decorated with braids or a symbol of Christ—our

Bread of Life—on top. ham is included because it is symbolic of the great joy and

abundance of Pascha, reminding us that Christ freed us from Old Testament Laws pro-

hibiting “unclean” foods. It is a sign of redemption. Spicy and garlicky smoked

sausage, represents God’s favor and generosity. But-

ter in the form of a lamb tells of Christ the Lamb of

God offered for the life of the world. He is our

Shepherd and we, His faithful flock, follow Him. Salt,

life’s flavor, brings out the tasty fullness of a

Christian’s life. eggs, hard boiled, are like the tomb in

which Christ was laid. Breaking its shell symbolize the

stone—rolled away—not to let Christ out, but to reveal

that He has risen from the dead bringing forth the light

of the world. The eggs are often brightly decorated to

symbolize the brightness of Christ’s light. Beets with horseradish remind us of the

blood shed by Christ for our salvation. Red in color and mixed with vinegar like the

bitter drink offered to Christ by the soldier as He was hanging on the cross, but sweet-

ened with sugar to show the sweetness of His Resurrection. Cheese, especially when

mild, encourages us to live our lives in moderation.

We then place all of these foods into our basket, covered with an embroidered cloth

to take to church to have blessed. At the church, the basket is uncovered and we place

a candle into the paska (symbolizing Christ), and when lit reminds us that Christ is the

light of the world.

Depending on each parish baskets may be blessed Holy Saturday after the vigil ves-

pers and liturgy, or on Sunday after Matins and the liturgy. As the bread is blessed the

prayer asks that as we partake of it, it might become for us the salvation of our soul

and protect us from illness. We beseech God to purify the meats as He did the fatted

calf slain for the Prodigal son, so that we may be worthy to enjoy His goodness and

delight in the foods He has blessed to nourish us. Lastly the cheese, eggs, and other

foods (maybe a chocolate egg, too!) are blessed so that in partaking of them we may

be filled with God’s abundant good gifts.

As the priest goes amidst the people to sprinkle the baskets with holy water, the peo-

ple sing—if it is Saturday—“When You went down to death, O Life Immortal, You

struck Hades dead with the blazing light of your divinity. When You raised the dead

from the nether world, all the powers of heaven cried out, ‘O Giver of life, Christ our

God, glory be to You’.” Saturday is the day that Christ descended into hell to raise the

dead. We should not be singing “Christ is Risen” since He still has not risen. After the

baskets are blessed we usually then proceed to church to venerate Christ lying in His

grave. How awkward to sing that He has risen, when He has not! Of course, we know

not to eat any of this until Sunday!

Some of us attend the candlelight Resurrection Matins beginning at midnight (or

very early Sunday morning). The prayers for the blessing of food are the same, but we

sing “Christ is Risen!” over and over again. Then we return home with our

blessed baskets to joyfully and profoundly exclaim, “Christ is risen from the

dead, trampling death by death, and to those in the tombs giving life,” for truly

He Is Risen!

Phyllis Muryn Zaparaniuk

real Soul Food

Bishop’s ChanceryOFFICE HOURS:

Monday-Friday; 9:00 am--4:00 pm

Central Time Zone

Telephone:

(773) 276-5080

fax: (773) 276-6799

The Office is closed on all

major Church Holy Days

and National Civil Holidays

Deadline for the

May New Star is april 15

Published monthly with the permission and author-ity of His Grace, Bishop RICHARD (Seminack), by StNicholas Publications, official publisher of the:

St Nicholas

Ukrainian Catholic Eparchy

2245 W Rice St

Chicago IL 60622-4858

Address manuscripts to:editor, New Star2245 w. Rice St.

Chicago iL 60622-4858or:

[email protected] [eng]

or: [email protected] [Ukr]

All submisssions are subject to editing for style, con-tent and/or length.

Electronic photos in JPEG (jpg) format are prefer-

able; hard copy photographs are returned only when aself-addressed, postage-paid envelope is included.Computer-printed or photocopies are not accepted.

Mail subscription payments, address correctionrequests to: Circulation Department

2245 w Rice St.Chicago, iL 60622-4858

Permission is granted to reprint original material,acknowledging New Star

(a courtesy copy is appreciated).

eDitoRiaL BoaRD anD ContRiBUtoRS:

Fr John Lucas, Managing EditorPetro Rudka, Ukrainian Editor

Fr James Karepin, OPFr Leonard Korchinski

Fr Denny MolitvyFr Deacon Michael Cook

George MatwyshynSerge MichalukOlenka PrymaNazar Sloboda

Pani Barbara WroblickyPhyllis Muryn Zaparaniuk

Subscribe to New Star now--for yourself, family and/or friends!

__________________________________________________Name P L e a S e , P R i n t a L L i n f o R M a t i o n

_____________________________________ (Apt/Space) _____Address

_______________________________ ____ ___________City State ZIP Code®

Attach separate sheet to include additional information, if necessary

Enclosed is $20.00 [] check; [] money order

Canada: $30.00; Other Foreign: $40.00--in US funds

[] MasterCard [] Visa | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |

signature on card:(securiity code)

Gift ___ New___ Renew ___

I am not a member of a parish of St Nicholas Eparchy [ ]

giv

e a su

bscrip

tion

toN

ew

St

ar

!

an

d/o

r subscrib

e for yo

urself~

~m

ail to

:S

ub

scriptio

ns; N

ew S

tar

2245 w

Rice S

treet

Ch

icago, iL

60622-4

858

@

sixteen-digit account number:

Coupon for non-parishioners. Parishioners: Pay your parish directly.

___/___expiration date

MM/YY

#

NEW STAR - НОВА ЗОРЯ - April, 2012

Documents

Transcript of NEW STAR - НОВА ЗОРЯ - April, 2012