Mothers and Daughters of the Maidan...82 Mothers and Daughters of the Maidan SHCS Journal Volume 1...

SHCS Journal Volume 1 No. 1, 2014: Contemporary Ukraine: A case of Euromaidan

Social, Health, and Communication Studies Journal Contemporary Ukraine: A case of Euromaidan, Vol. 1(1), November 2014 MacEwan University, Canada National University of Kyiv-Mohyla Academy, Ukraine Ternopil State Medical University, Ukraine Article

Mothers and Daughters of the Maidan: Gender, repertoires of violence, and the division of labour in Ukrainian protests

Dr. Olga Onuch, University of Manchester, United Kingdom, and

Nuffield College, University of Oxford, United Kingdom

Dr. Tamara Martsenyuk, National University of Kyiv-Mohyla Academy, Ukraine

Abstract

The Euromaidan shocked most observers of Ukrainian politics, not only for

its longevity (November 21, 2013 – February 22, 2014), but also for its turn to

violent repertoires1 of protest in the later stages. What was at first a peaceful

mass protest event which saw nearly equal participation of men and women

(Onuch, 2014d; Onuch & Martsenyuk, 2013), turned into what seemed to be

a violent and male dominated riot. While much attention has been paid to the

brave ‘women of the Euromaidan’ who also engaged in violent protests

(Khromeychuk, 2014; Phillips, 2014), female activists and other protest

1 Repertoire of contention is common term in social movement theory. The term was popularized by Charles Tilly. Repertoire here refers to a toolkit of actions available to activists to engage in protest. These can include: public meetings, processions and marches, vigils, rallies, demonstrations, sit-ins, petitions, boycotts, strikes and pamphleteering among others. Direct action repertoires can include everything from road-blocks to a variety of violent acts. The use of Molotov cocktails for instance, would be considered part of a violent repertoire of protest (see: Jenkins & Klandermans, 1995; Kousis & Tilly, 2005; McAdam, Tarrow & Tilly, 2001; Tilly & Tarrow, 2007, 2007).

81 Mothers and Daughters of the Maidan


participants (‘ordinary’ citizens) have reported a gendered division of labour

in the protest zone. Thus, it is still not clear what the role of gender was

during the different stages of protest - and if the participation of women was

in fact, any different from that of male protest participants. This paper

employs original data from rapid interviews and onsite surveys of protest

participants, and the authors’ in-depth interviews with 48 activists to

investigate how violent repertoires and the general militarization of the

Euromaidan protests reproduced patriarchal gender stereotypes.

Keywords: Ukraine, Euromaidan, Orange Revolution, women, protest, gender

stereotypes, militarism

__________________________________________________________________________

Introduction

The Euromaidan, shocked most observers of Ukraine, not only for its longevity (November

21 2013 – February 22, 2014), but also for its turn to violent repertoires of protest in the later

stages. What was at first a peaceful mass protest event, which saw nearly equal participation of

men and women (Onuch, 2014; Onuch & Martsenyuk, 2013), turned into what seemed to be a

violent and male dominated riot. While some attention has been paid to the ‘women of the

Euromaidan,’ it is still not clear what their main role was—and if was in fact, any different from

that of male protest participants (Khromeychuk 2014; Phillips, 2014). In post-Soviet Ukraine,

gender2 has been a critically debated issue in the process of democratization and liberalization of

the polity (Bilaniuk, 2003; Brainerd, 2000; Kuehnast & Nechemias, 2004; Tolstokorova, 2012;

Zhurzhenko, 2001). This has also been the case in the democratizing world more broadly, where

gender has been seen as an important prism for understanding both democratic backsliding (i.e.

inequality in the political and private sphere), as well as, achieving consolidation (i.e. equality in

political engagement) (Ashwin, 2000; Brainerd, 2000; Burawoy, 2000; Diamond, 1994; Funk &

Mueller, 1993; Pickles & Smith, 2005; Pollert, 2003; Schild, 1998; Viterna & Fallon, 2008;

Waylen, 1994; Yoon, 2001). On the other hand, protest, an important aspect of civic engagement

with the power to overturn regimes, is typically seen as violent, disruptive, and male dominated.

Yet, the academy has also identified a global history of important regime changing protest

movements initiated and coordinated by women (Alvarez, 1990; Cloward & Piven, 1979;

Einwohner, Hollander, & Olson, 2000; Holton, 2000; Katzenstein, 1999). Of these, perhaps the

most famous being the mothers and grandmothers of the plaza de mayo in Argentina (Agosin,

Amico, Sanguinetti, & Kostopulos-Cooperman, 1992; Eckstein, 2001; Madres de Plaza de Mayo,

2003; Navarro, 2001; Stédile, Fernandes, & de Mayo, 2005; Taylor, 1994). Eastern Europe has

2 We understand the term ‘woman’ to denote gender and ‘female’ to denote sex.



also not been immune to the rise of all-female radical activist groups and movements, recent

examples include the much talked about FEMEN in Ukraine and Pussy Riot in Russia. Yet, at

the same time, the feminist movement specifically, in post-Soviet countries, has not achieved

mass membership, diffusion, or approval. Furthermore, as has been argued elsewhere by

Martsenyuk (2012; 2013) the feminist movement has not been recognized as a key actor in post-

Soviet political and human rights arenas. This, it has been argued, is especially the case in

Ukraine. These contradictions lead us to ask: If women have both internationally and in the

region, played a crucial role in the development of a democratic, rights focused, and civil society,

then why does it seem that there persists to be a gendered3 division of labour among protesters

and specifically when protests turn to include a repertoire of violence?

The focus on the recent Euromaidan protest wave (2013-2014) has produced two different

theses on the role of gender. One thesis states that women were the central machine of

coordination on the Maidan [square] (Phillips, 2014).4 The other focuses of the use of violence

and the fact that women were forced to diminish their participation when the Euromaidan

protest turned violent (Mayerchyk, 2014). This leaves us with an interesting puzzle and thus, we

pose the following questions: What was the role of women in the Euromaidan protests? Were

women the central driving force behind the protest movement, or were they sidelined and

peripheral participants due to the violent and masculine nature of protest repertoires? Or

perhaps, can both these be simultaneously true? Could there have been a serious gender

3 We understand this to mean that different tasks and roles in the protest zone were divided along gender-lines.

4 For more see:

“We Don’t Just Make Sandwiches, or Why the Maidan Needs a Women’s Squadron (Ukrainska Pravda),” accessed October 14, 2014, http://maidan.ucu.edu.ua/en/texts-by-other-authors/we-dont-just-make-sandwiches-or-why-the-maidan-needs-a-womens-squadron-ukrainska-pravda/;

“Ukraine Girls Really Knock Me Out: Women Playing Crucial Roles In Euro-Maidan Protests,” International Business Times, February 28, 2014, http://www.ibtimes.com/ukraine-girls-really-knock-me-out-women-playing-crucial-roles-euro-maidan-protests-1558508;

“Women of EuroMaidan Featured in New Exhibition,” KyivPost, accessed October 14, 2014, http://www.kyivpost.com/multimedia/photo/7-madonnas-349978.html;

Filmmaker Captures Women’s Efforts in Ukraine, accessed October 14, 2014, http://www.washingtonpost.com/posttv/world/filmmaker-captures-womens-efforts-in-ukraine/2014/02/22/2b853276-9bf8-11e3-8112-52fdf646027b_video.html;

“Women of Maidan,” The Aquinian, accessed October 14, 2014, http://theaquinian.net/women-maidan/;

“Ukraine: ‘Women of Maidan - to Women of Crimea,’” Heinrich Böll Foundation, accessed October 14, 2014, http://www.boell.de/en/2014/03/17/ukraine-women-maidan-women-crimea;

“Women Stand at the Frontlines of the Euromaidan Protest in Kiev,” Elle, accessed October 14, 2014, http://www.elle.com/news/culture/womens-opposition-euromaidan-protest-kiev.

http://www.ibtimes.com/ukraine-girls-really-knock-me-out-women-playing-crucial-roles-euro-maidan-protests-1558508

http://www.ibtimes.com/ukraine-girls-really-knock-me-out-women-playing-crucial-roles-euro-maidan-protests-1558508

http://www.kyivpost.com/multimedia/photo/7-madonnas-349978.html

http://www.washingtonpost.com/posttv/world/filmmaker-captures-womens-efforts-in-ukraine/2014/02/22/2b853276-9bf8-11e3-8112-52fdf646027b_video.html

http://www.washingtonpost.com/posttv/world/filmmaker-captures-womens-efforts-in-ukraine/2014/02/22/2b853276-9bf8-11e3-8112-52fdf646027b_video.html

http://theaquinian.net/women-maidan/

http://www.boell.de/en/2014/03/17/ukraine-women-maidan-women-crimea



imbalance, a gendered division of labour, as well as, several instances of active and radical

participation of women in even the most violent phases of the protests?

In order to investigate this puzzle, we have decided to further break down the broader

question of the role of women and gender in the Euromaidan by asking the following sub-

question. What was the ‘general participation’5 of women in the Euromaidan protests and was it

different to that of their male counterparts? Second, did women participate similarly throughout

the different protest waves or were there fewer women participating in protest-events as violence

intensified? Third, what happened at the activist and coordination level; was there a gender-

based division of labor in SMO networks? Fourth, did the expansion of violent protest

repertoires change or exacerbate gender roles?

In order to provide a cohesive answer to the above questions, we divide the below

discussion in the following manner: First, we briefly outline the methodology and reflect on the

data used in the analysis. Second, we unpack the relevant literature on gender issues in Ukraine

and identify the intersection between gender, nation, and protest discourse. This is followed by

an empirical examination of the protest participation in the Euromaidan.6 Using survey and

interview data from the earlier phases of the protests (November 26 - January10) we compare

and identify any convergence or divergence in general patterns of male and female protest

participation. We then turn to the role of gender at the activist level and explore whether

patriarchal gender norms were present among Social Movement Organizations (SMOs). We then

assess and demonstrate if there was a gendered division of protest labour on the Maidan [square].

We examine the impact of a heightened discourse of patriotism and repertoires of violence on

gender roles. And finally, we show that the women of the Euromaidan did try to strike-back and

combat gender stereotypes, but that they were only partly successful. We argue that while

women played a crucial role during the Euromaidan protests, the protests were from the

beginning ‘unequal,’ and gender norms were reproduced among the participants early on and at

all levels of engagement. We show that the gendered division of labour was only further

exacerbated when the protests turned violent. And although there were feminist responses to the

masculinized militarization of the Euromaidan, these were a minority and thus, patriarchal

5 We understand ‘general participation’ to mean the average or most typical rate and patterns of participation by female informants/respondents as far as our data allows us to generalize. We take this term from electoral studies which often refer to the general rates and patterns of voter behavior.

6 Although we are not able to account for all differences among female protest participants such as age, socio-economic status, education, among other variables may account for - we do distinguish in our analysis between ‘ordinary’ citizen protest participants and activists. We find this distinction is necessary for, as has been discussed by Onuch (2014) elsewhere, activists are qualitatively different from ‘ordinary’ citizens, who are generally less politically engaged (i.e.: they may or may not vote, have little if any experience of protest), than activists, who are generally high politicized, more engaged and in the buisness of protest.



attitudes towards women were reproduced in the unlikely setting of a liberal and pro-democracy

protest.

Methodology and Data

The analysis below relies on original data collected as part of the on-going Ukrainian Protest

Project hosted at the University of Oxford. The empirical findings discussed below consist of

data collected during two periods. Contemporary data (focus only on Euromaidan engagement)

were collected by the authors and a team of research assistants from November 26, 2013,

through to July 24, 2014, in Kyiv, Ukraine. This includes data from an on-site Protest Participant

survey (n=1475)7, rapid on-site interviews with protest participants, a digital photographic

archive of slogans and posters held by protesters in the first four weeks of the protests, visual

and textual analysis of online materials (i.e. posters, pictures, video, articles, and speeches, etc.

conducted by Martsenyuk) and forty eight interviews and correspondences with activists,

journalists, and politicians, including both opposition and regime insiders (conducted by Onuch).

Our analysis has also been informed by historical data (focusing on past protest-events and

activist experiences) collected by Onuch between 2005 and 2010. This includes interview (n=98)

and focus group (n=15) data. (For more information about this data see Onuch, 2011, 2014a.)

Due to the on-going geopolitical crisis and recent attacks on activists, all interviewees have been

anonymized. We employ Chatham House rules to protect our informants’ identities.

Gender (In)Equality in Ukraine

Before we discuss the role of gender in the Euromaidan, it is crucial to unpack the broader

literature on gender issues in Ukraine. Although this is still a developing literature, there have

been a number of studies that have focused on the state of post-Soviet women’s rights and

gender inequality (Bilaniuk, 2003; Funk & Mueller, 1993; Hankivsky & Salnykova, 2012; Hrycak,

2006; Phillips, 2008; Rubchak, 2011). Moreover, the subject of women’s rights and gender

inequality has been a priority issue for most inter-governmental, non-governmental and foreign

diplomatic missions working in Ukraine—each having commissioned reports on the matter and

have made the promotion of gender equality a priority issue (this includes the International Labour

Organization, Organization for Security and Cooperation in Europe, United Nations Development Programme,

World Bank, Open Society Foundation, Swedish International Development Agency, Canadian International

Development Agency, United States Agency for International Development, PACT Uniter, among others).

One example is the work by UN Women in Ukraine. In a national review of the implementation

of the Beijing Declaration and Platform for Action8 by UN Women in Ukraine, major

7 For more detailed information about the survey, see: Onuch 2014b, 2014c, 2014d.

8 The Beijing Declaration and Platform for Action, signed by all member states of the United Nations, is a global pledge to attain equality, development and peace for women worldwide.



achievements and challenges in the promotion of gender equality and the empowerment of

women are discussed (Ukraine, 2014). Three major positive developments are mentioned: the

achievement of a legislative framework on gender equality, the expansion of non-governmental

organizations that focus on gender equality and the empowerment of women, and the extension

of gender-based education (Ukraine, 2014, pp. 7-8). At the same time, several problems have

been identified in the report. These include: the low level of female representation in social and

public life, the low level of citizens’ awareness of gender discrimination laws, and the more

general failure to promote women’s rights in different spheres including in the labour market,

property rights, family and social relations, and political engagement, etc. (Ukraine, 2014, pp. 9-

10).

Moreover, there is general agreement in the policy and academic literatures that while de jure

women in Ukraine enjoy equal status with men, de facto they face consistent discrimination

(Martsenyuk, 2012; Phillips, 2008; Women's Consortium of Ukraine, 2008). This discrimination

is based on gender stereotypes, which are considered by experts to be deeply rooted in Ukrainian

society (Ukrainian Women's Fund, 2011, p. 12). In her previous work, Martsenyuk has unpacked

how socially accepted stereotypes have affected female political engagement. Kis (2005) has

argued that women are generally seen as more connected with the private sphere and less with

the public one. Simply put, politics is a ‘male’ business and women, as Martsenyuk (2012; 2013)

has argued, are understood to belong in the home. To many in Ukrainian society, this stereotype

justifies patriarchal dominance in politics and the consistent exclusion of women from public life

(Ukrainian Women’s Fund, 2011; Women’s Consortium in Ukraine, 2008). Furthermore, most

studies also point out that Ukrainian women tend to have a lower social status and depend

economically on men (Phillips, 2008; Zhurzhenko, 2001). Phillips (2008) has found that familial

roles are typically not distributed equally, so that women have to take care of all household and

child rearing and education duties alone. It has been identified in these studies that even women

who hold professional degrees and are employed at the managerial level still take on the majority

of family duties. Generally, all studies show that there are serious gender inequalities in Ukrainian

society.

Women and the Political and Public Spheres in Ukraine

The problem of gender inequality in Ukraine is not restricted to the private sphere.

Zhurzhenko (2001) has found that it is precisely due to their uneven role in the home, that

Ukrainian women are generally not engaged in the public sphere. An interesting finding here, is

that Ukrainian women are connected to few social networks which could facilitate entry into the

public and political spheres. Scholars have explained that even when Ukrainian women do break

through the ‘glass ceiling’ and enter in to the public sphere, when in public office, few such

‘successful’ women tend to stress the importance of women being better represented in politics.

As explained by Kis (2005), women are seen as not belonging in politics because it is

difficult to marry the two ideals of Ukrainian womanhood—mothers and beautiful—with the



culture notions of a ‘strong leader.’ In many ways, Ukrainian women have been portrayed as a

frail yet “‘beautiful commodity’ – something to look at, perhaps to inspire politicians,” but

certainly not as strong leaders (Martsenyuk, 2012). Moreover, it seems that the few high profile

female politicians and activists that have made it onto the national political stage have exploited

their attractiveness, sexuality, and motherhood. Several studies for instance, have highlighted

how former Prime Minister Yuliya Tymoshenko exploited her femininity and beauty in order to

attract voters (Hrycak, 2011; Kis, 2007; Martsenyuk, 2013; Matamoros, 2010; M. J. Rubchak,

2009; Vlasova & Vlasova, 2012; Zhurzhenko, 2014). FEMEN, the extremely media friendly

feminist group, have also taken advantage of female beauty and sexuality, but according to them

this was done in order to battle patriarchy and sexism in Ukraine (and elsewhere) (Channell,

2014; Eileraas, 2014; Kim, 2013; Martsenyuk, 2013; O’Keefe, 2011; M. Rubchak, 2012; van den

Berg, 2014; Zychowicz, 2011). It seems, at least at face value, that when women enter the public

and political spheres in Ukraine, they have to “use” gendered stereotypes to “get noticed”

(Onuch’s interview with unnamed FEMEN activist, 19/09/2011). Thus, as reiterated by several

politicians and activists in interviews, it is difficult for women to perform ‘other’ ‘stronger’ roles,

and this they have argued, is especially the case during protests. As we will see below, Ukrainian

activism (and democratic politics) has been fused with the ideas of the National Liberation

Movement and thus, activist rhetoric has reproduced historical gendered stereotypes of

patriotism and battle against oppression.

Gender, Nation and Protest: Understanding How They Intersect

While the above studies’ findings about the role of gender roles in the home and in politics

in Ukraine may not be surprising—what may be is that the activist sphere is not immune to the

reproduction of sexist images of femininity and a gendered division of labour. More importantly,

our research shows that the stereotypes of a need for ‘strong [male] leadership’ have been also

reproduced in activist circles (even where self-proclaimed feminist activists were party to the

coordination). Over the last decade of research into activist networks in Ukraine, Onuch has

found that female activists repeatedly detail in interviews that, “gender roadblocks exist in the

activist world” (Onuch’s interview, Unnamed Yellow Pora Activist, 07/13/2007). Female,

activists have also explained in focus groups that women tend to do much of the organizational

and administrative work for Social Movement Organizations (SMOs), while male activists tend

to “go to the front lines… take the microphones… and are ready to be the face of the

movements…” (Onuch’s activist focus group Ukraine #4, yellow Pora (women only), 7/7/2008,

Kyiv). These same activists have pointed out that while it is the case that a consolidated women’s

movement is still missing in Ukraine—hampering their ability to promote gender equality in

Ukrainian society more broadly—human rights abuses, political violence, a lack of basic electoral

freedoms, have been prioritized throughout the last two decades since independence, as “more

important, more pressing issues” (Onuch’s activist focus group Ukraine #4, yellow Pora (women

only), 7/7/2008, Kyiv). Female activists (even self-identified feminist activists) involved in past

protest-events (i.e. the Revolution on the Granite, 1990/1991; Ukraine Without Kuchma,



2000/2001, and the Orange Revolution 2004), have explained that they themselves have tried

not to argue with their male counterparts about traditional gender roles being reproduced in their

organizations because the quest for “democracy was more important” (Onuch’s activist focus

group Ukraine #4, yellow Pora (women only), 7/7/2008, Kyiv). This ‘prioritization’ and

reproduction of gender stereotypes in past waves of activist engagement (by male and female

activists) has done little to prevent the continuity of what Kis (2005) has identified as sexist ideals

of Ukrainian women as being ‘mothers’ and being ‘beautiful’. This phenomenon is even been

more problematic when we consider that Ukrainian pro-democracy activism has been

consistently blurred with the National Liberation Movement (NLM). The NLM has its roots in

militarized patriotism and even (in the most radical but still rare instances) with nationalist

rhetoric. As explained by many activists and politicians, Ukrainian democratization has been in

many ways also seen as a nation building pursuit (Onuch’s interview with Vladyslav Kaskiv,

yellow Pora activist and National Deputy Pora Party, 4/19/2008, Kyiv). The quest for a

democratic or European Ukraine has often been presented in activist rhetoric as the

simultaneous quest for an independent and united nation, free of Russian imperialist intrusion.

Many activists have in the past discussed their activism as “civic patriotism” and the ‘Orange

Revolution’ as an evolution of national civic identity. This, as we will see below, was also a reality

of the Euromaidan.

In the nation building process, there is a dilemma of reconciling national and gender

identities (or feminism and nationalism) (Mason & Gainor, 2001; McFadden, 1992; Nishime,

1995). There are a number of debates among feminist scholars and activists about reconciling the

two. Gender roles are ascribed along the binary of the ‘private’ and the ‘public’ sphere, in which

the former is the realm of women and the latter of men. The public realm of citizenship and thus

the commitment for political rights has been mainly seen as “men’s task” and “…women [were]

usually ‘hidden’ in the various theorizations of the nationalist phenomena” (Yuval-Davis, 1993,

p. 622). In the so-called ‘grand narrative’ our history is constructed as ‘his’ ‘story’ – large events

connected with violence and battles, where there is almost no place for the ‘private’ sphere.

Revolutions are portrayed as glorification of violence where women are excluded and only some

type of men are normalized (strong and brave, willing to die for their nation) (Yuval-Davis,

1997). The role of women in the symbolic reconstruction of the nation is connected mainly with

reproduction, while for men – with protection (Yuval-Davis, 1997). Onuch has found that in

many ways, at least a portion of, SMOs have reproduced this militant discourse of nationhood,

in their networks (Onuch, 2014b). And while in the past, Ukrainian activists have been able to

promote non-violent protest repertoires and have in the past only employed (in 2000/2001 and

2004) NLM discourse and organizational structures (organizing in military style kurini [unit]9 and

sotnias [one hundreds], and making references to historical patriotic male figures). In January

9 Kurin’ is a military term established by the cossacks. In WWII the combat unit of the Ukrainian Insurgent Army (UPA) was a kurin. Sotnia is a military term used in most slavic languges the equivalent of company.



2014, the radicalization of protest tactics and the general militarization of protest, exacerbated

the use of NLM rhetoric and thus, the gendered divisions in national building and of patriotism

on the Maidan (Onuch & Sasse, 2014). Yet, before we delve deeper into this development of the

later phases of the Euromaidan, it is important to explore the differences – if any - in male and

female participation before the escalation of violence. Thus, we ask the following question: Did

women participate in the Euromaidan protests, and what was different when compared to the

patterns of participation of their male counterparts?

Gender and General Patterns of Participation in the Euromaidan Protests

When we assess the general rates and patterns of participation by ‘ordinary’ citizens in the

earlier phases of the protest, we already find some divergence between male and female

participants. According to the Ukrainian Protest Participant Survey conducted by the author and

her team of research assistants (for more information about the survey see: Onuch, 2014c,

2014d, 2014e), on the Maidan Nezalezhnosti between November 26, 2013 and January 10, 2014,

men did in fact represent a slim majority of overall protesters at 59 percent, and women

represented 41 percent (Onuch, 2014a; Onuch & Martsenyuk, 2013). According to our surveying

of the protest participants, we found that men were also more likely, from the very beginning, to

protest more frequently and later at night. But, we can still confidently say that until January 10,

2014, women made up almost half of the protest participants. Participant observation, as

conducted by the author’s research team in Kyiv, points to a heightening of this gender trend,

with each week of protests, as protests became more violent, and in violent ‘zones’ of protest.

Moreover, as confirmed in interviews and focus groups conducted with protest participants, of

the protesters who set up camp in the Maidan, women were, even if significant, a minority group.

We also find that women tended to participate in higher numbers on days of larger more

organized protests (i.e. November 24, December 1, December 16, and December 31). All of

these findings of gendered trends in the average participation of women in the Euromaidan

protests are in line with surveys conducted by the Kyiv International Institute of Sociology

(KIIS). KIIS conducted isolated surveys on large organized protest days (on December 7-8, 2013

and on December 10, 2014), as well as surveyed people residing on the Maidan (on February 3,

2014). KIIS’s findings also showed that women constituted 44 percent of protest participants in

the early days of the protests, and that the number of women (who lived in the protest square)

was only 12 percent in February. Thus, confirming our own finding of male-female trends of

participation.

Yet, while participating at slightly different rates, interestingly enough, in our surveys male

and female participants reported relying on similar sources of information and similar claims and

triggers of their protest participation. According to our survey, in order to find out general

information about the protests, as well as, to find out where and when to protest, 51 percent of

female and 53 percent of male participants reported using television and radio as the most

important source. The second most important sources of information was Facebook and other



social media, and friends and family; here, it seems that women relied on these sources slightly

more often. For instance, 45 percent of female protest participants surveyed relied on Facebook,

whereas only 32 percent of male respondents relied on the same medium. Furthermore, when it

comes to protest claims and reasons for protesting, survey respondents, male and female also

reported similar triggers for their participation. For both, the fact a) that they wanted a better

quality of life and b) that their civic rights were abused by the Yanukovych government, were the

top two most influential reasons for participating in the protests. These were followed by the

desire that Ukraine join the EU, and a reaction to the extreme violence committed against

student protesters on the 29/30 of November 2013. Here among the secondary reasons for

protest participation, we do see a slight difference between female and male participants.

According to our survey, women seem to be slightly less influenced by the goal to join the EU

(10 percent), than men (14 percent). And men were slightly less influenced by the extreme

repression of students (11 percent) than women (13 percent). This pattern was confirmed

through rapid interviews. In rapid on-site interviews, female protest participants often referred to

the violent repressions as a key trigger for their participation. Some women even reflected on

their role as a mother, fearing for their children’s safety and explaining a desire for their children

to grow up in a ‘safe’ and ‘democratic’ society. This response was slightly less typical among male

participants, who far less often reflected on their role as parents, but did speak more of the

economy and other socio-political reasons for their engagement. Unfortunately, at this stage we

are unable to further extrapolate from our data and fully examine what these distinctions

mean—as such analysis would require a larger study—but, we do believe that this data points out

clearly and rather eloquently that there were some important differences between general rates

and patterns of protest participation among male and female participants prior to turning to

violent repertoires.

Although the Ukrainian Protest Participant survey ended on January 10, 2014, Onuch has

conducted limited focus groups and interviews with protest participants concentrating on the

later stages of the protests. Onuch found that most interview and some focus group informants

discuss the fact that after January 16, 2014, the Maidan became divided on gender grounds.

Protest participants explained that “women would help during the day… would cook…” would

provide supplies and during the most violent stages would “…provide medical care,” while men

“provided the security, threw the Molotov cocktails and engaged in the battles” (Onuch’s

interview, unnamed protest participants, Civic Sector, 07/20/2014). Focus group and interview

respondents talked about the fact that the Maidan at night “was no place for a women.” Some

female focus group participants discussed this, with annoyance that their husbands forbade them

to go to the major protest sites (Onuch’s Euromaidan, Ordinary ‘Citizens’ Focus Group, Kyiv,

08/25/2014). While others remembered how they went to the Maidan during the day-time and

begged the police on behalf of their “sons and husbands” to refrain from using violence

(Onuch’s Euromaidan, Ordinary ‘Citizens’ Focus Group, Kyiv, 08/25/2014). In many ways, the

stereotypical societal gender norms and roles were reproduced on the Maidan among the



participants. While this does not surprise us among participants who can be deemed as ‘ordinary’

citizens, who rarely participate in protests and generally not very politicized (Onuch, 2011), we

would expect not to find such gender differences among activist circles, specifically when self-

identified feminists are leaders in SMO networks. Yet, as we will see bellow, our findings show

that this gender distinction was also reproduced in SMOs.

Gender and Activist Coordination On and Off the Maidan

What was perhaps most surprising from our interviews is that long-time activists tended to

focus on the gendered division of labour of the Euromaidan more than in the past. In

interviews, female activists repeatedly described the distinction between female and male gender

roles during the Euromaidan. It is important that these claims were not prompted by specific

questions at first; they arose organically (unlike in past interviews) and thus, the author decided

to include questions on gender roles as the activists themselves seemed more preoccupied with

these inequalities this time around. Several female activists explained that they helped in the

coordination office, in a residence allocation center, or at home writing press reports and news

bulletins. They also explained that they were very aware that this was a different ‘type’ and ‘level’

of engagement from their male counterparts who were at the front lines consistently. Female

activists, could typical name the exact dates they participated in protest events, while male

activists tended to lose count. Female activists also rarely discussed or admitted to using molotov

cocktails or engaging in acts of violence, while male activists repeatedly—both in interviews and

focus groups—referenced their more frequent use of violent tactics and typically discussed the

adrenaline of the protest events. The interview and focus group data point to the fact that female

activists tended to (on average - not all) participate in the administrative tasks and were less

frequent participants in direct action repertoires. Or, as one activist from the SMO Civic Sector

put it, women were in charge of “the two Ks, Kukhnia [kitchen] and Kreativ [creative, design and

PR]” (Onuch’s interview, Unnamed Civic Sector Activist, 07/22/2014). While less willing to

discuss this in focus groups, in interviews female activists frequently shared moments when they

were confronted with sexism and patriarchy on the Maidan. They explained that these instances

increased significantly with the turn to violence after January. One long-time activist, a self-

described member of the feminist movement and no stranger to direct action, described her

attempts at helping in medical field clinics during the most violent days. She explained that both

the male doctors, as well as, her male activist colleagues would repeatedly turn her away from the

clinics, while they accepted men without necessarily checking medical credentials. She

remembered that she was told by one doctor that “this is no place for a women… this is a war”

(Onuch’s interview, Unnamed Civic Sector Activist, 08/26/2014). She recalled how he explained

that “even qualified nurses are finding this difficult… you won’t be able to handle what you will

see here.” Interestingly enough, many female activists took it upon themselves to coordinate

ambulatory services and the identification of bodies at the Mykhaĭlivskiĭ Monastery. So, while

they were turned away from the clinics, they were still exposed to the same images of violence,

but their tasks in these cases were deemed to be less hands on. This distinction between ‘male’



active engagement and ‘female’ coordination was a frequent theme in interviews, highlighting

that the gendered division of labour was intensely felt by the women who were most active, and

ironically most prepared for direct action.

The role of female activists as ‘pseudo mothers’ also was frequently discussed. Some female

activists joke that they took it upon themselves to “mother” male activists, making sure “they

had enough to eat” and they “had warm clothes and tea” (Onuch’s Euromaidan, Activist Focus

Group, 08/27/2014). Others discussed the fact that they were ‘real mothers’ themselves, and

how this changed their ability to participate more actively in protests in 2013/2014, as opposed

to previous mass mobilizations. Interestingly, this was a typical problem among female activists

who were the partners of male activists. These female activists complained, or explained, that

they had to stay at home with the children, because they could not convince their engaged

partners to do so. One women even reiterated that she “wanted to go throw some Molotov

cocktails…” but she could not “while holding a baby” (Onuch’s Euromaidan, Activist Focus

Group, 08/27/2014). Thus, much like the sentiment of the female ‘ordinary’ citizens discussed

above, whose husbands forbade them to participate in the protests, many female activists who

were also mothers, had no choice but not to engage in the protests when they became more

violent. Thus, the above discussed Ukrainian social stereotypes and gender roles of femininity

and motherhood were reproduced in the protest zone, and among the least likely candidates -

the activists.

What is most interesting in this division of protest labour between male and female

participants during the Euromaidan is that in interviews and focus groups the male activists

rarely mention any of these gendered distinctions without being prodded. Moreover, in some

instances, it seems that they did not see anything wrong with such inequality. Many male activists

proudly discussed their participation in protests during the most violent days, several even clearly

exaggerating or lying about their participation. In interviews, the male activist more-often used

the rhetoric of a war to describe the Euromaidan protests. They saw this as a continuation of

battle begun during past experiences of protest engagement. Remarkably, in focus group

discussions where their female counterparts were present, this rhetoric was less prominent. In

these instances, female activists would even contradict the “bravery” of the male activists. When

asked what the role of women was, and if women played an important role in the Euromaidan,

male activists agreed. But it was clear that they saw women—be it ‘ordinary’ citizens or

activists—as playing a supporting role. One male activist explained “women were brave to let

husbands and sons go to the Maidan” (Onuch’s interview unnamed activist SamoOborona

08/25/2014). Another male activist aptly explained the following:

….women played a very important role… if it wasn’t for the support of women

in the kitchens, the medication drop-off points, the coordination of sleeping

arrangements, the Maidan would have not survived… we were able to continue



our fight with the help of the mothers and daughters of the Maidan

(Onuch’s interview unnamed activist SamoOborona 08/25/2014).

Alas, most male activists did not see anything odd about discussing women as “helpers,”

“supporters,” “ mothers,” and “daughters,” referring to themselves as those “who fought.”

Thus, not only were gender roles reproduced by activists in terms of the activities they engaged

in, gendered rhetoric was also frequently used by (especially male) activists. Women as “mothers

and daughters” were to be protected. An example of a patriarchal attitude never touched upon

by male activists was a sign hanging in the kitchen on the Maidan. The sign read “Dear women, if

you see garbage—clean it up, the revoliutsionery [male revolutionary] will be pleased.” In

Martsenyuk’s interviews, this sign was heavily criticized by female activists of the Euromaidan;

yet, not one male activist brought this up.

Another telling moment highlighting the division of labour between men and women in the

protest zone, and how they discussed it, took place during a focus group with Civic Sector

activists. It was clear that the women present were highly active, organized, and ‘in charge’ of the

SMO and its activities; yet, when it came to discussing the violent event on the Maidan, two men

took control of the conversation. When the focus group facilitator asked (at-random) a woman

on how she participated in the protests, she explained she was not “that active during the most

violent days.” The respondent was then interrupted by another female activist who said “but you

were helping in the medical clinic… I would call that pretty active.” The respondent then replied

“yes, but that was only one night” (Onuch’s Euromaidan, Activist Focus Group, 08/29/2014).

While male activists where ready to discuss their engagement freely, female activists would even

play down their participation. Thus, as described by activists previously, it seems that the quest

for democracy in 2014 was more pressing than other issues, such as the quest for gender

equality.

Rhetoric of Patriotism, Repertoires of Violence, and Gender in the Protest Zone

It is clear from our research that while there were differences in the rates of even early male

and female participation, the gendered division of labour was accelerated by the militarization of

the Maidan. The gendered language of violence, militarism, and patriotism have been a much

debated phenomenon in critical and feminist international relations literature (Di Leonardo,

1985; Higate & Hopton, 2005; Morgan, 1994; Nagel, 1998; Segal, 2008; Sjoberg & Via, 2010;

Toktas, 2002). Our tracing of the events shows that the Euromaidan was no different. While the

original protests in November were focused on civic rights and organized in reaction to the

regime’s oppressive actions, the protests quickly turned into a “patriotic nation building project”

(Onuch’s interview unnamed activist SamoOborona 08/25/2014). The use of patriotic rhetoric

was coupled with the militarization of civic engagement, which as we already know took on a

masculine image. As one online poster aptly put it, a “Nation exists while there are men ready to

fight for her” (Martsenyuk’s, personal digital archive and analysis). This quote illustrates general

perception of the Euromaidan—a protest site with barricades, Molotov cocktails, fights, walls of



fire, burning tires, and death of ‘heroes.’ In many ways, the Euromaidan ‘revolution’ has been

constructed as a glorification of violence.

Through an analysis of speeches and placards from the protest zone, we have found a

patriarchal discourse in gender division of labour of protest space. Also present in the interviews

and focus groups and in mainstream media, this discourse describes women’s participation in the

Euromaidan as mothers (careers and helpers), beautiful objects (to inspire protesters), or daughters

(young women needing protection). The heightened militarism and the increased danger of

violent repressions and repertoires resulted in many women’s exclusion from the protest zone.

As was explained on numerous occasions by participants in interviews and focus groups, when

the protests became violent, women were physically banned from the participation in the

‘dangerous’ protest zones (for example, by establishing men’s controlled roadblocks, by

organizing bus trips to Euromaidan from other cities for men only, etc.). When the protests

became violent, women were turned away from the barricades by men “for their own

protection.” On the one hand, it could be interpreted as “caring about women;” on the other, it

looks like women were not perceived as ‘responsible’ people capable of making such choices on

their own. The militarization of the Euromaidan allowed women to only take on three roles;

women could provide support for the ‘heroes’ (i.e. cooking food, cleaning up), could act out the

role of the ‘weak’ citizens requiring protection, and could provide feminine beauty.

The ‘beautiful women’ of the Maidan, often referred to as the ‘Muses of Revolution’ were

involved in a number of ‘special’ ‘female’ activities. One example is an article that described the

importance of female participation in the Euromaidan which was entitled The Most Beautiful Girls

of Maidan Light the Spirit of the Revolution.10 Another example was the so-called Anhelska Sotnia

[Angels’ Squadron] which set out its mission to ‘beautify’ the Maidan. There is much evidence

that at least in some instances women were understood as providing inspiration to the men, and

were in charge of making the protest zone beautiful (by decorating and painting the barricades

and helmets with bright colours and flowers), or by performing a ballet or other dances directly

on the barricades.

On the other hand, as we already mentioned women were in need of protection. They were

weaker. They were unwilling bystanders and sufferers of violence and not active protest

participants. Some women willingly took on this role. Women were frequently seen holding self-

made posters that demanded that the police protect them (“protect me”). Martsenyuk documented

(digital photography archive) a young woman holding a poster that read: “I will marry the

policeman who will come to the side of the people.” Such examples where female participants of

the Euromaidan, who were expected not to (be able to, or want to) participate in patriotic and

violent repertoires of protests, could still ‘offer’ more passive forms of assistance to the fight

10 Read a title in Ukrainian «Найкрасивіші дівчата Євромайдану запалюють дух революції». accessed September 21, 2014. http://gazeta.ua/articles/politics/_najkrasivishi-divchata-evromajdanu-zapalyuyut-duh-revolyuciyi/533352

http://gazeta.ua/articles/politics/_najkrasivishi-divchata-evromajdanu-zapalyuyut-duh-revolyuciyi/533352

http://gazeta.ua/articles/politics/_najkrasivishi-divchata-evromajdanu-zapalyuyut-duh-revolyuciyi/533352



against the regime, in the form of their need to be protected, or their femininity. Such gendered

discourse and stereotypical gender roles, were difficult to shake, and as we have observed many

female participants took on this patriarchal protest discourse as their own. Although this may

have in fact represented the mainstream (and majority of) protest participants, the authors want

to make clear that there was a minority willing to fight back.

The Mothers and Daughters of the Euromaidan Strike Back

A small group of female activists not only criticized the sexist discourse of Euromaidan, but

also proposed alternatives through their own radical activism and direct actions. One often cited

article, published in Elle magazine entitled ‘Women Stand at the Frontlines of the Euromaidan

Protest in Kiev,’ portrayed a minority group of organized activists that participated in the violent

repertoires, as equal to their male counterparts. Moss (2014), writes that “in the increasingly

violent Euromaidan protest between anti-government advocates and riot police, women are

donning gas masks and padded vests to fight alongside men.” These now well-known initiatives

organized by female activists were the First Women’s Squadron (officially registered as the 39th

Squadron of Euromaidan SamoOborona [Self-Defense])11, The Zhinocha Sotnia [Women’s

Platoon] of 16th Squadron of ‘Maidan SamoOborona’, The Women’s Squadron of Zaporizhzhia,12

The Sisterhood Squadron,13 and The Olga Kobylianska Female Squadron.14 Yet, these women’s

squadrons were not able to completely challenge the division of gender roles, or prevent the

widespread acceptance of patriarchal discourse. Many of their participants were still in fact, in

charge of cleaning the Maidan, preparing food in the kitchen, or working as medical care

providers.15 But nonetheless, several of their participants were active in more radical direct action

campaigns against the militsiia [police] in January and February, 2014.

There were also several feminist projects of the Euromaidan. For example, journalist and

human rights activist Olha Vesnianka initiated a project titled ‘women’s voices’ of Maidan, where

she told the stories of different female activists. Feminist blogger Maria Dmytrieva gave public

lectures on the history of women’s movement (in the world and in Ukraine) as part of the ‘Open

University’ public educational space initiative. Another collective feminist project was the activity

of the facebook group ‘Half of Maidan: Women’s Voice of Protest’ (Polovyna Maidanu: Zhinochyi

11 Facebook page, accessed September 21, 2014. https://www.facebook.com/39sotnya

12 City in the Southern part of Ukraine.

13Dnipropetrovsk, Eastern Ukraine. Facebook page, accessed September 21, 2014. https://www.facebook.com/groups/sestrynska.sotnya/

14 Facebook page, accessed September 21, 2014. https://www.facebook.com/zhinocha.sotnya

15 Women were the leaders of the self-organization initiatives such as: the guarding of hospitals [Varta v likarni],15 Transportation Safety or Initiative E +,15 Euromaidan SOS or Euromaidan SOS Europe, Automaidan, Education project ‘Open University’, among others. Yet, again, women’s activity tended to be framed as supporters of the patriotic and militarized Maidan.

https://www.facebook.com/39sotnya

https://www.facebook.com/groups/sestrynska.sotnya/

https://www.facebook.com/zhinocha.sotnya



Holos Protestu).16 They proposed to coordinate and communicate the activities on women on the

Maidan. Phillips (2014) calls the women’s squadrons and other feminist activity on the Maidan

“creative responses of feminists to” the exclusion of women from the mainstream patriotic and

militarized environment of the Euromaidan. Phillips stresses that such “creative responses…

potentially paved the way for broadening the base of Ukrainian feminism, introducing women’s

rights and principles to segments of the population previously reluctant to embrace feminism”

(Phillips, 2014). While the jury is still out on this development, based on the data available to us,

we suspect that Philips is too optimistic, as even the most radical female activist participants and

initiators of these activities admitted to at times themselves succumbing to gender stereotypes

and allowing the division of protest labour to continue along gender lines.

Conclusions

The Euromaidan was a heterogeneous space with a great deal of initiatives and a

complicated mixture of national/patriotic and patriarchal gendered discourses. Women did

participate in a variety of activities in the Euromaidan protests. In the earlier stages while there

were differences between male and female participants, we can say that women made up half of

the protest participants. But even in the earlier phases, we saw the reproduction of generalized

socially accepted gender stereotypes on the Maidan. Alas, when the protests turned violent,

women were excluded from much of the protest zone activities. According to our research,

within the protest zones, but also in Social Movement Organizations themselves, the divisions of

protest labour were drawn along gender lines. Men would be at the dangerous and violent front

lines, and women support the ‘real’ protesters by providing a variety of support services (food,

medical, administrative, coordinating, etc.). Socially accepted patriarchal views on the role of

women in Ukrainian society as ‘mothers,’ ‘weak’ (i.e. daughters), and ‘beautiful objects,’ were

reproduced on the Maidan. And, even though feminist activists attempted to alter this, the lack of

women’s access in decision making made it difficult for women to fulfill alternative gender roles

and demonstrate that women were not simply “helpers” but actually the “makers” of Revolution.

As we have seen, while not representing the significant majority, the ‘mothers and daughters’ of

the Maidan struck back. And while the mainstream practices and discourse of the Euromaidan

protests were patriarchal (the exclusion of women from protest due to the militarization and

masculinization of patriotic heroism), thanks to feminist coordination, egalitarian and inclusive

discourse were promoted. And thus, it provided women with at least a possibility to question

militarism, deconstruct the traditional perception of protests and participate in the protest

movement on all the different levels.

16 Facebook page, accessed September 21, 2014. https://www.facebook.com/groups/255422234633303/

https://www.facebook.com/groups/255422234633303/



_________________________________________

Dr. Olga Onuch (DPhil, Oxford) is a Senior Lecturer in Politics (University of Manchester) and an Associate

Fellow in Politics at Nuffield College, (University of Oxford). Previously she was a Research Fellow at Harvard

University and was awarded the Newton and Leverhulme Early Career Fellowships. Dr. Onuch’s comparative

study of protest politics, political behaviour and institutions in democratizing states in Latin American and

Eastern Europe has made her a leading expert in Ukrainian and Argentine politics. She has recently consulted

policy makers in Canada, the UK and US on the 2014 Ukrainian Crisis and has published policy papers,

academic articles, and books on these topics. Her research has appeared in the Washington Post, The Times,

BBC, ITV, Al Jazeera, AFP, among others. Her book “Mapping Mass Mobilizations” (2014), explores mass

protest in Ukraine (2004) and Argentina (2001).

Dr. Tamara Martsenyuk holds a PhD in Sociology and her research interest focuses on the social structure of

society and, particularly, on gender relations. She is Associate Professor at the Department of Sociology, National

University of “Kyiv-Mohyla Academy” (Ukraine) and DAAD Visiting Professor and Scholar at the European

University of Viadrina (Germany). She is the author of around 40 academic publications, chapters of textbooks

and chapters of books (Gender, Politics and Society in Ukraine, published in Toronto University Press in 2012).

Tamara’s latest research is connected with women’s and LGBT activism in Ukraine, particularly on

Euromaidan protests 2013-2014.

___________________________________________________________________________

References

Agosin, M., Amico, A. d’, Sanguinetti, A., & Kostopulos-Cooperman, C. (1992). Circles of

Madness: Mothers of the Plaza de Mayo = Circulos de Locura: Madres de La Plaza de Mayo. White

Pine Press (NY). Retrieved from http://www.getcited.org/pub/103242657

Alvarez, S. E. (1990). Engendering democracy in Brazil: women’s movements in transition politics. Princeton

University Press. Retrieved from

http://books.google.co.uk/books?hl=en&lr=&id=aaVxO-

j2cLoC&oi=fnd&pg=PR7&dq=male+and+violent+engendered+protest&ots=jOqECdpq-

I&sig=LFFYKUbUKRsv4Uybamqif0dj3-Q

Ashwin, S. (2000). Gender, state, and society in Soviet and post-Soviet Russia. Psychology Press.

Retrieved from

http://books.google.co.uk/books?hl=en&lr=&id=71h2VsmVl2UC&oi=fnd&pg=PR7&dq

=gender+and+post+communist+transition+&ots=TdE4DeIcsJ&sig=jyESd_TSymWnwr

Fj59SpcSUKhAU

Bilaniuk, L. (2003). Gender, language attitudes, and language status in Ukraine. Language in Society,

32(1), 47–78.

Brainerd, E. (2000). Women in transition: Changes in gender wage differential in eastern europe

and the former soviet union. Indus. & Lab. Rel. Rev., 54, 138.

http://www.palgrave.com/page/detail/mapping-mass-mobilization-olga-onuch/?k=9781137409768



Burawoy, M. (2000). Uncertain transition: ethnographies of change in the postsocialist world. Rowman &

Littlefield Publishers. Retrieved from

http://books.google.co.uk/books?hl=en&lr=&id=sT45AAAAQBAJ&oi=fnd&pg=PP3&d

q=gender+and+post+communist+transition+&ots=XAu8sNN1ym&sig=hcNiDIHke-

9l1y-DMBgr21-HjNU

Channell, E. (2014). Is sextremism the new feminism? Perspectives from Pussy Riot and Femen.

Nationalities Papers, 42(4), 611–614.

Cloward, R. A., & Piven, F. F. (1979). Hidden protest: The channeling of female innovation and

resistance. Signs, 4(4), 651–669.

Diamond, L. J. (1994). Toward democratic consolidation. Journal of Democracy, 5(3), 4–17.

Di Leonardo, M. (1985). Morals, mothers, and militarism: Antimilitarism and feminist theory. JSTOR.

Retrieved from http://www.jstor.org/stable/3180121

Eckstein, S. (2001). Power and Popular Protest: Latin American Social Movements. University of

California Press.

Eileraas, K. (2014). Sex (t) ing Revolution, Femen-izing the Public Square: Aliaa Magda

Elmahdy, Nude Protest, and Transnational Feminist Body Politics. Signs, 40(1), 40–52.

Einwohner, R. L., Hollander, J. A., & Olson, T. (2000). ENGENDERING SOCIAL

MOVEMENTS Cultural Images and Movement Dynamics. Gender & Society, 14(5), 679–

699.

Funk, N., & Mueller, M. (1993). Gender politics and post-communism. Reflections from Eastern

Europe and the former Soviet Union. Retrieved from

http://www.popline.org/node/337051

Hankivsky, O., & Salnykova, A. (2012) (eds.). Gender, Politics, and Society in Ukraine.

University of Toronto Press. Higate, P., & Hopton, J. (2005). War, militarism, and masculinities.

Handbook of Studies on Men and Masculinities, 432–447.

Holton, S. S. (2000). Manliness and Militancy: the political protest of male suffragists and the

gendering of the “suffragette” identity. The Men’s Share. London: Routledge.

Hrycak, A. (2006). Foundation feminism and the articulation of hybrid feminisms in post-

socialist Ukraine. East European Politics & Societies, 20(1), 69–100.

Hrycak, A. (2011). The “Orange Princess” Runs for President Gender and the Outcomes of the

2010 Presidential Election. East European Politics & Societies, 25(1), 68–87.

Jenkins, J. C., & Klandermans, B. (1995). The Politics of Social Protest: Comparative Perspectives on States

and Social Movements. U of Minnesota Press.

Katzenstein, M. F. (1999). Faithful and fearless: Moving feminist protest inside the church and military.

Princeton University Press. Retrieved from

http://books.google.co.uk/books?hl=en&lr=&id=sPrU6ntR43QC&oi=fnd&pg=PR9&dq

=protest+is+male&ots=lOyH7dQa1R&sig=bTCp50lYivZXiRGzHS-_M0q4ljk



Kim, J. (2013). We Came! We Stripped! We Conquered! The Sextremist Feminists of FEMEN in

Ukrainian Historical Context and Contemporary Controversy. Retrieved from

http://digitalcommons.colby.edu/honorstheses/708/

Kis, O. (2005). Choosing Without Choice: Predominant Models of Femininity in Contemporary

Ukraine in I. A. Morell, H. Carlback at el. (eds.), Gender Transitions in Russia and Eastern

Europe, Stockholm: Gondolin Publishers.

Kis, O. (2007). “Beauty Will Save The World”: Feminine Strategies in Ukrainian Politics and the

Case of Yulia Tymoshenko. Spacesofidentity. Net, 7(2). Retrieved from

http://pi.library.yorku.ca/ojs/index.php/soi/article/view/7970/7101

Kousis, M., & Tilly, C. (2005). Economic and political contention in comparative perspective. Paradigm

Publishers.

Khromeychuk, O. (2014). Gender and Nationalism on the Maidan in David Marples (ed),

Euromaidan, (Stuttgart: Ibidem Verlag; New York: Columbia University Press, forthcoming).

Kuehnast, K. R., & Nechemias, C. (2004). Post-Soviet women encountering transition: nation building,

economic survival, and civic activism. Woodrow Wilson Center Pr.

Madres de Plaza de Mayo. (2003). Historia de las Madres de Plaza de Mayo.

Mason, Jeffrey D., and J. Ellen Gainor. 2001. Performing America: Cultural Nationalism in American

Theater. University of Michigan Press.

http://books.google.co.uk/books?hl=en&lr=&id=yc-

CS54ARdUC&oi=fnd&pg=PA1&dq=reconciling+feminism+and+nationalism&ots=3z9K

turMIB&sig=JjKmirhPB6A8WshGqFtCZZFmKKY (October 26, 2014).

Martsenyuk, T. (2012). Ukraine's other half: International Women's Day brings disappointment

and hope for the sex largely excluded from power in Kyiv. The Stanford Post-Soviet Post.

Retrieved from http://postsovietpost.stanford.edu/discussion/ukraines-other-half.

Martsenyuk, T. (2013). Women’s Top-Level Political Participation In Ukraine. In International

Congress of Belarussian Studies. Retrieved from http://icbs.palityka.org/wp-

content/uploads/2013/10/08_04_Martsenyuk.pdf

Matamoros, N. (2010). Visual Representation of Women in Politics: An Intercultural Perspective

(based on Hillary Rodham Clinton, USA and Yulia Tymoshenko, Ukraine). Observatorio

(OBS*), 4(4). Retrieved from

http://www.obs.obercom.pt/index.php/obs/article/viewArticle/397

Mayerchyk, M. (2014). Seizing the Logic / A World Without Women. Krytyka. Retrieved

October 24, 2014 from http://krytyka.com/ua/community/blogs/zakhoplennya-lohik-

svit-bez-zhinok

McAdam, D., Tarrow, S., & Tilly, C. (2001). Dynamics of Contention. Cambridge University Press.

http://krytyka.com/ua/community/blogs/zakhoplennya-lohik-svit-bez-zhinok

http://krytyka.com/ua/community/blogs/zakhoplennya-lohik-svit-bez-zhinok



Morgan, D. H. (1994). Theater of war: Combat, the military, and masculinities. Theorizing

Masculinities, 165–82.

Moss, R. (2014, February 2). Women Stand at the Frontlines of the Euromaidan Protest in Kiev.

Elle. Retrieved from http://www.elle.com/news/culture/womens-opposition-Euromaidan-

protest-kiev

Nagel, J. (1998). Masculinity and nationalism: gender and sexuality in the making of nations.

Ethnic and Racial Studies, 21(2), 242–269.

Navarro, M. (2001). Lo personal es político: las Madres de la Plaza de Mayo. Poder Y Protesta

Popular. Movimientos Sociales Latinoamericanos, México, DF, Siglo XXI Editores.

Nishime, LeiLani. 1995. “Engendering Genre: Gender and Nationalism in China Men and The

Woman Warrior.” Melus: 67–82.

O’Keefe, T. (2011). Flaunting our way to Freedom? SlutWalks, Gendered Protest and Feminist

Futures. Retrieved from http://eprints.nuim.ie/3569/

Onuch, O. (2011). Why did they join en masse? Understanding “ordinary” Ukrainians’

participation in mass-mobilisation in 2004. New Ukraine/Nowa Ukraina, (11), 89 – 113.

Onuch, O. (2014a). EuroMaidan Protest Participant Survey. Ukrainian Protest Project. Funded by

British Academy Newton Fellowship and John Fell Fund.

Onuch, O. (2014b). Mapping Mass Mobilizations: Understanding Revolutionary Moments in Ukraine and

Argentina. London: Palgrave MacMillan.

Onuch, O. (2014c). The Puzzle of Mass Mobilization: Conducting Protest Research in Ukraine,

2004–2014. Reviews & Critical Commentary: Council of Europe. Retrieved from

http://councilforeuropeanstudies.org/critcom/the-puzzle-of-mass-mobilization-

conducting-protest-research-in-ukraine-2004-2014/

Onuch, O. (2014d). “Who Were the Protesters?” Journal of Democracy.

Onuch, O. (2014e, January 2). Social networks and social media in Ukrainian “Euromaidan”

protests. Retrieved from http://www.washingtonpost.com/blogs/monkey-

cage/wp/2014/01/02/social-networks-and-social-media-in-ukrainian-euromaidan-protests-

2/

Onuch, O., & Martsenyuk, T. (2013). Euromaidan Protest Participant Survey. Nuffield College,

Oxford: Ukrainian Protest Project. Funded by British Academy Newton Fellowship and

John Fell Fund.

Onuch, O., & Sasse, G. (2014, February 27). What does Ukraine’s #Euromaidan teach us about

protest? Retrieved from http://www.washingtonpost.com/blogs/monkey-

cage/wp/2014/02/27/what-does-ukraines-euromaidan-teach-us-about-protest/

Phillips, S. D. (2008). Women’s Social Activism in the New Ukraine: Development and the Politics of

Differentiation, Indiana University Press

Phillips, S. D. (2014). The Women’s Squad in Ukraine’s protests: Feminism, nationalism, and

militarism on the Maidan. American Ethnologist, 41(3), 414–426.

Pickles, J., & Smith, A. (2005). Theorizing transition: the political economy of post-communist

transformations. Routledge. Retrieved from



http://books.google.co.uk/books?hl=en&lr=&id=89SEAgAAQBAJ&oi=fnd&pg=PP1&d

q=gender+and+post+communist+transition+&ots=YOltnqojXQ&sig=e7_UZu-

2tvRTRvv0HeLrNf-Qa5g

Pollert, A. (2003). Women, work and equal opportunities in post-communist transition. Work,

Employment & Society, 17(2), 331–357.

Rubchak, M. J. (2009). Ukraine’s ancient matriarch as a topos in constructing a feminine identity.

Feminist Review, 92(1), 129–150.

Rubchak, M. (2011) (ed.). Mapping Difference: The Many Faces of Women in Contemporary Ukraine.

Berghahn Books.

Rubchak, M. (2012). Seeing pink: Searching for gender justice through opposition in Ukraine.

European Journal of Women’s Studies, 19(1), 55–72.

Schild, V. (1998). New Subjects of Rights? Women’s Movements and the Construction of

citizenship in the “New Democracies.” Alvarez, Sonia; Dagnino, Evelina; Escobar, Arturo

(Hg.)(1998): Culture of Politics-Politics of Culture-Re-Visioning Latin American Social Movements,

Westview Press: Boulder and Oxford, 93–117.

Segal, L. (2008). Gender, war and militarism: Making and questioning the links. Feminist Review,

88(1), 21–35.

Sjoberg, L., & Via, S. (2010). Gender, war, and militarism: feminist perspectives. ABC-CLIO. Retrieved

from

http://books.google.co.uk/books?hl=en&lr=&id=om3yy1JoS34C&oi=fnd&pg=PP1&dq

=militarism+and+gender+&ots=J1BjzHRT_C&sig=YxiI_uB4yLjXUJE1ap1UQLwZvCo

Stédile, J. P., Fernandes, B. M., & de Mayo, M. de P. (2005). Brava Gente: La trayectoria del MST y

de la lucha por la tierra en el Brasil. Ediciones Madres de Plaza de Mayo. Retrieved from

http://orton.catie.ac.cr/cgi-

bin/wxis.exe/?IsisScript=AGRUCO.xis&method=post&formato=2&cantidad=1&expresi

on=mfn=008737

Taylor, D. (1994). Performing gender: las madres de la plaza de Mayo. Negotiating Performance:

Gender, Sexuality, and Theatricality in Latino America. Ed. Diana Taylor and Juan Villegas. Durham,

NC: Duke UP, 275–305.

Tilly, C., & Tarrow, S. G. (2007). Contentious politics. Paradigm Publishers.

Toktas, S. (2002). Nationalism, militarism and gender politics: women in the military. Minerva:

Quarterly Report on Women and the Military (Summer 2002). Http://findarticles.

com/p/articles/mi_m0EXI/is_2_20/ai_106472386 (cited 1 February 2008).

Tolstokorova, A. V. (2012). The Woman and Sixpence: Gendered impact of remittances on

social sustainability of Ukrainian transnational households. Analytical, (09), 74–97.

Ukraine (2014). National review of implementation of the Beijing Declaration and Platform for

Action (1995) and the outcomes of the twenty-third special session of the General

Assembly (2000) in the context of the twentieth anniversary of the Fourth World

Conference on Women and the adoption of the Beijing Declaration and Platform for



Action (2015) / With the support of UN Women in Ukraine and Office of Friedrich Ebert

Foundation in Ukraine, April 2014. Retrieved October 24, 2014 from

http://www.unece.org/fileadmin/DAM/Gender/publication/NV111.07_att1_att2_att3_m

erged.pdf

Ukrainian Women's Fund (2011). Women's Participation in Politics and Decision-Making in

Ukraine. Strategy Paper. Kyiv. Retrieved October 24, 2014 from

http://uwf.kiev.ua/en/news/604.

Van den Berg, T. R. I. (2014). “Dit is geen Feminisme”-Een kritische analyse van het debat

rondom Femen. Retrieved from http://dspace.library.uu.nl/handle/1874/299023

Viterna, J., & Fallon, K. M. (2008). Democratization, women’s movements, and gender-equitable

states: A framework for comparison. American Sociological Review, 73(4), 668–689.

Vladyslav Kaskiv, yellow Pora activist and National Deputy Pora Party, 4/19/2008,. (Kyiv).

Interview.

Vlasova, T., & Vlasova, O. (2012). Gender, Fashion and Postmodern Discourses. Retrieved from

http://eadnurt.diit.edu.ua:82/jspui/handle/123456789/1181

Waylen, G. (1994). Women and Democratization Conceptualizing Gender Relations in

Transition Politics. World Politics, 46(03), 327–354.

Women's Consortium of Ukraine (2008). Alternative Report on the Implementation of the UN

Convention on the Elimination of all Forms of Discrimination Against Women in Ukraine.

Kyiv. Retrieved October 24, 2014 from

http://tbinternet.ohchr.org/Treaties/CEDAW/Shared%20Documents/UKR/INT_CED

AW_NGO_UKR_45_10229_E.pdf.

Yoon, M. Y. (2001). Democratization and women’s legislative representation in sub-Saharan

Africa. Democratization, 8(2), 169–190.

Yuval-Davis, N. (1993). Gender and Nation. Ethnic and Racial Studies, 16 (4), 621–632.

Yuval-Davis, N. (1997). Gender and Nation. SAGE Publications Ltd.

Zhurzhenko, T. (2001). Free market ideology and new women’s identities in post-socialist

Ukraine. European Journal of Women’s Studies, 8(1), 29–49.

Zhurzhenko, T. (2014). Yulia Tymoshenko’s Two Bodies. Women in Politics and Media: Perspectives

from Nations in Transition, 265.

Zychowicz, J. (2011). Two Bad Words: FEMEN & Feminism in Independent Ukraine.

Anthropology of East Europe Review, 29(2), 215–227.

1

«Невидимий батальйон»: участь жінок у військових діях в АТО

(соціологічне дослідження)

Виконавиці проекту:

Координаторка проекту Марія Берлінська – керівниця Волонтерської організації «Центр

підтримки аеророзвідки»

Координаторка академічної частини проекту Марценюк Тамара – к.соц.н., доцентка

кафедри соціології Національного університету «Києво-Могилянська академія»

Анна Квіт - дослідниця із гендерних питань

Ганна Гриценко – дослідниця із гендерних питань

Авторки тексту:

Ганна Гриценко (підрозділ 2.3; підрозділи 3.1 і 3.2)

Анна Квіт (підрозділ 2.3; підрозділ 3.4)

Тамара Марценюк (Розділ 1, інші частини розділів 2 і 3)

За загальною редакцією Тамари Марценюк

Дослідження стало можливим завдяки інформаційній та фінансовій підтримці МБФ

«Український жіночий фонд».

2

Зміст

Вступ

Розділ 1. Гендерна рівність в українському суспільстві

1.1. Забезпечення гендерної рівності в Україні: законодавство і міжнародні зобов’язання

1.2. Проблема сексизму в українському суспільстві

1.3. Участь жінок у Євромайдані 2013-2014 рр.

Розділ 2. Жінки у збройних силах: виклики інтеграції

2.1. Гендерні питання у військовій соціології

2.2. Інтеграція жінок у збройні сили: міжнародний досвід

2.3. Методологія емпіричного дослідження жінок у збройних силах України і в бойових

діях в АТО

2.4. Жінки у Збройних силах України: успіхи та проблеми інтеграції

2.4.1. Чисельність жінок і особливості їх зайнятості

2.4.2. Заборона певних військових професій для жінок

2.4.3. Гендерна політика Збройних сил України

Розділ 3. Участь жінок у воєнних діях

3.1. Війна у феміністичних студіях

3.2. Участь жінок в АТО: голоси «невидимого батальйону»

3.2.1. Юридичні аспекти участі жінок в АТО

3.2.2. Побутові обставини перебування жінок в АТО

3.2.3. Гендерні стереотипи стосовно учасниць АТО

3.2.4 Подальші перспективи

3.3. Жінки в АТО: експертна думка

3.4. Репрезентація жінок в АТО у засобах масової інформації

3.4.1. Ставлення до жінок в армії та розподіл гендерних ролей в АТО

3.4.2. Образи жінок в АТО

3.4.3. Потреби і проблеми жінок в АТО

Висновки

Список використаних джерел

Додаток А. Таблиці з емпіричним матеріалом

3

Вступ

Протягом останніх десятиліть в українському суспільстві відбуваються суттєві зміни в

осмисленні та легітимації гендерних відносин. Успішне впровадження і регулювання

гендерних відносин у суспільстві передбачає утвердження цінності гендерної рівності як у

суспільстві загалом, так і різних його інституціях зокрема. Це, насамперед, недопущення

гендерної дискримінації, забезпечення рівної участі жінок і чоловіків у прийнятті суспільно

важливих рішень. Інститут армії не є винятком, адже у період соціальних проблем,

військових конфліктів важливо фахово інтегрувати та враховувати інтереси тих категорій

громадян і громадянок, які залучені до розв’язання конфліктів і встановлення миру в країні.

Україна ратифікувала основні міжнародні документи стосовно забезпечення рівних

прав і можливостей для чоловіків і жінок: Конвенцію ООН про ліквідацію всіх форм

дискримінації щодо жінок, Цілі розвитку тисячоліття ООН, визначивши для себе

забезпечення гендерної рівності як важливу складову подальшого розвитку та як один з

пріоритетів державної політики. Демократичне суспільство повинно надавати жінкам і

чоловікам рівні можливості брати участь в усіх сферах життя, у тому числі, і в Зройних силах

України, миротворчому процесі.

На національному рівні гендерна рівність гарантована, передусім, Конституцією

України, Кодексом законів про працю України, а також окремим Законом України «Про

забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» (2005), Державною програмою

забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків на період до 2016 року та іншими

законодавчими актами.

Українські жінки на рівні із чоловіками брали участь у протестах на ЄвроМайдані 2013-

2014, причому в усіх видах діяльності, у тому числі, в мілітарній (формуючи так звані Жіночі

сотні). Наразі жінки також воюють в АТО, про що неодноразово свідчать медійні

повідомлення. Але актуальним залишається питання видимості жінок та визнання їх ролі (на

рівні із чоловіками) із боку держави та суспільства. Наприклад, 14 жовтня цього року (День

захисника України) мало хто вітали жінок-захисниць – переважна більшість (у тому числі,

медій) сприйняли цю дату як свято для «батьків, чоловіків, синів».

Тому мета цього дослідження – з’ясувати особливості участі жінок у воєнних діях в

зоні АТО, виявивши як можливі успіхи, так і проблеми інтеграції жінок як

військовослужбовиць. Для початку було проведено кабінетне дослідження гендерних

аспектів збройних сил, що включало аналіз статистичних даних залученості жінок до

4

Збройних Сил України, становище із інтеграцією жінок у військові структури, огляд

відповідного законодавства тощо. По-друге, представлено результати експертних інтерв’ю

про гендерні аспекти інтеграції жінок в армію в Україні та ситуацію із жінками в зоні бойових

дій. По-третє, проаналізовано медіа-репрезентації жінок в АТО. По-четверте, у результаті

етнографічного дослідження у зоні АТО (спостереження, інтерв’ю із жінками і чоловіками, які

беруть участь у бойових діях) з’ясовано юридичні аспекти участі жінок в АТО, гендерний

розподіл праці, побутові та медичні проблеми, із якими стикаються жінки тощо.

Також ми б хтіли подякувати усім, хто допомагали та сприяли цьому дослідженню:

Олесі Бондар та Наталі Карбовській із Українського жіночого фонду за величезну підтримку;

Тетяні Поповій, заступниці Міністра інформаційної політики України, Міністерству оборони

України, Міністерству внутрішніх справ України; гендерній експертці із питань залучення

жінок до збройних сил Наталі Дубчак за поради та рекомендації; Еллі Ламах за запрошення

на семінар перспективних досліджень НАТО «Роль жінок і гендерної політики у врегулюванні

збройного конфлікту в Україні. Впровадження Резолюції Ради Безпеки ООН № 1325 «Жінки.

Мир. Безпека» і пов’язаних Резолюцій»; Володимиру Сологубу за допомогу із контактами

журналісток; усім жінкам, які взяли участь у проекті. Щиро дякуємо фотографині проекту

Клеопатрі Анферовій. Також подяка за сприяння проекту: Юлії Толопі, Марії Черненко,

Вікторії та Лілії Дворецьким, Федору Устинову; студенткам кафедри соціології НаУКМА Тетяні

Жеребкіній, Анастасії Поповій, Тетяні Степановій.

5

Розділ 1. Гендерна рівність в українському суспільстві

1.1. Забезпечення гендерної рівності в Україні: законодавство і міжнародні

зобов’язання

Ідея та цінність гендерної рівності втілюється, передусім, на державному рівні.

Політика держави, яка спрямована на забезпечення рівних прав та можливостей жінок і

чоловіків визначається як гендерна політика. У гендерній політиці України пострадянського

періоду спостерігаються певні трансформаційні процеси – зміна сприйняття жінок від

виключно матерів до загалом громадянок із рівними правами і можливостями у суспільному

житті1. Протягом більше двадцяти років відбувалася розбудова так званого інституційного

механізму регулювання гендерних відносин, важливу частину якого складає відповідне

законодавство.

Загалом питання рівних прав і можливостей жінок і чоловіків в українському

суспільстві регулюються як загальним, так і спеціальним законодавством. Передусім,

Конституція України (1996) у Розділі II «Права, свободи та обов'язки людини і громадянина»

статті 24 гарантує громадянам рівні конституційні права і свободи, «не може бути привілеїв

чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань,

статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними

або іншими ознаками»2.

Натомість спеціальний закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей

жінок і чоловіків» (2005) містить визначення таких понять як рівні права та рівні можливості

жінок і чоловіків, дискримінація за ознакою статі, позитивні дії, сексуальні домагання тощо.

Як зазначено в ст. 3, «державна політика щодо забезпечення рівних прав та можливостей

жінок і чоловіків спрямована на: утвердження гендерної рівності; недопущення

дискримінації за ознакою статі; застосування позитивних дій; забезпечення рівної участі

жінок і чоловіків у прийнятті суспільно важливих рішень; забезпечення рівних можливостей

жінкам і чоловікам щодо поєднання професійних та сімейних обов'язків...»3. Окрім того, у

Законі (стаття 6) зазначено, що «дискримінація за ознакою статі забороняється» та

прописано, що не вважається дискримінацією за ознакою статі. Серед переліку зазначено

обов’язкову строкову військову службу для чоловіків. 1 Марценюк Т. Жінки в українській політиці: виклики і перспективи змін. – К.: Міжнародний центр перспективних досліджень, 2015. - С. 10 // http://www.ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/4441 2 Конституція України від 28 червня 1996 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 3 Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8 вересня 2005 р. № 2866-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2866-15

http://www.ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/4441


6

У Розділі ІІ Закону описаний механізм забезпечення рівних прав і можливостей

чоловіків і жінок, а саме, загалом органів, установ та організації, які наділені

повноваженнями у сфері забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків, та,

зокрема, Верховної Ради України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини,

Кабінету Міністрів України. Не дивлячись на важливість зазначених у Законі питань, його

вважають радше декларативним документом, якому бракує механізмів реалізації політики

гендерної рівності, не прописано відповідальності за порушення Закону.

У міжнародних звітах, які вимірюють стан гендерних відносин, Україна посідає далеко

не найкращі місця. Згідно із даними Звіту з глобального гендерного розриву 2014 р. (Global

Gender Gap Report 2014)4, що готується Світовим економічним форумом (World Economic

Forum) та вимірює величину гендерного розриву (gender gap) у чотирьох важливих сферах

нерівності між чоловіками та жінками: економічна участь, рівень освіти, політичне

представництво та сфера здоров’я, Україна посідала 56 місце5 із 142 досліджуваних країн.

У міжнародному звіті Рівня свободи у світі (Freedom in the World, Freedom House)

також є розділ про «особисту автономію та індивідуальні права». Будучи в 2014 р. «частково

вільною» країною із значенням 3,56, Україна стикається із такими проблемами стосовно

забезпечення гендерної рівності: «Гендерна дискримінація забороняється відповідно до

конституції, але урядовці демонструють мало інтересу чи розуміння проблеми. Правозахисні

організації скаржаться, що роботодавці відкрито дискримінаціють за ознаками статі,

зовнішності та віку»7.

Україна взяла низку міжнародних зобов’язань, які повинна виконувати, у тому числі,

стосовно забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків. Відповідно до Цілей

Розвитку Тисячоліття, визначених на Самміті Тисячоліття ООН у вересні 2000 р., які є

обов’язковими до виконання до 2015 р., Україна серед шести своїх цілей визначила також

«забезпечення гендерної рівності»8. Інше важливе зобов’язання України стосується

ратифікації найвідомішого міжнародного документу стосовно забезпечення прав жінок –

Конвенції Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок

4 Global Gender Gap Report 2014. – Geneva: World Economic Forum, 2014. – P. 358 // http://www3.weforum.org/docs/GGGR14/GGGR_CompleteReport_2014.pdf 5 Чим вища позиція в списку, тим більше країна наближена до гендерної рівності. 6 Із максимальних 7. 7 Freedom in the World 2014. Freedom House, about Ukraine. Режим доступу: http://www.freedomhouse.org/report/freedom-world/2014/ukraine-0#.U9tj6PmSwbQ (станом на 1 серпня 2014 р.) 8 Цілі розвитку Тисячоліття ООН: Україна 2015, Ціль № 6 «Забезпечення гендерної рівності» [Електронний ресурс] // http://www.ukraine2015.org.ua/tsil6

http://zakon.rada.gov.ua/go/995_207

http://www.freedomhouse.org/report/freedom-world/2014/ukraine-0#.U9tj6PmSwbQ

http://www.ukraine2015.org.ua/tsil6

7

(1979)9. Україна зобов’язана періодично звітувати Комітету Конвенції про виконання своїх

зобов’язань. У результатах попереднього Державного та Альтернативного звітів про

виконання в Україні Конвенції про ліквідацію всіх форм дискримінації зазначено, що питання

забезпечення рівних прав і можливостей для чоловіків і жінок в Україні є суперечливими. З

одного боку, в Україні «зроблені реальні кроки для створення механізму забезпечення прав і

свобод жінок згідно із загальними міжнародними нормами забезпечення прав людини»10. З

іншого боку, «в країні ще не відбулася зміна ідеології відносно проблеми становища статей у

суспільстві відповідно до світових тенденцій розвитку даного питання»11.

У Національному огляді виконання Пекінської декларації та Платформи дій зі

становища жінок (2014 р.)12 зазначено, що незважаючи на приєднання до міжнародних угод

та ухвалення національного законодавства про рівні права і можливості жінок і чоловіків,

спостерігається брак політичної волі щодо реалізації ґендерних перетворень, низьким є

рівень представленості жінок у суспільному та політичному житті, значною проблемою є

стійкість стереотипів щодо розподілу ролей чоловіків і жінок у суспільстві та сім’ї (які

поширюються через освіту і ЗМІ).

1.2. Проблема сексизму в українському суспільстві

Сексизм – ідеологія і практика дискримінації людей за ознакою статі. В основі

сексизму лежать гендерні стереотипи, які передбачають певний набір так званих

«традиційних» ролей для жінок і чоловіків. Дослідниця Оксана Кісь зазначає про дві моделі

конструювання гендерної ідентичності жінки в пострадянській Україні – Берегиню і Барбі13.

Перша пов’язана із українською національно-визвольною ідеєю, а друга – із західними

стандартами споживання. Дійсно, у публічному дискурсі для жінок очікуються передусім

ролі, пов’язані із материнством і красою. Роль матері стає ще більш актуальною у ситуації

національної боротьби. Певні тенденції залучення жінок до протестної активності, у тому

9 Конвенція Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок / ООН, Конвенція, Міжнародний документ від 18.12.1979 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_207 10 Доклад о выполнении в Украине Конвенции ООН о ликвидации всех форм дискриминации в отношении женщин / [руков. авт. кол. Л.Е. Леонтьева, А.В. Толстокорова]. – Харьков: Фолио, 2007. – С. 18. 11 Там само. 12 Гендерна політика та інституційні механізми її реалізації в Україні: Національний огляд виконання Україною Пекінської декларації та Платформи дій і заключних документів Двадцять третьої спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН / [укл. М. Корюкалов; за сприяння Програми ООН Жінки «Підсилення підзвітності у фінансуванні гендерної рівності. Партнерство ЄС і ООН з гендерної рівності» в Україні, Представництва Фонду Фрідріха Еберта в Україні та країнського жіночого фонду]. – К., 2014. – 120 с. 13 Кісь О. Моделі конструювання гендерної ідентичності жінки в сучасній Україні // Незалежний культурологічний часопис «Ї». – 2003. - № 27 // http://www.ji.lviv.ua/n27texts/kis.htm

http://zakon.rada.gov.ua/go/995_207

http://www.ji.lviv.ua/n27texts/kis.htm

8

числі, мілітарної, доцільно розглянути на прикладі участі жінок у ЄвроМайдані (2013-2014 р.),

що буде зроблено пізніше.

Проблема із сексизмом ще більше загостроюється, коли подібні вислови виголошують

публічні особи, відомі люди, до думок яких прислуховуються. Чого тільки варті деякі

приклади сексизму із вуст політиків. Президент Віктор Янукович, розповідаючи у Давосі про

промо-кампанію України до чемпіонату Європи з футболу 2012 року, назвав принадами

країни каштани, що квітнуть, й жінок. «І у містах українських почнуть роздягатися жінки.

Побачити цю красу – це чудово», – сказав Янукович. Або вислів Миколи Азарова про те, що

«не жіноча справа проводити реформи». Подібні речі є неприпустимими у демократичному

суспільстві, де гендерна рівність виступає цінністю.

Як зазначили Ольга Веснянка і Юрій Шеляженко у статті «Панічний сексизм або ідеї

Януковича живі»14: сексистська риторика й далі звучить і знаходить своїх прихильників,

навіть після Революції Гідності. Далі авторка і автор пояснюють свою думку таким показовим

прикладом. 28 серпня 2014 року Зураб Аласанія, генеральний директор Національної

телерадіокомпанії, на своїй публічній сторінці у Facebook звинуватив саме жінок у

панікерстві:

«Вы (особенно милые и сердобольные дамы) - прекрасные волонтёры с огромными

добрыми сердцами и щедрой самоотверженной душой. Вы очень, очень помогаете

ребятам в армии, я знаю миллион таких фактов. Ваш вклад огромен, ваша забота

бесценна. Ваша эмпатия к подопечным вырастает до небес — и тогда вы

начинаете думать, что можете помочь солдату не только заботой о его быте.

Тогда вы начинаете думать, что знаете, как правильно воевать. Тогда вы

начинаете кричать во все доступные уши о том, куда срочно отправить

танковую бригаду, и как немедленно атаковать такой-то населённый пункт,

потому что именно там ваши подопечные, а «продажные генералы» (цитата от

любого вашего подопечного солдата) «бросили их на смерть». И тогда, простите,

я вспоминаю о трех классических немецких "к".. Kinder, Küche, Kirche».

Яка була реакція на обурення? Через кілька годин, після численних обурених коментарів,

медіа-менеджер відредагував свій запис. Дописав одне речення: «Это и к мужчинам

относится». Ніякого каяття, ніяких вибачень - замітання слідів. Ще й порадив жінкам читати

антифеміністичний текст про схильність жінок до істерики15.

14 Веснянка О., Шеляженко Ю. Панічний сексизм або ідеї Януковича живі / Інсайдер, 3 вересня 2014 року // http://www.theinsider.ua/politics/5406fba21835d/ 15 Там само.

http://www.theinsider.ua/politics/5406fba21835d/

9

Це лише один із прикладів сексизму, проблема якого залишається актуальною, у тому

числі, і протягом протестної активності та воєнних дій. Аби краще зрозуміти ситуацію із

участю жінок у військових діях, варто коротко проаналізувати участь жінок у подіях на

Євромайдані 2013-2014 року.

1.3. Участь жінок у Євромайдані 2013-2014

Як зазначає Олеся Хромейчук, найважливіша площа Києва стала простором

публічного перфомансу революційної діяльності, патріотизму та героїзму, де дійові особи

часто поводились, залежно від їхнього ґендеру, а публічне сприйняття було сформовано,

також здебільшого орієнтуючись на певні ґендерні очікування16.

На Майдані передусім жінки виконували так звану репродуктивну працю

(приготування їжі, прибирання, догляд за іншими членами суспільства тощо). У

патріархатному суспільстві вона закріплена за жінками, вважається мало престижною, майже

неоплачувана і непомітна. Разом з тим, це великий шмат роботи, без якої публічну працю

складно уявити.

Чи не найбільш обурливо для жінок на Майдані було те, що чоловіки замість них

приймали рішення з приводу участі жінок у протестах17. Непоодинокими були повідомлення

на кшталт: «Жінок та дітей закликали на ніч покинути Євромайдан у Львові». Як зазначає

Анастасія Мельниченко: «Та проблема з недопуском жінок на барикади полягала якраз у

тому, що в цій ситуації жінок не розглядали як повноцінних відповідальних людей. Тобто

чоловік, навіть будучи неповнолітнім, може прийняти рішення іти на поранення чи

смерть заради Батьківщини». Активістка Ніна Потарська також обурюється такою

політикою виключення: «...так принизливо було чути зі сцени щось на кшталт «жінки,

зробіть приємне чоловікам, їм треба розслабитися...». Це більше схоже на ескорт-сервіс,

а не подяку жінкам за те, що вони беруть участь у житті Майдану на рівні з чоловіками».

Патріархатний дискурс стосовно гендерних ролей накладає також чіткі обмеження

для чоловіків і маскулінностей, які обов’язково повинні бути патріотичними і мужніми. З

нагоди 8 березня онлайн і на Майдані поширювалася листівка: «Ваш чоловік не йде на

Майдан, бо там «дуже небезпечно»? Не забудьте його привітати із 8 березня!». Текст є

16 Хромейчук О. Гендер і націоналізм на Майдані // Historians.in.ua, 27 жовтня 2015 р. // http://historians.in.ua/index.php/en/dyskusiya/1673-olesia-khromeichuk-gender-i-natsionalizm-na-maidani-a 17 Марценюк Т.О. Ґендерна соціологія Майдану: роль жінок у протестах // Постсоціалістичні суспільства: різноманіття соціальних змін. Матеріали Сьомих Міжнародних соціологічних читань пам’яті Н.В. Паніної та Т.І. Заславської / За наук. ред. Є.І. Головахи та О.Г. Стегнія. – К.: Інститут соціології НАН України, 2014. – С. 146-160.

http://historians.in.ua/index.php/en/dyskusiya/1673-olesia-khromeichuk-gender-i-natsionalizm-na-maidani-a

http://ekmair.ukma.kiev.ua/handle/123456789/3511

10

сексистським не лише по відношенню до чоловіків, а й жінок, адже досі Міжнародний день

боротьби жінок за права сприймається як свято «весни, квітів і ніжності». Із чоловіків, які не

були на барикадах, відверто глузували у соціальних мережах. Навіть було придумано так

звану «Диванну сотню Самооборони». А у медіа можна було читати статті із заголовками

«Активістка Автомайдану: Чоловіків треба виганяти на протести».

З іншого боку, розмаїтість Майдану видима була навіть із барикад. Почали

утворюватися так звані жіночі сотні. Це були як формальні об’єднання, на зразок 39 Жіночої

сотні Самооборони (яка наразі у фейсбуці представляє себе як «Жінки, що можуть змінити

світ..»), Жіночої чоти 16 сотні Самооборони Майдану, так і різноманітні альтернативні сотні:

Жіноча сотня ім. Ольги Кобилянської, Жіноча сотня Запоріжжя, Сестринська сотня (м.

Дніпропетровськ).

Фактично об’єднання жінок використовували мілітарну термінологію (поділ на

«сотні»), але наповнювали її іншим значенням, наприклад, Сестринська сотня – «це

громадське об'єднання небайдужих жінок Дніпропетровська, які зібралися задля

відстоювання ідей Євромайдану мирним шляхом. Інша сила - одна мета!». Жіноча сотня ім.

Ольги Кобилянської своїми цінностями означила «права людини, людська гідність, свобода,

рівність та недискримінація», а метою діяльності – «активізацію жіночого протестного руху

та підтримку Євромайдану на принципах солідарності, сестринства та взаємоповаги».

Гендерні експертки, організаторки щорічної відзнаки у сфері просування ґендерної рівності –

«Ґендерна рівновага. ВЕСНА-2014» – правозахисниці з ГО «Інформаційно-консультативний

жіночий центр» та Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна»

вручили Жіночій сотні ім. Ольги Кобилянської відзнаку за «подолання стереотипів,

просування жіночого лідерства і просування їдеї ґендерної рівності».

Засновниця 39 Жіночої сотні Самооборони Майдану Анна Коваленко зазначила, що

«за три дні сотня набрала більше, ніж 150 жінок. Вони брали участь у зіткненнях на

Грушевського, чинили опір міліції та залишались присутніми на Майдані, коли

найкактивніший період протестів завершився»18. 39-та Жіноча Сотня Самооборони

започаткувала програму підтримки жінок, що беруть участь АТО19, та запрошує усіх

приєднатись! У інформації зазначено, що «Україна славиться не тільки мужніми

чоловіками, а й відважними жінками. Сьогодні, в числі ЗСУ та добровольчих бататьйонах

знаходиться близько 300 жінок. Вони займають позиції снайперів, розвідників, 18 Хромейчук О. Гендер і націоналізм на Майдані // Historians.in.ua, 27 жовтня 2015 р. // http://historians.in.ua/index.php/en/dyskusiya/1673-olesia-khromeichuk-gender-i-natsionalizm-na-maidani-a 19 Програма Жінки в АТО, 39-та жіноча сотня самооборони http://39s.com.ua/ua/news/startu_programa_pdtrimki_zhnki_v_ato/


http://39s.com.ua/ua/news/startu_programa_pdtrimki_zhnki_v_ato/

11

кулеметчиць, працюють як медики, працівники кухні і штабісти. Та, не дивлячись на те,

яку роботу вони виконують, вони залишаються жінками. І потребують турботи».

Катерина Чепура, активістка організації «Відсіч» і керівниця Жіночої чоти 16 сотні

Самооборони Майдану розповіла про причини формування чоти:

«Жіноча чота створилася через ґендерну політику Майдану. Наша організація і до

Майдану існувала, ми вже чотири роки існуємо, а на Майдані ми просто стали

сотнею. Хоча у нас в організації навіть іноді більше дівчат, проблема була в тому,

що коли наші дівчата приходили на Майдан щось робити, ми постійно мали

проблему з тим, що свої, самооборонівці [їм казали]: «ви дівчата, що ви тут

забули, ідіть звідси». Власне через це ми створили жіночу чоту, щоб

формалізувати свою присутність на Майдані. Для того, щоб ми могли показати

перепустку самооборони і сказати: «чувак, я така сама самооборона, як і ти, тому

я маю право тут стояти». Хоча це не усунуло всіх проблем, але, в принципі, стало

трошки легше»20.

Якщо підсумувати, то Майдан, окрім власне барикад і оборонної та захисної

діяльності, налічував велику кількість активностей (у які були активно залучені жінки):

доглядова праця, інформаційна, логістична (гарячі лінії Євромайдан SOS та інші) і юридична

підтримка, медична і психологічна допомога, безпечне транспортування, робота із ЗМІ,

освітня робота («Відкритий університет» Майдану, біблітека Майдану), Автомайдан, Варта в

лікарні, Варта швидкої допомоги, громадські варти, збір коштів для постраждалих і

волонтерська підтримка тощо – це не увесь список тієї роботи, яка виконувалася задля

підтримки протесту.

Привертає увагу онлайн ініціатива Надії Парфан «Половина Майдану: Жіночий голос

протесту»21, яка також супроводжувалася низкою акцій на Майдані і поза його межами.

Журналістка Крістіна Бердинських створила Ініціативу «Є - люди», аби показати «простих»

людей протестного простору. Ірина Виртосу упорядкувала видання «Майдан. Жіноча

справа», де помістила інтерв’ю із 17 героїнями, описала десятки жіночих ініціатив. Усі ці та

інші приклади демонструють той факт, що жінки були активними учасницями протестної

активності на Майдані, які, не дивлячись на сексизм, робили свою справу.

Чимало активісток Майдану продовжили свою волонтерську діяльність або взяли

участь у воєнних діях на Сході України, в АТО.

20 Там само. 21 https://www.facebook.com/groups/255422234633303/

https://www.facebook.com/groups/255422234633303/

12

Розділ 2. Жінки у збройних силах: виклики інтеграції

2.1. Гендерні питання у військовій соціології

У воєнній соціології дискусії з приводу жіночої участі в армії ґрунтуються на реальних

можливостях жінок бути професійними солдатами. Головною дилемою при обговоренні

гендерної інтеграції є питання про те, якою має бути сучасна армія. Чи то професійно

закритою групою, чи то армія має реагувати на соціальні зміни в суспільстві, зокрема на

зміну ролі жінки у суспільстві?

Американська дослідниця Меді Сігел виокремила три групи чинників, що стимулюють

інтеграцію жінок в армію: (1) зміни збройних сил; (2) зміни соціальної структури суспільства

та (3) зміни культури22. Під змінами у збройних силах дослідниця розуміє зміну концепції

національної безпеки, воєнної технології, організаційної структури армії, призначення

збройних сил та політики рекрутування військовослужбовців. Зміна соціальної структури

суспільства полягає у тому, що протягом останніх десятиліть жінки активно вийшли на ринок

праці та в публічну сферу. До культурних факторів Сігел відносить зміни культурних цінностей

по відношенню до ролі жінки в західних суспільствах та популярність ліберального принципу

рівності прав і можливостей23.

Участь жінок у воєнній діяльності довгий час викликала суперечки. Аргументи

противників гендерної рівності головним чином стосувалися фізичної та психологічної

неспроможності жінок проходити військову службу, проблеми забезпечення згуртованості,

боєготовності та підтримки морального духу загону. Але подібні аргументи неодноразово

спростовувалися соціологічними дослідженнями. З'ясувалось, що жінки страждають від

психологічних, фізичних незручностей та напруженого графіку роботи так само, як і чоловіки.

Численні експерименти також з'ясували перебільшення значення питання гігієни для

військовослужбовиць. Щодо аргументу про деструктивну роль військовослужбовиць, то

дослідження функціонування гендерно-змішаних підрозділів армії США також спростовують

цей стереотип. Змішані підрозділи були більш схильними до емпатії, проявляли цікавість до

національних, культурних особливостей країн, де проводилася операція, а також віддавали

перевагу несиловим формам взаємодії з місцевим населенням24.

22 Segal M. W. Women's Military Roles Cross-Nationality: Past? Present? And Future // Gender and Society. – 1995. –

Vol. 9 – № 6. – p. 760. 23 Данилова Н. Армия и общество: принципы взаимодействия. – СПб.: Норма, 2007. – C. 173. 24 Miller L., Moskos Ch. Humanitarians or warriors? Race, gender and combat status in Operation Restore Hope// Armed Forces and Society. – 1995. – 21 (4). – p. 615.

13

Гендерна проблематика в громадсько-воєнних відносинах сьогодні займає важливе

місце. Це викликано головним чином тим, що збройні сили перебувають у стані

трансформації і для них втрачає своє значення фізична сила та агресія, традиційно

притаманна чоловікам. Це і є головним аргументом прибічників залучення жінок до воєнних

структур. Другим ключовим аргументом є те, що жінки мають такі самі права та обов'язки як і

чоловіки, з огляду на це їх участь у функціонуванні збройних сил має бути рівнозначною

чоловічій.

Прихід жінок до збройних сил може мати два сценарії розвитку: чи жінки

пристосовуються до вже існуючих там норм та порядків, котрі є «маскулінними» за своїм

характером; чи жінки своїм приходом змінюють структуру та характер армії, роблячи її

гендерно-нейтральною структурою. Про ці питання детальніше буде описано в наступному

розділі дослідження.

2.2. Інтеграція жінок у збройні сили: міжнародний досвід

Тодішній директор Департаменту міжнародного співробітництва Міністерства

оборони України Іван Андросенко у статті про історичний екскурс щодо гендерної політики в

збройних силах провідних країн світу зазначив, що «жінки не гірше за чоловіків виконують

свої обов'язки та сприяють зміцненню дисципліни й етичних норм спілкування на військовій

службі»25. У статті наведено певну історичну інформацію стосовно участі жінок у збройних

силах різних країн. Вперше у світі жінки стали повноправними військовослужбовицями з

відповідним статусом у Канаді в 1895 р. Їх приймали на військову службу в мирний час не

тільки у структури забезпечення, а й у бойові частини. Прийняття в Канаді в 1985 р. Закону

про права людини сприяло тому, що жінкам стали доступними 75% військових

спеціальностей. Ще одна батьківщина фемінізованої армії — Велика Британія26. У 1653 р. там

з'явилися перші жіночі військові шпиталі, розраховані на 350 поранених. А в 1917-1919 рр. у

складі британських збройних сил були сформовані Жіночі королівські військовоповітряні

сили, Королівський допоміжний корпус ВМС і Жіночий легіон секції автотранспорту

чисельністю 100 тисяч осіб.

Більш привабливі умови служби для жінок намагаються створити і в Збройних Силах

Польщі. Віднедавна у польській армії започатковано посаду Уповноваженої у справах

25 Андросенко І. Ати-бати, йшли…дівчата, або історичний екскурс щодо ґендерної політики в збройних силах провідних країн світу // Информационно-просветительское издание «Я», Специальный выпуск «Новые роли для украинских женщин». – Х.: Харьковская женская организация «Крона», 2009. – С. 31-32 // http://krona.org.ua/assets/files/journal/Gendernyi-zhurnal-Ya-roli.pdf 26 Там само.

http://krona.org.ua/assets/files/journal/Gendernyi-zhurnal-Ya-roli.pdf

14

військової служби жінок (штатна категорія «полковник»). Це військовослужбовиця, яка

опікується усім спектром «жіночих» проблем у війську. Жіноча штатна посада (категорія

«капітан») є також в органі забезпечення діяльності Конвенту деканів (представницький

орган офіцерських зборів та військовослужбовців служби за контрактом Збройних Сил

Республіки Польща).

В Ізраїлі жінка на військовій службі не викликає особливого подиву. Коли в 1948 році

створювався Ізраїль, жінки не залишилися осторонь і взяли активну участь в обороні своєї

землі27. На сьогодні 26% офіцерів ізраїльської армії - жінки. Більш того, є тенденція до

збільшення цієї цифри. ЦАХАЛ (Армія оборони Ізраїлю) на 35% складається із жінок.

Аргументи стосовно інтеграції жінок у збройні сили доцільно поділити на дві

категорії. Перша стосується соціальної справедливості, цінності гендерної рівності; а друга –

відмінного соціального досвіду жінок, на противагу чоловікам. Розглянемо детальніше ці

категорії аргументів.

Питання соціальної справедливості розв’язується, перш за все, на законодавчому рівні

– втілення ідеї рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків брати участь у різних сферах

життя суспільства. Зокрема, відповідно до Резолюції 1325 Ради безпеки (2000)

підкреслюється важливість зміни бачення ролі жінок не тільки як жертв конфліктів, а й як

учасниць розв’язання конфліктів і миротворчої діяльності на рівні із чоловіками.

Серед перших кроків до інтеграції жінок у НАТО була також розбудова політики

рівних можливостей, боротьби із дискримінацією і домаганнями28. Ще у 1961 році старші

офіцерки НАТО організували конференцію задля обговорення ситуації із інтеграцією жінок у

збройні сили країн Альянсу. У 1976 році було утворено таку структуру як Комітет із питань

жінок у збройних силах НАТО (Committee on Women in the NATO Forces, CWINF). У 2009 році

Комітет було перейменовано на Комітет НАТО із гендерних питань (NATO Committee on

Gender Perspectives)29.

Стосовно другого типу аргументів інтеграції жінок у збройні сили доцільно навести

такі. Наприклад, як зазначає Наталя Дубчак (на час написання статті офіцер відділу

гуманітарного розвитку Департаменту гуманітарної політики Міністерства оборони України;

27 Вишняков О. Україна і Ізраїль. Жінки на війні. 20 серпня 2015 р. // http://consul-ukraine.blogspot.co.il/2015/08/blog-post_20.html (доступ 21 серпня 2015 р.) 28 Бендер П. Ґендерний баланс і рівність в Штаб-квартирі НАТО: перетворення тривають // Информационно-просветительское издание «Я». – Спецвыпуск «Гендерные аспекты евроатлантической интеграции». – 2007. – С. 27 // http://krona.org.ua/assets/files/journal/Gendernyi-zhurnal-Ya-nato.pdf 29 NATO Committee on Gender Perspectives // http://www.nato.int/cps/en/natohq/topics_50327.htm

http://consul-ukraine.blogspot.co.il/2015/08/blog-post_20.html


http://krona.org.ua/assets/files/journal/Gendernyi-zhurnal-Ya-nato.pdf

http://www.nato.int/cps/en/natohq/topics_50327.htm

15

капітан Збройних Сил України)30, узагальнена інформація про стан військової дисципліни,

наприклад, свідчить, що саме жінки становлять найменшу частку порушників. За відгуками

безпосередніх начальників (командирів), вони більш відповідальні, організовані та

дисципліновані. Подібні аргументи базуються на певною мірою детерміністських уявленнях

про відмінності між чоловіками і жінками, які можна також пояснити і різним соціально-

очікуваним досвідом жінок і чоловіків. Навіть колишній Міністр оборони України Анатолій

Гриценко зазначив якось на радіо, що «…жінка — це додатковий фактор психологічно

сприятливого клімату в колективі. Присутність жінки піднімає чоловіків у своїх очах, вони

стають культурніші, стриманіші, підтягнутіші»31.

У контексті інтеграції жінок у збройні сили зазначають про низку проблем. Наприклад,

у дисертаційній роботі про гендерні аспекти військової реформи російська дослідниця

Наталія Шумакевич дійшла висновків32, що показником низького соціального статусу жінок в

армії є величезна диспропорція між чоловіками і жінками в представленості на керівних і

командних посадах. Чоловіки ставляться до просування жінок по службі більш-менш

іронічно, і в цілому поблажливо-лояльно, тоді як самі жінки – з більшою ревністю і

агресивністю. Мало того, що жінки задовольняються не найбільш престижними місцями, в

процесі служби їм доводиться стикатися зі значно більшими труднощами, ніж чоловікам.

Виявилося, що сексистські установки проявляються у різних формах їх дискримінації: від

порушення режиму роботи і відпочинку до грубого ставлення до жінок з боку командирів і

товаришів по службі – чоловіків.

2.3. Методологія емпіричного дослідження жінок у збройних силах України і в бойових

діях в АТО

Емпірична частина дослідження, яка стосується власне вивчення становища жінок у

збройних силах України та їх участі у бойових діях в АТО складалася із двох частин: кабінетної

та польової. Кабінетна частина передбачала огляд попередніх фахових (наукових)

вітчизняних і деяких міжнародних досліджень, доступної публіцистичної інформації;

результати офіційних запитів про відповідну статистичну інформацію до Міністерства

оборони і Міністерства внутрішніх справ; законодавства стосовно жінок у збройних силах.

30 Дубчак Н. Сильний бік «слабкої» статі // Информационно-просветительское издание «Я», Специальный выпуск «Новые роли для украинских женщин». – Х.: Харьковская женская организация «Крона», 2009. – С. 25 // http://krona.org.ua/assets/files/journal/Gendernyi-zhurnal-Ya-roli.pdf 31 Там само. 32 Шумакевич Н.В. Гендерный аспект военной реформы: дисс… канд. социол. наук: 22.00.04. / Наталья Владимировна Шумакевич. – Саратов, 2002. – 267 с.


16

У рамках проекту було надіслано офіційні запити від Українського жіночого фонду до

Міністерства оборони України та Міністерства внутрішніх справ України. Мета запитів –

отримати офіційну статистичну інформацію стосовно залучення жінок (у порівнянні із

чоловіками) до Збройних сил України, військових дій в АТО, як мобілізованих, так і

доброволиць; кількість загиблих жінок і нагороджених за бойові заслуги тощо. Розуміючи,

що така інформація може бути не для розголошення, ми очікували отримати як відповіді на

поставлені запитання хоча б відсоткове співвідношення жінок у порівнянні із чоловіками.

Міністерство оборони України надало відповідь, зазначаючи про «некоректну назву

дослідження». Серед аргументів вказано, що «проведення антитерористичної операції

регламентоване відповідною нормативно-правовою базою, зокрема Законом України «Про

боротьбу із тероризмом» і не поєднується із поняттям «військові дії». Не передбачене

законодавством і поняття «воюють в АТО». Натомість у цьому звіті відповідні слова (війна,

військові дії тощо) використовуються, передусім, тому, що респондентки і експертки та

експерти їх неодноразово вживають.

Міністерство внутрішніх справ України у відповідь на запит зазначило, що «у

Міністерстві внутрішніх справ України відповідно до покладених законодавством завдань

відсутня службова необхідність під час своєї діяльності створювати порівняльні статистичні

дані стосовно працівників внутрішніх справ за критерієм статевої приналежності». Пізніше

буде наведено ті статистичні дані, які надано міністерствами у рамках запитів.

Польова частина була проведена із використанням якісних соціологічних методів:

глибинних напівструктурованих інтерв’ю із жінками, які перебувають чи перебували в АТО;

інтерв’ю із експертками і експертами; спостереженням (у вигляді участі у кількох наукових

подіях); контент-аналізі медійних повідомлень.

Дослідження проводилося влітку-восени 2015 року. Опитування містили такі етапи:

побудова вибірки та пошук респонденток, інтерв'ювання учасниць АТО і експерток та

експертів; розшифровка інтерв'ю; аналіз інтерв'ю, написання звіту.

Зокрема, було взято 42 інтерв'ю у жінок-учасниць АТО із різних підрозділів. Вибірка

респонденток формувалася за методом «снігової кулі». Вік учасниць дослідження - від 20 до

47 років. Окрім цього, було взято 9 інтерв'ю із чоловіками-військовослужбовцями, де їх

також розпитали про ставлення до жінок на фронті.

Інтерв'ю бралися українською та російською мовами. Учасниці відповіли на три блоки

дослідницьких запитань: 1) юридичний аспект участі в АТО; 2) побутові умови служби; 3)

поведінковий та психологічний аспекти їхнього перебування на фронті.

17

У Таблиці А.1 (див. Додаток А) представлені всі учасниці дослідження. Ця таблиця не

містить особистої інформації, відповідно до якої респондентки могли би бути

деанонімізовані чи відслідковані.

Експертні інтерв’ю мали на меті з’ясувати особливості участі жінок у воєнних діях в

зоні АТО, виявивши як можливі успіхи, так і проблеми інтеграції жінок як військослужбовиць.

Залежно від досвіду та специфіки експерток, у них запитували про плюси та мінуси інтеграції

жінок у Збройні сили України (до Майдану і АТО та після); ситуацію із видимістю жінок як

учасниць бойових дій в АТО; чи доцільно і яким чином краще інтегрувати жінок у Збройні

сили України; ставлення до обов’язкової строкової служби для чоловіків в Україні; ставлення

до заборони жінкам певних військових професій; яким чином висвітлюється або слід

висвітлювати участь жінок у військових діях на сході України; які країни є найбільш

успішними стосовно інтеграції жінок у збройні сили та чому; прогнози стосовно ситуації із

жінками у збройних силах і АТО в Україні тощо.

Серед умов для відбору експерток або експертів були зазначені такі: мінімум 1 рік

досвід роботи у Збройних силах України; або мінімум 1 рік досвіду досліджень, аналітики із

питань збройних сил загалом і / або військового конфлікту; або хоча б 3-5 репортажів із

виїздами у зону АТО.

Для пошуку експерток і експертів використовувалося кілька методів: «ключових

інформантів» та снігової кулі. Також брався до уваги факт доступності експертів: наприклад,

для деяких працівників (зокрема, Збройних сил України) потрібно було отримати дозвіл для

надання експертного інтерв’ю. Частина людей, до яких зверталися із пропозицією взяти

інтерв’ю, відмовили, аргументуючи, передусім, браком часу; на деякі звернення не було

отримано відповіді. Експертні інтерв’ю проводилися у серпні 2015 року.

У результаті було опитано 9 людей, інформація про яких розміщена у Додатку А,

Таблиця А.2. Усі опитані були не проти, аби їхні слова відкрито цитувалися у цьому звіті.

Більшість інтерв’ю проводилася віч-на-віч або через skype. Результати одного інтерв’ю були

надіслані поштою – від Міжфракційного об’єднання «Рівні можливості» відповіла депутатка

Марія Іонова. Серед опитаних 2 журналістки і 1 журналіст. Також серед експерток є

керівниця Громадської організації «Українська жіноча варта», яка заснована у 2014 році.

Організація створила «Добровільний жіночий батальйон», «Кібер-варту» та «Юридичну

варту». Вибірка жодним чином не претендує на репрезентативність. Основне завдання

експертних інтерв’ю було в тому, аби доповнити отриману інформацію.

18

Окрім того, 21-22 вересня 2015 року у Києві відбувся семінар перспективних

досліджень НАТО «Роль жінок і гендерної політики у врегулюванні збройного конфлікту в

Україні. Впровадження Резолюції Ради Безпеки ООН № 1325 «Жінки. Мир. Безпека» і

пов’язаних Резолюцій», на якому були присутніми і авторки дослідження. У дослідженні

використано інформацію із виступів і коментарів учасників і учасниць цього семінару, які

були записані на диктофон і транскрибовані. 9 жовтня 2015 року була проведена публічна

дискусія «Жінки в українській армії. Як подолати стереотипи?», результати якої також взято

до уваги у цьому дослідженні.

Для аналізу репрезентації жінок в АТО у засобах масової інформації був використаний

метод звичайного якісного контент аналізу (conventional content analysis33). Це

інтерпретативний індуктивний метод, який дозволяє виокремлювати категорії для аналізу,

формулювати гіпотези й теорії на основі інтерпретації емпіричного матеріалу, а не навпаки –

застосовувати категорії, розроблені в рамках певних теорій, до інтерпретації первинних

даних. Цей підхід доречно використовувати за умов браку відповідних теорій та аналітичної

літератури, а також в описових дослідженнях, тобто для відповіді на питання ЯК? - «як в

засобах масової інформації представленні жінки, що беруть участь в антитерористичній

операції на Сході Україні?».

Ця частина дослідження базується на аналізі текстів та відео опублікованих у період з

квітня 2014 року - початку антитерористичної операції на Донбасі – до вересня 2015 року

включно. У дослідженні використовувалися лише онлайн медіа ресурси, проте багато з них –

це електронні копії друкованих та телевізійних ЗМІ, які мають ширшу аудиторію, що включає

в себе й населення, яке не користується інтернетом. Серед проаналізованих ресурсів є

національні та локальні медіа. Це зумовлено: 1) браком матеріалу на дану тематику, 2)

інтересом до висвітлення питання участі жінок в АТО в локальних та національних засобах

масової інформації. Медіа, матеріали яких використовувалися для аналізу, наведені в

Додатку А у Таблиці А.3. Для пошуку статей використовувалися такі ключові словосполучення

та їх відмінки: жінки (в) АТО, жінки воюють, жінки на війні, жінки війна, жінки в армії, women

(in) ATO, женщины АТО.

У цьому і наступному розділах тематична інформація подаватиметься із

використанням даних, зібраних у результаті як кабінетної, так і польової частин дослідження.

33 Hsieh H-F., Shannon S. Three Approaches to Qualitative Content Analysis / Qualitative health research. – 2005. – Vol. 15. – No. 9. – P. 1277-1288.

19

2.4. Жінки у Збройних силах України: успіхи та проблеми інтеграції

2.4.1. Чисельність жінок і особливості їх зайнятості

Жінки почали поповнювати лави Збройних сил України із 1993 року34. Як зазначає

Наталія Дубчак у статті 2008 року35, якщо раніше Збройні сили України традиційно були чи

найконсервативнішим суспільним інститутом щодо питання перебування жінок на військовій

службі, то на цей час майже 10% особового складу Збройних Сил України – жінки. Всього

військовослужбовців – жінок близько 1800 осіб, з них офіцерів – 1151 осіб. Найчисельніша на

той час категорія жінок – військовослужбовці служби за контрактом, які становлять близько

40 % від загальної кількості жінок – військовослужбовців.

Представництво жінок у сфері оборони зростає, що відповідає загальносвітовим

тенденціям розвитку держави. Але зростання чисельності військовослужбовців–жінок,

особливо, служби за контрактом пов’язане не з престижем самої служби, а, в першу чергу, з

небажанням чоловіків займати малооплачувані посади36. Окрім того, жінки займають

переважно так звані «фемінізовані» спеціальності: медперсонал, фінансисти, логістика,

зв’язок37.

На початку жовтня 2015 року начальниця Управління комунікацій та преси

Міністерства оборони України Оксана Гаврилюк на брифінгу в Києві повідомила38, що участь

у проведенні АТО вже взяли 938 жінок-військовослужбовців. Всього службу у Збройних силах

України станом на початок жовтня 2015 року проходять близько 14,5 тис. жінок-

військовослужбовців та 30,5 тис. працівників Збройних сил. Майже 2 тис. з них – це офіцери, і

35 жінок-військовослужбовців займають керівні посади в Міноборони, Генштабі та видах

Збройних сил України. Депутатка Верховної Ради України і співголова МФО «Рівні

можливості» Марія Іонова надала такі дані: «у 2013 році вони складали майже 25% усіх

представників ЗСУ. До того ж, тут можна врахувати іще й жінок-військових, які служать

за контрактом. Їхня кількість досягла 15%. Скільки на Сході України в зоні проведення АТО?

Точних цифр назавати не можна, отже будь-які порівняння будуть некоректними».

Відповідаючи на запит про статистичну інформацію стосовно залученості жінок у

військові дії в АТО, Міністерство внутрішніх справ України вказало, що за період проведення

34 Машковець Т. Жінки в строю // Народна армія. – 6 жовтня 2014 р. // http://na.mil.gov.ua/10494-zhinki-v-stroyu 35 Дубчак Н.І. Жінки у Збройних Силах України: проблеми гендерної політики // Стратегічні пріоритети. – №4(9). – 2008. – С. 187-188. 36 Дубчак Н.І. Жінки у Збройних Силах України: проблеми гендерної політики // Стратегічні пріоритети. – №4(9). – 2008. – С. 190. 37 Чи є майбутнє у жінок в українській армії? // Правда. – 8 жовтня 2013 р. // http://pravda.if.ua/news-45277.html 38 Майже тисяча українок взяли участь в АТО // УНІАН, 9 жовтня 2015 р. // http://www.unian.ua/war/1147650-mayje-tisyacha-jinok-viyskovoslujbovtsiv-vzyali-uchast-v-ato.html

http://www.unian.ua/society/1144318-zsu-rozpochali-zaklyuchniy-etap-navchan-rishucha-vidpovid-2015.html


http://na.mil.gov.ua/10494-zhinki-v-stroyu

http://pravda.if.ua/news-45277.html

http://www.unian.ua/war/1147650-mayje-tisyacha-jinok-viyskovoslujbovtsiv-vzyali-uchast-v-ato.html


20

АТО до Національної гвардії України усього мобілізовано близько 14 000 осіб, із них жінок –

21 (посади: лікар, медична сестра). Тобто, жінки становлять лише 0,0015%. Протягом 2014-

2015 років у зоні проведення бойових дій перебувало близько 22 000 військовослужбовців

Національної гвардії України, із них 500 жінок (0,023%). За час проведення АТО на Сході

України втрат жінок – працівників органів внутрішніх справ і військовослужбовців

Національної гвардії України не було. До державних нагород протягом 2014-2015 років за

участь в АТО представлено 1316 працівників ОВС та військовослужбовців Національної

гвардії України, у тому числі, у 2014 році – 480 осіб (3 жінок і 477 чоловіки), у 2015 році – 836

осіб (15 жінок і 821 чоловіків). Міністерство оборони України надало статистичну інформацію

лише про те, що протягом 2014 року було відзначено державними нагородами України – 10,

а протягом 2015 року – 18 жінок-військовослужбовців і працівників Збройних сил України.

Доцільно детальніше проаналізувати становище жінок у збройних силах як на ринку

праці України. Як зазначено у звіті про проблеми дискримінації та нерівності в Україні,

існують свідчення дискримінації у сфері зайнятості щодо жінок, зокрема, у збройних

силах39. Кількість посад, які відкриті для жінок в українській армії, є невеликою. Окрім того, є

свідчення про сексистські репліки з боку військових командирів, наприклад, заступник

військового комісара Сумської області Ігор Закревський, заявив:

«За законом ми маємо право пропонувати жінкам службу в армії. Але сьогодні

вакантними є лише посади командира танку, механіка та водія танку. Мені важко

уявити собі жінку на такій роботі (...) Якщо вам пощастило, і ви народилися

чоловіком, ви все життя повинні доводити представницям другої половини

людства, яким пощастило народитися жінками, що ви – справжній чоловік. Немає

кращого способу це довести, ніж випробувати себе у складних армійських умовах».

У звіті «На межі: Вирішення проблем дискримінації та нерівності в Україні» (2015)

зібрані свідчення осіб, які зазнавали дискримінації. Наприклад, Олеся розповіла Equal Rights

Trust свою історію. Вона працювала головним спеціалістом в Департаменті воєнної політики

Міністерства оборони України, мала досвід роботи 8 років в міністерстві, відзнаку “кращий

спеціаліст”. Однак, новопризначений директор Департаменту звільнив Олесю та інших

працівниць із посад у департаменті без будь-яких законних підстав. Пізніше їй було

запропоновано нову посаду, яка є вдвічі нижчою за категорією та оплатою. Начальник

відділу пояснив, що Олеся не може займати посаду головного спеціаліста, тому що не має

39 Збройні сили (Дискримінація за ознакою статі) // На межі: Вирішення проблем дискримінації та нерівності в

Україні / The Equal Rights Trust Country Report Series: 5 Лондон, серпень 2015. – С. 58-59.

21

стажу військової служби. Після цього Олеся отримала посаду в міністерстві, але в іншому

відділі. Відносно неї безпідставно було ініційовано службову перевірку. Після того, як

розслідування було закрите, керівник відділу особисто погрожував, що якщо Олеся

відмовиться звільнитися, ним буде ініційовано нове розслідування та створено неможливі

умови для її роботи.

Як зазначив на міжнародному круглому столі «Гендерна рівність та рівні відносини в

секторі безпеки і оборони України — сучасність та майбутнє» (2014) завідувач сектору

управління кар’єрою та комплектування посад для проходження служби і навчання за

кордоном Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України Олександр

Нікітченко, «Нагальними … є питання щодо облаштування місць служби

військовослужбовців-жінок, створення для них належних побутових умов при виїзді на

військові полігони тощо»40.

Окрім того, порушується право військовослужбовців на освіту, оскільки після

здобуття базової або повної вищої освіти за державним замовленням, особам офіцерського

складу дозволяється навчатися в інших вищих навчальних закладах без відриву від служби

лише після проходження ними строку служби, який дорівнює часу їхнього навчання для

здобуття попередньої освіти, а особам рядового, сержантського та старшинського складу –

після продовження строку служби за новим контрактом41.

Крім цього, гендерна дискримінація виражається, зокрема, у різній представленості

жінок-військовослужбовиць у публічному суспільному дискурсі (про що у нас надалі буде

окремий підрозділ) - в українських медіа часто можна зустріти оповіді про "героїв", притому

з іменами і переліком подвигів, але рідко - про "героїнь"42. Це не специфічно українська

реальність, а загалом пострадянська традиція - Ольга Ніконова зазначає, що майже мільйон

жінок, що брали участь у Другій світовій війні на боці СРСР, згодом в офіційній пропаганді

"розчинився"43. З іншого боку, в традиціях УПА "«справжня» героїчність жінок УПА

визначалась насамперед ситуативністю: виповнюючи своє головне призвання матері та

дружини-помічниці, вона у «потрібний» момент проявляла «інший підтип» героїзму і

заміняла чоловіка для виконання героїчних вчинків".44

40 Машковець Т. Жінки в строю // Народна армія. – 6 жовтня 2014 р. // http://na.mil.gov.ua/10494-zhinki-v-stroyu 41 Савченко Ю.С. Деякі особливості правового статусу військовослужбовців-жінок у Збройних силах України //

Юридична наука. – 2011. – № 6. – С. 176. 42 Винятком є хіба що військовополонена Надія Савченко, та й її "героїзм" пов'язаний передусім не із її військовою службою, а із її поведінкою в ув'язненні. 43 Никонова О. Женщины, война и "фигуры умолчания". http://magazines.russ.ru/nz/2005/2/ni32.html 44 Бурейчак Т., Петренко О. Канапки, Січ та «бандерівки» // http://zaxid.net/news/showNews.do?kanapki_sich_ta_banderivki&objectId=1300428


http://magazines.russ.ru/nz/2005/2/ni32.html

http://zaxid.net/news/showNews.do?kanapki_sich_ta_banderivki&objectId=1300428

22

Дискурсивна невидимість жінок-військовослужбовиць безпосередньо пов'язана із іще

одним аспектом нерівності - жінки, невидимі для медіа, невидимі також і для інфраструктури

армії, попри те, що служать в ній не поодиноко. Інфраструктура Збройних сил України

облаштована під потреби чоловіків і виключає із армії жінок із їхніми специфічними

потребами. Відтак вона має змінюватися, щоб армія могла належним чином інкорпорувати в

себе жінок і надавати їм можливість ефективно брати участь у військових діях нарівні із

чоловіками, реалізовувати свої бажання та можливості, захищати свої цінності.

2.4.2. Заборона певних військових професій для жінок

Військові посади, які можуть бути заміщені військовослужбовцями-жінками рядового,

сержантського і старшинського складу передбачені у Тимчасовому переліку штатних посад

рядового, сержантського і старшинського складу із урахуванням тих, на які дозволяється

призначати військовослужбовців-жінок, та відповідних їм військових звань і тарифних

розрядів посад, затвердженому наказом Міністра оборони України від 02.12.08 № 60045. До

вказаного Переліку у 2010 р. були внесені зміни, які дещо розширили перелік посад, на які

можуть призначатися жінки.

Відповідно до наказу Міністра оборони України № 46 «Про введення в дію Переліку

посад офіцерського складу, на які можуть призначатися жінки, прийняті на військову службу

за контрактом у добровільному порядку», жінки можуть бути призначені на такі посади:

юрисконсульт, старший інженер (інженер) та інженер стаціонарного вузла зв’язку, начальник

(заступник) відділу обробки інформації, начальник зміни стаціонарного вузла зв’язку,

черговий по зв’язку, начальник лабораторії (складу), старший картограф (топограф),

картограф (топограф), офіцер-психолог, офіцер-народознавець, офіцер з правового

виховання, офіцер-психофізіолог, перекладач, старший перекладач, референт-перекладач,

редактор-перекладач, начальник (помічник начальника) фінансової служби, начальник

(заступник начальника) секретного відділення частини в усіх органах управління, старший

(молодший) науковий співробітник, начальник аптеки, начальник лазарету (медпункту),

начальник відділення поліклініки (санаторію, будинку відпочинку), старший ординатор,

ординатор. У зв’язку із внесенням змін до зазначеного наказу (на підставі наказу Міністра

оборони України № 259 «Про внесення доповнень до наказу Міністра оборони України №

46») для жінок стали доступними посади льотчика та штурмана.

45 Савченко Ю.С. Деякі особливості правового статусу військовослужбовців-жінок у Збройних силах України //

Юридична наука. – 2011. – № 6. – С. 177.

23

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України46 існує перелік спеціальностей,

за якими жінки, що мають відповідну підготовку, можуть бути взяті на військовий облік:

медична; зв'язок (телефоністи, телеграфісти, радисти, радіотелефоністи, радіотелеграфісти,

радіометристи, радіомеханіки, радіооператори, телеграфні механіки, фототелеграфісти,

фоторадіотелеграфісти; обчислювальна техніка (техніки, майстри, механіки, оператори);

оптичні та звукометричні засоби вимірювання і метрології (техніки, майстри,

метеоспостерігачі, гідрометеоспостерігачі); картографія, топогеодезія, фотограметрія і

аерофотослужба; поліграфія; кінорадіомеханіки. Жінки, придатні до військової служби,

можуть бути взяті на військовий облік за віком: до 50 років - за офіцерськими званнями,

до 45 років - за іншими військовими званнями.

Особливістю і водночас однією з ключових проблем правового статусу

військовослужбовиць є те, що він регулюється не лише нормами військового законодавства,

але й положеннями різних галузей права47. Зокрема, відповідно до Кодексу законів про

працю України забороняється застосовувати працю жінок на важких роботах і на роботах із

шкідливими або небезпечними умовами праці, залучати їх до підіймання й переміщення

речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Перелік таких робіт

затверджується Міністерством охорони здоров’я за погодженням із Державним комітетом

України по нагляду за охороною праці. Крім того, не допускається залучення жінок до робіт у

нічний час, за винятком галузей і видів робіт із зазначенням максимальних термінів

застосування праці жінок у нічний час, затверджених Кабінетом Міністрів України. Тому

командир (начальник), залучаючи жінок до різних видів робіт повинен знати зазначений

Перелік і неухильно дотримуватися його вимог. Також військовослужбовиці користуються

пільгами, передбаченими законодавством України з питань соціального захисту жінок,

охорони материнства і дитинства. Однак, на практиці існують певні проблеми з порядком

реалізації деяких прав48.

Майор Наталія Дубчак про ставлення деяких колег-чоловіків стосовно допуску жінок

до військових професій: «ми зробили два нових (робили мої колеги, Департамент кадрової

політики) наказів Міністра оборони про затвердження переліку військово-облікових

спеціальностей, які можуть займати жінки-військовослужбовці. Чому їх два? Тому що

46 Про затвердження переліку спеціальностей, за якими жінки, що мають відповідну підготовку, можуть бути взяті на військовий облік // Постанова Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 1994 р. N 711 // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/711-94-%D0%BF 47 Савченко Ю.С. Деякі особливості правового статусу військовослужбовців-жінок у Збройних силах України //

Юридична наука. – 2011. – № 6. – С. 178. 48 Савченко Ю.С. Деякі особливості правового статусу військовослужбовців-жінок у Збройних силах України //

Юридична наука. – 2011. – № 6. – С. 180.

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/711-94-%D0%BF

24

один стосується жінок-офіцерів, а інший стосується жінок служби за контрактом.... Я

пам’ятаю оці дебати, де сиділи деякі представники управління генерального штабу і

говорили: «Да нечего там делать этим женщинам, куда они лезут, да они не захотят

служить, да они не захотят. Что, они пойдут на передовую, если нужно?».

Загалом питання доступу жінок до певних професій слід розглядати більш

комплексно. Гендерна ескпертка Катерина Левченко зазначає, що збройні сили – це лише

одна із сфер суспільного життя та ринку праці: «І тут це питання треба переглядати

комплексно, я не думаю, що можна переглянути, скажімо, лише в військовій сфері, не

розглядаючи цивільну. Потрібен абсолютно інший підхід у цій сфері».

Дійсно, сьогодні в Україні понад 500 професій і спеціальностей заборонені для жінок

законом. Жінки не мають права виконувати жодну роботу чи мати жодну з професій, що

містяться в “Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці”,

затвердженому Міністерством охорони здоров’я49. Також з метою виконання Закону України

«Про охорону праці» було затверджено Граничні норми підіймання і переміщення важких

речей жінками50. Також оскільки «закон 93-го року ... забороняв жінкам працювати з

вибухонебезпечними предметами, на посаду, наприклад, мінера, сапера (може, ще є якісь

специфічні спеціальності військові) жінку не можна призначити» (ескпертка Наталія

Дубчак). Наталія Дубчак зазначає, що ще певна сфера, «що була прописана як заборонена,

це спецпідрозділ. Це десантні війська, це підрозділи швидкого реагування, які

безпосередньо беруть участь у військових діях».

Заборона професій для жінок, встановлена з міркувань “особливої опіки”, спричиняє

низку наслідків51. Через цю заборону виникає суттєва різниця у фінансовій забезпеченості

жінок і чоловіків, що трудяться в тому самому сегменті ринку праці. Коли держава забороняє

жінкам певні види робіт, обґрунтовуючи це турботою про їхнє репродуктивне здоров’я, вона

визнає і створює вищу цінність “жінки як матері” і занижує роль “жінки як працівниці”. Така

заборона водночас нехтує чоловічим репродуктивним здоров’ям, яке несправедливо

вважається невразливим, стійким до зовнішніх шкідливих впливів. Через таку заборону

49 Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок: Наказ Міністерства охорони здоров’я № 256 від 29.12.93 м. Київ // http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0051-94 50 Про затвердження Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками: Наказ Міністерства охорони здоров’я № 241 від 10.12.93 м. Київ // http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0194-93 51 Марценюк Т., Плахотнік О. Гендерова робота: як ринок праці та хатня робота конструюють гендер (Розділ 5) //

Гендер для медій: підручник із гендерної теорії для журналістики та інших соціогуманітарних спеціальностей /

за ред. М. Маєрчик, О. Плахотнік, Г. Ярманової. – К.: Критика, 2013. – С. 80-81.

http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0051-94


25

транслюються гендерні стереотипи: чоловіки постають як невразливі, а жінки – як надмір

вразливі, які повинні народжувати дітей. Ситуація, коли турбота й опіка про жінок виражена

низкою заборон, показує громадянок як несамостійних і нетямущих, які потребують догляду,

опіки.

Натомість гендерна експертка Лариса Кобелянська критично коментує подібні

заборони певних типів робіт для жінок: «Насправді, людина має обирати. Якщо ту чи іншу

роботу хоче виконувати жінка, яка, припустимо, вже виростила дітей і не має жодних

репродуктивних планів, але саме через те, що вона певний час життя витратила на

виховання дітей і не мала стажу, хоче надолужити, хоче піти на більш оплачувану, навіть

ризиковану роботу, чому їй має це бути заборонено? І чому це треба приховувати від

молодого чоловіка, в якого ще немає дітей, а може через це ніколи й не буде?». Майор і

екс-радниця із гендерних питань Міністра оборони Наталія Дубчак зауважує про проблему,

базуючись на власному досвіді роботи у ЗСУ: «Ми говоримо про те, що людина –

неважливо, чоловік або жінка – має право вибору. Вона сама має право вибирати своє

життя і місце в цьому житті. Її право, і не повинен в даному випадку чоловік – оскільки у

нас більшість керівництва в збройних силах представлена чоловіками – не повинні

чоловіки вирішувати, іти жінці воювати чи не іти». Керівниця «Жіночої варти» Олена

Білецька також упевнена, що «це некоректно і несправедливо відносно жінки, бо на

сьогоднішній день жінка в усіх сферах діяльності абсолютно достойно займає посаду на

рівні з чоловіком».

Натомість інша експертка Олена Суслова радить усе ж таки, перш ніж скасовувати

заборони, спочатку обговорити проблему: «мій досвід з програмами підтримки

Парламенту [засвідчує], що має бути спочатку обговорення: ми маємо побачити, яка

ситуація. Потім побачити, які можуть бути шляхи. І потім лише, коли ми побачим, що

один з тих шляхів може бути оптимальним – ним рухатися. Тому що приймати рішення,

які не підтримуються або ще гірше не розуміються суспільством – це «ведмежа послуга».

Окрім того, доцільно паралельно вирішувати низку інших проблем, які стосуються саме

жінок. Про одну із них слушно зауважує адвокатка і координаторка «Жіночої варти» Олена

Білецька: «Хоча, знову ж таки, жінка має розуміти, якщо вона хоче зробити такий вибір і

на рівні з чоловіком займати посади у політиці чи інших сферах, то вона має розуміти, що

з неї ніхто не знімає відповідальності за побут, за дітей. Це теж треба розуміти. Бо

багато жінок цього не розуміють. Знову ж таки, ці обмеження надають жінкам менше

вибору. Це дуже неприємно і неправильно». Дійсно, досі в українському суспільстві

26

доглядова праця закріплена саме за жінками. Для держави батьківство – це, передусім,

материнство. Відповідно, жінкам складно поєднувати кілька робіт – продуктивну і

репродуктивну. Тому доступ жінок до певних професій означає також розширення і

заохочення доступу чоловіків до доглядової праці, так званої приватної сфери.

2.4.3. Гендерна політика Збройних сил України

Гендерна політика у Збройних Силах України є складовою загальної гендерної

політики держави, діяльністю органів військового управління, яка регулює процеси розвитку

соціальної взаємодії військовослужбовців чоловічої та жіночої статі у війську, удосконалення

і розвиток їх соціальних статусів та відносин із врахуванням армійських культурних традицій і

стереотипів52.

Метою гендерної політики держави53 у Збройних Силах України є забезпечення

ефективного впровадження гендерного підходу у життєдіяльність війська для створення

гарантій рівних прав та можливостей людини незалежно від її статі. Гендерна політика у

Збройних Силах України зосереджується на необхідності створення такої їх моделі, яка

відповідатиме кращим світовим аналогам, передбачає їх функціонування та розвиток у

вигляді гуманітарної системи, сприятливої людській природі та адекватної поставленим

перед ними державою завданням, використання гендерного чинника для підвищення

бойової готовності армії.

Правові засади державної політики, спрямованої на досягнення гендерної рівності та

справедливості у Збройних Силах України54, можуть бути умовно поділені на такі основні

складові:

міжнародно-правові стандарти гендерної рівності, які закріплені в міжнародних актах,

прийнятих на глобальному та регіональному рівнях;

конституційно-правові акти, які визначають загальні засади державної політики,

спрямованої на утвердження гендерної рівності у суспільстві;

акти військового законодавства, які безпосередньо регулюють реалізацію гендерної

політики у Збройних Силах України.

Основними напрямами оптимізації гендерної політики у Збройних Силах України та її

приведення до європейських стандартів є55:

52 Інформаційно-довідковий матеріал щодо гендерної політики у Збройних Силах України [електронний

документ, наданий Міністерством Оборони України]. – 8 c. 53 Там само. 54 Там само.

27

розвиток наукових досліджень гендерного аспекту політики національної безпеки

загалом, і політики воєнної безпеки зокрема;

розвиток культурно-виховної та просвітницької роботи з населенням України та

військовослужбовцями з метою формування гендерної культури особистості, розвиток

гуманітарно-просвітницької діяльності у цій сфері;

розроблення та впровадження у повсякденну практику механізмів юридичної

відповідальності щодо випадків дискримінації за ознакою статі;

упровадження механізмів позитивних дій з метою подолання гендерного дисбалансу в

управлінських структурах Збройних Сил України;

удосконалення законодавства з питань забезпечення рівних прав жінок і чоловіків щодо

участі в державному управлінні у сфері воєнної безпеки, забезпечення їх рівних можливостей

щодо поєднання професійних і сімейних обов’язків в процесі проходження військової

служби.

Тобто, загалом гендерна політика Збройних сил України відповідає

загальнодержавній гендерній політиці, про яку зазначалося вище. Натомість не зовсім

зрозумілі механізми та реалістичність упровадження заявленої політики рівних прав і

можливостей жінок і чоловіків. Як видно із результатів цього дослідження, де факто засади

гендерної політики ЗСУ далеко не завжди виконуються.

Натомість про деякі механізми упровадження гендерної політики на рівні збройних

сил розповіла експертка Наталя Дубчак, яка має 18-річний досвід служби у Збройних силах

України. Зокрема, в 2010 році вона була радницею Міністра Оборони з питань гендерної

політики на громадських засадах. Окрім того, Наталя Дубчак займала спеціальну посаду, яка

була введена у 2008 р. рішенням Міністра Оборони, і називалася офіцер за напрямком

роботи гендерної політики: «Вона проіснувала рівно 2 роки... Але за ці 2 роки якраз було

зроблено найбільше. Тому що якраз статус радника гендерної політики я отримала за ці 2

роки, і у нас були колосальні напрацювання: ми внесли зміни в законодавчу, відомчу

законодавчу базу, спробували її привести у відповідність до державного закону з гендерної

політики, відповідно до Закону «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і

чоловіків». Тому зроблено було дуже чимало».

Депутатка Верховної Ради України і співголова МФО «Рівні можливості» Марія Іонова

зазначає, що проблема покращення статусу жінок-військових є частиною більш широкого

питання – недостатнього представництва жінок на рівні прийняття державних рішень. Далі

55 Там само.

28

політикиня наводить приклад про те, що в Комітеті ВРУ з питань оборони та національної

безпеки всього лише три депутатки, додаючи: «І це - уже свого роду досягнення, бо раніше

зазначений Комітет був представлений виключно чоловіками!»

Разом з тим, Марія Іонова вважає позитивним той факт, що саме жінка (Ірина

Геращенко) призначена Уповноваженим Президента України з мирного врегулювання

ситуації в Донецькій та Луганській областях.

Про позитивні аспекти інтеграції жінок у ЗСУ зазначає адвокатка і координаторка

«Жіночої варти» Олена Білецька: «Жінка в армії дисциплінарно вплинула на стан армії

взагалі». Далі експертка продовжує, що жінки «привели до ладу» бюрократичні процедури,

адже із власного досвіду вона може сказати: «Жіноча варта» за цей рік робила багато

запитів Збройним Силам України і все, що цього стосується. І мені довелося спілкуватися

не лише з чоловіками, а і з жінками. У даному випадку жінки більш результативно і

оперативно реагують на ситуації, які стосуються війни і загалом армії».

Про негативні аспекти гендерної політики ЗСУ зазначає експертка Катерина Левченко:

«у нас законодавство…. не є гендерно збалансованим. І у 2007, 2008 роках я робила запити

від ПРООН до Міністерства юстиції на гендерний аналіз Закону України «Про соціальний

захист військовозобов’язаних та їх родин». Там є багато положень, які просто є

дискримінаційними по відношенню до жінок. Тобто це негативно». Хоча на сайті

Міністерства юстиції у висновках гендерно-правової експертизи цього Закону56 зазначено:

«Гендерний аспект у Законі України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців

та членів їх сімей» висвітлено нейтрально». Наслідки застосування норм цього Закону є

гендерно-нейтральними. Однак, розроблена К. Левченко методологія проведення гендерної

експертизи57 є значно більш комплексною і не дає підстави до таких коротких висновків.

У 2010 році було проведене опитування військовослужбовців Збройних Сил

України58, аби з’ясувати сучасний стан гендерної рівності, а також умови та фактори, які

впливають на її утвердження у Збройних Силах України59. Результати дослідження60

56 Висновок ґендерно-правової експертизи Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII / Міністерство юстиції України // http://old.minjust.gov.ua/15484 57 Левченко К.Б. До методології проведення гендерної експертизи українського законодавства // Форум права. – 2008. – № 1. – С.285-295 // http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-1/08lkbeuz.pdf 58 Чисельність вибіркової сукупності – 1071 особа (799 військовослужбовців-чоловіків та 272 військовослужбовців-жінок) є репрезентативною та за своєю структурою відповідає вимогам до обсягу мінімальної вибірки при анкетуванні і виступає мікромоделлю генеральної сукупності. 59 Ставлення військовослужбовців до гендерної рівності та її утвердження у Збройних Силах України: Звіт за результатами соціологічного дослідження / Міністерство оборони України, Науково-дослідницький центр гуманітарних проблем Збройних сил України. – К., 2011. [електронний документ, наданий Міністерством Оборони України]. – 66 c.

http://old.minjust.gov.ua/15484

29

підтверджують наявність у Збройних Силах України проявів гендерної дискримінації за

статевими ознаками. На думку більшості респондентів поширеність цього явища торкається

переважно військовослужбовців-жінок. Зокрема, на думку більш ніж половини опитаних

військовослужбовиць, основною причиною їх можливого звільнення або переведення до

іншої частини може виступати саме приналежність до жіночої статі, майже половина опитаних

військовослужбовиць висловила свою невпевненість в тому, що ніщо їм не завадить

дослужити в лавах Збройних Сил. Крім того, майже кожна десята військовослужбовиця

вказала на випадки сексуальних домагань щодо до них. Головними причинами гендерної

дискримінації зазначено такі: застарілі традиції та уявлення про роль і місце жінки у

суспільстві; недосконалість нормативно-правової бази з питань захисту прав людини і

громадянина (незалежно від його статі); відсутність дієвих механізмів впровадження ідей

гендерної рівності; невідповідність гендерних стандартів Збройних Сил України соціальним

потребам військовослужбовців.

У рекомендаціях навчально-методичного посібника «Актуальні проблеми гендерної

політики у Збройних силах України» (2011)61 стосовно більш ефективної реалізації гендерної

політики в ЗСУ зазначено, що слід розробити і прийняти Державну цільову програму

забезпечення гендерної рівності в Збройних силах України, розраховану на

середньострокову перспективу. А на завершення цієї програми слід прийняти спеціальний

Закон України «Про забезпечення гендерної рівності в Збройних силах та інших військових

формуваннях України». Також слід проводити постійний моніторинг гендерних питань у

Збройних силах України, упровадити гендерні індикатори звітності органів військового

управління та гендерну статистику у ЗСУ. Ось такі-от доволі амбітні, але змістовні

рекомендації.

Олена Суслова зазначає, що Україна досі не прийняла план дій за Резолюцією 1325

Ради безпеки. Гендерна експертка додає: «Україна тут має унікальну ситуацію через те,

що Україна – це перша країна, в якій план дій пишеться не до конфлікту і не після

конфлікту, а під час конфлікту. Тут також можна взяти певні бонуси і досвід, і певна

процесуальна, процедурна річ, яка могла б бути іншим цікавою».

60 Там само. – с. 40. 61 Актуальні проблеми гендерної політики у Збройних силах України: Навчально-методичний посібник / [В.П.

Кротиков, В.Л. Топальський, В.М. Малюга та ін.]; за заг. ред. Б.П. Андресюка. – К.: НДЦ ГП ЗС України, 2011. – С.

78-79.

30

Розділ 3. Участь жінок у військових діях

3.1. Війна у феміністичних студіях

"Все, що нам відомо про війну, відомо із "чоловічого голосу". Ми всі у полоні "чоловічих" уявлень та "чоловічих" відчуттів війни. Чоловічих слів. А жінки мовчать. Ніхто ж, окрім мене, не

розпитував мою бабусю. Мою маму. Мовчать навіть ті, хто був на фронті. Якщо раптом починають говорити, то розповідають не свою війну, а чужу. Іншу. Підлаштовуються під

чоловічий канон. І лише вдома або коли трохи поплачуть у колі фронтових подруг, вони згадують війну, яка мені зовсім незнайома".

Світлана Алексієвич, "У війни не жіноче обличчя"

Війна міцно закріплена у суспільній свідомості як традиційно «чоловіча» справа.

Жінки розглядаються як жертви війни, часто як об'єкти, в той час як чоловіки є суб'єктами та її

агентами. Стереотипи представляють нам чоловіка зі зброєю в руках та жінку, яка, у кращому

разі, виконує на фронті обслуговуючу щодо військовика роль, наприклад, медичної

працівниці, а у гіршому – чекає на чоловіка вдома, доки він її захищає. Зазначається, що роль

жінок у військових конфліктах може бути миротворчою, а позиція – пацифістською.

Сербська письменниця Ясміна Тешанович зазначає про такі очікувані від жінок

традиційні ролі: "Чоловічість мужчин форсується, як і підпорядкованість жінок. Жінки стають

ангелами-хоронителями власного дому. Вони повинні підтримувати своїх чоловіків, брати на

себе всі родинні справи, вести громадське життя і виконувати повсякденні обов’язки,

працювати інженерами, робітниками, шахтарями, лікарями, робити все, що потрібно, в той

час як їхні чоловіки виконують якесь особливе завдання, котре вони вважають ледь не

спасінням світу. Жінки легко і навіть з радістю приймають цю подвійну роль, зокрема тому,

що опановують суспільну сферу, яка у мирний час для них закрита, що є історично

зумовленим. Однак цей вихід жінок у суспільну сферу триває лише доти, доки триває війна, а

коли вояки повертаються додому, жінок знову відкидають у сферу приватного життя. Жінки,

жіночі тіла стають місцем відпочинку вояків."62

Даних щодо насильства над жінками у Збройних силах України ми не маємо. Але

загалом тема сексуального насильства у збройних силах різних країн, зокрема у США –

досить актуальна. Наприклад, як повідомляє американська журналістка Наомі Вулф із

посиланням на газету The Guardian, жінки-солдати американської армії в Іраці зіштовхнулися

62 Тешанович Я. Жінки і війна // Незалежний культурологічний часопис «Ї». – 2003. - № 27 // http://www.ji.lviv.ua/n27texts/teshanovych.htm

http://www.ji.lviv.ua/n27texts/teshanovych.htm

31

із більш високою ймовірністю зазнати сексуального насильства від товаришів по службі, ніж

із ймовірністю смерті від ворожого вогню63.

Феміністичні дослідниці зазначають про символічне конструювання нації у публічному

дискурсі, у якому гендерні ролі поляризовані: чоловіча роль – це захист вітчизни, натомість

жіноча – біологічне відтворення64. Джоан Нейджел розглядає національну державу як

маскулінну інституцію, досліджуючи «прихований історичний та сучасний зв’язок між

чоловічою статтю та державністю»65. Так, «справжніми акторами» націоналістичної боротьби

є чоловіки, які захищають свою свободу, честь, батьківщину та свою жінку. Авторка зазначає:

«Маскулінність та націоналізм добре доповнюють одне одного, сучасна форма західної

маскулінности з’явилася приблизно в той самий час і в тому самому місці, що й сучасний

націоналізм».

Як відзначає Єлена Дудко, ідея жінок військових та жінок, які воюють, мабуть, є

наріжним каменем для різних феміністичних підходів66. Так, деякі феміністки стверджують,

що залучення жінок до військової служби є важливою частиною рівних прав і, зрештою,

призводить до набуття останніми повноцінного громадянства у своїх країнах. Це загалом

поширена позиція так званого ліберального фемінізму. Інші дослідниці вважають, що

мілітаризм навряд чи може принести більше фемінізму та рівності до суспільства загалом,

натомість обстоюючи принципово пацифістські та антимілітаристські погляди. Зокрема, армія

із позиції радикального фемінізму повинна перестати бути армією, так і військові повинні

відмовитися від статусу інструментів і керівників насилля67.

Досі не є добре дослідженою участь жінок у Другій світовій та інших війнах - попри те,

що жінки активно воювали, офіційна політика пам’яті нівелює їхні заслуги та їхній досвід.

Класична журналістська праця, присвячена ролі радянських жінок у Другій світовій війні "У

війни не жіноче обличчя" Світлани Алексієвич, фрагмент якої став епіграфом до цього

дослідження, стала мало не першою спробою дослідити цю участь і цей специфічний досвід.

Подальшою спробою розробити цю тематику в Україні стала нещодавно опублікована збірка

63 Wolf N. The US Military's Rape Culture // The Project Syndicate, June 30, 2013 // http://www.project-syndicate.org/commentary/the-us-military-s-rape-culture-by-naomi-wolf; Wolf N. A culture of coverup: rape in the ranks of the US military // The Guardian, 14 June 2012 // http://www.theguardian.com/commentisfree/2012/jun/14/culture-coverup-rape-ranks-us-military 64 Yuval-Davis N. Gender and Nation. – SAGE Publications Ltd., 1997. 65 Нейджел Дж. Маскулінність та націоналізм; ґендер та сексуальність у творенні націй // Незалежний культурологічний часопис «Ї». – 2003. – № 27. 66 Дудко Є. Гендерована війна: феміністичний аналіз // Журнал соціальної критики «Спільне», 28 листопада 2014 р. // http://commons.com.ua/genderovana-vijna/ 67 Данилова Н. Армия и общество: принципы взаимодействия. – СПб.: Норма, 2007. – С. 171.

http://www.project-syndicate.org/commentary/the-us-military-s-rape-culture-by-naomi-wolf


http://www.theguardian.com/commentisfree/2012/jun/14/culture-coverup-rape-ranks-us-military

http://commons.com.ua/genderovana-vijna/

32

статей "Жінки Центральної та Східної Європи у Другій світовій війні: Гендерна специфіка

досвіду в часи екстремального насильства" (2015).

Окрім наукових та журналістських робіт, тема жінок на війні також активно

обговорюється у феміністському активістському середовищі. Точка зору щодо того, чи варто

жінкам брати участь у бойових діях, різниться навіть серед феміністок. Одні вважають, що

жінки мають юридично та фактично зрівнятися із чоловіками у всіх сферах діяльності, і армія

– не виняток. Інші дотримуються тієї точки зору, що війна - це «чоловічі ігри», що схильність

до насильства є складовою частиною чоловічої соціалізації і жінкам не варто брати в цьому

участь.

3.2. Участь жінок в АТО: голоси «невидимого батальйону»

Ми всі дуже вдячні нашим хлопцям, які у важких боях відстоювали мир в Україні! Давайте разом привітаємо наших героїв з Днем захисника України!

Викладайте в коментарях фото ваших захисників – батьків, чоловіків, синів, щоб ми всі могли бачити їхні світлі обличчя.

«Факти: новини від ICTV» (фейсбук, 8 жовтня 2015 року)

«Ці дівчата, які звільнилися, перше, що вони хотіли робити, це йти на війну.

Бо ті тортури, які в полоні вони пережили, були заважкими»

Наталка Корж, режисерка документального фільму «Тортурована жіночність»

«Під час початку війни ми вже побачили,

що жінка на сьогоднішній день дуже активна, дуже перспективна, дуже результативна і досить серйозно ставиться до захисту своєї країни.

І досить професійно це робить». Олена Білецька, ГО «Жіноча варта»

Попри стереотипи, жінки йдуть в армію, надто під час війни. Як уже зазначалося, в

Україні під час Євромайдану 2013-2014 років жінки не лише на рівні із чоловіками брали

участь у протестних подіях в цілому, а й створювали окремі жіночі загони самооборони. Після

Майдану почалися військові дії на Сході України, і жінки вирушили воювати - добровільно та

за мобілізацією. Як повідомляв в.о. речника Генштабу Збройних сил Владислав Селезньов,

під час мобілізації можуть бути призвані на військову службу, військовозобов’язані жінки

такого віку: для осіб офіцерського складу - від 20 до 50 років, для інших

військовозобов’язаних жінок - від 20 до 40 років68. Більшість жінок, призваних під час

мобілізації, за даними Селезньова, проходитимуть військову службу на медичних посадах, а

68 У Генштабі заявили, що «при необхідності» можуть мобілізувати жінок від 20 років // УНІАН, 04.02.2015 // http://www.unian.ua/politics/1040064-u-genshtabi-zayavili-scho-pri-neobhidnosti-mojut-mobilizuvati-jinok-vid-20-rokiv.html

https://www.facebook.com/Fakty.ICTV/photos/a.141306902606734.28473.137683926302365/935953286475421/?type=3&fref=nf

http://www.unian.ua/politics/1040064-u-genshtabi-zayavili-scho-pri-neobhidnosti-mojut-mobilizuvati-jinok-vid-20-rokiv.html


33

також у підрозділах зв’язку та логістики. Також він додав, що у 2014 році на службу до ЗСУ у

зв’язку з частковою мобілізацією було призвано близько 100 військовозобов’язаних жінок.

Жінок, що хотіли би воювати, насправді значно більше, тому вони йшли та йдуть воювати

добровільно. В тилу створюються курси військової підготовки для жінок (зокрема, силами

всеукраїнської громадської організації «Українська Жіноча Варта»).

Як зазначає Почесний Консул Держави Ізраїль у Західному регіоні України Олег

Вишняков у своєму блозі69, за даним різних ЗМІ на сході України воюють близько 14 000

жінок. Але, якщо ізраїльська армія давно розробила і забезпечила жіночий склад всім

необхідним, то проблеми забезпечення української армії відомі всім. Тут уже не до

гендерних відмінностей. Українські жінки воюють у чоловічих камуфляжах, носять чоловіче

взуття, часто незручне і не за розміром.

Ізраїльські фахівці розробили і презентували першу і поки єдину в Україні

спеціалізовану екіпіровку для жінок української армії. Ініціатором цього проекту стала

волонтер і громадська активістка Наталія Наумова. Нова форма - практична, зручна і

зроблена з дуже якісних матеріалів. Якісна екіпірування військового - це його життя. Будемо

сподіватися, що новинка полегшить і без того суворий побут українських солдаток.

Про інші проблеми жінок на війні зазначає одна із тих, які там воюють: «Жінки так

само отримують поранення. Наші нирки, шлунки і сечові міхури так само зношуються,

нам так само сняться кошмари і приходять ті, кого ти не врятувала, і ті, кого ти

відправила на той світ. Наша психіка уражається. Не всі журналістки, які стали

кулеметницями, зможуть стати знову журналістками і писати про Форум видавців.

Жінка, яка втратила кінцівку, теж хоче вийти заміж і хоче відчути, що вона залишилася

жінкою.»70

Пропонуємо ретельніше розглянути різноманітні аспекти участі жінок у військових

діях в АТО, про які вони самі зазначали.

3.2.1. Юридичні аспекти участі жінок в АТО

Перш за все в анкету були включені питання про те, яким чином військовослужбовиці

опинилися на фронті, щоб дати змогу нашим респонденткам розповісти про своє

самопозиціонування і свою мотивацію до участі в АТО.

Оскільки, як ми вже зазначали вище, мобілізація в АТО передбачена передусім для

чоловіків, а жінки для цього повинні мати військову спеціальність, учасниці дослідження 69 Вишняков О. Україна і Ізраїль. Жінки на війні. 20 серпня 2015 р. // http://consul-ukraine.blogspot.co.il/2015/08/blog-post_20.html (доступ 21 серпня 2015 р.) 70 Єрьоменко Н. Як сприймають жінок на війні? // Insider. – 1 жовтня 2015 р. // http://www.theinsider.ua/lifestyle/560a9df624e78/



http://www.theinsider.ua/lifestyle/560a9df624e78/

34

потрапляють на фронт переважно добровільно. 40 із 42 учасниць дослідження прийшли на

фронт доброволицями і лише дві наші респондентки були мобілізовані. Одна жінка

розповідає, що намагалася потрапити на фронт по мобілізації, але через вік та стать її не

взяли, тож змушена була йти у добровольчий батальон.

Мотивація до добровільної участі у війні у респонденток різна - від цілком особистої

до загальногромадянської. Із особистих мотивацій можемо відзначити, що одна із

респонденток поїхала слідом за подругою, яка пішла на фронт раніше. Одна із респонденток

до війни працювала на військовому заводі, який був відібраний сепаратистами. Деякі

учасниці дослідження ідуть на фронт за своїм чоловіком, одна - через дорослого сина. Ще

одна із респонденток поштовхом до власної участі у бойових діях вважає той факт, що її друг

застрелив друга. Ще одна респондентка із дитинства мріяла служити в армії. Що ж до

загальногромадянської, гендерно нейтральної мотивації, то у кількох випадках жінка

спочатку бралася взаємодіяти із армією як волонтерка, що забезпечує солдатів необхідним, а

вже потім переходила до безпосередньої участі у бойових діях. В деяких інтерв'ю така

мотивація проартикульована прямо:

"Захищати територіальну цілісність держави – обов’язок кожного громадянина"

(Респондентка 23)

"Это мой долг. Другого пути нет." (Респондентка 38)

Також у інтерв'ю часто звучить мотив "після Майдану". Як ми писали раніше, участь

жінок у Майдані була активною і не обмежувалася суто репродуктивною працею, включала

також і участь у зіткненнях. Логічно, що деяких жінок їхня активна громадянська позиція

спонукала продовжити брати участь у суспільних змінах вже на фронті:

"Вирішила йти на війну після Майдану. На Майдан приїхала з самого початку,

пройшовши це, не сумнівалася, що продовжу боротьбу." (Респондентка 15)

"Я з дитинства хотіла пов’язати свою кар’єру, роботу, взагалі своє життя з

армією. Мені завжди подобалася форма, дисципліна в армії. На жаль, в мене не було

можливості піти служити або вступити до військової академії. Але після Майдану, коли

почалися заворушення на Сході я вирішила, що повинна допомогти людям. Адже східняки

також приїжджали на Майдан, допомагали нам. Ми один єдиний народ. Так я вирішила

поїхати на війну. Просто хотіла чимось допомогти". (Респондентка 1)

"Я мілітарщиною займалася дуже давно, спочатку це «Патріот України», який був

мілітарною організацією, потім військово-бійцівський клуб, який також був мілітарною

35

організацією. Мені подобається зброя, я маю доволі хорошу фізичну військову підготовку, і,

власне, а чим мені ще займатись? " (Респондентка 40)

"Після Майдану і розлучення я зрозуміла, що треба йти десь далі. Я розуміла, що

військкомат мене не візьме, тому що я не військово зобов'язана. В той момент я

приходила у військкомат, там сидів такий дядько, який сказав мені: "Дитя, іди додому,

вари борщ". Потім я познайомилась з [назва добровольчого підрозділу] з хлопцями. Якраз

відправлялася група з мого міста, сім хлопців. За два дні до виїзду я подзвонила, сказала,

що їду з ними. Психонула. Подзвонила на роботу, сказала, що більше не виходжу, і поїхала".


Одна із респонденток опинилася на фронті практично випадково:

"[Желание] не было сформулировано, не было сформировано, просто я один раз

поехала на базу [подразделения] и решила там остаться. И все." (Респондентка 34)

Прибувши на фронт, жінка має інкорпоруватися до армії інституційно. Частині наших

респонденток (17 із 42) вдалося отримати офіційне оформлення, а згодом і пільги, зокрема,

юридичний статус учасниці бойових дій. Зокрема, Закон України «Про статус ветеранів війни,

гарантії їх соціального захисту» передбачає великий спектр пільг - безоплатне одержання

ліків та лікарських засобів, безоплатне забезпечення санаторнокурортним лікуванням, 75-

відсоткова знижка плати за користування житлом та комунальними послугами та багато

іншого. Ще дві респондентки припускають, що можуть отримати такий статус, інші 23 – не

матимуть таких пільг, зокрема через те, що в структурі ЗСУ чи МВС той добровольчий

підрозділ, в якому вони служать, не має офіційного юридичного статусу.

"Які можуть бути пільги, якщо ніде немає взагалі інформації, що я там була. Ну,

може, в когось вона і є, але не в тих місцях, де треба" (Респондентка 8)

"Взагалі, я півроку була не оформлена. У мене 20-им серпня перша довідка, що я в

зоні АТО, а оформили мене 20 січня. Тобто офіційно мене півроку не було в АТО, хоча весь

цей час я була в Щасті під обстрілами. Але найбільший парадокс, що мені 28 січня сказали,

що оформили. Я вже 8 днів жила в Києві, думала, що я цивільна людина, що мене вже не

стосується ні [назва добровольчого підрозділу], ні війна, але мені позвонили, сказали, що

мене чекають, що я оформлена і дезертир". (Респондентка 21)

Внаслідок труднощів із офіційним оформленням для тих жінок, які служать неофіційно

і є таким чином невидимими для військової бюрократії, втрачається можливість отримання

тих численних пільг, на які мають право учасниці бойових дій. Учасниці нашого дослідження

це знають і свідомо продовжують брати участь в бойових діях, мотивацію отримання пільг не

36

вважаючи для себе критичною, а то й чітко заперечуючи. Деякі респондентки планують

добиватися статусу учасниці бойових дій після закінчення війни, хоча зараз не мають на це

права, бо не мають можливості оформитися офіційно.

"Я на это не рассчитываю. То есть я изначально не ради этого, не ради льгот"


"Мені це не потрібно. Я тут не за учасника, не за кошти. Пропонували

оформитися, якщо це зроблять – добре, якщо ні – нічого страшного. Можливо, після війни

займуся цими питаннями." (Респондентка 14)

"Було би добре, якби держава визнала бойових волонтерів учасниками бойових дій"

(Волонтерка)

І навіть у тих випадках, коли військовослужбовиця офіційно оформилася на службу у

ЗСУ, її фах за документами не завжди збігається із її фактичним родом занять. Такі труднощі

із офіційним оформленням жінок на різні посади фактично роблять цих

військовослужбовиць невидимими психологічно та юридично.

Серед наших респонденток є випадки, скажімо, коли жінка-медик оформлена

начальником польової лазні (при цьому самої лазні не існує). Інша учасниця дослідження

розповідає, що її оформили бухгалтером, але при цьому вона служила гранатометчицею. Ще

одна респондентка так і не оформилася офіційно через те, що на фактичну спеціальність

(оператор безпілотного літального апарату) її не працевлаштували, незважаючи на те, що

вона наполягає на наявності такої можливості із юридичної точки зору.

"Є така постанова Кабінету міністрів від '93-го року. Там перелік жіночих

спеціальностей, за якими жінок до 50 років можуть взяти на військовий облік за власним

бажанням. І така спеціальність там є." (Респондентка 20)

Натомість цій жінці запропонували лише посаду санітарки. Ще одна респондентка,

командир взводу розвідки, розповідає, що за призначення її на цю посаду довелося

боротися два місяці.

Оскільки офіційно антитерористична операція не є війною, на неї не поширюється

воєнне законодавство, що створює юридичні колізії:

"В данном случае нам не дадут мужскую должность, хотя во время войны есть

постановление, что независимо от того женщина ты или мужчина, должны и повышать

звания, и давать должности." (Респондентка 17)

37

Проте, попри концептуальне бачення Міністерством оборони ролі жінок на фронті як

доглядової, допоміжної, про що вже говорилося вище, фактично обіймає суто бойові посади

третя частина учасниць нашого дослідження (15 із 42).

"Я мінер – міную, розміновую. Іноді можу бути снайпером. Офіційно я

гранатометчиця. У нас всі вміють робити все." (Респондентка 14)

Окрім бойових посад, майже половина (19 із 42) учасниць дослідження займаються на

фронті медициною, і ще частина (9) - штабною, організаційною, обслуговуючою діяльністю.

Деякі жінки суміщають різні обов'язки.

3.2.2. Побутові обставини перебування жінок в АТО

Наступний блок запитань анкети був присвячений побутовим аспектам служби жінок в

армії. Загалом, за численними даними та свідченнями, інфраструктура у Збройних силах

України реалізована дуже погано, і служити тяжко із побутової точки зору. Ми спробували

відшукати тут якусь гендерно зумовлену специфіку - наскільки ця інфраструктура дружня до

військовослужбовиць.

Дослідниці припустили, що в армії можуть виникнути труднощі із централізованим

постачанням форми та взуття належних розмірів для військовослужбовиць, і поговорили про

це із учасницями нашого дослідження. Справді, респондентки скаржаться на недостатнє

забезпечення військовою формою та взуттям з боку держави, вказуючи, що купують її самі за

свою зарплату, за кошти батьків, за волонтерські кошти:

"Усім забезпечена в достатній кількості, але держава допомоги не надавала"


"Таким людям, як я, потрібен індивідуальний пошив. По-перше, я жінка, а по-друге,

не стандартна фігура. Потрібен індивідуальний підхід." (Респондентка 13)

"На женщин в армии ничего нету, такое впечатление, что их там не существует"


Та сама ситуація і із жіночими засобами гігієни - ними респондентки теж не

забезпечені і змушені діставати їх, як і форму, самотужки або через волонтерів.

На питання анкети про харчування респондентки назагал відзначили його низьку

якість, але ця проблематика радше гендерно нейтральна.

"Раніше харчування взагалі було гидке, зараз почали більш-менш нормальні

продукти поставляти. Бо раніше це була згущонка, тушонка, консерви і все"


38

Ще одне питання анкети стосувалося проживання жінок із чоловіками - окремого чи

спільного, і якщо спільного, то того, наскільки нашим респонденткам така ситуація

комфортна. У відповідь на нього ми дізналися, що подекуди жінки в армії проживають разом

із чоловіками, а подекуди для них облаштоване окреме проживання.

"…шматок недобудови, але в ньому зберігалися ліки і мій шезлонг - […] я спала на

пластиковому шезлонгу пляжному" (Респондентка 29)

Спільне проживання комфортне за умови звички та розуміння такої вимушеності, а

також тоді, коли стосунки із чоловіками-товаришами по службі у жінки хороші та дружні.

Респондентки звикають до незручностей і ставляться до них із розумінням.

"Якось вже так звикла. Вони для мене побратими, як рідні люди, і тому особливого

дискомфорту я не відчуваю. Ні, немає дискомфорту, вже є звичка, що всі однакові"


"Пропонували зробити окрему палатку для жінок, але ніхто не погодився, бо всі

вже звикли до своїх. Раніше, в попередньому місці дислокації, у мене була окрема палатка."


"Перший час було важко, що ніде не можна побути самій. Тоді в розположенні була

одна я з дівчат. Перші тижні два було особливо важко. Це зима. Тобі постійно холодно.

Сорок чоловік в казармі. Важко було звикнути, що не можу спати так, як вдома - спиш в

одязі. Душова не зачинялася. Я завжди просила когось, кому довіряла, щоб постояв на

сторожі. Але потім звиклась." (Респондентка 28)

Як бачимо, зручність проживання залежить переважно від того, наскільки чоловіки

готові брати цей фактор до уваги:

"Хлопці зробили мені окремий туалет і оберігали душ" (Респондентка 41)

"В основному, дівчатам в батальйоні організовували окреме місце проживання. Але

в деяких випадках, на позиціях, окремі бліндажі, звичайно, нам не будували. Тож спали на

нарах разом, просто на різних поверхах, коли потрібно переодягнутись – чоловіки

коректно виходили та чекали." (Респондентка 7)

"Все мы люди, все мы человеки, все друг друга понимаем" (Респондентка 35)

На медичне обслуговування в цілому учасниці дослідження не скаржаться, тим паче,

що половина із них самі є фронтовими медиками чи парамедиками, одна із респонденток

сама повністю створила медичну службу у своєму підрозділі. Проте специфічного

гінекологічного обслуговування армійська медицина не завжди передбачає, і переважно

39

наші респондентки у цьому питанні могли покластися лише на загальнодержавну систему

медичного забезпечення, також небезпроблемну.

"Щодо гінекології, то тут дійсно момент упущений, його варто було б створити. А

так парамедики що з тою гінекологією зроблять?" (Респондентка 5)

"Так как мы находились в городе Счастье, там есть больница, поликлиника, куда

можно обратиться конкретно женщинам по каким-либо узким вопросам, но конечно, если

бы мы находились где-то в поле, со стандартным госпиталем, я не уверена в

возможности при необходимости решить какие-то проблемы..." (Респондентка 19)

"В будь-якому військовому госпіталі або лікарні в штаті є гінеколог. Якщо виникає

потреба у вузькому спеціалісті, то вони є. Адже служать і жінки, і чоловіки. Але

найближча лікарня за 35 кілометрів, а військовий госпіталь, то це 90 кілометрів."


"Хотілося б, щоб було краще забезпечення ліками, в тому числі препаратами,

специфічними саме для жінок. Дуже багато жінок є з циститами." (Респондентка 17)

3.2.3. Гендерні стереотипи стосовно учасниць АТО

Якщо стереотипи про жінок відчутно поширені у мирний час у мирних місцях, то на

війні, як стверджують дослідження, розглянуті у теоретичному розділі цього звіту,

маскулінність та фемінінність ще більше зміцнюються та стереотипізуються. Для дослідження

проблематики поширення стереотипу про те, наскільки в рамках чинної української армії

війна насправді є "чоловічою справою", ми включили в анкету блок запитань про

упередження, з якими можуть зіштовхнутися військовослужбовиці під час своєї служби.

Аналізуючи інтерв'ю, ми утвердилися у переконанні, що гендерні упередження ще й досі

потужні в українському суспільстві, і армія тут не є винятком, а війна, на підтвердження тез

попередніх дослідниць теми, унаочнює ці стереотипи і підкреслює гендерні ролі. Чоловіками

війна сприймається як серйозна, чоловіча справа, а жінки вважаються негідними брати у ній

участь і, як вважається, можуть лише обслуговувати чоловіків. Наші респондентки із такою

постановкою питання не згодні, інакше не брали би участі у бойових діях, і на тему гендерних

стереотипів, трансльованих на їхню адресу, говорять із дослідницями цілком охоче.

Загалом респондентки свідчать про дружнє ставлення до себе і про дружні стосунки із

товаришами по службі, до їхньої думки загалом прислухаються, якщо вони хочуть її

висловлювати, частина респонденток має вплив на процес прийняття рішень у своєму

підрозділі. Деякі учасниці дослідження почуваються цілком комфортно і не зіштовхуються із

твердженнями про те, що їм нібито на війні не місце. Але інша частина з ними зіштовхується і

40

наводить приклади такого зневажливого ставлення до себе. Респондентка, що має дітей,

неодноразово чула на свою адресу «мати-зозуля» від колег по службі. Одна із респонденток

свідчить про стереотипне ставлення до жінок ще на рівні військкомату, інша скаржиться на

начальника штабу, який казав, що у військовій частині він не бачить жінок і вони не повинні

тут бути.

"- «Блондинка». Сразу.

- Как вы на это реагировали?

- Это первые пять минут, потом становилось все понятно, кто блондин, а кто

блондинка." (Респондентка 39)

"Кожен чоловік, якого я зустрічала в батальйоні, казав, що маю бути вдома,

народжувати дітей" (Респондентка 16).

"О, це щодня, це щодня. Та навіть чоловік мені каже: «Сиди вдома, займайся

рукоділлям.»" (Респондентка 6) (чоловік респондентки служить разом із нею - примітка

дослідниць).

"Оскільки я невеличкого зросту, вони взагалі не сприймали мене всерйоз."


"Лікарі там одні підходили з ВСУ, вони там пили безпробудно. Сказали, що ви там

робите, ваше місце на кухні. Плита і ви більше ні на що не здатні." (Респондентка 8)

Як ми бачимо, ставлення до жінок як до “другого сорту” зумовлене саме

стереотипами, а не особистими якостями респонденток - про нарікання на якість їхньої

служби чоловікам не йдеться.

"У мене є побратим, який просто доводив мене до сліз - "Ти баба, тобі тут не

місце, родилась в спідниці - торохти каструлями"." (Респондентка 27)

"Чоловіки не люблять, коли ними керує жінка. Але призначеного старшого групи

слухаються, незалежно від того, жінка або чоловік." (Респондентка 13)

"Ну были самовлюбленные пингвины, которые считали что «бабе не место на

войне, слишком слабые существа». После этого я им доказывала, что им до таких слабых

еще как до Москвы пешком." (Респондентка 28)

"Вони не усвідомлюють того, що вони мислять стереотипами і ставляться

стереотипно. Спроби запхати тебе на кухню, доручити ніби-то жіночі справи, які не є ні

жіночими, ні чоловічими. Можливо вони не звикли до того, що дівчата разом з ними

виконують усю роботу. В основному це саме стереотипи". (Респондентка 30)

41

"В них така позиція, що дівчина повинна сидіти вдома, варити борщ, а чоловік має

воювати. Але мирилися. Важливо було, що мій командир була жінкою, тому вони не сильно

тиснули на мене. " (Респондентка 31)

Доброзичливо-сексистський стереотип про те, що жінка – це «слабка стать»,

реалізується у тому, що жінок надмірно бережуть.

"Унизительного нет, но слишком оберегают" (Респондентка 32)

"Мене трошки, як на мене, сильно бережуть і на найбільш цікаві завдання, які,

відповідно, є найбільш небезпечними, намагаються мене не брати." (Респондентка 6)

"Є поняття позитивної дискримінації, коли про тебе піклуються, і я це ціную, але,

хлопці, я мушу виконувати свої обов’язки" (Респондентка 29)

"Ставляться як до кришталевої" (Респондентка 41)

"Я неодноразово бачила опіку над жінками. Коли одна жінка в підрозділі вони її

опікають, захищають, відгороджують від всього злого, що може статися. " (Волонтерка)

Факти зневажливого ставлення наші жінки не залишають без реакції, а реагують

учасниці дослідження по-різному, починаючи від обурення і сліз і закінчуючи, навіть, деякою

раціоналізацією.

"Жартувала, вимагаючи берці в стразах. Стереотипи чоловіків мене абсолютно не

хвилюють." (Респондентка 4)

"По-перше, це традиції, давні-давні традиції, які склались у суспільстві. По-друге, це

природнє бажання сильного захищати того, хто слабший. Він же бачить, ніде правди

діти, що жінка слабша. І вони хочуть жінок оберігати, вони хочуть їх не пускати. От вони

кажуть – одне діло якщо скалічився хлопець, інше діло, якщо скалічилась жінка. Можливо

якщо копати глибше, то це має таке суто природнє пояснення – чоловік, навіть сильно

скалічений, якщо, перепрошую, не постраждали статеві органи, то він може зачати

дитину. А жінка, якщо вона скалічена, то вона вже практично позбавлена шансів

нормально вийти заміж, виносити, народити дитину, можливо все походить від цього, я

так думаю." (Респондентка 6)

"Просто чоловіків виховували на тому, що вони захищають свою землю, своїх

жінок. І коли з’являється жінка, вони думають: «Ми ж тебе захищаємо, що ж ти сюди

ідеш»." (Респондентка 2)

"Мене це настільки бісило, я думала: я ж тобі докажу, що я сильна духом. Я

сварилась з ним і йшла плакати в куток, щоб ніхто не бачив." (Респондентка 27)

42

"Часто чула: «Ти – жінка, сиди вдома, борщ вари». Це не подобалося, але ще більше

стимулювало. Після кожного такого вислову я доводила, що я можу, що моє місце не на

кухні." (Респондентка 14)

"Це було нелегко, хлопці не розуміли, навіщо їм тут жінка, тому що це для них як

подразник, який їх приваблює в сексуальному плані" (Респондентка 29)

Деякого оптимізму дослідницям додає те, що деякі жінки свідчать, що ставлення до

них від стереотипного на початку змінилося на рівноправне в подальшому, чоловіки

змінюють своє враження про них.

"Женщинам на войне не место, но вы гениальное исключение. Это сказали те

офицеры, это сказали эти офицеры, это говорят все те, с кем мне приходится

сталкиваться." (Респондентка 38)

"Буквально перша–друга доба, і вони вже бачать в тобі не зовсім жінку, такого

самого солдата" (Респондентка 2)

Очевидно чутливою темою є можливе насильство чоловіків-військовослужбовців

щодо товаришок по службі. З етичних міркувань ми не питали учасниць дослідження про це

прямо, і у процесі дослідження жодна респондентка не сказала із власної ініціативи, що таке

траплялося із нею. Проте деякі із них розповіли, що були свідками таких випадків:

"П’яний боєць прийшов в кімнату до дівчинки, вона перелякана серед ночі вискочила

на двір з отакими очима. Це був один-єдиний випадок, який я знаю. Наступного ранку він,

звичайно, просив вибачення і конфлікт було залагоджено" (Респондентка 6)

"- Случалось, с девчонками история была, мы ходили на разборку. (смеется). Мне

просто было интересно посмотреть на человека, который сказал им такое.

- А кто это был? ВСУ?

- Да, они тоже вроде как медична служба. Им выделили там госпиталь местный

для розташування, но они были всё время пьяные, приставали к девчонкам. Там рядом

была такая типа чебуречная. Генделик. Они находились там... ну такое. Не очень хорошо

себя вели" (Респондентка 10)

"Насилля в свою сторону я не допускаю. Про випадки насилля в нашому підрозділі не

чула. Чула про інші батальйони". (Респондентка 4)

"Жінок було мало, залицялося більшість, були пропозиції зайнятися сексом досить

часто. Але грубощів не було, швидше це було не серйозно. З сексуальним насильством не

стикалася". (Респондентка 31)

43

"Ті військовослужбовці-дівчата, які йдуть в армію на посади рядового складу - іноді

буває таке, що їх приймають на посади для того щоб… це чийсь протеже у суто

сексуальному характері". (Респондентка 37)

Також одна із учасниць дослідження розповіла нам, що дізналася про випадок

насильства з боку її знайомих військовослужбовців щодо жінок із мирного населення. Вона

каже, що це її дуже засмутило, тому що стосувалося людей, яких вона знала особисто. Інша

говорить про такі випадки як неодноразові, і вказує, що наша держава на сьогоднішній день

не може захистити жінок від таких спроб домагань.

3.2.4 Подальші перспективи

Учасницям дослідження було запропоновано розповісти про своє подальше бачення

української армії стосовно інтеграції жінок. Загалом респондентки схвально ставляться до

ідеї, щоб жінки мали можливість служити в армії нарівні із чоловіками за власним бажанням,

а також нарівні з ними обіймали керівні та вигідні посади.

"Це обов'язково треба робити. Жінка може керувати і батальоном, бути

начальником штабу батальону. Абсолютно нормально. І офіцерський склад, і

командирами взводів, і командирами рот можуть бути жінки. Потрібно це робити."


"Хотілося б, щоб жінок сприймали все-таки як рівних, щоб не доводилося кожен раз

доказувати, що я така сама як і ви, хлопці. Я так само їм, так само сплю, так само ношу

автомат." (Респондентка 41)

Кілька респонденток ставили українській армії у приклад армію Ізраїлю, де, на їхню

думку, гендерна рівність реалізована. Прозвучало побажання створити за ізраїльським

зразком призивну армію для обох статей.

"Є, кажуть, законопроект, який це дозволяє жінкам - за контрактом, за

рекомендацією командира, але в нас його ніхто не бачив." (Респондентка 26)

"Не должно быть разделения между мужчинами и женщинами, потому что живем

и идем в бой мы одинаково." (Респондентка 17)

"А самое важное препятствие – это сексизм, который говорит тебе: ты

женщина, ты не можешь быть полковником, ты не можешь быть майором".


Внесок жінок у бойові дії має бути оцінений за досягненнями:

"Взагалі жінкам дають дуже мало можливості себе проявити. Потрібно все-таки

якесь рівноправ'я ввести і в побутовому житті, і в військовому." (Респондентка 27)

44

"Три місяці на фронті, з пораненими, з переживаннями пов’язаними із їх станом, у

небезпеці – абсолютно на рівні з чоловіками. Вклад жінки медика і вклад чоловіка стрілка,

наприклад, не можна порівнювати, хто з нас потрібніший на війні. Але казати, що чоловік

має бути на війні, а жінка – не має – недопустимо, так як і говорити, що співати чи

готувати їжу має право тільки жінка." (Респондентка 7)

"Жінка не менш сильна, ніж чоловік. Можливо фізично слабша, але в моральному

плані сильна." (Респондентка 30)

Реформування Збройних сил України конче необхідно, на думку учасниць

дослідження:

"По женщинам есть дискриминация в плане того, что женщина может быть либо

на кухне, либо на складе каком-то." (Респондентка 42)

"Жінок на фронті дуже мало, тому вони не помітні. Якби жінок було більше, то і

умови створювали би відповідні, залучалися інвестиції". (Респондентка 3)

"Ну, я не кажу, що треба, щоб жінки обов’язково проходили там службу і воювали,

можна їм залишити право вибору. Відмовляти їм в цьому не можна, мені здається."


"Наша армія взагалі потребує змін, як для жінок, так і для чоловіків. Я не знаю, що

зроблено в ЗСУ. В добровольчих батальйонах важко сказати, що зроблено саме для жінок."


Жінки та чоловіки є рівними, але не є однаковими. Деякі учасниці нашого

дослідження роблять незначні застереження щодо фактичної рівності, пов'язані із різницею у

фізичній силі між жінками та чоловіками:

"Все-таки жінка є жінка. Навіть, якщо я хочу бути кулеметником і в мене це добре

виходить, я не можу тягати за собою важкий кулемет". (Респондентка 16)

"Я би, напевно, була би проти, якби був призов для жінок, але щоби їм давали рівні

права з чоловіками, якщо вони служать на рівні і жертвують не менше, ніж чоловіки, то я

звичайно – за". (Респондентка 16).

Та назагал респондентки часто додають від себе, що жінки можуть виконувати свої

службові обов'язки не гірше за чоловіків, а то й краще.

"Я знаю багатьох жінок, які роблять дуже багато. Не гірше чоловіків в порівнянні. І

навіть краще." (Респондентка 8)

"Женщины намного безбашенней, намного тверже". (Респондентка 9)

"Жінки в армії краще дисциплінують чоловіків." (Респондентка 3)

45

"Жінки місцями холоднокровніші, ніж чоловіки. І, скажемо так, безбашенніші".


"Я бачу, що наші дівчата не слабші за чоловіків, іноді вони несуть службу навіть

краще. Часто у чоловіків трапляються проблеми з алкоголем, серед жінок таких проблем

набагато менше. Мій чоловік казав: «Іноді краще одна худенька дівчина, ніж п’ять

алкашів»." (Респондентка 2)

Більше того, респондентки додають, що жінки можуть мотивувати чоловіків служити

краще. Це теж можна вважати обслуговуванням чоловіків, лише не побутовим, а емоційним.

"Потому что женщины иногда дают, показывают пример мужчинам как нужно. То

есть, я считаю что мужчины, как и мы у них, так и они у нас учатся." (Респондентка 11)

"Мотивована жінка може набагато більше, ніж немотивований чоловік. Жінки

стійкіші, можуть своїм прикладом стимулювати чоловіків. [...] Коли жінка робить

чоловічу роботу, вона мотивує хлопців. Вони дивляться і розуміють, що їм є за кого

боротися." (Респондентка 14)

"Може дівчат і небагато і вони невидимі, як ви кажете, але роль жінок колосальна.

Це, в першу чергу, мотиваційна роль. Чоловікам, коли вони бачать жінку на війні, стає

соромно, якщо вони не на фронті – вони ідуть на фронт." (Респондентка 6)

Загалом респондентки дружні до своїх товаришок по службі і раді поділитися

конкретними прикладами жіночих військових успіхів:

"Чула про дівчину з позивним Кошка, яка сама поранена надавала допомогу бійцю. Їй

кричать: «За вікном сєпари», вона кинула туди гранату, і продовжила робити перев’язку."


"Більшість дівчат, які витягували наших хлопців з окопів, ну не з окопів, а з-під

обстрілів... так це героїзм звичайно. В нас зараз Мама лікується після контузії гранатою.

То вона тягла на собі хлопця. Це жіночка мого росту, може трошки ширша, ніж я. І я

ніколи не могла б уявити, як би я тягнула величезних хлопців. А вона тягнула на собі.

Витягувала і допомогала їм." (Респондентка 5)

Сама присутність жінки на війні, на думку деяких учасниць дослідження - це вже сама

по собі визначна ситуація.

"В нас про кожну жінку є свої історії. Кожна жінка зробила свій вклад на війні.

Взагалі жінка, яка добровільно поїхала на війну, вже зробила героїчний вчинок, не важливо,

чи варила вона їсти, чи була снайпером." (Респондентка 13)

"Если женщина находится на передовой – о чем мы говорим?" (Респондентка 38)

46

Проте побажання побажаннями, а, характеризуючи наявну ситуацію, самі учасниці

дослідження визнають, що від бажаної гендерної рівності до фактичної збройним силам

України іще далеко. Одна жінка прямо зазначає, що ні в її конкретному батальйоні, ні в

українській армії загалом можливості для кар'єрного зростання немає саме через

дискримінацію жінок.

Ставлення до подальшої військової служби у респонденток різне. Менша частина (4

учасниці дослідження) хотіли би зробити військову кар'єру, але більшість у ній не зацікавлені

і після війни хотіли би повернутися до мирного життя. Не завжди можна сказати, наскільки

це небажання зумовлене суто особистими факторами, а наскільки - тим фактором, що така

кар'єра для жінок завідомо ускладнена, про що вони прекрасно поінформовані. Дві учасниці

дослідження повідомили прямо, що не мають такої можливості, ще одна має можливість

підвищення по службі у штабі відповідно до свого фаху, але штаб її не влаштовує. Ще одна

респондентка спершу думала про військову кар'єру, але згодом вирішила, що її більше

цікавить реформування армії загалом. Одна із респонденток висловила бажання стати

Міністром збройних сил і брати участь у реформуванні армії.

"Про військову кар'єру я не думала. У мирному житті я – дизайнер, у мене цікава

робота, весела. Люди тяжко працюють, а я приходжу на роботу розважатися, вона мені

дуже подобається." (Респондентка 20)

"У військовій «кар’єрі» не зацікавлена. Але дуже хочу аби мої напрацювання [...]

продовжили жити у армії і після моєї служби у ній. Докладаю до цього зусилля."


Деякі респондентки пов'язують своє особисте післявоєнне майбутнє і/або післявоєнне

майбутнє інших військовослужбовиць із родиною та дітьми:

"Дівчата, жінки значно більше прив’язані до родин, залежні від родин. Якщо у неї

була дитина, яку вона залишила, щоб піти на фронт, жінка повернеться до цієї дитини,

буде займатися дитиною і буде щаслива. Якщо у неї ще немає дітей, то, звичайно, вона

народить дітей. Дуже багато дівчат знайшли свою долю і своє кохання на війні. Якщо

вони разом повернуться з фронту, то вони створять сім’ю і будуть щасливі. Тобто жінці

є чим зайнятись. Тобто на роботу можуть піти і чоловік, і жінка – це однаково, але мало

хто має таку роботу, щоб душею на ній відпочивати, щоб її любити і отримувати від неї

насолоду. Далеко не кожному так пощастило. А от від дітей практично кожна жінка

отримує насолоду." (Респондентка 6)

47

"Вже не можу повернутись на службу – цього року мій син пішов у перший клас. Він

рік був без мами. Зараз я хочу бути з ним. А армії продовжую допомагати вже звідси, з

Києва". (Респондентка 7, вже демобілізована)

Ми розпитали учасниць дослідження про те, як до їхньої участі у війні ставляться їхні

родини та люди з тилу. Ставлення виявилося різним, проте скарг на конкретні гендерні

стереотипи в цьому пункті майже не прозвучало. Одна із учасниць дослідження скаржиться

на те, що в тилу стереотипне ставлення до неї їй трапляється частіше, ніж на фронті. Інша

учасниця розповідає, що не повідомила родині про те, чим насправді займається, родина

вважає її волонтеркою.

Крім того, наші респондентки скаржаться на різницю досвіду із людьми, що не

воювали, і, як наслідок, на непорозуміння із ними. Припускають, що їм важко буде

влаштуватися після війни. Також вони хотіли би відпочинку, соціальної підтримки і, за

потреби, психологічної допомоги (одна із респонденток стверджує, що психологічні

проблеми є у всіх учасниць бойових дій), і до всього нарікають на занадто складну процедуру

отримання пільг. Одна із респонденток є громадянкою Росії і нарікає на великий обсяг

проблем через відсутність українського громадянства та українського паспорта.

"[Бюрократические проблемы] наверное, из-за отсутствия уважения к участникам

военных действий" (Респондентка 33)

"Виникають питання, коли кажуть: ваше УБД не підходить, давайте довідку, але

як діловод кажу - посвідчення учасника бойових дій якраз і засвідчує, що ти тут

знаходився. Навіщо потрібна довідка, яка сама є підставою для отримання цього

посвідчення?" (Респондентка 24)

Проте і тут гендерно забарвлені проблеми у відповідях учасниць дослідження майже

не звучать. Хіба що в одному випадку жінка говорить про можливі труднощі у подальших

стосунках із чоловіками, орієнтуючись при цьому на фігуру чоловіка-військовослужбовця як

на певний зразок норми чоловічої поведінки:

"А женщинам еще сложнеее, которые выходят на дембель. Большинство женщин

не уходят на дембель, потому что они просто не знают, куда они пойдут. Она себе тут

никакой половины не нашла, туда приходит и думает: блин, а что я себе тут найду, это

ж "непотреб" - он в армию не пошел, я пошла, он нет." (Респондентка 22).

Дві респондентки розповідають, що соціальні служби намагалися забрати в них дітей

через нібито невиконання батьківських обов’язків, ще одна розповіла, що такі випадки були

в її підрозділі. Четверта респондентка, що в мирний час виховує дитину сама без батька, на

48

час своєї служби віддала її до бабусі і бабуся цим незадоволена, але дитина, за її словами,

ставиться до ситуації із розумінням.

Волонтерка окремо говорить про те, що якщо чоловіка після повернення з фронту

сприймають як героя, то:

"на жінку одразу падає тінь. Що вона там робила, з ким там була? […] Ми собі

уявляємо, що жінка, яка була на фронті обов’язково спить з усім підрозділом чи з кимось.

Це існує, і це бачення суспільства. Часто жінкам, замість того, аби сказати «дякую»,

кажуть: «Чим ви там займалися всі знають, тепер сиди тихо і нікому не розповідай».

Багато жінок не хочуть говорити по те, що вони були на фронті" (Волонтерка)

Окремо були взяті інтерв'ю із дев’ятьма чоловіками-військовослужбовцями. Ми

вирішили їх взяти для того, щоб подивитися на службу жінок в АТО очима чоловіків і

провести порівняння із тим, що самі жінки кажуть про свою службу, а також для того, щоб

воно послужило певною стартовою точкою для подальшого діалогу із чоловіками щодо ролі

жінок в українській армії. До того ж, ми перепитали їх про можливі інституційні проблеми -

таких проблем у них немає.

Респонденти-чоловіки в цілому до участі жінок в АТО ставляться по-різному: деякі

нейтрально-доброзичливо, і вважають, що брати участь в обороні країни та фахово служити в

армії мають право всі, хто вважає за потрібне. Вони солідарні із нашими жінками-

респондентками в тому, що армії потрібна реформа, і ця реформа не мусить розрізняти

контрактного військовослужбовця за статевою ознакою.

"Якщо жінка, мати, сестра чи донька бажає захищати наші цінності і нашу

територію, то ніхто не може їй цього заборонити." (Чоловік 1)

"Для меня нету разницы — военнослужащий женщина или мужчина. Согласно

уставу — разница в звании и в должности." (Чоловік 2)

"Ну если с нами в одном окопе, то конечно имеют [равные права]. Даже больше."

(Чоловік 9)

Інші ж чоловіки виражають сумнів у тому, що жінки можуть адекватно служити в армії.

"Если брать чисто по-военному, то я против того, чтобы женщины были на

фронте [...] это не их дело." (Чоловік 4)

"В будь-яку секунду потрібно може стати прийняти вольове рішення. На мою

думку, зробити це зможе тільки чоловік. Не всі посади можна дати дівчатам." (Чоловік 5)

49

"Мало того, что они отвлекают всех бойцов своим присутствием, так они еще и

плохо служат. [...] Потому что они женщины. Потому что они в первую очередь не

хотят." (Чоловік 7)

Дискримінацію військовослужбовиць частина респондентів визнає, але ставиться до

неї по-різному.

Чоловіки в цілому припускають, що у жінок можуть бути проблеми зі службою в армії,

але або вважають за потрібне, щоб жінки самі щодо них висловлювалися, або кажуть, що

самі не бачили прикладів дискримінації.

"С этим периодически бывают проблемы в виду консервативной гендерной

структуры нашего общества, в частности. Но [підрозділ] в этом плане не может не

радовать. Равенство здесь наверно гораздо больше чем в традиционных частях. Ну я не

думаю по крайней мере, что здесь девушки чувствуют себя как-то угнетенными или

ущемленными." (Чоловік 8)

"У нас повна з ними рівність. Жінки можуть служити в ЗС – це факт,

підтверджений нашою практикою". (Чоловік 6)

Один із чоловіків схильний перекладати частину відповідальності за дискримінацію

жінок на фронті на них самих:

"- Всё зависит от того, какой тон задает командир подразделения, как он

позиционирует женщину в подразделении. И от самой женщины, как она себя

позиционирует в этом подразделении.

- Сталкивались ли вы со случаями, когда женщине говорят стереотипно: твое

место не здесь, или домой и так далее?

- Есть конечно, есть такое.

- Почему это происходит?

- Из-за некомпетентности либо одной стороны, либо другой стороны, либо обеих

сторон." (Чоловік 2)

Окрім цього, він сам дещо не вільний від стереотипних уявлень про розподіл фахових

ролей на війні:

"- Что вы думаете вообще о пребывании женщин на войне?

- Если человек находится на своем месте, если это профессионал, который нужен

здесь, то почему бы и нет? Есть, согласно исследованиям, операции или даже целые

технологические процессы, которые женщина делает лучше мужчины по своей

физиологии. Почему бы это не использовать для пользы дела?

50

- Какие именно?

- Ну, например, проверка документов." (Чоловік 2)

Інший респондент-чоловік прямо вважає найбільшою проблемою жінок, які служать в

АТО, дискримінацію за гендерною ознакою:

"- На ваш погляд, з якими проблемами стикаються жінки які служать в АТО?

- В першу чергу з командирами, які виросли і навчалися при радянському союзі, в яких

в голові існує перепона, що жінка - то не боєць, жінка воювати не буде. На флоті

наприклад говорять: жінка на кораблі — то до біди. От у них таке саме в голові. Вони не

розуміють, що жінка може бути набагато кориснішою іноді, набагато більше зробити,

ніж чоловік. Тим паче, велика кількість чоловіків, особливо мобілізованих, не розуміють,

що відбувається і не вважають за потрібне служити батьківщині, державі так, як це

необхідно". (Чоловік 1)

Проте при цьому він же стверджує, що до жінок в АТО абсолютно всі колеги-чоловіки

ставляться із повагою та доброзичливо стереотипізує жінок, говорячи про те, що у них є

важлива роль - мотивувати чоловіків.

Один респондент вважає військовослужбовиць привілейованими:

"[У женщин] даже больше прав. Меньше обязанностей – больше прав. Женщина –

человек" (Чоловік 3).

3.3. Жінки в АТО: експертна думка

Окремим підрозділом узагальнено думки експерток і експертів, а також тих, хто

виступали на семінарі перспективних досліджень НАТО «Роль жінок і гендерної політики у

врегулюванні збройного конфлікту в Україні», який відбувся у Києві 21-22 вересня 2015 року.

Зокрема, на конференції було наведено певну статистичну інформацію стосовно залученості

жінок до збройних сил і військових дій. Підполковник, заступниця начальника інформаційно-

аналітичного відділу Управління цивільно-військового співробітництва ЗСУ Наталія Семенюк

зазначила, що в головному управлінні територіального штабу України жінки становлять 30%,

що доцільно вважати досить великою цифрою. Також достатньо високий відсоток жінок у

військах зв’язку (приблизно 30-33%).

Загалом про проблеми у збройних силах України, із якими стикаються жінки, у

порівнянні із чоловіками майор у відставці, екс-радниця Міністра Оборони з питань

гендерної політики Наталя Дубчак зазначає: «На жаль, жінці важче, ніж чоловіку. Йому не

треба щось доводити, жінці треба доводити, «что она не такая». Про подібну

51

необхідність для жінок витрачати більше зусиль, аби добитися такого ж самого становища,

що й чоловіки, дослідниці говорять стосовно інших сфер ринку праці, передусім, традиційно

«чоловічих», як-от, політика, бізнес, інформаційні технології тощо.

Вадим Кухар, заступник командира роти по роботі з особовим складом, у виступі на

конфренції зазначив, що знає чимало жінок, які хотіли б служити, але у них не вийшло.

Військовий пояснює це тим, що потрапити в збройні сили жінці не так просто. Якщо жінка з

вищою освітою, вона теоретично може претендувати на звання офіцера, адже це одна з

передумов в українських військових силах, щоб отримати офіцерське військове звання.

Однак, на думку Вадима Кухара, система не заохочує отримання первинних офіцерських

звань. Він вважає, що це проблема кадрової армії: «Проблема корпоративної солідарності

військовослужбовців, які не зацікавлені в тому, щоби люди зі сторони приходили і обіймали

якісь посади».

Депутатка Верховної Ради України і співголова МФО «Рівні можливості» також

зауважує про проблеми гендерної сегрегації у збройних силах України:

«Проблемою є кар’єрний ріст жінок-військових. В Україні, загалом, проблема

нерівності на ринку праці і «скляної стелі» в професійному просуванні у більшості

сфер є дуже складною. Військова сфера тут не просто не є вийнятком, але як раз є

найбільш закритою в цьому сенсі. Врешті побутують стереотипи про те, що

жінкам не місце на війні. Що захищати країну та охороняти слабших – це завдання

чоловіків. Більшість таких аргументів тримаються на твердженні, що жінки є

фізично слабшими, і неефективно діють у бойовій ситуації»;

«У нас дуже мало жінок-військовослужбовців на керівних посадах в армії. Наскільки

мені відомо, жінки–офіцери складають трохи більше 3% від всього офіцерського

складу Збройних сил. Якщо з кожним роком в арміях світу збільшується кількість

жінок, які отримали найвищі військові звання та нагороди, то в Україні цього

фактично немає. Лише з десяток жінок дослужилися до звання полковника, та й то

медичної служби».

Режисерка Наталка Корж, яка створила документальний фільм «Тортурована

фемінність» емоційно розповідає в інтерв’ю про жінок, які вооють в АТО: «не люблять, коли

до них відносяться з якоюсь там поблажливістю. Або дають їм бонуси за те, що вона

жінка. Багато історій знаю жінок, які не копіюють …. просто в таких умовах можна бути

воїном. І модель поведінки така ж сама, що і в хлопців. Тобто, вони і кидаються вперед, і

активні. Всі навики, навички, які отримують хлопці, такі ж самі мають і дівчата. Фізична

52

сила в таких боях, як там ведуться, вона не завжди в пригоді стає. Бо це бої не ближні.

Але от в колоні, там інше. Це психологічний стан».

Експертка Катерина Левченко зазначає про інтерналізовані самими жінками гендерні

стереотипи: «Активно беручи участь в АТО, вони вважають, що їх функції, їх завдання є

більш другорядними, порівняно з тим, що виконують чоловіки». Віталій Голота із Збройних

сил України у своєму виступі на конференції також зазначав, що жінки далеко не завжди

вірять у свої сили, аби йти на більш традиційно «чоловічі» професії:

«Давайте скажемо чесно, куди хоче піти жінка: командиром танкової роти чи

військовим психологом? Хто як. Але чомусь психологів багато, а у танкову роту не

ідуть. Повірте мені, будь ласка. Коли я неодноразово ставив питання жінкам, чи

готова вона іти заступником командира батальйону, то відповідь «ні» я чув

частіше».

Разом з тим, Віталій Голота розкритикував гендерні стереотипи стосовно жінок-військових:

«Наші військові керівники часто думають, що «я візьму жінку, і щось буде не так».

Насправді було показано, що жінки виконували завдання, що жінки готові їхати у

відрядження, жінки готові перебувати в польових умовах, жінки були готові інколи

лишити дітей на чоловіка, викликати маму, свекруху, тітку, сестру. Таким чином,

цей стереотип, що жінки чогось робити не будуть, він не справдився».

Журналіст Володимир Сологуб зауважує, що в бойових діях, які він відвідував

протягом роботи над репортажами із зони АТО, досить рідко зустрічав жінок. Зізнається, що

«за весь час мого перебування в АТО я бачив лише одну жінку, яка була, власне, воїном. Всі

інші жінки, які там знаходяться, виконують інші функції. Навіть, якщо жінки носять із

собою зброю (я бачив, як жінки носили зброю), вони не є, власне, воїнами». Володимир

Сологуб додає, що багато жінок-медиків, уточнює, що радше парамедиків. Потім наводить

приклад, що знімав сюжет про Госпітальєрів, про їхню роботу: «Там є багато молодих

дівчат, які виконують роботу, яка є доволі небезпечною, доволі складною... Я спілкувався, я

бачив дівчат, які їздять і забирають поранених, власне, з поля бою, з тих позицій, де їх

поранили, і тягнули їх у якийсь бліндаж або окопи. І вони туди їдуть, і під кулями

забирають, щоб надати медичну допомогу». Окрім того, на запитання про те, чи

трапляються жінки серед тих журналістів, які їздять в АТО, Володимир відповідає, що хоча у

відсотковому співвідношенні досить складно оцінити, він вважає, що «як мінімум половина

журналістів, що працюють на передовій - в зоні бойових дій – це є жінки».

53

Журналістка Наталя Нагорна пояснює, чому жінок не беруть до збройних сил України і

на передові позиції в АТО. По-перше, це через умови проживання, які не пристосовані для

жінок: «Це польові умови, це окопи, це бліндажі, це великий ризик для життя. Це гендерні

питання, що велика кількість чоловіків, що далеко від жінок». Хоча експертка напряму не

говорить про ризик сексуального насильства із боку чоловіків, але таку проблему теж

доцільно припустити як можливу (особливо, беручи до уваги дослідження ситуації у інших

військових конфліктах у світі). По-друге, жінки на війні вважаються такими, які відволікають

чоловіків від війни. Також «є такий нюанс, що вразі, якщо почнеться обстріл, часто жінку

не сприймають як бойового товариша, і, коли буде потрібно виправляти ситуацію, то

можуть просто кинутись рятувати жінку, бо це жінка». До речі, журналістка додає:

«У збройні сили, якщо і беруть, то, у кращому випадку, запхають або на кухню, або

ще в якийсь санінструктори, госпітальєри, медичні шпиталі імені Пирогова. Там є

дівчата, що живуть на передових позиціях в окремих медротах. Я, наприклад,

зустрічала у 90-му баті медиків-волонтерів. І серед них є жінка, яка дуже добре

керує автомобілем. І вона возить поранених хлопців з передової. Їде на передову,

забирає, відвозить у госпіталь і таким чином їх рятує».

Вадим Кухар на конференції озвучив частину переліку військових посад, на яких

беруть чи не беруть жінок. З’ясувалося, що жінка не може займати такі посади як авіаційний

механік, ад’ютант, асфальтобетонник, водій, головний сержант, інструктор по роботі з

військовослужбовцями- контрактниками, кулеметник, стрілець, навідник, начальник варти

тощо. Після виступу Вадима Кухара і військової Людмили Калініної (військовослужбовиці 46

окремого батальйону спеціального призначення «Донбас-Україна») був цікавий діалог із

приводу водіння жінками транспортних засобів:

Віталій Голота із ЗСУ: Пані Людмила, я дуже шаную і не сумніваюсь про ваші

водійські здатності, ви виконаєте норматив №5 – заміна акумулятора на «Урал-43/20»?

Ви поміняєте колесо на такому ж самому КАМАЗі чи БТРі? А водій за посадою це робити

повинен, на жаль.

Вадим Кухар: Відносно того, хто може підняти акумулятор. Ну, по-перше, є різні

категорії водійських прав, не обовʼязково ж «Урал» водити. По-друге, екіпаж складається

не з однієї особи. По-третє, завжди є люди, які поряд, є бойові побратими. Ці речі, вони

відверто дискримінаційні.

54

На конференції виступала Марія Гонюкова, виконуюча обов’язки командира роти 46

підрозділу спеціального призначення, яка розповіла про упереджене ставлення до жінок у

збройних силах:

«В нашей ситуации произошло за полтора года такое: пришли мы все стрелками –

стали санитарами, стали разведчиками-санитарами, закончили учебку

сержантскую. Только после окончания учебки парням было присвоено всем звание, а

обучалось пять девчонок, ни одной из них не дали звание. Были выданы корочки

командиром отделения специального предназначения. Это не сыграло никакой

роли, когда их представили ЗСУ, то нам не сказали, что пройдите

переаттестацию, и они будут признаны. Сказали, что они просто

недействительны. И то, что мы находились на обучение 11 месяцев, никого не

касается. И только благодаря командиру батальона, начальнику штаба были

присвоены воинские звания и поданы документы»;

«Почему-то считается, что женщина не может командовать мужчинами.

Приведу краткий случай из своего опыта. Когда я со своим взводом - нас

перебросили в сектор – они немного задержались с документами и приехали позже.

Когда они узнали, что их командир женщина, сразу стал вопрос от командующего

сектора: «А Вас это не смущает?». Как это: женщина командует мужчинами. А у

меня такой вопрос: а что в этом плохого? У кого-то получается, у кого-то не

получается. Есть управление – вперед. А если нет, то надо, чтобы женщины шли в

армию для поддержки тех же самых мужчин на передовой. Откуда вы знаете, как

женщина себя поведет на передовой? Я видела бойцов, которые бежали; видела

бойцов, которые вытягивали по 120 кг веса на себе. И девочки это тянули. Вы не

даете просто шанса, нету этого шанса».

Наталя Нагорна наводить цікавий приклад із показовим жіночим підрозділом, про

що описано у праці Акуніна «Батальйон Ангелів»: «Коли чоловіки відмовилися, не хотіли

воювати; було багато дезертирства в армії. Що зробили? Понабирали дівчат до армії з

інтелігентних сімей, зістригли волосся і відправили власне в бій, нічому не навчивши. Там

розумні дівчата, гарні дівчата. І, коли чоловіки побачили, що дівчата пішли у бій, і їх

почали гасити, тих дівчат, то вони теж не змогли не піти воювати». Журналістка

зазначає, що створення так званого показового жіночого підрозділу могло б стати

мотивацією для того, аби чоловіки активніше думали про мобілізацію. Звісно ж, держава

55

може використовувати подібний підрозділ як додатковий фактор тиску на бажання

мобілізації із боку чоловіків, адже «навіть жінки уже пішли воювати».

Однак, експертки також критично ставляться до обов’язкової військової строкової

служби для чоловіків, пропонують певні альтернативи. Наприклад, гендерна експертка

Лариса Кобилянська переконана, що не всі чоловіки можуть служити в армії, притому що є

жінки, які можуть це робити:

«є такі чоловіки, користі від яких службі в армії точно ніякої, тому мені здається,

що тут інакше треба вирішувати питання. Не через обов’язковість-

необов’язковість, а через добровільність, контрактність армії, патріотичне

виховання військових: повернути базову військову підготовку у вищі навчальні

заклади та навіть в школи як для дівчат, так і для хлопців».

Володимир Сологуб переконаний, що в армії має бути відкрита можливість для всіх,

хто хоче подаватись на ті чи інші професії. Притому журналіст пропонує запровадити

однакові умови для вступу до збройних сил для жінок і чоловіків.

Журналістка Наталя Нагорна доволі критична до присутності жінок у військових діях,

особливо, якщо йдеться про так званий «недоречний героїзм». Наведено приклад

нещодавно вбитої бійчині Ліси71:

«Вона була вагітна. З одного боку, це виглядає героїчно. А з іншого боку, багато хто

може сказати, що то безвідповідальність. До жінки більше вимог. До неї завжди

буде… Не те, що я кажу, що цю справу треба віддати чоловікам. Просто вони цією

справою займаються краще, і їх переважно більшість. Якщо ми кажемо про окремо

взятих жінок, то я не можу сказати, що я бачила жінку, яка була така ефективна.

Так є дівчата, що перев’язують. Медична допомога, стрілець, санінструктор. Але,

знову ж таки, якщо на цій позиції був чоловік, який психологічно підготовлений, який

може тягти на 30 кг більше, ніж дівчинка, то, мабуть, це простіше. Тобто

витягти з-під завалів - «неуместный героизм»».

Хоча координаторка жіночих вишколів Олена Білецька зазначає: «У нас кількісно

набирають хлопців, мобілізують, але ніхто не думає про якісні показники. От за якісним

показником, у деяких спеціалізаціях краще виконує функцію жінка».

71 Йдеться про смерть в АТО Анастасії Горбачової із позивним Ліса. Детальніше, наприклад, тут: http://www.volynpost.com/news/55136-u-ato-zagynula-ukrainska-rozvidnycia-anastasiia-gorbachova-iz-pozyvnym-lisa-foto

http://www.volynpost.com/news/55136-u-ato-zagynula-ukrainska-rozvidnycia-anastasiia-gorbachova-iz-pozyvnym-lisa-foto

http://www.volynpost.com/news/55136-u-ato-zagynula-ukrainska-rozvidnycia-anastasiia-gorbachova-iz-pozyvnym-lisa-foto

56

Як уже згадувалося, жінок в АТО більша вірогідність зустріти у добровольчих

об’єднаннях, зокрема, у «Правому секторі». Наталя Дубчак пояснює цю особливість

специфікою ставлення добровольчих загонів, які інтегрують членів більш неформально:

«Думаю, тому, що там на перше місце не ставиться дотримання вимог, певних от

принципів і певних обставин. От наприклад, як в армії: якщо ти не офіцер, ти не

можеш бути на посаді, якщо є наказ, який не дозволяє жінці бути в силах швидкого

реагування в АТО, тебе туди не можуть призначити. А там головне – людський

фактор, яка ти людина і наскільки ти готовий воювати, і людям з тобою

комфортно (як то військові говорять, піти з тобою в розвідку), наскільки ти не

«гнилий» і наскільки на тебе можна розраховувати в важку ситуацію».

На запитання про те, що може допомогти жінкам, які уже воюють в АТО, експертки

зазначали про їх видимість, причому, не лише як жертв, а як героїнь: «На мою думку, зараз

треба якомога більше писати й говорити про цих жінок. Не отак, коли дівчині відірвало

ноги, і ми про це дізнались….» (Наталя Дубчак). Зокрема, як далі зазначає Наталя Дубчак,

можна зробити цикл програм про жінок на війні «для пропаганди і показувати жінок».

Катерина Левченко критично ставиться до використання жінок як героїнь на певний

період часу, адже історія мала уже прикрі випадки: «Коли закінчиться війна, що

рекомендують жінкам? Зайнятися домашнім господарством і таке інше. Це було після

Першої світової війни, сталося після Другої світової війни. Це було масштабно, але під час

війни держава мала більше залучати потенціал жінок і чоловіків на фронтах, потім

чоловіки поверталися, і жінки, які посунулися роботі, в кар’єрі, вони потім після цього

мали повернутися до приватного життя. І скажімо, у нас не ті масштаби, не той час,

коли слід брати ті уроки, які були в 20-ті роки, в кінці 40-х. Особливо в Європі і Сполучених

Штатах Америки, до речі. Але про це обов’язково потрібно пам’ятати».

Приклад нової поліції наводиться як такий, якому слід слідувати і щодо армії.

Наприклад, гендерна експертка Лариса Кобилянська оптимісто вказує на можливі зміни в

українських збройних силах: «Але стосовно рівноправ’я, я думаю, що ситуація буде

мінятись. Знов ж таки, приклад планування поліції, думаю, що до певної міри це змінить і

психологічний, і ідеологічний, і навіть організаційний підхід. І все ж таки жінки, що

служать в поліції не знаходяться в обов’язкових умовах перебування, в якихось казармах.

Взагалі армія не пристосована для того, щоб там служили жінки, і власне, це було певною

причиною, чому жінкам відмовляли. Але я думаю, що умови нашої армії також не

пристосовані для нормального життя чоловіків. Я дуже сподіваюсь, що цей історичний

57

урок, який Україна змушена була здобути таким тяжким досвідом, стане зрештою

поштовхом для реальної не імітованої зміни. І ці зміни будуть в тому числі пов’язані з

тим, що будуть створюватись нормальні умови для перебування там як чоловікам, так і

жінкам. І потім, цей канал відкритий зараз, насправді служити має той, хто має

бажання, наснагу, хист, хто має фізичну підготовку. Зараз нагальною є реформа загалом,

і ця реформа може бути використана як можливість для входження жінок в армію».

Олена Суслова пропонує активніше застосовувати так звані «позитивні дії» для того,

щоби діти змалечку знали про розмаїті можливості своїх мрій та готувалися до них. Гендерна

експертка наводить приклад про 1 вересня 2015 року, коли «в деякі школи прийшли і жінки,

і чоловіки поліцейські.. це дуже хороша рольова модель для дівчат, які бажають це

робити, і такі дівчата, які бачать такі рольові моделі, вони можуть піти або в поліцію,

або в прокуратуру, або в війско..».

Адвокатка Олена Білецька зазначає про важливість надання жінкам відповідного

статусу, підтримку бійчинь із боку жіночих організацій і майбутнє цих жінок після того, як

закінчиться війна: «Що їх чекає? Куди вони? Я знаю, що на сьогоднішній день ті жінки, які

воюють, вони не зможуть повернутись до нормального життя. Вони не зможуть

працювати так, як раніше. Вони будуть явно виражені лідери, і їм потрібно буде зовсім

інше. У цьому я впевнена». Депутатка Марія Іонова дотримується подібної думки, вважаючи,

що жінок потрібно буде більшою мірою залучати до сфери національної безпеки і прийняття

рішень щодо оборони країни. Смілива думка висловлюється: «Мені здається, що великою

перевагою було б, якби Міністром оборони в Україні стала жінка. Така практика, до речі,

стає усе більш поширеною в країнах Європи – Німеччині, Нідерландах, Швеції» (Марія

Іонова).

Журналістка Наталя Нагорна вважає, що жінкам, які воюють в АТО, найбільше стане у

нагоді демобілізація, що буде більш раціонально:

«Якби мене запитали зараз про добровольчі батальйони. Я не бачу настільки

активних бойових дій, які змушували би Україну як державу, втримувати жінок на

позиціях, а не займатися їхнім, наприклад, навчанням військової справи (якщо вони

цього так сильно хочуть). Ефективніше буде, якщо жінки хочуть займатись

військовими справами, вчити їх не на передовій. Немає зараз достатньо бойових

дій, щоб тримати зараз на передовій усіх».

58

3.4. Репрезентація жінок АТО у засобах масової інформації

Цей підрозділ ставить за мету проаналізувати репрезентацію жінок АТО в засобах

масової інформації для того, щоб зрозуміти, які образи жінки в АТО транслюються для

широкого загалу, що саме відомо про участь жінок в АТО, про їхнє життя на фронті й після

повернення додому, та яке ставлення формують медіа стосовно участі жінок в

антитерористичній операції на Донбасі у громадян України.

Беручи до увагу мету дослідження, у цьому розділі розглядалася лише інформація

про жінок, які безпосередньо брали участь в антитерористичній операції (солдатки, медики,

керівництво АТО, або ті, що займають інші військові посади і знаходяться на передовій).

Волонтерський рух у цьому дослідженні не розглядався.

У межах цього контент-аналізу розглянуті такі аспекти зображення жінок АТО в

засобах масової інформації: 1) офіційна позиція силових структур щодо участі жінок в АТО; 2)

ставлення чоловіків до жінок в армії; 3) гендерні ролі; 4) образи жінок АТО в медіа; 5)

потреби жінок в АТО; 6) проблеми, з якими стикаються жінки, що беруть участь в

антитерористичній операції на Донбасі. Це дозволить зрозуміти, який образ жінки в АТО

формується для широкого загалу, його детальність та правдивість.

3.4.1. Ставлення до жінок в армії та розподіл гендерних ролей в АТО

Позиція жінок в армії значною мірою залежить не лише від законодавства, але й від

ставлення головнокомандування до участі жінок у військовій службі. Офіційна позиція

представників силових структур щодо жінок в армії неоднозначна і на перший погляд доволі

оптимістична: жінки в армії є, займають різні посади, в правах не обмежені. З 2014 року

жінок призивають до військової служби відповідно до Закону України «Про військовий

обов’язок та військову службу та про мобілізаційну підготовку і мобілізацію72». Згідно з

інформацією в ЗМІ, представники військових структур вважають, що в українській армії

достатньо жінок, а їхні права й свободи не обмежені: їм «довіряють» не лише «традиційні»

завдання (зв'язківці, медперсонал), але й «складні» «бойові» завдання. Щоправда, не

уточнюють, які саме ці «бойові» завдання.

«Серед особового складу Збройних сил України достатньо жінок», - вважає тимчасово

виконувач обов'язків командувача Нацгвардії Олег Гарчу. «Як свідчать факти, жінкам-

військовослужбовцям у Нацгвардії можна довіряти виконання складних завдань», -

72 Жінки в АТО: умови мобілізації // Факти ICTV. 4 лютого 2015// http://fakty.ictv.ua/ua/index/read-news/id/1541549

http://fakty.ictv.ua/ua/index/read-news/id/1541549

http://fakty.ictv.ua/ua/index/read-news/id/1541549

59

наголосив пан Гарчу, - «Окрім традиційних професій - зв'язківці, медперсонал – жінки

так само виконують бойові завдання»73.

Але на які посади беруть жінок в армію? Яку роботу доручають жінкам в АТО? З інших

коментарів військовослужбовців в ЗМІ бачимо більш патерналістську позицію Міністерства

Оборони щодо участі жінок в АТО – для жінок передбачені лише окремі професії поза зоною

бойових дій:

«Бойові завдання – це не тільки з автоматом, це і установлення зв’язку, і виконання

тих же медичних операцій, і обслуговування наших хворих і все інше в польових

шпиталях. Тобто, прийняття, доставка», — зазначив речник АТО74.

«Для жінок у Збройних силах досить багато спеціальностей, де вони можуть бути

задіяні - зв'язок, матеріальне, медичне забезпечення. Також жінки можуть бути і не в

самій зоні АТО, але в тих госпіталях і таборах, куди потрапляють поранені бійці75».

«Більшість призваних жінок будуть проходити військову службу на медичних посадах,

а також у підрозділах зв‘язку та логістики76».

У ЗМІ прямо не згадується про існування обмеженого переліку дозволених для жінок

професій в армії, про те, за яким принципом жінкам дозволяють або не дозволяють обіймати

певні посади в армії.

На відміну від головнокомандувачів, солдати мають більш егалітарні погляди на

участь жінок в АТО (принаймні так їхні погляди висвітлені у деяких статтях та відео сюжетах

про участь жінок в АТО):

«Звичайно хотілося б, щоб наші жінки і дівчата займалися іншими справами, але якщо

людина відчуває, що вона повинна це робити, якщо у неї є таке бажання захищати свою

країну, то я вважаю це не важливо, якої вона статі”.

«Дівчата і війна це несумісні речі. Але це відповідь всім скептикам. З ними ми можемо

тільки перемогти, але не програти77».

Більше того, сама присутність жінок на війні може сприйматися солдатами як

мотивуючий фактор:

73 Керівник Нацгвардії: жінкам можна довіряти складні завдання // BBC Україн. 31 липня 2015// http://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2015/07/150731_rl_army_women 74 Тепер під призов потраплять і жінки // Страйк. 20 січня 2015 // http://firstsocial.info/news/teper-pid-prizov-potraplyat-i-zhinki 75 Мобілізація для жінок буде добровільною - військовий експерт // Слово і діло. 21 січня 2015 // http://www.slovoidilo.ua/articles/7007/2015-01-21/mobilizaciya-dlya-zhencshin-budet-dobrovolnoj--voennyj-ekspert.html 76 У ГЕНШТАБІ ПОВІДОМИЛИ, ЯКИХ ЖІНОК МОЖУТЬ МОБІЛІЗУВАТИ В АТО // 5 канал. 4 лютого 2015// http://www.5.ua/ato-na-shodi/y-genshtabi-povidomili-yakih-jinok-mojyt-mobilizyvati-v-ato-69175.html 77 Українські жінки розповіли, чому вони пішли воювати в АТО // ТСН. 29 вересня 2014 // http://tsn.ua/ukrayina/ukrayinski-zhinki-rozpovili-chomu-voni-pishli-voyuvati-v-ato-371067.html

http://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2015/07/150731_rl_army_women

http://firstsocial.info/news/teper-pid-prizov-potraplyat-i-zhinki


http://www.slovoidilo.ua/articles/7007/2015-01-21/mobilizaciya-dlya-zhencshin-budet-dobrovolnoj--voennyj-ekspert.html


http://www.5.ua/ato-na-shodi/y-genshtabi-povidomili-yakih-jinok-mojyt-mobilizyvati-v-ato-69175.html



http://tsn.ua/ukrayina/ukrayinski-zhinki-rozpovili-chomu-voni-pishli-voyuvati-v-ato-371067.html


60

«Коли бачиш довкола багато дівчат, це змушує тебе самого зібратися і бути на рівень

сильнішим, тому що, якщо вони це все витримують, то і ми маємо. Тому що самому

нити – це позорно. І розумієш, наскільки люди можуть бути разом…78».

ЗМІ зазвичай акцентують увагу на доброзичливому і турботливому ставленні солдатів

до жінок, які воюють з ними. Журналісти навіть підготували низку зворушливих повідомлень

про те, як солдати вітали жінок в АТО. Зі слів солдаток та медиків АТО: «Ставлення хлопців

було чудовим79», «Нема якогось вульгарного ставлення. Для всіх – сестра80».

Із зображеного в медіа також бачимо, що традиційні гендерні ролі мають тенденцію

відтворюватися також і на війні: чоловіки – захисники, жінки – ті, яких захищають. Чоловіки -

сильні, а жінкам - поблажки. Приблизно в половині статей, в яких піднімалося це питання,

респондентки сприймають це як належне і цінують чоловічу турботу.

«Ставилися до мене, як до сестри. Ти їхня сестра і все, вони тебе там оберігають,

всілякі поблажки роблять… Ставлення хлопців було чудовим. Уявіть собі, їх там купа, а

я одна або двоє нас. Про таке можна мріяти», – жартує медсестра.81

«Коли ми їхали на завдання, наші чоловіки намагались мене не пускати наперед,

тільки позаду під наглядом. Я відчувала себе захищеною серед них — одна жінка, як

не як, і вони берегли мене, як могли»82.

«Деякі солдати демонструють турботливе ставлення до солдаток… командири

намагалися будь-яким чином захистити її»83.

«Звичайно, коли завдання дуже серйозні і ніхто не знав, чим вони закінчаться, деякі

хлопці виступали проти, щоб жінки туди їхали, бо хвилюються»84.

Таке ставлення до жінок швидше за все викликає у пересічного читача схвалення і

повагу до чоловіків-солдатів. Проте турботливе ставлення часом може межувати з

упередженням стосовно жінки, недооцінкою її спроможності бути військовою і виконувати

традиційно «чоловічі» завдання на рівні з чоловіком. Тоді як деяким учасницям АТО

78 Там само. 79 Лаб’як І. Жінки в АТО: три історії // Galnet. 10 листопада 2014 // http://galnet.org/newsticker/222311-zhinky-v-ato-try-istoriji 80 Історії з АТО. Жінка з сектору правди // Репортер. 5 Червня 2015// http://report.if.ua/gazeta/akcent/istoriyi-z-ato-zhinka-z-sektoru-pravdy/ 81 Лаб’як І. Жінки в АТО: три історії // Galnet. 10 листопада 2014 // http://galnet.org/newsticker/222311-zhinky-v-ato-try-istoriji 82 АТО очима жінки. Франківчанка розповіла про війну на Сході // РАЙ. 17 серпня 2015 // http://trkrai.com/?m0prm=25&showItem=13564 83 Peterson N. Meet Ukraine’s Women Warriors // The Daily Signal. August 11, 2015 // http://dailysignal.com/2015/08/11/meet-ukraines-women-warriors/ 84Жінка в зоні АТО: полтавка разом з коханим служить добровольцем // Коло. 8 жовтня 2014 // http://kolo.poltava.ua/novini-poltava/alla-fedorchenko-23244.html

http://report.if.ua/gazeta/akcent/istoriyi-z-ato-zhinka-z-sektoru-pravdy/


http://trkrai.com/?m0prm=25&showItem=13564

61

подобається бути під захистом чоловіків, інші ж прагнуть бути з чоловіками на рівних. Слід

зазначити, що з поданого у ЗМІ, вони доволі успішні в цьому.

« - Як хлопці ставляться до жінки на війні?

- Це залежить від людини. Але іноді жінці доводиться долати подвійні стандарти, щоб

довести, що вона професіонал, солдат. Ті жінки, які довели свій професіоналізм, вони

користуються неймовірною повагою85».

«Міхейченко похвалив Юлію за мужність в бойових ситуаціях та за її навички солдата.

Проте у нього є певні побоювання щодо жінок в бою: «В цілому, я особисто думаю, що

на війні жінки не повинні саме воювати», - сказав Міхейченко. Важко дивитися, як їх

ранять та вбивають. «З іншого боку, - додав він, - вони мобілізують чоловіків своєю

хороброю поведінкою і додають їм сміливості. Тоді чоловіки не дозволяють собі

показувати боягузтво»86.

«Нема якогось вульгарного ставлення. Для всіх – сестра. Звісно, є прихильники, квіти,

подарунки, зізнання. Але приходить час і вони розуміють, що це смішно»87.

Спостерігається тенденція, що відмінності у ставленні до гендерних ролей в армії

пов’язані, зокрема, з професією жінки на війні: солдатки частіше говорять про рівність між

чоловіками і жінками на війні і добиваються поваги й ставлення до себе як до побратима.

Медсестри і психологи демонструють більш традиційне ставлення до розподілу гендерних

ролей і приймають турботу солдатів. Так само як належне вони сприймають те, що їм не

потрібно/вони можуть не бути в такій же фізичній формі, як чоловіки. Проте це лише

спостереження щодо образів жінок АТО, зображених у засобах масової інформації.

3.4.2. Образи жінок в АТО

На основі проаналізованого матеріалу доцільно виділити три основні образи жінки в

АТО, які зображені в засобах масової інформації:

1) Жінка-воїн;

2) Турботлива помічниця;

3) Революціонерка.

Жінка-воїн. Це образ солдатки, яка воює на рівних з чоловіками. Вона живе в

однакових з чоловіками умовах, виконує «чоловічі» завдання: стріляє зі снайперської

85 Марія Берлінська: дайте жінкам можливість легально захищати Батьківщину // Громадсбке радіо. 04 липня 2015 // http://hromadskeradio.org/gromadska-hvylya/mariya-berlinska-dayte-zhinkam-mozhlyvist-legalno-zahyshchaty-batkivshchynu 86 Peterson N. Meet Ukraine’s Women Warriors // The Daily Signal. August 11, 2015 // http://dailysignal.com/2015/08/11/meet-ukraines-women-warriors/ 87 Історії з АТО. Жінка з сектору правди // Репортер. 5 Червня 2015// http://report.if.ua/gazeta/akcent/istoriyi-z-ato-zhinka-z-sektoru-pravdy/

http://hromadskeradio.org/gromadska-hvylya/mariya-berlinska-dayte-zhinkam-mozhlyvist-legalno-zahyshchaty-batkivshchynu




62

гвинтівки, з кулемета, керує військовою машиною, виносить поранених з поля бою під

кулями тощо. Вона сильна й емоційно стабільна, користується авторитетом серед

побратимів.

«Вони професійно тримають в руках зброю. Вони не бояться дивитися у вічі смерті і

можуть конкурувати з найпідготовленішими бійцями. Вони знаються на всіх видах

захисту та озброєння… На час війни вони лишили своїх дітей, свої сім’ї, власний

бізнес…88».

Така жінка добивається від чоловіків на війні поваги, довіри і ставлення до себе як до

солдата на рівних з чоловіками: «Я такий же боєць, як інші89». Таких жінок в ЗМІ називають

«рятівниця», «захисниця», «смілива», «хоробра», «боєць», «мужня Афіна90», «богиня

війни91». Проте в більшості статей та відео сюжетах до образу «амазонки» - суворої і сміливої

солдатки - журналісти намагаються прямо чи опосередковано додати елемент жіночності. Це

може бути або опис прикрас, які носить снайперка, вечірня шовкова сукня на кулеметниці92,

згадка про дітей або фотографія солдатки у вінку з квітів тощо.

"- Я помню тебя такой феечкой, в платье и на каблуках..

- Но я же военнослужащий, я не могу ходить на роботу без формы", – отвечает

лейтенант Таня, взмахивая ресницами и сбрасывая очередной телефонный звонок93.».

«Однією з солдатів була 22 –річна Юлія. Вона щойно повернулася з окопів і стояла з

автомата Калашникова, перекинутим через плече, поки вона розмовляла і сміялися

разом з іншими. Темне чорне волосся Юлії було зібране на потилиці, але воно

виглядало трохи незібраним і розтріпаним. Вона була вдягнена в бронежилет,

камуфляжні штани, відрізані нижче коліна та високі чорні армійські черевики. Її

прикраси були простими - срібне намисто, срібні сережки в мочках вух та чорна

сережка у вусі зверху. На правому зап'ясті вона мала два ткані браслети, а на

вказівному пальці лівої руки – кільце94.».

88 Жінки-військові у зоні АТО воюють на рівні з чоловіками // ТСН. 9 листопада 2014// http://tsn.ua/video/video-novini/zhinki-viyskovi-u-zoni-ato-voyuyut-na-rivni-z-cholovikami.html 89 Лаб’як І. Жінки в АТО: три історії // Galnet. 10 листопада 2014 // http://galnet.org/newsticker/222311-zhinky-v-ato-try-istoriji 90 Жінки-військові у зоні АТО воюють на рівні з чоловіками // ТСН. 9 листопада 2014// http://tsn.ua/video/video-novini/zhinki-viyskovi-u-zoni-ato-voyuyut-na-rivni-z-cholovikami.html 91 Там само 92 Хоробрі серця. Анна Стецько // 1+1. 29 вересня 2014 // http://tsn.ua/ukrayina/ukrayinski-zhinki-rozpovili-chomu-voni-pishli-voyuvati-v-ato-371067.html 93 Титиш Г. Татьяна Рычкова: За время войны плакала дважды. Второй раз - когда попала в Минобороны // Українська Правда. 6 квітня 2015 // http://life.pravda.com.ua/person/2015/04/6/192127/ 94 Peterson N. Meet Ukraine’s Women Warriors // The Daily Signal. August 11, 2015 // http://dailysignal.com/2015/08/11/meet-ukraines-women-warriors/

http://tsn.ua/video/video-novini/zhinki-viyskovi-u-zoni-ato-voyuyut-na-rivni-z-cholovikami.html






http://life.pravda.com.ua/person/2015/04/6/192127/

63

Турботлива помічниця. Напевне найкрасномовнішою ілюстарцією такого образу

жінок в АТО буде підзаголовок однієї статті: «Жінки рятують поранених, годують і одягають

бійців95»… Жінки в АТО – це не лише бійці і амазонки, але й турботливі й чуйні солдатки,

медики, психологи, фотографи та ін. Вони піклуються про бійців, допомагають їм та

підтримують своєю працею і присутністю. Вони більш «жіночні», більш схильні

дотримуватися традиційного гендерного поділу праці. Такі жінки проходять однакову бойову

підготовку разом з чоловіками, разом перебувають в небезпечних зонах, живуть у

спартанських умовах, мають бронежелет і зброю, але вони «звичайно» не мають таких же

навантажень і завдань на фронті. Часто вони виконують небойові завдання: працюють в

канцелярії, на складі, кореспондентами, медсестрами тощо.

«Інна нарівні з чоловіками проходить навчання, освоюючи тактичні навички і

підвищуючи фізпідготовку. Але виконувати бойові завдання нарівні з чоловіками

дівчині не доведеться. На службі їй довіряють матеріальне забезпечення бійців…

«Звичайно, фізичне навантаження у мене менше, ніж у хлопців, але по частині

вогневої підготовки у нас один норматив96».

«…Будем хоть кашу им варить, форму зашивать, потому что это мужчины, которым

государство ничем не помогало97».

«…Серед обов’язків дівчат із «Січі» – займатися канцелярською роботою. Кажуть,

хлопцям просто не вистачає часу вести певні записи, обліки. А робити це дуже

важливо98».

«..Її завдання зробити так, щоб у прикордонника в потрібний момент не здригнулася

рука і він зумів вистрілити в порушника кордону. «Найчастіше ми спокійно

розмовляємо з людьми, намагаємося зрозуміти, про що вони думають, що їх

турбує99».

95 Українські жінки йдуть в загони добровольців: "Почуття страху в гарячих точках відключається" // Сегодня. 13 червня 2014 // http://ukr.segodnya.ua/regions/kharkov/Ukrainskie-zhenshchiny-idut-v-otryady-dobrovolce-CHuvstvo-straha-v-goryachih-tochkah-otklyuchaetsya-.html 96 Українські жінки йдуть в загони добровольців: "Почуття страху в гарячих точках відключається" // Сегодня. 13 червня 2014 // http://ukr.segodnya.ua/regions/kharkov/Ukrainskie-zhenshchiny-idut-v-otryady-dobrovolce-CHuvstvo-straha-v-goryachih-tochkah-otklyuchaetsya-.html 97 Жінки-військові у зоні АТО воюють на рівні з чоловіками // ТСН. 9 листопада 2014// http://tsn.ua/video/video-novini/zhinki-viyskovi-u-zoni-ato-voyuyut-na-rivni-z-cholovikami.html 98 Жінка в зоні АТО: полтавка разом з коханим служить добровольцем // Коло. 8 жовтня 2014 //

http://kolo.poltava.ua/novini-poltava/alla-fedorchenko-23244.html 99 Українські жінки йдуть в загони добровольців: "Почуття страху в гарячих точках відключається" // Сегодня. 13 червня 2014 // http://ukr.segodnya.ua/regions/kharkov/Ukrainskie-zhenshchiny-idut-v-otryady-dobrovolce-CHuvstvo-straha-v-goryachih-tochkah-otklyuchaetsya-.html

http://ukr.segodnya.ua/regions/kharkov/Ukrainskie-zhenshchiny-idut-v-otryady-dobrovolce-CHuvstvo-straha-v-goryachih-tochkah-otklyuchaetsya-.html








64

«…А з іншого боку, добре, що я була поруч. Це підтримка. По-перше, психологічна.

Поспілкуватися, обмінятися думками, почути жіночий голос – це дуже важливо100».

Те, що деякі жінки мають більш традиційні функції на фронті – дехто називає їх

«допоміжними» - помітно лише при глибшому аналізі, тоді як меседж, який знаходиться на

поверхні у статтях та сюжетах про учасниць АТО, говорить про те, що усі учасниці АТО -

героїні. Саме знаходження жінки в армії, в бойових умовах, поблизу поля бою або й в

самому бою подається як прояв сміливості, героїзму і патріотизму. Медіа майже не

розрізняють жінок в АТО, які працюють в канцелярії, та тих, які стріляють з гвинтівки або під

кулями виносять поранених з поля бою, – немає головних та другорядних або «допоміжних»

ролей, які можуть виконують жінки в АТО. Наскрізною ідеєю усіх статей і сюжетів про жінок і

про українську армію загалом є те, що кожен, хто там знаходиться – герой, кожен робить свій

внесок у розв’язання конфлікту, стримування ворога, налагодження миру і цей внесок є

цінним.

Революціонерка. Ця категорія об’єднує декількох жінок, діяльність яких в АТО має

революційний та інноваційний характер. Це реформаторки й інноваторки, вони ламають

старі схеми й стереотипи, розвивають нові військові галузі, знаходяться на одному

ієрархічному щаблі з чоловіками в армії, а їхні імена й історії загальновпізнавані. Серед таких

жінок військова Надія Савченко (448 000 укр. та 607 000 рос. результатів пошуку google),

радниця міністра оборони та волонтер Тетяна Ричкова (331 000 рос + 4 680 укр.), керівниця

центру авіарозвідки Марія Берлінська (540 000).

Надія Савченко – найвідоміша українська військова і учасниця АТО. Історія Надії

ілюструє проблеми, з якими стикаються жінки в українській армії та є прикладом гендерних

стереотипів про жінку на війні. Проте образ Надії Савченко в українських медіа – це

революційний образ, який є не лише символом героїзму українського солдата, але й

прикладом руйнації гендерних стереотипів щодо жінок на війні.

Для того, щоб стати професійним солдатом, Надії довелося подолати безліч

стереотипів та бюрократичних перешкод, які здебільшого були пов’язані з упередженим

ставленням чоловіків війскьовослужбовців до професійності жінки в армії.

На КПП говорили: «В армії дівчат немає, тим більше в авіації». На що Надія

відповідала: «Неправда, є». І на четвертий рік все ж домоглася прийому у генерала,

який попередив: «Якщо хочеш вчитися, відслужи рік в армії».

100 Жінка в зоні АТО: полтавка разом з коханим служить добровольцем // Коло. 8 жовтня 2014 //

http://kolo.poltava.ua/novini-poltava/alla-fedorchenko-23244.html

65

«Приїхавши подавати документи, почула від чоловіків з великими зірками на погонах:

«У тебе є одна проблема - ти дівчина». Надія відповіла: «А за штурвалом літака чим

потрібно думати - головою або тим, що між ніг?».

ЗМІ чітко підкреслюють «унікальність» місця Надії в армії, як жінки:

«Надія Савченко була єдиною жінкою на льотному факультеті Харківського

університету повітряних сил у 2005 році»101.

«Надія Савченко була єдиною жінкою-солдатом серед миротворчих сил України в

Іраку»102 .

«Єдина жінка, яка в Ірак приїхала на чоловічій посаді»103.

Щоправда, це тексти написані вже після того, як Надія потрапила в полон. Поки вона

виборювала своє місце в Харківському університеті повітряних сил та в армії, її історією не

цікавилися.

Унікальною зображується й роль Надії у війні – вона найвідоміша професійна

військова у цій війні. Вона - солдат, який нічим не поступається чоловікам-солдатам: ні

рівнем фізичної підготовки, ні емоційною стабільністю, ні участю у складних військових

операціях.

«Їздила на патрулювання, ходила в наряди, не очікувала ніяких поблажок. Я не жінка,

я - солдат», - не раз повторювала, коли хтось із хлопців намагався бути з нею

джентльменом. Вона добре знала - сама вибрала таку професію, тому сама буде

нести свій автомат».

«На одному шикуванні вона казала: я - жінка, несу тягар військової служби, а тут деякі

чоловіки не можуть справитись із собою», - ставила себе в приклад, як бойового

офіцера»104.

ЗМІ показують Надію не лише як фізично сильного і витривалого солдата, але й як

добру людину з сильним характером та гострим почуттям справедливості. Про позитивні

особисті й професійні якості Надії свідчать її шкільні й армійські прізвиська. В школі вона була

«Ксена - воїн» - смілива, вперта. «Якщо вона вважала щось несправедливим, завжди

101 Шидловська Є. П'ять історій про Надію Савченко // BBC Україна. 17 квітня 2015 // http://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2015/04/150306_savchenko_impressions_she 102 Сінделар Д. Українська льотчиця Надія Савченко. Дещо з біографії // Радіо свобода. 11 квітня 2014 // http://www.radiosvoboda.org/content/article/25453913.html 103 Фрагмент з книги Надії Савченко. “Сильне ім’я Надія” // Історична правда. 28 червня 2015 // http://www.istpravda.com.ua/blogs/2015/07/28/148497/ 104 Шидловська Є. П'ять історій про Надію Савченко // BBC Україна. 17 квітня 2015 // http://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2015/04/150306_savchenko_impressions_she

http://www.radiosvoboda.org/content/article/25453913.html


http://www.istpravda.com.ua/blogs/2015/07/28/148497/


66

боролась і відстоювала свої погляди105». В армії вона – «пуля» - «Рішуча дівчина... мала

владний голос, чітко командувала людьми, і люди реально слухались її команд. Видно було,

що вона мала авторитет106». Тобто Надія не просто інтегрована у військові сили і на рівних

виконує військові завдання, але ця жінка також займає не останнє місце в ієрархічній

структурі армії (в «чоловічому світі»): користується авторитетом і успішно виконує керівні

функції.

Тобто Надія – це виняток в армії не лише за ознакою статі, але й за своїми людськими

якостями. Вона приклад професійності і людяності в армії, що скидається більше на

оксюморон, оскільки такими позитивними характеристиками українська армія не

відзначалася до початку війни.

Більше того, ЗМІ презентують Надію як жінку, якій довелося пройти через більші

випробування, ніж звичайним солдатам. Вона потрапила в полон і стала політичним в’язнем.

З часом образ військової жінки змінився на образ героїні, жертви політичних репресій та

символ боротьби проти режиму, боротьби за свободу.

«НАДІЯ САВЧЕНКО - УКРАЇНСЬКИЙ ГЕРОЙ, ЯКОГО ПОТРІБНО ВРЯТУВАТИ107».

Її ототожнюють з великими воїнами і політиками - відомими чоловіками, жертвами

режиму, борцями і переможцями.

«Таким чином, в останні тижні, Надія Савченко, за прикладом багатьох своїх

співвітчизників, відомих або анонімних, з російських чи радянських часів, розпочала

нову боротьбу: тюремні нотатки. Зі своїх тюремних камер, Сахаров, Вацлав Гавел, Лех

Валенса, Паділья, змусили похитнути не менш впевнені у собі і зарозумілі режими, ніж

сьогоднішній нео-царистський режим у Москві108».

Ми ж можемо розглядати приклад Надії Савченко і як приклад унікальної жінки

героїні в структурі української армії, і як приклад жінки-революціонерки на політичній арені.

Вона успішно долала стереотипи і бюрократичні перешкоди стосовно участі жінки у

військових операціях, а також стереотипи про жінку як «слабку стать». Окрім того, вона

політично активна жінка: перебуваючи у в’язниці в Росії, Надія стала депутатом Верховної

Ради України, практикує різноманітні методи політичної боротьби (голодування, промови,

книги, листи). Надія Савченко – це чи не найяскравіший символ боротьби України проти

ворога. На засіданнях суду в Москві Надія говорить лише українською, вдягає національний

105 Там само 106 Там само 107 НАДІЯ САВЧЕНКО ПЕРЕБУВАЄ У ВОРОНЕЗЬКОМУ СІЗО, І ТІЛЬКИ МИ МОЖЕМО ЇЇ ВРЯТУВАТИ // ТСН // http://savesavchenko.tsn.ua/ 108 Надія Савченко: Війна, полон, викрадення, тюрма, голод у в’язниці та поза нею // Українська правда. 11 травня 2015 //

http://www.pravda.com.ua/articles/2015/05/11/7067480/

http://savesavchenko.tsn.ua/


67

одяг або одяг з національною символікою, демонструє мужність, непокору і переконання в

своїй правоті.

Тетяна Ричкова – відома як радниця міністра внутрішніх справ України та успішна

волонтерка. Влітку 2014 року ЗМІ зображали Тетяну як успішну волонтерку, вірну і сильну

дружину добровольця АТО та просто “красиву жінку”. В образі Тетяни бачимо емансиповану

жінку, яка виконує радше егалітарні гендерні ролі: вона соціально активна, публічна,

смілива, регулярно їздить в зону бойових дій.

«Решать проблемы армии предприниматель Татьяна решила после того, как её муж

ушёл добровольцем на передовую. Жена бросила работу и вместе с

родителями потратила на обмундирование бойца все сбережения: «Всё началось с

того, что в марте муж ушёл добровольцем в армию. Я приехала в часть, увидела, что у

них всего не хватает... И я начала помогать армии. Теперь уже всей. Насколько хватает

сил, возможностей, времени109».

«…Вона продала свою пекарню і дачу в сусідньому Дніпропетровську, щоб стати

постачальником припасів для збройних сил України. Відтоді вона живе в дорозі,

перетнувши зону військових дій110».

Разом з тим її образ все ж базується на традиційному образі жінки: Тетяна піклується й

забезпечує комфорт і добробут не лише свого чоловіка, але й всієї 25 бригади. Жіночна, з

нафарбованими очима, накладними віями та манікюром, вона забезпечує бійців одягом та

їжею – виконує так звану «допоміжну» або «обслуговуючу» функцію, що є типовим для

традиційного жіночого образу. Сім’я Тетяни фактично втілювала образ нової української сім’ї:

він захищає країну, а вона підтримує чоловіка на війні й забезпечує армію. Вони фактично

працюють пліч-о-пліч над спільною справою – зміцнення сил АТО і забезпечення миру в

країні.

Після смерті Тетяниного чоловіка, образ Тетяни в засобах масової інформації

остаточно трансформується в образ сильної і професійної жінки інтегрованої в чоловічий світ,

яка приймає рішення, дає поради чоловікам, вимагає і добивається від них дій і змін в

керівництві армією. У ЗМІ Тетяна більше не турботлива дружина і мати, не піклувальниця –

вона реформатор.

109 Федоркова Т. Помощь армии. Как это делают украинцы // Mediaport. 24 червня 2014 // http://www.mediaport.ua/pomoshch-armii-kak-eto-delayut-ukraincy 110 Mashable: Історія жінки, яка стала товаришем і "янголом-охоронцем" для бійців АТО // ТСН. 24 вересня 2014 // http://tsn.ua/ukrayina/mashable-istoriya-zhinki-yaka-stala-tovarishem-i-yangolom-ohoroncem-dlya-biyciv-ato-370397.html

http://www.mediaport.ua/pomoshch-armii-kak-eto-delayut-ukraincy

http://tsn.ua/ukrayina/mashable-istoriya-zhinki-yaka-stala-tovarishem-i-yangolom-ohoroncem-dlya-biyciv-ato-370397.html


68

«Сейчас ее задача – «делать реформы». Эту фразу она повторяет так часто, что

понимаешь: это – ее новая цель, как раньше было с касками и бронежилетами для

бойцов 25-ой бригады… «Объективно оценив это все, я пришла к Степану

Тимофеевичу (Полтораку – УП) и сказала, что мне бы больше хотелось делать

реформы. Мы разделили все зоны ответственности, поделили на проекты –

логистика, питание, программное обеспечение. Я курирую эти процессы, а как

координатор, собственно, занимаюсь проектом реформы департамента закупок. И

пробиватель (улыбается)111».

Її син живе в Дніпропетровську, а вона більшу частину часу проводить в Києві або на

передовій. Вона єдина «дієва» жінка в міністерстві. Займає «чоловічу» посаду, має вплив на

прийняття рішень в міністерстві оборони, робить реформи, їздить на передову, дружить з

солдатами, знає про їхнє життя і потреби більше, ніж багато «паркетних генералів»

міністерства.

У медіа Тетяну називають: «Танька-поліграф112», «дівчинка-танк113»,

«предводительница киевской хунты114», «авторитет на фронте115», «янгол-охоронець» для

бійців АТО»116, що вказує на авторитетність Ричкової як серед бійців, так і серед

командування АТО.

Тетяна добре інтегрована в «чоловічий» світ армії, але разом з тим, вона не

демонструє активної підтримки ідеї щодо кращої інтеграції жінок а армію. Ричкова дещо

зверхньо висловлюються щодо жінок на лінії фронту:

«Давай я тебе расскажу про женщин на фронте. У нас по законодательству женщина

на фронте может быть в бригаде, для нее должен быть отдельный санузел,

отдельные спальные места. А где ты там "отдельно" что возьмешь? Поэтому женщин

на фронт и не берут – потому что это очень проблематично. В моей 81-й бригаде есть

очень хорошая девочка-медик. Так вот, ее привезли на фронт на один день. Нашли ей

111 Титиш Г. Татьяна Рычкова: За время войны плакала дважды. Второй раз - когда попала в Минобороны // Українська Правда. 6 квітня 2015 // http://life.pravda.com.ua/person/2015/04/6/192127/ 112 Титиш Г. Татьяна Рычкова: За время войны плакала дважды. Второй раз - когда попала в Минобороны // Українська Правда. 6 квітня 2015 // http://life.pravda.com.ua/person/2015/04/6/192127/ 113 "В Минобороны меня назвали девочкой-танком, но штатное расписание для ВДВ изменили", - волонтер Татьяна Рычкова обеспечила украинских десантников танками. ВИДЕО // Цензор.Нет. 3 листопада 2014 // http://censor.net.ua/v310092 114 Танины война и мир. // Укрінформ. 11 листопада 2014 // http://www.ukrinform.ru/rubric-lastnews/1727128-tanini_voyna_i_mir_1683033.html 115 Титиш Г. Татьяна Рычкова: За время войны плакала дважды. Второй раз - когда попала в Минобороны // Українська Правда. 6 квітня 2015 // http://life.pravda.com.ua/person/2015/04/6/192127/ 116 Mashable: Історія жінки, яка стала товаришем і "янголом-охоронцем" для бійців АТО // ТСН. 24 вересня 2014 // http://tsn.ua/ukrayina/mashable-istoriya-zhinki-yaka-stala-tovarishem-i-yangolom-ohoroncem-dlya-biyciv-ato-370397.html



http://censor.net.ua/v310092

http://www.ukrinform.ru/rubric-lastnews/1727128-tanini_voyna_i_mir_1683033.html





69

розовенький домик, все превосходненько. Реально розовый, выкрашенный в

розовый! Там есть горячая вода, туалет. Как раз для девочки-медика. Повесили ей

игрушечки плюшевые. Все подготовили для ее приезда. Починили трубопровод. Она

приехала, а у нас обстрел. Она говорит: «Пацаны, я не могу, отвезите меня назад в

Дружковку, я тут не останусь». А я хожу с разведосами на передовую, с ссыкунами

сажусь в МТЛБ и еду. Они уже привыкли и говорят: «Слава Богу, ты приехала, у нас

для тебя боевая задача». Я говорю: «Понял, принял, погнали»117.

Проте, не зважаючи на успішне виконання традиційно “чоловічих” ролей і нетипового

для традиційного образу жінки стилю життя: без чоловіка, серед чоловіків, на передовій, не

плаче, дитиною не займається, Тетяна все ж не втілює типовий образ «жінки-воїна» або

«амазонки». Окрім своєї реформаторської діяльності, вона залишається розрадницею і

підтримкою для солдат на передовій.

«Представляешь, какое психологическое состояние у пацанов? Я к ним приезжаю,

начинаю шарики-фонарики, вот вам конфеточки, пошли погуляем, пройдемся, какие

вы молодцы – цыганочка с выходом. Мы обсуждаем, что угодно: рождение коз в

селе, новые посевные. О чем мы только не говорим118» .

Тобто, образ Тетяни – це образ однієї з небагатьох жінок в АТО й в Міністерстві

оборони, яка поєднує в собі традиційно чоловічі авторитет, реформаторську діяльність й

активність поза межами сім’ї та традиційно жіночу турботливість:

«.. – Да и вообще, сильная ты. Но все же, как тебе удалось стать авторитетом на

фронте?

– Потому что я никогда ничего не боялась. Потому что я с ними на выполнении всех

боевых заданий. У них беда – я рядом с ними, и они просто знают, что я с ними. Один

раненный боец, который вернулся с Саур-Могилы, спал дома после ранения и после

госпиталя. Ему жена дома устроила скандал. Почему? Потому что ему приснился сон,

что их обстреляли, что он просыпается где-то в какой-то темной яме, и он один. И

начинает кричать «Таня!» – потому что знает, что Таня обязательно будет рядом,

когда надо. Он говорит: «Я знаю, что ты должна быть где-то рядом, что ты приедешь,

что ты вывезешь и добьешься». Поэтому..119».

117 Титиш Г. Татьяна Рычкова: За время войны плакала дважды. Второй раз - когда попала в Минобороны // Українська Правда. 6 квітня 2015 // http://life.pravda.com.ua/person/2015/04/6/192127/ 118 Там само. 119 Титиш Г. Татьяна Рычкова: За время войны плакала дважды. Второй раз - когда попала в Минобороны // Українська Правда. 6 квітня 2015 // http://life.pravda.com.ua/person/2015/04/6/192127/





70

Марія Берлінська – аеророзвідниця, учасниця АТО і засновниця Центру підтримки

авіарозвідки. Це представниця молодого покоління, яка в 27 років взяла участь в бойових

діях на Сході, свого часу була чи не єдиною аеророзвідницею на БПЛА в АТО та стала

засновницею і керівницею центру підтримки аеророзвідки.

Одна з особливих характеристик Марії – це вік. Медіа формують романтичний образ

ще зовсім молодої120 студентки Києво-Могилянської Академії, яка під час навчання їде

воювати на Схід.

Марія Берлінська обстригла довгу темно-русяву косу, роздобула бронежилет і втекла

з магістратури Києво-Могилянської академії на фронт. У зоні АТО вона стала фахівцем

з аеророзвідки і під час польотів багато разів потрапляла під обстріл121.

Проте, важливо зазначити, що в ЗМІ Марія - це не лише свідома громадянка, але й

сумлінна студентка. В перервах між поїздками в АТО взимку 2014/2015 року, вона здає сесію

і навіть успішно захищає магістерську роботу. На фотографіях та у відео сюжетах Марія без

макіяжу та з короткою стрижкою, проте журналісти все ж знаходять спосіб підкреслити її

жіночність: показують розмову з батьками, називають милою дівчиною з незвично

серйозним поглядом сіро-зелених очей122.

Молода студентка стала відома тим, що в армії вона займалася нетиповою для жінок

й для української армії загалом справою – безпілотною аеророзвідкою. Марія відзначилася

раціональним ставленням до своєї участі в АТО і пішла не на ту посаду, на яку брали (а не

брали її на початку, як і багатьох жінок, в жоден з батальйонів), а на одну з затребуваних

позицій фахівця аеророзвідки – керувати безпілотниками.

«Я вважаю, що кожен має займатися тим, до чого в нього є хист і сили. Точно знаю, що

я не якийсь там мегабоєць, я не можу вирвати сталь зубами, але знаю, що можу

вчитися і можу організовувати якісь процеси. А отже, можу бути корисною армії. Так і

почалося.123»

З часом образ Марії трансформувався в більш революційний: 27-літня студентка,

одна з небагатьох, взялася виправляти недоліки системи аеророзвідки в Україні та

ефективності української армії на Донбасі. Марія зібрала команду, здобула підтримку

120 Перший національний (2015) Подорожні. Марія Берлінська // https://www.youtube.com/watch?v=ADjKqOGGwbA 121 26-річна “айдарівка” Марія Берлінська: побачивши нас, люди ховалися... і тільки діти вітально махали нам ручками і бігли слідом // Вікна. 24 жовтня 2014 // http://vikna.if.ua/news/category/ua/2014/10/24/23995/view 122 Подорожні. Марія Берлінська. // https:// Перший національний. 28 травня 2015 // www.youtube.com/watch?v=tvq8Tpr0lxw 123 Жінки війни: Марія Берлінська, яка створила центр аеророзвідки // Insider. 21 вересня 2015 // http://www.theinsider.ua/lifestyle/55fee8aeef8b5/

https://www.youtube.com/watch?v=ADjKqOGGwbA

http://vikna.if.ua/news/category/ua/2014/10/24/23995/view

http://www.youtube.com/watch?v=tvq8Tpr0lxw

http://www.theinsider.ua/lifestyle/55fee8aeef8b5/

71

декількох комерційних закладів та НаУКМА, заснувала й очолила центр підтримки

аеророзвідки – нетипове ні для жінки, ні для студентки магістерської програми з юдаїки, ні

для доброволиці АТО заняття.

«Друзі жартують: «Ти замість того, щоб просто заплатити інструктору за курс, створила

цілий Центр». Так і є. Я побачила проблему з навчанням для себе, зрозуміла, що інші

зацікавлені люди будуть стикатися з аналогічною ситуацією постійно. Держава

системного навчання не проводить, волонтерські центри системного навчання не

проводять… Системні курси з’явилися лише зараз, з моєї ініціативи. Підтягнулися

люди, всіх об’єднала ідея і розуміння того, що без аеророзвідки, тобто "всліпу",

неможливо виграти війну124».

Центр є єдиною найбільш доступною навчальною платформою, яка готує

кваліфікованих аеророзвідників для фронту і навіть частково забезпечує армію безпілотними

літальними апаратами (БПЛА).

Окрім того, Марія одна з небагатьох жінок та учасниць (та учасників) АТО, яка

говорить про проблеми жінок в АТО. Вона активно відстоює позицію розширення прав жінок

в АТО, серед яких збільшення кількості дозволених професій для жінок в армії та, відповідно,

легалізація їхнього статусу в АТО, виплати «бойових» і надання пільг учасника бойових дій.

«Мені часто кажуть, що війна – це не жіноча справа – це стереотип, тому що війна –

взагалі не людська справа. Але, якщо вона прийшла до нас, то ми всі на рівних правах

пішли захищати…. Часто буває так, що роботу виконує жінка, а на штатну посаду

оформлений чоловік, який сидить в штабі. Ми маємо надати жінкам право легально

захищати свою країну»125.

Отже, образ Марії Берлінської – це ще один приклад образу революціонерки в АТО.

Вона жінка, яка не лише інтегрувалася в українську армію, але й жінка, яка змінює її ззовні,

забезпечуючи надання тих послуг та знань, які не може забезпечити держава.

3.4.3. Потреби і проблеми жінок в АТО

Інформація про потреби жінок АТО в українських медіа гендерно нейтральна. У

статтях про жінок, які беруть участь в антитерористичній операції, доволі часто згадуються

потреби солдатів, проте в узагальненому вигляді. Окрім того, жодна з інтерв’юйованих

учасниць АТО не назвала потреби саме жінок в АТО, а в їх лексиці потреби армії

ототожнюються з потребами чоловіків : 124 Там само. 125 Марія Берлінська: дайте жінкам можливість легально захищати Батьківщину // Громадсбке радіо. 04 липня 2015 // http://hromadskeradio.org/gromadska-hvylya/mariya-berlinska-dayte-zhinkam-mozhlyvist-legalno-zahyshchaty-batkivshchynu




72

«Якщо говорити за хлопців, які стоять на блокпостах інших добровольчих батальйонів,

то вони теж стоять голі-босі. Дуже потрібен теплий одяг126».

«Ще треба зимове взуття, бо у хлопців уже проявляються ознаки «окопної

хвороби127».

Потреби саме жінок, які беруть участь в АТО, майже не обговорюються в медіа. Лише

в одній статті опосередковано згадується відсутність жіночої форми для солдаток української

армії: «Вони носили форму іншого розміру, куплену чи то по інтернету, чи привезену

волонтерами»128, але це англомовна стаття, написана американцем для іноземного журналу,

тому абсолютна більшість громадян України навіть не бачили цієї інформації. Жодна зі статей

та відео не згадують відсутності забезпечення жінок в армії військовою формою, засобами

гігієни, відсутність спеціальних медичних послуг для жінок. Найчастіше згадуються вимоги до

окремого житла для жінок. Лише одиниці обговорюють цю тему, і в багатьох з них

говориться, що солдаткам забезпечили приватність й окрему кімнату.

«Спершу я жила в казармі з сімома хлопцями. Зараз у нас з Аллою окрема

кімната129».

«Я мала свою «кібітку», бо кімнатою її важко назвати, жила сама та якось привела її в

кращий та комфортніший вигляд. Але ми завжди збирались на вечерю в одному місці

— ніхто не сидів собі окремо130».

«Нашли ей розовенький домик, все превосходненько. Реально розовый,

выкрашенный в розовый! Там есть горячая вода, туалет. Как раз для девочки-

медика131».

«У меня отдельная комната. Мальчики сделали шикарный умывальник. Есть зеркало.

Здесь я, у меня тут и аптека, и продуктовый склад 132».

126 Жінка в зоні АТО: полтавка разом з коханим служить добровольцем // Коло. 8 жовтня 2014 // http://kolo.poltava.ua/novini-poltava/alla-fedorchenko-23244.html 127 Яна Зінкевич, яка служить у зоні АТО: Спочатку запам’ятовувала обличчя врятованих людей, тепер – ні // Eспресо TV, вересня 2014 // http://espreso.tv/article/2014/09/12/chomu_ukrayinski_zhinky_vidmovlyayutsya_vid_myrnoho_zhyttya_ta_yidut_voyuvaty_na_donbas 128 Peterson N. Meet Ukraine’s Women Warriors // The Daily Signal. August 11, 2015 // http://dailysignal.com/2015/08/11/meet-ukraines-women-warriors/

129 Історії з АТО. Жінка з сектору правди // Репортер. 5 Червня 2015// http://report.if.ua/gazeta/akcent/istoriyi-z-ato-zhinka-z-sektoru-pravdy/ 130 АТО очима жінки. Франківчанка розповіла про війну на Сході // РАЙ. 17 серпня 2015 // http://trkrai.com/?m0prm=25&showItem=13564

131 Титиш Г. Татьяна Рычкова: За время войны плакала дважды. Второй раз - когда попала в Минобороны // Українська Правда. 6 квітня 2015 // http://life.pravda.com.ua/person/2015/04/6/192127/ 132 Українські жінки розповіли, чому вони пішли воювати в АТО // ТСН. 29 вересня 2014 // http://tsn.ua/ukrayina/ukrayinski-zhinki-rozpovili-chomu-voni-pishli-voyuvati-v-ato-371067.html

http://espreso.tv/article/2014/09/12/chomu_ukrayinski_zhinky_vidmovlyayutsya_vid_myrnoho_zhyttya_ta_yidut_voyuvaty_na_donbas


http://dailysignal.com/2015/08/11/meet-ukraines-women-warriors/








73

Потреби жінок АТО в таких базових речах як форма, засоби гігієни, медичне

обслуговування українські медіа не згадують.

Не зважаючи на те, що жінки повинні проживати в окремих приміщеннях, все ж

багато з них живуть разом з чоловіками на фронті. Під час аналізу медіа текстів та відео не

було виявлено негативних відгуків про спільний побут чоловіків та жінок, які служать в АТО.

Не було знайдено ні звинувачень у легкій поведінці133 з боку чоловіків, ні нарікань на

незручності та домагання134 зі сторони жінок. Щоправда, статті про АТО загалом та про побут

чоловіків в даному дослідженні не розглядалися. З інформації в медіа, присвяченій жінкам в

АТО, складається враження, що чоловіки і жінки гармонійно співіснують в одному

приміщенні. Це навіть має свої переваги. «Спершу я жила в казармі з сімома хлопцями.

Казали, як поселилася, то у них з’явився порядок135.» Цікаво, що це питання зазвичай

обговорювалося з ініціативи журналіста. Самі героїні сюжетів в інтерв’ю не згадували з

власної ініціативи про спільний побут і своє ставлення до цього, особливо в негативному

значенні, або принаймні цього не видно з інтерв’ю.

Тобто, для широкого загалу, в армії немає проблем з житлом. З прочитаного можна

зробити висновок, що жінки забезпечені житлом, а якщо ні, то це не є проблемою. Співжиття

з чоловіками сприймається жінками в АТО як частина військового побуту. Для когось він

більш комфортний, для когось - менше, але всі вони знали, куди йшли і були готові до

такого. Порівняно зі стресом бойових ситуацій і жаху, який вони бачать на війні, відсутність

окремої кімнати не розглядається як суттєва проблема. І ймовірно є різниця між ставленням

до спільного з чоловіками побуту між жінками, які служать в добровольчих батальйонах та

жінками, які були мобілізованими. Наявного емпіричного матеріалу недостатньо, щоб

проаналізувати це питання.

Інша проблема, з якою стикаються жінки АТО – це повернення додому. У процесі

реінтеграції виникають складнощі на психологічному, побутовому й на бюрократичному

рівнях. По-перше, солдатки повертаються з посттравматичним стресовим розладом. Якщо у

статтях про чоловіків, які повернулися з АТО, ПТСД проявляється в більш різкій формі: гнів,

агресія, дратівливість, алкоголізм, то у жінок він проявляється більше у вигляді почуття

провини, жертовності, відстороненості:

133 Типові стереотипи про поведінку жінок в армії. 134 Типові стереотипи про поведінку чоловіків в армії. 135 Історії з АТО. Жінка з сектору правди // Репортер. 5 Червня 2015// http://report.if.ua/gazeta/akcent/istoriyi-z-ato-zhinka-z-sektoru-pravdy/



74

«Перший тиждень, по приїзді додому, було дуже важко. Нам дали час для

відпочинку, і я майже цілий тиждень пробула дома: нікуди не ходила і просто

пролежала та просиділа на дивані, обмірковуючи все, що побачила там.136»

«Я нахожусь на грани двух жизней: жизнь там и жизнь сдесь. И понимаете, жизнь там,

вот кто не побывал там, вот сложно описать… я иногда не могу подобрать слов, чтоб

описать ту жизнь, которая происходит сейчас там. Есть пару человек, которых я

вытащила в Илловайске и они у меня потом под Дебальцево погибли. То конечно в

эти моменты, когда ты понимаешь, что ты нада там, то готов здесь все бросить и

бежать туда, потому что на сегодняшний день там на самом деле нету никого137».

«…там же наши остались.. как я сейчас пойду домой? Вы поймите правильно, но уже

морально я не готова вернуться. Морально я живу там138».

По-друге, в суспільстві бракує толерантності до бійців АТО, спостерігається

нерозуміння суті ситуації на Сході, суті бойових дій і того, через що довелося пройти

учасникам АТО. Після війни солдатки зустрічаються з негативним ставленням до них і мають

проблеми з інтеграцією. Це негативне ставлення не має гендерних особливостей, воно не

пов’язане з їх участю в АТО як жінок, а викликане їхньою причетністю до конфлікту. По-третє,

в медіа вже зустрічаються перші згадки про бюрократичні проблеми, пов’язані з отриманням

статусу учасниці бойових дій та, відповідно, відсутністю пільг для учасниць АТО. Лише в

одному сюжеті героїня говорить про такі проблеми, хоча з інтерв’ю учасниць АТО знаємо, що

отримати статус учасниці бойових дій бійцям добровольчих батальйонів не просто. А жінкам,

які безпосередньо воювали – неможливо. Проте, інформації в медіа замало для того, щоб

сформулювати усвідомлення цих проблем в суспільстві.

«Бувало приходиш кудись, де стоять у черзі хлопці у формі, а люди «а, що ви там

воюєте?» — це так боляче слухати. Я була там, і знаю, наскільки це важко139».

«Помню однажды выставили меня из трамвая потому, что у меня на сегодняшний

день как бы документ есть, но это еще не подтвержденный документ, и я попыталась

сказать, показать документ, что я участник АТО, многие начали возмущаться, что вот

вы там устроили себе войнушку... И это очень больно и очень обидно, что на

136 АТО очима жінки. Франківчанка розповіла про війну на Сході // РАЙ. 17 серпня 2015 // http://trkrai.com/?m0prm=25&showItem=13564 137 Іловайськ. Точка неповернення. «Мурка». // Громадське TV. 30 серпня 2015 // http://www.hromadske.tv/society/ilovaisk-tochka-nepovernennya--murka-/ 138 Жінки-військові у зоні АТО воюють на рівні з чоловіками // ТСН. 9 листопада 2014// http://tsn.ua/video/video-novini/zhinki-viyskovi-u-zoni-ato-voyuyut-na-rivni-z-cholovikami.html 139 АТО очима жінки. Франківчанка розповіла про війну на Сході // РАЙ. 17 серпня 2015 // http://trkrai.com/?m0prm=25&showItem=13564


http://www.hromadske.tv/society/ilovaisk-tochka-nepovernennya--murka-/




75

сегодняшний день одеситы так относятся… Я понимаю, что есть разные категории

людей, но я я просто вышла из трамвая и все…140».

«Ти ніколи не отримаєш офіційний статус учасника війни», - сказала Бурлакова . Я не

впевнена, що саме дає статус учасника бойових дій, але я бачу, що хлопці так

пишаюся цим, і так, було б непогано мати такий статус офіційно.»

За даними Міністерства оборони України, 67,697 українським солдатам був наданий

статус учасника АТО, з зазначенням зони, в якій виконувалася антитерористична операція.

Цей статус дає певні переваги соціального забезпечення, а також право безкоштовного

проїзду в громадському транспорті, першу чергу в отриманні житлової та земельних ділянок,

0% кредит для приватного будівництва і 75% знижку на комунальні послуги. Державні дані

про кількість жінок, яким був наданий статус учасниці АТО не доступні на даний момент,

хоча, за повідомленнями в українських ЗМІ, близько 25% від 250000 військовослужбовців

України – жінки141».

140 Іловайськ. Точка неповернення. «Мурка». // Громадське TV. 30 серпня 2015 // http://www.hromadske.tv/society/ilovaisk-tochka-nepovernennya--murka-/ 141 Peterson N. Meet Ukraine’s Women Warriors // The Daily Signal. August 11, 2015 // http://dailysignal.com/2015/08/11/meet-ukraines-women-warriors/




76

Висновки

Питання забезпечення гендерної рівності в українському суспільстві регулюються як

загальним (Конституція України), так і спеціальним законодавством (Законом України «Про

забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»). Однак, якщо на

декларативному рівні цінність рівних прав і можливостей жінок і чоловіків підтримується,

вона далеко не завжди втілюється на практиці. Тому Україна посідає посередні місця у

міжнародних звітах і не завжди виконує взяті на себе міжнародні зобов’язання стосовно

втілення гендерної політики (зокрема, у Цілях Розвитку Тисячоліття ООН). Незважаючи на

приєднання до міжнародних угод та ухвалення національного законодавства про рівні права

і можливості жінок і чоловіків, спостерігається брак політичної волі щодо реалізації

гендерних перетворень, низьким є рівень представленості жінок у суспільному та

політичному житті, значною проблемою є стійкість стереотипів щодо розподілу ролей

чоловіків і жінок у суспільстві та сім’ї.

У публічному дискурсі для жінок очікуються передусім ролі, пов’язані із материнством

і красою. Сексистська риторика продовжує бути актуальною для українських публічних осіб.

Натомість жінки є видимими учасницями протестної активності, як засвідчили події на

ЄвроМайдані 2013-2014 рр. Жінки виконували не лише репродуктивну працю (приготування

їжі, прибирання, догляд за іншими членами суспільства тощо), а й стояли поряд із

чоловіками на барикадах. Жінки ще із Майдану залучалися до парамілітарної діяльності,

заснувавши кілька різноманітних жіночих сотень. Чимало активісток Майдану продовжили

свою волонтерську діяльність або взяли участь у військових діях на Сході України, в АТО.

Однак питання участі жінок у збройних силах не є новим як для світової історії, так і

для сьогодення. У військовій соціології вивчаються питання інтеграції жінок у збройні сили.

Прихильники і прихильниці інтеграції жінок зазначають, що збройні сили перебувають у стані

трансформації, тому фізична сила та агресія як традиційно «чоловіча» ознака втрачають

важливе значення. Але більш вагомий аргумент – це справедливість, втілення ідеї рівних

прав і можливостей жінок і чоловіків. Відповідно до Резолюції 1325 Ради безпеки (2000)

підкреслюється важливість зміни бачення ролі жінок не тільки як жертв конфліктів, а й як

учасниць розв’язання конфліктів і миротворчої діяльності на рівні із чоловіками.

Для збройних сил України, як і для ринку праці загалом, притаманне явище

вертикальної і горизонтальної гендерної сегрегації. Поступово збільшується кількість жінок у

військовій сфері, що відповідає загальносвітовим тенденціям розвитку держави. Однак

зростання чисельності військовослужбовиць, передусім, служби за контрактом, пов’язують

77

радше з небажанням чоловіків займати малооплачувані посади. Жінки займають переважно

так звані «фемінізовані» спеціальності: медперсонал, фінансисти, логістика, зв’язок.

Працівниці збройних сил України стикаються із гендерною дискримінацією та упередженим

ставлення із боку начальства. Так, згідно із результатами соціологічного опитування

українських військовослужбовиць (2010) основними причинами гендерної дискримінації

зазначено застарілі традиції та уявлення про роль і місце жінки у суспільстві, недосконалість

нормативно-правової бази з питань захисту прав людини і громадянина (незалежно від його

статі), відсутність дієвих механізмів впровадження ідей гендерної рівності та невідповідність

гендерних стандартів Збройних Сил України соціальним потребам військовослужбовців.

Всього службу у Збройних силах України станом на початок жовтня 2015 року

проходять близько 14,5 тис. жінок-військовослужбовців та 30,5 тис. працівниць Збройних

сил. Майже 2 тис. з них – це офіцери, 35 жінок-військовослужбовців займають керівні посади

в Міноборони, Генштабі та видах Збройних сил України. Станом на початок жовтня 2015 року

участь у проведенні АТО взяли близько 1000 військовослужбовиць. Назва цього дослідження

метафорично називається «невидимий батальйон», адже йдеться саме про жінок, які

воюють (мобілізовані чи як доброволиці), але інтереси та потреби яких доволі часто

ігноруються державою. Хоча, з іншого боку, за даним Міністерства внутрішніх справ України,

до державних нагород у 2014 році представлено 3 жінки, а в 2015 році – 15 жінок. Відповідно

до даних Міністерства оборони України, протягом 2014 року 10 жінок було відзначено

державними нагородами України, а протягом 2015 року – 18 жінок-військовослужбовців і

працівниць Збройних сил України.

Доступ жінок до збройних сил і військової служби регламентований кількома

документами: тимчасовим переліком військово-облікових спеціальностей і штатних посад

рядового, сержантського і старшинського складу та військовослужбовців-жінок і тарифних

переліків посад вищезазначених військовослужбовців; переліком посад офіцерського

складу, на які можуть призначатися жінки, прийняті на військову службу за контрактом у

добровільному порядку; переліком спеціальностей, за якими жінки, що мають відповідну

підготовку, можуть бути взяті на військовий облік. Ще однією із проблем правового статусу

військовослужбовиць є те, що він регулюється не лише нормами військового законодавства,

але й положеннями різних галузей права (наприклад, Кодексу законів про працю України).

Відповідно до Кодексу законів про працю України забороняється застосовувати працю жінок

на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, залучати їх



78

до підіймання й переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні

норми. Тобто, питання доступу жінок до певних професій слід розглядати більш комплексно.

Збройні сили України мають розроблену гендерну політику, яка відповідає

загальнодержавній гендерній політиці та передбачає забезпечення ефективного

впровадження гендерного підходу у життєдіяльність війська для створення гарантій рівних

прав та можливостей людини незалежно від її статі. Однак виникає проблема із сталістю

механізмів і реалістичністю упровадження заявленої політики рівних прав і можливостей

жінок і чоловіків.

Загалом тема участі жінок у військових діях активно обговорюється у активістських

середовищах. Точка зору щодо того, чи варто жінкам брати участь у бойових діях, різниться

навіть серед гендерних дослідниць. Одні вважають, що жінки повинні мати рівні права і

можливості в усіх сферах діяльності, у тому числі, в армії. Інші вважають, що війна - це

«чоловічі ігри», схильність до насильства є складовою частиною чоловічої соціалізації і

жінкам не варто брати в цьому участь.

Результати нашого емпіричного дослідження-опитування 42 жінок, які воюють в АТО,

засвідчили основні проблеми, на які вказали майже всі респондентки: проблеми їхньої

можливості приймати рішення в армії. Жінки фактично не допускаються до прийняття рішень

у збройних силах. Чимало з них не є офіційно оформленими, і фактично, не мають

можливості отримувати оплату за свою працю, а надалі не матимуть державних пільг, статусу

учасниці бойових дій і всього, що з цього буде виходити. Інша проблема стосується того, що

деякі жінки, які оформлені, вони є оформленими не на ті посади, якими фактично

займаються. Тобто, їх обмежують, пояснюючи, що в штатних розписах немає цих посад для

жінок. Окремі питання, які не обговорюються державою – це питання побутові: брак

спеціалізованого медичного обслуговування для жінок, відповідних розмірів форми і взуття,

незадовільні умови проживання. Фактично інфраструктура Збройних сил України

облаштована під потреби чоловіків і виключає із армії жінок із їхніми специфічними

потребами.

Експертні опитування надали можливість ретельніше оцінити ситуацію із інтеграцією

жінок у збройні сили, доповнити думку учасниць «невидимого батальйону». Наприклад,

одна із експерток зазначає про інтерналізовані самими жінками гендерні стереотипи:

«Активно беручи участь в АТО, вони вважають, що їх функції, їх завдання є більш

другорядними, порівняно з тим, що виконують чоловіки». Жінки далеко не завжди вірять у

свої сили, аби йти на більш традиційно «чоловічі» професії. Експертки і експерти також

79

критично ставляться до обов’язкової військової строкової служби для чоловіків, пропонують

певні альтернативи.

Жінки можуть використовуватися державою для пропаганди мобілізації, але постає

питання подальшої їх долі: чи потім жінок фахово та успішно інтегрують у збройні сили, чи

завернуть у домівки? Приклад нової поліції наводиться як такий, якому слід слідувати і щодо

армії у питаннях залучення жінок. Окрім того, експертки зазначають про важливість надання

жінкам відповідного статусу, а також підтримку бійчинь із боку жіночих організацій. Жінок

потрібно буде більшою мірою залучати до сфери національної безпеки і прийняття рішень

щодо оборони країни.

В українських медіа частіше можна зустріти оповіді про "героїв", притому з іменами і

переліком подвигів, але рідко - про "героїнь". Аби дізнатися більше, яким чином зображують

жінок на війні, було проведено якісний контент-аналіз 33 медій. Жінки АТО мають

позитивний образ в медіа. Журналісти намагаються балансувати між чоловічними і

жіночними характеристиками учасниць бойових дій, представляючи жінок АТО як

гармонійне поєднання тендітності, краси, мужності, сили. Жінок описують як «тендітних»,

«войовничих», «красивих», «сміливих» «рятівниць» і «захисниць». Спостерігається героїзація

і романтизація образу жінки в АТО: участь жінки в антитерористичній операції є героїчним

вчинком не залежно від посади. Зустрічаються елементи зображення ролі жінки на фронті як

допоміжної, підтримуючої функції для бійців. Разом з тим трапляються й образи жінок, які

нічим не поступаються у своїх бойових вміннях та досягненнях чоловікам. В обох випадках

присутність жінок в АТО має позивну функцію підтримки та мобілізації. Важливо відзначити

відсутність відверто негативних жіночих образів у медіа: немає звинувачень в легковажності,

маскулінності, невиконанні традиційно жіночих функцій, майже не зустрічається віктимізація

жінок в АТО. Щоправда деякі видання намагалися спекулювати на привабливості образу

жінки в армії.

Медіа не висвітлюють реальних потреб і проблем жінок в АТО. В проаналізованих

статтях та відео сюжетах не йдеться ні про незабезпеченість жінок формою, засобами гігієни

та медичним обслуговуванням, ні про ПТСР, труднощі реінтеграції, отримання статусу

учасниці військових дій, відсутність виплат «бойових» та пільг для учасниць бойових дій,

особливо для жінок з добровольчих батальйонів. Таким чином медіа виконує дещо

мобілізаційну функцію, зображаючи лише більш позитивну, героїчну сторону життя учасниць

АТО. Повсякденне життя військових майже не розглядається в медіа, проте повсякденне

життя і є реальністю солдаток АТО. Поняття бути сміливою і захищати країну насправді

80

складається з багатьох реальних дій і ситуацій, яким треба вчитися, з якими треба

справлятися. Більший акцент в ЗМІ на потребах жінок на фронті та проблемах, з якими вони

стикаються після повернення з війни, сприяв би кращій поінформованості громадськості, а

також міг би бути додатковим важелем впливу на забезпечення та гендерну політику

збройних сил України.

81

Список використаних джерел

1. Актуальні проблеми гендерної політики у Збройних силах України: Навчально-

методичний посібник / [В.П. Кротиков, В.Л. Топальський, В.М. Малюга та ін.]; за заг. ред. Б.П.

Андресюка. – К.: НДЦ ГП ЗС України, 2011. – 112 с. //

http://gender.org.ua/images/lib/aktualni_problemy_zsu.pdf

2. Алексиевич С. У войны не женское лицо. – М.: Время, 2007.

3. Андросенко І. Ати-бати, йшли…дівчата, або історичний екскурс щодо ґендерної політики в

збройних силах провідних країн світу // Информационно-просветительское издание «Я»,

Специальный выпуск «Новые роли для украинских женщин». – Х.: Харьковская женская

организация «Крона», 2009. – С. 31-32 // http://krona.org.ua/assets/files/journal/Gendernyi-

zhurnal-Ya-roli.pdf

4. Бендер П. Ґендерний баланс і рівність в Штаб-квартирі НАТО: перетворення тривають //

Информационно-просветительское издание «Я». – Спецвыпуск «Гендерные аспекты

евроатлантической интеграции». – 2007. – С. 26-27 //


5. Бурейчак Т., Петренко О. Канапки, Січ та «бандерівки» / Zahid.net, 8 січня 2014 р.


6. Веснянка О., Шеляженко Ю. Панічний сексизм або ідеї Януковича живі / Інсайдер, 3

вересня 2014 року // http://www.theinsider.ua/politics/5406fba21835d/

7. Висновок ґендерно-правової експертизи Закону України “Про соціальний і правовий

захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року № 2011-XII /

Міністерство юстиції України // http://old.minjust.gov.ua/15484

8. Вишняков О. Україна і Ізраїль. Жінки на війні. 20 серпня 2015 р. // http://consul-

ukraine.blogspot.co.il/2015/08/blog-post_20.html (доступ 21 серпня 2015 р.)

9. Гендерна політика та інституційні механізми її реалізації в Україні: Національний огляд

виконання Україною Пекінської декларації та Платформи дій і заключних документів

Двадцять третьої спеціальної сесії Генеральної Асамблеї ООН / [укл. М. Корюкалов; за

сприяння Програми ООН Жінки «Підсилення підзвітності у фінансуванні гендерної рівності.

Партнерство ЄС і ООН з гендерної рівності» в Україні, Представництва Фонду Фрідріха Еберта

в Україні та країнського жіночого фонду]. – К., 2014. – 120 с.

10. Данилова Н. Армия и общество: принципы взаимодействия. – СПб.: Норма, 2007. – 344 с.

11. Доклад о выполнении в Украине Конвенции ООН о ликвидации всех форм

дискриминации в отношении женщин / [руков. авт. кол. Л.Е. Леонтьева, А.В. Толстокорова]. –

Харьков: Фолио, 2007. – 80 с.

12. Дубчак Н. Сильний бік «слабкої» статі // Информационно-просветительское издание «Я»,

Специальный выпуск «Новые роли для украинских женщин». – Х.: Харьковская женская

организация «Крона», 2009. – С. 25-27 // http://krona.org.ua/assets/files/journal/Gendernyi-

zhurnal-Ya-roli.pdf

13. Дубчак Н.І. Жінки у Збройних Силах України: проблеми гендерної політики // Стратегічні

пріоритети. – №4 (9). – 2008. – С. 187-192 // http://old.niss.gov.ua/book/StrPryor/9/25.pdf

http://gender.org.ua/images/lib/aktualni_problemy_zsu.pdf





http://www.theinsider.ua/politics/5406fba21835d/

http://old.minjust.gov.ua/15484





http://old.niss.gov.ua/book/StrPryor/9/25.pdf

82

14. Дудко Є. Гендерована війна: феміністичний аналіз // Журнал соціальної критики

«Спільне», 28 листопада 2014 р. // http://commons.com.ua/genderovana-vijna/

15. Єрьоменко Н. Як сприймають жінок на війні? // Insider. – 1 жовтня 2015 р. //


16. Женщины-воины — секретное оружие Украины - Секретный фронт, 19.08.2015 //

https://www.youtube.com/watch?v=CkwfWP_CwTM

17. Жінки в армії всупереч всьому // Українська правда. Життя. – 13 жовтня 2015 р. //

http://life.pravda.com.ua/columns/2015/10/13/201761/view_print/

18. Жінки Центральної та Східної Європи у Другій світовій війні: Гендерна специфіка досвіду в

часи екстремального насильства: Зб. наук. статей / за наук. ред. Гелінади Грінченко,

Катерини Кобченко, Оксани Кісь. – Київ: ТОВ "Арт-книга", 2015. - 336 с.

19. Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» від 8

вересня 2005 р. № 2866-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2866-15

20. Збройні сили (Дискримінація за ознакою статі) // На межі: Вирішення проблем

дискримінації та нерівності в Україні / The Equal Rights Trust Country Report Series: 5 Лондон,

серпень 2015. – 444 с. // http://www.gay.org.ua/publications/antidi_report2015-u.pdf

21. Інформаційно-довідковий матеріал щодо гендерної політики у Збройних Силах України

[електронний документ, наданий Міністерством Оборони України]. – 8 c.

22. Калагін Ю.А. Стереотипи військовослужбовців-жінок про армію та військову службу // Грані. - 2014. - № 2. - С. 112-117. 23. Калагін Ю.А. Гендерний аспект типологізації особистості військовослужбовців збройних сил України // Український соціум. - 2013. - № 3. - С. 44-53. 24. Кісь О. Моделі конструювання гендерної ідентичності жінки в сучасній Україні // Незалежний культурологічний часопис «Ї». – 2003. - № 27 // http://www.ji.lviv.ua/n27texts/kis.htm 25. Конвенція Організації Об'єднаних Націй про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок / ООН, Конвенція, Міжнародний документ від 18.12.1979 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_207 26. Конституція України від 28 червня 1996 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80 27. Левченко К.Б. До методології проведення гендерної експертизи українського законодавства // Форум права. – 2008. – № 1. – С.285-295 // http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2008-1/08lkbeuz.pdf 28. Майже тисяча українок взяли участь в АТО // УНІАН, 9 жовтня 2015 р. // http://www.unian.ua/war/1147650-mayje-tisyacha-jinok-viyskovoslujbovtsiv-vzyali-uchast-v-ato.html 29. Марценюк Т. Жінки в українській політиці: виклики і перспективи змін. – К.: Міжнародний центр перспективних досліджень, 2015. - 35 с. // http://www.ekmair.ukma.edu.ua/handle/123456789/4441 30. Марценюк Т.О. Ґендерна соціологія Майдану: роль жінок у протестах // Постсоціалістичні суспільства: різноманіття соціальних змін. Матеріали Сьомих Міжнародних соціологічних читань пам’яті Н.В. Паніної та Т.І. Заславської / За наук. ред. Є.І. Головахи та О.Г. Стегнія. – К.: Інститут соціології НАН України, 2014. – С. 146-160. 31. Марценюк Т., Плахотнік О. Гендерова робота: як ринок праці та хатня робота конструюють гендер (Розділ 5) // Гендер для медій: підручник із гендерної теорії для

http://commons.com.ua/genderovana-vijna/


https://www.youtube.com/watch?v=CkwfWP_CwTM

http://life.pravda.com.ua/columns/2015/10/13/201761/view_print/

http://www.gay.org.ua/publications/antidi_report2015-u.pdf

http://www.irbis-nbuv.gov.ua/cgi-bin/irbis_nbuv/cgiirbis_64.exe?Z21ID=&I21DBN=UJRN&P21DBN=UJRN&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=JUU_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=IJ=&S21COLORTERMS=1&S21STR=%D0%9624215

http://www.ji.lviv.ua/n27texts/kis.htm





http://ekmair.ukma.kiev.ua/handle/123456789/3511

83

журналістики та інших соціогуманітарних спеціальностей / за ред. М. Маєрчик, О. Плахотнік, Г. Ярманової. – К.: Критика, 2013. – С. 77-96. 32. Машковець Т. Жінки в строю // Народна армія. – 6 жовтня 2014 р. // http://na.mil.gov.ua/10494-zhinki-v-stroyu 33. Нейджел Дж. Маскулінність та націоналізм; ґендер та сексуальність у творенні націй // Незалежний культурологічний часопис «Ї». – 2003. – № 27 // http://www.ji.lviv.ua/n27texts/nagel.htm 34. Никонова О. Женщины, война и "фигуры умолчания". http://magazines.russ.ru/nz/2005/2/ni32.html 35. Про затвердження тимчасових переліків військово-облікових спеціальностей і штатних посад рядового, сержантського і старшинського складу та військовослужбовців-жінок і тарифних переліків посад вищезазначених військовослужбовців / Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 червня 2014 р. за № 600/25377 // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0600-14 36. Про затвердження переліку спеціальностей, за якими жінки, що мають відповідну підготовку, можуть бути взяті на військовий облік // Постанова Кабінету Міністрів України від 14 жовтня 1994 р. N 711 // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/711-94-%D0%BF 37. Про затвердження Граничних норм підіймання і переміщення важких речей жінками Наказ Міністерства охорони здоров’я № 241 від 10.12.93 м. Київ // http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0194-93 38. Про затвердження Переліку важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок: Наказ Міністерства охорони здоров’я № 256 від 29.12.93 м. Київ // http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0051-94 39. Програма Жінки в АТО, 39-та жіноча сотня самооборони http://39s.com.ua/ua/news/startu_programa_pdtrimki_zhnki_v_ato/ 40. Резолюция 1325 (2000), принятая Советом Безопасности на его 4213-м заседании, 31 октября 2000 года // http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_669 41. Савченко Ю.С. Деякі особливості правового статусу військовослужбовців-жінок у Збройних силах України // Юридична наука. – 2011. – № 6. – С. 175-181. 42. Семенець Р. Жінки та армія // Информационно-просветительское издание «Я». – Спецвыпуск «Гендерные аспекты евроатлантической интеграции». – 2007. – С. 31 // http://krona.org.ua/assets/files/journal/Gendernyi-zhurnal-Ya-nato.pdf 43. Ставлення військовослужбовців до гендерної рівності та її утвердження у Збройних Силах України: Звіт за результатами соціологічного дослідження / Міністерство оборони України, Науково-дослідницький центр гуманітарних проблем Збройних сил України. – К., 2011. [електронний документ, наданий Міністерством Оборони України]. – 66 c. 44. Тешанович Я. Жінки і війна // Незалежний культурологічний часопис «Ї». – 2003. - № 27 // http://www.ji.lviv.ua/n27texts/teshanovych.htm 45. У Генштабі заявили, що «при необхідності» можуть мобілізувати жінок від 20 років // УНІАН, 04.02.2015 // http://www.unian.ua/politics/1040064-u-genshtabi-zayavili-scho-pri-neobhidnosti-mojut-mobilizuvati-jinok-vid-20-rokiv.html 46. Цілі розвитку Тисячоліття ООН: Україна 2015, Ціль № 6 «Забезпечення гендерної рівності»

[Електронний ресурс] // http://www.ukraine2015.org.ua/tsil6

47. Чи є майбутнє у жінок в українській армії? // Правда. – 8 жовтня 2013 р. //


48. Шумакевич Н.В. Гендерный аспект военной реформы: дисс… канд. социол. наук: 22.00.04.

/ Наталья Владимировна Шумакевич. – Саратов, 2002. – 267 с.


http://www.ji.lviv.ua/n27texts/nagel.htm

http://magazines.russ.ru/nz/2005/2/ni32.html


http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/711-94-%D0%BF



http://39s.com.ua/ua/news/startu_programa_pdtrimki_zhnki_v_ato/

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_669


http://www.ji.lviv.ua/n27texts/teshanovych.htm



http://www.ukraine2015.org.ua/tsil6


84

49. Хромейчук О. Гендер і націоналізм на Майдані // Historians.in.ua, 27 жовтня 2015 р. //

http://historians.in.ua/index.php/en/dyskusiya/1673-olesia-khromeichuk-gender-i-natsionalizm-

na-maidani-a

50. Global Gender Gap Report 2014. – Geneva: World Economic Forum, 2014 //

http://www3.weforum.org/docs/GGGR14/GGGR_CompleteReport_2014.pdf

51. Freedom in the World 2014. Freedom House, about Ukraine //


52. Hsieh H-F., Shannon S. Three Approaches to Qualitative Content Analysis / Qualitative health

research. – 2005. – Vol. 15. – No. 9. – P. 1277-1288.

53. Miller L., Moskos Ch. Humanitarians or warriors? Race, gender and combat status in Operation

Restore Hope// Armed Forces and Society. – 1995. – 21 (4). – P. 615-637.

54. NATO Committee on Gender Perspectives //


55. Segal M. W. Women's Military Roles Cross-Nationality: Past? Present? And Future // Gender

and Society. – 1995. – Vol. 9 – № 6. – p. 757-775.

56. Wolf N. The US Military's Rape Culture // The Project Syndicate, June 30, 2013 //


57. Wolf N. A culture of coverup: rape in the ranks of the US military // The Guardian, 14 June

2012 // http://www.theguardian.com/commentisfree/2012/jun/14/culture-coverup-rape-ranks-

us-military

58. Yuval-Davis N. Gender and Nation. – SAGE Publications Ltd., 1997.








85

Додаток А

Таблиці з емпіричним матеріалом

Таблиця А 1. Учасниці дослідження

№ Вік Як потрапила Реальний фах Фактично оформлена Пільги, статус уч-ці бойових дій

Чи зацікавлена у просуванні

1 23 добровільно охорона порядку, блокпости

Міліціонер Так Так

2 32 мобілізована санітар-радіотелефоніст медичного пункту

санітар-радіотелефоніст медичного пункту

Так Ні

3 32 добровільно санітарний інструктор санітарний інструктор Так Не має можливості вище сержанта

4 41 добровільно бухгалтер фінансово-економічної служби, розвідувальна діяльність

бухгалтер фінансово-економічної служби

Ні Ні

5 23 добровільно медик другої ланки, відповідальна за медпункт

- Ні Так

6 36 добровільно стрілець - Ні Ні

7 34 добровільно санітарний інструктор санітарний інструктор Безкоштовний проїзд у метро

Ні

8 28 добровільно Парамедик ● - Ні Була би зацікавлена за умови офіційного оформлення

9 35 добровільно Розвідка ● - Ні -

10 34 добровільно Помічник керівника підрозділу

● - Ні Можливо

11 20 добровільно Парамедик, відповідальна за склади

● - Ні Можливо

12 22 добровільно ТВО заступника командира роти по роботі з особовим складом

діловод тилу, начальник польової лазні

Так Була зацікавлена, зараз хоче впливати на реформування армії загалом

13 33 добровільно Парамедик, керівник групи

● - Ні ● -

14 47 добровільно Медик, старший групи ● - Ні Переконана, що не має такої можливості

15 20 добровільно Мінер, снайпер Гранатометчиця Ні Не потрібні

86

16 23 добровільно Медик-телефоніст санітарка Ні Була зацікавлена, але не хоче перебувати в штабі відповідно до посади

17 42 добровільно Санітарний інструктор, обслуговування бійців

Санітар польової лазні Так -

18 32 добровільно діловод діловод Так -

19 34 добровільно медик Начальник польової лазні

Так ● -

20 44 добровільно Оператор безпілотного літального апарату

- Ні Ні

21 21 добровільно діловод технічної частини

бухгалтер фінансово-економічної служби

Ні Ні

22 28 добровільно Гранатометчиця, зв’язкова

бухгалтер Ні Так

23 30 добровільно парамедик - Ні Ні

24 21 добровільно діловод стройової частини

діловод стройової частини

Так Ні

25 22 добровільно парамедик ● - Ні Ні

26 22 добровільно заступник командира по виховній роботі, по озброєнню, по забезпеченню

санітарний інструктор роти

Ні Так

27 22 добровільно патруль, штурмова рота, жандарм

- Ні -

28 25 добровільно медик –евакуатор молодший сержант санінструктор радіотелефоніст

Так Так

29 22 добровільно фельдшер батальонного медпункту

● стрілець-санінструктор, старший санінструктор роти

Так -

30 28 добровільно парамедик ● - Так Так

31 27 добровільно парамедик ● - Ні Ні

32 36 добровільно старший навідник міномета

● прив’язка, орієнтування

Так -

33 20 добровільно стрілець, командир бойової машини

● - Ні Так

34 22 добровільно медик ● - Ні Ні

35 30 добровільно ● командир розвіддиверсійного взводу

командир розвіддиверсійного взводу

Не знає Можливо

36 37 добровільно сержант командир сержант командир Так Так

87

взводу розвідки взводу розвідки

37 44 мобілізована заступник командира батальону по роботі із особовим складом

заступник командира батальону по роботі із особовим складом

Так -

38 - добровільно тактична медицина, боєць, постачання, взаємодія

● заступник командира батальону, інспектор по зв’язках

Так Хоче бути міністром збройних сил

39 - добровільно боєць - Ні Не знає

40 24 добровільно автоматник-стрілець ● - Можливо Так

41 35 добровільно старший солдат ● санітар медпункту Ні Так

42 33 добровільно кадрова робота ● молодший сержант, ТВО старшого помічника начальника штабу

Так -

18 - волонтерка ●

Таблиця А.2. Інформація про експерток і експертів

№ Ім’я та прізвище

Місце роботи або інша експертна афіліація

1. Наталія Дубчак Майор у відставці, екс-радник Міністра Оборони з питань гендерної політики на громадських засадах (2010 р.), офіцер за напрямком роботи гендерної політики (спеціальна посада, яка була введена у 2008 р. рішенням Міністра Оборони). Досвід служби в Збройних силах України: від 1992 по 2010 р.

2. Катерина Левченко

Президент Міжнародного жіночого центру «Ла Страда-Україна». У Міністерстві внутрішніх справ перебувала на посаді радника Міністра з прав людини та гендерних питань (2 терміни: 2004-2006, 2008-2010).

3. Лариса Кобелянська

Кандидат філософських наук, доцент, експерт з питань гендерної політики, експерт ПРООН.

4. Олена Суслова Голова Правління Інформаційно-консультативного жіночого центру

5. Олена Білецька

Адвокат, голова громадської організації «Жіноча варта», 1,5 роки займається війною, жінками в армії.

6. Марія Іонова Депутат Верховної Ради України, співголова МФО «Рівні можливості».

7. Володимир Сологуб

Фрілансер, Ukraine Today Зробив п’ять-шість репортажів ( на основі приблизно по тижню перебування у зоні АТО)

8. Наталка Корж режисер програм, «Ukraine Тoday», режисер документального англомовного фільму «Tortured Femininity»142 («Тортурована жіночність»)

9. Наталія Нагорна

кореспондент ТСН «1+1», репортажі із зони АТО

142 Подивіться фільм можна за лінком https://www.youtube.com/watch?v=7q0ypWBPKaY

https://www.youtube.com/watch?v=7q0ypWBPKaY

88

Таблиця А.3. Список онлайн матеріалів для контент-аналізу

№ Опис онлайн джерела

1. Жінки в АТО: умови мобілізації // Факти ICTV. 4 лютого 2015// http://fakty.ictv.ua/ua/index/read-news/id/1541549

2. Керівник Нацгвардії: жінкам можна довіряти складні завдання // BBC Україна. 31 липня 2015// http://www.bbc.com/ukrainian/news_in_brief/2015/07/150731_rl_army_women

3. Мобілізація для жінок буде добровільною - військовий експерт // Слово і діло. 21 січня 2015 // http://www.slovoidilo.ua/articles/7007/2015-01-21/mobilizaciya-dlya-zhencshin-budet-dobrovolnoj--voennyj-ekspert.html

4. У ГЕНШТАБІ ПОВІДОМИЛИ, ЯКИХ ЖІНОК МОЖУТЬ МОБІЛІЗУВАТИ В АТО // 5 канал. 4 лютого 2015// http://www.5.ua/ato-na-shodi/y-genshtabi-povidomili-yakih-jinok-mojyt-mobilizyvati-v-ato-69175.html

5. Українські жінки розповіли, чому вони пішли воювати в АТО. Відео // ТСН. 29 вересня 2014 // http://tsn.ua/ukrayina/ukrayinski-zhinki-rozpovili-chomu-voni-pishli-voyuvati-v-ato-371067.html

6. Історії з АТО. Жінка з сектору правди // Репортер. 5 Червня 2015// http://report.if.ua/gazeta/akcent/istoriyi-z-ato-zhinka-z-sektoru-pravdy/

7. АТО очима жінки. Франківчанка розповіла про війну на Сході // РАЙ. 17 серпня 2015 // http://trkrai.com/?m0prm=25&showItem=13564

8. Peterson N. Meet Ukraine’s Women Warriors // The Daily Signal. August 11, 2015 // http://dailysignal.com/2015/08/11/meet-ukraines-women-warriors/

9. Жінка в зоні АТО: полтавка разом з коханим служить добровольцем // Коло. 8 жовтня 2014 // http://kolo.poltava.ua/novini-poltava/alla-fedorchenko-23244.html

10. Марія Берлінська: дайте жінкам можливість легально захищати Батьківщину // Громадсбке радіо. 04 липня 2015 // http://hromadskeradio.org/gromadska-hvylya/mariya-berlinska-dayte-zhinkam-mozhlyvist-legalno-zahyshchaty-batkivshchynu

11. Жінки-військові у зоні АТО воюють на рівні з чоловіками. Відео // ТСН. 9 листопада 2014// http://tsn.ua/video/video-novini/zhinki-viyskovi-u-zoni-ato-voyuyut-na-rivni-z-cholovikami.html

12. Галина Титиш. Татьяна Рычкова: За время войны плакала дважды. Второй раз - когда попала в Минобороны // Українська Правда. 6 квітня 2015 // http://life.pravda.com.ua/person/2015/04/6/192127/

13. Українські жінки йдуть в загони добровольців: "Почуття страху в гарячих точках відключається" // Сегодня. 13 червня 2014 // http://ukr.segodnya.ua/regions/kharkov/Ukrainskie-zhenshchiny-idut-v-otryady-dobrovolce-CHuvstvo-straha-v-goryachih-tochkah-otklyuchaetsya-.html

14. Шидловська Є. П'ять історій про Надію Савченко // BBC Україна. 17 квітня 2015 // http://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2015/04/150306_savchenko_impressions_she

15. Сінделар Д. Українська льотчиця Надія Савченко. Дещо з біографії // Радіо свобода. 11 квітня 2014 // http://www.radiosvoboda.org/content/article/25453913.html

16. Фрагмент з книги Надії Савченко. “Сильне ім’я Надія” // Історична правда. 28 червня 2015 // http://www.istpravda.com.ua/blogs/2015/07/28/148497/

17. НАДІЯ САВЧЕНКО ПЕРЕБУВАЄ У ВОРОНЕЗЬКОМУ СІЗО, І ТІЛЬКИ МИ МОЖЕМО ЇЇ ВРЯТУВАТИ // ТСН // http://savesavchenko.tsn.ua/

18. Надія Савченко: Війна, полон, викрадення, тюрма, голод у в’язниці та поза нею // Українська правда. 11 травня 2015 // http://www.pravda.com.ua/articles/2015/05/11/7067480/

19. Федоркова Т. Помощь армии. Как это делают украинцы // Mediaport. 24 червня 2014 // http://www.mediaport.ua/pomoshch-armii-kak-eto-delayut-ukraincy

20. Mashable: Історія жінки, яка стала товаришем і "янголом-охоронцем" для бійців АТО // ТСН. 24 вересня 2014 // http://tsn.ua/ukrayina/mashable-istoriya-zhinki-yaka-stala-tovarishem-i-yangolom-ohoroncem-dlya-biyciv-ato-370397.html

21. "В Минобороны меня назвали девочкой-танком, но штатное расписание для ВДВ изменили", - волонтер Татьяна Рычкова обеспечила украинских десантников танками. ВИДЕО // Цензор.Нет. 3















http://www.bbc.com/ukrainian/entertainment/2015/04/150306_savchenko_impressions_she



http://savesavchenko.tsn.ua/


http://www.mediaport.ua/pomoshch-armii-kak-eto-delayut-ukraincy



89

листопада 2014 // http://censor.net.ua/v310092

22. Танины война и мир. // Укрінформ. 11 листопада 2014 // http://www.ukrinform.ru/rubric-lastnews/1727128-tanini_voyna_i_mir_1683033.html

23. 26-річна “айдарівка” Марія Берлінська: побачивши нас, люди ховалися... і тільки діти вітально махали нам ручками і бігли слідом // Вікна. 24 жовтня 2014 // http://vikna.if.ua/news/category/ua/2014/10/24/23995/view

24. Подорожні. Марія Берлінська. Відео // https:// Перший національний. 28 травня 2015 // www.youtube.com/watch?v=tvq8Tpr0lxw

25. Жінки війни: Марія Берлінська, яка створила центр аеророзвідки // Insider. 21 вересня 2015 // http://www.theinsider.ua/lifestyle/55fee8aeef8b5/

26. Іловайськ. Точка неповернення. «Мурка». Відео // Громадське TV. 30 серпня 2015 // http://www.hromadske.tv/society/ilovaisk-tochka-nepovernennya--murka-/

27. Хоробрі серця. Анна Стецько. Відео // 1+1. 29 вересня 2014 // http://tsn.ua/ukrayina/ukrayinski-zhinki-rozpovili-chomu-voni-pishli-voyuvati-v-ato-371067.html

28. Лаб’як І. Жінки в АТО: три історії // Galnet. 10 листопада 2014 // http://galnet.org/newsticker/222311-zhinky-v-ato-try-istoriji

29. Тепер під призов потраплять і жінки // Страйк. 20 січня 2015 // http://firstsocial.info/news/teper-pid-prizov-potraplyat-i-zhinki

30. Яна Зінкевич, яка служить у зоні АТО: Спочатку запам’ятовувала обличчя врятованих людей, тепер – ні // Eспресо TV, вересня 2014 // http://espreso.tv/article/2014/09/12/chomu_ukrayinski_zhinky_vidmovlyayutsya_vid_myrnoho_zhyttya_ta_yidut_voyuvaty_na_donbas

31. Фото красивых женщин, которые стали добровольцами АТО // Обозреватель. 16 січня 2015 // http://lady.obozrevatel.com/beauty/75129-foto-samyih-krasivyih-zhenschin-uchastvovavshih-v-ato.htm

32. Неймовірні визнання жінки, яка служить в зоні АТО. відео // СТБ. 29 серпня 2014// http://www.stb.ua/ua/2014/08/29/44172/

33. Як військових жінок вітали в зоні АТО. Відео // ICTV. 9 березня 2015 // http://fakty.ictv.ua/ua/index/view-media/id/83892

http://censor.net.ua/v310092



http://vikna.if.ua/news/category/ua/2014/10/24/23995/view

http://www.youtube.com/watch?v=tvq8Tpr0lxw





http://galnet.org/newsticker/222311-zhinky-v-ato-try-istoriji

http://galnet.org/newsticker/222311-zhinky-v-ato-try-istoriji





http://lady.obozrevatel.com/beauty/75129-foto-samyih-krasivyih-zhenschin-uchastvovavshih-v-ato.htm

http://www.stb.ua/ua/2014/08/29/44172/

http://fakty.ictv.ua/ua/index/view-media/id/83892

Perspectives on Europe

Council for European Studies

Gender and Revolution in Ukraine: Women’s Participation in Euromaidan Protests of 2013–2014 Tamara Martsenyuk, European University of Viadrina and National University of Kyiv-Mohyla Academy*

*The author may be reached at: [email protected].

Autumn 2014Volume 44Issue 2

The recent events in central Kyiv and other Ukrainian cities, both tri-umphant and tragic, have become famous as a so-called “Euro Revolution,” better known as “Euromaidan.”1 Protests by Ukrainian citizens against their government commenced in November 2013 (when President Yanukovych an-nounced a decision to turn Ukraine away from the European Union) and con-tinued for about three months (even after the Yanukovych regime had fallen). Unlike previous “revolutions,” the “Revolution on Granite” of 1989–1991 and “the Orange Revolution” of 2004, “the Euromaidan revolution” was marked by – as was visible in the media and public discourses – diverse women’s par-ticipation, through which women challenged traditional gender roles and re-claimed visibility, recognition, and respect as revolutionaries. Female volun-teers at Euromaidan were helping protesters under threat of their own lives. The most well-known example is 21-year-old volunteer Olesya Zhukovska, who, after being struck in her neck by a metal bullet, Tweeted: “I am dying.”2 1 Maidan Nezalezhnosti was the main place of protest. 2 Peter Beaumont, “‘I am Dying,’ Young Volunteer Medic Tweets after Being Shot in Kiev,”

War, Sovereignty and Social Change in Ukraine

15Perspectives on Europe • Autumn 2014 44:2


Olesya survived and became known in Ukraine and abroad because of her dangerous situation.

This and other cases of women’s active participation (analyzed below) contributed to some changes in the public rhetoric of women’s recognition. On November 21, 2014, in his speech commemorating the first anniversary of the Eu-romaidan protests,3 President Petro Poroshenko thanked not only the men, but also the women who died during the protests,4 as well as both male and female volunteers for their role in the events. This discourse of inclusivity and equal recognition of the men and women who participated in the protests encourages a broader analysis of women’s involvement in the Euromaidan. I will show that Euromaidan was a space where gender roles were reaffirmed (expressing gender-based stereotypes) as well as contested (providing diverse ‘scenarios’ of women’s participation and the possibility to choose their own role).

‘Traditional’ gender roles in the Euromaidan protests

“A nation exists while there are males ready to fight for it” – These are words from one of the self-made Ukrainian online posters about Euro-maidan.5 The citation illustrates the mainstream (media) perception of Euromaidan6 – including barricades, Molotov cocktails, fights, fire, burning tires, and the death of heroes – where revolution is inseparable from the glorification of violence. The militarized discourse of threats to the nation and

The Guardian (February 20, 2014), available at <www.theguardian.com/world/2014/feb/20/i-am-dying-volunteer-tweet-shot-kiev-ukraine>.3 The speech in Ukrainian can be viewed here: <www.you-tube.com/watch?v=Ke4F06VhiP0>. 4 Much fewer women than men were killed by snipers. 5 Martsenyuk’s personal digital archive (collected mainly from Facebook since November 2014). 6 It is worth mentioning that from the beginning, protests were peaceful. On the night of November 30, 2013, at 4 a.m., armed Berkut special police units attacked and dis-persed protesters from Maidan Nezalezhnosti (the majority of whom were students). After that, the perception of pro-test tactics changed. In the main square of Kyiv, protests (called Euromaidan) lasted about 100 days. See more at <http://en.wikipedia.org/wiki/Timeline_of_the_Euro-maidan>.

the necessity to combat enemies assume that it is men who have been assigned the mission to resist all dangers and fight for the future of the nation.7

The role of women in such symbolic recon-struction of the nation is connected mainly with re-production, while for men, their role is connected with protection.8 In the nation-building process, in which Ukraine has been involved since the inde-pendence of 1991, there is a dilemma of reconcil-ing gender identities with national identities.9

At Euromaidan, ‘traditional’ gender roles were reproduced by the self-defense groups, which were formed to defend the square at night and build and fortify barricades. Women, children and the elderly were discouraged from participating in the more tense moments.10 It was “care about wom-en”: women, according to some feminist activists,11 were not perceived as “responsible people” able to make decisions and choices on their own. Accord-ing to the results of a survey conducted during the beginning of the protests (7–8 December 2013),12

7 Olena Petrenko, “Women and Men of the Euromaidan: Re-vitalizations of the Heroic National Narrative,” 10th Annual Danyliw Research Seminar on Contemporary Ukraine, “Ukraine 2014: Maidan, War, Geopolitics” (University of Ot-tawa, Canada, October 30, 2014 – November 1, 2014), avail-able at <www.danyliwseminar.com/#!olena-petrenko/c4sv> (accessed November 2, 2014).8 Nira Yuval-Davis, Gender and Nation (London: SAGE Publi-cations, 1997), and Nira Yuval-Davis and Floya Anthias, eds., Woman, Nation, State (London: Macmillan, 1989).9 Feminist scholars are debating the possibilities of recon-ciliation between feminism and nationalism: Jill Vickers, “Bringing Nations In: Some Methodological and Conceptual Issues in Connecting Feminisms with Nationhood and Na-tionalisms,” International Feminist Journal of Politics 8, no. 1 (2006): 84–109; Sylvia Walby, “Gender, Nations and States in a Global Era,” Nations and Nationalism 6, no. 4 (2000): 523–40; and Nira Yuval-Davis, Gender and Nation.10 Anastasiya Ryabchuk, “Right Revolution? Hopes and Perils of the Euromaidan Protests in Ukraine,” Debatte: Jour-nal of Contemporary Central and Eastern Europe 22, no. 1 (2014): 127–34.11 Anastasiia Melnychenko, “Why does Ukraine Need Fe-male Squadron?” [in Ukrainian], Heinrich Boell Foundation webpage (March 25, 2014), available at <http://ua.boell.org/uk/2014/03/25/navishcho-ukrayini-zhinocha-sotnya>. 12 “Maidan 2013: Who is Standing, Why and for What?” [in Ukrainian], available at <http://kiis.com.ua/?lang=ukr&-cat=reports&id=216&page=7> (accessed September 21, 2014).


women constituted almost half of all protesters (44 percent). Later, when Euromaidan became a para-military space (with hundreds or squadron divi-sions and barricades), the number of women who lived in the protest square decreased to only 12 percent, according to the results of a similar survey conducted at the beginning of February 2014.13

Maria Mayerchyk, a researcher of gender and queer issues, wrote in her blog: “Maidan has turned into a parade of masculinity and everyday misogyny.”14 She explained her opinion with some examples: “It reached its apogee in the sandwich kitchens, in the jokes about women from the Maidan’s stage, in widespread ridicule and the rhetoric of ‘real Cossacks who do not stay at home like women’, and even in the appearance of such Maidan announcements as: “Wanted: Young wom-en to create a positive atmosphere for the Euro-maidan Cossacks.” A clear example of patriarchal attitudes can also be seen from an announcement 13 “From Maidan-Camp to Maidan-Sich: What Did Change?” [in Ukrainian], available at <http://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=226&page=6> (accessed September 21, 2014). 14 Mariya Mayerchyk, “Seizing the Logic/A World Without Women,” Krytyka (January 25, 2014), available at <http://krytyka.com/ua/community/blogs/zakhoplennya-lo-hik-svit-bez-zhinok>.

found in the kitchen at Maidan: “Dear women, if you see garbage – clean it up, [the male] revolution-aries will be pleased.” Such statements were heavi-ly criticized by feminist activists at Euromaidan.

Women were among those who, first of all, provided so-called reproductive labor15 for Maidan: cleaning, cooking or brining food, caring about clothes, etc. As Tatiana Zhurzhenko argues16, in the case of post-Soviet Ukraine, in general women get little recognition for the services they provide in the private sphere, which is generally associated with women, considered to be less prestigious, and is almost always unpaid, compared with ‘real’ work done in the public sphere. In the case of Maidan, woman received very little recognition for this type

15 “Reproductive labor” is the concept “central to an analy-sis of gender inequality, including understanding the deval-uation of cleaning, cooking, child care, and other ‘women’s work’ in the paid labor force”; see Mignon Duffy, “Doing the Dirty Work: Gender, Race, and Reproductive Labor in Histori-cal Perspective,” Gender & Society 21, no. 3 (2007): 313.16 Tatiana Zhurzhenko, “Strong Women, Weak State: Fam-ily Politics and Nation Building in Post-Soviet Ukraine,” in Post-Soviet Women Encountering Transition: Nation Build-ing, Economic Survival, and Civic Activism, eds. Kathleen Kuehnast and Carol Nechemias (Washington, D.C.: Woodrow Wilson Center Press, 2004): 23–43.



http://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=226&page=6

http://kiis.com.ua/?lang=ukr&cat=reports&id=226&page=6

http://krytyka.com/ua/community/blogs/zakhoplennya-lo-hik-svit-bez-zhinok




of work in the private sphere (no medals or ‘hero’ status). Women and their achievements were also less visible in public discourse than those of men and their accomplishments. For example, in her es-say, “Where are the Women of Ukraine?” devoted to International Women’s Day, Olesya Khromey-chuk17 criticizes the fact that “the news that Mi-chelle Obama gave Ruslana Lyzhychko, a Ukrainian pop singer and the icon of the Maidan protests, the Women of Courage award received almost no pub-licity.”

Gendered rhetoric of the nation provides a vision of a nation as a family, where men have the status of heroes and women are the “mothers of the nation.”18 Women serve as symbolic makers of the nation’s cultural identity.19 They are seen as having a supportive and nurturing role, even if they also take risks during protest events.20 The metaphors of nation-as-woman and woman-as-nation suggest how women (their bodies) become a battleground of national struggles.21 For instance, a number of self-made online posters include images of women dressed in traditional (national) Ukrainian cloth-ing (embroidered shirts and wreaths made with flowers and ribbons in the colors of the Ukrainian flag – blue and yellow). In some of the posters, the Ukrainian nation is portrayed via a victimized wom-an’s image as a suffering nation (with slogans such as “Russia, hands of Ukraine” or “Leave me alone, big country”22).

Mothers or beautiful women (girls) are two major gender-based roles for women in Ukrainian

17 Olesya Khromeychuk, “Where Are the Women of Ukraine?” Current Politics in Ukraine (March 7, 2014), avail-able at <http://ukraineanalysis.wordpress.com/2014/03/07/where-are-the-women-of-ukraine>. 18 Thembisa Waetjen, “The Limits of Gender Rhetoric for Nationalism: A Case Study from Southern Africa,” Theory and Society 30, no. 1 (2001): 121–52.19 V. Spike Peterson, “Gendered Nationalism: Reproducing ‘Us’ versus ‘Them,” in The Women and War Reader, ed. Lois Ann Lorentzen and Jennifer E. Turpin (New York: New York University Press, 1998), 41–49; and Nira Yuval-Davis and Floya Anthias, eds., Woman, Nation, State.20 Nira Yuval-Davis and Floya Anthias, eds., Woman, Nation, State, 10. 21 V. Spike Peterson, “Gendered Nationalism,” 44. 22 Martsenyuk’s personal digital archive.

society.23 In recent years, top Ukrainian politicians have become known for sexist public speeches that discussed stereotypical women’s roles. Former Prime Minister Mykola Azarov surprised women’s rights and feminist activists in Ukraine by his sex-ist words: “Some say our government is too large; others that there are no women. There’s no one to look at during cabinet sessions: they’re all boring faces. With all respect to women, conducting re-forms is not women’s business”.24 A second exam-ple follows from former President Viktor Yanukov-ich, who implored an international audience at the World Economic Forum in Davos in 2011 to “Come to Ukraine to see our beautiful girls!” In advertising this summer’s Euro 2012 soccer championship and its slogan, “Switch on Ukraine,” he said, “In order to switch on Ukraine, it’s enough to see it by your own eyes, when the chestnut trees start to blos-som, when it gets warmer and women in Ukrainian cities start undressing. To see such beauty is mar-vellous!”25

At Euromaidan, women internalized some gender-stereotypical ideals of femininity. The “beautiful women” of Maidan were also involved in a number of activities. Ukrainian women call them-selves “Muses of Revolution.” They were making the space beautiful (painting barricades in bright colors), and performing ballet on the barricades. The so-called “Angel Squadron” [Angelska Sotnya] of Maidan tried to turn the paramilitary space of Euromaidan into an artistic one.

According to the literature on women, the state, and the national/ethnic process, women are “biological reproducers of members of collectivi-ties.”26 Furthermore, women could be discouraged 23 Oksana Kis, “Choosing without Choice: Dominant Models of Femininity in Contemporary Ukraine,” in Gender Tran-sitions in Russia and Eastern Europe, eds. Madeline Hurd, Helen Carlback, and Sara Rastback (Stockholm: Gondolin, 2005), 105–36.24 Luke Harding, “Ukrainian Women Berate ‘Neanderthal’ PM for Sexist Remarks,” The Guardian (March 24, 2010), available at <www.theguardian.com/world/2010/mar/24/ukraine-mykola-azarov-women>.25 Tamara Martsenyuk, “Ukraine’s Other Half,” Post-Soviet Post (March 27, 2012), available at <http://postsovietpost.stanford.edu/discussion/ukraines-other-half>.26 Nira Yuval-Davis and Floya Anthias, eds., Woman, Nation, State, 8.



from having (sexual) relationships with men of oth-er groups.27 In the case of the Euromaidan protests, where the police was constantly attacking protest-ers, women internalized this vision of ‘belonging’ only to men from ‘their own’ Euromaidan group. For example, a young girl was seen standing with a self-made poster: “I will marry policeman who will come to people’s side.”28 Moreover, a couple of women were seen holding self-made posters, ad-dressing police: “Protect me.”

At the same time, because of mainly patriarchal views regard-ing the role of women in society as mothers and beautiful subjects, and a lack of women’s access to decision-making power in the top political circles of the public sphere,29 it is difficult for Ukrainian women to fulfill alternative gender roles. But despite societal and stereotypi-cal challenges, women engaged in alternatives to ‘traditional’ forms of participation at Euromaidan, including feminist forms,30 which will be analyzed later.

Women reclaiming equality and inclusivity Bi-polar conceptions of gender power –

men’s dominance over women – are not adequate and, moreover, may conceal the dynamics of na-tionalist movements.31 Some women’s movements become affiliated with national projects and have positive outcomes.32 Women actively participate in the process of modifying their roles.33 As Jill Vickers concludes, “because contemporary femi-27 Nira Yuval-Davis and Floya Anthias, eds., Woman, Nation, State, 9.28 Martsenyuk’s personal digital archive.29 Tamara Martsenyuk, “Ukraine’s Other Half.”30 Sarah D. Phillips, “The Women’s Squad in Ukraine’s Protests: Feminism, Nationalism, and Militarism on the Maidan,” American Ethnologist 41, no. 3 (2014): 414–26.31 Thembisa Waetjen, “The Limits of Gender Rhetoric for Nationalism: A Case Study from Southern Africa,” Theory and Society 30, no. 1 (2001): 121–52.32 Jill Vickers, “Bringing Nations In,” 84. 33 Nira Yuval-Davis and Floya Anthias, eds., Woman, Nation, State.

nist analysis usually portrays national phenomena only as producing negative outcomes for women, it seemed useful to illustrate the diversity of wom-en’s experiences with national phenomena.”34

At Euromaidan, women were actively par-ticipating in all forms of activities in the protest space. Besides cooking, cleaning, and entertaining, women were fighting on barricades, making nego-tiations and participating in peace-keeping, pro-

viding medical support, maintaining information support, participating in legislative work and logistics, and providing education for protest-ers and huge organiza-tional support. In the

section of her articled titled, “The Self-Organized Maidan,” Nadia Diuk writes: “As the Maidan drew more residents and visitors, its daily routine took on a self-organizing character. The adjacent Trade Unions Building and City Hall were taken over to provide kitchens, a press center, meeting rooms, sleeping space, and a medical-aid station. The nov-el form of spontaneous organization and the spirit of volunteerism that emerged helped to make the Maidan unique.”35 Moreover, some female activists believed in the possibility of choosing their own in-put into Euromaidan. As Maria Berlinska, activist in the Olga Kobylianska Female Squadron, has noted: “We ourselves have chosen our roles according to the call of the soul, as it should be. I have personal-ly gone from sandwiches to standing on the barri-cades and carrying dead bodies.”36

Women were building barricades together with men and constantly carrying scarce resourc-es (used tires and firewood) on their own. Women such as a 76-year-old retiree from Ivano-Frankivsk Hanna Gogol were present at the protest space, and had an optimistic perception of the future of

34 Jill Vickers, “Bringing Nations In.”35 Nadia Diuk, “Finding Ukraine,” Journal of Democracy 25, no. 3 (2014): 86. 36 Taken from an interview (in Ukrainian), in “Maidan: Women’s Business” (Ukrainian Women’s Fund, 2014), avail-able at <http://uwf.kiev.ua/publications> (accessed Decem-ber 13, 2014).

At Euromaidan, women were actively participating in all forms of activities

in the protest space.


http://www.ingentaconnect.com/content/external-references?article=0304-2421(2001)30:1L.121%5Baid=3706115%5D



http://uwf.kiev.ua/publications


the protests. Such role models inspired people not to give up. They also demonstrated inclusivity in the protest space (where both women and men were present, as well as the young and the elderly).

One of the outstanding examples of wom-en’s inclusiveness in the Euromaidan protests was the creation of both military and non-military wom-en’s squadrons (or hundreds). The fashion mag-azine Elle published an article entitled “Women Stand at the Frontlines of the Euromaidan Protest in Kiev,”37 where one could read and see pictures of fighting women: “In the increasingly violent Eu-romaidan protest between anti-government advo-cates and riot police, women are donning gas masks and padded vests to fight alongside men.” There were formal38 squadrons (the 39th Women’s Squad-ron of Euromaidan Self-Defense),39 female platoon [Zhinocha Chota] squadrons (the 16th Squadron of

37 Rebecca Moss, “Women Stand at the Frontlines of the Euromaidan Protest in Kiev,” Elle, (February 21, 2014), available at <www.elle.com/news/culture/womens-opposi-tion-Euromaidan-protest-kiev>.38 By “formal” I mean registered as an official part of the Euromaidan Self-Defense structure. 39 Facebook page, <www.facebook.com/39sotnya> (accessed September 21, 2014).

‘Maidan Self-Defence’), and informal or non-reg-istered squadrons (the 1st Women’s Squadron; the Women’s Squadron of Zaporizhzhya;40 the Sis-terhood Squadron;41 the Olga Kobylianska Female Squadron;42 and others).43

The Olga Kobylianska Female Squadron44 emerged during the Euromaidan events in late Jan-uary 2014, as an initiative of feminists and activist women who were outraged with the sexist aspects of the revolution (as was evident in such speeches given during protests as “men go to the barricades and women stay inside and make sandwiches,” and “women should smile so that revolutionaries are 40 City in the southern part of Ukraine. 41 Dnipropetrovsk, Eastern Ukraine; Facebook page, <www.facebook.com/groups/sestrynska.sotnya/> (accessed September 21, 2014). 42 Facebook page, <www.facebook.com/zhinocha.sotnya> (accessed September 21, 2014). 43 Female activists, members of squadrons, interviewed in: Olesya Khromeychuk, “Gender and Nationalism on the Maidan,” in Euromaidan, ed. David R. Marples (Stuttgart: Ibi-dem Verlag; New York: Columbia University Press, forthcom-ing) and Sarah D. Phillips, “The Women’s Squad in Ukraine’s protests: Feminism, Nationalism, and Militarism on the Maidan,” American Ethnologist 41, no. 3 (2014): 414–26.44 The squadron was named after Olga Kobylianska (1863–1942), Ukrainian modernist writer and feminist.



pleased”). The initiative aimed to provide visibility to all kinds of participation on the part of women at Euromaidan, and argues that women made the revolution alongside with men.45 The group has a Facebook page with almost 3,200 followers.46 Sar-ah Phillips, an American scholar of women’s activ-ism in Ukraine, calls the Olga Kobylianska Female Squadron a “creative response of feminists to this exclusion,” stressing in the abstract to her article that: “their creative responses to the challenges of the protests have potentially paved the way for broadening the base of Ukrainian feminism, intro-ducing women’s rights principles to segments of the population previously reluctant to embrace feminism.”47

Women made efforts to make their contri-butions to the Euromaidan more visible (especial-ly compared with the Orange Revolution, where in memory politics “ordinary” women are almost absent as active “makers” of revolution48). To a large extent it became possible via the popularity of online social networks (particularly Facebook) and online media. Several scholars have examined the role and importance of social media in Euro-maidan.49 According to Tomasz Goban-Klas, “the media were an important component of the pro-test and without the media, especially the media 2.0, it would probably be shorter, perhaps quieter, and certainly not as revolutionary ended.”50

45 Anna Dovgopol, “Ukraine: ‘Women of Maidan – to Women of Crimea’,” Heinrich Böll Foundation webpage (March 14, 2014), available at <www.boell.de/en/2014/03/17/ukraine-women-maidan-women-crimea>.46 <www.facebook.com/zhinocha.sotnya> (accessed November 25, 2014). 47 Sarah D. Phillips, “The Women’s Squad in Ukraine’s Protests, 414. 48 Only politician Yulia Tymoshenko and singer Ruslana are among the women mentioned in the Orange Revolution. 49 Tetyana Bohdanova, “Unexpected Revolution: The Role of Social Media in Ukraine’s Euromaidan Uprising,” European View (2014): 1–10; and Tomasz Goban-Klas, “Euromaidan – Symbiosis of Political Protest and Media,” in Open Europe: Cultural Dialogue across Borders, ed. Wieslawa Piatkows-ka-Stepaniak (Lodz: Opole, 2014), 169–78.50 Tomasz Goban-Klas, “Euromaidan – Symbiosis of Politi-cal Protest and Media,” in Open Europe: Cultural Dialogue across Borders, ed. Wieslawa Piatkowska-Stepaniak (Lodz: Opole, 2014), 169.

There were personal and collective femi-nist projects on Euromaidan. For example, feminist journalist and human rights activist Olha Vesnianka initiated the project “women’s voices” of Maidan. She recorded stories of different female activists and put them in her blog. Feminist blogger Maria Dmytrieva gave public lectures on the history of the women’s movement in Ukraine and other countries in a so called “Open University”51 of Euromaidan. Within this group feminist project was named the Facebook group “Half of Maidan: Women’s Voice of Protest” [Polovyna Maidanu: Zhinochyy Holos Protestu].52 All information connected with women during Euromaidan and after could be found and discussed in this Facebook group, which also un-derscored the importance of social media during the protests. Feminists also organized “Night of women’s solidarity” in order to draw attention to women’s important contributions to the protests, featured women marching through the Maidan playing rhythm instruments and chanting “Free-dom, Equality, Women’s Solidarity!”

And finally, there were many other grass-roots Euromaidan projects and initiatives, where women were among leaders and participants: “Hospitals guard” [Varta v likarni],53 “Safety trans-portation” or “Initiative E +,”54 “Euromaidan SOS” 51 Started by the faculty and staff at the Kyiv School of Eco-nomics (which was co-founded by a consortium led by the Eurasia Foundation), Open Maidan University offered free lectures to the Ukrainian public; thinkers, business leaders, and academics delivered 100 lectures on such topics as how to reform the constitution, how legislation works, how economies function, and the power of free speech in society (Source: <www.andreawenglowskyj.com/49n32e/2014/8/3/maidan-open-university>). Facebook project page, <www.facebook.com/vum.org.ua> (accessed September 21, 2014). 52 Facebook group of about 500 members, <www.facebook.com/groups/255422234633303/> (accessed September 21, 2014). 53 Community to help the injured people of Euromaidan, Facebook group page, <www.facebook.com/groups/599765216758120/> (accessed September 21, 2014). 54 The volunteer group of activists started on January 21, 2014, during the turmoil of the Maidan Revolution. The main purpose of the group members was to assist sick and injured people at Maidan with getting medical care and se-cure shelter. More information is available at <https://docs.google.com/file/d/0B6O9TKZFTPe5LWcwQngxM1NfQUE/



http://www.andreawenglowskyj.com/49n32e/2014/8/3/maiden

http://www.facebook.com/groups/255422234633303/






or “Euromaidan SOS Europe” and other hotlines, “AutoMaidan,”55 mentioned above “Open Maidan University,” “Student center,” “Civic sector of Maidan,” “Єлюди – maidaners” (life stories about people from Maidan),56 and others.

Unlike during the Orange Revolution, when women were predominantly the helpers of men in doing the revolution, at Euromaidan women emerged as makers of the revolution. Despite gen-dered stereotypical roles reproduced in the protest space, this space also provided an opportunity for women to reclaim equality and inclusivity.

edit> and on the Facebook page <www.facebook.com/hel-pEplus> (accessed September 21, 2014). 55 AutoMaidan is a movement within the Euromaidan that seeks the resignation of Ukrainian President Viktor Yanuk-ovych. It is made up mainly of drivers who would protect the protest camps and blockade streets; <http://en.wikipedia.org/wiki/AutoMaidan> (accessed September 21, 2014). 56 Facebook project page, <www.facebook.com/maidaners> (accessed September 21, 2014).


Mothers and Daughters of the Maidan...82 Mothers and Daughters of the Maidan SHCS Journal Volume 1...

Documents

Transcript of Mothers and Daughters of the Maidan...82 Mothers and Daughters of the Maidan SHCS Journal Volume 1...