Передплатний індекс

49413ПЕРЕДПЛАТА:

Місячно................. 6,33 грн.Квартально..... 11,39 грн.Піврічно ............. 35,13 грн.Річно .................... 52,77 грн.

Четвер, дня 19 червня 2014 року

видається у Коломиї з 25 червня 1927 рокуКОЛОМИЯ | ГОРОДЕНКА | СНЯТИН | КОСІВ ВЕРХОВИНА | ЯРЕМЧЕ | НАДВІРНА

Рік V. Рекомендована ціна 1.98 грн. Число 14 [217]

АДРЕСАредакції й видавця:

місто Коломия,вул. ЧОРНОВОЛА, 23

Листування з читачамитільки на сторінках

тижневика

Ціни вказано з урахуванням послуг «Укрпошти»

тижневик для українського народу Покуття та Гуцульщинивиходить щочетвергаwww.visty.in.ua

виходить щочетверга

ЧИТАЙТЕ

НОВИй пРОКуРОР КОлОМИї: НА МЕНЕ

ВплИНутИ МОжЕ лИшЕ

БОг

ст. 3

* * *

ст. 5

* * *

ХтО КРАйНІй у КОлОМИйсь-

КОМу сАДОЧКу?

ДЕРЕВА НА ДАХу РОстуть,

А ґАзДАМ БАйДужЕ

«Я тАК І НЕ зМОглА

пОлюБИтИ пОЕзІю

шЕВЧЕНКА ...»ст. 6

* * *

У цЕнТрі КоломИї сЕКТАнТИ «зцілююТь» дУші

ВЕлИКА уКРАїНсьКА

стІНАст. 7

* * *

слІДКуйтЕ зА НОВИНАМИ

НАшОгО МІстА нА сАЙТі

visty.in.ua

Ви шукаєте просвітлення, а вони шукають дурнів.

Вже місяць як у Коломиї діє церква «Відродження», пропо-відники якої обіцяють виліку-вати від всіх хвороб та прогна-ти диявола.

2002 року у Дніпропетровську проповідник Володимир Монтян провів перше богослужіння ду-ховного центру «Відродження». А вже 9 травня цього року «від-родженці» з’явилися й у Коломиї. тричі на тиждень до них на службу приходять близько сотні людей з цілого району. Масові сеанси зцілення й вигнання дия-вола супроводжуються музикою і танцями. у центрі запевняють: ті, хто через силу пересувався на милицях, починають ходити, сліпі – бачити, а онкохворі зці-люються після кількох сеансів.

Цілий тиждень у середміс-ті Коломиї розповсюджува-ли яскраві флаєри із запрошен-ням на зустріч у духовний центр «Відродження». їхній другий масовий захід мав відбутися у п’ятницю, 13 червня, у палаці

культури «Народний дім», але за кілька хвилин до початку «чу-дотворного» сеансу дійство рап-тово перенесли до драмтеатру. Як пізніше повідомили корес-пондентам КВ, мерія відмови-ла в наданні оренди, дізнавшись про справжню діяльність цен-тру.

Від Народного дому до драм-театру кореспондентів КВ про-водить адептка люба, яка вже місяць відвідує сеанси «Відродження». за кілька хви-лин дівчина намагається нас пе-реконати, як стрімко змінилося її життя після знайомства з пас-тором духовного центру. «Я за-вжди запитувала своїх друзів: що можуть дати богослужіння в церквах? Хіба хтось став одразу багатшим чи отримав високу по-саду? – каже люба. – за остан-ній місяць моє життя змінилося кардинально. лише тут до мене торкнувся Бог». правда, назвати кореспондентам конкретні зміни у своєму житті дівчина так і не змогла.

Біля входу у драмтеатр зустрі-чаємо майже півсотні людей різ-

пРОДОВжЕННЯНА стОРІНЦІ 3

ст. 4

* * *

Вікторія мАрТИнюК, Коломийські ВІстИ

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

Четвер, дня 19 червня 2014 року 2 Число 14 [217] © | ТРК Рідні Медія

сЕрЕд зАгИблИх В іл-76 У лУгАнсьКУ – КоломИянИн олЕКсАндр КозоліЙ

гЕрої нЕ ВмИрАюТь

14 червня військово-транспортний літак

Повітряних сил України іл-76 при посадці в аеропорту луганська був підбитий теро-ристами. на борту літака пе-ребували 49 військовослуж-бовців та членів екіпажу з де-кількох областей України. У списку загиблих й коломия-нин олександр Козолій, 1984 року народження.

29 травня чоловіку випо-внилося 30 років. На літа-ку Іл-76 він проходив службу на посаді борттехніка. 15 ро-ків тому Олександр закінчив Коломийський природничо-математичний ліцей.

«Це був один з моїх най-улюбленіших учнів, – розпові-дає перша вчителька загибло-го людмила Щоголь. – Він був гарною дитиною, ввічливим, чуйним. Що мені в ньому най-більше подобалось – це те, що він був дуже чесним, і завжди в

усьому домагався справедливос-ті. Відстоював свою думку».

Останні роки Олександр про-живав у Мелітополі, де розта-шовувався його полк. за слова-ми людмили Щоголь, загиблий воював спочатку у Криму, зго-

дом – на сході. В героя україни залишилась дружина та півто-рарічна донечка.

Олександр Козолій – вже п’ятий військовослужбовець з Коломийщини, який загинув на сході від рук терористів.

нАші гроші

з лИПня КоломИянИ ПлАТИТИмУТь зА ВодУ мАЙжЕ ВдВіЧі більшЕ

Вода з Пруту стане дорож-чою. з 1 липня в Коломиї

майже вдвічі зростуть тарифи на централізоване водопоста-чання та водовідведення.

зокрема, з 1 липня «Коломияводоканал» встано-вив наступні тарифи: за центра-лізоване водопостачання – 7,44 грн. за 1 куб. м (без пДВ), за централізоване водовідведен-ня – 4,76 грн. за 1 куб. м (без пДВ).

Дані тарифи стосуються всіх форм власності однаково, як для фізичних осіб, так і юридичних суб’єктів підриємництва та бю-джетних установ, йдеться на сайті «Коломияводоканалу».

Нагадаємо, наразі коломияни платять за водопостачання 4,50 грн. за 1 куб. м, а за водовідве-дення – 3,38 грн. за 1 куб. м.

Як йшлося у повідомленні Нацкомісії з держрегулювання у сфері компослуг, з 1 липня в україні зростуть тарифи: на во-допостачання – у середньому на 84%, на водовідведення (стоки) – на 105%, на водоспоживання

(вода і стоки) – на 93%.за словами представників

Нацкомісії, яка їх установлює, тепер українці платитимуть за воду згідно з економічно об-ґрунтованим рівнем, тобто із закладеною рентабельністю до 5%. «тарифи на воду підвищу-валися востаннє в 2008–2012 роках. за цей час її собівартість суттєво зросла: потрібно біль-ше коштів на виплату зарплат, закупівлю електроенергії, реа-гентів. Водоканали не можуть працювати у збиток, адже їм потрібно думати про існуван-ня своїх підприємств, щоб во-ни взагалі не померли», – роз-повів член Нацкомісії Дмитро григор’єв.

у зв’язку з цим з першого липня підвищуються тарифи на воду для 26 з 150 підприємств, що забезпечують 87% ринку во-допостачання країни. Решта во-доканалів, найімовірніше, під-вищать тарифи з першого серп-ня чи восени.

тарифи на воду зростуть не-рівномірно: наприклад, в Івано-Франківську водопостачан-ня подорожчає на 41,7%, у Чернівцях – на 14,6%.

Ксенія гУцУляК, Коломийські ВІстИ

Третій місяць на схо-ді України триває АТо,

а бійці з Прикарпаття не ма-ють найнеобхідніших засо-бів. У зв’язку з цим 12 черв-ня на прес-конференції го-лова одА Андрій Троценко та депутат облради юрій романюк оголосили про ство-рення Координаційного цен-тру швидкого реагування. метою структури стане збір інформації про наших бійців на сході України та забезпе-чення їх усім необхідним.

«Наших бійців на сході не так вже й багато, близько сотні. Ми повинні забезпечити їх всім не-обхідним: раціями, тепловізо-рами, глушниками для ведення прихованого бою, одягом, про-довольством. Якщо кожне се-ло збере по 1000 грн., ми буде-мо мати мільйон, який не зави-сне на казначейських рахунках, – розповідає юрій Романюк. – В кожному селі є людина, яка може дати піввідра картоплі, два кілограми цибулі, баноч-ку тушонки чи меду. Ми буде-мо це все збирати і адресно від-правляти».

Активісти створили рахунок, який контролюватимуть гро-мадські організації та волонте-ри. Вони звітуватимуть про те, що купується і куди відправля-ється. Фактично робота нагаду-

ватиме ту, яка була на Майдані.також активісти збирають ба-

зу даних. Це складно, тому що бійці не мають можливості че-рез зМІ одержати інформацію про можливу допомогу. тому волонтери сподіваються, що батьки, друзі чи рідні нададуть інформацію про хлопців і з ни-ми можна буде вийти на кон-такт.

за останні кілька тижнів на прикарпатті з’явилась не одна волонтерська та громадська ор-ганізація зі збору коштів укра-їнським військовим. тому пред-ставники Координаційного цен-тру швидкого реагування вне-сли пропозицію об’єднати усі зусилля для адресної допомо-

ги жителям області, які несуть службу в зоні антитерористич-ної операції.

На Коломийщині Коорди-наційний центр для допомоги бійцям очолив депутат міської ради любомир глушков.

при Івано-Франківській ОДА відкрили гарячу лінію: 0 800 50 15 54. за цим телефоном мо-жуть звертатись родини вій-ськовослужбовців, правоохо-ронців та активістів для надан-ня їм допомоги.

допомогти прикарпат-ським бійцям, що виконують бойове завдання в зоні АТо, можна перерахувавши кошти на картку «Приватбанку» № 5169 3305 0029 1296.

для доПомогИ біЙцям АТо нА ПрИКАрПАТТі сТВорИлИ КоордИнАціЙнИЙ

цЕнТр шВИдКого рЕАгУВАння галина ПідгАЄцьКА, Коломийські ВІстИ

Інфографіка Укрінформу. Військовослужбовців різних країн забезпечують продуктови-

ми наборами з індивідуальним раціоном, або, простіше кажу-чи, сухим пайком. український солдат може порадіти хіба що достатньо калорійному харчуванню, а про елементарні смакові якості, на жаль, мова зовсім не йде. сухий пайок сшА (MRE - «Meal, Ready-to-Eat»/«їжа, готова до вживання»), навпаки, при-голомшує різновидом раціонів. загалом існує 24 варіанти MRE, які розраховані на один прийом їжі.

Віра КоВАльЧУК, Коломийські ВІстИ

КрАЙ

з питань розміщення реклами в газеті та на сайті«Коломийські ВІСТИ»

звертайтесь за телефоном: 095 309 81 82

фАКТИ і цИфрИ

БАтАльйОН «пРИКАРпАттЯ» пРИйМАє пРИсЯгу

Четвер, дня 19 червня 2014 року Число 14 [217] 3 © | ТРК Рідні Медія

Те, що будинки руйну-ються, ми вже звикли

бачити. як звикли й до того, що в багатьох випадках до їхньої руйнації ґаздам про-сто байдуже. особливо тим, які будівлю орендують. і це незважаючи на те, що іно-ді така байдужість може ко-штувати комусь життя.

Дерева, які виросли на ба-люстрадах однієї з будівель на вул. театральній у серед-місті, де орендарями є ресто-ран «Карпати», міська архі-тектура і виконавча служба, можливо, вважають там за од-ну з окрас будівлі. ті барельє-фи, на яких укорінилися де-рева, вже просто розсипають-ся чи то від часу, чи від зміни сезонних температур та ще й коріння допомагає тому руй-нуванню. Вони давно потре-бують реставрації. І не тіль-ки для того, щоб милувати око пересічного коломийця, а й для того, щоб на голову ви-падково якомусь перехожому не звалитися та, не дай Боже, когось не покалічити.

Оскільки вкорінилися моло-ді деревця на будівлі, де роз-ташувався й офіс міської ар-хітектури, то найперше звер-нулися за роз’ясненням ситу-ації до головного архітектора міста юрія процюка. Як він роз’яснив, за все відповідає чи то власник, чи то орендар, тоб-

то квартиронаймач. саме він, за словами юрія процюка, має звернутися у відповідні служби для усунення пробле-ми, яка виникла. Хоча, як зая-вив головний архітектор міста, його, як пересічного коломий-ця, звісно хвилює така ситуа-ція, до того ж непоодинока в місті. Але згідно з чинним за-конодавством і відповідними нормами, архітектура не може самовільно втручатися в такі ситуації та ліквідовувати про-блеми, як би то вони того не хотіли. Це не компетенція ар-хітектури. Балансоутримувач має непокоїтися всім, що не-се руйнацію та небезпе-ку. за все має відповідати та розв’язувати проблему орен-дар будівлі.

зі слів директора Кп «житлоінфоцентр» Василя Михайлищука, за станом бу-дівлі, в першу чергу, мають стежити господарі, які ту бу-дівлю орендують. І не тільки стежити, але в разі її руйну-вання самоорганізовуватися та здійснювати поточні чи капі-тальні ремонти. Якщо є кілька орендарів, то роблять це вони спільними зусиллями та спіль-ними коштами. Щодо даної бу-дівлі, то жодних заяв, жодних скарг у «житлоінфоцентр» від їхніх орендарів не надходило.

Отож, крайнього в даній си-туації поки що ми не знайшли. Чекатимемо, доки грім не вда-рить та, не дай Боже, щось не станеться?

дЕрЕВА нА дАхУ росТУТь, А ґАздАм бАЙдУжЕ

олеся оТТА, Коломийські ВІстИ

У цЕнТрі КоломИї сЕКТАнТИ «зцілююТь» дУшізАКІНЧЕННЯ,пОЧАтОК НА стОРІНЦІ 1

ного віку та соціального стату-су. Більшість з них тут вперше. Двоє адептів центру жваво роз-повсюджують між присутніми конверти для внесків та анкети, які необхідно заповнити до по-чатку сеансу. В анкеті просять вказати не лише ім’я, прізвище та рік народження, а й домаш-ню адресу, сферу діяльності та особисті проблеми, вирішення яких, обіцяють, настане одразу після кількох сеансів.

26-річна Мар’яна вперше прийшла на богослужіння у «Відродження», вірить, що тут їй допоможуть скоріше вийти за-між. «Я розчарована. Мені нічо-го не вдається, а тут пообіцяли зняти прокляття. Бо чому ж я ще досі не одружена?» – бідкається дівчина. Вона переконує, що го-това заплатити будь-які гроші за зняття прокляття і перша поспі-шає до зали.

захід починається бадьорою піснею соліста і двох хорис-ток. Музика дещо нагадує кан-трі. поступово з крісел почи-нають підводитися люди. після третьої пісні народ в залі почи-нає пританцьовувати, дехто під-співує. Чоловік позаду бубонить неіснуючою мовою і закочує очі. своєрідне психологічне заражен-

ня починає діяти майже на всіх у залі. першими починають спі-вати, плакати та молитися ті са-мі люди. Виглядало, що вони ро-били це просто за змовою. Один з адептів, помічаючи, що корес-понденти КВ не танцюють разом з іншими, просить підвестися та вслухатися уважніше в мелодію.

Через півгодини на сцену ви-ходить пастор, який російською мовою закликає «демона ви-йти геть». Дехто з людей почи-нає стрибати й голосно плакати. На сцену запрошують двох адеп-ток, які божевільним криком по-яснюють, як потрапили до цен-тру «Відродження» та як стрім-

ко змінилося їхнє життя. після їхнього виступу народ знову по-чинає співати.

Через кілька пісень, стоячи та піднісши руки догори, прихо-жани вітають на сцені пастора Михайла (він просить називати його просто Міша, – Авт.), який очолює церкву «Відродження» на Коломийщині. Він запитує, чи подобається людям цей храм. люди викрикують: «Алілуя!».

Біля самісінького входу у зал стоїть один з адептів, який ні-кого не випускає, переконуючи, що за кілька хвилин буде «силь-на молитва», яка зцілить тіло.

після двогодинних співів та молитов пастор закликає жерт-вувати десяту частину від заро-бітку, аби церква на прикарпатті розросталася. Окремо у конвер-ти просять покласти кошти на релігійний телеканал та добро-вільні пожертви на церкву.

загалом кожне послання пас-тора до прихожан пов’язане з ко-штами, а без пожертв з молебню не випускають.

по закінченні богослужін-ня людей запрошують у храм «Відродження» на зцілювальні сеанси. так званий храм знахо-диться у самому центрі Коломиї – на проспекті Відродження, 8, у квартирі 13. там, розповідає пас-тор Михайло, проводять й до-машні молитви для тих, хто хоче

просто «приємно провести час». під час домашніх богослужінь дозволено пити чай, або ж навіть вино чи коньяк.

пастор Михайло запевняє, що їх зовсім не цікавить, яко-го віросповідання прихожа-нин. «Ви можете ходити у де-сять церков, але тільки тут до вас торкнеться бог», – наголо-шує очільник «Відродження» на Коломийщині.

В україні журналісти вже неодноразово били на спо-лох, розповідаючи про діяль-ність цього духовного центру. Адвокат постраждалих у афе-рі Кінгз Кепітал церкви сандея Аделаджі «посольство Боже» Іван Бондарук вже стикався з харизматичними діями центру «Відродження» та його провід-ника Монтяна. «у службі без-пеки україни є експертні висно-вки від різних трьох інститу-тів, де чітко вказано і зазначено, що секта Володимира Монтяна чітко створена з метою мані-пулювання свідомістю грома-дян, підмінюючи поняття, сти-раючи і видаючи бажане за дій-сне. Фактично заволодівають ко-штами, маніпулюючи людьми. тобто, це така ж сама секта, як і у сандея Аделаджі», – коменту-вав адвокат Іван Бондарук жур-налісту центрального телекана-лу.

під час молебню використо-вували кілька прийомів. До при-кладу, пастор постійно рухається по сцені вправо-вліво, люди на задньому плані теж рухаються – ці маятникові рухи мають гіпно-тичний ефект, переконаний вла-дика Коломийсько-Косівський упЦ Кп юліан гатала.

– Релігійна організація має за-довольняти лише духовні по-треби людини. А цей центр «Відродження» – це звичайне заробляння грошей методом за-дурювання людей. там, варто визнати, працюють дуже хороші професійні психологи, – комен-тує владика юліан. – Держава має регулювати такі організа-ції, зокрема перевіряти, яка ме-та їхнього створення. Яке вони мають право використовувати у своїй діяльності святе письмо? Як охарактеризувати їх? секта, звичайно. тільки цікаво, яка їх-ня мета: вони створені тимчасо-во для власного збагачення чи планують діяти масштабніше?

Яку суму «відродженці» сплатили до каси драмтеа-тру – дирекція відмовилася на-звати. Керівництво драмтеа-тру лише повідомило, що го-тові надавати в користування зал практично всім бажаючим. Відмовлятимуть лише тим, хто проводитиме антидержавну по-літику.

ТоП-ТЕмА

нА КонТролі місТо

з сЕрЕдмісТя зАбрАлИ «жінКУ з лАнцюгом»

Відтепер транспортним засобам буде складні-

ше пересуватися центром Коломиї. розвантажити се-редмістя від транспорту – така мета нині стоїть перед мерією. Тут кажуть, що хо-чуть перетворити централь-ну частину міста з парковки на туристичну зону.

першим та, напевно, від-чутним для водіїв кроком бу-де збільшення платні за парку-вання автомобілів біля ратуші. тепер за годину зупинки во-дієві легкового авто доведеть-ся викласти з кишені 3 гривні, а мікроавтобуса – 5 гривень. Місячний абонемент сягатиме близько двохсот гривень.

Біля ратуші вже облагороди-ли територію та вирівняли до-

рогу. при в’їзді до централь-ної частини міста вже не си-дітиме під парасолею «жінка з ланцюгом». замість неї від-тепер – автоматичний шлаг-баум.

Як повідомили у мерії, при виїзді діятиме інформаційно-туристичний центр. саме тут туристам продавати-муть буклети та аудіозаписи з п’ятигодинним туристичним інформатором Коломиї, інши-ми словами, гідом. звичайно, це додасть туристам більше зручностей у пересуванні міс-том.

Втім, щоб центральна части-на міста стала вільнішою, по-трібно зменшити й потік тран-спорту. Але поки не буде вирі-шене питання з паркінгом, до-ти не йтиме мова про ізоляцію середмістя від автомобільного потоку, наголосив мер Коломиї Ігор слюзар.

олена КозАЧЕнКо, Коломийські ВІстИ

НА ФОтО: пАстОР МИХАйлО

пРОстО НА ДАХу РЕстОРАНу «КАРпАтИ» РОстуть ДЕРЕВА

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

Четвер, дня 19 червня 2014 року 4 Число 14 [217] © | ТРК Рідні Медія

іВАн ВИТрИКУш: нА мЕнЕ ВПлИнУТИ можЕ лИшЕ КЕріВнИцТВо ТА бог

новим Коломийським міжрайонним проку-

рором став іван Витрикуш. раніше він обіймав посаду за-ступника прокурора івано-франківської області по на-гляду за прокурорським слід-ством, потім працював тран-спортним прокурором та про-курором снятинського райо-ну. на останній посаді про-працював лише п’ять мі-сяців. 23 травня за нака-зом генерального Прокурора України олега махніцького був призначений головним прокурором Коломийщини.

Іван Витрикуш народив-ся у селі закрівцях. Навчався в Чернівецькому кооператив-ному технікумі на юридично-му факультеті. після закінчен-ня був скерований на робо-ту на житомирщину. там пра-цював юрисконсультом та зао-чно навчався в Одеському уні-верситеті ім. Мечникова. після закінчення у 1992 році перей-шов на роботу в органи проку-ратури. Розпочинав помічником прокурора Малинського райо-ну житомирської області. потім разом з сім’єю переїхав на по-стійне місце проживання на прикарпаття.

На Коломийщині Іван Витрикуш працюватиме не впер-

ше. «Для вашого району я не но-ва людина, – представляється Іван Витрикуш. – тут відпрацю-вав прокурором майже дев’ять з половиною років з 2001 по 2010 роки. тож з проблемами району добре обізнаний».

про майданні події, корупці-онерів та крадіїв гравію – ново-призначений прокурор розповів кореспондентам КВ.

– Ви вже 22 роки працюєте у прокуратурі, десять з них – на доволі високих посадах. як Вам вдалося скільки часу про-триматися в органах прокура-тури?

– Я ніколи не пхався у політи-ку. Цю пораду завжди даю й мо-лодим спеціалістам. за увесь час роботи ніколи не віддавав пере-вагу якимось політичним пар-тіям. завдяки такій позиції, вва-жаю, вдалося тривалий час за-ймати такі високі посади.

– У лютому під час подій на майдані активісти «Правого сектору» протестували проти діяльності прокуратури, зокре-ма й у Коломиї. як повелися би Ви, очолюючи на той час міс-цеву прокуратуру?

– Я переконаний у тому, що во-ни не хотіли втягнути прокурату-ру в політику. Вони ж не протес-тували проти якогось конкретно-го рішення. Це було таке піднят-тя громадського духу. тоді вва-жали, що всі – від працівників Адміністрації президента до міс-цевого правоохоронця – злодії

та корупціонери. треба розумі-ти: у будь-якій галузі не можуть всі працівники бути однаковими. треба робити висновки стосовно конкретної людини. Якщо є фак-ти зловживання владою, то тре-ба цьому надавати розголосу та розбиратися у ситуації законним шляхом. Мене обурює, коли з про-курорів хочуть зробити фашистів. Я ніколи фашистом не був. Я на-родився на західній україні, мій дід воював за волю цієї країни.

тоді в лютому активістам тре-

ба було пояснити, що проку-ратура в Коломиї – з народом. працівники прокуратури – це теж народ. звісно, протестні ак-ції мають бути. люди таким чи-ном висловлюють своє ставлен-ня до прокуратури. Але це все має відбуватися аргументовано.

– Але до них тоді так ніхто і не вийшов...

– Це велика помилка. людям треба було пояснити, чому немає керівництва, вислухати претензії до прокуратури. Думаю, в акти-вістів були свої вимоги.

– двох працівників прокура-тури активісти попросили на-писати рапорти на звільнен-ня…

– ті двоє прокурорів продо-вжують працювати. Ми ж розу-міємо, що рапорти на звільнення були написані під тиском.

– на початку квітня активіс-ти «Правого сектору» спійма-ли у нетверезому стані за кер-мом працівника прокуратури любомира мацьківа. як все завершилося?

– зараз він перебуває на лікар-няному. служба внутрішньої без-пеки генеральної прокуратури україни провела стосовно ньо-го службове розслідування. Документи про вчинення пра-вопорушення Мацьківим за-раз знаходяться на розгляді у су-ді. Наскільки мені відомо, цьо-го місяця він не з’явився на роз-гляд справи. Для подачі пояс-нення запросили й представни-ків самооборони та працівників Державтоінспекції.

– Чи плануються кадрові змі-ни?

– Я не прихильник того, щоб рубати по живому. Для мене важ-ливо, яке у працівника ставлен-ня до роботи. у нас є прокурори, які пропрацювали тут вже кілька років. Вони, звісно, є фахівцями. Але є й ряд молодих працівників, які прийшли сюди лише два-три роки тому. їх потрібно навчити та подати правильний приклад.

– Чи вже визначено пріори-тетні напрямки роботи проку-ратури на цей рік?

– пріоритетні напрями діяль-ності прокуратури визначають-ся генпрокурором та прокуро-

ром області. Одні з найосно-вніших – це боротьба з коруп-цією та робота на упереджен-ня щодо заборгованості з випла-ти зарплатні та пенсій. з остан-нім на Коломийщині ситуа-ція не дуже втішна. за п’ять мі-сяців цього року майже вдвічі зросла заборгованість по заро-бітній платі. зараз вона складає 1,5 млн. гривень. серед борж-ників – п’ять економічно актив-них підприємств. Вони не те, що ухиляються від виплати зарп-латні, а свідомо відмовляються оплачувати працівникам викона-ну роботу. Одним з боржників є пАт «прикарпаття». там надхо-дження на підприємство стано-вить 1 мільйон гривень. І попри це власник відмовився виплати-ти 150 тис. грн. заробітної плати працівникам.

Я – реаліст, тому розумію, що через місяць ми не закриє-мо питання щодо боржників по зарплаті. Бо нині ми працюємо з одними боржниками, а завтра з’являться інші.

Я казав своїм підлеглим: тре-ба так працювати з керівниками підприємств, щоб вони розуміли: у них під ногами вогонь горить. Якщо вони порушують закон, то я гарантую вам: будуть відпові-дати. Щодо пАт «прикарпаття», то там вже розпочато криміналь-не провадження.

– які привілеї матимуть чи-новники, яких спіймали на ко-рупції?

– Вони матимуть лише один привілей – дотримуватися зако-ну. Я прокурор, на якого вплину-ти ніхто не може, окрім керівни-цтва та Бога.

у нас законослухняні люди. за десять років намагань вплину-ти на мене, як на прокурора, не було. треба так поставити себе, щоб людина розуміла: на цього прокурора впливу немає.

– зараз болючим питанням для Коломийщини є нелегаль-ний вивіз гравію з Пруту. як плануєте з цим боротися?

– за останній місяць я зу-стрічався з підприємцями, ра-йонною радою та активістами самооборони. На початку трав-ня була домовленість, що на час нересту не будуть вивозити гра-вій. Але підприємці цієї домов-леності не дотримали.

Районна влада зобов’язалася розробити проектно-кошторисну документацію для того, щоб створити на Коломийщині кар’єр для вивозу гравію. зараз пра-цює лише один кар’єр у селі Кийданчі. звідти гравій видобу-ває «укравтодор».

Я вам обіцяю, такого, як «я хо-чу вже возити», у нас не буде. Як прокурор, я ніколи не дам на це дозвіл.

за останній місяць до місько-го відділу міліції надійшло 41 звернення від громадян щодо не-законного вивозу гравію. проте розпочато тільки одне кримі-нальне провадження, оскільки там був об’ємний вивіз. А що-до інших – звернення відправле-но в екоінспекцію, яка притягне підприємців до адміністративної відповідальності.

нАш гісТь

Коломийщина отримала нового міжрайонного прокурора з 22-річним стажемВікторія мАрТИнюК, Коломийські ВІстИ

яК ВбЕрЕгТИ діТЕЙ Від нЕщАснИх ВИПАдКіВПорАдИ бАТьКАм

щороку в Україні близь-ко півсотні дітей ура-

жається електричним стру-мом. серед причин – незнання елементарних правил елек-тробезпеки, поведінки побли-зу енергетичних об’єктів та найнебезпечніша причина – це дитяча цікавість – риса, як стверджують психологи, осо-бливо притаманна підліткам, адже саме в цьому віці людина найактивніше пізнає навко-лишній світ, виробляючи нові навички поведінки. дуже час-то такий досвід формується на власних помилках, а іноді, на жаль, стається непоправне і ціною пізнання стає найцінні-ше – життя.

Чи можемо ми, дорослі, впли-нути на статистику нещасних випадків від ураження електрич-ним струмом? звичайно, так. І тут якісь особливі знання про струм не потрібні. просто важ-ливо своїм дітям розказувати, що електричний струм – це бла-го цивілізації, без якого наше життя немислиме, однак при не-правильній поведінці він може бути смертельно небезпечним. А ще, особливо під час літніх чи календарних свят, коли діти три-валий час залишаються без на-гляду дорослих, періодично на-гадувати їм правила електробез-пеки і можливі наслідки від пус-тотливої поведінки з електрич-ним струмом.

Дітям важливо знати такі еле-

ментарні правила:- не можна наближатися до

обірваних проводів ближче 8-ми метрів;

- не можна розпалювати во-гонь під лініями електропере-дач;

- не можна наповнювати включені чайники, праски і ка-воварки водою;

- якщо є необхідність заміни-ти лампочку, обов’язково слід вимкнути світильник і тільки то-ді вкручувати нову лампочку;

- не можна лазити по тих де-ревах, над якими прокладені лі-нії електропередач;

- категорично заборонено від-чиняти двері та проникати в при-міщення трансформаторних під-станцій;

- небезпечно кидати дріт або будь-які інші предмети на про-води повітряних ліній електро-передач;

- заборонено облаштовува-ти ігрові майданчики, запуска-ти повітряних зміїв поблизу лі-ній електропередач.

Необхідно знати і пам’ятати: якщо уразив струм, слід негай-но вимкнути електроустановку. Для відкидання обірваного про-воду слід використати палицю. Рятуючи потерпілого, необхід-но відтягнути його за одяг, попе-редньо обмотавши руку якоюсь матерією, наприклад, шарфом. при цьому не можна ставати на землю чи мокру долівку – слід стояти у сухому взутті на сухій підставці. у такому випадку до-рога кожна хвилина, тому треба повідомити дорослих і виклика-ти швидку допомогу.

про виникнення небезпечної ситуації також слід повідомити чергового диспетчера кол-центру пАт «прикарпаттяобленерго» за телефоном: 0 800 50 40 20 (без-коштовно).

шановні батьки! Надворі лі-то – пора довгоочікуваних ка-нікул. Ваші діти заслужили те-плих сонячних днів, радісних подій і нових вражень. Нехай це літо буде для них щасливим! переконайтеся, що для цього ви зробили все, що мали зробити, починаючи з простого – розмови про власну безпеку, яка інколи може коштувати дуже дорого.

Відділ інформацій-ної політики ПАТ

«Прикарпаттяобленерго»

Четвер, дня 19 червня 2014 року Число 14 [217] 5 © | ТРК Рідні Медія

хТо КрАЙніЙ У КоломИЙсьКомУ сАдоЧКУ?

ст. 53 Конституції – без-коштовна дошкіль-

на освіта – в Україні пере-творилася на джерело ко-рупції, хабарництва та голо-вний біль для батьків, – пе-реконані матері дошкіль-нят. Відчайдушно не знаю-чи як побороти цю систему, батьки дітей, які виховують-ся у дитсадках, звернулися до редакції «Коломийських ВісТЕЙ». що їх не влашто-вує в дошкільних закладах – читайте далі.

2 тисячі гривень для «Калинки»

Оскільки матері дітей проси-ли не називати їх, автор зміни-ла імена героїв. Днями розлю-чена мама поскаржилася ко-респондентам КВ, що не всти-гла віддати дитину до дитсад-ка, як здала таку суму гро-шей, якої вистачило би на ре-монт у власному помешкан-ні. Річ у тім, що Іванна лише перший рік, як віддала на ви-ховання дитину до дошкільно-го навчального закладу №17 «Калинка». переконує, що від січня цього року їй довелося викласти на потреби садка по-над дві тисячі гривень. жінка обурюється: живе з дітьми на мінімальну зарплату, а тут що-місячні так звані благодійні внески.

– Нам інколи важко знайти гроші на їжу, вже не кажучи про оплату комунальних по-слуг, – розповідає Іванна. – Думала, віддам дитину в дит-садок і стане трохи легше. А з’ясувалося – навпаки. Одразу обурив спонсорський внесок при вступі до садка. Не мала права відмовити. складається

враження, що працюю лише для того, щоб забезпечити то двері, то ремонт, то стільці, то інші потреби дошкільного за-кладу. Це справді важко. Адже з жахом чекаю наступного ро-ку і не знаю, на що ще дове-деться здавати гроші.

Іванна була би рада не від-давати дітей до садка, але ка-же, що немає на кого залиши-ти їх удома, адже цілий день працює. Інша жінка, світлана, приводить до цього ж дошкіль-ного закладу двох дітей. Вона теж розводить руками і не ро-зуміє, коли цей постійний по-тік «здавання грошей» припи-ниться.

– До дитсадка «Калинка» ра-ніше ходили мої старші діти, – каже світлана. – з кожним ро-ком спонсорський внесок зрос-тав. Я ще терпіла. Втім, цього року садок відвідують двоє ді-тей. здавати гроші потрібно за обох однаково. Раніше не ви-стачало спеціального ліжечка для моїх дітей, я його для са-дочка купила. Ми його так і не

забрали, втім продовжую і да-лі здавати гроші на ремонти та необхідне обладнання. Це не-стерпно, коли телефонують з батьківського комітету і весь час вимагають здати то на те, то на інше. Ніхто навіть не ці-кавиться, чи маю я ці гроші і якою важкою працею мені їх потрібно заробляти.

не у всіх дитсадках готові показати чеки закупок

Кореспонденти КВ заві-тали до завідувачки дитсад-ка «Калинка» лесі Мельник. Вона розуміє, що тепер скрут-ний час для всіх, втім каже, що ніхто нікого не змушує здава-ти гроші, але садок існує лише завдяки батьківській фінансо-вій підтримці.

– Вже кілька років наш са-док, як і всі інші дошкільні за-клади, не отримує жодної ко-пійки від держави, – каже за-відувачка. – Були роки, ко-ли раз на рік на садок виділя-ли до 500 гривень. Ви розумі-єте, що це надто мізерна сума,

аби можна було щось полаго-дити, не кажучи вже про ре-монти, які необхідні щороку. Ми не вимагаємо коштів, а ли-ше просимо батьків допомог-ти. тому хто як може, так і під-тримує нас.

леся Дмитрівна зізнається, що потреб чимало. звідки бра-ти гроші – не знає. Робіт зро-блено вже більшу частину. До прикладу, перекрили дах, по-міняли підлогу, сантехніку. Міська рада також допомогла з проведенням опалення у сад-ку. жінка пояснює, що будівля закладу стара, їй 38 років. І за цей час, мовляв, нічого в при-міщенні практично не роби-лося. Нині чекають фінансо-вої підтримки від міської ради для заміни вікон. Втім, бать-ки скаржаться на те, що їм не показують чеки на придбані за їхні кошти матеріали. На жаль, і журналістові їх показати від-мовились.

Вижити за батьківські гроші

Чи дійсно така скрутна си-туація у дошкільних закла-дах – пішла перевірити до ін-ших дитсадків. садок №19 «Ромашка» чи не найбільший у місті. зазначу, що на розмо-ву з журналістами погодилися одразу й показали всі чеки за-купок за батьківські кошти за останні роки.

– звичайно, ситуація у до-шкільних закладах є дій-сно складною, – каже в. о. завідувачки дитсадка №19 «Ромашка» Алла гобелецька. – Фінансування немає, то-му вихователі облаштову-ють приміщення як можуть. просимо батьків допомогти, втім потреби дуже маленькі. До прикладу, на День святого Миколая ми просимо батьків не купувати цукерки, а кра-

ще придбати дитячу конструк-цію «перукарня». А цукер-ки можна й вдома подарува-ти. Наприклад, минулого мі-сяця ми купили кілька іграшок та скакалок. Випускники за-кладу подарували м’ячі. з до-помогою спеціальної програ-ми розвитку змогли частково замінити вікна. загалом, садок – це як дім: то лампочка пере-горить, то огорожа впаде, по-стійно потрібні кошти. Але їх, на жаль, немає взагалі.

Начальник Коломийського управління освіти Марія грицан каже, що ні для кого не є таємницею, що коштів нема. тому батьки малечі, яка вихо-вується в дитсадках, самі вирі-шують, чи купувати те чи інше обладнання, чи ні.

– Відомо скрізь, що фінансу-вання немає, – провадить роз-мову Марія грицан. – скрутна ситуація вже багато років. До наших обов’язків не входить функція контролю за батьків-ськими коштами. Це виключ-но право батьків, здавати гро-ші чи ні. Нікого не змушують цього робити.

з цим питанням батьки до-шкільнят звернулися до про-курора Коломийської міжра-йонної прокуратури Олега попика. Власне, він теж обу-рюється таким діям, адже пе-реконує, що освіта як в шко-лах, так і в дитсадках повинна бути абсолютно безкоштов-ною. В іншому випадку, лю-ди, які вимагають грошей від батьків, можуть понести від-повідальність. Додає, що не розуміє, як називати це – бла-годійний внесок чи хабарни-цтво. Каже, що є у завідувачів інший вихід – постійно звер-татися за допомогою до місь-кої влади, а не робити з батьків благодійників.

Під ПрИцілом

олена КозАЧЕнКо, Коломийські ВІстИ

сім’я з сЕмИ діТЕЙ ВжЕ 11 роКіВ ЧЕКАЄ нА жИТло

малозабезпечена бага-тодітна сім’я вже оди-

надцять років чекає на обі-цяне житло. грошей на ку-півлю власного у них немає, умови проживання не за-вжди дають змогу почувати-ся як вдома, а влада взагалі не звертає на них жодної ува-ги.

Одинока мати любов Мазурик з Коломиї нині сама виховує семеро дітей. Через необачність чоловіка вона втратила восьму дитину два роки тому. Це й стало осно-вною причиною їхнього роз-лучення. Чоловік взагалі не допомагає жінці. єдиною під-тримкою є батьки. Вони допо-магають доньці всім, чим мо-жуть: харчуванням, одягом та грішми. Втім, і в їхньому бу-динку немає вільного місця для онуків. Безробітна любов Романівна зізнається, що вкрай важко знайти помешкання для

такої великої сім’ї. «Як тільки господарі чують,

що маю семеро дітей, одра-зу відмовляють мені в орен-ді квартири, – каже жінка. – періодично ми змінюємо по-мешкання: жили в двокімнат-них квартирах, були оселі без тепла, в інших не було води. Втім, основне, щоб їсти було що. Адже інколи через ці бу-денні турботи не вистачає зо-всім грошей і на буханку хлі-ба».

Щоденно лише на харчуван-ня дітей пані люба витрачає близько 300 гривень. за день діти з’їдають п’ять буханок хліба. Борщ та суп варить у ве-ликому баняку, аби вистачило до наступного дня. Інколи бу-ває настільки стомленою, що просто паде з ніг.

– Мій старший тринадцяти-річний син Артур ремонтує мені побутову техніку, – гор-диться своїми дітьми любов Мазурик. – Одного разу неспо-дівано зламалася пральна ма-шина. син разом зі своїми дру-зями швидко її полагодив. Мої

доньки вже вміють варити їс-ти та прати. тому маю велику підмогу по домашньому гос-подарству. Якби не умілі руки моїх діточок, напевно б, не ви-тримала такого навантаження.

Крім цього, жінка скаржить-ся на постійні шкільні побо-

ри. Каже, що потрібно здавати гроші то на ремонт, то на две-рі, то на котресь свято, то ще на якість потреби дитячого садка та школи. «Я інколи буваю не-приємно вражена, коли до ме-не телефонують і кажуть здати на те й на те, навіть не запиту-

ючи, чи маю я гроші на їжу для дітей. Власне постійні витрати тягнуть за собою чимало про-блем», – каже жінка.

зараз у сім’ї Мазуриків єди-на мрія – мати власний дім. з цим проханням звертаються до місцевої влади. Але там тільки розводять руками.

тепер жінка вкотре зверну-лася до міського голови допо-могти у вирішенні цього на-гального для її сім’ї питання.

прокурор Коломийської між-районної прокуратури Олег попик вражений цієї історією і додає, що це надзвичайно ве-лика халатність влади, яка вже скільки років поспіль не хо-че звертати уваги на пробле-ми людей. «така бездіяльність органів влади у європі стави-ла б уже питання про притяг-нення до кримінальної відпо-відальності, – каже О. попик. – Я не кажу, що легко вирішу-вати такі питання. Але протя-гом декількох років ніхто нічо-го навіть не подумав зробити, щоб стати на крок ближче до розв’язання цієї проблеми».

сУсПільсТВо

олена КозАЧЕнКо, Коломийські ВІстИ

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

Четвер, дня 19 червня 2014 року 6 Число 14 [217] © | ТРК Рідні Медія

щоправда, про них все ж потрібно згадува-

ти. Адже від російського ке-рівництва тільки й чуєш, що до влади в Україні при-йшли ультранаціоналісти, фашисти, русофоби, антисе-міти і таке інше. москалі, як відомо, полюбляють валити з хворої голови на здорову. Проте це огидно, адже пер-шими загиблими на майдані виявилися вірменин і біло-рус. більше того, в небесній сотні є і три представни-ки єврейської національнос-ті. їх прізвища знайшов в ін-тернеті.

Найстаршому – йосипові шилингу – був 61 рік. Він із Дрогобича. за фахом – буді-вельник. Останнім часом їз-див на заробітки до Італії ра-зом із дружиною. Ну а потім був Майдан, де чоловік заги-нув від пострілу снайпера. В йосипа шилинга залишилися дружина, дві дочки та четверо онуків.

Олександр Щербанюк із Чернівців теж був будівельни-ком. Крім того, був членом єв-рейської громади «Бейт сим-ха» й очолював первинну орга-нізацію партії «Батьківщина». саме біля намету буковин-ської організації цієї пар-тії на Майдані 46-річного Олександра Щербанюка й вби-ли двома пострілами. свого ча-су він пройшов без єдиної по-дряпини війну в Афганістані, а загинув у рідній україні. Коли дружина намагалася утримати його від поїздки на Майдан, бо там почали гинути люди, чо-ловік відповів: це не найгірша смерть.

у нього залишилося троє синів. Ховали Олександра Щербанюка при великому скупченні людей, у вишиванці. також у труну поклали проти-газ, каску і кіпу. правоохоронці й бійці «правого сектору» да-ли прощальний салют у пові-тря.

В інтернеті й досі мож-на побачити оголошення про розшук 33-річного євгена Котляра з Харкова. Рідні пев-ний час не знали про його до-лю. Він працював у сфері про-мислового альпінізму, а крім того, був активним захисником природи. Належав до організа-ції «зелений фронт», яка, зо-крема, боролася проти виру-бування в 2011 році парків у Харкові. євген загинув на вул. Інститутській, намагаючись відтягти в безпечне місце по-раненого.

Можливо, комусь невідомо (бо сам тільки нещодавно на-штовхнувся на ці відомості), але в Революції гідності бра-ла участь і ціла єврейська со-тня. В її складі було навіть кілька осіб, котрі мали бо-йовий досвід війни в Ізраїлі. Розповідали, що на Майдан вони приїхали, отримавши відпустку в ізраїльській армії, де проходили службу. Цікавий нюанс я зауважив в інтерв’ю з командиром єврейської со-тні. Він зазначив, що трива-лий час не згадував свою наці-ональність, та за весь час пере-

«я ТАК і нЕ змоглА ПолюбИТИ ПоЕзію

шЕВЧЕнКА ...»мав нещастя зайти оце в коломийську школу. і почитати,

користаючи з нагоди, кілька вивішених на стенді учнів-ських роздумів про нашого Кобзаря. Властиво, мав нещастя почитати один з цих роздумів під непретензійною назвою «мій шевченко». осилив текст до кінця, вщипнув себе, щоб переко-натися – це не сон. Тоді перечитав удруге. ні, все так і є, я по-ки що сприймаю навколишню реальність начебто адекватно. А ось чи адекватна дев’ятикласниця, підписана під своїм, з до-зволу сказати, твором, – не знаю, не знаю...

Чому червоною ниткою проходить крізь усю поетову творчість відверта зневага до москалів, ляхів, панів? – ображено запитує юне обдарування. Чи не тебе, тарасе, викупили з кріпацтва «москальські пани»? А що зробив ти для своїх рідних і земляків, отримавши сво-боду, кого врятував? жодного натяку на дію, на спробу допомогти рідним людям, суцільна апатія: «у наймах, сестри, й умрете». та й цей дух націоналізму... «Але ж ми, українці, – люди щирої, відкри-тої душі, – боронить свій народ перед шевченком дев’ятикласниця, – з метою піднесення рідної нації не можна зневажати іншу. тим більше що представники саме цієї нації дали тобі свободу, освіту».

після такої зливи звинувачень цілком природним виглядає підсу-мок написаного: «Я так і не змогла полюбити поезію шевченка...» Краще б ти, тарасе, трохи запізніло радить дівча найпристраснішо-му, найпатріотичнішому українському поетові, частіше брав у руки пензель і фарби, а перо й чорнильницю використовував лише для написання листів. Бо як художник шевченко їй, бач, подобається, а як поет – не дотягує до планки...

Щож, недарма нарікала софія Русова, що українська дити-на замало експансивна, проте задуже вразлива. тут маємо, прав-да, вразливість іншого характеру, не зовсім ту, що її мала на ува-зі славна вчителька, членкиня Центральної Ради. поясню на при-кладі. Моя дружина любить згадувати дитинство в містечку на Дніпропетровщині, де в сусідстві з ними проживала така собі тіт-ка Марфуша. Малограмотна росіянка, ця тітка Марфуша знаходила розраду в тому, що читала по складах, сидячи понадвечір на призь-бі, шевченкову «Катерину». Де, нагадаю, «кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями». Читала і слізьми заливалася над сумною до-лею Катерини. І якось не особливо переймалася тим, що шевченко зганьбив її націю...

Коломийську школярку ж болить не Катеринине безталання. Дівчині розходиться передусім у тому, щоб ніхто, навіть шевченко, не посмів кинути камінчик у город сусідів. Не пасує ж... Ми, укра-їнці, люди особливі, зі щирою, відкритою душею, тож мусимо по-давати приклад ґречності всій планеті, а не жахати світ націоналіс-тичними гримасами...

Боюся, що в коломийської школярки якраз немає поки що – на відміну від малограмотної тітки Марфуші, яка давно спочиває на цвинтарі, – того, що прийнято називати душею. Можливо, з ча-сом воно й з’явиться, проріжеться, та наразі душі тут не помітно. Не може ж нормальна людина, тим паче дівчина, заявляти після «Катерини», що з тараса шевченка нікудишній поет. Я вже мовчу про поему «Кавказ», над рядками якої навряд чи серйозно задуму-валося дівча, звинувачуючи автора в дикунському, на її переконан-ня, націоналізмі...

Не виключаю, що коломийська дев’ятикласниця начиталася сум-нозвісного шевченкового хулителя Олеся Бузини й танцює під йо-го дудку. Цей, обзиваючи тараса «вурдалаком», «алкоголіком» і «за-здрісником», докладає немало старань, щоб «розвінчати міф про шевченка» як про поета-страдника світової слави. Могла просві-щатися дівчина й на опусах академіка Академії наук вищої школи україни Олександра Білодіда. Останньому теж не дає спати «пато-логічна ненависть поета до дворянства, панів, які вивели шевченка в люди». Він навіть дозволяє собі те, що юній коломийській осо-бі ще ранувато, тобто бачить у поетові «жахливо закомплексова-ного маленького чоловіка, що все життя страждав через свої еро-тичні невдачі».

причому покликається академік на європу, зокрема на Францію. Французи, за його спостереженням, доволі вільні в своїх оцінках Наполеона. Одні запевняють, що Наполеон – геній, інші – що ідіот. І нікого це не шокує, все в рамках правил цивілізованого суспіль-ства. так само неодностайні французи в оцінках таких літератур-них велетнів, як Мопассан чи гюґо. потрібно й нам підтягуватися до європи, закликає академік, безпощадно аналізувати своїх «до-потопних одинозаврених ідолів».

Ну що тут скажеш?! Хіба зітхнеш, згадуючи тараса, який писав і про людей штибу сьогоднішнього Білодіда: «Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя».

До речі, одне важливе уточнення. світлина дівчини, чий пасквіль вміщено на стенді з творами про Кобзаря, красується й на сусідньо-му стенді під пишною назвою «гордість і надія школи».

Не хотілося б узагальнювати, та в цій школі, як на мене, уявлен-ня про українську літературу чи історію україни розходяться із за-гальноприйнятими. зате добре вчать толерантної і мультикультур-ної ідеології. простішими словами, вчать любити всіх на зло со-бі. Ефесбешних терористів, які розпорюють животи поодиноким українським патріотам на Донеччині, цього, мабуть, у школах не вчили, тому вони такі злющі. А нас вчать, тому нам, без’ядерним, так зручно почуватися на геополітичному смітнику.

Дмитро КАРП’ЯК, Коломия

мАЙдАнУ сВіТИлА і зірКА дАВИдА

бування на Майдані не почув, щоби хтось навіть на побуто-вому рівні вжив слово «жид», коли заходила мова про євре-їв. тому абсурдними є поши-рені звинувачення російської пропаганди, нібито Майдан – справа рук бандерівців та фа-шистів.

А що ж почалося з прихо-дом на нашу землю росій-ських диверсантів і терорис-тів? здається, принесена ними ненависть (хоч і немало з них давно мешкають в україні, на-віть тут народилися) до інших національностей, мов і куль-тур, яка не могла особливо ви-являтися в мирний час, тепер вихлюпнулася, немов якийсь страхітливий гейзер. Це явище отримало навіть неологізм – рашизм. судіть самі: як тільки Росія захопила Крим, одразу в сімферополі на дверях і сті-нах синагоги «Нер-тамид» на-малювали свастику і з’явилися написи: «смерть жидам». у севастополі осквернили пам’ятник жертвам голокосту.

йдемо далі. Як тільки в Донецькій області почали гос-подарювати терористи, про-голосили якусь там Донецьку народну республіку, ситуація там почала нагадувати часи ні-мецької окупації. громадян єв-рейської національності при-мушували до реєстрації в яко-гось комісара у справах наці-ональностей, причому вима-гали за це по 50 доларів, крім того, особа також мала при-нести із собою всі докумен-ти на рухоме та нерухоме май-но, яким володіла. В разі неви-конання цих вимог погрожу-вали виселенням за межі так званої Донецької республіки, вважаючи, що лідери єврей-ських громад начебто став-ляться до неї вороже, бо під-тримали «бандерівську хунту» в Києві, з повною конфіскаці-єю майна. Для цілковитої ана-логії з гітлерівським нацизмом не вистачало тільки вимог но-сити на одязі зірку Давида та гетто. Хоча хто знає, до чо-го може дійти... Недаремно ж голова Донецької ОДА сергій тарута підкреслив, що за всі 23 роки незалежності україни на Донеччині такого не було, поки не з’явилися так звані се-паратисти з «колорадськими» стрічками і російськими три-колорами. А головний рабин україни Яків Дов Блайх кон-

кретно заявив, що головну не-безпеку для євреїв становлять не українські націоналісти, а російські провокатори.

зрештою, нема чому диву-ватися. Якщо взяти статисти-ку, то протягом 2013 року в україні в результаті нападів на ґрунті расової і національ-ної нетерпимості постраждала 21 людина, причому без смер-тельних наслідків. тим часом як у Росії, за одними даними, постраждало 199 осіб і 21 вби-то, а за іншими, котрі наводить Московське бюро з прав люди-ни, – 205 потерпілих та 25 вби-тих. Вже у січні-червні цього року від дій російських расис-тів, шовіністів та ксенофобів потерпіло близько 400 осіб.

Це при тому, що немає точної інформації про події в Криму. українське та кримськотатар-ське населення перебуває не просто під пресингом, а є кон-кретна загроза їх здоров’ю і життю. Як відомо, недавно тамтешня влада начебто при-грозила заборонити діяльність Меджлісу, з’явилася інформа-ція, що силовики викликають на допити кримських татар, у декого беруть відбитки паль-ців та фотографують. Інакше кажучи, створюють певну кар-тотеку, і явно не з добрими намірами. Мабуть, ще тяжче кримським українцям. А тим, хто мешкає на Донеччині, й поготів. Відомо, що як тільки у слов’янську захопили вла-ду терористи, так званий мер видав наказ відстежувати тих, хто розмовляє українською мовою. Кількох україномов-них закатували у звірячий спо-сіб.

Навіть в Коломиї є особи, ко-трі ще донедавна нахабно ви-являли свою українофобську позицію, тепер, щоправда, притихли, але їм ніщо не за-грожує на противагу відвертій українофобії на сході україни. Крайній російський націона-лізм, замішаний на божевіль-ній ідеї московського месіан-ства, робить із частини росій-ського народу справжніх азіат-ських варварів, для яких немає нічого святого... єдине вті-шає, що 69 років тому світ пе-реміг коричневий фашизм. Без сумніву, така сама доля очікує в кінцевому рахунку москов-ський рашизм.

Ігор Никорович

Коли воюють за свободу, про національності не йдеться

АВТорсьКі КолонКИ

Четвер, дня 19 червня 2014 року Число 14 [217] 7 © | ТРК Рідні Медія

ВЕлИКА УКрАїнсьКА сТінА

Zaxid.net

за різними оцінками, станом на середину

червня 2014 року Україна взагалі не контролює від 80 до 170 км свого кордо-ну з росією. Втім, безконт-рольне пересування бойови-ків і зброї через українсько-російський кордон зумов-лене не лише слабкістю чи бездіяльністю українських прикордонників.

за майже 23 роки незалеж-ності україна так і не спромо-глася повноцінно облаштувати і захистити свій східний кор-дон. йдеться, насамперед, про інженерно-інфраструктурні рішення, адже навіть повно-цінно захищені пункти пере-тину кордону проблеми не ви-рішать – нелегали, терористи і контрабандисти вільно пе-ретинають кордон польовими дорогами.

логічним наслідком ці-єї ситуації стала поява ідеї, що з кожним днем захоплює все більше українців – відго-родитися від росіян стіною. питання лише у тому якою має бути ця стіна і скільки це коштуватиме.

стіна Коломойськогозаява Ігоря Коломойського

про розробку проекту і техніко-економічне обґрунту-вання будівництва укріпленої стіни довжиною майже дві ти-сячі кілометрів вздовж кордо-ну з Росією стала справжньою бомбою в українських зМІ. Вперше ідея стіни набула ре-альних обрисів, хоч поки – ли-ше на папері.

проект вартістю 100 млн. євро розрахований максимум на півроку і передбачає вста-

новлення на кордоні суцільно-го металевого паркану з висо-коміцної сталі з колючим дро-том. 1920 км такого паркану, який, до речі, буде під напру-гою, коштуватиме 50 млн. єв-ро. Ще стільки доведеться ви-тратити на облаштування кор-дону – земляні рови з обох бо-ків паркану, заповнені колю-чим дротом, і мінування сиг-нальними та протипіхотними мінами. планується, що така укріплена лінія пройде тери-торією трьох областей, що без-посередньо межують з Росією – Донецькою, луганською і Харківською.

«Мирну Фінляндію від сталіна врятувала «лі-нія Маннергейма». таку лі-нію повинна побудувати і україна, щоб захистити себе від путіна. стіна на кордоні Ізраїлю дозволяє ефективно відбивати атаки терористів», – вважає Коломойський.

«стіна – чудовий вихід», – так відреагував на ініціативу Коломойського відомий публі-цист Віталій портников. На його думку, цей проект, який попервах виглядає трохи екс-травагантно, україні все одно доведеться втілювати – і кра-ще раніше, ніж пізніше.

«Якщо сусідом однієї з країн виявляється держава-терорист (а Росія і є державою-терористом), що переправляє через кордон в нелегальному порядку танки та іншу бойо-ву техніку для диверсантів, а також самих бандитів, то ін-ша країна повинна вжити всіх заходів для забезпечення без-пеки державного кордону», – переконаний портников.

«закривати кордон тепер потрібно по-сучасному. з ви-користанням новітніх техно-логій (а це дуже і дуже доро-го) при істотному збільшен-

ні чисельності прикордонних військ, при повноформатно-му, в тому числі інженерно-технічному облаштуванні всі-єї лінії кордону і прикордонної смуги», – вважає екс-прем’єр-міністр і голова сБу в мину-лому євген Марчук.

Він підтримує ідею закриття кордону, однак вартість і три-валість втілення такого про-екту оцінює скептичніше. На думку Марчука, коштуватиме він 30-50 млрд. грн. з держбю-джету плюс ще 2 млрд. євро, які можна було би отримати в єс, який безпосередньо заці-кавлений в укріпленні україн-ського кордону.

ізраїль, Корея, сшАРадикальне розмежування

кордонів між країнами не є чи-мось новим в світовій історії. Наприклад, через критичну ситуацію з тероризмом уряд Ізраїлю був змушений збуду-вати на кордоні з палестиною мур довжиною 760 км. Цю стіну будують уже понад 10 років. Рішення про її будів-ництво прийняв уряд Аріеля шарона ще у 2003 році.

Ізраїльська стіна безпеки ви-глядає так: перед стіною про-тягнутий колючий дріт, прохо-дить рів; безпосередньо сама бетонна стіна сягає 6-8 метрів заввишки з електронною сис-темою сигналізації.

«Це великий кам’яний мур з чималою кількістю камер, він відділяє юдею від самарії. До його зведення в Ізраїлі ледь не щодня траплялися терорис-тичні акти, зараз їх майже не-має», – розповів ZAXID.NET ізраїльтянин Карл Волох.

«В українських реаліях (сті-на між україною та Росією) – це те, що треба, бо лише так можна запобігти проникнен-ню терористичних груп на територію країни, – вважає Волох. – звичайно, для по-вноцінної армії будь-які сті-ни – не перешкода, але це діє-вий спосіб для боротьби з те-роризмом».

Втім, рішення ізраїльтян відгородитися стіною від па-лестинців не отримало у сві-ті однозначної підтрим-ки. Наприклад, міжнарод-ний суд ООН вважає зведен-ня стіни безпеки порушенням женевської конвенції. проте самі ізраїльтяни відзначають значно вищий рівень захисту своєї країни після появи сті-ни.

схожа стіна уже більше пів-століття розділяє північну і південну Корею. тамтешній кордон має 248 км у довжи-ну та 4 км в ширину. В остан-ні роки корейці були навіть змушені закривати металеви-ми парканами значну части-ну своїх пляжів, аби унемож-ливити доступ на свою тери-торію з моря.

Металевий бар’єр загаль-ною довжиною близько 1000 км розділяє і кордон між сшА та Мексикою. таким чином американці намагають-ся протидіяти нелегальній мі-грації і транзиту наркотиків із Мексики.

маємо час, гроші і натхнення

за словами заступника го-лови Дніпропетровської ОДА святослава Олійника, при-четного до розробки проек-ту Коломойського, фінансува-ти його планують через благо-дійні фонди.

«усе, що треба для реаліза-

ції цього проекту, виготовля-ється в україні, з цієї точки зору це хороший інфраструк-турний проект, який спира-ється на українську промис-ловість», – вважає він.

проект уже надіслали до Адміністрації президента, за-значивши, що Коломойський готовий фактично самотужки оплатити будівництво.

«при наявності державної підтримки та прийнятті рі-шення президентом україни петром порошенком, фонд «Дніпро-1» готовий викона-ти весь обсяг зазначених та побудувати укріплену лінію державного кордону на те-риторії трьох областей про-тягом 5-6 місяців. Для реалі-зації проекту необхідно йо-го затвердження Верховним головнокомандувачем», – йдеться у супровідній записці до проекту.

Втім, і без грошей Коломойського українці гото-ві пожертвувати свої гроші і працю на те, щоб відгороди-тися від не зовсім адекватної країни-сусідки. створена мен-ше тижня в одній із соцмереж група «Будуємо 10-метровий бетонний кордон з Росією» налічує уже майже 10 тис. учасників, які координують між собою, зокрема, і робо-ту зі збору необхідних коштів. учасники цієї спільноти пере-конані, що будівництво стіни на кордоні уже стало новою національною ідеєю.

КрАїнА

Чи реально Україні відмежуватися стіною від божевільного сусіда?

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

0

5

10

20

30

40

50

60

70

80

90

95

100

Четвер, дня 19 червня 2014 року 8 Число 14 [217] © | ТРК Рідні Медія

КОЛОМИЙСЬКІ ВІСТИ | Copyright © ТОВ ТРК «Рідні медія», 1927-1928, 2010-2013. Електронна версія тижневика на сайті www.pressua.com. Забороняється використання будь-яких матеріалів, розміщених у виданні, включаючи статті та фото-ґрафії, без письмової згоди видавця. Авторські права охороняються національним законодавством та міжнародними договорами. Думка авторів публікацій може не збігатися з позицією та принципами видавця, видавець не несе за це жодної відповідальності. Міркування авторів щодо подій та осіб не спростовуються, їх правдивість не доводиться. Листування з читачами – тільки на сторінках тижневика. За зміст та достовірність реклами та PR відповідальність несе рекламодавець. При цьому видавець залишає за собою право перевірки інформації, зазначеної в рекламі та оголошеннях. Такі матеріали друкуються з позначкою ® .Видавець: ТОВ ТРК «Рідні медія» | Відповідальна за випуск: [Марія СЕНІВ] | Збут та передплата: Рідна пошта [Ігор ГАНУЩАК] | Друк: друкарня «Місто НВ», місто Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 53 | Тираж: 5 000 примірників | Замовлення: № 915| Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серія ІФ 580-11Р, котре видане Управлінням юстиції у Івано-Франківській області 24 лютого 2010 року | Адреса редакції: місто Коломия, вул. ЧОРНОВОЛА, 23, тел. (03433) 2 41 48, 4 78 03, 4 78 27; e-mail: kol.visty@i.ua; novyny@visty.in.ua| | Рекомендована ціна: 1,98 грн. | Частина тиражу розповсюджується безкоштовно |

КоломИянИ В ТріЙці КрАщИх сТріТболісТіВ

зАхідної УКрАїнИ

минулими вихідними у Тернополі відбувся

дебютний відбірковий етап Української стрітбольної ліги 3х3 «Ternopil Cup», у якому взяли участь 35 ко-манд з міст західної України. серед спортсменів за пер-шість боролися стрітбо-лісти з Тернополя, івано-франківська, рівного, львова, Чернівців.

Коломийська команда «тир-лич» в матчі за третє місце об-іграла суперників та впевнено здобула бронзу. у складі при-зерів – Олександр торбенко, Віталій Вінтоняк, Роман стефанюк та Давід Майсурадзе. успішно проявився у грі й Віталій Вінтоняк. зазначимо, у цьому поєдинку змагався стар-ший склад команди.

Коломияни зізнаються, що гра дійсно була напруженою. Бронза дісталася нелегко, адже суперники були дуже сильні.

у тернопільських змаганнях зі стрітболу брали участь й мо-лодші гравці з Коломиї, здобув-ши срібло. Кращим гравцем цієї гри визнали євгена Булаєва.

Влітку розпочинається се-зон змагань зі стрітболу, завер-шується так званий баскетболь-ний сезон. тому нині коломий-

сПорТ

олена КозАЧЕнКо, Коломийські ВІстИ

ські спортсмени активно готу-ються до наступної гри зі стріт-болу, яка відбудеться 5 липня у львові.

Крім того, члени БК «тирлич» (Коломия) висловлюють подяку Роману Бортейчукові за фінан-сову підтримку та допомогу.

минулого тижня від-бувся чемпіонат об-

ласті з баскетболу. Чергову спортивну вершину в івано-франківську здобули грав-ці баскетбольного клубу «Тирлич» (Коломия).

з рахунком 74:61 коломий-ські спортсмени впевнено пе-ремогли баскетболістів медич-ної академії. гра була напру-женою. Втім, коломиянам вда-лося вже вкотре показати ви-сокий результат на обласних

іграх. серед кращих спортсме-нів спортивного поєдинку бу-ли Роман торбенко та євген Булаєв.

тренер молодої команди Руслан Воронюк каже, що з кожною грою юнаки вдоско-налюються і покращують свої спортивні здібності. про це свідчать результати ігор.

у цьому складі грали юнаки 18-19 років. попри свій молодий вік, вони ставлять перед собою чимало завдань. Вже наступно-го року баскетболісти прагнуть здивувати своїми новими успі-хами. Нам залишається тримати за них міцно кулаки.

«ТИрлИЧ» здобУВАЄ ноВі ПЕрЕмогИ

бАсКЕТбол

олена КозАЧЕнКо, Коломийські ВІстИ

В ковальську майстерню с. матеївців

на роботу потрібні електрозварювальники

та ковалі з досвідом роботи. оплата праці потижнева.

звертайтесь за тел.: (096)747-36-07

3-кімн. квартира в м. Коломиї, по вул. леонтовича 7/8 пов.; пл.: 78/50/8,6; м/п вікна, паркет/лінолеум, с/в розд.,

кахель. затишна частина міста. ціна: 404 250 грн. Артикул: 4032.

Тел.: (067)2082925, (067)2082907; zalog.nadra.com.ua

1-пов. будинок в с. Винограді Коломийського р-ну, по вул. Українській; 2-кімн., пл.: 62/23.

опалення газове, водопостачання – колодязь. ціна: 151 450 грн. Артикул: 5077.

Тел.: (067)2082925, (067)2082907; zalog.nadra.com.ua

2-кімн. квартира в м. Коломиї, по вул. січових стрільців,

6/6 пов., пл.: 68/37/10,5; ремонт «євростандарт»,

вн. оздоблювальні роботи, сист. автономного оп. з турбокотлом,

сучасна сантехніка.

ціна: 352 800 грн. Артикул: 1714.

Тел.: (067)2082925, (067)2082907;

zalog.nadra.com.ua

ПродАЄТься