КАЛЕНДАР

Група дослідниківГрицюк ОлексійБабич ДмитроДроботюк Юлія

Походження слова "календарь"

Слово календар походить від лат. сalendae, цим словом римляни називали перші і останні числа місяця. Відповідно, боргові списки зі строками сплати боргів називались лат. Calendarium.

Календар (від лат. calendarium -- боргова книжка) -- термін, що може використовуватися, в залежності від контексту, в різних значеннях:

-система відліку днів і довших відрізків часу, що базується на 2 періодичних астрономічних явищах: циклі зміни пір року, пов'язаних із обертанням Землі навколо Сонця і зміні фаз Місяця.-cписок днів усього року з поділом на тижні та місяці й позначенням свят.-періодичне довідкове видання з послідовним переліком днів, тижнів, місяців даного року, а також іншими відомостями різного характеру.

Історія створення календаря

У 1582 році папа Римський Григорій ХIII винайшов календар, пізніше названий в його честь. Він є системою рахунку днів, якою користується весь світ

Але перш, ніж ввести григоріанський календар, західна цивілізація користувалася системою, запропонованою Юлієм Цезарем і що називалася юліанським календарем. Більше 16 століть ця система залишалася в строю, навіть не дивлячись на те, що накопичувалася різниця між тривалістю звичайного (365, 25 днів) і тропічного року, так і середнім інтервалом між подальшими проходженнями видимого Сонця через точку весняного рівнодення. З 1582 року помилка юліанської системи зросла приблизно до 11 днів.

Цей дефект і став основним поштовхом до створення Григорієм сучасного нового календаря. В результаті зібрана ним комісія, що складалася із знаменитих астрономів, математиків і священнослужителів, обнародувала фундаментальну проблему, властиву всім календарям. А справа ось в чому. Календар, яким користується світова спільнота повинен містити повну кількість днів, він не може просто так опускати дробовий залишок днів в кінці року.

Ліліус працював над деталями реформи протягом 10 років. Всі його зусилля були направлені на те, щоб зробити календар якомога точнішим і зручнішим у використанні. Подальші удосконалення системи працювали на поліпшення приблизною довжини тропічного року. В день його смерті в 1576 році відбулася презентація найголовнішої праці всього його життя. (Оригінальна його назва «Новий план повернення календаря».) Він був представлений його братом Антоніо Ліліо самому Григорію ХIII. Робота Ліліуса була вихвалена за свою точність і простоту, а її основа узята за зразок для створення майбутнього календаря.

Календар - список днів усього року з поділом на тижні та місяці й позначенням свят.

У долині Нілу був створений календар, що проіснував разом з єгипетського цивілізацією близько 4-х тисячоліть. Походження цього календаря пов'язане із Сіріусом — яскравою зіркою тропічного небосхилу, оспіваною багатьма поетами. Сонячний календар древніх єгиптян лежить в основі літочислення всього Старого Світу, аж досі.

Юдейський календар — водночас релігійний і офіційний світський календар Ізраїлю. Являє собою комбінований сонячно-місячний календар.

Східний (китайський) календар, який діє вже кілька тисяч років, був складений в середині третього тисячоліття до нашої ери. Цей календар являє собою 60-річну циклічну систему.Китайський календар не рахує роки в нескінченній послідовності. Роки мають імена, які повторюються кожні 60 років.

Японське літочислення — китайський винахід. Кожен імператор Японії, сходячи на престол, стверджував девіз, під яким буде проходити його правління. У стародавні часи імператор іноді міняв девіз, якщо початок правління було невдалим. Початок дії девізу вважався першим роком нового правління, починалася нова епоха. Усі девізи унікальні, тому їх можна використовувати як універсальну шкалу літочислення.

У календарі майя час розділено на цикли або «Сонця». Всього їх шість. Кожний цикл, стверджували жерці майя, закінчується нібито повним руйнуванням земної цивілізації. Минулі чотири «Сонця» повністю знищили чотири людські раси, і лише деякі люди вижили і повідали про те, що сталося.

Давньогрецькі календарі були місячно-сонячними з примітивними і нерегулярними правилами інтеркаляції.

До прийняття християнства рахунок часу вели за чотирма порами року. Рік починався з весни, найважливішим сезоном, ймовірно, вважалося літо. Тому до нас дійшло слово «літо» як синонім року, наприклад «літочислення». Стародавні слов'яни користувалися також біло-сонячним календарем, у якому кожен 19 рік містив сім додаткових місяців. Семиденний тиждень називали «седмицею».