ISO 50001 - reee.org.ua¢М_3_ISO_50001.pdf · iso 50001: цілі стандарту та...

Серія навчально -методичних матеріалів

Модуль ….

ISO 50001:

ЦІЛІ СТАНДАРТУ

ТА ПЕРСПЕКТИВИ

ЙОГО ВПРОВАДЖЕННЯ В УКРАЇНІ

Автор: д.т.н., проф. ДЕНИСЮК С.П.,Редактор серії к.б.н. Щербак С.Д

Публікацію підготовлено та видано в рамках виконання проекту «Підвищення енергоефективності та

стимулювання використання відновлюваної енергії в агро-харчових та інших малих та середніх підприємствах

(МСП) України», що виконується Агенством ООН з питань промислового розвитку (ЮНІДО) за підтримки

Глобального Екологічного Фонду (ГЕФ). Зміст публікації не є відображенням офіційної позиції

ЮНІДО або ГЕФ

Не для комерційного використання

Київ 2015© ЮНІДО 2015

ISO 50001: цілі стандарту

та перспективи

його впровадження в Україні

ДЕНИСЮК С.П.,

д.т.н., проф.

УДК 621.311

У навчальних матеріалах тренінгового модулю посібнику розглянуто формування політики енергоефективності в Україні, зокрема, особливості політики енергозбереження на початку ХХІ ст., фактори інноваційної стратегії і стратегії енергоефективності в Україні, інструменти підвищення енергоефективності. Оцінено стратегічний підхід до енергоменеджменту згідно положень стандарту ISO 50001, дано загальні рекомендації щодо реалізації принципів стандарту ІSO 50001 при впровадженні системи енргоменеджменту (СЕнМ) на підприємстві, основні етапи та основні заходи впровадження СЕнМ.

Представлена організаційна структура СЕнМ та основні обов’язки енергоменеджерів: аналіз даних про існуючий стан і можливості реалізації енергозберігаючої політики; оцінка поточного стану енергоменеджменту; оцінка рівнів та базових показників енергоефективності підприємства; енергопланування (збір і оцінка вхідних даних та визначення рівня енергоефективності) та енергоаналіз; визначення базової лінії, індикаторів енергоефективності, енергоцілей і завдань.

Представлені особливості реалізації положень стандарту ISO 50001 в Україні, побудови інтегрованих систем менеджменту на основі циклу постійного покращення PDCA.

Навчальні матеріалу тренінгового модулю посібник підготовлено на основі робочих навчальних програм при підготовці фахіців «Енергоменеджмент», яка викладається на кафедрі електропостачання Інституту енергозбереження та енергоменеджменту Національного технічного університету України «КПІ».

3

ПЕРЕДМОВА

Світовий досвід свідчить, що лише там відбулось швидке досягнення міжнародної конкурентоспроможності держави, де наріжним каменем державної політики постала енергоефективність та підвищення рівня інтелектуалізації енергетичних систем. Якщо в Західній Європі величина потенціалу енергозбереження дорівнює 10–20% обсягів споживання енергоресурсів, то в Україні ця цифра досягає понад 45%.

Пріоритети політики енергоефективності України відрізняється від політики Європи, США та Росії. У державній економічній політиці в Україні більше акцентується увага на понятті «енергозбереження», тоді як в європейських та інших розвинених країнах оперують поняттям дещо іншого і більш комплексного виміру – поняттям «енергоефективність», яке розглядається в єдиній системі координат з екологічністю та конкурентоспроможністю.

Реалізація ефективної політики підвищення енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії (НВДЕ) і альтернативних видів палива дасть Україні можливість створити умови для зниження рівня енергоємності валового внутрішнього продукту, оптимізації структури енергетичного балансу держави шляхом зростання обсягів використання НВДЕ та альтернативних видів палива, вторинних енергоресурсів, впровадити дієвий механізм реалізації державної політики у сфері енергоефективності, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива.

Досвід провідних країн підтверджує, що органи державного управління України, учасники процесів по впровадженню енергоефективності та приватний сектор повинні об’єднати зусилля, щоб досягти необхідного масштабу і своєчасного впровадження енергоефективності, необхідної для сталого економічного розвитку. За відсутності скоординованої національної політики і чіткого керівництва на найвищому рівні заходи з підвищення енергоефективності не приносять суттєвих результатів.

Керування енергоефективністю – складна, але вкрай важлива частина системи забезпечення енергоефективності. Керування енергоефективністю базується на поєднанні законодавчої бази та механізмів фінансування, інституційної організації та механізмів координування, які всі разом спрямовані на підтримку реалізації стратегій, політики та програм енергоефективності. Передбачається, що мають бути реалізовані такі основні аспекти керування: правове середовище (закони і постанови, стратеги і плани заходів, механізми фінансування), організаційна структура (виконавчі органи, вимоги до залучення ресурсів, роль енергетичних компаній, залучення зацікавлених сторін, співпрацю державного та приватного секторів, міжнародна допомога) і механізми координації (державна координація, планові показники, оцінка).

На сьогодні в області підвищення енергоефективності України важливо розробити «дорожню карту створення комплексної системи управління енергоефективністю». Досвід європейських країн свідчить, що впровадження політики енергоефективності вимагає змін на рівні управлінських рішень шляхом впровадження систем енергетичного менеджменту відповідно до стандарту ISO 50001 «Системи енергетичного менеджменту: вимоги та настанови щодо застосовування».

4

ISO 50001: цілі стандарту та перспективи його впровадження в Україні

ОСНОВНІ СКОРОЧЕННЯ ТА ВИЗНАЧЕННЯ (ГЛОСАРІЙ)

ВДЕ – відновлювані джерела енергії

ВВП – валовий внутрішній продукт

ЕЗЗ – енегозберігаючі заходи

ІСМ – інтегровані системи енергоменеджменту

НВДЕ – нетрадиційні та відновлювані джерела енергії

ПГ – парникові гази

ПЕР – паливно-енергетичні ресурси

СЕнМ – системи енергетичного менеджменту

ТЕО – техніко-економічне обгрунтування

ЦЕМ – цільовий енергетичний моніторинг

Бенчмаркінг – це підхід до планування діяльності підприємства, який передбачає вивчення і впровадження кращих методів ведення бізнесу або механізм порівняльного аналізу ефективності роботи одного підприємства з показниками інших, більш успішних підприємств.Вище керівництво – особа або група працівників, які здійснюють керівництво підприємством на вищому рівні.Внутрішній аудит – систематичний, незалежний і документований процес отримання доказів аудиту та їх об’єктивної оцінки для визначення ступеня виконання встановлених вимог.Група з енергетичного менеджменту – особи, відповідальні за ефективне впровадження заходів в рамках системи енергетичного менеджмента і здійснення покращень енергетичної результативності.Енергія – електрична енергія, паливо, пар, тепло, стиснене повітря та інші подібні середовища.Енергетичний аналіз – визначення енергетичної результативності організації, що базується на даних та іншій інформації, що дозволяє ідентифікувати можливості для покращення діяльності.Енергетичний базис – орієнтир (и), виражений (і) у кількісному обчисленні, взятий за основу для порівняння енергетичної результативності.Енергетична ефективність – відношення або інший кількісний взаємозв’язок між отриманим результатом (виходом), що належать до виконання роботи, послуги, товару або енергії, і енергією, що надійшла на вхід.Енергетична політика – офіційна заява вищого керівництва організації про основні наміри та напрямки діяльності у відношенні енергетичної результативності.Енергетична результативність – вимірювані результати, що відносяться до енергетичної ефективності, використання енергії та споживання енергії.

5

Енергетична мета – певний результат або досягнення, встановлені для реалізації енергетичної політики організації щодо покращення енергетичної результативності.Енергетичне завдання – деталізована вимога до енргетичної результативності, що може бути виражено кількісно, використовуване до організації або її структурних підрозділів, що випливає з поставленої енергетичної мети, яке слід встановити та виконати для досягнення цієї мети.Енергоменеджер – це самостійний вид професійної діяльності, спрямований на досягнення в ході будь-якої господарської діяльності підприємства (організації), що діє в ринкових умовах, зниження витрат шляхом підвищення енергетичної ефективності; це спеціаліст з управління енергетичними потоками, що повинен враховувати екологічні, економічні та соціальні аспекти при прийнятті рішень щодо раціонального використання природних ресурсів з метою сприяння ефективному розвитку енергетичного сектора підприємства.Енергоменеджмент – системний підхід щодо досягнення цілей для покращення енергетичної діяльності на основі енергетичної політики, процесів і процедур; це постійно діюча система організації, управління та керівництва енергоспоживанням підприємства.Енергоефективна продукція, технологія, обладнання – продукція або метод, засіб її виробництва, що забезпечують раціональне використання ПЕР в порівнянні з іншими варіантами використання або виробництва продукції однакового споживчого рівня чи з аналогічними техніко-економічними показниками.Енергоефективність – характеристика обладнання, технології, виробництва чи систем в цілому, що показує ступінь використання енергії на одиницю кінцевого продукту.Енергоефективність – макроекономічний показник, який є величиною, зворотною від енергоємності ВВП, що характеризує конкурентоспроможність країни і виступає одночасно як визначальний фактор і індикатор інноваційного розвитку країни.Енергозбереження – діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів.Ключові показники ефективності (англ. Key Performance Indicators, KPI) – система оцінки, яка допомагає підприємству визначити досягнення стратегічних і тактичних (операційних) цілей. Коригуюча дія – дія, яку виконують для усунення причини виявленої невідповідності.Менеджмент з енергозбереження – система управління, спрямована на забезпечення раціонального використання споживачами ПЕР.Моніторинг – особливий вид досліджень, спеціально організоване, систематичне спостереження за станом об’єктів, явищ, процесів з метою їх оцінки, контролю, необхідний для отримання достовірної інформації, своєчасного виявлення і розпізнавання неспроможності підприємств.

6


Невідповідність – невиконання вимоги.Показник енергетичної результативності – кількісне значення або вимірювана величина енергетичної результативності згідно з тим, як це визначено організацією.Постійне покращення – повторюваний процес, що призводить до покращення енергетичної результативності та системи енергетичного менеджменту.Потенціал енергозбереження – резерв скорочення споживання енергії за рахунок реалізації енергоефективних проектів та заходів, у тому числі спрямованих на залучення в господарський оборот відновлюваних джерел енергії, шляхом реалізації економічних, організаційних, правових, виробничих і науково-технічних заходів для підвищення енергетичної ефективності суб’єкта господарювання (у нашому випадку промислового підприємства) за умови екологічності виробництваСпоживання енергії – кількість використаної енергії.Система енергетичного менеджменту – набір взаємозв’язаних або взаємодіючих елементів, які використовуються для розробки і впровадження енергетичної політики та енергетичних цілей, а також процесів і процедур для досягнення цих цілей.

7

ЗМІСТ

стр.

Передмова .......……………………………………………………………....… 3Основні скорочення та визначення (глосарій) ……..………………..…… 4Зміст ………………………………………………………..……………...…… 7Вступ ………………………………………………………..………….…...…..

1. Формування політики енергоефективності в Україні ……………………... 91.1 Особливості політики енергозбереження на початку ХХІ ст …………….. 91.2 Фактори інноваційної стратегії і стратегії енергоефективності в Україні ……………………………………………....…..

13

1.3 Інструменти підвищення енергоефективності ………….…...…………... 162. Стандарт ISO 50001 – стратегічний підхід до енергоменеджменту ……. 21

2.1 Політика енергоефективності підприємстваі стандарт ISO 50001 ……………………………………………...……………..

24

2.2 Загальні рекомендації щодо реалізації принципів стандарту ІSO 50001 при впровадженні СЕнМ на підприємстві …………………..……

30

2.3 Основні етапи та основні заходи впровадження СЕнМ ……………………. 313. Організаційна структура СЕнМ та основні обов’язки

енергоменеджерів ………………………………………………………...……39

3.1 Підвищення ефективності підприємства ………………………………….. 393.2 Аналіз даних про існуючий стан і можливостіреалізації енергозберігаючої політики…………………………………..……..

40

3.3 Оцінка поточного стану енергоменеджменту ………………….………… 444. Рівні та базові показники енергоефективності

підприємства…………………………………………………………………...49

4.1 Підготовчий етап створення СЕнМ на підприємстві……………………….. 494.2 Енергопланування – збір і оцінка вхідних даних тавизначення рівня енергоефективності………………………………………....

50

4.3 Енергоаналіз………………………………………………………………… 524.4 Визначення базової лінії, індикаторів енергоефективності,енергоцілей і завдань…………………………………………………………....

56

5. Створення СЕнМ на підприємстві, реалізація циклу PDCA……………….. 595.1 Документування СЕнМ ……………………………………………………. 595.2 Впровадження СЕнМ …………………………………………………….... 655.3 Створення СЕнМ на підприємстві – заключна оцінка…………………… 72

6. Керівництво по СЕнМ підприємства………………………………………. 836.1 Структура і схема управління……………………………………………… 836.2 Основні напрямки діяльності та компетенції……………………………….. 856.3 Система реалізації енергозберігаючих заходів(Програма енергозбереження)……………………………………………….....

88

7. Інтегровані системи менеджменту………………………………………….. 93

8


8. Реалізація положень стандарту ISO 50001 в Україні………………………. 95Висновки……………………………………………………………………….. 99Література…………………………………………………………………….... 101

9

1. ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИКИ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ В УКРАЇНІ

1.1. ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИКИ ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ НА ПОЧАТКУ ХХІ СТ.

На сьогодні проблема підвищення ефективності функціонування енергетичної структури нашої держави вимагає комплексної модернізації всіх її складових. Підвищення енергетичної ефективності енергетичного сектору може здійснюватися як за окремими технологіями (технологічна модернізація), пооб’єктно (об’єктна модернізація) так і системи в цілому (системна модернізація). Політика підвищення енергетичної ефективності в Україні формується, в першу чергу, згідно наступних документів: Енергетична стратегія України на період до 2030 року (схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15 березня 2006 № 145-р.); Державна цільова економічна програма енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2015 роки (затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2010 року № 243); Національний план дій з відновлюваної енергетики до 2020 року (директива 2009/28/ЄС; головна мета Плану – встановлення частки енергоносіїв, отриманих з відновлюваних джерел енергії в кінцевому споживанні в 2020 році, не менше 11%); проект Національного плану дій з енергоефективності України (директива 2006/32/ЄС; за цим планом Україна до 2020 року має досягти 9% планового енергозбереження середнього кінцевого внутрішнього споживання).

У ХХ ст. вирішити проблему підвищення ефективного використання енергоносіїв можливе виключно шляхом впровадження новітніх енергоефективних технологій та обладнання, організації системи енергоменеджменту, які б відповідали сучасним потребам і вимогам. Наявний в Україні потенціал підвищення енергоефективності (до 40% сумарного споживання енергоресурсів) необхідно розглядати як перспективний ринок збуту енергозберігаючої, енергоефективної техніки та технологій, що має дати імпульс розвитку вітчизняних технологій у сфері енергозбереження та енергоефективності. Наявність істотного потенціалу енергозбереження в українській економіці – шанс для модернізаційного та інноваційного розвитку нашої країни.

Курс на енергоефективність вказує перспективні напрямки для розвитку інновацій, розширює можливості підприємницької діяльності в галузі енергозбереження та енергоефективності, стимулює попит на енергозберігаючі продукти і технології.

Охарактеризуємо особливості державного управління у сфері енергоефективності [7, 8, 13, 20].

Державний комітет України з енергозбереження (Держкоменергозбереження). Створено 26 липня 1995 Указом Президента України № 666/95. Мета створення Держкоменергозбереження – забезпечення проведення єдиної державної політики у сфері енергозбереження, підвищення ефективності роботи, раціонального використання та економного витрачання ПЕР і реалізації Закону України «Про енергозбереження». Указом Президента України від 20 квітня 2005 року № 678/2005 Державний комітет України з енергозбереження було ліквідовано, а його функції та виконання його зобов’язань було покладено на Міністерство палива та енергетики України.

ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИКИ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ В УКРАЇНІ

10


Національне агентство України з питань забезпечення ефективного використання енергетичних ресурсів (НАЕР). Створено 31 грудня 2005 Указом Президента України № 1900. Завдання НАЕР: проведення єдиної державної політики у сфері ефективного використання енергетичних ресурсів та енергозбереження, забезпечення збільшення частки альтернативних видів палива у балансі попиту та пропонування енергоносіїв, створення державної системи моніторингу виробництва, споживання, експорту та імпорту енергоносіїв, удосконалення системи обліку та контролю за споживанням енергетичних ресурсів, забезпечення функціонування єдиної системи нормування питомих витрат енергетичних ресурсів у суспільному виробництві. НАЕР ліквідовано згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2010 року № 2219-р.

Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України (Держенергоефективності). Створено 9 грудня 2010 Указом Президента України № 1085/2010. Завдання комітету Держенергоефективності: реалізація державної політики у сфері ефективного використання ПЕР, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, здійснення державного контролю у сфері ефективного використання ПЕР, забезпечення збільшення частки відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива в енергетичному балансі України.

Розглянемо існуючі визначення поняття «енергетична ефективність»:Закон України «Про енергозбереження»:

Енергозбереження – діяльність (організаційна, наукова, практична, інформаційна), спрямована на раціональне використання та економне витрачання первинної та перетвореної енергії і природних енергетичних ресурсів в національному господарстві і яка реалізується з використанням технічних, економічних та правових методів.

Енергоефективна продукція, технологія, обладнання – продукція або метод, засіб її виробництва, що забезпечують раціональне використання ПЕР в порівнянні з іншими варіантами використання або виробництва продукції однакового споживчого рівня чи з аналогічними техніко-економічними показниками.

Енергоефективність – характеристика обладнання, технології, виробництва чи систем в цілому, що показує ступінь використання енергії на одиницю кінцевого продукту.

Департамент енергетики (США):

Енергетична ефективність не може бути виражена єдиним показником, тому існує багато підходів до її визначення або тлумачення її як поняття:

− Енергоефективність – необхідний рівень витрат енергетичних ресурсів для досягнення певного рівня добробуту (наприклад, економічного, соціального, стандартів життя людини, стану довкілля тощо);

− Енергоефективність – показник, зворотний енергоємності;− Енергоефективність – комплексний набір показників, визначення яких

залежить від системи, для якої він визначається, а головним є спостереження за динамікою цих показників та їх постійне покращення за рахунок усіх економічно обґрунтованих заходів (вдосконалення сучасних технологій, а

11

також, що дуже важливо, заміни існуючих технологій використання ПЕР на принципово нові).

Згідно з «Повідомлення про план дій з підвищення енергоефективності» (Єврокомісія) енергоефективність – зниження споживання енергії без зниження використання енергії виробництвом і обладнанням, тобто мається на увазі раціональне використання енергоресурсів та альтернативних джерел енергії та зменшення загальної потреби в енергоресурсах за окремими напрямками.

Росія (ГОСТ Р 51387-99 «Енергозбереження. Нормативно-методичне забезпечення»):

Показник енергетичної ефективності – абсолютна, питома або відносна величина споживання або втрати енергетичних ресурсів для продукції будь-якого призначення або технологічного процесу.

Енергетична ефективність – характеристики, що відображає відношення корисного ефекту від використання енергетичних ресурсів до витрат енергетичних ресурсів, вироблених з метою отримання такого ефекту, стосовно продукції, технологічного процесу, юридичної особи, індивідуального підприємця.

Білорусь (Закон РБ «Про енергозбереження»):

Показник енергоефективності – науково обґрунтована абсолютна або питома величина споживання ПЕР (з урахуванням їх нормативних втрат) на виробництво одиниці продукції (роботи, послуги) будь-якого призначення, встановлена нормативними документами.

Комісія ООН зі сталого розвитку (2006 р.):

Енергоефективність відкриває винятково сприятливі можливості і має численні плюси, включаючи підвищення конкуренції в промисловості, зміцнення енергобезпеки та значне і ефективне з точки зору витрат зниження обсягу викидів в атмосферу двоокису вуглецю та інших парникових газів. Існують широкі можливості для підвищення енергоефективності в домашніх господарствах, у транспортному секторі та в промисловості, включаючи належні заходи в секторі енергетики, шляхом зміни моделей споживання і виробництва, поведінки та способу життя людей.

У провідних країнах світу на сьогодні формується енергоефективне суспільство. Стало загальновизнаним, що енергоефективне суспільство – це суспільство, яке здатне успішно вирішувати завдання ефективного забезпечення енергоресурсами соціально-економічного розвитку країни при стимулюючому впливі енергетичного фактора на рівень орієнтирів цього розвитку і на оптимізацію енергетичних витрат. Критерієм енергоефективності суспільства має бути отриманий результат по відношенню до витрат енергії і витратам на енергію, розуміючи під результатом як виробництво ВВП, так і досягнення високої якості життя (побуту, праці, відпочинку тощо).

Енергоефективність сама по собі стає найважливішим ресурсом і гарантом формування необхідного потенціалу для подальшого розвитку держави і суспільства. Енергоефективність – це не тільки енергозбереження, але й оптимізація співвідношення ефекту (корисності, якості, вартості, кількості вироблених продуктів, якості життя, соціального комфорту) та енергетичних витрат, яких


12


вимагає вироблене благо.

Необхідність активізації державного курсу на енергоефективність в Україні обумовлена наступними факторами:

− перспектива подальшого зростання внутрішніх цін на енергоносії;− необхідність підвищення конкурентоспроможності української економіки

в умовах зростання тарифів і триваюче зростання в ціні кінцевої продукції частки витрат на придбання енергії;

− зростання тарифів надає потужний дестабілізуючий вплив на соціально-політичну сферу (зниження енергоспоживання за рахунок енергозбереження може розглядатися як фактор, що компенсує зростання ціни на енергоресурси);

− загроза критичного впливу дефіциту енергоресурсів (енергозбереження розглядається як один з найбільш пріоритетних і дієвих механізмів подолання критичного впливу дефіциту енергоресурсів);

− Україна виступає як привабливий ринок збуту технологій та обладнання у сфері енергозбереження (ринок енергозберігаючих технологій у світі вже склався).

Енергоефективність розглядається як індикатор і ресурс інноваційного розвитку. Заявлена пріоритетність політики енергозбереження в Україні тривалий час не була підкріплена ефективною формою та механізмами взаємодії влади, бізнесу та наукового потенціалу в питаннях впровадження інноваційних енергозберігаючих технологій. На сучасному етапі розвитку держави одним з основних перешкод масштабної реалізації політики енергоефективності є відсутність в основних агентів необхідності і мотивації щодо розробки та впровадження енергоефективних інноваційних технологій.

Особливе значення сьогодні набуває поєднання інноваційної стратегії та стратегії енергоефективності, необхідність інноваційного оновлення як засіб конкуренції та виживання в ринкових умовах на національному та світовому рівні. Управління підприємством/організацією в контексті інноваційної моделі економіки має бути спрямоване на забезпечення його розвитку через використання відповідних інноваційних механізмів. Впровадження інноваційної стратегії та стратегії енергозбереження та енергоефективності має синергетичний ефект, позитивно впливає на рівень виробництва, а також призводять до зниження витрат і підвищення якості, що, в свою чергу, веде до підвищення конкурентоспроможності продукції, підприємства і компанії в цілому.

Сьогодні в країнах ЄС енергоефективність досягається в основному не за рахунок впровадження нових енергозберігаючих технологій, а за рахунок змін у методах і способах управління. При цьому енергоефективність розглядається як використання паливно-енергетичних ресурсів (ПЕР) з використанням такого обладнання і технологій, які при існуючому рівні розвитку техніки та дотримання вимог до охорони навколишнього середовища забезпечують максимальну конкурентоспроможність і стійкість розвитку компанії.

Проведений 22 травня 2013 р. саміт Європейської ради (другий в історії ЄС саміт, присвячений питанням енергетики) на політичному рівні констатував зміна пріоритетів енергетичної політики ЄС: замість «сталої енергії» на перший

13

план виходить «конкурентоспроможна енергія». Основним пунктом порядку денного саміту було питання про високі ціни на енергоносії та їх вплив на конкурентоспроможність економіки ЄС.

Зазначимо, що у 2012 році ціна на газ в Європі була в чотири рази вище, ніж у США, а ціна на електроенергію – в два рази вище. Це змушує замислитися як про конкурентоспроможність промисловості ЄС на глобальних ринках, особливо беречу до уваги плани створення зони вільної торгівлі між ЄС і США, так і про соціальну справедливість, оскільки громадянам з низькими доходами все складніше платити за комунальними рахунками.

1.2. ФАКТОРИ ІННОВАЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ І СТРАТЕГІЇ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ В УКРАЇНІ

Курс на енергоефективність в Україні вказує перспективні напрямки для розвитку інновацій, розширює можливості підприємницької діяльності в галузі енергозбереження та енергоефективності, стимулює попит на енергозберігаючі продукти і технології [7, 8, 20]. Принципи інноваційної політики, необхідні для розкрутки маховика генерування та комерціалізації інновацій:

1. Державна політика щодо підвищення енергоефективності як шанс для розвитку інновацій.

Державний курс на енергоефективність зможе створити мультиплікативний ефект для всієї економіки України, в тому числі і для додання їй потужного інноваційного імпульсу. Він відкриває для нашої країни унікальні можливості для того, щоб швидше пройти шлях від модернізації до інноваційного прориву у сфері енергозбереження.

2. Необхідність формування, підтримки і розвитку особливого інноваційно-підприємницького середовища:− отримання молодими фахівцями практичного досвіду, в тому числі на

етапі комерціалізації результатів розробок і досліджень, необхідних для подальшої самостійної роботи на ринку;

− стимулювання і підтримка підприємницької активності в інноваційній сфері серед української молоді, що працює в сфері науки;

− формування на обмеженій території «критичної маси» молодих талантів, створення атмосфери творчої свободи.

3. Модернізація як ключ до розвитку інноваційної активності:− не повинна переслідуватися мета отримання інновацій заради інновацій;

головний критерій успіху – комерційна ефективність;− необхідно в гранично стислі терміни пройти той шлях, який пройшли

країни Заходу в політиці підвищення енергоефективності;− успішно реалізовані на практиці проекти створюють міцний базис для

подальших революційних технологічних змін.

Необхідно враховувати, що сучасна політика підвищення енергетичної ефективності країни, регіону, підприємства (організації) – новітня європейська політика енергоефективності – формується на вузловому перетині енергетичної,


14


екологічної та економічної політик Європейського Співтовариства.

Досягнення реального покращення енергетичної ефективності підприємств має грунтуватися не тільки на технічних рішеннях, але і на більш досконалому управлінні.

Визнання важливості енергії як одного з видів ресурсів, який вимагає такого ж менеджменту, як і будь-який інший дорогий ресурс, а не як накладні витрати підприємства, є «Головним першим кроком» до покращення енергетичної та екологічної ефективності і зниження витрат.

Енергетичний менеджмент є комплексним інструментом, який може забезпечити підприємствам економію коштів за рахунок проведення грамотної енергетичної політики з використання енергоресурсів.

Напрями підвищення енергоефективності:− забезпечення системності в національній економічній політиці, промисловій

політиці, регіональної (місцевої) політики і політики енергоефективності;− створення сприятливих умов для бізнесу, включаючи область енергетичних

ресурсів;− врахування інтересів усіх сторін при прийнятті рішень в промисловій та

енергетичній політиці;− активізація практики планування, у тому числі енергетичного, якому не

загрожує роз’єднанням окремих питань по відомствах;− поширення культури енергозберігаючого способу життя і бізнесу, інформації

про можливості і технології, навчання, підвищення професійного рівня;− забезпечення достатньої і достовірної інформації про енергоспоживання

на різних рівнях для прийняття необхідних рішень;− забезпечення більшої доступності фінансових ресурсів для модернізації

та підвищення енергоефективності, у тому числі за допомогою розвитку енергосервісної діяльності.

Бар’єри на шляху підвищення енергоефективності [1, 8, 13, 20]:− недостатнє усвідомлення значущості енергоефективності;− нестача статистичних даних і низький рівень обізнаності;− «розмитість» або суперечливість стимулів;− зовнішні екологічні фактори;− методологія встановлення тарифів;− високі транзакційні витрати;− відсутність конкуренції.

Фактори (природа) бар’єрів [1, 7, 20]: цінові та фінансові, пов’язані зі структурою та організацією економіки і ринку, інституційні, соціальні, культурні, поведінкові. Поява таких бар’єрів на шляху підвищення енергоефективності обумовлена тим, що економіка України характеризується низькою конкурентоспроможністю, енергозатратністю і високою матеріаломісткістю, зносом основних засобів, експортною орієнтацією і залежністю від світової кон’юнктури на зовнішніх ринках.

Останнє дослідження потенціалу України у сфері енергоефективності та

15

використання відновлюваних джерел енергії був представлений 8 листопада 2013 Дослідження здійснено Секретаріатом Енергетичної Хартії. За даними Секретаріату Енергетичної Хартії потенціал енергозбереження в Україні становить 27 млн. т н.е., або 25% кінцевого споживання всіх енергоресурсів. У своєму дослідженні Секретаріат Енергетичної Хартії рекомендує покращити інституційну базу в сфері енергоефективності, дотримуватися високих стандартів управління при розробці політики у сфері енергетики та енергоефективності, лібералізувати енергетичний ринок, створити інвестиційно привабливі умови для потенційних інвесторів та забезпечити одноманітне конкурентне середовище як для виробників, так і для постачальників.

Шляхи реалізації наявного потенціалу енергозбереження, як приклад, наведемо відповідно до положень Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010–2015 роки (доповнення затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 1 березня 2013 р. № 243).

Метою Програми є створення умов для наближення енергоємності ВВП України до рівня розвинутих країн та стандартів Європейського Союзу, зниження рівня енергоємності валового внутрішнього продукту (ВВП) протягом строку дії Програми на 20% порівняно з 2008 роком (щороку на 3,3%), підвищення ефективності використання ПЕР і посилення конкурентоспроможності національної економіки; оптимізація структури енергетичного балансу держави, в якому частка енергоносіїв, отриманих з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, мала становити у 2015 році не менше 10%, шляхом зменшення частки імпортованих викопних органічних видів енергоресурсів, зокрема, природного газу і заміщення їх альтернативними видами енергоресурсів, у тому числі вторинними, за умови належного фінансування Програми.

Планувалося, що виконання Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010–2015 рр. має дозволити створити умови для зниження рівня енергоємності ВВП, оптимізації структури енергетичного балансу держави шляхом збільшення обсягу використання відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, вторинних енергоресурсів, запровадити дієвий механізм реалізації державної політики у сфері енергоефективності, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива.

Виконання Програми повинно було дозволити:− знизити рівень енергоємності валового внутрішнього продукту на 20%

порівняно з 2008 роком;− оптимізувати структуру енергетичного балансу держави, в якому частка

енергоносіїв, отриманих з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива, становитиме у 2015 році не менше 10%;

− підвищити рівень енергетичної безпеки держави та конкурентоспроможності національної економіки;

− зменшити залежність України від імпортованих енергоносіїв, обсяг споживання органічного палива, техногенний вплив на навколишнє середовище і підвищити рівень екологічної безпеки систем теплопостачання;


16


− створити нові робочі місця;− удосконалити механізм державного управління і регулювання у сфері

енергоефективності, енергозбереження та альтернативної енергетики, оптимізувати структуру та обсяг енергоспоживання;

− зменшити обсяг виробничих витрат на 10%, невиробничих втрат енергоносіїв – на 25% рівня відповідних показників, які діяли на момент прийняття Програми;

− ліквідувати перехресне субсидування при ціноутворенні і тарифоутворенні;− частково вирішити проблему виплати заборгованості з оплати спожитих

енергоресурсів;− створити умови для залучення фінансових ресурсів, необхідних для

оновлення та модернізації виробничих фондів;− підвищити економічну та енергетичну ефективність і рівень

надійності енергетичного обладнання теплових електростанцій, теплоелектроцентралей;

− оптимізувати структуру енергетичного балансу держави, зокрема забезпечити зменшення частки природного газу та нафтопродуктів, вугілля і торфу, заміщення їх іншими видами енергетичних ресурсів, насамперед отриманими з альтернативних джерел енергії, і вторинними енергетичними ресурсами.

Дорожня карта створення комплексної системи управління енергоефективністю:− енергетичні обстеження, розробка та актуалізація енергетичного балансу,

виявлення та коригування потенціалів і пріоритетів;− модернізація систем комерційного та технічного обліку енергії;− навчання та підвищення кваліфікації персоналу;− розробка і введення в практику стандарту підприємства (організації) –

«Управління енергоефективністю»;− освоєння програмно-апаратних комплексів планування, прогнозування,

моніторингу та управління енергоефективністю;− введення в практику випереджаючої модернізації виробництва, трансферу

кращих доступних енергоефективних технологій.

1.3. ІНСТРУМЕНТИ ПІДВИЩЕННЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ

Для активізації процесів енергозбереження на Заході широкий розвиток отримала концепція системи енергетичного менеджменту (СЕнМ). Досвід Заходу показує, що впровадження на підприємстві ефективно працюючої служби СЕнМ, що реалізує положення стандарту ISO 50001 «Системи енергоменеджменту: вимоги з керівництвом по експлуатації», може забезпечити річне зниження витрат на ПЕР близько 10–15% [22–26].

Енергетичний менеджмент – це самостійний вид професійної діяльності, спрямований на досягнення в ході будь-якої господарської діяльності підприємства (організації), що діє в ринкових умовах, зниження витрат шляхом підвищення енергетичної ефективності.

Менеджмент з енергозбереження – система управління, спрямована на забезпечення раціонального використання споживачами ПЕР.

17


Досвід європейських країн свідчить – впровадження політики енергоефективності вимагає змін на рівні управлінських рішень шляхом впровадження систем енергетичного менеджменту відповідно до стандарту ISO 50001 «Системи енергетичного менеджменту – вимоги та настанови щодо застосовування».

Державна політика підвищення енергоефективності повинна охоплювати всі сфери національної економіки – від регіональної до загальнонаціональної економіки країни та узгоджувати адміністративні, законодавчі, фінансові заходи щодо стимулювання економіки.

Підвищення рівня енергоефективності промислового підприємства є завданням першорядної важливості, обумовленої вимогами модернізації економіки, прискоренням науково-технічного прогресу, вимогами соціально-економічного розвитку, необхідністю поліпшення стану навколишнього середовища. Реалізація політики енергоефективності досягається за рахунок зниження енергоємності промислової продукції, збільшення використання відновлюваних джерел енергії та енергозбереження.

Досягнення значущого ефекту від енергозбереження можливе за умови реалізації не тільки технічних рішень, але і застосування більш досконалого механізму управління енергозбереженням – системи енергетичного менеджменту [3, 4, 17–26].

Сучасна концепція енергетичного менеджменту стимулює появу та розвиток метрологічного забезпечення та нормативно-методичної підготовки контролю, обліку, аналізу ефективності використання енергоресурсів, приводить як до істотного розширення прав, так і підвищенню відповідальності енергетичних служб підприємства, різко посилюючи їх вплив на ефективність використання всіх видів енергоресурсів підприємством.

Як свідчить практика, незважаючи на значні вигоди, які можна отримати від впровадження СЕнМ на підприємствах, організаціях та установах (далі – підприємства), значного просування діяльність по впровадженню СЕнМ в Україні не отримала. Це пов’язано з тим, що на шляху впровадження СЕнМ виникає безліч різноманітних бар’єрів, серед яких:

− нормативно-правова неузгодженість статусу енергоменеджера та служби енергетичного менеджменту;

− відсутність політики енергозбереження;− фінансова неготовність підприємства до впровадження СЕнМ;− відсутність системи стимулювання персоналу підприємства;− недостатня підтримка з боку керівництва;− необхідність реорганізації структури підприємства на стадії впровадження

СЕнМ;− нерозуміння керівництвом важливості енергозбереження;− недостатня інформованість персоналу про впровадження СЕнМ;− відсутність на підприємстві достатньо необхідних засобів обліку

енергоспоживання.

Основні економічні вигоди від впровадження системи енергетичного менеджменту на підприємстві, які забезпечують привабливість та зростання капіталізації

18


компанії):− організаційний ефект (підвищення керованості компанії): ефективне

керування енергоспоживанням; покращення виробничого циклу; підвищення загальної керованості компанії та оптимізація всіх бізнес-процесів;

− фінансовий ефект (оптимізація витрат компанії): покращення фінансових показників компанії за рахунок прямої економії всіх видів енергоресурсів; підвищення фінансової прозорості компанії; гарантії інвестування в енргозберігаючі проекти;

− репутаційний ефект (підтримка іміджу та репутації компанії): іміджева приваблитвість компанії, яка реалізує політику енергоефективності виробництва, в очах бізнес-партнерів, населення та органів влади; репутація компанії як успішної у підвищенні своєї енргоефективності.

Однак необхідно враховувати і ту обставину, що формування і розвиток СЕнМ на підприємствах може викликати витрати, пов’язані з:

− необхідністю консультацій у зовнішніх експертів;− додатковою освітою фахівців;− створенням відділу енергоменеджменту (введенням нової посади

енергоменеджера);− розробкою і веденням додаткової внутрішньої документації;− створенням додаткових коштів енергетичного моніторингу;− розробкою, демонстрацією і поширенням різноманітних інформаційних

матеріалів про досягнуті результати діяльності підприємств в галузі енергетичного менеджменту та ін.

Діяльність у сфері енергетичного менеджменту повинна здійснюватися підприємствами, виходячи з таких принципів [3–5]:

− пріоритетності управління енергозбереженням;− «прозорості» інформації про результати енергозбереження (доступності

показників результативності енергозберігаючої діяльності підприємства для всіх зацікавлених сторін);

− широкого охоплення (залучення до діяльності з енергоменеджменту працівників усіх рівнів і посад із чітким визначенням їх підпорядкованості та відповідальності);

− запобігання впливу на навколишнє середовище;− постійного покращення результатів енергозберігаючої діяльності та

вдосконалення СЕнМ;− інтеграції СЕнМ із загальною системою менеджменту підприємства;− добровільності діяльності у сфері енергетичного менеджменту;− незалежності аудиту СЕнМ.

Підприємство, яке збудувало і налагодило роботу якісної СЕнМ, отримує унікальну можливість покращити виробничий цикл, своєчасно проводити найбільш ефективні заходи з енергозбереження, постійно отримувати віддачу від цих заходів у вигляді фінансового прибутку [3–10].

19

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ1. Охарактеризувати особливості політики енергозбереження на початку ХХІ ст.2. Оцінити потенціал енергозбереження в Україні.

3. Навести фактори інноваційної стратегії і стратегії енергоефективності в Україні.

4. Проаналізувати інструменти підвищення енергоефективності.


21

1. СТАНДАРТ ISO 50001 – СТРАТЕГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ЕНЕРГОМЕНЕДЖМЕНТУ

Міжнародна організація ІSО, що займається випуском стандартів, створена у 1946 році двадцятьма п’ятьма національними організаціями зі стандартизації, на основі двох організацій: ISA (Міжнародна федерація національних організацій по стандартизації об’єднань), заснованої в Нью- Йорку в 1926 році (припинила існування в 1942 році) і UNSCC (стандартів Організації Об’єднаних Націй координаційний комітет), заснованої в 1944 році.

Типи стандартів ІSО:− для товарів – наприклад, двигуни, лампи;− для розширених товарів – наприклад, насоси, компресори;− для систем – наприклад, системи опалення, кондиціонування, освітлення

будівель. Загальні елементи: товари для стандартизації та розширені товари, технічні системи з еталонними та заводськими показниками, контрольні показники.

− для систем управління – комплексні системи: ISO 9000, 14000, 50000, цільове налаштування, структура та процеси в організації, запис даних, документація з вимірювання та перевірки, звітність, контроль, вдосконалення.

Стандарти ISO спрямовані на визначення та забезпечення правил та процедур щодо:

− поточних показників технічних норм, методів та практик;− системного аналізу, опису процедур та документації дій;− функціонування та менеджменту комплексної частки громадських робіт

(напр. ремесла, виробництво, торгівля та послуги);− подолання національних та міжнародних перешкод у сфері колективного

виробництва та торгівлі (національні, регіональні та міжнародні стандарти — DIN/CEN/ISO);

− встановлення знаків якості та декларації відповідності;− підвищення конкурентоспроможності, розширення доступу до ринків,

збільшення частки національних та міжнародних ринків.

Стандарти ISO забезпечують:− високий рівень конкурентоспроможності на національному та світовому

ринку;− присутність та сприяння інновацій на ринку;− прийняття єдиних правил, процедур, стандартів у виробництві сировини,

виробництві товарів, торгівлі та комерційній діяльності;− базовий елемент для загального функціонування ринку;− подолання нетарифних бар’єрів (ЄС, СОТ тощо);− досягнення високого рівня якості продукції та послуг;− скорочення товарів за мінімальною ціною з низькою якістю та уникнення

якісного демпінгу.

СТАНДАРТ ISO 50001- СТРАТЕГІЧНИЙ ПІДХІД ДО ЕНЕРГОМЕНЕДЖМЕНТУ

22


Впровадження будь-якої системи менеджменту на базі стандартів ISO включає розробку організаційної структури і документації, планування і навчання персоналу, ряд інших управлінських дій, які спрямовані на те, щоб досягти цілей в певних областях, встановлених самою організацією, виходячи з вимог, що пред’являються її споживачами (клієнтами) [15–26].

Попередники ISO 50001 – національні стандарти:− США: ANSI/MSE 2000: 2008 A Management System for Energy (Система

енергоменеджменту);− США: ANSI/IEEE 739: 1995 Recommended practice for energy management

in industrial and commercial facilities (Рекомендована практика для енергоменеджменту на промислових і комерційних підприємствах);

− Данія: DS 2403: 2001 Energy Management – Specifications (Енергоменеджмент – Специфікації);

− Данія: DS/INF 136: 2001 Energy Management – Guidance on Energy Management (Енергоменеджмент – Керівництво);

− Швеція: SS 627750: 2003 Energy Management Systems – Specification (Системи енергоменеджменту – Специфікація);

− Ірландія: I.S. 393: 2005 Energy Management Systems – Specification with Guidance for Use (Системи енергоменеджменту – Специфікація до Керівництва з використання);

− Південна Корея: KS A 4000: 2007 Energy Management System;− Китай: GB/T 23331: 2009 Management System for Energy – Requirements

(Система енергоменеджменту – Вимоги);− ПАР: SANS 879: 2009 Energy Management – Specifications (Енергоменеджмент

– Специфікації).

Етапи розробки стандарту ISO 50001:− весна 2008 р. – США ініційовано створення Технічного комітету ISO/

ТК 242 «Energy Management», секретаріат якого очолив Американський Національний Інститут Стандартів (ANSI) і Бразильська Асоціація технічних норм (ABNT);

− вересень 2008 р. – перше пленарне засідання у Вашингтоні: делегати з 25 країн світу, а також представники Організації ООН з промислового розвитку (UNIDO), представлений перший Робочий проект (Working Draft, WD1);

− березень 2009 р. – друге пленарне засідання в Ріо-де-Жанейро: 73 делегати з 19 країн світу, на 21 стор. Тексту Другого робочого проекту (WD2) обсяг пропонованих поправок склав понад 150 сторінок;

− листопаді 2009 р. – третє пленарне засідання в Лондоні: рекордне число коментарів – 754. З них близько 200 носили редакційний характер, 150 – загальний характер, більше 400 – технічні зауваження;

− жовтень 2010 р. – четверте пленарне засідання в Пекіні: З більш ніж 40 країн, які взяли участь у голосуванні, 5 європейських країн (Франція, Великобританія, Німеччина, Італія та Іспанія) проголосували «проти» представленого проекту ISO/DIS 50001, що сповільнило роботу над текстом;

23

− з березня по травень 2011 р. – остаточне голосування по фінальному проекту ISO/FDIS 50001: жодного голосу не було подано «проти» і лише 2 країни утрималися;

− червень 2011 р. – офіційна публікація стандарту ISO 50001;− листопаді 2011 р. – п’яте пленарне засідання у Вашингтоні: прийняття

рішення про розробку нових стандартів ISO серії 50000 в області енергоменеджменту.

Нова концепція енергетичного менеджменту ISO 50001 стимулює появу та розвиток метрологічного забезпечення та нормативно-методичної підготовки контролю, обліку, аналізу ефективності використання енергоресурсів; призводить як до істотного розширення прав, так і підвищенню відповідальності енергетичних служб підприємства, різко посилюючи їх вплив на ефективність використання всіх видів енергоресурсів підприємством.

В Україні у сфері енергетичного менеджменту у 2005–2008 рр. введені в дію стандарти:

− ДСТУ 4472: 2005 «Енергозбереження. Системи енергетичного менеджменту. Загальні вимоги»;

− ДСТУ 4715: 2007 «Енергозбереження. Системи енергетичного менеджменту промислових підприємств. Склад і зміст робіт на стадіях розробки та впровадження»;

− ДСТУ 5077: 2008 «Енергозбереження. Системи енергетичного менеджменту промислових підприємств. Перевірка та контроль ефективності функціонування».

Положення цих стандартів в сучасних умовах вже застаріли. Вони не допускають забезпечити ефективну реалізацію нової концепції енергетичного менеджменту за стандартом ISO 50001. Необхідна була подальша гармонізація нормативної бази України з міжнародними стандартами для створення системи національних стандартів у сфері енергоменеджменту, які б відображали сучасні уявлення про енергоменеджмент і досвід передових країн.

Згідно наказу № 1111 від 16 вересня 2014 р. Мінекономрозвитку України з 1 січня 2015 р. набрав чинності ДСТУ ISO 50001:2014 Енергозбереження. Системи енергетичного менеджменту. Вимоги та настанова щодо використання, гармонізований з міжнародним стандартом (ISO 50001:2011, IDT).

Основні терміни і визначення стандарту ISO 50001

1. Вище керівництво – особа або група працівників, які здійснюють керівництво підприємством на вищому рівні.

2. Внутрішній аудит – систематичний, незалежний і документований процес отримання доказів аудиту та їх об’єктивної оцінки для визначення ступеня виконання встановлених вимог.

3. Група з енергетичного менеджменту – особи, відповідальні за ефективне впровадження заходів в рамках системи енергетичного менеджмента і здійснення покращень енергетичної результативності.

4. Енергія – електрична енергія, паливо, пар, тепло, стиснене повітря та інші


24


подібні середовища.

5. Енергетичний аналіз – визначення енергетичної результативності організації, що базується на даних та іншій інформації, що дозволяє ідентифікувати можливості для покращення діяльності.

6. Енергетичний базис – орієнтир (и), виражений (і) у кількісному обчисленні, взятий за основу для порівняння енергетичної результативності.

7. Енергетична ефективність – відношення або інший кількісний взаємозв’язок між отриманим результатом (виходом), що належать до виконання роботи, послуги, товару або енергії, і енергією, що надійшла на вхід.

8. Енергетичне завдання – деталізована вимога до енргетичної результативності, що може бути виражено кількісно, використовуване до організації або її структурних підрозділів, що випливає з поставленої енергетичної мети, яке слід встановити та виконати для досягнення цієї мети.

9. Енергетична політика – офіційна заява вищого керівництва організації про основні наміри та напрямки діяльності у відношенні енергетичної результативності.

10. Енергетична результативність – вимірювані результати, що відносяться до енергетичної ефективності, використання енергії та споживання енергії.

11. Енергетична мета – певний результат або досягнення, встановлені для реалізації енергетичної політики організації щодо покращення енергетичної результативності.

12. Невідповідність – невиконання вимоги.

13. Коригуюча дія – дія, яку виконують для усунення причини виявленої невідповідності.

14. Показник енергетичної результативності – кількісне значення або вимірювана величина енергетичної результативності згідно з тим, як це визначено організацією.

15. Постійне покращення – повторюваний процес, що призводить до покращення енергетичної результативності та системи енергетичного менеджменту.

16. Споживання енергії – кількість використаної енергії.

17. Система енергетичного менеджменту – набір взаємозв’язаних або взаємодіючих елементів, які використовуються для розробки і впровадження енергетичної політики та енергетичних цілей, а також процесів і процедур для досягнення цих цілей.

2.1. ПОЛІТИКА ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА І СТАНДАРТ ISO 50001

Дорожня карта створення комплексної системи управління енергоефективністю:− енергетичні обстеження, розробка та актуалізація енергетичного балансу,

виявлення та корегування потенціалів і пріоритетів;− модернізація систем комерційного та технічного обліку енергії;

25

− навчання та підвищення кваліфікації персоналу;− розробка і введення в практику стандарту підприємства (організації) –

«Управління енергоефективністю»;− освоєння програмно-апаратних комплексів планування, прогнозування,

моніторингу та управління енергоефективністю;− введення в практику випереджаючої модернізації виробництва, трансферу

найкращих доступних енергоефективних технологій.

Енергоефективність продукції – зростання конкурентоспроможності

Нижче наведно функціональні блоки системи управління енергоефективністю підприємства (див. рис. 2.1).

1. Аналіз та розрахунок енергоємності:− планування погодинного енергоспоживання;− прогноз енерговитрат;− розрахунок питомої енергоємності;− розрахунок лімітів споживання ПЕР;− імітаційне моделювання виробничих процесів;− вибір оптимального тарифу.

2. Облік та моніторинг технологічних процесівЗбір даних виробничих показників з автоматизованих систем управління технологічними процесами АСУ ТП, АСУП (ERP).

ERP (Enterprise Resource Planning, планування ресурсів підприємства) – організаційна стратегія інтеграції виробництва та операцій, управління трудовими ресурсами, фінансового менеджменту та управління активами, орієнтована на безперервне балансування і оптимізацію ресурсів підприємства за допомогою спеціалізованого інтегрованого пакету прикладного програмного забезпечення, що забезпечує загальну модель даних і процесів для всіх сфер діяльності.

Статистичні та поточні дані необхідні для прогнозування і планування погодинного споживання енергоресурсів залежно від плану на випуск продукції.

3. Технічний та комерційний облік ПЕР

Автоматизований збір даних щодо споживання окремих видів енергоносіїв з автоматизованих систем обліку енергоносіїв (технічний та комерційний облік).

Комерційний облік – проведення розрахункових операцій за спожиту електроенергію і потужність на оптовому ринку електроенргії постачальниками енергії.

Технічний облік – якісне планування по годинах, на основі точних даних по кожному приєднанню і великому агрегату (залежить від розгалуженості).

При великому масиві даних можна застосувати потужні програми по статистиці. Це дає прямий економічний ефект, оскільки знижуються виплати за відхилення від заявки.


26


4. Діагностика ефективності процесів:

− контроль за графіком та лімітами споживання;− контроль якості електроенергії;− безперервна діагностика стану електрообладнання.

5. Керування енергоефективністю

Введення в практику:− Управління закупівлями енергії;− Випереджаючої модернізації виробництва на основі трансферту найкращих

доступних енергоефективних технологій;− Оптимальне управління енергоспоживанням основних і допоміжних

виробництв за умовою енергоефективності із застосуванням технологій Smart Grid.

Рис. 2.1. – Управління енергоефективністю підприємства.

Обгрунтування створення СЕнМ для підприємства

Стандарт ISO 50001 допомагає створити основу для інтеграції енергоефективності в практику управління підприємством, більш ефективно використовувати існуючі енергоактиви. Завдяки стандарту досягається прозорість у сфері управління енергетичними ресурсами, можна оцінювати пріоритетність впровадження нових енергозберігаючих технологій.

Енергоменеджмент включає в себе набір заходів, націлених на економію енергетичних ресурсів: моніторинг енергоспоживання, розробку енергетичних бюджетів, аналіз існуючих показників як основи складання нових бюджетів, розробку енергетичної політики, планування нових енергозберігаючих заходів тощо.

Стандарт ISO 50001 призначений для забезпечення організацій загальновизнаною основою для інтеграції енергетичної ефективності в практику управління. Багатонаціональні організації отримали доступ до одного, погодженого стандартом, загальнопийнятного алгоритму створення Системи енергоменеджменту (СЕнМ), що включає логічну і послідовну методику визначення та реалізації покращень.

Рис. 2. Принципова схема похилої дифузійної установки

Перевагами похилої дифузійної установки є: стабільність роботи; низький відбір дифузійного соку (110...115%); низька температура дифузійного соку (25...35ºС), що дає змогу утилізувати низькотемпературні вторинні енергоресурси; менші втрати сахарози від термічного розкладення. Недоліки: установка займає велику площу і має нерівномірність прогрівання стружки (біля стінок 74ºС, в центрі 63ºС).

Дифузійний апарат ротаційної дифузійної установки має форму горизонтального циліндра, що обертається (рис. 3). Стружка у ньому переміщується за допомогою гвинтоподібно змонтованих на внутрішній поверхні ситових лопатей. Потік соку циркулює через теплообмінник, нагріваючись до 85ºС, ошпарює стружку, охолоджується до 35...45 ºС і частина його виходить з апарата.

Переваги ротаційної дифузійної установки низький відбір дифузійного соку (близько 115%), стабільність роботи, низькі втрати сахарози. Недоліки: велика витрата пари через значні втрати у довкілля, потреба у великій площі, висока металоємність. Крім того, апарат заповнений на 40%, а велика кількість повітря сприяє корозії корпусу.

27

СЕнМ – комплексна системи управління енергією підприємства (системи енергоменеджменту). Основні функції системи управління енергією: розробка та реалізація політики підприємства в галузі управління енергією; навчання персоналу питань безперервного зниження споживання енергії та запуск механізмів мотивації; облік достатньою мірою деталізації всіх видів енергії; нормування і погодинне планування споживання всіх видів енергії; управління споживанням енергії; аналіз споживаних видів енергії та вироблення пропозицій щодо їх зниження; інвестування в заходи щодо зниження споживання енергії; щорічне коригування політик, процедур тощо.

Структурований енергетичний менеджмент функціонує в багатьох компаніях по всьому світу. Добре налагоджена СЕнМ дозволяє використати перспективні заходи з підвищення енергоефективності та енергозбереження. Завдяки цьому скорочуються адміністративні витрати і підвищується конкурентоспроможність компанії. Для ефективного розвитку СЕнМ рекомендується знайти консенсус у взаємодії різних відділів у структурі компанії. Виконання вимог стандартів ISO 50001 має цілий ряд як прямих, так і непрямих вигод організаційного, фінансового та репутаційного характеру. Крім того, факт відповідності міжнародному стандарту грає не останню роль і в конкурентній боротьбі.

Стандарт ISO 50001 призначений для:− допомоги організаціям в більш ефективному використанні існуючих

енергоємних активів;− забезпечення прозорості та спрощення інформування про раціональне

використання енергетичних ресурсів;− сприяння впровадженню кращої практики управління енергетикою і

стимулювання раціонального використання енергії;− допомоги при оцінці об’єктів і пріоритетності впровадження нових

енергозберігаючих технологій;− створення умов для підвищення енергоефективності в ланцюзі постачань;− вдосконалення енергетичного менеджменту в проектах із скорочення

викидів парникових газів;− інтеграції з іншими системами управління організації, такими як якість

(ISO 9001), екологічні системи (ISO 14001) та системи менеджменту охорони праці (OHSAS 18001).

Стандарт ISO 50001 створює основи для:− інтеграції питань енергоефективності в загальну концепцію менеджменту

організації і з іншими системами менеджменту;− забезпечення більш ефективного використання енергетичних ресурсів;− покращення документування та звітності, вимірювання, порівняльного

аналізу;− зменшення негативного впливу на навколишнє середовище;− впровадження передової практики енергоменеджменту та принципів

енергоефективної поведінки;− оцінки і призначення пріоритетів при впровадженні нових енергоефективних

технологій;− стимулювання енергоефективності протягом усього ланцюга поставок.


28


Ефекти від впровадження СЕнМ:− економічний – підвищення конкурентоспроможності підприємства за

рахунок зниження собівартості продукції;− корпоративний – зміцнення корпоративної культури підприємства за

рахунок залучення працівників усіх рівнів до процесу енергозбереження, єднання колективу для досягнення спільної мети;

− іміджевий – створення іміджу успішної, прогресивної та перспективній компанії.

Досягнення значущого ефекту від реалізації політики енергозбереження можливе за умови реалізації не тільки технічних рішень, а й застосуванні більш досконалого механізму управління енергозбереженням – системи енергетичного менеджменту.

Широке загальносвітове застосування енергоменеджменту сприяє більш ефективному використанню наявних ПЕР, зростанню конкуренції та зменшенню викидів ПГ та інших впливів на навколишнє середовище.

Головною метою енергоменеджменту є скорочення витрат підприємства на виробництво продукції за рахунок зниження витрат на паливно-енергетичні та інші ресурси. При цьому енергоменеджмент повинен являти собою ефективно (тобто результативно) і стабільно працюючу систему, що забезпечує вирішення головної мети.

Для досягнення головної мети енергоменеджменту необхідне рішення наступних завдань:

− створення цілісної картини споживання енергетичних та інших ресурсів на підприємстві в цілому, і по окремих його підрозділах, зокрема;

− створення цілісної картини виробництва енергетичних та інших ресурсів.− створення системи обліку та контролю за споживанням ПЕР;− проведення регулярного аналізу ефективності споживання ПЕР;− розробка та впровадження енергозберігаючих заходів (ЕЗЗ).

Підприємство повинно мати сформульовані та задокументовані цілі, завдання і плани дій на певні періоди. Цілі та завдання повинні бути контрольовані і, як правило, мати кількісне відображення відносно базового періоду. При визначенні цілей і завдань для енергоменеджменту повинні враховуватися умови ведення бізнесу підприємства. Узагальнення існуючого практичного досвіду дозволяє виділити ряд принципових розбіжностей між традиційним управлінням енерговикористанням і енергетичним менеджментом, які визначають новизну, переваги та особливості останнього (див. табл. 2.1).

29

Таблиця 2.1

Результати порівняння традиційного управління енерговикористанням та енергетичного менеджменту

Традиційне управління енерговикористанням Енергетичний менеджмент

Обов’язкова діяльність, обумовлена вимогами законодавства (державного енергетичного контролю).

Ініціативна і добровільна в своїй основі діяльність, обумовлена рішеннями керівництва підприємства і в більшості випадків є доповненням до вимог законодавства.

Відсутність на підприємстві чітко сформульованих, взаємозалежних і документованих енергозберігаючої політики, цілей і завдань.Практична відсутність цілей, пов’язаних з процесами послідовного покращення.

В основі енергоменеджменту лежать чітко сформульовані, взаємозалежні і документовані політика, цілі та завдання.

Перевага зовнішніх нормативів по енергоспоживанню. Перевага внутрішніх, самостійно встановлених підприємством нормативів по енергоспоживанню.

Планування економії енергоресурсів по окремих підрозділах, як правило, економічно неефективно для підприємства.

Менеджмент безпосередньо взаємопов’язаний з можливістю отримання значних прямих і, головним чином, непрямих економічних ефектів (наприклад, при інвестиціях у виробництво).

В основному здійснюється відповідальними фахівцями.Керівництво підприємства та персонал в цілому, як правило, не беруть активної участі.

Важливий результат можливо отримати тільки за умови активного свідомої участі керівництва підприємства та персоналу в цілому.

Здійснюється строго в рамках посадових обов’язків та інструкцій.

Значною мірою визначається ініціативою і особистою зацікавленістю енергоменеджера та персоналу в результатах діяльності.

Організація діяльності практично не змінюється і не вдосконалюється в часі.

Діяльність систематично коригується, доповнюється і вдосконалюється з року в рік.

Пріоритет для окремих високозатратних заходів і дій. Пріоритет для численних безвитратних і малозатратних заходів і дій.

Практична доступність планів і результатів діяльності для більшості зовнішніх зацікавлених осіб і сторін.

Постійна активна демонстрація планів і результатів діяльності всім зацікавленим особам і сторонам.

Нехтування негативними результатами діяльності. Боязнь і замовчування негативних результатів.

Цінність негативних результатів. Відкрита демонстрація окремих негативних результатів діяльності нарівні з позитивними результатами.

Відсутність будь-якої зовнішньої незалежної оцінки (енергоаудиту) організації діяльності та досягнутих результатів.

Енергоаудит (оцінка організації діяльності та досягнутих результатів третьою стороною) є невід’ємною складовою частиною будь-якої системи енергетичного менеджменту.

Відносна легкість імітації та фальсифікації ефективної діяльності в області формального енергетичного управління.

Практична недоцільність імітації та фальсифікації ефективної діяльності в області енергетичного менеджменту.


30


Міжнародною організацією зі стандартизації ISO заплановано видання нових стандартів, що мають відношення до систем енергоменеджменту (нових стандартів із серії стандартів енергоменеджменту ISО 5000Х):

− ISO/DIS 50002 Енергоаудит;− ISO/CD 50003 Оцінка відповідності – Вимоги для органів, що виконують

аудит та сертифікацію СЕнМ;− ISO/CD 50004 Системи енергоменеджменту – Керівництво з впровадження,

підтримання в робочому стані та поліпшення СЕнМ;− ISO/PWI 50005 Системи енергоменеджменту – Модульне впровадження

СЕнМ з використанням методів оцінки рівня енергоефективності;− ISO/CD 50006 Енергобазовая лінія та індикатори енергоефективності –

Загальні принципи і Керівництво;− ISO/CD 50015 Вимірювання та верифікація організаційного рівня

енергоефективності – Загальні принципи та настанови;− ISO/AWI 5000Х Настанови для користувачів з оцінки та поліпшення

Енергосервіс.

2.2. ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО РЕАЛІЗАЦІЇ ПРИНЦИПІВ СТАНДАРТУ ІSO 50001 ПРИ ВПРОВАДЖЕННІ СЕНМ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Стандарт ISO 50001 – міжнародний стандарт, створений ISO для управління енергосистемами, який визначає вимоги для установки, впровадження, супроводу і поліпшення системи енергоменеджменту, мета якого – дозволити cуб’єктам господарювання слідувати системному підходу у досягненні послідовного поліпшення енергосистеми, включаючи енергоефективність, енергобезпека і енергоспоживання.

Мета впровадження стандарту ISO 50001:2011 полягає в забезпеченні підприємства структурованим і всеосяжним керівництвом щодо оптимізації процесу споживання енергетичних ресурсів і системним управлінням даним процесом. Стандарт ISO 50001: 2011 – це система енергоменеджменту, яка є фундаментальною базою для створення ефективного і сучасного енергетичного менеджменту на промислових, торгових, та інших підприємствах і організаціях. Підприємства, що впровадили СЕнМ за стандартом ISO 50001, отримують об’єктивну можливість скоротити витрати на споживання енергетичних ресурсів і знизити викиди вуглекислого газу в навколишнє середовище, що дає значну перевагу користувачам.

Стандарт ISO 50001 призначений як для самостійного застосування, так і для його застосування у складі інших систем управління якістю, впливом на навколишнє середовище, безпечними умовами праці, соціальною відповідальністю.

Основна роль у реалізації ефективного енергоменджмента відводиться керівництву підприємства. Його завдання – сформулювати і прийняти енергетичну політику підприємства та підтримувати систему енергоменеджменту в працеспроможному і самовдосконалюваному стані.

Політика енергозбереження підприємства повинна визначати основні завдання у сфері енергокористування та доступні підприємству межі застосування СЕнМ; включати в себе вимоги з енергоефективності та енергозбереження; передбачати зобов’язання із правового та інформаційного забезпечення ефективного

31

енергокористування; забезпечувати можливість внесення коректив і перегляду завдань.

Підприємство повинно мати сформульовані та задокументовані цілі, завдання і плани дій на певні періоди. Цілі і завдання повинні бути контрольовані і, як правило, мати кількісне відображення відносно базового періоду. При визначенні цілей і завдань для енергоменеджменту повинні враховуватися умови ведення бізнесу підприємства. Плани заходів щодо ефективного енергокористування повинні бути комплексними і виконуватися за таких умов:

− повинні бути визначені відповідальні особи по кожному заходу;− повинні бути встановлені конкретні терміни і кількісні завдання по

виконанню кожної індивідуальної цілі та завдання;− до плану повинні бути додані методики визначення показників

енергоефективності.

У значній мірі успішність впровадження СЕнМ на підприємстві залежить від ставлення керівництва підприємства до даного аспекту. Від проявленої уваги та ініціативи залежить, чи буде проведений подальший курс на реформи на підприємстві, або ж все закінчиться оформленням енергетичного паспорта.

В стандарті ISO 50001, як і у всіх стандартах систем менеджменту, роль вищого керівництва (топ-менеджменту) має дуже велике значення. Топ-менеджмент організації повинен взяти на себе зобов’язання щодо виконання вимог відповідного стандарту і законодавства, безперервного покращення ефективності СЕнМ за допомогою [8]:

− визначення енергополітики;− ідентифікації області і меж, в рамках яких впроваджена та функціонує

СЕнМ;− визначення необхідних критеріїв і методів, щоб гарантувати ефективність,

функціонування процесів, і контроль над цими процесами;− врахування всіх факторів, що впливають на споживання енергії, при

довгостроковому плануванні, якщо це доречно;− доведення до відома всіх зацікавлених осіб всередині та поза організації

важливості енергоменеджменту;− встановлення енергоцілей та гарантування їх досягнення;− виділення необхідних ресурсів; проведення аналізу системи з боку

керівництва.

2.3. ОСНОВНІ ЕТАПИ ТА ОСНОВНІ ЗАХОДИ ВПРОВАДЖЕННЯ СЕНМ

Система СЕнМ, як органічна частина підприємства, повинна розроблятися, виходячи з її призначення, цільової орієнтації та умов функціонування, а не формуватися еволюційним шляхом із служби головного енергетика (механіка) за допомогою окремих приватних нововведень. Впровадження СЕнМ на підприємстві, а також вдосконалення всіх її показників діяльності, функціональної та організаційної структур, технологій управління тощо, повинно проводиться поетапно і базуватися на єдиній системній основі – проект впровадження СЕнМ.

Наведена послідовність розробки і впровадження СЕнМ на підприємстві як


32


низка характерних етапів, виконання яких є обов’язковим для ефективного функціонування СЕнМ [3, 5, 13, 15–18]:

1. розробка політики енергозбереження підприємства;2. розробка програми енергозбереження підприємства;3. розробка програми (проекту) впровадження СЕнМ;4. формування служби енергоменеджменту;5. впровадження комплексу енергетичного моніторингу;6. створення комплексу внутрішніх стандартів, що регламентують

функціонування СЕнМ;7. розробка програм мотивації, інформування та навчання персоналу у сфері

енергозбереження;8. навчання персоналу у сфері енергозбереження;9. проведення аудиту СЕнМ;10. проведення сертифікації СЕнМ.

При цьому не слід розглядати процес впровадження СЕнМ на підприємстві як разову дію, що закінчується рішенням певної сукупності завдань. Це послідовний, постійно діючий процес оптимізації всіх сторін діяльності як керованої, так і керуючої системи у сфері підвищення рівня ефективності енерговикористання. Для ефективного виконання цих робіт, у першу чергу, необхідно домогтися підтримки з боку вищого адміністративно-управлінського персоналу (керівництва) підприємства.

Ефективне виконання комплексу робіт з розробки та впровадження СЕнМ на підприємстві неможливо без наявності відповідного організаційного, технічного, програмного, інформаційного, лінгвістичного, математичного, ресурсного та правового забезпечення. Для досягнення мети функціонування СЕнМ і рішення, поставлених перед нею завдань необхідно проводити періодичне регулювання її стану. Регулювання може проводитися як за рахунок зовнішніх (законодавство і нормативно-технічні документи, інспекція, експертиза, зовнішній аудит), так і за рахунок внутрішніх (внутрішні нормативно-технічні документи, контроль з боку керівництва, внутрішній аудит, коригувальні дії) інструментаріїв.

Стандарт ISO 50001 базується на основі циклу безперервного поліпшення «Плануй – Виконуй – Контролюй – Покращуй» (Plan–Do–Check–Act; PDCA) і включає енергоменеджмент в щоденну практичну діяльність організацій. Мета цього міжнародного стандарту – дати організаціям можливість створення систем і процесів, необхідних для поліпшення енергетичних параметрів, у тому числі енергетичної ефективності й інтенсивності.

Цикл Шухарта-Демінга (Цикл PDCA) – відома модель безперервного покращення процесів, що отримала назву циклу Шухарта–Демінга або циклу PDCA, застосування якої в самих різних областях діяльності дозволяє ефективно управляти цією діяльністю на системній основі. Родоначальником даного циклу прийнято вважати Вільяма Шухарта. У 1931 р. він опублікував звіт про використання контрольних карт і свою першу книгу «Економічне управління якістю промислової продукції». У 1939 р. вийшла його друга книга «Статистичний метод з точки зору контролю

33

якості».

Правило циклу «Плануй – Виконуй – Контролюй – Покращуй» встановлює умова для постійного вдосконалення процесів або систем. Ця модель є динамічною – результати одного циклу служать основою для ще кращих результатів наступного циклу.

Схематично цикл «Плануй – Виконуй – Контролюй – Покращуй» показаний на рис. 2.2.

Наведено короткий опис кожного кроку циклу «Плануй – Виконуй – Контролюй – Покращуй» енергоменеджменту [5, 6, 13, 26]:

1. Плануй – встановлення цілей енергозбереження, визначення стратегії та заходів, розподіл відповідальності, забезпечення необхідними ресурсами, підготовка плану дій.

2. Виконуй – встановлення структури менеджменту для підтримки постійних процесів, здійснення заходів щодо поліпшення (наприклад, ефективні технології/процедури).

3. Контролюй – перевірка ступеня досягнення поставлених цілей та ефективності СЕнМ, розгляд нових ідей, що виникають при внутрішніх аудитів і, якщо необхідно, консультації із зовнішніми аудиторами.

4. Покращуй – стратегічна оптимізація при розгляді поточних даних з енергетики, результатів аудиту та нової інформації, оцінювання ступеня прогресу з урахуванням поточних характеристик ринку енергоресурсів, постановка нових цілей.

Рис. 2.2. – Цикл «Плануй – Виконуй – Контролюй – Покращуй»

Стандарт ISO 50001 заснований на методиці, розробленої Міністерством енергетики США спільно з Міністерством з охорони навколишнього середовища


34


США [5]. Нижче представлені кроки даної методики:

Крок 1: Прийняти зобов’язання.

Перший елемент успішного управління енергоспоживанням, незалежно від розміру і типу організації – це прийняття зобов’язань. Підприємство має взяти на себе зобов’язання виділити персонал і засоби для досягнення безперервного поліпшення виробничого циклу, в тому числі, за рахунок поліпшення показників використання енергії на одиницю виробленої продукції.

Створення СЕнМ починається з усвідомлення її необхідності та закріплення цього розуміння документально.

Для цього необхідно:1. Призначити відповідального за енергоменеджмент (наприклад, заступника

керівника підприємства), який встановлює цілі, відстежує прогрес і координує діяльність робочої групи з енергозбереження.

2. Створити робочу групу з енергоефективності з фахівців ключових підрозділів організації.

3. Розробити програму з енергозбереження на підприємстві, яка визначає:− енергетичну політику підприємства: цілі енергозбереження та завдання на

кожному етапі;− принципи розподілу обов’язків і відповідальності за проведення робіт з

енергозбереження.

Крок 2: Оцінити ефективність використання енергії.

Для оцінки необхідно:• Зібрати вихідні дані і визначити «точку відліку» для оцінки подальшого

прогресу, досягнутого внаслідок впровадження СЕнМ на підприємстві.

• Провести порівняльний аналіз використання енергії на підприємствах-конкурентах і визначити пріоритетні етапи виробничого циклу, які потребують удосконалення.

• Проаналізувати характер і тенденції використання енергії на підприємстві.

• Провести технічну оцінку і аудит для визначення ефективності роботи обладнання, процесів і систем виробничого циклу.

• Підготувати на основі результатів аудиту докладний звіт про заходи, які можуть бути прийняті для скорочення енергоспоживання (від коригування операцій виробничого циклу до заміни обладнання).

Оцінка ефективності використання енергії допоможе:− зрозуміти яким чином використовується енергія на підприємстві (скільки

енергії витрачається на кожному етапі виробничого циклу, яким підрозділом і на виробництво якого продукту);

− підрахувати обсяг видатків, пов’язаних з оплатою енергії в загальних виробничих витратах;

35

− виявити найбільш і найменш енергоефективні етапи виробництва і визначити пріоритети для подальшого вдосконалення виробничого циклу.

− створити основу для прийняття рішень щодо вдосконалення виробничого циклу.

Крок 3: Встановити цілі.

Постановка чітких цілей, спрямованих на отримання кількісних і якісних результатів, має найважливіше значення для розробки ефективної стратегії щодо вдосконалення виробництва і вилученню фінансової вигоди.

Робоча група з енергоефективності на чолі з керівником СЕнМ несе відповідальність за розробку і досягнення поставлених цілей.

Для розробки цілей необхідно:

− позначити рамки, в т.ч. необхідні організаційні ресурси і терміни;− визначити реально досяжний потенціал енергозбереження на підприємстві

(в т.ч. враховуючи наявні ресурси і успішний досвід інших підприємств).

Крок 4: Розробити план дій.

Після установки цілей підприємство повинно перейти до розробки плану дій.

Загальні рекомендації з розробки плану дій:1. Погодити список заходів, необхідних для модернізації виробництва (див.

Крок 2).2. Визначити цільові показники для кожного об’єкта, підрозділу, виробничого

процесу для відстеження прогресу в досягненні спільної мети підприємства (позначеної на кроці 3).

3. Встановити терміни виконання плану: початок і завершення робіт, етапи та очікувані проміжні результати.

4. Створити систему контролю, щоб відслідковувати хід дій і оцінювати прогрес.5. Розподілити ролі та функції: позначити коло залучених співробітників і

зовнішніх фахівців та їх обов’язки.6. Забезпечити фінансування: визначити необхідні ресурси і скласти кошторис

витрат по кожному пункту плану дій. Витрати енергоменеджменту складаються з поточних витрат (оплата праці і навчання персоналу, преміальні за кращі результати з енергозбереження і т.д.) і витрат на енергоефективні заходи.

Крок 5: Виконати план.

Важливим фактором для успішного здійснення плану дій є підтримка з боку задіяних ключових людей. Необхідно:

Проінформувати співробітників підприємства про енергетичну програму.

Створити потенціал для реалізації плану дій – сприяти підвищенню кваліфікації


36


співробітників, забезпечити доступ до інформації та передового досвіду.

Мотивувати персонал підприємства, зокрема, створити стимули і систему заохочення співробітників для підвищення енергетичної ефективності на підприємстві.

Відстежувати і контролювати виконання плану за допомогою системи моніторингу, розробленої в рамках Кроку 4.

Крок 6: Оцінити результати.

Оцінка результатів дозволяє своєчасно визначати і вносити необхідні корективи в план дій і є основою СЕнМ. Оцінка прогресу ґрунтується на аналізі потоку інформації про споживання енергоресурсів. Від достовірності, повноти, оперативності та форми подання цієї інформації залежить життєздатність всієї СЕнМ.

Оцінюється ефективність проведених заходів, вносяться корективи і розробляються додаткові заходи з енергозбереження. Далі підраховуються та розподіляються зекономлені засобів.

Крок 7: Оцінити прогрес

Визнаються досягнення підприємства, покращується імідж і створюється надійна репутація, що є конкурентною перевагою і робить підприємство більш привабливим для ділових партнерів, клієнтів і працівників. Також важливим є заохочення зусиль окремих підрозділів підприємства та працівників, які домоглися найбільш високих результатів енергозбереження. Система заохочення дозволяє зміцнити мотивацію персоналу і отримати найбільшу віддачу від прикладених зусиль з енергозбереження.

Узагальнений алгоритм розробки СЕнМ складається з наступних етапів (кроків) [9, 10, 13]:

− розробка та узгодження енергетичної політики підприємства;− аналіз існуючої на підприємстві системи енергоменеджменту та виявлення

невідповідностей та недоліків;− розробка Стандарту підприємства по СЕнМ;− розробка документації для управління енергоефективністю на підприємстві

і вибудовування бізнес-процесів;− призначення енергоменеджера;− навчання персоналу;− налагодження процесу моніторингу за використанням ПЕР;− розробка комплексної Програми енергозбереження на підприємстві;− розробка системи мотивації персоналу за ефективне використання ПЕР.

Етапи впровадження СЕнМ та відповідні їм основні заходи:1. Підготовчий етап впровадження СЕнМ: підготовка бізнес-плану; гарантування

відповідальності керівництва за впровадження СЕнМ; твердження групи співробітників, відповідальних за впровадження СЕнМ; розуміння ролі

37

документів і записів, основ побудови СЕнМ.2. Енергопланування: збір енергоданих; підтримання записів і аналіз

енергоданих; формулювання енергетичної базової лінії та визначення індикаторів енергоефективності; ідентифікація законодавчих та інших вимог; визначення істотних способів використання енергії; визначення можливостей в частині підвищення рівня енергоефективності; визначення пріоритетів можливостей зростання рівнів енергоефективності; визначення енергоцілей; визначення енергозадач; розробка планів дій в області СЕнМ.

3. Перевірка виконання вимог етапів 1 і 2. Запуск СЕнМ: перевірка статусу виконання результатів етапів 1–2; перевірка достатнього виділення ресурсів; ідентифікація виниклих проблем; перевірка внутрішніх каналів інформування

4. Менеджмент поточного стану СЕнМ: менеджмент і контроль інформації; встановлення операційного контролю; гарантування компетенції персоналу; гарантування інформування персоналу; встановлення специфікацій закупівель; включення енергетичних вимог у процедури закупівель; включення енергетичних вимог у проектування; внутрішнє інформування; рішення про зовнішнє інформуванні.

5. Перевірка СЕнМ: моніторинг, вимірювання та аналіз ключових характеристик; повірки вимірювального обладнання; оцінка законодавчих та інших вимог; планування та проведення внутрішніх аудитів; аналіз конструкторсько-проектної документації; пошук свідоцтв коректного функціонування СЕнМ.

6. Підтримка і вдосконалення СЕнМ: збір інформації для аналізу з боку керівництва; проведення аналізу з боку керівництва; гарантування безперервного вдосконалення.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ1. Охарактеризувати мету та основні завдання енергетичного менеджменту.2. Проаналізувати сутність і місце енергетичного менеджменту в

загальній системі управління підприємством.3. Навести особливості підготовки міжнародного стандарту ISO 50001.4. Оцінити основні положення міжнародного стандарту ISO 50001.5. Проаналізувати алгоритм формування системи енергоменеджменту

підприємства.6. Охарактеризувати стратегію управління ефективним енергоспоживанням

міжнародного стандарту ISO 50001.


39

2. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА СЕнМ ТА ОСНОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ ЕНЕРГОМЕНЕДЖЕРІВ

3.1. ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Підвищення енергоефективності на підприємстві підвищує доходи підприємства і разом з тим приносить такі результати:

1) заощадження коштів, що забезпечує зростання конкурентоспроможність підприємства, особливо при зростанні цін на енергоносії;

2) збільшення продуктивності через удосконалення виробничих процесів, що пов’язані із способом використання енергії;

3) встановлення квот на викиди, що дозволяє знизити залежність від цін на енергоносії, зменшити ризики компанії, що, в свою чергу, підвищує вартість підприємства;

4) скорочення викидів у навколишнє середовище, від чого покращується екологічний стан, а з ним – імідж підприємства.

Під економічною ефективністю використання енергії та паливно-енергетичних витрат розуміється здатність системи енергопостачання у процесі функціонування створювати економічний ефект (потенційна ефективність) і реальне створення такого ефекту (фактична ефективність).

Система показників енергоефективності складається із інтегрованого показника – енергоємності випуску продукції (ВВП), показників, що характеризують енергоємність галузей економіки (енергоємність валової доданої вартості галузей) та енергоефективність виробництва окремих видів продукції (послуг), а також показників, що характеризують енергоефективність окремих технологій, видів обладнання, матеріалів. Залежно від рівня технологічного та економічного розвитку система показників потребує періодичного уточнення та їх моніторингу за сферами та рівнями управління.

Показники енергоефективності можуть бути прямі, тобто такі, які безпосередньо визначають ефективність використання ПЕР, і непрямі, в яких ефективність використання ПЕР прямо не відображається, але значною мірою залежить від рівня та структури використання ПЕР.

До прямих показників належать енергоємність випуску окремих видів продукції та валової доданої вартості, питомі витрати ПЕР на одиницю продукції (робіт, послуг), коефіцієнт корисного використання енергії, коефіцієнт корисної дії окремих агрегатів, технологічних процесів тощо.

До непрямих належать узагальнюючі показники, як ВДВ, продуктивність праці, рентабельність виробництва, фондоозброєність, енергоозброєність тощо.

Система таких показників дає можливість підрахувати результати реалізації енергоефективного проекту на промисловому підприємстві:

1. динаміку енергоємності виробництва одиниці продукції (виконаних робіт, наданих послуг);

ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА СЕнМ ТА ОСНОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ ЕНЕРГОМЕНЕДЖЕРІВ

40


2. динаміку втрат ПЕР при виробленні одиниці продукції (виконаних робіт, наданих послуг);

3. забезпечення економії коштів (за умови дотримання відповідних вимог щодо охорони праці, санітарних норм та правил тощо) на утримання підприємства, за рахунок запровадження відповідних енергозберігаючих заходів та проектів.

Приклад.Основні показники енергоефективності підприємства

1. Прямі показники:− енергоємність випуску продукції, кг у.п.;− енергоємність валової доданої вартості (ВДВ), кг у.п./грн.;− паливоємність, електроенергоємність, тепло енергоємність

випуску;− коефіцієнт корисного використання енергії;− питомі витрати палива, кг у.п./од. ПРП, електроенергії, кВт∙год/од. ПРП,

теплової енергії, Гкал/од. ПРП;2. Непрямі показники:

− середня ціна одиниці спожитих ПЕР, грн/т у.п.;− енергоємність основних виробничих фондів, т у. п./грн.;− вартість спожитих ПЕР на одиницю обсягу випуску продукції, грн..;− частка витрат на ПЕР в обсязі проміжного споживання (випуску), %;− частка витрат ПЕР у собівартості продукції, робіт, послуг, %;− коефіцієнт енергоозброєності праці.

3.2 АНАЛІЗ ДАНИХ ПРО ІСНУЮЧИЙ СТАН І МОЖЛИВОСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧОЇ ПОЛІТИКИ

3.2.1 Загальна характеристика підприємстваЗагальна характеристика підприємства включає такі складові:− структура підприємства;− схеми енергопостачання;− опис схем енергопостачання підприємства;− аналіз виконання техніко-економічних показників за два-п’ять останніх

років;− обсяги споживання ПЕР по окремих цехах і виробництвах.

Далі доцільно навести характеристику енергетичних потоків:− засоби моніторингу вироблення і споживання ПЕР;− засоби обліку споживання ПЕР;− організація комерційного обліку електричної енергії;− система автоматизованого контролю та обліку використання ПЕР.

За результатами аналізу робиться висновок про рівні енергоспоживання та рівні енергоефективності.

41

Приклад.Висновок про рівні енергоспоживання та рівні енергоефектив-ності.

Обстеження підприємства та аналіз поцесса енерговикористання свідчать про те, що, хоча останнім часом на підприємстві були встановлені нові лічильники активної та реактивної потужності, їх кількість і місце розташування недостатньо для повноцінної

оцінки та аналізу ситуації на підприємстві. У зв’язку з чим рекомендується встановити додаткові лічильники активної та реактивної енергії а також мазутоміри, які більшою мірою дозволять оцінити реальний рівень споживання ПЕР. Основні виміри для комерційного і технічного обліку споживання ПЕР та моніторингу поточного стану технологічного процесу на підприємстві реалізуються з використанням АСУ ТП.

3.2.2 Характеристика структури системи управління енерговикорис-танням, наявної на підприємстві

Передбачається проведення аналізу інформаційних потоків про використання ПЕР на підприємстві. Дані по функціях управління енерговикористанням покладені на персонал підприємства в діючій організаційній структурі.

Характеристика функцій окремих посадових осіб наведена нижче.

1. Заступник головного інженера з експлуатації:− організовувати розробку і реалізацію планів впровадження нової техніки і

технології, проведення організаційно-технічних заходів, НДДКР;− відповідно до затверджених бізнес-планів організації на середньострокову

і довгострокову перспективу керувати розробкою заходів з реконструкції та модернізації організації, дбайливого використання природних ресурсів;

− організовувати навчання та підвищення кваліфікації робітників і фахівців та забезпечувати постійне вдосконалення підготовки персоналу;

2. Начальник виробничо-технічного відділу:− проводити систематичний аналіз техніко-економічних показників роботи

підприємства, встановлення причин їх відхилення від оптимальних і розробка заходів щодо усунення цих причин;

− організовувати розробку та узагальнення заходів щодо зниження втрат електроенергії, з економії палива та електроенергії на власні потреби, контроль виконання цих заходів;

− організовувати облік витрати палива, води, електричної та теплової енергії;− проводити аналіз показників економічності роботи устаткування, витрати

палива;− проводити аналіз ефективності режимно-налагоджувальних робіт;

3. Керівник режимної групи:− організовувати і виконувати доручені йому роботи з розробки та

впровадження режимів роботи, наприклад, теплосилового обладнання, експлуатаційно-налагоджувальних випробувань котлів, турбін, тепломережі та допоміжного обладнання;


42


− проводити контроль величини витоків пари, конденсату та води і видача рекомендації щодо їх усунення;

− організовувати та проводити систематичне підвищення кваліфікації шляхом вивчення нових досягнень науки і техніки в галузі експлуатації, проведення випробувань і налагодження теплосилового обладнання;

− організовувати повірки засобів вимірювань і приладів режимної групи;− забезпечувати режимну групу нормативно-технічною документацією;

4. Керівник облікової групи:− організовувати облік виробництва і відпуску теплової та електричної

енергії;− контроль обліку палива, хімічно очищеної води відповідно до вимог;− проводити об’єктивний аналіз техніко-економічних показників для оцінки

стану обладнання станції, режимів його роботи, відповідності нормованих і фактичних показників, ефективності проведення організаційно-технічних заходів;

− визначати шляхи скорочення нераціональних витрат палива методом розрахунку нормативних питомих витрат палива;

− проводити своєчасне інформування керівництва про відхилення врахованих параметрів основного і допоміжного обладнання;

− своєчасно надавати річні, квартальні та щомісячні форми звітів;

5. Керівник облікової групи/інженер облікової групи:− проводити щомісячний облік вироблення електроенергії, відпуску

електроенергії споживачам, витрат електроенергії на власні та господарські потреби;

− проводити щомісячний облік виробництва та відпуску теплової енергії;− проводити щомісячний облік руху палива;

6. Заступник начальника відділу матеріально-технічного забезпечення:− організовувати забезпечення всіма необхідними для його виробничої

діяльності матеріально-технічними ресурсами (сировиною, матеріалами, паливом, інструментом, запасними частинами, спецодягом тощо);

7. Інженер облікової групи:− проводити систематичний аналіз техніко-економічних показників;− проводити щоденний облік вироблення електроенергії, відпуску

електроенергії споживачам, витрата електроенергії на власні та господарські потреби;

− проводити щоденний облік виробітку та відпуску теплової енергії;− проводити щоденне оформлення зведених даних по техніко-економічними

показниками у формах, визначених керівництвом станції;− заповнювати бланк (таблицю) техніко-економічних показників

підприємства;

8. Інженер з розподілу і контролю за режимом споживання електроенергії:− складати щодобові та щомісячні баланси електроенергії;

43

− проводити систематичний аналіз відпуску електроенергії споживачам для забезпечення оптимальної та економічної роботи обладнання;

− здійснювати постійний облік і контроль за режимом відпуску, розподілу і споживання електроенергії;

− брати участі у розробці заходів щодо зниження втрат електроенергії, електроенергії на власні потреби;

9. Організатор виробничого навчання:− організовувати проведення підготовки, перепідготовки та підвищення

кваліфікації працівників на підприємстві;− своєчасно складати в установлених видах звітність по підготовці кадрів і

підвищенню кваліфікації персоналу;− оптимізувати процес планування та організації проведення професійного

навчання персоналу;− проводити систематичний аналіз спеціалізованих управлінських дій з

розвитку кадрового персоналу за підсумками проведення ділової оцінки, атестації та перевірки знань персоналу;

− організовувати роботу з резервом кадрів і вдосконалювати роботу з планування кар’єри фахівців;

− створити систему роботи з молодими фахівцями.

Крім вищевказаних посадових обов’язків, в посадові обов’язки заступника головного інженера з експлуатації входить:

− визначати технічну політику і напрями технічного розвитку організації в умовах ринкової економіки, шляхи реконструкції і технічного переозброєння діючого виробництва, рівень спеціалізації і диверсифікації виробництва на перспективу з метою забезпечення здатності до дії, мобільності та прибутковості;

− здійснювати керівництво діяльністю відповідних структурних підрозділів;− спрямовувати та координувати роботу підрозділу, вирішувати

адміністративні питання в межах своєї компетенції; виконувати свої обов’язки під загальним керівництвом першого керівника організації та у взаємодії з керівниками інших підрозділів і служб;

− забезпечувати ефективність проектних рішень, своєчасну і якісну підготовку виробництва, технічну експлуатацію, ремонт і модернізацію устаткування, досягнення високої якості продукції;

− здійснювати контроль за дотриманням проектної, конструкторської та технологічної дисципліни, правил і норм з охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та пожежної безпеки, вимог природоохоронних, санітарних органів, а також органів, що здійснюють технічний нагляд;

− забезпечувати своєчасну підготовку технічної документації (креслень, специфікацій, технічних умов, технологічних карт);

− укладати з науково-дослідними, проектними (конструкторськими і технологічними) організаціями та вищими навчальними закладами договори на розробку нової техніки і технології виробництва, проектів реконструкції організації, її підрозділів, оновлення і модернізації устаткування, комплексної механізації та автоматизації виробничих


44


процесів, автоматизованих систем управління виробництвом, здійснювати контроль за їх розробкою, організовує розгляд і впровадження проектів технічного переозброєння, розроблених сторонніми організаціями, складання заявок на придбання обладнання на умовах лізингу;

− координувати роботу з питань патентно-винахідницької діяльності, уніфікації, стандартизації та сертифікації продукції, атестації та раціоналізації робочих місць, метрологічного забезпечення, механоенергетіческого обслуговування виробництва;

− вживати заходів щодо вдосконалення організації виробництва, праці та управління на основі впровадження новітніх технічних і телекомунікаційних засобів виконання інженерних та управлінських робіт;

− організовувати проведення наукових досліджень і експериментів, випробувань нової техніки і технології, а також роботу у сфері науково-технічної інформації, раціоналізації та винахідництва, поширення передового виробничого досвіду;

− проводити роботу по захисту пріоритету впроваджених науково-технічних рішень, підготовці матеріалів на їх патентування, отримання ліцензій та прав на інтелектуальну власність;

− керувати діяльністю технічних служб організації, контролює результати їх роботи, стан трудової і виробничої дисципліни в підпорядкованих підрозділах.

3.3. ОЦІНКА ПОТОЧНОГО СТАНУ ЕНЕРГОМЕНЕДЖМЕНТУ

Для оцінки поточного стану енергоменеджменту на підприємстві, в ході проведеного обстеження, заповнюється матриця енергоменеджменту (див. табл. 3.1 і 3.2). а також первинний чек-лист [11, 16, 20–24]. Матриця енергоменеджменту, визначає існуючий на підприємстві рівень енергоменеджменту. Всього таких рівнів встановлено п’ять (0, 1, 2, 3, 4). Елементи матриці відображають один з шести організаційних аспектів: політику, організацію, мотивацію, інформаційні системи, маркетинг та інвестування. Рівні від 0 до 4 являють собою все більш досконалі підходи до вирішення цих питань.

Таблиця 3.1

Матриця енергоменеджменту

Рівень Складова СЕнМ Зміст СЕнМ

4 Е н е р г е т и ч н а політика

Енергетична політика, план дій і регулярні огляди знаходять розумін-ня у вищого керівництва як частина загальної стратегії.

Організація Енергоменеджмент повністю інтегрований в структуру менеджменту. Делегування відповідальності за енергоспоживання.

Мотивація Офіційні та неофіційні канали взаємодії регулярно використовуються енергоменеджером і персоналом енергослужб на всіх рівнях.

І н ф о р м а ц і й н і системи

Всеосяжна система встановлює цілі, стежить за споживанням, вста-новлює порушення, кількісно визначає економію і реєструє бюджетні витрати.

Маркетинг Маркетинг показників енергоефективності та роботи енергоменедж-менту як всередині підприємства, так і за його межами.

Інвестиції Ухил у бік екологічно чистих схем з детальною оцінкою інвестування в усі варіанти нового будівництва та модернізації.

45


Офіційна енергетична політика, але немає зацікавленості з боку вищо-го керівництва.

Організація Енергоменеджер контролюється комітетом з енергетики, що пред-ставляє всіх споживачів, очолюваним членом керівної ради.

Мотивація Комітет з енергетики використовується як основний канал поряд з прямими контактами з головними споживачами.


Звіти за цільовим моніторингом для всіх підрозділів, які засновані на безпосередніх вимірах, а також інформація про економію.

Маркетинг Програма підвищення усвідомлення для персоналу і регулярні ре-кламні компанії.

Інвестиції Ті ж самі критерії окупності, що є прийнятними для всіх інших вкладень.


Не прийнята офіційно енергетична політика, розроблена енергомене-джером або старшим менеджером підрозділу.

Організація Є посада енергоменеджера, що звітує спеціальному комітету, про структуру управління і повноваження неясні.

Мотивація Зв’язок з основними споживачами через спеціальний комітет, очолю-ваний старшим менеджером підрозділу.


Звіти за цільовим моніторингом для всіх підрозділів, засновані на по-казаннях комерційних лічильників. Енергетичні показники можуть ви-користовуватися в розробці бюджету.

Маркетинг Навчання деяких спеціально виділених співробітників.

Інвестиції Інвестиції тільки за критерієм малого терміну окупності.


Не зафіксований у письмовому вигляді набір рекомендації.

Організація Енергоменеджмент покладено як одне із завдань на кого-небудь з об-меженими можливостями або впливом.

Мотивація Неофіційні контакти між інженерами та окремими споживачами.


Звіти за витратами базуються на рахунках. Інженер збирає звіти для внутрішнього використання в технічному відділі.

Маркетинг Неофіційні контакти використовуються для пропаганди енергозбере-ження.

Інвестиції Впровадження тільки маловитратних заходів.


Немає певної політики.

Організація Енергоменеджмент або будь-яке формальне делегування відпові-дальності за енергоспоживанням відсутні.

Мотивація Немає контактів із споживачами.


Немає інформаційної системи. Немає обліку енергоспоживання.

Маркетинг Не пропагується енергозбереження.

Інвестиції Немає внеску у підвищення енергоефективності.


46


Таблиця 3.2

Інтегральні показники тесту

Оцінка Стан Рекомендації

22–24Відмінно

Енергетичний менеджмент має вищий пріоритет на підприємстві. Необхідно про-довжувати роботу, не забуваючи правило: самозаспокоєність небезпечна.

Потрібно намагатися бути в курсі передо-вих досягнень в енергозберігаючих техно-логіях і управлінні енергоспоживанням, а також впроваджувати їх в свою практику.

19–21Добре

Енергетичний менеджмент цікавить під-приємство в цілому, проте керівництво відносить управління енергетикою скорі-ше до технічних питань, ніж до загального менеджменту.

Необхідно переглянути базові аспекти організації, включити ефективне управ-ління енергоспоживанням в пріоритетні напрямки з контролю витрат; удоскона-лювати структуру і процедуру енергоме-неджменту.

13–18Посередньо

Енергетичний менеджмент носить непос-лідовний характер. Керівництво вважає, що управління енергією – інженерно-тех-нічна задача. Потенціал енергоменедж-менту використовується слабо.

Основне завдання – підняти престиж енергоменеджера, впровадити в практику всі аспекти цільового моніторингу, підви-щивши тим самим віддачу від його роботи.

7–12Погано

Є елементи енергетичного енергоменедж-менту, реалізовані, ймовірно, в різних гру-пах, зайнятих, в основному, експлуатацією обладнання. Можливості енергоменедж-менту використовуються слабо.

Необхідно виявити основні перешкоди, що заважають розвитку системи енерго-менеджменту, і усунути їх. Потрібні істотні зусилля з інтеграції енергоменеджменту в структуру управління підприємством.

0–6Дуже

погано

Енергетичний менеджмент відсутній або знаходиться в зародковому стані. Підпри-ємство несе втрати від неефективного ви-користання енергії – можливо 20% і біль-ше від її вартості.

Необхідно планомірно налагоджувати систему управління енергоспоживанням в усіх її аспектах: технічному оснащенні, створенні структури і процедури, навчан-ня персоналу.

Приклад.Оцінка поточного стану енергоменеджменту на підприємстві

За результатами аналізу матриці енергоменеджменту отриманий інтегральний показник тесту, рівний 10. Це дозволяє зробити висновок, що на підприємстві є елементи енергетичного енергоменеджмента, реалізовані, ймовірно, в різних групах,

зайнятих, в основному, експлуатацією обладнання, а можливості енергоменеджменту використовуються слабо. Тому рекомендується виявити основні перешкоди, що заважають розвитку системи енероменеджмента, і усунути їх. Потрібні істотні зусилля з інтеграції енергоменеджменту в структуру управління підприємством. Як першочергове, керівництво може реалізувати кроки, прописані в матриці енергетичного менеджменту.

Для оцінки поточного стану реалізації політики форсування СЕнМ викоритовуються відповідні Чек-листи, де датально аналізуються елементи таких складових СЕнМ, як «Політика в галузі енергетики», «Планування», «Огляд», «Огляд СЕнМ вищим керівництвом».

47

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ

1. Охарактеризувати структуру та основні складові системи енергоменеджменту підприємства.2. Навести напрямки підвищення енергоефективності підприємства.

3. Аналіз даних про існуючий стан і можливості реалізації енергозберігаючої політики.

4. Основні складові характеристики енергетичного господарства підприємства.5. Представити характеристику структури системи управління

енерговикористанням на підприємстві.6. Осмобливості оцінки поточного стану енергоменеджменту.7. Використання матриці енергоменеджменту.


49

3. РІВНІ ТА БАЗОВІ ПОКАЗНИКИ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

4.1. ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП СТВОРЕННЯ СЕНМ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Керування енергоефективністю – поєднання законодавчої бази та механізмів фінансування, інституційної організації та механізмів координування, які всі разом спрямовані на підтримку реалізації стратегій, політики та програм енергоефективності.

Керування енергоефективністю – складна проблема, в якій можна виділити основні аспекти керування: правове середовище (закони і постанови, стратеги і плани заходів, механізми фінансування), організаційна структура (виконавчі органи, вимоги до залучення ресурсів, роль енергетичних компаній, залучення зацікавлених сторін, співпрацю державного та приватного секторів, міжнародна допомога) і механізми координації (державна координація, планові показники, оцінка).

При керуванні визначаються такі заходи політики в галузі енергоефективність:− механізми ціноутворення (змінні тарифи, де на більший рівень споживання

припадає більш висока питома вартість);− механізми регулювання та контролю (обов’язкові заходи, такі як

енергетичний аудит і контроль витрат енергії; мінімальні енергетичні стандарти, цільові показники зниження енергоспоживання, зобов’язання приватних компаній з інвестицій в енергоефективність);

− фінансові заходи та податкові стимули (гранти, субсидії та податкові стимули для інвестицій в енергоефективність; прямі закупівлі товарів і послуг з енергоефективності);

− механізми розвитку та перетворення ринку (інформаційні компанії, включення питань енергоефективність в шкільну програму; маркування побутових приладів і сертифікація будівель);

− технологічний розвиток (розробка та демонстрація технологій енергоефективності);

− комерційний розвиток і створення потенціалу (створення енергосервісних компаній (ЕСКО); навчальні програми; розвиток індустрії енергоефективності);

− фінансове відновлення (поновлювані фонди для інвестицій в енергоефективність; кошти на підготовку проектів; кошти залученого фінансування).

Створення СЕнМ на підприємстві починається з процесу ініціювання побудови СЕнМ. Керівництву підприємства необхідно усвідомити необхідність впровадження СЕнМ, зокрема, введення до штатного розпису служби енергоменеджменту. Необхідним є залучення додаткових співробітників, а не розширення кола обов’язків наявних співробітників, які і так завантажені.

Аналіз існуючої організаційної структури та функцій персоналу багатьох підприємств показує ряд негативних моментів, а саме:

РІВНІ ТА БАЗОВІ ПОКАЗНИКИ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

50


− нечисленність служб і небажання займатися вирішенням завдань з управління енерговикористанням зважаючи на необхідність вирішення поточних завдань, пов’язаних з підтримкою працеспроможності енергообладнання і мереж;

− відсутність достатньої кількості кваліфікованих фахівців, які могли б ефективно вирішувати поставлені завдання;

− відсутність достатнього фінансового, матеріально-технічного, інформаційного та аналітичного забезпечення, включаючи засоби організації обліку і контролю використання енергоресурсів.

Не сприяє цьому і існуюча на багатьох підприємствах лінійно-функціональна структура управління, в якій відсутній механізм, здатний координувати виконання складних, комплексних робіт. З цієї причини при розробці СЕнМ практично не беруть участі інші функціональні служби підприємства, допомога яких, як показує досвід, необхідна на всіх стадіях розробки та реалізації програм енергозбереження.

Сформована ситуація не дозволяє енергослужбам самостійно, комплексно і науково обгрунтовано вирішувати завдання, пов’язані з організацією робіт з управління енерговикористанням.

Підготовка бізнес-плану виконання робіт

Виконання робіт з розробки та впровадження СЕнМ на підприємстві вимагає залучення чималої кількості матеріальних і людських ресурсів. Тому для правильного розрахунку їх кількості та розподілу необхідно розробити бізнес-план виконання робіт з впровадження СЕнМ на підприємстві. У бізнес-план необхідно включити заходи впровадження системи енергоменеджменту на підприємстві, обсяги фінансування, розподіл грошових потоків, кількість і розподіл залучених кадрів та ін. На сьогодні на міжнародних інвестиційно-фінансових ринках вироблені певні стандарти та методики підготовки бізнес-планів, техніко-економічних обґрунтувань та інвестиційних меморандумів.

4.2. ЕНЕРГОПЛАНУВАННЯ – ЗБІР І ОЦІНКА ВХІДНИХ ДАНИХ ТА ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ

Збір і оцінка вхідних даних (стосовно первісної стадії енергоаналіза)

Передбачається аналіз минулого та сьогоденного використання і споживання енергоресурсів. Підготовчий етап для створення СЕнМ для підприємства полягає в отриманні даних про минуле та сьогоденне використання та споживання ПЕР на підприємстві.

При енергоплануванні потрібно виділити відповідні змінні, що впливають на значне використання і споживання ПЕР. Для підприємства такими змінними є: виробнича програма і ділова активність. Обсяги виробництва продукції на підприємстві значно впливають на споживання енергоресурсів, оскільки основна частина спожитих енергоресурсів йде на технологічні процеси. Далі виконується аналіз тарифів на енергоресурси за два–п’ять років.

Визначення рівня енергоефективності

Здійснюється комплексний аналіз енергоефективності.

51

Приклад.Аналіз енергоефективності підприємства

Зроблено висновок, що підприємство має низький рівень енергоефективності. Про це свідчить високе споживання мазуту, вугілля та електроенергії на технологічні процеси, а також високе значення питомих норм споживання палива та електроенергії на

виробництво основних видів продукції. Велика частина допоміжного обладнання також відпрацювала свій парковий ресурс. Основне та допоміжне обладнання цехів має низькі показники і вимагає значних додаткових витрат для підтримки його в працездатному стані.

Ідентифікація законодавчих, нормативних та інших вимог.

Підприємство має ідентифікувати, впровадити і мати доступ до застосовних до його діяльності законодавчих та інших вимог, які підприємство зобов’язується виконати відносно використання та споживання ПЕР. Підприємство має визначити, яким чином ці вимоги можуть застосовуватися до його режиму використання та споживання ПЕР, і повинно забезпечити розгляд необхідних законодавчих та інших вимог, які підприємство зобов’язалося виконувати, при розробці, впровадженні та підтримці функціонування СЕнМ.

Законодавчі та інші обов’язкові для організації вимоги повинні аналізуватися через певні інтервали часу.

Розробка Енергополітика і доведення її до відома всіх зацікавлених сторін.

Вище керівництво підприємства повинно розробити, впровадити і підтримувати енергетичну політику в організації. Ця енергетична політика повинна демонструвати прихильність організації поліпшенню використання ПЕР.

Для підприємства має бути забезпечено, щоб енергетична політика:− відповідала характеру і масштабам підприємства, а також впливу

використовуваної енергії;− включала в себе зобов’язання щодо постійного підвищення енергетичної

ефективності;− включала в себе зобов’язання щодо забезпечення доступності інформації

та всіх необхідних ресурсів для досягнення поставлених цілей і завдань;− включала в себе зобов’язання по всіх правових та інших вимогах у сфері

енергозбереження, прийнятих на себе підприємством;− забезпечувала основу для розроблення та перегляду енергетичних цілей і

завдань;− документувалася, коментувалась і була зрозумілою в рамках підприємства;− регулярно переглядалася та оновлювалася по мірі необхідності.

Корисний ефект може бути збільшений шляхом покращень як в технічній, так і в організаційній сфері, тому підвищення енергоефективності об’єднує в собі не тільки комплекс заходів по збільшенню ККД виробничих процесів, а й заходи в області оптимізації взаємодії ланок всередині виробничого ланцюжка, покращення бізнес-процесів, підвищення ефективності менеджменту.


52


Приклад.Показники енергоефективності

Орієнтовний перелік показників енергоефективності:1. Порівняння щорічного реального споживання енергії із запланованим рівнем.

2. Енергоспоживання на одиницю продукції, так зване питоме споживання.3. В окремих випадках використовується термін «нормалізоване

енергоспоживання», де нормалізуючими факторами можуть служити обсяг виробництва, сезонні коливання температури, тривалість сервісного обслуговування і т.п. Методи нормування можуть ранжуватися від лінійної компенсації до теоретичної калькуляції. Такий тип індикаторів енергоефективності дозволяє пояснити зміни у значеннях показників енергоспоживання, які відбуваються під впливом зовнішніх факторів, націлених на підвищення енергоефективності.

4. При виборі невимірюваних індикаторів (тобто таких, які не можуть бути виражені в числовому значенні), необхідно розробити і прийняти в роботу план з проведення вимірювань. Після закінчення певного проміжку часу, відведеного на проведення вимірювань, дані, отримані в результаті цієї діяльності, вносяться в базове енергоспоживання.

5. Статистичні інструменти використовуються для визначення впливу різних змінних факторів на показники енергоефективності. До таких факторів належать погодні умови, будівлі та споруди, сировина, якість енергії тощо.

6. Показники енергоефективності встановлюються з урахуванням функціональних особливостей на різних рівнях організації. Для керівників компанії важливу роль відіграють такі чинники, як витрати та досягнення стратегічних цілей і завдань.

7. Тенденції у розробці індикаторів енергоефективності повинні відображати постійне вдосконалення у цій сфері.

8. При виявленні тенденції до зниження енергоефективності, даний факт має враховуватися при розробці превентивних заходів.

4.3. ЕНЕРГОАНАЛІЗ

Збір та аналіз інформації про використання енергії в технологічних процесах проводиться для визначення можливості підвищення рівня енергоефективності підприємства. При енергоаналізі необхідно провести оцінку минулого та поточного використання енергії.

Ідентифікація області значного (істотного) енергоспоживання.

Для підприємства необхідно провести ідентифікацію установок, обладнання, процесів, систем і персоналу, істотним чином впливають на використання ПЕР.

Виконується оцінка стану основного та допоміжного обладнання в процентних співвідношеннях, критеріями оцінки може бути зовнішній огляд устаткування, а також отримані дані на місцях. Стан обладнання представляється в таблиці по

53

цехах або технологіям в процентному співвідношенні за показниками «хороше», «задовільний», «незадовільний», «аварійне».

При необхідності проводиться більш детальне енергетичне обстеження, яке в повній мірі зможе дати енергозберігаючий ефект і в свою чергу призведе не тільки до зниження споживання енергоресурсів, але й викидів парникових газів в атмосферу.

Оцінюється можлива економія різних видів ПЕР при здійсненні максимально можливої й економічно доцільної модернізації при заміні всього обладнання, яке знаходиться в незадовільному стані.

Приклад.Оцінка економії видів ПЕР

Згідно динаміки споживання електроенергії споживання є більш стійким і плавним у порівнянні зі споживанням теплової енергії. Основні втрати електроенергії відбуваються через застаріле і неоптимізованого обладнання, найчастіше його аварійного

стану. Далі визначається потенціал енергозбереження за типами обладнання, для яких визначено їх стан по цехах за показниками «добрий», «задовільний», «незадовільний», в процентному відношенні. У результаті визначається потенціал енергозбереження (у відсотках). Зокрема, можлива економія може в середньому скласти близько 20% при здійсненні максимально можливої й економічно доцільної модернізації або при заміні всього обладнання, яке знаходиться в незадовільному стані.

Оцінка складових потенціалу енергозбереження.

Виходячи з наявних даних, виконується оцінка складових потенціалу енергозбереження.

Під потенціалом зазвичай мають на увазі можливості, резерви, які можуть бути реалізовані в часі. Наприклад, проводячи аналіз і здійснюючи оцінку економічного потенціалу підприємства, поряд з кількісної та якісної характеристикою ресурсів необхідно враховувати можливість ефективного їх використання. Економія ресурсу, в свою чергу, характеризує потенціал ресурсозбереження, що є складовою частиною економічного потенціалу.

Названі передумови дозволяють сформулювати поняття «потенціалу енергозбереження».

Потенціал енергозбереження є резерв скорочення споживання енергії за рахунок реалізації енергоефективних проектів та заходів, у тому числі спрямованих на залучення в господарський оборот відновлюваних джерел енергії, шляхом реалізації економічних, організаційних, правових, виробничих і науково-технічних заходів для підвищення енергетичної ефективності суб’єкта господарювання (у нашому випадку промислового підприємства) за умови екологічності виробництва. З точки зору існуючих обмежень розрізняють технологічний, економічний і ринковий потенціали.

Технологічний потенціал енергозбереження являє собою нереалізовані можливості щодо зниження питомих витрат і втрат енергії внаслідок прогнозованих змін


54


технологічної структури виробництва.

Економічний потенціал енергозбереження характеризує нереалізовані можливості підприємств з виробництва енергоефективного обладнання та споживачів щодо застосування цього обладнання та енергоефективних технологій.

Ринковий потенціал енергозбереження – це потенціал, пов’язаний з ринковою ситуацією, що склалася до моменту прийняття управлінських рішень з реалізації енергоефективних заходів.

У свою чергу, в ринковий потенціал деякі автори включають інформаційно та фінансово забезпечений потенціали, що базуються на техніко-економічних розрахунках реалізації інвестиційних проектів у галузі енергозбереження. Потенціал енергозбереження може також розділятися за видами енергоресурсів, етапам руху і перетворення енергоресурсів, напрямками енергозбереження, галузям економіки, територіальною ознакою. Можна розглядати структуру потенціалу енергозбереження в залежності від класифікації енергоефективних проектів за певними ознаками, наприклад, націленість на продуктивність існуючих технологій і вдосконалення енергетичного господарства. При цьому під енергозберігаючою технологією розуміється структура і послідовність взаємодії правових, організаційних, виробничих, науково-технічних та економічних заходів, що забезпечують ефективне використання енергетичних ресурсів і залучення в господарський оборот відновлюваних, альтернативних і вторинних джерел енергії.

Методи, використовувані для освоєння потенціалу енергозбереження з метою економії витрат ПЕР на одиницю корисного ефекту, за новим варіантом інвестиційного проекту можуть, наприклад, реалізуватися через систему правових, технічних, організаційних і виробничих заходів, який представляється до впровадження у вигляді програми енергозбереження.

Управління потенціалом енергозбереження – це результат реалізації системи методів, способів моделей, спрямованих на ефективне його освоєння. Процес цього освоєння визначається як процес енергозбереження. Потенціал енергозбереження, як очікуваний результат (у відсотках) зниження витрат від виконання запланованих енергозберігаючих заходів, може виражатися у можливому зниженні енергоємності продукції, рівні підвищення ефективності використання ПЕР, витрат коштів на ПЕР, а також можливе зниження паливно-енергетичної складової витрат у собівартості продукції.

У різних джерелах потенціал енергозбереження ототожнюється з «потенціалом підвищення ефективності використання ПЕР»; «потенціалом енергоефективності».

Виділяються прямі та зворотні (інверсні) показники енергетичної ефективності. Прямі відображають зростання ефективності, інверсні формулюються в термінах витрат енергоресурсів на одиницю отриманого позитивного ефекту. Під енергоефективністю виробництва слід розуміти результативність виробництва, співвідношення результатів виробничої діяльності та витрачених на їх досягнення економічно, технічно і технологічно обгрунтованих обсягів енергетичних ресурсів в умовах енергозберігаючої та екологічно прийнятною інтенсифікацією промислового виробництва. Сутність процесу підвищення енергоефективності виробництва полягає в зниженні питомих витрат енергоносіїв на виробництво продукції, в раціоналізації режимів енерговикористання, зміні структури

55

енергоспоживання, підвищення екологічної ефективності виробництва.

Доцільно виділити такі складові потенціалу енергозбереження:− потенціал від реалізації першочергових заходів;− потенціал від реалізації можливостей енергозбереження;− загальний потенціал енергозбереження.

Ідентифікація та ранжування можливостей для покращення рівня енергоефективності.

Покращення рівня енергоефективності можна забезпечити в рамках Програми енергозбереження (далі – Програма).

Заходи Програми поділяються на організаційні (що не дають пряму економію енергетичних ресурсів, але необхідних для створення організаційної структури управління Програмою, навчання працівників підприємства, впровадження економічних стимулів до енергозбереження та підвищення енергетичної ефективності та практичної реалізації програмних заходів) і технічні, які потребують капітальних вкладень.

При цьому організаційні заходи необхідно проводити на першому етапі реалізації Програми. Заходи організаційного характеру передбачають нормативно-правове та фінансове забезпечення, а також створення структур для досягнення мети програм.

Заходи технічного (технологічного) характеру – припускають модернізацію або заміну існуючого енергоємного обладнання, запровадження новітніх енергоефективних та енергозберігаючих технологій, підвищення енергоефективності виробництва одиниці продукції, виконання робіт, надання послуг, зменшення втрат ПЕР, економію бюджетних коштів.

Заходи структурного характеру в сфері виробництва – припускають докорінні зміни в структурі виробництва.

Розробка та техніко-економічна оцінка першочергових і перспективних заходів з енергозбереження може виконуватися із залученням алгоритму оцінки ефективності реалізації заходи з енергозбереження складається з наступної послідовності кроків:

1. Аналіз поточного стану (обладнання, технології);

2. Технічна сутність заходи з енергозбереження;

3. Розрахунок економії ПЕР від впровадження заходу;

4. Калькуляція фінансових витрат на реалізацію заходу;

5. Визначення техніко-економічних показників проекту;

6. Оцінка економічної ефективності проекту.


56


4.4. ВИЗНАЧЕННЯ БАЗОВОЇ ЛІНІЇ, ІНДИКАТОРІВ ЕНЕРГОЕФЕКТИВНОСТІ, ЕНЕРГОЦІЛЕЙ І ЗАВДАНЬ

Встановлення енергетичної базової лінії.

Енергетичний базис – кількісна передумова для основи порівняння енергоефективності. Зміни енергоефективності повинні вимірюватися саме щодо енергобазису.

Базову лінію встановлює на рівні всіх енергетичних і виробничих показників обраного базового року, наприклад, 2014 року. Такими показниками можуть бути: виробництво теплової енергії, споживання вугілля і мазуту, споживання електричної енергії, питомі витрати палива на виробництво теплової енергії, питомі витрати електроенергії на виробництво теплової енергії і т.д.

Визначення індикаторів (показників) енергоефективності.

Показники енергоефективності використовуються для порівняння кількості спожитих ПЕР в різні періоди часу. Індикатори енергоефективності полегшують проведення моніторингу енергоспоживання, особливо в місцях підвищеного споживання ПЕР, зазначених в енергетичному профілі. Наприклад, можливий такий індикатор енергоефективності, як питома норма витрат ПЕР, що визначається помісячно для обраного року.

Визначення енергоцілей і завдань та їх кореляція з індикаторами. Енергоцілей – досягнення конкретних результатів енергоефективності у відповідності з політикою.

Енергозадачі – докладна деталізація цілей.

Для підприємства можна виділити наступні енергоцілей (приблизний перелік):− зниження питомої витрати умовного палива на вироблення продукції до

проектного значення;− підвищення енергоефективності цехів підприємства;− зменшення витрат електроенергії;− зменшення споживання електричної енергії енергоємним обладнанням;− модернізація систем внутрішнього і зовнішнього освітлення з метою

економії електроенергії;− зменшення витрат ПЕР за рахунок людського фактора;− зменшення викидів ПГ за рахунок впровадження енергозберігаючих

заходів;− удосконалення системи обліку ПЕР на підприємстві;− навчання персоналу підприємства у сфері енергоефективності.

Енергозадачі підприємства (приблизний перелік):− проведення режимно-налагоджувальних робіт;− заміна зношених насосів і конвеєрів на сучасні аналогічної продуктивності

(та/або заміна зношених вузлів дробильного обладнання);− установка частотних перетворювачів на енергоємне електрообладнання,

оскільки пускові струми досягають величезних значень;

57

− заміна двигунів з низьким ККД на сучасні;− заміна насосного обладнання на сучасне;− установка додаткових засобів обліку споживання ПЕР;− установка систем автоматизованого контролю та обліку використання

ПЕР;− заміна ламп ДРЛ на світлодіодні лампи з аналогічним світловим потоком;− проведення регулярних семінарів, курсів підвищення кваліфікація в галузі

енергоефективності;− проведення просвітницької діяльності серед працівників підприємства за

темою економного та раціонального використання ПЕР.− організація діяльності, покращення комунікацій, забезпечення ресурсів.

Основою для організації діяльності співробітників підприємства в галузі енергоефективності є енергетична політика підприємства, а також похідні від неї енергоцілі і енергозадачі. Реалізація енергоцілей і енергозадач вимагає максимальної злагодженості дій між співробітниками всіх підрозділів підприємства. Тому від вищого керівництва підприємства та керівників підрозділів вимагається забезпечити максимум можливостей для безперешкодного обміну інформацією, отримання консультацій з різних питань і т.д. Важливим фактором є надання для роботи фахівців робочих місць, виробничих та інших площ, устаткування, які знаходяться у віданні підрозділів. Реалізація енергоцілей і енергозадач вимагає виділення значної кількості матеріальних ресурсів, вирішення про обсяги фінансування приймаються вищим керівництвом підприємства. Успіх досягнення енергоцілей та вирішення енергозадач багато в чому залежить від рівня професіоналізму кадрів, тому для реалізації цього необхідно залучати кваліфікованих і досвідчених співробітників. Необхідно також постійно підвищувати рівень кваліфікації працівників за допомогою різних навчальних курсів і програм.

Приклад.Цільові показники у сфері енергозбереження та підвищення енергетичної ефективності

Перелік можливих цільових показників у сфері енергозбереження та підвищення енергетичної ефективності наведено в таблиці.

1 Зміна питомих витрат палива на виробництво електроенргії тепловими електростанціями

т.у.п./кВт∙год

2 Зміна питомих витрат палива на виробництво теплової енергії т у.п./Гкал

3 Динаміка зміни фактичного обсягу втрат електроенергії при її передачі з розподільних мереж

кВт∙год

4 Динаміка зміни фактичних обсягів втрат теплової енергії при її передачі Гкал

5 Динаміка зміни фактичих обсягів втрат води при її передачі куб. м

6 Динаміка зміни обсягів електроенергії, використовуваної при передачі (транспортуванні) води

кВт∙год


58



1. Охарактеризувати базові принципи реалізації циклу постійного покращення показників енергоефективності (циклу PDCA).2. Особливості формування паливно-енергетичного балансу підприємства.

3. Навести цільові показники енергозбереження.4. Аналіз цільових показників енергоефективності.5. Побудова базової лінії, визначення індикаторів енергоефективності.

59

4. СТВОРЕННЯ СЕнМ НА ПІДПРИЄМСТВІ, РЕАЛІЗАЦІЯ ЦИКЛУ PDCA

5.1. ДОКУМЕНТУВАННЯ СЕнМ

Для результативного функціонування підприємство повинно ідентифікувати численні взаємопов’язані види діяльності і управляти ними. Будь-яка діяльність підприємства, в якій використовуються ресурси для перетворення входів на виходи, можна вважати процесом. Входами одного процесу зазвичай є виходи інших процесів. Систематична ідентифікація і менеджмент застосовуваних підприємством процесів, забезпечення їх взаємодії може розглядатися як процесний підхід. Перевага процесного підходу полягає в безперервному управлінні як на стику окремих процесів у межах системи, так і при їх комбінації та взаємодії.

При документуванні системи енергоменеджменту підприємство може визначити будь-яке число і склад документів, необхідних для демонстрації результативного планування, функціонування, управління та постійного покращення системи енергоменеджменту та її процесів. Характер і ступінь документування СЕнМ залежать від особливостей організації. Документування може охоплювати всю діяльність підприємства або окремі його аспекти. Наприклад, вимоги, встановлювані в документації, залежать від виду і характеру продукціі та процесів, умов контракту, встановлених законодавчих та обов’язкових вимог і т.п. Класифікація документації СЕнМ може бути побудована на основі структури процесів організації, структури впроваджуваного стандарту ІSO 50001 або їх комбінації. Підприємство може використовувати інші види класифікацій у відповідності зі своїми потребами.

Структура взаємодії документів CЕнМ може бути ієрархічною. Подібна структура сприяє впровадженню, підтримці в робочому стані та кращому розумінню персоналом вимог до документації СЕнМ.

Розробка Енергокерівництва.

Енергокерівництво призначене для звернення до нього з боку осіб, які беруть участь у впровадженні та наступному функціонуванні системи енергоменеджменту.

У Енергокерівництво повинні входити наступні положення і напрямки [18]:− область і межі застосування СЕнМ;− організаційна структура СЕнМ;− елементи та управлінські процедури СЕнМ;− схема управління СЕнМ;− положення про Енергетичну комісію;− основні напрямки діяльності служби енергоменеджменту;− положення про службу енергоменеджменту;− кваліфікаційна характеристика енергоменеджера;− принципи збору інформації про енергоспоживання, її обробки,

систематизації та аналізу для прийняття управлінських рішень, спрямованих на підвищення рівня енергоефективності;

СТВОРЕННЯ СЕнМ НА ПІДПРИЄМСТВІ, РЕАЛІЗАЦІЯ ЦИКЛУ PDCA

60


− положення Програми енергозбереження, в т.ч. організаційні та технічні заходи;

− система управління виконанням Програми енергозбереження;− система мотивації персоналу;− тренінги СЕнМ.

Розробка положень про СЕнМ підприємства з виділенням ключових індикаторів якості управління по циклу PDCA.

Для забезпечення функціонування на підприємстві служби енергоменеджменту необхідно розробити Положення про службу енергоменеджменту. Положення є нормативним документом підприємства і визначає завдання, функції, структуру служби енергоменеджменту, повноваження та відповідальність співробітників служби енергоменеджменту, взаємодію з іншими підрозділами підприємства та зовнішніми організаціями. Положення затверджується наказом керівника підприємства або підрозділу, в який структурно входить служба енергоменеджменту (у більшості випадків головним інженером підприємства). Зміни істотного характеру вносяться до Положення на основі розпорядження чи наказу керівника підприємства.

Структура служби енергоменеджмента, її склад і чисельність визначається фактичними потребами СЕнМ для виконання вимог політики енергозбереження і затверджується керівництвом підприємства. Чисельність та склад служби енергоменеджмента залежить від таких факторів [12–14]:

− вартості спожитих ПЕР;− рівня технічної оснащеності підприємства;− потенціалу енергозбереження;− економічного ефекту від функціонування СЕнМ;− розміру території підприємства і кількості будівель;− чисельності працівників підприємства.

Кількість необхідного персоналу служби енергоменеджменту в процесі роботи може змінюватися. За приблизними підрахунками підприємство повинно мати, як мінімум, одного постійного енергоменеджера при вартості спожитих ПЕР близько 1 млн. дол. США за рік.

Чисельність і склад служби енергоменеджмента повинні бути достатніми для виконання всіх завдань служби енергоменеджменту у сфері енергозбереження.

Розробка типових посадових інструкцій працівників служби енергоменеджменту з виділенням ключових індикаторів якості управління по циклу PDCA.

Для створення на підприємстві служби енергоменеджменту необхідно розробити типові посадові інструкції працівників служби. Ці інструкції є нормативними документами підприємства і визначають завдання, функції, повноваження і відповідальність співробітників служби енергоменеджмента.

Процедура внутрішніх аудитів СЕнМ.

Для функціонування СЕнМ на підприємстві мають регулярно проводитися внутрішні аудити, які включають в себе систематичний огляд СЕнМ на

61

підприємстві. Внутрішні аудити – важливі заходи для постійного покращення.

При підготовці до проведення внутрішнього аудиту рекомендується усвідомити, з чого він має складатися. Наприклад, не слід в якості мети внутрішнього аудиту ставити:

1. Розрахунок витрат і результатів від вжитих заходів.2. Розрахунок економічної ефективності майбутніх проектів.3. Аналіз технічних аспектів придбаного обладнання у відповідності з планом

дій.

Метою внутрішнього аудиту є подальше покращення функціональності СЕнМ, програм в галузі енергетики, цілей та завдань тощо, а також допомогу в розробці нових заходів по оптимізації енергоменеджменту.

Аудит – це систематичний елемент внутрішнього контролю СЕнМ і тому є важливим інструментом постійного покращення.

Внутрішній аудит необхідно проводити не рідше одного разу на рік. Він може проводитися або співробітниками підприємства, у яких є необхідні навички і знання про СЕнМ, знання стандарту ISO 50001 і аналізованих аспектів, але які при цьому мають непряме відношення до управління СЕнМ, або можна запросити зовнішнього аудитора і попросити його виконати завдання з проведення внутрішнього аудиту. У такому випадку рекомендується запрошувати того ж аудитора, який проводить сертифікацію, і таким чином заощадити зусилля та грошові витрати. У будь-якому випадку аудитор повинен бути достатньою мірою кваліфікованим, досвідченим, неупередженим та незалежним у здійсненні оцінки даної області підприємства.

Після того, як підприємство визначилося, хто буде аудитором, слід уважно розпланувати проведення аудиту. По-перше, визначиться з тим, які джерела інформації будуть використовуватися. Такими джерелами можуть бути люди, документи або вже наявні звіти по енергетиці. Хорошим рішенням буде зібрати важливі дані до початку самого аудиту. Це допоможе заощадити час та гроші і дати гарну можливість здійснити більш глибокий причинний аналіз. Вчасно потрібно проінформувати задіяних людей і зібрати допоміжну інформацію до початку проведення аудиту СЕнМ підприємства.

Необхідно підготувати чек-листи (переліки контрольних питань) для проведення аудиту. При аудиті необхідно відзначати тип використовуваних джерел, місце і час проведення аудиту, а також ПІБ відповідальних співробітників підприємства.

На початку аудиту потрібно пояснити мету внутрішнього аудиту всім співробітникам підприємства, які мають безпосереднє відношення до тих елементів СЕнМ, які будуть аудовані. Важливо розуміти, що аудит – це не оцінка індивідуального виконання працівниками їх обов’язків, а оцінка ефективності функціонування системи в цілому.

При проведенні внутрішнього аудиту аудитор повинен [22]:1. визначити поточне енергоспоживання;2. оцінити ефективність СЕнМ, а також її процесів і підсистем;3. порівняти результати з цілями і завданнями в галузі енергетики;


62


4. підготувати інформацію для бенчмаркінгу;5. проаналізувати проблеми і визначити їх джерела та слабкі місця;6. визначити можливості для постійного поліпшення.

Після проведення внутрішнього аудиту складається звіт, в якому прописані всі дані по енергоспоживанню і де має міститися опис усіх майбутніх дій, моніторингу та результатів вимірювання, а також опис відповідальності співробітників. Зміст звіту охоплює не тільки питання покращення СЕнМ, але також і безпосередньо питання енергоефективності. У звіті порівнюються результати діяльності з планами і завданнями, описаними в програмі дії енергоменеджменту, та визначається наскільки покращилися показники з енергоспоживання та енергоефективності.

Якщо коригувальні заходи не виконані у встановлений термін, або виявилися нерезультативними і необхідні додаткові дії або додатковий час, то здійснюються дії відповідно до «Процедури щодо невідповідності, коригувальні та запобіжні дії».

Процедури управління документами.

Для ефективного функціонування СЕнМ на підприємстві необхідно формування інформаційного забезпечення СЕнМ. Для цього необхідна інформація, що характеризує [24]:

− вхідні та вихідні параметри, які відображають обсяг, склад, властивості взаємодії та напрямки матеріально-енергетичних потоків;

− організаційні умови функціонування об’єктів (споживачів ПЕР) і підсистем енергогосподарства підприємства;

− режимно-технологічні параметри окремих процесів виробництва теплової енергії, що відбуваються на об’єктах енергогосподарства;

− техніко-економічні параметри, які відображають результати енерго-господарської діяльності на різних рівнях ієрархічної структури управління підприємства.

У поточному часі ця інформація може бути розпорошена по численних виробничих підрозділах і функціональних відділах, перебувати в різних звітних і робочих документах, а частина інформації взагалі може бути відсутня з різних причин. Отже, для підвищення ефективності функціонування СЕнМ необхідно вжити спеціальні заходи з створення інформаційного забезпечення СЕнМ.

В принципі, завдання збору та передачі даних в СЕнМ можуть бути покладені на автоматизовану систему контролю та обліку енергоспоживання. У більшості сучасних автоматизованих системах контролю та обліку енергоспоживання реалізуються лише завдання обліку та візуалізації даних, складання звітів. Однак, для проведення комплексного аналізу всіх сторін діяльності підрозділів та служб з управління ефективністю енерговикористання, як етапу вироблення управляючих впливів, відсутність інформації про прийняті рішення та про хід їх реалізації у виробництві не дає можливості об’єктивно оцінити ефективність функціонування окремих елементів і всієї СЕнМ в цілому.

Для формування вихідного ряду використовуються як знання та досвід персоналу підприємства, так і різна документальна інформація. Сюди можна віднести [16]:

63

− проектну документацію енергогосподарства підприємства;− енергетичний паспорт підприємства, а також енергетичні паспорти

окремих споживачів ПЕР;− фінансово-економічні показники підприємства;− форми державної статистичної звітності, а також звітну документацію по

комерційному і технічному обліку витрат ПЕР;− режимні типові добові графіки електричного (теплового) навантаження та

графіки споживання ПЕР (за місяць, квартал, рік);− експлуатаційну документацію на енергоспоживаюче обладнання (паспорти,

формуляри, специфікації, технологічні регламенти, режимні карти тощо);− документацію щодо проведених ремонтних, налагоджувальних і

випробувальних робіт енергоспоживаючого обладнання;− річні програми енергозбереження (плани організаційно-технічних заходів

щодо економії ПЕР) і звіти по їх виконанню;− звіти по проведених енергоаудитів;− перспективні програми та проекти реструктуризації підприємства або

модернізації окремих його підрозділів;− результати опитування та анкетування керівництва і персоналу

підприємства.− Повинен бути забезпечений контроль за достатністю і повнотою

документації, актуалізуватися її стан і застосування:− достатність документів до початку роботи;− періодична актуалізація документації та внесення необхідних змін;− перевірка наявності необхідних документів в службах і підрозділах, де

проходять процеси, пов’язані з впровадженням СЕнМ;− перевірка простоти і чіткості передачі викладу інформації в документах;− поширення документів інших організацій, які корисно використовувати

для СЕнМ;− вилучення з використання застарілих і неактуальних документів

(наприклад, застаріла документація – контрольований документ, що втратив свою силу, але залишений на робочому місці для будь-яких цілей ідентифікується штампом «Скасовано» або «Застаріла версія»).

Так як обсяг інформації, необхідної для використання в процесі формування інформаційного забезпечення СЕнМ, є досить суттєвим, виникає необхідність у визначенні оптимальної тривалості зберігання інформації. В даний час широкий розвиток отримало застосування таких інформаційних технологій як бази даних – Data Base (DB), аналітична обробка даних в режимі реального часу – On-line Analytical Processing (OLAP), інтелектуальний аналіз даних – Data Mining (DM), зберігання даних – Data Ware House (DWH), системи підтримки прийняття рішень – Electronic Performance Support System (EPSS) та ін. Це дозволяє накопичувати великі обсяги інформації, сортувати її і швидко знаходити необхідну інформацію, не витрачаючи на це багато часу та людських ресурсів. Крім того, використання зазначених вище інформаційних технологій дозволяє заощадити виробничі площі (приміщення), необхідні для виділення під зберігання великих обсягів документальної інформації.


64


Управління поставками ПЕР.

Для підприємства, у більшості випадків, основними видами ПЕР є мазут, пар і електрична енергія. Тому підприємство повинно дивитися за тим, щоб ці види ПЕР поставлялися для підприємства за мінімальною ціною і рівномірно в часі. Необхідно, щоб всі енергоресурси, які поставляються, відповідали всім регламентам якості.

Управління проектами з енергозбереження.

Для того, щоб досягти максимально можливого потенціалу з енергозбереження на підприємстві, необхідно управляти проектами з енергозбереження. Необхідно розставити пріоритети щодо заходів, які визначені в плані дій, і по них скласти докладний робочий план.

На різні заходи слід призначити відповідальних осіб і визначити для них часові рамки. Для виконання робочого плану слід передбачати необхідні ресурси. Цілі і завдання в галузі енергетики будуть досягнуті, якщо будуть забезпечені достатні обґрунтовані фінансові та технічні ресурси. Енергоменеджер повинен систематично записувати відомості про досягнуті результати заходів, щоб легше здійснювалася реалізація цілей і завдань, і щоб можна було провести аналіз економічної ефективності вжитих заходів. Індикаторами успіху служать: зниження витрат і скорочення обсягу шкідливих викидів у навколишнє середовище, а також позитивна оцінка з боку ЗМІ або позитивні відгуки співробітників.

Необхідно підтримувати в робочому стані регістр виконаних заходів і результуючих (досяжних) потенціалів з енергозбереження.

Розробка процедури аналізу СЕнМ з боку керівництва.

Аналіз та оцінка стану СЕнМ є необхідною умовою процесу вдосконалення даної системи, оскільки сприяють покращенню її характеристик [22]. Їх підсумком є складання для керівництва підприємства Звіту про результати та можливості подальшого розвитку діяльності підприємства в області енергетичного менеджменту. За результатами розгляду даного звіту головним інженером підприємства готується висновок, що служить підставою для подальшого перегляду, коригування та доповнення політики, цілей і завдань підприємства в галузі енергозбереження, об’єктів енергетичного менеджменту, пріоритетних аспектів енергозберігаючої діяльності, організації діяльності, оцінки та використання її результатів, а також розробки програми енергетичного менеджменту на наступний планований період.

Аналітичний огляд СЕнМ, що виконується періодично головним інженером підприємства, гарантує постійне вдосконалення даної системи. Головний інженер, отримуючи необхідну інформацію при огляді цілей і завдань підприємства в галузі енергозбереження, аналізі результатів аудитів СЕнМ, оцінці її ефективності, а також оцінці актуальності політики енергозбереження по відношенню до зовнішніх умов функціонування підприємства, виявляє можливості для підвищення ефективності діяльності підприємства в області енергетичного менеджменту.

Процес постійного вдосконалення СЕнМ на підприємства формується з наступних елементів:

− виявлення областей можливого покращення СЕнМ;− складання та здійснення планів коригувальних заходів;

65

− перевірки ефективності реалізованих коригувальних заходів;− документального оформлення будь-яких змін в процедурах в результаті

вдосконалення СЕнМ.

Передбачається, що постійне вдосконалення СЕнМ підприємства повинно привести до підвищення ефективності енергозберігаючої діяльності підприємства в цілому.

Розробка Системи морального і матеріального стимулювання.

Преміювання за раціональне та ефективне використання енергоресурсів проводиться за умови, якщо в цілому по підприємству є економія від зниження витрат, витрат підприємства на енергоресурси. Винагорода за раціональне та ефективне використання енергоресурсів співробітники повинні отримувати навіть якщо не отримують премію за результатами виробничої діяльності.

Складовими елементами системи стимулювання співробітників підприємства у галузі енергетичного менеджменту є [13, 21]:

− використання форм матеріального заохочення і покарання по відношенню до співробітників підприємства, зобов’язаним дотримуватися вимог в галузі енергозбереження;

− формування системи оплати праці працівників служби енергетичного менеджменту;

− підтримка раціоналізаторської руху в області енергозберігаючої діяльності;− застосування форм морального заохочення і покарання.

Регламент взаємодії служб в рамках СЕнМ.

Взаємодію з іншими підрозділами підприємства з питань, які безпосередньо не пов’язані з енергозбереженням, служба енергоменеджменту здійснює відповідно до наказів та (або) розпорядженнями керівництва підприємства.

Коригування іншої документації, що відноситься до області застосування СЕнМ (закупівлі, вимірювання, підтримання зв’язків, проектування, навчання і т.д.). При впровадженні СЕнМ на підприємстві необхідно внести зміни до документації підприємства, пов’язаної з використанням ПЕР, навчанням персоналу, підтримкою зв’язків між підрозділами підприємства. Зміни та доповнення необхідно внести також до посадових інструкцій головного інженера, головного енергетика, начальників виробничих підрохділів, начальника планово-економічного відділу, начальників цехів та учасників.

5.2. ВПРОВАДЖЕННЯ СЕнМ

Розробка механізмів оптимізації процесів, пов’язаних зі споживанням енергії.

Початковим етапом є розробка службою енергоменеджменту підприємства оптимізації процесів, пов’язаних зі споживанням енергії. Це може бути оптимізація системи обліку, удосконалення палива електроспоживаючим обладнанням підприємства, удосконалення комунікацій і передачі інформації між підрозділами підприємства.


66


Завдання та функції підрозділів щодо впровадження СЕнМ.

На підприємстві слід визначити окремих осіб, які нестимуть відповідальність за забезпечення планування, виконання, управління діями, необхідними згідно системі енергоменеджменту, а також контроль за їх розвитком.

Основні обов’язки та повноваження, пов’язані з діяльністю в області СЕнМ, можна розподіляти між співробітниками підприємства таким чином, як це зазначено в табл. 5.2. З метою підвищення відповідальності співробітників підприємства при вирішенні проблем у сфері енергетичного менеджменту необхідно всі перераховані в табл. 5.2 функції включати в їхні посадові інструкції.

Таблиця 5.2

Основні обов’язки та повноваження персоналу підприємства, пов’язані з діяльністю у сфері енергетичного менеджменту

Категорії співробітників підприємства

Виконувані функції в області енергетичного менеджменту

Вище керівництво • Загальне керівництво діяльністю в галузі енергетичного менеджменту; прийняття, затвердження, коригування та вдосконалення політики енергозбереження;

• виділення ресурсів, необхідних для формування та розвитку системи енергетичного менеджменту;

• періодичний аналіз ефективності СЕнМ;• регулярний перегляд політики, цілей, завдань у сфері

енергозбереження та СЕнМ в цілому за досягнутими результатами.

Співробітники служби енергетичного менеджменту

• Розробка політики, цілей і завдань енергозбереження підприємства та узгодження їх з керівництвом підприємства;

• проведення (при необхідності – спільно з консультантами) оцінки поточного стану енергозбереження на підприємстві;

• визначення пріоритетних аспектів діяльності підприємства в області енергозбереження;

• розробка системи внутрішніх показників, що відображають результати діяльності підприємства в області енергетичного менеджменту, аналіз їх зміни;

• розвиток системи виробничого енергетичного моніторингу; організація періодичних аудитів СЕнМ (вибір і запрошення консультантів, аналіз і використання результатів);

• Розробка та ведення необхідної внутрішньої документації, що забезпечує ефективне функціонування СЕнМ;

• інформування керівників виробничих підрозділів щодо питань у сфері енергетичного менеджменту та аналіз відомостей, одержуваних від них;

• розробка та узгодження з керівництвом підприємства системи стимулювання персоналу для залучення всіх співробітників у діяльність у сфері енергетичного менеджменту;

• організація зовнішніх і внутрішніх комунікацій;• відкрита демонстрація і практичне використання результатів

діяльності в галузі енергетичного менеджменту, в тому числі з використанням мереж INTERNET та ін.

67

Керівник СЕнМ • Участь в організації системи виробничого енергетичного моніторингу на підприємстві;

• участь в оцінці поточного стану енергозбереження на підприємстві;• участь в оцінці відповідності діяльності підприємства законодавчим

та іншим вимогам в галузі енергозбереження;• участь у аудитах СЕнМ;• участь у визначенні пріоритетних аспектів діяльності підприємства

у сфері енергозбереження;• участь у розробці внутрішніх показників, що відображають

результати діяльності підприємства в області енергетичного менеджменту та аналізі їх зміни;

• участь у розробці процедур, що забезпечують функціонування СЕнМ;

• участь у розробці програми енергетичного менеджменту.

Керівники підпиємств • Забезпечення послідовного залучення співробітників підрозділу в діяльність з енергетичного менеджменту;

• участь у розробці програми енергетичного менеджменту;• забезпечення виконання персоналом підрозділу дій, визначених у

програмі енергетичного менеджменту, та моніторингу здійснюваної діяльності;

• розроблення і забезпечення виконання коригувальних дій при невідповідності діяльності поставленим цілям і завданням у сфері енергетичного менеджменту;

• забезпечення документування порядку виконання дій у СЕнМ та одержуваних результатів відповідно до рекомендацій енергоменеджера;

• інформування персоналу підрозділу щодо питань у сфері енергетичного менеджменту та аналіз відомостей, одержуваних від співробітників підрозділу.

Персонал підприємства в цілому

• Участь у виконанні заходів і дій програми енергетичного менеджменту у відповідності з основними виробничими обов’язками;

• ініціативна участь у розробці та реалізації безвитратних і малозатратних заходів щодо раціонального використання ПЕР, зниження втрат, запобігання впливу на навколишнє середовище, підвищення безпеки.

Тип і структура комунікацій.

На підприємстві повинен бути встановлений порядок забезпечення та обміну інформацією в ході реалізації заходів системи енергоменеджменту. Має бути забезпечений внутрішній обмін інформацією між підрозділами підприємства та працівниками, а також зовнішній обмін з питань застосування необхідних технічних і організаційних рішень.

Служба енергоменеджменту в своїй роботі повинна взаємодіяти з такими підрозділами та відділами підприємства: службою головного енергетика, головним інженером, виробничо-технічним відділом, планово-економічним відділом, відділом матеріально-технічного постачання, а також з енергетичної дільниці підприємства.

Організація комунікацій служить основою формування системи енергетичного менеджменту на підприємстві. У будь-якій системі менеджменту можуть існувати формальні і неформальні комунікації. Формальними є такі комунікації, які заздалегідь обговорені в регламентах, описах процедур, посадових інструкціях.


68


Розрізняють такі основні типи комунікацій в системах енергетичного менеджменту [3, 4]: адміністративні комунікації («лінії влади»); фінансові комунікації; інформаційні комунікації.

Адміністративні комунікації відображають взаємопідлеглість суб’єктів у системі енергетичного менеджменту. Служба енергоменеджменту підприємства, як основний суб’єкт у системі енергетичного менеджменту, може мати різні типи підпорядкувань.

Фінансові комунікації показують, які суб’єкти в СЕнМ економічно взаємозалежні між собою при здійсненні діяльності у сфері енергозбереження. Такі комунікації також відображають послідовність прийняття фінансових рішень при реалізації програми енергозбереження та пошуку інвестицій для реалізації програми енергозбереження. Основними суб’єктами фінансових взаємин підприємства є бухгалтерія, керівництво підприємства, служба енергоменеджмента, планово-економічний відділ.

Інформаційні комунікації в СЕнМ показують взаємозв’язки, які виникають при обміні інформацією, пов’язаною з діяльністю у сфері енергозбереження. Це може бути обмін інформацією, яка має обов’язково надаватися службі енергоменеджменту або керівництву підприємства (формальні комунікації), а може бути обмін інформацією на неформальній основі залежно від конкретної ситуації. Служба енергоменеджменту підприємства, інформаційно пов’язана з такими підрозділами, як відділи головного енергетика та головного механіка підприємства, виробничо-технічний відділ тощо. Обмін інформацією може бути односторонній і двосторонній.

Для енергетичного менеджменту характерно активне використання неформальних комунікацій у процесі практичної реалізації діяльності та досягнення поставлених цілей і завдань в галузі енергозбереження.

Для більш оперативної та продуктивної реалізації наміченої діяльності підприємства в області енергетичного менеджменту повинна бути створена ефективна система інформаційного забезпечення, яка об’єднує внутрішні та зовнішні канали зв’язків заводу. Дана система буде сприяти поширенню своєчасної та необхідної інформації про реалізацію програми енергозбереження по всіх рівнях управління підприємством, тим самим забезпечуючи поінформованість керівництва з питань енергетичного менеджменту, а також зв’язок підрозділів, зайнятих вирішенням проблем енергозбереження.

Обізнаність, навчання і компетентність.

Підприємство має забезпечити, щоб кожний працівник, який працює для підприємства або за його дорученням, що має відношення до режимів значного використання енергії, був компетентний на основі відповідної освіти, навчання і підготовки, навичок або досвіду. Керівництво підприємства має визначити потреби у навчанні та підготовці персоналу, пов’язані з керуванням своїми режимами значного використання енергії та функціонуванням СЕнМ. Керівництво підприємства має організовувати проведення навчання і підготовки персоналу або вжити інших заходів для задоволення цих потреб.

Необхідно вести і забезпечити збереження відповідних записів. Підприємство має забезпечити, щоб кожний працівник, працюючий для неї або за її дорученням,

69

усвідомлював:− важливість відповідності енергетичній політиці, процедурам і вимогам

СЕнМ;− свої функціональні обов’язки і відповідальність за досягнення відповідності

вимогам СЕнМ;− переваги, пов’язані з покращенням енергетичної результативності;− вплив (фактичний або потенційний) своїх дій стосовно використання

та споживання енергії, та про те, як його діяльність сприяє загальному внеску у досягнення енергетичних цілей і завдань, та можливі наслідки відхилення від встановлених процедур.

Оцінка відповідності, невідповідності, коригувальні та попереджуючі дії.

У відношенні фактичних і потенційних невідповідностей керівництво підприємства повинно здійснювати корекції, застосовувати коригувальні та попереджуючі дії, включаючи наступне:

− аналіз невідповідностей або потенційних невідповідностей;− визначення причин невідповідностей або потенційних невідповідностей;− оцінка необхідності вжиття заходів, спрямованих на виключення появи

або повторного виникнення невідповідностей;− визначення і впровадження необхідних заходів;− підтримання в робочому стані записів про коригувальні та попереджуючі

дії;− аналіз ефективності вжитих коригувальних або попереджуючих дій.

Коригувальні та попереджуючі дії повинні бути відповідні масштабом виявлених і потенційних проблем та наслідків, які мають відношення до енергетичної результативності. Підприємство має забезпечити внесення будь-яких необхідних змін, що стосується СЕнМ.

Отримання і дії з заходами щодо покращення стану енергоефективності.

Служба енергоменеджменту підприємства повинна розробити та погодити з керівництвом підприємства план заходів щодо покращення стану енергоефективності.

Плани заходів щодо ефективного енергокористування мають бути комплексними і виконуватися за таких умов:

− повинні бути визначені відповідальні особи по кожному заходу;− повинні бути встановлені конкретні терміни і кількісні завдання з виконання

кожної індивідуальної цілі та завдання;− до плану повинні бути додані методики визначення показників

енергоефективності.

Планування та порівняльний аналіз, план-графік впровадження СЕнМ.

Необхідно також спочатку провести енергопланування та порівняльний аналіз минулого і сьогодення використання та споживання ПЕР.

Пропонується розглядати послідовність розробки та впровадження СЕнМ на


70


підприємстві як низку характерних етапів, виконання яких є обов’язковим для ефективного функціонування СЕнМ (програма впровадження СЕнМ) [13, 24]:

− розробка політики енергозбереження підприємства;− розробка програми енергозбереження підприємства;− формування служби енргоменеджмента;− впровадження комплексу енергетичного моніторингу;− створення комплексу внутрішніх стандартів, що регламентують

функціонування СЕнМ;− розробка програм мотивації, інформування та навчання персоналу у сфері

енергозбереження;− навчання персоналу у сфері енергозбереження;− проведення аудиту СЕнМ;− проведення сертифікації СЕнМ.

План-графік впровадження СЕнМ включає наступні етапи:1. Формування оргструктури СЕнМ; призначення представника керівництва,

відповідального за енергоефективність; формування команди з розробки СЕнМ; затвердження заходів у вигляді наказу по підприємству.

2. Аналіз існуючої СЕнМ підприємства.3. Навчання керівників підприємства та виробничих підрозділів вимогам

стандарту ISO 50001.4. Навчання членів команди з розробки та впровадження СЕнМ вимогам

стандарту ISO 50001 та методології створення СЕнМ.5. Проведення та документування енергоаналізу підприємства.6. Розробка плану заходів з підвищення енергоефективності існуючої СЕнМ.7. Адаптація існуючих документів, визначення переліку необхідних додаткових

документів першого (пріоритетного) та другого списку; складання план-графіка розробки документованих процедур; підготовка завдань.

Введення в дію розробленої документації СЕнМ, інтеграція СЕнМ в загальну систему управління підприємства.

Необхідно ввести в дію розроблену документацію СЕнМ, серед якої, в першу чергу, енергополітика підприємства, загальні положення про СЕнМ підприємства, посадова інструкція начальника СЕнМ і посадова інструкція енергоменеджера підприємства.

При створенні СЕнМ виникають питання, пов’язані з функціональної, інформаційної, організаційної та технічної інтеграцією її з окремими частинами загальної системи управління підприємства [4–6, 9].

Дослідна експлуатація результатів впровадження СЕнМ.

Розроблена СЕнМ перш, ніж повноцінно запрацювати, повинна пройти випробування і дослідну експлуатацію. Система енергоменеджменту повинна впроваджуватися ітераційним методом, тобто поступово в кілька етапів, роблячи після кожного етапу певні висновки, які послужать основою для покращення

71

СЕнМ на підприємстві. Ці процеси необхідно проводити тому, що на перших порах практичного впровадження можуть виникнути багато прихованих непередбачених раніше недоліків, які необхідно виправляти. Також можуть коригуватися багато моментів щодо виділення та розподілу матеріальних і людських ресурсів. Прикладом цього може бути зміни в обсягах фінансування, кількості співробітників служби енергоменеджменту і т.д. Важливим фактором може бути коригування посадових обов’язків співробітників служби енергоменеджменту, зміни в постановці енергоцілей і енергозадач.

Контроль критичних точок і покращення СЕнМ.

Згідно ISO 50001 важливим аспектом енергоменеджменту є процес постійного поліпшення. Для того, щоб бути впевненими в успіху СЕнМ на підприємстві потрібно постійно контролювати як досягаються поставлені цілі, вирішуються поставлені завдання і чи оптимально функціонує СЕнМ.

У разі необхідності робляться коригувальні дії.

При регулярному контролі функціонування системи необхідно розглядати наступні аспекти:

− моніторинг та вимірювання;− контроль відповідності юридичним зобов’язанням;− невідповідності, коригувальні та попереджувальні дії;− планування та структуризація записів.− внутрішні аудити;− контроль зі сторони вищого керівництва.

Огляд системи з боку вищого керівництва – це не тільки оцінка статусу СЕнМ, але й важливий інструмент для визначення можливості покращення енергоефективності підприємства.

Поточний моніторинг результатів впровадження СЕнМ.

Підприємству слід організувати і в подальшому підтримувати розвиток системи поточного моніторингу діяльності в сфері енергетичного менеджменту, покликаної стати механізмом зворотнього зв’язку, що дозволяє коригувати дії та заходи у відповідності з поставленими цілями, завданнями і прийнятою програмою підприємства у сфері енергозбереження. Дана система передбачає також проведення оцінки діяльності підприємства на відповідність законодавчим та іншим вимогам у сфері енергозбереження.

На підприємстві має бути налагоджено відповідне технічне обслуговування обладнання, зокрема, забезпечена точність даних з калібрування приладів і контрольних пристроїв, а також комп’ютерів і програмного забезпечення. Записи, які фіксують результати процесу моніторингу, повинні зберігатися відповідно до порядку, прийнятим на підприємстві.

Процес підбору контрольованих показників діяльності підприємства у сфері енергозбереження повинен йти безперервно. Самі показники повинні бути об’єктивними, зручними, які піддаються перевірці, та, звичайно, відповідними прийнятій політиці енергозбереження.


72


У разі виявлення за даними поточного моніторингу невідповідності фактичних результатів діяльності виробленим раніше цілям і завданням підприємства у сфері енергозбереження, а також законодавчим та іншим вимогам у сфері енергозбереження, передбачається розробка та реалізація необхідних коригувальних і/або превентивних заходів. Одночасно підприємством вносяться (при обов’язковій документальній фіксації) певні зміни в розроблені раніше та офіційно прийняті процедури.

На підприємстві встановлюється порядок розподілу обов’язків і повноважень щодо з’ясування та усунення причин невідповідності, вжиття заходів з енергозбереження, визначенню термінів здійснення превентивних та коригувальних заходів.

5.3. СТВОРЕННЯ СЕНМ НА ПІДПРИЄМСТВІ – ЗАКЛЮЧНА ОЦІНКА

Проведення внутрішнього аудиту СЕнМ на відповідність вимогам стандарту ISO 50001.

Після впровадження СЕнМ на підприємстві, керівництво повинно проводити внутрішні аудити у заплановані інтервали часу та встановити рівень виконання поставлених завдань СЕнМ (наприклад):

− відповідає запланованим заходам в області енергетичного менеджменту, включаючи вимоги цього стандарту;

− відповідає встановленим цілям і завданням у сфері енергетики;− результативно впроваджена, підтримується в робочому стані та покращує

енергетичну результативність.

Програма аудитів планується з урахуванням статусу та важливості процесів і ділянок, що підлягають аудиту, а також результатів попередніх аудитів. Вибір аудиторів і проведення аудитів забезпечує об’єктивність і неупередженість процесу аудиту. Записи про результати аудиту повинні підтримуватися в робочому стані і доповідаються вищому керівництву.

Усунення виявлених невідповідностей.

У відношенні фактичних і потенційних невідповідностей керівництво підприємства повинно здійснювати корекції та застосовувати коригувальні і попереджуючі дії. Коригувальні та попереджувальні дії повинні відповідати масштабам виявлених і потенційним проблемам та наслідків, що стосуються енергетичної результативності.

Керівництво має забезпечити внесення необхідних змін, які стосуються СЕнМ.

Оцінка і зовнішній обмін інформацією.

Основним критерієм оцінки роботи СЕнМ на підприємстві є поступова реалізація потенціалу енергозбереження підприємства, що супроводжується поступовим зменшенням значень величини індикаторів енергоефективності. Після реалізації потенціалу енергозбереження, значення індикаторів енергоефективності повинні утримуватися на певному прийнятному для підприємства рівні. При цьому, співробітниками служби енергоменеджменту повинен проводиться пошук нових можливостей енергозбереження на підприємстві. Потрібно відзначити, що наслідком зменшення значень індикаторів енергоефективності є зменшення

73

питомих викидів парникових газів, що є важливим чинником для покращення екологічної ситуації в регіоні, де знаходиться підприємство.

Результатами роботи впровадженої та ефективно працюючої СЕнМ підприємство повинно ділиться з іншими підприємствами, за допомогою спілкування фахівців і обміну досвідом. Це має служити пропагандою і стимулом для раціонального витрат ПЕР підприємствами і населенням. Доцільно включити інформацію про СЕнМ в щорічний звіт або у звіт про соціально-відповідальний розвиток. Рекомендується організувати групи з виконання поставлених завдань, обговорювати з ними способи комунікації (наприклад, газети, професійні журнали, події, веб-сайт компанії тощо) та розробляти відповідні маркетингові стратегії.

Сертифікація СЕнМ відповідно до вимоги стандарту ISO 50001.

Заключним етапом впровадження СЕнМ на підприємстві є її сертифікація. Узагальнена схема проходження підприємством процесу формальної сертифікації своєї СЕнМ включає низку необхідних послідовних процедур:

− подача офіційної заявки на сертифікацію (після інформаційного співбесіди з представниками обраної для сертифікації організації);

− укладення контракту (договору) на попередню оцінку функціонуючої СЕнМ на підприємстві (розгляд пакету документів, що містять інформацію про діючу СЕнМ підприємства з можливою подальшою перевіркою на місці);

− подання підприємством (заявником) пакета необхідної інформації про діючу СЕнМ в сертифікуючу організацію (склад пакета визначається сертифікуючою організацією);

− попередня оцінка сертифікуючою організацією СЕнМ підприємства і обговорення її результатів з заявником;

− оцінка сертифікуючою організацією обсягів робіт з сертифікації та укладення контракту (договору) на проведення процесу сертифікації;

− розробка сертифікуючою організацією, доведення до відома заявника та узгодження з ним плану і програми сертифікаційного аудиту (ревізії), складу аудиторської групи та іншої необхідної інформації;

− проведення аудиту (ревізії) СЕнМ підприємства;− розробка програми та проведення додаткового аудиту СЕнМ (у тому

випадку, коли заявнику дається певний термін для усунення виявлених невідповідностей);

− підготовка та передача заявнику заключного звіту з аудиту (ревізії) СЕнМ з укладенням сертифікуючою організацією про відповідність (невідповідність) системи вимогам конкретного стандарту;

− представлення сертифікуючою організацією необхідних документів (звіту про аудит, висновки та ін.) До відповідного органу з сертифікації, який приймає рішення про видачу (відмову у видачі) сертифіката відповідності;

− видача (відмова у видачі) підприємству сертифіката відповідності його СЕнМ положенням певного стандарту;

− проведення періодичного нагляду з боку сертифікуючою організацією за відповідністю функціонуючої СЕнМ підприємства нормативним вимогам.

Проводячи регулярно інспекційні аудити, можна ресертифікована свою систему


74


менеджменту.

Охарактеризуємо особливості процесу постійного поліпшення в стандарті ISO 50001 на основі циклу PDCA.

Постійне покращення СЕнМ на основі циклу РDСА

Менеджмент поточного стану СЕнМ.

Аналіз організаційних особливостей і комунікацій. Загальний стан СЕнМ і результати роботи керівника відділу енергоменеджменту на підприємстві контролюється керівництвом підприємства в особі головного інженера. Результати роботи співробітників відділу енергоменеджменту, хід проведення внутрішніх аудитів, а також впровадження енергозберігаючих заходів контролюється керівником відділу енергоменеджменту.

Менеджмент і контроль інформації.

Співробітники підрозділів підприємства зобов’язані надавати інформацію, необхідну для роботи відділу енергоменеджменту. Конкретний список документації та підрозділів, які її мають надавати наведені в посадових інструкціях керівника і співробітників відділу енергоменеджменту, а також загальних положеннях системи енергоменеджменту.

Встановлення операційного контролю.

Керівник і співробітники відділу енергоменеджменту підприємства зобов’язані стежити за показниками енергоефективності роботи обладнання і оперативно реагувати на зниження цих показників, виправляти ситуацію, що склалася в найкоротші терміни. Також співробітники відділу енергоменеджменту не повинні відхиляться за термінами і якістю виконання поставлених ним завдань.

Гарантування компетенції персоналу.

Співробітники відділу енергоменеджменту повинні мати профільну вищу технічну освіту, а також регулярно проходити курси підвищення кваліфікації. Також співробітники відділу енергоменеджменту повинні досконало знати структуру підприємства, технологію виробництва, будова і принципи роботи енергетичних установок, приладів обліку енергоресурсів, вміти розраховувати енергетичний, економічний і екологічний ефекти від впровадження енергозберігаючих заходів, розбиратися в процедурі внутрішніх аудитів.

Персонал інших підрозділів підприємства також повинен знати основні принципи системи енергоменеджменту та основні завдання, покладені на відділ енергоменеджменту.

Гарантування інформування персоналу.

Персонал відділу енергоменеджменту повинен бути першочергово інформований про зміни у структурі СЕнМ, відділі СЕнМ, інших рішеннях керівництва підприємства стосуються роботи відділу. Персонал інших підрозділів повинен бути також інформований у міру потреби про результати роботи, змінах та інших аспектах діяльності відділу енергетичного менеджменту.

Встановлення специфікацій закупівель; включення енергетичних вимог у

75

процедури закупівель. Одним з критеріїв закупівель нового обладнання на підприємства повинно бути схвалення співробітниками відділу енергоменеджменту, яке підкріплюється підписом керівника відділу енергетичного менеджменту у відповідних документах, а також експертним висновком. Співробітники відділу енергетичного менеджменту складають список вимог до закуповувати обладнання, які входять до загального списку вимог, перевіряють енергетичні характеристики закуповуваного устаткування, на підставі цього складається експертний висновок.

Діяльність із закупівлі дає можливість покращити енергетичну результативність шляхом використання більш ефективної продукції та послуг. Вона також дає можливість для роботи з ланцюжком поставок і впливу на енергетичну діяльність всередині ланцюжка поставок.

Застосовність специфікацій (технічних вимог) щодо закупівлі у сфері енергетики може відрізнятися в залежності від ринку. Специфікації, що стосуються енергетичних закупівель, можуть включати елементи, пов’язані з якістю, придатністю, структурою вартості енергії, її впливом на навколишнє середовище, а також відновлювані джерела енергії. Коли це доцільно, підприємство може використовувати специфікацію, надану постачальником.

Включення енергетичних вимог у проектування.

Співробітники відділу енергоменеджменту повинні мати право вносити пропозиції до технічного завдання на проекти з будівництва та реконструкції з точки зору енергоефективності, також вносити пропозиції щодо правкам існуючих положень, якщо вони, на їхню думку, не сприятимуть раціональному використанню енергоресурсів.

Внутрішнє інформування.

Співробітники відділу енергоменеджменту повинні регулярно, за запитом, надавати інформацію представникам інших підрозділів підприємства, необхідну для їх роботи.

Відповідно до вимог стандарту ISO 50001 внутрішні обговорення та інформування є обов’язковими і мають тісний зв’язок з інформування персоналу про СЕнМ. Зовнішнє обговорення СЕнМ не є обов’язковим; проте воно допомагає формуванню позитивної думки громадськості та компанії, і позитивно відбивається на корпоративному іміджі.

Ефективні внутрішнє інформування є важливою умовою для успішного виконання вашої СЕнМ. Регулярно інформуючи своїх співробітників про СЕнМ, підприємство підвищує їх мотивацію активно брати участь у цій програмі.

Для того, щоб постійно покращувати СЕнМ, важливо не тільки інформувати своїх співробітників про важливість енергоменеджменту, потрібно також створити корпоративну культуру, що дозволяє співробітникам підприємства вносити свої пропозиції щодо покращення і яка буде мотивувати персонал на всіх рівнях.

Усі коментарі та пропозиції щодо покращення повинні розглядатися та на них всіх повинні даватися відповіді.

Згідно ISO 50001 повинна поширюватися інформація про такі аспекти СЕнМ:− політика, мета та завдання у сфері енергетики;


76


− можливість кожного із співробітників вносити свій внесок у енергоменеджмент;

− дані з енергозбереження та тенденції підприємства щодо використання енергії;

− відповідність юридичним та іншим вимогам;− можливості для покращення системи;− фінансові та екологічні переваги енергоменеджменту;− контактна особа для отримання детальної інформації.

Крім обговорення загальних питань енергоменеджменту з персоналом важливо проводити регулярні обговорення важливих актуальних аспектів функціонування СЕнМ. Необхідно інтегрувати результати вимірювань і енергетичні показники з аспектами функціонування системи. Таким чином, всі результати роботи СЕнМ будуть регулярно обговорюватися всіма співробітниками аж до вищого керівництва.

Рішення про зовнішнє інформування.

Рішення про зовнішнє інформування про результати впровадження, роботи та іншу інформацію про СЕнМ на підприємстві приймає керівництво підприємства в особі директора або головного інженера.

Зовнішнє обговорення діяльності підприємства з енергоефективності є дуже важливим. При проведенні зовнішнього інформування, по-перше, потрібно призначити для цього співробітника, по-друге, з’ясувати, яка інформація буде обговорюватися і який ЗМІ буде залучено для цього. Необхідно чітко і виразно інформувати зацікавлені сторони про проведені заходи та спостерігається покращення завдяки застосуванню стандарту ISO 50001.

Перевірка СЕнМ

Моніторинг, вимірювання та аналіз ключових характеристик.

Організація повинна забезпечити через заплановані інтервали часу проведення моніторингу, вимірювання та аналізу ключових характеристик своїх операцій, які визначають енергетичну результативність. Як мінімум, ключові характеристики повинні включати:

− режими значного використання енергії та інші вихідні дані енергетичного аналізу;

− відповідні параметри, пов’язані з режимами значного використання енергії;

− показники енергетичної результативності;− ефективність планів заходів у досягненні поставлених цілей і завдань;− оцінку фактичного споживання у порівнянні з очікуваним споживанням

енергії.

Результати процесу моніторингу та вимірювання ключових характеристик повинні реєструватися у вигляді відповідних записів. В якості основи системи енергоменеджменту можна застосувати позитивно зарекомендував себе у всьому світі метод цільового енергетичного моніторингу (ЦЕМ). Метод цільового енергетичного моніторингу був розроблений і широко застосовується на великих промислових підприємствах Західної Європи та США в якості однієї з частин

77

загальної структури управління підприємством. За оцінками Британського агентства з енергоефективності, впровадження ЦЕМ знижує поточні витрати на енергоресурси в грошовому вираженні на 10–20% без додаткових витрат на модернізацію технологій. Найчастіше впровадження ЦЕМ рекомендується як першочергового заходу в комплексній програмі з підвищення енергоефективності.

Метод ЦЕМ вимагає чіткої організаційної структури, відповідальної за його функціонування. Ядром такої структури виступає найчастіше відділ енергетичного менеджменту, а периферійними ланками – центри енергетичного обліку.

Загальні принципи побудови ЦЕМ наступні. Підприємство розбивається на окремі центри енергетичного обліку.

Приклад.Окремі центри обліку.

Перелік окремих центрів обліку наведено нижче:

− великі енергоспоживачі (печі, котли, технологічні лінії установки);

− підрозділи підприємства (цехи, відділення, дільниці);− окремо розташовані будівлі;− системи (опалення, вентиляції, кондиціонування; підготовки стисненого

повітря, освітлення);− підприємство в цілому.

Розподіл підприємства на окремі ЦЕМ може проводитися різними способами, однак від правильності організації цього етапу залежить загальна ефективність роботи ЦЕМ. Занадто велика кількість центрів енергетичного обліку зробить систему ЦЕМ громіздкою та неоперативною, а надмірне укрупнення центрів енергетичного обліку призведе до великої похибки в оцінці параметрів енергоспоживання. Кожен з виділених цеу є відокремленим споживачем, основною характеристикою якого служить кількість спожитого енергоресурсу даного виду за обліковий період. Ці відомості регулярно збираються з усіх центрів енергетичного обліку в кінці кожного облікового періоду і надходять у відділ енергоменеджменту.

Однак даних по енергоспоживанню ще недостатньо для проведення аналізу енергоефективності. На додаток по кожному цеху збираються дані щодо факторів, що впливає на енергоспоживання. Такими факторами можуть бути:

1. обсяг виробленої продукції чи послуг у фізичному вираженні (для таких центрів енергетичного обліку, як виробничі лінії, цехи, окремі підприємства);

2. вихід вторинного енергоресурсу (для котелень, компресорних, насосних тощо);

3. кількість градусо-днів (для систем опалення, вентиляції, кондиціонування).

Повірки вимірювального обладнання.

Для адекватної оцінки споживання енергоресурсів необхідні засоби вимірювання, які працюють відповідно своїм спочатку закладеним виробниками характеристикам. Повірка засобів вимірювання дозволяє відстежувати відповідність характеристик роботи приладу заводським характеристикам. Періодичність повірки засобів


78


вимірювання встановлюється нормативними актами.

Оцінка виконання законодавчих та інших вимог. Застосовними до діяльності підприємства законодавчими вимогами можуть бути міжнародні, національні, регіональні вимоги або вимоги на місцях виробничої діяльності, які застосовуються для області застосування СЕнМ у відношенні енергії. Приклади законодавчих вимог можуть включати державний регламент або закон, що зобов’язує економити енергію.

Планування та проведення внутрішніх аудитів.

Внутрішні аудити СЕнМ підприємства можуть виконуватися персоналом самої організації або зовнішніми особами, обраними організацією і працюючими за її дорученням. У кожному разі, особи, які проводять аудит, мають бути компетентні, неупереджені та об’єктивні. У невеликих організаціях незалежність аудитора може підтверджуватися відсутністю відповідальності аудитора за проверяемую діяльність.

У випадку, якщо підприємство бажає об’єднати проведення аудитів системи енергетичного менеджменту з іншими внутрішніми аудитами, мета і область кожного з аудитів слід чітко визначити.

Аналіз конструкторської та проектної документації.

Керівництво підприємства має розглядати можливості, пов’язані з покращенням енергетичної результативності, і управління робочими операціями при проектуванні нових, модифікованих і реконструйованих споруд, обладнання, систем і процесів, які можуть мати значний вплив на енергетичну результативність.

Результати, які відносяться до оцінки енергетичної результативності, де це доцільно, слід об’єднати з діями по опису технічних вимог, проектування та забезпечення необхідними засобами відповідного проекту (проектів).

Результати діяльності з проектування повинні реєструватися у вигляді відповідних записів.

Пошук свідоцтв коректного функціонування СЕнМ.

У відношенні фактичних і потенційних невідповідностей підприємства повинно здійснювати корекції, застосовувати коригувальні та запобіжні дії, включаючи наступне:

− аналіз невідповідностей або потенційних невідповідностей;− визначення причин невідповідностей або потенційних невідповідностей;− оцінка необхідності вжиття заходів, спрямованих на виключення появи

або повторного виникнення невідповідностей;− визначення і впровадження необхідних заходів;− підтримання в робочому стані записів про коригувальні та попереджуючі

дії;− аналіз ефективності вжитих коригувальних або запобіжних дій.

Коригувальні та запобіжні дії повинні бути відповідні масштабом виявлених і потенційних проблем та наслідків, що стосуються енергетичної результативності.

79

Керівництво підприємства має забезпечити внесення будь-яких необхідних змін, що стосуються системи енергетичного менеджменту.

Особливості підтримки і вдосконалення СЕнМ

Актуалізація енергоаналіза, здійснення внутрішніх енергоаудитів.

Підприємство повинно розробити, здійснювати на постійній основі і вести записи, що стосуються енергетичного аналізу. Методологія та критерії, які використовуються для розробки енергетичного аналізу, повинні бути задокументовані. Для розробки енергетичного аналізу необхідно [8]:

− аналізувати використання і споживання енергії, засновані на вимірі та інших даних, тобто ідентифікувати наявні джерела енергії та проводити оцінку використання та споживання енергії в даний момент і за минулі періоди часу;

− на основі аналізу використання та споживання енергії ідентифікувати області значного використання енергії;

− ідентифікувати будівлі, обладнання, системи, процеси та персонал, що працює для організації або за її дорученням, які суттєво впливають на використання та споживання енергії;

− визначати поточну енергетичну результативність функціонування будівель, обладнання, систем і процесів, пов’язаних з ідентифікованими режимами значного використання енергії;

− оцінювати майбутнє використання і споживання енергії.

Енергетичний аналіз повинен здійснюватися через певні інтервали часу з метою забезпечення своєчасної актуалізації, а також у разі істотних змін, що стосуються будівель, обладнання, систем або процесів.

Внутрішні аудити системи енергетичного менеджменту можуть виконуватися персоналом самої організації або зовнішніми особами, обраними організацією і працюючими за її дорученням. У кожному разі, особи, які проводять аудит, мають бути компетентні, неупереджені та об’єктивні. У невеликих організаціях незалежність аудитора може підтверджуватися відсутністю відповідальності аудитора за за результатами перевірки. У випадку, якщо організація бажає об’єднати проведення аудитів системи енергетичного менеджменту з іншими внутрішніми аудитами, мета і область кожного з аудитів слід чітко визначити.

Щорічна актуалізація енергозберігаючих програм.

Програми енергозбереження підприємства повинні періодично переглядатися й корегуватися з наступних причин: вдосконалення енергозберігаючих технологій та поява різноманітних новинок, не завжди можна спрогнозувати стан встановленого на підприємстві обладнання, поява нових ідей і можливостей енергозбереження на підприємстві.

Збір інформації для аналізу з боку керівництва.

Вище керівництво підприємства повинно аналізувати СЕнМ через заплановані інтервали часу з метою забезпечення її постійної придатності, достатності та ефективності. Записи результатів аналізу з боку керівництва повинні підтримуватися в робочому стані.


80


Проведення аналізу з боку керівництва (аналітичний огляд СЕнМ керівництвом підприємства).

Вихідні дані аналізу СЕнМ з боку керівництва повинні включати в себе всі рішення та дії, пов’язані до змін результативності енергетичної діяльності підприємства, енергетичної політики, показників енергетичної результативності, цілей, завдань або інших елементів СЕнМ відповідно до зобов’язань організації щодо постійного поліпшення, а також до змін, що стосуються виділення та розподілу ресурсів.

Гарантування безперервного вдосконалення.

Гарантування вищим керівництвом безперервного вдосконалення СЕнМ на підприємстві повинно бути внесено в енергетичну політику та інші нормативні документи, що використовуються на підприємстві.

Контроль та покращення.

Вище керівництво підприємства повинно надавати свідчення своїх зобов’язань щодо сприяння розвитку та забезпечення функціонування СЕнМ і постійного покращення її ефективності за допомогою [8]:

− розробки, впровадження та підтримки в актуальному стані енергетичної політики; призначення представника керівництва та створення групи з енергетичного менеджменту;

− визначення області застосування і меж, що відносяться до системи енергетичного менеджменту;

− доведення до відома персоналу організації важливості і значення енергетичного менеджменту;

− забезпечення ресурсами, необхідними для розробки, впровадження, підтримки в робочому стані і поліпшення системи енергетичного менеджменту та результативності енергетичної діяльності;

− забезпечення розробки цілей і завдань в галузі енергетики;− забезпечення відповідності показників енергетичної результативності

підприємства поставленим цілям і завданням в галузі енергетики;− забезпечення довгострокового планування енергетичної результативності;− забезпечення вимірювання та реєстрації результатів через певні інтервали

часу;− проведення аналізів з боку керівництва.


1. Створення СЕнМ на підприємстві.2. Документування СЕнМ, порядок розробки документації СЕнМ.

3. Особливості впровадження СЕнМ.4. Створення СЕнМ на підприємстві – заключна оцінка.5. Постійне покращення СЕнМ на основі циклу РDСА

81

6. Принципи цільового енергетичного моніторингу.7. Особливості підтримки і вдосконалення СЕнМ.


83

5. КЕРІВНИЦТВО ПО СЕнМ ПІДПРИЄМСТВА

6.1. СТРУКТУРА І СХЕМА УПРАВЛІННЯ

Область і межі застосування СЕнМ.

Стандарт ISO 50001 пропонує організації самої «визначити і документально підтвердити масштаби і межі своєї системи енергоменеджменту». Однак у практиці створення СЕнМ в розвинених країнах зазвичай вводяться певні обмеження: у сферу СЕнМ включаються тільки ті об’єкти (системи) та ті суб’єкти (особи), які суттєво впливають на енергоспоживання і, відповідно, на енергоефективність організації.

Такий підхід значно спрощує структуру СЕнМ, здешевлює процеси її створення і функціонування без особливого збитку для її ефективності. Із системи управління видаляються несуттєві елементи (зменшується число необхідних вузлів обліку та каналів передачі інформації, знижується число документів і відповідних потоків документообігу, в тому числі звітів, та інш.). Звичайно, не виключаються пропозиції з підвищення енергоефективності, які виходять від будь-якої особи, що не включеного в структуру СЕнМ. Але для об’єктів і суб’єктів, включених у сферу СЕнМ, це є предметом щоденної роботи, обов’язків і відповідальності.

Дискусії з питання кордонів дії СЕнМ зазвичай виникають на початку роботи, але в міру створення елементів СЕнМ більшість фахівців підприємства приймають пропозицію про необхідність виділення такої сфери в загальній структурі підприємства.

Межами застосування СЕнМ для підприємства буде все підприємство, тобто всі цехи, підрозділи і ділянки підприємства (теплові станції підприємства, ремонтні ділянки та інш.). Областю застосування СЕнМ є всі параметри, що впливає на енергетичну результативність, які підприємство може відстежувати за допомогою моніторингу та на які вона в змозі вплинути.

Організаційна структура СЕнМ.

Створення організаційної структури СЕнМ рекомендується починати після прийняття Енергетичної політики за допомогою формування і організації роботи Енергетичної комісії підприємства, введення посад енергоменеджерів та створення локальних виробничих груп з енергоменеджменту. Якщо на підприємстві склалися так звані лінійні вертикально орієнтовані структури управління виробничими об’єктами зі слабкими горизонтальними зв’язками, то для посилення координації дій по горизонталі якраз і потрібні такі структури, як Енергетичні комісії енергоменеджери.

Енергоменеджери підприємства підпорядковуються начальнику відділу енергетичного менеджменту, який, в свою чергу, підпорядковується головному інженеру підприємства.

На початковому етапі організаційна структура СЕнМ для підприємства, наприклад, може виглядати наступним чином:

− енергетична комісія підприємства;

КЕРІВНИЦТВО ПО СЕнМ НА ПІДПРИЄМСТВА

84


− енергоменеджери (начальник і два підлеглих);− локальні енергогрупа під керівництвом начальників цехів (наприклад,

теплових станцій).

Елементи й управлінські процедури СЕнМ.

Основним виконавчим елементом СЕнМ на підприємстві є відділ енергоменеджменту, співробітники якого забезпечують виконання більшості завдань, що забезпечують функціонування СЕнМ на підприємстві. Керівним елементом СЕнМ підприємства є енергетична комісія у складі директора, головного інженера та начальника відділу енергоменеджменту (якщо потрібно, іншими співробітниками підприємства з керівного складу).

Основними функціями відділу енергоменеджменту на підприємстві є: контроль за споживанням ПЕР підрозділами і по всьому підприємству, контроль значень індикаторів енергоефективності та їх поступове зменшення, проведення внутрішніх енергоаудитів з метою виявлення нових можливостей енергозбереження, розробка та впровадження енергозберігаючих заходів, навчання персоналу і просвітницька діяльність в області енергоефективності.

Управлінськими процедурами СЕнМ є система стимулювання та відповідальності персоналу у сфері раціонального використання енергоресурсів, курирування розробки та реалізації проектів з енергозбереження, курирування внутрішніх аудитів, якщо для цього залучаються інші організації, участь співробітників відділу енергоменеджменту в прийнятті рішень щодо інвестування проектів з енергозбереження та ін.

Схема управління СЕнМ.

Даною комісією приймаються рішення про впровадження проектів з енергозбереження, інвестуванню даних проектів, залученню інших організацій для проведення внутрішніх енергоаудитів, моральному і матеріальному стимулюванні або покарання співробітників підприємства у сфері енергоефективності та інш. Також енергетична комісія аналізує дані за результатами роботи системи енергоменеджменту в цілому по підприємству і приймає рішення щодо можливих змін і покращень. Основним виконавчим елементом в СЕнМ підприємства є відділ енергоменеджменту. Начальник відділу енергоменеджменту керує відділом і несе повну відповідальність за результати його роботи, підпорядковується головному інженеру підприємства.

Положення про Енергетичної комісії.

Енергетична комісія підприємства – спеціальний колегіальний орган управління енергоменеджменту [8]. Її основне завдання – вирішення складних питань управління споживанням енергоресурсів з використанням підтримки вищого керівництва підприємства (головного інженера підприємства).

Підтримка вищого керівництва повинна виражатися не тільки у вигляді заохочення персоналу та стимулювання, а й офіційно, через орган, який об’єднує різні відділи, служби та підрозділи, всі старші менеджери якого зобов’язуються прийняти на себе зобов’язання, а також зобов’язати своїх співробітників працювати відповідно до кращої практики енергоменеджменту. Без цієї підтримки з боку вищого керівництва енергетичний менеджмент залишиться на низькому рівні.

85

Очолювати Енергетичні комісії (комітети) на підприємстві повинні керівники, що володіють достатніми повноваженнями в галузі управління підприємства в цілому.

Персональний склад Енергетичної комісії встановлюється наказом директора підприємства. Зазвичай в неї включаються керівники або заступники керівників служб і відділів, а також керівники найбільш енергоємних виробничих підрозділів підприємства (наприклад, начальники теплових станцій), які беруть участь у створенні СЕнМ і забезпечують її функціонування.

Голова Енергетичної комісії є представником вищого керівництва (головний інженер підприємства) і головним відповідальною особою на підприємстві за проведення в життя Енергетичної політики підприємства.

За результатами перевірки комісія повинна визначати обсяги раціонального та нераціонального використання енергоресурсів на підставі діючих нормативних документів з обліку витрат ПЕР.

6.2. ОСНОВНІ НАПРЯМКИ ДІЯЛЬНОСТІ ТА КОМПЕТЕНЦІЇ

Основні напрямки діяльності енергетичного менеджменту підприємства полягають у наступному [10, 13, 16–18]:

− участь у складанні карти споживання енергії на підприємстві;− збір даних по споживанню паливно-енергетичних ресурсів з використанням

лічильників і контрольно-вимірювальної апаратури;− складання плану установки додаткових лічильників і контрольно-

вимірювальної апаратури;− збір даних про потоки сировини, ПЕР (вугілля і мазуту) та готову продукцію

(теплову енергію, електроенргію тощо);− розрахунок ключових даних по підвищенню ефективності використання

енергії – в цілому і по окремих виробництвах;− визначення, локалізація та впровадження заходів з економії енергії, які не

потребують інвестицій або з мінімальними інвестиціями;− локалізація, оцінка і визначення пріоритетності заходів з економії енергії,

що вимагають більших інвестицій;− участь у складанні схеми зупинок устаткування і варіантів

енергозабезпечення для випадків аварійного припинення енергопостачання;− інформування персоналу підприємства про діяльність з енергетичного

менеджменту та вживаються заходи, спрямовані на економію енергії;− впровадження нових технологій на існуючих і нових енергоносіях для

підвищення енергоефективності виробництва;− участь у розробці бізнес-планів та виробничої стратегії підприємства

нарівні з іншими керівниками.

Положення про СЕнМ підприємства

Положення про службу енергоменеджменту підприємства повинно містити [16–25]:

− цілі і завдання служби енергоменеджменту та її підпорядкованість;− бюджет служби енергоменеджменту, в тому числі – систему заохочення


86


співробітників підприємства в економії енергоресурсів;− основні положення контракту з головним енергоменеджерів та його

заступниками;− розподіл повноважень між цехами і службами підприємства з одного боку

і службою енергоменеджменту – з іншого.

Нижче представлена характеристика «Основних положень системи енергоменеджменту» для підприємства.

Загальні положення. Відділ енергоменеджменту є самостійним структурним підрозділом підприємства. Відділ енергоменеджменту знаходиться в прямому підпорядкуванні головного інженера підприємства. Операційне керівництво діяльністю відділу енергоменеджменту здійснює начальник відділу, який призначається на посаду і звільняється з займаної посади директором підприємства. Працівники відділу енергоменеджменту призначаються на посади та звільняються з посад директором підприємства. Всі працівники відділу енергоменеджменту здійснює свою діяльність у відповідності з посадовими інструкціями, розробленими на основі цього Положення, визначальними функції, обов’язки, права і відповідальність кожного працівника. У своїй діяльності відділ енергоменеджменту керується діючими процедурами, інструкціями, законодавчими актами, нормами, наказами та розпорядженнями корпорації, правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Цілями діяльності відділу енергоменеджменту є: підтримання в робочому стані системи енергоменеджменту на вимогу ISO 50001; забезпечення підприємства структурованим і всеосяжним керівництвом щодо оптимізації процесу споживання енергетичних ресурсів і системним управлінням даним процесом.

Основними завданнями діяльності відділу є: аналіз і оцінка існуючої системи енергоменеджменту для визначення областей для покращення, встановлення цілей поліпшення, пошук можливих рішень, оцінювання і вибір рішень, виконання обраних рішень, оцінка результатів виконання досягнутих цілей; безперервне покращення показників енергоефективності роботи підприємства; постійне навчання персоналу у сфері енергоефективності; впровадження сучасних енергозберігаючих та енергоефективних технологій; скорочення впливу на навколишнє середовище в результаті впровадження сучасних енергозберігаючих та енергоефективних технологій.

До складу відділу входять начальник та спеціалісти відділу. Штатна чисельність працівників відділу відповідає затвердженому в установленому порядку штатним розкладом із зазначенням кількості посад і професій, категорій персоналу та розміру оплати праці.

На відділ покладено такі функції і обов’язки:− проведення внутрішніх енергетичних аудитів на підприємстві;− розробка, економічний розрахунок і виконання заходів щодо підвищення

ефективності використання ПЕР;− впровадження у виробництво сучасного енергоефективного обладнання,

додаткових засобів обліку;− проведення навчань персоналу енергетичної служби у сфері

енергоефективності;

87

− доводити до відома екологічних працівників та головного технічного керівника по енергоменеджменту інформацію про будь-які зміни, які можуть вплинути на ідентифіковані екологічні аспекти, небезпеки і ризики.

− визначення результативності та придатності системи енергоменеджменту.

Обов’язки з безпеки і охорони праці. Персонал відділу енергоменеджменту зобов’язаний дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку. Персонал відділу енергоменеджменту повинен знати перелік (реєстр) небезпек підприємства, ступінь ризику цих небезпек (небезпечні та шкідливі виробничі фактори), що впливають на працівника, неухильно дотримуватися правил техніки безпеки на робочому місці, у приміщеннях і на території підприємства.

Персонал відділу енергоменеджменту повинен знати перелік (реєстр) екологічних аспектів підприємства, вплив їх на навколишнє середовище. Виконувати заходи щодо поліпшення екологічного стану на виробництві.

Працівники відділу енергоменеджменту несуть відповідальність:− за неякісне виконання обов’язків, покладених на нього цією посадовою

інструкцією;− за недотримання трудової дисципліни;− за недотримання вимог безпеки та охорони праці, екологічної безпеки;− за контроль та забезпечення виконання підлеглим персоналом вимог

нормативних документів;− за забезпечення схоронності нормативних документів, майна, інвентарю,

обладнання, що використовуються в процесі роботи;− за наслідки прийнятих ним рішень, пов’язаних з діяльністю підприємства,

а також виходять за межі його повноважень, встановлених законодавством України, Положенням про підприємства, цією посадовою інструкцією, іншими нормативними актами.

Взаємини і зв’язку підрозділу.

Відділ підтримує зв’язки і веде діловий обмін інформацією з усіма структурними підрозділами, відділами та службами підприємства з усіх виникаючих у процесі роботи питань. Взаємини і зв’язки відділу енергоменеджменту з конкретними структурними підрозділами, відділами та службами підприємства визначені функціями і правами, встановленими цим Положенням, посадовими інструкціями працівниками відділу. Взаємозамінність керівників різного рівня, фахівців, службовців і робітників відділу встановлюється їх посадовими інструкціями.

Кваліфікаційна характеристика енергоменеджера

Для того, щоб успішно працювати в області енергетичного менеджменту, фахівець повинен володіти: інженерною освітою; досвідом управління виробництвом і робочими групами; досвідом керівництва проектами; організаторськими здібностями; здатністю переконувати і розуміти мотивацію вчинків людей.

Крім того, йому необхідно:− відстежувати рішення місцевої влади, що стосуються даного виробництва,

екології, споживання енергії тощо;− знати компанії-виробники енергетичних послуг та обладнання;


88


− знати технологію виробництва, торгові та збутові організації;− добре розуміти концепцію енергетичного менеджменту та енергетичної

ефективності;− володіти економічними знаннями, знати принципи формування бюджету

підприємства та методи розробки бізнес-планів у сфері енергетичної ефективності.

Енергетичний менеджер зобов’язаний стежити за змінами в галузі енергетичної політики та супутніх аспектах, наприклад, нового законодавства з оподаткування, субсидій, технологічного приєднання, захисту навколишнього середовища і т.д.

СЕнМ підприємства повинна дотримуватися вимог чинного законодавства та інших нормативно-правових документів, а також п’яти правил енергоменеджменту.

Перше правило енергоменеджменту: не можна думати про інвестиції у високі технології, поки не вичерпаються всі можливості раціонального використання паливно-енергетичних та інших ресурсів і зменшення витрат на них за допомогою заходів правильного ведення господарства і контролю з боку керівництва.

Таким чином, реалізація саме організаційних заходів, які часто є безвитратними і маловитратними, є передумовою успіху програми енерго- та ресурсозберігання і, отже, зниження собівартості виробництва.

Друге правило: енергоменеджер зобов’язаний аналізувати (піддавати сумніву) доцільність всіх без винятку дій персоналу підприємства, пов’язаних з використанням енергоресурсів.

Третє правило: інвестувати слід саме ті проекти, які мають кращі економічні показники (період окупності або внутрішню норму рентабельності, або збитки, що мали місце у випадку їх нереалізації є найбільшими).

Четверте правило: при залученні інвестицій (зовнішніх чи внутрішніх) слід приймати до реалізації тільки ті проекти, економічні показники яких перевершують інші можливі варіанти вкладення коштів з урахуванням можливих ризиків.

П’яте правило: система енергетичного менеджменту повинна бути побудована за так званим «горизонтальним» принципом побудови і функціонування виробництва, заснованому на балансі прав і обов’язків окремих підрозділів і мінімізації рівнів їх підзвітності та підпорядкованості. При цьому окремим підрозділам (цехам, бригадам) ставляться конкретні завдання (збільшення обсягів виробництва продукції та її якості, а також терміни досягнення планових показників). Одночасно з цим надаються також широкі повноваження для реалізації цих завдань (аж до визначення кількісного та якісного складу виконавців та розміру їхнього заробітку в межах встановленого для підрозділу фонду оплати праці).

6.3. СИСТЕМА РЕАЛІЗАЦІЇ ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧИХ ЗАХОДІВ (ПРОГРАМА ЕНЕРГОЗБЕРЕЖЕННЯ)

Положення Програми енергозбереження, у т.ч. організаційні та технічні заходи.

У Програми енергозбереження підприємства повинні входити організаційні заходи [13–16, 23]: створення та запровадження системи стимулювання енергозбереження;

89

підвищення обізнаності персоналу з питань енергоефективності; маркетингові заходи; проведення енергоаудиту; відключення невикористаного обладнання та ін.

В програму повинні, зокрема, входити технічні заходи:а) маловитратні заходи (наприклад, вдосконалення (оптимізація) режимів роботи технологічних, енергетичних та допоміжних установок; установка компенсуючих пристроїв в електроустановках);б) заходи, які вимагають значних витрат (переведення роботи установок на інші види енергії або енергоносії; модернізація або реконструкція технологічних і енергетичних установок; впровадження нових виробництв і технологій; реконструкція систем енергопостачання установок, дільниці, цеху або підприємства в цілому; підвищення якості споживаних енергоресурсів та ін.)в) пристрій або модернізація систем комерційного та технічного контролю та обліку енергоресурсів, а також продукції, на вироблення якої вони витрачаються.

Окремо повинні виділятися фінансові заходи: вдосконалення структури споживаних ПЕР; оптимізація договірних відносин з постачальниками і споживачами ПЕР та інш.

Система мотивації персоналу.

Преміювання за раціональне та ефективне використання енергоресурсів проводиться за умови, якщо в цілому по підприємству є економія від зниження витрат, витрат підприємства на енергоресурси.

Винагорода за раціональне та ефективне використання енергоресурсів співробітники отримають навіть якщо не отримують премію за результатами виробничої діяльності.

Розмір винагороди за раціональне та ефективне використання енергоресурсів залежить тільки від суми заощаджених ПЕР і не має «стелі».

Співробітники отримають фіксований відсоток від суми заощаджених ПЕР, яка виплачується щоквартально.

Розмір преміального фонду за раціональне та ефективне використання ресурсів становить конкретний фіксований відсоток від суми преміального фонду за економічний ефект від факторів підконтрольних менеджменту підприємства, розподіляється по службах (підрозділах) пропорційно економічному ефекту.

Для підприємства можна виділити наступні способи нематеріального стимулювання:

− нагородження грамотою за успіхи в енергозбереженні та реалізації заходів з енргоефективності;

− оголошення подяки перед колективом співробітників підприємства за особливі успіхи в енергозбереженні;

− розміщення фотографій співробітників підприємства, нагороджених за особливі успіхи в енергозбереженні на корпоративному сайті та на Дошці Пошани;

− публікація статей про співробітників підприємства, нагороджених за


90


особливі успіхи в енергозбереженні (з фотографіями) в корпоративних ЗМІ;

− проведення конкурсу «Кращий енергозберігаючий цех/ділянка» з врученням за результатами конкурсу грамот та призів, як керівникам підрозділів-переможців, так і співробітникам, які зробили найбільш відчутний внесок в енергозбереження цеху/дільниці в даний період;

− проведення конкурсу «Самий ощадливий співробітник» з врученням за результатами конкурсу грамот та призів;

− внесення співробітників підприємства, нагороджених за особливі успіхи в енергозбереженні до кадрового управлінський резерв з можливістю професійного та кар’єрного зростання;

− інформування колективу про успіхи в енергозбереженні.

Тренінги з СЕнМ.

Рекомендації з проведення консультацій (тренінгу) з питань енергоаудиту та енергоменеджменту наведені нижче.

1. Консультування з енергетичного аудиту та енергоменеджменту виконують за такими програмами:− енергетичний аудит;− визначення питомого енергоспоживання;− економічного обгрунтування енергозберігаючих заходів;− бізнес-планування у сфері енергоресурсозберігання;− набуття енергоменеджмент;− створення служби енергоменеджменту з одночасним проведенням

самоенергоаудиту;

2. Програма надання консультацій з енергетичного аудиту містить:− положення про порядок організації енергетичних обстежень;− рекомендації з укладання контракту з енергоаудиторських фірмами;

3. Програма з економічного обґрунтування енергозберігаючих заходів включає сучасну методологію ведення економічних розрахунків та приклади її використання;

4. Програма щодо вступу до енергоменеджмента містить:− цілі і завдання служби енергоменеджменту;− правила енергоменеджменту;− місце служби енергоменеджменту в організаційній структурі підприємства;− особливості контракту енергоменеджера з керівництвом підприємства;− орієнтовну структуру служби енергоменеджменту;− необхідні передумови для створення служби енергоменеджменту;− методологію створення служби енергоменеджменту;− типове «Положення про службу енергоменеджменту підприємства»;− завдання підрозділу з енергозбереження у складі органів виконавчої влади

в центрі і в регіонах;− приклад створення служби енергоменеджменту;

91

5. Програма створення служби енергоменеджменту з одночасним проведенням внутрішнього енергоаудиту містить:− порядок проведення робіт;− відміну енергоаудиту від внутрішнього енергоаудиту;− порядок розробки безвитратних (організаційних) енергозберігаючих

заходів;− типові форми для отримання первинної інформації;− вимоги до програмного забезпечення енергоменеджменту.


1. Особливості формування сструктури та схема управління, основні напрямки діяльності та компетенції.2. Дати характеристику Керівництва з енергоменеджменту (з описом елементів стандарту ISO 50001).

3. Документовані процедури та записи.4. Навести особливості Положення про підрозділи енергоменеджменту, посадових і робочих інструкцій.5. Особливості управління персоналом при реалізації СЕнМ.6. Основні обов’язки енергоменеджерів.7. Мотивація персоналу на підвищення енергетичної ефективності.8. Система реалізації енергозберігаючих заходів (Програма енергозбереження).


93

6. ІНТЕГРОВАНІ СИСТЕМИ МЕНЕДЖМЕНТУ

Стандарт ISO 50001 розроблений таким чином, що його можна інтегрувати в інші системи менеджменту компанії, особливо в системи менеджменту якості та охорони навколишнього середовища. В основу стандарту ISO 50001, так само як і в основу стандартів ISO 9001 та ISO 14001 (EMAS), покладено цикл «Плануй – Виконуй – Контролюй – Покращуй» (цикл PDCA), який використовується іншими стандартами системи ISO. Саме тому настільки різні системи менеджменту можуть бути легко взаємно інтегровані, або ж підприємство може просто доопрацювати існуючу систему менеджменту відповідно до вимог ISO 50001.

Організаційно-методичним фундаментом для створення інтегрованих систем менеджменту (ІСМ) повинні служити стандарти ISO серії 9000. При цьому особливу значимість представляє процесний підхід, який не опосередковано, а безпосередньо відображає реальні процеси, здійснювані в сучасному бізнесі.

Для будь-якої організації система менеджменту – це інструмент, за допомогою якого вона управляє тими діями (процесами, аспектами), які пов’язані з:

− якістю продукції і послуг (ISO 9001);− екологічними аспектами (ISO 14001);− охороною і безпекою праці (OHSAS 18001);− захистом інформації (ISO/МЭК 27001);− енергоефективністю і енергозбереженням (ISO 50001).

Якщо підприємство вже впровадило у себе систему менеджменту, то йому легше впровадити у себе додаткову систему. З точки зору ефективності краще проводити інтеграцію цих систем, ніж організовувати їх паралельну роботу.

Підприємство, що здійснило інтеграцію СЕнМ з раніше впровадженої системою менеджменту згідно циклу PDCA, отримає вигоду за рахунок скорочення чисельності співробітників, за рахунок економії часових та фінансових ресурсів. Для того, щоб успішно здійснити таку інтеграцію, підприємство повинно створити у себе порядок успішної взаємодії з питань енергії, безпеки, якості та охорони навколишнього середовища. Це специфічне завдання, оскільки зазвичай при суміщенні різних зон відповідальності виникають проблеми. У деяких випадках будь-які посади можуть бути змінені, а деякі зовсім скасовані. Краще, якщо з самого початку один керівник буде відповідальний за всі системи менеджменту підприємства. Надалі злагодженість роботи може бути забезпечена, якщо усіма впровадженими системами менеджменту буде управляти вище керівництво, при тому, що фахівці різних відділів будуть відповідати за технічні аспекти цих систем.

При об’єднанні СЕнМ з системами якості ISO 9000 та охорони навколишнього середовища ISO 14000, а також систему менеджмента виробничої безпеки та здоров’я можна отимати інтегровангу систему менеджмента підприємства, що дозволяє оптимізувати адміністративні, фінансові та інформаційні затрати, а також підняти на вищий щабель сисему менеджменту підприємства.

З впровадженням ІСМ підвищується конкурентоспроможність продукції та організації, ефективність її діяльності, а також досягається синергетичний ефект і забезпечується економія всіх видів ресурсів.

ІНТЕГРОВАНІ СИСТЕМИ МЕНЕДЖМЕНТУ

94


Доцільність створення максимально інтегрованих систем менеджменту не викликає сумнівів. До числа явних переваг таких систем можна віднести наступне:

− інтегрована система забезпечує велику узгодженість дій всередині організації, посилюючи тим самим синергетичний ефект, що полягає в тому, що загальний результат від узгоджених дій вище, ніж проста сума окремих результатів;

− інтегрована система мінімізує функціональну роз’єднаність в організації,− що виникає при розробці автономних систем менеджменту;− обслуговування інтегрованої системи, як правило, значно менш

трудомістким, ніж декількох паралельних систем;− число внутрішніх і зовнішніх зв’язків в інтегрованій системі менше, ніж

сумарна кількість цих зв’язків в декількох системах; обсяг документів в інтегрованій системі значно менше, ніж сумарний обсяг документів в декількох паралельних системах;

− в інтегрованій системі досягається більш високий ступінь залученості персоналу в поліпшення діяльності організації;

− здатність інтегрованої системи враховувати баланс інтересів зовнішніх сторін організації вище, ніж при наявності паралельних систем;

− витрати на розробку, функціонування і сертифікацію інтегрованої системи нижче, ніж сумарні витрати при декількох системах менеджменту.


1. Особливості комплексних систем менеджменту підприємства.2. Організаційно-методичним фундаментом для створення інтегрованих систем менеджменту.

3. Переваги інтегрованих систем менеджменту підприємства.

95

7. РЕАЛІЗАЦІЯ ПОЛОЖЕНЬ СТАНДАРТУ ISO 50001 В УКРАЇНІ

Забезпечення системності у національній економічній політиці, промисловій політиці та політиці енергоефективності України має передбачати:

− створення економічних моделей, стимулюючих ресурсопостачальні компанії до проведення модернізації, нарощуванню продуктивності праці та енергетичної ефективності, з мінімальним підвищенням тарифів;

− зростання державної ролі в промисловості з метою формування промислової політики з ув’язкою галузевих завдань, а також із урахуванням інноваційних, інвестиційних, регіональних тощо цілей; планування розвитку окремих (під)галузей шляхом розробки дорожніх карт в рамках державно-приватного партнерства;

− створення стратегії імпортозаміщення, зокрема, по технологіях, обладнаннях та матеріалах, необхідних для енергоефективної модернізації; стимулювання вітчизняних розробок енергоефективного обладнання, а також створення механізму їх комерціалізації для бізнесу та бюджетної сфери;

− ув’язка енергетичної політики і політики підвищення енергоефективності (потреби в енергії по регіонах з резервами економії та альтернативної енергетики, використання малої генерації, нових технологій генерації); ув’язка стратегій (підпрограм) розвитку традиційної енергетики і генерації та підпрограм енергоефективності в Енергетичній стратегії, Державних програмах, у тому числі в частині балансування обсягів зекономлених енергоресурсів та зниження потреб у новій генерації;

− використання можливостей кращих практик, зокрема, стимулювання впровадження системи енергоменеджменту з урахуванням вимог стандарту ISO 50001:2011 на підприємствах, організаціях і установах;

− покращення взаємодії між рівнями управління та органами влади;− застосування критеріїв енергоефективності в промисловості при

виділенні субсидій на співфінансування регіональних (місцевих) програм підвищення енергоефективності.

Розробка та впровадження СЕнМ відповідає законодавчим вимогам, зокрема, відповідно до Закону України «Про енергозбереження» (прийнятий Верховною Радою України від 1 липня 1994 р. № 74/94 – ВР).

Стандарти ISO для України забезпечують:− високий рівень конкурентоспроможності на національному та світовому

ринку;− присутність та сприяння інновацій на ринку;− прийняття єдиних правил, процедур, стандартів у виробництві сировини,

виробництві товарів, торгівлі та комерційній діяльності;− базовий елемент для загального функціонування ринку;− подолання нетарифних бар’єрів (ЄС, СОТ тощо);− досягнення високого рівня якості продукції та послуг;− скорочення товарів за мінімальною ціною з низькою якістю та уникнення

РЕАЛІЗАЦІЯ ПОЛОЖЕНЬ СТАНДАРТУ ISO 50001 В УКРАЇНІ

96


якісного демпінгу.

Основними економічними вигодами від впровадження СЕнМ на підприємствах є:− діяльність у сфері енергозбереження починає відповідати основним цілям

керівництва підприємств;− зниження на систематичній основі виробничих і експлуатаційних витрат,

втрачається менше енергії і ресурсів, зменшуються витрати, пов’язані з впливом підприємств на навколишнє середовище;

− отримання додаткового прибутку, пов’язаного з енергозберігаючими аспектами діяльності;

− підвищення конкурентоспроможності продукції підприємств на внутрішньому і зовнішньому ринках;

− банки з більшою готовністю будуть інвестувати кошти в підприємства з добре функціонуючою системою енергетичного менеджменту;

− створюється більш сприятливий імідж підприємств серед населення України;

− підприємство отримує додаткові можливості бути визнаним на міжнародному рівні і світовому ринку.

Основна мета впровадження стандарту ISO 50001 полягає в забезпеченні підприємства структурованими і всеосяжними керівними документами щодо оптимізації процесу споживання енергетичних ресурсів і системним управлінням даним процесом.

До числа основних завдань розроблюваної і впровадження СЕнМ слід віднести:− забезпечення розширеного і постійного контролю за енергоспоживанням і

ефективністю використання ПЕР;− формування технічної, економічної та кадрової політики раціонального

енергокористування;− розробка річних планів з реалізації програми енергозбереження;− організація цільового енергетичного моніторингу та оцінка фактичного

економічного ефекту від реалізації енергозберігаючих проектів і заходів;− координація діяльності з розробки та впровадження енергозберігаючих

заходів;− формування пропозицій до інвестиційної програми підприємства;− організація інформаційного обміну, навчання та співробітництва у сфері

ефективного енергокористування;− аналіз і координація дій енерготехнологічних служб підприємства в плані

зниження нераціональних енерговитрат;− наявність єдиної методики на розробку технічного завдання на виконання

передпроектних робіт з енергозберігаючих проектів;− розробка технічних завдань по інвестиційним проектам на модернізацію

або проектування нового енергозберігаючого обладнання і технологій, організація роботи з проведення тендерів потенційними виконавцями;

− технічний супровід реалізованих енергозберігаючих проектів;− підготовка та узгодження всередині підприємства технічної частини

договорів і контрактів на закупівлю енергозберігаючих технологій,

97

обладнання та матеріалів;− збір, аналіз та систематизація інформації про нові енергозберігаючі

технології та обладнанні, які використовуються на подібних підприємствах;− організація робіт з підвищення рівня інформаційного забезпечення

енергокористування.

Не слід розглядати процес впровадження СЕнМ на підприємствах як разову дію, що закінчується рішенням певної сукупності завдань.

Наведемо українські компанії та організації, які вже отримали сертифікат стандарту ISO 50001:

− КПВМР «Вінницяміськтеплоенерго» (BSI);− ПАТ«Енергомашспецсталь» (TÜVThüringen);− ТОВ «Виробниче об’єднання Слов’янський завод високовольтних

ізоляторів» (TÜVThüringen);− ТОВ «С-інжиніринг» (Бюро Верітас Україна);− ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» (Бюро Верітас

Україна).

Компанія ТОВ «Технічні та управлінські послуги» (сертифікати відповідності німецького сертифікуючого органу TÜVSÜD):

− ТОВ «МЕТІНВЕСТ Холдинг»:− ПАТ «МК« Азовсталь », ММК ім. Ілліча – Маріуполь;− ВАТ «Єнакіївський металургійний завод»;− ВАТ «Харцизький трубний завод»;− ВАТ «Запоріжсталь»;− ВАТ «Запорізький коксохімічний завод»;− ВАТ «Авдіївський коксохімічний завод»;− ПАТ «Укртрансгаз»;− ІНТЕРПАЙП:− ТОВ «Ніко Тьюб» - Нікополь;− «МЗ «Дніпросталь», ПАТ «Нижньодніпровський трубний завод»,

«Дніпропетровський Втормет» - Дніпропетровськ;− ПАТ «Новомосковський трубний завод»;− ПАТ НВЦ «Борщагівський хіміко-фармацевтичний завод».

Незважаючи на значні вигоди, які можна отримати від впровадження СЕнМ, значного просування діяльність по впровадженню СЕнМ в Україні не отримала.

На шляху впровадження СЕнМ виникає низка різноманітних бар’єрів, серед яких:− нормативно-правова неузгодженість статусу енергоменеджера та служби

енергетичного менеджменту;− відсутність політики енергозбереження;− фінансова неготовність підприємства до впровадження СЕнМ;− відсутність системи стимулювання персоналу підприємства;− недостатня підтримка з боку керівництва;

РЕАЛІЗАЦІЯ ПОЛОЖЕНЬ СТАНДАРТУ ISO 50001 В УКРАЇНІ

98


− необхідність реорганізації структури підприємства на стадії впровадження СЕнМ;

− нерозуміння керівництвом важливості енергозбереження;− недостатня інформованість персоналу про впровадження СЕнМ;− відсутність на підприємстві достатньо необхідних засобів обліку

енергоспоживання.

Наведемо оцінку потенційних переваг та загроз для України від введення в дію стандарту ISO 50001.

Порівнюючи переваги і загрози від введення в дію стандарту ISO 50001: 2011 для нашої країни, стає очевидним, що переваги проявляються в майбутні періоди, а загрози концентруються в найближчі 5 років в експортно-орієнтованому секторі промисловості України.

Загрози (з поступовим убуванням):− поява нових і дієвих бар’єрів для обмеження збуту на зовнішніх ринках

енергоємної продукції українських підприємств;− істотне зниження надходжень до бюджету держави, пропорційно

зниженню збуту на зовнішніх ринках (металопродукція, добрива, машини і металомісткого обладнання);

− падіння конкурентоспроможності експортно-орієнтованих підприємств на значну перспективу в період загальносвітового зростання цін на енергоносії;

− стагнація процесів модернізації в промисловості через зниження прибутковості бізнесу.

Переваги (з поступовим зростанням):− перехід на уніфіковану модель менеджменту, загальноприйняту в світі;− злам безлічі бар’єрів, які залишилися від періоду дешевих енергоресурсів

та централізованої економіки;− поступове зниження енерговитрат до загальноєвропейського рівня;− стимулювання модернізації підприємств та муніципалітетів.

Для зниження загроз потрібно скоротити адаптаційний період країни по переходу української економіки на стандарт ISO 50001: 2011.


1. Забезпечення системності у національній економічній політиці.2. Особливості розробки та впровадження СЕнМ в Україні.3. Навести оцінку потенційних переваг для України від введення

в дію стандарту ISO 50001. 4. Представити оцінку потенційних загроз для України від введення в дію стандарту ISO 50001.

99

ВИСНОВКИ

Стандарт ISO 50001 на сьогодні – це загальновизнана основа забезпечення інтеграції енергетичної ефективності в практику управління.

Із введенням в дію стандарту ISO 50001 багатонаціональні і національні компанії отримали доступ до одного узгодженого стандарту для впровадження системи енергозбереження в рамках всієї компанії, що включає логічну і послідовну методику визначення та реалізації поліпшень у сфері енергозбереження та енергоефективності.

Основні економічні вигоди від впровадження СЕнМ на підприємстві відповідно до стандарту ISO 50001:

− діяльність у сфері енергозбереження починає відповідати основним цілям керівництва підприємства;

− систематично знижуються виробничі та експлуатаційні витрати, втрачається менше енергії та ресурсів, зменшуються витрати, пов’язані з впливом підприємства на навколишнє середовище;

− отримання додаткового прибутку, пов’язаного з енергозберігаючими аспектами діяльності підприємства;

− підвищується конкурентоспроможність підприємства на внутрішньому і зовнішньому ринках;

− банки з більшою готовністю інвестують кошти в підприємства з добре функціонуючою системою енергетичного менеджменту;

− створюється більш сприятливий імідж підприємства серед населення;− підприємство отримує додаткові можливості бути визнаним на

міжнародному рівні і світовому ринку.

Стандарт ISO 50001 є універсальним, оскільки використовує підхід «один розмір, придатний для всіх» («one – size – fits – all»).

Переваги сучасної СЕнМ: концентрує основну увагу на управлінні; системний підхід; допомагає визначити і сконцентруватися на найбільш істотних енергоаспектах; допомагає визначити і приділити особливу увагу персоналу, найбільш суттєвому з точки зору енергоспоживання; фокусується на даних і чисельних методах; досягається інтегрований підхід; досягається наступність при зміні персоналу; безперервність удосконалень.

Оцінка стану справ «До» і «Після» впровадження СЕнМ наведена нижче:

До впровадження СЕнМ Після впровадження СЕнМ

Вирішення питань енергозбереження на основі технічних заходів і документів вузькоспрямованого дії.

Введення широкого управлінського підходу на основі в тому числі й організаційних заходів.

Відсутність чіткого документування найкращих практик та обміну досвідом.

Можливість тиражування документованих «найкращих практик» всередині та поза межами підприємства.

Вибірковий (несистемний) підхід, заснований лише на власному досвіді і врахуванні окремих аспектів.

Системний та комплексний підхід до всіх аспектів і факторів, що впливає на енергозбереження.

ВИСНОВКИ

100


Відповідальність за енергозбереження зосереджена лише на рівні керівників лінійних підрозділів.

Залучення персоналу та вищого керівництва (енергополітика + періодичний аналіз з його боку).

Процес енергозбереження є таким, що важко перевіряється, з не завжди об’єктивними результатами перевірки.

Процес, що піддається аудиту та сертифікації, з об’єктивними і неупередженими результатами перевірки, які можуть бути продемонстровані будь-якій стороні.

Процес створення СЕнМ на підприємстві повинен включати: підготовку кадрів, організацію структури служби енергоменеджменту, формування та затвердження політики та програми енергозбереження; організація постійного контролю за енергоспоживанням і ефективністю використання ПЕР, організація системи стимулювання енергозбереження та раціонального використання ПЕР.

101

ЛІТЕРАТУРА

1. Башмаков И.А. Барьеры на пути повышения энергоэффективности // Энергетическая эффективность. Ежеквартальный бюллетень ЦЭНЭФ. – 2001. – № 33. – С. 2–7.2. Башмаков И.А. Энергоэффективность в контексте экономического развития и модернизации // Энергосбережение.

– 2011. – № 2. – С. 4–8.3. Бернер М.С., Лоскутов А.В., Понаровкин Д.Б., Тарасова А.Н. Зарубежный

опыт мотивации энергосбережения // ЭСКО. – 2008. – № 6.4. Бернер М.С., Лоскутов А.В., Понаровкин Д.Б., Тарасова А.Н. Зарубежный опыт

мотивации энергосбережения // Энергосбережение. – 2008. – № 3.– С. 44–48.5. ГОСТ Р ИСО/ТО 19011:2002. Руководящие указания по проведению аудитов

систем менеджмента качества и/или систем менеджмента окружающей среды.6. ГОСТ Р ИСО/ТО 10013–2007. Менеджмент организации. Руководство по

документированию системы менеджмента качества.7. Денисюк С.П. Формування політики підвищення енергетичної ефективності –

сучасні виклики та європейські орієнтири // Енергетика: економіка, технології, екологія. – 2013. – № 2. – С. 7–22.

8. Енергоефективність та віднов лювані джерела енергії/Під заг. ред. А.К. Шидловського; Авт.: Бевз С.М., Бондаренко Б.І., Денисюк С.П. та інш. – К.: Українські енциклопедичні знання, 2007. – 500 с.

9. Еремеева Г.А. Опыт ООО «ГЦЭ–Энерго» по разработке и внедрению Системы энергоменеджмента (стандарт ISO 50001) на промышленных предприятиях»: В кн.: «Повышение эффективности энергетического хозяйства предприятий горно-металлургического комплекса», 2010.

10. Организация энергосбережения (энергоменеджмент). Решения ЗСМК – НК МК–НТ МК – ЕВРАЗ: Учебное пособие // Под ред. В.В. Кондратьева. – М.: ИНФРА - М, 2010. – 108 с.

11. Пашик Ю.А., Петрусевич А.В. СТБ 1777–2009. Системы управления энергопотреблением // Das Management. – 2009. – № 1 (11–12). – С. 101–103.

12. Пособие по курсу «Основы целевого энергетического мониторинга». – М.: ЭНИЗАН, АСЭнМ, 1997 – 38 с.

13. Разработка и внедрение системы энергоменеджмента в соответствии с требованиями международного стандарта ISO 50001 на предприятиях ДТЭК ЭНЕРГО / Под общ. Ред. С.П. Денисюка. – К.: Наш формат, 2014. – 504 с.

14. Синицын С.А., Бабич В.И. Организация системы энергоменеджмента на предприятии // Энергобезопасность и энергосбережение. – 2009. – № 6.

15. Справочный документ по наилучшим доступным технологиям обеспечения энергоэффективности. – Женева: Европейское бюро по комплексному предотвращению и контролю загрязнений (КПКЗ), 2009 г. – 489 с.

16. Справочный документ по наилучшим доступным технологиям обеспечения энергоэффективности (ISBN 978-5-902194-37-8). – 2012. – 520 с.

ЛІТЕРАТУРА

102


17. Стандарт ЕС – EN 16001: 2009, Система энергоменеджмента. – Требования с руководством по использованию.

18. Стандарт США – ANSI/MSE 2000:2005, Система энергоменеджмента.19. Стандарт Ю. Кореи – KSA 4000:2007, Система энергоменеджмента.20. Стогній Б.С., Кириленко О.В., Праховник А.В., Денисюк С.П., Буцьо З.Ю.

Національні пріоритети енер го ефективності’2010. – К.: Текст, 2010. – 580 с.21. Сюсюкин А.И., Тарасовский В.Г. Концепция создания системы

рационального потребления и энергосбережения на предприятии // Электрика. – 2009. – № 6.– С.33–39.

22. Хохлявин С.А. Стандарт ISO 50001: системный подход к энергоменеджменту // ЭнергоАудит. – 2009. – № 3 (11). – С. 39.

23. Хохлявин С.А., Сакаева Т.Л., Локтеева Н.Г. Внедрение системы энергоменеджмента (ISO 50001): ключевые шаги // ЭнергоАудит. – 2010. – № 3 (15). – С. 36–41.

24. Хохлявин С.А., Хоробрых С.В., Воробьев А.А., Скляров Д.В. ISO 50001 – глобальный стандарт в области энергоменеджмента // ЭнергоАудит. – 2010. – № 2 (14). – С. 36–38.

25. Benchmarking & Evaluation. http://www.bmkcop.com26. ISO 50001:2011 Energy management systems – Requirements with guidance for use

http://www.bmkcop.com/

103

ДЕНИСЮК Сергій Петрович,

директор Інституту енергозбереження та енергоменеджменту НТУУ «КПІ», доктор технічних наук, професор, лауреат премії НАН України ім. С.О. Лебедєва

Рік та місце народження: 31 березня 1958 р., м. Хмільник, Вінницька область

Освіта:

У 1981 році закінчив з відзнакою Київський політехнічний інститут за спеціальністю «Промислова електроніка»; кваліфікація за дипломом «Інженер електронної техніки».

Кандидат технічних наук з 22 жовтня 1984 року. Дисертацію на тему «Розрахунок та синтез перетворювчів напруги з заданим алгоритмом комутації вентилів» (спеціальність 05.09.12 – Напівпровідникові перетворювачі електроенергії) захистив 22 жовтня 1984 р.

Доктор технічних наук з 28 січня 2002 року. Дисертацію на тему «Енергетичні процеси в електричних колах з ключовими елементами» (спеціальність 05.09.05 – Теоретична електротехніка) захистив 28 січня 2002 р.

Учене звання старшого наукового співробітника зі спеціальності «Напівпровідникові перетворювачі енергії» присвоєно у 1991 році. Учене звання професора кафедри електропостачання НТУУ «КПІ» присвоєно у січні 2013 року.

Пройшов у 2004 р. навчання в США за програмою «Environmental Protection Strategies for Sustainable Development». У липні 2013 року отримав сертифікат провідного аудитора “Energy Management Systems Auditor / Lider Auditor Training Course” ( Бюро Веритас (Bureau Veritas) Certificate Serial # EnMS/13/UA/113, 08/07/2013)

Напрямки наукової діяльності – електроенергетика, енергозбереження та енергоефективність, сталий розвиток енергоекологічних систем, Smart Grid системи.

Сфери діяльності – сценарії розвитку країни та регіонів, енергозберігаючі заходи, системи енергетичного менеджменту, інтелектуальні енергетичні системи та мережі, системи з пристроями силової електроніки.

Денисюк С.П. автор понад 300 публікацій, у тому числі 28 монографій, 4 навчальних посібників (з них 2 з грифом МОН), 22 авторських свідоцтв СРСР на винаходи, 5 свідоцтв України про реєстрацію авторського права на твір.

За цикл праць «Проблеми управління та забезпечення стійкості об’єднаних енергосистем в умовах лібералізації ринку електроенергії» Денисюк С.П. у 2011

104


році став лауреатом премії НАН України імені С.О. Лебедєва.

За результатами діяльності Денисюк С.П. нагороджений грамотами Міненерго України, Держкоменргозбереження України, Національного технічного університету «Київський політехнічний інститут», іменними знаками Держкоменергозбережкення та НТСЕ України.

ISO 50001 - reee.org.ua¢М_3_ISO_50001.pdf · iso 50001: цілі стандарту та...

Documents

Transcript of ISO 50001 - reee.org.ua¢М_3_ISO_50001.pdf · iso 50001: цілі стандарту та...