ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Кафедра філософії та політології

ЗАТВЕРДЖУЮ Проректор з навчальної та методичної роботи ________ М.М. Касьяненко___ _________ 201__р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬКИХ ЗАВДАНЬ

З КУРСУ

“ІСТОРІЯ УКРАЇНИ”

для підготовки бакалаврів з усіх галузей та напрямів підготовки

денної форми навчання статус дисципліни – нормативна

Ірпінь 2012

Методичні рекомендації складено на основі Робочої навчальної програми курсу “Історія України” для підготовки бакалаврів усіх напрямів та спеціальностей, затвердженої в 2011 р.

: Автори . . . ., . . ., НЮ ГромаковаНЮ к і н доцент

: Рецензент . . , . . ., ОБ Готра к і н доцент

Розглянуто і схвалено на засіданні кафедри філософії та політології

Протокол № ___ від «__»______ 20__ р.

Зав. кафедрою _______ Л.С. Воробйова

Погоджено:

На засіданні вченої ради юридичного факультету Протокол № ___ від "___" _________ 20__ р.

Декан факультету________________ М.О. Мацелик

Зав. навчально-методичним відділом ____________ О.О. Бойко-Слобожан

Реєстраційний № _________

2

З М І С Т

1. Пояснювальна записка С. 4

2. Критерії оцінювання виконання індивідуального науково-

дослідницького завдання з історії України

С. 7

3. Орієнтовний перелік дослідницьких проблем для виконання

індивідуального завдання з історії Україні

С. 8

4. Список рекомендованої літератури С. 10

5. Рекомендовані наукові ресурси мережі Internet С. 16

6. Зразок оформлення науково-дослідницького завдання з історії

України

С. 17

3

П О Я С Н Ю В А Л Ь Н А З А П И С К А

Сучасна система освіти проходить етап методичної трансформації,

зумовлений розвитком нових підходів до навчання, переосмисленням

історичних традицій, зрештою, появою значної кількості наукової літератури,

опрацювання й узагальнення якої вимагає великих зусиль і затрат часу.

Специфіка курсу «Історія України» полягає насамперед у тісному зв’язку

дисципліни з іншими гуманітарними дисциплінами, без знання яких картина

історичного розвитку не буде повною.

Усе це змушує сучасного викладача мінімалізувати традиційні

відтворювальні форми навчання, актуалізувати самостійну роботу студентів,

формуючи у них навички аналітичного мислення. Одним із головних завдань

вищої школи є розвиток пізнавальної активності студентів, виховання у них

вимогливості до себе, бажання і потреби працювати творчо, постійно

поповнювати й удосконалювати свої знання. Вміння самостійно засвоювати і

творчо застосовувати знання на практиці є важливим показником загальної і

професійної підготовки випускників вузів. Від організації самостійної роботи

багато в чому залежать результати навчання студентів та їх майбутня

практична діяльність.

Самостійна робота студентів є основним видом засвоєння навчального

матеріалу з історії України у вільний від аудиторних занять час. Метою

самостійної роботи є вироблення навичок і вміння працювати з історичними

джерелами та науковою літературою, їхнього аналізу; узагальнювати вивчений

матеріал, виокремлювати основну інформацію, яку необхідно засвоїти;

формувати і аргументувати свою власну позицію з певної дискусійної

проблеми.

Одним із шляхів досягнення цієї мети є виконання студентами

індивідуально-дослідницького завдання з курсу. Воно передбачає

опрацювання певного кола історичних джерел та наукових публікацій, їх

реферування та узагальнення у вигляді написання та публічного захисту

науково-дослідницької тези. В процесі виконання цього завдання студент не

лише поглиблено вивчає матеріал курсу, але й здобуває навички самостійної

науково-дослідної роботи, що є невід’ємною складовою підготовки фахівців у

ВНЗ.

Опанування студентами курсу «Історія України» передбачає засвоєння

ними предмету і завдань курсу, його першоджерел та основних тенденцій

4

історіографічного дослідження історії України. Студенти повинні засвоїти

цивілізаційну парадигму вітчизняного історичного процесу, а саме: типи

цивілізацій у давнину, у середньовічний та ранньомодерний періоди

історичного поступу, геополітичне становище українських земель та їх місце у

всесвітньо-історичному процесі. Окрему роль у вивченні історії України

відіграє проблема інтеграції українських земель у європейський цивілізаційний

простір, що безпосередньо пов‘язана з історичним поступом за литовсько-

польської і польсько-козацької доби, доби козацько-гетьманської держави,

періоду національного відродження кінця XVIII – початку ХХ ст. тощо.

Робота студента над першоджерелами з історії України не може обме-

жуватися лише розумінням, запам’ятовуванням змісту теоретичних проблем,

які в них розглядаються. Він повинен усвідомити, де і в яких випадках ці

теоретичні положення можна застосувати в його повсякденному житті і в

майбутній професійній діяльності.

Опрацювання наукової літератури передбачає вивчення історичних умов і

причин, що спонукали автора до написання дослідження. У зв’язку з цим

важливо прочитати зміст, передмову, висновки (післямову), переглянути

посилання на джерела, імена, події. Це дає змогу з’ясувати причини, які

спонукали автора взятися за написання праці, імена його ідейних союзників і

опонентів, діалектику розвитку досліджуваної ним наукової проблеми. Така

робота допомагає зрозуміти структуру праці, загальний розвиток думок автора,

напрям роботи.

Корисним є й ознайомлення з критичною літературою стосовно цієї

праці, а також з інформацією про досліджувану в ній проблему, що міститься в

енциклопедичних довідниках, словниках, журналах, брошурах.

Суттєво допоможе студентові в освоєнні матеріалу вивчення подій і

фактів, що висвітлюються у праці. Проте просто знати факти недостатньо,

необхідно вникнути в їх суть, зрозуміти причини їх виникнення, роль і

значення у розвитку відповідного явища (процесу).

Отже, дбаючи про засвоєння всього теоретичного змісту праці, її місця в

історії розвитку історичної науки, починати роботу над нею слід з орієнтовного

читання, роблячи короткі виписки на закладках. Це дасть змогу не тільки

зрозуміти, а й засвоїти її загальний зміст і внутрішню структуру, суттєво полег-

шить подальшу роботу над нею.

Поглибленому вивченню актуальних проблем курсу та підвищенню

рівня знань сприяє підготовка і написання індивідуального науково-

5

дослідницького завдання (науково-дослідницької тези). Кожен студент готує

лише одне індивідуальне завдання. Теми індивідуальних завдань студентів

академічної групи повинні бути різними. Виконання завдання кожним

студентом – робота суто індивідуальна. Тему дослідження студент обирає за

рекомендацією викладача. Викладачі, що ведуть семінарські заняття, є

науковими консультантами-керівниками студентів, надають їм постійну і

всебічну допомогу при виконанні індивідуально-дослідницьких завдань.

Індивідуальне дослідницьке завдання повинно мати таку структуру:

титульний аркуш, зміст, вступ, основна частина, що поділяється на пункти та

підпункти, висновки та список джерел і літератури. Загальний обсяг тези

складає 15-20 аркушів рукописного тексту, надрукованого через 1,5 інтервали

на папері формату А4. Написання чи друкування тексту повинно бути на

аркуші лише з одного боку. Друкування тексту можливе лише після перевірки

викладачем рукописного варіанту (див. зразок оформлення).

Для того, щоб виконати індивідуальне дослідницьке завдання, студент

повинен глибоко опрацювати джерела – історичні документи, ґрунтовно

вивчити історичну літературу, монографії чи статті з обраної теми. При роботі

над літературою необхідно законспектувати її, виписати окремі цитати, дати. У

тексті тези обов’язковими повинні бути посилання на використані джерела та

літературу. У вступній частині необхідно обґрунтувати актуальність теми

виконуваного індивідуального завдання, дати короткий історіографічний огляд

проблеми та визначити мету студентської науково-дослідницької роботи.

Необхідно подбати про логіку викладу матеріалу в тексті. Викладач встановлює

для кожного студента індивідуально термін підготовки матеріалу і перевіряє

написаний текст.

Виступ студента з доповіддю, що узагальнює результати дослідження, є

обов’язковим на семінарському занятті і розрахований до 10 хвилин. Доцільно

практикувати також рецензування представленої індивідуально-дослідницької

роботи з боку інших студентів. Слід підкреслити, що при оцінці виконання

студентами індивідуально-дослідницького завдання викладач враховує не лише

якість змісту написаного тексту, але й весь хід його захисту на семінарі. Тому

автор доповіді повинен вільно володіти опрацьованим матеріалом, дати

відповіді на додаткові запитання викладача або студентів, показати вміння

науково аргументувати свої власні міркування, обґрунтувати висновки у

висвітленій темі.

6

Роботу над підготовкою індивідуально-дослідницького завдання з історії

України доцільно починати з добору літератури з відповідної наукової

проблеми. Частково цю літературу наведено у робочій навчальній програмі з

курсу «Історія України». Студент за допомогою викладача здійснює пошук

необхідних джерел та наукових видань. При цьому варто залишити поза увагою

застарілі та популярні видання.

Ознайомившись на основі підібраної літератури зі змістом проблеми,

студент повинен скласти складний план дослідження, а після його узгодження з

викладачем починати роботу над текстом. У вступній частині слід визначити

актуальність теми, її практичне значення, ступінь висвітлення в історичній

літературі. Якщо проблема виявилась дискусійною, слід розкрити сутність

наукової дискусії, висловити й обґрунтувати своє бачення проблеми. При

розкритті теми обов‘язковим є посилання на джерела. Там, де це доречно, слід

встановити зв‘язок із сучасними проблемами розвитку українського

суспільства.

Критеріями оцінки виконання індивідуального науково-дослідницького

завдання є рівень підбору джерельної бази, ступінь розкриття теми, науковість

висновків, зв‘язок з сучасністю. Виконання індивідуального завдання студентів

оцінюється в діапазоні від 0 до 10 балів.

Критерії оцінювання виконання індивідуального науково-

дослідницького завдання з історії України:

1. глибоке розкриття проблеми, відображена власна позиція

9-10 балів

2. обґрунтоване розкриття проблеми 7-8 балів3. тема розкрита неповно 5-6 балів4. робота суто компілятивного рівня 3-4 бали5. розкритий лише окремий аспект 1-2 бали6. роботу не зараховано 0 балів

7

ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ДОСЛІДНИЦЬКИХ ПРОБЛЕМ

ДЛЯ ВИКОНАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЗАВДАННЯ З ІСТОРІЇ

УКРАЇНИ

1. Українці як етнос: історичні корені українського народу.

2. «Руська Правда» як джерело з історії України, її історичне значення.

3. Боротьба земель Київської Русі із зовнішньополітичною агресією у ХІІ –

ХІІІ ст.

4. Польсько-литовське зближення наприкінці XIV – у XVI ст. та його наслідки

для України.

5. Запровадження Магдебурзького права та його роль у суспільному житті

українських земель.

6. Соціальні та національно-релігійні рухи в Україні XVI – першої половини

XVII ст.: причини, сутність, наслідки.

7. Розвиток феодального землеволодіння та юридичне оформлення кріпосного

права в українських теренах (за Литовськими статутами та «Уставою на

волоки»).

8. Військове мистецтво запорізьких козаків (за першоджерелами).

9. Модель політичного устрою Запорозької Січі: демократія чи охлократія?

10.Б.Хмельницький – видатний полководець і політичний діяч середньовічної

Європи.

11.Переяславська Рада та українсько-російський договір 1654 року, їх наслідки

для українського народу: історіографічні оцінки.

12.І. Сірко, К. Гордієнко, П. Калнишевський – отамани Кошу Запорозького.

13.Причини та сутність Великої Руїни (друга половина XVII ст.) в оцінці

сучасної історіографії.

14.Національно-визвольна боротьба на Правобережній Україні та

західноукраїнських землях. Гайдамацький рух, опришківство у XVIII ст.

15.І.Мазепа: «зрадник» чи національний герой?

16.П.Орлик – борець за українську національну ідею.

17.Російський централізм й українська автономія у XVIII ст.: особливості

імперської інкорпорації.

18.Заселення Південної України.

19.Імперська політика російського самодержавства в Україні наприкінці XVIII

– у першій половині ХІХ ст. і український автономізм. Формування

феномену «малоросійства».

8

20.Відродження національної самосвідомості українського народу в кінці XVIII

– у першій половині ХІХ ст.: форми та методи діяльності.

21.М. Максимович – перший ректор університету Св. Володимира.

22.Історик М. Костомаров.

23.М. Маркевич та його історичні праці.

24.П. Куліш, його публіцистична діяльність.

25.Слов’янська ідея та Кирило-Мефодіївське братство.

26.Реформи 40–50-х рр. ХІХ ст. в Австрійській імперії, їх соціально-економічні

наслідки для українських земель.

27.Український суспільно-політичний рух другої половини ХІХ ст.

Українофільство. Громади.

28.В.Антонович та Київська Громада: еволюція діяльності.

29.М.Драгоманов та його політична концепція історичного розвитку України.

30. Українські політичні партії, зростання національної свідомості й соціально-

політична боротьба на початку ХХ ст.

31. Братство тарасівців (90-і рр. ХIХ ст.): від студентського гуртка до

політичної партії.

32. Зовнішня політика української Центральної Ради: здобутки та прорахунки.

33. Міжнародна діяльність урядів Радянської України в 1918-1922 рр. у

контексті інтеграції радянських республік.

34. Кооперативний рух в Україні часів НЕПу у висвітленні вітчизняної

історіографії.

35. Еволюція податкової системи в УРСР у 20-х – 30-х роках ХХ ст.

36. Соціокультурне підґрунтя феномену колабораціонізму в період Другої

світової війни (1939-1945 рр.).

37. Протиріччя культурної політики доби М.С. Хрущова (1956-1964 рр.).

38. Інтеграція України в європейські структури: проблеми та перспективи.

39. Еволюція української національної ідеї: від Декларації про державний

суверенітет України від 16 липня 1990 р. до сьогодення.

40. Еволюція системи цінностей українського суспільства в епоху глобалізації.

9

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Антонович В.Б. Моя сповідь: Вибрані історичні та публіцистичні твори. – К., 1995.

2. Апанович О.М. Гетьмани України і кошові отамани Запорізької Січі. – К., 1993.

3. Баран В.Д. Давні слов’яни. – К., 1998.4. Баран В.Д., Козак Д.Н., Терпиловський Р.В. Походження слов’ян. – К.,

1991.5. Безотесний М.Т. Україна в добу сталінщини: історія опору. – К, 2002.6. Безсмертя. Книга Пам’яті України. 1941–1945. – К., 2000.7. Бережинський В.Г. Україна в роки першої світової війни. – К., 2001.8. Білорус О.Г. Глобалізація і національна стратегія України. – К., 2001.9. Білоус Н.О. До питання про запровадження магдебурзького права в Києві //

УІЖ . – 2008. - №1. – С. 123-135.10. Бовуа Д. Російська влада та польська шляхта в Україні. 1793–1830 рр. – Л.,

2007.11. Боєчко В., Ганжа О. Формування державних кордонів України у 1917–1940

рр. – К., 1991.12. Боплан Г. Опис України. Меріме П. Українські козаки та їх останні

гетьмани. – Львів. 1990.13. Борщак І. Мазепа, Орлик, Войнаровський. – Л., 1991.14. Борщак І., Мартель І. Іван Мазепа: життя і пориви великого гетьмана. – К.,

1991.15. Брайчевський М. Приєднання чи возз’єднання? // Україна. – 1991. – № 16.16. Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. – К., 1989.17. Великая Отечественная война 1941–1945 годов. Энциклопедия. – М., 1985.18. Великий українець. Матеріали з життя та діяльності М.С.Грушевського. –

К., 1992.19. Верстюк В.Ф. Українська Центральна Рада. – К., 1997.20. Верстюк В.Ф., Осташко Т.С. Діячі Української Центральної Ради. – К.,

1998.21. Верстюк В.Ф. Політична боротьба за владу в Українській Народній

Республіці в перші місяці її проголошення// УІЖ . – 2008. - №1. – с. 4-31.22. Вєтров І. Економічна експансія Третього рейху в Україні 1941–1944 рр. –

К., 2000.23. Видатні постаті в історії України IX-XIX ст.: Короткі біографічні нариси.

Історичні та художні портрети. – К., 2002. 24. Винниченко В. Відродження нації. – Київ-Відень, 1920–1990. – Ч.1–3.25. Винниченко В. Заповіт борцям за визволення. – К., 1991.26. Володарі Гетьманської булави. – К., 1994.27. Воронцов І., Пилявець Ю. Голод 1946–1947 рр. – К., 1993.28. Врублевский В.К. Владимир Щербицкий: правда и вымыслы. – К., 1993.29. Вулф Л. Винайдення Східної Европи. Мапа цивілізації у свідомості епохи

Просвітництва. – К., 2009.

10

30. Геродот із Галікарнасу. Скіфія: Найдавніший опис України з V століття перед Христом. – К., 1992.

31. Гнатюк О. Прощавання з імперією. Українські дискусії про ідентичність. – К., 2005.

32. Голобуцький В. Запорозьке козацтво. – К., 1994.33. Головченко В. Від “Самостійної України” до Союзу визволення України.

Нариси з історії української соціал-демократії ХХ ст. – Х., 1996.34. Горобець В. «Волимо царя східного…» Український Гетьманат та

російська династія до і після Переяслава. – К., 2007.35. Грицак Я. Страсті за націоналізмом: стара історія на новий лад. Есеї. – К.,

2011.36. Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа. – К., 1990.37. Грушевський М.С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. – К., 1992–1998. –

Т.1–10.38. Грушевський М.С. На порозі нової України. – К., 1991.39. Грушевський М.С. Хто такі українці і чого вони хочуть. – К., 1991.40. Гунчак Т. Україна: перша половина ХХ ст. Нариси політичної історії. – К.,

1993.41. Гуржій О. Українська козацька держава в другій половині ХVII–XVIII ст.:

кордони, населення, право. – К., 1996.42. Давня історія України. – К., 1997, 1998. – Т.1–2.43. Давня історія України. – К., 2000. – Т.3.44. Даниленко В.М. та ін. Сталінізм на Україні 20-30 рр. – К., 1991.45. Даниленко В.М., Касьянов Г.В. Сталінізм і українська інтелігенція (20–30-

ті роки). – К., 1991.46. Дзюба І. Інтернаціоналізм чи русифікація. – К., 1998.47. Дорошенко Д. Історія України 1917–1923 рр. – Ужгород, 1932. – Т.1.48. Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле (1914–1920). – Мюнхен,

1969.49. Дорошенко Д. Нарис історії України: У 2 т. – К., 1991.50. Дорошенко Д. Слов‘янський світ у його минулому й сучасному. – К., 2010.51. Драгоманов М.П. Вибране. – К., 1991.52. Етнонаціональний розвиток України. Терміни, визначення, персоналії. –

К., 1993.53. Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність. – К., 2001. 54. Єкельчик С. Українофіли: світ українських патріотів другої половини ХІХ

ст. – К., 2010.55. Єфремов С. Щоденники. 1923–1929. – К., 1997.56. Забужко О. Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій. – К.,

2007.57. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст:

франківський період. – К., 2006.58. Залізняк Л.Л. Від склавинів до української нації. – К., 1997.59. Історія русів. – К., 1992.60. Історія України в особах. Давньоруська держава. – К., 1997.

11

61. Історія України в особах. Литовсько-польська держава. – К., 1997.62. Історія українського війська (1917–1995). – Л., 1996.63. Історія українського війська (від княжих часів до 20-х рр. ХХ ст.). – Л.,

1992.64. Історія Української РСР. У 8 т. – К., 1977–1980.65. Йордан О. О происхождении и деянии гетов. – М., 1960.66. Кирило-Мефодіївське товариство. Зб. док.: В 3 т. – К., 1990.67. Когут З. Коріння ідентичності. Студії з ранньомодерної та модерної історії

України. – К., 2004.68. Колективізація і голод на Україні 1929–1933 рр. Збірник документів і

матеріалів. – К., 1992.69. Командири великого голоду: Поїздки В. Молотова і Л. Кагановича в

Україну та на Північний Кавказ. 1932–1933 р. – К., 2001.70. Конквест Р. Жнива скорботи: Радянська колективізація і голодомор. – К.,

1993.71. Конституційні акти України. 1917–1920. – К., 1992.72. Конституція України – К., 1996.73. Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. – Париж-Нью-Йорк-

Львів, 1993.74. Костомаров М. “Закон божий” (книга буття українського народу). – К.,

1990.75. Костомаров Н.И. Исторические произведения. – К., 1989.76. Котляр М.Ф. Галицько-Волинська Русь. – К., 1998.77. Котляр М.Ф. Данило Галицький – К., 2001.78. Кравченко В. Україна, імперія, Росія. Вибрані статті з модерної історії та

історіографії. – К., 2011.79. Кривоніс В.М., Марочко В.І. Органи юстиції та правопорядку в роки

колективізації та голодомору 1932–1933 рр. // Голод 1932–1933 рр. в Україні. – К., 2003.

80. Крижицький С.Д., Зубар В.М., Русяєва А.С. Античні держави Північного Причорномор’я. – К., 1998.

81. Крип’якевич І.П. Галицько-Волинське князівство. – К., 1984.82. Крупницький Б.Д. Гетьман Мазепа та його доба. – К., 2001.83. Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя. – К., 1997.84. Кульчицький С.В. Нотатки про українські революції – К, 2001.85. Кульчицький С.В. Закономірності еволюції радянської влади (короткі тези)

// УІЖ . – 2007 - №6 – с. 181-218.86. Лисенко О.Є. Тематика Другої світової війни на сторінках «Українського

історичного журналу»: історіографічна ретроспектива на суспільно-політичному тлі // УІЖ . – 2007 - №6 – с. 119-142

87. Лисяк-Рудницький І. Політична думка українських дисидентів // Нариси історії нової України. – Л., 1991.

88. Литвин В. Україна: досвід та проблеми державотворення (90-ті року ХХ ст.). – К., 2001.

89. Мала енциклопедія етнодержавознавства. – К., 1996.

12

90. Мала енциклопедія українського козацтва. – Донецьк, 2000.91. Малий словник історії України. – К., 1997.92. Махно Н. Воспоминания. – К., 1991. – Кн.1–3.93. Монолатій І.С. Разом, але майже окремо. Взаємодія етнополітичних

акторів на західноукраїнських землях у 1867 – 1914 рр. – Івано-Франківськ, 2010.

94. Москвофільство: документи і матеріали. – Л., 2001. 95. Моця О.П. Київська Русь і країни Європи: характерні риси

східнослов’янської державності, рівні міжнародних відносин та напрями контактів // УІЖ – 2007. - №1. – С. 4 –19.

96. Муковський І.Т., Лисенко О.Є. Звитяга і жертовність: Україна на фронтах другої світової війни. – К., 1996.

97. Нагаєвський І. Історія української держави двадцятого століття. – К., 1993.98. Народная война в тылу фашистских оккупантов на Украине 1941–1944: В 2

кн. – К., 1985.99. Незнайома Кліо: Українська історія в таємницях та курйозах XV–XVIII ст.

– К., 2002. 100. Огієнко І.І. Українська церква. – К., 1993.101. Пам’ять крізь віки // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – К, 2001.102. Пассек Т. Трипільська культура. – К., 1990.103. Петлюра С. Статті, листи, документи. В 3 т. – К., 1998–1999.104. Петро Шелест: “Справжній суд історії ще попереду” Спогади. Щоденники.

Документи. Матеріали. – К., 2003.105. Петров В.П. Походження українського народу. – К., 1992.106. Плохій С. Великий переділ. Незвичайна історія Михайла Грушевського. –

К., 2011.107. Полководці Війська Запорозького. – К., 1998.108. Пристайко В., Шаповал Ю. Михайло Грушевський. Справа УНЦ і останні

роки (1931–1934). – К., 1999.109. Реєнт О.П. Історія України ХІХ – на поч. ХХ ст.: методологічний зріз і

тематичні напрями наукового пошуку// УІЖ . – 2007 - № 6 – с. 218-232.110. Русначенко А. Національно-визвольний рух в Україні. Середина 50-х –

початок 1990-х років. – К., 1998.111. Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. – М., 1981.112. Савчук Н.О. Українська держава за гетьманування Ю. Хмельницького

(1659 – поч. 1663 рр.) – Кам’янець-Подільський, 2001. 113. Сас П.М. Політична культура українського суспільства (кінець ХVІ –

перша половина ХVII ст.). – К., 1998.114. Сахаров А.Н. Дипломатия в Древней Руси. – М., 1980.115. Сідак В., Степанков В. З історії української розвідки і контррозвідки. – К.,

1994.116. Сідак В.С. Національні спецслужби в період Української революції 1917–

1921 рр. – К., 1998.117. Скоропадський П. Спогади. – Київ-Філадельфія, 1995.118. Смолій В., Степанков В. Богдан Хмельницький. – К., 1994.

13

119. Смолій В., Степанков В. Українська національна революція ХVII ст. (1648–1676 рр.). – К., 1999.

120. Солдатенко В.Ф. Українська революція. Історичний нарис. – К., 1999.121. Солдатенко В.Ф. Новітні тенденції й актуальні проблеми

історіографічного освоєння процесів революційної доби 1917-1920 рр. в Україні// УІЖ . – 2008. - №1. – С. 75-88.

122. Степан Бандера – людина і міф. – К., 2001.123. Сторінки історії України ХХ ст. – К., 1992.124. Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1993.125. Тисяча років української суспільно-політичної думки: В 9 т., 14 кн. / Гол.

редкол. Т. Гунчак. – К., 2001.126. Толочко П.П. Київська Русь. – К., 1995.127. Толочко П.П. Ярослав Мудрий – К., 2002128. Томпсон, Ева М. Трубадури імперії: Російська література і колоніалізм. –

К., 2008.129. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.1: Бунтян К.П.

Мурзін В.Ю., Симоненко О.В. На світанку історії. – К., 1998.130. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.3: Сарбей В.Г.

Національне відродження України (ХIХ – поч. ХХ ст.).131. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.3: Баран В.Д.

Давні слов’яни.132. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.4: Толочко О.П.,

Толочко П.П. Київська Русь. 133. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.5: Котляр М.Ф.

Галицько-Волинська Русь. 134. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.6: Русина

О.В.Україна під татарами і Литвою.135. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.7: Смолій В.А.,

Степанков В.С. Українська національна революція ХУII ст. (1648–1676 рр.).

136. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.8: Гуржій О.І., Чухліб Т.В. Гетьманська Україна.

137. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.9: Сарбей В.Т. Національне відродження України.

138. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.10: Рубльов О.С., Реєнт О.П. Українські визвольні змагання. 1917–1921 рр.

139. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.11: Кульчицький С.В. Україна між двома війнами (1921–1939 рр.).

140. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.12: Коваль М.В. Україна в Другій Світовій і Великій Вітчизняній війнах (1939–1945).

141. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.13: Баран В.К., Даниленко В.М. Україна в умовах системної кризи (1946–1980-ті рр.).

142. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.14: Литвин В.М. Україна на межі тисячоліть (1991–2000 рр.).

14

143. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998. – Т.15: Трощинський В.П. Шевченко А.А. Українці в світі.

144. Україна партизанська 1941–1945 рр. партизанські формування та органи керівництва ними – К., 2001.

145. Україна. Процеси націотворення / Упоряд. Андреас Каппелер; пер. з нім. – К., 2011.

146. Україна: ХХ століття: У 2 кн. / В. Литвин, В. Смолій, М. Шлаковатий. – К., 2002.

147. Українська ідея. Історичний нарис. – К., 1995.148. Українська ідея. Перші речники. – К., 1994.149. Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. – К., 1996. – Т.1,2.150. Українське козацтво. Мала енциклопедія. – К., 2002151. Універсали Богдана Хмельницького. 1648–1657. – К., 1998.152. Універсали Івана Мазепи. – К., 2002.153. Хрестоматія з історії України. – К., 1993.154. Центральна Рада: Український державотворчий процес: У 2 ч. – К., 1997.155. Чайковський А.С. Невідома війна: Партизанський рух в Україні мовою

документів, очима історика. – К., 1994.156. Чайковський А.С. Плен. За чужие и свои грехи. – К., 2002.157. Ченцов В.В. Політичні репресії в радянській Україні. – К., 2000.158. Чорнобиль. Зона відчуження – К., 2001.159. Чорнобильська трагедія: Документи і матеріали. – К., 1996.160. Чувардинський А.Г. Гетьман Сагайдачний – К., 2002.161. Чухліб Т. Козаки та Яничари. Україна у християнсько-мусульманських

війнах 1500–1700 років. – К., 2010.162. Шаповал Ю., Пристайко В., Золотарьов В. ЧК–ГПУ–НКВД в Україні:

особи, факти, документи. – К., 1997.163. Шаповал Ю.І. Україна ХХ ст.: особи та події в контексті важкої історії. –

К., 2001.164. Шевальє П. Історія війни козаків проти Польщі. – К., 1960.165. Шевченко В.Ф., Павленко М.І., Потапов Г.Г. Історія українських

політичних партій. – К., 1999.166. Щербак Н.О. Єврейське питання у внутрішній політиці царизму наприкінці

ХVІІІ – у першій чверті ХІХ ст. // УІЖ. – 2004. – № 6. –С. 16-26. 167. Щербак Н.О. Національна політика царизму у Правобережній Україні

(кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.) – К., 2005. – 616 с.168. Щербак Н.О. Правовий статус національних меншин в Україні в ХІХ ст. //

Актуальні проблеми політики. Зб. наукових праць. – Одеса: Юридична література, 2003. – Вип. 16. – С.438-444.

169. Яворницький Д. Історія запорозьких козаків: В 3 т. – К., 1991.170. Яворницький Д.І. Вольності запорозьких козаків: Історико-топографічний

нарис. – Д., 2002.171. Яковенко Н. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в

Україні XVI–XVII ст. – К., 2002.

15

172. Яковенко Н. Українська шляхта з кінця XIV – до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна. Вид. 2-ге, переглянуте і виправлене. – К., 2008.

173. Яковлева Т. Руїна Гетьманщини: Від переяславської ради-2 до Андрусівської угоди (1659 – 1667 рр.). – К., 2003.

Рекомендовані наукові ресурси мережі Internet (ІСТОРІЯ УКРАЇНИ)

http://www.history.org.ua/ - Інститут історії України НАН України (розміщено

значну кількість монографій, журналів в повній електронній версії).

http://www.ipiend.gov.ua/ - Інститут політичних і етнонаціональних досліджень

ім. І.Ф.Кураса НАН України (розміщено електронну бібліотеку)

http://www.inst-ukr.lviv.ua/ - Інститут українознавства імені І.Крип'якевича НАН

України

http://www.nbuv.gov.ua/ - Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського.

http://www-history.univer.kharkov.ua/ - історичний факультет Харківського

національного університету ім.. Каразіна.

http://www.history.com.ua/ - новини історичної науки, викладання історії, питання

до іспитів, корисні посилання.

http://www.ualogos.kiev.ua/ - журнал «Українознавство».

http://www.siver-litopis.cn.ua/index.htm - всеукраїнський науковий журнал

«Сіверянський літопис» (номери журналу, матеріали конференцій тощо).

http://www.ukrhistory.narod.ru/ - українська історична електронна бібліотека

http://www.heritage.com.ua/ - сторінка історії, присвячена пам'яткам української

спадщини

http://litopys.org.ua/ - електронна бібліотека давньої української літератури.

Розробник і автор М. Бистрицький (Інститут історії України НАНУ).

http://www.archives.gov.ua/ - веб-портал Держкомархіву. Розміщено вебпублікації

архівних матеріалів.

http://www.cossackdom.com/indexu.html - ресурс присвячений історії козацтва.

http://www.bibliophika.ru/index.php?sh=proj - електронна бібліотека літератури з

історії Росії.

16

ЗРАЗОК ОФОРМЛЕННЯ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИКАФЕДРА ФІЛОСОФІЇ ТА ПОЛІТОЛОГІЇ

ІНДИВІДУАЛЬНО-ДОСЛІДНИЦЬКЕ ЗАВДАННЯ

з курсу «ІСТОРІЯ УКРАЇНИ»

тема: «ГЕОПОЛІТИЧНЕ СТАНОВИЩЕ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

НА ПОЧАТКУ ХХ ст.»

Виконав: студент гр. ПБ-12-1Петренко І.М.

Перевірив:к.і.н., доцентГромакова Н.Ю.

Ірпінь-2012

17

ЗМІСТ

І. Геополітичне становище українських земель на початку ХХ ст. як

історіографічна проблема1.

ІІ. Українське питання в контексті європейської політики на початку ХХ ст.2

2.1. Українське питання напередодні та в роки Першої світової війни (1914-

1918 рр.)

2.2. Зовнішньополітичні орієнтації українських урядів у період національно-

визвольних змагань 1917-1921 рр.:

2.2.1. Дипломатична діяльність уряду Української Центральної Ради:

здобутки і прорахунки

2.2.2. Зовнішня політика гетьмана Павла Скоропадського: у пошуках

союзників

2.2.3. Зовнішньополітичні орієнтири Директорії УНР: від злуки із

ЗУНР до Варшавської угоди Симона Петлюри

ІІІ. Висновки3.

IV. Список використаних джерел та літератури4.

Вступна частина дослідження повинна бути присвячена визначенню

наукової актуальності даної проблеми, в ній формулюються мета і завдання

(відповідно до пунктів змісту) роботи. Обов‘язково слід проаналізувати стан

історіографічної розробки даної наукової проблеми (зверніть увагу на

публікації за останні п‘ять років, в т.ч. і в Інтернет-виданнях). Охарактеризуйте

структуру науково-дослідної тези.

У першому пункті основної частини роботи доцільно проаналізувати

становище українських земель у складі Російської та Австро-Угорської імперії 1 Вступ (формулюються актуальність, мета і завдання дослідження; подається стислий огляд історіографічного доробку по темі; опис структури реферату).2 Основна частина (розкривається зміст дослідження).3 Висновки (узагальнюються результати дослідження, формулюються висновки по всіх пунктах основної частини реферату).4 Вказуються лише джерела та література, опрацьовані безпосередньо виконавцем завдання (в т.ч. Інтернет-видання).

18

наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Охарактеризуйте причини початку Першої

світової війни та плани держав, які в ній воювали, щодо України. Зверніть

увагу, що головною причиною війни були далекосяжні плани Німеччини щодо

розширення її геополітичного простору. Німеччина намагалася послабити

Росію та підкорити деякі її території, зокрема й Україну. Австро-Угорська

імперія виношувала плани щодо розширення своєї території за рахунок Волині

та Поділля. Щодо Російської імперії, то окрім інших причин, вона

переслідувала мету приєднати Галичину, Буковину, Закарпаття. Але кожна з

воюючих держав відповідно до своїх інтересів мала конкретні плани щодо

України. Причому жодна з них відкрито про свої наміри на заявляла. Студент

повинен усвідомити, що трагедія українського народу у Першій світовій війні

полягала у тому, що українці опинилися по обидва боки ворогуючих сторін,

змушені воювати на користь імперій, не зацікавлених у справедливому

вирішенні українського питання.

У другому пункті треба визначити зовнішньополітичну орієнтацію

українських урядів після лютневої революції 1917 р. в Росії. Зокрема,

орієнтацію Української Центральної Ради на союз із Росією. Визначте, яким

чином підписання Центральною Радою Брестського мирного договору

вплинуло на зміни в її зовнішньополітичній орієнтації і сприяло зближенню із

країнами Четверного союзу – Німеччиною та Австро-Угорщиною.

Аналізуючи зовнішньополітичну діяльність гетьмана П. Скоропадського,

визначте з якими державами були налагоджені зовнішньополітичні стосунки

Гетьманату. З‘ясуйте чинники, що призвели до переорієнтації гетьманського

уряду на країни Антанти. Проаналізуйте, яким чином зовнішня політика

гетьманського уряду позначилася на долі цієї форми української державності в

цілому.

Розкриваючи проблеми, які існували у Директорії УНР у сфері зовнішньої

політики, визначте роль зовнішніх чинників, зокрема, охарактеризуйте

геополітичні устремління Радянської Росії, країн Антанти, Польщі щодо

українських земель. Проаналізуйте спробу об‘єднання УНР із

19

західноукраїнськими землями, а також фактори, що стали на заваді реалізації

цієї програми.

У висновках логічно обґрунтуйте основні результати Вашого дослідження,

продемонструвавши досягнення поставленої мети і завдань, сформульованих у

вступній частині індивідуально-дослідницького завдання.

20