4

“СЛОВО Просвіти” ч. 21 (99), 24 серпня 2001 р.

Всесвітній форум

Нас не повинні заколихувати обіцянки танадії. Адже ми знаємо, що Єрусалим бувзруйнований, а “місто Сонця” не збудоване йдосі.

Смерть нації настає, коли мова відлуча-ється від неї, тобто, коли — за Вернадським— відокремлюється простір від часу. Бо самев Слові — і час, і вічність, й історія, і безвіч-ність. Простір з іменням Україна — це не тесаме, що Україна в часі...

І потрібно це сприймати владі без образи,щоб не підтверджувати тезу академікаО. Панченка: чим гірше йдуть справи, тимбільше брешуть і тим більше ображаються заправду. Відомо, що космологос є співвідно-шенням етносу з ландшафтом, що його вмі-щає: втрата цієї взаємозалежності спричиня-ється до спотворення одного з другим. Най-яскравішою ілюстрацією є Східна Україна. Зачим неодмінно постає втрата пасіонарності,тобто енергетики, тобто вітальності, як в інді-анців Америки...

Демографічні порушення гармонійностітакож ставали катастрофічними. У давнійстолиці Єгипту — Олександрії — колись жило50 відсотків греків, 40 відсотків іудеїв, а реш-та припадала на всіх інших, в тому числі й натубільців. Де та Олександрія?...

Зміна дискретних систем (біоценозу) нажорсткі призводить до вакууму. Про це зна-ють краще фізики. Це підтверджує відомийпостулат: не в силі Бог, а в правді...

Отже, про правдивий стан речей... Усідобре усвідомлюють: найважливішим чин-ником розпаду СРСР стала національнапроблематика. Жорстка сусловська систе-ма, що діяла послідовно в напрямку денаці-оналізації й витворення нового субетносу,тобто “політичної нації на всій території Со-юзу”, — зазнала краху. Одномоментно...

Історичних аналогів підміни дискретнихсистем — природних — штучними — предо-сить. Але найхарактернішою була спробаО. Македонського створити на завойованихним територіях з еллінів та місцевої людностієдиний великий етнос. Для цього, як відомо,він одружив декілька сот своїх офіцерів-маке-донців з осиротілими доньками перських ве-льмож. Його імперія, як субнаціональна сис-тема, розлетілася, етнічний конгломерат існу-вав не довше півстоліття... З такими ж намі-

рами вожді Союзу творили “нового советско-го человека”, як одиницю виміру єдиної полі-тичної нації. Чому ж із такою — подиву гід-ною! — затятістю нові ідеологи України, як А.Деркач, Гриньов чи Малинкович, нав’язуютьнам приречену на крах схему: творення вУкраїні політичної нації?! На якій ідеології, хтоскаже?!

Візантійський суперетнос “вилупився зяйця” (за висловом Я. Гумільова) християнсь-кої спільноти і був туго стягнутий догматични-ми обручами церковної організації, але ж мизнаємо печальний фінал цього утворення...Саме тому моє питання заадресоване до зга-даних опонентів, згідно з рекомендаціямияких в Україні відбувається державне будів-ництво: яка ідеологія України? Демократичнізасади. Але ж вони властиві таким моноетніч-ним державам, як Німеччина, Японія, Італія,не кажучи вже про Польщу, Норвегію чи Уго-рщину!

Отже, можна припустити, що “советский”експеримент по створенню нового етносу натериторії України продовжується... Але цекриє певні небезпеки, що виходять за межівласне нашого державного утворення. Аджелише на території України продовжується всете, що започаткувалося за часів Леніна—Су-слова—Брєжнєва. Інтенсивна й тотальна де-націоналізація усього українського люду. Бі-лорусію до уваги не беремо (вона в союзі).Про наслідки ніхто нібито й не думає. Протепрогнозувати необхідно. І саме тепер, бо двапопередні Форуми були форумами націона-льних надій та сподівань. Теперішній форум— це форум підсумків та застережень, які,передовсім, стосуються сьогоднішньої влади,для якої, як ми зрозуміли, наші проблеми неє близькими: вони зайняті життєвлаштуван-ням своїм і своїх російськомовних нащадків.Не можу втриматися від деяких історичниханалогів, де Карфаген, де Терми, де палаци,де розкоші й лаври, що, здається, обіцяливічне раювання?! У минущих людей свої сю-жети, а в Бога — свої!..

Російський філософ Василь Розанов ізжахом відзначив у “Коробах облетілого лис-тя”, що в 1918 році він з ентузіазмом будуваву Підмосков’ї дачу, а перші постріли сприйняв,як безглузді епізоди... Панове! Історія перева-жає вас. І Бог не в силі, а в правді...

А яка вона, правда? У чому й де шукати?Пошукаймо в статистиці, може, хоч у ній тро-хи є правди. Ви знаєте, скільки українськихкнижок припадає на душу населення в Украї-ні? Яка культура панує в Україні? Де україно-мовні канали? Де національні товари на рин-ку культури? Адже ви всі добре знаєте про ка-тастрофічний стан у сфері інформації такультури.

У яких сім’ях представників українськогоістеблішменту українська мова є мовою спіл-кування? І діти, і внуки, народжені в останнєдесятиріччя, виховуються і промовляють рід-ною для вас, але чужою для України мовою.Вже й соромитися цього перестали, як булоце в 1993 році...

Про яку українську перспективу може йтимова, про яку українську модерну націю? Мо-жемо лише прогнозувати сумні події, і не спо-кушатися думкою, що українській нації в 1933році зламали хребет. Події 40—50-их років спростували цю тезу.

У часи лихоліть люди захищають непросто територію, а принцип, на якому ґру-нтується побут і етика, світогляд і естетика,все те, що назветься, за Євгеном Маланю-ком, “оригінальним культурним типом”, якийформується єдиним — винятково-єдиним!— засобом — мовою. Адже в мові концент-рується історичне буття нації, а, відтак, ісутність самої людини. “Чи має нація щосьдорожче, ніж мова батьків? — запитувавЙоганн Готфрід Гердер. — У мові втілені всінадбання її помислів, її традиції, її історія,релігія, основа її життя, все її серце і вся ду-ша. Позбавити народ мови — значить по-збавити його єдиного вічного добра”. Це ви-словлювання не сьогоднішнього національ-ного радника чи рухівця, а добропорядногонімця XVIII сторіччя. Ці слова особливо ак-туальні сьогодні, коли відбувається черго-вий перерозподіл власності в межах україн-ського ландшафту. Не відбирайте, панове,це єдино вічне добро цілої нації. Бо мова —це вулкан, і наслідки можуть бути неперед-бачувані.

Мова, як і церква, — єдиний найвартісні-ший і найпродуктивніший фактор національноїконсолідації, без чого Україна не відбудеться.Про це відверто говорять вороги незалежноїУкраїни. І тому вони активно діють в усіх мож-

ливих сферах, прибираючи до рук ЗМІ, нав’я-зуючи через свої угруповання у Верховній ра-ді України антиукраїнські нормативи, хартії, за-кони, підтримуючи на обивательському рівнірадянсько-кагебістські стереотипи. Ці політики“імперсько-реваншистського ґатунку” стаютьрадниками навіть самого Президента...

Але моє слово не до цих “радців”, а допредставників влади: “Брак культурної само-ідентифікації, брак загальнонаціональногосмислу існування”, — за висловом ІванаДзюби — уже спричинився до ущербного інеповного державного самоствердження.Саме внаслідок цього наше суспільство за-лишається не посткомуністичним, а “колоні-зованим”.

Загальнонаціональний смисл існуваннявідбувається у межах культури і тільки в ній.Саме культура є способом вираження націо-нальної ідентичності та виявленням сенсубуття народу, в ній єдиній відбувається і наці-ональна ідентичність, і національний поступ.

Колись великий Борхес зазначав, щокожна мова є “абеткою символів, вживанняяких передбачає певне, спільне з співрозмо-вником, минуле”, і, додамо від себе, — ще ймайбутнє. Але лише в культурі зберігаютьсявсі актуальності для всіх поколінь, що спри-яє постійному самовідтворенню образу люд-ства. І сьогоднішнє розмежування на людей“білої” і “чорної” кістки, чи на “суспільство” та“еліту”, — при кричущій соціально-несправе-дливій політиці вкрай небезпечне. Там, девитворюються етнічні химери, тобто полярізновеликих ритмів, там виникають антиси-стеми, свідками проявів якої ми були нещо-давно.

Якби світ розвивався за Богдановим,Бернштейном, Зінов’євим, Бухаріним чи Сус-ловим та доморощеними гриньовими, дерка-чами та маленковичами, антисистеми витіс-нили б із планети всі етноси, замінили б їх со-бою, знищили б усе живе у своїх ареалах, пе-ретворили б свої реальні імпульси у віртуаль-ні... Цього не сталося і не станеться. Ніколи…

І Україна винятком у цьому космічномузаконі не стане. У світі є могутні імпульси, щопротидіють антисистемам. Поштовхи пасіо-нарності надають щоразу етносам оригіналь-ні ритми біополя. Ми не самітні у світі навітьу такі періоди, які називають глобалізацією.Бог над нами. Бог з нами. І він не в силі, а вправді. А правда з нами!

Павло МОВЧАН,голова Всеукраїнського товариства “Просвіта”,

народний депутат України

ÍÅ Â ÑÈ˲ ÁÎÃ, À  ÏÐÀÂIJÂèñòóï íà III Âñåñâ³òíüîìó ôîðóì³ óêðà¿íö³â

Ще в ході підготовки ІІІ Всесвіт-нього форуму українців до цієї акціїв самій Україні різні сили ставилисяпо-різному. Одні відверто ігнорува-ли, другі чекали його з надією як по-дію великої державної ваги, третівважали черговим формальним за-ходом у рамках святкування юві-лею Незалежності.

Такі різні настрої нашого роз’-єднаного суспільства панували іна Форумі, точніше, на його урочи-стому відкритті 18 серпня, хоча на-тхненно всім залом співали “Ще невмерла Україна”, читали “Отченаш” і благоговійно слухали словоСвятішого патріарха Філарета іпросили Божого благословення наплідну працю. Не сприяла встано-вленню загального святкового на-строю в залі і присутність Прези-дента. А його привітання і допо-відь, у якій глава держави прагнувчерез “уроки незалежності” консо-лідувати представників нації, тежбули сприйняті по-різному: у чис-ленних рядах номенклатури ви-кликали радісне схвалення, у не-численних представників опозиції,що саме в цей час пікетувала навулиці палац “Україна” — обуренняі гнівний спротив, а в душах розча-рованих, розчавлених невирішени-ми національними і соціальнимипроблемами вітчизняних інтеліген-тів та гостей з діаспори — глухемовчання.

Навіть тоді, коли Леонід Дани-лович виголосив довгоочікуванийвердикт про те, що “українська мовамає бути і буде єдиною державною

мовою в Україні”, — народ плескаврадше з відчуття запізнілої перемо-ги над національно індиферентноюдержавною владою. Адже кожен націм поважнім зібранні добре усві-домлював, що наступальний про-цес денаціоналізації в Україні одні-єю фразою не зупинити і буде нетак просто врятувати ментальністьнароду від національної деградації.

І хоч ці настрої і були гостро ви-словлені з трибуни Форуму у висту-пах Михайла Гориня, Івана Дзюби,Левка Лук’яненка, Аскольда Лозин-ського, Павла Мовчана та іншихпредставників істинно національ-ної еліти, їх уже не чув ні Прези-дент, який, виконавши свою місію,залишив зал, ані український на-род, оскільки Перший національ-ний канал транслював тільки допо-відь Леоніда Даниловича. А такімонополісти українського ефіру, як“Інтер”, канал “1+1” і їм подібні,“снізошлі” до Всесвітнього форумуукраїнців, “видавши” в ефір короте-нькі (між іншим), але прозоро тен-денційні “інформашки”, у яких по-дали цю важливу державотворчу інацієтворчу акцію як таке собісвятково-келійне збіговисько націо-нал-патріотів, або чисто формаль-ний захід у рамках святкуванняювілею Незалежності.

Взагалі, поза увагою телеком-паній, а отже й поза увагою народу,залишився і другий день Форуму,присвячений роботі секцій, круглихстолів, установчих зборів і конфе-ренцій. Можливо тому, що він прой-шов під знаком серйозних аналітич-

них препарувань суспільно-політич-ного і національно-духовного життякраїни і пошуку виходу із тотальноїстагнації.

Що ж, ті, що панують у нашомуголубому ефірі, перестрахувалисянедаремно: резолюції 17-и (мовної,екологічної, культурологічної, меди-чної, молодіжної тощо) секцій тапідсекцій, установчого конгресу ке-рівників українських ЗМІ світу, виго-лошені на закритті Форуму 20 серп-ня, були такими нищівними діагно-зами хворої української дійсності,що пропадав будь-який настрій, нете що святковий. Та все одно, деле-

гати аплодували, щоб бодай якосьпідбадьоритися, зарядитися насна-гою. Але їх тут же збивав “з на-тхнення” вічний спікер і дотепникІван Плющ, який головував на заве-ршальному засіданні Форуму: “Неспішіть аплодувати, бо все це лишеслова. До діла ще далеко”.

Що ж, як кажуть, істина глаго-лить вустами державного мужа: дотріумфу української ідеї в незалеж-ній Україні ще далеко, як і до раю…Але все-таки ІІІ Всесвітній форумукраїнців не згасив у серцях при-сутніх повпредів вселенського укра-їнства іскорку надії, що нарешті, на

11-му році незалежності та ідеясвята об’єднає всіх нас, а головне— владу і народ — у праці і творчо-сті задля України.

Форум прийняв проект Резолю-ції, обрав новий склад ВсесвітньоїУкраїнської Координаційної Ради,головою якої знову став МихайлоГоринь.

Галина ТАРАСЮК

Матеріали ІІІ Всесвітнього форуму українців читайте

в наступних числах “Слова Просвіти”

III ÂÑÅѲÒÍ²É ÔÎÐÓÌ ÓÊÐÀ¯ÍÖ²Â: Ç ÍÀIJªÞÑÏÎIJÂÀªÌÎÑÜ?

5

ч. 21 (99), 24 серпня 2001 р. “СЛОВО Просвіти”

Мова єдина

У рамках проведення ІІІ Всесвітнього фо-руму українців напередодні 10-ої річниці Не-залежності України 19–20 серпня в приміщен-ні Інституту міжнародних відносин КНУ іменіТ. Шевченка працювала найповажніша й чис-ленна секція “Мовне будівництво в Україні тарозвиток української мови”. Секція порушува-ла на своїх засіданнях проблемні питаннясьогоднішнього стану української мови вУкраїні та далеко за її межами.

Керівниками зібрання були чи не найком-петентніші в галузі мовного будівництва спеці-алісти: Голова Всеукраїнського товариства“Просвіта” ім. Т. Шевченка, народний депутатУкраїни Павло Мовчан, директор Науково-до-слідного інституту українознавства МОНУкраїни Петро Кононенко, Голова шкільноїРади США Євген Федоренко та заступник го-лови ВУТ “Просвіта”, академік Олександр По-номарів.

У конструктивних, полемічних і часто кри-тичних виступах учасники майже дали відпо-відь на основне питання: у якому стані пере-буває мовне будівництво в Україні і що требаробити для його поліпшення…

У вступному слові до зібрання Голова ВУТ“Просвіта” Павло Мовчан зазначив, що питан-ня мови на сьогодні — найважливіша пробле-ма українства.

“Різні є думки з приводу того, що основні-ше в нашому житті. Одні називають економіку,інші — політику… Мова — цементуюча осно-ва нації”, — наголосив Павло Мовчан. “Гово-римо про нинішній стан мови, про її перспек-тиви. Усі, хто зібрався в цій залі, причетні доруху опору. Саме завдяки нам відбувається ізбувається держава”, — продовжив промо-вець.

А ще він сказав, що “політика сьогодні уо-соблюється”, а тому над окремими селамиБуковини майорять румунські прапори. “Ро-сійська церква в Україні — не державотворча,засоби масової інформації працюють на зро-сійщення населення. Якщо в Україні не буде

української мови, то на нації можна буде по-ставити хрест”, — сказав голова ВУТ “Просві-та”. “Ми повинні спільними зусиллями знайтишляхи розв’язання проблем, дати рекоменда-ції, щоб усунути екстремальну ситуацію. Укра-їнці повинні реалізувати свої права у своїйдержаві”, — завершив Павло Мовчан.

Академік Олександр Пономарів порушивпроблему інформаційного простору в Украї-ні. Він навів приклади (в історичному аспек-ті — це 80–90 роки минулого століття), колив українстві були “просвітки”. А потім почав-ся наступ, який триває досі. У селах і містахдуже багато вивісок російською мовою…Журнал “ПіК” донедавна був одномовний, атепер — двомовний. “Думка про дві Україниактивно мусується в ЗМІ. Радіо ще можнатерпіти, а от на телебаченні становище про-сто жахливе”, — констатував Олександр По-номарів.

Він відзначив доленосну роль діаспори,яка довгий час “була єдиним виразником наці-ональної ідеї”.

Петро Кононенко порушив проблему кон-тролю за дотриманням конституційних засад.“Чудові слова Президента, а чи втіляться во-ни в життя?” — запитував промовець. У йогосхвильованому слові йшлося про державніструктури з питань мовної політики, які зниклина наших очах.

Пролунала критика і на адресу ректорів таміністрів, які налаштовані проти українства.“Коли вимирає мова, тоді вимирає народ”, —сказав Петро Кононенко. Він навіть навів слав-нозвісні слова всесвітньо відомого німецькогофілолога Гердера: “Мова — душа народу”.

“174 рази українська мова була під забо-роною. Нищили українську сім’ю, книгу…” —такими гіркими були слова доповідача. А щевін зупинися на проблемі підручників та ви-данні науково-популярних видань про мову.

Доктор Євген Федоренко зі США доповівзібранню про роботу шкільної Ради у США.Він розповів про історію виховання свідомих

українців, які дорожать традиціями і водночасє громадянами іншого суспільства.

Євген Федоренко розповів, з яким ентузі-азмом в Америці сприйняли люди факт неза-лежності України. Доповідач інформував зі-брання про видання книжок і про те, що вАмериці також бракує літератури для шкіл,бракує періодичних видань… Він сказав, щойому “прикро чути на вулицях чудового украї-нського міста Києва російську мову”.

Професор Київської духовної АкадеміїДмитро Степовик зробив доповідь на тему“Богослужбова мова в Українській Церкві: ста-рослов’янська чи українська?” Він відзначивзаслуги митрополита Липківського в питаннівпровадження української мови в богослужін-ня й особливо Святішого патріарха Філарета.На сьогодні близько 9 млн. віруючих слухаютьлітургію і проповіді українською мовою. Бага-то богословської літератури видано українсь-кою мовою в Київському патріархаті. Йшлосяі про четвертий переклад Біблії українськоюмовою.

Змістовною була й доповідь члена-корес-пондента НАН України, директора Інститутуукраїнської мови НАН України Василя Німчукана тему “Проблеми єдиного українського пра-вопису”. Він укотре дав відповідь своїм опоне-нтам на закид, що новий правопис зорієнтова-ний на діаспору. В основу нового правопису по-трапило більше елементів “харківського”. Ва-силь Німчук сказав, що “правопис мусить бутиприродним, в орфографії має бути не спотво-рене обличчя. Мова повинна бути такою, якустворив Бог”. Василь Німчук наголосив, щопроблеми правопису — це проблеми спеціалі-стів, а не чиновників і державців.

На засіданні секції “Мовне будівництво вУкраїні та розвиток української мови” виступи-ли з ґрунтовними доповідями дуже багато фа-хівців своєї справи. Поділилися своїми думка-ми й відповідальні за мовну політику в різнихсферах нашого життя.

На секції доповідали: Павло Євграфов,заступник голови Конституційного СудуУкраїни; Микола Кульчинський, голова Пол-тавського об’єднання ВУТ “Просвіта”, народ-ний депутат України; Катерина Мотрич,письменниця; Микола Гук, голова Севасто-польського об’єднання ВУТ “Просвіта”; Світ-лана Богдан, зав. кафедрою історії культури

української мови Волинського державногоуніверситету ім. Лесі Українки; Юрій Руден-ко, професор педагогічного університету ім.М. Драгоманова; Марія Олійник, заступникголови донецького об’єднання ВУТ “Просві-та; Василь Грещук, професор, зав. кафед-рою Прикарпатського університету ім.В. Стефаника; Надія Огренич, голова Мико-лаївського об’єднання ВУТ “просвіта”; НадіяПозняк, журналіст телекомпанії “Атланта”;Едуард Рілінг, Віталій Радчук, Петро Мару-сик та ін.

Товариство ВУТ “Просвіта” готує до друкузбірник доповідей учасників зібрання. Отже, зїхнім змістом читачі невдовзі матимуть змогупознайомитися. Секція “Мовне будівництво вУкраїні та розвиток української мови” прийня-ла документ — Резолюцію.

Василь ОСАДЧИЙ

ÄÓØÀ ÍÀÐÎÄÓ

У залі засідань

Учасники секції напередодні 10-оїрічниці незалежності України з триво-гою відзначають, що за роки незалеж-ності, зокрема за 4 роки від часу про-ведення другого Всесвітнього форумуукраїнців, українська мова та українсь-ка культура не посіли належного місцяв державі як основа політичного й ду-ховного життя українського народу. АВерховна Рада, державні структуриконтролю за виконанням 10-ої статтіКонституції практичної уваги не приді-ляють.

Стан функціонування українськоїмови в усіх регіонах України не тількине поліпшився, а дійшов критичної ме-жі.

Передбачене ст. 10 КонституціїУкраїни забезпечення державою“…всебічного розвитку і функціонуван-ня української мови в усіх сферах сус-пільного життя на всій території Украї-ни” так і не набуло поступального ха-рактеру.

Особливо небезпечна ситуаціясклалася в інформаційній сфері. Зага-льний тираж українських газет знизив-ся до 4 відсотків, на недержавних ка-налах 90 % передач ведеться виключ-но іноземною російською мовою.

Потік іноземної преси та книжок ізРосії не має жодних перепон. А подат-кове законодавство українській книзіне сприяє і не захищає її.

Вища школа, зокрема технічніВНЗ, за невеликим винятком, продов-жують російщення українських студен-тів. Україна опинилася перед загрозоюне мати своєї інтелігенції.

Спорт, комерція, торгівля послуго-вуються переважно російською мово-ю. Багато посадових осіб різних рангівв Україні, велика частина державнихслужбовців у закордонних центрах си-стематично порушують ст. 10 Консти-туції України. Має місце призначенняна найвищі пости функціонерів, що неволодіють або демонстративно не по-слуговуються державною мовою.

Практично не відстоюють вимогКонституції переважна більшість суд-дів та працівників прокуратури, а части-на сама безкарно порушує їх.

Учасники секції звертають увагудержавців і службовців, політиків і гро-мадських діячів на те, що зволікання звтіленням у життя ст.10 КонституціїУкраїни щодо державності українськоїмови загрожує національній безпеціУкраїни.

ЗАКЛИКАЄМО:

Верховну Раду України — прискорити розгляд законопроек-

ту “Про державну мову в Україні”, прийн-яти ту його редакцію, яка насправді змі-нить позиції української мови та призу-пинить російщення країни;

— переглянути проект ЗаконуУкраїни “Про загальну середню освіту”з метою відновлення в ньому ст. 7, за-клавши в її основу обов’язкове навчан-ня й виховання в закладах середньоїосвіти державною українською мовою;

— не допустити ратифікації проек-ту Закону України “Європейська Хартіярегіональних мов або мов національ-них меншин” в його нинішній редакції.

Президента України— офіційно і всенародно проголо-

сити, спираючись на статті 10 —11 Конституції України та РішенняКонституційного Суду України про дер-жавний курс на українське національ-не відродження;

— враховувати при розв’язанні ка-дрових питань, насамперед при при-значенні високих посадових осіб знан-ня ними державної мови та спілкуван-ня нею;

— виявити свою владу і принципо-вість щодо втілення в життя ст. 10 Кон-ституції України, передбачивши конт-роль за її дотриманням у всіх сферахсуспільного життя та відповідальністьза порушення мовного законодавства,починаючи зі структур державної вла-ди;

— створити вертикаль державноївлади на всіх рівнях для контролю завпровадженням української мови якдержавної в усіх сферах суспільногожиття;

— проводити внутрішню політику,

спрямовану на консолідацію українсь-кого суспільства;

— утверджувати державну ідеоло-гію, базовану на українській національ-ній ідеї, на національних і морально-етичних цінностях українського наро-ду;

— встановити 9 березня ДержавнеШевченківське свято;

— активізувати роботу Ради з пи-тань мовної політики при Президенто-ві України;

— затвердити Національний комі-тет і програму відзначення Європейсь-кого року мов 2001;

— терміново видати Указ Прези-дента України “Про поліпшення видан-ня енциклопедичної літератури” запрограмою випуску соціально значу-щих видань;

— припинити політичні спекуляціїнавколо нової редакції “Українськогоправопису” і не пізніше грудня цьогороку провести підсумкове засіданняНаціональної правописної комісії;

— надати матеріальну підтримкуМіжнародному дитячому конкурсу зукраїнської мови;

— регулярно інформувати суспі-льство про хід виконання 10–11 статейКонституції.

Уряд України— створити в цьому році при Кабі-

неті Міністрів України Державний де-партамент мовної політики та науково-експертну комісію для виконання кон-ституційних обов’язків держави передгромадянами і урядових програм з мо-вного розвитку;

— провести за участю відповіднихМіністерств, інших центральних орга-нів виконавчої влади фаховий аналізта юридичну експертизу актів чинногозаконодавства, якими регулюється за-стосування мов у засобах масової ін-формації, видавничій справі, рекламіта ввести до них відповідні зміни й до-повнення;

— створити пільгові умови длярозвитку української аудіо- та відеоп-родукції, домогтися впровадженняукраїнської мови в системі Інтернет такомп’ютерного навчання;

— здійснювати реальне державнесприяння україномовній пресі, книго-друкуванню, всім видам україномовноїпродукції, насамперед для дітей, юна-цтва та молоді на основі податковихпільг;

— здійснити фінансування для за-

вершення випуску “Етимологічногословника української мови” з 2001 р.за Державною програмою випуску со-ціально значущих видань;

— контролювати діяльність Мініс-терств і відомств стосовно виконанняними мовного законодавства.

Міністра освіти і науки, Міністрівкультури і мистецтв, охорони здо-ров’я, керівників комітетів з питаньрелігії і спорту

— не укладати і не поновлюватиконтрактів із ректорами ВНЗ, які нехту-ють мовним законодавством;

— забезпечити виконання Поста-нови Кабінету Міністрів України від 5серпня 1998 р. “ Про державний стан-дарт освіти”;

— збільшити випуск підручниківукраїнською мовою для вищих, зокре-ма технічних навчальних закладів;

— запровадити для випускників ви-щих навчальних закладів усіх спеціаль-ностей обов’язковий державний іспит зфахового володіння українською мо-вою, для чого збільшити час для її опа-нування студентами в процесі навчан-ня, ввести іспит з української мови длявступників до аспірантури;

— запровадити у всіх вищих на-вчальних закладах України курс “Суча-сна українська мова”;

— створити кафедри українознав-ства у всіх вищих навчальних закла-дах, де вони відсутні, й особливо уВНЗ негуманітарного профілю;

— запровадити серію адміністра-тивних заходів для переведення на-вчального процесу у вищих навчаль-них закладах усіх рівнів акредитації іформ власності на державну мову на-вчання, провести атестацію виклада-цьких кадрів середніх і вищих навчаль-них закладах на володіння державноюмовою.

Міністра оборони України— розглянути на Колегії Міністерс-

тва оборони питання щодо функціону-вання державної мови у Збройних си-лах України;

— передбачити заходи, спрямова-ні на підвищення відповідальності по-садових осіб за дотримання мовногозаконодавства, зокрема ст. 13 Закону“Про Збройні Сили України”;

— передбачити атестування офі-церів та викладачів військових навча-льних закладів на предмет володіння йкористування державною мовою при

призначенні на посади;— суттєво удосконалити систему

військово-патріотичного вихованняпідлітків та юнацтва, враховуючи регі-ональні особливості історичного роз-витку, військові традиції та живу па-м’ять українського народу;

— покращити якість відбору та під-готовки фахівців оборонної сфери на-шої держави за критеріями професіо-налізму, порядності та відданості неза-лежній Українській державі.

Державний комітет молодіжноїполітики, спорту і туризму

— вжити рішучих заходів до ви-кладання державною мовою у навча-льних закладах фізкультурного і спор-тивного профілю, туризму;

— перевести на державну мовупідготовку національних команд з усіхвидів спорту.

Державний комітет інформацій-ної політики, телебачення та радіо-мовлення

— дотримуватися конституційнихвимог та Закону України “Про телеба-чення і радіомовлення” щодо мовногорежиму ведення телерадіотрансляційЗМІ, позбавляти їх ліцензій у разі пору-шення;

— не допускати ідеологічних диве-рсій проти українського народу та вжи-ти рішучих заходів щодо нав’язуванняверсій про те, ніби в Україні існує двідержавні мови – українська та російсь-ка;

— усім ЗМІ систематично вести ру-брику: “Володіти державною мовою –конституційний обов’язок, міра культу-ри кожної особи й суспільства”.

Держкомрелігій— рекомендувати УПЦ Московсь-

кого патріархату вести богослужінняукраїнською мовою на всій територіїУкраїни;

— навчальним закладам усіх кон-фесій вести підготовку кадрів держав-ною мовою.

Роботу секції підготовлено і проведено

Всеукраїнським товариством “Просвіта”

ім. Тараса Шевченка

ІІІ ВСЕСВІТНІЙ ФОРУМ УКРАЇНЦІВРЕЗОЛЮЦІЯ

Секція “Мовне будівництво в Україні та розвиток української мови”

Фото О

. Кутлахм

етова

9

ч. 21 (99), 24 серпня 2001 р. “СЛОВО Просвіти”

Погляд

Україно, своє осягни!М. Грушевський

Це заклик до нас Генія Украї-ни. Великий шлях починається зпершого кроку. І дійсно, як усе вприроді, розвиток людського сус-пільства має також свої законо-мірності. І так ведеться споконві-ку. Люди єдналися в родини, зних — у рід, нарід, націю, спорід-нену в багатоскладний організм— державу. І, зрозуміло, не булой немає такого народу, який непрагнув би створити свою дер-жаву та обстояти її. А втратившиїї в силу історичних обставин, са-можертовно не змагався б відро-дити. Історія людства свідчитьпро те, що чимало народів, на-віть високої цивілізації, ще в да-внину втратили свою держав-ність і навіть зникли зі сторінокісторії. Проте деякі народи спро-моглися відродитися та поверну-тися до родини народів світу. Се-ред них, зокрема, і в Європі: Бол-гарія, Угорщина, Польща, Литва,Норвегія. І навіть древні народи— Греція, Італія. Притім аж під кі-нець XIX, а то й у ХХ століттях.

Те саме і стосовно України-Руси, хоч її державність, а ще йпротодержавність, вимірюєтьсятисячоліттями. І була вона прак-тично безперервною. Отак, хочаб з епохи держави антів нашогокнязя Божа-Буса (IV століття). Занею — полян-русичів (з VI ст.).З неї постала славетна українсь-ка держава Київська Русь, а за-т и м— могутня Галицько-Волинськадержава, королівство Лодомерія,Лицарська Козацька Держава,Руське воєводство, Українська На-родна Республіка, після “октябрь-ского перевороту” 1917 року. От-же, зі зміною історичних умов змі-нювалися і форми державності. А1919 р., закономірно, відродила-ся незалежна українська держа-ва. І прикро чути, навіть від дер-жавних діячів, ніби ми “будуємо”,“створюємо” українську державу.Ні, ми її відбудовуємо, відтво-рюємо, бо вона у нас була з дав-ніх-давен. Однак відроджуватисвою національну державу інодіважче, ніж її створювати. Скажі-

мо, як фінам, естонцям, латишамта іншим народам, які її раніше немали. Адже нам відтворювати до-водиться не на царині чистого по-ля, а на буреломах, вчинених по-передніми десятиліттями націо-нальноруйнівних буревіїв колоні-заторських завалів. Тяжко дефор-мованого народного господарст-ва. Адже державно самодостат-ню Україну було перетворено ра-дянським урядом на велетенськузброярню-Молох для силовоговтілення примарно-безглуздоїідеї побудови “світового комуніз-му”.

До того ж, за тоталітарногорежиму свідомо було знищенонаціонально-демократичні сили,які б могли перебрати на себевладу. А отже, й лідерів, що згур-тували б наш народ у єдину дер-жавну родину.

Майже три чверті століття ди-ктатура комуністичної верхівки зїї драконівським режимом праву-вала Україною. Отож, наш народбув “обезголовленим”, що більшніж відчутно позначається й доте-пер на розбудові незалежноїУкраїни.

Щодо консолідаційної єдностінашого народу в ім’я національ-ної ідеї. За двох імперій — росій-ської та радянської — свідомо іпланово проводилася політикаденаціоналізації українського на-роду і його зросійщення. Отак, якза Пушкіним:

Славянские ручьиСольются в русском море…

(Тобто — зникнуть ці народи…)

Шовіністичні акції активно чи-нилися також “демографічними”засобами. Як асиміляцією, так ірозпорошення його розселеннямпо безмежних обширах російськоїімперії. А ще “нівеляцією” нашогонароду під єзуїтсько-геноцидни-ми гаслами так званого “единок-ровия” та “единоверия” українців іросіян. Героїчно-епічна ж історіянашого народу всіляко охаювала-ся. Національних державних дія-чів України таврували як “зрадни-ків”. І чомусь саме свого народу…Отак, щоб українці цуралися сво-

го національного походження.Найменша ж спроба обстоятисвою приналежність, як і послуго-вування своєю мовою, — ганьби-лися як “український націона-лізм”. А, до того ж, іще й “буржуа-зный”…

Все це — лише часточка того,що чинили з нами в Україні, за гір-кими словами Шевченка: “На на-шій, не своїй землі”…

А яку спадщину залишив намотой самонищівний режим такзваного “планового господарю-вання”? Украй занедбане сільсь-ке господарство і, як наслідокцього, — “диво”. ХлібодарнаУкраїна навіть у врожайні роки му-сила старцювати закордоннийхліб. А до того ж — технологічновкрай застаріла технологія про-мисловості з таким же устатку-ванням. Більше ж удосконаленевикористовувалося не на потребинароду, а лише на агресивну по-літику радянського режиму. Такийже суцільний розлад був і в енер-гетиці, транспорті. І, зрозуміло, —у науці, медицині, освіті, соціаль-ному забезпеченні людей. Такимчином ті, що довели Україну докритичного стану, і зараз чинятьшалений опір прогресу в нашійнезалежній державі. Вони не сха-менулися і знов тягнуть наш на-род до примарного “комунізму”,яким нас спокушали з початку ми-нулого століття і від якого відсах-нулося людство всього світу.

А тепер спадкоємці отих “вож-дів” і “вождиків” глузливо-демаго-гічно доскіпуються, чому незале-жна Україна за десять років непіднялася на рівень найпотужні-ших держав світу. Попри те, щосаме вони і тепер стоять на пере-поні нашого поступу. А свого часуспричинилися до такого стану вУкраїні. Отак, як у відомій притчі:“Один недоумкуватий жбурнув уколодязь кам’яну брилу, а двана-дцять мудрих тужаться понад си-лу витягти її…”

Отож, якщо ми прагнемо роз-будувати свою омріяну і всіляконезалежну Україну, нам життєвонеобхідно докласти всенароднихзусиль. І свідомі громадяни Укра-їни впевнено та послідовно тору-ють до цього шлях, долаючи зло-

вісний опір агресивних сил — і“своїх” і “братських”.

А нам уже є немало чим пи-шатися і на що спиратися з того,що створено лише за десять ро-ків. Вже відновлена і стверджу-ється українська державність.Вона визнана країнами всьогосвіту. Тепер Україна — не “філіал”СРСР, а рівноправна світова дер-жава. Вільна Україна, попри всінамагання внутрішніх і зовнішніхагресивних сил втягти її в кривавіконфлікти, за 10 років не зазналастрахіття воєн і неминучих втрат.Наші люди не стали втікачами відвоєн з клунками за плечима, зісвоєї землі в чужину, в безвість,не страхалися повернутися на ру-їни та згарища рідних осель. Ітільки незалежна Україна змогласамохітно позбутися жахливоїядерної зброї, якою її “нагородив”отой “братський союз”. Українутоді “величали” третьою за поту-жністю ядерною державою в світі,хоч її територія становила лише5% обширу Радянського Союзу. Іми були приречені стати заручни-ками, з жахливою загрозою спо-пеління. Адже всі ядерні ракетиНАТО були націлені на землю ілюдей України…

Тепер солдати і офіцериУкраїни є чатовими своєї рідноїбатьківщини. І свій синівськийобов’язок виконують в Україні, ане на далеких “гарячих точках”чужини. Громадяни вільної Укра-їни не зазнають масово-моторо-шних репресій, які в Радянсько-му Союзі десятиріччями були си-стематичними і безпідставними.Люди вільно будь-де і будь з кимобговорюють навіть гострі полі-тичні проблеми, не боячись аре-штів чи заслань. Немає в неза-лежній Україні міжнаціональнихрозбратів і, поготів, кривавих су-тичок. Впала назавжди тяжка“залізна завіса”, яка морочнимидесятиліттями відгороджуваланас від усього світу, лякаючи нас“імперіалістами”. А тепер ми по-вернулися до загальнолюдськоїспільноти, частиною якої колисьбули. Увійшли до ділових міжна-родних об’єднань. Україна ство-рила свою державно-фінансовусистему і грошову одиницю —

гривню. Тим самим звільнила се-бе від кабальних для неї примх“рублевой зоны”. І гідно пройшлачерез вир світових грошовихкриз. І лише незалежність дозво-лила закрити ЧорнобильськуАЕС, зведену у нас без згоди нате України і не в її потребах. Ітим самим усунути страхітливузагрозу для всього світу на бага-то століть.

Ми усвідомлюємо, що це де-сятиріччя не було легким дляУкраїни, як розуміємо й те, хто ічому чинив нашому поступу опір.Таке є прикрим, але закономірнонеминучим у боротьбі світлогомайбутнього з морочним мину-лим і його опором у перехіднийчас. Проте ми не зазнали в хлібо-дарній Україні впродовж цьогодесятиліття голодоморів, спря-мованих радянським режимом навинищення нашої нації. Все тутнаведене є тільки часткою нашихжиттєво важливих національнихпроблем. Хоч ми і тепер живемодосить скрутно, однак молоді па-гінці нашого майбутнього добро-буту на наших очах рясніють ізростають. Зміцнюють віру, що їхплоди — для нас і нащадків на-ших. І це не лише сподівання.

Узагальнюючи ж виклад своїхвистражданих думок 88-річноїлюдини, з радістю засвідчую те,що є очевидним і для наших не-другів: ідея вільної, незалежноїУкраїни ствердилася. УкраїнськаДержава є і, нарощуючи потужно-сті, крокує своїм шляхом до мо-гутності і щастя у віки. І я безмеж-но радий тому, що дожив до цієїздавна омріяної мети. А мої по-над піввікові змагання за це немарні. Отож, за прислів’ям древ-ніх римлян: “Per aspera ad astra!”— “Через терни — до зірок!” В до-бру путь, український народе!

Олесь СИЛИН,ветеран воєн, заслужений діяч культури, заслужений

архітектор України, член Комісіїта наукової ради по відтворенню

пам’яток при Президентові України, Головний експерт

Всеукраїнського фонду імені О. Гончара

ÐÎÊÈ ÁÎÐÎÒÜÁÈ ² ÇÂÅÐØÅÍÜ

Здавалось би, що в нашій сьогодніш-ній економічній ситуації парадоксальнозвучатиме вислів — свято українськоїкниги. Як не дивно, але це справді свято!Інших слів не скажеш. ІІІ Міжнародна кни-жкова виставка-ярмарок “Книжковий сад— 2001”, організована Державним коміте-том інформаційної політики, телебаченняі радіомовлення України, Українськоюасоціацією виробників поліграфічної про-дукції та Київською міською державноюадміністрацією засвідчила, що таке святоможливе. Виставка-ярмарок “Книжковийсад — 2001”, присвячена 10-ій річниці Не-залежності України, проходила 15–19 сер-пня у приміщенні Палацу мистецтв “Укра-їнський дім”. У програмі виставки-ярмаркубезліч заходів. Тут і ділові зустрічі, і укла-дання угод, і семінари поліграфістів, і ви-ставки робіт живописців, і презентації кра-щих книг, і круглі столи за участю делега-тів ІІІ Всесвітнього форуму українців, і від-значення дипломами та почесними гра-мотами кращих видань та видавців.

Понад 170 підприємств та видавничихустанов звітують 10-ій річниці Незалежнос-ті України. Подібної кількості учасників небуло за всю недовголітню історію нашої

держави.15 серпня виставку-ярмарок відкрив ві-

це-прем’єр-міністр України Володимир Се-миноженко. У своєму слові він сказав, щоне можна без хвилювання переступити по-рогу “Українського дому”. Говорив і протрадиції, які ми успадкували завдяки словута книзі.

Голова Держкомінформу політики, те-лебачення та радіомовлення України ІванДрач наголосив на тому, що “книжка — цевтілення душі. Щоправда, ми часто забува-ли про українську книжку. Останнім часомз’явилися і кошти, і надія, що після нафти ігазу книжка буде давати державі найбільшіприбутки”.

Президент Української асоціації вироб-ників поліграфічної продукції, народнийдепутат України Михайло Онуфрійчуквітав присутніх від оргкомітету, який очо-лює Президент України Леонід Кучма.

Про готовність до співпраці з українсь-кими книговидавцями говорили заступникголови Держкомполіграфії Білорусії Стані-слав Нечипорович та гість із Москви Оле-ксандр Стручков. Народний депутат Укра-їни Борис Олійник зупинився на проблемікнигорозповсюдження, яка потребує дер-

жавного втручання. Важко навіть пораху-вати престижні видання, які можна було іпобачити, і придбати на виставці.

Інф.

«КНИЖКОВИЙ САД — 2001»Фото О

. Кутлахм

етова

5

ч. 21 (99), 24 серпня 2001 р. “СЛОВО Просвіти”

Мова єдина

Продовження. Початок у числі 19, 2001 року

Ось просторий і вартий того, щоб йогозацитувати, лист Петра Панянчука з Ми-колаєва. Його найбільше турбує те, чомутак вільно, іноді навіть заохотливо з бокувладних структур почуваються в Українісили, які й не маскують того, що їхня мета— зруйнувати, знищити українську дер-жавність. Як розуміти те, що “просто зпарламентської трибуни ми ще недавночули: “Сколько надо будет, столько и расс-треляем”, як розуміти й те, що зовсім віль-но почуваються у нас люди, які відкритоочолюють союзи… по відновленню Сою-зу, борці за відновлення імперії?” “Чому,— дивується далі п. Панянчук, — ми неберемо в цьому плані приклад з Чехії,Литви та інших країн, не беремо прикладз Німеччини, яка свого часу на владномурівні поставила крапку на своїй біді — на-цистській партії? Ми ж боїмося бути неде-мократичними, і я не розумію, чого чекає-мо? Чи не новітнього Леніна, який об’єд-нає всі ці сили і на додаток направить наКиїв якогось новітнього Муравйова? Щобми знов колись казали: “Якби ж знаття!…”Ну, скільки ж нам ще треба наступати на тісамі граблі?”

Добродій Панянчук наводить один зприкладів того, як для компрометації дер-жави ліво-реваншитські сили використову-ють будь-які нагоди. “Ось слухаю на ульт-ракороткій хвилі Верховну Раду, де якразрозглядалося питання про СНІД, туберку-льоз, інші хвороби. Здавалося б, понад-партійне, нейтральне питання. Та ось домікрофона підбігає член фракції комуністівМармазов і, киваючи на незалежність Ук-раїни та на Президента, видає таку диви-ну: у Союзі цими хворобами хворіли мало,а в незалежній Україні (треба вважати то-му, що в незалежній) — епідемії. Звичайнож, бідування людей позначаються на кіль-кості хвороб. Тільки ж чому не було згада-но депутатом, що сприятливу ситуаціюдля поширення цих хвороб було створеноще завдяки старанням того ж Союзу? Ад-же це ще Союз обібрав до нитки власнихлюдей, забравши ще 1 квітня 1991 рокунавіть “гробові” заощадження, адже це та-кож Союз подарував нам Чорнобиль, щорізко вплинув на стан здоров’я населення.У промовця ж винною у всьому виявиласянезалежність, і ніхто — ні головуючий, ніхтось з інших депутатів — його не випра-вив. Чи не цікаво?”

Слушно пише П. Панянчук і про те, щозовсім не передбачуваний Бєловєзькимиугодами розподіл Чорноморського флоту(тим більше за обставин, коли Росія незнає, що робити з усіма іншими своїмифлотами) прислуговується хіба що меті,яку один з російських політиків сформу-лював словами: “ Крым — это та уздечка,которой мы обратаем всю Украину”, а

стосовно ж мовного питання, то позиціяцього дописувача з м. Миколаєва така:“Українська мова настільки ж природнядля українця, як і дихання чистим повіт-рям. Нема забрудників — нема й пробле-ми. То ж як шкода, що тих забрудників унас предостатньо. Та ще й штучно створе-них. І не без далекого прицілу!

Адже давно відомо: хочеш знищитинарод, відняти його територію — знищ йо-го мову. І це добре розуміють всі ті, котрірізними способами мусують у нас мовнепитання, ополчуючись — відкрито або жхитро-викрутливо — проти одвічної мовицієї землі — української.

Коли ці дії мали місце в колишній цар-ській, а опісля й у більшовицькій росій-ській імперії — це зрозуміло. Але, коли цетвориться сьогодні в нашій вже незалеж-ній державі, то пробачте, куди дивитьсядержавна влада? Тобто ті, хто повиненчітко оберігати нашу незалежність віднайприхованіших спроб її нищення. А що,як не нищення означає сьогоднішнє роз-гульне зросійщення України? Адже, пог-ляньте, який шалений наплив російсько-мовних видань заливає наш книжковийринок і весь інформаційний простір! Мас-кують же це… під демократичний принципзахисту мови меншин. Знаєте, якби цестосувалося, скажімо, кримськотатарськоїменшини, то такий довід треба було ббрати до уваги. Але ж… російській мові ні-яке знищення не загрожує. Адже в неї, навідміну від української чи кримськотатар-ської, є своя надійна скринька (Росія), девона пречудово зберігається і захищаєть-ся. І, до речі, там вона має статус держав-ної мови. Для всіх! Без огляду на менши-ни: українців, якутів, татар, чукчів, чечен-ців, яких геноцидно знищують, і т. д. Відсо-ток же тих меншин у Росії значно більший,ніж у нас в Україні росіян!

То чому ж частина з них тут, у нас в Ук-раїні, так уперто бореться за принципи,яких аж ніяк не дотримується у самій Ро-сії? І чому ми на державному рівні не дає-мо достойної відсічі таким “мудрецям”? Ідопоки таке буде? Невже аж до того часу,поки “соізволять” прозріти нинішні викува-ні ще в старій кузні деякі наші керівні кад-ри? Як правило, російськомовні! І скажу:вперто російськомовні! Хоч багато хто зних і непогано володіє українською мо-вою. Володіє, але вперто працює на її зни-щення…”

“Володіє, але вперто працює на її зни-щення…” — я нарочито повторю ці словата прокоментую обурення П. Панянчука зМиколаєва хіба що у той спосіб, що безнашої, українців, вимогливості, насту-пальності, без нашого, сказати б, тиску йнатиску — помітних змін ні в загально-сус-пільній, ні в мовній ситуації очікувати мар-но. Йдеться бо про питання, де відчуттявладою (а в ній нам обіцяли — пригадай-мо! — великі зміни) нашої, українства, во-лі особливо потрібне.

Кажучи це, я усвідомлюю, настільки тонепросто — змобілізувати, виявити отуволю у тих наших областях, у яких зросій-щення давно вже перейшло критичну точ-ку. Ну, наприклад, у Донецькій області,звідки, з міста Костянтинівка, озиваєтьсяВолодимир Зуй (він майстер спорту Укра-їни — гирьовий спорт, викладач англій-ської мови, який, одначе, відмовився пра-цювати у місцевому сільськогосподар-ському технікумі на знак протесту протизросійщення навчального процесу). У сво-єму листі він пише: “До вас звертаєтьсяколишній викладач технікуму, а нині пенсі-онер. У період нашого національного під-несення я майже вірив у те, що коли будеу нас власна держава, то не мине і двохроків, як всі заговорять українською мо-вою. Так або приблизно так говорив у тойчас Володимир Яворівський.

І от на десятому році існування нашоїдержави і ювілею, що вже минув, Законупро мови я відчуваю себе чи не єдиною насто відсотків україномовною людиною вмісті. У жодній установі тобі ніколи не да-дуть відповіді державною мовою, тому що

батьки міста керуються не Законом про мо-ви, не Конституцією України, а рішеннямобласної ради про так зване “двуязичіє”.Це те рішення, яке забезпечує панівне ста-новище російської мови у всіх ділянкахсуспільного життя, а українська, як була,так і залишається бідною пасербницею.Про те, що живемо в Україні, нагадують хі-ба що державний прапор над міськрадоюта ще печатки на довідках. А в той же часкомуністичний ватажок з трибуни Верхов-ної Ради брехливо заявляє, що “миллионылюдей в нашей стране лишены возмож-ности пользоваться родным языком”, а ві-домі депутати Красняков, Алєксєєв, Чаро-дєєв та інші створюють неформальнеоб’єднання “за культурно-мовне рівноп-рав’я”. Так, наче в Україні створено нестер-пні умови для функціонування російськоїмови. Боже мій, мені більше нічого так нехотілося б, тільки щоб вона поміняласямісцями з українською! Кожна бо школа,кожен навчальний заклад, кожен дитячийсадочок — це в нас осередок зросійщення.І це — майбутнє України? У цій атмосферінарощування зневаги до українства нашійдепутатці у Верховній Раді тов. Пасєчній, урідній школі якої вчиться 80% українців, назустрічах з нею можуть ставити будь-які за-питання, окрім одного: коли в нашому містібуде хоча б одна українська школа?”

“Спілкуватися мені ні з ким”, — закін-чує свого листа В. Зуй і на завершення на-водить деякі власні вірші. Один з них по-чинається рядками:

Живу я нині, як в екзилі,Як той ізгой, чи емігрант…

Запитання: хто відповість за подібнесамопочуття, що проймає і десятки, сотніінших листів, які я одержую?

Як-от і від Володимира Калашникова,народного артиста України, та його друзівз м. Луганська: “У містах нашої областіпродовжує чинитися всілякий спротив зап-ровадженню в освітніх закладах та в дер-жавних установах української мови. І ос-кільки серед депутатів Верховної Ради щедосить тих осіб, які й понині продовжуютьполітиканські забави, сповнені неповагидо державної мови, то й депутати місце-вих рад поспішно приймають всілякі рі-шення про двомовність. Здавалося б, цясправа враховує запити населення. Та, якпереконуємося, подібні рішення на прак-тиці є узаконенням процесу упослідженнядержавної мови, і не лише в чиновницькихкабінетах. Зокрема, у багатьох містах таселищах Луганщини ще немає жодної ук-раїнської середньої школи, відсутня об-ласна українська газета. Телерадіоефірнад Донбасом майже цілком заполониламова іншої держави. А де ж мова державиУкраїни?” І далі з цього листа: “Приємнонам вітати у себе високих гостей з Києва.Та коли послухаєш більшість з них, тоскладається враження, що вони є держав-ними мужами Російської Федерації, а неУкраїни. Чому державні службовці всіх рів-нів не несуть відповідальності за впровад-ження української мови як державної натеренах України?” І на завершення листа:“Українська мова, не заперечуючи інші мо-ви, має посісти належне державній мовімісце в Україні. І найперше це стосуєтьсяосвіти і державних установ. Чужою мовоюнезалежну Україну збудувати неможливо.”

Пише Олексій Журавель з смт. Ва-сильківка Дніпропетровської області: “На-че вже й уряд змінився, а ситуація з на-шою мовою не змінюється, навіть навпа-ки. Приклади? Будь ласка. Вмикаю україн-ський телевізійний канал. Незрозуміло,якої він національності: пісні — росій-ською, кіно — російською, новини — так,як колись при Союзі (тобто диктори по-ук-раїнськи, інші, майже всі, — по-російськи),мультфільми — російською, голова подат-кової адміністрації — російською, проку-рор Сумської області — російською. І цетільки впродовж останніх двох днів. Зак-ликають нас виконувати закони, не вико-нуючи їх самі. Спостерігаю приклади, коли

ще вчора написи були російською і україн-ською, і, здавалося, ще один крок — і бу-де по-українськи, аж у ряді випадків зновуперейшли на російську. Наприклад, у на-писах виробів місцевих фармацевтичнихфірм, на цукерках. Або: “сода пищеваяЛисичанского содового завода”, “соль пи-щевая “Артемсоль” і т. ін. Ну, а вже нашідніпропетровські ВНЗ, в тому числі техні-куми, як викладали по-російськи, так і вик-ладають”.

Якщо О. Журавель характеризує дніп-ропетровську ситуацію, то Володимир Ци-сельський з с. Хомутець Брусилівського ра-йону на Житомирщині (‘я селянин, я з села”— пише він про себе) змальовує ситуацію,як вона йому розкрилася у столиці, в Києві.А як розкрилася? Так, що “коли я зайшов наХрещатику в один магазин і попросив те,що мене цікавило, показати, то мені зне-важливо відповіли : “Ви із дєрєвні?” Відчув-ши підвищення тиску, не захотів я і роздив-лятися той товар, вийшов з магазину, ставбіля книжкової розкладки, на якій не поба-чив жодної української книжки, і подумав:чи не в Росію я приїхав?”

А далі у листі В. Цисельського запитан-ня: “Кому треба подякувати і кому вклони-тися за це насильство? Хто дає дозвіл навипуск друкованої продукції російськоюмовою у такій кількості назв та у такій ти-ражності по відношенню до видань дер-жавною мовою? Чи, може, це турбуються,що ми за час незалежності вже призабулиросійську мову? Чи, може, комусь це дляякоїсь політики треба? Чи, може, це такийвигляд мусить мати демократія? Чи, може,це в нас такий закон про пресу, який пере-буває у суперечності з моральним зако-ном, що мусить діяти всередині кожного знас? Кого спитати, чому? Невже це ми вжестоїмо на колінах і бачимо безвихідь?” Яктвердо знає автор листа, “пріоритетом по-винна бути державна мова — так, як воноє скрізь у світі, і в Росії теж”.

“Ситуація починає нагадувати найгір-ші радянські часи, — пише від імені групидепутатів Рівненської міської ради Віта-лій Поровчук. — У багатьох регіонах на-шої держави неможливо придбати ні ук-раїнської книги, ні газети, більшість моло-діжних FM радіостанцій працює росій-ською мовою, в газетних кіосках перева-жає російськомовна і власне російськаперіодика”.

Це в цьому листі — узагальнення, аось як конкретизує його Володимир Мат-вієнко з Запоріжжя, де, я, до речі, не такдавно побував та зустрівся з сотнями лю-дей цього краю, які висловлюють найглиб-шу стурбованість з приводу мовних про-цесів у державі: “Багато хто в нас навітьна рівні найвищого місцевого начальствадосі дивиться на україномовних, як бугайна червоне. В області десяток газет, теле-радіокомпаній з явно вираженою україно-фобією. “Комсомолець Запоріжжя” миттюстав “молодежной информационной газе-той”. Інші газети — тільки шапки україн-ські. Радіоканали всі російсько-англомов-ні. Ледь жевріє одна-однісінька “Запорізь-ка правда”, яку переважно передплачуєсело, та й то не дуже, а це ж — орган ад-міністрації, виконкому...”

Листи -“плачі” оцих моїх “письменни-ків”, як ви безсердечно відгукуєтесь, панеТолочку, ідуть та й ідуть з усієї України і, доречі, свідчення цих “письменників” про іс-тинний стан з українською мовою мають туцінність, що відбивають не якісь “середньо-українські” показники, якими часто і нема-ло хто прикривається, а конкретно-регіо-нальні. Ось ви, пане Толочку, наприклад,стверджуєте: “Масово перейшли вузи ішколи”. Так, у прикладанні до західних те-ренів держави ці ваші констатації правдиві.Але ж ви рівною мірою прикладаєте їх і довсієї України, тобто і до Центру, й до Сходута Півдня, а в результаті виходить з тихконстатацій суцільна фальш…

Анатолій ПОГРІБНИЙ

Далі буде

×È ÓÊÐÀ¯ÍÅÖÜ — ÌÅÍØÈÍÀ  ÓÊÐÀ¯Í²?

12

“СЛОВО Просвіти” ч. 21 (99), 24 серпня 2001 р.

Родовід

Брат розпалився, схопиввідро холодної води й… виливна Валю, промовивши: “Може,ти відтепер знатимеш, як требаговорити гарною українськоюмовою!”

Валя народилася як несподіва-нка батькам.

У родині Чорноволів вже булодвоє дітей — п’ятнадцятирічнийБорис і десятирічний В’ячеслав.Жили скромно. Зараз навіть важкоуявити, як могли в тій сільській тіс-ній темній хатині перебиватися ба-тьки-учителі з трьома дітьми. Алепізній донечці були раді — маминапоміч ростиме! Бувало мама, вічнозайнята у роботі, учительській і гос-подарській, просила старшого —Бориса: “Погляди Валю, я ж тебе,Боріку, гляділа”. “Гляділа мене, то йїї гляди”, — незадоволено від-буркувався Борис, якому вжекортіло парубкувати. І за Ва-лею доглядав ще сам малийСлавко. Тулив животом до сво-го і тягнув сестру скрізь за со-бою, тільки ноги її по землі во-лочилися! Так, мабуть, їм булосуджено: йому — опікуватисясестрою, а Валі — все життябути прив’язаною до Славка.

В.Ч.: “Славко закінчивдесятий клас, коли я пішладо першого. Найяскравішийіз моїх дитячих спогадівпро Славка — його останнійшкільний день народження.Прийшли його однокласни-ки, були й дівчатка, закоханів Славка. Гамірно, весело! Яподарувала брату кульочокцукерок у цупкому папері. Івін так зворушено посміх-нувся!

Брат в усьому був при-кладом для мене. Вчився вінлегко і всі довкола не раз ди-вувалися: звідки він стількиусього знає у цьому забитомуселі! На все у малого Чорноволазавжди була готова відповідь. Азадачки розв’язував швидше заматематичку. При тому бувстрашенно наполегливим у пра-ці — міг сидіти до ранку над рі-шенням, яке йому не давалося. Язнала: слухатися, батьків шану-вати треба, як Славко, вчитися,як він. Такої ерудиції, як брат, я,може, й не мала, але стараласявсього досягати великим тру-дом, щоби не відстати від Слав-ка й не поганьбити прізвища Чо-рноволів. Могла гірко плакатичерез четвірку”.

У ті часи було модно розводитипри школах шовкопрядів. Валі за-пам’яталося, як Славка відзначилисеред найкращих, але в заохочува-льну поїздку на ВДНГ до Москви невзяли. Мовляв, не годиться йогонагороджувати поїздкою, бо людискажуть, що навмисне сина завучавиділяють. Славко почувався обра-женим — чому його не взяли? Аджевін заслужив. Зібрав гроші і самоту-жки, мало не товарняками, діставсядо Москви і таки був на тій вистав-ці. Відчуття справедливості його на-дихало.

Школу Валя, як і брат, закінчилаіз золотою медаллю. Славко бувдля неї не лише прикладом у на-вчанні, але й постійним дороговка-зом. Поштовхи до національної сві-домості, любов до України, рідноїмови — усе, що згодом стало її ха-рактером і способом життя, форму-вав у ній Славко. Вже студентомвін не раз навідувався додому з то-варишами і їхні політичні розмовине проходили повз сестрині вуха.

В.Ч.: “У нашому селі, як вла-сне майже скрізь по Україні, го-ворили суржиком. І я теж ужи-вала слова на зразок “канєшно”і “навєрно”. Славка, який слідку-вав за чистотою мови, це, звіс-но, не могло не дратувати.

Якось він у черговий раз приїхавдодому, а я — в черговий раз —відповіла йому своїм “канєшно”.Брат розпалився, схопив відрохолодної води й… вилив на ме-не, промовивши: “Може, ти від-тепер знатимеш, як треба го-ворити гарною українською мо-вою!”

І Валя старалася. Українськафілологія, яку вона обрала як фах,була свідомим вибором.

Мама плакала в хліві ночами, ридала, щоб ніхто не чувВ.Ч.: “А ще Славко дуже лю-

бив своє село, знав усі його кут-ки. У селі був хутір Чорноволи, акутки мали чудернацькі назви:Банихове, Вилупівка, Вищий іНижній осередок, Трастівка, Пу-стовітівка. Славко міг розпові-

дати цілі історії, пов’язані з ци-ми назвами, багато знав і пронаш рід.

У нашій невеличкій сільськійхаті Славко мав окрему кімнат-ку з віконцем на береги. Твердийтапчан, на якому він спав, зав-ше був охайно застелений. А ко-ло хати Славко насадив вели-кий квітник і сам його сапав іполивав. Одного року із настур-цій висадив своє ім’я — “Славік”— так називала його мама. Тінастурції довго цвіли…”

Валю не в’язало з рідним селомтак, як брата. Славко, коли не приїж-джав — завжди зупинявся в селі,скрізь бачив стежки,якими ходив у дитинст-ві, йшов на батьківськімогили. Валя ж селосприймала відчужено.Мабуть, тому, що біль-ше від брата у тому се-лі пережила. 44-річнимтрагічно загинув їхнійстарший брат Борис,мама потрапила в ліка-рню з інсультом, Слав-ко був на засланні. Уселі пережити це булоособливо важко. Валявідчувала різне став-лення до братовогоарешту — але біль-шість злорадно тіши-лися: “От який був ро-зумний, і де тепер опи-нився?!” І коли їхня ма-ма побивалася за си-ном, від односельцівніякої підтримки не ма-ла. “Вибач їм, — не разказав Валі Славко, —вони нещасні залякані люди. Їм гір-ше”.

Батьки любили усіх своїх дітей:Валю як дівчину більше жаліли, ана Славка покладали особливі на-дії. Довелося ж їздити за сином потюрмах і під тюрми, страждати й

страждати... Мама плакала ночами,у хліві, щоб ніхто не чув, ридала, яксвого часу її мама за сином, який неповернувся з фронту.

Батько, побачивши як Славкомислить, зрозумів, що нічого з цимне вдієш. Його син не перший в ро-ду, хто постраждав за ідею. Стар-ший брат батька Петро — вірнийкомуніст, заврайвно — був свогочасу репресований. Тітка за суліюгорілки передала йому передачу, атой у відповідь — записку: “Мотре,яка зараз влада?” Бідний так і незрозумів, за що розплачується!Батьки розповідали про це дітям,хотіли вберегти хоч Валю. У сіняхзавше висіла торба: сало, сухарі,часник і цибуля.

В.Ч.: “Одного разу посередночі під’їхала якась машина, за-світила фарами. У хаті знявсялемент — мама почала проща-тися з батьком… Виявилося,що то просто гості до сусідів.Але, Боже, у якому страху мижили, як бідували в ті “прекрас-ні часи”! Сім’я учителів не малані з’їсти, ні пити, а кирзові чо-боти були за щастя. Батьки

розповідали, що наш Славконародився узимку, в лютийхолод. У хаті стіни буливкриті снігом. На щастя,виручили… цигани. Уночі,під сніжок (бо й це каралося)назбирали хмизу й висипаликоло нашої хати — щоб булочим грітися”.

У маленькому худенькому тілі Валентини виявилася

міцна душаДоля В’ячеслава постійно

перепліталася з долею Вален-тини. Коли його ув’язнили впер-ше, Валя вчителювала під Киє-вом. Її одразу ж викликали вКДБ, а згодом звільнили з робо-ти. Рік Валя навіть не виходилаз хати — аби не чути перешіпту-вань за спиною та аби батькище й за неї не переживали. Ди-вом вона знову потрапила пра-цювати в добру школу. За неюпостійно були закріплені агенти,директора без кінця й краю тя-гали на розмову місцеві кагебіс-

ти. Але якось вдавалося їй втрима-тися й вчителювати. Директор, оче-видно мужня людина, на візитах довисоких установ стояв на своєму:Валентина Чорновіл — кращий учи-тель у районі й у нього до неї прете-нзій немає. А можливо, не було вка-зівки “зверху” зайвий раз зачіпатисестру Чорновола, бо “там” знали,що В’ячеслав неодмінно прореагуєна будь-який факт терору щодо се-стри і збурить громадськість.

Валя розповідала дітям у школіправду про розкуркулення, прокульт особи Cталіна, про мужністьВасиля Стуса й інших борців за іде-ю. Їй хотілося, що увесь світ знав,

за що караються в тюрмах брат ійого однодумці.

У її маленькому худенькому тілівиявилася міцна душа.

В.Ч.: “Як я так тоді ризику-вала? Була дуже прямолінійною,все лізла на рожен, ніби йшла на

свою погибель.Але не могла по-ступитися ідеєю,за яку страждавСлавко. І тільки за-вдяки Славкові ягероїчно стискаласвої кулачки”.

Саме Валентинабула тією ниткою,яка увірвалася спец-службам, і вони так іне змогли “повісити”на Чорновола видан-ня “Українського віс-ника”. Хоча вже маличимало прямих і не-прямих доказів. КДБнічого не варто булозламати людину — йбільшість, хто потрап-ляв у лабети систе-ми, “кололися”. За-арештували в черго-вий раз і Валю. Зро-били очну ставку зчешкою Ганною, якійВаля привозила “Віс-ник”, а та передава-ла далі.

— Ви знайомі?— Знайомі.— Що ви переда-

вали?— Я подарувала Гані вишиту

блузку, а вона мені свою. Навіщоти, Ганю, на мене щось вигадала?

Специ тиснули на Валю доостаннього, маючи на руках уже на-каз про її звільнення, страхали, щопосадять, “а вдома — батьки”.Страшна система!

Назвалася, як наснилося, нареченою й була нею

Майбутнього чоловіка Валя зу-стріла також у братовому оточенні.Микола Плахотнюк був студентоммедінституту, займався культуро-логічною роботою — розповсюджу-вав “Вісник”, організовував вечоридля молоді, колядки. Валя захопи-лася струнким симпатичним і енер-гійним юнаком.

В.Ч.: “Перед арештами 1972року у ніч з 6 на 7 січня приснив-ся мені дивний сон: йду я до Ми-коли, а мене не пускають. Япрориваюся, благаю: “Пустіть,це мій наречений”. 12 січня їхусіх заарештували. Я понеслапередачу в КДБ (це могли роби-ти тільки родичі, але не всі бу-ли такими сміливими) і, як увісні, назвалася Миколиною наре-ченою. Так по справі Плахотню-ка й проходила. Його засудилидо 12 років. За увесь час нам до-зволили лише одне побачення”.

Микола був безмежно вдячнийдівчині за сміливість і увагу до себе.Але на другому році листування на-писав, щоб не зав’язувала собі нимсвіту. Одружуватися в тому закладі,де він був, не дозволялося, а без

цього не могло бути йпобачень. Та й узагалі,казав, вийти “з закла-ду” шансів мало. Щопереживала Валенти-на — словами не пе-редати. Допити, ареш-ти, міліція ходила поп’ятах, смикали на ро-боті, а ще треба булопідтримувати батьків-… Але зрадити Мико-лу, як і Славка, не мог-ла. А так легко булосхибити!

В.Ч.: “З часом явикреслила із жит-тя те пекло. Але ягорда з того, що всевитримала. А я жнавіть не знала, якМикола до мене йставиться! Але ос-кільки назвалася на-реченою, то й буланею. Пізніше, вже вкримінальному та-

борі, ми стали з Миколою на ру-шник. Мали аж дві доби особис-того побачення. Як на мене ди-вилися? Мені те було байдуже,я почувалася щасливою з того,що маю такого чоловіка.

Син Богдан — знахідка нам

на старість, я народила його в42 роки, вже й не сподіваючисьмати дітей”.

Може, ми з Миколою якісьтрохи й дивні, але досі живемоідеями. Хай він і не може побуду-вати палац для мене — але менітого й не треба. Я маю поручлюдину, з якою розуміємося. Мий зараз можемо проговорити доранку. Хоча, здавалось би, прощо там уже говорити — такежиття прожили!

Коли загинув В’ячеслав, Валентина відчула, що загинула

й вона, й УкраїнаНайвищою оцінкою свого життя

Валентина Максимівна вважає те,що Славко завжди їй довіряв і доб-ре про неї відгукувався. В одному злистів до сина Тараса В’ячеславМаксимович виклав цілу теоріюпро те, хто у їхньому роду був силь-ним і витривалим. І першою назвавВалю.

Пам’ятні їй перші львівські міти-нги за Незалежність. Штовхатиідею Незалежності доводилося “схі-дняку” Чорноволу. І він галасував,аж горло йому хрипло.

В.Ч.: “Пригадую, як В’ячес-лав створював УГС. Уже нестало ні мами, ні тата. Ми ре-монтували батьківську хату, аВ’ячеслав так захоплено гово-рив: “Це буде партія!” Я диви-лась на нього, як на божевільно-го — яка партія? Ми знали однупартію — Комуністичну. І в го-лові не могло ув’язатися, якякась спілка, якої ще й немає, пе-ретвориться на партію?! “Тине бачиш уперед”, — сміявсябрат. А я йому: “Ой Славко, тизнову сядеш”.

Потім В’ячеслав ходив і поодній людині збирав в УГС. І яктреба було крок ступити надпрірвою, там був Чорновіл, атепер до його слави багатоохочих примазатися”.

Вона ніби й не займалася полі-тикою, а займалася. Не була в жод-ній партії, ні в Союзі Українок, де го-ловувала В’ячеславова дружинаАтена Пашко, ні навіть у Славково-му Русі. Але в Незалежності Украї-ни є й її крихта.

Коли загинув В’ячеслав, вонавідчула, що загинула й вона, йУкраїна.

В.Ч.: “Є в людському життіщось таке, чого ніяк не поясни-ти. Наша мама померла напере-додні Славкового дня наро-дження. На свій день народжен-ня — 23 березня 1999 року — явостаннє бачила живого Слав-ка. Тепер я піду за ним.

А якось В’ячеслав мені насни-вся. У сні я розмірковувала, що бто написати на його пам’ятни-ку, коли — дивлюся — він си-дить і пише: “Я — це ти, я — цеви, я — це народ”. І роздає усім

ÑÅÑÒÐÀ

Сестра і брат

Родина Чорноволів

Валя Чорновіл

15

ч. 21 (99), 24 серпня 2001 р. “СЛОВО Просвіти”

Палітра

Дослідники стверджують, щоінтелектуальний потенціал у лю-дини на 95% формується завдякизоровому сприйняттю світу. Цьо-му особливо сприяють твори об-разотворчого мистецтва. Існуєнавіть статистика, чого і скількидає людині ця споглядальнакультура. Так, естетики — 80%,пізнавальності — 10%, просвіт-ництва — 5% і комунікабельності— 5%. Пригадаймо, як всіма за-собами тиражували ленінську ци-тату, що “з усіх мистецтв для наснайважливішим є кіно”. Самепропагандистській комунікабель-ності (масовості) надавав той ре-жим першорядного значення вусіх видах мистецтв.

Нерозв’язаною і небезпечноюпроблемою для тієї системи буланайбільша галузь зорової культу-ри — декоративно-ужиткове мис-тецтво та книжкова графіка. Аджевоно все не дзеркально-зображу-вальне, а умовне, поетично-сим-волічне, а символіки тоді дуже бо-ялись.

Отже, величезний пласт укра-їнської народної символіки, особ-ливо політичної, був під табу, а то-му й невідомий зовсім кільком по-колінням т. зв. совєтських людей.

З гордістю мусимо зазначити,що Державний герб України —трійця — належить до найкращихза змістом і формою знаків світу. Іхоча українофобія нав’язала намобразливу кличку до нашого герба— “тризубець”, тим наводячи надумку, що тризубий — це каліка,доживаючий свій вік, але з часом іцей імперський штамп відпаде.

Діячам усіх видів і технік гра-фічної та декоративно-ужитко-вої культури час зосередити ува-гу на відродженні репресованоїнаціональної символіки. Особ-ливої уваги цій соціально-мис-тецькій проблемі слід надати в школах та від-повідних вузах України. Молодь повинна зна-ти, що українці не “насєлєніє немічних три-зубців”, а нащадки святої Трійці.

Василь ВЕЧЕРСЬКИЙ,художник

Відкриваючи виставку портретів художни-ка Бориса Плаксія, директор музею І. Кавале-рідзе, відомий діяч українського кіномистецтваРостислав Синько сказав: “Ідея створення га-лереї портретів “Творці незалежності” нарештівтілена в життя”.

Справді, на портретах Алли Горської, В’яче-слава Чорновола, Василя Стуса чи Василя Си-моненка оживають і хвилюють незабутні образинаших сучасників-провісників і щирих патріотівукраїнської держави. Вельми вдало також нама-

льовані відомі нам письменники, артисти, худож-ники, політичні діячі, серед яких — Олесь Берд-ник, Іван Марчук, Микола Руденко, Степан Хма-ра, Левко Лук’яненко, Іван Драч, Михайло Го-ринь та інші. Тут же, на відкритті виставки, вонизвертаються до нас (і до майбутніх поколінь) зекрана документальної кінострічки Р. Синь-ка “Кредо”. Що ж тут ще сказати? Це гарний свя-тковий подарунок на іменини України.

М. С.

Художник Борис Плаксій за роботою

Вперше відважуюся розмовляти злюдьми не через мої картини, а словом.

Це окрайці думок щодо політики, тво-рчості і друзів, сім’ї і моїх сподівань.

ПолітикаВихором пролетіли по нашій Україні

останні десять років минулого століття —десять років надій і розчарувань, злетів і па-дінь у відчайдушній спробі вирватись із цуп-ких смертельних лапчервоного молоха, який,здавалося, накрив свої-ми чорними крилами ідух, і думку мільйонівлюдей.

Дев’яності роки нестали переломними. Мисьогодні живемо надієюна Божу благодать, яказійде на нас, осяє і виве-де на сонячну дорогусвободи. “І серце ждечогось”, — писав Учи-тель і Пророк. У цій скру-ті не помічаємо, що гу-бимо високих достойни-ків, які звали нас до ру-ху, бредемо як вівці безпастуха — хто куди. Мивсе мудруємо над конс-трукцією (нашого) коле-са, б’ємося лобами одинз одним, витрачаючи наце найважливіше — Час.

Он як далеко вже вморі Надії наші сусіди —поляки, які рішуче скину-

ли зі своїх ніг баласт минувшини. А наш ко-рабель все шукає шляху. І капітан, і коман-да не налягають на весла — чекають вітру,а мудрі люди нам підказують: “Вітру не буде— треба гребти!”

Творчість“Чайка” — дума про мою маму і про зем-

лю — матір Україну. Моя перша картина, щорозірвала павутину сірих буднів і дала менідля злету крила. Це було як благословенняБожим духом, сильне і величне. Ще й неза-бутнє, як перше кохання. Все перевернуло-ся в моєму житті, пропала бездіяльність табайдужість. Я ніби вдруге народився у жит-ті, в творчості.

ДрузіНажив собі багато чудових друзів і купу

недругів навіть серед близьких людей, од-наче перевірив і себе, і їх на міцність — на-решті зрозумів, що російська приказка про“сто рублей и сто друзей” нічого не варта.Справжні друзі — тільки в однині.

Сім’яСтаю на коліна перед своєю дружиною

Поліною, що без вагань, нашкоду своєму таланту допоезії і малювання, даламені можливість повністювіддатися творчості. Не ко-жна жінка може бути справ-жнім другом і натхненням.Хай береже тебе, кохана, затвою жертовність святаяБожа сила.

СподіванняВірю, що ті образи Душі

Української, згорьованої ві-ками небуття, розтерзаної,але незнищенної, які поста-ли на моїх полотнах, раночи пізно розбудять в людяхдумку і поривання до Доб-ра і Світла. Як я хочу хочодну зневірену душу повер-нути до справжнього й до-стойного життя.

На виставці в Націо-нальному музеї ТарасаШевченка, коли мою твор-чість було представлено наздобуття високої Шевчен-ківської премії, одна старе-нька жінка дала мені пораду: виставити свійполіптих “Гетьманський шлях” на оглядини уВерховній раді України.

Я мусив із сумом відповісти, що пред-ставники влади не цікавляться не тількимоїми гетьманами, а й геніальними твора-ми Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки,наших сучасних поетів, художників, ком-позиторів. Їх узагалі не цікавить, як живе івиживає наша творча громада. Скажуконкретніше: на моїх виставках (а їх було

майже півсотні) я жодного разу не зустрівкогось із можновладців. А я ж бо знаю, щобез підтримки духовності всі економічніблукання будуть безрезультатними. Скла-дки і драпіровки можна навчитися гарнозмальовувати, але чи за тими складкамихтось побачить живу Душу? Вочевидь, щоні.

Валерій ФРАНЧУК,член Національної

«² ÑÅÐÖÅ ÆÄÅ ×ÎÃÎÑÜ...»

Триптих “Катерина”. 2001 р. “Та нема де притулитись...”Полотно, олія

НЕБЕЗПЕЧНА СИМВОЛІКА

ÏÎÄÀÐÓÍÎÊ ÍÀ ²ÌÅÍÈÍÈ

“І серце жде чогось...”. 2001 р. Полотно, олія

Декоративні символи і знаки, заборонені радянською цензурою

13

ч. 21 (99), 24 серпня 2001 р. “СЛОВО Просвіти”

Палітра

Продовження. Початок у числах 15, 18 2001 року

На виставках у Києві та Москві Олексан-дра Олександрівна Екстер зустрічалася з ху-дожницею Марією Синяковою. Синяковаздобула художню освіту у студіях Харкова іМоскви, багато подорожувала, знала новефранцузьке мистецтво — імпресіоністів, Го-гена, Матісса. З нею, молодою, розумною,вродливою, було цікаво й весело.

Улітку сестри Синякови виїздили на своюдачу в село Красна Поляна під Харковом.Там часто гостювали поети і художники —Велимір Хлєбніков, Давид Бурлюк, ВасильЄрмилов, Борис Пастернак. Хлєбніков прис-вячував вірші і Марії, й її Батьківщині — Ук-раїні. Напівжартома-напівсерйозно запевнявдрузів, що всезагальне щастя прийде долюдства тоді, коли

На хвилях світового танцюЗдійметься вітер гопака.

Точилися нескінченні розмови, зокремапро фольклор.

Одного разу Хлєбніков, говорячи трохироздратовано про сучасну поезію, зауважив:

— Бальмонт оспівує смерть, а народнатворчість — життя…

Марія додала:— Мене від песимізму вилікував селян-

ський живопис. У нашому селі я маю багатодрузів. Як люди розмальовують свої хати! Яківеселі лубки прикрашають їхні домівки! Вар-то придивитися до писанок, ікон, гаптування.Їхні барви сповнені лірикою і піднесенням,гумором і добродушністю. Як цього бракуєсучасній поезії! Я нещодавно прочитала віршякогось Тичини… Прекрасно, але як скорбот-но. От послухайте:

Стою. Молюсь. Так тихо-тихо скрізь,—

Мов перед образом Мадонни.Лиш від осель пливуть тужні,

обнявшись, дзвони, —Узори сліз.Лише з-над хмар часом прилинеПрощання з літом журавлине —Погасле, як грезет із риз.

Не знала художниця, що цей “якийсь Ти-

чина” незабаром на весь світ уславить укра-їнську поезію, що мине не так-то й багато ча-су, і замість журливих рядків він проголошу-ватиме:

Минув як сон блаженний часІ готики й бароко.Іде чугунний ренесанс,Байдуже мружить око.

У яскравих, мов веселка, аквареляхМ. Синякової, серед чистих, наче дощем оми-тих барв, ходять ошатні дівчата, скачуть ку-дись гордовиті вершники, поважно походжа-ють городяни в циліндрах, гарцюють коні, па-суться корови. А довкола синіють озера, сяєжовтогаряче сонечко. І все те намальованопоривчасто, беззавітно, довірливо, як малю-ють діти або дорослі з чистою дитячою ду-шею. Художниця твердила: “Колір — це пое-зія, а живопис — радість для людини”.

У житті бувають символічні зустрічі. 1986року вийшла з друку книжка Велиміра Хлєб-нікова “Творения”. На її сторінках зустрілисяпоет і друзі його молодості — Марія Синяко-ва та брати Бурлюки, Казимир Малевич, Ва-силь Єрмилов, творами яких проілюстрова-но книжку.

НАРОДНА МАЙСТРИНЯКияни поспішають на виставку, організо-

вану Олександрою Олександрівною Екстер.На глядачів чекають твори селянки ГанниСобачко. Рослинний орнамент у її роботахнесподівано збагачується оригінальними ви-гадками. Серед переплетіння фантастичнихлисточків і квітів прозирає не менш фантас-тичний образ птаха, звіра, а іноді й людини.Навіть орнаменти інших народів — китайські,індійські — з якими познайомила майстринюЄвгенія Прибильска, вона інтерпретує по-своєму.

Дивовижні кольори в її роботах, особли-во оксамитово-синій, що підносить настріймалюнка, червоний і жовтий надають йомусвятковості. Плавні контури, ритм ліній іформ заспокоюють, наче оспівують радістьбуття. Часом настрій малюнка змінюється,лінії загострюються. Здається, навколо запа-нувала тривога. Чорна барва вдирається внеспокійний, рвучкий, тепер уже асиметрич-ний ряд ліній.

Відкриваючи виставку творів Ганни Со-бачко, Олександра Екстер сказала:

— Ганна Собачко — приклад того, що на-родне мистецтво й у своєму роз-витку залишається народним. Аледля того, щоб воно існувало і квіт-ло, сповнювалося новими силами,воно повинно припадати до живихджерел сучасного мистецтва, орга-нічно засвоювати його…

ТЕАТРАЛЬНІ КОНСТРУКЦІЇДо О. Екстер сценічні декорації

складалися з розмальованих куліс,задника або з трьох стін того чи то-го приміщення. Навіть декорації,створені міріскусниками, зокремаГоловіним і Добужинським, майженічого не змінили. Їхні роботи —ошатний, святковий, багатобар-вний живопис — лише тло для гриакторів.

…Якби в один із днів 1916 ро-ку, хтось із найпалкіших шануваль-ників театру побачив жінку, якащойно вийшла з поїзда “Київ —Москва”, йому б і на думку не спа-ло, що вона привезла із собою ре-волюцію у світовій сценографії.

Олександа Екстер приїхала доМоскви на запрошення Олексан-дра Яковича Таїрова. Талановитийрежисер з України, Таїров мріявпро прищеплення театрові пласти-ки руху, про розкріпачення тіла ак-тора, про свободу у створенні ма-

сових мізансцен.Мріяв режисер і про

нову сценографію.Замість пишного анту-

ражу Екстер запропонува-ла створити на сцені цілусистему рухливих, лако-нічних, чітких геометрич-них майданчиків для гриакторів. У залежності відбажання режисера, їхможна було підіймати набудь-яку висоту над ко-ном. Вони, як і рухливі,гвинтоподібні сходинки,розширювали або звужу-вали простір сцени. Режи-сер дістав можливістьстворювати виразні ком-позиції з акторів, а наяв-ність на сцені дзеркал, різ-них блискучих фактур, пе-ретворювали драматичнугру на яскраво-виразне ви-довище.

Так уперше в історіїсвітового театру рухливіконструкції замість мальо-ваних декорацій були за-проваджені Екстер у Ка-мерному театрі Таїрова.Відтоді і з’явилося понят-тя: театральні конструкції.

“ФАМІРА КІФАРЕД”Перша спільна робо-

та Таїрова й Екстер —п’єса Інокентія Аннен-ського “Фаміра Кіфаред”.

Головний герой п’єси — син фракійськогоцаря і німфи — Фаміра — уславився своєюгрою на кіфарі. Він викликав на змагання муз.За це зухвальство вони жорстоко його пока-рали — позбавили зору й музичного чуття.

Коли московські театрали прийшли напрем’єру вистави, вони були певні, що поба-чать на сцені пишну південну рослинність,обов’язковий античний храм з обов’язковоюколонадою та античними скульптурами, ак-торів у традиційних туніках.

Публіка наче заніміла від подиву. На сце-ні — суміш українського народного лубка і ку-бо-футуристичних конструкцій. Декорації ди-намічні: асиметричні зсуви, зломи, лінійнізвиви надають постановці напруженого тем-пу і ритму. На широких сходах звиваються ті-ла вакханок.

Була тут і південна рослинність — кипа-риси. Але які! Геометризовані, з умонтовани-ми в них сходинками, на які, наче акробати,видиралися сатири.

Лаконічні форми декорацій відповідалидуху первісних ритуалів.

О. Екстер відобразила античність як ди-тинство людства, ескізи до “Фаміри” були ди-тинно-фантастичні. Тлом для персонажів слу-гував насичений синій колір, як на малюнкахГанни Собачко. А грецький стародавній вазо-пис своєю простотою також схиляв художни-

цю до кольорового і лінійного лаконізму.

ЇЇ СПЕКТАКЛІНаступний спектакль О. Таїрова з деко-

раціями та костюмами О. Екстер — “Сало-мея” за п’єсою О. Уайльда. Декорації об’єм-ні, динамічної форми, з ребристими подіума-ми. Художниця вдається до різких зіставленьвертикальних, горизонтальних, діагональнихліній. Контрасти чорних і червоних кольорівдопомагають повніше передати похмурість іхижість царя Ірода.

Костюми перетворюють акторів на живікольорові скульптури. Але ці скульптури — уновітньому, кубістичному стилі. Їх геомет-ризм підкреслюють фалди, які не лягаютьприродними бганками, а стирчать, ніби вонизроблені з металу чи кольорової фольги. Вкостюмі Іродіади є щось металево-безжаль-не. Фалди одягу солдата — ніби продовжен-ня його меча і щита.

Спектакль мав величезний успіх. О. Екс-тер оновлює не лише драму, а й балет. Умансарді на Фундуклеївській вулиці вонапроектує костюми до вистав балерини Бро-ніслави Ніжинської, засновниці київської“Танцювальної студії руху”. Таких костюмівбалетне мистецтво не знало. Спрощені догеометризму, підкреслено гранчасті, вони чито з епічної минувшини, чи то для майбутніхвелетнів. Яке передбачення сучасного спор-

тивного балету!— Дорогу новому рухові! — про-

голошували прихильники О. Екстері Б. Ніжинської. — Відкриймосявпливам міста з його пришвидше-ним темпом, синкопованим ритмом,прямолінійністю будов, силою і точ-ністю спортивного жесту!

Лаконізмом перейняті ескізихудожниці до Шекспірівського“Отелло”. Кілька різних за висотоюгранчастих паль, чорних з одногобоку і жовтогарячих з другого, вис-трунчилися, як важезний мур фео-дальної фортеці. Цей мур, нібигармошка, може розсунутися, або,як пастка, зсунутися. На фоні паль— беззахисні постаті акторів. Со-нячний, жовтогарячий колір, щонесе життя, і чорнота небуття награнях стовпів означають “бути чине бути”. Суворій упорядкованостідвірського етикету відповідаютьнавіть хмарки, білі, але неприрод-но прямокутні. Вертикалі паль і го-ризонталі хмар — це композицій-ний контраст, за допомогою якогопідкреслено незатишність, нежит-тєвість світу.

Дмитро ГОРБАЧОВ,Паола УТЕВСЬКА

ÇÀ×ÀÐÎÂÀÍÀ ÍÀÐÎÄÍÈÌ ÌÈÑÒÅÖÒÂÎÌ

М. Синякова. Єва. 1914. Акварель на папері

О. Екстер. Іспанський танок. Ескіз до балету Б. Ніжинської. 1920. Гуаш на картоні

О. Богомазов. Трамвай. Львівська вулиця у Києві. 1914. Олія на полотні

11

ч. 21 (99), 24 серпня 2001 р. “СЛОВО Просвіти”

Очевидець і

Марія Потикевич-Заболотна— ветеран ОУН-УПА. Доля цієїжінки була щедрою на випробу-вання, вона витримала їх з муж-ністю, що не може не захоплюва-ти.

Їй було всього “надцять”, ко-ли брала участь у бойових діях,потім — в’язниця, тортури, та-бори в Ухті та Воркуті. Типовадоля шляхетної галицької панниз доброї родини, чия молодістьзбіглася з роками війни.

“За сиротою ніхто не заплаче,тому йди у підпілля”

— Найважче було, коли у менена руках помирали повстанці, зовсіммолоді хлопці. Просила, щоб сказа-ли, звідки вони — потім родичаммогла б передати останні слова, від-мовлялися: — Я знаю — моїх на Си-бір ще не вивезли, а тебе можутьспіймати енкаведисти, катувати-муть, мимоволі викажеш, — згадуєколишня медсестра з’єднання“Енея”, яку тоді знали під псевдоні-мами “Василиха”, “Марійка” чи “Мо-нашка”.

Упродовж трьох років — ліси За-хідної України (“ми мандрували відСарн на Рівненщині аж до Умансько-го району, нас називали “пересув-ною лікарнею”), сувора романтикаозначала і такі неприємні речі як во-ші, короста і постійний нічліг простонеба за будь-якої погоди.

Ще з тих років збереглася стійканелюбов до... волів.

— Оксана, місцева підпільниця,дала пару цих тварин для похідногошпиталю. Що за неповороткі ство-ріння! Кінь — зовсім інша справа — із-під обстрілу винесе, і пораненихперевезе швидко. А волів відтодіпросто ненавиджу.

— Як Ви опинилися в УПА?— Не опинитися я там просто не

могла. В 1941-му, коли прийшли нім-ці, разом з батьком ходила до Чор-тківської тюрми (Тернопільська обл.)впізнавати родича серед мертвихв’язнів. Моторошна картина закато-ваних закарбувалася у пам’яті навсе життя. Мені ж у тюрмі довелосяпобувати, ще не народившись.

Маму — вчительку, яка ось-ось

сподівалася дитини, арештувалапольська поліція за те, що виступалаперед громадою, закликаючи поси-лати до школи дітей.

— Україні потрібні освічені гро-мадяни, щоб не було такого: навеснітреба школяреві за плугом ходити, авосени для нього чобіт бракує.

Вагітну дружину, продавши длятого шматок поля, викупив з неволічоловік, випускник Віденського уні-верситету. Через рік і дев’ять місяцівпісля народження доньки молодоївчительки Стефи не стало — раккрові. Перед смертю написала Ма-рійці листа: “Будь щирою українкою,кохай свій народ і рідну землю. А якприйдеться бути в тюрмі за любовдо рідного краю, то не жалій”.

Маленьку Марійку віддали навиховання старшому братові батька,Онуфрію. Той свого часу був січовимстрільцем.

— Іти в повстанці порадив двою-рідний брат Мар’ян Пилипчук: “Ти си-рота, коли загинеш, нікому буде затобою плакати, тобі потрібно бути впідпіллі”. І я поїхала до Львова, додядька Михайла, материного брата.Було мені тоді 17 років.

Дядько був директором читаль-ні. Коли приїхала небога, запропону-вав: “Хочеш піти на танці?”

— Яка ж дівчина не хоче? Я ра-до погодилася, хоч і не дуже вмілатоді танцювати.

Зала, по якій кружляли пари, ду-же здивувала: у кутку сидів старийнімець з пістолем і грав на гармошці.Дядько пояснив:

— Німець — для конспірації. Йо-му купиш пляшку шнапсу, і він нічо-го знати не хоче. А нас його присут-ність рятує від фашистського патру-ля, вони ходять з арештами. Той їмсвій “хайль!” відсалютує, вони йдутьсобі і нас не чіпають. Молодь, якубачиш тут — члени організації, пе-

ребувають на вишколі, маютьзброю.

Згодом я теж приєдналася доОУН, перед тим треба було вивчитиісторію козаччини та стрілеччини,статут націоналіста, пам’ятку юнака.

— Що означає останнє?— Своєрідний збірник правил

для молодих українки чи українця.Звідти запам’яталося: “Якщо ти пе-ребуваєш у товаристві чоловіків, товважай, ніби серед них присутні твійбатько чи брат — тоді твоя поведін-ка буде порядною”.

10 років таборів — за те, що “лечила раненых бандитов”— У читальні познайомилася зі

своїм першим коханням — Володи-мир Чайківський, син греко-като-лицького священика. Листувалися,я, закінчивши підпільні курси мед-сестер і курси агітаторів, працюваларайонною пропагандисткою в Боле-хівському районі. Одного дня отри-мую телеграму: “Влодко вбитий,приїжджай на похорон”.

Володю, застреленого німцями,поховали в його рідному селі. Білятруни не плакала, сліз не було, вжепотім вибігла з поминального обідуна цвинтар. Раптом поміж кущів білямогили з’явилися люди в уніформі. Язлякалася було, а вони:

— Плакати вміємо, а боротися?— Так мій шлях до УПА було визна-чено, вирішила іти разом з повстан-цями на Волинь.

А перед тим в Болехові зустріла-ся з іншим Володимиром, Заболот-ним, він розповсюджував забороне-ну літературу в Східній Україні. Вия-вилося, що знав колись мого першо-го нареченого.

Зустріч, своєрідне освідчення іпрощання були лаконічними, як тоговимагав воєнний час.

— Якщо не вб’ють мене і вас, і

якби ми зійшлися знову, то знайте,Маріє, — був би вашим другомна все життя. Я вас завжди будушукати.

Знову вони зустрілися аж у Вор-куті, після років ув’язнення. Там поб-ралися, там з’явилася на світ першадитина — донька Стефа.

— У 1945-му НКВД буквальнопрочісувало ліс, сотні вже не було,нас залишилося всього 16 чоловік. Явирішила перебиратися до Львова,сподівалася, що зможу там врятува-тися.

Не судилося — в дорозі потяг зу-пинили, бо в когось знайшли зброю,Марію заарештували, повезли доРівного.

У тюрмі провела рік і шість міся-ців. Катували, на очах Марії билитих, хто її знав. Усі одноголоснотвердили: “Ми не знайомі”.

Вирок “именем СССР” прирікавМарію на 10 років таборів і 5 — поз-бавлення політичних прав після тер-міну за те, що “лечила раненых бан-дитов”.

У в’язницю в Чорткові, куди тим-часово перевезли заарештовану,якось викликали Маріїного батька:

— Ваша дочь?— Ні. Я не вважаю її своєю донь-

кою, її виховував мій брат.— Це правда, — відповіла Ма-

рія.Лише декілька років тому вона

побачила батька зовсім іншим, хоча здня його смерті минули десятиріччя.

— Познайомилася з немолодоювчителькою, у неї тато колись меш-кав на квартирі. Вечорами вони з чо-ловіком чули від батька таку фразу:“Іду спати, тільки помолюся за своюдонечку — вона невідомо де, по сві-тах, а чи жива — не знаю”.

В таборах Марійка писала вірші,що потім ставали піснями. Блокнот звіршами, знайдений під час обшуку,

став “перепусткою” до табору з су-ворішим режимом у Воркуті. Там25-річна ув’язнена важила на тойчас, було, аж 29 кг. І все одно вижи-ла. А вірші, записи-свідчення про до-лі подруг з табору передавала на во-лю — за межами табору їх ховали утрубі залізного ліжка. Пізніше напи-сане стало основою для двох книгМарії Потикевич — “Нескорена піс-ня” і “Нам дуже треба жити”.

У подружжя Заболотних народи-лося троє дітей, двоє синів з’явили-ся вже в Україні. Є шестеро онуків.Та з ними немає дідуся — Володи-мир Семенович помер у 1988-му.

— Невдовзі після смерті побачи-ла його уві сні, він говорив мені: “Спі-вай, працюй, пиши, бо дуже треба”.

Зараз Марії Василівні — 77, уякі, щоправда, важко повірити, зва-жаючи на дивовижну енергійність їхвласниці. Вдома її застати важко —постійно в роз’їздах, на конференці-ях, зустрічах тощо.

Одна з засновниць Руху, това-риства “Меморіал” в Чорткові, “Сою-зу українок”. Член товариства “Прос-віта”, до якого належала ще в юні ро-ки. Організовувала Спілку політв’яз-нів Чортківщини та братство УПА.Ображається, коли хтось натякає,що в її віці можна було б і перепочи-ти:

— Мені потрібно ще багато зро-

Ç 17-òè ÍÀ ÂÑÅ ÆÈÒÒß — Ò²ËÜÊÈ ÇÀÄËß ÓÊÐÀ¯ÍÈ

Яку тобі, Боже, складу я хвалу? Мій спів — то ж твоє дання.

В. Стус

В Україні склалася вкрай несприятли-ва ситуація: знищується українська книга,через телебачення пропагується культ на-сильства, сурогатної культури, примітив-ного розуміння сенсу життя. Це ставитьперед науковцями надзавдання — розро-бити принципово нові засади вихованнямолоді на основі загальнолюдських цін-ностей: ідеалів добра, любові, милосердя,справедливості. Це можливо тільки черезутвердження національної системи вихо-вання, збереження і збагачення духовногопотенціалу українського народу. Творчаспадщина українських письменників, і зок-рема Василя Стуса, в цьому плані є нео-ціненним скарбом.

За принципом Стусового світобаченнялюдина буде поводитись і чинити правиль-но лише тоді, коли керуватиметься голо-сом свого розуму, тобто джерелом форму-вання її естетичних норм повинен бути“чистий розум”. Дане уявлення недосяжнераціональному науковому пізнанню, бо зточки зору “чистого розуму” дійсність роз-глядається як вільна активність індивіду,аналогом якої можна вважати свободу.

У поезіях Василя Стуса духовне домі-нує над тілесним:

Крізь сотні сумнівів я йду до тебе,добро і правдо віку. Через стозневір. Моя душа, запрагла неба,в буремнім леті держить

путь на стовпвисокого вогню, що осіяннийодним твоїм бажанням.

(Палімпсести. К. — 1992. — С. 109.)Вищий рівень мислення потребує над-

зусиль. Це як молитва до Бога, що вражаєсвоєю енергетикою:

Боже, не літості — лютості,Боже, не ласки, а мсти,дай розірвати нам пута ці,ретязі ці рознести.Дай нам серця неприкаяні,дай стрепіхатий стогнів,душ смолоскипи розмаяніміж чужинецьких вогнів.

(Палімпсести, стор. 120.)Поет віддає всього себе духу як ваго-

мій внутрішній силі, слідує своєму істинно-му духовному призначенню, відкриває та-ємницю свого безсмертя.

Сила духу спонтанна, вона виникла занепідвладними людському розуму закона-ми через синтез мовних одиниць. Франконазивав її “вогнем в одежі слова”. Сила ду-ху діє при створенні Стусом його поезій звеликим напруженням своєї направленос-ті. Вона — воістину творче начало:

Пам’яті А. ГорськоїЯрій, душе! Ярій, а не ридай.У білій стужі сонце України.А ти шукай — червону тінь калинина чорних водах — тінь її шукай.Бо — горстка нас. Малесенька щоп-

талише для молитов і сподівання.Застерігає доля нас зарання,що калинова кров — така густа,така крута, як кров у наших жилах.У білій стужі білих голосіньце гроно болю, що паде в глибіньна нас своїм безсмертям окошилось.

(Палімпсести, стор. 147.)Мова поезій Василя Стуса і національ-

ний дух тісно взаємопов’язані одне з од-ним; вони гармонійно доповнюють однеодного. Видатний мовознавець ВільгельмГумбольт відзначав, що правильність і ба-гатство розвитку мови прямо пропорційнопов’язані із дією на мову сили національ-ного духу: “Всім своїм корінням і націо-нальними порухами мова сплетена з си-лою національного духу, і чим сильніше дієна мову сила національного духу, тим пра-вильнішою і багатшою стає мова ...

Істинний синтез, пронизуючи мову сво-їм світлом, ніби блискавкою, переплавляєз’єднані в ній речовини, як вогонь невідо-мого походження”.

Саме емоційно-чуттєвий характерукраїнської душі Василя Стуса спричинив-ся до появи таких вогненних рядків:

Бо вже не я — лише жива жаринагорить в мені. Лиш нею я живу.То пропікає душу Україна —та, за котрою погляд марно рву ...тож дай мені — дійти і не зотліти,дійти і не зотліти — дай мені!Дозволь мені, мій вечоровий світе,упасти зерням в рідній борозні.

(В. Стус. Вікна в позапростір. К., 1992 р.)

Василь Стус — поет глибоко націо-нальний за своєю духовною суттю, за спо-собом мислення, за характером мови. Ос-нова побудови текстів — тісне переплетін-ня слів — символів, кольорів, словозмін,словоформ, стилістичних неологізмів, ав-торських висловів. Творча спадщина пое-та — це українська Біблія, за якою требавиховувати молодь у дусі справжнього ук-раїнства.

Поетове слово — буря думок, почут-

тів, асоціацій! Мова збагачується новимисловами, новими значеннями, новими ви-разами:

Чекання, безбереге, мов чуття,що мертве і живе наполовину,наполовину знане і незнане,переростає свого страстотерпцяна голову і зноситься до зір,недовідомих прагнучи галактик.

(В. Стус. Т. 2, стор. 44.)Поетичний геній Стуса допомагає нам

зрозуміти єдність світів, проникнути у ве-ликий світ, зрозуміти, що духовність — цефункціонування людини як мікрокосму:

Ота зоря вістунка твого шляху,хреста і долі — ніби вічна мати,вивищена до неба (від земліна відстань справедливості), прощаєтобі хвилину розпачу, дає наснагу

віри, що далекий всесвітпочув твій тьмяний клич...У поезіях Василя Стуса акумулюється

вся повнота його світобачення. Він мріявпро пробудження національної самосві-домості українців, про духовне вдоскона-лення сутності людини. Глибина думкибільшості його поезій потребує читачапідготовленого, освіченого. Він далековипередив свій час. Можливо, деякі гли-бини його поезії здатні осмислити тількидалекі нащадки... та, як і передбачав По-ет, він повертається до нас “своїм страж-денним і незлим обличчям”, зі своєю по-етичною спадщиною, ім’я якій — Справ-жність.

Саме сьогодні, коли основною причи-ною ідеологічного фальшу є втрата україн-цями безпосередніх зв’язків із національ-ною енергетикою і духовною культурою,вивчення творчої спадщини Василя Стусає актуальним. Бо, прилучившись до твор-чого духу генія, можна примножити своїсили в боротьбі за національний поступ ідати будівничий поштовх поруйнованомусуспільству.

М. ГУРЕЦЬ,викладач

Глухівського державного педагогічного

ÄÓÕÎÂÍÈÉ ÏÎÒÅÍÖ²ÀË ÏÎÅDz¯ ÂÀÑÈËß ÑÒÓÑÀ

8

“СЛОВО Просвіти” ч. 21 (99), 24 серпня 2001 р.

Суспільство і ми

Надходить перший ювілей нової укра-їнської державності — 10-та річницянашої Незалежності. Не хотілося б.

Не хотілося б, щоб у громохких ювілейнихпромовах і спічах потонули наші тривоги,болі, породжені так і не зробленим дляУкраїни за 10 років державної Незалежно-сті. Якщо ми замовчимо національні про-блеми в ці святкові дні, вони завтра ж зіще більшою невідпорністю постануть пе-ред нами і навіть помстяться за спробузамовчати їх ради більшої мажорностісвята. Ось чому хочу звернутися до ша-новних читачів зі своїми роздумами, три-вогами, болями й закликати кожного заду-матися: що ми не зуміли зробити за ці 10років для України і що треба негайно зро-бити, аби українська Україна жила.

Слово, за яким не стоїть діло, — від лука-вого. Бо сказано у Святому Письмі: “Спочаткубуло Слово, а Слово в Бога було, і Бог булоСлово. Усе через Нього повстало і ніщо, що по-встало, не повстало без Нього”.

А що повстає з наших слів? Одна лиш ол-жа велика. Десять років говоримо й говоримослова, а пуття з того… Широку дорогу вимос-тили ними в пекло та й годі. Із Слова нашоговийняли енергію життя. Такий вищир дияволапроти України.

Коли ж наше Слово — Акт про Незалеж-ність України, дане перед лицем історії україн-ському народові 24 серпня 1991 р., почне буду-вати Україну й для українців, тобто зводити та-ки українську Україну? Коли наше слово на-решті стане українським, а не російським натерені України? Коли воно стане оберегом відграбіжників різних мастей, смердів “во дворян-стві” й коло державного керма?..

“Возвеличу малих отих рабів німих! Я насторожі коло їх поставлю слово”, — сказавШевченко. І поставив. А що ми зробили із Шев-ченковим огненним словом?.. Комуно-імперсь-кий диявол, анархіст підмінив нам Боже Слово,і воно перестало будувати нам українськийсвіт. Словами почали прикривати руйнуванняУкраїни. І доки ми не вернемо нашому Словубудівничу дію, воно й надалі буде євангеліємвід лукавого і вестиме Україну до непоправноїкатастрофи.

Якісь ми нещасні у своїй любові до України,всього українського: мови, літератури, книгодру-кування, починаючи від Президента (чи не граце?..) і кінчаючи сільським учителем. Ми й досі,вже у своїй державі, наче чогось випрошуємо.Просимо нас зрозуміти, що ми маємо законне,людське право вдома, в Україні (бо більше ж ні-де нам такого права ніхто не дасть!) на свою мо-ву, якій би жодна інша не заважала функціонува-ти, просимо не насідати на нас із російською мо-вою, не русифікувати нас. Захищаючись од за-пеклих чужинців-русифікаторів, шовіністів, ми,як ті сироти, виправдовуємося перед цими по-громниками. А треба захищатися наступом ітільки наступом. Треба записати на своїй шкірі, усвоїх генах одну святу істину та за нею жити й ді-яти: “Завжди правий той, хто захищає своє, ізавжди не правий той, хто руйнує чуже”. А якв усьому світі чинять з руйначами — відомо.

Україна без української мови — це як храмбез образу Божого, без віри. Такий храм пере-творюється на музей запеклих безбожників, наколбуд або склад усілякого сміття, просто наруїну. Якраз саме зараз, затиснувши з усіх бо-ків мову корінної нації в Україні, і перетворилисаму Україну на отакий проїжджий двір для всі-ляких пройдисвітів, на бездуховне звалище єв-ропейського позакультурного непотребу, на но-ву “руїну”. Без української мови, а отже, й сво-єї української духовності не добудуємо україн-ської держави в Україні, а без держави теперуже остаточно її погубимо. Це треба запам’ята-ти кожному в Україні, як “Отче наш”.

Долю Української держави вирішуватимене зброя, а українська мова. Відстоїмо її, заго-воримо всі поголовно нею усно і книжно, вряту-ємо Україну без жодного пострілу.

Що таке національна ідея? Чого тільки нерозуміють під цим поняттям! Наїстися, “накор-міть народ” — оце для багатьох і вся по сутінаціональна ідея. І такі “теоретики” зовсім не го-ворять про основне: про будівництво не абст-

рактної (фактично антиукраїнської) держави, аукраїнської України. А це — відродження украї-нської мови (єдиної державної мови) й українсь-кої культури та духовності. Решта додасться.Буде процвітати українська мова і духовність,житимуть й інші мови й культурні нацменшини.Коли ж і далі пануватиме в Україні нацменшин-ська російська мова — не буде життя ні україн-ській мові, ні мовам усіх нацменшин, крім росій-ської. Убережи нас, Боже, від такої “національ-ної ідеї”, істинне ім’я якій — прихована, хитра,агресивно-зажерлива русифікація.

Те, що Україна запросила Папу Івана Пав-ла ІІ всупереч волі Москви, свідчить про одне:Україна вже має достатній запас державниць-кої інерції. Нас уже не зупиниш ніякими крем-лівськими окриками й погрозами. Візит Папизміцнив наші позиції. Зерна Папиної мудростіпосіялися в серцях українців, особливо молодій дадуть гарні сходи. Папа сказав нам україн-ською мовою, що ми — українці й маємо берег-ти свою державу, будувати її, не спокушаючисьутечею за кордон.

А головне — наші душі стали просвітленівід його слова батьківського. Він сказав нам:“Якщо людина не дивиться в небо, то вонавтрачає обрії своєї земної дороги”. Наше небо— Бог і Україна.

Ситуація з Українською державою така. Як-що нашу державу порівняти з літаком, то це су-часний швидкохідний сріблястоблискучий лай-нер, а от екіпаж для нього взятий просто з есе-серівського “кукурудзника”. Цей екіпаж не зугар-ний підняти лайнера в повітря, не може, не на-важується і не хоче, а тому ось уже 10 років кер-мує його по землі, імітуючи державний політ набожевільних швидкостях. Ми ж, пасажири, жда-ли-ждали злету та вже й рукою махнули на цейекіпаж. Дехто пропонує виявляти кожному насвоєму місці ініціативу, тобто сидіти й розгойду-ватися в сидінні, вдаючи, що цим самим він на-дає швидкості “польоту” лайнера. Дехто намага-ється в цій безнадії відгвинчувати різні блискучідеталі собі в господарство чи щоб продати якбрухт.

Так і “летимо” — черевом по землі…

Держава і мова в усьому світі — поняття то-тожні, рівнозначні. Так має бути й у нас, в Укра-їні: Держава дорівнює українській мові. Інакшеце не наша держава. Так воно поки що і є на-справді: маємо державу, та тільки не зовсімсвою, а скорше якогось нахабного Глухонімогодо України, її духовності.

Наша школа виховує поки що не патріотів,а внутрішніх емігрантів, яким усе українське чу-же-чужісіньке, і вони живуть в Україні російськи-ми, перебувають у російському силовому полі.Як переконати вчителів, що таке виховання —смертельне для України?!

При виконанні Гімну України я вперше нестояв у залі просто струнко, як “дубина совєт-ська”, а, за прикладом декого з хлопців, при-клав праву руку до грудей і раптом почув бит-тя свого серця. Воно билося в одному ритмі зГімном. Це було злиття з найголовнішою музи-кою Держави не тільки духовне, а й фізичне.

І хочеться мені сказати людям: “Прикла-діть і ви праву руку до грудей під час звучанняГімну. Ви почуєте себе в цю мить і взнаєте просебе щось таке прекрасне, про що, може, тіль-ки здогадувалися раніше”.

Нарешті отримав новий паспорт. Боже, якийже гидкий наш “український” паспорт. Він, як і“совєтський” — відверто двомовний, але там хочнаціональність було вказано, а тут замість “укра-їнець” мене позначено “чоловіча стать (мужскойпол)”. Бридота! Така ганьба знову читати себеще й російською мовою. Це ж проти природиУкраїнської держави і проти Конституції України,в якій не надано такого права нацменській росій-ській мові — бути офіційною. Це наруга надУкраїною. Невже ми й досі в Союзі?!

Сотні тисяч листів написано громадянамиУкраїни, в яких вони просили свою державу за-хистити їх від колоніальної ганьби. Держава непочула. Вдала, що не почула. То чия вона дер-жава? — запитую я в день 10-ої річниці Неза-лежності. — Кого ця держава слухає? Кому во-на служить?..

І ще одне… Які ж ми наївні стосовно “русс-коязычного” населення в Україні! Мовляв, до-б’ємось економічного зростання — і всі вони“полюблять” українську мову й перестануть до-магатися статусу державної (офіційної) росій-ській мові. Та зовсім навпаки! Зараз російсько-мовним головне на думці — наїстися, тому йголосують за комуністів, які вже сто років усеобіцяють нагодувати весь світ. Мова ж — то по-ки що для простого російськомовного загалу наголодний шлунок — висока матерія, розкіш.Але як тільки це населення наїсться, то зразуж сейсмічно відгукнеться на заклики різних за-йдисвітів типу гриньовського “СЛОНа” — нада-ти російській мові статус державної (офіцій-ної). Так що треба нам бути розумними й пере-стати ловити ґав, а непоступливо вести боро-тьбу за єдину державну мову в Україні — укра-їнську — вже сьогодні, не чекаючи й не надію-чись на економічне зростання. Воно саме пособі, механічно не врятує Україну від запеклоїрусифікації, а навіть, кажу, употужнить русифі-кацію. Боронімося 10-ою статтею Конституціїрішуче, наступально, щоб не довелося потімудаватися до крайніх методів свого порятункувід захланної московської асиміляції.

Василь ЗАХАРЧЕНКО,м. Черкаси

ÂÐßÒÓÉÌÎÑß ÁÅÇ ÏÎÑÒв˲Â

Пам’ятаєте анекдот про те, якна початку 30-х рокiв минуло-го столiття один чоловiк лаяв

царську владу за те, що не запаслапродуктiв на багато рокiв наперед?Цiлi поколiння були вихованi пiдцим девiзом — паплюження всьогодореволюцiйного й вихваляння ти-танiчної турботи Компартiї про ра-дянських людей. Яка не лише па-м’ятники В. I. Ленiну поставила повсiх мiстах i селах, а й фабрики, за-води, школи, лiкарнi будувала. А откого нинi мають лаяти жителi селаПекарiв, що в Сосницькому районi?Тут примiщення школи до останньо-го часу було розмiщене в колишньо-му помiщицькому маєтку, якому ви-повнилося не багато не мало, ацiлих 154 роки. Як розповiв менiнинiшнiй сiльський голова ПекареваМикола Попела, капiтальний ре-монт у будинку проводився хiба щодо Жовтневої революцiї. Залiзнапокрiвля давно тече, наче решето,стеля пропала. Колони на входi добудинку багато разiв змiцнювали.Ще рокiв 18 тому до села приїздилакомiсiя з Чернiгова й визнала школуаварiйною. На другому поверсi бу-

динку нiхто не навчався ще з 50-ихрокiв. Заняття проходили на першо-му поверсi. Правда, у 80-их у селiпочали споруджувати нову школу на190 мiсць. Звели стiни, покрiвлю,але держава припинила фiнансу-вання. На початку 90-их роботи “за-морозили”. Грошей ще потрiбно чи-мало — приблизно половину тих,що вже затраченi на об’єкт. Звичай-но, нiякої надiї на те, що роботи вiд-новляться, в людей немає. Але ждiти в селi є.

Тому батьки на загальних зборахмiсцевого сiльгоспкооперативу пору-шили питання про те, щоб велике iмайже порожнє примiщення конторигосподарства передати школi. Ще у1999 роцi всi погодилися передатидругий поверх контори сiльгоспко-оперативу з балансу господарства.Коли у травнi 2000 року кооперативбув реорганiзований у товариство зобмеженою вiдповiдальнiстю, то йтодi на зборах пiдтвердили рiшенняпро передачу контори, виведення її зпаювання. I в 2001 роцi згадане рi-шення пiдтвердили ще раз.

Начебто всi були “за”, в томучислi й керiвництво ТОВ. “Однак до

останнього часу переселення школистримувало те, що керiвник госпо-дарства зi своєю бухгалтерiєю нiякне мiг виїхати з будинку, — кажесiльський голова.

Може, конторi ТОВ нiкуди переїз-дити? З цим усе гаразд — йому пе-редається добротне примiщення по-чаткової школи. В нiй 4 кiмнати — ви-стачить з лишком. Тодi зовсiм незро-зумiлою є ця тяганина.

Тим часом не все на Чернігівщи-ні робиться так, як мокре горить. Доприкладу: коли у Дяговi Менськогорайону в нiч iз 30 червня на 1 липняхтось зiпхнув з постаменту великийгiпсовий бюст Ленiна, який тут рей-вах пiднявся! Сiльський голова за-прошував до сiльради хлопцiв, наяких упала пiдозра в замаху на “вож-дя”. Вiд них вимагали поставитибюст на мiсце, погрожували звер-ненням за допомогою до СБУ. Але,не чекаючи виявлення причетних доскинення пам’ятника, спiльними зу-силлями сiльради та сiльгоспкоопе-ративу бюст знову затягли на поста-мент…

Багато хто i на 10-му роцi неза-лежностi України вважає, що Ленiн

— то наша iсторiя i не варто йогочiпати. Забуваючи при цьому, скiлькикровi й горя принiс органiзованийним у 1917 роцi Жовтневий перево-рот, про те, як руками бiльшовикiвпiд проводом Ленiна була задушенанезалежна Україна у 1918—20 ро-ках. Як морили наш народ голодом iна початку 20-их, i в 32—33 роках, iпiсля вiйни… Бо знову при владi тi,хто у всiх негараздах звинувачуємiжнародний iмперiалiзм, погоду танарод, який не досить терплячий.Система майже не змiнилася. Тому йзустрiчаємо 10-лiття незалежностi

України у великiй бiдностi, зате пiдпроводом вчорашнiх комунiстiв —нинiшнiх олiгархiв. Тому й дiти навча-ються в аварiйних примiщеннях, лю-ди сидять у спеку без води, безробi-ття сягнуло небаченого рiвня, зароб-iтки у вчителя такi, щоб тiльки невмерти з голоду. А там, дивись, ще йна виборах дамо себе в черговийраз обдурити.

Розумнi люди вчаться на чужихпомилках, а ми й на своїх не вмiємо.Чи не тому бiднi?

Валерiй МАГУЛА

×ÎÌÓ ÌÈ Á²ÄͲ?Íåþâ³ëåéí³ ðîçäóìè

Дай, Боже, батькам розум, а дітям — науку

Фото О

. Кутлахм

етова

5

ч. 21 (99), 24 серпня 2001 р. “СЛОВО Просвіти”

Театр

— Пані Ларисо, як на ваш погляд, затакої соціально-економічної ситуації вдержаві, чи є в українського театрушанс вижити, зокрема, на периферії?

— Як на мене, так! Але за умови, що вцьому мають бути зацікавлені як самі теат-ральні колективи, так і ті люди, що живуть вреґіоні, насамперед — влада. Бо жодна дер-жава світу не спроможна утримувати стількитеатрів, скільки нині існує у нас в Україні.Цього, зрештою, ніде й немає. Є національ-ні театри, такі як: Комеді Франсез, Королів-ський Шекспірівський театр, Театр Но, ТеатрКабукі, які утримуються державою, але цеодиниці. Більшість театрів у світі працює наконтрактній основі, на кошти меценатів чиспонсорів. У нас також є три театри, які утри-мує держава — це Національна опера, Наці-ональний український драматичний театр ім.І. Франка та Російський драматичний театрім. Лесі Українки. Решта театрів в Україні під-порядковуються областям або є муніципаль-ними.

— ...І доля їх залежить від реґіональ-ної влади і?..

— І від того, чи потрібен місту, області те-атр! Чи бачить тамтешня влада в ньому на-гальну потребу. Тому, на мій погляд, і сам те-атр має повернутися обличчям до міста чиобласті, щоб збагнути смаки глядача, що йо-го цікавить... Створити опікунську раду лю-бителів мистецтва театру, його митців. Так єпо всьому світі. Звичайно, має пройти пев-ний якісний відбір. Але відбір аж ніяк не му-сить іти зверху. Цей відбір піде знизу, від то-го, чи потрібен і який потрібен театр у кожно-му конкретному реґіоні: за жанром, творчоюспрямованістю і з яким творчим складом такерівництвом. Це має бути такий взаємнийпроцес зацікавлених сторін: влади, митців,глядачів.

— Але цей взаємний процес мав би ре-гламентуватися на державному рівні

законами, які забез-печували б додат-кове фінансування,оскільки місцевібюджети не спро-можні покрити всінеобхідні видаткина творчі та гос-подарські потребитеатру?

— Звичайно. Цейпроцес буде успіш-ним і ми матимемотеатр тоді, коли, на-решті, почне діятиЗакон про меценат-ство, про культуру,про творчі Спілки.

— Чи не здаєть-ся вам, що черезте, що ухвалені За-кони не діють, —гасла про відро-дження національ-ної культури і ду-ховності сталипрограшними?

— Саме через те,що ухвалені Законине діють, ейфорія зприводу того, що осьми незалежні, ось те-пер..., ось переступи-мо тільки поріг — івсе почнеться: роз-виток національноїкультури, відроджен-ня духовності, адже

ми всі гідні цього — ейфорія ця пройшла. Ідо того часу, поки Україна не стане право-вою державою; до того часу, поки в Україніне буде стабільно працювати економіка —говорити про нормальний розвиток культуринеможливо. Це настільки все взаємопов’я-зано, це надзвичайно міцний, абсолютнийтандем: економіка — культура, політика —культура, але перед у ньому, все-таки, ведекультура. Від культури залежить економіка:не тільки як вона буде розвиватися, а й куль-тура економіки. Від культури залежить полі-тика, як нас сприйматимуть у світі. Від діячівкультури, інтелігентних людей залежить, якбудуть у світі говорити про державу: як проінтелігентну, правову з нормальною політи-кою, з нормальною економікою і дуже висо-кою культурою. Сьогодні, на жаль, наші мит-ці не мають можливості їздити за кордон, апро нас як державу судять по наших політи-ках, економістах, які там бувають, і по тому,що ми робимо в нашій державі щодо ре-форм.

Як на мене, розвиток культури, політики,економіки — це взаємний процес, у якомумає домінувати народ, з його проблемами,рівнем життя та культурою. Не можна сього-дні говорити: “Я люблю народ”,— і нічого длятого народу не робити. Нарешті, повинні бу-ти конкретні справи!

— І стосовно культури?..— Щодо культури, то повинна бути нор-

мальна політика. Паритетна, а не за залиш-ковим принципом, як у радянські часи. Такне може бути.

— Що ви маєте на увазі?— Я не кажу, що держава має турбувати-

ся... Держава повинна створити належнеправове поле для розвитку культури! Закониповинні діяти. Наприклад, якби діяв Законпро меценатство, спонсорство, людині булоб вигідно вкладати в культуру гроші. У нас ємеценати, є багаті люди. Є, зрештою, люди,

які розуміють, що є для суспільства, нації —культура, і, незважаючи на абсурдність по-даткової політики, допомагають своїми кош-тами створювати вистави, влаштовувати ви-ставки, видавати мистецькі альбоми, спла-чуючи при цьому податки, що дорівнюютьсумі спонсорських пожертв. 3а що?..

— Сьогодні доводиться чути чималопропозицій щодо підтримки як театру,так і митців. Чи маєте ви своє баченняцієї проблеми?

— Моя теорія полягає в тому, щоб під-тримати тих, хто зберіг нам нашу культуру.Зараз ці люди, можливо, не можуть працю-вати на повну силу, але їх треба підтрима-ти і бути вдячними за те, що вони зробили,особливо підтримати тих, хто йде за ними іза нами, і які мусять це зрозуміти. Але длятого, щоб вони зрозуміли, їм треба створи-ти умови, аби вони не бігали по заробітках,а вливалися в мистецький процес, пере-ймаючи фахову майстерність від старших,досвід, дух професії, розвиваючи її так, яквони — молоді — розуміють її відповіднодо вимог часу і загальних сучасних мисте-цьких тенденцій. На жаль, наступності упрофесії сьогодні немає. А прагматизм умистецтві ніколи не лікував. Кожен митецьмає бути прагматичним у якихось своїхпланах, але цивілізацію рухають упередромантики, альтруїсти. Та лише на цих ри-сах митців розвиток мистецтва не можетривати вічно. Необхідне надійне плечедержави...

— Що вас, як актрису, найбільше бо-лить у цій ситуації?

— Мене, взагалі, дуже болить те, що лю-дина культури в нашому суспільстві прини-жена. Вона поставлена на коліна. Чому?..Коли мені чиновники кажуть: “Ти актриса єв-ропейського рівня, входиш до десятку кра-щих актрис Європи”, — то мені хочеться їмсказати: “Дайте ж мені відчути це на моїйвласній землі, з якої я не хочу їхати. Дайтемені можливість не бігати з однієї роботи надругу, щоб заробити на життя! “Адже муситьбути юридична угода між державою і людь-ми творчих професій чи закон, згідно з якиммитець віддає свій талант, дар божий лю-дям, а держава створює юридичні засадидля цього. Ясна річ, що стипендія від Прези-дента — це замало. Гранти — це недостат-ньо. Творча праця, як будь-яка інша, пови-нна мати ціну. Люди мають почуватися лю-дьми і в культурі, а не бути лише обслугову-ючим владу персоналом! Це буде цивілізо-ваним на європейському рівні ставленнямдержави до людей культури і мистецтва.

— Сьогодні побутує думка, що у насдо митця приходить визнання по смер-ті або коли він виїздить за межі України.Чому так?

— Знаєте, цей феномен притаманнийлюдській істоті. Про мертвих, зазвичай, пога-но не говорять. А коли людина раптом іде зжиття, лише тоді ми усвідомлюємо її вагу.Це, як не прикро, є в людській істоті, в самійприроді людини, а не в ментальності.

— Львівський театр імені Марії Зань-ковецької й досі асоціюється у театра-лів з ім’ям актриси Лариси Кадирової, ачим він був і є сьогодні для неї?..

— Львів — це моя окрема людська ніша,яка болить, нагадує про себе, якої я ніколи вжитті не зможу позбутися, з якою пов’язаневсе моє життя із самого першого слова і кро-ку в мистецтві.

— Чи погоджуєтеся ви з думкою, що“українська культура йде на дно, як “Ти-танік”?

— Почитайте листи Сенеки. Він тоді пи-сав те саме: що культура зникає, йде на дно,правда, тоді не було ще “Титаніка”. Але існу-вали проблеми батьків і дітей, добра і зла —такі самі. Я читаю його і думаю, наче він пронаш час пише. Словом, те, що притаманнелюдству сьогодні, існувало завжди. Але ми,пройшовши таку біблійну історію, — повиннібути того свідомі. І маємо бути мудрими істо-рією, досвідом і тим, що ми, нарешті, маємосвою державу...То будьмо господарями в ній!Треба мати пам’ять не лише про минуле, а йпро майбутнє. Себто, ту пам’ять, яка допо-магатиме майбутньому, а не тільки звертати-ся сьогодні до історії і до минулого. Требаакумулювати в собі пам’ять віків, щоб матимайбутнє.

За розмову подякувала

Ëàðèñà ÊÀÄÈÐÎÂÀ:«ÌÅÍÅ ÁÎËÈÒÜ ÒÅ, ÙÎ ËÞÄÈÍÀ ÊÓËÜÒÓÐÈ —ÏÐÈÍÈÆÅÍÀ, ÏÎÑÒÀÂËÅÍÀÍÀ ÊÎ˲ÍÀ»

АМАТОРСЬКИЙ, ПРОСВІТНИЦЬКИЙ, НАРОДНИЙ

Самодіяльний аматорський театр в Ук-раїні і, зокрема, на Черкащині зародивсяще в XIX ст. Це були поодинокі колективи,що діяли в складних умовах всіляких об-межень і заборон. Послаблення цензурнихутисків та скасування деяких обмеженьдля українського театру настало в 1905—1907 рр., тоді ж значно пожвавилася діяль-ність аматорських колективів. Цьому спри-яли і новостворені культурно-освітні това-риства “Просвіта”. Вони рекомендувалирепертуар для народного театру, запрошу-вали кваліфікованих керівників для амато-рів тощо.

Починаючи з 1915 р., ширяться і відрод-жуються просвітянські товариства і ними жорганізовуються театральні гуртки. В на-шому краї першим осередком став гуртокаматорського театрального мистецтва і то-вариства “Просвіта” в с. Ротмистрівка Смі-лянського повіту.

Події лютневої революції 1917 р. ство-рили сприятливі умови для національноговідродження українського народу. Основ-ною організаційною формою цього рухустають товариства “Просвіта”. Вони масо-во виникають як у губернських містах, так ів глухих українських селах. Їхня діяльністьвиявлялася в проведенні вистав для гро-мадян, літературних вечорів, лекцій, чи-тань, організації національних хорів, фор-муванні бібліотек тощо. У багатьох випад-ках при “Просвітах” створювалися драма-тичні гуртки.

На Черкащині в 1917—1919 рр. такі гур-тки існували в селах В’язівок, Дубіївка, За-вадівка, Мліїв, М.-Бузуків, Суботів, Цар-ська Слобода, Шелепухи, м. Городище, м.Черкаси, м. Канів і селах повіту. Відомо,що вистави та музичні вечори просвітяна-ми проводилися також в селах Жаботин,Леськи, Мошни, Степанки та інших.

Організація “Просвітою” сотень драма-тичних гуртків у межах України потребува-ла об’єднання зусиль в цій справі. Так, ужев жовтні 1917 р. при Генеральному Секре-тарстві народної Освіти було закладеноТеатральний Відділ. У листі до голови чер-каської Шкільної Ради про це сповіщалосятак: “У великих культурних завданнях, щополягли на “Просвітах”, чільне місце зай-має народний театр. Допомагати організа-ції таких народних театрів і є перше зав-дання Театрального відділу”.

В переважній більшості засновувалися“Просвіти” і драматичні гуртки вчителями.Вони енергійно взялися за цю патріотичнупрацю, пробуджуючи національну свідо-мість у населення. Репертуар вистав скла-дала українська класична дарматургія:п’єси “Бувальщина”, “Сватання на Гонча-рівці”, “Назар Стодоля”, “Перемудрив” таінші. Акторами виступали не лише пред-ставники місцевої інтелігенції, а й простіселяни.

Вистави аматорських колективів булиплатними. Невеличкий прибуток витрачав-ся на просвітні справи та благодійність.

Оскільки клубів на той час в селах небуло, то вистави ставилися в школі на тим-часово оздобленій сцені.

Як зазначали ще в той час самі просві-тяни, труднощами в їхній роботі були:“брак культурних сил”, “нестача коштів”,“пияцтво і народна темнота”. Не сприялааматорам і політична ситуація в Україні:війна, розруха, зміна влади.

В 1919—1920 рр. На Черкащині уста-новлюється радянська влада. На першихпорах більшовики підтримували “Просві-ти” і їх діяльність, але згодом почалася їх“совєтізація”. В 1922 р. “Просвіти” булиліквідовані, а разом з ними припинилисвоє існування і самодіяльні драматичнігуртки, які за п’ять років свого існуваннястали осередками національно-патріотич-ного виховання. Але саме цим були несу-місними із більшовицькою ідеологією.

Микола ЩЕРБИНА,краєзнавець,

член товариства “Просвіта”

Незабутні10

“СЛОВО Просвіти” ч. 21 (99), 24 серпня 2001 р.

17 травня 1989Любов до України — єдине

моє багатство. Пишно звучить?Але це істинна правда душі. Як-що хочеться ще пожити, то тількиради цього. Нічого іншого не шу-каю, не прагну, гіркий досвід літнавчив, як багато довкола нещи-рих, лицемірних; людина правди-ва, якій можна довіритись до кін-ця, — в наш час велика рідкість.Кожне розчарування переживаюз тяжким болем. Дедалі меншесил, здоров’я витікає, колишнідрузі віддаляються… Тільки во-на, Україна, не зрадить.

Якщо не припиниться русифі-кація ця дика, Україні нічого незалишиться, як скористатисясвоїм конституційним правом провільний вихід із Союзу. І винною вцьому буде тільки бюрократія, цятупа оскаженіла сила, що пере-йняла від царського чиновництвапогляд на Україну як на свою ко-лонію.

3 березня 1991Процес суверенізації України,

як і самий розпад імперії, можли-во, розтягнеться на багато років.Це, звичайно, затримає історич-ний розвиток і, мабуть, коштува-тиме Україні чималих витрат.

Ах, як я хотів би помилитись усвоїх передчуттях!

Як би хотілось дожити до тихднів омріяних… Але ж скільки чор-них осатанілих сил стає на шляху.Реакція лютішає, і “той” погро-жує… І Захід не хоче допомогти.

Тяжко. Як тяжко, не діждав-шись цвіту вишневого, умиратинапровесні!..

4.04.1991Вірно помічено: українські

гетьмани першими проклали до-рогу до Сибіру (Многогрішний),на Соловки (Калнишевський) і вПетропавлівську фортецю (Полу-боток)…

Яка ж вона довга виявилась,ця дорога! Аж до Плужника, Кур-баса і Зерова… Аж до ВасиляСтуса!..

І вони хочуть, щоб ми все цезабули?

Ні, Україна це запам’ятає на-віки-віків…

14.04.1991З Народичів надіслали ра-

йонну газету з сильною повістюКатерини Мотрич про долю само-тньої жінки-смертниці, що не за-хотіла переселятись із зони…(хоча й знає міру небезпеки).Взагалі люди Полісся вражаютьсилою любові до рідного краю.“Нікуди я не поїду. Нікуди! Без ці-єї землі я швидше згину, ніж наній…” Ось така психологія. Чор-нобильська трагедія сприймаєть-ся як гріх, як покара за щось. Мо-же, за те, що дали зневолити се-бе. Зараз весь край відверто шлепрокляття катам. Трагедія вияви-ла і силу любові, і силу гніву, щоїх таїть у собі українська душа.

16 травня 1991Обговорюється проект Кон-

ституції України. Реакція нападаєозлоблено. Демократи виступа-ють розумно, переконливо, але жїх меншість.

“Вечірка” дає фото: омонівцічинять розправу над киянами,що рвуться до приміщення суду,де має відбуватись процес надХмарою. Розправа брутальна,цинічна.

Тривожно.

Всі зараз про економіку, всінаші біди, мовляв, почалися знеї, з кризи економічної. Я ж пе-вен, що це — похідне, не причи-на, а вже лише наслідок.

Першопричина трагедії на-шого суспільства — криза мо-ральна! Коли було скинуто здзвіниці перший дзвін, викинутоз хати ікону, коли діти почули, якдорослі в хаті лихословлять (ра-ніше і чортихнутись в українськійхаті вважалось гріхом і непри-стойністю), — отоді почалась де-градація суспільства, розвалжиття. І не дивно, що з’явивсяЧорнобиль і катастрофічно зрос-тає злочинність. Бог дає нам

останній шанс — врятувати на-цію! Якщо пропустимо цей шанс— кінець життю.

8.07.1991Світову війну розв’язали Ста-

лін і Гітлер, цебто не ці дві особи,як такі, а ті політичні сили, щостояли за ними: фашизм і тоталі-таризм.

…Не забудьмо, що такі “ідео-логи” як Щербицький, Ватченко,Єльченко та інші — це ж вони ор-ганізували той злочинний парад1.V.1986, коли діти простих киянмусили марширувати Хрещати-ком, вітаючи лідерів КПРС, а дітий онуки тих “лідерів” в день тра-гедії були вже далеко від Києва— літаками їх спішно вивезли вБолгарію, під опіку Тодора Жив-кова!..

Отак діяла мафія міжнародна— куди там сицилійській!

13 липня 1991Україна для мене загадка!

Триста років її нищили, руйнува-ли її душу, найкращих синів її по-глинули Соловки та Магадани,злочинний так званий “Центр” на-слав на неї Чорнобиль, а до тоговитоптував війнами, морив голо-дом, тюрми завжди були — як івсі концтабори — переповнені

українцями, я вжене кажу про туре-цькі галери, проваршавські публі-чні страти, — зда-валось би, давноцієї України не по-винно б уже бутина світі, а вона, авона живе! Уквіт-чала жовто-блаки-тними стягами таволелюбними гас-лами палац “Укра-їна”, а всереди-ні святкує річницюН е з а л е ж н о с т і(йдеться про прий-няття Деклараціїпро державний су-веренітет України— ред.), співає,танцює, виконуєнатхненно “Моли-тву”, і здаєтьсявона, Україна,сьогодні мені си-льнішою, незбори-

мішою, ніж будь-коли!У людській веремії, під гаря-

чим сонцем, під гучне сканду-вання проти Договору підбігаютьдо мене гуртом якісь збудженівеселі юнаки, на ходу випалю-ють:

— Ми, молодша генераціяРеспубліканської партії, вітаємовас, Олесю Терентійовичу, вітає-мо вашу мужність!..

Мене всього обдало світлом ітеплом! Як вони здогадались, щоне далі, як учора, мені, змучено-му відчаєм, хотілося вмерти! Азараз хочеться жити, жити! Цезавдяки їм, юним, я пережив тутодну з найщасливіших миттєвос-тей життя!

16 липня 1991Сьогодні свято в Україні. Свя-

тковість всюди почувається. Вер-ховна Рада видала закон про ам-ністію. Це справді чудовий суве-ренний подарунок багатьом не-щасним та їхнім родинам. Всісподіваються, що й Степан Хма-ра потрапить під амністію…

По “Вечірньому віснику” теле-візія передала моє міні-інтерв’ю(після тривалих ігнорувань). Ін-терв’ю простеньке:

— Наш суверенітет — у доро-зі. Але ми неодмінно будемо там,де хочемо бути.

22 серпня 1991Нарешті! Три чорні доби —

позаду. Хунту арештовано.У Москві біля російського Па-

рламенту грандіозний мітинг пе-реможців. В числі героїв названоі наших земляків…

На площі серед російських пра-порів де-не-де і жовто-блакитні…

Отже, розвиднилось…Але попереду перед Украї-

ною шлях нелегкий — до незале-жності, до свободи.

Поки що люд живе в атмос-фері ейфорії. Чи надовго?

22.08.91Газети опублікували заяву

української Ради Миру, де мизвернулись до юнаків України,котрі проходять службу у війсь-ках, із закликом виявити грома-дянську зрілість, відданість де-мократії, не заплямувати своючесть кров’ю тих, хто виступаєпроти хунти… Цим закликом (в

дуже непевний час) можна горди-тись. Це, власне, те, що мала бзробити Верховна Рада респуб-ліки, та, на жаль, не зробила…

24 серпня 1991День історичний: проголоше-

но Незалежність України! Ство-рення республіканської гвардії,збройних сил, — оце буде реаль-ний захист суверенітету!

Цілий день у Верховній Радібурхливий двобій демократії зпартократами. Дуже зганьбив се-бе головуючий: робив усе, щобсвоїм крутійством не допуститидемократичних ухвал. Не все йо-му вдалося. Коли в зал внеслипрапор жовто-блакитний, тойпрапор, що був на танку середзахисників Білого Дому Росії, го-ловуючий зреагував жалюгідно,розвів руками:

— Що це таке?Ніби вперше бачить жовто-

блакитний колір… Мусили пояс-нити йому, що це той жовто-бла-китний прапор, котрий був на ба-рикадах у Москві, серед тих, хтостояв на смерть проти хунти.

Головуючий нічого кращогоне спромігся зробити, як запхну-ти цей прапор… за статую Лені-на… Але незабаром кореспонде-нти витягли полотнище прапоразвідти, щоб бачила Україна, ба-чив світ…

…Слухаю Сесію ВерховноїРади: яка гидота оця політика!Зраджують заради влади друзів,з якими дружили роками, вда-ються до віроломства, стосункилюдей аморальні, помічник пре-зидента хвалиться, який йогошеф сквернослов… Що це за су-спільство, що за устрій? Швидшеб мені спекатись цього депутат-ства, кинути фальшивців, лице-мірів — хочу дожити віку з сами-ми книгами! Он їх повні полиці,найвірніших моїх друзів!.. Нематам порожніх, всі дорогі мені —незалежно — чи геній він, чипросто Яків Щоголів, чи ОсипМаковей, чи Шевченко, чи Вар-вара Рєпніна, чи Бунін, чи за-пашний Шолохов, чи найлюбі-ший мені Толстой — з їхніми лю-дьми мені найкраще!

ПідготувалаВалентина ГОНЧАР

ÎËÅÑÜ ÃÎÍ×ÀÐ(²ç ùîäåííèêà)

Олесь Гончар із Григором Тютюнником та азербайджанським письменником Імраном Касумовим. 1979 р. Фото Валентини Гончар

Травень, 1992 рік. Університет Альберти (Канада). Після присвоєння звання Почесного доктора літератури Олесю Гончару. Біля погруддя Миколи Лисенка: Петро Саварин, Валентина Гончар, Олесь Гончар, Оля

Колонтитул16 КНИЖКОВА ПОЛИЦЯ

“СЛОВО Просвіти” ч. 21 (99), 24 серпня 2001 р.

Засновник — Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка.Реєстраційне свідоцтво № 1007 від 16.03.1993 р.

Головний редактор Любов Голота

Адреса «Слова Просвіти»: 01001, Київ-1, завулок Музейний, 8. Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка, тел. 228-01-30.E-mail: prosvita@iatp.org.ua

Індекс 30617. Зам. № 3301214. Наклад 3500.Видрукувано з готових фотоформ на комбінаті «Преса України»

Вадим Петрович Скомаровський наро-дився 1 червня 1937 року в мальовничомупридніпровському селі Балико-Щучинка. Пи-ше переважно для дітей. Видав близькотридцяти збірок віршів, казок, поем для мо-лодших школярів і дошкільнят. Лауреат літе-ратурної премії імені Лесі Українки.

Вадим Скомаровський – помітна фігура в ко-лі сатириків і гумористів. Автор дотепних, нерід-ко з іронічним відтінком, коротких віршів, мініа-тюр.

Вони й склали основу книги “Трасти і контрас-ти”, що побачила світ у видавництві “Українськийписьменник” 1999 року. Сьогодні Вадим Скома-ровський — гість редакції “Слово Просвіти”.

Вадим Скомаровський

ПАРОДІЇ. ПРИСВЯТИ. ЕПІГРАМИ

На мигах

У мене ниньки вирвали язик...Петро Осадчук

Злостивці капосні, лихі башибузукиУ мене щойно вирвали язик.Я спаленів, та взяв себе у руки.Я занімів, хоча мовчать не звик.

Відомо: я увесь у власних книгах,Але тримаю дещо й про запас.На жаль, віднині жестами, на мигах,Я змушений звертатися до вас.

З принуки

Я хоч сповідував правду, та був зациклений на догмі.

Степан Крижанівський

Придавлені важким, як брила, пресом,Творили Ви з принуки, далебі.А ми ж Вам вірили, добродію професор,Здається, більше, ніж самим собі.

Хто на черзі?

Хто після... Римарука, Герасим’юка, Малковича займе місце

в хрестоматіях з української літератури для середньої школи?

Олександр Яровий

Я вже достиг, як ранній овоч,Та не позбувсь душевних мук.Хто в хрестоматіях?Малкович,

Герасим’юк і Римарук.А хто на черзі?— Андрухович, —Мені шепнули жартома.А я ж достиг, як ранній овоч.Невже дарма? Невже дарма?

Аристократ із гаража

Олегові Чорногузу, авторові роману “Аристократ із Вапнярки”, частина

тиражу якого не потрапила у продаж.

Відтоді, як на віковій межіЗаповнив ринок майже кожну шпарку,Аристократ живе у гаражіІ мріє повернутись у Вапнярку.

Не відчуваючи утоми

Анатолієві Мойсієнку, поетові і вченому.

Не відчуваючи утоми,Писав химерні паліндроми,А поки пробивавсь у друк,Став мудрим доктором наук.

Рішучий крок

Миколі Сому, відомому поетові, який понад сорок років тому видав першу

збірку віршів “Йду на побачення”.

Чи жартома, чи спересердяТепер він каже:— Йду в безсмертя!

Петро Засенко-син Петрів

Петрові Засенку, авторові збірки віршів “На ярмарку вітрів”.

Петро Засенко-син ПетрівБував на ярмарку вітрів,

Але навряд, щоб свій ужинокПоет поніс на дикий ринок.

Одверто кажучи

Ведучій української радіостанції.

У Вас така вимова, пані,Хоч вуха затуляй зарані.

Завжди напоготові!

Леонідові Горлачу,авторові збірки віршів “Грозою січене плече”.

У час тривожний, загадковий,Коли від скрути аж пече,Ти все ж підставити готовийГрозою січене плече.

Не підповзай до Бортняка!

Анатолієві Бортняку, авторові збірки віршів “Витверезник для ліриків”.

“Зелений змію” з буряка,Не підповзай до Бортняка!Хай вариво твоє хмільнеХтось інший зопалу хильне.

Писака

Авторові рекламних оголошень.

Достатньо аркуша тобі,Фломастера і клею,Щоб оприлюднить на стовпіСуцільну ахінею.

Блудний син

Блукав по світу Іваненко,Забув, яка та мова наша,І вдома замість: “Мамо, ненько!”Звернувсь до матері:— Мамаша!

Змахнула потайки сльозинуІ гірко усміхнулась мати:— Відпочивай з дороги, сину,Та будем вчитись розмовляти.

Мовою конвою

Клене він роки навісні,Хитає скрушно головою,Та ті прокльони показні,Бо сам нерідко уві сніГоворить мовою конвою.

Чванькові (за Анатолієм Луначарським)

Чванько, тобі здалось уже,Що ти — сучасний Беранже.Ти справді — “б”, ти справді — “ж”,А все-таки не Беранже.

ГІСТЬ РЕДАКЦІЇ — ВАДИМ СКОМАРОВСЬКИЙ ПІСНЯ ПРО БАЙДУ

“1564 року Дмитро Вишневецькийвостаннє виступив проти Оттоман�ської імперії. З армією в 4 тисячі чо�ловік він зайшов до Молдавії, де як�раз точилися міжусобні чвари, алейого тут захопили в полон і відправи�ли до Стамбула на страту. За “Хроні�кою Мартина Бєльського”, козаць�кого ватажка скинули з фортечногомуру в Галаті на крюк; він провисівна ньому три дні, доки турки, обуре�ні прокльонами, спрямованими про�ти мусульманської віри, застрелилийого із луків. Багато істориків, зокре�ма Микола Костомаров та ДмитроЯворницький, погоджуються з версі�єю Мартина Бєльського і вважають,що розповідь про загибель Вишне�вецького лягла в основу славетноїнародної української пісні про “Бай�ду�козака”; інші ж, як, скажімо, Во�лодимир Голобуцький на підставі до�несення — не зовсім зрозумілого —французького посла в Стамбулі,стверджують, що Вишневецького за�душили і що пісня про Байду непов’язана з його трагічною смер�тю...”

За кн.: “Гетьмани України”, К., 1991 р.

УРОЧИСТИЙ В’ЇЗД ДО КИЄВА

“У вересні 1648 року козацькевійсько під Пилявцями знову роз�громило 30 000 армію польськоїшляхти, яка, перелякавшись чутокпро наближення великої татарськоїорди, покинула свої обози. Хмель�ницький рушив до Львова, обложивмісто, взяв викуп. Запорожці дійшлидо Замостя, звідки їм відкрився шляхна Варшаву. Але гетьман знову марнопростояв місяць, очікуючи виборівнового короля. Ян Казимир приславХмельницькому листа і просив йогоочікувати комісарів, які мали вису�нути умови миру. Гетьман у грудніурочисто вернувся до Києва, де йогозустріли кияни, вище духівництво,дзвонили дзвони, стріляли з гармат.Хмельницького вітали як “новогоМойсея”, що визволив Україну злядської неволі”.

За кн.: “Гетьмани України”, К., 1991 р.

ТАЄМНИЦЯ“Тільки надвечір 6 травня домови�

на Шевченка прибула до Києва наПоділ, у Рождественську церкву...

Генерал�губернатор категоричнозаборонив виголошувати промовинад прахом поета; поліція розганяланатовп. 7 травня зранку, незважаючина дощову погоду, до Рождествен�ської церкви зібралося народу кількатисяч: кожен хотів попрощатися здорогим покійником. “Во время па�нихиды между народом протисну�лась в глубоком трауре дама, положи�ла на гроб поэта терновый венок иудалилась: красноречивее надгроб�ных слов выразила она то, что чувс�твовал каждый из нас, провожая поэ�та�страдальца в могилу...” — розпові�дає М. Чалий. “Это произвело сенса�цию, — доповнює ці свідчення М. Бі�лозерський, — полиция убрала этотвенок”.

Із кн.: “Т. Г. Шевченко. Біогра-фія”, К., “Наукова думка”, 1984 р.

ЦІКАВО ЗНАТИ

Шеф-редактор Павло МОВЧАНРедколегія: Л. Голота, Я. Гоян, П. Мовчан,

А. Погрібний, О. Пономарів, І. Ющук

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газетиі надіслані рукописи та світлини не повертає. Залишає засобою право редагування та скорочення текстів. Комп’ютерна верстка: Ірина Шевчук та Олег Бесський

Не кожному пересічному чи-тачеві відомо, що назву для сво-го роману Панас Мирний взяв ізКулішевого перекладу КнигиІова. Саме цей афоризм у книзі“Українська афористика” (Київ,видавничий центр “Просвіта”,2001) чомусь “належить” ПанасуМирному… Йдеться не про докірредактору видання. Питання ста-вимо і до себе. Кому ж належитьафоризм? Іову? ПантелеймонуКулішу? Панасу Мирному?.. Пан-телеймон Куліш переклав, ожи-вив на мистецькому рівні, ПанасМирний утвердив, унаочнив, спо-пуляризував…

То кому ж належить цей афо-ризм?

Думаю, що до подібних афо-ризмів, а вони в книзі є, дореч-ними були б навіть коментарі.

Безперечно, що книга “Укра-їнська афористика” заслуговуєна схвальне слово. Це ж упершев Україні ми спромоглися на по-дібне видання! Передмова до ви-дання доктора мистецтвознавс-тва, професора Вадима Скура-тівського “Афоризм — колись ісьогодні” відзначається компе-тентністю, науковістю і блиску-чою обізнаністю з матеріалом.

Думаю, що авторам не вартобуло навіть робити застереженьстосовно “недоліків книги”…

Книга вдалася, і таки дужепотрібна книга. Вадим Скуратів-

ський у передмові пише: “Є в цьо-му національному афористично-му Монблані єдине його світо-глядне підніжжя, спільне для всіхпредставлених тут авторів. ВідІвана Вишенського до Івана Дра-ча. Від Івана Котляревського доІвана Франка. Від Климентія Зіно-віїва до Оксани Забужко і ЄвгенаЯщенка. Десятки імен. Сотні йсотні афоризмів…” Звісно, щомісця для всіх (і часом дуже дос-тойних) мудреців не вистачило,але зернб мудрості — повні ясла.Отож мудрим афоризмом хочеть-ся завершити: “Хай не ревуть во-ли, як ясла повні!”

Василь ОСАДЧИЙ

«ХІБА РЕВУТЬ ВОЛИ, ЯК ЯСЛА ПОВНІ?»