Бібліотека БДПУ Library.bdpu.org

Байка належить до найдавніших видів епічної творчості. Своїм корінням вона сягає глибинних фольклорних джерел. Тож і не дивно, що її нерідко зараховують до «вічних», традиційних жанрів. У своєму багатовіковому історичному розвитку байка пройшла складний шлях – від умовно – дидактичного до художньо – реалістичного жанру, від античної моральної алегорії до соціально насиченої сатири. Байка – невеликий, здебільшого віршований алегоричний повчально – гумористичний, або сатиричний розповідний твір, у якому недоліки суспільства і людські вади відтворюються в образах тварин, рослин, речей, або ж зводяться до умовних людських стосунків. Байка близька до казки. З неї вона й бере свій початок. Тому дійові особи в ній часто нічим не відрізняються від казкових: наділені тими ж сталими рисами характеру, часто поділяються на позитивних і негативних. На відміну від казки та інших жанрів, байка складається з двох частин: розповіді і моралі (повчання), яка подається в афористичній формі й містить головну думку твору. Майже всі народи світу мають свої байки. Художня структура творів давньогрецького байкаря Езопа, німецького поета Лессінга, французького байкаря Лафонтена, російського байкаря Крилова та багатьох їх послідовників, збагачена конкретними життєвими подробицями. Події про які йдеться у байці, важливі не самі по собі, вони пояснюють певну думку, певне моральне положення і тому мають алегоричний характер. Одна з найдавніших українських поетик «Касталійське джерело» (1685) визначає байку як «вигадану розповідь, що веде до пізнання істини» (буквально: «що творить істину»). Жанр байки заснований на алегоризмі художнього мислення, на обов`язковості дидактичного висновку з твору, повчальність у байці завжди розкривається через її алегоричність.

У розвитку жанра байки викристалізовуються дві головні тенденції. Перша з них – Езопові байки – притчі, написані

прозою, лаконічні моральні алегорії. В історії світової байкарської традиції твори Езопа відіграли особливу роль:

до них зверталися, по суті, байкарі всіх часів і літератур. Спадщина Езопа, як і знаменита східна «Панчатантра», була

багатющим джерелом тем, мотивів, сюжетів для творів наступних поколінь поетів, зокрема українських.

Протягом двох наступних тисячоліть байка зазнає значних еволюційних змін. Під

пером Лафонтена, з ім'ям якого пов'язаний наступний етап у розвитку світового

байкарства, цей жанр набув якісно нових рис і властивостей.

Цілком самобутнім явищем в історії байкарства була російська байка. Бурхливого розквіту набуває вона у XVIII – на початку XIX ст. у творчості А. Кантеміра,

О Сумарокова, В. Тредіаковского та інших. Але «справжнім своїм торжеством на святій Русі», - зазначав

В. Бєлінський, - байка зобов’язана Крилову.

На Україні жанр байки має давню і багату традицію. Ще у шкільних риториках і

поетиках XVII – XVIII – Митрофана Довгалевського, Феофана Прокоповича,

Георгія Кониського, Тимофія Колісниченка ми зустрічаємо чимало байок учбового призначення. Досить плідно виступав у цьому традиційному жанрі видатний філософ Г. Сковорода. Його знамениті «Басні Харківськія», створені на цілком

життєвій основі, були видатним явищем в українському письменстві, вони

започаткували нову, літературну байку XIX ст. За визначенням І. Франка,

Г. Сковорода був «предтечею Крилова і Гребінки».

Найвищого свого розвитку українська байка досягла під пером видатного поета Л. Глібова.

З його ім`ям пов’язане остаточне утвердження в українському письменстві

жанру реалістичної байки. У 50 – 70 –х роках, коли Л. Глібов – байкар набув уже широкої популярності, до жанру байки звертаються

С. Руданський, П. Свентицький, Ю. Федькович, М. Старицький та багато ін.

Інтерес до жанру байки не зникає в українській літературі і в кінці XIX – на початку XX ст. Традиції криловсько –

глібовської байки, передусім як жанру сатирично – викривального, продовжують в

українській літературі І. Франко та В. Самійленко. Байка І. Франка – це широке

суспільне і філософське узагальнення.

Байка розвивалась у кращих зразках під впливом народної творчості, досягнень світового байкарства. Українські байкарі вивели байку на широких шлях реалізму і народності, зробили її повноправним жанром в українській класичній літературі.

Артамонов С.Д. История зарубежной литературы XVII века / С.Д. Артамонов, Р.М. Самарин. – М. : Госучпедгиз, 1963. – 366 с.

Глібов Л.І. Цяцькований Осел: вибр. твори: для серед. та ст. шк. віку / Л.І. Глібов; упоряд. і авт. прим. М.П. Бондар; вступ. ст. Д.Г. Білоуса. – К. : Веселка, 1987. – 206 с.

Гордин М.А. Жизнь Ивана Крылова / М.А. Гордин. – М. : Книга, 1985. – 282 с. Деркач Б.А. Леонід Глібов. Життя і творчість / Б.А. Деркач. – К. : Дніпро, 1982. – 252 с.

Допитливому читачеві: хрестоматія з української літератури для дод. читання у 6–му кл. загальноосвіт. навч. закл. / упоряд. Р.В. Мовчан. – К. : Ґенеза, 2006. – 384 с.

Езопові байки: для мол. шк.. віку / в переказі П. Цімікалі; пер. з новогрец. В.О. Забаштанського та А.М. Чердаклі; передм. А.О. Білецького. – вид. друге, доп. – К. : Веселка, 1990. – 253 с.

Киличенко Л.Н. Українська дитяча література: навч. посібник / Л.Н. Киличенко. – К. : Вища шк. Головне вид – во, 1988. – 264 с. Колінко О.П. Дитяча література: навчальний посібник / О.П. Колінко. – Бердянськ : Видавець Ткачук О.В., 2015. – 288 с.

Крылов И.А. Басни / И.А. Крылов. – Л. : Лениздат, 1976. – 125 с.

Мудрий оповідач: українські народні казки, байки, притчі та анекдоти. – К. : Фірма «Довіра», 1992. – 208 с. Олійник Г.А. Виразне читання. Основи теорії: посібник для вчителів / Г.А. Олійник. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2011. – 224 с. Пащенко В.І. Антична література: підручник / В.І. Пащенко, Н.І. Пащенко. – вид. 3-тє, стереотип. – К. : Либідь, 2008. – 718 с. Сковорода Г. Твори: у 2 т.: Т.1. Поезії. Байки. Трактати. Діалоги. / Г. Сковорода; 2 - ге вид., випр. – К. : ТОВ «Видавництво «Обереги», 2005. – 528 с.

Соболь В. До джерел. Історія української літератури IX – XVIII ст.: підручник для 1 класу загальноосвітнього ліцею / В. Соболь. – Варшава, 2005. – 302 с. Українська байка. / упоряд. та передм. Б.А. Деркача, В.Т. Косяченка. – К. : Дніпро, 1983. – 463 с. Українська література для дітей: хрестоматія / упоряд. О.О. Гарачковська. – К. : ВЦ «Академія», 2011. – 800 с.