Старосамбірщина – не смітник?

Одягнути школяра

з обласного бюджету виділено на інвен-таризацію однієї з 188 церков та інших споруд (128 пам’яток архітектури та 60 храмів), які належать до пам’яток куль-турної спадщини Львівської області. На це з обласного бюджету виділили загалом 647,260 тис. грн. Про це йдеться у Віснику державних закупівель. Серед пам’яток 46 розташовані на території Старосамбірщи-ни.

Управління охорони культурної спадщини Львівської облдержадміністрації 19 липня за ре-зультатом тендерів уклало дві угоди із ПП «Ярко і К» на інвентаризацію та паспортизацію пам’яток,

які підприємство повинне провести до кінця року.

«Коловорот» вирішив дізнатися у настоятеля храму Святого Миколая, що у Старому Самборі, отця-декана Старосамбірської УГКЦ Михайла Николина, чи проводили вже таку процедуру у храмі і, чи можевона вартувати 3,5 тисячі гривень. Але, як виявилося, отець Михайло нічого не чув про це: «Я такого не чув. Зі мною ніхто цього не узгоджував, до відома не доводив. Кожна церква має своє майно – церковну утвар, але про її ін-вентаризацію, яка має все це обліковувати нічого мені невідомо. Досі такого ніхто не проводив».

Галина Антошик

3500 гривень

с. 4 с. 3

9 серпня 2012 № 31 (085) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 3 грн

Світлини – Галина Антошик

«КОЛОВОРОТ» продається у всіх

газетних кіосках

Старого Самбора

та «Рукавичці»

Фестини відбули – про ями забулиДорогу з вибоїн Старий Самбір – турка, яку ремонтували До “бойківСьких феСтин” нарешті полатали. ЩоправДа у Дивний СпоСіб: полатали уСюДи, крім С. лопушанка-хомина. там Дорожники чомуСь залишили влаСноруч вирізані ями без належної уваги. натоміСть у інших Селах переД і піСля лопушанки вибоїни таки залатали. нагаДаємо, “коловорот” неоДноразово пиСав про те, Що Дорожні Служби більше міСяця не закатували аСфальтом ними ж вирізані шматки Дороги. глибина оСтанніх інколи Сягала 10 См.

Скільки коштуватиме батькам цього року при-готуватися до 1 вересня?

Проблема сміттєзвалищ у Старосам-бірському району викликає невдово-лення навіть в обласного керівництва.

У селі Лопушанка-Хомина дорожні служби забули заасфальтувати ями, які самі ж повирізали

У вівторок активісти громадського руху “Коловорот” звернули увагу місцевої влади на вибірковий ремонт дороги Старий-Самбір-Турка. Дорожні служби, які ремонтували дорогу до “Бойківських фестин” чомусь забули про ремонт дороги в Лопушанці-Хомині.

2

ПарадоксНу не парадокс? Литвин визнає, що мовний закон недоско-

налий і може розколоти країну – а все одно його підписує. Те-пер от Янукович під час зустрічі з представниками інтелігенції визнає, що мовний закон недосконалий і може розколоти краї-ну – але пальцем об палець не вдарить, аби його фракція у Вер-ховній Раді не приймала таких законів…

Таке враження, що політики мають народ просто за дурнів. Але чи настільки дурний український народ? Судячи з того, наскільки популярними виявилися не лише на Заході України, але й в Центрі листівки з Литвином, який каже «Мамо, я продав нашу мову», - не настільки або принаймні не весь…

ТенденціяТакож останнім часом народ починає спростовувати думку

про те, що він боїться владу. Так, все ж боїться, але не настільки, як думають політики. Акти непокори владі стають все частіши-ми просто тому, що влада все більше нахабніє. То «даїшників» поб’ють, то свавільного міліціонера застрелять… Тепер от не допомогла недоторканність депутату-тушці. У Миколаєві зви-чайний водій вантажівки відповів на хамство з боку нардепа Геннадія Задирка і просто набив йому пику.

І вже навіть деякі чиновники не можуть спокійно сприйма-ти те, що відбувається в країні. Тут от Влада Прокаєва публічно заявляє, що дала хабар міністру культури за місце заступника директора Лаври. За кілька днів маємо ще й лист звільнених митників, у якому ті передають привіт своєму керівництву і повідомляють, що робота інспектора митниці на «Порубному» сьогодні коштує 10-15 тисяч євро...

Тенденція, одначе…

ПередбачуваноА влада і досі не знаходить інших способів співпраці з сус-

пільством, ніж тиск і підкуп. У Донецьку затримують автомобілі з наліпками «Я проти Януковича» під вигаданими приводами. Видно, так і не зрозуміли, що кожна дія викликає протидію.

Правда, дехто діє таки хитріше, хоча насправді – так само передбачувано і очевидно. Як, наприклад, регіонал Микола Ку-чер із Вінницької області, який підкуповує виборців аптечками з агітацією. Гідний послідовник Леоніда Черновецького з його гречкою та іншої регіоналки Ірини Горіної, яка дарує своїм ви-борцям туалетний папір та латки на дорогах.

Залишається сподіватися, що народ добре пам’ятає гасло «Гречку беріть, а голосуйте по совісті»…

Пам’ятаєте анекдот про мавпу, яка не могла розірватись між двома групами звірів – красиви-ми і розумними? У нашої влади схожа проблема. Мавпа та сама, тільки замість красивих і розум-них – Євробачення і Олімпійські ігри.

Наші нещасні кандидати вже не зна-ють що придумати, щоб нам сподоба-тись. Відсутність міри призвела до того, що усі стандартні методи не працюють. Білборди з мордами остогидли, маку-латура у поштових скриньках відверто бісить, ролики на телебаченні працюють тільки на те, щоб знати ворога в лице.

Піаритись «ділами» теж недостатньо. Не ведемося ми на їхні «діла». Ну це й не дивно, адже роблять вони або щось ідіо-тичне, або взагалі нічого не роблять.

А що нас, звичайного електорального планктона, цікавить?

Отут-то і вступає в гру Євробачення. Ми ж любимо казні, уродів і питки, яких нам замінили усілякі танці з зірками, ікс-фактори та інші караоке на майдані.

Тому кандидати вирішили взяти нас за допомогою шоу. Один поперед одно-го, якто заведено на тіві, хочуть вразити нас свіжим форматом, непередбачува-ними сюжетними вигинами, несподіва-ними лицями у гарно розставлені часові моменти, аби сюжет не провисав. І, як і на телебаченні, дбають за частку глядачів, яку можна успішно конвертувати у щось матеріальне.

Тому ми і бачимо усі ці шоу в кукуру-дзяних полях, підписування ідіотських писульок кров’ю. Ми це усе дивимося,

ржемо, але не перемикаємося. Інтересно ж! Методика працює!

Або ото розтерли по усіх списках усіляких зірок шоу-бізнесу. Ну тут усе зрозуміло. Їхні продюсери чудово зна-ють, що ще трішки, і українці таки пере-стануть обирати кращого з найгірших. І тому, якщо ми не хочемо обирати між двома шматками лайна, нам підсовують дві канхветки – з горішками і родзинка-ми. Молодці. Тепер ми мусимо думати, хто нам більш близький по духу – Карпа чи Матіос. Повалій чи Бенюк. Шевченко чи Кличко. Теодор Кукурудза чи Остап Канака.

Але справа в тім, що різниці-то немає. Хоча навіть не так. Вони навчились роби-ти так, щоб ми уявляли різницю, абсолют-но не цікавлячись, що там в них в голо-вах, і що їм взагалі треба.

Наприклад, вже тиждень уся блогос-фера регоче із футболіста, який подався у список якоїсь партії . Але цілком нор-мально сприймає боксера, у якого свій власний список. Повалій – одна з голо-вних регіоналок, ну ржака ж! А «шіді-ріді дикі танці» забули вже? Оксана Білозір – міністр культури – це нормально?

Не розумію лише одного. Чому вони не запрошують у списки супергероїв? Спайдермена, наприклад, чи Айронме-на? Зараз їх активно розкручує Голівуд, особливої реклами не знадобиться. А короля Лева – взагалі на президенти. Ну а чо нє?

О, Бетмен! Запросіть хтось до списка Бетмена! Позитивний герой, як Капрано-ви; за справедливість, як Симоненко; кра-сивий, як Королевська; сильний, як Клич-ко. Одягається модно, як Григорович.

Йому ж, як і вам, не обов’язково світи-тись у сесійній залі. Та й картку можна не давати – все одно голосують піаністи. А імідж партії підніметься. Будь-якої.

А ше я все чекаю, коли вони остаточно звільняться від отого старого і непотріб-ного формату «слуга закону», ніби вони там політикою займаються. Хай вже пере-йдуть на новий, маладьожний. Шоб інтер-есно було, шоб народ дивився.

Коли вже нарешті вони матимуть спі-вочі дебати? Я от проголосую за Литвина, якщо він заспіває «Чьорниє глаза» краще за Королевську. Або не проголосую, не важливо, головне, щоб нарешті ділом за-йнялись. Або хай за допомогою чу-ва-чі визначають спікера. Усі ж тільки вигра-ють!

Тільки уявіть: країна прикута до теле-екранів, реклама між раундами – міль-йон гривень за секунду, коментатор пристрасно коментує: «І тут на останніх секундах візуально-психологічного дво-бою несподівано для усіх Ганна Герман викидає ножиці! Помилка Голуба, що про-тиставив їй папір, коштувала комуністам голови Верховної ради! Ви лише гляньте, регіони танцюють на кріслах! Такого фі-налу ми ще не бачили!».

Та й, зрештою, нашо нам ото піднімати дупи, йти кудись в кабінки, псувати тонни папериків, декалітри чорнила, мільйони бюджетних коштів, мільярди нервових клітин? У кожного є мобілка. І телевізор. Подивився виступи кандидатів, а потім відправив цифру свого кандидата на ко-роткий номер, і усе, гуляй!

Головне, щоб був пункт «проти всіх».

Богдан Юрочко

я так думаю

Сторінка «Я так думаю» є майданчиком для дискусії у газеті. Тексти, що тут з’являються містять виключно думку конкретних авторів. Тож певні опубліковані тези можуть не збігатися з позицією редакції газети. «Коловорот» вітає ініціативу позаштатних авторів до участі в дискусії, хоча й залишає за собою право не публікувати надіслані статті, якщо стилістика останніх буде суперечити стилю видання.

думки вголос

Роман Ракголовний редактор

romanrak@gmail.com

новини з болота

Всеволод Поліщук, заступник головного редактора

vsevollod@gmail.com

З таким настроєм слона не продаси

Вибори як шоу

Зустрічаються якось два товариші. Один ве-селий, другий сумний. Веселий сумного питаєть-ся: Ну що? Як життя?

– Та сумно все якось. Дружина пиляє, діти не тішать, начальник постійно дістає... А в тебе як?

– А в мене усе супер. Слона от собі купив. Дру-жина не натішиться: він в хаті прибирає, по продукти в магазин ходить, з дітьми бавиться. Та й мені в роботі допомагає. Не життя, а казка.

Сумний до веселого і каже: - Слухай, а продай мені свого слона.Веселий: - Та ні, слон такий класний – не про-

дам.– Та продай же, у тебе і так все класно, а мені

слон як повітря зараз треба.– Навіть не проси!– Я до тебе, як до друга звертаюся...– Ну, гаразд, тільки тому, що ми друзі.Продав. Через два тижні знову зустрічають-

ся. Сумний став ще сумніший, волосся на голові стирчить, під очима синяки, сорочка пом’ята.

– Навіщо ти мені його продав. Стало ще гірше. Слон усю хату розгромив, усюди нага-див. Дружина забрала дітей і пішла геть. Сусі-ди скарги на мене пишуть. Я ніяк виспатися не можу, постійно на роботу спізнююся, начальник погрожує вигнати. Я по вуха в лайні!

Веселий хлопає сумного по плечу і каже:– Е-е, друже, з таким настроєм ти слона не

продаси...

Цей анекдот – перше, що приходить до голо-ви, коли думаєш про спроби українців змінити ситуацію в державі. Розпач, розчарування і зне-віра настільки сильно закріпилися у свідомос-ті більшості українців, що будь-які позитивні ініціативи втрачають шанс на реалізацію ще до початку спроб їх втілити. Зміни на краще не наступлять. Але не тому, що у нас “професіона-ли” при владі. А тому, що народ не вірить, що це можливо. Якщо не вірить, то відповідно нічого і не робить для того, щоб змінити бодай щось. А якщо нічого не робить, то ні вибори, ні нові месії тут не допоможуть.

Ми маємо звичку підходити до нових ініці-атив із таким настроєм, з яким слона точно ні-коли не продати. Тому 90% класних проектів “хороняться” навіть без спроб їх реалізувати. Поясню на прикладі доріг Старосамбірського району. Те, що вони у жахливому стані, - знають, бачать і відчувають практично усі. Коли активіс-ти Громадського руху “Коловорот” почали ма-лювати ями, практично усі водії нас підтримали, дехто навіть дав свої “кровні”, щоб ми купили ще фарби. Водночас більшість із тих, хто реагував на акцію не вірили у те, що це щось змінить.

І в цьому основна наша проблема. Відсутність віри – це той фактор, який не дасть десяткам ти-сяч старосамбірських водіїв збунтуватися про-ти влади, вийти на вулиці і добитися ремонту. І це місцева влада використовує на повну. Ніхто нічого не просить і не вимагає – значить мож-на нічого не робити. Значить “бидло” буде далі товктися по ямах, при цьому платити податки на ремонти доріг і постійно витрачатися на ремонт свого авто.

Уявіть собі ситуацію, коли в один день хоча б кожен десятий водій взяв у руки балончик з фар-бою чи відро з вапном і помалював ями принай-мні у себе біля хати. За один день Старосамбір-щина стала б плямистим районом України. Про це написала б не тільки газета “Коловорот” - про це зробило б сюжети центральне українське те-лебачення. Можливо тоді б і центральна влада відреагувала адекватно. Особливо зараз – пе-ред виборами. А ще уявіть собі, що після цього тисячі водіїв сфотографували б ці ями і почали писати скарги в ДАІ, а згодом, якщо ситуація не зміниться – у прокуратуру. Українська бюрокра-тична машина не витримала б такого натиску і врешті здалася б. Одна масштабна акція і най-ближчим часом ми могли б їздити по відносно нормальних дорогах. “Та це нереально, люди не вийдуть малювати”, - скаже пересічний мешка-нець району. Звісно, є шанс, що не вийдуть. Але може ми принаймні спробуємо?

39 серпня 2012№ 31 (085) новини

КОРОТКО

Депутати – в енциклопедії

Біографії двох депутатів міської ради будуть опубліковані у енци-клопедії «Кращі люди України». Миколу Цепенду та Ігоря Раста-вецького на сесії міської ради було вирішено подати до цього списку.«Я не надаю цьому великого значення.

Ну подали – і подали. Це для мене не є аж так важливо. Мене вже друге подають до якогось такого рейтингу. Хоча, вважаю, за стільки років я таки щось зробив для цього району», – розповів «Коловороту» Микола Цепенда.

Офіційна мета цієї енциклопедії – по-дати хороший приклад підростаючому поколінню. Та, як поділився з нами пан Цепенда, здебільшого такі речі роблять-ся як подарунки до круглих дат.

Тетяна Михаць-Дзяма

Памятник Леву буде4 серпня на горі Сторожня непо-далік села Спас посвятили наріж-ний камінь під пам’ятник королю Леву Даниловичу. Також провели акцію зі збору коштів спорудження пам’ятника.Наразі виконано робочу модель

пам’ятника в глині. З неї вже знята форма і очікує на подальшу роботу. Посвячення наріжного каменя – один із заходів свят-кового дійства «Українські королі», яке пройшло в рамках проведення П’ятих Ювілейних Бойківських Фестин.

Також в рамках «Українських королів» відбувся святковий концерт за участю народних колективів Старосамбірщини, народних артистів України Євгена Фе-дорченка та Мар’яна Шуневича, фіналіста шоу «Голос Країни» Назар Савко та його бойс-бенд «Четверта спроба».

Андрій Кожушок

Понад 700 макових голівок

– саме таким є рекорд цьогорічної операції «Мак». Стільки рослин було ви-явлено на земельній ділянці у громадя-нина із Дешич. Відповідно до статті 310 Кримінального кодексу України, за таку кількість маку винуватцеві «світить» від трьох до семи років ув’язнення.

Тетяна Михаць-Дзяма

У ліс – без автівкиЧерез високу температуру повітря

мешканцям Старосамбірщини не радять відвідувати лісові масиви і тим більше не заїжджати туди автомобілями. Таку реко-мендацію дає заступник голови Львів-ської ОДА Олег Рудницький. Підвищена пожежна небезпека може призвести до непередбачуваних наслідків.

Тетяна Михаць-Дзяма

136 гривень штрафу сплатив депутат міської ради Воло-димир Ковтун. Таким було адміністративне покарання за вчинені ним хуліганські дії.

Нагадаємо, що 26 липня 2012 року пана Ковтуна у нетверезому стані за-тримали працівники Старосамбірської міліції. Такий інцидент за останній рік повторився вже двічі. Якими ж будуть дії мера міста Івана Грися?

«Я нічого не можу зробити. Ми вже бачилися з паном Ковтуном після цьо-

го випадку. 1 серпня він вийшов на роботу з відпустки. І в тому то й річ, що пригода трапилася під час відпустки, а я ніяк не можу впливати на поведінку людини під час неробочого дня» – пояснив пан Грись.

Залишилось лише почекати сесії міської ради, котра відбудеться вкінці серпня або на початку вересня. Ймовірно, що поведінку свого колеги будуть обговорювати депутати Старосамбірської міської ради.

Тетяна Михаць-Дзяма

Наприкінці літа перед батьками школярів постає непросте завдання. Потрібно одягнути свої чада та спакувати весь учнівський реманент таким чином, щоби родинний гаманець постраждав якомога менше.

Підрахувати витрати на одного школяра доволі важ-ко. Адже кожна мама купує речі із розрахунком на влас-ні можливості. Деякий одяг чи підручники можуть зали-шитися від старшої дитини. Тому не стовідсотковий, але все ж детальний підрахунок ми спробували провести, погулявши ринками та магазинами Старосамбірщини.

Перед початком навчального року найбільші черги можна спостерігати біля яток із канцтоварами. Адже це речі, які слід кожного року оновлювати і за якими не ви-гідно їхати, скажімо, у Самбір чи Львів. Ціни приблизно однакові.

Канцтовари коштуватимуть вам цьогоріч мінімум сто гривень, якщо ви відправляєте у школу першачка. Ну і вдвічі більше, якщо дитина старша і їй потрібні атласи та контурні карти з географії, робочі зошити із багатьох предметів, папки для креслення тощо.

Яскраві пенали, ручки, олівці, фарби, пензлики, плас-тилін, зошити, обкладинки, альбоми для малювання, щоденники, гумки, стругалки… Цих речей безліч на прилавках, та ціни на них добряче кусаються.

Портфелі – окрема тема. Проаналізувавши розмови на ринку, складається враження, що батьки старших дітей купують ранець простіший, але дорожчий. Вони шукають якісний товар і сподіваються, що протягом наступних року-двох така покупка буде зайвою. А річ у тому, що батьків старшокласників навчив досвід по-передніх років, коли вони на вимогу дітей купували кольорові недорогі рюкзачки, життя яких було занадто коротке – півроку максимум.

Загалом портфелики коштують на Старосамбірщині від ста гривень.

Одягнути школяра треба не лише на перший дзвінок. Блузочка, спідничка, сорочечка та штанці… Мама хлоп-чика чи дівчинки повинна розпрощатися орієнтовно із двома сотнями гривень, щоб придбати такий одяг. Ме-штики – сто-двісті гривень. Колготки, бантики, гумки на волосся – ще від тридцяти до п’ятдесяти гривень.

А форма на фізкультуру дешевше, ніж у триста гри-вень, не обійдеться. Це якщо купувати найдешевший спортивний костюм і благенькі кросівки.

Останнім часом серед молодих батьків стало модно купувати речі через мережу Інтернет. Мама другоклас-ниці Оксана Білик розповіла свій секрет економії:

«Я купую своїй дитині абсолютно всі речі через Ін-тернет. Знаю один хороший сайт із гуртовими цінами. Звісно, є ризик, що прийде не такий колір чи розмір, але поки що все було гаразд. І я економлю дуже пристойну суму на таких покупках».

Одягнувши свою дитину у найдешевші речі, спаку-вавши сумку і давши їй у руки букет для першої вчи-тельки, ви встигнете «викинути» майже тисячу гривень. Дорогі сьогодні школярики.

Тетяна Михаць-Дзяма

За хуліганство – штраф

Одягнути школяра

МиТниКи ЗаТягУюТь КОнТРОЛь?

Зателефонуйте на гарячу лінію Держмитслужби!

044-247-27-19

Або напишіть електронний листе-mail: dovira@customs.gov.ua

Хтось за шкільним приладдям іде на базар, а хтось – в інтернетСвітлина – http://gimnasia5.at.ua

4На останньому виїзному прийомі у Старосамбірському районі заступник голови облдержадміністрації Володи-мир Губицький дав доручення голові Старосамбірської РДА Володимиру Цегеньку провести обстеження не-санкціонованих смітників району, скласти список і надіслати йому. Проблема залишається – люди продо-вжують скидувати сміття туди, куди й скидували. Береги річок засмічені. А на легалізацію сміттєзвалищ у районі досі немає коштів.

Прийом мешканців Старосамбірщини у кабінеті голови райдержадміністрації відбувся ще 30 березня. На ньому, окрім земельних питань, проблем із станом гро-мадського транспорту, доріг та інших, обговорювали проблему зі стихійними смітниками на території району. Для Старо-

самбірщини проблема важлива, адже три офіційні сміттєзвалиша, що обслуговують Старий Самбір, Добромиль та Хирів, а також довколишні села, ще не мають усіх докумен-тів. Потрібно зробити їх паспортизацію, а коштів, як завжди, не вистачає. Тому люди хто як може вирішує, як позбуватися сміття – частина везе відходи на стихійні смітники, які по суті мають лише відведену земельну ділянку, але не увесь пакет потрібних доку-ментів, ще інші везуть сміття до сусіднього Самбора. А переважна більшість або скидує будь де, хіба подалі від власного дому, або ж спалює. Тому часто села задихаються від ядучого диму, який виділяє пластикове сміт-тя, або «милуються» пейзажами вздовж рі-чок, береги яких рясно всіяні сміттям. Люди кидають відходи біля рік, вважаючи, що вода забере всю цю нежить геть. Але ж від цього сміття нікуди не зникне, та й не факт, що вище за течією річки живуть не такі самі

люди з такими самими переконаннями. Ре-зультат плачевний – сміття всюди.

На прийомі посадовець із області по-радив голові райдержадміністрації Воло-димиру Цегеньку, як вирішити проблему: «Зробіть дуже просто – візьміть об’їдьте ті всі місця, бо то ви мені дуже загально роз-казуєте, пошліть людей, об’їдьте смітники, напишіть лист в екологічну інспекцію, що ви здійснили огляд території. Конкретний випадок – виявлено 25 фактів викидання сміття на території сільської ради такої-то, голова сільради такий-то. На сміття голова не реагує. Штикало ( Штикало Дмитро – на-чальник Державної екологічної інспекції у Львівській області, - «Коловорот») поїхав, їх всіх там поштрафував. Перший крок , а далі буде другий крок, а далі – третій. Оце є конкретна робота. Тому я хочу протокол, запишіть доручення голові РДА: я хочу бачи-ти список смітників, що ваші люди об’їхали,

і копію листа на обласну інспекцію, що ви просите помогти, бо вона штрафує, а ви не маєте юридичного права штрафувати голо-ву селищної ради. Дайте мені копію листа, де є які нові смітники, бо є ще й такі, що ще не оформлені офіційно, але люди знають, що туди треба везти. А де отаке самовільне є, будь ласка дайте такого листа, щоб я ба-чив конкретну роботу, що ви об’їхали, поди-вилися як господар. Якщо голова сільради каже, що не буде тим займатися, нема пи-тань – на інспекцію і штраф».

До слова, Володимир Губицький 28 серп-ня знову проведе виїзний прийом громадян Старосамбірського району. Він пройде із 10.00 до 17.00 (обідня перерва 13.00-14.00) у будівлі райдержадміністрації. Щоб потрапи-ти на прийом, потрібно спершу записатися у приймальні РДА чи за телефоном 21- 657.

Галина Антошик

З екранів телевізора, зі шпальт газет закликають не викидати енергоо-щадні лампи та використані бата-рейки до смітника. Що тоді робити тим, хто вирішив приєднатися до заклику економити електроенергію або ж просто вирішив зекономити і замінив удома всі лампи розжа-рювання на люмінесцентні? А на упаковках же ж написано, щоб не викидати відпрацьовані лампи до смітника. Тоді куди?

Кожна люмінесцентна енергоощадна лампа містить токсичний метал – ртуть. Її у кожній лампі міститься від 4 до 150 мі-

ліграмів. Як відомо, потрапляння до ор-ганізму ртуті викликає дуже небезпечне отруєння. Воно супроводжується гостри-ми фізичними та психічними розладами. Важко уявити, скільки ртуті у таких лам-почках, зіпсованих ртутних термометрах, потрапляє щороку на сміттєзвалища. А окрім неї там чимало й інших токсичних металів, які містяться у викинутих бата-рейках.

Екологи підрахували, що одна викинута пальчикова батарейка забруднює 400 лі-трів води або 20 квадратних метрів ґрунту. Батарейки й акумулятори містять токсичні і небезпечні для людини й довкілля важкі метали та хімічні речовини – цинк, мар-

ганець, кадмій, нікель, свинець, кислоти, луги.

«Можливості здати люмінесцентні лам-почки чи батарейки на утилізацію на Ста-росамбірщині немає. Таке можна зробити лише у Львові. Це мусить бути лише ор-ганізація, що має ліцензію. В районі такої немає. Такі лампочки і батарейки нале-жать до першого класу (всього є 4 класи небезпеки відходів; перший – надзвичай-но небезпечні, – «Коловорот») небезпеки відходів», – розповів «Коловороту» Олег Пухар, державний інспектор з охорони на-вколишнього природного середовища.

Галина Антошик

тема номера

«Я хочу бачити список смітників»

До лампочки…

Коментарі

Тарас Зубальський, начальник відділу житлово-комунального господарства у Старосамбірській райдержадміністрації:«Офіційно у нас є три сміттєзвалища - по-

близу Добромиля, на території Старосолян-ської селищної ради (обслуговує Старий Самбір, Стару Сіль, частково Стрільбицьку сільську раду) і на території Слохинівської сільради (крім Слохинівської сільради, об-слуговує також Хирівську міську). Крім цього, рішенням органів місцевого самоврядуван-ня проведено відведення земельних ділянок під сміттєзвалища, але основною проблемою є брак коштів на впорядкування і паспорти-зацію. У середньому, на одне сміттєзвалище потрібно біля 30 тисяч гривень, залежно від його площі. Таких потрібно 41 (саме стільки у районі сільських та селищних рад, – «Коло-ворт»).

На сесії районної ради було підняте питан-ня про виділення коштів для проведення пас-портизації сміттєзвалищ, які б ослуговували Хирів, Добромиль, Старий Самбір та Міженець-ку сільську раду (поки що тільки перший етап – виділення коштів на виготовлення пакету до-кументів для відведення земельної ділянки). Спочатку має бути проект відведення земель-ної ділянки, після того вже вся інша докумен-тація.

У місті Старий Самбір вже йде роздільний збір сміття - його забирає приватна фірма з Торчинович».

Олег Пухар, державний інспектор з охорони навколишнього природного середовища: «Чи не кожна сільська рада у районі має ви-

ділену землю під сміттєзвалище. Детальніше можна дізнатися у держкомземі. Це законне рішення, воно діє, але до того рішення треба зробити ще й паспортизацію відходів. Було б добре зробити таке по усіх зонах - Добромиль-ській, стрілківській і так далі. А це кошти із бю-джету. На мою думку, мало є таких сільрад на території району, які б цим займалися. Все це на совісті голів місцевого самоврядування».

Тимур Бедернічек, еколог:«Чим загрожує стихійне, невпорядковане

сміттєзвалище екології навколишньої місце-вості? Воно становить комплексну небезпеку для людей, атмосфери, гідросфери, літосфери. Це передовсім – забруднення поверхневих вод, підземних вод, повітря, якщо сміття го-рить.

Особливо небезпечними є сполуки, що міс-тять солі важких металів, продукти горіння

пластмас та резини. Також дуже небезпеч-ними є ртуть, нікель, свинець з використаних акумуляторів, бо ніхто їх правильно не утилізо-вує. Коли роблять полігон твердих побутових відходів (ТПВ) згідно всіх норм, то на нього роз-робляється проектна документація і витриму-ються певні нормативи. Коли дощові води ви-мивають токсичні речовини зі сміттєзвалища, то це є дуже небезпечним. А на полігоні ТПВ встановлюють спеціальні системи, піддони чи виривають котловани, які потім вистилають спеціальною глиною що відловлюють цей ін-фільтрат. Він збирається у спеціальні ємності і не потрапляє у воду, на поля».

Що робити з використаними батарейками та енергоощадними лампочками?

Світлина – Роман Рак

Стихійне сміттєзвалище. 2 км від Старого Самбора в напрямку Старої Солі

59 серпня 2012№ 31 (085)

Фрукти – до сушарки!

На СтароСамбірщиНі є близько Ста ветераНів оУН-УПа, колишНіх УчаСНиків бойових дій. воНи багато Не хочУть – лише, щоб визНали їх УчаСНиками НаціоНальНо-визвольНої боротьби в роки дрУгої Світової війНи та Під чаС рУхУ оПорУ У західНій УкраїНі до 1954 рокУ. але влада їх Не чУє. і з кожНим роком меНшає Свідків тих Подій, а ті, котрі ще живі – ПокиНУті НаПризволяще державою, чаСто живУть СамотНьо, маючи Проблеми зі здоров’ям. їм Не виСтачає ПроСтого СПілкУваННя, Уваги, заСлУжеНої Поваги.

ПРОГРАМА

ТБна тиждень

«Ми – постгеноцидна нація…»

с. 10 с. 5

с. 4-5

с.3

13 жовтня 2011 № 39 (043) Засновники – громадська формація «Дністер», ПП «Екобескид» рекомендована ціна 1 грн

с.6-9

Світлина PHL

Для того, аби взимку насолоджуватись смачним узваром, потрібно вчасно і правильно насушити фруктів та ягід. Про різні способи сушіння – у рубриці «Довідка».

«Свобода або смерть!»14 жовтня, у день Покрови Пресвятої Богородиці, відзначають річницю створення Української повстанської армії, а також – День козацтва

Син легендарного командира УПА Юрій Шухевич розповів «Коловороту» про час, коли він із сім’єю переховувався на Старосамбірщині, і про діяльність УПА на теренах району.

Ділянка з криницями школи-інтернату приватизована, а це означає, що з водою, якою користується навчальний комплекс, можна зробити будь-що. Директриса Тетяна Голубко хвилюється, що відтепер не зможе контролювати якість води, та й її наявність також, адже новий власник зможе зробити із криницями, що захоче, навіть – засипати. Тоді школа залишиться без води. Та прокуратура запевняє, що все законно, а сторони можуть мирно домовитися.

Земельна проблемаЩо питимуть учні інтернату в Стрілках?

.

Можливість знати більше

Можливість захворіти на рак

ОбиРай СаМ10 грн

Місячна передплатана «Коловорот»

10 грнПачка цигарок

Вартість передплати на місяць становить 10 грн. На 3 місяці – 30 грн, 6 міс. – 60 грн.

Передплатний індекс 89033

РеКЛаМа В «КОЛОВОРОТі» –

Тел.: 097 162 24 40

ЗаПОРУКа Вашого

успіху!

трибуна

Шановний пане Андрію Лопушанський, звер-таюсь до Вас від імені бойківської громади та земляків!

У свій час я був на-родним депутатом від бойківської землі у Вер-ховній Раді. Сьогодні, біль та страх за майбут-нє України розривають моє серце, коли я бачу, як наш люд вірить пус-тим обіцянкам псев-до-кандидатів та май-бутніх тушок. Ви, пане Андрію,- гідна людина, яка зробила так багато для бойків і зможе здо-бути перемогу у полі-тичній боротьбі.

Пане Андрію, знаю, що Ви народились та виросли на Прикар-

патті, ніколи звідси не втікали, а навпаки, вже з добрий десяток років допомагаєте нашим з Вами землякам. Знаю, що Ви не тільки справ-жній меценат, який зро-бив надзвичайно багато для мешканців бойків-ського краю, а і патрі-от рідної землі. Таких у наш час залишилось мало! Вилюдина, за якоювеликемайбутнє, я думаю ми разом зроби-мобагато для нашого-гірського краю, я вірю в те, щомої земляки зроблятьусе для того, абиВи сталинародним депутатом України по 125 виборчому округу. І я готовий об‘єднатись з Вами і допомогти Вам у цьому.

Знаю, що Ви не зра-дите, тому що Ви люди-на з великою силою волі та духом, справжній український патріот, націоналіст!

Від імені громади та від себе особисто, пу-блічно закликаю Вас, пане Андрію,рішуче ви-сунутись кандидатом у депутати до Верховної Ради України від При-карпаття, вступити у боротьбу, перемогти та бути гідним представ-ником бойківського краю! Бо лише Ви, пане Андрію маєте достат-ньо сил, щоб перемог-ти.

Пане Андрію, я з Вами, з Вамився бой-ківська громада, з Вами Україна та Бог!

Нещодавно на Прикарпатті невідомі особи поширили клон газети «Наша Батьківщина», яка не має жодного від-ношення ні до Об‘єднаної опозиції, ні до ВО «Батьківщина».

У підробленій газеті розмістили статті, які обливали брудом Андрія Лопушанського та вигороджували ді-яльність іншого кандидата, вихідця з Турківщини. Таким чином можна стверджувати, що на Прикарпатті гру-па політтехнологів розпочала викорис-товувати брудні виборчі технології.

Подаємо думку з цього приводу до-цента кафедри політології Львівського національного університету імені Іва-на Франка, кандидата політичних наук Юрія Шведи:

– «Використання брудних виборчих технологій для дискредитації опонента давно відома виборцю Прикарпаття. Як правило, такі брудні виборчі технології застосовують до найсильнішого опо-нента, який є абсолютним лідером за підтримкою виборців, щоб підірвати довіру до нього. Використання таких технологій на старті виборчої кампа-нії – явище нетипове, яке свідчить про велику невпевненість конкурентів у здатності наздогнати кандидата звич-ними методами. Проте, ці технології не завжди працюють, адже виборець уже давно звик до «фільтрування» такої ін-формації.

– Сьогодні, виборець навчився ду-мати і відділяти зерна від полови. І якщо він бачить, що у одному і тому ж виданні намагаються відверто зди-скредитувати одну особу – Андрія Ло-пушанського у даному випадку, а іншу, навпаки, намагаються подати з кращої сторони – робить відповідні висновки і розуміє ким і для чого було надрукова-не це фальшивка.

– До такої тактики зазвичай вдають-ся саме ті кандидати, які не мають що запропонувати виборцям ані у плані позитивних ідей, ані справ. Шляхом по-ширення ”чорнухи” вони намагаються задати свій сценарій виборчим перего-нам, перетворюючи їх в кампанію об-ливання брудом та дискредитації. Ви-значальним же при формуванні думки виборця на цих виборах буде фактор зроблених справ. Люди не будуть віри-ти наклепам чи іншим провокативним матеріалам – така нечесна виборча гра більше буде шкодити тому, хто поши-рює таку інформацію адже “брудні” технології – візитівка ”брудних” полі-тиків!”

Сам Андрій Лопушанський викорис-тання проти нього брудних виборчих технологій прокоментував так:

«Дорогі земляки, можна стверджу-вати, що сьогодні розпочалась широка нечесна кампанія з дискредитації мого імені і зроблених мною справ. Я на-родився і виріс на Старосамбірщині, а свою роботу у Прикарпатському краї як громадський діяч розпочав ще 10 років тому. З Божою поміччю і підтримкою людей мені вдалось зробити ті добрі справи, про які Ви знаєте.

Звертаюсь публічно до тих людей, які так хочуть очорнити моє ім‘я, зро-блені мною справи, мою честь і гідність: пам’ятайте, що всі ми живемо та ходи-мо під Богом, і саме Бог буде суддею для всіх нас».

Орест Фурдичко: «Публічно закликаю Андрія Лопушанського не вагатись і йти до Верховної Ради»

ОБЕРЕЖНО, ПРОВОКАЦІЯ !“Брудні” технології – візитівка ”брудних” політиків!

®

®

®– матеріал, що друкується на комерційній основі ®– матеріал, що друкується на комерційній основі

6 довідка«КОЛОВОРОТ» РеКОМенДУЄ

ПОДиВиТиСя:

ПОЧиТаТи:

ПОСЛУхаТи:

Сергій Гридін. «Федько у пошуках чупа-кабри». Львів, 2012

Хто в дитинстві не мріяв про скарби? Хто не ховався від жаху під ковдру у темній кімнаті, слухаючи страшні оповідки? У кого не бігали мурашки по шкірі від передчуття зустрічі з не-відомим? Це був ти?! Тоді саме для тебе ця книга!\

Єста Кнутсон. «Браво, Пелле Безхвостий, браво!». Київ, 2011

Це вже восьма книжка відомого шведського письменника Єсти Кнутсона про найвідомішого кота у Швеції Пелле Без-хвостого.

Вона запрошує юних читачів далі мандрувати світом, у якому переплетена вигадка й реальність. Цього разу Пелле доведеться зіткнутися з неабиякими випробуваннями та не-безпеками і зазнати великого переляку, але, як завжди, йому стануть у пригоді почуття гумору, винахідливість і сила духу.

БеХа та Букрідер. «Під одним небом», 2012Творчість – дивний храм. Там двоє (Богдан БеХа [Біла Церк-

ва] і Костя Букрідер [Черкаси]), у чомусь схожі, в чомусь різні українські репери, зустрілися й вирішили йти одним шляхом. Замішали в казан свою музику і тексти: давно наболіле і щойно відчуте, те до чого йшли роками і те, що прийшло в раптовому прозрінні – усе пропущено через власні душі. Акцентуація ро-билася на глибинний сенс текстів та якісну мелодійну музичну частину. «Під Одним Небом ідемо... Під ним творимо... Під ним ділимося з вами результатами праці», – кажуть хлопці з Цен-тральної України.

Третій зайвийКолись давно жив собі

маленький хлопчик на ім’я Джон. І одного разу цей хлопчик загадав бажання, щоб його улюблений вед-медик ожив, і... бажання збулося! Спершу щастю хлопчика не було меж, але люди, на відміну від ігра-шок, мають властивість дорослішати. І ось, Джону уже 35 років. У нього є хо-роша робота і він закоха-ний у красуню Лорі. У них є спільні плани на майбутнє, друзі, кар’єра. Все б нічого, але Тедові начхати на всю цю ідилію. Він віддає пере-вагу випадковим зв’язкам і хоче відриватися цілодо-бово безперестанку. Зре-штою Лорі це набридає, і вона просить Джона по-збутися ведмежати. Тед повинен з’їхати, і крапка!

«Третій зайвий» – зворушлива фентезійна комедія режисера Сета Макфарлейна, який уже дарував світові «Гріффінів». У голо-вних ролях – знаний дебошир Марк Уолберг і чарівна Міла Куніс

Хоча літо вже добігає кінця, сезон відпусток не закінчуєть-ся. Багато хто саме зараз пакує валізи, купує квитки і вирушає на південь України або ж за кордон, щоби ще встигнути вдосталь насолодитися літом, морем та сонцем.

Як правило, відпочинок перед-бачає затрати. Звичайно, можна спробувати відпочити «дикуном», доїхавши до моря автостопом і не витративши майже нічого, але це варіант для справжніх екстрема-лів. Більшість воліє відпочивати у комфорті. Що й коштує немало, тим більше на популярних курортах. Словом, кожен обирає те ,що йому до смаку і по-кишені.

Але окрім витрат на сам відпочи-нок (за путівку, готель, пансіонат чи приватний будиночок з харчуван-ням чи без), є й інші, які починають-ся, щойно ви вирішили коли і куди їхати.

Збирання речей на море почина-ється із валізи. Найчастіше майбутні відпочивальники купують зручні

місткі валізи на коліщатках. Ціна та-кої – 300-600 гривень. Далі за спис-ком покупок у жінок купальник. Як же без нього? Якщо жінка практична – візьме із собою два – поки один со-хне, у іншому – на пляж. Ціни на ку-пальники на ринках Старого Самбо-ра і Самбора – від 200 гривень. Якщо жінка модниця, то сміливо можна вирахувати кількість купальників у її валізі, запитавши, на скільки днів вона їде. До списку також потрібно додати парео, пляжні сумки, рушни-ки, туніки, капелюхи, сандалі, легкі сукні, прикраси. Найкраще буде взя-ти із собою дві сукні – пляжну і «на вихід». Ціни на сукні коливаються від 200 до 600 гривень. Шорти, спід-ниця, кілька майок – ще по 100-300 гривень за кожен предмет гардеро-бу. Треба ще взяти із собою щось на довгий рукав, але легеньке, на ви-падок сонячних опіків, набридливих комах чи зіпсованої погоди. Капці на пляж можна купити за 40-80 гри-вень. А зручне взуття, босоніжки на-приклад, коштують від 300 гривень.

Чоловікам легше – дві пари пла-вок, улюблена майка, шорти, капці і

капелюх. Вдягнути його у відпустку обійдеться зовсім недорого, порів-няно із представницею прекрасної статі – 400-700 гривень. Те ж саме із дітьми. Чоловіки зазвичай беруть мінімум одягу і носять те, що є. А жінки, як правило, скільки б не взя-ли, все одно чогось не вистачить.

Щоб зробити багаж хоча б у один бік легшим, можна рушники, сонце-захисний крем, окуляри, головний убір, пляжні капці, сумку купити без-посередньо там, де відпочиваєш. Але доведеться переплатити. Якщо ж бажання зекономити перемагає, то доведеться заплатити за сонце-захисні окуляри заплатити 60-200 гривень, за крем для засмаги – 150 гривень.

Якщо у вас немає інформації, чи є поблизу місця вашого відпочинку аптека, візьміть також найнеобхідні-ші ліки – активоване вугілля, знебо-лювальне, антисептик, жарознижу-вальне, мазь від опіків. Ці ліки зовсім недорогі, але в умовах акліматизації дуже часто стають в пригоді.

Галина Антошик

Відпустка? Складаємо список

79 серпня 2012№ 31 (085)

19 серпня українські християни святкують Спаса. Несуть у церкву кошички з фруктами та овочами, а потім кушту-ють достиглі плоди. У давнину цим займалися лише жінки, чоловіки лише смакували фрукта-ми після Служи Божої.

У спаському букеті старо-самбірчан останнім часом можна побачити дуже багато видів фруктів та овочів. Люди несуть банани і апельсини, мандарини та великий ви-ноград. Проте незамінними у святкових кошичках є яблука.

Їх обов’язково освячує кожен християнин. Цікаво, що ко-лись молодим дівчатам на Спаса не дозволялося йти до храму. Адже Єва спокусила Адама саме яблуком - фрук-том, який є символом Спасу.

За народним повір’ям жін-ка, у котрої померла дитина, не має права до Спаса спо-живати свіжих груш чи яблук.

Пояснює таку доволі ори-гінальну традицію не менш цікава легенда. Начебто 19 серпня свято не лише на землі, а й на небі. У раю святі влаштовують великий бен-кет, а столи аж вгинаються від великої кількості фруктів.

І кожен має право їсти стіль-ки, скільки захоче. Лише ті ді-ти-янголятка, чия земна мама скуштувала фрукт раніше дозволеного терміну, мусять стояти осторонь. Кажуть, що Господь Бог не дасть їм ані яблучка через мамин гріх.

І якщо частина людей вва-жає цю легенду абсурдною, то багато жінок таки «не ри-зикують» порушувати цей не-писаний закон.

Проте така традиція дуже вже схожа на забобон. Хіба може Господь пошкодувати ангеликові яблучка? Це ми запитали у священика

Тетяна Михаць-Дзяма

З 15 серпня паспорти видаватиме вже Державна міграційна служба, а не від-діл у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб (ВГІРФО), а бо ж паспортний стіл. Правда, видача закордонних тимчасово все ще буде обов’язком паспортного столу.

Про те, що саме зміниться від того, що закор-донні та українські паспорти видаватиме інша служба, розповів «Коловороту» начальник но-воствореної служби Ігор Піхоцький: «Міняється, в принципі, вся структура. Міграційна служба іс-нує у всіх європейських країнах. Зміст цієї стрку-тури - міграція людей і не тільки в межах країни, а й світу, такі повноваження, як надання дозво-лів на візи, продовження терміну дії віз та інше. Структура відтепер підпорядковується МВСу тільки на рівні Києва. Повноваження забира-ються у паспортного стола і розширюються, оскільки ще при нас буде створена міграційна міліція, яка буде заводити протоколи про різні порушення міграційних правил. Наша служба створена по домовленості з Європейським Со-юзом».

А де ж шукати нову службу? За словами пана Ігора, місце дислокації структури те ж, що й досі було у паспортного столу - у будівлі районного відділу міліції: «Нам райвідділ дає в оренду за домовленістю на рівні міністерств приміщення, які вони мають, після того ми собі знаходимо приміщення - чи ремонтуємо, чи доводимо до потрібного стану. Але, безперечно, ми повинні мати на це кошти. І будемо тоді переселятися, бо тут для нас приміщень немає».

До речі, штат працівників Державної мігра-ційної служби в районі наразі налічує 4 особи разом із керівником.

Поки що не весь перелік обов’язків пере-йняли на себе нові службовці. Спершу до мі-граційної служби можна буде звернутися лише по український паспорт, українську приписку, виписку, вклейку, по дозвіл іноземцям на про-довження термінів перебування, по отримання візи. Повноваження видавати закордонні пас-порти поки що залишилися ще у ВГІРФО. Доки так буде - достеменно невідомо, адже, як каже пан Ігор, розпорядження із цього приводу поки немає.

Галина Антошик

ПРаціВниКи МіЛіції не РеагУюТь на ЗВеРнення

Чи ЗЛОВжиВаюТь ВЛаДОю?

Зателефонуйте на телефон довіри обласного УМВС –

(032) 278-26-10

довідка

як у Добромиль прийшла війна (продовження)

Спасівський кошик

на крок ближче до Євросоюзу

історіятрадиції

«Найстрашніша була зима 1940 – 41рр. Майже кожної п’ятниці, серед ночі, напа-дали жовнірі на чиюсь хату, насилу втяга-ли цілу сім’ю у тягарову машину і везли на залізницю. Тих, які боролися чи про-бували утікати – застрілено. Тоді, коли заповнили тягаровий вагон людьми, по-везли у Сибір. Наша родина, так, як інші приятелі та сусіди, були приготовані, що скорше чи пізніше з нами може це саме статися. У нашій хаті, у п’ятницю, кожен із нас мав готовий малий мішок із теплим убранням і харчем коло ліжка. Ми лягали спати взуті та вбрані – щоби могти якнай-скоріше вийти із хати, коли прийдуть по нас. Забирали людей із міста та з сусідніх сіл, але якось до нас не дійшли. У міжчасі, під великим страхом, життя ішло вперед, бо треба було працювати, ходити до шко-ли – існувати.

Одного пізнього вечора, навесні 1941 року, хтось застукав легко у наше вікно в кухні. Це був один знакомий, співро-бітник мойого батька із Саліни, котрий сказав таке: “Пане Муліцький, не ідіть до праці завтра. Там, на Саліні, затримали деяких людей – не випустили їх із праці. Ми мусимо кудись заховатися“.

Тоді мій батько на це: “Я уже над тим думав, що колись треба буде мати якусь криївку – тому викопав яму на межі на-шого колишнього поля: біля окописька, під тим високим деревом. Там ми захова-ємося, а ви, – звернувшись до мами і до нас, дітей, – нікому нічого не кажіть“.

Оба одягнулися тепло, взяли коци та трохи їжі – й побігли у темну вуличку, поза мури міста.

На другий день, коли ми вернулися зі школи, мама розказала таке: “Сьогодні ранком прийшли сюди два енкаведис-ти. Один тримав на шнурку малий ключ, питав, де тато, бо їм треба механіка, щоб підробив такий ключ. Я сказала, що мій чоловік пішов на Саліну до праці вчора ранком – і ще не повернув. Тоді вони по-чали шукати по хаті, по стриху, півниці, стайні та, нарешті, відійшли. Діти, треба якось до криївки занести вечерю; як ми це зробимо, щоб ніхто не побачив?“

Ми зробили так: до мойого візочка на ляльку поставили на спід їжу у банячках, посадили ляльку на верх та прикрили коциком. Брат набрав хліба та іншого у

кишені – і ми вирушили в дорогу. Я пхала візочок, а брат бігав коло мене та кидав м’яч. Надворі було ще ясно, ми нікого по дорозі не стрінули. Швидко подали тато-ві до ями харчі, ще трохи побігали навко-ло поля і повернули до хати. Ще два рази відбувалося те саме: двоє з НКВД прихо-дили та шукали за татом, а ми з братом дальше носили їжу в поле.

Третього вечора зчинився великий рух у місті. Тягарові машини і вози, на-повнені пачками та міхами, їхали попри нашу хату в сторону залізниці. Щораз було чути стріли поблизу, здавалося, від сторони ринку, а десь далеко – вибухи гармат. Комунікації жодної не було – ніх-то не знав, що діється. Аж над рано стало дуже тихо. Раптом чуємо, як дорогою бі-жать люди (жінки і мужчини) та кричать:

“Москалів уже нема – усі повтікали! Це – ВІЙНА! Німці наступають!“

Мама побігла у поле покликати тата.І знов чуємо крик на вулиці: “Там у

в’язниці – ОДИН ЖАХ! Ідіть рятуйте, може, ще деякі люди живі!“ Виказалося, що у в’язниці, яка містилася при лівому розі ринку, більшовики розстріляли біль-ше, чим 200 людей! Лиш одного чоловіка, котрий мав прострілену шию, виряту-вали. Це страхіття, невимовний злочин! Але це не кінець, бо на Саліні, коли жінки пішли шукати за своїми чоловіками чи синами – знайшли їх помордованими у шахтах солі.

Увечері цього ж дня німецькі війська зайняли Добромиль. Мужчини і жінки, із поміччю війська, зразу взялися за це тяжке діло – щоб гідно похоронити сотки невинних людей. Священики та сестри-служебниці, котрі перебували у криївках під час більшовицької окупації, повер-нули до міста. Відбувся величавий по-хорон: море народу із жалібним співом, прапорами, квітами і вінками зібралося на Саліні коло великої могили, над якою поставлено височезний хрест. Участь у похоронних відправах узяли також “нові окупанти“ – нацисти, армія Гітлєра.

Хоча в час цих трагічних, жорстоких подій мені було лише 7 – 8 років – роз-пачливі крики людей залишаться у моїй пам’яті на ціле життя».

Листування веде Марічка Алексевич

Коментар

Духовний консультант молоді осередку греко-католицької церкви у Львові Іван Беля:Церква негативно ставиться до будь-яких забобонів. Адже найвища сила - це Бог. Довіряю-

чи Йому, людина має шанс на спасіння, на життя в Божій ласці вже тут на землі. Віра в забобони свідчить, що людина не визнає Всемогутність Бога, відкидає Його, а тому підпадає під вплив диявола. Бог є люблячий, тому обдаровує людину Своїми ласками, дарує їй найнеобхідніше і вічне. Диявол же тягне до вічних мук і щедро «дарує» їх вже на землі.

Розповідає Мелянія Кузьма (Муліцька)

По паспорт тепер потрібно звертатися до Державної міграційної служби

8 чтиво

* * *Я, не лінивий! Я, енергозберігаючий!

* * *Раптовий порив вітру зробив шотландську армію ще

страшнішою!

* * *Циганський шахматист вважає партію в шахи програ-

ною, коли у нього вже немає «коней».

* * *– Що Ви можете сказати про свого сусіда?– Коли він включає перфоратор, я можу про нього ска-

зати багато чого!

* * *У Китаї дві біди – якість і кількість.

* * *Гуляє зайчиха із зайченятами по лісі. Із-за кущів вистри-

бує мисливець із гвинтівкою. Зайчиха говорить зайченятам:– Так, дітки, лягайте на землю і затуліть вушка. Цей дядь-

ко зараз бабахне, промаже та говоритиме дуже погані сло-ва

Учитель запитує учня:– Петрику, чому ти вчора не був у школі?– У нас відбулося поповнення сімейства!– Так? Братик, чи сестричка?– Ні! Моя мама вийшла заміж...

* * *Вирішив чоловік повіситись. Привязав шнурка до сухої

гілляки над ставом і вішається. Гілляка зломилась він впав в воду і каже «Блін через ту дурно гиляку мало не втопив-ся».

Головний редактор: Роман РакЗаступник головного редактора: Всеволод Поліщук

Над номером працювали:

Адреса редакції:

Тетяна МихацьГалина Антошикм. Старий Самбір, вул. Л. Галицького 25/11

Дизайн:Верстка:

Літературне редагування: Художнє оформлення:

Рекламний відділ:Відділ збуту:

Всеволод Деревацький Олег ПеленичкаГалина МушеникРостислав Лужецький067 67-307-18Богдан Гурин – 067 67-55-426

Львівське обласне видання газета «Коловорот»передплатний індекс: 89033

cвідоцтво серія ЛВ № 992245-Р від 29.11.2010 р.Друк: ТзОВ «Друк Волині»

Засновники: ГФ «Дністер», ПП «Екобескид»

Видавець: ТзОВ «Редакція газети«Коловорот»

Наклад: 2000 примірниківПеріодичність: тижневик

Підписано до друку: 08.08.2012 р.

анекдоти

притчі

старосамбірщина

понеділок, 13 серпня

вівторок, 14 серпня

середа, 15 серпня

четвер, 16 серпня

п’ятниця, 17 серпня

субота, 11 серпня

неділя, 12 серпня

день +9°/+19°ніч +9°/+13°

день +11°/+20°ніч +11°/+14°

день +11°/+23°ніч +9°/+12°

день +16°/+29°ніч +16°/+22°

день +17°/+29°ніч +16°/+23°

день +17°/+30°ніч +16°/+23°

день +9°/+19°ніч +9°/+13°

ВіТання

© Усі права на матеріали, надруковані у газеті, охороняються у відповідності із законодавством України, в тому числі, про авторське право і суміжні права. Використання матерiалiв видання дозволяється за умови посилання на газету «Коловорот». Матеріали, позначені символом , друкуються на правах реклами. За достовірність змісту матеріалів, що публікуються на комерційній основі відповідальність несе замовник.

джерело http://www.meteoprog.ua

Пшоно

Скільки друзів?

РОбОТа Газета «Коловорот» прийме на роботу розповсюджувачів у Добромилі, Хирові, Нижанковичах та інших населених пунк-тах району. Оплата за домовленістю. Тел.: 067 67 55 426 – Богдан.

Фахову безкоштовну правову допомогу Ви отримаєте в юридичній приймальні «Народний адвокат», що реалізовується Благодійним фондомАндрія ЛОПУШАНСЬКОГО спільно з Миколою Катерин-чуком за адресами:

м. Старий Самбір, вул. Лева Галицького, 98, тел.: (032 38) 2-11-84;м. Добромиль, пл. Ринок, 1.

оголошення

Áåçêîøòîâíà þðèäè÷íà äîïîìîãà

Вітаємо з одруженням Іванейка Володимира і Тетяну з м. Хирова! Бажаємо міцного здоров`я і щасливого подруж-нього життя!

Ми щиро Вас вітаємодобра і щастя Вам бажаємо!Хай Бог дасть щастя на путі,Хай світла радісна дорога,щасливо стелиться в житті.Парафіяни храму Святої Покрови з Левандівки м. Льво-

ва

Газета «Коловорот» пропонує кожному мешканцю Старо-самбірщини привітати друзів, колег чи близьких Вам людей з Днем народження чи іншим святом.

Це можна зробити за тел.: (067) 673-07-18.

Збирається дід в магазин і бурмоче під ніс:– Треба б пшона купити – кота приблудного погодувати.Онук, почувши це, здивувався:– Дід, ти кота пшоном годувати зібрався? Кашу будеш варити?– Ось ще! – гмикнув дід.– Посиплю пшоно біля ганку, злетяться горобці – нехай ловить.

Учень прийшов до Вчителя і запитав його:– Майстер, скільки друзів повинно бути у людини –

один чи багато?– Все дуже просто, – відповів Учитель, – зірви мені он

то червоне яблуко з самої верхньої гілки.Учень задер голову і відповів:– Але воно дуже високо висить, Учитель! Мені не діс-

тати.– Поклич друга, нехай він допоможе тобі, – відповів

Майстер.Учень покликав іншого учня і став йому на плечі.– Мені все одно не дістати, Учитель, – сказав засму-

чений учень.– У тебе більше немає друзів? – Посміхнувся Учитель.

Учень покликав ще приятелів, які крекчучи стали пі-дійматися один одному на плечі і спини, намагаючись побудувати живу піраміду. Але яблуко висіло занадто високо, піраміда розсипалася, і учень так і не зміг зірва-ти жадане яблуко.

Тоді вчитель покликав його до себе:– Ну, ти зрозумів, скільки людині потрібно друзів?– Зрозумів, учитель, – сказав учень, потираючи заби-

тий бік, – багато – щоб усі разом ми змогли б вирішити будь-яку проблему.

– Так, – відповів Майстер, засмучено похитуючи голо-вою, – дійсно потрібно багато друзів. Щоб серед усього цього збіговиська гімнастів знайшовся хоча б один ро-зумний чоловік, який здогадався б принести драбину!

ПРОДажПродам козу та козенята (4 міс.). Ціна договірна. 0967832512.