Gazeta JAT #1

HELVETICAяк стиль життя культура

Привіт усім, чий погляд спинився

на цьому клаптику паперу, гордо іме-

нуємого газетою! Це значить, що ви де-

мотивовані настільки, що вас навіть не

злякала назва «Ять». Чому саме «Ять»?

Ідея газети виникла стихійно в уяві

креативного колективу рівно о

18:24:57 в стінах аудиторії 231. «Ять» -

це наша відповідь на такі популярні ін-

тернет-меми, як «Ы», «ГЫ», «трололо»,

та несе у собі заряд молодіжного пози-

тиву і всю широту загадкової слов'янсь-

кої душі.

Якщо вірити Вікіпедії, Ять — назва

літери ѣ у кирилиці та глаголиці. Ми

тоді не жили, тому напевно вам не ска-

жемо, але «вумні» люди оповідають,

що за граматикою до 1917-го року

вживали ѣ для розрізнення іменників

та інших схожих за написанням слів.

Так само і сучасна молодіжна куль-

тура прагне відрізнятися від інших.

Кожен з нас хоче бути індивідуальні-

стю, з власним стилем, уподобаннями

та характером. Наша газета для тих, хто

не зливається з сірим та буденним ото-

ччям.

Досить часто, ми чуємо від старших

«От ми у вашому віці такими не

були...». Найчастіше, саме з цих слів

розпочинається більшість суперечок з

батьками та викладачами. Варто погля-

нути на них під Ять-кутом.

«Ти слухаєш музику занадто го-

лосно!»,- зазвичай кажуть батьки.

Жодні аргументи дітей, не можуть змі-

нити їхню думку.

Насправді ж, музика допомагає по-

збутись негативних емоцій, покращує

настрій. Також вона дає можливість хоч

на мить абстрагуватись від всього світу

та зануритись у власний внутрішній

світ. Особливо, це корисно для людей

творчих спеціальностей. Можливо,

саме в цю мить у вас з‘явиться гені-

альна ідея?

До речі, в нашій рубриці «Вони го-

ворЯТЬ», ви зможете дізнатися, які

треки допомагають налаштуватися на

творчий лад, а під які краще відпочи-

вати і розслаблятися.

«Ти весь свій вільний час проводиш

за комп’ютером!» Доводилось чути?

А де ж як не в інтернеті знаходити

інформацію для майбутніх статей? Або

ж матеріали для навчання… А у віль-

ний час можна подивитись цікавий

фільм, який може надихнути вас на

щось надзвичайне. Іноді навіть стерео-

типний фільм без сюжету може стати

початком для чогось великого.

Корисні посилання та фільм, який

би ми радили вам переглянути ви

знайдете у рубриці «СтонадцЯТЬ

порад».

Сподіваємось, що в нашій газеті ви

знайдете багато корисної та цікавої для

вас інформації. І, до речі, «Ять - куль-

тура» - це не зіпсована молодь, а інди-

відуальності, котрі прагнуть досягнути

чогось у житті та щодня доводять сві-

тові свої переконання та погляди. Заці-

кавлені? =) Долучайтесь!!!

Ѣ-редакція

№1

стор.4

Книжки потрібні, щоб нагадувати людині,

що її оригінальні думки не такі вже й нові

Настільний живопис

Вуличні шрифти

стор.3

стор.6

jatVerstka:Layout 1 11.04.2011 10:06

Всучасній поп-продукції головне, ви-

являється, - зовсім не продукт. Го-

ловне - тираж. Продукт часом може

бути і зовсім відсутнім. Головне – розро-

бити безпрограшну модель сучасної по-

пулярної музичної групи. Секрет цієї моделі

простий як гамбургер і без труднощів може

вміститися на одній шпальті. Ось головні

його складові:

Назва. Це найінтелектуальніший атри-

бут всесильного музичного монстра. Це

саме той випадок, коли необхідно напру-

жити мозок. Але це єдиний раз. Назва по-

винна бути яскравою, помітною:

"Мегафон" або "Фараон". Можна взяти на

озброєння словник і вибрати спеціалізо-

ване слово, як-то "Штепсель" або "Реф-

лекс". Важливо, щоб назва складалась з

одного слова, щоб слухачі не мучились з

реченням з двох, або трьох слів. Я навіть не

знаю, на що сподівалися хлопці з Panic! At

the Disco та Bullet For My Valentine. Оче-

видно, що їм просто пощастило.

Склад. Чим менше років учасникам -

тим краще. На відміну від звичайних гуртів

(які чомусь грають на музичних інструмен-

тах), в гурті-монстрі мало хто взагалі три-

мав в руках гітару або знає, як звучить

барабан. Вони зосереджені на більш важ-

кій справі - умовно грати на музичних ін-

струментах. До того ж, головне зовнішній

вигляд, а не голос. Як правило, такі гурти

складаються за правилом хору, а в хорі як

відомо всім співати не обов’язково. Гурти

бувають хлопчачі, дівчачі та змішані. Всі ва-

ріанти гарні, але найкраще, щоб одним з

учасників був представник іншої раси.

Якщо таких немає, то можна взяти білявку.

Зовнішність. Це головне. Всі учасники

мають бути стрункими та підтягнутими. Але

найважливішою є артикуляція - вміння

вчасно відкривати рота під фонограму. Без

цього нікуди!

Тексти пісень. Тут думати багато не

треба, адже зміст сучасних пісень все

більше і більше нагадує акинські мотиви

чукчей (що бачу – те співаю). Недавній при-

клад: Oh my beautiful girl... in a CUBE (Моя

прекрасна дівчина... в кубі). Де ж автор слів

таке бачив, цікаво? Повертаючись до теми,

не потрібно забувати, що головне - приспів,

який повторюється 5-6 разів.

Музика. Трьох акордів вистачить. Го-

ловний музичний інструмент - синтезатор

(менше головної болі і дешевше за гітару).

Якщо немає натхнення і музика, хоч вби-

вай, не твориться, можна "взяти напрокат"

мелодію вже прославленого хіта.

Кліп. Без цього, знову ж таки, нікуди.

Кліп повинен виглядати дорого. Стовідсот-

ковий успіх - історія про лицаря, який

шукає свою принцесу. Якщо грошей на бу-

тафорію немає, то треба відшукати друзів

із комп’ютерами і пояснити, що потрібен

крутий фотошоп і реальна графіка.

Продюсер. Найголовніша людина. Про-

суває кліпи на телебачення, організує кон-

церти, заробляє гроші. Якщо його немає,

доля гурту - виступати на весіллях своїх зна-

йомих до глибокої старості.

Що далі? Гурт розкручується: кліпи мо-

золять очі на телебаченні, обличчя вико-

навців посміхаються з глянцу. Потім, якщо

не буде чергового хіта, проект закрива-

ється, перед цим об’їхавши всі регіони з

концертами. Перезнайомившись з усією

музичною "тусовкою" можна спробувати

себе у роді продюсера. Або відкрити кіоск

з продажу мобільних телефонів - не всім

же випало високим мистецтвом займа-

тися!

Валерія Каарна

2

Це Бізнес, бейбі!Курс молодого продюсера

Якщо в книжці 80% правди, це свідчить, вона 100% брехлива.

Ж.Ростан

На пари як на свято!особливо коли їх немає...


3

Всемогутня та всезнаюча Вікіпедія

каже, що написи на партах – це різ-

новид молодіжних граффіті, що зу-

стрічається в установах початкової,

середньої і вищої освіти. Написи можуть

розміщуватися як на робочій поверхні, так

і на інших ділянках столів.

Ви уявляєте, є люди, що взялися вивчати

цей настільний живопис. Отже, результати

досліджень у вищих навчальних закладах

показали, що написи найчастіше залишають

студенти I - II курсів (близько 90 % усіх напи-

сів). Автори написів в основній своїй масі

відносяться байдуже до процесу навчання.

Типовий студентський автор, як пра-

вило, матеріально залежний від батьків,

відвідує учбовий заклад вимушено, знахо-

диться в пошуку кандидатури на місце чо-

ловіка або статевого партнера.

Психологічна установка типового автора: "Я

пишу там, де не прийнято, тому що я кра-

щий і мені так хочеться".

Автори написів за стратегією поведінки

поділяються на такі психологічні групи:

- "стурбовані" - автори написів на сек-

суальну тему ("Зроблю інтимні послуги,

тел. ".);

- "покинуті" - автори текстів про не-

щасну любов, про нетерпимість самотності

("Юрко, мені погано без тебе");

- "нетерпимі" - автори негативних на-

писів, які містять невдоволення процесом

навчання ("Мені холодно, голодно і спати

хочеться");

- "невгамовні" - що різко реагують на

різноманітні обставини, які супроводжують

учбовий процес ("Я сиджу на лекції, у мене

ерекція");

- "експресивні" - повідомлення харак-

теризуються емоційними сплесками

("Клас"!);

- "протестанти" - що виражають про-

тест проти довкілля ("Скільки можна нас

мучити");

- "непомічені" - автори, які бажають за-

явити про себе ("Привіт, мене звати Олена,

давай переписуватися");

- "радісні" - автори закликів, вихвалянь

подій, які супроводжують учбовий процес

("Від сесії до сесії живуть студенти весело");

- "веселі" - висміюють різні події, у тому

числі заборонені теми ("Не восхрапи на

лекції, щоб не розбудити ближнього

свого");

- "сумні" - написи характеру ("Встану

уранці рано, вип'ю кухоль ртуті і піду

здохну в цьому інституті");

- "агресивні" - виражають негативні

емоції з уживанням ненормативної лек-

сики ("Сьогодні я купив гранату - кінець рід-

ному деканату").

Писати на партах, чи ні – вирішувати

вам, але якщо ви все-таки захочете зали-

шити після себе художній слід, зробіть це

креативно, щоб наступні покоління могли

брати з вас приклад!:)

Яна Дорошенко


4

«Helvetica» – повнометражний

документальний фільм про

типографіку і графічний ди-

зайн, в якому розповідається про шрифт із

цією ж назвою. Режисер фільму – Гарі Ха-

ствіт (Gary Hustwit), реліз відбувся у 2007

році.

Зміст фільму складається з історії

шрифту та досить відвертих інтерв’ю з

провідними графічними дизайнерами та

типографщиками, такими як Вім Кроувел

(Wim Crouwel), Майкл Бьєрут (Michael Bie-

rut), Ерік Шпікерман і Массімо Віньєллі

(Massimo Vignelli).

Цей фільм вже тому унікальний, що він

єдиний і неповторний у своєму роді, бо

щось не пригадую документальних фільмів

про інші шрифти, хоч і не сумніваюсь, що

вони не гірші за Гельветику.

Величезний плюс – це відсутність тієї сі-

рості і монотонності, яка притаманна доку-

ментальним фільмам. Приміщення, де

беруть інтерв’ю підібрані дуже вдало: немає

ані зайвих людей, ані зайвих деталей. Деякі

лайливі слова інтерв’юерів не були вирізані,

що надало документальному фільму деякої

пікантності та оживило його. Музичний су-

провід добре доповнює загальну картину і

надає їй деякої завершеності.

Що ж стосується самого контенту відео

– то він глибокий і цікавий. Людина, яка да-

лека від графічного дизайну, спокійно

може переглядати цей фільм. Навіть нова-

чок зрозуміє про що йде мова, адже фільм

побудований на простих деталях. До речі –

деталі. Багато хто з нас навіть не підозрю-

вав, що цей шрифт настільки популярний,

але завдяки гарно підібраним світлинам і

відео, ми можемо переконатися в затребу-

ваності Гельветики.

На перший погляд фільм здається іде-

альним. Може так і є, не буду з цим спе-

речатися, але в той же час погана

структурованість подачі інформації зава-

жає сконцентруватися. Часто можна не

вловити деякі деталі і загубитися в потоці

наведених фактів і прикладів, так і не зро-

зумівши як же народилась Гельветика.

Метою фільму було показати красу

Гельветики і повсюдне її використання, а

також висвітлити тих особистостей, які сто-

ять за цими самими шрифтами, яких ми не

помічаємо, хоч вони і всюди. Що ж, мета

була реалізована, хоч відгуки про Гельве-

тику були як позитивні (модерністи), так і

негативні (постмодерністи). Об’єктивність

даного фільму заперечити не можна, а втім

як і його популярність.

Олена Давиденко

HELVETICAяк стиль життя

Щодня ми користуємося Інтернетом для віртуального спіл-

кування, обміну інформацією, перегляду фільмів та по-

шуку рефератів. Та Інтернет – це не лише поле для розваг

та соціальних мереж. Тут можна знайти дуже багато цікавого за

фахом. Величезна кількість сайтів допоможе вам пройти весь шлях

від створення видавничого бізнесу до отримання і збуту готової про-

дукції.

Наприклад, якщо ви хочете відкрити власний видавничий біз-

нес, то сайт http://www.bishelp.ru/svoe_delo/otrasl/smi/izdatelstvo.php

розкаже вам як це зробити.

А тут ви можете прочитати, як зареєструвати своє видавниче

підприємство: http://www.sevjust.gov.ua/content/view/103/98/

Ну, якщо ви вже зареєстрували власну справу, вам не завадить

дізнатись про сам видавничий процес та його складові на сайті

http://revolution.allbest.ru/journalism/00316174_0.html

А також отримати практичні поради для видавців і редакторів

від Google:

http://books.google.com/googlebooks/publisherresources.html

Готову продукцію свого видавництва ви зможете представити

на Щорічному форумі видавців у Львові:

http://bookforum.com.ua

Окрім видавничої тематики в мережі є багато сайтів, присвяче-

них редагуванню. Наприклад, для тих, хто поважає історію або

пише курсову, буде корисно дізнатися про видавничо-редакційну

діяльність Івана Франка: http://www.lnu.edu.ua/faculty/jur/

/studconf2006/Konference_Speechification_Selina.htm

Всім небайдужим до редакторської справи буде цікаво відві-

дати сторінку спільноти редакторів у Живому Журналі:

http://community.livejournal.com/redaktor_ru/profile

Ось ще один надзвичайно корисний портал, який так і назива-

ється – Редакторам: http://www.redaktoram.ru

А якщо ви бажаєте займатися не звичайним, а web-редагуван-

ням, то вам сюди: http://web-editor.com.ua

Бажаю вам приємного та корисного плавання в глибинах

Інтернету!

Тенета Інтернетуабо Інтернет для видавця і редактора

Анастасія Зелінська


Для того, щоб мати свій стиль та імідж, ком-

панії потрібно «товаришувати» з графіч-

ними дизайнерами, які, в свою чергу,

повинні візуально відтворювати повідомлення,

робити їх виразними. Звичайно це велика відпо-

відальність і тому, графічний дизайнер не пови-

нен бути «лівим дядєй Васєю з райончику»,

якому дали завдання зробити, припустімо, гра-

фічний дизайн реклами, а він мало що про це

знає, сидить собі цілими днями «Вконтакті» і

малює на стінках соціальної сітки, називаючи це

графічним дизайном. Професійному дизайнеру

потрібно мати неабияку кількість знань та нави-

чок. Обов`язок кожного поважаючого себе гра-

фічного дизайнера – прочитати книгу Тімоті

Самари «Структура ди-

зайна. Стильное руко-

водство», видання для

практиків. Безліч порад

та прикладів, які допо-

можуть дизайнеру си-

стематизувати власний

досвід та сприятимуть

створенню цікавих та

якісних робіт. Ну що

«чайники», нумо читати

«Структуру дизайна»?

5

Збирав збирав

роками Арка-

дій Мільчин

свої набуті знання та прак-

тичний досвід, і от назби-

рав на цілий «Довідник

видавця і автора». А він,

між іншим, ще й Лауреат

премії Людина книги(2005)

і все своє життя присвятив

кропіткій роботі зі словом.

Нічого не скажеш, знадо-

биться як і студенту спеці-

альності ВСР на екзамені в

якості шпаргалки, так і ви-

давцям, авторам й усім, хто

бере участь у створенні книги. Не

знаєш як правильно підібрати тексти та зобра-

жальні елементи, щоб максимально задоволь-

няти запити і потреби своїх читачів? Є вихід.

Поторгувавшись з продавцем на Петрівці,

купуй за недорого «Довідник видавця і ав-

тора» та знайди відповіді на ці запитання. Ко-

рисна така «книженція», правда, з собою не

візьмеш, важить не мало, хоча гуляти ввечері,

маючи при собі таку «бандуру» - набагато

впевненіше.

А. Е. Мільчин, Л. К. Чельцова

Довідник видавця та автора

– М.: ОЛМА-Пресс, 2003. — 800 с.

ГранджиозноС

хоже, єдине з 90-х, чого не цурається но-

вітнє покоління, це гранж. Це стосується

будь-якої сфери: від музики до стилю

одягу. Не минає увагою ця тенденція і типогра-

фіки. «Гранджеві» шрифти – постійний атрибут

дизайну плакатів та афіш, які претендують на

альтернативність.

Але, що характерно для будь-якого модного

явища, широкий загал послідовників цього са-

мого явища прекрасно знають як це явище виг-

лядає, знають, з чим його їдять, і навіть обізнані,

як з’їсти його красиво. І все це прекрасно, поки

не виявляється, що більшість з них не має жод-

ного уявлення, з чого це явище зроблено та й

взагалі, що воно таке по своїй суті.

Як наслідок, такі горе-ентузіасти, які не ба-

жають дивитися в корінь, з радістю демон-

стують свій гарячий запал направо і наліво і

починають тулити свою символіку на все що по-

гано лежить. Бо, погодьтеся, журнал «Все для

ванної кімнати», в якому назва оформлена інду-

стріальним шрифтом виглядає досить… ексцент-

рично.

Отже, гранж – це не просто Nirvana та Pearl

Jam. Не тільки «грязний» звук та подертий одяг.

Гранж – це цілий стиль життя, який висміював

любов до роскошів, пафосність та буржуазність,

який можна виразити в графічному оформленні.

Валерія Каарна

ТОП-10 «Гранжевих» шрифтів

1. Pollock C5

2. Machina Orto Regular

3. Ben Krush

4. DS Eraser

5. DS Stamper

6. Acid Lebel

7. Floydian

8. Etude

9. Dead Secretary

10. Fontocide

Де шукати: http://ifolder.ru/22324127

Не бійтесь заглядати в довідник

Яна Дорошенко, Ганна Більчич

Тимоти Самара

Структура дизайна. Стильное руководство

– С-П: РИП-Холдинг, 2008. 272 с.


6

Іноді мені здається, що субкультура гра-

фітчиків – це редактори, яки втратили

віру в держстандарти. Все через те, що

шрифти, якими користуються сучасні ву-

личні художники настільки незрозумілі,

що вигадати їх могли тільки ті, хто має

люту, невимовну ненависть до такого не-

шкідливого терміну, як «читабельність» .

Але це - лише плід моєї фантазії.

Принаймні, перші графіті (тобто написи

на стінах) були знайдені ще у часи антично-

сті, коли до славнозвісних стандартів було

ще далеко. І знадобилося немало часу для

того, щоб любителі псувати пам’ятки архі-

тектури відійшли від звичайних похабних,

жартівливих, чи, навпаки, гостросоціальних

написів і виокремились в субкультуру. Точ-

ніше, щоб майже всі поширені субкультури

потрапили під вплив цього явища. Пер-

шими знаками цієї нової ери «беззаконного

мистецтва» були емблеми футбольних клу-

бів,назви рок-груп, графіті пацифістів, пан-

ків, хіпі, фашистів й інших «оригінальних та

неповторних» угрупувань.

Пізніше з’явились написи, що мають

незрозумілий зміст, поєднаний з абсурд-

ною, нерозбірливою візуальною формою

– всілякі автографи, та словосполучення

на кшталт "C2H50H Crew", "RW Crew",

тощо. І апогеєм розвитку цієї субкультури

було появлення професійних художників,

які не обмежуються написом «Нато – ні»,

чи малюнком чорношкірого хлопчика, а

створюють композиції, графічні системи,

шрифти. Нахил літер, їх перетин, по-

єднання, шалена динамічність, багато-

кольоровість – це стихійний процес

шрифтотворення неузгоджений з жодним

стандартом, і це не може не гріти душу мо-

лодим редакторам. Тому офіційно пові-

домляємо, що ми, представники

субкультури «Ять», аплодуємо сучасному

поколінню графітчиків за їх внесок у роз-

виток шрифтографії.

Юліанна Бабкова

«Основна вимога до шрифту – зручність при читанні»

(Перша заповідь редактора)

Цікавий сайт про графіті - http://www.graffiti.org.ua/index.php

Вуличні шрифти

Ось це граффіті, А те що ти малюєш на стінах, це кракозябри


7

Під яку музику студентам Інституту

журналістики найбільше подоба-

ється працювати та відпочивати?

Емм.... Я під музику працювати не

можу, тільки щось писати і це має бути

щось надихаюче. Брітпоп, наприклад, або

саундтрек до «Володаря перстнів».

Настя Меркотан, ВСР, 2 курс

Характер мого відпочинку залежить від

мого настрою. І музика тим паче. Якщо я в

доброму гуморі, то я надаю перевагу аме-

риканській поп-музиці, якщо ж в поганому

- то російському репу.

Іра Узлова, журналістика, 2 курс

Працюється мені найкраще під кла-

сику. Маю такий альбомчик збірний. Не

відволікає від роботи, хороший і приємний

фон. Гармонізує якось. А відпочиваю зазви-

чай під щось швидке, динамічне, підривне.

Юля Боднар, журналістика, 3 курс

Під якусь нейтральну типу джазу. Подо-

бається творчість Ніно Катамадзе, також

Dire Straits. Те, що заспокоює, розслабляє,

налаштовує на потрібній лад:)

Аня Тян, журналістика, 2 курс

Конкретно сказати не можу, уподобання

змінюються: щось набридає, а інше починає

подобатися. Як на мене, то найкраще від-

почивається під яку-небудь веселу, за-

пальну музику, а працюється під класичну

нейтральну, краще без слів, так не треба ні

на що відволікатись і настрій нейтральний.

Катя Кравченко, журналістика, 1 курс

Взагалі слухаю дуже різну музику, але

надаю перевагу хітам 90-х, Interpol.

Олексій Фурман, ВСР, 3 курс

Я можу працювати під будь-яку музику,

не обов’язково класичну, до речі, хоча вва-

жається, що вона налаштовує на творчий на-

стрій, тому для журналістів є тим, що треба.

Можу інколи послухати Бетховена (дуже

рідко - для заспокоєння), але

зазвичай це - 30 Seconds To

Mars чи Hurts, на приклад,

під улюблену музику працю-

вати - просто в кайф!:)

Христя Гавриш, жур-

налістика, 3 курс

Люблю засинати в тиші,

але якби для такого відпо-

чинку в мене була потреба

одягати гарнітуру, то там би

обов’язково грала музика

the xx. А на правильний

ритм роботи мене надихає

рок-енл-ролл, зокрема

Елвіс. І продуктивно, і з на-

строєм.:)

Ксюша Ляш, РЗГ, 2 курс

Найкраще відпочива-

ється під класику: Моцарта,

Баха, Шопена, Бетховена,

Шуберта. Це якщо дійсно набридло все бу-

денне й хочеться вищого, справжнього.

Під яку музику працюється? Думаю, що

під музику працювати не можна, вона за-

важає. Хіба що це фізична робота.

Юра Яремчук, ВСР, 3 курс

Я надаю перевагу електронній музиці

для відпочинку, а саме Drum’n’bass, Break-

beat, Dubstep. А працюю я в тиші.

Андрій Шатунський, журналістика, 2 курс

Ну для кожного це своє, для мене, на-

приклад, найкраще для відпочинку - лайт

джаз (СХІД Side). Іще нещодавно відкрив

для себе гурт The Baseballs, у них такі

кльові кавери на різні нудні пісні. Ну власне

для роботи треба щось легеньке, щоб увагу

не відвертало. У кожного гурту є такі при-

ємні легкі пісні.

Ігор Гончарук, журналістика, 1 курс

Відпочивається добре під улюблену, в

мене ця музика постійно змінюється, але,

однозначано, щось динамічне і

таке, щоб підспівувати.

Працювати люблю під щось

класичне і без слів, щоб не від-

волікало, але не було тиші. На-

приклад, Клод Дебюссі

Іра Снозик, ВСР, 3 курс

Нещодавно відкрив для себе

такий стиль музики, як "office lo-

unge". Представників цього на-

пряму не знаю, іноді вмикаю

інтернет-радіостанцію з одно-

йменною назвою. Якщо чесно,

то для роботи підходить будь-

яка музика крім гучного басу і за-

пального ритму, тобто фонова.

Навіть Діма Білан (простігоспаді).

Діма Ковальов, журналістика, 3 курс

Найкраще відпочивати під легкий шум

дощу, а працювати - в тиші))

Тая Турчин, журналістика, 2 курс

Мені більше подобається музика на ро-

боті спокійна, щоб на фоні думок вона не

дуже заважала. та зазвичай я слухаю радіо,

а там музика різна.

Олена Скиць, журналістика, 4 курс

В мене з музикою особливі стосунки,

бо ніколи не можу сказати, що мені захо-

четься слухати через годину. Це повністю

залежить від настрою.

Але загалом найкраще відпочивається

під улюблену музику, у моєму випадку це

Океан Ельзи. А працюється в тиші.

Ліля Федорович, журналістика, 2 курс

Як на мене, відпочивається й пра-

цюється краще під улюблену музику. однак

якщо це пісні на мовах, які тобі відомі, тоді

працювати важче, бо ти мимоволі прислу-

хаєшся до слів або наспівуєш, а це відволі-

кає. якщо це важка музика, типу рок, то за

висновками вчених, у людини погіршу-

ється працездатність... я цьому вірю, хоча

не рідко й сама таку слухаю)

Іра Булакевич, журналістика, 1 курс

Відпочивати мені подобається під

французькі заспокійливі мотиви пісень, а

ось працювати мені краще під класику (Ві-

вальді, Паганіні, Бетховен), щоб текст не

відволікав, а фон був.

Таня Івасюк, РЗГ, 2 курс

Іра Демченко

– Чомну ти постійно ходишв навушниках?

– Вони наче подушки безпеки між мною й зовнішнім світом.

ПОП-МУЗИКАбагато напрямків – одне єство


8

Увага!!!Редакція газети «Ять» оголошує

конкурс на кращий демотиватор

на такі теми: Інститут журналістики,

видавнича справа і редагування,

реклама і зв´язки з громад кістю,

журналістика. Переможець отримає

в подарунок підписку на демоти-

вуючу газету «Ять» до кінця на-

вчання в інституті:)

Тому, якщо в твоїй голові народи-

лась ідея бомбезного демотива-

тора, то не забудь надіслати нам за

адресою:

[email protected]

P.S. ми чекатимемо саме на твою роботу;)

Хочеш підписатися на електронну версію

мотивуюче демотив газети

Ять-редакція:Головний редактор: Анастасія Зелінська

Керівник проекту: Олексій Ситник

Над номером працювали: Валерія Каарна, Анастасія Загребельна, Олена

Давиденко, Ірина Демченко, Юліанна Бабкова, Яна Дорошенко,

Ганна Більчич, Роман Горбань, Яна Гончарук.

Адреса для листування: [email protected]

Адреса редакції: аудиторія 231Тираж: скільки роздрукують

Підписано до друку: кульковою ручкою

За достовірність інформації редакція відпові-дальності не несе, бо таке понаписують...

Всі права захищено, кулаками! ______________________________________________

Як підписатися на газету “ЯТЬ”?

Просто надішли листа з текстом “Хочу ЯТЬ”

на ел.скриньку - [email protected]

ВСР-ІВЦІ КАРИКАТУР

! Треба шукати практику! НІІІІІІІІІ!!!

*Еееех! Лихі 90-ті!* А що ви вмієте робити?

Я роблю коректуру... Я вмію працювати в Кварк Експресі!

ПРИХОДЬТЕ!!! /FIN/

* демотивуючий сарказм фонтанує з іншого кінця телефонного дроту *

*Хто не ризикує, той не п‘є шампанське*

*Інтернет сторінка не може бути відображена*

ААА!!! @&/?#*!%)~$

Аєєєєє!!!

*пічалька*

І ВСЕ???

Чорт!Я ж його

тільки один раз

бачила...


Gazeta JAT #1

Documents

Transcript of Gazeta JAT #1