European Credit Transfer System ECTS - Інформаційний пакет · 3 Зміст...

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

ІНЖЕНЕРНО -ТЕХНІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

European Credit Transfer System

ECTS - Інформаційний пакет

2005/2006

Спеціальність „Трудове навчання та основи інформатики”

Спеціалізація „Металообробка”

ЧЕРНІВЦІ , 2005

3

Зміст

ЗАГАЛЬНИЙ ОПИС 5

Структура та організація факультету 5 Адреса 5 Контактні телефони 5 Деканат 5 Кафедри 5

Кафедра кореляційної оптики 5 Кафедра оптики і спектроскопії 6 Кафедра загальної фізики 6

Список викладачів з інших факультетів, що читають дисципліни на інженерно-технічному факультеті 7 I курс 7 ІІ курс 7 ІІІ курс 7 IV курс 7 V курс 7

Координатор від факультету та його заступники 7

Перелік спеціальностей, що пропонуються на факультеті 8

Умови для навчання 8

Основні методи навчання і викладання, способи оцінювання, що використовуються на факультеті 9

СТУПЕНЕВА СТРУКТУРА 10

Спеціальність „Трудове навчання та основи інформатики” Спеціалізація „Металообробка” 10

Структура спеціальності 10

ДИСЦИПЛІНИ 14

Гуманітарні та соціально-економічні дисципліни 14 Культурологія 14 Історія України 14 Українська мова 15 Психологія 15 Іноземна мова 16 Фізичне виховання 17 Економічна теорія 17 Релігієзнавство 18 Політологія 19 Соціологія 19 Філософія 20 Правознавство 20 Основи екології 20 Етика та естетика 20

Фундаментальні та професійно-орієнтовані дисципліни 21 Вища математика 21 Вища математика (функції комплексної змінної) 21 Вища математика (Теорія ймовірності і випадкові величини) 22 Загальна фізика 22 Комп’ютерна графіка 23 Інформатика та обчислювальна техніка 24 Технічні засоби реалізації сучасних педагогічних технологій 25

4Технічна механіка 25 Радіоелектроніка 26 Вступ в спеціальність 26 Устаткування та технології заготівельних виробництв 27 Основи стандартизації, метрології та взаємозамінності 28 Безпека життєдіяльності 28 Хімія 29 Основи медичних знань та охорона здоров’я дітей 29 Педагогіка 29 Економіка освіти 29 Нарисна геометрія та креслення 29 Архітектура ЕОМ 29 Програмування та інформатика 29 Організація та методика технічної творчості учнів 29 Основи охорони праці 29 Основи педагогічної майстерності 29

Вибіркові навчальні дисципліни Професійно-орієнтовані дисципліни 29 Опір матеріалів 29 Теорія механізмів і машин, деталі машин основи конструювання (ТММ, ДМ, ОК) 30 Електротехніка 31 Матеріалознавство 32 Технологія механозбірного виробництва 32

Дисципліни самостійного вибору вищого навчального закладу 33 Технологія виховного процесу 33 Теорія та методика трудового і професійного навчання 34 Основи наукових досліджень 34 Теорія різання і теплові процеси в технологічних системах 35 Елементарна математика та шкільний курс інформатики 36

Дисципліни вільного вибору студента 36 Розрахунки сучасних електромереж 36 Матеріалознавство неметалевих матеріалів 36 Проектування складних механізмів та систем 37 Сучасні проблеми розвитку технології машинобудування 38 Сучасні навчальні засоби та обладнання 39 Сучасні технології трудового та професійного навчання 39 Технічна творчість учнів 40 Військова підготовка ? ? ? ? ? 40

Дисципліни кваліфікаційного рівня спеціаліст 40 Сучасний стан та перспективи розвитку електронно-обчислювальної техніки 40 Основи наукових досліджень 41 Електрофізичні та хімічні методи обробки матеріалів 42 Нові прогресивні методи контролю якості деталей, вузлів машин та устаткування 43 Цивільна оборона 44 Охорона праці в установах освіти 44 Методика викладання інформатики та математики 44 Верстати та промислові роботи 44

Дисципліни кваліфікаційного рівня магістр 44 Цивільна оборона 44 Системи автоматизованого проектування 45 Сучасний стан та перспективи розвитку електронно-обчислювальної техніки 46 Інтернет-технології 47 Методика викладання загальнотехнічних дисциплін у вищій школі 48 Основи наукових досліджень 48 Електрофізичні та хімічні методи обробки матеріалів 49 Охорона праці в установах освіти 50 Методика викладання інформатики та математики у вищій школі 50 Педагогіка та психологія вищої школи 50

5

Загальний опис

Структура та організація факультету

Адреса 58012, м. Чернівці,

вул. Коцюбинського, 2,

інженерно-технічний факультет.

Контактні телефони (0372) 54 – 71 – 73;

(03722) 4 – 47 – 30;

(03722) 4 – 48 – 19;

(0372) 58 – 48 – 68.

Деканат Декан інженерно-технічного факультету доктор фіз.-матем. наук, професор

Ангельський Олег Вячеславович Заступник з навчально-методичної роботи кандидат фіз.-матем. наук, доцент

Бесага Роман Миколайович Заступник з навчально-виховної роботи кандидат фіз.-матем. наук, доцент

Зенкова Клавдія Юріївна Заступник з наукової роботи та інформатизації доктор фіз.-матем. наук, професор

Мохунь Ігор Іванович Заступник із заочного відділення кандидат педагогічних наук, асистент

Давидович Віктор Олександрович Зав. лабораторією Нестіна Лариса Миколаївна Секретар-друкарка Купченко Оксана Петрівна

Кафедри

Кафедра кореляційної оптики Ангельський Олег В’ячеславович професор, зав.кафедрою Максимяк Петро Петрович професор Мохунь Ігор Іванович професор Полянський Петро В’ячеславович професор Архелюк Олександр Дмитрович доцент Бучковський Іван Аполінарієвич доцент Григоращук Іван Манолієвич доцент Єрмоленко Сергій Борисович доцент Курек Генадій Казимирович доцент Кшевецька Марія Лук’янівна доцент Стринадко Мирослав Танасієвич доцент Тимочко Богдан Михайлович доцент Бурковець Дмитро Миколайович асистент Домініков Микола Миколайович асистент Коновчук Олексій Венедиктович асистент Мохунь Олексій Ігоревич асистент Рудейчук Володимир Манолієвич асистент Нестіна Лариса Миколаївна зав.лаб. Олійник Олеся Михайлівна зав.лаб. Брандель Роман Орестович ст.лаб. Єрмоленко Елла Анатоліївна ст.лаб. Придій Олександр Георгієвич ст.лаб. Горський Михайло Петрович лаб. Гавриляк Михайло Степанович лаб. Давидюк Віра Олександрівна лаб.

6Купчанко Оксана Петрівна секретар-друкарка Вікторовська Юлія Юріївна аспірант Ушенко Юрій Олександрович аспірант Фельде Христина Вікторівна аспірант

Кафедра оптики і спектроскопії Ушенко Олександр Григорович професор, зав.кафедрою Сахновський Михайло Юрійович професор Бесага Роман Миколайович доцент Гумінецький Стефан Герасимович доцент Житарюк Віктор Григорович доцент Зенкова Клавдія Юріївна доцент Кірш Микола Леопольдович доцент Козаков Олег Миколайович доцент Крамар Валерій Максимович доцент Під камінь Леонід Йосипович доцент Пінчук Ігор Сидорович доцент Крамар Наталія Карлівна асистент Дерев’янчук Олександр Володимирович асистент Лазурка Ірина Іванівна асистент Процюк Наталія Федорівна зав.лаб. Гнатюк Катерина Олександрівна ст.лаб. Кнігніцький Андрій Андрійович ст.лаб. Сименко Тетяна Федорівна ст.лаб. Рослякова Зоя Олександрівна ст.лаб. Мотрич Артем Володимирович лаб. Соколова Наталія Іванівна лаб. Коваленко Олексій Михайлович лаб.

Кафедра загальної фізики Венгренович Роман Дмитрович професор, зав.кафедрою Шайко-Шайковський Олександр Геннадійович професор Гудима Юрій Васильович доцент Лопатнюк Іван Олександрович доцент Редько Юрій Федорович доцент Царик Тарас Орестович доцент Стасик Мирослав Остапович в.о. доцента Давидович Віктор Олександрович в.о. доцента Цалий Володимир Зіновійович в.о. доцента Стебліна Катерина Василівна асистент Кройтор Ольга Петрівна асистент Москалюк Анатолій Валерійович асистент Фесів Ігор Васильович асистент Томаш Василь Васильович асистент Ярема Сергій Володимирович асистент Козмуляк Іван Васильович викладач (за сумісництвом) Костенюк Тарас Степанович викладач (за сумісництвом) Шилов Сергій Володимирович викладач (за сумісництвом) Павловський Олексій Іванович викладач (за сумісництвом) Семенко Людмила Іванівна інженер І-ї категорії Мельник Світлана Іванівна фахівець І-ї категорії Курганецька Людмила Лук’янівна зав. лабораторією Чорней Степан Олексійович зав. лабораторією Осташевська Лариса Павлівна старший лаборант Касіян Іван Михайлович старший лаборант Ілик Богдан Васильович старший лаборант Георгіян Олександр Володимирович старший лаборант Якимчук Маргарита Петрівна лаборант

7

Список викладачів з інших факультетів , що читають дисципліни на інженерно-технічному факультеті

I курс 1. Літовченко Владислав Антонович (математичний факультет) 2. Веренич Іроїда Іванівна (математичний факультет) 3. Попович Наталія Михайлівна (філологічний факультет) 4. Максимова О. П. (філологічний факультет) 5. Копач Олег Вадимович (хімічний факультет) 6. Тєрєхов Геннадий Миколайович (педагогічний факультет) 7. Чолкан Валентина Андріївна (філологічний факультет) 8. Горбатюк Олег Васильович (філологічний факультет) 9. Данилович Оксана Дмитрівна (факультет іноземних мов)

10. Бойко Тетяна Олександрівна (факультет іноземних мов) 11. Ганяк Лілія Володимирівна (факультет іноземних мов) 12. Лопатюк Віктор Олександрович (факультет іноземних мов) 13. Гікова Г. В. (факультет іноземних мов) 14. Жерновей Євген Георгійович (факультет іноземних мов) 15. Демочко Віктор Кузьміч (історичний факультет) 16. Спіжавка Дмитро І. (математичний факультет)

І І курс 1. Чаплак Ян Васильович (педагогічний факультет) 2. Родіонова Ірина Василівна (юридичний факультет) 3. Талах Марія В. (біологічний факультет) 4. Починок Ірина Борисівна (філософсько-теологічний факультет) 5. Немкова Євгенія Валеріївна (педагогічний факультет) 6. Филипчук Василь Степанович (педагогічний факультет) 7. Коцур Галина Георгіївна (філософсько-теологічний факультет) 8. Гуйтор М. М. (історичний факультет)

І І І курс 1. Боклач Борис Іванович (економічний факультет)

IV курс 1. Гуцуляк Ірина Георгіївна (філологічний факультет) 2. Ковтун А. А. (філологічний факультет) 3. Федуняк Сергій Георгійович (історичний факультет) 4. Цікул Ірина Василівна (історичний факультет) 5. Камбург Валентина Іванівна (економічний факультет) 6. Ляхович Микола Васильович (економічний факультет)

V курс 1. Никифорак Ярослав Дмитрович (економічний факультет) 2. Руснак Іван Степанович (педагогічний факультет) 3. Стратійчук Наталія Анатолівна (педагогічний факультет) 4. Романів Людмила Вікторівна (педагогічний факультет) 5. Бабюк Анатолій Васильович (педагогічний факультет) 6. Шестаков В. І. (педагогічний факультет) 7. Паньків Наталія Іванівна (педагогічний факультет)

Координатор від факультету та його заступники Координатор кандидат фіз.-матем. наук, доцент Козаков Олег Миколайович Адреса: 58012, м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2 Телефон: (03722) 4-48-19; (0372) 54-71-73 Години прийому: щодня з 12.00 до 17.00, крім суботи і неділі

Заступники

кандидат фіз.-матем. наук, доцент Єрмоленко Сергій Борисович Адреса: м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2

8Телефон: (03722) 4-47-30; (0372) 54-71-73

кандидат фіз.-матем. наук, доцент Зенкова Клавдія Юріївна Адреса: м. Чернівці, вул. Коцюбинського, 2 Телефон: (03722) 4-48-19

Перелік спеціальностей, що пропонуються на факультеті Спеціальність „Лазерна та оптоелектронна техніка”, спеціалізація ”Комп’ютерна оптика”:

• ступінь бакалавра – 4 роки; • ступінь спеціаліста -1 рік; • ступінь магістра – 1 рік.

Спеціальність „Біотехнічні та медичні апарати і системи”, спеціалізація ”Біомедична інформатика”:


Спеціальність „Інформаційні мережі зв’язку”, спеціалізація ”Системи та мережі оптичного зв’язку”:


Спеціальність „Професійне навчання”, спеціалізація ”Технологія та устаткування механозбірного виробництва”:


Спеціальність „Трудове навчання та основи інформатики”, спеціалізація ”Металообробка”: • ступінь бакалавра – 2 роки; • ступінь спеціаліста -1 рік; • ступінь магістра – 1 рік.

Умови для навчання Підготовка фахівців за вищезазначеними спеціальностями забезпечена приміщеннями для навчання, самостійної та індивідуальної роботи, проживання та культурно-соціального життя студентів. Площа аудиторного фонду на одного студента не менша 10 м2.

Інженерно-технічний факультет ЧНУ, на площах якого, в основному, здійснюється навчальний процес підготовки фахівців за даними спеціальностями, забезпечений в повному обсязі як аудиторним фондом, так і навчальними та науковими лабораторіями. Так, для проведення навчального процесу на факультеті обладнані:

• Навчальні аудиторії відповідно до кожної спеціальності. • Три комп’ютерні класи. • Методичний кабінет. • Лабораторії технічної електроніки, фізичної оптики, оптичної електроніки, інженерної та

комп’ютерної графіки, квантової електроніки, електричних кіл, статистичної оптики, оптичних вимірювань та метрології.

Лабораторії кафедр факультету забезпечені персональними комп’ютерами, об’єднані в локальну мережу та підключені до мережі Internet.

Для виконання курсових, кваліфікаційних та дипломних робіт, проведення навчальної та виробничої практики в цілому широко застосовується обладнання та території наукових підрозділів факультету, та матеріально-технічна база навчально-освітніх закладів області (загальні навчальні заклади, школи нового типу, професійно-технічні навчальні заклади), ВАТ „Укртелеком”, ВАТ „Ритм”, АТ „Чернівецький машинобудівний завод”.

9

Основні методи навчання і викладання, способи оцінювання, що використовуються на факультеті У процесі викладання курсів професорсько-викладацький склад використовує різні методи та форми викладання і навчання (лекції: вступні, тематичні, підсумкові, лекції-практикуми, лекції-диспути тощо), практичні, семінарські заняття (у формі діалогу, тренінгів, ділової гри, конференцій тощо), консультації (колективні, індивідуальні, групові), а також реалізує різні форми поточного та підсумкового контролю (тестування, виконання практичних завдань, розв’язування фізичних, математичних та ін. задач, написання рефератів, письмові та усні заліки та екзамени, контрольні, курсові роботи).

Студенти, відповідно до навчальних планів, проходять різні види навчальних та виробничих практик: виховну, практику „Пробні уроки та заняття”, діагностичну, консультативну, ознайомлювальну, переддипломну, асистентську, а також готують протягом навчання курсові, кваліфікаційні (бакалаврську), дипломну (магістерську) роботи. Практика проводиться у навчально-освітніх закладах міста та вищих навчальних закладах II-IV рівнів акредитації. Під час практики студенти виконують завдання з різних напрямів, відповідно до спеціальності, науково-дослідну роботу, проводять апробацію результатів власних курсових, кваліфікаційних та дипломних досліджень.

10

Ступенева структура

Спеціальність „Трудове навчання та основи інформатики” Спеціалізація „Металообробка” Ця спеціальність створювалася з метою підготовки викладачів трудового навчання та інформатики для закладів освіти. Трудове навчання та інформатика є предметами державного компоненту, обов'язковими для вивчення в усіх типах закладів освіти в обсязі, передбаченому навчальними планами.

Програма підготовки викладачів трудового навчання та інформатики включає в себе як теоретичні курси із дисциплін природничо-наукової підготовки, так і вивчення дисциплін професійної та практичної підготовки, в тому числі поглиблений цикл психолого-педагогічних дисциплін. Крім того, додатково вивчаються спеціальні технічні дисципліни, що дозволяє працювати у якості інженерів-механіків на виробництві. Проходиться навчально-технологічна, технологічна, педагогічна, науково-дослідницька та асистентська практики.

Спеціальність включає в себе 240 кредитів вивчення обов’язкових курсів на ступінь “бакалавра”, та 60 кредитів – ступінь “спеціаліста”, “магістра”.

Спеціальність включає в себе 198,5 кредиту вивчення обов’язкових курсів на ступінь “бакалавра”, та 24,5 кредиту – ступінь “спеціаліста”, 23,5 кредиту – ступінь “магістра”.

Структура спеціальності Назва дисципліни Шифр

дисципліни О/В Години Кредити

Ступінь бакалавра 1 курс, 1 семестр Культурологія 6.010103/01/1.02 О 54 1,5Іноземна мова 6.010103/00/1.11 О 81 2,5Фізичне виховання 6.010103/00/1.12 О 54 1,5Українська мова 6.010103/00/1.10 О 54 1,5Вища математика 6.010103/00/2.01 О 216 6Фізика 6.010103/00/2.02 О 135 4Нарисна геометрія та креслення 6.010103/00/2.05 О 54 1,5Хімія 6.010103/00/2.03 О 81 2,5Архітектура ЕОМ 6.010103/00/2.06 О 81 2,5Фізичне виховання* 6.010103/00/1.12* О 54* 1,5*

Разом 810 23,51 курс, 2 семестр Історія України 6.010103/00/1.01 О 108 3Іноземна мова 6.010103/00/1.11 О 54 1,5Фізичне виховання 6.010103/00/1.12 О 54 1,5Вища математика 6.010103/00/2.01 О 162 4,5Фізика 6.010103/00/2.02 О 135 4Інформатика та обчислювальна техніка 6.010103/00/2.08 О 81 2,5Технічна механіка 6.010103/00/2.16 О 81 2,5Нарисна геометрія та креслення 6.010103/00/2.05 О 81 2,5Вступ в спеціальність 6.010103/00/2.15 О 54 1,5Устаткування та технологія заготівельного виробництва 6.010103/00/2.18 О 54 1,5Фізичне виховання* 6.010103/00/1.11* О 54* 1,5*Навчально-технологічна практика 2 тижн.

Разом 864 25Всього за рік 1674 48,5

2 курс, 3 семестр Правознавство 6.010103/00/1.05 О 81 2Іноземна мова 6.010103/00/1.11 О 81 2Фізичне виховання 6.010103/00/1.12 О 54 1,5Вища математика 6.010103/00/2.01 О 162 4,5

11

Назва дисципліни Шифр дисципліни О/В Години Кредити

Фізика 6.010103/00/2.02 О 108 3Технічна механіка 6.010103/00/2.16 О 81 2,5Опір матеріалів 6.010103/00/3.01 О 162 4,5Програмування та інформатика 6.010103/00/2.07 О 108 3Фізичне виховання* 6.010103/00/1.12* В 54* 1,5*

Разом 837 23,52 курс, 4 семестр Філософія 6.010103/00/1.03 О 108 3Іноземна мова 6.010103/00/1.11 О 54 1,5Фізичне виховання 6.010103/00/1.12 О 54 1,5Психологія 6.010103/00/2.06 О 81 2,5Основи екології 6.010103/00/1.13 О 54 1,5Комп’ютерна графіка 6.010103/00/2.04 О 108 3Електротехніка 6.010103/00/3.03 В 108 3Матеріалознавство 6.010103/00/3.04 В 108 3Опір матеріалів 6.010103/00/3.01 В 135 4Програмування та інформатика 6.010103/00/2.07 О 81 2,5Фізичне виховання* 6.010103/00/1.12* В 54* 1,5*Навчально-технологічна практика - 2 тижні

Разом 891 25,5Всього за рік 1728 49

3 курс, 5 семестр Економічна теорія 6.010103/00/1.07 О 108 3Фізичне виховання 6.010103/00/1.12 О 54 1,5Основи медичних знань та охорона здоров’я 6.010103/00/2.01 О 162 4,5Педагогіка 6.010103/00/2.02 О 54 1,5Психологія 6.010103/00/1.06 О 81 2,5Електротехніка 6.010103/00/3.03 В 54 1,5Матеріалознавство та матеріал в м/б 6.010103/00/3.04 В 54 1,5Теорія механізмів і машин, деталі машин та основи конструювання 6.010103/00/3.02 В 81 2,5

Теорія та методика трудового та виробничого навчання 6.010103/00/4.01 В 81 2,5Військова підготовка* 6.010103/00/5.01* В 189* 5,5*Розрахунки сучасних електромереж 6.010103/00/5.02 В 54 1,5Матеріалознавство неметалевих матеріалів 6.010103/00/5.03 В 54 1,5Проектування складних механічних систем 6.010103/00/5.04 В 81 2,5

Разом 918 26,53 курс, 6 семестр Релігієзнавство 6.010103/00/1.04 О 54 1,5Педагогіка 6.010103/00/2.02 О 108 3Фізичне виховання 6.010103/00/1.12 О 54 1,5Економіка освіти 6.010103/00/2.03 О 81 2,5Теорія механізмів і машин, деталі машин та основи конструювання 6.010103/00/3.02 В 135 4

Технологія механоскладального виробництва 6.010103/00/3.05 В 81 2,5Теорія та методика трудового та професійного навчання 6.010103/00/4.01 В 81 2,5

Теорія різання, теплові процеси в технологічних системах 6.010103/00/4.02 В 81 2,5

Проектування складних механічних систем 6.010103/00/5.04 В 81 2,5Сучасні проблеми розвитку технології у машинобудуванні 6.010103/00/5.05 В 54 1,5

Сучасні технології трудового та професійного навчання 6.010103/00/5.07 В 27 1Військова підготовка* 6.010103/00/5.01* В 162* 4,5*Технологічна практика – 2 тижні

Разом 837 25Всього за рік 1755 51,5

4 курс, 7 семестр

12


Соціологія 6.010103/00/1.08 О 54 1,5Українська мова 6.010103/00/1.10 О 54 1,5Технічні засоби реалізації сучасних пед. технологій 6.010103/00/2.10 О 81 2,5Елементарна математика та шкільний курс інформатики 6.010103/00/4.03 В 54 1,5

Організація та методика технічної творчості учнів 6.010103/00/2.11 О 54 1,5Основи охорони праці 6.010103/00/2.12 О 54 1,5Основи педагогічної майстерності 6.010103/00/2.13 О 81 2,5Технологія механоскладального виробництва 6.010103/00/3.05 В 108 3Технологія виховного процесу 6.010103/00/4.05 В 81 2,5Основи стандартизації, метрології та взаємозамінності 6.010103/00/2.17 О 54 1,5Сучасні проблеми розвитку технол. у м/б 6.010103/00/5.5 В 54 1,5Сучасні навчальні засоби та обладнання 6.010103/00/5.6 В 27 1Технічна творчість учнів 6.010103/00/5.8 В 108 3Військова підготовка* 6.010103/00/5.01* В 189* 5,5*Педагогічна практика - 4 тижні

Разом 864 254 курс, 8 семестр Безпека життєдіяльності 6.010103/00/2.09 О 54 1,5Політологія 6.010103/00/1.09 О 108 3Етика та естетика 6.010103/00/1.14 О 54 1,5Технологія механоскладального виробництва 6.010103/00/3.05 В 108 3Радіоелектроніка 6.010103/00/2.14 О 81 2,5Елементарна математика та шкільний курс інформатики 6.010103/00/4.03 В 108 3

Основи наукових досліджень 6.010103/00/4.04 В 108 3Організація та методика технічної творчості учнів 6.010103/00/2.11 О 81 2,5Сучасні проблеми розвитку технології у машинобудуванні 6.010103/00/5.05 В 54 1,5

Технічна творчість учнів 6.010103/00/5.08 В 108 3Військова підготовка* 6.010103/00/5.01* В 162* 4,5*Бакалаврська робота із захистом в ДЕК

Разом 864 24,5Всього за рік 1728 49,5

Ступінь спеціаліста 5 курс, 9 семестр Цивільна оборона 7.010103/00/1.02 О 54 1,5Охорона праці в установах освіти 7.010103/00/1.01 О 27 1Основи наукових досліджень 7.010103/00/1.03 О 54 1,5Методика викладання інформатики та математики 7.010103/00/1.04 О 162 4,5Сучасний стан та перспективи розвитку електронно-обчислювальної техніки 7.010103/00/1.05 О 108 3

Системи автоматизованого проектування технологічних процесів 7.010103/00/1.06 О 108 3

Верстати та промислові роботи 7.010103/00/1.07 О 108 3Електрофізичні та хімічні методи обробки матеріалів 7.010103/00/1.08 О 81 2,5Нові прогресивні методи контролю якості деталей, вузлів машин та устаткування 7.010103/00/1.09 О 162 4,5

Разом 864 24,55 курс, 10 семестр Педагогічна практика – 8 тижнів Переддипломна практика - 4 тижня Дипломна робота із захистом в ДЕК

Разом Всього за рік 864 24,5

Ступінь магістра 5 курс, 9 семестр Цивільна оборона 8.010103/00/1.02 О 54 1,5Охорона праці в установах освіти 8.010103/00/1.01 О 27 1

13


Основи наукових досліджень 8.010103/00/1.03 О 54 1,5Методика викладання інформатики та математики у вищій школі 8.010103/00/1.04 О 162 4,5

Сучасний стан та перспективи розвитку електронно-обчислювальної техніки 8.010103/00/1.05 О 108 3

Системи автоматизованого проектування 8.010103/00/1.06 О 81 2,5Електрофізичні та хімічні методи обробки матеріалів 8.010103/00/1.08 О 81 2,5Інтернет технології 8.010103/00/1.09 О 135 4Методика викладання загальнотехнічних дисциплін у вищій школі 8.010103/00/1.10 О 54 1,5

Психологія та педагогіка вищої школи 8.010103/00/1.11 О 54 1,5Разом 810 23,5

5 курс, 10 семестр Асистентська практика - 8 тижнів Науково-дослідницька практика – 4 тижні Магістерська робота із захистом в ДЕК

Разом Всього за рік 810 23,5

14

Дисципліни

Гуманітарні та соціально-економічні дисципліни

Культурологія

Шифр дисципліни – 6.010103/01/1.02

Курс – 1; семестр – 1; всього годин – 34; на тиждень – 2 год. (л/с); 1,5 кредиту.

Обов’язкова

Мета курсу: дати студентам розуміння загальних закономірностей функціонування культури, її значення в суспільному поступі та розвиткові індивіда, а також засвоєння ним найвидатніших досягнень світового мистецтва, добрі знання специфіки та неповторності української культури.

Курс поділяється на три частини. Перша і друга пов'язані з лекційною формою подачі і відповідно включають розгляд теоретичних аспектів культури та освоєння світової культури за епохами. Третя частина - це семінарські заняття, присвячені вивченню української національної культури за етапами її розвитку.

Завдання курсу: дати студентам методологічні засади розуміння культури, розкрити сутність культурної еволюції, закономірностей розвитку української національної культури у зв'язках зі світовою культурою, а також формувати у них глибокі громадські переконання.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Антофійчук В.І. Культурологія. Короткий термінологічний словник: Навчальний посібник. –

Чернівці: Рута, 2002. – 152 с. 2. Культура українського народу: Навч. посібник / Русанівський В.М. та ін. – К.: Либідь, 1994. –

272 с. 3. Культурологія: Навч. посібник для студентів вищих навчальних закладів І-ІV рівнів

акредитації / За заг. ред. В.М. Пічі. – Львів: Магнолія плюс, 2003. – 235 с. 4. Культурологія: теорія та історія культури: Навч. посібник / За ред. І.І. Тюрменко, О.Д.

Горбули. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 368 с. 5. Культурологія: Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / За ред. М.М.Занковича. – К.:

Знання, 2004. – 567 с.

Викладацький склад: Костик Василь Васильович – кандидат філологічних наук, доцент.

Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття, індивідуальні консультації, виконання практичних завдань самостійної роботи.

Оцінювання: залік.

Історія України


Курс – 1; семестр – 1; всього годин – 108; на тиждень – 3 год.; (л/с); 3 кредити.


Мета курсу: ознайомити студентів з найголовнішими подіями вітчизняної історії, з героїчними сторінками боротьби українського народу проти поневолення, за свою свободу, незалежність, державність; домагатися усвідомленого, міцного засвоєння ними програмного матеріалу, розуміння історичного процесу як закономірного і безперервного розвитку людської цивілізації; навчити студентів самостійно встановлювати причинно-наслідкові зв’язки при аналіззі історичних подій, фактів виробляти у них уміння використовувати історичний досвід для вирішення сучасних завдань.

Для її досягнення вивчаюиться історичні джерела і монографічна література, що сприяють розумінню та аналізу подій і явищ історії України; передбаченню висвітлення раніше вилучених з історичної пам’яті народу періодів українського суспільного життя, так званих „білих плям”: при викладенні матеріалу враховується фахова специфіка студентів факультету.

На основі неупередженого, об’єктивного викладу багатого фактичного матеріалу по кожній темі послідовно, у демократичному дусі здійснюється національно-патріотичне виховання студентів, вміло прищеплюється їм любов і повага до рідної Вітчизни – суверенної держави України.

15Виходячи з принципу історизму (строге трактування кожної події, факту умежах відповідної історичної епохи) та з врахуванням досягнень сучасної історіографії студенти виробляють правильне розуміння закономірностей історичного процесу, загальнолюдської моралі та історичні цінності.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Алєксєєв Ю.М., Кульчицький С.В., Слюсаренко А.Г. Україна на зламі історичних епох. – К.,

2000. 2. Бойко О.Д.Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.,2002. 3. Борисенко В.Й.Курс української історії. З найдавніших чамів до ХХ ст. – 2-е вид. – К.,1998. 4. Буковина: історичний нарис / Відп. ред.В.М.Ботушанський. – Чернівці,1998. 5. Грицак Я.Й. Нарис історії України: Формування модерної української нації ХІХ – ХХ ст. –

К.,1996. 6. Лановик Б., Лазарович М. Історія України: Корокий курс лекцій. – Тернопіль, 2000.

Викладацький склад: Демочко Віктор Кузьмич – кандидат історичних наук, доцент

Методика викладання та методи навчання: лекції, групові семінари, індивідуальні консультації, дискусії.

Оцінювання: іспит усний.

Розподіл кредитів: 3 кредити.

Українська мова

Шифр дисципліни - 6.010103/01/1.10

Курс – 1, семестр – 1, годин – 54, на тиждень – 2 год.; (л/с); 1,5 кредиту.


Мета курсу: дати студентам якомога повнішу інформацію про сучасні документи (особисті й службові)– їх структуру, правила оформлення, призначення, зберігання, міру відповідальності автора або посадовця, до якого вони надходять, за їх якість і проходження у справі; навчити студентів етикету сучасного ділового спілкування з урахуванням традицій українців; переконати майбутнього спеціаліста, що його фаховий рівень визначається і загальним рівнем культури його мовлення: орфоепією, володінням нормами словозміни, виразною (логічною) інтонацією, умінням спілкуватися у різних ситуаціях з різними за рівнем знань і соціальним статусом людьми.

Основні завдання курсу: відкоригувати знання студентів у таких практичних аспектах української мови, як норми та виразові засоби усного і писемного ділового мовлення; систематизувати навички творення ділових паперів, у тому числі заповнення стандартних бланків; ознайомити з класифікацією документів, їх реквізитами; навчити культури усного та писемного ділового спілкування.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Сучасні ділові папери / Глущенко С.В. та ін. – К., 2002. – 398 с. 2. Гриценко Т.Б. Українська мова та культура мовлення.– Вінниця, 2003. – 472 с. 3. Ділова українська мова / За ред. Н.Д.Бабич. – Чернівці, 1996. – 276 с. 4. Загнітко А.П., Данилюк І.Г. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне

спілкування.–Донецьк, 2004. – 480 с. 5. Універсальний довідник з ділових паперів та ділової етики. – К., 2003. – 623 с. 6. Шевчук С.В. Ділове мовлення. Модульний курс. – К., 2003. – 448 с.

Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні завдання, індивідуальні консультації.


Психологія

Шифр дисципліни –6.010103/01/2.06

Курс – 2; семестр – 3; всього годин – 108; на тиждень – 3 год.; (л/с); 1,5 кредиту.


Предмет, стан і структура психології. Методи сучасної психології. Розвиток психіки і свідомості. Увага, її значення в діяльності людини. Поняття про відчуття та його загальні закономірності. Сприймання та його характерні особливості. Поняття про пам’ять, її структура та значення. Мислення. Якості розуму. Уява і творчість. Емоції і почуття. Вищі почуття. Воля. Вольова та

16імпульсивна поведінка. Темперамент та його типи. Характер та умови його формування. Здібності: поняття, види та розвиток. Психологічна характеристика особистості. Поняття про діяльність та її структуру. Поняття про спілкування та його психологічні механізми. Соціальні групи та міжособистісні стосунки.

Попередні умови: анатомія і фізіологія; біологія; людина і світ; валеологія.

Цілі і завдання:

Даний курс покликаний формувати психолого-педагогічну та практичну готовність майбутніх соціальних педагогів до професійної діяльності; сприяє озброєнню студентів знаннями про людську особистість, засвоєнню базових психологічних понять, основних галузей та завдань психології на сучасному етапі розвитку суспільства, формуванню у них інтересу до роботи з дітьми та науково-дослідницьких умінь та навичок.

В результаті засвоєння курсу студенти повинні знати основні психологічні поняття та навчитися застосовувати їх у реальному житті. Також студенти повинні уміти застосовувати основні та додаткові методи психологічного дослідження з метою вивчення власної особистості та особистісних характеристик іншої людини.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте. – М.: Просвещение, 1991. –

С.26-33. 2. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии. – М., 1986. 3. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. Курс лекций. – М.: ЧеРо, 1998. 4. Годфруа Ж. Что такое психология? – М.: Мир, 1992. 5. Нечитайло В.Н. Общая психология. – Донецк: ООО Лебедь, 1998. 6. Коломинский Я.Л. Человек: психология. – М.: Просвещение, 1986. 7. Основи психології / За ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця. К.: Либідь,1995. 8. Психология личности в трудах отечественных психологов / Составитель Куликов Л.В. –

СПб: Питер, 2000

Викладацький склад: Чапрак Ян Васильович – асистент.

Методика викладання та методи навчання:В процесі викладання даної дисципліни використовуються різноманітні методики викладання та методи навчання, зокрема лекції (вступні, тематичні, підсумкові), семінарські заняття (у формі круглого столу, ділової гри, конференції), консультації (індивідуальні, групові, колективні).

Оцінювання. В процесі викладання курсу реалізуються різні форми поточного контролю (опрацювання і аналіз наукових статей, присвячених проблемам курсу; виконання практичних завдань; розв’язування психолого-педагогічних задач; написання рефератів), а також здійснюється підсумковий контроль у формі усного екзамену.

Іноземна мова


Курс – 1, 2; семестр –1, 2, 3, 4; всього годин – 297 год.; на тиждень –1, 3 сем.– 3 год., 2, 4 сем. – 2 год.; 8 кредитів.


Мета курсу: розвити у студентів педагогічного факультету важливі навички і вміння у розумінні іноземної мови як такої, що має власні фонетичну, граматичну, лексико-семантичну системи; виробити навички у розмовній практиці і на письмі, надати базові знання, пояснити основні граматичні, фонетичні, синтаксичні особливості мови, надати і закріпити на практиці певний лексичний об’єм, а також розвинути вміння висловлювати професійну думку іноземною мовою з використанням базової лексики зі спеціальності; даний курс носить і виховний характер, адже розглядає мову як окрему чітку структуру і вимагає підвищеної уваги не лише до мови, яка вивчається, але і до рідної мови студента. Розвиваючий аспект включає в себе надання стислої інформації про країну, мова якої вивчається безпосередньо через навчальні тексти, а також певні інформативні включення. Студенти оволодівають системою діалогічних реплік, які дозволяють спілкуватися іноземною мовою, описуючи сферу повсякденного життя або професійних інтересів.

Студенти повинні, зокрема, навчитися: • вільно читати спеціальні тексти; • розуміти основний зміст прочитаного;

17

• формулювати питання до змісту прочитаного; • перекладати зі словником текст; • реферувати зміст прочитаного як українською так і іноземною мовами.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Бурбело В. Б., Андрашко К. М. Словник французько-український, українсько-французький. –

К., 1996. 2. Витрешко Н. Л. Учебник французского языка для неязыковых (гуманитарных) вузов. –

М.,1997. 3. Дроздов А.А. Граматика французької мови в таблицях та схемах. – К., 1997 4. Князєва Д. А., Шаповал Г.Я., Яценюк М. Г. Завдання для проведення занять з розмовної

практики для студентів неспеціальних факультетів. – Чернівці, 1992. 5. Попова Г. Н., Казакова М. Грамматика французского языка: Практический курс. – М., 1999. 6. Brunel F., Valetta A. Orthographe. Grammaire. Conjugaison. – Paris, 1991.

Викладачі: Говорова Олександра Георгіївна, Мещерякова Людмила Валеріївна, Собков Юрій Вікторович, Ісаєнко Світлана Вікторівна,Паранюк Дан Вікторович, Кушнерик Володимир Іванови, Калитчук Юлія Михайлівна, Гікова Галина Вікторівна, Долинська Тетяна Василівна,Семен Галина Ярославівна, Паранюк Дан Вікторович, Черська Жанна Борисівна, Ткачук Євгенія Никодимівна, Олексишина Лариса Георгіївна, Гікова Галина Вікторівна.

Методика викладання та методи навчання: практичні заняття, мовні ігри, система навчальних вправ, індивідуальні консультації.

Оцінювання: залік, іспит.

Фізичне виховання


Курс – 1, 2, 3; семестр – 1, 2, 3, 4, 5, 6; всього годин: 1 і 2 курс – 140 год., 3 курс – 70 год.; на тиждень: 1 і 2 курс – 4 год., 3 курс – 2 год.; (пр.); 1 і 2 курс – 4 кредити, 3 курс– 2 кредити.


Мета курсу: фізичне виховання має закласти основи забезпечення та розвитку фізичного і морального здоров’я, комплексного підходу до формування розумових і фізичних якостей особистості, вдосконалення фізичної та психологічної підготовки до активного життя і професійної діяльності на принципах індивідуального підходу, пріоритету оздоровчої спрямованості, широкого використання різноманітних засобів і форм фізичного удосконалення.

Популяризація фізичної культури і спорту, пропаганда здорового способу життя.

На основі занять з фізичного виховання вдосконалювати у студентів фізичні якості: витривалість, спритність, гнучкість, силу; виробити уміння організації фізичного виховання.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Закон України “Про фізичну культуру і спорт” // Перелік документів, що регламентують

організацію навчально-виховного процесу і поза навчальної роботи з фізичного виховання у вищих навчальних закладах освіти І, ІІ, ІІІ та IV рівнів акредитації. – К., 1999. – С. 3-4.

2. Матвєєв Л.П. Основи загальної теорії спорту та системи підготовки спортсменів. – К.: Олімпійська література, 1999. – 318 с.

3. Державні тести і нормативи оцінки фізичної підготовленості населення України. – К., 31 с. 4. Цільова комплексна програма “Фізичне виховання – здоров’я нації”. – К., 1998. – 46 с. 5. Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей. – Львів: Штабар, 1997. – 207 с. 6. Мухін В.М. Фізична реабілітація. – К.: Олімпійська література, 2000. – 423 с. 7. Платонов В.Н., Гуськов С.И. Олимпийский спорт: Учебник в 2-х кн. – К.: Олимпийская

литература, 1994. – Т.1. – 493 с. – Т.2. – 382 с. 8. Приступа Є.Н., Пилат В.С. Традиції української національної фізичної культури (частина 1.).

– Львів: Троян, 1991. – 104 с.

Методика викладання та методи навчання: практичні заняття, теоретична підготовка в процесі практичних занять.


Економічна теорія


18Курс - 3; семестр - 6; всього годин - 108; на тиждень - 3 год. (л/с); 3 кредити.


Мета вивчення курсу: • формування у студентів стійкого уявлення про зародження і еволюцію економічної думки, її

різноманітних напрямів і течій; • оволодіння основними економічними категоріями, принципами і законами економічної

науки. • виховання ринкового економічного мислення; • ознайомлення з принципами економічної політики держави.

Завдання курсу: • у результаті вивчення фундаментальної дисципліни „Економічна теорія” студент повинен

знати зміст модульної програми у відповідності з цілями навчання та змістом матеріалу в модулях та вміти:

• застосовувати отримані на заняттях знання під час усіх видів практичних занять, що проводяться з викладачем;

• організовувати свою самостійну пізнавальну діяльність, самоконтроль і самоаналіз; • самостійно здобувати нові знання.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Економічна теорія. Курс лекцій для студентів неекономічних спеціальностей / За ред.

І.Комарницького. – Чернівці: Рута.1999. 2. Економічна теорія. Практикум / За ред. І.Комарницького. – Чернівці: Рута, 2002. 3. Основи економічної теорії. Політекономічний аспект / За ред. Г.Климко. – Київ, 2003. 4. Макконнел К., Брю С. Экономикс. – М.: Республика 1992. 5. Економічна енциклопедія: У 3 т. – К.: Видавничий центр «Академія».

Викладацький склад. Диципліна викладається викладачами кафедри економічної теорії та менеджменту ЧНУ (Заволічна Т.Р., Кравець В.І).

Методика викладання та методи навчання. Навчальний курс складається із чотирьох кредитів По кожному з кредитів викладач читає 4-годинну установчу лекцію, у якій висвітлює основні теоретичні проблеми модуля, дає індивідуальні і групові завдання для самостійної роботи над модулем. Крім лекційних занять передбачаються по кожному із трьох модулів по 6 годин семінарських і практичних занять та по 2 години для індивідуальних консультацій.

Оцінювання. Поточний контроль здійснюється під час проведення семінарських, практичних та індивідуальних занять, самостійної роботи. Підсумковий контроль проводиться з метою оцінки результатів навчання на завершальному етапі.

Релігієзнавство


Курс - 3; семестр - 5; всього годин - 54, на тиждень 2 (л/с); 1,5 кредиту.


Попередні умови: 1.01, 1.04

Мета курсу: надати студентам знання про предмет та об’єкти вивчення релігієзнавства, основні розділи його дослідження, місце серед інших дисциплін. Студенти знайомляться з різними світоглядними культурами (релігія, вільнодумство), формами їх функціонування та роллю в суспільстві.

Для досягнення мети студентами вивчається історія виникнення та еволюції релігії і вільнодумства, форми їх функціонування на різних історичних етапах, трансформації та сучасний стан. Досліджується динаміка змін релігійної карти світу та мережі України і регіону. Студенти знайомляться з міжнародним та національним законодавством, що гарантує свободу совісті.

На основі отриманих теоретичних знань у студентів формується світоглядна культура, терпимість та толерантність до представників різних як світоглядних, так і конфесійних культур, що дозволяє попереджати конфлікти на цій основі. Вони розуміють витоки тих чи інших традицій специфіку менталітету певних народів.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Академічне релігієзнавство: Підручник / За наук. ред. А.Колодного. – К., 2000.

192. Історія релігії в Україні: Навч. посібник / А.М.Колодний, П.Л. Яроцький, Б.О.Лобовик. – К.,

1997-1998. 3. Докаш В.І., Лешан В.Ю. Загальне релігієзнавство: навчальний посібник. – Ч\ернівці, 2004. 4. Лубський В.І., Теремко В.І., Лубська М.В. Релігієзнавство: Підручник. – К., 2002. 5. Черній А.М. Релігієзнавство: Посібник. – К., 2003.

Викладацький склад: Докаш Віталій Іванович – кандидат філософських наук, доцент.

Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні, дискусії, індивідуальні завдання, підготовка рефератів, круглі столи, прес-конференції, зустрічі з церковним активом та відвідування церковних управлінських структур, аналіз релігієзнавчої та богословської літератури і періодики.

Оцінювання: Поточне: контрольні роботи, усні відповіді. Підсумкове: екзамен (письмовий, усний).

Політологія


Курс – 4, семестр –8, всього годин – 108, на тиждень – 3 год., (л/с), 3 кредити.


Мета курсу: сформувати у студентів культуру політичного мислення, опанувати досягнення світової та української соціально-політичної думки, загально цивілізаційних цінностей, подолати у свідомості студентів стереотипи, нав’язані тоталітаризмом, підготувати їх до сприйняття й розуміння складних політичних процесів у ХХІ столітті.

Основні завдання політології полягають в ознайомленні студентів з основними засадами політики взагалі та політології зокрема, з її загальними специфічними закономірностями і категоріями, дати базові знання про політичні інститути, політичні режими і політичні системи, напрямки розвитку світового політичного процесу, опанувати навичками політичної культури, проводити порівняльний аналіз навчального матеріалу, розв’язувати практичні завдання тощо.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Гелів С., Рутар С. Політологія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних

закладів. – Львів: Світ, 2001. 2. Піча В.М., Хома Н.М. Політологія. Навчальний посібник. – Львів: Новий світ – 2000, Альтаїр

– 2002, 2003. 3. Політологічний енциклопедичний словник: Навчальний посібник / За редагуванням

Шемшученка Ю.С., Бабкіна В.Д. – К: Генеза, 1997. 4. Політологія: наука про політику / В.П.Андрущенко та ін. / За редакцією В.Кременя,

М.Горлача. – К-Харків: Єдинорог, 2001. 5. Політологія / За ред. О.В.Бабкіна, В.П.Горбатенька. – К: Академія, 2001. 6. Політологія: Підручник / За ред. І.С. Дзюбка, К.М. Левківського. – К: Вища шк., 2001. 7. Політологія: Кінець ХІХ – перша пол. ХХ ст.: Хрестоматія / За ред. О.І. Семківа. – Львів:

Світ, 1996. 8. Політологія у схемах, таблицях, визначеннях: Навчальний посібник / Дзюбо І.С., Оніщенко

І.Г., Лопаєва Д.Т. / За ред. І.С.Дзюбка та ін. – К: Укр. фін. інститут менеджмент бізнесу, 1999.

9. Скиба В., Горбатюк В., Туренко В. Вступ до політології. Екскурс в історію правничо-політичної думки. – К: Основи, 1998.

10. Кирилюк Ф.М. Історія політики. – К., 2002.

Викладацький склад: Демидов Володимир Анатолійович – кандидат історичних наук, доцент.

Методика викладання та методика навчання: лекції, групові семінари, індивідуальні консультації.

Оцінювання: залік усний.

Соціологія


Курс – 4; семестр – 7; всього годин – 54; на тиждень – 3 год.; (л/с); 1,5 кредиту.


20Мета курсу: сформувати соціологічне мислення у студентів, підготувати їх до сприйняття і розуміння складних соціальних процесів, що відбуваються в Україні і світі на початку ХХІ століття, привити основні навички вивчення соціальних процесів та явищ на емпіричному рівні.

Основні завдання полягають в ознайомленні з загальнотеоретичними аспектами соціальної науки, її основними законами і категоріями; вивченні напрямів галузевої соціології; формуванні основних навичок соціологічного дослідження.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Погорілий О.І. Соціологічна думка ХХ століття. – К.: Либідь, 1996. – 224 с. 2. Потульницький В.А. Історія української політології. – К.: Либідь, 1992. – 232 с. 3. Соціологія. Посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.Г.Городяненка. –

К.: Академія, 2002. – 356 с. 4. Соціологія у схемах, таблицях та визначеннях: Навчальний посібник / Укл. В.І. Бурдяк, Н.Ю.

Ротар.– Чернівці, 2000. – 45 с. 5. Опитування громадської думки. Для журнілістів і політиків. – К., 1995. – 45 с. 6. Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження. – К., 1996. – 232 с. 7. Піча В.М., Вовканич С.Й., Маковецький А.М. Як підготувати, провести й узагальнити

результати соціологічних досліджень. – Львів, 1996. – 34 с. 8. Победа Н.А. Социология культуры. – Одесса, 1997. – 224 с. 9. Шаповал М. Соціологія українського відродження. – К.: Україна, 1994. – 45 с. 10. Ядов В.А. Социологические исследования: методология, программы, методы. - М., 1987. –

248 с.

Викладацький склад: Федуняк Сергій Георгійович – кандидат історичних наук. доцент.

Методика викладання та методи навчання: лекції, групові семінари, індивідуальні консультації.


Філософія


Викладацький склад. асистент Починок Ірина Борисівна

Правознавство


Викладацький склад. асистент Радіонова Ірина Василівна

Основи екологі ї


Лектор: асистент Палак Марія Віталіївна

Етика та естетика


Курс – 4; семестр – 8; всього годин – 54; на тиждень – 2 год. (л), 1,5 кредиту.

Мета курсу: дати студентам знання з курсу “Етика і естетика”, підготувати їх до сприйняття і розуміння складних етичних проблем, морального та філософського їх аспектів, розуміння естетичної складової у філософії, культурі і духовному житті.

Основні завдання полягають в ознайомленні студентів із питаннями, чому етика є філософською наукою, чи можлива філософська етика, особистісним та суспільним аспектами етики та моральності, перспективами моральних цінностей у сучасному українському суспільстві, ознайомленні студентів із питаннями взаємодії духовної культури, філософії та естетики, визначенням предмету та видів естетичної діяльності, мистецтва як засобу пізнання світу, естетичної культури та шляхів її формування.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Апель К.О. Ситуація людини як етична проблема // Єрмоленко А.М. Комунікативна

практична філософія. К., 1999. 2. Аристотель. Большая этика // Аристотель. Соч: В 4 т. – М., 1983. 3. Бочковський О. Вступ до націології. – К., 1998.

214. Бердяев Н.А. О назначении человека. – М., 1993. 5. Єрмоленко А.Н. Комунікативна практична філософія. – К., 1999. 6. Левінас Е., Касторіадіс К. Політика та етика. – К., 1999. 7. Сміт Е.Д. Національна ідентичність. – К., 1994. 8. Шрейдер Ю.А. Этика: Введение в предмет. – М., 1998.

Викладацький склад: Сележан Йосип Юрійович – в.о. доцента.

Методи навчання: лекції, самостійна робота, реферати, тести


Фундаментальні та професійно-орієнтовані дисципліни

Вища математика


Курс – 1; семестри – 1, 2; всього годин – 306 (з них у 1 семестрі – 162, у 2 семестрі - 144); на тиждень: у першому семестрі – 6 (з них Л. – 4,); у другому семестрі – 6 ( з них Л. - 3); 7 кредитів.


Мета курсу: навчити студентів будувати математичні моделі різних фізико-технічних процесів, користуватися математичним апаратом при дослідженні цих процесів, використовувати математичні методи при розв’язуванні поставлених задач.

Для її досягнення вивчаються основи вищої математики, набуваються розуміння про області застосування, оволодівається математична мова для вільного користування сучасною спеціалізованою науковою літературою.

Вивчення дисципліни дає основудля засвоєння можливостей використання математики при вивченні спеціальних інженерних дисциплін.

Для засвоення курсу пропонується перелік джерел: 1. Бугров Я.С., Никольский С.М. Высшая математика. Элементы линейной алгебры и

аналитической геометрии. – М., 1980, 1984. 2. Бугров Я.С., Никольский С.М. Высшая математика. Дифференциальное и интегральное

исчисление.– М.: 1980, 1984. 3. Бугров Я.С., Никольский С.М. Высшая математика. Дифференциальные уравнения.

Кратные интегралы. Ряды. Функции комплексного переменного. – М., 1981, 1985, 1989. 4. Сборник задач по математике для вузов / Под ред. А.В. Ефимова и Б.П. Демидовича. – М.,

1981 (ч.1,2), 1986, 1987. 5. Ильин В.А., Позняк Э.И. Аналитическая геометрия. – М., 1971.

Викладацький склад: Веренич Іраїда Іванівна – кандидат фіз.-мат. наук, доцент.

Методика викладання та методи навчання: лекції, лабораторне заняття, групові та індивідуальні консультації.

Оцінювання: залік та іспит усні.

Вища математика (функції комплексної змінної)

Шифр дисципліни: 6.010103/00/2.01

Курс – 2, семестр – 3, всього годин - 81, на тиждень - (лекц. – 2, практ. - 1), 6 кредитів.


Мета курсу: вивчити теорію функцій комплексної змінної стосовно їх диференціювання та інтегрування, а також її застосування для обчислення інтегралів від функцій дійсної змінної, розв’язування лінійних диференціальних та интегральних рівнянь, пов’я заних із задачами фізики, електротехніки, електроніки, оптики.

Завдання: навчитись методів диференціювання та інтегрування функцій, застосовувати методи перетворень Лапласа і Фур’є для досліджень лінійних систем, що описуються лінійними диференціальними та інтегральними рівняннями.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела:

221. Свешников А. Г., Тихонов А. Н. Теория функций комплексной переменной. – М.: Наука,

1979. 2. Краснов М. Л., Киселев А. И., Макарченко Г. И. Функции комплексного переменного.

Операционное исчесление. Теория устойчивости. – М.: Наука, 1981. 3. Сидоров Ю. В., Федорюк М. В., Шабунин М. И. Лекции по теории функций комплексного

переменного. – М.: Наука, 1982. 4. Бицадзе А. В. Основы теории аналитических функций. – М.: Наука, 1972. 5. Лаврентьев М. А., Шабат Б. В. Методы теории функций комплексного переменного. – М.:

Наука, 1973.

Викладацький склад: Григоращук Іван Манолієвич – кандидат фіз.-мат. наук, доцент.

Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття, групові та індивідуальні консультації.

Оцінювання: залік усний.

Вища математика (Теорія ймовірності і випадкові величини )


Курс – 2, семестр – 3, всього годин - 81, на тиждень - (лекц. – 2, практ. - 1), 5 кредитів.


Мета курсу: вивчення ймовірності закономірностей масових однорідних випадкових подій.

Завдання:

В результаті вивчення курсу студент повинен: знати методи теорій ймовірностей для їх широкого застосування в різних областях природознавства та техніки: в теорії надійності, в теоретичній фізиці, оптиці, електроніці, в теорії автоматичного управління та в інших теоретичних науках; вміти застосовувати теорію ймовірностей для обґрунтування математичної та прикладної статистики.

Для її досягнення вивчаються вища математика

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Гмурман В.Е. Введение в теорию вероятностей и математическую статистику. – М.: Высш.

шк., 1977. 2. Гмурман В.Е. Руководство к решению задач по теории вероятностей и математической

статистики. – М.: Высш. шк., 1979. 3. Пискунов Н.М. Дифференциальное и интегральное исчисление. – М.: Высш. шк., 1976. 4. Вентцель Е.С., Овчаров Л.А. Теория вероятностей и ее инженерное приложение. – М.:

Наука, 1988. 5. Гнеденко Б.В. Курс теории вероятностей. – М.: Гостехиздат, 1961.

Викладацький склад: Курек Генадій Казимірович – кандидат фіз.-мат. наук, доцент.

Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття, групові та індивідуальні консультації.


Загальна фізика


Курс – 1, перший семестр, годин – 135, 5 год. на тиждень (3 Л, 1 П, 1 Лб), 4 кредити. Курс – 1, другий семестр, годин – 135, 5 год. на тиждень (3 Л, 1 П, 1 Лб), 4 кредити.


Мета: полягає в тому, щоб представити студентам фізичну теорію як узагальнення спостережень, практичного досвіду й експерименту. Фізична теорія виражає зв'язки між фізичними явищами і величинами в математичній формі. Тому курс загальної фізики має два аспекти:

він повинен ознайомити студента з основними методами спостереження, вимірюваннями і проведення експерименту;

курс не зводиться лише до експериментального аспекту, а повинен являти собою фізичну теорію в адекватній математичній формі.

Для досягнення вказаної мети необхідно:

23

• повідомити студенту основні принципи і закони фізики та їхній математичний вираз; • ознайомити його з основними фізичними явищами, методами їх спостереження і

експериментального дослідження, а також з найпростішими методами обробки і аналізу результатів експерименту з використанням ЕОМ;

• сформувати у студента навички експериментальної роботи, навчити правильно формулювати і розв’язувати фізичні задачі, вміти оцінювати порядки фізичних величин;

• дати студенту уявлення про границі застосування фізичних моделей і гіпотез тощо.

В результаті вивчення дисципліни «Загальна фізика» студент повинен вміти: • ефективно застосовувати загальні закони фізики для розв’язку конкретних задач в області

фізики і на міждисциплінарних границях фізики з іншими областями знань; • користуватися основними фізичними приладами, ставити і розв’язувати найпростіші

експериментальні задачі, обробляти, аналізувати і оцінювати отримані результати; • будувати математичні моделі фізичних явищ, використовуючи доступний йому

математичний апарат, включно з методами обчислювальної математики; • використовувати при роботі довідникову і учбову літературу.

Сучасна фізика - широко розвинена і розгалужена наука. Прогрес науки і техніки дає змогу розширити сфери фізики, раніше недоступні для дослідження. Розвиваючись у тісному зв'язку з технікою і будучи її підґрунтям, фізика проникла практично в усі галузі промисловості, створивши можливість для появи багатьох нових її галузей. У «надрах» фізики народилися лазерна й аерокосмічна техніка, голографія, радіоелектроніка, опто- і кріоелектроніка, ядерна енергетика та ін.

Фізика - фундаментальна дисципліна, оволодіння якою сприяє розвитку мислення, створенню бази наукових основ для вивчення всіх природничих дисциплін, формуванню світогляду студентів на основі сучасних досягнень науки і техніки.

Фізика має велике загальнонаукове значення як одна із галузей інтелектуальної діяльності людини, що формує сучасне світосприйняття і світорозуміння. Досягнення фізики значною мірою визначають зміст сучасної науково-технічної і технологічної революції, вони є основою науково-технічного прогресу.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Матвеев А.Н. Общий курс физики: В 5т. – М., 1993. 2. Савельев И.В. Курс общей физики. – М.: Наука, т.І-1 II, 1968-1982. 3. Трофимова Т.И. Курс физики. – М.: Высш. шк., 2000. 4. Трофимова Т.И. Краткий курс физики. – М.:Высш. шк., 2001. 5. Чолпан П.П. Фізика. – К.: Вища шк., 2003. 6. Сивухин Д.В. Общий курс физики: Учеб. пособие: В 4 т. – М.,1974-1980. 7. Волькенштейн В.С. Сборник задач по общему курсу физики. – М.: Наука, 1969. 8. Чертов А.Г., Воробьев А.А. Задачник по физике. – М.: Высш. шк., 1988.

Викладацький склад: Венгренович Роман Дмитрович – професор, доктор. фіз.-мат. наук; Цалий В.З. – доцент, кандидат фіз.-мат. наук; Кройтор О.П. – асистент, кандидат. фіз.-мат. наук; Стебліна К.В. – асистент, Фесів І.В. – асистент.

Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні та лабораторні заняття.

Оцінювання: Перший курс, перший семестр – екзамен Перший курс, другий семестр – екзамен

Комп ’ютерна графіка


Курс – 2, семестр – 4; всього годин – 72 (1 лекція + 1 лабораторна робота на тиждень), 2 кредити


Після вивчення дисципліни студент повинен вміти створювати і редагувати растрові і векторні комп’ютерні зображення; розраховувати і використовувати результати розрахунку для створення ланцюжка оригінал-зображення-друкована копія; знати і змінювати формати представлення зображення; знати і керувати зміною колірних моделей представлення даних; знати і вміти використовувати стандартні можливості графічних редакторів Adobe Photoshop (растровий) і Adobe Illustrator (векторний).

24Цілі та завдання: Дати знання про комп’ютерну графіку та сучасні методи роботи з об’єктами комп’ютерної графіки. Створити чіткі уявлення про характер та зміст роботи користувача програм з комп’ютерної графіки. Засвоєння вмінь і навичок створювати і працювати з растровими та векторними зображеннями на комп’ютері.

Передумова: Для вивчення курсу “Комп’ютерна графіка” необхідні знання з фізики, технiчного креслення і вищої математики. Ця дисципліна може розглядатися як послідовний етап підвищення комп’ютерної грамотності студентів при підготовці бакалаврiв, спеціалістів і магістрів iз спеціальностей 06.010104, 07.010104, 08.010104. Вона читається студентам, що прослухали курс „Інформатика та обчислювальна техніка” і випереджає курс „Системи автоматизованого проектування”.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Информатика. Базовый курс: Учебник для ВУЗов / Под редакцией С.В. Симоновича. – СПб.:

Питер, 2001. – 640 с. 2. Рейнбоу В. Компютерная графика. – М., 2004. 3. Шикин Е.В., Боресков А.В. Компьютерная графика. Динамика, реалистические

изображения. – М.: “Диалог-МИФИ”. 1995. – 288 с. 4. Стразницкас М. Эффективная робота с Photoshop 5. – СПб.: Питер, 1999. – 704 с. 5. Тайнц А.М., Тайнц А.И. Adobe Illustrator 8: Учебный курс. – СПб.: Питер, 1999. – 608 с.

Викладацький склад: Гудима Ю.В. – кандидат фіз.-мат. наук, доцент, Ярема С.В. – кандидат фіз.-мат. наук, Томаш В.В.

Методика викладання та методи навчання: лекції, лабораторні роботи

Оцінювання: іспит усний, тестування під час навчання

Інформатика та обчислювальна техніка


Курс – 2, семестр – 4; всього 54 години (0,5 лекції + 1 лабораторна робота на тиждень), 1,5 кредиту.


Після вивчення дисципліни студент повинен вміти створювати і редагувати растрові і векторні комп’ютерні зображення; розраховувати і використовувати результати розрахунку для створення ланцюжка оригінал-зображення-друкована копія; знати і змінювати формати представлення зображення; знати і керувати зміною колірних моделей представлення даних; знати і вміти використовувати стандартні можливості графічних редакторів Adobe Photoshop (растровий) і Adobe Illustrator (векторний).

Цілі та завдання: Дати знання про комп’ютерну графіку та сучасні методи роботи з об’єктами комп’ютерної графіки. Створити чіткі уявлення про характер та зміст роботи користувача програм з комп’ютерної графіки. Засвоєння вмінь і навичок створювати і працювати з растровими та векторними зображеннями на комп’ютері.

Передумова: Для вивчення курсу “Комп’ютерна графіка” необхідні знання з фізики, технiчного креслення і вищої математики. Ця дисципліна може розглядатися як послідовний етап підвищення комп’ютерної грамотності студентів при підготовці бакалаврiв, спеціалістів і магістрів iз спеціальностей 06.010104, 07.010104, 08.010104. Вона читається студентам, що прослухали курс „Інформатика та обчислювальна техніка” і випереджає курс „Системи автоматичного проектування технологічних процесів”.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Информатика. Базовый курс: Учебник для ВУЗов / Под редакцией С.В. Симоновича. – СПб.:

Питер, 2001. – 640 с. 2. Рейнбоу В. Компютерная графика. – М., 2004. 3. Шикин Е.В., Боресков А.В. Компьютерная графика. Динамика, реалистические

изображения. – М.: “Диалог-МИФИ”. 1995. – 288 с. 4. Стразницкас М. Эффективная робота с Photoshop 5. – СПб.: Питер, 1999. – 704 с. 5. Тайнц А.М., Тайнц А.И. Adobe Illustrator 8: Учебный курс. – СПб.: Питер, 1999. – 608 с.

Викладацький склад: Гудима Ю.В. – кандидат фіз.-мат. наук, доцент, Ярема С.В. – кандидат фіз.-мат. наук, Томаш В.В.


25Оцінювання: іспит усний, тестування під час навчання

Технічні засоби реалізації сучасних педагогічних технологій


Курс – 4, семестр VІІ, годин – 81; 26 – лекц.; 13 – cем.; 42 – самостійна роб. – 2,5 кредиту.


Необхідною складовою професійної підготовки студентів у вищому навчальному закладі, що готує педагогів, є формування готовності майбутніх викладачів до ефективного застосування ТЗН у навчально-виховному процесі. Основними напрямками розв'язання, завдань розвитку вищої школи та підвищення кваліфікації вчителів є всебічне вдосконалення викладання фахових і психолого-педагогічних дисциплін на основі широкого запровадження ТЗН та переоснащення освітніх закладів сучасною навчальною технікою.

Мета курсу – отримання студентами уявлень про основні види сучасних технічних засобів, про застосування їх у навчально-виховному процесі.

Курс містить методичні рекомендації з проведення занять із використанням аудіовізуальних і інших засобів наочності, тренажерів, тренувальних пристроїв. Розглядаються питання комплексного застосування технічних засобів навчання з метою підвищення ефективності трудового та професійного навчання.

Методика викладання та методи навчання: лекції та семінарські заняття.

Викладачі: Викладацький склад: Давидович Віктор Олександрович – доцент, кандидат педагогічних наук, Томаш Василь Васильович – асистент кафедри загальної фізики.

Оцінювання: екзамен.

Технічна механіка


Курс – 1, семестр – 2, годин – 81, 3 год. на тиждень (2 лк. 1 пр.) 2,5 кредиту; Курс – 2, семестр – 3, годин – 81, 3 год. на тиждень (2 лк. 1 пр.) 2,5 кредиту.


Мета: подати найскладніші проблеми техніки і технології, що постійно виникають у зв’язку з розвитком нових видів виробництва і нових технічних засобів, які вже не можна розв’язати на основі тільки дослідних даних і які потребують для свого розв’язання моделювання на основі точного попереднього розрахунку і наукового передбачення, що спирається на глибокі знання законів і методів технічної механіки.

Технічна механіка – фундаментальна природнича дисципліна, що вивчає найбільш загальні закони руху та взаємодії тіл, вважаючи своїм головним завданням пізнання кількісних і якісних закономірностей, що спостерігаються у природі. Механіка охоплює цілий комплекс дисциплін, що вивчають рух і взаємодію різних матеріальних тіл. Наприклад, теорія механізмів і машин вивчає загальні питання руху і роботи механізмів і машин; гідромеханіка вивчає рух і взаємодію рідин і тіл; теорія автоматичного керування – рух системи тіл, взаємодія між якими, через від’ємний зворотний зв’язок і інтелектуальні штучні закони керування виробляє відповідні команди; аеромеханіка – рух газів і тіл у газовому середовищі; електродинаміка – рух і взаємодію заряджених тіл у електромагнітних полях; біомеханіка – рух і взаємодію біологічних об’єктів. До механіки також відносять опір матеріалів, будівельну механіку, деталі машин тощо.

Механіка широко застосовує методи абстракції, узагальнення, математичні методи і має справу з моделями об’єктів.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Павловський М. А. Теоретична механіка. – К.: Техніка, 2002 – 2004. – 510 с. 2. Никитин Н. Н. Курс теоретической механики. – М.: Высш. шк., 1990. – 607 с. 3. Березова О. А., Солодовников Р. В., Друшляк Г. Ю. Збірник задач з теоретичної механіки. –

К.: Вища шк., 1975. – 323с. 4. Мещерский И. В. Сборник задач по теоретической механике. – М.: Наука, 1986. – 446 с.

Викладацький склад: Царик Тарас Орестович – доцент, кандидат фіз.-мат. наук.

26Методика викладання та методи навчання: лекції, практичні заняття.

Оцінювання: Перший курс, 2 семестр – залік. Другий курс, 3 семестр – іспит.

Радіоелектроніка


Курс – 4, семестр – 8, годин – 81, 3 год. на тиждень (2 лк. 1 лаб.) 2,5 кредиту.


Мета: полягає в тому, щоб подати студентам выдомості про загальні принципи будови, функціонування і застосування різних електронних приладів.

Успіхи електроніки значною мірою пояснюються розвитком радіотехніки. Обидві області розвивались в тісному взаємному зв’язку. Електронні прилади служать основними елементами радіотехнічних пристроїв і визначають найважливіші параметри радіоапаратури, комп’ютерної техніки, автоматики і апаратури, що використовується у зв’язку, теле,- аудіо,- відео- апаратурі, атомній і ракетній техніці, медицині, біології, фізиці, хімії, машинобудуванні, дослідженні космосу і т.д.

Розвиток радіоелектроніки диктується потребами суспільства і в свою чергу прилади і пристрої мікроелектроніки і пристрої на основі них визначають сучасний рівень багатьох галузей науки і техніки.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Жеребцов И. П. Основы электроники. – Л.: Энергоатомиздат, 1989. – 352 с. 2. Прянишников В. А. Электроника (курс лекций). – СПб.: КОРОНА принт, 1998. – 400 с. 3. Валенко В. С. Полупроводниковые приборы и основы схемотехники электронных

устройств. – М.: “Додэка - XXI”. 2001.- 366 с.

Методика викладання та методи навчання: лекції, лабораторні заняття.

Викладацький склад: Царик Тарас Орестович – доцент, кандидат фіз.-мат. наук.

Оцінювання: іспит.

Вступ в спеціальність


Курс – 2, семестр – 2, годин – 54год. на тиждень (1Л, 2Самроб), 1,5 кредиту.


Мета: ознайомлення з особливостями та всіма аспектами майбутньої професійної діяльності майбутніх спеціалістів, специфікою навчального процесу вищої школи, його відмінами від навчання в середній школі, гімназії, училищах та технікумах.

Сучасні інженери-педагоги використовують у своїй професійній діяльності новітні досягнення цілого комплексу різноманітних наук, напрямів науково-технічного прогресу: інженерії, матеріалознавства, механіки, фізики, математики, комп’ютерних наук, економічних наук, психолого-педагогічних та суспільних наук, історії та мистецтва.

Сучасний інженер повинен володіти усіма аспектами сучасних новітніх медичних знань, бути знайомим з передовими технологіями, напрямами розвитку електроніки, телекомунікацій, зв’язку. Перехід до системи навчання у вищій школі потребує певних знань про структуру, зміст навчальних планів, логічні та методичні зв’язки між дисциплінами, що вивчаються.

Отже, вступ у спеціальність готує майбутнього фахівця до багатогранної професійної діяльності, яка потребує цілого комплексу знань в різних галузях науки та культури. Вступ в спеціальність – дисципліна, яка підкреслює необхідність та вміння займатись самоосвітою, самостійною підготовкою та проробкою великого обсягу навчального матеріалу, розвиває навички та хист до самовдосконалення та подальшого професійного росту.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела 1. Зворыкин Н.И., Осьмова Н.И., Черныщев В.К. История техники. – М.: Изд-во соц.- экон. лит-

ры 1962. – 772 с. 2. Крик Э. Введение в инженерное дело. – М.: Энергия, 1970. – 176 с.

273. Коресов Н.О. Служебное назначение машины. – М.: Знание, 1986. – 42 с. 4. Борисов В.И. Общая методология конструирования машин. – М.: Машиностроение, 1978. –

120 с. 5. Хилл П. Наука и исскуство проектирования. – М.: Мир, 1973. – 262 с. 6. Рувинский Л.И. Введение в специальность. – М.: Машиностроение, 1988. – 142 с. 7. Половинкин С.И. Основы инженерного творчества. – М.: Наука, 1988. – 220 с. 8. Никитина Г.В., Тряпицына А.Л. Развитие творческих исследовательских умений у

студентов. – Л.: Техника, 1989. – 154 с.

Викладацький склад: Шайко-Шайковський Олександр Геннадійович – професор кафедри загальної фізики, доктор технічних наук.

Методика викладання та методи навчання: лекції.


Устаткування та технології заготівельних виробництв


Курс – 1, перший семестр, годин – 54год. на тиждень (1Л, 1С), 1,5 кредиту.


Мета: ознайомити студентів зі способами та шляхами одержання заготовок, структуру виробничого та технологічного процесів, зв’язками між методами отримання заготовок та властивостями цих заготовок.

Сучасні технології та способи отримання заготовок – важлива галузь технічних знань та наукових досліджень, яка базується на передових досягненнях матеріалознавства, новітніх технологіях отримання матеріалів машинобудування та виготовлення широкого спектру вузлів та деталей. Сюди слід віднести сучасні фундаментальні дослідження в галузі твердого тіла, порошкової металургії, обробки металів тиском, зварювання, паяння, вогневого різання металів, сучасні досягнення в галузі неметалевих конструкцій та будівельних матеріалів.

Використання та обґрунтування сучасних методів отримання заготовок: виливання (в ґрунт, по моделі, машинного, в опоках, в кокіль, по моделях, які виплавляються, відцентрового, під тиском тощо), обробки металів тиском (прокаткою, пресуванням, волочінням, вільним куванням, гарячим та холодним об’ємним штампуванням, листовим штампуванням і т.ін.), зварювання (тиском, плавленням, електричним, дуговим, газовим, контактним електрозварюванням, зварювальним вибухом, підводним, космічним тощо), аналіз та розгляд видів дефектів зварювання та способів контролю якості зварювання, технологічних заходів до процесу зварювання під час зварювання та після зварювання, а також – вивчення та аналіз властивостей неметалевих конструкційних матеріалів (деревини, пластмас, гумових матеріалів, скла, кераміки) дозволяє підготувати студентів до вивчення дисциплін „технологія машинобудування”, „Ріжучий інструмент”, „Теорія різання та теплові процеси в технологічних системах”, „Верстати загального призначення”, „Станки та промислові роботи”, „САПР в технологічних системах”.

Курс „Устаткування та технології заготівельних виробництв” має важливе загальнотехнічне та інженерне значення в системі підготовки майбутніх спеціалістів інженерного профіля.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Шайко-Шайковський О.Г. Устаткування та технології заготівельних виробництв: Навчальний

посібник. – Чернівці: Рута, 1997. – 120 с. 2. Бойцов В.В., Трохимова И.Д. Гарячая объёмная штамповка. – М.: Высш. шк., 1982. – 269 с. 3. Брюханов А.Н. Ковка и объёмная штамповка. – М.: Машиностроение, 1975. – 246 с. 4. Золотаревский В.С. Механические свойства металлов. – М.: Металлургия, 1983. – 351 с. 5. Марочник сталей и сплавов / Под ред. В.Г.Сорокина. – М.: Машиностроение, 1989. – 639 с. 6. Материалы в приборостроении и автоматике: Справочник. – 2-е изд. – М.:

Машиностроение, 1982.- 528 с.

Викладацький склад: Шайко-Шайковський Олександр Геннадійович – професор, доктор технічних наук; Стебліна Катерина Василівна – асистент.

Методика викладання та методи навчання: лекції, семінарські заняття.


28Основи стандартизації , метрології та взаємозамінності


Курс – 4, перший семестр, годин – 54, 3 години на тиждень (2 Л, 1 Лб), 1,5 кредиту.


Мета: подати студентам основну інформацію з методів та техніки вимірювань, на чому базується виробництво, з методів стандартизації, взаємозамінності, що вирішують питання комплексного підвищення продукції.

Якість виробів залежить від якості матеріалів, заготовок, комплектуючих виробів. Взаємне узгодження вимог якості на всіх етапах виробництва може бути здійснене лише шляхом комплексної упереджуючої стандартизації, впровадження міжнародних стандартів дозволяє встановити перспективні вимоги до рівня якості та конкурентоспроможності виробів.

Увага надається напрямку функціональної взаємозамінності, що базується на узгодженні експлуатаційних показників виробів з іх функціональними параметрами.

Досить великий об‘єм інформації, важливої з позиції сучасного виробництва, робить дисципліну обов‘язковим елементом комплексної науково-технічної підготовки викладача трудового навчання. Цей елемент органічно пов‘язаний із всіма загальними дисциплінами, що стосуються сучасного виробництва.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Лесохин А.Ф. Допуски, посадки и технические измерения. – М.: Машиностроение, 1981. –

334 с. 2. Проненко В.И., Якирин Р.В. Метрология в промышленности. – К.: Технiка, 1979. – 222 с. 3. Якушев А.И. Взаимозаменяемость, стандартизация и технические измерения. – М.:

Машиностроение, 1978. – 472 с. 4. Методичні вказівки до лабораторних робіт з курсу “Тепло масообмін в РЕА” / Укл. Редько

Ю.Ф. – Чернівці: ЧДУ, 1990. – 35 с.

Викладацький склад: Редько Юрій Федорович – кандидат технічних наук, доцент.

Методика викладання та методи навчання: лекції, лабораторні заняття.


Безпека життєдіяльності


Курс – 4; семестр – 8; всього годин – 54; на тиждень - 2 години; (л / п.); 1,5 кредиту.


Мета курсу: дати студентам знання про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій мирного часу, можливий вплив на життя і здоров’я людини. Сформувати необхідні в майбутній практичній діяльності вміння і навички для запобігання і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, захисту людей та навколишнього середовища.

Для її досягнення вивчаються такі розділи: • середовище проживання; • небезпечні і шкідливі фактори середовища проживання; • виробниче середовище; • надзвичайні ситуації мирного і воєнного часу; • оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях; • захист населення у надзвичайних ситуаціях; • стійкість роботи промислових об’єктів у надзвичайних ситуаціях; • ліквідація наслідків надзвичайних ситуацій.

На основі отриманих теоретичних знань і практичних навичок навчити студентів ідентифікувати потенційні небезпеки, визначити небезпечні, шкідливі та вражаючі фактори, що формуються джерелами цих небезпек; планувати заходи щодо створення здорових і безпечних умов життя та діяльності; запобігати виникненню надзвичайних ситуацій, а в разі їх виникнення приймати адекватні рішення спрямовані на їх ліквідацію.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Жалібо Є.П., Завіруха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності. – К.: Каравелла, 2001.

292. Чирва Ю.О., Баб’як О.С. Безпека життєдіяльності. – К.: Атіка, 2001. 3. Безпека життєдіяльності: Навчальний посібник / За ред. В.Г. Цапка. – К.: Знання-Прес, 2003. 4. Дуднікова І.І. Безпека життєдіяльності. – К.: Видавництво Європейського університету, 2002. 5. Пістун І.І. Безпека життєдіяльності. – Суми: Університетська книга, 2000. 6. Безпека харчування / Бабюк А.В. та ін. – Чернівці: Рута, 2002.

Викладацький склад: Томусяк Т. Л., Шестаков В. І., Панчук М.М., Паньків Н.І., Стратійчук Н. А., Козік Н. М., Бабюк А.В., Романів Л.В., Волощук О.І.

Методика викладання та методи навчання: лекції, групові практичні заняття.

Оцінювання: залік в усній формі.

Хімія


Основи медичних знань та охорона здоров ’я дітей


Педагогіка


Економіка освіти


Нарисна геометрія та креслення


Архітектура ЕОМ


Програмування та інформатика


Організація та методика технічної творчості учнів


Основи охорони праці


Основи педагогічної майстерності


Вибіркові навчальні дисципліни Професійно-орієнтовані дисципліни

Опір матеріалів


Курс – 2, перший семестр, годин – 162год. на тиждень (2Л, 1Лб, 2Пр), 4,5 кредиту. Курс – 2, другий семестр, годин – 135год. на тиждень (2Л, 1Лб, 1Пр), 4 кредити.


Мета: знайомство з однією з основних інженерно-технічних дисциплін – опір матеріалів, який встановлює основні теоретично-експериментальні підходи до розрахунків на міцність стержневих систем, зв’язок між знанням фізики і математики, теоретичної механіки, експериментальними даними з оцінкою міцносних властивостей елементів конструкцій, споруд і механізмів.

30Сучасний опір матеріалів – розвинена наука, яка широко використовує математичні методи, фізичні досягнення, експериментальну базу випробувальної техніки та методики, комп’ютерну техніку. Опір матеріалів є фундаментом, базою для вивчення теорії пружності, будівельної механіки, теорії пластичності та спецдисциплін.

Опір матеріалів – наука про міцність, яка дозволяє краще та глибше зрозуміти явища руйнування, втрати стійкості, пружного та пластичного деформування деталей та елементів конструкцій, визначити межі їх можливостей та використання, науково обґрунтувати терміни працездатності складних механічних систем та конструкцій. Опір матеріалів має велике загальнотехнічне значення як одна з найбільш важливих інженерних дисциплін. Глибина та якість вивчення опору матеріалів суттєво впливає на рівень загальної інженерно-технічної підготовки спеціалістів, майбутніх конструкторів, технологів та експлуатаційників нової техніки.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Писаренко Г.С. Опір матеріалів. – К.: Наукова думка, 1990. – 642 с. 2. Беляев Н.М. Сопротивление материалов. – М.: Высш. шк., 1972. – 548 с. 3. Стёпин А.П. Сопротивление материалов. – М.: Высша. шк., 1974. – 296 с. 4. Феодосьев В.И. Сопротивление материалов. – М.: Высш. шк., 1968. – 348 с. 5. Сборник задач по сопротивлению материалов/ Под ред. А.С.Вольмира. – М.: Наука, 1984. –

406 с. 6. Сборник задач по сопротивлению материалов/ Под ред. А.А.Уманского. – М.: Наука, 1973. –

492 с. 7. Писаренко Г.С. Справ очник по сопротивлению материалов. –К.: Высш. шк., 1985. – 684 с. 8. Методичні вказівки з опору матеріалів Побудова епюр поперечних сил та згинаючих

моментів для консолей / Укл. Шайко-Шайковський О.Г. – Чернівці: Рута, 1995. – 18 с. 9. Методичні вказівки з опору матеріалів Побудова епюр поперечних сил та згинаючих

моментів для балок на 2-х опорах / Укл. Шайко-Шайковський О.Г. – Чернівці: Рута, 1995. – 18 с.

10. Методичні вказівки з опору матеріалів Побудова епюр внутрішніх силових факторів для рам/ Укл. Шайко-Шайковський О.Г., Царик Т.О. – Чернівці: Рута, 2004. – 26 с.

Викладацький склад: Шайко-Шайковський Олександр Геннадійович – професор кафедри загальної фізики, доктор технічних наук; Стебліна Катерина Василівна – асистент.



Теорія механізмів і машин , деталі машин основи конструювання (ТММ , ДМ , ОК)


Курс – 3, перший семестр, 81 година, 4 години на тиждень (2 Л, 2 Лб), 2,5 кредиту. Курс – 3, другий семестр, 135 годин, 4 години на тиждень (2Л, 1 П, 1 Лб), 4 кредити.

Вибіркова

Мета: полягає у вивченні методів побудови і дослідження машин і механізмів, основ розрахунку і конструювання деталей, з яких складаються вироби машинобудування.

Машини, механізми використовуються в різних галузях діяльності людини, за їх допомогою вирішують подібні задачі. Не дивно, що дуже різні машини досить часто складаються з великої кількості. Однотипних деталей, вузлів, найпростіших механізмів. Тому ті ж самі методи аналізу, синтезу, розрахунку, проектування використовуються в далеких одна від одної галузях трудової діяльності людини. Особливо це видно в технічній діяльності. Це робить дисципліну універсальною, загальноосвітньою. Тому в дисципліні вивчаємо не спеціальні, а, по можливості, – універсальні, широко поширені машини, механізми та їх деталі.

Дисципліна базується на математиці, фізиці, технічній механіці, інженерній графіці, опорі матеріалів, є основою технологічних спеціальних дисциплін. Нас цікавить міцність, надійність деталей, ланок, вузлів, при цьому завжди враховується технологічність. Сучасні спеціалісти повинні не просто придумати механізм, але й знати, як його побудувати. Окреме місце належить проблемі будови і роботоспроможності кінематичних пар. Це питання вивчається лише в ТММ, ДМ, ОК.

Дисципліна має велике значення у формуванні сучасного інженерно-технічного світогляду викладача трудового навчання й основ інформатики, тому що вперше знайомлять з розв’язанням

31комплексних технічних задач, починає знайомити з технічним складом мислення і комплексним підходом до процесу конструювання деталей, вузлів, механізмів.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Вербовский Г.Г. Теория механизмов и машин. – Харьков: ХГУ, 1978. 2. Машков А.А. Теория механизмов и машин. – Минск: Вышэйш. шк., 1971. 3. Ковалев Н.А. Теория механизмов и машин. – М.: Высш. шк., 1983. 4. Безвесільний Ю.С. Запитання і задачі з теорії механізмів і машин. – К.: Высш. шк., 1981. 5. Курсовое проектирование деталей машин / С.А.Чернавский, Г.М.Ицкович, К.Н.Боков и др. /

Под ред. С.А.Чернавского. – М.: Машиностроение, 1979. 6. Методическое указание к выполнению лабораторных работ по теории механизмов и машин

/ Сост.: Остапчук В.Й., Редько Ю.Ф. – Черновцы: ЧГУ, 1986. 7. Методическое указание по ТММ и ДМ «Структурный и кинематический анализ механизмов

в курсовом проектировании» / Сост.: Редько Ю.Ф., Остапчук В.Й. – Черновцы: ЧГУ, 1986. 8. Силовой анализ механизмов в курсовом проектировании (методические указания) / Сост.:

Остапчук В.Й., Редько Ю.Ф. – Черновцы: ЧГУ, 1980. 9. Методичні вказівки до лабораторних робіт з прикладної механіки / Укл.: Редько Ю.Ф.,

Щербина Л.А. – Чернівці: ЧДУ, 1992. 10. Методичні вказівки до лабораторних робіт з прикладної механіки / Укл.: Редько Ю.Ф.,

Щербина Л.А. – Чернівці: ЧДУ, 1994.

Викладацький склад: Редько Юрій Федорович – кандидат технічних наук, доцент; Ярема Сергій Володимирович – кандидат фізико-математичних наук, асистент.



Електротехніка


Курс – 2, другий семестр, годин – 81, 3 год. на тиждень (2 Л, 1 П), 2 кредити. Курс – 3, перший семестр, годин – 81, 3 год. на тиждень (2 Л, 1 Лб), 2 кредити.

Вибіркова

Мета та завдання дисципліни: вивчити основні закони та методи розрахунку електричних кіл постійного, синусоїдального та трьохфазного струму; будову, принцип дії та умови експлуатації електротехнічних приладів (трансформаторів, двигунів, генераторів, вимірювальних приладів та ін.). На практичних заняттях ставиться завдання навчитись застосовувати: комплексний метод розрахунку електричних кіл, графічний метод рішення електротехнічних задач (метод векторних діаграм). При виконанні лабораторних робіт студенти зможуть оволодіти практичними навиками: складати електричні схеми; користуватись вимірювальними приладами; застосовувати різні методи розрахунку електричних кіл.

“Електротехніка” – наука про технічне, практичне та прикладне використання електричних та магнітних явищ. Інтенсивне використання електричної енергії пов’язане з такими її особливостями, як здатність легкого перетворення електричної енергії в інші види енергії (механічну, теплову, променеву та ін.); здатність централізованого та економічного отримання електроенергії на різного типу електростанціях; простота передачі за допомогою ліній електропередач із малими втратами на великі відстані.

Завдання електротехніки – розробка методів найбільш економного та раціонального виробництва, передачі та споживання електричної енергії. Дисципліна “Електротехніка” служить для загальноінженерної підготовки студентів та створення теоретичної і практичної бази для вивчення наступних спеціальних дисциплін, пов’язаних з автоматизацією технологічних процесів, електроспоживанням та електрообладнанням.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Касаткин А.С., Немцов М.В. Электротехника. – М.: 2000. – 542 с. 2. Волинский Б.А., Зейн Е.Н., Шатерников В.Е. Электротехника. – М., 1987. – 526 с. 3. Борисов Ю.М., и др. Электротехника. – М.: Энергоатомиздат, 1985. – 552 с. 4. Вольдек А.И. Электротехнические машины. – Л.: Энергия, 1980. – 840 с. 5. Бессонов Л.А. ТОЭ. – М.: 1978. – 528 с. 6. ТОЭ: В 2 т. / Под ред. П.А. Ионкина. – М., 1980. – 383 с. 7. Сборник задач по ТОЭ / Под ред. Л.А. Бессонова. – М., 1980. – 232 с.

32Викладацький склад: Стасик Мирослав Остапович – доцент, кандидат фізико-математичних наук; Томаш Василь Васильович – асистент.


Оцінювання: Другий курс другий семестр – залік. Третій курс перший семестр – екзамен.

Матеріалознавство


Курс 2: семестр IV; на тиждень 2 год. лекції, 1 год. практ. 2 год. лаб.; курс 3: семестр V; на тиждень 2 год. лекції.

Всього 162 год. ( 70 год. лекц., 18 год. лаб., 74 год. самостійної роботи); 4,5 кредиту.

Вибіркова

Для засвоєння спецкурсу студент повинен володіти знаннями з неорганічної хімії, загальної фізики, вищої математики, технічної механіки, опору матеріалів.

Теоретичний курс, лабораторні та практичні заняття дають можливість отримати знання про атомно-кристалічну будову металів, дефекти кристалічної будови, термодинаміку процесу кристалізації (особливості утворення та росту зародків кристалічної фази), кінетичні умови кристалізації. Вивчаючи розділ пластичної деформації, студент отримує знання про дислокаційний механізм ковзання, про повернення і рекристалізацію, які мають місце при термічній обробці заготовок. В розділі, присвяченому вивченню основ теорії сплавів, викладено принципи побудови і аналізу подвійних діаграм стану, при засвоєнні яких студент отримує навички застосування правила фаз Гібса, правила відрізків, концентрації та трикутника Таммана при аналізі діаграм стану з необмеженою розчинністю в твердому стані, з обмеженою розчинністю, з механічною сумішшю із чистих компонент, з перитектичними перетвореннями, з поліморфними перетвореннями та ін.. На прикладі діаграми стану залізо – цементит показано основні принципи вибору сплавів, що належать до категорії сталей, обґрунтовано застосування до них основних видів термічної обробки з метою забезпечення функціональних властивостей деталей машин. Крім того, в спецкурсі викладено основні відомості про металеві сплави, що відносять до категорії чавунів, латуней, бронз, дуралюмінів, силумінів та ін., які знайшли широке застосування в технології машинобудування.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Мозберг Р.К. Материаловедение. – М.: Высш. шк., 1991. – 448 с. 2. Попович В. Технологія конструкційних матеріалів і матеріалознавство. – Львів, 2000. – 264

с. 3. Лахтин Ю.М., Леонтьев В.П. Материаловедение. – М.: Машиностроение, 1990. – 527 с. 4. Материаловедение/ Под ред. Арзамасова. – М.: Машиностроение, 1986. – 383 с. 5. Гуляев А.П. Металловедение. – М.: Металургія, 1986. – 541 с. 6. Геллер Ю.А., Рахштадт А.Г. Материаловедение. – М.: Металургія, 1989. – 456 с.

Викладацький склад: Лопатню Іван Олександрович – доцент, кандидат фіз.-мат. наук; Москалюк Анатолій Валерійович – асистент.


Оцінювання: Другий курс IV семестр – залік. Третій курс V семестр – екзамен.

Технологія механозбірного виробництва


Курс 3: семестр VI; на тиждень 2 год. лекції, 2 год. практ., 2 год. лаб.; курс 4: семестр VII; 2 год. лекції, 2 год. прат., 1 год. лаб.; семестр VIII; 2 год. лекції, 1 год. практ. 1 год. лаб.

Всього 324 годин (98 год. лекц., 49 год. практ., 31 год. лаб., 136 год. самостійної роботи ); 9 кредитів.

Вибіркова

33Для засвоєння спецкурсу студент повинен володіти знаннями з теорії машин і механізмів та деталей машин, заготівельного виробництва, різання та ріжучого інструменту.

Теоретичний курс, лабораторні та практичні заняття дають можливість отримати знання про основи технології машинобудування. Спецкурс складається з 5 розділів. В першому розділі розглядається предметна область машинобудування, структура норми часу на виконання технологічного процесу, типи машинобудівних виробництв, технологічна підготовка виробництва. В другому розділі розглядається точність у машинобудуванні, точність деталей, розрахунок конструкторських і технологічних розмірів, розмірні ланцюжки, методи статистичної обробки результатів, похибки механічної обробки та їх типи. В третьому розділі розглядаються основи вибору і прийняття технологічних рішень, види технологічних рішень, структура проектного, аналітичного та прогностичного технологічних рішень. В четвертому розділі дається характеристика розробки технологічних процесів виготовлення деталей машин: визначення типу виробництва, технологічності конструкції деталей машин, вибір заготовок та методів їх виготовлення, складання маршруту технологічного процесу; характеризуються методи визначення припусків на обробку. В п’ятому розділі розглядається розробка технологічних процесів збирання машин, аналізуються основні форми збирання, вимоги до технологічності виконання збірних робіт, робиться аналіз основних типових технологічних процесів збирання машини.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела 1. Картавов С. А. Технология машиностроения. – К., Вища шк., 1984. – 272 с. 2. Данилевский В.В. Технология машиностроения. – М.: Высш. шк., 1989. – 544 с. 3. Егоров М.Е., Дементьев В.И., Дмитриев В.А. Технология машиностроения. – М.:

Машиностроение, 1976. 4. Балакшин Б.С. Основы технологии машиностроения. Технология машиностроения. – М.:

Машиностроение, 1969. 5. Данилевский В.В. Лабораторные работы по технологии машиностроения. 6. Егоров М.Е., Дементьев В.И., Дмитриев В.А. Технология машиностроения. – М.:

Машиностроение, 1976. 7. Гельфгат Ю.И. Сборник задач и упражнений по технологии машиностроения, 1986. 8. Скраган В.А., Амосов И.С., Смирнов А.А. Лабораторные работы по технологии

машиностроения. –Л.: Машиностроение, 1983.

Викладацький склад: Лопатню Іван Олександрович – доцент, кандидат фіз.-мат. наук, Москалюк Анатолій Валерійович – асистент.


Оцінювання:Третій курс: VI семестр – залік. Четвертий курс: VII семестр – екзамен; VIII семестр – екзамен.

Дисципліни самостійного вибору вищого навчального закладу

Технологія виховного процесу


Курс – 4, семестр VІІ, годин – 81; 26 – лекц.; 13 – cем.; 42 – самостійна роб. – 1 кредит.


Мета курсу: висвітлення наукових засад виховання, його сутність, принципи, зміст, форми й методи організації.

Розглядаються питання формування наукового світогляду й активної життєвої позиції особистості. Розкривається зміст і методика виховної роботи учнівських громадських організацій, різноманітні форми і методи позакласної та позашкільної роботи з учнями, аналізуються складові виховання всебічно, гармонійно розвиненої, суспільно активної особистості, яка поєднує у собі національну самосвідомість, духовне багатство, моральну чистоту і фізичну досконалість.

Викладацький склад: Давидович Віктор Олександрович – доцент, кандидат педагогічних наук; Томаш Василь Васильович – асистент.



34Теорія та методика трудового і професійного навчання


Курс – 3, семестр V – VI, годин – 162; 70 – лекц.; 35 – сем.; 57 – самостійна роб. V сем. – годин – 81; 34 – лекц.; 17 – сем.; 30 – самостійна роб. – 2,5 кредиту VІ сем. – годин – 81; 36 – лекц.; 18 – сем.; 27 – самостійна роб. – 2,5 кредиту


Ефективність трудової підготовки учнів загальноосвітніх шкіл до роботи в різних галузях господарства країни в багатьох випадках визначається рівнем організації навчального процесу. Найбільш складну і важливу частину такої організації складає методика трудового і професійного навчання. Вона включає питання використання на практиці головних дидактичних положень і формування на їх основі системи знань, питання проведення окремих занять і екскурсій, здійснення диференційованого підходу до учнів, використання проблемних і активних методів навчання, засобів програмованого контролю та інше.

Оволодінню комплексом методів, форм і засобів навчання та ефективному їх використанню на практиці сприяє вивчення курсу "Теорія І методика трудового й професійного навчання". Ця дисципліна є основною в методичній підготовці майбутніх вчителів трудового та професійного навчання.

Результатом вивчення курсу теорії та методики трудового і професійного навчання є знання про: • шкільні програми та навчальні посібники, їх зміст, ідеї та принципи побудови; • завдання, зміст, основні та дидактичні принципи, форми, методи, прийоми, умови і системи

трудового і професійного навчання, психофізіологічні основи формування знань, трудових політехнічних і спеціальних умінь та навичок;

• характер та зміст роботи вчителя з організації, планування та матеріального забезпечення трудового і професійного навчання, а також виховання учнів на заняттях в шкільних майстернях та кабінетах, на позакласних заняттях та при проходженні трудової практики на промислових підприємствах

При цьому також формується система вмінь по підготовці вчителя до занять з трудового і професійного навчання, плануванню і аналізу цих занять, визначенню навчальних, виховних, розвиваючих та профорієнтаційних цілей, організації навчальної і трудової діяльності учнів, здійсненню біжучого і підсумкового контролю знань, вмінь, навичок і способів навчальної і трудової діяльності учнів та корегуванню і стимулюванню цієї діяльності, а також складанню необхідної для занять навчальної документації

Викладацький склад: Давидович Віктор Олександрович – доцент, кандидат педагогічних наук; Томаш Василь Васильович – асистент.


Оцінювання:Третій курс V семестр – залік. Третій курс VІ семестр – екзамен, курсова робота

Основи наукових досліджень

Шифр дисципліни – 6.010103/00/4.04+7.010103/00/1.03+8.010103/00/1.03

Курс – 4, другий семестр, годин – 108, 3 год. на тиждень (1 Л, 2 П), 3 кредиту. Курс – 5, перший семестр, годин – 54, 1 год. на тиждень (1 Л), 1,5 кредиту.


Мета та завдання дисципліни: освоїти найзагальніші положення щодо організації, постановки та проведення науково дослідницької роботи.

Кожному випускнику вищого навчального закладу освіти, якщо він не байдужий до творчого пошуку, відкритий шлях у науку. Важливою рисою молодого науковця повинно стати прагнення до пізнання нового, до збагачення своїх знань, невтомність наукового пошуку. Відсутність уміння самостійно здобувати нові знання випускником вищого закладу освіти, який мріє пов'язати своє життя з науковою діяльністю, може привести до того, що з часом молодий спеціаліст втратить творчу ініціативу і задовольниться роллю посереднього виконавця. Тому процес навчання студентів у вищому закладі освіти все більше повинен спиратись на самостійну, близьку до дослідницької діяльність студентів. Для цього кожний студент повинен оволодіти методами наукового пізнання, одержати навички, потрібні для орієнтації у бурхливому потоці наукової інформації.

35Загальновідомо, що елементи наукових досліджень мають місце в усіх формах навчального процесу: в лекційних курсах, на семінарських і лабораторних заняттях, при написанні та оформленні рефератів, курсових і дипломних робіт. Заохочення студентів до наукових досліджень, оволодіння ними навичками наукової діяльності повинні розглядатись як важлива умова якісної професійної підготовки педагогічних та інженерних кадрів для навчально-виховних закладів країни. Адже важко уявити сучасного вчителя чи вихователя без постійного педагогічного пошуку, без намагання вдосконалювати навчально-виховний процес, без спроби реалізувати власний творчий потенціал. А запорукою всього цього і може стати сформоване у студентські роки уміння ставити перед собою завдання, для вирішення яких потрібний науковий пошук. Забезпеченню цього повинен сприяти систематизований навчальний курс "Основи нпукових досліджень".

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Сидоренко В.К., Дмитренко П.В. Основи наукових досліджеь. – К.: РННЦ "ДІНІТ", 2000. –

260 с. 2. Білуха М.Г. Основи наукових досліджень. – К.: Вища шк., 1997. – 271 с. 3. Введение в научное исследование по педагогике / Под ред. В.Й. Журавлева. – М.:

Педагогика, 1988.– 267 с. 4. Кринецкий И.И. Основы научных исследований. – Киев-Одесса: Вища шк., 1981. – 208 с. 5. Леонов В.П. Единая система наук. – К.: Знание, 1991. – 47 с. 6. Чкалова О.Н. Основи научних исследований: Учеб. пособие для студентов машиностр.

спец. вузов. – К.: Вища шк., 1978. – 120 с.

Викладацький склад: Стасик Мирослав Остапович – доцент, кандидат фізико-математичних наук; Томаш Василь Васильович – асистент.



Теорія різання і теплові процеси в технологічних системах


Курс – 3, другий семестр, годин – 81, 4 години на тиждень (1Л, 2 Лб, 1П), 2,5 кредиту.

Вибіркова

Мета: ознайомити студентів із теорією різання металів та опис явищ теплообміну, як узагальнення спостережень, практичного досвіду і експерименту. В математичній формі виражаються зв’язки між явищами і величинами, параметрами.

Сучасні теорія різання і теплопередача – розвинені та розгалужені технічні науки. Теорія різання досліджує закони утворення стружки, вимірювання сил, що виникають під час різання, режимні та фізичні параметри, що впливають на продуктивність механічної обробки, розкриває суть і специфіку локальних класичних деформацій та інших явищ, що супроводжують механічну обробку.

Теплопередача, теплові процеси розглядаються як в загальному плані, так і стосовно явищ у процесах механічної обробки. Знання в області аналізу теплових процесів, вміння управляти цими процесами в механічній обробці, яка сьогодні є основною у виробництві машин і механізмів, необхідні кваліфікованому викладачу трудового навчання. А методи вимірювання температури, які розглядаються досить широко і детально, дозволяють одержувати важливу інформацію про характер і напрямок технологічних процесів.

Навіть короткий та неповний перелік задач, що зустрічаються на практиці викладачу трудового навчання, вказують на важливу роль дисципліни в підготовці спеціаліста.

При вивченні дисципліни студенти використовують знання з математики, загальної фізики, інженерної графіки, теоретичної механіки, ТММ, ДМ, ОК, опору матеріалів. А знання, навички, одержані при вивченні дисципліни, широко використовуються в технологічних і спеціальних дисциплінах, передбачених навчальних планом.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Филоненко С.Н. Резание металлов. – К.: Техника, 1975. – 232 с. 2. Резников А.Н., Резников Л.А. Тепловые процессы в технологических системах. – М.:

Машиностроение, 1990. – 288 с. 3. Технология важнейших отраслей промышленности / А.М. Гринберг, Б.А. Хохлов, И.П.

Дрякина и др. / Под ред. А.М. Гринберга, Б.А. Хохлова. – М.: Высш. шк., 1985. – 496 с. 4. Сборник задач по технической термодинамике м теплопередаче / Е.В. Дрыжаков, Е.В.

Исаев и др. под ред. Б.Н. Юдаева. – М.: Высш. шк., 1968. – 372 с.

365. Методичні вказівки до лабораторних робіт з курсу “Тепло масообмін в РЕА” / Укл. Редько

Ю.Ф. – Чернівці: ЧДУ, 1990. – 35 с.

Викладацький склад: Редько Юрій Федорович – кандидат технічних наук, доцент.



Елементарна математика та шкільний курс інформатики


Дисципліни вільного вибору студента

Розрахунки сучасних електромереж


Курс – 3, перший семестр, годин – 54; 1 год. на тиждень (0,5 Лб, 0,5 П ), 1,5 кредиту.

Вибіркова

Мета: полягає в засвоєнні понять та законів електричних мереж шляхом вирішення задач, проведення цифрових розрахунків, кількісного та якісного аналізу режимів електричних кіл, оволодіння навиками експериментального аналізу та дослідження електричних процесів. Розвинути вміння правильно і творчо використовувати електровимірювальну апаратуру і прилади.

Електрична енергія широко використовується не тільки в побуті. Функціонування і робота металургійних гігантів, обробка деталей на станках з числовим програмним управлінням, робота автоматичних ліній, роботів і маніпуляторів по збирання радіоапаратури, електродвигунів та автомобілів, ремонт та експлуатація різноманітної техніки – все це і велика кількість інших промислових операцій і процесів неможливі без використання електроенергії.

Підвищення ролі електричної енергії в житті сучасного суспільства забезпечується завдяки її наступним властивостям: велика різноманітність та відносна дешевизна способів і технічних засобів отримання електричної енергії; зручності передачі електричної енергії на великі відстані і розподілення її між споживачами; відносній простоті і високому ККД перетворення електричної енергії в інші види енергії (теплову, механічну енергію обертання і т.п.); виключно широким можливостям надання інформації на основі параметрів електричної енергії і її передачі, зберігання та перетворення; наявності порівняно простих, надійних та безпечних методів вимірювання і контролю електричних величин, а також управління режимами роботи електротехнічних пристроїв, агрегатів та систем.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Пономаренко В.К. Сборник задач с решениями по общей электротехнике. – М.: Высш. шк.,

1972. 2. Березкина Т.Ф., Гусев Н.Г., Масленников В.В. Задачник по общей электротехнике с

основами электроники. – М.: Высш. шк., 2001. 3. Иванов И.И., Лукин А.Ф., Соловьев Г.И. Электротехника. Основные положения, примеры и

задачи.– СПб., 1999.

Викладацький склад: Томаш Василь Васильович – асистент.

Методика викладання та методи навчання: практичні та лабораторні заняття.

Оцінювання: залік

Матеріалознавство неметалевих матеріалів


Курс – 3, семестр – 1, годин – 54, 2 год. на тиждень (1П, 1Лб); 1,5кредиту.

Вибіркова

Безперервний науково-технічний прогрес неможливий без створення нових матеріалів, що відповідають сучасним вимогам, які висуваються до їхніх експлуатаційних властивостей і параметрів. Так, виготовлення машин неможливе без використання особливо чистих металів, високоміцних сплавів, металокераміки, пластмас й інших неметалічних матеріалів. При цьому

37великого значення набуває міцність і надійність металів й інших матеріалів, які використовуються в умовах надвисоких тисків, температур, швидкостей, глибокого вакууму.

Останнім часом усе більш широкого застосування як конструкційні матеріали знаходять неметалеві, головним чином, синтетичні полімерні матеріали, виробництво яких розширюється з кожним роком. Віддавна використовувалися такі традиційні природні матеріали, як дерево, скло, а також полімерні матеріали природного походження (бавовна, шовк, вовна, шкіра, натуральний каучук). Але особливо розширився клас цих матеріалів з освоєнням виробництва синтетичних полімерів, які отримуються шляхом хімічної переробки вугілля, нафти, газів, горючих сланців та ін. Головна особливість полімерів полягає в тому, що вони мають властивості, які не притаманні металам, і можуть служити гарним доповненням до металевих конструкційних матеріалів або бути їхніми замінниками.

Для продовольчого машинобудування синтетичні полімери є дуже перспективними конструкційними матеріалами внаслідок їх високої корозійної стійкості, зносостійкості, малої щільності (у багатьох випадках вони нетоксичні). Полімерні матеріали з успіхом заміняють кольорові метали й сплави, які використовуються у вузлах тертя, для деталей виконавчих механізмів (барабани, захвати, штовхачі) і в інших виробах.

У курсі розглядаються найважливіші характеристики сучасних неметалічних матеріалів, що використовуються у виробництві нової техніки. Важливе значення має усунення відставання нашої країни в області використання нових матеріалів замість традиційних (металевих) - пластмас, кераміки, виробів, виготовлених методом порошкової металургії, особливо композиційних матеріалів, що заощаджує дефіцитні метали, знижує витрати енергії на виробництво матеріалів, зменшує масу виробів. Так, розрахунками встановлено, що заміна ряду металевих деталей легкового автомобіля на вуглепластики із епоксидної смоли, армованої вуглецевими волокнами, дозволить зменшити масу машини на 40 %; вона стане більш міцною, зменшиться витрата палива, різко зросте стійкість проти корозії.

Мета вивчення курсу – допомогти студентам у придбанні знань, необхідних для правильного вибору й раціонального використання різних матеріалів, оскільки інженер-конструктор при проектуванні нових або модернізації існуючих виробів зобов'язаний технічно й економічно обґрунтовано вибрати оптимальний варіант необхідного матеріалу, а інженер-технолог повинен знайти оптимальний у техніко-економічному аспекті варіант технологічного процесу обробки прийнятого для даної конструкції матеріалу.

Завдання курсу – розкрити фізико-хімічну суть явищ, які відбуваються при одержанні та переробці сировини, хімічної технології, виготовленні деталей і виробів з неметалевих матеріалів за пріоритетними технологіями.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Материаловедение / Б.Н. Арзамасов, И.И. Сидорин, Г.Ф. Косолапов и др. – М.:

Машиностроение, 1986. – 383 с. 2. Блантер М. Е. Металловедение и термическая обработка. – М.: Металлургия, 1984. – 416 с. 3. Гуляев А. П. Металловедение. – М.: Металлургия, 1986. – 542 с. 4. Келли А. Высокопрочные материалы / Пер. с англ. – М.: Металлургия, 1976. – 261 с. 5. Композиционные материалы / Под ред. А.И. Манохина. – М.: Наука, 1981. – С. 292. 6. Лакокрасочные покрытия в машиностроении: Справочник / Под ред. Гольберга. – М.:

Машиностроение, 1974. – 575 с. 7. Лахтин Ю.М., Леонтьева В.П. Материаловедение. – М.: Машиностроение, 1980. – 493 с.

Викладацький склад: Москалюк Анатолій Валерійович – асистент.

Методика викладання та методи навчання: семінарські заняття.


Проектування складних механізмів та систем


Курс – 3, перший семестр. Всього годин –51, 1,5 год. на тиждень (0,5 Лб, 1 П), 1,5 кредиту. Курс – 3, другий семестр. Всього годин – 54, 1,5 год. на тиждень (1,5 П), 1,5 кредиту.

Вибіркова

Мета: аналіз і синтез складних механізмів і їхніх систем. Вивчення будови (структури), кінематики і динаміки складних механізмів у зв'язку з їх аналізом і синтезом, методи, правила, норми

38проектування деталей, враховуючи задані умови роботи. Розробка загальних методів дослідження структури, геометрії, кінематики і динаміки складних механізмів та їхніх систем.

Задачі дисципліни – дати знання про кінематичні і динамічні характеристики складних механізмів із твердими і пружними ланками і керованими кінематичними ланцюгами, знання про методи визначення параметрів механізмів за необхідними умовами, методи віброзахисту людину і машини, знання про керування рухом механізмів і машин.

"Проектування складних механізмів та систем" базується на таких навчальних дисциплінах: вища математика, фізика, теоретична механіка, обчислювальна техніка і програмування, інженерна графіка і креслення, опір матеріалів і є логічним продовженням курсу теорія механізмів і машин.

Знання і навички, набуті студентами при вивченні дисципліни, необхідні при освоєнні наступних загальноінженерних (деталі машин і основи конструювання, технологія машинобудування, стандартизація і технічні виміри, основи автоматизованного проектування й ін.) і профілюючих дисциплін.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Теория механизмов и машин / Под ред. К.В.Фролова. – М.: Высш. шк., 1987. 2. Попов С.А. Курсовое проектирование по теории механизмов и механике машин. – М.:

Высш. шк., 1986. 3. Артоболевкий И.И. Теория механизмов и машин. – М.: Наука, 1988. 4. Левитский Н.И. Теория механизмов и машин. – М.: Наука, 1990. 5. Теория механизмов / Под ред. В.А.Гавриленко. – М.: Высш. шк., 1973. 6. Теория механизмов и машин / Заблонский К.И. и др. – К.: Вища шк., 1989.

Викладацький склад: Ярема Сергій Володимирович – асистент, кандидат фіз.-мат. наук.

Методика викладання та методи навчання: практичні заняття.


Сучасні проблеми розвитку технології машинобудування

Шифр дисципліни 6.010103/00/5.05

Курс – 3, семестр – 2, годин – 54, 2 год. на тиждень (1П), 1,5 кредиту; Курс – 4, семестр – 1, годин – 54, 2 год. на тиждень (1П), 1,5 кредиту; Курс – 4, семестр – 2, годин – 54, 2 год. на тиждень (1П), 1,5 кредиту.

Вибіркова

У курсі розглядається зміст практично всіх сучасних технологічних процесів виробництва матеріалів і продуктів(крім харчової та медичної галузі). Поряд із традиційними питаннями з обробки металів і сплавів, які застосовуються в міжгалузевих технологіях, курс також містить розділи, присвячені методам оптимізації технологічних процесів з точки зору економічної оцінки виробництва кінцевого продукту чи виробу. При розгляді традиційних галузей промисловості наведено матеріали з науково-технологічного пошуку і використання сучасних прогресивних технологічних розробок та світового досвіду. Розглянуто також процеси хімічної технології, де йде мова про сучасний стан сировинної і енергетичної бази промислових технологій України (пластичні маси, каучук, гума, хімічна переробка палива, основні кислоти, добрива, сода) та пріоритетні напрямки їх розвитку. Особлива увага в курсі приділяється питанням аналізу і оцінки техніко-економічної та екологічної ефективності промислових технологій. Для науково-технічного прогресу важливий тісний зв'язок нової технології з технічними та економічними показниками на будь-якому виробництві в різних галузях промисловості. Технологія як наука про методи переробки сировини розвивається паралельно з такими галузями, як машинобудування та хімічна промисловість. У даному курсі основними базовими виробництвами в технології машинобудування є виробництво чорних і кольорових металів, обробка металів традиційними технологіями (тиском, різанням, литтям). До міжгалузевих технологій належать нові види обробки матеріалів: лазерна, електронно-променева та плазмова технології. До особливої групи технологічних процесів належать технологія тонких плівок, біотехнологія та інші процеси, які використовуються для виготовлення виробів мікроелектроніки.

У курсі використано матеріали, опубліковані галузевими міністерствами України, інформацію статистичних органів, відомості з державно-правового забезпечення надійності техніки, отримані з концепцій асоціації "Надійність машин і споруд"(Київ, 1998р.), розроблених групою провідних фахівців інститутів Національної академії наук України та інших установ, науково-виробничих і виробничих об'єднань.

39Мета вивчення курсу – сформувати у майбутніх спеціалістів поняття про суспільне виробництво, що включає в себе багато галузей, які відрізняються технологічними процесами, матеріально-виробничою базою, знаряддями праці, витратами на виробництво продукції, професійними кадрами, методами та технологіями, техніко-економічними показниками у провідних галузях промисловості.

Завдання курсу - розкрити фізико-хімічну суть явищ, які відбуваються при одержанні та переробці мінеральної сировини, хімічної технології, виготовленні деталей і виробів з металів, сплавів та неметалевих матеріалів за пріоритетними технологіями.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Концепція забезпечення надійності техніки в Україні. Асоціація "Надійність машин та

споруд". – К.: Поліграф. центр "Принт-лайн", 1998. 2. Вісті Академії інженерних наук України. - 1995. - № 1-4; 1996. - № 1- 4; 1997. - № 1- 4; 1998. -

№ 1-2. 3. Организация и планирование машиностроительного производства / Под ред. М.И. Ипатова,

М.К. Захаровой. – М: Высш. шк., 1988. – 367 с. 4. Толкачев A.M., Головченко Г.Т. Научные основы современной техники: Пособие для

студентов гуманитарных и экономических специальностей вузов. – Харьков: Майдан, 1997. – 140 с.

5. Организация и планирование машиностроительного производства / Под ред. М.И. Ипатова, М.К. Захаровой. – М: Высш. шк., 1988. – 367 с.

Викладацький склад: Москалюк Анатолій Валерійович – асистент.

Методика викладання та методи навчання: семінарські заняття.


Сучасні навчальні засоби та обладнання


Курс – 4, перший семестр, годин – 27; 0,5 год. на тиждень (0,5П); 1 кредит.

Вибіркова

Мета: розкрити теоретичні питання будови і роботи технічних засобів навчання, їх класифікування, призначення, принцип дії окремих ТЗН; застосування ТЗН для оптимізації навчально-виховного процесу; загально-методичні правила підготовки та проведення заходів навчально-виховного характеру з використанням технічних засобів, освоєння нових ТЗН, застосування ТЗН у навчально-виховному процесі сучасної школи.

Реалізація основних стратегічних цілей, принципів і завдань державної програми „Освіта. Україна ХХІ століття” можлива завдяки широкому систематичному використанню дидактичних засобів, навчальної техніки і запровадженню сучасних технологій навчання. Це сприяє інтенсифікації процесу передаванню учням усієї навчальної інформації, забезпечує якісне засвоєння знань про основи наук, полегшує працю вчителів і підвищує результативність навчально-виховного процесу.

Чимало педагогічних працівників, педколективів здійснюють певні кроки в напрямку вироблення нових підходів до навчальної і виховної роботи, раціонального і результативного застосування аудіовізуальних посібників, технічних засобів навчання (включаючи комп’ютерну техніку та ЕОМ) тощо. У зв’язку з цим, необхідною складовою професійної підготовки студентів усіх спеціальностей є формування готовності майбутніх вчителів до ефективного застосування сучасних навчальних засобів у навчально-виховному процесі, і на цій основі впровадження нових технологій навчання.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Баштовий В.І., Величко С.П., Царенко О.М. Спецкурс „Сучасні технології навчання і технічні

засоби їх реалізації”. – К., 2000. 2. Дрига И.И., Рах Г.И. Технические средства обучения в общеобразовательной школе: Учеб.

Пособие для студентов пединститутов. – М.: Просвещение, 1985. 3. Лапіса В.Я. Технічні засоби навчання: лабораторні роботи. – К.: Вища школа, 1983.


Методика викладання та методи навчання: семінари.

Сучасні технології трудового та професійного навчання


40Курс – 3, другий семестр, годин – 27; 0,5 год. на тиждень (0,5 П); 1 кредит.

Вибіркова

Мета: ознайомити студентів із провідними поняттями системи трудової підготовки та профорієнтації та шляхами їх реалізації в сучасних умовах: трудове виховання, трудове навчання, суспільно-корисна праця, професійна підготовка, профорієнтація, профосвіта, профадаптація, профвиховання; проаналізувати педагогічні вимоги до організації трудової діяльності учнів, профорієнтації, підвищенню ефективності суспільно корисної, виробничої праці; сформувати уміння планувати, організовувати трудові справи; навчити студентів чітко визначати мету, завдання, зміст, форми та методи трудового і професійного навчання; виділяти основні етапи організації трудової діяльності; оволодіти різними методами трудової підготовки. Навчити організовувати суспільно-корисну та виробничу працю учнів різних вікових груп.

Трудова освітарозглядається як частина трудового виховання. Потрібно проаналізувати такі поняття, як базова культура праці, праці творчої, продуктивно осмисленої.

Під час вивчення даного курсу студенти вивчають основні сучасні напрямки профорієнтації, професійну освіту, професійне виховання, профконсультацію, профвідбір, профадаптацію, профдіагностику.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Гушулей Й.М. Основи техніки. Навчальний посібник. – К.: Освіта, 1996. 2. Освітні технології. Навчально-методичний посібник / За ред. О.М.Пєхоти. – К., 2001. 3. Пєхота О.М. Особистісно орієнтована освіта і технології / Неперервна професійна освіта:

проблеми, пошуки, корективи. – К., 2000. 4. Підготовка майбутнього вчителя до впровадження педагогічних технологій / За ред.

І.А.Зязюна, О.М.Пєхоти. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. 5. Практикум з педагогіки / За ред. О.А.Дубасенюк, А.В. Іванченко. – К., 1996. 6. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии. – М.: Народное образование,

1998.


Методика викладання та методи навчання: практичні.

Технічна творчість учнів


Військова підготовка ? ? ? ? ?

Дисципліни кваліфікаційного рівня спеціаліст

Сучасний стан та перспективи розвитку електронно -обчислювальної техніки


Курс п’ятий, семестр дев’ятий; всього 68 годин (1 лекція + 1 лабораторна робота на тиждень), 2 кредити


Опис курсу:

Основні поняття про сучасні системи електронно-обчислювальної техніки. Історія розвитку засобів обчислювальної техніки. Методи класифікації комп'ютерів.

Методи кодування звукової інформації на комп’ютері. Основи теорії дискретизації функцій неперервного аргументу. Теорема Котельникова. Їх застосування для оцифровки звуку Теоретичні основи стискання даних. Компресія звукових файлів з втратою якості і вибір формату. Звукова карта.

Визначення і призначення комп'ютерних мереж. Класифікація комп'ютерних мереж. Апаратні засоби. Модель взаємодії відкритих систем. Мережне програмне забезпечення. Локальні комп'ютерні мережі. Однорангова комп'ютерна мережа. Комп'ютерна мережа з виділеним сервером. Переваги роботи в локальній комп'ютерній мережі. Фізичне передавальне середовище і топологія мережі. Програмне забезпечення локальної мережі. Мережні операційні системи.

41Створення Web-документів. Застосування мови HTML. Основні поняття про JavaScript. Повідомлення про помилки в JavaScript. Дата і час в JavaScript. Події в JavaScript.

Цілі та завдання:

Метою викладання дисципліни є ознайомлення з сучасним станом розвитку електронно-обчислювальної техніки та набуття знань і навичок в області формування Web - документів.

В результаті вивчення дисципліни студенти повинні оволодіти сучасними методами і засобами роботи в мережах та методами використання мови форматування HTML.

Отримані знання студенти зможуть застосувати при виконанні дипломних проектів і робіт.

Передумова:

Для вивчення курсу “Сучасний стан та перспективи розвитку електронно-обчислювальної техніки” необхідні знання з фізики, технічного креслення, інженерної графіки, вищої математики. Ця дисципліна може розглядатися як послідовний етап підвищення комп’ютерної грамотності студентів при підготовці бакалаврів і спеціалістів із спеціальностей 06.010103, 07.010103. Вона читається студентам, що прослухали навчальні курси „Інформатика та обчислювальна техніка” і „Комп’ютерна графіка”.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Інформатика. Комп’ютерна техніка. Комп’ютерні технології: Посібник / За редакцією

О.І.Пушкаря. – К: Видавничий центр “Академія”, 2001. – 696 с. 2. Информатика. Базовый курс: Учебник для ВУЗов / Под редакцией С.В. Симоновича. – СПб.:

Питер, 2001г. – 640 с. 3. Основи сучасних комп'ютерних технологій / Під ред. Хомоненко А.Д. – Спб.: Корона-принт,

1998.

Викладацький склад: Гудима Ю.В. – кандидат фіз.-мат. наук, доцент.


Оцінювання: екзамен усний, тестування під час навчання



Курс – 4, другий семестр, годин – 108, 3 год. на тиждень (1 Л, 2 П), 3 кредити. Курс – 5, перший семестр, годин – 54, 1 год. на тиждень (1 Л), 1,5 кредиту.




Загальновідомо, що елементи наукових досліджень мають місце в усіх формах навчального процесу: в лекційних курсах, на семінарських і лабораторних заняттях, при написанні та оформленні рефератів, курсових і дипломних робіт. Заохочення студентів до наукових досліджень, оволодіння ними навичками наукової діяльності повинні розглядатись як важлива умова якісної професійної підготовки педагогічних та інженерних кадрів для навчально-виховних закладів країни. Адже важко уявити сучасного вчителя чи вихователя без постійного педагогічного пошуку, без намагання вдосконалювати навчально-виховний процес, без спроби реалізувати власний творчий потенціал. А запорукою всього цього і може стати сформоване у студентські роки уміння ставити перед собою завдання, для вирішення яких потрібний науковий пошук. Забезпеченню цього повинен сприяти систематизований навчальний курс "Основи наукових досліджень".

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела:

421. Сидоренко В.К., Дмитренко П.В. Основи наукових досліджеь. – К.: РННЦ "ДІНІТ", 2000. –

260 с. 2. Білуха М.Г. Основи наукових досліджень. – К.: Вища шк., 1997. – 271 с. 3. Введение в научное исследование по педагогике / Под ред. В. Й. Журавлева. – М.:






Електрофізичні та хімічні методи обробки матеріалів


Курс – 5, семестр – 9, годин – 81, (на тиждень 1 Л., 0,5 Лб.), 2,5 кредиту.


Розвиток сучасного машинобудування викликає необхідність у широкому застосуванні цілого ряду спеціальних сталей і сплавів, металокерамічних та неметалевих конструкційних матеріалів. Оброблюваність різанням таких матеріалів у багато разів гірша оброблюваності звичайних конструкційних сталей, а деякі з них узагалі не піддаються різанню. Крім того, неперервно підвищуються вимоги до якості обробки по чистоті, точності і до фізико-механічних властивостей поверхневого шару. Одним із найбільш перспективних шляхів вирішення цих питань є впровадження і подальше вдосконалювання електричних (електроерозійних і електрохімічних) та хімічних методів обробки матеріалів.

Метою і завданням курсу є ознайомлення з електрофізичними та хімічними видами оброки матеріалів, створення чіткого уявлення про механізми, покладені в основу того чи іншого методу, коло застосування, переваги (недоліки) кожного з методів, порівняно з іншими методами обробки, в тому числі й механічними.

У програмі курсу розглядаються: хімічна розмірна обробка та хімічне нанесення покриттів. Електроліз. Електрохімічне нанесення металевих покриттів та електрохімічна обробка металів. Анодно-механічна, ультразвукова, електронно-променева, плазмова, світлопроменева (лазерна), електроконтактна, електроерозійна обробка металів, нагрів струмопровідних матеріалів в електроліті, електромагнітне імпульсне формоутворення, методи електровибухової обробки.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Аверьянов Е.Е. Справочник по анодированию. – М.: Машиностроение, 1988. – 224 с. 2. Грихилес С.Я., Тихонов К.И. Электролитические и химические покрытия. – Л.: Химия, 1990.

– 288 с. 3. Давыдов А.Д., Козак Е. Высокоскоростное электрохимическое формообразование. – М.:

Наука, 1990. – 272 с. 4. Костин Н.А., Кублаковский В.С., Заблудовский В.А. Импульсный электролиз. – К.: Наукова

думка, 1989. – 168 с. 5. Найдьонов В.А., Ухов Е.І. Хімічні, електрохімічні та електрофізичні методи розмірної

обробки. – Днепропетровск: ДГУ, 1990. – 40 с. 6. Немилов Е.Ф. Электроэрозионная обработка материалов. – Л.: Машиностроение, 1983. –

160 с. 7. Понилов Л.Я. Электрофизическая и электрохимическая обработка материалов.

Справочник. – М.: Машиностроение, 1982. – 400 с. 8. Практикум по прикладной электрохимии / Под ред. Варыпаева В.Н., Кудрявцева В.Н. – Л.:

Химия, 1990. – 304 с. 9. Румянцев Е.М., Давидов А.Д. Технология электрохимической обработки металлов. – М.:

Высш шк., 1984. – 159 с. 10. Рябинок А.Г. Электрохимическая размерная обработка металлов и сплавов. – Л.: Лениздат,

1965. – 159 с. 11. Тушинский Л.И., Плохов А.В. Исследование структуры и физико-механических свойств

покрытий. – Новосибирск: Наука, 1986. – 200 с.

4312. Электротехнологические промышленные установки / Под ред. Свенчастого А.Д. – М.:

Энергоиздат, 1982. – 400 с. 13. Электрофизические и электрохимические методы размерной обработки материалов.

Инструктивно-методическое пособие. – Л.: ЦБТИ, 1965. – 71 с.

Викладацький склад: Цалий Володимир Зіновійович – кандидат фіз.-мат. наук, в.о. доцента.

Методика викладання та методи навчання: лекції та лабораторні заняття.

Оцінювання: екзамен

Нові прогресивні методи контролю якості деталей , вузлів машин та устаткування


Курс – 5, перший семестр; всього годин –102, 3 год. на тиждень (1Л, 1 П, 1 Лб), 3 кредити.


При відкритій ринковій економіці розширення промислового виробництва неможливе без розв’язання проблем підвищення якості й конкурентоспроможності машин. Одною з важливих задач при забезпеченні якості машини є контроль якості та підвищення експлуатаційних показників їх деталей. Ці показники визначаються параметрами якості поверхневого шару. Відомо, що до 70% причин виходу з ладу машин і механізмів пов’язано зі зношуванням вузлів тертя. Тому одним із напрямків забезпечення якості машин є підвищення зносостійкості цих деталей, яке може бути досягнуто шляхом включення періоду припрацювання на стадію виготовлення за рахунок застосування відповідних технологічних процесів виготовлення. Знос залежить від багатьох параметрів якості поверхневого шару, тому важливо знати можливості керування комплексом цих параметрів у процесі обробки, включаючи геометричні, механічні, фізичні и хімічні структурні властивості.

В промисловості машин широко застосовуються різноманітні методи оздоблювально-зміцнювальної обробки.

Мета курсу: виклад основних методів контролю якості та зміцнення поверхонь різних типів деталей для досягнення необхідної якості виробу, формування в студентів системного підходу рішенню актуальних задач підвищення довговічності деталей і вузлів машин на базі сучасних методів і засобів поверхневої обробки металів.

Задачі курсу: формування в студентів системного уявлення про основні технологічні і конструктивні методи контролю якості та зміцнення поверхонь деталей машин на базі знань основних видів зношування деталей машин, технологічних і конструктивних методів зміцнення поверхонь і підвищення зносостійкості деталей машин.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Методы и средства упрочнения поверхностей деталей машин концентрированными

потоками энергии / А.П. Семенов и др. – М.: Наука, 1992. 2. Лахтин Ю.М. и др. Материаловедение: Учебник для ВУЗов, 3е издание. – М.:

Машиностроение, 1990. 3. Плазменное поверхностное упрочнение / Лещинский Л.К. и др. – К.: Техника, 1990. 4. Повышение несущей способности деталей машин алмазным выглаживанием / Яценко В.К.

и др. – М.: Машиностроение,1985. 5. Упрочнение поверхностей деталей комбинированными способами / А.Г. Бойцов и др. – М.:

Машиностроение, 1991. 6. Ярошевич В.И. Электроконтактное упрочнение. – Минск: Наука, 1982. 7. Головин Г.Ф. Высококачественная термическая обработка. – Л.: Машиностроение, 1990. 8. Белоцкий А.В. Ультразвуковое упрочнение металлов. – К.: Техник, 1982. 9. Дерибас А.А. Физика упрочнения и сварки взрывом. – Новосибирск: Наука, 1982. 10. Гордиенко Л.К. Субструктурное упрочнение металлов и сплавов. – М.: Наука,1973. 11. Лазерное и электроэрозионное упрочнение материалов / Под редакцией П.Н. Родина. – М.:

Наука, 1986.

Викладацький склад: Ярема Сергій Володимирович – асистент, канд. фіз.-мат. наук; Шилов Сергій Володимирович



44Цивільна оборона


Курс – 5; семестр – 9; всього годин – 54; на тиждень – 1 година; (л/пр.); 1,5 кредиту.

Обовя’зкова

Мета курсу: навчити студентів діям у надзвичайних ситуаціях у мирний та воєнний час; визначити засоби захисту населення; навчити основам організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих в осередках ураження; вивчити систему заходів цивільної оборони на об’єктах народного господарства в надзвичайних ситуаціях щодо змісту роботи невоєнізованих формувань і служб цивільної оборони.

Для її досягнення вивчаються: • ЦО в сучасних умовах; • Надзвичайні ситуації мирного і воєнного часів та їх вплив на життєдіяльність людей; • Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях; • Захист населення у надзвичайних ситуаціях; • Організація навчання населення з ЦО; • Організація і проведення заходів щодо надання допомоги потерпілим у надзвичайних

ситуаціях; • Дії викладачів і учнів у надзвичайних ситуаціях.

На основі отриманих теоретичних знань і практичних умінь навчити оцінювати обстановку і відповідно діяти у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу; ознайомити з організацією, методикою підготовки і проведення занять з ЦО з населенням і учнями загальноосвітніх шкіл.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Стеблюк М.І. Цивільна оборона. – К.: Знання – Прес, 2003. 2. Губський А.І. Цивільна оборона. – К., 1995. 3. Цивільна оборона. / За ред. В.С. Франчука. – Львів: Афіша, 2000. 4. Цивільна оборона в установах та закладах освіти. – Тернопіль: Манурівець, 2002. 5. Медицина катастроф / Воробйов О.О. та ін. – Чернівці: Прут, 1999. 6. Цивільна оборона / Воробйов О.О. та ін. – Чернівці, 2002. 7. Миценко І.М., Мезенцева О.М. Цивільна оборона. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2004. 8. Шоботов В.М. Цивільна оборона. – К., 2004.

Викладацький склад: Томусяк Тадеуш Леонтійович – доктор медичних наук, професор, Шестаков Володимир Ілліч – кандидат медичних наук, доцент, Панчук Микола Миколайович – кандидат медичних наук, доцент. Паньків Наталія Іванівна – старший викладач, Стратійчук Наталія Анатоліївна – старший викладач, Козік Наталія Миколаївна – старший викладач, Бабюк Анатолій Васильович – старший викладач. Романів Людмила Вікторівна – викладач, Волощук Олеся Іванівна – викладач.



Охорона праці в установах освіти


Методика викладання інформатики та математики


Верстати та промислові роботи


Дисципліни кваліфікаційного рівня магістр

Цивільна оборона


Курс – 5; семестр – 9; всього годин – 54; на тиждень – 1 година; (л/пр.); 1,5 кредиту.

45Обов’язкова

Мета курсу: навчити студентів діям у надзвичайних ситуаціях у мирний та воєнний час; визначити засоби захисту населення; навчити основам організації і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при ліквідації наслідків аварій, катастроф, стихійних лих в осередках ураження; вивчити систему заходів цивільної оборони на об’єктах народного господарства в надзвичайних ситуаціях щодо змісту роботи невоєнізованих формувань і служб цивільної оборони.

Для її досягнення вивчаються: • ЦО в сучасних умовах; • Надзвичайні ситуації мирного і воєнного часів та їх вплив на життєдіяльність людей; • Оцінка обстановки у надзвичайних ситуаціях; • Захист населення у надзвичайних ситуаціях; • Організація навчання населення з ЦО; • Організація і проведення заходів щодо надання допомоги потерпілим у надзвичайних

ситуаціях; • Дії викладачів і учнів у надзвичайних ситуаціях.

На основі отриманих теоретичних знань і практичних умінь навчити оцінювати обстановку і відповідно діяти у надзвичайних ситуаціях мирного і воєнного часу; ознайомити з організацією, методикою підготовки і проведення занять з ЦО з населенням і учнями загальноосвітніх шкіл.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Стеблюк М.І. Цивільна оборона. – К.: Знання – Прес, 2003. 2. Губський А.І. Цивільна оборона. – К., 1995. 3. Цивільна оборона. / За ред. В.С. Франчука. – Львів: Афіша, 2000. 4. Цивільна оборона в установах та закладах освіти. – Тернопіль: Манурівець, 2002. 5. Медицина катастроф / Воробйов О.О. та ін. – Чернівці: Прут, 1999. 6. Цивільна оборона / Воробйов О.О. та ін. – Чернівці, 2002. 7. Миценко І.М., Мезенцева О.М. Цивільна оборона. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2004. 8. Шоботов В.М. Цивільна оборона. – К., 2004.

Викладацький склад: Томусяк Тадеуш Леонтійович – доктор медичних наук, професор, Шестаков Володимир Ілліч – кандидат медичних наук, доцент, Панчук Микола Миколайович – кандидат медичних наук, доцент. Паньків Наталія Іванівна – старший викладач, Стратійчук Наталія Анатоліївна – старший викладач, Козік Наталія Миколаївна – старший викладач, Бабюк Анатолій Васильович – старший викладач. Романів Людмила Вікторівна – викладач, Волощук Олеся Іванівна – викладач.



Системи автоматизованого проектування


Курс п’ятий, семестр дев’ятий

Всього 68 година (1 лекція +1 лабораторна робота на тиждень), 2 кредити



Основні поняття про системи автоматизованого проектування (САПР). Принципи побудови i структура САПР. Висхідне і нисхідне проектування. Моделювання технічних об’єктів в САПР. Принципи побудови математичних моделей. Лінійне програмування. Структура i основні принципи побудови систем автоматизованої конструкторської документації. Універсальні методи розв’язання геометричних задач в САПР. Машинне зображення інформаційної моделі машинобудівної деталі.

Графічний редактор AutoCAD як засіб інтерактивного виконання креслярсько-конструкторських робіт. Версії AutoCAD та їх порівняльні характеристики. Методика створення креслень в системі AutoCAD. Рекомендації по створенню креслень в системі AutoCAD. Способи виконання креслення деталі. Засоби для роботи з растровою і векторною графікою та їх можливості.

Після вивчення дисципліни студент повинен вміти виконувати і редагувати креслення на комп’ютері; проводити елементарні розрахунки та аналіз при автоматизованому проектуванні; знати і розуміти основи проектно-конструкторської творчості.

46Мета дисципліни – ознайомлення з видами систем автоматизованого проектування (САПР) та набуття знань в області проектування та у питаннях експлуатації САПР як основи комплексної автоматизації виробництва i його ефективного функціонування.

В результаті вивчення дисципліни студенти повинні засвоїти сучасні методи і засоби автоматизованого виконання інженерно-графічних робіт.


Передумова: Для вивчення курсу “Системи автоматизованого проектування” необхідні знання з фізики, технічного креслення, інженерної графіки, вищої математики. Ця дисципліна може розглядатися як послідовний етап підвищення комп’ютерної грамотності студентів при підготовці бакалаврів і магістрів із спеціальностей 06.010103, 08.010103. Вона читається студентам, що прослухали навчальні курси „Інформатика та обчислювальна техніка” і „Комп’ютерна графіка”.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Красильникова Г., Самсонов В., Тарелкин С. Автоматизация инженерно-графических

работ. – СПб: Питер, 2001. – 256 с. 2. Системы автоматизированного проектирования: Учебное пособие для втузов в 9 кн. / Под

ред. И.П.Норенкова. – М.: Высш. шк., 1986. 3. Системы автоматизированного проектирования технологических процессов,

приспособлений и режущих инструментов: Учебник для вузов / Под ред. С.Н.Корчака. – М.: Машиностроение, 1988. – 352 с.

4. Справочник по САПР / Под ред. В.И.Скурихина. – К.: Технiка, 1988. – 375 с.

Викладацький склад: Гудима Ю.В. – кандидат фіз.-мат. наук, доцент; Томаш В.В. – асистент.


Оцінювання: екзамен усний, тестування під час навчання

Сучасний стан та перспективи розвитку електронно -обчислювальної техніки



Всього 34 години (1 лекція на тиждень), 1 кредит



Основні поняття про сучасні системи електронно-обчислювальної техніки. Історія розвитку засобів обчислювальної техніки. Методи класифікації комп'ютерів.

Методи кодування звукової інформації на комп’ютері. Основи теорії дискретизації функцій неперервного аргументу. Теорема Котельникова. Її застосування для оцифровки звуку. Теоретичні основи стискання даних. Компресія звукових файлів з втратою якості і вибір формату. Звукова карта.

Визначення і призначення комп'ютерних мереж. Класифікація комп'ютерних мереж. Апаратні засоби. Модель взаємодії відкритих систем. Мережне програмне забезпечення. Локальні комп'ютерні мережі. Однорангова комп'ютерна мережа. Комп'ютерна мережа з виділеним сервером. Переваги роботи в локальній комп'ютерній мережі. Фізичне передавальне середовище і топологія мережі. Програмне забезпечення локальної мережі. Мережні операційні системи. Створення Web-документів. Застосування мови HTML. Основні поняття про JavaScript. Повідомлення про помилки. Дата і час в JavaScript. Події в JavaScript.

Метою викладання дисципліни є ознайомлення з сучасним станом розвитку електронно-обчислювальної техніки та набуття знань в області формування Web - документів.

В результаті вивчення дисципліни студенти повинні засвоїти сучасні методи і засоби роботи в мережах та методи використання мови форматування HTML.


Передумова: Для вивчення курсу “Сучасний стан та перспективи розвитку електронно-обчислювальної техніки” необхідні знання з фізики, вищої математики, інформатики та обчислювальної техніки, комп’ютерної графіки. Ця дисципліна може розглядатися як послідовний етап підвищення комп’ютерної грамотності студентів при підготовці магістрів із спеціальності 08.010104. Вона

47читається студентам, що прослухали навчальні курси „Інформатика та обчислювальна техніка” і „Комп’ютерна графіка”.


О.І.Пушкаря – К: Видавничий центр “Академія”, 2001. – 696 с. 2. Информатика. Базовый курс: Учебник для ВУЗов / Под редакцией С.В. Симоновича. – СПб.:

Питер, 2001. – 640 с 3. Основи сучасних комп'ютерних технологій / Під ред. Хомоненко А.Д. – Спб.: Корона-принт,

1998

Викладацький склад: Гудима Ю.В.– кандидат фіз.-мат. наук, доцент

Методика викладання та методи навчання: лекції


Інтернет-технології

Шифр дисципліни 8.010103/00/1.09


Всього 34 години (0,5 лекції + 0,5 лабораторної роботи на тиждень), 1 кредит



Основні поняття про можливості сучасних операційних систем. Технологічна історія розвитку операційних систем сімейства Windows.

Створення складних Web-документів із застосуванням мови HTML. Динамічний HTML. Використання скриптів і каскадних таблиць стилів в Web-документах. Використання JavaScript. Робота з програмою Dreamwaver. Створення і використання Web-графіки. Інтерактивна анімація Macromedia Flash. Протоколи TCP/IP. Принципи побудови і роботи електронної пошти. Проблеми захисту інформації в Інтернеті.

Метою викладання дисципліни є ознайомлення з сучасним станом розвитку Інтернет-технологій та набуття знань і навичок в області формування складних Web - документів.

В результаті вивчення дисципліни студенти повинні засвоїти сучасні методи і засоби роботи в Інтернеті та електронній пошті.


Передумова:

Для вивчення курсу “Інтернет - технології” необхідні знання з фізики, вищої математики, інформатики та обчислювальної техніки, комп’ютерної графіки. Ця дисципліна може розглядатися як послідовний етап підвищення комп’ютерної грамотності студентів при підготовці магістрів із спеціальності 08.010104. Вона читається студентам, що прослухали навчальні курси „Інформатика та обчислювальна техніка” і „Комп’ютерна графіка”, та слухають курс „Сучасний стан та перспективи розвитку ЕОТ”.


О.І.Пушкаря – К: Видавничий центр “Академія”, 2001. – 696 с. 2. Информатика. Базовый курс: Учебник для ВУЗов / Под редакцией С.В. Симоновича. – СПб.:

Питер, 2001. – 640 с 3. Основи сучасних комп'ютерних технологій / Під ред. Хомоненко А.Д. – Спб.: Корона-принт,

1998 4. Вехов В.Б. Компьютерные преступления: Способы совершения и методики раскрытия / Под

ред. Б.П.Смагоринского. – М., 1996. – 182 с.

Викладацький склад: Гудима Ю.В.– кандидат фіз.-мат. наук, доцент



48Методика викладання загальнотехнічних дисциплін у вищій школі


Курс –5, семестр ІХ, годин – 54; 17 – лекц.; 17 – cем.; 20 – самостійна роб.; 2,5 кредиту.


Інженерно-педагогічна освіта є однією з суттєвих ланок державної системи освіти й охоплює підготовку інженерів-педагогів для викладання загальнотехнічних і спеціальних дисциплін у професійних навчальних закладах різного рівня акредитації (від ПТУ до інститутів і академій).

Викладання технічних дисциплін має два взаємозалежних між собою аспекти - предметний і дидактичний. Для викладача недостатньо володіти тільки інженерно-технічними знаннями, він має точно знати, у який спосіб слід їх подати для найкращого засвоєння студентом або учнем.

Мета дисципліни – підготовка студентів інженерно-педагогічних спеціальностей (спеціалізацій) до методичної діяльності у вищій школі і створення сприятливих умов для її реалізації.

Методична діяльність інженера-педагога передбачає процес трансформації технічних знань для вирішення педагогічних задач.

Діяльність інженера-педагога дуже багатогранна і пов'язана з постійною необхідністю передбачати, прогнозувати та планувати різноманітні аспекти своєї діяльності. Цей творчий процес має свою закономірність та власну технологію, з якими необхідно знайомити майбутніх викладачів вищих навчальних закладів.

Викладацький склад: Давидович Віктор Олександрович – доцент, кандидат педагогічних наук.





Курс – 4, другий семестр, годин – 108, 3 год. на тиждень (1 Л, 2 П), 3 кредити. Курс – 5, перший семестр, годин – 54, 1 год. на тиждень (1 Л), 1,5 кредиту.




Загальновідомо, що елементи наукових досліджень мають місце в усіх формах навчального процесу: в лекційних курсах, на семінарських і лабораторних заняттях, при написанні та оформленні рефератів, курсових і дипломних робіт. Заохочення студентів до наукових досліджень, оволодіння ними навичками наукової діяльності повинні розглядатись як важлива умова якісної професійної підготовки педагогічних та інженерних кадрів для навчально-виховних закладів країни. Адже важко уявити сучасного вчителя чи вихователя без постійного педагогічного пошуку, без намагання вдосконалювати навчально-виховний процес, без спроби реалізувати власний творчий потенціал. А запорукою всього цього і може стати сформоване у студентські роки уміння ставити перед собою завдання, для вирішення яких потрібний науковий пошук. Забезпеченню цього повинен сприяти систематизований навчальний курс "Основи нпукових досліджень".

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Сидоренко В.К., Дмитренко П.В. Основи наукових досліджеь. – К.: РННЦ "ДІНІТ", 2000. –

260 с. 2. Білуха М.Г. Основи наукових досліджень. – К.: Вища шк., 1997. – 271 с.

493. Введение в научное исследование по педагогике / Под ред. В.Й. Журавлева. – М.:






Електрофізичні та хімічні методи обробки матеріалів


Курс – 5, семестр – 9, годин – 81, (на тиждень 1 Л.), 2,5кредиту.


Розвиток сучасного машинобудування викликає необхідність у широкому застосуванні цілого ряду спеціальних сталей і сплавів, металокерамічних та неметалевих конструкційних матеріалів. Оброблюваність різанням таких матеріалів у багато разів гірша оброблюваності звичайних конструкційних сталей, а деякі з них узагалі не піддаються різанню. Крім того, неперервно підвищуються вимоги до якості обробки по чистоті, точності і до фізико-механічних властивостей поверхневого шару. Одним із найбільш перспективних шляхів вирішення цих питань є впровадження і подальше вдосконалювання електричних (електроерозійних і електрохімічних) та хімічних методів обробки матеріалів.

Метою і завданням курсу є ознайомлення з електрофізичними та хімічними видами оброки матеріалів, створення чіткого уявлення про механізми, покладені в основу того чи іншого методу, коло застосування, переваги (недоліки) кожного з методів, порівняно з іншими методами обробки, в тому числі й механічними.

У програмі курсу розглядаються: хімічна розмірна обробка та хімічне нанесення покриттів. Електроліз. Електрохімічне нанесення металевих покриттів та електрохімічна обробка металів. Анодно-механічна, ультразвукова, електронно-променева, плазмова, світлопроменева (лазерна), електроконтактна, електроерозійна обробка металів, нагрів струмопровідних матеріалів в електроліті, електромагнітне імпульсне формоутворення, методи електровибухової обробки.

Для засвоєння курсу пропонуються такі джерела: 1. Аверьянов Е.Е. Справочник по анодированию. – М.: Машиностроение, 1988. – 224 с. 2. Грихилес С.Я., Тихонов К.И. Электролитические и химические покрытия. – Л.: Химия, 1990.

– 288 с. 3. Давыдов А.Д., Козак Е. Высокоскоростное электрохимическое формообразование. – М.:

Наука, 1990. – 272 с. 4. Костин Н.А., Кублаковский В.С., Заблудовский В.А. Импульсный электролиз. – К.: Наукова

думка, 1989. – 168 с. 5. Найдьонов В.А., Ухов Е.І. Хімічні, електрохімічні та електрофізичні методи розмірної

обробки. – Днепропетровск: ДГУ, 1990. – 40 с. 6. Немилов Е.Ф. Электроэрозионная обработка материалов. – Л.: Машиностроение, 1983. –

160 с. 7. Понилов Л.Я. Электрофизическая и электрохимическая обработка материалов.

Справочник. – М.: Машиностроение, 1982. – 400 с. 8. Практикум по прикладной электрохимии / Под ред. Варыпаева В.Н., Кудрявцева В.Н. – Л.:

Химия, 1990. – 304 с. 9. Румянцев Е.М., Давидов А.Д. Технология электрохимической обработки металлов. – М.:

Высш шк., 1984. – 159 с. 10. Рябинок А.Г. Электрохимическая размерная обработка металлов и сплавов. – Л.: Лениздат,

1965. – 159 с. 11. Тушинский Л.И., Плохов А.В. Исследование структуры и физико-механических свойств

покрытий. – Новосибирск: Наука, 1986. – 200 с. 12. Электротехнологические промышленные установки / Под ред. Свенчастого А.Д. – М.:

Энергоиздат, 1982. – 400 с. 13. Электрофизические и электрохимические методы размерной обработки материалов.

Инструктивно-методическое пособие. – Л.: ЦБТИ, 1965. – 71 с.

50Викладацький склад: Цалий Володимир Зіновійович – кандидат фіз.-мат. наук, в.о. доцента.

Методика викладання та методи навчання: лекції та лабораторні заняття.

Оцінювання: екзамен

Охорона праці в установах освіти


Методика викладання інформатики та математики у вищій школі


Педагогіка та психологія вищої школи


European Credit Transfer System ECTS - Інформаційний пакет · 3 Зміст...

Documents

Transcript of European Credit Transfer System ECTS - Інформаційний пакет · 3 Зміст...