ЛЬВІВ ДОСТУПНИЙ ДЛЯ ВСІХ

Щороку до м. Львова приїж-джає щораз більше гостей. Ми дуже сподіваємося, що

невдовзі м.Львів стане ще більш доступ-ним і приязним для його мешканців та усіх туристів без огляду на ступінь їхніх особливих потреб. Для цього ми ство-рили і пропонуємо Вам цей путівник, який є першим туристичним виданням такого типу на ринку України.

Путівник “Львів доступний для всіх” покликаний служити особам, які мають труднощі з пересуванням, осо-бливо тим, які пересуваються на інва-лідному візку, а також особам з вадами слуху та зору. Маршрут для неповно-справних осіб може бути корисним для осіб похилого віку, а також матерів з дітьми, і це є додатковою перевагою цього путівника.

Подання опрацьованого туристич-ного маршруту спонукатиме на вихід осіб з особливими потребами із свого

помешкання та заохотить їх до актив-ного фізичного та психічного відпо-чинку. Маємо надію, що перший довід-ник, який виданий за підтримки Фонду Східна Європа активізує опрацювання та подальший розвиток нових маршру-тів, доступних для туристів з різними фізичними вадами.

В довіднику зібрано актуальні дані на 2009 р. Ми старалися так опрацю-вати маршрут і запропонувати такі ці-каві місця, щоб ви могли туди безпечно дістатися і якнайкраще скористатися даним виданням. Пам’ятайте також про інші цікаві місця, поруч з якими ми вас провадимо, – можливо ви самі змоделюєте і доповните запропонова-ний вам маршрут.

Ми також вказали декілька турис-тичних принад поблизу м. Львова для можливої організації для вас одноден-ної рекреаційно-пізнавальної поїздки. Довідник стане для вас надійним по-мічником стосовно практичних інфор-мацій: де поїсти, де поспати, де про-вести вільний час, тощо. У ньому піді-брано усі необхідні туристу телефони і адреси по м. Львову.

Хоча у Львові все ще є багато бар’є-рів з огляду їх доступності, сердечно за-прошуємо вас до мандрівки стародав-нім містом, яке постійно змінюється на краще, і ви нам в цьому допоможете.

Запрошуємо до Львова

1

Незабутні панорами нашого міста, його архітектура і євро-пейські традиції з давніх давен

творили своєрідну окрасу легендар-ного Львова. Елітарне мистецтво, ко-лорит національних традицій багатьох народів та щира гостинність, високий рівень туристичних послуг та ділова активність – усе це характеризує сучас-ний Львів.

У нашому місті зосереджено понад п’ятдесят відсотків пам’ятників архітек-тури з усіх, що знаходяться на території України. Недарма центральну частину міста оголошено історико-архітектур-ним заповідником. Розмаїття та по-єднання стилів усіх епох, починаючи з ХІІІ століття, відображені у сивих каме-нях Львова. У нашому місті Ви побачите відображення духу епох середньовіччя, ренесансу, сецесії та інших стилів.

Наш древній Львів за свою багато-вікову історію пережив численні війни, навали, повені, але кожного разу поста-вав та відроджувався з новою силою, уславившись як місто “сплячих левів”.

Кожен, хто хоч раз побував у Львові, знову приїжджає сюди. Напевно, якась магічна сила, неповторні враження приваблюють сюди людей.

Львів скаже набагато більше сам про себе, ніж про нього написано. Це – місто-музей під відкритим небом, де

Що таке Львів

збуваються найзаповітніші бажання; місто, у якому кожна вуличка є живою легендою, що прикрашає сучасність.

На кожного свого гостя Львів справ-ляє незабутнє враження. І не через свій поважний понад сімсотп’ятдесятиліт-ній вік, а тому, що має душу…

Назва міста в різні часи і різними мовами лунала по-різному: від засну-вання і донині українською – Львів, Леополіс – латинською, Леонтополіс – грецькою, Левенбург – німецькою, Львув – польською. Корінь у всіх на-звах один – король звірів Лев. Він при-сутній у міському гербі. Королівську душу нашого міста – часом лагідну, часом грізну, щедру і сувору вдихнув у давні мури його засновник король Данило Галицький, даючи йому ім’я на честь свого сина князя Лева.

Від початку існування місто, де жили добрі і щирі слов’яни – українці, привертало увагу купців і ремісників з усієї Європи. Зачаровані його красою, вони нерідко залишалися тут наза-вжди. В середньовіччі у Львові можна було почути будь-яку мову світу. Ще з княжих часів осіли у Львові вірмени. Тут вони вели купецькі справи зі Cхо-дом та володіли ювелірним ремеслом. Зі Cходу прийшли також татари, які були добрими ремісниками. Торгівлею займалися євреї та караїми.

Пл. Ринок

3

Шляхами купців мандрували тала-новиті майстри-будівничі, вони прино-сили з собою нові творчі ідеї в архітек-турі та мистецтві. Зіткнення з місцевою культурою та співпраця з українськими зодчими спричинили появу неповтор-них архітектурних ансамблів. Поряд з українським зодчим середньовічний Львів будував італієць, який привіз зі своєї батьківщини подихи ренесансу і бароко. Грек із Кріту подарував місту найгарнішу львівську вежу, що донині носить його ім’я – вежа Корнякта. Ні-мець Мартин Ґруневеґ прожив у Львові лише двадцять років, але залишив нео-ціненне джерело до пізнання історії “Опис міста Львова”, у якому назвав Львів “альтаною посеред раю”.

Львів радо приймав гостей. Вони приносили до Львова плоди різних цивілізацій та свої національні риси: німецький порядок, італійську рухли-вість, англійський купецький розум, польський гумор. Кожен із них при-віз сюди клаптик своєї батьківщини і залишив її для нащадків. Нині турист знайде тут поряд із самобутньою укра-їнською культурою щось неповторне, що нагадає йому рідний дім. Тому тут кожному добре, як удома.

Львів варто відвідати, до нього варто повернутися.

Сучасний Львів – важливий по-літичний, культурний, науковий осе-редок країни. Розташований неподалік західного кордону держави у передгір’ї Карпатських гір на головному європей-ському вододілі між Чорним та Балтій-ським морем.

Львів займає територію понад 155 км2. Населення міста – близько 725 200 чол. Найвища точка міста – гора Високий замок (413 м над рівнем моря). Річка Полтва (притока Західного Бугу), на берегах якої будувався Львів, тепер протікає підземним каналом.

Про львівський клімат найкраще написав турецький мандрівник в XVII ст.: “У благотворному кліматі тутешніх місць дівчата настільки гарні, що по-бачивши їх, одягнених у шовковий різ-нобарвний одяг, сонцеликих, з очима лані, чоловік втрачає голову.”

Пропонуємо Вам помандрувати вулицями старого міста, ознайоми-

тися з найціннішими пам’ятками старовини, довідатися про долю ба-

гатьох талановитих людей, прислуха-тися до мелодій

старого ка-міння – воно

може розпові-сти чимало.

4

5

Історичний Екскурс

Археологи стверджують, що землі, на яких знаходився Львів, були засе-лені ще 20 тисяч років тому. Відомо, що на початку першого тисячоліття на цих територіях жили слов’янські племена. В IX столітті ці території увійшли у склад Київської Русі, яка у ті часи була однією з наймогутніших європейських держав. Але згодом через часті напади монголо-татар ця держава розпалася на декілька князівств. Найвідомішим з них було Галицько-Волинське князів-ство, утворене вже в кінці XII ст. кня-зем Романом Мстиславовичем.

Після смерті князя Романа на трон вступив його син Данило, який для за-хисту своєї держави збудував кілька фортець, у тому числі і Львівську, на-

звавши її на честь свого сина Лева – Львовом. Перша письмова згадка про Львів була зна-йдена у Галицько-Во-линському літописі і датується вона 1256 роком.

У 1256 році навесні сталася у місті Холмі пожежа (тепер територія Польщі) – така велика, що, за словами літописця, її було видно аж зі Львова.

У 1272 році Львів став столицею Га-лицько-Волинського князівства.

В 1340 році був отруєний останній князь із галицької династії – Юрій ІІ. Скориставшись цим, польський король Казимир ІІІ (Великий) здобув Львів та пограбував його, а в 1349 році приєднав до своєї держави. Після короткого пері-оду угорського панування у 1387 році у Львові остаточно встановлюється влада Польщі, у складі якої Львів знаходився майже чотири століття, до 1772 року.

У 1772 році в результаті першого поділу Польщі між Росією, Прусією і Австрією Львів увійшов до складу Ав-стрійської (пізніше Австро-Угорської)

6

7

імперії. Місто стало політичним і ад-міністративним центром провінції, яка офіційно називалася Королівство Га-личини і Льодомерії (Володимирії).

В результаті Першої світової війни розпалася Австро-Угорська імперія, яку називали клаптиковою, і утворився ряд самостійних держав – Угорщина, Чехословаччина, Польща та інші. Українці також розпочали боротьбу за незалежність. Українська еліта ство-рила Українську Національну Раду, яка 1 листопада 1918 проголосила на території українських земель, що вхо-дили до складу Австро-Угорщини, За-хідно-Українську Народну Республіку (ЗУНР). Пізніше, 22 січня 1919 року, ЗУНР возз’єдналася з Українською На-родною Республікою (УНР) в єдину не-залежну державу (Акт Злуки) .

Уряд Польщі не хотів погодитися із таким станом справ. У листопаді

1918 року розпочалася польсько-укра-їнська війна, яку вже через рік виграла Польська держава. Львів вдруге відій-шов до складу Польщі до 1939 року.

1 вересня 1939 року з нападу фа-шистської Німеччини на Польщу роз-почалася Друга світова війна.

У жовтні 1939 року в будинку Опер-ного театру відбулися Народні збори, які проголосили «Входження Західної України до складу Української Радян-ської Соціалістичної Республіки».

30 червня 1941 року Львів окупу-вали німецькі війська. Німецька оку-пація тривала до 27 липня 1944 року, коли до міста знову вступила Червона Армія.

Від 1939 року до 1991 року Львів був обласним центром Радянської Укра-

їни. У 1991 р. Львів став обласним центром незалежної Української держави.

Театр опери та балету ім. С. Крушельницької

9

Театр опери та балету ім. Соломії Крушельницькоїпр. Свободи, 28тел.: 032 272-85-62, 242-11-63 (каси)Каса працює: 11:00-19:00, крім понеділкаПочаток вистав: 12:00, 18:00Вартість квитків: від 5 до 75 грн.Будівля театру, споруджена у 1897-1900 роках, є особливо імпозантно-пишною. Театр справді інтригує своєю скуль-птурно-живописною насиченістю. Се-ред постановок популярні опери “Ма-дам Батерфляй”, “Флорія Тоска”, Пу-чіні, “Набукко” та “Аїда” Дж. Верді, ба-лети “Лебедине Озеро” Чайковського, “Жізель” Адана та ін.

Національний академічний український драматичний театр ім. Марії Заньковецької вул. Лесі Українки, 1 тел.: 032 272-05-83, 272-07-62Каса працює: 11:00-18:00, крім понеділка Початок вистав: 18:00Вартість квитків: від 15 грн. до 50 грн.Будівля театру (свого часу) найбільша в Європі, нині – це найстаріший театр на Україні. Сьогодні це театр з національ-ним репертуаром, який складає 40 ви-став. Серед них провідні: “Безталанна” І. Карпенка-Карого, “Маруся Чурай” Л. Костенко, “Ідіот” за Ф. Достоєв-ським, та ін.

Культура

Львів завжди був і залишається культурною столицею України. Місто цілий рік має що запро-

понувати туристам. Це багата куль-турна і духовна (релігійна) спадщина, концертні зали, музеї, галереї і роз-важальні програми. Кожен турист чи мешканець міста знайде щось для себе.

Але, на жаль, в переважній біль-шості місць є безліч бар’єрів, як по до-розі до закладу культури, чи при гар-деробі. Часто особа, яка має труднощі з пересуванням, а особливо та, яка їз-дить на візочку, змушена відмовитись від участі в культурній програмі, яка відбувається в місті. Намовляємо Вас гаряче, не піддавайтеся. Якщо ви вже приїхали до Львова, то варто подолати наступні бар’єри, щоб побачити улю-блену виставу, актора, цікаву виставку, тощо. Бажаємо вам відваги в пізнанні культурного життя міста, а також ба-гато, багато приємних вражень та ар-тистичних пережиттів.

Театри та концертні зали

11

Львівський театр “Воскресіння”пл. Ген. Григоренка, 5тел.: 032 274-13-00Каса працює: 9:00 – 19:00 Початок вистав: 19:00Вартість квитків: від 20 грн. до 40 грн.Львівський театр “Воскресіння” був за-снований у 1990 році. Традиції психо-логічного театру і пошук нових технік постановок влилися у вистави театру “Воскресіння” і пропонують новий і захоплюючий досвід театральним ен-тузіастам.

Театр ім. Леся Курбасавул. Леся Курбаса, 3тел./факс: 032 272-49-14, факс 272-92-04Каса працює: 12:00 п’ятниця-неділя Початок вистав: 19:00Вартість квитків: від 20 грн. до 50 грн.Львівський театр ім. Леся Курбаса був заснований у 1988 році. Від часу свого заснування Театр ім. Леся Курбаса пе-реріс в один з найбільш відомих теа-тральних колективів, як в Україні, так і за її межами.

Ляльковий театрвул. Данила Галицького, 1тел.: 032 272-08-32, 274-42-56, 272-07-73

Театр для дітей та юнацтва вул. Гнатюка, 11тел.: 032 272-68-41

Театр і люди і лялькивул. О. Фредри, 6тел.: 032 274-00-25

Будинок органної і камерної музики вул. Бандери, 8 тел.: 032 272-39-53, 258-21-42Каса працює: 10:00-16:00Початок концертів: 17:00 субота та неділяВартість квитків: від 10 грн.

Малий органний зал (Домініканський костел)вул. Ставропігійська, 1тел.: 032 272-00-32 Вартість квитків: від 5 грн. до 10 грн.

Концертний зал філармонії ім. Станіслава Людкевичавул. Чайковського, 7 тел.: 032 272-10-42, ф. 274-10-86 Каса працюює: 11:00 – 18:00 Початок концертів: 18:00Вартість квитків: від 20 грн.

13

Львів це справді місто-музей під відкритим небом, де збуваються найзаповітніші бажання, місто,

у якому кожна вуличка є живою леген-дою, яку прикрашає сучасність.

Музей історії релігії вул. Ставропігійська, 1тел.: 032 272-00-32Відчинено: 10:00–17:00, вихідний – по-неділок Плата за вхід: для дітей – 3 грн., для до-рослих – 5 грн.Плата за екскурсію: 40 грн. – дорослі, 20 грн. – діти Львівський музей історії релігії знахо-диться в Домініканському костелі та монастирі. У фондах та експозиції му-зею знаходяться експонати, які мають унікальну культурну, мистецьку та іс-торичну цінність.

Музей пивоваріннявул. Клепарівська, 18тел.: 032 294-80-65, 294-80-26Відчинено: 10:30–18:00, вихідний – ві-второк Плата за вхід: для дітей – 5 грн., для до-рослих – 15 грн. www.lvivske.comПерший музей пивоваріння в Україні. У вартість квитка, для осіб від 21 року, входить дегустація «Львівського» пива.

Львівська галерея мистецтввул. Стефаника, 3 тел.: 032 261-46-47Відчинено: 11:00–16:00, вихідний – по-неділокПлата за вхід: для дітей – 5 грн., для до-рослих – 10 грн. Плата за екскурсію: для дітей – 20 грн., для дорослих – 30 грн.Львівська галерея мистецтв – це най-більший художній музей в Україні, в якому зібрані унікальні твори живо-пису, скульптури, графіки, декоративно-ужиткового мистецтва країн Західної та Східної Європи від середньовіччя до сучасності (багато сходинок, групу при-йняти неможливо, але індивідуалам мо-жуть допомогти міліціонери).

Музей меблів та порцеляниплоща Ринок, 10 тел.: 032 274-33-88Відчинено: 11:00–17:00, вихідний – по-неділок Плата за вхід: для дітей – 2 грн., для до-рослих – 5 грн. Плата за екскурсію: 10 грн. – дорослі, 6 грн. – дітиУ музеї меблів та порцеляни експону-ються європейські та українські меблі, тканини, гобелени, народна кераміка, вироби із металу, порцеляни та фаянсу від часів Ренесансу до початку ХХ ст.

Музеї та галереї

15

Львівський історичний музейплоща Ринок, 4, 6, 24тел.: 032 272-06-71, 274-33-04Відчинено: 10:00–17:00, вихідний – середаПлата за вхід: для дітей – 3 грн., для до-рослих – 8 грн.Плата за екскурсію: 25 грн.Львівський історичний музей – най-старіший і найбагатший своїми істо-рико-культурними та мистецькими пам’ятками серед музеїв України. Роз-ташований у трьох будинках на площі Ринок, налічує у своїх фондах понад 270 000 музейних експонатів. Його експозиція ознайомить Вас із історією міста Львова та галицьких земель від найдавніших часів до наших днів.

Національний музей у Львові проспект Свободи, 20 тел.: 032 274-22-82, 274-22-80 Відчинено: 10:00–17:00, вихідний – по-неділок Плата за вхід: для дітей – 4 грн., для до-рослих – 13 грн. Плата за екскурсію: 10-40 грн.Один з найвизначніших музеїв України, фонди якого зберігають шедеври мит-ців європейського значення – Пінзеля, Полейовського, Філевича та ін. Ядро ко-лекції – збірка іконопису. Унікальною є збірка народної сакральної скульптури, яка не має собі рівних за кількістю і ху-дожніми вартостями. У залах музею на пр. Свободи, 20 розміщена експозиція давньоукраїнського мистецтва та мис-тецтва ХІХ – поч. ХХ ст.

Аптека-музейвул. Друкарська, 2тел.: 032 272-00-41 Відчинено: 10:00–17:00 Плата за вхід: для дітей – 3 грн., для до-рослих – 5 грн. Колекція музею відображає історію фармацевтики від давніх часів до сьо-годення. У музеї зберігаються старо-винний аптечний посуд, старі упаковки ліків та рецептурні журнали, які раніше належали аптекам Львова та інших міст Західної України.

Культурно-мистецький центр “Дзига” вул. Вірменська, 35тел.: 032 297-56-12Відчинено: 10:00–22:00 щодняВхід вільнийВиставка сучасного та класичного мис-тецтва, акустичний концертний зал, ма-газин-салон, де можна придбати кращі зразки сучасного мистецтва, антиква-ріат, затишний літній дворик, який діє і взимку, кав’ярня “Під Клепсидрою”.

Музей Арсеналвул. Підвальна, 5тел.: 032 272-19-01 Відчинено: 10:00 –16:30, вихідний – се-реда Плата за вхід: для дітей – 3 грн., для до-рослих – 8 грн. Плата за екскурсію: 35 грн. – дорослі, 25 грн. – дітиВиставка зброї з 30 країн (ХІ-ХХ сто-ліття).

17

Музей народної архітектури і побуту вул. Чернеча гора, 1тел.: 032 271-80-17Відчинено: 10:00–17:00, вихідний – по-неділок Плата за вхід: для дітей – 5 грн., для до-рослих – 10 грн. Плата за екскурсію: 20 грн. – дорослі, 10 грн. – дітиМузей розташований під відкритим не-бом у мальовничому парку «Знесіння». В музеї створено ряд мікросіл із 15-20 архітектурних об’єктів. У житлових і господарських будівлях експонуються предмети домашнього вжитку, одяг, інструменти ремесла, знаряддя сіль-ського господарства, транспортні за-соби. Всі ці предмети відображають ре-альне життя українців у XVIII-XX ст.

Музей сакральної барокової скульптури XVIII ст. ім. Г. Пінзеляпл. Митна, 2 тел.: 032 275-69-66 Відчинено: 10:00–16:00, крім вівторкаПлата за вхід: для дітей – 2 грн., для до-рослих – 5 грн. Плата за екскурсію: 30 грн.Збірка унікальних барокових дерев’я-них скульптур.

Личаківський цвинтарвул. Шімзерівтел.: 032 275-54-15Відчинено: 9:00–17:00Плата за вхід: для дітей – 5 грн., для до-рослих – 10 грн. Львів часто називають музеєм під від-критим небом. Та знайомство з колек-цією цього музею було б неповним, коли б ми обминули Личаківське кла-довище з унікальною збіркою надгроб-них пам’ятників. Це неповторна, веле-тенська скарбниця, своєрідна школа Краси, Мистецтва і Мудрості, куди триває нескінченне паломництво. На цвинтарі можна побачити скульптурні твори таких відомих майстрів, як Гарт-ман Вітвер, Антон і Йоганн Шімзери, Поль Ойтелє, Юліан Марковський, Та-деуш Баронч, Зигмунт Курчинський, Теодозія Бриж, Євген Дзиндра.

Собор св. Юра

19

У XIII-XVI ст. у Львові діяло де-сять православних церков та мо-настирів, три вірменські церкви,

дві католицькі, мечеть та синагога. Біль-шість споруд збереглися до наших часів і кожний може їх відвідати.

Архикатедра святого Юра пл. Юра, 5Собор св. Юрія-Змієборця – осередок Галицької церковної митрополії – по-будований на Святоюрській горі. Один з найкращих архітектурних ансамблів України доби пізнього бароко склада-ється з собору св. Юра, митрополичого палацу, капітульних будинків, дзвіниці, огорожі з двома брамами: “від базару” та “від городу”. Собор оздоблений уні-кальною пластичною кам’яною різь-бою та монументальною скульптурою. У дзвіниці є найдавніша пам’ятка укра-їнського ливарництва – дзвін, відлитий 1314 р. майстром Яковом Скорою.

Храм Івана Хрестителя(сер. XIII ст.)пл. Старий Ринок, 3Споруда являє собою відреставровану до первісного виду кам’яну церкву. Подвір’я довкола храму оточене ого-рожею з триарковою дзвіницею. Те-пер тут розміщено музей стародавніх пам’яток Львова.

Латинський кафедральний собор (1360-1460 рр., арх. Ничко, П. Штехер)пл. Катедральна, 1Його будували довше, ніж триває одне людське життя – майже 100 років. Свій будівельний шлях Латинський собор пройшов від готики через ренесанс до бароко, вражає на сьогоднішній день своєю красою та пишністю. В інтер’єрі собору багато цінних пам’яток: скуль-птура і різьба, фресковий розпис стін і склепінь, вітражі.

Каплиця Боїмів (1606-1615 рр., арх. невідомий)Будівля, що своєю архітектурою на-гадує невеличку церкву, виконана в традиціях українського дерев’яного зодчества. Багатим є скульптурно-де-коративне оздоблення екстер’єру та інтер’єру. Мешканці Львова говорять, що статуя Христа, яка тут знаходиться, одна з небагатьох у світі, яка зображає Христа сидячим.

Костел св. Казимиравул. Кривоноса,1Костел св. Казимира споруджено в 1656-1664 р.р. для ордену о.о. Реформа-торів. Сьогодні – це Храм Блаженного о. Климентія Шептицького, церква-му-зей сакрального мистецтва Львівської Архиєпархії УГКЦ.

Духовна спадщина Львова

Церква св. Онуфрія

21

Ансамбль Вірменської церкви вул. Вірменська, 7-9У 1356-1363 рр. вірмени побудували храм Успення Пресвятої Богородиці, який став вірменським кафедральним собором. Собор є частиною комплексу, який складається з вежі-дзвіниці, бу-динку колишнього вірменського банку, монастиря вірменських бенедиктинок, палацу вірменських архієпископів, друкарні, кладовища і декоративної колони з фігурою св. Христофора.

Комплекс Успенської церкви(1591-1629 рр., арх. П. Римлянин, В. Ка-пінос, А. Прихильний)на розі вулиць Підвальної, 9 та Руської Успенська церква збудована з великих білокам’яних блоків. Площини стін збагачені тосканськими пілястрами та різьбленим в камені доричним фри-зом. Комплекс є чудовим ренесансним ансамблем і є основним осередком пра-вославної церкви у Львові.

Каплиця Трьох Святителів(1578-1591 рр., арх. А. Підлісний)Каплиця є прямокутною в плані, без опорних стовпів, увінчана трьома ку-полами, які опираються на складну систему арок і парусів.

Вежа Корнякта(1572-1578 рр., арх. П. Барбон)Вежа служила дзвіницею і відігравала роль спостережного пункту. На замов-лення фундатора вежі – К. Корнякта, було відлито також величезний (діаме-тром до 2 м.) дзвін “Кирило”. Ця рене-сансна вежа одразу стала основною до-мінантою в силуеті тогочасного Львова і залишається архітектурним символом міста і донині.

Ансамбль Бернардинського монастиря(1600-1630 рр., арх. П. Римлянин, А. Прихильний)пл. Соборна, 3аСпоруда збудована в стилі ренесансу з маньєристичним декором фасадів. Роз-кішний інтер’єр храму прикрашають 16 дерев’яних вівтарів та фресковий роз-пис стін. Цікавою є барокова ротонда в подвір’ї над криницею.

Домініканський костел(ХVIII ст. (1749-1764), арх. Ян де Вітте)площа МузейнаЦе одна з найвеличніших барокових споруд міста. Інтер’єр костелу прикра-шають 18 барокових дерев’яних різь-блених фігур святих домініканського ордену. Сьогодні у храмі проходять концерти органної музики.

23

Парк ім. Івана Франкавул. Листопадового ЧинуНайстарший міський парк ім. Івана Франка протягом свого життя, а поча-лося воно в XVI ст., розпланувався на італійський, французький, і, нарешті, англійський манер в залежності від смаків власників та моди. Рослинність парку – це різновікове насадження, основу яких творять де-рева, посаджені під час реконструкції в 1855 р. Ростуть тут і екзотичні для Львова рослини: тюльпанове дерево, маньчжурська аралія, оцтове дерево, магнолія, дика яблуня, японська айва.

Парк “Знесіння”вул. Личаківська, Кривоносаофіс: вул. Довбуша, 24 Тел.:+380 32 297-50-48, 297-53-56Регіональний ландшафтно-історичний парк “Знесіння” є найбільшим (312 га.). Чудовий ландшафт, рідкісна рослин-ність, мальовничі лісові стежини, ставки та потічки створюють найкращу атмос-феру для активного відпочинку. Тери-торія парку включає музей народної архітектури і побуту, де під відкритим небом представлені найхарактерніші зразки дерев’яного будівництва різних етнографічних зон Західної України.

Парк “Високий Замок”вул. Ужгородська Високий Замок – так називається най-вища гора, що здіймається над Львовом (413 м над рівнем моря). Саме цю гору в XIII ст. пригляділи галицькі князі для спорудження фортеці. На вершині наси-паної гори (22 м) влаштовано оглядовий майданчик. Хто зважиться піднятися стрімким серпантином на самий верх, того чекають чудові панорами стародав-нього міста на фоні його нових обріїв.

Стрийський парквул. Паркова, вул. СтрийськаНайгарнішим львівським парком вва-жається оспіваний в піснях Стрий-ський парк, закладений у 1887 р. Тут росте понад 800 видів рослин з різних кліматичних зон. Парк має дві частини: нижню з живописними алейками, ставком, оранжереєю та екзотичними деревами та верхню, на якій в 1894 р. відкрилась Загальна крайова виставка, неперевершена за масштабами у Львові демонстрація тогочасних досягнень на-уки, культури та ремесла.

Зелені острівці

25

Повертаються ті часи, коли Львів жив різноманітними імпре-зами. Найбільше доступних

імпрез відбувається в період туристич-ного сезону – з кінця квітня до серед-ини жовтня. Представлений календар обіймає імпрези, до яких особа з осо-бливими потребами може долучитись.

Це, звичайно, не означає, що ви маєте вибиратися тільки на такі зустрічі. Мож-ливим є все. Тільки потрібно хотіти...

Львів бере активну участь у світо-вому торговому та фінансовому, на-уковому, культурному та спортивному житті. Тут щорічно проходять різно-манітні виставки та ярмарки, наукові симпозіуми, конференції, семінари, фестивалі мистецтва та спортивні зма-гання.

Різдво у Львові, фестиваль вертепівЧас проведення: 7-9 січня, щорічно Місце проведення: пр. Свободи та ву-лиці Львова

Великдень в Шевченківському ГаюЧас проведення: Великодній тиждень, щорічноМісце проведення: Музей народної архітектури та побуту, вул. Чернеча гора, 1 Віртуози, міжнародний музичний фестивальЧас проведення: травень, щорічно Місце проведення: Концертний зал фі-лармонії, вул. Чайковського, 7Інші місця: церква Св. Лазаря, вул. Коперніка, 27, Домініканський кос-тел, площа Музейна, Італійський дво-рик, площа Ринок, 6, вулиці та площі Львова

Форум видавців Час проведення: вересень, щорічно Місце проведення: Палац мистецтв, вул. Коперніка, 17 Золотий Лев, театральний фестивальЧас проведення: вересень – жовтень Місце проведення: театри і площі Львова

Щорічні імпрези Основні події року

27

День ЛьвоваЧас проведення: 4-6 травня, щорічноМісце проведення: центр міста, театри, концертні зали, вулиці і площі Львова

Джазовий фестиваль “Джаз Без”Час проведення: грудень, щорічноМісце проведення: м. Львів

Фестиваль “Fort.missia”Час проведення: липень, щорічноМісце проведення: Мостиський район

Етнофестиваль “Звенигород” Час проведення: 18-20 липня, щорічноМісце проведення: Пустомитівський район

Етнофестиваль “Підкамінь”Час проведення: 25-27 липня, щорічноМісце проведення: Бродівський район

Етнофестиваль “Тустань”Час проведення: початок вересня, щорічноМісце проведення: Сколівський район

Фестиваль “Етновир”Час проведення: початок вересня, щорічноМісце проведення: Сколівський район

За більш детальнішою інформацією звертатись:Управління культури і туризмуЛьвівської Обласної Державної Адміністраціїe-mail: tourism.loda@gmail.comhttp://www.loda.com.ua

Управління культури і туризму Львівської Міської Радиe-mail: culture.tourism@city-adm.lviv.uahttp://www.cultureandtourism.lviv.ua

Аксинометрична карта є авторською розробкою,

світлої пам’яті, архитектора

Галини Зіміної.

29

Пересуватися містом складно…

Маршрут, який ми пропонуємо пролягає через найцікавіші місця Львова, які включені

до списку спадщини ЮНЕСКО. Тому, будь-які зміни та переоблаштування потребують отримання різноманітних дозволів та тривалого часу. Власне че-рез це у путівнику ми часто звертаємо увагу на недоступні об’єкти для осіб з обмеженими можливостями пере-сування, але хочемо показати Львів з його кам’яними будинками, вузькими брукованими вулицями та брамами – відкритим для всіх!

Особи з вадами зору в будь-якому музеї Львова чи області знайдуть цікаві експонати, до яких матимуть змогу до-торкнутись.

Розпочинаємо нашу екскурсію від офіційної стоянки для туристичних ав-тобусів, яка знаходиться неподалік від Порохової вежі на вулиці Винниченка.

Додаток до карти (30-31 стор.)

Музеї1. Національний Музей у Львові2. Музей етнографії та художнього

промислу3. Історичний музей. Археології 4. Аптека Музей5. Музей коштовностей6. Історичний музей. Чорна Кам’яниця7. Королівські зали8. Музей меблів та порцеляни9. Музей військового строю10. Музей релігії11. Музей вишивки12. Музей зброї Арсенал13. Музей Ідей14. Музей дерев’яної барокової

скульптури І. Пінзеля15. Музей гасових Ламп

Театри1. Театр опери та балету2. Драматичний театр ім. Заньковецької3. Ляльковий театр4. Театр ім. Леся Курбаса

Галерея1. Зелена Канапа2. Галерея Примус3. Галерея «До неба 12м»4. Дзиґа5. Равлик6. Ґердан7. Арт 118. Галерея9. Вернісаж

33

На колишніх валах збереглася Порохова вежа – пам’ятка ар-хітектури XVI століття. Під час

війни в ній зберігали запаси пороху, а в мирний час – зерно. Товщина стін вежі внизу досягає трьох метрів. Сьогодні тут знаходиться Будинок архітекторів, а також сувенірний магазин на пер-шому поверсі.

Наприкінці XVIII століття австрій-ська влада розпорядилась знести обо-ронні споруди міста. Про них нагадують лише випадково збережені фраґменти та назви вулиць – Підвальна і Валова.

Вулиця Підвальна. Нерідко запи-тують, де знаходиться той підвал, від якого вулиця бере свою назву?...

Як і більшість середньовічних міст, Львів являв собою фортецю. Подвій-ний ряд мурів з кількома вежами, два арсенали, рів, заповнений водою, висо-кий вал з вежами та бастеями – такою у загальних рисах була система укрі-плень. Будували її понад 300 років. Наприкінці XІV століття місто оточував один ряд мурів,

який досягав 6 метрів у висоту і майже 1700 метрів у довжину. На початку XV століття з трьох сторін – північної, пів-денної та східної – було добудовано зовнішній мур. Кількість веж у стінах постійно змінювалася. До міста вело лише двоє воріт – Галицькі та Кра-ківські. Вони були обладнані вежами, підйомними мостами та барбаканами – своєрідними вежами, що захищали підступи до воріт. У 1430 році на Га-лицькій брамі встановили годинник. Там був також напис: “Князь Лев за-клав мої основи, нащадки дали ім’я Ле-ополіс”. У XVII столітті для зручності львів’ян у стінах пробили дві хвіртки – Єзуїтську (біля костелу Петра і Павла) та Босацьку (навпроти монастиря кар-мелітів босих). Міські вежі будували, утримували, а в часі війни захищали ремісники міських цехів. Так вони пе-реважно і називались – вежа пивова-рів, пекарів, столярів, ювелірів...

Для осіб з вадами зору буде цікаво доторкнутись до стін вежі. Таким чином можна відчути епоху серед-ньовіччя через камені, з яких збудо-вана вежа.

Доступ у вежу практично немож-ливий для осіб з обмеженою мобіль-ністю навіть з допомогою сторон-ніх осіб, оскільки до входу ведуть 9 сходинок, а також вузький прохід у дверях – 60 см.

З валів видно величний будинок, в якому сьогодні розміщується Львів-ська обласна державна адміністра-ція (вул. Винниченка, 18). В середні віки перед будинком був ставок, який входив до оборонної системи міста. У XVIII столітті ділянка належала маг-натам Кемеровським і називалася “Ко-моровщиною”. У будинку, що стояв на цьому місці, була пошта, звідки дилі-жанси їхали до Відня. Тому бічна ву-лиця (сучасна вул. Просвіти) певний час називалася Поштовою. Пізніше

тут стояв будинок родини Млоцьких, в якому з 1821 року містилося губер-наторство, а з 1849-го – намісництво, центр управління краєм. Цікава по-дробиця: саме тут у 1852 році було відкрито перше телеграфне бюро, яке з’єднало Львів з Краковом. Ця лінія мала передусім військове значення – австрійським властям добре запам’ята-лися події 1848 року.

В будинку є чи не єдиний в місті туалет, обладнаний для неповно-справних, який знаходиться на третьому поверсі. Дістатись туди можна вантажним ліфтом.

Поблизу адміністративного будинку на вулиці Винниченка, 18, знаходиться будинок № 16, у якому нині – сесійна зала Львівської обласної ради. Цей бу-динок споруджено у 1821 році в стилі класицизму, як резиденцію губерна-тора Галичини.

Від Порохової вежі спускаємось на вулицю Підвальну.

Тротуар у хорошому стані, ширина 4,0 – 4,5 м., але під значним ухилом. Для фізично сильних є можливість спуску самостійно або зі сторон-ньою допомогою.

Для осіб з вадами слуху необхідно бути особливо уважними, так як маршрут перетинає трамвайну колію.

35

37

На площі знаходиться одна з найці-кавіших та найцінніших пам’яток архі-тектури Львова – комплекс Успенської церкви. У цьому кварталі селилися лише українці-русини, тому вулиця до сьогоднішнього дня називається Русь-кою. Слід зауважити, що у східній час-тині міста селилося лише некатолицьке населення: вірмени, українці, євреї. Ця сторона була найнебезпечнішою під час облоги. Далі за міським муром по-чиналися пагорби. І саме ці квартали зазнавали найбільших руйнувань під час обстрілів ворожої армії.

Комплекс Успенської церкви най-краще оглядати з внутрішнього подвір’я, однак доступ до нього для туристів на візках обмежений, оскільки потрібно подолати три сходинки висотою 10 см, що мож-ливо лише зі сторонньою допомо-гою. Тому радимо оглядати об’єкт з пішохідної доріжки, яка тягнеться вздовж низького муру.

Ансамбль складається з трьох спо-руд: Успенської церкви (1591-1629), каплиці Трьох Святителів (1577) та вежі Корнякта (1578).

Автором проекту церкви і головним керівником робіт був львівський архі-тектор Паоло Домініці, італієць, який прожив майже все життя у Львові і був названий тут Павлом Римлянином. Церква була збудована у стилі рене-сансу, але на архітектора великий вплив

мали місцеві традиції. Вони проявились і в плануванні спо-руди (поділ храму на апсиду, наву і бабинець, харак-терні для західно-українських цер-ков) і в куполах, р о з т а ш о в а н и х вздовж осі храму, як “верхи” в кар-патських церквах. Ці традиції, іта-лійські та укра-їнські, злились у споруді церкви в одне ціле, ство-рюючи неповторне, повне гармонії і смаку творіння.

Поряд із церквою знаходиться дзві-ниця Корнякта, названа на честь зга-дуваного нами купця, який дав гроші на її спорудження. Це найвища вежа старого міста, її висота 66 метрів. На останньому ярусі знаходиться дзвін Кирило, найбільший у Львові. Його ді-аметр досягає 1 м 80 см. Розхитати його можуть тільки вісім чоловіків.

Завершує ансамбль Успенської церкви каплиця Трьох Святителів, увінчана трьома куполами, її головна прикраса – різьблений портал, обрам-лений виноградною лозою. Українські майстри-різьбярі залишили нащад-кам на згадку свої автопортрети біля основи порталу.

мали місцеві традиції. Вони проявились і

39

Ансамбль Успенської церкви на-лежав Ставропіґійському братству. Це була найвпливовіша громадсько-по-літична організація, а також сильна і багата громада. Перша згадка про неї відноситься до 1439 року.

Майже до кінця XVII ст. право-славна церква в Україні підпорядкову-валась Константинопольському патрі-архові. У 1583р., проїжджаючи через Львів, Константинопольський патріарх Єремія надав Успенському братству право Ставропігії, тобто безпосеред-нього підпорядкування патріархові, оминаючи єпископів і митрополитів.

У XVI-XVII ст. Ставропіґійське братство стає релігійним і культурним центром православного Львова. Воно взяло на себе велику просвітницьку місію: організувало українську школу вищого рівня (школу “семи вольних наук”), шпиталі, друкарню, де видава-лись книги українською мовою. Діяль-ність братства підтримували молдов-ські господарі та запорізькі гетьмани, перш за все Сагайдачний.

Прямуємо до пам’ятника Івану Федорову.Оборонні споруди, які ми

бачимо, захищали місто зі сходу. До системи цих споруд належав Королів-ський арсенал, названий так на честь короля Владислава ІV, який дав зна-чну суму на його будівництво. Будівля Арсеналу скоріш нагадує палац, ніж військову споруду. Військове призна-чення зраджують лише жерла гармат

з обох боків воріт. Цікава і його вну-трішня схема. У разі штурму – це пастка для тих, хто увірветься у двір, бо кожна точка двору прострілюється з вікон.

Перед Королівським арсеналом у 1977 році був відкритий пам’ятник Іванові Федорову. Іван Федоров по-клав початок книгодрукування в Росії. У 1574 році зі заснованої ним у Львові друкарні вийшли “Апостол” і “Бук-вар”.

Вхід в середньовічне місто через залишки внутрішньої оборонної стіни можливий зі сторонньою до-помогою через нерівність поверхні каменів муру висотою 6-10 см.

В скверику звертає на себе увагу цікавий пам’ятник всесвітньо відо-мому художнику примітивісту Епіфа-нію Дровняку (під псевдо Никифор з Криниці). Здається, ніхто з наших художників не сягнув тої слави, яку за життя мав Никифор із Криниці. Лише в Парижі його акварелі виставлялися 14 разів і щоразу мали величезний успіх. Напевне, найбільшим шоком це було для мешканців самої Криниці. Їм важко було уявити цього жебрака, безхатька,

41

дивака, містечкове посміховисько, як всесвітньо відомого художника.

Для осіб з вадами зору буде цікаво торкнутися пам’ятника, палітри, прочитати надпис у вигляді баре-льєфу на камені.

До пам’ятника ведуть три схо-динки. Тому, радимо для осіб, що пересуваються на візках, оглядати пам’ятник на відстані, розташу-вавшись на пішохідній доріжці. І цією ж доріжкою прямуємо на площу Музейну, щоб оглянути наступний об’єкт – Домініканський костел. На жаль, дорогою трапляються перешкоди, оскільки вздовж вул. Ів. Федорова паркуються автомобілі, часто з заїздом на пішохідну до-ріжку, а ширина тротуару стано-вить всього 1 м.

Домініканський монастир – один із кращих зразків львівської барокової ар-хітектури, одна з найграндіозніших спо-руд у львівській архітектурі XVIII ст.

Ченці домініканці прибули на за-хідні землі України ще у XIII столітті. Справа у тому, що князь Лев був одру-жений із дочкою угорського короля Бели ІV – Констанцією. За законами того часу дружина повинна була при-йняти віру свого чоловіка. Але Кон-станція залишилася католичкою і, при-їхавши до Львова, привезла зі собою ченців домініканців та почала їм всі-

ляко допомагати. Спочатку ченці жили на території давньоруського Львова, а потім перенесли свій монастир сюди.

Нинішній костел споруджено за проектом архітектора Яна де Вітте. Велична будівля повинна була здиву-вати, вразити, захопити глядача міс-тичним пафосом, підкреслити могут-ність ордену. На фронтоні зберігся на-пис: “SOLI DEO HONOR ET GLORIA” – “Єдиному Богу честь і слава”. Велика кількість декоративних прикрас надає споруді палацового вигляду. Дина-мізм і експресію фасаду підкреслюють скульптури Себастьяна Фесінґера.

43

Зовнішньому виглядові костелу відповідає його інтер’єр – пишний і урочистий. Протягом століть він збага-тився видатними творами мистецтва. У костелі є низка надгробків, найбільш цінним серед яких є надгробок графині Дунін-Борковської роботи всесвітньо відомого скульптора Б. Торвальдсена. Різцеві В.Гадомського належить пам’ят-ник видатному польському художни-кові XIX століття Артурові Ґроттґерові.

До костелу прилягає приміщення монастиря з цікавими ґотичними та бароковими інтер’єрами. Один із них – це колишня трапезна, у якій на по-чатку XVIII століття було підписано угоду між російським царем Петром І та польською шляхтою про спільне ве-дення війни проти Швеції.

У костелі знаходилася копія ікони Богородиці Домініканської. За леген-дою, в Х ст. її привезла до Києва візан-тійська принцеса Анна, наречена князя Володимира. Після II світової війни ченці виїхали до Польщі, забравши зі собою значну кількість цінних речей, в тому числі й цю ікону.

В приміщенні костелу і монастиря відкрито експозицію музею історії ре-лігії. Тут відбуваються також концерти старовинної музики.

Сьогодні оглянути інтер’єр Домі-ніканського костелу для осіб, які пересуваються на візках, немож-ливо, оскільки до входу ведуть ви-сокі сходи. Надіємось, за якийсь час

будуть зроблені доріжки і кожен зможе оглянути величні барокові скульптури та побувати на кон-церті органної музики. Прямуємо через площу Музейну до ві-рменського кварталу. Знову ж таки трапляються перешкоди через ха-отично припарковані автомобілі. В’їзд у Вірменський квартал перего-роджений квітниками, ширина між двома стаціонарними вазонами становить 1 м. Відразу ж за квіт-никами в літній період бачимо роз-ташовані столики кафе “Арарат”, крізь які потрібно обережно манев-рувати і прямувати до тротуару. На тротуар можна піднятися зі сторонньою допомогою, оскільки висота тротуару сягає 15 см.В кінці вулиці Вірменської знахо-диться культурно-мистецький центр “Дзиґа”. Тут постійно відбу-ваються імпрези та виставки. До галереї, для осіб, які пересуваються на візках, веде пандус. Але він до-сить стрімкий і потрібно докласти значних фізичних зусиль або скорис-татись сторонньою допомогою, щоб піднятись.

Цікавим об’єктом для осіб з вадами зору є скульптура риби (або либи, тобто посмішки моря, як її часто називають) біля входу до галереї «Дзиґа». Вона залюбки розправляє свої плавники та хвостик.

44

45

Пересуватись вірменським квар-талом легко, оскільки ширина тро-туару 2 м, а бруківка гладенька та прийнятна для пересування.

Вірменський квартал (вул. Вірмен-ська).

Історія вірмен Львова, величезні духовні та культурні надбання, які вони залишили нам, є органічною складовою неповторної аури нашого міста.

Історія знає декілька хвиль пере-селення вірмен в Україну. Найпотуж-нішою виявилася еміграційна хвиля середини XIII ст., коли батьківщину вірмен захопили монголо-татари. Хро-ніки свідчать про те, що вірмени слу-жили у військових дружинах Данила Галицького і Лева Даниловича.

Львів ще від часів Галицько-Во-линського князівства став культур-ним і торговельним Пьемонтом , який притягав до себе талановитих людей: архітекторів, художників, поетів, ре-місників, купців. Пошуки вірмен у торговельному бізнесі, знання й нави-чки віртуозних ювелірів, гартувальни-ків, шкіряників – все це знадобилося у Львові, який зростав як європейський ремісничий і торговельний центр.

У XIV ст. Львів поряд із Венецією і Амстердамом стає однією із трьох най-більших вірменських колоній у Європі. На Сході Європи львівська вірменська громада була найчисленнішою, і саме

тому 1364 року Львів став центром Ві-рмено-Григоріанського єпископства.

Львівські вірмени мали свої школи, бібліотеки, шпиталі. Вірменський істо-рик і мандрівник Симеон Дпір Лехаці писав, що у вірменській дільниці велася потужна харитативна діяльність: у не-ділю тут не обідали без жебраків, чужо-земцям надавали притулок, голодних годували, хворих лікували. Якщо зима була довгою і суворою, жебракам роз-давали хутряні шапки, кожухи, чоботи.

У Львові діяла перша вірменська друкарня. Тут 1616 року Ованес Кар-матенанц видав “Псалтир”, єдиний примірник якого зберігається сьогодні у Венеції.

Протягом усього середньовічного періоду багатство Львова базувалося на торговельних зносинах між Заходом і Сходом. Історично склалося так, що торгівля зосереджувалася здебільшого в руках вірмен. 1484 року вірмени мали у Львові 19 крамниць, українці – 3, по-ляки – 2. Та вірмени не лише торгували самі, а й обіймали надзвичайно важливі посади перекладачів, і через них місто здійснювало усі торговельні контакти з іноземними купцями. Забудова вулиці Вірменської поряд з площею Ринок і ву-лицею Руською була найкращою у місті. Позаяк вірменська громада була най-багатшою у місті, то для зведення своїх кам’яниць вона запрошувала поважних місцевих та приїжджих будівничих. Вже у XV столітті вулиця мала кам’яний брук, водогін та зливну каналізацію.

47

Вірмени, як народ торговий, мусили зважати на панівний етнос і панівну ре-лігію тієї країни, куди їх занесла доля. 1630 року вірменський архієпископ Миколай Торосєвич оголосив про пе-рехід львівських вірмен до унії з Римо-католицькою церквою, що спричинило їхню полонізацію.

Майже всі будинки на вул. Вірмен-ській є пам’ятками архітектури і мають риси різних стилів. А один із найціка-віших – будинок № 23, збудований у другій половині XVIII ст. і є яскравим взірцем львівського ампіру. За своєрід-ний скульптурний декор його здавна називають «Будинком пір року».

Над другим поверхом зображено Сатурна, який відраховує плин часу. Вище, на всю ширину фасаду,— фриз зі знаків Зодіаку, відповідно до кожного з 12 місяців. Спробуйте віднайти свій знак та загадати бажання. По боках четвертого поверху зображено лелек, приліт яких символізує початок весни, а відліт – початок зими. Між лелеками – маски вітрів чотирьох сторін світу. По оби-два боки Сатурна – чотири ба-рельєфи, що уособлюють пори року... Під баре-льєфами – уривки з по-еми Вергілія “Георгіки”.

Дорогою до Вірменської церкви по вул. Вірменській, 20 знаходиться кафе “Гасова лампа”, яке має ціка-винки для осіб з вадами зору. Біля стіни знаходиться скульптурна група Яна Зеха і Ігнація Лукасевича – дослідників нафти та винахідників гасу, а також стіл, шухлядку якого можна спробувати відімкнути.

Звертаємо з вулиці Вірменської праворуч на вулицю Краківську в на-прямку до Вірменського собору.

Головна святиня львівських вірмен – Собор Успіння Пресвятої Богоро-диці – унікальна пам’ятка східної куль-тури на європейських теренах. У 1360-х роках вірменська громада розпочала будівництво величного храму. Сілезь-кий архітектор Дорінґ будував церкву за зразком катедри в Ані – древній ві-рменській столиці на території сучас-ної Туреччини.

На початку XX століття з ініціативи архієпископа Теодоровича роз-почалася ґрун-товна рес-таврація

49

храму, в результаті якої інтер’єр було переоформлено у стилі модерн. Скле-піння і купол покрила яскрава моза-їка, автором якої був Юзеф Мегоффер. Стіни були розписані художником Яном Розеном, який виконав сповнені глибокого метафізичного змісту кар-тини та орнаментальні розписи стін. Особливо вдалися художнику, на думку сучасників, “Установлення Найсвяті-шої Тайни Евхаристії”, “Розп’яття” та “Поховання св.Оділона”. Перша велика творча робота Я. Розена, яка стала по-чатком його світового визнання, була виконана художником саме у Львові.

До самої церкви є можливість уві-йти. Ширина вхідних дверей ста-новить 1,2 м., при потребі можна відчинити і другу половину дверей такої ж ширини.

В’їзна брама до вірменського собору досить широка – 2 м. Тому для осіб, які пересуваються на візках, мож-ливо ввійти, але з допомогою однієї або ж і двох осіб, тому що висота сходинки перед брамою 20 см. За вхідною брамою знаходяться над-гробні плити XVIII ст.

Особам з вадами зору цікаво дотор-кнутись до плит та зануритись у вірменську культуру.

Вийшовши з Вірменського Собору і поглянувши вправо, бачимо Преобра-женську церкву, збудовану у 1898 р. за проектом архітектора С.Гавришкевича на фундаменті костьолу тринітаріїв. В церкві знаходяться дві роботи відо-мого українського художника Корнила Устияновича.

5151

Відразу за Преображенською церквою розташований будинок, де сьогодні знаходиться Кінопа-

лац. У цьому будинку, зведеному на ко-шти українського населення, містився Народний Дім – найстаріша в Галичині культурно-освітня установа, створена в 1849 р. за ініціативою громадського ді-яча, члена Головної Руської Ради Льва Трещаківського. При Народному Домі існували бібліотека і музеї. В ньому деякий час перебував театр «Руська бесіда», містилася перша українська академічна гімназія, а з 1930 p., після реконструкції бальних залів, проведе-ної архітектором Адамом Опольським, діяв Львівський театр розмаїтостей. З цією пам’яткою пов’язана знаменна історична подія: тут, у великій залі, 19 жовтня 1918 р. була проголошена За-хідно-Українська Народна Республіка, яку очолив Євген Петрушевич.

Вертаємось вулицею Краківською в напрямку до площі Ринок.

Вул. Краківська під назвою Татар-ська згадується у документах уже в 1382 р. Назва пов’язана з тим, що на цій вулиці жили татари. Мала вона й інші назви того ж походження – Поганська (“язичницька”), Сарацинська. Сучасна назва вперше зустрічається у 1441 р. і походить від того, що вулиця була по-чатком великого шляху на Краків, що проходив сучасною вул. Городоцькою. Звідси ж і назва брами, котра завершу-вала вулицю. Краківська брама, одна з двох брам міста.

Наприкінці XVI ст. віконниці біч-ного фасаду наріжного будинку (від вул. Шевської) були місцем своєрідної стінгазети – на них писали епіграми, малювали карикатури. Деякі з них мали політичний зміст, але зазвичай це було висміювання особистих ворогів, часто – досить непристойне. Подібне явище перед тим мало місце в Римі. Там з цією метою використовувалася статуя біля майстерні шевця Пасквіно, звідки і пішов загальноприйнятий термін «пасквіль». У Львові йому відповідав вислів “потрапити до старої”, бо буди-нок належав пані Абрековій. «Що каже пані Абрекова?» – цими словами льві-вяни часто віталися вранці. Першою жертвою стала сама власниця, а потім взялися за інших. Особливо дістава-лося магістратові – керівному органові міста. Нововведення набуло міжна-родного характеру, бо під час ярмарку цією творчістю займалися і приїжджі з інших країн. У 1601 р. магістрат змуше-ний був видати спеціальну постанову, яка забороняла подібні вправи, і поста-вити біля будинку сторожу.

Цікавим об’єктом є скульптура кентавра на наріжному будинку ву-лиць Краківської та площі Ринок. Будівля, у якій знаходиться ресто-ран-кондитерська «Кентавр» , побудо-в а н и й на ста-

53

ровинному фундаменті у 1767 році архітектором Косинським. З часів грецької античності кентаври – міфічні істоти з тулубом коня та торсом і голо-вою людини – є символом подвійності. Вони уособлюють поєднання нижчої природи людини, її тваринної натури, із високою природою, людськими чес-нотами і здатністю до судження. Це комбінація сліпої сили інстинктів і ке-рівного духу. Кінь уособлює чоловічу солярну силу й є опорою для підняття духу людини.

З 1847 до 1933 у будівлі знаходи-лася винарня, в якій продавалися вина та мед. Тут, у залі на другому поверсі, були розставлені важкі дубові столи у формі підкови, а на бажаючих по-співати чекало фортепіано. Відвідува-чами тогочасної винарні була заможна еліта. Саме тут за келихом медовухи,

вина або пива вели свої справи купці з Варшави і Туреччини, Кафи і Мол-дови. У пізніші часи заходили сюди письменники Богдан Лепкий та Іван Котляревський.

У радянський період «Кентавр» вважався одним з найкращих закладів у центрі Львова. У 70-х роках при вході до ресторану гостей завжди зустрічав швейцар, без домовленості з яким у за-клад годі було попасти. Тут збиралася львівська інтелігенція, яка за келихом «Старого Талліну» або ужгородського коньяку полюбляла «покпинити» з ра-дянської влади.

Виходимо на площу Ринок.Старий Львів – це перш за все Ринок, центр громадського, еко-

номічного і культурного життя. Такі площі були чи не в кожному європей-ському місті. Оскільки тут знаходилися

55

торгові ряди, то згодом словом ринок стали називати базари. Шість сто-літь історія Львова була нерозривно пов’язана з цією порівняно невеликою, прямокутною площею розміром 142 на 129 метрів. Тут знаходився маґістрат, палаци і будинки знаних городян, тут торгували, вершили суд і страти. Ко-лись біля ратуші, у південно-західній частині площі, де публічно страчували і карали, височів стовп ганьби у ви-гляді двох повернутих спиною одна до одної фігур: Феміди з терезами і пов’яз-кою на очах та ката з мечем – прико-вували до нього сварливих баб та неві-рних чоловіків. А щосереди, п’ятниці і неділі площа перетворювалася у живу торговицю. Тут можна було побачити купців з різних куточків світу, деколи навіть у морській формі, немов би що-йно з корабля.

“Ринок служить для справ публіч-них і для справ купецьких”, – писав на початку ХVІІ століття автор першої хроніки Львова Ян Альнпек. “У цьому місті, як і у Венеції, стало звичним зу-стрічати на ринку людей з усіх країн світу в своїх одягах: угорців у їхніх ма-лих магерках, козаків у великих кучмах, росіян у білих шапках, турків у білих чалмах. Ці всі у довгому одягу, а німці, італійці, іспанці – у короткому. Кожен, якою б мовою він не говорив, знайде тут і свою мову. Місто віддалене понад сто миль від моря. Але коли побачиш, як на ринку при бочках малмазії вирує натовп крітян, турків, греків, італійців,

зодягнених ще по корабельному, ви-дається неначе тут порт відразу за бра-мою міста”.

Високі вузькі будинки з трьома ві-кнами по фасаду. Сорок п’ять будинків на одній невеликій площі, сорок п’ять пам’яток архітектури – це унікальний музей під відкритим небом, наочна іс-торія львівського зодчества.

Архітектурний образ площі ство-рювався у другій половині XVI – на початку ХVII століття, в період утвер-дження і розквіту Львівського Відро-дження. Це наклало на її вигляд печать строгого смаку і відчуття міри.

За словами хроніста і поета Барто-ломея Зиморовича, не було “ремесла, в якому би львів’янин не зумів вдоско-налюватися”. Про красу своїх будинків турбувались і замовники: купці, ре-місники, патриції. Коштів їм на це ви-стачало, адже середньовіччя та епоха відродження – період найбільшого розквіту феодального Львова. Золото із багатьох країн стікалось до сейфів львівських неґоціантів. Місто часто на-зивали окрасою королівства, оплотом Руси, матір’ю талантів і навіть другом Атени. Про багатство міста свідчать і пишні свята та прийоми, які організо-вували міщани. Вони влаштовувались із таким розмахом, що ще в кінці ХІV століття маґістрат змушений був ви-дати постанову, яка забороняла при-ймати більше 16 гостей, виставляти більше 4 страв і запрошувати більше 2 блазнів.

57

Кожна кам’яниця неповторна, адже не існувало двох однакових будівель. Так, як і не існує однакових історій чи легенд, пов’язаних з Ринком, будин-ками, людьми...

На розі нас зустрічає скульптура героя Адоніса, яка прикрашає фонтан. Це одна з чотирьох скульптур, викона-них відомим скульптором Гартманом Вітвером і встановлених на чотирьох кутах площі у 1793 році на місці ко-лишніх колодязів. В чашах інших трьох фонтанів знаходяться скульптури бога морів Нептуна, його дружини Ам-фітрити та богині полювання Діани. Торговки зеленню та фруктами відсві-жували свій товар в цих фонтанах-кри-ницях в базарні дні.

Направляємось площею Ринок на північний схід. На площі Ринок тро-туари підняті на 6 см. Тому, можна самостійно їхати по тротуару, ширина якого становить близько 3 м. Можна також пересуватись й дорогою, бо це пішохідна зона, хоч бруківка по дорозі інколи нерівна.

Біля пам’ятника Амфітрити ці-кавим об’єктом для осіб з вадами зору є лавочка закоханих, яка була виготовлена і подарована Львову майстрами ковалями. На лавочці можна перепочити та бути в ціл-ковитій безпеці, оскільки з обох бо-ків сидять леви-охоронці.

59

На розі вулиць Друкарської та Ставропігійської знаходиться аптека-музей. На будинку – вивіска з емб-лемою медицини і датою заснування аптеки – 1735 рік. Перший фармацев-тичний заклад у Львові був відкритий ще в XIІІ столітті при Домініканському монастирі. Перша аптека, як і багато наступних, не збереглися. Аптека На-торпа, біля якої ми стоїмо, діє безпе-рервно вже більше як 270 років.

В 1966 році в аптеці було відкрито музей. Тут знаходиться приблизно 2 тисячі експонатів. Зберігся старовин-ний інтер’єр торгового залу аптеки, поліхромні розписи стелі, що виконані на початку ХІХ ст. віденськими май-страми і символізують чотири складові

елементи всесвіту: вогонь, воду, землю і повітря. В торговому залі при рецеп-турному столі змонтовано три аптечні ваги, стояки яких використовуються, як електричні свічники. Представлені старовинні касові апарати. В аптеці можна побачити унікальну колекцію аптечного посуду для зберігання ме-дикаментів – це керамічні амфори XV-XVI ст., порцелянові, фаянсові, скляні і дерев’яні штанглази. Різноманітні ап-течні ступки – кам’яні, чавунні, порце-лянові, мідні, мармурові, агатові.

Крім аптечного посуду в музеї представлена фармацевтична техніка, книги. Експонати розташовані в кіль-кох залах першого поверху та в підзе-меллях.

61

Раніше у посуді ліки покупцям не відпускалися, а лише зберігалися в ап-теці. Він був своєрідною рекламою ап-теки. Стояв, як правило, на одних і тих же місцях. Від його форми, кольору, зовнішнього оформлення залежало часто враження від аптечного при-міщення. Аптеки були приватними, і кожен власник намагався надати сво-єму закладові імпозантного вигляду. Зазвичай посуд замовлявся для кож-ної аптеки з однорідного скла однако-вого кольору. Бідніші замовляли його з простого прозорого скла, багатші – з дорожчого, кольорового, і лише дуже багатий фармацевт міг дозволити собі придбати посуд із червоного, рубіно-вого скла.

Один із експонатів музею – гасова лампа. У 1853 р. в аптеці Петра Міко-ляша маґістр фармації Ян Зех отримав ректифікат гасу. Там же Ігнацій Лука-севич винайшов першу у світі гасову лампу. У березні 1853 року вона освіт-лювала приміщення аптеки. У липні того ж року такі лампи придбала голо-вна міська лікарня для нічних опера-цій.

У Львівській аптеці-музеї Ви змо-жете побувати в алхімічній лаборато-рії, пивниці, і внутрішньому подвір’ї – єдиному об’єкті у Львові, де вдалося відтворити вигляд житлового будинку заможного міщанина ХVI-XVII ст.

На пам’ять про аптеку-музей можна придбати сувеніри: значки зі зображен-ням аптеки, комплекти листівок, ориґі-нальні ліки “Залізне вино”, яке вжива-ється для підвищення рівня гемогло-біну в крові та покращення апетиту.

В аптеку можна потрапити лише відчинивши другу половинку дверей, тоді ширина проходу буде 2 м. До дверей веде сходинка, висотою 15 см, тому знадобиться стороння до-помога, щоб подолати її. У музейний комплекс (дворик та підземелля) по-трапити неможливо через надто вузький прохід – 45 см.

Оглядаємо з тротуару або ж дороги (це пішохідна зона) ряд будинків на східній стороні площі Ринок.

Будинок №2 збудований у 1589 році купцем і аптекарем Янушем Ве-дельським на місці старого ґотичного будинку. На фасаді розташовані деко-ративні рельєфи зі зображенням дель-фінів. Дельфіни – давні символи успіху в торговій справі і щасливого поря-тунку на водах.

Із цим патриційським будинком пов’язане відкриття у Львові першої регулярної пошти. Роберто Бандінеллі

63

в 1629 р. удосконалив пошту, організо-вану італійцем Доменіко Монтелуппі. Король Сигізмунд ІІІ Ваза надав Банді-неллі привілей на утримання регуляр-ної королівської пошти. Раз на тиждень, по суботах, вирушали поштові кур’єри до Любліна, Варшави, Кракова та інших міст Європи. Ці послуги коштували дуже дорого. За перевезення півлота вантажу (тобто 6,3 г.) до Замостя пла-тили 1,5 гроша, до Любліна – 2, до Вар-шави і Кракова – 3. Папір був важким, аркуш важив чимало. Тому Львівська Рада, бажаючи зекономити на пошто-вих витратах, стала відправляти пошту з власними гінцями, що було порушен-ням угоди. Р. Бандінеллі вклав у справу 1500 злотих, а дії Ради розорили його. Бандінеллі збанкрутів...

Сьогодні у Палаці Бандінеллі діють постійні експозиції Львівського істо-ричного музею.

На жаль, оглянути експозицію му-зею неможливо навіть потрапивши всередину будинку через широкі двері. Відразу в першому залі є схо-дова клітка, яка веде на поверхи, де й розташовані експозиції.Оскільки будинок є пам’яткою архі-тектури XIV ст., як і інші на площі Ринок – жодні перебудови всере-дині неможливі. Тому цікавими для категорії туристів, що пересува-ються на візках є лише екстер’єри цих кам’яниць.

Будинок №3. В другій половині XVI ст. ділянка і будинок належали патриціям Вільчкам. Кам’яниця зва-лася Вільчківською.

Історія, пов’язана з цим будинком і цією родиною, і романтична, і тра-гічна. Єдиною спадкоємицею майна родини і неймовірною красунею була Ганна Вільчек. Претендентів на її руку та посаг не бракувало. Серед багатьох, особливо домагалися її одружений польський магнат Єльонек та флорен-тієць Уран делла Ріпа Убальдіні. Але ж поляк на той час був одружений, і навіть мав дітей.

Тому віддала перевагу молода ді-вчина італійцеві. Між суперниками виникла бійка, в якій запальний Убальдіні наніс смертельного удару кинджалом поляку Єльонеку. Отож, убивцю відразу ж заарештували і мали б присудити до смертної кари. Але здійснити вирок було не про-сто, оскільки Убальдіні був родичем Папи Римського Григорія XIII, що вплинуло на суддів, крім цього за флорентійця заступилася впливова італійська колонія Львова. А осно-вне – у справу втрутилося львівське жіноцтво. Жінки суддів не давали чоловікам спокою. Таке романтичне кохання! Навіть вбивство людини не могло затьмарити такої романтики! Убальдіні не покарали. Він одружився з Ганною Вільчек і жили вони довго і щасливо!

67

Будинок №4 з декорованим діаман-товим рустом фасадом, увійшов до іс-торії львівської архітектури під назвою Чорної кам’яниці. Його також знали як будинок Лоренцовича або Докторську кам’яницю. Після побудови будівля була звичайного кольору місцевого пісковика – сірого. Імпозантний чор-ний колір – продукт довготривалого всмоктування каменем в себе пилу і бруду Ринку. А зараз її просто пофар-бовано на чорне.

Будинок було споруджено у 1588-89 рр. Серед архітекторів будинку в різних джерелах називають імена Петра Кра-совського і Петра Барбона. У 1596 році власником будинку стає купець і фар-мацевт Ян Лоренцович, який відкрив тут одну з перших Львівських аптек.

Пізніше до Чорної кам’яниці до-будували третій поверх, прикрасили фасад фігурами святих, аттиком і по-новому оформили деякі інтер’єри. Ре-льєфи XVII століття зображають Ма-рію Магдалину, Св. Мартина на коні – патрона тодішнього власника бу-динку, а також Св. Станіслава Костку. Портали і вікна прикрашені різьбою з мотивами виноградної лози.

Перед входом до кам’яниці – не-звично вузенька лавиця. Тут колись сидів сторож кам’яниці, а щоби не за-снув, лавицю зробили максимально незручною. Спробуйте на ній зручно вмоститись?!

В 1926 році кам’яницю купило місто і влаштувало в ній історичний музей

імені Яна ІІІ Собєського. На першому поверсі гості першою справою потра-пляли в кімнату-передпокій зі збере-женими з часів Середньовіччя дерев’я-ними балками на стелі та двома гарно оздобленими порталами. В цій залі зберігалися портрети визначних осо-бистостей, так чи інакше пов’язаних зі Львовом – Корнякти, Боїми, Бернато-вичі, Маратовичі. Музейна традиція не переривалася з того часу – зараз в кам’яниці теж історичний музей.

Знову ж таки доступним для огляду є лише зовнішній фасад будинку. Експозиція музею розташована на другому поверсі, на який ведуть вузькі дерев’яні сходи.

Будинок Корнякта №6 – одна з найбільш визначних пам’яток львів-ської цивільної архітектури епохи Від-родження. 1569 року у Львові з’явився Костянтин Корнякт, за походженням – грек з Кріту. Виноторговець Кор-някт отримав шляхетство з рук короля Речі Посполитої Сигізмунда II Августа за свою вірну службу на посаді осо-бистого королівського секретаря. На-ступний король Стефан Баторій спеці-альним декретом дозволив Корнякту спорудити на площі Ринок у Львові палац з шістьма вікнами – привілей, який у місті на Магдебурзькому праві не можна було купити за жодні гроші, тільки отримати за особливо видатні заслуги перед містом та державою.

69

Авторами палацу стали італійські ар-хітектори Петро з Барбони та Павло Римлянин. Кращі зразки ренесансової архітектури надихнули авторів ство-рити в палаці прекрасний дворик із триярусними відкритими галереями, які зачаровують ритмом аркад, під-тримуваних колонами тосканського і доричного ордерів. Італійське подвір’я – магніт для львів’ян і туристів. Вже у XVIII столітті тут ставили Шекспіра. Тут знімалися кінофільми та стали традиційними концерти. Старовинна класична музика у поєднанні з архі-тектурою Відродження створює у гля-дачів та слухачів неповторний настрій. Посперечатися шармом зі львівським «Італійським подвір’ям» на території України здатна хіба колишня резиден-ція російських царів у Лівадії.

Корнякт, будучи шляхтичем та за-ймаючи високі державні посади все ж

не кинув торгівлі вином. Над вхідними дверима висіла гілка ялини, своєрідна вивіска винарні, яка розміщувалася у залах першого поверху. Пускали сюди тільки людей з товстими гаманцями. І приємно було в морозний зимовий вечір посидіти біля палаючого каміна, у веселому товаристві за кухлем гаря-чого вина з прянощами.

На жаль, спадкоємці дуже швидко пустили багатий маєток Корнякта за вітром. За якийсь час палац купили Со-беські, а коли Ян Собеський став поль-ським королем, палац автоматично пе-ретворився на королівську резиденцію. У 1686 році саме тут, в будинку Кор-някта, було підписано вічний мир між Росією і Польщею. 12 вересня 1908-го року до 225-ї річниці розгрому Яном III Собеським турків під Віднем у па-лаці Корнякта відкрився музей, який на честь цієї події дістав назву Націо-

71

нального музею імені короля Яна III. Після радянської реорганізації тут роз-містився центральний корпус Львів-ського історичного музею. Родзинка експозиції палацу Корнякта – так звані «королівські зали», умебльовані в стилі львівських палаців ХVIII-ХІХ століть.

Туристам, які пересуваються на візках, є можливість оглядати ко-ролівську кам’яницю лише ззовні.

Для осіб з вадами зору цікаво буде відчути атмосферу середньовіччя в Італійському подвір’ї, яке є не-від’ємною частиною королівського палацу. Тут є скульптури, що відо-бражають епоху Ренесансу, а та-кож затишне кафе, де можна почас-туватись філіжанкою ароматної кави з тістечками.

Будинок №9 належав львівським латинським архієпископам. Мав 68 кімнат. Особливою пишністю вирізня-лися спальня архієпископа та зала, ви-кладена золотавою цеглою і кахлями, спеціально замовленими в Гданську, так звана Фарфорова або Золота зала.

У серпні 1724 року великий корон-ний гетьман А. Сенявський віддавав заміж свою дочку Софію. Наречений влаштував у цьому будинку величезний прийом. На спеціальних щоглах горіло 600 смолоскипів і 400 ліхтарів. Дорога до будинку була позначена шістьма ви-шками, прикрашеними світильниками.

А з вікон виставили чотири труби-ринви, з яких протягом години лилось угорське вино.

Будинок №10 – пишний палац Лю-бомирських. Він був споруджений на місці семи міщанських будинків: двох зі сторони площі Ринок, трьох із ву-лиці Руської та двох – із вулиці Івана Федорова. Наприкінці XVII століття будинки були капітально перебудо-вані чудовим архітектором Яном де Ві-тте і створили одне ціле – палац, який згодом став власністю князів Любо-мирських. Палац має багату історію. Після розділу Польщі він стає резиден-цією ґубернаторів. В ньому містилася українська просвітницька організація “Просвіта”, яка діяла тут до 1939 року. Тут часто бували І.Франко, Леся Укра-їнка, В.Стефаник та інші діячі укра-їнської культури. Саме з балкону цього будинку 1941 року Ярос-лав Стецько проголо-сив Акт відновлення Української дер-жави. Сьогодні тут діє Му-зей меблів та порце-ляни.

73

Біля фонтану зі скульптурою бо-гині Діани звертаємо в напрямку до Ратуші. Тут треба бути обе-режними, бо хоча площа Ринок і за-крита для проїзду транспорту, нею курсує трамвай, а також екскурсій-ний Чудо Поїзд.

Будинок №13 дістав цей номер лише в 40-х роках ХХ ст., а до того це був №12А, бо тринадцять – нещасливе число. Першим власником був Ян Аль-нпек – автор першого опису Львова 1618 р. Власниками будинку в другій половині XVIII ст. були брати Сігні (по-італійськи Signi), які влаштовували бали та всілякі розваги у Львові. Вони ж ввели у моду триногі столики для гри в карти.

Їм належав маєток під Львовом, який дістав назву Сигнівки (нині ву-лиця з цією ж назвою). У 1775 р. брати Сігні зажадали виключного права на влаштування міських балів. Але губер-

натор взагалі заборонив їм влаштову-вати бали, бо вони часто закінчувалися бійками. І якщо хтось з’являвся на ву-лиці з синцем під оком, то говорили, що він “oberwat od trzech Signiow”.

Зовсім не характерний для на-шого міста – крилатий лев прикрашає портал будинку №14. Під лапою лева – розкрита книга з латинським на-писом: «Мир тобі, Марку, євангелісте мій». Це герб Венеційської республіки – лев Св.Марка. Встановлений він був на будинку невипадково. Представни-ком купецької республіки у Львові був далматинець Антоніо ді Массарі. Він приїхав до Львова в другій половині XVI ст., прийняв міське громадянство, одружився з найбагатшою нареченою Львова і спорудив цей будинок. Мас-сарі виконував функції консула Венеції у Львові.

Площа Ринок була свідком найваж-ливіших міських подій з 1356 року, з часу надання Львову маґдебурзького права. З того часу Львів перестав бути залежним у справах управління містом від королівської адміністрації і підпо-рядковувався безпосередньо королю, інтереси якого репрезентував старо-ста. Найвищою міською владою була Рада або Маґістрат. Резиденцією ма-ґістрату була ратуша справжнє серце міста. Упродовж тривалої історії міста ратуша неодноразово перебудовува-лась. Найстарша згадка про ратушу відноситься до 1381 року. Тоді це була дерев’яна споруда, завершена високою

75

вежею і галереєю для сурмача. Але по-жежі не оминули будівлі.

На початку ХVIІ століття була збудована нова ратуша з восьмигран-ною вежею з чотирма циферблатами годинників, увінчана позолоченим залізним левом. Цікаво, що інтер’єр зали засідань прикрашали дорогі ки-лими. Згідно з законом, торгівля між іноземними купцями у Львові могла вестися тільки через перекладача. І за звичаєм, кожен перекладач пови-нен був щороку дарувати Раді один-два килими. Так поступово виникла уславлена львівська колекція килимів – індійських, перських, узбецьких. Але, не жаль, ця колекція до нас не ді-йшла. Зрештою, як і сама будівля Ра-туші того часу.

Сучасну будівлю міської ради було завершено у 1835 році. Збудована у стилі віденського класицизму, незва-жаючи на свою масивність, ратуша ор-ганічно ввійшла до архітектурного ан-самблю Львова, а її вежа, що піднялась на висоту 65 м., стала символом міста. Не забули й про годинник. До нього ве-дуть 400 сходинок.

Вхід до ратуші стережуть два леви. Вони тримають щити з гербами на-шого міста. В основу герба покладена печатка галицьких князів. На гербі – міські ворота з вежами, які свідчать про оборонну могутність Львова, ґрати воріт підняті – це говорить про гостин-ність городян, а від непроханих гостей вхід до міста стереже лев.

На південно-західному розі площі Ринок розташована площа Катедральна. Завершу-

ючи огляд південної сторони площі Ринок, не можна не звернути увагу на величну сакральну споруду справа – Латинський катедральний собор.

Для осіб з вадами слуху необхідно бути особливо уважними, так як маршрут перетинає трамвайну колію.

Латинська катедра чи, по-іншому, Базиліка митрополітальна – мало не єдина пам’ятка ґотичного Львова, яка збереглася після пожежі 1527 року. В 1360 році був закладений перший камінь у фундамент Латинської кате-дри, яка стала форпостом католицької церкви на західноукраїнських землях. Будівництво такої великої споруди в середні віки, як звичайно, йшло по-вільно і з великими перервами. Буду-вали її довго, понад 100 років, але так і не завершили. За задумом архітектора мали бути дві вежі, але друга, доведена до рівня даху, так і залишилась недо-будованою.

На східній стіні храму з боку вулиці Галицької бачимо зображення ікони з написом. Він розповідає про трагічну та зворушливу історію, яка сталася у Львові понад чотири століття тому. У 1598 році від невиліковної хвороби померла дев’ятирічна Катруся, донька міщанина Войцеха Домагалича. Ді-

79

дусь дівчинки, відомий львівський геометр Юзеф Вольфович, убитий го-рем, намалював і встановив на стіні костелу образ Матері Божої. Згодом тут збудували каплицю, частина якої виступала на середину вулиці Галиць-кої. З роками каплиця набула винятко-вого значення для вірних. Тогочасний львівський хроніст писав: “Було то для старого Львова місце святіше святого. Заповнена молитвами і співом, вдень і вночі освітлена, оточена стоячими навколішки людьми, була ця каплиця ніби серцем Львова, потіхою у його смутках і охороною в нещастях”. З ча-сом львівяни стали називати ікону об-разом Матері Божої Ласкавої. Помо-литися перед нею було великою честю навіть для польських королів. Напри-

кінці XVIII століття австрійська влада ліквідувала цвинтар навколо катедри й наказала розібрати каплицю. Чудот-ворну ікону перенесли до катедри, а на зовнішній стіні залишився напис на згадку про маленьку Катрусю та її дідуся, який увіковічнив себе, намалю-вавши чудотворний образ.

Проходячи повз катедру, можна побачити ядра, які висять на її стінах. Це пам’ять про найгрізнішу турецьку облогу Львова 1672 року. Найбільше ядро нагадує нам про ці події написом “Ex obsidione turcica…”, тобто “З ту-рецької облоги, року Божого 1672, дня 28 вересня”. А менше ядро з таблицею оздоблено старовинним написом лати-ною: “Під час облоги Львова турками року Божого 1672 дня 29 вересня”. Це 38-фунтове ядро, вистрілене з гармати, перелетіло через східне вікно, впало до середини костелу за великим вівтарем і затрималося без жодної шкоди під розп’яттям в пресвітерії, коли власне в ніч на святого Михаїла вирувала страшна буря з громами та блискав-ками. Снаряд, розташований у стіні храму вище, має напис “Ex obsidione ruthenorum” ( “З української облоги 5 березня 1919 року”) й нагадує про укра-їнсько-польську війну 1918-1919 років.

У XVI – на початку ХVІІ століття: Латинська катедра обростає каплиця-ми. Великі магнати, багаті купці вважа-ли своїм обов’язком збудувати капли-цю-усипальницю в катедрі або біля неї. Аж до середини ХVІІІ століття площа

81

перед катедрою служила кладовищем. Лише у 1785 році було заборонено хова-ти у центрі міста, а всі каплиці, склепи були розібрані. Залишилась лише одна каплиця, розташована окремо – капли-ця Боїмів. Правильніше було б назва-ти цю пам’ятку іменем її натхненного творця, але, на жаль, історія зберегла лише ім’я замовника – львівського куп-ця, вихідця з Угорщини, Георгія Боїма. Багатий патриціанський рід Боїмів дав середньовічному Львову чимало зна-чних неґоціянтів, відомих учених, ліка-рів, мандрівників. На східній стіні ка-плиці збереглись чудові, надзвичайно характерні і виразні портрети Георгія і Ядвіґи Боїмів, виконані в техніці фрес-ки. Під портретом глави сім’ї латин-ський напис: “Ґеорґ Боїм, консул львів-ський, каплиці цієї засновник, 1617”.

З протилежної сторони різко виділяється у зовнішньому ви-гляді каплиці головний фасад,

повністю покритий кам’яною різьбою на сюжети Страстей Христових. Геро-ями сцен виступають люди з вулиці: ремісники, селяни, люди з передмість. У нижньому ярусі в нішах, обрамле-них колонами, стоять скульптурні зо-браження апостолів Петра і Павла. Хто хоче ближче пізнати людей XVII сто-ліття, повинен до них придивитися. Це портрети сучасників із їх життєвими незгодами, мріями про майбутнє. У цьому ж стилі виконана сидяча скуль-птура Христа на ліхтарику купола. Він тут як проста людина, яка присіла край дороги після важкої подорожі. Духові твору відповідає латинський напис на барабані ліхтарика: “Перехожий, зупи-нись і подумай, чи є печаль, більша від моєї”.

На жаль, унікальний інтер’єр ка-плиці оглянути неможливо осо-бам, які пересуваються на візках, оскільки ширина дверей становить лише 50 см. Та фасад каплиці захо-плює надзвичайно!

Інтер’єр каплиці вражає великою кількістю декору і висотою примі-щення. Погляд мимоволі лине вгору і потопає у блакитному ліхтарику ку-пола.

Смисловим і композиційним цен-тром інтер’єру є східна вівтарна стіна. Вся вона заповнена зображеннями на євангельські теми: “Поклоніння яг-няті”, “Омивання ніг”, “Тайна вечеря”

83

та ін. На південній стіні інтер’єру вмонтовані дві епітафії. Вражає скуль-птурна композиція – “Пієта”, виконана з алебастру. На жаль, століття знищили поліхромію скульптури і всього оздо-блення інтер’єру. Адже вся скульптура була розфарбована, а орнамент і архі-тектурні деталі – позолочені. За своєю пишнотою каплиця не мала собі рів-них. На початку XVIII століття в мав-золеї поховали останніх із роду Боїмів, але, завдяки своїй високій художній цінності, каплиця залишилась неза-йманою протягом стількох століть.

На площі Катедральній є кав’ярня “Світ кави”, де влітку можна ви-пити кави за виносними столи-ками.

Від каплиці прямуємо до катедри, яка є доступною для огляду.

Потрапити всередину катедраль-ного собору особам, які пересува-ються на візках можливо подо-лавши металеву решітку при вході висотою 4 см. та поріг, висотою 7 см. з допомогою сторонньої особи. Ширина дверей сягає 2 метрів. Пе-ресуватись всередині легко, доступ-ними для огляду є каплиці катедри. Вівтарну частину оглянути де-тальніше можна, подолавши схо-динку висотою 15 см. за допомогою сторонньої особи.

До північного фасаду Латинського катедрального собору притулилася каплиця Кампіанів. Побудована на замовлення ненависного в той час у Львові жорстокого тирана, повновлад-ного володаря міста і водночас одного із найосвіченіших і найбагатших львів-ських патриціїв – Мартина Кампіана. Екстер’єр каплиці вражає витонче-ністю та багатством. На стіні розташо-вані три рельєфи, які представляють сцени “Покладення до гробу”, “Воскре-сіння” та “З’явлення Христа Марії Маґ-далині”. Нагорі високий аттик з трьома овальними медальйонами. Барельєфи на них символізують вірність, коротко-часність людського буття і безсмертя душі.

Всередині каплиця прикрашена різьбою, де використані різні породи каменю. Однак це багатство декору справляє холодне враження. В оздо-бленні брали участь два майстри: вівтар з постатями апостолів Петра і Павла створив скульптор Генріх Горст, а деко-рацію бокових стін, правдоподібно, ро-бив славетний майстер Йоган Пфістер. Тут розміщені епітафійні написи, при-свячені Павлу і Мартину Кампіянам. Кожна з епітафій завершена портретом в оточенні отців церкви та євангелістів, і саме ці зображення – рельєфи – нале-жать до видатних пам’яток львівської скульптури першої половини XVII століття. Плафон каплиці розмальова-ний художником Станіславом Строїн-ським.

85

Повернемось назад на площу Ринок та оглянемо детальніше її західну частину.

Кам’яниця Шольц-Вольфовичів – будинок № 23. На Ринку цій родині належало кілька кам’яниць. Шольц-Вольфовичі – одна з гілок могутнього клану Шольців, найзаможніша родина Львова. Найбільшим маєтком влас-ника були його діти. В будинку прожи-вало 12 синів і 12 дочок (від однієї дру-жини!). 25 тисяч червінців залишив він їм у спадщину, не враховуючи земель, будинків, крамниць, товарів, рухомого майна...

З будинком №29 пов’язана трагічна історія. В середині XVIII ст. ділянка на-лежала комендантові Львова Ф. Кори-товському. Він купив землю, але на бу-дівництво грошей не мав. У 1768 році на Правобережній Україні спалахнув

могутній народний рух – Коліївщина. Повстання було жорстоко придушене, а 400 полонених гайдамаків прислали на страту до Львова. Страту повинен був провести саме Феліціян Коритов-ський, який розсудив, що покарати 400 людей завжди можна встигнути. Тож засуджені, як безплатна робоча сила, спорудили на Ринку чудовий будинок. Після цього гайдамаків стратили. Ще раніше на цьому місці стояв будинок Мартина Кампіяна, каплицю якого ми оглядали в Латинській катедрі.

На початку минулого століття сумні спогади були витіснені більш життєра-дісною подією: тут відкрилась кав’ярня Андріоллі, одна з перших у Львові.

Поряд із будинком №29 сусідня бу-дівля здається невеликою і затишною. Це так званий “докторський дім”. Якийсь час він належав докторові До-

87

мінікові Геппнерові. У його архітек-турі можна прослідкувати риси різних стилів та епох: від ґотики до бароко. Найбільшу цінність являє собою ре-несансовий портал, створений невідо-мим, але, безсумнівно, талановитим майстром.

Докторський дім відомий не тільки своєю архітектурою. Якщо придиви-тися, то над кожним вікном і порталами видно латинські надписи. Це старо-винні латинські мудрості про людські чесноти і вади. Наприклад, надписи над вікнами третього поверху (зліва направо): “Достойний не заздрить ні-кому”, “Доброчинність перемагає все”, “Повага – нагорода доброчинності”. Надписи над лівим порталом: “Хто ба-гатий? – Щедрий!”, “Хто бідний? – Ску-

пий!”. “Ніколи корисне не розходиться з прекрасним”. Надписи над вікнами другого поверху: “Де благодать – там Бог”, “Де достаток – там порок”, “Де ба-гатство – там друзі”.

Зокрема, в кам’яниці №30 у другій чверті XVII ст. мешкала Ядвіжка Луш-ковська, дочка збіднілого купця. У 1634 році до Львова приїхав король Вла-дислав IV Ваза. Проїжджаючи через Ринок, він побачив у вікні Ядвішку – і закохався на все життя. Король забрав красуню-львів’янку до Варшави і осе-лив у своєму палаці. У них народився син. Але кохання короля викликало подив і обурення в вищих колах, адже король не мав права закохатись у про-столюдинку. Тому вирішили одружити короля з австрійською принцесою, а

89

прекрасну Ядвіжку видали заміж за шляхтича. Подружжя мало маєток в місцині, де було чудове полювання. А король був пристрасним мисливцем і часто навідувався в краї, де проживала його кохана, і жив там по кілька міся-ців...

Король овдовів, одружився вдруге, але своє кохання не зрадив. На руках Ядвіжки він і помер.

Через “Пасаж Андріоллі” прохо-димо відразу до Єзуїтського костелу. Спорудження львівського костелу Єзуїтів тісно пов’язане зі зміцненням позицій ордену в Україні. Монахи при-були до Львова в час, коли місто уже було щільно забудовано і знайти вільну ділянку під будівництво нового храму та колегії було досить важко. Були тут і суди з євреями, і знову пошук ділянок. У 1610 році почалось спорудження ґрандіозного храму Св. Петра і Павла. У 1630 році костел в основному завер-шено. Але вежа його – найвища у Львові (80 м) – була споруджена у 1702 році. На ній встановили годинник. Шкода,

що ця важлива домінанта львівської панорами не збереглася, її розібрали з метою безпеки після падіння ратушевої вежі у першій половині XIX століття.

Костел збудовано за прикладом ві-домого римського храму Іль Джезу ар-хітектора Джакомо делла Порта. В ар-хітектурі костелу, спорудженого у стилі раннього бароко, є ще багато спільного з пам’ятками ренесансового зодчества. Зараз тут знаходиться книгосховище однієї з найбільших наукових бібліотек України ім. В. Стефаника.

З північної сторони до костелу при-лягає триповерховий будинок колиш-ньої єзуїтської колеґії. Учнями цієї ко-леґії були відомий мандрівник В. Гри-горович-Барський та Б. Хмельницький.

З-за костелу видно величний Про-спект Свободи, який утворився на місці давнього оборонного валу, русла

91

ріки Полтви та її лівого берегу. Сьо-годні тільки окремі фрагменти оборон-ної стіни, старі гравюри та сучасні ре-конструкції міських укріплень нагаду-ють про те, як виглядала ця місцевість.

Від 1863 до 1920 року більшість будинків належала євреям. Це була вулиця готелів. Місцева преса нази-вала Львів не інакше, як “маленький Париж”. Тут виросли великі громад-ські споруди, дорогі готелі, ресторани, кав’ярні та магазини. До речі, готелі у більшості мали назву на французький манер: “Центральний”, “Гранд Готель”, “Англійський”, “Брістоль”, “Бель Вю”, “Імперіаль”, “Савой”. З 1888 року ву-лицею прокладено лінію кінного трам-ваю, а уже за 6 років запущено елек-тричний.

На місці пам’ятника Кобзареві в різний час стояли монументи Яблонов-ського – захисника Львова від турків, архангела Михаїла, Яна ІІІ Собеського – короля Польщі. Цікавим був так зва-ний “залізний лицар”, що стояв в роки першої світової війни – виготовлена фігура з липи. Кожен охочий пожерт-вувати кошти в ім’я перемоги австрій-ської зброї міг придбати цвях і влас-норучно вбити його в дерев’яного во-їна. В 1991 році розпочались роботи з встановлення пам’ятника Тарасу Шев-ченку, що називається “Хвилею”. На-зва ця не випадкова, адже саме хвиля української історії здіймається позаду Тараса.

Якраз навпроти пам’ятника Т.Шев-ченка у середньовічному мурі з ХVІІ століття знаходилася Єзуїтська хвіртка, а у вежі над нею ченці єзуїти побудували першу у Львові астроно-мічну обсерваторію.

Про всі ці споруди нам залишились лише згадки у документах. Відразу за лінією оборонних мурів притулився невеличкий будинок в якому колись знаходилась гауптвахта, про що на-гадує військова зброя, яка прикрашає фасад. Поруч знаходиться Віденський готель та кав’ярня, гостей якої зустрі-чає персонаж улюбленого всіма твору Я. Гашека – бравий вояк Швейк. Не-вже хтось міг сумніватись що маючи в кишені 6 крон 82 галери, Швейк міг відмовити собі у задоволенні випити філіжанку кави чи гальбу духмяного

93

холодного пива в одній з численних львівських кнайп. Навпроти колиш-ньої гауптвахти – пам’ятний знак, вста-новлений на честь запорізького козака Івана Підкови, який боровся проти турків і татарів.

Цей пам’ятник буде цікавий для осіб з вадами зору, бо має надпис, який можна прочитати.

Особам на візках є можливість під’їхати ближче до пам’ятника. Висота тротуарів на площі Явор-ського становить 15 см, тому сто-роння допомога необхідна для виїзду з дороги на тротуар.

Вертаємося вулицею Театральною в напрямку до центральної площі Львова, яка носить ім’я Адама Міцке-вича. Це дійсно серце міста, де з різних напрямків, немов артерії, сходяться 8 вулиць. Вона виникла вже у ХІX ст., коли знесли бастіони старого міста і сховали Полтву у бетонний тунель. До війни площа називалась Марійською. У її центрі колись знаходився фонтан зі скульптурою Діви Марії. Після від-криття пам’ятника фонтан перенесли в кінець площі, на бульвар. Але назва залишалась старою аж до 1944 року. Скульптура Діви Марії зберігається у Бернардинському костелі, а фонтан прикрашає копія.

97

Львівський пам’ятник поетові Адаму Міцкевичу – один із найгарні-ших. Конкурс на проект пам’ятника був оголошений у 1889 р. Журі визнало кращою роботу А.Попеля під девізом “Натхнення”, відзначивши її премією. Для спорудження пам’ятника запро-сили скульптора Паращука. Відкриття відбулось у 1904 р. Архітектурно-скульптурний монумент вражає своєю незвичайністю і величчю. У складній композиції вдало поєднуються кла-сична колона, алегоричне зображення крилатого генія і портретна скульптура поета. Пам’ятник став невід’ємною частиною ансамблю площі, її художнім завершенням.

На початку ХІХ століття на місці сучасного готелю «Жорж» знаходився найкращий у Галичині ресторан «Під трьома гаками», власник якого, ви-ходець із Баварії Жорж Гоффман, ви-рішив його кардинально перебудувати і відкрив тут готель De Russie. Своїм клієнтам Гоффман пропонував не лише комфортабельні номери і вишу-кану їжу, але і гуляння, концерти, фе-єрверки. У готельному саду біля ріки Полтви стояли оздоблені павільйони і альтанка у вигляді античного храму. Тут також було споруджено театраль-ний зал, де відбувалися вистави, кар-навали і експозиції творів мистецтва. Справи у Гоффманів ішли непогано, про це свідчить рішення родини в кінці ХІХ століття побудувати за проектом відомої віденської спілки архітекторів

розкішний красень-готель у неорене-сансовому стилі. Новий «Жорж» від-крився 1901 року. З чотирьох боків в наріжних нішах будинку розміщено алегорії чотирьох континентів: Європи, Азії, Америки і Африки. Це був готель супер класу, який відповідав сьогод-нішньому п’ятизірковому: тут більше ніж сто років тому цілодобово були га-ряча і холодна вода, ванни, телефони, центральне опалення і електричний ліфт. Партер будинку займали численні модні магазини і перукарські салони. В готелі «Жорж» двічі зупинявся Оноре де Бальзак, тут бували композитори Фе-ренц Ліст і Моріс Равель, письменники Етель-Ліліан Войнич і Алєксєй Тол-стой, австрійський імператор Франц Йосиф Перший і польський диктатор Юзеф Пілсудський.

Але найбільш екзотичною є іс-торія про перебування в готелі 1905 року шаха Ірану Музаффера Еддіна. Спочатку цього найвищого гостя граф Потоцький хотів запросити до свого палацу, але ескорт шаха виявився на-стільки численним, що ледве роз-містився у 76 найкращих номерах «Жоржа». Три дні іранські гості кушту-вали найекзотичніші страви, причому, як писали тодішні львівські газети, по-рції шаха були у п’ять разів більші, ніж у всіх інших, щоб він міг як слід розку-штувати вишукані смаколики. Три дні такого “королівського” побуту у готелі обійшлися у 48 тисяч крон, це ціна то-гочасного десятиквартирного будинку

99

у Львові. Щоб уникнути сплати цієї астрономічної суми, шах захотів зі-грати на честолюбстві власника готелю і запропонував йому іранський орден, але європейський прагматизм львів’я-нина на таку пропозицію не пристав і власник заявив, що в разі несплати рахунку він виведе свою дружину і ді-тей перед ясні очі монарха просити справедливості. Після дуже жорсткого торгу господарські служби Музаффера сплатили 44 тисячі крон, тобто на 4 ти-сячі менше, ніж завинили, після чого шах Ірану власним потягом відбув до Відня.

Один із найвідоміших у Львові будинків – це Будинок Книги, який до 1939 року був відомий як будинок Шпрехера. Єврей Іоан Шпрехер – фан-тастично багата людина, власник най-більшої будівельної фірми в Галичині, в житті був фантастичним скнарою. Він усе життя харчувався лише буль-бою з олією і завжди ходив пішки, бо шкодував 20 грошів на трамвай. Буди-

нок Шпрехера збудували 1921 року в атмосфері потужних громадських про-тестів проти гіганта, який брутально вдирався в архітектурне середовище старовинного міста, закривав з площі Міцкевича вид на катедру і порушив обіцянку бути не вищим від пам’ятника Міцкевичу. У Львові з 1910 року ви-йшла заборона будувати будинки вищі, ніж чотири поверхи. Шпрехер спритно обійшов цю заборону. Перший ярус будинків тоді називався партером, над ним збудували ярус-антресолі, вище йшли чотири поверхи, а над останнім з них розмістили величезну мансарду. Відтак семиярусний будинок юри-дично виявився чотириповерховим. У старій будівлі на першому поверсі зна-ходився ресторан “Монополь”, де часто любив читати газети, попиваючи каву, Іван Франко.

101

Всі об’єкти на площі особам з об-меженою мобільністю можна огля-нути, розмістившись на розі площі Міцкевича та площі Галицької біля комплексу магазинів. Зі сторони будівлі “Укрсоцбанк” є зручний за-їзд на тротуар. Ширина тротуару тут становить 6 м.

Для осіб з вадами слуху необхідно бути особливо уважними, так як маршрут перетинає площу, на якій паркуються автомобілі.

Наступна площа – Галицька. На цю площу виходять фасади цілого ан-самблю будинків, споруджених у стилі модерн на початку XX ст.

Широким тротуаром прямуємо до пам’ятника королю Данилу.

На площі Галицькій бачимо пам’ят-ник засновнику міста Львова – королю

Данилу Галицькому, який був видат-ним дипломатом і політиком. Для за-хисту своєї держави він побудував кілька фортець, у тому числі і Львів-ську, назвавши її на честь свого сина Лева – Львовом.

Перша письмова згадка про місто була знайдена у Галицько-Волинському літописі і датується 1256 роком. Того року навесні сталася у місті Холм (те-пер територія Польщі) пожежа – така велика, що, на думку літописця, її було видно аж зі Львова. “Таке полум’я було, що по всій землі було видно заграву. Бо і з Львова дивлячись по белзьких по-лях було видно заграву від сильного полум’я пожежі.”

Ще до заснування Львова Данило Галицький прийняв королівську ко-рону з рук папських послів і титул ко-роля.

Відразу за площею Галицькою роз-починається площа Соборна.

103

На ній привертає увагу ансамбль споруд бернардинського монастиря.

Для того, щоб під’їхати блище до костелу, необхідно двічі спусти-тись з тротуару на дорогу та на-впаки зі сторонньою допомогою, оскільки висота тротуару стано-вить 15 см.

Костел, а нині церкву Св. Андрія, справедливо вважають одним із ше-деврів львівської архітектури. Збу-дований він був на початку XVII сто-ліття, ще раніше, ніж деякі львівські споруди періоду ренесансу. Саме ця будівля відкрила нову сторінку в істо-рії львівського зодчества. За старими хроніками автором загального плану костелу був чернець Бернард Аве-лідес, але будівництво здійснювали П.Римлянин та А.Прихильний, піз-ніше – А.Бемер. Ці архітектори були представниками різних стильових на-прямків. Перші двоє – яскраві пред-ставники ренесансу, а Бемер – архітек-тор нової епохи, епохи бароко. Риси цих двох стилів можна розрізнити на фасаді костелу. Але вони настільки гармонійно доповнюють один одного, що навряд чи варто їх розмежовувати. Все разом можна віднести до маньє-ристичного стилю, який у той час па-нував в Європі. Андреас Бемер спору-див також 38-метрову дзвіницю. Вона є окрасою не тільки монастиря, але і всього Львова.

Саме тут Г. Отреп’єв, більш відо-мий як Лжедмитрій І, брав шлюб із Ма-рією Мнішек перед походом польських військ на Москву.

Інтер’єр храму створений в осно-вному у першій половині XVIII сто-ліття, коли в мистецтві всевладно па-нувало бароко. Тоді храми не уявля-лись без помпезних ілюзійних розписів і пишних вівтарів. У цьому відношенні бернардинський костел – один із най-багатших серед львівських сакральних споруд. Його 16 дерев’яних вівтарів виконали у 30-40 роках того століття сницарі з Ярослава Т.Гуттер і К.Кут-шенрайтер, а настінні розписи – у 1738-1740 роках львівський маляр, учень Дж.К.Педретті Б.Мазуркевич із поміч-никами. Для оволодіння мистецтвом монументального живопису Мазурке-вич вчився три роки в майстерні свого вчителя в Болоньї.

Мистецьку цінність мають різь-блені лави для ченців із першої по-ловини XVII століття майстра Павла з Бидґощі, виконані з 11 порід дерева, серед яких береза, дуб звичайний, угор-ський та чорний, липа, явір, ясен, слива та ін. Лави знаходяться у пресвітерії за головним вівтарем. А перед ним зліва – картина “Апофеоз Святого Яна з Ду-клі”, виконана у 1677 році. Вона цікава для нас тим, що на ній зображено Львів того часу.

Завершує ансамбль монастиря ко-лона, на якій у добільшовицькі часи стояла скульптура Яна з Дуклі.

105

Поряд із костелом у дворі в XVII столітті викопали колодязь. У 1761 році над ним спорудили ротонду. В її куполі знаходиться розпис на теми життя бернардинського ченця Святого Яна з Дуклі.

З 1990 року у храмі Св.Андрія діє греко-католицька церква отців васи-ліян.

Прямуємо в подвір’я Бернардин-ського монастиря. Особам на візках є можливість заїзду без жодних пе-решкод. Лише будьте уважні, бо в подвір’ї паркуються автомобілі…

Ченці-бернардинці з’явилися у Львові в XVII столітті. Вони відразу взялися організовувати будівництво свого монастиря. Місце вибрали дуже зручне – поблизу Галицьких воріт на перехресті доріг. Але місто не хотіло давати своєї згоди на будівництво, боя-чись, щоб монастирська забудова не по-служила плацдармом для проникнення до міста ворожих військ. Ченцям допо-міг своїм указом король, який дозволив будувати монастир, але зобов’язав чен-ців спорудити могутні оборонні стіни і брати активну участь в обороні міста. Даремно міщани побоювалися бернар-динців. До цього монастиря вступали колишні воїни, які, незважаючи на вік, вміли битися на стінах не гірше купців і підмайстрів, котрі були звиклі швидше до ваги і ремісничих інструментів, аніж до шаблі чи мушкета.

За монастирем є вихід через ворота Глинянської вежі. Стіна, ворота з ве-жею і мостом були відреставровані у 70-х роках ХХ-го ст. Так вони вигля-дали у XVII столітті.

Монастир мав велике стратегічне значення. За його стінами починався найнебезпечніший для міста шлях – Глинянський тракт, яким до міста при-ходили турецькі війська та татарські орди. Монастирські стіни першими приймали на себе ворожі удари.

107

Так було і під час турецького наїзду в 1672 році. Турки намагалися проник-нути в місто через територію Бернар-динського монастиря. Штурмом взяти не вдалось. Вночі турки почали копати два паралельних підземних ходи, щоби підірвати стіну, але почалася гроза. Від блискавки вибухнули бочки з порохом, засипавши один хід, другий обвалився, розмитий дощовою водою.

Турецьке командування сприйняло це як недобрий знак Аллаха і війська були відведені від міста. Підземні ходи разом із кістяками загиблих були зна-йдені у другій половині XIX століття під час будування трамвайної колії. Знахідка стала причиною виникнення фривольної леґенди про те, що нібито підземний хід копали ченці до жіно-чого монастиря кларисок.

Ми повертаємось до площі Со-борної, оскільки перехід через Гли-нянську вежу на вул. Винниченка, вздовж якої пролягає класичний туристичний маршрут є цілком неможливий для осіб, які пересува-ються на візках. За вежею є високий підйом на вали та підземний пере-хід, які взагалі не пристосовані для осіб з обмеженою мобільністю. Від площі Соборної прямуємо по алейці вздовж комплексу монастиря отців Бернардинців на вул. Валову, яка вправо виводить нас на вулицю Підвальну.

Цікавинкою є трамвайна колія на розі вул. Винниченка, Підвальної та Валової. Це так званий «закрут Бадені». Трамвай їздив Львовом ще з 1880-тих. Тоді вагони тягли коні. 1894-го на ву-лиці Підвальній поклали колію зигза-гом – без видимих на те причин. Вона різко відхиляється вліво, біжить так метрів зо тридцять і знову поверта-ється на стару вісь. Восени 1893-го, заходилися прокладати колії й елек-тричні дроти. Коли ж дійшли до бу-динку намісника – представника ав-стро-угорського імператора в Гали-чині, – господар, граф Казимир Бадені, обурився: “Не потерплю скреготу під вікнами!”. Маршрут довелося змінити. Замість передбаченого проектом од-ного повороту зробили три. Цей зиґзаґ на вул. Підвальній львів’яни досі нази-вають “закрутом Бадені”.

109

Туристам диковинка подобається, а львів’янам ні – трамваї тут пригальмо-вують, тому доводиться міцніше три-матися за поручні.

Ми продовжимо екскурсію вздовж оборонних мурів. Ще у 1555 році до високої стіни був прибудований Місь-кий арсенал. За даними розкопок і до-сліджень 8-кутна вежа поворозників і токарів, а також стіни першого поверху – більш раннього походження – XV ст. Відомо, що перший арсенал стояв на цьому місці вже у 1430 р.

Кінець 70-их рр. ХХ ст. став для міського арсеналу часом другого наро-дження, після капітального ремонту і реставрації тут відкрився Музей зброї – філія Львівського історичного музею.

З Міським арсеналом пов’язано не-мало героїчних і трагічних сторінок історії Львова. Колись над входом до нього знаходився латинський напис: “Зброєю і законом місто прикраша-

ється, зброєю мир відстоюється, зако-нами закріплюється”. В одному з ка-зематів арсеналу була катівня і житло міського ката. У XVIII столітті у під-валах знемагали полонені гайдамаки, учасники повстання Коліївщина, піз-ніше тут був військовий склад.

До музею Арсеналу веде крутий під-йом, тому туристам, які пересува-ються на візках, необхідна стороння допомога, щоб піднятися до входу. До вхідних дверей веде 4 сходинки, для подолання яких потрібна знову ж таки допомога. Ширина вхідних дверей і дверей, які ведуть безпосе-редньо до експозиції від каси ста-новить 1,3 м. В музеї є можливість оглянути частину колекції зброї, розташовану на першому поверсі. На жаль, другий поверх для огляду непристосований для людей з обме-женою мобільністю.

111

За Міським арсеналом у середньо-віччі знаходився єврейський квартал. Там стояла чудова пам’ятка львівської архітектури – синаґоґа “Золота Роза”, збудована у 1582 році за проектом ар-хітекторів Павла Щасливого і Петра Зичливого. Називалась вона так від імені невістки Ісаака Нахмановича, який субсидував будівництво. У роки II світової війни синаґоґу знищили фа-шисти.

У XVI столітті єзуїти хотіли збуду-вати в серці єврейського кварталу свій костел і колеґію. Це передбачало зруй-нування багатьох єврейських будинків і синаґоґи. І взагалі, присутність єзуїтів у цьому кварталі була небажаною, бо в ті часи релігійні фанатики влашто-вували єврейські погроми. На захист свого кварталу піднялася вся єврейська громада. Активну участь у цій боротьбі брала Роза Нахманович. Єзуїтам до-велося відмовитись від своїх задумів.

А врятована синаґоґа дістала назву “Зо-лота Роза”.

Від Арсеналу піднімаємося на вали до автобуса.

Для осіб з вадами слуху необхідно бути особливо уважними, так як маршрут перетинає трамвайну колію.

Тут завершується наша подорож по історично-архітектурному запо-віднику. Звичайно, ми не все встигли оглянути, далеко не про все дізналися. Але сподіваємось, що це перше зна-йомство залишить гарні спомини про місто Львів. У свою чергу, Ваша заці-кавленість спонукатиме нас до пошуку та створення нових маршрутів, якими б могли пересуватись без проблем ту-ристи з обмеженою мобільністю. І ми запросимо Вас до нових подорожей ву-лицями Львова.

Олеський замок

113

Львівщина належить до давніх регіонів Галицької землі. Назва регіону походить від назви міста

Львова, яке заснував король Данило Романович для свого сина Лева. Роз-ташована на стику Розточчя і Поділля, і водночас у воротах, крізь які прохо-дить шлях із східної у західну Європу, Львів був оплотом оборони галицьких володінь від татарських набігів, а та-кож великим торгівельним центром.

Сьогодні Львівщина залишається од-ним з найбільших культурних, духовних та туристичних осередків рідної землі.

Львівщина – це, насамперед, леген-дарне місто Львів з неповторним уні-кальним архітектурним ансамблем та багатою історією, це старовинне місто-фортеця Жовква, що має в об-ласті найбільшу кількість пам’яток після Львова; це старовинні замки “Золотої підкови”, чудові ландшафти з озерами в державному заповіднику природи “Розточчя”, гірськолижні курорти Карпат, відомі курорти та рекреаційні центри: Трускавець, Моршин, Східниця.

Кожен знайде для себе на цій землі щось неповторне, чарівне, інколи не-звичайне!

Олеський замокОлеський замок – видатна пам’ятка архітектури й історії XIII-XVIII ст., колиска польських королів та україн-ських гетьманів.

БродиМісто розташоване на межі Галичини та Волині і до 1918 року в його око-лицях проходив державний кордон між Австро-Угорщиною та Росією. Таке специфічне розташування Бродів сприяло бурхливому розвитку міжна-родної торгівлі.

Підгорецький замокПідгорецький замок є одним з найкра-щих у Європі зразків поєднання рене-сансного палацу з бастіонними укрі-пленнями.

Золочівський замокЗолочів – це чудове невеличке містечко. Місто славиться своїм неповторним шедевром оборонної архітектури – Зо-лочівським замком, спорудженим у стилі бароко у XVI – XVII ст. на зразок цитаделі з бастіонами.

Святоуспенська Унівська ЛавраУнів – одне з найстаріших відпустових місць в Україні.

Львівщина туристична запрошує!

115

Дрогобич Місто з давньою історією та ціка-вими пам’ятками архітектури. У дав-нину основою добробуту міста була сіль, якою торгували по всьому Га-лицькому краю та в багатьох країнах Європи. Саме топки солі є головною складовою герба Дрогобича.

Королівське місто – ЖовкваЄдиний в Україні зразок збереже-ного ренесансного “ідеального” міста-фортеці, правдива перлина національної архітектурної спад-щини.

ТустаньТустань – пам’ятка природи та архео-логії національного значення, яка не має аналогів у Європі. Комплекс скель перебуває під охороною Державного історико-культурного заповідника «Тустань» та Національного природ-ного парку «Сколівські Бескиди».

Крехів Комплекс будівель галицької архітек-турної школи XVII ст., давні оборонні мури з вежами, які притулились до лі-систих пагорбів, багатих на джерела та печери.

116

Телефони першої потреби

Кожна людина, яка вибирається в подорож, повинна бути готова до різних ситуацій. Найкраще,

щоб вони були приємні і багаті на пози-тивні пережиття, але ніхто не може пе-редбачити всіх ситуацій, а особливо за-побігти неприємним випадковостям. З цією метою ми приготували для вас пе-релік потрібних телефонів, які можуть полегшити перебування у м. Львові.

Туристично-інформаційний центр 032 297-57-67, 297-57-51Служба телефонної довідки 109Пожежна безпека 101Міліція 102Швидка медична допомога 103Таксі 1502, 1500, 1586Автомобільна аварійна служба 032 297-01-12 Інформаційне бюро аеропорту 032 229-81-12, 242-03-93Довідка залізничного вокзалу 032 226-20-68, 226-15-95, 1505 Довідка головного автовокзалу 032 294-98-17Прокат авто 032 294-89-94, 229-87-87, 050 4314999

Громадські телефони придатні для дзвінків не лише по місту. Вони працю-ють за допомогою телефонної картки, яку можна придбати в кожному відді-ленні пошти і в газетних кіосках.

Щоб зробити міжнародний дзвінок з України, необхідно спочатку натис-нути 00, потім код країни, код району і номер телефону. Щоб подзвонити з-за кордону, необхідно набрати код Укра-їни 380, львівський код 32.

Для міжміських дзвінків всередині України необхідно набрати 0, тоді на-брати міський код і номер телефону. Такі зміни відбулись у жовтні 2009 року. Тепер, щоб зателефонувати зі Львова, скажімо, до Києва необхідно набирати 0 44 і далі номер телефону у Києві.

Ви також можете привезти свій мобільний телефон GSM, купити SIM-картку і користуватись зв’язком як за-звичай.

Також звертаємо вашу увагу на те, що починаючи з 2005 року в місті від-бувається поступовий перехід з шес-тизначних номерів телефонів на семи-значні. При цьому перед шестизначним номером з’являється двійка.

ПоштаПоштові відділення розташовані по всьому місту. Головна Пошта знахо-диться по вул. Словацького, 1.

Корисна інформація

117

ПаспортиПри в’їзді до України вимагається дій-сний паспорт. Дата виїзду не повинна бути пізнішою шести місяців від очіку-ваної дати виїзду з України.

ВІЗАДля громадян більшості країн Європи, США та Канади не потрібно жодних віз при перетині державного кордону України. Але перед приїздом до Укра-їни ми рекомендуємо вам звернутись до Українського консульського відділу чи посольства для отримання більш точної інформації. http://www.mfa.gov.ua

БЕЗПЕКАЕлектрика: Стандартна електрична на-пруга 220 В. Рекомендується привозити з собою перехідник. Особиста безпека: Дотримуйтесь за-гальних правил поведінки. Обмінюйте гроші лише в банках. КОНСУЛЬСТВАГенеральне Консульство Польської Республіки у Львовівул. Франка, 110Тел. 032 297-08-61Генеральне Консульство Російської Федерації у ЛьвовіЛьвів, вул. Левицького, 95 Тел. 032 275-24-63, 275-05-77, 275-27-18

Генеральне Консульство Чеської Республіки у Львовівул. Леонтовича, 130 аТел. 0 32 295-39-67; факс 274-24-22

РІЗНИЦЯ В ЧАСІУкраїна знаходиться в одному часо-вому поясі, двома годинами пізніше Гринвіча. В країні переводять годин-ники на годину назад в першу неділю квітня і на одну вперед в останню не-ділю жовтня.Лондон –2 год.Нью-Йорк –7 год.Варшава –1 год.

МОВАУкраїнська мова є офіційною держав-ною мовою України. Багато людей роз-мовляють англійською, польською, ні-мецькою, тож у вас не буде проблем із ознайомленням з містом. При необхід-ності можете звернутись у Туристично-інформаційний центр, де ви зможете замовити професійних перекладачів або гідів: тел.: 032 297-57-51, 297-57-67. www.tourism.lviv.ua

ЗАЛИШАЮЧИ УКРАЇНУКоли ви виїжджатимете з України, вас попросять пред’явити митну деклара-цію і в’їзний листок, який ви отримали при в’їзді.

Корисні поради

118

ТРАНСПОРТ Всі дороги ведуть до Львова. Можете прилетіти до нас літаком, приїхати поїздом, автобусом або автомобілем. Подорожей автостопом, особам з об-меженими можливостями, не рекомен-дуємо, але, якщо хтось чується в силах, нехай спробує, все є можливим.

Літак є дорогим, але найшвидшим і найбезпечнішим. Під час подорожей на летовищі ви можете розраховувати на допомогу.

Найбільше свободи і впевненості дає, звичайно, подорож власним авто-мобілем. Пам’ятайте лише, що в центрі міста важко знайти вільні місця, і прак-тично у Львові немає визначених пар-кінгів для інвалідів (окрім вул. Винни-ченка, 16 – паркінг Львівської Обласної Ради). Для вашого спокою радимо за-лишати авто на паркінгу під охороною. Подорож поїздом і міжнародними ав-тобусами вимагає особливого плану-вання, докладної інформації, допомоги під час подорожі і перебування на стан-ціях. Міський електротранспорт прак-тично не пристосований для потреб неповносправних. Від недавна у Львові функціонує спеціальне таксі для непо-вносправних (тел.: 032 2435105 вартість: 1 гривня за кілометр).

ТУАЛЕТИСоромно нам признатися, але доступ-них для інвалідів громадських туалетів у Львові не має. Навіть звичайних ту-алетів на 1 млн. мешканців є так мало, якби не було їх зовсім. Але підкажемо вам, де можна скористатися з деяких, пристосованих в разі нагальної по-треби, туалетів. Це, переважно, сучасні готелі, ресторани і галереї. Висновок такий, що ви мусите розраховувати на себе і бути готовими собі порадити самі. Цією проблемою легковажити не можна.

СВЯТАНовий Рік 1 січняРіздво Христове 7 січняМіжнародний Жіночий День 8 березняВеликдень згідно

з Григоріанським календаремДень міжнародної

солідарності трудящих 1-2 травняДень Перемоги 9 травняДень Конституції 28 червняДень Незалежності 24 серпня

119

ПОКУПКИВ супермаркетах і торгових центрах ви купите усе під одним дахом. Прак-тично усюди є можливість розрахунку електронною банківською карткою, однак, на всякий випадок, треба мати невелику кількість готівкових коштів. Якщо не хочете нічого купувати, то і не заохочуємо вас до покупок. Можна тут провести години і трактувати їх як на-ступну туристичну атракцію (туалети, до речі, тут доступні для всіх). Можна приїхати в кав’ярню на каву і солодощі, або скористатися з пропозиції наявних ресторанів. Заохочуємо вас до відвіда-ння міських базарів, тут ви зможете зустріти щоденний львівський специ-фічний клімат.

TУРИСТИЧНА ІНФОРМАЦІЯ:

Міський центр туристичної інформації пл. Ринок, 1

Туристично-інформаційний центр ЛАРТвул. Винниченка, 12тел./факс: 032 297-57-67, 297-57-51е-mail: ltb@mail.lviv.uawww.tourism.lviv.ua

Туристична Інформація «Лемберг тур» пл. Ринок, 2тел. 032 297-53-59www.tourinfo.lviv.ua

120

У Львові чекає на вас справжня мозаїка різноманітних гастро-номічних закладів і національ-

них страв. Ніхто у Львові не повинен ходити голодним. Але пристосування закладів ще дуже різне. У тому випадку, якщо вподобаєте собі якийсь, відпо-відний до ваших смаків і коштів, але з очевидним бар’єром, не засмучуйтесь відразу. Персонал львівських рестора-нів і кав’ярень є дуже доброзичливий і докладе усіх зусиль в індивідуальній допомозі особі на інвалідному візку. Багато закладів від травня до жовтня виставляють перед входом столики з парасольками, отже, можна просто на вулиці перекусити, відпочити у затінку і без вагань просіть персонал пересу-

нути чи переставити столик спеціально для вас.

Допоможіть ресто-раторам відкрити очі і серця для не-повносправного клієнта. Коли не можна все змінити відразу, будь-ласка, сприймайте пе-решкоди з розу-мінням, а навіть з усмішкою. А ми

бажаємо Вам смач-ного.

Ресторани

АМАДЕЙпл. Катедральна, 7тел.: 032 261-50-22

ГАСОВА ЛЯМПАвул. Вірменська, 20тел.: 032 236-75-50

ДАРВІНвул. Шевська, 6тел.: 032 294-82-05

ДВІНпл. Катедральна, 3тел.: 032 272-60-96

ЄВРОПАпросп. Шевченка, 14 тел.: 032 261-19-71www.restourant-europa.com

КЕНТАВРпл. Ринок, 34тел.: 032 272-05-12

КІЛІКІЯвул. Вірменська, 13тел.: 032 297-54-49

КРИЇВКАпл. Ринок, 14тел.: 032 254-61-18/ 095 260-45-46www.kryjivka.com.ua

ПАФОСвул. Пильникарська, 5тел.: 032 297-08-23

Де поїсти

121

ПІД ЗОЛОТОЮ РОЗОЮвул. Староєврейська

ХОРСвул. Староєврейська, 6тел.: 032 272-37-51

Паби

КУМПЕЛЬвул. Винниченка, 6 тел.: 032 242-17-80www.kumpel.biz

Кав’ярні

ВЕРОНІКАпросп. Шевченка, 21тел.: 032 261-44-56www.veronika.lviv.ua

ВІДЕНСЬКА КАВ’ЯРНЯпросп. Свободи, 12тел.: 032 272-20-21www.vienkaffe.lviv.ua

ІТАЛІЙСЬКИЙ ДВОРИКпл. Ринок, 6тел.: 032 297-53-66

КАБІНЕТвул. Винниченка, 12тел.: 032 272-05-12

КАВОВА МАПАвул. Галицька, 14тел.: 032 272-55-69www.mapa.lviv.ua

КАФЕ 1пл. Катедральна, 5тел.: 032 242-33-69

МАЗОХ КАФЕвул. Сербська, 7тел.: 032 272-18-72www.masoch-cafe.com.ua

ПІД КЛЕПСИДРОЮвул. Вірменська, 35тел.: 032 297-56-12www.dzyga.com

СВІТ КАВИпл. Катедральна, 6тел.: 032 297-56-75, 275-72-83

ФРЕСКАвул. Краківська, 18тел.: 032 272-49-85

ЦУКЕРНЯвул. Староєврейська, 3тел.: 032 274-09-49www.cukiernia.com.ua

Клуби

ЛІВИЙ БЕРЕГпр. Свободи, 28тел.: 050 430-53-85.

СПЛІТпл. Міцкевича, 6/7тел.: 032 242-22-00www.split.lviv.ua

122

Відповідний відпочинок, це необ-хідність для кожного туриста, а з особливими потребами – осо-

бливо. До нічних мандрівок ми вас не заохочуємо, невже хтось буде мати ще сили після цілого туристичного дня. Звичайно, мандрувати вечірньо-ніч-ним Львовом можна, місто вночі є ще гарнішим, а центральна частина досить добре освітлена.

В залежності від фінансових мож-ливостей, у Львові ви легко можете знайти відповідний готель. Але, перед тим, як завітати до Львова, краще до-кладно перевірити (телефоном) подані нами пропозиції у довіднику. Зви-чайно ми їх перевірили перед публі-кацією, але... Поза тим, з дня на день багато може змінитися, звичайно, на краще. Якщо хочете спати спокійно – поцікавтесь.

ВІНТАЖ БУТІКвул. Староєврейська, 25/27 тел.: 032 274-68-34, 235-68-34www.vintagehotel.com.ua

ВОЛТЕРвул. Липинського, 60а тел.: 032 294-88-88www.hotelvolter.com.ua

ВЛАСТАвул.Клепарівська, 30 тел.:032 233-34-27

ВІДЕНЬпр.Свободи, 12тел.: 032 244-43-14www.wienhotel.lviv.ua

ГЕЛІКОНвул. Кульпарківська, 230тел.: 032 242-07-00, 264-17-17, 242-07-04www.helikon.com.ua

ГЕТЬМАНвул. Володимира Великого, 50тел.: 032 264-85-74, 264-99-81www.hetman.lviv.ua

Де поспати

123

ГРАНД-ГОТЕЛЬпр. Свободи, 13 тел.: 032 297-40-99, 276-94-84www.ghgroup.com.ua

ДНІСТЕРвул. Матейка, 6 тел.: 032 297-43-21, 297-10-17, 297-43-04www.dnister.lviv.ua

ЄВРОГОТЕЛЬ вул. Тершаківців, 6а тел.: 032 275-72-24, 242-40-02, 275-72-14www.eurohotel.lviv.ua

ЖОРЖпл. Міцкевича, 1тел.: 032 272-59-52, 274-21-82www.georgehotel.ukrbiz.net

ЗАМОК ЛЕВАвул. Глінки, 7-9тел.:032 297-15-63, 238-61-15www.lioncastlehotel.com

ЛЕОПОЛІСвул. Театральна, 16тел.: 032 295-95-06, 295-95-00www.leopolishotel.com

ЛЬВІВпр.Чорновола, 7 тел.: 032 242-32-70, 279-22-72

ПЕРЛИНАвул. Пулюя, 34тел.: 032 263-05-85

НТОН вул. Шевченка, 154бтел.: 032 233-71-72www.hotelnton.lviv.ua

СУПУТНИК вул. Княгині Ольги, 116 тел.: 032 264-58-22, 265-24-21 www.suputnyk.com

ТУРИСТвул. Коновальця, 103тел.: 0 32 237-06-28

Заміські

БОГДАНЯворівський р-н, с.Бірки, вул. Б.Хмельницького, 33ател.: 032 234-77-24, 234-67-24

ГАЛАКТИКАЛьвів-Винники, Миколайчука 1тел.: 032 296-26-96, 296-31-35www.galaktika-club.com

ГРАНД-РЕЗОРТПустомитівський р-н, с.Басівкател.: 032 297-16-06www.grand-rezort.com.ua

МАРІОТ МЕДІКАЛ ЦЕНТР м. Трускавець, вул. Роксолани, 6 тел.: 03247 690-83www.mariot.net.ua

125

має право до самореалізації. Людина з особливими потребами є насамперед людиною, для цього потрібно трак-тувати її з пошаною, усіляко підтри-мувати її активність, почуття власної вартості і гідності без ярлика каліцтва. Переламати потрібно багато бар’єрів, і, наперед, психологічних. Це завдання виконують громадські організації, які об’єднують неповносправних осіб. Але, на жаль, нам цілковито бракує фахівців туристичного супроводу (екскурсово-дів), які вміють працювати з неповно-справними особами. Руховій актив-ності повинне служити запропоноване видання, яке спонукатиме особу з об-меженими можливостями не боятися рухатися поза власним помешканням.

Львівщина з її багатою історією, ар-хітектурою та природними ресурсами – це омріяне місце до реабілітації, від-починку і покращення стану осіб з об-меженими можливостями.

Кожен, а отже і особа з обмеже-ними можливостями, повинна дбати про свою справність і стан

здоровя. Цьому служать різні форми рекреації, а понад усе, мандрівки на свіжому повітрі. Рухова активність має велике значення в реабілітації і інте-грації неповносправних осіб. Туризм становить доповнення до – лікуваль-ної, професійної і суспільної реабілі-тації, змушує до подолання різних пе-решкод на місцевості, виробляє само-стійність і робить особу з обмеженими можливостями більш відкритою до контакту із зовнішнім світом. Можна ствердити, що рухова активність за-галом задовольняє прагнення людини до пізнання власної вартості. Форми самоствердження неповносправних людей еволюціонують в напрямку ак-тивної участі в житті. Кожна людина

Рухайся, аби не заіржавіти (про значення активного відпочинку)

Зміст

Що таке Львів ............................................1

Культура .....................................................9

Театри та концертні зали .......................9

Музеї та галереї .......................................13

Духовна спадщина Львова ...................19

Зелені острівці ........................................23

Щорічні імпрези .....................................25

Основні події року .................................25

Маршрути ................................................29

Львівщина туристична запрошує! ...113

Корисна інформація ............................116

Корисні поради .....................................117

Де поїсти .................................................120

Де поспати ..............................................122

Рухайся, аби не заіржавіти .................125

Якщо панове віднайдуть місця, доступні для осіб, які мають труднощі з пересуванням, але не вказані в цьому путівнику, просимо подати нам таку інформацію. Заповнені анкети послужать до актуалізації зібраних даних про об’єкти у м. Львові/Львівщині. Просимо вирізати, заповнити і надіслати анкету до

Львівської Асоціації Розвитку Туризму на адресу:а/с 10981, м. Львів – 06.

АНКЕТАОзнак доступності об’єктів для користування людьми з особливими потребами:Назва об’єкту ________________________________________________________Адреса об’єкту ________________________________________________________

1. Безпроблемне пересування по прилеглій території Показники Так Ні Примітка 1.1. Мінімальна ширина тротуарів на вулицях – 1500 мм 1.2. Поверхня тротуару рівна і неслизька 1.3. Відсутність сходів на тротуарах 1.4. У тротуарі немає вибоїн, щілин, швів розміром більш ніж 13 мм 1.5. Максимальна висота бордюрів – 150 мм

1.6. Наявність пандусу для виїзду з автостоянки на тротуар перед будинком

2. Зона паркування автомобілів Показники Так Ні Примітка 2.1. Наявність стоянки недалеко від об’єкту 2.2. Виділені місця стоянки для інвалідів шириною 3,5 м 2.3 Ширина місця стоянки достатня для проїзду візка

2.4. Виїзд зі стоянки на тротуар обладнаний похилою площиною (пандусом)

2.5. Наявні знаки-піктограми “Стоянка для інвалідів”

3. Входи/виходи, двері Показники Так Ні Примітка 3.1 Зручне розташування дверей 3.2 Ширина проходу вхідних дверей (в просвіті) > 850 мм 3.3 Вхід прямий і рівний 3.4 Решітка /щітка для витирання ніг не створює бар’єру

3.5 При необхідності облаштування порогу, його висота не перевищує 2,5 см

краї порогу заокруглені

3.6 Ручки дверей мають форму, поверхню та розташування, зручні для охоплення рукою.

3.7Двері облаштовані спеціальними пристосуваннями для фіксації дверних полотен в положенні “зачинено” і “відчинено”.

3.8 Доступні для неповносправних усі частини будівлі

3.9 Для інвалідів з вадами зору передбачена система візуальної, тактильної та звукової інформації

4. Сходи і пандуси Показники Так Ні Примітка 4.1. Сходи 4.1.1. Сходи неслизькі, мають спеціальне покриття

4.1.2. Сходи мають тактильне (рельєфне) та візуальне (кольором) попередження на початку і в кінці сходів

4.1.3. Конструкція сходинок безпечна 4.1.4. Суцільні, без розривів 4.1.5. Наявність поруччя при сходах

Зауваження та доповнення: Показники Так Ні Примітка 4.2. Пандуси 4.2.1. Пандус захищений від атмосферних опадів. 4.2.2. Висота підйому кожного маршу пандуса не перевищує 0,8 м ухил не менше ніж 1:12 4.2.3. Горизонтальні майданчики на поворотах

Розміри площадки не менше 1,5 х 1,5 м. 4.2.4. Ширина пандуса відповідає основним параметрам проходів

5. Коридори Показники Так Ні Примітка

5.1. Мінімальна ширина коридору в місцях постійного відвідування неповносправних 1800 мм

5.2. Безбар’єрність по висоті>2100 мм, не перешкоджає незрячим

5.3. Предмети інтер’єру в коридорі не ускладнюють пересування неповносправних

6. Туалети і душові кабінки Показники Так Ні Примітка

7.1 Туалет з мінімальними розмірами 1,500мм х 1,500мм Двері відкриваються назовні.

7.2 Двері мінімальною шириною 850 мм, легко відчиняються 7.3 Замок на дверях можна відімкнути однією рукою

7.4 Сидіння унітазу 50 см над рівнем підлоги (на рівні сидіння крісла-візка)

7.5 Пристрій зливу води доступний 7.6 Поруччя надійно закріплені, можуть витримати вагу 130 кг

7. Позначення (піктограми) Показники Так Ні Примітка 10.1. Є вказівники напрямку 10.2. Є позначення входу 10.3. Є позначення про доступність 10.4. Доступний огляд 10.5. Доступні місця харчування 10.6. Доступні туалети 10.7. Доступні місця для паркування 10.8. Доступні в’їзди 10.9. Позначення легко читаються і зрозумілі 10.10. Позначення видимі з рівня сидячи 10.11. Позначення мають контрастну поверхню

Видання здійснено Львівською Асоціацією Розвитку Туризму спільно з Львівською Обласною Державною Адміністрацією

у межах реалізації проекту «Сприяння розвитку можливостей внутрішнього туризму

для неповносправних осіб України та захист громадянського права на відпочинок людей з особливими потребами,

які проживають на Львівщині».

ФОНД СХIДНА ЄВРОПА

Підтримка проекту К08-0430 була здійснена Фондом Східна Європа за рахунок коштів, наданих Агентством США з Міжнародного Розвитку (USAID) через Фонд Євразія. Точка зору, відображена у цьому путівнику може не збігатись з

точкою зору донорів програми.

Партнери проекту:• Управління культури і туризму ЛОДА;• Львівська Міська Рада;• Громадська організація «Товариство «Зелений Хрест»;• Товариство Інтеграційне «Magnum Bonum» (Республіка Польща).

Автори дякують організаціям, які допомагали при складанні довідника:• Громадській організації «Товариство «Зелений Хрест»;• Товариству Інтеграційному «Magnum Bonum» (Республіка Польща);• Stowarzyszenie Przyjaciol Integracji (Республіка Польща);• Громадській організації «Підкова»;• п. Миколі Сварнику – депутату ЛМР, доценту НУ «Львівська політехніка»;• п. Павлові Козаку;• п. Світлані Світоч – голові первинної організації «Українське товариство

глухих»;• п. Ярославу Грибальському – депутату Львівської Обласної Ради;• ТзОВ «Арніка».

ТУРИСТИЧНО-ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТРПР ОПОНУЄ:

1. Послуги професійних екскурсоводів, провідників та гідів-перекладачів;2. Навчання фахівців туристичного супроводу;3. Інформація про можливості відпочинку та подорожі регіоном.

Львів, вул. Винниченка, 12; тел./факс: +380 (32) 297-57-67 / 51http://www.tourism.lviv.ua; e-mail: ltb@mail.lviv.ua