АННА АХМАТОВА

АХМАТОВА АННА АНДРІЇВНАРосійська поетеса українського походження, представниця акмеїзму.

БІОГРАФІЯСправжнє ім’я Анни Ахматової — Анна Горенко. Народилася 23 червня 1889 року під Одесою в родині відставного інженера-механіка флоту. Складати вірші почала ще в дитинстві. У 21 рік вийшла заміж за поета Миколу Гумільова. З 1912 року, протягом десяти наступних, вийшло друком п’ять поетичних збірок. В 1921 році чоловіка безпідставно звинуватили в контрреволюційній змові й розстріляли. Під час Другої світової війни Ахматова перебувала в евакуації в Ташкенті, виступала зі своїми віршами перед пораненими в госпіталях. 1962 року була завершена «Поема без героя» — духовний заповіт і вершинне досягнення поетеси. Не стало її 5 березня 1966 року.

ТВОРЧІСТЬ: любовна і рефлексивна лірика (збірки «Чотки», «Біла зграя», «Подорожник», «Anno Domini»)

лірико-епічні поеми («Поема без героя», «Реквієм пам'яті жертв сталінських репресій»)

вірші про війну переклади поезії (у тому числі Івана Франка). Значна частина її творчості присвячена Україні. Зокрема — це поетичний цикл «Київський зошит», збірка «Вечір». У 1958 році А. Ахматова переклала на російську мову збірку поезій Івана Франка «Зів'яле листя».

ЦИТАТИ:

Я НАУЧИЛАСЬ ПРОСТО, МУДРО ЖИТЬ... (1912)

Я научилась просто, мудро жить, Смотреть на небо и молиться

Богу, И долго перед вечером бродить, Чтоб утомить ненужную тревогу.

Когда шуршат в овраге лопухи И никнет гроздь рябины желто-

красной, Слагаю я веселые стихи

О жизни тленной, тленной и прекрасной.

Я возвращаюсь. Лижет мне ладонь

Пушистый кот, мурлыкает умильней,

И яркий загорается огонь На башенке озерной лесопильни.

Лишь изредка прорезывает тишь Крик аиста, слетевшего на крышу. И если в дверь мою ты постучишь, Мне кажется, я даже не услышу.

ВИСНОВОКЧас, як відомо, все і всіх розставляє на свої місця. Життя письменниці підтверджує цю думку. Поезія А.А. Ахматової витримала випробування часом. В нашому вірші поетеса хотіла виразити думку, що життя – прекрасне. І ця краса виражається не в походах у театри чи на світських вечорах, воно розкривається для нас у простих речах. Треба радіти тому, що ми маємо. Наприклад, ми можемо дивитися на небо, ходити вечорами по вулицях, тішитися красою природи і спостерігати велич творіння Бога.