ВІСНИК57

Теорія мистецтва

Рецензент статті: Яців Р. М., кандидат мистецтвознавства, проректор з наукової роботи, Львівська національна академія мистецтв

Стаття надійшла до редакції 18.04.2017

УДК 730(477.83-25-)-047.27/42”20”

Одрехівський В. В.

Львівська національна академія мистецтв

СУЧАСНА СКУЛЬПТУРА

ЛЬВІВСЬКОЇ МИСТЕЦЬКОЇ

ШКОЛИ: ЕКСПЕРИМЕНТ І

САМОІДЕНТИФІКАЦІЯ

Одрехівський В. В. Сучасна скульптура львівської мистецької школи: експеримент і самоідентифікація. У статті розглядаються кілька найвиразніших прикладів експериментальної скульптури авторів із львівського мистецького середовища, які закладають точки опори для роз-витку сучасного мистецтва. Відповідних митців об’єднує досвід навчання у Львівській національній академії мистецтв і, незважаючи на відмінність творчих спеціалізацій (монументальний живопис, монументально-декоративна скульптура, художнє скло та ін.), усі активно використовують у своїй творчій практиці тривимірні засоби, які відносимо до скульптури та інсталяції. Протягом останніх десятиліть цей вид мистецтва демонструє інтенсивність розвитку, а найголовніше, роз-ширення ідейно-концептуальної спрямованості. Обрані роботи створені за останні дев’ять років і заслуговують особливого дослідження. У статті вкотре засвідчується, що сучасний митець, який не відчуває бар’єрів і прагне новаторства, застосовує широкий інструментарій творчих засобів для до-сягнення якнайповнішої передачі ідеї в просторі.

Ключові слова: скульптура, монументальність, експеримент, скульптурний проект, інсталяція, львівська школа, скульптурний симпозіум.

Одрехивский В. В. Современная скульптура львовской художественной школы: эксперимент и самоидентификация. В статье рассматрива-ются несколько выразительных примеров экспери-ментальной скульптуры авторов из львовской худо-жественной среды, которые закладывают точки опоры для развития современного искусства. Пред-ставленных художников объединяет опыт обуче-ния в Львовской национальной академии искусств и, несмотря на различие творческих специализаций (монументальная живопись, монументально-де-коративная скульптура, художественное стекло и др.), все активно используют в своем искусстве трехмерные средства, которые относим к скуль-птуре и инсталляции. За последние десятилетия этот вид искусства демонстрирует интенсив-ность развития, а самое главное, расширение идей-

но-концептуальной направленности. Избранные работы созданы за последние девять лет и заслу-живают особого исследования. В статье еще раз подтверждается, что современный художник, ко-торый не чувствует барьеров и стремится к но-ваторству, применяет широкий инструментарий творческих средств для достижения наиболее пол-ной передачи идеи в пространстве.

Ключевые слова: скульптура, монументальность, эксперимент, скульптурный проект, инсталляция, львовская школа, скульптурный симпозиум.

Odrekhivskyy V. Contemporary sculpture of Lviv art school: experiment and self-identi cation.Background. In recent years, there has been a special interest with the artists in the problems of contemporary art in its postmodern-contemporary manifestation. The article deals with some most expressive examples of experimental sculptures by the authors of Lviv art environment who lay the footing for development of contemporary art. The selected works were created after 2010. Relevant artists share a common experience of studying in different periods in Lviv National Academy of Arts. Despite the difference in creative specialties (monumental painting, monumental and decorative sculpture, art glass, etc.) all the artists whose works are suggested for analysis actively apply three-dimensional tools in their art that are referred to the sculpture and installation. We consider the works of Oleksa Furdiiak, Oleksiy Konoshenko, Nadiia Krivorotova, Vasyl Odrekhivskyy as well as art projects in the elds of contemporary monumental sculpture and installations. The article con rms once again that a modern artist who feels no barriers and seeks innovation utilizes a wide set of creative tools to achieve the most complete transmission of ideas in space. The sculpture is increasingly synthesized with such art forms as performance, video art, assemblage, object (ready-made), sound installations etс. that exempt it from the eld of static medium and such categories as time and place in new capacity represent for it the formative and descriptive catalysts. New system of relationships is also built in the line of “sculpture – viewer” when the usual, by now, contemplation is not enough: sculpture invites you to an interactive dialog and physical (tactile) interaction.Analysis of the selected examples of Lviv experimental sculpture and installation will allow for an evaluation of exible search for the young generation of artists as a layer vital for development of contemporary Ukrainian art. Lviv art space as a pulsating lively system of visual culture which has a considerable number of painters and artists of various areas, is able to produce colorful and diverse stream of creative experimentation. Despite the lack of a large contemporary art center in the city, which would be directly responsible for this area and popularize the latest ndings of the artists, there is a number of curatorial, private, gallery initiatives that, taken together, become those very sites where contemporary art is created: “Week of Contemporary Art” Biennale under curation of Dziga Artistic Association, the project of “Integration” at B. H. Voznytskyi Lviv National Gallery of Arts, the project of “Camera” in the National Memorial Museum of Victims of Occupation Regimes, “Prison at Lontskoho Street”, exhibitions in Lviv Palace of Arts,

№358 Теорія мистецтва

and also, most recently, experimental educational and exhibition projects of contemporary art as arranged by Lviv National Academy of Arts. This is only a part of the initiatives that take place in Lviv and worth focusing in this article. There are also many other galleries and museums that increasingly attract media and installation projects along with their constant expositions. This shows the interest in new forms of Ukrainian art both of curators and spectators.Objectives. The purpose of the article is to demonstrate an extremely active movement and variety of creative searches in Lviv artistic environment in the last decade, discover new approaches to form creation, new tasks as being taken on by contemporary artists.Methods. The study uses the methods of description, comparison, artistic analysis and the inductive method that allow you to fully respond to the challenges set.Results. We state the integrated processes in three-dimensional visual creation in Lviv, where clearly viewed boundaries are blurred, and the term of “sculpture” is applied to the most daring artistic experimentations, making it a versatile tool of the contemporary artist. Selected examples of works of Lviv artists demonstrate a wide range of artistic and aesthetic interests in the eld of sculpture: from statics to kinetics, from metal to new materials, from gurative to abstract and symbolic and metaphorical three-dimensional works. The atmosphere of the city with rich cultural heritage being combined with the traditions and experience of Lviv art school (namely, Lviv National Academy of Arts) creates the productive space where the motives for creative experimentation are originated.Conclusions. This study shows that the aim of contemporary artists of Lviv is not to praise, glorify or idealize human in its speci c personal or generalized dimension, however, search for a new attitude to human, its place in the modern world, its emotional condition and endurance in the entirety of existential belonging to the world. We can often state provocative solutions of the artists, at rst glance, questionable in terms of aesthetics, durability and spiritual depth; however, they are an integral part of paradigm search for the identity of the modern Ukrainian artist. Sculptors are knowingly approaching the issues of scale, monumentality, contextual and spatial integration of works, which becomes the basis for rethinking the concept of the monument of our time, shows the prospects for effective development of sculpture in the whole.An important mission for young sculptors is to maintain and develop continuity of the traditions of Lviv art school which involves dozens of artists of the national and international signi cance. At the same time, the need to take responsibility for rethinking and development of the art of sculpture using professional base of skills for the sake of progress has become more relevant than ever before.

Keywords: sculpture, monumentality, experiment, sculptural project, installation, Lviv School, Sculpture Symposium.

Постановка проблеми. Одвічне питання, яке ставить перед собою скульптура, полягає в тому, як ввійти у простір, організувавши його навколо себе. «Сучасна українська скульптура в пошуках відпо-віді виводить на передній план експеримент, не зні-

маючи при цьому пластичних внутрішньовидових завдань. Цей експеримент відбувається за рахунок зміни контекстуальності, розгортається на межі виду, використовує інші, «не скульптурні» матері-али, активно залучає сучасні засоби вираження для розширення і збагачення образу, де важливу роль відіграють світло, рух, колір, звук. Одним із важли-вих творчих методів сучасної пластики залишаєть-ся принцип «руйнування як створення». Хід через деструкцію, вольове руйнування форми, стадія тво-рення через руїну нової форми — характерна риса багатьох художніх практик» [7].

Історія львівської школи скульптури сягає давніх часів і була представлена рядом осередків та інституцій, основними з яких є: Приватна шко-ла скульптури П. Філіппі у Львові (1866 р.), Курси малярства М. Созанського та скульптури А. Попе-ля при відділі архітектури Львівської політехніки (1890 р.), Школа рисунку, живопису та скульптури М. Гарасимовича у Львові (1891 р.), Відділ маляр-ства і скульптури Львівської художньо-промислової школи (1892 р.), Школа живопису і скульптури Со-юзу польських артисток у Львові (1925 р.), Відділ скульптури мистецько-промислової школи (1942 р.) [5]. У наш час, в епоху відкритості України до світо-вих тенденцій у мистецтві, молоді художники пере-бувають у пошуку нового самовираження, а тривале панування соцреалізму стає рудиментом минулого. Переосмислення традиційного мистецтва, і скуль-птури зокрема, приводить до освоєння постмодер-них і контемпоральних течій.

Зв’язок із науковими чи практичними за-вданнями. Науковий пошук у даній статті прово-диться в рамках дисертаційного дослідження на тему «Українська скульптура другої пол. ХХ ст. — поч. ХХІ ст.: новітні ідейно-пластичні концепції і монументальне формотворення». Також стаття має зв’язок із нововведеннями навчальних програм на кафедрі монументально-декоративної скульптури ЛНАМ, зокрема запропонованою новою дисци-пліною у 2016/17 навчальному році — «Концепції і напрямки пластичного мистецтва» для студентів старших курсів.

Аналіз останніх досліджень і публікацій по-казав, що по даній тематиці є обмежена кількість наукових досліджень, вони втілені в несистематич-них статтях та конференціях, коротких розвідках у каталогах. До розгляду сучасної львівської скуль-птури звертаються переважно в межах вивчення загальних тенденцій цього виду мистецтва в Укра-їні, однак немає праць на тему розвитку інсталя-ції чи скульптури з розряду сучасного мистецтва (contemporary art).

Одним із найрепрезентативніших видань по даній темі є книга «Сучасна скульптура Львова» [2] Ореста Голубця, де автор пропонує вибраний ряд найзнаковіших скульпторів сьогодення. Ще од-ним вагомим виданням є каталог «Митці Львова: Скульптура» [6], яке охоплює зріз монументальної

ВІСНИК59

Теорія мистецтва

та станкової скульптури, а вступна стаття Романа Яціва конструктивно аналізує стан розвитку цього виду мистецтва у Львові на поч. ХХІ ст.

Мета статті, постановка завдання. Ціллю статті є продемонструвати особливо активний рух та різноманітність творчих пошуків у львівському мистецькому середовищі, виявити нові підходи у формотворенні, нові завдання, які перед собою ставлять сучасні художники.

Виклад основного матеріалу дослідження.Митець Олекса Фурдіяк народився 1962 р. у місті Скалат на Тернопільщині. У 1996 р. закінчив відділ художнього скла Львівської національної академії мистецтв. Починаючи з 1990 р. — учасник та іні-ціатор більш як 60 колективних проектів. Митець працює у галузі скульптури, інсталяції, перформан-су, медійних проектів, а також фото та живопису. Олекса Фурдіяк є одним серед небагатьох митців із львівського мистецького середовища, який створює скульптури в особливо великому масштабі, нехтую-чи комерційними цілями, а єдиною кон’юнктурою творчості якого є філософський пошук мовою плас-тики, участь у виставках та проектах сучасного мистецтва.

У творчості О. Фурдіяка домінують скульпту-ри зі звареного листового металу. Монументаль-ність, узагальнення і цільність форми є притаман-ними усім творам митця. Фігуративна скульптура позбавлена особистісних рис зображуваних персо-нажів, натомість зосереджується на загальних, уні-версальних характеристиках. Митець у своїх творах звертається до онтологічної сутності людини та її місця у сучасному світі, осмислює людські актуаль-ні проблеми через призму метафоричних образів.

Серед них варто виокремити твори «Голова» (2015, рис. 1), «Колліна» (2013, рис. 2) та звукову інсталяцію «Дудіння» (2012, рис. 3). Кубістична скульптура «Голова» (заввишки 3 м) являє собою геометризовану до крайностей людську фігуру, го-лова якої настільки велика, що диспропорційно не-велике тіло не в змозі бути для неї опорою. Люди-ноподібна конструкція схилена на коліна і руками взялася за голову, створюючи драматичний настрій. Людина, будучи об’єктом дослідження митця, по-стає неспроможною протистояти тим менталь-но-фізичним викликам, на які вона наражається, постає в образі відчаю, який доходить майже до аб-страктно-перманентного стану монументальної не-зворушності і невідворотності. Великий масштаб і віддаленість від реальних людських параметрів ще більше виводять скульптуру зі сфери матеріальної тілесності: для глядача твір стає немов архітектур-ною спорудою. Характерна для скульптора техніка електрозварювання широких, необроблених мета-левих листів лише підсилює враження драми.

Монументальна скульптура «Колліна» (за-ввишки також 3 м, рис. 2) втілює ідею ствердності людського духу та бажання панування в просторі, на території. Твір відображає людину, яка стоїть

на одному коліні, а руки симетрично розставила в сторони з наміром обійняти чи досягнути балансу. Скульптура складається з металевих частин, зокре-ма горизонтальна конструкція рук дозволяє витягу-вати їх і робити довшими, таким чином адаптую-чи твір під певний простір експонування. Завдяки цьому головна ідея твору набуває особливої вираз-ності: людина охоплює, огортає весь простір свого перебування, без компромісу, «від і до». Відкида-ючи будь-які анатомічні характеристики людини, які б наближали твір до реалістичного зображення, митець знову зосереджується на самій суті постав-леної проблеми, на конструюванні ідеї лаконічною, малослівною формою. Варто зазначити, що прин-цип «мінімум засобів — максимум виразності» про-являється у творчості О. Фурдіякa у високій мірі.

Особливою роботою митця є звукова інста-ляція «Дудіння» (2012, рис. 3, 4), яка складається з двох частин: однієї і трьох згрупованих у верти-кальній площині конусоподібних металевих труб, що напрямлені зустрічно одна на три відповідно.

В одинарній трубі закладено сигнальний ме-ханізм автомобіля, під’єднаний до електрики, на-томість інші три згруповані труби призначені для «дудіння» людьми. За ідеєю митця, мертве проти-ставляється живому, механічне — органічному і вже залежно від міри інтервенції глядачів стане зрозуміло, хто сильніший. Тут закладається соці-альний зміст змагальництва, переваги однієї сили (в т. ч. звуку) над іншою, а також ідея розділеності суспільства, окремі групи якого в боротьбі за власні права та інтереси не чують позиції інших. Сила і вагомість інсталяції «Дудіння» (як і робіт «Голова», «Колліна» та ін.) полягають в її великому масштабі, для якого вона призначена. В іншому випадку вона б втратила не тільки свій візуально-просторовий зміст, а й первинну ідею митця.

У 2014 р. О. Фурдіяк (спільно з Ігорем Слобо-дяном і Юрієм Яремчуком) створив у Львівському палаці мистецтв авторський проект «Люд», який включав скульптуру, інсталяції та відео. Митець в експлікації до виставки пояснює: «Робота “Люд” — це компіляція попередніх співпраць, прагнення яких органічно втілились у перформенсно-інсталя-ційному проекті “Дудіння”, дальший перетік якого в часі спонукав вдосконалення предметизації ідеї, і як результат просування нової лінійно-випливаю-чої теми — проект “ВіброЯщик”» [9]. На виставках творів Олекси Фурдіяка індустріалізовані скуль-птури («Mother of Exiles (Баба)», 2008, «Брехуни» (друга назва — «Ригачі», 2008, рис. 5)) створюють атмосферу брутальності, холоду та певного психо-логічного відчаю. Виготовлені в реалістичній ма-нері з виразною деталізацією, наскільки дозволяє техніка зварювання листового металу, фігури пря-мо співвідносяться з глядачем, оскільки створені у масштабі 1:1. Однак вони є замкнуті в собі, відсто-ронені, самодостатні, не запрошують глядача до ін-терактиву, натомість демонструють свою внутріш-

№360 Теорія мистецтва

ню переповненість — з ротів у них звисають довгі пасма блискучого вибіленого волосся. Митець апе-лює до проблем суспільства споживання, критично трактуючи неврівноважене почуття міри в сучасної людини, яка оточена і спокушена нескінченним вибором благ. Тема брехні також виразно прочиту-ється в даних композиціях. Незважаючи на доволі звульгаризований жест зображуваних постатей, творчій пропозиції притаманний виразний естетич-ний відбір з формальної точки зору та вдале поєд-нання матеріалів: тендітність білосніжного волосся неабияк протиставляється твердості та жорсткості звареної конструкції з шматків металу. Митець має право на особисту позицію та її матеріальне втілен-ня згідно з індивідуальним творчим інструментарі-єм. Тут має місце критичне, провокуюче звернення до глядача, якого запрошують самого сформувати свою позицію-відповідь щодо цих творів: прийняти їх чи відторгнути.

Олексій Коношенко закінчив кафедру мо-нументально-декоративної скульптури ЛНАМ у 2011 р. Митець створює скульптури в камені, ша-моті, полімерах, бронзі та інших матеріалах. Будучи вихідцем з Донбасу (м. Горлівка), у своїй творчості тяжіє до монументального формотворення, яке має спільні риси зі стародавніми скульптурами степо-вих баб із цих регіонів. Коношенко завжди експе-риментує і досліджує нові техніки та стилі, бере активну участь у ленд-арт фестивалях.

Одним із останніх проектів митця є кінетична інсталяція «Паростки» (2013, рис. 6). На мистець-кій арені України можна рідко зустріти скульптора, який вдається до рухомих скульптурних конструк-цій: завжди переважають статичні станкові чи мо-нументальні твори. Таким чином, «Паростки» за-слуговують на особливу увагу.

Мінімалістичний проект, попри мистецьку вартість, містить символічну екологічну складову, яка може мати позитивний пропагуючий вплив за-ради збереження чистої природи. Зелені паростки як втілення чогось нового, свіжого мають інтенцію зростання, невмирущості, руху вгору незважаючи на загрози довкола. Інсталяція є інтерактивною, яка взаємодіє з глядачами: попри спроби зрушити чи нахилити краплеподібну форму, вона все одно займе вертикальне положення завдяки продуманій конструкції противаги. Мінімалістична кінетична скульптура, що асоціюється з дитячою іграшкою, отримала популярність серед дітей, які активно за-діюються до інтерактиву.

Поліморфна форма накладає множинність ін-терпретацій інсталяції, а це в свою чергу розши-рює концептуально-філосовське наповнення тво-ру: одночасно стилізований паросток є і краплею води, і кометою з хвостом. Простір і рух пов’язані між собою. Ця сполука в пластиці є визначаль-ною; подібні скульптури тримаються на ледь ви-димих з’єднаннях форм, що «грають» під впливом атмосферних зміщень [8, с. 67]. Засади динамізму

визначають основні критерії існування кінетичної скульптури, котра заперечує розуміння скульптури як статичного об’єму в просторі. Сформовану масу замінили у кінетичній скульптурі лінії рухомих конструкцій, матеріальна маса поступилася місцем і була зведена до мінімалізму елементарної площи-ни або лінії. Водночас нові просторові відношення зумовили потребу в кінетизмі, дали відчуття пруж-ності, легкості, мінливості в часі [8, с. 69].

Надія Кріворотова закінчила кафедру мону-ментального живопису Львівської національної академії мистецтв у 2015 р. Однак спеціалізація жи-вопису не створює для молодої мисткині бар’єрів для пластичних пошуків у найрізноманітніших ма-теріалах і з використанням широкого діапазону за-собів, у тому числі об’ємно-просторових.

Проекти сучасного візуального мистецтва «Ін-теграція» (Львівська національна галерея мистецтв ім. Б. Г. Возницького, 2015 р.) і «Камера» (Націо-нальний музей-меморіал жертв окупаційних режи-мів «Тюрма на Лонцького», Львів, 2015 р.) стали тими майданчиками, на яких Кріворотова вийшла з двовимірного простору картини у тривимірний простір інсталяції.

Специфікою проекту «Камера» є те, що він відбувався у колишній в’язниці, через яку пройшли сотні і тисячі дисидентів Радянського Союзу, зо-крема із Західних земель. Для виставки молодими митцями було створено більше десятка медіа-інста-ляцій. У рамках цього проекту Надія Кріворотова створила інсталяцію «Обертання» (рис. 7). В одній із камер мисткиня сконструювала монументальний фрагмент людської спини з металу, дерева та карто-ну, помальованих вапном і фарбою. Робота прямо апелює до екзистенційних вимірів людини і дослі-джує її позиціонування з точки зору особистості та тіла в гранично-абсурдних умовах жорстокості тоталітарно-репресивної політичної системи того часу. Спина займає кутовий простір камери для в’язнів від підлоги до стелі таким чином, що за-хоплює собою частину металевого ліжка. Фактура поверхні — пошарпана: вона уособлює страждання людей, які пройшли через тюремні муки. Масштаб-ний розмір інтегрованої в простір інсталяції, яка не поміщається в камері та виходить далеко за її межі, може асоціюватись із тим, що тут були закатовані особистості, які за своєю величчю духу і значенням для культурно-суспільного життя перевершували у стократ ницість системи, яка їх фізично знищила. Колір, у який пофарбована спина, ідентично відпо-відає кольорам стін камери: для репресивної маши-ни людина значила не більше, ніж стіна чи інший матеріальний предмет, а особистість була ворогом системи, яку, нівелюючи, стирали з лиця землі. То-тожні кольори стін та інсталяції говорять не тільки про відсутність фізично-духовної вартості людини, а й про її зникнення в стінах тюрми: з неї не повер-тались. Можемо трактувати твір Надії Кріворотової саме як скульптурну інсталяцію, оскільки вона має

ВІСНИК61

Теорія мистецтва

властивості організації простору, його трансформа-ції та безпосередньої взаємодії з ним. Більше того, тут можемо простежити яскравий приклад того, коли твором мистецтва стає весь простір, а не лише об’єкт, принесений у нього.

Художниця брала участь і у виставці «Інтегра-ція», яка була особливою тим, що тринадцять мо-лодих митців (студентів та випускників Львівської національної академії мистецтв) представили сім-надцять проектів різної пластичної мови — відео-арт, аудіотвори, інсталяції — у просторі постійної галерейної експозиції мистецтва ХІХ–ХХ століть. За ідеєю кураторів (Христина Береговська, Василь Одрехівський), метою проекту є підтвердити при-родне існування двох мистецьких платформ: кла-сичного музею та сучасного інсталяційного мисте-цтва на основі протиставлення одного ладу іншому. Таким чином, концептуальні полісемічні зв’язки, які виникають з інтеграції «класичного» і «сучасно-го», створюють нове мистецько-образне поле.

Надія Кріворотова запропонувала масивну інсталяцію під назвою «Продукт» (рис. 8). Чотири-метрова конструкція двох античних колон, які під-тримують фронтон, створена зі сміття і дерев’яних відходів. Вона апелює до проблеми суспільства спо-живання, консюмеризму, залежності від побутових товарів. Інсталяція звертається до сучасної теми «рабства», взаємодіючи з класичною мармуровою скульптурою «Невільниця» поч. ХІХ ст. з постійної експозиції галереї. Тут важливим є елемент про-вокації і виведення глядача із зони комфорту, коли, прийшовши в галерею, в очікуванні побачити ше-деври європейського мистецтва глядач стикається з контемпоральною інтерпретацією цих класичних творів.

Ще одною скульптурною інсталяцією у про-екті «Інтеграція» був твір Василя Одрехівського (закінчив ЛНАМ у 2012 р.) «Небо впало» (рис. 9). У даному творі переважає мінімалізм, який схиль-ний до відмови від накопичення історій, підтекстів, натомість пропонує зосередитись на її структурі, на факті «звисання», «падіння», «втоми» під дією земного тяжіння, на її візуальній конфронтації з на-вколишнім середовищем. У той же час інсталяція пов’язана із метафоричним «падінням неба» в кон-тексті бурхливих військових подій на сході України того часу (2014–2015 рр.), а також із тематикою кар-тин, які експонуються в даному залі галереї. Твір стає наглядним пошуком відповіді на запитання: «Як наповнити галерейний простір, експозиція яко-го не змінювалась протягом десятиліть?». Відповід-но ідея «наповнення» в її буквальному розумінні матеріалізувалась у даному скульптурному об’єкті, який досягає своїх максимальних вимірів у про-сторі, торкаючись стелі та підлоги. Інсталяція стає акцентом простору, підкреслює його, вимірюючи його висоту й довжину як «класичні» твори амери-канської мінімалістичної скульптури 1960–1970-х років.

Одним із останніх творів В. Одрехівського є скульптура «Світлі темні сторони» (2016, рис. 10), де він укотре демонструє бажання розширити спектр виражальних засобів і вводить колір: жовтий і чорний.

Новатор у галузі поліхромної скульптури ХХ століття О. Архипенко, який впроваджує для озна-чення відповідної сфери своєї творчості термін «скульпто-живопис», стверджує, що «коли фор-ма замальована у два кольори, це дасть подвійний ефект: один дасть форма, інший — кольори. Це буде роз’єднання форми кольором. Домінування одного над іншим залежить від композиційного задуму і виражене висотою барельєфу чи інтенсивністю ко-льору» [1, с. 24].

В. Одрехівський шукає шлях не від натури до стилізації чи спрощення, модифікації реальної фор-ми, а навпаки — від абстрактної форми, яка вири-нає зі сфери безпредметності і «незалежності» від оточуючого матеріального контексту, до візуальних зв’язків з антропоморфним тілом. Алюзії, які ви-никають зі співставлення абстрактного і реально-го, зосереджені насамперед на внутрішньому дусі, стані, настрої та емоції об’єкта. Скульптура пропо-нує скоріш відношення до тіла, ніж його реальне зображення, конструкцію духу — ніж конкретне ідейне послання. Митець оперує одразу кількома образотворчими засобами: формою, світлотінню, кольором, текстурою. Для скульптора було викли-ком гармонійно і взаємодоповнююче поєднати дані елементи. Тут колір сприяє вираженню форми, а форма — кольору. Незважаючи на проголошення дематеріалізації форми своїм ключовим завданням, можемо підкреслити не випадковість вибору мит-цем композиції, а ціленаправлений шлях, вектор до органічного і природнього.

У класичній монохромній скульптурі в танде-мі з формою працює виражальний засіб світлотіні, який використовують митці: оперуючи мірою загли-блення у масу, досягаємо різкішої чи слабшої тіні та контрасту. У нашому прикладі логічна структура скульптури вибудувана таким чином, що чорний ко-лір підкреслює реальну тінь, яку продукує форма. Він впорядковує її, підсилює, акцентує на важливо-му і дещо маніпулює нею, вводячи у необхідне візу-альне поле ті площини, які призначені саме для тіні. У такий спосіб для світла залишається простір пло-щин, які розвернені догори, а для тіні — ті, що роз-вернені донизу. У глядача з’являються нові мотиви для дослідження скульптури, оскільки при спогля-данні її знизу вона матиме вигляд майже повністю чорної, натомість якщо зайняти позицію зверху над твором — яскраво-жовтої. Дана безкомпромісність поділу на «світле» і «темне» сприяє виразно-контр-астному образу та не допускає сумніву.

Форма у живописі пульсує більш розкуто, бо і світло, і тіні, і перспектива там ілюзорні, а у скуль-птурі — реальні. У живописі форма і колір можуть розчинятися — шляхом перемішання кольорів або

№362 Теорія мистецтва

розбивання зображення на окремі фрагменти, щоб досягти дематеріалізації. У скульптурі дематеріалі-зація форм — найбільша трудність. Здається магіч-ним фокусом створення матеріального об’єкта і в той же час перенесення його в абстрактну і духовну сферу із абстрактним і духовним значенням. Але ж ціль мистецтва якраз і полягає у визволенні духу з матерії і одночасно — стилістичній матеріалізації духу. Таким чином, скульптурна форма має бути не просто формою для форми, але й поштовхом для асоціацій і порівнянь [1, с. 18].

Для В. Одрехівського невід’ємно важливими залишаються такі мистецькі якості як ритм об’ємів, композиційне чергування великих і дрібних мас, просторовість скульптури, виразність силуету, мо-нументальність і відмежування усього зайвого. Ар-хітектоніка твору міцно закріплює його воєдино у собі і не дає шансу візуально (чи навіть фізично) «розлетітись» на друзки.

У контексті даної статті важливо зазначи-ти й проект сучасної монументальної скульптури «Franko Sculpture Symposium» (рис. 11, 12), який відбувся влітку 2016 р. у Львові (автори ідеї та ор-ганізатори: Христина Береговська, Василь Одре-хівський, Львівська обласна державна адміністра-ція, ЛНАМ; скульптори-учасники — випускники ЛНАМ: Олег Коваль, Соломія Гороб’юк, Гордій Старух, Дарія Альошкіна, Микола Гурмак, Степан Федорин, Денис Шиманський, Євген Суд, Мар’ян Король, Ольга Борщ, Сергій Жолудь, Василь Одре-хівський). Проект був організований до 160-ї річ-ниці від дня народження Івана Франка і 70-річчя заснування Львівської національної академії мис-тецтв. Засобами сучасного мистецтва, такими, що є відмінні від традиційних ювілейних святкувань, було переосмислено образ та значення постаті Ка-меняра для української культури.

Було створено шість скульптур висотою 4 м кожна, котрі пересуваються на колесах, і як склас-ти ці шість модульних скульптурних блоків разом, утворюється одна велика скульптура — монумен-тальний портрет Івана Франка. За основу компо-зицій авторами було взято шість ключових творів: «Мойсей», «Каменярі», «Абу-Касимові капці», «Зів’яле листя», «Захар Беркут» і «Лис Микита», який у проекті мав назву «Нефарбований Лис» (рис. 11).

Кожна з шести скульптур має в основі трикут-ну конструкцію, яка, будучи елементом модульно-го членування, є найгнучкішою і найпристосова-нішою при вибудовуванні архітектурних споруд чи об’ємно-просторової пластики. Таким чином, на двох сторонах кожної з шести скульптур роз-ташовувалась тематична композиція, а на третій стороні — фрагмент портрета І. Франка. Кожна скульптура обертається навколо своєї осі та може переміщуватись виставковою площею в довільному напрямку, формуючи найрізноманітніші компози-ції, об’ємно-просторові колажі та сюрреалістичні

поєднання. Основна скульптура (портрет поета) на-була якостей кінетичної трансформації, отримала не тільки звичний «екстер’єр», зовнішню оболонку, демонстровану глядачеві, а й «інтер’єр», «внутріш-ність», в яку глядач може ввійти і бути огорнутим шістьма величними брилами композицій [10, с. 6]. Монументальність портрета може асоціюватись з формотворенням скульптури Давнього Єгипту чи інших цивілізацій, а конструктивістська виразність сприяє резистентності до візуального поглинання гігантським простором площі перед львівським оперним театром, де була встановлена скульптура (рис. 12).

Під час презентації проекту 27 серпня 2016 р. було задіяно театральний виступ, балет, симфонічну та електронну музику, поезію, світлові інсталяції, скульптурний ряд став лейтмотивом дійства, в яко-му всі елементи органічно переплітались. Суворий жанровий поділ між медіумами скульптури, пер-формансу і флеш-мобу стає все більш умовним і те-оретизованим. Проект-подія є антитезою до тради-ційного уявлення про фіксований пам’ятник — він пропонує динаміку, трансформацію, колаж непоєд-нуваних, на перший погляд, образів і фрагментів. На противагу того, щоб наша пам’ять «кам’яніла» у твердих непорушних монументах, які часто стають настільки звичними в міському ландшафті, що ми їх не помічаємо, симпозіум переконливо настоює на інтерактивності, конфронтації, взаємодії з серед-овищем та глядачем [10, с. 12].

Ще одним феноменом скульптури, який спри-яє розвитку цього мистецтва, є щорічні симпозіуми крижаної скульптури у Львові починаючи з 2007 року (рис. 13). Це нечасте явище в Україні, яке за-ймає свою особливу нішу. Серед найактивніших митців, які працюють у цій сфері, є Дарія Альош-кіна, Гордій Старух, Мирослав Дедишин, Юрій Ца-ренко, Ярема Мисько, Денис Шиманський, Мар’ян Король та інші. Крига є особливим матеріалом для скульптури, який дозволяє використовувати візу-альні ефекти прозорості для виразної тривимірної пластики, а в поєднанні зі спеціальним освітленням набуває атракційного вигляду. Застосовування льо-ду для створення скульптури має ряд переваг і осо-бливостей: можливість швидкої обробки цього ма-теріалу, склеювання великих блоків за допомогою малих частин, екологічність та ін. Однак головною властивістю, якою найбільш оперують митці, є про-зорість і візуальна «легкість». Крижані скульптури інтегруються в будь-який простір, віддзеркалюючи навколишнє середовище чи пропускаючи його крізь себе. Будучи недовговічною, однак такою, що не забруднює довкілля, крига є придатною, зокрема, саме для формату симпозіумів скульптури.

Серед більшості творів, реалізованих на львівських симпозіумах льодової скульптури, пе-реважають твори з декоративною, символічною домінантою. Це анімалістична, стилізовано-фігу-ративна і міфологічна тематика. Симпозіуми кри-

ВІСНИК63

Теорія мистецтва

Рис. 1. Олекса Фурдіяк, Голова, 2015, метал Рис. 2. Олекса Фурдіяк, Колліна, 2013, метал

Рис. 3. Олекса Фурдіяк, Дудіння, 2012, метал Рис. 4. Олекса Фурдіяк, Дудіння, 2012, метал

Рис. 5. Олекса Фурдіяк, Брехуни, 2008, метал, синтетичне волокно

Рис. 6. Олексій Коношенко, Паростки, 2013, поліефірна смола, свинець

№364 Теорія мистецтва

Рис. 7. Надія Кріворотова, Обертання, 2015, інсталяція, простір

Рис. 8. Надія Кріворотова, Продукт, 2015, інсталяція, авт. техніка

Рис. 9. Василь Одрехівський, Небо впало, 2014, ПВХ, авт. техніка

Рис. 10. Василь Одрехівський, Світлі темні сторони, 2016, полімери, тон.

жаної скульптури є важливим явищем у культур-ному просторі Львова і України в цілому, оскільки дають митцям ширший простір для експеримен-ту, для швидкого втілення своєї ідеї в просторі. Ці практики розширюють спектр культурного життя і активно залучають глядачів до мистецтва скульптури.

У контексті вибору молодими скульптора-ми мистецької парадигми і пошуку особистісної творчої методології важливим є ще з моменту на-вчання в академії мистецтв запропонувати митцям широкі можливості виражального інстументарію.

У період ідейно-художніх зрушень як у мистець-ко-культурному просторі, так і в освітньо-акаде-мічному, постає необхідність у доповненні на-вчального процесу й альтернативними методами. Виходячи з даних позицій, у грудні 2016 р. у Львівській національній академії мистецтв було організовано проект-виставку «Трансгресія» для студентів ка-федри монументально-декоративної скульптури старших курсів. У рамках дисципліни «Концепції і напрямки пластичного мистецтва» було створено десять рельєфних інсталяцій, базованих на ідеях те-чії реді-мейду та асамбляжу.

ВІСНИК65

Теорія мистецтва

Рис. 14. Олег Альшанов, Вічність. Розвиток, 2016, гіпс тон.

Рис. 11. Franko Sculpture Symposium, 2016, Львів Рис. 12. Franko Sculpture Symposium, 2016, Львів

Рис. 13. Мар’ян Король, Щедрик, 2017, крига

Реді-мейд, виступаючи як антиестетична ак-ція, сприймається згідно з семантикою образу як оновлена мистецька традиція, що забезпечує нові вартості й розширює сферу їхньої дії. Матеріали аг-рокультури, побутової індустрії, що вийшли з ужит-ку, — це старі вила, сокири, цвяхи, молотки, серпи, коси, ресори, ключі, гайки, дроти, пилки, ланцюги, свердла, пружини, кільця, граблі, долота, плуги тощо. Наївно думати, що, зібрані, скинуті докупи, вони являють собою зужитий непотрібний брухт. Приклади вмілого компонування, мистецької орга-нізації поп-артівської культури переконують у про-тилежному: продукт індустріального мислення, цей брухт оживає й набуває нових естетичних якостей, випромінюючи такі вартості, які не відчує скептич-ний аналітик [8, с. 66, 72].

Проект є актом дематеріалізації, коли побутові предмети (робочі інструменти, посуд, одяг та будь-які інші предмети вжитку) переходять зі сфери по-всякденної утилітарності у сферу образотворчості. Ці предмети втрачають своє цільове призначення і

отримують зовсім іншу мету — суто естетичну. Це пошук різниці між констатацією в мистецтві та змі-ною, балансування між реді-мейдом і творчою інтер-претацією особистісної авторської мови. Так, Олег Альшанов створив композицію зі старих використа-них замків і ключів різного розміру та конфігурації (рис. 14). Метою автора було апелювати до питань часу, вічності, нескінченності, філософії «відкритос-ті» та «закритості» простору. Творчий наратив компо-зиції створює дещо психоделічне враження завдяки спіральній репетитивності форм закритих замків, ряд яких логічно завершується одним відкритим замком. Метою молодих митців є проявити характер та образ композиції, статику чи динаміку, взаємодію, «діалог» мас та текстур, виявити ритм та наративну структу-ру. Творчими натхненниками, від чиїх пластичних експериментів відштовхується ідея проекту, є укра-їнська художниця із США Ака Перейма, британець Генрі Мур, американка Луіз Невельсон. Ідейний зміст кожної інсталяції молоді митці доповнювали корот-ким концептуальним текстом. Для юних художників є

№366 Теорія мистецтва

вкрай важливим вербалізувати та структурувати свої творчі ідеї, пов’язувати їх із практичною діяльністю.

Висновки з даного дослідження і перспек-тиви подальших розвідок у даному напрямку. Отже, проаналізувавши вибрані приклади львів-ської експериментальної скульптури та інсталяції, можемо оцінити пластичні пошуки молодої генера-ції митців як життєво-необхідний пласт для розви-тку сучасного українського мистецтва.

Львівський мистецький простір, будучи пуль-суючо-живою системою візуальної культури, яка налічує неабиякий ряд художників та митців різних сфер, здатен продукувати яскравий і різноманітний потік творчих експериментів. Попри відсутність у місті великого центру сучасного мистецтва, який би прямо відповідав за цю сферу і популяризував най-останніші знахідки митців, існує ряд кураторських, приватних, галерейних ініціатив, які у своїй сукуп-ності стають тими майданчиками, де й відбуваєть-ся творення контемпорарі арту: бієнале «Тиждень актуального мистецтва», куроване мистецьким об’єднанням «Дзиґа», проект «Інтеграція» у Львів-ській національній галереї мистецтв ім. Б. Г. Воз-ницького, проект «Камера» в Національному му-зеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького», виставки у Львівському палаці мис-тецтв, а віднедавна й експериментальні навчально-виставкові проекти контемпорарі арту, організова-ні Львівською національною академією мистецтв. Це лише частина тих ініціатив, які відбуваються у Львові та на яких було доцільно зосередитись у даній статті. Існує також чимало інших галерей та музеїв, які все частіше залучають медійно-інсталя-ційні проекти поряд зі своїми сталими експозиція-ми, що демонструє зацікавленість у нових формах українського мистецтва як кураторів, так і глядачів.

Ми спостерігаємо інтегральні процеси у три-вимірному образотворчому мистецтві у Львові, де чіткі видові кордони розмиваються, а поняття «скульптура» застосовується до найсміливіших творчих експериментів, роблячи її універсальним знаряддям сучасного митця. У значній мірі форму-ється пласт із виразним постмодерним спрямуван-ням та проблематикою.

Вибрані приклади творчості львівських мит-ців демонструють широкий спектр мистецько-есте-тичних зацікавлень у сфері скульптури: від статики до кінетики, від металу до новітніх матеріалів, від фігуративу до абстрактних і символіко-метафорич-них тривимірних творів. Атмосфера міста з багатою культурною спадщиною в поєднанні з традиціями і досвідом львівської мистецької школи (а саме — Львівської національної академії мистецтв) ство-рює те продуктивне поле, в якому зароджуються мотиви для творчих експериментів.

Метою сучасних львівських митців є не воз-величення, прославлення чи ідеалізація людини в її конкретно-особистісному чи узагальненому вимірі, а пошук нового відношення до людини, її місця в

сучасному світі, пошук її емоційного стану та ви-тривалості у всій повноті екзистенційної приналеж-ності до світу. Часто можемо констатувати провока-тивні рішення митців, на перший погляд сумнівні з точки зору естетики, довговічності та духовної глибини, однак вони є невід’ємною складовою па-радигмального пошуку ідентичності сучасного українського митця. Скульптори свідомо підходять до питань масштабу, монументальності, контексту-ально-просторової інтеграції творів, що стає під-ґрунтям для переосмислення концепції пам’ятника нашого часу, демонструє перспективи результатив-ного розвитку скульптури в цілому.

Важливою місією для молодих скульпторів є зберігати і розвивати спадкоємність традицій львів-ської мистецької школи, яка охоплює десятки мит-ців національного і міжнародного значення. У той же час як ніколи актуальною є потреба взяття на себе відповідальності за переосмислення та розви-ток мистецтва скульптури за допомогою професій-ного базису навиків в ім’я руху вперед.

Література:

1. Архипенко О. П’ятдесят творчих літ, 1908–1958 [Текст] / О. Архипенко ; вступна стаття С. Гординського ; перед-мова д-ра Е. Візе. [Мова англ.]. — Нью-Йорк : Tekhne, 1960. — 109 c.

2. Голубець, О. М. Сучасна скульптура Львова [Текст] / О. М. Голубець. — Львів : БаК. — 2015. — 144 с.

3. Звіжинський А. «Люд» у Львівському палаці мистецтв [Електронний ресурс] / А. Звіжинський // Art Ukraine. — 2017. — 1 липня. — Режим доступу : http://artukraine.com.ua/a/lyud-v-lvivskomu-palaci-mistectv-yuriy-yaremchuk-igor-slobodyan-oleksa-furdiyak/#.WNAmLLlGQfz (дата звернен-ня : 18.04.2017). — Назва з екрана.

4. Лисенко Л. Українська скульптура межі століть [Елек-тронний ресурс] / Л. Лисенко / Мистецтвознавство України. — 2009. — Вип. 10. — С. 12–20. — Повний текст PDF доступний з : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mysu_2009_10_5 (дата звернення : 18.04.2017). — Назва з екрана.

5. Львівська національна академія мистецтв. 1876–1946–2016 : Особистості, події, артефакти [Альбом] / [Кер. вид. проекту В. Одрехівський] ; [упоряд. Р. Шмагало, Р. Яців] ; Львівська національна академія мистецтв. — Львів : ЛНАМ, 2016. — 200 с. : іл.

6. Митці Львова : Скульптура [Каталог] / вступна стат-тя Р. Яціва // Секція скульптури ЛОНСХУ. — Львів : Управління у справі поліграфії та телерадіопростору ЛОДА, 2006. — 92 с.

7. Скульптурний салон [Електронний ресурс] // Мистецький Арсенал. — К., 2017. — Режим доступу: https://artarsenal.in.ua/uk/286-2/pro-proekt (дата звернення : 18.04.2017). — Назва з екрана.

8. Федорук О. Дивосвіт Аки Перейми [Текст] / О. К. Федо-рук. — К. : Веселка, 1996. — 142 с. : іл.

9. Фурдіяк О. Проект інсталяцій, скульптури та відео «Люд» [Електронний ресурс] / О. Фурдіяк, І. Слободян, Ю. Яремчук // Львівський палац мистецтв. —2014. — 10 червня. — Режим доступу : http://lpm.com.ua/en/taxonomy/term/10 (дата звернення : 18.04.2017). — Назва з екрана.

10. Franko Sculpture Symposium. Симпозіум сучасної монументальної скульптури: [каталог] / [передмова : Х. Береговська, В. Одрехівський]. — Львів : Колір ПРО, 2016. — 24 с.

ВІСНИК67

Теорія мистецтва

References:

1. Arkhypenko, O. (1960). Piatdesiat tvorchykh lit, 1908–1958 [Fifty Creative Years, 1908–1958]. New-York : Tekhne. [In English].

2. Holubets, O. M. (2015). Suchasna skulptura Lvova [Lviv Con-temporary Sculpture]. Lviv : BaK. [In Ukrainian].

3. Zvizhynskyi, A. (2017, July 1). «Liud» u Lvivskomu palatsi mystetstv [“Liud” at Lviv Art Palace]. Art Ukraine. Retrieved from http://artukraine.com.ua/a/lyud-v-lvivskomu-palaci-mistectv-yuriy-yaremchuk-igor-slobodyan-oleksa-furdiyak/#.WNAmLLlGQfz. [In Ukrainian].

4. Lysenko, L. (2009). Ukrainska skulptura mezhi stolit [Ukrai-nian Sculpture at the Turn of the Century]. Mystetstvoznavstvo Ukrainy, 10, 12–20. PDF retrieved from http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mysu_2009_10_5. [In Ukrainian].

5. Shmahalo, R., Yatsiv, R. (2016). Lvivska natsionalna akademiia mystetstv. 1876–1946–2016 : Osobystosti, podii, artefakty [Lviv National Academy of Arts. 1876–1946–2016 : Personali-ties, Events, Artefacts]. Lviv : LNAM. [In Ukrainian].

6. Myttsi Lvova : Skulptura. Catalog [Artists of Lviv : Sculpture]. Sektsiia skulptury LONSKhU. (Introductory article R. Yatsiv). (2006). Lviv : Upravlinnia u spravi polihra i ta teleradiopro-storu LODA. [In Ukrainian].

7. Skulpturnyi salon [Sculpture Salon]. Mystetskyi Arsenal. (2017). Retrieved from https://artarsenal.in.ua/uk/286-2/pro--proekt. [In Ukrainian].

8. Fedoruk, O. (1996). Dyvosvit Aky Pereimy [Wonderland of Aka Pereyma]. Kyiv : Veselka. [In Ukrainian].

9. Furdiiak, O. (2014, June 10). Proekt instaliatsii, skulptury ta video “Liud” [Installation, Sculpture and Video Project “Liud”]. Lvivskyi palats mystetstv. Lviv. Retrieved from http://lpm.com.ua/en/taxonomy/term/10. [In Ukrainian].

10. Beregovska, Kh., Odrekhivskyy, V. (Introductory article). (2016). Franko Sculpture Symposium. Sympozium suchasnoi monumentalnoi skulptury [Franko Sculpture Symposium. Contemporary Monumental Sculpture Symposium] : catalog. Lviv : Kolir PRO. [In Ukrainian].