Ñòоð. 19Ñòð. 17

ãàçåòà âèõIäíîãî äíя

Ïåðøèé íîìåð âèéøîâ 17 (4) êâ³òíÿ 1917 ðîêó

ï³ä íàçâîþ¹7 (

21539)

31 с³чíÿ 2014 ðîêó

Чиòайòе «Веòеðан Пðидніпðов’я» Ñòоð. 9 —15

Пенсії. Ñубсидії. ЗемляБезплатні консультації спеціалістів читачам «Зорі» Ñòоð. 6

У зв’язку з сильними моро-зами у більшості шкіл Дніпропе-тровщини призупинені заняття. Зокрема, в регіоні працюють 183 школи, 781 школа тимчасово не працює. Про це повідомили у департаменті освіти та науки облдержадміністрації.

Продовжуються заняття у звичайному режимі в школах міст Вільногірськ, Кривий Ріг, Нікополь та Орджонікідзе. Уроки для учнів 1—4 класів скасували в Дніпропетровську, Жовтих Во-дах, Марганці, Апостолівському та Криворізькому районах.

Чеðез сильні моðозиу більшосòі шкіл обласòі пðизупинені заняòòя

Заняття не проводяться у школах Дніпродзержинська, Новомосковська, Павлограда, Першотравенська, Синельнико-вого, Тернівки, Васильківського, Верхньодніпровського, Дніпро-петровського, Криничанського, Магдалинівського, Межівського,

Нікопольського, Новомосков-ського, Павлоградського, Петри-ківського, Петропавлівського, Покровського, П’ятихатського, Синельниківського, Солонян-ського, Софіївського, Томаків-ського, Царичанського, Широ-ківського та Юр’ївського районів.

1 люòого, в субоòу, о 12-й годині дивіòься на 51 каналі

роЗIграш ПриЗIВ

Хòо вигðає òелевізоð від «Зоðі»?

сеðед чиòачів, які пеðедплаòили газеòи «Зоðя»-обласòь» òа «Зоðя»-гоðод»

на 2014 ðік.

Бажаємо всім успіхів! редколегія

шукаємо долю ðазом із «Зоðею»

Ñòоð. 22

Низвеðгнуòый с олимпаЧеòвеðòь века назад суд вынес пðиговоð зяòю Бðежнева

Ñела з шевченковим іменемНапередодні 200-річчя Тараса Шевченка ми поцікавилися, які населені пункти в нашій області носять ім’я Шевченка.

Ñòоð. 7

ДОВіДКОВО:Заняття у школах для учнів 1—4 класів призупиняться, якщо

температура повітря знизиться до 20 градусів морозу. Рішення про призупинення занять для учнів 5—11 класів приймається органами місцевого самоврядування.

Як пðимагніòиòи посмішку і сòаðого, і малого, знає Ñвіòлана гðигоðенко з Жовòих Вод

2 ЗОРЯ владаwww.zorya.org.ua31 січня 2014 ð.

пр

іор

ит

ет

и

ак

ту

ал

ьн

о

— Я, як голова обласної ðади, зðо-блю все, щоб збеðегти спокій у ðегіоні. Думаю, мене в цьому підтðимають усі жителі Дніпðопетðовщини! Лікування та ðеабілітація постðаждалих, як учасників мітингу, так і пðедставників ЗМІ та пðаво-охоðонних оðганів, забезпечується за кошти обласного бюджету, — підкðеслив голова Дніпðопетðовської обласної ðади Євген Удод

— Зараз медична допомога всім постраждалим внаслідок подій, які сталися 26 січня біля будівлі дніпропетровської обл­держадміністрації, надається безкоштовно у повному обсязі. реабілітація буде проходити в оздоровчих закладах дніпро­петровської області, зокрема, в санаторіях «новомосковський» та «Солоний лиман, — зазна­чив голова дніпропетровської обласної ради Євген удод. — Я, як голова обласної ради, зро­блю все, щоб зберегти спокій у регіоні. думаю, мене в цьому підтримають усі жителі дні­пропетровщини! лікування та реабілітація постраждалих, як

Євген УдОд: Постраждалим внаслідок подій, що сталися 26 січнябіля будівлі Дніпропетровської облдержадміністрації, забезпечено безкоштовне лікування та реабілітацію

учасників мітингу, так і пред­ставників ЗМі та правоохорон­них органів, забезпечується за кошти обласного бюджету.

Станом на 30 січня в закла­дах охорони здоров’я, які фі­нансуються з обласного бюдже­ту, перебуває сім постраждалих

осіб, з них: у стані середнього ступеня важкості — шість осіб та одна особа у задовільному стані. Загалом під час протисто­яння госпіталізовано 15 осіб, із них — 10 працівників пра­воохоронних органів та п’ять цивільних.

правоохоронні органи дні­пропетровська ведуть слідство відносно тих, хто атакував представників ЗМі внаслідок подій, що сталися 26 січня біля будівлі дніпропетровської обл­держадміністрації. Загалом постраждало 7 осіб — журна­лісти та оператори, які викону­вали свої професійні обов’язки. Їх імена встановлені і включені до справи.

у зв’язку з ситуацією, що склалася, голова обласної ради Євген удод звернувся до засобів масової інформації з проханням надати фото­ та

Журналісти мають виконувати свої професійні обов’язки в безпеці —наголосив голова Дніпропетровської обласної ради Євген Удод

відеоматеріали, які можуть допомогти слідству та у вста­новленні істини.

— під час подій, які стали­ся 26 січня, мав місце факт пе­решкоджання представникам ЗМі у виконанні їх професій­них обов’язків. в результаті постраждало сім осіб — три журналісти і чотири опера­тори, — зазначив голова об­

ласної ради Євген удод. — на даний момент правоохоронні органи займаються ретельним розслідуванням інциденту. Ми хочемо розібратися в цій спра­ві максимально оперативно і прозоро, тому просимо сприя­ти слідству і надати факти та матеріали, які можуть допо­могти у встановленні істини — наголосив Євген удод.

Інформацію та матеріали, що можуть допомогти слідству, можна надати відділу з питань зв’язків з громадськістю та пресою дніпропетровської обласної ради. Телефон: (056) 742-81-54.

останніми днями на дні­пропетровщині спостерігалося значне погіршення погодних умов. Через тривалі снігопади та сильний вітер на трасах дні­пропетровськ — Запоріжжя, кривий ріг — кіровоград та Москва — Сімферополь утво­рилися снігові замети, в яких опинилося понад 400 велико­вагових машин. в області для водіїв організовано мобільні пересувні пункти обігріву. та­кож до фур забезпечено підвіз палива.

Організовано пункти обігрівудля водіїв великовагових машин, які опинилися в снігових заметах

Заступник директора депар­таменту взаємодії з правоохо­ронними органами, цивільно­го захисту та оборонної роботи Сергій коваленко зазначив, що на цих трасах працює п’ять пе­ресувних мобільних пунктів обігріву, з них два — на трасі дніпропетровськ — Запоріж­жя, два — на трасі кривий ріг — кіровоград, один на трасі Москва — Сімферополь.

— Ці пункти обігріву пра­цювали всю ніч, під’їжджали до кожної машини. водіям про­

понували гарячі напої, ковдри, цікавилися їх станом здоров’я, але медична допомога нікому не знадобилася, — сказав він. — пункти обігріву функціонува­тимуть до того часу, коли затори будуть повністю ліквідовані.

Сергій коваленко додав, що наразі проводяться роботи з розчищення трас дніпропе­тровськ — Запоріжжя, кривий ріг — кіровоград та Москва — Сімферополь від снігових заметів. Зокрема, працює гу­сенична техніка. ліквідувати затори на автошляхах області та відновити рух великовагових машин планується до 31 січня.

Загалом для надання допо­моги водіям, які опинилися в снігових заметах, і ліквіда­ції заторів на автошляхах та в містах області працює понад 700 людей, 331 одиниця техні­ки. Завдяки цьому, зокрема, були ліквідовані затори на трасі Харків — Сімферополь в районі села варварівка Си­нельниківського району (60 автомобілів) та трасі дніпро­петровськ — нікополь в районі села Сергіївка томаківського району (17 автомобілів).

у період з 29 січня 2014 року по теперішній час зі сні­гового полону визволено 286 автомобілів.

підвищення втричі прожит­кового мінімуму, мінімальної заробітної плати, розширення мережі дитячих садків та дитя­чих спортивних майданчиків, відкриття нових амбулаторій та лікарень — все це передбачено Законом україни «про держав­ний бюджет 2014 року». Як на­голосив губернатор дніпропе­тровщини дмитро колєсніков, держбюджет­2014 є найбільш соціальним з прийнятих раніше. про це йшлося під час колегії облдержадміністрації, яка про­йшла за участю керівників міст та районів дніпропетровщини.

Як наголосив керівник ре­гіону дмитро колєсніков, під­писаний президентом україни віктором Федоровичем Януко­вичем державний бюджет на 2014 рік, дозволить продовжити реалізацію соціальних ініціатив глави держави, економічних ре­форм, модернізацію виробничих майданчиків і приведення тех­нічних стандартів української продукції до вимог ЄС.

— у зв’язку з погіршенням погодних умов за завданням уряду в регіонах працює по­над 4,3 тис. пунктів обігріву та чергує понад 1 тис. соціальних патрулів. З початку роботи в пунктах обігріву вже врятова­но від переохолодження понад 32 тисячі людей, в тому чис­лі за останню добу — понад 3 тисячі людей, — сказав в. о. віце­прем’єр­міністра, голо­ва державної комісії з питань техногенно­екологічної безпе­ки та надзвичайних ситуацій олександр вілкул.

За даними Гідрометцентру, у найближчий тиждень погодні умови будуть ускладнюватись. Буде посилюватися мороз — до мінус 22 градусів в день та до мінус 33 градусів вночі. посилиться також і вітер — до 15—20 метрів за секунду. продовжиться сніг, хуртовини, ожеледиця.

— необхідно за будь­яких умов захистити людей від хо­лоду та небезпечних ситуацій, — наголосив олександр вілкул.

у зв’язку з погіршенням

погодних умов на дніпропе­тровщині збільшується кіль­кість мобільних пунктів обігрі­ву. на сьогоднішній день роз­горнуто 213 пунктів обігріву: стаціонарних — 191, мобільних — 22.

Зазначимо, що з моменту розгортання пунктів обігріву в області до них звернулося 2013 людей: 853 — до мобіль­них пунктів обігріву та 1160 — до стаціонарних. усі пункти забезпечені необхідними набо­рами (гарячий чай, продукти харчування, теплий одяг). із 208 пунктів обігріву понад 50 пунктів працюють цілодобово.

також в області працює 41 соціальний патруль, які здійснюють об’їзд територій з найбільшим скупченням людей (центральні площі, вокзали, ринки, зупинки транспорту), інформують населення щодо діючих пунктів обігріву, тран­спортують постраждалих з ознаками переохолодження до закладів охорони здоров’я, забезпечують безхатченків те­плими речами та харчуванням.

Врятовано від переохолодження понад 32 тисячі людей в регіонах України

держбюджет-2014 є найбільш соціальним з прийнятих раніше —зазначив дмитро Колєсніков під час колегії облдержадміністрації

— Ми з упевненістю дивимо­ся в майбутнє. у дніпропетров­щини є працьовиті люди, потуж­ний промисловий та аграрний потенціал, підприємницька ініціатива земляків. у нас є го­ловний фінансовий документ і підтримка нашого президента віктора Федоровича Януковича та уряду. 2014 рік для нашого регіону є роком нових викликів. але необхідно об’єднати зусилля для того, щоб він став і роком нових перемог і нових звершень, — зазначив дмитро колєсніков.

Губернатор наголосив, що згідно з держбюджетом протя­гом 2014 року втричі буде під­вищено прожитковий мінімум. З 1 січня 2014 року він складе 1176 грн., з 1 липня — 1207 грн., з 1 жовтня — 1256 грн. при цьо­му, мінімальна заробітна плата буде підвищуватися в три етапи і зросте на 8,1% у порівнянні з 2013 роком, досягнувши 1301 грн. в жовтні 2014 року. Міні­мальна пенсія зросте до 1014 грн. Цього року на 22% буде збільшено обсяг субвенції з дер­жавного бюджету на виплати допомоги сім’ям з дітьми, мало­забезпеченим сім’ям та дітям­інвалідам.

Головними статтями видат­ків держбюджету стануть розви­ток регіонів, будівництво та ре­монт доріг місцевого значення, а також розвиток системи охорони здоров’я на місцях. державний фонд регіонального розвитку збільшився, у порівнянні з 2013 роком, майже в чотири рази і склав близько 16 млрд. грн.

В області для водіїв організовано мобільні пересувні пункти обігріву

3ЗОРЯпанорама області www.zorya.org.ua31 січня 2014 р.

людмила маслоВа, Валентина КорДЮКоВа, олександрина поДолЬсЬКа, антон ЧерКашин, олена ЧерняВсЬКа

Щоб була родина в кожної дитини

над цим постійно працю-ють у Верхньодніпровському районі. З цією ж метою недав-но у селі підлужжя було ство-рено ще один дитячий буди-нок сімейного типу. тож нині в районі 100 діток виховують-ся у десяти прийомних сім’ях та десяти будинках сімейно-го типу. Верхньодніпровці прагнуть, аби жодна дитина в районі, котра позбавлена батьківського піклування, змогла б виховуватися не в інтернаті, а тільки в сім’ї.Верхньодніпровський район

Місячник добровільної легалізації

трудових відносинШановні громадяни!

З 3 лютого 2014 року у Дніпропетровській області прово-дитиметься «Місячник добровільної легалізації трудових відносин у Дніпропетровському регіоні».

Базові центри зайнятості Дніпропетровської області з 03.02.2014 по 28.02.2014 будуть працювати з 8.00 до остан-нього клієнта — фізичної особи — підприємця щоденно, крім вихідних днів для надання додаткових можливостей у реєстрації трудових договорів.

Роботодавцям та найманим працівникам буде надана кваліфікована допомога з питань дотримання законодавства при оформленні трудових відносин.

Запрошуємо вас до міських, міськрайонних та районних центрів зайнятості Дніпропетровської області.

ДТП під Булахівкою

Трагедія сталася в результаті зіткнення чотирьох автомобілів на трасі Знам’янка — Луганськ поблизу села Булахівка Павло-градського району.

У Тернівці і вулиці прибирають, і тепло подають

— Через погіршення погодних умов у місті посилено контроль за роботою всіх систем життєзабезпечення, подача тепла здійснюється згідно з температурним графіком, — зазначив заступник міського голови В. Добровольський.

населення 201 багатоквартир-ного будинку, 4 загальноосвітні школи (Зош №1 знаходиться на автономному газовому опаленні), 8 дитсадків, 2 лікарні, гірничий ліцей, заклади культури та спор-ту, установи та організації міста, а також інші споживачі отриму-ють послуги з теплопостачання на належному рівні. В місті працює

гаряча лінія для оперативного реа-гування та надання допомоги.

снігоприбиральна техніка по-стійно знаходиться в режимі го-товності та залучається до розчи-щення вулиць, посипальними та паливно-мастильними матеріалами комунальне підприємство «тЖКп» забезпечене.

Тернівка

Чотирьом майстрам народного мистецтва призначено стипендії Президента України

Для підтримки обдаро-ваної молоді та розвитку на-родного мистецтва, почина-ючи з 2011 року вітчизняні митці отримують стипендії президента України Вікто-ра Федоровича януковича. Цьогоріч стипендії призна-чені, зокрема, чотирьом майстрам із Дніпропетров-щини.

Відповідні стипендії при-значені: анні несват з тома-ківського району — майстру художньої вишивки, анні

поджаренко — майстру пи-санкарства, керівнику гурт-ка «писанкарство» Центру дитячої та юнацької творчос-ті Дніпропетровської місь-кої ради, ірині сорокіній з Кривого рогу — майстру художньої вишивки, ользі Щербині — майстру худож-ньої вишивки, викладачу позашкільного мистецького навчального закладу «Кри-ворізька міська музична школа № 11».

Дніпропетровська область

Пам’ять про загиблих міліціонерів буде увічнена в монументі

нікопольська ветеран-ська організація мВс ініцію-вала збір коштів, необхідних для спорудження чотири- метрового пам’ятника за-гиблим міліціонерам. пла-нується, що сам пам’ятник представлятиме собою мону-мент з відлітаючими журав-лями, який встановлять по-руч з будівлею нікопольсько-го міського відділку міліції.

За словами якова Дрозда, голови нікопольської вете-ранської організації мВс, у другій половині двадцятого століття на нікопольщині загинули під час виконання своїх професійних обов’язків 14 міліціонерів. саме на їх честь і планується встанови-ти монумент, аби прийдешні покоління завжди пам’ятали про цей подвиг.

Нікопольський район

Виставка картин нагадала про перші дні війни

саме таку виставку ма-ють можливість подивитися жителі райцентру та гості міста. портрети, намальо-вані олівцем понад 70 років тому рукою жителя Верх-ньодніпровська івана Гна-товича тимошенка, студента художнього училища, який замість вчитися малювати пішов на війну і загинув у перші ж її дні, викликали

непідробну цікавість у лю-бителів мистецтва і нової історії.

Картини представив для виставки його племінник. Вони — живі свідки того часу — дають можливість сучасникам задуматися над сенсом буття, згадати всіх тих, хто загинув у роки Ве-ликої Вітчизняної війни

Верхньодніпровськ

Обігріють у морозиЗ настанням лютих морозів у

районі діють стаціонарні пункти обігріву (на базі територіального центру соціального обслугову-вання населення у м. п’ятихатки та його стаціонарного відділення у с. лихівка), а також у місцях масового перебування людей розгорнуто мобільні пункти, які працюють цілодобово. один з них, який біля автостанції, роз-горнули рятувальники з місцевої пожежної частини. сюди, в на-мет, можна зайти, щоб зігрітися ще й отримати цінні поради від рятувальників, як не мерзнути в холодну пору.

П’ятихатський район

Дніпродзержинці завітали до Індії

У Дніпродзержинському музеї вперше пройшла вистав-ка, присвячена індії. на ній представлені фотороботи до-слідника, мандрівника й фото-графа Віталія новікова. Вони наглядно продемонстрували дніпродзержинцям природу та побут південної індії. Цікавин-кою виставки були 3D-фото. на них — Гімалаї, перевал тангла-гла, гірські райони Кашміру, різні храми, монастирі, фрески, скульптури та інше. Городяни були в захваті. Дехто привів із собою дітей. експозиція трива-тиме до першого березня.

Дніпродзержинськ

— останнього разу сніговий по-крив у Дніпропетровській області в третій декаді січня досягав 34 см в 1999—2000 роках. Зараз сніговий покрив досягає 38 см. бували зими взагалі практично без снігу. Це зима 2007—2008 року, коли в січні се-редня висота снігу не перевищувала 1 см. а найбільша висота сніжного покриву була в 1986 році — 51 см. Виявляється, що 15 років не було такого снігу у нас в регіоні. я 25 ро-ків працюю в гідрометеослужбі і не пам’ятаю, щоб кількість снігу до-

Сніговий рекордКількість снігу, що випав у Дніпропетровську, побила 15-річний рекорд

Пригостять гарячим чаємнамет військового типу, який

на перехресті вулиць леніна та аношкіна у Дніпродзержинську щороку встановлюють рятуваль-ники, може вмістити 20 і більше людей. Відкривають його у най-складніший період: коли стовпчик термометра опускається нижче -10. Всього по Дніпродзержинській зоні встановлено 14 пунктів обігріву. Центральний пункт готовий ціло-добово прийняти до себе як просто

змерзлих городян, так і безхатчен-ків. У пункті є буржуйка, дрова. тут пригощають теплим чаєм та вермішеллю швидкого приготуван-ня. також працює медсестра, яка при необхідності зможе надати пер-шу медичну допомогу. Щодоби до пункту звертаються понад 50 осіб. також у місті працює соціальний патруль, який сам доставляє без-хатченків до намету.

Дніпродзержинськ

Заступник начальника Дніпропетровського регіонального центру гідрометеорології Василь Грінчак зазначив, що нинішня зима за кількістю опадів побила 15-річний рекорд, передає ІА «МОСТ-ДНІПРО».

сягла критеріїв стихійного явища. і ще один нюанс цієї зими: такого нерівномірного випадання снігового покриву за свої 25 років роботи теж не пам’ятаю. найбільше снігу випало

в Дніпропетровську — 38 см. а на півдні області, в нікополі, висота сніжного покриву невелика — 4—8 см, — сказав Василь Грінчак.

Дніпропетровськ

32-річна жінка, яка знаходилася на місці пасажира в одній з автівок, загинула на місці. 60-річний водій лишився живим, але в нього поламані обидві ноги і травмована голова. ря-тівникам довелося докласти чимало зусиль, аби визволити людину з по-лону зім’ятого автомобіля.

постраждалого доставили у трав-матологічне відділення четвертої місь-кої лікарні павлограда.

Павлоградcький район

Наприкінці січня зима нагадала дніпропетровцям, що сніг і мороз обов’язково приходять як не в січні, так у лютому

4 ÇÎÐß РАКУРСwww.zorya.org.ua31 ñ³÷íÿ 2014 ð.

Ðåæèì áåçâëàñòèÿ,èëè Ê ÷åìó ìîæåò ïðèâåñòè çàõâàò ÎÃÀ?

Даже в таких сложных усло�виях, как сейчас, украинскийнарод демонстрирует мудрость итолерантность. Свидетельствомчего является то, что после не�скольких дней противостоянияв Киеве люди и милиция пыта�ются наладить перемирие и ужедаже общаются между собой.Однако революционные страстииз Киева перекинулись на рядобластных центров, в которыхгорячие головы штурмовали зда�ния областных государственныхадминистраций (ОГА). Специ�ально подчеркиваю, что зданий.Ведь захватить здание ОГА —это не значит получить власть.Здание — это всего лишь поме�щение, а ОГА — орган государ�ственной власти, который наде�лен властными полномочиями илегитимностью.

Сегодняшние события явля�ются прямой угрозой существо�вания государства и безопаснос�ти наших граждан. И самое глав�ное: мы должны помнить, чтоУкраина — это не только запад�ные области, а и Восток и Юг,которые думают по�другому.

Óêðàèíà ñåé÷àñ ïåðåæèâàåò íåëåãêèå âðåìåíà. Åñëè ìûðàíüøå ãîðäèëèñü òåì, ÷òî â Óêðàèíå íå áûëîãðàæäàíñêèõ êîíôëèêòîâ, òî ñåé÷àñ âñå ýòî ìîæåòðóõíóòü â îäèí ìîìåíò. È êîãäà-òî êðàñèâàÿ èãîñòåïðèèìíàÿ ñòðàíà ìîæåò ïðåâðàòèòüñÿ â Ñèðèþèëè Ëèâèþ. Ïðàâäà, âñå çàøëî åùå íå òàê äàëåêî,÷òîáû íåëüçÿ áûëî ñòàáèëèçèðîâàòü ñèòóàöèþ.

К чему это все может привести?Заметим, что когда бунтоватьначали западные области, в то жевремя, например, из Крыма при�ходили противоположные заяв�ления. В том смысле, что крым�чане не хотят жить «в бандеров�ской Украине».

Так и до гражданского кон�фликта недалеко. Кстати, в под�держку нынешней власти ужевысказались Крым, Одесская,Донецкая, Днепропетровская,Харьковская, Запорожская и ряддругих областей. Чем не вариантразвития событий по сценариюраскола страны на Запад и Вос�ток? Разве за это боролись укра�инские патриоты? Неужели мыпозволим разделить нас в незави�симой Украине? Чтобы нормали�зовать ситуацию, нужно умень�шить революционные страсти исадиться за стол переговоров.Ведь победителя в этом противо�стоянии не будет.

Печально, что при штурмеорганов государственной властистрадают люди. При штурме од�ного из администраций тяжелуютравму головы получила молодая

девушка, студентка, котораясейчас находится в реанимациив критическом состоянии. Ци�низм ситуации в том, что оппо�зиционные силы спровоцирова�ли захват администраций, а от�ветственности на себя не берут.В «Батьківщині» заявили: «Мыне можем утверждать, были литам люди от нашей партии, таккак инициатива исходила от са�мих людей». Депутат от «Бать�ківщини» Александр Бригинец,например, заявил, что этот про�цесс не исходит от Майдана и по�литических партий. Отрицаютсвое участие в захвате ЛьвовскойОГА и в партии «Свобода». В от�вет общественный сектор Льво�ва уже призывает к переворотупротив оппозиции. Около 60 ак�тивистов этого движения посе�лились на втором этаже Львов�

ской ОГА и начали агитацию лю�дей за осуществление принциповсамоорганизации и против под�чинения самопровозглашеннойвласти из оппозиции. Митингу�ющие против митингующих —это уже даже не смешно, это не�кая махновщина со всеми выте�кающими отсюда последствия�ми. Часть протестующих ужесейчас называет лидеров оппози�ции предателями, которые за�одно с властью. Недоверие к оп�позиционным политикам посто�янно растет, и их уже освистыва�ют на митингах. А еще люди вол�нуются за свое будущее, потомучто все понимают, что политикивыкрутятся, а обычные гражда�не будут нести ответственность.

Обращаю внимание, что за�хват зданий и сооружений,обеспечивающих деятельность

органов государственной власти,органов местного самоуправле�ния, объединений граждан —это уголовное преступление. Икто бы его ни совершил, при�дется отвечать по закону. Дей�ствиям всех участников акции,в том числе и правоохрани�тельных органов, в случае нару�шений закона или превышенияслужебных полномочий будетдана правовая оценка. Проку�ратурой уже возбуждены уго�ловные дела по захвату зданийобластных государственныхадминистраций. За совершениевышеуказанного преступленияпредусмотрено наказание —ограничение свободы на срокот трех до пяти лет или лише�ние свободы на срок от трех дошести лет.

К тому же неизвестно, чтоделать дальше с захваченнойадминистрацией. Ведь это явля�ется политическим шагом, а неправовым. Конституция и зако�ны не предусматривают, чтобырегионы имели другой исполни�тельный орган, кроме админи�страции. Захват ОГА негативноповлияет на деятельность во всехсферах хозяйствования области.Коммунальщики и работникисферы энергетики уже жалу�ются, что не могут полноценноработать. Мы должны пони�мать, что в ОГА работают такиеже люди, как и мы, причем занебольшую зарплату госслужа�щего. И это в основном хоро�шие специалисты, знающиесвое дело.

Íàòàëüÿ ÊÎÂÀËÜ

Очевидно одно, когда в Укра�ине начались кровопролития,европейская сторона явно испу�галась, поскольку никак неожидала подобного развития со�бытий. Так, журналисты TheWall Street Journal ДжеймсМарсон и Катя Горчинская пи�шут, что «длящиеся уже два ме�сяца протесты против решенияПрезидента Януковича отойтиот ЕС и сблизиться с Россией пе�реросли в анархичные уличныебои. Сотни человек ранены, ли�деры оппозиции оттеснены навторой план и не контролируютситуацию». Также немецкийобозреватель Die Welt ФлорианКеллерман констатирует, чтолидеры оппозиции вместо того,чтобы отгородить людей от эска�лации насилия, наоборот, раз�жигали агрессию и угрожаливласти.

Директор Киевского центраполитических исследований иконфликтологии Михаил По�гребинский отмечает: «Языкомненависти пользуются не толь�ко представители радикальнойпартии «Свобода» или еще бо�лее радикальные. Что такое«Банду гэть»? Что означает«Слава нации — смерть вра�гам»? Только ненависть. И что

Óêðàèíà ãëàçàìè ìèðà

значит тот факт, что с трибунывыступает один из лидеровпартии «Батькiвщина» БорисТарасюк, бывший в свое времяинструктором ЦК КПУ, а те�перь называющий власть бан�дитской, а главным бандитом —Президента страны?» В целом,большое влияние на развитиесобытий оказало то, что лидеры«евромайдана» в течение дли�тельного времени заряжалитолпу необоснованными ожида�ниями, мол, не сегодня�завтрапридет конец нынешней укра�инской власти. Между тем, какотмечает Келлерман, «у трехоппозиционных партий нетединства».

Сегодня мы все видим, чтодействия радикального крыламитингующих никем не контро�лированы, а европейские поли�тики хорошо понимают, чтосыграли немаловажную роль втом, что творится в нашей стра�не. Обозреватель Guardian АйэнТрэйнор пишет, что Европа ипредставить себе не могла, чемвсе обернется. По словам жур�налиста, в настоящее время Ев�ропе необходимо прежде всегоопределиться, будут принятыотносительно Украины санк�ции или нет. Очевидно, что мне�

ния европейских дипломатовзначительно расходятся, что имешает им прийти к общему ре�шению.

Причины подобной ситуа�ции увидел главный редакторбританского журнала PoliticsFirst доктор Маркус Пападопу�лос. По его словам, Вашингтони Брюссель преследуют геостра�тегические цели — «поставитьпрозападное и антироссийскоеправительство, которое будетстремиться к членству в ЕС иНАТО, подобно правительствуэкс�президента Грузии Михаи�ла Саакашвили». Британскийжурналист отметил, что в Укра�ине четко видны «скоординиро�ванные усилия США и ЕС посвержению демократически из�бранного правительства Прези�дента Виктора Януковича путеморганизации и вдохновленияоппозиционных партий в стра�не». Действительно, сегодня мынаблюдаем, что суверенитетУкраины как независимой стра�ны отвергнут американскими,немецкими и польскими поли�тиками, такими как сенаторСША Джон Маккейн, ездивши�ми в Киев и вдохновлявшимипротесты оппозиции. А ведьподумайте, как отреагировал бы

британский политик, если, кпримеру, польский политикприехал бы в Лондон и присое�динился к протестующим, тре�бующим нового правительства вВеликобритании? Очевидно, чтоэто было бы совершенно недопу�стимой ситуацией!

В 2010 году Президент Яну�кович был демократически из�бран, и Евросоюзом, к примеру,это было признано. Британскийэксперт Politics First отмечает,«господин Янукович имеет ман�дат следовать той траектории,которая, по его ощущениям,лучше всего отвечает интересамУкраины, будь то с Таможен�ным союзом России, Казахста�на и Белоруссии или с ЕС. Воткак работает демократия». За�падная демократия, основана

на уважении к «букве закона»и, следовательно, действияПрезидента для них являютсяабсолютно легитимными. Еслиже кто�либо сомневается в этоми хочет насильно сменить поли�тический строй, то в демокра�тическом мире с такими долгоне церемонятся — лишают сво�боды от 10 лет до пожизненно�го заключения. Тогда почемуже, будучи настолько законо�послушными, европейские иамериканские эксперты так«лезут» к нам со своими угро�зами? Тут даже задумыватьсяуже может быть поздно. Оче�видно, пришло время включитькакие�то инструменты, чтобыограничить влияние западногодавления.

Âèêòîð ÄÐÓÇÅÍÊÎ

Ïîñëåäíèå ñîáûòèÿ íà Ãðóøåâñêîãî ïðåâðàòèëè Óêðàèíó â «ãîðÿ÷óþ òî÷êó»íà êàðòå Åâðîïû, ê êîòîðîé êàê ìóõè íà ìåä ñëåòåëèñü âñå ìåæäóíàðîäíûåæóðíàëèñòû. Ìíîãèå èç íèõ íèêàê íå ìîãóò ñôîðìèðîâàòü îáúåêòèâíîãîîòíîøåíèÿ ê ïðîèñõîäÿùåìó, òî ëè ïî ïðè÷èíå ìàëîé îñâåäîìëåííîñòè, òî ëèâ âèäó ñóùåñòâåííûõ ãðàíòîâ, âûäåëÿåìûõ ïîä èõ ñòàòüè.

×òîáû íîðìàëèçîâàòü ñèòóàöèþ, íóæíî óìåíüøèòü ðåâîëþöèîííûåñòðàñòè è ñàäèòüñÿ çà ñòîë ïåðåãîâîðîâ.

Âåäü ïîáåäèòåëÿ â ýòîì ïðîòèâîñòîÿíèè íå áóäåò

Íåìåöêèé îáîçðåâàòåëü Die Welt Ôëîðèàí Êåëëåðìàí êîíñòàòèðóåò,÷òî ëèäåðû îïïîçèöèè âìåñòî òîãî, ÷òîáû îòãîðîäèòü ëþäåé îò

ýñêàëàöèè íàñèëèÿ, íàîáîðîò, ðàçæèãàëè àãðåññèþ è óãðîæàëè âëàñòè

5ЗОРЯакцент www.zorya.org.ua31 січня 2014 ð.

— В 2013-м году мы продол-жили курс, направленный на развитие и модернизацию на-шего предприятия. Мы успеш-но реализовали все планы как в производственной, так и в социальной сфере, — отметил константин Федин. — Я с уве-ренностью заявляю, что сегодня ЮГОк — это на 100% социаль-но направленное предприятие. Убежден, что и в 2014-м году наше предприятие будет ста-бильно развиваться, а коллектив комбината — успешно решать поставленные производственные и социальные задачи.

Общий объем инвестиций в 2013 году составил около 1 мил лиарда гривен, из них 134 миллиона гривен — социальный бюджет. Средства направлены на создание комфортных условий труда и обеспечение социальной защиты трудящихся. Важной составляющей социальной по-литики предприятия является оздоровление трудящихся ком-бината и членов их семей. В этом году только на санаторно-ку-рортное оздоровление тружени-ков комбината и членов их семей предприятие выделило более 21 миллиона гривен. кроме того, каждому труженику ЮГОка предоставляется медицинская страховка, которая полностью оплачивается предприятием.

на конференции было отме-чено, что правление и профком Южного ГОка в 2013-м году обя-зательства по коллективному договору выполнили в полном объеме. также был презентован проект колдоговора на следую-щий период. Впервые на ЮГОке этот документ принимается на пять лет, т. е. на 2014—2018 годы, с ежегодным пересмотром всех его положений. на следу-ющий период сохранены все без исключения нормы и льготы, отраженные в предыдущем кол-договоре, признанном одним из лучших в отрасли.

Выступая перед собравши-мися, председатель профкома предприятия анатолий Фило-ненко отметил, что, готовя про-

ект нового коллективного до-говора, совместной комиссией правления и профсоюзного ко-митета комбината было приня-то решение взять действующий колдоговор за основу и внести в него изменения и дополнения, предложенные администрацией и профкомом.

на конференции были заслу-шаны выступления делегатов от трудовых коллективов Южного ГОка. Выступающие затронули вопросы производственной дея-тельности различных структур-ных подразделений комбината, а также социальные гарантии, которые предоставлялись на протяжении 2012— 2013 годов югоковцам.

— В 2012—2013 годах вза-имодействие профкома и прав-ления комбината строилось на принципах социального парт-нерства, направленного на по-вышение эффективности про-изводственной деятельности предприятия, мотивации труда, укрепления трудовой и произ-водственной дисциплины, обе-спечения социальных гарантий, заложенных в коллективном договоре, — отметил в своем вы-ступлении один из делегатов.

также перед делегатами конференции выступил пер-вый заместитель председателя цк ПМГУ Сергей комышев. Он подчеркнул, что на Южном гор-но-обогатительном комбинате можно увидеть яркий пример социального диалога в действии. Подтверждение этому — подпи-сание коллективного договора на пять лет, что говорит о том, что собственники предприятия строят серьезные планы даль-нейшего стабильного развития комбината.

Далее делегаты единоглас-но проголосовали за утверж-дение нового колдоговора на 2014—2018 гг., после чего председатель правления ком-бината константин Федин и председатель профкома предприятия анатолий Фило-ненко подписали данный до-кумент.

Добрий, щирий, від-критий, гостинний. а ще — дбайливий господар, неабиякий знавець своєї хліборобської справи. а ще — турботливий батько родини. Усе це — про Ві-ктора Олексійовича.

Ми не раз бували в «ета-лоні» й мали змогу переко-натись, що працюють тут люди творчі, залюблені в землю й зацікавлені в справі, яку роблять. I міц-но втримують завойований авторитет. та хоч би такий приклад — «еталон» відо-мий на Дніпропетровщині та за її межами як господар-ство, яке виробляє високоя-кісне насіння соняшника та кукурудзи на продаж, тісно співпрацює з науковцями, йде в ногу з останніми до-сягненнями аграрної науки. Віктор Олексійович усіля-ко сприяє кожній корисній ініціативі, уміє заохотити людей до праці, підтримати кожного в його починаннях. Люди знають, що можуть звернутись до керівника не тільки в питаннях службо-вих, а й з особистими клопо-тами. Підпарубочий завжди налаштований на добро й прагне розділити з людиною і радість, і печаль. Він уміє підтримати, підказати, до-помогти, він щирий у кож-ному своєму слові та вчин-кові. таким його виховала родина, такими були його життєві університети. та-ким його поважають люди й висловлюють свою довіру, вкотре обираючи депутатом районної ради. Знають: він не з тих, хто заради дешевої популярності кидає слова на вітер, він — людина діла, порядна й відповідальна.

народився Віктор Підпа-рубочий у селі новопідкряж царичанського району. Усе складалося, як і в сотень його однолітків — навчання в Іванівській школі, служба

На Южном ГОКе принят новый Коллективный договор

24 янваðя во Двоðце культуðы и твоðчества Южного ГОКа состоялась конфеðенция тðудового коллектива пðедпðиятия. На ней югоковцы ðассмотðели выполнение Коллективного договоðа пðедпðиятия за 2013-й год и пðиняли Колдоговоð на следующий пеðиод. С докладом на конфеðенции выступил пðедседатель пðавления ПАО «ЮГОК» Константин Федин, котоðый ознакомил делегатов с ðезультатами выполнения Колдоговоðа Южного ГОКа за пðошлый год.

ЮВ

ІЛЯ

рО

ВІ

на

ЗГа

Дк

У

ак

тУ

аЛ

ьн

О

Весняна людинаБувають такі натуðи, що пðо них інакше й не скажеш. Бо вони випðомінюють безліч душевного тепла, щиðої пðиязні та туðботи пðо людей, пðагнення, аби кожна хвилина життя була пðожита максимально повно й коðисно. І як навесні сеðце сповнюється хвилюючих сподівань і чекання чогось надзвичайно хоðошого, так і після спілкування з такими весняними людьми сповнюєшся впевненості — усе буде добðе, і в наше віконце ще зазиðне світлий пðомінь, зігðіє й звеселить душу. Такий Віктоð Олексійович Підпаðубочий — кеðівник феðмеðського господаðства «Еталон», що в Петðиківському ðайоні.

Губернатор Дмитро КОЛЄСНІКОВ вручає Віктору ПІДПАРУБОЧОМУ заслужену нагороду

в армії, Дніпропетровський сільськогосподарський ін-ститут, де він здобував фах вченого агронома. Він зав-жди любив ці місця, де бігав хлопчаком, де знає кожну стежку. Працюючи голо-вним агрономом у колгоспі «Заповіт Ілліча» в Іванівці, пропадав на роботі з удосві-та до пізнього вечора, заря-джаючи всіх своєю енергією й бажанням виростити ще-дрий врожай.

а коли з настанням ре-форм почали колгоспи роз-валюватися, Віктор Підпа-рубочий, котрий на той час головував у кСП імені Шев-ченка, з болем дивився на забур’янені лани. Він потім розповідав нам: «Я тоді сам для себе вирішив, що моя земля сиротою не буде. І хоч як незвично було починати хазяйнувати самостійно, а все-таки почали. Зібралося нас четверо — мій брат ана-толій Бондар та ще двоє ви-пробуваних наших друзів. Уже не так страшно, уже не самотній. У кожного своє фермерське господарство. Днювали й ночували в полі, нагромаджували кошти на найнеобхідніше. І потроху-потроху пішли справи. І от до чого дійшли — тепер у кожного стабільне госпо-дарство», — посміхається при останніх словах Віктор Олексійович. Дійсно, фер-мерське господарство «ета-лон» — одне з найміцніших у районі. Професіоналізм і мудрість його керівника гідно відзначені владою: Ві-ктор Олексійович має по-чесну відзнаку губернатора Дніпропетровщини «За роз-виток регіону», а торік йому присвоєне почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства України».

раділи за нього колеги по праці, раділи й ті, кому «еталон» не раз допомагав.

а таких багато — багато-дітні сім’ї та старики-пен-сіонери, віруючі мешканці Іванівки (свого часу Під-парубочий не пошкодував грошей не реставрацію міс-цевої церкви), колективи Іванівської середньої школи та дитсадочка, спортивні колективи.

та найбільше, звісно ж, раділа за свого рідненько-го родина — мама тетяна тимофіївна, брат анато-лій, дружина тетяна, до-чки наталка та Юлія, зяті Валентин та Ярослав. Він для них — найдорожча у світі людина, вони люблять його завжди, просто тому, що він — це він, що він є. Віктор Олексійович знає, що його родина — то надій-ний тил, де його приймуть усяким, радітимуть або плакатимуть разом з ним, оновлять його й додадуть нових сил. а рідні знають, що він задля них ладен небо до землі прихилити. а надто — задля наймолодшого по-коління родини — онучків Стасика, кароліни, Поліни й Ліани. Скільки б думок не обсідало Віктора Олексійо-вича, а про них — найголо-вніша: аби не зазнали тих випробувань, що довелося йому зазнати, аби росли щасливими, у теплі й до-брі, у вільній та щасливій країні, на квітучій рідній землі. О, якби його сила, він би все для цього зробив! Він і робить — з цілковитою віддачею, на своєму місці, щовесни вдихаючи в зем-лю сили для народження нового врожаю, й щодня вдихаючи в людей віру, що мудрість та прагнення миру таки переможуть, не можуть не перемогти на-пасті.

...Днями Віктору Олек-сійовичу Підпарубочому ви-повнюється п’ятдесят п’ять років. Упевнені, що з цієї нагоди він почує чимало заслужених теплих приві-тань. І хочемо приєднатись.

Дорогий наш друже! Дай Вам Боже, аби все те добро, яке Ви зробили людям, по-вернулося до Вас. Дай Боже здоров’я міцного, сімейного затишку. нехай процвітає ваше господарство, бо для багатьох воно — надійний захисник від життєвих скрут. нехай здійсняться всі мрії та бажання родини Підпарубочих. І ми б ще не раз приїхали до Вас у гості — аби розповісти про щи-рих, працьовитих і гарних душею людей. нехай завжди всіх вас супроводжує удача — ви на це заслужили.

Юлія РОДІОНОВА.Фото Дмитра КРАВЧЕНКА

6 ÇÎÐß ЗАХИСТИМО КОЖНОГОwww.zorya.org.ua31 ñ³÷íÿ 2014 ð.

РО

З’Я

СН

ЮЮ

ТЬ

ФА

ХІВ

ЦІ

ПФ

У УВАГА!

Äîïîìîæåìî ä³çíàòèñÿ ïðî íàãîðîäèОсь сайт, де кожен з вас може знайти відо�

мості про нагороди своїх близьких і рідних,які пройшли Велику Вітчизняну війну:Подвиг народу http://www.podvignaroda.ru/

У рядку «Пошук нагородження» наберітьвідомі ПІБ родича й рік народження (якщознаєте) — і дивіться відскановані архівні доку8менти, нагородні листи й опис, за що людинапредставлена до нагороди.

УВАГА: оброблені матеріали по орденах і тільки частина інформаціїпо двох медалях — «За відвагу» і «За бойові заслуги». Списки постійнообновляються. Треба підписатися на відновлення, ввівши дані розшу8куваної людини, — і вони прийдуть вам на пошту, коли з’являться насайті. Коли щось не ясно — прочитайте «Часті запитання».

Якщо у вас немає можливості скористатися Інтернетом, можете пе8редати в редакцію газети «Зоря» зaпит, ми перевіримо для вас інфор8мацію й повідомимо результат.

Запит можна передати будь8яким зручним для вac способом: те�лефон (0562) 34�91�65, лист поштою на адресу: газета «Зоря», вул.Журналістів, 7, Дніпропетровськ, 49051.

КОМПЕТЕНТНО

Шановні громадяни, для отримання безплатної первинної право8вої допомоги ви можете звернутися:

� до громадської приймальні, створеної при Головному управлінніюстиції у Дніпропетровській області, яка знаходиться за адресою:пр. К. Маркса, 21а (18й поверх, каб. 102).

Тел. (0562) 38�55�00 (приміщення Головного управління юстиції).Графік роботи: щовівторка та щочетверга з 10.00 до 16.00;

� до офісу з надання безплатної первинної правової допомоги, якийзнаходиться за адресою: вул. Ю. Савченка, 10. Тел. (0562) 42�67�75(приміщення обласної універсальної наукової бібліотеки імені Пер8воучителів слов’янських Кирила та Мефодія). Графік роботи: щосе8реди з 14.00 до 17.00. В офісі допомога надається читачам вищевка8заної бібліотеки.

Áåçïëàòíà ïåðâèííà ïðàâîâà äîïîìîãà

Äîðîã³ ÷èòà÷³! Íà ñòîð³íêàõ «Ïåíñ³îíåð Ïðèäí³ïðîâ’ÿ» òà «Çàõèñòèìî êîæ-íîãî» âè îäåðæèòå â³äïîâ³ä³ íà âàø³ çàïèòàííÿ. Àëå â³äïîâ³äíî äî çàêîíî-äàâñòâà ïðî çâåðíåííÿ ãðîìàäÿí ôàõ³âö³ äåðæàâíèõ óñòàíîâ, êîìóíàëüíèõ ³ïðèâàòíèõ ï³äïðèºìñòâ íàäàþòü â³äïîâ³ä³ ïðè íàÿâíîñò³ ïîøòîâî¿ àäðåñè çà-ÿâíèêà. Òîæ, áóäü ëàñêà, âêàçóéòå çâîðîòíó àäðåñó (ó ãàçåò³ íå äðóêóºòüñÿ)!

Ïèø³òü íà àäðåñó: ðåäàêö³ÿ ãàçåòè «Çîðÿ», âóë. Æóðíàë³ñò³â, 7, ì. Äí³ïðî-ïåòðîâñüê, 49051. Êîíòàêòíèé òåëåôîí: (0562) 27-16-52.

Ëþäìèëà ÌÀÑËÎÂÀ, âåäó÷à ñòîð³íîê

Ïðî ï³ëüãîâó ïåíñ³þ…водіям

Я водій міського маршрутного автобуса в Москві. Працюю офіційно, за контрак�том. Громадянин України. В березні матиму повний стаж для оформлення пільго�вої пенсії. Чи маю я право працювати на момент оформлення пенсії, не звільняти�ся і продовжувати працювати після виходу на пільгову пенсію?

Ãåííàä³é ÐÅØÅÒÍßÊ. ͳêîïîëü

Шановний ГеннадіюВасильовичу! Згідно з п. «з»ст. 13 Закону України «Пропенсійне забезпечення» та п.2 р. XV «Прикінцевих поло8жень» Закону України «Прозагальнообов’язкове дер8жавне пенсійне страхуван8ня» право на призначеннядострокової пенсії за вікоммають водії міського паса8жирського транспорту (авто8бусів, тролейбусів, трамва8

їв): чоловіки — після досяг8нення 55 років і при стажіроботи 25 років, у тому числіна зазначеній роботі не мен8ше 12 років 6 місяців; жінки— після досягнення 50 роківі при стажі роботи 20 років,у тому числі на зазначенійроботі не менше 10 років.Пенсія за віком на пільговихумовах призначається неза�лежно від факту працевлаш�тування.

Шановний Миколо Ми8хайловичу, відповідно до ст.8 Закону України «Про за8гальнообов’язкове державнепенсійне страхування» (далі— Закон №1058) право наотримання пенсій маютьгромадяни України, іно8

…авіадиспетчерамЯ громадянин РФ, працював у Росії авіадиспетчером і керівником польотів з 1980

по 2012 роки, одержую пенсію с 2003 року, нині переїхав до України на ПМП, маювид на проживання. За якими українськими законами мені буде нарахована пенсія?

Ìèêîëà ÑÅÌÅÍÎÂ. Äí³ïðîïåòðîâñüê

земні громадяни та особибез громадянства, які пере8бувають в Україні на закон8них підставах.

Ст. 1 Угоди про гарантіїправ громадян держав —учасниць СпівдружностіНезалежних Держав у га8лузі пенсійного забезпечен8ня від 13.03.1992 (далі —Угода) передбачено, що пен8сійне забезпечення грома8дян держав — учасницьУгоди та членів їх сімейздійснюється відповідно дозаконодавства держави, натериторії якої вони прожи8вають.

Згідно зі ст. 6 Угоди для

визначення права на пен�сію, в тому числі на пенсіюна пільгових умовах і за вис�лугу років, громадянам дер�жав — учасниць Співдруж�ності враховується трудовийстаж, набутий на територіїбудь�якої з цих держав.

З питання обчисленняпенсії Ви маєте право зверну�тись до управління Пен�сійного фонду України замісцем проживання з доку�ментами про страховийстаж, у тому числі стаж, якийдає право на пенсію по ви�слузі років, або після надхо�дження Вашої пенсійної спра�ви з Російської Федерації.

Ïåíñ³ÿ ïðèâàòíîãî ï³äïðèºìöÿЗ 2000 по 2010 рік включно працювала за спрощеною системою оподаткування,

мала найманих працівників. Скільки років мені буде зараховано в пенсійний стажза цей період? Як буде розраховуватись моя заробітна плата за цей період для об�числення пенсії?

Âàëåíòèíà ËÓͲÍÀ. Ï’ÿòèõàòêè

Шановна Валентино Іва8нівно, відповідно до п. 283ст. 24 Закону України «Прозагальнообов’язкове дер8жавне пенсійне страхуван8ня» (далі — Закон) страхо8вий стаж обчислюється те8риторіальними органамиПенсійного фонду відповід8но до вимог Закону за дани8ми, що містяться в системіперсоніфікованого обліку, аза періоди до впровадженнясистеми персоніфікованогообліку — на підставі доку8ментів та в порядку, визна8ченому законодавством, щодіяло до набрання чинностіЗаконом. Страховий стажобчислюється в місяцях.

Відповідно до підпункту«б» пункту 7 Порядку по8дання та оформлення доку8ментів для призначення (пе8рерахунку) пенсій відповід8но до Закону України «Прозагальнообов’язкове дер8жавне пенсійне страху8вання», затвердженого по8

становою правління Пенсій8ного фонду України від25.11.2005 №2281, періодздійснення фізичною осо�бою підприємницької ді�яльності, крім осіб, якіздійснювали підприєм�ницьку діяльність за спро�щеною системою оподатку�вання, з 01.07.2000 підтвер�джується даними персоні�фікованого обліку за інфор�мацією відділу персоніфі�кованого обліку. Періодздійснення фізичною осо�бою підприємницької ді�яльності за спрощеною си�стемою оподаткування до01.01.2004 підтверджуєтьсяспеціальним торговим па�тентом або свідоцтвом просплату єдиного податку, абопатентом про сплату фіксо�ваного розміру прибутко�вого податку з громадян,або довідкою про сплатустрахових внесків, а з01.01.2004 — даними пер�соніфікованого обліку за

інформацією відділу персо�ніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 40 За8кону для обчислення пенсіївраховується заробітна пла8та (дохід) за весь період стра8хового стажу, починаючи з1 липня 2000 року. За ба8жанням пенсіонера та заумови підтвердження дові8дки про заробітну плату пер8винними документами уперіод до 1 січня 2016 рокуабо в разі, якщо страховийстаж, починаючи з 1 липня2000 року, становить менше60 місяців, для обчисленняпенсії також враховуєтьсязаробітна плата (дохід) забудь8які 60 календарнихмісяців страхового стажупідряд до 1 липня 2000 рокунезалежно від перерв.

За більш детальноюінформацією рекомендує8мо Вам звернутися до уп8равління Пенсійного фон8ду України за місцем про8живання.

Шановна Поліно Рома8нівно! Стаття 10 ЗаконуУкраїни «Про загально8обов’язкове державне пен8сійне страхування» №1058гарантує право вибору пен8сійних виплат. Так, особі,яка має одночасно право нарізні види пенсії (за віком,по інвалідності, по втраті го�дувальника), за її виборомпризначається один із цихвидів пенсій. Законом та8кож визначено порядок при8значення пенсії по втраті го8дувальника. Відповідно донього ті члени родини, які

Ïðèçíà÷àºòüñÿ ëèøå îäèí âèä ïåíñ³¿Моя дочка інвалід дитинства, отримує пенсію по інвалідності. Нещодавно по�

мер її батько. Чи належить моїй дочці ще й пенсія по втраті годувальника?Ïîë³íà ÁÀÁÅÍÊÎ. Ïåòðîïàâë³âñüêèé ðàéîí

самі одержували пенсію,мають право за бажаннямперейти на пенсію по втратігодувальника.

Згідно з вищевикладе8ним за наявності у вашоїдочки права на пенсію поінвалідності та по втраті го8дувальника, вона має правона вибір одного з цих видівпенсійного забезпечення.Одночасно два види пенсій�ного забезпечення виплатіне підлягають.

В даному випадку мож8на порекомендувати зверну8тися до Пенсійного фонду із

заявою про призначенняпенсії по втраті годувальни8ка. Розмір цього виду пен8сійного забезпечення стано8вить: на одного непраце8здатного члена сім’ї — 50відсотків пенсії за віком по8мерлого годувальника; надвох та більше непрацездат8них членів сім’ї — 100відсотків пенсії за віком по8мерлого годувальника. Уразі, якщо у вашого чоло8віка був високий заробітокі тривалий стаж, можливо,такий перехід буде вигіднийвашій дочці.

Шановна Маріє Володимирівно,згідно з типовим Положенням пробудинок8інтернат для громадянпохилого віку та інвалідів, геріат8ричний пансіонат, пансіонат дляветеранів війни та праці, затвер8джений наказом Міністерства праціта соціальної політики №549 від29.12.2001 року, зареєстрованим уМіністерстві юстиції України 29січня 2002 року за №66/6354, добудинку8інтернату приймаються надержавне утримання особи похило8го віку, які досягли пенсійноговіку, та інваліди першої та другоїгруп, старші за 18 років, які за ста8ном здоров’я потребують стороннь8ого догляду, побутового обслугову8вання, медичної допомоги, якимзгідно з медичним висновком непротипоказане перебування у бу8динку8інтернаті та які не маютьпрацездатних родичів, зобов’яза8них їх утримувати за законом.

Особи, які мають працездатнихдітей або родичів, які відповіднодо чинного законодавства зобо8в’язані їх утримувати, можутьприйматися до будинку8інтернатуза умови стовідсоткового відшко8дування будинку8інтернату ви8трат на їх утримання.

Як виняток, до будинку8інтер8нату можуть прийматися особи по8хилого віку та інваліди, які маютьпрацездатних дітей або родичів, зо8бов’язаних відповідно до чинногозаконодавства їх утримувати,якщо вони з об’єктивних причинне можуть цього робити. У такому

разі щодо кожного окремого випад8ку на підставі підтверджувальнихдокументів приймається рішенняколегії департаменту соціальногозахисту населення Дніпропет8ровської обласної державної адмі8ністрації.

Прийняття до будинку8інтерна8ту здійснюється на підставі путів8ки, яку надає департамент соціаль8ного захисту населення Дніпропет8ровської обласної державної адмі8ністрації.

Для отримання вищезазначеноїпутівки Вам необхідно особистозвернутися із заявою про прийнят8тя до будинку8інтернату в управ8ління праці та соціального захистунаселення Ленінської районної умісті Дніпропетровську ради за ад8ресою: вул. Трудова, 1а (каб. 38) танадати відповідний пакет доку8ментів, а саме:

8 копію паспорта (або іншогодокумента, що посвідчує особу);

8 копію ідентифікаційногономера;

8 медичну картку про стан здо8ров’я з висновком про необхідністьстороннього догляду;

8 довідку про розмір призначеноїпенсії (за останні 6 місяців);

8 довідку про склад сім’ї;8 довідку медико8соціальної ек8

спертної комісії про групу інвалід8ності (за наявності).

Îëåêñàíäð ÑÒÐÅËÜͲÊÎÂ,çàñòóïíèê ãîëîâè

Ëåí³íñüêî¿ ðàéîííî¿ó ì³ñò³ Äí³ïðîïåòðîâñüêó ðàäè

ßê ïîòðàïèòèäî ãåð³àòðè÷íîãî ïàíñ³îíàòó

До редакції звернулася жителька смт Таромське, 70�річна інвалідII групи загального захворювання Марія Володимирівна С. Незважа�ючи на те, що жінка мешкає з 76�річним чоловіком, 50�річним синомі 20�річною онукою, а також має 45�річну доньку, жінка просить до�помогти їй влаштуватися до будинку�інтернату для престарілих.

На звернення пенсіонерки редакція отримала офіційну відповідьвід керівництва Ленінської районної у місті ради.

7ЗОРЯтема номера www.zorya.org.ua31 січня 2014 ð.

Села з Шевченковим іменемНапередодні 200-річчя Тараса Шевченка ми поцікавилися, які населені пункти в нашій області носять ім’я Шевченка. Деякі назви не можна ідентифікувати зі стопроцентною впевненістю. Але ми називаємо і їх.

на карті області ім’я Кобзаря носять численні вулиці, а також площа, буль-вар, парк у населених пунктах Дніпро-петровщини. Вже 1922 року колишню вулицю Поліцейську в Катеринославі перейменовано на вулицю Шевченків-ську. тож це чи не перша Шевченківська вулиця в нашій області. З 1957 року вулицю Шевченківську і провулок Шев-ченківський називають відповідно вули-цею і провулком Шевченка.

До 1957 року існувало селище Шев-ченка в амур-нижньодніпровському районі Дніпропетровська. Потім цю назву закріплено за селищем у Самар-ському районі.

У 1957 році відбулося останнє масове перейменування вулиць Дніпропетров-ська з відмовою від дублікатів (коли в кількох районах міста були вулиці з однаковими назвами). тоді, приміром, вулицю Шевченка в Ленінському райо-ні названо іменем Петра Сиротиніна. а Шевченківський провулок у Ленін-ському районі став провулком Відро-дження...

також приєднувані до Дніпропетров-ська населені пункти втрачали шевчен-ківські назви, щоб уникнути плутанини. так сталося на жилмасиві Ігрень. Проте дивом зберегла й понині свою назву ву-лиця Шевченка в селищі таромське, яке нині входить до складу обласного центру.

Улюбленим місцем відпочинку дні-пропетровців є парк культури і відпо-чинку ім. тараса Шевченка (колишній Потьомкінський сад), який мальовниче спускається до Дніпра і монастирського острова. Ім’я Шевченка парк отримав у серпні 1925 року рішенням міської ради та окружного виконавчого комітету. тоді ж заходилися повністю переобладнувати старий парк.

Проект першого пам’ятника т. Г. Шевченкові в парку його імені виник у середині 1920-х років, одночасно з пере-йменуванням, зазначає історик парку максим Кавун. Зображення проекту з’явилося у довідковій книзі «Вся Кате-ринославщина» на 1925 рік. У підпису під гравюрою зазначалося, що «проект розроблений скульптором теннером спільно з проф. архітектором Грузен-

бергом». Гравюра зображала пам’ятник поетові, який сидів у задумливості на високому прямокутному постаменті у віддаленому куточкові парку з видом на Дніпро. Проте цей цікавий проект не було здійснено. але ще в 1930-х ро-ках на алеї письменників встановили простий бюст Шеченкові. ми, на жаль, не маємо зображення першого скром-ного пам’ятника Кобзареві у Дніпропе-тровську. можемо здогадуватися, що це була робота все-таки скульптора Г. тен-нера.

Ім’я тараса Шевченка носять також вулиці в апостоловому, Васильківці, Чаплиному і Письменному Васильків-ського району, Верхньодніпровську, Верхівцевому, селах мишурин ріг, ново-ганнівка, Павлівка, Заріччя, Якимівка, Домоткань, Перше травня, Посуньки, селищах Дніпровське і новомиколаївка (всі — Верхньодніпровського району), у райцентрах Кринички, магдалинівка, межова; селах Шевченкове, Дмитрівка, Кіровське, Лошкарівка, Придніпров-ське, Покровське, селищі Червоногвар-дійське (усі — нікопольського району), місті Перещепине, с. Гірки Синельників-ського району, райцентрі Юр’ївка і селах Варварівка та Жемчужне Юр’ївського району.

Практично в усіх великих містах об-ласті є вулиця Шевченка. мова про міста Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Жовті Води, Кривий ріг, нікополь, но-вомосковськ, Павлоград. В орджонікідзе іменем Шевченка названо бульвар. а в Дніпропетровську до революції був Па-лацовий майдан, названий так на честь палацу Потьомкіна біля Потьомкінсько-го саду — нині парку т. Г. Шевченка. Після революції більшовики перейме-нували майдан іменем тов. троцького, а коли той пішов у немилість, назвали майдан іменем Шевченка.

Микола ЧАБАН (Використано матеріали книги

«Топонімія Дніпропетровщини. Упорядники М. С. Богомаз і В. С. Мороз»

(Дніпропетровськ, «Дніпрокнига», 2006) та матеріали, надані департаментом культури, туризму, національностей

та релігій Дніпропетровської облдерж адміністрації).

ШевЧеНкОве Апостолівського району — село, підпо-ðядковане Володимиðській сільській ðаді. Засноване в дðугій чвеðті ХХ століття.

ТАРАСО-ГРиГОРівкА Апостолівського району — село, підпоðядковане Кам’янській сільðаді. Засноване в дðугій чвеðті ХХ ст. Пеðеселенці бажали назвати своє поселен-ня Шевченкове, але влада не погодилася чеðез те, що в області вже було декілька таких назв. Поðадила селянам назвати село Таðасо-Гðигоðівкою.

кОБЗАР васильківського району — село, підпоðядко-ване Павлівській сільðаді. Назва походить від пðізвища пеðшопоселенця. Однак може асоціюватися і з іменем Т. Шевченка.

ШевЧеНківСьке васильківського району — село, підпоðядковане Письменській селищній ðаді. Засноване в пеðшій чвеðті ХХ ст. як хутіð Шевченківський, з якого постало з часом село.

ШевЧеНкО васильківського району — село, підпо-ðядковане Павлівській сільðаді, поблизу залізничної лінії Ульянівка — Письменне. Засноване в дðугій чвеðті ХХ ст.

ШевЧеНкОве васильківського району — село, центð сільðади. Виникло в пеðшій чвеðті ХХ ст. під час столи-пінської ðефоðми. Пеðвісна назва села Ковалеве — за пðізвищем пеðшого поселенця. 1931 ðоку пеðейменоване на Шевченкове — на честь Пðоðока Укðаїни.

ТАРАСівкА верхньодніпровського району — село, підпоðядковане Пеðшотðавенській сільðаді. Засноване в 1930-х ðоках. Назва походить від імені пеðшого поселен-ця. Пðоте більш віðогідною вважається веðсія, що назва увічнила ім’я Таðаса Гðигоðовича Шевченка.

ШевЧеНкО Дніпропетровського району — селище, підпоðядковане Гоðьківській сільðаді. Розташоване біля південної околиці міста Дніпðопетðовська, поðяд з сели-щем Кðаснопілля. Виникло в пеðшій половині ХХ ст. як ðобітниче селище ðадгоспу «Кðаснопільський». Назване іменем видатного поета.

ШевЧеНкО Самарського району міста Дніпропетров-ська — селище у складі обласного центðу понад ðічкою Самаðою неподалік ðешток Новобогоðодицької фоðтеці ХVII cт. Виникло після Дðугої світової війни як селище залізничників. Шевченкове Кðивоðізького ðайону — село у складі Шиðоківської сільðади. Виникло у 1920-х ðð.

ТАРАСівкА Магдалинівського району — село у складі Шевченківської сільðади. Засноване у 1920-х ðð. Назване на честь Т. Г. Шевченка. Хоча дехто не виключає, що назва походить від імені пеðшопоселенця.

ШевЧеНківкА Магдалинівського району — центð сіль-ðади. Виникло напðикінці ХVIII ст. як маєток князя Манве-лова. До 1917 ðоку село називалося Чаплинкою. З 1917 по 1956 ðоки село називалося Таðасо-Шевченківкою, після 1956 ð. — Шевченківкою. У 1996 ðоці постановою Пðезидії Веðховної Ради Укðаїни лівобеðежну частину с. Шевченківки виділили в окðемий населений пункт, на-йменувавши його Таðасо-Шевченківкою, і підпоðядкували Пðиютській сільðаді.

ТАРАСівкА Межівського району — село, підпоðядковане Богданівській сільðаді. Розташоване поблизу Таðасівського водосховища в південно-західній частині ðайону. Засноване в пеðшій половині ХХ ст. Вважається, що село назване іменем пеðшопоселенця. Не виключено, що назва могла постати від імені улюбленого поета Таðаса Шевченка.

ШевЧеНкОве Нікопольського району — центð сільðади. Розташоване на ðічці Базавлук. У минулому село носило назви Маð’їн Даð, Ломаківське, Шаðапове. Сучасна назва села — на честь Таðаса Шевченка.

ШевЧеНкО Петропавлівського району — село у складі Бðагинівської сільðади. Розташоване на пðавому беðезі ð. Самаðа. Виникло 1927 ðоку на місці поселення німець-ких колоністів, коли сюди пðибули селяни-незаможники з Петðопавлівки на виділені їм землі. Село назване на честь Кобзаðя.

ШевЧеНківСьке Синельниківського району — центð сільðади. Розташоване в південній частині ðайону на схилах степової балки, яка впадає з лівого боку в ðічку Сеðедня Теðса. Засноване в дðугій чвеðті ХХ століття. Назване на честь Таðаса Шевченка.

ТАРАСівкА Софіївського району — село, підпоðядковане Софіївській селищній ðаді. Виникло в дðугій чвеðті ХХ ст. Назва сучасної Таðасівки походить від імені великого сина Укðаїни.

ТАРАСівкА Томаківського району — село, підпоðядковане Зеленогайській сільðаді. Засноване в дðугій чвеðті ХХ ст. Пеðші жителі — пеðеселенці з сусідніх сіл. Назва походить від імені пеðшопоселенця. Пðоте за іншою веðсією село назване на честь Таðаса Шевченка.

ТАРАСівкА Царичанського району — село, підпоðядко-ване Цаðичанській селищній ðаді. Розташоване на північ від ðайцентðу. Виникло в пеðшій тðетині ХХ століття. На-зва походить від імені Таðас. Її також пов’язують з іменем Таðаса Шевченка.

Топонімічна Шевченкіана

На теðитоðії Дніпðо-петðовщини знаходить-ся 51 об’єкт, пов’язаний з ім’ям Т. Г. Шевченка, повідомили в депаðта-менті культуðи, туðизму, національностей та ðе-лігій Дніпðопетðовської облдеðжадміністðації. Це 37 пам’ятників Коб-заðеві, шість з яких ма-ють деðжавний охоðон-ний номеð, тðи пам’ятні знаки, вісім закладів, тðи паðкові зони.

ім’я Тараса Шевченка носять:1. Дніпðопетðовський

академічний укðаїн-ський музично-дðа-матичний театð ім. Т. Г. Шевченка.

2. Кðивоðізький акаде-мічний міський театð дðами та музичної комедії ім. Т. Г. Шев-ченка.

3. Центðальна міська бібліотека ім. Т. Г. Шевченка у Дніпðо-дзеðжинську.

4. Підгоðодненський міський Будинок культуðи ім. Т. Г. Шевченка у Дніпðо-петðовському ðайоні.

5. Кінотеатð ім. Т. Г. Шевченка у Дніпðо-дзеðжинську.

6. Лозуватська сеðедня загальноосвітня шко-ла ім. Т. Г. Шевченка у Кðивоðізькому ðа-йоні.

7. Маðганецька загаль-ноосвітня школа №1 ім. Т. Г. Шевченка.

8. Селянське феðмеð-ське господаðство ім. Т. Г. Шевченка у Кðи-воðізькому ðайоні.

вулиці, площі, бульвари і парки...

До

те

ми

Театр ім. Т. Г. Шевченка, Дніпропетровськ Міська бібліотека, Дніпродзержинськ Театр ім. Т. Г. Шевченка, кривий Ріг

8 ÇÎÐß ПРАВОСЛАВ’Яwww.zorya.org.ua31 ñ³÷íÿ 2014 ð.

ВОПРОС СВЯЩЕННИКУНа вопросы наших читателей отвечает настоятель

храма святыхАнтония и Феодосия Печерских

протоиерей Константин ДРОБИТЬКО

ОТ РЕДАКЦИИДорогие читатели, напоминаем, что вопросы священ(

нику вы можете присылать по адресу: газета «Зоря»(рубрика «Православие»), ул. Журналистов, 7, Днепро(петровск, 49051. e(mail: zorya@ezorya.dp.ua

СЛ

ОВ

О С

ВЯ

ЩЕ

НН

ИК

А

Страницу подготовила Ольга ДЮЖИНСКИХ

Îá îñâÿùåíèè æèëèùàЕлена:— Здравствуйте, батюшка. Скажите, пожалуй�

ста, сколько раз нужно освящать квартиру?— Здравствуйте, Елена. Вообще один раз, но после

капитального ремонта можно еще раз освятить. Мы зна+ем, что после осквернения заново освящают храм. Еслив вашем доме произошло что+то нехорошее (избави вас отэтого Бог), также можно освятить. Но вообще один раз.

Татьяна:— А можно самому освятить свое жилище. Я пом�

ню, моя мама время от времени обходила дом со свечойи окропляла святой водой. Считается ли это освяще�нием?

— Безусловно, прочесть молитву, покадить, окропитьквартиру — не только можно, но и нужно каждому. Естьблагочестивая традиция раз в неделю, вечером взять вруки горящие свечи, кадильницу, святую воду и с пени+ем обойти квартиру. Покропить комнаты и помещения.Но освящение жилища священником — совершенно дру+гое дело. Это не рядовое, пусть и очень нужное, дело, аособенное, торжественное событие в жизни семьи. Кстати,поэтому лучше всего, чтобы на освящении жилища при+сутствовали все члены семьи.

Священник — это человек, поставленный Богом наособое служение, можно выразиться так: это особый де+легат Божий. Именно священнику Господь поручает со+вершать Божественные службы и самую главную из них— литургию. Поэтому в лице священника (независимо отего нравственных качеств) в ваш дом приходит как бы самБог. И благословляет ваше жилище.

1 февраля — прп. Макария Великого, Египетского2 февраля — прп. Ефимия Великого3 февраля — прп. Максима Грека4 февраля — ап. Тимофея5 февраля — Собор Костромских святых, сщмч. Климента,

еп. Анкирского и мч. Агафангела6 февраля — блаж. Ксении Петербургской, мч. Николая7 февраля — свт. Григория Богослова, прп. Анатолия

(старшего) Оптинского, иконы Божией Матери «Уто+ли моя печали»

ПРАВОСЛАВНЫЙ КАЛЕНДАРЬ1 — 7 ФЕВРАЛЯ

Именно в христианстве инадо искать ответ на вопрос:«Что такое старость?» Для каж+дого православного христиани+на главным критерием должнаслужить заповедь Господня:«Почитай отца твоего и матьтвою, чтобы продлились днитвои на земле». Эта заповедь —пятая, т. е. Господь ставит еевыше, чем пресловутое «Неубий», о котором помнят все.Оказывается, в глазах Божьих,человек, отказывающий в по+чтении своим родителям, спосо+бен и на убийство. И легко дога+даться, «почет» особенно цененне тогда, когда наши родителимолоды, а тогда, когда они нахо+дятся в преклонном возрасте.

Христианство определяетстарость, как совершенно особоевремя, имеющее важнейшеезначение в жизни человека, ко+торый может помочь человекуспасти свою душу и помочь спа+сению близких. Не каждый из

Còàðîñòü — îäèí èç íåìèíóåìûõ ýòàïîâ ôèçè÷åñêîéè äóõîâíîé æèçíè ÷åëîâåêà. Îäíàêî êàæäûé èç íàñáîèòñÿ è íåíàâèäèò òî âðåìÿ, êîãäà íàì ïðèäåòñÿñòàòü áåñïîìîùíûìè, íåìîùíûìè, áîëüíûìè èîäèíîêèìè. È ìû íåâîëüíî ïåðåíîñèì ñâîþíåíàâèñòü è ñòðàõ ïåðåä ñòàðîñòüþ íà åå æèâûõïðåäñòàâèòåëåé — ñòàðèêîâ.

Ñòàðîñòü íàäîïðîñòî ïðèíÿòü,êàê ìû ïðèíèìàåì âñå îò Áîãà

нас доживет до старости, а зна+чит, не у каждого есть такойшанс. Старость — пора свида+ний с Богом и с самим собой.

Старость — очередное испы+тание, и не самое легкое. Орга+низм изнашивается, слабеет,многие не хотят принимать бо+лезни и немощи. Но хуже этого— социальное старение: человекперестает работать, зарабаты+вать, теряет достаток, прекраща+ет активную деятельность. Ухо+дят друзья и близкие, уходят му+жья и жены, приходит одиноче+ство. Люди не хотят стареть и нехотят заботиться о других.

Можно ли вообще как+топодготовиться к старости, что+бы не бояться ее? Надо заботить+ся о сегодняшнем дне, не надозабегать вперед, жить надо в тойреальности, в том возрасте, втом состоянии души, которыедал Бог. И не надо думать о ста+рости. Старость надо простопринять, как мы принимаем все

от Бога. И отдавать — и Богу, илюдям. Что мы делаем человеку— то делаем Христу. Надо поста+раться и в этом возрасте жить недля себя.

Люди часто говорят о том,что надеются в старости на вни+мание, на утешение, на пресло+вутый «стакан воды». Пенсионе+ры часто возмущаются, раздра+жаются, требуют… Но когда че+ловек все принимает правильно,то все происходит по+другому.Господь посылает ему свет и уте+шение. Многие мудрецы замеча+ли, что в жизни три стадии. По+сле рождения человек принима+ет все, накапливает опыт, нуж+ный ему для жизни. Потом, вовзрослой жизни, он отдает еголюдям. А в старости он опять,как ребенок, принимает — нопринимает уже тот опыт, кото+рый ему понадобится в жизнивечной.

ÏðîòîèåðåéÊîíñòàíòèí ÄÐÎÁÈÒÜÊÎ

АЗЫ

ПР

АВ

ОС

ЛА

ВИ

Я

Благословение имеет многозначений. Первое из них — при+ветствие. Поздороваться со свя+щенником за руку имеет правотолько равный ему по сану, всеостальные, даже диаконы, привстрече с батюшкой принимаютот него благословение. Для это+го нужно ладони сложить вмес+те, правую поверх левой, чтобыпринять в них благословляю+щую руку и облобызать ее в знакпочтения к священному сану. Ини для чего более! Никакого та+инственного значения сложениеладоней не имеет, благодать вних не «опускается», как учатнекоторые старушки.

Благословиться у священни+ка можно не только тогда, ког+да он в церковных одеждах, нои в гражданской одежде; нетолько в храме, но и на улице,в общественном месте. Не стоит,однако, подходить за благосло+вением вне храма к необлачен+

Âñÿêèé âåðóþùèé ÷åëîâåê ñ÷èòàåòíåïðåìåííûì ïðè âñòðå÷åñ áàòþøêîé èñïðîñèòü ó íåãîïàñòûðñêîå áëàãîñëîâåíèå,íî ìíîãèå äåëàþò ýòî íåïðàâèëüíî.Ðàçóìååòñÿ, ïî òàêîìó âîïðîñóíåò ñòðîãèõ êàíîíîâ, îäíàêîòðàäèöèè öåðêâè è ïðîñòîéçäðàâûé ñìûñë ïîäñêàçûâàþò,êàê íóæíî ñåáÿ âåñòè.

Áëàãîñëîâèòå, áàòþøêà!

ному батюшке, который с вамине знаком.

Точно так же всякий миря+нин прощается со священником.Если несколько иереев стоят ря+дом, а вы хотите благословитьсяу всех, то сначала нужно подой+ти к старшему по сану.

Второй смысл священничес+кого благословения — это разре+шение, дозволение, напутствие.Перед началом всякого ответ+ственного дела, перед путеше+ствием, а также в любых затруд+нительных обстоятельствах мыможем просить у священникасовета и благословения и лобы+зать его руку.

Наконец, существуют благо+словения в ходе церковной служ+бы. Священник, произнося:«Мир всем», «БлагословениеГосподне на вас...», «БлагодатьГоспода нашего...», осеняет мо+лящихся крестным знамением.В ответ мы смиренно преклоня+

ем головы, не складывая рук —ведь поцеловать благословляю+щую десницу невозможно.

Если же священник осеняетнас священными предметами:крестом, Евангелием, чашей,иконой, мы сначала крестимся,а потом делаем поклон.

Не следует подходить подблагословение в неурочный мо+мент: когда иерей причащает,совершает каждение храма, по+мазует елеем. Но можно сделатьэто по окончании исповеди и вконце литургии, при целованиикреста. Злоупотреблять благо+словением, подходя к одному итому же батюшке несколько разв день, не стоит. Слова «благосло+вите, батюшка» всегда должнызвучать для мирянина радостнои торжественно, и не надо пре+вращать их в поговорку.

ÑâÿùåííèêÊîíñòàíòèí ÑËÅÏÈÍÈÍ

Святитель Афанасий, ар+хиепископ Александрий+ский родился около 297 годав городе Александрии. С от+роческих лет будущий вели+кий святитель Афанасийстал известен Александрий+скому патриарху святомуАлександру при следующихобстоятельствах. Однаждыгруппа детей, среди которыхнаходился и отрок Афана+сий, играла на берегу моря.Дети+христиане решили кре+стить своих сверстников+язычников. Отрок Афана+сий, которого дети избрали«епископом», совершал кре+щение, в точности повторяяслова, слышанные им в церк+ви. Все это наблюдал из окнапатриарх Александр. Он ве+лел привести детей и их ро+дителей, долго беседовал сними и, удостоверившись,что крещение, совершенноедетьми в игре, было во всемсогласно с церковным уста+вом, признал крещение дей+ствительным и дополнил егомиропомазанием. С этоговремени патриарх наблюдалза духовным воспитаниемюного Афанасия и со време+нем присоединил его к кли+ру, сначала чтецом, а затемпосвятил в сан диакона. Вэтом сане святой Афанасийсопровождал патриархаАлександра в 325 году на

Ñâÿòèòåëü Àôàíàñèé,àðõèåïèñêîï Àëåêñàíäðèéñêèé

I Вселенский собор в Никее.После смерти святого пат+

риарха Александра святойАфанасий был единодушноизбран его преемником. 47лет святитель Афанасий уп+равлял церковью, испытав заэтот период много гонений.Святитель Афанасий провелв изгнаниях более 20 лет, товозвращаясь к своей пастве,то вновь подвергаясь ссылке.Несмотря на это, святительпродолжал твердо отстаиватьчистоту православной веры инеустанно писал послания итрактаты против арианскойереси. Афанасий Алексан+дрийский скончался в 373году в возрасте 76+ти лет.

«Зоря» №7 (21539) 31 січня 2014 року/п’ятниця

Ïåðøèé íîìåð âèéøîâ 21 ÷åðâíÿ 2003 ðîêó.

Із одного металу ллють медаль за бій, медаль за труд!А

кт

уА

ль

но

17 января в Днепропетровске прошел областной семинар председателей комитетов и комиссий ветеранов труда и детей войны городских и районных советов ветеранов.

тема семинара: «о состоянии реализации в регионе государствен-ной политики и местных решений по пенсионному обеспечению, со-циальной защите, охране здоровья и другим сферам жизнеобеспече-ния ветеранов труда, детей войны и других категорий пенсионеров». открыл семинар, ознакомил с про-граммой работы и выступил по теме семинара председатель совета Дне-пропетровской областной организа-ции ветеранов украины Станислав николаевич Шевченко.

Перед участниками семинара с информациями и сообщениями выступили:

— заместитель директора депар-тамента социальной защиты насе-ления Днепропетровской областной государственной администрации Валентина Сливная;

— заместитель начальника Главного управления Пенсионного фонда украины в Днепропетров-ской области наталия корнейчук;

— директор департамента ох-раны здоровья Днепропетровской областной государственной адми-нистрации Валентина Гинзбург;

— заместитель начальника Го-сударственной службы по контро-лю за качеством лекарственных средств в Днепропетровской области Юлия овчаренко.

каждый из выступавших с информациями также ответил на многочисленные вопросы участни-ков семинара.

Далее состоялся обмен опытом практической работы с ветеранами

труда и детьми войны городских советов ветеранов Днепропетров-ска, Днепродзержинска и кривого Рога. С информациями выступили председатели городских комите-тов ветеранов труда и детей войны Днепропетровска — Валентина Шаповал, Днепродзержинска — нина Синькова и кривого Рога — Владимир Заяц.

так, Валентина Шаповал под-черкнула, что согласно разработан-ной совместно с Днепропетровским городским управлением труда и социальной защиты департаментом здравоохранения горисполкома и городским советом ветеранов город-ской комплексной межотраслевой программы «Ветеран», за счет го-родского бюджета были закуплены для льготных категорий ветеранов лекарства на сумму 385 тысяч гри-вен, для 203 человек приобретены слуховые аппараты на сумму 172 тысячи гривен. За счет средств об-ластного бюджета было проведено протезирование 625 ветеранам, 96 ветеранам были проведены глазные операции с установкой искусствен-ных хрусталиков.

260 городских волонтерских объединений ветеранских и моло-дежных организаций в рамках дви-жения «Пенсионер — пенсионеру» осуществляют опеку над нужда-ющимися в посторонней помощи 3629 ветеранами.

В Днепропетровске на базе Дне-пропетровского университета имени Альфреда нобеля создан универси-тет третьего поколения, где пенси-

онеры могут обновить свои знания на экономическом и гуманитарном факультетах. на базе медакадемии в апреле 2013 года начал работу университет золотого тысячелетия, слушателями которого стали вете-раны и пенсионеры всех районов города.

В актовом зале диорамы «Бит-ва за Днепр» уже несколько лет работает городская литературная гостиная, во всех районах — вете-ранские клубы по интересам. Са-мый известный из них — на жилом массиве Фрунзенский в Амур-ниж-неднепровском районе, которому исполнилось 10 лет. При поддерж-ке депутатского корпуса в городе удалось сохранить 7 ветеранских хоров.

При поддержке местных властей и спонсоров проводятся для ветера-нов автобусные экскурсии. В минув-шем году это были поездки по местам боевой славы Днепропетровска и на остров Хортица.

нина Синькова из Днепродзер-жинска сообщила, что в их городе по инициативе городской ветеран-ской организации был в 2013 году решен вопрос об оздоровлении ветеранов труда и детей войны в местном госпитале.

Активисты комиссии «Дети войны» организуют посещения ветеранов на дому, поздравления юбиляров, вручение ветеранам про-дуктовых наборов, обследование их жилищных условий. также ведется работа по сбору биографий и фото-графий ветеранов для Альбома па-

мяти ветеранов труда и детей войны.Владимир Заяц из кривого Рога

рассказал, что в городе, наряду с традиционными мероприятиями для ветеранов войны и труда, де-тей войны — посещениями их на дому и поздравлениями с юбилея-ми и праздниками, медицинскими осмотрами и льготами на приоб-ретение лекарств и оплату услуг ЖкХ — проводится ряд необычных и даже уникальных вещей. так, уже пятый год проходит зимний турнир по футболу на приз Героя Социалистического труда Анатолия Сторожука. В Дзержинском районе города по инициативе городского совета ветеранов перенесена и ре-конструирована стела Героев с фа-милиями Героев Советского Союза и героев Социалистического труда.

Создан уникальный героико-патриотический комплекс, в кото-рый входят стела Героев, памятник погибшим воинам-афганцам, сте-ла в честь освобождения кривого Рога от фашистских захватчиков с

перечислением воинских частей и соединений, получивших наимено-вание «криворожских», монумент «Победа», 55-метровая колоколь-ня, возведенная в честь воинов, по-гибших при освобождении города. открыт монумент «Часы памяти» с именами 1900 участников боевых действий в Великой отечественной войне, проживающих в городе. А на привокзальной площади станции Червоная впервые на территории бывшего СССР открыт уникальный памятник воинам 6-го отдельного штрафбата, на гранитной плите ко-торого высечены имена всех 150 офицеров, погибших при освобож-дении кривого Рога.

В заключение семинара о неко-торых вопросах работы комитетов и комиссий ветеранских организаций выступил заместитель председателя совета Днепропетровской областной организации ветеранов украины Евгений Дмитриевич кучеров.

Алексей ЛОГИНОВФото автора

Эпоха БрежневаВ этом году исполняется ровно 80 лет со дня учреждения звания «Герой Советского Союза» — высшей степени отличия СССР. Оно было учреждено 16 апреля 1934 года Постановлением ЦИК СССР и присваивалось за совершение подвига или выдающиеся заслуги во время боевых действий, а также, в виде исключения, в мирное время. В статуте награды предусмотрено присвоение звания «Герой Советского Союза» и второй раз. В дополнение ко второй медали «Золотая Звезда» в честь дважды Героя Советского Союза сооружали бронзовый бюст на его родине.

наш легендарный земляк леонид Ильич Брежнев родился 19 декабря в городе камен-ское (ныне — Днепродзержинск) Екатери-нославской губернии, в семье технического работника металлургического завода Ильи Яковлевича Брежнева и домохозяйки наталии Денисовны Мазаловой.

на фронт леонид Брежнев был призван с первых дней Великой отечественной войны с должности секретаря Днепропетровского обкома ВкП(б) и прошел ее до самого конца в долж-ности сначала бригадного комиссара, а затем начальника политотдела 47-й и 18-й армий. особо прославился в боях на Малой Земле под новороссийском, при освобождении северной украины и карпат. За что был награжден двумя орденами красного Знамени и орденами красной Звезды, отечественной войны I степени и Богда-на Хмельницкого II степени. Закончил Великую

отечественную войну в должности начальника политуправления 4-го украинского фронта и в звании генерал-майора. таким образом, звания «Герой Советского Союза» леонид Ильич Бреж-нев во время войны не получил.

тем не менее именно он вошел в историю как четырежды Герой Советского Союза (на-граждения производились 18 декабря 1966 года, 18 декабря 1976 года, 19 декабря 1978 года и 18 декабря 1981 года), а также Герой Социалистического труда (звание ему было присвоено 17 июня 1961 года).

леонид Ильич Брежнев в течение 18 лет, с октября 1964 и до самой своей смерти 10 ноя-бря 1982 года, возглавлял Цк кПСС, являясь фактически правителем СССР.

Возможно, леонид Ильич оказался самым «награжденным» человеком в истории, посколь-ку у него было, с учетом советских Золотых

Звезд, 19 званий героев иностранных государств и советских и иностранных 93 ордена и медали, не считая почетных званий. такое обилие наград стало неисчерпаемым источником вдохновения для устного народного творчества.

И все же по прошествии стольких лет, давайте вспомним, чем запомнилась в истории эпоха Брежнева (1965—1982 годы):

— рост национальной экономики — в 2,5 раза;

— рост реального потребления населения — 2,5 раза;

— рост электроэнергетики — в 3 раза, полностью завершена электрификация всех (!) сел Советского Союза;

— в колхозах установлена гарантирован-

ная ежемесячная зарплата, введены оплачи-ваемые отпуска и больничные листы, а также пенсии для колхозников;

— расходы на социальные программы воз-росли более чем в 3 раза;

— ежегодно в стране сдавалось в эксплуата-цию по 60 миллионов квадратных метров жилья;

— введено обязательное 10-летнее среднее образование;

— минимальный размер зарплаты вырос с 60 до 120 рублей в месяц;

— проведена невиданная в мировых мас-штабах газификация жилья: количество гази-фицированных домов и квартир увеличилось в 13,3 раза — с 3 до 40 миллионов;

— освоена добыча сибирской нефти и газа, проложены все основные экспортные нефте- и газопроводы (то, что сегодня именуется «Газ-промом»), создана Единая энергетическая система СССР;

— создана ядерная энергетика;— завершено создание ракетно-ядерного

щита СССР: Ракетных войск стратегического на-значения (РВСн, включая мобильные пусковые комплексы), ракетонесущего подводного флота постоянного боевого дежурства по всей акватории Мирового океана и стратегической авиации;

— наивысшего развития получили косми-ческие программы СССР, превзойти которые так и не удалось.

так, может быть, не зря в его родном Дне-продзержинске, на площади освободителей, в 1976 году установлен бронзовый бюст леонида Ильича Брежнева?..

Совет ветеранов Днепропетровской области

В Днепропетровске прошел семинар по социальной защите ветеранов

Председатели комитетов и комиссий ветеранов труда и детей войны на семинаре по соцзащите

ЗВАнИЮ «ГЕРой СоВЕтСкоГо СоЮЗА» — 80 лЕт!

Бюст Л. И. Брежнева на пл. Освободителей в Днепродзержинске

10 ЗОРЯ ветеран придніпров’яwww.zorya.org.ua31 січня 2014 р.

14 серпня 1941 р. фашисти захопили девладове і госпо-дарювали тут до початку 1944 року. 31 січня 1944 р. радян-ські війська визволили село від німецько-фашистських загарб-ників. як це відбувалося, ми дізнаємось зі спогадів очевидців і учасників подій.

Згадує Олександр Іванович Лисицин, командир 394-ї стрі-лецької дивізії:

— радянське командуван-ня на правобережжі дніпра в 1943-44 роках головний удар планувало нанести на Криво-ріжжя і нікополь, маючи на меті визволити важливі центри промисловості. 394-а дивізія, перебуваючи у складі 46-ї ар-мії 3-го Українського фронту, з аульського плацдарму прорвала другу лінію оборони противника і успішно вела наступальні бої на підступах до Кривого рогу.

Гітлерівське командування, щоб зберегти свої позиції, побу-дувало на рубежі п’ятихатки — водяне — девладове — Софіївка — хутір високий — апостолове міцну оборонну лінію з тран-шей, дзотів, протитанкових і дротяних укріплень.

У кінці жовтня 1943 р. 810-й стрілецький полк визволив с. Мар’є-дмитрівку Софіївського району і кілька хуторів. полк намагався атакувати опорний пункт противника, що був роз-ташований на південь від с. водяне, а 808-й, 815-й полки вели бої за Софіївку. однак сили були нерівні, і бої довелося при-пинити на два місяці. 394-а ди-візія закріпилась на оборонних рубежах.

У першій половині січня 1944 р. ми отримали наказ готуватись до наступу. я вирішив головний удар нанести на південно-схід-ну околицю с. девладове. на-шим завданням було прорвати оборону противника, оволодіти девладовим і атакувати проти-вника в районі Софіївки. отже, у боях за Софіївку брала участь і наша 394-а стрілецька дивізія. після визволення Софіївського району дивізія брала участь у визволенні Кривого рогу, за що нагороджена орденом Червоно-го прапора і одержала звання Криворізької.

Згадує Ілля Самсонович Тітов, полковник, командир 810-го стрілецького полку:

— наприкінці 1943 року наш полк мав завдання — не давати спокою противнику, не допустити, щоб ворог знімав свої війська з оборонного рубежу, пе-рекидав на інші ділянки, готува-

до

70-

ріЧ

Чя

ви

Зв

ол

ен

ня

дн

іпр

оп

ет

ро

вС

ьК

ої

об

ла

Ст

і в

ід н

іМе

ць

Ко

-фа

ши

Ст

Сь

Ки

х З

аГа

рб

ни

Ків Той день визвольний, незабутній,

хай славен буде у віках!70 років тому, 31 січня 1944 року, с. Девладове Софіївського району було визволене від німецько-фашистських загарбників

ти солдат до наступу на Криво-ріжжя і знищувати противника снайперським вогнем, для чого в полках створили снайперські команди. в 810-му полку була навіть жіноча команда, яка зни-щила багато фашистів.

пригадується з тих часів ці-кавий епізод. наш розвідник Микола титаренко пішов у во-рожий тил. Кілька днів він хо-вався на горищі одного будинку у девладовому, вів спостережен-ня за німецькими позиціями, технікою тощо. він бачив, що німці доставляють гарячу їжу на передову в один і той же час — вночі.

У ніч під новий 1944 рік ти-таренко вийшов із засади, зне-нацька захопив підводу з їжею і з-під носа у німців вивіз обід і доставив його на наш командний пункт. Микола титаренко за ви-явлену солдатську кмітливість, хоробрість і винахідливість був нагороджений орденом Червоно-го прапора.

У січні 1944 р. ми одержали наказ готуватися до наступу. 810-й полк вів розвідку боєм у напрямку сіл водяне і девла-дове. Завдання було прорвати оборону противника й оволодіти девладовим. ворог тут міцно укріпився, використовуючи ру-їни станції і залізничний насип. Зима була сніжна і морозна — до 30 градусів і більше. 810-й наступав відкрито, по снігових заметах, що затруднювало і за-тримувало наступ. У цей час з південного заходу несподіваним ударом при підтримці полкової артилерії почала наступ з тилу і флангу 6-а рота 808-го полку. За кілька годин бою з невеликими втратами радянські війська за-хопили станцію.

в бою за визволення села й станції девладове наші воїни проявили доблесть і героїзм. особливо відзначилися без-межно хоробрий капітан Степан петрович Стефанчук, який був у самому центрі бою; рядовий Микола іванович довгаленко — винахідливий і кмітливий солдат. на все життя лишилися в моїй пам’яті і командуючий артилерією полку капітан Ко-ломников, начальник зв’язку капітан підіпригора, військо-вий лікар, улюбленець солдатів Григорій Юхимович барамія. тричі був поранений ветеран полку майор іван трохимович дудін і тричі він повертався в стрій. всі дуже раділи його при-ходу, адже це був сміливий і досвідчений командир. дуже добре провів він операцію в ході визволення села девладове.

не можу не згадати нашу

санітарку тетяну радченко — худорляву, тендітну дівчину з голубими очима і приємною усмішкою. вона безстраш-но, під кулями виносила з поля бою поранених солдатів, перев’язувала, заспокоювала: «погодите, потерпите, пере-вязки всем поправлю, женам письма напишу...» Коли була потрібна кров, щоб врятувати чиєсь життя, таня ставала до-нором. найбільшим бажанням медперсоналу тоді було — віді-спатися, бо доводилось працю-вати без сну по кілька діб: спали на ходу, стоячи, притулившись до стіни, по 15—20 хвилин. Щоб морально підтримати по-ранених, таня співала їм свою улюблену пісню «Челіта». так і закріпилось за нею це фронтове прізвисько.

Старший лейтенант Кос-тянтин Несторович Свінтра-дзе командував тоді 6-ю ротою 808-го стрілецького полку. він згадував:

— наступальна операція роз-почалась в останній день січ-ня 1944 року. наша військова частина перерізала залізницю південно-західніше від станції девладове. 6-а рота діяла на лі-вому фланзі полку, по сусідству з 810-м полком. при підтримці полкової артилерії через кілька годин бою з невеликими втрата-ми ми захопили станцію і при-станційну територію. після бою я наказав командирам взводів перевірити, чи не залишились десь у схованці фашисти, по-шукати мешканців села. Згодом почали сходитись мирні жителі — жінки, діти, старики. вони плакали, раділи визволенню — позаду залишились поневірян-ня, горе, муки окупації. до мене підійшли жінки і повідомили, що в погребі переховуються троє чоловіків, котрі стверджують, що вони партизани. Згодом дійсно привели трьох молодих людей, один із них був вірмен за національністю. вони були брудні, неголені, озброєні об-різом гвинтівки. розбиратись з

ними не було часу, і я відправив їх до начальника контррозвідки.

За визволення девладового я нагороджений орденом вітчиз-няної війни іі ступеня.

Згадує Варвара Дмитрівна Хіменко, місцева жителька, вчитель початкових класів:

— важко передати, що тво-рилось у душах людей, котрі пе-режили фашистську окупацію. два останні місяці ми були в постійному страху, напружен-ні, з нетерпінням чекали визво-лення. Січень 1944-го видався морозним і сніжним. Частина мешканців полишили девла-дове і подалися в навколишні села. я зі старенькою мамою і трьома дітьми залишилися: що буде, те й буде. Зі старшим сином віктором підготували погріб, щоб було де сховатись у разі бою, — відремонтували східці, наклали соломи.

опівночі з 30 на 31 січня під-нялася страшенна стрілянина, лунали вибухи — розпочався наступ радянських військ. Сім’я одяглася потепліше і спустилася в погріб. від вибухів здригалася земля, діти плакали від страху. так тривало години дві, потім стрілянина і вибухи почали від-далятися у бік новопетрівки і вовчої балки.

Коли все вщухло, син віктор відкрив ляду і гукнув, що вже ранок. Удвох з братом анато-лієм вибралися зі сховища. а за кілька хвилин хлопці по-вернулися і сказали, що бачили червоноармійців. повагавшись, уся сім’я вилізла з погреба на подвір’я. було дуже холодно. Стрілянина вчувалася десь за селом. вулиця безлюдна.

і тільки згодом люди поча-ли виходити зі своїх схованок, плакали, сміялись, обіймали ви-зволителів — радощам не було меж. найстрашніше лишилося позаду.

на село було страшно диви-тись: залізнична станція роз-бита, дахи пакгаузів погоріли, пристанційні будинки дуже по-шкоджені, вікна багатьох хат зя-

Про початок Великої Вітчизняної війни мешканці Девладового дізналися, як і всі радянські люди, з повідомлення по радіо. У селі пройшов мітинг, оголосили мобілізацію, почали надходити заяви від добровольців з проханням відправити їх на фронт. М. І. Циганок, С. І. Сметанко, Т. А. Ляшенко та інші — понад 30 чоловіків села стали на захист Батьківщини у перші дні війни.

яли чорними дірами без шибок...Через кілька днів почали

повертатися в село жителі, за-смучені побаченим і стурбова-ні: з чого починати відбудову? в уцілілих хатах селилися по кілька сімей.

оглядаючи нашу оселю, чи не сховалися десь фашисти, на горищі хати бійці виявили отвір, через який велося спосте-реження за позиціями ворога, рухом залізничних ешелонів з живою силою і технікою оку-пантів. Солдати запевнили, що тут був радянський розвідник. а ми нічого не знали і не здо-гадувалися.

пізніше командир 810-го стрілецького полку і. С. тітов, котрий кілька разів на запро-шення слідопитів місцевої шко-ли приїздив у девладове, роз-повів, що то був один із розвід-ників полку Микола титаренко.

У пам’ять про полеглих за визволення девладового висо-чить тепер у центрі села обе-ліск. Застиглий у бронзі солдат береже спокій 38 визволителів — радянських воїнів різних на-ціональностей, які своєю кров’ю окропили саме нашу землю і навічно лишилися тут лежати.

Вони у битвах полягли,В граніті й бронзі стали,Щоб ми щасливими були,Їх подвиг пам’ятали.Солдати помирають не тоді,

коли їх убивають, а тоді, коли їх забувають. вони живі, доки ми їх пам’ятаємо.

Звертаюся до своїх земля-ків, особливо до молоді і під-ростаючого покоління: бережіть завжди пам’ять про тих, хто не повернувся з війни, хто за-воював для нас мирне життя. доглядайте за братськими мо-гилами, прикрашайте їх квіта-ми, доброю пам’яттю, вічним «спасибі». вони заслужили на таку шану. і, звичайно ж, не забувайте про живих ветеранів війни, не шкодуйте для них сво-єї уваги, турботи, любові.Катерина Степанівна СТРИГАЛЬ,пенсіонерка, колишня вчителька

Девладівської 8-річної школи

Меморіал радянським воїнам у селі Девладове

11ЗОРЯветеран придніпров’я www.zorya.org.ua31 січня 2014 ð.

* * *Гірка звістка спіткала нас нещодавно, помер

олександр тараненко. Ми, його читачі та поза-штатні кореспонденти, сумуємо й низько схиляємо голову перед пам’яттю журналіста й поета. Скажу відверто, що вся моя журналістська діяльність по-чалася «з вини» газети «Зоря» і саме з цієї людини.

Коли народилися в її складі перші додатки, а це було 21-го червня 2003 р., мені сподобався додаток «ветеран придніпров’я». я в той час був корес-пондентом газети «доля» — органу Міжнародної спілки в’язнів — жертв нацизму. Сама редакція знаходилася в росії. я висвітлював питання діяль-ності нашої обласної та місцевої ради — УСУ-Жн і волонтерського руху, який зародився там вперше.

Хотів висвітлити в газеті «Зоря» це питання, зайшов на 6-й поверх до редактора «ветерана» олександра тараненка. Мене привітно й тепло зустріли, подивилися мій матеріал, схвалили й попросили внести деякі поправки, і в наступному номері газети матеріал був надрукований. З того часу я почав часто писати про життя ветеранів вій-ни, праці, колишніх в’язнів, дітей війни. про те, як вони воювали, як живуть у наш час, як захищені їхні права законом. і тут я повинен сказати вели-ке спасибі олександру тараненку — цій чудовій людині, поету-журналісту, під його керівництвом вона стала цікавою, корисною газетою, яка згур-тувала ветеранів області та боролася разом з ними за їхні права.

Володимир МАРГОВЦЕВ, позаштатний кореспондент, член НСЖУ,

інвалід Збройних сил РА II-ї групи.

* * *Щойно «Зоря» повідомила нам про те, що від

нас пішов олександр андрійович тараненко. різ-ким болем пройшлася по наших серцях ця звістка, бо таки дійсно, олександр андрійович був душею «Зорі», як пишеться в некролозі, а ми, читачі, любили його як талановитого поета: читаючи його лірику, завжди відчуваєш, що ці рядки йдуть від самої глибини душі. навіть не посвячені в таїни поетичного творення відчували це й тому віддавали належне таланту поета. а його гумор — яскравий, щирий, зоряний! Чого варта лише «ода україн-ському борщу»?

непоправним лихом ця втрата ударила по серцях наших ветеранів. рубрика «ветеран придніпров’я», котру редагував олександр ан-дрійович, завжди знаходила відгук у душі кожного ветерана. Ми розуміємо, скільки праці, духовних сил стояло за тими оповіданнями, які розкривали велич подвигу старшого покоління, яке, на жаль, невідворотно покидає нас, покоління, котре не-ймовірною ціною врятувало світ.

для мене ця звістка особливо болюча ще й тим, що олександр андрійович разом з оленою десятерик доклали зусиль, аби пересічне ім’я автора цих рядків було відоме не лише моїм одно-сельчанам, а й трохи далі писарівки. вірш поета «писарівські верби» зберігається в школі, він часто звучить, коли учні виступають у Будинку культури під час відзначення знаменних дат. Це лише один з непомітних штрихів, що свідчить про те, що недарма прожив на світі цей дійсно душевно багатий чоловік, котрий вважав, що

багатством необхідно ділитись з «бідними на духовний статок».

Микола Титович МАКАРЕНКО, село Писарівка, Синельниківський район.

* * *Ми, сестри Галина петрівна держевицька та

ніна петрівна Кондус, шанувальниці «Зорі» ще з п’ятдесятих років і до цього часу.

З глибоким болем у серці, скорботою в душі та сумом в очах сприйняли звістку про смерть ви-датного, високошановного поета придніпровського краю, редактора улюбленого видання «ветеран придніпров’я» олександра андрійовича тара-ненка.

У нас є декілька його збірників, а два «Серед степу криниця» та «Сільські мадонни» навіть з його автографами.

олександр андрійович був взірцем нашого покоління — дітей війни, прикладом для моло-дих. Коли читаєш його твори, то неначе йдеш по стежинах свого сільського життя. Бо описував він таке ж босоноге, післявоєнне, нестерпно болюче дитинство, яке в ті часи переживали, ми, дорослі й малеча в селах. За це його любили, не поми-люся, як скажу, всі читачі «Зорі». а «ветеран придніпров’я» — це його дітище, що не залишає нікого байдужим до пам’яті про подвиг і перемогу у великій вітчизняній війні.

Ми відчували, як олександр андрійович лю-бив землю, як любив своїх земляків і взагалі всіх людей. присвячував їм свої вірші та статті.

Галина ДЕРЖЕВИЦЬКА, село Троїцьке Павлоградського району.

* * *«Обніму тебе, село моє,Найпрекрасніше моє,Де ще хати під соломою,І солдатські вдови є......Я тим хатам під соломоюУклонитися прийду»

Олександр ТараненкО— Світла пам’ять про олександра андрійовича

тараненка — талановитого журналіста, поета, гумориста, Заслуженого працівника культури України, члена Спілки журналістів України назав-жди залишиться в серцях тих, хто знав і працював з ним, — пише до редакції від імені побратимів-зо-рянців Микола яКовЧУК з верхньодніпровська. — творчість олександра андрійовича надихала і мене писати вірші.

«Що не рік, то земля від могил ріднішає...»Пропах увесь своєю річкоюІ рідним полем за селом.Горить калина першосвічкою,Всесвітній ранок над Дніпром...Квітує Кам’янка бузками,Селяни у поля ідуть.Віншують Вашими піснями, —Лелеки діточок несуть.І не забудуться з рокамиЗдобутки Ваших земляків.Зігріті Вашими віршами, —Не зітруться у вік-віків.

Микола ЯКОВЧУК

Светлана ПЕЛЫХ

Какое-то время перед войной ее родная семья жила в Горлов-ке, на донбассе. там же пере-жили и Голодомор. выжили, благодаря пайкам хлеба, вы-даваемым в городе. перед вой-ной вернулись в родное село. родители работали в колхозе. им помогала и нина с братом алексеем. он сразу же ушел на фронт и погиб в первые дни вой-ны. отец — иван яковлевич Клочков был мобилизован на фронт и возил на поезде раненых в глубокий тыл, за Урал. ему повезло: возвратился после вой-ны живым.

немцы, как только заняли село, сразу же начали наводить свои порядки. поскольку муж-чин практически не было — все ушли на фронт, молодежь нем-цы угоняли на принудительные работы в Германию. а женщи-нам и подростками приходилось работать на оккупантов в селе.

Была осень 41-го года. враг рвался к Москве, на защиту ко-торой встала вся страна. Бои под столицей шли ожесточенные.

Как-то в сентябре в дом Клочковых зашел едва живой советский летчик. его истре-битель, подбитый в воздушном бою, упал недалеко от села. нина с матерью его перевяза-ли, переодели в гражданскую одежду, а его военную форму спрятали в доме. оставаться у них летчику было опасно. по-этому решили, что ночью его нина выведет к фронту. дорогу она знала хорошо, но приходи-лось прятаться по оврагам и кладбищам от ночных разъездов ночных патрулей. так прошли они километров пятнадцать до реки Сосны. начинало светать, и летчик дальше пошел сам, а нина вернулась домой.

дома ее уже ждали немцы, искавшие летчика, о котором им рассказал сосед, предавший родину и перешедший в услу-жение врагу. ее с мамой избили до полусмерти, требуя выдачи советского офицера. но нина с мамой держались стоически. тогда разъяренные фашисты застрелили их собаку, забрали со двора всю живность и про-дукты из дома, а саму хату со-жгли. остался только погреб, в котором потом нина с матерью и прятались, пока их не приютили у себя соседи.

освобождение села в 1943 году встретили с великой радо-стью. нина, как комсомолка, решила уйти на фронт.

ее определили медсестрой в одну из частей, воевавших на Курской дуге. там ей приходи-лось спасать раненых прямо на поле боя. на себе она переносила их в медсанбат. приходилось где ползком передвигаться, где на полусогнутых ногах, прячась от разрывов снарядов и бомб и перетаскивая бойцов в более-менее тихое место, где им можно было оказать первую медицин-скую помощь перед доставкой в санчасть.

«В тривожний час — опора і надія,Літа несуть на скроні сивинуДуша навіки творчістю вже хвора,А серце тріпотить, мов у юнкора,Коли свою газету розгорну».

О. ТАрАненКО

Нестðимно летить час. Ось і минуло вже 40 днів, як покинув цей світ наш колега Олександð Андðійович Таðаненко. І нам хочеться, щоб до цієї сумної дати слова пам’яті пðо нього сказали його читачі й автоðи, що пðацювали з ним. Так, нам здається, буде пðавильно, оскільки слова вдячної пам’яті пðо цю людину у своїх листах до «Зоðі» висловлюють десятки читачів, автоðів, хто знав талановитого жуðналіста, поета Олександðа Таðаненка.

он

и С

ра

Жа

ли

Сь

За

ро

ди

нУ

!

ПОДВИГ Нины Терещенко

Ей было всего пятнадцать лет, когда ðодное село Яðище Оðловской области в России заняли фашисты. Нина только закончила восемь классов и мечтала учиться дальше. Но помешала война, и вместо конспектов пðишлось взять в ðуки винтовку.

там же под Курском нина была ранена. подлечившись в госпитале, продолжила воевать в 3-й гвардейской танковой ар-мии на 1-м Украинском фронте. освобождала Киев, практически всю Западную Украину, потом варшаву, познань, дошла до Берлина.

но в Берлине для нее война не закончилась: в те майские дни в Чехословакии немец-кая группировка продолжила сопротивление. и на ее пода-вление была брошена и часть, в которой служила нина. по-том была служба в австрии, в санчасти. Мобилизовалась и вернулась в родное село только в 1946 году.

Свою мечту юности — про-должить учебу удалось осуще-ствить уже в возрасте 20 лет. она поступила и закончила в Курске техникум, а затем и Харьков-ский торговый институт. после института ее распределили на работу в Запорожье. там же она вышла и замуж.

Как-то муж пришел с работы и рассказал, что газета «Красная Звезда» опубликовала заметку о летчике, которого в сентябре 1941 года спасла молоденькая орловская девушка нина Клоч-кова. так только через много лет она узнала, что спасенный ею летчик Борис иванович Ковзан стал Героем Советского Союза. Через газету они разыскали друг друга. Борис Ковзан в своем письме рассказал о своей фрон-товой жизни, о том, что сбил 28 вражеских самолетов, из кото-рых четыре таранил. Что у него двое сыновей, которые также стали летчиками. после того, как нина провела его к реке Со-сна, он сумел перейти линию фронта и продолжил воевать. и в этом была большая заслуга, и даже подвиг нины.

потом он приезжал в гости к ее родителям в село ярище, к нине в Запорожье. так завяза-лась их дружба на долге годы.

нина ивановна терещенко может вспоминать об этом ча-сами. Часто, надев свои ордена отечественной войны, выступает она перед молодежью, рассказы-вая правду о той войне.

Нина Ивановна ТЕРЕЩЕНКО со спасенным ей летчиком

— Героем Советского Союза Борисом Ивановичем КОВЗАНОМ

Він назавжди залишиться в журналістських лавах

па

М’я

ті

Ко

ле

Ги

12 ЗОРЯ ветеран придніпров’яwww.zorya.org.ua31 січня 2014 ð.

Алла ЕРЕМИНА Фото Наталии МИРгОРОдскОй

перед ветеранами выступил ветеранский ансамбль «родни-чок» под управлением гитари-ста Юрия Михайловича волкова, исполнивший песни «Слушай, Ленинград» и «Белым снегом». после музыкального приветствия слово для доклада было предо-ставлено председателю совета ветеранов алле владимировне ереминой.

планом «Барбаросса» пред-усматривалось разгромить СССр в ходе молниеносной кампании (7—8 недель) еще до того, как будет закончена война в европе. Главными стратегическими це-лями были признаны Москва, Ле-нинград и Центральный промыш-ленный район. Гитлер говорил: «если я уничтожу Ленинград, то вырву у россии «сердце», а заво-юю Москву — оторву ей «голову».

Группа армий «Север» насту-пала из восточной пруссии в на-правлении даугавпилс — псков

Эльвира ОНИскЕВИЧ Фото Ларисы ЯВОРскОй

организаторы встречи вспоми-нали самые яркие и значимые со-бытия года, которые проводились в этом зале для читателей разных возрастов: школьников и детей войны, ветеранов и участников великой отечественной войны, тех, кто прошел афганистан, кто побывал на ЧаЭС в дни катастро-фы и просто обычных читателей, которые неравнодушны к про-шлому и настоящему.

два главных события года — это день победы 9 Мая и семиде-сятилетие освобождения города днепропетровска от немецко-фа-шистских захватчиков. работни-ками библиотеки были подготов-лены выставки книг, журналов и газет на заданные темы.

в мае, сентябре и октябре чи-тателями библиотеки были про-ведены Уроки мужества. так, в школе-интернате №4 (директор Л. а. олефир) Лариса алексеевна яворская и Эльвира николаев-на онискевич, совместно с быв-шей подпольщицей анд района антониной петровной Черныш (Клюквиной), провели встречу с шестиклассниками, а алла вла-димировна еремина, с участни-

ве

те

ра

нС

Ка

я ж

из

нь

Ветераны Левобережного вспоминали 900 дней блокады

20 янваðя состоялось тоðжественное собðание в совете ветеðанов ж/м Левобеðежный, посвященное 70-й годовщине со дня пðоðыва блокады Ленингðада. В клубе «Родничок» собðались ветеðаны Великой Отечественной войны и тðуда двух жилых массивов и частного сектоðа.

— Ленинград с целью уничтожить советские войска в прибалтике, захватить порты на Балтийском море. Красная армия вела тяже-лые оборонительные бои под Лу-гою и Старой руссой, южнее озера ильмень, нанося противнику от-ветные удары. но гитлеровцам удалось оккупировать Эстонию и прорваться вплотную к Ленин-граду. 8 октября 1941 года немцы вышли к Ладожскому озеру, за-хватили крепость Шлиссельбург и перерезали сухопутные ком-муникации, соединявшие город с остальной страной. началась героическая оборона Ленинграда в условиях блокады города.

Уже в первые дни блокады в городе было установлено 1500 громкоговорителей, через которые население информировали о воз-душной тревоге и направлении налетов вражеской авиации. зна-менитый «Метроном», вошедший в историю блокады Ленинграда,

транслировался во время налетов именно через сеть этих громкого-ворителей. Быстрый ритм означал воздушную тревогу, медленный — ее отбой.

период с середины ноября 1941 года до конца января 1942 года был самым тяжелым за все время блокады. в колхозах и со-вхозах блокадного кольца с полей и огородов собрали все, что могло пойти в пищу. но и эти меры не могли спасти от голода. 20 ноября 1941 года пришлось сократить нормы выдачи хлеба. воины на передовой стали получать по 500 граммов хлеба в сутки, рабочие заводов и фабрик — по 250 грам-мов, служащие, иждивенцы и воины не на передовой — по 125 граммов в сутки. и кроме хлеба есть больше практически нечего. в блокированном городе начался голод.

Смерть стала явлением на-столько повседневным, что к

ней привыкли и выражали к ней полное равнодушие: не сегодня, так завтра голодная смерть могла настигнуть каждого.

внутренние резервы в городе к декабрю 1941 года оказались полностью исчерпанными, и вся надежда оставалась только на подвоз продуктов по льду Ладо-ги, по дороге жизни, ставшей единственным путем сообщения Ленинграда с Большой землей.

9 августа 1942 года в ленин-градской филармонии прозвучала транслируемая на весь мир 7-я симфония дмитрия Шостаковича, которую исполнял оркестр под управлением Карла Элиасберга. Фашисты, считавшие Ленинград уже мертвым городом, услыхав профессиональное исполнение музыкантами симфонии, были взбешены, поняв, что ленинград-цев заставить сдаться не полу-чится. Это же поняли и люди во всем мире.

14 января 1944 года нача-лась Красносельско-ропшинская операция войск ленинградского фронта, в результате которой не-мецкие войска были отброшены от Ленинграда на расстояние от 60 до 100 км. а 27 января блокада была снята полностью. в этот день Москва уступила право Ленингра-ду произвести салют в ознамено-вание их, Ленинградской победы.

Среди обвинительных доку-ментов фашизма, представлен-ных на нюрнбергском процессе, была и записная книжка двенад-цатилетней ленинградки тани Савичевой. в ней из 9 исписанных страниц на шести перечислены даты смерти ее родственников.

приказом верховного Глав-нокомандующего от 1 мая 1945 года Ленинград вместе со Сталин-градом, Севастополем и одессой был назван городом-героем за ге-роизм и мужество, проявленные его жителями во время блокады. но лишь 8 мая 1965 года Указом президиума верховного Совета СССр город-герой Ленинград был награжден орденом Ленина и зо-лотой звездой.

также перед ветеранами вы-ступили блокадницы екатерина андреевна Усачева и Любовь пав-ловна андреева, проживающие ныне в днепропетровске. еще одна блокадница — волонтер вете-ранского движения Эльвира ни-колаевна онискевич рассказала об истории города своего детства Ленинграде и прочла стихотво-рение поэтессы ольги Бергольц, также пережившей блокаду.

22 января в УвК № 131 состо-ялся Урок соборности Украины, который проводила екатерина андреевна Усачева. а 23 янва-ря в СШ № 133 Урок мужества, посвященный снятию блокады Ленинграда, который провели екатерина андреевна Усачева и алла владимировна еремина.

2013 год, итоги!Конец года уходящего и начало года наступившего — самое вðемя подводить итоги. Вот и читатели гоðодской библиотеки №10 были пðиглашены заведующей Валентиной Дмитðиевной Вуколовой на последнее свое меðопðиятие в одну из суббот, пеðед самым Новым годом.

цей боевых действий татьяной дмитриевной Чигринец, с семи-классниками.

Были проведены «Уроки му-жества» и в средней школе №142 (директор Л. в. Хмеленко), их провели участник войны анаста-сия Степановна попова и дети во-йны: алла Сергеевна демьяненко, валентина яковлевна Болтянская и автор статьи, а у инвалида дет-ства и вдовы участника войны веры алексеевны заболотских ученики взяли интервью.

детский клуб «романтик» (пе-дагог-организатор р. и. Столярен-ко), в мае пригласил ветеранов великой отечественной войны, детей войны и всех желающих на спектакль «Фронту нужны чистые бинты», в котором играли дети театрального кружка (режиссер-постановщик е. Л. онискевич) и детского клуба «родничок» (педа-гог-организатор ирина Крипак).

театр-студия «Мы» детского клуба «романтик» 25 октября пригласили читателей библио-теки на спектакль «Герои уми-рают стоя», посвященный юным подпольщицам-амурчанкам (ре-жиссер-постановщик и. и. Ми-неврина).

в читальном зале библиотеки были подняты такие темы, как

«война с японией» и «день парти-занской славы и подпольщиков». С информацией выступили пред-седатель Совета ветеранов Лево-бережный алла владимировна еремина и блокадница Ленингра-да Любовь павловна андреева. валентина Болтянская рассказала о своем трудном детстве в воен-ные годы в городе Краснодоне. Был снят документальный фильм о ее жизненном пути, который показали на одном из местных городских телеканалов. подобные фильмы были сняты и показа-ны по телевидению о волонтерах анфисе Лукиной и Эльвире они-скевич, о почетном члене нашего читательского коллектива алек-сандре терентьевне Сове (стар-шей сестре украинского писателя олеся Гончара). так же был снят фильм о поэтессе и художнице нине Беляевой и частом госте библиотеки поэте Москальце, финалисте второго «Х-фактора» владимире Куликове, который исполнял песни военных лет на праздновании семидесятилетия освобождение города днепропе-тровска от немецко-фашистских захватчиков в нашем коллективе читателей.

значимым событием года можно считать «95-летие олеся

Гончара», которое отмечалось в апреле. на нем присутствовала его родная сестра, которая 4 апреля отметила свою особую дату — 99 лет!

важными событиями для читателей библиотеки были и встречи с членами регионального союза писателей приднепровья. на мероприятия в библиотеке приглашались поэты: николай Москалец, Галина Калиниченко, Сергей Курбатов, Федор Мынка, нина Кулиниченко, Станислав дрожаков, а так же любители по-эзии татьяна Сопрунова, татья-на Гриневич и бард Сергей Бори-сов. в теплой обстановке прошла встреча читателей библиотеки с ниной Беляевой, художником и поэтессой, которая презентовала свою книгу «времена года».

на последней встрече ухо-дящего года главный редактор журнала «Крила» Галина Кали-

ниченко поздравила всех с на-ступающим новым годом и по-дарила библиотеке юбилейный номер журнала, который недавно отпраздновал пятнадцатилетние. Эльвире и ольге онискевич, как авторам журнала, были вручены почетные грамоты.

Минутой молчания на этой встрече собравшиеся почтили па-мять ушедшего в конце декабря из жизни журналиста и поэта, первого редактора единствен-ной в Украине газеты для вете-ранов «ветеран приднепровья» александра тараненко, который неоднократно бывал на наших творческих встречах.

в 2013 году волонтеры Лариса яворская и Эльвира онискевич помогли Любовь павловне Люб-ченко найти через общественную организацию «поиск-днепр» за-хоронение ее отца павла ивано-вича Голенко.

Ветераны отмечают новогодние праздники в библиотеке № 10

Урок мужества в музее Боевой славы сШ № 133

ветеран придніпров’я 13ЗОРЯwww.zorya.org.ua31 січня 2014 р.

Операция «Воздушный мост»Из учебников военной истории и рассказов ветеранов известно, что одним из самых тяжелых видов боевых действий является отступление. Не каждый военачальник способен без потерь или при минимальных потерях провести организованный отход своих войск. Это могут подтвердить ветераны Великой Отечественной войны. Примером высокой эффективности боевых действий при отводе своих войск может служить эвакуация из Одессы под командованием генерала Петрова в 1941 году.

Вот и вывод Советских войск из Аф-ганистана был не паническим бегством, а тщательно спланированной, многоэтапной армейской операцией «Памир» со сложны-ми маршами в зимних условиях высоко-горья, отдельными дерзкими эпизодами и боями. Одной из последних точек, постав-ленных в той войне, оказалась операция «Воздушный мост», которая могла бы стать образцом мужества и высокого профессио-нализма командарма Б. В. Громова, штаба 40-й армии, офицеров и солдат афганской войны. Они, несмотря на бездарное полити-ческое руководство, показали противнику умение воевать, до которого еще не доросли хваленые американские «зеленые береты».

В 1992 году состоялась прелюбопыт-ная беседа политического обозревателя газеты «Труд» В. Снегирева с известным руководителем афганских моджахедов Ахмадом Шахом Масудом, во время ко-торой, последний признал: «Несколько раз советские коварно обманывали нас…».

Да, действительно так бывало, но пере-хитрить противника в Афганистане было очень непросто. Последний этап активных боевых действий советских войск в Канда-гаре в январе-феврале 1989 года, и в част-ности, операция «Воздушный мост» — это был как раз тот случай, когда душманов удалось обвести вокруг пальца.

Немногим известны ее детали, однако как непосредственный участник тех со-бытий, хотел бы поделиться с читателями своими воспоминаниями.

Эта операция по-своему поучительна для современных военнослужащих и пре-жде всего разведчиков спецназа, поскольку была проведена с большим мастерством и характеризовалась небольшими потерями.

А было это так…

КандагарВ период подготовки к выводу частей

Западного направления из Шинданда на Родину вышестоящим командованием неожиданно была поставлена задача по за-возу материальных средств и боеприпасов в окруженный гарнизон Кандагара.

Первоначально предполагалось при-влечь для участия в операции подразделе-ния 15-й отдельной бригады спецназа, под командованием полковника Ю. Т. Старова, а затем остановились на 56-й десантно-штурмовой бригаде, которая к тому вре-мени уже дислоцировалась в Туркмении недалеко от государственной границы.

Благодаря своему географическому по-ложению и национальному составу, город Кандагар и одноименная провинция на юго-западе Афганистана всегда играли особую роль в стране. Здесь моджахеды предпочитали действовать в составе мелких (20—40 человек), хорошо вооруженных

групп. Национальный состав жителей провинции был достаточно однороден. Кандагар населяли пуштунские племена: дуррани (жемчужные), нурзаи, баракзаи. Показательно, что все короли Афгани-стана были выходцами из группы племен дуррани. Среди многочисленных племен нурзаев было много сторонников бывшего короля Захир-Шаха. Наиболее воинствен-ным племенем являлись баракзаи. О силе баракзаев свидетельствует тот факт, что с их помощью была сделана попытка вос-становить правление Захир-Шаха в 1976 году. Все названные племена объединяла ненависть к кабульской власти.

В провинции Кандагар на протяжении всех лет пребывания наших войск группи-ровки оппозиции, используя особенности местного населения, а также удобное гео-графическое положение, проявляли очень высокую активность. Это объяснялось как историческими причинами, так и целями оппозиции.

Дело в том, что с образованием в 1747 году Афганистана его столицей стал именно город Кандагар, и в течение десятков лет он был центром общественной и политической жизни страны. Кроме того, в конце XIX века Кандагар был центром, сплотившим народ в борьбе против английских экспе-диционных войск, пытавшихся покорить Афганистан. В местечке Майванд, вблизи Кандагара, англичанам было нанесено со-крушительное поражение, сорвавшее их

захватнические планы. С тех пор битва при Майванде стала гордостью и символом доблести афганцев. О ней сложено много песен и легенд, ей посвящено много книг. Играя на чувствах и достоинстве афганцев и их любви к родине, лидеры оппозиции призывали жителей провинции Кандагар устроить русским «второй Майванд» и, приравнивая советские войска к англий-ским захватчикам, призывали всех жи-телей, включая стариков и детей, взять в руки оружие и стать на защиту «ислама и поруганной родины».

Кстати, их пропаганда была эффектив-ной. Народ стоял на стороне оппозиции. Но в то же время часть населения понимала прогрессивную роль пребывания наших войск. Многие племена поддерживали про-водимый афганским правительством курс на развитие страны и поддержку миро-любивых отношений с частями Советской Армии. Но, несмотря на это, обстановка в провинции все годы пребывания наших войск была очень сложной.

Видимо поэтому на этапе вывода совет-ских войск моджахедами вынашивались планы захватить город и создать там оп-позиционное правительство, в противовес законной власти в Кабуле. С этой целью обстановка в Кандагаре постоянно нагне-талась, а с ноября 1988 года приняла кри-тический характер, так как разрозненные отряды оппозиции стали объединяться в более крупные формирования для ведения открытых боевых действий с подразде-лениями Афганской армией. Город был блокирован мятежниками. Под контролем государственной власти оставались лишь его центр и территория аэропорта.

Обороной областного центра руководил генерал-лейтенант Улюми, командир 2-го армейского корпуса, в составе которого было всего 1500 бойцов и командиров. В центральной части города размещался полк, на аэродроме — батальон, дорогу в аэропорт прикрывал батальон 7-й танковой бригады 4-го армейского корпуса. Кроме того, в распоряжении генерал-лейтенан-та Улюми находились смешанные воору-женные отряды НДПА, МГБ и Царандоя (полиция).

Кольцо блокады вокруг Кандагара имело форму эллипса, вытянутого с юго-запада на северо-восток. Расстояние от центра города до расположения бандфор-мирований на внешнем кольце блокады составляло от 40 до 10 километров. Так-тика и характер действий группировок мятежников во многом определялись тем, что местность в Кандагаре в основном равнинная и малонаселенная. Это лишало необходимости проводить крупные под-рывные акции против экономических объектов, нападать на посты Афганской армии с привлечением больших сил, соз-давать крупные базовые лагеря, склады оружия и боеприпасов.

По данным советской разведки, мятеж-ники собрали 260 отрядов и групп общей численностью более 10 тысяч человек. Из них 3,5 тысячи имели хороший боевой опыт. Силы явно были на стороне про-тивника. Из Пакистана осуществлялось их бесперебойное снабжение оружием,

боеприпасами и продовольствием (4—6 караванов в неделю).

Афганские правительственные войска, наоборот, испытывали острую нехватку боеприпасов, продовольствия, топлива и были измотаны непрерывными боями. В этой связи к середине августа, особенно после вывода в СССР 70-й и 22-й советских бригад, обстановка в районе Кандагара потребовала принятия экстренных мер, направленных на предотвращение захвата города мятежниками и образования в нем контрреволюционного правительства.

Вот почему именно Кандагару, а не Джелалабаду или другому оставленному советскими войсками городу было уделено такое внимание в конце афганской эпопеи.

ПланПредложенный 40 армией план про-

водки колонн 56 дшбр с территории СССР в Кандагар, не был утвержден советским командованием. В немалой степени данное решение было принято потому, что мятеж-ники провели массированное минирование местности вдоль предлагаемого маршрута движения колонн из СССР, захватили все сторожевые заставы и посты, переданные советской 70-й мотострелковой бригадой «зеленым» перед возвращением в Союз. Ис-пользуя захваченные у правительственных войск заставы, посты, девять танков, пять БТРов, пять БМП, три БРДМ, две установ-ки реактивного огня БМ-21 «Град», четыре гаубицы Д-30, 18 76-миллиметровых пу-шек, 67 автомобилей, мятежники создали группировку войск высокой боеготовно-сти, более половины которой находилось под контролем повстанцев Гульбеддина Хекматияра.

Исходя из сложившейся в районе Кан-дагара ситуации, командованием 40-й ар-мии была разработана операция, получив-шая кодовое наименование «Воздушный мост». Руководителем оперативной груп-пы назначили генерал-майора Николая Павловича Пищева. Согласно замыслу операции, планировалось 21 января 1989 года пятью самолетами Ан-12 перебро-сить первый эшелон десанта, состоящий из разведчиков, связистов, оперативной группы армий и средств охраны. За 2—3 последующие ночи, наращивая усилия, перебросить главные силы 650-го отдель-ного разведбата (около 600 человек), с за-дачей удержать под контролем территорию аэродрома Кандагара. В последующем, до 4 февраля обеспечить прием самолетов с грузами для 2-го афганского армейского корпуса. Продолжительность операции определялась в 15 суток. В целях обеспече-ния проведения операции планировалось перебросить около 800 человек личного состава, 20 бронетранспортеров, шесть гаубиц, две БМ-21 «Град», пять тягачей ГАЗ-66, топливозаправщик «Урал», две станции космической связи, две радио-станции Р-145 и одну Р-140.

Однако все получилось не так, как планировало руководство.

(Продолжение в следующем номере).Олег КРИВОПАЛОВ,

почетный десантник Украины, член президиума облсовета ветеранов

25-л

еТ

ИЮ

Вы

ВО

ДА

СО

Ве

ТС

КИ

Х В

Ой

СК

ИЗ

Аф

ГАН

ИС

ТА

НА

«Транспортник» Ан-12 на ВПП аэродрома в Кандагаре

Начальник политотдела 15-й бригады полковник Олег Владимирович

КРИВОПАЛОВ

«Мы уходим, уходим, уходим…»

14 ЗОРЯ ветеран придніпров’яwww.zorya.org.ua31 січня 2014 ð.

Імена поки що невідомі, але пам’ять про них жива

Факт існування у Кривому Розі концтабору «Шталаг-338» добре відомий. Але ось те, що трапилося за 70 років після Великої Вітчизняної війни, вразило всіх. Таке навіть уявити важко... Пораючись на своїй присадибній ділянці на вулиці Неруди у Центрально-Міському районі, Вадим Табала натрапив на людські останки у великій кількості.

— До болю був збентежений. Дві ночі навіть заснути не міг. Потім зателефо-нував до міліції, а вже правоохоронці, в свою чергу, викликали представників громадської організації «Пошук-Дніпро».

Вони й виявили, що у тій ямі були людські останки, вочевидь радянських військовополонених. Старожили розпо-відають, що то були військовополонені із «Шталагу-338», розташованого фашис-тами на Гданцевці. Загалом в Україні налічувалося 108 шталагів, а в криворізь-кому знайшли свою смерть майже 2300 людей. Місця поховань усіх закатованих невідомі й досі. На Гданцевці після про-ведення необхідних перевірок та розвідок до справи взялися фахівці спецустанови

«Військові меморіали». Міська влада тримала хід робіт з ексгумації на постій-ному контролі, виступивши їх замовни-ком. Було з’ясовано, що значна частина поховань знаходиться під забудовами, і сьогодні доступ до них ускладнений. Роботи у цьому напрямку продовжать-ся, адже справа увічнення жертв війни, пошук місць поховань та віддання на-лежних почестей є пріоритетною. В ході розвідувальних робіт на Гданцівці було досліджено вісім невідомих братських поховань. З чотирьох останніх піднято останки 173-х воїнів Червоної Армії. Це були моряки з Керчі та Севастополя, льот-чики, артилеристи та кавалеристи, про що свідчить їх зітлівша військова форма.

18 грудня відбулося урочисте пере-поховання їх до братської могили на кладовищі «Криворізьке». Провести воїнів в останній путь прийшло стільки людей, що територія кладовища навіть

вмістити усіх не могла. Жорстока смерть принесла їм вічну пам’ять. Поки що ми говоримо про цих 173-х червоноармійців, як про невідомих, але є надія, що з часом на їхній могилі з’являться прізвища, і тоді багатостраждальні душі зможуть заспокоїтися.

— Спеціалісти нині працюють у Ні-меччині, в архіві Міжнародної служби розшуку, основним із завдань є дослі-дження документів із прізвищами вій-ськовополонених саме «Шталагу-338», — ділиться голова правління Всеукра-їнського об’єднання «Союз «Народна пам’ять» Ярослав Жилкін. — Споді-ваюся, що поїздка нашої експедиції до архіву принесе позитивні результати.

Потрапити в полон для більшості вій-ськовослужбовців було подібно смерті. Але вони не збиралися померти просто так. Відомо, що якось полонені моряки «Шталагу-338» підняли бунт, і їх боялися

навіть обеззброєних та ослаблених. Тому передбачливо одягли кайдани і прикували ланцюгом один до одного. Але й такими моряки висловлювали свою ненависть до фашистів. Тому конвоїрам нічого не за-лишалося, як їx розстрілювати. Можливо, саме цих героїв і перепоховали 18 грудня. Вони родом з різних міст та сіл, а тепер уже й держав колишнього Радянського Союзу. Але їх останнім притулком стала криворізька земля.

— Хочеться особливо звернутися до молодих, щоб вони ніколи не забули по-двиг тих людей, які дали можливість їм жити, навчатися і трудитися під мирним небом, — сказав на мітингу-жалоби кри-ворізький міський голова Юрій Вілкул. — Вічна пам’ять воїнам, які визволя-ли нашу Батьківщину від коричневої чуми. Пам’ятаймо також про ветеранів Великої Вітчизняної війни, які несуть нинішньому поколінню правду про ті буремні дні і роки.

Під молитовний дзвін та салют труни з прахом воїнів відправляються на вічний спокій. На братській могилі виростають цілі гори живих квітів...

Анатолій БАЙДУЖИЙ,власкор «Зорі»

Кривий РігФото Олексія ЛОГІНОВА

Це

— Н

АШ

А і

СТ

оР

іЯ

Я. М. Назарик з головою села Д. Т. Куценко

У В

еТ

еР

АН

Сь

Ки

Х о

РГА

НіЗ

АЦ

іЯХ

З добрим словом і душевним тепломСаме так працює з ветеранами села Комісарівка П’ятихатського району Ярослав Михайлович Назарик. Народжений у 1943 році, він має статус дитини війни. Нині його, 70-літнього чоловіка, який бачив багато на своєму віку, частенько тривожать спогади про важкі часи повоєнної відбудови, приходять у снах події юності і молодості, що назавжди вкарбувалися в пам’ять.

Що бачив він, звичайний хлопець з Львівщини, який від постійного не-доїдання аж світився на сонці, там, на шахті, де довелося заробляти якусь ко-пійчину після повернення з армії? Йому ж так хотілося вчитися! Тому, приїхавши до старшої сестри в гості на Дніпропе-тровщину, він від місцевих ровесників почув про ерастівський сільськогоспо-дарський технікум, склав вступні іспити і почав навчання.

На п’ятихатській землі він осів, коли отримав диплом агронома, а ще одружив-ся з полтавчанкою Вірою. Доля привела молоду сім’ю у Комісарівку, так Наза-рики живуть тут і досі. Розлетілись з батькового дому дві доньки, рік тому он уже й онука заміж вийшла. Кожна з них торує свій шлях у житті, а батько і дідусь гордиться їхніми успіхами, радіє їхнім удачам.

Колись гордились успіхам сина і його батьки, як він став головою колгоспу іме-ні Котовського. і проголовував Ярослав Михайлович практично два століття. Пережив усе на цьому посту — і розквіт господарства, і занепад колгоспного жит-тя. Власне, такою стала доля всіх його колег, які разом зі своїми трудящими колективами допрацювали до рефор-мування.

Та не про це тепер мова, а про те, що не залишився цей чоловік по виході на заслужений відпочинок без робо-ти. Ще шість років на пенсії працював Я. М. Назарик у селі Долинське агро-номом, а колись саме тут йому випало починати свій трудовий шлях. Він був задоволений своєю роботою, і ним були задоволені.

Потім він почав активно займатися власним господарством для того, аби його діти і внуки мали можливість хар-чуватися не отим «добром» з магазину, де начебто немає ніякого вам ГМо, а справжнім молоком і м’ясом без будь-якої хімії. Тому Назарики тримають

корову, свині, качки, гуси, індики — у них все є своє.

Скоро голова села Тетяна Дмитрівна запропонувала Ярославу Михайловичу очолити сільську ветеранську організа-цію. Та й кому їй пропонувати відстою-вати інтереси ветеранів, як не Назарику, котрий дуже добре знає сільчан, а вони — його?

— На сьогоднішній день у нашій орга-нізації на обліку перебуває 198 ветеранів, котрі проживають на нашій території, — розповідає Ярослав Михайлович. — Нині в нас тільки одна учасниця бойових дій — Виноградова олександра Трохимівна, всі ж інші є ветеранами праці.

Починав новий голова з того, що всіх поставив на облік і став проводити при-йом у сільській раді. Хоча, звичайно, сільчани у віці звертаються до Назарика більше по ходу справи, бо так їм зручні-ше. Сам ветеранський голова тримає на контролі неблагополучну сім’ю на своїй вулиці, в якій виховують прийомних ді-тей, а також нерадивих дорослих дітей, які не приділяють належної уваги своїй старенькій матері.

Як з такими людьми розмовляти? Ярослав Михайлович переконаний: які б вони не були, з ними слід розмовляти до-ступною мовою, але ввічливо, і не читати їм мораль, бо вони це погано сприймають. Тільки в такому випадку до них доходить те, що він хотів їм донести. Нехай і не все, а тільки частина, але чоловік чудо-во розуміє, що з проблемними особами треба кілька разів зустрічатися, не раз розмовляти з ними.

— Зло викликає зло, тож тільки до-бротою можна щось вирішити, — ді-литься Я. М. Назарик. — Коли ж слів не вистачає, то знаходяться інші важелі впливу — дільничний, соціальний пра-цівник при сільраді. Але це вже край-нощі, без яких стараюсь обходитися. Кажу «схаменіться», і вони мене все ж чують. Нехай тієї совісті отам на денці

залишилося, але все ж втрачати віру в людину не можна.

Мудрий від природи і від життєвого досвіду чоловік знає, що споконвіку було так, що в селі залишались жити ті, хто нікуди не пішов вчитися після школи. окремі з них ставали середньою ланкою керівників, хтось — водіями, потім ішли трактористи і скотарі. Але, будучи голо-вою, та й зараз у Ярослава Михайловича ніколи язик не повернувся, щоб когось з них образити чи принизити. Боже збав! Бо ж на таких людях в колгоспі все трималося. Тому цього робити він не дозволяв і нікому зі своїх підлеглих. Природно, що й нині чоловік не змінив свого ставлення до людей.

Завдяки тому, що сільська влада і місцеве господарство, яке носить одно-йменну із селом назву, завжди працюють разом у вирішенні всіх питань сільчан, від комісарівців не буває скарг на те, що комусь город не зорали чи сіно не підвезене тощо. інша справа, що вини-кають об’єктивні труднощі, наприклад, з водою, то й ті тут стараються вирішувати спільно.

— Зараз можна нерідко почути: «от

таке село, такі люди в ньому погані!». Але я переконаний, що немає поганих людей, а керівники мусять бути хоро-шими, на своєму місці, — розмірковує Я. М. Назарик. — А щодо наших ветера-нів, то це все люди прекрасні, які віддали чимало сил і здоров’я, аби Комісарівка процвітала. Серед них — іван Володи-мирович Швець, Василь Миколайович Жук, Клавдія іванівна Акименко, Га-лина Антонівна Кущова і чимало інших.

Цей чоловік нині з упевненістю го-ворить про те, що йому завжди везло на хороших людей. Прикро тільки, що життя невблаганне... Чимало з них віді-йшли у вічність. Тому коли трапляється біда, і старенька людина залишає цей світ назавжди, він і старається морально підтримати родину померлого, з теплим прощальним словом провести небіжчика в останню путь. Словом, і в тяжку го-дину бути біля односельців. і цей вияв уваги до себе люди цінують. А це вже немало.

Олена ЧЕРНЯВСЬКА,власкор «Зорі»

П’ятихатський районФото автора

Братська могила поки що безіменних героїв

15ЗОРЯветеран придніпров’я www.zorya.org.ua31 січня 2014 р.

Телефон «Ветерана Придніпров’я» (056) 38-83-23. E-mail: zorya@ezorya.dp.ua.

Газета удостоєна Диплому та Гран-прі(бронзової статуетки Афродіти) Всеукраїнського фестивалю журналістики «Людина і зброя» (2005 р.) та срібної медалі

Всеукраїнського огляду-конкурсу «Дякують ветерани» за благодійну діяльність з нагоди

60-річчя Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Редактор випуску Олексій ЛОГІНОВ

па

мя

тн

ые

да

ты

Сегодня, спустя более 50 лет, уже стали известны все подробности со-бытия, казалось бы, невероятного в условиях «холодной войны» между двумя сверхгосударствами — СССр и СШа. 10 февраля 1962 года на мосту Глиникер-Брюкке, соединяющем Берлин и потсдам, где проходила граница между Гдр и Западным Берлином, произошел обмен совет-ского разведчика рудольфа абеля на американского летчика Фрэнсиса пауэрса.

Советский военный разведчик полковник рудольф иванович абель (настоящие имя и фамилия вильям Генрихович Фишер) с 1948 года на-ходился в СШа, где выполнял зада-ние по выявлению степени возмож-ности военного конфликта с СШа, создавал надежные нелегальные каналы связи с Центром, добывал информацию об экономическом положении и военном (в том числе ядерном) потенциале.

в результате предательства 21 ию ня 1957 года он был арестован. при аресте назвался именем своего друга — рудольфом абелем. в ходе следствия категорически отрицал свою принадлежность к разведке, отказался от дачи показаний на суде и отклонил попытки американских спецслужб склонить его к сотруд-ничеству.

15 ноября 1957 года он был при-говорен американским судом к 30 годам каторжной тюрьмы. наказа-ние отбывал в федеральной тюрьме в атланте (штат джорджия).

Советская разведка начала борь-бу за освобождение абеля сразу же после вынесения ему приговора. не-сколько лет шла кропотливая работа, которую проводила большая группа сотрудников КГБ. У заключенного появился «двоюродный брат» Юрген дривс, под именем которого рабо-тал сотрудник резидентуры КГБ в восточном Берлине Юрий дроздов, была налажена переписка членов семьи абеля с его адвокатом в СШа джеймсом донованом через адвока-та в восточном Берлине вольфганга Фогеля. Сначала дело развивалось вяло. американцы явно не доверяли «кузену дривсу» и адвокату Фогелю.

События стали бурно разви-ваться после крупного междуна-родного скандала, случившегося 1 мая 1960 года. в этот день в районе Свердловска (ныне екатеринбург) был сбит американский самолет-раз-ведчик U-2, управляемый пилотом Фрэнсисом Гэри пауэрсом. маршрут разведывательного полета пролегал

1 февраля 1931 г. родился Борис ельцин, советский и российский госу-дарственный и политический деятель. вошел в историю, прежде всего, как первый президент, как один из орга-низаторов сопротивления действиям ГКЧп во время августовского путча 1991 года, как радикальный рефор-матор общественно-политического и экономического устройства россии.

2 февраля 1904 г. родился валерий Чкалов, советский летчик, Герой Советского Союза. в 1936 году он совместно с Г. Ф. Байдуковым и а. в. Беляковым совершил пер-вый беспосадочный перелет через Северный Ледовитый океан из москвы в петропавловск-на-Камчатке. погиб 15 декабря 1938 года при проведении испытательного полета нового истребителя и-180.

3 февраля 1966 г. советская станция «Луна-9» впер-вые в мире осуществила мягкую посадку на Луну, после чего работала в течение 75 часов и дала семь сеансов связи. передала на Землю телевизионную панораму местности.

4 февраля 1881 г. в селе верхнее екатеринославской губернии родился Климент ворошилов, советский го-сударственный и военный деятель, маршал Советского Союза. он стал самым прославляемым полководцем Гражданской войны.

5 февраля 1924 г. в городе ека-теринославе (ныне днепропетровск) родился александр матросов, участ-ник великой отечественной войны. 23 февраля 1943 года в районе опорного пункта деревни плетень псковской области закрыл амбразуру дзота своим телом. Указом президиума верховно-го Совета СССр от 19 июня 1943 года александру матросову было присво-ено звание Героя Советского Союза посмертно.

6 февраля 1923 г. родился александр ефимов, со-ветский военачальник, маршал авиации, Герой СССр. всего за годы войны совершил 222 боевых вылета на штурмовике ил-2, в ходе которых уничтожил 85 враже-ских самолетов на аэродромах и сбил восемь самолетов в воздушных боях, вывел из строя большое количество техники и живой силы противника.

7 февраля 1906 г. родился олег антонов, советский авиаконструктор, академик. много времени посвятил совершенствованию истребителя «як» — одного из самых массовых самолетов войны. первенец антонова самолет ан-2 поднялся в небо в августе 1947 года. в 1952 году антонов и ведущие специалисты КБ переехали в Киев, где был сконструирован целый ряд самолетов самого разного назначения. С 1977 года антонов заведовал кафедрой Харьковского авиационного института.

8 февраля 1928 г. родился вячеслав тихонов, советский и российский актер театра и кино, народный артист СССр. в 1960-70-х годах тихонов сыграл мно-жество ролей, среди которых: андрей Болконский в эпопее Сергея Бондарчу-ка «война и мир», учитель мельников в фильме Станислава ростоцкого «до-живём до понедельника», советский разведчик максим исаев (Штирлиц) в фильме «Семнадцать мгновений весны» татьяны Лиозновой. Среди других известных его работ роли в картинах: «они сражались за родину», «Фронт без флангов», «таСС уполномочен заявить…»

9 февраля 1887 г. родился васи-лий Чапаев, советский военачальник, герой Гражданской войны. погиб 5 сентября 1919 года при неожиданном нападении казаков на хорошо охраняе-мый и находившийся в глубоком тылу город Лбищенск (ныне село Чапаев Западно-Казахстанской области Ка-захстана), где располагался штаб его 25-й дивизии.

12 февраля 1955 г. советское правительство приняло решение о создании космодрома Байконур. именно от-сюда был осуществлён запуск первого искусственного спутника Земли и первый полет человека в космос, за-пускались пилотируемые космические корабли серий «восток», «восход», «Союз», орбитальные станции серий «Салют», «мир», межпланетные космические аппараты.

13 февраля 1934 г. в Чукотском море был раздавлен льдами пароход «Челюскин». на дрейфующий лед сошло 104 человека. Летчики совершили более десятка рейсов и эвакуировали попавших в беду.

Подготовила Мария ГОРБАЧЕВА

Календарь исторических событий (1—13 февраля)

Сп

ра

Ши

ва

Ли

— о

тв

еЧ

ае

м

Во времена СССР ходили упорные слухи об обмене советского разведчика Абеля на американского летчика Пауэрса. Было ли это на самом деле? Ведь в прессе ничего не сообщалось.

Николай ЦВИРКУН, Днепропетровск

Обмен Абеля на Пауэрса: как это было

от базы пешавар (пакистан) через территорию афганистана, значи-тельную часть территории СССр (аральское море — Свердловск — Киров — плесецк) и должен был завершиться на авиабазе Будё в нор-вегии. его целью была аэрофото-съемка военных объектов.

после пересечения границы СССр самолет-разведчик несколько раз пытались перехватить совет-ские истребители, но все попытки заканчивались неудачей, так как U-2 мог совершать полеты на высо-тах, недоступных для тогдашних истребителей: более 21 километра. Самолет был сбит в районе деревни поварня под Свердловском раке-той зенитного ракетного комплекса С-75. ракета попала по хвостовой части самолета U-2 на высоте более 20 километров. Самолет стал па-дать. пауэрса спасло то, что чудом не разгерметизировалась кабина. он дождался падения до отметки 10 километров и выпрыгнул с парашю-том. после приземления пауэрс был арестован, а затем осужден на 10 лет тюремного заключения.

в ответ на советские обвинения в том, что Штаты шпионят, посы-лая свои самолеты в полеты над советской территорией, президент СШа дуайт Эйзенхауэр посоветовал русским вспомнить дело рудольфа абеля.

Статьи об абеле снова появились в прессе. Газета «нью-Йорк дейли ньюс» первой предложила обменять абеля на пауэрса. Эту инициативу подхватили и другие американские Сми. активизировала свои дей-ствия и советская разведка. аме-риканцы прекрасно понимали, что кадровый разведчик-профессионал такого класса, как абель, стоит куда

больше, чем простой, хотя и опыт-ный пилот пауэрс, и надеялись со-вершить выгодную сделку. в резуль-тате переговоров была достигнута договоренность об обмене абеля на трех американцев. помимо летчика пауэрса, советская сторона согла-силась освободить американского студента из Йеля Фредерика прай-ора, арестованного за шпионаж в восточном Берлине в августе 1961 года, и молодого американца мар-вина макинена из пенсильванского университета. он находился в тюрь-ме в Киеве, отбывая 8-летний срок за шпионаж.

обмен абеля и пауэрса было решено проводить 10 февраля 1962 года на мосту Глиникер-Брюкке. ровно посередине моста. Этот сталь-ной темно-зеленый мост имел дли-ну около ста метров, хорошо про-сматривались подходы к нему, что позволяло предусмотреть все меры предосторожности. в другом районе Берлина, у контрольно-пропускного пункта «Чарли», должны были осво-бодить Фредерика прайора.

Утром 10 февраля к мосту с одной стороны подъехали американские машины, в одной из которых нахо-дился абель. С другой — машины советских представителей, которые привезли пауэрса. их сопровождал крытый фургон с радиостанцией. в нем на всякий случай укрывалась группа пограничников из Гдр.

Как только по рации поступил сигнал о том, что у Кпп «Чарли» прайор передан американцам, на-чалась операция по главному обмену (макинен был передан ровно через месяц).

официальные представители обе-их сторон встретились на середине моста и завершили заранее обгово-ренную процедуру. абель и пауэрс были приглашены туда же. офице-ры подтвердили, что это именно те люди, которых они ждут.

после этого абелю был вручен документ об освобождении, под-писанный в вашингтоне 31 января 1962 года президентом СШа джоном Кеннеди и министром юстиции ро-бертом Кеннеди.

вслед за этим абель и пауэрс ушли каждый на свою сторону гра-ницы.

вернувшись в москву, абель ра-ботал в центральном аппарате внеш-ней разведки. принимал участие в подготовке молодых разведчиков-нелегалов. Скончался в 1971 году в возрасте 68 лет.

по возвращении на родину па-уэрс с 1963 по 1970 годы работал штатным летчиком-испытателем в компании «Локхид», а затем летал на вертолете частной телекомпа-нии. в августе 1977 года он погиб при крушении пилотируемого им вертолета, когда возвращался со съемок тушения лесных пожаров в окрестностях Лос-анджелеса.

ПодготовилАлександр ПЕРЕПЕЛИЦА

В борьбу с коварным империализмом свою лепту вносили даже агитационные плакаты

Рудольф Иванович АБЕЛь (Вильям Генрихович Фишер)

Пилот Фрэнсис Гэри ПАУэРс

16 ÇÎÐßwww.zorya.org.ua31 ñ³÷íÿ 2014 ð. ПОЕТИЧНА СТОРІНКА

×èñòà êðèíèöÿ×èñòà êðèíèöÿ×èñòà êðèíèöÿ×èñòà êðèíèöÿ×èñòà êðèíèöÿ×èñòà êðèíèöÿ×èñòà êðèíèöÿ×èñòà êðèíèöÿ×èñòà êðèíèöÿ×èñòà êðèíèöÿ

Áàòüêîâ³Òàðàñó

Коли мені самотньо і сумно на душі,Коли малює осінь на склі свої дощі,Коли в нестачі сонця шукаємо тепло,Коли пожовкле листя до неба піднесло,Я думаю про волю й нескорений народ,Про вічність українства й Кобзаревих щедрот.Дивлюсь собі в країну з дитинства знаних рис,І знов поета очі палають, наче хмиз.Якби ти знав, Тарасе, чим зараз живемо,І що у цьому світі ми цінністю звемо!Ти був Зорею Правди і прикладом для нас.Великий українець у свій нелегкий час.Коли мені самотньо і сумно на душі,Коли малює осінь на склі свої дощі,Коли рушають люди по щастя за моря,За покликом серцевим читаю «Кобзаря».

Êîñòÿíòèí ÑÎËÎÂÉÎÂ

Á³ëÿïàì’ÿòíèêà

Срібні хвильки в голубій окрасіПаруси гойдають на Дніпрі...Пам’ятник великому ТарасуВисочить під сонцем на горі.Йшли дівчата...Біля нього стали,Стишили розмову голосну.Він зійшов незримо з п’єдесталу,Взяв за руку молоду одну.Коси гладив теплою рукою,В очі глянув, посміхнувсь. О, ні!Це не ті дівчата, що сльозоюСкроплювали труд свій на панів!Це щасливі, скромні трудівниціПринесли із польових дорігНіжні квіти з колосом пшениці,Щоб покласти Батькові до ніг.

Äîðà ÊÀËÈÍÎÂÀ

Ìàì³Мамо, голубко моя!Гарна і ніжна, як квіти.Усмішка ласкава твояЗа все нам дорожча у світі.Руки твої золоті —Ніжні рожеві долоні.Очі твої молоді,Хоча й посивіли вже скроні.Голосу ніжний струмочок,Пісні журавлині твої,Й округлий на карточці почерк.Чи пухнасті нові рукавичкиДля братика і для сестрички,Й жмут польової травички,Що руки торкались твої,І той мальовничий струмочок,Що разом з тобою знайшли,І мокрий жовтенький пісочок,Яким твої ніженьки йшли!

Îêñàíà ÄÅÉÍÅÃÀ

Íàøà äîëÿЖиття наливало нам долі по вінця —Була вона часто солона й гірка.Та тільки не просто здолать українця,Як вибить в бою із сідла козака.Пізнали окови, й на щастя підкови,Вогні лихоманні і чисті громи.Однак не зрікалися віри і мови,Своєї Вкраїни не зрадили ми.Ламали хребти нам часи перетворень,Та вистояли, пересиливши страх.З часів запорізьких прадавній наш корінь,Ми з прадіда<діда міцні на вітрах.Даремно летять лиховісники<круки,Адже стережуть нашу славу орли,Щоб дух цей високий сини і онукиНа конях прийдешніх століть понесли.

Îëåêñàíäð ÒÀÐÀÍÅÍÊÎ

Òàê ïîâåëîñü«ßê òè äóìàºø æèòè

íà á³ëîìó ñâ³ò³?»Ìàìà

А білий світтакий незрозумілий —і добрий, і жорстокий водночас.Привабливий, байдужий,співчутливий...Він то вбиває, то рятує нас.Так повелось.І ми з цим примирились.(Чи вигравав хоч хтов отій війні?)Це правда:білий світ незрозумілий.І все одно він споконвіку білий,відколи люди є на цій Землі.

Îëüãà ÀÔÀÍÀÑܪÂÀ

Ìè º íàðîäЖиву в краю, де яблуня цвіте,І сонцем наливаються черешні,А виноградне гілля молодеЗневажливо скидає вітру клешні.Весняним ранком радуюсь зорі,Збираю сонячного сяйва перевесла,І згадую прапрадідів своїх —То їх життя моїм життям воскресло.Живу, сміюсь і чую: яблунь цвітІ виноград вливають в мене силу,Щоб оновити наш змарнілий світІ відродити Україну милу.Лунає пісня над Дніпром моїм,Ранкові роси впали на обличчя...Ми вже прокинулись, вже на ногах стоїм...Ми є народ — віднині і довічно.

Ñåðã³é ßÐÅÌÀ

Óêðà¿íñüêèé ð³äМи — вічні ратаї у матінки землі,Незримим ланцюгом приковані до неї,Лиш сонце йде на пруг — ми тягнем, тягнем плуг,Землі цієї вічні прометеї...Та перша борозна крізь серце нам пройшлаІще тоді, як світ і сонце стали...Коли ж то колосок хитнувся, як дзвінок, —Сердечна пісня на уста злітала.Були, як ніч, віки, і чорнії крукиКістками й плачем степ наш засівали,Але тримались ми праматері Землі,Як вічнеє зело, над смертю підіймались.Духмяно степ цвіте, а важко віддаєГіркущим потом зрошену хлібину,Єднає нас усіх прабатьківський той хлібВ терплячу й добру трударів родину.Дай, Боже, сили нам, родючості — ланам,Хай працю не уб’ють морози й суховії...Гріхи наші прости, від лиха захисти,Даруй нам, Боже, радощі й надії.Ми — вічні ратаї у матінки землі,Незримим ланцюгом приковані до неї,Лиш сонце йде на пруг — ми тягнем, тягнем плуг...Землі цієї вічні прометеї.

Òàìàðà ÄÎÁÐÎÃÎÐÑÜÊÀ

Ñïàñüêå æèòòÿСело розкинулося в полі,Хатами виросло з землі,І в небі світять чисті зорі,Дарують сили чарівні.І місяць, зовсім молоденький,Своїм серпом на небо зліз.А я тоді ще був маленькийІ плакав, щоб не впав він вниз.Які ж то щирі, чисті сльози.Я був тоді, немов святий.Тепер і в снах знайти не можуТой місяць в небі золотий.Дитинства пам’ять має кожен.І в ній ті сили чарівні.Душа знайти їх в небі можеІ дати людям на землі.Тепер я знаю, чому вербиРостуть гілками в землю, вниз,А щоб коріння не померло,Бо все тоді втрачає зміст.І та бездонність синя неба,І дух землі, що в грудях мав...Кого ж тепер просити требаДуші моїй, щоб сили дав?Прошу у Бога я цю силу.Як крає серце від журби.Сльозами зорі небо вкрили,У воду місяць впав з верби.

Ñåðã³é ÊÓÐÁÀÒÎÂ

ÍàäÄí³ïðîì

Висока круча над Дніпром,Тополі, хати білі.На кручі млин проти вітрівРозправив крила сірі.В’юнка дорога вниз біжить.Садок вишневий, хати...Коло води верба стоїть,Мов жде когось, як мати.А може, хоче проводжать,Бо човен поруч з нею,Та з веслами ніхто не йдеІ до човна й до неї.Холодний вітер буде рватьНа кручах крила сірі,Верби завжди будуть чекатьІ рідні хати білі.

Ôåä³ð ÊËÈÌÅÍÊÎ

* * *Гойдається гілка калини,Маніжиться листя під вітром.Прозорі, холодні краплиниТанцюють і граються сріблом.Калини червоної гроноПостукає ледве в віконце...Прокинулось разом із громом,Мені посміхнулося сонце.І я розповім тобі, сестро,Калино червона, чаклунко,Як спала під звуки оркестру,Раділа, мов сонцю, дарунку.Але настає вже зима,Лелітки спустяться з неба...Гойдається мерзла вода,І зимно на серці у мене.

Êàòåðèíà ËÀÊÀÑÅÂÈ×

ÌîðîçåöüПахне вранці в повітрі мороз,Трохи в парку посидів на лавах.Вчасно нам повідомив прогноз:Погостює в полях і дібровах.Подала зима перший дзвінок.Утопає цей світ в фарбі синій.Проведе показовий урок —Кришталем задзвенить сивий іній.Наче льон, голубіє ріка,Не сповита зимовим законом.Течія в неї надто стрімкаІ біжить, озивається дзвоном.

Ëþáîâ ͲÊÎËÅÍÊÎ

Êðèíè÷êàЩе прадід викопав край стежки у садуТаку собі маленьку, із дійничку.Весь рід потім її оберігавЙ оберігає нині ту криничку.І чи то в спеку спрага літова,Чи захворіє хто із мого роду,Де б він не був, а просить:«Принесіть чи привезітьЗ кринички рідну воду...»І веземо з святого джерела,Що з<під калини б’є і не міліє,Прабатьківського щедрого добра,Що влітку студить, узимку — гріє.

Íàä³ÿ ÃËÀÄÅÍÞÊ

ИсторИИ Из ИсторИИ 17ЗОРЯwww.zorya.org.ua31 січня 2014 р.

Чурбанова обвинили в коррупции, говоря об астрономических взятках, однако большинство эпизодов доказать не удалось

10 октября прошлого года на Митинском кладбище Москвы тихо и скромно похоронили Юрия Михайловича Чурбанова. О смерти этого человека, бывшего первого заместителя министра внутренних дел СССР, зятя Брежнева, потом зэка, а в последние годы тихого пенсионера, узнали почти случайно.

С ним ушла целая эпоха, связанная с невероятными взлетами и падениями, чередой громких скандалов, разоблачений, самоубийств, разводов, крахов.

А ведь как все складывалось хорошо еще в 70-х: Леонид Ильич весь в орде-нах и маршальских звездах. статный красавец Юрий Чурбанов — принц двора, генерал-полковник, все хоте-ли его дружбы, его покровительства. Галина Брежнева — главная светская дама Москвы. Чета Щелоковых — с их картинами, дачами, автомобилями. И было это совсем недавно, всего одну жизнь назад.

От ПТУ до МВДон родился 11 ноября 1936 года в

Москве в семье служащих. отец Чурба-нова, член КПсс с 1931 года, работал на различных партийных должностях, в т. ч. председателем райисполкома тим-ирязевского района Москвы. Кроме Юрия, в семье было еще двое детей — младший брат Игорь и сестра светлана.

окончив среднюю школу, Юрий, по настоянию отца, поступил в профтех-училище. А после училища трудился сле-сарем-сборщиком авиационных узлов на машиностроительном заводе «знамя труда». симпатичный и толковый парень сразу стал популярен в коллективе, вскоре Юрия избрали секретарем комсомольской организации завода, а затем назначили на должность инструктора Ленинградского райкома комсомола. В возрасте двадцати пяти лет Юрий Чурбанов женился на та-маре Вальцеферовой, в браке с которой у него родились двое детей. Параллельно с основной работой молодой отец заочно учился на юридическом факультете глав-ного ВУза страны, МГУ им. Ломоносова, который с успехом закончил в 1964 году. затем работа в должности заведующего отделом ЦК ВЛКсМ с 1964-го по 1967-й годы и последующий переход на службу в систему МВД — Чурбанова назначили на должность заместителя начальника по-литического отдела в Главном управлении ИтУ (исправительно-трудовых учреж-дений) МВД ссср. В данном качестве Юрий Михайлович проработал до 1971 года. Успешная карьера для чиновника в советской системе, но более высоких взлетов не предвиделось. Да и семейная жизнь дала трещину.

«Не имей сто баранов…»И тут-то на его пути и встретилась

красивая, а главное, перспективная дочь

Леонида Ильича — Галина. Что из этих двух составляющих больше привлекало тридцатичетырехлетнего Чурбанова в сорокаоднолетней дочери Генсека, мог рассказать только он сам.

сама судьбоносная встреча произош-ла в ресторане столичного Дома архи-текторов на улице Щусева (Гранатный переулок), куда Юрий со своим сослу-живцем пришел отметить старый Новый 1971 год. В глубине зала он заметил небольшую компанию, сидевшую за од-ним столом. Некоторых из них (Игоря Щелокова — сына министра внутренних дел, а также его жену Нонну) он хорошо знал. Чурбанов подошел к ним поздо-роваться и был представлен остальным членам компании. среди них была дочь Генерального секретаря КПсс Галина Леонидовна.

он пригласил Галину на танец, по-том она сама пригласила Чурбанова на свидание. Через неделю их бурного романа Галина привезла подполковника домой и познакомила с папой. Леониду Ильичу, уставшему от экстравагантных любовных похождений дочери в богем-ной среде, Чурбанов понравился. По-тому Генсек одобрил свадьбу. Леонид Ильич надеялся, что Юрий заставит Галину образумиться. Чурбанов разво-дится с первой женой и в том же году женится на Галине Леонидовне. свадьбу гуляли на даче генсека в зарядье, со-брав только родных и близких друзей. Подарком на свадьбу стала квартира в доме по Большой Бронной улице.

с этого момента карьера Юрия Чур-банова резко пошла вверх — шефство над ним взял глава МВД и близкий друг Леонида Брежнева Николай Щелоков. а в народе появилась поговорка «Не имей сто баранов, а женись, как Чурбанов». он поднимается по служебной лестнице, досрочно получает воинские звания. В феврале 1980-го Юрий Чурбанов ста-новится Первым заместителем мини-стра внутренних дел советского союза. одновременно по партийной линии он продвинулся до кандидата в члены ЦК КПсс. Ему присваивается Государствен-ная премия ссср за обеспечение по-рядка во время проведения олимпиады в Москве в 1980 году. В 1981-м он стал генерал-полковником. Все понимали, что Чурбанову, наверное, и быть буду-щим министром внутренних дел.

Закат карьерыВ начале 79-го очередная комис-

сия, направленная в академию МВД Чурбановым для проверки деятель-ности либерального начальника вуза Крылова, накопала ряд мелких наруше-ний, которых, однако, было достаточно, чтобы замминистра вызвал начальника академии «на ковер» и в свойственной ему жесткой манере посоветовал на-писать заявление «об увольнении по собственному желанию». Вернувшись к себе в кабинет, сергей Михайлович наговорил на диктофон прощальное письмо («идеалы преданы, выхода нет») и поднес к виску пистолет…

Эхо от этого выстрела породило целый ряд последующих самоубийств. В декабре того же года, застрелился первый замминистра внутренних дел Папутин, после чего на эту должность генсек лично определил своего зятя. спустя год с небольшим пулю в лоб пус-

тил первый зампред КГБ Цвигун (ходил упорный слух, что это произошло, когда открылись темные делишки, связанные с бриллиантами супруги Чурбанова). Не выдержав позора, связанного с от-ставкой мужа, застрелилась светла-на Щелокова, а потом и сам Николай Анисимович воспользовался дареным карабином — в тот день, когда его ли-шили всех званий и наград.

К тому времени — в ноябре 1982-го, накануне дня рождения зятя, умер Леонид Брежнев. К власти приходит Юрий Андропов, которой инициирует ряд «антикоррупционных дел» против ближнего круга Брежнева и против свое-го старого противника — непосредствен-ного начальника Чурбанова министра МВД ссср Николая Анисимовича Ще-локова. Впрочем, самого Юрия судь-ба догнала уже во времена Горбачева. Юрий Андропов пригласил Чурбанова спустя пять дней после смерти Брежнева и заверил тезку: «Пока я жив, тебя и твою семью никто не тронет».

В марте 1985 года к власти пришел Михаил Горбачев. Через несколько месяцев Юрий Чурбанова снимают с должности первого замминистра, а ле-том 1986 года отправляют в отставку с формулировкой «по выслуге лет».

за опальным зятем Брежнева уста-навливают наблюдение и он становится фигурантом так называемого «хлопко-вого» или узбекского дела.

Узбекское дело«Герман Каракозов и тельман Гдлян

не скрывали, — вспоминал Юрий Чурба-нов, — что судить будут не меня, что это будет процесс над бывшим Генеральным секретарем ЦК КПсс, над его памятью. Вот этому и было все подчинено. Гдлян откровенничал: «Если бы вы не были зятем, вы бы нас не интересовали». Ка-ракозов говорил то же самое».

14 января 1987 года Ю. Чурбанов был арестован по подозрению во взя-точничестве. В ходе обыска на его даче, куда следственная группа выехала с отбойными молотками и перевер-нула буквально все, изъяли только мраморный бюст самого Чурбанова, а у его сестры нашли около 40 золотых украшений, которые тоже приобщили к делу. Поначалу Чурбанов отрицал свою вину, но после встречи в сИзо с пред-седателем КГБ ссср В. M. Чебриковым и его слов: «Юра, правила ты знаешь. И понимаешь, что без решения политбюро тебя арестовать не могли. А оно, как известно, не ошибается…» и угроз сле-дователей — подвести его под высшую меру наказания, признал, в ходе след-ствия, три эпизода — тюбетейку и халат с золотым шитьем, кофейный сервиз и главное — взятку в 90 тысяч рублей (из

первоначальных полутора миллионов). однако на суде своей вины он не при-знал, а на предварительном следствии оговорил себя.

В январе 1989 года Чурбанов был приговорен Военной коллегией Верхо-вного суда ссср к 12 годам лишения свободы с конфискацией имущества, лишением наград и званий. отбывал наказание с января 1989 по 1993 год в колонии в городе Нижний тагил. Был освобожден условно-досрочно.

«Через пять дней после возвраще-ния в Москву я купил три гвоздики и пришел к ней, — пишет Чурбанов о своей жене Галине Брежневой. — Я еще даже не знал, что уже два года, как мы разведены. Мне об этом не сообщили. Встретил полупьяную женщину с бан-кой пива в руках»...

В третий раз Юрий Чурбанов же-нился в 1994 году. Его супругой стала Людмила Васильевна Кузнецова, рабо-тавшая в ректорате Московского универ-ситета. с ней Чурбанов познакомился еще в 80-х годах, у обоих были семьи, но романтическое чувство возникло, и вспыхнуло вновь уже после возвраще-ния Чурбанова из заключения. Давние связи помогли и в новой жизни — устро-ился на приличную работу и стал ви-це-президентом цементной компании «росштерн» (1997), не бедствовал. Для журналистов он стал «живым свидете-лем эпохи», часто выступал в прессе, рассказывая о Брежневе и Щелокове. Писал мемуары. оказывал помощь ли-цам, находящимся в заключении. Нео-днократно обращался с просьбами о пе-ресмотре своего дела и о реабилитации, в которых ему было отказано. сейчас этот вопрос вновь поднят депутатами Госдумы россии.

Так проходит славаздоровье, подорванное во время

отбывания тюремного срока, стало ухудшаться. разница в возрасте меж-ду Юрием и Галиной составляла семь лет. ровно семь лет спустя после смерти бывшей супруги Юрия Чурбанова по-разил первый инсульт. Еще через три года за ним последовал второй.

После этого он был прикован к по-стели. Про него стали забывать. Жена, содержавшая теперь их обоих, целыми днями была на работе, а с Юрием Чурбановым оставалась сиделка. Юрий Михайлович Чурбанов скончался на 77-м году жизни 7 октября 2013 года. о его смерти большинство общероссий-ских сМИ сообщило только после похо-рон. Sic transit gloria mundi — «так про-ходит мирская слава». Юрий Чурбанов познал смысл этих слов в полной мере.

Подготовил Андрей ОВСИЕНКО

Низвергнутый с ОлимпаЧетверть века назад суд вынес приговор зятю Брежнева

После женитьбы на Галине Брежневой карьера Юрия Чурбанова

резко пошла вверх

18 ЗОРЯ ракурсwww.zorya.org.ua31 січня 2014 ð.

— Валерия, символ наступа-ющего года — лошадь. Вы много работаете с этими животными. Каким людям, по вашему мне-нию, подходит этот знак?— Лошади — это очень чуткие

и искренние животные. Поэтому люди, родившиеся под этим знаком, особенные. По восточному гороско-пу я «крыса», но понимаю, что «моё животное» именно конь. Думаю, символ лошади подходит терпели-вым, рассудительным людям, умею-щим контролировать свои эмоции.

— Расскажите, как вы по-пали в конный спорт?— В детстве у меня были и тан-

цы, и пение, и театральные кружки, и рисование. Правда, нигде долго не задерживалась. как-то раз моя бабушка решила познакомить меня с лошадьми. Помню, когда впервые села на коня, нисколько не испу-галась. со временем конный спорт захватил меня. когда мама поняла, что все серьезно, то поддержала.

— Каким именно видом кон-ного спорта занимаетесь? Как проходят тренировки?— Я занимаюсь «выездкой».

Это манежная езда, когда созда-ется впечатление, что лошадь тан-цует. Тренируюсь 6 раз в неделю. В выходные вообще целый день на конюшне пропадаю. Потому что тренирую двух маленьких девочек и одну взрослую девушку. Трени-ровка обычно длится от 30 минут до 2 часов.

— Лошади отличаются по характеру?— конечно! Не все лошади хотят

выступать. Некоторые боятся. Но по моим наблюдениям все они очень любят парад, награждения. Такие гордые стоят…

— Расскажите, как попали в сборную?— В начале этого спортивного се-

зона я была очень далека от заветной тройки. Но в конце весны перешла к другому тренеру. Восхищалась и восхищаюсь этим спортсменом. Очень боялась его разочаровать. По-этому когда мы приехали на первые соревнования в новом составе, не-смотря на то, что как конкурента меня никто не воспринимал, я взяла бронзу. Все решили, что это случай-

Символ 2014 года — Синяя Деðевянная Лошадь. В Китае синий цвет означает мудðость, спокойствие, силу духа, оðганизованность и непðеклонность. 31 янваðя по китайскому календаðю Синяя лошадь вступает в свои пðава. Год лошади — пеðиод, когда от ðасчетов и наблюдений необходимо пеðеходить к действиям. Активные действия и лошади? По-моему, самое вðемя поговоðить о конном споðте. Это не только скачки. Бывают соðевнования и по «выездке». Наездник упðавляет лошадью таким обðазом, что создаётся впечатление, будто она танцует. О своём пути в сбоðную Укðаины и всех тонкостях этого необычного споðта ðассказывает Валеðия Сафðонкова.

ность, но когда в следующий раз мне снова досталась награда, отношение изменилось.

Недавно проходил финал все-украинских соревнований по вы-ездке, где я заняла второе место. По-сле этого меня включили в сборную украины. Тренеру пообещала, что в следующем году стану чемпион-кой украины, так что планы у меня глобальные.

— У вас есть какие-то тра-диции, ритуалы перед высту-плением? — у меня есть свой ритуал. Всег-

да перед выездом на манеж я смотрю на тренера и чувствую невидимую связь. а еще молитву читаю.

— Какое самое важное ка-чество для наездника?— Трудолюбие и упорство. а

еще ответственность! Ведь лошадь — это животное. Его нельзя ни в чём винить.

— Какие лошади ценятся больше всего для спорта?— Для каждого вида конного

спорта ценятся разные. сейчас пошла мода на немецкие и гол-ландские породы (Галштинская, Тракененская, голландская тепло-кровная). Но украинскую верховую породу тоже нельзя не брать во вни-мание. Такие кони универсальны. кстати, на олимпиаде в Париже нашу страну представляла укра-инская спортсменка светлана ки-селева на коне именно украинской верховой породы.

— Были ли серьёзные трав-мы? — Тьфу-тьфу-тьфу, не было.

Только синяки, растертые колени и один раз бровь рассекла. Мои лошади и я тренируемся под ру-ководством настоящего професси-онала, мастера спорта Владимира Танцуры. Тренер всегда правильно рассчитывает нагрузки. Именно от этого зависит здоровье лошади. Так что травм у нас, надеюсь, и не будет!

— С какого возраста нужно начинать заниматься конным спортом?— В конном спорте нет четких

рамок. Все зависит от физической подготовки. Я, например, профес-сионально заниматься начала в 14,

так как до этого я просто физически не могла справиться с конем.

Я очень эмоциональная, поэтому мне было сложно спокойно и моно-тонно повторять, если что-то не по-лучалось. Еще всегда непросто нала-дить контакт с лошадью, подобрать ключик, а именно от этого зависит 90% успеха. Животное должно тебя понимать. В моей жизни такой тан-дем был, когда я выступала на своем коне Малахите. Было много нервов и труда вложено, и только через 1,5 года мы стали «идеальной парой». Нужно понимать, что это парный спорт. Только, когда ты это пой-мешь, сможешь раскрыть весь свой потенциал.

— Как планируете совме-щать спорт и обучение в вузе?— расставила для себя при-

оритеты и решила, что свяжу свою судьбу с конным спортом. скорее всего, пойду на заочное отделение журналистики в ДНу, так как тре-нировки занимают много времени.

— Чем бы занялись, если бы не спорт?— Я вообще по натуре фанта-

зерка. Иногда, даже всерьёз заду-мываюсь о роли в кино. Думаю, что выбрала бы какую-то комедию. Лю-блю поднимать людям настроение.

— Что попросили у Деда Мороза?— Чтобы в мире не было жест-

кости, особенно по отношению к животным. Так как они не могут за себя постоять. Хотелось бы, что бы мы стали добрей.

— Что пожелаете читателям «Зори»?— Пусть 2014-й принесет вам

как можно больше позитивных эмо-ций, ярких красок и незабываемых мгновений. Чтобы вы вспоминали год Лошади, как самый счастливый. Желаю, несмотря на все трудности, идти к своей мечте!

Екатерина ШЕВЦОВА

Валерии СафронковойТанцующие лошади

Адміністрація комунального закладу «Новомосковська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» повідомляє

про проведення конкурсу на право оренди нерухомого майна.Пðиміщення площею 12,6 кв.м. знаходиться на пеðшому повеðсі пðи-

ймального відділення КЗ «Новомосковська ЦРЛ» ДОР», за адðесою: м. Ново-московськ, вул. Радянська, 238, ðозміð стаðтової оðендної плати об’єкта становить 548,47 гðн.

Конкурс відбудеться: 14.02.2014 року об 11.00 за адресою – м. Новомос-ковськ, вул. Радянська, 238.

Кінцевий теðмін пðийняття заяв та конкуðсних пðопозицій на участь у кон-куðсі до 13.02.2014 (включно) до 13.00

Для участі в конкуðсі пðетендентами подаються такі документи: заява на участь у конкуðсі, в якій вказуються пðопозиції щодо експлуатації об’єкта оðенди, зобов’язання щодо виконання умов конкуðсу, установчі документи, додаткові пðопозиції до договоðу оðенди.

Документи пðиймаються за адðесою: м. Новомосковськ, вул. Радянська, 238, пðиймальня головного лікаðя.

За додатковою інформацією звертатися за тел.: (05693) 7-13-81

«ОКП «Фармація» проводить конкурс на здачу в оренду наступного нежитлового приміщення:

- нежитлове пðиміщення площею 11,2 кв. м, ðозташоване за адðесою: смт Межова, вул. Фрунзе, буд.10. Цільове використання – офіс.

Основними критеріями переможця конкурсу є:- пðопозиція максимальної оðендної плати з уðахуванням запðопонованої мети

викоðистання, але не менше, ніж оðендна плата, яка визначена відповідно до вимог Методики ðозðахунку та поðядку викоðистання плати за оðенду майна, що належить до спільної власності теðитоðіальних гðомад сіл, селищ, міст Дніпðопетðовської області;

- дотðимання вимог експлуатації оðендованого пðиміщення;- компенсація витðат, пов’язаних з утðиманням оðендованого майна;- компенсація ваðтості ðозміщення оголошення пðо пðоведення конкуðсу в

газеті «Зоðя»;- виконання пеðеможцем конкуðсу всіх обов’язків за договоðом оðенди та від-

повідно до вимог чинного законодавства.Конкуðс відбудеться 17 лютого 2014 ðоку об 11 годині за адðесою:

м. Дніпðопетðовськ, пð. Геðоїв, буд. 22-А. Кінцевий теðмін пðийняття пðопозицій — 14 лютого 2014 ðоку.

За додатковою інформацією з питань проведення конкурсу звертатися за тел. (0562) 31-02-92

ЗАЯВА ПРО НАМІРИ1. Інвестор (замовник) ТОВ «Коðпоðація «Укðспецтехнології»Поштова і електðонна адðеса: 51284, Дніпðопетðовська обл., Новомосковський

ðайон, с. Новоселівка, вул. Лісова буд. 96.2. Місце розташування майданчиків (трас) будівництва (варіанти) 49000,

м. Дніпðопетðовськ, вул. Юдіна буд. 23. Характеристика діяльності (об’єкта) Господаðська діяльність зі здійснення

опеðацій у сфеðі поводження з небезпечними відходами (збиðання, пеðевезення). 4. Технічні й технологічні дані Небезпечні відходи виðобництва, які збиðаються,

пеðевозяться спеціально обладнаними тðанспоðтними засобами та пеðедаються підпðиємствам, які мають відповідну ліцензію на здійснення опеðацій у сфеðі по-водження з небезпечними відходами:відпðацьовані нафтопðодукти, що не пðидатні для викоðистання за пðизначенням (у тому числі відпðацьовані мотоðні, індустðіальні масла та їх суміші. Відходи, забðуднені нафтопðодуктами — забðуднений пісок, папіð, деðевина, гðунт, ганчіð’я, відпðацьовані фільтðи; відходи сумішей масло/вода, вугле-водні вода, емульсії; гальванічний шлам; відходи ðозчинів кислот чи основ; відходи, що містять як сполуки, що містять як складові або забðуднювачі ðтуті, сполуки ðтуті (у тому числі відпðацьовані люмінесцентні лампи та пðилади, що містять ðтуть);відходи з азбесту (пил та волокна); відходи повеðхневої обðобки металів та пластмас; від-ходів виðобництва, одеðжання і застосування фаðмацевтичних пðепаðатів; відходи упаковок і контейнеðів (за винятком таðи з-під пестицидів та агðохімікатів); ðозчин після тðавлення металів; відходи пðомислових установок з очищення вихідних газів; відходи виðобництва. Одеðжання й застосування чоðнила, баðвників, пігментів, фаðб, лаків і оліфи; відходи, які можуть містити або неоðганічні, або оðганічні компоненти; відходи виðобництва, виготовлення й застосування смол, латексів, пластифікатоðів, клеїв/зв’язуючих матеðіалів; відходи, які складають або містять хімічні ðечовини, що не відповідають специфікації, або мають пðостðочений теðмін пðидатності; відходи, що можуть містити пеðеважно оðганічні компоненти, до складу яких можуть входити метали і неоðганічні матеðіали; відходи, що містять як складові або забðуднювачі свинець, сполуки свинцю; відходи виðобництва металів — шлам газоочисних установок.

5. Соціально-економічна необхідність планованої діяльності Забезпечення потðеб населення, підпðиємств, установ оðганізацій міста та області щодо збиðання, пеðевезення та пеðедачі на утилізацію, знешкодження, обðоблення, видалення, за-хоðонення небезпечних відходів з метою недопущення забðуднення навколишнього пðиðодного сеðедовища та запобігання негативного впливу на здоðов’я людей.

6. Потреба в ресурсах при будівництві й експлуатації: земельних Додаткове відведення земельних ділянок не пеðедбачається;сировинних Не потðебує;енергетичних (паливо, електроенергія, тепло) Електðоенеðгія — не потðебує;

теплопостачання — не потðебує, паливо — бензин, ДТ для ðоботи двигунів внутðіш-нього згоðяння автотðанспоðтних засобів;

водних Господаðсько-побутове водопостачання пðацюючого пеðсоналу та каналізування буде здійснюватися за ðахунок викоðистання санітаðно-побутових пðиміщень оðендодавця згідно договоðу оðенди. Витðата води на господаðсько-побутові потðеби — 0,11м3/добу;

трудових 6 людей.7. Транспортне забезпечення (при будівництві й експлуатації) Оðендований

спеціалізований автомобільний тðанспоðт. 8. Екологічні та інші обмеження планованої діяльності за варіантами До-

тðимання вимог ноðмативно-пðавових актів санітаðно-епідеміологічного, пðиðодо-охоðонного законодавства та техногенної безпеки.

9. Необхідна еколого-інженерна підготовка і захист території за варіан-тами Не потðебує.

10. Можливі впливи планованої діяльності (при будівництві й експлуатації) на навколишнє середовище:

клімат і мікроклімат Не відбувається;повітряне Викиди забðуднюючих ðечовин в атмосфеðу пðи ðоботі двигунів

внутðішнього згоðяння автотðанспоðту;водне Не відбувається;грунт Не відбувається;рослинний і тваринний світ, заповідні об’єкти Не відбувається;навколишнє соціальне середовище (населення) Позитивні;навколишнє техногенне середовище Не відбувається.11. Відходи виробництва й можливість їх повторного використання, утилі-

зації, знешкодження або безпечного захоронення: Виðобничі та господаðсько-побутові відходи, утвоðені в пðоцесі виðобничої діяльності пðацюючого пеðсоналу, пеðедбачається збеðігати згідно вимогам ДСанПіН 2.2.7.029-99 та пеðедавати оðганізаціям, які мають відповідну ліцензію на опеðації поводження з відходами.

12. Обсяг виконання ОВНС Згідно з ДБН А.2-1-2003.13. Участь громадськості Опублікування в засобах масової інфоðмації Заяви

пðо наміðи, інфоðмування населення пðо планову діяльність чеðез оðгани місцевої влади, подача зауважень або пðопозицій від гðомадськості щодо планової діяльності до Упðавління охоðони навколишнього пðиðодного сеðедовища Дніпðопетðовської міської ðади за адðесою: м. Дніпðопетðовськ, пð. Каðла Маðкса, 75, каб. 517, тел. 745-41-38

іНфОрМує ПОДаТкОВа іНсПЕкціЯ

Подання звітності в електронному виглядіДПі у кіровському районі м. Дніпропетровська нагадує, що

всі суб’єкти господарювання та громадяни можуть подавати звітність засобами електронного зв’язку в електронній формі. Для користування такою послугою необхідно лише безкоштовно отримати в органах Міндоходів електронний ключ цифрового підпису, відповідне програмне забезпечення та укласти договір про визнання електронних документів.

Електронна форма звіту формується з використанням спе-ціалізованого програмного забезпечення, розташованого на веб-порталі Міністерства доходів і зборів україни за адресою: http://minrd.gov.ua/elektronna-zvitnist/platnikam-podatriv-pro-ele/povidomlennya-platnikam-pod/112281.html.

Алла БУлАВА, начальник управління

19ЗОРЯзахоплення www.zorya.org.ua31 січня 2014 р.

Реклама в «Зорі» —

це саме ваша реклама!

Тел.: (0562) 38-83-28,

тел./факс (0562) 38-83-53

Від художника-оформлювача до майстра магнітів

Світлана Григоренко з Жов-тих Вод — умілець по виготовлен-ню магнітів із глини. нині в їх-ній спільній із сестрою наталією колекції їх понад 70 різновидів, допомагають дочкам у створенні магнітів і батьки. наприклад, мама Галина опанасівна любить працювати з готовими формами, які вона розкачує, а ще їй до душі в’язати ніжки зображуваним на магнітах тваринкам. Тато Федір Федорович любить допомогти там, де треба чоловіча сила: при-везти, відвезти, розставити щити для демонстрації магнітів.

Сталось це не так давно — якихось пару років тому. До цьо-го Світлана працювала худож-ником-оформлювачем у рідному місті, потім працювала в Росії, згодом повернулась до Жовтих Вод. Роботи за фахом вдома їй не було, а тут трапилася нагода попрацювати в одного місцевого підприємця, який виготовляв скульптури і біжутерію з глини. Тож разом із сестрою Світлана спробувала в нього свої сили.

— Відверто кажучи, ці вироби були дещо примітивними, але в будь-якому разі ми дізнались технологію роботи з глиною, — пригадує майстриня. — Коли ж за півроку роздивилися й зро-зуміли, що можемо працювати самі краще, то звільнилися й відкрили власну справу.

починали з того, що шукали, де можна купити глину. об’їздили увесь Крим, розпитували тамтеш-ніх майстрів і в кінці по Інтернету виписали її з полтавщини.

перша партія у 30 кілограмів надихнула сестер на творчість. Вони потроху почали пробувати щось виліплювати, але техноло-гію випалювання напрацьовува-ли в процесі роботи. Так і вийшли на те, що в них є зараз.

Так з чого ж складається створення глиняної форми для магніту? Виявляється, що зра-зу — з ідеї, яка замальовується на ескізі. потім згідно з ескізом відливається спеціальна форма з алебастру, яка перевіряється на

Як примагнітити посмішку і старого, і малогознає Світлана Григоренко з Жовтих Вод

Хто з нас не привозив з подорожі на згадку магніт на холодильник? Він займає мало місця та й коштує недорого, тому й виходить, що магніт — найпопулярніший подарунок самому собі та близьким. З огляду на те, що їх існує маса різновидів на будь-який смак, то тут уже рука сама тягнеться до гаманця, а на обличчі мимоволі з’являється посмішка від передчуття приємних емоцій.

Знаменитий Палац культури на мініатюрному магніті

відсутність бульбочок повітря. Коли форма готова, її слід добре висушити на теплій місцині про-тягом тижня. У висушену й піді-гріту форму закладається глина, яку гіпс відштовхує, і виходить наполовину готовий виріб. а вже його майстриня закладає між два керамічні горщики, які сто-ять на звичайній електроплитці. Спеціальна піч для випалювання глини коштує грубі гроші, тому було знайдено ось такий вихід із становища. отож спіраль плитки розжарюється, і від високої тем-ператури обпалюються вилиті й висушені глиняні форми. Світ-лана знає всі нюанси обпалення, вміє контролювати увесь його процес, та власне, не тільки вміє, але й знаходить у ньому своєрід-не зачарування, яке пересічній людині важко зрозуміти.

звичайно, спочатку не все було гладко. попервах був і брак, коли виріб розтріскувався, але те вже залишилось в минулому. нині майстриня добре знає всі нюанси сушіння й випалювання, за яких магніт вийде якісним. але ж до цього треба було дійти!

Мультяшні герої — на бажання дітей, а «коні» — для гостей

Жовтоводські сестри перши-ми в місті почали придумувати магніти для дітей, а саме героїв з улюблених мультфільмів. пер-шими їхніми творіннями були

Вінні пух, рибки немо й Дорі, а потім навіть Вірка Сердючка. а коли Світлана та наталка по-чали пробувати продавати свої магніти, то в них одразу ж по-чали питати, чи немає таких-то героїв. І сестри почали записува-ти побажання покупців. Такий список постійно збільшувався, а майстрині старалися, аби нові вироби були кумедними, яскра-вими й красивими. Так з’явилися лінивець і білка з горіхом з муль-тику «льодовиковий період», смішний вайлуватий кіт з мульт-фільму про папугу Кешу, Вовк та немовля на горщику з улюбле-ного всіма поколіннями фільму «Жив-був пес».

а ще гості міста й ті городяни, які збирались їхати гостювати в далекі краї стали просити Світла-ну виготовляти магніти із зобра-женням якихось памятних місць Жовтих Вод. адже привезти із собою щось особливе з місцевою символікою хочеться кожному, тож і зявились палац культури на її магнітах і памятник героям визвольної війни 1648—1654 ро-ків, котрий у народі називають «коні».

— «Коні» у нас масивні, — зі-знається авторка. — Ми хочемо зробити їх дещо легшими. Це буде краще й для випалювання, та й глини менше йтиме на них. хоча й зараз ця скульптура в нас добре тримається, ми її садимо на два магніти...

Світлана ГРиГОРенкО з магнітом власного виробництва

Жовтоводська майстриня, не приховуючи, розкриває секрети творчості у роботі над магнітами. а цих секретів у неї вистачає. адже працює вона не тільки з глиною, але й з пензлем та фар-бами, а ще — ареографом, себто розпилювачем фарб, яким вона вправно орудує.

...І посмішка повернеться до тебе

Та найголовніше в цій твор-чій роботі навіть не це — осно-вне те, що всі вироби Світлани Григоренко зіткані із суцільного позитиву. Тому часто до майстри-ні підходять люди й дякують за роботу, після споглядання якої відчувають радість на душі. а що вже говорити про щиру посміш-ку — вірну супутницю гарного настрою? Вона тоді зявляється сама собою.

— Виготовлення глиняних магнітів дає мені реалізацію, перш за все, власної фантазії, — говорить Світлана Григорен-ко. — адже в нас — зовсім не те, що є на звичайній роботі, де йде стандарт, і ти не можеш від нього відступити ні вправо, ні вліво. а ще я отримую велике задово-лення від того, що людей радує моя робота. за один раз десь на виставці просто почути від інших «велике спасибі» — для мене це вже великий стимул.

Майстриня зізнається, що нині працює більше для душі,

бо готові обсяги її продукції до-сить скромні. Тож треба думати, аби все це приносило окупність витрат на фарбу, світло тощо. І все ж, незважаючи на ці нюанси, вона завжди із задоволенням ви-ставляє свої роботи в міському музеї, куди прийти порадила знайома.

Тепер Світлані Григоренко трохи ніяково дивитися на ві-трину музею, в якій виставлені її перші роботи. Майстриня бачить у них стільки недоліків, що їй аж незручно. Та це й зрозуміло, адже як творча людина, котра постійно рухається вперед, вона вдосконалює свою майстерність, а отже, нині вміє набагато більше в роботі з глиною. а ще додайте до цього нові магніти, які зяви-лися порівняно недавно, — це колоритні козак і козачка окремо з написами «Жовті Води», от вам і гарний приклад майстерності.

Деякі роботи жовтоводської майстрині поїхали в близьке й далеке зарубіжжя, розносячи сві-тами тепло її рук, даруючи радіс-ні посмішки новим господарям. І ці позитивні емоції обовязково повертаються до Світлани Григо-ренко, бо інакше й бути не може. Такий-от кругообіг позитиву в природі завдяки потішним маг-нітам зі звичайної глини. Дивина та й годі!

Олена ЧеРнЯВСЬкА,власкор «Зорі».

Жовті Води Фото автора

не бажаєте перехопити в компанії цього кумедного кота?

Оце і є той памятник, який жовтоводці називають «коні»

КЗ «Криворізька міська лікарня №5» ДОРоголошує конкурс на оренду частини холу загальною площею 1 м2, розташованого на першому поверсі 7 поверхової будівлі стаціонару за адресою: м. Кривий Ріг, вул. поперечна, 1-а.

УМоВИ КонКУРСУ:1. оренда приміщення під установку автомату з про-

дажу бахіл.2. Для участі в конкурсі учасник подає на розгляд кон-

курсної комісії:- заява на участь в конкурсі;- пропозиції з запропонованим розміром орендної плати;- установчі документи;- звіт з експертної оцінки та рецензію на звіт;- копію оголошення з газети «зоря».Кінцевий термін подання заяви на конкурс до 10.00

18.02.14 р. за адресою: м. Кривий Ріг, вул. поперечна, 1-а. Конкурс відбудеться о 10.00 20.02.2014 р.

Довідки за телефоном: 65-13-04.

С целью установления гра-ниц земельного участка по ул. Радужная, 10, с. Горяновское, Кировского сельсовета, Днепропе-тровского района, Днепропетров-ской области, просьба владельцев соседних земельных участков №8 и №12 по ул. Радужная, с. Го - ряновское, прибыть на свои участки 8 или 9 февраля 2014 г. к 10 часам для участия в работе геодезистов (землеустроителей).

Телефоны для справок:моб. (066) 574 2122.Валерий Иванович.

ліквідатор Круглов С. С., діє згідно по-станови господарського суду Дніпропетров-ської області від 26.06.2012, №Б38/237-10(Б29/333-09), оголошує конкурс на ви-значення організатора аукціону з продажу майна банкрута ТоВ «Дніпроцентрбуд». заявки приймаються до 03.02.2014 року за реквізитами: вул. Шота Руставелі, 11, 3-й поверх, м. Київ, e-mail: kruglov_@ukr.net. заява повинна містити: досвід проведення аукціонів, розмір винагороди, наявність права проводити аукціони, інше.

Тел. (097)2883332.

20 ЗОРЯwww.zorya.org.ua31 січня 2014 р. жіночі історії

Лида укладывала спать Ванечку, как вдруг раздался телефонный звонок. — Алло! Доченька, извини, что звоню так поздно, но у меня плохие новости.— Что случилось? — забеспокоилась Лида.— С Алечкой несчастье — автомобильная авария. Сейчас она в больнице, в тяжелом состоянии, — рыдая, сообщила мама. — Лида, приезжай, прошу тебя! Она хочет тебя видеть.Лида молчала. Она не знала, что делать: с одной стороны — ее единственная сестра находится сейчас между жизнью и смертью, а с другой …— Лида, твоя сестра может умереть! Сейчас не время ворошить прошлое, — настаивала мать.— Хорошо, я приеду...

Звонок из прошлого

— Мама, а куда мы едем? — спро-сил Ванечка, когда Лида устроила его на сидение возле окна.

— Мы едем к бабушке. — Затем, немного подумав, добавила: — А еще, к твоей тете.

— Какой тете? У меня есть тетя? — удивился Ваня.

— Да, сыночек, есть. Ее зовут Аль-бина. только сейчас она очень больна, и мы едем ее навестить.

Лида уселась на сидение рядом с сыном. В автобусе было тепло и уют-но. До места назначения целых два часа пути. Прекрасная возможность, чтобы подумать...

Вчерашний звонок матери ворвал-ся в налаженную и спокойную жизнь Лиды и оживил в ее душе воспоми-нания, которые она так тщательно старалась похоронить на протяже-нии шести лет. Все эти годы она не виделась со своей сестрой, вернее, не хотела с ней встречаться. она вообще мечтала забыть о ее существовании, навсегда. жестоко? Может быть. но у Лиды были на то причины...

сестры селезневы с самого дет-ства были не разлей вода. И неуди-вительно, ведь они — двойняшки. Взбалмошная, непоседливая Альбина и уравновешенная, спокойная Лида — такие разные, но вместе они были одним целым. Девочки не могли и дня прожить друг без друга. так они и росли: детский сад, школа, институт — всегда вместе, никогда не расста-ваясь... Пока в их жизни не появился Андрей.

В высокого черноволосого парня были влюблены все девчонки на по-токе. не стала исключением и Аль-бина. Днями на пролет она донимала сестру разговорами про красавца-со-курсника.

— Лида, ну скажи, неужели он тебе совсем не нравится?

— ничего особенного в нем нет, — отвечала сестра. — А ты вместо того, чтобы вздыхать и охать, лучше бы к сессии готовилась. Или ты на меня надеешься?

Аля грустно вздыхала и бралась за учебники…

Возле аудитории, где проходил экзамен по истории, толпились перво-курсники. Лида нашла укромное ме-стечко, открыла книгу и стала читать.

— Волнуешься? — услышала она чей-то голос.

Это был Андрей.— немного. А ты?— нет. чего зря волноваться? Либо

ты знаешь историю, либо нет.— А ты знаешь?— Конечно.Лиде не понравилась такая само-

уверенность.— Может, проверим? — спросила

она.— А давай! только если я отвечу

на все вопросы, то ты согласишься пойти со мной куда-нибудь вечером. Договорились?

— Договорились.— о чем это вы тут договаривае-

тесь? — раздался вдруг голос Аль-бины.

Девушка была явно недовольна тем, что застала свою сестру в ком-пании объекта своих девичьих грез. ревность закралась в ее сердце и по-селилась там...

Успешное окончание сессии ре-шили отметить в кафе. Альбина весь вечер шутила и флиртовала с Андре-ем. Парень отвечал на ее шутки, но старался быть внимательным к обеим сестрам. Лида же чувствовала себя неловко. она знала о чувствах своей сестры, но ничего не могла с собой поделать. За последние две недели Андрей стал ей небезразличен. она все чаще и чаще думала о нем. Мало того, она видела, а, вернее, чувство-вала, что и он испытывает к ней то же самое. но как же Алька? совесть мучила Лиду, да только сердцу не прикажешь…

три года они встречались тайно. А когда поняли, что их чувства на всю жизнь, решили пожениться.

на удивление, Альбина очень спо-койно отреагировала, когда Лида и Андрей объявили о своем решении родителям. но когда она подошла к сестре, чтобы поздравить, Лида за-метила в ее глазах странный блеск. А если б она могла заглянуть ей в душу, то узнала бы, какая ненависть за-таилась там. отвергнутая женщина готова на многое…

За две недели до свадьбы у Ан-дрея был день рождения. Альбина предложила сестре устроить жениху сюрприз. Лиза согласилась и даже обрадовалась, решив, что сестра про-стила ее и хочет наладить отношения. торжество должно было состояться на родительской даче, за городом.

Альбина вызвалась отправиться туда заранее и все подготовить. туда же должны были приехать и друзья Ан-дрея и Лиды. Задача Лиды заключа-лась лишь в том, чтобы привезти на дачу Андрея. но в последний момент планы изменились. Лиду неожиданно задержали в деканате. она быстро вы-думала причину, по которой Андрей должен был немедленно отправиться на дачу, и позвонила Альбине, чтобы предупредить ее.

— не переживай, — заверила ее сестра, — я все сделаю, как догово-рились. ребята будут с минуты на минуту. А ты подъезжай сразу же, как освободишься.

Когда Лида приехала на дачу, то увидела, что никаких друзей не было, а на журнальном столике в гостиной стояли начатая бутылка вина, два бокала, конфеты и какие-то фрукты. сердце сжалось от нехорошего пред-чувствия. она тихонечко приоткры-ла дверь спальни и увидела своего Андрея, мирно спавшего в объятиях Альбины. Все, что происходило даль-ше, Лида плохо осознавала. Един-ственным желанием было поскорее убежать из этого места, и бежать как можно дальше, куда глаза глядят…

И Лида убежала. она отправилась к бабушке в маленький городок, кото-рый и стал ее приютом. Вскоре отча-яние сменилось радостью — родился Ванечка. она старалась не думать о том, что случилось, забыть, зачер-кнуть эту страницу своей жизни. теперь у нее новая жизнь и… сын — единственная память об Андрее.

И вот этот звонок из прошлого, ко-торый нарушил ее покой. Лида посмо-трела на сына. Малыш, убаюканный монотонным движением автобуса, крепко спал. За окном показались знакомые пейзажи ее родного города. она нежно поцеловала сына.

— Ванюша, вставай, мы приехали.В больнице их встретила Лидина

мама. она бросилась к дочери и внуку.— Приехали, мои хорошие. Как я

рада. Лида, пойдем скорей. Алечка уже несколько раз спрашивала о тебе.

они подошли к палате.— Лида, ты иди, а мы с Ванюшей

здесь подождем.Картина, которая предстала перед

ее глазами, была ужасна. тело Аль-бины было практически все в гипсе. Казалось, на ней нет живого места.

Лида, едва сдерживая слезы, подо-шла ближе.

— Приехала… сестричка моя род-ная, — прошептала Альбина.

— тише, тише, тебе нельзя вол-новаться.

Лида присела на стул и погладила руку сестры.

— Я должна тебе сказать что-то очень важное, — Альбине с трудом давалось каждое слово. — тогда на даче, помнишь?

— Это сейчас совсем не важно, — оборвала ее Лида.

— нет, важно. так вот... ничего не было. слышишь? Я специально все подстроила. Подсыпала Андрею в вино снотворное и обставила все так, чтобы ты подумала, что он тебе изменил. И его обманула, сказала, что беременна, и он, как честный парень, женился. Да только счастья мне это не принесло. он ведь только тебя любил и до сих пор любит. Я знаю. Потому и развелась с ним. Вот такой грех на мне, сестренка. Всем я жизнь полома-ла: тебе, Андрею, себе. Бог меня уже наказал за это — детей у меня никогда не будет. А твоему сыну отец нужен… настоящий отец. Иди, он, наверное, уже пришел. Я попросила маму по-звать его. И прости меня, слышишь? Простите меня оба…— по Алькиным щекам текли слезы раскаяния.

— Я простила, конечно, прости-ла, — сквозь слезы произнесла Лида.

— спасибо тебе. А теперь ступай. он ждет...

Лида вышла из палаты. там ее действительно ждали.

— Мама, мама, — Ванечка бросил-ся навстречу.

Лида обняла сына.— соскучился?— не-а.. со мной дядя Андрей

играл. Мама, он такой хороший. А давай он будет моим папой.

Лида посмотрела на Андрея и улыбнулась.

— ну, если он захочет…— ты ведь захочешь? — малыш

вопросительно посмотрел на Андрея.— Конечно, — ответил тот……Прошел год. Альбина поправи-

лась и уже могла передвигаться без посторонней помощи. А еще через полгода сбылась ее мечта — она стала мамой… крестной мамой своей пле-мяннице — дочери Лиды и Андрея.

Ольга КОСТЕНКО

Звонок матери ворвался в налаженную и спокойную жизнь Лиды и оживил в ее душе воспоминания, которые она так тщательно старалась похоронить на протяжении шести лет

21ÇÎÐßЛЮБЛЮ ГОТУВАТИ www.zorya.org.ua31 ñ³÷íÿ 2014 ð.

ПАЛЬЧИКИ ОБЛИЖЕШЬ!

Ìÿñíîé ñàëàòФиле кролика — 1 кг, лук —

3—4 гол., редька — 2—3 шт.,майонез, масло подсолнечное —2—3 ст. л., перец, соль.

Лук нарезать полукольцамии обжарить на масле до золоти(стого цвета, остудить. Мясо мел(ко нарезать, обжарить с солью иперцем до золотой корочки.Редьку натереть на терке. Выло(жить в салатник слоями мясо,лук, редьку, Каждый слой сма(зать майонезом. Поставить вхолодильник на пару часов, что(бы салат пропитался.

Ñëîåíûé ñàëàò èç ìÿñàêðîëèêà

Мясо кролика — 400 г, кар�тофель — 4 шт., яйца — 3 шт.,морковь — 2 шт., огурцы соле�ные — 2 шт., лук — 1 гол., зеленьукропа — 1 пучок, майонез —150 г, соль, перец.

Вареное мясо кролика наре(зать кубиками. Картофель сва(рить, натереть на крупной терке.Морковь отварить, натереть накрупной терке. Яйца сваритьвкрутую, нарубить. Огурцы на(резать мелкими кубиками. Лукизмельчить. Зелень укропа мел(ко нарезать. На плоскую тарел(ку выложить слоями мясо кро(лика, лук, картофель, морковь,яйца и огурцы. Каждый слойпосолить, поперчить, смазатьмайонезом. Салат посыпать зе(ленью укропа и поставить в хо(лодильник на 30 мин.

Êðîëèê ïî-ýëüçàññêèКролик — 1 тушка, мелкие

шампиньоны — 200 г, лук —1 гол., морковь — 1 шт., чеснок— 1 зубчик, корень петрушки —1 шт., мука — 1 ст. л., бульонмясной или вода — 250 мл, винобелое сухое — 125 мл, маслосливочное — 40 г + 40 г, сливкижирные — 125 мл, горчичный по�рошок — 1/2 ч. л., эстрагон(тархун), паприка молотая,соль, перец.

Тушку кролика нарезатьпорционными кусками. Пере(мешать соль, перец, горчичныйпорошок и 1/2 ч. л. эстрагона.Полученной смесью натеретькролика. Луковицу, зубчик чес(нока, морковь и корень петруш(ки порубить. В кастрюле разог(реть 40 г сливочного масла и об(жарить мясо до золотистого цве(та. Выложить кролика. В тойже кастрюле обжарить овощина сильном огне, посыпать мо(лотой паприкой и 1 ст. л. муки.Выложить кролика обратно вкастрюлю. Добавить бульон иливоду, влить вино. Закрытькрышкой и готовить 20 минут,пару раз перевернув кусочки

Ìÿñî êðîëèêà — ýòî äèåòè÷åñêèé è ýêîëîãè÷åñêè ÷èñòûé ïðîäóêò,ðåêîìåíäóåìûé â ëå÷åáíî-ïðîôèëàêòè÷åñêîì è äèåòè÷åñêîìïèòàíèè. Åãî ðåêîìåíäóåòñÿ äàâàòü â êà÷åñòâå ïåðâîãî ìÿñíîãîïðîäóêòà äëÿ ïðèêîðìà ãðóäíûõ äåòåé. Áîëüøîå çíà÷åíèåêðîëü÷àòèíà èìååò è äëÿ ïèòàíèÿ áåðåìåííûõ è êîðìÿùèõìàòåðåé, ëþäåé, ñêëîííûõ ê àëëåðãèè, ñ íàðóøåíèåì îáìåíàâåùåñòâ, ãèïåðòîíèåé è àòåðîñêëåðîçîì.Ìÿñî êðîëèêà ïîìîãàåò áûñòðåå âîññòàíàâëèâàòü ñèëû ïîñëåòÿæåëûõ èíôåêöèîííûõ çàáîëåâàíèé, îæîãîâ, òðàâì, ñïîñîáíîâûâîäèòü ðàäèîíóêëèäû èç îðãàíèçìà ÷åëîâåêà, ñîäåðæèòàñêîðáèíîâóþ êèñëîòó, ôîñôîð, æåëåçî, êîáàëüò, à òàêæå êàëèé,ìàðãàíåö, ôòîð. Âîò òàêîå îíî, êðîëè÷üå ìÿñî. Òàê ÷òî îé êàêïðàâû áûëè íàøè þìîðèñòû Ìîèñååíêî è Äàíèëåö, êîãäàóòâåðæäàëè, ÷òî êðîëèêè — ýòî íå òîëüêî öåííûé ìåõ, íî òðè,÷åòûðå êèëîãðàììà äèåòè÷åñêîãî, ëåãêî óñâàèâàåìîãî ìÿñà...

кролика. Снять крышку и гото(вить еще 10 минут. Шампиньо(ны разрезать пополам. Тушить всливочном масле, пока из них невыпарится жидкость, посолить.Куски тушеного кролика и гри(бы переложить в нагретую суп(ницу или блюдо. Через сито про(цедить оставшийся соус, сме(шать его со сливками, посолитьи поперчить, если нужно. По(лить кролика соусом, посыпатьэстрагоном.

Ïîõëåáêà èç êðîëèêà ñ ðèñîìè êîðåíüÿìè

Кролик — 300 г, морковь —100 г, сельдерей — 70—100 г,масло сливочное — 50 г, рис —1 ст., паприка — 1—1,5 ч. л., соль— 1,5 ч. л., перец черный горош�ком — 2—3 шт., зелень.

Кролика разрезать на кускивесом 80—100 г. Сельдерей,морковь натереть. На сковоро(де разогреть 25 г сливочногомасла. Выложить куски кроли(ки и обжарить, перемешивая,на среднем огне до золотистогоцвета примерно 15 минут. До(бавить коренья, оставшеесямасло, перемешать. Жаритьеще 10 минут, помешивая.Приправить паприкой, переме(шать, обжаривать еще 2—3минуты. Переложить мясо иовощи в кастрюлю. Залить600—700 мл воды, добавить1—1,5 ч. ложки соли и 2—3 го(рошины черного перца. Варитьпохлебку под крышкой прислабом кипении 40—50 минут.Рис промыть, залить водой израсчета 3 части воды на 1 частьриса. Довести до кипения, до(бавить щепотку соли и варитьпри слабом кипении 15—20минут. В тарелку выложитьрис и кусок мяса. Налить по(хлебку. Украсить зеленью.

Ñóï èç ìÿñà êðîëèêàñ ôàñîëüþ

Мясо кролика — 450 г, карто�фель — 2 шт., фасоль белая кон�сервированная — 200 г, лук —1 шт., масло растительное —1 ст. л., томат�паста — 1 ст. л.,рубленая зелень укропа —1 ст. л., лавровый лист — 1 шт.,соль, перец.

Мясо нарезать порционнымикусками, залить 1 л холоднойводы, варить 45 мин. Картофельнарезать кубиками. Лук мелконарезать, пассеровать в расти(тельном масле. В кипящий буль(он положить картофель, посо(лить, варить 15 мин. Добавитьфасоль, пассерованный лук, лав(ровый лист и томатную пасту.Варить на слабом огне 5—7 мин.Готовый суп разлить по тарел(кам, поперчить, посыпать зеле(нью укропа.

Êîòëåòû èç ìÿñà êðîëèêàКролик (тушка) — 1 шт.,

сало свиное — 100 г, молоко —100 г, яйца — 1 шт., хлеб белый— 100 г, сухари панировочные,масло растительное, перец чёр�ный молотый, соль.

Отделить мясо от костей, про(пустить мякоть вместе с саломчерез мясорубку. Белый хлебразмочить в молоке, отжать, до(бавить яйцо и смешать с фар(шем. Фарш посолить и попер(чить и снова пропустить черезмясорубку. Сформовать котле(ты, запанировать и обжарить.

Êðîëèê ñ êàðòîôåëåì è ñûðîìКролик — 1 кг, лук — 300 г,

чеснок — 15 г, морковь — 80 г, сыртвердый — 300 г, сыр плавленый— 2 шт., картофель — 1,5 кг,сметана — 300 г, томатная па�ста — 50 г, соевый соус — 200 мл.

Кролика на ночь замочить вводе. Обжарить в масле на боль(шом огне по 10 мин., переложитьв кастрюлю. В сковороду, на ко(торой жарился кролик, налить1,5—2 ст. воды или бульона, до(вести до кипения. Залить жаре(ного кролика. Обжарить лук иморковь, добавить в кастрюлю.Когда закипит, добавить смета(ну, томатную пасту и соевыйсоус. Перемешать и готовить 30мин. Добавить плавленый сыр ипродолжать варить еще 15 мин.на медленном огне. Затем поло(жить картофель и измельченныйчеснок. Тушить до готовностикартофеля. В конце добавить тер(тый твердый сыр, перемешать.

Êðîëèê â ãîðøî÷êåМясо кролика — 300 г, буль�

он мясной — 400 мл, шампиньо�ны — 100 г, рис — 150 г, сыр —50 г, перец сладкий красный —1 шт., помидоры — 2 шт., лук —1 гол., чеснок — 1 зубчик, черно�слив без косточек — 5—6 шт.,карри, соль, перец.

Мясо кролика нарезать ку(сочками. Шампиньоны и слад(кий перец нарезать полосками,помидоры натереть на крупнойтерке. Лук нарезать полукольца(ми, а чеснок пропустить черезчеснокодавку. На дно горшочкавыложить промытый рис, затемслоями выложить подготовлен(ные овощи, в середину — кусоч(ки кролика. Добавить карри,перец, соль, промытый черно(слив, посыпать тертым сыром,залить бульоном, накрыть гор(шочек крышкой, поставить вразогретый духовой шкаф и ту(шить до готовности.

Æàðåíûé êðîëèêñ êàðòîôåëåì

Кролик — 1 шт., морковь —1 шт., лук — 1 шт., маргарин —3 ст. л., соль, перец, картофель —8 шт.

Кролика разрубить на части,посолить, поперчить и обжаритьна сковороде до образования ру(мяной корочки. Лук и морковьмелко нарезать и обжарить вме(сте с кусками кролика. Получен(ный при жарке сок процедить,залить им мясо и кипятить 8—10минут. Затем влить полстаканаводы, накрыть крышкой и ту(шить в духовке до готовностиоколо 30 минут. На гарнир по(дать жареный картофель иликартофельное пюре.

Êðîëèê â æåëåКролик — 1 шт., раститель�

ное масло — 3 ст. л., лук — 3 гол.,морковь — 3 гол., чабрец, лавро�вый лист, долька чеснока, конь�як — 0,5 ст., бульон — 3/4 ст.,соль, перец.

Тушку кролика разрезать накуски и слегка обжарить в глубо(кой сковороде. Затем добавитьнарезанный лук и морковь, сольи перец. Положить измельчен(ные пряности, чеснок и залитьвсе горячим бульоном. Жидкость

должна полностью покрыватьмясо. Сковороду плотно накрытькрышкой и варить на слабомогне в течение 2,5 часа. Вынутьмясо кролика и отделить его откостей, положить в салатницу, ав процеженный бульон добавитьконьяк и залить им крольчати(ну. Салатницу поставить в хо(лодное место на день. Готовоезаливное блюдо вынуть из фор(мы и подавать к столу с салатом.

Êðîëèê â áåëîì âèíåñ îâîùàìè

Кролик (куски) — 4 шт. (по100 г), помидоры — 3 шт., белоевино — 1/2 ст., морковь — 6 шт.,лук — 4 гол., соль, оливковое мас�ло, перец, розмарин, тимьян.

Порционные куски посо(лить, приправить розмарином итимьяном и обвалять в паниров(ке. Жарить в течение 5 мин. насильном огне на оливковом мас(ле. Снять с огня. В кастрюле соливковым маслом слегка под(жарить порезанную кружочка(ми морковь и нарезанный чет(вертинками лук. Когда лук при(обретет золотистый оттенок,выложить в кастрюлю кускикролика. Помешать, добавитьвино и оставить до испарениявина. Тушить в течение 20 ми(нут. Открыть, добавить очищен(ные от кожицы помидоры, наре(занные маленькими кусочками,немного розмарина и тимьяна.Оставить тушить на медленномогне еще на 10 минут.

Ïèðîã èç êðîëèêàñ êàðòîôåëåì

Кролик — 1,3 кг, мука —25 г, вода — 3/4 ст., сливочноемасло — 35 г, соль, перец. Дляфарша: картофель — 250 г, яйцо— 1 шт., лук — 50 г, сливочноемасло — 30 г, черствая булка —200 г, соль, перец, зелень сельде�рея и петрушки.

Разделанную тушку поло(жить в кастрюлю, залить холод(ной водой, добавить соль и пе(рец. Варить под крышкой в тече(ние 1,5—2 часов. Готовое мясокролика вынуть из бульона иудалить кости. В муку добавить30 г масла и 3/4 стакана бульо(на и приготовить белый соус,добавить специи и соль по вкусу.Сварить картофель размять, до(бавить в него намоченную в водеи отжатую булку, взбитое сыроеяйцо, сливочное масло, мелконарезанные лук, петрушку,сельдерей, соль, перец. Получен(ный фарш хорошо перемешать.Форму для запекания обильносмазать маслом и выложить по(очередно слоями слой фарша,слой отварного мяса, слой соуса.Верхним должен быть слой фар(ша. Запекать в сильно разогре(той духовке 25—30 минут.

Кролик — 2 шт., шампанское — 1 бут., лук — 5 гол., шам�пиньоны — 50 г, масло растительное — 3 ст. л., масло сливоч�ное — 150 г, сметана — 250 г, лимон — 1 шт., мука, лавровыйлист, петрушка, перец, соль.

Разделать кроликов на куски, посолить, поперчить, слегкаобсыпать мукой и обжарить со всех сторон в смеси растительного и сливочного масла. В дру(гой посуде припустить измельченные луковицы и заранее приправленные лимонным сокомчетвертинки шампиньонов. Сложить туда же куски кролика, добавить лавровый лист, пет(рушку, полить шампанским и тушить под крышкой примерно 30 минут. Мясо вынуть и со(хранить его горячим. Слегка уварить соус, добавить сметану, снова уварить наполовину. Снявс огня и хорошо взбивая, постепенно добавлять оставшееся сливочное масло. Снова поставитьна огонь, довести до кипения, поварить некоторое время, продолжить взбивать, залить мясополученным соусом.

Ïîäãîòîâèëà Ìàðèÿ ÃÎÐÁÀ×ÅÂÀ

Кролик в шампанскомКролик в шампанскомКролик в шампанскомКролик в шампанскомКролик в шампанскомКролик в шампанскомКролик в шампанскомКролик в шампанскомКролик в шампанскомКролик в шампанском

Êðîëèêè — ýòîíå òîëüêî öåííûé ìåõ...Êðîëèêè — ýòîíå òîëüêî öåííûé ìåõ...Êðîëèêè — ýòîíå òîëüêî öåííûé ìåõ...Êðîëèêè — ýòîíå òîëüêî öåííûé ìåõ...Êðîëèêè — ýòîíå òîëüêî öåííûé ìåõ...Êðîëèêè — ýòîíå òîëüêî öåííûé ìåõ...Êðîëèêè — ýòîíå òîëüêî öåííûé ìåõ...Êðîëèêè — ýòîíå òîëüêî öåííûé ìåõ...Êðîëèêè — ýòîíå òîëüêî öåííûé ìåõ...Êðîëèêè — ýòîíå òîëüêî öåííûé ìåõ...

22 ЗОРЯ особистеwww.zorya.org.ua31 січня 2014 ð.

Рубрику веде Олена ДЕСЯТЕРИК

Де ти, моя доле?

Щоб нàäðóêóâàòèñÿ нà нàøié ñòоð³нöi (âèõоäèòü ó êоæноìó ÷èñë³ ãàçåòè), пèø³òü òàê, ÿê ó쳺òå. Àëå нå ñêóï³òüñÿ: ÷èì äоêëàäн³øå бóäå ðоçêàçàнà âàøà ³ñòоð³ÿ, âàøà ïðàâäà, òèì б³ëüøå ìàòèìåòå øàнñ³â нà óñï³õ.

Íàïèñàнå нàä³øë³òü нà àäðåñó: Îëåнi ÄÅÑßÒÅÐÈÊ, «Çоðÿ», âóë. Æóðнàëiñòiâ, 7, Äнiïðоïåòðоâñüê, 49051.І ñâ³é лèсò-âiäãóê нà òó ÷è ³нøó ïóбë³êàö³ю (ç óêàçàннÿì äàòè) òàê ñàìо øëåòå ìåнi, à ÿ ïåðåøëю ò³é ëюäèн³, ç ÿêою

õо÷åòå ïоçнàéоìèòèñÿ. Äëÿ öüоãо нå çàбóäüòå ïоêëàñòè êонâåðò ç ìàðêою. Інäèâ³äóàлüноãо лèсòóâàннÿ з äопèсó-âàчàìè нå âåäó.

Àäðåñè ³ ïðiçâèùà нå ðоçãоëоøóю, нå âèñèëàю i ïðоøó äо ðåäàêö³ї нå ïðèїçäèòè.Хòо ìàє äоñòóï äо Iнòåðнåòó, ìоæå ñâої ³ñòоð³ї ³ ëèñòè âåäó÷³é нàäñèëàòè нà åëåêòðоннó àäðåñó:

olena@zorya.org.ua Ùèðî âàøà Î. Ä.

Зробити це дуже про­сто. На кожній пошті у Каталозі пе ріодичних видань Дні пропе тро в­ської області ви знайде­те «Зорю»область» на стор. 15.

«Зорю»город» можна знайти на стор. 13—14 у тому ж Каталозі.

Для пенсіонерів та вете ранів — пільгова ціна на передплату у тому ж Каталозі.

Увага! Кожен пе­редплатник один раз на півроку може безплат­но подати оголошення про купівлю або про­даж, привітати близьку людину чи висловити співчуття.

Як передплатити «Зорю»

Якщо вам важко самим дістатися до поштового відділення, щоб передплатити «Зорю», телефонуйте до редакції (0562) 388373, і листоноша прийде до вас сам.

вартість передплати на газети «Зоря»­область» та «Зоря»­город» на 2014 рікIндекс «Зоря»-область» Iндекс «Зоря»-город» Періодичність 1 міс. 3 міс. 6 міс. 12 міс.

Ц³нè ïоäàн³ бåç óðàõóâàннÿ âàðòоñò³ ïðèéìàннÿ ïåðåäïëàòè

89656Äля пенсіîнеðіâ пільгîâà

89658Äля пенсіîнеðіâ пільгîâà середа 3,60 гðн. 10,80 гðн. 21,60 гðн. 43,20 гðн.

35380Äля індèâідуàльнèх пеðедплàтнèкіâ

91324Äля індèâідуàльнèх пеðедплàтнèкіâ середа 4,55 гðн. 13,65 гðн. 27,30 гðн. 54,60 гðн.

89657Äля пенсіîнеðіâ пільгîâà

89659Äля пенсіîнеðіâ пільгîâà

середа, п’ятниця 9,50 гðн. 28,50 гðн. 57,00 гðн. 114,00 гðн.

61141Äля індèâідуàльнèх пеðедплàтнèкіâ

89661Äля індèâідуàльнèх пеðедплàтнèкіâ

середа, п’ятниця 11,25 гðн. 33,75 гðн. 67,50 гðн. 135,00 гðн.

08785 Äля підпðèємстâ тà îðгàнізàцій

89660 Äля підпðèємстâ тà îðгàнізàцій

середа, п’ятниця 13,20 гðн. 39,60 гðн. 79,20 гðн. 158,40 гðн.

Вартість приймання передплати 0,9 грн. 2,10 грн. 2,55 грн. 3,90 грн.

Добрих друзів «Зорі» — начальників поштових відділень:

віт

ає

мо

!

володимир М. Як воно одинакові, знає той, хто це випробував на собі. Я простий селянин, 45 років про-робив у колгоспі, на фермі. мені 75, ріст 173, вага 75. Не п’ю, не курю. Удівець. син окремо від мене, зі своєю родиною, в них усе є, нічого від мене не треба. оце така в мене коротенька історія, сподіваюся, що обізветься самотня, яка погодиться на переїзд.

* * *віктор Б. з Дніпропетровська. мені 64-й рік, у квар-

тирі на підстанції я сам, на пенсії, не курю. Поїздом щонеділі їжджу на дачу.

все інше — при спілкуванні з самотньою, яка від-гукнеться.

* * *володимир Т. 53 роки, українець, без шкідливих

звичок, мешкаю у селищі міського типу, на роботу їж-джу до Дніпра. Дітей нема. Людина не може бути одна, хочу мати сім’ю. Чекатиму відгуку такої ж самотньої.

* * *андрій в. з Дніпропетровська. мені 47, ріст 176,

вага 72, працюю, вже пару років я сам. Порядний, не сприймаю скандалів і брехні. Шкідливих звичок нема. Хочу любити і щоб мене любили.

* * *Юрій Б. з Дніпропетровська. весь час заглядаю в

газету, туди, де розказують про свої долі, хочу найти собі половинку, та не виходить. а мені вже скоро, цього літа, буде 40, і не щастить. Ріст 164, вага 64, працюю, нелінивий. Пишу третій раз. Як і тепер ніхто не від-гукнеться, значить не судилося.

* * *андрій К. з Дніпропетровська. Щось доля не хоче,

пані олено, всміхатися мені. то не відповідають на мої дзвінки, а то призначають побачення і не приходять, а ще був лист від жінки, яка має дитину, а я хочу свою мати, щоб було кому передати спадок від батьків, а також дати дітям музичну освіту, яку я ще здобуваю, навчити інших життєво необхідних професій.

Працюю. Шкідливих звичок нема, жонатий не був, у тюрмі не сидів, є старенькі тато і мама. Клопочуся на присадибі: сад, город. мені 34, ріст 180, вага 90.

* * *Ніна Ф. Народилася в 1937 році, ріст 165, вага 80.

Живу в онука, а він поїхав до москви на заробітки. Ді-тей рідних немає.

Жила колись у Дніпрі на Рибальському, проти са-марського моста, доглядала діда десять років, він мені переписав хату і землю і вмер. а його родичі мене ви-селили з хати, шість раз визивали на суд.

тепер тут, за чотири кілометри від райцентру, я лише два роки, і мене мало хто знає.

є два паї, орендар мене забезпечує зерном, по 4 тонни, олією, вугіллям, оре город. в мене газ, є дві козочки, є ще гектар землі, яку треба на когось оформити.

До весни хотіла б з кимсь зійтися, бо треба купувать курчат, каченят. Несварлива.

* * *Катерина г. з Дніпропетровська. вдова, 70 років.

спокійної вдачі, з почуттям гумору, люблю порядок у всьому. Небайдужа до музики, до політики, до літерату-ри, до тварин. самотність, як на мене, можна подолати тільки удвох. Двоє — це вже сім’я. Дуже чекатиму, що і до мене незабаром прийде чудова звістка. і я вже буду не сама, а з ровесником або трохи старшим, який сповідує правду і вірність, бажано з Дніпра.

* * *Ірина в. з Дніпропетровська. мені 68, ріст 160, вага

65. стараюся доглядати за своїм здоров’ям і зовнішністю. вдова. Прожила з чоловіком довго і щасливо. в сина і дочки своє життя. маю квартиру і все необхідне.

тільки дуже зле одній, ніяк з самотою не можу змири-тися. Хотіла б познайомитися з чоловіком православним, самостійним, чуйним, чесним, здатним радіти життю і дякувати богу за все.

сама я життєрадісна, товариська, доброзичлива, небайдужа до чужого горя. Люблю природу, землю, тварин. віра в бога дає нам силу любити, надіятися, чекати і прощати всім. Це головне.

безбожні, злі, з лихими звичками хай не пишуть.* * *

Ольга П. минає 66-й рік життя. Проста, сільська, мешканка райцентру. втратила чоловіка в молоді роки, і світ перевернувся, руки опустились, підтримати не було кому, та треба жити і нести свій хрест.

Поряд з чуйною людиною можна радіти життю і по-ратися на рідній землі.

* * *анна Ч. з Дніпропетровська. 61 рік, 160, вага 74,

на пенсії, працюю. обоє дітей сімейні. У трикімнатці я разом з синовою сім’єю.

Хвалитися не вмію, звичайна, як усі жінки мого покоління, кажуть, добра, симпатична.

* * *Ніна в. з Дніпропетровська. 1955 р. н., невисока

(156), худенька (52). Пенсіонерка, але працюю у дитсадку помічником вихователя, вдова.

син живе окремо, ще парубочить, а я біля дочки, зятя й онуки. буду рада знайомству з самотнім чоловіком.

* * *Олена в. з Дніпропетровська. мені теж хочеться з

кимось спілкуватися, в мене багато книг, люблю читати, але книги не замінять живу людину.

мені 56-й, ще не на пенсії, вдова. освіта педагогічна, працюю в дитсадку вихователем.

* * *вікторія а. з Дніпропетровська. 54 роки, знак водо-

лія, вдова, освіта університет, інженер, працюю, дочці 29, живе окремою родиною. Я однолюбка, домашня, вірна і відповідальна, з почуттям гумору.

* * *Ліза Л. з Дніпропетровська. Для свого колишнього

покійного чоловіка завжди була опорою, все прощала. така і для своїх друзів. спокійна, люблю робити людям приємне, щось дарувати. Живу з мамою і семирічним сином на лівому березі.

мені 35, ріст 170, вага 65, світло-русява, вчителька.

КНиГУ тетяну василівну, депутата обласної ради, радника генерального директора Пат «Цен-тральний гірничо-збагачувальний комбінат», м. Кривий Ріг,

ЖиЛУ Павла броніславовича, депутата об-ласної ради, голову Державної екологічної ін-спекції України,

беЗУГЛоГо Павла Георгійовича, депутата обласної ради, директора з розвитку консалтин-гового агентства «ай Кью»,

ЩИРО вІТаЄМО З ДНЕМ НаРОДЖЕННЯ!

бажаємо енергії, оптимізму, натхнення, успішної діяльності для розквіту Дніпропетров-щини і благополуччя населення області.

З повагою зорянці

баЛатЛєєЦЬ Галину миколаївну (с. соро-чине Петриківського району, п/в 811),

воДоЛаЗЬКУ Наталію анатоліївну (с. Ново-григорівка межівського району, п/в 912),

КРаЙНЮЮ Любов Юріївну (с. миролюбівка синельниківського району, п/в 570),

воРоНіНУ Юлію михайлівну (с. Преобра-женка Криничанського району, п/в 360),

РевеНКо Людмилу михайлівну (Кривий Ріг, п/в 53),

боГДаН оксану вячеславівну (с. Катерино-піль Криничанського району, п/в 320),

тКаЧеНКо інну вікторівну (с сергіївка то-маківського району, п/в 502),

Г о Р б с в і т л а н у і в а н і в н у ( с . с а ї в к а П’ятихатського району, п/в 153),

ГЛаЗУНовУ тетяну олегівну (с. маломихай-лівка Криничанського району, п/в 342)

ЩИРО вІТаЄМО З ДНЕМ НаРОДЖЕННЯ!Нехай збуваються всі мрії; зичимо

здоров’я, злагоди в родинах, добро-буту і особистого щастя.

З повагою зорянці

Щиро вітаємо з Днем народження талановитого лікаря і прекрасну людину —

Ірину василівну МаКЕДОНСьКУ!Нехай завжди вам всміхається

доля, несуть тільки радість з со-бою роки, хай щастя й здоров’я не зрадять ніколи, хай збудуться мрії, бажання й думки.

ваша невгасна енергія, жит-тєвий оптимізм нехай і надалі супроводжують у всіх справах та починаннях. Нехай вас оточує на-дійний та стійкий світ, доля буде щедрою на яскраві події, а поруч завжди будуть розуміючі і дорогі вам люди.

бажаємо вам наснаги, нових здобутків, люд-ської шани, добробуту і благополуччя, успішних звершень у роботі.

З повагою друзі.

УВАГА!Переможців, які виграли грошові призи, пðîсèмî нàдіслàтè нà àдðесу ðедàкції кîпію сâîгî

ідентèфікàційнîгî кîду тà пàспîðтà. Рîзбіðлèâî âкàзàтè сâîю àдðесу, нà яку пеðекàзуâàтè гðîøі. Тількè після цьîгî кîжнîму пеðемîжцю буде нàдіслàнî йîгî âèгðàø.

Пеðелік пеðемîжціâ, які âèгðàлè гðîøîâі пðèзè, дðукується щîсеðедè â гàзетàх «Зîðя»-îблàсть» тà «Зîðя»-гîðîд», пîчèнàючè з 20 лèстîпàдà 2013 ð.

Уâàжнî чèтàйте нàøу гàзету й нàдàлі зàлèøàйтесь з нàмè!

23ÇÎÐßwww.zorya.org.ua31 ñ³÷íÿ 2014 ð.ДАРИНЧИНА ВІТАЛЬНЯ

ϳäãîòóâàëà Äàðèíà ÂÅÑÅËÅÍÊÎ. Використано методичну літературу і матеріали ЗМІ

Âèâ÷è â³ðøèê Ïîâ÷àëüíà ³ñòîð³ÿ

³êîíöå â ïðèðîäóÊàçêà

Âèïóñê 6 (477)Âèïóñê 6 (477)Âèïóñê 6 (477)Âèïóñê 6 (477)Âèïóñê 6 (477)Âèïóñê 6 (477)Âèïóñê 6 (477)Âèïóñê 6 (477)Âèïóñê 6 (477)Âèïóñê 6 (477)

Морозець тріщить,Насолоду має,День і ніч не спить,Усіх зачіпає.Пощипав за щічки,Потім засміявся,

Ìîðîçåöüòð³ùèòü

Через рукавички,Він до рук дістався.Ох і розбишака,Бешкетує й годі,Тиха й тепла хата,Стане у пригоді.Щільно закривайте,Двері всі до хати,Мороз не пускайте,Там бешкетувати.

Àíòîí³íà ÃÐÈÖÀÞÊ

Повернулася мама з ро7боти та й почала у квартиріприбирати. Прибирала,прибирала, сіла в крісло йкаже:

— Чогось голова розбо7лілася. Відпочину ятрішки, дочко, а опісляпідлогу вимию.

Лягла вона на ліжко йзаснула.

Подивилася Настуся,що мама спить, прикрилаїї вовняною хусткою, вий7шла на пальчиках зіспальні й двері за собоюпричинила. Хай поспитьмама, а вона тут, в іншійкімнаті, посидить тихень7ко. І сіла у велике крісло.

А в кімнаті непорядок.Біля дверей відро з водоюстоїть, посеред кімнатикрісла зіставлені. Неза7тишно, навіть уроки робити не хочеться.І стала Настуся думати, як мамі допомогти.

«Візьму та сама підлогу помию, — вирі7шила вона. — Немаленька вже, до школиходжу». І взялася за роботу.

Нелегко справитись з великою ганчір7кою, коли в тебе такі маленькі руки. Не слу7хається ганчірка Настусі, не хоче ніяк водуз себе випускати. Викручує, викручує її На7стуся, з усіх сил старається, а вода все течета й тече. І як це мама так спритно справ7ляється з нею? Але й Настуся не відступить7

ßê Íàñòóñÿ ìàì³äîïîìàãàëà

ся, не така вона, щоб не по7долати ганчірку. Потрохуробота пішла на лад. Прав7да, від неслухняної ганчір7ки боліли руки, але Насту7сю це не дуже бентежило.

Вона раділа, що помилапідлогу, мамі допомогла, іщаслива усмішка сяяла наїї розпашілому від роботиличку.

— А тепер приготую ве7черю, — сказала собі На7стуся й стала порядкуватибіля столу.

Коли чайник закипів,вона вимкнула плиту йпішла будити маму.

— Ой, як довго я спала!— зиркнувши на годин7ник, вигукнула мама. —Незабаром тато з роботиприйде, а ще підлога немита й вечеря не готова.

Настуся посміхнулася, але нічого не ска7зала. А мама вийшла зі спальні й очам своїмне повірила: і підлога помита, і вечеря стоїтьна столі.

— Хто ж це в нас господарював? — зди7вувалася мама.

— Я! — весело відповіла Настуся.Мама пригорнула дочку, поцілувала в

одну, потім у другу щоку й мовила:— Помічниця ти моя дорога! Господинька

ти моя славна!ßäâ³ãà ÁßÃÀÍÑÜÊÀ

Ñï³âó÷³ ï³ñêèÑï³âó÷³ ï³ñêèÑï³âó÷³ ï³ñêèÑï³âó÷³ ï³ñêèÑï³âó÷³ ï³ñêèЦе явище спостерігається в багатьох районах світу. Схо7

же існує й в Україні, поблизу Нікополя, на косі біля річкиЛапінки, на одному з рукавів Дніпра. «Спів» цих, мабуть, най7дивніших пісків чути після дощу, коли верхній шар злипаєть7ся й утворює крихку кірку. Крокуючи нею, можна почути зву7ки, подібні до свисту повітря, випущеного з автомобільноїкамери.

Ðîçôàðáóé

Ö³êàâèíêà â³ä Äàðèíêè

Багато людей думають,що чим тварина «зубасті7ша», тим небезпечніша длялюдини. Але найбільшоюкількістю зубів володіютьцілком нешкідливі равликий слимаки. Скільки ж зубіву равлика й для чого стільки?

Біологи підрахували, щов роті (вірніше, на хітиново7

Ó êîãî ñê³ëüêè çóá³â?Ó êîãî ñê³ëüêè çóá³â?Ó êîãî ñê³ëüêè çóá³â?Ó êîãî ñê³ëüêè çóá³â?Ó êîãî ñê³ëüêè çóá³â?му стрічці7язику) звичайно7го садового равлика розта7шовано 135 рядів найдрібні7ших зубів по 105 штук укожному з них. Тобто за7гальна кількість зубів рав7лика — 14175!

Зубна система равлика —язик з дрібною терткою, якузазвичай звуть радулой, самезавдяки їй равлик збирає йефективно подрібнює спожи7вану рослинну їжу. А в сли7мака ще більше зубів — до 30тисяч. Він по праву вва7жається рекордсменом середусіх істот за кількістю зубів.

У пащі величезної кито7

вої акули перебуває до 15 ти7сяч зубів, але використовуєїх акула не для пережовуван7ня, а для замикання їжі в по7рожнині рота.

Зуби в акули й равликапостійно оновлюються.

У найкровожерливішиххижаків зубів у пащі в тисячіразів менше, ніж у нешкідли7вого равлика. У кішки й усіхкотячих (левів, тигрів і т.д.)кількість зубів у роті всього30. А в собаки, вовка та ли7сиці їх 42.

А у визнаних гризунів тва7ринного світу — зайця й білки— зубів 28 і 22 відповідно.

Набридло чайникові вдомасидіти. Вийшов він надвір по7гуляти. Помітив його собака,загавкав:

— Гав,гав! Цеслон! Яйого пох о б о т у

впізнав. Ізвідки він до нас завітав?

Чайнику сподобалось, щопро нього так подумали, буцімвін слон. Він повертів носи7ком7хоботом і засвистів, ви7пускаючи пару: дивіться,який я!

П і д л е т і вгусак:

— Га7га7га!Про кого поду7мали, що цеслон! Це ж паро7воз! Чуєте, якгуде! Бачите, якпара з нього йде!

Бути паровозом чайникусподобалося ще більше, ніжслоном. Від задоволення віндужче закипів, аж капелю7шок зверху почав підстрибу7вати й бряжчати: блям7блям7блям!

Не поми7нув чайникай півень.

— Кукурі7ку! Кукуріку!

Вставайте, недо7тепи! Це ж не па7ровоз, а будиль7

ник. Тільки в будильника ка7

×àéíèêпелюшок може так брязкати.

Бути будильником теж не7погано. І чайник загордився,задер носик угору. Він був чер7воним у біленьку цяточку.Просто чудо!

— Ме7ме7ме! — втру7тилась в роз7мову коза. —Це ж не бу7дильник, а му7хомор! Такогодобра повнісінький ліс!

— Пих7пих! Я не мухомор,— образився чайник. — Яслон! Я паровоз! Я будильник!— і він почав вертіти носиком,як слон, запихкав, як паровоз,задзенькав капелюшиком, якбудильник.

— Няв,няв! Зви7чайно, немухомор,— мовилакицька. —

Невже ніхто його не впізнав?Це ж звичайнісінький чайникз хоботком7носиком, як у сло7на, з парою, як у паровоза, зкапелюшиком7покришкою,як у будильника, з біленьки7ми цяточками, як у мухомора.Щоправда, чайники буваютьрізні — і червоні, і коричневі,і жовті... Але кожен частуєчаєм, якого не мають ні слон,ні паровоз, ні будильник.

Кішка принесла чашку йподала чайникові, щоб той на7лив їй чаю. За кілька хвилинусі пили запахущий чай і хва7лили чайник: і собака, і гусак,і півень, і коза, і кішка.

А чайник був дуже задово7лений, що він просто чайник,а не слон, не паровоз, не бу7дильник. Просто чайник здухмяним чаєм.

Ìàðàò ÁÀÑʲÍ

24 ЗОРЯ на дозвілліwww.zorya.org.ua31 січня 2014 ð.

засновник — дніпропетровська обласна радавидавець — комунальне підприємство дніпропетровської обласної ради «Редакція газети «зоря»

видається з 17 (4) квiтня 1917 року. свцтво про реєстрацiю ДП №1811—549 ПР вiд 8.11.2011 р.,

ДП № 1179 от 08.10.2004 р.

ВласкоРи: кривий Ріг (24) 90 38 16; Павлоград (232) 6 05 08; синельникове (263) 4 09 17; софіївка (250) 2 80 84; П’ятихатки (251) 3 06 78.

Приймальня: (0562) 27 16 52; 27 80 27 (ф.)

Відділ (0562) 35 14 26 (ф.); 38 83 53; реклами: 38 83 28; 33 78 04.

Вiддiл передплати: (0562) 38 83 73.

вiд повiдальнiсть за змiст реклами несе рекла­модавець. Редакцiя не завжди подiляє позицiю авторiв публiкацiй. При передруку посилання на «зорю» обов’яз­кове.

друк ПП «сТПРес», 50025, м. кривий Ріг, вул. окружна, 12.

обсяг 1,86 д. ар. офсетний друк. Зам. №84.

НаШа аДРЕса: газета «Зоря», вул. Журналiс тiв, 7, Днi про петровськ, 49051. еmail: zorya@ezorya.dp.ua; ria@ezorya.dp.ua

www.zorya.org.ua

Тираж номера 32780.

цiна договiрна.

Голова наглядової ради сергій ЧЕРНЯВсЬкиЙ.Головний редактор ксенія ЗаЙЦЕВа.РЕДакЦIЙНа колЕГIЯ:с. ЧеРнЯвськиЙ, голова наглядової ради, к. заЙцева, головний редактор,Т. кузьменко, відповідальний редактор,м. несТеРук, заступник,а. дРиГа, редактор з роботи зы спец. кореспондентами.

Не піде— омельку, — каже

мати, — одружуйся з ка­териною, а то вона піде заміж за миколу.

— не піде.— Чому?— вона сказала, що

він уночі хропе.

Нікудишні черпакиПідійшла жінка до

діда, який продавав де­рев’яні вироби, та й каже:

— нікудишні ваші черпаки.

— Чому?— Я вдарила ним чо­

ловіка по голові тільки один раз, і він розлетівся на тріски.

В оточенніРозмовляють два то­

вариші.— Я зустрів дівчину,

яка оточить мене любов’ю, турботою і ласкою. Що ти про це думаєш?

— думаю, як ти будеш виходити з того оточення.

Під коліру шлюбному агентстві:— вам більше подоба­

ються блондини чи брю­нети?

— а можна рудого? у мене всі меблі червоного кольору.

Різниця— Чим відрізняєть­

ся молодий холостяк від старого?

— молодий прибирає в квартирі, щоб запроси­ти до себе жінку, а старий запрошує жінку, щоб по­прибирала.

Ця не заважає— діду Панасе! Чому

це ви бабу Палажку ви­гнали, а з молодою одру­жилися?

— Та ну її, бабу, до дідька — спати не давала: то кашляє, то хропе, то стогне. а молода — зовсім інша річ. звечора як піде до сусідки — то аж ранком прибіжить.

Авансом— Грицю, а скільки в

тебе дітей? — питає Пав­ло.

— один син.— і скільки йому ро­

ків?— П’ять.— Та ти ж тільки по­

заторік одружився.— син получився

авансом...

Це не впершеЖених до нареченої:— Ти не забудь, що

говорити, як нас будуть вінчати.

— Та ти що. це ж мені не вперше.

анекдОти

гумОРескаНайпродвинутіший дід у світі— Чого ти на мене витріщився? —

сердито буркнув маленький, сухий, мов патичок, Єлисей Прокопович, або по­місцевому дід Грап, до свого внука.

Юрко шморгнув носом:— класні у тебе, діду, штани...— оці? — здивовано глянув Єлисей

Прокопович на свої діряві та латані джинси.

онучок шморгнув удруге:— оці.— Ти, хлопче, мабуть, уже той...

очманів від того комп’ютера... у цих штанях уже живого місця немає! а вчора як зачепився за хвіртку, то розпоролася й холоша. он баба вже давно просить їх на ганчірки...

— Ти що?! — аж підскочив Юрко. — в жодному разі! краще віддай мені... Я потру їх цеглою, пороздираю краї дірок — хлопці луснуть від заздрощів.

Тепер уже дід Грап не зрозумів ні­чогісінько. а ввечері, коли не було по­руч зайвих вух, стурбовано поділився зі своєю старою:

— Треба б зводити нашого Юрасика до лікаря...

— з якого дива? — здивувалася баба. — він ніби ні на що не скаржиться...

Єлисей Прокопович багатозначно гмикнув.

— е­е­е­е, «не скаржиться»... від­сутність скарг — ще не ознака доброго здоров’я. Ти знаєш, що він утнув? ви­просив у мене старі джинси...

— оті засмальцьовані, що я хочу взя­ти на ганчірки?

— атож! Та ще й хоче, чуєш, натер­ти їх цеглою. каже, вийде «відпадно» і «кльово»... Хіба таке скаже нормальна дитина? ні, це не на добро! отож я й думаю: поки не приїхали наші молоді зі своїх італійських заробітків, треба звернутися хоча б до невролога.

Їхати з дідом до районної поліклініки Юрко відмовився навідріз. Та коли йому пообіцяли купити за це новеньку мобіл­ку, погодився. Тільки боязко уточнив:

— а там не робитимуть уколів?

— ні, — заспокоїв Єлисей Прокопо­вич. — Тільки, можливо, постукають молоточком по колінах та звелять із за­плющеними очима попасти пальцем у кінчик носа...

...Районний невролог був лікар мо­ложавий. на його засмаглій шиї ви­блискував товстий золотий ланцюжок, а на підмізинці лівої руки — масивний перстень. Перш ніж завести внука до кабінету ескулапа, Єлисей Прокопович вирішив переговорити з ним особисто.

— Бачте, у нас тут таке... — розпочав він, нахилившись до лікаря.

в цю мить невролог сів у крісло, по­клав ногу на ногу і відкинув полу білого халата. Те, що побачив при цьому дід Грап, зупинило його на півслові: юнацька статура лікаря була обтягнена джинса­ми... в численних дірках та латках.

— Розповідайте, я вас слухаю! — за­охотив Єлисея Прокоповича невролог. — Чого ви так дивитеся на мої джинси? Ґудзики там ніби застебнуті...

дід Грап ледве видав із себе:— Так­так, застебнуті. але чого,

звиняйте, ваші штани у дірках? мало заробляєте?

— ось ви про що, папашо! — щиро засміявся лікар. — дірки, як ви каже­те, так само, як і продумано розміщені латки, — це... ну, мода така... класно, відпадно, кльово!

— зрозуміло, — сказав Єлисей Про­копович. — у такому разі ми вас не тур­буватимемо.

вийшовши з кабінету лікаря, дід Грап промовив до внука:

— Твоя правда, Юрасику. Ти цілком здоровий сучасний хлопець... отже, пі­демо купувати обіцяну мобілку.

внук радісно вигукнув:— класно!дід жартома його підтримав:— кльово!— Просто відпадно! — засяяв Юрко.

— Ти в мене найпродвинутіший дід у світі!

Володимир ІВЧенкО

Гаряча філософіяне боялася дівулька ні лайки, ні бійки.закінчила десять класів на нещасні трійки.але в мами є знайомий в університеті.— Будеш ти на філософськім вчитись факультеті! Та, явившись на екзамен, ляпнула дівуля,Що жив колись на вкраїні філософ каструля...і сказав екзаменатор, вставши із­за столу:— Я вам радив би вступити в кулінарну школу.закінчила та дівулька курси кулінарні.Пече тепер пиріжечки і оладки гарні,Порядкуючи на кухні рукою твердою,і не плутає каструлі зі сковородою.

ТаємницяЯк ішли у баню митись молоді солдати,відпросивсь один єфрейтор цигарок узяти.у ларку сидів привітний дядько сивочубий.— Як там служиться,— питає,— голубе мій любий?Послужив і я, синочку, у такому ж роді.скільки вас, таких орляток, числиться у взводі?— це,— розсердився єфрейтор,— наша таємниця,і питати про подібне зовсім не годиться.— Та хіба ж я,— каже дядько,

— схожий на шпійона?Я ж, синочку, з Борщагівки, а не з Пентагона.—цигарок розкрив коробку: — забирай без плати.По три штуки на солдата дозволяю взяти.а єфрейтор треться­мнеться: —дивний це подарок.Як по три, тоді давайте двісті сім цигарок.

Павло глаЗОВий

смІхОкласика

ПОсмІхнись

Прогноз з 1 по 7 лютого

1 лютого — візит до перукаря зробить вас багатшими.

2 лютого — щоб тіло і почуття зміцні­ли, сходіть у перукарню.

3 лютого — стрижка волосся принесе матеріальне благопо­луччя.

4 лютого — завдяки новій зачісці виглядатимете прива­бливіше.

5 лютого — візит до перука­ря загрожує миру та злагоді у вашому житті.

6 лютого — підстрижіть хоча б один локон, і життя стане до­вшим.

7 лютого — стрижка волосся принесе здоров’я.

стРижемОсЯ За мІсЯцем

Мал

юно

к О

лекс

андð

а КО

СТЕ

НКА

Ø Батько носив михайлика до школи в картузі.

Ø климко жив із дядьком ки­рилом, машиністом, паровозом.

Ø добре годований дід ріс не­наче з води.

Ø Побачивши матір, серце ніби вискочило з грудей.

Ø випивши пігулку, голова заспокоїлась і перестала боліти.

Ø Только був не такою дити­ною, як усі, а гнилою і чахлою.

Ø Там сонце не світить, хоч друга половина світу — це спра­ведливі громадяни.

Ø Пан каже: «давай, іване, спочатку з’їмо твою торбу, а по­тім мою».

Ø Хлопці з твору Я. стельмаха «митькозавр із Юрківки» були винахідливі. зачитані.

Ø Тарас Трясило був хоробрий, дужий та добре справлявся з ві­ршами.

Ø стіни нашого класу оформле­ні стендами, картинами і десятьма письменниками.

Ø атмосфера класу співпадає з моїми бажаннями.

Ø Жерці — це ті, що їли людей.

Ø осінь приблукала на під­ніжки гір.

Ø золотий промінь перекинув сонце, мов спортсмен гирю.

Ø на лисові було чудове хутро, захотілось його зняти і одягнути на голову.

З уЧнІВських тВОРІВ

слОВниЧОк-жаРтІВниЧОкØ Послідовник — прикордонний собака.

Ø ТаБун ­ заборона.

Ø лініЙка — лінива жінка.

Ø ламПас — освітлювальний прилад.

Ø аукціон — відлуння в лісі.

Ø ГулЯш ­ синець.

Ø ТаРанТас — фігура пілотажу.

РакуРс 25ЗОРЯwww.zorya.org.ua31 січня 2014 р.

МедиапаспортНаша страна за последние сто лет прошла через большие испытания. Первая мировая и Гражданская война, Великая Отечественная, развал Советского Союза. В первую очередь всегда страдали самые незащищенные — дети.

В годы революции и граждан-ской войны число беспризорных детей достигло 5 миллионов. Ре-шение этой сложнейшей пробле-мы было поручено НкВД и лично Феликсу Дзержинскому, который был председателем комиссии по улучшению жизни детей. Были построены тысячи детских до-мов, коммун и детских городков. Там обездоленные дети получали образование, питание, медицин-ское обслуживание, а главное — возможность самореализации. Многие из беспризорников стали впоследствии военными, писа-телями, учеными, академиками аН сссР, в их числе всемирно известный генетик Николай Пе-трович Дубинин.

В наше время всем очевидно, что даже лучшие интернаты ни-когда не могут заменить ребенку маму и отца. Дети, растущие в семьях, здоровее, образованнее, психически устойчивее, да и про-сто счастливее.

Хорошей альтернативой детским домам является дет-ский дом семейного типа, когда семья или отдельный человек берут на воспитание несколько детей. кстати, в Евросоюзе дет-ских домов нет, детей всех усы-новляют. Это выгодно как для государства, так и для детского

дома. На содержание ребенка в такой семье украина тратит в среднем в 2 раза меньше средств (24,5—20 тыс. грн.), чем в ин-тернате (65—75 тыс. грн. в год). Причем из этих денег лишь 10% расходуется непосредственно на самого ребенка, и то в основном на питание. Остальная сумма — это оплата коммунальных услуг (20%) и зарплата сотрудников интерната (70%).

Если в детском доме семейно-го типа пятеро и больше детей, то родителям-воспитателям, кроме двух тысяч гривен на ребенка по-мощи в среднем, от государства выплачивается зарплата и, соот-ветственно, проводятся выплаты в Пенсионный фонд.

Я часто посещаю приемные семьи, и у меня сложилось впе-чатление, что многие, главным образом в сельской местности, берут приемных детей для того, чтобы получать помощь от го-сударства и благодаря этому содержать в том числе и своих собственных детей.

Я не вижу в этом ничего пло-хого, лишь бы всем детям в итоге было лучше. а то, что им лучше, это мы видели своими глазами. кроме того, в сельских семьях есть возможность сообща зани-маться общим хозяйством, что, как известно, объединяет.

Особо хочу поблагодарить священника андрея Пинчука за то, что он, во-первых, создал на базе своей семьи детский дом се-мейного типа, а во-вторых, вме-сте с нами в Днепропетровской области реализует программу «Медиапаспорт». с ее помощью информация о детях, которых можно взять в семью, становится доступной потенциальным ро-дителям.

В России это целая государ-ственная программа, а в нашем регионе этот полезный опыт при-носит большую пользу. Ведь не секрет, что многие хотели бы усыновить ребенка, но стесня-ются и даже боятся приходить в детские учреждения, интер-наты, смотреть детям в глаза, выбирать — «этого берем, этого не берем». снять такой психо-логический барьер и помогает «Медиапаспорт».

команда проекта уже создала 370 видеопаспортов детей, кото-рые могут быть устроены в семьи. В результате 94 ребенка (из них 22 — дети с особыми потребно-стями) были приняты в новые семьи. спасибо энтузиастам, в числе которых Ирина куцая, Иван Грязев, а также активисты организации «сияние радуги» анна Меркулова, александр Му-синов, андрей Ботов, мой помощ-ник Лариса Полупанова и многие другие неравнодушные люди. Они записывают интервью детей, монтируют видео и выкладыва-ют на сайт (http://mediapasport.com.ua/) и страничку про-граммы в Фейсбуке (https://www.facebook.com/home.php ?sk=group_138393266221881). Хочу попросить всех неравно-душных людей подключиться к рекламе этого сайта и странички в Фейсбуке! сейчас мы запустили активную рекламную кампанию проекта на билбордах.

конечно, были и опреде-ленные проблемы, связанные с неконструктивной позицией некоторых руководителей интер-натов. Переход детей в приемные семьи приводил к тому, что ребят в интернатах становилось мень-ше, их уплотняли, а потом пере-профилировали в детские сады. Это приводило к уменьшению рабочих мест. Плюс сокращение госфинансирования, не говоря уже о большом количестве благо-творительной помощи, которой в детских садах, конечно, меньше. Были ситуации, когда персонал интернатов саботировал работу активистов программы, не допу-скал съемочную группу к детям, но это в прошлом.

…Все мы родом из детства. как распорядимся мы детством маленьких граждан украины, так и сложится вся их дальней-шая жизнь.

Олег ЦАРЕВ,народный депутат Украины

акТуаЛьНО

Записанные интервью детей монтируют и выкладывают на сайт mediapasport.com.ua

Команда проекта уже создала 370 видеопаспортов детей, которые могут быть устроены в семьи

НаМ ПИшуТь

За всі рубрики газети — спасибі

Добрий день, шановна редакція!Як бачите, ми знову з вами разом і в 2014 році.спасибі за те, що ваша газета залишилась за тією ж ціною, а

це для нас, пенсіонерів, багато значить. За всі рубрики спасибі велике, а з вашими піснями ми хоч трішечки, а молодіємо. Це наша молодість. Дуже любимо розповіді про людей Валентини кордюкової. Тримайте такий курс і надалі.

Добру справу робить Олена Десятерик, допомагаючи оди-ноким людям знайти свою долю.

Висилаю квитанцію на річну передплату.З повагою Тамара О. РИБАЛКО

с. Новогригорівка Юр’ївського району

«Зоря» і тільки «Зоря»Доброго дня працівникам редакції!Міцного вам здоров’я! Дякую, що приносите нам радість

і тепло душі. Пройшов рік і наступив час вибору, та вибір не змінюється. «Зоря» і тільки «Зоря» назавжди, з якою я не роз-лучаюся вже 30 років.

спершу була газета худенька, з роками стала товстушкою і радісною, за це все вам низький уклін, висилаю вам проплату за газету. Є що читати, а ще й на старість є в чому повчатись. Дякую вам!

З повагою Ольга Семенівна ПРЯДКАсмт Кринички

Особливо читаємо «Точку на карті»

шановна редакція!Газету «Зоря» виписую вже 20 років.Я житель с. шевченківка Магдалинівського району.«Зоря»-область» двічі на тиждень — дуже потрібна газета.

Обширна інформація. Це моя улюблена газета. Думаю завжди її виписувати і що-небудь виграти. Особливо мені подобаються рубрики «Наша земля», «Точка на карті».

свого життя я не уявляю без газети «Зоря». Вона допомагає в тяжку хвилину, допомагає жити, працювати, любити, цінувати життя. Будьмо співпрацювати.

Олександр Володимирович КОБИЛЯЦЬКИЙс. Шевченківка, Магдалинівський район

Сама «Зоря» — для мене це вже виграш

Я дуже люблю «Зорю», передплачую вже давно не поквар-тально, а на цілий рік. Дуже подобається газета тим, що описує все пенсіонерам, які живуть в селах, про пільги, про землю, про здоров’я, про Героїв, партизанів і багато іншого. Дуже вдячна за газету «Зоря», нехай і далі буде така ж цікава наша газета, яку я так люблю.

З повагою Г. С. БАРАнОВА, 89 роківс. Сергіївка, Томаківський район

Спасибі за «Ветеран Придніпров’я»

Добрий день, шановні працівники газети «Зоря»!Вашу газету я передплачую багато років. «Зоря» мені дуже

подобається. кожний номер чекаю з нетерпінням. Завжди виписував на півроку, а це рішив виписати на рік і вислати квитанцію на розіграш. Всі рубрики цікаві, читаю все з задо-воленням. Найбільше подобається «Ветеран Придніпров’я» та консультації Л. Маслової.

Бажаю, щоб ваша газета була завжди цікавою. Працівникам бажаю здоров’я, оптимізму, щоб все ладилось як в особистому житті, так і на роботі.

Григорій Іванович СТУПАКс. Спаське Новомосковського району.

Даю читати «Зорю» й сусідамДобрий день, працівники газети «Зоря»!Виписую «Зорю»-область». Даю читати газету сусідам, і

вони підписались на весь рік. Газета цікава як дорослим, так і маленьким школярам, «Даринка» їм допомагає в навчанні.

Працівникам бажаю щастя, успіхів на роботі й в особистому житті.

З повагою Тамара Петрівна ЖОВТОШТАнс. Шолохове, Нікопольський район

Газета радує своїми новинами

Дорога «Зоряночко»!спасибі тобі, що ти радуєш нас, старих, одиноких і немічних

людей, своїми новинами. Ми з нетерпінням чекаємо тебе в середу й п’ятницю, ти член нашої родини. Ми раді тобі, перечитуємо все від першої до останньої сторінки, особливо «Ветеран Придніпров’я».

З повагою до тебе дід Іван і баба ніна ЦЕЛОВАЛЬнИКИ.с. Великоолександрівка, Васильківський район

26 ЗОРЯ ОсОбливий випадОкwww.zorya.org.ua31 січня 2014 р.

Снежный барсОльга ГРЕЧИШКИНА Фото из архива Виктора ШАБОХИНА

Внизу не встретишь таких красот и чудес…

Ныне в днепропетровске идет подготовка к уникальной экспе-диции. причем ее необычность определяется несколькими об-стоятельствами. Так, экспедиция предполагает восхождение на пик Шевченко — одну из вершин су-ганского хребта, расположенного в кабардино-балкарии Российской Федерации — не просто в честь 200-летия кобзаря, а непосред-ственно в его юбилей — 9 марта. вторым неординарным фактом готовящегося похода является то, что в нем примут участие ветераны днепропетровского альпинизма. виктору Шабохину, например, к моменту старта экспедиции ис-полнится 75 лет.

— Я по сравнению с нашими аксакалами — юноша, — говорит по поводу альпинистского стажа днепропетровских ветеранов вос-хождения 60-летний председатель областной Федерации альпинизма и скалолазания, старший тренер экспедиции владимир Хитриков.

действительно, когда в 1964 году виктор Шабохин с тремя дне-пропетровскими восходителями впервые поднялся на пик Шев-ченко, нынешний руководитель областной Федерации альпинизма и скалолазания, что называется, пешком под стол ходил. и потому вряд ли помнит событие, ставшее знаменательным для всего альпи-нистского мира советского союза, а именно: водружение на вершине пика Шевченко бюста кобзаря в честь его 150-летия, отлитого на Южном машиностроительном заводе и поднятого на высоту 4200 метров виктором Шабохиным и его товарищами.

два года назад виктор алексе-евич в составе нашей альпинист-ской команды вновь побывал там и устроил «генеральную чистку» Тарасу Григорьевичу. За время пребывания на пике своего имени кобзаря изрядно потрепали гро-мы и молнии, ветры и шквалы. Однако он устоял перед природ-ными невзгодами, что, впрочем, и немудрено, ведь памятник на-шему великому соотечественнику проектировался выпускниками физико-технического факультета днепропетровского государствен-ного университета, готовящего конструкторов ракет, и отлит из сплава алюминия, идущего на про-изводство ракет и спутников.

Эти спутники и проектировал виктор Шабохин — выпускник физтеха, кандидат технических наук, автор 57 авторских свиде-тельств, лауреат премии ленинско-го комсомола, лишь несколько лет назад ушедший из кб «Южное» на заслуженный отдых. как считает виктор алексеевич, именно его увлеченность горами, начавшаяся со студенчества и пронесенная че-рез всю жизнь, и вдохнула в него ту почти космическую энергию, которая не дает иссякнуть силам и ныне зовет в горы.

— Есть несколько состав-ляющих, которые навсегда привязывают к горам, — говорит виктор Шабо-хин. — Одна из них — физиологическая. На высоте организм начи-нает испытывать кис-лородное голодание и перестраивает-ся. и эта «встря-ска», связанная с обновле-нием

крови, запоминается организмом как одно из прекраснейших ощу-щений, напоминающих эйфорию. Но есть и иная сила, которая тянет в горы. Это эмоциональная память. Осознание своей победы, торже-ство покорителя, чувство единства с поднявшимися вместе с тобой на вершину товарищами. Что мо-жет подарить на земле подобные прекрасные потрясения? к тому же, как пел высоцкий, внизу не встретишь таких красот и чудес… потому восхождения приумножа-ют и телесные, и душевные силы. Если в других видах спорта вете-ранами считаются уже 40-летние, то в альпинизме этот почетный статус присваивается тем, кому исполнилось полвека.

Покоритель высочайших вершин

альпинистское долгожитель-ство виктора Шабохина продол-жает сопровождаться и официаль-ным признанием его успехов. в 2011 году внушительный арсенал наград снежного барса, среди ко-торых, например, есть и серебро первенства советского союза, по-полнился золотой медалью за по-беду в чемпионате Украины по аль-пинизму среди ветеранов. виктор Шабохин в составе днепропетров-ской команды поднялся на каз-бек. Между тем, когда он еще не носил почетного титула «покори-тель высочайших вершин сссР», то есть еще

не был снежным барсом, совме-щать работу ведущего конструк-тора и восхождения было доста-точно проблематично. Не позволял скромный размер отпуска, тогда как экспедиции на Тянь-Шань и памир требовали отлучения от пульманов минимум на 40 дней.

к счастью, выход был найден, а предложил его лидер альпи-нистского движения на днепро-петровщине александр Зайдлер. в то время, когда виктор Шабохин еще только делал первые шаги в альпинизме, инженер проектного института александр Зайдлер имел звание мастера спорта, но тоже ис-пытывал проблемы в организации высокогорных походов из-за ску-дости источников их финансиро-вания и лимита времени. идея, пришедшая в светлую голову Зай-длера, была призвана решить эти проблемы. а предложил он следу-ющее: установить на высочайших вершинах советского союза — пи-ках ленина, победы, коммунизма и корженевской — бюсты вождя мирового пролетариата.

Тогда, в 60-е годы, страна го-товилась достойно отметить вели-кую дату — 100-летие ильича, и идея вознести материализованную память об основателе советского государства на столь грандиоз-ную высоту пришлась по сердцу партийному руководству области. «Что, у вас Шабохина некем за-менить, почему не отпускаете?» — о таких звонках из обкома пар-

тии в кб «Южное» виктор алексеевич раньше и

мечтать не мог.

Днепропетровск увековечен на Памире

покоривший все высочайшие горы необъятной Родины, он вос-ходил и на безымянные вершины, получая право давать им имена. Так, именно после таких экспе-диций на карте мира появились пики комсомола Украины, Ян-геля, днепропетровска. Жители нашего города, наверное, и не зна-ют, что на памире есть вершина, названная в честь днепропетров-ска. Между тем именно во время увековечивания нашего города случилась заминка, связанная с его секретностью.

кто-то из высокой комиссии по названиям, с генеральской фу-ражкой на голове, вдруг решил, что присвоение горе имени города, где создаются ракеты, сродни вы-даче военной тайны. к счастью, здравый смысл все же возобладал. к слову, именно принадлежность виктора Шабохина к славной пле-яде конструкторов летательных аппаратов не позволила ему в свое время подняться на Эверест.

Тогда готовилась первая со-ветская экспедиция, и в список потенциальных восходителей в количестве ста человек было вне-сено и его имя. Увы, после про-хождения через ряд оборонных ведомств этот список сократил-ся наполовину. был вычеркнут из него и виктор Шабохин. Он слишком много знал, чтобы быть выпущенным из страны, пусть и на Эверест, где вряд ли снуют шпионы и вербовщики.

Восхождение к Пику Шевченко состоится в его юбилей

а грядущий поход к кобзарю вызвал большой интерес со сто-роны областной власти, ныне в соответствии с Указом президента Украины готовящейся к 200-ле-

тию Тараса Шевченко. восхож-дение днепропетровских аль-

пинистов на пик Шевченко аккурат в его юбилей

должно стать гвоз-дем программы п р а з д н о в а н и я

200-летия коб-

заря. потому днепропетровские власти уже выразили намерение помочь экспедиции. помимо фи-нансирования экипировки и до-роги, планируется направить сред-ства и на производство памятных знаков, которые будут возложены к бюсту кобзаря.

Экспедиция планирует отпра-виться в дорогу в конце февраля. перед восхождением на пик Шев-ченко альпинисты поднимутся на Эльбрус — самую высокую вершину Европы, расположен-ную недалеко от пика Шевченко. по словам организаторов этого юбилейного похода, такой «ма-невр» необходим для адаптации альпинистов, которые, покорив гору, вымахавшую значительно выше пика Шевченко, уж точ-но без сюрпризов поднимутся к кобзарю. а сделать это в любом случае будет непросто, учитывая диктуемое днем рождения время экспедиции. как правило, на че-тырехтысячники поднимаются летом. восхождение же в начале марта на высоту более 4 кило-метров над уровнем моря сулит достаточно серьезные испытания для наших мужественных зем-ляков. Но они, понятно, знают, что их ожидает, и, судя по всему, готовы к этому.

кстати, одна из вершин су-ганского хребта получила имя пика Шевченко, когда кобзарю исполнилось 125 лет. присвоить ей имя великого украинского по-эта предложил известный днепро-петровский альпинист александр Зюзин, поднявшийся на тогда еще безымянную вершину в 1939 году и решивший, что масштаб дарования кобзаря достоин этой большой горы, соседствующей с пиками, названными в честь Шота Руставели и пушкина. с сыном александра Зюзина, вади-мом, виктор Шабохин покорил не одну вершину. Тогда рядом с ним были Юрий пономарев, валерий дубинин… вообще, как говорит виктор Шабохин, ему везет на дружбу с замечательными людь-ми, среди которых Юрий и лев Таберко, виктор Хорошилов, вла-димир сливинский, анатолий алпатов…

Они и поздравят виктора алексеевича с 75-летием, которое снежный барс и ученый Шабохин отметил 25 января. Мы присое-диняемся к этим поздравлениям и желаем виктору алексеевичу новых восхождений — например, на Эверест или килиманджаро. ведь лучше гор могут быть только горы, на которых еще не бывал…

Днепропетровские альпинисты отметят 200-летний юбилей Кобзаря на пике его имени. В их числе будет и 75-летний Виктор Шабохин

Осознание своей победы, торжество покорителя, чувство единства с поднявшимися вместе с тобой на вершину товарищами. Что может подарить на земле подобные прекрасные потрясения?

27ЗОРЯрейтинг www.zorya.org.ua31 січня 2014 р.

Через Днепропетровскую таможню — почти 90 процентов импорта

Основные страны-импортеры, продукция которых поступает в Днепропетровский регион, — Россия, Китай, Германия, Польша, Тур-ция и Австрия. На эти страны приходится почти 90% всего импорта, который проходит через Днепропетровскую таможню Миндоходов. Больше 43% импорта поступает из стран ЕС в Днепропетровскую об-ласть, 28% — из стран СНГ, 18% — из стран Азии и 11% — из других регионов. В то же время Днепропетровская таможня Миндоходов — экспортоориентирована. С начала 2013 года экспорт товара через Днепропетровскую таможню Миндоходов превысил импорт более чем на 2 миллиарда гривен. Основные страны, куда направляются экспортированные товары из Днепропетровского региона, — Россия, Китай, Польша, Азербайджан, Беларусь и Чехия. А товары, которые вывозятся из Днепропетровской области, — руда, шлаки, металлы и изделия из них.

Три овчарки и лабрадор помогают таможенникам

В работе кинологической команды Днепропетровской таможни Миндоходов при до-смотре ручной клади и багажа граждан, международных по-чтовых и экспресс-отправле-ний применяются не только техническое и специальное средства, а и участвуют слу-жебные собаки.

Три овчарки и лабрадор работают на всех направле-ниях вместе с инспектора-ми-кинологами и принимают участие в процессе таможен-ного контроля, могут самосто-ятельно выявлять нарушения таможенного законодатель-ства. С помощью служебных собак в 2013 году проведен 71 таможенный досмотр, обсле-довано 43 грузовых авто и 291 международное экспресс-от-правление. Также служебные собаки задействованы почти в 92% всех авиарейсов!

Использование природных способностей собак послужи-ло предупреждению случаев контрабанды и таможенных правонарушений на таможен-ных постах Днепропетровской таможни Миндоходов в прове-дении 8 совместных меропри-ятий с правоохранительными органами.

Контрабанде таможня не дает «добро»и возвращает добро государству

1 2 4 5

Таможенники Днепропетровской таможни Миндоходов и сборов постоянно выявляют нарушения таможенных правил. Конечно, самые громкие события ежедневной службы — это случаи предупреждния контрабандного ввоза и вывоза товаров. Например, за последние три с половиной месяца 2013 года в зоне деятельности в пунктах пропуска «Днепропетровск — аэропорт» и «Кривой Рог — аэропорт» Днепропетровской таможни Миндоходов выявлено 12 нарушений таможенных правил, где в 9 случаях предметами правонарушения стали культурные ценности. Благодаря информации, предоставленной Главным управлением Миндоходов в Днепропетровской области, «Зоря» составила пятерку самых резонансных фактов предупреждения контрабанды, которая была выявлена таможенным контролем в октябре-декабре прошлого года.

Незадекларированные ювелирные изделия направили на экспертизу

несчастливой оказалась пятница тринадцатого декабря для гражда-нина израиля, который около пяти часов утра прибыл в Днепропетров-ский аэропорт рейсом из тель-Авива. Бывший житель Самарканда, а ныне владелец частного предприятия по изготовлению ювелирных изделий, по прибытии в днепропетровский аэропорт выбрал для себя упрощен-ную процедуру досмотра, не указав в таможенной декларации никакой запрещенной вещи. Однако после пересечения белой полосы, которая означает прохождение таможенной границы Украины, ему пришлось задержаться. Сотрудники тамо-женного поста «Днепропетровск — аэропорт» провели более детальный досмотр и опрос жителя израиля, который спешил оказаться на госте-приимной днепропетровской земле.

Оказалось, что в сумке для ноут-бука у пассажира много ценных ве-щей: двенадцать колец с камешками — скорее всего, белое золото с ценны-ми камнями, сережки, украшенные драгоценными камнями, и браслеты, тоже украшенные ювелирными ка-мешками. Даже на первый взгляд все это имело немалую ценность. После досмотра и составления протокола ювелирные изделия были направлены на экспертизу. А гражданину израи-ля стало понятно, что контрабандный груз задержится в Украине, ожидая приговора суда относительно реше-ния дальнейшей судьбы цен ностей, изъятых на таможенном посту дне-пропетровского аэропорта.

Днепропетровская таможня Миндоходов оберегает историю Украины

на таможенном посту «Днепро-петровск — аэропорт» у гражданки Канады украинского происхож-дения, которая вылетала в Вену, во время прохождения «зеленого коридора» сотрудниками тамож-ни были выявлены карманные часы «Омега» в корпусе из металла желтого цвета, вероятнее всего — золота. Часы имеют историческую и ювелирную ценность, поэтому обязательно должны были быть за-декларированы, а обладательнице раритета нужно было проходить через «красный коридор», конеч-но, сначала уточнив порядок вывоза часов за границу.

В днепропетровском аэропорту это уже тринадцатый случай выяв-ления исторических и культурных ценностей, вывоз которых за границу возможен только по специальному разрешению. По словам заместите-ля начальника Днепропетровской таможни Миндоходов, начальника управления по борьбе с контрабандой и нарушением таможенных правил евгения Авдеева, только за год тамо-женники Днепропетровской тамож-

ни Миндоходов у пассажиров, кото-рые вылетали за границу Украины, изъяли столовые приборы, самовар, швейную машинку «Зингер» и ста-ринные книги, которые представ-ляют значительную культурную и историческую ценность и перево-зились без надлежащего таможен-ного оформления. Одна из изъятых книг оказалась уникальным издани-ем «истории первобытной культу-ры», вышедшим в Санкт-Петербурге в 1907 году. После проведения экспертизы уникальное издание, вероятно, займет почетное место среди других исторических изда-ний в одной из днепропетровских библиотек.

тем временем в Днепропетров-ском историческом музее хранит-ся целая коллекция исторических предметов, которые были переданы в музей Днепропетровской тамож-ней. Это и коллекции юбилейных монет россии, Венгрии, германии, Англии, Бельгии, греции и других стран мира. и столовые приборы, самовары, кубки, предметы быта. А также уникальные ноты и пластин-ки конца ХІХ — начала ХХ века. Как отмечает надежда Капустина, заслуженный работник культуры Украины, директор Днепропетров-ского исторического музея: «Для исторической памяти очень важно сохранять вещи, которые нас окру-жают, документы, фотографии. Все это и является нашим историческим прошлым и настоящим».

По словам начальника сектора №1 таможенного поста «Днепропе-тровск — аэропорт» игоря Линды, лишь в этом случае можно быть уверенным, что историческую или культурную вещь не задержат на границе и пассажир сможет спо-койно вылететь своим авиарейсом, а не останется на Днепропетровской таможне для составления протокола о нарушении правил пересечения таможенной границы Украины.

Таможенники задержали коллекцию антикварных грампластинок и патефон

начальник Днепропетровской таможни Миндоходов Александр Лед-ник вспоминает день, когда целую коллекцию антикварных грампласти-нок и патефон выявили таможенники у гражданина россии, который вы-летал из Днепропетровска в Москву.

3

«Мой Вася», «Мечта», «Потеряла колечко», «Ленинградские мосты», «Сидит дед на печи», «Закуковала седая кукушка» — грампластинки с такими романтическими названиями выявили таможенники уже после прохождения владельцем антиквар-ных вещей «зеленого коридора», что предусматривает отсутствие вещей, которые подлежат декларированию. В багаже россиянина был выявлен и патефон, созданный на предприятии «н. К. т. П. грАМПЛАСттреСт» в 1935 году.

не была надлежащим образом задекларирована при прохождении таможенного контроля и 21 грам-пластинка, созданная в 30-х годах прошлого столетия. Поэтому грам-пластинки, патефон и 45 игл к нему остались на территории Украины, так и не попав в Белокаменную.

Вообще, за последние годы резко возрос спрос на антикварные вещи из Украины за пределами страны, в частности, в россии и европе. толь-ко за последний год таможенникам Днепропетровского аэропорта при-шлось изымать антикварные вещи более 15-ти раз.

Помешали вывозу из Украины 37 коллекционных монет без экспертизы...

Случаются и курьезы. не все вещи, которые задерживаются на границе, имеют значительную, в том числе и историческую цен-ность. так, на таможенном посту «Днепропетровск — аэропорт» после прохождения белой полосы «зеле-ного коридора» во время опроса и досмотра был задержан гражданин украинского происхождения, выле-тающий в Канаду, в багаже которого было выявлено 37 разных монет и 4 банкноты номиналом в 100 и 20 украинских гривен.

Уже во время экспертизы оказа-лось, что ни одной ценной монеты в коллекции не было. их общая стои-мость не превышала 200 украинских гривен! но гражданин Канады даже не ознакомился с правилом пересече-ния границы. Чтобы не пропустить свой рейс, все монеты ему пришлось оставить на территории Украины, написав отказное заявление. Хотя достаточно было уплатить копееч-ную пошлину, и монеты могли бы успешно пересечь границу.

так что гражданам и гостям обла-сти необходимо помнить, что любая вещь, которой исполнилось пятьде-сят и более лет, прежде чем пересечь границу, должна пройти экспертизу службы контроля по перемещению культурных ценностей и получить соответствующее разрешение.

Четырнадцать телефонов вместо двух разрешенных законодательством

По словам Александра Ледника, сразу четырнадцать мобильных теле-фонов Explay Golf пытался ввезти на таможенную территорию Украины из Москвы 30-летний гражданин россии. Конечно, можно было бы предположить, что телефоны ввози-лись для собственного пользования или в качестве подарков друзьям. Однако по решению национальной комиссии по вопросам регулиро-вания связей Украины ввозить на таможенную территорию Украины без уплаты пошлины можно лишь два телефона сотовой связи.

гражданин россии, скорее всего, пакуя телефоны в россии, даже и не предполагал, что нарушает законы нашего государства. Впрочем, не ука-зав телефоны в таможенной деклара-ции и выбрав для прохождения упро-щенную зону таможенного контроля — «зеленый коридор», гражданин россии нарушил правила пересече-ния украинской границы дважды. В итоге телефоны были оставлены на таможне, а гражданину россии пришлось заплатить штраф.Подготовила Людмила МАСЛОВА

В т

еМ

У

Цифры и фАКты

28 ЗОРЯ персонаwww.zorya.org.ua31 січня 2014 р.

Дмитрий ХАРАТЬЯН:

Дмитрию Харатьяну повезло родиться с внешностью «вечного мальчика». И ничего, что 50-летний рубеж давно остался позади, ему все еще предлагают играть 30-летних.

В моем роду были гардемарины

— Подозреваю, что этот во-прос вам задают не в первый раз, и все же: откройте секрет — как вам удается выглядеть на 20 лет моложе паспортного возраста?

— Тут вообще никаких секре-тов: гены, спорт и отказ от вред-ных привычек. но главное — не акцентировать внимание на том, который год идет.

— Кстати, о годах. Ваша дочка родилась, как и вы, в год Крысы. Более того, в один с вами день. У вас схожи характеры и судьбы?

— нет, мы с сашей разные. Вообще, женщины от мужчин сильно отличаются. Тем более мы росли в разных условиях. она окончила Московский экономи-ческий институт, сейчас второе образование получает — хочет стать музыкальным продюсером.

— А в какой среде выросли вы?

— Я был обычным мальчиш-кой, который любит играть на гитаре.

— А я слышала, что вы были бойким пацаном. Постоянно по-падали в какие-то передряги.

— нормальное мужское дет-ство. Меня манили коробки недо-строенных домов, трубы, в кото-рых я периодически застревал.

— Мечтали стать строителем?— нет, я был увлечен музы-

кой. Играл на гитаре и неплохо пел. У меня была своя группа. В детстве я видел себя то кос-монавтом, то врачом, военным, летчиком, милиционером, архео-логом… В результате воплотил все это в жизнь благодаря актерской профессии.

— Помните, как вы перешли из беззаботного детства во взрос-лую жизнь?

— 10 января 1977 года вышел на экраны «розыгрыш», а 21-го мне исполнилось 17 лет. И моя жизнь кардинально изменилась. У меня как будто крылья вырос-ли. Я стал… наглым, что ли.

— Армия подкорректировала характер?

— скажем так: я набрался опыта. Меня немного осадили

— излечили от звездности. Я вам больше скажу, не было бы армии, возможно, не было бы и «Гарде-маринов».

— Говорят, в вашем роду были гардемарины…

— Да, это правда. Мой пра-прадед степан Гамзеков был мореплавателем, управляющим одного из алеутских островов. Женился на алеутке. от них по-шел род гардемаринов. Бабушка с дедушкой это тщательно скры-вали — дворянские корни не при-ветствовались в стране советов. Думаю, алеша Корсак появился в моей жизни не случайно. «Гар-демарины» — это зов предков.

— В ваших венах также те-чет армянская кровь. Если не ошибаюсь, Харатьян в перево-де с армянского — «тот, кто дает советы»…

— Кстати, я это выяснил со-всем недавно. раньше считал, что фамилия происходит от ар-мянского «харат» — токарь, ре-месленник. Когда познакомился с братьями, понял, откуда, соб-ственно, наш род пошел. Жаль, что это произошло в 50 лет.

— 21-е — дата вашего рожде-ния. Какие еще события вашей жизни связаны с этим числом?

— 21-е есть в моем военном билете и паспорте. 21 января родилась моя дочь. 21-е — мое счастливое число!

— Есть роль, о которой вы мечтаете до сих пор?

— Желание всегда материа-лизуется, если правильно его

сформулировать. В детстве моим кумиром был Валерий Харламов. В то время все подростки мечтали играть в хоккей. но меня в сек-цию не взяли из-за худощавого телосложения и пониженного давления. Моя мечта сбылась много лет спустя — весной 2011 года в праге. Я вышел на лед в составе команды, игравшей в рамках Всероссийской благотво-рительной акции «под флагом добра!»

если говорить о ролях, то сейчас меня привлекают исто-рические персонажи. И я уверен, придет день, и я сыграю того, кого хочу.

— Да, вы настойчивы в до-стижении цели. Говорят, вы уже закончили строительство дома.

— о большом и красивом доме я задумался после того, как по-бывал на даче у одного из коллег. Это было после выхода на экран фильма «розыгрыш». Мечта сбы-лась спустя 30 лет. Да, времени потребовалось немало, но и дом получился хороший: простор-ный, красивый.

— Есть мечты, которые вы пока не смогли воплотить в жизнь?

— Да. У меня двое прекрас-ных детей: саша уже взрослая — работает, Ваня еще подросток, а я мечтаю о третьем. Только пере-ступив полувековой рубеж, я по-нял, что главная моя роль — это отец, сын и муж.

Лика СОМОВА

ДосьеНародный артист России Дмитрий Харатьян родился в

Алмалыке Ташкентской области. После дебюта в «Розыгры-ше» заинтересовался актерской профессией и поступил в театральное училище им. М. С. Щепкина.

После фильма «Гардемарины, вперед!» стал любимчи-ком всех женщин Советского Союза от 15 до 75. Затем был «Частный детектив, или Операция «Кооперация», «На Дерибасовской хорошая погода...». Сейчас в фильмографии актера cвыше 90 картин.

Женат дважды. В первом браке родилась дочь Александра. Вторая жена, актриса Марина Майко, в 1998-м подарила Дмитрию сына Ивана.

«Гардемарины, вперед!» (1987 г.)

«Мой принц» (2006 г.)

«Тяжелый песок» (2003 г.)

Криворожский государственный цирк

Тел.: (0564) 92-88-68, (0564) 92-88-99

1

Тел.: (05692) 3-26-82, 3-85-62, 3-76-43

Днепродзержинский театр им. Леси Украинки31

31 января, пятница, 18.30.А. Цагарели. «ХАНУМА». Му-зыкальная комедия в 2-х дей-ствиях.1 февраля, суббота, 11.00.Ю. Шуцкий. «МОРОЗКО». Зим-няя сказка.

1 февраля, суббота, 17.00.Э.-Э. Шмитт. «ОТЕЛЬ ДВУХ МИРОВ». Мистическая исто-рия в 2-х действиях.2 февраля, воскресенье, 12.00.Д. Урбан. «ВСЕ МЫШИ ЛЮБЯТ СЫР». Музыкальная сказка.2 февраля, воскресенье, 17.00.Н. Гоголь. «ЖЕНИТЬБА». совершенно невероятное со-бытие.7 февраля, пятница, 18.30А. Курейчик. «ОСТОРОЖНО: ЖЕНЩИНЫ!» Комедия в 2-х действиях.

Тел. (05632) 6-48-47

Павлоградский театр имени Бориса Захавы1

1 февраля, суббота, 18.00.М. Байджиев. «ДУЭЛЬ». спек-такль.2 февраля, воскресенье, 18.00.Б. Шоу. «ПИГМАЛИОН». спек-такль.

Криворожский городской театр кукол

Тел.: (0564) 26-61-45

1 1 февраля, суббота, 11.00, 12.30.Н. Шейко-Медведева. «КУРОЧ-КА РЯБА». Веселая и поучи-тельная история.2 февраля, воскресенье, 11.00. 12.30.В. Орлов. «ПРИКЛЮЧЕНИЯ КАШТАНЧИКА». Музыкаль-ная сказка.

Тел.: (0564) 92-33-00, 92-33-01, 92-37-41, 92-33-00 (касса)

Криворожский театр драмы и музыкальной комедии им. Т. Г. Шевченко1

1 февраля, суббота, 17.00.По пьесе М. Ладо. «ОЧЕНЬ ПРОСТАЯ ИСТОРИЯ». спек-такль в 2-х действиях.2 февраля, воскресенье, 11.00.А. Ивасих. «МАГИЧЕСКИЙ ШАР». Фантастическая сказка в 1-м действии.

2 февраля, воскресенье, 17.00.Иван Нечуй-Левицкий. «КАЙДАШЕВА СІМ’Я». Музы-кально-бытовой фарс в 2-х действиях.4 февраля, вторник, 18.00.В. Веретенников. «ШАЛЕНЕ КОХАННЯ ГЕТЬМАНА». Историческая драма в 2-х действиях.7 февраля, пятница, 18.00.По пьесе А. Крыма. «ЗАВЕЩАНИЕ ЦЕЛОМУДРЕННОГО БАБНИКА». Взгляд в 2-х действиях.

1 февраля, суббота, 15.30,2 февраля, воскресенье,12.00, 15.30.«ШОУ ЭКСТРИМ». Большой московский цирк с новой про-граммой.

Реклама в «Зорі» — це саме ваша реклама!Тел.: (0562) 38-83-28,

тел./факс (0562) 38-83-53