3 ББК ч481.302я43 Г945 УДК 378ю4(477) – 009 + 37.017 Гуманітарна освіта...

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИНАЦІОНАЛЬНИЙ АВІАЦІЙНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ

КАФЕДРА УКРАЇНОЗНАВСТВА

Êè¿â – 2009

Гуманітарна освітав технічних вищих навчальних

закладах

Випуск 17

Збірник наукових праць

10-річчю кафедри українознавства присвячується

3

ББК ч481.302я43Г945УДК 378ю4(477) – 009 + 37.017

Гуманітарна освіта в технічних вищих навчальних закладах: Зб. наук.праць факультету лінгвістики Гуманітарного інституту Національно-го авіаційного університету. – К.: ДП “Інформ.-аналіт. агенство”. –2009. – Вип. 17. – 257 с.

У збірнику вміщені наукові праці викладачів, докторантів та ас-пірантів з питань мовознавства та літературознавства.Для науковців, викладачів вузів, гімназій, учителів середніх

шкіл, студентів.Бібліографія в кінці статей.

ББК ч481.302я43Г945

Національний авіаційний університет, 2009

ISBN 966-7773-70-1

ISBN 966-7773-70-1

Збірник входить до переліку фахових видань, затверджених ВАКУкраїни (Постанова Президії ВАК України від 15.01.2003 року,протокол №1-05/1).

Адреса редколегії: 03058, Київ, просп. Космонавта Комарова, 1, Націо-нальний авіаційний університет, Гуманітарний інститут, корпус 8, к. 603.Сл. тел.: 8(044) 406-71-69

Редакційна колегія: канд. філол. наук, проф. О.М.Акмалдінова,д-р філол. наук, проф. О.Д. Гнідан, д-р філол . наук, проф.А.Г. Ґудманян, д-р філол. наук, проф. С.Я. Єрмоленко, д-р філол.наук, проф. С.С. Кіраль (відп. редактор), д-р філол. наук, проф.Л.І. Мацько, д-р філол. наук, проф. Г.Ф. Семенюк, д-р філол. наук,проф. Н.М. Сологуб, д-р філол. наук, проф. М.М. Сулима, канд.філол. наук, доц. С.В.Харченко, д-р філол. наук, проф. Я.В. Януш,канд. філол. наук, доц. Н.Ю.Ясакова (відп. секретар).

Бібліографічна редакція – В.С. Гоїнець

Мовознавство

© І. КОЧАН, 2009

Ірина КОЧАН,д-р філол. наук, професор

СЛОВА З КОМПОНЕНТОМ – МЕТРУ СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

Запозичені з інших мов слова займають чільне місце у будь-якійтерміносистемі. Це пояснюється давністю багатьох наук, а кожнанаука, як відомо, не знає національних кордонів. Науку творять людирізних націй. Термінологія розвивається паралельно з розвитком на-уки. Однак у кожного народу, у кожної нації мова науки має своюспецифіку, що виявляється як у спільному (міжнародному) терміноло-гічному фонді, так і в національній специфіці. Міжнародне існує врізних національних реалізаціях. Воно не існує за межами національ-ного і не може протиставлятися національному як щось зовнішнє,позанаціональне чи безнаціональне.Слова з міжнародними компонентами греко-латинського поход-

ження займають чільне місце в будь-якій терміносистемі. Науковалексика української мови нараховує кілька сотень таких терміноеле-ментів. Їх вважають ключем до термінології.У зарубіжній лінгвістиці констатацію і пояснення греко-латинсь-

ких коренів наукових слів здійснили К. Вернер (Німеччина), В. Флад,А. Хеллер, Д. Соунсон (Англія), М. Юшманов (Росія). В Україні слов-ничок інтернаціональних компонентів греко-латинського походженняуклали І. Гнатишева та Т. Кияк.

Рекомендовано до друку Вченою радою Національного авіаційно-го університету (протокол №5 від 11.02.2009 р.)

4 5

Випуск 17

Загальними питаннями інтернаціоналізації словникового складумови займалися В. Акуленко і Т. Кияк. Слова з такими коренями вукраїнському мовознавстві описувала Г. Краковецька, в окремих тер-міносистемах – З. Куньч (риторична), Л. Мисловська (військова),Г. Пастернак (економічна), З. Таран (медична). Статус міжнароднихкомпонентів визначали К. Городенська, Н. Клименко, Є. Карпіловсь-ка та ін. Чимало учених прослідковували творення і появу таких слівв окремих стилях української мови, зокрема в мові засобів масовоїінформації аналізували О. Сербенська, А. Стишов О. Тодор та ін., умові художньої літератури та у розмовному мовленні – А. Нелюба,Л. Ставицька та ін.Лексику з окремими термінолементами досліджували А. Моска-

ленко (супер-, ультра-,гіпер-, мікро-, міні-), Л. Пацера (електро-),Г. Півторак (філ-); О. Сербенська (фото-); М. Сташко (бібліо-); Н. Ти-таренко (авто-), Г. Чернецька (гідро-, макро-, мікро-, міні-, мульти-,термо-, турбо-) тощо.Міжнародні компоненти (терміноелементи) можуть займати у

слові препозицію, постпозицію, але є й такі, що уживаються як у пре,так і в постпозиції. До них належить і компонент –метр- . Слова зкомпонентом –метр- ще не були предметом спеціального лінгвістич-ного аналізу. Їх опис дозволить з’ясувати цілісну картину функціону-вання термінів, побудованих із класичних компонентів, в українськіймові.

Мета дослідження – виявити загальний корпус слів з міжнародни-ми компонентом –метр- у сучасній українській мові, з’ясувати їх зна-чення, семантичну структуру, фіксацію у словниках, динаміку, мож-ливість заміни національними відповідниками. Джерельною базоюроботи стали словники різного спрямування, видані у різний час,починаючи від 1906 року.Компонент метр- є омонімічним. Він може позначати:метр1 – 1) одиниця довжини в міжнародній системі одиниць (CI) і

в метричній системі мір, 2) лінійка такої довжини з поділками на сан-тиметри для вимірювання чого-небудь [16; 537]. Цей компо-нент фран-цузького походження metre від грец. metron – міра;

метр2 – 1) віршовий розмір, схема чергування наголошених і нена-голошених складів у віршовому рядку; 2) система організації музично-го ритму; порядок чергування сильних і слабких долей у такті. Цейкомпонент грецького походження [Там само].

метр3 – 1) учитель, вихователь, наставник; 2) шаноблива назва

людини, відомої своїми обдаруваннями і знаннями. Цей компонентфранцузького походження (maitre – учитель) [Там само].А у спеціальних словниках знаходимо ще одне значення компонен-

та – відношення до матки [18, т. 2; 89].Поза всяким сумнівом, препозиційний компонент метр- позначає

три різні терміноелементи.“Словарик чужих і не дуже зрозумілих слів” В. Доманицького

містить лише метр, метрична система [7; 73]. У “Правописному слов-нику...” Г. Голоскевича є метр (метра), метранпаж, метрика, мет-ричний [6; 211]. “Словник чужомовних слів” І. Бойківа, О. Ізюмова таін. подає такі слова: метр, метранпаж, метрдотель, метреса (кохан-ка, полюбовниця); метрика, метричний, метрит, метрогнозія, метро-логія, метроманія, метроніміка, метроном, метрополія, метрорагія,метроскоп, метротомія [2; 260]. (17 слів). У “Кишеневому словнику...”подано такі лексеми: метрогнозія, метрографія, метрологія, метро-ном, метрополітен, метрополія [10; 232].

“Словник української мови” містить: метр, метраж, метран-паж, метрдотель, метрика, метрит, метричний, метрівка, метро-вий, метролог, метрологічний, метроном [17, т. 4; 693–694]. “Вели-кий тлумачнимй словник...”, крім вже названих, має слово метро-логія [4; 522].У “Словнику іншомовних слів” (1985) подано такі слова: метраж,

метранпаж, метрдотель, метрика, метрит, метричний, метрологія,метроном, метрополія [16; 387]. Усього 10 слів. У медичному словни-ку є терміни: метратонія, метрейриз, метрит, метробленарея, мет-рографія, метроендометрит, метролімфангіт, метромаляція, метро-патія, метроперитоніт, метрорагія, метрорея, метрорексис, метро-сальпінгіт, метросальпінгографія, метростеноз, метротромбофлебіт,метрофлеботромбоз [18, т. 2; 89 – 90].Словники наукової термінології містять 26 лексем: метрологія,

метронім, метронімічний, метроном, метрополія, метроритм, метро-ритміка, метроритмічний, метротектонізм, метроектонічний, мет-ротонічний [12; 243]; метробленорея, метрографія, метроклінія, метро-морфний, метропатичний, метропатія, метроптоз, метрорагія, мет-ротромбофлебіт, метрокут, метрофлеботромбоз, метроендометрит[13; 286]; метролог, метрологічний, метрологія [14; 331]. Слово метро(франц.) є скороченням від метрополітену буквально метрополіс –головне місто.Окремі слова вже не подаються у сучасних словниках, напр.: мет-

рогнозія, метроман, метроманія, метроніміка.


6 7

Випуск 17

Слова з цим компонентом позначають:1) назви наук та наукових галузей: метрографія, метрологія, мет-

рика. Напр.: метрографія – опис мір і ваг різних країв [10; 232]; метро-логія – наука про вимірювання, способи досягнення одноманітності йнеобхідної точності одиниць вимірювання [16; 537]; метрогнозія –мірознавство, порівняння мір і ваг різних держав [2; 260]; метрика –сукупність законів про будову вірша й віршування [16; 430];

2) назви осіб за фахом: метранпаж, метролог. Напр.: метролог –фахівець з метрології [18, т. 4; 694]; метранпаж – старший складаль-ник, що верстає полоси друкарського набору [17; 430];

3) назви приладів: метроскоп, метроном. Напр.: метроскоп – при-лад із дзеркала для дослідження ураження [2; 260]; метроном – меха-нічний прилад для відраховування на слух різних невеликих проміжківчасу; застосовується для точних вимірювань [18, т. 4; 694];

4) медичні поняття: метрорагія, метрит, метротомія, метросаль-пінографія. Напр.: метрорагія – те саме, що маткова кровотеча [19;798], метрит – запалення м’язевого шару стінки матки [18, т. 4; 693];метротомія – хірургічний розтин уразу [2; 260]; метросальпінгографія– метод рентгенологічного дослідження матки і маткових труб [19;798]. (У цих словах компонент метр- походить з гр. metra – матка).Чимало слів омонімічних, які до того ж мають ще полісемію.

Напр.: метр?– 1) основна одиниця довжини у метричній системі мір,що дорівнює ста сантиметрам; 2) лінійка або стрічка такої довжини зсантиметровими поділками, що використовується для вимірюваннячого-небудь [18, т. 4; 693]; метр? – 1) певне співвідношення наголоше-них і ненаголошених складів у віршовому рядку; 2) у музиці – системаорганізації ритму, послідовність чергування сильних і слабких доль утакті [18, т. 4; 693]; метрика? – 1) вчення про віршові розміри й ритмив поезії; 2) те саме, що й метр? [18, т. 4; 693]; метрика? – 1) виписка зметричної книги про дату народження, свідоцтво про народження;2) метрична книга [Там само]. В останніх словниках дається полі-семія слова метраж – 1) довжина чого-небудь у метрах; 2) розмір,площа чого-небудь у квадратних метрах [4; 522].Видові терміни творяться від слова метрологія (законодавча, на-

родна). Або зі словами: метроритмічна (повторність, цезура), ~ е(співвідношення). Окремі терміни входять у синонімічні відно-шення,напр. метроптоз = гістероз.Препозиційний компонент поєднується в основному з г р е ц ь к и-

м и основами (метроритміка, метроскоп, метроном тощо). Лише ок-ремі терміни прийшли до нас у готовому вигляді з інших мов, зокре-

ма французької (метранпаж, метро), польської (метрика, – свідоцт-во про народження).Усього виявлено 29 слів з препозиційними терміноелементами. З

них 22 іменники і 7 прикметників (метронімічний, метрорит-мічний,метротектонічний, метротонічний, метроморфний, метропатичний,метрологічний).Павло Штепа пропонує такі замінники до слів на метр(о): метрог-

нозія – міркознавство, метроман – графоман, метрорагія – уразокрово-теча, метротомія – уразорозтин [21; 184]. М. Вакуленко подає: метри-ка – мірка, відлеглиця, відстанка, віддалиця, відлеглість; метрич-ний – мірійний, мірковий, відлегличний, відлеглицевий, відстанковий,віддаличний; метрологія – міркознавство [3; 118].У польській мові маємо: metr, metrampaz, metryka, metryczny,

metronom, metropoliten, metropolia, kilometr, termometr, у чеській:metrak, metraz, metricky, metrika, metronom, metropolle, metrovy,metrum, kilometr.Окремі слова з метр мають національні відповідники: термометр –

cieplomerz, метранпаж – lamacz, метрика – swiadoctwo urodzenia.Як уже зазначалося, компонент - метр може уживатися і в постпо-

зиції. Це варіанти – метр і –метрія, які зберігають значення омонімів.Постпозиційний терміноелемент -метр грецького походження

(µετρεω – вимірюю). У складних словах відповідає поняттю “вимірю-вач”, напр.: барометр [17; 430]. З цим терміноелементом виявлені такітерміни: мегаметр, гекзаметр діаметр, декаметр, параметр, тетра-метр, пентаметр, вольтаметр, телеметр, дозиметр, периметр, кало-риметр, колориметр, триметр, поляриметр, плесиметр сантиметр,оптиметр, альтиметр, радіоальтиметр, дециметр, гравіметр,міліметр, мікроміліметр, екліметр, планіметр, мініметр, фініметр,омметр, вакуумметр, кубометр, ергометр, складометр, педометр,спідометр, одометр, хордометр, геометр, ареометр, тахеометр, газо-метр, фазометр, п?єзометр, плювіометр, радіометр, евдіометр, геліо-метр, пергеліометр, гоніометр, потенціометр, кілометр, динамометр,електродинамометр, кілограмометр, анемометр, термометр, гіпсо-термометр, сейсмометр, арифмометр, гальванометр, ціанометр, ма-нометр, піранометр, експонометр, хронометр, тонометр, фонометр,типометр, барометр, термобарометр, віброметр, гігрометр, гідро-метр, аерометр, акселерометр, склерометр, інтерферометр, сферо-метр, пірометр, спірометр, мікрометр, цукрометр, флуорометр, флю-орометр, електрометр, спектрометр, психометр, таксометр, бато-метр, сенситометр, лактометр, рефрактометр, рефлектометр, пан-


8 9

Випуск 17

тометр, фотометр, спектрофотометр, тахометр, амперметр, люк-сметр, вольтметр, мілівольтметр [8; 548]. 98 слів. Хоча, звичайно, цеще не усі слова. “Кореневий гніздовий словник української мови” маєще: альбедометр, альфаметр, бактометр, баркометр, веберометр, век-торметр, вакуумметр, градієнтометр, батометр, лізиметр, люмено-метр і под. [9; 473–477]. Одразу можемо констатувати, що значеннякомпонента розширилося.Слова з цим компонентом у постпозиції позначають:1) одиниці вимірювання : сантиметр, кілометр, дециметр ,

міліметр, декаметр, параметр, міліметр, мікрометр, мікроміріяметр,діаметр, периметр тощо. Наприклад: міліметр (лат.) – одна тисячнаметра [15; 234]; міріяметр – десять кілометрів [15; 234]; декаметр – мірадовжини = 10 метрам [2; 131]; мікроміліметр – одна тисячна частинаміліметра або одна мільйонна метра [2; 262];

2) вимірювальні прилади: аерометр, аксіометр, альті-метр, арео-метр, атмометр, ацетометр, барометр, батометр, вакуометр, волю-мометр, вольтметр, геліометр, гігрометр, гідро-метр, деселерометр,дефометр, динамометр, евдіометр, екліметр, епінтерометр, ехометр,калориметр, катетометр, лямпрометр, магнетометр, манометр, ме-гаелектрометр, мегаметр, мікрометр, омброметр, оптометр, панто-метр, педіометр, п’єзометр, пікнометр, піреміометр, пірометр, піто-метр, психометр, радіометр, ритмометр, сахарометр, спектрометр,сферометр, термоманометр, термометр, флювіометр, фотометртощо. Усього 58 слів. Напр.: вольтаметр – прилад для вимірюваннясили електричного струму за його хімічною дією, зокрема за кількістюметалу або газу, що виділяється з електроліту [16; 159]; термометр –прилад для вимірювання температури [16; 821];

3) назви літературознавчих понять, пов“язаних з розміром: гекза-метр, пентаметр. Напр.: гекзаметр – віршовий розмір в античнійпоезії, шестистопний дактиль з постійною цезурою [16; 174); пента-метр – віршова стопа [18, т. 4; 309];

4) назви приладів та інструментів: гоніометр, екліметр, панто-метр. Напр.: гоніометр – інструмент для вимірювання кутів між гра-нями кристалів [Там само, т. 2; 41]; екліметр – прилад, за допомогоюякого приблизно визначають кут нахилу лінії місцевості до горизон-ту [17; 235].Усі прилади можна поділити на кілька підгруп. Це в основному

прилади та пристрої, що вимірюють:тиск: барометр, манометр, мікротасиметр, п’єзометр. Напр.: ба-

рометр – прилад для вимірювання атмосферного тиску [16; 107]; мано-метр – прилад для вимірювання тиску рідини, газу або пари [16; 514];

силу: ацетометр, вольтаметр, динамометр, ехометр, лямпрометр,оптометр, спінтерометр, фонометр, фотометр. Напр.: ацетометр –прилад для міряння сили оцту [10; 28]; динамометр – прилад для мірян-ня сили, силомір [10; 91]; оптометр – прилад для вимірювання силизору [10; 260]; фотометр – прилад для міряння сили світла [10; 424];

густину: аерометр, ареометр, гідрометр, п’єзометр, пікнометр.Напр.: аерометр – прилад для вимірювання густини повітря чи газів[10; 9]; ареометр – прилад для міряння густоти та тягару плинів [10; 22];гідрометр – прилад для виміру густини рідини [2; 107]; пікнометр –прилад для міряння густоти пива чи вина [2; 288];

лінійні величини: аксіометр, вакуометр, волюмометр, катепометр,мегаметр, мікрометр, педометр, пантометр. Напр.: мікрометр – при-лад для вимірювання лінійних розмірів та інших виробів контактнимспособом [16; 542]; педометр – прилад у вигляді годинника, що рахуєчисло зроблених кроків [10; 281];

атмосферні явища: атмометр, гігрометр, омброметр, пірометр.Напр.: атмометр – прилад для виміру вологості [14; 27]; гігрометр –пристрій для виміру вогкості повітря [2; 106]; омброметр – прилад длявиміру кількості атмосферних опадів (дощу, снігу, граду) [14; 258];

температуру: калориметр, пірометр, термометр. Напр.: термо-метр – прилад для вимірювання температури [16; 821]; пірометр –прилад, яким вимірюють температуру (понад 300–400°) нагрітих тілбезконтактним способом [16; 651];

віршові розміри: тетрометр, гекзаметр, пектометр. Напр.: тет-рометр – чотиристопний вірш [17; 640]; пентометр –п’ятистопнийвіршовий рядок, особливо частий у римській чи грецькій поезії [2; 313];

різні параметри: аерометр, барометр, вакуумметр, динамо-метр,дозиметр, електрометр, монометр, омметр. Напр.: аерометр – при-лад для вимірювання ваги й густини повітря, газів [18, т. 1; 62]; панто-метр – прилад до міряння кутів, довжин і висоти [15; 272].В усіх значеннях компонент зберігає свою етимологію.Спробу подати до іншомовних слів з компонентом – метр ук-

раїнські відповідники зробив П. Штепа, наприклад: батометр – гли-биномірка, евдіометр – газомірка, гігрометр – водомірка, галометр –солемірка, волюметр – обсягомірка, омброметр – дощомірка, педо-метр – крокомірка, пірометр – горячомірка, сонометр – звукомірка,таксометр – лічилка, хронометр – часомірка, термометр – тепло-


10 11

Випуск 17

мірка. Якщо відкинути суфікс –к(а), то вийде цілком пристойно й длясучасної термінології. У М. Вакуленка: альтиметр – висотомір, висо-томіра, високомір, високомірка; бариметр – тягаромір, тягаромірка;барометр – тискомір; мікрометр – дрібномір, малакометр – м’якомір,м’якомірка і под. Вочевидь автори намагаються передавати компози-ти складними словами, що закінчуються на - мір, -мірка. Лише в окре-мих випадках іншими композитами: болометр – теплоприймач (випро-мінемір, випромінемірка); бутирометр – масловизначник, маслови-значка (масломір, масломірка), мініметр – дрібномірець (дрібномірка),логометр – відносник, підношувач.

“Певна річ, – писав І. Франко, – що викидування, а часто й дуже не-дотепне “перекладання” міжнародних слів, особливо в міжнароднійтермінології, ще більше відділило слов’ян одних від других, а й прини-мання слів з одної слов’янської мови до другої робилося не раз в над-то великій мірі і без приноровлення до духу і звукових правил рідноїмови” [20; 72].Компонент -метрія (грец. µετρεω – вимірюю) у складних словах

відповідає поняттю “вимірювання”, напр.: гравіметрія [17; 430]. Вінтак само р о з ш и р и в своє значення і наявний у словах: макрогемо-метрія, телеметрія, радіотелеметрія, дозиметрія, колориметрія, си-метрія, гравіметрія, кваліметрія, поліметрія, планіметрія, фотограм-метрія, геометрія, мікрогеометрія, мікрогеометрія, стереометрія,тахеометрія, радіометрія, гоніо-метрія, потенціометрія, звукометрія,світлометрія, динамометрія, термометрія, сейсмометрія, тригоно-метрія, фонометрія, типо-метрія, антропометрія, гідрометрія, піро-метрія, мікрометрія, цукрометрія, спектрометрія, астрометрія, пси-хометрія, гіпсо-метрія, сенситометрія, фотометрія, психометрія,альтиметрія, біотелеметрія, епіпедометрія, калометрія, кваліметрія,крапіо-метрія, монометрія, пангеометрія, стехіометрія, термометрія,тригонометрія, фотограмметрія тощо [8; 595] 72 слова.За допомогою терміна – метрія утворюється терміни, що познача-

ють:1) назви наук та їхніх розділів:а) математичних: геометрія, гоніометрія, планіметрія, стерео-мет-

рія, тригонометрія. Напр.: гоніометрія – розділ тригонометрії, де ви-вчаються способи вимірювання кутів [16; 216]; планіметрія – розділгеометрії, в якому вивчають властивості плоских фігур [16; 654];б) фізичних: звукометрія, світлометрія, пірометрія, калори-метрія,

сенситометрія, термометрія. Напр.: звукометрія – розділи приклад-

ної акустики з визначення місцязнаходження артилерійської зброї зазвуком пострілу [4; 356]; світлометрія – визначення місця розташуван-ня батарей ворога за спалахом пострілу [4; 1109]; сенситометрія –вчення про вимірювання чутливості світлочутливих матеріалів[4; 1114];в) інших галузей: астрометрія, гідрометрія, психометрія, тахео-

метрія. Напр.: астрометрія – розділ астрономії, що займається побу-довою систем координат і визначенням точних положень та руху не-бесних тіл [17; 74]; гідрометрія – розділ гідрології, що розробляє мето-ди вивчення режиму водних об’єктів: рівня, глибини, рельєфу дна,течій, термічного та льодового режимів тощо [17; 163];

2) назви понять, пов“язаних з вимірюванням:а) у математиці: асиметрія , симетрія. Напр.: асиметрія –

відсутність або порушення симетрії [17; 72]; симетрія – гармонія,рівномірність; розміщення точок або частин предмета в просторі, колиодна половина є ніби дзеркальним відображенням другої [17; 613];в) у фізиці: потенціометрія, радіометрія, спектрометрія, телемет-

рія, фонометрія, фотометрія. Напр.: потенціометрія – фізико-хімічний метод кількісного аналізу, що ґрунтується на вимірюванніелектрохімічного потенціалу електрода в розчині досліджуваної речо-вини. Застосовують для визначення концентрації електролітів [17;541]; телеметрія – сукупність технічних засобів і методів вимірюван-ня на віддалі різних фізичних, технічних та інших величин у промис-лових, транспортних, енергетичних установках [17; 656];г) поетиці: поліметрія – застосування кількох віршових розмірів у

поетичному творі (переважно великому) [17; 534];3) методи: гіпсометрія – метод відображення на географічних кар-

тах рельєфу земної поверхні за допомогою горизонталей [17; 170];4) систему: типометрія – друкарська система мір для лінійного ви-

мірювання елементів набору [4; 124].Значення компонента зберігає значення етимона. М. Вакуленко

пропонує такі українські аналоги до слів з компонентом -метрія:тензиметрія – тискоміряння, телеметрія – далекоміряння.Це слова широкого наукового спектру уживання. Вони є у різних

наукових галузях як точних, природничих, так і в гуманітарних. Ужи-ваються терміни з компонентом метр(о)- у техніці, медицині, метро-логії, суспільно-політичній і загальнонауковій сферах, і в мистецькихсферах, а постпозиційний компонент – у техніці, математиці, загаль-нонауковій сфері.


12 13

Випуск 17

Українська мова останнім часом активізує свої мовні ресурси і на-магається заміняти такі слова у своєму арсеналі суто національнимивідповідниками.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бельчиков Ю. А. Интернациональная терминология в русскомязике. – М., 1959. – 78 с.

2. Бойків І., Ізюмов.О., Калнишевський Г., Трохименко М. Словникчужомовних слів. За ред. О. Бадана-Яворенка. – К., Х.: УРЕ,1932. – 532 с.;

3. Вакуленко М. Російсько-український словник фізичної терміно-логії. / За ред. О.В. Вакуленка. – К., 1996. – 235 с.

4. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укл.В. Т. Бусел. – К., 2001. – 1426 с.

5. Головащук С. І. Словник-довідник з правопису та слововживан-ня. – К., 1989. – 324 с.

6. Голоскевич Г. Правописний словник. – Лондон, 1977. – 242 с.7. Доманицький В. Словарик. Пояснення чужих та не дуже зрозумі-лих слів. – К., 1906. – 128 с.

8. Інверсійний словник української мови. – К., 1985. – 128 с.9. Карпіловська Є. А. Суфіксальна підсистема сучасної українськоїлітературної мови: будова та реалізація. – К., 1999. – 298 с.

10. Кишеневий словник чужомовних слів із поясненням їхнього значен-ня / уложили Р. Борис і С. Корбут. – Львів, 1937. – 287 с.

11. Орфографічний словник української мови. – Укл. С.І. Головащук,М.М. Пещак, В.М. Русанівський, О.О.Тараненко. – К., 1994. –864 с.

12. Російсько-український словник наукової термінології: Суспільнінауки / Й. Ф. Андерш, С. А. Воробйова, М. І. Кравченко та ін. –К.,1994. – 594 с.

13. Російсько-український словник наукової термінології: Біологія.Хімія. Медицина / С. П. Вассер, І. О. Дудка, В. І. Єрмоленко таін. – К., 1996. – 660 с.

14. Російсько-український словник наукової термінології: Математи-ка. Фізика. Техніка. Науки про Землю та Космос / В. В. Гейченко,В. М. Завірюхіна, О. О. Зеленюк та ін. – К., 1998. – 888 с.

15. Скалозуб О. Словник чужомовних слів, виразів і приповідок, щовживаються в українській мові. – Коломия, 1933. – 480 с.

16. Словник іншомовних слів / За ред. О. С. Мельничука. – К.,1985. – 966 с.

17. Словник іншомовних слів / За ред. О. С. Мельничука. – К.,1974. – 775 с.

18. Словник української мови. В 11 т. / АН УРСР. Ін-т мовознавства.За ред. І.К. Білодіда. – К., 1970–1980.

19. Українсько-латинсько-англійський медичний тлумачний словник/ За ред. Л.І. Петрух та О. Павловського.У 2-х т. – Львів, 1995. –Т. 1, 2.

20. Франко І. Слов’янська взаємність у розумінні Яна Коллароа ітепер. Твори в 50-ти тт. – Т. 29. – С. 51 – 76.

21. Штепа П. Словник чужослів: Знадібки.–Торонто, 1967. – 165 с.

АНОТАЦІЯ

Кочан І. Слова з компонентом – метр у сучасній українській мовіУ статті йде мова про слова з інтернаціональним компонентом –метр-, що

може уживатися як у пре-, так і в постпозиції, розглянуто групи термінів з цимкомпонентом, окреслено науково-технічні галузі, де функціонують такі сло-ва, зазначено словники, у яких зафіксовані такі терміни, наведено думкинауковців щодо заміни термінів з компонентом –метр- національними відпо-відниками.

SUMMARY

Kochan The words with a component – meter in modern Ukrainian languageThe article is about the words with international component –meter, which can

be used in pre- or as well in postposition, about groups of terms with thiscomponent, about scientific and technical brunches, where these words function,about dictionaries, where these words are recorded, about the scientists ‘ opinionsabout the replacement of the words with a component –meter to nationalanalogues.


14 15

Випуск 17

зорові відчуття, виражаючи безпосередні, прямі ознаки, що в різнихпредметах можуть мати неоднакову міру вияву.Проте назви кольорів не обмежуються лише прикметниками. Зага-

лом колірні ознаки предметів і явищ об’єктивної дійсності в їх різно-манітних проявах здатні оформлювати в мові різні граматичні кате-горії: іменники – білизна, синь, зелень; прислівники – синьо, зелено,добіла; дієслова – сіріти, зеленіти; форми дієслів: дієприкметники –побілілий, пожовклий; дієприслівники – побілівши, зеленіючи; словакатегорії стану – побілено, позолочено. Та, на відміну від прикметників,у всіх інших частинах мови “визначення колірної ознаки нашаро-вується на визначення предмета, дії, процесу або стану, ознаки стануабо дії і не є безпосередньо їх функцією” [5; 129]. Наприклад: за змістоміменника синька стоїть денотат, в основу називання предмета покла-дено ознаку за кольором. Іменники закріплюють ознаку кольору уза-гальнено, коли розвинене абстрактне мислення. У дієсловах ознакакольору виступає як процес її становлення, розгортання у конкретнихчасових параметрах. Наприклад: льон синіє, синіє небо, синіє ніс; у при-слівнику – це ознака іншої ознаки – процесуальної чи статичної, на-приклад: льон цвіте синьо-синьо.Отже, власне кольороназвами є слова, які належать до класу прик-

метникових слів.Серед численної групи якісних прикметників виділяється кількісно

і якісно розвинена категорія прикметникових кольороназв, ядро якоїстановлять “нейтральні” прикметники, позбавлені додаткових вказ-івок на інтенсивність кольору: червоний, жовтий, зелений, білий та ін.Вони називають колір безвідносно до міри його вияву. Навколо цьо-го ядра розташовані прикметники, похідні від нейтральних. Це спеці-алізовані, доповнювані вказівками на різну міру інтенсивності виявукольору, назви типу синюватий, білястий, зеленавий.Семантичний зміст слова не є незалежним, він обумовлений тими

відношеннями, які складаються у сфері протиставлень його іншимсловом того ж поля. “Тільки на фоні лексико-семантичної системимови, тільки у зв’язку з нею визначаються межі слова як складної іразом із тим цілісної мовної одиниці, яка об’єднує у собі ряд форм,значень і вживань” [1; 5-6]. Назви кольорів – прикметники – виявляютьсвоє значення тільки у сполученні з певними семантичними групамиіменників.Основне лексичне значення у лексем-колоративів визначається

шляхом зіставлення з семами тих слів, з якими лексико-семантичнийваріант утворює парадигматичні ряди. Ці семи в основному реалізу-© Т. СЕМАШКО, 2009

Тетяна СЕМАШКО,канд. філол. наук, доцент

СЕМАНТИЧНА СТРУКТУРА ЛЕКСИЧНИХОДИНИЦЬ НА ПОЗНАЧЕННЯ КОЛЬОРУ В

УКРАЇНСЬКІЙ МОВІ

З кожним періодом розвитку мови пов’язані певні зміни семанти-ки слова, тому таким важливим є вивчення семантичної структурислова та лексико-семантичних процесів, оскільки лексико-семантич-ний рівень мови є найбільш чутливим до усіх зрушень у соціумі тамовній свідомості її носіїв. Дослідження семантики слова – актуальнапроблема сучасної лінгвістики, якій присвячено багато фундаменталь-них досліджень як українських, так і зарубіжних мовознавців(О.О. Потебня, Л.О. Булаховський, Л.А. Лисиченко, О.О. Тараненко,М.П. Кочерган, В.І. Кодухов, В.О. Звєгінцев, А.А.Уфімцева, Ю.Д. Ап-ресян, В.Г. Гак, В.Н. Телія, О.О. Селіванова та ін.). В основі дослідженьлежить розуміння мови як моделі культури: мова розглядається нетільки і не стільки як об’єктивно існуюча система, але й як світ люди-ни (соціуму) з характерною для неї системою цінностей.Пропонована розвідка – спроба дослідити особливості семантич-

ної структури прикметникового слова як носія безпосередньої ознаки,визначити шляхи розвитку значень слів-колоративів, прослідкуватиза результатом семантичного розвитку слів на позначення кольору.У сучасній українській мові колірна характеристика предметів та

явищ дійсності здійснюється через розгалужену, якісно і кількіснорозвинену лексико-семантичну групу – систему кольоропозначень.Кольоропозначення як окрема група словника мови – відкрита систе-ма, яка характеризується історичною стійкістю, відзначається різно-манітністю словотвірної структури лексем, має містку семантичнуструктуру, зумовлену, з одного боку, багатством хроматичної гамиоб’єктивної дійсності, з іншого – соціокультурною сутністю кольору,що втілюється в його експресивній, асоціативній та символічній зна-чущості.У формально-граматичному плані ядро всієї категорії назв коль-

орів становлять якісні прикметники, які в своїй семантиці відбивають


16 17

Випуск 17

них у мові асоціацій [9; 63-64]. Переосмислення прикметникового ком-понента на позначення кольору здійснюється на основі аналогійнихасоціацій. Оскільки колір не існує окремо від його носія, асоціаціїзумовлюють формування в слові нових значень і є мотивом для пере-осмислення попереднього значення слова, входження у внутрішнюформу сполучення слів нових значень як конотативних ознак [7; 23].Основними шляхами, що призводять до насичення кольоропозна-

чень новим змістом, на думку О.А. Шеховцової, є: 1) генерування йогоза принципом символічного ланцюжка, в основі якого лежить по-рівняння за аналогією; 2) набуття змісту ззовні, джерелом чого висту-пає екстралінгвальна дійсність; 3) індивідуально-авторські вживаннякольоропозначень [8; 26]. Результатом кожного з процесів є утворен-ня універсального, специфічного та індивідуально-авторського харак-теру.Прикметникові кольоропозначення в українській мові утворюють

особливу лексико-семантичну групу, в яких, крім загальних граматич-них сем, є як мінімум ще одна загальна сема – категоріально-лексич-на (архісема). Ядром значення, у якому закріплюється головний по-няттєвий зміст, тобто архісемою, для таких прикметників є власнезначення кольору, що має забарвлення одного із основних кольорівспектра або такого, що зближується з ними. Це основне значенняможна розікласти на менші елементи змісту (семеми, диференційніознаки, елементарні ознаки). У комплексі всі ці елементи значенняутворюють уявлення про прикметник-колоратив. У кольороназвахархісема кольору зберігається, а конотації часто зумовлені образни-ми асоціаціями, що їх викликає саме колір, етнокультурною маркова-ністю тощо.У процесі використання прикметників на позначення кольору для

характеристики різних реалій на перший план висувається той абоінший аспект значення. Наприклад, диференційними ознаками прик-метника білий, що відрізняють його від інших представників цієї гру-пи, є значення: 1) дуже світлий; 2) ясний; 3) чистий (застаріле значен-ня); 4) контрреволюційний; 5) зі світлою шкірою (за расовою озна-кою). Не всі сегменти значення, які утворюють семантичний образприкметника, охоплює поняття “білий колір” як елементи позамовноїдіяльності. Вони можуть бути привнесені в семантику лексеми нарізних етапах розвитку мови як експресивні, оцінювальні та увійти взмістову структуру як усталені елементи.Розвиток різних значень колоратива полягає: в спрямуванні від

конкретного до абстрактного – від вираження об’єктивної ознакипредмета за кольором до оцінних характеристик шляхом метафори-

ються в словосполученнях, побудованих за моделлю “прикметник +іменник”, у словосполученнях із семантичною структурою: ознака –предмет. Від вибору субстантивного компонента залежить семантикаколоратива, який може означати не лише конкретну ознаку, але йпереносну, конотативну.Про особливу семантичну продуктивність прикметників на позна-

чення кольору свідчить їх спроможність сполучуватися з іменникаминайрізноманітніших розрядів і груп. Семантичні можливості колора-тивів надзвичайно великі. І ті зсуви у їх значенні, котрі роблять мож-ливою участь прикметників у творенні словосполучень, зумовленіїхньою семантикою, прямими та переносними значеннями.Історія розвитку лексико-семантичної групи кольоропозначень

дає об’ємний матеріал для дослідження її сучасного стану. В цілому усіназви кольорів в українській мові виявляють співвіднесеність основ-ного значення зі спектром кольорів. Як зазначає А.А.Кайбіяйнен, усвідомості носіїв мови за кожним кольором закріплений певний ком-плекс зорових відповідників. Створюється певний “еталон” уявлень,що відповідає тому або іншому кольоропозначенню. Цей кольоровийобраз формується на основі асоціацій із стійкими ознаками предметів,відомих носіям мови [4; 16]. Тлумачення основного значення прикмет-ника у словнику подається на основі зіставлення за кольором тих абоінших предметів. Наприклад: чорний – кольору сажі; червоний – коль-ору крові; білий – кольору крейди, молока, снігу; жовтий – кольорузолота, яєчного жовтка, соняшникового суцвіття тощо.Роль прикметникових назв кольорів у мові полягає в репрезентації

ознаки предметів дійсності за кольором. Схожі і напрямки розвиткусемантики кольоропозначень: збагачення змістової структури пере-носними значеннями, розширення їхніх значень у спосіб нашаруван-ня емоційно-експресивних відтінків та конотацій. Семантичні зсуви,в свою чергу, визначають зміни у функціонуванні прикметників напозначення кольору.Для з’ясування актуального смислу кольороназв велике значення

має контекстуальний аналіз. Актуалізація потенційних можливостеймовної одиниці відбувається лише в умовах контексту. Функція коль-оропозначення і контексту, що його оточує, перебувають у тісній взає-модії. Залежно від настанови мовця актуалізуються різні компонентизмісту лексем на позначення кольору – як денотативні, так і конота-тивні.Слово у мові є не тільки знаком якогось поняття чи уявлення, воно

несе на собі вантаж як закріплених за ним, так і індивідуально утворе-


18 19

Випуск 17

морфологічній структурі, лексичному значенні, внутрішній формі, впоходженні.Для всіх членів групи прикметників, що позначають кольори,

спільною є функція позначення “кольорового тіла” як предмета поза-мовної дійсності, яке вони ділять на сегменти, даючи кожному із нихназву. Всі прикметники на позначення кольору співвідносяться зрізними ділянками спектра або є похідними назвами, що утворилисявід слів інших лексико-семантичних груп (наприклад, кольоропозна-чення оливковий, малахітовий, гірчичний, смарагдовий, фіалковий, мали-новий та інші). Усі члени такої групи об’єднуються за ознакою позна-чення відтінків чуттєвого сприйняття “кольорового тіла”.У будові лексико-семантичної групи кольоропозначень можна ви-

ділити центр (ядро), що містить найяскравіші, найчастотніші обов’яз-кові семи, та необмежену периферію. Таке членування дозволяє сис-темно охарактеризувати семантичну будову і синтагматичні можли-вості назв ахроматичних (чорний, білий, сірий) і назв хроматичнихкольорів (червоний, жовтий, оранжевий, зелений, синій, голубий, фіоле-товий, коричневий), а також прикметників неосновних кольорів, якізаймають периферію розглядуваної групи поля кольоропозначень.Зв’язки і відношення між одиницями всередині поля кольору (між

домінантними і периферійними лексемами) можна виявити шляхомпротиставлення семем для виділення диференційних ознак на основісловникових дефініцій. Початковою величиною при визначенні се-мантичних диференційних ознак є лексико-семантичний варіант словаіз значенням кольору. Словникові матеріали засвідчують існуванняряду релевантних ознак для розмежування ядерних і периферійнихлексем лексико-семантичного поля кольору.Центр лексико-семантичної групи утворюють прикметники, що

називають кольори спектра, які мають непохідну основу, не виклика-ють певних асоціативних зв’язків із іншими поняттями та предметамиоб’єктивного світу. Розташовані в ядрі лексико-семантичного полякольору, вони характеризуються відсутністю внутрішньої форми, се-мантичною непрозорістю та надзвичайно великим обсягом значення,що дозволяє невеликій групі слів охопити весь візуальний колірнийспектр. З-поміж інших характеристик кольоропозначень цього рівня,можна назвати великий дериваційний потенціал, рухомість семантич-ної структури, максимально широке асоціативне поле, вільну сполу-чуваність, стилістичну нейтральність [3; 171], самостійність лексично-го значення, тобто відсутність у тлумаченні визначення через іншікольороназви, домінантність у синонімічному ряду без будь-яких до-даткових сем, велику активність використання [6; 28].

зації, метонімічного перенесення цієї ознаки на інший предмет. Най-більшою мірою це стосується прикметників чорний, білий, червоний,зелений, голубий, які активно використовуються для створення метафо-ричних єдностей. Семантика сполучень чорні думки, чорний день, чор-на дата визначається на основі компонента чорний зі значенням ’важ-кий’, ’похмурий’, ’безнадійний’; ознака зеленого кольору недозрілихплодів може бути перенесена на характеристику недосвідченої люди-ни юного віку (зелена молодь, зелений хлопчисько); ознака червоногокольору приписується найбільш цінним речам і товарам (червона риба,червоне дерево, червона ікра) тощо. Механізм таких семантичних транс-формацій прикметників на позначення кольору полягає в певному се-мантичному суміщенні прямого кольорового значення зі значенням, по-в’язаним із оцінним уявленням про цей колір. Основою такого об’єднан-ня є наявність загальної ознаки, що є основою для порівняння.Між прямими і переносними значеннями прикметника-колорати-

ва існує певний взаємозв’язок. Експресивні, оцінні семи прикметниківна позначення кольору нашаровуються на основне значення, щосприяє усталенню звороту як вторинної назви. Переносне значенняспирається на пряме значення кольору, в ньому наявний певний зоро-вий образ, але на перше місце висувається оцінна характеристикапредмета. Для різних переносних значень характерний різний ступіньабстрактності. Одна група значень склалася в результаті послідовногорозвитку “кольорової” лінії, іншу утворюють значення, які викорис-товуються для характеристики та оцінки осіб і предметів, явищ, станіву суспільному та соціальному житті людини.Семантична “поведінка” прикметників на позначення кольору під

час створення образних назв підтверджує думку В.В. Виноградова проте, що у мовній системі змістова сутність слова не вичерпується наяв-ними у ньому значеннями, оскільки у слові існують “вказівки насуміжні ряди слів і значень, слово насичено відображеннями іншихланок системи, виражає відношення до інших слів, що співвідносять-ся або пов’язані з його значенням” [2; 7].Причини багатозначності, багатоаспектності лексико-семантич-

них груп прикметників-колоративів пов’язані насамперед із процесомсприйняття кольору, його суб’єктивністю, оскільки на процес відоб-раження в мові кольорового сприйняття світу впливають, окрімлінгвістичних, екстралінгвальні чинники: культурні традиції, спосібжиття, звичаї, особливості національної психології і свідомості узусу.Про це свідчить, наприклад, те, що назви тих самих кольорів у різнихмовах помітно відрізняються між собою. Відмінності у назвах коль-орів спостерігаємо на прикладі позначення фрагментів спектра, у


20 21

Випуск 17


1. Виноградов В.В. Об основных типах фразеологических единиц в рус-ском языке. – “А.А. Шахматов”. – М., 1947. – 418 с.

2. Виноградов В.В. Русский язык (Грамматическое учение о слове). – М.,1972. – 614 с.

3. Деева И.М. Валентные свойства английских прилагательных – “пе-риферийных” цветообозначений // Теоретические вопросы англий-ской филологии (Лексикология). – Горький, 1974. – С. 164 – 180.

4. Кайбияйнен А.А. Устойчивые атрибутивно-субстантивные сочетанияс прилагательными цвета в современном русском языке: Автореф.дисс. … канд. филол. наук. – Казань, 1996. – 18 с.

5. Кириченко А.П. Структурно-семантичні типи назв кольорів в східно-слов’янських мовах // Питання українського мовознавства. –Кн. IV. – Львів, 1960. – С. 127 – 136.

6. Чумак-Жунь И.И. Лексико-семантическое поле цвета в языке поэзииИ.А. Бунина: состав, структура, функционирование. Дисс. … канд.филол. наук: 10.02.02. – К., 1996. – 212 с.

7. Шестак Л.А. Семантический анализ фразеологии с цветовыми при-лагательными (на материале русского и польского языков): Дисс. …канд. филол. наук: 10.02.15. – Львов, 1982. – 208 с.

8. Шеховцова О.А. Формування символічної семантики кольоропозна-чень: Дис. ... канд. філол. наук: 10.02.15. – Донецьк, 2003. – 212 с.

9. Шмелев Д.Н. Проблемы семантического анализа лексики. – М.,1973. – 279 с.

АНОТАЦІЯ

Семашко Т. Семантична структура лексичних одиниць на позначення ко-льору в українській мовіУ пропонованій розвідці досліджено особливості семантики кольоропоз-

начень української мови. В результаті аналізу встановлено, що лексеми напозначення кольору мають містку семантичну структуру, яка може виража-тися різними мовними засобами, що призводить до насичення кольоропозна-чень новим змістом.

SUMMARY

Semashko T. Semantic structure of lexical units denoting colour in the Ukrainianlanguage

The article deals with the semantic peculiarities to denote colour in theUkrainian language. As the result of the analysis it is proved that lexical unitsdenoting colour have firm semantic structure. It can be expressed by differentlanguage means that enrich them with new contextual meaning.

Більшість прикметників на позначення кольору, що належать до“ядра” семантичного поля кольоропозначень, розвинули низку пере-носних значень. Лексемам цієї групи притаманні значення, заснованіна певних асоціаціях, які не фіксуються у словниках, але достатньовідчутно усвідомлюються носіями мови і відображаються в експресив-них індивідуально-авторських та фразеологічних порівняльних зворо-тах із значенням кольору, фразеологізмах.Периферійні (варіантні) кольоропозначення, на відміну від основ-

них, характеризуються меншим обсягом значення, вужчим асоціатив-ним полем, незначним дериваційним потенціалом, досить часто – се-мантичною умотивованістю, похідністю основи, відсутністю перенос-них значень, чутливістю до контексту. До інших ознак належать неса-мостійність лексичного значення, тобто визначення одиниці черезвідповідні ядерні лексеми. Периферійна лексична одиниця є складо-вою синонімічного ряду, що групується навколо домінанти і має всемантичному наборі додаткові, конкретизуючі семи, менш активна увживання [Чумак-Жунь; 29]. Щодо словотвірних характеристик, топериферійні лексеми далеко менш продуктивні щодо творення сполу-чень слів.Семантична структура вмотивованих лексем містить компонент

асоціації із кольором предмета, який слугує прототипом для кольоро-назви. Специфіка таких кольороназв полягає у тому, що їх утвореноза колірною подібністю. Вони мають предметну співвіднесеність ідемонструють закономірності людського образного мислення. Харак-терно, що будь-який предмет із яскравою еталонною поверхнею можеслугувати моделлю на позначення кольору.Отже, в результаті дослідження особливостей семантики кольоро-

позначень української мови можна зробити такі висновки. Семанти-ка кольоропозначень – це історія життя чуттєвого образу кольору, всізміни якого відображаються у мовленні й фіксуються у мові. Прой-шовши тривалий шлях розвитку від позначення ознак, що належатьконкретним предметам, до закріплення в поняттєвих характеристикахоцінних переносних значень, прикметники-колоративи відображаютьасоціативні зв’язки, що поєднують колір із іншими ознаками об’єктівматеріального світу. Окремі назви кольорів розвинули цілий ланцюгконотацій, інші – моносемантичні, обмежуються лише позначеннямкольору, що зводиться до номінативної функції. Результатом семан-тичного розвитку колоративів стало співіснування в мові їхніх пря-мих, переносних та символічних значень на різних етапах розвиткумови.


22 23

Випуск 17

новою. Прийменниково-відмінкові форми згідно з + орудний відмінокіменників, відповідно до + родовий відмінок іменників мають вираз-ний відтінок книжності: згідно з законами України, відповідно дозавдань. Вони характерні для офіційно-ділового, наукового стилів,також для мови преси. Помилково сполучають прийменник згідно здавальним або родовим відмінком іменників: згідно планів; непра-вильні конструкції відповідно з планами і згідно до планів. Не відпо-відає сучасній літературній нормі іменниково-прийменникова формау відповідності з [2; 221]. Часом студенти не дотримуються правилкерування в українській мові. Для уникнення таких помилок необхід-но зауважити, що дієслово адресувати керує двома синонімічнимисловоформами: давальний відмінок або на + знахідний відмінок.Можна помітити тенденцію використовувати при слові адресувати упереносному значенні переважно давальний відмінок: Скаргу необ-хідно адресувати керівникові. Керування на + знахідний відмінокпідкреслює місце спрямування дії: Лист адресовано на установу. Привикористанні іменників – назв осіб у прийменниково-відмінковійформі з прийменником на значення місця поєднується із значеннямадресата дії: Пояснювальну записку адресовано на декана [2; 216].Найбільшу групу помилок складають лексичні (уживання слів у не-

нормативних значеннях, порушення лексичної сполучуваності, невип-равдані повтори й тавтологія, уживання суржику, використання ро-сійських слів тощо) помилки. Тому на цій групі мовних помилок мизупинимося більш детально, подавши певні зауваження й рекомен-дації.Однокореневі слова військовий і воєнний у сучасній українській

мові мають виразну значеннєву відмінність. Лексема військовий сто-сується війська, а воєнний пов’язується з війною. Тому слід уживативійськова доктрина, військова таємниця, військова частина, військо-вий квиток, військовий кореспондент (дописувач), військовий лікар,військовий округ, військове управління, військові злочинці і т. ін., але:воєнні дії, воєнний період, воєнний стан, воєнний уряд тощо.Багато помилок зустрічається й при нерозрізненні лексичного зна-

чення однокореневих слів завдання і задача, наприклад, студенти пи-шуть відповідальні задачі (замість відповідальні завдання). Ці слова ма-ють досить суттєву семантичну відмінність. Завдання – визначенийнаперед обсяг роботи, настанова, розпорядження виконати певнедоручення [5; 378], а задача являє собою питання, що його розв’язуютьшляхом обчислень за певною умовою (наприклад, у математиці): при-кладна задача.

Неля ЛЄСОВЕЦЬ,канд. філол. наук

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ

СТУДЕНТІВ-ДОКУМЕНТОЗНАВЦІВ

Культура писемного мовлення майбутнього фахівця у сфері доку-ментно-інформаційної діяльності – показник цивілізованості нашоїдержави. Досконале володіння навичками писемного мовлення є важ-ливим складником підготовки студентів-документознавців, оскількиправильне використання мовних засобів під час укладання діловоїдокументації є запорукою їх професіоналізму. Порушення майбутнімфахівцем мовних норм може негативно відобразитися на стосунках зіншими організаціями, підприємствами, установами.

Метою статті є виявлення й наукове обґрунтування шляхів форму-вання культури ділового мовлення майбутніх фахівців у сфері доку-ментаційного забезпечення управління.

Завдання статті – здійснити аналіз порушення мовних норм у пи-семному мовленні (текстах ділових документах) студентів-докумен-тознавців; обґрунтувати шляхи й засоби попередження мовних поми-лок.Культуру писемного мовлення досліджували такі науковці, як

Н.Д. Бабич, Г.Й. Волкотруб, С.В. Глущик, М.Г. Зубков, Г.М. Каца-вець, А.П. Коваль, Л.М. Паламар, С.В. Шевчук та багато ін. Культураписемного й усного мовлення всіх, хто користується українськоюмовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб досконало знатимовні норми й послідовно дотримуватися їх [8; 12].Здійснивши аналіз помилок у текстах ділових документів, укладе-

них студентами-документознавцями, констатуємо такі порушеннямовних норм: словотвірні (непланована нарада замість незаплановананарада); морфологічні (уживання назв професій у жіночому роді: пре-м’єрка-міністр, бухгалтер-касирка); синтаксичні: неправильне чергу-вання однорідних членів речення: акти і документи); неправильневикористання прийменників: працювати по трудовому договорузамість за трудовим договором, відповідно розпорядження замістьвідповідно до розпорядження, згідно постанови замість згідно з поста-

© Н. ЛЄСОВЕЦЬ, 2009


24 25

Випуск 17

нику. Терміном циркуляр позначають розпорядження, яке повиннівиконувати всі підвідомчі установи чи підприємства [7; 974]. Це озна-чає, що циркуляр – це лише директивний лист, а не лист будь-якоготипу.При складанні автобіографії та резюме слід звертати увагу на роз-

різнення таких паронімів: адрес – адреса. Адреса – напис на конверті,бандеролі, поштовому переказі, місце проживання чи перебуванняособи або місцезнаходження установи: домашня адреса. Адрес – пись-мове, переважно ювілейне вітання особи, установи: вітальний адрес,адрес з нагоди п’ятдесятиріччя; численні – чисельні розрізняють такимчином: чисельний – який стосується числа, виражається числовим ви-разом, кількісний, численний – який складається з великої кількостікого-, чого-небудь, наявний у великій кількості; виборний – виборчий:слово виборний вживається, коли йдеться про виборну посаду, агітацію,про виборність та звітність організацій. Виборчий – усталилось у та-ких словосполученнях: виборча кампанія, виборче право, виборча квота,виборчий округ, виборча дільниця, виборче об’єднання, виборчий бюле-тень тощо [6; 133]. Значно складніше розмежувати слова, які перекла-даються з російської мови кількома відповідниками. Наприклад: заме-ститель (рос.) перекладається як заступник і замісник. Ці словаблизькі за змістом, але не тотожні: заступник – офіційна назва по-стійної посади; замісник – людина, яка тимчасово виконує чиїсь обо-в’язки. Значить, заступник працює водночас зі своїм керівником, а за-місник заступає відсутнього керівника.З метою уникнення помилок під час вивчення характеристики слід

звернути увагу студентів на лексичне значення слів відносини, взаєми-ни, стосунки, відношення, ставлення. Слово-термін відносини вживаєть-ся у різних галузях науки, переважно суспільного, економічного таполітичного характеру: виробничі відносини, міжнародні (диплома-тичні) відносини, торговельні (ринкові, товарні, кредитні) відносини.Слово стосунки широко використовується на означення зв’язків, кон-тактів узагалі: стосунки з діловими партнерами. Слово ставлення вжи-вається тоді, коли йдеться про вияви певних почуттів до кого-небудь,чого-небудь: ставлення до роботи. Слово відношення виражає взаємо-зв’язки тільки між предметами, явищами тощо. Воно передає змістпоняття ‘стосунки, причетність до кого-, чого-небудь; зв’язок із кимабо чим’: Він мав відношення до цього випуску (тобто був причетнийдо цього випуску). У термінологічному значенні слово відношеннявиступає в математиці, лінгвістиці: арифметичне відношення, синтак-сичні відношення. В офіційно-діловому стилі слово відношення вжи-

Під час укладання документів кадрової діяльності типовою помил-кою є уживання особистий листок з обліку кадрів замість правильно-го особовий листок з обліку кадрів. Особовий – який стосується люди-ни взагалі. Уживається в усталених словосполученнях [5; 37]: особовепосвідчення, особовий склад, особовий рахунок. Особистий – якийналежить певній особі, стосується окремої особи, виражає її індивіду-альність [5; 37]: особистий підпис, особисті речі, особисті зрушення.З іменником справа поєднуються обидва прикметники, проте словос-получення мають різне значення: особова справа – сукупність доку-ментів працівника установи, організації, підприємства. “Це моя особи-ста справа”, – кажуть тоді, коли хочуть зауважити, що той чи іншийкрок або вчинок людини нікого, крім неї, не стосується.Неодноразово доводилося читати в студентських роботах книжко-

вий пам’ятник замість нормативного книжкова пам’ятка. Пам’ятнику сучасній українській мові має тільки одне значення – скульптурнаспоруда на пам’ять або честь когось чи чогось. Наприклад, пам’ятникВ. Сосюрі, встановлення пам’ятника Т. Шевченку тощо. Словопам’ятка має кілька значень: річ або об’єкт, що нагадує про когось,щось (добру пам’ятку лишив на згадку); предмет матеріальної чи ду-ховної культури минулого: історична пам’ятка, літературна пам’ятка,пам’ятка музичної культури, пам’ятка природи і т. ін.; те, що й інструк-ція (пам’ятка водієві, пам’ятка туристові).Не завжди студенти правильно вживають лексеми білет і квиток.

Справа тут полягає у мовній традиції: де, у якій ситуації папірецьназивали білет, а де й коли говорили квиток. Так, слово квиток ви-ступає в таких словосполученнях: театральний квиток, залізничнийквиток, партійний квиток, професійний квиток тощо. Слово білет вжи-вається значно рідше: кредитний білет, банківський білет, екзамена-ційний білет. Та сама традиція велить купувати театральний квиток убілетній касі, показувати його білетерові, але не забувати, що це кви-ток, а не білет [6; 130].Особливої точності й однозначності вимагають терміни. Внутріш-

ньомовна інтерференція зумовила неправильне вживання перекладу зросійської мови спрос и предложение як попит і пропозиція (замістьнормативного попит і пропонування). Російське слово предложениеукраїнською мовою слід перекладати як пропозиція (те, що виносить-ся на обговорення, порада, вказівка) і пропонування (економічнийтермін, уживаний у сполученні зі словом попит). Наприклад: “Одниміз важливих економічних законів є закон попиту і пропонування”. Засто-совувати термін треба з одним значенням, закріпленим за ним у слов-


26 27

Випуск 17

ція – зустріч державних, політичних, громадських, наукових діячів зпредставниками преси, радіо й телебачення з питань, що цікавлятьшироку громадськість [7; 759]. Отже, у прес-конференції, на відміну відбрифінгу, беруть участь обидві сторони.Під час вивчення теми “Ділова нарада” необхідно акцентувати

увагу студентів, що слова загальний і спільний синонімічні у значенні‘такий, що охоплює всіх’: загальне (спільне) засідання, загальна(спільна) розмова. Але тільки: загальні збори, загальна військова по-винність, загальне право обирати й бути обраним (поширюється навсіх); спільні мрії, спільні турботи (належать усім, кільком, що взаєм-но володіють ними) [2; 207]. Слово заслухати вживається стосовноофіційних повідомлень, доповідей на зборах, засіданнях, конферен-ціях: конференція заслуховує звіти комітету. Прослухати означає ‘слу-хати що-небудь з початку до кінця’: прослухати оголошення, прослуха-ти коротку інформацію керівника підприємства тощо. Обидва висло-ви правомірні, але передають різні відтінки змісту. Загальніше в офі-ційних ситуаціях звучать словосполучення з дієсловом заслухати: пла-нується заслухати доповідь. Дієслово прослухати стосується здебіль-шого ситуації завершеної дії. Дієслово вислухати використовуєтьсядля характеристики конкретного акту розмови, спілкування, побуто-вої бесіди: вислухати співрозмовника, вислухати вимоги [2; 208].Прикметник комунікаційний має значення ‘який стосується кому-

нікації – шляхів сполучення, транспорту, ліній зв’язку тощо’: комуні-каційні труби. Комунікативний – ‘який стосується комунікації якспілкування, інформації’: комунікативна функція, документно-комуні-кативна система [2; 210].Часто, не розрізняючи значення слів, студенти замість рекламацій-

ного складають рекламний лист, хоча це два зовсім різні документи.Рекламний лист подає інформацію про товари, різноманітні види по-слуг тощо. Рекламаційний (лат. reclamatio – заперечення, несхвален-ня) – 1) претензія, заява однієї зі сторін, найчастіше покупця товару чипослуг, про те, що інша сторона (продавець, постачальник) не вико-нувала своїх зобов’язань. У зв’язку з цим висувають вимоги відпо-відного відшкодування; 2) скарга, протест, рекламація [7; 794]. Отже,в рекламаційному листі висувається претензія.Культура мовлення фахівців-документознавців характеризується

комунікативними ознаками: правильністю, точністю, логічною орга-нізацією мовного матеріалу та його лаконічним і стислим викладом,доречним добором мовних засобів. Проте в результаті незнання точ-

вається як діловий лист, який надсилається до установи або офіційноїособи [2; 204].У тексті акта неодноразово доводилося читати: комісія в складі п’я-

ти чоловік. Варто вживати комісія в складі п’яти осіб (в українськомуділовому мовленні використовується саме цей канцеляризм).Порушення літературної норми зафіксовано нами й у словосполу-

ченні обробка інформації замість нормативного опрацювання інфор-мації. Слід розрізняти словотворчі варіанти: обробка – надання чомусьпотрібного вигляду, доведення до певного стану; упорядкування,удосконалення чогось; опрацювання – глибоке вивчення чогось, до-кладне ознайомлення з чимось.Багато помилок зустрічаються і на вживання родового відмінка

однини іменників чоловічого роду, де одні мають закінчення -а, -я(документа, акта (ділового документа), терміна (слово чи словоспо-лучення, яке позначає спеціальне поняття певної галузі)), інші на -у, -ю (протоколу, факту, акту (дія), терміну (визначений час)). У зна-ченні ‘матеріал для письма або друку’ у родовому відмінку однини ут-ворюється форма паперу: Типографія закупила тридцять рулонів папе-ру. А в розумінні ‘документ’ цей іменник у родовому відмінку набираєформи папера: Папера з підписом директора та печаткою ще не одер-жано. Отож не можна сказати, що це паралельні закінчення, навпаки,вони виконують змістороздільнювальну роль. Нерідко, коли йде мовав тексті документа про вищі інстанції, студенти вживають вищестоя-чий і нижчестоячий, проте варто вживати вищий і нижчий. Наприклад:вищі інстанції.Не лише в студентських роботах, а й у підручниках з діловодства

зустрічаються паралельно вживані строк виконання і термін виконан-ня. Однак у сучасних довідниках із стилістики ділового мовлення ре-комендується активізувати в цьому значенні слово термін.Не варто на сьогодні вживати й словосполучення на фоні подій,

адже є власнеукраїнське на тлі подій, оскільки наша мова підпорядко-вує запозичення своїм фонетичним та граматичним законам, частовиробляє до них синоніми з власного лексичного матеріалу: фон – тло.Близьке, але не тотожне значення таких понять у діловодстві, як

брифінг та прес-конференція. Брифінг (англ. briefing, букв. – інструк-таж) – коротка нарада представників засобів масової інформації, наякій подається погоджена сторонами – учасниками переговорів, зас-ідань, конференцій тощо інформація про їхній хід [7; 186]. Під час та-кої зустрічі можуть бути поставлені тільки конкретні запитання, щодають змогу уточнити певні деталі поданої інформації. Прес-конферен-


28 29

Випуск 17

АНОТАЦІЯ

Лєсовець Н. Особливості формування культури писемного мовлення сту-дентів-документознавцівУ статті розглядаються типові мовні помилки студентів-документо-

знавців та подаються рекомендації щодо уникнення помилок і шляхи фор-мування культури усного й писемного ділового мовлення майбутніх фахівціву сфері документаційного забезпечення управління.

Ключові слова: мовна норма, культура мовлення, писемне ділове мовлен-ня.

SUMMARY

Lesovets N. Features of forming of culture of writing speech of students-documentoznavciv

In the article the typical linguistic errors of students-documentoznavciv areexamined and recommendations in relation to avoidance of errors and ways offorming of culture of verbal and writing business language of future specialists aregiven in the field of the documentation providing of management.

Keywords: linguistic norm, culture of speech, writing business language.

ного значення лексичних одиниць, взаємодії української та російськоїмов тощо дуже часто порушуються норми сучасної української літера-турної мови. Тому одним із найважливіших аспектів розробки загаль-ної проблематики культури написання тексту ділового документа єаналіз помилок, яких припускаються студенти-документознавці підчас укладання ділових документів та їх попередження.Отже, високий рівень культури писемного мовлення майбутніх

фахівців у сфері документаційного забезпечення управління є чинни-ком подальшого розвитку нашого суспільства в цілому. Висококуль-турне мовлення вимагає від студента-документознавця володіннянормами сучасної української літературної мови, уміння користувати-ся мовними засобами відповідно до мети й змісту спілкування. Зага-лом проблема культури писемного мовлення є досить складною тапотребує в перспективі подальших досліджень.


1. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Л., 1990. – 231 с.2. Глущик С.В. Сучасні ділові папери : навч. посіб для вищ. та серед.спец. навч. закладів / С.В. Глущик, О.В. Дияк, С.В. Шевчук. – 3-тєвид., переробл. і допов. – К., 2002. – 400 с.

3. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і до-пов.) / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К., 2005. – 1728 с.

4. Зубков М. Сучасне українське ділове мовлення : навч. посібник. –Х., 2001. – 383 с.

5. Кацавець Г.М. Мова ділових паперів : підручник / Г.М. Кацавець,Л.М. Паламар. – 3-тє вид. – К., 2006. – 328 с.

6. Палеха Ю.І. Управлінське документування / Ю.І. Палеха. – К.,1997. – Ч. 1. – 315 с.

7. Словник іншомовних слів: 23000 слів та термінологічних словос-получень / Уклад. Л.О. Пустовіт, О.І. Скопненко, Г.М. Сюта,Т.В. Цимбалюк. – К., 2000. – 1018 с.

8. Шевчук С.В. Ділове мовлення. Модульний курс : підручник /С.В. Шевчук. – К., 2003. – 448 с.


30 31

Випуск 17

слово, не речення, і навіть не конкретне значення слова чи речення, астворення цього значення під час мовленнєвого акту. Отож, основнимоб’єктом прагматичного аналізу стає мовленнєвий акт, що трактуєть-ся як створення відповідного речення в певних умовах з конкретноюметою [3; 217]. Цілісність мовленнєвого акту загалом створюють актлокуції, ілокуції та перлокуції.Звернення до системи таких понять теорiї мовленнєвих актiв, як

iлокутивна сила, iлокутивний намiр, мовленнєвий акт, непрямий мов-леннєвий акт, дає змогу глибше проникнути й у природу висловленьузагальненого змісту, що оформлюються різноманітними мовнимиструктурами. Оскільки ці висловлення репрезентують істини та зако-номірності, які є наслідком узагальнення людського досвіду, то, наперший погляд, їх можна визначити як репрезентативні мовленнєвіакти. Так, на думку П. Ткач, висловлення-сентенції, що корелюють зпреференційною семантикою, реалізують окремий клас репрезента-тивів [4]. Однак окремі дослідники слушно зауважують, що у формітак званих узагальнено-особових речень втілюються не тільки при-слів’я, а й викладаються поради, накази, побажання, вимоги тощо[1; 94].Зважаючи на способи формування узагальненого змісту при реа-

лізації мовцем свого комунікативного наміру, можна окреслити такізакономірності функціонування узагальнених висловлень як мовлен-нєвих дій:

1. Узагальнені висловлення функціонують як елементи складно-го мовленнєвого акту, виступаючи в ньому репрезентативами,що корелюють із базовими мовленнєвими актами, в яких зо-середжена актуальна інформація. Такі узагальнення-репрезен-тативи перебирають на себе ілокутивну силу базових мовлен-нєвих актів.

2. Узагальнені висловлення вживаються самостійно, як непрямімовленнєві акти, виявляючи ілокутивну силу всіх прагматич-них типів висловлень.

Формуючи мовленнєвий акт, мовець вдається до висловлень уза-гальненого змісту, для того щоб з їх допомогою максимально реалізу-вати свій комунікативний намір, виконати комунікативне завдання.Він використовує узагальнення в тих випадках, коли елементарниймовленнєвий акт стає недостатнім для реалізації комунікативноїінтенції, або ж з метою пом’якшення комунікативного впливу на слу-хача чи зняття з себе відповідальності за надто жорсткі поради, погро-зи тощо. Це веде до формування складного мовленнєвого акту, спе-© Т. ЮРЧИШИН, 2009

Тетяна ЮРЧИШИН,канд. філол. наук

КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНІХАРАКТЕРИСТИКИ РЕЧЕНЬ УЗАГАЛЬНЕНОГО

ЗМІСТУ

Сучасний етап у розвитку синтаксичної науки позначений утвер-дженням комплексного й диференційованого підходу до аналізу ре-чення з урахуванням формального, семантичного й комунікативногорівнів його організації, оскільки саме сукупність чинників різної при-роди може визначати належність тієї чи іншої конструкції до певногокласифікаційного типу. До конструкцій, які ще не стали об’єктом та-кого всебічного аналізу в україністиці, належать речення узагальнено-го змісту. Вони постають як синтаксичні одиниці, що містять загальніположення, висновки, які стосуються всіх людей безвідносно щодомісця й часу, та виходять під час комунікації за межі одноразовоговживання, відображаючи кодовий характер мови, наприклад: Хистуне зарити у землі (Л. Костенко); Із піснею скоріше час минає (Леся Ук-раїнка); Всі люди блазнями в Бога (Б. Лепкий).Визначення узагальненого змісту як комунікативно зумовленого,

з одного боку, та як такого, що формується в результаті реалізації ко-мунікативного наміру суб’єкта в умовах певної мовленнєвої ситуації,з іншого, дає підстави для осмислення конструкцій, які репрезентуютьузагальнення, як таких, що оформлюють мовленнєві дії людей у кому-нікативних процесах. Це спрямовує аналіз узагальнених ви-словлень та мовних структур, що їх виражають, у площину сучасноїсинтаксичної прагматики, активному розвитку якої передувало заці-кавлення лінгвістів актами комунікації. Зокрема, Е. Бенвеніст харак-теризував мовлення як будь-яке висловлення, яке передбачає мовця таслухача, а також намір мовця певним чином вплинути на слухача [2;276].Класичні ідеї прагматичного підходу були висловлені в 60–70-і

роки ХХ століття в працях британських філософів-аналітиків і логіківДжона Остіна, Джона Серля, Пола-Герберта Грайса, Петера Стросо-на, Джорджа Лакоффа. Загалом їх міркування зводяться до одного:визначальною рисою будь-якого виду мовленнєвого спілкування є не


32 33

Випуск 17

го висловлення. Отже, узагальнене висловлення-репрезентатив уструктурі складного мовленнєвого акту виконує функцію перлокутив-ного акту. Адресування слухачеві висловлення узагальненого змістузабезпечує додатковий вплив на нього, сприяючи реалізації комуніка-тивного наміру мовця.Зміст, який створюється при реалізації складного мовленнєвого

акту з залученням узагальнених висловлень, ієрархієзований: у ньомувиділяється необхідна (основна) інформація, представлена в базовомумовленнєвому акті, та достатня (додаткова) ланка змісту, вираженаузагальненим висловленням, що забезпечує перлокутивний ефект.При цьому висловлення узагальненого змісту перебирає на себе ілоку-тивну силу базового мовленнєвого акту.У структурі складного акту висловлення узагальненого змісту ко-

релюють з різноманітними базовими мовленнєвими актами. Відпо-відно простежуються: 1. Репрезентативи: 1) констатив: – Начиталасянездорових творів, і то є конечні наслідки. Вам було їй поводи наложи-ти, і тепер ще не запізно. – Я се також завсігди говорю, – обізвався зновстарий майор. – Дисципліна мусить доводитися до останніх консек-венцій, особливо ж у жінок (О. Кобилянська); 2) міркування: Не гину-ти має вона, молода і красна, одинока дитина його, але жити. Житиміж добрими людьми ще дальше. Світ широкий, Бог годує всіх. І її виго-дує також. Залишив доньку і повернувся до табору (О. Кобилянська);3) аргументація: – А пощо насилувати себе? – дивувався Шагай. – Акраще бути невільницею страху? Відважний і нещастя менше боїться,– відказала Ганя (Б. Лепкий); 4) виправдання: Коломієць (єхидно): Такщо це вже, панно Лізо, ви поміняли орієнтацію? “Долой украинцев и даздравствуют добровольцы?..” Панна Ліза: І то люди, і то люди. Пома-гати треба усім страждущим (С. Васильченко); 5) згода: Лопух: Про-шу вас виїхати завтра. Апраш: Здурів би я? Лопух: А ти дістав би одмене подарунка... Апраш: Ага! Зміркуємо. Для приятеля можна і паль-ця врізати (М. Старицький); 6) відмова: Золотницький: Давай поста-вим в Капустянім сахарний завод! Пузир: Не моє рукомисло! Я цього ділане знаю. Коли не знаєш броду, не лізь у воду! (І. Карпенко-Карий); 7) за-перечення: Феся: Я його кохаю. Я від Пури не тямлю себе. Аза: П’янийчад, а не кохання... Кохання – це така сила, якої не вирвеш і не викинешз серця. Кохання – це разом і пекло, і рай. Феся: Цур йому, коли таке!(М. Старицький). 2. Директиви: 1) вимога: Лікар: Не смійте вставать!Пузир: Не можна – хазяйство. Лікар: Не говоріть дурниць. Здоров’ямиліше від хазяйства (І. Карпенко-Карий); 2) прохання: – Слухай,Геню, прошу, не смійся з мене, що я в таку хвилю згадую такі речі. Мрія

цифіка якого полягає в тому, що в його структурі базовий мовленнє-вий акт корелює з узагальненим висловленням, яке або перебирає насебе його ілокутивну силу, або готує психологічне підґрунтя длясприйняття інформації базового мовленнєвого акту. При цьому зміст,який створюється при реалізації складного мовленнєвого акту з залу-ченням узагальнених висловлень, ієрархієзований: у ньому визна-чається необхідна (основна) інформація, представлена в базовомумовленнєвому акті, та достатня (додаткова) ланка змісту, вираженаузагальненням. Це дає підстави вважати, що подібним мовленнєвимактам властива перлокуція, тобто використання додаткових засобівдля отримання результату. Перлокутивний ефект скерований на ре-зультативний вплив щодо адресата. Зокрема, Дж. Серль розглядає такзвані перлокутивні впливи як суб’єктивні впливи, які ми хочемо зро-бити на слухача [140; 217]. У структурі складного мовленнєвого актуперлокутивний ефект узагальнення пов’язаний із надлишковістюінформації, яку продукує висловлення узагальненого змісту. Появутакої додаткової інформації спричиняють пошуки мовцем різнома-нітних способів впливу на слухача. Водночас узагальнення певнимчином представляє мовця як мовну особистість, є засобом його само-вираження. Досягаючи різними способами свого комунікативногонаміру, мовець тим самим презентує себе. Зокрема, використання нимвисловлень узагальненого змісту як мовленнєвих дій може свідчитипро його емоційно-психологічний стан та соціальну поведінку.Перлокутивний ефект узагальнення в структурі складного мовлен-

нєвого акту демонструє приклад:– Мабуть, шануватися маєте, Варко, а те, що було, головиха не зга-

дуватиме.– І я так думала! – й холодок наче розтанув. – Ну, спасибі, Олено

Левківно, не забуду вам. Бо за добро добром оддячують.– За що ж дяка мені? (Є. Гуцало). У базовому мовленнєвому акті

мовець висловлює подяку своєму співрозмовнику та водночас обіцян-ку не забути такої допомоги. Це висловлення передає актуальнуінформацію і є необхідним для реалізації його комунікативного на-міру. Узагальнене висловлення Бо за добро добром віддячують фактич-но надлишкове ? його можна легко опустити. Порівняй:

– І я так думала! – й холодок наче розтанув. – Ну, спасибі, ОленоЛевківно, не забуду вам.

– За що ж дяка мені? (Є. Гуцало). Однак мовець прагне додаткововплинути на слухача, підсилити та вмотивувати своє почуття вдяч-ності й дану обіцянку. Саме з цією метою він вдається до узагальнено-


34 35

Випуск 17

Препозитивне вживання висловлень узагальненого змісту в струк-турі складного мовленнєвого акту забезпечує їх осмислення як засобумоделювання емпатії, створення психологічного підґрунтя для сприй-няття співрозмовником інформації, як “відправної точки” для роз-думів мовця. Наприклад: – Одна померла, а друга віддалася за народно-го учителя. Пані Ілецька обтерла хустинкою очі. – Попові дзвонять,попадю з села гонять, – сказала зі щирим спочуттям. – Незавидна долянаших вдів священичих (Б. Лепкий); Жінка Зброжека: А може, ти купивби у когось іншого фабрику, Юзю? Зброжек: У дуже розумного чолові-ка завжди дурна жінка – так кажуть. І навпаки. Що за дурниці ти го-вориш! Та не куплю сьогодні я, то завтра купить хтось інший!(М. Куліш); – Й ще мені незрозуміло: як ви послали на смертельний ри-зик жінку! Дика й жорстока фантазія! – Війна нікого не милує. Жін-ки – автоматниці, льотчиці, санінструктори. І вона вчинила, можнасказати, подвиг (В. Міняйло).Використання узагальнень у складі комплексних мовленнєвих

актів, де вони перебирають на себе ілокутивну силу базового акту,зумовлює тенденцію до функціонування узагальнених висловлень яксамостійних непрямих мовленнєвих актів. При непрямому вживаннівисловлень узагальненого змісту актуальна інформація інтерпретуєть-ся адресатом на основі імплікатур дискурсу, наприклад: ? І чого добро-го він учиться в тім казино! ? Так-то панотче, так! Але ж молодістьмусить вишумітися. Молодіж потребує вражінь, емоцій (І. Франко).Виголошуючи узагальнене висловлення як непрямий мовленнєвий актвиправдання, мовець демонструє небажання відповідати за свої дії.Матір використовує вдалу захисну стратегію: вона не висловлює ви-правдань на свою адресу чи на адресу сина безпосередньо (порівняй:Не засуджуйте його! У цьому ніхто не винен. Такими завжди були і є всімолоді люди), а одразу ж вживає узагальнене висловлення, яке даєзмогу більш ефективно реалізувати комунікативний намір.Речення узагальненого змісту оформлюють класи непрямих репре-

зентативних, директивних, експресивних та комісивних мовленнєвихактів. Наприклад: 1. Репрезентативи: ? Переходь жити до нас, – про-сила Галя. – У вас то краще мені буде– Ні, не виглядає на те. Ну, тазрештою чоловік од своєї долі не втече, чоловік її на хребті носить і, якби не хвещав – не скине ! (М. Старицький) – непрямий мовленнєвий актзгоди; – Я тобі кажу, що все буде добре. Але ти повинен зробити цесам. – Сам! Того він і хоче! – Мусиш піти, Йосифе.– Людина тількивмерти мусить. – Я вже бачу, що ти скоріше доведеш до того, що я

хоч раз у житті прокидається в кожної людини (І. Франко); 3) пропо-зиція: – Треба завтра зустрітися з іншими і спланувати боротьбу ізцими катюгами,– рішуче промовила до селян Феодосія. – Під лежачийкамінь вода не тече (М. Вакалюк-Дорошенко); 4) порада: – Що ж меніробити тепер? ? А що? Живіть. Життя – це теж важкий обов’язок.Звісно, якщо ви не самі, якщо маєте доглянути когось,– відповіла ОленаЛевківна (Є. Гуцало); 5) застереження: – Вважай, моя біла панно, бо я неручаюсь за себе... Краще тобі піти і не лишатися зі мною. Людина, колине виспиться, легко уподібнюється звірові. – Добре, Бронку. Я тебе ро-зумію (І. Вільде); 6) заклик: Головиха мовила до юрби: – Усі ви будьтепильними, щоб злодія підстерегти й зловити! Злочинець повинен понес-ти заслужену кару! (Є. Гуцало); 7) дозвіл: – Він уже чи не на кожнімтанці мусить бути! – Та нехай собі! Хто молодий , той гуляє(І. Франко). 3. Експресиви: 1) докір: Параска: Туди три верстви та на-зад три, то вже шість. Герасим: Важко вже тобі пішки піти до Божо-го дому шість верстов! Худобу ганять в празник гріх. Блажен чоловік,іже скоти милує (І. Карпенко-Карий); 2) осуд: Пузир: А Котляревсь-кий мені без надобності. Золотницький: І як тобі не сором отаке гово-рити? Противно й слухати! Поети єсть сіль землі, гордість і славанароду (І. Карпенко-Карий); 3) погроза: Зброжек: А пепеесівцямскажіть: по золотій драбині можна перелізти через будь-які високіправа. Граса: А ми її підкопаємо! Перекинемо! Злочинець мусить поне-сти покарання (М. Куліш); 4) жалкування: Варка: Більше ми не будеморазом! Гнат: Шкода. Воно все так: як є – не жалуєм, а нема – плачемо.Варка: Нема за ким плакать, нема кого й жалувать (І. Карпенко-Ка-рий); 5) нарікання: – Як це не прикро, але в нас немає великого достат-ку, – перебила бабині думки господиня.– Він трохи більше ста заробляєта я сімдесят… Як кажуть, грошей ніколи доволі не буває. – Та певно,що так, – погодилася баба (П. Бондарчук); 6) втішання: Герасим: (Хва-та пачки одну за другою). Бумага! Обманив! Савка: От же збожеволіє!Куме, заспокойтесь. Що з воза впало, те пропало (І. Карпенко-Карий).4. Комісиви (обіцянки): – То не штука жалуватися, що я десять літжив з тобою так, як би тебе на світі не було. Але спитай власного сум-ління, спитай, хто тому винен? Чи не твоя власна вперість, злоба? Ус-тупиш ти мені, уступлю я тобі. Подружжя – се ненастанний ряд обо-пільних уступок (І. Франко).Функціональне навантаження висловлень узагальненого змісту в

структурі різних типів складних мовленнєвих актів позначене певноюуніверсальністю: вони сприяють ефективній реалізації комунікативно-го наміру мовця.


36 37

Випуск 17

4. Ткач П. Б. Значення преференційності та способи його виражен-ня в українській мові. Дис. …канд. філол. наук: 10.02.01 / Хар-ківський національний педагогічний ун-т. – Харків, 2004. – 217 с.

АНОТАЦІЯ

Юрчишин Т. Комунікативно-прагматичні характеристики речень узагаль-неного змістуУ статті “Комунікативно-прагматичні характеристики речень узагальне-

ного змісту” представлено прагмалінгвістичний аналіз цих реченнєвих струк-тур. На рівні мовлення речення узагальненого змісту оформлюють вислов-лення, що узгоджуються з мовленнєвими актами, які не мають самостійногопрагмалінгвістичного статусу. Це виявляється в їхньому функціонуванні уструктурі складного мовленнєвого акту та участі в оформленні непрямихвисловлень. З’ясовано, що у структурі складного акту висловлення узагаль-неного змісту корелюють з різноманітними базовими мовленнєвими актами(репрезентативами, директивами, експресивами, комісивами). Використанняузагальнених конструкцій як засобів непрямої комунікації зумовлюєтьсяспецифікою прагматичної ситуації та спричиняє відповідні комунікативніефекти.

SUMMARY

Yurchyshyn T. Communicative and pragmatic characteristics of generalized-personal constructions

In the article “Communicative and pragmatic characteristics of generalized-personal constructions” author analyses this structures in the context of views ofpragmatic linguistic. The analysis of utterances of the generalized content as speechacts is carried out. In the structure of complicated speech acts generalized-personalconstructions are correlated with different basic speech acts (representatives,directives, expressives, comissives).

помру (І. Вільде) – непрямий мовленнєвий акт відмови. 2. Директи-ви: – Ганно, час не стоїть на місці. – Уже йду. – Ти знайшла полотно дляперев’язки– (М. Вакалюк-Дорошенко) – непрямий мовленнєвий акт ви-моги; Ничипір простяг руку до фляги, сьорбнув з неї спирту і подав то-варишу.? Не поспішай, – зауважив його компаньйон. – Од горілочки людивеселішають (Ю. Яновський) – непрямий мовленнєвий акт пропозиції.3. Експресиви: І нагло цю спантеличену тишу прорізає дзвінкий голосМаріолиної невістки:– Пхе, що то за сон! Ви послухайте, що мені якосьприснилося. Сниться мені, що я ніби десь королева. А коло мене має спа-ти мій чоловік, рахувати, король... – Голодній кумі просо на умі, – відзи-вається дрібненька, чорна молодичка (І. Вільде) – непрямий мовленнє-вий акт осуду; Мошка: Що вам, дядьку, гніватися? Та від гніву кров пор-титься. Степан: Портиться? Ач, який жалісливий! Та тобі, я певен,було б за радість, якби у всіх нас кров попортилася (М. Старицький) –непрямий мовленнєвий акт глузування. 4. Комісиви: – Мені такстрашно за тебе, – враз прошепотіла вона. – Обіцяєш, що кохатимешмене аж до смерті? – Любов живе і після смерті довго. – Чи правда ж?(П. Бондарчук) – непряма обіцянка. Використання висловлень уза-гальненого змісту як засобів непрямої комунікації детермінуєтьсяспецифікою прагматичної ситуації, що пов’язана з попередніми кому-нікативними невдачами адресанта, особистісними характеристикамиспіврозмовників, бажанням пом’якшити комунікативний намір, неба-жанням нести відповідальність за свої вчинки, виконанням непоряд-ного комунікативного завдання, приховуванням комунікативногонаміру.При цьому висловлення узагальненого змісту виконують інваріан-

тну (універсальну) функцію – у структурі всіх складних мовленнєвихактів сприяють ефективній реалізації комунікативного наміру мовця.Таким чином, комунікативно-прагматичне осмислення речень уза-

гальненого змісту засвідчує їх поліфункціональність та прагматичнуваріативність на мовленнєвому рівні


1. Бевзенко С.П. Сучасна українська мова мова: Синтаксис. Навч.посіб. для студ. вузів філол. спец. – К., 2005. – 270 с.

2. Бенвенист Э. Общая лингвистика. – М., 1974. – 447 с.3. Серль Дж. Р. Что такое речевой акт // Зарубежная лингвистика. –Ч. 2. – М., 1999. – С. 217 – 265.


38 39

Випуск 17

для подальшого аналізу складних речень, що є самостійними змістов-но завершеними і послідовно вибудуваними текстами, на прикладірубаї Д. Павличка.Як відомо, рубаї – це “чотиривірш, викінчений мініатюрний віршо-

вий твір, що лаконічно виражає певну думку” [1; 617]. Як свідчатьтексти рубаї, Д. Павличко успішно продовжує традиції східних митцівслова – Омара Хайяма та Захіріддіна Бабура.

На все впливає мови чистота:Зір глибшає, і кращають уста,Стає точнішим слух, а думка гнеться,Як вітром розколихані жита (С. 169).(Тут і далі приклади подаються за виданням, що значиться у списку

літератури під номером 2.)З-поміж різних синтаксичних конструкцій, використовуваних ук-

раїнським поетом для влучної і лаконічної передачі думки, переважнубільшість становлять складні речення,як-от: Земля спічне в землі, вода збіжить у води,

Повітря у вітрах злетить під небозводи,А крихітка вогню, що я в собі ношу,Перейде в людський дух полум’янкої вроди (С. 40).

Відповідно до класичних канонів рубаї, твори Д. Павличка виріз-няються структурною та смисловою єдністю:

Добро і лихо – світло й темнота;Та не з пітьми буває сліпота –Надмірне світло людям очі сліпить,У темряву їх душі загорта (С. 14),

оскільки усі складові частини за характером синтаксичних зв’язківі за смисловими відношеннями пов’язані між собою. А це засвідчує, щотаким синтаксичним утворенням властива змістова завершеність,отож, як єдине комунікативне ціле вони можуть передавати певнуінформацію і відповідно – виконувати основну функцію тексту – ко-мунікативну. Наприклад:а) роздуми про чесність перед собою:

Не був я справедливим до кінця,Прощав покійникові, грав співця;Над мертвим вовком говорив промовуТак жалісно, що плакала вівця (С. 118);

б) роздуми про сенс людського життя:Безсмертні всі: цей виховав дитину,Той пісню написав, хоч і єдину,

Олеся ТЄЛЄЖКІНА,канд. філол. наук, доцент

СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ ЯК ТЕКСТ:АНАЛІЗ СТРУКТУРНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

Особливості функціонування складних речень досліджувалися ба-гатьма представниками різних лінгвістичних шкіл російської та укра-їнської мовознавчої науки. В українському синтаксисі були розглянутіпитання побутування сполучникових (І. Р. Вихованець, А. П. Грищен-ко), безсполучникових (С. І. Дорошенко, Л. О. Кадомцева) і сполуч-никово-безсполучникових (К. Ф. Шульжук, Л. П. Рожило) складнихсинтаксичних утворень, їх структурна організація, співвіднесеність уплощині речення – речення (К. Ф. Шульжук), речення – текст(О. О. Тєлєжкіна). Проте до цього часу залишається не з’ясованимпитання функціонування складного речення як смислово завершено-го тексту. Окремі дослідники (М. Я. Плющ, М. І. Пентилюк,К. Ф. Шульжук) стверджують, що речення не може бути текстом (бо вньому неможливий розгорнутий виклад певного змісту), а лише йогоскладовою частиною. Дослідження саме цього аспекту розвитку теоріїскладних синтаксичних утворень видається актуальним.Ця робота – перша спроба в українській синтаксичній науці до-

слідити можливість реалізації складних речень як змістовно заверше-ного тексту, проаналізувати розглядувані синтаксичні утворення з по-гляду їх структурної організації.Традиційно у східнослов’янському мовознавстві вважають, що

складне речення будь-якого різновиду може реалізуватися як зв’язний,змістовно завершений, цілісний текст. Це підтверджують і визначен-ня: а) речення: “Складне речення становить єдність двох чи більшепредикативних одиниць і відповідних семантичних пропозицій, щовиражають відношення між ситуаціями і призначені для функціону-вання у складі тексту (іноді – самостійно) як єдине комунікативне ціле”[4; 419]; б) тексту: “З точки зору комунікативного синтаксису текстомможе бути і одне речення. Предметом цього напряму є те, як будуєть-ся і як “поводиться” висловлювання у певному контексті, з урахуван-ням певного комунікативного завдання, в які відношення воно всту-пає з іншими подібними одиницями” [3; 138]. Саме це дало підстави

© О. ТЄЛЄЖКІНА, 2009


40 41

Випуск 17


б) компонент безсполучникового складного речення з різнофунк-ціональними частинами, виражений двоскладною предикативноюодиницею, де присудок – дієслово першої особи однини у формі тепе-рішнього часу:

Себе я безнадійно вчу:Дай більше сміху, ніж плачу,Не нарікай на тьму злостиво,А краще засвіти свічу! (С. 207)

У багатокомпонентному синтаксичному утворенні зачином є:а) підрядна частина із значенням часу – двоскладна предикативна

одиниця, де присудок виражений дієсловом другої особи однини уформі теперішнього часу:

Як ти підносиш на руках дитя,Світлішають думки і почуття,Пригадую мадонну Рафаеля –Мистецтво вічне, вічне-бо життя! (С. 17);

б) головна і підрядна частини, де головна частина – односкладнабезособова предикативна одиниця, а підрядна – двоскладна непоши-рена, що передає дію у теперішньому часі:

Буває, що насяде мжа,Здається ангелом ханжа,І зблискує під серцем совість,Як вістря мстивого ножа (С. 202);

в) компонент, який далі утворює безсполучниковий зв’язок і потре-бує пояснення, – односкладна означено-особова предикативна части-на, в якій присудок виражений дієсловом другої особи однини у формінаказового способу:

Ось поглянь – розквітнула купава,Сяє пух, немов фальшива слава,Лиш дмухни – і лисою стаєТа головка злотно-кучерява (С. 184);

г) частина, яка далі утворює сурядний протиставний зв’язок, –двоскладна предикативна одиниця, де присудок виражений дієсловомтретьої особи однини у формі теперішнього часу:

Між смертю і життям одвічна йде війна,Та є домовленість між ними потайна:

А той, що не зумів цього зробить,Коло дороги посадив ялину (С. 6);

в) застереження:Не видно вже тих вил на Місяці, що нимиВбив Каїн Авеля; безкрилі серафимиВ ракеті дорогій на Землю їх знесли,Щоб ми вбивалися, брати і побратими (С. 192).

Аналіз фактичного матеріалу показав, що такі складні синтаксичніконструкції можуть складатися:а) з двох компонентів:

Хто не воює проти лжіІ терпить підлості чужі,Заходить, наче осквернитель,В святиню власної душі (С. 139);

Ми, порятовані наразі,В небес надтріснутім алмазіСтворили похорон Йому,А Він живе і в саркофазі (С. 188);

б) з кількох частин:Не раз я був, як та підпряга;Зі мною йшов собі конягаХитрющий – я тягнув за двох,Він брав за двох медалі й блага (С. 210)

Як з віршами стою посеред сцени,Хтось є такий, хто дивиться на мене, –Не з залу, хоч у залі він сидить,А з космосу, крізь тло віків теменне (С. 134).

Результати проведеного аналізу досліджуваних речень засвідчу-ють, що структурні компоненти таких утворень відповідають компо-зиційним складовим тексту: зачину, розгортанню основної думки,висновку.Так, у двокомпонентних складних реченнях зачином можуть ви-

ступати:а) головна частина складнопідрядного речення – двоскладна пре-

дикативна одиниця із запереченням, де присудок (перший із ряду од-норідних) виражений дієсловом першої особи однини у формі минуло-го часу:


42 43

Випуск 17

І зблискує під серцем совість,Як вістря мстивого ножа (С. 202);

в) пояснювальної частини із трьох предикативних одиниць, які пе-редають послідовність розвитку подій (перша частина – непоширенадвоскладна із дієсловом-присудком третьої особи однини у форміминулого часу; наступна частина – двоскладна, ускладнена порівняль-ним зворотом, із дієсловом-присудком третьої особи однини у формітеперішнього часу; за нею – односкладна означено-особова із голов-ним членом, вираженим дієсловом другої особи однини у формі нака-зового способу):


г) компонента, що виражає протиставлення до першого – конста-тації факту (зачину), присудок складений іменний, дія відбувається утеперішньому часі:

Між смертю і життям одвічна йде війна,Та є домовленість між ними потайна:Не брати зрадників на послуги і спільноЗаносити в реєстр героїв імена (С. 176).

Висновок у розглядуваних текстах подається так:1) у двокомпонентних реченнях:а) групою третього присудка із ряду однорідних (служать для роз-

гортання думки), яка виступає головною частиною до наступногопідрядного складника:


б) третім компонентом (із ряду однорідних головних членів) пояс-нювальної частини складного безсполучникового речення (попереднідва компоненти становлять основу для розгортання думки):

Себе я безнадійно вчу:Дай більше сміху, ніж плачу,Не нарікай на тьму злостиво,А краще засвіти свічу! (С. 207);

2) у багатокомпонентних реченнях:а) частина багатокомпонентного утворення, що складається з двох

двоскладних предикативних одиниць (непоширені, присудок складе-

Не брати зрадників на послуги і спільноЗаносити в реєстр героїв імена (С. 176).

Основна думка у текстах рубаї розгортається за допомогою такихсинтаксичних складників:

1) у двокомпонентних реченнях:а) однорідних присудків, виражених дієсловами першої особи од-

нини у формі минулого часу, що поширюють головну частину склад-нопідрядного речення:


б) пояснювальної частини складного безсполучникового речення– односкладної предикативної одиниці, де головний член вираженийдієсловом другої особи однини у формі наказового способу; ця части-на ускладнена однорідними головними членами, два з яких і розвива-ють основну думку твору:

Себе я безнадійно вчу:Дай більше сміху, ніж плачу,Не нарікай на тьму злостиво,А краще засвіти свічу! (С. 207);

2) у багатокомпонентних реченнях:а) частини багатокомпонентного утворення, що складається із

головної частини (для попереднього підрядного компонента, що єзачином) – двоскладної предикативної одиниці, де присудок вираже-ний дієсловом третьої особи однини у формі теперішнього часу, – інаступного складника – односкладної предикативної одиниці (озна-чено-особова форма) із присудком-дієсловом першої особи однини уформі теперішнього часу, – між якими складається безсполучниковийзв’язок:


б) наслідкової частини, що з попереднім складнопідрядним склад-ником (зачином) утворює безсполучниковий зв’язок, – двоскладнапредикативна одиниця, де присудок виражений дієсловом третьоїособи однини у формі теперішнього часу:

Буває, що насяде мжа,Здається ангелом ханжа,


44 45

Випуск 17


1. Літературознавчий словник-довідник / Р. Т. Гром’як, Ю. І. Ко-валів, В. І. Теремко. – К., 1997. – 752 с.

2. Павличко Д. Рубаї. – К., 1987. – 248 с.3. Панченко Е. И. Текст и векторы его модификации // Вісник ХНУім. В. Н. Каразіна. – Серія Філологія. – № 631.– Випуск 41. – Х.,2004. – С. 138 – 140.

4. Слинько І. І., Гуйванюк Н. В., Кобилянська М. Ф. Синтаксис сучас-ної української мови: Проблемні питання. – К., 1994. – 670 с.

АНОТАЦІЯ

Тєлєжкіна О. Складне речення як текст: аналіз структурної організаціїУ пропонованій статті зроблено спробу дослідити можливість реалізації

складних речень як тексту на прикладі рубаї Дмитра Павличка, проаналізо-вано їх структурну організацію та відповідність складових частин реченнякомпозиційним компонентам тексту.

SUMMARY

Telezhkina O. Composite sentence as text: analysis of structural organizationThis paper deals with the investigation of composite sentences realization as

a text by the example of rubai by Dmytro Pavlychko. It also analyzes theirstructural organization and sentence constituent parts correspondence withcompositional components of the text.

ний іменний), між якими склалися відношення обґрунтування, а разомвони аргументують констатуючу частину (розгортання думки):


б) частина, що передає послідовність розвитку подій і з попереднімкомпонентом утворює сурядний зв’язок, – двоскладна предикативнаодиниця, ускладнена порівняльним зворотом, в якій присудок вираже-ний дієсловом третьої особи однини у формі теперішнього часу:

Буває, що насяде мжа,Здається ангелом ханжа,І зблискує під серцем совість,Як вістря мстивого ножа (С. 202);

в) частина, що передає послідовність розвитку подій і з попереднімкомпонентом утворює сурядний зв’язок, – двоскладна поширена пре-дикативна одиниця, де присудок виражений дієсловом третьої особиоднини у формі теперішнього часу:


г) компонент, що уточнює зміст попередньої частини, – односклад-на предикативна одиниця, ускладнена однорідними головними члена-ми:

Між смертю і життям одвічна йде війна,Та є домовленість між ними потайна:Не брати зрадників на послуги і спільноЗаносити в реєстр героїв імена (С. 176).

Результати аналізу складних синтаксичних конструкцій, викорис-таних Д. Павличком у рубаї, дозволяють стверджувати, що складніречення двокомпонентної та багатокомпонентної будови можуть бутиреалізовані як самостійні тексти, оскільки їх структурні складникивідповідають композиційним компонентам тексту (зачину, розгортан-ню думки, висновку), їм притаманна логічна зв’язність, структурна ісмислова цілісність, змістова завершеність, отож, вони виражаютьпевне судження і можуть передавати відповідну інформацію.Продовження дослідження у цьому напрямі бачиться у визначенні

характеру синтаксичних зв’язків і встановленні семантичних відно-шень між компонентами таких складних синтаксичних утворень.


46 47

Випуск 17

членів речення в англійській мові дотримання семантичного словопо-рядка від теми до реми вимагає ще і особливого синтаксичного офор-млення теми і реми. Початковий компонент англійського речення, якправило, підмет. Тому тема в диремі повинна мати синтаксичне офор-млення підмета. Рема, яка займає прикінцеву позицію в англійськійдиремі, повинна мати синтаксичне оформлення, яке відповідає при-кінцевій позиції смислової групи – предикативної частини присудка,додатка, обставини.У моноремі послідовність зворотня – рема в англійському ва-

ріанті монореми займає початкову позицію, а тема – прикінцеву.Згідно з граматичним принципом англійської мови рема повиннамати синтаксичне оформлення підмета, а тема, яка знаходиться в про-тилежному кінці висловлювання, має синтаксичне оформлення будь-якого члена речення.Зазначені розбіжності в характері синтаксичного словопорядку

призводять до того, що під час перекладу синтаксичне оформленнякомпонентів тема-рематичної структури неминуче змінюється. Слідзазначити деякі типові моделі зміни синтаксичного оформлення ком-понентів тема-рематичної структури при перекладі з англійської ук-раїнською мовою.Найчастотнішою моделлю є трансформація англійського тематич-

ного підмета в український початковий другорядний член. При англ-ійському підметі, який фактично містить відомості про просторові чичасові орієнтири інформаціі, що надалі вводиться, як правило, єдієслово так званої широкої семантики, яке вимагає прямого керуван-ня. Керована смислова група в англійській мові оформлюється в дода-ток. При переході на українську мову з’являється новий рематичнийпідмет, а та смислова група, що виконувала функцію підмета, в ук-раїнській мові її втрачає і виконує функцію обставини.

Moseley’s work provided a method that could be used to determine exactlyhow many empty spaces remained in the periodic table [15; 81]. – Мозлі усвоїй роботі показав новий метод, який давав можливість точно вста-новити кількість порожніх місць, які треба залишити у періодичнійтаблиці для ще невідомих елементів [24; 41].Не менш поширеною моделлю є трансформація тематичного анг-

лійського підмета в початковий український тематичний додаток.Подібні трансформації не можуть не торкатися присудка і пов’язанівони, головним чином, з тим, чи становить англійський підмет фак-тичний чи лише формальний суб’єкт дії, а також з тим, чи існує мож-ливість перетворити фактичний суб’єкт на фактичний об’єкт дії.© О. КОНДРАТЬЄВА, 2009

Оксана КОНДРАТЬЄВА,aспірантка

ТЕМА-РЕМАТИЧНА СТРУКТУРА ЯК ЗАСІБЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗВ’ЯЗНОСТІ В АНГЛОМОВНОМУ

НАУКОВОМУ ТЕКСТІ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЇЇВІДТВОРЕННЯ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ

Як відомо, висловлювання одного змісту в різних мовах маютьвідмінну синтаксичну структуру. Це зумовлено не тільки відмінностя-ми в наборах лексичних і граматичних засобів вираження, але й роз-біжностями в самому способі подання інформації, в різній сегментаціїдійсності [2; 67]. Наявність даних факторів знайшла відображення впонятті актуального членування, що виокремлює в тексті тема-рема-тичні структури, яким притаманні свої особливості в українській іанглійській мовах, певні відмінності та певні подібні риси.

Мета статті окреслює особливості передачі в українських пере-кладах тема-рематичних структур англомовного наукового тексту.За певної подібності семантичного словопорядку, тобто лінійного

упорядкування смислових груп, в українській та англійській мовах всинтаксичному оформленні теми і реми існують істотні відмінності.Визначальною відмінністю є те, що вільний граматичний словопоря-док української мови дозволяє появу практично будь-якого членаречення в будь-яку позицію, в той час як граматичний словопорядоканглійської мови фіксований і вимагає чіткої послідовності членівречення – підмет, присудок, додаток тощо [7; 73]. Тому синтаксичнеоформлення компонентів тема-рематичної структури може відрізня-тись.У науковому мовленні, на якому базується дослідження, семантич-

ний порядок слідування смислових груп в українській мові має чіткузакономірність. І в диремі, і в моноремі рема займає прикінцеву, а те-ма – початкову позиції в реченні, незалежно від синтаксичного офор-млення і теми, і реми. Семантичний словопорядок тих самих смисло-вих груп в англійській мові має таку саму особливість лише в диремі,зі словопорядком від теми до реми. Але через фіксований порядок


48 49

Випуск 17

відтворенні значення емфази, підсилюють її комунікативне наванта-ження.

It is not just conservatives who argue that those who break the law out ofmoral conviction should be prosecuted [10; 87]. - Не лише консерваторитвердять, що треба переслідувати тих, хто порушує закон з огляду наморальні переконання [20; 119].Слід зазначити, що в тексті послідовність і зв’язність викладу ба-

гато в чому залежить від тема-рематичних висловлювань. Часто ремаодного висловлювання стає темою іншого [6; 124].

In the NTSC system, the snapshots are flashed at a rate of 60 fields persecond. This rate is sufficiently high for the viewer to perceive continuousmotion and to avoid notice of display flickering [13; 80]. - В системі NTSCкадри змінюються зі швидкістю 60 кадрів за секунду. Ця швидкість єдостатньо високою, щоб глядач отримав враження неперервної змінизображення і не міг зауважити миготіння дисплея [22; 54].Крім того, певна тема-рематична структура створюється в цілісно-

му змісті тексту, коли інформація в одній частині тексту виступає в уза-гальнюючий формі в якості вихідного моменту для подальшого змісту[4; 76]. Під час створення тексту перекладу перекладач, як правилo,зберігає тема-рематичну структуру оригіналу.

Another method of soft lithography, called micromolding in capillaries,involves using the PDMS stamp to mold patterns. The stamp is placed on ahard surface, and a liquid polymer flows by capillary action into the recessesbetween the surface and the stamp. . . . This technique can replicate structuressmaller than 10 nanometers. It is particularly well suited for producingsubwavelength optical devices, waveguides and optical polarizers, all of whichcould be used in optical fiber networks and eventually perhaps in opticalcomputers [16; 37]. – Інший метод літографії з мікрозазором, який нази-вається мікроформовкою у капілярах, використовує ПДМС-штамп дляформовки рисунків. Штамп розташовують на твердій поверхні, арідкий полімер завдяки капілярній дії затікає у проміжки між поверхнеюта штампом. . . . Ця технологія може відтворити структури ,меншіза 10 нм. Це особливо добре підходить для створення субхвильових оп-тичних приладів, хвилеводів та оптичних поляризаторів, які можна ббуло використати в оптоволоконних мережах, а з часом, можливо, і воптичних компютерах [18; 27].Збереження тема-рематичної структури оригіналу при перекладі

забезпечується різними лексичними, граматичними і графічнимизмінами.

Danish physicist Niels Bohr, the first to bring quantum theory to bear onthe structure of the atom, was also motivated by the arrangement of theelements in the periodic system [15; 74]. – Датського фізика Нільса Бора,котрий першим застосував квантову теорію для структури атома,також зацікавила класифікація елементів у періодичній системі [24; 42].Початкова смислова група в англійській мові, яка починається

підметом, що становить формальний суб’єкт дії, легко піддається пе-ребудові при використанні активної конструкції в українській мові,завдяки чому формальний суб’єкт дії, який стає в українському варі-анті додатком активної конструкції, перетворюється в фактичний іформальний об’єкт дії. При такій перебудові кінцева рематична гру-па зберігає свою позицію, перетворюючись із англійського додатка вукраїнський підмет.Менш поширеними моделями є такі, у яких зберігається синтаксич-

не оформлення компонентів інформаційної структури оригіналу. Приперекладі конструкцій з there українською мовою, як свідчить матер-іал дослідження, в більшості випадків не виникає необхідності зміню-вати синтаксичне оформлення рематичного компоненту.

But despite the dramatic changes that have taken place in science over thepast century – namely, the development of the theories of relativity andquantum mechanics – there has been no revolution in the basic nature of theperiodic system [15; 78]. – Проте, незважаючи на драматичні зміни, щовідбувалися в науці протягом останнього століття (відкриття теоріївідносності та квантової механіки), у періодичній системі не сталосяніякої революції [24; 38].Якщо присудком підметово-прогресивної диреми є тематичне

дієслово буття, що позначає статичне положення у просторі, привідтворенні цих дирем українською мовою у перекладача з’являєтьсяще одна можливість зберегти семантичний словопорядок оригіналу,не вдаючись до зміни синтаксичного оформлення реми. Норми анг-лійської мови передбачають інверсію дієслова буття в початкову по-зицію перед підметом.

Then came the most difficult part of the experiment [9; 76]. – Тоді наста-ла найскладніша частина експерименту [17; 30].Як свідчить здійснений нами аналіз перекладів, переважна

більшість емфатичних конструкцій передається в науковому перекладііз збереженням порядку слів оригіналу. Фразопочаткова рематичнасмислова група в більшості випадків зберігає свою позицію на почат-ку речення і відтворюється без синтаксичних змін, а лексичні засоби (вданому випадку прислівник лише), що широко вживаються при


50 51

Випуск 17

В багатьох випадках тема-рематична структура є звичайноюмікроознакою, що забезпечує зв’язки в поверхневій структурі тексту.Однак у низці випадків тема-рематична структура є важливою мікро-ознакою, за допомогою якої в поверхневій структурі знаходять про-яв макроознаки і особливості суперструктури тексту і, таким чином,є поверхневим корелятивом когерентної структури. До числа мікрооз-нак, за допомогою яких проявляються особливості тема-рематичноїструктури, що відображають єдність мотивів, референційну і подієвуєдності, є означенний і неозначенний артиклі, що вказують на рольіменника в тексті, ідентифікують, класифікують, генералізують,інструктують, як будувати ментальні площини у просторі і часі, розу-міти референційні та концептуальні зв’язки, що існують у дискурсі [1;162], [5; 17], i інверсія – порушення нормативного порядку слів, у ре-зультаті чого певний елемент виокремлюється й отримує додатковеінформаційне, тематичне, експресивне, стилістичне навантаження [3;81].Розглянемо приклади цієї функції тема-рематичної структури на

прикладах перекладів англомовної наукової прози українською мо-вою.Тема-рематична структура як корелятив суперструктури тексту

(розповідна структура англійського тексту) проявляється, наприклад,в тому, що в першому реченні з’являється так звана тема з “новим” [8;354]. Речення, в яких зустрічається тема з “новим”, створюють ілюзіюіснування контексту, спільного для автора і читача.

The periodic table of the elements is one of the most powerful icons inscience: a single document that consolidates much of our knowledge inchemistry [15; 78]. – Періодична система – це одна з найвидатніших таб-лиць у науці: проста схема, що обєднала всі основні знання з хімії [24; 38].У першому реченні, що виконує функцію вступної структури, вво-

диться основний референційний ланцюжок the periodic table of theelements і мотив значущості періодичної системи, що є блискучоюструктурною схемою для основоположних “цеглинок” природи. Це зна-ходить відображення в тема-рематичній структурі речення, яке є моно-ремою, де тема містить в собі “нове”. В перекладі зберігається і сам ко-релятив (референційний ланцюжок) і тема-рематична структура.Розглянемо ще один приклад вступної структури. Охарактеризує-

мо початок статті Рене С. Краан- Кортевега “Galaxies behind the MilkyWay”.

Somewhere behind the disk, for example, are crucial parts of the twobiggest structures in the nearby universe: the Perseus-Pisces supercluster of

It is labour power that gives value to a commodity [10; 125]. – Тількипраця створює вартість товару [20; 201].У наведеному прикладі рематична смислова группа, яка має в

англійській мові синтаксичне оформлення іменної частини присудка,в українській оформлюється так само, а лексичні засоби (у данномувипадку прислівник тільки) підсилюють комунікативне навантажен-ня рематичної групи.

When thicker than four microns – the magnitude that might result froma shipping accident – fresh oil forms an obvious covering, reddish brown to tanin colour. . . .In thickness between one and four microns, an oily layer refractsincident light to form the rainbow sheen familiar from curbside puddles.Natural oil slicks – which range from less than 0.01 to one micron – may beonly a few tens of molecules thick .Still, the chemical bonds betweenhydrocarbons are sufficient to create surprisingly durable film. This surface-active or “surfactant,” layer suppresses the line-scale ripples that the windwould otherwise raise. The lack of ripples in turn allows the water to reflectlight almost as effectively as a mirror, which gives a patch of floating oil itscharacteristic slick appearance [14; 59]. - Коли товщина шару більше чо-тирьох мікронів – ця величина може бути наслідком корабельної ава-рії – свіжа нафта утворює чітке покриття червоно- чи рожево-корич-невого забарвлення. . . .Якщо товщина складає від одного до чотирьохмікронів, то маслянистий шар заломлює падаюче світло, яке сприй-мається як виблискування веселки, знайоме нам із тротуарних калюж.Природні нафтові плями від 0.01 до одного мікрона можуть мати тов-щину лишень у декілька десятків молекул. Однак, хімічні звязки міжвуглеводнями достатньо сильні для того, щоб утворити напрoчуд міцнуплівку.

Цей поверхнево активний шар або “зовнішній активізатор” поглинаєдрібненькі хвилі, які здіймає вітер. Своєю чергою відсутність хвильокдозволяє воді відбивати світло майже з таким самим ефектом, як ідзеркало, яке надає плямці плаваючої нафти її характерного гладкоговигляду [23; 75].Збереження тема-рематичної структури, як показано у наведеному

вище прикладі, забезпечується граматичними засобами, а саме, у пе-рекладі ініціальная абсолютная номінативна конструкція перетво-рюється у підрядне речення з додатковим введенням засобів темати-зації. При цьому тема набуває предикації, і її комунікативна вагомістьпри перекладі збільшується. В тому самому прикладі використовують-ся і графічні засоби, а саме, розподіл на абзаци, що також сприяєпідсиленню комунікативної значущості теми.


52 53

Випуск 17

кінці речення. Новий аргумент оформлений ремою, яка представленау вигляді додатка, що супроводжується формальною вказівкою рема-тичності – неозначенним артиклем, що підсилює мотив. У тексті пере-кладу така тема-рематична структура речення зберігається, хоча прицьому відбувається синтаксична перебудова речення, що забезпечуєзбереження тема-рематичної структури тексту оригіналу (рема-дода-ток – рема-підмет). Через тема-рематичну структуру проявляється іреференційна єдність: з’являється новий референційний ланцюжок asliding scale of acceptable PSA levels, при цьому новий аргумент офор-млений ремою. Таким чином, змінюються мікроознаки, за допомогоюяких виражений корелятив, а сам корелятив зберігається.

One scheme that may better distinguish patients who have cancer fromthose who do not relies on a sliding scale of acceptable PSA levels, with thetop limits for normal starting low and rising with age [11; 75]. – Однією зісхем, що дозволяє краще відрізнити хворих на рак простати від здоро-вих, є плаваюча шкала припустимого рівня PSA, згідно з якою верхнямежа норми зростає з віком [19; 54].Таким чином, тема-рематична структура є важливою мікроозна-

кою, за допомогою якої в поверхневій структурі з’являються макрооз-наки, і, таким чином, є поверхневим корелятивом. Як свідчить мате-ріал дослідження, при перекладі можуть відбуватися як зміни в самійтема-рематичній структурі, так і в засобах оформлення рематичної ітематичної частин. Подібні зміни можуть бути обумовлені відмінно-стями в характері синтаксичного словопорядку, а також в наборахлексичних і граматичних засобів вираження. Адекватне відтвореннякогерентної структури оригінального тексту в перекладі вимагає збе-реження тема-рематичної структури у тих випадках, коли вона є по-верхневим корелятивом. А це означає, що функції теми і реми в текстіперeкладу повинні виконувати ті ж cмислові елементи, що і в текстіоригіналу, хоча їх синтаксичне оформлення може змінюватися.


1. Арнольд И.В. Стилистика современного английского языка (сти-листика декодирования). – М., 1990. – 300 с.

2. Гарбовский Н.К. Теория перевода. – М., 2004. – 365 с.3. Коваль А.П. Науковий стиль сучасної української літературноїмови. Структура наукового тексту. – К., 1970. – 308 с.

4. Комиссаров В.Н. Современное переводоведение. – М., 2000. – 192 c.5. Мамедов А.Я. Роль артикля как связующего елемента текста: Ав-

galaxies and the Great Attractor, a gargantuan agglomeration of matterwhose existence has been inferred from the motions of thousands of galaxiesthrough space [12; 52]. – Десь поза диском, наприклад, є основна частинадвох найбільших структур ближнього Всесвіту: скупчення галактикПерсей-Риби і “Великий Притягувач”, гігантське скупчення речовини,існування якої встановлено за потоками тисяч галактик у просторі [21;46].Перше речення тексту оригіналу є вступною структурою, в якій

вводиться мотив неможливості дослідження і споглядання космосучерез те, що він перекрит пилом і зірками Галактики. Це віддзерка-люється в тема-рематичній структурі речення, яке є диремою з двомарематичними піками: на обставині місця дії somewhere behind the diskі на групі підмета, який оформлено предикативною частиною іменно-го присудка. В перекладі речення є моноремою, зі збереженням інверсіїдієслова в початковій позиції, яка передує позиції підмета. Отже,аналіз змін мікроознак доводить, що вони зберігаються і змінюютьсядля того, щоб зберегти когерентну структуру оригіналу.Іншою важливою функцією тема-рематичної структури є відобра-

ження єдності мотивів. Розглянемо цю функцію на прикладі статтіР.Е.Белл “Gravity Gradiometry”.

In an effort to devise more stealthy aids to underwater navigation, U.S.and Soviet navies designed sensitive instruments that could measure tinyvariations in the pull of gravity caused by underwater ridges or mountains [9;74]. – Намагаючись ослабити шум під час підводного керування, амери-канські та радянські ВМС розробили чутливі прилади, що могли б вимі-ряти крихітні відхилення сили тяжіння, спричинені підводними гребеня-ми та горами [17; 28].Один із мотивів статті – мотив створення приладів, що вимірюють

крихітні відхилення сили тяжіння, спричинені присутністю поручмасивного об’єкту, відображається в тема-рематичній структурі ре-чення (дирема з рематичними піками на групах підмета і додатка).Новий аргумент sensitive instruments оформлений ремою, яка представ-лена у вигляді додатка. Через тема-рематичну структуру проявляєтьсяі референційна єдність: з’являється новий референційний ланцюжокsensitive instruments. В перекладі речення є диремою, де рема посідаєприкінцеву позицію і несе те ж смислове навантаження, що й в текстіоригіналу.Мотив статті Марка Б. Гарніка “Combating prostate cancer” – по-

кращення можливості виявлення раку простати – відображається втема-рематичній структурі речення: дирема з рематичним піком у


54 55

Випуск 17

23. МакДональд Я.Р. Природні нафтові виливи: Пер. з англ. // Світнауки. – 2001. – № 1. – С. 73 – 78.

24. Скеррі Е.Р. Еволюція періодичної системи: Пер. з англ. // Світнауки. – 2001. – № 1. – С. 38 – 44.

АНОТАЦІЯ

Кондратьєва О. Тема-рематична структура як засіб забезпечення зв’яз-ності в англомовному науковому тексті та особливості її відтворення украї-нською мовоюУ статті йдеться про те, що тема-рематична структура є звичайною мікро-

ознакою, що забезпечує зв’язки в поверхневій структурі тексту. Однак у низцівипадків тема-рематична структура є важливою мікроознакою, за допомо-гою якої в поверхневій структурі проявляються макроознаки і особливості су-пурструктури тексту і, таким чином, є поверхневим корелятивом когерентноїструктури тексту. Адекватне відтворення когерентної структури оригіналь-ного тексту в перекладі вимагає збереження тема-рематичної структури у тихвипадках, коли вона є поверхневим корелятивом.

SUMMARY

Kondratieva O. Thematic and rhematic articulation as a means of text connexityand peculiarities of its Ukrainian translation types (The research is based on theUkrainian translation of English Language scientific-technical and scientific popularprose)

The article deals with the problem of thematic and rhematic articulation ininterpreting text connexity and peculiarities of its Ukrainian translation types.Thematic and rhematic articulation analyzed can be regarded as a commonmicrosign that provides connections for the surface structure. On the other hand,thematic and rhematic articulation can be regarded as an important microsign withthe help of which reveal the macrosigns and the peculiarities of the textssuperstructure. An adequate reproduction of coherent structure of the original textsrequires that thematic and rhematic articulation should be preserved in case whenit is sure to reveal the macrosigns and the peculiarities of the texts superstructure.

тореф. дис. ... канд.филол.наук: 10.02.04 / Ин-т иностранных язы-ков. – М., 1990. – 20 с.

6. Черняховская Л.А. Единицы и связи смысловой грамматики тек-ста // Сб.н.тр. МГПИИЯ им. М.Тореза; вып. 308 “Грамматика иперевод”. – М., 1988. – С. 109 – 133.

7. Черняховская Л.А. Перевод и смысловая структура. – М., 1976. –262 с.

8. Bellert L. On a Condition of the Coherence of Texts // Semiotica1970. – Р. 2, P. 335 – 363.

ДЖЕРЕЛА ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ

9. Вell R. Gravity Gradiometry // Scientific American. – June, 1998. –P. 74 – 79.

10. Dworkin R. Taking Rights Seriously. – London: Duckworth & Co.Ltd., 1977. – 293 p.

11. Garnick M.B. Combating prostate cancer // Scientific American. –December, 1998. – P. 74 – 83.

12. Kraan-Korteweg R.C. Galaxies behind the Milky Way // ScientificAmerican. – October, 1998. – P. 51 – 57.

13. Lim J.S. Digital television: here at last // Scientific American. – May,1998. – P. 78 – 83.

14. MacDonald I.R. Natural oil spills // Scientific American. – November,1998. – P. 57 – 78.

15. Scerri E.R. The evolution of the periodic system // Scientific American.– May, 1998. – P. 70 – 77.

16. Whitesides G.M. The art of building small // Scientific American. –September, 2001. – P. 33 – 41.

17. Белл Р. Гградієнтометрія сили тяжіння: Пер. з англ. // Світ нау-ки. – 1999. – № 2. – С. 28 – 33.

18. Вайтсайд Д. Мистецтво виготовлення малого: Пер. з англ. // Світнауки. – 2001. – № 5. – С. 23 – 31.

19. Гарнік М.Б. Рак простати: Пер. з англ. // Світ науки. – 2001. –№ 1. – С. 52 – 63.

20. Дворкін Рональд. Серйозний погляд на права: Пер. з англ. – К.: Ос-нови, 2000. – 519 с.

21. Краан-Кортевег P.C. Галактики за Молочним шляхом: Пер. зангл. // Світ науки. – 2001. – № 1. – С. 45 – 51.

22. Лим Д.С. Цифрове телебачення: нарешті з нами: Пер. з англ. //Світ науки. – 1998. – №1. – С. 52 – 57.


56 57

Випуск 17

стилістичної виразності такі звертання набувають за умови їх повто-рення: “А я тобі листа напишу, / Що ще тоді, Маріє, за совітів / Я буву непідрубаному світі / Пелюсткою підрубаної вишні. / ...Колись я допи-шу листа, / Я допишу листа, Маріє...” (Т. Мельничук). Максимальнож підсилює емоційність мовлення і, відповідно, самих онімів викори-стання у функції однорідних звертань не тільки повторюваних, але йсинонімічних назв Божої Матері. Адже кількаразове вживання адре-сатів мовлення, за спостереженнями О.М. Пєшковського, концентруєв собі максимум думки й почуття автора [2; 407]. Наприклад: “...поми-луй м’я Діво / помилуй м’я Діво / Богоматір” (С. Сапеляк).При створенні за допомогою назв Матері Божої авторських мета-

фор, виражених у формі звертань, відбувається певне нівелюванняконфесійних конотацій, як-от: “Мадонно радісна дощу, / травневихзлив маленька відьмо, / вже світу білого не видно / поза Тобою” (І. Ка-линець). Але емоційне насичення таких онімів зберігається й моженавіть посилюватись за рахунок повторів цих тропів, наприклад:“Мадонно з Красова, плекай / барвінок в нашому городці / і райдугулюбові в оці, / Мадонно з Красова, плекай. / ...Мадонно з Красова, плекай/ барвінок в нашому городці” (І. Калинець).Іноді образне значення цього адресата мовлення зумовлюється за-

головком твору (як, наприклад, у вірші Ір. Калинець “Софія”: “Мо-люсь Тобі, Стражденна Діво...”, де сполука Стражденна Діва позна-чає конкретну культову споруду) або першим рядком вірша (“Возве-лич мене, мамо... / Світ немилий без тебе, моя Богородице сива”(В. Стус)). Смисловий компонент ‘мати’ може ставати головним притворенні оригінальних метафор, наприклад: “Стрінуться побожні: /хто, куди і звідки? / Чи знайти не можна / богоматір квітки?” (І. Кали-нець).Різким контрастом з первинним позитивно-емоційним наповнен-

ням теонімів стає експресія брутальності, якою позначені ці власніназви, уведені до лайливих зворотів. Таке надмірне зниження аксіоло-гічної характеристики створює необхідні умови для сприймання по-етичного контексту головним чином на емотивному, а не на понятій-ному рівні, наприклад: “Мене патріотизму вчили в боки, / В Христосаі Марії душу мать” (М. Осадчий). Схожий випадок кардинальноїзміни емоційно-оцінної семантики подибується в оказіоналізмі бого-мать: “Немов з пожеж, з аеродромів / залізні янголи летять, / а він кош-латить сиві брови / і гне в Христа і в богомать” (В. Стус).За винятком вищевказаного прикладу, художні вживання оніма

Марія та інших назв Богородиці не виявляють негативно-оцінних сем.

Юлія БРАЇЛКО,канд. філол. наук

“СЛАВСЯ, МАРІЄ!..”(назви Богородиці в українській поезії

60 – 80-х років ХХ століття)

Назви, що позначають Діву Марію, разом з іншими теонімами ви-конують важливу стилетворчу функцію у поетичному мовленні60–80-х років минулого століття. За їх референтами постають цілі ком-плекси філософських і релігійних переконань, емоційних відчуттів, ес-тетичних прагнень тощо, через призму чого відбувається загальнесвітосприйняття поетів.Лексема Богородиця має багато синонімів, вони втілюють варіації

її божественної належності (Богоматір, Мати Божа (Божа Мати),Мати пресвята, Богородиця-Діва, Мадонна, Марія-Богородиця, Пречи-ста(я) Діва (Пречиста), Пречиста(я) Марія) чи людської сутності(Марія, Діва Марія), а також іншу християнську образність (Оранта,Марія-Оранта). Контекстуальним синонімом є також онім Покрова,яким зазвичай позначають християнське свято.

Зауважимо, що, на думку І. Грималовського, назва ПречистаДіва є перифрастичним словосполученням, яке описово означає понят-тя “мати Бога Ісуса Христа” [1; 194]. Це твердження видається намнеприйнятним, оскільки вказана сполука давно вже ввійшла до бого-словської терміносистеми і є нічим іншим, ніж ще одним власним іме-нем Богородиці, яке висвітлює нові грані цього поняття.У конфесійному стилі власні назви Божественної Трійці, Матері

Божої та святих уживаються передусім у ролі звертання й супроводжу-ються висловлюванням прохання про допомогу, заступництво чипокарання, вираженого традиційними для молитви дієсловами про-сти, помилуй, спаси (врятуй), сохрани, допоможи, зглянься, благословитощо. Таке функціонування властиве теонімам і в поетичному мов-ленні: “вірую / від слова до слова / ПРЕНЕПОРОЧНУЮ ПОКРОВУ /помилуй м’я Діво...” (С. Сапеляк). Для християнської віри при звер-танні до Діви Марії звичними є також слова подяки чи прославлення,що теж знайшло відбиток у поезії 60 – 80-х років: “І раптом голосівбурхливий водопад: / “Слався, Маріє!..” (Ір. Калинець). Значно більшої

© Ю. БРАЇЛКО, 2009


58 59

Випуск 17

мов оте Добро, що темних духів Зла / Роззброює усмішкою мадонни”(М. Руденко).Найменування Матері Божої можуть передавати характеризовано-

му образу цілий комплекс позитивних сем, наявних у сукупності коно-тативних і символічних значень цього теоніма. Тобто, в тексті реалі-зується максимум його культурної інформації, як-от: “Тож як верта-тися тоді, / коли в тобі впізнав Марію?” (І. Калинець); “І ріка – в імлі,/ і Богородицею вийшла мева / з брунатною зорею у чолі” (В. Стус).Поетичні контексти часто віддзеркалюють родинні стосунки між

християнськими верховними сутностями. Із цією метою з-поміж сино-німічних номінацій вибираються такі, які містять пряму вказівку навідносини між ліричними об’єктами, причому часто в цих конфесійнихонімах відбувається усічення того структурного компонента, що вка-зує на сакральну належність (Божа Матір > Матір; Божий Син > Синтощо). Наприклад: “Ніхто Ісуса й Матір не прославить – / На кукуруд-зу поженуть обох” (М. Руденко); “Все знов почнеться з Матері і Сина”(І. Калинець). Таке вживання теонімних одиниць надає їм інтимногозабарвлення й асоціюється з їх функціонуванням у народнопісеннійтворчості, головним чином у різдвяних колядках.У деяких поезіях наявні більш чіткі колядкові мотиви. І теоніми,

що використовуються в подібних контекстах, набувають, як правило,певного відтінку розмовності: “Зчудувалась чиста Діва – / над дитят-ком плаче з дива...” (І. Калинець); “На святій горі при самій зорі / цер-ковця стала. / За престолом Божа Мати / книжечку читала...” (І. Ка-линець); “...Чорти і змії пітьму женуть... / І Марія-Богородиця / насапфірнім престолі сіла. / Церкву святу поблагословила...” (Т. Мельни-чук); “...далеко від церкви / колядний щем... / Христос ся рождає!”(С. Сапеляк).Художнє мовлення 60 – 80-х років має тенденцію до метонімізації

значення теонімних одиниць, яка розвивається в такому напрямку: те-онім>назва ікони. У цих випадках аналізовані власні назви не тількине втрачають сакрального значення, а й набувають нових релігійнихсем. Наприклад: “І вражений, схиливсь до вівтаря: / Пожежа освіти-ла Матір Божу” (М. Руденко); “Батьківська хата колишня з лавою, /Мов крізь сон, постає мені / З такою, як ця, білявою / Матір’ю Божою/ Між вікнами на стіні” (М. Самійленко). Цей процес нерідко супро-воджується різноманітними метафоричними змінами, що призводитьдо змістової двоплановості образів, позначених цими онімами, як-от:“І плакала в недотрощеній рамі / гуцульська мадонна” (І. Калинець);“...обновилася на причілкові Богоматір, / щирозлотом взолотило її

Це пов’язано з глибоко позитивними релігійними фоновими знання-ми, що постають за синонімами цього ряду. У поетичних текстах приактуалізації їхнього прямого значення домінантними стають семи‘чистота’, ‘мати’, ‘материнська любов’, ‘заступництво’, часто вияск-равлені на тлі біблійної міфології: “На слайді неба / Пречиста ДіваСина сповива...” (С. Сапеляк); “Мені Мадонна / З Ісусом у хліві малим/ Явилась чисто, мов ікона, / Одвічним духом молодим” (М. Осадчий);“Там Мадонна в небесі / у пречистім омофорі” (І. Калинець); “Благосло-вен хай буде плід / Твойого, жона, лона; / Навчи любити їх свій рід, / якМати Божа сина” (З. Красівський); “Хай Божа Мати, Божий Син / неопускають нас в опіці...” (І. Калинець). Такі ж семи спостерігаються ів поодиноких прикладах індивідуально-авторських лексем, мотивова-них назвами Богородиці: “... одпусти мене / Просіко Найсвятіша /Матибожа Осені / Матибожа Далечі” (І. Калинець); “Скільки їх, свя-тих і безборонних / Благородиць – наших матерів, / Як нещасних в’яз-ниць, у вагонах / Вивезли на муки – без судів!” (І. Гнатюк).У поезії 60 – 80-х років лексеми цього синонімічного ряду дуже ча-

сто використовуються для характеристики чи називання земнихжінок. Важливими при цьому стають символічні значення, на які ба-гата назва Богородиця та под. У християнській культурі вона є симво-лом “Матері, Цариці Небесної, Життя, Світла, Мудрості, Таїни, Лю-бові і заступництва, радості і смутку; ідеалу жінки-матері; союзу боже-ственного і земного; духовного порозуміння й очищення; володаркиі надії всіх народів” [3; 16] тощо. У художніх контекстах зазначеногоперіоду розвиваються передусім значення ідеалу жінки-матері й свя-тості, наприклад: “Тарас – під рушником весільним. / А поруч – юна ісвята, / з тавром печалі на устах, / задумана Мадонна з сином” (Т. -Мельничук); “Навстріч, задивлена у даль, / у непорочно білій шаті, / йденаречена молода, / на той рік – богоматір” (І. Калинець); “Вогонь, і сніг,і суховій, і дощ / поймає сонний морок довгих площ, / і все гуде, бурунить-ся, вирує, / а десь там Богоматір’ю німує / моя дружина” (В. Стус).Актуальними для поетичного мовлення стають і значеннєві компо-

ненти, що позначають риси зовнішності Богородиці, через які харак-теризуються різноманітні ліричні об’єкти: “Ввижаються уста твоїсумні / і щоки Богородиці пречисті / в нічних сльозах” (В. Стус); “...Коливін лишиться живий, ми відсвяткуємо / зустріч у ресторані, – кажедобросерда / бабуся, прозора, як Богоматір” (В. Стус); “...Я бачу Землю– / організмом, / А райдугу – / її ребром. / І хто ж вона, коли не Мати?/ Ніхто не загордує тим... / Приємно рис їй надавати / Мадонни з немов-лям святим” (М. Руденко); “Лежав кавун, як полум’я бездонне, – / Не-


60 61

Випуск 17

Ти прибіжиш, аби зіркою впастиВ душу мою, де дощі і пітьма.Серпень рукав тобі золотом виткав,В очі – смарагду хлюпнув дві сльози…

– Діва Марія! – милується тітка, –Просто хоч став її між образи…Мила Марійко – земна моя Діво,В теплім стогу, під завоєм імлиНіжні вуста ти відкрий соромливо,Поглядом душу мою обпали!Важливою для творців заголовків є й національно-культурна фо-

нова інформація найменувань Матері Божої, яка встановлюється рет-роспективно. Так, Ірина Калинець, використавши як заголовок поезіїонім Мадонна, тільки наприкінці вірша дає вказівку на відому ук-раїнській літературі символіку власної назви: “І схиляюсь тобі в колі-на, / щоб знову збудилась в мені війна, / мадонно моя, / УКРАЇНО!”Актуалізація символічних сем увиразнює алюзивність лексеми Мадон-на, відтак цей заголовок може інтерпретуватися тільки на мегатексто-вому рівні.Образні зміни в онімах на позначення Богоматері, від яких утво-

рюються заголовки, можуть відбуватися й експліцитно, тобто просте-жуватися вже в мікроконтексті бібліоніма. Такі назви являють собоюоказіональні метафори, які при актуалізації в тексті не потребуютьсуттєвих змістових модифікацій, а тільки конкретизуються, зберігаю-чи свою предметність. Наприклад, у назві вірша І. Калинця “Мадон-на незайманості” конфесійний іменник зазнає змістових зсувів за ра-хунок активної акумуляції сем ‘чесність’, ‘непорочність’, ‘чистота’,наявних у значеннях обох компонентів словосполучення. Оскількилексема Мадонна є семантично повноцінною й не потребує подібнихуточнень (у її узуальному значенні представлені названі семи), то,очевидно, підсилення, збільшення та висунення цих сем на першийплан потрібне для образної характеристики певної особи – носія вка-заних моральних якостей. Створений художній образ із розгортаннямтексту лише поступово конкретизується:Мадонна незайманості

Мадонна незайманості, покровителька лелії,тої, що саме обдарована сьомим квітом.Край перелазу лузає соняшник безслів’я,а могла вечорами лічити віно.

вінець” (І. Калинець); “В журбі німіла Божа Мати, / Світилась з по-куті сльоза” (В. Боровий).Ще один художній засіб уведення теонімів-назв Богородиці до кон-

тексту – індивідуально-авторський перифраз, наприклад: “Як розп’я-тий нащадок Марії, / Я прикутий за ноги і руки” (М. Осадчий). Утім,використовуються і традиційні для конфесійного мовлення перифра-стичні звороти: “молитвою по Голготській жертві / Сина ПречистоїМарії / повторюється вік наш мирський...” (С. Сапеляк).Найменування Богоматері можуть ставати і семантичною, стилі-

стичною, образною домінантою всіх художніх засобів поетичноготексту. Це відбувається тоді, коли за їх допомогою автори створюютьзаголовки. При цьому в семантичній структурі оніма може відбувати-ся поєднання прямого й переносного значень, тобто інтерпретаціязаголовка в постциклі остаточно не завершується, не втрачаєтьсядвозначність трактування, оскільки поетичний текст не дає можли-вості для чіткого встановлення змісту назви, залишаючи простір дляміркувань.Такий процес, наприклад, відбувається з лексемою Марія, що стала

назвою вірша В. Борового. У прециклі сприйняття значення заголов-ка, зважаючи на омонімічність іменників (Марія – поширене жіночеім’я (антропонім) і Марія – відомий біблеїзм, ім’я Богородиці (теонім)),з’ясувати неможливо. Після ознайомлення з текстом у бібліонімі спо-стерігається суміщення значень омонімів, одне з яких є метафоричним,оскільки теонімна одиниця Діва Марія вживається для номінації зем-ної істоти. Причину ж неоднозначності заголовка слід шукати внечіткій семантичній належності слова Марійка, яке може мати, по-перше, пряме значення та представляти ім’я дівчини, по-друге, бутидемінутивом від міфоніма й образною номінацією об’єкта переживаньліричного героя, а по-третє, органічно поєднувати ці два значення.Однак і за умови трактування оніма Марія як світської назви семан-тична двоплановість заголовка не змінюється, такий художній ефектє, очевидно, однією з авторських настанов:

МаріяЩо я – хлопчисько із передмістя –В пам’ять нехитру свою заберу:Дворище, повне опалого листя,В стозі соломи – променів гру.А коли день їх натомиться прясти,З церкви, де тітка в поклонах, –

сама


62 63

Випуск 17

АНОТАЦІЯ

Браїлко Ю. “Слався, Маріє!..” (Назви Богородиці в українській поезії60–80-х років ХХ століття)Стаття присвячена семантичним особливостям конфесійної ономастичної

лексики, зокрема назв Богородиці, та її стилістичному навантаженню в ук-раїнській поезії. У процесі аналізу доводиться, що поетичне мовлення 60-80-х років ХХ століття використовує такі теоніми для творення різноманітниххудожніх образів, орієнтуючись передусім на конфесійну і літературну тра-диції.

SUMMARY

Yulia Brailko. “Glorify, Marija!..” (The blessed virgin’s names in the ukrainianpoetry 60-80’s years, XX th century)

The article is devoted to the semantic features of confessional onomasticlexicon, in particular the Blessed Virgin and its stylistic loading in the Ukrainianpoetry. During the analysis it is proved that poetic speech of 60-80’s years of XXcentury is used as theonyms for the various artistic images creation, orienting firstof all on the confessional and literary traditions.

Коромислом зранку вона розважить долю:що з одного кінця – горе, з другого – щастя.Подейкують, що в її непорочний подолокзлітається вдосвіта біле птаство.Чи не про неї оце пустив повістьз нашого села злотоуст відомий:якось вночі зупинився райський повізз архангелом Гавриїлом перед її домом.

Лише в поодиноких випадках семантична структура теонімів напозначення Діви Марії зазнає традиційно-художніх модифікацій,зокрема метонімічних (“Акафіст до Богородиці із Красова” (І. Кали-нець). Певною мірою змістові зсуви виявляються вже в мікроконтекстізаголовків, про що сигналізує метафоричне словосполучення Богоро-диця із Красова, Подальший аналіз тексту дає можливість точно вста-новити характер трансформацій слова Богородиця, яке набуває мето-німічного значення, утвореного за відомою моделлю: назва іко-ни<назва того, що на ній зображено.Реалізація назв Богородиці в художніх контекстах характеризуєть-

ся різноплановою актуалізацією ядерних і периферійних, традиційнихі нетрадиційних сем при збереженні, в основному, піднесено-урочис-того забарвлення. Стилістика таких мовних одиниць спирається пере-дусім на традиції їх уживання в конфесійному і художньому стилях таосмислення їхньої культурної інформації, зокрема біблійної та загаль-нонаціональної. Найбільше експресивний потенціал аналізованихтеонімних лексем виявляється у функції адресата мовлення та уфункції заголовка.


1. Грималовський І. “Наука, альбо способ зложення казання” І. Га-лятовського і становлення української релігійної терміносистеми// Сучасна українська богословська термінологія: від історичнихтрадицій до нових концепцій: Мат-ли Всеукраїнської наук.конф. – Львів, 1998. – С. 191 – 196.

2. Пешковский А.М. Русский синтаксис в научном освещении. – М.,1956. – 511 с.

3. Словник символів / За заг. ред. О.І. Потапенка, М.К. Дмитрен-ка. – К., 1997. – 156 с.


64 65

Випуск 17

дуктивних семантичних типів. Їй відповідає ключова метафора“творчість – виробництво“. Згідно з цим здійснюється чітке семанти-ко-функціональне структурування за принципом когнітивного відоб-раження різновидів індустріальної діяльності, її виробничих етапів,інструментарію, приміщень, процесів, матеріалів і т. ін., необхіднихдля її реалізації. У рамках цієї макромоделі виокремлюємо два на-прямки метафоричного освоєння, коли основою когнітивно-анало-гійної операції стають:

² інтерпарадигмальні одиниці, що є спільними для багатьох га-лузей промислової сфери (продукція, техніка, інструмент, ме-ханізм, матриця, шаблон тощо);

² спеціальні терміни певної індустріальної галузі (будівельної,кулінарної, текстильної тощо).

До метафор першої групи належать численні образи слововживан-ня, сигніфікатом яких слугує загальна чи конкретна назва результатіввиробничої діяльності. Родовим прототипним поняттям у цій мікро-групі виступає номінація продукція, пряме значення якої “сукупністьпродуктів, що випускаються окремим підприємством” [21, Т. VIII; 175]в умовах літературознавчого тексту набуває специфічно дискурсивно-го звучання: “Криза літературознавства виявляється передовсім усерйозному зменшенні критичної й наукової продукції” [15; 47]; “Про сесвідчить і зріст літературної продукції, і збільшення видавничої діяль-ності, і розповсюдження української книжки не тільки серед народнихмас, але і в інтеліґентних сферах” [17; 110]; “Загалом уся літературнапродукція 1920-х вимагає специфічного читання” [17; 179]; “Після “Бей-рутських оповідань” головною літературною продукцією Кримськогостають переклади” [16; 25].Видова конкретизація вказаного загального значення здійснюєть-

ся за рахунок дискурсивної сполучуваності із означенням ліричний:“Чи маємо ми у великій ліричній продукції фактор літературного про-гресу, чи об’яву тої хвороби, що зветься графоманією?” [11; 47].Контекстуальне освоєння ад’єктива продуктивний забезпечує його

систематичне поєднання із номінаціями суб’єктів літературного про-цесу, у тому числі і з власними назвами. Пор.: “Продуктивним авто-ром “Украинского журнала” був випускник, а пізніше ректор Харківсь-кого університету І. Кронеберг” [13; 47]; “Тим часом С. Єфремов бувдуже продуктивним, як сказано вище, дослідником усього літературно-го процесу України” [13; 100].Метафорична модель “література – виробничий процес” розви-

вається також за рахунок систематичного використання полісеман-

Тетяна ДЕРКАЧ,канд. філол. наук, доцент

МЕХАНІЗМИ ПЕРЕНЕСЕННЯ ІНДУСТРІАЛЬНО-ПРОМИСЛОВОЇ ЛЕКСИКИ В КОГНІТИВНУ

ПЛОЩИНУ ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА

Дослідження процесу створення наукових текстів показує, що вйого основі часто лежить механізм метафоризації. Наукова метафоращонайзагальніше трактується мовознавцями як одна з мовних універ-салій. Ще О. О. Потебня вважав, що метафоризація – це загальнийзакон розвитку мови, її постійний семантичний рух: “Якщо під мета-форичністю мови розуміти ту її властивість, за якою будь-яке наступнезначення (respective слово) може створюватися саме за допомогоювідмінного від нього попереднього, оскільки з обмеженої кількостівідносно елементарних слів можуть бути створені численні похідні, тометафоричність є постійна властивість мови, і переходити ми можемотільки від метафори до метафори” [18; 43]. У сучасному мовознавствіподібне тлумачення метафори пропонує В. Г. Гак, який стверджує, що“метафора – універсальне явище в мові” [9; 11].Поява метафор у науковому стилі зумовлена головною функцією

мови, а механізм метафоризації відповідно закладений у природімови. Однак, на нашу думку, було б точніше визначити наукову мета-форизацію не як використання нових смислів, а як їх виробництво. Ізцих позицій справедливим буде твердження про те, що метафора ненесе певний новий смисл, а породжує його.Аналізовані зразки українського літературознавчого дискурсу

90-х років ХХ ст. – початку ХІХ ст. засвідчують активне намагання ав-торів експлікувати термінологічний апарат літературознавства черезтипові номінації та звороти, які обслуговують комунікативні потребиіндустріально-промислової сфери. У такий спосіб малозрозуміле, не-відоме трактується через прагматично виразніше, більш відоме, те, щовже актуалізоване у мовній свідомості широкого загалу або знайомеіз повсякденної виробничої практики.Метафорична репрезентація літературної творчості як індустрі-

ально-виробничого процесу є одним із найбільш розгалужених та про-

© Т. ДЕРКАЧ, 2009


66 67

Випуск 17

характеристиками народнопісенний, романтичний, фольклорно-фанта-стичний: “Однак найвиразніше ознаки ритмізації проступають у тре-тьому діалозі, де прозові репліки поєднуються з народнопісенними моде-лями” [6; 34]; “Трансформація поетики фольклорно-фантастичнихмоделей, що базується на ідеї поєднання двох світів, реального та іде-ального, досягається шляхом синтезу елементів міфу, казки, легенди,притчі” [8; 70]; “Приміряючи народницькі й романтичні моделі, модер-на поетика зрештою відмовляється і від Шевченкових, і від Кулішевихформул мистецького служіння” [1; 28].Інтерпретація літературного, літературознавчого процесу як ви-

робництва передбачає подальше розгортання відповідної метафорич-ної моделі, її нарощення іншими термінологічними номінаціями за-гальнопрагматичного змісту. До таких, наприклад, належать понят-тя матриця, штамп, кліше, об’єднані спільною кваліфікативною се-мою ’усталений, незмінний зразок’. Пор.: “У повісті “Записки студен-та” (1840) дискурс психологічного сюжету, вкладений у популярну втогочасній російській літературі жанрово-тематичну матрицю“історії про зайву людину“, розгортає художню модель духовного ста-новлення героя” [3; 58]; “Та й завдяки літературній матриці класичноїдрами (Есхіла, Евріпіда, Шекспіра) та загалом введення різних літера-турних алюзій, а також відсилання до “текстів” інших мистецтв обі-грування образів, тем, мотивів тощо, можна говорити про постмодер-ністську стилістику” [10; 135]; “Тут бачимо поширені риторичніштампи народницької літератури” [1; 25]; “Цим творам властиві наба-гато більша міра індивідуалізації типів-характерів, конкретності по-бутових і психологічних ситуацій, лаконічності вислову, рідше вживан-ня фольклорних кліше” [14; 14]; “Ряд кліше – хмари, квіти, віти, птахи,хвилі й нескінченні айстри-лілеї – переходять із вірша у вірш” [17; 117];“Як і Олесь, молодомузівці виробили систему кліше для опису своїх лю-бовних почуттів і педантично їх дотримувалися” [17; 120]; “Любовнийвірш Карманського побудований на кліше. [...] Особливо пікантно цікліше виглядають у Пачовського, який тими самими словами звертаєть-ся до Дзюні (Марусі, Ганнусі, Стефці, Зоньці, Олі й т.д.) і однаковооплакує свою гірку долю покинутого коханця” [17; 121]; “Список мож-на завершити оповіданням Михайла Могилянського “З темних джерелжиття“, в якому відбилися всі кліше українського декадентсько-по-зерського модернізму” [17; 242]; “Енеїда” стала свого роду кліше “націо-нальної народної людини“, чи не визначальна риса якої – напитися і на-їстися” [17; 505]; “У третій книжці “Пальмового гілля” є всього декіль-ка ориґінальних поезій, описових і малоцікавих за стилем, переповнених

тичного поняття техніка. Входячи до складу метафор різних формаль-но-структурних типів (епітетної бінарми, генітивної дво- і багаточлен-ної конструкції), вона реалізує актуальне для літературознавчогодискурсу ситуативне значення “спосіб організації літературного тво-ру”. Повноцінність його асоційованості в іншодискурсивні умовистимулює поєднання лексем техніка з означенням естетичний: “Авиявляється, всю цю химерію “сецесії” складали символізм, декаданс,імпресіонізм, але лише як естетичні техніки, а не окремі течії” [12; 11].Ця ж лексема використовується також для конкретизації понять дра-ма, інтерпретація художнього твору тощо: “Що стосується технікидрами, [...] то ця техніка є цікавим поєднанням модернізму та постмо-дернізму” [10; 134]; “Те, що з’явилися різні техніки інтерпретації ху-дожніх творів, які можна було б віднести до наукового модернізму,зовсім не означає, що на їхній основі був здійснений величезний план пе-реосмислення всього теоретико- й історико-літературного матеріалуна прикладі однієї національної літератури та її опису” [12; 6–7]. Таківислови не засвідчують конотативного переосмислення запозиченоготерміна, не змінюють його стереотипного аксіологічного змісту, за-фіксованого мовним досвідом соціуму.

У багатьох сферах індустріально-виробничої діяльності актив-но побутує поняття модель. При перенесенні у когнітивну площинулітературознавства руйнується його традиційна семантична та лек-сична валентність: слово починає сполучатися із неконтактними упервинній поняттєвій сфері одиницями абстрактного змісту (як-отлітература, буття, аналіз, світосприйняття і т. ін.), граматично ке-руючи ними. Наприклад: “Колоніальна модель “малоруської” літера-тури закономірно відмирала, щоб зрештою відродитися вже за радянсь-ких часів” [7; 22]; “Угруповання письменників у Нью-Йорку має своєнеповторне духовно-текстове обличчя, специфічні прийоми синтезуприймань, уявлень і творення нових образів на модель буття” [2; 14]; “Увиборі моделі аналізу драматичного твору методисти звертають увагуна послідовність пізнавальної діяльності” [19; 24]; “Певною мірою вони[системи прийомів] зумовлені перехідним характером культурної ситу-ації кінця ХХ ст., що породжує близькі до інших перехідних епох моделісвітосприйняття, а також усталеністю в індивідуальній авторськійсвідомості християнської традиції, яка в багатьох випадках є важли-вим чинником поетичної рефлексії наших сучасників” [ 9; 44].Дискурсивне нюансування ситуативного значення “спосіб осмис-

лення, здійснення, організації, реалізації чого-небудь” спостерігаємопри епітетизації лексеми модель релятивними літературознавчими


68 69

Випуск 17

здійснюється процес виробництва’, ̀ напружена робота’. Для транспо-нованих понять це інтенсіональні ознаки, відбиті, зокрема, у лексиког-рафічних тлумаченнях [пор. 21, Т. XI. – С. 204; 21, Т. ІІ. – С. 362].Значення “засіб досягнення мети“, точніше, його дискурсивний

інваріант “засіб зображення, змалювання, характеристики, які вико-ристовує автор у літературному творі“, експлікується в поняттіінструмент і його збірній дериватемі інструментарій: “З першого жвірша так само видно, що сповідь “я” не є повною, що в ній залишаєть-ся багато недоговореного, а поезія, з якою маємо справу, служитьінструментом розкриття почуттів, яким тісно в поетовій душі, йодночасно спробою їх приховати, завуалювати” [16; 70]; “Єдність іборотьба прекрасного і потворного у народному їх розумінні стаютьдля І. Нечуя-Левицького основним інструментом художнього дослід-ження процесу переродження характерів” [4; 30]; “Інструментарійсоцреалістичної критики унеможливлював більш глибоке прочитання йінтерпретацію спадщини письменниці” [1; 9].Якщо в образі інструмент прочитується латентна пасивна ознака

“об’єкт дії; те, чим користуються для досягнення мети“, то розкриттявнутрішньоформного потенціалу номінації технічного пристрою гене-ратор привносить у контекст активного начала, суб’єкта дії, пор.: “Вусьому багатстві своїх прямих і переносних значень слово – інструменті генератор мислення-відчуття-переживання світу, гами його звуків,запахів, барв у їх найдивовижніших переплетіннях” [23; 5]. Кульміну-вання вказаної ситуативної семантики спостерігаємо у вжитому впереносному значенні вербативі генерувати, який виступає центромбагаточленної дієслівної метафори: “А якби досягнення київської філо-софської школи стали надбанням українських літературознавців, то нідо, ні від Москви чи Варшави бігати було б не треба, бо саме в них збе-рігається, відновлюється й генерується національна науково-гуманітар-на культура” [12; 5].Отже, актуалізовані у рамках сучасного українського літературоз-

навчого дискурсу метафори із стрижневим компонентом – індустріаль-но-промисловим терміном мають виразне комунікативно-прагматичнеспрямування. Вони переконливо підтверджують, що метафора нале-жить до найдієвіших засобів пізнання та інтерпретації окремого ког-нітивного фрагменту за допомогою апарата іншої поняттєвої сфери,що містить сталі прагматичні смисли. Це дозволяє твердити, що мета-форична модель відзначається прагматичною потенцією, реалізаціяякої здійснюється за рахунок закріпленої у національній свідомостіоцінки.

кліше” [17; 139]; “Наприклад, фразою “хтось когось любить“, що є па-рафразом “я тебе люблю“, закінчуються майже всі листи. Не менш ча-сто вживається й інше кліше-звертання: “Liebe, liebste Wunderblume!”[17; 91?92].Нейтральна конотація, властива аналізованим поняттям у сфері-

джерелі, у новітніх дискурсивних умовах помітно переорієнтовуєтьсяі починає тяжіти до негативно оцінного значення “звичний, позбавле-ний творчого підходу, неоригінальний, невиразний”. Відповідна нега-тивна оцінність ще виразніше інтенсифікується в активних дієслівнихознаках: “Серед збірок нових поетів вона [збірка “Апостоли“] вигідновиділяється тим, що не має віршів штампованих” [11; 51]; “І цю част-ково позитивну оцінку знов-таки нe муситься брати як позитивнуоцінку всього поетичного доробкy Ситника, в якого ми знайдемо чима-ло “штампованих” місць” [11; 49]. Додаткове підсилення конотатив-ності у наведених ілюстраціях забезпечують:а) внутрішня антитеза, що прочитується у дескриптивному вислові

вигідно відрізняється тим, що не має віршів штампованих;б) графосемантичним виокремленням метафоризуючого компо-

нента.Пор. також співвідносний за контекстуальним лексичним та аксі-

ологічним змістом образний вислів тиражувати образи: “З поміченихі розсіяних у реальності рисочок добрих характерів письменник творивсвітлі малюнки оазисів щастя (дуже схожих, до речі) чи й просто “ти-ражував” образи мешканців тих оазисів під іншими іменами й прізвища-ми, прагнучи показати можливість людського щастя вже тепер, а не вдалекому міленарному майбутті” [20; 18].Показовий напрямок метафоризації за принципом умовної ана-

логії спостерігаємо при перенесенні локативної семи ̀ виробниче при-міщення’ на семантичний простір творчості, наприклад: “Українськілітературознавці знайомляться з доробком сусідів по науковому цехухіба що під час складання кандидатського мінімуму” [12; 5]; “Критик відеалі має бути водночас істориком, теоретиком літератури, компара-тивістом, мати добрий естетичний смак, бо ж працює в “гарячомуцеху” художнього новотворення, в якому беруть участь живі люди зісвоїми характерами, вподобаннями, амбіціями, творчими принципами,позалітературними зв’язками” [23; 9]; “У домені поезії неокласики на-решті розправилися з романтизмом, чого не спромоглися здійснитиукраїнські “модерністи” [17; 198]. Вибір сигніфікатів цех, гарячий цех,домен у цьому випадку є знаковим: у мінімально скомплікованих лек-сичних обсягах він забезпечує ефективну реалізацію сем `там, де


70 71

Випуск 17

18. Потебня А. А. Эстетика и поэтика. – М., 1976 – 215 с.19. Ситченко А. Особливості аналізу драматичного твору в школі //Українська мова і література в школі. – 2004. – № 5. –С. 24 – 26.

20. Смілянська В. Шевченкові повісті: український гумор у російсько-му тексті // Слово і час. – 2003. – № 3. – С. 18 –24.

21. СУМ 1970 – 1980: Словник української мови: В 11-ти т. – К.,1970 – 1980.

22. Тараненко О. О. Полісемічний паралелізм і явище семантичноїаналогії. – К., 1980. – 115 с.

23. Ткаченко А.О. Мистецтво слова (Вступ до літературознавства):Підручник для гуманітаріїв. – К., 1998. – 448 с.

АНОТАЦІЯ

Деркач Т. Механізми перенесення індустріально-промислової лексики в ког-нітивну площину літературознавстваУ статті розглянуті та проаналізовані зразки українського літературоз-

навчого дискурсу 90-х років ХХ ст. – початку ХХІ ст. у контексті з’ясуваннямеханізмів перенесення індустріально-промислової лексики в когнітивнуплощину літературознавства.

SUMMARY

Derkach T. Mechanism of the transference of industrial lexical terms into thecognitive sphere of literary study

In this article examples of Ukrainian literary study discourse of XIX – XX c.and the early XXI c. in the context of the definition mechanisms of the transferenceindustrial terms info the cognitive sphere of literary study are reviewed andanalyzed.


1. Агеєва Віра. Поетеса зламу століть. – К., 2001. – 264 с.2. Астаф’єв Олександр. “Нью-Йоркська група“: до генези назви //Слово і час. – 1998. – №2. – С. 14 – 18.

3. Брайко Олександр. Дискурс естетичного світобачення у прозіЄвгена Гребінки та проблеми символічної автобіографії // Словоі час. – 2004. – № 10. – С. 57 – 70.

4. Вертій Олексій. З’ясування народних джерел творчості письмен-ника в школі // Українська мова і література в школі. – 2004. –№ 5. – С. 27 – 31.

5. Гак В. Г. Метафора: универсальное и специфическое // Метафорав языке и тексте. – М., 1988. – С. 11 – 26.

6. Гасанова В. “Культурна органіка” і неодогматизм: до проблемипротиставлення модернізму й народництва (поч.ХХ ст.) // Культура народов Причерноморья. – 2002. – № 31. –С. 174 – 179.

7. Гундорова Т. Погляд на “Марусю” // Слово і час. – 1991. – № 6. –С. 15 – 22.

8. Євхан Н. Фольклорно-міфологічні моделі у прозі Валерія Шевчу-ка // Слово і час. – 2003. – № 5. – С. 57 –63.

9. Заярна Ірина. Барокова традиція художнього мислення вросійській поезії кінця ХХ ст. // Слово і час. – 2003. – № 7. –С. 44 –56.

10. Зборовська Н., Ільницька М. Феміністичні роздуми: На карнавалімертвих поцілунків. – Львів, 1999. – 336 с.

11. Клен Ю. Думки на дозвіллі // Слово і час. – 1991. – №4. –С. 46 – 54.

12. Клименко Борис. Криза термінологічної системи українськоголітературознавства чи криза наукової свідомості літературоз-навців?// Слово і час. – 2001. – № 4. – С. 5 – 14.

13. Наєнко М.К. Українське літературознавство: Школи, напрями,тенденції.– К., 1997. – 320 с.

14. Новиченко Л. Лірика Тараса Шевченка // Слово і час. –2003. – № 3. – С. 3 – 17.

15. Павличко С. Методологічна ситуація в сучасному українськомулітературознавстві // Слово і час. – 1993. – №3. – С. 46 – 50.

16. Павличко С. Націоналізм, сексуальність, орієнталізм: Складнийсвіт Агатангела Кримського. – К., 2001. – 328 с.

17. Павличко С. Теорія літератури. – К., 2002. – 679 с.


72 73

Випуск 17

вання з поняттям “добрий”, нагадує пошук філософського каменя іпередбачає розгляд усіх видів оцінок [1; 10].Методи дослідження аксіологічних та деонтологічних понять у

працях філософів уподібнюються до методів аналізу, якими користу-ються мовознавці для опису значень слів у мовленнєвій практиці. Саметому, досліджуючи семантику предикатів оцінки, використовуватиме-мо роздуми філософів, логіків, психологів.За ВТС СУМ, оцінювати має значення: 1. Призначати ціну чому-

небудь, визначати вартість чогось. ** Оцінювати (оцінити, оцінувати)голову чию – призначати винагороду за спіймання кого-небудь.2. Визначати якості, цінність і т. ін. кого-, чого-небудь. // Складати уяв-лення, робити висновок про кого-, що-небудь, визначати суть, харак-тер, значення, роль і т. ін. чогось. // Розуміти, визнавати позитивніякості, цінність і т. ін. кого-, чого-небудь [10].Висловлювання Вона вміла цінувати гумор (М. Чабанівський) ха-

рактеризується суб’єктом оцінки (вона), об’єктом оцінки (гумор) тасамою оцінкою (цінувати), яке передає модель: А вважає, що Х – цедобре. Таким чином, актанти ментального предиката оцінити у речен-нях подібного типу відповідають компонентам оцінки з позицій онто-логії.Конструкція Дуже цінив Ізваров молоду дружину за її ясний розум

(А. Шиян) за допомогою факультативних актантів предиката, крімоцінки, А вважає, що Х1 – добрий, спостерігається ще дві оцінки: Авважає, що Х2 – добрий; А вважає, що Х3 – добрий, тобто суб’єктоцінки один і той самий, а три об’єкти оцінки різні. З позицій семан-тичного синтаксису такого типу висловлювання передають моделі:

1) А вважає, що Х1 – добрий;2) А вважає, що Х1 це Y1, тобто суб’єкт (Ізваров) співвідносить та

оцінює об’єкт як такий, що характеризується певними ознаками –дружина молода;

3) А вважає, що Х2 це Y2, тобто суб’єкт, маючи певні знання, можеоцінити та визначити об’єкт як такий, якому притаманна та чи іншаознака – дружина розумна;

4) А вважає, що Х3 це Y3, тобто суб’єкт, маючи певні знання, можеоцінити та визначити об’єкт як такий, якому притаманна та чи іншаознака – дружина дуже розумна.Похідні від лексеми оцінювати – переоцінювати та недооцінювати

тлумачаться як: переоцінювати – 1. Оцінювати ще раз, повторно абозаново, по-іншому. 2. Оцінювати надто високо, вище, ніж слід; недо-оцінювати – Неповною мірою оцінювати чи визнавати значення кого,

Наталія МАГАС,аспірантка

ОЦІННЕ ЗНАЧЕННЯ ВИСЛОВЛЮВАНЬЗ МЕНТАЛЬНИМИ ПРЕДИКАТАМИ

У працях вітчизняних та зарубіжних мовознавців з семантичногосинтаксису пропозитивна структура кваліфікується через диктум ре-чення (частину, що передає інформацію) та його модальну структуру– модус (модальну рамку), що передає модальне значення [2; 43]. Пре-дикати, які виражають суб’єктивне ставлення людини до об’єктивноїдійсності (ситуації), репрезентованої в її свідомості у вигляді певногоідеального образу (пропозиції), розглядаються як предикати пропози-тивного спрямування [8; 71]. Оскільки ментальні предикати вводятьпропозицію, вони належать до модусних предикатів.У дослідженнях модусно-диктумної структури висловлювання мо-

дальність розглядається як категорія модусу, що безпосередньо пов’я-зана з використанням речення у мовленнєвому акті. Ця категорія без-посередньо залежить від інтенції мовця, тому значення модусу ви-значаються як комунікативно-інтенційні. У модусі виявляєтьсясуб’єктивність “в інтересах мовця”: відношення та оцінка мовця, осно-вою для яких служать положення автора про описувані події, його уяв-лення про достовірність тієї чи іншої інформації [9; 23]. За тверджен-ням Г.В. Колшанського, будь-яке висловлювання складається з основ-ного, предметно-логічного змісту та оцінно-емоційного: перший пере-дає певну інформацію, а другий – ставлення до цієї інформації [5; 141].О.М. Вольф визначає оцінку як семантичне поняття, яке позначає

аспект значення мовних виразів, що можуть інтерпретуватись як А(суб’єкт оцінки) вважає, що Б (об’єкт оцінки) добрий/поганий [3; 6].Розглядаючи оцінку як один із видів модальностей, які наклада-

ються на дескриптивний зміст висловлювання, речення Колеги, здава-лось,наполегливо оцінюють вольовитість молодої вчительки (О. Гон-чар) характеризується: учасниками, діями та ознаками певної ситуації,що оцінюється як добра (позитивна). Тобто модальність оцінки виз-начається за висловлюванням загалом, а не за участю його окремихкомпонентів.Однак, за твердженням Н.Д. Арутюнової визначення власне особ-

ливостей позитивної оцінки, тобто співвіднесення змісту висловлю-

© Н. МАГАС, 2009


74 75

Випуск 17

А2 вважає, що Х1 – це не Х1, Х2 – це не Х2,А2 вважає, що А1 помиляється (поганий).Таким чином, заперечення у модусі висловлювання з ментальним

предикатом перецінити не впливає на оцінку суб’єктом спостерігачемсуб’єкта висловлювання.Когнітивні здібності суб’єкта мовлення – це одна з актуальних

проблем прагматики, що пов’язана зі сприйняттям мови, емоційноюреакцією, вираженням прихованої оцінки комуніканта. Особливостікомунікативної поведінки суб’єкта пов’язані з модусом, який на основіментальних і психічних станів виражає оцінку пропозитивного змістувисловлювання [4; 141]. Таким чином, ментальні предикати на позна-чення віри та надії моделюють висловлювання з модальністю оцінки.У реченні: Шановний доктор запевняє мене, що я не тільки житиму,

а й житиму значно краще... (Ю. Смолич) суб’єкт (доктор) намагавсяі спонукав об’єкт (я) повірити у закладену в пропозиції ситуацію (яжитиму значно краще), чим і каузував відповідну ментальну дію об-’єкта (я вірю, що житиму значно краще). Таким чином, висловлюваннятипу: А запевнив Х, що Р може трансформуватись у модель: Х вірить,що Р, в якій Р істинне у випадку успішної реалізації суб’єктом закла-деної в пропозиції дії, хоча сам суб’єкт може не знати або й сам невірити в її успішність. Отже, дане висловлювання в залежності відфонових знань суб’єкта та об’єкта, від комунікативної мети учасниківситуації може репрезентувати такі комунікативні ситуації:

1. А вірить, що Р, Х вірить, що Р. – Суб’єкт і об’єкт переконанів істинності пропозиції;

2. А не вірить, що Р, Х вірить, що Р. – Суб’єкт має сумнів у своїхможливостях і здібностях, але з певних причин переконуєоб’єкт в істинності пропозиції;

3. А вірить, що Р, Х не вірить, що Р. – Суб’єкт вірить в успішністьреалізації пропозиції і переконаний, що об’єкт теж так думає.Але об’єкт може бути нещирим і видавати бажане для суб’єктаза дійсне.

Висловлювання такого типу передає ставлення суб’єкта до реаль-ної дійсності через категорію модальності, які відображаються в:

– оцінці суб’єктом своїх дій,– оцінці суб’єктом дій об’єкта,– оцінці об’єктом дій суб’єкта,– оцінці учасниками комунікації дій пропозиції.В залежності від об’єкта модально-оцінювального судження

суб’єкта висловлювання моделі: А запевнив Х, що Р. передають на-

чого-небудь. // Не повністю, не до кінця враховувати що-небудь [10].Висловлювання Уряд не переоцінює своїх досягнень (Поступ, № 65

(921), 2-8 травня 2002р.) передає модель: А1 вважає, що Х –це Y1.Функціонально-комунікативний аспект цього висловлювання перед-бачає наявність ще одного суб’єкта – спостерігача, у якого склалосьсвоє враження про дану ситуацію, а саме:

А1 вважає, що Х – це Y,А2 вважає, що Х – це Y,А2 вважає, що А1 – добрий. Заперечна частка не у ментальному

модусі висловлювання виражає ще одну оцінку:А2 вважає, що А1 може помилятись.Отже, оцінки суб’єкта дії та суб’єкта спостерігача співпадають ча-

стково. Для того щоб визначити, чи об’єкт добрий чи поганий, суб’єктментальної дії на основі певної інформації, закладеної у його свідо-мості, співставляє дані об’єктивної дійсності, оцінює їх та робить ви-сновки.Розглянувши висловлювання Приречені на похибку. Українці

схильні переоцінювати свою любов до книжок (Дзеркало тижня, № 47(626) 9-15 грудня 2006р.), що характеризується суб’єктом оцінки тасуб’єктом спостереження, об’єктом оцінки та самою оцінкою, визна-чимо його смисл за допомогою моделей:

А1 вважає, що Х – це Y1, де Y1 – це не Х,А2 вважає, що Х – це Y2, де Y2 – це не Х,А2 вважає, що А1 помиляється (поганий).Таким чином, предикат оцінки у висловлюванні передає два види

оцінок: 1) оцінку суб’єктом об’єкта, 2) оцінку суб’єктом спостерігачемсуб’єкта оцінки та висловлювання загалом. Заперечна частка не ументальному модусі такого типу висловлювань виражає ще одну оцін-ку суб’єкта спостерігача щодо суб’єкта оцінки висловлювання як та-кого, що може помилятись.Аналогічно у конструкції Занижувати показники; Як можна в

такий час тримати знаменщиків в обозі? Як може Самієв недооцінюва-ти значення їхньої присутності там, в самому пеклі [бою]? (О. Гончар)можна виділити моделі, які передають її смисл:

А1 вважає, що Х – це Y1, де Y1 – це не Х,А2 вважає, що Х – це Y2, де Y2 – це не Х,А2 вважає, що А1 помиляється (поганий).Висловлювання Цього противника можна тільки недооцінити, але

ніколи не перецінити (І.Вільде) переридають моделі:А1 вважає, що Х1 – це Х1, Х2 – це Х2,


76 77

Випуск 17

якийсь урожай на городі та полі, що характеризується атлетичною таірреальною модальністю (врожай міг би бути, але в силу якихось об-ставин його не стало) та спрямованістю ментального стану суб’єкта наоб’єкт думки: А надіявся на Х. Такого типу висловлювання виражаєсвітосприйняття суб’єктом об’єктивної дійсності, яка ускладнюєтьсязначенням необхідності, бажаності.Висловлювання з предикатом надіятись: Я не надіюсь нічого І нічо-

го не бажаю – Що ж коли жию і мучусь, Не вмираю! (І.Я. Франко)виражає гіпотези і бажання експліцитного суб’єкта стосовно ситуації,інформацією про яку він володіє. З даного прикладу дізнаємось, щоментальні предикати на позначення надії можуть передавати не тількибажання, небажання, прагнення суб’єкта, а й оцінку ситуації й інтен-цію щось змінити. Отже, у модусі такого типу висловлювань прихова-на алетична модальність (у почуттях суб’єкта все могло б бути інак-ше); в деонтичній інтерпретації воно передає оцінку суб’єктом йогопочуттів та станів з об’єктом симпатії та виражає бажання щось зміни-ти, прагнення відстояти своє право на щастя.Конструкцію Правда, і Алі, і Фатіма… не знали стежок і легко

могли заблудитися в їх лабіринті – і на це розраховувала погоня (М.Ко-цюбинський) передає модель: А1 надіявся, що Р. Розгорнута пропози-ція Р має вигляд: А2 та А3 заблудяться в В. З контексту дізнаємось, щоА1, до складу якого входять А4, А5 + ?, розчарований у зв’язку з тим,що Р – не істинна. Оскільки ментальні предикати на позначення надіївиражають ймовірність здійснення чогось, тобто дії, закладеної впропозиції висловлювання, то конструкції з нереалізованою дієюпропозиції передбачають наявність конфлікту, зумовленого супереч-ністю між бажаним і дійсним. Інцидентом, каузатором виступає неза-доволення суб’єкта реальним станом речей, бажання його змінити,завдяки чому збільшується смислова глибина речення.Отже, предикати оцінки моделюють оцінюючу ситуацію, яка, крім

самої оцінки, включає основні компоненти: суб’єкт оцінки, оціню-вальну пропозицію, предмет оцінки, адресата оцінювальної пропо-зиції, критерій оцінки, характер оцінки (позитивний – негативний).Предикати оцінки характеризуються повнотою/неповнотою оцінкиоб’єкта ситуації суб’єктом оцінки, суб’єктом спостерігачем суб’єктаоцінки. Процес оцінки – це багатоскладовий процес, який передбачаєтаку ментальну діяльність як: знання, аналіз, порівняння, оцінку таформування власних суджень стосовно ситуації об’єктивної дійсності.

ступні види оцінок: суб’єктивна (оцінка своїх дій), об’єктивна (оцінкадій об’єкта) та модальна (оцінка пропозиції, взаємовідношень учас-ників комунікації).Для того щоб визначити місце віри як знання, прагнення пізнати

непізнане, утаємничене в ментальному полі, розглянемо цей концептз позицій епістемічної та онтологічної модальності.В залежності від того, як визначається набір релевантних випадків,

Т.В. Булигіна та А.Д. Шмельов виділяють два види онтологічної мо-дальності: алетичну і деонтичну. Алетична модальність пов’язана зоб’єктними потенціями реального світу, деонтична – нормативною чиненормативною поведінкою [7; 15]. Тому висловлювання Та любо віри-ти, що знов земля цвістиме І новий плід зачне (М.Рильський) характе-ризується алітичною модальністю, яка близька до епістемічної, алевиразно відрізняється від останньої тим, що у пропозиції закладенадостовірна і відома мовцю інформація – земля цвістиме і новий плідзачне, оскільки кожного року приходить весна, цвітуть дерева, а потімз’являються плоди.Характерною особливістю одних і тих самих висловлювань із пре-

дикатом вірити є вираження атлетичної або деонтичної модальностів залежності від комунікативної ситуації: Я вірю у краще життя краї-ни – за алетичною інтерпретацією висловлювання можна розуміти яктаке, що передає закладене в пропозиції судження є краще життя і зауспішного розвитку подій існує можливість його зазнати. Тобто вмодусі даного висловлювання закладена алетична віра: буде кращежиття. В деонтичній інтерпретації це висловлювання передає оцінкужиття країни і прагнення змінити його на краще. Таким чином, умодусі зосереджені оцінка, прагнення та інтенція.Отже, віра як акт волі, як прояв неявного знання, як каузатор ха-

рактеризується суб’єктивними, об’єктивними та модальними компо-нентами оцінки.У висловлюванні Ні на що вже надіятись! Попропадало усе і на полі,

і по вгородам [городах] (Г. Квітка-Основ’яненко) концепт надія харак-теризується концентрацією в собі ідеї передбачення, здійснення заду-му суб’єкта, його розчарування, жалю і навіть безнадії. Отже, надіїсуб’єкта, про які дізнаємось з висловлювання Попропадало усе і на полі,і по вгородам виявились марними, саме ця невдача засмутила суб’єкта.Розгляд цієї конструкції, до складу якої входять як мінімум три ком-поненти (суб’єкт, ментальна дія, окреслена інфінітивом, та об’єкт) даєзмогу трансформувати її у висловлювання Хтось надіявся, що буде


78 79

Випуск 17

© Я. МУДРАК, 2009

Яна МУДРАК,аспірантка

СЕМАНТИКА ПОЛІПРЕДИКАТИВНОГО РЕЧЕННЯЗ МАТРИЧНИМ ФАКТИВНИМ ПРЕДИКАТОМ

Увага до смислової сфери мови зумовлена прагненням поглибитиуявлення про закономірності її організації і специфічні властивості.Предметом чисельних досліджень виступає речення – предикативнасинтаксична одиниця, що являє собою граматично організоване по-єднання слів та характеризується смисловою та інтонаційною довер-шеністю [4; 8]. Відтак, в реченні, як основній синтаксичній одиниці,найпоказовіше виявляється спосіб організації семантики її складовихі процес втілення смислу речення в формально-граматичній структурі.Оскільки речення – складне та багатопланове явище, його розгля-

дають у багатьох аспектах: структурному, семантичному, комуніка-тивному, номінативному, стилістичному, функціональному тощо.Дослідженнями в галузі семантичного синтаксису займаються вітчиз-няні та зарубіжні вчені Н. Гуйванюк, К. Городенська, В. Кононенко,І. Вихованець, Ю. Степанов, Н. Арутюнова, О. Падучева, Ю. Апре-сян, Н. Арутюнова, Т. Булигіна, М. Дмитровська, А. Залізняк, І. Ко-бозєва, Н. Лауфер, І. Шатуновський, Дж. Серль, Дж.Остін та ін.Семантико-синтаксичний підхід до аналізу речення передбачає

його розуміння як певного мовного знаку, що відображає фрагментоб’єктивної дійсності і репрезентується у мові у вигляді одиниці з пев-ною семантико-синтаксичною структурою. Відтак, в основі речення якмовного факту лежить екстралінгвістичний факт – денотат, що являєсобою не окремий предмет, а певну ситуацію, що визначається як ”су-купність елементів, що існують у свідомості мовця в об’єктивнійдійсності в момент висловлення” [5; 358], відтак, завданням семантич-ного синтаксису є вивчення реалізацій цих екстралінгвістичних фактіву вигляді речень. Аналіз речень передбачає комплексний розгляд син-таксичного рівня, що трактується як поверхнева структура, і семан-тичного – глибинної структури, тобто синтаксичні категорії служатьодиницями семантичної інтерпретації. Якщо на синтаксичному рівнісмислові одиниці знаходять вираження у вигляді слів і синтаксичних


1. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие.Факт. – М., 1988. – 339 с.

2. Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка. –М., 1955. – 416 с.

3. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. – М., 1985. – 228 c.4. Зеленщиков А.В. Пропозиция и модальность. – СПб., 1997. – 244 с.5. Колшанський Г.В. Соотношение субьективных и обьективныхфакторов в языке. – М., 1975 – 231 с.

6. Кононенко В.І. Концепти українського дискурсу: Монографія. –Київ – Івано-Франківськ, 2004. – 248 с.

7. Логический анализ языка: Культурные концепты / АН СССР. Ин-т языкознания; Редкол.: Н.Д. Арутюнова (Отв. ред.) и др. – М.,1991. – 204 с.

8. Рябцева Н.К. Ментальный модус: от лексики к грамматике //Ло-гический анализ языка: Ментальные действия. /РАН Ин-т языко-ведения: Отв. ред. Н.Д. Арутюнова, Н.К.Рябцева. – М., 1993. –С. 51 – 57.

9. Шинкарук В.Д. Категорія модусу і диктуму у структурі речення:Монографія. – Чернівці, 2002. – 272 с.

10. www.slovnyk.net Великий тлумачний словник сучасної українсь-кої мови (ВТС СУМ) / Голов. ред. В.Т. Бусел, редактори-лекси-кографи: В.Т. Бусел, М.Д. Василега-Дерибас, О.В. Дмитрієв,Г.В. Латник, Г.В. Степенко. – К., 2005. – 1728 с.

АНОТАЦІЯ

Магас Н. Оцінне значення висловлювань з ментальними предикатамиУ статті розглядається оцінне значення висловлювань з ментальними пре-

дикатами. За допомогою семантичних моделей визначаються конотативніаспекти цих речень. Ментальні предикати як центральні елементи пропози-тивної структури досліджуються у світлі семантичної теорії.

SUMMARY

Magas N. Evaluating meaning of utterances with mental predicatesEvaluating meaning of utterances with mental predicates is examined in the

article. With the help of semantic models conotative aspects of these sentences aredetermined. Mental predicates as central elements of propositional structure areobserved in the light of semantic theory.


http://www.slovnyk.net

80 81

Випуск 17

Аналіз речень з фактивними предикатами вимагає використаннярізноманітними методів і парадигм, оскільки ці мовні одиниці з одно-го боку вони фіксують реакцію людини на об’єктивну дійсність, зіншого – вживаються у певних синтаксичних конструкціях, специфікуі особливості яких необхідно визначити. Так, від предикатів пропози-тивної установки, які визначаються як предикати, що виражаютьсуб’єктивне відношення людини до об’єктивної реальності, відображе-не у її свідомості у вигляді певного ідеального образу(пропозиції) фак-тивні предикати наслідують можливість сполучатись пропозиціями таїї еквівалентами [2; 57], тобто пропозитивними актантами, а отже,фігурують у поліпредикативному реченні. Поняття актантів та улінгвістику ввів Л. Теньєр, який визначав актант як ”живу істоту чипредмет, що бере участь в процесі будь-якої якості” [14]. У роботі під”предикатним актантом” ми розуміємо семантичний компонент ре-чення, що реалізує окрему предикативну структуру і позначає певнийфрагмент дійсності – факт об’єктивної реальності. Якщо виходити звербоцентричної концепції речення, то фактивний пропозитивнийпредикат можна вважати головним або матричним предикатом, абудь-яку віддієслівну форму в частині речення, що позначає фактоб’єктивної дійсності – предикатним актантом.Відтак, типовим контекстом функціонування фактивних преди-

катів є поліпредикативне речення з матричним фактивним предика-том і предикатним актантом, що може бути виражений:

1) підрядною частиною: І Ґудзик з досадою згадав, що він на сьогодніобіцяв пану Яну послать до двору гарненьку дівчину від машини (В. Вин-ниченко);

2) пропозитивним іменем: Яринка раптом згадала про свою обіцян-ку; Яринка раптом згадала про обіцяне (Ю. Збанацький).Наведені приклади засвідчують, що предикатні актанти (він обіцяв

послать дівчину; Яринка обіцяла) відтворюють певний стан справ, ре-алізуючи певну предикативну структуру.Своєрідність поліпредикативного речення полягає в поєднанні

предикативних одиниць на основі відповідного синтаксичного зв’яз-ку і семантико-синтаксичного відношення, яке побудоване за відпо-відною структурною схемою і функціонує як єдине ціле [13; 372]. Ос-кільки аналіз поліпредикативного речення “повинен включати яканаліз відношень, що виникають між частинами речення (головною ізалежною), так і характерних мовних засобів, що оформлюють цевідношення, тобто аналіз структури і семантики речення [1; 66], вини-кає необхідність проаналізувати специфіку впливу головної частини,

конструкцій, на глибинному рівні думка “поєднує поняття речі і озна-ки в найширшому смислі слова” [3; 39]. Глибинна структура дозволяєвідобразити смислову близькість речень, що містять ті самі лексичніодиниці і відрізняються тільки граматичними значеннями.Аналіз фактивних предикатів як групи предикатів пропозитивної

установки і смислових структур, які вони утворюють, відповідає тен-денції сучасних лінгвістичних досліджень, що спрямовані на виявлен-ня у конкретних синтаксичних структурах екстралінгвістичногозмісту і вивчення зв’язків і відношень між думкою і фактом об’єктив-ної дійсності. Наприклад, у реченні Вона тепер згадала, що хтось зай-шов до хати озброєний (Ю.Збанацький) факт хтось зайшов до хатиозброєний був сприйнятий людиною, зафіксований у її свідомості, апотім відтворений за допомогою фактивного предиката згадати.Семантична структура речення кваліфікується як абстрактне мовне

значення, що являє собою відношення певних семантичних компонентів,що формуються у взаємодії граматичних та лексичних значень їх складо-вих [11], узагальнена модель фактів і ситуацій, відображених свідомістюлюдини у вигляді речень [9; 12]. Головною складовою смислової структу-ри є пропозитивна структура (пропозиція), яка відображає ситуаціюоб’єктивної дійсності. Пропозицію розглядають як ”потенційний компо-нент речення” [10; 36], ”частину змісту речення без урахування його ілло-кутивної сили” [12; 15], ”семантичний інваріант” [17].Поняття пропозиції тлумачиться як стабільне семантичне ядро,

об’єктивна семантична константа речення, що відображає структуру си-туації, події. Предикат виражає структуру пропозиції і вказує на харак-тер ситуації (позначає дію, процес, стан або якість предметів, відповіднімісця для предметів – учасників ситуації (актантів), зумовлює їх кількістьі семантичні функції (ролі) [4; 115]. Отож, якщо синтаксична структура ре-чення в першу чергу залежить від предиката, який визначає склад ак-тантів, в центрі уваги семантики виявляється предикат.У полі семантичного аналізу виникає синтаксична семантика, що

тісно пов’язана з вербоцентричною концепцією речення, яка полягаєв тому, що центром речення є предикат [14]. Він організовує реченнясемантично, оскільки передбачає ліву та праву інтенцію, і синтаксич-но, оскільки визначає, в якій формі цей зміст повинен проявитись уреченні, відтак, визнання дієслівного предиката як головного елемен-та речення дає змогу пояснити, як його лексична семантика передба-чає кількість функціонально-синтаксичних позицій і семантичні ролікомпонентів, що заміщують ці позиції. Вочевидь, ідеться про синтак-сичну семантику предиката і його синтаксичні якості.


82 83

Випуск 17

мається адресатом в залежності від семантики вихідного елементу.Цей факт визнають ряд вчених, які, досліджуючи проблему семантич-ної взаємодії в межах складного речення, звертали увагу на те, щопредикативність залежної частини нейтралізується підрядністю голов-ної, а відтак, головна частина вважається основним виразником кому-нікативного призначення речення в цілому [7; 322; 8, 1; 67].Розглянемо речення: Сила страждання вимірюється не так гнітом

зовнішніх обставин, як глибиною потрясіння (О.Довженко), яке, входя-чи до складу поліпредикативного речення в якості підрядної частини,яку вводять предикати різної семантичної установки, не тільки втра-чає статус самостійного, а й змінює семантику. Порівняймо:

Ви кажете, що сила страждання вимірюється не так гнітомзовнішніх обставин, як глибиною;

Ви думаєте, що сила страждання вимірюється не так гнітомзовнішніх обставин, як глибиною;Ви дивуєтесь, що сила страждання вимірюється не так гнітом

зовнішніх обставин, як глибиною;Ви вірите, що сила страждання вимірюється не так гнітом

зовнішніх обставин, як глибиною;Ви знаєте, що сила страждання вимірюється не так гнітом

зовнішніх обставин, як глибиноюІнформація, закладена в підрядній частині, класифікується в залеж-

ності від предиката, який вводить її в поліпредикативне речення нависловлювання (сказати), думку чи припущення (думати), знання(знати), оцінку (дивуватись), вірогідність (вірити). Пропозиція, введе-на фактивним предикатом у поліпредикативне речення, набуває до-стовірного статусу, переходячи у розряд істинних висловлювань.Вочевидь, інформація, закладена в підрядній частині, вміщена в

рамку поліпредикативного речення з фактивним предикатом, якевизначається як предикат з пресупозицією істинності пропозитивно-го додатку, у головній частині, повинна сприйматись реципієнтом якдостовірна.Трактуючи пропозицію як ”семантичну константу висловлюван-

ня, здатну отримувати істинне або хибне значення в контексті” [15],пропозиція, актуалізуючись у реченні з матричним фактивним преди-катом, набуває істинного значення. Порівняйте: Він знав, що мати неповернулась (О.Довженко) і Він думав/вважав/припускав, що мати неповернулась. Вміщена у рамку ментального путуативного предикатапропозиція мати не повернулась отримує статус припущення, а у ре-ченні з матричним фактивним предикатом – істинного судження.Відтак, фактивні предикати, приєднуючи предикатний актант, що

зумовлену семантико-прагматичними параметрами фактивного пре-диката, тобто виявити специфіку головного та залежного предикатав поліпредикативному реченні.Предикат залежної пропозиції відображає певний факт дійсності,

констатуючи ознаки, якості чи стани осіб чи предметів, або називаєвідношення між ними (наприклад: Він мене любить до божевілля(М. Хвильоваий). Предикат головної частини – фактивний предикатфіксує цей факт або дає йому оцінку (наприклад: Я знаю, що він менелюбить до божевілля; Мені шкода, що він мене любить до божевілля),тобто коментує залежну пропозицію. Відтак, залежний предикатвідображає онтологічний аспект первинної ситуації, який включає їїденотативний зміст, що є незалежним від зовнішньої оцінки, а матрич-ний фактивний предикат – більш високий ступінь онтології, щовідтворює оцінку чи фіксацію цієї ж ситуації, таким чином називаю-чи вже деяку вторинну ситуацію, що фіксує реакцію суб’єкта на пер-винний факт.Якщо фактивні предикати вводять у речення залежні пропозиції,

що фіксують певний фрагмент дійсності, правомірним буде припису-вання ситуативних семантичних ролей їх предикатним актантам. Уреченнях з фактивними предикатами констатації факту (знати, усві-домлювати, зрозуміти, згадати, пам’ятати, забути) залежна пропо-зиція виступає змістом пропозитивної установки (наприклад: …бознаєш, що нема меж тій любові, що носимо ми (М.Хвильовий); Я згадав,що бараки, які ми оглядали, були темні (В.Винниченко). При фактивнихпредикатах оцінки факту (радіти, шкодувати, дивуватись, розчарову-ватись та ін.) залежній пропозиції відводиться роль причини пропо-зитивної установки (наприклад: Жалкую я, що немає зі мною Марії(О.Довженко); …жаль, що стільки часу змарнувала з тобою (І.Вільде);Радісно… стало дівчині від цієї миттєвої зустрічі з капітаном (О. Гон-чар).Цілком очевидною є властивість фактивних предикатів як преди-

катів пропозитивного відношення експліцитно виявляти позиціюсуб’єкта щодо залежної пропозиції. У поліпредикативному реченнівзаємодіють дві пропозиції, причому нерівноправні, оскільки семан-тика головної частини моделює семантику залежної. Під семантикоюзалежної частини розуміється пропозитивне уявлення ситуації, якувоно позначає.Пропозитивне позначення ситуації при переході одиниці в ранг

підрядного змінюється: пропозиція втрачає самостійність і переходитьза рахунок матричного елемента (елемента, який вводить її в поліпре-дикативне речення) в позицію інтерпретованого факту, який сприй-


84 85

Випуск 17

5. Гак В.Г. Высказывание и ситуация // Проблемы структурнойлингвистики, 1973. – С. 325 – 372.

6. Загнитко А.А. Русское предложение: аспекты семантической клас-сификации // Международный конгресс исследователей русскогоязыка «Русский язык: исторические судьбы и современность». Сб.тезисов. – М., 2001. – С. 207 – 208.

7. Золотова Г.А. Очерк функционального синтаксиса русского язы-ка. – М., 1973. – 351 с.

8. Ильенко С.Г. О структурном соотношении главного и придаточ-ного в системе сложноподчиненного предложения. – Учен. зап.ЛГПИ им. А.И. Герцена, Т. 236. – Л., 1963. – 203 с.

9. Москальская О.И. Проблемы системного описания синтаксиса. –М., 1974. – 156 с.

10. Падучева Е.В. Высказывание и его соотнесенность с действитель-ностью. – М., 1985. – 271 с.

11. Русская грамматика: В 2-х томах. – Т.2. – Синтаксис. – М.,1980. – 709 с.

12. Серль Дж. Что такое речевой акт? // Новое в зарубежной лингви-стике. Вып. 17. – М., 1986. – С. 151 – 169.

13. Словник-довідник з культури української мови / За ред. Д. Гринчи-шина. – К., 2006. – 367 с.

14. Теньер Л. Основы структурного синтаксиса. / Пер. с франц. Вступ.ст. и общ. ред. В. Г. Гака. – М., 1988. – 656 с.

15. www.yazykoznanie.ru

АНОТАЦІЯ

Мудрак Я. Семантика поліпредикативного речення з матричним фактив-ним предикатом

В статті розглядаються особливості семантики та функціонування пол-іпредикативних речень з матричним фактивним предикатом. Автор аналізуєсемантичну природу фактивів і можливі реалізації їхнього потенціалу. Семан-тико-прагматичні параметри матричного предиката визначають статус за-лежної пропозиції.

SUMMARY

Semantics of polypredicative sentenceswith matrix factive predicatesThe article deals with the peculiarities of semantics and functioning of

polypredicative sentences with matrix factive predicates. The author focuses onsemantic nature of factives and its possible realization. Semantic and pragmaticalparameters of a matrix predicate define the status of a dependent proposition.

містить інформацію про факт, сигналізують про його істинність, ви-ражаючи установку суб’єкта при такому предикаті щодо змісту про-позиції, а саме – впевненості у істинності судження, закладеного впропозиції.Як зазначає А. Загнітко, семантичний аспект характеристики полі-

предикативних речень “базується на загальноприйнятому поняттісемантичної елементарності (неелементарності), однак він не розкри-ває своєрідність смислового співвідношення головної і залежної час-тини в цілісній структурі поліпредикативного речення”. Доцільнішимвиявляється диференціація речень згідно входження\невходженняпідрядної частини в смисловий об’єм головної частини, внаслідок чогоутворюється смислова цілісність. Вказана опозиція дає змогу розріз-няти речення інтенціонального і екстенсіонального типів. Інтенсіо-нальними вважаються такі смислові структури, в яких підрядна части-на включена в смисловий об’єм опорного елемента активної валент-ності, що знаходиться у головній частині, і, таким чином, входячи всмислове ціле головної частини. В екстенсіональних реченнях голов-на і підрядна частини взаємодіють, що призводить до утворенняцілісного об’ємного поняття [6]. Аналізуючи поліпредикативні речен-ня з фактивними предикатами, ми відносимо їх до інтенсіональноготипу, оскільки підрядна частина, приєднана фактивним предикатомвтрачає статус самостійної і моделюється семантикою матричногопредиката.Отже, поліпредикативне речення з фактивним предикатом у го-

ловній частині розглядається як складна когнітивна єдність, що відоб-ражає взаємозв’язок між двома пропозиціями, причому залежна про-позиція втрачає статус самостійної і розглядається крізь призму про-позиції головної частини. Семантико-прагматичні параметри матрич-ного предиката надають залежній пропозиції статусу істинності.


1. Арполенко Г.П., Забєліна В.П. Структурно-семантична будова ре-чень в сучасній українській мові. – К., 1982. – 132 с.

2. Арутюнова Н.Д. Предложение и его смысл / логико-семантичес-кие проблемы / изд. 3-е стереотип . – М., 2003. – 348 с.

3. Богданов В.В. Семантико-синтаксическая организация предложе-ния / В.В. Богданов. – Л., 1977. – 204 с.

4. Вихованець І.Р. Граматика української мови. Синтаксис. – К.,1993. – 368 с.


http://www.yazykoznanie.ru

86 87

Випуск 17

тилі письменниці. Матеріалом для дослідження слугує трилогія “Ме-телики на шпильках”, яка складається з повістей “Метелики нашпильках”, “Б’є восьма” та “Повнолітні діти”.Радість, як трактують психологи услід за К. Ізардом, – це “емоція,

що переживається як позитивний емоційний стан, пов’язаний з мож-ливістю задовільнити актуальну потребу, ймовірність якої до певно-го моменту була невелика або й взагалі невизначена” [3; 293]. У цьо-му визначенні актуалізується момент тісного взаємозв’язку емоційнихстанів радості й задоволення, що дає підставу об’єднати їх в одну гру-пу при розгляді внутрішніх переживань людини.Лексичною домінантою аналізованої групи вважаємо іменник

радість (кількість слововживань у тексті становить 26), який об’єкти-вує “почуття задоволення, втіху, приємність” [1; 1013], що пережива-ють герої твору: Адже колись усе разом шили для ляльок: разом нарад-жувалися, добирали мережива, крої… і стільки було радости, скількисонця при тім… [2; 53]. Важливим для письменниці є характеристикаемоції, яка означується як піниста, священна, нелукава, розспівана,переможна, передчасно постаріла, така, що аж серце тане від неї: Увесьпід враженням якоїсь розспіваної, переможної радости Данко, можнасказати, зухвало бере Дарку за плечі й повертає у протилежний бік відпомешкання Дутків [2; 226]; Сором признатись, скільки пінистої радо-сти можуть людині дати такі два вогники! [2; 405].Особливе відчуття радості як всепоглинаючої, яка оволодіває інте-

лектуальною та емоційною сферами, Ірина Вільде вербалізує в мета-форах радість, що обсіла думку; радість, що залила вщерть серце: Важ-нішим від усього була тепер хвиля внутрішньої, священної радости, щозалила вщерть її серце [2; 447]. Персоніфіковане сприйняття емоції про-стежується і в номінаціях радість спалахнула в ній; надія і радістьшкутильгають по обох боках серця; в зачудуванні хлюпоче радість;радість заховалася в куток серця й покліпує звідти. Твердження про-ілюструємо такими прикладами: Нездійснена надія й передчасно по-старіла радість шкутильгають по боках її бідного серця [2; 27]; Даркаскубає по дорозі до брами зелені ще порічки й каже ніби обурена, нібипевна, що воно мусіло колись прийти до цього (радість заховалась унайтемніший куток серця й тільки покліпує звідти до Дарки) [2; 26].Номінація емоційного стану радості здійснюється також іменника-

ми веселість (1 приклад), щастя (4): По-злодійськи скоро обтерла очі йусміхнулась до Стефка; але веселість її не вернулась вже того дня до неї[2; 438]; А все ж, те щастя, яке давала їй приязнь Стефи, ніколи не булоповне, ніколи не було хоч би без легкого болю [2; 189]. Для означення

Ірина КОСТЬ,аспірантка

МОВНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ЕМОЦІЇ РАДОСТІ(НА МАТЕРІАЛІ ТРИЛОГІЇ ІРИНИ ВІЛЬДЕ

“МЕТЕЛИКИ НА ШПИЛЬКАХ”)

У руслі антропоцентричних студій, які сьогодні активно здійсню-ються вітчизняними та зарубіжними лінгвістами, реалізовуються дос-лідження сприйняття та вербалізації внутрішнього світу людини, зок-рема її емоційного стану. Важливість і масштаби вивчення лінгвальноїманіфестації емоцій спричинили зародження окремої науки – емоти-ології. Дослідженням різних аспектів мовної маніфестації емоцій зай-маються Ю.Д. Апресян, А. Вежбицька, С.Г. Воркачов, О.П. Во-робйова, О.М. Галкіна-Федорук, М.В. Гамзюк, М. Красавський,Ю.Ф. Прадід, З.Є. Фоміна, В.І. Шаховський та інші.В мові існує певний визначений набір засобів, які об’єктивують

емоції. Проте кожній людині властиве індивідуальне сприйняття пере-живань і як наслідок їх певною мірою особистісне висловлення, яке,хоч і є індивідуально-авторським, в основному не виходить за межізагальноприйнятого етносом сприйняття й мовного висвітлення. Тачастка суб’єктивного відчуття та мовотворення і становить екстраор-динарну манеру письма митця. Особливість авторської об’єктивації,наприклад емоції, виявляється у використанні письменником певноїнизки лексем з яскраво вираженими домінантами, фразеологічнихзасобів, що можуть бути трансформованими, а також образних назв,метафоричних та метонімічних конструкцій, в яких закорінене особи-стісне світовідчуття мовця.Дослідження словесних засобів, які маніфестують зовнішній та

внутрішній світи людини, на матеріалі художніх творів дозволяє про-слідкувати світосприйняття і його мовне вираження етносом, а такожнашароване особистісне бачення митця, яке презентоване індивідуаль-ною манерою письма.Оскільки вербалізація внутрішніх переживань у творах Ірини

Вільде не була предметом дослідження, то метою нашої розвідки євизначення особливостей мовної репрезентації емоції радості в ідіос-

© І. КОСТЬ, 2009


88 89

Випуск 17

ка, може, була б уже рада, якби переловила Стефу на якійсь неправді,якійсь підмаскованій нещирості [2; 189–190]; 2) “який з радістю зустр-ічає, приймає кого-небудь, радіє з приводу чогось і т. ін.” [1; 1010]:Дівчата вітались довгими, радісними вигуками, всі були раді кожнійновій, що ввійшла до класи [2; 280].Кореляція прикметника радісний (7 випадків використання), що ви-

конує при цьому опосередковану номінативну функцію, з іменникаминовина, вістка актуалізує сему “який приносить, дає радість, втіху” [1;1013]: Дарка, не вичувши насміху, признала в душі, що ця вістка повин-на бути для батьків дійсно радісна [2; 348]. У поєднанні з іншими сло-вами, як-от хаос, порив, очікування, гріх, зазначена лексема виражаєзначення “сповнений радості, веселощів, приємностей і т. ін.”: Буланевиспана і до краю втомлена останніми прикрими переживаннями, алепочерез верству фізичної втоми вже відчувала радісний великодній по-рив, що якимись мерехтливими променями добувався із глибин її істоти[2; 461].Означення радісного емоційного стану здійснюється і прикметни-

ками веселий (3 слововживання) та щасливий (14): Одного разу, хочДарка старалася тепер, Бог один знає, як старалася, все бути весела іпила по пів літра молока, мама не дала вивести себе в поле, й спитала:– Що з тобою, Дарчику? [2; 57]; Дарка щаслива, ховає усмішки в кулакий думає собі: що на все це скаже Данко? [2; 70]. Прислівникові інтенси-фікатори дуже, такий і повторення слів вказують на більшу глибинувідчуття: А я така щаслива, така щаслива, що я не гірша від інших[2; 181].Вживання у переносному значенні “сповнений достатку, щастя, ра-

дості, задоволення; щасливий” [1; 1159] прикметника солодкий вво-дить його до мікрополя “радості”: О Господи, Дарка відчуває тільките, що нарешті вона між своїми, що цей гомін, і ця солодка свідомістьбезпеки, і цей брак чистого повітря, що це все – від них [2; 336].Емоційний стан героя вербалізує Ірина Вільде дієприкметником

втішений, конкретизуючи при цьому причину відчуття: Данко, втіше-ний цією вісткою, розіскрюється з радощів, може хоче подякуватиДарці за її добре серце так, як ще ніколи нікому не дякував, обіймає її зарамена, перехиляє через свою руку її голову й поквапно пускає, можнасказати, відтручує від себе: хтось над ними на скалі зашарудів ногами[2; 114].Одним з чотирьох граматичних класів лексем, що номінують

емоції, є прислівник. Слово весело (7 слововживань) вказує на загаль-ний піднесений, радісний настрій: В хаті Тимішевих досить весело: на

вищого ступеня задоволення письменниця послуговується лексемоюнасолода: Вони всі аж скакали б з люті, коли б знали, з якою радістю, зякою насолодою, можна сказати, приймає Ориська всяке терпіння[2; 186].Радість героїв висловлюється через характеристику їхнього на-

строю (7 слововживань), який означується як добрий, святковий, роз-гульний, п’янкий: Потім лежить він собі з фантазією зложений в ло-зовім кошичку на обіднім столі і викликує в хаті святковий настрій [2;353].Особливістю світосприйняття Ірини Вільде є асоціація радісного

настрою зі станом сп’яніння. Таке авторське бачення прослідковуємов образних назвах емоції – шампансько на душі, п’янкий настрій: Якосьтак мені… шампансько на душі, що, слово чести, чую, що сьогодні ніко-му нічого не відмовила б! [2; 403]; Дарка в такому п’янкому настрої, щозняла б з себе сорочку, дерла б на кусники і дарувала б кожному стрічно-му по шматинці [2; 157]. Ще однією своєрідною рисою творчого бачен-ня письменниці є вербалізація емоційного стану через зазначення йогокольорової гами: Стефко з економічних оглядів майже ніколи не жар-тує, але коли вже раз дозволить собі на цей духовий люксус, то це озна-чає, що її хлопчисько в золото-рожевім гуморі [2; 435].Переживання емоції як процесу висловлюється дієсловами радіти

(18 слововживань): Мама радіє, що її доня, Дарка, погодилася з новимжиттям у місті [2; 187]; нарадуватися (1): За часинку чути було тут,то там шелест паперу (це ті, з добрими оцінками, не могли нарадува-тись ними й не знати котрий уже раз виймали свідоцтва з книжок ізнов, знов перечитували їх!) та стримані хлипання розчарованих і по-кривджених [2; 303]; тішитися (10): Тоді Оріховська робить беззвучнийпорух устами, і Дарка читає з нього виразно: “Дурні тільки тішатьсятакими дешевими похвалами” [2; 303]. Вказівкою на глибину пережи-вання є прислівник дуже: – Я все… все… кожний уступ, кожнийвіршик знаю, – дуже зраділа Дарка [2; 283].Ще одна дієслівна репрезентація відчуття здійснена лексемою по-

тішити – “приносити задоволення, радість кому-небудь” [1; 904], якау творі вжита одноразово з іронічним відтінком: – Фреквенція і такпереходить норму, – потішив її асистент Лемарк і чемно замкнув їйдвері перед носом [2; 350].Ознакою прикметникової номінації є її завдання, яке полягає в оз-

начуванні емоційного стану людини. Прикметник радий (сумарнакількість вживань слова налічує 5) ілюструє два відтінки значення:1) “сповнений радості, задоволення з якогось приводу” [1; 1010]: Дар-


90 91

Випуск 17

Не менш важливу роль поряд з номінацією виконує змалюваннязовнішніх проявів емоції, тобто дескрипція. У психологічній енцикло-педії про форми вияву радості зазначено, що залежно від причин вониможуть бути різноманітні: від легкої усмішки на обличчі до нестрим-ного буйства [3; 293].Характерна для емоційного стану радості посмішка вербалізована

словосполученням задоволена усмішечка і прикметником усміхнений:По його квадратовому, густо поприщеному лиці грала ледве схопна,задоволена усмішечка [2; 344].Мімічний вияв емоції узагальнюється у словосполученні щасливе

лице: Та, як побачила його винувате, водночас таке дуже щасливе лице,усміхнулась і простягла йому назустріч обидві руки [2; 434].Вираз очей кваліфікується шляхом означення органів зору – чер-

воні, щасливі очі; очі трохи не повискакують (фразеологізм очі мало невискочать з голови означає, що “хтось дуже пильно, напружено, збу-джено і т. ін. дивиться на кого-, що-небудь” [4; 477]); радісний вогник,яким спалахнули очі: Орися маніжилася щось потиху, а Дарка думала:“Фле вдає… але вдає… трохи їй очі не повискакують, що буде з Данилю-ком грати…” [2; 47]; Їй здається, що румуни були б у праві повести її нашибеницю за сам цей радісний вогник, яким спалахнули її очі від тієїзвістки [2; 317].Плач як вираз радості є мало властивим для героїв Ірини Вільде,

про що свідчить кількісний показник (1 приклад) та вказівка на те, щовін є внутрішній, а зовні спостерігати можна лише тремтіння: Не сил-куючись навіть опанувати своїх нервів, Дарка оперлася головою до сто-ла і стрясалася ціла від недалекого внутрішнього щасливого плачу [2;188].Зміна кольору обличчя була зафіксована письменницею лише раз:

Орися рожевіє, як досвітнє сонце. Вона щаслива, очі бачать, яка щасли-ва, що вчитель на неї перший звернув увагу [2; 138].Мануальні вияви радості описані також рідко. Це оплески, об’єк-

тивація яких супроводжується означенням радісний: І знову збиласьрадісна курява оплесків [2; 343]; та рухи рук: І Стефа зраділа. Виднобуло, як вона щільно пригорнула Дарчину руку до себе, але зараз задума-лася: – Завтра у мене зайняте пополуднє… [2; 189].Вербалізація сміху здійснюється двома способами: 1) іменником

сміх, який конкретизується прикметниками радісний, щасливий, вдово-лений: Зачувши шелест трави, він схоплюється й відразу розсипаєтьсярадісним сміхом: – А… а… вітаємо, що за незвичайні гості… [2; 109];

лампі – Зоїна червона “апашка”, на підлозі – Сергієва канаркова піжама[2; 417]. Поєднання лексеми з дієсловами здійснює характеристикудіяльності: По зустрічі з мамою завжди якось веселіше жити [2; 197].Стан веселості може чітко означуватися лексемами радісно, жит-

тєрадісно, щасливо, солодко, які, як було нами зафіксовано, вживають-ся у трилогії по одному разу: Всюди з ним буде радісно й щасливо[2; 119]; Ніхто не знає, як це солодко після кількох років примусовоїмандрівки по реґаті стояти собі під стіною в “малій” залі НародногоДому і відчувати в жилах гарячу свідомість, що за кожним новим кла-цом клямки водить до гурту хтось “свій”, якийсь брат… [2; 335].Номінація радості здійснена письменницею шляхом порівняльного

опису з відчуттям легкості: І знову чогось так легко, якби хто крилапричепив. Тільки не на плечі, як у янголів, але десь так у грудях розгор-тав хтось білі, шовкові вітрила [2; 25].Психічний стан задоволеності висловлений іменниками задоволен-

ня (зафіксовані 2 лексеми у творі), вдоволення (2) та прикметниками за-доволений (5), вдоволений (2): Чула вдоволення від самої постанови пітиу цей капосний вечір трохи потанцювати [2; 335]; Він сам поводився, якглядач на веселім видовищі, за яке заплатив білет і з якого він зовсім задо-волений [2; 157]. Про сильнішу міру відчуття сигналізують прикметни-ки великий, переможний та прислівник зовсім: Дарка у припливі велико-го, переможного задоволення хапає Лідку за шию: – Лідко, хочеш повер-немо із школи на морозиво… хочеш? [2; 157].Беззаперечним є той факт, що домінуючу роль у номінації, і не

лише переживань, виконує лексичний пласт мови, проте не варто при-меншувати і важливості використання фразеологічних одиниць. Фра-земи кодифікують сприйняття світу етносом, а використані у тексті –ілюструють, які загальнонародні асоціації корелюють з власне ав-торськими.Фразеологізм розсаджувати груди, що є варіантом фраземи розпи-

рати груди – “охоплювати, переповнювати кого-небудь (про певніпочуття, переживання і т. д.)” [4; 613], підкреслює силу вияву емоції уреченні Новина вже тепер розсаджує груди [2; 26], в якому власненазва почуття відсутня.Значення “хто-небудь дуже задоволений чимсь, відчуває радість,

насолоду, втіху від чогось” [4; 225] вербалізується фразеологічноюодиницею серце радіє, яка трансформована у структуру серце, що невміє потихеньку радіти: Дарка дивиться збоку на Стефу: “Якби не мійязик, якби не моє дурне серце, що не вміє потихеньку радіти, то я вжевсе знала б… Стефа не мовчала б так, як тепер…” [2; 230].


92 93

Випуск 17

АНОТАЦІЯ

Кость І. Мовна репрезентація емоції радості (на матеріалі трилогії Іри-ни Вільде “Метелики на шпильках”)Стаття присвячена дослідженню лексико-фразеологічних засобів об’єкти-

вації емоції радості, виділенню особливостей сприйняття переживань ІриноюВільде, які відтворені в ідіостилі письменниці.

SUMMARY

Kost I. Verbal representation of emotion of joy (on the basis of Iryna Vil’de’strilogy “Butterflies on Heels”)

The article deals with lexical and phraseological means used for objectivizationof the emotion of joy. The author highlights the peculiarities of expression thefeelings, shown in Iryna Vil’de’s idiostyle.

2) дієсловом сміятися: Тепер Дарка і собі сміється, що звучить, якпісенька щастя [2; 30].Особлива манера мовлення проявляється у характері висловлю-

вання і його емоційному відтінку – сказала весело, крикнула весело,скрикнуло втішно, радісний вигук: Відкашлявшись, вона сказала нібитовесело: – Одного тільки боюся… що моє життя – піде отак… за цапи-ну душу… [2; 387–388]; – На щастя! – крикнула весело мама з кухні [2;227]; Класа прийняла цю новину з радісним вигуком [2; 161]; в забарвленніголосу: Дарку починає боліти цей несерйозний тон. Цей веселий голос![2; 227]; в безладному звучанні висловлень: Класа не вибухає радіснимгомоном, як звичайно, коли любимий учитель загляне до неї поза служ-бовими годинами [2; 291]; Лава веселим шумом посувається до дверей [2;295].Корпоральний вияв емоції є швидким рухом тіла: Дарка не хотіла

зробити мамі прикрости: до вечора того дня вихвалювала всі до одногодарунки й бігала по кімнатах, якби з надміру радости [2; 18].Отже, мовна об’єктивація емоції радості Іриною Вільде

здійснюється такими вербальними засобами: іменниками радість,веселість, щастя, насолода, настрій, задоволення, вдоволення, дієслова-ми радіти, нарадуватися, тішитися, потішити, прикметниками ра-дий, радісний, веселий, щасливий, задоволений, вдоволений, дієприкмет-ником втішений, прислівниками весело, радісно, життєрадісно, щас-ливо, словосполученнями з компонентами настрій, гумор та фразеоло-гізмами розсаджувати груди, серце радіє.Дескриптивне вираження радості представлене через вербалізацію

таких виявів: мімічних – через усмішку, вираз очей, плач; краніаль-них – зміною кольору обличчя; мануальних – через оплески, рух руки;фонаційних – сміх, особлива манера мовлення; корпоральних – рухтіла.


1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. іголов. ред. В.Т. Бусел. – К., 2004. – 1440 с.

2. Вільде Ірина. Метелики на шпильках. Б’є восьма. Повнолітні діти:Повісті. – Дрогобич, 2007. – 488 с.

3. Психологічна енциклопедія / Автор – упорядник О.М. Степа-нов. – К., 2006. – 424 с.

4. Словник фразеологізмів української мови / Уклад.: В.М. Білоно-женко та ін. – К., 2008. – 1104 с.


94 95

Випуск 17

ти в кожному конкретному випадку способи переконання” [1; 88].Започаткована ним традиція розуміння риторики як майстерностіпереконувати, знову відроджується на початку ХХ століття та актив-но популяризується сьогодні. Зокрема, її розвивають Хаїм Перельман,Кеннет Берк, Вейн Бос.Якщо класична риторика зосереджувалася на “переконливому

публічному мовленні”, то “нова риторика” Х. Перельмана розширюєсвою сферу:

“Нова риторика або діалектика, задумана як теорія аргументації,покриває цілий засяг дискурсів, які намагаються переконувати чизвинувачувати стосовно будь-якого предмета і перед будь-якою ауди-торією” [11; 70].Теорія Х. Перельмана не тільки реабілітує риторику для вивчення

різних способів аргументації, але й наголошує на важливій ролі адре-сата:

“Кожне мовлення адресується аудиторії, проте часто забувають,що це також стосується всього написаного” [11; 71].Отож, дослідник розкриває ще одну важливу ознаку риторичного

висловлювання ? його адресність і суб’єктивність:“… кожен дискурс, який не ґрунтується на безособовому твер-

дженні, має відношення до риторики. Як тільки комунікація нама-гається вплинути на одну чи більше осіб, щоб спрямувати їхнє мислен-ня, збудити або заспокоїти їхні емоції, керувати їхніми діями, вона на-лежить до королівства риторики” [12; 162].Американський теоретик Вейн Бос ще ширше трактує риторику –“… як цілу низку засобів, які люди використовують, щоб вплива-

ти один на одного: етично ..., практично (у тому числі політично),емоційно (у тому числі естетично) та інтелектуально (включаючи ака-демічні галузі)” [10; ].Згідно з таким підходом, риторика стосується всіх форм комуні-

кації, навіть підняття брови чи пальця можуть бути риторичними [10;4]. Крім того, йдеться про двосторонній вплив: мовця (оратора) тааудиторії (адресата).Льєжська група “?”, очолювана Ж. Дюбуа, розглядає риторику як

загальну теорію фігуративних процесів (“загальна”, або теоретична,риторика). Ґрунтуючись на класифікації функцій мови Р. Якобсона,льєжці вводять розуміння риторичної функції для особливої характе-ристики “риторичного” (поетичного) мовлення. З чого випливає, що

“Свідоме застосування цих механізмів задля досягнення “аргумен-тативного”, “сугестивного” або “естетичного” ефекту просто окремий

Олена СИНЧАК,аспірантка

РИТОРИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ РОЛЬОВОГОДЕЙКСИСУ В ЖІНОЧОМУ

АВТОБІОГРАФІЧНОМУ ДИСКУРСІ(“Польові дослідження з українського сексу” О. Забужко)

Язык есть средство понимать самого себяОлександр Потебня

Пожвавлений інтерес до риторики збігається нині з посиленоюувагою представників різних дисциплін до питання побудови дис-курсів1 . У зв’язку з цим постає потреба з’ясувати співвідношеннятермінів.З одного боку, у працях, присвячених аналізу дискурсу, Теум ван

Дейк [3; 12] та Рут Водак [15] називають риторичними ті засоби, задопомогою яких текст впливає на адресата, переконує його в чомусь(аргументація, тропи). А відтак, згадані мовознавці трактують рито-рику як один із можливих аспектів вивчення дискурсу, поряд із семан-тикою та прагматикою (дискурс > риторика).Нарешті, низка мовознавців (Джон Ліч, Наталія Безмєнова [2])

вважають, що риторика визначає правила породження всякого дис-курсу, тобто включає семантику і прагматику тексту, теорію фігур ітеорію аргументації. Останній підхід ґрунтується на тезі Арістотеля,що риторика не має власного предмета: як мистецтво дискурсу вонапанує всюди. Такий погляд імпонує ще й тому, що дозволяє поєднатипід час розгляду тексту перспективи стилістики (elocution, або третячастина риторики, стосується стилю) та прагматики (pragma – дія).Отож, сучасну формулу можна представити так: риторика = прагма-тика + стилістика.Однак широке трактування риторики не звільняє від потреби чітко

окреслити її межі. Ще Арістотель визначав її як “здатність знаходи-

1 Дискурс, за Т. ван Дейком, розуміємо як текст, розглянутий у соціокультур-ному контексті, тобто як складну єдність мовної форми, значення і дії (соці-альну дію) [3; 95–96, 121–122].© О. СИНЧАК, 2009


96 97

Випуск 17

чальний для окреслення жанру, адже виражає авторську позицію, зпогляду (перспективи) якої провадиться оповідь.

“Погляд” (“точка зору”), за Борисом Успенським, – це авторськіпозиції, з яких подається опис [7; 16]. Виходить, поняття “погляд” і“позиція” не роздільні. Конкретний погляд можливий тільки з певноїпозиції в дискурсі. На це також звертає увагу Мішель Пеше, колирозписує позиції дійових осіб у дискурсних процесах (“Хто я такий,щоб йому це говорити?”; “Хто він такий, щоб я йому це говорив?”;“Хто я такий, щоб він мені це говорить?”; “Хто він такий, щоб мені цеговорити?”) [6; 322-323].Різні типи позицій у автобіографічному дискурсі виділяє Малґо-

жата Чермінська, зокрема:

«Інший» (позиція виклику)

«Я» (позиція сповіді) Світ (позиція свідка) [8; 401, 407].

З’ясуємо, які типи позицій реалізує рольовий дейксис у тексті “По-льових досліджень з українського сексу”. Найперше роман О. Забужкорозглядаємо як високохудожню автобіографічну форму. Не йдетьсяпро документальний життєпис письменниці, а про те, що твір маєформу життєпису.Автобіографічна оповідь у творі розгортається поперемінно з

різних перспектив: то від імені “Я”, то “Ти”, то “Вона”. Причому дейкс“Ти” стає поглядом “Я” на саму себе збоку, часто іронічним. Щобіль-ше, поєднуючись із звертанням золотце, дорогенька, рибцю, засвідчуєвнутрішній монолог оповідачки (“Я”) зі самою собою (“Ти”):

(Я) ? Ти,іронічне звертання,

Ні, золотко (“золотце”, іронічно поправляєвона себе: так звертався до неї той чоловік…) – ні,сачконути не вийде: ти-но одбудь усе по порядку,а тоді й знати буде, чого ти справді варта. По-нятно? [20];Замахалась ти, “золотце”. Ох замахалась.

[23];

випадок “нормального” говоріння природною мовою. А відтак, рито-рику треба включити в загальну лінгвістичну (або семіотичну) тео-рію” [5; 83].По суті, “загальна” риторика групи “?” стала класифікацією ком-

бінаційних порушень (фігур, чи “метабол”) на всіх мовних рівнях – відфонетичного до синтаксичного. У результаті цього, відбулося присто-сування термінів класичної (античної і французької) риторики до су-часної лінгвістики.Отже, зазначені теорії дозволяють виокремити такі ознаки рито-

ричного висловлювання:² (потенційний) вплив на адресата;² (потенційне) переконання;² аргументативність;² адресність (діалогічність);² фігуративність;² емоційність (пафосність).Керуватимемось ними, шукаючи відповідь на запитання: що ро-

бить конкретний спосіб висловлювання риторичним і що дає підста-ви аналізувати його з погляду риторики.Значить, еволюція риторики від класичного “мистецтва публічно-

го переконання” до лінгвістичної риторики, яка займається всіма фігу-ративними процесами в текстах, перетнулася зі зміною самого розум-іння риторичних жанрів. Якщо Арістотель визначав три типи рито-ричного мовлення: епідейктичний, судовий і дорадчий – то нині всіспособи висловлювання можуть бути розглянуті з погляду риторики.Тобто кожному дискурсу і жанру притаманна своя риторика. Усе ж вокремих типах дискурсів вона відіграє визначальну роль, а саме в

– юридичному (судовому),– політичному,– рекламному,– мас-медійному,– релігійному,– педагогічному,– епідейктичному,– літературному (насамперед жанри т. зв. “нехудожньої про-зи” – лист та (авто)біографія).

На прикладі жіночої автобіографії проаналізуємо, завдяки якимзасобам дискурс стає риторичним.Автобіографічний дискурс вибудовується від імені І-ої (найчасті-

ше), ІІ-ої чи ІІІ-ої особи однини. А відтак, рольовий дейксис – визна-


98 99

Випуск 17

… от з тої дівчинки все й починається, і що бне було потім з тобою в житті, воно щільне, вонодержиться при купі доти, доки ти віриш тійдівчинці [83];поки вона намотує вздовж них кілометраж у

пошуках нав’язаного собі самій тому, – наче навселенському цвинтарі … і хоч знаєш, що під кож-ним зачаївся небіжчик… скількох із них, справді,ти потрапиш на своєму віку воскресити … все,що ти можеш … [95].

Замість самозвертання форма особи узагальнюється і її може при-своїти кожна/кожен, хто займе таку саму позицію. Незважаючи на те,що як суб’єктивоване, так і узагальнене “Ти” розгортає оповідь ізперспективи інтроспекції (полюс “Я” у автобіографічному трикутникуМ. Чермінської), останнє все ж починає наближатися до позиції чита-ча (узагальнене “Ти” = “Інший/а”).Ще помітніше тактика залучення аудиторії виявляється в прямому

звертанні до імпліцитних читачів:

пряме звертаннядо аудиторії

хай не сниться вам ваша прекрасна юність,навіть якби всякі там невдахи витикали вам неюочі… тільки в дитинстві є правда, тільки ним іварт міряти своє життя і якщо ви зуміли не затоп-тати в собі ту дівчинку (того хлопчика…)… зна-чить, ваше життя не звихнулося… збулося, з чимвас і вітаю [84];І любов, леді й джентльмени, справдешня

любов – вона завжди зряча на схованого в іншо-му (іншій) хлопчика (і дівчинку): візьми мене – тозавжди: візьми мене з моїм дитинством [84] (тутще й узагальнене “я” = кожен);

Леді й джентльмени, я вже бачу той знудже-ний вираз, що малюється на ваших обличчях, вивже проставили подумки діагноз [68];тема мого сьогоднішнього виступу, леді й

джентльмени, - як і зазначено і програмі, “По-льові дослідження з українського сексу” і, першніж перейти до неї, хочу подякувати всім вам,присутнім і відсутнім, за нічим не виправдануувагу до моєї країни й моєї скромної особи [45];

й іншого, непересувного дому не судилосятобі, кобіто, хоч як не тріпайся [27];От у цьому вся штука, дорогенька, – що ти все

від самого початку знала [28];Ну, “здоровий” і “щасливий” – це ти, золот-

це, конєшно, загнула через верх [36];та хто ти ваще така, слиш, забацана Ukrainian

[44];Ти була закохана, ая, ти певна була, що змо-

жеш (“я все зможу!”) зробити те, чого одній лю-дині для іншої самотужки зробити не під силу,рибцю [135].

Схема автокомунікації у цьому випадку виглядає ось як:

оповідачка

«Я»

→ про себе саму → до себе

«Ти»

Юрій Шевельов так коментує ситуацію, коли мовець замість “Я”уживає “Ти”:

“Ця транспозиція першої особи на другу може бути викликанапотребою, так би мовити, “об’єктивізувати” свою особу не тільки вочах слухача, але і у власних. Тоді мовець може звертатись в другійособі сам до себе” [9; 293].

У цитованих прикладах, очевидно, відбувається не тількиоб’єктивізація “Я”, але й суб’єктивація “Ти” (суб’єктивоване “Ти” =“Я”).В інших контекстах “Ти” вжито узагальнено, коли може стосува-

тися як оповідачки, так і кожної людини в подібній ситуації:

узагальнене “Ти” Цю проблему не так легко розв’язати, надтоякщо ти сама-одна в чужій країні й чужому місті,в порожній квартирі, де телефон озивається хібащо на те, щоб запропонувати тобі … ко-ло-саль-ну знижку [50];хто видав таке говорити про свою любов,

навіть якщо затоптана… і переїхала тебенавпіл… як мене тоді взимку [58];простір спогаду: там завмирає дівчинка серед

осінньої алеї


100 101

Випуск 17

Виділені позиції інтроспекції та екстраверсії тісно переплетено втексті, не рідко вони чергуються в межах одного речення:

“…самотній сон, наглухо відрубаний від її присутності поруч: незворухнувся, коли наткнулася випручатись з обіймів, ну і пішов на фіґ,імпотент нещасний, зараз встану, вдягнуся, запарю кави… ось тоді віні зробив їй боляче” [39];

“…коли вона, здавалось, от-от починала в’їжджати, він, не зупиня-ючись, прокидав її згори… цілком можливо, що й вставило б, недар-ма ж я любила під час кохання кусатися” [29].Швидка зміна поглядів (перспектив), досягнута завдяки зміні ро-

льового дейксису, забезпечує динамічне розгортання оповіді. Читачімимоволі змушені привласнювати то один, то інший погляд як на ге-роїню-оповідачку, так і на самих себе. Крім того, зміна рольовогодейксису підкреслює експресивне мовлення людини в стані афекту.Динаміка зростає в тексті ще й тому, що важко розділити внутріш-

ню та зовнішню перспективи, адже пряму мову героїні не виділенолапками – подібно до усного мовлення (до слова, це не останняподібність цього тексту з усним мовленням). Щобільше, оповідачкачасто апелює до різних “голосів” усередині свого “Я”:

багатоголосе “Я” Спиши слова, татуїровку зроблю, грубо йрозв’язно підхоплює з неї зовсім інша жінка, зу-гарна… в Америці блатне бабисько навчилосялаятись по-англійському [20];відьма, пускаючи дим, реготала зсередини неї

[21];лотра (таки ж лотра!) натомість відступалася,

розмазалася по якійсь найдальшій стіночці, невидко – не чутно, і … розлягається зовсім інший,квильний і безпорадний потерчачий якийсь го-лос… і скоголить, скоголить, скоголить бідна, нелюблена, покинута на вокзалі дівчинка, ладна йтина руці до кожного, хто скаже: “Я твій тато”, татільки хто ж таке скаже тридцятилітній бабі, – отту дівчинку й ти сама в собі не любиш, ти відпідлітка намагаєшся тримати її і найглухішомупідвальному закапелку… – а вона якось примуд-ряється заціліти, і як її тепер втишиш – тепер,коли здається, що, крім неї, іншої тебе – нема, нелишилося? [22–23].

Фігури узагальненого “Ти” та прямого звертання до аудиторіїзадіюють риторичний прийом адресності, викликаючи ефект діалогуміж оповідачкою та імпліцитним читачем (нарататором). Автокому-нікація перетворюється на діалог з іншими:

оповідачка

→

про себе саму

→

до себе

→

щоб почули інші

АВТОКОМУНІКАЦІЯ “ДІАЛОГ” З ІНШИМИ

Або як запитував сам себе Ґомбрович: “Говориш до себе в такийспосіб, щоб тебе чули інші?”. З іншого боку, крім внутрішньої позиціїінтроспекції (“Я”) та розмови зі собою (“Я” – “Ти”), авторка такожвикористовує зовнішню позицію (“Вона”), очевидно, призначену длячитача як відстороненого спостерігача. Зокрема, “Вона” постає втексті в перспективі чоловічого погляду та погляду “Я” на саму себе:

“Вона”моделюваннячоловічогопогляду(позиція об’єкта)

ґзився, мов ужалений в останніх днях співжит-тя, застукавши її напівголою, злостячись…, що…попри всякий глузд, міг хотіти цю жінку [56];страх, вона відчувала його фізично… і дідько

б узяв цю леді з дивним акцентом, якій забандю-рилося невідь куди перти серед ночі, – їй булоніяково [131];

відстороненийпогляд “Я”на саму себе(позиція свідка)

Вечорами вона втікає до бібліотеки [95];Неправда, ти ще жива, вмовляє вона себе [85];Це вона тепер таке пише, хоч на фіґ його таке

й писати [90].


102 103

Випуск 17

Тому саме рольовий дейксис визначає його жанрову специфіку. Авто-біографічна форма “Польових досліджень” засвідчує, що зміна дис-курсних позицій, досягнута завдяки транспозиціям особових займен-ників, стає риторичним прийомом пришвидшення оповіді та наданняїй афективної експресії. Автокомунікація (“Я” - “Я” = суб’єктивоване“Ти”) та “уявний” діалог із аудиторією (“Я” – “Ви”) виказуютьподібність риторичного висловлювання до театрального.


Джерело: Забужко О. Польові дослідження з українського сексу. – К.

2007. – 176 с.

1. Аристотель. Риторика // Поэтика. Риторика / Пер. В. Аппельро-та, Н. Платоновой. – СПб., 2008. – 347 c.

2. Безменова Н. А. Очерки по теории и истории риторики. – М.,1991. – 215 с.

3. Дейк ван Тойн А. Язык. Познание. Коммуникация. – М., 1989. –311 с.

4. Иригарэй Люс. Пол, который не единичен // Гендерные исследова-ния. – 1999. – № 3. – С. 63 – 70.

5. Мейзерский В. М. Философия и неориторика. – К., 1991. –192 с.

6. Пеше Мішель. Контент-анализ и теория дискурса // Квадратурасмысла: Французская школа анализа дискурса. – М., 1999. –С. 302 – 337.

7. Успенский Б. А. Поэтика композиции: Структура художественно-го текста и типологія композиционной формы. – М .,1970. – 352 с.

8. Чермінська М. Автобіографічний трикутник: Свідчення, сповідьі виклик // Теорія літератури в Польщі: Антологія текстів ІІ пол.ХХ – поч. ХХІ ст. – К., 2008. – С. 397 – 428.

9. Шерех Ю. Нарис сучасної української літературної мови. – Мюн-хен, 1951. – 402 с.

10. Booth Wayne C. The Rhetoric of Rhetoric: The Quest for EffectiveCommunication. – Oxford: Blackwell, 2004. – 206 р.

11. Cohen David. Classical Rhetoric and Modern theories of discourse //Persuasion: Greek Rhetoric in Action / Ed. by Ian Worthington. –London-NY.: Routledge, 2003. – Р. 69 – 82.

Отже, чергування різних типів оповіді: автокомунікації (“Я” – “Я”= суб’єктивне “Ти”), сповіді (“Я” ?“Ти”) та діалогу з аудиторією(“Я” – “Ви”) ? межі яких не завжди позначено лапками ? забезпечуєпереплетення багатьох голосів у тексті. “Я” героїні-оповідачки ділить-ся, розщеплюється на “Ти”, “Вона”, стає множинним “Я”, перетиномрізних поглядів на себе. Люс Іригарей, називає таке письмо феміннимфеноменом:

“Вона [жінка] необмежено інша у самій собі. Саме тому її назива-ють дивною, незрозумілою, нервовою, непостійною… не кажучи вжепро мову, де вона вислизає у всіх напрямах” [4; 68].До того ж розмова зі собою у внутрішньому монолозі та звертан-

ня до імпліцитних читачів діють як риторичні прийоми (само)іденти-фікації та діалогізації, які дозволяють то ототожнюватися з героїнею,то вступати з нею в уявний діалог. Ці прийоми подібні до тих, які втеатрі застосовують актори, монологізуючи зі собою чи з публікою.Аналогія з театральним висловлюванням не випадкова. Вона до-

зволяє виокремити ще одну ознаку риторичного дискурсу – його “те-атральну” діалогічність. Йдеться про те, що такі фігури, як риторич-не запитання, оклик та звертання, які Ю. Шевельов влучно називає“фігурами діялогізації”, насправді “не творять діялогу, а тільки вно-сять у монологічну мову інтонації й синтаксичні засоби діялогічноїмови” [9; 155] і наводять на думку про спорідненість риторики із мо-вою театру. До речі, так вважає і Террі Іґлтон:

“Усі дискурси жестикуляційні або риторичні, проте деякі – от-якдраматичний дискурс ? риторичніші від інших. Вони мусять бути, аджеїх завдання – розкрити репресовану риторичність нериторичних ви-словлювань…” [13; 634].Значить, фігури діалогізації в тексті “Польових досліджень” уви-

разнюють афективні інтонації оповіді, підтверджуючи, що дискурслітератури ? перманентно риторичний.Отже, сучасні мовознавці двояко трактують риторику: або як один

із аспектів вивчення дискурсу (“вузьке” розуміння); або як май-стерність побудови всякого дискурсу (“широке” розуміння). Ми нама-гались примирити ці погляди, виділивши ознаки риторичного вислов-лювання (потенційні вплив та переконання адресата; аргумента-тивність; адресність; фігуративність; емоційність) і типи риторичнихдискурсів, яким вони властиві. До останніх, зокрема, належить і жанравтобіографії.Особливість автобіографічного дискурсу полягає в тому, що він

вибудовується як самопредставлення від І, ІІ або ІІІ особи однини.


104 105

Випуск 17

Мар’яна СЛОБОДЯН,асистент

МЕТОДИКА КОНЦЕПТУАЛЬНОГО АНАЛІЗУУ СУЧАСНІЙ КОГНІТИВНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ

Паралельно з появою терміну “концепт”, який став основним вапараті багатьох сучасних наук і в тому числі когнітивної лінгвістикиз’явилась форма наукових досліджень названа концептуальним ана-лізом. Метод концептуального аналізу (МКА) є сьогодні основним утерміносистемі різних гуманітарних наук: когнітології, філософії,лінгвістиці, гендерології, культурології, теорії міжкультурних кому-нікацій, соціології та психології. Цей метод дає можливість вивченняконцепту не лише як явища однієї з наук, а комплексного поняття,одиниці загальної концептуальної моделі світу, в чому й полягає ак-туальність дослідження.

Метою статті є дослідження МКА в термінологічній системі ког-нітивної лінгвістики, як способу вивчення концептуальної будовимови.

Завданням статті є розгляд та тлумачення основних прийомів таметодик концептуального аналізу, які застосовуються у когнітиві-стиці, а також розробка на їх основі власного МКА, що є оптималь-ним при сучасному дослідженні лінгвістичних концептів.

Матеріалом статті стали теоретичні роботи сучасних вітчизнянихта зарубіжних лінгвістів, присвячені дослідженню концептів.

Наукова новизна статті обумовлена неоднозначністю тлумаченняМКА різними науковцями, включенням до складу цього методурізних дослідницьких прийомів та методик. Запропонований МКА,розроблений та адаптований на основі методів, як загальноприйнятиху дослідженні лексики, так і нових, які відповідають вимогам сучаснихкогнітивно-орієнтованих студій.

Постановка проблеми та її зв’язок з важливими науковими та прак-тичними завданнями. Поняття МКА можна трактувати по-різному.Проблема розуміння концептуального аналізу є досить складною,оскільки під цим методом різні науковці мають на увазі різні прийо-ми. Проте всі проаналізовані роботи, у яких розглядається цей метод,об’єднані спільною метою, а саме розумінням концепту, як об’єкта

© М. СЛОБОДЯН, 2009

12. Teun A. Van Dijk. Semantic Discourse Analysis // Handbook ofDiscourse Analysis. – Vol. 2: Dimensions of Discourse. – London:Academic Press, 1985. – P. 103 – 136.

13. Eagleton Terry. Brecht and Rhetoric // New Literary History. –1985. – Vol. 16. – №3. – Р. 633 – 638.

14. Perelman Chaim. The Realm of Rhetoric / Transl. by W. Kluback. –London: Notre Dame, 1982. – 185 p.

15. Wodak Ruth. Dyskurs populistyczny: retoryka wykluczenia agatunki jezyka pisanego / / Krytyczna analiza dyskursu:Interdyscyplinarne podejscie do komunikacji spolecznej / Red.A.Duszak, N. Fairclough. – Krakow: Universitas, 2008. – S. 185 – 213.

АНОТАЦІЯ

Синчак О. Риторичне значення рольового дейксису в жіночому автобіогра-фічному дискурсі (“Польові дослідження з українського сексу” О. Забужко)У статті розглянуто один із риторичних дискурсів – автобіографічний. На

матеріалі “Польових досліджень з українського сексу” вивчено, як рольовийдейксис визначає авторські позиції в тексті, а транспозиція особових займен-ників стає риторичним прийомом пришвидшення оповіді та надання їй афек-тивної експресії. Фігури діалогізації в романі (звертання до себе у внутріш-ньому мовленні, та уявний діалог з аудиторією) порівняно з монологом у те-атрі. Виснувано, що важливою ознакою риторичного висловлювання є його“театральна” діалогічність.

SUMMARY

Synchak O. The Rhetorical Meaning of a Personal Deixis in the FemaleAutobiographical Discourse (“The Field Work in Ukrainian Sex” O. Zabuzhko)

The article deals with an autobiography as a type of rhetorical discourse.Having analyzed “The Field Work in Ukrainian Sex” the researcher scrutinizes howpersonal deixis determines the positions in a discourse and how a transposition ofpersonal pronouns becomes a rhetorical means which affects the dynamics ofpersonal narrative and emotive expression. The dialogical figures in the novel (selfcommunication and imaginary dialogue with readers) are compared withmonologue in a theater. Thus, the “theatrical” dialogue is considered to be animportant feature of a rhetorical utterance.


106 107

Випуск 17

лінгвістичному рівні суттєво відрізняється від власне семантичного(аналізу)” [6; 114]. Він обґрунтовує свою точку зору тим, що семантич-ний підхід передбачає встановлення набору значень слова в йоговідношеннях з іншими словами, тоді як мета когнітивного підходу –виділення смислу, що включає часом досить широкі знання. Крім того,на відміну від семантичного, концептуальний аналіз передбачає ще йвивчення когнітивних категорій – предикатності, означуваності, про-цесуальності, тобто “врахування субстантивних, ад’єктивних ідієслівних позначень у їх взаємодії” [там же].А.П. Мартинюк услід за С.А. Жаботинською називає КА логічним

продовженням семантичного аналізу, але “якщо для семантичногоаналізу достатньо виявити перелік елементів, що залучені до структу-ри значення, то при концептуальному аналізі ці елементи повинні бутиспіввіднесені між собою і об’єднані у складі певної (схемної) структу-ри” [9; 102].Метою концептуального аналізу на думку Н.Д. Арутюнової висту-

пає моделювання концепту і установлення його зв’язків з іншимиконцептами, що здійснюється шляхом не лише опису смислів кожно-го окремого слова, але й визначенням специфіки цілого концептуаль-ного поля і логічних відношень між його компонентами. Дослідницявиділяє семантичну і прагматичну компетенцію носія мови, яка слугуєдля проведення концептуального аналізу, причому розуміння забезпе-чується знанням значень слів і речень (семантична компетенція), аінтерпретація – знанням механізмів вживання мови (прагматичнакомпетенція) [3; 184].Є.С. Кубрякова проводить різницю між семантичним та концепту-

альним аналізом за метою кожного з цих методів. Так перший, на їїдумку, “спрямований на експлікацію семантичної структури слова,уточнення денотативних, сигніфікативних і конотативних значень, щоїї реалізують, і веде до роз’яснення слова”, а другий передбачає “по-шук спільних концептів, які підведені під один знак і наперед визнача-ють буття знака як когнітивної структури” [7; 97]. Семантичний аналізпов’язаний з поясненням слова, тоді як концептуальний аналіз спря-мований на дослідження знань про світ. КА, стверджує дослідниця,спрямований на побудову “концептуальної картини слова”, яку вонарозуміє як відображення найбільш уживаних контекстів слова, конста-тацію всіх напрямків, за якими йдуть перетворення семантики слова,а також рекомендацію до повнішого лексикографічного представлен-ня значень слова. Отже його зміст – прослідкувати шляхи пізнання

аналізу. Щодо прийомів аналізу, то вони виявляються різними. МКАє важливим, зокрема у когнітивній лінгвістиці, для відновлення струк-тури концепту та його місця у мовній картині світу досліджуваногокультурного соціуму, що дозволяє відкрити таємниці мовної свідо-мості носіїв певної культури та полегшити дослідження в рамках куль-турології, зіставного мовознавства, теорії міжкультурної комунікаціїта ін.

Аналіз останніх наукових досліджень і публікацій. У роботах з ког-нітивної лінгвістики МКА застосовується для вивчення концептів, яккогнітивних структур, що лежать в основі мовної поведінки індивіда(Н.М. Телія, А. Вежбицька, Джаккендофф, С.Е. Нікітіна, Е.В. Рахілі-на, С.А. Жаботинська, Р.М. Фрумкіна, Ю.С. Степанов та ін.). Коженлінгвіст, який досліджує той чи інший концепт, використовує певнийМКА, власний або розроблений попередниками. Але розуміння само-го методу, як сукупності прийомів та методик варіює залежно від спо-собів його тлумачення: МКА як дослідження “сполучуваності різниходиниць” або МКА як дослідження фреймової семантики (аналізу),тобто “формалізованого опису діяльності людини в контексті ситу-ації” [8; 189]. Проте, як вважає Р.М. Фрумкіна, займатися концепту-альним аналізом означає аналізувати концепти [14; 27]. Такої ж точ-ки зору дотримується Є.М. Учайкіна, зазначаючи, що роботи, присвя-чені вивченню концептів, об’єднані однаковим розумінням мети МКАяк комплексного підходу до реконструкції та фіксації уявлень, понятьносіїв мови [14; 23].Засобами вербалізації концепту на мовному рівні, як відомо, мо-

жуть виступати лексичні, фразеологічні та паремійні одиниці (деякінауковці включають також тексти), і, відповідно, концептуальнийаналіз полягає у фіксації та інтерпретації смислу цих одиниць, щозближує його із семантичним аналізом. Іноді науковці так і називаютьйого концептуально-семантичним (В.М. Телія, А. Вежбицька, Джак-кендофф). Так В.М. Телія вбачає зміст МКА у визначенні шляху“пізнання смислу концепту для того, щоб записати результат форма-лізованою семантичною мовою” (цитата за М.М. Полюжин) [10; 17].Згідно праць С.Е. Нікітіної та Е.В. Рахіліної концептуальний аналізспіввідноситься з семантичним аналізом і “полягає у фіксації та тлу-маченні найбільш частотних семантичних сполучень, що містятьінформацію, релевантну для семантичного опису імен” (цитата заЄ.М. Учайкіною) [11; 3].Проте не викликає сумніву нетотожність цих методів. Так, напри-

клад, В.І. Кононенко стверджує, що “аналіз концептів на


108 109

Випуск 17

² Опис концепту, як набору певних ознак, необхідних для вклю-чення їх у певний клас.

² Виділення індивідуальних авторських концептів шляхом ана-лізу текстів художніх творів [5; 76].

Спираючись на розглянуті праці, результатом концептуальногоаналізу у межах когнітивної лінгвістики вважатимемо реконструкціюструктури концепту, його внутрішніх та зовнішніх зв’язків у мовнійкартині світу певного культурного соціуму, а також співвіднесення їїзі структурою відповідного концепту іншого соціуму. В ході аналізупроводитимемо не лише окреслення певного концепту, але й йогоструктурування, виокремлення найбільш характерних ознак. Метоюдослідження вважатимемо пізнання і розуміння фрагменту мовноїкартини світу, що стоїть за іменем концепту, і, зрештою, самої мовноїсвідомості. За основу запропонованого методу було взято прийоми таметодики, що застосовувались у попередніх дослідженнях (зокремароботах Н.Е. Агаркової та М.П. Клименко, В.Ф. Старко та ін. ), атакож доповнену та перероблену методику вивчення концептівЗ.Д. Попової та І.А. Стерніна в інтерпретації Л.В. Адоніної. Отже, вякості МКА пропонуємо використовувати індивідуальне поєднаннятаких методик:

1. Побудова номінативного поля концепту, тобто встановлення таопис сукупності значень мовних засобів, що номінують концепт тайого окремі ознаки. В номінативне поле концепту входять його пряміномінації (ключове слово та його синоніми), номінації різновидів де-нотата концепту, асоціативне поле ключового слова-репрезента кон-цепту (виражають ознаки, які віднесемо до ядра концепту), а такожстійкі порівняння, фразеологічні одиниці та паремії (віднесемо до пе-риферії змісту концепту). Побудова номінативного поля концептуздійснюється на основі використання лексикографічних джерел (теза-урусних, синонімічних, тлумачних, фразеологічних словників), а та-кож суб’єктивного мовного досвіду дослідника, та при можливості,даних асоціативного експерименту, проведеного серед носіїв мови.Для попереднього визначення складових номінативного поля кон-

цепту доцільним є використання прийому лінгвістичної інтроспекціїдослідника, який, як зазначає Н.Є. Агаркова, є досить нормативнимдля власне лінгвістичної традиції. А. Вежбицька, яка заклала основиконцептуального аналізу, вважала цей метод найнадійнішим прийо-мом КА. Результатом його, згідно твердження вченої є вербальнеформулювання відповідного концепту [1; 36]. Важливість інтроспекціїта аналізу власної мовної інтуїції А. Вежбицька обґрунтовує твер-

смислу концепту і записати результат формалізованою семантичноюмовою.Подібної точки зору дотримується В.Ф. Старко, який вважає ме-

тою МКА побудову когнітивної дефініції концепту, що передбачає“дослідження інколи досить значних масивів мовних одиниць, щовербалізують той самий концепт, а також пошуки асоціативних (коно-тативних, стереотипних, культурно зумовлених) ознак” концепту. Усвоєму дослідженні концепту ГРА він називає компонентами МКАметод зіставлення, контекстного аналізу, аналізу словниковихдефініцій, а також метод тренованої інтроспекції як основний методпроникнення до концептуального рівня. У ході дослідженняВ.Ф. Старко проводить аналіз у напрямку від центральних до перифе-рійних (згідно структури концепту) вербалізаторів, де центральними,основними вербалізаторами концепту ГРА вважаються усталені, відтво-рювані з пам’яті мовні одиниці, що виражають цей концепт [12; 4].Методики аналізу концепту, виділені З.Д. Поповою та І.А. Стер-

ніним ставлять за мету “дослідження мовних одиниць, що репрезенту-ють у мові та мовленні певні концепти” (цитата за Л.Ф. Компанце-вою) [5; 75]. В інтерпретації Л.Ф. Компанцевої ці дослідження пред-ставляють МКА як сукупність цілого ряду методик, апробованих усучасній лінгвістиці:

² Методика ключових слів. На матеріалі текстів, що презенту-ють вживання ключового слова (імені концепту), досліджуєть-ся лексична сполучуваність даної мовної одиниці. На основіпроведеного дослідження проводиться аналіз слів, з якимисполучується концепт і встановлюються важливі риси відпо-відного концепту.

² Аналіз словникових дефініцій ключового слова. Із тлумачень яко-мога більшої кількості словників робиться вибірка всіх потен-ційних характеристик концепту.

² Вивчення багатозначності слова в процесі його розвитку. Ос-новна увага приділяється черговості появи нових рис і значеньконцепту, що визначають цей розвиток.

² Аналіз паремій передбачає дослідження як таких прислів’їв таприказок, що містять ключове слово, так і тих, що містятьоцінку концепту, навіть якщо останні не містять компонента-імнені концепту.

² Контрактивний аналіз еквівалентних за прямим значеннямлексем різних мов дозволяє виявити національно-культурнуспецифіку концепту.


110 111

Випуск 17

ту. Досвід носіїв, закріплений у мові, часто проявляється у поведінцілексеми, передусім у її властивостях сполучуваності. Чим частіше сло-ва чи вирази, що виражають певну концептуальну ознаку, вживають-ся разом для вербалізації певного концепту, тим ближче знаходятьсяці ознаки до ядра концепту. Відповідно із зменшенням частотностівживання інші концептуальні ознаки відносять до периферії. Крімтого, дослідження сполучуваності та частотності вживання тих чиінших елементів, що реалізують ознаки концепту, дозволяє поповни-ти його структуру новими складовими, виявити способи категоризаціїта концептуалізації концепту.

3. Верифікація отриманого когнітивного опису у носіїв мовиздійснюється шляхом перевірки отриманих даних у носіїв мови і єособливо важливим етапом при вивченні периферійних ознак концеп-ту, що об’єктивуються паремійними та фразеологічними одиницями.Необхідно перевірити наскільки відомими є такі вирази для носіївмови, актуальність виражених ними ознак для сучасної національноїсвідомості, способи їх інтерпретації носіями мови. Часто такі додат-кові концептуальні ознаки є досить неоднозначними, або навіть про-тилежними за своїм змістом. Наприклад, в англійських прислів’ях, щовідображають ставлення до грошей, багатства передаються тверджен-ня про всемогутність, корисність грошей (possession is nine points of thelaw, might goes before right, money answer all things, nothing but money issweeter that honey), а з іншого боку про їх незначущість порівняно зіншими благами, проблеми пов’язані з багатством (gold will not buyeverything, money will buy everything but real happiness, much gold muchcare, much profit much risk, those who have money have trouble about іt).Саме верифікація у носіїв мови допомагає визначити, які з вираженихцими прислів’ями ознак віднести до структури концепту, а які не єактуальними на сьогодні. Оскільки, верифікація є додатковою проце-дурою семантико-когнітивного аналізу, що підвищує достовірністьопису структури і змісту концепту, то вона не є обов’язковою – вважа-ють Л.В. Адоніна та З.Д. Попова: “Верифікація – не обов’язковий, алебажаний етап когнітивного дослідження, оскільки багато результатів.,отриманих традиційними лінгвістичними методами, потребують пе-ревірки на відповідність сучасному стану свідомості носіїв мови” [2;275]. Проте, зважаючи на властивість мови оновлюватись та змінюва-тись під впливом оточуючого середовища існування її носіїв, цейприйом дозволяє виявити ознаки концепту, притаманні йому саме насучасному етапові розвитку мови.

дженням про те, що більша частина семантичної інформації цілкомоднаково представлена у свідомості різних носіїв мови.Компонентний та дескриптивний аналіз словникових дефініцій є

важливим і необхідним етапом вивчення структури концепту, щовідзначається багатьма науковцями, адже саме лексична система пред-ставлена у різних типах словників, є відображенням специфіки мовноїкартини світу. Проте, деякі елементи – вербалізатори концепту – мо-жуть випасти з поля зору дослідника через динамічність розвиткумови та неможливість відображення необхідних змін у лексикогра-фічних джерелах. Основним недоліком традиційних процедур описусемантики вважається ігнорування знань про світ, його мовну та кон-цептуальну картини у свідомості носіїв мови. В сучасних семантичнихдослідженнях головний наголос робиться на експериментальні дані,отримані при проведенні психолінгвістичного експерименту чи ана-лізу реального вживання мовних одиниць [1; 33–34]. Експерименталь-не дослідження мови, зокрема, направлене на виявлення зв’язків міжзначенням слів та їх змістовим наповненням [4; 36]. Запропонованийасоціативний експеримент – це проектний метод, при проведенні яко-го носію мови пропонують якомога швидше відповідати на набір сти-мулів будь-ким словом, що спадає йому на думку. Наприклад, у роботіМ.П. Клименка, яка полягає у дослідженні тематичної групи “ГрошіСША”, мовцям було запропоновано дати п’ять слів-реакцій на слово-стимул “американські гроші, долари”. На основі проведеного експе-рименту вченим було виявлено набір лексем, що входять у досліджу-вану тематичну групу та виділено 5 концептів концептуальної сфери“Гроші США”: банкноти, монети, багаті/бідні люди, фальшиві гроші,кредитні картки.

2. Виявлення (на основі аналізу лексикографічних джерел татекстів) когнітивних ознак, що формують концепт. Під когнітивноюознакою ми, вслід за З.Д. Поповою розуміємо “окрему ознаку об’єкту,відображену в структурі досліджуваного концепту” (цитата заЛ.В. Адоніною) [2; 273]. Когнітивні ознаки, що формують зміст кон-цепту, відповідають семам і виявляються в результаті семантичногоаналізу номінативного поля концепту, а також на основі когнітивноїінтерпретації асоціатів як мовних репрезентацій цих ознак і “відбива-ють усі стереотипізовані знання, уявлення, вірування, образи, оцінки,припущення, упередження, очікування, тощо, асоційовані з феноме-ном, репрезентованим концептом у певній лінгвокультурі” [9; 102].Важливим при вивченні текстових джерел є також дистрибутивно-

статистичний аналіз мовних вербалізаторів досліджуваного концеп-


112 113

Випуск 17

У дослідженні концептів важливими є усі його ознаки – ті, яківідносяться до ядра, і ті, які знаходяться на периферії змісту, проте,важливо диференціювати їх у процесі опису, оскільки їх статус та рольу структурі свідомості і процесах мислення різна.

6. Порівняльний аналіз об’єктивації концепту в мовній картинісвіту проводиться на матеріалі двох або кількох мов. Тлумаченняодного і того ж концепту варіює у носіїв однієї мови і особливо яскра-во спостерігається при співставленні його мовних об’єктивацій носі-ями різних мов. Порівняння інтерпретаційних полів концептів, щоскладають мовні картини світу різних мовно-культурних груп, даєможливість виявлення національних особливостей оцінки та тракту-вання досліджуваних концептів носіями різних мов.

Висновки та перспективи. Отже, в результаті дослідження методи-ки концептуального аналізу у працях сучасних лінгвістів було виявле-но, що різні науковці владають у це поняття різний зміст. МКА трак-тують як сукупність методів прийомів, що мають на меті аналіз кон-цептів як когнітивних одиниць мовної картини світу, моделювання їхструктури (часто у вигляді схеми, яка репрезентує ядро та периферіюдосліджуваного концепту), виділення інформаційно-поняттєвого таінтерпретаційного полів, представлених концептуальними ознакамиконцепту, а також встановлення зв’язків з іншими концептами.У статті запропонований МКА, який спирається на методику, роз-

роблену попередніми дослідниками концептів, зокрема З.Д. Поповоюта І.А. Стерніним, проте містить нові доповнення, що представляютьяк традиційні для семантичного аналізу методи (словниковихдефініцій, компонентного аналізу) так і методи, що відповідають ви-могам сучасних когнітивних досліджень та сприяють повнішому опи-су структури концепту як сукупності концептуальних ознак (викори-стання суб’єктивного досвіду дослідника та методика асоціативногоексперименту). Запропонований МКА дозволяє нам не лише виявитиструктуру і зміст концепту, але й виявити його специфіку в національ-них концептосферах та може бути використаний для дослідження кон-цептів на основі засобів їх мовної об’єктивації.


1. Агаркова Н.Э. Концепт ДЕНЬГИ как фрагмент английской язы-ковой картины мира (на материале американского варианта ан-глийского языка) // Дис. ... канд. филол. наук: спец. 10.02.04. “Гер-манские языки”. – Иркутск, 2001. – 171 с.

2. Адонина Л.В. Методика концептуального анализа (на примере

4. Побудова структури концепту передбачає виділення образно-го інформаційно-поняттєвого та інтерпретаційного полів. Образнийкомпонент у структурі концепту є “базовим прошарком”, що включаєдві складові – перцептивний (базується на зорових, смакових, тактиль-них, звукових та нюхових відчуттях) та когнітивний (він же метафо-ричний, який співвідносить абстрактний концепт із матеріальнимсвітом) образи, які відображають образні характеристики предмету,що концептуалізується. Інформаційно-поняттєвий компонент заВ.І. Карасиком включає найбільш суттєві ознаки предмета чи яви-ща – це “мовна фіксація концепту, його позначення, опис, ознаковаструктура, дефініція, порівняльні характеристики цього концепту повідношенню до того чи іншого ряду концептів…” [2; 277]. І, нарешті,інтерпретаційне поле концепту являє собою його периферію і міститьоцінки і трактування змісту ядра концепту національною, груповоюта індивідуальною свідомістю.

5. Представлення концепту у схематичному вигляді, включаючицентральну ядерну зону та периферію, що гіпотетично репрезентуєвідповідний концепт, власне, і є одним із першочергових завдань кон-цептуального аналізу.Усі дослідники концептів сходяться на думці, що концепт не є од-

норідним за своєю структурою. Деякі науковці пропонують метафо-рично зобразити його у вигляді хмари (З.Д. Попова та І.А. Стернін),у вигляді снігової кулі (М.М. Болдирєв, Г.В. Токарєв) або навіть пло-ду (І.А. Стернін). Усі ці метафори обумовлені наявністю у структуріконцепту базового прошарку (кісточки плоду за І.А. Стерніним) таінших додаткових периферійних ознак, які ніби нашаровуються наядро. Причому, до ядра відносять певний чуттєвий образ, який вини-кає у носія культури при кореляції із даним концептом. Пропонуємовіднести до ядра концепту не лише ознаки, відображені у семантиціключових слів, їх синонімів, симілярів та антонімів, але й ознаки, от-римані в результаті асоціативного експерименту, оскільки останніякраз і формують чуттєвий образ концепту.Крім ядра у структурі концепту прийнято виділяти периферійну

зону – “об’ємну інтерпретаційну частину – сукупність слабко структу-рованих предикацій, що відображають інтерпретацію окремих кон-цептуальних ознак і їх сполучень у вигляді тверджень, установоксвідомості, що випливають в даній культурі зі змісту концепту” [13;61]. Іншими словами, до периферії відносять ознаки концепту, вира-жені прислів’ями, приказками, афоризмами, крилатими висловами,що побутують у мовно-культурному соціумі.


114 115

Випуск 17

14. Учайкина Е.Н. Концептосфера БОГАТСТВО в англосаксонскойкартине мира: концептуализация и категоризация// Дис. ... канди-дата филол. наук: спец. 10.02.04. “Германские языки”/ УчайкинаЕвгения Николаевна – Владивосток, 2005. – 197 с.

АНОТАЦІЯ

Слободян М.В. Методика концептуального аналізу у сучасній когнітивнійлінгвістиціСтаттю присвячено дослідженню методу концептуального аналізу (МКА)

в терміносистемі когнітивістики. У дослідженні запропоновано методикадослідження концептів як когнітивних структур, розроблена та адаптована наоснові методів, як загальноприйнятих у дослідженні лексики, так і нових,актуальних для когнітивно-орієнтованих студій. Ця методика спрямована навідновлення структури концепту та його місця у мовній картині світу дослі-джуваного культурного соціуму.

SUMMARY

Slobodian M.V. The method of conceptual analysis in modern cognitivelinguistics

The article is focused on the investigation of conceptual analysis method(CAM) in the terminological system of cognitive linguistics. It is proposed themethod of analyzing concepts as cognitive structures, developed and adopted on thebasis of methods both traditional in lexical investigations and new, vital forcognitive studies. This method targets the reconstruction of conceptual structureand its place in the language map of the cultural society.

концепта ЖЕНЩИНА) / Л.В. Адонина // Ученые записки Таври-ческого национального университета им. В.И. Вернадского. –2007. – №1. – С. 272 – 282.

3. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. – М., 1999. – 896 c.4. Клименко М.П. Лингвокультурологические, когнитивные и пере-водоведческие аспекты тематической группы “Деньги США” //Дис. ... канд. филол. наук: спец. 10.02.20. “Сравнительно-истори-ческое, типологическое и сопоставительное языкознание”/ Кли-менко Матвей Павлович – Москва, 2003. – 190 с.

5. Компанцева Л.Ф. Концепт и концептуальный анализ: аналитичес-кая палитра / Л.Ф. Компанцева // Концептологія: Світ-Мова-Особистість. Наук. зап. Луганського нац. пед. ун-ту. – 2005. –Вип. 6. – С. 68 – 99.

6. Кононенко В.І. Концептологія в лінгвістичному аспекті / В.І. Ко-ноненко // Мовознавство. – 2006. – № 2–3. – С. 111 – 117.

7. Кубрякова Е.С. Роль словообразования в формировании языко-вой картины мира / Е.С. Кубрякова // Роль человеческого факторав языке. Язык и картины мира. – М., 1988 – C. 141 – 172.

8. Краткий словарь когнитивных терминов / [Кубрякова Е.С., Демь-янков В.З., Панкрац Ю.Г., Лузина Л.Г. ] ; под ред. Е.С. Кубряко-вой. – М., 1997 – 245 с.

9. Мартинюк А.П. Когнітивно-дискурсивний напрям дослідженняконцептів у сучасній лінгвістиці / А.П. Мартинюк // Проблемиромано-германської філології: Зб. наук. пр. – Ужгород, 2006. –С. 92 – 107.

10. Полюжин М.М. Про синкретичні теорії концепту / М.М. Полю-жин // Проблеми романо-германської філології: Зб. наук. пр. –Ужгород, 2006. – С. 5 – 21.

11. Рахилина Е.Н. Основные идеи когнитивной семантики / Е.Н. Ра-хилина // Современная американская лингвистика: фундамен-тальные направления / под. ред. А.А. Кибрика [и др.] – 2-е изд.,испр. и доп. – М., 2002. – С. 370 – 389.

12. Старко В.Ф. Концепт ГРА в контексті слов’янських і германськихкультур (на матеріалі української, російської, англійської танімецької мов)// Автореф. дис. ... канд. філол. наук: спец. 10.02.04.“Германські мови” / В.Ф.Старко – К, 2004. – 20[1]с.

13. Стернин И.А. Методика исследования структуры концепта / И.А.Стернин // Методологические проблемы когнитивной лингвисти-ки: научное издание/ Под ред. И.А.Стернина. – воронежский го-сударственный университет, 2001. – С. 58 – 71.


116 117

Випуск 17

текстів, розмежовуючи атрибути, релятиви і предикати оцінки. Ви-дається, що аналіз лексичних одиниць, які характеризують економіч-ний стан, є важливим і для поглиблення нашого розуміння структуризначення слова, і для систематизації лексики в процесі викладанняанглійської мови студентам економічних спеціальностей.У науковій літературі терміни, які є частиною цього дослідження,

вживають на позначення окремих фаз економічного циклу, під якимрозуміють “періодично повторювані протягом ряду років піднесеннята спади в економіці; економічний цикл охоплює декілька фаз: підне-сення, криза, депресія і пожвавлення” [7]. Окремі фази економічногоциклу представлені в мові великою кількістю лексичних одиниць,близьких за значенням, тоді як інші мають порівняно бідну мовнурепрезентацію, причому немає кількісної відповідності одиниць, щопозначають те чи інше явище в англійській і українській мовах. Зав-дання цього дослідження полягає в аналізі градації оцінного значен-ня і валентнісних характеристик іменників з характеристикою еконо-мічного становища (ІЕС), а також фактору контекстуального оцінно-го значення.Досліджуючи функціональну семантику оцінок, О.М. Вольф влуч-

но зауважила: щойно предмет набуває функціональної значущості,стає можливою його оцінка, однак при цьому необхідно вказувати накритерії, за якими здійснюється оцінне судження [2; 17].Аналіз значень лексичних одиниць, які характеризують економіч-

ний стан в діапазоні boom – bust, підводить до висновку, що всі вонимають частковооцінне значення, реалізуючи в дискурсі раціоналі-стичні оцінки щодо відповідності нормі, меті, практичному призна-ченню. (За класифікацією Н.Д. Арутюнової, категорія раціоналістич-них оцінок охоплює утилітарні, нормативні, телеологічні оцінки, по-в’язані з практичною діяльністю, практичними інтересами і повсяк-денним досвідом людини [1; 75–77]). Сутність раціоналістичної оцін-ки економічних процесів і явищ не зводиться до інваріантних значень“добре”/”погано”, а може узагальнюватись радше в термінах “ефек-тивно” / “неефективно”, залежно від досягнення певної мети. Беручидо уваги поляризовані значення таких лексичних одиниць, необхіднозвернутися до поняття норми, яка є орієнтиром для розмежуванняпозитивних і негативних частковооцінних значень. У випадках, колийдеться про загальнооцінні значення, норма знаходиться посерединішкали, їй відповідають прикметники “звичайний”, “середній”, “стан-дартний”; щодо аксіологічних понять, то норма збігається з позитив-ною межею/краєм [1; 234–235].

Наталія ШЕВЧЕНКО,канд. філол. наук

ЛЕКСИКА ОЦІННОЇ СЕМАНТИКИВ ЕКОНОМІЧНОМУ ДИСКУРСІ

Глобальні процеси у світовій економіці все частіше привертаютьувагу не тільки фахівців у цій сфері , а й звичайних громадян, які знач-ною мірою залежать від таких процесів і не можуть лишатися байду-жими до економічного країн, де вони живуть, а також до економічнихзлетів і падінь віддалених держав. Усвідомленню значущості еконо-мічних явищ і процесів сприяють засоби масової інформації, котріформують ціннісне ставлення до нихз боку окремих громадян і соціу-му в цілому, спонукаючи порівнювати якісні характеристики еконо-мічних процесів і давати їм оцінку. Безперечно, періодичні видання єнасамперед джерелом інформації про факти і події, зокрема в еконо-мічному житті, і меншою мірою оцінної інформації, що віддзеркалюєморальні, деонтичні і ціннісні установки. Це можна пояснити і специ-фікою жанру публіцистики, і прагненням серйозних видань дотриму-ватися принципів неупередженності та об’єктивності. Проте медійнийекономічний і фінансовий дискурс має значний аксіологічний потен-ціал і використовує специфічні засоби актуалізації оцінного значення.Підмова економіки і фінансів загалом та її окремі лексичні пласти

є цікавим матеріалом для дослідження з огляду на відкритість ігнучкість терміносистеми, яка абсорбує загальновживані слова татерміни інших підмов для позначення нових явищ і процесів, а такожзважаючи на зворотний процес, детермінологізацію, проникненняспецифічної лексики в розмовну мову.Статті економічної і фінансової тематики часто містять аналіз

явищ світової економіки, окремих регіональних економік абовідповідні посилання на економічне становище, які виконують рольфонової інформації. Характерною рисою такого дискурсу є вживан-ня лексичних одиниць, що позначають економічну динаміку і маютьоцінний компонент значення. За нашими спостереженнями, така лек-сика не отримала достатнього висвітлення в лінгвістичних розвідках;оцінну семантику мовознавці досліджують на матеріалі художніх

© Н. ШЕВЧЕНКО, 2009


118 119

Випуск 17

вих дефініцій, поданих у сучасних тлумачних словниках англійськоїмови. Наступний етап передбачав подрібнення узагальнених словни-кових тлумачень на частини, що дорівнюють семам. Потім здійсню-вався порівняльний аналіз ІЕС за виділеними семами. Для більш на-очної структуризації значення експлікований зміст кожного ІЕСвміщений у поданих нижче таблицях. ІЕС, в кожній таблиці, згрупо-вано на основі спільної семи (перша колонка), яка є домінантноющодо інших диференційних сем (третя, четверта і п’ята колонки).Друга колонка – “сфера референції” – враховує словникові позначен-ня і словникові дефініції тлумачних словників, а також наявність циходиниць у економічних і фінансових словниках [6]. Сема, представленав четвертій колонці, – “об’єкт зміни” – конкретизує певну тенденцію,наприклад, contraction in economy, contraction in credit і регулює ком-

Таблиця 1. Експлікує структуру значення ІЕС з домінантною семою decline

ІЕС здомінантноюсемою decline

Сферареференції

Специфікавідхилення віднорми

Об’єкт зміни(конкретизація)

Процесуальність

Burst General Explosion,rupture

Economic activity,finance

Moment

Bust Economic Decrease, failure Economic activity,finance

Moment

Collapse Economic Failure Moment

Contraction Economic Reduction,shrinking

Economy Process

Crash Economic Collapse, failure Business, stocks,finance

Moment

Decline General

Economic

Reduction,

deterioration

Economic activity Period, process

Depression Economic Slump Economic activity Period, process

Downturn Economic reduction Economic activity Period, process

Failure General,

Economic

bankruptcy Business Moment

Implosion Economic,

Political

Failure Organization,system Moment

Meltdown Economic Collapse,failure Organization,industry, economy

Moment

Recession Economic Decline,difficulty

Economic activity Period, process

Slowdown General,

Economic

reduction Economic activity,business

Period, process

Slump Economic Decline,

Recession

Economic activity,business

Period, process

Аналізуючи англомовні економічні тексти (матеріали досліджен-ня відібрано із журналів The Economist, The Business Week, документівМВФ і Світового банку, програм бізнес-новин Бі-Бі-Сі), можна дійтивисновку, що поняття норми, незважаючи на деяку його розмитість,збігається з позитивними ціннісними установками суб’єкта оцінки.Згідно з аналітичними дослідженнями економістів, “за нормальноїситуації приріст ВВП становить 3,5 %... Ідеальним варіантом був бинезмінний приріст ВВП у 3,5 %, але така збалансована ситуація ніко-ли не буває тривалою” [4]. Непрямим свідченням такого розуміннянорми є національно-специфічне сприйняття економічного розвиткуй особистого добробуту американцями, з яких, за даними тижневикаThe Economist, 2 % характеризували себе як багатих на цей час, але31 % сподівались колись розбагатіти. В обивательському уявленніекономічне зростання і повний достаток – прямо пов’язані явища, чине тому до економічного спаду “люди усвідомили, що повний доста-ток (affluence) є нормою, хоч їм і доводилося влазити в борги, щобоплачувати технічні витрибеньки” [5; April 4, 2009]. Розуміючи нор-му як “стереотипне уявлення про даний об’єкт із відповідними ознака-ми”[1; 54], доходимо висновку, що її мовними репрезентаціями у ха-рактеристицї економичного стану є growth, точніше, словосполучен-ня robust growth, sustainable growth.На першому етапі дослідження з англійских словників [9, 10, 11]

були відібрані іменники, що мають значення позитивного або нега-тивного економічного становища, позначають динаміку зростання таспаду (у разі багатозначного слова – відповідні лексико-семантичніваріанти (ЛСВ), як у випадках depression, pinch), і здійснено компонен-тний аналіз їх словникових дефініцій. Очевидно, що за наявності ком-понентів протилежного значення такі іменники можна розділити надві групи, кожна з яких може бути в узагальненому вигляді зведена дозначення гіперонімів contraction – expansion; поляризовані ІЕС неутворюють між собою антонімічних пар (винятком є boom – bust/slump). З іншого боку, у цих двох групах можна виокремити одиниці,які мають компонент динамічної зміни, розвитку в сторону збільшен-ня/покращання або зменшення, а також ті, що номінують певний станречей, який може бути тривалим або миттєвим, без акцентуації роз-витку ситуації. Це дало підстави для розмежування ІЕС чотирьохгруп. Виявлення структури прямих лексичних значень здійснювалосьза допомогою компонентного аналізу словникових дефініцій з трьохджерел [9, 10, 11]. Далі були проаналізовані узагальнені словниковівизначення, отримані в результаті зіставлення і поєднання словнико-


120 121

Випуск 17

У таблиці 2 наведено ІЕС з домінантною семою difficulty.

ІЕС здомінантноюсемою difficulty

Сферареференції

Специфікавідхилення від норми

Часовийпроміжок

Необхідний або

Можливий

Наслідок

Crisis Economic Dangerous or worryingtime

Time Difficult andpainful action

Crunch Economicl Decisive,critical Moment Difficult decision

Deadlock General Stalled Situation No furtherprogress

Distress Economic Danger Immediateassistance

Emergency Economic l Unexpected/dangerous Situation Immediate action

Exigency Economic Difficult Situation Urgent action

Extremity General Dangerous Situation or state

Flashpoint General Critical stage Action/change or

Violence

Mess General Chaotic, confused Situation/state

Pass General Bad State of affairs

Pickle General Awkward/difficult Situation

Pinch General Emergency/critical Situation

Plight General Dangerous/difficult Situation

Point of no return General Critical Time/stage Action

Squeeze Economic Financial pressure Strict control

Stew General Anxious/troubled State

Strait General Extreme difficulty

absolute/ complete/total mess; major/severe crisis; desperate/sad/tragicplight. ІЕС, що є компонентами ідіоматичного вислову, не комбіну-ються з прикметниками-інтенсифікаторами оцінного значення;винятком є dire straits на позначення надзвичайно важкого стану.Деякі ІЕС утворюють словосполучення тільки з відносними прик-метниками, які належать до лексики бізнесу, наприклад: economic/finance/credit/profits squeeze, що можна пояснити вузьким обсягомслова, в протилежність цьому слова з ширшим обсягом значення, якто crisis, plight мають більший комбінаторний потенціал, поєдну-ються і з відносними прикметниками: economic/credit/subprimecrunch, і з прикметниками, що інтенсифікують контекстуальнеоцінне значення: acute/major/severe/terrible/worst crisis.Більшість ІЕСцієї групи має компонент значення, що позначає необхідність дій,рішень, змін для розв’язання ситуації.

бінаторику з іменниками більш чи менш абстрагованого значення. Докорпусу досліджуваних одиниць не були включені повні синоніми,наприклад decline – decrease – fall, оскільки через тотожній семнийсклад вони мають однакові комбінаторні властивості.Узагальнюючи результати аналізу іменників із значенням негатив-

ної оцінки економічного стану з домінантною семою decline, необхіднозауважити, що словникові дефініції часто визначають ІЕС цієї групив перехресних термінах, наприклад, collapse – failure, slump – decline, щопідтверджує їх статус синонімів; проте слід наголосити, що сема про-цесуальності є визначальною для їх комбінаторики і тому типовою єсполучуваність ІЕС аких як decline, з параметричними прикметника-ми steep, deep або кваліфікативними прикметниками ступеню, наприк-лад severe, mild; в той час, як комбінаторика таких прикметників з ІЕСна зразок failure виявляється неможливою. Порівняймо: steep reces-sion – *steep bust; mild downturn – *mild collapse; severe depression – *severefailure. Напроти, ІЕС, які містять сему “миттєвість”, типово комбіну-ються з прикметниками sudden, complete, актуалізуючи значення не-передбачуваності і незворотності. ІЕС із семою “процесуальність”, якіподають досить загальну характеристику економічного стану, вказу-ючи на загальну тенденцію, можуть звужувати і конкретизувати своєзначення у таких словосполученнях, як decline in profits/sales/investments, набуваючи негативного контекстуального значення. Навідміну від них, ІЕС з семою “миттєвість” не утворюють подібнихсловосполучень із значенням конкретизації негативної тенденції.Cема, визначена як “об’єкт зміни”, по суті, відображує ступінь уза-гальнення явища, тому типовими будуть контекстуальні репрезентаціїна зразок economic downturn, decline in economic activity, але навряд чиможливі словосполучення *economic crash/implosion.Порівняльний аналіз іменників цієї групи дає підстави для певни-

их висновків. Більшість відібраних одиниць мають загальну сферуреференції і в економічному дискурсі реалізують транспоноване зна-чення, причому часто вони є компонентом ідіоматичної моделі, щоокреслює межі явища в просторі: The economy is in a pickle/a stew/a mess/deadlock/dire straits. Диференційна сема, узагальнена як “специфікавідхилення від норми” накладає певні обмеження на комбінаторикуІЕС, виключаючи сполучуваність із прикметниками, що мають проти-лежні семи наприклад *slight crunch. Значення негативної оцінки можеінтенсифікуватись у контекстах типових словосполучень більшостіІЕС цієї групи з параметричними прикметниками із значенням інтен-сивної ознаки або прикметниками емоційного стану на зразок


122 123

Випуск 17

тійний зміст, причому словникові дефініції вказують на більш абстра-гований характер abundance і profusion –“ a great amount, plentifulnessof something”. Моносемні одиниці prosperity і affluence в економічнійпубліцистиці використовують як евфемізми wealth. Порівняння чи-сельності і змістовних характеристик ІЕС цієї групи з одиницями,oб’єднаними семою difficulty, підтверджує відому думку про триві-альність й одноманітність щастя та варіативну природу нещастя, атакож про те, що мовна свідомість і номінація частіше зосереджуютьсяна негативі [3; 312].

Зауважимо, що в таблицях, у яких узагальнено семний аналіздосліджуваних одиниць, не вміщено слів на позначення екстремальнихточок економічного циклу, оскільки вони мають невелику мовну ре-презентацію peak – trough/bottom й обмежену комбінаторику.

Узагальнюючи семний аналіз, можна дійти таких висновків. Всііменники. що позначають економічну ситуацію, містять дескриптивнісеми, які вказують на певні ознаки об’єкта і на підставі наявності якихздійснюється порівняння з нормою, через що оцінний зміст є орга-нічною частиною структури лексичного значення. Остаточне форму-вання оцінного значення відбувається в контексті відповідно доінтенції автора.Аналіз економічних медійних дискурсів (всі приклади є цитатами

з The Economist) виявляє певні випадки контекстуальної взаємозамі-ни ІЕС з різних підгруп для позначення одного явища, незважаючи навідмінності їх значення, що можна пояснити намаганням уникнутитавтології, наприклад:” ...the world faces an unprecedented economic crisis.He [R.Zoelick] added that no-one yet knew how long the world recession willlast”. Проте у контекстах, в яких акцентується причинно-наслідковийзв’язок подій (певний процес спричиняє певний стан), беруться доуваги смислові відмінності ІЕС:”...the World Bank managing director…said there was now a real crisis in Africa as the result of the worldwiderecession”. Нерідко оцінне значення набуває інтенсифікації у контекстіекономічної статті через послідовне вживання декількох ІЕС, близь-ких за значенням: “We may be facing a new form of recession that coulddance on the edge of depression”.Іншим поширеним прийомом інтенсифікації оцінного змісту є

метафорична репрезентація економічних понять, що емотивно підси-лює частковооцінне значення неметафоричного терміна : “…apandemic would dent hopes for a rapid recovery from recession by providinganother reason for gloom”; ”The current misery comes on top of long-termdecline”. Взагалі кількість англійських метафор, застосованих для

У таблиці 3 наведено результати компонентного аналізу іменників,об’єднаних домінантною семою rise.

ІЕС здомінантною

cемою riseCфера референції Характер зміни Конкретизація

домінантної семиПараметризміни

Advance Economic Progress/improvement

Boom Economic Significant/quick Business,

Investment

Improvement

Boost Economic quantity

Expansion Economic Size, extent, scopeor number

Quantity

Growth Economic Quantity

Increase Economic Quantity

Jump Economic Sudden, steep Quantity

Push Economic Quantity

Recovery Economic Return to normalor improved state

Improvement

Spurt Economic sudden Amount or speed Quantity

Swell General Number,amount,degree

Quantity

Upsurgе Economic rapid Quantity

Upswing Economic Improvement

Upturn Economic Economy,business Improvement

Аналіз ІЕС цієї групи переконує, що диференціальна сема “пара-метри зміни” є визначальною в обмеженні комбінаторних можливос-тей близьких за значенням лексичних одиниць. ІЕС з компонентомзначення якісної зміни (покращення) унеможливлює їх сполучуваністьз термінами. що номінують негативні явища, а ІЕС з компонентомзначення кількісної зміни не мають подібного комбінаторного обме-ження, наприклад: increase in profits/unemployment; upturn in profitmargins,( але не *upturn in redundancies). Сема “характер зміни”, якумістять в своєму значенні деяки з наведених ІЕС, певним чином впли-ває на їх сполучуваність, унеможливлюючи поєднання з деякимиприкметниками через наявність взаємозаперечних сем на зразок *slowspurt або повторюваних сем *steep jump.

В останній групі ІЕС об’єднано нечисельні ІЕС, які позначаютьсприятливу економічну ситуацію з домінантною семою wealth. До неїналежать такі одиниці: abundance, affluence, profusion, prosperity. Необ-хідно відзначити, що всі ІЕС цієї групи мають досить вузький поня-


124 125

Випуск 17

СЛОВНИКИ:

6. Англо-русский словарь по экономике и финансам. Под редакци-ей В.Аникина. – СПб., 1993. – 578 с.

7. Борисов А.Б. Большой экономический словарь. – М., 2003. –395 с.

8. Філософський енциклопедичний словник. – К., 2002. – 742 с.9. Collins Dictionary. – http//www.Collinslanguage.com.10. Encarta Dictionary. – htpp//Encarta/msn/com.11. Longman Dictionary of Contemporary English. – Pearson Longman,

2004 – 1922.12. Oxford Collocations Dictionary. – htpp//www.xiaolai.net/ocd.

АНОТАЦІЯ

Шевченко Н. Лексика оцінної семантики в економічному дискурсіУ статті розглянуто іменники на позначення економічного становища,

поширені у медійному дискурсі. На основі компонентного аналізу словнико-вих дефінійій виділено їх дескриптивні і оцінні семи, проаналізовано комбі-наторні відмінності.За результатами вивчення контекстуальних вживаньвиявлено прагматичні фактори, релевантні для оцінного значення.

SUMMARY

Shevchenko N. Lexis with evaluative meaning in economic discourseThe article deals with nouns nominating economic condition which are

recurrent in English media discourse. Descriptive and evaluative semes of thesenouns are distinquished in terms of their dictionary definitions. Collocationpotential of the nouns is studied. Pragmatic factors relevant to. evaluative meaningare analysed.

позначення економічного становища, вражає і не співвідноситься зчислом метафоричних одиниць еквівалентного значення в українськіймові.Нерідко в економічному дискурсі трапляється деінтенсифікація

негативного оцінного значення внаслідок вживання евфемізмів або“недоговорювання”, притаманного англійській мові. Так замінникомслова depression, яке є “страхалкою” для американців стає тривіальнеD-word, або вигадане Альфредом Каном, радником Джиммі Картера,banana, коли “MrKahn simply replaced the offending word, saying”We’rein danger of having the worst banana in 45 years”.Аналіз статей економічної тематики спонукає до висновку про

оказіональну зміну раціонально-оцінного значення на протилежне,причому зміна відбувається тільки в одному напрямі, в бік негативу.Показовою буде цитата тижневиком The Economist висловленняДж.Сороса про період, що передував економічній кризі:”Regulatorsand the financial sector shared the blame for the meltdown as theyparticipated in this crazy boom built on false premises that markets are self-regulated and should be let alone”. У поєднанні з частковооцінним нега-тивним змістом crazy ІЕС boom актуалізує значення надмірності івтрачає позитивний зміст, оскільки значне перевищення норми сприй-мається як негативне явище.Отже аналіз контекстуальних вживань досліджуваних одиниць

виявляє такі прагматичні фактори формування оцінного значення:інтенсифікацію і деінтентенсифікацію оцінного змісту, зміну оцінно-го значення на протилежне. Подальші дослідження медійного еконо-мічного дискурсу можуть бути орієнтовані на більш детальне вивчен-ня формування прагматичного оцінного значення та процесів перехо-ду економічних термінів до загальновживаної лексики.


1. Арутюнова Н.Д. Типы языковых значений. Оценка. Событие.Факт. – М., 1988. – 341 с.

2. Вольф Е.М. Функциональная семантика оценки. – М., 1985. –236 с.

3. Тер-Минасова С.Г. Язык и межкультурная коммуникация.2-е изд. – М., 2004. – 352 с.

4. Chevallier J.P. Free money supply and growth. – http.chevallier.over-blog.net.

5. The Economist, 2009.


http://www.Collinslanguage.com

http://www.xiaolai.net/ocd

126 127

Випуск 17

будь-якій мовленнєвій ситуації. Крім цього, важливо врахувати те, щоіснує певна градація доречності жартів у різних сферах спілкування.На думку окремих дослідників (О.Д. Шмельов, О.Я. Шмельова та

інші), комунікативний намір має декілька ступенів своєї реалізації, асаме: “бажання пожартувати, оцінка адекватності ситуації, вербаль-не вираження жарту, оцінка реакції адресата” [3; 135].

Метою нашого дослідження є виявлення особливостей функціону-вання фразеовідповідей у гумористичних творах відомих українськихписьменників Євгена Гуцала та Олександра Ільченка.Дослідження поставленої мети передбачає реалізацію таких зав-

дань:– виявити особливості культурно-психологічних характеристикгумористичного спілкування;

– показати особливості виявлення мовного сміху в середовищістійких словесних комплексів, які виконують роль відповідейна репліки в діалогічному мовленні і які ми іменуємо в дано-му дослідженні фразеовідповідями.

Із точки зору прагмалінгвістичного аналізу гумору сприйняття ме-ханізму окремої сміхової реакції передбачає проекцію на виявленнякультурно-психологічних характеристик гумористичного спілкуван-ня, оскільки цілком зрозумілим є те, що здатність сприймати жарт наякусь дотепну гумористичну репліку співвідноситься не лише з особи-стісними характеристиками конкретної людини, а також із певнимистереотипами поведінки, притаманної тій або іншій культурі.На наш погляд, у гумористичному дискурсі важлива роль нале-

жить фразеологічним одиницям, оскільки вони дають широкий спектрситуативних проявів жарту. Частина фразем обмежена в соціальномуплані тими людьми, які ними користуються; інша частина цих ви-словів пов’язана з цінностями сільського життя, освіченого міськогонаселення, а також із цінностями всього суспільства.У семантиці фразеологізмів досить чітко виражаються норми по-

ведінки, які актуалізуються насамперед тоді, коли необхідно зробитивибір між тією або іншою поведінковою стратегією. На думку В.Ка-расика, “найважливішим протиставленням поведінкових стратегій єконтраст між етичними (моральними) і утилітарними нормами пове-дінки. У першому випадку акцентуються інтереси інших людей, у дру-гому – інтереси індивіда. Ці інтереси взаємопов’язані та певною міроюперебувають у гармонійній єдності, але можливий конфлікт такихінтересів, який, повторюючись, знаходить типове вирішення, що фор-мулюється в типових оціночних судженнях…” [2; 189].

Станіслав СТАСЕВСЬКИЙ, канд. філол. наук, доцент,

Ганна КОВАЛЬОВА, асистент

ФРАЗЕОВІДПОВІДІ ЯК ОДИН ІЗ ЗАСОБІВГУМОРИСТИЧНОГО ДИСКУРСУ

(НА МАТЕРІАЛІ ТВОРІВ Є. ГУЦАЛАТА О. ІЛЬЧЕНКА)

Проблема дослідження сміху, гумору, комічного засобами мови ос-таннім часом привертає увагу багатьох науковців, зокрема, таких, якД.С. Лихачова, М.К. Мінського, В.З. Саннікова та інших. Так, на-приклад, на думку вчених, в основі комічного лежить певний відхід відприйнятих норм, який зумовлюється несподіваною появою вторинно-го змістового плану, що різко контрастує з первинним, а також маєсвоє безпосереднє виявлення як у семантичній, так і у формальнійструктурі словесних сміхових творів.Відомо, що гумор володіє ціннісними характеристиками, він тісно

переплітається з базовими життєвими орієнтирами, а також є одниміз найзручніших способів адаптації людини до певних обставин. Умовознавстві поширена думка про те, що гумор – це “органічна захис-на реакція людської психіки, достатньо тонкий і складний емоційнийфеномен, пов”язаний із виживанням людини як виду, тобто гуморпов’язаний із моральними цінностями людини” [2; 187].Ціннісні характеристики гумору можна виявити в гумористично-

му дискурсі, який являю собою текст, що проектується на ситуаціюсміхового спілкування. Характерними ознаками такої ситуації, надумку окремих лінгвістів, є такі основні моменти: “комунікативнийнамір учасників спілкування відійти від серйозної розмови, гуморис-тична тональність спілкування, тобто прагнення скоротити дистанціюта критично переосмислити в м’якій формі актуальні концепти; на-явність визначених моделей сміхової поведінки, прийнятої в данійлінгвокультурі” [2; 304–305].У побудові гумористичного дискурсу важлива роль належить ко-

мунікативному наміру. У цьому аспекті необхідно брати до уваги тойфакт, що в кожному суспільстві є люди, які здатні сприймати жарт у

© С. СТАСЕВСЬКИЙ, Г. КОВАЛЬОВА, 2009


128 129

Випуск 17

реакцію на “попереднє слово або слова”, є реплікою співрозмовника,а також мають специфічну комунікативну функцію – бути відповідя-ми на репліки співрозмовників.Мовленнєва функціональність фразеовідповідей, як слушно зазна-

чає Н.Д. Арутюнова, “виключно в умовах діалогічного контексту, щовизначається специфікою їхньої семантики, пристосуванням до пере-дачі діалогічної модальності, яка розкриває ставлення того, хто гово-рить, до висловлювання співрозмовника” [1; 9]. Реалізація фразеовід-повідей у мовленні відбувається виключно в межах діалогічного тек-сту. Це, зокрема, визначається особливостями їх семантики, присто-суванням до передачі діалогічної модальності. Ми цілком погоджує-мося з думкою Н. Арутюнової, що така модальність “розкриває відно-шення того, хто говорить, до висловлювання співрозмовника” [1; 12].Мовленнєвий комізм часто міститься в самій семантико-струк-

турній організації фразеовідповідей, що пов’язані з передачею проти-лежних смислів, відтворенням парадоксальних ситуацій, які в планівираження підкріплюються художньо-виражальними засобами. Важ-ливу роль у гумористичному дискурсі відіграє структура діалогічноїєдності, яка є своєрідною базою представлення фразеовідповіді. Ок-ремі дослідники з огляду на специфіку характеру вживання фразео-відповідей залучають їх до розряду контекстуальних одиниць. Ми та-кож підтримуємо цю думку, оскільки вважаємо, що контекст є най-кращим способом виявлення особливостей семантики та функціону-вання фразеовідповідей. Крім цього, саме в контексті виявляєтьсяспіввідношення сміхової функції фразеовідповіді з іншими – обслуго-вуючими етикет мовленнєвих взаємодій у ситуаціях зустрічі при вста-новленні первинного контакту; оціночною емотивністю тощо.Одним із справжніх майстрів використання фразеовідповідей по

праву вважається відомий український письменник Євген Гуцало. Усямовна тканина його гумористичних творів насичена влучними, дотеп-ними репліками-фраземами, які виконують роль відповідей персо-нажів творів на слова їх співрозмовників. Особливість функціонуван-ня фразеовідповідей у текстах Є. Гуцала полягає, зокрема, в тому, щов їх семантиці переважно закладено “відхилення від норми”, яке ви-кликається несподіваною появою другого плану змісту, абсолютнопротилежного до першого. Так, наприклад, у творах Євгена Гуцалапомітною є група оціночно-характеризуючих фразеовідповідей, яківиражають насмішку над собою:

– Хомонько, думаю, за ту телицю три годи забагато, а так – наосінь та зиму. Якось перебудеш позиченим.

Будучи різновидом критики, гумор будується на певній системіцінностей. Дотепний вислів, специфічна фраза розраховані не тількина сміх, але й на виявлення індивідуальних характеристик автора, якізнову ж таки залежать певною мірою від загального контексту націо-нальної культури.Значну увагу в новітніх лінгвістичних дослідженнях приділено

аналізу мовленнєвих жанрів комічного. Так, на думку Ю.В. Щуриної,“прообразом цих жанрів є жарт у вигляді побутової репліки. Більшскладні (вторинні) мовленнєві жанри комічного включають жартівли-вий афоризм, велеризм, епіграму, анекдот, діалогічну мініатюру.Найбільш складними жанрами комічного визнаються гумористичнеабо сатиричне оповідання, фейлетон, сатиричний роман” [4; 147].До вторинних мовленнєвих жанрів комічного можна також долу-

чити пародію, пустомовки та фразеовідповіді. Останні з названогоряду в сучасній лінгвістиці досліджені, на жаль, недостатньо.Як показують дослідження, серед багатого арсеналу засобів мов-

ного сміху є низка мовних жартів, які вирізняються специфічноюструктурно-семантичною будовою та особливостями утворення.Маємо на увазі групу оціночно- характеризуючих фразем, в основісемантики яких лежить антитеза, що виникає на контрасті слів-компо-нентів певного вислову.У контексті сказаного зауважимо, що стилістичний принцип кон-

трасту часто використовується для організації та функціонуванняіронічних висловів у гумористичних текстах, як-от у Євгена Гуцала:

Авже ж, роман той - сіреньке казна-що, перев’язане шовковим бан-тиком [Гуцало, 337];

Авже ж, язик – мов ота шкапа, що вівса з’їла й воза побила [Гуцало,317];

Хай Хома розповість, що бачив за океаном, бо ж Матросі страх яккортить послухати, щоб потім бігати по Яблунівці, наче ота гречанакаша, хвалитись, що вона з коров’ячим маслом зуміла родитись [Гуца-ло, 684].Отже, ціннісні характеристики гумору мають свій вияв у таких ви-

словах, а конкретніше в реакціях інформантів, яким пропонується ви-словити своє відношення до конкретної ситуації.Предметом даного дослідження є також ще один вид малодослід-

жених, проте доволі цікавих, на наш погляд, мовленнєвих жартів,представлених фразеологічними одиницями та фразеологізованимивисловами, які ми називаємо фразеовідповідями. Специфіка цих сло-весних комплексів полягає в тому, що вони певною мірою виражають


130 131

Випуск 17

На думку Л.П. Якубинського, існує два важливі моменти, що єдоволі суттєвими при діалогічних формах спілкування. Саме ці момен-ти сприяють виявленню комунікативно-прагматичної поведінки до-сліджуваних відповідей-жартів у різних мовленнєвих актах. Л.Яку-бинський цілком слушно, на наш погляд, вважає, що одним із важли-вих моментів є “фразеологічні репліки, які закріплені в типових ситу-аціях мовлення, шаблонних побутових положеннях (обстановках) ітемах житейської розмови”, а другим – “відтворюваність і часта по-вторюваність фразеореакції – жарту, що використовується в мовленніспонтанно, поза обмірковуванням і контролем, тобто в якості автома-тичної діяльності” [5; 27].У творах відомого українського письменника Олександра Ільчен-

ка теж активно функціонують фразеовідповіді. Проте, на відміну відЄ. Гуцала, О. Ільченко використовує фразеорепліки частіше з негатив-ним оціночним забарвленням. Наведемо приклади:

– Яке сьогодні гасло?– В печі погасло! – огризнувся Гордієнко, бо ж сьогоднішнього умов-

ного гасла однокрилівців вони, звісна річ, знати не могли (“Козацькомуроду нема переводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця”).Аналізуючи подібні вислови, звернемо увагу на те, що гумористич-

на функція фразеовідповіді є переважно головною, оскільки одна з їїцілей – отримати задоволення від гри словами. Крім цього, фразео-відповіді можуть виконувати й інші комунікативні функції, наприк-лад, ставлення того, хто говорить, до свого співрозмовника. Причо-му це ставлення може мати як позитивний, так і негативний характер:

– А чого це ви до чоловіка причепились?– Не до тебе п’ють, не кажи здоров! – недбало мовив штукатур

(О. Ільченко).Або:– Хто вас прислав?– Не твоє діло, Самійло, про те Гапка зна! – грубо відказав шукач зо-

лотих скарбів. (О. Ільченко)Окрему групу утворюють фразеовідповіді, які, з одного боку, по-

збавлені гумористичного тону, а з іншого, – вони сприймаються всімаучасниками діалогу:Аж раптом зовсім близько хтось пугукнув по-козацькому, по-

наському, ось так:– Пугу-пугу!– Козак з лугу! – не стримавшись, звично відповів на запорозьке при-

вітання старий Петро Гордієнко… (“Козацькому роду нема перево-ду, або ж Мамай і Чужа Молодиця”).

– Дурний дає, а розумний бере (“Позичений чоловік”).Або:– Як розуміти вашу відповідь?– Ох і кучма! Привела наша мати Каленика, та не знає, як звати.

(“Приватне життя феномена”).Особливість фразеовідповідей полягає також у тому, що в їх семан-

тиці нерідко втілюються певні контрастні смисли, відтворення абсур-дних ситуацій, що у свою чергу призводить до створення мовленнєво-го комізму. Крім цього, фразеологізм-відповідь наочно демонструєвіддалення думки від реальності в іншу площину – у світ нереального.Як показують дослідження, у творах Є. Гуцала є низка фразеовід-

повідей, які в семантичному аспекті відтворюють якусь нереальність,неможливість здійснення чого-небудь. Проте такі вислови мають до-волі помітне гумористичне забарвлення, як-от:

– До кого ж вона ходила? – цікаво мені почути.– До Нінки Шарпачки, просила дати Шарпака…– Як бабак свисне – тоді бачитиме Шарпака. (“Позичений чо-

ловік”)Або:Одарка теж не цурається страв, гомонить:– Коли б шинка крила мала – під небеса б літала (“Позичений чо-

ловік”).Або:– Авжеж, відказує вівчарик-ковалик, чи то так колишній яблунівсь-

кий коваль Довбня, з яким ми колись і по чарці перехиляли. – Курочкабичка народила, порося крашанку знесло. (“Позичений чоловік”).До названої групи можна залучити й інші фразеологізовані

відповіді, наприклад:– Але ж позиченого три годи назад ждуть;– Коли сова з’яструбіє, то вище сокола літає;– Де голова блудить, там хвіст радить.Отже, у текстах із фразеовідповідями досить яскраво виражають-

ся норми поведінки як своєрідні стереотипи соціальної взаємодії учас-ників діалогу в конкретних мовленнєвих ситуаціях.У гумористичному дискурсі важлива роль належить структурі діа-

логічної цілісності, оскільки саме тут знаходить свій вияв зіткненнясмислів. У силу того, що в змісті діалогічної цілісності лежить миттє-вий перепад двох протилежних смислів, досягається сильний ефектнесподіваного, який спочатку викликає збентеження, а потім – розу-міння жарту.


132 133

Випуск 17

– Так, так, Хомо, – зрадів почутому радник. – А спершу казав Хома –нічого нема! Мовляв ні хуху ні духу. (“Приватне життя феномена”).Як показує дослідження, фразеовідповіді є одним із засобів впли-

ву в гумористичному дискурсі. Добір і вживання цих мовних одиницьтісно пов’язується з видом висловлювання та конкретною мовленнє-вою ситуацією. Велика заслуга відомих українських письменниківЄвгена Гуцала та Олександра Ільченка полягає в тому, що їх творчийдоробок орієнтований на широкий загал, що дає особливу можливістьдля реалізації прагмалінгвістичного ефекту (впливу на читачів), вира-женням якого в кінцевому результаті є сміх.Отже, гумористичний дискурс – це своєрідний текст, поміщений у

ситуацію сміхового спілкування, головними ознаками якої є, з одно-го боку, комунікативний намір тих, хто спілкується, обійти серйознурозмову, а з другого боку, – прагнення критично переосмислити вкоректній формі актуальні концепти, спираючись на визначені моделісміхової поведінки, які існують в окремій лінгвокультурі. У контекстіпрагмалінгвістичного аналізу гумору розуміння механізму окремовзятої сміхової реакції передбачає необхідність дослідження гумори-стичної емпатії. Тут маємо на увазі культурно-психологічні характе-ристики гумористичного спілкування, оскільки здатність сприйматигумор базується на особистісних якостях людини і на певних пове-дінкових стереотипах, які є притаманними окремій культурі.Особливості культурно-психологічних характеристик гумористич-

ного спілкування, на нашу думку, полягають у тому, що гумористич-на інтенція характеризується лінгвокультурною специфікою: бажан-ня пожартувати залежить від індивідуальних особливостей людини, авласне розуміння жарту значною мірою залежить від загального кон-тексту культури.Гумористична мовленнєва діяльність ґрунтується на базових озна-

ках способу спілкування, на відміну від серйозного інформаційногообміну, установлення контакту. Крім цього, така діяльність може бутизміненою в просторі, який окреслюється векторами “дружня – недруж-ня комунікація”, “серйозна – несерйозна комунікація”. За першимвектором у лінгвістиці розрізняють такі основні напрями: серйозне,напівсерйозне, жартівливе, гротескне спілкування, за другим –дружнє, прихильне, неприхильне, вороже спілкування. У такій системітипів тональності знаходять свій вияв і стійкі словесні комплекси –фразеовідповіді.За результатами нашого дослідження, фразеовідповіді активно

функціонують у творчості відомих українських письменників Євгена

Досліджуючи багатий мовний матеріал творів Є. Гуцала та О. Іль-ченка, доволі помітним є те, що фразеовідповіді Є. Гуцала часто єавторськими новоутвореннями з різними смисловими відтінками, які,органічно втілюючись у художній текст, надають йому гумористично-го звучання. Сміхова функція таких реплік-відповідей пов’язана зоціночною функцією мови. Фразеовідповіді у творах Євгена Гуцала,за нашими спостереженнями, як правило, виражають негативне став-лення до змісту висловлених реплік-стимулів. Мовленнєва поведінкапартнера в комунікативному акті вважається недоречною, небажа-ною, іноді нерозумною, а отже, піддається висміюванню.Комунікативно-прагматична функція фразеовідповідей полягає,

як бачимо, не тільки у створенні сміхового ефекту, але й у відхиленнівід відповіді, або в непогодженні з вихідною реплікою другого кому-ніката:Говорить Одарка – як медом мастить, що не слово – то медяник.– Але ж грошовитого дурня почитують, – кажу (“Позичений чо-

ловік”);Обличчя ж у мордяки стало від гніву страшне, як Беркові штани на-

виворіт.– Я тобі дам хрону до лимону, – сіконув, як ціпом (“Позичений чо-

ловік”);– А ще кумів не постарались?– Нащо нам куми – були б пироги, – жартує (“Позичений чоловік”).Нерідко персонажі творів Євгена Гуцала отримують при спілку-

ванні певне задоволення від гри словами та від дотепних жартів, як-от:Лагідно всміхаючись у пишні вуса, радник сказав:– Пора б уже нам, Хомо, випити по чарці, по парці, та уп’ять по

п’ять. Чи не так?– А я такий чоловік: як візьму, то й вип’ю, – у відповідь усміхнув-

ся грибок маслючок.– Треба пити чарку до дна, щоб була ще одна, еге ж? – весело допи-

тувався радник.– Хто не п’є до дна, той не мислить добра, – відповів Хома. (“При-

ватне життя феномена”).Або:– Буває, всякі права в нас порушують, – провадив далі Хома. –

Іноді, дивишся, повстають козли, задеруть хвости і біжать у лози. А то,трапляється, чужого теляти не хочуть до свого городу пускати. Ахтось хитрий намагається чуже вухо гризти, бо свого не дістане.


134 135

Випуск 17

АНОТАЦІЯ

Стасевський С., Ковальова Г. Фразеовідповіді як один із засобів гуморис-тичного дискурсу (на матеріалі творів Є. Гуцала та О. Ільченка)У статті досліджується проблема гумору, сміху засобами мови. На мате-

ріалі творів відомих українських письменників Є.Гуцала та О.Ільченка авторвиявляє особливості функціонування фразеовідповідей у гумористичномудискурсі. У пропонованому дослідженні простежено особливості культурно-психологічних характеристик гумористичного спілкування, а також показаноособливості виявлення мовного сміху в середовищі стійких словесних комп-лексів, що виконують роль відповідей на репліки в діалогічному спілкуванні.Крім цього, підкреслено думку про те, що власне фразеовідповіді є специфі-чним матеріалом творення сміхових ситуацій із проекцією на особливостіукраїнської лінгвокультури.

SUMMARY

Stasevskij S., Kovaliova G. The phraseological answer is one of the methods ofhumorous discussion (being based on the material E. Gusala’s writing andO. Ilchenko’s writings)

There is a studing of humour problem, laughter by means of language in article.On the materials of well-known ukrainian writers as E. Gusalo and O. Ilchenko, theauthor discovered the peculiarities of functionings phraseological answers inhumorous discussion. In the suggested investigation have been investigated thepecularities of cultural and psychological descriptions of humorous intercourse,and there was also shown the peculiarities detection of the linguistic laughter in thesurroundings of stable philological complexes, that execute the role of answers onthe catchword in dialogue. Moreover, it would be better to mention that thephraseological answers is the particular material of the sitting-up laughablesituations according to the peculiarities of Ukrainian linguistics culture.

Гуцала та Олександра Ільченка. Основна функція фразеовідповідейполягає в тому, що вони є матеріалом творення сміхових ситуацій ізпроекцією на особливості української лінгвокультури. Крім цього,комунікативно-прагматична функція фразеовідповідей полягає такожу тому, що вони дають можливість учасникам розмови ухилитися принеобхідності від відповіді або виявити непогодження з вихідною реп-лікою одного із комунікатів.У гумористичному дискурсі для успішної реалізації жартівливої

інтенції необхідно використовувати специфічну послідовність мовлен-нєвої діяльності: налаштованість учасників діалогу на гумористичнеспілкування, серйозну або наче серйозну розповідь, несподіване пере-ключення тональності. Багатьом персонажам творів Є.Гуцала таО.Ільченка допомагає в цьому аспекті використання фразеологізова-них відповідей.У перспективі дослідження – подальше виявлення особливостей

функціонування фразеовідповідей у гумористичному дискурсі на ма-теріалі творів відомих українських письменників-гумористів.


1. Арутюнова Н.Д. Язык и мир человека. – М., 1998. – 896 с.2. Карасик В.И. Языковой круг: личность, концепты, дискурс. – М.,

2004. – 390 с.3. Шмелёва А.Д. Русская языковая модель мира: Материалы к сло-варю. – М., 2002. – 224 с.

4. Щурина Ю.В. Шутка как речевой жанр: Автореф. дис. … канд.филол. наук. – Новгород, 1997. – 24 с.

5. Якубинский Л.П. Язык и его функционирование. – М., 1986. –147 с.

6. Maxwell J.M. For you a special language-marketll “Papers from theParasession on language and Behavior”. – Chicago, 1981. – 98 p.

ЛІТЕРАТУРНІ ДЖЕРЕЛА

1. Гуцало Є.П. Позичений чоловік. Приватне життя феномена: Ро-ман-дилогія. – К., 1982. – 711 с.

2. Ільченко О.Є. Твори в двох томах. – Т.1: Козацькому роду нема пе-реводу, або ж Мамай і Чужа Молодиця: Роман. – К., 1979. – 693 с.


136 137

Випуск 17

© В. КУЛЬЧИЦЬКИЙ, 2009

Віктор КУЛЬЧИЦЬКИЙ,ст. викладач

ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ СЛОВОТВОРЕННЯНІМЕЦЬКОЇ МОВИ

Історія теорії словотворення німецької мови сягнула двохсотрічно-го рубежу. Кількість фундаментальних досліджень, розділів у працяхзагальнолінгвістичної спрямованості, розвідок у збірниках науковихпраць та мовознавчій періодиці постійно зростає [8; 264]. Проте інте-рес до словотвірної проблематики у германістиці не послаблюється.Основною причиною такої тенденції є прагнення розробити методи-ку словотвірного аналізу, яка дала б можливість відтворити специ-фіку свого об’єкта у всій повноті його проявів, у цілісності складнихієрархічних стосунків між його складовими частинами та елементамисуміжних мовних рівнів, а головне, привести в систему величезне роз-маїття поодиноких фактів.Наука про словотвір німецької мови формувалась у руслі младо-

граматичного вчення з його орієнтацією лише на історичний, описо-во-емпіричний підхід до вивчення мовних явищ. У працях найбільшвидатних представників цього етапу у розвитку теорії словотворен-ня – Я. Гріма Г. Пауля, В. Вільманса, О. Бехагеля, К.Ф. Бекера, Л. Зют-терліна та ін. – вперше виділено самостійний об’єкт лінгвістичногоаналізу – словотвірну побудову мови і закладено підвалини новоїлінгвістичної дисципліни [4; 329]. Незважаючи на змішування син-хронії та діахронії, схильність до простої фіксації мовних даних і, якнаслідок, недостатньо повне висвітлення їх системної організації, упрацях младограматиків зібрано багатий фактичний матеріал і зроб-лено перші кроки на шляху до трактування словотвірних явищ наоснові стрункої наукової теорії [1; 28]. Одним із найважливіших етапіву розвитку німецького словотвору як за практичним, так і за теоретич-ним доробком став структурно-семантичний або описово-класифіка-ційний підхід до дослідження словотвірних одиниць. У рамках цьогопідходу здійснено систематизацію та класифікацію всіх типів похіднихслів з урахуванням єдності їх структури та семантики. Творчий синтезта узагальнення досягнень своїх попередників дали можливість пред-

ставникам цієї концепції у теорії словотвору [11; 375] створити ціліснуметодику словотвірного аналізу, що грунтується на безпосередньомуспостереженні та об’єктивних методах наукового опису мовнихфактів. Найвагомішим здобутком лінгвістів цього напрямку булозапровадження в науковий ужиток точних методів словотвірногоаналізу (членування за безпосередньо складовими, моделювання,трансформаційній, дистрибутивний, субституційний, компонентнийаналіз), уточнення або визначення деяких основоположних понятьтеорії словотвору (морфа, морфеми, словотвірного засобу, способу,моделі, похідності, словотвірного значення). Описово-класифікацій-ний або таксономічний підхід увінчався побудовою макромоделінімецького словотворення та укладенням словника словотвірних еле-ментів сучасної німецької мови [9; 310]. Завдяки цьому, теорія слово-твору перетворилась із чисто описової дисципліни в точну науку зісвоїм концептуальним апаратом, своєю методикою та автономнимоб’єктом дослідження.У ході поступального розвитку словотвірної теорії в германістиці

в 50-і роки сформувалась концепція словотвору, орієнтована на зміст[14; 431]. Обґрунтована критика цієї концепції з урахуванням ціннихїї сторін викладена в спеціальних працях вітчизняних та зарубіжнихлінгвістів [2; 123]. Однією з плідних ідей представників цього теоретич-ного напрямку є положення про доцільність застосування методикисемантичних ніш та семантичних блоків, що перекривають надтодрібні структурно-семантичні класифікації похідних слів. Спроба уза-гальнення та упорядкування здавалося б неозорої кількості розрізне-них даних на загальних семантичних засадах призвела до виникнен-ня теорії семантичного моделювання, наріжним каменем котрої сталоусвідомлення вирішальної ролі семантики та уточнюючої, допоміжноїфункції структурних чи формальних властивостей мовних одиниць[10; 53].Значний вплив на формування словотвору як самостійної лін-

гвістичної дисципліни справила неопозитивістська теорія генератив-ної (породжуючої) моделі мовного ладу [13; 30], в надрах якої зароди-лась і логічним наслідком котрої стала концепція “глибиннихвідмінків” [12; 369]. Стрижневою ідеєю послідовників генеративістів условотворі стало постулювання ізосемантизму словотвірних та син-таксичних процесів на глибинному рівні породження мовних висловів.У ряді досліджень стверджувалось, що словотвірні та співвідносні зними за змістом синтаксичні конструкції мають своїми витоками іден-тичні пропозиціональні структури (Satzbegriffsstrukturen) [3; 483]. Така


138 139

Випуск 17

теоретична установка спричинилась до переоцінки ролі трансформа-ційного аналізу у вивченні словотвору, до спроби виявити універ-сальні, іманентно існуючі у мовній cиcтемі глибинні правила поро-дження всіх словотвірних явищ. Оскільки у “прокрустове ложе” такоїтеорії не вписувалась значна частина похідних слів, всі вони булипроголошені невід’ємною частиною лексикону і позбавлені слово-твірного статусу. Штучне звуження об’єкта словотвірного аналізу, по-при всю свою привабливість, не дало очікуваного результату: виявленіна основі ідентичних трансформів численні угруповання похідних слівфактично не додали нічого принципово нового до існуючих структур-но-семантичних класифікацій [7; 105]. Головним підсумком дослі-джень, виконаних у руслі генеративно-породжуючого підходу до ви-вчення словотвору, слід вважати постановку проблеми взаємозв’язкута взаємозумовленості словотвору і синтаксису, що знайшла своєвисвітлення в роботах багатьох відомих вітчизняних та зарубіжнихвчених, та констатацію таких невід’ємних конститутивних ознак сло-вотворення як його динамічність, безперервний розвиток та самовдос-коналення, необмежена здатність до концептуалізації та категоризаціїлюдського досвіду. Суттєвим етапом розвитку генеративно-трансфор-маційної моделі опису словотвору стало її об’єднання з теорією гли-бинних (семантичних) відмінків. Це дало змогу сягнути витоків сло-вотвірних процесів, констатувати їх універсалізм та спільність осно-воположних конститутивних ознак на матеріалі різних мов, поставитипитання про необхідність пошуку словотвірних правил – глибиннихмеханізмів, які визначають функціонування і перспективні напрямкирозвитку словотворної системи [5; 39].Співіснування різних концепцій свідчить про те, що пошук теорії,

здатної забезпечити максимально повне і точне відтворення та моде-лювання свого об’єкта, не завершено. Як і раніше, поза межами фун-даментальних праць зі словотвору залишаються так звані “оказіо-нальні” слова, що творяться безпосередньо у процесі мовлення з пору-шенням постульованих мовознавчою наукою системних закономірно-стей, а також похідні слова, що виникають за високопродуктивнимизразками, але не фіксуються словниками. Їх іменують не зовсім вдалимтерміном “потенційні слова”. А тим часом такі словотвірні одиниці зачисельністю ненабагато поступаються словотвірним одиницям зісловниковим статусом.Головним недоліком теорії словотвору сучасної німецької мови є

переважна орієнтація на таксономічний, аналітичний підхід до ви-вчення свого об’єкта у синхронії. Він цілком виправдовував себе в пе-

ріод нагромадження первинних емпіричних даних та розробки основ-них теоретичних понять. В міру вирішення цих завдань назріла не-обхідність виходу словотвірного аналізу на новий рівень, пов’язанийз функціонуванням словотвірної системи в її “природному середо-вищі” – мовленнєвій діяльності. “Динамічний” аспект синхронногословотвору, до необхідності виділення котрого прийшли практичновсі дослідники словотвірної побудови, німецької мови, не може обме-жуватись лише питаннями реалізації словотвірних можливостей насистемному рівні та прогнозуванням появи нових слів. Він повиненвідштовхуватись від розуміння діалектичної двоєдності досліджувано-го об’єкта як ієрархічно структурованої, відносно замкнутої системиі як специфічного засобу здійснення мовленнєвої діяльності в двох їїосновних сферах – номінації та комунікації.Контури нового підходу, який умовно можна назвати функціо-

нально-комунікативним, набувають все більшої значущості у сучасно-му мовознавстві. Однак комплексне дослідження з метою висвітленняномінативних та комунікативних функції німецького словотворенняв процесах мовленнєвої діяльності не проводилось.Сутність словотвору як одного з найважливіших різновидів номі-

нативної та комунікативної діяльності може бути розкрита лише наматеріалі новотворів, які демонструють живі продуктивні тенденції уфункціонуванні словотвірної побудови мови. Це твердження є основ-ною гіпотезою, обґрунтування котрої пронизує увесь подальший ви-клад та хід аналізу. Терміном “новотвори” позначено всі похідні сло-ва, що залишились поза словниками сучасної німецької мови, незалеж-но від мотивів, якими це зумовлено. Такі “позасловникові” сло-вотвірні конструкції неоднорідні за своїми сутнісними характеристи-ками, що знайшло свій вияв в існуючій лінгвістичній термінології.Розмаїття поглядів спричинилось не лише до появи великої кількостірізноманітних термінів, а й до неоднозначного, інколи навіть прямопротилежного, їх тлумачення. Детальне з’ясування доречності тих чиінших термінів та викладення власної позиції – справа подальшихрозділів дослідження. До зазначеного вище, однак, слід додати однесуттєве застереження: нарівні з новотворами аналізу підлягають за-фіксовані словниками похідні слова, за умови, що їх словотвірне зна-чення не затемнене лексичними чи стилістичними нашаруваннями, щоз’являються внаслідок “вростання” похідних слів в лексичну системумови та пов’язаних з цим “вростанням” процесів метафоризації, мето-німізації і, насамперед, лексикалізації. Не слід проте плутати феноменлексикалізації семантики похідних слів з досить частими випадками


140 141

Випуск 17

так званих семантичних нарощувань у значенні цього типу лексичниходиниць, котрі є ознакою багатьох продуктивних словотвірних моде-лей і невід’ємною характеристикою великої кількості не лише устале-них, нормативних, а й нових похідних слів, що залишались поза слов-никами сучасної німецької мови. До того ж, якщо лексикалізація по-вторюється у значних за розмірами рядах слів, більше того, стає зраз-ком для творення аналогічних словотвірних одиниць безпосередньо умовленні, то вона теж враховується при аналізі фактичного матеріа-лу. Прикладом подібної лексикалізації можна вважати, зокрема, фор-мування у дієслів з першим компонентом herum значення негативноїоцінки дії, вираженої твірною основою. Аналіз словотворення як про-цесу, різновиду психологічної, мовленнєвої діяльності передбачаєорієнтацію, перш за все, на словотвірні інновації, бо їх виникнення і євласне словотворенням як процесом – решта, лише відтворення ре-зультатів цього процесу.Семантична класифікація похідних слів здійснюється з урахуван-

ням результатів численних дисертацій (лише за останні 20 років їхчисло перевищило 100), окремих досліджень, монографій та фунда-ментальних праць. Корпус новотворів, що підлягають вивченню тааналізу, накопичено протягом багаторічної роботи по збору фактич-ного матеріалу з газет, журналів, художньої, наукової та науково-тех-нічної і науково-популярної літературі двох останніх десятиріч з на-ступною перевіркою його лексикографічної фіксації і найбільш авто-ритетними тлумачними та двомовними словниками сучасної німець-кої мови. Незмінним завжди залишався один важливий принцип: но-вотвори повинні, з одного боку, віддзеркалювати всі найбільш про-дуктивні та активно діючі процеси у словотворі основних частинмови, з іншого боку, досить переконливо ілюструвати висловлюваніположення та висновки.Актуальність окресленої проблематики вбачається, насамперед, у

відсутності комплексного обширного аналізу нагромадженого теоре-тичного та практичного доробку на викладених вище засадах. Окреміелементи такого підходу можна зустріти у ряді праць останнього часу[6; 300], проте вони торкаються лише деяких аспектів і не даютьцілісного уявлення про специфічні риси словотвору, які зумовлюютьйого “невловимість” при суто таксономічному, описово-класифіка-ційному підході, а тому спонукають до пошуку більш гнучких та ди-намічних способів моделювання об’єкта, які б належним чином врахо-вували його “загострений” проміжний статус, поєднання ним якостейдекількох суміжних мовних рівнів, кумуляцію характерних ознак

різнопорядкових мовних одиниць. Усунення недоліків традиційноїметодики вивчення словотвірної побудови мови, поповнення теоріїсловотвору новими даними, перегляд деяких постулатів та класифіка-ційних усталень є органічною складовою частиною цільових устано-вок дослідження.В сучасній лінгвістичній теорії побутує дві основні точки зору на

словотвірний лад, на його сутність і цільове призначення: а) словотвіряк складноструктурована застигла система засобів, способів та моде-лей, словотвірний регістр конкретної мови; б) словотвір як система вдії, динамічна форма організації та структурації лексичного складумови, що безперервно розвивається і вдосконалюється. Однак правона існування має ще одна, не менш важлива точка зору: словотвірномінативних та комунікативних процесах, його роль і місце уздійсненні номінативно-класифікаційної та комунікативної діяльностілюдини. Вона пов’язана з текстоцентричним, комунікативно-прагма-тичним підходом. Синтез всіх точок зору при чільній ролі останньої зних – одна з найсуттєвіших особливостей цього дослідження.


1. Артемчук Г.И. Очерки развития теории немецкого словообразо-вания в Германии (конец І четверти XIX – І четверть XX в.) : Ав-тореф. дис. ... канд. филол. наук. – Киев, 1972. – 28 с.

2. Гухман М.M. Лингвистическая теория Л. Вайсгербера // Вопросытеории языка в современной зарубежной лингвистике. – M.,1968. – С. 123 – 162;

3. Âreklĺ Í. E. Studien zur Wortbildung in einer „klassischen“Transformationsgrammatik: Die Relativsatzneminalisierung im DeutscheInnsbruck, 1978. – 483 S.

4. Grimm J. Deutsche Grammatik. Bd. I – IV. 2 Ausg. – Berlin, 1870 – 1898;Paul H. Deutsche Grammatik. Bd. V. Wortbildungslehre. 3. Aufl. – Halle(Saale), 1957. – 329 S.

5. Кубрякова E. C. Категории падежной грамматики и их роль всравнительно-типологическом изучении словообразовательныхсистем, славянских языков // Сопоставительное изучение словооб-разования славянских языков / Тезисы междун. симпозиума. – М.,1984. – С. 39 – 46.

6. Павлов В. М. Понятие лексики и проблемы отношений синтаксисаи словообразования. – Л., 1985. – 300 с.

7. Naumann B. Wortbildung in der deutschen Gegenwartssprache//


142 143

Випуск 17

Germanische Arbeitshefte. – 4. – Tubingen: Max Nimeyer Verlag, 1972. –105 S.

8. Степанова М.Д., Фляйшер В. Теоретические основы словообразо-вания в немецком языке. – М., 1974. – 264 c.

9. Степанова М.Д. Чернышева И.И. Лексикология современногонемецкого языка. – М., 1962. – 310 с.

10. Степанова М.Д. Вопросы моделирования в словообразовании иусловия реализации моделей // Вопр. языкознания – № 4. –1975. – С. 53 – 63.

11. Степанова М.Д. Словообразование современного немецкого язы-ка. – М., 1953. – 375 с.

12. Филлмор Ч. Дело о падеже // Новое в зарубежной лингвистике. –М., 1981. – Вып. Х. – С. 369 – 495.

13. Ńhîmsęó N. Aspekte der Syntax – Theorie. – Berlin, 1970. – S. 30.14. Weiagerber L. Von den Kraften der deutsehen Sprache. Bd. I. Grundzuge

der inhaltbezogenen Grammatik. 4. Aufl. – Dusseldorf: Pad. VerlagSchwann, 1971. – 431 S.

АНОТАЦІЯ

Кульчицький В. Проблеми теорії словотворення німецької мовиУ статті розглянуто деякі проблеми теорії словотвору німецької мови.

Автор статті аналізує трактування явища словотвору молодограматичноюшколою та представниками інших лінгвістичних вчень. Аналізуються етапирозвитку науки про словотвір. Робиться висновок про важливість явищасловотвору у номінативно-класифікаційній та комунікативній діяльностілюдини і про недостатню всеосяжність існуючих на даний момент теорій, якіне охоплюють всієї глибини та складності цього явища.

SUMMARY

Kulchitskiy V. Problems of the word building in GermanSome problems of the word building in German are examined in the article. The

author analyzes the interpretation of the word building phenomenon by the younggrammatical school and by the representatives of other linguistic studies. Thestages of the word building development are also examined. The author emphasizesthe importance of the word building phenomenon in nominative, classification andcommunicative activities of a person and the lack of theoretical study of the givenphenomenon.

© Н. ЛИТВИНЕНКО, 2009

Ніна ЛИТВИНЕНКО,канд. філол. наук, доцент

ДОСЛІДЖЕННЯ МЕДИЧНОГО ДИСКУРСУУ ВІТЧИЗНЯНОМУ ТА ЗАРУБІЖНОМУ

МОВОЗНАВСТВІ

Мова медицини як одна з найдавніших сфер людської діяльностінеодноразово потрапляла до центру уваги лінгвістів.На сьогодні досить детально вивчені процеси становлення й роз-

витку медичної термінології, досліджено лексико-семантичні особли-вості медичних термінів, описані функціональні особливості медично-го тексту, запропонована типологія терміносистем медицини, визна-чені методичні підходи до її вивчення. Історичний аспект становлен-ня й розвитку медичної лексики (на основі пам’яток української мовидо ХVIII ст.) розглядали В.Німчук [193] та В.Передрієнко [15]. Все-бічно досліджено медико-клінічну терміносистему на ґрунті системно-семасіологічного, ономасіологічного та функціонально-комунікатив-ного аналізу в дисертаційній праці Н.Місник “Формування українсь-кої медичної клінічної термінології” [183]. Дослідженню медичної тер-міносистеми в українському та російському мовознавстві присвяченотакож праці О.Петрової [16], Л.Алєксєєвої [1], Л. Єльцової [8],Л.Мішланової [12] та інших.Останнім часом увагу дослідників все більше привертає комуніка-

тивний аспект спілкування в медичній сфері, що відображає загальнутенденцію до вивчення функціонування мови в різних соціальних гру-пах (мова вчителя, мова актора, мова політика тощо). До таких до-сліджень в українському мовознавстві насамперед можна віднести ди-сертаційні праці Л.В.Струганець [18], присвячену вивченню культуримови вчителя, та В.Я. Юкала “Мовці стереотипи в комунікаціях ліка-ря” [19].Так, зокрема, в праці В.Я.Юкала презентовано результати аналі-

зу мовної практики медичних працівників Тернопільщини, дослідже-но функціонування мовних стереотипів у професійному спілкуваннілікарів західного регіону України та чітко проаналізовано їх у куль-туромовному аспекті.


144 145

Випуск 17

Надзвичайно цінним у праці є те, що всі її твердження ґрунтують-ся на досить широкому ілюстративному матеріалі. Хоч викликає за-увагу той факт, що в наведених прикладах немає діалогів, які б за-свідчували особливості усного медичного дискурсу. Діалог є істотнимскладником усного дискурсу, у якому, як у мовному творі в індивіду-альному виконанні, що з’являється в процесі соціальної взаємодіїлюдей, безпосередньо реалізується комунікативний акт. Це – резуль-тат усвідомленої дії, що існує в структурі людської діяльності, зокре-ма професійної. Тому відсутність у роботі зразків діалогічної формимедичного мовлення, на нашу думку, можна вважати одним із їїпрорахунків. І все ж на сьогодні це єдине дослідження саме українсь-кого медичного мовлення у комунікативному аспекті.

Є праці вітчизняних дослідників, пов’язані із проблематикоюіншомовних медичного та фармацевтичного дискурсів. Так, зокрема,С.В.Вострова у дисертаційному дослідженні “Лінгвокогнітивні такомунікативно-прагматичні особливості сучасного англомовногомедичного дискурсу (на матеріалі медичних текстів з проблематикиВІЛ/СНІДу)” [6], поєднуючи лінгвокогнітивний та комунікативнийпідходи до вивчення англомовного медичного дискурсу (АМД) з про-блематики ВІЛ/СНІДу в його письмовій формі, досліджує характерніособливості комунікативної ситуації, що впливають на вибір мовнихзасобів подачі інформації. Із застосуванням нових методик, розробле-них у когнітивній лінгвістиці, автор праці витлумачує основні рисиАМД як виду професійного спілкування та його місце в системі про-фесійного спілкування, а також комунікативні стратегії й тактикиадресанта АМД. Зв’язки між складниками концептуальних структурта основними чинниками їх мовного варіювання автор праці розгля-дає в контексті концептуальних метафоричних моделей, що сприяєвідтворенню референтної ситуації “Перебіг і лікування хвороби”.Отже, йдеться виключно про англійський медичний дискурс у його

письмовій формі. Поза увагою залишаються особливості українсько-го усного спілкування учасників медичної комунікації. Не достатньовраховано в досліджені також інституційний характер медичногодискурсу, який об’єктивно вирізняється на ґрунті низки ознак.

Інтегроване дослідження англомовних фармацевтичних текстів,що функціонують як супровідні інструкції щодо вживання лікарськихпрепаратів, здійснено в дисертаційному дослідженні А.В. Боцмана“Структурно-семантичні та прагматичні особливості фармацевтич-них текстів (на матеріалі англомовних інструкцій до вживаннялікарських препаратів)” [5]. Домінантними стильовими характеристи-

ками дискурсивних форм у праці названо ознаки наукового стилю зелементами офіційно-ділового. Показано взаємозв’язок між адресан-тами й адресатами, що існують у фармацевтичному дискурсі. Однаквсе це знову ж таки в контексті англійської мови.Подібна увага до аналізу іншомовних медичних дискурсів просте-

жується в російському мовознавстві. Так, досить оригінальним єаналіз німецького медичного дискурсу у досліджені Н.Ю.Сидорової,яка здійснює його на ґрунті транскриптів діалогів, взятих з Інтернету,які були записані в клініках (зокрема дитячих) м. Гамбурга та м. Бер-ліна німецькими дослідниками. Автор праці “Комунікативна пове-дінка нерівностатусних суб’єктів медичного дискурсу (на матеріалінімецької мови)” [17] пропонує гіпотезу, згідно з якою підґрунтямкомунікативної поведінки суб’єктів медичного дискурсу є ієрархіяголовних та другорядних стратегій і тактик, а також послідовністьмовленнєвих дій, реалізація яких сприяє подоланню асиметричногоспілкування.Приклади діалогів, наведених у дослідженні, при порівнянні їх з

діалогами записів, зроблених нами у клініках України, дають підста-ви ще раз пересвідчитись в тому, що унікальність окремо взятої мо-ви – це те, що накладає відбиток на вияв мовленнєвої поведінки їїносія. Тому аналіз медичного дискурсу у контексті різних мов будемати свої особливості.Медичний інституційний дискурс ? це неоднорідне утворення, у

складі якого існує ряд жанрів, що характеризуються певними соціаль-но-рольовими, комунікативними та структурно-семантичними особ-ливостями. Однією із ознак, що вирізняє медичний інституційнийдискурс, є високий ступінь сугестивності у спілкуванні лікаря з паці-єнтом. Ця риса формувала тип стосунків протягом всієї історії меди-цини і є визначальною для успішного діагностування та лікуванняхворої людини. Відповідно упродовж всієї історії медицини формува-лися особливі моделі мовленнєвої поведінки, що органічно складаютьспецифіку медичного дискурсу в різних мовних системах.Цікавим у цьому сенсі видаються спостереження Л.С.Бейлінсон [3;

4] щодо медичного мовлення у контексті дослідження дискурсу лого-педичних рекомендацій. Об’єктом вивчення проблеми, запропонова-ної Л.С. Бейлінсон [4], є професійне спілкування логопеда з пацієнтом-дитиною та його батьками з метою надання медичної допомоги щодонеобхідності виправлення дефекту мовлення. Саме в такому контекстіавтор праці розглядає соціолінгвістичні, прагмалінгвістичні, струк-турно-семантичні характеристики такого типу інституційного дис-


146 147

Випуск 17

курсу, як медико-педагогічний. У досліджені зроблені досить цікавіспостереження щодо соціально-рольових, комунікативних та струк-турно-семантичних особливостей професійного спілкування логопе-да, що засвідчує необхідність подальшого вивчення медичного дис-курсу у комплексі всіх характеристик, що його зумовлюють.Психологічні та когнітивні аспекти мовлення лікаря аналізує у своє-

му дослідженні М.І. Борсукова [2]. Застосовуючи метод комунікативно-прагматичного аналізу, дослідниця пропонує свій погляд на призначен-ня комунікативних стратегій і тактик лікаря, акцентуючи увагу на тому,що спілкування лікаря й пацієнта має відбуватися не у вигляді звичай-ної передачі інформації, а шляхом вироблення загального змісту, взає-морозуміння, побудови діалогічної та лікувально-реабілітаційної бе-сіди, єдиного погляду на згоду з приводу лікування [2].Ця думка є цілком слушною, оскільки у діалозі з пацієнтом лікар

виступає в ролі комунікативного лідера, вибудовуючи методикуспілкування з пацієнтом від першої до останньої зустрічі. Володіннястратегіями ведення діалогу входить в прагматичну компетенцію ліка-ря. Від рівня цієї компетенції залежить багатозначність та гнучкістьобраної манери поведінки, що сприяє успішному комунікативномуконтакту та досягненню основної професійної мети: визначити за-хворювання, призначити та здійснити лікування, пояснити пацієнтусприятливу для процесу лікування лінію поведінки. І хоч не всі стра-тегії й тактики, що їх виокремлює дослідниця, можна назвати вдали-ми ( зокрема такі як тактика “честь мундира” або “тактика орієнтаціїна матеріальні можливості пацієнта” тощо), сама концепція дослі-дження є цілком вмотивованою і переконливою.Аналіз структури діяльності лікаря в різних дослідженнях свідчить

про те, що автори по-різному кваліфікують основні її складники.Очевидно, це зумовлено різним поглядом на характер та ступінь ак-тивності суб’єктів медичного дискурсу. Так, наприклад, досліджуючисугестивні характеристики медичного дискурсу, Н.В. Гончаренко [7]пропонує вважати їх основними у системі стосунків “лікар – пацієнт”.Автор праці відстоює думку, що медичний дискурс має сугестивнічинники, які створюють особливу тональність спілкування, маютьвербальне й невербальне вираження, виявляють ситуативну варіа-тивність та виокремлюються в різних жанрах згаданого дискурсу.Автор дослідження викладає свої думки щодо стратегічної зумов-

леності сугестивних характеристик жанровою своєрідністю медичногодискурсу, виокремлюючи низку вербальних засобів, які є способомйого мовного вираження. До них належать інтонація, що передає

впевненість лікаря в своїх словах, клішовані вислови, терміни та про-фесіоналізми, дискурсивні формули прямого та побічного переконань,невербальні засоби (міміка, жести, погляд).Таке бачення елементів мовленнєвого впливу лікаря на пацієнта є

досить актуальним для вивчення медичного дискурсу. Водночас ок-ремі аспекти, пов’язані з обґрунтуванням єдності сугестивних та ра-ціонально-логічних елементів впливу на пацієнта у дискурсі лікаря,потребують, на нашу думку, більшої аргументації.Мова медичних працівників (насамперед лікарів високого профе-

сійного рівня) видається важливим об’єктом дослідження в аспектікультури мовлення. Так, на думку І.А.Іванчук, саме недостатня кому-нікативна компетентність веде до комунікативних невдач [9], що вияв-ляє себе в здатності / нездатності трансформувати в межах популярно-го стилю спілкування значний обсяг медичної термінології, у вільно-му, володінні / не володінні лексикою на позначення сучасних методівта прийомів лікування, в знанні / не знанні закономірностей момен-тального “перекладу” інформації з одного стилістичного кола наінший під час спілкування з пацієнтом.Оскільки мовленнєве спілкування невід’ємне від професійних дій

медиків, науковці значну увагу приділяють виокремленню його типівз урахуванням функцій лікаря як суб’єкта фахового спілкування. Так,зокрема О.Л.Корольова в контексті дослідження проблеми професій-ної підготовки студентів-медиків пропонує розрізняти такі різновидифахового медичного мовлення:

– мовленнєве інформування (повідомлення пацієнту про йогодіагноз, лікування тощо);

– отримання інформації (характеризується мовленнєвими діямилікаря, спрямованими на збирання анамнезу: історія життя,умови праці, спадкові хвороби тощо);

– обмін інформацією з колегами, (включає консультації з інши-ми лікарями, участь у консиліумах, семінарах та конферен-ціях).

Названі типи мовлення безпосередньо пов’язані з основнимиінтенціями, які реалізує лікар у своїй дискурсивній діяльності. Такимиінтенціями, на думку О.Л. Корольової є:а) запит інформації про пацієнта, про історію його життя, умо-ви праці, спадкова схильність до деяких захворювань;

б) інформування пацієнта, його родичів про встановлення діаг-нозу та призначення відповідного лікування, повідомленняродичів про долю пацієнта;


148 149

Випуск 17

в) висловлення ставлення лікаря до професійних дій колег, обмінінформацією з медичним персоналом у процесі виконанняними їх професійних дій, обмін інформацією про перегляддіагнозу пацієнта та методів лікування, про нові методи ліку-вання, ознайомлення з думкою колег із питань обстеження,діагностики та лікування в ході вирішення серйозних проблемпорятунку хворого, консультацій з іншими лікарями.

Дослідниця не залишає поза увагою такий аспект медичного дис-курсу, як публічне спілкування (конференції, дискусії, при обговоренніпацієнтів, що перебувають у критичному стані). І хоч даний аспектаналізується у дидактичному аспекті, однак сама інформація є цінноюдля формування цілісної картини щодо дискурсивної діяльності ліка-ря.Пропонований О.Л.Корольовою [10] рольовий репертуар лікаря,

що зумовлює інтерактивний аспект його дискурсу (лікар-дослідник,лікар-психотерапевт, лікар-співрозмовник, лікар-колега, лікар-порад-ник) не є повним, однак загалом відповідає інституційним ознакамлікаря-мовця.У полі зору дослідників медичного дискурсу знаходяться етичні,

психологічні, соціологічні та комунікативні аспекти спілкування вмедичній сфері.Як зауважує у своїй праці “Психологія особистості та праці ліка-

ря” Б.А.Ясько, “дія під час опитування пацієнта та збирання анамне-зу вимагає комунікативної компетентності лікаря, яка дозволяє досяг-нути професійної мети цієї дії. Формулювання та обґрунтуванняклінічного діагнозу здійснюються на когнітивному рівні психічноїактивності суб’єкта” [20].Окрема увага в дослідженнях приділена дискурсу лікаря, що має

контакт з дітьми та їх батьками. Крім згаданої праці Л.Бейлінсонварто назвати дослідження Фрімон Б. [21], присвячене спілкуванню втріаді “лікар – дитина – батьки”. Автор відзначає меншу емоційністьлікарів у спілкуванні з батьками порівняно з дітьми. Підтверджуютьсядані інших дослідників стосовно провідної ролі лікаря в комуніка-тивній взаємодії. Ступінь згоди на запропонований лікарем спосіблікування впливає на виконання лікарських рекомендацій. Частолікарські рекомендації кількісно перевершують очікування батьків. Узв’язку з цим витлумачення лікарем причин захворювання особливоважливе для батьків і багато в чому визначають їхню реакцію на пе-ребіг лікування.

Дослідник відзначає, що чим вищий рівень емпатії, тим вищийступінь згоди на лікування. Збір анамнезу багато лікарів вважаютьоднією з найважливіших складників комунікативної взаємодії та при-діляють йому основну увагу. Кількість часу, витрачену на збір анам-незу, негативно впливає на рівень згоди. Це може означати, що три-валий збір анамнезу свідчить про проблеми комунікації. У дослі-дженні констатується, що тривалий збір анамнезу не є ознакою наяв-ності серйозного захворюванняГеліді M. [22] відзначає, що комунікативна реакція британських

пацієнтів на діагностичну гіпотезу лікаря взагалі не виражена вер-бально. Британські пацієнти розглядають діагноз як “власність” ліка-ря, а не як джерело власних переживань. Подібна пасивність пацієнтівконтрастує з вербальною реакцією на нову інформацію в ситуаціяхпобутового спілкування. Автор відзначає, що, відмовляючись вира-жати реакцію вербально, пацієнти підкреслюють свою статуснунерівність у спілкуванні з лікарем, зумовлену різницею в знаннях.Вербальна реакція виникає у випадках експліцитно або імпліцитновираженої різниці у поглядах лікаря та очікуваннях пацієнта .Ми поділяємо думку науковців, що не можна взаємозамінювати

такі термінолексеми, як медичний дискурс і терапевтичний, оскількийдеться про подібні, але все ж таки не тотожні поняття. У досліджен-нях терапевтичного дискурсу [21,22,23,24] фактично мова йде пропсихотерапевтичний дискурс. Розроблені на Заході методики передба-чають різні психологічні тренінги, бесіди з психотерапевтами тощо,які мають на меті відновити нормальний психічний стан людини, щозвернулася до лікаря. Цей вид спілкування лікаря з пацієнтом у су-часній західній культурі має велике значення та передбачає певні сте-реотипи спілкування. Однак медичний інституційний дискурс хоч імістить елементи психотерапевтичного впливу, має ширший діапазонсвоїх складників, ніж терапевтичний. Учасниками медичного дискурсує медики як представники соціально-професійної групи (агенти інсти-туту) та пацієнти (клієнти інституту). Агенти медичного дискурсумають різну спеціалізацію і різний ступінь впливу на клієнта. Це тор-кається не лише професійної спеціалізації (педіатр, кардіолог, психі-атр, невропатолог тощо), а й спеціалізації згідно з рівнем підготовки(лікар, медсестра, санітар), а також типу впливу на пацієнта (педіатробстежує та ддає рекомендації дітям, робота хірурга передбачає опе-ративне втручання і т.д.). Обставини медичного дискурсу (його хро-нотоп) залежать від конкретних ситуацій, пов’язаних з наданням ме-


150 151

Випуск 17

дичної допомоги людині. Це може бути кабінет лікаря (тут подібністьіз терапевтичним дискурсом найбільша), місце проживання пацієнта,місце, де йому стало зле і куди викликали швидку допомогу тощо.Цілі медичного та терапевтичного дискурсів значною мірою збігають-ся, однак відрізняються стосовно жанрових різновидів порівнюванихтипів дискурсу. Наприклад, діагностика, здійснювана психотерапев-том (причини депресії, типові способи зняття стресів, оточення паці-єнта), відмінні від діагностики, здійснюваної ортопедом (візуальнийогляд, комп’ютерне обстеження, рентгенографія) Відповідно різнимиє й теми дискурсу. Йдеться про певні кліше, типові для мовлення ме-диків та психотерапевтів, а також деякі деякі жанрові схеми, що скла-даються із типових релевантних комунікативних ходів, реакцій паці-єнта й лікаря. Максимально збігаються цінності медичного та психо-терапевтичного дискурсів, оскільки вищими цінностями цих типівспілкування є людське життя та нормальне здоров’я.Медичний дискурс як один із типів інституційного дискурсу до-

сить рухливий та історично мінливий. Його учасниками є лікарі, па-цієнти, родичі пацієнта, медсестра, психолог. Особливий семантичнийпростір медичного дискурсу виник завдяки специфіці структурноїорганізації інституту медицини та формується в свідомості учасниківкомунікації в результаті стереотипів поведінки на різних рівнях. Підмедичним дискурсом ми розуміємо комунікативну діяльність у сферіспілкування “лікар – пацієнт” та “лікар – лікар”,Отже, огляд наукових праць свідчить, що окремі аспекти дискур-

су “лікар – пацієнт”, були предметом уваги авторів у контексті анг-лійської, російської, німецької, польської та інших мов. У вітчизняно-му мовознавстві започатковано вивчення стереотипів мовної пове-дінки лікаря. Зовсім не дослідженим на сьогодні залишається дискурс“лікар – лікар”. Цей факт неодноразово відзначався в науковій літе-ратурі, що дає всі підстави говорити про нагальність вирішення цієїпроблеми.


1. Алексеева Л.М., Мишланова С.Л. Медицинский дискурс: теорети-ческие основы и принципы анализа. – Пермь, 2002. – 200 с.

2. Барсукова М.И. Медицинский дискурс: к постановке проблемы//Античный мир и мы: Мат-лы докл. и сообщ. науч. конф. Сара-тов, 2002. Вып. 9. – С. 127 – 132.

3. Бейлинсон Л.С. Медицинский дискурс // Языковая личность:институциональный и персональный дискурс. Волгоград, 2000. –С. 105 – 118.

4. Бейлинсон Л.С. Характеристика медико-педагогического дискур-са (на мат-ле логопедических рекомендацій): Дис. … канд. филол.наук. – Волгоград, 2001. – 189 с.

5. Боцман А.В. Структурно-семантичні та прагматичні особливостіфармацевтичних текстів (на матеріалі англомовних інструкцій довживання лікарських препаратів) . – Автореф. дис. ... канд. філол.наук: 10.02.04. – К., 2006. – 20 с.

6. Вострова С.В. Лінгвокогнітивні та комунікативно-прагматичніособливості сучасного англомовного медичного дискурсу (наматеріалі медичних текстів з проблематики ВІЛ/СНІДу). – Авто-реф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04. – К., 2003. – 20 с.

7. Гончаренко Н. В. Суггестивные характеристики медицинскогодискурса. – Автореф. дис. … канд. філол. наук. – Волгоград,2007. – 21 с.

8. Ельцова Л.Ф. Концепты пространства в медицинской терминоло-гии. – Автореф. дис.…канд. філол. наук. – М., 2000. – 29 с.

9. Иванчук И.А. Культура речи в деятельности врача (к проблемеформирования элитарного типа языковой личности в професси-ональной медицине) // Вопросы стилистии. – Саратов, 1998. –С. 187 – 195.

10. Корольова О.Л. Методическое обеспечение проффесионально-ориентированого обучения иностранных студентов-ммедиковобщению на русском языке в процессе подготовки к клиническойпрактике. – Дис. … канд. филол. наук. – М., 2000. – 182 с.

11. Місник Н.В. Формування української медичної клінічної терміно-логії. – Автореф. дис. ... канд. філол. наук: 10.02.04 . – К., 2002. –20 с.

12. Мишланова С.Л. Метафорическое пространство в медицинскихтекстах // Словесность и современность: Материалы научнойконференции. – Пермь, 2000. – С. 260 – 266.

13. Нимчук В.В. Староукраинская лексикография: Автореф. дис. …д-ра філол. наук. – К., 1981. – 49 с.

14. Німчук В.В. Мова українського травника ХVI ст. // Мовознав-ство. – 1976. – С. 43 – 55.

15. Передрієнко В.А. Формування української літературної мовиХVIII ст. на народній основі. – К., 1979. – 143 с.

16. Петрова О.Б. Структурно-семантична характеристика медичної


152 153

Випуск 17

© Л. КОЛОДІНА, 2009

Педагогіка

Лариса КОЛОДІНА,канд. філол. наук

ДО ПИТАННЯ ПРО ІННОВАЦІЇ У ВИКЛАДАННІГУМАНІТАРНИХ КУРСІВ

(на прикладі дисципліни “Українська мова за професійним спрямуванням”)

Сучасні умови життя, а саме – процес глобальної комп’ютеризації,диктують абсолютно новий підхід й у викладацькій сфері. Так, здобучзнань сьогодення – це динамічна особистість з широким спектромінтересів та уподобань, тому завдання викладача – подолати узвичаї-ну “зону комфорту” (конспекти, реферати, доповіді) і креативно відре-агувати на прагнення молоді до знань.Методика і підхід до проведення кожного заняття (як лекційного,

так і семінарського) повинна бути непередбачувана і неповторювана.Тільки за умови тримання руки на пульсі оригінальності відтвореннявласних знань з’являється надія викликати у студента бажання нетільки відвідувати заняття, а й готуватися до обговорення поставле-них під час його проведення питань.Античні мудреці стверджували, що зацікавлення будь-чим (у тому

числі й наукою), починається зі здивування. Саме такий стан психікий повинен бути домінуючим для встановлення міцного інтелектуаль-ного контакту з аудиторією.

термінології та народних найменувань хвороб в українській мові:Автореф. дис. … канд. філол. наук. – Харків, 1994. – 24 с.

17. Сидорова Н.Ю. Коммуникативное поведение неравностатусныхсубьектов медицинского дискурса (на материале немецкого язы-ка) : Автореф. дис. … канд. филол. наук. Волгоград, 2008. – 20 с.

18. Струганець Л.В. Культура української мови і мовна особистістьучителя: Автореф. … канд. філол. наук. – К.: 1996. – 22 с.

19. Юкало В.Я. Мовні стереотипи в комунікаціях лікаря: Автореф.дис. … канд. філол. наук. – К., 2003. – 24 с.

20. Ясько Б.А. Психологин личности и труда врача: Курс лекций.Ростов на Дону, 2005. – 304 с.

21. Freemon В., Negrete Vida F., Davis, Milton D., Korsh Barbara M,Gaps in Doctor-Patient Communication: Doctor-Patient InteractionAnalysis // Pediatric Research.Vol.7. №.5. 1971. P. 298 – 312.

22. Halliday M.A. Language as Social Semiotic: The Social Interpretationof Language and Meaning. – London: Arnold, 1978. – 256 p.

23. Hein N., Wodak R. Medical interviews in internal medicine // Text 7.1987.

24. Labov W. Sociolinguistic Patterns. – Philadelphia: Univ. OfPennsylvania Press, 1972. – 344 р.

АНОТАЦІЯ

Литвиненко Н. Дослідження медичного дискурсу у вітчизняному та зару-біжному мовознавствіУ статті презентовано огляд наукової літератури, присвяченої вивченню

медичного дискурсу в сучасній лінгвістичній науці. Проаналізовано акту-альність окремих аспектів дослідження зазначеної проблеми, їх перспек-тивність та значущість.

SUMMARY

Litvinenko N. Research of medical diskursu is in domestic and foreign linguisticsThe review of scientific literature, devoted the study of medical diskursu in

modern linguistic science is presented in the article. Actuality of separate aspectsof research of the noted problem, their perspective and meaningfulness, is analysed.

154 155

Випуск 17

Усі складові елементи слайду (напр., “Сучасна українська літера-турна мова”, “Усне мовлення”, “Писемне мовлення”, “Функціональністилі” і т. д.) з’являються відповідно до логічного коментаря виклада-ча, концентруючи увагу слухачів на кожному етапі їх появи. Підкрес-лимо, що в історії розвитку української мови стилі формувалися по-ступово, “за потребою обслуговування” певної сфери діяльності лю-дини за допомогою мови [1; 6]. Отже, безперечним є факт визнаннясоціальної природи стилів, оскільки правильне їх використання стаєневід’ємною ознакою сучасної людини, яка більшу частину свогожиття проводить у професійно-діловому оточенні. Варто зауважити,що усі стилі, крім розмовного, побутують здебільшого у сфері книж-ного (тобто писемного) спілкування. Детальний аналіз особливостейкожного стилю, основні характеристики мовних засобів, підстилівтощо розглядатимуться окремо у кожному із слайдів відповідно дохронології їх виникнення і поширення.

Слайд 2

У нашій статті пропонується один із інноваційних способів прове-дення лекцій для студентів нефілологічних спеціальностей з норматив-ного курсу “Українська мова за професійним спрямуванням” з подаль-шим опрацюванням та перевіркою висвітленого матеріалу. Не відхи-ляючись від мети – ЗДИВУВАТИ – ми пропонуємо лекційну тему“Стилі сучасної української літературної мови” представити у слайдахі, синхронно з їх появою, подавати відповідний коментар (який, сту-дент може або занотовувати, або просто сприймати). Слайд-шоу роз-роблене на базі програми Power Point, що є складовою стандартногопакету Microsoft Office. Інформація демонструється з використаннямкомп’ютерного і проекційного обладнання безпосередньо в лекційнійаудиторії або на моніторах віддалених користувачів для реалізаціїпрограми дистанційного навчання або через систему відеоконфе-ренції.Отже, після вступного слова та актуалізації опорних знань про

поняття стилю з витлумаченням етимології лексеми та її семантичногонавантаження у різні часи, варто зауважити, що на вичленовування вмовленні певних стилів впливають саме функції мови [1; 6]. Так, при-значення розмовного – спілкування, публіцистичного – дієвий впливна читачів або слухачів, офіційно-ділового – інформаційний впливтощо.Для наочного сприйняття демонструється Слайд 1


156 157

Випуск 17

ньої дійсності й оцінку її, ми відчуваємо евфонічні можливості мови,її ритмомелодику. Але використовуючи низку специфічних авторсь-ких художніх засобів (лексичних, фразеологічних, синтаксичних)майстер слова повинен все ж таки орієнтуватися на літературну норму.

Слайд 4

Публіцистичний стиль реалізує інформативну та волюнтативнуфункції мови. Він використовується, насамперед, у засобах масовоїінформації (див. елемент “Сфера спілкування”). Цей стиль існує дляспілкування з публікою, але співрозмовник тут – дещо абстрактнапостать. Слід підкреслити, що мета стилю не тільки інформувати гро-мадськість з тієї чи іншої проблеми (див. елемент “Мета висловлюван-ня”), а й спонукати до активної дії й прийняття рішень. Цьому маєсприяти відповідний підбір мовних засобів, фактів, інформації, якізмусили читача, слухача або глядача діяти так, а не інакше (див. еле-мент “Основні ознаки і мовні засоби”). На відміну від розмовного сти-лю, користуючись публіцистичним, варто акцентувати увагу на мак-симально нормативній вимові.

Розмовний стиль є найдавнішим. І, оскільки комунікація тутздійснюється шляхом безпосереднього діалогу, то головною метоюмовця є встановлення психологічного контакту зі співрозмовником,без чого процес спілкування – неможливий. Коментуючи елемент“Позамовні засоби”, звертаємо увагу студентів на випадки фонетичноїнеоднорідності у вимові слів (просторіччя, діалекти, діалектизмитощо). Це не завжди відповідає літературній нормі, але припустимодля цього стилю.

Слайд 3

Стиль художньої літератури відрізняється від усіх інших стилів пе-редусім тим, що може містити елементи будь-якого стилю, а такождіалектизми, жаргонізми тощо, якщо це вмотивоване потребами ми-стецького зображення дійсності [3; 15]. Його призначення, насамперед,естетичне, а саме: різноманітними мовними засобами виразити ху-дожнє бачення світу і тим самим відобразити все багатство національ-ної мови. Використання найрізноманітніших мовних засобів у худож-ньому стилі зумовлене його метою – образно відтворювати дійсність,тобто змальовувати життя через символи, втілені в слові. Цей стильформує загальнолюдські й національно свідомі естетичні, культурні тапсихологічні смаки людини і нації в цілому. Саме через творчу інди-відуальність автора, його світосприйняття, ставлення до навколиш-


158 159

Випуск 17

Слайд 6

Офіційно-діловий стиль почав формуватися з появою письма. Так,літописи й актові книги, відомі з часів існування Київської Русі,свідчать, що українська ділова мова розвивалася в ХІV–ХVІ ст. [1; 14].Матеріали, викладені в формі цього стилю, повинні задовільнятипотреби писемного (рідше усного) спілкування в державному, суспіль-ному, політичному, господарському житті, в ділових стосунках міжустановами та виробничій діяльності окремих членів суспільства.Головна мета того, хто складає документ – досягнення максимальнопозитивного результату при мінімальних мовних засобах [2; 40].Найбільш повна зрозумілість, ясність й лаконічність документа є ре-зультатом поєднання авторського бачення питання з потребою нада-ти йому об’єктивної форми. Орієнтуючись на зазначену мету, можна

Слайд 5

Науковий стиль виконує передусім мислетворчу і номінативнуфункції мови. Це стиль наукових праць з різних галузей науки і тех-ніки, виробничого й господарського життя, навчальної літератури,науково-популярних видань, наукових і технічних термінів. Головноюметою є об’єктивний, зрозумілий, доказовий, точний і неупередженийвиклад інформації, яка має впливати не на почуття, а на розум ісвідомість читача. Загальновживані слова тут набувають узагальнено-го значення, оскільки називаючи предмет, говорячи про явище, авторнаукового твору має на увазі не конкретний предмет чи явище, а класпредметів, низку явищ тощо.Коментуючи елемент “Основні ознаки і мовні засоби”, слід підкрес-

лити ще одну з особливостей наукового стилю – відсутність особово-го займенника я. Натомість часто вживані вказівні займенники цей,той, такий та займенникові слова даний, відомий, відповідний, які за-безпечують зв’язність логічного викладу думки [1; 11].


160 161

Випуск 17

демонстраційного матеріалу помножений на ораторські здібності викладачаповинні забезпечити максимальний рівень зацікавленості та глибину отрима-них знань.

SUMMARY

Kolodina L. To the question about innovations in teaching of humanistic courses(on the example of a course “The Ukrainian language for professional purposes”).

This article deals with overcoming the stereotypes of classic lection studies bymeans of elaborating visual aids which reflect the most important aspects ofstudying the topic “The styles of Modern Ukrainian Literary Language”. Thedetails of the content elements are to be considered for demonstrating trainingmaterials multiplied by the oratorical abilities of a lecturer must provide themaximal level of interest and the depth of received knowledge.

виділити специфічні ознаки цього стилю, а саме: високий ступінь стан-дартизації мовних засобів, виразна логізація викладу, особлива тер-мінологія тощо (див. елемент “Основні ознаки і мовні засоби”). Отже,уніфікованість ділових паперів та стереотипна організація їх текстівнастільки важлива, що закріплена не лише мовною традицією, а йзаконом – державним стандартом.Коментуючи відмінності у мовних засобах, що відрізняють один

стиль від іншого, доречно навести ілюстративний матеріал (поетич-ний чи прозовий), акцентувати увагу на синтаксичних та граматичнихнормах побудови словосполучень та речень, назвати найяскравішістильові відмінності та запропонувати самостійно визначити прина-лежність наведеного контексту до певного стилю та аргументуватисвій вибір. При цьому логічно використовувати інформацію, засвоє-ну з уже опрацьованих слайдів. Як один з варіантів завдань, винесенихна самостійну роботу, пропонуємо студентам підібрати тексти різнихстилів, вміти їх прокоментувати відповідно до слайдових елементів“Основні ознаки”, “Підстилі”, “Жанри використання”, а також розгля-нути конфесійний, епістолярний та ораторський стилі, які поверта-ються із забуття у сучасне мовознавство [2; 33].Таким чином, інноваційний підхід до викладу лекційного матері-

алу (а саме: концентрація уваги на візуальному сприйнятті теми),помножений на ораторські здібності креативного викладача, покли-каний активізувати мислення і скептика, і максималіста, поєднавшистан здивування з бажанням вчитися.


1. Ботвина Н.В. Ділова українська мова. – К., 2001. – 280 с.2. Мозговий В.І. Українська мова у професійному спілкуванні. Мо-дульний курс. Навч. посіб. – К., 2006. – 592 с.

3. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української літературноїмови. – Тернопіль, 2000. – 248 с.

АНОТАЦІЯ

Колодіна Л. До питання про інновації у викладанні гуманітарних курсів (наприкладі дисципліни “Українська мова за професійним спрямуванням”)У статті пропонується подолати стереотипи класичного лекційного занят-

тя шляхом опрацювання теми за допомогою наочності, а саме – слайдів, щовідбивають найважливіші аспекти вивчення теми “Стилі сучасної українсь-кої літературної мови”. До деталей продуманий зміст складових елементів


162 163

Випуск 17

© Т. ГРИЦЕНКО, 2009

Тетяна ГРИЦЕНКО,канд. філол. наук, доцент

РОЗВИТОК МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІУ ТЕХНІЧНИХ ВНЗ

Молоді люди, студенти зокрема, формуються як особистості у са-мостійній суверенній державі. Завдання викладачів – докласти макси-мум зусиль, щоб сформувати як соціальну, так і мовну особистість.Адже сьогодні кожному зрозуміло, що через мову молодої людинипроявляється як її погляд на життя, так і її культура, ціннісні орієн-тації. Тобто мова людини є її мовним паспортом.Під мовною особистістю науковці розуміють “поєднання в особі

мовця його мовної компетенції, прагнення до творчого самовиражен-ня, вільного, автоматичного здійснення різнобічної мовної діяльності.Мовна особистість свідомо ставиться до своєї мовної практики, несена собі відбиток суспільно-соціального, територіального середовища,традицій виховання в національній культурі. Творчий підхід і рівеньмовної компетенції стимулюють мовну особистість до вдосконаленнямови, розвитку мовного смаку, до постійного відображення в мовісвітоглядно-суспільних, національно-культурних джерел і пошуківнових, ефективних індивідуально-стильових засобів мовної вираз-ності” [2; 93].Отже, мовна особистість – це, власне особистість, охарактеризова-

на дією впливу засвоєної нею мовної культури на її особисті якості такультурну ефективність її діяльності як суб’єкта суспільних відносин.Виділяють три рівні мовної особистості: вербально-семантичний

(володіння різними мовними нормами); лінгвокогнітивний (індивіду-альна мовна картина); мотиваційно-прагматичний (вільне володіннямовою у будь-якій комунікативній ситуації) [5; 142].На першому рівні відбувається формування мовної особистості,

але індивідуальний досвід у володінні словом ще не виявляється.Інші дослідники вважають, що мовну особистість характеризують

такі типи компетенцій: мовна (знання орфоепічних, орфографічних,лексичних, словотворчих, граматичних та стилістичних норм); мов-леннєва (реалізується під час аудіювання, говоріння, читання, письма);

соціокультурна (знання з національної культури, історії, економікитощо); функціонально-комунікативна (уміння користуватися мовни-ми засобами для створення текстів різної стильової приналежності)[6; 3].Про фахівців з великої літери можна говорити лише тоді, коли

вони володіють не лише високою кваліфікацією, а й є духовно багати-ми, творчими особистостями. Формування такої особистості дедалібільше пов’язують із справжнім опануванням мови, її культури. Цевміння правильно розмовляти і писати, точно висловлювати своюдумку, активно використовувати мовні знання, грамотно їх застосо-вувати.Мовна особистість студента технічного ВНЗ, як і студентів інших

ВНЗ, характеризується його ставленням до рідної мови, мови держа-ви. В основу змісту мовної освіти покладено комунікативно-прагма-тичну мету (означає засвоєння мови як знаряддя самовираження таспілкування, оскільки вона “є скарбницею не тільки української мен-тальності, а й загальнолюдських морально-естетичних цінностей, цеблагодатний матеріал для виховання молодої людини” [4]. Завданнявикладачів – навчити студентів технічних ВНЗ вільно користуватисяукраїнською мовою як засобом спілкування, духовного збагачення таформування інтелектуальної культури.Науковці акцентують увагу на актуальності питання мовної

стійкості сучасної молоді, вказують, що мовну стійкість “живлятьчотири головних джерела, що становлять доконечні умови його націо-нального спілкування: національна традиція (вона ж історична па-м’ять); національна свідомість та солідарність, що мають становитивзаємопов’язану нерозривну пару; національна культура, духовна іматеріальна; національний мир і співробітництво з іншими народами,що живуть на території відповідного народу” [7; 4]. Сьогодні мовнустійкість визначають: зростання авторитету української мови, усві-домлення потреби спілкуватися й пізнавати світ засобами рідної мови,прагнення позбутися монополії суржику, турбота про високу культуруспілкування тощо.Про соціальну престижність української мови серед молоді

свідчать результати соціолінгвістичних досліджень: щоб стати успіш-ним у майбутній професійній діяльності, українську літературну мовубажають вивчати 80% молодих людей. За результатами опитування,проведеного у нашому технічному ВНЗ, студенти хочуть вивчати ук-раїнську мову за професійним спілкуванням з метою: бути освіченими,культурними людьми, щоб досягти кар’єрного зростання – 49%;


164 165

Випуск 17

відчувати приналежність до українського народу – 51%. Ці показни-ки можуть бути різними у різних регіонах України. На бажання сту-дентів говорити українською мовою незалежно від комунікативноїситуації (в офіційному і неофіційному спілкуванні) впливають такічинники:

² мова політиків (представники влади повинні досконало воло-діти державною мовою);

² теле- і радіопередачі українською мовою (80–90%);² освіта, охорона здоров’я тощо;² виховання національно-мовної свідомості (на конференціях,олімпіадах, вечорах, конкурсах, дискотеках);

² грамотність текстів українських он-лайн-ЗМІ.Оскільки мова виражає думку, є засобом пізнання та діяльності, то

правильному професійному спілкуванню людина вчиться все своєжиття. Вища школа має забезпечувати підготовку висококваліфікова-них фахівців, які володіють ґрунтовними теоретичними знаннями.Засвоєння лексики студентами, системне навчання її на основі лекси-ко-семантичних груп допоможе краще засвоїти словникове багатствомови, забезпечить нормативно-практичний аспект формування у сту-дентів умінь користуватися словом у різних ситуаціях спілкування ідопоможе вдосконалити власне мовлення. Завдання викладача тех-нічного ВНЗ – дати основи теоретичного матеріалу з лексики, збага-тивши студентів комунікативно виправданим лексичним мінімумом,необхідним для формування їх культури ділового мовлення. У процесіпрофесійно-ділового спілкування студенти найчастіше використову-ють таку лексику: загальномовну (міжстильову) лексику та фразеоло-гію, вузькогалузеві терміни, власне ділову лексику (назви документів). Уділовому мовленні студентів технічних ВНЗ широко представлено ви-робничі терміни: клапан, невропатологія, нефролітіаз, лунка, розщеп-лення, самоскид, трактор, конвейєр, відвантажувач, генератор, номі-нальний опір, автоматичне регулювання потужності, калібрування,пускорегулювальна апаратура, трансформатор однофазний, чавун,розкислювач, електротехнічна сталь, трансмісійне мастило).Звертаємо увагу студентів на правильне використання ідіоматич-

ної лексики (втратити чинність, узяти до уваги), стандартизованихвисловів (відповідно до, згідно з. на підставі, з метою, у зв’язку з, упро-довж), використання формул мовного етикету (привітання, знайом-ство, представлення тощо).Виховуючи мовну особистість у технічних ВНЗ, необхідно зверну-

ти увагу на очищення мовлення молодих українців від суржику, який

характеризують як: “міст між обома мовами”, “щось принизливе,непристойне”, “кумедна людина, яка не знає жодної мови”.

“Сьогодні слово суржик почали вживати і в ширшому розумін-ні, – зазначає О. Сербенська, – як назву здеградованого, убогого ду-ховного світу людини, її відірваності від рідного, як назву для мішани-ни залишків давнього, батьківського, з тим чужим, що нівелює осо-бистість, національно-мовну свідомість. Мішаниною двох мов – укра-їнської та російської – говорить частина людності України, хоч загаль-новідомо, що користуватися сумішшю з двох мов – це одне з найтри-вожніших явищ загальнопедагогічного характеру. Скалічена моваотупляє людину, зводить її мислення до примітива, адже мова виражаєне тільки думку. Слово стимулює свідомість, підпорядковує її собі,формує. Суржик в Україні є небезпечним і шкідливим, бо паразитує намові, що формувалась упродовж віків, загрожує змінити мову” [1; 6].Як показують результати соціологічного моніторингу, суржиком

спілкуються з ровесниками 37% студентів, російською мовою – 35%;українською – 28%. Така ситуація пояснюється недостатньою грамот-ністю й освітою, низькою культурою мовлення, впливом довколишніхмов, повільно зростаючим соціальним престижем української мови,неоднаковим використанням рідної мови у різних частинах України.Студенти, які розмовляють суржиком, повільно “переходять” на

російську мову спілкування. Зберігають свою українську мову студен-ти-першокурсники. Нам, викладачам, потрібно подбати, що вониудосконалили її. Для цього варто використовувати вдало дібранівправи і завдання, спрямовані на виявлення і виправлення мовнихпомилок, спричинених російсько-українською інтерференцією. Ефек-тивним, на думку дослідників, є залучення студентів до аналізу поми-лок засобів масової інформації, реклами, оголошень тощо. Аналізую-чи мовне довкілля, студенти виробляють навички правильно добира-ти потрібні слова.Формуючи мовні особистості студентів технічних ВНЗ, звертаємо

особливу увагу на вироблення у них навичок культури ділового мов-лення. Важливими є такі компоненти, як: правильність мовлення (знан-ня мовних норм, досконале володіння літературними нормами на всіхрівнях мовної системи в її усному і писемному різновидах); мовна май-стерність (вона забезпечується обізнаністю із синонімічним багат-ством літературної мови, наявністю навичок добору найбільш точно-го висловлювання для певної ситуації); мовна свідомість (стійке праг-нення мовця до вдосконалення власного мовлення).


166 167

Випуск 17

Загальновідомо, що добір мовних засобів, композиційне оформ-лення мовлення підпорядковуються позамовним факторам, зокрема,меті спілкування, тому під час занять ми використовуємо різні формироботи, зокрема форму гри, під час якої студент виступає як викона-вець, керівник, партнер у діловій бесіді, представник свого підприєм-ства під час прийому відвідувачів. На заняттях з української мови запрофесійним спрямуванням за допомогою різноманітних вправ ви-робляємо у студентів навички використовувати у діловому мовленнірозгорнуті репліки з кількох речень (мікромонологи, які належать тоодному, то іншому з комунікантів; тому змінюється співвідношеннязагальновживаної лексики та спеціальної термінології (наприклад,при спілкуванні “спеціаліст-колеги” обсяг термінології зростає, у си-туації “спеціаліст-відвідувач” – зменшується); з різною мірою актив-ності вживаються формули мовленнєвого етикету. Студенти вчатьсяточно і лаконічно висловлювати свої думки.Заняття, пов’язані між собою екстралінгвістичною інформацією,

проводимо послідовно. Такий метод ефективніший, ніж метод сполу-чення занять за граматичною тематикою. З огляду на це, весь навчаль-ний матеріал поєднано “наскрізним” сюжетом: культура ділових взає-мовідносин у виробничому колективі: “Прийом на роботу”, “Співбе-сіда з начальником”, “Перший день у колективі”, “Спілкування уколективі”, “Нарада”, “Прийом відвідувачів”. На таких заняттях сту-денти виступають членами уявного виробничого колективу. Органі-зований таким чином навчальний матеріал викликає у студентівбільше зацікавлення, а також забезпечує формування професійно важ-ливих мовленнєвих умінь у кожного студента.Розвиваючи мовну особистість, варто звернути увагу на розвиток

у неї навичок створювати умови для мовленнєвої взаємодії, а саме:– уміння вступати, підтримувати та завершувати спілкування,використовувати засоби задля демонстрації зацікавленостітим, що говорить співрозмовник;

– уміння дотримуватися своєї стратегічної лінії;– уміння враховувати компоненти спілкування у відповідностіз ситуацією;

– уміння висловлювати сумнів, обіцянку, згоду, прохання тощо;– уміння доповідати без підготовки – експромтом;– уміння використовувати формули мовного етикету;– уміння вести нараду, дискусію, давати інтерв’ю тощо.Під час занять потрібно привчати студентів слідкувати за тим, чи

дотримуються виступаючі правил усного та писемного мовлення (чи

правильне наголошування, інтонування, слововживання, будова ре-чень, діалогу, тексту тощо). Необхідно розвивати у студентів здатністьоптимального вибору мовних засобів відповідно до предмета розмо-ви, навчити завжди слухати себе та інших з погляду нормативності,бути вдячними всім, хто виправляє їх мовленнєві помилки.Культура мовлення всього нашого суспільства і культура мовлен-

ня студентів зокрема – це чи не найяскравіший показник стану їх мо-ральності, духовності, культури взагалі. Словесний бруд, що заполо-нив їхнє мовлення, мовленнєвий примітивізм, вульгарщина – три-вожні симптоми духовного нездоров’я народу, молоді з майбутньоювищою освітою зокрема.Основи культури спілкування кожної людини закладаються в сім’ї,

школі. Але, очевидно, і в школі, а головне, у сімейному оточенні дітичасто не чули від однолітків і батьків ввічливих слів. Мабуть, спілку-вання в деяких сім’ях обмежувалося лише наказовими формами й увигляді не лише літературних виразів.Це підтверджують і результати анкетування студентів. Із опитаних

1500 студентів написали, що:– використовують постійно формули мовного етикету і не уяв-ляють собі спілкування без них 720 студентів;

– використовують зрідка – 236;– вважають, що можна обійтися без них – 544.Останнім часом мовлення студентів характеризується використан-

ням не лише сленгових слів, а й жаргонної і, що взагалі неприпустимодля майбутнього випускника вищого навчального закладу, – обстен-ної (позанормативної) лексики, яку польські мовознавці називаютьбридкою.Тривогу викликає існування сленгової мовотворчості студентів.

Молодіжний сленг як соціолект – органічна частина української мови,один із функціональних стилів, яким послуговуються лише в окремихкомунікативних ситуаціях студенти – носії мови з відносно високимрівнем освіти.Мовлення деяких студентів у позааудиторному студентському,

ширше – молодіжному середовищі дещо відрізняється від їх же мовлен-ня в аудиторіях. Ми не виключаємо і того, що кожен студент – цеіндивід, який одночасно належить декільком мовним групам, тому щовін одночасно входить у різні соціальні і мовні колективи. Розмовля-ючи між собою, студенти часто використовують сленгізми, напр.:парнокопитні – ’студенти зооінженерного факультету’,’лісники‘, ’зе-лені‘, ’жолуді‘, ’короїди‘, – студенти лісогосподарського факультету;


168 169

Випуск 17

’ведмідь‘, ’лінивець‘ – старшокурсник; ’дек‘ – декан; ’замок‘ – заступникдекана; бензопила – ’скальпель’, соковижималка, тертушка, овощерез-ка – ’факультет плодоовочівництва’, гнать бєса – ’говорити нісенітни-цю’; рвати когті, набирати обороти – ’переходити швидко з генетикина анатомію’; здати на шару – ’легко скласти іспит’; роздавити сли-ву –’випити горілки’; рубати хвости – ’відмовити в чомусь’; ганятипонти – ’поводити себе з викликом’; запороть бочину – ’зіпсувати якусьситуацію’; пробити на ушняк – ’задуматися’; розслабить булки – ’відпо-чити’; торба з анатомії – ’важка незрозуміла тема’.Часто до мовлення студентів вливається сленгова лексика різних

прошарків населення. Поширення сленгу серед молоді самі студентипояснюють тим, що саме мова арго допомагає їм яскравіше вислови-ти свій емоційно-експресивний стан, напр.: про дівчину, яка подо-бається, говорять: “Он пішла Анабель”; про прихід нежданого гостя –прітопал, нарісовался; про довгий шлях (від корпусу № 1 до корпусу№ 12), який потрібно подолати за перерву між парами (15 хвилин) –тернистий путь, дорога смерті; про помилку, допущену кимось – за-ліпуха, гонєво, брєд.Зауважимо, що лексика студентів особливо в останні роки тяжіє до

активізації “знижених” лексичних засобів, які отримали можливістьбез обмежень сполучатися з усіма стилістичними опонентами: моло-діжним, злочинним жаргонами, жаргоном музикантів, жаргоном ко-мерсантів, комп’ютерним жаргоном (шухер, западло, тусовка). Але чизавжди це можна пояснити тим, що жаргонізми виступають як засібекспресивної номінації професійних денотатів? Взаємопроникненнясленгу різних арготичних груп, особливо кримінальної, у студентсь-ку, мабуть, можна пояснити і посиленням криміногенної ситуації,надмірною романтизацією деякими студентами життя кримінальногосвіту.Тому робота над культурою мовної особистості сучасного студен-

та технічного ВНЗ – це і велика виховна робота з молодою людиною,якій потрібно прийняти духовну істину – “культура мовлення – неінтелігентська забаганка, а життєва необхідність для народу”. А май-бутній випускник вищого навчального закладу – людина, яка відпо-відатиме не лише за якісне виконання роботи, а й за духовний мікрок-лімат колективу, який тримається на спілкуванні за допомогою слова.Тому мова кожного має бути змістовною, правильною і чистою (літе-ратурною); точною, логічною, багатою, доречною, виразною і образ-ною. Використовувати жаргонні, нецензурні, грубі слова майбутнійкерівник не має права.

І якщо студенти керуватимуться настановою “що – кому – чому –про що – де – коли” він (вона) говорять, то можна буде стверджувати,що вони володіють мовним етикетом (а значить, можуть засвідчува-ти свою вихованість, привітність, приязнь, прихильність, доброзич-ливість, делікатність, шану і уважність до співрозмовника).Вибір етикетних одиниць студентами залежить від таких екстрал-

інгвістичних факторів, як: соціальна роль, вік, місце проживання,стать, культурно-освітній рівень адресата й адресанта, соціальна ди-станція між ними, характер ситуації спілкування, специфіка взаєминміж комунікантами, меншою мірою вибір необхідної етикетної оди-ниці обумовлений особистісними характеристиками мовця, його пси-хологічними установками (напр., схильність до руйнування мовленнє-вого шаблону, намагання виявити свою індивідуальність у ситуаціях-стереотипах).Для досягнення студентами високої культури мовлення, виразності

й багатства індивідуальної мови, рекомендуємо їм: виробити стійкінавички мовленнєвого самоконтролю і самоаналізу; не соромитисячастіше заглядати у словники, правопис, посібники зі стилістики;постійно збагачуватися новими мовними засобами зі сфери професій-ного мовлення свого і близьких фахів; читати хоч би періодично укра-їнську класичну і сучасну літературу та публіцистику, пресу з тим, щобмати “на слуху” рівень розвитку сучасної української літературноїмови; постійно бути уважним до своєї мови і мови найближчих осіб,колег, дбати про автоматизм гарного мовлення; системно робити за-писи власних думок та спостережень; читати і записувати цікаві дум-ки інших.Студенти повинні дбати про культуру свого мовлення, удоскона-

лювати його. А для цього потрібно навчити їх любити українськумову, виховувати бажання майстерно оволодівати нею. Отже, голов-ним призначенням етикету студентів, у тому числі й мовленнєвого, євстановлення сприятливого контакту між людьми, регулювання їхвзаємин на основі принципу ввічливості. Адже мета спілкування сту-дентів з іншими людьми – їх вплив на іншу людину, регулювання їхповедінки іншими людьми при спілкуванні. Якщо ж студенти не зна-ють прийнятих у суспільстві правил мовного етикету, не володіютьвербальними формами вираження ввічливих взаємин між людьми, товони не зможуть правильно встановити різноманітні контакти з ото-чуючими, не зможуть з найбільшою користю для себе і для іншихздійснити сам процес спілкування.


170 171

Випуск 17

Необхідною й важливою складовою частиною спілкування є ситу-ації “ввічливого контакту” між комунікантами, зокрема, ситуаціївітання, знайомства, прощання, подяки, вибачення, поздоровлення, аці ситуації найбільш частотні, що підтверджує укладений список із1200 слів, отриманих шляхом статистичного вивчення спонтанногомовлення студентів, записаного на магнітофон. Серед цих слів широкопредставлені такі слова ввічливості, як: здрастуйте, до побачення,привіт, здоров, дякую, спасибі, вибач(те), пробач(те), будь ласка, щас-ливо, дозвольте звернутися тощо.Ці вислови мовленнєвого етикету студенти використовують у пев-

них ситуаціях – ввічливих взаєминах з іншими людьми. А у зв’язку зтим, що ці словосполучення багаторазово повторюються, то вонистали стійкими формулами спілкування студентів, стереотипами, щовикористовуються практично в усіх ситуаціях спілкування, і це готовіформули не лише з точки зору їх морфолого-синтаксичної структури,а й з точки зору їх лексичного складу. Без таких стереотипних виразів,механічно відтворюваних у типових мовленнєвих ситуаціях ввічли-вості, обійтися не можна. Вони вмотивовані стилістично, функціо-нально, оскільки забезпечують точність, однозначність і економністьпроцесів спілкування.Мовленнєвий етикет студентів, як етикет взагалі, не існує поза

часом і простором. Це етикет конкретного суспільства чи його про-шарку, зокрема студентів, на історичному етапі розвитку цього сус-пільства. Мовний етикет має велике значення у комунікації студентівз викладачами і з такими ж студентами. Він регулює їх мовну повед-інку, взаємини: студент – викладач (спілкуються в науково-навчаль-ному підстилі); студент – студент (спілкуються в науково-навчаль-ному підстилі наукового стилю і в розмовному стилі). Спілкуючись звикладачами, студенти використовують одні мовні формули (вітань,прощань, представлень, звертань тощо), а під час спілкування зі сту-дентами – інші. Отже, засоби вираження мовного етикету залежать відтого, з ким спілкується студент, і мають певні диференційні ознаки.Будь-яка мовна формула буде змінюватись, модифікуватися залеж-

но від ситуації, типу адресата, залежно від його смаків, традицій, умові мети спілкування.Забезпечити мовну стійкість особистості може і культурно-виховна

робота зі студентами на основі глибокого вивчення національнихтрадицій. Результати соціологічного опитування студентів показали,що вони найкраще сприймають українською мовою фольклор (30%),

рок-музику (25%), поп-музику (24%), класичне мистецтво (21%). Мов-ну особистість можна розвивати і в позааудиторний час, організову-ючи творче дозвілля студентів. Цьому сприяє співпраця молоді нашо-го ВНЗ з визначними культурними діячами України:

– народним артистом України, заслуженим діячем мистецтв,відомим поетом-піснярем, професором кафедри культурологіїВ. Крищенком у літературній студії “Діаманти душі»;

– народним артистом України, почесним професором кафедрикультурології В. Гришком;

– заслуженою артисткою України, доцентом кафедри культуро-логії Н. Шелепницькою;

– заслуженим працівником культури України, деканом факуль-тету механізації Я. Михайловичем, який разом зі студентамиз ансамблю виконує українські народні і сучасні пісні, пропа-гуючи їх серед молоді.

У нашому НУБіП України працюють творчі художні студентськіколективи:

– народний ансамбль пісні і танцю “Колос” (керівник – заслуже-ний працівник культури України – С. Семеновський) глибоковивчає українське народне пісенне виконавство і народнухореографію;

– народний студентський театр “Березіль” (керівник – артистМолодого театру М. Вороненко) кожного року представляєвистави українською мовою за творами зі світової класики.

Отже, формуючи мовні особистості студентів технічних ВНЗ, по-трібно використовувати різноманітні форми і методи роботи, пам’я-таючи, що мова виступає і як об’єкт навчання, і як знаряддя, засібнавчання. Формально вивчення української мови за професійнимспрямуванням як навчальної дисципліни передбачено відповіднимидержавними програмами, але потрібно, щоб українська мова як засібвідтворення найновіших знань (економічних, історико-політичних,культурно-мистецтвознавчих тощо) реалізувалася в нашій навчально-виховній системі: щоб наші студенти-спортсмени – переможціспортивних змагань, артисти, учасники різноманітних конкурсів зіспецдисциплін могли висловити елементарну думку українською мо-вою, були здатними “заявити через звучання української мови просвою належність до народу, з яким їх мають ідентифікувати, до куль-тури, в якій вони живуть” [3; 106].


172 173

Випуск 17

Галина БІЛОКОНЬ,ст. викладач

РОЗВИТОК НАВИЧОК УСНОГО МОВЛЕННЯСТУДЕНТІВ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇМОВИ ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ

ЧЕРЕЗ ЧИТАННЯ НАУКОВИХ ТЕКСТІВ

Актуальність теми. Питання розвитку навичок усного мовленнястудентів є актуальним з погляду на питання підвищення мовної ак-тивності у студентів немовних вищих навчальних закладів у процесівивчення іноземної мови за професійним спрямуванням.Процес вивчення іноземної мови не завжди починається з розвит-

ку навичок усного мовлення – слухання та говоріння. Так, само-стійним видом мовленнєвої діяльності, яке за своєю важливістю по-сідає одне з головних місць серед інших видів у процесі вивчення іно-земної мови, вважають читання. До цієї думки схиляється багато на-уковців-практиків, серед них Фоломкіна С., Бородіна Г., Бовчалюк Я.,Дегтярьова Ю., Конопляник Л., Шумейко Н. розглядають читання врізних аспектах, а саме: інтенсивне читання, читання художніх текстів,читання науково-технічних текстів, робота з лексикою газетного ма-теріалу суспільно-політичної тематики, читання на іноземній мові втехнічних навчальних закладах. Відомо, що читання забезпечує знач-ну базу необхідної для людини інформації.

Постановка проблеми. Питання розвитку навичок усного мовлен-ня студентів технічних вузів у процесі вивчення іноземної мови за про-фесійним спрямуванням є відкритим для досліджень. Застосуваннячитання науково-технічних тексів та використання ефективних видівробіт з науково-технічними текстами у процесі вивчення мови є бага-тогранним, самостійним видом мовленнєвої діяльності, яке за своєюважливістю посідає одне з головних місць серед інших видів у процесівивчення іноземної мови.

Мета статті. Метою нашого дослідження є встановити найбільшрезультативні методики використання читання наукових текстів длярозвитку навичок усного мовлення студентів немовних вищих на-вчальних закладів у процесі вивчення іноземної мови за професійнимспрямуванням.

© Г. БІЛОКОНЬ, 2009


1. Антисуржик / За ред. О. Сербенської. – Львів, 1994. – 102 с.2. Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г. Українська мова: Корот-кий тлумачний словник лінгвістичних термінів / За ред.С. Я. Єрмоленко. – К., 2001. – 222 с.

3. Єрмоленко С. Мова і українознавчий світогляд. – К., 2007. – 444 с.4. Концепція навчання державної мови в школах України // Диво-слово, 1994. – № 1. – С. 6 – 19.

5. Куварова О. К. Роль культури мовлення у формуванні мовної осо-бистості // Культура професійного мовлення: Мат-ли регіональноїнаук.-метод. конф. – Дніпропетровськ, 2006. – С. 142 – 145.

6. Омельчук С. Формування мовленнєво-комунікативних умінь упроцесі вивчення синтаксису: Лінгводидактичні аспекти // Диво-слово, 2006. – № 9. – C. 2 – 5.

7. Ткаченко О. Б. Українська мова і мовне життя світу. – К., 2004. –272 с.

АНОТАЦІЯ

Гриценко Т. Розвиток мовної особистості у технічних ВНЗУ статті розглянуто форми і методи роботи з розвитку мовної особистості

у технічних ВНЗ. Культура ділового мовлення, очищення мовлення молодихукраїнців від суржику, забезпечення мовної стійкості особистості – основніпроблеми цього дослідження.

SUMMARY

T. Grytsenko. The Development of the Language Speaker Personality inTechnical Higher Educational Establishments

The forms and methodic guides concerning the development of the languagespeaker personality in technical higher educational establishments are described inthe article. The culture of business communication, cleaning up the language ofUkrainian young people from “surzhyk” (a mixture of Ukrainian and Russianlanguages), providing the stability of the language speaker personality are the mainproblems of this investigation.


174 175

Випуск 17

Подібні тексти, на відміну від художніх, не можуть зацікавити сту-дентів сюжетом твору, так як вони мають інформативний, пізнаваль-ний або науковий характер, що й вимагає додаткових зусиль, щобвивчити нову професійну лексику, тому забезпечення мотивації робо-ти з текстами покладається на досконалість та оригінальність мето-дичного підходу. Нами було проаналізовано надбання з власногодосвіду, вивчено надбання інших науковців-практиків, та розробленоі опубліковано у статті методику вивчення англійської мови за профе-сійним спрямуванням для студентів немовних вузів використання ро-боти з текстами. Ця методика розрахована на вивчення студентамиспеціальної професійної лексики англійською мовою середнього тапросунутого рівнів. Вона базується на оригінальних сучасних текстахз професійної тематики. Методика включає вправи, націлені на те,щоб студентам засвоїти лексику і при необхідності вільно її вживатиу повсякденній професійній діяльності англійською мовою. Викладачу кожній групі вибирає для цієї роботи ту частину заняття, яка єнайбільш доцільною.

МЕТОДИКА РОБОТИ З ТЕКСТАМИ

Крок перший:Підготовка до читання, яка розрахована на 15 хвилин.А). Через усну дискусію ввести нові терміни, описати предмет ви-

вчення, вказати на зв’язок з вивченим матеріалом.1. Написати лексичні одиниці на дошці, визначити частинумови, звернути увагу на слова, що належать одразу більше ніждо однієї частини мови. Обговорити із студентами прина-лежність нових лексичних одиниць до різних частин мови.Наприклад:

human Noun It’s the most amazing tool available to human.Adjective All human knowledge is there.2. Попросити студентів навести приклади речень, у яких новілексичні одиниці виступають різними частинами мови. 3. По-просити студентів дати тлумачення слів англійською мови.Далі робота з тлумачним одномовним словником, у процесіякої студенти вибирають першим тлумачення слова за темоюта ще кілька найбільш цікавих та необхідних значень. Запису-ють тлумачення з прикладами речень у робочі зошити.4. Підбирають до нових лексичних одиниць однокорінні сло-ва; синоніми; антоніми.

Основна частина. Вивчимо розвиток навичок усного мовлення сту-дентів через різні підходи до використання читання наукових текстіву навчальному процесі. Існує думка, що головною метою роботи зтекстом є розвиток навичок монологічного висловлювання в усній таписемній формах. Акользіна Л., Константинова Д. описують наступ-ну доцільну послідовність роботи з текстом:а) робота спрямована на “стиснення” тексту, складання плану донього;

б) розкриття тези, аргументування, коментування, складанняанотацій;

в) реферування [1; 98].Для забезпечення формування умінь та навичок іншомовної кому-

нікації необхідно, на думку інших науковців-практиків, використову-вати методику взаємопов’язаного навчання, коли в центрі навчання єчитання, але відповідні йому вміння і навички формуються в тісномузв’язку з говорінням, аудіюванням, письмом. Тим самим забезпечуєть-ся одночасний розвиток вмінь та навичок і у відповідних видах іншо-мовної мовленнєвої діяльності [3; 223].На наш погляд, слід віддати перевагу методиці взаємопов’язаного

навчання у опрацюванні текстів, при застосуванні котрої нами вико-ристовувались вправи різних типів. Так, часто вживаними є вправи навміння об’єднувати окремі речення в єдиний текст за змістом, на пере-вірку ступеня засвоєння інформації, яка подана в тексті, а такожвміння робити висновки. Наприклад, поставити речення у послідов-ному порядку, відновити частину тексту, замінити підкреслені словасинонімами, які підбираються викладачем заздалегідь і подаються накартках разом із завданням, віднести цифри, дати ту чи іншу техніч-ну інформацію до потрібної частини тексту, зробити письмовий пере-каз у тій чи іншій формі, поділити текст на частини і дати заголовкидо них, за реченням чи абзацом закінчити текст, дати відповіді надискусійні питання, тощо. Як підсумок передбачається Final Test.Такий підхід до вивчення усної теми чи тексту дає можливість лег-

ко опанувати новою лексикою, засвоїти новий матеріал на базі лек-сичного. Після виконання такої кількості вправ, які охоплюють май-же всі лексичні одиниці теми, правопис слів засвоюється сам по собібез зайвих зусиль, тобто, спеціального запам’ятання, що не завжди єбажаним заняттям. Робота з текстами, що базується на певному гра-матично-лексичному підході, тобто відпрацювання граматики на лек-сичному матеріалі текстів, що інформативно пов’язані з темою моду-ля, допомагає легкому невимушеному засвоєнню лексичних одиниць.


176 177

Випуск 17

1. Попросити студентів швидко відшукати вказане вами слово увказаному вами ж абзаці.

2. Відшукати це ж слово у словнику, записати транскрипцію ійого значення. 3. Відпрацювати вимову вищезгаданих лексич-них одиниць.

Крок четвертий:Робота, що націлена на розвиток мовних навичок.А). Попросити студентів підготувати проект презентації:(домашнє

завдання)1. У вигляді письмової доповіді. 2. Усна презентація може оби-ратися як самостійний вид діяльності або ж як результат попе-редньої письмової підготовки. Предмет презентації виби-рається у відповідності до інформації поданої у тексті.

Крок п’ятий:Передбачає дискусію (30 хвилин).1. Виносяться на розгляд одне або декілька дискусійних питань.Група обирає питання тобто тему дискусії. Ефективність дис-кусії забезпечує вдале питання, відповідно підготовлену ауди-торію та вірно вибраний час.

Ефективними можуть бути вправи для виділення основних поло-жень тексту, узагальнення інформації, усунення ілюстрацій них подро-биць та подробиць аргументаційної частини. З метою мовної транс-формації тексту студентам пропонуються завдання, що акцентуютьїхню увагу на лексичних та синтаксичних особливостях тексту: усу-нення можливих повторень (дублювання інформації), обрання лако-нічних засобів вираження думки [1; 99]. Тезування – це процес стиснен-ня тексту і вимагає дотримання наступних правил: поділ тексту назмістові одиниці; вичленення основної змістової інформації, проводя-чи при цьому градацію аргументаційної та ілюстраційної частин; пе-рефразувати стисло виділену основну змістову інформацію словамитексту або власними словами.

Висновок. Розвитку навичок усного мовлення студентів є актуаль-ним з погляду на питання підвищення мовної активності у студентівнемовних вищих навчальних закладів у процесі вивчення іноземноїмови за професійним спрямуванням. Результативність цього видудіяльності та його ефективність зумовлена природою тексту та йогозмістом і може бути оцінена лише на практиці

Б). Попросити студентів відгадати, про що йдеться у тексті, вихо-дячи із поданої лексики та назви тексту.

1. Розповідь від 3-х до 5-ти речень. 2. Інший варіант полягає утому, що необхідно дати відповіді на запитання викладача, якіпов’язані безпосередньо з текстом.

Крок другий:Читання тексту(15-30 хвилин). Студенти отримують копії текстуА). Самостійне читання тексту з дотриманням наступних рекомен-

дацій:1. Виділити маркером незасвоєні слова із поданих на першомуетапі.

2. Виділити незрозуміле в тексті. 3. Зробити замітки про те, щонеобхідно запитати і що хочеться обговорити.

Б). Студенти працюють з виділеними маркером незасвоєними сло-вами.

1. Читають визначення виділених маркером незасвоєних слів.2. Підбирають синоніми до них.В) Студенти читають текст вдруге, для кращого розуміння.1. Студенти роблять перефразування речень із зміною виділенихслів на синоніми.

2. Складають план тексту у вигляді питальних речень.Крок третій:Розуміння тексту (15–20 хвилин).А). Використовуємо підготовлений студентами план тексту.1. Перевіряємо правильність постановки запитань в граматич-ному плані та в плані змістовності. Як результат на дошці з’яв-ляється відкоригований план тексту у вигляді запитань.

2. Вибираємо одного студента, який буде ставити запитання.Решта групи відповідають на поставленні запитання.

Б). Проводимо перевірочний цикл вправ, використовуючи карткиз вправами типу:

1. Are the following sentences true or false? Correct the false ones.2. Here some answer about transistors. Write in the questions.3. Read the text more carefully. Chose the best answer, a, b, or c.Порадимо студентам намагатися студентами виконати ці вправа

навіть, якщо вони ще не запам’ятали добре значення слів з контексту.Текст повинен бути прочитаним двічі.В) Робота із лексичними одиницями, які важко вимовляються, за-

пам’ятовуються, тощо.


178 179

Випуск 17

© В. КУЗНЄЦОВ, 2009

Василь КУЗНЄЦОВ,канд. хім. наук, доцент

СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬСТУДЕНТІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ

Методологія оцінки знань є важливою частиною кредитно-мо-дульної системи, що зараз упроваджується у вищих навчальних закла-дах України [3; 17]. Головною метою цієї оцінки є визначення певно-го стандарту знань, які студенти повинні отримати у навчальній уста-нові, і систематичний контроль за досягненням даного стандартупротягом всього навчального курсу. Уявляється привабливим частко-во автоматизувати процес оцінювання з використанням сучаснихкомп’ютерних технологій. На наш погляд, запровадження елементівавтоматичного контролю за результатами навчального процесу ефек-тивне зокрема в курсах іноземної мови для студентів технічного про-філю.Практика показує, що завдяки тому, що іноземна мова не є про-

філюючою дисципліною для цієї категорії студентів, вони достатньовідрізняються за початковим рівнем знань у цій галузі. Це потребуєпідсилення індивідуальної роботи зі студентами, що дуже складнозробити у рамках часу, якій передбачається існуючими навчальнимипрограмами на вивчення іноземної мови. Як вже зазначалось раніше,використання комп’ютерних технологій сприяє індивідуалізації робо-ти зі студентами, допомагає вирішити такі важливі питання, як [2; 207–208]:

² підвищення ефективності контролю знання мови, забезпечен-ню умов для належного зворотного зв’язку між студентами тавикладачами протягом мовного курсу, вибору найбільш до-речних навчальних матеріалів;

² значне зменшенню рутинного навантаження викладачів, зай-нятих перевіркою стандартних тестів;

² покращення об’єктивності і надійності результатів перевіркинавчальних вправ;

² забезпечення студентів протягом всього навчального курсуефективними засобами самоконтролю.


1. Акользіна Л., Константинова Д. Деякі роботи з текстом на просу-нутому етапі навчання студентів іноземців російської мови //Мова та історія: Період. зб. наук. пр. – К., 2005. – Вип. 78/79. –С. 98 – 100.

2. Конопляник Л. Особливості навчання читанню англійською мо-вою в технічному вузі та його зв’язки з іншими видами мовленнє-вої діяльності // Мовні і концептуальні картини світу: Зб. наук. пр.Вип. 11. Кн. 2. – К., 2004. – С. 223 – 225.

3. Tomas P. The Art and Craft of Teaching. Cambridge, MassachusettsHarvard University Press, 1984. – 318 р.

АНОТАЦІЯ

Білоконь Г. Розвиток навичок усного мовлення студентів у процесі вивчен-ня іноземної мови за професійним спрямуванням через читання науковихтекстівСтаття присвячена розвитку навичок усного мовлення студентів. Засто-

сування читання науково-технічних тексів та використання ефективних видівробіт у процесі вивчення мови є багатогранним та самостійним видом мов-леннєвої діяльності, яке за своєю важливістю посідає одне з головних місцьсеред інших видів у процесі вивчення іноземної мови.

SUMMARY

Bilokon’ Н. The development of students oral communication in the trainingprocess of foreign language in compliance with professional directionТhe article deals with the raising methods of developing of speaking skills in

foreign language studying. There is some information of using of creative teachingactivities in foreign language studying


180 181

Випуск 17

5. Комунікативні вправиСтавлять за мету розвиток здібностей студентів до встановлення

взаємних контактів та спілкування. Очевидно, що найбільш доцільни-ми ці вправи є в умовах прямого підключення комп’ютерів до мережіІнтернету з встановленням реальних контактів, але навіть в режимі“off line” також можна складати листи відповідно до конкретної теми,рецензувати проекти, технічну документацію, рекламні матеріали. Цівправи, наприклад, можна широко використовувати в спеціальнихкурсах ділової етики, професійного спілкування.Оскільки мова іде про виконання вправ за допомогою комп’юте-

ра, цілком природно виникає питання про можливість автоматичноїперевірки їх результатів [1; 27–28]. За типом питань, присутніх у впра-вах, ці вправи можна умовно розділити на два типи – з відкритими, таз закритими питаннями. Відкрите питання потребує відповіді з вико-ристанням клавіатури комп’ютера. Як приклади, можна навести такітипи граматичних та вузькофахових вправ в спеціальних курсах іно-земної мови, які використовують відкриті питання, та можуть бутилегко перевірені в автоматичному режимі:

² заповнення пропусків в тексті (для підвищення однозначностіавтоматичного контролю краще пропонувати вибір слів зпевного переліку);

² заповнення пропусків в тексті з відповідною граматичноюзміною слова-ключа, наведеного в невизначеній формі;

² трансформація фрази (наприклад, перетворення прямої мовина непряму);

² постановка питань до наданого речення за схемою, що пропо-нується.

В більш складних вправах, наприклад в разі відповіді на питаннябез заздалегідь визначеної структури, можлива досить великакількість правильних відповідей. В такому випадку оцінка результатівздійснюється викладачем, а функції комп’ютерної системи зводятьсялише до запису та зберігання результатів іспиту. Є дуже цінним, щорезультати тестування виводяться та зберігаються у цифровому фор-маті, вони легко можуть бути передані куди-завгодно, наприклад, задопомогою електронної пошти, і до їх перевірки можуть бути залученіінші особи, наприклад фахівці в певній технічній галузі.Закриті питання потребують вибору із заздалегідь підготовленого

переліку відповідей і, таким чином, їх результати в будь-якому випад-ку легко обробляються в автоматичному режимі. Декілька варіантіввправ з закритими питаннями:

У порядку зростання складності можна виділити такі типи вправ,що найбільш придатні в спеціальних курсах іноземної мови для сту-дентів технічних напрямків [2; 205–206]:

1. Інформаційні вправиНайлегші вправи, що ставлять за мету перевірити оволодіння сту-

дентами фактичним матеріалом з конкретної теми, спеціальною тер-мінологією та особливостями її застосування. З такими вправами сту-денти відповідають на конкретні питання стосовно значення термінів,варіантів їх перекладу в залежності від контексту.

2. Компіляційні та синтетичні вправиВправи, які потребують не лише переказу, а перефразування та си-

стематизації інформації, отриманої з різноманітних джерел. Складан-ня нового документу розвиває здібності щодо швидкого відбору ма-теріалу з різних джерел з поясненням мотивації вибору та наступнимвикладом інформації власними словами. Найпростішим прикладомвправи такого типу є просте скорочення обсягу уривка фахового тек-сту зі збереженням основної інформації, що міститься у ньому.

3. Аналітичні вправиВправи цього типу потребують більш глибокого розуміння суті пи-

тання, знаходження подібностей та відмін між окремими сторонамипредмету або явища, пошуку причинно-наслідкових причин. Найпро-стішим прикладом вправи подібного типу може бути завдання щодорозділення тексту на окремі фрагменти з наступним пошуком назвидля кожного. Дуже корисними вправами є реферування наукових ста-тей, складання анотацій із заданим обсягом (кількістю знаків, слів,речень), пошук ключових слів до статті. Крім вузької мети вивченнямови, такі вправи сприяють здобуттю професійних навичок роботи знауковою літературою за фахом. Природно, що розв’язання завданьостаннього типу потребує певного мінімального рівня спеціальнихзнань, що не пов’язані безпосередньо з загальним володінням мовою,тому вони доступні лише студентам старших курсів.

4. Вправи творчо-пошукового спрямуванняНайбільш складний за характером тип вправ, що потребує від сту-

дента створення на основі вже набутих знань якогось нового рішення,моделі, гіпотези та пропозицій щодо їх верифікації або випробовуван-ня. Зрозуміло, що під час створення вправ цього типу вкрай необхід-на тісна взаємодія з викладачами з фахових технічних дисциплін.Практика підтверджує доцільність поєднання подібної роботи з підго-товкою студентів до реальної наукової конференції, діяльністю в сту-дентських наукових гуртках.


182 183

Випуск 17

The term security in general refers to techniques for ensuring that datastored in a computer cannot be read or compromised. Obvious securitymeasures involve data encryption and passwords. Data encryption by thedefinition is the translation of data into a form that is unintelligible withouta deciphering mechanism. A password, obviously, is a secret word or phrasethat gives a user access to a particular program or system.

Modern systems of telecommunications have a tendency to createextremely complicated webs (extranets) with specific features. For instance,VHF AIRCOM service is delivered over a network of over 800 VHF datalink radio stations installed in over 160 countries. Security issues of theextranets are attracting large publicity both in the technical/researchpublications and in the media. In the environments employing mobile codewhere the BS could be connected to the external network such as theInternet we have a need to look at the BS in order to ensure its security. Toensure that airlines and Air Traffic Service providers can rely on service ofmodern air companies meeting their evolving needs, they are upgrading theAIRCOM VHF network to comply with the new International CivilAviation Organization (ICAO) standard specifying the VHF Digital Link(VDL) Mode 2.Нижче надані приклади тестових запитань для перевірки розумін-

ня змісту цього уривку:Choose the correct version. Find the necessary information in the text.1. Remote platform in a transport communication network is …a) a service supplier.b) is a large structure on the land or in the sea, which has equipment

for getting natural resources from under the ground.c) a service receiver.d) an organization that provides Internet services.

2. The best way to provide security for networking infrastructure is …a) to avoid cyberspace.b) to offer WWW home pages and FTP servers for free public access

on the Internet.c) to provide real physical mobility for communications via wireless

means.d) to ensure that data stored and transmitted in the network cannot

be read or compromised.3. Contemporary air traffic companies permanently upgrade VHF

AIRCOM service …a) to be connected to the external network such as the Internet.b) to comply with the new International ICAO standard.

² альтернативні (багатоальтернативні) – потребують виборуоднієї або відповідно декількох правильних відповідей із за-пропонованих варіантів;

² питання на співставлення, коли треба підібрати пари з варі-антів в перший та другій частинах таблиці, наприклад знайтисиноніми чи антоніми;

² пошукові, які потребують знайти в тексті, рисунку, таблицідеякий об’єкт, що задовольняє зазначеній умові.

Для прикладу використання питань закритого типу для перевіркимовних навичок студентів розглянемо уривок англомовного навчаль-ного тексту технічної спрямованості. Загальний обсяг цього тексту,що стосується питань захисту в інформативно-комунікативних мере-жах, які використовуються, зокрема, в авіації, складає приблизно2,5 тис. друк. знаків.

Providing of safety and security of information is a subject of specialattention and importance in transportation because any serious technicalfailure in computer system of modern vehicles such as aircraft, spacecraft,trains, ships, cars, etc. could result in catastrophic consequences includingloss of human life.

Every modern system of telecommunications has a “base system” (BS)and a “remote platform” (RP) to/from which information is sent/received.In a case of ordinary Internet connection the BS can be, for example, servicesupplier and the RP a service receiver while service is delivered by the datasent from the BS. In a case of transport system (aviation, ground transport)the RP can be physically mobile and communications are achieved viawireless means. In every case there exists a hazard that both, BS and RP areattacked using available communications means. Thus, it is a generalproblem which however is difficult to solve in simple and universal way.

Most often regardless of the business type, sufficient number of userson many of the private networks are demanding access to the Internetservices such as the World Wide Web (WWW), Internet mail, Telnet, andFile Transfer Protocol (FTP). Additionally, some corporations involved ininformation business want to offer WWW home pages and FTP servers forfree public access on the Internet. Thus, exposing of the organization’sprivate data and networking infrastructure to the Internet crackersdefinitely increases concerns of the Network Administrators about securityof their networks. It has been very well expressed that “security should notbe a reason for avoiding cyberspace, but any corporation that remainsamateurish about security is asking for trouble.”


184 185

Випуск 17

ку різних форм мовної активності, включаючи навіть навички вимов-ляння.Цифровий формат результатів комп’ютерного тестування дозво-

ляє будь-який спосіб їх статистичної обробки. Це дає можливості своє-часного виявлення певних тенденцій у ході навчального процесу тавнесення до нього відповідних коректив.


1. Крамаров С.О., Ким Л.С., Лысакова Л.А. Контроль учебной дея-тельности при дистанционном обучении иностранному языку впроцессе профессиональной подготовки // Педагогическая ин-форматика. – 2002. – №2. – С. 26 – 31.

2. Кузнєцов В.О. Сучасні інформаційні технології в курсі іноземноїмови для студентів технічних спеціальностей // Вісник НАУ. –2003. – № 3–4. – С. 204 – 208.

3. Програма з англійської мови для професійного спілкування.Г.Є. Бакаєва, О.А. Борисенко, І.І. Зуєнок та ін. – К., 2005 – 119 с.

АНОТАЦІЯ

Кузнєцов В. Сучасні технології оцінювання знань студентів при вивченнііноземної мови за професійним спрямуваннямУ статті обговорюється досвід застосування різних форм тестів, результа-

ти яких можуть бути оброблені за допомогою комп’ютерів, у навчанніанглійській мові студентів технічних спеціальностей. Правильно обрана си-стема тестування надає можливість швидкої, вірної та надійної оцінки мов-них навичок студента.

SUMMARY

Kuznetsov V. Modern technologies of students’ language skills evaluation in ESPcurricula

The report discusses the experience of application of different kinds of tests,which we can evaluate automatically with computers, to teaching of English thestudents of engineering specialties. Correctly chosen testing procedure provides theability to valid and reliable express evaluation of student’s language skills.

c) to deliver their commercial over a network of over 800 VHF data linkradio stations installed in over 160 countries.

d) to translate their data into a form that is unintelligible without adeciphering mechanism.

4. Security issues of the extranets are attracting large publicity both inthe technical/research publications and in the media because of …

a) extremely importance of such subjects in preventing fatal accidentsin air traffic.

b) concerns of the Network Administrators about security of theirnetworks.

c) existence a hazard that both, BS and RP could be attacked usingavailable communications means.

d) connecting both BS and RP to the external network such as theInternet.

Цілком зрозуміло, що навіть у випадку вибору студентом вірнихвідповідей це не може розглядатись як підтвердження його здатностідо якісного літературного перекладу тексту. Проте ці результати до-сить однозначно показують на правильне сприйняття і порозуміннясуті прочитаного протягом визначеного часу, що у більшості випадківє достатнім показником для об’єктивної оцінки мовної компетенціїстудента, для якого іноземна мова не є профілюючою спеціальністю.Той же самий текст, але з іншими варіантами запитань може бутивикористаний в іншому варіанті тестової вправи.Наведений приклад показує, що цілком реально дати для тестово-

го завдання текст фахового змісту достатньо великого обсягу. Зрозу-міло, що наведена форма тесту із запитаннями закритого типу, деобирається один із можливих варіантів закінчення розпочатого речен-ня, не є єдиною з можливих. Як варіанти можна навести завдання навибір заголовків до частини тексту із запропонованого переліку, вста-новлення правильної послідовності частин тексту и т.д.Комбінування питань відкритого та закритого типу в єдиному

блоці дозволяє створити ефективну навчально-контролюючу систему.На стадії відпрацювання теми найбільш доцільно використовувативправи з питаннями відкритого або закритого типу, що дозволяютьстудентам самостійно перевіряти їх результати. На заключній стадіїрубіжного контролю поряд з вправами, що перевіряються автоматич-но, можна також використовувати більш складні завдання з питання-ми відкритого типу, які потребують аналізу та оцінки безпосередньовикладачем, або стороннім експертом. Належним чином вибранапроцедура тестування забезпечує достатньо швидку та надійну оцін-


186 187

Випуск 17

Тому метою обов’язкового змістового курсу є оволодіння профе-сійно-орієнтованими іншомовними вміннями на рівні В2. Курс триваєчотири навчальні роки і на опрацювання необхідного матеріалу ви-діляється визначена кількість годин, передбачених Міністерством ос-віти і науки України.Аналіз зазначених вище документів дав підстави нам зрозуміти та

сутність рівня В2. З цією метою ми виділили наступні компонентицього рівня: діапазон знань, правильність мовлення, швидкість мов-лення, взаємодія із співрозмовником, зв’язність мовлення та їх змістовіхарактеристики.Було зроблено висновки, що студент, який має рівень В2, необхід-

ний для ефективної іншомовної професійної діяльності:² достатньо володіє мовою для того, щоб робити точні описи,висловлювати власну думку на загальні та професійні теми безнадто помітних пошуків слів, і використовує з цією метоюдеякі складні мовленнєві звороти (діапазон знань);

² показує відносно високий ступінь граматичного контролю, неробить помилок, які призводять до непорозуміння, і може ви-правити більшість своїх помилок (правильність мовлення);

² може продукувати фрази або речення у досить швидкомутемпі, навіть за умови сумніву під час пошуку структур чивиразів (швидкість мовлення);

² може вести бесіду, висловлюватись належним чином та закін-чувати її, коли це потрібно, може дискутувати на доступнітеми, забезпечуючи розуміння, та залучаючи інших до дис-кусії (взаємодія із співрозмовником);

² може використовувати обмежене число схем зв’язку, щоб йоговисловлювання мало точний, зв’язний характер, навіть якщоу ньому трапляються деякі “стрибки” під час довгого гово-ріння (зв’язність мовлення).

Для більш детального аналізу було також розглянуто рівень В2 урізних видах мовленнєвої діяльності, а саме: читанні, аудіюванні (ро-зумінні джерела), говорінні (монологічному та діалогічному мовленні)та писемному мовленні. Отже, студент, що має рівень В2, розумієоб’ємні висловлювання і стежить за аргументацією на доступні роз-мовні та професійні теми, розуміє більшість новин та програм пропоточні події, більшість фільмів літературною мовою та документаль-них фільмів зі своєї спеціальності. Він також може читати статті таповідомлення з сучасних проблем, автори яких мають особливу пози-цію чи точку зору, може розуміти сучасну літературну прозу, профе-© Л. КОНОПЛЯНИК, 2009

Леся КОНОПЛЯНИК,ст. викладач

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА МОДЕЛЬ ПІДГОТОВКИМАЙБУТНІХ ІНЖЕНЕРІВ АВІАЦІЙНОЇ ГАЛУЗІДО ІНШОМОВНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У контексті сучасних євроінтеграційних процесів особливого зна-чення набуває підготовка інженерів авіаційної галузі, здатних засто-сувати знання з іноземної мови у своїй професійній діяльності. Воло-діння іноземною мовою – важлива умова ефективної іншомовноїдіяльності у професійному середовищі, оскільки вона сприяє обгово-ренню фахових питань, пошукові нової інформації, аналізу іншомов-них джерел для отримання даних, які поліпшують виконання профе-сійних завдань та сприяють спілкуванню з іноземними колегами длянабуття досвіду та обміну інформацією.Вивчивши і проаналізувавши “Загальноєвропейські рекомендації

з мовної освіти” [2] щодо рівнів володіння іноземним мовленням таОПП (освітньо-професійнi програми), робочі навчальні програмимайбутніх інженерів авіаційної галузі та опираючись на дослідженняГришкової Р.О.[1; 18], Ніколаєвої С.Ю. [3], Ягельської Н.В. [4; 15] таінших, ми дійшли висновку, що в умовах інтеграції України до євро-пейського простору та відповідно до вимог, які ставлять сучасні робо-тодавці до випускників вищого закладу освіти, майбутній інженеравіаційної галузі повинен володіти рівнем B2 (незалежний користу-вач), який дозволить йому належним чином використовувати інозем-ну мову у професійній діяльності, оскільки основними завданнямипідготовки майбутніх інженерів авіаційної галузі є готовність до про-фесійної діяльності; розвиток усвідомленої потреби до саморозвитку;формування іншомовної готовності; розвиток творчої особистості.Формування іншомовної готовності передбачає не лише наявністьпевних знань, властивостей або якостей особистості, її стану чи здат-ності до продуктивної діяльності, але й усвідомлене розуміння ролііноземної мови для професійної діяльності, застосування студентамизнань, умінь і навичок для реалізації спілкування іноземною мовою зафахом та практичні вміння спілкуватися іноземною мовою.


188 189

Випуск 17

володіння іноземною мовою для активного її використання у май-бутній професійній діяльності.Метою розробки моделі ми вбачали підвищення рівня готовності

майбутніх інженерів авіаційної галузі до використання іноземної мовиу професійній діяльності, що є необхідною умовою для продуктивноїта ефективної діяльності.Серед основних принципів методичної організації навчально-

пізнавальної діяльності майбутніх інженерів з опанування змісту ос-віти у процесі навчання іноземних мов найважливішими, на нашу дум-ку, є наступні: природовідповідності, доступності, професійної спря-мованості, диференціації та інтегрованості професійних, міжпредмет-них, комунікативних знань, умінь і навичок.Для ефективного навчання іноземній мові майбутніх інженерів не-

обхідне виконання таких педагогічних умов: діагностика студентів занавчальними можливостями та здібностями; науково обґрунтованийдобір і структурування змісту навчального матеріалу курсу “Інозем-на мова за професійним спрямуванням”; диференціація змісту мате-ріалу, обумовлена професійним спрямуванням даної дисципліни, ета-пами навчання та рівнями розвитку знань, умінь і навичок студентів;мотивація навчання шляхом орієнтації на інтегральну готовністьмайбутніх інженерів до професійної діяльності на основі єдності осо-бистісного і професійного розвитку; рольова та ситуативна організа-ція навчальних занять та диференційоване використання ігрових за-нять та креативних технологій на заняттях.Для створення педагогічних умов, зазначених вище, необхідним

було використання наступних методів навчання: методів стимулюван-ня та мотивації навчально-пізнавальної діяльності (створення ситу-ацій інтересу до навчання), методів активізації навчально-пізнаваль-ної діяльності (проблемні, дослідницькі, продуктивні, пошукові мето-ди, контекстне навчання, рольові/ ділові ігри) та креативних методів(кейс-метод, мозковий штурм, метод круглого столу, метод інциден-ту тощо). Вибір методу навчання залежав від етапу навчання, рівнярозвитку знань, умінь і навичок студентів, а також від професійногоспрямування дисципліни “Іноземна мова”.Весь курс навчання ми поділили на три етапи: 1 курс – адапційно-

корективний етап, 2 курс – перехідний етап та 3–4 курси – базовийпрофесійно спрямований етап.Перший етап ми пропонуємо присвятити надолуженню прогалин

середньої освіти, підведення студентів до рівня володіння мовою, не-обхідного для опанування професійної іноземної мови, та вивченню

сійно-спрямовану літературу, статті в професійних журналах та іншихфахових джерелах. Такий фахівець здатний брати активну участь удискусіях у знайомих контекстах (розмовні, побутові, ділові та про-фесійно-спрямовані теми), викладаючи і захищаючи свою точку зору(свої погляди); може представляти чіткі, детальні висловлювання прошироке коло питань, що стосується сфер його інтересів (включаючипрофесійні інтереси), може висловлювати думку на запропонованутему, наводячи аргументи “за” і “проти”, може готувати і робитиневеликі презентації іноземною мовою.На етапі констатуючого експерименту ми визначали, чи мають

майбутні інженери авіаційної галузі (студенти 4 курсу спеціальності“Обладнання повітряних суден”) рівень володіння мовою незалежно-го користувача (В2), який відсоток студентів має позитивний резуль-тат, які психолого-педагогічні умови сприяють підвищенню цьогорівня, які перешкоди стоять на заваді досягнення цього рівня, які ме-тоди і технології позитивно впливають на навчальну діяльність з ме-тою удосконалення знань, умінь і навичок. Спочатку був визначенийстан готовності студентів 4 курсу до використання іноземної мови упрофесійній діяльності за наступними критеріями:

² успішність (за результатом спеціально проведеного тестуван-ня, модульного контролю, комплексних контрольних робіт,оцінок з предмету “Іноземна мова за професійним спрямуван-ням”) лише 16% студентів випускних курсів мали найвищийрівень і 10% – низький (оцінка “незадовільно”);

² мотивація (за результатами проведення анкетування) – 18%високий рівень і 22% – низький.

Наступним кроком було проаналізовано педагогічні технології,які сприяли підвищенню рівня готовності студентів до використанняіноземної мови у професійній діяльності, зокрема такі креативні мето-ди навчання, що спрямовані на активізацію навчально-пізнавальноїдіяльності студентів та підвищення їх рівня знань, як “кейс-метод”,“мозковий штурм”, метод інциденту, пізнавальні, рольові та ситуа-тивні ігри, пошукова діяльність, а також проблемне та розвивальненавчання тощо. Хоча і була визначена їх важлива роль для формуван-ня готовності до використання іноземної мови в майбутній про-фесійній діяльності, але потребувало подальшого дослідження ство-рення належних педагогічних умов з метою ефективного використан-ня цих технологій при вивченні іноземної мови у підготовці майбутніхінженерів авіаційної галузі. Тому потребувала розробки логічно вибу-дувана модель навчального процесу, спрямована на підвищення рівня


190 191

Випуск 17

спрямування (що спостерігається ще з 2 курсу), потім їх функціонуван-ня у реченнях і лише згодом у тексті. На цьому етапі мотивація напрофесійну діяльність стає профілюючою, оскільки вивчаютьсяпрофільні предмети, які все більше наближають студентів до майбут-ньої професійної діяльності. На перший план виходять: квазіпрофе-сійна діяльність (рольові ігри професійного спрямування), ситуатив-на діяльність (кейс-метод) та пошукова діяльність (міжпредметні кон-ференції).Контроль, на нашу думку, є необхідною складовою оцінювання і

встановлення зворотного зв’язку між процесом навчання і одержанимрезультатом. Контроль навчання іноземній мові розроблявся з опо-рою на програму з іноземної мови за професійним спрямуванням, дедля різних етапів визначено знання, уміння і навички письмового іусного іноземного мовлення.Нами були застосовані такі форми контролю як попередній

(вхідний), поточний, тематичний, рубіжний, підсумковий (за терміномпроведення), остаточний (за якістю засвоєного навчального матеріа-лу), у формах контрольних, самостійних, перевірочних, тестовихробіт, модульних контрольних робіт, співбесіди, заліку, іспиту.

В розробленій нами моделі навчання, окрім контролю за рівня-ми готовності до використання іноземної мови, сформованих у сту-дентів – майбутніх інженерів також впроваджувався контроль за ди-намікою формування рівнів готовності до ефективного використанняіноземної мови у майбутній професійній діяльності. Для цього мивизначили наступні компоненти і критерії оцінки рівнів готовності доефективного використання іноземної мови у майбутній професійнійдіяльності, в яких успішність з окремих предметів представлена якокремими показниками. Серед компонентів сформованості готовностіми виділили наступні: мотиваційний, вольовий, змістовий, діяльніс-ний, ситуативно-орієнтаційний та оцінювальний. А серед критеріївсформованості готовності до використання іноземної мови у про-фесійній діяльності можна визначити наступні: мотивація вивченняпрофесійно-орієнтованої іноземної мови, здатність успішно виконува-ти професійну іншомовну діяльність (теоретико-практична підготов-леність), творче опанування продуктивним стилем іншомовної про-фесійної діяльності та здатність до самостійності у прийнятті опти-мальних рішень та рефлексії.Відповідно до цих критеріїв можна виділити наступні рівні сфор-

мованості готовності до іншомовної професійної діяльності: низький

тем (побутові, країнознавчі), які цікавлять студентів на цьому етапінавчання. Оскільки студенти приходять до вищого закладу освіти зрізним рівнем підготовки і іноді недостатнім для вивчення професій-но-спрямованих тем, то перед початком навчання ми вважаємо занеобхідне визначити вхідний рівень знань у вигляді тестування навизначення загального рівня володіння іноземною мовою. Це дозво-лить викладачу скорегувати свою роботу таким чином, щоб заповни-ти прогалини у знаннях. Перший етап являє собою сукупність знаньлінгвістики, що вивчається на тематичному матеріалі загальногорівня складності з метою контролю і корегування наявних у студентівпершого курсу навчання знань, умінь і навичок як лінгвістичних, такі комунікативних. Специфіка тем першого рівня пов’язана з цілямиповсякденного спілкування, які є актуальними сьогодні, причомустратегічним завданням є не накопичення знань, а підготовка само-стійної творчої особистості, здатної знаходити необхідну для неїінформацію, використовувати її у своїй діяльності і здійснювати ефек-тивне спілкування у межах тем. В якості активних методів та техно-логій, що були використані нами на першому курсі у студентів виділи-мо рольові ігри, виконання творчих завдань (написання творів, підго-товка міні-проектів, складання кросвордів з певної теми), метод моз-кового штурму, дискусії та обговорення загальнокультурних тем,пошукова діяльність у вигляді підготовки доповідей та рефератів.Перехідний етап характеризується розвитком умінь і навичок ро-

боти з фаховою іноземною літературою та накопиченням професійно-го словника-мінімума. На відміну від першого курсу, теми вже набли-жаються до майбутньої професійної діяльності, проте носять ще оз-найомлювальний характер. У той же час потрібно зазначити, що зцього етапу розпочинається набір професійно-спрямованої терміно-логії. Окрім традиційних форм і методів навчання, також кориснимибудуть методи, описані для першого курсу, але їх зміст дещо відрізня-тиметься.На третьому етапі домінантою стають фахові тексти, опрацюван-

ня яких готує студента до іншомовного спілкування на професійнітеми, що є джерелом поглиблення його фахових знань. Саме на ційстадії відбувається процес найглибшої інтеграції знань професійних тазнань з іноземної мови, коли іноземна мова стає тим інструментом,який активізує, поглиблює професійний світогляд студента. Виходячиз того, що процес інтеграції професійних знань в курсі іноземної мовипредставляє собою спіралеподібну криву, тож, спочатку, він відбу-вається на рівні введення окремих лексичних одиниць професійного


192 193

Випуск 17

готовності майбутніх інженерів авіаційної галузі до іншомовної діяльності зметою визначення необхідного рівня для продуктивної діяльності.

SUMMARY

Konoplianyk L. Experimental Model of Aviation Engineers’ Training for ForeignProfessional Activity

The article deals with author’s didactic model of aviation engineers’ training forforeign professional activity. The main criteria, indices and characteristics ofpreparedness levels for foreign professional activity are also shown in the givenarticle with the purpose of determining the necessary level for effective activity.

(репродуктивний); середній (реконструктивний); достатній (продук-тивний) та високий (творчий).За нашою системою підготовки майбутніх інженерів основним ре-

зультатом навчання є не обов’язкове досягнення кожним майбутнімфахівцем максимально високих рівнів володіння іноземною мовою, аобов’язкове володіння максимально високими рівнями готовності доефективного використання іноземної мови у майбутній професійнійдіяльності.Таким чином, результативний компонент підготовки майбутніх

інженерів передбачає оцінку сформованих у студентів рівнів знань,умінь і навичок, особистісного і професійного розвитку, сформова-ності мотивації навчально-пізнавальної і професійної діяльності.Лише використання всіх компонентів моделі як цілісної системи

сприятиме підвищенню рівня готовності майбутніх інженерів авіацій-ної галузі до іншомовної професійної діяльності.


1. Гришкова Р.О. Педагогічні умови реалізації особистісно орієнто-ваного навчання іноземної мови студентів нефілологічних спе-ціальностей вищих закладів освіти: Автореф. дис. … канд.пед. наук: 13.00.04 / Національний педагогічний університетім. М.П. Драгоманова. – К., 2000. – 20 с.

2. Загальноєвропейські рекомендації з мовної освіти: вивчення, ви-кладання, оцінювання / Наук. ред. українського видання д-р пед.наук, професор С.Ю. Ніколаєва. – К., 2003. – 262 c.

3. Николаева С.Ю. Индивидуализация обучения иностранным язы-кам: Монография. – К., 1987. – 139 с.

4. Ягельська Н.В. Методика організації самостійної роботи студентівз англійської мови з використанням професійного мовного порт-феля: Автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.02. – К., 2005. –23 с.

АНОТАЦІЯ

Конопляник Л. Експериментальна модель підготовки майбутніх інженерівавіаційної галузі до іншомовної професійної діяльностіУ статті представлено авторську дидактичну модель підготовки май-

бутніх інженерів авіаційної галузі до використання іноземної мови у май-бутній професійній діяльності та пояснюються основні компоненти моделі.Також розглядаються основні критерії, показники та характеристики рівнів


194 195

Випуск 17

особливо у студентів технічних навчальних закладів, залишаєтьсявідкритим особливо у практиці викладання іноземної мови.

Мета статті. Мета нашого дослідження – розглянути, вивчитинайефективніші методи навчання, які забезпечать високоефективнумотивацію вивчення іноземної мови, особливо у студентів технічнихнавчальних закладів та запропонувати для обговорення питань, по-в’язаних з практичним їх використанням.

Основна частина. Мотивації студентів вивчати іноземну мову – цебажання вивчати мову та досягнути успіху з майстерності іншомовно-го мовлення, тобто мати перспективу розвитку і самовдосконалення;бажання подолати страх перед невдачами у професійній сфері, щоббути впевненим у перспективі кар’єрного росту. На думкуВ.Е. Мільмана, в структурі особистості існує два види мотивації про-дуктивна і споживча [3; 156]. Продуктивна мотивація визначає твор-чий розвиток і сприяє включенню людини в соціум. Знання іноземнихмов збагачує і розвиває особистість, дає можливість бути повноправ-ним членом світової спільноти. Усвідомлення цього орієнтує осо-бистість на майбутнє. Споживча мотивація вивчення мови націлена напідтримку життєдіяльності суб’єкта і зумовлена його потребами.Знання іноземних мов з цієї точки зору є фактором, який дає мож-ливість мати хорошу роботу, а значить створювати матеріальні бла-га гідні амбіцій того, хто її вивчає. Найкращий спосіб задовольнитипотребу студента розмовляти іноземною мовою, яка вивчається – цеперебування його чи її у відповідному іншомовному середовищі дов-готривалий період. Спілкування виключно іноземною мовою чи ненайкраще сприяє її вивченню. Це вже неодноразово перевірено напрактиці і нам відомо це з власного досвіду. Як вище згадувалось надумку Пасова Є.І. при вивченні іноземної мови доцільно використо-вувати без перекладний метод вивчення, який виключає використан-ня рідної мови у процесі її вивчення. З точки зору М.К. Скляренко,Є.І. Онищенко, С.Л. Захарова, В.П. Кузовлєв стимулюванню та забез-печенню комунікативної мотивації сприяють різні фактори [6; 6–7].Міркуючи про вибір методів, які забезпечують мотивацію сту-

дентів до вивчення іноземної мови необхідно пам’ятати, що найваж-ливішим аргументом у цьому є результативність наших дій. Високарезультативність спонукає студента до дії. Загальновідомо, що добревідпрацьований матеріал є зрозумілим, а коли зрозумілим – то легким.Як результат – мотивація до подальшого вивчення. Добре відпрацьо-ваний матеріал є результат праці викладача та студентів. Отже вибірнайефективніших методів навчання для забезпечення мотивації вив-© Т. КУЛІКОВА, 2009

Тетяна КУЛІКОВА,ст. викладач

ВИБІР НАЙЕФЕКТИВНІШИХ МЕТОДІВНАВЧАННЯ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОТИВАЦІЇ

ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ

Актуальність дослідження. Питання вибору найефективніших ме-тодів навчання, які можуть забезпечити мотивацію вивчення інозем-ної мови як спонукання, що спричиняють активність і визначають їїнаправленість є актуальним на будь-якому етапі вивчення іноземноїмови. Адже мотивація, зумовлюючи поведінку і діяльність, робитьвплив на професійне самовизначення, на задоволення людиною ре-зультатами своєї праці [3; 50]. Мотивація динамічна, носить пере-мінний характер і виражає собою безперервний процес, який прохо-дить під постійним впливом об’єктивних та суб’єктивних факторів

Питання мотивації вивчення іноземної мови докладно розглянутіу книзі Пассова Є.І., “Коммуникативный метод обучения иноязычно-му говорению”, де висловлюється думка про те, що найкращий спосібзадовольнити потребу розмовляти іноземною мовою – це можливістьособи, що вивчає мову попасти у іншомовне середовище, у якому ніхтоне розмовляє рідною мовою на довготривалий період. Вивчення іно-земної мови без застосування рідної чи не найкраще сприяє забезпе-ченню мотивації її вивчення. Це вже неодноразово перевірено на прак-тиці і нам відомо це з власного досвіду. Використання так званого безперекладного методу, який виключає використання рідної мови упроцесі вивчення забезпечує мотивацію вивчення іноземної мови.Вибір найефективніших методів навчання для забезпечення мотиваціївивчення іноземної мови передбачає те, що ці методи у своїй основімають давно відомий без перекладний метод, який відомий давно ідетально описаний у книзі Пасова Є.І. [4; 19]. Пилипів О. у статті“Роль мотивації при вивченні іноземної мови” констатує, що в немов-них навчальних закладах проблема мотивації вивчення іноземноїмови значною мірою впливає на результати навчання студентів [5; 77].

Постановка проблеми. Та все ж, незважаючи на значну кількістьпраць науковців – практиків, питання вибору найефективніших ме-тодів навчання для забезпечення мотивації вивчення іноземної мови,


196 197

Випуск 17

діями кожного студента; участі студентів в оцінюванні інших; вміннясамостійно приймати рішенця при розв’язанні проблем, створенихмовною ситуацією; наявності активної життєвої позиції; високогорівня узгодженості дій студентів. Мотивовані студенти, не залежно відвиду мотивації, докладають більше зусиль в досягненні мети. У нашо-му випадку це вивчення мови. О.Пилипів констатує, що в немовнихнавчальних закладах проблема мотивації вивчення іноземної мовизначною мірою відбивається на результатах навчання студентів. В цихвипадках ми маємо справу з інструментальною мотивацією [5; 76].Але, якою б мотивація не була, незаперечним є той факт, що найслаб-ша мотивація, краще за її повну відсутність. Мотивація студентів довивчення іноземної мови зумовлена бажанням розмовляти цією мо-вою. Бажання спілкуватися іноземною мовою можна визначити, яккомунікативну мотивацію. Комунікативна мотивація, в процесі ово-лодіння іноземними мовами, має велике значення і пов’язана вона ззадоволенням, отриманим студентами від користування мовою, якзасобом спілкування.З нашої точки зору, можна виділити наступні фактори забезпечен-

ня мотивації, які слід враховувати при виборі методів викладанняіноземної мови, щоб досягнути поставленої мети, а саме: позитивнийдоброзичливий клімат під час занять, тобто взаєморозуміння між вик-ладачем та студентами, а також серед студентів між собою; індивідуа-лізація особистості, що означає популярність студента серед това-ришів та взаємні симпатії при виборі мовних партнерів, вибір лідерав мовних групах; і також забезпечення комунікативної мотивації – цевибір виду діяльності під час занять з іноземних мов, і таким видомдіяльності, на нашу думку, є рольова гра. Стосовно позитивного доб-розичливого клімату, ми вважаємо, що студентські емоції впливаютьна їхнє оцінювання ситуації та забезпечують мотивацію cтудентів довивчення іноземної мови. Викладач повинен мати безпосередній до-ступ до студентських емоцій, щоб керувати ними. Якщо студент маєдепресивний стан, нам слід передбачити його поведінку і відповідно доцього відноситись. З метою досягнення певного емоційного стану, щостимулює комунікативну мотивацію студента в процесі навчанняможна використовувати музику. Адже музика створює легке невиму-шене середовище для навчання студентів та уяву, навіть у студентів,що позбавлені уяви, дає хорошу можливість забезпечити позитивний,доброзичливий клімат під час занять, довірливий взаємозв’язок міжвикладачем та студентами, а також серед студентів між собою, якфактор, що забезпечує комунікативну мотивацію [2; 102].

чення іноземної мови, особливо у студентів технічних навчальнихзакладів є важливим підходом до розв’язання цього питання як у те-орії, так і у практиці викладання іноземної мови. Зрозуміло, що питан-ня про вплив мотивації на успішність діяльності, а в даному випадкумовленнєвої, є одним із основних. Загальновідомо, що від виразностімотивів дій залежить їх ефективність. Зупинимося на факторах стиму-лювання мотивації студентів до вивчення іноземних мов, розумінняяких допоможе нам у виборі методів навчання для розв’язання постав-леної проблеми.

Для початку необхідно оцінити деякі стійкі тенденції особистості,що вивчає мову, а саме: загальну та творчу активність, рівень кому-нікативності, рівень прагнення успіху та уникнення невдачі. Проаналі-зуємо загальну та творчу активність групи, що вивчає іноземну мову.Бажання навчатися виникає з різних причин, а саме: зацікавленістьпредметом, перевірка своїх здібностей, потреба подолати перешкодиі досягнути високого рівня знання мови, використати свої знання напрактиці, у професійній сфері. Для досягнення ефективної іншомовноїмовленнєвої діяльності, необхідно підвищити загальну та творчу ак-тивність студентів, а це, в свою чергу призведе до мотивації всієї гру-пи студентів. Адже ми працюємо в групах. Дуже важливими фактора-ми є висока активність групи; висока її згуртованість; нормальні осо-бисті взаємини; відсутність конфлікту в групі; визнання авторитетувикладача та наявність довірливих відносин між групою та виклада-чем. Рівень комунікативності в групі у відношенні до мотивації зале-жить від таких факторів, як бажання працювати в групі; позитивнеставлення викладача до студентів та студентів до викладача; наявністьхорошого психологічного клімату в групі та моральних норм пове-дінки в групі, відсутність стресів; тощо. Рівень комунікативності забез-печує здатність особи, що вивчає іноземну мову. легко і швидко всту-пати в розмову, реалізуючи свій лексичний та граматичний запасзнань, оскільки її стосунки з членами групи не є поверхневими, якщовона грає значиму роль в житті своїх друзів-одногрупників. Група єтим мовним середовищем, в якому і відбувається частіше всього мов-на практика. Мотивація досягнень, на думку Г.Морея, полягає в по-требі здолати перепони і досягнути високих показників в тому чиіншому виді діяльності, а в нашому випадку вивчення іноземної мови[3; 171]. Рівень прагнення успіху та уникнення невдачі при вивченні іно-земної мови, серед членів академічної групи, залежить від багатьохчинників, а саме: від наявності умов для розкриття творчого потен-ціалу групи; бажання працювати в групі; високого рівню контролю за


198 199

Випуск 17

кількість, яких може сягати 15 – 20, ми досягаємо хорошого результатузасвоєння лексичних одиниць та структур. В результаті студенти от-римають знання, стануть впевненими, а цей забезпечує мотиваціювивчення мови.Особливо результативним може бути такий вид діяльності як про-

ведення звичайного словникового диктанту, навіть у ситуації, колибільшість студентів погано підготовлені, або й зовсім не готові, якщодо цього підійти творчо. Його необхідно проводити, використовую-чи для роботи аудиторну дошку. Вся група називає слова рідноюмовою, при цьому користуючись конспектом, а студент пише їх іно-земною на дошці. Слід встановити певні правила такого диктанту:1) всі працюють з конспектами і слідкують за дошкою; 2) слова необ-хідно називати у певному порядку від тих, що легко запам’ятовують-ся до тих, що з якихось причин важко запам’ятовуються; 3) потім по-працювати зі словами, які важко запам’яталися, виділивши їх в окре-му групу, запропонувати сильному студенту, ще один раз перевіритисебе на знання слів, що склали проблему; 4) з кожним разом таких слівбуде менше; 5) опитування проводити починаючи із сильних студентіві рухатись до слабших На виконання такої вправи відводиться від3-х до 5-ти хвилин. Наведені правила можуть змінюватися або допов-нюватися. Мета такого диктанту, звичайно, здобути знання, але і по-казати студентам, що вивчити слова можна легко, а процес засвоєннянадто простий. Результат цього виду діяльності – це забезпеченнямотивації перевірити свої здібності і засвоїти нові лексичні одиниці.

Висновок. Процес навчання студентів іншомовному мовленню, підчас якого використовуються методи, що не відірвані від реальнихпочуттів, переживань, думок, світогляду студентів, а також від заці-кавленості професійною діяльністю, розвиває мовленнєву діяльністьта удосконалює комунікативну компетенцію, дає можливість зроби-ти процес навчання досконалим. Такий процес навчання перетворюєіноземну мову в засіб спілкування в професійній сфері в тому числі.


1. Білоконь Г. Вплив фактору збільшення часу усного мовлення навдосконалення комунікативної компетентності // Мова та історіяЗб. наук. праць. – К., 2005. – Вип. 78/79. – С. 106 – 111.

2. Іщенко Л. Використання музики у навчальному процесі // Мат-лиВсеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених. Актуальні проблемифілології. – Дніпропетровськ, 2003 – С. 102 – 104.

Щоб склалися дружні стосунки у викладача з студентами, необхід-но, щоб студенти розуміли з нашої поведінки, що ми цінуємо їх та їхнідумки, що поважаємо себе і завжди дотримуємося свого слова, що мидуже любимо свій предмет, а коли студенти з любов’ю та повагоювідносяться до викладача, то вони звичайно будуть любити і предмет,який він викладає. Наприклад, один із моментів, який допомагає кра-ще пізнати групу і встановити із студентами дружні стосунки, це в темі“Знайомство” після розповідей студентів, а іноді і до їх виступів за-пропонувати їм поставити різні запитання викладачеві. Відповідатина них потрібно щиро і без будь-яких відтінків табу.Так як індивідуалізація особистості, з нашої точки зору, є популяр-

ністю студента серед товаришів, то дуже важливими є врахуваннявзаємних симпатій при виборі мовних партнерів для втілення видівдіяльності, які націлені на усне мовлення. Наявність лідера в мовнихгрупах підчас заняття є також дуже важливим. Це викликає бажанняу кожного, або хоча б у більшості, стати лідером. Студент повиненвпевнено почувати себе в групі під час занять з іноземної мови, аджевпевненість у собі, в своїх здібностях дуже допомагають у навчанні,тому що підвищують мотивацію студентів вивчати іноземну мову.Ми вважаємо, що дуже важливо дати можливість студентам навча-

ти чогось викладача і дати зрозуміти, що цей момент ви високо цінує-те. Так, наприклад, ви вивчаєте нову лексику за їх спеціальністю, дайтеїм можливість підібрати найбільш вдалий переклад лексичних оди-ниць та дати тлумачення цих лексичних одиниць з точки зору профе-сійного напрямку. Будьте вдячні їм за це. Підкресліть, що без їх допо-моги ви б не справились. На заняттях, взагалі, і з іноземної мови, зо-крема, студент повинен відчувати, що його відповідь цінується і що вінчленом єдиної команди (групи), а як наслідок – з’явиться посиленийінтерес до вивчення у нашому випадку іноземної мови.В процесі оволодіння іноземним усним мовленням вибір виду діяль-

ності впливає на ефективність мовної діяльності. В ході занять студен-ти повинні мати можливість максимально реалізувати не тільки вер-бальні, а й невербальні засоби спілкування, що передбачають викори-стання жестів, поз, міміки. Використання прийомів дискусій, дебатів,ділових ігор у процесі вивчення іноземних мов, приводить до зроста-ючої зацікавленості вивчення іноземної мови так, як допомагає при-скорити момент застосування своїх знаннь на практиці.Для засвоєння граматичного матеріалу можна використовувати

цикл вправ, що базуються на лексиці теми. Виконавши цикл вправ


200 201

Випуск 17

Анна ВЕРЗІНА,викладач

ІННОВАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇУ МЕТОДИЦІ ВИКЛАДАННЯ

Актуальність теми. Застосування інноваційних технологій у мето-диці викладання іноземних мов у вищих навчальних закладах. Вивчен-ня іноземних мов на немовних факультетах вузів є продовженнямвивчення іноземної мови на базі середньої школи. Воно є наступноюланкою в процесі неперервного навчання іноземній мові. На сучасно-му етапі перед Україною відкриваються можливості інтеграції її куль-тури, політики, економіки, технології в світовий простір. Тому значен-ня іноземної мови дуже велике, оскільки вона як засіб спілкування міжнародами є важливим інструментом інтеграції нашої батьківщини досвітової цивілізації; засобом відкриття і пізнання світом України. Усеце спонукає підвищенню вимогливості до знань іноземної мови, набу-тих у школі, до використання їх у процесі навчання та досягненнястандартного рівня знань, адекватного прийнятому в світі.

Мета написання статті. Науковцями-практиками зроблено бага-то в області застосування інноваційних технологій у методиці викла-дання іноземних мов у вищих навчальних закладах, та все ж тема по-требує дослідження, особливо в сфері практичного застосування. На-вчання іноземним мовам у вузах на немовних факультетах спрямованана оволодіння мовленнєвою компетенцією з іноземної мови дляспілкування в усіх основних сферах людської діяльності. При цьомувідповідна увага повинна приділятися навчанню мов за професійнимспрямуванням, іншими словами, навчанню “іноземній мові для спе-ціальних цілей”.

Основна частина. Уперше поняття “англійська мова для спеціаль-них цілей” було введено методистами англомовних країн. Згодом вонобуло запозичене фахівцями у галузі навчання німецької, французької,іспанської та інших іноземних мов. Але суттєвої відмінності між по-няттями “англійська мова для спеціальних цілей” і “німецька (інша)мова для спеціальних цілей” немає, тому що методика навчання будь-якої іноземної мови включає три основні тексти: 1) соціально-психо-логічний; 2) педагогічно-методичний; 3) лінгвістичний. Відрізняють-

© А. ВЕРЗІНА, 2009

3. Никифорова Г., Дмитриева М., Сеткова В. Практикум по психо-логи менеджмента и профессиональной деятельности. – СПб.,2003. – 445 с.

4. Пассов Е. Коммуникативный метод обучения иноязычному гово-рению. – М., 1991. – 320 с.

5. Пилипів О. Роль мотивації при вивченні іноземної мови // Мат-лиVII Міжн. наук.-практ. конф. – Дніпропетровськ, 2004. – Т. 20. –С. 76 – 79.

6. Скляренко Н., Онищенко Е., Захарова С. Обучение речевой дея-тельности на английском языке в школе. – К., 1988. – 150 с.

АНОТАЦІЯ

Кулікова Т. Вибір найефективніших методів навчання для забезпеченнямотивації вивчення іноземної мовиСтаття присвячена питанню вибору найефективніших методів навчання,

які можуть забезпечити мотивацію вивчення іноземної мови як спонукання,що спричиняють активність і визначають її направленість є актуальним набудь-якому етапі вивчення іноземної мови.

SUMMARY

Kulikova Т. The choice of the most effective methods of training for themotivation of foreign language studyingТhe article deals with the raising methods of the student’s motivation in foreign

language studying, which consists of wishes to study, to be successful in his or herdeveloping, to be sure in future career rising.


202 203

Випуск 17

звузити увесь широкий діапазон мови до конкретних потреб спе-ціалістів і цим самим полегшити процес оволодіння мовою для спе-ціальних цілей.Англійську мову для спеціальних цілей можна поділити на чотири

підрозділи: 1) англійська для технічних спеціальностей; 2) англійськадля бізнесу та економіки; 3) англійська для спеціальностей соціальноїсфери; 4)англійська для спеціалістів інших професій. Кожен підрозділ,у свою чергу, поділяється на спеціальності: англійська для академіч-них цілей (тобто науковців даної спеціальності); англійська для спе-ціалістів кожної професії, що відноситься до підрозділу.Ідея вивчення іноземної мови “для спеціальних цілей” є зараз дуже

популярною, і в принципі, придатною як основа для подальшої мето-дичної і дидактичної розробки. Вона також узгоджується з діяльніс-ним підходом до навчання: оволодіння іноземною мовою на немовнихспеціальностях вузу повинно визначатися конкретною фаховою необ-хідністю.У вітчизняній методиці донедавна такого поняття, як “іноземній

мові для спеціальних цілей”, не існувало. Було поняття “іноземній мовідля немовних спеціальностей”. Від часу утворення України як неза-лежної держави вітчизняна методика навчання іноземним мовам по-чала більш демократично ставитися до розробок зарубіжних мето-дистів. У 1998 році був розроблений проект курсу “Ділова англійськамова” – це англійська для бізнесу та економіки. На сьогоднішній деньіснують дослідження з методики навчання іноземних мов для профе-сійного спілкування з таких спеціальностей: економісти (Є.В. Мірош-ниченко), юристи (Л .Б. Котлярова , Г.П. Савченко), медики(О.П. Петращук), фармацевти (М.А. Задорожна ), бібліотекарі(О.А. Калашникова), технічні спеціальності (І.М. Гришина, Г.О. Єме-льянова, О.Б. Тарнопольський), торговельно-економічні спеціаль-ності (Л.Ф. Манякіна), військові (Р.Г. Зайцева, І.С. Онисіна, Н.І. Уг-рюмова). Усі інші галузі професійного іншомовного спілкування зали-шаються недослідженими. Отже, крім досягнутих позитивних резуль-татів у сучасній вітчизняній методиці навчання іноземним мовам дляспеціальних цілей існує низка невисвітлених проблем, що потребуютьнегайного вирішення і можуть слугувати полем для досліджень укра-їнських науковців.Професійна спрямованість у системі навчання іноземним мовам на

немовних факультетах ставить ряд завдань із розвитку професійнихнавичок у студентів: оволодіння професійною лексикою, розвиток

ся вони лише третім компонентом, пов’язаним зі специфікою структу-ри та лексичного складу кожної конкретної іноземної мови.Що ж стало причиною виникнення терміну “англійська мова для

спеціальних цілей”, адже до початку 60-х років минулого століттяметодика навчання іноземних мов успішно функціонувала і без нього.Після завершення другої світової війни відбувається глобальне зрос-тання наукової, технологічної та економічної активності міжнароднихвідносин, що сприяло об’єднанню світової громадськості і виникнен-ню міжнародної мови. Завдяки високому економічному розвиткуСполучених Штатів Америки роль міжнародної мови випала на долюанглійської.В результаті таких перетворень з’явилося багато бажаючих вивча-

ти англійську, а згодом ще й інші широко поширені іноземні мови, незаради особистого задоволення чи престижу знання мови, а з тієї при-чини, що англійська мова стала ключем до міжнародних ділових опе-рацій, технологічного розвитку їхніх фірм та успішного веденняторгівлі.Такі зміни у структурі міжнародних відносин сприяли переосмис-

ленню мети вивчення іноземних мов. До цього періоду знання інозем-ної мови вважалося одним із обов’язкових компонентів вищої освіти,але питання застосування набутих знань не піднімалося. Зі зміноюмотивації вивчення іноземних мов методика навчання почала дослі-джувати проблеми вивчення іноземної мови не лише як університетсь-кої обов’язкової дисципліни, але і як одного із шляхів отримання сту-дентами знань із обраної спеціальності.Відповідні зміни відбулися в соціально-психологічних та

лінгвістичних аспектах навчання “загального курсу іноземної мови ”.Якщо метою лінгвістів було описати граматичні особливості мови, то,завдяки новому зацікавленню іноземними мовами, увага перемістила-ся на вивчення мови, що використовується у реальному спілкуванніспеціалістів окремої галузі. В результаті науковці та викладачі-прак-тики дійшли висновку, що, оскільки сфера спілкування, скажімо,юристів, має кардинальні відмінності від особливості процесу комуні-кації інженерів, то представники даних професій потребуватимутьзнання різних “англійських”. Таким чином курс англійської мови,наприклад, для юристів буде мати суттєві відмінності від курсу англ-ійської мови для інженерів. Оскільки іноземна мова по-різному знахо-дить своє застосування у різних ситуаціях спілкування спеціалістіврізних професій, то можна моделювати процес реальної комунікації і,відібравши попередньо необхідний мовний та мовленнєвий матеріал,


204 205

Випуск 17

поданою переважно в словосполученнях, стійких,регулярно вживанихблоках, за допомогою яких будується мова спеціаліста як усна, так іписьмова. Опанувати спеціальну лексику краще на основі вправ, метаяких вивчати основи словотворення, ознайомити з системою си-нонімів і антонімів, розвивати мовну догадку на основі інтернаціо-нальної лексики та елементів словотворення, встановити асоціативнізв’язки на базі рідної мови. Така система лексичних вправ дозволитьзасвоїти лексичний матеріал, уникаючи механічного запам’ятовуван-ня.

Висновок. Критерій орієнтації на сучасну дійсність передбачаєвідбір тих навчальних одиниць та фонових знань, які асоціюються зними та які існують на сучасному етапі розвитку в повсякденній свідо-мості носія, наприклад, англійської мови – мешканця Великої Британіїта США, тобто це та культура та пов’язані з нею лексичні одиниці,якими він володіє безпосередньо нині. Вимога чіткої диференціації зрідною культурою тих, хто навчається, викликана необхідністю запо-бігання переносу відомостей із звичайної, притаманної українськимстудентам дійсності, до вторинної культури (тобто дійсності лінгво-країнознавчої, так би мовити культурної інтерференції, зумовленої невпливом однієї мови на іншу, а впливом однієї культури на іншу).


1. Гальскова Н.Д. Современная методика обучения иностраннымязыкам: Пособие для учителя. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.,2003. – 100 с.

2. Зимняя И.А. Психология обучения иностранным языкам в шко-ле. – М., 1991. – 120 с.

3. Леонтев А.А. Основи психолингвистики. – М., 1999. – 88 с.4. Осорина М.В. Секретный мир в пространстве взрослых. – СПб.,

1999. – 224 с.5. Паршикова Е.А. Принципы отбора и организации материала дляобучения иностранному языку в школе // Іноземні мови. – 1994. –№1. – С. 41 – 46.

6. Симонов П.В. Лекции о работе головного мозга. Потребностно-информационная теория висшей нервной деятельности. –М.,1998. – 258 с.

7. Славина Л.С. Психологические условия повышения интеллекту-альной активности учащихся в учебной работе // Возрастная и пе-

умінь вести бесіду на професійні теми, формулювати свою точку зорута ін. Головним завданням цього напрямку є розвиток комунікатив-них здібностей, тобто навчання мові як реальному засобу спілкуван-ня між спеціалістами різних країн, причому, спілкування як в пись-мовій формі (пошук інформації через книги, статті, Інтернет), так і уформі безпосередніх усних контактів (доповіді, лекції, дискусії тощо).Досвід показує, що фахівці технічного профілю пов’язують оволо-

діння іноземною мовою переважно з читанням, і лише деякі з них внеобхідній мірі володіють відповідними комунікативними вміннями.Однією з причин цього є те, що підручники іноземних мов, які вико-ристовуються у вузах, у методичному плані не задовольняють сучаснівимоги. Часто вони викликають інтелектуальне та емоційне незадово-лення викладачів і студентів. У підручниках не вистачає комунікатив-них завдань, переважають вправи на механічне повторення, дидак-тичні матеріали, як правило, не спонукають студентів до самостійно-го аналізу, роздумів, творчості.Дуже мало вузькопрофільних підручників, спрямованих на на-

вчання “для спеціальних цілей”. Дидактичні та методичні основиінтенсивного навчання мові професії вимагають подальших теоретич-них розробок. Ефективність процесу навчання та його кінцевий ре-зультат у значній мірі визначаються методично обґрунтованою і прак-тично доцільною системою вправ. Вправи лінгвістичного характерувимагають постійного звернення до знань. Оскільки система знань ізіноземної мови, як із будь-якого іншого предмету, включає і засвоєнуготову інформацію, і знання, що здобуваються у процесі пошуку, толінгвістичний матеріал, що підлягає засвоєнню, може подаватися впідручнику як традиційними видами завдань, так і творчими, про-блемними вправами, причому останнім має бути віддана перевага.Між тим типові вправи у вузівських підручниках є винятково трену-вальними. Вони у своїй більшості одноманітні, мають стереотипніформулювання, у них повністю відсутній творчий потенціал, домінуєштучне лексичне наповнення, дуже часто не пов’язане з текстовимматеріалом уроку. Все це значно знижує ефективність засвоєння мате-ріалу.При розробці лексичних вправ потрібно звернути увагу на те, що

предметом навчання повинні стати слова і вирази, які складають мовуданої спеціальності, і розвивають ті види мовленнєвої діяльності, щонеобхідні, наприклад, для фізиків, математиків, істориків, економістіву їх роботі. Особливу увагу необхідно приділяти роботі над лексикою,


206 207

Випуск 17

© Б. БИСТРОВА, 2009

Богдана БИСТРОВА,викладач

ПЕРЕВАГИ ЗАСТОСУВАННЯ ПРЯМОГО МЕТОДУВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ

У ПРОЦЕСІ ЇЇ ВИВЧЕННЯ

Актуальність теми. Вивчення здобутків науковців в теорії тапрактиці викладання іноземних мов є актуальним на будь-якому етапівивчення іноземної мови. Історії методики викладання іноземних моввідомі численні спроби знайти найбільш ефективні та раціональніметоди навчання іноземним мовам. Найстаровиннішим і водночаснайбільш примітивним був природній метод, який отримав назву ‘ме-тод гувернантки’ (Л.В. Щерба, Л.С. Панова). Цей метод базується науявленні про засвоєння дитиною своєї рідної мови. Іноземна мовазасвоювалась шляхом наслідування готових зразків, багаторазовоповторюючи почуте і шляхом побудови за аналогією з тим, що вивче-но напам’ять. Такий природній метод мав чисто практичні цілі навчи-ти говорити та читати прості легкі тексти. Цей метод був запропоно-ваний як такий, що виключав рідну мову з процесу навчання інозем-ної мови. Він став основою методів викладання, які з’явилися увісімдесяті роки XIX століття, коли відбулася реформа навчання іно-земних мов.

Постановка проблеми. Та все ж, незважаючи на значну кількістьпраць науковців практиків, питання вибору найефективніших методівнавчання для забезпечення усного мовлення у процесі вивчення іно-земної мови особливо у студентів технічних навчальних закладів за-лишається відкритим для доопрацювань, розвитку та дискусій наконференціях.

Мета дослідження – вивчити, детально розглянувши методи, з об-меженим використанням рідної мови у процесі вивчення іноземнихмов та відшукати переваги таких методів, що забезпечують здобуттянавичок іншомовного говоріння.Основна частина. Методи викладання іноземної мови, які передба-

чають обмежене використання рідної мови у процесі її викладаннявідрізняються від перекладних методів, які в свою чергу створилипередумову методики навчання рецептивного мовлення, перш за все

дагогическая психология: Хрестоматия: Учеб. пособие для студ.высш. учеб. заведений / Сост. И.В. Дубровина, А.М. Пригожин,В.В. Зацепин. – М., 2001. – 128 с.

АНОТАЦІЯ

Верзіна А. Інноваційні технології у методиці викладання іноземних мовСтаття присвячена застосуванню інноваційних технологій у методиці вик-

ладання іноземних мов у вищих навчальних закладах та критерій орієнтаціїна сучасну дійсність.

SUMMARY

Verzina А. The innovational technologies in the foreign language teachingprinciples

This article deals with application of advanced technology in foreign languagesteaching. It is about of adaptation of foreign students to mention of environment.


208 209

Випуск 17

Основною метою прямого методу, який не передбачає використан-ня рідної мови в процесі вивчення іноземних мов, є оволодіння навич-ками іншомовного говоріння та застосування їх в реальному житті,зокрема в професійній сфері. Цей метод покликаний забезпечитиініціативне говоріння.Ініціативне говоріння – це звичайно поняття, яке характеризує

ступінь володіння вмінням усного говоріння, як одного з спеціальнихнавчальних вмінь, або ж як ще їх називають навчальних дій притаман-них процесу вивчення мови взагалі і іноземної в тому числі. Ініціатив-не говоріння передбачає впевненість у веденні розмови на будь-якутему; уміло починати ромову, підтримувати її та вдало вийти з неї,якщо того вимагає ситуація. Ініціативне говоріння передбачаєздатність широко використовувати репліки під час розмови, ставитизапитання та відповідати на них, логічно будувати монологічне вис-ловлювання.Прямий метод супроводжується рядом труднощів та має ряд не-

доліків: 1) перешкодою стає і абсолютне усунення рідної мови з про-цесу вивчення іноземних мов; 2) при сформуванні мислення іноземноюмовою слід врахувати, що основні категорії мислення, у тих хто вив-чає мову вже сформовані і вони є спільні в усіх людей, які розмовляютьрізними мовами; 3) не слід перебільшувати роль усного мовлення повідношенню до інших видів мовленнєвої діяльності; 4) перебільшенняролі індукції як єдиного способу засвоєння граматичних правил, тоб-то коли самостійне виведення правил за зразками, моделями лексич-них структур буде єдиним способом опанування, стане на перешкодізасвоєння іноземної мови. Цей шлях дуже важкий і вимагає великихзатрат часу.Позитивною стороною методу, який обмежує використання рідної

мови у процесі вивчення іноземних мов можна вважати наступне:1) жива мова є об’єктом навчання і засвоєння її розглядається, як роз-виток умінь спілкування цією мовою; 2) широко використовуються за-соби наочності для штучного відтворення іншомовного середовищана заняттях з іноземної мови; 3) в процесі розробки, розвитку та по-дальшого удосконалення методу створено величезну кількість ефек-тивних методик, тренувальних вправ для вивчення іноземних мов безвикористання рідної мови та з обмеженим її використанням, якіуспішно використовуються, постійно удосконалюються через своюефективність та високу результативність.Через актуальність прямих методів та їх постійний розвиток на

зміну прямим методам прийшли непрямі методи, які маючи принци-

читання. Спостерігаються деякі протилежні тенденції у методів з об-меженим використанням рідної мови у процесі викладання по відно-шенню до перекладних методів.Звертаючись до історії розвитку методики викладання іноземних

мов бачимо,що спосіб засвоєння мовних явищ шляхом перекладу нарідну мову був передумовою створення порівняльного методу викла-дання іноземних мов у справжньому значені цього слова. Порівняльніметоди мали різні назви: наочно інтуїтивний, природній, натураль-ний, прямий. В методичній літературі на позначення цих методів най-частіше вживаються терміни ‘прямий’ і ‘натуральний’. Натуральнийметод по своїй суті є різновидом прямого. Розвиткові прямого мето-ду сприяли досягнення мовознавства та психології. Історія методикиконстату, що перекладні методи не можуть забезпечити здобуття на-вичок іншомовного говоріння в процесі вивчення іноземних мов [3; 7].Назва “прямий метод” з’явилася тому, що прихильники цього

методу намагалися асоціювати лексичні одиниці іноземної мови без-посередньо з їх значенням, оминаючи рідну мову, у навчальному про-цесі. Спочатку цей метод стосувався навчання лише усного мовлення.Згодом почали ставити і інші практичні цілі, зокрема навчання читан-ня. Об’єктом навчання стала жива іноземна мова. Залучаючи ріднумову, стверджували прихильники прямого методу, ми не зможемосформувати у тих, хто навчається, відчуття чужої мови. Такий шляхвивчення мови вбачався більш простим і більш коротким. Проводячианалогію з природним способом засвоєння рідної мови прихильникиметоду знаходили підтвердження правильності цих положень. Длятого, щоб створити умови, аналогічні тим, які існують при засвоєннірідної, очевидно, необхідність відтворення відповідного мовного се-редовища на заняттях з іноземної мови. Викладання здійснюєтьсялише іноземною мовою, використання безперекладого розкриття зна-чень лексичних одиниць та граматичних явищ з використанням різнихзасобів наочності. Засвоєння нового матеріалу базується на викорис-танні мовних зразків і побудови речень за аналогією, моделюючиподібне. В процесі навчання слухаючи і повторюючи зразки, читаю-чи тексти студенти повинні самі виводити з них правила, з подальшимперетворенням їх у цілісну систему. Створення лексичного запасупотребує використання контексту у зв’язку з тим, що слова багато-значні. Розуміючи той факт, що мова складається не з слів, а з речень,ми у процесі навчання забезпечуємо створення грамотного лексично-го запасу у студента. Стосовно навчання лексики прихильники мето-ду керувались положеннями психологічної лінгвістики [1; 50].


210 211

Випуск 17

поповнені словникового студента, що вивчає іноземну мову. На прак-тиці часто доводиться звертатися до цього засобу для досягненняпоставлених цілей. Узагальнення та уточнення зроблених студентамиважких правил граматичних форм навчанні дійсно може передбачатичасткове використання рідної мови для того, щоб переконатися вповному усвідомленні та розумінні граматичних форм студентами.З нашої точки зору при вивченні транскрипції та вимови особли-

вої потреби у використанні рідної мови не має, але у спростовуванніїї доцільності потреби також не має. Думка про те, що інструкції доскладних тренувальні граматичні завдання можуть передбачати вико-ристання рідної мови, спростовується на практиці ми бачимо, що дляповного розуміння завдання ефективніше використовувати зразоквиконання завдання.Щодо пояснення стратегії читання рідною мовою. Саме читання

проводиться таким чином, щоб охоплювати текст певними уривкамишукаючи певну інформацію і зупинятися лише тоді, коли знаходить-ся необхідна інформація. Такий підхід до читання розвиває інтуїцію,відчуття іноземної мови. Розуміння тексту можна досягти інтуїтивнимшляхом, на основі здогадки, без використання аналізу, який міг бидопомогти в точному розумінні тексту. Загальне, дифузне розуміннятексту передбачає вивчення граматики без будь-яких узагальнень,головним чином шляхом здогадки про значення граматичних форм зконтексту.Для того, щоб розвивати іншомовне говоріння через читання

текстів читання слід проводити в три етапи: перший підготовчий, абоперед читання; другий сам процес читання; третій – після читанняпередбачає перевірочні вправи на розуміння прочитаного тексту [2;38]. На першому етапі вправи націлені на усунення можливих труд-нощів лексичного, фонетичного чи граматичного характеру та напрогнозування змістової інформації тексту. Як результат цього етапує засвоєння лексичних одиниць та граматичних форм, що використо-вуються в тексті. Другий етап є саме читання. Слід зауважити, що тутголовне розуміння тексту. А в залежності від рівня студентів можнавідпрацьовувати та удосконалювати різні техніки читання. Третійетап допомагає проконтролювати, як студенти зрозуміли зміст прочи-таного тексту, а також вправ спрямованих на засвоєння мовних за-собів, що забезпечують формування навичок оперування цими засо-бами у процесі мовлення. Використовуються вправи, які базуються нетільки на текстовій інформації, а й такі, що базуються на інформаціїз додаткових джерел, просто пов’язаній тематикою з текстом

пову основу прямих, суттєво від них відрізняються залежно від цілінавчання. Розробляються методики репродуктивного оволодіннямовою за Г.Пальмером і рецептивного оволодіння мовою за М.Уес-том. Пальмер поділяє відоме положення прямого методу про аналогіювивчення іноземної мови з природнім засвоєнням рідної. Основнимспособом вивчення мови за Пальмером є підсвідомий особливо наранньому етапі, а основним принципом у нього залишається інтуїтив-ний підхід до засвоєння іноземної мови. Методика вивчення іноземноїмов шляхом читання за М .Уестом мала широке поширення в30–40 роки. XX століття. М. Уест вважав рецептивні форми оволо-діння мовою первинними. Розуміння того, що говориться завжди пе-редує вмінню самому сказати теж саме. Рецептивні форми оволодіннямовою значно легші за репродуктивні так як вони потребують меншерозумових зусиль з боку, тих хто навчається [3; 4 – 6].З двох видів рецептивного володіння іноземною мовою читання та

слухання значно легшим є читання, оскільки тут немає необхідностісприймати різні варіанти вимови, та й читати можна в доступномутемпі і перечитувати те, що не зрозуміло. Таким чином, читання заМ. Уестом є основою навчання і водночас шляхом навчання. Черезчитання можна оволодіти говорінням.Виходячи з вище поданого аналізу нас цікавить питання про те, в

якій же мірі слід використовувати рідну мову або наскільки доцільнообмежувати її використання у процесі вивчення іноземних мов. Слідзауважити, що ми маємо справу зі студентами немовних вищих на-вчальних закладів. Студенти таких навчальних закладів вивчаютьіноземну мову за професійним спрямуванням. Перш за все необхіднозауважити, що важливу роль у відповіді на це питання зіграє до ву-зівський рівень підготовки студентів. З нашої точки зору сучасні ме-тодики викладання не виключають повністю використання рідноїмови при вивченні іноземної.Серед дослідників існує думка про те, що використання рідної мови

на заняттях з іноземної мови є доречним в таких випадках: 1) припоясненні складних понять, 2) при тлумаченні значення незнайомихслів та виразів, 3) для узагальнення та уточнення зроблених студента-ми важких правил граматичних форм, 4) для інструкцій до складнихграматичних завдань, 5) навчанні транскрипції та вимови, 6) при по-ясненні стратегії читання [5; 29 – 30].Проаналізуємо вище описане. Що стосується пояснення складних

понять та тлумачення значення незнайомих слів та виразів, то викори-стання перекладу на рідну мову може бути продуктивним засобом при


212 213

Випуск 17

ням, які успішно використовуються, постійно удосконалюютьсячерез свою ефективність та високу результативність. Рівень підго-товки, як мовної, так і загальноосвітньої підготовки студентів за-лежить від ефективності та результативності методик.


1. Артёмов В. Психология обучения иностранным языкам – М.,1969. – 464 с.

2. Бородіна Г., Бовчалюк Я. Система і характер вправ професійно-орієнтовного підручника для інтенсивного навчання читання //Іноземні мови – 2000. – №3. – С. 37 – 39.

3. Панова Л. Основні етапи розвитку методики навчання іноземнихмов у ХІХ–ХХ ст. – Ніжин,1999. – 18 с.

4. Brown, H.D.2000. Principles of Language Learning and Teaching.4th ed. White Plains, NY: Addison Wesley Longman: 19-22 р.

5. Schweers, C. 1999. Using L1 in the L2 classroom. English TeachingForum 37 (2):6-9 р.

АНОТАЦІЯ

Бистрова Б. Переваги застосування прямого методу викладання інозем-них мов у процесі її вивченняВ статті висвітлюється питання створення умов для вивчення іноземних

мов аналогічних тим, які існують при засвоєнні рідної та досліджується зна-чення впливу рідної мови на процес вивчення іноземної мови. Стаття міститьінформацію про спроби знайти найбільш ефективні та раціональні методинавчання іноземним мовам.

SUMMARY

Bystrova В. The advantages of applying of direct method of foreign languageteaching in the process of studying foreign languageТhe article deals with the using L1 the L2 classroom and describes the

significance of the L1’s obvious influence on the L2 being learned in the foreignlanguage teaching process. You can read about some interesting aspects of the theusing L1 the L2 classroom in the article.

Існує багато видів діяльності на заняттях з іноземних мов, якіпотребують допомоги рідної мови, найчастіше у формі перекладу.Взагалі використання рідної мови при вивченні іноземної залежитьвід рівня іноземної мови та зального освітнього рівня студентів, щоїї вивчають.Переклад тексту, що зазвичай використовується на заняттях з

іноземної мови, проводиться у двох напрямках: з іноземної мови нарідну та навпаки. Ефективнішим, з точки зору здобуття навичокіншомовного спілкування, є використання перекладу тексту зрідної мови на іноземну. Такий вид діяльності на заняттях з інозем-ної мови за професійною тематикою сприяє висловлюванню влас-них думок іноземною мовою, що забезпечить студентам можливістьспілкуватися іноземною мовою у майбутній професійній діяльності[4; 21]. Переклад з іноземної мови на рідну краще замінити на про-сто читанням з подальшим контролем розуміння прочитаного че-рез відповідні вправи, через анотування чи реферування.Висновки. З нашої точки зору сучасні методики викладання не

повинні виключати повністю використання рідної мови. Багатовидів діяльності потребують суттєвої підтримки у вигляді перекла-ду на рідну мову. При вивченні іноземної. з процесу вивчення іно-земних мов абсолютне усунення рідної мови іноді стає перешкодою.При сформуванні мислення іноземною мовою слід врахувати, щоосновні категорії мислення, у тих хто вивчає мову вже сформованіі вони є спільні в усіх людей, які розмовляють різними мовами.Також не слід перебільшувати роль усного мовлення по відношен-ню до інших видів мовленнєвої діяльності. Перебільшення ролііндукції як єдиного способу засвоєння граматичних правил, тобтоколи самостійне виведення правил за зразками, моделями лексич-них структур буде єдиним способом опанування, стане на пере-шкоді засвоєння іноземної мови. Цей шлях дуже важкий і вимагаєвеликих затрат часу.Позитивною стороною методу, який обмежує використання

рідної мови у процесі вивчення іноземних мов можна вважати на-ступне: об’єктом навчання є оригінальна мова і засвоєння її розгля-дається, як розвиток умінь спілкування; для штучного відтворенняіншомовного середовища на заняттях з іноземної мови; широко ви-користовуються засоби наочності; створено величезну кількістьефективних методик, тренувальних вправ для вивчення іноземнихмов без використання рідної мови та з обмеженим її використан-


214 215

Випуск 17

ються у процесі викладання англійської мови для студентів факультетуархітектури та дизайну,

Основна частина. Зміни в системі вищої освіти в Україні і досягнен-ня в сфері теорії і практиці викладання іноземних мов підвищує попитна інноваційні технології навчання. Основні положення викладанняіноземних мов повинні бути приближені до застосування методик на-цілених на підвищення комунікативної компетенції студентів та підви-щення ролі творчої самостійної роботи студентів у процесі навчанняіноземної мови. Використання рольових ігор у навчальному процесіє перспективною областю досліджень і інтересів науковців-практиків.Ми вважаємо, що рольові ігри слід розробляти, вдосконалювати тавтілювати в практику. Рольові ігри посідають важливе місце середметодик викладання іноземних мов, що розвивають комунікативнівміння та навички студентів, а також засобом, збільшення часу актив-ного іншомовного говоріння на заняттях з іноземних мов. Адже це єдуже важливим, що час активного іншомовного говоріння може бутимаксимально збільшено і що час мовлення викладача може бути змен-шено. Мовлення викладача повинно бути націлено на забезпеченнястудентів вступними рекомендаціями, які будуть їм необхідні у подаль-шому процесі гри для спілкування між собою та з викладачем. Роль-ові ігри стали ключовим інструментом до видів діяльності, що вико-ристовуються у процесі викладання іноземних мов, способом, щоможе допомогти студентам легко ввійти в іншомовне середовище іудосконалити свою мовну компетенцію, яку вони зможуть використо-вувати у позакласному житті та своїй професійній діяльності.Термін “рольова гра” може бути визначено, як модель мовної си-

туації, яка походить із сфери професійного спілкування. Імпровізаціїчи скоординовані рольові ігри є надзвичайно придатні для досягнен-ня такої цілі. Ніна Руда пише, що можуть виникати деякі труднощі,особливо на початкових етапах використання рольових ігор і вонаописує ці труднощі. По-перше новизна даного виду діяльності, а по-друге, рівень мовної компетенції може бути не достатнім. На початко-вих етапах важливо надавати студентам підтримку, щодо ідеї вирішен-ня проблеми, закладеної у мовній ситуації. Зазвичай створення роль-ової гри і її запровадження потребує трьох етапів: • підготовчий • ро-льова гра • підсумковий етап [4; 47].Тетяна Фітіо вважає, що використання рольових ігор впрова-

джується просунутому етапі вивчення мови, оскільки рольові ігри за-звичай вимагають від студентів володіння двома з чотирьох мовнихнавичок, а саме: говоріння і слухання. Вміти говорити і слухати озна-© Л. ІЩЕНКО, 2009

Лариса ІЩЕНКО,ст. викладач

ВИКОРИСТАННЯ РОЛЬОВИХ ІГОРУ ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ:

ПРОБЛЕМИ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ

Актуальність теми. Від професіоналів у будь-якій галузі вимага-ють забезпечувати людей інформацією, тому що вони володіють спе-ціалізованими знаннями та досвідом і можуть ним поділитися. Їх про-фесійна діяльність передбачає необхідність зробити доповідь, поясни-ти нові досягнення в своїх дослідженнях, або висвітлити політику ком-панії, чи проаналізувати проблему, що виникла і представити розроб-лене рішення для усунення проблеми, або ж зробити усну презентаціюнаписаної доповіді як рідною, так і іноземною мовами. Вивчення іно-земної мови передбачає розвиток студентських вмінь та навичокспілкування іноземною мовою за професійним спрямуванням. Це ста-ло одним із найбільш важливих аспектів, що повинні взяти до увагивикладачі іноземної мови. Мовна компетенція студентів за професій-ним спрямуванням потребує постійного розвитку, тому що вона необ-хідна їм у подальшій професійній діяльності для проходженняспівбесід в процесі пошуку роботи, підготовки до презентації та їїпроведення, для проведення ділової телефонної розмови, з метоюпроведення ділової зустрічі, укладання угоди з іноземним партнером,розв’язання проблеми та прийняття ділового рішення та інше. Висо-кого рівня мовної компетенції можна успішно досягнути через ство-рення різних мовних ситуацій приближених до життєвих реалій назаняттях з іноземної мови та використання рольових ігор, які забезпе-чують необхідне мовне середовище. Якщо викладання іноземної мовисфокусоване на використання рольових ігор, які є одним з інновацій-них засобів у сучасному навчальному процесі, це може дати хорошийрезультат у процесі вивчення іноземної мови. Таким результатом будеудосконалення мовних навичок студентів.

Мета статті – проаналізувати проблеми теорії та практики вико-ристання рольових ігор у процесі викладання іноземної мови та опи-сати деякі зразки, розроблених нами, рольових ігор, що використову-


216 217

Випуск 17

ливих рішень, чи можливого проекту. І на кінець донести інформаціюдо слухачів у вільному стилі говоріння, інколи невимушено та спокій-но заглянувши до своїх заміток, якщо це необхідно.

Експромт мовної ситуації за коротким планом або зовсім без нього– це подача за завчасно підготовленим планом, або без нього. Такийстиль донесення інформації можна запропонувати студентам післявивчення модулю, викладач просить студентів без підготовки зроби-ти висновки по вивченому матеріалі за певними визначеними нимпунктами. Ясно, що це важко результативно застосувати цей метод.Але набуті студентами знання в навчальному процесі і набуті вмінняпрезентації своїх ідей в імпровізації на задану завчасно тему можутьдопомогти їм підвищити ефективність подачі інформації через екс-промт мовної ситуації за коротким планом або зовсім без нього

Стиль дослівної подачі завченої напам’ять інформації є стилем, щопередбачає написання доповіді за темою з подальшим вивченням її на-пам’ять. Цей стиль дозволяє доповідачеві дивитися на слухачів під часпрезентації, але концентруватися на вилученні інформації з пам’яті, ане на природному спілкуванні з слухачами. Важко спілкуватися, колидумаєш про завчений текст, адже є хвилювання через те, що можешзабути текст. З цієї причини даний стиль представлення мовної ситу-ації не підходить для рольової гри. Щодо стилю, який передбачаєчитання письмово складеної доповіді, то такий стиль підходить длянаукової конференції, коли подається складна науково - технічнаінформація. Такий стиль представлення мовної ситуації не підходитьдля рольової гри також.У статті подано аналіз методики викладання іноземних мов за

фахом з використанням рольових ігор, а також описуються моделідеяких рольових ігор, що використовувалися і використовуютьсянами у процесі навчання. Імпровізація і координація є важливимиособливостями рольової гри, тому тільки два стилі висвітлення мов-ної ситуації може бути використано для них. Імпровізація на заданузавчасно тему та експромт мовної ситуації за коротким планом абозовсім без нього дозволяє студентам говорити вільно, виражаючи своїдумки, ідеї, почуття іноземною мовою.Ми застосували ці види подачі інформації в рольових іграх, які на-

зиваються презентації, таких як ‘Presentation of Building Materials’,’Presentation of project ‘My ideal house’. Їх моделі подаються нижче.Вони складаються з опису мовної ситуації, способу підготовки до грита рекомендацій по самій презентації.

чає впевнено володіти мовою. Рольова гра робить значний внесок нетільки в удосконалення мови, але й також до удосконалення май-бутніх професійних навичок, тому що рольова гра – це модель мовноїситуації, за певних обставин (передбачена програмою тема) модельмовної ситуації в професійній сфері [2; 91–92].Відомо, що мовна ситуація є стартовою точкою у процесі прове-

дення рольової гри. Рольові ігри допомагають студентам подолатиприродний дискомфорт іншомовного говоріння за професійною тема-тикою. Якщо рольова гра буде використовуватися у процесі викла-дання іноземної мови за професійною тематикою, то це, з однієї сто-рони, допоможе студентам поповнити їх активний словниковий запасновими лексичними одиницями та навчитися використовувати його впроцесі іншомовного говоріння, а з іншої – удосконалити цей процесвикладання перетворивши заняття на цікавий і захоплюючий процес.Ірина Літовченко вважає, що рольова гра є одним із мовних видів

діяльності, який розвиває швидке іншомовне говоріння студентів тасприяє взаємодії студентів на заняттях і цим самим забезпечуватимемотивацію. Рольова гра не є ізольованим видом діяльності, а інтегро-ваною частиною заняття. Очевидно, що проведення рольової гри за-лежить від викладача. Вона може бути, як завершальним етапом за-нять, який потребує необхідної попередньої підготовчої роботи понабуттю необхідних умінь та навичок, так і малою допоміжною скла-довою із своїм внеском у досягнення інших загальних цілей всьогопроцесу навчання. Роль викладача полягає у тому, що він є і організа-тором і активним спостерігачем. Своїми діями викладач допомагаєстудентам практикувати з іншомовного спілкування в умовах набли-жених до майбутньої професійної діяльності [3; 76].Ми вважаємо, що студенти, які мали справу на заняттях з рольови-

ми іграми, здобули певні навички та уміння, які необхідні їм для по-дальшого іншомовного спілкування в професійній сфері, навички тауміння, які вони використають з впевненістю. Це дуже важливо пра-вильно вибрати стиль донесення інформації до групи людей. У нашо-му випадку необхідно вибрати стиль гри. Існує чотири стилі подачімовних ситуацій, а саме: 1) імпровізація на заздалегідь відому тему;2) експромт за коротким планом або зовсім без нього; 3) дослівна пода-ча завченої напам’ять інформації; 4) читання доповіді.

Імпровізація на заздалегідь відому тему – це досконала подачапідготовленої інформації за темою мовної ситуації. Студентам необ-хідно опанувати інформацією до заданої теми, визначитися з ідеями,по вирішенню проблем за темою, спланувати презентацію ідеї та мож-


218 219

Випуск 17

відмітити випадки хорошого використання мовних одиниць студента-ми. Інший шлях – це дискусія на тему: “Чи успішно пройшла рольовагра?” У випадку цієї дискусії студенти мають можливість активнопрактикувати іноземною мовою за фахом.Нижче подані деякі із моделей рольових ігор, розроблених нами та

використовуються у процесі викладання англійської мови для сту-дентів факультету архітектури та дизайну, НАУ.Рольова гра “Presentation of building materials”Ця гра відноситься до модуля 2 ‘Materials’[1; 76].I. Preparation.1. Choose your style of delivery: a). an extemporaneous delivery is

carefully prepared and practiced in advance. Students should gather theinformation, outline their ideas, plan the introduction and conclusion,prepare note cards with outline of the main ideas that they would like topresent. Students speak in a natural, conversational style with only quickglances at their notes when necessary. б). an impromptu delivery is madewith a little or no advance planning. Students might have to make animpromptu presentation after learning this module if teacher asks to makeconclusion about building material according to the following points:•describing of its quality; •where it has been favoured over other materials;•its advantages; •how it is possible to quarry or obtain; •how it is possibleto transport, to treat and etc.;•its employing.

2. List of materials for presentation:For the extemporaneous: plastic, stone, brick, iron, steal, wood, glass,

concrete, sand, clay and etc. For the impromptu: stone, brick, iron, steal,concrete, and wood.

II. You should take to account1. Introduction a presentation.First students should try to increase interest of listeners in the speech by

emphasizing how useful or how important the information is. Secondimportant function I to identify what point of presentation is about andhow they plan to present the information. For instance, student may tell thelisteners that he/she is first going to speak about a particular problem ofglass in building, and then he/she briefly mentions some of its causes andfinally focuses on several possible solutions. A final point to mention inintroduction is to inform listeners about the questions- and- answers time,which he/she plans for the presentation end.

2. Note: a) students might start with one of the following •a surprising orunusual fact ; •a personal story;•an interesting example;•impressive orsignificant statistics

Зупинимося на презентації взагалі. Що таке презентація?a) підготовка до презентації: спочатку нам слід вибрати стиль

подачі інформації потім зібрати інформацію, визначитися з ідеями, оз-найомитися з планом поданим в моделі рольової гри, обдумати сам хідпрезентації. Слід подумати про контакт з слухачами за допомогоюпогляду, голосу, рухів тіла під час презентації. Те про що ми говори-мо є дуже важливим, але як ми говоримо теж сильно впливає на сприй-няття нашої інформації слухачами.

Погляд є суттєвим засобом, для привернення уваги тих, хто насслухає та зацікавити їх. Звичайно ми можемо підглядувати у записи,але ми будемо більш успішними, якщо при розмові ми дивимося в очіслухачів. Переводячи погляд від одного слухача до іншого ми складає-мо враження у слухачів, що розмовляємо з кожним індивідуально.Наш голос також грає важливу роль у приверненні уваги тих, хто насслухає. Говорячи природним способом ми допомагаємо слухачампочуватися невимушено і бути впевненими, що ми розмовляємо зними індивідуально. Використання жестів та міміки сприяє кращомудонесенню інформації до слухачів. Жести, міміка, положення тілаефективно впливають на хід презентації, якщо ми використовуємо їхв природній, властивий та зручний нам спосіб. Таким чином нам неслід привертати увагу до себе, а концентрувати увагу на самій презен-тації.б) презентація: після вивчення інформації нам слід визначитися з

змістом презентації на 3-5 хвилин. При цьому слід пам’ятати про метупрезентації. Наприклад, презентація на тему “Дім моєї мрії” повиннаописувати інтер’єр та екстер’єр будинку з використання макету йогопроекту та описувати будівельні матеріали, які ми збираємося викори-стовувати, обов’язково вказати тип будівлі, дати характеристику об-раного будівельного майданчику, вказати всі переваги та недоліки.Обов’язково провести тренувальну презентацію без слухачів. Звернітьувагу на ряд практичних рекомендацій, щодо проведення презентації• практикувати презентацію необхідно, щоб знати інформацію добре.Хоча не намагайтеся завчити текст; • можна використовувати деякінотатки, щоб як необхідно буде заглянути в них під час презентації;• під час тренувань переконайтеся, що інформація потребує заплано-ваного часу, адже це є важливо.

c) висновок: кінець презентації передбачає час для питань-відпо-відей після чого необхідно зробити підсумок. Підсумок передбачаєаналіз або дискусію. Один із шляхів – це викладач робить аналіз діяль-ності студентів, звертаючи увагу не тільки на помилки, а й також слід


220 221

Випуск 17

мов. Такий підхід до викладання мови сприяє розвитку усного мовлен-ня на заняттях з іноземної мови і є ефективним засобом збільшеннячасу усного іншомовного мовлення. Якщо націлити викладання навикористання рольових ігор, одного з інноваційних засобів в сучасно-му процесі викладання іноземних мов, то це буде сильним засобомрозвитку навичок та вмінь студентів, які вивчають іноземну мову.


1. Шостак О.Г, Іщенко Л.Й., Конопляник Л.М., Фурса О.С. Англійсь-ка мова: ARCHITECTURE: Навчальний посібник – К., 2007. –284 с.

2. Fityo N. Role Games in Teaching ESP The 9th Annual NationalTESOL Ukraine Convention. “Building Cross-Culturalunderstanding through ELT”– Horlivka, Ukraine. – 2004. – С. 91 – 95.

3. Litovchenko I. Role Plays in Learning the English Language The 9th

Annual National TESOL Ukraine Convention. “Building Cross-Cultural understanding through ELT”– Horlivka, Ukraine. – 2004. –С. 76 – 79.

4. Ruda N. Role Plays in Business English The 10th Annual NationalTESOL Ukraine Convention. “Communication in the Global Age”–K.: NAU. – 2005. – С. 476 – 490.

АНОТАЦІЯ

Іщенко Л. Використання рольових ігор у процесі викладання іноземних мов:проблеми теорії та практикиСтаття описує методику викладання іноземних мов з використанням ро-

льових ігор, які займають важливе місце у практиці вивчення іноземних мов.Цінність статті полягає в розроблених моделях рольових ігор, що описуютьсяв ній

SUMMARY

Ischenko L. Application of role games in the process of foreign languageteaching: problems of theory and practiceТhe article deals with the raising methods of the student’s motivation in foreign

language studying. If teaching focuses on using of roleplay, which is one of theinnovative means in modern teaching process, it will be powerful tool in helpinglanguage learners to improve their language skills. Using of roleplays in teachingof foreign languages are our research field and subject of our teaching interest

b) any opening that he/she uses should relate directly to his/her topic orit will confuse the listeners

c) an effective introduction to any type of presentation should be briefand to the point.

Рольова гра “My ideal house”Ця гра стосується модуля 4‘Types of Architectural Constructions’[1;

176]I. Preparation.1. Choose your style of delivery: For this roleplay you should choose the

extemporaneous presentation which is carefully prepared and practiced inadvance. Students should gather the information, outline their ideas, planthe introduction and conclusion, with outline of the main ideas that theywould like to present and design the project of his/ her ideal house. Studentsspeak in a natural, conversational style with only quick glances at theirnotes when necessary.

2. List of points for presentation: •describing of his/her ideal house insideand outside showing designed project picture; •describing of buildingmaterials which she/he is going to use; •identify its type of architecturalconstruction; •where it has been planed to build; •its advantages andpossible disadvantages;

II. You should take to account1. Introduction a presentation.First students should try to increase interest of listeners in the speech by

emphasizing how interesting or how important the information is. Secondimportant function is to identify what point of presentation is about andhow they plan to present the information. For instance, student may tell thelisteners that he/she is first going to speak about his/ her ideal house, andthen he/she shows an excellent his/her picture and promise to invite thelistener at the housewarming party. A final point to mention in introductionis to inform listeners about the questions- and- answers time, which he/sheplans for the presentation end.

2. Note: a) students might start with one of the following:•a surprising orunusual fact;•a personal story; •an interesting example; •impressive orsignificant statistics

b) any opening that he/she uses should relate directly to his/her topic orit will confuse the listeners;

c) an effective introduction to any type of presentation should be briefand to the point.

Висновок. Методики викладання іноземних мов з використаннямрольових ігор займають важливе місце у практиці вивчення іноземних


222 223

Випуск 17

ал або ж матеріал для домашнього завдання, уривки оригінальнихпрозаїчних або поетичних текстів для художнього перекладу.Художній переклад прозаїчних текстів, а на більш високому рівні

– віршованих уривків і поем - дуже цікаве заняття. Тут, шліфуючифразу за фразою, вишукуючи і підбираючи найбільш відповіднийеквівалент, кожен студент, навіть з найслабшим рівнем знань, можеспробувати свої сили, розбудити творчий “апетит” до вивчення мовиі розкрити свій творчий потенціал.Перш ніж запропонувати студентам зробити художній переклад

тексту, слід його проаналізувати і опрацювати основні правила добо-ру мовних еквівалентів.Першим кроком для художнього перекладу повинен стати аналіз

функціонального стилю даного тексту. Професор Максимов Є. М. даєнаступне визначення: “Функціональний стиль мови це система мовнихзасобів, яка служить певній комунікативній і прагматичній меті” [2;30]. Він також помічає, що кожен функціональний стиль є відносностабільною системою на даній стадії розвитку літературної мови, алезмінюється від одного історичного періоду до іншого.Те, що ми називаємо функціональним стилем, називається також

жанрами (“genres” or “registers”).Існує безліч робіт , присвячених стилістичному аналізу, але

більшість лінгвістів виділяють наступні основні стилі:1) мова офіційних документів (юридичних, ділових і військовихдокументів);

2) мова наукової і технічної прози;3) публіцистичний стиль; 4) мова художньої літератури (поезія, проза, драма).Звичайно ж, внаслідок обмеженої кількості годин неможливо де-

тально зупинитися на кожному стилі і опрацювати всі його ознаки ітонкощі перекладу. Але дати загальну інформацію і вказівки – по-трібно і цілком можливо.Професор Корунець І. В. визначає літературний художній пере-

клад як “правильну передачу змісту і художніх достоїнств даного тек-сту” [1; 23], скеровану на те, що перекладений художній текст (проза,поезія або драма) справлятиме на читача таке ж враження, що і ори-гінальний. Деякі автори вважають, що цього неможливо досягти че-рез неминучі відмінності між культурами і мовами. Інші доводять, щовсе, що написане на одній мові, може бути вірно перекладене на іншу.Але очевидним є те, що вдалим літературним перекладом можна вва-

Марина РАДЗЕЙ,викладач,

Алла ЗАСЛУЖЕНА,викладач

ХУДОЖНІЙ ПЕРЕКЛАД НА УРОКАХАНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ

ТЕХНІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Основна увага у вимогах, що ставляться міжнародними і держав-ними стандартами до навчання іноземної мови, зосереджується наоцінці рівня розвитку комунікативних умінь студентів у сфері безпо-середнього усного і письмового спілкування. Виникає запитання: яквикладачеві погоджувати соціальне замовлення суспільства – підготу-вати в короткий термін фахівця, що добре володіє іноземною мовою,з вимогами навчальної програми немовного вузу при мінімальнійкількості годин?Аналізуючи проблеми, що виникають сьогодні перед викладачем

іноземної мови в немовному вузі, можна сказати, що є цілком можли-вим навчити студента протягом обмеженого періоду говорити пронасущні питання своєї спеціальності і розуміти носіїв мови. Але тількиза умови поєднання традиційних та інноваційних методів, зосереджу-ючись на принципі комунікативності як в навчанні, так і в побудовіпідручників і навчальних посібників.Ні для кого не секрет, що дуже часто після багатьох років вивчен-

ня іноземної мови в загальноосвітній школі, учень не просто не во-лодіє мовою хоча б на початковому рівні, але і не може зробити адек-ватний переклад середньої складності тексту за допомогою словника,оскільки не навчений володіти мовною одиницею. Крім того, присут-ня дуже сильна негативна психологічна установка: “Мову вивчитинеможливо”, “Це не піддається логіці”, або просто “Це не для мене”.І коли такий студент починає вивчати матеріал програми згідно зсвоєю технічною спеціалізацією, суперечності посилюються щебільше. Тут важливо не упустити момент, коли можна, підключившитворчий підхід і уяву, зняти психологічний бар’єр, замінивши установ-ку з “Неможливо” на “Я можу”. Таким чином, в загальну структурууроку можна вводити невеликими порціями, як релаксаційний матері-

© М. РАДЗЕЙ, А. ЗАСЛУЖЕНА, 2009


224 225

Випуск 17

January brings the snow,Makes our feet and fingers glowFebruary brings the rain

Thaws the frozen lake again March brings breezes loud and shrill,

Stirs the dancing daffodilApril brings the primrose sweet,

Scatters daisies at our feetMay brings flocks of pretty lambs,

Skipping by their fleecy damsJune brings cooling showers

Apricots and gillyflowers Hot July brings tulips, lilies, roses,

Fills the children’s hands with posiesAugust brings the shaves of corn

Then the harvest home is born Warm September brings the fruitSportsmen then begin to shoot

Fresh October brings the pheasant,Then to gather nuts is pleasant

Dull November brings the blast, Then the leaves are whirling fast

Chill December brings the sleet,Blazing fire, and Christmas treat.

By Sarah ColeridgeСпочатку студентам було дане завдання знайти інформацію про

автора.Ми з’ясували наступне:“Сара Кольрідж (англ. Sara Coleridge; 23 грудня 1802 – 3 травня

1852) англійська поетеса, дочка поета Семюеля Кольріджа, сестрапоета і біографа Хартлі Кольріджа, виросла в оточенні друзів свогобатька, видатних поетів Роберта Сауті і Уїльяма Вордсворта. Вонадобре знала латинь, старогрецьку, французьку, німецьку, італійську,іспанську мови. У юності Кольрідж переклала англійською мовоютритомні записки єзуїта Мартіна Добріцхоффера про подорож поПарагваю (що послужили Сауті основою для поеми “Парагвайськаказка”). Незабаром за цією перекладацькою роботою (1822) з’явила-ся інша: середньовічний французький біографічний роман Жака деМая про Баярда, безстрашного лицаря (1825).

жати такий, який не стільки ревно слідує лише мовному змісту, алепередає художні і культурні особливості тексту.Таким чином, перш ніж приступати до роботи, слід зробити певні

кроки, які можуть полегшити нелегкий процес літературного перекла-ду:

1. Ідентифікувати жанр тексту: (проза, драма, поезія і так далі).2. Визначити культуру, до якої належить текст (хто автор, колиі де створений текст).

3. Спробувати визначити мету, яку переслідував автор, створю-ючи текст.

4. В процесі перекладу спробувати передати художні особли-вості мови оригіналу засобами сучасної мови перекладу. Зодного боку, це важливо, оскільки культури і мови змінюють-ся з часом і багато слів, використовуваних ще 50–60 роківтому, сьогодні безнадійно застаріли. З іншого боку, перекла-дач повинен зберегти історичний “аромат” оригіналу. Тутнеобхідний баланс між стилем авторської мови і мовою, прий-нятою в сучасній культурі мови перекладу.

5. Щоб цього досягти, потрібно досконально проаналізуватимовні засоби оригінального тексту (граматику, лексику, ви-разні засоби, наявність повторів, а в поезії – ритміку, стопи,риму і т. д.).

Проблема літературного художнього перекладу не обмежується,звичайно ж, суто технічними вказівками. Перекладач повинен відчу-ти себе співавтором, трішечки поетом або письменником. Не викликаєсумніву, що переклад п’єс Шекспіра вельми відрізнятиметься від пере-кладу поезії Бернса, тому в цілому успіх перекладу залежить не тількивід техніки або знання мови, але і від загального інтелектуальногорозвитку, начитаності, того, що називається “Cultural background ofthe person”.Слід відмітити, що, даючи студентам подібні завдання, виявляєть-

ся ще один аспект, схвалений і широко використовуваний багатьмапровідними університетами, а саме аспект гри. Гра є споконвічноювластивістю кожної людини. Грати люблять всі, незалежно від віку істаті. І коли студент отримує завдання зробити переклад, а потімпорівняти його з роботами товаришів, - з’являється творчий азарт,бажання зробити все на вищому рівні, включається творчий потен-ціал.Таким чином, декільком групам студентів 1 курсу було дано для пе-

рекладу відомий вірш “Пори року” Сари Кольрідж:


226 227

Випуск 17

***Січень приносить снігРобить наші ноги і пальці свіжими.Лютий приносить дощТане заморожене озеро знов.

(Студент ФЕЛ, 113 гр.)У деяких, не дивлячись на бажання максимально зберегти ав-

торські фрази, в результаті вийшли більш вдалі переклади:

***Январь приносит снег,И заставляет наши

пальчики краснетьФевраль приносит нам дожди,И тают замерзшие островки.Март приносит ветерок,И зовет цветы в кружок...

(студентка ФЕЛ, 108 гр.)

***Січень-місяць сніг приноситьРуки й ноги він морозить,Дощ у лютому іде,Лід з озер він геть несе.Березень приносить вітер,Коливає ніжні квіти...

(студент ФЕЛ, 108 гр.)

***Январь приносит снег,И заставляет наши пальчикикраснетьФевраль приносит нам дожди,И тают замерзшие островки.Март приносит ветерок,И зовет цветы в кружок...


***Січень студений снігом жбурляє,Морозом ступням

та пальцям допікає,Лютий лютує, дощем заливає,І наше озеро знову розтаєБерезень пронизує

вітерцем легким,Жовті нарциси танцюють

із ним... …(студентка ФЕЛ, 107 гр.)

***Січень-місяць сніг приноситьРуки й ноги він морозить,Дощ у лютому іде,Лід з озер він геть несе.Березень приносить вітер,Коливає ніжні квіти...


***Январь приносит снег нам,И замерзают пальцы рук,Февраль приносит дождик,И леденеет все вокругЗаставит ветер в мартеНарциссы колыхаться,А маргаритки, примулыВ апреле растворяться...


У 1834 Кольрідж опублікувала написані нею для власної донькидитячі вірші “Чудові уроки у віршах для хороших дітей” (англ. “PrettyLessons in Verse for good children...”), такі, що здобули широку попу-лярність. У 1837 з’явився найбільший з творів Кольрідж, чарівна каз-ка “Фантазміон”, що зустріла надзвичайно співчутливе відношення ванглійській критиці завдяки красі фабули і багатству поетичної мови.Після смерті чоловіка Генрі Кольріджа Сара Кольрідж продовжува-ла почате ним видання творів її батька, написавши для цього видан-ня декілька своїх власних нарисів. Почата нею в останні роки життяавтобіографія була закінчена її дочкою і видана в 1874”. (Доповідьстудента ФЕЛ 101 гр.)Таким чином, знаючи, хто автор і до якого історичного періоду на-

лежить її творчість, ми приступили до аналізу тексту. Ми з’ясували,що вірш написаний важкуватим “чоловічим” хореєм, з наголосом напершому складі, причому метрика не скрізь зберігається незмінною,іноді “збиваючись” з ритму. Строфою вибраний двовірш, де кожна з12 строф присвячена певному місяцю. Рима чітка, з мінімальнимиваріаціями. Вірш явно для дітей, максимально простий по структурі,де кожний місяць щось “приносить” (що, до речі, є неприпустимим дляросійської або української мови перекладу - такі повтори створюютьмонотонність і відчуття “нав’язливості” інформації, що, втім, виправ-дано цільовою аудиторією, для якої створювався твір).Після цього ми зробили підрядковий, слово в слово, переклад, виз-

начивши, що у віршованих текстах неможливо зберегти всі без виклю-чення слова, що згодом неодмінно створить непереборні перешкодидля метрики і рими. Крім усього іншого, ми визначили, що віршованітексти допускають деякі абсолютні заміни авторських фраз фразамимови перекладу, якщо це обумовлене особливостями сприйняття чи-тача, для якого робиться переклад, як, наприклад, другий рядок –“Makes our feet and fingers glow” – “Примушує наші стопи і пальціполум”яніти (червоніти)” - цілком може бути замінена іншою фразою.(Щоб проілюструвати такі заміни, ми читали деякі переклади Т. Котіі С. Маршака).Тут слід відмітити, що, не дивлячись на аналіз, багато студентів

проте не змогли відмовитися від спокуси перекласти слово в слово,внаслідок чого вийшли переклади з мінімальною римою, більш схожіна прозу :


228 229

Випуск 17

Впровадження в практику художнього перекладу розвиває у сту-дентів образність сприйняття. Розгляд тексту з висоти “пташиногопольоту” сприяє розширенню абстрактного мислення. Студент, уяв-ляючи себе на місці письменника, вчиться оперувати словом. Що, усвою чергу, розвиває творчий потенціал студентів. З’являється навикпідбору потрібних еквівалентів з широкого спектру синонімів. На-дається можливість донести своє власне бачення даного твору за до-помогою слова. При виконанні художнього перекладу студенти знай-омляться з особою автора і ідентифікують її з особою студента-пере-кладача.Таким чином, при комплексному підході викладача до поставлено-

го завдання розвитку комунікативних умінь студентів в області безпо-середнього усного і письмового спілкування, підключивши художнійпереклад, можна досягти позитивних результатів в оволодінні студен-тами навиками мовлення і висловленні власних думок. Вивільняєтьсятворчий потенціал студентів, розширюється їх лексичний запас, текстрозглядається як цілісна конструкція, відбувається зосередження ува-ги на культурному аспекті, створюються необхідні умови для роботинад художнім перекладом що веде до загального зростання інтересу воволодінні іноземною мовою.

Апрель же приносит примулы цвет,Даря маргариткам новый рассвет.Май приносит отары овец,И пастух гонит их, как ловец.В июне красные розы цветут,И веселые дети букеты несутИюль приносит ветров холода,И абрикосовый цвет

опадет навсегда.Август – пора урожай собирать,Мешки с кукурузой домой забирать.Сентябрь – пора

для комбайнов работы,Значит, открыт сезон для охоты.Свежий октябрь приносит фазана,И нет у детей без ореха кармана.Холодный ноябрь – осенняя вьюга,Листья лежат на земле, как кольчуга.Декабрь – значит

старый год прошел,Значит, ждет нас скоро

праздничный стол!(студент ФЕЛ, 113 гр.)

За цветами мчится дружно.Ягнята в мае скачут в поле,Шерстка в белах кружевах.Июнь цветов приносит море,Все тонет в розовых кустах.А с июлем будут грозы,Абрикосы, летний знойВ августе зерно мы скосим,Урожай несем домой.В сентябре едим мы фрукты,И охотники стреляют.В октябре летают утки,Все орехи собирают.С ноябрем холодный ветерЛистья с дерева сорвет.В декабре вновь дождь и слякоть,Дед мороз и Новый Год.


Аналізуючи роботи студентів, видно, що, у багатьох політ душі ви-переджає грамотність. Часто не вистачає досвіду в умінні відшліфува-ти риму, підібрати більш відповідне слово, хоча художній образ вихо-дить досить вдалим:

***Травень нам дає овець,Що стрибають нанівець.Червень нам приносить квіти,Й дітям всім дарує літо


***Ягненка принесет нам май,Пополнит белые отары,Июнь – всем вырастит цветы,Раздаст их нежные букеты


В процесі перекладу деякі студенти дуже добре відчули можливістьзаміни авторських сентенцій своїми, в їх перекладах виявилися озна-ки не просто перекладача, але і співавтора, поета:

***Гарячий липень приносить зливи,Ну, нарешті, абрикоси,

яблука, сливи!Серпень приносить нам збір зерна,Так вип’ємо за найкращі жнива!Теплий вересень фрукти несе,А мисливці бажають фазана лише.Похмурий листопад буревія питає:– Чому ти так важко дерева

хитаєш?Грудень холодний кліпне нам оком:– Ех, люди, – з Новим Роком!


***Сніг лапатий навкруги,Білий-білий день..Червоніють пальці рук,І не чуть пісень...

Травень приносить отариБілих, пухнастих ягнят.Ви, мабуть і не знали,Як вони вміють стрибать?


Нижче ми надаємо найбільш вдалі, на наш погляд, роботи. Хочанеточностей тут ще багато, в цілому спостерігається досить вдаларима, дотримані розмір і загальний стиль.

***Так много снега в январе,Зима гуляет во дворе.А февраль говорит:Чуть-чуть подожди,Скоро озера растопят дожди.Март нам приносит

прохладу ветров,Качая нарциссов зеленый покров.

***Снег приходит в январе,Всё на улице сияет.Дождь приходит в феврале,Лед на озере растает.В марте сильные ветраОдуванчики закружат,А в апреле детвора


230 231

Випуск 17

Тетяна ЄЖИЖАНСЬКА,ст. викладач

ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ ДЛЯ ДІТЕЙ:КОМУНІКАЦІЙНИЙ АСПЕКТ

Періодика для дітей і юнацтва належить до тієї категорії видань,яким нелегко конкурувати в сучасному інформаційному просторі,хоча вони мають благородну мету – збагачувати молоде поколіннязнаннями, культурними цінностями, сприяти вихованню особистості,врешті-решт – розважати через пізнання нового. Не зважаючи на бур-хливий розвиток нових інформаційних технологій, дитячі газети іжурнали продовжують бути джерелом знань, порадниками і друзямидітей. Періодичні видання для дітей досліджувались науковцями, про-те комунікаційний аспект їх функціонування ще недостатньо вивченийнаукою. Аналіз праць, присвячених теоретичним і практичним про-блемам функціонування періодичних видань для дітей, засвідчує недо-статнє вивчення саме комунікаційного аспекту їх діяльності. Мета цієїстатті полягає в тому, щоби з’ясувати умови й проблеми комунікаціївидань для дітей в інформаційному просторі України.Видання для дітей сьогодні в Україні надзвичайно різноманітні. За

даними Держкомтелерадіо України в нашій країні зареєстровано по-над 305 друкованих видань для дітей та юнацтва загальнодержавноїсфери розповсюдження, тоді як загальна кількість зареєстрованихгазет та журналів сягає 23 тисяч назв [4]. Фахівці зазначають, щокількість періодичних видань для дітей у державі свідчить про рівеньїї цивілізованості, культури, інтелекту, а також про перспективи роз-витку, її майбутнє. Світогляд дитини повинен формуватись під впли-вом тих джерел інформації, які забезпечували б її повноцінний і все-бічний розвиток.Аналізуючи інформаційний простір України, не можна не поміти-

ти різнобарв’я газет і журналів для дітей і підлітків. На нашу думку,проблема не стільки в кількості книг, журналів і газет для дітей, щовидаються в Україні, скільки в якості інформації й смислового наван-таження дитячих видань та в ефективності комунікаційних обмінів вінформаційному суспільстві.

© Т. ЄЖИЖАНСЬКА, 2009


1. Корунец І. В. Теорія і практика перекладу (аспектний переклад). –Вінниця, 2003. – 448 с.

2. Максимов Є. М. Практика двостороннього перекладу. – К.,1986. – 91 с.

3. Мирам Г.Е. Профессия: переводчик. – К., 2006. – 160 с.4. Терехова С.І. Вступ до перекладознавства. – К., 2001. – 92 с.

АНОТАЦІЯ

Радзей М., Заслужена А. Художній переклад на заняттях з англійськоїмови для студентів технічних спеціальностейУ статті розглядаються можливості застосування художнього перекладу

для студентів технічних спеціальностей як засобу для розширення загально-культурного рівня студентів, їх здатності аналізувати та опрацьовувати ху-дожні тексти, а також підвищення лексичного та граматичного рівня знаньстудентів.

SUMMARY

Radzey M., Zasluzshena A. Belles-letters translation at English classes for thestudents of technical specialties

The article deals with literary artistic translating standards as a possibility ofpractice for students of technical specialties as a way for improvement of theirculture background, ability to analyze fictional texts and development of lexical andgrammatical level of their knowledge.


232 233

Випуск 17

Функції дитячих видань різноманітні, проте більшість виконуютьпізнавальну й розважальну функції, про що й зазначено у їх назвах.Наприклад, “Пізнайко” – “дитячий ігровий журнал”, “ПрофесорКрейд” – “пізнавально-розважальний журнал”, “Яблунька” – “розва-жально-пізнавальне видання для дітей”. Багато журналів особливуувагу звертають на розвиток інтелекту школяра, його творчих здібно-стей, тому фахівці вважають, що в наш час дитяча періодика здатназамінити інші види видань: енциклопедії, задачники, розмальовкитощо [3].Видання (в тому числі й для дітей) забезпечують масові комунікації

із різноманітними аудиторіями. Мета таких комунікацій – забезпечен-ня цих аудиторій інформацією. Аудиторія, що сприймає подану інфор-мацію, називається цільовою аудиторією видання. Привабливістьгазети чи журналу визначається характеристиками їх аудиторії: роз-міром, віком, статтю, соціальним і демографічним складом, міроюдовіри до видання як джерела інформації. Саме читацька аудиторіявидання визначає змістове наповнення й поліграфічне оформленняперіодики.Безперечно, що цільова аудиторія дитячих видань – діти: від немов-

лят до підлітків і юнацтва. Класифікувати вікові групи прямих спожи-вачів можна таким чином: видання для дошкільнят, школярів і юнац-тва. Журнали “Малятко”, “Барвінок” й “Однокласник”, які вважа-ються патріархами української дитячої періодики, призначені длятрьох основних цільових аудиторій: дошкільнят, молодших і старшихшколярів. Вони мають стабільне вікове коло своїх адресатів.Залежно від читацької адреси і відповідно до вікових фізіологічних

особливостей розвитку читачів видання поділяють на чотири групи:видання для дітей старшого дошкільного віку (від 4 до 6 років включ-но); видання для дітей молодшого шкільного віку (від 7 до 10 роківвключно); видання для дітей середнього шкільного віку (від 11 до 14років включно); видання для дітей старшого шкільного віку (підлітки,в тому числі абітурієнти, від 15 до 17 років включно).Варто зазначити, що в інформаційному просторі України пред-

ставлені періодичні видання для різних вікових груп: від дошкільно-го – до старшого шкільного віку.Для дошкільнят – розважально-пізнавальний журнал для дітей

3–7 років “Ангелятко” й журнал “Ангеляткова наука” з іграми та зав-даннями для творчого розвитку і навчання дітей 4-6 років. Сучаснеукраїнське видання для вивчення літер українського та англійськогоалфавітів “Абетка” рекомендовано дітям дошкільного та молодшого

Схема традиційного комунікаційного процесу передбачає такіскладові, як адресант чи джерело повідомлення (у нашому випадку цередакції видань), адресат (читачі, цільова аудиторія), відповідно зако-доване (змістове наповнення, художнє оформлення) повідомлення(газета, журнал), комунікаційні канали (розповсюдження через роз-дрібний продаж, передплата, електронні версії), комунікаційні бар’є-ри (мовні, технічні, соціальні, просторові) і обов’язковий зворотнийзв’язок (реакція читачів).У комунікації важлива роль належить інформаційному повідом-

ленню, тому доцільно звернути увагу на змістове наповнення дитячихгазет і журналів. Зміст дитячих періодичних видань повинен відобра-жати нове в житті людей і навколишньому світі, пропагувати усталеніцінності суспільства. Дитяча преса покликана виконувати функціїпопуляризації знань, культурних надбань, сприяти вихованню особи-стості, формувати загальнолюдські почуття, бути порадником і дру-гом, розважати дітей. За тематичною спрямованістю – це виданняприродничі, технічні, релігійні, мистецькі, освітні, розважальні, длядозвілля. Мета дитячих видань, якими б різними вони не здавалися,одна – навчання, виховання, розвиток дитини. Вирізняються середінших своїм змістовим наповненням такі видання, як “Барвінок”,“Малятко”, “Пізнайко”, “Юний натураліст”, “Країна знань”, “Ву-лик”, “Однокласник”, “12 плюс”, “Артклас”, “Соняшник”, “Джміль”.Завдання цих журналів полягає в тому, щоб зацікавити дітей отриму-вати корисну інформацію, спонукати до самостійної пізнавальної тадослідницької діяльності. Їх можна вважати антиподом дитячої жов-тої преси, тобто низькопробних видань, наповнених випадковоюінформацією переважно розважального характеру.Щодо дитячих газет, то їх асортимент не такий великий, як жур-

налів. Дитяча газета “Казковий вечір” вирізняється серед видань длядорослих та серед інших газет для дітей не лише своїм повнокольоро-вим оформленням, а й змістом: неймовірні пригоди казкових героїв,захоплюючі завдання для маленьких розумників та оригінальні зма-гання з нагородами. Цікавою є дитяча газета “Клякса”, яка повідом-ляє веселі історії, шкільні новини, розповідає про музичні уподобан-ня школярів, вміщує постери. В усіх виданнях – широкий вибір ігро-вих завдань, ребусів, кросвордів, лабіринтів, що робить дозвілля ди-тини максимально заповненим, корисним й пізнавальним. Першимина ринку є ті видання, які вдало поєднують навчальні матеріали з ігро-вими, інформують і розважають дітей.


234 235

Випуск 17

дарунки для дитячих бібліотек. Журнал “Джміль” легко і цікаво роз-виває потенціал дитини за науково обґрунтованими технологіями і єдобрим другом дитині, помічником батькам і педагогам. Науково-популярний журнал “Страна знаний”, який цікаво й зрозуміло інфор-мує читачів з різних галузей науки і культури, призначений для шко-лярів, батьків, вчителів.Розглядаючи періодичні видання для дітей, необхідно звернути

увагу на те, що прямі споживачі (читачі) здебільшого не є учасникамиринку. Тому для визначення цільової аудиторії необхідно звернутисядо вивчення уподобань населення старшого віку, які й здійснюютьпокупки і передплати дитячих видань. Це, найчастіше, батьки, дідусій бабусі, а також вчителі й вихователі. Досліджуючи книжковий ринокВеликобританії, Ольга Великоречина стверджує, що попит на дитячулітературу певною мірою визначається приналежністю до тієї чи іншоївікової групи. Активними споживачами видань для дітей вона нази-ває людей віком від 25 до 34 років, тоді як вікова група споживачів від45 до 54 років не є активною на ринку дитячої літератури. Невисокаактивність характерна і для вікової групи від 55 до 64 років і старше[1; 57]. Подібні тенденції характерні і для України, адже купують іпередплачують видання для дітей їх батьки – люди середнього віку,рідше – дідусі й бабусі – люди старшого віку, тому їх обов’язковопотрібно враховувати як цільову аудиторію дитячих видань.Попит на видання для дітей залежить не лише від вікової прина-

лежності читачів. Велике значення також має гендерна приналежність.Значну кількість видань для дітей (56%) купують саме жінки, оскіль-ки чоловіки здебільшого орієнтовані на літературу для власних по-треб, купуючи технічні та професійні видання.Ефективність комунікації залежить від якості і привабливості ви-

дання, які, у свою чергу, визначаються особливостями кодуванняінформації. До засобів кодування належать і вдало дібраний та опра-цьований текст, і дизайн, і поліграфічне оформлення. Вимоги дошрифтового оформлення і якості поліграфічного виконання газетнихі журнальних видань для дітей і підлітків чітко визначені галузевимистандартами (ДСТУ 29.6-2002 “Видання для дітей. Поліграфічне вико-нання”) [2].Для дитячого видання велике значення має його художньо-техні-

чне оформлення. Адже перше враження про видання читач отримуєвід його зовнішнього вигляду. В оформленні, у виборі формату бе-руться до уваги і психологічні особливості аудиторії. Кожен журналі газета привертають увагу по-своєму: яскрава обкладинка, назва

шкільного віку. “Ухмалыш” російською й “Ухмалюк” українськоюмовами – підходить тим, хто не вміє читати. Видання пропонуютьказки, віршики, загадки, розмальовки, цікаві завдання, що в ігровійформі готують малюка до школи.Відомий в Україні журнал “Пізнайко” намагається якнайширше

охопити читацьку аудиторію. “Пізнайко від 2 до 6” – журнал для най-менших. Видавці демонструють диференційний підхід, вміщуючи ко-ментарі і завдання трьох рівнів складності (з огляду на вік дитини), якідопомогли б батькам цікаво й ефективно розвивати дитину й готуватиїї до школи. “Пізнайко від 6” – розвивально-пізнавальний журнал длясучасних дітей віком від 6 до 10 років. Матеріали готуються з враху-ванням навчальних програм для загальноосвітніх шкіл.

“12 плюс” – журнал для сучасних підлітків, розповідає про сучас-не життя в рубриках “мистецтво на долонях”, генерація ХХІ”, “прим-хи моди”, “справжній рейнджер”, “superмодель”, “зоряне сяйво”,“танціlife”, “no problems” та багато іншої інформації. “Мадемуазель”й “Girl” – це журнали для сучасних дівчат: мода, краса, зірки. За тема-тичним спрямуванням, манерою викладу матеріалу, оформленнямглянцевих сторінок такі дитячі видання дуже нагадують популярніжіночі журнали. Навіть видавець і засновник журналу “Girl” – видав-ничий дім “Бурда”, який одночасно видає серію й жіночих журналів.Журнал “Пригоди” призначений для учнів 6-11 класів. У ньому

вони прочитають ексклюзивні інтерв’ю з українськими зірками, на-вчаться розбиратися в модних тенденціях, зможуть знайти відповіді напитання, що найбільше хвилюють підлітків (стосунки з батьками,друзями, вибір професії, становлення характеру). Журнал “Пригоди”претендує на роль найкращого друга і порадника сучасного підлітка.Таким чином, дитячі видання охоплюють усі вікові групи читачів.

Для кожної з названих груп визначено змістове наповнення, обсяг,характерне поліграфічне оформлення.Крім прямих читачів-споживачів дитячої періодики, тобто дітей і

підлітків, видання зорієнтовані й на їхніх батьків, дідусів і бабусь,вчителів і вихователів, працівників бібліотек. Тобто, цільова аудито-рія видань для дітей значно ширша, ніж це може здатись на першийпогляд. Зокрема, “Дошкільнятко” – сучасне українське видання, реко-мендоване дітям дошкільного та молодшого шкільного віку, міститьнавчально-методичні збірники для вчителів, вихователів дитсадків табатьків. “Яблунька” – це розважально-пізнавальний журнал для ма-лят і школярів, батьків і вчителів. Окрім 32 сторінок цікавої та корис-ної інформації, він пропонує призи для дітей і батьків, спеціальні по-


236 237

Випуск 17

В оформленні видань ілюстрації побудовані з використанням ігро-вого начала: обігруються ситуації і предмети, казкові персонажі,навіть орнамент і шрифт (пригадаймо назву газети “Казковий вечір”,де кожна літера – окрема яскрава ілюстрація-подія). У багатьох жур-налах і газетах є цікаво проілюстровані ігри-вкладки, які вимагаютькмітливості й винахідливості від читачів. Такі додатки підвищують вочах дитини цінність видання. Образи, створені з фантазією й вигад-кою, – невід’ємна риса дитячих видань.Принципи проектування видань для підлітків дещо відрізняються

від принципів проектування видань для дітей. Наприклад, роль ілю-страцій у виданнях для середнього й старшого шкільного віку помітнознижується, точніше змінюється, бо ілюстрації не лише мають наоч-ний і пізнавальний характер, вони за своєю образною системою на-ближаються до призначених дорослим. Загалом кількість ілюстраційзменшується або змінюється їх характер (замість малюнків подають-ся фотографії), а текст займає провідне становище. Шрифт обираєтьсялегкий для читання. Все це призводить до знищення багатьох бар’єрівсприйняття інформації, зумовлює краще засвоєння матеріалу дитячо-го видання.Передача інформації періодичними виданнями регулюється кому-

нікаційними бар’єрами. У ролі таких бар’єрів можуть виступати певнілюди або інституції, які одну інформацію затримують, іншу пропуска-ють. У масовій комунікації такими особами є редактори, видавці,засновники видань тощо. Назвемо лише деякі види комунікаційнихбар’єрів, що виникають на шляху інформації періодичних видань длядітей. Просторові бар’єри – дистанція у спілкуванні – у першу чергустосуються регіональних видань, які не мають можливості розповсю-джуватись по всій території країни. Найвідоміша і найавторитетнішадитяча газета в Україні – “Казковий вечір”. Інші газети найчастішевиходять у регіонах і не охоплюють усіх маленьких читачів країни. Це,зокрема, недорога розважальна газета для дітей 5–12 років “Кален-дарь”, що виходить один раз на місяць у Харкові, чи дніпропетровськедитяче видання “Крапля. Казки-розмальовки”. Львівська дитяча га-зета “Мудрагелик” двічі на місяць пропонує сканворди, призи, розва-ги. Черкаська україномовна газета “Новачок” – це сучасне щотижневекольорове розважально-пізнавальне видання для дітей віком 6–13років. В основному програючи за змістом і за формою газеті “Казко-вий вечір”, названі видання не змогли встановити контакту із своєюцільовою аудиторією – маленькими читачами, що й позначається насфері їх розповсюдження і на тиражах.

видання, його тематична класифікація, вік читацької аудиторії, анон-си. Газета “Казковий вечір” має оригінально оформлену назву видан-ня. З одного боку, газета виглядає як видання для дорослих, з іншо-го, – яскраве кольорове оформлення, якісний папір, ілюстрації роблятьїї привабливою, такою, що заохочує до читання.Особливості дитячих видань – у виборі розміру шрифту і кількості

ілюстрацій. Цікавість є необхідною умовою підвищення інтересу ди-тини до видань. Вона може бути досягнута найрізноманітнішими за-собами оформлення та ілюстрування. Важливим є назва видання, йогообкладинка, перша сторінка, оскільки саме вони створюють емоцій-ний настрій, можуть привернути увагу, зацікавити читача. Особливароль у ефективній комунікативній діяльності періодичних видань длядітей відводиться кольору. Ілюстрації газет чи журналів розвиваютьу дитини фантазію, творчу ініціативу, спонукають її активно включа-тись у роботу з виданням.Оскільки дитині складно засвоювати текстовий матеріал, то необ-

хідно зменшувати текстовий обсяг видань й збільшувати їх ілюстра-тивність. Фахівці вважають, що увага дитини повинна притягуватисьдо кожної сторінки, нерозривно поєднуватись й пов’язуватись з тек-стом. Нехтувати ілюстраціями на сторінках дитячих видань неприпу-стимо, навіть якщо це значно здешевлює їх випуск. Зокрема, виданняз промовистою назвою “Світ дитини” має графічно збіднений дизайн,чорно-білі ілюстрації, невиразне оформлення. Бліді, некольорові ілю-страції, нецікаві сторінки не привернуть увагу дитини, не спонукати-муть відкрити газету чи журнал і прочитати їх.Особливої уваги заслуговує художнє редагування дитячих видань.

Саме від віку дітей залежать вимоги до кеглю, кількості гарнітур,насиченості видання ілюстраціями. Тексти видань для дітей набира-ють, як правило, шрифтами великих кеглів. Великі формати дозволя-ють використовувати просторі, з широкими пропорціями сторінки,зручні для розміщення малюнків у тексті і для компонування ілюст-рацій розворотів. Величина форматів добре гармонує з великими кег-лями шрифту і з довгим рядком, хоча у журналах і газетах текстирозміщуються у колонках, ширина яких, як відомо, залежить від роз-міру кегля шрифту. Оскільки у дитячих виданнях дрібний шрифт не-допустимий, то й колонки значно ширші, ніж у “дорослих” виданнях.Сторінка видання, “завантажена” дрібним кеглем, недопустима удитячій газеті чи журналі, оскільки читати її важко, велика кількістьтексту психологічно відлякує дитину від читання.


238 239

Випуск 17

українською мовою, на перший погляд, достатньо велика, проте ти-ражі їх не надто значні (у порівнянні з російськомовними виданнями).Проблема експансії російськомовних періодичних видань в українсь-кий інформаційний простір в майбутньому призведе до русифікаціїчитацької аудиторії.Найчастіше відомі видання виходять кількома мовами, наприклад,

українською і російською. Відомий в Україні “Пізнайко” об’єднуєжурнали українською, російською й англійською мовами для дітейвіком 6-10 років, причому матеріали всіх журналів абсолютно різні.Навчально-пізнавальний журнал “Веселі уроки – Веселые уроки – JollyLessons” й пізнавально-гумористичний журнал “Весела перерва –Веселая переменка – Jolly Break”, який адресований школярам 4–11класів, виходить українською, російською та англійською мовами. Цедає можливість охоплювати якнайширшу тематику й претендувати намаксимальне поширення серед читачів.У комунікації через періодичні видання відбувається фіксація ро-

лей джерела інформації та її адресата. ЗМІ є активною стороною, а їхаудиторії – пасивною. Потрібні чималі зусилля, щоб “пом’якшити” цюнесиметричність відносин. Головні методи врівноваження ролей –організація “зворотного зв’язку”. Дитячі видання не тільки подаютьнову цікаву інформацію, а й перевіряють засвоєні знання за допомо-гою ребусів, кросвордів, логічних завдань, саморобок, розмальовоктощо. Журнал “Дитяча академія” ґрунтується на співпраці з читача-ми, оскільки у ньому друкуються їх матеріали, фото, існує “Клубдрузів”, а також висвітлюється їх участь у конкурсах. Журнал “Клас”пропонує своїм читачам гасло: “Школярі всіх країн – листуймося”, щотакож сприяє пожвавленню зворотної реакції на отриману через ви-дання інформацію. Газета “Казковий вечір” пропонує читачам анке-ту “Будьмо знайомі!”, рубрику “Привіт, друже” – для листування здрузями. Конкурс “Я – казкар” – нагода для всіх творчих читачівнадрукуватись в одному з випусків, за ілюстраціями написавши каз-ку й відправивши її в редакцію газети. Окрім усього, редакція розмі-щує привітання з днем народження для юних читачів від їхніх рідних.Усі ці пропозиції допомагають налагодити зворотний зв’язок з чита-чами, що у масовій комунікації зробити надзвичайно складно.Усі видання намагаються розширити діапазон зворотного зв’язку

зі своїми читачами: дитячі малюнки, поетичні та прозові твори, різно-манітні конкурси, лотереї, нагороди. Це спонукає читачів до активноїпізнавальної та комунікативної діяльності. Дитячі видання частомістять пізнавальні завдання, де треба щось знайти, здогадатися,

На шляху періодичних видань для дітей неможливо обминути ува-гою й соціальні бар’єри. У суспільстві і діти, і дорослі стали значноменше читати, надаючи перевагу аудіовізуальним видам ЗМІ (телеба-чення, радіо, Інтернет), до того ж для багатьох сімей матеріальні вит-рати на купівлю й передплату газет, журналів є надто суттєвими. Цінуна дитячі видання правомірно розглядати як комунікаційний бар’єр,який робить недоступним багатьом читачам ті чи інші видання. Нама-гання редакцій зменшити ціну на періодичні видання позначається назмістовому наповненні і художньому оформленні видань.Газети і журнали для дітей можуть бути як друковані, так і елект-

ронні, або ж традиційно друковані видання можуть мати електроннуверсію чи доповнюватись СD-диском. Для сприйняття електроннихверсій дитячих видань характерні технічні бар’єри, оскільки необхід-ний не лише комп’ютер для декодування інформації (як із СD-диска-ми, що додаються до видань (“Дитяча академія”, “Пізнайко”), а йдоступ до системи Інтернет (сайти в Інтернеті журналів “Пізнайко” –http://www.posnayko.com/, дитячий журнал “Ухтишка” –www.yx.com.ua, дитячий літературно-художній журнал “Мурзилка” –http://www.murzilka.km.ru/, газети для школярів “Большая перемена”http://www.school.tver.ru/; журнал “Почитай-ка” виходить лише вІнтернеті http://www.cofe.ru/read-ka/, дитяча Інтернет-газета “Добря-та” – http://dobryata1.narod.ru/).Міжмовний бар’єр у комунікації виникає при невідповідності мов,

кодових систем комунікатора (адресанта) і реципієнта (адресата).Мова періодичних видань для дітей може стати як певним комуніка-ційним бар’єром у сприйнятті інформації, так і місточком, який допо-магає подолати мовний бар’єр і спрощує дорогу до читача. За стати-стичними даними Книжкової палати імені Івана Федорова, де дослі-джено випуск в Україні газет за мовами, українською мовою виходить1411 газет, російською 1176, кількість номерів теж пропорційно одна-кова, проте річний тираж російських видань майже удвічі перевищуєукраїнські видання (приблизно 2 млн. і 1 млн.). Видання іншими мова-ми: англійською – 3, польською – 5, угорською – 10 з річним тиражемблизько 1 тисячі примірників. Багато двомовних газет, які виходятьукраїнською й російською мовами (257), річний тираж яких 250 тисячпримірників. Журналів українською мовою видається 510 наймену-вань, російською – 407, проте тираж російських журналів перевищуєтираж україномовних у 5–10 разів [5].Приблизно така ж тенденція характерна й для дитячих періодич-

них видань. Хоча кількість зареєстрованих газет і журналів для дітей


http://www.posnayko.com/

http://www.yx.com.ua

http://www.murzilka.km.ru/

http://www.school.tver.ru/

http://www.cofe.ru/read-ka/

http://dobryata1.narod.ru/

240 241

Випуск 17

SUMMARY

Jezhyzhanska Tetyana. The Periodic Publications For Children: CommunicativeAspect

The article is devoted to the communicative particularities of periodicpublications for children. Author tries to make classification of newspapers andmagazines for children, on the example of traditional model of communicationanalyzes the importance of addressee of the publications, channels of informationtransferring, communicative barriers etc. Also the back-connection for effectivecommunication between publication and readers is showed.

дізнатися. Пізнавальні розповіді містять у собі ігрові моменти. Граю-чись із подібними виданнями, дитина одержує знання через додатковідії, які вимагають кмітливості, винахідливості. Таким чином, цінністьодержуваної інформації в очах дитини підвищується.На основі аналізу періодичних видань для дітей можна стверджу-

вати, що ринок дитячої періодики насичений – існує вибір і щодозмісту, й оформлення, мови і ціни. Журнали й газети для дітей нама-гаються ставати дедалі цікавішими, поліграфічно якіснішими. Надаліможна прогнозувати урізноманітнення засобів і способів оформленняі поліграфічного виконання газет і журналів для дітей, що сприятимеефективнішій комунікації з юними читачами. Врахування теоретич-них аспектів комунікації допоможе видавцям-практикам “достука-тись” до сердець читачів, водночас збільшуючи тиражі й виходячи нанові цільові аудиторії. Отже, в науці є необхідність і перспектива по-дальшого дослідження означеної теми.


1. Великоречина О. Книжковий ринок Великобританії на сучасномуетапі: сегмент дитячої літератури // Друкарство. – 2005. – № 5. –С. 57 – 62.

2. ДСТУ 29.6–2002. Видання для дітей. Поліграфічне виконання: За-гальні технічні вимоги: Вид. офіц. – К., 2002. – 16 с.

3. Прокопчук О. Сучасна періодика для дітей: яка вона? // http://h.ua/story/19451/.

4. Всеукраїнська нарада редакторів друкованих періодичних виданьдля дітей та юнацтва і керівників видавництв дитячої літератури// http://comin.kmu.gov.ua//document/56282/.

5. Статистичні дані Державної наукової установи України “Книж-кова палата імені Івана Федорова” // http://comin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article.

АНОТАЦІЯ

Єжижанська Т. Періодичні видання для дітей: комунікаційний аспектУ статті розглядаються комунікаційні особливості періодичних видань

для дітей. Автор класифікує цільові аудиторії дитячих газет й журналів, наприкладі традиційної моделі комунікації аналізує важливість врахуванняадресата видань, каналів передачі інформації, комунікаційних бар’єрів, наго-лошує на важливості зворотного зв’язку видань із читачами для ефективно-го комунікаційного процесу.


http://h.ua/

http://comin.kmu.gov.ua//document/56282/

http://comin.kmu.gov.ua/

242 243

Випуск 17

Термін “культура книги” вживається досить часто у працях із кни-гознавства та редагування як українських, так і зарубіжних дослід-ників, але мало хто з науковців подає його обґрунтоване тлумачення.Окрім того, нема єдиної думки щодо цього питання, та й спроби оці-нити таке явище як культура книги залишаються не чим іншим, яклише спробами. Культуру книги (видання) як систему практично ніхтоне розглядає, тому і класифікаційні ознаки розкидані по різних працяхі в багатьох випадках носять суперечливий характер. До того ж, цітерміни до кінця 90-х років не фіксувалися спеціалізованими словни-ками, передусім такими як енциклопедичний словник “Книгознав-ство” або ж “Тлумачний словник українських видавничих та полігра-фічних термінів”.У наукових працях А. Сідорова, В. Гульчинського, С. Пайчадзе,

М. Ляхова, М. Сікорського, А. Мільчина, В. Барикіна та інших теоре-тиків і науковців ми знаходимо пояснення терміну “культура книги”,однак наведені визначення належним чином не висвітлюють усіх ас-пектів явища. Так, наприклад, визначний книго- і мистецтвознавецьАН Росії А. Сідоров визнає книгу і, відповідно, культуру книги якчастину світової і вітчизняної культури. “Культура книги – це части-на суспільної культури визначеного періоду. Ми зобов’язані уміти івиділяти у книзі її неповторні індивідуальні риси і поряд з цим бачи-ти їх спільність, невід’ємність історії книжної справи в цілому відісторії розвитку суспільства” [12; 10].Аналогічні погляди стосовно поняття “культура книги” відстою-

вав російський науковець В. Гульчинський. Зважаючи на це, він про-понував розглядати її “як історично обумовлену суспільну діяльністьз метою створення, розповсюдження, використання і збереження кни-ги та інших носіїв інформації. Через культуру суспільства з культуроюкниги пов’язані і її взаємообумовлюють продуктивні сили та продук-тивні відносини, політичні та юридичні підрозділи (соціальні інститу-ти, організації та заклади), визначені форми свідомості людей” [6; 12].Оригінальне визначення цього терміну подав С. Пайчадзе: “Куль-

тура книги – це рівень, досягнутий книжною справою разом з тради-ціями та реаліями, які склалися історично у відношенні народу докниги (і друку загалом) у конкретній країні (або регіоні) на певномущаблі розвитку суспільства” [9; 4]. По суті справи, культура книги єпоказником рівня технічного розвитку держави і свідчить про інтелек-туальний потенціал населення, у тому числі на окремих територіяхйого проживання.

Тетяна ЖАЛКО,канд. філол. наук

КУЛЬТУРА УКРАЇНСЬКОЇ КНИГИ:СУЧАСНА КНИГОВИДАВНИЧА КОНЦЕПЦІЯ

Українська книга є невід’ємною складовою світової культури, фе-номеном загальнонаціонального культурного процесу, бо протягомісторичного розвитку набула авторитету і слави в усьому світі. Своєюмогутньою духовною силою просвітницького і патріотичного впливуна читача, талантом і розумом її творців утвердилася як джерело не-вичерпної мудрості багатьох поколінь.Останнім часом, у зв’язку із активізацією книговидавничої діяль-

ності, окреслюється зростання вимог читачів щодо якості самих ви-дань (береться до уваги не лише їх зміст, а такі аспекти як художнєоформлення, ілюстрування та графічне втілення). На початок третьо-го тисячоліття у нашій державі утворилася плеяда професійно підго-товлених видавців та друкарів різних форм власності, які майстернопродовжують традиції своїх попередників на ринку книговидавницт-ва, продукуючи чимало доброякісних, конкурентоздатних на євро-пейському рівні книг. Це засвідчують численні книжкові ярмарки,виставки, форуми видавців, де чимало за тематикою, цільовим і чи-тацьким призначенням книг, які досить стрімко завойовують при-хильність читацької аудиторії.У науковій та спеціальній літературі досить часто ми зустрічаємось

із великою кількістю найрізноманітніших професійних понять та їхніхпохідних (“книга”, “книжна справа”, “культура книги”, “мистецтвокниги”, “типографічне мистецтво” та ін.). Однак і до сьогодні ці тер-міни не знайшли належного наукового потрактування.

Актуальність обраної теми зумовлена тим, що, на нашу думку,нині варто основну увагу приділити не кількості видань, випущених усвіт, а дати якісну оцінку таким аспектам книговидавничої справи якполіграфічне втілення авторського оригіналу, рівень редакційно-ви-давничого опрацювання, добротність і правильний підбір ілюстрацій,технічне оформлення книги.

Мета статті – з’ясувати поняття “культура книги” та дослідитиїї сучасну книговидавничу концепцію.

© Т. ЖАЛКО, 2009


244 245

Випуск 17

відміну від власне “мистецтва книги”, яке використовується на шля-ху від автора до читача художньо-естетичний інструментарій, культу-ра книги базується на семантико-філологічному та філософсько-соці-альному боці розуміння (сприйняття) тексту, що знаходить втілення,зокрема, у терміні “апарат книги” [1; 354].Останнім часом чимало дослідників прагнуть поєднати у визна-

ченні поняття “культура книги” різні аспекти – і зручність викорис-тання її читачем, і доцільність залучення тих чи інших елементів нау-ково-дослідного апарату, і якість художньо-технічного оформлення,не виділяючи жодного з них як пріоритетної складової та оминаючиувагою поліграфічне втілення книги [15; 30]. Думку Н. Черниш пре-красно ілюструє таке тлумачення: “Культура видання – ступінь відпо-відності видання (усіх його складових) завданням найбільш ефектив-ного користування ним. Висока культура видання забезпечується: по-перше, наявністю всіх елементів, необхідних для повноцінного вико-ристання видання різними читачами; по-друге, таким вибором змістуі форми цих елементів, при якому будь-які операції читача з виданням(наведення довідок, орієнтація у структурі тощо) могли б здійснюва-тися максимально швидко й успішно: по-третє, доцільним і водночасцінним з мистецького боку художньо-технічним оформленням видан-ня” [15; 98].Вважаючи, що трактування поняття “культури книги” – одне із не-

вирішених завдань книгознавства, В. Гульчинський зробив спробувизначити її структуру, але при цьому він фактично назвав усі скла-дові книжної справи:

– матеріально-технічна база;– духовна та естетична цінності загальної культури, які знайш-ли відображення у книзі і через книгу;

– творча діяльність, спрямована на “пізнання книги”, книжноїсправи і книгознавства;

– підприємства та організації книжної справи та книгознавства;– освіта, виховання та пропагування книг;– художня культура книги [6; 13].Деякі науковці (В. Ляхов, А. Гончаров, О. Панченко, В. Васильєв,

М. Кукушкіна) мистецтво книги ототожнюють з культурою видання,при цьому основну увагу приділяють естетичним якостям. Так, на-приклад, вважаючи, що “мистецтво – це проблема, яка торкається упершу чергу таких важливих понять як твір і автор, як книга і письмен-ник” [10; 166], академік О. Панченко фактично ставить знак рівностіміж мистецтвом книги, культурою книги і книжною справою.

Беручи до уваги історико-соціологічні аспекти культури книги,А. Рейтблат [9] це поняття, так само як інші автори, пов’язує з книж-ною справою і соціальною роллю літератури (автор – видавець – про-давець книг –читач – бібліотекар – критик).М. Сікорський пише: “Культура видання складається з комплексу

показників, які забезпечують найефективніше використання книгичитачем: оптимальний обсяг, доцільний науково-довідковий апарат,що підвищує її інформаційні можливості, раціональне сучасне офор-млення, доброякісне поліграфічне виконання, відповідність усіх еле-ментів побудови книги загалом типу видання” [13; 49]. Отже, першо-чергово автор наголошує на ефективності використання книги, зруч-ності видання для читацької аудиторії. Це повністю відповідає книго-знавчому функціональному методу, започаткованому М. Сікорськимта втіленому у його працях.Погоджується з такою позицією й А. Мільчин. Поняття “культу-

ра книги” науковець трактує як “таке втілення літературного проце-су в книжкову чи іншу друковану форму, при якому читач та загаломспоживачі видання не зазнали б яких-небудь технічних труднощів прийого пошуку, читанні, вивченні чи іншому використанні (наприклад,при наведенні довідок)” [8; 9]. І далі: “Є чимало шляхів поліпшитикнигу, зробити її такою, щоб у ній можна було швидко, легко, безтехнічних перешкод навести довідку, вибрати відомості, знайти опо-відання, розділ чи параграф, іншими словами, піднести культуру кни-ги” [8; 25]. Зауважимо, що передусім автор турбується про зручністьвикористання видання, його ефективність, створення оптимальнихумов для роботи з ним, ототожнюючи ці аспекти з культурою книги.Але, дослідник не подає належного потрактування і уникає конкрети-зації власного розуміння “культури книги”.У деяких публікаціях науковці, зокрема В. Барикін, наголошують

на складності проблеми культури книги. Кожна книга – це, по-перше,сукупність знаків, джерело інформації, а по-друге – це естетичнийоб’єкт, який містить у собі елементи краси. Вони виявляються індиві-дуально за допомогою використання ілюстрацій, кольору, шрифтівтих чи інших гарнітур та кеглів, оригінального компонування просто-ру сторінок та розворотів тощо [2; 112]. Згодом у статті “Культуракниги”, яка вміщена у новітній енциклопедії “Книга”, В. Барикін упер-ше подає наукове тлумачення цього терміну на основі системногометоду: “Культура книги – поняття видавничої практики, а такожтеоретична концепція про гармонійну єдність змісту книги та її фор-ми, що досягається за допомогою певних засобів і прийомів. На


246 247

Випуск 17

фічне виконання. Окрім того, культура книги формується, у першучергу, якістю основного тексту, поглиблюється складом і змістом еле-ментів науково-довідкового апарату (тобто супроводжувальним тек-стом). Ця вимога відсуває на другий план проблеми оформлення таполіграфічного виконання, які належать до “мистецтва книги”, що,безперечно, не може бути цілковитого ототожнення з культурою ви-дання [15; 30]. Культура визначається не лише структурою книги,внутрішнім оформленням, повнотою і правильністю допоміжногоапарату, логічною вмотивованістю художнього оформлення з темоюта поліграфічним виконанням, а насамперед змістом авторського тек-сту, складом і відомостями науково-довідкового апарату. Окрім того,на “формування ставлення читача до твору впливає не лише власнетекст, а й відповідне “герменевтичне” оточення (чи, навпаки, ізоляціятексту від адекватної йому поза текстової реальності). Будь-яке видан-ня твору у вигляді книги – це акт культурологічної та історичної інтер-претації, навіть якщо така мета і не ставилась видавцем свідомо. Най-важливішу роль відіграє при цьому рівень текстологічної та редак-торської підготовки тексту” [1; 354].Редакційно-видавничий процес – справа досить копітка, яка у

кінцевому результаті спрямована на підготовку і випуск того чи іншо-го виду видавничої продукції. Бездоганна якість редакційно-видавни-чого опрацювання як важлива складова культури видань різних видівлітератури ґрунтовно висвітлена у працях багатьох дослідників.Цінність і необхідність передмов, вступних статей, коментарів, при-міток передусім у виданнях наукової та художньої літератури безсум-нівна і для працівників видавництв, і для книгознавців, і для читачів.Зрештою, увага до науково-довідкового апарату, розуміння йогопріоритетності у формуванні культури книги – це традиція вітчизня-ного видавничого процесу, закладена ще наприкінці XIX століття[15; 31]. На жаль, сьогодення ставить свої умови, в яких книга стаєзасобом отримання прибутків, а на полицях книгарень з’являється всебільше видань без науково-довідкового апарату. На думку Н. Чер-ниш, пояснення цьому дуже просте – прагнення видавництв заощади-ти кошти та матеріальні ресурси (йдеться про гонорари авторитетнимавторам передмов, вступних статей, кваліфікованим укладачам ко-ментарів та приміток, а також про значні витрати на папір та полігра-фію). Сучасні видавці економлять практично на всьому, насампередна культурі видання. Так, наприклад, київське видавництво “Основа”при перевиданні серії “Зарубіжна класика” не подає ні вступних ста-тей, ні коментарів, ні приміток до авторського тексту [15; 31]. Анало-

В. Ляхов у своїх працях оперує такими термінами як “мистецтвокниги”, “мистецтво оформлення книги”, “культура книги” та ін. Допоняття “мистецтво книги”, наприклад, він відносить в якості творчоїдіяльності художнє конструювання, книжну графіку і типографічнемистецтво. “Художня конструкція книги живиться не лише досягнен-ням мистецтва, але і даними багатьох наук та наукових дисциплін –соціології, психології, економіки, педагогіки, окремих положеньінформації, кібернетики і теорії візуальних комунікації” [7; 54]. Доширокого кола спеціалістів, які працюють у книжному мистецтві,В. Ляхов відносить художніх і технічних редакторів, оформлювачів,ілюстраторів і художників-конструкторів книги. У той же час, окрімназваних вище спеціалістів, ансамбль книги формують і поліграфісти,а для підвищення культури книги “необхідно, – на думку В Ляхова, –підняти рівень її видавничого і поліграфічного виробництва” [7; 67].Як бачимо, для науковця мистецтво книги і культура книги – понят-тя-синоніми.Зважаючи на сказане вище, можемо стверджувати, що для при-

хильників цього напряму домінантою є висока видавнича культура,яка забезпечується вартісним ілюстративним матеріалом та ціліснимхудожнім конструюванням. З цим твердженням варто погодитись,адже поняття “культура книги” значно ширше і передбачає опрацю-вання не лише форми (внутрішніх та зовнішніх елементів, ілюстрацій,шрифтів, обсягу видання, якості паперу, способу брошурування), а йзмісту книги, який для читача є визначальним.Виходячи із усіх наведених трактувань поняття “культура книги”

та суміжних з ним, можемо вибудувати первинну модель взаємопо-в’язаних елементів, без яких культура книги не може вважатися повно-цінною:

Культура

Духовна культура Мистецтво книги

Культура книги

Даючи тлумачення поняттю “культура книги”, важливо усвідоми-ти, що її формують три основні блоки: зміст, оформлення та полігра-


248 249

Випуск 17

Вступні статті до окремих книг спонукають замислитися над долеюписьменників та їх творів, усвідомити вагомість творчого доробку,переконливо змальовують індивідуальні особливості кожного із ав-торів.В останні роки спостерігається тенденція до зменшення на полицях

книгарень, книжкових ярмарках, численних виставкових стендах дру-кованої продукції ряду російськомовних видавництв. Навіть укількісному еквіваленті співвідношення книг, виданих українською таросійською мовами, показова: станом на грудень 2008 року українсь-кою мовою видрукувано 13695 друк. од., загальним тиражем 27846,8тис. прим. Російськомовна друкована продукція станом на грудень2008 року становить 4955 друк. од., загальним тиражем 18908,3 тис.прим. [3; 6] Однак, це не означає, що видавці Російської Федераціїприпинили поставку книг в Україну. Тим більше, не беремося ствер-джувати, що зменшився попит на російськомовну книжкову продук-цію (в основному художня, довідкова література та шкільні підручни-ки). Таку ситуацію можемо пояснити рядом чинників: 1) деякі видав-ництва Російської Федерації змогли отримати від Міністерства осві-ти та науки грифи на видання шкільних підручників; 2) окремі з нихспівпрацюють із українськими книговидавцями і досить успішно. Доприкладу, видавництво “Махаон-Україна” видає розкішно ілюстро-вані серійні видання кращих книг “Велика ілюстрована енциклопедіяшколяра”, “Планета земля”, “Жива планета”, “Все про все на світі”,“Прочитай мені казку” тощо.Що ж до якості авторського тексту, то чи не найбільше труднощів

у видавців виникає щодо художніх текстів, зокрема, при перевиданнікласичних творів зарубіжних та вітчизняних авторів (а нині, яксвідчать статистичні відомості, саме перевидання посідають чільнемісце серед пропозицій багатьох видавництв – і спеціалізованих (хар-ківське “Фоліо” чи київський “Юніверс”), і тих, де художньо-літера-турні видання з’являються не так часто (львівські “Світ” чи “Основа”))[15; 30]. Здійснити на високому рівні редакційно-видавничу підготовкуавторського оригіналу для перевидання – справа складна, вона вима-гає не лише часу, а й належної фахової кваліфікації працівника тазначних фінансових витрат.Головною причиною низького рівня опрацювання науково-до-

відкового апарату видань різних видів літератури є недостатня фаховапідготовка редакторських кадрів, відсутність у них чіткої методологіїщодо залучення певних елементів супроводжувального тексту. Пра-цівник редакторсько-видавничого цеху має отримати гуманітарну ос-

гічна ситуація спостерігається у харківському видавництві “Школа”при перевидання серії “Бібліотека пригод”. Такі недоліки у сучасно-му видавничому бізнесі непоодинокі. До списку недоброякісних усправі книгодрукування видавництв можемо зарахувати харківське“Фоліо” (серія “Українська класика”), івано-франківську “Лілею-НВ”та ін.Вражають і статистичні відомості перевидань: якщо станом на

грудень 2007 року перевидання становили 699 друк. од., тобто 4,8% дозагальної кількості назв, загальним тиражем 4661,6 тис. примірників,то станом на кінець грудня 2008 року кількість перевидань значнозбільшилась і становила 1057 друк. од., тобто 5,2% до загальноїкількості назв, загальним тиражем 3605,6 тис. примірників. Анало-гічну картину спостерігаємо і у кількісному співвідношенні переклад-них видань: станом на грудень 2007 року загальний тираж їх складав5855,4 тис. примірників, тобто 12,3% до загальної кількості назв, тодіяк станом на грудень 2008 року тираж становив 7907,4 тис. при-мірників, тобто 16,1% до загальної кількості назв [3; 5].Вступні статі доцільні та необхідні, передусім, у художній літера-

турі (у виданнях прози чи поезії письменників, історичних романах таповістях, різноманітних збірниках, а також у наукових працях). Якщовидавництво перевидає твори того чи іншого автора, то насампередпотрібен аналітичний розгляд доробку письменника з позиції сього-дення, а не подання факту опублікування. Нове потрактування дороб-ку автора в контексті сучасної культурної та історичної ситуації най-доречніше зробити у вступній статті.З огляду на це, варто звернути увагу на кілька цікавих видавничих

проектів останнього часу – “Запізніле вороття” київського видавниц-тва “Наша культура і наука”, яке вперше знайомить українських чи-тачів з досі неопублікованою спадщиною та унікальними зарубіжни-ми першодруками Івана Огієнка . “Ad Fontes” (“До джерел”)львівський “Світ” – серія, що знайомить широкий загал з українськи-ми перекладами творів білоруського поета М. Богдановича, класикапольської літератури Ю. Словацького та ін [15; 31]. Натомість київсь-ке видавництво ТОВ “Школа” презентує дві, на нашу думку, цікавісерії для середніх шкіл “Бібліотека шкільної класики” та “Шкільнахрестоматія”, у яких окремими книгами подає творчість того чи іншо-го письменника або поета. Добір текстів, поданих для друку, обумов-лений шкільною програмою з української літератури. Окрім того,кожна книга містить вступну статтю, у якій коротко і в доступнійформі розповідається про основні віхи життя і творчості автора.


250 251

Випуск 17

свою нішу в галузі книговидавництва, насичуючи ринок низькопроб-ною та неякісною з точки зору культури продукцією, набуває особли-вої гостроти. Певною мірою зарадити такій ситуації можна приско-ренням розробки нових вітчизняних видавничих стандартів.

12 січня 2009 року Президентом України Віктором Ющенко бувприйнятий Указ “Про деякі невідкладні заходи щодо підтримки куль-тури і духовності в Україні” (№ 6/2009), яким передбачено випусккнижкової продукції за програмою “Українська книга”, культуроло-гічних та літературно-художніх періодичних друкованих видань, …забезпечення потреб населення у творах класиків української літера-тури, у тому числі в перекладі мовами національних меншин, довідко-вих та інформаційних виданнях (енциклопедії, словники, довідникитощо) [4; 41]. Маємо надію, що цей указ забезпечить умови для ефек-тивної роботи українських книговидавців з метою підтримки культу-ри і духовності нашої держави.Таким чином, у сучасних умовах розвитку видавничої справи куль-

тура книги посідає одне із важливих етапів створення якісної книжко-вої продукції. Сучасна книговидавнича концепція культури книгиповинна базуватися на системному підході, котрий передбачав бишироке розуміння цього поняття і включав би цілий блок питаньтворчого характеру: структура, зміст книги, рівень її загального іфахового редагування, повнота і правильність допоміжного апарату,логічна вмотивованість художнього оформлення з темою, читацькепризначення.


1. Барыкин В. Е. Культура книги / Книга: Энциклопедия. – М.,1999. – 1354 с.

2. Барыкин В. Е. О культуре издания книги // Книга: Исследованияи материалы, 1983. – Вып. 47. – С. 110 – 118.

3. Буряк С. Книговидання – 2008: аналіз і прогноз випуску книжко-вої продукції // Вісник Кн. палати. – 2008. – № 12. – С. 4 – 8.

4. Вісник Кн. палати. – 2009. – № 1. – С. 41 – 42.5. Гальченко М. Г. Книжная культура. Книгописание. Надписи наиконах Древней Руси: Избранные работы. – СПб., 2001. – 495 с.

6. Гульчинский В. И. Книжная культура и ее источники // ШестаяВсесоюзная научная конференция по проблемам книговедения:Тезисы докладов. – М., 1988. – C. 11 – 13.

7. Ляхов В. Н. О художественном конструировании книги. – М.,1975. – 95 с.

віту, яка передбачає набуття знань з таких дисциплін як історія, філо-софія, культурологія, економіка, психологія, логіка, правознавство,українська й зарубіжна літератури. Окрім того, він повинен бездоган-но володіти державною та однією-двома іноземними мовами. Редак-тор-видавець повинен не лише вміти редагувати різні види тестів тавносити правки, а й уміти перевтілювати тексти у відповідні формати,вдосконалювати його, вміти працювати з ілюстративним матеріалом.До причин низької культури книги відносимо розбалансований

механізм застосування єдиних видавничих стандартів. Важливість їхдотримання обумовлюється кількома чинниками: 1) за цим визна-чається рівень культури національного видання, професіоналізм тих,хто створює книгу, якість редакційно-видавничого і книготорговель-ного процесу в цілому; 2) повнота, зручність, точність і лаконічністьінформування потенційного читача кожного видання; 3) знання і ба-жання дотримуватися вимог стандартів виводить кожного книгови-робника на відповідний рівень розвитку і залучення певної книжковоїпродукції до загальносвітового визнання. Маючи власні стандарти навипуск друкованої продукції, держава на законних правах посідає на-лежне місце серед книговидавничих набутків інших країн світу. Однак,як слушно зауважує М. Тимошик, “у такій важливій ділянці як прак-тичне застосування видавцями стандартів панує повне безладдя іхаос” [14; 78]. Одні видавництва продовжують користуватися радянсь-кою системою видавничих стандартів, другі – взяли за основу стандар-ти, розроблені у Російській Федерації, треті взагалі відмовилися відбудь-яких правил та умовностей і оформляють книги так, як вважаютьза потрібне. У статті ми наводили приклади неякісних видань та пере-видань. Що ж до видавничих стандартів, то книговидавці нерідкороблять помилки при оформленні титулу, звороту титулу, реквізитіввидання, обкладинки і т. ін. До прикладу, київське “Всеувито” у 2001році розпочало видавничий проект “Усе для школи”: в окремому ви-данні про творчість одного письменника подаються програмні тексти,пояснення, ілюстрації, завдання та тести. Перший випуск – “Леся Ук-раїнка”. На обкладинці автора не зазначено; на титулі вказано – ВіраАгеєва; на звороті титулу вона вже названа автором-упорядником, азнак охорони авторського права вказує, що вона написала лишевступну статтю до книги [14; 79]. Подібних прикладів можна навестичимало.Усе це разом взяте викликає занепокоєння у сучасних книгови-

давців, оскільки в умовах, коли за підготовку та випуск книг беруть-ся ті, хто і до сьогодні немає професійних навичок, але прагне посісти


252 253

Випуск 17

ЗАПРОШЕННЯ ДО СПІВПРАЦІ !

Шановні колеги !

Редколегія наукового збірника “Гуманітарна освіта в технічнихвищих навчальних закладах”, який входить до переліку видань ВАКУкраїни, запрошує Вас до співпраці. Планується вихід вісімадцятоговипуску збірника. Просимо надіслати статтю (літературознавство,мовознавство) обсягом не менше 0,5 д.а.

ВИМОГИ:

1. Текст повинен бути набраний в WORD (тип файлу – текст уформаті RTF).

2. Ім’я автора та прізвище виділити курсивом у правому кутку сто-рінки, наприклад:

Надія КОМАРІВСЬКА

3. Через два інтервали подається назва статті (розмір шрифту –14), наприклад:

МОТИВ САМОТНОСТІ В ЛІРИЦІ НАДІЇ КИБАЛЬЧИЧ

4. Через два інтервали після назви друкується стаття (обсяг – неменше 6-ти сторінок. Не більше 2200 символів без прогалин наодну сторінку).

Для визначення кількості сторінок у статті необхідно поділи-ти загальну кількість символів без прогалин у статті на кількістьсимволів, вміщених на одній сторінці, наприклад: 25486 : 2200 = 11,5 сторінок.

5. Літературу подавати пронумерованою у кінці статті в алфавіт-ному порядку згідно стандартів, а покликання – в тексті у квад-ратових дужках, де вказується номер позиції і сторінка.Наприклад: [2; 23].

Зразок оформлення використаної літератури:


1. Смілянська В., Чамата Н. Структура і смисл: спроба наукової

8. Мильчин А. Э. Культура книги: Что делает книгу удобной длячитателя. – М., 1991. – 323 с.

9. Очерки истории книжной культуры Сибири и Дальнего Восто-ка. – Т. 1: Конец XVIII – середина 90-х годов XIX века. – Новоси-бирск, 2000. – 316 с.

10. Панченко А. М. Русская литература в канун Петровских реформ. –Л., 1984. – 206 с.

11. Рейтблат А. И. Как Пушкин вышел в гении. – М., 2001. – 336 с.12. Сидоров А. А. Об исследовательской работе по истории русскойкниги // Книга в России до середины XIX века. – Л., 1978. – C. 7 –10.

13. Сикорский Н. М. Теория и практика редактирования. – М.,1980. – 148 с.

14. Тимошик М. Видавничий бізнес: Погляд журналіста, видавця,вченого. – К., 2005. – 328 с.

15. Черниш Н. На шляху до культури сучасної української книги //Друкарство. – 2004. – № 2 (55). – С. 29 – 32.

АНОТАЦІЯ

Жалко Т. Культура української книги: сучасна книговидавнича концепціяУ статті основна увага приділяється аналізові потрактувань вітчизняни-

ми і зарубіжними науковцями поняття “культура книги” та суміжних з нимтермінів (“мистецтво книги”, “культура видання”); наголошується на склад-ності проблем культури книги та їх комплексному характері, на значущостіінформаційної насиченості видання. Досліджуються сучасні проблеми книго-видавничої галузі в Україні, зокрема це особливості механізму застосуваннявидавничих стандартів, рівень фахової підготовки редакторських кадрів, атакож якість авторського тексту тощо.

SUMMARY

Zhalko T. The culture of Ukrainian book: modern publisher conceptionThe article is devoted to the problem of “culture of book”, has the analysis of the

concept “culture of book”. It is marked on complication of problems of culture ofbook and them complex character on meaningfulness of informative saturation ofedition. The modern problems of publishing industry are probed in Ukraine, inparticular it is features of mechanism of application of publishing standards, level ofthe professional training of editorial personnels, and also quality of author text etc.

Випуск 17

254 255

Випуск 17

ЗМІСТ


Ірина КОЧАНСлова з компонентом –метр у сучасній українській мові...................3

Тетяна СЕМАШКОСемантична структура лексичних одиниць на позначеннякольору в українській мові...................................................................14

Неля ЛЄСОВЕЦЬОсобливості формування культури писемного мовленнястудентів-документознавців.................................................................22

Тетяна ЮРЧИШИНКомунікативно-прагматичні характеристики реченьузагальненого змісту.............................................................................30

Олеся ТЄЛЄЖКІНАСкладне речення як текст: аналіз структурної організації.................38

Оксана КОНДРАТЬЄВАТема-рематична структура як засіб забезпечення зв’язностів англомовному науковому тексті та особливості її відтворенняукраїнською мовою................................................................................46

Юлія БРАЇЛКО“Слався, Маріє!..” (назви Богородиці в українській поезії60–80-х років ХХ століття).....................................................................56

Тетяна ДЕРКАЧМеханізми перенесення індустріально-промислової лексикив когнітивну площину літературознавства.........................................64

Наталія МАГАСОцінне значення висловлювань з ментальними предикатами..........72

Яна МУДРАКСемантика поліпредикативного речення з матричним фактивнимпредикатом.............................................................................................79

інтерпретації поетичних текстів Тараса Шевченка. – К., 2000. –206 с.

2. Світленко С. Українські Громади другої половини ХІХ – почат-ку ХХ ст.: Особливості ідеології та діяльності // Київська старо-вина. – 1998. – № 2. – С.9 – 28.

Увага! У списку використаної літератури обов’язково вказувати за-гальну кількість сторінок монографій та статей і т.д.

6. Через два інтервали після списку використаної літератури пода-ти анотацію статті українською та англійською мовами (небільше п’яти речень). Наприклад:

АНОТАЦІЯКомарівська Н. Мотив самотності в ліриці Надії Кибальчич

У статті… SUMMARY

Статтю подавати науково та стилістично відредагованою, вичита-ною. Для аспірантів – рецензія наукового керівника. При порушеннівимог – стаття не розглядатиметься. Окремо подати дані про авторастатті: прізвище, ім’я, по батькові (повністю), наук. ступінь, наук.звання, посада, коли закінчив і який навчальний заклад (вказати фа-культет), назвати 3 – 5 основних публікацій з повним бібліографічнимописом, назвати наукові інтереси, дом. адресу, телефон (дом., служб.та мобільний).

Видання платне. Інформація про вихід статті надається лише теле-фоном.

Гроші, дискету і один примірник статті надсилати на адресу:

03118, м. Київ – 118До запитання

Бойченко Олені Володимирівні,телефон для довідок: 406–75–83, 408–21–48

Випуск 17

256 257

Випуск 17

Галина БІЛОКОНЬРозвиток навичок усного мовлення студентів у процесі вивчен-ня іноземної мови за професійним спрямуванням через читаннянаукових текстів...................................................................................173

Василь КУЗНЄЦОВСучасні технології оцінювання знань студентів при вивченнііноземної мови за професійним спрямуванням...................................179

Леся КОНОПЛЯНИКЕкспериментальна модель підготовки майбутніх інженерівавіаційної галузі до іншомовної професійної діяльності..................186

Тетяна КУЛІКОВАВибір найефективніших методів навчання для забезпеченнямотивації вивчення іноземної мови....................................................194

Анна ВЕРЗІНАІнноваційні технології у методиці викладання...................................201

Богдана БИСТРОВАПереваги застосування прямого методу викладання іноземнихмов у процесі її вивчення.....................................................................207

Лариса ІЩЕНКОВикористання рольових ігор у процесі викладання іноземнихмов: проблеми теорії та практики.......................................................214

Марина РАДЗЕЙ, Алла ЗАСЛУЖЕНАХудожній переклад на уроках англійської мови для студентівтехнічних спеціальностей.......................................................................222

Тетяна ЄЖИЖАНСЬКАПеріодичні видання для дітей: комунікаційний аспект.....................231

Тетяна ЖАЛКОКультура української книги: сучасна книговидавничаконцепція................................................................................................242

Ірина КОСТЬМовна репрезентація емоції радості (на матеріалі трилогіїІрини Вільде “Метелики на шпильках”)...............................................86

Олена СИНЧАКРиторичне значення рольового дейксису в жіночому автобіо-графічному дискурсі (“Польові дослідження з українськогосексу” О. Забужко)................................................................................94

Мар’яна СЛОБОДЯНМетодика концептуального аналізу у сучасній когнітивнійлінгвістиці.............................................................................................105

Наталія ШЕВЧЕНКОЛексика оцінної семантики в економічному дискурсі........................116

Станіслав СТАСЕВСЬКИЙ, Ганна КОВАЛЬОВАФразеовідповіді як один із засобів гумористичного дискурсу(на матеріалі творів Є. Гуцала та О. Ільченка).................................126

Віктор КУЛЬЧИЦЬКИЙПроблеми теорії словотворення німецької мови..............................136

Ніна ЛИТВИНЕНКОДослідження медичного дискурсу у вітчизняномута зарубіжному мовознавстві.............................................................143


Лариса КОЛОДІНАДо питання про інновації у викладанні гуманітарних курсів(на прикладі дисципліни “Українська мова за професійнимспрямуванням”)....................................................................................153

Тетяна ГРИЦЕНКОРозвиток мовної особистості у технічних ВНЗ.................................162

Випуск 17

Гуманітарна освіта в технічних вищихнавчальних закладах

ВИПУСК 17

Науковий збірник

Відповідальний редактор – С.С. КіральВідповідальний секретар – Н.Ю. ЯсаковаБібліографічна редакція – В.С. Гоїнець

Комп’ютерна верстка – Н.І. Жабіна

За достовірність фактів,дат, назв, цитат тощо відповідають автори.

Віддруковано з оригіналів статей.Підписано до друку 23.02.2009 р.Папір офсетний. Формат 60х84/16.

Ум. друк. арк. 14,82. Обл.вид. арк. 16,43.Наклад 300 прим. Зам. № 272.

ДП «Інформаційно-аналітичне агентство»вул. Еспланадна 4–6, м. Київ, 01601, Україна

тел/факс 287-03-79, 289-77-62E-mail: [email protected]

mailto:[email protected]

3 ББК ч481.302я43 Г945 УДК 378ю4(477) – 009 + 37.017 Гуманітарна освіта...

Documents

Transcript of 3 ББК ч481.302я43 Г945 УДК 378ю4(477) – 009 + 37.017 Гуманітарна освіта...