22 вересня, 2016

#37 {5466}

МІНИ-ДИВЕРСАНТИ,АБО ПРО ВОРОЖІ МІННІ ПАСТКИНАВІТЬ У НАШОМУ ТИЛУ

#37 {5466} 22 ВЕРЕСНЯ, 2016

ННааччааллььнниикк ввііййссььккооввооггоо ллііццееюю ііммеенніі ІІввааннаа ББооггууннаа,, ГГеерроойй УУккррааїїннии ггееннеерраалл��ммааййоорр ІІггоорр ГГооррддііййччуукк

стор. 4

КОМАНДИР

НЕПЕРЕМОЖЕНИХ

Були останні дні серпня 2014 року. З висоти277,9 бійці групи «Сумрака» майже шістде-сят кілометрів виходили захопленою воро-гом територією до своїх. Пересувалися

здебільшого ночами, сторонячись магістральнихдоріг та населених пунктів. Уся рівнина — від дер-жавного кордону до передових позицій українсько-го війська — була заповнена підрозділами росіян,які «заблукали» в донецьких степах. У селахта шахтарських містечках хазяйнували посіпаки«русского мира». З українськими частинами загінз’єднався аж під Многопіллям — невеличким селомпоблизу Іловайська.

Коли нарешті дісталися своїх, хлопцям та їхньо-

му командирові здалося, що військова доля їм такипосміхнулася. Завдання, яке ставило командуван-ня, було виконано з честю. Поранені, зголодніліта знесилені, вони вислизнули з обіймів смерті —живі й непереможені. В минулому, ніби один нескін-ченно довгий день, залишалися чотири штурмиСавур-Могили і дванадцять діб її оборони. Це булисотні годин безперервного пекла, влаштованогона крихітному клаптику донецького кряжу ворожоюартилерією, яка дрібнила в пил кожен квадратнийметр кургану, змовкаючи лише тоді, коли загонипроросійської піхоти та бронетехніки підіймалисяна приступ, аби вибити малочисельний українсь-кий загін з панівної прикордонної висоти. стор. 6

«РОСІЙСЬКА ЗБРОЙНА АГРЕСІЯЗМУСИЛА БЛИЗЬКО 1,8 МЛН УКРАЇНЦІВШУКАТИ НОВОГО ДОМУ»

Президент України Петро Порошенко у Нью-Йоркувиступив на засіданні найвищого рівня 71-ї Генеральноїасамблеї ООН, яке було присвячено збільшенню потоківбіженців і мігрантів

стор. 3

РОЛЬ ПІХОТИВАЖКОПЕРЕОЦІНИТИ

У провідних арміях світупіхота залишається основою війська

стор. 5

ВІДПУСТКА В... АВДІЇВЦІ ЗА ХІРУРГІЧНИМ СТОЛОМ

Місто, а особливо його околиці («Промка», «Бутовка»),живе під постійним вогнем окупаційних військ, тож не буває ані дня без поранених

стор. 8

«МИ ЗАХИЩАЛИ НАШІ РОДИНИ НА ФРОНТІ. ЗАХИСТИМО Й У ТИЛУ»

Учасники АТО з Білоцерківщини стали на захист свогопобратима, сина якого демонстративно принизилиу школі за те, що в родини не було коштів на нову парту

стор. 9

УКРАЇНА ПОСИЛИТЬ ЗАХИСТ НА СУХОДОЛІ Й У ПОВІТРІ

Підприємствавітчизняної«оборонки» працюють над новимизразками ОВТ, в яких закладеніунікальні технологічнірішення

стор. 10

ОБМЕЖЕННЯ У КОРИСТУВАННІГАДЖЕТАМИ: НЕ ДИСКРИМІНАЦІЯ, А ВИМУШЕНА НЕОБХІДНІСТЬ,

або Щоб мобільний друг не став мобільним ворогомстор. 13

«ПОВЕРТАЙТЕСЯ ЖИВИМИ!» — ГАСЛО, ЩО СТАЛО ПОКЛИКАННЯМ І БРЕНДОМ

Українське суспільство має дякувати тисячам волонтеріві небайдужим громадянам, котрі у критичну й найтяжчугодину випробувань підставили надійне плече допомогинашому війську

стор. 14

ЩОДЕННИК КРИМСЬКОГО ШКОЛЯРА: НОВИЙ ЗАСІБ РОСІЙСЬКОЇ ПРОПАГАНДИЗа версією російського видавця 23-річний період життякримчан у незалежній Україні зовсім випадає з історії

стор. 17

ВИБОРИ БЕЗ ВИБОРУНавіщо Кремлю нелегітимні вибори на українській територіїПроведення парламентських виборів у Росії з порушеннямміжнародного права ставить під сумнів легітимність обраноїДерждуми і є фактором для посилення санкцій проти РФ.Верховна Рада ухвалила постанову про невизнанняУкраїною легітимності виборів до Державної Думи РФ

стор. 16

2

НОВИНИ

Президент України — Верховний Головно-командувач Збройних Сил України ПетроПорошенко надав чинності рішенню Радинаціональної безпеки і оборони України від

13 вересня 2016 року про пропозиції до законопро-екту «Про Державний бюджет України на 2017 рік»за статтями, пов’язаними із забезпеченням націо-нальної безпеки і оборони України.

У самому рішенні зазначено, що РНБО вирішилазапропонувати Кабінету Міністрів України передба-чити у проекті Закону України «Про Державнийбюджет України на 2017 рік» видатки на забезпе-чення національної безпеки і оборони України в об-сязі не менше 5% від валового внутрішнього про-дукту (ВВП), зокрема не менше 3% від валовоговнутрішнього продукту — на оборону.

Уточнюється, що при цьому фінансування потребсектору безпеки і оборони України необхідно перед-бачити в обсязі не менше 129 267,94 млн гривень,зокрема не менше 114 800,0 млн — із загальногофонду держбюджету, 8 467,94 млн — зі спецфондудержбюджету, з яких 3 млрд — із спецфонду держ-бюджету за рахунок конфіскованих коштів та кош-тів, отриманих від реалізації майна, конфіскованогоза рішенням суду за вчинення корупційногота пов’язаного з корупцією правопорушення.

У рішенні РНБО визначено такі пріоритети у фі-нансуванні суб’єктів сектору безпеки й оборони: ви-конання Держпрограми розвитку озброєннядо 2020 року та державної програми будівництва

кораблів класу «корвет» за проектом 58250; поси-лення системи ППО і можливостей авіації Повітря-них Сил ЗС України; кібербезпека; Національнарозвідувальна програма на 2016–2020 рр.; посилен-ня контррозвідувального захисту та боротьба з те-роризмом і диверсійною діяльністю; проведення ін-тенсивної бойової підготовки частин ЗС України;облаштування держкордону; реалізація соціальнихгарантій для військовослужбовців — у першу чергу,учасників АТО і сімей загиблих учасників АТО.

Інф. «НА»

ММііннііссттрр ооббооррооннии УУккррааїїннииггееннеерраалл ааррммііїї УУккррааїїннии ССттееппаанн ППооллттоорраакк::— Оборонний бюджет

на 2017 рік дасть можливістьзабезпечити виконання за-вдань, покладених на Збройні

Сили України та частково по-повнити військові частинионовленими зразками озбро-єння і військової техніки.

Також у наступному році плану-ється спрямовувати фінансовіресурси на відновлення потен-

ціалу ВМС, розвиток Сил спеці-альних операцій, оновлення по-лігонної бази підготовки військ,ремонт озброєння і військовоїтехніки та продовження розпо-чатих реформ щодо переходувійськ на стандарти НАТО.

2017 РОКУ ВИДАТКИ

НА ОБОРОНУ ЗРОСТУТЬ

УРЯД ПІДТРИМАВЗАКОНОПРОЕКТ ПРО ЗАПРОВАДЖЕННЯГРОШОВОЇ КОМПЕНСАЦІЇЗА ПІДНАЙОМ ЖИТЛА ДЛЯ КОНТРАКТНИКІВ

У Міністерстві оборони України опрацьовано про-ект Закону України щодо запровадження компен-сації за піднайом житла для військовослужбовціврядового, сержантського та старшинськогоскладу військової служби за контрактом. Заразпроект цього закону перебуває на розгляді у Вер-ховній Раді.

Прийняття документу дозволить усунути соці-альну несправедливість та стане дієвим шля-хом розв’язання проблеми житлового забезпе-чення військовослужбовців, оскільки у зв’язкуз недостатньою кількістю спеціально пристосо-ваних казарм та сімейних гуртожитків значнакількість військовослужбовців рядового, сер-жантського та старшинського складу військо-вої служби за контрактом змушені вирішуватижитлове питання власним коштом, що негатив-но впливає на комплектування Збройних Силзгаданою категорією військовослужбовців.

— Запровадження контрактникам такої ком-пенсації буде серйозним посиленням їх соціаль-ного захисту, — зазначив начальник відділу со-ціальної політики Департаменту військової осві-ти, науки, соціальної та гуманітарної політикиМіністерства оборони України Сергій Кучерен-ко. — У разі прийняття закону вже з 1 січня2017 року понад 16 тисяч безквартирних конт-рактників Збройних Сил зможуть подолати жит-лову проблему. Окрім того, це зробить військо-ву службу більш привабливою, тож ми чекаємозбільшення кількості охочих укласти контрактна службу у війську.

До цього часу право на отримання зазначеноїкомпенсації надавалося лише військовослужбов-цям офіцерського складу (у разі відсутності служ-бового житлового приміщення) та курсантам ви-щих військових навчальних закладів, які маютьродини та не забезпечені житлом у сімейних гур-тожитках.

Роман ТУРОВЕЦЬ

СЕРЕД ПРІОРИТЕТІВ ВИЗНАЧЕНО ФІНАНСУВАННЯ, ЗОКРЕМА, ПРОГРАМИ

РОЗВИТКУ ОЗБРОЄННЯ, ПОСИЛЕННЯ ППО, МОЖЛИВОСТЕЙ АВІАЦІЇ,

КІБЕРБЕЗПЕКИ, А ТАКОЖ РЕАЛІЗАЦІЮ СОЦГАРАНТІЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Минулого тижня відбулося спільне засідання коле-гії Міністерства оборони України та Комітету Вер-ховної Ради України з питань національної безпекиі оборони.

Головним питанням порядку денного стало обго-ворення стану фінансування оборонного відомст-ва поточного року, повідомляє Управління комуні-кацій та преси МО України.

— Ми повинні обговорити реальну картину фінан-сування Збройних Сил, — сказав Міністр оборониУкраїни генерал армії України Степан Полторак.

Державним бюджетом України Міністерству обо-рони на 2016 рік передбачено 55,7 млрд грн, щостановить 2,46% ВВП, тобто менше від мінімальноїпотреби. Але й цих коштів оборонне відомство цьо-го року не отримало.

За словами Міністра оборони, з передбаченихна 2016 рік видатків за спеціальним фондом у сумі4,6 млрд грн більшу частину — 3,6 млрд грн — ста-новлять кошти від конфіскату, надходження якихдо Міністерства оборони цьогоріч не відбудеться.

Окрім того, 1,9 млрд грн залишаються зарезер-вованими Міністерством фінансів.

— Недоотримання цього фінансового ресурсуне дозволяє в повному обсязі виконати державнеоборонне замовлення, тобто українське військо не-доотримає з державних підприємств техніку,озброєння та інші матеріально-технічні засоби, —підкреслив Міністр оборони. — Таким чином, у 2016році ми можемо отримати видатки менше 2% ВВП.

Повертаючись до нагальних проблем, Міністроборони генерал армії України Степан Полторакнаголосив, що, перш за все, недостатньо коштівна грошове забезпечення. Потреба у них вимірю-ється 4,8 млрд грн.

— У цьому році нам потрібно доотримати для фі-нансування Збройних Сил щонайменше7,7 млрд грн, — повідомив Міністр оборони.

Під час засідання Комітет Верховної Ради Україниз питань національної безпеки і оборони схваливклопотання Міністерства оборони щодо виділеннядодаткових коштів на потреби Збройних Сил.

«Україна продовжує протистояти три-валій агресії з боку Російської Феде-рації та боротися за свій суверенітеті територіальну цілісність. Нам дово-диться проводити непопулярні рефор-ми в умовах незвичайної війни, колидля агресора питання дестабілізаціїситуації в Україні є одним із важливихнапрямків атаки на Україну», — заявивГолова Верховної Ради України АндрійПарубій під час робочої сесії Четвер-того засідання Парламентського комі-

тету асоціації Україна — Європейсь-кий Союз, повідомляє прес-службаАпарату Верховної Ради України.

На переконання спікера, безпековаситуація на Донбасі залишається над-звичайно складною. Терористи по-стійно порушують режим припиненнявогню, обстрілюючи українські позиції,зокрема, зі зброї, яка мала бути відве-дена за домовленостями. Кількість за-гиблих українських військових зрос-тає практично щодня.

«Російська Федерація продовжуєпостачання озброєння та військовоїтехніки своїм найманцям на територіїУкраїни. Спостережні місії, зокрема,ОБСЄ не можуть належним чином ви-конувати свої функції через постійніобмеження і погрози бойовиків. У цихумовах перехід до виконання політич-них домовленостей є неможли-вим», — зауважив Андрій Парубійта додав, що санкції ЄС проти Ро-сійської Федерації є головним інстру-

ментом для тиску на Кремль, і вонимають застосовуватися повною мі-рою до відновлення суверенітетуУкраїни.

«Два ключових фактори, які можутьстримати Путіна, — це професійната добре озброєна українська арміяі спільні санкції проти Росії. У цьомуконтексті ми розраховуємо на спільнупідтримку з боку європейської спіль-ноти», — наголосив Голова ВерховноїРади України.

США ГОТОВІ НАДАТИ УКРАЇНІ 1 МЛРД ДОЛАРІВКРЕДИТНИХ ГАРАНТІЙ

Під час участі у 71-й сесії Генеральної асамблеїООН Президент України Петро Порошенко про-вів зустріч з віце-президентом Сполучених Шта-тів Америки Джозефом Байденом.

Як повідомили у прес-службі Президента, спів-розмовники обговорили ситуацію на Донбасіта виконання Мінських домовленостей. ПетроПорошенко подякував США за посилення санк-цій проти Росії. Було домовлено активізуватидипломатичні зусилля для припинення російськоїагресії проти України.

Глава держави також відзначив важливість на-дання Україні третього траншу МВФ і наголосивна рішучості у продовженні реформ.

Віце-президент Джозеф Байден своєю чергоюпроінформував про готовність надати Україні1 млрд доларів кредитних гарантій, оскількиУкраїна виконала всі необхідні умови.

СХВАЛЕНО КЛОПОТАННЯ МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ ПРО ВИДІЛЕННЯ ДОДАТКОВИХ КОШТІВ З ДЕРЖБЮДЖЕТУ

«ПУТІНА МОЖУТЬ СТРИМАТИ ПРОФЕСІЙНА Й ДОБРЕ ОЗБРОЄНА УКРАЇНСЬКА АРМІЯ ТА СПІЛЬНІ САНКЦІЇ ПРОТИ РОСІЇ»САНКЦІЇ ЄС ПРОТИ РФ МАЮТЬ ЗАСТОСОВУВАТИСЯ ПОВНОЮ МІРОЮ ДО ВІДНОВЛЕННЯ СУВЕРЕНІТЕТУ УКРАЇНИ

Основні макроекономічні показникипроекту Державного бюджету на 2017 рік

Доходи — 876 млрд грн

Зростання ВВП — 3%

Дефіцит — 77,6 млрд грн (менше 3%)

129 млрд грн

Оборона і безпека держави

14,2 млрд грн

Дороги

Підтримка АПК

5,5 млрд грн

8,2 млрд грн

Охорона здоров’я

Прожитковий мінімум — 1726 грн

Видатки:

#37 {5466} 22 ВЕРЕСНЯ, 2016 3

УКРАЇНА І СВІТ

За словами Президента, безпрецедентнаміграційна криза і наплив біженців сталиважливим іспитом для людства — понад250 мільйонів людей з різних причин по-

кинули свої домівки.«Ця глобальна криза вимагає від нас спільної

відповідальності та скоординованих зусиль. То-му сьогодні я б хотів висловити свою солідар-ність з тими, хто, проти своєї волі, були змушеніпокинути рідні домівки», — сказав Петро Поро-шенко.

Президент держави також наголосив, що зов-нішня агресія та спонсорований Росією тероризмє ворогами людства в багатьох куточках світу.«Російська збройна агресія змусила близько1,8 млн українців шукати нового дому в межахкраїни. Через це Україна опинилася серед пер-шого десятка країн з найбільшою кількістю пере-міщеного населення», — повідомив він.

За словами Президента, усі зусилля світовогоспівтовариства будуть марні, якщо не усунутипершопричини проблеми, а саме — зовнішнюагресію та порушення міжнародного права.

«Ми не маємо права закривати очі на бомбар-дування Росією цивільних об’єктів у сирійськомуАлеппо чи на українському Донбасі. Йдетьсяне лише про дотримання гуманітарних принци-пів», — висловив переконання Петро Порошен-ко та наголосив на необхідності покладання від-повідальності на державу, яка порушує міжна-родне право та фундаментальні свободи, в ре-зультаті чого цивільне населення змушене зали-шати своє житло.

«Необхідно якнайскоріше розробити такийміжнародний механізм відповідальності, а та-кож міжнародні зобов’язальні рамки для захис-ту прав внутрішньо переміщених осіб», — за-значив Президент.

Глава держави зазначив, що українська владапослідовно демонструє відданість необхідностізабезпечення належного захисту переміщенихосіб, розроблено та запроваджено відповіднірамки з тим, щоб гарантувати їм соціальний за-хист, забезпечити доступ до системи охорониздоров’я, освіти, працевлаштування. Про цейдеться у повідомлені прес-служби Президента.

«Наша самовіддана робота дозволила, зокре-ма, попередити виникнення ще однієї суттєвоїхвилі біженців у Європу», — підкреслив ПетроПорошенко.

Президент подякував усім урядам та гумані-тарним партнерам за підтримку України в цей

тяжкий час, але при цьому зазначив, що «мине можемо постійно перебувати в режимі реагу-вання». «Нам потрібне остаточне та стале вирі-шення проблеми, а саме припинення російськоїагресії проти України», — сказав він.

Президент наголосив на важливості політич-ної декларації, яка ухвалена і пропонує інклю-зивні рамки для розвитку подальшого співробіт-ництва та координації зусиль світового співтова-риства. Він зазначив, що цей документ приділяєналежну увагу ключовим аспектам людської міг-рації, зокрема необхідності боротьби з ксенофо-бією, дискримінацією, торгівлею людьми.

Петро Порошенко також нагадав, що Українастала однією з перших європейських країн, якаще далекого 1998 року криміналізувала відпові-дальність за торгівлю людьми.

Президент закликав забезпечити належне фі-нансування програм ООН, щоби ліквідувати роз-рив між виділенням коштів та реальними гумані-тарними потребами. Він привітав той факт, щоДекларація закладає підвалини для реагуванняна потреби внутрішньо переміщених осіб. «Їх за-хист та підтримка — це наш моральний та полі-тичний обов’язок», — сказав Петро Порошенко.

Глава держави також заявив про необхідністьвідновлення посади Спеціального представникаГенерального секретаря ООН з питань внутріш-ньо переміщених осіб.

«РОСІЙСЬКА ЗБРОЙНА АГРЕСІЯЗМУСИЛА БЛИЗЬКО 1,8 МЛН УКРАЇНЦІВ ШУКАТИ НОВОГО ДОМУ»ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ ПЕТРО ПОРОШЕНКО У НЬЮ-ЙОРКУ ВИСТУПИВ НА ЗАСІДАННІ НАЙВИЩОГО РІВНЯ

71-Ї ГЕНЕРАЛЬНОЇ АСАМБЛЕЇ ООН, ЯКЕ БУЛО ПРИСВЯЧЕНО ЗБІЛЬШЕННЮ ПОТОКІВ БІЖЕНЦІВ І МІГРАНТІВ

ППррееззииддееннтт УУккррааїїннии ППееттрроо ППоорроошшееннккоо

«НАМ ПОТРІБНЕ ОСТАТОЧНЕТА СТАЛЕ ВИРІШЕННЯПРОБЛЕМИ, А САМЕ

ПРИПИНЕННЯ РОСІЙСЬКОЇАГРЕСІЇ ПРОТИ УКРАЇНИ»

Наприкінці минулого тижня у Києвізавершилася 13-та щорічна зу-стріч Ялтинської європейськоїстратегії (YES), в якій взяли участьвідомі європейські політики і світо-ві діячі з двадцяти країн.

Ключовими темами 13-ї щорічноїзустрічі стали проблеми єдиноїЄвропи після BREXIT, криза біжен-ців, глобальні загрози тероризмута радикалізму, а також проблемасоціальної нерівності та шляхи її по-долання у глобальному масштабі.

Особливе місце в дискусіях від-водилося ситуації в Україні. Зокре-ма учасники заходу обговорили

стан процесу реформ і перетво-рень у країні, бар’єри, що існуютьна цьому шляху, проблеми під-тримки демократичного розвиткуУкраїни з боку Заходу, а такожперспективи подальшого розвит-ку країни. Окрема дискусія булаприсвячена відносинам між Ро-сією та Заходом у геополітичнихумовах, що змінюються.

Топ-темою одного з днів триден-ної зустрічі стало подолання ко-рупції. Зокрема іноземні фахівціпо боротьбі з корупцією, вислов-люючи позитивні думки, вказували

й на наявні проблеми. Так, шведсь-кий економіст Андерс Аслунд за-уважив, що в українському депу-татському корпусі є спроби ніве-лювати систему е-декларацій.

У промові на зустрічі Прем’єр-мі-ністр України Володимир Гройс-ман зауважив, що саме популізмта корупція привели Україну на ме-жу бідності і підривають її дер-жавність.

— Політики іноді розпочинаютьпозицію знищення, але вони не по-мічають одну річ: вони таким зни-щенням знищують себе, — але ні-чого, якщо їх не буде, — вонипідривають державність нашоїкраїни. Тут є величезна проблемаі виклик, — заявив ВолодимирГройсман та наголосив, що водно-час із російською агресією в Укра-їни є не менш небезпечні воро-ги — популізм і корупція.

За його словами, упродовж роківнезалежності у країні культивува-

лася корупція, підривалася інсти-туційна спроможність держави,докладалися зусилля для підтрим-ки слабкої судової системи.

— Падіння рівня життя, корумпо-ваність системи управління дер-жавою, олігархізація і багато іншихречей були спричинені тим, що ніх-то не думав, як ми будемо житизавтра. Короткі інтереси тієї чи ін-шої політичної групи, помноженіна популізм, зробили нашу країнубідною, — наголосив очільник уря-ду і додав, що між ресурсами Укра-їни та її можливостями є величез-ний дисбаланс: — Це означає тіль-ки єдине — щось у нашому доміне так.

Прем’єр-міністр навів приклад ці-леспрямованої політики, що про-водилася раніше в енергетичнійсфері, щодо втрати незалежностікраїни: «Ціни на газ були занижені,власний видобуток знищувався,натомість укладалися міжнародніконтракти, які зобов’язали нас бу-ти рабами Російської Федерації».

Також Володимир Гройсман за-уважив, що після того, як урядвчасно вніс до Верховної Радипроект бюджету на 2017 рік, деякіполітики почали його критикувати,навіть не ознайомившись із доку-ментом.

Прем’єр-міністр наголосив, щополітики мають працювати профе-сійно й відкрито, а не прагнутисподобатися людям: «Той, хто хочесподобатися, має йти в артисти».

«Час безвідповідальної, попу-лістської політики в Україні ми-нув», — наголосив голова уряду.

КОРУПЦІЯ В УКРАЇНІ — НЕ МЕНШЕ ЗЛО, НІЖ РОСІЙСЬКІ ТАНКИ

ППрреемм’’єєрр��ммііннііссттрр УУккррааїїннииВВооллооддииммиирр ГГррооййссммаанн

Підготував Вадим КОВАЛЬОВ

ДЕПУТАТИ ЄВРОПАРЛАМЕНТУВРАЖЕНІ ПОБАЧЕНИМ НА ДОНБАСІДепутати Європейського парламенту РебеккаХармс, Міхал Боні і Яромир Штетина відвідали містоМар’їнку, яке безпосередньо примикає до окупова-ного бойовиками Донецька.

«Вибори в цьому регіоні дуже важливі. Але виборив умовах, коли ця територія зараз контролюється«зеленими чоловічками» і найманцями з Чечні, ко-лишньої Югославії та інших частин світу, ніколине можуть бути сприйняті як вільні вибори, і вонине будуть прокладати шлях до миру», — наголоси-ла Ребекка Хармс.

Як повідомили у прес-службі Апарату ВерховноїРади України, в ході робочого візиту делегація відві-дала КПВВ «Мар’їнка», міста Мар’їнку та Крама-торськ. Члени Європарламенту поспілкувалисяз місцевими жителями та обговорили нагальні соці-ально-побутові проблеми, а також труднощі, які ви-никають через щоденне порушення режиму припи-нення вогню. Окрім того, політики мали змогу поба-чити зруйновану внаслідок постійних обстрілів з бо-ку проросійських бойовиків інфраструктуру.

Делегація також побувала поблизу лінії фронту, деоглянула умови життя військовослужбовців та малазмогу поспілкуватись із патріотами, які кожного дняборонять незалежність України та всієї Європи.

Європейські політики також відвідали військовігоспіталі у Дніпрі. Вони були вражені кількістю пора-нених українських бійців та «колекцією» кульі осколків, які витягли з тіл солдатів.

«За два роки тут врятували 2 тисячі наших солда-тів. Й сьогодні в реанімації перебуває дуже багатопоранених військових та цивільних із Авдіївки, пром-зони та інших населених пунктів. Усі вони доставле-ні після чергового проголошення режиму тиші, вжеу вересні», — наголосила перший заступник Голо-ви Верховної Ради України Ірина Геращенко та до-дала, що вкрай важливо, щоб депутати Європейсь-кого парламенту відвідали Схід України та на власніочі побачили, якою є реальна гуманітарна та безпе-кова ситуація на Донбасі.

«ПОПУЛІЗМТА КОРУПЦІЯ

ПРИВЕЛИ УКРАЇНУНА МЕЖУ БІДНОСТІ

І ПІДРИВАЮТЬЇЇ ДЕРЖАВНІСТЬ»

БЕЗПЕКА В АТО

4

МІНИ-ДИВЕРСАНТИ,АБО ПРО ВОРОЖІ МІННІ ПАСТКИ НАВІТЬ У НАШОМУ ТИЛУ

За повідомленням речника Адміністрації Пре-зидента України з питань АТО, 10–11 верес-ня Збройні Сили України зазнали втрату районі антитерористичної операції. Внаслі-

док підриву на вибуховому пристрої під час інженер-ного обладнання вогневої позиції неподалік Мар’їнкизагинули троє українських військовослужбовців. Щераніше, 1 вересня, один боєць зазнав пораненняв Станиці Луганській, також у результаті підривуна вибуховому пристрої.

На жаль, такі сумні повідомлення, навіть в умовахсуттєвого зменшення інтенсивності та кількості об-стрілів з боку окупаційних військ на Донбасі, час відчасу з’являються у вітчизняному інформаційному по-тоці. Тож очевидним стає той факт, що ворог актив-но використовує проти українських військ на тереніАТО різноманітні мінно-вибухові пристрої, намагаю-чись за допомогою мінних пасток так чи інакше за-вдати ураження українським військам. Особливо ак-тивно використовують цей тип зброї ворожі дивер-сійно-розвідувальні групи. Це стосується передусімпредставників російських військ спеціального при-значення, які у цій справі мають хороші навичкиі до того ж використовують найсучасніші та найпо-тужніші зразки мінної зброї.

Наприклад, за повідомленням полковника АндріяЛисенка, 25 лютого цього року двоє військовослуж-бовців ЗС України, рухаючись вантажівкою в напрям-ку лінії фронту, підірвалися на фугасі. У результатівантажний автомобіль повністю знищено, один війсь-ковослужбовець загинув, солдата і тіло загиблого за-хопили ворожі диверсанти. Нагадаю, це сталосяв тактичному тилу українських військ — у Бахмутсь-кому районі Донецької області. Тож фугас на шляхуукраїнської військової вантажівки опинився невипад-ково, і, швидше за все, його підірвали у скерованомурежимі. До того ж взяття у полон нашого військовикаявно свідчить про те, що диверсанти спеціально по-лювали на український військовий транспорт. Отже,стає очевидним, що мінна небезпека сьогоднізагрожує нашим бійцям не тільки на передовій, де во-рог апріорі використовує повний спектр мінної зброї йоблаштовує «класичні» мінно-вибухові загородженняу вигляді мінних полів, а й у тилу…

Наша газета вже розповідала про основні типита види протипіхотних і протитанкових мін, які окупа-ційні війська використовують нині проти українськихпідрозділів на Донбасі (наприклад, МОН-50, ОЗМ-72або ПМН-2). Але відтоді минув час, і, як з’ясувалося,ворог у цій сфері «зробив чималий крок уперед».Мається на увазі поява на його озброєнні нових типівмін та застосування ним нових методів їх викори-стання.

Звісно, «завдячувати» цим ми маємо тому ж са-мому сумнозвісному російському «воєнторгу», а та-кож російським інструкторам, особливо з мінно-під-ривної справи.

17 травня цього року одним з українських військо-вих підрозділів було зафіксовано використання воро-гом протипіхотних мін ПОМ-2 «Набряк», які скидали-ся з БПЛА типу квадрокоптер у лісосмузі в районіАвдіївки. Що характерно, ця осколкова міна натяжноїдії не тільки має виключно російське походженнята виробництво (один з номерних військових заводівРосії — № 912, де випускають 11 модифікацій цієї мі-ни), а й перебуває нині на озброєнні тільки підрозді-лів збройних сил Російської Федерації. Вона оснаще-на 4 датчиками руху, має радіус ураження не менше16 метрів та механізм самоліквідації.

Характерними ознаками саме цієї міни є два мо-менти. По-перше, це її особлива смертоносність. Призагальній масі лише 1,6 кг майже всю її вагу (до 1 кг)становлять саме елементи враження. Окрім того,в міні використовується достатньо потужна вибуховаречовина, 140 грамів якої цілком вистачає, щоб за-безпечити суцільний розліт елементів ураженняна відстань 16 метрів. По-друге, спосіб мінування. Вінможе бути як дистанційним, так і ручним, за допомо-гою спеціального комплекту ручного мінування, щозовсім нетипово для даного типу мін. Мабуть, черезтой факт, що встановлення цих мін можливе за до-помогою такого нетривіального способу, як БПЛА,і завдяки цьому їх можна використовувати з яскравовираженою диверсійною метою, вони набули особ-ливої популярності саме у військах спеціального при-

значення збройних сил РФ. Зовсім недаремно між-народними конвенціями, якими явно нехтують ро-сійські окупаційні війська на Донбасі, використанняцих мін заборонено.

Однак російські окупаційні війська на Донбасів сфері використання мінної зброї з диверсійноюметою відзначаються не лише новими «іграшками».Вони постійно вдосконалюють у бойових умовахвласні прийоми та методику застосування всьогоспектру мінної зброї.

Наприклад, використання так званих верхніх роз-тяжок (це коли вибуховий пристрій — зазвичай, забо-ронена протипіхотна міна або граната — прикріпля-ється на висоті, розрахованій виключно на людину),рибальського знаряддя для їх спрацювання — рибо-ловних гачків, які різко підвищують для людини ймо-вірність зачепити такого роду розтяжку з фатальни-ми наслідками. Справа в тому, що у тилу своїх пози-цій боєць не відчуває безпосередньої загрози, тому,образно кажучи, не надто крутить головою у пошукахворожих розтяжок. Але найпідступнішим є мінуваннязвичайних предметів, які можна зустріти у побуті,на дорозі, в будь-якому приміщенні та інших звичай-них місцях. Це загрожує життю і здоров’ю не тількивійськових, а й мирних мешканців регіону. Міни мас-кують навіть під кулькові ручки і мобільні телефони.Мінують також трупи, могили загиблих українськихсолдатів, запаси продуктів і будь-які предмети, які мо-

жуть зацікавити військових та пересічних громадян.При цьому використовують як саморобні вибуховіпристрої, так і стандартні міни та боєприпаси.

У справі використання мін диверсанти окупаційнихвійськ останнім часом взяли на озброєння чималоприйомів, які свідчать про досить високий рівеньїхньої навченості щодо поводження з цим видомзброї. Наприклад, нашим бійцям неодноразово дово-дилося стикатися з так званими мінами-пастками.Приміром, ставиться звичайна протипіхотна міна ти-пу МОН-50, а під нею ретельно маскується ручна гра-ната типу Ф-1 зі знятим кільцем. Навіть якщо ви своє-часно виявили міну, то за будь-якої спроби її знятина вас чекатиме не дуже приємний сюрприз у вигля-ді зведеної ручної гранати. Часто використовуєтьсятакож так зване подвійне мінування та інші прийоми.

Зазвичай підриви на мінах на передньому краюта безпосередньо у найближчому тилу українськихвійськ є результатом необережності та втрати пиль-ності з боку наших військовослужбовців. Адже ворогу вигляді ДРГ противника, перш ніж зробити мінну за-кладку в безпосередній близькості від позицій нашихвійськ або тилу, уважно відстежує розпорядок днята ночі на позиціях українських військових, маршрутита графік їхнього пересування, місця та час вистав-лення постів бойової охорони та спостерігачів, шляхипідвезення й постачання, інші особливості повсякден-ної діяльності, важливі для ефективного використан-ня ним мінної зброї. Тобто зазвичай ворог ставить мі-ни не навмання, а визначає найбільш «вдалі» місцята час облаштування мінної «засідки». І якщо своє-часно її не виявити, можна дорого за це заплатити…

Костянтин МАШОВЕЦЬ

ННааммааггааююччииссьь ннааннеессттии яяккннааййббііллььшшооггоо уурраажжеенннняя,, ввоорроогг ааккттииввнноо ввииккооррииссттооввууєє ппррооттии ууккррааїїннссььккиихх ввііййссььккррііззннооммааннііттнніі мміінннноо��ввииббууххооввіі ппррииссттррооїї

МІНИ МАСКУЮТЬ НАВІТЬ ПІД

КУЛЬКОВІ РУЧКИ І МОБІЛЬНІ

ТЕЛЕФОНИ. МІНУЮТЬ ТАКОЖ

ТРУПИ, МОГИЛИ ЗАГИБЛИХ

УКРАЇНСЬКИХ СОЛДАТІВ,

ЗАПАСИ ПРОДУКТІВ І БУДЬ-

ЯКІ ПРЕДМЕТИ, ЯКІ МОЖУТЬ

ЗАЦІКАВИТИ

Вага міни, кг 1,6

Вага заряду ВВ (ТНТ), кг 0,14

Вага бойового елемента, кг 1,06

Діаметр, мм 63

Висота, мм 180

Матеріал корпусу метал

Підривникмеханічний з натяжними датчиками цілі та

самоліквідацією

Кількість датчиків цілі, шт. 4

Зусилля спрацьовування, кгс 0,3

Радіус суцільного враження, м 16

Термін бойового взводу, с 50

Час ліквідації, год 4–50

Діапазон застосування, Со від -40 до +50

Гарантійний термін зберігання, років 10

ОСНОВНІ ТАКТИКО-ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ НОВІТНЬОЇРОСІЙСЬКОЇ ПРОТИПІХОТНОЇ МІНИ ТИПУ ПОМ-2

ММііннаа��ппаассттккаа,, ззррооббллееннаа уу ппииввнніійй пплляяшшцціі

#37 {5466} 22 ВЕРЕСНЯ, 2016 5

ВІЙСЬКО

Як показує досвід АТО та інших війн су-часності, піхота і надалі відіграє однуз ключових ролей під час ведення бойо-вих дій. Саме піхотинці штурмують та

зачищають від противника визначені райони абооб’єкти, закріплюються й утримують їх. У всіхрозвинених арміях піхота — це основа, адже безпідготовлених і відповідно екіпірованих піхотин-ців усі високі технології не мають сенсу.

Ось, наприклад, в Ізраїлі — країні, яка постій-но веде бойові дії, — чимало піхотних підрозділіввважаються елітними. А підготовка самих війсь-ковослужбовців безпосередньо в піхоті триваєу декілька етапів.

На початковому етапі солдата-піхотинця готу-ють 6–7 місяців, перш ніж він стає бійцем-новач-ком. Окрім бойової підготовки, він більше нічимне займається. Далі бійці потрапляютьдо навчальної роти, звідки випускаються черезтакий самий термін, уже опанувавши головніприйоми та методи ведення піхотного бою ізра-їльської армії. Протягом другого етапу постійнітренування чергуються з виконанням охоронних,патрульних функцій. Після цього навчальна ротарозформовується — починається третій етап під-готовки. Це так звана спеціалізація, коли хлопцірозподіляються в діючі підрозділи: штурмові,оперативні, логістичні, де вивчають та опанову-ють конкретний фах та спеціальність. Термін,який відводиться на цей етап, може суттєво від-різнятися від типових 6–7 місяців і визначаєтьсяконкретним військовим фахом військовика-піхо-тинця. Наприклад, навчання спецназівця, бійцяелітних піхотних частин і підрозділів, може зай-мати до двох років. Аналогічна практика в бри-танській, американській та інших провідних армі-ях. Там піхотинець — це солдат, який у пішомупорядку і на транспортних засобах має вміти гра-мотно вести бій у різних умовах — у горах та сте-пах, у суцільній міській забудові, в розгалуженійсистемі підземних комунікацій, удень і вночі,в спеку та холоднечу...

В американській армії під час навчання піхо-тинців особлива увага, окрім іншого, приділяєть-ся рукопашному бою та фізичній підготовці.Адже сучасний солдат армії США постійно но-сить на собі не менш як 34 кг вантажу — з ураху-ванням бронежилета, зброї, захисних щитків то-що. В Іраку американські військові переконали-ся, що їм незручно і важко пересуватися з такою

вагою. Командири почали скаржитися на те, щобійці погано натреновані, а це своєю чергоюспричинило істотні зміни в індивідуальній підго-товці солдатів.

Піхотинців стали готувати до того, що їм дове-деться носити на собі досить важке екіпіруваннявпродовж тривалого часу. Особливо важливо цебуло для солдатів з підрозділів забезпечення, ко-ли вони перебували поза розташуванням військо-вих частин. Оскільки на території частини бойовеспорядження і бронежилет зазвичай не носять.Для підготовки солдатів, окрім силових, булирозроблені нові вправи, які нагадують пілатесі йогу. Ця методика вважається новою, хоча вжедосить давно подібні вправи забезпечують люди-ні ту гнучкість, яка їй потрібна на полі бою.

Нещодавно в армії США було розроблено йуведено в дію нову інструкцію, яка враховуєважливу роль піхоти в протитанковій обороні йзначно розширює знання піхотинця, знайомитьйого з різними прийомами боротьби з танками.Зараз солдата навчають, наприклад, способамімпровізованого застосування різних тактичнихприйомів і підручних засобів, призначених длязатримання й виведення з ладу танків та інших

бойових машин противника. При цьому в піхо-тинцеві формують упевненість, що він є госпо-дарем на полі бою і тому може, повинені обов’язково знищить будь-які засоби, які кину-ть проти нього.

Багатьом відомо, як проходила підготовка ук-раїнських військових до початку війни на Донба-сі. А коли прийшов ворог, нашим піхотинцям до-велося опановувати свою справу переважноне на полігонах та в навчальних центрах, а в ре-альних бойових умовах, під кулями, снарядамита мінами...

2014 року українські піхотні підрозділи відігра-ли вирішальну роль у звільненні населених пунк-тів, захоплених бойовиками. Із початком актив-них бойових дій вони діяли головним чиному складі батальйонних та ротних тактичних груп.РТГ у механізованих бригадах ЗС України фор-мувалися на базі механізованої піхотної роти, якапосилювалася одним-двома танковими взвода-ми, гаубичною артилерійською батареєю, відді-ленням снайперів, розвідвзводом, а також під-розділами ремонту та матеріально-технічного за-безпечення. РТГ танкових бригад формувалисяна базі танкових рот, яким придавалися піхотнівзводи.

З огляду на досвід бойових дій та нові завдан-ня наприкінці липня 2014 року організаційно-штатну структуру РТГ було змінено.

На початковому етапі АТО українські військовімусили швидко освоїти ведення бойових дійу місті (де ключову роль відіграє якраз піхота),здійснення маршів, організацію блокування на-селених пунктів, встановлення контролю над до-рогами та виконання доглядових заходів на блок-постах.

На початку липня після звільнення Слов’янсь-ка штаб АТО ухвалив рішення про завдання уда-ру на півдні у напрямку Свердловська з подаль-шим виходом до КПП «Ізварине» та захопленнямміста Краснодона. Тоді механізовані групи рішу-чим маневром дорогами здійснювали маршдо призначених об’єктів і займали їх, попутно ви-ставляючи на маршрутах руху блокпости. Напа-ди противника відбивали вогнем БМП і танківз ходу, а в разі потреби — доданими артиле-рійськими підрозділами (мінометні взводи, окре-мі міномети).

Такі дії дозволяли не тільки взяти під контрольголовні шляхи, населені пункти, перехрестя і ви-соти, але і значно скувати противника, обмежив-ши його пересування певними районами. Під часмаршу в більшості випадків для руху використо-вували лише одну дорогу з найбільшою пропуск-ною спроможністю, а в місцях її перетину з око-лицями та з’їздами до населених пунктів вистав-лялися блокпости.

Нині, коли згідно з Мінськими домовленостямиважку техніку та озброєння відведено від лініїрозмежування, роль піхоти стала ще помітнішою.Бойові дії ведуться невеликими групами піхотив ключових точках близького зіткнення силза допомогою дозволеної Мінськими угодамизброї. Щоправда сили бувають нерівними, бопроросійські бойовики часто застосовують забо-ронені великі калібри, танки, які відстрілюютькілька снарядів і знову йдуть із передової.

Війна на Донбасі перетворилася на бої взводіві взводних опорних пунктів, а основною тактич-ною одиницею став піхотний взвод. Ці підрозділичасто діють самостійно, без постійної підтримкитанків та артилерії, спираючись на важке піхотнеозброєння та легку бронетехніку.

Отже, враховуючи бойовий досвід, ключовогозначення набуває якість підготовки та бойовогозастосування підрозділів піхоти, забезпеченихусіма видами піхотного озброєння, насампередмінометами та гранатометами, а також підтрим-кою снайперів.

Роман ВУС

РОЛЬ ПІХОТИВАЖКО ПЕРЕОЦІНИТИУ ПРОВІДНИХ АРМІЯХ СВІТУ ПІХОТА ЗАЛИШАЄТЬСЯ ОСНОВОЮ ВІЙСЬКА

Головною гусеничною маши-ною для піхотинців є БМП-2. Цешвидка і маневрена машинанавіть при русі пересіченоюмісцевістю.

Також на озброєнні піхоти обохсторін є БТР-60/-70/-80. Вонимають непогану прохідність і до-сить потужне кулеметне озбро-єння. Однак у БТРах радянсько-

го виробництва є низка вад, ви-явлених під час боїв на Донбасі.

Усі ці недоліки враховано привиробництві новітніх українськихБТР-3Е і БТР-4, які вже перевіре-но у бойових діях на Сході. Так,за результатами боїв підСлов’янськом, БТР-4 отрималидосить схвальні відгуки військо-вих фахівців: «Броня БТР-4Е ви-

тримала прямі влучення з різнихвидів озброєння, зокрема з вели-кокаліберних кулеметів та авто-матичних гармат. Протикумуля-тивні екрани захистили екіпажвід декількох влучань з ручногопротитанкового гранатомета.Броньоване скло витримало пря-мі влучення зі снайперськихгвинтівок».

ББММПП��22 ззааллиишшааєєттььссяя ооссннооввнниимм ооззббррооєєнннняямм ммееххааннііззоовваанниихх ппііддррооззддіілліівв

ТЕХНІКА ПІХОТИНЦІВ

ВІЙНА НА ДОНБАСІПЕРЕТВОРИЛАСЯ НА БОЇ

ВЗВОДІВ І ВЗВОДНИХОПОРНИХ ПУНКТІВ,

А ОСНОВНОЮ ТАКТИЧНОЮОДИНИЦЕЮ СТАВ ПІХОТНИЙ ВЗВОД

6

ЗАХИСНИК

УМногопіллі 29 серпня 2014 року «Сум-рак» — полковник Ігор Гордійчук — от-римав черговий наказ: групі разом з ін-шими підрозділами сектору в складі ко-

лони залишити населений пункт та рухатисямаршем у зазначеному напрямку. Про те, щомаршрут їхнього руху — це узгоджений з росія-нами «зелений коридор» для виходу з оточення,як, власне, і про те, що вони перебувають в ото-ченні, полковник не знав. Тож усе, що сталосяпотім, було для нього та його бойових побрати-мів цілковитою несподіванкою.

Перебіг того бою нинішній начальник військово-го ліцею імені Івана Богуна, Герой України гене-рал-майор Ігор Володимирович Гордійчук досте-менно пригадати не може: даються взнаки наслід-ки важкого поранення у голову, якого він зазнаввід осколку ворожого снаряда.

Бійці, які були поруч і яким поталанило вижитив тій засідці, розповідали згодом, що командирапоранили, тільки-но почався артилерійсько-міно-метний обстріл. Вантажівка, в кабіні якої їхав ІгорГордійчук, спалахнула однією з перших. Якимосьдивом офіцер, стікаючи кров’ю, самостійно ви-брався з охопленого полум’ям автомобіля, доповздо кювету і, доки йому бинтували рану, намагав-ся керувати боєм. Але він знекровлений,зрештою знепритомнів.

Коли бій скінчився і росіяни «зачищали» місцезасідки, важко пораненого полковника вони доби-вати не стали. Мабуть, вирішили заощадити кулю:з таким пораненням йому, очевидно, недовго за-лишалося жити, тож кинули помирати при дорозі.Він так і лежав просто неба — без тями,у пожовтілій від палючого сонця, рясно зрошенійкров’ю траві, серед тіл героїв, для яких той бійстав останнім. Лише через добу майже бездихан-ного «Сумрака» знайшли представники Червоно-го Хреста. Спочатку, не вірячи в те, що після тако-го поранення людина здатна жити, віднесли йогодо загиблих, але потім, на щастя, намацалипульс, який ледь жеврів…

А далі була тривала боротьба за його життяі відновлення здоров’я у вітчизняних шпиталях.Указ про присвоєння цього високого звання главадержави підписав тоді, коли нагороджений ще пе-ребував у комі в реанімаційному відділенні. І колинарешті кризу було подолано, Петро Порошенкоособисто приїхав до госпіталю, аби вручити Геро-єві його нагороду.

Поранення, якого зазнав полковник Гордійчукпід час виходу з Іловайського оточення, виявило-ся дуже важким. Багато днів він не приходивдо тями. А коли свідомість повернулася, з’ясува-лося, що рухатися він не може — осколок ракетиз «Граду» пошкодив значну частину нервовихцентрів, фактично паралізувавши частину тіла,а на додаток зараження крові і як наслідок — не-безпечно висока температура. Лікуватися дове-лося довго. Спочатку на Батьківщині, в нейрохі-рургії Дніпропетровської лікарні імені Мечнікова,потім — у Київському військовому шпиталі.

Заново вчитися ходити він почав за океаном,у Сполучених Штатах, під час реабілітаційногокурсу в національному військовому госпіталі імені

Уолтера Ріда, що поблизу Вашингтона. Згадуючитой час, Ігор Володимирович розповідає:

— Я оптиміст. Увесь час, поки перебувавна госпітальному ліжку, вірив, що обов’язковоздолаю хворобу і знову ходитиму. Завжди потріб-но бути оптимістом, особливо, якщо ти офіцер…

Про те, що він неодмінно стане військовим,Ігор Гордійчук знав ще школярем у четвертомукласі. І хоча в родині командирську стежинудо нього обрав свого часу лише дядько, хлопецьчомусь твердо вирішив присвятити життя самесправі захисту Вітчизни. У 1989 році вісімнадця-тирічний юнак, випускник Корецької середньоїшколи, що на Рівненщині, за військкоматівськоюрознарядкою вступив до Омського вищого танко-вого інженерного училища. Після розпаду ра-дянської імперії одразу написав рапорт на пере-ведення в Україну.

— Це взагалі була справжня епопея, — прига-дує ті роки Герой України. — Нас, українців, якіпрагнули повернутися на Батьківщину, на курсібуло десь тридцять. Відпускати курсантів в Украї-ну командування училища відверто не бажало,тож довелося рішуче наполягати на своєму. І митаки досягли мети — зрештою російські офіцериздалися, і нас усіх разом, три десятки другокурс-ників, було переведено на навчання до Київсько-го інституту Сухопутних військ Національної ака-демії оборони України.

Наполегливість у досягненні поставленої мети,безмежний оптимізм, життєлюбство і віра у влас-ні сили — мабуть, найголовніші риси характеругенерала Гордійчука. Таким він був завжди — і ко-ли з відзнакою закінчував навчання в Академії,і коли вже командиром полку армійських спецпри-значенців йому довелося з нуля вивчати англійсь-ку, і коли випало служити у складі міжнародноговійськового контингенту в республіці Афганістан,налагоджуючи стосунки з лідерами місцевих гро-мад. Як один із найбільш підготовлених команди-рів українського війська, незадовго до початкукримських подій полковник Гордійчук мав обійня-ти посаду заступника командира українсько-поль-сько-литовської бригади. Але мирні плани пере-креслила війна.

У квітні 2014 року його призначили у Головнийкомандний центр Міністерства оборони Україниначальником центру оперативного керівництва —

заступником начальника Головного командногоцентру ЗС України. Утім воювати лише на картахГордійчук не збирався — наполіг на відрядженнів район проведення АТО.

На фронті полковник очолював групу спеціаль-ного призначення. Особисто брав участь в опера-ціях зі знешкодження лідерів сепаратистів, вико-нував завдання глибинної розвідки.

12 серпня 2014 року розвідники Гордійчуказ групи спеціального призначення «Крим» разоміз добровольцями та бійцями окремих підрозділів51-ї та 25-ї бригад прорвалися на Савур-Могилу,взяли під контроль спостережний пункт на її вер-шині та розпочали коригування артилерійськоговогню українських батарей. Упродовж майже двохтижнів під шквальним вогнем ворожих «Градів»,танків і гармат, відбиваючи безперервні атакибойовиків, вони утримували стратегічно важливувисоту 277,9.

По Савур-Могилі ворог гатив із трьох боків: се-паратисти — з боку Сніжного й Тореза, росіяни —спочатку з «нуля», а потім, не криючись, —зі своєї території. Чому так оскаженіло ворог на-магався за будь-яку ціну знести український гар-нізон з вершини кургану — цілком зрозуміло.З висоти відкривався чудовий огляд на десятки кі-лометрів. Дорожні магістралі були немов на доло-ні, тому помічені колони бойової техніки та особо-вого складу, які рухалися з території РФ, накрива-лися нищівним вогнем української артилерії. Тожросіянам та їхнім прибічникам робота підрозділу«Сумрака» стояла кісткою поперек горла — при-зводила до відчутних втрат, значно ускладнювалатрафік зброї, боєприпасів і, власне, самих «від-ряджених» на територію, не контрольовану укра-їнськими військами.

23 серпня 2014 року ситуація в секторі докорін-ним чином змінилася. Почалося повномасштабневторгнення російських військ на територію Украї-ни. Нашій артилерії довелося відступити. І хочагрупа «Сумрака» продовжувала передавати ін-формацію про рух ворожих колон, українські гар-мати мовчали.

— Ми бачили, як суне орда, — розповідає ІгорВолодимирович. — Намагалися хоча б приблизнопорахувати кількість техніки в колонах, виходячиз розмірів куряви, яка здіймалася над шляхами.Росіян було дуже багато. Однак я сподівався, щонаші повернуться і вдарять по цих зайдах.

Саме тому полковник Гордійчук утримував кур-ган до останнього. Навіть коли стало зрозуміло,що вони перебувають у глибокому тилу ворогаі до найближчого українського підрозділу не меншяк сорок кілометрів, він продовжував іще майжедобу утримувати позиції на висоті. Офіцер віддавнаказ залишити їх лише після того, як сам отри-мав його від вищого командування.

Сьогодні легендарний «Сумрак» очолює Ки-ївський військовий ліцей імені Івана Богуна. Йогонайзаповітніша мрія і мета — виховувати майбут-ніх офіцерів справжніми патріотами, мужніми, не-зламними захисниками рідної землі. А ще гене-рал Гордійчук щиро вірить у те, що настане час,і над сивим курганом, який на 277,9 метрів здій-мається над рівнем моря, знову і назавжди за-майорить синьо-жовте знамено. І він, командирнепереможеного два роки тому гарнізону, будесеред перших, хто зійде на вершину тієї висотиі низько вклониться хлопцям, які у серпні 2014-гопоклали свої життя за Україну на кам’янистих схи-лах Савур-Могили.

Іван СТУПАК

ГЕНЕРАЛ ГОРДІЙЧУК ЩИРОВІРИТЬ У ТЕ, ЩО НАСТАНЕ ЧАС,І НАД САВУР-МОГИЛОЮ ЗНОВУ

І НАЗАВЖДИ ЗАМАЙОРИТЬСИНЬО-ЖОВТЕ ЗНАМЕНО

ННааччааллььнниикк ввііййссььккооввооггоо ллііццееюю ііммеенніі ІІввааннаа ББооггууннаа,,ГГеерроойй УУккррааїїннии ггееннеерраалл��ммааййоорр ІІггоорр ГГооррддііййччуукк

КОМАНДИРНЕПЕРЕМОЖЕНИХ

Початок на 1-й стор.

ГРУПА «СУМРАКА»УТРИМУВАЛА КУРГАН

ДО ОСТАННЬОГО. НАВІТЬ КОЛИСТАЛО ЗРОЗУМІЛО, ЩО ВОНИПЕРЕБУВАЮТЬ У ГЛИБОКОМУ

ТИЛУ ВОРОГА І ЩЕ МАЙЖЕДОБУ УТРИМУВАЛИПОЗИЦІЇ НА ВИСОТІ

#37 {5466} 22 ВЕРЕСНЯ, 2016 7

ЗАХИСНИК

Улітку минулого року в зоні АТО бу-ло досить «спекотно». В районіВолновахи йшли запеклі позиційнібої. По українських «опорниках»постійно гатили ворожі «Гради»,танки та артилерія, майже щодняпрацювали диверсанти. Чималосмертельних та важких пораненьзазнавали захисники цих рубежіввід куль ворожого снайпера. Наказна його ліквідацію отримали розвід-ники одного із сусідніх мотопіхот-них підрозділів. Як згодом стало ві-домо, цим снайпером була дівчина-найманка.

— Тоді мій взвод вів бойові дії непо-далік Старогнатівки, а я був снайпе-ром-розвідником, — пригадує сер-жант із позивним «Джин», з яким мипознайомилися на одному з пере-дових ВОПів у Луганській облас-ті. — Майстерності дальнього боюмене навчали досвідчені інструкто-ри, у яких за плечима було чималогарячих точок. А бойового досвіду янабував уже в зоні АТО. Під час боїв

та штурмів доводилося в першучергу знищувати ворожих команди-рів, кулеметників, гранатометниківта інші важливі цілі. Цього разу буладуель зі снайпером.

За наявною інформацією «Джин»припускав, що ворожий снайпер —це кмітлива дівчина, в минуломубіатлоністка. Вона щоразу змінюва-ла свою позицію: працювала тоз терикону, то з посадки...

Неохоче згадуючи те завдання,«Джин» все ж таки розповів, як по-лював за нею майже тиждень. Щоднядовгими годинами він лежав на одно-му місці та спостерігав. І одного днявона нарешті себе виявила…

Після цього бойовики на тій ді-лянці лінії розмежування були по-мітно деморалізовані, адже усві-домлювали, що український снай-пер виявився спритнішим за їхньо-го. До того ж була втрачена пере-вага в снайперському терорі, а цедля позиційної війни — доситьважливий чинник.

Наш герой «Джин» — молодийхлопець родом з Кіровоградщини.Міцна спортивна статура та сталевім’язи видають у ньому професійно-го спортсмена. Він — кандидату майстри спорту зі змішаних єди-ноборств, призер багатьох чемпіо-натів. До армії пішов добровольцем:спочатку служив у піхоті, а згодомпотрапив до батальйонної розвідки.На його рахунку чимало бойовихвиходів у тил противника. А це важ-ка, виснажлива праця. Не кожензможе в дощ або сніг протягом ба-гатьох годин лежати в секреті,не виявляючи себе навіть тоді, колипротивник, як кажуть, для профі-лактики, відкриє вогонь у твій бік.

За словами «Джина», війна — цеважка і небезпечна робота. Воназалишає тяжкі спогади.

— За кілька днів після прибуттядо зони АТО відчув на собі обстрілиз «Градів». Ворог ховав РСЗВу шахтах, кілька разів на день виїж-джав і гатив по нас. Правда, такі ви-

тівки тривали недовго: наші танкіс-ти з артилеристами їх таки накрили.Хочу підкреслити: я там жодного ра-зу не бачив, щоб хтось із нашиххлопців злякався або відмовивсявиконувати бойовий наказ, яким бинебезпечним він не був…

Згодом частину, де воював нашгерой, було виведено в тил для від-новлення боєздатності. Черездеякий час підрозділ знову відбувна передній край — цього разуна Луганщину. «Джин» отримавпідвищення — став головним сер-жантом мотопіхотного взводу.

Серед свіжих бойових спогадів«Джина» — бій на ВОПі в районі Зо-лотого:

— Після мінометного обстрілу«сепари» та козачки намагалисязахопити наші позиції штурмомз трьох боків. Бій був тривалим і за-пеклим. Ми втримали свою пози-цію, бо у нас велика перевага — мина своїй землі!

Валентин ШЕВЧЕНКО

«ДЖИН» З ПЕРЕДНЬОГО КРАЮ

Є таке повір’я, що вже ім’я людини певноюмірою визначає її характер, поведінку, стильжиття. Новітні технології сприялиперенесенню особистих якостейта вподобань і на сучасні смартфони.Так, більшість учасників антитерористичноїоперації обрали для своїх мобільнихтелефонів позивні, які уособлюють певніхарактеристики їхніх постатей. Коли язателефонував слухачу першого курсуНаціонального університету оборони Українимайору Віталію Роговському, то почувмелодію Державного гімну України

Зустрівшись із ним, я поцікавився історією появитакої мелодії.

— Взагалі під час перебування в районі прове-дення АТО я не мав позивного, — посміхнувся Ві-талій Валер’янович. — А Державний гімн Українизакачав у свій мобільний одразу після прибуттяна війну. І протягом понад двох років перебуван-ня там його мелодія нагадувала мені прообов’язок захищати державу.

І робив це майор Віталій Роговський як справ-жній військовий професіонал і відважна людина.Красномовно про це свідчить орден «За муж-ність», який офіцер отримав у перший день на-вчання в університеті з рук Міністра оборониУкраїни.

Цікавлюся, як він сприйняв нагородження ор-деном? За його словами, на День незалежностіУкраїни майор Віталій Роговський здавав своюпосаду начальника відділення мінно-розшуко-вих собак мінно-розшукового загону Центрурозмінування Збройних Сил України у зв’язкуз відбуванням на навчання до столиці. Десьз обіду друзі по службі почали вітати його з ви-сокою нагородою, посилаючись на указ главидержави, який побачили в Інтернеті. «Я поду-мав, що у ньому йдеться про мого старшогобрата Володимира. Він теж майор і, як і я, ко-мандував саперним підрозділом, брав участьу інженерному забезпеченні відходу українсь-ких військовослужбовців з Іловайського котла.Коли брат закінчив військово-інженерний інсти-тут Подільського державного аграрно-технічно-го університету, я змінив його на навчанні. Алепотім сам вийшов у Інтернет і зрозумів, щов указі Президента йдеться про мене. Звісно,зрадів і трохи розхвилювався…»

За що конкретно майор Віталій Роговськийудостоївся ордена «За мужність»? Коли я запи-тав його про це, він на хвилину задумався,а потім пояснив: «Я зі своїми підлеглими вико-

нував спеціальне завдання, про яке не маюправа розповідати. А якщо говорити узагальне-но, то ми забезпечували вихід наших бійцівз Дебальцівського котла. Тобто як сапери роби-ли все, щоб затримати наступ ворога і завдатийому найбільшої шкоди…»

Мене цілком задовольнило таке пояснення,тим паче, що велике враження справила по-дальша розмова. На моє чергове запитанняпро кількість виявлених і знешкоджених майо-ром Віталієм Роговським та його підлеглимивибухонебезпечних предметів у районі АТОвін, трохи помовчавши, відповів: «Близько 10тисяч». Майору Роговському доводилося вста-новлювати перед нашими блокпостами міннізагородження, знешкоджувати ворожі керова-ні фугаси, забезпечувати проходження колонтехніки шляхами війни та виконувати багато ін-ших завдань.

Майор Роговський одним із перших прибувдо населеного пункту Сватове, де стався вибухна військовій базі, де зберігалися боєприпаси.

— Те, що тут ми побачили, вразило навітьнас, саперів, — пригадує мій співрозмовник. —Острах і відчай в очах багатьох місцевих меш-канців. Територія бази була буквально засипа-на боєприпасами. За час ліквідації наслідківцієї надзвичайної події здійснено кілька рота-цій, знешкоджено 17 тисяч боєприпасів. До-машнім ми не розповідаємо про всю небезпекусвоєї роботи. Хоча, гадаю, вони все розуміють.Коли я відбував у район проведення антитеро-ристичної операції, мати дала написану влас-норуч молитву. Вона як оберіг рятувала меніжиття, коли я був на крок від лиха. Сапери го-ворять, що вони помиляються лише раз у жит-ті. От і мамина молитва вберегла мене від по-дібних помилок…

Роки навчання в Національному університетіоборони України стануть черговою сходинкоюдо підвищення професіоналізму офіцера. МайорВіталій Роговський впевнений, що багатостраж-

дальну окуповану землю Донбасу повернутьдо складу України, тут запанує мир і розпочнеть-ся відбудова краю. Але роботи у саперів на Схо-ді країни ще дуже багато. Віталій Валер’яновичнавів таку статистику: лише один рік війнина Донбасі потребує 10 років розмінування йоготериторії. Отже, такі офіцери ще довго будуть по-трібні нашій державі.

Володимир ЧІКАЛІН

ССллууххаачч ННааццііооннааллььннооггоо ууннііввееррссииттееттуу ооббооррооннииУУккррааїїннии ккааввааллеерр ооррддееннаа ««ЗЗаа ммуужжннііссттьь»» ммааййооррВВііттаалліійй РРооггооввссььккиийй

ЗА ЧАС УЧАСТІ В АТО МАЙОР ВІТАЛІЙ РОГОВСЬКИЙ РАЗОМ З ПІДРОЗДІЛОМ

ЗНЕШКОДИВ БЛИЗЬКО 10000 ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИХ ПРЕДМЕТІВ

ОДИН РІК ВІЙНИ НА ДОНБАСІПОТРЕБУЄ 10 РОКІВ

НА РОЗМІНУВАННЯ ЙОГОТЕРИТОРІЇ

ЗАПОБІГТИСЯЧАМСМЕРТЕЙ...

8

АРМІЯ І СУСПІЛЬСТВО

Олександр Данилюк, лейтенант ме-дичної служби із кумедним позивним«Смайл» нещодавно повернувсяз передової, де протягом трьох тиж-

нів під час своєї відпустки працював хірургому стабілізаційному центрі порятунку життя. Тойсамий «Смайл», який під час дебальцівськогооточення залишився чи не єдиним хірургомна плацдармі й за кілька днів провів у окопімайже сотню операцій, знову рятував життяпід звуки артилерійської канонади і дивувавсянезламному духу українських воїнів. Медик,удостоєний звання Народного героя України,розповів про нестачу медичних кадрів у місті,яке перебуває під постійним вогнем, про на-родження в таких умовах дітлахів та прозустріч із сусідами, що «заблукали».

— Уже за місяць після того, як я повернувсядодому з фронту, мене почало тягнути назад.Як тільки випала нагода, зідзвонився з бійця-ми своєї бригади, дізнався, де на той час булапотрібна допомога. Найбільше рук не вистача-ло в Авдіївці — як фельдшерів, так і хірургів,анестезіологів. Місто, а особливо його околиці(«Промка», «Бутовка»), живе під постійнимвогнем окупаційних військ, тож не буває анідня без поранених.

В Авдіївському стабілізаційному центрі ряту-ють життя люди з різних куточків України, зок-рема з окупованих територій та навіть із краї-ни-агресора. Пліч-о-пліч тут працюють війсь-кові медики, цивільний медперсонал, волонте-ри...

— Ідеться про волонтерів різних підрозді-лів — «Госпітальєри», ASAP, «Вітерець», ме-диків «УДА», «Медкорпусу». Евакуаційнаслужба практично повністю тримаєтьсяна них. Хтось приїхав сюди, як я, у відпустку,хтось — на вихідні. Радує те, що взаємодія міжволонтерами, цивільними лікарями і Збройни-ми Силами України налагоджена дуже добре.

Сам центр розташований у досить неспокій-ному місці. Часто доводиться оперувати підсвист мін. Від передової до лікарні — близькотрьох кілометрів, до аеропорту — шість. Тождолетіти може все, крім автоматних куль.

— Здивувало, що тут чимало жінок. Вонипрацюють у надскладних умовах як з фізичної,так і з моральної точок зору. Працюють майжеяк професіонали. За освітою вони філологи,музиканти, економісти, інженери…

За три тижні перебування «Смайла» в цент-рі ніхто не загинув, хоч і були вкрай важкі ви-падки. На жаль, на бойових позиціях смертейуникнути не вдалося: п’ятьох бійців до центруне довезли.

— Надскладних оперативних втручань мине проводили. Зупиняли кровотечі, оброблялирани, знеболювали, проводили протишокову,антибактеріальну терапію. Були поранені, якихпереводили на штучну вентиляцію легень. Во-їну з пораненням головного мозку тільки стабі-лізували стан. Також оперували місцевихв екстрених випадках, навіть провели два ке-саревих розтини. Під звуки артилерії народи-лися маленькі українець і україночка.

Здавалося, що після 14 місяців фронту ме-дика вже нічим не здивуєш, та героїзм і відда-ність наших бійців не можуть не вражати.

— Запам’ятався хлопчина, в якого на правійруці не було півкисті, вказівного та великогопальців. Він дістав четверту контузію, але про-

довжив воювати. Хлопець просив, аби йогополікували на полі бою, однак травма вияви-лася серйозною. Побачивши його, вкотре пе-реконався, що на «передку» — неймовірні лю-ди. Коли доставили ще одного пораненого, па-рамедики жартували, що йому потрібно зро-бити знижку як постійному клієнту. Виявилося,

що його було поранено кілька тижнів тому. Пі-сля короткого лікування без реабілітації воїнповернувся на поле бою. Можете уявити, на-скільки сильною є мотивація цих людей.

1 вересня на урочистій лінійці в тамтешнійшколі Олександр остаточно переконався, щоми на правильному шляху.

— Дітки Авдіївки співали «Ми ніколи не зре-чемося рідної землі!» Вони робили це настіль-ки щиро, що у присутніх котилися сльози.

Анастасія ОЛЕХНОВИЧ

ВІДПУСТКА В... АВДІЇВЦІ

ЗА ХІРУРГІЧНИМ СТОЛОМ

ООллееккссааннддрр ДДааннииллююкк ппррооввіівв ввііддппууссттккуу ннаа ппееррееддооввіійй

ВВііййссььккооввоо��ццииввііллььнноо��ввооллооннттееррссььккаа ббррииггааддааззаа ррооббооттооюю

Відтепер пацієнти медико-соціальногоцентру ветеранів війни, що на Київщи-ні, зможуть пройти реабілітаційнийкурс на спеціальному обладнанні кра-щих світових виробників. Його переда-ли представники Трастового фондуНАТО. Вартість обладнання становитькілька десятків тисяч євро. Воно вжеактивно працює, допомагаючи пацієн-там швидше повернутися до повноцін-ного життя. Йдеться про відновленнярухливості та функціональності сугло-бів після операцій, поранень та травм.

Серед обладнання — тракційний стілдля витяжки хребта та спеціальні апа-рати тривалої пасивної розробки окре-мо для кожного виду суглобів: колінно-го, тазостегнового, плечового, ліктьо-вого, гомілковостопного та зап’ястя.

Подібне медичне обладнання вже по-

ставлено для військового госпіталюу Львові та медичного центру «НовіСанжари» у Полтавській області.Окрім того, НАТО надає адресну допо-могу пацієнтам (пораненим бійцям)і медичним працівникам. Це передусімлікування та протезування за кордо-ном коштом Трастового фонду, а та-кож навчання військових лікарів.

Анастасія ОЛЕХНОВИЧ

МІСТО, А ОСОБЛИВО ЙОГООКОЛИЦІ («ПРОМКА»,

«БУТОВКА»), ЖИВЕ ПІДПОСТІЙНИМ ВОГНЕМ

ОКУПАЦІЙНИХ ВІЙСЬК,ТОЖ НЕ БУВАЄ АНІ ДНЯ

БЕЗ ПОРАНЕНИХ

Минуло менше року відтоді, як Асо-ціація грецьких підприємців та під-приємств в Україні почала свою ді-яльність під керівництвом Пантелей-мона Бумбураса — грека за націо-нальністю і великого патріота Украї-ни. На рахунку цієї організації чима-ло реалізованих благодійних проек-тів, спрямованих на розв’язання со-ціальних проблем найбільш вразли-вих верств населення. Допомогавійськово-медичним закладам Мі-ністерства оборони ліками та ме-добладнанням — один з них.

Співпраця між асоціацією і війсь-ковими госпіталями розпочаласянавесні цього року, коли пан Бум-бурас передав для 61-го мобільно-го госпіталю та до Національноговійськово-медичного клінічногоцентру МО України медичних пре-

паратів майже на 3,5 мільйона гри-вень.

Ось і нещодавно ПантелеймонБумбурас вкотре завітав до Націо-нального військово-медичного клі-нічного центру «ГВКГ», де лікуютьвійськовиків, поранених у районіАТО. Цього разу він привіз фарма-цевтичну допомогу — антибіотикиширокого спектру дії. Загальна їх-ня вартість становить понадмільйон гривень.

— Ми, підприємці, які живутьв Україні і для кого вона стала дру-гою Батьківщиною, завжди допома-гатимемо її захисникам, — сказавПантелеймон Васильович. — Споді-ваюся, що наша допомога будескромним внеском у перемогу надагресором.

Сергій ЗЯТЬЄВ

ТРАКЦІЙНИЙ СТІЛ ДЛЯ ВИТЯЖКИ ХРЕБТАПЕРЕДАВ ТРАСТОВИЙ ФОНД НАТОМЕДИКО-СОЦІАЛЬНОМУ ЦЕНТРУ

ГРЕЦЬКІ ПІДПРИЄМЦІ НАДАЛИ ЧЕРГОВУ ДОПОМОГУ

ГОСПІТАЛЮ НА ПОНАД МІЛЬЙОН ГРИВЕНЬ

#37 {5466} 22 ВЕРЕСНЯ, 2016 9

АРМІЯ І СУСПІЛЬСТВО

ФРОНТОВИЙ ЛУГАНСЬКИЙ НАПРЯМОК, 2014 РІК

У курилці госпіталю, спираючись на підвіконня,зосереджено палить цигарку поранений у ногуофіцер-танкіст Сергій Кириленко. Компанію йомустановить сержант Андрій Мусієнко, який такожна милицях. Андрій сам тютюн не поважає,та не йде від старшого лейтенанта, бо того тільки-но доставили в лікарню, тож він ще не освоївся.Вони продовжують почату в палаті розмову:

— Сергію, де тебе зачепило?— Та ганялися ми два дні за «сепарським» тан-

ком. Вполювали гада, виникла між нами дуель. Віннас побачив першим і дістав снарядом, але мийого швиденько у два постріли перетворилина смолоскип.

— Бачу, ти за щось на «покійничка» й досі злий.— А хто б на моєму місці не злився? Розумієш,

він перед тим майже на моїх очах розстріляв пря-мою наводкою дві наші вантажівки. Хлопці хвилиндвадцять тримались до мого підходу… Один із нихбезвісти пропав, мабуть, рознесло хлопцяна шматки. Один вижив, правда, контужений, лед-ве дізнались, із якої він частини. Двоє загинули, яїхні тіла з мінного поля витягав, оцими руками ван-тажив у «санітарку». Де це сталось? Останнє пе-рехрестя перед «сепарським» блоком за поворо-том на Щастя знаєш?

Андрій стрімко хапає танкіста за плечі, обереж-но трясе офіцера:

— Брате мій ріднесенький! Ті двоє не загинули!Я — один із них, а другий у сусідній із нами пала-ті, ще не прийшов до тями, але живий!..

Коли розчулені чоловіки трохи заспокоюються,Андрій розповідає, як усе відбувалося. Того днявони вранці потрапили під потужний обстріліз «Градів» за електростанцією в Щасті. Йому яккомандиру автомобільного відділення було нака-зано вивезти із моргу тіла чотирьох загиблих де-сантників, доставити їх до гелікоптера.

Лікар із місцевої лікарні його супроводжувативідмовився навідріз — мовляв, місцина там відкри-та, з тієї сторони відразу вдарить артилерія.Та Андрію вже дзвонили, сказали, що вертоліт че-кає в умовному місці. Довелося заднім ходом пів-кілометра вести КАМАЗ по глибокій колії до будів-лі моргу, вдвох із водієм вантажити тіла.

Невдовзі розпочався обстріл. Андрій сам погнававтомобіль назад на скаженій швидкості середщільних розривів, відчуваючи удари осколківу борти. На виїзді він ще помітив краєм ока, як тойже лікар, стоячи під бетонним навісом ганку лікар-ні, крутить на їхню адресу вказівним пальцем біляскроні.

Потім він став свідком зради. Під «вертушкою»його колону з двох машин завантажили боєпри-пасами й колодами на бліндажі. Старшим колоничомусь призначили незнайомого офіцера. Той,не повідомивши Мусієнку пункт призначення, по-вів колону невідомим Андрію маршрутом. Сер-жант відчув щось недобре ще в дорозі, бо стар-ший лейтенант на всі запитання відмовчувався.А коли Андрій побачив за сто метрі блокпост безпрапорів, різко наказав своєму водію зупинитись.

Старший лейтенант вискочив з кабіни і, петляю-чи, побіг до блокпоста. Там його напевно чекали,бо дали добігти, після чого відразу вдарили по ав-тівках зі стрілецької зброї й гранатометів, хвилинза 15 до розстрілу автівок долучився ворожийтанк.

— Знаєш, братику, — каже Мусієнко Сергіюу палаті, — Бога не обдуриш. Вчора наші з боємвзяли той блок. Серед тіл загиблих «сепарів» бу-ло й тіло старлея.

Приміщення 7-го класу завбачливо залишилайого класний керівник Світлана П. Перед учнямитримає промову голова батьківського комітетукласу Світлана С:

— Дорогі діти! Всі ви чудово знаєте, як бать-ківський комітет про вас піклується. От і цього на-вчального року ви сіли за відремонтовані парти.Проте одна парта зосталась не оновленою, бона ремонт грошей не здала родина Мусієнків. Во-на в нас багатодітна, батько учасник бойових дій,вони кажуть, що коштів їм не вистачає… Яросла-ве Мусієнко, піднімися! Пересядь за стару парту!Тепер це твоє місце! Хай батьки гроші шукають…

Так почалася історія, що сколихнула атовцівБілоцерківщини.

Батька та маму чотирьох дітей Андрія і ТетянуМусієнків знаходжу у Білій Церкві… в кабінетідільничного інспектора. Класний керівник пода-ла в поліцію заяву про те, що Андрій їй погрожу-вав розправою за образу його сина. Представ-ляюся, прошу в офіцера дозволу бути присутнімі слухаю пояснення батьків.

Тринадцятирічний Ярослав повернувся зі шко-ли вкрай шокованим. Мама вислухала хлопчикай одразу зателефонувала на роботу батькові.Розмова з дружиною і дзвінок класному керівни-ку відбувалися у присутності сусідів. Погроз відчоловіка не було і не могло бути, не так він вихо-ваний. Андрій кілька разів спокійним тоном запи-тав пані Світлану, яке вона мала право як клас-ний керівник залишити дітей на майже стороннюлюдину і допустила публічне приниження гіднос-ті підлітка. У відповідь жінка заявила, що він на-плодив дітей, кинув їх та пішов на війну, а теперскидає турботу про них на державу. А ще дода-ла: «Я вас туди не відправляла!» Те саме Андрійпочув і від голови батьківського комітету класу.

Подальший перебіг подій був несподіваним на-віть для нього. Надвечір йому зателефонував ди-ректор школи, у другому, п’ятому і сьомому кла-сах котрої вчаться його діти. Керівник запросивйого на спільну зустріч із дирекцією та представ-никами батьківського комітету. Мусієнко пого-дився, але в передчутті якоїсь халепи зв’язавсяз побратимом із місцевої філії Асоціації учасниківАТО, попросив його бути там за свідка.

Ранком у кабінеті директора на Андрія та йогопобратима Миколу із позивним «Борода» чека-ла брудна сцена. Троє «комітетських» жіноквчинили ґвалт на рівні істерики. Микола ж прос-то запитав дам у присутності керівника школи,чи мав місце факт приниження дитини в озвуче-ній Ярославом та його однокласниками формі,чи було ними сказано: «Ми вас туди не відправ-ляли» та «Хочете пільг — ідіть на базар». Уявля-єте, і класний керівник, і голова батьківськогокомітету без вагань це спокійно підтвердили!

Розмовляємо із Андрієм і Миколою в білоцер-ківському офісі Асоціації учасників бойових дійта учасників АТО.

Андрій хвилюється:— Добре, що запросив на ту зустріч «Бороду».

Директор школи на відміну від жінок знає про йо-го авторитет у місті. Він сам пішов у 7-й клас і ви-бачився перед дітьми за поведінку класного керів-ника і голови батьківського комітету. А нам із Тетя-ною пообіцяв, що доб’ється звільнення вчителя,щойно вона вийде з раптового лікарняного. Однаку мене не зникає гостре відчуття зради людьми,яким ми сліпо довірили виховання наших дітей.

Микола «Борода» каже, що гурт так званих«ватних» батьків вирішив піти на родину ветера-на в наступ і кладе переді мною їхній лист-звер-нення в асоціацію. Зміст листа такий: класнийкерівник — ідеальна вихователь та людина,а Мусієнко… задовольняє свої емоційні потреби!

— Ми захищали наші родини на фронті, захис-тимо й у тилу, — каже «Борода». — Андрій ра-зом із братом Іваном мав законне право не йтина війну, проте як справжній чоловік вирішив за-хищати країну зі зброєю в руках. Цькувати на-ших дітей тими, чиї чоловіки правдами і неправ-дами ухилилися від мобілізації, ми не дамо. За-раз над встановленням справедливості працюєнаша асоціація, Центр допомоги учасникам АТОі департамент освіти Київської ОДА.

Директор департаменту освіти облдержадмініс-трації Віра Рогова прокоментувала можливу ре-акцію установи на скандальну пригоду так:

— Як педагог я глибоко обурена цим фактом!Тільки-но класний керівник вийде з лікарняного,проведемо офіційне розслідування.

«МИ ЗАХИЩАЛИ НАШІРОДИНИ НА ФРОНТІ.ЗАХИСТИМО Й У ТИЛУ»УЧАСНИКИ АТО З БІЛОЦЕРКІВЩИНИ СТАЛИ НА ЗАХИСТ СВОГО ПОБРАТИМА, СИНА ЯКОГО ДЕМОНСТРАТИВНО ПРИНИЗИЛИ

У ШКОЛІ ЗА ТЕ, ЩО В РОДИНИ НЕ БУЛО КОШТІВ НА НОВУ ПАРТУ

Віктор ШЕВЧЕНКО

ДВА РОКИ ПО ТОМУ.МІСТО БІЛА ЦЕРКВА, ШКОЛА № 4, ВЕРЕСЕНЬ 2016 РОКУ

ААннддрріійй іі ТТееттяяннаа ММууссіієєннккии зз ддііттььммии

10

ОВТ

УКРАЇНА ПОСИЛИТЬ ЗАХИСТ НА СУХОДОЛІ Й У ПОВІТРІПІДПРИЄМСТВА ВІТЧИЗНЯНОЇ «ОБОРОНКИ» ПРАЦЮЮТЬ НАД НОВИМИ ЗРАЗКАМИ ОВТ,

В ЯКИХ ЗАКЛАДЕНІ УНІКАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЧНІ РІШЕННЯ

Нещодавно на полігоні під Одесою завершився черго-вий вдалий етап випробувань нової 300-міліметрової ра-кети українського виробництва проекту «Вільха». Зага-лом здійснено 14 успішних пусків таких ракет із РСЗВ«Смерч». Технічні характеристики «Вільхи» тримаютьу таємниці. Але деякі з них оприлюднили. Так, військовіексперти зазначають, що радіус дії нової ракети можнапорівняти з відповідною характеристикою уже відомоготактичного ракетного комплексу «Точка-У». Втіму «Вільхи» краща точність влучання. Усі комплектуючідля виробництва — вітчизняні, зокрема нова системауправління, ракетне паливо та бойова частина.Передовою є система наведення, яка дозволяє коригу-вати траєкторію польоту ракети завдяки імпульснимдвигунам. «На відміну від російських аналогів, українсь-кі ракети — керовані, й саме тому ефективніші. Вониточніше вражають цілі, що було доведено під час випро-бувань», — наголосив секретар Ради національної без-пеки і оборони України Олександр Турчинов, який бувприсутній на полігоні під час пусків ракет.

Ракета здатна нести різні види бойових частин, щодозволяє застосовувати її як засіб ураження наземнихта морських цілей. Ракету розроблено дніпропетровсь-ким КБ «Південне», систему наведення — ДП «Дер-жавне київське конструкторське бюро «Луч».

«ГРОМ» УХИЛЯЄТЬСЯ ВІДПРОТИРАКЕТ ПРОТИВНИКА

Ще більше вражають характеристикиоперативно-тактичного ракетного комп-лексу «Гром», розробленого у тому жКБ «Південне». Він являє собою мобіль-ну пускову установку з двома ракетамикласу «земля-земля», які здатні вражатиодночасно дві різні цілі на відстані до 300кілометрів. Але це може бути й цілкомформальним обмеженням, пов’язанимз «Режимом контролю за ракетними тех-нологіями», який забороняє країнам-ви-робникам продавати іншим державамракетні комплекси такого класу з біль-шим радіусом дії. Тому, судячи з доступ-ної інформації, реальна дальність дії«Грому» може бути набагато більшою йсягати 500 кілометрів. Ракета «Грому»несе боєзаряд вагою до 480 кілограмів.І його цілком вистачить для знищення ці-лей на площі до 10 тисяч квадратних мет-рів при використанні касетного зарядуабо на площі 2–3 гектари осколково-фу-гасним зарядом.

До речі, політ ракети може відбуватисяне тільки за прогнозованою балістичноютраєкторією, але й за аеробалістичною.При такій траєкторії вона робить непе-редбачувані «стрибки», ухиляючись відпротиракет противника. Це має допома-гати в подоланні системи ППО ворогабудь-якої складності. Цікаво, що саме та-кі властивості мають і ракети ОТРК«Іскандер». При цьому російські військо-ві експерти заявляють, що на сьогодніш-ній день у світі не існує засобів ППО, якіздатні перехоплювати його ракети. Цестосується і добре розрекламованих ро-сійських ЗРК С-300 та ЗРК С-400.

ОТРК «Гром» пристосований длястрільби як балістичними, так і крилати-ми ракетами. Це також дозволяє вико-ристовувати його як далекобійний опе-ративно-тактичний комплекс, так і ком-плекс берегової охорони. Способи наве-дення ракет українські розробникине розголошують і лише уточнюють, щоїх точність відповідає рівню кращих світо-вих зразків озброєння.

З’явилася інформація щодо розгортан-ня робіт над удосконаленою версієюкомплексу — сучасним ОТРК «Гром-2»,який за своїми бойовими можливостямиу перспективі може стати для України по-тужним засобом неядерного стримуван-ня будь-якого агресора.

БАГАТОЦІЛЬОВИЙ «ФАНТОМ»

— За своєю сутністю «Фантом», що існує покищо в єдиному екземплярі, є бойовим роботом,який може виконувати розвідувальні функції,здійснювати доставку боєприпасів та евакуйо-вувати поранених. Окрім того, він оснащенийдизельним генератором і спроможний у польо-вих умовах на деякий час забезпечити електри-кою військовий підрозділ, — розповів Сергій По-ляков, який входить до групи розробників «Фан-тому».

За його словами, керування міні-бронетранспор-тером здійснюється дистанційно закритим радіо-каналом з радіусом дії до 2500 м або через опти-ко-волоконний кабель завдовжки до 5000 м. Двоєоператорів керують ним за допомогою пульту,розміщеному у портативному кейсі. При цьомуодин із них безпосередньо відповідає за рух«Фантому», іншій керує засобами вогневого вра-ження, у нашому випадку — кулеметом. Наявністьтепловізійних каналів дозволяє операторамуправляти рухом безпілотного засобу та йогоозброєнням навіть уночі.

У бойових умовах «Фантом» спроможний висуну-тись у визначений пункт та тривалий час здійсню-вати відеоспостереження за місцевістю. Адже ге-нератор не дасть його акумулятору розрядитися.

Безпілотний транспортний засіб «Фантом» осна-щений гібридним двигуном потужністю 30 кВтта повним приводом. Він спроможний долати вод-ні перешкоди завглибшки 0,5 м та нести корисненавантаження до 350 кг. Максимальна швидкістьйого руху — 38 км/год.

Окремі зразки новітніх розробок вітчизняного ОПК на власні очі могли побачити учасники заходуз нагоди 5-річчя Державного концерну «Укроборонпром». Серед представлених зразків ОВТнайбільший інтерес викликали аеродинамічно подібна літаюча модель багатофункціональногобезпілотного авіаційного комплексу (БпАК) «Горлиця», сконструйована на ДП «Антонов»у кооперації з провідними підприємствами України, та зразок безпілотного тактичногобагатоцільового транспортного засобу «Фантом»

ТРАЄКТОРІЮ ПОЛЬОТУ «ВІЛЬХИ» МОЖНА КОРИГУВАТИ

Андрій ЛИСЕНКО

БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНА«ГОРЛИЦЯ»

Як повідомили в «Укроборонпромі», метою проектуБпАК «Горлиця» є створення першого вітчизняногобезпілотного авіакомплексу тактичного призначен-ня з тактико-технічними характеристиками на рівнісвітових аналогів. Він має застосовуватися для ве-дення повітряної розвідки та забезпечення інфор-мацією у режимі реального часу, надання цілевказі-вок та коригування вогню артилерії, організації опе-ративного зв’язку розвідувальних підрозділів в умо-вах радіоелектронної протидії противника та поста-новки ним радіоперешкод.

БпАК «Горлиця» складається з 4-х аеродинамічноподібних літаючих моделей та наземного комплексуна базі автомобілів КрАЗ, до якого входять машиниуправління, технічної підтримки, а також автомобілідля перевезення особового складу та транспорту-вання безпілотників. Обслуга комплексу — 22 особи.

Тактичний радіус дії безпілотника становитиме80 км. Практична дальність польоту — до 1000 км.Практична стеля польоту — 5000 м. Максимальнашвидкість — 230 км/год. Безпілотник буде здатнийвести розвідку протягом 7 годин. Окрім того, літакзможе нести на собі засоби враження живої силита бойової техніки противника. Наприклад, високо-точне ракетне озброєння.

БпАК «Горлиця» розроблено на ДП «Антонов»у кооперації з провідними підприємствами України.У найближчих планах розробників — створеннядо кінця поточного року дослідного зразка. А вженаступного року планується завершення всіх до-слідно-конструкторських робіт та проходження дер-жавних випробувань.

До речі, лише 10 країн світу можуть похвалитисярозробкою подібних комплексів.

ООппееррааттииввнноо��ттааккттииччннаа ррааккееттаа ««ГГрроомм»» іізз ттввееррддооппааллииввнниимм ммаарршшооввиимм ддввииггуунноомм

ППіідд ччаасс ввииппррооббуувваанньь ннооввооїї 330000��мммм ррааккееттииууккррааїїннссььккооггоо ввииррооббннииццттвваа ппррооееккттуу ««ВВііллььххаа»»

ББееззппііллооттнниийй ттааккттииччнниийй ббааггааттооццііллььооввиийй ттррааннссппооррттннииййззаассіібб ««ФФааннттоомм»»

ББппААКК ««ГГооррллииццяя»»

#37 {5466} 22 ВЕРЕСНЯ, 2016 11

ОВТ

Під час чергового виходу в мореперевірялася робота системиуправління артилерійським вогнем,а також вузлів і механізмів електро-механічної бойової частини.

Як повідомив представник судно-будівного заводу «Ленінська кузня»Леонід Бабак, безпосередньо в мо-рі перед членами державної комісіїстояли дуже відповідальні завдан-ня. Зокрема перевірка програмно-го забезпечення, що дозволяє пра-цювати спеціальній техніці та мате-ріальній частині бойових модулівкатерів.

Встановлені на катерах бойовімодулі становлять кулемет калібру7,62 мм, 30-мм автоматичний гра-натомет, призначений для уражен-ня живої сили і вогневих засобівсупротивника, а також автома-тичну гармату калібру 30 мм, роз-роблену кам’янець-подільськимДП «Науково-технічний комплекс«Завод точної механіки». До речі,дана гармата призначена для бо-ротьби з легкоброньованою техні-кою, знищення живої сили против-ника і повітряних цілей. Гарматаможе вести вогонь одиночнимиі автоматичними пострілами за до-помогою систем керування вог-нем. Вона має дистанційний типуправління стрільбою та споряд-жається бронебійними й уламко-во-фугасними снарядами.

— Управління вогнем здійснюєть-ся операторами за допомогою ор-ганів керування та індикації з бойо-вих модулів або ходової рубки ко-рабля. На кожному модулі встанов-лено пошуково-прицільний при-стрій, до якого входять тепловізор,телевізійна камера та лазерний да-лекомір, — повідомив Леонід Бабак.

За словами представника «Ле-нінської кузні», під час ходових ви-пробувань та артилерійськихстрільб по морській цілі спеціалістизаводу отримали хороші результати,але були виявлені й проблемні пи-тання в роботі окремих вузлів і кон-струкції, що потребують доопрацю-вань спеціалістами підприємства.

— Я неодноразово виходив у мо-ре на цих бойових одиницях. «Ак-керман» і «Бердянськ» продемон-стрували хороші ходові якості,повністю відповідають тим харак-теристикам, які заклали проекту-вальники. На першому етапі вип-робувань катери перебували вморі протягом п’яти діб, причомутри з них — у штормових умовах.Так от, як у минулому командир ко-рабля і як діючий командирз’єднання я задоволений характе-ристиками цих катерів, — своєючергою зазначив командир брига-ди надводних кораблів капітан2 рангу Дмитро Глухов.

Євгеній СИЛКІН

У ПІВДЕННО-ЗАХІДНІЙ ЧАСТИНІ ЧОРНОГО МОРЯ ПРОДОВЖУЮТЬСЯ ЗАВОДСЬКІ ВИПРОБУВАННЯ

МАЛИХ БРОНЬОВАНИХ АРТИЛЕРІЙСЬКИХ КАТЕРІВ

Тактико-технічні завдання нової системиуправління розроблялися ще в середині2000-х. Але через хронічне недофінансу-вання війська прийняття «Ореанди»

на озброєння відкладалося багато років.АСУ «Ореанда-ПС» — розробка вітчизняного

підприємства ТОВ «НВП «Аеротехніка МЛТ».Комплекси засобів автоматизації (КЗА) різнихтипів (авіація, ЗРВ, РТВ, розвідка та РЕБ) ство-рено у двох варіантах — для стаціонарних та ру-хомих пунктів управління.

Навесні цього року у визначеному дослідномурайоні, який містить 10 пунктів управління, булопроведено заключний етап державних випробу-вань. Рішення державної комісії, до складу якої увій-шло більше 100 військових фахівців, — позитивне.

У результаті в серпні 2016 року вийшов наказМіністерства оборони України про прийняттяна озброєння цієї сучасної високотехнологічноїавтоматизованої системи управління. Особливоприємно, що виготовлена вона в Україні і здатнавитримати конкуренцію з аналогічними комплек-сами з провідних країн світу, а головне — сумісназ ними.

«Ореанда» — це автоматизована системабойового управління силами та засобами авіації,протиповітряної оборони всіх видів ЗС України,адже свої авіаційні підрозділи та засоби протипо-вітряної оборони є й у Сухопутних військах,і у Військово-Морських Силах. Комплекси цієїсистеми призначені для оснащення пунктівуправління від тактичного до стратегічного рівня.

Наприклад, у авіації ще з радянських часівна озброєнні перебуває система «Еталон-Ма-невр», яка містить комплекси автоматизації, щодозволяють здійснювати автоматизоване управ-ління та прийняття рішення на застосування аві-ації. Вони побудовані на аналоговій елементній

базі. Технічні характеристики аналогової технікисуттєво обмежені. Це впливає на швидкість, об-сяг та якість роботи. «Ореанда-ПС» дозволяє ви-користовувати новітні технології в побудові комп-лексів і при цьому застосовувати їх на практиціразом із наявною базою техніки, що стоїть у насна озброєнні. Переобладнати відразу всі пунктиуправління цими комплексами, певна річ, не вий-де. Головне, що наявне обладнання наших літа-ків сумісне з новою системою.

— Для радіотехнічних підрозділів АСУ «Ореан-да» передбачає сучасні цифрові радіолокаційні за-соби, де основою комплексу є система збору, об-робки та відображення радіолокаційної інформа-ції, — розповідає начальник служби автоматизова-них та інформаційних систем військ зв’язку штабуКомандування ПС ЗС України полковник Олек-сандр Давикоза. — На сьогодні створено спеціаль-ні адаптери для всього парку аналогових станцій.У такий спосіб здійснюється перехід на цифровеобладнання. Крім того, проведено інтеграцію з ав-томатизованою системою обміну даних про повіт-ряну обстановку ASDE через програмно-апаратніфільтри у напрямках деяких сусідніх країн (членівНАТО). Це сприяє обміну інформацією та опові-щенню про повітряну обстановку.

За словами керівника служби, до кінця поточ-ного року військові фахівці проведуть чергові до-слідні випробування КЗА АСУ «Ореанда-ПС»уже на рухомих засобах.

— Стаціонар — це дуже добре, але при веден-ні антитерористичної операції, де задіяна значнакількість мобільних підрозділів, важливо матитак само швидкі та маневрені засоби управліннята зв’язку, — говорить полковник Олександр Да-викоза.

Варто зазначити, що курсанти Харківськогонаціонального університету Повітряних Сил ужедавно опановують практичне застосування«Ореанди».

До всіх навчальних програм факультетів вклю-чено дисципліни з вивчення можливостей КЗААСУ авіації та ППО. А на факультеті АСУ та на-земного забезпечення бойових дій авіації кур-санти вивчають її поглиблено — до блока, про-грами, адже саме вони у військах забезпечува-тимуть її готовність до застосування. Тож у час-тини прийдуть уже готові фахівці, яким не требабуде вивчати нову систему.

Юрій ІГНАТ

«ОРЕАНДА-ПС»СТАЄ ДО СТРОЮУ ПОВІТРЯНИХ СИЛАХ УЖЕ ПРАЦЮЮТЬ КІЛЬКА СТАЦІОНАРНИХ ПУНКТІВ

УПРАВЛІННЯ АВТОМАТИЗОВАНОЇ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ АВІАЦІЄЮ

ТА ПРОТИПОВІТРЯНОЮ ОБОРОНОЮ ЗС УКРАЇНИ

ППооллккооввнниикк ООллееккссааннддрр ДДааввииккооззаа ннаа ппууннккттіі ууппррааввлліінннняя ККЗЗАА ААССУУ ««ООррееааннддаа��ППСС»»

ВИГОТОВЛЕНА В УКРАЇНІ«ОРЕАНДА-ПС» ЗДАТНА

ВИТРИМАТИ КОНКУРЕНЦІЮ З АНАЛОГІЧНИМИ

КОМПЛЕКСАМИ З ПРОВІДНИХКРАЇН СВІТУ, А ГОЛОВНЕ —

СУМІСНА З НИМИ

«АККЕРМАН» І «БЕРДЯНСЬК» ДЕМОНСТРУЮТЬ ВОГНЕВІ МОЖЛИВОСТІ

ССттррііллььббаа ппоо ммооррссььккіійй цціілліі

ААррттииллееррііййссььккиийй ккааттеерр ппіідд ччаасс ввииппррооббуувваанньь уу ммоорріі

12

ПОВІТРЯНІ СИЛИ

Винищувач мчить на гранично низькій ви-соті, здіймається вгору, виконує бойовийрозворот… Льотчик, що успішно відпра-цював маневри на спеціальному облад-

нанні, ефективніше готується до реального по-льоту.

Ноу-хау від київського програміста Юрія Доб-ронравіна, що в мирний час займався розробкоюавіаційних симуляторів, отримали бригади Мико-

лаєва, Миргорода і Василькова. Хтось одразуоцінив користь обладнання, встановленого у кла-сі передпольотної підготовки, хтось спочатку на-звав його іграшкою. Та сьогодні розробка волон-тера практично постійно використовується і вжеотримала чимало позитивних відгуків.

— Такі симулятори активно використовуютьсяв арміях НАТО, — розповідає Юрій. — Насампе-ред пілот отримує можливість у спокійній обста-

новці зорієнтуватись на потрібній місцевості, від-працювати потенційні маневри, візуально побу-дувати план майбутнього польоту. Тобто завдякиобладнанню вдається якісніше підготуватисядо польоту. Ми не купували все обладнання.Хтось передав комп’ютер, хтось — джойстик,хтось — монітор. Один із джойстиків виявивсякопією реального важеля керування літакомСу-27, що особливо порадувало льотчиків. А но-утбук передавали аж із Лондона. Потім уже ди-вились, чого не вистачає, і докуповували.

Льотчики запевняють, що обладнання без ділане стоїть. Відтепер вони ще якісніше готуютьсядо вильотів і ще точніше виконують поставленізавдання. Радує його мобільність: при перебазу-ванні підрозділів систему можна без проблем пе-ревезти до іншого місця.

— Необхідність у такому програмному забез-печенні в нас виникла вже давно, — говоритьофіцер однієї з бригад тактичної авіації. — До то-го ж як місцевість, так і характеристики літаківподаються в цьому класі досить реалістично. Цедає змогу прокласти маршрут, за допомогоютренажера відпрацювати елементи роботина місцевості, спрогнозувати, як виконувати-меться те чи інше завдання. Практика показує,що працювати з картою в кабіні літака при польо-тах на гранично малій висоті проблематично йдоволі небезпечно. Тому віртуальні польоти до-зволяють пілоту напам’ять вивчити картину, якувін побачить у реальному польоті. Та й психоло-гічно підготуватися до польотів із такими систе-мами значно простіше.

Сучасні технології на війні і справді є доволі за-діяними. Завдяки волонтерам-програмістам, щопрацюють удень і вночі, пишуть коди, придуму-ють і втілюють у життя важливі новинки, укра-їнська армія стала значно сучаснішою.

— Розумію, що більшість моїх колег зайнятісвоїми справами, — коментує Юрій. — Та,можливо, зараз саме час попрацювати над ре-альними проектами? Щоб потім, коли небознову стане мирним, із чистою совістю повер-нутися до мирних програм, симуляторіві комп’ютерних ігор.

Анастасія ОЛЕХНОВИЧ

РРооззррооббккаа ссттооллииччннооггоо ввооллооннттеерраа ппррааккттииччнноо ппооссттііййнноо ззннааххооддииттььссяя вв ррооббооттіі

— Уже не вперше ук-раїнські спеціалісти пере-дають у війська відремонто-вані та частково модернізо-вані зенітні ракетні ком-плекси, — розповідає на-чальник зенітних ракетнихвійськ КомандуванняПовітряних Сил ЗбройнихСил України генерал-майорДмитро Карпенко. — З се-редини 2000-х, колина ДП «Укроборонсервіс»було відремонтовано пер-ший С-300П, і до сьогодні,коли у війська приймається

уже 13-й комплекс цьоготипу, ми бачимо, що колек-тив щороку підвищує по-казники виробництва зав-дяки збільшеному фінансу-ванню. І нині наші ремонт-ники готові відремонтуватибудь-який елемент цієї бой-ової техніки. Хочу відзначи-ти, що значна частина ок-ремих вузлів та агрегатівЗРК виготовлена на сучас-ному обладнанні в цехахдержавного підприємства.У багатьох випадках онов-лені на вітчизняному

підприємстві С-300 маютьпокращені характеристики.

До кінця року ДП «Укробо-ронсервіс» планує переда-ти ще один відновленийЗРК С-300П одній із зеніт-них ракетних бригад, якийвиконуватиме завданняна півдні країни.

Сьогодні на підприємстві«Укроборонсервіс» про-водиться середній ремонтвійськової техніки даноготипу з продовженням ре-сурсу до семи років.

Віктор ГЕДЗ

С-300 ПО ОСЕНІ РАХУЮТЬ

СИМУЛЯТОРИ ПІДГОТОВКИ ПІЛОТІВ, ЯКІ АКТИВНО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ В АРМІЯХ

НАТО, ТЕПЕР Є І В НАШИХ ЛЬОТЧИКІВ

НА ДЕРЖАВНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ «УКРОБОРОНСЕРВІС» ТРИВАЄ ПРОЦЕС

ПЕРЕДАЧІ ОНОВЛЕНОГО ЗЕНІТНОГО РАКЕТНОГО КОМПЛЕКСУ С-300П

ОДНОМУ З ПІДРОЗДІЛІВ ЗРВ ПОВІТРЯНИХ СИЛ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

ООннооввллеенніі ннаа ДДПП ««УУккррооббооррооннссееррввіісс»» СС��330000ПП ммааююттьь ппооккрраащщеенніі ххааррааккттееррииссттииккии

РЕАЛЬНАДОПОМОГАВІД ВІРТУАЛЬНИХ ПОЛЬОТІВ

ВІРТУАЛЬНІ ПОЛЬОТИДОЗВОЛЯЮТЬ ПІЛОТУНАПАМ’ЯТЬ ВИВЧИТИ

КАРТИНУ, ЯКУ ВІН ПОБАЧИТЬ У РЕАЛЬНОМУ ПОЛЬОТІ

ПОГОДА ЗА ВЕБ-САЙТОМ

ВІЙСЬКОВОЇ АВІАЦІЇ СШАЗагострення ситуації на СходіУкраїни та постійні провокаціїпротивника, зокрема в повітря-ному просторі, змушують війсь-кових авіаторів шукати новішляхи для збору, аналізу та об-робки інформації. І метеослуж-ба Повітряних Сил ЗС Українине виняток. Адже вона не лишенадає метеодані для своїх піло-тів, але й вивчає потенційніможливості застосування авіа-ції ворога з урахуванням погод-них умов.

— Сьогодні українські військовіметеорологи для дослідженнята відстеження метеорологічноїобстановки користуються дани-ми вітчизняних офіційних дже-рел, наприклад, інформацією«Украероруху», — розповідаєначальник авіаційно-метеороло-гічного центру Командного цент-ру ПС ЗС України підполковникІван Любченко. — Щоправда,за каналами захищеного зв’язкувона оновлюється не так швид-ко, як хотілося б.

За його словами, вивести на-ших військових метеорологівна новий рівень зможе парт-нерська допомога метеослужби

американських повітряних сил.Хоч Україна і не є членом Північ-ноатлантичного альянсу, вонаще з 90-х років бере участьу програмі НАТО «Партнерствозаради миру», яка передбачаєтаку співпрацю.

І саме в межах цієї співпрацібуде надано безоплатнийдоступ до серверів системиАСОМЕХ, а також можливістьвикористовувати ресурси мете-орологічного веб-сайту ПССША та геоінформаційногоцентру Бундесверу. Це дастьукраїнським метеорологамзмогу набагато якісніше та опе-ративніше досліджувати метео-рологічні дані у режимі реаль-ного часу. А це вкрай важливов умовах проведення АТО,оскільки є загроза застосуван-ня противником авіації.

Оперативне дослідження ме-теообстановки дасть можли-вість адекватно реагувати на по-тенційні загрози з урахуваннямпогодних умов у тому чи іншомурегіоні. Адже результат вико-нання завдань авіацією напрямузалежить від погодних умов.

Юрій ІГНАТ

#37 {5466} 22 ВЕРЕСНЯ, 2016 13

ЛІКНЕП БЕЗПЕКИ

В одному зі своїх випусків «Народна армія»опублікувала своєрідний практичний лікнеп,як не стати жертвою кібервійни. Такі фаховіпоради ми сформували не лише з оглядуна нормативну базу та суто технічні моменти,притаманні тій чи іншій технології, а йна основі певного досвіду проведення АТО.Ця стаття завершує виклад матеріалу,присвяченого рекомендаціям у царинікібербезпеки

Арозпочнемо із зовсім незайвого нагаду-вання: мобільний телефон — це радіови-промінювальний пристрій (до речі, WiFi-роутери та Інтернет-модеми — теж), а то-

му його доволі нескладно відстежити, як і перехо-пити розмови та листування. Це одна з причин то-го, що порядок користування військовими стільни-ковими апаратами та іншими електронними засо-бами визначає командир військової частини(ст. 143 Статуту внутрішньої служби ЗС Украї-ни — редакція від 1 липня 2015 року). Діє й Інст-

рукція щодо використання мобільних телефонів,затверджена начальником Генерального штабуЗбройних Сил України. Саме командир має ви-значати, коли, як і де можна здійснювати дзвінки,робити фото, відео. Та навіть попри наявність пев-них секторів, де дозволено послуговуватися мо-більною телефонією, до неї доцільно ставитися якдо такої, яку прослуховує ворог. Це не дискримі-нація, а вимушена необхідність, до якої вдаютьсянавіть у арміях взірцево демократичних держав —наприклад, США та країн ЄС. Оскільки повністювідмовитися від такого різновиду комунікації дово-лі складно, у війську впроваджують дещо безпеч-нішу модель. Альтернативою стільниковій слухав-ці стає мережа відкритого телефонного зв’язкуЗС України. Для дзвінка на мобільний з районуАТО достатньо набрати потрібний номер. Перева-га технології в тому, що противник не довідається,хто і звідки телефонує.

До речі, читачу напевно цікаво, як саме відбу-вається перехоплення дзвінків і повідомлень.Найефективніший спосіб — розгортання в мере-

жі мобільного оператора фальшивої базовоїстанції, що має потужний сигнал. А запеленгува-ти подібні пристрої з точністю до 10–15 метрівможна за допомогою лише двох спрямованих ан-тен та порівняння сили сигналу.

«НА» радить. Якщо на лінії зіткнення ви не ба-жаєте зовсім відмовлятися від послуг мобільноїтелефонії, але таки дбаєте про безпеку, доцільнопридбати й почати використовувати нову SIM-кар-ту саме на терені АТО. Принаймні «з-за поребри-ка» не дізнаються, звідки ви приїхали. Так самоварто купити інший телефон — не обов’язково до-рогий. Після завершення місії все це краще зни-щити. Не завантажуйте додатків сумнівного по-ходження — якщо вже не терпиться, робіть це ви-нятково в офіційних магазинах, аби на ваш апаратне інсталювалася шпигунська програма. Особли-во обережними варто бути з безкоштовними ігра-ми про АТО та спеціальними військовими довідко-вими ресурсами. Там може чекати свого часу ві-рус — навіть такий, як HummingBad, що увійшовдо десятки найактивніших у світі. Ігри, в яких мож-на стріляти в «москалів» чи палити Кремль, не-обов’язково написані патріотами. Вони просторозраховані на певну цільову аудиторію...

Тож, аби службі військового не заважали проб-леми, породжені в його ж мобілці, планшеті тощо,йому треба сісти на певну інформаційну «дієту».Себто, на доважок до вже виголошених нами об-межень відмовитися від «найгострішої страви» —вимкнути геопозиціонування як GPS, так і базо-вих станцій. Wi-Fi та мобільний Інтернет вмикайтелише в разі настання невідкладної, безальтерна-тивної потреби.

АБО ЩОБ МОБІЛЬНИЙ ДРУГ НЕ СТАВ МОБІЛЬНИМ ВОРОГОМ

ОБМЕЖЕННЯ У КОРИСТУВАННІГАДЖЕТАМИ: НЕ ДИСКРИМІНАЦІЯ,А ВИМУШЕНА НЕОБХІДНІСТЬ,

ВВ ААТТОО ккрраащщее ппееррееббууввааттии ннаа ііннффооррммааццііййнніійй ««ддіієєттіі»»

ДЛЯ БУДЬ-ЯКИХ КОНСУЛЬТАЦІЙЗ КІБЕРБЕЗПЕКИ МОЖНА

ЗВЕРТАТИСЯ ДО ЗВ’ЯЗКІВЦЯ,ВІДПОВІДАЛЬНОГО ЗА ЗАХИСТ

ІНФОРМАЦІЇ У ВАШОМУПІДРОЗДІЛІ

Геннадій КАРПЮК

Фахівці з кібербезпеки рекоменду-ють також уважно поставитисядо такої функції смартфонів, як от-римання суперправ (root) та можли-вості перепрошивання — як інакшеназивають встановлення сторонніхопераційних систем. Небезпекакриється в тім, що будь-яка програ-ма, яка нібито покращує робочі кон-диції стільникової слухавки (а вонивміють маскуватися навіть під зви-чайні налаштування), зможе змінитифункціонал апарата — наприклад,передаватиме вашу конфіденційнуінформацію. Ви швидко втратитеконтроль — і ваш мобільний другстане мобільним ворогом. Отже, то-вариші сержанти та офіцери, за-будьте про root. Бажано назавжди.

Іншим аспектом безпеки мобільноїтелефонії є унеможливлення кон-такту мобілок із військовимикомп’ютерами — особливо якщовона тривалий час слугує за модем.Одного дня вірус просто «всмокче»все наповнення дисків і через вашже телефон зіллє його ворогу. Вір-туальний «мікроб» спроможний не-виліковно глибоко засісти у тому жсмартфоні. Тому, товариство, нама-гайтеся не зберігати на таких при-

строях зв’язку (нагадуємо — це йо-го головна функція) службовоїта особистої інформації.

««ННАА»» ііннффооррммууєє.. ЗС України маютьвласні сервери оновлення антиві-русних баз. Для автоматичногооновлення комп’ютерів, підключе-них до таких джерел, необхідно ви-конати відповідні налаштування.А от такий самий процес дляне під’єднаної до мереж техніки від-бувається з флеш-носіїв або дис-ків. Звісно, в межах підрозділу такіносії інформації мають бути обліко-ваними. Не варто ними користува-тися вдома, передавати стороннімта зберігати на них особисті файли.Цієї рекомендації варто дослухати-ся, адже порушення правил збері-гання та обробки інформації з об-меженим доступом, навіть випадко-ве, може потягнути відповідаль-ність, зокрема і кримінальну. А якінакше відреагувати, приміром,на факт втрати флешки з контакт-ними даними військових та їхніхблизьких? Загалом для будь-якихконсультацій з кібербезпеки можназвертатися до зв’язківця, відпові-дального за захист інформації у ва-шому підрозділі.

Головний об’єднаний центр інфор-маційного захисту та кібернетичноїбезпеки інформаційно-телекомуні-каційних систем ЗС України маєдані, відповідно до яких значна час-тина зібраної в соцмережах та за-собами перехоплення трафіку опе-раторів стільникового зв’язку ін-формація використовується длявлаштування засідок і завдаваннявогневих ударів. Важко навіть уяви-ти, скільки бойових побратимів від-дали життя через, здавалося б, не-винні повідомлення на кшталт:«Сьогодні ще в Соледарі, на По-пасну поїдемо завтра по обіді»… Їхвивудили росіяни з Вайбера, Скай-пу та інших месенджерів (телеко-мунікаційні служби обміну інфор-мацією).

Варто згадати, яку підступну рольвідіграла сучасна телекомунікаціяу загибелі Джохара Дудаєва1996-го. Російські контррозвідникитоді запеленгували сигнал супут-никового телефона чеченського лі-дера неподалік села Гехі-Чу. У по-вітря підняли два Су-25. Дудаєв за-гинув від вибуху ракети під час те-лефонної розмови…

Спеціалісти об’єднаного центруінформаційного захисту та кібер-нетичної безпеки також зауважу-ють, що не варто забувати і проважливі правила використання ра-діостанцій на терені проведенняАТО. Найголовнішою є вимогаобов’язкової доповіді командирув разі втрати радіостанції. Замовчу-вання цього факту може призвестидо викриття ворогом планів підроз-ділу. Також не потрібно покладати-ся на встановлені ключі шифру-вання, інакше розшифрування пе-реговорів стане лише питанням ча-су. Доцільно застосовувати пере-говорну таблицю, де слова маютьінше значення, що вводить против-ника в оману. Аби уникнути пелен-гування, краще використовуватина передачу мінімально необхіднупотужність та послуговуватися ан-тенами спрямованої дії. Дуже важ-ливим аспектом є маскуваннята встановлення щогли антени яко-мога далі від осередку перебуван-ня особового складу. Адже джере-ло випромінювання є своєрідним«маркером» для наведення воро-жих засобів ураження.

СМАРТФОН — НЕ «СЕЙФ»ДЛЯ СЛУЖБОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

ДЖОХАРА ДУДАЄВА ВБИЛА РОЗМОВАПО СУПУТНИКОВОМУ ТЕЛЕФОНУ

14

ВОЛОНТЕРСТВО

Українське суспільство має дякувати тися-чам волонтерів і небайдужим громадянам,котрі у критичну й найтяжчу годину випро-бувань підставили надійне плече допомоги

нашому війську.Особлива подяка тим, хто, попри певну втому,

брак ресурсів продовжує опікуватися військовимина передовій. Чимало волонтерів цілком правильноі прагматично об’єдналися у громадські організації,фонди, щоб вивести на якісно вищий рівень своюнадважливу місію. Напевно, не існує точки на пере-довій, де бійці не відчували б турботи й уваги предс-тавників уже добре знаного Благодійного фонду до-помоги армії «Повернись живим».

Лише впродовж двох тижнів цьогорічного серпнятут акумулювали на потреби ЗС України понад820 тис. гривень. Загалом же організації з початку її

діяльності українці пожертвували понад 90 млн гри-вень. Ці кошти здебільшого витрачені на закупівлювійськової оптики — тепловізорів, прицілів, далеко-мірів, перископів, а також радіостанцій, портативнихметеостанцій, планшетів і всього необхідного дляроботи згаданого обладнання. І це далеко не повнийсписок приладдя, доправленого нашим оборонцямволонтерами «Повернись живим».

Днями ми завітали до фонду.Дмитро Мікульський — один з перших волонтерів.

Третину часу займається звичною роботою в галузіІТ-безпеки, за яку отримує зарплату, а даліопікується допомогою війську. Каже, що в цю цари-ну його «затягнув» написаний у Facebook у травні2014-го пост Віталія Дейнеги про початок зборукоштів для армії. Саме соцмережі й «скликали» ко-манду однодумців.

— На початку ніхто про тривалу кампанію не ду-мав, просто хотіли подбати про тих хлопців, які пер-шими встали на боротьбу з тероризмом на Сході, —розповідає Дмитро. — Якось на одному з першихбронежилетів хтось із наших написав побажання«Повернись живим!» Звідти і походить назва фонду.Проте «панцирами» давно не займаємося. Навітьпро той доленосний бронежилет майже забули. Та отпівроку тому він «сплив», і ми познайомилися з од-ним із власників цього захисного засобу. Той чудововпорався з функцією оберега — всі, хто його носив,справді повернулися живими!

Проте в команді згодом вирішили визначитися зіспеціалізацією. Допомогла в тому перша поїздка нафронт 2014-го. Бійці запевняли: без «броні» важковоювати, як і без прицілів і тепловізорів. Ця війна по-части є ареною боротьби артилерії та диверсійнихгруп. І вкрай актуальною стала можливість вчаснопомічати ворога, аби давати гідну відсіч.

Тепер за понад два роки роботи у волонтерів на-копичився різноплановий досвід.

— Перші півтора року ми просто «затикалидірки»: де починалася активна фаза протистояння —там були наші прилади, здатні розрізняти ціль далі,як за 800 метрів, — максимальну відстань прицільно-го стрілецького вогню. Доволі швидко зрозуміли, щопотреби масово купувати доволі дорогу техніку, що«бачить» на півтора чи два кілометри, немає. Як і пе-редавати її підрозділу назавжди. Практика показала:ефективнішою є своєрідна естафета використання.Це запорука того, що прилади не бездіятимуть.Звісно, є гіркий досвід, що не варто під словесну га-рантію віддавати бійцям техніку. Тому і з’явилися«чорні» списки неблагонадійних підрозділів. Зокре-ма, через пияцтво й недбальство, коли майже всяоптика десь щезала, — зізнається співрозмовник. —Нині ж наносимо на корпуси апаратів спеціальнегравіювання із власним номером.

Оптимальним вибором став виробник теп-ловізорів «Pulsar». Щоправда, волонтери модернізу-ють їх, покращуючи гідрозахист. Інколи для деякихспецифічних завдань фонд купує більш дороге об-ладнання інших брендів.

— Це для тих, хто вміє працювати зі складнимиапаратами, — з легкою іронією мовить Дмитро. —Загалом проблемою цієї війни є недостатня кількістьлюдей, здатних ефективно використовувати про-фесійну техніку.

ВВооллооннттееррии ффооннддуу ««ППооввееррннииссьь жжииввиимм»» ДДммииттрроо ММііккууллььссььккиийй ттаа ААннддрріійй РРииммаарруукк

«ПОВЕРТАЙТЕСЯЖИВИМИ!» —ГАСЛО, ЩО СТАЛО ПОКЛИКАННЯМ І БРЕНДОМ

Інший співрозмовник — Андрій Римарук — го-ворить, що волонтерство — компенсатор не-спроможності держави сповна задовольнитипопит на той чи інший військовий ресурс.

— Два роки тому й не думав, що з освітоюпсихолога піду з посади менеджера на війнуі стану розвідником, — розповідає Андрій. —Ми з тієї когорти людей, які зараз приходятьв армію і прагнуть зробити щось нове. Ящойно повернувся зі Сходу України, де мивидавали тепловізори з номерами, що пере-вищили цифру 630. А ще — сотні прицілів,підзорних труб, планшетів, рацій, впровад-ження артилерійської програми ГІС «Арта»...Словом, є про що розповісти. Приємно кон-статувати, що ми допомогли у вирішенніпроблеми забезпечення раціями і захище-ним зв’язком.

Загалом є багато інших технічних засобів,значно дорожчих тепловізорів, які можутьсуттєво полегшити роботу наших вояків.Зокрема, це оперативно-тактичні безпілотни-ки, високоякісні системи прослуховуваннятощо. Фонду на такі «подарунки» грошейбракує. Тут потрібне втручання держави.

Нині Римарук проводить аудит підрозділів,яким фонд допомагав, вже перевірено знач-ну частину їх.

— У цій історії є як герої, так і антигерої.Прикро, та недбалість окремих офіцерів і не-бажання змін призвели до того, що подекудиз усього переданого нами в наявності лише70–80 відсотків. Буває й гірше, — зізнається

він. — Так, є бойові втрати. А є втрати, необ-ґрунтовані документально. Як пояснити, щоз 7 тепловізорів лишилося два, або із 26 —тільки три? Приходиш до командира, заступ-ників і закликаєш: хлопці, треба ж шукати.Що сказати людям, які віддають кревні кош-ти, тому хлопчику із проблемами розвитку,який приносить у наш офіс щотижня 4 грив-ні, що їхню допомогу розтринькали? І де —на передовій! Має бути відповідальність, боце не наші втрати, а людей, які віддавалине зайві для них гроші. В одній з бригад на-стільки жахливий стан, що з переданих теп-ловізорів, рацій, оптики, планшетів тощов наявності лише чверть. Добре було б, абикомандири вчилися бути не лише бойовимиофіцерами, а й менеджерами, що повністюорганізовують життя підрозділу. Залишило-ся перевірити п’ять бригад, та вже заразможна говорити про втрати майна на близь-ко 2 млн гривень.

— Це не розчаровує настільки, щоб ви при-пинили допомогу? — запитую у волонтера.

— Ми не хочемо сваритися. І частині, дезникли тепловізори, і надалі допомагатиме-мо. Бійці не мають страждати. Але підхід будезначно жорсткішим у сенсі контролю. Багатощо залежить від командира. Приміром, в од-ному з підрозділів заступник по РОС — жін-ка. Вона докладно, по кожному опорнику даєрозкладку, де яка техніка! І навіть показуєжурнал обліку. Як можна не дати цьому під-розділу ще два тепловізори!?

У фонді «Повернись живим»ми познайомилися з пред-ставником української діас-пори у Великій Британії Пет-ром Лучкою. Він народивсямайже 60 літ тому в Ковентрі,але зберіг рідну мову й при-хильність до культури пра-щурів. Ненька ще була підрадянським режимом, як ук-раїнці міста заходилися зби-рати кошти, які працювали бна визволення України.

— Помагаємо, як можемо.Душа в багатьох українська,хоча ми вже друге-третє по-коління мігрантів, — заува-жує пан Лучка. — Постійнозбираємо в нашій громадіофіру для АТО. За декількароків започаткували кількагромадських «скриньок» дляпожертв. Зокрема, в Союзіукраїнців у Великій Британії— найстарішій українськійнеурядовій установі країни,організації українських жінок.А фонд АТО виник по тому,як мали прибути п’ятеро по-ранених солдатів з Донбасу,яких наш уряд зголосився

прийняти на лікування. Мизачали збір грошей. Таприїхало лиш двоє вояків,з’явилися «зайві» кошти. Тодіуправа української громадиКовентрі вирішила переказа-ти їх до Києва. А ще семеронаших українців їхали на ве-лосипедах із Англії до Франціїна Євро-2016 і теж збиралипожертви. Проте ті ресурсине пересилали через банк, азахтіли вручити особисто ук-раїнській благодійній ор-ганізації.

Цьогоріч представник діас-пори приїхав у Київ на свят-кування 25-річчя українськоїнезалежності. Заразомпривіз кошти у «Повернисьживим».

— У Ковентрі в липні ми ор-ганізували свято барбекю, депредставили споживачевісправжній український само-гон. І написали гасло: «Хтохоче напитися, мусить кинутищось у відро». Так назбирали120 фунтів, іще 450 акумулю-вав фонд АТО, — із гуморомзвітує Петро Лучка.

ЗАГАЛОМ БФ ДОПОМОГИ АРМІЇ«ПОВЕРНИСЬ ЖИВИМ» ВІД

ПОЧАТКУ ЙОГО ДІЯЛЬНОСТІУКРАЇНЦІ ПОЖЕРТВУВАЛИПОНАД 90 МЛН ГРИВЕНЬ

ВОЛОНТЕРСЬКИЙ АУДИТ: УСЕ МАЄ БУТИ ПО-ЧЕСНОМУ ІЗ ДІАСПОРИ З ЛЮБОВ’Ю

Геннадій КАРПЮК

#37 {5466} 22 ВЕРЕСНЯ, 2016 15

СПОРТ В АТО

Як зауважують фахівці, основною метоюфізпідготовки в районі проведення АТОє зміцнення здоров’я, підвищення пра-цездатності, покращення самопочуття.

Джерелом гарної фізичної кондиції навіть на пе-редовій є силові тренування, пробіжки у макси-мальному темпі невеликих дистанцій, спортивніігри, відточування прийомів рукопашного боюта комплексів відновлювальної гімнастики. Звіс-

но, все це залежить від рівня безпеки та бойовихзавдань, які потрібно виконати. На фронті все«танцює» саме від цих аспектів.

— Перевірено практикою: щоденне виконанняфізичних вправ, причому із застосуванням еле-ментів, що максимально наближають до умовбойових дій, прискорює адаптацію до перебу-вання в безпосередній близькості до ворога, по-кращує психофізику особи, впевненість, — гово-

рить начальник відділу фізичної підготовкиуправління бойової підготовки Головного управ-ління підготовки Збройних Сил України полков-ник Олег Чернявський. — Проте та сама практи-ка рекомендує за чотири доби до переміщенняна лінію зіткнення сторін припинити заняттяз фізпідготовки з високим рівнем навантаження.А в період відновлення боєздатності найдоціль-нішою формою підготовки є військово-прикладнівправи.

Зрозуміло, що в бойових умовах чітко визна-чити якийсь графік спеціальної фізичної актив-ності непросто — на цю роботу впливає надтобагато чинників, щоб можна було її плануватидо години. Фронтовий регламент — немов іншапланета, де спочатку потрібно вижити, а вже по-тім займатися підтримувальним процесом. Алеі без нього нікуди. Про це говорять самі офіце-ри та бійці з передової. Натепер накопиченопевний масив такого досвіду і рекомендацій ко-мандирів підрозділів, що перебували на лініїзіткнення.

За словами полковника Олега Чернявського,доступними і необхідними формами у перервахміж виконанням бойових завдань, на привалах,стоянках, під час переміщення виявилися фіз-культурні паузи з виконанням спеціальних вправдля прискорення відновних процесів організму.Передовсім — для кращої роботи серцево-судин-ної, дихальної, центральної нервової систем. Ре-зультатом ставало швидке зняття втоми, появавідчуття бадьорості. Доведено, що навіть зви-чайна гімнастика допоможе уникнути небезпеч-них помилок і нервових зривів у льотчиків, інже-нерів-операторів АСУ, офіцерів оперативно-стра-тегічного рівня управління.

ВОЇНИ АТО НА ПРАКТИЦІ ВПЕВНИЛИСЯ, ЩО ФІЗКУЛЬТУРА ЗНАЧНО ПРИСКОРЮЄ

ВІДНОВЛЮВАЛЬНІ ПРОЦЕСИ В ОРГАНІЗМІ

У ФІЗПІДГОТОВКИ НА ФРОНТІ —

ОСОБЛИВИЙ РЕГЛАМЕНТ

РРууххллииввіі ііггррии ппооккрраащщууююттьь ффііззииччнниийй ттаа ппссииххооееммооццііййнниийй ссттаанн ббііййцціівв

ХАДУ — СИНЕРГІЯ ДАВНІХІ СУЧАСНИХ ПРАКТИК

— Хорошу ефективність у розрізі профілактично-оздоровчих заходів у районі антитерористичної опе-рації довели деякі авторські системи, зокрема гімнас-тика Хаду, — зауважує полковник Олег Чернявський.

Хаду — це комплекс вправ для спини, суглобівта м’язів усього тіла, система розвитку й оздоровлен-ня організму людини авторства Звіада Арабулії, якабере початок з практики хатха-йоги. Гімнастика маєтаку назву на честь гірського селища Хаду в Грузії,звідки походить давній рід Арабулі. Особливість цієїгімнастики в тому, що вправи у ній виконують без об-межень і будь-якого інвентарю. Навантаження відбу-вається за рахунок напруження м’язів-антагоністів,зазвичай не задіяних у процесі фізичної активності.Хаду практично унеможливлює ризик травмування.Вправи виконують до повного стомлення (обов’язко-ва умова, інакше ефект буде мінімальним) тієї групим’язів, яку тренують. Звичайне заняття триває близь-ко години.

До речі, результатом співпраці Федерації Хадуіз Генштабом ЗС України стала розробка методики«Хаду-Мілітарі», де вправи адаптовано до польовихта екстремальних умов. Під час її презентації пред-ставник оперативного командування «Схiд» капітанАндрій Ваврін позитивно оцінив ефективність мето-дики. Та й бійці виказують реальну зацікавленістьцією гімнастикою. Між іншим, згадана федераціябезоплатно підготувала інструкторів для навчаннявійськових Хаду.

— Комплекси «Хаду-Мілітарі» враховують специфі-ку військових спеціальностей та бойових ситуацій. Го-ловне, що вони за рахунок регулярних тренувань ре-ально здатні утримувати на достатньо високому рівнібоєздатність військовослужбовців. Також ця гімнасти-ка сприяє швидкому відновленню функціоналу орга-нізму, приміром, усуненню болю у м’язах, зменшеннювідчуття втоми та впливу бойових психогенних чинни-ків тощо, — пояснює очільник відділу фізичної підго-товки управління бойової підготовки Головного управ-ління підготовки ЗС України. — Власне, докладно процю гімнастику можна дізнатися з підготовленого намище торік посібника «Гімнастика Хаду в польових умо-вах» та відповідних ресурсів у Інтернеті.

Про це свідчить досвід бага-тьох військових, які апробува-ли кросфіт у районі АТО. Так,за свідченнями командирарозвідгрупи, яка на першомуетапі відрядження здебільшо-го охороняла важливі об’єкти,супроводжувала колони, про-водила розвідку на узбережжіАзовського моря, а потім по-трапила до лінії зіткнення, йо-го бійці вимушено використо-вували фізичні вправи навітьу час між боями. Таку необхід-ність продиктувала негативнадія умов базування (обмеже-

ний простір). Своєрідна гіпо-динамія призвела до погір-шення фізичного стану особо-вого складу. Це відбилося на-віть на їхньому психічному здо-ров’ї та загальному настрої.Безсистемне виконання вправбуло безрезультатним, тоді ко-мандир застосував модифіко-вану американську системукросфіту. Її основою стали ко-лові тренування з підручнимизасобами.

— За рекомендаціями учасни-ків бойових дій, для особовогоскладу відділень, екіпажів тан-

ків, якщо вони перебувають по-за візуальним спостереженнямпротивника, зокрема, прилада-ми нічного бачення, вранці фіз-зарядку доцільно комбінуватиз виконанням завдань бойовоїпідготовки, — ділиться напра-цьованим досвідом полковникОлег Чернявський. — Такожучасники АТО вважають, що,окрім ранкової зарядки, вартопроводити самостійні заняттяз фізпідготовки та змаганняз рухливих ігор. Це сприятимеморально-психологічному роз-вантаженню колективу.

ПРИКЛАДИ ВИГОТОВЛЕННЯ САМОРОБНИХПРИСТРОЇВ ДЛЯ ЗАНЯТЬ СПОРТОМ У БОЙОВИХ УМОВАХ• за допомогою сталевоголома та двох дерев, розміще-них неподалік одне від одно-го, робили перекладину;• за допомогою штанг банни-ка (дерев’яні жердини для чи-щення каналу ствола гарма-ти) виготовляли гімнастичнібруси;• танковий пошкоджений торсі-он з важкими деревинамина кінцях слугував за штангу, які дерев’яні колоди, траки тощо;• наповнені водою чи піскомпластикові пляшки (балони)використовували як гантелі;• із автопокришок, вкопаниху землю вертикально, створювали смугу перешкод;• із шин робили тренажери для відпрацювання різноманітних ударів,захисту від кількох об’єктів, що рухаються.

ЯК КЕРУВАТИПЕРЕДБОЙОВИМИСТАНАМИЗа даними військових фі-зіологів, перед виконан-ням навчально-бойовогозавдання у військово-службовців виникає пе-редбойова реакція трьохтипів:

стан бойової готовності;передбойова лихоманка;передбойова апатія.Для регуляції згаданих

реакцій доцільно вико-ристовувати спеціальніфізичні вправи, прийомита дії. За наявності пе-редбойової лихоманкитреба виконувати впра-ви, які сприяють роз-слабленню організму,передусім дихальні, з по-переднім напруженнямі наступним розслаблен-ням м’язів.

Геннадій КАРПЮК

ЧУДОВЕ КОНДИЦІЙНЕ ТРЕНУВАННЯ ДАЄ КРОСФІТ

ДЖЕРЕЛОМ ГАРНОЇ ФІЗИЧНОЇКОНДИЦІЇ НАВІТЬ НАПЕРЕДОВІЙ Є СИЛОВІ

ТРЕНУВАННЯ, ПРОБІЖКИ,СПОРТИВНІ ІГРИ ТОЩО

ШШттааннггаа зз ппііддррууччнниихх ззаассооббіівв

16

АВАНТЮРА КРЕМЛЯ

Міністерство закордонних справ Українизаявило, що вибори до Держдуми Росіїв анексованому Криму незаконні та на-голосило, що Росія в чергове грубо

і зухвало порушує міжнародне право та закониУкраїни.

За словами керівникаМеджлісу РефатаЧубарова, «людей заля-кали ще до виборів».Зокрема жорстокимирепресіями проти не-згодних з окупацією пів-острова, погрозами що-до звільнення з роботипрацівників бюджетноїсфери та посиленням«тиску» на кримськихтатар.

Тож явка на виборахв анексованому Кримуі Севастополі, поприбойкот з боку кримськихтатар, становила 40%. Цьому сприяли численні по-рушення з боку членів дільничних комісій: за від-сутності незалежних міжнародних спостерігачів ні-що не заважало їм пачками вкидати бюлетеніта проводити «каруселі». До слова, у Москві та Пе-

тербурзі кількість тих, хто прийшов на виборчідільниці, не сягнула й 30%.

Немає сумніву, що висока явка виборців на пів-острові була потрібна Москві задля узаконенняанексії Криму. Не випадково для мобілізації елек-торату за кілька днів до перегонів до Криму прилі-

тали Путін з Медведє-вим.

Як і після референду-му щодо приєднанняКриму до Росії, коли від-разу була ухвалена за-ява Венеціанської комісіїі резолюція ГенеральноїАсамблеї ООН, світ про-демонстрував свою по-зицію: після завершеннявиборчого фарсу міжна-родна спільнота та кіль-ка демократичних дер-жав уже засудили полі-тику Кремля.

«Вибори, що відбули-ся в Росії, а також в окупованому нею Криму,не легітимізують російську владу на українськійтериторії. Це «голосування» було яким завгодно,але тільки не вільним і справедливим. Жителі Кри-му не могли вирішувати, ні хто виграє вибори,

ні хто стане нібито їхніми представниками», — за-явив віце-президент міжнародної правозахисноїорганізації Freedom House Роберт Герман.

Як відомо, Європейський Союз за порушеннятериторіальної цілісності і суверенітету України щена півроку — до березня 2017 року продовживсанкції, застосовані проти 146 громадян та 37 ро-сійських компаній.

Протизаконні вибори в окупованому Криму ста-нуть приводом до нових санкцій щодо Росії, щопризведе до подальшого погіршення економічноїситуації у країні та ще більшого зубожіння пересіч-них росіян.

Що ж стосується мешканців Криму, то вони за-лишаються заручниками ситуації. Як і під час ре-ферендуму 2014 року, проведеного під наглядомозброєних «зелених чоловічків», частину з них ви-користали як адміністративний ресурс, і вони, щобне втратити роботу, були змушені піти на вибори йстали частиною «красивої» та передбачуваноїкартинки.

Результати виборів до Держдуми стали більшніж передбачуваними: перше місце, як і завжди,посіли «путінські єдинороси». Другими стали сум-нозвісні зюганівські комуністи, потім поплічникиЖириновського та «Справедлива Росія». Опози-ційним силам, звісно, місця в Думі не знайшлося.

А світ знову спостерігав, як путінська Росіявкотре зухвало продемонструвала спільноті своюзневагу та приклад проведення виборів без вибо-ру, коли результат відомий заздалегідь, а народвикористовується як статист.

Європейська служба зовнішньої діяльності за-явила, що ЄС не визнає легітимність виборіву Держдуму РФ, організованих Москвою на тери-торії окупованого українського Криму:

— Європейський Союз не визнав нелегальнуанексію Криму і Севастополя Російською Федера-цією, а тому не визнає проведення «виборів»на Кримському півострові, — наголошено в за-яві. — Особливо негативний вплив на виборчийпроцес мали обмеження фундаментальних сво-бод, політичних прав, підконтрольні ЗМІ та тискна громадянське суспільство.

НАВІЩО КРЕМЛЮ НЕЛЕГІТИМНІ ВИБОРИ НА УКРАЇНСЬКІЙ ТЕРИТОРІЇ

ВЕРХОВНА РАДА УХВАЛИЛАПОСТАНОВУ ПРО НЕВИЗНАННЯ

УКРАЇНОЮ ЛЕГІТИМНОСТІВИБОРІВ ДО ДЕРЖАВНОЇ ДУМИ

РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇСЬОМОГО СКЛИКАННЯ, ЇХ

РЕЗУЛЬТАТІВ ТА ПРАВОВИХНАСЛІДКІВ, ТА ВІДПОВІДНО,

СКЛАДУ, ПОВНОВАЖЕНЬ,АКТІВ ТА РІШЕНЬ ДЕРЖДУМИ

ЕКСПЕРТНА ДУМКА:

225 ДЕПУТАТІВ, ЯКІ ОБРАНІЗА СПИСКАМИ, З УРАХУВАННЯМРЕЗУЛЬТАТІВ В ОКУПОВАНОМУКРИМУ — НЕЛЕГІТИМНІ

ЗЗаассттууппнниикк ггооллооввии ЦЦееннттррааллььннооїї ввииббооррччооїї ккоо--ммііссііїї УУккррааїїннии ААннддрріійй ММааггеерраа ооппррииллююдднниивв ттаа--ккіі ффааккттии::— Одна половина складу Державної Думи — 225

осіб — обирається за пропорційною виборчоюсистемою в межах багатомандатного округу,до якого вони включили також Крим і Севастополь.Інші 225 депутатів обираються в 225 одномандат-них мажоритарних виборчих округах. 4 з яких —у Криму і Севастополі. Зрозуміло, що пропорційначастина з урахуванням окупованих територій(Крим і Севастополь) — це один результат, а безокупованих — інший. Тож абсолютна більшістьу російській Держдумі буде обрана нелегітимно.

Арифметика проста: 225 (кількість депутатів,які обираються за пропорційною частиною) +4(кількість депутатів, які обираються в одноман-датних округах, утворених на окупованих тери-торіях) дорівнює 229. Отже, 229 депутатів із 450«обрані» нелегітимно. А 229 депутатів — це «аб-солютна більшість від конституційного складуДержавної Думи», яка теж стає нелегітимною.

На думку експерта, участь майже двох мільйо-нів кримських виборців прямо впливає на ре-зультати виборів за партійною системою.З 109617785 виборців кримські становлятьблизько 2%. Тож і загальний результат вибору225 депутатів спотворений приблизно на 2%.Тому російська Держдума 7-го скликання напев-но нелегітимна. А що найважливіше — нелегі-тимними будуть і всі ухвалені нею закони і підза-конні акти та підписані міжнародні договори.

Варто додати, що МЗС України в офіційнійзаяві зазначило, що «вибори» до Державноїдуми Федеральних зборів РФ, проведеніна тимчасово окупованій території України,грубо порушують міжнародне право, є нелегі-тимними і ставлять під сумнів легітимністьусієї Держдуми.

18 вересня громадяни РФ вибирали депутатів до Державної Думи. Вважаючи Крим власною територією, Росія всупереч міжнародному праву незаконно відкрила виборчідільниці на тимчасово окупованій частині України. Проведення парламентських виборіву Росії з порушенням міжнародного права ставить під сумнів легітимність обраноїДерждуми і є фактором для посилення санкцій проти РФ

ВИБОРИ БЕЗ ВИБОРУ

ППррооттеессттууввааллььннииккии уу ссттіінн ппооссооллььссттвваа РРФФ уу ККииєєввіі вв ддеенньь ввииббоорріівв уу ДДеерржжддууммуу

Володимир КОРНІЯКА

«Україна рішуче засуджує органі-зацію Російською Федерацієюна території тимчасово окупова-них нею Автономної РеспублікиКрим та м. Севастополь виборівдо Державної Думи ФедеральнихЗборів РФ сьомого скликання, —йдеться у Заяві МЗС України. —Віднесення Росією невід’ємної

частини суверенної територіїУкраїни до єдиного федерально-го виборчого округу, як і створен-ня на Кримському півострові чо-тирьох одномандатних мажори-тарних виборчих округів є грубимпорушенням фундаментальнихнорм і принципів міжнародногоправа. У зв’язку з цим результати

голосування і повноваження 4депутатів Державної Думи, обра-них в окупованому Криму за ма-жоритарною системою, та 225парламентаріїв, обраних за про-порційною системою, є нікчемни-ми і нелегітимними, що ставитьпід сумнів легітимність усієї Дер-жавної Думи.

#37 {5466} 22 ВЕРЕСНЯ, 2016 17

ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА

На сторінках щоденника наводяться основні да-ти, пов’язані з історією Криму. Але події, які їм від-повідають, спотворені. А деякі періоди життя Кри-му і зовсім викреслені.

Величезна прогалина у новітній історії Криму сто-сується його перебування у складі УкраїнськоїРСР. А 23-річний період життя кримчан у незалеж-ній Україні і зовсім випадає з історичної довідки.

З моменту розпаду Радянського Союзу 1991 ро-ку автори відразу ж переносять свого читачау 2014 рік. Тему російської анексії Криму, якуна сторінках щоденника подають як «історичнерішення» кримчан щодо їхньої долі, тут розпочи-

нають з 11 березня 2014 року — дати ухваленнякримським парламентом декларації про незалеж-ність Криму, за якою слідував незаконний рефе-рендум і анексія півострова.

Про події, що супроводжують процес «приєд-нання» Криму до Росії, — військове захопленняпівострова, штурми українських військових час-тин, викрадення, побиття і катування проукра-їнських активістів і журналістів, про жертви ро-сійської анексії, масові порушення російськоювладою міжнародних угод, а також прав людиниі репресії проти тих, хто не визнає анексію, авто-ри історичної довідки не кажуть ні слова.

Російська пропаганда дісталася до кримських шкіл. На півострові почали поширювати «Щоденник кримськогошколяра», виготовлений видавництвом «Проф-пресс» у Ростові-на-Дону. Його сторінки рясніють безліччюросійської символіки, а також маніпулятивнимиі неправдивими відомостями про історію півострова.Основний удар спрямований на кримських татар,які названі націоналістами і загарбниками землі.«Щоденник кримського школяра» надійшов у продажна півострові перед початком нинішнього навчальногороку. Фото декількох його сторінок оприлюдниву Facebook заступник голови Меджлісукримськотатарського народу Наріман Джелял

«ТАТАРИ — ЗАГАРБНИКИ ЗЕМЕЛЬ»

Основний удар на сторінках щоденника завда-ють по кримських татарах, яких називають за-гарбниками земель півострова. Про коріннийнарод півострова, зокрема, пишуть так: «З 1991року — зростання націоналістичних настроївсеред татарського населення, яке повернулосяпісля депортації. Активне захоплення територійспочатку в степовій частині Криму, а останнімчасом і спроби самозахоплення територій напівденному березі Криму. Все це відбуваєтьсяза мовчазного потурання українських чиновни-ків і надпотужної фінансової підтримки турець-кої влади».

Кримський історик і публіцист Сергій Громенкозазначає, що таке трактування кримських подійі ролі кримських татар у них не витримує ніякоїнаукової критики.

«Абзац, у якому описуються події 1991 року, єпропагандистським. Кримськотатарський народраптом став «татарським населенням», про самудепортацію не сказано ні слова, так само як і прослизьку політику місцевої комуністичної та проро-сійської влади, яка роками гальмувала вирішенняземельного питання у Криму. Ну а те, що це Ро-сія, а не Туреччина надавала своїм прихильникам«надпотужну фінансову та ідеологічну підтрим-ку», відомо навіть школярам. Цей текст — щеодин снаряд в інформаційній війні Росії проти«внутрішнього ворога» в особі кримських татар»,— зазначив він у коментарі «Крим.Реалії».

Залишаються питання і до інших пунктів кримсь-кої історії, поданої на сторінках щоденника.

«Сам підбір і трактування дат яскраво свідчить,що перед нами не історичний огляд, нехай навітькороткий, а пропагандистська листівка, покли-кана виправдати тезу «КримНаш». Крим не був«приєднаний» до складу Радянського Союзу1922 року — півострів не був суб’єктом союзно-го договору. Передача Криму 1954 року до скла-ду УРСР не була «волюнтаристським рішенням»Микити Хрущова — це було колегіальне рішеннярадянської верхівки, а на відповідних докумен-тах взагалі немає його підпису. Областю Кримстав 1945 року ще у складі Росії. А тези про такзване «входження» Криму до складу Росії 2014року знову ж підтверджують мету створення цьо-го щоденника — просування російської пропа-ганди у кримських школах», — говорить СергійГроменко.

«Пункт про кримських татар, звичайно, — кримі-нал, але вся інша кримська хронологія — простонепрофесійне куховарство людей, які взагалі неорієнтуються в історії Криму. Мабуть, теж рос-товські «історики» її намалювали», — коментуєзміст щоденника у Facebook відомий кримськийісторик, ведуча авторської програми кримськота-тарського телеканалу АТR Гульнара Бекірова.

Про процес українізації на Донбасірозповів голова Донецької обласноївійськово-цивільної адміністраціїПавло Жебрівський:

«У Донецькій області на території,підконтрольній українській владі, ук-раїнською мовою проводять на-вчання вже в 325 загальноосвітніхшколах. Це майже 60% шкіл».

За його словами, до кінця цьогонавчального року на Донеччині бу-де створено і модернізовано 21опорну школу з державною мовоюнавчання.

«Цього року до україномовнихшкіл області пішли на 1 тисячу біль-

ше першокласників, ніж минулого.А з 1 вересня на українську мовунавчання перейшла й Костянти-нівська гімназія», — повідомляєПавло Жебрівський.

А що на тимчасово окупованійчастині України?

За два з половиною роки донеч-чани усвідомили, що українськоїмови в їхньому оточенні стає дійс-но мало. Зі школи прибрали украї-номовні класи, а кількість уроківз мови та літератури звели до міні-муму — один урок на два тижні.Батьки школярів незадоволені цим.Вони говорять, що свого часу ціле-

спрямовано віддавали дітей до кла-сів саме з українською мовою на-вчання. «У моїй родині бабуся і ді-дусь, батьки чоловіка, — україно-мовні, як і чоловік. Ми хотіли, щобдіти вільно володіли українськоюта російською — так і було ще двароки тому. Зараз розмовляти укра-їнською між собою просто небез-печно. Коли мій чоловік на вулиціговорить по телефону з батьками,він намагається знайти безлюднемісце», — розповіла свою історіюдонеччанка Галина Г.

Нині багато батьків умовляють вчи-телів проводити з дітьми додаткові

заняття з української мови та літе-ратури, з історії України, адже бага-то хто розраховує, що їхні діти бу-дуть навчатися в українських вузах.«Наприкінці минулого навчальногороку репетитори з української мовита історії України мали найбільшероботи», — розповіла донецькийпедагог Світлана Іванівна.

Українську мову виживаютьна окупованих територіях: зміню-ються вивіски, назви, документа-ція. Радикали пропонують навітькримінальне переслідування за ук-раїнську мову.

Наталія КОЗАК

ІСТОРІЯ КРИМУ БЕЗ 23 РОКІВ

НОВИЙ ЗАСІБ

РОСІЙСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ

ЗА РОКИ ВІЙНИ ЖИТЕЛІ ДОНБАСУ УСВІДОМИЛИ, ЩО УКРАЇНСЬКА МОВА ЇМ ПОТРІБНА

Вікторія ВЕСЕЛОВА

ТЕЗИ ПРО ТАК ЗВАНЕ«ВХОДЖЕННЯ» КРИМУ

ДО СКЛАДУ РОСІЇ 2014 РОКУЗНОВУ Ж ПІДТВЕРДЖУЮТЬМЕТУ СТВОРЕННЯ ЦЬОГО

ЩОДЕННИКА — ПРОСУВАННЯРОСІЙСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ

У КРИМСЬКИХ ШКОЛАХЩОДЕННИККРИМСЬКОГОШКОЛЯРА:

18

ІСТОРІЯ НЕСКОРЕНИХ

— Гаяно, розкажіть, будь ласка, чому вашій ро-дині довелося залишити Крим?

— Моя сім’я упродовж майже двадцяти років жи-ла в Криму. Ми мешкали у Сімферополі, займалисьінформаційною діяльністю. Я є керівником «Агент-ства «Кримські новини», яке з 2006 року діялов Криму.

На жаль, 2014 року Крим було окуповано. Наспоставили в такі умови, що ми були змушені зали-шити рідний півострів. 10 серпня 2014-го моєму чо-ловікові — Ісмету Юкселю — заборонили в’їздна територію Криму та Російської Федерації, до якоїна той момент уже приєднали Крим, на п’ять років.Для нас це було, звісно, шоком.

— Чи чекали ви чогось подібного з урахуван-ням вашої активної діяльності?

— Ми були готові до тиску, знали, що за намистежать, що нашою діяльністю цікавляться. Приво-дом для цього і для розуміння всієї ситуації було те,що ми бачили, як наших співробітників, знайомихрозпитують про нас. Мене викликали до ФСБі до центру «Е», викликали й Ісмета. Але те, що во-ни вчинять так по-варварськи, у такий нахабнийспосіб — стало для нас великим ударом.

По суті, ми не збиралися виїжджати з Криму.В лютому 2014 року ми для себе вирішили, що якби складно не було, ми все одно залишимосьу Криму. Але розпорядилися за нас — ухвалили рі-шення.

— Після цього рішення ви всією родиною за-лишилися в Україні?

— Упродовж року я вже сама приїздила до Кри-му. Дуже складно так жити — розділеними. У Кри-му в нас було агентство, в Ісмета був бізнес. Я пра-цювала викладачем в університеті, захистила кан-дидатську дисертацію. Звісно, був будинок, родичі,

друзі, знайомі. І все це зруйновано одним розчер-ком пера, нахабним, хамським рішенням.

Найнеприємніше в цьому рішенні ФСБ те, що до-сі, а вже минуло два роки, нам не озвучили, чому са-ме, на підставі яких доказів, висновків вони дійшлирішення заборонити моєму чоловікові в’їзд до Кри-му. І ми зараз судимось із цим органом. У суді вінпредставлений як відповідач.

— Як обжилися на материковій Україні?— Ми вивезли сюди весь бізнес, продовжили ро-

боту інформаційного агентства. Коли влітку 2014року було оголошено про те, що всі українські ЗМІ,які здійснювали діяльність на території півострова,мають пройти ліцензування, я прекрасно розуміла,що жодної ліцензії нам не дадуть, тож ми потрапилидо так званих чорних списків. Ми для них — проук-раїнські сепаратисти, які не прийняли окупацію,анексію, не раділи від «повернення до рідної гава-ні»... Звісно, для нас перебування в Криму залиша-ється проблемним.

Зараз ми тут і, власне кажучи, все, що відбува-ється в Криму, нагадує якийсь страшний сон. Длянас Крим завжди був відкритою територією. Це бу-ла туристична зона, доступна всім, куди приїжджа-ло безліч народу. Незважаючи на те, що ми жилина півострові, в нас ніколи не було острівної психо-логії. Ми не страждали від проблеми ізольованості.Крим був поліетнічним, цікавим, різним, тут постій-но проводили якісь заходи.

А тепер це сіра зона, територія інформаційногогетто. Це одна велика військова база. Місце, де лю-ди бояться відкрито висловлювати свою думку. Дезалякують, погрожують, де викликають на профі-лактичні бесіди, заводять адміністративні та кримі-

нальні справи. Тут переслідується інакомислення.Тому все, що відбувається зараз у Криму, ми сприй-маємо дуже болісно.

— А пам’ятаєте той день, коли дізналися, щоКрим тепер закритий для вашого чоловіка?

— Якщо згадувати про події 10 серпня 2014 року,то ми на той момент переїжджали. Ми повернулисязі Стамбула до Києва й поверталися з материковоїчастини України до Криму. В Армянську ми вісім чидев’ять годин стояли в черзі — тієї ночі там був ве-личезний затор.

Ми пройшли український кордон, вранці під’їха-ли до російського. У машині нас було п’ятеро — я,дочка, чоловік, брат і його дружина. Російськийприкордонник зібрав наші паспорти і сказав чека-ти. Нас відвели в сторону. Все це тривало півторигодини, на всі наші прохання пояснити, що відбува-ється, ніхто нічого не говорив. Потім підійшов при-кордонник і сказав, що ми четверо можемо їхати,а Ісмет — ні, адже для нього в’їзд заборонений. Ви-являється, всі півтори години вони проводили пере-вірку. Я ще там, серед ефесбешників, які булина кордоні, помітила одного чоловіка, який нас ра-ніше допитував у спеціальних вагончиках і прово-див профілактичні бесіди. Він спостерігав за всім,що відбувається. Пам’ятаю його задоволений,єхидний вираз обличчя...

Звісно, це був шок. Ми повернулися назад...Але всі ці труднощі, удари долі тільки зміцнюють.

Вони ще раз доводять правильність позиції, допо-магають зовсім по-іншому дивитися на життя, зна-ходити в собі сили й узагалі розуміти, хто є хто.

— Як ви оцінюєте нещодавні події в Криму йзаяви ФСБ про загрозу тероризму з боку укра-їнських військових?

— Я, як і багато розсудливих людей в Україніта світі, оцінюю це з великим скептицизмом. Це від-криті провокації, заздалегідь сплановані дії, які спря-мовані на дестабілізацію, на відволікання уваги відсправжніх проблем півострова, а їх — маса, скількиб вони не рапортували про прекрасний регіон у скла-ді Росії. Це ще одне дійство, щоб розв’язати руки йвідмовитися від виконання домовленостей і, можли-во, навіть перейти до радикальніших дій.

— Чи стануть останні події каталізатором по-вернення Криму під контроль України за допо-могою світової спільноти чи, навпаки, те-пер Крим буде перетворено на військовий фор-пост Росії?

— Уже зараз Крим — це велика військова база,яка на 100 відсотків виконує свої функції. Про жоденпрогрес, інвестування чи розвиток економіки не мо-же бути й мови. Великий військовий форпост, а всерешта — додаток до цієї військової бази.

— Що побажаєте кримським татарам, які жи-вуть у Криму?

— Меджліс кримськотатарського народу закли-кав співвітчизників не залишати Крим. Усі ми маємобути в Криму, ніхто звідти не має виїжджати. За ве-ликим рахунком, заборона на в’їзд до Криму офіцій-но оголошена всього чотирьом кримським татарам.Але, на жаль, величезна кількість кримських татарзараз на материковій Україні. Що вони тут роблять?Розбиті родини, діти, відірвані від батьків — усе цесвідчить про те, що, попри переможні фанфари йрапорти про те, як добре дбають про кримських та-тар, ситуація на півострові залишається поганою.Якщо там усе так добре, то чому так багато людей

з Криму нині в Україні, чому кримчани відсилаютьз півострова дітей? Усе це свідчить про те, що ситу-ація в Криму погіршується і проблеми з правамилюдини, свободою волевиявлення, слова, негараз-ди економічного характеру для Криму залишаютьсяактуальними.

Я всім співвітчизникам бажаю терпіння й сил.І ще — не піддаватися на виверти пропаганди, якавидає уявне за дійсне, не слухати дурниці про те, щотим, хто перебуває на материковій Україні, вигіднепогіршення ситуації на півострові. Причина проб-лем — не ті, хто на материку, вона — всередині пів-острова.

Підготувала Наталія ТКАЧУК

ГАЯНА ЮКСЕЛЬ:

«ТЕ, ЩОВІДБУВАЄТЬСЯ В КРИМУ — ЯКСТРАШНИЙ СОН»У сім’ї члена Меджлісукримськотатарського народу, редактора «Агентства «Кримські новини»(QHA) Гаяни Юксель було все, щоб спокійножити і працювати в Криму. Але черезнесприйняття анексії Криму, активнугромадянську позицію родина булазмушена переїхати на материкову Україну

НИНІ КРИМ — ЦЕ СІРА ЗОНА, ТЕРИТОРІЯ ІНФОРМАЦІЙНОГОГЕТТО. ЦЕ ВЕЛИКА ВІЙСЬКОВА БАЗА, ЯКА НА 100 ВІДСОТКІВ

ВИКОНУЄ СВОЇ ФУНКЦІЇ. ПРО ЖОДЕН ПРОГРЕС,ІНВЕСТУВАННЯ ЧИ РОЗВИТОК ЕКОНОМІКИ НЕ МОЖЕ БУТИ

Й МОВИ. ВЕЛИКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ФОРПОСТ, А ВСЕ РЕШТА —ДОДАТОК ДО ЦІЄЇ ВІЙСЬКОВОЇ БАЗИ

ГГооллооввнниийй ррееддааккттоорр QQHHAA ГГааяяннаа ЮЮккссеелльь ттаа їїїї ччооллооввіікк ІІссммеетт ЮЮккссеелльь

#37 {5466} 22 ВЕРЕСНЯ, 2016 19

ЯК ЦЕ БУЛО

За радянських часів партизанів періодуДругої світової усіляко возвеличували:на їхню честь встановлювали величнімонументи, складали вірші, писали пісні.

А скільки було видано мемуарів партизанськихватажків — часто брехливих, ідеологічно заанга-жованих, але на яких виховували цілі поколіннярадянських людей…

З розпадом Радянської імперії «заговорили»архіви партійних і радянських органів, спецслужб.І ми дізналися багато чого такого, про що — при-наймні більшість із нас — і гадки не мали.

НА ОКУПОВАНІЙ ГІТЛЕРІВЦЯМИ ТЕРИТОРІЇ УКРАЇНИ ВОЮВАЛИ ПОНАД 45 ПАРТИЗАНСЬКИХ З’ЄДНАНЬ

ПАРТИЗАНСЬКИЙ РУХ:

ВІД СПРАВЖНЬОГО ГЕРОЇЗМУДО ІДЕОЛОГІЧНИХ МІФІВ

Ще незадовго до війни ви-слів «партизанщина»в СРСР означав неоргані-зованість і безлад. Та колипісля 22 червня 1941 рокувермахт почав швидко про-суватися вглиб територіїРадянського Союзу, йоговище керівництво змінилосвоє ставлення до «парти-занщини». І вже 30 червняв Українській РСР почаладіяти оперативна група ЦККП(б)У, головним завдан-ням якої було створенняпартизанського руху. Йогоперше пожвавлення парти-занського руху сталося на-весні 1942-го, коли розпо-чали бойові дії партизанськізагони під командуваннямС. Ковпака, О. Федорова.

За даними НКВС УРСР,на 1 травня 1942 рокув Україні вже діяли 37 заго-нів, які налічували 1918 осіб.Проте у післявоєнний часїхня кількість почала «не-ухильно зростати». А такожкількість знищених ними гіт-лерівців, пущених під відкісзалізничних ешелонів з тех-нікою, зруйнованих мостів.Вище партійне керівництвоСРСР, звісно, знало, що цезвичайні побрехеньки. Про-те не заперечувало протиних: усі автори дякували ко-муністичній партії за те, що«під її мудрим керівництвомрозгорнули справжню війнупроти гітлерівців». До того жці «подвиги» були частиноюпропагандистської кампанії.

У березні 1944-го першийсекретар ЦК КП(б)У МикитаХрущов заявив, що в Українідіяли 228 партизанських заго-нів, які налічували 60 тисячосіб. А вже через кілька міся-ців у доповідній записці Укра-їнського штабу партизансько-го руху (УШПР) йшлося про115 тисяч, а ще через кількамісяців у документах УШПРфігурували 180 тисяч! Цифри,які відображали кількісні по-казники партизанського рухуна теренах України, невпиннозростали: у травні 1945 рокуЦК КП(б)У вже оперував да-ними в 200 тисяч, а 1975-гоз’явилася нова цифра —501 тисяча. Українська парт-номенклатура тоді прагнулапоказати свою республіку«найбільш партизанською

з усіх партизанських».Усі ці дані історики піддали

ревізії після розпаду СРСР.Зокрема, один із них, укра-їнський історик Анатолій Кен-тій стверджує, що реальнакількість партизанів, які одно-часно діяли на окупованій те-риторії, була максимальноюна січень 1944 року — близь-ко 48 тисяч. Він також вва-жає, що за всі роки німецькоїокупації через лави радянсь-ких партизанів, підконтроль-них Москві, пройшли 50–70тисяч осіб. Кількість не під-контрольних УШПР або анти-радянських партизанів булав 2–3 рази більшою.

Партизанський рух однимифарбами аж ніяк не зобра-зиш. Адже серед народнихмесників були мужні люди й

боягузи, справжні герої і не-гідники, які своїми вчинкамикидали тінь підозри на бойо-вих товаришів, правдолюбціта брехуни-кар’єристи, що пі-сля війни вихвалялися подви-гами, яких насправді не було.

Але маємо пам’ятати просправжніх партизанів, якіпроливали кров заради ін-ших, котрі йшли в бій, щобизвільнити свою землю відокупантів.

За інформацією Українсько-го інституту національноїпам’яті, на окупованій гітле-рівцями території України во-ювали понад 45 партизансь-ких з’єднань, які спільно з під-пільниками знищили чималонацистів, наблизивши такимчином день Перемоги у Дру-гій світовій.

ЗА РОКИ НІМЕЦЬКОЇ ОКУПАЦІЇЧЕРЕЗ ЛАВИ РАДЯНСЬКИХ

ПАРТИЗАНІВ, ПІДКОНТРОЛЬНИХМОСКВІ, ПРОЙШЛИ

50-70 ТИСЯЧ ОСІБ. КІЛЬКІСТЬ НЕПІДКОНТРОЛЬНИХ УШПР АБО

АНТИРАДЯНСЬКИХ ПАРТИЗАНІВБУЛА В 2-3 РАЗИ БІЛЬШОЮ

ППааррттииззааннииккооввппааккііввцціі

СКІЛЬКИ Ж БУЛО НАРОДНИХ МЕСНИКІВ?

КОРЮКІВСЬКА ТРАГЕДІЯ Ще зі шкільних підручників ми знаємопро Орадур, Лідіце і Хатинь — населе-ні пункти, спалені в роки Другої світо-вої війни нацистами. Низько вклоняю-ся світлій пам’яті їх мешканців. Але по-дібних трагедій, значно масштабні-ших за кількістю жертв, сталося чима-ло і в Україні. Бо якщо у французько-му, польському і білоруському селахбуло знищено близько 1200 грома-дян, то у поліській Корюківці, наприк-лад, майже 7 тисяч!

1 березня 1943 року. Карателі оточу-ють село і починають зганяти селяндо приміщень. А зігнавши, поливаютьсвинцем, після чого підпалюють…

«Моя маленька дочка лежала в менена грудях, коли в нас почали стріляти.Заганяли, як худобу на бойню. Фашистпоцілив мені в око... Більше я нічогоне пам’ятаю. Трьох моїх діточок буловбито. Навіть поховати їх не довелося...спалили їх кляті кати», — згадував пі-сля війни дивом уцілілий Євген Римар.

Кривава вакханалія тривала добу.Люди, яким пощастило втекти, схова-лися у лісі. А через тиждень, голодні йхолодні, повернулися вони до кількохуцілілих осель. Та німці, які раптовоз’явилися 9 березня, вигнали їх з хаті завели до колишньої конюшні, обли-ли її гасом і підпалили…

Після визволення Чернігівщини бу-ло проведено розслідування цьогокривавого злочину. З’ясувалося, щоза 2 дні нацисти знищили 6700 лю-дей. Щонайменше. А з понад тисячібудівель уціліли менше ніж 10. Не-зважаючи на такі масштаби трагедії,тривалий час про неї воліли не зга-дувати. Принаймні — з високих три-бун. Постає цілком закономірне за-питання: чому?

Справа у тім, що криваву акцію гіт-лерівців спровокували партизаниО. Федорова, влаштувавши напере-додні напад на місцевий німецькийгарнізон. Втрати гарнізону були мі-

зерними: близько 20 осіб. Натомістьмайже 7 тисяч поліщуків, серед якихбуло чимало дітей, заплатили за нихсвоїми життями! Варто сказати, щонезадовго до цієї трагедії німці спа-лили кілька сусідніх сіл, намагаю-чись відплатити їхнім жителям за діїпартизанів.

Історики, які досліджують трагедіюКорюківки та інших спалених нацис-тами сіл, вважають, що партизанимогли допомогти їхнім мешканцям.Наприклад, на початку 1943 року з’єд-нання О. Федорова налічувало у сво-єму складі 12 загонів загальною чи-сельністю близько 6 тисяч. А ось нім-ців, які брали участь у каральній акції,було 500–600! Вище партійне і ра-дянське командування, орієнтуючипартизанів на знищення ворога, сві-домо не вказувало на необхідність за-хисту мирного населення. У такий

спосіб Москва намагалася «підніматинародні маси на боротьбу з фашиста-ми». А от ціна такого «піднімання» ні-кого у Кремлі не цікавила.

ППаамм’’яяттнниикк ззааггииббллиимм жжииттеелляяммККооррююккііввккии

ДО ВІЙНИ ВИСЛІВ «ПАРТИЗАНЩИНА»ОЗНАЧАВ НЕОРГАНІЗОВАНІСТЬ І БЕЗЛАД

Підготував Сергій ЗЯТЬЄВ

20

ЯК ЦЕ БУЛО

2002 РІК: АРМІЮ ЗНОВУ «ПОСАДИЛИ» НА ФІНАНСОВУ МІЛИНУ

ЗАКАРБОВАНИХ У ГАЗЕТНИХ РЯДКАХ «НАРОДНОЇ АРМІЇ»

25 РОКІВ РОЗБУДОВИЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ,

Сьогодні, коли відновлено боєздатністьЗбройних Сил України, силу ударів якихуже відчули новоявлені агресори, багатоукраїнців мимоволі замислюються над

тим, коли і чому відбулася руйнація національно-го війська. Відповідь на ці запитання можна знай-ти, аналізуючи оборонні бюджети минулих років.Тоді склалася стійка тенденція недофінансуван-ня і, як результат — недовиконання Державноїпрограми реформування та розвитку ЗбройнихСил України на період до 2005 року. 16 січня2002 року «Народна армія» вкотре забилана сполох, опублікувавши статтю «Армію «сад-жають» на фінансову мілину». Її автор РоманДрапак зробив такий висновок на підставі аналі-зу держбюджету на 2002 рік, який провів тодіш-ній помічник Міністра оборони України з питаньформування бюджету та економічно-фінансовоїдіяльності. У головному фінансовому документібуло передбачено лише близько 50 відсотків відмінімальних потреб Збройних Сил України. Дляпорівняння: 2001 року цей показник становив 60відсотків. Кроком назад стало і фінансуванняДержавної програми реформування армії. Міні-мальна потреба коштів на її реалізацію 2002 ро-ку становила 450 млн гривень (2001-го виділено350 мільйонів), та заплановано було лише254,6 млн.

З таким рівнем фінансування почався 2002 рік.Але військові не звикли скаржитися на труднощі.Вони діяли за звичним гаслом: робити свою спра-ву так, як вимагають інтереси захисту Вітчизни.Про це яскраво свідчать матеріали, які друкувала«Народна армія» у перші дні та місяці 2002 року.Так, у номері за 23 січня газета розповіла про здо-бутки в бойовій підготовці воїнів артилерійської ди-

візії, якою командував генерал-майор Павло Тка-чук. За результатами перевірки Генеральною інс-пекцією при Президенті України, особовий складволодів необхідними навичками ведення сучасно-го бою й отримав оцінку «добре». Завдяки інтегра-ції Львівського військового інституту та Національ-ного університету «Львівська політехніка» в Украї-ні вперше було створено навчальний заклад ново-го типу. Окрім того, таким чином вдалося зеконо-мити майже 12 мільйонів гривень із тих, що буливиділені Міноборони на підготовку офіцерськихкадрів. З початку року особовий склад ЗахідногоОК, ліквідуючи наслідки стихійного лиха у західно-му регіоні держави, розчистив 1287 кілометрів

автошляхів, визволив зі снігового полону 129 авто-мобілів, вивіз у безпечні місця 50 цивільних осіб.Успішно виконували наші військовослужбовцій миротворчі місії. За словами Міністра оборониУкраїни генерала армії України Володимира Шкід-ченка, 2002 року за участю підрозділів ЗбройнихСил передбачалося провести 17 багатонаціональ-них навчань у межах програми «Партнерство за-ради миру». Указом Президента України від 30 січ-ня 2002 року 14 військовослужбовців було наго-роджено орденами та медалями за високий про-фесіоналізм, мужність та зразкове виконання

службових обов’язків у миротворчих операціях. Га-зета «Народна армія» за 8 лютого у матеріалі підназвою «По картах мінних полів вивчають українціЛіван» повідомила про подвиги українських сапе-рів під час розмінування території цієї країни.

У ГОЛОВНОМУ ФІНАНСОВОМУ

ДОКУМЕНТІ НА 2002 РІК БУЛО

ПЕРЕДБАЧЕНО ЛИШЕ БЛИЗЬКО

50 ВІДСОТКІВ ВІД МІНІМАЛЬНИХ

ПОТРЕБ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

УУккррааїїннссььккіі ссааппееррии уу ЛЛіівваанніі

Попри недостатнє фінансу-вання керівництво військо-вого відомства дотримувало-ся курсу реформ. «Народнаармія» у номері за 2 лютого2002 року оприлюднила звітпро зустріч керівників МОУкраїни з послами та аташеіноземних держав. Виступа-ючи перед ними, Міністроборони України генерал ар-мії України Володимир Шкід-ченко поінформував про на-ступні кроки на шляху ре-формування національноговійська. Так, у результатірозпочатої оптимізаціїструктур Міноборони та де-яких об’єднань кількістьуправлінців зменшили май-же на 800 осіб. Відповіднодо розробленої Концепціїєдиної автоматизованої сис-теми управління ЗС Українибуло введено в дію першучергу Центру оперативногореагування на кризові ситу-ації. У складі Об’єднаних силшвидкого реагування булосформовано авіаційну групуоперативного призначенняу ВПС, а у ВМС — ескадрурізнорідних сил. Тривав пе-рехід від дивізійно-полковоїдо бригадно-батальйонноїструктури у Сухопутнихвійськах, а у ВПС — від кор-

пусно-дивізійної до корпус-но-авіабазної. На той часуже майже добіг кінця про-цес укомплектування особо-вим складом та бойовоютехнікою Передових силоборони. Вживалися заходидля виконання «Концепціїпереходу Збройних Силдо комплектування військо-вослужбовцями контрактноїслужби на період до 2015року». На той час майже 30відсотків штатних посадсержантів та солдатів обій-мали контрактники. Про те,як прискорити цей процес,генерал армії України Віта-лій Радецький розповіву статті «У ХХІ столітті ставкана професіоналів», яку булонадруковано в нашій газеті27 квітня 2002 року. Авторназвав три етапи переходуна контракту систему.На першому (2002–2005 рр.),зокрема, запропонував ком-плектувати Збройні СилиУкраїни військовослужбов-цями, які звільнилися у за-пас. Окрім того, потрібно бу-ло вирішити питання стосов-но будівництва житла дляних, підвищити на 30% гро-шове забезпечення, органі-зувати триразове харчуван-ня у військових частинах.

ВІЙСЬКОВИЙ КОРАБЕЛЬ РЕФОРМНЕ ЗУПИНЯЛИ ФІНАНСОВІ МІЛИНИ

Наступна наша розповідь буде присвячена реформуванню та розвитку Збройних Сил України в 2003 році Володимир ЧІКАЛІН

2002 рік ознаменувався тим, що керівникидержави, військового відомства намагали-ся посилити соціальний захист військово-службовців, ветеранів війни, військовоїслужби, членів їхніх родин. Так, 23 січнянаказом Міністра оборони України булостворено Головне управління розкварти-рування військ і капітального будівництваМО України. У той час житлова черга лю-дей у погонах становила 73,2 тисячі. Фа-хівці цього управління мали сприяти вико-нанню «Програми реформування квар-тирно-будівельного комплексу ЗбройнихСил України», яку було затверджено у чер-вні 1997 року, а також «Комплексної про-грами забезпечення житлом військово-службовців та їхніх сімей», підписаної Пре-зидентом України 2 жовтня 1999-го. Відпо-відно до них 2001 року було побудованота придбано понад 2000 квартир. Перед-бачалося протягом семи років розв’язатипроблему забезпечення житлом захисни-ків Вітчизни.

Свідченням посилення турботи про війсь-кових стали законодавчі акти глави дер-жави. Зокрема — укази «Про положенняпро Національний координаційний центрадаптації військовослужбовців, звільнениху запас або відставку, та конверсії колиш-ніх військових об’єктів» (цей документ бу-ло опубліковано на сторінках «Народноїармії» 25 січня), «Про додаткові заходищодо посилення турботи про захисниківВітчизни, їх правового і соціального захис-ту, поліпшення військово-патріотичного

виховання молоді» («Народна армія»за 28 лютого). Відповідно до лютневогопрезидентського указу передбачалося,починаючи з 2003 року, максимально вра-ховувати при формуванні держбюджетівпотреби в коштах на забезпечення соці-ально-економічного захисту ветеранів вій-ни та військової служби. Планувалося за-провадити пільгові умови для вступу до ви-щих навчальних закладів громадян, які від-служили строкову службу або за контрак-том, а також прийому на навчання позаконкурсом дітей військовослужбовців, якізагинули під час виконання службовихобов’язків. Було поставлено завданнязменшення терміну строкової військовоїслужби до 12 місяців з 2005 року.

У 2002-му вдалося поновити низку пільгдля військовослужбовців, ветеранів війни,військової служби. Приміром, у номері«Народної армії» за 19 квітня повідомляло-ся про те, що наказом Міністра оборониУкраїни від 30 березня 2002 року визначе-но розмір оплати за путівки на санаторно-курортне лікування у 17 чинних на той часвійськових оздоровницях. Відтоді військо-вослужбовці, ветерани військової службимали сплачувати 25 відсотків від загальноївартості путівок, а члени сімей військо-вих — 50 відсотків. З 15 квітня військово-службовці Збройних Сил перейшли на но-ві норми харчування. Калорійність загаль-новійськового пайка зросла на 100 кілока-лорій і в будні дні становила 4205, а у ви-хідні — 4335.

ПЕРШІ КРОКИ ДО ЗАПРОВАДЖЕННЯНОВИХ СТАНДАРТІВЯКОСТІ ЖИТТЯ ВІЙСЬКОВИХ

#37 {5466} 22 ВЕРЕСНЯ, 2016 21

ВИДАТНІ УКРАЇНЦІ

Сучасне життя неможливо уявити безпроходження медичної процедури підназвою «рентген», за допомогою якої можнавиявити розвиток хвороб на ранніх стадіяхі вчасно призначити лікування. А чи знаєтеви про те, що саме український науковецьдоклав чимало зусиль, щоб згодом цейвинахід було сконструйовано?

Майбутній всесвітньо відомий вченийІван Пулюй виріс у релігійній родині.Упродовж шести років хлопець пішкипроходив 10 кілометрів для того, щоб

здобувати знання в Тернопільській гімназії. Саметам він став учасником таємного товариства«Громада», яке займалося популяризацією укра-їнської історії та культури. Батьки мріяли, щобсин був священиком, тож після завершення на-вчання у гімназії відправили його до греко-като-лицької духовної семінарії у Відні, де він поєдну-вав навчання з перекладами духовної літературиукраїнською мовою.

Наприкінці навчання в семінарії Іван відвідувавлекції з астрономії, математики та фізики у Віденсь-кому університеті. Йому настільки сподобалися цінауки, що він відмовився бути священиком і вирішивстати студентом філософського факультету цьогоуніверситету. Це було й справді доленосне рішення,яке згодом принесло Пулюю світове визнання.

Уже за декілька років Іван Пулюй сконструю-вав прилад для вимірювання механічного еквіва-лента теплоти, який було відзначено срібною ме-даллю на Всесвітній виставці в Парижі 1878 ро-ку. Це був лише початок неймовірних винаходів.Здобувши ступінь доктора філософії, він влашту-вався на роботу до Віденського університету, дезробив більшість своїх відкриттів.

Успіх до науковця прийшов дуже швидко. Спо-чатку він винайшов прилад, в якому був встанов-лений антикатод, — так звану «лампу Пулюя».Завдяки цій лампі з’являлося невидиме випромі-нювання, яке за допомогою спеціального екрануможна було зробити видимим. Трохи згодомна Міжнародній електротехнічній виставці вче-ний представив лампу розжарювання нової кон-струкції, яка дозволяла в декілька разів підвищи-ти термін її служби. На цей винахід Пулюй одер-жав патент. Також він запатентував конструкціюпереносного ліхтаря для шахт.

Через деякий час успішний вчений очолив ка-федру фізики Німецької вищої технічної школив Празі. Проте доля подарувала йому не лишероботу, а й зустріч з майбутньою дружиною. ІванПулюй одружився зі своєю студенткою, Катери-ною Стозицькою, яка була на 18 років молодшаза нього. У подружжя народилося 15 дітей,з яких вижили лише шестеро.

Надзвичайно важливим є внесок Пулюя у про-ектування та будівництво електростанцій на по-стійному струмі в Австро-Угорщині. Також він до-лучався до створення першої в Європі електро-станції на змінному струмі у Празі та до розробоксхем будівництва електричного трамвая. Конст-рукція телефонних станцій, яку запропонував Пу-люй, успішно використовувалась у багатьох кра-їнах світу.

За такі величезні успіхи науковця нагородилизванням Радника Двору і Рицарським Хрестом відімператора Австро-Угорщини Франца-Йосифа.

У науковому світі й досі точаться суперечкистосовно того, хто ж є першовідкривачем Х-про-менів, які зараз відомі під назвою «рентгенівськіпромені». Саме Пулюй своїми дослідженнями ка-тодних променів і конструюванням досконалихкатодних ламп, здійсненими на початку 1880-хроків, прокладав шлях до відкриття Х-променів,яке судилося зробити Вільгельму Рентгену на-прикінці 1895 року. Відомо, що знімки, виконаніза допомогою лампи Пулюя, найчастіше відтво-рювались у європейських наукових виданнях.А першу в Америці медичну Х-променеву фото-графію зробили в Дартмутському коледжі у лю-тому 1896-го року, де було багато газорозряднихтрубок. Після перевірки багатьох із цих трубоквиявилося, що лише одна з них ґенерувала Х-

промені — це була трубка Пулюя. Тож випадковевиявлення Х-променів могло трапитися в бага-тьох лабораторіях.

Провівши 1896 року досліди, Іван Пулюйу «Доповідях Віденської академії наук» опубліку-вав їхні результати. Зокрема у статтях йшлосяпро відкриття властивості Х-променів іонізуватимолекули та атоми, про з’ясування просторовогорозподілу променів та визначення місця, де вониутворюються, про їхню ефективність та можли-вість застосування в медицині.

Тож роль Пулюя у формуванні всього комплек-су наукових знань про випадково виявлені про-мені є ніяк не меншою від ролі власне Рентгена.Тут доречними є слова академіка Йоффе: «Однеочевидне: відкриття рентгенівських променів бу-ло вже підготовлене попередніми дослідження-ми, вони були б незабаром відкриті кимось ін-шим, якщо б В. Рентген пройшов повз них». Са-ме українець Іван Пулюй підготував ґрунт дляцього відкриття і зробив найбільший внесоку його практичне застосування.

Попри те що життя Івана Пулюя минуло голов-ним чином за межами України, думками і добри-ми справами він завжди залишався серед свогонароду.

Сьогодні ім’я Івана Пулюя, вченого зі світовимвизнанням, повертається iз забуття як символ ін-телектуальної могутності українського народу.А його життєве кредо: «Нема більшої гордостідля інтелігентної людини, як берегти свою і наці-ональну честь та без нагороди вірно працюватидля добра свого народу, щоб забезпечити йомукращу долю», — не втратило актуальності йу наш час.

Підготувала Олена КРУГЛЄНЯ

ПЕРШОВІДКРИВАЧ Х-ПРОМЕНІВІВАН ПУЛЮЙ — ФЕНОМЕНАЛЬНИЙ ФІЗИК З УКРАЇНСЬКИМ КОРІННЯМ

ЦІКАВІ ФАКТИ

1. Ім’я Івана Пулюя носить Тернопільський на-ціональний технічний університет, де щорокудо дня народження вченого проводять Пулю-ївські наукові читання.

2. На честь видатного вченого названо серед-ню школу, вулицю і площу селища Гримайлів.А у Гримайлівській середній школі діє музейімені Пулюя. Серед експонатів є ксерокопії ба-гатьох праць вченого, сімейні фотографії. Зі-брано багато матеріалу про педагогічну, науко-ву, дослідницьку діяльність І. Пулюя.

3. Кожні 2 роки присуджується Премія НАНУкраїни імені Івана Пулюя — за видатні роботиу галузі прикладної фізики.

4. Національний банк України 25 січня 2010року ввів у обіг пам’ятну монету номіналом 5гривень, присвячену Іванові Пулюю.

5. 4 листопада 2014 року в Тернополі відкрилимеморіальну дошку членам Тернопільського та-ємного молодіжного товариства «Громада», за-сновником якого був Іван Пулюй.

6. Вулиці та провулки Івана Пулюя є в багатьохнаселених пунктах України.

ІІвваанн ППууллююйй

Іван Пулюй був не лише визнанимлідером у багатьох напрямках фі-зики й електротехніки, але й по-слідовно втілював масштабну про-граму піднесення свого народудо висот духовності. Працюючимайже все свідоме життя за межа-ми України, саме він узяв на себеобов’язок розбудови всієї системиосвіти — від початкової школидо українського університетуу Львові, від невеликого молитов-ника до повного видання Біблії, відпідручників для гімназій до акту-альних наукових праць українсь-кою мовою. Досягнувши вершину науці, він наполегливо торувавшлях до таких вершин для інших.

Концепцію перекладів церков-ної літератури українською мо-вою Пулюй обдумував ще гімна-

зистом, а згодом переконливоаргументував необхідність вико-ристання фонетичного правопи-су замість незрозумілого наро-дові «язичія». 1869-го він видавукраїнський переклад «Молит-вослова». Того ж року у Відні від-булася перша зустріч Івана Пу-люя з Пантелеймоном Кулішем.У лютому 1871-го почалася їхняспільна праця над перекладомБіблії, результатом якої стали чо-тири Євангелія — від Івана, Луки,Матвія і Марка. Повне виданняНового Завіту спільного пере-кладу видано у Львові 1880 року.Над перекладом Старого ЗавітуКуліш працював до кінця життя(до 1897 р.), а для завершенняперекладу Пулюй запросив Іва-на Нечуя-Левицького.

Більшу частину організаційногоклопоту, безпосередньо пов’яза-ного з видавничим процесом,Пулюй узяв на себе. Повне ви-дання Біблії у перекладі П. Кулі-ша, І. Пулюя та І. Нечуя-Левиць-кого вперше вийшло у Відні1903-го. 1904 року Пулюй звер-нувся до російської владиі до Академії наук у Петербурзіз клопотанням про дозвіл на по-ширення Біблії, перекладеної ук-раїнською мовою, в Російськійімперії, однак одержав відмову.Натомість він добився дозволувід японського військового ке-рівництва на поширення духов-ного слова українською мовоюсеред вояків-українців, полоне-них під час російсько-японськоївійни.

САМЕ ПУЛЮЙ СВОЇМИДОСЛІДЖЕННЯМИ КАТОДНИХ

ПРОМЕНІВ І КОНСТРУЮВАННЯМДОСКОНАЛИХ КАТОДНИХ

ЛАМП, ЗДІЙСНЕНИМИНА ПОЧАТКУ 1880-Х РОКІВ,

ПРОКЛАДАВ ШЛЯХДО ВІДКРИТТЯ Х-ПРОМЕНІВ

НАУКОВЕЦЬ, ПЕРЕКЛАДАЧ, ВИДАВЕЦЬ

22

ПІЗНАЄМО УКРАЇНУ

Полтава навдивовижу багата на об’єктивоєнної історії — як знані, так і маловідомі.Напевно, навіть за межами Україниуславлений Гоголем та Котляревським крайупізнається передусім за Полтавською битвою1709 року, що відіграла вирішальну рольу російсько-шведському протистоянніта придушила в зародку сподівання гетьманаМазепи позбутися великоруськогопротекторату через союз із Карлом XII. Томудо обов’язкової програми відвідин міста надВорсклою завжди входив візит на полеПолтавської битви, де на терені площею 800 гадіє Державний історико-культурнийзаповідник

Згадана битва сповнена драматизму, сутьякого дивовижним чином дещо перегуку-ється з теперішніми українськими реалія-ми. Тоді, понад 300 років тому, 60-тисяч-

на російська армія на чолі з Петром I підійшладо міста, де зібралися і чималі шведські сили.Трагізм ситуації полягав у тому, що в складі обохармій були козацькі полки. У росіян їх очолювавСемен Палій, у шведів — Іван Мазепа. Зрештою,король програв царю, а мрія про новий шлях істо-ричного розвою українських земель так і не отри-мала жодного шансу на довге життя. Поки у ХХстолітті із зерна надії не почали проростати па-ростки незалежності.

Тепер на місцях давніх баталій і звитяг затяжноїПівнічної війни, зокрема навколо братської могилита ротонд, посеред музейних експозицій сновига-ють туристи — здебільшого українські та шведсь-кі, а також з інших європейських держав. Росіянза останні два роки кардинально поменшало, а як-що вони і приїздять, то поводяться набагатоскромніше, аніж раніше. Справа в тому, що навко-ло колекцій історично значимих для культурноїспадщини цінних артефактів практично завждирозпалювалися суперечки на історичні теми. Бага-то українців та росіян мали полярні погляди на по-дії минувшини і по-різному їх тлумачили. Топ-тема-

ми таких дискусій ставали постать Мазепи та рольвійська під орудою Петра І. Щоправда, до руко-пашної не доходило. Але замалим. Тутешні ек-скурсоводи розповідають, що найгарячіші диспутирозгоралися в екскурсійних автобусах, де українціта росіяни вимушені були спільно подорожувати.На угамування пристрастей на ґрунті обговоренняподій сивої давнини гіди витрачали багато силта часу.

Пік відвідувань заповідника припадає на весну-літо. Особливо багато людей тут у роковини бит-ви — в червні.

Музей «Поле Полтавської битви» створено 1909року з нагоди 200-ліття «Вікторії Петра». Панопти-

кум неодноразово грабували, і лише наприкінці1950-го він знову запрацював. А от Державний іс-торико-культурний заповідник, до складу якоговходить і музей, цьогоріч відсвяткував 35-ліття.До речі, серед усіх історико-культурних заповідни-ків України він єдиний увійшов до списку ІАМАМ(Міжнародна організація військово-історичних му-зеїв світу), що діє під егідою ЮНЕСКО. Заповідникохоплює територію навколо Хрестовоздвиженсь-кого монастиря Полтави, сіл Пушкарівка–Риб-ці–Івонченці–Тахтаулове–Осьмачки–Жуки–Семе-нівка–Петрівка–Яківці. Обійти його за один деньпросто нереально. Свій слід тут залишили й іншікультури та баталії. Відомо, що на цих землях ко-лись було понад 30 курганів, насипаних у період Iтис. до н.е. — I тис. н.е. 1399-го на цьому ж місцівідбулася битва між воїнами Великого литовсько-го князя Вітовта й ордами татарських ханів Темір-Кутлуя та Едигея. Відбувалися і численні міжусо-биці серед гетьманських загонів.

ЧИ МОГЛА ПОЛТАВАЗУПИНИТИ ПЕТРАІ?ВІДПОВІДЬ НА ЦЕ ПИТАННЯ МОЖНА ЗНАЙТИ, ПОБУВАВШИ НА ПОЛІ НАЙКРИВАВІШОЇ БИТВИ ПІВНІЧНОЇ ВІЙНИ

Якщо після насиченої екскурсії у до-бу змагань Росії та Швеції за доміну-вання в Європі у вас залишиласябодай крихта часу і бажання, реко-мендуємо відвідати Полтавськиймузей дальньої авіації, який наступ-ного року святкуватиме десятиліття.Тут, на старому летовищі (фактичноу с. Щербані), просто неба зібраночимало зразків військової авіатехні-ки радянського періоду: від ракето-носців до винищувачів і транспорт-них повітряних суден. Колись тут ді-яла одна з наймогутніших стратегіч-них авіабаз світу. Нині ще чималолюдей пам’ятають ті часи. Першимекспонатом став легендарнийТу-16, встановлений на довічну сто-янку поряд із тоді ще чинним на-вчальним корпусом 185-го гвар-дійського важкого бомбардуваль-ного авіаполку. З розформуваннямбагатьох частин ентузіасти почализвозити сюди зразки техніки, якапідлягала знищенню.

ААддееппттии ааввііааццііїї ммоожжууттьь ппооббааччииттииуу ППооллттааввіі::Ту-160 (код НАТО: Blackjack —

«Дубина»), носій ядерної зброї, єди-ний у світі музейний експонат;

Ту-95МС (код НАТО: Bear — «Вед-мідь»);

Ту-22КД (код НАТО: Blinder —

«П’яничка»), перший радянськийнадзвуковий бомбардувальник;

Ту-22М3 «Олександр Молодчий»(код НАТО: Backfire-C — «Зворотнійспалах-С»), носій ядерної зброї;

Ту-16К (код НАТО: Badger — «Бор-сук»), перший радянський реактив-ний бомбардувальник;

Су-15УМ (код НАТО: Flagon — «Ве-лика пляшка»), винищувач-пере-хоплювач;

Ан-26 (код НАТО: Curl — «В’юн-кий») — транспортний літак;

Ан-2 (код НАТО: Colt — «Лоша»);навчально-тренувальні літаки

Ту-134УБЛ (код НАТО: Crusty-B —«Жорсткий-Б») та Аеро Л-29 «Дель-фін» (код НАТО: Maya — «Майя»).

До уваги відвідувачів і макети авіа-ційних засобів ураження та ряту-вання: бомби, крилаті ракети тощо.Зацікавить туриста і тамтешній під-земний (запасний) командний пунктважкої бомбардувальної авіаескад-рильї часів «холодної війни»та пам’ятник військовим Червоноїармії і ВПС США, які загинули в чер-вні 1944-го від нальоту гітлерівськоїавіації. До речі, саме тут відбували-ся події маловідомої радянсько-аме-риканської операції «Френтік»(1944–1945 рр.). Базовані на пол-тавських аеродромах бомбарду-

вальники США проводили масовічовникові бойові вильоти на об’єктиНімеччини та її сателітів.

На жаль, у Полтавській облрадінині активно лобіюють рішення проліквідацію «Музею дальньої авіації»,який є комунальною установою.При цьому посилаються на потребуефективного використання ресур-сів місцевих громад. Напевно, за-криття такого зібрання та продажземлі під ним (або її оренда) є най-легшим і найшвидшим варіантомнаповнення бюджету. Але чи цесправді найвигідніше? І чи проба-

чать народних обранців за той не-обдуманий крок сучасники та на-щадки, котрим потрібна певна «ма-теріальна культура» для патріотич-ного виховання? Події на Донбасіще не навчили?

Звісно, не забудьте обговоритиз іншими свої враження від відвідинПолтави, заряджаючись енергією,прихованою у ситних галушкахіз м’ясом та інших автентичних наїд-ках на кшталт свинячої душенини,каш зі шкварками та різноманітнихсолінь, і запиваючи все це сирівце-вим квасом!

Підготував Геннадій КАРПЮК

А НА ДЕСЕРТ — ЛІТАКИ

ППооллттааввссььккиийй ммууззеейй ддааллььннььооїї ааввііааццііїї

ХХрреессттооввооззддввиижжееннссььккиийй ммооннаассттиирр ——ккооммаанндднниийй ппууннкк ККааррллаа ХХІІІІ

ГОЛОВНІ ПАМ’ЯТКИ ПОЛЯПОЛТАВСЬКОЇ БИТВИ

Десять гранітних монументів на місцях колиш-ніх редутів

Братська могила загиблих російських солдатів(1345 вояків)

Пам’ятник загиблим шведам від шведів(1909 р.)

Пам’ятник загиблим росіянам від шведів(1909 р.)

Пам’ятник, встановлений на місці переправиросійської армії через Ворсклу

Пам’ятник Петру I, встановлений перед входомдо музею (1915 р.)

Пам’ятник захисникам фортеці Полтава і ко-менданту О.С. Келіну (1909 р.)

Хрестовоздвиженський монастир (1650 р.), дерозташовувалася штаб-квартира Карла XII

Сампсоніївська церква, яку за унікальний роз-пис вважають єдиною у світі каплицею, побудо-ваною у стилі українського модерну

#37 {5466} 22 ВЕРЕСНЯ, 2016 23

ОГОЛОШЕННЯ

Військово-юридичний факультет Національного юридичного університету іменіЯрослава Мудрого оголошує конкурс на заміщення посад командування, науко-во-педагогічних працівників.

Посади, які підлягають заміщенню за конкурсом1.Заступник начальника факультету з матеріально-технічного забезпечення — началь-

ник відділення, посадовий оклад — 1590–1688 грн. Кваліфікаційні вимоги до кандидатів:посаду можуть обіймати особи офіцерського складу, які мають тактичний рівень військо-вої освіти, досвід роботи за фахом та досвід керівництва відповідними підрозділами(службами) у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділахвищих навчальних закладів.

2. Начальник кафедри військового управління та права, ШПК «полковник», посадовийоклад — 1560–1720 грн. Кваліфікаційні вимоги до кандидатів: посаду можуть обійматиособи офіцерського складу, які мають ступінь вищої освіти «магістр», оперативно-тактич-ний рівень військової освіти, науковий ступінь та/або вчене (почесне) звання, а такожстаж науково-педагогічної роботи не менше п’яти років.

3. Доцент кафедри військового управління та права, ШПК «підполковник», посадовийоклад — 1400–1500 грн. Кваліфікаційні вимоги до кандидатів: посаду можуть обійматиособи офіцерського складу, які мають ступінь вищої освіти «магістр», тактичний рівеньвійськової освіти, вчене звання доцента (старшого наукового співробітника) або науковийступінь, досвід науково-педагогічної роботи, знання англійської мови рівня СМР 2.

4. Старший викладач кафедри військового управління та права, ШПК «підполковник»,посадовий оклад — 1380–1460 грн. Кваліфікаційні вимоги до кандидатів: посаду можутьобіймати особи офіцерського складу, які мають вчене звання доцента (старшого науко-вого співробітника) або науковий ступінь.

5. Старший викладач кафедри військового управління та права, ШПК «підполковник»,посадовий оклад — 1380–1460 грн. Кваліфікаційні вимоги до кандидатів: посаду можутьобіймати особи офіцерського складу, які мають ступінь вищої освіти «магістр», тактичнийрівень військової освіти, без наукових ступенів і вчених звань, зі стажем науково-педаго-гічної роботи не менше п’яти років, проводять навчальні заняття і мають видані навчаль-но-методичні посібники;

висококваліфіковані фахівці з військ, органів військового управління або військових на-вчальних закладів (установ, організацій), які мають повну вищу освіту з освітньо-кваліфі-каційним рівнем магістра і здійснюють педагогічну, науково-педагогічну діяльність.

6. Викладач кафедри військового управління та права, ШПК «майор», посадовийоклад — 1180–1250 грн. Кваліфікаційні вимоги до кандидатів: посаду можуть обійматиособи офіцерського складу, які мають ступінь вищої освіти «магістр», тактичний рівеньвійськової освіти, без наукових ступенів і вчених звань, з досвідом науково-педагогічної(педагогічної) роботи, проводять навчальні заняття і мають видані навчально-методичніпосібники.

7. Викладач кафедри військового управління та права, ШПК «майор», посадовийоклад — 1180–1250 грн. Кваліфікаційні вимоги до кандидатів: посаду можуть обійматиособи офіцерського складу, які мають ступінь вищої освіти «магістр», тактичний рівеньвійськової освіти, висококваліфіковані фахівці з військ, органів військового управління,військових навчальних закладів (установ, організацій), що здійснюють педагогічну, на-уково-педагогічну діяльність.

8. Начальник кафедри загальновійськових дисциплін, ШПК «полковник», посадовийоклад — 1560–1720 грн. Кваліфікаційні вимоги до кандидатів: посаду можуть обійматиособи офіцерського складу, які мають ступінь вищої освіти «магістр», оперативно-тактич-ний рівень військової освіти, науковий ступінь та/або вчене (почесне) звання, а такожстаж науково-педагогічної роботи не менше п’яти років.

9. Заступник начальника кафедри загальновійськових дисциплін, ШПК «підполков-ник», посадовий оклад — 1513–1668 грн. Кваліфікаційні вимоги до кандидатів: посадуможуть обіймати особи офіцерського складу, які мають ступінь вищої освіти «магістр»,тактичний рівень військової освіти, науковий ступінь та/або вчене (почесне) звання, а та-кож стаж науково-педагогічної роботи не менше п’яти років.

10. Старший викладач кафедри загальновійськових дисциплін, ШПК «підполковник»,посадовий оклад — 1380–1460 грн. Кваліфікаційні вимоги до кандидатів: посаду можутьобіймати особи офіцерського складу, які мають вчене звання доцента (старшого науко-вого співробітника) або науковий ступінь.

11. Старший викладач кафедри загальновійськових дисциплін, ШПК «підполковник»,посадовий оклад — 1380–1460 грн. Кваліфікаційні вимоги до кандидатів: посаду можутьобіймати особи офіцерського складу, які мають ступінь вищої освіти «магістр», тактичнийрівень військової освіти, без наукових ступенів і вчених звань, зі стажем науково-педаго-гічної роботи не менше п’яти років, проводять навчальні заняття і мають видані навчаль-но-методичні посібники; висококваліфіковані фахівці з військ, органів військового управ-ління або військових навчальних закладів (установ, організацій), які мають повну вищуосвіту з освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра і здійснюють педагогічну, науково-пе-дагогічну діяльність.

12. Викладач кафедри загальновійськових дисциплін, ШПК «майор», посадовийоклад — 1180–1250 грн. Кваліфікаційні вимоги до кандидатів: посаду можуть обійматиособи офіцерського складу, які мають ступінь вищої освіти «магістр», тактичний рівеньвійськової освіти, без наукових ступенів і вчених звань, з досвідом науково-педагогічної(педагогічної) роботи, проводять навчальні заняття і мають видані навчально-методичніпосібники.

13. Викладач кафедри загальновійськових дисциплін, ШПК «майор», посадовийоклад — 1180–1250 грн. Кваліфікаційні вимоги до кандидатів: посаду можуть обійматиособи офіцерського складу, які мають ступінь вищої освіти «магістр», тактичний рівеньвійськової освіти, висококваліфіковані фахівці з військ, органів військового управління,військових навчальних закладів (установ, організацій), що здійснюють педагогічну, на-уково-педагогічну діяльність.

Для участі в конкурсі надсилаються такі документи (матеріали): рапорт за коман-дою; автобіографія; службова характеристика; службова картка; медична книжка; довід-ка про проходження військової служби; копії документів про освіту та кваліфікацію; витягіз Резерву на 2016 рік, копії документів про науковий ступінь, вчене звання; список науко-вих праць (винаходів) — за наявності.

Строк подання документів на розгляд конкурсної комісії — до 20 жовтня 2016 ро-ку. Документи надсилаються (подаються) на адресу: 61024, м. Харків, вул. Динамівська,Військово-юридичний факультет Національного юридичного університету імені ЯрославаМудрого.

Довідкові консультації телефоном: (067) 301-06-33.***

Список вакантних посад працівників Збройних Сил України Розрахунково-аналі-тичного центру Збройних Сил України

1. Інженер-лаборант фізико-хімічної лабораторії — 1 особа.Стаж роботи за фахом не обов’язковий.Кваліфікаційні вимоги до кандидатів: освіта відповідного професійного спрямування.2. Бухгалтер — 1 особа.Стаж роботи за фахом не обов’язковий.Кваліфікаційні вимоги до кандидатів: освіта відповідного професійного спрямування.3. Радіотелеграфіст — 1 особа.Стаж роботи за фахом не обов’язковий.Кваліфікаційні вимоги до кандидатів: освіта відповідного професійного спрямування.

***Квартирно-експлуатаційний відділ м. Чернігів ЗС України оголошує конкурс з від-

бору суб’єктів оцінної діяльності, які будуть залучені до проведення незалежногооцінювання з метою визначення ринкової вартості для розрахунку орендної платипри укладанні договору оренди нерухомого військового майна, що перебуваєна балансі КЕВ м. Чернігів.

Об’єкт: нежитлові приміщення будівлі комендатури загальною площею 32,0 кв.м, за ад-ресою: Чернігівська область, Чернігівський р-н, смт Гончарівське, в/м № 5, буд. № 101.

Орієнтовна дата оцінювання: 17.10.2016 р.До участі в конкурсі залучаються суб’єкти оцінної діяльності — суб’єкти господарюван-

ня, які відповідають та виконали вимоги пункту 9 розділу І Положення про конкурсний від-бір суб’єктів оціночної діяльності у випадках оренди нерухомого військового майна, за-твердженого наказом Міністерства оборони України від 06.04.2015 № 156 та зареєстро-ваного в Міністерстві юстиції 11.06.2015 за № 699/27144.

Учасники конкурсу для участі в конкурсі надсилають (або подають особисто) до КЕВм. Чернігів конкурсну документацію в запечатаному конверті з описом документів, щов ньому містяться. Копії документів, які подаються у складі конкурсної документації, заві-ряються позначкою «Згідно з оригіналом».

Конкурсна документація включає: заяву про участь у конкурсному відборі суб’єктівоцінної діяльності; копії установчих документів претендента; копії кваліфікаційних сві-доцтв оцінювача; копію сертифіката суб’єкта оцінної діяльності; копію свідоцтва провключення інформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оці-ночної діяльності; конкурсну пропозицію.

Конкурсна пропозиція подається окремо в запечатаному конверті з позначкою«Конкурсна пропозиція» і має містити:

1. Вартість виконання робіт.2. Строки виконання робіт з оцінювання (після отримання в повному обсязі необхідної

документації та інформації про об’єкт оцінювання) — не більше ніж 10 днів (у разі необ-хідності — 3 дні для доопрацювання звіту).

3. Умови розрахунків: оплату виконаних робіт здійснює третя сторона згідно з укладе-ним тристороннім договором, а саме — платник (потенційний орендар).

Конкурсна документація повинна надійти до комісії не пізніше ніж за чотири робочідні до оголошеної дати проведення конкурсу (включно) на адресу: м. Чернігів, вул.В.Дрозда (Любченка), 19, каб. № 5, до 16:00.

Конкурс відбудеться через 14 к/днів після опублікування цієї інформації в газетіо 10:00 за адресою: м. Чернігів, вул. В. Дрозда (Любченка), 19, тел./факс для довідок:(04622) 5-30-27.

***КЕВ м. Чернівці оголошує конкурс з відбору суб’єктів оцінної діяльності, які залу-

чатимуться до проведення незалежного оцінювання державного (військового) майнаНазва об’єкта оцінювання:— нежитлові приміщення першого поверху (№№ 1–34, 1–35, 1–36) та нежитлові примі-

щення підвалу (№№ 7–73, 7–82, 7–75, 7–74, 7–60, 7–61, 7–59, 7–58, 7–57, 7–56, 7–55,7–54, 7–53, 7–52, 7–51, 7–50, 7–49, 7–70, 7–69, 7–68, 7–67, 7–66, 7–65, 7–64, 7–63, 7–62,7–47, 7–48, 7–46, 7–76, 7–77, 7–78, 7–79, 7–80, 7–81, 7–83, 7–84, 7–85, 7–86, 7–87) загаль-ною площею 649,7 кв. м будівлі №4 (літ. А) військового містечка №101.

Місцезнаходження об’єкта: м. Чернівці, пл. Театральна, 6.Орган управління — Міністерство оборони України.Балансоутримувач: КЕВ м. Чернівці (вул. Українська, 43, м. Чернівці), тел.(0372)

52–57-50, факс (0372) 52–58-16.Мета проведення незалежної оцінювання: визначення ринкової вартості об’єкта з ме-

тою укладення договору оренди.Балансова залишкова вартість основних засобів: 5169753,00 грн станом

на 31.08.2016 р. (з них 649,7 кв. м — 282774,00 грн).Наявність об’єктів, що містять державну таємницю (так, ні): ні.Дата оцінювання (дата, на яку проводиться оцінювання майна): орієнтовна дата оці-

нювання 31.08.2016 року.Конкурсний відбір суб’єктів оцінної діяльності буде здійснюватися відповідно до Поло-

ження про конкурсний відбір суб’єктів оціночної діяльності у випадках оренди нерухомо-го військового майна, затвердженого наказом Міністерства оборони України від06.04.2015 №156 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.06.2015за №699/27144.

У конкурсі беруть участь суб’єкти оцінної діяльності, які:— отримали сертифікат суб’єкта оцінної діяльності, виданий відповідно до Закону

України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»,яким передбачено здійснення діяльності з оцінювання майна за напрямами оцінюваннямайна та спеціалізаціями в межах цих напрямів, що відповідають об’єкту оцінювання;

— мають чинне кваліфікаційне свідоцтво оцінювача за відповідними напрямками оці-

нювання майна та спеціалізаціями в межах таких напрямів, видане відповідно до ЗаконуУкраїни «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»;

— мають свідоцтво про включення інформації про оцінювача до Державного реєструоцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності, видане відповідно до Порядку ведення Дер-жавного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяльності, затвердженого наказомФонду державного майна України від 10.06.2013 №796, зареєстрованого в Міністерствіюстиції України 13.06.2013 за №937/23469;

— до встановленого в інформаційному повідомленні про оголошення конкурсу термінунадали документи, передбачені пунктом 4 розділу II цього положення.

Учасникам конкурсу потрібно подати в КЕВ м.Чернівці конкурсну документацію, якаскладається з конкурсної пропозиції та підтвердних документів. До підтвердних докумен-тів належать:

— заява про участь у конкурсному відборі суб’єктів оцінної діяльності (додаток 1 Поло-ження);

— копія установчих документів суб’єкта оцінної діяльності (для юридичних осіб);— копії кваліфікаційних свідоцтв оцінювача;— копія сертифіката суб’єкта оцінної діяльності;— копія свідоцтва про включення інформації про оцінювача до Державного реєстру оці-

нювачів та суб’єктів оціночної діяльності;— конкурсна пропозиція;— інформація про претендента (документ, який містить відомості про претендента що-

до його досвіду роботи, кваліфікації та особистого досвіду роботи оцінювачів, які працю-ють у його штатному складі та додатково залучаються ним, до незалежного оцінюваннямайна, зокрема однорідного майна тощо).

Конкурсна пропозиція претендента подається в окремо запечатаному конверті і маємістити пропозицію щодо вартості виконання робіт, калькуляції витрат, пов’язаних з ви-конанням робіт, а також терміну виконання робіт у календарних днях, який не перевищує5 календарних днів.

Конкурсна документація повинна надійти до КЕВ м. Чернівці не пізніше ніж за 4 робо-чі дні до оголошеної дати проведення конкурсу (включно).

Конкурсна документація подається в запечатаному конверті з описом підтвердних до-кументів, що містяться в конверті. На конверті необхідно зробити позначку «На конкурсз відбору суб’єктів оціночної діяльності», а також зазначити назву об’єкта, на який пода-но заяву про участь у конкурсі, та назву суб’єкта господарювання, який подає заяву.

Конкурс відбудеться 07.10.2016 року об 11.00 год. в Квартирно-експлуатаційному від-ділі м. Чернівці за адресою: м. Чернівці, вул. Українська, 43, (каб. №2).

Телефон для довідок: (0372) 52-88-03***

Оголошується конкурс з відбору суб’єктів оцінної діяльності нерухомого військо-вого майна, яке знаходиться на балансі ХУПС ім. Івана Кожедуба:

Відповідно до Положення про конкурсний відбір суб’єктів оціночної діяльності у випад-ках оренди нерухомого військового майна, затвердженого наказом Міністерства оборо-ни України від 06.04.2015р. № 156 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України11.06.2015р. за № 699/27144, по кожному об’єкту оцінювання окремо претендентина участь у конкурсах подають до КЕВ м. Харків конкурсну документацію в запечатано-му конверті з описом документів, що в ньому містяться. Копії документів, що подаютьсяу складі конкурсної документації, завіряються позначкою «Згідно з оригіналом» із зазна-ченням назви посади, ініціалів та прізвища особи, яка завіряє копію, її особистого підпи-су, дати завірення копії, засвідченої печаткою ( за наявності).

Конкурсна документація повинна надійти до комісії не пізніше ніж за 4 робочі днідо оголошеної дати проведення конкурсу (включно).

Конкурсна документація включає: заяву про участь у конкурсному відборі суб’єктівоцінної діяльності; копії установчих документів суб’єкта оцінної діяльності (для юридичнихосіб); копії кваліфікаційних свідоцтв оцінювача; копії сертифіката суб’єкта про включенняінформації про оцінювача до Державного реєстру оцінювачів та суб’єктів оціночної діяль-ності; конкурсну пропозицію.

Конкурсна пропозиція претендента подається в окремо запечатаному конверті з по-значкою «Конкурсна пропозиція» і має містити пропозиції щодо вартості виконання робіт,калькуляції витрат, пов’язаних з виконанням робіт, а також терміну виконання робіт, як-що він не визначений в інформації про проведення конкурсу; умови розрахунків (від-строчки платежів).

У випадку, якщо два або більше учасники конкурсу отримають однакову кількість ба-лів, комісія для визначення переможця конкурсу враховує додаткові критерії, до яких на-лежать: досвід учасника конкурсу з оцінювання такого майна; кількість та якість викона-них учасником конкурсу договорів щодо оцінювання майна, укладених з орендодавцями.

Конкурс відбудеться у КЕВ м. Харків за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, 61,об 11.00 через 14 днів після опублікування цієї інформації.

Телефон для довідок: (057) 700-44-63.***

Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевчен-ка (далі — Військовий інститут) згідно з вимогами Інструкції про порядок заміщен-ня вакантних посад командування (керівного складу), наукових, науково-педагогіч-них (педагогічних) працівників у вищих військових навчальних закладах, військо-вих навчальних підрозділах вищих навчальних закладів та науково-дослідних уста-новах Збройних Сил України на конкурсній основі, затвердженої наказом Міністер-ства оборони України та Міністерства освіти і науки України від 27.01.2015 №37/51оголошує конкурс на заміщення вакантних посад наукових та науково-педагогіч-них працівників Військового інституту.

1. Посади, які заміщуються особами офіцерського складу:1.1. Управління:науково-організаційне відділення:начальник відділення, ШПК «майор», посадовий оклад 1390 — 1480 грн.1.2. Військовий гуманітарно-лінгвістичний факультет:Кафедра військової педагогіки та психології:доцент, ШПК «підполковник», посадовий оклад 1400 — 1500 грн.Кафедра зарубіжної воєнної інформації:професор, ШПК «підполковник», посадовий оклад 1520 — 1640 грн; доцент, ШПК «під-

полковник», посадовий оклад 1400 — 1500 грн.1.3. Військовий факультет фінансів і права:Кафедра фінансового забезпечення військ:начальник кафедри, ШПК «полковник», посадовий оклад 1560 — 1720 грн; доцент,

ШПК «підполковник», посадовий оклад 1400 — 1500 грн; доцент, ШПК «підполковник»,посадовий оклад 1400 — 1500 грн; старший викладач, ШПК «підполковник», посадовийоклад 1380 — 1460 грн; старший викладач, ШПК «підполковник», посадовий оклад1380 — 1460 грн; старший викладач, ШПК «підполковник», посадовий оклад 1380 —1460 грн; викладач, ШПК «майор «, посадовий оклад 1180 — 1250 грн.

Кафедра тактики та загальновійськової підготовки:начальник кафедри, ШПК «полковник», посадовий оклад 1560 — 1720 грн; заступник

начальника кафедри, ШПК «підполковник», посадовий оклад 1513 — 1668 грн; доцент,ШПК «підполковник», посадовий оклад 1400 — 1500 грн; доцент, ШПК «підполковник»,посадовий оклад 1400 — 1500 грн; доцент, ШПК «підполковник», посадовий оклад1400 — 1500 грн; старший викладач — начальник служби радіаційного, хімічного, біоло-гічного захисту та екологічної безпеки, ШПК «підполковник», посадовий оклад 1380 —1460 грн; старший викладач — начальник служби пожежної безпеки, ШПК «підполков-ник», посадовий оклад 1380 — 1460 грн; старший викладач — начальник інженерноїслужби, ШПК «підполковник», посадовий оклад 1380 — 1460 грн; викладач, ШПК «май-ор», посадовий оклад 1180 — 1250 грн.

Кафедра топогеодезичного забезпечення:професор, ШПК «підполковник», посадовий оклад 1520 — 1640 грн; доцент, ШПК «під-

полковник», посадовий оклад 1400 — 1500 грн; старший викладач, ШПК «підполковник»,посадовий оклад 1380 — 1460 грн.

Кафедра правового забезпечення:начальник кафедри, ШПК «полковник», посадовий оклад 1560 — 1720 грн; професор,

ШПК «підполковник», посадовий оклад 1520 — 1640 грн; доцент, ШПК «підполковник»,посадовий оклад 1400 — 1500 грн; старший викладач, ШПК «підполковник», посадовийоклад 1380 — 1460 грн; викладач, ШПК «майор», посадовий оклад 1180 — 1250 грн.

Кафедра фізичного виховання, спеціальної фізичної підготовки та спорту:начальник кафедри — начальник фізичної підготовки і спорту, ШПК «полковник», по-

садовий оклад 1560 — 1720 грн; старший викладач, ШПК «підполковник», посадовийоклад 1380 — 1460 грн; старший викладач, ШПК «підполковник», посадовий оклад1380 — 1460 грн; викладач, ШПК «майор», посадовий оклад 1180 — 1250 грн; викладач,ШПК «майор», посадовий оклад 1180 — 1250 грн.

2. Посади, які заміщуються працівниками Збройних Сил України:2.1. Військовий факультет фінансів і права:Кафедра фінансового забезпечення військ:професор кафедри, посадовий оклад 4960 грн.Кафедра тактики та загальновійськової підготовки:професор кафедри, посадовий оклад 4960 грн.Кваліфікаційні вимоги до кандидатів:На посаду начальника кафедри Військового інституту можуть призначатися особи, які

мають, як правило, вчене звання (науковий ступінь), оперативно-тактичний рівень війсь-кової освіти, а також стаж науково-педагогічної (наукової) роботи не менше 5 років.

На посаду заступника начальника кафедри Військового інституту можуть призначати-ся особи, які мають, як правило, вчене звання (науковий ступінь), а також стаж науко-во-педагогічної (наукової) роботи не менше 5 років.

На посаду професора у Військовому інституті можуть призначатися особи, які, як прави-ло, мають: учене звання професора або науковий ступінь доктора наук зі стажем науко-во-педагогічної (наукової) роботи не менше 3 років; учене звання доцента (старшого науко-вого співробітника) і науковий ступінь кандидата наук зі стажем науково-педагогічної (на-укової) роботи не менше 5років; учене звання доцента (старшого наукового співробітника)без наукового ступеня зі стажем науково-педагогічної (наукової) роботи не менше 10 років.

На посаду доцента у Військовому інституті можуть призначатися, як правило, особи: якімають учене звання доцента (старшого наукового співробітника) або науковий ступінь,досвід науково-педагогічної (наукової) роботи; старші викладачі та викладачі без науко-вих ступенів і вчених звань, які мають не менше 10 років стажу науково-педагогічної (на-укової) роботи, проводять навчальні заняття і мають видані навчально-методичні посіб-ники та наукові праці; висококваліфіковані фахівці з військ, органів військового управлін-ня, органів державної влади та місцевого самоврядування або військових навчальних за-кладів (установ, організацій), які мають вищу освіту за освітнім рівнем магістра і здійсню-ють педагогічну, науково-педагогічну (наукову) діяльність.

На посаду старшого викладача у Військовому інституті можуть призначатися, як пра-вило, особи: які мають вчене звання доцента (старшого наукового співробітника) або на-уковий ступінь кандидата наук; викладачі без наукових ступенів і вчених звань, які маютьне менше 5 років стажу науково-педагогічної (педагогічної, наукової) роботи, проводятьнавчальні заняття і мають видані навчально-методичні посібники; висококваліфікованіфахівці з військ, органів військового управління, органів державної влади та місцевогосамоврядування, військових навчальних закладів (установ, організацій), які мають вищуосвіту за освітнім рівнем магістра і здійснюють педагогічну, науково-педагогічну (науко-ву) діяльність.

На посаду викладача у Військовому інституті можуть призначатися випускники ад’юн-ктури (аспірантури), а також особи, які мають вищу освіту за освітнім рівнем магістра.

Посада начальника науково-організаційного відділення заміщується, як правило, особа-ми, які мають науковий ступінь доктора (кандидата) наук, вчене звання професора (стар-шого наукового співробітника, доцента) та досвід організації науково-дослідної роботи.

Перевага надається особам, які мають статус учасника бойових дій.Для участі в конкурсі подаються такі документи:для офіцерів:рапорт за командою; автобіографія; копії документів про освіту та кваліфікацію; служ-

бова характеристика; службова картка; медична книжка; довідка про проходження війсь-кової служби; копії документів про науковий ступінь, учене звання — за наявності; спи-сок наукових праць (винаходів) — за наявності; копія посвідчення учасника бойових дій —за наявності.

для працівників:заява; автобіографія; копії документів про освіту та кваліфікацію; характеристика з міс-

ця роботи (у разі, якщо особа на момент подачі документів перебуває у трудових відно-синах); копія паспорта; копія трудової книжки; копії документів про науковий ступінь, уче-не звання — за наявності; список наукових праць (винаходів) — за наявності; копія по-свідчення учасника бойових дій — за наявності.

Останній день прийому документів кандидатів для участі в конкурсі на заміщення ва-кантних посад наукових та науково-педагогічних працівників Військового інституту —21.10.2016.

Документи подавати за адресою: 03680, м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 81.***

На виконання доручення заступника Міністра оборони України — керівника апа-рату від 16.09.2016 № 17797/з/2 Міністерство оборони України оголошує конкурсна заміщення вакантних посад керівників державних підприємств, що належатьдо сфери управління Міністерства оборони України та функціональне управлінняякими покладено на Головне управління майна та ресурсів.

Концерн «Техвоєнсервіс»Юридична адреса: Україна, 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6.Місцезнаходження: Україна, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24.Телефони: (044) 483-67-66, (044) 483-05-62-ф.Основні напрямки діяльності: технічне обслуговування та ремонт автотранспортних

засобів, торгівля автотранспортними засобами, дослідження й експериментальні розроб-ки в галузі природничих і технічних наук, ремонт та технічне обслуговування машині устаткування.

Державне підприємство «Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат»Юридична та фактична адреса: 76014, м. Івано-Франківськ, вул. Л. Ребета, 6.Телефон: (03422) 3-25-02-ф.Основні напрямки діяльності: лісове господарство та пов’язані з ним послуги; лісниц-

тво та лісозаготівлі, одержання продукції лісового господарства, надання послуг у лісо-вому господарстві, виробництво дерев’яної тари, столярні та теслярські роботи, вироб-ництво інших виробів з дерева.

Державне підприємство Міністерства оборони України «Харківське управлінняначальника робіт»

Юридична та фактична адреса: 61064, м. Харків, вул. Цементна, 2.Основні напрямки діяльності: капітальне будівництво, здійснення капітального і по-

точного ремонту казармено-житлового фонду та комунальних споруд.Державне підприємство Міністерства оборони України «Київське управління на-

чальника робіт»Юридична адреса: 03049, м. Київ, вул. Курська, 13-а.Місцезнаходження: м. Київ, Аеродромна, 11.Телефон: (044) 242-03-59 ф.Основні напрямки діяльності: капітальне будівництво, здійснення капітального і по-

точного ремонту казармено-житлового фонду та комунальних споруд.Перелік документів, які надаються комісії разом із заявою на ім’я голови постій-

но діючої комісії з проведення конкурсного відбору керівників суб’єктів господарю-вання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністер-ства оборони України:

2 фотокартки 3х4 см; автобіографія, написана власноруч, резюме; конкурсна пропозиція;належним чином завірені: копія документа, що посвідчує особу, копія картки фізичної

особи — платника податків, копія військового квитка (для військовозобов’язаних), копіятрудової книжки, копії посвідчень про нагородження державними нагородами, копії по-свідчень про присвоєння почесних звань, копія документа про повну вищу освіту, науко-вий ступінь, вчене звання, підвищення кваліфікації; згода на обробку персональних да-них; заповнений аркуш обліку кадрів (особова картка працівника ф. № П-2); довідка простан здоров’я Ф 133/о; довідка про відсутність судимості; інформація про досвід успішноїроботи з управління підприємством; рекомендації та інші документи на розсуд претен-дента.

Кваліфікаційні вимоги до претендентівПовна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Післядиплом-

на освіта в галузі управління. Стаж роботи за професіями керівників нижчого рівня —не менше 5 років.

Вимоги до конкурсної пропозиціїВідповідно до пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2008 р.

№ 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб’єктів господарювання дер-жавного сектору економіки».

Термін подання документів до конкурсної комісії — протягом 30 календарних дніввід дня опублікування оголошення.

Документи подаються на адресу: 03168, м. Київ-168, Повітрофлотський проспект, 6.Департамент кадрової політики Міністерства оборони України, електронна адреса:dkp2016@ukr.net.

Місце проведення конкурсного відбору — приміщення № 223 Головного управліннямайна та ресурсів за адресою: м. Київ, вул. Перемоги, 55/2.

Проведення конкурсного відбору — до 14.12.2016, дата оголошення результатів кон-курсного відбору — до 16.12.2016.

За довідками слід звертатися за телефонами:у Департаменті кадрової політики Міністерства оборони України — (044) 454-43-97;у Головному управління майна та ресурсів — (044) 454-74-36.Інформацію, що стосується фінансово-економічного стану підприємств — баланс (фор-

ма №1), звіт про фінансові результати (форма № 2), звіт про рух коштів (форма № 3), звітпро власний капітал (форма № 4), примітки до річної фінансової звітності (форма № 5) —надано на WEB-сторінці інтернет-порталу Міністерства оборони України у розділі «Кадро-ва політика, відбір керівників ДП МОУ, оголошення».

***Оголошення про проведення конкурсного відбору на заміщення вакантних посад

керівників держпідприємств, що належать до сфери управління МОУ та функціо-нальне управління якими покладено на Головне управління майна та ресурсів МОУ

Відповідно до Порядку проведення конкурсного відбору керівників суб’єктів господарю-вання державного сектору економіки, затвердженого постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 03.09.2008 № 777 Міністерство оборони України оголошує конкурсний відбірна посади керівників державних підприємств.

Концерн «Військессетменеджмент»Юридична адреса: Україна, 03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6.Місцезнаходження: Україна, 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 13/24.Телефон: (044) 483-46-91-ф.Основні напрями діяльності Державного господарського об’єднання: управління та ор-

ганізація роботи підпорядкованих учасників концерну, до складу якого входять підприєм-ства будівельної, лісової галузей.

Державне підприємство Міністерства оборони України «Одеський завод буді-вельних матеріалів»

Юридична адреса: Україна, 65039, м. Одеса, 4-й Басейний провулок, 7.Телефони: (048) 796-28-42.Основні напрями діяльності: виробництво залізобетонних конструкцій, виробів та мате-

ріалів для будівництва.Державне підприємство Міністерства оборони України «Південьвійськбуд»Юридична адреса: 65058, м. Одеса, вул. Армійська, 18А.Телефони: (048) 734-22-28, (048) 734-22-28, (097) 305-42-89.Основні напрями діяльності: ремонт та будівництво житлового і казарменого фонду Мі-

ністерства оборони України.Перелік документів, які надаються комісії разом із заявою на ім’я голови постій-

но діючої комісії з проведення конкурсного відбору керівників суб’єктів господарю-вання державного сектору економіки, що належать до сфери управління Міністер-ства оборони України:

2 фотокартки 3х4 см; автобіографія, написана власноруч, резюме; конкурсна пропозиція;належним чином завірені: копія документа, що посвідчує особу, копія картки фізичної

особи — платника податків, копія військового квитка (для військовозобов’язаних), копіятрудової книжки, копії посвідчень про нагородження державними нагородами, копії по-свідчень про присвоєння почесних звань, копія документа про повну вищу освіту, науко-вий ступінь, вчене звання, підвищення кваліфікації; згода на обробку персональних да-них; заповнений аркуш обліку кадрів (особова картка працівника ф. № П-2); довідка простан здоров’я Ф 133/о; довідка про відсутність судимості; інформація про досвід успішноїроботи з управління підприємством; рекомендації та інші документи на розсуд претен-дента.

Кваліфікаційні вимоги до претендентівПовна вища освіта відповідного напряму підготовки (магістр, спеціаліст). Післядиплом-

на освіта в галузі управління. Стаж роботи за професіями керівників нижчого рівня —не менше 5 років.

Вимоги до конкурсної пропозиціїВідповідно до пункту 18 постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2008 р.

№ 777 «Про проведення конкурсного відбору керівників суб’єктів господарювання дер-жавного сектору економіки».

Термін подання документів до конкурсної комісії — протягом 30 календарних дніввід дня опублікування оголошення.

Документи подаються на адресу: 03168, м. Київ-168, Повітрофлотський проспект, 6.Департамент кадрової політики Міністерства оборони України, електронна адреса:dkp2016@ukr.net.

Місце проведення конкурсного відбору — приміщення № 223 Головного управліннямайна та ресурсів за адресою: м. Київ, вул. Перемоги, 55/2.

Дата проведення конкурсного відбору — до 11.11.2016 р., дата оголошення резуль-татів конкурсного відбору — протягом трьох днів після його завершення.

За довідками слід звертатися за телефонами:у Департаменті кадрової політики Міністерства оборони України — (044) 454-43-97;з питань фінансово-економічного стану підприємства: у Головному управлінні май-

на та ресурсів Міністерства оборони України — (044) 454-74-36, (044) 454-74-28 (29).Інформацію, що стосується фінансово-економічного стану підприємств — баланс (фор-

ма № 1), звіт про фінансові результати (форма № 2), звіт про рух коштів (форма № 3),звіт про власний капітал (форма № 4), примітки до річної фінансової звітності (форма№ 5) — надано на WEB-сторінці інтернет-порталу Міністерства оборони України у розді-лі «Кадрова політика, відбір керівників ДП МОУ, оголошення».

№

п/п

Найменування об'єкта оцінювання,

площа, місцезнаходження (адреса,

в/м), балансоутримувач (назва, код

за ЄДРПОУ, контактний телефон)

Орієнтована

дата оцінюванняМета проведення оцінювання

1.

Частина нежитлового приміщення

будівлі № 6 нерухомого військового

майна загальною площею 2,0 м2 за

адресою: м.Харків, вул. Кримська, 5,

в/м № 215, що перебуває на балансі

ХУПС ім. Івана Кожедуба, 24980799,

тел. (057) 704-96-29

На поточну датуВизначення вартості об'єкта з

метою передачі в оренду

2.

Частина нежитлового приміщення

будівлі № 28 нерухомого військового

майна загальною площею 2,0 м2 за

адресою: м.Харків, вул. Динамівська,

4, в/м № 170, що перебуває на

балансі ХУПС ім. Івана Кожедуба,

24980799, тел. (057) 704-96-29

На поточну датуВизначення вартості об'єкта з

метою передачі в оренду

ЗАЛИШАЙТЕСЯ З НАМИ

РЕДАКЦІЙНА КОЛОНКА ЗАСНОВНИК – МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Рeєстраційне свідоцтво КВ № 2026 від 25.06.1996 р.

Газета надрукована у друкарні ТОВ «Мега-Поліграф»(вул. Марка Вовчка, 12/14, м. Київ, 04073).

Наклад 32953 Замовлення 49480

Ціна вроздріб – договірна

Головний редактор Роман ДРАПАК

Чергові по номеру — Генадій КАРПЮК,Володимир КОРНІЯКА

Провідний літературний співробітник — Наталія ШАРОЙКО

Адреса редакції: вул. Мельникова, 24, м. Київ, 04050

e-mail: n_army@army.kiev.ua

http://www.na.mil.gov.ua

Відділ передплати: тел.: (044) 489-50-12

— Реклама редакції (подається безкоштовно)

— Реклама платна

Листування з читачами

тільки на сторінках газети.

Відповідальність за достовірність

інформації та реклами несуть автори

та рекламодавці. Редакція може

не поділяти погляди автора.

При передруку матеріалів посилання

на «Народну армію» обов’язкове.

Рр

Р

Сканворд підготував Василь СОЛТИС, Тернопіль

— Люба, діа-лог ще можли-вий, чи ти такивже однознач-но права?

***Вбігає старший сержант

на ВОП:— Хто сказав моїй нареченій,

що кожна стрічка на погоніозначає дитину?!

***Дружина чоловікові:— Бачиш цю людину на фото-

графії?— Так.— О шостій вечора забереш її

з дитячого садка!***

Коли поруч з вами у п’яти осібвзуття таке, як у вас, — цене мода, це армія!

СМІЄМОСЬ, ОТЖЕ, НЕ ЗДАЄМОСЬ!

ВИСЛОВИ ВІДОМИХЛЮДЕЙ

• Ми любимо життя не тому,

що звикли жити, а тому що

звикли любити. ВВііллььггееллььмм ННііццшшее

• Життя — це квітка, для якої

кохання є медом.ВВііккттоорр ГГююггоо

• Поки ти кохаєш, ти живий.ВВііттаалліійй ГГииббеерртт

• Тільки кохання породжує жит-

тя.ІІррввііннгг ССттооуунн

• Кохання наповнює життя зміс-

том,.. а з появою сенсу життя

обов’язково з’являється май-

бутнє.ССеерржж ГГууддммаанн

• Наука навчила нас продовжу-

вати життя. Тепер ми повинні

навчитися робити це довге жит-

тя гідним.ХХееллеенн ХХееййеесс

«КВІТКА НА КАМЕНІ»ТАК НАЗИВАЮТЬ МІСТО КАМ’ЯНЕЦЬ-ПОДІЛЬСЬКИЙ, ДЕ ДІЄ НАЦІОНАЛЬНИЙ

ІСТОРИКО-АРХІТЕКТУРНИЙ ЗАПОВІДНИК «КАМ’ЯНЕЦЬ»

Свого часу за результатами загально-національної акції країна визначила «7історико-архітектурних чудес України»,якими стали: Національний історико-

архітектурний заповідник «Кам’янець»,Києво-Печерська Лавра, Державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця»,Національний дендрологічний парк «Софіївка»,Херсонес Таврійський, Софія Київськата Національний заповідник-острів «Хортиця».

«Народна армія» вирішила познайомити чита-чів із переможцями. І першим стане Національ-ний історико-архітектурний заповідник«Кам’янець», розташований у місті Кам’янець-Подільському Хмельницької області.

Площа заповідника становить 121 гектар. Цепередусім Старе місто, затиснене в петлі річкиСмотрич, а також прилеглий каньйон Смотри-ча, Замковий міст, комплекс Старого і Новогозамків.

Взагалі Кам’янець Подільський — це місто, щозберегло дух середньовіччя. Захоплює тутсправді все — від ландшафту і містобудівноїструктури середньовічного міста до спілкуванняз місцевими мешканцями, які завжди допомо-жуть порадами, а якщо потрібно — навіть прове-дуть туристів до визначних місць.

Однією ж із найвідоміших частин Національно-го історико-архітектурного заповідника«Кам’янець» є Кам’янець-Подільська фортеця,яка складається зі Старої та Нової фортець. До їїскладу входять одинадцять башт, кожна з якихмає свою назву й історію. Наприклад, найвищабашта названа Папською, адже була збудованана кошти, надіслані Папою Римським Юлієм II.Ще її називають Кармелюковою, бо в ній тричібув ув’язнений український народний геройУстим Кармелюк. У Чорній (кутовій) вежі є кри-ниця завглибшки 40 м і діаметром 5 м, видовба-на у скелі. В її стінах збереглося величезне де-рев’яне колесо з пристроєм для підняття водина поверхню. Криницю ще називають борговоюямою. Вважається, що якщо вдасться через гра-ти закинути в неї монету, то вам пробачать усіборги, а грошей ставатиме дедалі більше. У кім-наті коменданта можна отримати офіційну ґра-моту про відвідини замку. А в підземеллі можнаспробувати себе в ролі середньовічного воїна,пострілявши з лука.

Також у підземеллях Замкового комплексурозміщено експозиції, що відтворюють сторінкиісторії. Приміром, у західному бастіоні реконст-руйовано панораму оборони замку 1672 року підчас турецької навали. У східному бастіоні до ва-

шої уваги експозиція, присвячена історії легкоїметальної зброї на Поділлі, де можна вистрілитиз арбалета, почуваючись середньовічним вої-ном. До нашого часу збереглася система ходіві казематів.

Кам’янець-Подільську фортецю можна відвіду-вати в будь-який час та будь-якої пори року. Осо-бисто раджу побувати у фортеці вдень та ввече-рі. Адже саме після заходу сонця вмикаєтьсяосвітлення, і її башти сяють червоним кольором.Це справді неймовірна краса.

Підготувала Олена КРУГЛЄНЯ

ННааццііооннааллььнниийй ііссттооррииккоо��ааррххііттееккттууррннииййззааппооввіідднниикк ««ККаамм’’яяннееццьь»»