Липень 2017 July 2017

Українська Православна Церква св. Апостола Андрія Первозванного

Ukrainian Orthodox Church of St. Andrew the Apostle 1630 Dupont Street, Toronto, Ontario M6P 3S7

о. Василь Федів Fr. Vasyl Fediv (289) 232-8092

Церковна канцелярія Church Office (416) 766-7511

www.standrewuoc.ca office@standrewuoc.ca

о. Юрій Гнатів – емерит Fr. George Hnatiw – emeritus

Вітаємо вас у церкві св. Андрія Первозванного, яка є частиною східньої єпархії Української Православної Церкви Канади. Наша парафія об’єднує вірних різноманітного походження, як тих що уроджені в Канаді, так і тих, що прибули з України. Ми запрошуємо всіх приєднатися до нашої парафіяльної родини і бути учасниками літургічного та громадського життя церкви.

Богослуження відбуваються кожної неділі та в святкові дні, як показує розклад у цьому бюлетені. Для особливих служб (вінчання, хрещення, похорони, освячення дому і т.п.), просимо звертатись до о. Василя або в церковну канцелярію.

Замовлення молитви за живих чи покійних під час літургії можна зробити при вході у церкву, де продаються свічки.

Нагадуємо тим, що бажають прийняти Святе Причастя, про необхідність приготувати себе постом і сповіддю (немовлята та діти до 7-ми років причащаються без посту або сповіді). Чин сповіді звершується перед початком кожної літургії.

Церковна заля є до винайму. Будь ласка звертайтесь у церковну канцелярію.

Автопарк знаходиться недалеко на північ від церкви, біля публічної школи на Edwin Avenue.

Welcome to St. Andrew’s Ukrainian Orthodox Church, which is part of the Eastern Eparchy of the Ukrainian Orthodox Church of Canada. Our parish unites faithful from a wide variety of backgrounds, both those born in Ukraine and in Canada. We invite everyone to join our parish family, and to take part in our rich liturgical and community life.

Divine services are celebrated every Sunday and feast day, as shown on the schedule in this newsletter. For special observances (baptisms, weddings, funerals, house blessings, etc.), please contact Fr. Vasyl directly or inquire at the church office.

Requests for prayers for the living or the departed during the liturgy may be submitted at the front of the church, where candles are sold.

In accordance with Orthodox practice, those wishing to participate in Holy Communion must prepare themselves through fasting and confession (except infants and children under age 7). Confession is offered prior to the start of every liturgy.

The church hall is available for rent. Please inquire at the church office.

There is extra parking immediately north of the church, at the public school on Edwin Avenue.

Всупереч логіці

За що людині посилаються нещастя? Як один Бог може бути в Трьох

Особах? Чи не протирічить свобода волі людини всемогутності Бога?

Людина, котра навертається до Церкви, може подумати, що там

є однозначні відповіді на будь-які запитання, а сама Церква володіє

універсальним ученням на всі випадки життя. Але такої логічно

стрункої системи Церква не має. Чи потрібна вона?

Будь-яке вчення про Бога намагається описати реальність, яка

значно перевершує можливості пізнання людини. Чи можемо

ми уявити, що означає існувати поза часом? Бог, по великому рахунку,

не піддається опису людською мовою. Недарма Діонисій Ареопагіт

до всього, що говориться про Бога, волів додавати префікс “над-”:

Надблаго, Надсутність, Наджиття, Надмудрість. Навряд ці слова

точніше кажуть про Бога, ніж просто “життя”, “мудрість”, “благо” –

вони просто не дають забути, що це таке життя, така мудрість, про які

ми й уявлення не можемо мати. Тому навряд можна очікувати, що така

реальність виявиться підвладною законам людської логіки.

Павло Флоренський узагалі вважав, що будь-яка істина обов’язково

антиномічна, тобто складається із взаємовиключних тверджень.

Можливо, отець Павло надто схематично підійшов до питання,

та безсумнівно, що Божественна істина, виражена людськими словами,

необов’язково повинна бути витримана в канонах людської логіки.

Біблійні автори ніколи не переймалися несуперечливістю того,

що вони писали. Апостол Павло міг написати: зі страхом

та тремтінням виконуйте своє спасіння, бо то Бог викликає у вас

і хотіння, і чин за доброю волею Своєю (Флп. 2:12-13). В одній частині

фрази він закликає до вільного та відповідального звершення свого

спасіння, а в – іншій вказує на те, що від людини прагнення спасіння

не залежить, а саме Бог творить в людині прагнення до спасіння.

Автори Святого Письма завжди більше переймалися динамікою

стосунків з Богом, а не систематизацією вчення. Якби наше спасіння

залежало від стрункої доктрини, то вона неодмінно містилася б у Біблії.

Проте ми її не знайдемо там.

Побудовою несуперечливих систем вчення про Бога зайнялося

шкільне богослов’я. Здається, за поняттями європейської культури, воно

вчинило стосовно Творця світу дещо неввічливо. Виховані люди

не стануть говорити про присутню людину в третій особі. А вчення про

Бога, утверджуючи Його всюдисущість, міркує про Нього в третій особі

так, ніби Його немає поруч.

Писання каже, що поводитися так, ніби Бога тут немає, – божевілля

та нечестя. Коли читаємо: безумний говорить у серці своїм: “нема

Бога” (Пс. 13:1), слід розуміти, що йдеться не про класичного атеїста,

котрий заперечує існування невидимого духовного світу взагалі.

Йдеться або про того, хто пристав до язичництва й каже: “Немає

Елогіма, проте є астарти та ваали”, або ж про нечестивого, котрий каже:

“Елогім далеко, Його тут немає, Він не чує і не відплатить”. Дух такого

нечестя – нечутливості до присутності Божої – відчутний у всіх ученнях

про Бога. “Отечник” доніс до нас правдиве спостереження одного

з древніх отців: “Читання тонких досліджень про Бога висушує сльози

та проганяє від людини розчулення”. Автори книг Святого Письма,

думаючи про Бога, відчувають подив перед Його могутністю

та мудрістю, трепет від своєї нечистоти на тлі святості Бога, розкаяння

у своїх гріхах. Думка про Бога для них завжди на перше місце виводить

живі стосунки з Богом.

Це знають і подвижники. Йосиф Ісихаст так писав в одному

з листів: “Якщо не бачиш сліз, що течуть щоразу при згадці про Бога,

то ти хворий на невідання, від якого народжуються гордощі та стає

жорстокішим серце”. Неможливо думати про Господа й займатися

вибудовування системи, а не власних стосунків із Ним. Саме тому

найкраще богослов’я – молитва. Про це ще в давні часи сказав авва

Євагрій: “Якщо ти богослов, то будеш молитися істинно, а якщо істинно

молишся, то ти богослов”.

Ставлення Бога до людини – це, в першу чергу, любов. Про любов

найкраще може сказати поезія та музика, а не наука. Здається, саме

Архангел. Собор Святої Софії, Київ

це мав на увазі отець Oлександр

Шмеман, коли писав: “Богослови

пов’язали свою долю – зсередини –

з ‘ученістю’. А їм значно більше

по дорозі з поетами, з мистецтвом”.

Поезія це не римовані рядки.

Поезія – це геніальна здатність

у стислих та містких образах

схопити й передати саму сутність.

Усе Святе Письмо є грандіозним

поетичним творінням що в ньому

Бог через поетичні образи відкривав

Себе людині. Слід направду бути

поетом, щоб у ягняті, якого заколювали на Пасху, впізнати жертву

Христа, щоб у розкинутих на молитві руках Мойсея побачити образ

Хреста, щоб у піднесеному Мойсеєм мідному змії упізнати образ

розіп’ятого Месії.

Якщо найкраще богослов’я – молитва й поезія, то найкращий

богослов сучасності, як на мене, – святитель Миколай Сербський.

Певне, в жодного з сучасних церковних письменників немає такої

образності і такої молитовності в міркуваннях про Бога та людину,

як у святителя Миколая в “Молитвах на озері” та “Думках про добро

і зло”. Мене давно бентежило питання: навіщо існують таргани, воші,

паразити, віруси й інша нечисть? Навіщо благий Бог їх створив? Жодна

богословська схема не давала задовільної відповіді. А святитель

Миколай пише:

До того часу, поки людина людині – вовк, будуть вовки.

Доки людина людині – п’явка, будуть п’явки.

До того часу, поки душа людська, прив’язана до земного, повзе землею,

повзатимуть землею змії.

Одним словом, до того часу, поки людина примножуватиме своє

безбожжя та свою аморальність,

природа примножуватиме відповідні їм образи зла.

У цих образах немає задовільної, за інтелектуальними мірками,

відповіді. Та в них відчувається Божа премудрість, премудрість світу,

влаштованого Ним на згарищі раю. І запитання саме собою втрачає

гостроту, воно більше не потребує відповіді. Той-таки отець Oлександр

Шмеман казав, що Православ’я не дає відповіді на всі запитання

і не вирішує проблеми, але знімає їх у досвіді пізнання Бога.

Згадується старозавітний праведник Іов. Коли його спіткали

нещастя та випробування, Іов нічого так не прагнув, як особисто

поставити Богові запитання “чому? за що?” Друзі Іова, “втішаючи”,

наговорили йому кілька богословських трактатів про праведні суди

Божі, про гріх і покарання за гріх, про незбагненність задумів Божих.

Та Іова трактати не втішали. Він усе стогнав: “Моє око до Бога

сльозить! І нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином

людським і ближнім його!”

Наприкінці цієї історії Бог являється Іову і називає його

праведнішим за друзів-богословів. І думаю, саме тому, що друзям було

досить їхніх богословських теорій, а Іову був потрібний живий Бог.

Але, головне, Бог не дає Іову відповіді на його запитання. Він називає

запитання Іова безглуздими і Сам запитує Іова: Де ти був, коли землю

основував Я? Розкажи, якщо маєш знання . . . На чім підвалини

її оперто, або хто поклав камінь наріжний її, коли разом співали всі

зорі ранкові та радісний окрик здіймали всі Божі сини?

“Тільки послухом уха я чув був про Тебе; а тепер моє око ось

бачить Тебе; тому я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі”, – так

визнає Іов, що він уже не питає Бога про те, за що Він послав йому такі

випробування. Ця особиста зустріч з Богом зняла для Іова всі його питання.

Навіщо тоді взагалі нескінченні міркування про Бога? Навіщо

потрібні богослов’я, катехізис? Вони потрібні не для того, щоб

відповісти на всі запитання й вирішити всі проблеми. І не для того, щоб

дати людині систему світогляду. Вони потрібні лише для того, щоб

улаштувати зустріч людини та Господа, допомогти людині уникнути

всіх інтелектуальних пасток, пройти повз ідолів та фальшивих богів –

і дійти до істинного Бога.

Слід пам’ятати, що досвід стосунків людини з Богом не вкла-

дається в рамки логічних схем. Про цей досвід краще оповідають

поетичні образи Писання, ніж наукоподібні побудови. Сократ колись

казав, що займається тим самим, що й повитуха, тобто допомагає людям

народжувати потрібні думки. А богослов’я та все, що говорить про

Бога, повинно бути подібне до підготовки шлюбного бенкету душі

людської – і Бога. У Середні віки хтось сказав, що філософія –

це служниця богослов’я. Хочеться перефразувати цю думку і саме

богослов’я назвати слугою Небесного Отця. Якщо богослов’я не ставить

людину перед Богом, якщо розмови про Бога не спрямовані на зустріч

із Ним, то всі вони – лише порожнє повторення слова “халва”, від

котрого солодше не стане.

Архімандрит Савва (Гамалій)

“Місіонерські листи”

святителя Миколи Сербського

Лист 18 – П. Ю., на запитання, навіщо перед іконою запалюється

лампадка

По-перше, тому, що віра наша є світло. Сказав Христос: Я світло

світу. Світло лампадки нагадує нам про те світло, яким Спаситель

освітлює наші душі.

По-друге, для того, щоб нагадати нам про світлу вдачу святого,

перед іконою якого ми запалюємо лампадку. Тому що святі названі

синами світла.

По-третє, для того, щоб служити нам докором за наші темні справи,

злі помисли й бажання, і для того, щоб покликати нас на шлях

євангельського світла, щоб ми з більшою ревністю піклувалися про

виконання заповіді Спасителя: Так хай світить світло ваше перед

людьми, щоб вони бачили ваші добрі вчинки.

По-четверте, щоб стала вона нашою малою жертвою Господу, Який

всього Себе приніс у жертву за нас, малим знаком великої вдячності й

світлої нашої любові до Того, у Кого в наших молитвах ми просимо

життя, здоров’я і спасіння – усього того, що може дати одна тільки

безмежна Небесна Любов.

По-п’яте, щоб залякати сили зла, які нападають на нас іноді й під час

молитви, відводячи наші думки від Творця. Тому що сили зла люблять

пітьму й тремтять від світла, особливо того, котре служить Богові й

угодникам Його.

По-шосте, щоб спонукати нас до жертовності. Подібно до того як

горять у лампадці єлей і ґніт, покірні нашій волі, так само хай горять

полум’ям любові й наші душі, у всіх стражданнях покірні волі Божій.

По-сьоме, щоб нагадувати нам про те, що як лампадка не може

запалитися без нашої руки, так і серце наше, ця наша внутрішня

лампадка, не зможе зайнятися без святого вогню Божественної

благодаті, навіть якщо буде наповнене воно всякими чеснотами. Бо

чесноти наші – пальне, яке запалює Своїм вогнем Господь.

Missionary Letters of

Saint Nikolai Velimirovich

Letter 18 – To Mister P.J. Who Asks, “Why Is a Vigil Lamp Lit in Front

of the Icons?”

First, because our faith in Christ is the light. Christ said, “I am the light

of the world”. The light of the vigil lamp reminds us of the light with which

Christ illumines our souls.

Second, to remind us of the light of

character of the Saint before whose icon

the lamp is lit, because the Saints are called

“sons of light”.

Third, to be a rebuke for our dark

deeds, our evil thoughts and desires, and to

invite us onto the path of the evangelical

light. So that we would strike with fervour

to fulfill the Saviour’s commandment, “Let

your light so shine before men that they

may see your good deeds”.

Fourth, so that this can be our small

sacrifice to God who has sacrified all of

Himself for us. This can be a small sign of our gratefulness and bright love

toward the One Whom we pray for life, health, salvation and all other things

that can only be given to us by the boundless heavenly love.

Fifth, so it can drive away the evil powers which attack us, sometimes

even during prayer, and which take our thoughts away from our Creator,

since evil powers love darkness and shudder before all light, especially the

love intended for God and those pleasing to Him.

Sixth, to prompt us to engage ourselves in our own “burning-up”. Just as

the oil and the wick burn in the lamp in obedience to our will, so let our souls

burn with the flame of love throughout all suffering, being always obedient to

God’s will.

Seventh, to teach us that as the lamp cannot be lit without our hand, so

our heart, our interior vigil lamp, cannot be lit without the holy fire of God’s

grace, even if it was filled with all the virtues. All our virtues are the fuel, but

the flame which lights them comes from God.

Коли Господь хоче бачити вас сміливими?

Ви, напевне, теж чули популярну історію про те, що Біблія 365

разів згадує повчання Бога людям – “Не бійся”? Чимало проповідників

повторюючи її час від часу намагаються донести до аудиторії думку, що

Господь має заготовлену відповідь для всіх наших страхів, на кожен

день року. 365 нагадувань на 365 днів року. Це так мило!

Не хочу вас сильно розчаровувати, але й брехати вам теж не буду.

Історія про 365 згадок, наскільки я це розумію, – всього лиш

прекрасний і романтичний міф, хоча й дійсно – це такий міф, який може

слугувати доволі переконливим аргументом для риторів. Насправді, я не

знайшов у Біблії так багато словосполучень “Не бійся!” Принаймні, в

українському та російському перекладах таких частих згадок цієї фрази

точно не зустрічається.

У цьому можна легко переконатися кожному, хто уміє

користуватися “Симфонією”, чи хоча б програмами пошуку по Біблії. А

оскільки сучасні переклади древніх манускриптів неймовірно точні, то

можна і потрібно робити висновки, що й у оригінальних рукописах

Святих Писань таких згадок не набагато більше. Професійні

перекладачі найперше перекладають зміст тексту, прагнучи зробити

його якомога точнішим до першоджерела, а вже потім дивляться на

форму, якою слід записати переклад. Саме тому можна помітити деякі

дрібні суперечності у вирахуванні, скажімо, між українським та

російським текстом Біблії. Так ось, що показує програма.

Не бійся – Найдено 57 стихiв // Український переклад І. Огієнка.

Не лякайся – Найдено 14 стихiв // Український переклад І. Огієнка.

Не бойся – Найдено 73 стихiв // Русский синодальный перевод.

Немає 365 згадок фрази “не бійся”. Немає навіть триста, ні двісті. Навіть

сто. Крапка.

Я розповів вам це не тому, що хочу змусити вас тепер ще більше

всього лякатися. Навпаки! Єдине моє бажання – це розповісти правду

про один із найважливіших аспектів наших стосунків із Богом. Ось він:

Господь не буде робити за нас нашу роботу. Він хоче допомогти нам у

нашій праці, але замість нас нічого робити не буде. Вибачте мені за таку

категоричність, але хтось же повинен був вам про це розповісти!

Господь хоче бачити нас дорослими. Він хоче бачити, як ми

зростаємо, як встаємо на ноги після чергового падіння. Як робимо свої

перші зрілі кроки. Як робимо висновки зі своїх невдач. Як не

повторюємо тих помилок, яких допускалися ще вчора. Він хоче, щоб ми

жили своїм життям самі, а не чекали на те, що Він наперед приготував

нам 356 рецептів від наших дурощів. Чи можуть наші помилки та

невдачі бути пов’язані зі страхом і почуттям невпевненості? Звичайно,

що можуть. А тому, всі страхи треба бороти нам самим, а не чекати, що

за нас це зробить Христос.

Чимало людей, м’яко кажучи, не зовсім правильно оцінюють власні

стосунки з Богом, хоч десятиліттями відвідують храми. Не дивлячись на

свій церковний стаж, такі особи все одно сприймають по-своєму все, що

зустрічають на шляху. Вони будують у своїй голові власний світ, із

власними цінностями, пріоритетами та особистими заслугами. Найбільш

небезпечним у такому прикладі є те, що чимало людей активно

використовують храм Божий, християнські молитви, традиції та обряди,

при цьому наповнюючи їх власним, доволі зручним, принаймні цілком

“оптимальним” для себе змістом, свято вірячи в небесне походження

власних заблуджень. Такі люди ходять не в реальну церкву, а в ту, яку

вони собі самі нафантазували. Один відомий сучасний богослов

іронічно називав таких “контрабандистами”: вони намагаються

пронести в Церкву те, що Їй аж ніяк не властиве за природою.

Нагадаю, що слово “обряд” – походить від слова “обряжати”,

“одягати”. Церковний обряд – це всі ті зовнішні речі, в які ми одягаємо

власну віру. Тому, для людей недалеких, які не шукають істини, часто

буває цілком достатньо самого обряду, без сенсового наповнення. Їм

досить того кожуха, в який можна закутати більшість своїх життєвих

ілюзій. Ззовні це можуть бути цілком чудові та благопристойні

християни, у той час, коли в їхніх душах живе цілий табун пристрастей,

пороків, відвертих дивацтв і суперечностей. Головне, щотижня ходити в

храм, а бути християнином поза ним, для таких людей зовсім не

обов’язково.

Стати християнином – це не підписати договір з Богом про

довічний захист від усіх можливих неприємностей і страхів. І, вже

напевне, це не є гарантія безпроблемного життя. Дуже часто стається

навпаки: чим більше ти будеш жити правильно, згідно християнських

цінностей і переконань, тим більше накличеш проблем на свою голову.

У дійсності, страх – це чудова захисна функція організму. Людина без

страху є потенційним самогубцем і шкідником. Тому, наша мета – не

перестати боятися, але навчитися розрізняти чого слід боятися, а чого

не варто. Початок премудрості – страх Божий. Боятися гріха? Так,

безумовно! Боятися грішника? Не завжди! Боятися смерті за правду?

Ніколи! Боятися порожнього життя? Завжди та всюди!

Християни відрізняються від параноїків тим, що перші довіряють

Господу все своє життя цілком, і кожну окрему обставину цього життя,

а також, вірять у премудрий промисел Бога не лише щодо всесвіту

загалом, але й щодо кожної людини на землі. Ми віримо в те, що для

Творця ми не чужі. Ми добре знаємо й те, що Він із нами завжди та в

усьому, а тому, боятися так, щоб це доходило до психозів і неврозів –

для нас зайве та незрозуміле.

Пишучи цей текст я постійно думав, як мені втішити людей, які з

жахом дізнаються, що їх позбавили надії на 365 сміливостей. Очевидно,

тепер мені треба було десь шукати для них 365 поважних аргументів,

щоб завтра вранці вони розплющили очі і не боячись вийшли назустріч

реальному життю. Не тому іграшковому, який вони собі нафантазували,

а цілком тверезому та справжньому, в якому на нас чекають і радощі, і

розчарування, і сум, і загрози, і визнання власної слабкості.

Для себе цю проблему я сам вирішую так. Звичайно, я не можу не

погодитися, що це дійсно неприємно, коли тебе вчать плавати просто

кидаючи у воду з думкою: захочеш жити – навчишся правильно гребти.

Із іншого боку, поки ми будемо себе обманювати, що ми здорові, при

цьому будучи небезпечно хворими, ми крадемо від життя моменти

справжнього щастя, а від себе – можливість бути здоровими.

Людина, яка шукає Правди Божої, зовсім не потребує того, щоб

Господь повторив їй щось важливе саме три сотні разів, для того, щоб

вона врешті почала вірити в це. Бог сказав раз: – Не бійся, і цього

досить.

А ще, є одне чудове пояснення чому саме ми не маємо боятися.

Христос не залишив нас на самоті зі своїми страхами. Він сказав нам:

“Не бійся”, пояснюючи, що Він особисто перебуває з нами завжди і у

всьому! “Будь сильний та відважний! Не бійся й не лякайся, бо з тобою

Господь, Бог твій, у всьому, де ти будеш ходити!” (Ісус Навин 1:9)

Немає днів, у які Господь би нас покинув, але є дні, в які Він чекає

від нас достойних і сміливих вчинків. І, здається, це трапляється багато

частіше, як 365 разів на рік. Коли Господь хоче бачити нас сміливими,

він знаходить для нас подвиг . . .

прот. Євген Заплетнюк

ПОЖЕРТВИ НА ЦЕРКВУ

DONATIONS TO THE CHURCH

В. Литвинець (в пам’ять $300.00

Федора Литвинця)

А. Мельник & О. Кобзар 200.00

(на фарбування церкви)

В. Перевознюк 200.00

Петро Мельник (на 100.00

фарбування церкви)

О. & Ж. Пісецькі з родиною 500.00

(на фарбування церкви)

З. Ґураль (на фарбування 50.00

церкви)

О. Скибіцька 130.00

В. Юровський (в пам’ять 80.00

батьків)

ПОЖЕРТВИ НА ХОР

DONATIONS TO THE CHOIR

Б. Богуславський (в пам’ять $100.00

Федора Кондрачука)

К. & О. Ґура 50.00

Список включає пожертви від 22-го травня до 18-го червня.

Усім жертводавцям щира подяка. Фінансова підтримка церкви – обов’язок кожного. Наша парафія залежить від добровільних пожертв, і без постійної підтримки членів та прихильників, неможливо було б продовжувати нашу працю в Христовому винограднику. Офіційна квитанція (“income tax receipt”) виписується усім тим, хто здає свою пожертву у церковну канцелярію. Просимо чітко зазначити вашу адресу. Ласкаво просимо пам’ятати про Церкву св. Андрія у вашому заповіті.

We extend sincere thanks to all donors. Supporting the church is everyone’s responsibility. Our parish depends heavily on the goodwill donations of members and supporters, without which it would not be possible to continue our work in Christ’s vineyard. Income tax receipts will be issued for all donations submitted to the church office. Kindly indicate your address clearly. Please remember St. Andrew’s Church in your will.

Обкладинка: Мати Божа “Оранта”. Собор Святої Софії, Київ.

Cover: Mother of God “Oranta”. St. Sophia Cathedral, Kyiv.

Висловлюємо щиру подяку Романові Башті за допомогу з виготовленням цього бюлетеня.

We offer sincere thanks to Roman Bashta for his help in preparing this bulletin.

ПОРЯДОК БОГОСЛУЖЕНЬ / SCHEDULE OF DIVINE SERVICES

Липень / July 2017

2-го липня,

неділя

Неділя 4-та після П’ятидесятниці.

Голос 3

9:30 ранку

Літургія

3-го липня до 22-го липня

ЛІТНЯ ПЕРЕРВА

В неділю 9-го і 16-го липня Богослуження

в нашій церкві не буде

23-го липня,

неділя

Неділя 7-ма після П’ятидесятниці.

Голос 6 9:30 ранку

Літургія

28-го липня,

п’ятниця РІВНОАПОСТОЛЬНОГО ВЕЛИКОГО

КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА 9:30 ранку

Літургія

30-го липня,

неділя

Неділя 8-ма після П’ятидесятниці.

Голос 7 9:30 ранку

Літургія

Свято Хрещення України 13 серпня 2017

Українська Православна Церква cв. Апостола Андрія Первозванного щороку урочисто відзначає велике релігійне і національне свято

Хрещення Руси-України.

Запрошуємо всіх бути разом з нами на цих величавиих святкуваннях.

9:30 Божественна літургія Після Літургії – Хресний хід,

освячення води і квітів 12:00 Святочний обід з програмою

Всім членам парафії св. Андрія Первозванного! Просимо вирівняти Ваші ЧЛЕНСЬКІ ВКЛАДКИ на 2017 рік при першій нагоді. Щиро дякуємо зазделегідь!

We ask all members of St. Andrew’s parish to remit your ANNUAL DUES for 2017 at your earliest convenience. Thank you for your co-operation!