VI Всеукраїнський конкурс мультимедійних проектів «Врятувати від забуття»

Боротьбаза українську державність:

сімейні історії українців

НАЗВА МАТЕРІАЛУ

«Перехресні стежки Юрія Боролича:

історія закарпатського українця, який творив

українську літературу в Чехословаччині»

Автор:

Парасич Вероніка Володимирівна,

учениця 8 класу

Великоберезнянської гімназії

Серед постатей, котрі символізують мистецькі і духовні вершини краю, які стали маяками, що вирізняють їх

серед інших є постать Юрія Боролича – українського письменника-прозаїка у Чехословаччині, редактора

фронтової газети «Наше військо в СРСР» Чехословацького окремого батальйону періоду Другої світової війни, головного редактора журнал «Дукля» та

чеської газети «Культура», секретаря товариства ветеранів війни Чехословаччини

Юрій Юрійович Бороличнародився 28 лютого 1921 р.

у Великому Березному. Батько його працював на

залізниці, мати виховувала чотирьох дітей і працювала у домашньому господарстві. Батьки робили усе, щоб діти

отримали пристойне виховання та освіту

Старші – сестра Ганна та брат Михайло навчалися в учительській семінарії в Хусті.

Молодша сестра Марія вчилася у Горожанськійшколі, а сам Юрій навчався в Ужгородській гімназії. Уже в перших класах захоплювався

українською та російською класикою, творами закарпатських письменників, безмежно любив

красу рідного краю, добрих працьовитих горян. У 1936 році помирає мати Юрія, який на той час ще навчався у гімназії. Незмінним порадником

для юнака стає тітка Катерина.У старших класах почав писати і друкувати

невеликі замітки та короткі оповідання в ужгородській та мукачівській газетах

Невдоволений утисками окупаційного угорського режиму, не закінчивши випускного класу

гімназії, разом із братом Михайлом у травні 1940 року

перетнув угорсько-радянський кордон на околиці сіл Тихий-

Карпатське

За нелегальний перетин кордону був засуджений на три роки позбавлення волі й відправлений в Ухто-Іжмський

табір беріївського ГУЛАГу. Великі страждання випали на долю Юрія,

перебуваючи у таборі.

У листопаді 1942 року засуджені за нелегальний перехід кордону закарпатці були амністовані й

направлені у південно-уральське місто Бузулук.

У складі чехословацьких частин брав активну участь в боях за визволення Києва, Білої

Церкви, Жашкова та інших міст і сіл України. Воював у Польщі під Красно на Дуклянському

перевалі. Пройшов фронтовими дорогам Словаччини, дійшов із зброєю в руках до Праги.

Починав війну рядовим бійцем, а закінчив офіцером 1-го чехословацького корпусу. Як журналіст, на війні редагував газету «Наше

військо в СРСР», яка виходила трьома мовами (чеською, словацькою, українською). Його

хоробрість, самовідданість в боях були високо оцінені командуванням обох армій. Він був

нагороджений дванадцятьма чехословацькими і радянськими орденами, в тому числі орденом

Червоної Зірки

У листопаді 1944 року, визволяючи Східну Словаччину, завітав у Великий Березний до

тітки Катерини, але не один – з ним був всіма шанований генерал Людвіг Свобода і кілька чеських офіцерів. Для сім’ї Катерини Тур це

було справжнім святом. Командир гостював у Березному три дні. За цей час відвідав Ужгород

і кілька сіл області. З Великого Березногоофіцери виїхали на фронт і приступили до

бойових операцій

Після війни Ю.Боролич залишився у Празі. Мрія отримати вищу освіту привела його у Вищу школу

політичних і соціальних наук на факультет журналістики, який успішно закінчив.

Навчаючись у Празі, разом з друзями редагував газету «Карпатська Зірка» - орган молоді Пряшівщини

і Союзу чехословацьких воїнів-українців.У 1953 році переїхав до Пряшева, де став редактором

літературно-художнього та суспільно-політичного журналу «Дукля» та журналу «Дружно, вперед!».

Впродовж всіх післявоєнних років повністю віддався улюбленій справі – письменництву. Його творчий

шлях, як письменника, був плідний. Видав – 10 книг –оповідання і повісті.

Попрацювавши кілька років у Пряшеві, повернувся на посаду секретаря Товариства ветеранів війни

Чехословаччини, одночасно редагував газету «Культура»

Дружина Марія Грушевська

(родом з Пилипців, що на Міжгірщині, Закарпаття)

У 60-70-х рр. часто приїжджав до родичів

на Міжгірщину та Березнянщину.

Приїжджав із сім’єю –дружиною Марією та

п’ятьма дітьми

У кінці 70-х сім’я перенесла велике горе – 18-річному

віці помер син Ігор.

На 52 році життя –7 січня 1973 року в Празі помер Юрій Боролич

Він став одним із кращих представників у чехословацькій прозі. На сторінках своїх творів відображав тяжке, одночасно й

героїчне минуле Закарпаття та Східної Словаччини, бойові подвиги

чехословацьких воїнів, воїнів-закарпатців, братерську дружб і взаємодопомогу бійців

радянської і чехословацької Армій у боротьбі проти фашизму. У творах

описані події, свідком і учасником яких був. Це період його тривожної молодості, все

пережите і нічого не забуте.

Ю. Боролич – неперевершений майстер повісті, однин із фундаторів української

літератури в Чехословаччині. За свої літературні твори отримав кілька

літературних премій.

Особлива подяка родині Шелепець з Великого Березного, які надали матеріали для створення цього проекту