1

Дійові особи:

ПАН КОЦЬКИЙ , він же ВІДЬМА .

ЛИСИЦЯ , вона ж ЗАЛІЗНИЙ ТЕЛЕПЕНЬ .

ЛИСИЧКА  — її дочка, вона ж «КАСАРКА» .

ВЕДМІДЬ.

ВОВК.

КОТИК , він же СТВОРІННЯ, «ЧОРТ» .

Дія перша

Картина 1

Весняний ліс. На галявині — хатка Лисиці. Біля хатки, зліва — курінь.

Над входом — вінок. Біля куреня — піч, з комина валує дим. Стіл, укритий

довгим білим обрусом. На столі — глечик. Тиша. Раптом з лісу,

посвистуючи, вигулькує рудий-прерудий Котик. На ньому барвисте, явно

«театральне» вбрання.

КОТИК (роззирається). Які декорації! Мов у виставі «Білосніжка і

семеро гномів»! (Підбігає до столу, бере пиріжок). А пиріжки справжні! Як

у «Червоній Шапочці». (Жадібно їсть).

З лісу вибігає Лисичка. В лапі у неї букетик конвалій.

ЛИСИЧКА (плаче). Мамо! Мамочко!!!

КОТИК (сам до себе). Антракт! (Хапає ще один пиріжок і шмигає під

стіл).

З хатки вибігає Лисиця в білому очіпку з мереживом.

2

ЛИСИЦЯ (підбігає до доньки). Хто тебе скривдив, ціпонько моя?

ЛИСИЧКА . Бурмака! За вухо вхопив і... по носику, по носику!..

(Ридає).

ЛИСИЦЯ . Та що це таке? Дня не минає, щоб... (Рішуче іде в ліс). Гей,

Бурмако! Чого це ти моє дівча кривдиш?!

З лісу виходить Ведмідь. В лапах у нього вулик.

ВЕДМІДЬ . Сама ти... (Перекривляє її). А я — пасічник! У мене десять

вуликів, мільйон бджіл, тисяча трутнів! (Приколисує вулик). А-а-а-а...

ЛИСИЦЯ . Що мені твої трутні! Я питаю, за що ти моє дівча скривдив!

ВЕДМІДЬ . А хай не лякає моїх бджілок!

ЛИСИЧКА . Я не лякала! Я квіти збирала, а він... (Плаче).

ВЕДМІДЬ . Ага! Миска з медом стоїть, а вона — до неї. І тиць своїм

сопливим носом!!

ЛИСИЦЯ . І за це ти її побив?

ВЕДМІДЬ . А що? Я пасічник! У мене зіпсуті нерви, не те що... Ага!

ЛИСИЦЯ . Ну, постривай! Ось повернеться пан Ко...

ВЕДМІДЬ (перебиває). Цить! Ач, яка пані! «Повернеться пан...» Я тобі

повернуся! За шкірку — і у вулик!..

Лунає постріл. Ведмідь, злякано ревнувши, тікає у ліс.

ЛИСИЦЯ (до дочки). Ховайся! Мисливці!

Мчать до хатки. З ними, верхи на рушниці, вистрибує Вовк у одежі

мисливця. На носі саморобні окуляри. За плечима — торба.

3

ВОВК . Не мисливці, а снайпер на коні! Без окулярів стріляю — у

«молоко»! А в окулярах — у «яблучко». (Шукає). Куди ж це моє «яблучко»

закотилося? (Піднімає шишку). Бач, як качці голову зрізав!

ЛИСИЧКА (виходить з хати). Хіба це голова? Це шишка!

ВОВК . Тсс... (Копає шишку). А качка де? Де та качечка, в яку я

поцілив? (Підбігає до столу й хапає пиріжок). Ось вона!

ЛИСИЦЯ (кидається до нього). Ану поклади!

ВОВК . Тсс... Бо стрельну — і «шишка» тобі!

Лисичка плаче.

ЛИСИЦЯ (обіймає її). Не плач. Він жартує.

ВОВК . Ага! Ми жартуємо! (Бере полумисок і йде геть). Ха-ха-ха!

ЛИСИЦЯ (наздоганяє його і хапає за полу). Віддай!

ВОВК (відштовхує її). Тсс! (Лисиця падає). От нахаба! Сусід з

рушницею, а їй черствих пиріжків жаль! (їсть пиріжок).

ЛИСИЦЯ (підхоплюється). Жаль, бо я їх напекла панові Ко...

ВОВК (трохи не подавившись). Ко-ко-кому?

ЛИСИЦЯ . Йому!

ВОВК (ставить миску на стіл, пошепки). Невже повернувся?

ЛИСИЦЯ . Утікай, бо він з дороги... Злющий, мов змій!

Вовк, виючи, мчить до лісу.

ВЕДМІДЬ (виходить з-за дерева). Бреше вона!

ВОВК . Тсс!

ВЕДМІДЬ . Ага! Клянусь мільйоном бджіл і тисячею трутнів!

ВОВК . От собака! (Суне до Лисиці). Я до неї по-сусідськи, а вона... Ко-

ко-ко...

4

Лисиця хапає за лапу Лисичку і біжить до хатки.

ВЕДМІДЬ (перегороджує їй дорогу). Ага! А оте, мале (показує на

Лисичку) ... з брудними лапами... Ще й не вдар!

ВОВК . І пиріжка не візьми! (До Лисиці). Знаєш, що тут? Сто патронів,

три пачки солі і жакан!

ВЕДМІДЬ . Сіллю у неї! Сіллю! А то, бач, яка пані Лисицька! Лякає

нас!

ВОВК . І кого? Снайпера з рушницею? (Вгашає пачку солі).

ЛИСИЦЯ . А от і не лякаю! Тут він... близько!

ВОВК (злякано). Тсс... (Бере рюкзак, хоче втекти).

ВЕДМІДЬ (хапає його за хвіст, пошепки). Не вір! Я до Сови ходив.

Сова сказала: «Капець йому!» Ага!

ВОВК (теж пошепки). А мені сказала: «Уже сплели йому личаки!»

Себто от-от присуне.

ВЕДМІДЬ . Та ні! «Личаки» — це «капець».

ВОВК . А якщо ні?

Ведмідь щось нашіптує йому.

(Хихикає). Тсс! (Підходить до Лисиці). Хоч ти нам як кістка в горлі, але ми

його теж чекаємо!

ВЕДМІДЬ . Мов бджілка літа!

ВОВК . Як діти учителя!

ВЕДМІДЬ . Але якщо він до вечора не з’явиться...

ВОВК . Стрельну!

ВЕДМІДЬ . А потім обох... у вулик. Ага!!!

Ідуть геть, сміючись, повторюючи свої погрози. Лисиця сідає за стіл.

Схиляє голову на лапи. Жалібно квилить.

5

ЛИСИЧКА (примощується біля неї). Ти чого, ма? Вони ж жартують.

ЛИСИЦЯ . Та ні, ціпонько моя. Якщо не повернеться пан Ко…

ЛИСИЧКА . Який пан Ко?..

ЛИСИЦЯ . Такий, що ні словом сказати, ні пером описати!

ЛИСИЧКА . А чому я його не знаю?

ЛИСИЦЯ . Бо він об’явився тут, коли тебе ще не було. А оці!.. Ох, як

вони мене тоді муштрували!

Картина 2

Те саме подвір’я. Ранок. На стежечці з’являється Лисиця. Але не в

очіпку, а у віночку. В одній лапі — глечик, у другій — кошик з наїдками.

ЛИСИЦЯ (сама до себе). Ой, як мені пощастило! Лісник з собакою у

село подався, лісничиха — на город. А я — набрала всього... На тиждень

вистачить (озирається), якщо ті... не пронюхають.

Крадеться до хатки. В цю мить з лісу вигулькує Вовк у масці собаки.

Одягнений, мов опудало: куці шаровари, вишиванка з одним рукавом,

подертий бриль, у лапі букетик штучних фіалок. Підперезаний ланцюгом.

ВОВК (хапає Лисицю за хвіст). Гав! Гав! Гав!

ЛИСИЦЯ . Бурмако! Рятууу...

ВОВК (подзвонює ланцюгом). Хазяїне! Сюди!.. Хазяїне!

ЛИСИЦЯ (пручаються). Відпусти, мене, Рябку. Я більше не бууу!..

ВОВК (прямо їй у вухо). Курку віддай!

Лисиця кидає кошик і, не випускаючи з лап глечика, забігає до хатки.

6

(Виймає з кошика курку). Тсс... Смажена. З перчиком! (Скидає маску, сідає на

стіл і трощить курку).

ЛИСИЦЯ (визирає з вікна). Це ти... Волоцюго?

ВОВК . Гав! Гав! Гав! (Регоче).

ЛИСИЦЯ . Совісті у тебе нема!

ВОВК . Тсс... У мене нічого немає! Самі блохи... (Чухається).

ЛИСИЦЯ . Чому ж ти не полюєш? Чому мене об’їдаєш?

ВОВК . Я не можу полювати, бо я святий!

ЛИСИЦЯ . Який?!

ВОВК . Святий — знавіснілий! У мене щодень видіння! Скажімо, бачу

— стоїть стіжок. Я — до нього... Аж то... бик! «Бу-гу-гу-гу!»

ЛИСИЦЯ . Ах, бик! (Вибігає з хатки. В лапах — рогач. Суне до Вовка).

Мму-ууу!

ВОВК (зістрибує на землю). Ти що, сказилася?

ЛИСИЦЯ (розмахує рогачем). Я — знавісніла корова! У мене видіння:

якщо заколю рогами Вовка — одужаю!

ВОВК (тікає). Тсс! Якщо завтра м’ясця не добудеш, роги обламаю!

(Зникає у лісі).

ЛИСИЦЯ (кидає рогач, бере кошик). Ху... Добре, хоч паляниця

зосталася і сметана...

Іде до хатки. Назустріч — Ведмідь. Він у довгій дірявій сорочці. На

голові — рушник, пов’язаний чалмою.

ВЕДМІДЬ (позіхає). Сметана? Ого! Дай кухлик!

ЛИСИЦЯ . Ти ж не їси сметани!

ВЕДМІДЬ . Ага! Коли здоровий — не їм. А коли гостець, сни всякії...

непробудні? Давай!

ЛИСИЦЯ . Переб’єшся!

7

ВЕДМІДЬ (озирається). З ким?

ЛИСИЦЯ (вбігає до хатки). Зі своїми лінощами! А то взяв собі за

моду: у сироти останнє відбирати! (Зачиняє двері).

ВЕДМІДЬ . Я теж сирота! Ще й недужа! А вона мені тикає! Думає, раз

я каліка... Ага! (Налітає на хатку). Перекину! Розвалю!

Хатка хитається. Лисиця відчиняє двері.

ЛИСИЦЯ (подає йому кухоль). На! Подавись!

Ведмідь, ураз заспокоївшись, бере кухоль і випиває сметану.

ВЕДМІДЬ . Смачна! Гляди, щоб і завтра принесла, бо я теє... Ага!

(Кидає кухоль на землю і, крекчучи, зникає у лісі).

ЛИСИЦЯ . Ой, я вже не можу так жити!.. Не можу! Піду втоплюся в

річці глибокій...

Іде стежкою. Раптом чути якесь сопіння, щось дзвенить.

Знову Волоцюга суне! Про паляницю згадав!

Хапає рогач і ховається за кущ. З лісу, похитуючись, виходить якась

істота в шоломі з заборолом, з-під якого войовниче стирчать вуса, в довгій

кольчузі і великих оксамитових капцях. На плечі — старовинна рушниця. На

шиї висить магнітофон. В лапах з довгими фарбованими кігтями — книжка.

ІСТОТА (сонним голосом). Сметанки б випив! Смета...

ЛИСИЦЯ (вибігає з-за куща і б’є його рогачем по голові). На! Пий!

Побачивши, хто перед нею, кидає рогач і, репетуючи, мчить до хатки.

Спотикається об кухоль. Падає.

8

ІСТОТА . Яка войовнича! (До Лисиці). Де тут готель?

ЛИСИЦЯ . Який готель?

ІСТОТА (позіхає). Той, де сплять.

ЛИСИЦЯ (показує на хатку). Тут... сплять.

ІСТОТА (прощально махає рукою). Бай-бай... (Лягає на траву).

ЛИСИЦЯ (підходить ближче). А ви хто будете?

ІСТОТА (позіхає). Пан Ко-цький.... (Засинає).

ЛИСИЦЯ (розглядає його). Пан! Ще й залізний! А пазурі які!

(Придивляється до магнітофона). А це що? (Натискає на одну з кнопок).

Лунає козацький марш. Лисиця підхоплюється. Пан Коцький теж.

ПАН КОЦЬКИЙ (зводить рушницю). Стій! Стрілятиму!

ЛИСИЦЯ . Ой, не стріляйте, паночку! Я вам сметани принесу.

ПАН КОЦЬКИЙ (опускає рушницю). Неси!

Лисиця біжить в хатку.

(Лягає). Цікаво, що це за звір: білка чи лиска? (Гортає книжку). Гм... Схожа

на лиску... (Позіхає).

ЛИСИЦЯ (виносить кошик, глечик). Прошу!

ПАН КОЦЬКИЙ . Оце діло! (Відкидає забороло. їсть).

ЛИСИЦЯ (крутиться біля нього). А ви звідкіля будете?

ПАН КОЦЬКИЙ . З історичного музею.

ЛИСИЦЯ . Аа... сюди прийшли... на прогулянку?

ПАН КОЦЬКИЙ . По шкуру...

ЛИСИЦЯ (задкує). По чию?

ПАН КОЦЬКИЙ . По тигрову.

ЛИСИЦЯ . Навіщо вона вам?

9

ПАН КОЦЬКИЙ . Щоб довести одній відьмі, що я — це я!

ЛИСИЦЯ (озирається). Якій відьмі?

ПАН КОЦЬКИЙ . Нашій. Музейній. Поки її не було, я королював!

Мені всі екскурсоводи служили! Тільки крикну: «М’я-са!» — вже тягнуть. А

я лежу на килимку, магнітофон слухаю, манускрипти читаю... А вона раптом:

«Скрізь миш-ші! Лови! Держи!» Ще чого! Я пан Коцький! Я цю книжку

назубок знаю! (Показує книжку).

ЛИСИЦЯ (читає). «Полювання на диких звірів за методом Коцького»!

ПАН КОЦЬКИЙ . Підкріпився! А вона: «Або лови, або...» А я їй:

«Сама лови! Пан Коцький полює тільки на великих, на диких!» У неї аж

щелепа відвисла: «Марш по шкуру дикого!..» А я — шмиг у зал...

Екіпірувався і... (Витирає вуса). Підкріпився!

ЛИСИЦЯ . На здоров’я!

ПАН КОЦЬКИЙ (зазирає в кошик). А м’ясо?

ЛИСИЦЯ . Було, та Волоцюга поцупив. (Падає навколішки). Пане

Коцький! Ви такий незвичайний! Такий залізний! Такий геройський!..

ПАН КОЦЬКИЙ (потягується). Підкріпився! Я такий! Мене всі

екскурсоводи боялися! (Лягає). Бай-бай!

ЛИСИЦЯ . Захистіть мене від лихих сусідів! Якби ви знали, як вони

мені дошкуляють, як кривдять...

ПАН КОЦЬКИЙ (сонно). Захищу... Трохи посплю і зроблю з них

котлети!

ЛИСИЦЯ (знімає з пліч хустку і вкриває нею пана Коцького). Поспіть.

А я їх сюди приведу. Можна?

ПАН КОЦЬКИЙ (крізь сон). Підкріпився...

ЛИСИЦЯ . Дякую, паночку! (Іде до лісу). Ну, тепер вони мені все

відслужать!

Картина 3

10

Ліс. Біля барлогу на осонні сидить Ведмідь. Довкола нього — вулики,

сміття, брудні миски. Ведмідь бренькає на балалайці, змайстрованій з великої

дерев’яної ложки, поспівує і водночас лузає насіння. Виходить так:

Я великий виріс.

Брень!

І красивий вдався.

Тьху!

В голові калина.

Брень, брень!

В животі малина.

Тьху!

Всі навшпиньки ходять.

Брень, брень, брень!

Бо я тут найдужчий.

Тьху!

ЛИСИЦЯ (підбігає до нього). Вставай! Хутко, хутко!

ВЕДМІДЬ (флегматично). А що сталося? Потоп?

ЛИСИЦЯ . Гірше! Де Волоцюга?

ВЕДМІДЬ . Біля струмка. Жаб чавить, щоб не квакали.

ЛИСИЦЯ . Що?.. Перед смертю?! Ану поклич його!

ВЕДМІДЬ (стривожено). Волоцюго! Біжи сюди! Волоцюго!

З’являється Вовк. У лапі — рак.

ВОВК . Знов у мене видіння! Дивлюсь — жаба! Хапаю — рак! (Кидає

рака на Лисицю).

Лисиця відскакує.

11

Чого кликав?

ВЕДМІДЬ . Ось вона каже, що ти... перед смертю.

ВОВК (глузливо). Тсс... (Підходить до Лисиці). Як дам по писку!..

ЛИСИЦЯ . Струнко!

Звірі несамохіть виструнчуються.

За мною... бігом марш! (Біжить стежкою).

Ведмідь, Вовк біжать за нею.

ВЕДМІДЬ . А куди бігом? Куди?

ЛИСИЦЯ . До пана Коцького.

ВОВК (до Ведмедя). Хто такий?

ВЕДМІДЬ . Не знаю.

ЛИСИЦЯ . Зараз познайомитеся!

ВОВК . А я не хочу!

ВЕДМІДЬ . Ага! Ми не хочемо знайомитися!

ЛИСИЦЯ . Ах, так! Тоді він сам до вас присуне! (Іде геть).

ВЕДМІДЬ (наздоганяє її). А чог-го?

ЛИСИЦЯ . Щоб зняти з вас шкури!

ВОВК (сахається). Не дам! Я бідний! У мене — одна шкура!

ВЕДМІДЬ . А за що, га?

ЛИСИЦЯ . Він сам вам скаже, за що! (Іде далі).

ВОВК (наздоганяє її). А хто він такий, Лисаветко?

ЛИСИЦЯ . Великий герой! Приятель Відьми!

ВОВК (присідає). Тсс...

ЛИСИЦЯ . Увесь залізний! Хвіст шаблюкою! Ікла!.. (Показує). Пазурі!..

Рушниця до п’ят! Апетит — мов у змія! Все йому мало й мало!!! А вночі до

нього Відьма прилетить за шкурами!!

12

Ведмідь і Вовк тремтять.

ВЕДМІДЬ . По твою теж?

ЛИСИЦЯ . Ні! Він на таку дрібноту не полює!

ВОВК . Тсс… (До Ведмедя). Рятуймося, братику!

ВЕДМІДЬ . Як?

ВОВК (пошепки). До села пішки. З села підводою. З міста за кордон —

поїздом!

ЛИСИЦЯ . По печі голічерева! Він за сто кілометрів здобич чує! То

ходить, то літає. То видимий, то невидимий! Краще добровільно здайтеся,

щоб він вас не мучив!

ВОВК (падає на землю, істерично). Я не можу! Я божевільний!

ВЕДМІДЬ . А я хворий! Скажи йому: «Заразний він! М’ясо отруйне!

Шкура лиса!»

ЛИСИЦЯ . Щоб він і мене за брехню прибив? (Іде стежкою).

ВОВК (повзе за нею). Що ж нам робити? Що?

ЛИСИЦЯ . Якби ви мене не кривдили, я б вам підказала...

ВОВК І ВЕДМІДЬ (наввипередки). Не будемо! Підкажи! Любонько!

Сусідонько дорогая! Порятуй нас, капосних! Лисаветочко!

ЛИСИЦЯ . Гаразд! (Стиха). Тягніть на моє подвір’я все: курей, гусей,

дичину, сметану, мед, хліб...

ВЕДМІДЬ . Тобі чи йому?

ЛИСИЦЯ . Авжеж, йому! Бо він, коли ситий, не полює. Доки він

їстиме, доти ви житимете!

ВОВК . А де ми усе те візьмемо?

ВЕДМІДЬ . Я знаю де! Біжимо...

Біжать з Вовком геть.

13

ЛИСИЦЯ (гукає їм вслід). Хутчій повертайтеся, бо він уже зубами

клацає! (Іде наспівуючи).

Не боюся я віднині

Звірів великоцьких,

Бо у мене квартирує

Славний лицар Коцький!

Картина 4

Подвір’я Лисиці. Коцький усе ще спить на моріжку. З’являється Лисиця.

ЛИСИЦЯ (підбігає до нього). Пане Коцький!

ПАН КОЦЬКИЙ (крізь сон). Перекур!

ЛИСИЦЯ . Що ви сказали?

ПАН КОЦЬКИЙ (перекочується). Обідня перерва!

ЛИСИЦЯ (стукає його по шолому). Це я, Лисавета!

ПАН КОЦЬКИЙ . Зачинено на ремонт!

ЛИСИЦЯ (сама до себе). Смикнути його за хвіст, чи що? (Смикає за

хвіст).

ПАН КОЦЬКИЙ (істерично). Догану вліплю!

ЛИСИЦЯ . Ой, не треба, бо зараз сюди прибіжать Вовк і Ведмідь!

ПАН КОЦЬКИЙ (підхоплюється). Невже?!

ЛИСИЦЯ . Ви ж обіцяли, що зробите з них котлети!

ПАН КОЦЬКИЙ . Що за гра? Ти казала: «Сусіди!» Я подумав: зайці,

мишки... якесь м’ясце!

ЛИСИЦЯ . Буде вам м’ясце! Все буде!

ПАН КОЦЬКИЙ . Звідкіля? У мене ж тільки одна куля! Для тигра!

ЛИСИЦЯ . Ви що, злякалися?

14

ПАН КОЦЬКИЙ . Не смій мене ображати! Я — вчений мисливець, а

не... Де тут вихід?

ЛИСИЦЯ (показує на курінь). Он!

Пан Коцький вбігає у курінь і тут же вибігає назад.

ПАН КОЦЬКИЙ . Це ж, даруйте...

ЛИСИЦЯ . Це мій курінь. Ви сховайтеся там і...

ПАН КОЦЬКИЙ . Не буду! Я тобі не курка, а пан Коцький! Мене

тигри ждуть! Я...

ЛИСИЦЯ . Ховайтеся, бо вони от-от прибіжать!

Пан Коцький ховається у курінь.

Сидіть тихо, мов зайчик. А коли озвуся до вас, голосно лайтеся і кричіть:

«Мало! Мало!!!»

ПАН КОЦЬКИЙ (визирає). Дуже голосно?

ЛИСИЦЯ . Якнайдужче!

ПАН КОЦЬКИЙ . Зрозумів! Все як у книжці... за методом!..

Ховається в курінь. За мить з куреня лунає: «Мало! Мало! Мало!!!»

ЛИСИЦЯ . І гарно лайтеся!

ПАН КОЦЬКИЙ (визирає). Тсс! Я ж записую!

ЛИСИЦЯ (сама до себе, зачудовано). Кого записує? Куди?

З куреня долинає: «Шельми! Собаки! Кощеї! Шкуру спущу!»

Ач, розійшовся! Ще у нервах на мене кинеться...

15

Тікає. З’являється Ведмідь із повною тацею наїдків.

ВЕДМІДЬ . Куди поставити?

ЛИСИЦЯ (пошепки). Біля куреня.

ВЕДМІДЬ . А він де?

ЛИСИЦЯ . У курені.

ВЕДМІДЬ . Сама подай.

ЛИСИЦЯ (бере тацю і підходить до куреня). Пане Коцький! Тут мій

сусід, Бурмака, дарунки вам приніс!

Щось брязкає, клацає, а далі — на повну силу лунає записаний на

магнітофон крик: «Мало! Мало! Мало!» Ведмідь непритомніє.

Ух, який голос! (Підбігає до куреня). Смачного, ваша величносте! (Ставить

тацю біля входу).

Пан Коцький зразу втягує її у курінь.

З’являється Вовк із повним мішком за плечима.

ВОВК (до Лисиці). Тут ка-ка-банець. І гу-са-сак...

ЛИСИЦЯ . Клади біля куреня.

ВОВК . А він де?

ЛИСИЦЯ . Там... їсть.

Вовк навшпиньки крадеться до куреня. Помічає непритомного Ведмедя.

ВОВК . Ой... Бурмаку вбив!.. Тепер моя черга! (Падає мов підкошений).

ЛИСИЦЯ . Тьху, які боягузи! (Кладе мішок біля куреня).

Коцький відразу затягує його в курінь.

16

(До Вовка й Ведмедя). Вставайте, бо він уже доїдає! Наказав, щоб принесли

йому апельсинів, мандаринів, мармеладу, лимонаду, винограду, шоколаду... І

родзинок!

ВОВК . Тсс... Де ж їх узяти?

ВЕДМІДЬ . Ага! Це ж у нас дефіцит!

ЛИСИЦЯ (підбігає до куреня). Пане Коцький! Вони кажуть, що це

дефіцит!

З куреня лунає на повну магнітофонну силу: «Шельми! Собаки! Кощеї!

Шкуру спущу!»

Ведмідь і Вовк, вирячивши очі від страху, тікають геть. А з куреня,

несамовито регочучи, викочується пан Коцький.

ПАН КОЦЬКИЙ . Ну, як я їх?

ЛИСИЦЯ . Як горобців!

ПАН КОЦЬКИЙ . Це тому, що я вчений! Я і з тигром упораюсь!

Постукаю в двері музею. Відьма: «Хто там?» — «Витязь у тигровій шкурі,

добродійко!» (Пританцьовує і наспівує козацьку пісню. До Лисиці). Давай

удвох!

ЛИСИЦЯ . Давайте!

ПАН КОЦЬКИЙ (вмикає магнітофон). Записую!

Співаючи, марширують довкола стола.

Картина 5

17

Вечоріє. Під хаткою Лисиці лежить купа повних мішків. З куреня час від

часу долинає хропіння. З’являється Ведмідь. В лапах — брудний мокрий

рушник. На рушнику — іграшковий заєць.

ВЕДМІДЬ (хрипло, безтямно). Прошу... Це мій... останній. Заводний...

(Підходить до вікна, зазирає). Пані Лисицька!.. (Сам до себе). Спить!

(Прислухається). І той... ненажера хропе... Поглянути б на нього. А то

бігаєш, бігаєш, а для кого — лисий його знає... (Крадеться до куреня,

зупиняється). А якщо прокинеться? Зайця йому кину і — ходу!.. Так!

Підходить до куреня. Звідти лунає якийсь брязкіт, харчання. Ведмідь,

зойкнувши, біжить геть. Налітає на Вовка, що повзе стежкою. Той уже і без

другого рукава. Замість штанів — дрантя, на голові — відро. Ведмідь падає

на нього. Відро злітає з Вовчої голови.

Це ти?

ВОВК . Тсс!

ВЕДМІДЬ (показує на відро). А чого це ти?

ВОВК . Щоб нічого не бачити! (Надіває відро на голову і повзе до

куреня).

ВЕДМІДЬ (за ним). Куди це ти?

ВОВК . Здаватися!

Ведмідь ойкає.

А що? Мене лісник побив! Собака штани порвав! Лісничиха помиями

облила! Краще смерть, ніж...

ВЕДМІДЬ . Ага! Краще зразу! (Підштовхує його). Ну, лізь, лізь!

ВОВК (зупиняється). А може, й ти хочеш?

ВЕДМІДЬ . Нні... Я зайця приніс!

18

Вовк підповзає до куреня, а далі — ящіркою назад.

Ти чого?

ВОВК . Хропе...

ВЕДМІДЬ . Хоч глянь, який він! А то з’їсть, і не знатимеш хто...

ВОВК . А якщо прокинеться?

ВЕДМІДЬ (вкладає йому в лапи зайця). Зайця кинеш — і ходу!

ВОВК . Скинь відро!

Ведмідь скидає.

Прощавай, друже!

ВЕДМІДЬ . Прощавай!

Ховається за кущ. Вовк підповзає до входу в курінь, зазирає. Якусь мить

з німим подивом дивиться, протирає очі. Потім кладе зайця на землю і повзе

до Ведмедя.

Ну що?

ВОВК . Видіння!

ВЕДМІДЬ . Яке?

ВОВК . Кіт. Спить.

ВЕДМІДЬ . Звичайний кіт?

ВОВК . Чорний як сажа.

ВЕДМІДЬ . Видіння! Марення!

ВОВК . А труси в квіточках. По білому полю.

ВЕДМІДЬ . Дай гляну!

19

Бере палицю і суне до куреня. В цей час у хатці відчиняється вікно і з

нього визирає Лисиця.

ЛИСИЦЯ . Пане Коцький. Прокиньтеся! Гості прийшли!

Ведмідь з Вовком біжать геть.

(Вискакує з хати). Пане Коцький!

Підбігає до куреня і витягує за хвіст пана Коцького. Той лише у чорній

футболці і барвистих трусах.

(Розгублено). Казав, пан, лицар, а виявилося... Пропала я!!! (Щосили смикає

Коцького за вухо).

ПАН КОЦЬКИЙ (аж підстрибує). Попоїв! Мало! Мало!

ЛИСИЦЯ (затуляє йому писок). Тсс!

ПАН КОЦЬКИЙ (відштовхує її). Шкуру спущу!

ЛИСИЦЯ . Це вони з нас шкури спустять! Вони!

ПАН КОЦЬКИЙ (потягується, бундючно). Цього не може бути!

ЛИСИЦЯ . Може! Вони бачили вас... Такого!

ПАН КОЦЬКИЙ . Ну і що? Я їм не сподобався? Дурниці! Мене

любили всі, навіть міліціонер. Я гарний, мов грецький бог! Я в чудовій

формі! Я тепер нікого не боюся! Я викличу їх на дуель!

ЛИСИЦЯ (злякано озирається). Та цить ти!.. Коли стемніє, вони й без

виклику примчать. З бучками, з вилами і... (Плаче).

ПАН КОЦЬКИЙ (не так войовничо). Та хоч з гарматами!.. Не

забувай, що я вчений! (Бере книжку, гортає її і кидає в кущі). Я дуже вчений,

а вони — дикі. Вони ні разу не були в музеї! Не бачили справжньої

мишоловки. Там чудова колекція мишоловок. Я навіть прихопив одну...

Сімнадцяте століття! З гетьманської комори! Зуби, як у...

20

ЛИСИЦЯ (перебиває). Чхати вони хотіли на твою мишоловку!

ПАН КОЦЬКИЙ . Це якщо вона одна... А якщо дві, три? У тебе ліхтарі

є?

ЛИСИЦЯ . Є. А що?

Коцький щось їй нашіптує.

Ух ти! (Теж щось шепоче йому). А де твоя рушниця?

ПАН КОЦЬКИЙ . В курені. Але вона не стріляє.

ЛИСИЦЯ . Чому?

ПАН КОЦЬКИЙ . Бо це унікальний експонат! Уторопала?

ЛИСИЦЯ . Ех! А на тигра з чим ішов?

ПАН КОЦЬКИЙ (стукає себе по чолі). Ось із цією головою! І з цією

безцінною книжкою!

Затемнення.

Ніч. На небі — ні зорі, на землі — ні вогника. Раптом з темряви

вигулькує Вовк. У лапі — запалена свічка, на плечі — сітка. За ним —

Ведмідь з бучком.

ВЕДМІДЬ . Поснули...

ВОВК . Тсс...

ВЕДМІДЬ . Кажеш, кіт?

ВОВК . Труси у квіточках.

ВЕДМІДЬ . Спершу ти його (вдає, ніби накидає сітку)... А потім я її...

(Молотить у повітрі бучком).

ВОВК . Заходь із тилу.

Ведмідь стає за куренем. Вовк повзе до входу.

21

ВЕДМІДЬ . Свічку задуй!

Вовк гасить свічку і зазирає всередину.

Ну, що?

ВОВК . Чорніє!

ВЕДМІДЬ . Викликай!

ВОВК (розгортає сітку). Киць-киць-киць...

ВЕДМІДЬ (підказує). Я мишка!

ВОВК (повзає перед входом, пискляво). Я мишка-шишка, живу під

ліжком. Вночі гуляю, котів шукаю.

Тиша.

ВЕДМІДЬ . Полізь і витягни.

ВОВК . А якщо нападе?

ВЕДМІДЬ . Я його ззаду, по черепку...

Вовк лізе у курінь. Тієї ж миті лунає його розпачливий крик.

ВОВК . Кіт! Кіт!

Ведмідь щосили гатить бучком по куреню. Курінь розвалюється.

(Вискакує). Не бий! Це я!

ВЕДМІДЬ . А той де?

ВОВК . Ось він! (Показує лапу в мишоловці). Дивлюся — кіт! Хапаю—

клац!

ВЕДМІДЬ (придивляється). Це ж мишоловка.

22

ВОВК . А де ж кіт?

ВЕДМІДЬ . Мо, в хатці.

ВОВК (простягає лапу). Звільни мене!

ВЕДМІДЬ . Потім... За мною!

Грізно ревучи, розмахуючи бучком, мчить до хатки. Зненацька на дереві,

що за хаткою, спалахують двоє вогнів, мов пара гігантських очей. На весь ліс

лунає роздратований крик: «Гей! Хто це мене розбудив?»

ВОВК (падає на землю, пискляво). Мишки! Мишки-шишки!

ВЕДМІДЬ (лізе навкарачки). Вночі гуляємо. Котів, себто собак,

шукаємо!

ГОЛОС . Залізний Телепню!

У темряві щось погрозливо бряжчить.

Упіймай і покарай!

ВОВК (до Ведмедя). Втікаймо!

Біжать праворуч. Прямо перед ними спалахує червоне світло. На стежку

виходить Залізний Телепень. Він у шоломі, кольчузі. На шиї — ліхтар з

червоним скельцем. Рукавиці з пазурами.

ЗАЛІЗНИЙ ТЕЛЕПЕНЬ (бряжчить пазурами по кольчузі).

Миша ти чи бик рогатий —

Доведеться помирати!

Милосердя я не знаю:

Кого бачу — розриваю!

23

Вовк і Ведмідь, репетуючи, тікають ліворуч. Але назустріч їм вибігає

Відьма в чорному балахоні. На голові — вороняче гніздо. На шиї ліхтар з

синім склом. В лапі — мітла.

ВІДЬМА (кидає мітлу). Шкурки прибули! Шкурки-сіробурки! (Дряпає

Ведмедя по морді). Цю у вітальні постелю! (Лоскоче Вовкові груди). А з цієї

шубу пошию!

Бо я відьма дуже модна.

В мене слава всенародна.

Пане Коцький, вірний друже,

Хочу я ці шкури дуже!!!

ГОЛОС . Гей, Залізний! Шкури — дамі, м’ясо — мені!

Відьма вдоволено регоче.

ЗАЛІЗНИЙ ТЕЛЕПЕНЬ (до Вовка і Ведмедя). На черево! Раз! Два!

Вовк першим падає на землю. Ведмідь за ним. Відьма ставить перед

ними свій ліхтар.

Очі — у ліхтар! Ніс — у землю! (Бряжчить кігтями по кольчузі).

ВОВК . Лисавето!

ВЕДМІДЬ . Рятуй, Лисаветочко!!!

ЗАЛІЗНИЙ ТЕЛЕПЕНЬ (підіймає забороло, голосом Лисиці).

Змилуйтеся над ними, пане Коцький!

ВІДЬМА. Що?! Вже забула, як вони байдикували, як над тобою

знущалися?

ЗАЛІЗНИЙ ТЕЛЕПЕНЬ (голосом Лисиці). Вони більше не будуть.

ВЕДМІДЬ , ВОВК . Не будемо!

ЗАЛІЗНИЙ ТЕЛЕПЕНЬ (голосом Лисиці). Ведмідь пасіку заведе!

24

ВЕДМІДЬ . Заведу!!

ВОВК . А я полюватиму! Все, що накажете, вам носитиму!

ЗАЛІЗНИЙ ТЕЛЕПЕНЬ (опускає забороло, жахким голосом).

Брешуть вони!

ВІДЬМА. Точно! Брешуть, як чешуть!

ЗАЛІЗНИЙ ТЕЛЕПЕНЬ (підіймає забороло, голосом Лисиці).

Прошу вас! Змилуйтеся!

ВІДЬМА. Іди геть! (Копає Вовка і Ведмедя). Це мої шкури!

ЗАЛІЗНИЙ ТЕЛЕПЕНЬ (опускає забороло). Це моя здобич!

(Підіймає забороло). Згляньтеся!!! (Натискає на кнопку магнітофона, що в

нього в лапах).

Лунає козацька пісня у виконанні Коцького та Лисиці.

(Удавано розгублено). Він їх відпускає?! (Відкидає забороло). Тікайте, поки

він не передумав!

Вовк і Ведмідь підхоплюються і мчать у ліс. Лисиця скидає шолом. Пан

Коцький — балахон. Вдоволено регочуть, марширують подвір’ям,

наспівуючи козацьку пісню.

Дія друга

Картина 1

Те саме подвір’я. Вечоріє. Лисичка сидить за столом. Перед нею —

порожній полумисок. Лисиця марширує подвір’ям, наспівуючи козацьку

пісню.

25

ЛИСИЧКА . А вранці він подався світ за очі?..

ЛИСИЦЯ (мрійно). Ні! Все літо прожив у курені. Бурмака мед носив.

Волоцюга — м’ясо. А він їв і спав. Спав і їв. А ввечері ми вилазили на дах,

лічили зорі і танцювали музейні танці... (Танцює, мов балерина).

ЛИСИЧКА . А потім що?

ЛИСИЦЯ (зупиняється). Потім опало листя... Він згадав про тигра, про

відьму... (Помічає, що полумисок порожній). Ти що, всі пиріжки поїла?

ЛИСИЧКА . Ні. Лише один.

ЛИСИЦЯ (підхоплюється). Це він! (Шукає). Пане Коцький! Де ви?

Пане Коцький!

ЛИСИЧКА (зазирає під стіл, стиха). Там...

ЛИСИЦЯ (відкидає скатертину). Ласкаво просимо, пане Ко...

КОТИК (вилазить з-під столу й розкланюється). Щиро дякую! Бажаю

щастя і творчих успіхів!

ЛИСИЦЯ . Це не він!

ЛИСИЧКА . А хто?

ЛИСИЦЯ (піднімає хворостину). Зараз він сам розкаже. (Замахується

на котика).

КОТИК . Шмяу! (Вистрибує на стіл). Перед вами— талант! Дитя

сонця! Золотий ключик! Алі-Баба! Пеппі-Шлеппі! Тільки без аплодисментів.

ЛИСИЦЯ . Ще один дармоїд!

ЛИСИЧКА (хапає її за рукав). Не бий його!

КОТИК . Бо я не дармоїд, а законний небіж пана Коцького!

(Розкланюється).

ЛИСИЦЯ . У Коцького не було ніяких...

КОТИК . Я був! (Б’є себе в груди). Небіж Коцького з Полтави. Псевдо

Кривавий Біфштекс. (Погрозливо шипить, демонструє свої м’язи).

ЛИСИЧКА . Ух ти!

КОТИК . Я знаю всі ваші витівки!

ЛИСИЧКА . Він сам тобі розказував?

26

КОТИК . І мені, і всім.

ЛИСИЦЯ . Стрибай зі столу, небоже!

КОТИК . Хвилинку! (Бере глечик з квітами, дмухає на воду і виливає на

Лисицю).

ЛИСИЦЯ . Це... що таке?!

КОТИК . Цілющий душ! За методом Коцького! (Виливає рештки води

собі на голову). Кайф!

ЛИСИЦЯ (сама до себе). «За методом...»

ЛИСИЧКА . І я! Я теж хочу!

КОТИК (подає їй глечик, чаклунським голосом). Наповни глек по вінця

і принеси сюди!

Лисичка біжить до хатки.

ЛИСИЦЯ . Де він?

КОТИК . О, дуже далеко, аж у Африці... (Зістрибує на землю). Хтось

тьопає!

ЛИСИЦЯ . Вовк з Ведмедем!

КОТИК . Антракт! (Ховається під стіл).

ЛИСИЦЯ . Ой, що ж я їм скажу? Вони ж мене...

КОТИК (з-під стола). Скажіть, що він з’явиться за годину!

ЛИСИЧКА (виходить з хати з глечиком). Ой, де ж це він?

ЛИСИЦЯ . З’явиться за годину! Він з’явиться!

З лісу виходять Вовк з рушницею і Ведмідь з вуликом.

ВОВК (зазирає в курінь). Нема!

ВЕДМІДЬ . Ага! Сова казала, що йому капець! (Суне разом з Вовком до

Лисиці, співаючи).

Уже терпець урвався

27

І впав в щербату миску!

Ідемо в бій за правду,

Щоб покарати Лиску!

До них підбігає Лисичка і вихлюпує на них воду з глечика.

(Обтрушується). Це... це що таке?!

ЛИСИЧКА . Цілющий душ! За методом пана Коцького!

ВЕДМІДЬ (озирається). Де ж він?

ВОВК . Де наш Учитель?

ЛИСИЦЯ . За годину з’явиться! Ще й не сам, а з небожем! (Гордо

крокує до хатки).

ЛИСИЧКА (йде за нею). І зробить з вас отакенні котлети!

Заходять до хатки.

ВОВК (дуже кисло). Тсс...

ВЕДМІДЬ . Ага! Обманула нас Сова.

ВОВК . Соб-бака!

ВЕДМІДЬ . Давай так: ти тікай ліворуч, а я — праворуч.

ВОВК . Ще чого! У мене тепер рушниця є! Сто патронів, три пачки солі

і жакан. Я стрілятиму в «яблучко»!

ВЕДМІДЬ . Ага! У мене ж пасіка! (Погладжує вулик). Бджілки злі,

дресировані! Не бджілки, а зміюки!

ВОВК . Значить так: я стріляю в Коцького, а ти жалиш небожа.

ВЕДМІДЬ . Спершу небожа, потім Лиску!

ВОВК . Гляди не передумай!

ВЕДМІДЬ . Ні! Я буду битися до останньої бджоли!

ВОВК (тисне йому лапу). Второпав! За годину приходь до мене!

ВЕДМІДЬ . З одним вуликом чи двома?

28

ВОВК (зникає в лісі). З усіма!

Ведмідь іде слідом.

КОТИК (вилазить з-під стола). М’яу! Який знайомий сюжет! Один

талант проти двох (стукає себе по голові) гарбузів! (Голосно). Пані

Лисицька!

З хатки вибігають обидві Лисиці.

ЛИСИЦЯ . Чого тобі?

КОТИК . Справа пахне апельсином! Гармати заряджені, шаблі оголені.

Через годину — бій!

ЛИСИЧКА . Ур-ра!!!

КОТИК . Вся сіль, всі набої і жакани в тому, що ми не будемо чекати

ворожої атаки! Ми вступимо у бій з противником на його території!

ЛИСИЦЯ . Ми?!

КОТИК . М’яу! І негайно!

ЛИСИЧКА . Ура!!!

ЛИСИЦЯ . Аа... пан Коцький?

КОТИК . Причому тут пан Коцький? Пан Коцький усе ще в Африці. В

нього багаж і кривава рана!

ЛИСИЦЯ (сплескує лапами). Дуже... кривава?

КОТИК . Атож! Він уполював тридцять тигрів, а тридцять перший

вкусив його за п’ятку. Пан Коцький сидить у пустелі, мов Маленький Принц,

і жде поїзда. А раптом поїзд запізниться? Що він мені скаже, побачивши

руїни (показує на хатку) цього замку і ваші трупи? А ось що: «Я послав тебе,

небоже мій, щоб ти познайомився з пані Лисицькою! Щоб вона полюбила

тебе, як рідного! Щоб довірила тобі захищати її честь і гідність від місцевих

29

рекетирів! Щоб у разі моєї раптової смерті ти став наступним паном

Коцьким! А ти, шельмо, допустив, щоб... Шкуру спущу!»

ЛИСИЦЯ . Ніхто не зможе стати Коцьким!

КОТИК . М’яу? Це ж моя роль! Гаврош. Барон Мюнхгаузен!

ЛИСИЧКА (зачаровано). І Пеппі-Шлеппі!

КОТИК (поплескує її по плечі). Молодець! Ти теж отримаєш роль, яка

назавжди прославить тебе!

Лисичка аж підстрибує від щастя.

ЛИСИЦЯ . Чим же ти будеш воювати? У тебе ж ні рушниці, ні

магнітофона...

КОТИК . Пусте! У нашому спектаклі головне не зброя, а талант! (Щось

пошепки розповідає їм).

Лисичка але пищить від захоплення.

Все буде, як у казці: короткий бій, повна капітуляція і вічне щастя!

Картина 2

Ліс. Барліг. Біля барлогу вулики. Тиша. З барлогу вилазить Ведмідь з

кухлем меду.

ВЕДМІДЬ . Ну, все! Пора! (Випиває мед, кухоль кидає на землю і

підходить до вуликів). Бджоли мої красивенькі! Бджоли мої сердитії! З

хвилини на хвилину до нашого лісу примчить розбійник Коцький, щоб усі

дерева вирубати, всі квіточки потоптати, всіх бджілок витруїти...

30

Чути стривожене гудіння бджіл.

Щоб порятувати ліс, я вступлю з ним у нерівний бій. І якщо ви мені

допоможете... (Чути схвальне гудіння). Правда, я все ще не знаю, який він...

Думаю, що великий і волохатий! Тому примовкніть і чекайте ось такого

знаку (тричі стукає лапою по дашку вулика). Почувши його, тут же вилітайте

і жальте всіх, кого побачите. Крім Вовка і...

З лісу долинає: «Ме-е-е-с...»

Вівця приблудилася! (Мчить у ліс).

А з кущів виходить Котик.

КОТИК (розкланюється до дерев). А зараз, дорогі глядачі, ви побачите

трагедію під назвою «Мільйон на одного!». (Кричить, наслідуючи Вовка).

Бурмако! Де ти? Бурмако! (Зачувши тупіт, підбігає до вуликів, тричі вдаряє

по кожному лапою). Раз, два, три! Раз, два, три! Музика. (Шмигає у кущі).

Чути роздратоване гудіння бджіл. З’являється Ведмідь.

ВЕДМІДЬ . Тут я! Ой-ой! (Відбивається від бджіл). Назад! Це ж я!

Бурмака-а-а! (Гудіння бджіл наростає). Та відчепіться ви! У мене ж бій! Я за

вас... За правду! Ой-йой! (Лізе у барліг).

Звідтіля долинає його жалібне ревіння.

КОТИК (плескає себе по грудях). Браво, біс! А тепер— цирк у Вовка!

(Біжить у ліс).

31

Картина 3

Похилений курінь, на якому сушаться майка, труси. Біля куреня пеньок,

кіл, увінчаний кінським черепом. На пеньку сидить Вовк і, посвистуючи,

майструє собі з днища бочки щит.

ВОВК (милується роботою). Який щит! Виявляється, я — народний

умілець! (Вішає щит на шию, стукає по ньому лапою). Ніякий Коцький не

прогризе! (Бере рушницю, торбу). Вперед — і в «яблучко»!

Гордо марширує стежкою. Зненацька перед ним, мов з-під землі,

вигулькує дивне створіння: у чорній фуфайці, брудних гумових чоботях,

пазуристих рукавицях. На голові — цапині роги, посріблені фольгою. На

одному нанизані червоні папірчики. В лапах — кочерга.

СТВОРІННЯ (перегороджує дорогу кочергою, лячно). Стоп!

ВОВК (задкує) Тьху, тьху!

СТВОРІННЯ . Не «тьху», а Кривавий Біфштекс — чорт для особливих

доручень!

ВОВК . А я... навіженний! (Дурнувато регоче).

«ЧОРТ» . Пусте... Ми всіх приймаємо. Аби гріхи.

ВОВК . Куди приймаєте?

«ЧОРТ» (знімає з рога папірець). На! Прочитай і розпишися!

ВОВК (бере папірець). Тсс... Який гарний фантик!

«ЧОРТ» . Сам ти фантик! Це — пекельна повістка! Анциболот Чорно-

ріг — князь тьми — наказує тобі негайно провалитися в пекло на його

блискавичний і невблаганний суд!

ВОВК . Сам провалюйся! А мені — ніколи!.. (Біжить геть).

«ЧОРТ» . Панночко Косарко!

32

Прямо перед Вовком з’являється «Косарка». Вона у білому — від

маківки до п’ят— балахоні з дірками для очей і рота, у будяковому вінку, в

лапах — коса.

«КОСАРКА» (танцює перед Вовком).

Я — маленька Косарка,

Звуть мене Лиха Одарка,

Бо нема де правди діти —

Я люблю Вовків косити!

Ух-ха! Ух-ха-ха!

Я — Косарочка мала!

(Замахується косою).

ВОВК (б’є лапами об щит, істерично). Я хороший! Я майже святий!

«ЧОРТ» . Зараз перевіримо! (До Вовка). Ти у театр ходив?

ВОВК (гордо). Ні!

«ЧОРТ» . А в кіно? На концерти? Виставки? На екскурсії?

ВОВК . Ще чого!

«ЧОРТ» . Школу не відвідував?

ВОВК . Само собою.

«ЧОРТ» . У мітингах участі не брав? У хорах не виступав?

ВОВК . Ні! Дурний я, чи що...

«КОСАРКА» . Який грішник! (Замахується косою).

«ЧОРТ» . Хвилинку! (До Вовка). Крав? Байдикував? Лякав? Брехав?

Лисицю зі світу зганяв?

ВОВК . Це... Це моя особиста справа!

«ЧОРТ» (до «Косарки»). Коси!

«Косарка» радісно сміється й наступає на Вовка.

33

ВОВК (падає навколішки). Відпустіть! Я неграмотний! Я хочу в театр!

На виставку! В школу хочу!!

З лісу виходить Ведмідь з опухлою мордою. На голові — мокрий

рушник. З німим подивом спостерігає за цією сценою.

«ЧОРТ» (до «Косарки»). Може, відпустимо?

«КОСАРКА» . А що скаже Анциболот?

«ЧОРТ» . Ми йому викуп принесемо.

«КОСАРКА» . Який?

«ЧОРТ» . Оцю торбу і рушницю... (До Вовка). Згода?

ВОВК . Ага! Беріть! Усе беріть! А мені... пора у школу!

«Чорт» бере торбу.

ВЕДМІДЬ . Не віддавай! Це ж кіт! Кошеня! (Біжить до них).

«Чорт» шугає в ліс із торбою.

ВОВК (очманіло). А це хто?

ВЕДМІДЬ (зриває з «Косарки» балахон). Сопливка!

ВОВК . Тсс!!. (Суне до неї).

ЛИСИЧКА (розмахує косою). Не підходь! Скошу!!! (Втікає).

ВЕДМІДЬ . Ух, і хитрющі ж!

ВОВК . Це він!.. Це Коцький їх підіслав!

ВЕДМІДЬ . Ні! Це Лиска вирішила нас залякати, щоб не помстилися.

ВОВК . Ну, раз Коцького нема... (Вириває з землі кіл з черепом). За

мною! Кроком руш!

ВЕДМІДЬ (знімає з куреня майку і забігає вперед). За мною! Бігом

марш!

34

ВОВК . Ми їх голими лапами... візьмемо! (Розмахує майкою, мов

стягом, і, погрозливо виючи, біжить стежкою).

ВЕДМІДЬ  — за ним.

Картина 4

Вечір. Подвір’я Лисиці.

ЛИСИЦЯ (виходить із хатки, стурбовано). Вже місяць виткнувся, а

малят нема... Дарма я відпустила Ціпоньку з отим небожем. Рудий він дуже.

А пан Коцький був чорнявим.

З’являються Лисичка і Котик.

(Кидається до них). Ну що?

ЛИСИЧКА . Ми так чудово зіграли свої ролі!

КОТИК . Просто блискуче! Але зненацька припхався Ведмідь і...

ЛИСИЧКА (радісно). Зараз вони примчать сюди!

КОТИК . Але ви не хвилюйтеся!

ЛИСИЧКА . Ми відібрали у них і набої, і сіль, і торбу!

Чути тупіт, виття.

ЛИСИЦЯ (пригортає Лисичку). Ой, донечко! Ми пропали!

КОТИК . Без паніки! Зачиніться у хаті, а я буду захищати вас, мов

Котигорошко!

35

Лисиці біжать у хатку. А Котик, хитро хихикаючи, відчиняє пічну

заслінку, пхає торбу у піч, а сам ховається за хатку. З’являються нападники.

Вовк — попереду, Ведмідь — позаду.

ВОВК (у бік куреня, блазнює). Доброго вечора, пане Коцький!

ВЕДМІДЬ (наслідує Коцького). «Шкур-ру спущу»!

ВОВК . Не спустите, паночку, бо вже вас чортяка вхопив! (Регоче).

ВЕДМІДЬ (підходить до дверей, своїм голосом). А нас — ні! І ми

нарешті поквитаємося з вашою підлабузницею!!

ВОВК (підносить череп до вікна й стукає ним об шибку, жаско). Ой!

Холодно мені! Холодно! Хочу шапку з лисячого хутра!

ВЕДМІДЬ (стукає в двері). Ану, виходь, брехухо!

Пауза.

(Підважує плечем двері). Забарикадувалися, сякі-такі! (До Вовка). Лізь у

вікно!

Вовк прихиляє череп до стінки. Розбиває вікно. Лізе досередини.

Ведмідь налягає на двері. З-за хатки вишмигує Котик. Лоскоче Вовкові

п’ятки. Вовк, регочучи, падає на землю. Котик ховається за хатку.

Ти чого?..

ВОВК . Хтось лоскочеться.

ВЕДМІДЬ . Ну, ти!.. Не придурюйся, бо... (Замахується на Вовка).

Вовк знову лізе у вікно. Ведмідь його підтримує. Котик підбігає до них,

вдаряє Ведмедя черепом по голові і знову ховається. Ведмідь падає, а разом з

ним і Вовк.

36

ВОВК (до Ведмедя). Ти чого?..

ВЕДМІДЬ . Хтось ударив по голові...

ВОВК (замахується на нього). Тсс! Не придурюйся, бо...

ВЕДМІДЬ (підводиться). Ну, лізь, лізь!

Вовк лізе у вікно. Ведмідь його підтримує, сторожко озираючись.

Зненацька Вовк, дико верескнувши, падає на Ведмедя.

(Хапає його за груди). Знущаєшся?!

ВОВК (затинаючись). Це вона... Молотком мене по чолі!.. (Жалібно

виє).

ВЕДМІДЬ . Молотком?! Ну, досить! Набери жару! (В бік хатки). Ми

тебе спалимо, Лиско! Ага! (Біжить до куреня, залазить усередину і,

піднявши його, несе до хатки).

Вовк бере зі столу ложку, полумисок, відкриває заслінку. Зненацька

один за одним лунають постріли. Вовк падає. Лунає вибух. Вибухова хвиля

відкидає Ведмедя разом з куренем від хатки. Тиша.

КОТИК (вигулькує із-за хатки і підкрадається до Вовка). Ну, здається,

все... (Помічає полумисок з жаром). Ні! Під завісу треба їх так нагріти, щоб

повік не замерзли!

Бере полумисок і висипає кілька жарин Вовкові на черево. Підходить до

Ведмедя, щоб і того погріти, але Ведмідь підхоплюється, хапає його за хвіст і

валить на землю.

(Приглушено). Антракт!

ВЕДМІДЬ . Ага! Швах-трах! (Скидає з шиї рушник і зав’язує тім

Котикові писок).

37

ВОВК (підхоплюється). Рятуууу!.. Пожежа!

ВЕДМІДЬ . Та цить ти! Глянь, кого я впіймав!

ВОВК . Це той?..

ВЕДМІДЬ . Ага! Набої у пічку кинув! Негідник!

ВОВК . Тсс!!! (Хапає миску). Зараз я йому... І на черево... І на хвіст!

ВЕДМІДЬ (відтягує Котика разом з хмизом під поріг). Постривай!

Тепер сип!

Вовк підходить до Котика, але в цю мить двері відчиняються. З хатки

вибігають Лисиця і Лисичка.

ЛИСИЦЯ (розмахує рогачем). Відпусти його!

ЛИСИЧКА . Це небіж пана Ко!..

ВОВК (хапає Лисичку і кидає її на Котика). Набридло!

ВЕДМІДЬ . Ми вас усіх... ко-ко-ко... (Щосили штовхає Лисицю).

Лисиця падає на Лисичку, Лисичка на Котика.

Підпалюй хмиз!

Вовк бере кілька жаринок, і в цю мить десь зовсім близько лунає

козацький марш.

ВОВК . Він!

ВЕДМІДЬ . Рятуймося!!!

Втікають. На стежці, спираючись на милицю, з’являється пан Коцький.

Одна лапа у нього перебинтована. На спині старенька тигрова ковдра. На шиї

висить магнітофон.

38

ПАН КОЦЬКИЙ (помічає купу тіл). Ого! Я, здається, запізнився...

ЛИСИЦЯ (підхоплюється). Що ви, пане Коцький! (Підносить йому

стілець). Прошу!

ЛИСИЧКА (підводиться). Ми вас так чекали!

ПАН КОЦЬКИЙ (показує на Лисичку і Котика). А це хто?

ЛИСИЦЯ . Це моя донечка! Ціпонька моя!

ЛИСИЧКА (вклоняється). З поверненням, пане Ко! Правда, що ви

вполювали тридцять тигрів?

ПАН КОЦЬКИЙ . Атож... тридцять... (Сідає). А потім один пес напав

на мене і...

ПАН КОЦЬКИЙ . Пес чи тигр?

ПАН КОЦЬКИЙ . Песький тигр. Шаблезубий монстр...

ЛИСИЦЯ . Ух ти! А шкури де?

ПАН КОЦЬКИЙ . Шкури я в музей здав — і сюди... Набридло жити

казна-як... без родини, без товариства...

ЛИСИЦЯ . Живіть з нами! Правда, доню?

ЛИСИЧКА . Ага! Разом зі своїм небожем!

ПАН КОЦЬКИЙ . Тану?!

ЛИСИЦЯ . Такий відважний малюк! Прийшов і каже: «Дядечко звелів

мені обороняти вас!» Якби не він, був би нам капець!

ЛИСИЧКА (підбігає до Котика і розв’язує рушник). Біфштексе!

Вставай! Дядечко прийшов!

КОТИК (підводиться і йде до Коцького). Який сюрприз на краю

могили! Я виконав ваш наказ, дядечку, і тепер можу... (Падає). Шняуу!!

ЛИСИЧКА (підбігає до нього). Він знепритомнів!

ПАН КОЦЬКИЙ . Принесіть води! Кожна по глечику!

Лисиці біжать у хатку.

(Штовхає Котика милицею). Вставай! Досить прикидатися дохлою мишею!

39

Котик миттю підхоплюється і сідає біля нього на землю.

Ти хто такий?

КОТИК (пошепки). Я з того театру, що біля вашого музею. Театр

поїхав на гастролі, а мене забули. Тож я з голоду згадав вашу історію і

подався сюди. Між іншим, у театрі всі знають, що я — ваш небіж. Син сестри

Коцького з Полтави.

ПАН КОЦЬКИЙ . Ну і проноза ж ти!

КОТИК . Від надміру таланту, дядечку!

Підходять Лисиці. Кожна з глечиком.

ЛИСИЧКА . Мамо! Він сам ожив!

КОТИК (обіймає Коцького). Від щастя, що ми знову разом!

ЛИСИЧКА . І все ж тобі не зашкодить цілющий душ! (Вихлюпує на

нього воду).

ЛИСИЦЯ . І тобі, дорогий друже! (Виливає воду на Коцького).

ПАН КОЦЬКИ . Що за жарти?!

ЛИСИЦЯ (розгублено). Він сказав, що це за твоїм методом.

ПАН КОЦЬКИЙ . Уторопав! (До Котика грізно). Ти — вільний!

КОТИК (підводиться і вклоняється). Дякую, дядечку! Але я мушу

залишитися тут. Ви — інвалід. Ваші бунтівні васали втекли. Хто ж вас

годуватиме і оборонятиме?

ЛИСИЧКА (до Котика). Ти, ти нас оборонятимеш!

КОТИК (цілує Коцького і вмикає магнітофон). Музика!

Лунає козацька пісня у виконанні Коцького і Лисиці. Котик, Лисиця,

Лисичка танцюють. Пан Коцький якусь мить совається на стільці, потім

кидає милиці й теж починає танцювати... на одній нозі.

40

Завіса

41