1(11), 2016 - Новиниikvsu.kvs.gov.ua › sites › default › files › files ›...
Transcript of 1(11), 2016 - Новиниikvsu.kvs.gov.ua › sites › default › files › files ›...
-
ДЕРЖАВНА ПЕНІТЕНЦІАРНА СЛУЖБА УКРАЇНИ
Інститут кримінально-виконавчої служби
НАУКОВИЙ ВІСНИК
Інституту кримінально-виконавчої
служби
Науковий журнал
1(11), 2016
Київ 2016
-
ББК Х628.4
Н34
НАУКОВИЙ
ВІСНИК
Інституту
кримінально-
виконавчої
служби Науковий журнал • Виходить щоквартально • Заснований
2012 року • Засновник – Державна пенітенціарна служба
України • Свідоцтво про державну реєстрацію: серія КВ,
№ 20376-10176Р від 30 жовтня 2013 р.• Рекомендовано до
друку Вченою радою Інституту кримінально-виконавчої
служби від 3 листопада 2016 р. (протокол № 9)
1
(11)
2016
Редакційна колегія:
Бараш Є. Ю., доктор юридичних наук, доцент, заслужений діяч науки і
техніки України (голова);
Синьов В. М., доктор педагогічних наук, професор, академік НАПН
України, заслужений юрист України (співголова);
Тихий В. П., доктор юридичних наук, професор, академік НАПрН
України, віце-президент НАПрН України;
Богатирьов І. Г., доктор юридичних наук, професор, заслужений діяч
науки і техніки України;
Горова О. О., доктор психологічних наук, доцент;
Калашник Н. С., доктор наук з державного управління, доцент;
Кнодель Л. В., доктор педагогічних наук, професор;
Колб О. Г., доктор юридичних наук, професор;
Максименко С. Д., доктор психологічних наук, професор, дійсний член
НАПН України, заслужений діяч науки і техніки України;
Максимова Н. Ю., доктор психологічних наук, професор;
Музика А. А., доктор юридичних наук, професор;
Сова М. О., доктор педагогічних наук, професор;
Стеценко С. Г., доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент
НАПрН України, заслужений діяч науки і техніки України;
Супрун М. О., доктор педагогічних наук, професор;
Конопацька О. М., відповідальний секретар.
Матеріали подано в авторській редакції
-
Розділ І. Право, кримінологія
3
РОЗДІЛ І. ПРАВО, КРИМІНОЛОГІЯ
Hartmann Arthur,
Prof. Dr. Arthur Hartmann
Director of the Institute
of Police and Security Research (IPoS)
Bremen, Germany
Хартман Артур,
доктор наук, професор,
Директор Інституту Досліджень
з питань поліції та безпеки
Бремен, Німеччина
FINDINGS OF THE RESEARCH PROJECT: “REDUCING PRISON
POPULATION: ADVANCED TOOLS OF JUSTICE IN EUROPE”
ПРЕДСТАВЛЕННЯ ДОСЛІДНИЦЬКОГО ПРОЕКТУ: “СКОРОЧЕННЯ
ТЮРЕМНОГО НАСЕЛЕННЯ: ПЕРЕДОВІ ІНСТРУМЕНТИ
(МЕХАНІЗМИ) ПРАВОСУДДЯ В ЄВРОПІ”
Присвячено питанням пошуку найкращих альтернатив тюремному
ув’язненню. Розповідається про впровадження дослідницького проекту, який
проводився 2014‒2016 рр. науковими інституціями та неурядовими
організаціями з Італії, Болгарії, Латвії, Великобританії, Румунії, Франції та
Германії під егідою Програми Кримінального Правосуддя Європейського
Союзу. Метою дослідження є розробити механізми, які допомоги б скоротити
кількість осіб позбавлених волі без шкоди для криміногенної ситуації у
суспільстві.
У ході проекту була сформована мережа обміну інформацією про передові
методи та успішний досвід роботи із особами, які можуть бути позбавлені
волі або вже ув’язнені, але є можливість інтегрувати їх до відкритого
суспільства. Були виявлені протиріччя між теоретичними постулатами
правової доктрини та практичним втіленням норм законодавства.
Також було проведено опитування великої кількості осіб, які формують
кримінальну та кримінально-виконавчу політику: юристів, суддів,
представників кримінально-виконавчих інституцій та служб пробації,
неурядових організацій тощо. Базуючись на результатах цього опитування
запропоновано п’ять заходів та умов, які допомогли б імплементувати
механізми зниження тюремного населення.
Ще одним з досягненням проекту є визначення груп умов та обставин, які
сприяли б або знижували б ефективність різних альтернатив тюремного
ув’язнення.
Ключові слова: тюремне населення; правосуддя; альтернативні
ув’язненню види покарань; чинники зниження тюремного населення; механізми
зниження тюремного населення.
-
Науковий вісник № 1, 2016
4
Посвящен вопросам поиска лучших альтернатив тюремному
заключению. Рассказывается о внедрении исследовательского проекта,
который проводился 2014‒2016 гг. научными институтами и
неправительственными организациями из Италии, Болгарии, Латвии,
Великобритании, Румынии, Франции и Германии под эгидой Программы
Уголовного Правосудия Европейского Союза. Целью исследования является
разработать механизмы, которые помощи бы сократить количество лиц
лишенных свободы без ущерба для криминогенной ситуации в обществе.
В ходе проекта была сформирована сеть обмена информацией о
передовых методах и успешный опыт работы с лицами, которые могут быть
лишены свободы или уже заключенные, но есть возможность интегрировать
их до открытого общества. Были выявлены противоречия между
теоретическими постулатами правовой доктрины и практическим
воплощением норм законодательства.
Также был проведен опрос большого количества лиц, которые
формируют уголовную и уголовно-исполнительную политику: юристов, судей,
представителей уголовно-исполнительных учреждений и служб пробации,
неправительственных организаций. Основываясь на результатах этого опроса
предложено пять мероприятий и условий, которые бы помогли
имплементировать механизмы снижения тюремного населения.
Еще одним достижением проекта является определение групп условий и
обстоятельств, которые способствовали бы или снижали бы эффективность
различных альтернатив тюремному заключению.
Ключевые слова: тюремное население; правосудие; альтернативные
заключению виды наказаний; факторы снижения тюремного населения;
механизмы снижения тюремного населения.
From a historical perspective, imprisonment as a sentence for offenders is a
liberal and human achievement compared to death penalties and torture. Opposite to
this, imprisonment is in the contemporary academic discussion also regarded as relict
of a revenge-oriented criminal law, which modern legislation and legal practice
should overcome and replace by better alternatives. In particular, we know historical
and contemporary examples of living conditions for prisoners, which are so dreadful
and terrible that imprisonment is nothing but a modern kind of torture. In order to
resolve these conflicting views we need to have a closer look on imprisonment and its
alternatives.
There is not much doubt that imprisonment is still needed as a last resort in
order to deter future crimes, stabilize law-obeying behavior and safeguard the society
from very dangerous criminals1. This perspective gives space to consider and
evaluate in detail the advantages and pitfalls of imprisonment as well as its
alternatives. We can also deduce a two-fold strategy from this position, which
includes both the improvement of living conditions in prisons and the development of
1 Lord Hailsham, Halsbuty's Laws of England, 4th ed. London, Butterworths, 1976, p. 288. Available at:
http://trove.nla.gov.au/work/6525116?selectedversion=NBD7575542 (last visited 30.09.2016).
http://trove.nla.gov.au/work/6525116?selectedversion=NBD7575542
-
Розділ І. Право, кримінологія
5
proper alternatives to imprisonment. At this point imprisonment as well its
alternatives can be measured and judged by their abilities to re-integrate offenders
into society and give them the motivation and the necessary abilities to keep
themselves away from crime.
This strategy is at the same time utilitarian and humanitarian and seems
therefore to be non-negotiable. But in the course of developing human and effective
treatment for offenders, and more or less eager efforts to improve their living
conditions and re-integration into society it were the victims, who have been
forgotten. It is an achievement of the last few decades that the suffering of the direct
victims by the crime itself and sometimes even more by its further consequences
received attention again2. This results not necessarily in a restriction of efforts
towards the offender or a relapse to revenge. On the contrary including the victims
and their perspectives can rather become a fruitful element of rehabilitation and re-
integration of both victims and offenders.
In order to find and collect best practices in this field the European Community
funded the project “Reducing Prison Population: advanced tools of justice in
Europe”,3 which is the starting point for this contribution.
The project was funded under the Criminal Justice Programme of the European
Union in the period 2014 to 20164. It involved research institutions and NGOs from
Italy, Bulgaria, Latvia, Great Britain, Romania, France and Germany. The
participation of the “International Society for Criminology” appears particularly
noteworthy. The main applicant “Associazione Comunità Papa Giovanni XXIII”5,
offers communities where prison inmates can live and work together outside prison
walls. A ruling of the European Court of Human Rights (ECHR) against Italy has
been a significant motivation for this project. In the case “Torreggiani et al. vs. Italy”6
the court decided that overcrowded prisons can be a violation of Art. 3 of the
European Convention on Human Rights (prohibition of torture and degrading
treatment or punishment).7 The court’s decision was issued on May 27
th, 2013. In the
year 2012 the number of imprisoned persons outnumbered the prison places by
140 % in Italy (109 % in 2016)8. In spite of big differences among the individual
European countries in general in Europe the prison population remains high and
prison density, the ratio between the total capacity of the prison facilities and the total
prison population, involves clear overcrowding. This has occurred despite over a
decade of re-structuring community sentences as alternatives to short-term
imprisonment in a number of countries, and, regardless of the widely accepted view
that prison should be the final recourse9.
2 European Union Agency for Fundamental Rights, Victims of crime in the EU: the extent and nature of support for
victims, 2014. Available at: http://fra.europa.eu/en/publication/2014/victims-crime-eu-extent-and-nature-support-
victims. Last access: 30.09.2016 3 http://www.reducingprison.eu
4 JUST/2013/JPEN/AG/4489.
5 www.apg23.org
6 ECHR application number 57875/09 et al.
7http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-115860#{%22itemid%22:[%22001-115860%22]};
http://www.jurist.org/paperchase/2013/01/eu-court-rules-italy-prison-overcrowding-violates-rights.php 8 http://www.prisonstudies.org/map/europe
9 http://www.reducingprison.eu/downloads/files/TRAINING_PACKAGE.pdf, see page 6.
http://fra.europa.eu/en/publication/2014/victims-crime-eu-extent-and-nature-support-victimshttp://fra.europa.eu/en/publication/2014/victims-crime-eu-extent-and-nature-support-victimshttp://www.reducingprison.eu/http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-115860#{%22itemid%22:[%22001-115860%22]}http://www.jurist.org/paperchase/2013/01/eu-court-rules-italy-prison-overcrowding-violates-rights.phphttp://www.prisonstudies.org/map/europehttp://www.reducingprison.eu/downloads/files/TRAINING_PACKAGE.pdf
-
Науковий вісник № 1, 2016
6
This is even more astonishing when the European regulations are taken into
consideration. Especially the Council of Europe has introduced a number of
regulations in order to limit the use of imprisonment and promote the welfare of
detained persons in its Member States. This includes the European Convention for the
Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms10
, the European Convention
on the Supervision of Conditionally Sentenced or Conditionally Released Offenders11
and the European Convention on the Prevention of Torture and Inhuman or
Degrading Treatment or Punishment12
. In addition the Council of Europe has issued a
number of recommendations in this field e.g. the Recommendation (92)16 on
community sanctions and measures and the Recommendation (99)22 on prison
overcrowding, the Recommendation (2000)22 on improving the implementation of
the European Rules on community sanctions and measures, the Recommendation
(2010)1 on the Council of Europe Probation Rule. Although these recommendations
are not legally enforceable they clearly outline the Council of Europe’s will to limit
the use of imprisonment and improve prison conditions.
In this context the idea of a transnational exchange of information on innovative
and promising alternatives of imprisonment arose. Regarding this project the term
“alternatives of imprisonment” has been defined in a wide sense including pre-trial
detention, probation and alternatives that can be used when a prison sentence is
already executed.
In a first step, the relevant literature and legal regulations have been reviewed in
all participating countries. From these findings a “transnational literature report” has
been compiled that is available online13
. In essence, it is clear from this report that
alternatives to imprisonment as defined above are available in all participating
countries, however, their number and the particular conditions under which they can
be used, differ significantly. The impression of a rather isolated development of
alternatives to imprisonment arouse. This contrasts to the findings on theoretical
justifications and legal reasoning regarding alternatives to imprisonment, which
matches largely. These justifications include14
:
1. Alternative measures are a reasonable way of dealing with crime. They can
prevent negative effects that are associated with imprisonment and allow for better
reintegration and rehabilitation.
2. Alternative measures have mostly lower recidivism rates. Nevertheless, it
should be taken into account that this can result from selection effects, because
10
Council of Europe (1950): European Convention on Human Rights. Availiable in its last version at:
www.echr.coe.int/Documents/Convention_ENG.pdf 11
Council of Europe (1964): European Convention on the Supervision of Conditionally Sentenced or Conditionally
Released Offenders. Available at:
www.ejtn.eu/PageFiles/7682/A_1_5_Conditionally_Sentenced_Released_Offenders.pdf 12
Council of Europe (1987): European Convention on the Prevention of Torture and Inhuman or Degrading
Treatment or Punishment. Available at: www.cpt.coe.int/en/documents/eng-convention.pdf 13
http://www.reducingprison.eu/downloads/files/Transnational%20literature%20report_rid.pdf 14
See also United Nations "Handbook of basic principles and promising practices on Alternatives to
Imprisonment" (2007). Available at:
https://www.unodc.org/pdf/criminal_justice/Handbook_of_Basic_Principles_and_Promising_Practices_on_Alter
natives_to_Imprisonment.pdf. Last access: 30.09.2016.
http://www.echr.coe.int/Documents/Convention_ENG.pdfhttp://www.ejtn.eu/PageFiles/7682/A_1_5_Conditionally_Sentenced_Released_Offenders.pdfhttp://www.reducingprison.eu/downloads/files/Transnational%20literature%20report_rid.pdfhttps://www.unodc.org/pdf/criminal_justice/Handbook_of_Basic_Principles_and_Promising_Practices_on_Alternatives_to_Imprisonment.pdfhttps://www.unodc.org/pdf/criminal_justice/Handbook_of_Basic_Principles_and_Promising_Practices_on_Alternatives_to_Imprisonment.pdf
-
Розділ І. Право, кримінологія
7
alternatives to imprisonment will be used more frequently with offenders with a
lower risk of re-offending.
3. Alternative measures are less expensive than detention or imprisonment.
But also counterarguments were identified. Alternative measures can have worse
effects on offenders and societies if they are used with inadequate institutional and
human resources to support and supervise the offenders. Insufficient practice can
easily cause a negative public perception of alternative measures. There is still not
sufficient evidence to decide, which measures fit best for what offenders.
Based on the results of the literature review policy makers, judges, lawyers,
representatives of law enforcement, correctional and probation institutions and NGOs
have been interviewed. The comparative analysis of these interviews shows that the
following conditions are mandatory for the implementation of alternative measures15
:
1. Qualified staff is a precondition for good practice in probation services and
services for other alternative measures.
2. Sufficient and stable funding is necessary as well.
3. The involvement of civil society, NGOs, and relevant communities has been
recommended.
4. Good practice require cooperation and cross-institutional coordination among
the involved institutions.
5. Alternative measure should not focus on offenders alone but also consider and
involve victims and/or the perspective of victims.
In addition to these requirements also obstacles have been mentioned by the
interviewees. In some participating countries, the political will to implement and
support alternative measures seems to be lacking. Even more important seems to be
that in all participating countries effect and impact evaluations for both alternative
measures and imprisonment are missing or not available sufficiently. Such
evaluations need a rather sophisticated methodology that makes them difficult and
expensive. Nevertheless, they are mandatory in order to enable practitioners to make
good, evidence-based decisions. This is for example true for a precise assessment of
the risks and opportunities in individual cases. But only measures that come close the
individual needs of the single offenders can be successful16
. So far the evidence on
the comparative effectiveness of prison and its alternatives is mixed and should
always be treated with caution according to the methodological problems faced in
this field of research. However, no studies have shown to date that short-term prison
sentences are likely to be more effective at reducing re-offending or offer better value
for money than community based interventions, for most people who offend17
.
In this regard, each partner has also collected more than ten examples of
alternative measures, which had already been implemented in its country. From these
examples, each partner prepared three comprehensive case studies including the key
15
http://www.reducingprison.eu/downloads/files/qualitative_report.pdf 16
https://www.gov.uk/government/uploads/system/uploads/attachment_data/file/449357/research-analysis-
offender-assessment-system.pdf - Last access: 30/09/2016. 17
Sapouna M, Bisset C, Conlong A-M, Matthews B. 2015. What Works to Reduce Reoffending: A Summary
of the Evidence. Justice Analytical Services Scottish Government. Available at:
www.gov.scot/Resource/0047/00476574.pdf - Last access: 30/09/2016.
http://www.reducingprison.eu/downloads/files/qualitative_report.pdfhttps://www.gov.uk/government/uploads/system/uploads/attachment_data/file/449357/research-analysis-offender-assessment-system.pdfhttps://www.gov.uk/government/uploads/system/uploads/attachment_data/file/449357/research-analysis-offender-assessment-system.pdfhttp://www.gov.scot/Resource/0047/00476574.pdf
-
Науковий вісник № 1, 2016
8
characteristics and activities of the alternative measures as well as the relevant
procedures and the characteristics of the involved organizations and their staff.18
From the information obtained in this research project, a guide and a training
package have arisen, which contain the key findings and recommendations.19
These
results have been presented on April 19th, 2016 in Brussels to representatives of the
European Parliament.
The key principles regarding alternatives to imprisonment found within this
research project are20
:
1. Interventions should be informed by the nature and level of the risk of re-
offending. Where risks are higher and/or involve potential harm to self or others,
supervision and/ or monitoring should be increased accordingly.
2. Interventions should target relevant criminogenic needs. In particular,
attitudes towards crime, problem solving skills, self-efficacy, pro-social networks and
substance misuse, alongside assistance to overcome practical barriers.
3. Interventions should be suitably individualised to reflect different levels of
intelligence, communication styles and emotionality. They therefore require staff
with advanced levels of interpersonal sensitivity and awareness.
4. Interventions must involve a respectful, participatory and flexible working
relationship between the supervisor and supervisee. The supervisor must be empathic
in that he or she can understand the needs of the supervisee.
5. Interventions are more likely to be effective when delivered in accordance
with each of the principles in the community, where supervisees can retain and/or
promote important social ties and apply, reflect on and develop skills in the real
world.
6. Interventions must be delivered within these parameters and must involve a
clear, transparent and bespoke supervision plan. The plan must include small,
measurable, achievable, realistic and time-limited (SMART) goals.
The evidence obtained by the literature review as well as by interviews and case
studies regarding the effectiveness of various alternative measures is briefly
summarized in the following table21
:
Intervention Conditions and
circumstances that
improve effectiveness
Conditions and
circumstances that hinder
effectiveness
Education, training and
employment
Remaining in education
is especially important
for young people, with a
high correlation between
school exclusions,
offending and re-
offending.
Education can help people
obtain qualifications to
become more employable
and is therefore helpful but it
is unlikely to reduce
reoffending on its own.
18
http://www.reducingprison.eu/downloads/files/Good%20Practices.pdf 19
http://www.reducingprison.eu/downloads/files/GUIDELINES.pdf;
http://www.reducingprison.eu/downloads/files/TRAINING_PACKAGE.pdf 20
http://www.reducingprison.eu/downloads/files/TRAINING_PACKAGE.pdf see page 14. 21
http://www.reducingprison.eu/downloads/files/TRAINING_PACKAGE.pdf see page 15.
http://www.reducingprison.eu/downloads/files/Good%20Practices.pdfhttp://www.reducingprison.eu/downloads/files/GUIDELINES.pdfhttp://www.reducingprison.eu/downloads/files/TRAINING_PACKAGE.pdfhttp://www.reducingprison.eu/downloads/files/TRAINING_PACKAGE.pdfhttp://www.reducingprison.eu/downloads/files/TRAINING_PACKAGE.pdf
-
Розділ І. Право, кримінологія
9
Employment can
generate income and
social ties, which can
promote the
development of a pro-
social identity and
encourage desistence.
Some people are already in
employment but offend
regardless. Other risk factors,
such as alcohol use or the
perceived benefits of crime,
may be more relevant.
Cognitive behavioral
work
Can help to change
negative thinking
patterns and associated
behavior, especially
when delivered with
practical support.
More research is required into
the effects of a strengths
based approach, including the
extent to which it helps
address underlying risk
factors and barriers to change.
Substance misuse
treatment
Drug treatment
programs have a
generally positive
impact on reducing
reoffending and offer
good value for money.
It should also be noted that
alcohol related crime often
involves violence, with other
underlying features.
Pro-social friends/peer
group/ family
Strong social bonds can
help trigger or maintain
desistence, whilst failed
or anti-social
relationships can trigger
re-offending or make
people feel trapped.
Some people may have only
experienced anti-social peers,
unsupportive families and/or
dysfunctional personal
relationships. Alternative
opportunities may be limited.
Mental health treatment/
support
Offenders frequently
have mental health
problems, which may
act as barriers to the
development of social
skills or triggers for
substance misuse.
Depression, phobias and
anxiety have not been found
to be directly related to
reoffending. Typically, this is
more associated with
personality disorders.
Controls, such as
Electronic Monitoring
Can assist with
alternatives to custody
as the front-door stage
by providing monitoring
and/or restricting access
to specified places
and/or people.
Can assist with the early
release of prisoners, who
are not more likely to
Controls and sanctions in
general can help but are
likely to be more effective
when they are combined with
individualized support and
enforced consistently.
Controls and sanctions in
general can help but are
likely to be more effective
-
Науковий вісник № 1, 2016
10
reoffend than others not
released early but who
meet the same criteria.
when they are combined with
individualized support and
enforced consistently.
Unpaid work in the
community
Tasks, which contribute
towards others
wellbeing and involve
contact with the
beneficiaries of the
work, are more likely to
be effective.
Basic menial work, or work
which does not reflect the
person’s strengths and
interests, will involve
community reparation but is
unlikely to promote
behavioral change.
In conclusion, it should be noted that alternative measures differ in some cases
significantly among the participating countries. Although the legal framework in
some instances prevents the possibility to transfer alternative measures from one
country to the other it seems to be promising to improve the cooperation among
different countries in this field. In addition, external (impact) evaluations and
longitudinal studies of the impact of imprisonment compared to alternative measures
are lacking in most of the participating countries. Despite of the methodological
difficulties such evaluations are needed urgently. They are mandatory in order to
improve the effectiveness of both prison conditions and alternative measures.
Effective rehabilitation and re-integration of offenders and also, not to forget, victims
is not only necessary in a utilitarian approach but also from a humanitarian
perspective – and so we have come full circle.
Бараш Євген Юхимович,
доктор юридичних наук,
доцент, заслужений діяч
науки і техніки України,
начальник Інституту кримінально-
виконавчої служби
ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ ЗІ ЗАСУДЖЕНИМИ
Присвячена узагальненню зарубіжного досвіду сприяння соціальній
адаптації осіб, які відбувають кримінальні покарання у виді обмеження волі
або позбавлення волі на певний строк, різними засобами соціальної роботи.
Зроблена спроба визначити перспективні напрями цієї роботи для
впровадження в українській практиці виконання різних видів кримінальних
покарань.
Ключові слова: ресоціалізація; соціальна робота, соціальна адаптація;
соціальний патронаж; суб’єкти соціального патронажу; підготовка до
звільнення.
Посвящена обобщению зарубежного опыта содействия социальной
адаптации лиц, отбывающих уголовные наказания в виде ограничение свободы
или лишения свободы на определенный срок, различными средствами
социальной работы. Сделана попытка определить перспективные направления
-
Розділ І. Право, кримінологія
11
этой работы для внедрения в украинской практике исполнения различных
видов уголовных наказаний.
Ключевые слова: ресоциализация; социальная работа, социальная
адаптация; социальный патронаж; субъекты социального патронажа;
подготовка к освобождению.
Devoted to the generalization of foreign experience of promoting social
adaptation of persons serving penal sanctions in the form of restriction of liberty or
deprivation of liberty for a certain period, various means of social work. An attempt
is made to identify promising lines of action for implementation in the Ukrainian
practice the execution of various types of criminal penalties.
Key words: resocialization; social work; social adaptation; social patronage;
the subjects of social patronage; preparation for release.
На початку 2016 року Міністерство юстиції України розпочало реформу
пенітенціарної системи України [1]. Одним із основних пріоритетів цієї
реформи визначено максимальний розвиток ресоціалізації засуджених, які
тримаються в установах виконання покарань, шляхом зміщення фокусу “на
психологічну роботу із засудженими через систему пробації, на отримання
ними (засудженими – авт.) додаткових професійних навичок, що в свою чергу
дозволить збільшити кількість громадян, які зможуть легше повернутися до
суспільства” [2].
В умовах реформи, яка відбувається, особливої актуальності набувають
завдання пошуку нових методів роботи щодо ресоціалізації засуджених, які
можуть бути впроваджені в Україні. Для цього надзвичайно важливим та
актуальним є вивчення досвіду інших країн у динаміці, можливість чи
неможливість адоптації видів роботи із засудженими до реалій України, аналіз
проблемних питань, які можуть виникати при цьому, та можливих шляхів їх
розв’язання.
Метою статті є викладення зарубіжного досвіду різних методик соціальної
роботи зі засудженими у динаміці його розвитку та надання рекомендацій щодо
перспектив їх упровадження у практику ресоціалізації в Україні. Відповідно до
мети завданнями статті є: вивчення та узагальнення зарубіжного досвіду
соціальної роботи зі засудженими; визначення ступеню релевансності різних
видів соціальної роботи, які застосовуються у різних країнах, для практики
виконання покарань України на сьогоднішній день; надання рекомендацій
щодо впровадження до вітчизняної практики здійснення ресоціалізації
актуальних для нашої країни методик соціальної роботи зі засудженими.
Виклад основного матеріалу. У пенітенціарних системах країн Європи
основними засобами, що сприяють ресоціалізації злочинців, вважаються
загальноосвітнє і професійне навчання, програми психологічної підтримки, а
також продуктивна праця. У більшості країн акцентується увага саме на
соціальній роботі із засудженими, оскільки засуджені мають повернутися до
суспільства таким чином, щоб це було як найлегше для них, а також найменш
обтяжливо для рідних, громади та держави.
-
Науковий вісник № 1, 2016
12
Для цього необхідно виконати низку питань, а саме де жити, що їсти, з ким
спілкуватися. Перші два питання можна вирішити легко, якщо засуджений у
змозі знайти собі роботу після повернення в суспільство. Для цього необхідно
або зберегти та підтримувати, або набути певні професійні навички. У будь-
якому разі засобом вирішення цього питання виступає навчання.
Загальна декларація прав людини (1948 р.) (ст. 26 п. 1) проголошує, що
кожна людина має право на освіту. “Технічна і професійна освіта повинна бути
загальнодоступною, а вища освіта повинна бути однаково доступною для всіх
на основі здібностей кожного” [3]. Отримання освіти в місцях позбавлення волі
регламентовано Європейськими пенітенціарними правилами (2006 г.) ст. 28 п.1,
які зобов’язують кожну пенітенціарну установу прагнути надати всім
ув’язненим доступ до освітніх програм, які повинні максимально відповідати
індивідуальним потребам ув’язнених, відповідати їх прагненням [4]. Тобто у
зарубіжній пенітенціарній практиці навчання розглядається як постійна
безперервна модифікація поведінки ув’язненого та один з основних шляхів
збереження особистості від руйнівного впливу в умовах позбавлення волі та
зміни способу мислення людини.
У багатьох європейських країнах і США поширені освітні програми та
створені спеціально для пенітенціарних установ, що враховують терміни і зміст
навчання ув’язнених, а також цільову аудиторію. До них належать: програми
спеціальної педагогічної техніки для дорослих (андрогогічні техніки),
коригувальні освітні програми для різних категорій ув’язнених (неповнолітніх,
жінок, осіб, з відставанням у розумовому розвитку і т. п), програми
вирівнювання (для засуджених з різним початковим рівнем знань), програми
мотивації до навчання, програми набуття практичних навичок, програми
формування навичок безперервної освіти тощо.
Незважаючи на єдність цілей і задекларованих цінностей, є певні
особливості соціальної роботи щодо впровадження навчання засуджених у
різних країнах. Наприклад, відмінною рисою системи пенітенціарної освітньої
політики в США є децентралізація самої тюремної системи цієї країни, що
передбачає, крім федеральних установ (загальнодержавне підпорядкування) і
установ виконання покарань штатів (підпорядкування суб’єктів федерації),
наявність в’язниць місцевого підпорядкування (округи тощо). Установи
виконання покарань різного рівня підпорядкування мають єдиний мінімальний
стандарт надання соціальних послуг засудженим і вільні у виборі додаткових
соціальних програм. Найпоширенішими програмами соціальної роботи зі
засудженими у США є освіта за шкільними й університетськими програмами,
професійна підготовка практичного спрямування (отримання робітничої
професії, або навіть просто навичок робітничої професії без диплома
державного зразка), участь в релігійних групах (оскільки релігійні громади,
найчастіше, виступають дуже активними суб’єктами соціальної роботи зі
засудженими, особливо на місцевому рівні), участь в промисловому
виробництві і сільськогосподарських роботах, програми групової психотерапії,
індивідуальна робота з психологом (за певним протоколом загальнодержавного
рівня затвердження). Отримання освіти в обсязі середньої школи обов’язкова
-
Розділ І. Право, кримінологія
13
вимога до засуджених у США. Навчання (очно, заочно) проводиться
безкоштовно, у тому числі й в коледжі [7]. Отже питання соціальної роботи із
засудженими щодо їх навчання розглядається у США, перш за все, як надання
їй можливості знайти собі роботу після звільнення, а психотерапевтичні
програми спрямовані на випрацювання прийнятних у цій спільноти навичок
поведінки.
Європейські країни мають трішки іншу філософію соціальної роботи із
засудженими. Так, у Фінляндії надають важливого значення виховній роботі із
засудженими, їх навчанню, вишукують на це кошти, апробують різні форми і
методи, розробляють унікальні спецкурси, які спрямовані на певні групи чи
потреби. Ув’язненим у Фінляндії надано вибір: праця або навчання в робочий
час. У в’язниці можна підготуватися до складання іспитів для вступу до
університету і продовжити в ньому навчання. У деяких випадках засудженим
дається дозвіл отримувати освіту або працювати поза межами установи без
нагляду [6]. Тут політика соціальної роботи із засудженими є більш
індивідуально спрямованою, значною її складовою є збереження унікальності
особистості в умовах стресу та обмежень.
Грунтуючись на вимогах Європейських пенітенціарних правил, соціальна
робота із засудженими в більшості європейських країн побудована за
однаковими принципами, різниця полягатиме у певних законодавчих
відмінностях мотивації чи організації процесу та у суб’єктах, які здійснюють
соціальну роботу із засудженими.
Наприклад, у Польщі засуджені жінки, які отримують професійну освіту,
мають певні пільги на: щоденне користування тренажерним залом, додаткову
підготовку поза тюремним утриманням, користування бібліотечним фондом.
При цьому засуджені чоловіки подібних пільг не мають [6].
Однією з наймасштабніших за обсягом засуджених, які навчаються, є
робота у французьких в’язницях. Навчання в школі є обов’язковим до 16 років.
Щорічно до 28 000 засуджених проходять курси навчання, з них 800 і більше
осіб здобувають очно вищу освіту в різних вищих навчальних закладах країни;
крім того, до 3000 осіб навчаються заочно [6]. У свою чергу в Німеччині понад
50 % засуджених не мають освіти (навіть базової або народної школи). Це
виправляється різними формами індивідуальної роботи з кожним засудженим, а
також цілою палітрою різних освітніх програм. Засуджені можуть отримати і
вищу освіту. У Норвегії 20 % засуджених навчаються за програмою вищих
навчальних закладів. У них передбачено лекції та різні форми самостійної
роботи, що гарантує повну зайнятість ув’язнених [6].
Таким чином, соціальна робота зі засудженими щодо отримання ними
освітніх послуг є ключовою у підготовці до повноцінного самостійного життя у
відкритому суспільстві, на ній акцентують увагу всі країни, але впроваджують
відповідно до власних фінансових можливостей, демографічної та політичної
ситуації у країні.
Окрім зазначеного в усьому світі засуджені як одна з груп населення, що
потребує додаткової уваги з боку держави, є спеціальним об’єктом уваги служб
-
Науковий вісник № 1, 2016
14
соціальної роботи. Охарактеризуємо специфіку провідної ролі суб’єктів
соціальної роботи зі засудженими в різних країнах.
Наприклад, у США соціальна робота щодо правопорушників здійснюється
службою пробації, яка отримала значне поширення, і крім надання соціальної
допомоги умовно засудженим й умовно звільненим (наприклад,
працевлаштування, надання житла, матеріальна підтримка) виконує значну
роботу з профілактики рецидивної злочинності.
У Німеччині історично склалась традиційна участь церкви в наданні
соціальної допомоги, тому проблемами засуджених опікуються не лише
державні організації, а й релігійні організації.
У Франції соціальна робота із засудженими як напрям соціальної політики
держави здійснюється муніципалітетами і ведеться в основному на рівні
місцевих спільнот і громад (як релігійного, так і громадянського спрямування).
В Англії та Фінляндії поряд із державними соціальними структурами
широко розвинена мережа неурядових, громадських структур або
напівдержавних утворень, які фінансуються і контролюються державою. До їх
функції належать: розроблення конкретних соціальних програм, їх реалізація,
надання соціальної допомоги, залучення до соціальної роботи необхідних
фахівців на громадських засадах і надання допомоги засудженим. Для цього
ведеться цілеспрямована політика у підтримку соціальної значущості та
почесності такої роботи. У Фінляндії існує Асоціація у справах пробації
(випробування) і подальшого нагляду для допомоги у вирішенні соціальних
проблем умовно звільнених і звільнених в’знів. Діяльність організації
перебуває під контролем і керівництвом Міністерства юстиції. Мета діяльності
організації полягає в різносторонній допомозі (психологічна підтримка,
юридичні консультації, рішення проблем з житлом, працевлаштування) особам,
звільненим або умовно звільненим. Особливо важливим завданням залишається
розвиток особистої відповідальності ув’язнених, передусім навичок
самообслуговування, встановлення контактів, звички дотримуватися
зобов’язань, навчання веденню рахунків і грошових розрахунків.
У Німеччині установи виконання покарань мають своєрідну спеціалізацію
за напрямами соціальної роботи, яка в них здійснюється. Так, до тюрми
м. Мюнстера направляються особи для завершення середньої освіти, до тюрми
м. Варлея – особи, які бажають отримати робітничу професію або
спеціалізацію, до тюрми м. Геллерме направляються студенти вищих
навчальних закладів.
У Данії та Голландії поширений досвід самообслуговування ув’язнених,
об’єднаних у групи по 10‒12 осіб (приготування їжі, прання, прибирання
приміщення тощо). Самообслуговування розглядається як основа розвитку
особистої відповідальності за власне життя та збереження/формування
соціально корисних навичок [6].
Не менш важливим чинником успішної соціальної роботи зі засудженими
є підтримка сімейних і особистих зв’язків. У багатьох пенітенціарних закладах
Східної Європи і Середньої Азії на території установи знаходиться група
невеликих житлових приміщень, в яких відвідувачі можуть до 72 годин жити
-
Розділ І. Право, кримінологія
15
разом з ув’язненим членом сім’ї. У Канаді і деяких пенітенціарних системах
США надаються аналогічні приміщення, часто у виді розташованого в межах
периметра в’язниці будиночка на колесах, оточеного дерев’яним парканом з
метою створення обстановки відокремленості. У деяких штатах Індії для
засуджених до великих термінів ув’язнення, які довели, що не становлять
небезпеки, створені в’язниці відкритого типу – сільських поселень. Ув’язнені
можуть жити в цих поселеннях разом зі своїми сім’ями в окремих помешканнях
і вести сільське господарство або виконувати іншу працю, для членів їхніх
сімей передбачені школи та інші установи.
У Мінімальних стандартних правилах поводження з ув’язненими
підкреслюється необхідність поступової підготовки в’язнів до життя на свободі.
Однією з форм такої підготовки рекомендується “пенітенціарна відпустка”, під
час якого ув’язнені підшукують для себе роботу, налагоджують корисні
зв’язки, вирішують свої сімейні справи і т.п. У кожному закладі повинні бути
соціальні працівники, які піклувалися б про підтримання і зміцнення бажаних
соціальних стосунків ув’язненого [5].
Третій Конгрес ООН з попередження злочинів і поводження із
ув’язненими, що відбувся в серпні 1965 року в Стокгольмі, зазначив, що в
багатьох країнах з метою лібералізації режимів виправних установ і
ресоціалізації засуджених широко застосовуються короткочасні відпустки.
Надання їх є не просто пільгою або нагородою, яку можна заслужити
сумлінним ставленням до роботи і дотриманням правил, встановлених у місцях
позбавлення волі. Надання відпусток є одним із прийомів повернення
правопорушників до нормального життя [6]. Відпустки слугують тому, щоб
поступово привчити ув’язненого до ідеї вільного життя і переконати його в
тому, що він як і раніше належить до суспільства, до якого йому доведеться,
врешті-решт, повернутися.
У резолюції III Конференції директорів пенітенціарних адміністрацій, яка
відбулась 1977 р. у Страсбурзі, зазначено, що надання відпусток засудженим
перед їхнім звільненням з місць позбавлення волі є запорукою їх ресоціалізації
та слугує цілям боротьби з рецидивною злочинністю [6]. Загальним для
надання заохочувальних відпусток засудженим є те, що вони встановлюються
за правомірну поведінку в місцях позбавлення волі і тільки тим, хто стає або
став на шлях виправлення, а також тоді, коли у персоналу тюремної установи є
переконаність в тому, що особа, яка заохочується, не вчинить якогось
правопорушення.
Поширеними в пенітенціарній зарубіжній практиці є спеціальні програми
підготовки засуджених до звільнення. Вони передбачають звільнення
засудженого на кілька годин, на цілий день або навіть на кілька днів для
отримання необхідних документів; бесіди з можливими майбутніми
роботодавцями; пошук житла; відвідування сім’ї; відвідування магазинів для
ознайомлення з цінами на необхідні товари; з будь-якої іншою метою, яку
можна вважати такою, що сприяє майбутньому пристосуванню засудженого до
життя в суспільстві.
-
Науковий вісник № 1, 2016
16
Так, у Канаді застосовується порядок, згідно з яким засудженим часто
дозволяють відлучатися з в’язниці під чесне слово. За методом “поступового
звільнення” засудженому, що підлягає звільненню під чесне слово або в
результаті закінчення терміну його тюремного ув’язнення, дозволяють щодня
або на ніч йти з в’язниці протягом певного періоду (від одного тижня до трьох
місяців, що передують звільненню). “Поступове звільнення”, зазвичай, містить
дозвіл відвідати магазини, здійснити візит до банку для відкриття поточного
рахунку або зареєструватися в національному управлінні з набору кадрів,
сходити до церкви, відвідати знайомих, взяти участь у спортивних змаганнях і
різних розвагах. Іноді засудженим дозволяють йти щодня з в’язниці, щоб
знайти для себе постійну роботу.
У Норвегії відпустка за межі в’язниці надається ув’язненому на підставі
записок про звільнення. Звільнення не є заохоченням і має надаватися
засудженому незалежно від його поведінки в ході відбування покарання. Однак
отримання звільнення не належить до прав засудженого. Це лише елемент
ресоціалізації під час виконання покарання. Існує і інша форма відпусток
“робочі” і “навчальні”. Їх надають тим засудженим, хто працює і навчається
поза в’язницею. Такі засуджені відправляються на роботу або навчання з
в’язниці, а після трудового дня повертаються назад [6].
Як висновок зазначімо, що проведений аналіз методик соціальної роботи
зі засудженими дає змогу визначити кілька пріоритетних напрямів вжиття
заходів ресоціалізації, які заслуговують на розгляд щодо доцільності їх
упровадження в українській кримінально-виконавчій практиці, саме:
1. Орієнтування системи заходів ресоціалізації на засудженого як індивіда,
його особисті права і гарантії; сприяння відновленню його соціального статусу
і підтримки соціального функціонування; планування і реалізації програм, і
послуг, спрямованих на задоволення його потреб.
2. Залучення суб’єктів соціальної роботи до планування процесу
реінтеграції засуджених до відкритого суспільства ще до їх звільнення,
оскільки установи виконання покарань не можуть якісно підготувати
засуджених до звільнення самостійно без допомоги суспільства.
Для нормативного врегулювання здійснення двох вищевказаних напрямів
необхідно у Законі України “Про соціальну адаптацію осіб, які відбувають чи
відбули покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний
строк” скасувати норми, які обмежують здійснення заходів соціального
патронажу лише в разі звернення звільнених осіб, а також конкретизувати
завдання суб’єктів соціального патронажу щодо їх участі у підготовці
засуджених до звільнення.
3. Застосування відпусток, як правило, до всіх категорій засуджених,
незалежно від призначеного їм терміну покарання, тяжкості вчиненого злочину,
але у всіх випадках за наявності низького рівня ризику втечи або небезпеки для
суспільства.
Така новація потребує внесення відповідних змін насамперед до
Кримінально-виконавчого кодексу України щодо надання принципового
дозволу, а також внесення змін до існуючих або за потреби видання нових
-
Розділ І. Право, кримінологія
17
підзаконних актів, які регулювали б порядок і підстави надання таких
відпусток.
4. “Імпорт” фахівців і можливих послуг ‒ запрошення фахівців, які не
працюють безпосередньо в системі виконання покарань. Перевага таких заходів
полягає у тому, що ув’язнені зустрічаються зі звичайними цивільними особами
і самі можуть спілкуватися з ними як звичайні громадяни. Ця модель має також
сприяти формуванню навичок самообслуговування, коли засуджені
користуються товарами та послугами, які надають інституції вільного
суспільства.
Для запровадження таких заходів немає потреби в будь-яких законодавчих
змінах. Їх окремі елементи у вітчизняній пенітенціарній практиці
застосовуються вже нині. Тому наразі таку практику потрібно лише
поширювати, одночасно розширюючи перелік товарів і послуг, які надаються.
Завершуючи розгляд тематики зазначімо, що кожна методика соціальної
роботи виникала з певної доцільності та можливості конкретної країни, саме
тому релевантність впровадження зарубіжного досвіду може змінюватися
залежно від стадій розвитку суспільства, а найдієвішим вважаємо розроблення
власної цілісної системи соціальної роботи із засудженими, при цьому це не
повинно бути завданням виключно органів та установ системи виконання
покарань, а всього сектору правоохоронної діяльності та надання соціальних
послуг засудженим.
Список використаних джерел
1. Мін’юст дав старт реформі пенітенціарної системи [Електронний
ресурс] // Офіційний сайт Міністерства юстиції України. – 2016. – Режим
доступу до ресурсу :
https://minjust.gov.ua/ua/news/48063.
2. Pеформа пенітенціарної системи [Електронний ресурс] / Мін’юст. –
2016. – Режим доступу до ресурсу :
http://www.slideshare.net/minjust/p-58095593.
3. Загальна декларація прав людини [Електронний ресурс] // Офіційний
сайт Верховної Ради України. – 1948. – Режим доступу до ресурсу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_015.
4. Європейські пенітенціарні правила [Електронний ресурс] // Офіційний
сайт Верховної Ради України. – 2006. – Режим доступу до ресурсу :
http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_032.
5. Мінімальні стандартні правила поводження з в’язнями [Електронний
ресурс] // Офіційний сайт Верховної Ради України. – 1955. – Режим доступу до
ресурсу :
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_212/print1476296806312834.
6. World Prison Brief //World Prison Brief data :
http://www.prisonstudies.org/world-prison-brief.
https://minjust.gov.ua/ua/news/48063http://www.slideshare.net/minjust/p-58095593http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_015http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/994_032http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_212/print1476296806312834
-
Науковий вісник № 1, 2016
18
Поклек Роберт,
кандидат наук, майор
Главный центр подготовки
тюремной службы Польши,
г. Калиш
СРЕДСТВА ПЕНИТЕНЦИАРНОГО ВОЗДЕЙСТВИЯ В ПРАВОВОМ
И ПСИХОПЕДАГОГИЧЕСКОМ ПРЕДСТАВЛЕНИИ
Наука об уголовно-исполнительном праве представляет собою
многоаспектную связь с другимим дисциплинами права, в частности с
уголовно-материальным и процессуальным. Она пользуется опытом
юридических наук напр. административного права, конституционного,
гражданского или международного. Кроме этого – наука об исполнительном
праве пользуется достижениями наук из области медицины напр. судебной
медициной, психиатрией, патологией, сексуологией. Она находится в сильной
связи с общественными науками: с криминологией, философией, социологией и
психологией. Особое место в уголовно-исполнительном праве занимает
педагогика, а в частнтсти ресоциализация (Холда, Холда 2004г.)
Ресоциализация в условиях правовой изоляции носит название
пенитенциарной ресоциализации. Главной её целью является не только
приобретение знаний и общественных способностей или распространение
нового стиля жизни у тех, которые находятся в изоляции, но изменение
характерологических навыков, а прежде всего элиминация (исключение)
отрицательных и общественно неблагоприятных поведений, которые
оказываются главной причиной поведений несоответствующих нравственным и
правовым нормам (Махэль, 2003).
Пенитенциарная педагогика принадлежит к ресоциализационной
педагогике и занимается вопросами обучения и воспитания неприспособленных
к общественной жизни лиц, которые находятся во временной правовой
изоляции (Бенэдичак. 1995, Холысь, Новак, 1980).
Основной чертой этой педагогической субдисциплины - кроме области
исследований (пенитенциарное учреждение) а также общества. являющегося
предметом воздействий (заключённые) – является необходимость постоянного
учитывания в реализации воспитательного процесса правописаний
регулирующих выполнение уголовных мер, эффектом которых является
наказание лишения свободы (Щепаняк, 2002, 2004). Это рождает потребность
тщательного приспособления достижений наук о воспитании (дидактики,
теории и методики воспитания, андрагогики), дефектологии (патологии,
ортодидактики), а также научных дисциплин оказывающих влияние на
педагогику (философии, психологии, социологии, криминологии) к
действующим положениям.
Как цели и принципы, так и формы и ресоциализационные средства
должны отражаться в законе – в уголовно-исполнительном кодексе и в других
документах регулирующих исполнение наказания лишения свободы.
-
Розділ І. Право, кримінологія
19
Рис. 1. Связь права с педагогическими науками в пенитенциарной педагогике
Основные правовые акты регулирующие
исполнение наказания лишения свободы
Исполнение наказания лишения свободы строго регулировано законом и
уголовно – исполнительным кодексом. Определённый раздель уик содержит
свыше 100 статей (67 – 168), много правилов и правописаний в главной и
окончательной частях, которые относятся именно к этому вопросу (Холда,
Холда, 2004). В статье 249 § 1 и 2 совмещается удостоверение для Министра
юстиции к определении путём распоряжения трёх организационно –
порядковых распорядков исполнения наказания лишения свободы,
предварительного ареста и наказания военного ареста. Эти распорядки
содержат порядковые правила, принципы приёма в тюрьму, размещения в
жительных камерах, а также правила освобождения заключённых, процедуру
приёма писем и свиданий, условия медицинской заботы и бытовые условия.
Другим правилом регулирующим исполнение наказания лишения свободы
является Закон о тюремной службе. Посредственно к некоторым аспектом
исполнения наказания лишения свободы применяется правила и других законов
касающихся напр. системы обучения, охраны здоровья, трудоустройства итп.
Несмотря на факт, что уголовно – исполнительный кодекс подробно регулирует
исполнение наказания, некоторые аспекты подвергаются подзаказному
упорядочнению (Холда, Холда 2004).
Примером этой нормализиции могуть быть: распоряжения Министра
юстиции по делу способов пенитенциарных воздействий, по делу управления
-
Науковий вісник № 1, 2016
20
пенитенциарным надзором, по делу психологического и психиатрического
осмотра и др.
Важным документом регулирующим пенитенциарные воздействия
является Распоряжение нр 2 Генерального Директора тюремной службы
Польши от 24 февраля 2004 года по делу подробных правил организации
пенитенциарной деятельности, а также сферы действий сотрудников и
работников пенитенциарного и терапевческого отделений. Оно определяет
принципы организации и реализации культурно – просветительных занятий,
спортивных занятий, тарапевческих консультаций, системы поощрений и льгот,
противодействия проявлениям преступной подкультуры и актам самоагрессии,
системы оценки, организации терапевческих воздействий, ведения
личностьраскрываемых исследований и необходимой к этому документации
и т.п.
Цели исполнения наказания лишения свободы
Цель исполнения наказания лишения свободы подробно определена во
Главе Х Раздель 1 уголовно – исполнительного кодекса.
Статья 67 § 1” Исполнение наказания лишения свободы имеет целью
возбудить у осуждённого волю содействия в формировании у него общественно
полезного отношения, в частности – чувства ответственности и потребности
соблюдения правопорядка и таким образом невозвращения к преступлению.”
Реализацию этой цели можно рассматривать в правовом аспекте – объективный
факт совершения преступления или отсутствие рецидива, в педагогическом
аспекте – внешнее формирование общественно полезных отношений, в
психологическом аспекте – внешнее чувство ответственности и потребность
соблюдения правопорядка. Статья 67 § 2 определяет способ реализации цели:
“Для достижения цели, указанной в § 1, проводится индивидуали-
зированное воздействие на осуждённых в рамках определённых в законе систем
исполнения наказания, в разных видах и типах тюремных учреждений”.
Этот параграф учитывает самый важный принцип воспитания –
индивидуализацию и принцип пенитенциарной ресоциализации – принцип
свободной прогрессии, значит прохода от ограничений в рамках
пенитенциарного учреждения закрытого типа к увеличению свободы в
пенитенциарном учреждении открытого типа, учитывая возраст осуждённых
или факт раньшего пребывания в тюрьме (Станьдо – Кавэцка, 2000).
В указанной выше цели можно выделить две отдельные цели,
отличающиеся друг от друга степенью эффективности. Определяется их как:
цель минимум и максимум. Минимальная цель – это достижение в
заключённом такой степени состояния личности, которая после освобождения
позволит ему функционировать в обществе и не нарушать правовые нормы.
Максимальную цель определяется степенью личности, которая даёт
возможность правильно функционировать после освобождения из
пенитенциарного учреждения, соблюдая нравственные нормы не затронутые в
уголовном кодексе, а представляющие особую ценность для уровня
общественной жизни. Достижение первой цели влияет на общественную
-
Розділ І. Право, кримінологія
21
реинтеграцию и функционирование на грани права. Достижение второй цели –
вызывает быструю реадаптацию и сильную реинтеграцию с обществом
(Махэль, 2003).
Средства пенитенциарного воздействия
Пенитенциарное средство надо воспринимать как инструмент, который
применяется с целью вызвать изменение. Этот инструмент формирует
поведение воспитанника (Попл�