№ 13 (038) 10 липня 2013 рокуПередплатний індекс 89782 газета для тих, хто працює на землі

Оптові ринки та ярмарки

– Зрозуміло, аби виробник отримав більше грошей, треба скоротити ланцюжок «з лану – до столу». Для цього і створю-ється мережа великих оптових ринків, регулярно проводяться сільськогосподарські ярмар-ки, – каже заступник директо-ра департаменту економічного розвитку аграрного ринку Мін-агрополітики Сергій Петренко. – Ярмарки – це заходи, які без значних капіталовкладень да-ють змогу досягнути хороших результатів.

Про графік проведення яр-марків можна дізнатися в ра-йонних та обласних адміні-страціях. Місця для торгівлі надаються безкоштовно. У літ-ній період кількість ярмарків збільшується: скажімо, у червні

в країні проведено понад 6 тис. таких заходів.

Поблизу найбільших україн-ських міст функціонують оптові ринки. За задумом чиновників, торгувати на них мають самі селяни, то й ціна повинна бути нижчою.

Перший серед інших опто-вих ринків, що має чималий досвід, – львівський «Шувар». Обмежень за кількістю товару немає. На ринку працює ово-чесховище, але, як кажуть в адміністрації, сезонні овочі за-вжди розпродаються за 1-2 дні. Добова оплата майданчика для торгівлі з машини становить: 70 грн – для легковика, 130 грн – для транспорту вагою до 3 т, 170 грн – до 10 т, 240 грн – важ-чого за 10 тонн.

Якщо продавець має картку виробника – отримує знижку 10% і більше (залежно від кількості за-

їздів). Дають її, якщо сільська або селищна рада уклала з ринком договір про спів-працю. Пред-ставники «Шувару» самі виїж-джають на місця за товаром.

Місцеві овочі сільгоспви-робники здебільшого продають власноруч, а от «південний» то-вар – помідори, перець, бакла-жани, кавуни, дині – вже везуть посередники. Чому ж не той, хто виростив?

– Звичайно, на нашу херсон-ську продукцію є гарний попит на Півночі та Заході України, і виробникам було б вигідно там її збувати. Але як? Це ж треба їхати на кілька днів, а тут кож-на година дорога – треба зби-рати врожай, – пояснює голо-ва фермерського господарства «Маркобок» Павло Маркобок. – Багатьом селянам навіть на місцеві оптові ринки складно вибратися. Потрібен транспорт. Та й товар такий, що довго не зберігається. Якщо картоплю-буряки можна «притримати», то помідори-огірки мусимо прода-вати відразу. До того ж урожай достигає більш-менш одночас-но в усіх. Перекупники цим ко-ристуються. Дають за помідори

70 коп. – хочеш здавай, а ні, то хоч викидай.

Торгові мережі

Великі торгові мережі не хо-чуть працювати з дрібними ви-робниками, оскільки їм потрібні великі партії однакової продук-ції. Тому супермаркетам часом зручніше завозити продукцію з закордону, оскільки там меха-нізм формування стандартних партій відпрацьований. Вихо-дить, що у селян один шлях, щоб здолати ситуацію: створювати кооперативи, які могли б виро-щувати у великих обсягах одно-сортну овочеву продукцію, а та-кож фасувати її та збувати.

Успішний досвід є на тій самій Херсонщині: там ство-рено кілька кооперативів, які займаються вирощуванням овочів від розсади до збору врожаю. Усі члени об’єднання отримують на руки однаковий сетифікований посадковий матеріал. Таким чином вдаєть-ся сформувати значну партію однотипного товару.

магарачсвяткує

185 років

10

пасічник, який варить питний мед

12

запрацювавсуничний

кооператив

5

урожай з вигодою Як вдало продати сезонні овочі

Це на ринку – за гривні, а з поля овочі забирають за ко-пійки. до ринків і супермаркетів городина потрапляє з ве-ликими накрутками. І справа в тому, що між виробником та споживачем знаходиться чимало посередників. разом з фахівцями ми проаналізували, які існують можливості ви-гідно продати продукцію і як селянам ними скористатися.

У бабусиного сусіда город, на якому ріс буряк, за добу став го-лим. Виявилося, напередодні чо-ловік обробив його гербіцидами – хотів знищити бур’яни і, напев-но, йому потрапив до рук так зва-ний гербіцид тотальної дії.

– Так полоти ж нема кому! – бідкався дядько Сергій. – Само-му несила, а молодь працювати не хоче. Тільки й дивиться, як би чого вкрасти.

Сумно. Пам’ятаю, як кілька ро-ків тому всім миром засадили го-род сусіда, який уже не міг впора-тися з господарством, хоча одній людині стільки і не потрібно було.

– Земля не повинна залиша-тись голою, – коротко пояснила бабуся.

Цим принципом сільські ста-рожили керуються й досі: якщо є земля, то її неодмінно прагнуть засадити. Зробити це стареньким ще якось вдається, а от далі догля-дати рослини вже складніше. Ра-ніше їх виручали молоді селяни, які про своє господарство не дуже дбали, але, щоб якось вижити, хо-дили «на заробітки». Та тепер, в умовах великого попиту на робо-чу силу, вони виставляють певну таксу. Хочуть, приміром, більше 100 гривень за день роботи, плюс обід та й щоб чарку піднесли. Гер-біциди обходяться пенсіонерам дешевше.

У тому ж селі кілька років тому відкрили салон декоративних рослин.

– Пропоную 10 гривень за го-дину роботи – місцеві не йдуть, – дивується такій перебірливості власник. – Працівники їдуть до нас із міста.

Засмутитися є з чого. Водно-час, хоч і повільно, але до землі потягнувся освічений практич-ний люд: повертаються до бать-ківських хат ті, хто колись їх по-кинув; залишають квартири та офіси корінні городяни заради хай невеличкого, але власного аграрного бізнесу. А головне: за-лишилися ще міцні господарі, на яких село вистояло в найскрутні-ші часи. Тож, хто б що не казав, а село житиме.

Інна Погорєлова

Голод на робочу силу

ВІДВЕРТО КАЖУЧИ

ukra

foto

.com

ПРОДОВЖ. НА СТОР. 5

№ 13 (038) 10 липня 2013 року

2

www.ridneselo.comПередплатний індекс 89782

Майже в усіх регіонах, де зараз жнивують, фіксується висока врожайність. Так, якщо минулого року вона у серед-ньому була на рівні 17 ц/га, то цього року − 25,5. Найбільше зерна збирають у Черкаській і Полтавській областях – понад 39 центнерів з гектара. У Кри-му та на Херсонщині завдала великих збитків засуха. І тим не менше, згідно з попередні-ми прогнозами, урожай-2013 становитиме 54 мільйони тонн, що на 18% більше, ніж торік.

− Незважаючи на складні погодні умови цього року ви-робники мають хороший ре-зультат, який отримали завдя-ки високій урожайності, − по-відомив Перший віце-прем’єр-міністр Сергій Арбузов. − На сьогодні є всі передумови для збору одного з найбільших урожаїв за роки незалежності. Мінагрополітики посприяло тому, щоб забезпечити агра-ріїв високоякісним насінням, мінеральними добривами та паливно-мастильними матері-алами, а також оновленою зер-нозбиральною технікою.

Як пояснив директор де-партаменту землеробства Мі-нагрополітики Олександр Де-мідов, хоча погодні умови не завжди були сприятливими, високого результату вдалося досягнути завдяки хорошій аг-ротехніці та якісному насінню (використовували лише I та II репродукцію). Встигли посіяти в потрібні терміни. А добрив внесли на 12 кг більше, ніж то-рік: 85 кг/га. Також нинішньо-

го року збільшили площі ози-мих і кукурудзи.

Нагадаємо, що в 2011 році аграрії зібрали рекордний за роки незалежності врожай − 56 млн тонн, а в 2012-му − третій за обсягами – 46 млн тонн. До 2017 року планується нарости-ти виробництво зернових до 80 млн тонн. Для цього Уряд залучає інвесторів, які готові вкласти у вітчизняний АПК до 3 мільярдів доларів лише в по-

точному році. А щоб зберегти і транспортувати зерно, по всій країні розбудовується інфра-структура, зокрема, зводяться нові елеватори.

Влас. інф.

Треба зауважити, що не кож-ному підприємству вдалося зо-рієнтуватися у ринкових умовах. Проте там, де по-хазяйські дба-ють про дзеркальні плеса і вико-ристовують їх комплексно, – ре-зультат не забарився.

Скажімо, рибалки Погреби-щенського районного держав-ного сільськогосподарського об’єднання з рибництва Він-ницької області (директор Тетя-на Вощило) рік у рік одержують з

кожного гектара сільських ставів по 14 ц товарної риби. До речі, наявність цих водойм – зразок дбалого використання земель, непридатних для землеробства. Вони збудовані в заплаві річ-ки. Сьогодні кожен із 150 га не-врожайної землі дає прибутки. Окрім того, що водойми щедро віддають рибу, з них напувають худобу, зрошують сади й городи, вони є місцем відпочинку хлі-боробів. Підприємство працює

стабільно, сплачує всі податки, робітники вчасно отримують за-робітну плату.

Інший приклад успішного господарства – ПрАТ «Чернігів-рибгосп» (голова правління Ві-ктор Бабенко). На центральній дільниці господарства працює інкубаційний цех для відтво-рення личинок риб у заводських умовах. Рибоводам коштує не-абияких зусиль створити для молодняка такі умови, в яких би він без хвороб швидко набирав вагу, але їм це вдається. Так, у минулому році вирощено майже 5 млн штук рибопосадкового ма-теріалу середньою наважкою 54 грами. Це найкращий показник серед підприємств, які входять в об’єднання рибницьких госпо-дарств внутрішніх водойм Укра-їни «Укррибгосп». У 2012 році ПрАТ «Чернігіврибгосп» також відправило на продаж 808 тонн живої риби (15,2 ц/га).

Загалом розвиток рибництва фахівці вбачають в інтенсифі-кації використання закритих водойм. І напередодні професій-ного свята приємно доповісти, що зрушення є. Вагомою під-тримкою планів рибоводів стало прийняття Державної цільової програми розвитку рибного гос-подарства на 2012-2016 роки.

анатолІй ноженко, голова правління об’єднання

«Укррибгосп»

У рУсі життя

У цьому році темпи жнив швидші, ніж у 2012 році

Розвиток рибництва у закритих водоймах — в інтенсифікації їх використання

14 лИпня – ДЕнь РИбАлКИ

голуба нива села

жнива тривають уже в 20 регіонах україни. нара-зі аграрії збирають озимий ячмінь і пшеницю, а також ярий ячмінь, горох, ріпак. на 5 липня обмолочено більше третини всієї площі, зібрано понад 10 мільйонів тонн.

рівень споживання свіжої риби в україні є ознакоюздоров’я її громадян. основним постачальником такої продукції в україні є підприємства внутрішніх водойм. завдяки їм ко-жен рік до столу українців потрапляє понад 20 тис. тонн живої риби.

УРОЖАй-2013

гарячІ днІФахівці прогнозують понад 54 млн тонн збіжжя

нОВИнИ гАлУзІ

За п’ять місяців поточного року Україна виробила понад 1,3 млн тонн м’яса.

Це на 8,5% більше, порівняно з аналогічним періодом 2012 року. Фахівці стверджують, що цьому сприяла започаткована дотація за вирощену та здану на забій ху-добу. На ці мету Уряд спрямував 8,6 млн грн.

Разом з тим, від початку року поголів’я ВРХ зросло на 3,2% і ста-новить 5,4 мільйона голів, свиней – на 4,8% (до 8 млн голів).

У цьому році на полях пра-цюватиме понад 56 тис. ком-байнів.

Щоб жнива завершились в оптимальні строки, держава го-това вивести додаткову зерно-збиральну техніку. Комбайни по-ступово переміщуватимуться з південних регіонів у центральні та північні. В Мінагрополітики повідомляють, що під час жнив практично цілодобово працює міжвідомчий штаб з питань коор-динації збиральних робіт.

За чотири місяці 2013 року виробництво дитячого харчу-вання збільшилося на 36% − до 11 тисяч тонн.

Суттєво збільшилося вироб-ництво рідких дитячих продук-тів на молочній основі (на 39%) і соків (на 27%). А поряд зі зрос-танням обсягів виробництва на чверть розширився й експорт. Протягом наступних двох років ще 12% імпортного дитячого харчування планується заміни-ти вітчизняним. Для цього, від-повідно до Державної програми активізації розвитку економіки на 2013-2014 роки, буде сформо-вано понад 80 сировинних зон, які сприятимуть виробництву безпечних і якісних продуктів дитячого харчування.

Нещодавно ветеринари ви-лучили майже 43 тонни неякіс-ної продукції тваринництва.

Були перевірені 240 об’єктів, діяльність чотирьох з них при-зупинена. З метою забезпечення продовольчої безпеки у регіонах діють мобільні групи з праців-ників ветмедицини і ветміліції. Разом із ДАЇ вони слідкують за переміщенням тваринницької продукції автошляхами України. Загалом зафіксовано 157 пору-шень, стягнуто штрафів на суму 21,3 тис. грн, утилізовано 32 тон-ни неякісного товару.

В Одеській, Чернігівській, Івано-Франківській областях та Криму держінспектори з карантину рослин виявили небезпечного для фруктових дерев американського білого метелика.

Для його знищення терміново вживаються фітосанітарні захо-ди. Крім того, в Одеській області знайшли повитицю польову та сорго алепське, а надісланий з Молдови соняшник виявився за-раженим амброзією полинолис-тою. Вантаж вагою понад 3 тис. тонн повернено.

дітям — найкраще

рейди проти безвідповідальності

схопили за крильце

Техніка працює на повну

Є дотація – є м’ясо

bara

boy.

com

.ua

Фот

о ві

талі

я са

ло

Під час робочої поїздки в АР Крим міністр агрополіти-ки Микола Присяжнюк спо-стерігав за збором урожаю зернових у ФГ «Партизан» та відвідав поле, де застосована сучасна система меліорації, а також провів нараду з питань розвитку агропромислового сектора Криму та стану жнив в Україні.

Міністр агрополітики Ми-кола Присяжнюк доручив під-порядкованим відомствам та департаментам терміново відреагувати на звернення селян, що надійшли до Кон-сультаційного центру мініс-терства. Саме сюди аграрії поскаржилися на місцевих чиновників, котрі відмовили-ся оформлювати документи щодо виплати грошових до-тацій.

На минулому тижні лідера-ми за кількістю звернень ста-ли сільгоспвиробники Івано-Франківської, Дніпропетров-ської і Луганської областей. У зверненнях до центру аграрії повідомили про те, що місце-ві органи влади відмовляють їм у прийомі документів на виплату державних дотацій. А виробники з Луганщини розповіли, що м’ясопереробні підприємства відмовляються приймати худобу, за яку дер-жава надає селянам часткову фінансову компенсацію.

Зреагувати на ці та інші скарги очільник відомства до-ручив у найкоротші терміни.

МІнІсТр вТруТився РЕАгУВАння

консультаційний центр

Міністерства аграрної політики та продовольства україни

дзвінки зі стаціонарних телефонів безкоштовні

0800502410

www.ridneselo.com

3

№ 13 (038) 10 липня 2013 року Передплатний індекс 89782

У своїй роботі Дарина, учениця школи №18, дослі-джувала проблему масового зникнення бджіл, що має на-зву «бджолиний колапс». Він спостерігається в усьому світі: кілька тисяч комах, які прожи-вали в одному вулику, раптом залишають його. Причини на-зиваються різні: застосування

пестицидів, розповсюдження бактерій і вірусів, погіршення екології і навіть розвиток мо-більного зв’язку. Але зрозумі-лим є одне: якщо масова втеча бджіл, запилювачів рослин, триватиме, то це може стати причиною голоду людства.

Вперше Даша познайомилася з бджолами на пасіці дідуся Ва-

силя. У сім’ї частенько точилися розмови про цих комах, і в стар-ших класах Даша захопилася біо-логією. Брала участь в олімпіа-дах з цього предмету. А в 9 класі, коли вступила до Малої академії наук (МАН), цілеспрямовано за-ходилася опрацьовувати теми, пов’язані з бджільництвом. Ін-терес школярки підтримали і в Луганському національному аграрному університеті.

– Першу дослідницьку ро-боту Даша присвятила питан-ням використання медонос-них бджіл як індикаторів стану довкілля, – розповідає науко-вий керівник дівчини, канди-дат біологічних наук Наталія Гарській. – Ця робота отрима-

ла 3 місце на Всеукраїнській олімпіаді школярів з екології та 2 місце на Всеукраїнському конкурсі робіт МАН.

Розробка ж теми бджолиного колапсу була уже більш комп-лексною. Дарині допомагали вчені та практики, педагоги та студенти університету. Підсу-мок колективної роботи – друге місце на міжнародній Олімпіаді і стипендія Президента України для Дарини. І головне: отрима-ний досвід власне наукової ро-боти. Всього в Олімпіаді брали участь представники 50 країн світу. Вони презентували понад 250 екологічних проектів.

лариса Чайка

пРОмО

Справді, така норма закла-дена у законі «Про безпеку і якість харчових продуктів», який набрав чинності ще 1 січ-ня 2010 року, бо під час вступу до СОТ Україна взяла на себе зобов’язання наблизити вітчиз-няні норми безпеки продуктів до європейських.

– Цей закон прийнятий Вер-ховною Радою, щоб продемон-струвати нашу готовність дотри-муватись європейських правил. Для експорту він має велике значення. За правилами цього закону, одноосібним господарям забороняється продавати м’ясо тварин, забитих на обійсті, ре-алізовувати молочні продукти, які не були видоєні доїльним апаратом та відповідно обробле-ні, – сказав, відповідаючи на за-питання нашого читача, дирек-тор департаменту тваринництва Мінагрополітики Андрій Гетя.

Відразу після прийняття за-кону Уряд почав розробляти державну програму створення мережі пунктів закупівлі молока та забійно-санітарних пунктів тварин, що утримуються в до-могосподарствах. Але, на жаль, далі справа так і не рушила.

– Ідея справді хороша, але, наприклад, обладнати один за-бійний пункт коштує близько 400 тис. грн, сюди треба додати оплату праці, утилізацію ре-шток. У яку суму це обійдеться? А де знайти ділянки, які відпо-відали б усім санітарним вимо-гам? А потрібен хоча б один та-кий заготівельний пункт на три села. Це великі кошти і знайти їх поки що нереально, – вважає Ан-дрій Анатолійович. – Тож єдиний вихід для селян – здавати тварин на забій на м’ясокомбінати. Щоб заохотити їх до цього, держава надає компенсацію за кожен кі-лограм живої ваги: 2,5 гривні за молодняк великої рогатої худо-би та 1-1,5 гривні за свиней.

Обмеження стосується також забою свійської птиці та кро-лів в обсягах, що перевищують 5 голів. Але воно не таке болю-че, оскільки основна частина птиці все-таки вирощується на фабриках.

До найбільших проблем може призвести заборона про-дажу необробленого молока. Забезпечити повний цикл – видоїти доїльним апаратом, охолодити і розфасувати у спе-ціальну тару – одноосібники ніяк не можуть. Аби Україна хоч трохи просунулася в цьо-му напрямі, селян заохочують купувати доїльні апарати, ком-пенсуючи за них до 5 тис. грн, а також об’єднуватись у коопе-

ративи, які б організували охо-лодження молока і відправку на переробні підприємства, або навіть самі б його переробляли.

Там, де немає кооперативу, нішу займуть комерційні струк-тури, які пропонуватимуть по-слуги за значно вищою ціною, і в результаті селянам діставати-меться менше прибутку.

Разом з тим, експерти зазна-чають, що швидше за все мо-раторій на ці «страшні» норми закону продовжать. Адже про-тягом півтора року кардиналь-но змінити селянське виробни-цтво м’ясо-молочних продуктів складно і болісно, оскільки для величезної кількості людей продаж домашнього молока та м’яса залишається чи не єди-ним джерелом прибутку.

– Якщо ж мораторій буде знято, то… все залишиться, як і раніше, хіба що частина рин-ку піде в тінь, – переконаний заступник генерального ди-ректора Української Аграрної конфедерації Олександр Ярос-лавський. – Адже попит на до-машнє молоко та м’ясо в краї-ні значний, відтак пропозиція буде. Просто виникнуть якісь схеми, аби обійти цей закон. Наприклад, з’являться номі-нальні забійні пункти, які ви-даватимуть довідки, необхідні для подальшої реалізації м’яса на ринку. Найкращий сценарій: кооперація отримає значний поштовх для розвитку. До ви-конання цих норм закону наша країна раніше чи пізніше, а все одно прийде.

Інна Погорєлова

Селян заохочують купувати доїльні апарати, компенсуючи до 5 тис. грн

У Туреччині оцінили не тільки талант луганської школярки, а й її костюм

Біля Рівного у с. Великий Олексин восени запрацює ще один оптовий, найбільший у Західній Україні, ринок.

Нині на місці майбутнього торгово-логістичного комплек-су «Шелен» ведуться підготовчі роботи. Вже за місяць почнеть-ся монтаж конструкцій, які поки що зберігаються в Києві та Житомирі. Восени сільгосп-виробники Рівненщини змо-жуть реалізувати овочі, м’ясо, фрукти, молочні товари, рибу, бакалію, квіти. Очікується, що саме тут люди отримають ста-більний ринок збуту. Поблизу планується відкриття автовок-залу і торгового центру.

Дніпропетровська облдерж-адміністрація повідомила, що за останні шість років шкідли-ві викиди до атмосфери змен-шилися на 20%.

Відомо, що в регіоні є 25 під-приємств, які створюють най-більше екологічне навантаження на довкілля. Кожне з них вста-новило систему моніторингу викидів. Так, завод «Інтерпайп» зменшив їх на 3 тис. тонн на рік, Нікопольський завод і міськво-доканал повністю припинили забруднювати водойми. Тепер вони очищують воду та повторно її використовують.

На підготовку об’єктів осві-ти до нового навчального року і зимового сезону Луганщина планує витратити понад 279 млн грн.

З них 41,73 млн – кошти міс-цевих бюджетів, 2,27 млн грн – обласного, а 235 млн грн – дер-жавного. Капітальні ремонти проведуть у 102 загальноосвітніх школах, поточні – у 586 школах, ремонти котелень – у 308. У 118 школах відремонтують дахи, у 194 – системи опалення, у 37 – об-ладнають внутрішні туалети. Та-кож у 226 школах відремонтують спортивні зали, а в 341 установі – шкільні їдальні.

Ціни у Криму на 18 продук-тів харчування знизились

За даними НДІ «Украгро-промпродуктивність», який провів моніторинг 46 найме-нувань продуктів, 18 з них в Криму подешевшали. Найде-шевшими в Україні виявилися хліб 1 сорту (4 грн/кг) та вівсяна крупа (6,09 грн/кг).

У Заліщицькому аграрно-му коледжі ім. Є. Храпливого відбувся Фестиваль дружби і професійної майстерності серед вищих навчальних за-кладів І-ІІ рівнів акредитації Мінагрополітики під назвою «Господарі землі».

Для участі у змаганнях до ма-льовничого Наддністров’я при-були посланці з різних куточків України. У конкурсі також взяла участь команда молодих ферме-рів з Данії. Студенти змагалися у професійній майстерності – підготовці агрегатів та прове-денні оранки; водінні трактора. Перше місце посіла команда господарів заходу.

Школи оновлять

дешевше за всіх

Майбутні господарі

У рУсі життя

стало чистіше

пОДІї В РЕгІОнАхбуде ще і «Шелен»

«Це правда, що з 1 січня 2015 року забороняється реалі-зація молока та молочних продуктів домашнього ви-робництва, а також м’яса тварин подвірного забою? – стурбовано запитав, зате-лефонувавши до редакції, наш читач з Полтавської об-ласті. – для селян це крах!».

16-річна дарина боровльова з луганська, учасниця між-народної олімпіади екологічних проектів INEPO (прохо-дить у Туреччині з 1993 року), повернулася додому зі «срі-блом». Таку високу оцінку отримала її робота «бджоли подають сигнал SOS!».

зАпИТУВАлИ – ВІДпОВІДАємО

нАшА мОлОДь

чи ПусТяТь селян на ринок?

у ПоШуках Причин бджолиного колаПсу

mil

knet

.ru

mil

knet

.ru

№ 13 (038) 10 липня 2013 року

4

www.ridneselo.comПередплатний індекс 89782

розвиток територій

Зараз активістів побільшало, а в планах – об’єднати ідеєю роз-будови села всю громаду і тих бі-лоославчан, яких доля розкидала по світах. Зініціювала створення «Рідного села» Тамара Лейбюк. Як написано у статуті, який роз-робив уродженець Білих Ослав юрист Богдан Струк, задля «про-пагандистської праці, спрямова-ної на виховання в односельчан почуття патріотизму до рідного краю, глибокої поваги до істо-ричних та культурних надбань малої батьківщини».

Тамара Петрівна зараз живе і працює в Івано-Франківську, але за найменшої нагоди при-їжджає в Білі Ослави, як каже, за позитивною енергетикою. Батьківську хату не продала. В колишній татовій майстерні об-лаштувала музей старожитнос-тей. Починався він із власних родинних реліквій, які з роками їй особливо дорогі – дерев’яного чемодана, з яким у 1957-му році батько приїхав з сибірського за-слання, бамбетлю (дерев’яного дивану), зробленого його май-стровитими руками. А потім од-носельчани почали приносити старі праски, книги, бербениці для бринзи (ємність, в якій ви-мочують сир), веретена, навіть воза притягли.

Головна ідея пані Тамари – розбудити людей. Громада не повинна чекати, що хтось для неї щось зробить, а має гуртом діяти. Як журналіст вона взяла-ся за випуск щомісячної газети «Рідне село Білі Ослави». Тут друкують нариси про історію села, спогади старших людей, розповіді про відомих земля-ків, не залишають поза увагою і проблеми сьогодення.

Очолює громадську органі-зацію Михайло Шкрумеляк. За фахом він лісівник, довгі роки працював держслужбовцем. Але був особливий відтинок життя, коли на працю поїхав до Спо-лучених Штатів Америки. Не-надовго – ностальгія за рідним краєм, родиною взяла своє. Та й не такі «солодкі» для українців-заробітчан ті закордони.

Однак на заробітки білоос-лавчани їздили ще за часів Со-юзу. Крім того, хліб і до хліба да-вали килими і ліс. Одні гуцуль-ські килими ткали, інші возили їх продавати до Москви, Ленін-града, Сибіру і навіть Далекого Сходу. А карпатських чоловіків в тій же Росії, в Прибалтиці зна-ли як добрих лісорубів.

– Роботи всім в Ославах не ви-стачало, – пояснює Тамара Лей-бюк, у якої й до сьогодні зберігся верстат для ткання. І ткала, і на продаж возила.

У великому селі, де мешкає 4,5 тисячі чоловік, немає потужного підприємства й досі. Хоча село вважається заможним. Є люди, які власним бізнесом займають-ся, малим підприємництвом. У селі працює з десяток приват-них магазинів і барів. А от клуб відсутній. Не було і досі немає дитячого садочка. І це при тому, що навіть у найгірші часи так званих демографічних ям тут діточок народжувалося багато. Скільки років про дитсадок го-ворили, писали, просили! Наре-шті дійшли ті розмови до голови обласної держадміністрації Ми-хайла Вишиванюка. Приїхав у село, зустрівся з людьми, пообі-цяв підтримати. Лише запитав: «Допомагатимете?»

За рік звели два поверхи, на-крили дах, поставили віконні склопакети. Хоча будувати в наш час не легко – то доводиться просити виконати певні роботи в борг, то люди не надто охоче згадують про свою обіцянку до-помагати, призабуті й давні тра-диції галицьких толок. Однак є надія, що цього року роботи на будмайданчику триватимуть.

На черзі – добудова денного стаціонару амбулаторії сімейної медицини. Торік уперше Білоос-лавська сільська рада перемогла в обласному конкурсі програм та проектів з розвитку місцевого

самоврядування, здобула третє місце і 75 тисяч гривень на про-ект «Здоров’я нації».

А про що вже таки міцно мріють – то дороги. Білі Ослави знаходяться в строні від осно-вної траси з Івано-Франківська у Карпати. Коли після зими гірські води підмивають асфальтівку, особливо на відтинку між За-річчям і Ославами, то здається, ніби тут стався невеличкий зем-летрус. І так із року в рік. А на ре-монт доріг місцевого значення коштів обмаль.

Наразі громадою планують встановити новий в’їзний знак. Уродженець села, підприємець з Івано-Франківська Дмитро Струк безкоштовно надав метал. Місцевий коваль, депутат сіль-ської ради Василь Герасим, виго-товить знак. А сам проект знаку, де зображені стопки солі (в селі є соляні джерела), запропонува-ла школярка Мирослава Повар-чук. Її проект переміг у конкур-сі, який проводила громадська організація. Встановлять знак зі сторони урочища Рахів. Звідси добре видно чепурні хати, змій-ку річки Ославки, що розділяє село навпіл, карпатські вершини Діл, Кіпчу.

Валентина Щербюк, третя з ініціативної групи створення організації «Рідне село», має дві спеціальності – медсестри й учителя. Вона завуч школи, член «Просвіти». А ще має захоплен-ня – виготовляє ляльок-мотанок, та не просто як цікаві сувеніри, а обереги, не продає їх, а дарує.

Разом із Василем Левицьким, краєзнавцем, завідувачем міс-цевого музею Марійки Підгірян-ки, вона продовжує увічнювати пам’ять відомих земляків. На старому корпусі школи встанов-лена меморіальна дошка дитячій поетесі Марійці Підгірянці, яка народилася саме в Білих Осла-вах. Зараз готують клопотання про присвоєння школі її імені. Громадська організація «Рідне село» зініціювала спорудження в селі їй пам’ятника.

– У нас є досвід споруджен-ня коштом громади пам’ятника Шевченкові, – розповідає Та-мара Лейбюк. – Задум виник во-сени 1989-го, ще за Союзу, коли при відкритті меморіальної до-шки Марійці Підгірянці на бу-динку Зарічанського лісництва в центрі Білих Ослав четверо сміливців – Дмитро Струк (нині депутат районної ради), домо-господар Василь Грещук, водій Василь Поварчук і Микола Щер-бюк (нині сільський голова) під-няли синьо-жовті прапори – на той час це вважалося «проявом націоналізму». Гроші зібрали за кілька років. Зараз пам’ятник Кобразеві є одним з кращих з-поміж 170 на Прикарпатті.

А ще є в активістів задум вша-нувати пам’ять сімдесяти зем-ляків, розстріляних фашистами 4 серпня 1943 року.

– Цей день у Білих Ославах називають «чорною середою», – розповідає Валентина Щербюк. – Ковпаківці, які проходили рей-дом через Яремчанщину, підпа-лили німецьку колону. Гітлерівці оточили село і розстріляли 70 чо-ловіків і хлопців-підлітків, стар-ших десяти років.

– Усе це – наша історія, а іс-торія народу складається з окре-мих доль… – каже краєзнавець Левицький.

Долі ці різні, а коріння одне. Тут воно, над річкою Ославкою, біля підніжжя Карпат. У рідних Білих Ославах.

галина ДоБоШ

Берездівська сільрада об’єднує п’ять сіл Сла-вутського району Хмель-ницької області, в яких нараховується 2033 чо-ловіки. Перше, про що з гордістю розповідає сільський голова Віктор Васьківський, то це про встановлення вуличного освітлення.

– Ще років із 7 тому лише Берездів мав вуличне освіт-лення. А сьогодні без ліх-тарів залишились лише три провулки. Освітлені Зубів-щина, Селичів та Михай-лівка. Сподіваємось, що не-вдовзі ліхтарі засвітяться і в Модестівці. Щоб виконати таку важливу роботу, дове-лося чимало попрацювати з енергетиками – підготувати належну документацію, мо-дернізувати електромережу сільради, вирішити низку організаційних і технічних питань. Зате сьогодні люди не нарадіються – в села на-решті прийшла цивілізація!

Протяжність мереж ву-личного освітлення в на-селених пунктах сільра-ди нині становить майже 10 км, вулиці вночі освітлю-ють понад 100 ліхтарів.

Що ж до газифікації, то її тут завершено ще в 2008 році. Наразі природним газом опалюються Берез-дівський навчально-вихов-ний комплекс, допоміж-на школа-інтернат, школа мистецтв, лікарня, аптека, сільська рада, відділення зв’язку, більшість торго-вельних закладів. Щоправ-да, не обігрівається велике двоповерхове приміщення сільського будинку культу-ри – для вирішення цього питання сільраді бракує фінансів. Проте за кошти сільського бюджету обла-штоване електроопалення місцевої бібліотеки, розта-шованої в приміщенні бу-динку культури. Ну й, звіс-но, газифікована більшість будинків селян.

– Над цим питанням до-велося добряче попрацюва-ти не тільки мені, а й моїм попередникам, – каже сіль-ський голова. – Тепер на часі ремонт доріг – де по-точний, а де капітальний.

олексанДр ДейкалЮк

якщо не сидіти склавши руки

УспІхИ

Головна мета ославських активістів — розбудити громаду, подати приклад молоді

сПочаТку було… бажання Білі Ослави будують свій перший дитсадок, сімейну амбулаторію і увіковічують п’ятисотрічну історію села

ІнІцІАТИВА

спершу їх було троє: Та-мара лейбюк, валентина Щербюк та Михайло Шкру-меляк. Майже ровесники, того віку, коли багато чого досягнуто, кар’єра зробле-на, діти дорослі. Та якоїсь миті прийшла думка: а що я зробив для своєї малої батьківщини? відтак і утво-рилася в селі білі ослави надвірнянського району Івано-Франківської облас-ті громадська організація «рідне село».

В одному з перших номерів газети «Рідне село Білі Осла-ви» йшлося про Стіга Остлінга з норвезького міста Хальден. Він у вересні минулого року приїхав на Прикарпаття, шу-каючи зв’язку між назвою нор-везької столиці Осло та іменем княжни Єлизавети – доньки Ярослава Мудрого, що стала

дружиною норвезького коро-ля Гарольда Сміливого. Вдо-ма її називали Ославою, тож увагу дослідника з Норвегії привертають на карті України населені пункти і ріки зі сло-вами «Ослава», «Ослави». Не виключає він і скандинавських коренів у походженні поселень у Карпатах.

ослава - донька ярослава Мудрого

www.ridneselo.com

5

№ 13 (038) 10 липня 2013 року Передплатний індекс 89782

Такі господарства мають змогу спрогнозувати врожай і заздале-гідь домовитися про поставки товару.

– Ми вже давно працюємо за попереднім контрактом, – роз-повідає голова фермерського господарства «Зоря Каховщини» і водночас голова обслуговую-чого кооперативу «Пан Фермер» Леонід Кириченко. – Останніми роками з мережею АТБ. Їхні ви-моги – поставка продукції до-мовленої кількості та якості. А цього неможливо досягнути без ефективних аграрних технологій. Звичайно, ризики є. У нашому господарстві вирощують 12 на-йменувань овочів. Щороку три з них, як правило, збиткові, значна частина приносить невеликий прибуток, і лише 2-3 види дають можливість більш-менш при-стойно заробити.

– Авжеж, сьогодні недостатньо лиш виростити врожай. Необхід-но заздалегідь продумати, куди його потім збувати, – говорить заступник голови департамен-ту агропромислового розвитку Херсонської ОДА Маргарита Сте-панова. – Зі своєї сторони, ми до-помагаємо, чим можемо. Остан-німи роками Херсонська область активно нарощує закордонний експорт. Наприклад, наші кавуни їдять не тільки в Росії та Білору-сі, а й Німеччині, Швеції, Поль-щі. Через відділ зовнішньоеко-номічних зв’язків допомагаємо виробникам знайти покупців і підписати контракти. Але це сто-сується великих і середніх сіль-госпвиробників. Одноосібникам значно важче вигідно продати продукцію. Для них порятунок – ярмарки та кооперація, яка до-зволить сформувати великі партії та знайти покупця без посеред-ників.

В одній із компаній, що займа-ється оптовою торгівлею овоча-ми, нам пояснили, що працювати з одноосібниками їм не вигідно. За операції з фізичними особами доводиться сплачувати додатко-ві податки. В результаті при од-наковій закупівельній ціні така продукція стає на 40% дорожче, ніж фермерська.

Стати в нагоді селянам сьогод-ні може інтернет. В мережі є чи-мало сайтів для фермерів (fermer-ua.jimdo.com; fermeru.com.ua тощо), на яких розміщено ого-лошення про купівлю та продаж сільськогосподарської продукції. Ми завітали на ці сайти. На них достатньо оголошень і про заку-півлю овочів та баштанних куль-тур, і про їхній продаж. До того ж

не лише з усіх регіонів України, а й Росії та інших країн СНД. До речі, такими сайтами активно ко-ристуються посередники.

Чи врятують виробників консерви?

Спеціалісти порахували: пе-реробці традиційно підлягають майже 30 відсотків вирощеного врожаю. Йдеться про сушені, со-лоні, квашені, свіжоморожені, мариновані та інші види продук-тів переробки.

Втім, саме з переробкою у се-лян проблем найбільше.

Великі переробні підприєм-ства-монополісти з одноосібни-ками часто обходяться так само, як і закупівельники – користу-ються їхнім становищем. Під різ-ними приводами знижують ціну – мовляв, брак, нестандарт тощо. І платять селянам 60-70 коп. за 1 кг помідорів. Це навіть менше собівартості. Ще й розрахову-ються у кращому випадку через 10 місяців.

– Переробкою займатися ви-гідно, якщо сільгоспвиробник виконує повний цикл робіт: від вирощування до збуту переро-бленої продукції. Але це під силу великим господарствам або коо-перативам. Самотужки селянин не зможе вигідно продати про-дукт переробки, – говорить Лео-нід Кириченко.

Є ще одна проблема, яку ство-рюють самі одноосібники. Через те, що кожен сам планує, скільки й чого сіяти, майже щороку ви-никає перевиробництво певних овочів.

– Більшість фермерів підби-рає культури залежно від ціно-вої кон’юнктури, що склалася минулого маркетингового року. І не замислюються, що так чи-нять усі. І те, що приносило при-бутки в попередньому сезоні, як правило, зовсім не виправдовує сподівань наступного, – говорить аналітик аграрних ринків Руслан Швець. – Отож цього року може-мо чекати на перевиробництво дині та пізнього кавуна, адже на баштанних торік заробили всі.

– А от якби існувала широка кооперація, фермери й одноосіб-ники (члени об'єднання) вивчили б попит, проаналізували б цінову політику, підрахували, скільки і чого потрібно виростити. От тоді б ні огірки на смітник не виво-зили, ні помідори по 60 копійок за кілограм не віддавали. Тож як не крути, а майбутнє сільського господарства – за кооперацією, – впевнений Леонід Кириченко.

Інна Погорєлова

розвиток територій

Вирощуванням садової су-ниці у селі Лосятин Кременець-кого району Тернопільської області займались завжди. І це традиційна справа майже для всіх 1700 його жителів. За-вдяки ж закордонним інвес-торам з’явилась можливість об’єднатися.

– Зараз збираємо суницю на 10 гектарах, ще десять уже за-саджені молодими кущиками – вони дадуть урожай наступного року, – розповідає директор ви-робничого підрозділу товари-ства «Екофрутс» (воно заснова-не кооперативом) Світлана Ко-валюк. – У планах розширити площі ще на 30 гектарів. Зараз ці землі лежать під паром, об-робимо їх у 2014 році. А нині з кожного гектара вдалося зібра-ти 15 тонн ягід. Тобто, врожай 2013 року становить близько 150 тонн.

Членами кооперативу є 180 чоловік, але робочі місця зна-йшлись майже для 300 людей – у гарячий сезон до роботи за-лучають до двох сотень найма-них працівників. І хоча садова суниця – задоволення швид-коплинне, селяни отримують прибуток не тільки влітку. Піс-ля збору ягід розпочинається прополювання бур’янів, приби-рання суничних «вусів», муль-чування соломою та укривання посадок агроволокном на ви-

падок заморозків. Є робота – є зарплата. А для села, де люди часом місяцями сидять без ро-боти, це надзвичайно важливо.

Лосятинці саджають суни-цю за гребеневою системою: із землі робиться гребінь висотою 30 см, зверху вкладається чорна мульчуюча плівка. Оброблюва-ти треба лише міжряддя. Завдя-

ки цьому ягоди чистенькі, не замащені у землі, їм не страшні дощі та тривала волога, адже прямого контакту з ґрунтом немає. Та й збирати врожай на-багато легше, ніж зазвичай.

– До нас постійно приїж-джають спеціалісти з Італії, надають консультації, про-водять семінари і тренінги, – провадить далі Світлана Дми-трівна. – Кожен селянин може спитати фахівця про хвороби, шкідників, засоби захисту. За гроші інвесторів закуплене обладнання та техніка – трак-тор, культиватор, причіп, мі-ні-трактор. Гроші на саджанці теж надають ініціатори проек-ту. Тож селянам залишається тільки займатися добре відо-мою їм справою – вирощуван-ням суниці.

наталІя ФеДорова

суниЦю взяли ПІд конТрольЗ’явився перший в Україні суничний кооперативодна справа – просто ви-рощувати ягоди на власних шести сотках і продавати їх біля паркану за безцінь, і зо-всім інша – робити це гуртом на професійному рівні. Цьо-го року сок «лосятинське молочне джерело», який раніше спеціалізувався на молоці, отримав перший су-ничний урожай.

КООпЕРАТИВнИй РУх

У цьому році з кожного гектара вдалося зібрати по 15 тонн ягід

Саджають суницю у гребені, зверху вкладається чорна мульчуюча плівка

пРОблЕмИ збУТУ

зАкіНч. ПОчАТОк НА СТОР. 1

пРОмО

РЕКлАмА

РЕКлАмА

врожай з вигодою

№ 13 (038) 10 липня 2013 року

6

www.ridneselo.comПередплатний індекс 89782

тваринництво

– Перше, на що слід звернути увагу – зовнішній вигляд твари-ни, – радить Світлана Асобайрі, старший науковий співробітник лабораторії технології виробни-цтва продукції вівчарства Інсти-туту тваринництва Національної академії аграрних наук України. – Погані прикмети: коза дуже худа, у неї виступають ребра, вона не жує, пасивна. Також по-купця мають насторожити від-криті ранки на тілі, шишки, надто маленьке вим’я. Але, якщо вим’я мало не торкається землі, теж погано, воно має бути надійно прикріплене до живота зв’язкою. Дійки повинні бути однаково розвинені, довжиною десь 6-8 см, 2 см – замало, важко буде доїти, а ось 15-сантиметровий сосок коза буде постійно пошкоджувати, сама на нього наступаючи. Тобто шукаємо золоту середину.

Під час купівлі бажано подоїти кізку, бо часто трапляється, що вим’я велике, а молока мало, або доїння «туге». Звичайно, коза не завжди довіриться чужим людям, але треба шукати до неї підходу, дати шматочок хліба, приласти-ти. Адже тваринка з характером, добре відчуває ставлення до неї. Сподобається покупець – дозво-лить подоїти.

Дуже рідко зустрічаються зо-всім невгамовні кози, що від чу-жої людини буквально стрибають під стелю та дуже пручаються. Скоріш за все, тваринка з часом звикне, але доведеться витрати-ти на це певний час. Не хочете? Тоді шукайте більш поступливої кізоньки.

– Не всі знають, що про наяв-ність запаху в молоці кози можна дізнатись, понюхавши її… голову, – розповідає Світлана Юріївна. – Справа в тому, що між вухами знаходяться залози, які виді-ляють особливий секрет. Якщо запах різкий – це позначиться

на молоці. Ще він залежить від жирового складу. При цьому не можна стверджувати, що жирні-ше молоко має сильніший запах. Він зумовлений ще й генетикою, а також залежить від якості догля-ду за козою. Якщо тварина утри-мується у сухому приміщенні, в чистоті, має постійний доступ до свіжої води, то навіть і не йдеться про «брудний козячий запах».

Який вік кози найоптимальні-ший? Однозначної відповіді на це запитання немає. Хтось від-дасть перевагу тварині у першій або другій лактації, розрахо-вуючи на те, що після третьо-го окоту тварина максималь-но роздоїться. Інші обирають вагітних кізочок, щоб відразу отримати максимум молока. Зовсім маленьке козеня – теж добре, але ж ніхто не знає, як воно буде доїтися. Часткову га-рантію дає те, що маля від мо-лочної матері, що передається у спадок. Купувати ялову козу ризиковано, вона може ніколи не осіменитися. У будь-якому разі треба мати на увазі, що жи-вуть кози близько десяти років,

за нормального догляду можуть лактувати до восьми разів.

– В ідеалі господар тварини повинен віддати покупцеві вете-ринарне свідоцтво, отримане у ветслужбі району, де коза прода-ється, – каже наша співрозмовни-ця. – Зрозуміло, що старенькі баб-ці, які продають козенят у селах, навіть не знають, що це таке… А ось на великих заводах чи фірмах обов’язково надають документи, де вказано, хто батько-мати, дід-баба, які надої, жирність молока.

Один із найважливіших фак-торів – доїння. Кози бувають дуже різні, одна доїться легко, інша – важко, навіть руки втомлюються.

– За один раз коза може відда-ти і 500 мл, і 1,5 л молока, – веде далі Світлана Юріївна. – Це все індивідуально. Обов’язково треба робити легкий масаж під час до-їння, щоб вим’я скоротилося і від-дало все молоко. Тривалість цієї процедури різна, одним козам вистачає 4 хвилин, інші потре-бують 10-хвилинного доїння. Це не суттєво. Краще зверніть увагу на властивості зібраного молока. Перш за все його треба перели-ти у прозорий стакан та уважно роздивитися: чи немає червоних прожилок, пластівців, які свід-чать про мастит та інші запальні процеси? Якщо молоко тягнеться, це теж ознака маститу. А ось кре-мовий колір є нормою, як і різно-манітні запахи, які не вважаються патологією. Також добре козяче молоко не гірчить.

Середні обсяги надоїв – 2,5-3,5 літра. Молоденькі кізочки у пер-шу лактацію дають по 2 літри, а старші – до 4-х. Тварини, які да-ють більше, є, але знайти їх важ-ко, коштують такі досить дорого, та й умов потребують ідеальних. Набагато краще придбати зви-чайну помісну козу, яка звикла до будь-яких умов життя та дає стабільні надої. Цікава деталь: чим більший у кози живіт, тим більше вона зможе з’їсти траки, а значить і дати більше молока. Маленьке черевце може свідчити про проблеми із травленням. Що-правда, великий живіт завжди бу-ває у вагітних кіз, тож пильнуйте.

наталІя ФеДорова

конкуренТка коровиКупуючи козу, понюхайте її голову, поміряйте дійки та роздивіться молоко

нА РИнОК

багато селян справедли-во вважає, що тримати кіз простіше та вигідніше за ту ж корову: фізичних і матеріальних витрат мен-ше, молока вдосталь, а хворіють рідко.

Дуже часто у селах продаються помісні кози без жодних документів. Господарі навіть не можуть сказати їхнього віку – не те, що породи. Як же дізнатися, скільки козі років, щоб не купити «пенсіонерку»? Все просто: по зубах. На малюнках, які ви бачите, видно, які зуби мають бути у тварини залежно від віку. Чим більше сточені зуби – тим старший вік. Спочат-ку з’являються молочні зуби, як у дітей, потім основні, далі вони починають чорніти, сточуватися та випадати, адже до стоматолога козу не поведеш. Якщо у кози зубів майже не-має, значить, вона таки надто стара.

Чи ходять кози до стоматолога?

оглядини

Від високих температур та палючого сонця стражда-ють не тільки люди, а й до-

машні тварини. Не виклю-чені випадки, коли внаслідок

перегріву може виникнути те-пловий чи сонячний удар. Осо-бливо чутливі до цього твари-ни з високою продуктивністю – високоудійні та тільні коро-ви, відгодований молодняк, а також тварини з хронічними захворюваннями. Перегріти-ся можуть і тяглові коні. Крім перегріву, спека загрожує отру-єнням, застудою, підвищеною активністю паразитів.

Тепловий та сонячний удари

СИМПТОМИ ПЕРЕГРІВУ. Надмірна втомленість або збу-

дженість, пришвидшене дихан-ня, слинотеча.

ВАШІ ДІЇ. Достатньо загна-ти тварину в затінок, оросити голову та груди водою, напоїти. Але майте на увазі, що давати крижану воду не можна!

СИМПТОМИ УДАРУ. Хитка хода, відсутність реакції на на-вколишні події, вимушена ле-жача поза, судоми з закиданням голови свідчать про надто по-ганий стан тварини, який може призвести до її загибелі.

ЯК УНИКНУТИ? Якщо з яки-хось причин корова або коза не випасалася, їй треба адапту-ватись до нових умов. Бажано кілька днів випасати її з ранку до півдня. В обідню спеку краще загнати у приміщення, затінок дерев або залишити відпочива-ти біля водойми.

Від спеки страждають також і тварини, які утримуються у загонах та сараях – свині, кро-лі, нутрії, домашня птиця. Під впливом високих температур та за неякісної вентиляції вони ста-ють в’ялими, втрачають апетит і продуктивність (яйценосність, приріст). Домашній птиці необ-хідно облаштовувати ділянки на відкритому повітрі з водопоєм і суцільною тінню. Куркам можна поставити ящики зі зволоженим піском або вугільним попелом. Свиням зрошують водою під-стилку, але тільки впевнившись у відсутності протягів. Протяги особливо небезпечні під час літ-ньої спеки, тим більше для тва-рин, що утримуються без можли-вості обрати собі більш затишне місце для відпочинку. Ні в якому разі не можна обливати свиней

лІТня сПека доШкуляЄ:сЕзОннІ ТУРбОТИ

www.ridneselo.com

7

№ 13 (038) 10 липня 2013 року Передплатний індекс 89782

бережіть тварин від застуди, отруєння і теплових ударівводою! Це може призвести до пневмонії та загибелі.

Небезпечне пасовище

Пасовище, що пересохло під пекучими сонячними променя-ми, теж здатне створити чимало проблем. Перегони запиленими дорогами забруднюють дихаль-ні шляхи, подразнюють слизо-ві оболонки очей, що викликає кашель та сльозотечу. Жорстка трава, колючі бур’яни, злаки з ворсистим насінням (ковила, ві-всюга, ячмінь) здатні травмувати язик, глотку, стравохід та інші ор-гани травної системи, виклика-ючи при цьому порушення трав-лення. Грубий твердий ґрунт, час-то з грудками та камінням, може пересушити та серйозно пошко-дити ратиці, викликати тріщини,

забій. У більшості випадків таких несприятливих умов уникнути важко. І в такому разі потрібно намагатися випасати худобу (ще з весни) на ділянках, які висиха-ють у першу чергу, прокладати безпечні маршрути на пасовища, боротися з бур’янами.

Брудна вода

Не дозволяйте своїм утри-манцям пити воду із солонців, калюж, брудних озер. Природні водойми можуть бути джерелом паразитарних та інфекційних за-хворювань. У спеку давайте тва-ринам чисту воду і стільки, скіль-ки захочуть, кілька разів на день.

Застудні захворювання

Здавалося б, застудні захво-

рювання – це типова зимова проблема, але ж ні: часто тра-пляються вони і влітку, під час спеки. Якщо після перегріву тварина раптово потрапляє у водойму зі швидкою течією, або господарі влаштовують «вен-тиляцію» під час нічного від-починку, примушуючи тварину знаходитись на протязі, то ціл-ком можливий бронхіт, пневмо-нія, мастит, кон’юнктивіт.

Паразити

У продажу є препарати, що здатні більш-менш захистити пасовищних тварин від крила-тих паразитів – ґедзів, комарів, мух. Але, обираючи такі ліки, обов’язково порадьтеся з вете-ринаром, зверніть увагу на те, чи не заборонений конкретний

медикамент дійним тваринам чи тваринам перед забоєм.

У будь-якому разі допомо-жуть народні методи від кро-восисних комах: обтирання 0,5–1% розчином оцту, підвіше-ні віники з полину, кірказону, горіхового листя, обкурювання димом. А ось нафтопродукти (такі як соляра, відпрацьовані мастила, креозот) використову-вати небезпечно, це може ви-кликати шкірні опіки, негатив-но вплинути на якість молока.

Тепла погода сприяє розмно-женню таких паразитів, як воші та блохи. На жаль, через по-стійний контакт з напівдикими тваринами кількість паразитів легко відновлюється навіть піс-ля ретельних обробок. І якщо пасовищних тварин короста та вошивість влітку особливо не

турбує, то кури, свині, собаки та коти потребують регулярних обробок проти нашкірних пара-зитів.

Зіпсовані корми

У літній період дуже швидко псуються корми. Вони проки-сають, пліснявіють, вражають-ся личинками комах, що при-зводить до отруєння та діареї. Є певна група кормових доба-вок – підкислювачі, які здатні затримати розвиток патогенів у кормах і воді. Але краще ор-ганізувати годівлю та водопій таким чином, щоб надлишки не псувалися, давати саме стіль-ки їжі, скільки тварина здатна з’їсти за один раз.

василь Усатенко

12-річним досвідом виро-щування індиків з читачами «Рідного села» поділилася жи-телька селища Кириківка з Сумщині, птахівник-аматор Дар’я Замотайло.

Де купувати

Брати індичат належить тільки у господарствах, які спеціалізуються з вирощуван-ня цих птахів. Потім до них можна звернутися, якщо вини-кли питання. Мені пощастило: жінка, яка продавала мені ма-лечу, – ветлікар. Покладатися на народне «бабуся радить…» не можна, консультації мають бути виключно професійними.

Крихітних індичат віком 1-2 доби перевозимо у картон-ній коробці з грілкою. Вдома обережно виймаємо, ласкаво з ними розмовляємо та помі-

чаємо йодом: одному мітку на крильце, іншому – на спинку і т.д. Далі буде простіше дізна-тися, кому вже давали ліки, кого годували. Для цього веде-мо спеціальний зошит, інди-чата там під кодовими імена-ми «крильце», «хвостик» тощо. Далі треба піднести малечу до поїлки та занурити туди їхні дзьобики: самі вони цього ще не вміють. І нехай потім від-почивають поряд з електро-грілкою до наступного году-вання. На природі індичка теж дозволяє дитинчатам трішки погуляти, пошукати їжу, а далі кличе до себе грітися.

Щодо порід. Зараз багато різних кросів, але мені най-більше подобається крос БЮТ-8, це англійська порода. БИГ-6 купували, але вони дуже ба-гато їдять, навіть за умови значного набору ваги (у 6 мі-

сяців – 23 кг) утримувати цих індиків нерентабельно. До речі, індиків часто називають «бройлерами», і це не помил-ка: у перекладі з англійської бройлер означає «птиця, що дуже швидко набирає вагу». Сказати так можна і про кур-чат, і про індиків.

М’язової тканини в індичок – до 75% від загальної маси тіла (у кур-бройлерів – до 60%). За період вирощування жива маса самців збільшуєть-ся у 400 разів, а самок – у 200. Вага одно-двохдобових інди-чат приблизно 60-70 грамів.

Чим годувати

Комбікормів зараз дуже ба-гато. Головне, щоб корм був спеціалізований для індичат, бо вони потребують великої кількості білку, навіть більше, ніж курчата-бройлери. Якщо є можливість купити корм для курчат-бройлерів – беріть, але не забудьте додати на кожні 10 кг комбікорму 1 кг рибного

борошна. Замість нього можна додавати сир (3 г на добу кож-ному індичаті) або варене яйце у тій самій кількості.

Зелень (зелена цибуля, лю-церна, кропива, конюшина, спо-риш, амарант) дається з другої доби. Згодом пташенятам, що підростають, додаємо кульбабу, листя винограду, деревій.

Натерту картоплю та кор-мовий буряк вводимо з 2,5 мі-сяців, змішуючи із зерновим кормом (але не більше 50 г на одну птицю протягом дня). Піс-ля 90 днів дозволяються яблу-ка, груші, капуста, сливи, дині, кавуни. А ось кабачки та гарбуз можуть викликати пронос. Ва-рені каші – табу, адже шлунок птиці призначений для пер-травлення твердої їжі, недарма ж вони збирають дрібне ріння (рос. крупный песок, гравий) на дорозі. В окремій кормуш-ці мають бути биті мушлі, по-дрібнена червона цегла. Але не бите скло! Щоб індичата могли «митися» та звільнятися від пу-хоїдів, знадобиться коробка з попелом, піском та тютюновим пилом.

Люди часто думають, що всю птицю треба годувати зеленню. Але індики – не кури чи качки. Це не трав’яні птахи. Звичайно, зелень має бути у раціоні, вона позитивно впливає на травлен-ня, обмін речовин, покращує апетит у спеку, містить корис-ний вітамін А, проте давати відрами подрібнені кабачки та траву індичатам, як це роблять деякі господарі, в жодному разі не можна.

У перші три місяці раджу все ж таки промислові комбікорми, оскільки в них містяться усі не-обхідні компоненти для організ-му, що активно росте. До того ж у їхньому складі є кокцидіостати-ки (препарати, які затримують розвиток паразитів). Адже існує ще одна страшна хвороба птахів – кокцидіоз.

Про утримування індиків, профілактику і лікування чи-тайте у наступному номері.

Записала наталІя ФеДорова

тваринництво

здоровІ ІндичаТаСтаньте для них «мамою» та годуйте за правилами

сЕлянИн – сЕлянИнОВІ

Між годуванням та напуванням дайте малечі трішки погуляти — так саме робіть і індичка

4-місячним пташенятам можна згодовувати домаш-ній комбікорм з пшениці, кукурудзи, макухи соняшни-ка, гороху, рибного та м’ясо-кісткового борошна, крейди, дікальція фосфату, вітамін-ного преміксу. Є рецепти і для новонароджених індичат.

З першого до 30 дня жит-тя раціон становитиме: 1,5 кг пшениці; 2,1 кг кукуру-дзи; 0,6 кг гороху; 3 кг маку-хи соняшника; 0,5 кг сухого молока; 1 кг кормових дріж-джів; 1 кг рибного борош-на; 100 г 1%-го вітамінного преміксу; 200 г крейди.

Від 31 до 90 дня дози дещо інші: 1,6 кг пшениці; 2,2 кг кукурудзи; 1 кг горо-ху; 2,8 кг макухи соняшни-ка; 1 кг кормових дріжджів; 1 кг рибного борошна; 100 г 1%-го вітамінного премік-су; 300 г крейди.

З 91 до 120 дня: 1,5 кг пшениці; 4 кг кукурудзи; 0,6 кг гороху; 2 кг макухи соняшника; 0,6 кг кормо-вих дріжджів; 1 кг рибно-го борошна; 0,4 кг м’ясо-кісткового борошна; 100 г 1%-го вітамінного премік-су; 200 г крейди.

З 120 до 180 дня: 2 кг пше-ниці; 3 кг кукурудзи; 2 кг гороху; 2 кг макухи соняш-ника; 0,6 кг кормових дріж-джів; 100 г 1%-го вітамінно-го преміксу; 300 г крейди.

Вода має бути доступною постійно, поїлки миються дві-чі-тричі на день. Крім води, індичатам можна давати трав’яні відвари – з кропиви, деревію, кульбаби, шипшини. Дуже корисний напар хвої. Жменя гілочок заливається 1 літром окропу, закутується та стоїть так ніч. Зранку вже можна поїти. Добрим стиму-лятором росту є молочна си-роватка. З профілактичною метою раз на 10 днів дається світло-рожева «марганцівка».

домашній комбікорм

Дуже прошу більше писати про індиків. Як доглядати пташенят, як уникати хвороб.

Ольга Галатюк, Рівненська обл.

plan

...m

.ru

№ 13 (038) 10 липня 2013 року

8

www.ridneselo.comПередплатний індекс 89782

Я не схильна думати, що бу-ряки хворіють. Скоріш за все, вони просто голодують без до-статньої кількості калію. А ще, можливо, ґрунт на ділянці кис-лий, і ці два фактори не дають бурякам нормально розвива-тися. Якщо ви їм не допоможе-те, то оті мармурові візерунки незабаром перетворяться на великі жовті плями, і корене-плоди взагалі припинять роз-виток.

То що ви маєте негайно зро-бити, аби врятувати буряки? Треба взяти 200-300 г вапна-пушонки, розчинити його в 10 л води: вийде таке собі вапня-не молочко, яке здатне роз-кислити ґрунт. Але ж бурякам потрібен ще й калій, то зробіть одразу «два в одному» – до-дайте до молочка 80 г хлорис-того калію. Цим розчином тре-ба пролити борозенку вздовж

рядка буряків: на погонний метр вистачить одного літра. Якщо ситуація з першого разу не виправиться, через десять днів процедуру повторіть.

Взагалі, щоб отримати рів-ненькі й солодкі коренеплоди, треба вирощувати їх на бага-тих перегноєм ґрунтах, добре розпушених, аби кисень мав вільний доступ до коріння рослин. Обов’язкові поливи, особливо на початку розвитку, а потім у фазі росту корене-плодів. Ще одна обов’язкова умова – проріджування сходів, бо при загущенні коренеплоди не утворюються. Підживлю-вати буряки краще за все на-стоєм коров’яку або деревним попелом (3 склянки на 1 кв. м), який і ґрунт розкислює, і калі-єм рослини забезпечує.

лариса овЧаренко

Ви можете обрати той сиде-рат, який вважаєте за потрібне, але в жита багато переваг. Цей злак вважається фітосанітаром, який спроможний залишити після себе ділянку чистою від хвороб і нітратів. А як вам той факт, що коріння жита виділя-ють отруту для кореневої нема-тоди, позбавитися якої іншими засобами дуже й дуже важко?

А ще жито збагачує ґрунт ор-ганічними речовинами, азотом і калієм в той час, коли сам злак невибагливий до ґрунтів. Ви-гідне жито ще й тому, що його можна вирощувати в озимій культурі в усіх регіонах України без вимерзання.

Те саме жито – чудовий по-передник для огірків, помідо-рів, кабачків, гарбузів, баштан-них, не кажучи про картоплю, для якої кращого взагалі не іс-нує, бо рятує від парші і дротя-ника. Саме завдяки житу в гос-подаря з’являється можливість вирощувати картоплю на одній ділянці кілька років поспіль не тільки без хвороб, а й без ба-

гаторічних бур’янів, які просто зникають під покриттям цього злаку.

Сіяти жито можна після ви-копування картоплі та збиран-ня інших овочевих культур, як правило, в серпні або на по-чатку вересня. Можна закласти зерно в борозни, а то й просто розкидати по ділянці. Уже в півторамісячному віці жито дає величезну біомасу і її можна скошувати і заправляти в ґрунт на глибину не більше 5-7 см (а на важких ґрунтах – ще мілкі-ше). Особливо важливо заправ-ляти зелену масу жита на пі-щаних ґрунтах, що неймовірно швидко покращує стан ділянки завдяки утворенню гумусу.

Звичайно, було б непра-вильно стверджувати, що жито очистить ваш город від усіх хвороб, шкідників і бур’янів, але від більшості з них – без-сумнівно. І вирощуючи саме цей сидерат, ви мінімізуєте за-стосування отрутохімікатів.

лариса овЧаренко

рослинництво

Розсадник у ящику

Та що я вам розповідаю, з цією халепою майже кожна господиня знайома! Зрештою, почала я шу-кати вихід із ситуації. Прочитала в одній газеті, що варто хрін пере-селити в окрему «квартиру» – та-кий собі ящик розмірами 1х1х1 м: три стінки стаціонарні, а четверта на гачках, як дверцята в літньому курнику. Збили ми такий ящик, поставили у зручному місці, ґрун-том заповнили, корінці висадили рядочками – все, як слід. Того року хрін уродився на славу, з рівнень-кими товстими корінцями, бо ж поливали часто, щоб ґрунт у ящи-ку не пересихав. Як зняли з гачків дверцята, ґрунт посунувся, а там коренів – сила силенна, тільки ви-бирай та від землі обтрушуй. Куди мені стільки?! Роздавала сусідкам (не продавати ж!), та все одно багато залишилось. Вигідно? Ав-жеж. І я наче заспокоїлась, хоча боротьба із «дикими» заростями хрону на городі ще тривала.

Скромний і змістовний

Та знову потрапила на очі чер-гова газета. А в ній розповідь про не дуже знайому навіть мені (бо я з овочами «на ти» завжди була!) пряну культуру – катран. Вияв-ляється, це повноцінний, і навіть корисніший та смачніший, хро-нові замінник. Він скромно рос-те собі на грядці, не захоплюючи територій. А ще чудово розмно-жується насінням, з коренеплодів узимку можна виганяти міцнень-кі розетки вітамінного листячка для салатів. Листя катрану можна згодовувати худобі, а коли він цві-те, злітаються бджоли з усіх сусід-ських пасік. І це ще не всі перева-ги катрану над хроном.

Звернувшись до розумних книг, я вичитала, що за хімічним складом і корисними для люди-ни речовинами катран перевер-шує хрін. Мало того, завдяки цим

речовинам, він є чудовим сусі-дом іншим овочевим рослинам, стимулюючи їхній розвиток, а вкривши навіть зрізаним листям катрана міжряддя цибулі, редису, салатів, можна значно збільшити урожай і якість цих овочів. І, вра-хувавши всі переваги катрану, я хронові… зрадила.

А насіння вередливе

Сіяла я катран під зиму, бо в цьому теж знайшла перевагу: не доведеться насіння стратифіку-вати в холодильнику протягом трьох місяців, як цього вимагає весняна сівба. А в землі за зиму вони добре набубнявіють і ран-ньої весни дружно зійдуть. Насін-ня досить вередливе і через міцну оболонку дуже важко проростає, якщо не пройде випробування холодом і вологою.

Для посіву відібрала найкруп-ніші насінини, бо дріб’язок вза-галі може сходів не дати. Сіяла на ділянці після ранньої картоплі (а можна й після огірків, томатів, буряків, бобових), яку підготувала одразу, як зібрала врожай. Розпу-шивши ґрунт на чималу глибину, внесла на 10 кв. м 40 кг перегною, 300 г суперфосфату і 400 г калій-ної солі та залишила в спокої до осені – до листопада (живу на Сході України, а для північніших областей, мабуть, строк посіву на-стає у жовтні).

У мене маркер на 70 см, тож і схему посіву обрала 70х40 см. Насіння заглиблювала на 2-3 см, зверху кожний рядок присипала перегноєм, щоб кірка не утворю-валась. Якби мала вдосталь торфу, то можна було б зробити суміш з перегноєм, але торф у нашій міс-цевості – недешеве задоволення.

З нетерпінням чекала весни, і коли побачила перші сходи, од-разу почала розпушувати між-ряддя, аби тендітні ще корінці могли вільно дихати. А вже коли утворилося по 2-3 листочки, по-

чала проріджувати рядки. При 5-6 листочках прорідила вдруге на потрібну відстань (40 см). Те-пер уже можна було катран під-годувати коров’яком (1:4) з дода-ванням на кожне відро розчину 30 г суперфосфату. А весна була досить сухою, що в наших краях не дивина, тож довелося моло-денькі рослини поливати спочат-ку невеликою нормою, а пізніше довести її до 40 л на 1 кв. м. І таких поливів було за літо не один і не два, а цілих шість, бо ж хотілося все зробити за рекомендаціями агрономів, щоб побачити справ-жній урожай коренеплодів.

Аж раптом агресори

Зіткнулася я і з неприємнос-тями: на мій катран напали ка-пустяні блішки, і довелося його обпилювати тютюновим пилом впереміш із попелом. Потім про-ґавила виліт капустяної білянки, і вона встигла відкласти яйця, тож ходила по рядках і мало не з лупою перевіряла всі листочки. І, зрозуміла, що оскільки катран належить до родини капустяних, то всі капустяні шкідники і хво-роби йому не чужі. Тож треба бути готовим до захисту і проводити ці заходи одночасно з захистом ка-пусти. Звичайно, це не радує, але ж не відмовлятися через це від культури!

Перший урожай

Копала коренеплоди в жов-тні. Копати їх непросто, бо за-глиблюватися треба до півметра, щоб їх не пошкодити і вибрати ціленькими. Викопала не всі, час-тину залишила зимувати, щоб наступного сезону зацвіли і дали насіння. Хоча можна на одному місці катран вирощувати до п’яти років, вирішила зупинитися на дворічній культурі, аби поміняти місце вирощування. Першої осені викопувала коренеплоди довжи-ною 20-25 см, діаметром до 3 см і вагою 200-300 г. Струсивши зем-лю і зрізавши листя, дала їм трохи охолонути в затінку під сараєм, а потім частину розфасувала в поліетиленові мішечки і відпра-вила в овочеве відділення холо-дильника, а більшу частину – в холодний погріб, у пісок. До речі, коренеплоди можна заморожува-ти і після відтавання вони смаку і користі не втрачають.

Спробувала я взимку кілька коренеплодів (не самих вели-ких) встромити у відро з ґрунтом щільненько один до одного, але трохи під кутом. Зверху насипала сантиметрів 20 ґрунту, полила і поставила відро в темну комору, де температура близько 17 граду-сів. Через певний час на поверх-ні почали з’являтися листочки, згорнуті качанчиками. Відкопав-ши коренеплоди, біленькі, хрумкі качанчики зрізала, промила і спо-чатку приготувала просто салат, а потім почала експериментувати: і відварювала, і підсмажувала на маслі, обвалявши попередньо в яйці й сухарях. Смакота!

До речі, корінці катрану чудо-во замінили хрін при консерву-ванні огірків і помідорів!

лариса овЧаренко

каТран – суПерник хронуСпочатку я воювала з хроном, потім вирощувала його в окремій «квартирі», а надалі…

сАДЖАю сАм І РАДЖУ ВАм

навряд чи кого здивую, сказавши, що багато років виро-щувала хрін. Починала з кількох корінців, бо скільки там мені того хрону треба! на консервацію та для приправи до різдвяного холодцю. але ж цей агресор непомірно розмножувався і згодом став справжнім загарбником, за-хопивши ледь не третину городу. Тільки повикопую, наче все до найменшого шматочка, а навесні знову пнуться до сонця молоденькі листочки…

Листя катрану особливе, а коренеплоди, як у хрону

Щось у мене буряки цього року не вдалися: ростуть над-то повільно, коренеплоди майже не утворюються (а сусідка вже свої на борщ висмикує!), на листячку якісь плями візерунками. Чим хворіють мої буряки?

Вероніка Воронька, Хмельницька обл.

З-поміж багатьох сидератів часто автори наполягають саме на сівбі жита. Але ж у нашій місцевості це не дуже популярний злак і посівний матеріал не так просто при-дбати. Чому саме жито?

Віталій Недбальський, Кіровоградська обл.

вряТуваТи буряки

чоМу саМе жиТо?

УРОЖАйнІ гРяДКИ

сИДЕРАТИ

plan

tari

um.ru

РЕКлАмА

www.ridneselo.com

9

№ 13 (038) 10 липня 2013 року Передплатний індекс 89782

– Причин появи пустоцвітів кілька, – розповідає кандидат сільгоспнаук, доцент кафедри селекції і насінництва Дніпро-петровського агроуніверсите-ту Олена Лазарева. – Перша: використане свіже насіння, зібране минулого року. У та-кому разі на центральному пагоні виростає багато пустоц-вітів, і тільки потім на боко-вих з’являються перші жіночі квіточки. Допоможе прищипу-вання: за 3-4 листком видаля-ється точка росту, що провокує появу нових пагонів і жіночих квіток. Але це все стосується лише сортів. А в гібридів пере-важно жіночий тип цвітіння, тому пустоцвіти трапляються рідко. Також врятувати ситуа-цію зі свіжим насінням можна, прогріваючи його на батареї чи у термостаті, – це провокує утворення жіночих квіток на сортах.

Друга причина – загуще-ність посівів. Рекомендована така схема для огірків: між ря-дами – 70 см, між рослинами – 20-25 см. Якщо рослини тіс-няться на відстані 10 см, цьо-го дуже мало. На квадратному метрі має бути десь 7 рослин, на гектарі – 70 тисяч.

Третя поширена причина – затінок. Якщо хоча б частину дня тінь падає на посіви огір-ка, то обов’язково буде багато пустоцвітів.

Надлишкове азотне харчу-вання провокує жирування рослин. Простіше кажучи, лис-тя росте одне за одним, а огір-ків знову ж таки немає, лише квіти. Також причиною пус-тоцвітів може стати холодна вода для поливу і навіть холод-ні ночі. Вода має бути не ниж-чою за 25 градусів.

Проблема пустоцвітіння не виникне, якщо саджати гібри-ди: наприклад, огірки росій-ської селекції Журавльонок, Соловей, Ласточка, Голубчик. Вони формують врожай до 700 центнерів з гектара, мають хо-роший огірок з великими гор-бочками та темними шипами, який придатний до соління. Гі-бриди містять ген стійкості до пероноспорозу (або несправж-ньої борошнистої роси). Серед сортів вирізняється Фенікс-плюс, який не дає гіркоти.

Щоб збільшити врожай, можна використовувати пере-

хресне запилення. Біля посівів огірка розміщуйте квітучі зон-тичні овочеві культури: корі-андр, кріп, петрушку, які при-ваблюють бджіл. Чим більше комах – тим більше жіночих квіток будуть запилені.

Ще одна корисна порада пов’язана з кулісними посіва-ми. Огірки дуже люблять зати-шок, тож їх краще розміщува-ти між високорослими культу-рами, наприклад, кукурудзою. У промисловості роблять так: пара сівалок кукурудзи, пара – огірків. Підійде й кріп піз-ньої сівби, який теж виростає досить високим. Цей мікроклі-мат захищає огірки від спеки та вітру. Обов’язковим у спеку

є також мульчування (укриття верхнього шару) соломою, сі-ном, травою, січкою, яке збері-гає вологу та сприяє тривалому плодоносінню.

Досвідчені господарі зна-ють, що огірок краще виросте та збережеться, якщо постави-ти на грядці стовпчики, а між ними натягнути проволоку або шпагат – зробити шпале-ру. Рослина витиметься вгору, а отже провітрюватиметься, квіти не забруднютимуться та краще запилятимуться бджо-лами. Та й збирати врожай легше. Замість шпагату можна використовувати спеціальну сітку або просто посадити ку-курудзу, по якій огірки «пов-зтимуть» угору.

наталІя ФеДорова

За порадами до Олени Миколаївни Лазаревої можна

звертатись за телефоном: 050-268-18-95

Найкраще огірок почувається на шпалері

Раз і назавжди в будь-якому разі не вийде: слимаків позбу-тися непросто. Хоча прагнути цього треба. Адже слимаки на обійсті – справжня катастрофа! Вони пошкоджують близько 150 видів рослин, тобто харчу-ються практично всіма нашими городніми рослинами.

Насамперед треба розчис-тити ділянку від усього непо-требу: камінців, купок виполо-тих бур’янів, дощечок, шматків плівки тощо. Ґрунт навіть у міжряддях має бути ретельно розпушеним, аби не трапляли-ся великі грудки землі, під яки-ми можуть сховатися ці молюс-ки. Дуже шкідлива загущеність посадок і посівів: чим густіше, тим краще для слимаків, бо в затінку їм щонайкомфортніше. А якщо і вологість висока – тоді й поготів «готель 5 зірок». Але якщо прибрати на грядках і нижнє листя в рослин пообри-вати ще можна, то що робити з вологістю, коли дощі йдуть і йдуть?! Частково борються з вологою, підсушуючи ґрунт з допомогою попелу, крейди, до-ломіту.

Не люблять слимаки петруш-ки, тож ніхто не завадить вам

насіяти її (навіть якщо в госпо-дарстві зайвою буде) по пери-метру грядок, щоб слимаки не дісталися овочів чи суниці.

Тепер перейдемо до пасток. Ні для кого з вас не секрет, що вдень ці ніжнотілі шкідники ховаються від світла і спеки у вологу тінь. Тож можна ско-ристатися цією їхньою звич-кою городові на користь. Треба через кожні три метри грядок розкласти хоча б велике лис-тя лопуха або шматки шифе-ру, черепиці, щоб слимаки під них залізли. Робити це краще за все вдосвіта, коли шкідни-ки починають ховатися. Саме там, у влаштованих пастках, ви їх і знайдете вдень, щоб зі-брати і знищити. Потім зробіть ще одну процедуру, щоб ті, які лишилися, не дісталися грядок і не змогли повечеряти: насипте навколо рядків смужку супер-фосфату або вапна-пушонки. Можна обпилити грядки супер-фосфатом (порошком) – 30-40 г на 1 кв. м, вапном – 30 г, або сумішшю вапна і тютюнового пилу – по 20 г кож-ного.

Обпилювати треба пізно ввечері, коли слимаки вийшли на харчування, і через 15-30 хвилин процедуру повторити, бо з першого разу ви, можливо, їх тільки злегка обпекли, але не знищили.

Звичайно, якщо слимаків сила-силенна, то у вас просто терпіння не вистачить їх ви-ловлювати. Тоді доведеться все ж таки звернутися до хімічних препаратів, зокрема – металь-дегіду, який в магазині можна придбати під назвами «Мета» і «Гроза». Але з власного досвіду знаю, що не варто розсипати цю сильну отруту по всій пло-щі, як зазначено в інструкції: достатньо, вдягнувши рука-вички, під кожну рослину (!) викласти три гранули препа-рату трикутником. На волого-му ґрунті ці гранули утворять отруйні плями навколо себе і слимакам достатньо буде до цих плям доторкнутися, щоб загинути.

лариса овЧаренко

Городництво

Вона прикріплюється до культури присосками і отримує від неї всі поживні речовини, які не може поглинати з ґрунту або утворювати сама. Коренів у звичайному розумінні цього слова у бур’яну немає. Посла-блюючи рослину, він викликає у неї загальне порушення обміну речовин, знижує врожай і навіть призводить до його загибелі.

Найчастіше нахлібницю можна виявити на картоплі, конюшині, лугових травах, льо-нові, моркві, перці, буряках, то-

матах. Я зустрічав її навіть на цибулі і часнику.

На чагарниках і деревах па-разитують товстостеблові пови-тиці. Одна рослина дає за сезон понад сто тисяч насінин! Навіть недостиглі насінини пророста-ють дуже інтенсивно.

У морози повитиця вимерзає, а навесні з’являється зі збереже-них уривків стебел, що перези-мували в рослинних залишках, або з насіння, схожість якого зберігається до 8-10 років. Після проростання зародок прикрі-плюється до ґрунту кореневими волосками, і починається ін-тенсивний ріст стебла. Вільний його кінець виходить на поверх-ню і, роблячи обертальні рухи, крутить «головою» на всі боки в пошуках рослини-хазяїна. До-вжина пошукового стебла може досягати 1-1,5 м. Натрапивши на стебло іншої рослини, повитиця присмоктується до неї.

Як же боротися з цим зліс-ним бур’яном? Якщо повитиця проявила себе в минулому році, навесні, поки відсутні майбутні городні рослини, можна про-вести провокаційний полив, а як зійдуть паростки бур’яну, знищити їх.

Якщо бур’ян з’явився на за-садженій грядці, то якнайрані-

ше, не допускаючи дозрівання насіння, необхідно видалити її разом з рослиною-господарем і спалити. Спроби видалити повитицю, відриваючи від рос-лини, призводять лише до тим-часового успіху. Повитиця на-стільки міцно присмоктується, що при відриві в тілі рослини залишаються корінці з крихіт-ними шматочками стеблинок і через один-два тижні все треба повторювати знову. Навіть ре-тельне зішкребування не має успіху. Городня рослина розви-вається пригнобленою, і рано чи пізно її все одно доведеться видалити.

Якщо територія ураження повитицею значна, рекоменду-ється скошувати всю посадку городини. При цьому варто за-хопити смугу, ширшу за осере-док ураження на 1-1,5 м. Скоше-ні рослини, щойно підсохнуть, спалюють.

Застосовувати для боротьби з повитицею гербіциди не тільки недоцільно, але й нерозумно: повитиця обвиває рослину, і гербіцид знищує обох. Потра-пити на ділянку повитиця може різними шляхами: з розсадою, комахами, на знаряддях пра-ці, взутті. Помітивши десь на узбіччі дороги, на краю ділянки цей небезпечний карантинний бур’ян, не полінуйтеся – зни-щіть його без останку!

МартІн єрШов

ЦвІТе, але не родиТь

МІЦнІ обІйМи ПовиТиЦІ

є пИТАння

КАРАнТИннІ бУР’янИ

через підвищену вологість розвелося стільки слима-ків, що всі грядки вкриті слизом, а листя овочів у дірках. як від них позбави-тися раз і назавжди?

«Посіяла огірки, але доброго врожаю, мабуть, так і не до-чекаюсь – самі пустоцвіти», – почути такі слова від горо-дників – не рідкість. у чому причина та що робити?

жовті стеблинки чіпко охоплюють рослину. звільнити її з такого полону не під силу, часом, навіть господарю по-садок. Так заявляє про себе злісний карантинний бур’ян – повитиця.

слиМаки насТуПаюТь Відлякуйте їх петрушкою та вапном-пушонкою, і готуйте пастки

шКІДнИКИ

Деякі з нас віддають пе-ревагу сортам, оскільки вважають, що з них можна зібрати насіння, а з гібри-дів ні. Це помилка. Таке на-сіння отримати можна. По-перше, потрібно огірки по-сіяти за кілометр від інших гарбузових, по-друге, слід-кувати, щоб жіноча квітка не розкрилася завчасно, а потім запилити її чолові-чою квіткою… Суцільний клопіт, чи не так?

сорт Чи гібрид?

udec

.ru

thew

eekl

ygar

dene

r.com

soph

y.u-

3m

rs.fr

Культуру і бур'ян знищують разом

№ 13 (038) 10 липня 2013 року

10

www.ridneselo.comПередплатний індекс 89782

виноробство

Саме тут, під високими сте-лями старовинних будівель на-укового закладу, приходить ро-зуміння, що вино – це не кала-мутна рідина у бутлі з трубкою на підвіконні сусіда, а таїнство. І щоразу – відкриття. Це продукт, появі якого ми, перш за все, ма-ємо завдячувати творцям-вино-робам. А в «Магарачі» ця справа перейшла до рук уже дев’ятого покоління фахівців.

Про кожний підрозділ ін-ституту з впевненістю можна сказати: вино бере початок тут. Приміром, хіба хто запере-чуватиме, що все починається з виноградної кісточки у руці селекціонера? Експерименту-ючи, фахівці схрещують сор-ти, вирощують і розмножують новий посадковий матеріал у стерильних умовах in vitro (в пробірці), потім поступово при-вчають його до умов відкритого ґрунту, і тільки потім розпочи-нають трирічні експерименти, щоб отримати з кущика хоча б 50 мл вина й довідатися про якості нової гібридної форми.

Праві й ті, хто місцем наро-дження вина назве відділ мікро-організмів. Тут у двох холодиль-никах зберігається колекція з понад тисячею штамів бактерій,

які роками відбиралися в при-роді для бродіння. Для виробни-цтва, наприклад, хересу чи шам-панського, потрібні особливі дріжджі, стійкі до високого тис-ку, при цьому для хересу – ті, що дихають повітрям, а для шам-панського – що обходяться без нього. Був навіть випадок, коли американці придбали техноло-гію непереривного виробництва шампанського, проте вирішили зекономити на дріжджах. І ні-чого в них не вийшло, довелось докупати їх за чималу ціну. Дея-кі винороби, за новими віяння-ми, намагаються перейти на сухі дріжджі, але повертаються до старих перевірених технологій. Звісно, мова про тих, для кого якість – не порожній звук.

Експертну оцінку здоров’я са-джанців проводять у лабораторії молекулярно-генетичних дослі-дів, виконуючи замовлення не лише вітчизняних виноградарів, а й закордонних. Загально-хі-мічному аналізові за десятками показників піддають в інституті і кінцевий продукт виноробства – вино. До речі, у цьому році НІВВ «Магарач» отримав право видавати сертифікати відповід-ності на експортні партії вина.

– Проте немає більш доско-

налого за будь-які пристрої екс-перта, ніж людина, – перекона-ний в.о. директора інституту Ві-ктор Загоруйко, винороб, профе-сійний дегустатор, автор п’яти вітчизняних марок вина, у тому числі Мадера Альба.

– Обертальними рухами роз-гойдуємо вино у бокалі. Спосте-рігаємо, як воно плаче по стін-ках келиха. Вдихаємо аромат… Відчуваєте трав’янисті нотки? Тепер відпийте трішки, але ні у якому разі не ковтайте! Ще рано! – навчає нас насолоджуватися напоєм з майже двохтисячоріч-ною історією Віктор Опанасо-вич, пояснюючи, що сухі вина мають аромат, а кріплені – бу-

кет. – Рецепторами на самому кінчику язика оцінюємо, чи є у вині цукор, тими, що по краях язика – чи є солоність… Ні-ні, не ковтайте! Ще зарано!.. Підкочує-мо вино до кореня язика. Ви вже відчуваєте приємну кислоту?.. І ось вона, легка гіркота у момент ковтка! Відчули?

Робота професійної дегуста-ційної комісії – головний мо-мент для оцінки роботи всіх підрозділів інституту. Вона має відбуватися за температури приміщення не вище 20 граду-сів, у повній тиші, за відсутності будь-яких запахів, а на сприй-няття напою може впливати на-віть настрій дегустаторів.

Після такого театру вина, звіс-но, іншими очами дивишся і на колекцію пляшок різних років виробництва, що зберігаються у підвалах «Магарачу». Найстаріші зразки – 1836 року. «Ви уявляє-те, що коли це вино розливало-ся, ще був живий Пушкін!» – дає приголомшливий коментар Ві-ктор Загоруйко.

Як і за радянські часи, інститут залишається кузнею виноробних кадрів. З 1952 року тут відкрито аспірантуру, з 1982-го – докто-рантуру. Багато хто вжепройшов школу «Магарачу», багато хто ще пройде, бо вчитися є чого.

олена сУхорУкова

ПовелиТелІ П’янких гронНаціональний інститут винограду і вина «Магарач» у цьому році святкує 185 років та починає будівництво сучасного наукового центру

ВІРнІсТь пРОфЕсІї

чи знаєте ви, що в криму виноградне вино почали ви-робляти на тисячу років раніше, ніж у Франції? за ці часи, то згасаючи, то відроджуючись знову, виноробні традиції збагатились досвідом багатьох поколінь і народів. Тому й сьогодні кружить голову букет кримського мускату, на-стояний на ароматах степу, з солоним присмаком моря. а одним зі зберігачів майстерності місцевих виноробів упродовж останніх 185 років залишається національний інститут винограду і вина «Магарач» наан україни.

В.о. директора НІВВ "Магарач" Віктор Загоруйко проводить дегустацію

Селекціонери-генетики Ірина Павлова і Володимир Лиховський спостерігають за розвитком рослин in vitro

Пофарбована красителями вовна – свідоцтво фальсифікатуСвітлана Кишківська біля холодильника з колекцією штамів мікроорганізмівТовщина пилу — ціна вина

Для відомого інституту со-лідний вік – не час підводити риску. У «Магарачу» – нова сторінка історії. За сприян-ня Мінагрополітики, на його території розпочинається бу-дівництво сучасного селекцій-но-генетичного центру. Полі-карбонатна теплиця з клімат-контролем дасть змогу виро-щувати великі обсяги здоро-вого посадкового матеріалу in

vitro, закладати великі базові маточники. Альтернативні джерела опалення, гідропо-ніка, циклічна система водо-постачання, збір та зберігання дощової води, централізована комп’ютеризована система контролю… Фахівці чекають на впровадження новітніх тех-нологій з великим нетерпін-ням. Незмінним у «Магарачі» має залишитися лише одне:

якість вина і його різноманіт-ність – від сухих до кріплених.

Будівництво селекційно-генетичного центру, яке пла-нується відкрити у 2015 році, створить умови, коли вирощу-ватиметься більше винограду та вироблятиметься більше вина: до 20 млн декалітрів тихих вин і 5 млн декалітрів коньяку. Час-тина цього обсягу стане візитів-кою України за кордоном.

селекЦІйно-генеТичний ЦенТр

www.ridneselo.com

11

№ 13 (038) 10 липня 2013 року Передплатний індекс 89782

Такі слова я почула від бува-лого квіткаря Миколи Іванчука, і вони мене дуже здивували. Завжди думала, що на ромашці можна лише ворожити, а ви-являється – ще й заробляти! Звичайно, на садовій, а краще великій (гігантській). Квітка ця дивовижна за своєю кра-сою, при цьому невибаглива у вирощуванні. Вона – чудовий матеріал для букетів. Зрізана на початку цвітіння, ромашка стоятиме у вазі до двох тижнів. Потрібно лише змінювати воду й освіжати зріз.

Розмір квітки гігантської ромашки в діаметрі може до-сягати 15 см і більше. Висо-та залежить від віку посадки. У перший рік – в середньому 70-80 см. При цьому стовбури квіток дуже потужні, біля осно-ви їх товщина може становити 1 см. У наступні роки висо-та перевищує 1 м, але стебла стають тоншими. Зазвичай це стається, коли ромашка росте багато років на одному місці, а кущ надто загущається. Тому що три роки змінюйте їй місце вирощування. Адже розроста-ється вона дуже активно.

– Розмножувати ромашку можна діленням куща навіть

влітку. З одного кущика (на рин-ку його продають за 5 грн), виса-дженого на початку літа, до осе-ні відросте близько десяти мо-лоденьких. Їх треба розсадити у вересні, а вже наступного літа кожен з них дасть по 3-4 квітки. Хіба що потрібно вчасно прорі-джувати рослини і періодично підгодовувати органікою, – дає поради Микола Іванович.

Землю перед посадкою кра-ще підготувати заздалегідь: додати відро перегною на ква-дратний метр і перекопати. Обов’язково знищити личинок хрущів – вони дуже люблять по-ласувати молодими корінцями.

На присадибних ділянках квітникарі, як правило, вирощу-ють різні сорти ромашки – з різ-ними термінами цвітіння, фор-мою пелюсток і кількістю їхніх рядів. Ранні сорти розквітають у середині травня, пізні – у другій половині липня. Кущики ранніх ромашок порадують ще й дру-гою хвилею цвітіння: наприкін-ці літа – початку осені. Щоправ-да, в такому разі цвітіння бідне і квітка не така пишна.

Досвідчені квіткарі поперед-жають: ромашки не витриму-ють рясних дощів, кінчики ніж-них пелюсток стають прозори-

ми і через день-два починають темніти. На грядці такі квіти ви-глядають непогано, але для зрі-зування вже не придатні. Щоб уникнути цього, деякі господарі

роблять невеликий каркас і під час негоди накривають квітник поліетиленовою плівкою.

Ірина ДМитренко

У результаті вийшла 2-ро-торна безредукторна косарка з верхнім півперехресним кли-нопасовим приводом без про-тилежного перегинання пасів і шириною захвату 2,6 м. Ротори

розташовані ступінчато, що дає змогу уникнути перетинання та руйнування ножів суміжних роторів. Висота зрізування ре-гулюється в межах 3-10 см без-посередньо з кабіни трактора

з урахуванням рельєфу поля. Одностороннє обертання ро-торів створює умови для вико-ристання косарки на операціях ворушіння, згрібання, перевер-тання та здвоювання валків. При застосуванні косарки як во-рушилки-граблів передбачено встановлення на ротори замість трьох ножів шести граблин, для чого ставлять вкорочені пружи-ни від підбирачів валків трав до

кормозбиральних комбайнів та прес-підбирачів. Окрім цього, вал відбору потужності тракто-ра переключають з 1000 на 540 об/хв. Це економить значні ка-пітальні вкладення на придбан-ня спеціальних граблів і суттєво підвищує прибуток сільгоспви-робників.

– Косарка випробувалась на природних, злакових, бобових травах і злаково-бобових сумі-шах як з високою урожайністю 200 ц/га, так і на маловрожай-них, низькорослих. Скрізь пока-зала задовільні результати. При двох роторах, ширині захвату косарки 2,6 м та максимально допустимій робочій швидкості 18 км/год продуктивність ся-гає 4 га/год., – презентує свою розробку Михайло Карпенко. – Нова косарка якісно й упо-

рядковано вкладає скошену траву у валок. У наступному проході скошена трава не при-топтується колесами трактора, і за сприятливої погоди такий валок легко підібрати на сіно або сінаж без додаткового згрі-бання-перевертання. Суттєвого намотування скошеної маси на вали, яке б впливало на надій-ність технологічного процесу, не спостерігалось.

За словами автора, виготов-лення кожного з двох дослід-них зразків косарок обійшлося в 15 тис. гривень. Закордонні аналоги в кілька разів дорожчі, складніші за конструкцією та в обслуговуванні. Метр захва-ту нової косарки навіть на 12% дешевший, ніж у поширеної в Україні польської, і це сприяти-ме витісненню імпортної техні-ки з цього сегмента виключно ринковими методами.

Конструкція розробленої ін-новаційної косарки захищена десятьма патентами на винахо-ди, що свідчить про світову но-визну впроваджених технічних рішень та її конкурентоспро-можність. Укрпатент назвав ви-находи «Косарка Карпенка».

нІка серьогІна

автор – житель селища глеваха київської області Михай-ло карпенко. він кандидат технічних наук, має 28 розро-бок і 77 винаходів. за словами Михайла Івановича, саме косарками з ротаційним скошувальним апаратом корис-тується 80% сільгоспвиробників Європи. в україні їх ши-роке впровадження стримується високою ціною і не висо-кою надійністю. Тому при розробці українського агрегата за мету ставилися швидкість, економічність, надійність у поєднанні з невисокою ціною, простота конструкції і ре-монтопридатність у виробничих умовах.

Практичний Підхід

На початку зими на на-шому подвір’ї сильний ві-тер зламав найбільше де-рево – стару вишню. На-крило весь дитячий май-данчик, а тому довелося оперативно розпилювати гілля. Якби не електро-пилка, то пиляв би ножів-кою, мабуть, і досі...

Коли дерево росте, то, за-звичай, видається не таким вже великим. Однак коли його необхідно розпиляти на дрова, то мало не вийде – старій вишні знадобилося не менше півсотні розпилів! Змучившись ручною пилкою гризти грубезний стовбур та бічні товсті гілки, я вирішив оперативно придбати якийсь пристрій, який допоміг би полегшити працю. Не розду-муючи, придбав найдешевшу механічну пилку вартістю трохи більше за 300 гривень. І як виявилося, не прогадав.

Обрав електропилку, по-перше, тому, що вона відчут-но дешевша, ніж бензинова. По-друге, маю досвід вико-ристання мотобока і мотоко-си, які працюють на рідкому пальному. Техніка хороша, але від двигуна внтурішньо-го згоряння постійно по-трібно чекати сюрпризу: то паливна суміш не підходить, то з пуском проблеми, то ще якась халепа... З електрикою простіше: встромив вилку в переноску і працюй!

Замовлений товар очі-кував з острахом. Пилка ж китайська, незважаючи на відому ще з радянських ча-сів марку. Тим не менше, діставши техніку з короб-ки, переконався: пилка як пилка. Є комплект ключів, захисний футляр, інструк-ція, навіть запас мастила. Все працює без жодних на-рікань! Десь за місяць злетів ланцюг. Розкрутив, поста-вив – знову те саме. Як ви-явилося, проблема вирішу-валася просто – затупилися зубці. Після того, як наго-стрив, техніка жодного разу не дала збою. Без особливих зусиль розправлявся навіть із стовбурами, діаметром ледь не до півметра.

Протягом півроку розпи-ляв ще кілька всохлих дерев. Причому зробив полінця нормального розміру – щоб і скласти рівненько мож-на було, і рубати зручно. На мою думку, враховуючи зе-кономлений час та зусилля, придбання виправдало себе на всі 100%. Китай, не Китай, але якщо техніку не переван-тажувати та проводити еле-ментарні процедури з обслу-говування (почистити, доли-

ти мастила, нагострити зубці), то, гадаю, пилка

працюватиме ще не один рік і не два.

Ігор ПавлЮк

КУпУй ВІТЧИзнянЕ

косарка madE IN глевахаНа теренах України з’явилася інноваційна косарка вітчизняного походження з ротаційним скошувальним апаратом

елекТроПилаВлАснИй ДОсВІД

Випробувач Євген Сошнєв оцінив вітчизняну косарку позитивно

На ромашці можна не лише ворожити, а ще й заробляти

12 млН гА сіяних і природних трав скошується в Україні щороку

розкІШ ПросТоТиа знаєте, що зараз найвигідніше вирощувати? ромашку! за-трат на неї майже ніяких не потрібно, врожай рясний, а ко-штує одна гарна квітка 3 гривні. Порахуйте, скільки треба вкласти в картоплю, щоб заробити ті самі гроші.

яК зАРОбИТИ КОпІйЧИнУ?

У селах часом стає про-блемою знайти пристойний букет на останній дзвінок, весілля чи іншу урочистість. Тож є сенс зайнятися власним виробництвом. Придбайте гарний оздоблювальний па-

пір, стрічки, квіткову біжу-терію – декоративних мете-ликів, сонечок, бджілок, яких можна причепити до листя, квітки чи обгортки. І букет з вашого городу буде аж ніяк не гіршим, ніж із салону.

не гІрШий, нІж з салону

№ 13 (038) 10 липня 2013 року

12

www.ridneselo.comПередплатний індекс 89782

На стенді поряд з питним медом та його похідною – ме-довухою – розкладені пилок, перга, віск, прополіс, забрус, бджолина отрута, підмор... Один засіб допомагає при не-житі та застуді, інший лікує навіть серцево-судинні захво-рювання та параліч. Про ко-ристь цих продуктів та безліч способів їхнього використан-ня подружжя із задоволенням розповідає людям. Недарма ж віддали бджільництву 30 років життя!

Клопіт цілий рік

– Захоплення бджолами пе-редалося мені на генетичному рівні, – посміхається 55-річ-ний Антон Шотік. – Якоїсь миті мене теж потягнуло до них, як колись діда, потім дружина за-ходилася допомагати, дочка…

Тепер уся сім’я захопилась. Але бджільництво для нас не бізнес – хобі.

Мешкають Шотіки у Луцьку, а пасіка знаходиться на відста-ні 17 км, у батьківському маєт-ку в селі Радомишль. Тихе, за-тишне місце, де заспокійливо гудуть бджоли. Ані машин, ані людської метушні – сам на сам із природою. Нині у вуликах 55 бджолиних сімей.

– Я тримаю стільки комах, скільки можу доглянути, – роз-повідає господар. – Клопоту з ними досить багато, оскільки все потрібно робити вчасно, за календарем. Восени, після відкачування меду, треба об-робити бджіл від кліщів. Зараз багато препаратів, наприклад, болгарські пластинки варос-топ. Вони ставляться до вуликів і розвиток кліщів зупиняєть-ся. У жовтні, коли холоднішає

та матка припиняє відкладати яйця, проводимо повторний обробіток проти кліщів. Зиму-ють мої бджоли повністю на меду – їм вистачає. Зимою при-слухаюся до вуликів, чи не дуже шумлять їхні мешканці: адже туди частенько лізуть миші. У лютому я вже відкриваю вули-ки – у цей час варто зробити ре-візію рамок з кормом, змінити їхнє розташування, бо інколи бджілки не можуть знайти хар-чі і гинуть. Ближче до весни по-чинаю давати їм водичку. А коли починається масове цві-тіння всього навкруги – роз-ширюю гнізда. В травні тради-ційно відкачується перший мед – він найкорисніший.

Лікар для печінки та голосу

Родина Шотіків вдячна бджо-лам за те, що колись врятували здоров’я і жінки, і чоловіка: Антон Максимович на меду та перзі досить швидко став на ноги після хвороби Боткіна, а Марія Олександрівна, педагог за освітою, позбавилася про-блем з голосовими зв’язками.

– Дружина взагалі не могла розмовляти, їй довелося навіть кинути роботу, – згадує Антон Шотік. – Вихід знайшовся ви-падково: під час створення ма-зей та настоянок з прополісу Марія дихала його парами. І го-лос відновився. Обійшлося без лікарів та операцій. Тепер дру-жина і донька-фармацевт – мої перші помічниці, займаються апітерапією, медовою косме-тикою.

На пасіці Шотіків є цікава споруда – вулик-лежанка. Ка-жуть, що відпочивши на ньому 10-15 хвилин, людина позбав-ляється негативної енергетики, болю у суглобах та спині, чоло-вічих проблем та навіть паралі-чу. При цьому бджоли пацієнта не кусають, на організм діють лише особливі вібраційні коли-вання з вулику.

Старший брат медовухи

Наступного року на Волині з’явиться музей бджільництва. Зараз відомі бджолярі готують-ся до його відкриття, збирають експонати. Приміщення старого клубу на відстані 5 км від Луць-ка надала держава, ремонт Шо-тіки зробили власним коштом.

– Час плине, старі пасічники вмирають, а дітям та онукам оце все бджолине приладдя не потрібне, вони його спалюють або просто викидають, – із при-крістю каже пан Антон. – Так робити не можна, це ж історія окремої галузі. Тому ми і вирі-шити заснувати музей.

У березні цього року родина Шотіків брала участь у Всес-вітньому конгресі з туризму, представляла рідний край. Брендом Луцька виступив пит-ний мед, від якого німці при-йшли у захват.

– Питний мед – це спокон-вічний український напій, – розповідає Антон Максимович. – Він з’явився навіть раніше, ніж відома всім медовуха. А вона виникла десь після 1917 року. Мед, що можна пити, оспіваний у піснях, казках.

Пам’ятаєте: «І я там був, мед-пиво пив, по вусах текло…»?

Рецептів питного меду бага-то, все залежить від уподобань господарів. Хтось цей напій варить, інші змішують із фрук-товими соками та травами: ме-лісою, м’ятою, чебрецем, хме-лем. Зазвичай він настоюється у дубовій бочці в прохолодному льосі протягом року. П’ють його зовсім потрошку, щоб просто смакувати, а не напиватися. Стане питний мед при нагоді, якщо замучила нежить: його треба підігріти до 60 градусів і потрошку пити.

наталІя ФеДорова

12

По вусах Текло І до роТа ПоПалоПасічник із 30-річним досвідом виробляє питний мед, відпочиває на ліжку-вулику та власним коштом створив музей бджільництва

люДИнА спРАВИ

Герої нашоГо часУ

Марія та Антон Шотіки під час виставки Агро-2013

Пасіка Шотіків біля батьківської хати в с. Радомишль, за 17 км від Луцька

з волинянином антоном Шотіком ми познайомилися у травні цього року під час київської виставки агро-2013. його жінка Марія частувала міністра агрополітики Миколу Присяжнюка питним медом, а пан антон пе-реконував високопосадовця в тому, що бджільництво треба розвивати не лише заради меду, а й продуктів із нього, приміром, питного меду, який споконвіку був українським національним напоєм.

1. Вмочити ложку в мед та підняти її над тарілкою. Якщо мед ллється неперервною ців-кою – він справжній, якщо цівка постійно переривається, то ні.

2. Накладати мед ложкою у

ємність з медом. Натуральний продукт буде триматися гор-бочком, а неякісний відразу розтечеться.

3. У склянку із завареним чорним чаєм треба покласти ложечку меду. Помутніє – зна-чить, мед добрий, а ось прозо-рий чай свідчить про проти-лежне.

Густота значення не має: від початку весь мед рідкий, а по-тім починає кристалізуватись. Винятком є лише акацієвий, який містить мінімум глюкози. Він, до речі, єдиний, що дозво-лений діабетикам та алергікам.

Є два види питного меду, що відрізняються приготуванням.

СТАВЛЕНИЙ ПИТНИЙ МЕД. На 10 л березового соку береть-ся 5 л акацієвого меду. Все це змішується та підігрівається до 25-26 градусів. Додаються 10-15 г сухих дріжджів (краще винних або медових, але можна й хлі-бопекарських). Свіжі пекарські дріжджі небажані, бо вони да-ють неприємний присмак. Пит-ний мед проходить стадію при-родного шумування протягом місяця. Далі його треба зцідити у дубові бочки та настоювати у погребі протягом року. За цей час напій проходить очищення, набирає смаку й аромату. За ба-жанням, можна додати горішки; лікувальні, заспокійливі, сти-мулюючі трави: мелісу, м’яту, хміль, чабрець, корінь калгану.

ВАРЕНИЙ ПИТНИЙ МЕД ро-биться з м’якої джерельної води та меду. Є різні рецептури, які умовно називаються «двояк»,

«трояк», «четвертак» і так далі. «Двояк» – це коли береться по-рівну води і меду, «трояк» – коли 2 частини води і 1 частина меду, «четвертак» – коли 3 частини води і 1 частина меду.

Все змішується й уварюєть-ся протягом 2-3 годин. Відомо, що нагрітий мед втрачає свої корисні властивості, але не у випадку, коли він розчинений у воді. Ще краще варити мед на водяній бані. Постійно треба збирати піну, доки суміш не ста-не чистою. Після охолодження можна додати до нього трави, як до ставленого. Якщо мед гре-чаний, то напій буде ароматним навіть без домішок.

Влітку питний мед найбіль-ше смакує охолодженим, а ось узимку, в мороз, його приємно вживати підігрітим до 60-70 градусів, із корицею та гвоз-дикою, шкурочками лимона чи апельсина. Виходить щось схоже на глінтвейн.

ПеревІрка на сПравжнІсТь

за сТародавнІМ реЦеПТоМ

РЕКлАмА

lent

a-ua

.net

www.ridneselo.com

13

№ 13 (038) 10 липня 2013 року Передплатний індекс 89782

Кажуть, що у селі важко реа-лізувати потенціал особистості. Вважаю, справа у людині. Ось і Любов Серебрій (Кривору-ка) могла б, як усі селянки, за-йматись буденними справами, шарувати городи та доглядати за живністю, бавити онуків, збирати вишні у садку і ліпити

смачні вареники. Та поміж цих справ, Люба багато років про-пагує традиції свого села. Вона не дозволила згаснути одвічній гончарній справі пиріжнян і відроджує це ремесло, запо-взято ліпить горщики, макітри і роз’їжджає з ними навколиш-німи регіонами по виставках і

ярмарках, пісенних та творчих фестивалях.

– Для землеробства наші гли-нисті ґрунти не дуже придатні, а для кераміки – це справжній дарунок природи, – каже вона. – Гончарна справа та вироби з глини завжди годували місцевих селян. У 70-80-х роках минулого століття попит на вироби з глини зменшився, тож і справа згорну-лася.

Проте й досі у кожній хаті там-тешніх селян користуються гли-няним посудом. Кожний його вид – за призначенням. Наприклад, для води слугує фляга, у яку на-ливають воду, і вона протягом пе-кучого літнього дня зберігає дже-рельну прохолоду. У флягах також зберігають вигране й іскристе вино, і напій ніколи не псуєть-ся. Королевою кухні вважається макітра, у ній готують затірки до борщу, галушок. У кожнім домі є також миски, горщики, глечики для їжі й рідини, балії – для за-місу тіста, слоїки – для зберігання в’ялених сливок, великі баньки – для горілки. У поєднаних одні-єю ручкою горнятках-близнюках носили косарям у поле борщ та кашу. Ринвочки існують для ви-пікання пасок. Є вироби з ліплен-ням у вигляді тварин – кішок, баранців, півнів. Колись для дітей виготовляли сопілки і свистунці.

У Любину сім’ю гончарство перейшло від дідусів і мами Надії Устимівни, яка все життя провела за гончарним кругом. Коли сім’я переселилась у новий будинок, колишню хату присто-сували під майстерню, де за круг, прикріплений до лави, сідали і дід, і батько. Тепер ось і Люба, і члени її родини. На городі є спе-ціальна піч під назвою горен, де обпалюють нові вироби, посту-пово піднімаючи у ньому темпе-ратуру до 1000 градусів.

Люба охоче розповідає про технологію виробництва, про не-легке життя мами, яка пережила війну, голодомори. Глечики допо-могли тоді здолати скрутні часи. У юному віці матуся зі своїм бать-ком їздила на товарних потягах до Польщі, де глеки обмінювали на продукти. Люба у дитинстві спочатку сиділа біля печі й уваж-но спостерігала за руками дорос-лих, а потім і сама сіла за круг. І з часом це стало потребою душі.

Раніше горщики покривали поливою (посипали порошком з олова і вдруге клали в піч), після чого їхні боки ставали гладенькими та блискучими. Люба розмальовує свої вироби яскравими квітками. Малюнки ці схожі на вишивку місцевих майстринь, а та, у свою чергу, – на квітучі пагорби та долини Пиріжної.

вІра тихонова

Герої нашоГо часУ

Ця сім’я з с. Остриця Герцаїв-ського району Чернівецької області така чисельна, що, як мені здається, більшої не бу-ває. Та ще й у таких доволі мо-лодих батьків, як Елеонора та Янош, яким трохи за сорок.

– Щось ваша дружинонь-ка геть забарилася в городі, – кажу голові сім’ї. – Хіба їй біля

діток не вистачає клопотів? – А ви спробуйте її вмовити та

одірвати від порання на городі. На сапанні годі за нею встигнути. Бачите буяння квітів у вазонах та всюди на присадибі? То все з її рук справа. Їду, бувало, навідати батьків до Угорщини, все напо-відає привезти чогось нового, що в нас не водиться. Куди квапите-

ся? Давайте, разом тішитися цією красою, поки Елеонора досапає. Я з оцих квітів найбільше люблю чомусь чорнобривці. Бачите, як багато їх насіяно?

– І я також, – кажу щиро. Як і минулого разу, коли гостю-

вав у Намені, не могла не впасти у вічі особлива охайність велико-го обійстя родини. Та ж сама че-пурна альтанка, звідусіль замаєна квітами і виноградом.

Але ось рипнула хвіртка, з-за якої проступила постать господи-ні дому.

– А будьте здорові, – щиро привіталася Елеонора, – казав мені Янош, що навідаєтеся. Про-шу до хати. Там прохолодніше, от і поспілкуємося. Передбачаю, що мучитимете запитаннями на кшталт, чи не важко з такою ро-диною, з таким господарством? Та все в нас добре! А ви, дітки, щось приготуйте та почастуйте. Ми й справді притомилися, пів-днини давно збігло.

– Того разу ви розповідали, що найстарший син Янош одруже-ний. Як у нього ведеться?

– Добре. Як і в заміжніх доне-чок Діани і Табіни. В добрий час і онучат діждалися.

– Яноше, – наважуюся поціка-витися в глави сім’ї, – вас у родині не просто багато, а надзвичайно багато. – Уже й одружені є діти. А чи бодай раз пощастило зібра-тися разом, коли дехто з родини живе з сім’єю навіть за кордоном.

– Траплялося, але тільки раз, коли дочку Табіну віддавали за-між до Угорщини. Навіть самі не відаємо, як нам вдалося.

– Елеоноро Георгіївно, ви ге-роїня з героїнь, не заперечуєте? Навіть такій подвижниці мате-ринства, якою ви є, доводиться важко, адже, крім матеріальної скрути, що не день додаються фі-зичні клопоти.

– Брехати не буду. Ще й як бу-ває скрутно! Бо, крім усього, ве-лика родина – море недоспаних ночей, переживання за здоров’я діток, це постійні молитви, аби кожному з них воздалося на світі.

Менші діти Намені вчаться в місцевій школі, доросліші на-бувають професій у різних на-

вчальних закладах. Здебільшого за покликом серця, а не в тих, де здобувають престижні профе-сії. Як, наприклад, син Мойсей, котрий здобуває фах різьбяра. Щойно подарував батькам шка-тулку, віртуозно оздоблену та клеєну елементами багатьох по-рід дерева. Дочка Лучіка подала-ся до художнього училища. Хто-зна, чи вдасться їй стати знаме-нитістю, але наука подобається, бо ж, знов таки, навчається за покликом серця.

– Шалем, – звертається мати до дочки, яка опановує куховар-ську професію, – час щось на стіл накрити. Покажи, чого тебе вже навчили в училищі.

Поміж частуванням багато про що говорили. Янош та Еле-онора запевнили, що їм у житті особливо допомагає любов один до одного, до своїх діточок, до роботи біля землі. Проказують та бавляться з Яношем-молодшим – двадцять першим у сім’ї, а може, й не останнім.

Іван агатІй

свІТло великої сІМ’їДвадцять одною дитиною багата родина Намені

з любОВ’ю ДО ЖИТТя

У Пиріжній, що розкину-лась по обидва боки берегів Савранки, підземні джерела вибиваються на поверхню в багатьох місцях. Їх вважають цілющими, сюди постійно во-зять хворих і навіть побудува-ли тут купальню. З джерелами пов’язаний один з обрядів міс-цевої Михайлівської церкви (збудованої у 1857 році).

– У нас існує обряд від-відування джерел, – розпо-відає Люба. – Воду набира-

ють до сходу сонця, дорогою до струмка намагаються ні з ким не вітатися. А перед тим, як зачерпнути, читають мо-литву, кидають у джерельце кілька монеток. І тільки потім вмиваються або несуть воду додому. Було чимало випад-ків, коли завдяки воді люди ставали на ноги і йшли звідси самостійно, а з часом і зовсім одужували.

Є у Пиріжній ще один уні-кальний куточок природи, який називають «Жолоби». Люба, її чоловік Сергій, доньки Анжела та Юлія і троє онуків поновили їх власним коштом – виготовили з дерева нові жо-лоби, по яких потекла чиста водичка, біля них сплели тин, на нього вмостили горщики. Сергій щоразу тут викошує трави, а Люба висаджує гарні квіти, поновлює намальовані нею картини.

Коли місце набуло нового вигляду, до Жолобів потягли-ся весільні кортежі, туристи. Люба з родиною не раз зу-стрічала їх у національному одязі, а молодятам підносила горнятка, по вінця наповнені джерельною водою.

І ПоТягнулися до «жолобІв» МолодяТа

ТаМ на горняТках квІТнуТь МакиЛюбов Серебрій власним коштом відроджує традиційне гончарство і місцеві пам’ятки

якщо у вас виникло бажання побачити українське село у своїй недоторканості і красі, ваш шлях має пролягти до Пиріжної, що на одещині. Це унікальне місце прадавніх народних ремесел, огорнуте легендами зцілення людей місцевими джерелами. саме тут живе жінка, яка разом із сім’єю взялася відроджувати спадщину предків – гончар-ство, природну пам’ятку «жолоби» та народні звичаї.

ТРАДИцІї І РЕмЕслА

Малюнки горщиків схожі на вишивку місцевих майстринь

Елеонора та Янош-старший з Яношем найменшеньким

№ 13 (038) 10 липня 2013 року

14

www.ridneselo.comПередплатний індекс 89782

бУдьте здорові!

� � � Сиру печінку можна зберегти протягом 2-3 днів, якщо щедро змаcтити її олі-єю.

� � � Сира риба зберіга-тиметься до 8 днів, якщо її залити холодною водою, до-вести до кипіння і, знявши з вогню, поставити в підвал. На п’ятий день воду потріб-но злити. Закип’ятити нову. Коли вона охолоне, додати склянку оцту (на 1 л води) і залити рибу. Добре налити зверху трохи олії, яка ізолює рибу від впливу повітря.

� � � Сиру яловичину і баранину треба витримати в сильно киплячій воді протя-гом 3 хвилин. Молоду теля-тину і баранину – 1 хвилину. Після цього м’ясо слід по-

класти відкритим у холодне приміщення, що добре про-вітрюється, але щоб туди не могли потрапити мухи.

� � � М’ясо можна пере-класти свіжою кропивою або тертим хріном, загорнути його в полотно, рясно просо-чене міцним розчином оцту або солі. Перед приготуван-ням ретельно промити.

� � � М’ясо натерти роз-різаним лимоном і залиши-ти відкритим у холодному місці, що провітрюється. Ли-монний сік відлякує мух.

� � � М’ясо залити зне-жиреним молоком, накрити чистим рушником і поста-вити в прохолодне місце. Молоко швидко згорнеться, щільно закриє м’ясо і не про-пустить до нього повітря. Крім цього, кислота, яка є в молоці, не дозволить бакте-ріям розвиватися, і м’ясо збе-режеться свіжим упродовж тижня. Перед приготуванням його потрібно добре проми-ти і обсушити рушником.

� � � Копчені м’ясні про-дукти добре зберігаються в мішечках з тонкого полотна, підвішених у сухому примі-щенні, що провітрюється.

� � � Ковбасу можна вбе-регти від цвілі, якщо занури-ти її в міцний розчин солі.

� � � Вершкове масло за-горніть у пергаментний па-пір і покладіть у дуже солону воду. Можна також загорнути в ганчірку, змочену сумішшю оцту і води (1:1).

� � � Яйця потрібно змас-тити смальцем або білком, щоб закрити пори, загорну-ти в папір, укласти в кошик і підвісити в прохолодному місці. Добре зберігаються яйця і в ящику, пересипані тирсою так, щоб вони не тор-калися одне одного.

Оливи – не розкіш, а засіб оздоровлення. І якщо у вас зна-ходяться гроші для купівлі ліків в аптеці, то нехай вони зна-йдуться і на баночку олив.

– Кілька оливок, що проков-тнули з кісточкою, чудовий за-сіб для очищення кишківника і навіть дроблення дрібних ка-менів жовчного міхура, – каже лікар-реабілітолог Людми-ла Опанасюк. – Літнім людям вони допомагають зміцнювати кісткові тканини, покращують роботу печінки. Якщо щодня вранці натщесерце випивати по чайній ложці оливкової олії або з’їдати десяток оливок, можна контролювати свою вагу і не на-бирати зайвих кілограмів.

Зняти біль від натоптеней після тривалої ходьби можна, опустивши ноги на 15-20 хви-лин у теплу підсолену і злегка підфарбовану марганцівкою воду.

Обсохнути ноги повинні без витирання. Біль швидко вщухне.

Після цього можна почати боротьбу з мозолями. Завдан-ня – розм’якшити грубу шкіру так, щоб потовщення рогово-го шару легко видалилося за допомогою пемзи або спеці-альної жорсткої щітки.

При хворобливих мозолях народна медицина рекомен-дує сік сирої картоплі. Очи-щену картоплину натерти на тертці, покласти в марлю, складену в кілька шарів, і прив’язати до хворого місця на ніч.

З цією метою можна ви-користовувати також шкір-ку лимона з м’якоттю. Її теж прив’язують до мозолі на ніч, попередньо розпаривши ногу. Повторити таку проце-дуру доведеться 2-3 рази, піс-ля чого потрібно знову роз-парити ногу й акуратно зняти мозоль.

Розм’якшити мозоль або натоптень допомагає алое. Розрізаний уздовж чистий шматочок рослини наклада-ють свіжим зрізом і накри-вають на ніч поліетиленовою плівкою. Вранці грубу шкіру зіскоблюють. При необхід-ності процедуру повторюють.

Надійний народний засіб – компрес із цибулі. Очищену цибулину розрізають навпіл і кладуть у склянку з 80% оцто-вою есенцією. Настоюють у теплому місці протягом доби. Після цього прикладають до мозолів по одному листочку двічі на день – вранці й уве-чері під компрес.

Перед процедурою здоро-ву шкіру бажано ізолювати. Зі шматочка лейкопластиру ро-блять «трафарет» – вирізають дірочку за розміром мозолі – і наклеюють так, щоб мозоль перебувала в цьому отворі.

– Колись без кропиви не об-ходилась жодна сім’я: їли самі, годували нею домашніх твари-ни, – розповідає відомий фіто-терапевт Наталія Земна. – Крім того, собача, або глуха кропива (вона не жалить) заспокоює не-рвову систему краще, ніж усім відомий корінь валеріани. Осо-бливо добре ця рослина допома-гає сердечникам і гіпертонікам на початкових стадіях хвороби.

Для настою взяти 1 ст. лож-ку подрібненої трави, залити склянкою окропу. Настояти, як чай. Пити по 1/3 склянки тричі на день.

Аби неврозах, неврастенії рекомендується вдихати аро-мат герані кожного дня по 15-20 хвилин.

При головному болю – листя герані пом’яти, прикласти до скронь або закласти у вуха.

Пересмажені жири – джере-ло канцерогенів, речовин, які призводять до тяжких захворювань. Крім того, під впливом високих темпера-тур жир, в тому числі і рафі-нована рослинна олія, окис-люється, і це погано впливає на травлення і процес засво-єння їжі. Що ж робити?

За порадою київського ді-єтолога Світлани Фус, під час смаження частіше перевертай-те шматочки їжі. Якщо це ро-бити кожної хвилини, то кан-церогенів у них буде на 75-90% менше, ніж у тих шматочках, що перевертали через п’ять хвилин. Пояснюється це тим, що на поверхні їжі, що сма-житься, не утворюються «зони перегріву». Якщо смажите ба-гато котлет або відбивних, мі-няйте масло після кожної пар-тії.

Смаження на яловичому або свинячому жирі не підходить ще й тому, що це тугоплавкі жири, вони дуже важко пере-травлюються

Не годиться для смаження і маргарин. Більше того, треба зазначити, що маргарин сам по собі шкідливий. Він робить-

ся з рослинних олій, де немає холестерину і практично від-сутні жирні кислоти. Але в процесі гідрогенізації (пере-ходу рослинних жирів у тверді) шкідливі трансізомерні жирні кислоти саме й утворюються. Їхня шкода в тому, що вони за-грожують появою діабету, ра-кових утворень, пониженням вироблення гормонів. Навіщо ж виробники використовують такі технології? Просто при-скорюють і здешевлюють ви-робництво.

Найкраще смажити на то-пленому вершковому маслі. Навряд чи є господиня, яка не знає, як його приготувати. То-питься масло в залежності від об’єму від 1 до 3 годин на во-дяній бані. При цьому слід зні-мати згустки, які утворюються на його поверхні. Отриманий продукт має бути густим і про-зорим. У порівнянні з іншими тваринними жирами, топлене масло значно легше засвою-ється, містить вітаміни, збе-рігається три-чотири місяці навіть при кімнатній темпе-ратурі, не окислюючись. Так, певна користь у ньому є, але і зловживати не варто.

Оса нападає різко, блискавич-но жалить у відкриту частину тіла і відлітає. Укус відчувається як укол голки, а на його місці з’являється чорна цяточка. Через кілька го-дин (іноді на другий день) місце укусу сильно набрякає.

Бджола кусає тоді, коли її тор-кнутися або роздратувати різки-ми запахами: парфумів, кремів, спиртного тощо. Якщо бджола вжалила, то жало із зазубнями опиняється під шкірою, а назо-вні залишається його мішечок з отрутою. Жало треба акуратно видалити, вхопивши нігтями

(або пінцетом), не натискаючи на цей небезпечний мішечок.

Відразу ж на місце укусу оси чи бджоли треба покласти холод (лід, грілку з холодною водою), щоб сповільнити всмоктування отрути. Далі місце укусу слід об-робити одним із нижченаведе-них засобів.

Сік листя подорожника (розім’яте листя) заспокоює біль і запобігає утворенню набряку. Місце укусу можна обробити кашкою з цибулі, часнику або петрушки (менш ефективно), прибинтувавши її.

Якщо з’являється набряк, по-гіршується стан, слід прийняти будь-який сорбент 3-4 рази на добу, таблетку протиалергійно-го препарату і обов’язково звер-нутися до лікаря.

Якщо через кілька днів після укусу починає свербіти місце укусу, то все гаразд:

ви одужує-те, отрута

виходить з орга-нізму.

Сторінку підготували МартІн єрШов,

наталІя ФеДорова, нІка серьогІна

якЩо злаМався холодильник ...

ковТайТе з кІсТочкою

вІд МозолІв

засПокоїТь кроПива

знахарка з ПІдвІконня

на якоМу жирІ сМажиТи коТлеТи?

безжальнІ жала

зАбУТЕ сТАРЕ лІКАРІ пОРУЧлЕгКА хОДА їмО, щОб ЖИТИ

шВИДКА ДОпОмОгА

Укус оси, бджоли, джмеля може заподіяти серйозні не-приємності.

Найбільш тяжко людина пе-реносить укуси в обличчя, го-лову, шию. З’являються почер-воніння, набряк, відчуття жару, головний біль, запаморочення, слабкість, прискорене серце-биття.

Укус оси набагато болю-чіший і небезпечніший, ніж бджоли.

Якщо комаха вкусила в руку або ногу, то розвивається на-бряк, що супроводжується біллю та свербінням. Трапля-ються індивідуальні реакції: кропив’янка, сльозотеча, падає артеріальний тиск, може стати-

ся навіть спазм бронхів. У дуже тяжких випадках розвивається набряк гортані та анафілактич-ний шок – ускладнення, що ви-магають невідкладної медич-ної допомоги.

Якщо людина знепритомні-ла, відразу треба робити штуч-не дихання, масаж серця і ви-кликати швидку допомогу.

вІд ПочервонІння до Шоку

Л

scoo

k.ru

po-z

hens

ki.ru

edin

stve

nnay

a.ua

agro

dach

a.ru

www.ridneselo.com

15

№ 13 (038) 10 липня 2013 року Передплатний індекс 89782

юридична консУльтація

У п.2 ст.19 Земельного ко-дексу України вказано, що «земельні ділянки кожної ка-тегорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі». Слід наголосити, що ці землі не є «нічийними»: вони пере-бувають або в комунальній, або державній власності. Землі за-пасу, за чинним ЗКУ, не є окре-мою категорією земель і мо-жуть бути будь-якого цільового призначення. Тобто, право на отримання ділянки із земель запасу селянин має.

Громадяни України, за-цікавлені в одержанні без-оплатно у власність ділянки із земель державної або ко-мунальної власності, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севас-топольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за міс-цезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазна-чаються цільове призначення земельної ділянки та її орієн-товні розміри.

Для ведення фермерського господарства надається ді-

лянка у розмірі земельного паю, визначеного для членів сільськогосподарських під-приємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходить-ся фермерське господарство. Якщо на території ради роз-ташовано декілька сільсько-госппідприємств, розмір зе-мельного паю визначається як середній по цих підпри-ємствах. У разі відсутнос-ті сільгосппідприємств – як середній по району. Для ве-дення особистого селянсько-го господарства – не більше 2 га, садівництва – не більше 0,12 гектара, будівництва і об-слуговування жилого будин-ку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 га, в селищах – не більше 0,15 га, в містах – не більше 0,10 га.

Що Таке зеМлІ заПасу?зЕмЕльнЕ пИТАння

На жаль, непоодинокі випад-ки, коли порушуються права на працю вагітних жінок, тому не-обхідно уміти захищатися. Кож-на людина має право подати до суду позовну заяву про понов-лення прав. У вашому випадку це єдиний вихід.

Ваш роботодавець порушив закон – ст. 184 Кодексу зако-нів про працю, де зазначаєть-ся, що «звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей

віком до трьох років (до шести років – частина шоста стат-ті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чо-тирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним орга-ну не допускається».

Хочу нагадати, що судове мито при розгляді трудових спорів не сплачується.

Нижче вказаний зразок позо-вної заяви.

До районного (міського) суду м. ...Позивач: ПІБ, адреса, телефон.

Відповідач: Підприємство, в особі… , адреса, індекс, телефон

ПОЗОВНА ЗАЯВАПро поновлення на роботі, стягнення середньої заробіт-

ної плати за час вимушеного прогулу та стягнення матері-альної шкоди

Мене, (ПІБ) було прийнято на роботу на підприємство (вказати) на посаду (вказати), що підтверджується наказом.

Мене було звільнено з роботи за ч. ? ст. ? (вказати), причи-ною мого звільнення було те, що керівник дізнався, що я вагітна. Зараз я ніде не працюю, і не можу отримувати декретні кошти, в центрі зайнятості мені відмовляють у постановці на облік. У зв’язку із зазначеними обставинами я змушена звернутися до суду, оскільки мене звільнено незаконно, чим порушено моє право на працю.

Моя зарплата на підприємстві становила (вказати суму), я не працюю вже (вказати термін) і знаходжуся в скрутному ма-теріальному становищі.

Мені завдано моральної шкоди у зв’язку з тим, що незакон-но звільнено з роботи. Мій нормальний розклад життя розлад-наний внаслідок грубого порушення відповідачем трудового законодавства. Такі неправомірні дії відповідача я оцінюю у (вказати суму) гривень.

ПРОШУ:1. Поновити мене на роботі на посаду (вказати), визнавши на-

каз про звільнення (вказати номер) – незаконним.2. Стягнути з відповідача на мою користь суму, яка могла бути

зароблена мною за час вимушеного прогулу.3. Стягнути з відповідача матеріальну шкоду, що було мені

завдано.

Додатки:1. Копії паспорту, ідентифікаційного коду.2. Копії наказів з трудової книжки про прийняття на роботу та

звільнення.3. Довідка про мій заробіток.4. Довідка з поліклініки (з гербовою печаткою), де встановлено

факт вагітності і перебування на обліку в жіночій консультації.5. Копії позовної заяви в двох екземплярах.

Ви можете звернутися до суду, бо згідно з п. 8, 9 ч.2 ст.16 ЦК маєте право на захист не-майнового та майнового права та інтересу, а також згідно зі ст. 23 ЦК – на відшкодування мо-ральної шкоди. Важливо, щоб перед тим, як буде подана за-ява до суду, були правильно зі-брані всі документи. Це мають бути чеки на придбання ліків, список витрат на поховання, а

також рахунки з магазину, рин-ку, ритуальної контори, церкви. Адже матеріальну шкоду лише так можна довести.

Позов подається як особисто, у цивільній справі, так і у ви-падку, якщо проти вашого зятя порушено кримінальне прова-дження.

Зразок позовної заяви дивіться на нашому сайті: ridneselo.com

Ви можете виїхати за кор-дон. Обмежити переміщення людини може лише суд. А ось до банку перед виїздом за кордон необхідно обов’язково зверну-тися, щоб вирішити проблему виплати кредиту.

З листа не зрозуміло, який вид кредиту взяв читач, бо у кожному окремому випадку види кредитів мають свої нор-ми, якими регламентуються порядок видачі та погашення. Але є загальне правило: про-центи нараховуються з дня

виникнення заборгованості за кредитом і стягуються щомі-сячно у строки і в розмірах, що передбачені кредитним дого-вором, а графік є невід’ємною частиною кредитного договору. Позичальник повинен знати, що строк внесення чергового платежу обчислюється з дня надходження його в касу або на рахунок банку.

Обов’язково потрібно звер-нутися до банку, порадитися щодо можливого погашення ва-шого кредиту з-за кордону. Імо-

вірно, доведеться писати заяву на голову правління банку щодо змін умов кредитного договору.

Банк разом із позичальни-ком повинен розробити при-йнятну для обох сторін про-граму погашення кредиту, зо-крема, це може бути реструкту-ризація кредиту і зміна валюти кредиту, відкриття спеціально-го рахунку.

У банку порадять, через які банки за кордоном можна спла-чувати кредит, в якій валюті, щоб не порушувалася схема виплат. У будь-якому випадку, якщо цього не зробити, можуть виникнути фінансові проблеми, і банк вживатиме санкцй щодо невчасно погашеного кредиту.

Існують державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів, у яких вказу-ється відстань сільськогосподар-ських підприємств до житлової забудови та прирівняних до неї об’єктів. Державний контроль за дотриманням вимог цих правил

здійснюють органи державного санітарного нагляду України.

Санітарна станція повинна врахувати побажання щодо утримання худоби та будівни-цтва стайні, назвати допустимі норми розташування по відно-шенню до власного та сусідських

будинків, затвердити проект плану будівництва окремих бу-дівель і споруд. Для цього сан-станції треба надати план вашо-го двору або земельної ділянки, особистий паспорт господаря та написати заяву про бажання розмістити споруду для вирощу-вання худоби.

Якщо ваше запитання ви-кликане тим, що вас турбують сусідські свині, то звертайтеся зі скаргою знов таки до СЕС.

як дІзналися Про вагІТнІсТь, звІльнили

як оТриМаТи коМПенсаЦІю?

кредиТ не ПускаЄ за кордон

скІльки свиней Можна ТриМаТи?

сОцІАльнИй зАхИсТ

зАРАДИ спРАВЕДлИВОсТІ

сТОсУнКИ з бАнКОм

зА пРАВИлАмИ ДОбРОсУсІДсТВА

Підкажіть, будь ласка, як мені краще вчинити. Коли на ро-боті дізналися, що я вагітна, то відразу звільнили. Як мені тепер оформлювати декрет? Офіційно я ніде не працюю, в центрі зайнятості на обліку не стою. Куди мені йти, до кого звертатися?

Олена Хасанова

Померла сестра. Чоловік її бив, вона хворіла. Ми, родичі, хочемо стягнути з нього компенсацію за її лікування, по-хорон і поминання. Як це зробити?

Світлана Груздова, м. Полтава

Хочу виїхати на заробітки до Австрії. Чи випустять мене, якщо я маю кредит?

Наріман Абдулаєв

Скільки голів свиней та ВРХ можна утримувати у сільсько-му «спальному» районі на ділянці 10-20 сотих?

О. Перекупна, Одеська обл.

На питання читачів відповіла юрист вІкторІя гУсакова

Біля мого будинку є землі, які ми використовували, так би мовити, нелегально. У цьому році я звернувся до го-лови сільради з питанням, чи можу я їх приватизувати? Він відповів, що ні, адже це – землі запасу. Що таке «зем-лі запасу» і чому їх не можна приватизувати?

Йосип Богдан, Львівська обл.

№ 13 (038) 10 липня 2013 року

ГосПодарю на заМіткУ16

Виходить два рази на місяць (2 та 4 середи)Засновники: ТОВ «СГ «Універсум», Всеукраїнська асоціація сільських та селищних рад.Газета виходить за інформаційної підтримки Мінагрополітики України. Головний редактор: Олена Сухорукова

Свідоцтво: Серія КВ № 18390-7190Р, видане Дер-жавною реєстраційною службою України. Редакція листується з читачами тільки на сторін-ках газети. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редак-ції. Рукописи не рецензуються і не повертаються. За зміст рекламних матеріалів та приватних ого-лошень на сторінках газети відповідальність несе рекламодавець.

Адреса для листування: 01001, Київ, а/с 166, ТОВ «СГ «Універсум», «Рідне село Україна». Телефон редакції 067 549 59 40.www.ridneselo.come-mail редакції: info@ridneselo.comЗ питань розміщення реклами, оголошень звертати-ся за тел.: (044) 221 40 30; e-mail: pr@ridneselo.comЗ питань передплати — за тел.: (066) 640 15 94.

Передплатний індекс 89782 Надруковано у друкарні ТОВ «Інтерконтиненталь-Україна», 01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 6

Наклад 95 660 примірниківЗамовлення № 100713

Всеукраїнська газета «Рідне село Україна»

Насправді все залежить від того, в якому стані знаходиться ваша плантація суниці, чи здо-рові кущі, в якому місяці ви об-різаєте листя.

Відомо, що харчування до кущів надходить через листя і що воно у суниці оновлюється тричі на рік – навесні, влітку і восени. Листочки, що утвори-лися навесні, функціонують протягом 70-80 днів. Це при-близно з квітня по червень включно. Після плодоношен-ня на зміну весняним відрос-тають літні. Весняні – важливі для отримання врожаю, літні – для закладки квіткових бру-ньок і накопичення поживних речовин, що допомагають рос-линам перенести несприят-ливі умови зими. Через 70-80 днів ніжка листочка червоніє, сам він починає покриватися «іржею», і по ньому стає зрозу-міло, що він старіє.

Якщо плантація має сильні ознаки захворювання, то слід обрізати все листя, залишивши точку росту, і провести оброб-ку від хвороб і шкідників. Ро-бити це треба якомога раніше, відразу після збору ягід, щоб відросло нове листя і рослини встигли підготуватися до зими, зміцніти. Інакше взимку вони вимерзнуть. Після обрізки не-обхідно проводити регулярний полив ділянки, підгодівлю. Тоді до осені ваша суниця сформує потужні кущі і рясно цвістиме наступного року.

А от у серпні-вересні суницю краще не косити, адже до зими

вона не встигне наростити не-обхідний для перезимівлі лис-товий апарат. Багато хто звик у серпні скошувати все листя, однак це негативно впливає на врожай наступного року, який закладається саме в серпні.

Якщо листя здорове, то зрі-зати його немає необхідності. Видалити варто тільки старі листки, які розташовані знизу куща. В залежності від величи-ни куща це в середньому 5-10 листочків. Обрізаю їх ножиця-ми або тонким секатором, при цьому не залишаю на грядці, а обов’язково прибираю і спа-люю, адже вони є можливими джерелами хвороб. У жодному разі не можна обривати листя руками, адже цим ви травмуєте кореневу систему рослин.

Разом із обрізуванням до-цільно нормувати і вуса, не до-зволяючи плантації загущува-тися. Проводьте також розпушу-вання ґрунту. Навіть якщо про-філактично обробили від хвороб і шкідників навесні, обов’язково повторюйте цю процедуру піс-ля плодоношення з інтервалом 7-10 днів. Через місяць-півтора я знову обрізаю старі нижні лис-точки, адже це значно зменшує ймовірність появи хвороб на су-ничній грядці.

Тож тепер, озброївшись знан-нями, пройдіться по своїй сунич-ній плантації, уважно огляньте її та прийміть рішення: скошу-вати чи ні?

олена ясинська,Біла Церква, Київська обл.

Оголошення про продаж чи купівлю насіння, саджанців, про-стої сільськогосподарської техніки чи тварин приймаються без-коштовно, але тільки від фізичних осіб. Обсяг ‒ не більше 20 слів. Увага! Об'яви публикуються одноразово. Телефон для зв’язку: 067-549-59-40, 066-640-15-94.

Об’яВИ РІДнОгО сЕлА

ПродаМ• Розсаду ремонтантної полуниці

Королева Єлізавєта 2. Плодоносить з травня до морозів. 066-803-06-77, Олег (Одеська обл.)

• Прес-підборщик "Киргизстан". 096-540-37-67, Дмитро (Івано-Фран-ківська обл.)

• Ділянка 0,19 га. До маршрутки 12 хв., поруч магазин, аптека, ри-

нок. Підведені вода, електрика, газ. 6 000 євро. 056-791-38-64, Григорій Петрович (Красногвардійський р-н, Дніпропетровська обл.)

• Станок стругальний (самороб-ний без електромотора). 097-828-13-18, Данило Данилович (Черкась-ка обл., Жашківський р-н)

Тоді встановили, що утворен-ня мають складний візерунок з восьми кіл діаметром від 4 до 12 м. У семи колах вилягання стебел сталося за годинниковою стріл-кою, в одному – проти.

Примітно, що саме на місці кіл колосся змінило напрям рос-ту – стали рости не вгору, а вбік, крім того, змінився хімічний склад ґрунту. Після того, як коло-сся дослідили у спеціалізованих установах, з’ясувалося, що зміни відбулися на клітинному рівні.

– Подібні явища реєструють-ся по всьому світі, зокрема у Ве-ликій Британії, Канаді та США. Є свідчення щодо таких аномаль-них феноменів і в Україні, про-те вони зазвичай доходять до дослідників із запізненням, що унеможливлює їхнє вивчення, – кажуть у центрі та просять чита-чів «Рідного села», які натраплять на полях, де ростуть злакові або

інші культури, на щось подібне, негайно повідомити про це через редакцію газети.

«Зонд» – організація, яка за-ймається науковим вивченням аномальних явищ в Україні з 2004 року. Вона є інтелектуальним на-ступником державної Комісії з вивчення аномальних явищ, що діяла в УРСР з 1980 р. і яку очолю-вав академік Георгій Писаренко.

нІка серьогІна

ОЧЕВИДнЕ нЕймОВІРнЕ

вІнниЦькІ кола

Зберегти вирощений у цьому році урожай ягід, фруктів чи овочів вам допоможе головний приз розіграшу – МОРОЗИЛЬНА КАМЕРА від провід-ного українського виробника побутової техніки – компанії NORD. Отримавши морозильну ка-меру від NORD, ви зможете ще й заощадити на електроенергії, бо ця техніка має клас енергозбе-реження А+.

Для участі оформіть передплату до кінця року (не менше, ніж на 5 міс.) та надішліть ксерокопію квитанції на адресу редакції: газета «Рідне село Україна», ТОВ «СГ Універсум», а/с 166, м. Київ, 01001. Вкажіть свій номер телефону. Чекаємо ва-ших листів до 17 липня.

Розіграш відбудеться 19 липня 2013 року. Ре-зультати будуть опубліковані у №14 від 24 липня 2013 року.

Вартість передплати: 6 міс. – 24 грн 6 коп.; 5 міс. – 20 грн 5 коп.

ШановнІ чиТачІ! незабароМ розІграШ!

нАшІ КОнКУРсИ

у червні 2011 року в с. кордишівка вінницької області на пшеничному полі з’явилися незвичайні кола. на місце при-були фахівці українського науково-дослідного Центру ви-вчення аномалій «зонд», що діє при факультеті авіаційних і космічних систем національного технічного університету україни «київський політехнічний інститут».

На полі з'явилися 8 дивних кіл...

Зміни на клітинному рівні

РЕКлАмА

Гаряча лінія: 0-800-505-204 www.nord.ua

Меню для троянд Так рано все цього року розвивається! Ось і троян-ди деякі відквітували і сто-ять такі нещасні, аж листя почало жовкнути. Боюсь, що для другої хвилі цвітін-ня в них сил не вистачить. Як допомогти трояндам у цей час?

Перш за все, їх треба під-годовувати кожні два тижні. Перше кореневе підживлен-ня краще зробити повним мі-неральним добривом (крис-талін, нітрофоска та інші) ще весною, до бутонізації. Через два тижні підгодуйте кущі розчином коров’яку, який приготуйте заздалегідь так: розчиніть відро коров’яку в п’яти відрах води, додайте до розчину 3 кг деревного попе-лу і дайте трохи переброди-ти. Цей розчин – концентрат і його для поливу троянд (та й інших декоративних рослин) потрібно брати лише 1 л на відро води. Для дорослих ку-щів відра й вистачить, а для молодих, в яких ще коренева система не дуже глибоко роз-ташована, достатньо й поло-вини.

Протягом літа троянди підгодовують почергово: то мінеральними добривами, то органічними. Крім того, можна давати й позакореневі підживлення – через обпри-скування розчинами мікро-елементів залежно від фаз розвитку. В магазинах можна придбати спеціальні набори мікроелементів для троянд і розчиняти їх згідно з ін-струкцією. Зважте на те, що серед літа трояндам уже не потрібен азот у великій кіль-кості, а лише калій та фосфор, тож можете підгодовувати навіть просто деревним по-пелом. І ще таке: найбільше відчувають голод троянди високорослі – виткі і батого-подібні.

лариса овЧаренко

КВІТнИК

чи скоШуваТи суниЦю? ОсОблИВОсТІ АгРОТЕхнІКИ

чи варто скошувати листя суниці після плодоношення? одні радять це, щоб знищити хвороби або запобігти їм, а також стимулювати розвиток молодих листочків, інші стверджують, що такий агротехнічний прийом може не-гативно вплинути на перезимівлю рослин.