STAMFORD, CT—Multitudes of peo-ple live on earth, but each person hashis/her own destiny, purpose, and experi-ence. However, all people have one thingin common; they all want to leave a legacyof themselves on the earth for future gen-erations. This is a part of human nature. Itcan even be traced to ancient times. Thereis an old saying which emphasizes this: “Aperson in his/her lifetime should plant a tree,build a home, and raise a child.” In this way,the chain of life will remain uninterrupt-ed, and a person will not disappear with-out a trace. The tree is a symbol ofhumanity’s spiritual culture. The tree sym-bolizes the axis of the world, which unitesheaven and earth; the human being andhis/her path to spiritual heights; the cycleof life—life and death—and also a secret

wisdom. To plant a tree is not only a giftto our planet earth, but also a good sourceof oxygen. It is a symbol of growth, pros-perity, and ultimately of fruit. The treepromotes the development and support ofa new life.

On Saturday, May 4th, St BasilSeminary began its celebration of theclosely approaching 80th Anniversary ofIts Founding on the campus in Stamford,CT. On this special area where future cler-gy are formed, five fruit trees were plant-ed near the pavilion by the Seminary staffand seminarians. Participants includedBishop Paul Chomnycky, OSBM, Eparchof Stamford; Fr. Bohdan Tymchyshyn,Rector; Msgr. Martin Canavan, Spiritual

The SowerVol. XXXVI; No. 5 May 26, 2019Stamford, Connecticut 06902

OFFICIAL PUBLICATION OF THE UKRAINIAN CATHOLIC DIOCESE OF STAMFORD

Україномовна частина знаходится на ст. 5

CONTINUED ON PAGE 4

80TH ANNIVERSARY OF ST. BASIL SEMINARY1939-2019

Planted in the house of the LORD, they shall flourish in the courts of

our God. (Ps 92:14)

Rev. Bohdan Tymchyshyn (center) is about to plant the tree in the ground, helped by theseminarians, Vasyl Vorokh (left) and Ivan Manolev (right)

page 2, May 26, 2019 The Sower

THE SOWEROFFICIAL PUBLICATION OF THE UKRAINIAN CATHOLIC DIOCESE OF STAMFORD

Most Reverend Paul P. Chomnycky, OSBM, D.D., PublisherRev. Taras Chaparin, Editor-in-Chief

Rev. Vasyl Behay, Ukrainian Section EditorThe Sower (ISSN 08966184) is published monthly at 161 Glenbrook Road, Stamford, CT 06902.

Subscription rate: $20 domestic $25 foreign (checks and money order, made out to Diocese of Stamford, in U.S. currency only).Submissions policy: news articles and press releases must be received no later than three weeks before publication, with return address and telephone number.

All submitted materials are subject to editing for style, content or length.Address all mail, including change of address, to The Sower, 161 Glenbrook Road, Stamford, CT 06902.

E-mail: thesower@optonline.net; Telephone – Editorial Office: (203) 324-7698; Fax: (203) 357-7681.Periodical postage paid at Stamford, CT.

POSTMASTER: Send address changes to:The Sower, 161 Glenbrook Road, Stamford, CT 06902

Though he had been a hero of World War II, ClarenceSmoyer was living in obscurity in Allentown,Pennsylvania, until best-selling author and military histo-rian Adam Makos visited him in 2012 on the advice of acollege friend. Makos soon discovered that Clarenceserved as the lead tank gunner who helped liberateCologne, Germany, from the Nazis in 1945. Clarence wasalso a man plagued by the mystery of a fatal encounter inthe city’s streets that involved a German tank gunner andan innocent civilian. That mystery would lead Makos,Clarence, and two of his Army buddies back to Germanyto figure out the whole story – and ultimately befriend aformer enemy.

During a “Christopher Closeup” interview about his lat-est best-seller “Spearhead,” Makos recalled that in 1944, atage 21, Clarence found himself in Nazi-occupied Belgium,serving with the U.S. Army’s Third Armored Division on ajob that ran counter to his natural, peaceful personality:tank gunner. He was the one who now had to pull the trig-ger in order to kill another human being. Far from devel-oping any kind of bloodlust, Clarence’s motivation wassimply that he wanted to keep every member of his crewalive. That became increasingly difficult when his tankbecame the Spearhead, the lead tank going into battle.

One of the ways that Clarence dealt with fear wasprayer. During a tense situation in the Battle of the Bulge,he started talking to God as if he were sitting next to himin the tank. He would either say to God, “Get me throughthis night” – or “Thank you for getting me through this day.” Itwas a simple, yet profound way of connecting with hismaker in the worst of circumstances.

Makos also explores thewar’s final days from the per-spective of an 18-year-oldGerman tank gunner namedGustav Schaefer, who he wasalso able to meet and inter-view: “Gustav [was] sent to stopClarence. It’s a suicide mission.He’s sent with three other tanksagainst an American army.Gustav was just a farm kid fromnorthern Germany…He didn’twant any part of World War II.And suddenly, he’s being sent intoCologne, which Hitler haddeclared the city that was going tomake the last stand for Germany.”

It was there that Clarencecrossed paths with Gustav,

though they wouldn’t actually meet until more than 65years later. When Clarence and Gustav were fighting, acivilian named Kathi Esser drove through their gunfireand was killed. Makos said, “Her death propelled these twoenemies, Clarence and Gustav, to not only seek each other out asold men, but to go back to Cologne in 2013, to reunite on the stepsof the Cathedral – and then to go back to the place where theyfought to try to find answers to, how did we shoot this youngwoman and how can we make amends for it? How can we seekforgiveness from her?”

Makos cherishes the time he spent with Clarence andGustav – and how their story highlights the complexitiesof war. He concluded, “They were men who once fought eachother, who once tried to kill each other. But at their core, theywere good men and they became friends. They were buddies untilthe end (Gustav died in 2017). You follow them through the warand, in the end, you see them shaking hands and crying together.And then they become brothers. That’s the ultimate war story asfar as I’m concerned.”

For free copies of the Christopher News Note FORGIVINGOTHERS AND OURSELVES, write: The Christophers, 5Hanover Square, New York, NY 10004; or e-mail: mail@christo-phers.org. !

A Collision of Lives inWorld War II

LIGHT ONE CANDLETony Rossi, Director of Communications, The Christophers

“He would eithersay to God, “Get methrough this night” –or “Thank you forgetting me throughthis day.” It was asimple, yet pro-

found way of con-necting with his

maker in the worstof circumstances.”

Dear Brothers and Sisters,Good morning!

Let us continue the catech-esis on the “Lord’s Prayer”, nowarriving at the penultimate invo-cation: “lead us not into temptation,but deliver us from evil” (Mt 6:13).Another version says: “let us notfall into temptation”. The “OurFather” begins in a calm manner:it makes us desire that God’sgreat plan be fulfilled in ourmidst. It then casts a gaze onlife, and makes us ask ourselveswhat we need each day: “dailybread ”. Then the prayerturns to our interpersonalrelationships, often tar-nished by selfishness: werequest forgiveness and wecommit to bestow it. But itis with this penultimateinvocation that our dialoguewith the heavenly Fathergets, so to speak, to theheart of the drama: that is,to the matter of the con-trast between our freedomand the pitfalls of evil.

As we know, the originalGreek expression containedin the Gospels is difficult torender in an exact manner,and all the modern transla-tions are somewhat weak. Butwe can agree unanimously onone element: however oneunderstands the text, we have toexclude the possibility that Godis the protagonist of the tempta-tions that loom over mankind’sjourney. As if God himself werelurking with hidden pitfalls andsnares for his children. One suchinterpretation contrasts firstand foremost with the textitself, and is far from the imageof God that Jesus revealed to us.Let us not forget: the “OurFather” begins with “Father”. Anda father does not lay snares forhis children. Christians are notdealing with an envious God, incompetition with mankind, orwho enjoys putting them to thetest. These are the images ofmany pagan divinities. We readin the Letter of the ApostleJames: “let no one say when he istempted, ‘I am tempted by God’; forGod cannot be tempted with eviland he himself tempts no one” (1:13).If anything, it is the contrary:the Father is not the creator ofevil. He does not give a serpentto any child who asks for a fish(cf. Lk 11:11) — as Jesus teaches— and when evil appears in peo-ple’s lives, he fights beside them,so they may be freed from it. A

God who always fights for us,not against us. He is the Father!It is in this sense that we praythe “Our Father”.

These two moments — trialand temptation — were mysteri-ously present in the life of Jesushimself. In this experience theSon of God became wholly ourbrother, in a way that is almostscandalous. And it is preciselythese Gospel passages that showus that the most difficult invoca-tions of the “Our Father”, thosethat conclude the text, have

already been granted: God doesnot leave us on our own, but inJesus he manifests himself as the“God-with-us” up to utmost con-sequences. He is with us whenhe gives life; he is with usthroughout life; he is with us injoy; he is with us in trials; he iswith us in sorrow; he is with usin defeat when we sin. But he isalways with us, because he isFather and cannot abandon us.

If we are tempted to commitevil, by denying our fraternitywith others and desiringabsolute power over everythingand everyone, Jesus has alreadyfought this temptation for us:the first pages of the Gospelsattest to it. Right after receivingBaptism from John, amid themultitude of sinners, Jesus with-draws into the desert and istempted by Satan. Thus beginsJesus’ public life, with the temp-tation that comes from Satan.Satan was present. Many peoplesay: “But why speak of the devil,which is antiquated? The devil doesnot exist”. But look at what theGospel teaches you: Jesus is con-fronted by the devil; he wastempted by Satan. But Jesusrejects every temptation andemerges victorious. The Gospelof Matthew has an interesting

note that concludes the duelbetween Jesus and the Enemy:“Then the devil left him, and behold,angels came and ministered to him”(4:11).

But even at the time ofsupreme trial God does notleave us on our own. When Jesuswithdraws to pray inGethsemane, his heart is over-whelmed by unspeakableanguish — as he says to the dis-ciples — and he experiencesloneliness and abandonment.Alone, with the responsibility of

the sins of the world uponhis shoulders; alone, withunspeakable anguish. Thetrial is so excruciating thatsomething unexpected hap-pens. Jesus never begs forlove for himself, but thatnight he feels his soul sor-rowful, even to death, andso he asks his friends forcloseness: “remain here, andwatch with me” (Mt 26:38). Aswe know, the disciples,weighed down by a lethargywrought by fear, fall asleep.In a time of agony, God asksman not to abandon him,but instead, man fallsasleep. But when man faces

times of trial, God is watching.In the most awful moments ofour life, in the most painfulmoments, in the most anguish-ing moments, God watches withus; God fights alongside us; he isalways close to us. Why?Because he is Father. Thus, webegan the prayer: “Our Father”.And a father does not abandonhis children. That night of Jesus’suffering and struggle is the ulti-mate seal of the Incarnation:God descends to find us in ourabyss and in the anguish thatpervades our history.

He is our comfort at thetime of trial: knowing that sinceJesus crossed it, that valley is nolonger desolate but is blessed bythe presence of the Son of God.He will never abandon us!

Deliver us, thus, Oh God,from the time of trial and temp-tation. But when this timearrives for us, Our Father, showus that we are not alone. You arethe Father. Show us that Christhas already taken upon himselfthe weight of that cross too.Show us that Jesus calls us tocarry it with him, abandoningourselves trustfully to yourFatherly love.

Thank you. !

“We have to exclude the possibility that God is the protagonist of thetemptations that loom over mankind’s journey”. Pope Francis shared thisthought with the faithful who had gathered in Saint Peter’s Square forthe General Audience on Wednesday morning, 1 May. In his continuingcatechesis on the Lord’s Prayer, the Pontiff focused on the penultimateinvocation, “lead us not into temptation”. The following is a translation ofthe Holy Father’s catechesis, which he shared in Italian.

Pope Francis continues his catechesis on the Lord’s Prayer

God Tempts No One

“He [God] is with uswhen he gives life; heis with us throughout

life; he is with us injoy; he is with us in

trials; he is with us insorrow; he is with us

in defeat when wesin.”

page 3, May 26, 2019The Sower

Eparchial Pilgrimage to Italy — September 17-27, 2018

In the Footsteps of the Saints (Part IV)by Bishop Paul Chomnycky, OSBM

MONDAY, SEPTEMBER 24: FromLanciano we headed south for about100 km until we reached the pictur-esque hilltop town of San GiovanniRotundo, which owes its considerablefame today to having been the homeof Padre Pio, a humble Franciscanfriar who possessed extraordinary spir-itual gifts. Yesterday the town wasfilled with pilgrims celebrating the50th anniversary of his passing to eter-nal life on September 24, 1968, buttoday its streets were empty andsilent, providing us ample opportunityto quietly contemplate the life andworks of this great contemporarysaint. We quickly checked into ourresidence - the Centro di SpiritualitaPadre Pio - and then walked up thesteep hill to visit the sanctuary wherethe relics of Saint Pio are venerated.

Padre Pio was born FrancescoForgione in 1887 in the village ofPietrelcina, not far from Naples, to afamily of religious peasant farmers.Even as a child Francesco claimed tohave visions of saints and conversa-tions with Jesus and Mary and fell attimes into periods of ecstasy. In fact,his mother reported that he thoughtthere was nothing unusual about thisand that everyone experienced this!He expressed the desire to become aFranciscan friar and was accepted intothe novitiate, choosing the name Pio,and after seven years of study wasordained to the priesthood in 1910.

Pio always suffered from fragilehealth and after ordination it declinedto such an extent that in 1916 his supe-riors sent him to the friary in SanGiovanni Rotundo, located in the ‘heel’of the boot of Italy, because theythought the mountain air would be

newly built Sanctuary of Saint Pio ofPietrelcina, which was dedicated byJohn Paul II.

It was to this crypt in the newsanctuary church that we hurried topray before the relics of the greatSaint. After this we walked the shortdistance to the nearby church of theFranciscan friary where we celebratedthe Divine Liturgy in the crypt wherePadre Pio’s body rested for the firstforty years following his death. Wealso had a chance to visit the adjoiningfriary and view Padre Pio’s humbleroom, which has been preservedexactly as it was during his life. Whenwe finally left the friary we found theweather had changed dramatically. Alow overcast had filled the sky, thewind had picked up considerably andby the time we reached our residencedown the hill a cold rain had begun tofall. But our hearts were warmed bythe advice of Saint Padre Pio which heshared with all who came to him:“Pray, hope and don’t worry!”

TUESDAY, SEPTEMBER 25: Afterbreakfast we reluctantly departed SanGiovanni Rotundo and continued ourjourney to Bari, traveling along thepicturesque Adriatic coast. Arriving inthe city just before noon, we immedi-ately found the Basilica of St.Nicholas, where the relics of St.Nicholas, the Wonderworker are ven-erated.

St. Nicholas, as every knows, was abishop living in the 4th century inAsia Minor (present day Turkey), towhom are attributed many miraclesand good works. It is he that provid-ed the true life foundation for today’s

best for him. Here he would spend therest of his life and from here his famewould grow to embrace the entire world.

Those close to him attest that earlyon Padre Pio began to manifest severalspiritual gifts, including the gifts of heal-ing, bilocation, levitation, prophecy,extraordinary abstinence from both sleepand nourishment, the ability to readhearts, the gift of conversions, and pleas-ant-smelling wounds. But his greatestspiritual gift were the stigmata - thewounds of Christ, which he started toreceive on his hands, feet and side in 1918and which remained for the rest of hislife.

His greatest miracle and greatestservice to the Church, however, was as a

confessor. For half a century the confes-sional was his pulpit. He heard thou-sands upon thousands of confessions, andbecause he could read the hearts of thosewho came to him, he effected many con-versions. People flocked to his confes-sional in the small friary church in SanGiovanni Rotundo from all over theworld. Countless hardened sinners,doubters and atheists entered his confes-sional only to emerge completelyrenewed and spiritually reborn to Christand the Church.

After his death in 1968 Padre Pio wascanonized in 2002 by Pope John Paul IIin St. Peter’s Square in Rome. In 2008,forty years after his death, his body wasexhumed and placed in the crypt of the CONTINUED ON PAGE 14

At St. Nicholas Altar in Bari

The Celebration of the Centennial of the Falling Asleep of BlessedJosaphata Hordashevska

by Sr. Kathleen Hutsko

On April 4-7, the SistersServants of Mary Immaculatewelcomed the hierarchy, clergy,and laity to celebrate the100th Anniversary of theFalling Asleep of theFoundress, Blessed JosaphataHordashevska.

Each day the Sisters andfaithful began with prayer,singing the Moleben, Akathistor Chaplet to BlessedJosaphata. Following the serv-ice, Sr. Kathleen and Sr.

Natalya, respectively, talkedabout the life of the Blessedand focused on the process ofmiracles and graces that havethus far been attributed to her.A video showed some of theparishes that the SistersServants traveled to speakabout Blessed Josaphata dur-ing the 125th Jubilee of theCongregation, along with tes-timonies of persons who havereceived graces through theintercession of Blessed

Josaphata. Each day concludedwith fellowship, and in theSSMI hospitality, with aplethora of delicious refresh-ments.

The inspirational weekendwas brought to an appropriateclosure with the celebration ofthe Divine Liturgy with over100 persons in attendance.The Divine Liturgy was con-celebrated by Bishop PaulChomnycky, OSBM, Eparchyof Stamford; Bishop Bohdan

Danylo, Eparchy of Parma;Bishop Andriy Rabiy,Apostolic Administrator ofArcheparchy of Philadelphia;Bishop Kurt Burnette,Byzantine Eparchy of Passaic;Bishop Milan Lach, ByzantineEparchy of Parma; BishopBasil Losten, Bishop-Emeritusof Eparchy of Stamford;Bishop George Langbert ofthe Anglican Church, alongwith several of the clergy. Thecelebration continued with a

festive dinner, enhanced bythe sodalists and students ofSt. Nicholas UkrainianCatholic School in Passaic, NJ,who sang a variety of songs inhonor of Blessed Josaphata.The Mayor of Sloatsburg, CarlWright, gave a beautiful trib-ute to the Sisters Servants, aswell as a plaque commemorat-ing the day as BlessedJosaphata Day.

Glory to God! Honor toMary! Peace to Us! !

A group photo of the attending clergy, religious, and faithful, following the Hierarchical Divine Liturgy

page 4, May 26, 2019 The Sower

Monsignor John Squiller, STL, a priest for 62 years,has rendered service in the Eparchy of Stamford in a vari-ety of assignments. He has served many years both inparish ministry and seminary formation.

Currently Monsignor resides at St. Basil Seminaryand still teaches a course in Religion for the seminarians.

Our Heavenly MotherM is for Mary, whose role was foretold;O is for the Only-begotten, Whom she did hold.T is for Tender, the care that she gives;H is for Heaven, the place where she lives.E is for Ever, the virgin she remains;R is for Radiant, her beauty ne’er wanes.

—MJS

In spiritual or temporal danger, constantly pray:O Most Holy Mother of God, save us

and/orПресвятая Богородице, спаси нас!

A Poem and a PrayerSpirituality Column by Msgr. John Squiller

Mother of God

Sunday of All Saints from A BYZANTINE RITE LITURGICAL YEAR by Julian Katrij, OSBM

The eighth Sunday after theResurrection, that is, the firstSunday after Pentecost, is calledthe Sunday of All Saints. Thisfeast completes the cycle ofmoveable feasts. On this day theEastern Church pays particularveneration to all those who arethe fruit of the gifts of the HolySpirit.

The veneration of the saintsbegan with the death of the firstmartyrs of the Christian era.The cult of the Martyrs in latercenturies incorporated also thecult of the apostles, bishops andascetics, and religious of bothsexes.

Before long, the cult of theNew Testament saints wasextended to include that of theOld Testament saints. St. Cyrilof Jerusalem (+386) in his fifthMystagogical Catechesis atteststhat during the Divine Liturgyafter the consecration "we com-memorate those who have fallenasleep before us, first, patriarchs,prophets, apostles, and martyrs, sothat through their prayers and inter-cession, God may receive our peti-tion. Afterwards, we commemoratethe Holy Fathers and bishops whohave fallen asleep before us..." OurChurch commemorates the OldTestament Saints on the Sundayof the Forefathers and Fathersbefore the feast of the Nativityof our Lord. Some of thesesaints also have a special day oftheir own dedicated to themduring the year.

Our Church Calendar dedi-

cates each day in the year to oneor more saints or classes ofsaints. There are multitudes ofsaints in heaven whose namesare not recorded in the ChurchCalendar and whose names areunknown to the world eventhough they are foreverinscribed in the Book of Life.Therefore, it is thewish of holy Churchthat fitting honor bepaid to both theknown and unknownsaints in heaven. Thefirst class of saints tobe so honored werethe holy martyrs. Thefeast of All Martyrswas kept in the GreekChurch even duringthe time of St. JohnChrysostom (+407).

The earliest Syriancalendar (411) com-memorates all martyrson the Friday after thefeast of theResurrection. TheCalendar of theChaldean Catholicsand Syrian Nestorianson that same day com-memorates All Confessors. Inthe fourth century in Edessa,(modern Turkey), the feast of AllMartyrs was celebrated on the13th of May. St. Ephrem theSyrian (+373) composed a specialhymn for this day in honor ofthe Martyrs.

Evidently then, the feast ofAll Martyrs was not celebrated

on the same day everywhere,some Churches observed it as amoveable, and others as animmoveable feast. No certaintyexists as to when the feast of AllMartyrs became the feast of AllSaints celebrated on the firstSunday after Pentecost. UnderEmperor Leo the Wise (886-

911), however, it is certain thatthis feast was already generallyobserved in the East for he haderected a magnificent church inhonor of All Saints. Father(Prince) Maximilian maintainsthat, in the East, the feast of AllSaints was observed earlier thanit was in the West.

By honoring the saints we

honor God, for respect shownto them is respect shown toGod. The saints did not becomesaints by their own power - theirholiness is the result of God'sgrace. All that they are, they oweto God.

The saints are the closestfriends of God, hence, the

honor we pay to them is pleasingto God, for they loved Godabove all things. The SecondVatican Council encourages usto venerate the saints: "It issupremely fitting, therefore, that welove those friends and co-heirs ofJesus Christ who are also our broth-ers and sisters and extraordinarybenefactors; that we render due

thanks to God for them and suppli-antly invoke them and have recourseto their prayers, their power andtheir help." (On the Constitution onthe Church, 50)

All the saints are very closeto us for they, like us, were oncecitizens of our earth and are ofour own flesh and bone. Theyare members of the sameChurch as we are, although theybelong to the ChurchTriumphant while we still strug-gle as members of the Churchon earth or the Church Militant.They are not indifferent to ourwelfare and salvation. Hence ,there exists no doubt that theyreadily listen to all our petitionsand prayers and gladly presentthem before the throne of God.

We are obliged, not only tovenerate the saints and to seekthe assistance of the saints, butalso to imitate their life andholiness. All Christians arecalled to holiness by virtue ofthe sacrament of Baptism. Everyperson, regardless of status andcondition of life, can become aSaint and is duty-bound to striveafter holiness of life. Our LordJesus Christ addressed all peoplewithout exception when Hesaid: "Therefore, be perfect as yourheavenly Father is perfect."(Matthew 5,48)

The saints in heaven, then,are God's beloved and intimatefriends, and our protectors,intercessors and benefactors;our guides and models on thepath to virtue and sanctity. !

Adoration of the Mystic Lamb, Ghent Altarpiece,Hubert van Eyck and Jan van Eyck (1432)

St. Basil Seminary was founded in 1939 by the Most Reverend Constantine Bohachevsky,S.T.D., then Bishop of the Ukrainian Catholic Diocese of America. It was intended pri-marily as a minor seminary for prospective priests of the Byzantine-Ukrainian Catholic

Church and, as such, was the first college of its kind in the United States and the firstCatholic college in the State of Connecticut.

Director; and the seven seminarians. Aspecial spiritual atmosphere has pre-vailed on this day. The event beganwith a prayer, and the trees andgrounds were blessed by Bishop Paul.The trees planted were just a first step.They will symbolize beauty, strength,and unity for the future generations ofour Christian community. Today weare well aware that we reap the bene-fits of those who had decorated andmaintained the grounds of St. Basil

Seminary for the past 80 years. Wenow know of the great responsibilityto have this area well-maintained as abeautiful and spiritual place to be visit-ed by future generations. We pray thatthis ecological and spiritual act willbear plentiful fruit not only in this spe-cific area, but also in the very forma-tion of new priests and the spiritualgrowth of our Ukrainian Catholiccommunity.

By Volodymyr Sabalo

80th Anniversarycontinued from page 1

Left to Right: Msgr. Martin Canavan, Fr. Bohdan Tymchyshyn, and BishopPaul Chomnycky, OSBM.

Насаджені в домі Господнім, у дворах Бога нашого процвітуть(Пс. 91.14)

Підготував Володимир Сабало

На світі живе багатолюдей, і всі різні. У кожноїлюдини своя доля, мета,досвід і життєва правда.Але, мабуть, всі маютьодну спільну рису — хочутьзалишити свій слід наземлі. Це абсолютно при-родньо. Так повелося ще здавніх-давен. Адже навіть устародавньому прислів’їговориться, що людина зажиття має посадити дере-во, побудувати дім і вихова-ти дитину. Таким чиномне перерветься ланцюжокжиття, і людина не зникнебезслідно. Дерево є одним

із символів духовної куль-тури людства. Воно симво-лізувало вісь світу, яка з'єд-нує Небо й Землю; людинута її шлях до духовнихвисот; цикли життя, смер-ті й відродження; потаємнумудрість. Посадити дерево– це не тільки подарунокпланеті та кисень длялюдей. Це й символ – сим-вол росту, розквіту та,врешті, плодів. Це спри-яння розвитку та підтрим-ка нового життя. Окрімтого, подібні акції маютьекологічне та соціальнезначення. Днями

Семінарія Святого ВасиліяВеликого у містіСтемфорд, Кон. розпочаласвяткування 80-річчя з днясвого заснування. З цієїнагоди у суботу, 4 травняна терирорії духовногозакладу, де формуютьсямайбутні священнослужи-телі, відбулася висадкаплодових дерев. У подіївзяли участь ВладикаПавло Хомницький, єпи-скоп Стемфордський,Ректор семінарії о. БогданТимчишин, отець-духів-ник Мартин Канаван та всісемінаристи. А розпочався

захід згідно доброї христи-янської традиції - спільноюмолитвою та благословен-ням саджанців. Особливадуховна атмосфера панува-ла цього дня. Зробилилише перший крок – виса-дили дерева, що символі-зують красу, силу і єдністьдля поколінь. Згодомкожен присутній безпосе-редньо долучився до висад-ки саджанців. Саме завдя-ки нашим попередникамзараз ми маємо змогу насо-лоджуватися прекраснимидеревами, які були посад-жені ще 80 років тому. Ми

добре усвідомлюємо, якавелика відповідальністьлежить кожному, аби цейСад перетворився надоглянуте красиве місце тазалишився для наступнихпоколінь. Сподіваємося щотака екологічно-духовнаакція принесе рясні плодине лише з саду, але і у вихо-ванні нових священиків.

На світлинах: фрагментиіз події висадження плодовихдерев на території семінаріїСв. Василія Великого

Стемфорд, Коннектикут

ОФІЦІЙНЕ ВИДАННЯ СТЕМФОРДСЬКОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ В США

СівачРікXXXVI; Число 5 26 травня, 2019

Сівачсторінка 6, 26 травня, 2019

Протягом останніхроків я неодноразово при-їздила з Києва доУкраїнської бібліотекиСтемфорда для ознайом-лення з нотними видання-ми етнічних українськихкомпозиторів, які у мину-лому сторіччі емігрувалидо Америки. Знаходячицікаві й невідомі для менеекземпляри нотних тво-рів, кожний раз як фахі-вець відчувала величезнезадоволення від можливо-сті тримати в руках рари-тетні книги, унікальніархівні рукописи, грам-платівки з записами музи-ки моїх співвітчизників,збережені тут, позаБатьківщиною, в бібліо-течних сховищах. Дя-куючи співробітникам зарадушну гостинність іпрофесійні розмови, по-верталася на своє «робочемісце» для опису нотноїлітератури. Своїми думка-ми і спостереженнями промистецькі фонди Бібліо-теки, представленими вабрисі сучасних тенденційрозвитку гуманітарноїнауки України, я хочуподілитися на сторінкахцієї газети, орієнтованоїне тільки на українськугромаду, а й широке колопредставників читацькоїаудиторії.

Після здобуття Неза-лежності, наприкінці ХХст. в Україні почали відбу-ватися чуттєві зрушення убагатьох сферах суспіль-ного життя, освіти і науки.Змінилася сама концепціязнання про Людину якісторичний персонаж, щопризвело до максимальноуважного ставлення повідношенню до кожноїособистості, хто прислу-жився українській культу-

рі, науці і мистецтву, неза-лежно від місця прожи-вання. На державномурівні було окресленоосновні принципи дослід-ження зарубіжної україні-ки як органічного сегмен-ту української культуриминулого і сучасного.Поза сумнівом, невід’єм-ною складовою зарубіжноїукраїніки була і залиша-ється мистецька україніка.Зокрема, архівна спадщи-на чисельного загалу укра-їнських музикантів Аме-рики сьогодні виявляєтьсянайменш вивченою іпотребує консолідаціїзнань широкого кола істо-риків – архівістів, біогра-фістів, мистецтвознавців– з метою заповненнясуттєвих інформаційнихпрогалин для уза гальнен-ня художнього внеску вукраїнську національнукультуру тих митців, хтозберіг свою етнічну при-належність на чужині. Дляреалізації актуаль нихзапитів часу в дослідженнімистецьких архівів діаспо-ри особливого зна ченнянабуває не тільки інфор-мація про них, але й засо-би комунікації як най-більш ефективний інстру-мент здобуття та поши-рення знань у цій сфері.

Проведемо невелич-кий екскурс з історіїдосліджень українськихмитців за кордоном.Перші грунтовні праціпобачили світ у другійполовині ХХ ст. Створенівони були переважноукраїнськими дослідника-ми Америки і Європи, якімали доступ до архівівукраїнських митців, атакож особисті і профе-сійні стосунки з ними.Серед таких праць наведе-

мо найважливіші: Руд-ницький А. «Українськамузика: історико-критич-ний огляд» (Мюнхен, 1963;406 с.), його ж: «Про музи-ку і музик» (Нью-Йорк–Париж–Сідней–Торонто,1980; 336 с.); Штуль-Жданович  О. «Ціноюкрові» (Нью-Йорк–Київ–Торонто, 1997; 592 с.).Початок системних дос-ліджень етнічних архівів,розташованих на теріторіїСША (зокрема українсь-ких) припадає на 1970-тіроки. Вони пов’язуються здіяльністю професораКентського університетуЛюбомира Винара, підкерівництвом якого впер-ше впродовж 1971–95 спів-робітниками Центру длявивчення етнічних публі-кацій і культурних інсти-тутів при Кентському уні-верситеті було проведеношироку панорамну «реві-зію» всіх етнічних архівів.Огляду культурної спад-щини українців, збереже-ної в архівах, бібліотеках,музеях, картинних гале-реях Америки було при-свячено окремий проект(1993–95). Його результативикладено в праці WynarLubomyr R. Preservation ofthe Cultural Heritage:Ukrainian Archives.Libraries and Museums inthe United States (// EthnicForum. – Kent : Kent StateUniversity, 1995. – Vol. 15. –№ 1/2. – P. 78–107.

Справжнім проривомдля українського історич-ного музикознавства вия-вилася публікація «Листівдо друга (1904–1931)»О. Кошиця (Київ, 1998;190 с.; коментарі, вступнастаття, покажчик імен Л.Пархоменко), в яких хоро-вий диригент, учений,

педагог і музично-гро-мадський діяч майже охо-пив всю попередню добу зісторії української музикиза кордоном крізь призмуроздумів, спогадів просебе, друзів і колег-музик.Вагомим внеском в укра-їнську мистецьку діаспо-ріану стали видані вже вНезалежній Україні праці,такі, як Леник  В.«Українці на чужині аборепортажі з далеких доріг»(Львів, 1994; 335 с.) та веле-тенська робота Карась Г.«Музична культура укра-їнської діаспори у світо-вому часопросторі ХХстоліття» (Івано-Фран-ківськ, 2012; 1164 с.).Сьогодні в Україні запро-ваджено проведеннясистемних історичних,археографічних, докумен-тознавчих досліджень, вобрії яких відображеногеографію архівної украї-ніки світу, електроннібази даних і реєстри архі-вів зарубіжної україніки.Створено і діє Національ-ний реєстр «Архівноїукраїніки» як єдина систе-ма обліку документів іно-земного походження тадокументів культурноїспадщини України за кор-доном.

Потужним вмістили-щем історико-культурно-го доробку українськихмитців в екзилі безсумнів-но є Український музей ібібліотека Стемфорда –один із перших українсь-ких культурно-просвіт-ницьких закладів наПівнічно-американськихземлях. Бібліотека булавідкрита у 1937 році, завдя-ки зусиллям єпископаКостянтина Богачевсько-го за підтримки українсь-кої громади. Призначення

її полягало в збереженніскарбів української куль-тури і комплектуванняфондів друкованими ви-даннями, грамплатівками,витворами зображальногомистецтва, пам’яткаминародної творчості, руко-писами і архівними доку-ментами, епістолярноюспадщиною та іншимиартефактами матеріальноїі духовної культури укра-їнської нації. Зараз у біб-ліотечних фондах пред-ставлено понад 70.000найменувань різних дру-кованих видань, серед нихблизько 50.000 книжкок.Співробітники провадятьвелику науково-просвіт-ницьку роботу задляпоповнення існуючогоархіву діячів науки, куль-тури, освіти, громадських,релігійних, молодіжнихорганізацій тощо новимидокументальними надход-женнями і поширеннязнань про українськуетнічну громаду в США.На превеликий жаль, дотеперішнього часу лишеокремі українські дослід-ники торкалися цихнетлінних документівісторії.

Сховища Бібліотекипрезентують велику біб-ліографію друкованої ірукописної продукції,газетної і журнальноїперіодики про українсь-ких музикантів, художни-ків, літераторів, в реєстріякої українські видання,що друкувалися в Аме-риці, Канаді та Європі.Хронологія бібліографіїмузичної україніки охоп-лює майже 100-річнийперіод по теперішній часвключно. Змістовно архів-на україніка є вмістили-щем унікальних даних, що

Музична україніка Америки: фонди Української бібліотекиСтемфорда очима українських істориків

Олена Бугаєва, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Національної бібліотеки України імені В.І.Вернадського

Видання етнічних українських композиторів Стемфордський музей та бібліотека

Сівач сторінка 7, 26 травня, 2019відкривають доступ до малозна-них або взагалі нових імен, неві-домих фактів до біографій мит-ців, які за певних обставин були«забуті» в Україні. Зрозуміло, щодля українських учених винятковуцінність сьогодні має знання промісце зберігання будь-якихмистецьких архівів в цілісності їхскладу і змісту.

У руслі окресленої темивиявляється доцільним згадатиархів оперного і камерного співа-ка, педагога, музично-громадсь-кого діяча в екзилі МирославаСкала-Старицького (1909–1969,псевдонім – Скаля), представле-ного понад 1.500 рукописнимидокументами, колекцією нот іграмплатівок (записаних на фір-мах «Хвилі Дніпра», «Арка»,«Ехо»), основу якого складаєродинне і професійне листуванняанглійською, німецькою, пол-ьською та українською мовами;документи громадської діяльно-сті, пов’язані з відкриттям власноїмузично-драматичної студії вПарижі та заснуванням «Об’єд-нання українських музик» начужині 1960 року. До складу доку-ментів залучено також ксерокопіїпублікацій про митця, рецензії нагастрольні турне, концертнівиступи, ювілейні події, що єтиповим для мистецьких архівів.

Без перебільшення визначноюкультурною пам’яткою є архіввидатного оперного і камерногоспівака, хорового диригента,дяковчителя і музично-громадсь-кого діяча із Перемишля ЛьваРейнаровича. Його нотна колек-ція, що містить близько 200 най-менувань творів 70 українськихкомпозиторів, знаходиться сьо-годні на стадії упорядкуваннядослідниками з України, завдяки

налагодженню співпраці між біб-ліотечними установамиСтемфорда і Києва. Колекція єунікальною, адже дозволяє нетільки дослідити індивідуальнубіографію Рейнаровича як тала-новитого митця і громадянина,але й (на підставі широкого діапа-зону залучених тут імен) зробитиспробу створення узагальненоїбіографії українських музикантів,що залишилися вірними своїметнічним традиціям в іншійнаціональній культурі.

Серйозного наукового вивчен-ня потребує архів (понад 6.000од. зб.) журналістки, письменни-ці, української громадської діячкиАмерики Уляни Старосольської(псевдонім – Любович), щомістить документи громадськоїдіяльності, ділового і особовоголистування, рукописи статей ікниг, спогади, фото та різні доку-менти про відомих людей на еміг-рації (Йосипа Гірняка, ЯрославуМузику, Богдана Нижанківсько-го, Валеріана Підмогильного,Надію Світличну, Юрія Сте-фаника, Івана Бачинського табагатьох інших), поіменні спога-ди про сім’ю, друзів, пам’ятнізустрічі. Зберігаються тут різні заобсягом архіви театральних акто-рів – Михайла Скоробагача,Йосипа Гірняка та ОлімпіїДобровольської, представленіпереважно документами листу-вання, сценічними й родиннимифото, газетними публікаціямипро ролі і сценічну діяльність,програмами виступів тощо.Невідомі сторінки долі яскравогоукраїнського художника, графіка іпортретиста містить архівнаспадщина Богдана Божемського зКоломиї. Незважаючи на (пере-важно) гуцульську тематику,

твори митця зберігаються ухудожніх галереях і приват нихколекціях Америки і Канади.Крім біографічних документів(біографії, фотографій, листуван-ня, поштових листівок), в архівізбережено численні каталогималярства і графіки, виставоккартин, ілюстрацій до книжковихі періодичних видань, відгуки впресі про твори і виставки маля-ра, копії його дереворитів, запро-шення і художні реклами заперіод 1951–1999 років, що візуаль-но і документально репрезен-тують мистецтво інших українсь-ких худож ників за кордоном, яківходили до Об’єднання українсь-ких митців Америки.

За час існування Українськоїбібліотеки багато цінних з біогра-фічної точки зору документівукраїнських митців потрапило дойого фондів, завдяки особистимконтактам і подвижництву пред-ставників чисельної українськоїгромади Америки. Доку ментирізних культурно-мистецькихорганізацій, наукових інституцій,творчих об’єднань висвітлюютьісторію життя і діяльності нашихспіввітчизників закордоном, фор-мат їхнього професійного і осо-бистого спілкування, традиціїрозвитку українського мистецтвана національному культурномуґрунті, географію соціалізаціїукраїнських митців на амери-канських землях. У переліку доку-ментів, представлених в різнихархівах громадських організацій ісисте матизованих за напрямом«Українська культура, наука,мистецтво в США», знаходимолисти Євгена Маланюка, РоманаСмаль-Стоцького, Петра Холод-ного, Галини Мазепи, фотографіїСофії  Русової, ескізи Федора

Кричевського, ювілейні матеріа-ли Олександра Кошиця у Нью-Йорку 1936 р., рукопис «співацькоїдороги життя» ЛюбомираЛампіка, ювілейну статтю до 125-річчя від дня народження компо-зитора Василя Безкоровайного,матеріали диригентської діяльно-сті Тимофія Онуфрика; за різніроки документи ОрганізаціїMusicus Bortnianski, Літературногофонду імені І. Франка у Чікаго,Українських національних музеївАмерики та багато ін.

З огляду на створений уСтемфордській бібліотеці потуж-ний інформаційний ресурс змистецької україніки, в колі пер-шочергових для українськихдослідників постають завданняналагодження конструктивноїспівпраці зі спеціалістами відпо-відних інституцій за кордономдля організації інтелектуальногодоступу до книжкових і рукопис-них фондів українців Америки зметою поширення біографічногознання про них на історичнійБатьківщині. Попереду ще багатороботи в цьому напрямку, але віт-чизняні вчені роблять доситьактивні кроки на шляху встанов-лення наукових контактів іззакордонними фахівцями, біль-шість з яких є нащадками абоживими свідками подій змистецького життя українськоїгромади, чия пам’ять досі зберігаєнезафіксовані на папері невідоміфакти, імена і долі талановитихукраїнських митців, які знайшлидругу Батьківщину на земляхАмерики.

Протягом 150 років і особливовпродовж останніх трьох десяти-літь Українська Греко-КатолицькаЦерква перетворилася на глобаль-ну Церкву, вірні якої сьогодні при-сутні на усіх п’яти континентахЗемної кулі.

У деяких країнах, як-отСаудівській Аравії чи Південно-

Африканській Республіці, милише починаємо засновуватиперші громади, тоді як в іншихкраїнах, зокрема Польщі,Сполучених Штатах, Канаді,Австралії, Бразилії та Аргентині,ми вже давно маємо свої розвинутіструктури у вигляді єпархій тамитрополій.

Найбільшою на територіїАмерики є Чиказька єпархіяСвятого Миколая, до якої входятьбільшість центральних, північнихта південних і практично всі захід-ні штати Америки. Більшістьукраїнців зосереджена у великихмістах, таких як Чикаго таДетройт. Тут ще можна частонатрапити на великі громади, щоналічують сотні і навіть тисячіновоприбулих, які охоче молятьсяукраїнською мовою і віддаютьперевагу юліанському календарю.Однак більшість парафій єпархіїСвятого Миколая розпорошені подоволі віддалених закуткахСполучених Штатів і відзначають-ся малим числом вірних, якідотримуються григоріанськогокалендаря і у своїй переважнійбільшості розмовляють англій-ською мовою. Це є водночас пев-ним викликом для єпархії, аджедеякі найменші громади вже про-сто відмирають, але водночас цеможна розглядати і як певнуможливість для впровадженнянових методів місійної праці, щоможуть дати нашим невеликимгромадам нове дихання.

Серед таких громад – нашацерковна спільнота Святої Софії уКолоні, невеликому північному

передмісті Далласа, що в Техасі.Протягом останніх кількох роківця громада зросла майже вдвічі, аїї настоятель налагодив чудовіпартнерські стосунки з навколиш-німи римо- та східно-католицьки-ми громадами. Тож наша розмоваз молодим і дуже динамічним свя-щеником, отцем ПавломПоповим, який погодився поділи-тися своїми думками стосовномісійних перспектив нашоїЦеркви на поселеннях.

- Отче Павле, незважаючи на те,що до Чиказької єпархії належитьлише кілька десятків священиків, неважко помітити, що існує доволі від-чутна різниця стосовно пасторальнихметодів, які вони застосовують у своїхпарафіях. Мабуть, це бодай часткововипливає із того, що вони формувалися урізний час і різних середовищах. Хтосьіз них народився і навчався в Америці,інші приїхали у 90-х уже з досвідомдушпастирювання в Україні, ще іншіприїхали після повного курсу навчання усемінаріях Львова чи Івано-Франківська десять-п’ятнадцять роківтому, а в останні два роки спостерігає-мо нову хвилю прибуття до США душ-пастирів з України, які часто маютьвже наукові ступені і досвід парафіяль-ної праці, але ще недостатньо відчу-вають специфіку душпастирства в

“Щоб справді стати глобальною Церквою, потрібно мислити ідіяти по-глобальному”, - о. Павло Попов

www.news.ugcc.ua

о. Павло Попов

Сівачсторінка 8, 26 травня, 2019Америці. Ви ж належите, мабуть, донайменш чисельної категорії священи-ків єпархії, які з юних років навчалися іформувалися в США. Чи це допомагаєвам краще розуміти потреби і викликипарафіяльного життя в Америці?

- До США я потрапив, колимені ще не було і двадцяти років.Протягом восьми років я вивчавфілософію та богослов’я і водно-час здобував формацію у семіна-ріях Стемфорда, Йонкерса таВашингтона. В Америці одружив-ся і прийняв свячення вже майжедесять років тому. Перших кількароків після семінарії я працювавяк капелан однієї з католицькихлікарень Чикаго, а у вільний часслужив як священик при катедріСвятого Миколая. У 2011 роціотримав своє перше повноціннепризначення на душпастирство уКолоні, Техас, і вирішив зосереди-ти всі свої зусилля на розбудовупарафії на доброму фундаменті,який залишив після себепопередній адміністратор.

Громада відразу дуже щироприйняла мене і всіляко підтриму-вала мою немалу родину (сьогодніми з дружиною виховуємо п’ятеродітей). На загал люди в Техасідуже відкриті, гостинні, емоційні іпобожні. Вони хочуть побачити усвоєму душпастирі автентичність ісолідарність з громадою і, якщознаходять їх, то залишаються вір-ними до кінця. Думаю, що довгіроки духовної формації і практич-ний досвід семінарійного стажу-вання в різних парафіях Америкидопомогли і продовжують допома-гати мені краще розуміти моїхпарафіян, однак я звик завждишанувати своїх попередників. Я неприйшов на голе місце. Основидля функціонування громади булозакладено до мене. Маємо пре-красний, хоч і невеликий храм зодним із найгарніших іконостасівв Америці, гарне помешкання длясвященичої родини, кілька класів,які ми винаймаємо цілодобовомудитячому садочку. Це великийпозитив. Однак із перших днів ястикнувся і з серйозними виклика-ми фінансового характеру.Довелося писати десятки листів ішукати всеможливих контактів зримо-католиками, маронітами,сиро-малабарцями, русинами. Цене лише посприяло виходу ізфінансової скрути, але і дало поча-ток тривалим дружнім стосункам,які приносять свої плоди і сьогод-ні.

- Отче Павле, я неодноразово чув зрізних джерел, що ви і ваша громададуже відкриті на співпрацю з різнимиСхідними Католицькими Церквамита Римо-Католицькою Церкв. Яквиникла ця співпраця і які плоди вонаприносить?

- На відміну від східних чицентральних штатів Америки, де єдостатньо багато наших громад ісвящеників, тут, у Техасі, моїмнайближчим і, властиво, єдинимсусідом є лише отець МиколаДовжук – настоятель церквиСвятої Покрови, що у Хьюстоні.Однак навіть його парафія відда-лена від моєї майже на 400 кіло-метрів. Таким чином для менедостатньо природним було будува-ти стосунки з католицькими свя-щениками, які служать поблизуДаласа. Мене неодноразово проси-ли про заміни отці-русини, а єпи-скоп місцевої римо-католицької

дієцезії Форт Ворту надав менібірітуалізм, щоб я міг пасторальнодопомагати співбратам-латинни-кам. Тут, у Техасі, католики інавіть протестанти залишаютьсядоволі консервативними і водно-час достатньо активними у своїхгромадах. На відміну від СхідноїАмерики, вірні тут часто спові-даються і відвідують богослужін-ня. Водночас бракує священиків.Тому римо-католицький клір імирянські організації охоче при-йняли мене у своє середовище і звеликим кредитом довіри відкри-лися до взаємної співпраці.Скажімо, лицарі Колумба, до якихя належу ще від семінарійнихроків, регулярно приготовляютьобіди у нашій церковній залі, щобзаробляти на різні доброчинніпроекти. Зі свого боку я не запе-речував сусідній римо-католиць-кій громаді Святого Хреста, в якійвже протягом півроку триваєремонт, служити щонедільні Месив нашому храмі. Так будуютьсястосунки. Русини і римо-католикиє частими гостями в нашій церкві,бо відчувають тут якусь особливу іпевною мірою навіть містичнуатмосферу. Водночас римо-като-лики і протестанти часто не розу-міють, ким насправді ми є, як схід-ні католики-українці, тож я нама-гаюся розкривати їм багатствовізантійського обряду і суттєвіелементи нашої церковної і націо-нальної ідентичності. Важливо,щоб про нас знали в Техасі нелише українці, а й представникиінших національностей, якіможуть прийти до нас і віднайти внашій парафії свою духовну домів-ку. Ми відкриті до всіх і саме такрозуміємо наше місійне покликан-ня.

- За останній час ваша церковнаспільнота зросла майже вдвічі. Як вамвдається залучати до громади новихпарафіян та прихожан?

- Справді, бодай у неділю нашаневелика церковця є достатньоповною і це мене дуже тішить, бонові прихожани чи зацікавлені внашому обряді сім’ї не хочутьбачити напівпорожньої церкви.Коли хтось новий бажає познайо-митися з нашою молитовною гро-мадою, то зустріне тут людей нелише старшого, а й середнього імолодого віку, багато дітей, кількаосіб з іншим кольором шкіри чимексиканським походженням, якіразом творять динамічну спільно-ту. Я поки що не бачу потреби слу-жити в неділю дві БожественніЛітургії, бо не бажаю ділити нашугромаду за мовним чи будь-якиміншим принципом. Сьогоднічисло вірних сягає лише трохибільше сотні, тому жодні націо-нальні, календарні чи інші тертя,які можуть виникати між пред-ставниками різних хвиль еміграції,вважаю за неприпустимі.

Від початків свого служіння вТехасі, я закотив рукава і присвя-тив усі свої зусилля на розбудовупарафії. Важливо було і вУкраїнсько-американській спіль-ноті Техаса і в Рідній школі і взасобах масової інформації постій-но наголошувати, щоб українці незабували, що поблизу Далласа єУкраїнська Католицька Церква,двері якої відчинені для всіх. Язробив наголос на покращеннінашої веб-сторінки, змістовно під-силив наповнення щотижневогопарафіяльного бюлетеня. Крімтого, розпочав один раз на місяцьвиголошувати дитячі проповіді,

навчати дітей адаптованого до їхвіку катехизму, і це спрацювало,бо коли задоволені діти – то задо-волені і батьки, і тоді вони нешукають іншої церкви, але зали-шаються там, де їм добре та ще йпіддтягують до спільноти іншіродини.

Я часто кажу, що намагаюсятримати руки в бруді, тобтороблю багато такої роботи колоцеркви, що не належить до моїхпосадових обов’язків. Я сам кошутраву, прибираю храм, нарівні зпарафіянами роблю вареники,мию посуд, даю з власної платніпожертву на храм. Парафіяни цебачать і цінують, вони розуміють,що я дбаю про громаду і нама-гаються брати з мене приклад.Тому щонеділі родини по черзіготують обіди для нашої парафі-яльної спільноти і за це ми не вста-новлюємо фіксованої оплати,попросто кожен складає пожерт-ву. Стараюся постійно навчатилюдей не лише про церкву чи релі-гію, але й про те, якими маютьбути наші стосунки, і поступоводух спільноти змінюється.

- Знаю, що в наших парафіях тут, вАмериці, люди достатньо чутливоставляться до мовного питання. Дехтобажав би, щоб усе було українськоюмовою, немовби церква – це маленькийшматочок України чи острів україн-ства посеред океану чужинців. Але деякіпарафіяни наших храмів не маютьукраїнського походження і віддавали бперевагу тому, щоб усе було лише анг-лійською мовою. Який підхід до мовногопитання переважає у вашій громаді?

- Відповідаючи на це запитан-ня, хочу зазначити, що крім око-лиць Далласа, я ще раз на місяцьвідвідую українську греко-като-лицьку громаду в іншому велико-му місті Техасу – Остині. Там гро-мада складається лише з новопри-булих молодих і освічених спеціа-лістів, які недавно приїхали зУкраїни до Техаса і віддають пере-вагу українській мові та юліансько-му календарю. Тут же, у Колоні,частина парафіян зовсім не розу-міє української мови, натомість усірозуміють англійську, тому я зро-бив акцент саме на цій мові і вбогослужіннях, і в проповідях.Маємо також частини українсь-кою мовою, я подаю проповідь і всічитання українською мовою вбюлетені, однак безпосередньо підчас богослужіння ми не дублюємоАпостола і Євангелію чи пропо-відь, а все є англійською мовою.Церква не повинна ставити собі заголовний приорітет збереженнямови чи служіння національнимінтересам частини громади. Нашамісія – доносити Христа і ЙогоДобру Новину до кожного і кож-ної особи, незалежно від націо-нальності чи расової приналежно-сті.

Зараз часто говорять, що бодайгеографічно УГКЦ вже стала гло-бальною Церквою, присутньою навсіх континентах світу, але моєспостереження спонукає мене ска-зати, що ми є “глобальноюЦерквою для українців.” Для тогощоб справді стати глобальноюЦерквою, не достатньо відкритипарафії в десятках країн - потрібномислити і діяти по-глобальному,тобто представляти всьому світувартості нашої багатої церковноїтрадиції у зрозумілий для всіх безвинятку спосіб. Звичайно ж я зіш-товхувався із закидами щодо того,що якщо ми і так не часто чуємоукраїнську мову в нашій церкві, то

тоді краще відвідуватимемо най-ближчу римо-католицьку церкву,адже і тут, і там все є англійською.Однак такі закиди мене дивують.Головна перлина, яку ми маємо внашій церкві, – це наш обряд, ценаша літургійна, богословська,архітектурна, іконічна спадщина,це наші традиції, це наш спів...Тож чи маємо ми право все це збе-рігати тільки для себе? Чи пра-вильно було б, скажімо, знайтиліки від раку і застосовувати їхлише для невеликої групи людей.Думаю, ні. Ми маємо чим пишати-ся і чим ділитися, тож відкривай-мо наші скарби широкому загало-ві. Я не зможу цього зробити сам.Це завдання всієї громади – бутимісійними і зростати, а не помира-ти.

- Відчувається, що протягом остан-ніх років ви здобули чималий пасто-ральний і місійний досвід у Техасі.Однак американські реалії, в яких сьо-годні намагаються знайти себе тисячінаших емігрантів, доволі сильно відріз-няються від європейських реалій. Що ізамериканського місійного досвіду, навашу думку, можна було б застосуватидля кращого служіння нашим вірним вЄвропі?

- Мені важко щось сказати зцілковитою певністю, бо я не знаюєвропейських обставин, в якихживуть сьогодні численні українці.Однак, вважаю, що душпастирі івірні не повинні мислити катего-ріями свого тимчасового перебу-вання у певній країні. Так думали інаші попередники тут в Америці:побуду кілька років, зароблюгроші – і повернуся. Запевняю вас:повернуться далеко не всі.Творитимуться мішані сім’ї,народжуватимуться діти і внуки начужині. Тому потрібно спитатисебе: що буде з моєю Церквоючерез 30 чи 50 років? який пасто-ральний план я маю на наступнідесятиліття? чи не живу я лишедля себе, не дбаючи про майбутнє?що я залишу по собі? Тому від аме-риканського досвіду українцівнаші новоімігранти в Європіповинні перейняти розуміннятого, що потрібно будувати власніхрами і структури, а не лише випо-зичати їх у римо-католиків. Зіншого боку, важливо не повторю-вати помилок українців Америки,які часто вибудовували невидимімури навколо своїх парафій, тво-рячи своєрідні гетто за національ-ною ознакою. Глобальна Церква –це відкрита Церква. Якщо ми вгромаді будемо єдині в Христі, тохто тоді буде нашим чи не нашим?По тому пізнають, що ми послі-довники Христа, якщо матимемолюбов до всіх. За цим майбутнємісійної Церкви.

- Дякую, отче Павле, за можли-вість провадити великопісну місію увашій парафії і за змістовну розмову.

о. Юрій Саквук,настоятель храму Святого

Йосафата, Манстер, Індіана

P.S. Отець Павло Попов є випускни-ком семінарії Св. Василія у Стемфорді,КТ

Сівач сторінка 9, 26 травня, 2019

Сергій Гладкий - забутий український мистецьПідготувала Любов Волинець

У нашій бібліотеці маємодобірну колекцію книг намистецькі теми між якими знахо-дяться унікальні та рідкісні видан-ня. Одне із таких раритетнихвидань - це книга мистця СергіяГладкого “Українські взірці”.

У 1939 році Сергій Гладкийподаруав нашій бібліотеці своюостанню працю, повна назва якоїУкраїнські взірці. Слaв’янськасерія. Книга складається із 20кольорових картин, виконанихметодом трафаретного друку(pochoir method). Ця техніка - над-звичайно кропітка, бо кожнийколір накладається вручну окремо.Кожний твір іноді потребує 30 абой більше трафаретів, щоб надруку-вати одну картину. Одну із цихкартин із особливим і відповідниморнаментом, мистець присвятивнашому музеєві із такою присвя-тою: Українському Музею у США – Зпочуттям глибокої до Вас пошанипосилаю Вам свою останню працю. 31січня 1939. С. Гладкий.

Хто такий мистець СергійГладкий і яка винятковість йогомистецтва? На підставі розсіяних інедостатніх даних із різних дже-рел нам вдалося відтворити, хоча бчастково, його життя та творчість.

Сергій Гладкий народився наПолтавщині у 1880-их роках.Точної дати його народження намне вдалося встановити. Був вінархітектором, малярем, проєкту-вальником, дизайнером сценічних

костюмів та ѓрафіком. Він закін-чив студії в Інституті цивільнихінженерів у Петербурзі. У одномуджерелі подано, що Гладкий бага-то мандрував по Азії (Тибет,Монголія) та по східній Європі(Росія, Україна, Дальматія). Підчас своїх мандрів цими країнамивін звертав особливу увагу на їхнюархітектуру та народне мистецтво.Після Першої Світової Війни вінемігрував до Чехословаччини, де в1920-их роках (1924-1926) видававжурнал Umeni Slovanu (Слав’янськемистецтво) в Брно і в Празі.Згодом переїхав до Парижу, депрацював над розписом будов і якілюстратор. У 1929 році бравучасть у мистецькій виставці вПарижі. Його твори дісталипохвальну оцінку французькихмистецьких критиків. Його твори- це поєднання конструктивістич-ного та кубістичного стилю, уті-люючи в них абстрактні малюнки,геометричні мотиви, символічніформи тощо. Його праці мализначний вплив на розвиток АР-ДЕКО та модерний абстрактнийстиль. Сергія Гладкого вважалипредтечею модерного абстрактно-го мистецтва, твори якого вплину-ли на моду, мистецтво композиціїта архітектуру. Гладкий видававсвої твори, уживаючи трафаретнутехніку друку (pochoir method), врезультаті чого тільки обмеженийтираж видань міг бути надрукова-ним. Найбільш відомі його праці -

Fleurs (1929) (Квіти), NouvellesCompositions Decoratives (1929) (Новідекоративні копозиції), Point de Vue(1932) (Точка бачення) та інші.

У 1920-их та ранніх 1930-ихроках було певне число українсь-ких мистців на студіях у Парижі,ообливо із західної України.Повернувшись із студій назад вГаличину ці мистці зорганізувалиАсоціацію незалежних українсь-ких мистців у Львові. З 1932 по 1939рік ця асоціяція організуваламистецькі виставки у Львові, щобпознайомити українське населен-ня із новими модерними течіями вмистецтві. Мабуть, Гладкий був ізними в контакті, бо на виставку1932 року у Львові надіслав 18 своїхкартин із альбому Point de Vue(Точка бачення). Під час або напе-редодні Другої світової війниГладкий повернувся в Україну.Після цього його доля невідома.Чому він повернувся на батьків-щину у такий небезпечний часбольшевицької окупації ЗахідноїУкраїни? Що його там чекало?Арешт, заслання в Ѓулаѓ – доляякої зазнали багато українськихмистців, письменників, інтелек-туалів, суспільних діячів.

До цієї останньої книжкиСергій Гладкий подав своємистецьке кредо, яке висвітлюєйого розуміння мистецтва:

На чужині, Січень 1939.Українське народне мистецтво та

пам’ятки нашої старовини – були осно-вою малюнків сього збірника.

Більшість моїх творів мали своїмиджерелами мистецтво славянськихнародів.

Не тільки рішення мистецькихпроблемів було моєю метою, але і упо-рядкування самої основи сучасної деко-ративної композиції. Підход мій був іпедагогічний.

Брав я на увагу й те, що давала меніновітня динамічна доба- (і не тільки вмистецтві), бо не може істнувати ірозвиватися якесь “окреме мистецтво”ніяк не зв’язане з вічним поступом наро-ду.

Свої думки, у формі сих композицій,якими я починаю славянську серію деко-ративних взірців, як щире привітання явиную рідному українському народові.

Сергій ЃладкийЖиття і творчість Сергія

Гладкого - це ще один прикладталановитого, новаторськогоукраїнського мистця, праці якогошироко вплинули на розвитокабстрактного мистецтва, особли-во АР-Деко, але про якого малознаємо. Книга його декоративнихмотивів, яку мистець подарувавнашому музею 1939 року - це захо-плюючий приклад його праці і,мабуть єдиний збережений при-мірник.

На світлинах: зразки картинСергія Гладкого

Сівачсторінка 10, 26 травня, 2019

Господар дому дізнається про якістьдаху підчас дощу – гласить мудрістьжиття. Так само ми, господарі влас-ного життя, дізнаємось про нашудуховно-емоційну та фізичну стій-кість - опірність саме підчас життє-вих випробувань, криз та трагедій.Розвиток хвороби легше запобігтиніж відтак її лікувати. Подібно нега-тивний вплив стресу кращепопередити через вироблення опір-ності до нього ніж відтак довго іболяче виходити зі хворобливогостану, який викликає стрес, вже звеликими затратами нашого здо-ров’я, енергії, часу та коштів.

У попередній статті ми розгля-нули перших 5 факторів з 10 C’s, якіє помічними у формуванні стійкостідо життєвих потрясінь, а саме: com-mitment (посвята), control (контроль),challenge (виклик), competence (компе-тентність), confidence (впевненість). Уцій статті будемо аналізуватинаступні 5 факторів, які підбудо-вують нашу опірність до стресу, асаме: (character) вартість доброго ісильного характеру, (coping) вміння іздатнiсть давати собі раду, (contribu-tion) вартість жертви і особистоговкладу для добра інших, (connection)вартість єдності – зв’язку з членамиспільноти у родині, на робочомумісці та громаді, (community) вартістьприналежності до спільноти де мизростаємо, гартуємось, спілкуємосьта служимо один одному у часпотреби.

Character (характер) Дуже частолюдина стає жертвою свого характе-ру, який не є вироблений згідноморально-етичних норм поведінки успільноті починаючи від родинногокола, школи, громади - церкви,робочого місця та суспільства уцілому. Людина добрe виробленогохарактеру чітко розрізняє добро відзла та віддана моральним принци-пам людської порядності. Ця усві-домлена та вироблена особою внут-рішня християнська етика - позиція,а саме: робити добро і уникати зло,допомагає людині робити менше непотрібних помилок і відтак не терпі-ти від негативних наслідків, які єчасто- густо причиною багатьохжиттєвих негараздів та потрясінь.Характер людини виробляється здитинства через приклад батьків,учителів, духовних наставників несловом, а ділом та особистою поста-вою. Це є загальним викликом длянас батьків виховати сина чи доньку,щоб у належний спосіб приготуватимолоду особу до життєвих випробу-вань. В американському суспільстві,де на пятдестал підносять першуна –переможця, молода особа повиннабути приготована не нехтуватиморальними правилами у змаганніза успіхом, достатком та признан-ням. Одночасно, коли пропагуєтьсяіндивідуалізм в осягненні успіху,молода особа повинна бути вдячною

рідним та близьким, які сприяли їїуспіху, доробку та осягнення пев-ної мети. З нашого життєвого тапрофесійного досвіду знаємо, щоуспіх і поступ у любій установі чиорганізації залежить від ядраспільноти – ядра чесних, здібнихта відповідальних осіб. Тому недивно, що у військових академіяхмолодим кадетам, майбутнім офі-церам, прищеплюють чіткі рисидоброго і сильного характеру, асаме: (duty, honor, country)обов’язок, честь , країна, які допо-магають їм вистояти у любихзагрозливих обставинах і зберегтиприсягу. Подружня присяга вима-

гає від чоловіка і жінки взаємноїлюбові, підтримки, а головно вірно-сті. Із-за браку вірності розпадають-ся подружжя, руйнується родинністосунки та терплять діти. Отже,добрий і сильний вироблений харак-тер, внутрішній моральний стер-жень та проста людська порядністьдопоможе людині перейти різнівипробування, оминути непотрібніпроблеми, відкрито дивитись близь-ким в очі та спати спокійно.Доброчесність, правдомовність тавірність ніколи не стануть пережит-ками минулого бо ті якості - чеснотихарактеру є основою добрих ідовготривалих людських відносин.

Coping (давати собі раду):Важливим є прийняти дійсностілюдського земного життя без ілюзійі одночасно навчитися з малих літдавати собі раду з різними виклика-ми, хворобами - травмами, втратамита постійним щоденним стресом.Дію стресу можна порівняти з натя-гуванням струни на скрипці. Якщонатягнути струну заслабо, вона вида-ватиме глухий і неприємний звук, аякщо натягнути засильно, то воназвучатиме надто пронизливо абовзагалі порветься. Усе залежить віднашого світосприйняття, життєвогонабутого досвіду, здатності і вміннядавати собі раду у любих обставинахжиття. У попердній статті було зга-дано, що варто прийняти під увагутри основних підходи - рекомендаціїфахівців коли маємо справу зіщоденним стресом, а саме: ProblemFocused Coping / Фокус на саму про-блему, як причину стресу, EmotionFocused Coping / Фокус на емоційнийстан людини, викликаний стресо-вою ситуацією. Acceptance/Прийняття реальності життя беззайвих драм, емоцій та радикальнихдій. Ці вищезгадані підходи є пози-тивними у своїй природі так якдопомагають особі осягнути полег-шення від тягару стресу. На жальлюди схильні вживати негативні,шкідливі засоби та підходи щодорозв’язки життєвих потрясінь, асаме: заперечення проблеми, уни-кання і ухиляння від рішення самоїпроблеми, зловживання алкоголем,тютюном, наркотиками та навітьїжею (“заїдання стресy” або проти-лежно відмовлення від їжі), тощо,...щоб отримати лише тимчасовеполегшення. Ніколи не пізно підбу-дувати стійкість нашого організмудо викликів життя на всіх рівняхнашого єства. Здорова духовністьдодасть нам внутрішньої сили тавпевненості, що з Божою допомо-гою та підтримкою ближніх всеможливо подолати. Наше позитив-не, раціональне, оптимістичненаставлення та здорова порція гумо-ру допоможе нам найти вихід зіскладних лабіринтів життя і побачи-ти світло у кінці тунелю. Здоровезагартоване тіло, підбудоване зба-лансованим харчуванням, руханкою,доброякісним сном та щоденною

гігієною, буде здатне витримати насвоїх раменах любі навантаженняжиття.

Contribution (вклад). Духовно зрілаі усвідомлена людина старається усвоєму житті використати всі вище-названі фактори щодо формуванняопірності для благородних цілей, яківиходять поза рамки потреб самоїлюдини та направлені вже для добрародини, спільноти, церкви, суспіль-ства та людства у цілому.Спостерігаємо і переживаємо ціка-вий парадокс правдивого духовногоповного альтруїзму життя - коли від-даємо від себе добровільно, свідомо ібезкорисно для добра інших миодночасно багатократно отримуємоназад від служіння ближньому.Народна мудрість гласить - ніколине похудає рука, яка дає. Альпіністиділяться цікавим досвідом – феноме-ном, що при підйомі вгору, колизабирають важку банку з харчами знаплечника друга і кладуть до свогона плечі, вага додається на рамена,але й одночано духовна сила, енергіята задоволення від надання допомо-ги. У природі спостерігаємо цікавеявище. Джерело б’є ключем цілющоїживої води і дає початок маленькомуструмку, який переходить у ріку,котра живить все, що близько їїрусла. Джерело віддає і дає життя.На відміну від болота-багна, якетільки засмоктує у себе воду і пере-буває у стагнації. Багнюка забирає івіддає тільки неприємний мертвийзапах. Клінічні психологи зауважилицікавий феномен у лікуванні депре-сії. Варто людині проявити зусилля– встати і зробити комусь добро чипослугу, а саме: підлити квітку, пого-дувати домашніх тварин, задзвонитидо приятеля, відвідати хворих, при-нести харчі до літньої самітноїлюдини у громаді - депресивнийстан тоді миттєво відходить. У селілюдина майже ніколи не переживаєсамотність чи депресію бо від ранкудо вечора доглядає за господаркою,обробляє поле, опікується родиною,бере активну участь у житті церквита громади. Отже, бути кращоюлюдиною кожного дня і робити все,щоб світ навколо нас став кращим івигіднішим для грядущих поколіньпринесе нам велике духовне задово-лення від життя і наповнить йогоблагородним змістом.

Connection (зв’язок): Гармоніявнутрішнього життя людини таповнота життя особи у спільноті напряму залежить від єдності та взає-мозв'язку всіх рівнів єства людинита від якості її спілкування з членамиспільноти. Цей стан душі нашогоєства та повнота життя у спільноті єтим можна сказати внутрішнімзапобіжником перед впаданням уболючий стан депресії, розпачу табезнадійності. Слід згадати про уні-версальне означення духовностілюдини, яке виражається саме у гли-бинній єдності - зв'язку зі своїмвнутрішнім духовним стержнем,Богом - Творцем, природою, людь-ми з якими живемо, молимось, пра-цюємо та проводимо дозвілля.Через мовчанку - тишу, молитву –контемпляцію, через інші духовніпрактики та богослужіння ми змо-жемо підтримувати цей потрібнийдля нас стан погідності душі, а саме:внутрішній спокій, мир, рівновагудуху та відчуття Божої присутності.Назовні може бушувати море неспо-кійного життя, але у глибині нашоїдуші ми можемо знайти потрібнийспокій-мир, який ніхто і ніщо незможе забрати від нас. Здорові ідовірливі відносини у родині забез-печують людині впевненість у собі

та гарантію підтримки родини у часпотреби. Важко бути один на один злюбою проблемою, хворобою, втра-тою, життєвою трагедією.Молитовна присутність, добре благеслово, рука допомоги з боку близь-кої дбайливої, чуйної, співчутливоїлюдини додають сили і надію особі,яка терпить. На робочому місцідуже важливо не замикатися у собі, арадже бути відкритими до спілку-вання та ефективної співпраці зколегами в осягненні поставленихцілей - проектів. Додавати щедро іщиро свою лепту до групи - командиі будувати так званий соціальнийкапітал базований на взаємній дові-рі, відповідальності і надійності.Довіра, надійність, готовність допо-могти – це своєрідний клей, якийскріплює всіх членів любої спільно-ти. У такому середовищі людинапочуває себе більш стійкою, бо можепокладатися не тільки на себе, але йопертися на надійне плече колеги-товариша у час потреби.

(Community) Вартість приналеж-ності до спільноти. Розлянемокоротко цей фактор опірності беру-чи під увагу нашу приналежністьсаме до духовно-релігійною спільно-ти, а саме: церковної громади – пара-фії. Особа, яка належить до церков-ної громади задовільняє щонаймен-ше три основних насущних людсь-ких потреб, як на духовному, психо-логічному і соціальних рівнях, асаме: відчуття своєї гідності, як гід-ності дитини Божої, відчуття прина-лежності та відчуття безпеки. У хри-стиянській церковній громаді вірнаособа відчуває і усвідомлює своюлюдську онтологічну гідність, але йдодатково гідність дитини Божої,яка сотворена на образ і подобуБожу. Цю гідність людини ніхто ініщо не зможе затерти.Приналежність до церковної грома-ди задовільняє психологічну і соці-альну потребу людини бути части-ною спільноти, де особа може про-явити себе у повноті через спілку-вання та служіння один одному. Учас потреб, втрат, недуг і трагедійособа, як активний член громади, незалишається покинутою і може роз-раховувати на підтримку спільнотидо якої належить. У час випробуван-ня, громада служить для людини"сіткою безпеки " (safety net) припадінні від тягару життя. У додаток,наша церковна громада – парафія єне тільки, осередком духовно-релі-гійного життя, але й центром гро-мадського і культурного буття вукраїнській спільноті тут на посе-леннях. Саме у церковній громаді тау наших традиційних молодечихорганізаціях (СУМ та ПЛАСТ)молода людина може виробити тазастосувати всі вищеназвані факто-ри опірності - гартування до стресу,коли буде брати активну участь удуховному, культурному, та гро-мадському житті спільноти.

Стрес може бути для нас “поці-лунком смерті” або “родзинкою,”яка забере гіркоту та нудьгу життя.Все залежить від нас самих, віднашого світосприйняття, нашихвартостей та виробленої опірності -стійкості до життєвих потрясінь.Досвідчений плавець на вітрильникунавіть зустрічний вітер у бурхливо-му морі вміло використовує длясебе, щоб рухатись вперед у вибра-ному напрямі. Сердечно бажаючитачам благословення з висоти,погідності духа, доброго здоров’я,впевності у собі, радості від родин-ного життя та повноти життя успільноті.

Вартість Опірності до Стресу: (продовження)Підготував о. д-р Ярослав Налисник, парох Церкви Христа Царя у м. Бостоні

о. д-р Ярослав Налисник

Сівач сторінка 11, 26 травня, 2019

Нерозривність подружнього союзу між чоловіком та жінкою якодна з основних рис християнського подружжя у творах

Митрополита Андрея ШептицькогоПідготував о. д-р Богдан Тимчишин

продовження, початок у попередньомуномері

Щоб зрозуміти наскількиМитрополиту важлива СвятаТайна Подружжя, необхідновглибитися в суть його порівнянь.Він порівнює Тайну Подружжя доз’єднання божественної і людсь-кої природи в Ісусі Христі; дотаїнственної єдності міжХристом і Його Церквою. ДляГалицького Архиєрея подружжя є«в християнськім житті крини-цею, з котрої черпає християнинБожу благодать», є «чистим єван-гельським життям», до якого люд-ство має прагнути.

1.2. Не р о з р и в н і с т ьПодружжя як Божої установи

Богом установлене подружжяпокликане до певного завдання вцьому світі – завдання жити вБожій благодаті, стреміти до щебільшого освячення і бути спів-творцем нового життя. Власне,добро подругів, а також народ-ження і виховання дітей є найго-ловнішою метою у подружжі.Щоб цю мету подружнього життялегко було втілити в реальність,то в основі ПодружжяМитрополит ставить одність інерозривність: «Та головна цільподружжя – народження та йвиховання дітей - спочиває наодності й нерозривності подруж-жя». Одність і нерозривність єфундаментом доброго подружжя,бо випливають з природного іБожого закону, адже вже відпочатку перші подруги Адам і Євабули створені один для одного.Говорячи про подружжя митро-полит Андрей стверджує, що пра-вило нерозривності аж до смертіу подружжі є «закономХристовим» і наголошує, що при-йняти його є обов’язком кожногохристиянина.

Нерозривність подружньогожиття є не тільки фундаментомсамого Подружжя, дляМитрополита вона виступає якзасіб для досягнення щасливогосімейного, гармонійного життя,вона дає впевненість подругам у їхспільному майбутньому. Крімцього, нерозривність у подружжіє якістю, у осягненні якої потріб-но прикласти чимало зусиль, щобїї зберегти.

Питання розривності чи неро-зривності подружніх зв’язків не

входить у компетенцію людськихінституцій, це є Божа компетен-ція і не може бути розірване под-ружжя людськими зусиллями, бовоно є Божою установою. Якщо жподружжя було укладено згідно знормами церковного права, тобтобула добра воля двох подругів,зрілість, цілковита свідомістьприйняття рішення; то воно згід-но слів слуги Божого Андрея: «[…]може бути лишень розв’язанечерез смерть одного з подругів».

1.2 Людська сторона подруж-жя

Крім Божої сторони у подруж-жі митрополит Андрей розпізнаєлюдську сторону: «Людська сто-рона в тім всім, що з подружжяйде на ціле життя і на цілу долюлюдини». Подруги обіцяючи одинодному любов, вірність, чесність,творять цю обіцянку не на якийсьпевний період часу, а на цілежиття, єднаючись один з однимна досмертну спільність христи-янського життя. МитрополитАндрей, так описує приріканняподругів один одному:

Стоять в церкві перед свяще-ником жених і невіста і при свід-ках присягають собі любов, вір-ність і спільність життя под-ружнього аж до смерті. То – знаквидимий. Кожний то видить, кож-ний то чує. А за тим зовнішнімзнаком йде внутрішня ласкаБожа, котра їх обох душі освящаєі дає їм право до помочи Божої вжиттю подружньому.

Основою людської сторони вПодружжі служить обітниця данаодин одному жити разом докінця. І ніхто не в силі розірватицю присягу, бо дана вона передБогом раз і назавжди. Ця обітни-ця скріпляє подружню спільноту івносить, подібно як це є прийня-то в спільноті певні права іобов’язки. «Отже, – як стверджуєслуга Божий Андрей, – й муситьбути якийсь закон подружньогожиття, який нормує взаємні правата обов’язки подругів і береже їх,одну і другу сторону, від взаємноїкривди».

З самої природи речей випли-ває, що обітниця дана в подружжімає характер моральногозобов’язання подругів один передодним: «Бо коли людина відпові-дає за свої діла – підлягає мораль-ному законові, – то в першій міріцей закон обов’язує її в домашнь-ому житті та й у подружньомузв’язку». З цього випливає, щоподружжя по своїй природі єморальним законом. «Таким було[подружжя], - згідно зі слів слугиБожого Андрея, - з первісногоБожого установлення, таким булопочасти навіть і в поган […] щовони заодно розуміли подружжяяк моральний, а почасти й святийзв’язок. Без морального обов’язкуу подружжі, саме Подружжя булоб схоже скоріше на самолюбнупристрасть, що прирівнюється дотваринних інстинктів.

Присяга спільного подружнь-ого життя, для Митрополита є«джерелом того, що називають

богослови сакраментальною бла-годаттю». Від виконання присяги,яка підпадає під моральний законзалежить чи буде Божа благодатьдіяти у подружжі чи ні.Подружній зв’язок зобов’язує«подругів у взаємній залежностівід себе» і накладає на подругіввідповідальність один за одного.Відповідально відноситись радитьмолодим людям слуга БожийАндрей не тільки до свої подруж-ніх обов’язків, але й до самої під-готовки до Подружжя: «Хто вхо-дить в подружжя, той закладаєсобі родину. […]Від тої хвилинизалежить дуже багато в цілімжиттю людини. Важна річ длялюдини – хату покласти, важливі-ша ще – заснувати собі родинучерез святе подружжя». І радитьзвертатися до Бога, тим хто заду-мує одружитися: «[…].щоби се по-Божому зробити, щоби хату свогородинного життя до Сонцяпокласти». Нареченим найкращебуде взяти собі за помічникаГоспода: «Ви, що вступаєте в свя-тий стан подружній, з Богом новежиття зачинайте, а Ваші подруж-жя нехай будуть чесні, святі!».

Говорячи про відповідальністьу дотриманні подружньої обітни-ці, слуга Божий Андрей надає їйесхатологічного значення,стверджуючи що від виконаннязобов’язань «залежить удержаннєта майбутнє людства».Відповідальність подружжя удотриманні присяги бути разомдо кінця впливає на майбутнє нетільки певної сім’ї, родини, але йцілого суспільства, народу і ціло-го людства, бо коли буде ця відпо-відальність, то це є ознакою здо-рової сім’ї.

Присягу «бути разом до кінця»,яку складають один одномуподруги в часі звершення СвятогоТаїнства Подружжя дляМитрополита має виражати сво-боду дії самих подругів: «[…]щобиподружжя було важне, потреба.Передовсім, щоби дві сторонисвідомо і добровільно собі прися-гали. Як котра сторона присилу-вана, подружжя нема, бо нема з їїсторони волі». Свобода вибору уПодружжі для слуги БожогоАндрея характеризує суттєвуознаку важності Подружжя, атакож вказує на щастя одного зподругів: «Треба ж вам добрезнати, що силуване подружжяніколи не буде щасливе, а частоможе бути прямо неважне».Власне подружня спільнота длятого і створюється, щоб подругибули щасливі у тому стані і з тимкого обирають.

РОЗДІЛ 2НЕРОЗРИВНЕ ПОДРУЖЖЯ

– ЗАПОРУКА ЩАСТЯПрагнення людини бути

щасливою закладене Творцем усаму людську природу. Бог дарую-чи чоловікові жінку і жінці чоло-віка, а також через їх сімейнещастя хоче привести двох до віч-ного і правдивого Щастя. «Все,що Бог нам дає, то лиш для тогодає, щоб ми дійшли до вічного

щастя в небі», - говорить митро-полит Андрей.

Правдиве щастя подружньоїспільноти повинно бути трива-лим і не перериватись покиживуть подруги. Основою дляправдивого подружнього щастяслужить одність і нерозривністьПодружжя. «Одність і нерозрив-ність подружжя, що опираютьсяна природнім та Божім законі, -для слуги Божого Андрея, - єнеобхідною умовою родинногощастя і здійснення цілі подруж-жя». Від збереження нерозривно-сті подружнього союзу між чоло-віком і жінкою залежить щастя нетільки двох подругів, а й цілоїсім’ї, громади, народу: «Бо сила іщастя християнської родини тацілого народу спочиває на двохпідвалинах: на релігії та одності йнерозривності подружжя».Розуміння і прагнення до неро-зривності Подружжя забезпечуємайбутнє щастя і моральну вар-тість кожної людини і цілогонароду і вказує наскільки суспіль-ство є морально здорове і сильне,бо: «Майбутнє, – на думкуМитрополита, – належить до тихнародів у яких подружжя є святоюріччю […]», тобто нерозривним.

Подружнє щастя не полягає узосередженості подругів лишеодин на одному, воно передбачаєвідкритість, в першу чергу, наБога. Щастя, яке походить відБога криється у християнськомужитті і вірі. Слуга Божий Андрейнаголошує на необхідності дбатив житті «про святу віру, […]щобнікому не дати вирвати собі віризі серця». Віра людини допоможеїй дійти до правдивого і єдиногощастя, яке полягає в тому, «щобБога над усе любити і Йому цілимсерцем служити». В іншомувипадку Митрополит радитьподругам, які прагнуть бутищасливими разом звертатись доБога і уточнює, що Бог є той хтопосилає правдиве щастя дляродини: «Як Бог не допоможе вщастю родиннім, пуста працятих, що над тим щастям трудять-ся».

Митрополит прирівнює под-ружнє щастя до домашньоговогнища, яке потрібно постійнопідтримувати, працюючи надхристиянізацією всіх відношень, ізасад, і прав родинного життя.Він ставить за приклад правдиво-го сімейного щастя пресвятуродину з Назарету і говорить,щоб у сім’ї сповнялись обов’язки:«[…]як їх сповняли святий Йосиф,Пречиста Діва і Ісус Христос, ібудьте певні, що за таке христи-янське життя Бог буде Вам благо-словити і будете мати дочасне івічне щастя». Адже, подружнєщастя повинно наближатися доідеалів щастя і це є праця цілогожиття подругів.

продовження у наступному номері

о. д-р Богдан Тимчишин

Сівачсторінка 12, 26 травня, 2019

Архиєпископ Борис (Ґудзяк) став лауреатом престижної нагородиуніверситету Нотр-Дам

risu.org.ua

Президент Українського като-лицького університету, архиєпис-коп УГКЦ Борис Ґудзяк 29 черв-ня у Львові отримає нагородуУніверситету Нотр-Дам (NotreDame Award). Про це повідомляєсайт УКУ.

Нагороду Університету Нотр-Дам присуджують “чоловікам тажінкам, життя та вчинки яких єсвідченням відданості ідеалам,яким служить Університет: віра,пізнання, освіта, справедливість,суспільне служіння, турбота пронужденних осіб”.

Владика Борис став першимукраїнцем, який отримає цюпочесну відзнаку. Раніше її отри-мали президент США ДжимміКартер та його дружина; святамати Тереза з Калькутти; північ-ноірландський політик ДжонГ’юм; кардинал Вінко Пуліч,архиєпископ Сараєво; Жан Ваньє,засновник спільноти “Лярш-Ковчег”, Colectivo Solecito deVeracruz спільнота мексиканськихматерів, що організовували пошу-ки зниклих безвісти близьких тарідних внаслідок кримінальногонасильства та бездіяльності дер-жави.

За словами президентаУніверситету Нотр-Дам ДжонаДженкінса, “архиєпископ Борис(Ґудзяк) зробив Українськийкатолицький університет цент-ром культурної думки, христи-янського свідчення, а також май-данчиком для формування укра-їнського суспільства на фунда-менті людської гідності. Разом зцим він рішуче та віддано прова-див пастирську опіку для вірних

Української Католицької Церкви.Для нас буде честю відзначитийого самовіддане та вірне служін-ня”.

Архиєпископ Борис (Ґудзяк)користується великою пошаноюна міжнародному рівні за відваж-не керівництво першим като-лицьким університетом на тери-торії колишнього Радянськогосоюзу.

Перебуваючи під впливомотця Генрі Ноуена та його відда-ності людям з особливими потре-бами, архиєпископ Ґудзяк ство-рив в УКУ Центр “Емаус”, делюди з розумовою неповносправ-ністю та їх сім’ї отримують підт-римку і живуть спільнотним жит-тям із студентами.

В інтерв’ю для Ukrainian week-ly архиєпископ Ґудзяк сказав, щовін вважає цих людей “вчителямилюдських стосунків”… “Ми потре-буємо тих дарів, які вони можутьнам дати. Їм не важливо чи виректор, чи лікар; чи ви багаті, чибідні. Вони змушують нас поста-вити собі найважливіше запитан-ня: “Чи ти можеш любити мене?”– Сказав він.

Також Борис Ґудзяк засвідчивцей дух мучеництва у 2014 роціпід час Революції Гідності вКиєві. Після того, як спецпризна-ченці застосували брутальненасильство проти мирних проде-мократичних активістів наМайдані (це зрештою призвелодо вбивства більше ста людей,серед яких також був двадцяти-дев’ятирічний викладач УКУБогдан Сольчаник), архиєпископҐудзяк та інші релігійні лідери

усіх конфесій підтримали проте-стувальників і їх вимоги транс-формувати Україну. Уже опісляцих подій Борис Ґудзяк так про-коментував цю ситуацію: “Я єчастиною школи мислення ПапиФранциска, яка стверджує, що“пастир повинен пахнути своїмивівцями”. Тому в той момент,коли вирішення ситуації вигляда-ло неможливим, я був посередлюдей на Майдані, молився разомз ними і просив Бога допомогтинам знайти рішення”.

Довідка: Борис Ґудзяк виріс уСиракузах, штат Нью-Йорк у сім’їукраїнських емігрантів, які під часДругої світової війни були змуше-ні рятуватися втечею від комуні-стичного режиму. Він отримавбакалаврський ступінь з філософіїта біології у Сиракузькому універ-ситеті. Згодом навчався у Римі вКолегії святої Софії, а також вПапському Урбанському універ-ситеті, де отримав ступінь з бого-слов’я, а після цього – докторськуступінь в галузі слов’янської тавізантійської культурно-церков-ної історії у Гарварді.

У 1992 році Борис Ґудзякповернувся на батьківщину своїхбатьків і у Львові заснувавІнститут історії церкви. Шістьроків потому він отримав свяще-ничі свячення і був призначенийспочатку віце-ректором, а згодомректором Львівської богословсь-кої академії, інституції, яка у 2002році перетворилася на Українсь-кий католицький університет.

У 2012 році Папа БенедиктХVІ призначив Бориса ҐудзякаАпостольським екзархом дляукраїнців-католиків у Франції,Бельгії, Нідерландах, Люксем-бурзі та Швейцарії. Він є авторомбільше 50 наукових праць з історіїЦеркви та богослов’я, а минулогороку отримав почесне званняпочесного доктора гуманітарнихнаук (Doctor of Humane Letters,Honoris Causa) Сиракузького уні-верситету.

У лютому цього року ПапаФранциск призначив БорисаҐудзяка архиєпископом Фі-

ладельфійським. Ця митрополія,окрім Філадельфії, також включаєокруг Колумбію, Вірджинію,Делавер, Меріленд, а також іншірайони у східній Пенсільванії.Офіційна інтронізація призначе-на на 4 червня 2019 року. БорисҐудзяк також залишається прези-дентом УКУ і членом постійногоСиноду УГКЦ.

Про співпрацю УКУ зУніверситетом Нотр-Дам

Протягом останніх 15 роківміж Нотр-Дамом та УКУ налаго-дилась плідна академічна співпра-ця – більше 20 науковців та пра-цівників з УКУ пройшли стажу-вання та успішно закінчили про-грами з професійного розвитку вНотр-Дамі. Минулого року про-фесору Джеймсу МакАдамсу,директору Інституту європей-ських студій Нановіка,Університету Нотр-Дам булоприсвоєно почесне звання“Doctor honoris causa Українсько-го католицького університету”.Впродовж багатьох років профе-сор співпрацює та активно підт-римує УКУ. Професор МакАдамсбув ініціатором створення про-екту CUP (Catholic UniversitiesPartnership) – консорціуму із кіль-кох католицьких університетів,який став платформою для кому-нікації і співпраці католицькихвишів у Центрально-СхіднійЄвропі. УКУ є частиною цьогоконсорціуму. В рамках проектущороку організовуються зустрічів одному із католицьких універси-тетів, які входять у цей консор-ціум.

Крім того, представники УКУнеодноразово виступали з публіч-ними лекціями у Нотр-Дамі,зокрема, такими лекторами,неодноразово, були архиєпископБорис Ґудзяк і МирославМаринович. З року в рік, студен-ти і випускники з Нотр-Дамутакож стають волонтерами наЛітній англомовній школі УКУчи річними викладачами англій-ської в УКУ.

Ми завжди мусимо бути толе-рантними і з повагою ставитисядо іншої особи. Можливо, я абсо-лютно не погоджуюся з тим, щовона говорить, абсолютно не

сприймаю зла, що воначинить, але вся моя пове-дінка щодо цієї особи маєбути просякнута бажан-ням їй добра. Про це ска-зав Отець і ГлаваУкраїнської Греко-Католицької ЦерквиБлаженніший Святослав увеликодньому інтерв’ю «5-му каналу».

У зв’язку з результата-ми виборів президентаУкраїни, які поляризувалиукраїнське суспільство,

Предстоятель УГКЦ висловивбажання, щоб наше суспільствобуло толерантним до ближнього,який поруч із нами.

Блаженніший Святослав при-гадав слова святого Августина,який говорив: якщо ми хочемовиправити свого ближнього, тоспершу мусимо полюбити його. Апотім усе те, що ми будемо йомуговорити, робити, буде нічиміншим, як виявом нашої любовідо нього. Якщо ми не можемойого полюбити, то краще мовча-ти.

«Мовчи, але працюй на добро.Думаю, що це рецепт справжньоїтолерантності», – додав ГлаваУГКЦ.

Водночас, на його переконан-ня, ми не можемо бути толерант-ними до зла, не можемо бутитолерантними до чогось, що є

руйнівним. Бо всяке зло є подібнедо міни сповільненої дії. Миповинні протистояти злу самечерез те, що воно є шкідливим,небезпечним. Воно забираєжиття.

«І коли якась людина чинитьзло, ми повинні вберегти її відзлого вчинку. Маємо допомогтиїй зрозуміти, у чому полягаєдобро і свідомо й добровільно цедобро обирати. Якщо ми такчинитимемо, то виявлятимемоповагу до іншої людини, будемотолерантними до думки іншого»,– вважає Блаженніший Святослав.

Блаженніший Святослав: «Ми не можемо бути толерантними дозла, але мусимо бути толерантними одне до одного»

Департамент інформації УГКЦ

page 13, May 26, 2019The Sower

Our Library holdingscontain a very fine collec-tion of art books. Amongthem there are someunique and rare publica-tions. One of these rareexamples is a book entitledUkrainski Vzirtsi(Ukrainian Designs) by theartist Serhii Hladky (SergeGladky).

In 1939 the artist SerhiiHladky donated to ourMuseum his latest publica-tion whose full title wasUkrainski Vzirtsi,Slavianska seriya.(Ukrainian Designs, Slavicseries). This book consistsof 20 color plates of illus-trations done by the artistusing the Pochoir (hand

stenciling) printing tech-nique. This technique isextremely painstaking,since colors are appliedseparately to each stencilby hand. Each plate mightneed as many as thirtystencils to produce oneimage. One of the colorplates in this book with aspecific and appropriateornamental motif, theartist dedicated to ourMuseum. It has the follow-ing inscription: “ToUkrainian Museum inUSNA. With feelings of deepesteem I’m sending you my lastwork. January 31, 1939”.(signed) S. Hladky .

Who was the artistSerhii Hladky (Serge

Gladky), and what is spe-cial about his art works?From the scattered andscant data gathered fromvarious sources, we man-aged to reconstruct,although only partially, hislife and artistic output.

Serhii Hladky was bornin the Poltava region inabout the 1880s. The exactdate of his birth is notknown. He was an archi-tect, designer, stage cos-tume designer, and agraphic artist. He studiedat the Institute of CivilEngineering in St.Petersburg. According toone source, Hladky trav-eled extensively through-out Asia (Tibet, Mongolia)and Eastern Europe(Russia, Ukraine,Dalmatia). In his travels heapparently paid specialattention to the architec-ture and folk art of the par-ticular regions.

After World War I,Hladky immigrated toCzechoslovakia where inthe 1920s (1924-1926) hepublished a magazineUmeni Slovanu (Slavic Art).He then moved to Pariswhere an exhibit of hisworks in 1929 receivedwide attention and favor-able reviews by French artcritics. His art works werea combination of construc-tivist and cubist style,incorporating abstractdesigns, geometric motifs,symbolic shapes, etc. Hisworks were a major influ-ence in the developmentof ART DECO and modernabstract art. He was con-sidered to be a precursorof modern abstract artwhose works influencedfashion, design, and archi-

tecture. Hladky publishedhis works using the Pochoirtechnique, as a result ofwhich only a limited num-ber of copies were printedfor each publication. Themost notable of his workswere Fleurs (1929) (only 350copies were printed),Nouvelles CompositionsDecoratives (1929), Point deVue (1932), and others.

In the 1920s and early1930s there were otherUkrainian artists studyingart in Paris. Upon theirreturn to western Ukrainethey founded theAssociation ofIndependent UkrainianArtists and organized artexhibits in Lviv from 1932to 1939, in order toacquaint the Ukrainianpublic with new, moderntrends in art. Apparently,Hladky was in contactwith this group of artistsbecause for the 1932 exhib-it in Lviv he sent 18 piecesof his art works from hisalbum Point de Vue.

During or just beforeWorld War II, the artistreturned to Ukraine. Afterthis his fate is unknown.Why had he returned tohis homeland during thesedangerous wartime days?During the Bolshevikoccupation of westernUkraine? What awaitedhim there? Imprisonment,slave labor camps inSiberia? This was a fatewhich so many Ukrainianartists, intellectuals, socialactivists had lived through,or died prematurely.

The afore mentionedSerhii Hladky’s book alsoincludes an introductorypanel in which the artistilluminates his understand-

ing of art:“In a foreign land,

January 1939,Ukrainian folk Art and

monuments of antiquity werethe basis of my paintings inthis collection. The majority ofmy works were based on theart of the Slavic people. Myaim was not only to find a res-olution to art problems, butalso to systematize the veryfoundations of decorativecompositions. My approachwas also pedagogical. I alsotook into consideration all thatthe new dynamic age gave me,and not only in art, because aseparate art cannot exist with-out a connection with the con-stant progress of humanity.My thoughts, in the form ofthese compositions with whichI’m beginning the Slavic series

of decorative motifs, Ibequeath as an offering, withsincere greetings and wishes tomy Ukrainian nation”. SerhiiHladky.

The life and works ofSerhii Hladky is anotherstriking example of a tal-ented and innovativeUkrainian artist who great-ly contributed to and was amajor influence in thedevelopment of abstractart and especially ARTDECO, but who is littleknown among Ukrainians.The book of his decorativemotifs, which he donatedto our Museum in 1939, is afascinating example of hiswork and possibly the onlycopy in existence. Truly avaluable addition to ourinstitution! !

For more information about The Ukrainian Museum and Library of Stamford, please, visit www.ukrainianmuseumlibrary.org, call 203-324-0499 or 203-323-8866.The Museum is open Wednesday through Friday from 1 p.m. to 4:30 p.m., or by appointment, and is located at:

161 Glenbrook Road, Stamford, CT 06902.

Illustration “To Ukrainian Museum’’ by S. Hladky,Ukrainian Museum and Library of Stamford

Illustration by S. Hladky,Ukrainian Museum and Library of Stamford

Midnight in Chernobyl: the untold storyof the world ’s greatest nuclear disaster byAdam Higginbotham. (New York : Simon& Schuster, 2019, $29.95)

It has been thirty-three years sincethe terrible nuclear disaster atChornobyl, Ukraine occurred. Yet, theevent even more has captured the undi-vided attention of the media world. Thetriangular zone of the nuclear plant, aswell as its residence city Prypiat is thenumber one tourist demand for those vis-iting Kyiv. HBO has begun airing itscable series Chernobyl. Less than one yearapart, two major books have been pub-lished: the first one was written by Dr.

Serhii Plokhy, the director of the HarvardResearch Institute, entitled Chernobyl: thehistory of the natural disaster; and this sec-ond book which I am currently enjoying.

Both books reveal the literary style oftheir authors. Dr. Plokhy is an academicprofessor of history who has written anumber of books on Eastern Europe,while Adam Higginbotham is a free-lancejournalist, most noted for frequent con-tributions to such periodicals as “The NewYorker”, “GQ” (Gentleman’s Quarterly)and “Smithsonian”.

There are some sections of Midnightin Chernobyl that are so enthralling as afictional spy thriller; yet we know thatthe disaster at Chernobyl in 1986 is a real-ity. My heart was pounding as I read themid-section of the book describing thetragic event almost minute-by-minute. Itis a very good read that keeps you want-ing to get to the next hour in the chain ofmoments leading up to during that his-torical tragedy. The narrative style of thebook produces a number of errors thatoccurred in the building of this nuclearplant, and the cloud of secrecy that

enveloped it due to Soviet philosophy ofprotecting the image of the state aboveall other factors. Particularly moving arethe individual stories of real living heroesand villains. I felt the pain of wives livingin darkness—trying to find out what hap-pened to their husbands, and at the sameevacuating their apartment buildingswith meager possessions for an unpub-lished notice.

I found the first part of the book tobe too technical for my understanding. Ittries to explain legitimate Soviet thinkingfor promoting their development of“nuclear energy,” as if it was something sim-ilar as a “race to be the first to land on themoon”. A number of scientific models andthe actual building of nuclear reactorsSoviet-style are revealed as overlookingbasic principles and construction meth-ods all for the sake of Soviet pre-emi-nence. Such philosophy usually has ele-ments of incompetence causing tragedy,and the Chernobyl story is definitely ahorrendous tragedy!

The author follows up the morninghours of April 26, 1986 with an attempt to

present the Soviet attitude in the hours,days and weeks following the incident.His insightful journalistic style unveils acontest of Soviet minds: should opennessor glasnost be employed in presenting thisincident to the world, or is the state to beprotected at a cost of lives and confusion.The latter, regretfully, is what authoritiesin charge chose to do.

This is a book for adult readers. Theauthor’s description of radiation poison-ing and the helplessness of the residentsof Prypiat is quite explicit. Imagine oneday enjoying the benefits of living in amodel Soviet city and then forced toabandon it without any fitting explana-tion. There are some pages in the bookthat may require a strong stomach orsympathy for so much that was aban-doned and lost.

The book is well researched and con-tains a number of personal interviewsfrom those affected by this sudden cata-clysm of events. However one feels aboutthe causes and effects of the Chernobylnuclear disaster, this is a book that shouldbe read! !

Book Review by Museum DirectorMsgr. John Terlecky

EXPLORING OUR MUSEUM AND LIBRARY

Serhii Hladky – A Forgotten Ukrainian ArtistBy Lubow Wolynetz, Curator

page 14, May 26, 2019 The Sower

Typikoncontinued from page 15

Catechetical Workshops October - December, 2018

Catechetical workshops were attended by clergy, catechists, teachers fromUkrainian school, students and interested parishioners. The office of ReligiousEducation and Catechesis extends sincere gratitude to all who attended.

SYRACUSE, NY—ST. JOHN THE BAPTIST

(420).Green vestments. Follow the Typikonfor the Postfeast of Pentecost. Scripture readings of the FirstSaturday: Epistle: Romans §Mid-79 [1:7-12].Gospel: Matthew §14 [5:42-48].Sunday, June 16SUNDAY OF ALL SAINTSOur Father and WonderworkerTychon of Amathus, (408-50).Civil Holiday: Father’s DayTone 8. Matins Gospel I.Bright vestments. Typical Antiphonsand Beatitudes.Resurrection Tropar (Tone 8); Troparof All Saints; Glory:/Now: Kondak ofAll Saints. Prokimen, Alleluia Versesand Communion Hymn of All Saints. Scripture readings of the FirstSunday: Epistle: Hebrew §330 [11:32-12:2a].Gospel: Matthew §38 [10:32-33; 37-38;& 19:27-30].

Note: The voluntary Apostles Fast(Petrivka) begins after Vespers thisevening and lasts until June 28th.

Monday, June 17 The Holy Martyrs Manuel, Sabel, andIsmael; Our Venerable FatherHypatius, Hegumen of Ruphenia(446).Bright vestments. Weekday servicefor Monday. Scripture readings of the SecondMonday: Epistle: Romans §83 [2:28-3:18].Gospel: Matthew §19 [6:31-34, 7:9-11].Tuesday, June 18The Holy Martyr Leontius (69-79).Bright vestments. Weekday servicefor Tuesday. Scripture readings of the SecondTuesday: Epistle: Romans §86 [4:4-12].Gospel: Matthew §22 [7:15-21].Wednesday, June 19+The Holy Apostle Jude, Brother of theLord According to the Flesh. Service for June 19. Scripture readings of Apostle Jude: Epistle: Jude §77 [1-10].Gospel: John §Mid-48 [14:21-24].Thursday, June 20The Holy Priest-Martyr Methodius,Bishop of Patara (311). Bright vestments. Weekday service forThursday. Scripture readings of the SecondThursday: Epistle: Romans §89a [5:10-16].Gospel: Matthew §27 [8:23-27].Friday, June 21The Holy Martyr Julian of Tarsus (284-305).Dark vestments. Weekday service forFriday. Scripture readings of the Second Friday:

Epistle: Romans §90 [5:17-6:2].Gospel: Matthew §31 [9:14-17].Saturday, June 22The Holy Priest-Martyr Eusebius,Bishop of Samosata (379-80).Bright vestments. Weekday service forSaturday. Scripture readings of the SecondSaturday: Epistle: Romans §84 [3:19-26].Gospel: Matthew §20 [7:1-8].Sunday, June 232ND SUNDAY AFTER PENTECOSTThe Holy Martyr Agrippina.Tone 1. Matins Gospel II. Bright vestments. Resurrection Servicein Tone 1. Scripture readings of the Second Sunday: Epistle: Romans § Mid-81 [2:10-16].Gospel: Matthew §9 [4:18-23]. !

HISTORIC TRIVIA

by Fr. Ivan Kaszczak, PhD

The first Ukrainian CatholicMetropolitan to set foot onAmerican soil was Metropolitan ofLviv, Andrew Roman Sheptytsky.He sailed on the steamship SSKronprinz Wilhelm from Bremen,Germany on August 16, 1910 andarrived in the United States onAugust 23, 1910 in Hoboken, NJ.He is also the first UkrainianCatholic Metropolitan onCanadian soil. Both MetropolitanSheptytsky and Soter StephenOrtynsky travelled to Montreal,Canada for the EucharisticCongress in October of 1910.

The following few lines give ussome basic information about theMetropolitans of Philadelphia:

BOHACHEVSKY, Constantine –Born in Galicia, Austria (WesternUkraine) and arrived in USA onAugust 14, 1924. On July 10, 1958becomes the first UkrainianCatholic Metropolitan ofPhiladelphia. Dies on January 6,1961. On January 9, 1961Consultors elect Auxiliary BishopJoseph Schmondiuk as administra-tor of Archeparchy.

To be continued.

N.B.: There was a mistake inHistoric Trivia in the last issue ofThe Sower. Metropolitan Borys isthe second Metropolitan to be bornin the United States. BishopSchmondiuk was the first.

mythical ‘Santa Claus’. After his deathSt. Nicholas was buried in the city ofMyra, where he served as bishop. Inthe 11th century the ChristianByzantine Empire temporarily lostcontrol of Asia Minor to the MuslimTurks, as a result of some military set-backs. Fearful that the Turks woulddestroy the relics of St. Nicholas,Italian sailors from Bari sailed to Myraand seized the relics and brought themback to Bari, over the objections of theGreek monks of the church. Theyhave been venerated in the Basilica ofSt. Nicholas in Bari ever since. Sincethat time there has been a continuingcontroversy as to whether the relicswere rescued or stolen, the Italiansclaiming the former and the Turksclaiming the latter with no resolutionin sight!

We had the privilege of celebratingthe Divine Liturgy in the crypt of theBasilica on the very altar under whichthe relics of St. Nicholas are housed.Following the liturgy we took a veryinteresting tour of the old part city ofBari with its unique architecture andculture. We stayed the night a fewmiles from Bari at a beautiful seasidehotel right on the Adriatic Sea. Strongwinds were blowing today and beforeretiring for the evening we spent sometime mesmerized by the waves crash-ing spectacularly onto the rocks alongthe shoreline.

WEDNESDAY, SEPTEMBER 26: Thismorning our pilgrimage neared its endand we began to retrace our stepstowards Rome, the Eternal City. Thewind had diminished overnight andthe warming sun had returned. Alongthe way we stopped at the town ofMugnano del Cardinale to visit theshrine of the final saint on our pilgrim-age: St. Philomena. According to tra-dition, St. Philomena was 13-year oldconsecrated virgin who was martyredfor her faith during the time of the per-secution of Christians by the EmperorDiocletian, in the late 3rd century AD.Her grave was discovered in theCatacombs of St. Priscilla outside ofRome and in 1805 her relics were trans-ferred to the town of Mugnano delCardinale and are venerated there tothis day.

We were met at the shrine by therector, an amiable old priest who is theworldwide head of the Society of St.Philomena. It was inspiring to listen

to the words of this elderly priest whohas happily dedicated almost his entirepriestly life to the spreading of thestory of St. Philomena and devotion toher throughout the world. We cele-brated our final Divine Liturgy on thealtar where the relics of the Saint arevenerated. I’m certain the rectorwould have kept us there all day but wefinally bid him farewell and continuedto Rome arriving at our hotel near theTermini Train Station late in the after-noon. We still had a chance to walkthe short distance to the Colosseumand watch the shadow cast by itsancient stone walls slowly lengthen asthe sun set for another night.

THURSDAY, SEPTEMBER 27: The lastday of our pilgrimage dawned sunnyand warm. On our way to the airportfor our flight back to the United Stateswe visited our final major Roman basil-ica: St Paul’s Outside the Walls, theonly one of the four that stands out-side the ancient Roman walls of thecity.

The basilica was built on the spotthought to be the place of execution ofSt. Paul. The spot quickly became aplace of pilgrimage for early Christiansand the first basilica built there wasconsecrated by Pope Sylvester in 324AD. There were many additions andexpansions over the centuries.Tragically, the Basilica was almost com-pletely destroyed in 1823 by a fire acci-dentally started by a workman repair-ing the roof. So we see that the verysimilar recent fire at the Basilica ofNotre Dame in Paris has a precedentin history! The basilica was rebuiltidentically as it had been and rededi-cated in 1840. This is why the Basilicalooks much newer than the other threemajor basilicas of Rome.

From there we continued the shortdistance to Leonardo da Vinci Airportand reluctantly took leave of theancient and beautiful country of Italy.But besides the many souvenirs weacquired along the way, we also tookwith us the memory of the manychurches and shrines we had visitedduring the last ten days. And especial-ly, we took with us the example of thelives of the saints upon whose relics wehad prayed and through whose inter-cession we had asked God to make usever more holy followers of his Son,Jesus.

Saints of Italy, pray for us! !

In the Footsteps of the Saintscontinued from page 3

In front of the Basilica of St Paul Outside the Walls

page 15, May 26, 2019The Sower

Sunday, May 26SIXTH SUNDAY OF PASCHA - OF THE MANBORN BLINDThe Holy Apostle Carpus, One of theSeventy Disciples.Tone 5. Matins Gospel VIII.Resurrection Tropar (Tone 5); Glory:Kondak of the Man Born Blind; Now:Kondak of Pascha. Prokimen and Alleluiaverses of the Man Born Blind.Communion hymn of Pascha and ofSunday. Dismissal with the Cross.Scripture readings for the Sixth Sunday:Epistle: Acts §38 [16:16-34].Gospel: John §34 [9:1-38].Monday, May 27The Holy Priest-Martyr Therapontus (254-59).

Civil Holiday: Memorial DayPaschal Order. Sunday Tropar (Tone 5);Glory: Kondak of the Man Born Blind;Now: Kondak of Pascha. Prokimen andAlleluia verses of the Man Born Blind.Communion hymn of Pascha and ofSunday. Instead of It is truly right – Irmosof Pascha. Scripture readings for the Sixth Monday:Epistle: Acts §39 [17:1-15].Gospel: John §40 [11:47-56].Tuesday, May 28Our Venerable Father Nicetas, Bishop ofChalcedon (716-40). Paschal Order. Sunday Tropar (Tone 5);Glory: Kondak of the Man Born Blind;Now: Kondak of Pascha. Prokimen andAlleluia verses of the Man Born Blind.Communion hymn of Pascha and ofSunday. Scripture readings for the SixthTuesday:Epistle: Acts §40 [17:19-28].Gospel: John §42 [12:19-36].Wednesday, May 29The Venerable-Martyr Theodosia theVirgin (286-305). Paschal Order. Sunday Tropar (Tone 5);Glory: Kondak of the Man Born Blind;Now: Kondak of Pascha. Prokimen andAlleluia verses of the Man Born Blind.

Communion hymn of Pascha and ofSunday. Instead of It is truly right – Irmosof Pascha. Paschal Dismissal with theCross.Scripture readings for the Apodosis ofPascha:Epistle: Acts §41 [18:22-28].Gospel: John §43 [12:36-47:].

Note: Following the Liturgy, the Shroud isremoved from the altar and taken to itsusual place.In the Evening: Vespers with Vigil.

Thursday, May 30THURSDAY OF THE ASCENSIONOF OUR LORD, GOD AND SAVIORJESUS CHRIST.Our Venerable Father Isaac, Hegumen ofthe Dalmatin Monastery (406-25).

Note: Holy day of obligation. Bright vestments. Festal Service forAscension, including proper Antiphons,Entrance Hymn and Irmos. Instead of Wehave seen the true light…, and May ourmouths be filled… – Be exalted, O God,above the Heavens (until Apodosis ofAscension).Scripture readings for the Feast:Epistle: Acts §1 [1:1-12].Gospel: Luke §114 [24:36-53].

Note: The prayer Heavenly King… is notsaid until Pentecost.After Liturgy: Anointing of the faithfuland distribution of prosfora.

Friday, May 31Post Feast of AscensionThe Holy Apostle Hermas; and the HolyMartyr Hermes (138-61). First Antiphon of the Feast; regular ThirdAntiphon and Entrance Hymn with refrainof the Ascension. Tropar of the Ascension;Glory:/ Now: Kondak of the Ascension;Prokimen, Alleluia verses and CommunionHymn of the Ascension. Instead of It istruly right – Irmos of the Ascension.Scripture readings for the Sixth Friday:Epistle: Acts §42 [19:1-8].Gospel: John §47 [14:1-11].Saturday, June 1

Post-Feast of AscensionThe Holy Martyr Justin the Philosopherand Those with Him (2nd c.). Follow the Typikon for the Post Feast ofAscension (May 31).Scripture readings for the Sixth Saturday:Epistle: Acts §43 [20:7-12].Gospel: John §48 [14:10-21].Sunday, June 2SEVENTH SUNDAY OF PASCHAHoly Fathers of the First Ecumenical Council ofNicaea (325 AD). Post-Feast of Ascension.Our Holy Father Nicephorus theConfessor (829). Tone 6. Matins Gospel X.Bright vestments. First Antiphon of theFeast; regular Third Antiphon andEntrance Hymn with refrain of the Feast.Resurrection Tropar (Tone 6); Tropar ofthe Ascension; Tropar of the Fathers;Glory: Kondak of the Fathers; Now:Kondak of the Ascension. Prokimen andAlleluia verses of the Fathers. CommunionHymn of Sunday and of the Fathers.Instead of It is truly right – Irmos of theAscension. Sunday Dismissal.Scripture readings for the Sunday of theFathers:Epistle: Acts §44 [20:16-18, 28-38].Gospel: John §56 [17:1-13].Monday, June 3Post-Feast of AscensionThe Holy Martyr Lucillianus and Thosewith Him. Follow the Typikon for the Post Feast ofAscension (May 31).Scripture readings for the SeventhMonday: Epistle: Acts §45 [21:8-14].Gospel: John §49 [14:27-15:7].Tuesday, June 4Post-Feast of AscensionOur Holy Father Metrophanes, Patriarchof Constantinople (312-37). Follow the Typikon for the Post Feast ofAscension (May 31).Scripture readings for the SeventhTuesday: Epistle: Acts §46 [21:26-32].Gospel: John §53 [16:2-13].Wednesday, June 5Post-Feast of AscensionThe Holy Priest-Martyr Dorotheus,Bishop of Tyre (361-63); Holy Priest-MartyrCosmas, Presbyter of Armenia (1707).Follow the Typikon for the Post Feast ofAscension (May 31).Scripture readings for the SeventhWednesday: Epistle: Acts §47 [23:1-11].Gospel: John §54 [16:15-23].Thursday, June 6Post-Feast of AscensionOur Venerable Father Bessarion theWonderworker (457-74); the VenerableFather Hilarion the New (845-46). Follow the Typikon for the Post Feast ofAscension (May 31).Scripture readings for the SeventhThursday:Epistle: Acts §48 [25:13-19].Gospel: John §55 [16:23-33].Friday, June 7Apodosis of AscensionThe Holy Priest-Martyr Theodotus ofAncyra (284-305).Follow the Typikon for the Post Feast ofAscension (May 31).Scripture readings for the Seventh Friday:Epistle: Acts §50 [27:1-44].Gospel: John §57 [17:18-26].Saturday, June 8All Souls SaturdayThe Transfer of the Holy Relics of theHoly Great Martyr Theodore Tyro.Dark vestments. Services for the All SoulsSaturday (See Typikon for the MeatfareSaturday), including Typical Antiphons. Reading for the All Souls Saturday:Epistle: Acts §51 [28:1-31].Gospel: John §67 [21:15-25].

Note: Panakhyda with general commemo-ration of the deceased is celebrated follow-ing the Ambon Prayer, beginning with theTropar So duchy pravednykh. Followingthe “Amen” of the Exclamation, the cele-brant returns to the Ambon from which heimparts the Final Blessing and theDismissal proper to the Divine Liturgy.Close with Vichnaya Pam’yat.

In the Evening: Vespers with Vigil.Sunday, June 9THE EIGHTH SUNDAY OF PASCHAHOLY AND GLORIOUS PENTE-COSTOur Holy Father Cyril, Archbishop ofAlexandria (444).Green Vestments (throughout the week).Festal Service for Pentecost, includingproper Antiphons, Entrance Hymn andIrmos. Instead of Trisagion – All you whohave been baptized (this day only).Scripture readings for the PentecostSunday:Epistle: Acts §3 [2:1-11].Gospel: John §27 [7:37-52; 8:12].

After the Liturgy: Anointing of the faith-ful and distribution of prosfora.In the evening: Vespers with the KneelingPrayers.Note: There is no fasting this week.

Monday, June 10MONDAY OF THE HOLY SPIRITThe Holy Priest-Martyr Timothy, Bishopof Prussa (361-63). Green vestments. After Blessed is theKingdom…, sing Heavenly King whilekneeling before the altar. First Antiphonof Pentecost; regular Third Antiphon withrefrain of the Second Antiphon ofPentecost, O Gracious Comforter save uswho sing to You. Alleluia. Entrance Hymnwith refrain of the Pentecost Monday.Tropar of Pentecost; Glory:/Now: Kondakof Pentecost; Prokimen, Alleluia versesand Communion hymn of Pentecost.Instead of It is truly right – Irmos ofPentecost.Scripture readings of Pentecost Monday: Epistle: Ephesians §229 [5:8b-19].Gospel: Matthew §75 [18:10-20].Tuesday, June 11Post-feast of Pentecost+The Holy Apostles Bartholomew andBarnabas.Green vestments. First Antiphon ofPentecost; regular Third Antiphon withrefrain of the Second Antiphon ofPentecost, O Gracious Comforter save uswho sing to You,. Alleluia. Tropar ofPentecost; Tropar of the Holy Apostles;Glory: Kondak of the Holy Apostles; NowKondak of Pentecost; Prokimen, AlleluiaVerses and Communion Hymn ofPentecost and of the Saints. Instead of Itis truly right – Irmos of Pentecost.Scripture readings of the Saints: Epistle: Acts §28 [11:19-30].Gospel: Luke §51 [10:16-21].Wednesday, June 12Post-feast of PentecostOur Venerable Father Onuphrius theGreat (c. 337); Our Venerable Father Peterof Athos (892).Antiphon of Pentecost, O GraciousComforter save us who sing to You,.Alleluia. Tropar of Pentecost; Glory:/NowKondak of Pentecost; Prokimen, AlleluiaVerses and Communion Hymn ofPentecost. Instead of It is truly right –Irmos of Pentecost.Scripture readings of the First Wednesday: Epistle: Romans §80 [1:18-27].Gospel: Matthew §12 [5:20-26].Thursday, June 13 Post-feast of PentecostThe Holy Martyr Aquilina (286-305); theHoly Triphillius, Bishop of Leucosia(Nicosia) on Cyprus (343). Green vestments. Follow the Typikon forthe Postfeast of Pentecost. Scripture readings of the First Thursday: Epistle: Romans §81 [1:28-2:9].Gospel: Matthew §13 [5:27-32].Friday, June 14Post-feast of PentecostThe Holy Prophet Elisha (9th c. BC); OurFather among the Saints Methodius,Patriarch of Constantinople (847). Green vestments. Follow the Typikon forthe Postfeast of Pentecost. Scripture readings of the First Friday: Epistle: Romans §82 [2:14-29].Gospel: Matthew §14 [5:33-41].Saturday, June 15Apodosis of PentecostThe Holy Prophet Amos (8th c. BC); theVenerable Jerome, Presbyter of Stridonium

TYPIKONOfficial Eparchial - Arranged by Fr. Taras Chaparin

REMEMBER OUR DECEASED PRIESTS AND RELIGIOUSJune 1, 1913†Father Jerome BaryshJune 1, 1982†Sister Athanasius Galac, OSBMJune 1, 2010†Father Paul Guthrie, OFMJune 2, 1984†Monsignor Russell DanylchukJune 4, 1947†Father Vladimir UlanitzkyJune 4, 1992†Father John OryshkewychJune 5, 1987†Father John ChervinskyJune 7, 1981†Father Volodymyr Gavlich, OSBMJune 7, 1990†Father George Canon DubitskyJune 7, 2009†Father John A. Canon RopkeJune 8, 1960†Father John ZradaJune 8, 1998†Father Joseph ChernushinJune 8, 2013†Father Bohdan OstapowychJune 9, 1998†Sister Veronica Hanich, OSBMJune 12, 1997†Sister Dionysia Pedelisky, SSMIJune 13, 1964†Father Savyn DurbakJune 13, 1977†Father Stanislav DashoJune 14, 1974†Father George MencinskyJune 14, 1981†Father John PaykoszJune 15, 1969†Father Michael KulynychJune 15, 1986†Father Stephen Shawel, CSsRJune 16, 1989†Father Basil JaremakJune 16, 2014†Father Boris DukeleyJune 17, 1924†Father Philemon KysilowskyJune 17, 1982

†Father Demetrius Byblow, CSsRJune 18, 1939†Father Leo SembratowychJune 18, 1966†Monsignor Peter SmykJune 18, 1972†Father Andrew TreshnewskyJune 18, 1990†Sister Constance Elik, OSBMJune 19, 1967†Sister Lawrence Dzumaga, SSMIJune 20, 1978†Father Vladimir KorchynskyJune 21, 1934†Father Michael Guryansky†Father Marian Stankanynec, OSBMJune 21, 1952†Father Myron DanilovichJune 21, 1971†Father John ZukJune 22, 1960†Sister Theodora Bociurkiw, OSBMJune 22, 1990†Sister Apolonia Urban, OSBMJune 23, 1918†Father Zachary OrunJune 23, 1923†Father John DanilowichJune 24, 1968†Father Stephen MalaniakJune 25, 1976†Father Joseph SkulskyJune 25, 1988†Sister Hilary Tokay, OSBMJune 26, 1980†Monsignor Michael BochnewichJune 26, 1984†Father Nicholas FisanickJune 27, 1928†Sister Isidore Miklos, OSBMJune 27, 1963†Father John LucyshynJune 27, !987†Father Joseph ZakrewskyJune 27, 1990†Sister Sophia Tharsilla Arkatin,OSBMJune 29, 1972†Bishop John Stock

PLEASE PRAY FOR VOCATIONS DAILY CONTINUED ON PAGE 14

page 16, May 26, 2019 The Sower

SISTERS SERVANTSOF MARY IMMACULATE

and BISHOP PAUL CHOMNYCKY, OSBM

invite you to:

WITH HIS GRACEMetropolitan ArchbishopBORYS GUDZIAKand bishops of the Ukrainian and Byzantine (Ruthenian) Catholic Churches in the United States

RESPONDING WITH THE “HEART”as did Mary and Josaphata

Sisters Servants of Mary Immaculate150 Sisters Servants Ln., Sloatsburg, NY 10974

845-753-2840 * ssminy@aol.com

THE 65TH HOLY DORMITIONPILGRIMAGE

August 10-11, 2019