МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«УНІВЕРСИТЕТ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ»

СИРОТА ВАДИМ СЕРГІЙОВИЧ

УДК 336.71:[005.338.124.4] (477)

ФУНКЦІОНАЛЬНІ ТА ІНСТИТУЦІЙНІ АСПЕКТИ

АНТИКРИЗОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В БАНКІВСЬКИХ

УСТАНОВАХ УКРАЇНИ

Спеціальність 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ – 2015

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державному вищому навчальному закладі «Університет

банківської справи»

Науковий керівник: доктор технічних наук, професор

Дмитров Сергій Олегович, директор з фінансового моніторингу

ПУАТ «ФІДОБАНК»

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Вовк Вікторія Яківна, Харківський національний університет

внутрішніх справ Міністерства внутрішніх

справ України,

професор кафедри економіки та фінансів

кандидат економічних наук

Версаль Наталія Іванівна,

Київський національний університет

імені Тараса Шевченка,

доцент кафедри банківської справи

Захист відбудеться «21» грудня 2015 року о 13 год. 00 хв. на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.883.01 в Державному вищому навчальному

закладі «Університет банківської справи» за адресою: 04070, м. Київ, вул.

Андріївська, 1, ауд. 205.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державного вищого

навчального закладу «Університет банківської справи» за адресою: 04119, м.

Київ, вул. Білоруська, 17.

Автореферат розіслано «19» листопада 2015року.

В. о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради,

доктор економічних наук, професор О. О. Лапко

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Розвиток економіки безпосередньо

залежить від стану банківського сектору, фінансування та обслуговування

підприємств банківськими установами. Необхідною передумовою цього є

забезпечення стабільного фінансового стану банків, що є основним завданням

як їх власників, так і регулятора банківського сектору. Також слід наголосити

на неспроможності повноцінного функціонування економіки держави без

кредитної підтримки банків та на негативних соціальних ефектах при

виникненні системної банківської кризи, проявом якої є неплатоспроможність

великої кількості банків.

У період перед кризовими явищами 2008-2009 років відбувалася

прискорена інтеграція банківського сектору України у світовий фінансовий

ринок, зокрема внаслідок збільшення присутності іноземного капіталу та

активного залучення ресурсів на міжнародних ринках капіталу. Така ситуація

зумовила виникнення специфічних та нових для банківського ринку України

ризиків банківської діяльності, які проявилися у подальшому під час кризи.

Суттєвим чинником виникнення та зростання масштабів кризових явищ у

вітчизняному банківському секторі став низький рівень корпоративного

управління в банківських установах, що виявилося у надмірному кредитуванні

пов’язаних з власниками банків структур та неналежній оцінці ризиків

діяльності.

Унаслідок банківської кризи 2008-2009 років чітко проявилося

протиріччя між необхідністю антикризового підходу до управління

банківськими установами та відсутністю комплексних і сучасних методик

профілактики та подолання кризових явищ. Циклічність економічних процесів,

зокрема періодичне виникнення криз у функціонуванні банківського сектору,

виносить на перший план потребу в усуненні вищезазначеного протиріччя.

Теоретичні аспекти кризи у діяльності банківських установ досліджені

багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими, серед яких Г. Багратян,

О. Барановський, В. Джулай, О. Другов, Р. Слав’юк, О. Чуб, Е. Деміргук-

Кунтом, І. Детражіа, П. Кругманом, Г. Мінскі. Питанню забезпечення

фінансової стійкості та стабільності як окремого банку, так і банківської

системи, приділяли увагу такі вчені, як Г. Азаренкова, О. Вовчак, О. Дзюблюк,

А. Кузнєцова, Н. Шелудько та інші.

Проблематикою організації ефективного антикризового управління

банками та банківською системою займалися як вітчизняні вчені, серед яких

Н. Гребеник, Г. Карчева, В. Вовк, Н. Версаль, В. Коваленко, О. Крухмаль,

В. Міщенко, К. Раєвський, Т. Смовженко, так і зарубіжні вчені А. Грязнова,

Ф. Мишкін, А. Муричев, О. Тавасієв, Г. Шиназі.

Віддаючи належне науковим напрацюванням вітчизняних та зарубіжних

дослідників, на погляд автора, питання антикризового менеджменту

банківських установ залишаються недостатньо розробленими як в

теоретичному, так і у практичному аспектах. Першочергового вирішення

потребують питання систематизації організації та прикладного застосування

2

процедур та інструментарію антикризового менеджменту банку. Необхідність

поглиблення теоретико-методологічних засад і розроблення рекомендацій щодо

удосконалення антикризового управління банківськими установами зумовили

вибір теми дисертаційної роботи, її мету, структуру та завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація

відповідає тематичній спрямованості наукових досліджень, які здійснюються в

Національному інституті стратегічних досліджень в рамках науково-дослідної

роботи «Формування економічної політики України в умовах ризиків

фінансово-економічної кризи» (номер державної реєстрації 0112U000835), в

якій автором виявлено причини та форми прояву банківської кризи в Україні у

2008-2009 роках, антикризових заходів у банках України та роль держави у

зазначених процесах.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є

поглиблення теоретико-методичних засад та розроблення практичних

рекомендацій щодо удосконалення антикризового менеджменту в банківських

установах України.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

– уточнити сутність та обґрунтувати економічний зміст понять «банківська

криза» та «антикризовий менеджмент в банківських установах»;

– поглибити теоретичні засади антикризового менеджменту банківських

установ, охарактеризувати його основні функціональні та інституційні аспекти;

– визначити основні передумови, форми прояву та наслідки впливу

кризових явищ 2008-2009 років на банківський сектор України;

– здійснити групування вітчизняних банків за критерієм диференціації

причин, форм прояву та наслідків кризових явищ, характерних для кожної

визначеної групи банків, та зробити порівняльний аналіз таких груп банків;

– виявити особливості застосування інструментарію антикризового

менеджменту в банках України;

– удосконалити інструментарій антикризового менеджменту банківських

установ на базі застосування процедури реалізації антикризових заходів;

– розробити пропозиції з організації функціонування санаційної установи

для роботи з проблемними активами в Україні;

– розвинути науково-практичні підходи до використання комунікаційної

політики як інструменту антикризового менеджменту банку.

Об’єктом дослідження є процеси антикризового менеджменту в

банківських установах України.

Предмет дослідження становлять функціональні та інституційні аспекти

антикризового менеджменту в банківських установах.

Методи дослідження. Для досягнення мети дослідження та розв’язання

поставлених у роботі завдань використовувалися загальнонаукові та специфічні

методи наукового дослідження: діалектичний метод (під час уточнення

економічного змісту понять і термінів); індукції та дедукції (під час

дослідження теоретичних засад антикризового менеджменту в банківських

установах); аналогії та порівняння (під час проведення порівняльного аналізу

банків, згрупованих відповідно до особливостей реалізації антикризових

3

заходів); економічного та статистичного аналізу (для оцінки впливу кризи 2008-

2009 років на банківський сектор України); експертних оцінок (при

використанні рекомендованих значень коефіцієнтів під час ранньої

ідентифікації кризового стану банку за допомогою коефіцієнтного аналізу);

наукового абстрагування (для розроблення процедури антикризового

менеджменту банківських установ та обґрунтування підходів до оцінки її

ефективності).

Інформаційну базу дисертаційної роботи становлять законодавчі та

нормативно-правові акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України,

методичні та інструктивні матеріали, статистичні дані Національного банку

України, Асоціації українських банків, звітно-аналітична інформація Світового

банку, офіційна інформація Міжнародного валютного фонду; фінансова і

статистична звітність банківських установ, а також періодичні друковані та

електронні видання, матеріали конференцій, наукові дослідження та праці

зарубіжнихі вітчизняних вчених.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в поглибленні

теоретичних засад та розвитку науково-методичних підходів до

функціональних та інституційних аспектів антикризового менеджменту в

банківських установах.

Досягнення поставленої мети і вирішення зазначених вище завдань дали

змогу отримати результати, наукова новизна яких полягає у такому:

удосконалено: – процедуру реалізації антикризових заходів, яка, на відміну від

існуючих, комплексно інтегрує у собі низку функціональних та інституційних

аспектів антикризового менеджменту, зокрема поєднує операційні заходи з

підтримки ліквідності, покращення якості активів та докапіталізації (ядро

процедури), котрі реалізуються у визначеній послідовності, з аналітичними

інструментами (стрес-тестування, оцінка ефективності застосування процедури,

SWOT-аналіз). Одночасне використання зазначеного функціонального

інструментарію у визначеній автором послідовності з урахуванням

інституційних аспектів (виконання регулятором функцій «кредитора останньої

інстанції», створення за участі держави санаційної установи та ін.)

мінімізуватиме негативні наслідки виникнення кризових явищ, створюватиме

превентивний механізм запобігання кризи у майбутньому;

– розкриття економічного змісту понять «банківська криза», яке, на

відміну від існуючих, інтегрує у собі функціональні (забезпечення достатнього

рівня ліквідності, погіршення якості активів) та інституційні (неефективність

банківського регулювання та нагляду, системи страхування депозитів) аспекти,

та «антикризовий менеджмент в банківських установах», яке, на відміну від

традиційних, виокремлює необхідність подолання негативних наслідків з

мінімальними затратами шляхом комбінації форм інституційного впливу та

заходів організаційного та фінансово-економічного характеру, що дає змогу

більш комплексно ідентифікувати всі причини виникнення кризи для реалізації

адекватних антикризових заходів;

4

– теоретико-методичні засади антикризової комунікаційної політики

банку за рахунок виокремлення каналів комунікації, цільових аудиторій;

особливостей застосування інструментів «комунікації з інвесторами» та

«комунікації з державними структурами», використання репутаційного

рейтингу банку, орієнтованого на експертне середовище. Це сприятиме

відновленню довіри до банку серед його контрагентів, особливо на

міжбанківському ринку, та забезпечить протидію неконтрольованому

зниженню обсягу ресурсної бази банківської установи;

набуло подальшого розвитку:

– методичний підхід до управління проблемними активами банку, що

базується на активному використанні для роботи з проблемними кредитами

санаційної установи, з огляду на виокремлення таких основних характеристик:

купівля санаційною установою проблемної заборгованості з дисконтом (його

розмір коригується), обов’язковість зворотного викупу активів банками,

формування ресурсної бази санаційної установи шляхом залучення коштів

інвесторів на відкритому ринку. Використання запропонованого підходу

знизить обсяг проблемних кредитів банків, зменшить рівень «морального

ризику» та знизить потенційні прямі витрати держави;

– порядок застосування механізмів антикризового управління у

банківських установах у частині визначення етапів реалізації антикризових

заходів (превентивний, виникнення кризового стану, активної протидії

поширенню кризи) залежно від основних форм кризового стану та відповідного

набору інструментів антикризового менеджменту, що застосовуються для

подолання кризи. Це сприятиме реалізації антикризових заходів, адекватних

причинам виникнення та ступеню поширення кризових явищ у діяльності

банку;

– обґрунтування специфіки застосування антикризових інструментів

залежно від бізнес-моделей банківських установ, особливостей їх

корпоративного управління, що виявилося у виокремленні визначених автором

груп банків. Така диференціація дає змогу більш детально визначити причини

виникнення, форми прояву та наслідки кризових явищ у банківських установах

з метою підвищення ефективності застосування інструментів антикризового

менеджменту.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що

запропоновані наукові висновки та розроблені в ході дослідження рекомендації

доведені до конкретних пропозицій, які використані в практичній діяльності

банківських установ.

Матеріали дисертаційного дослідження, зокрема аналітичні оцінки

механізмів функціонування спеціалізованих установ по роботі з проблемними

активами та практичних аспектів реалізації антикризової комунікаційної

політики банку, були використані Центром наукових досліджень

Національного банку України під час розроблення Стратегії розвитку

банківської системи України до 2020 року (довідка № 53-017/30477 від

16.06.2014).

5

Запропоновану в роботі процедуру визначення вартості кредитів

корпоративним клієнтам та фізичним особам використано ПУАТ

«ФІДОБАНК» для розроблення внутрішньої нормативної бази банку, що

регулює операції з проблемною заборгованістю (довідка № 6-1-1/12 від

02.11.2013).

Результати дослідження впроваджено в навчальний процес

Національного університету «Києво-Могилянська академія» та використано для

підготовки навчально-методичного забезпечення з дисципліни «Управління

фінансовою санацією підприємства» для студентів магістерської програми

«Фінанси і кредит» (довідка № 12/791 від 06.06.2014).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним

завершеним науковим дослідженням. Наукові положення, розробки,

результати, висновки та рекомендації, що виносяться на захист, одержані

автором самостійно. Особистий внесок у працях, опублікованих у

співавторстві, зазначено у списку використаних джерел.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження

обговорювалися й отримали схвальні відгуки на міжнародних та

всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема на: ІХ Міжнародній

науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених

«Шевченківська весна 2011: Економіка» Київський національний університет

імені Тараса Шевченка (м. Київ, 2011 р.), І Науково-практичній конференції

студентів, аспірантів та молодих учених «Проблеми забезпечення ефективного

функціонування та стабільного розвитку банківської системи України» (м.

Київ, 2011 р.), VI Міжнародній науково-практичній конференції «Банківська

система України в умовах глобалізації фінансових ринків» (м. Черкаси, 2011

р.), ХVI Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми і

перспективи розвитку банківської системи України» (м. Суми, 2013 р.), Х

Всеукраїнській науково-практичній конференції «Світові тенденції та

перспективи розвитку фінансової системи України» (м. Київ, 2013 р.).

Публікації. За результатами проведеного дослідження опубліковано 14

наукових праць загальним обсягом 5,7 д.а., з них – 8 наукових статей

опубліковано у фахових виданнях (4,5 д.а.), зокрема 7 одноосібних; 1 стаття – в

міжнародному фаховому виданні (0,5 д. а) та 5 тез доповідей у збірниках

матеріалів наукових конференцій.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох

розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг

дисертації – 251 сторінка, у тому числі основного тексту – 184 сторінки. Робота

містить 33 таблиці і 14 рисунків, 10 додатків. Список використаної літератури

налічує 217 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету,

завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну і

практичне значення отриманих результатів.

6

У розділі 1 «Теоретико-методологічні засади антикризового

менеджменту банку» проведено науковий аналіз сутності та обґрунтовано

економічний зміст понять «банківська криза» та «антикризовий менеджмент в

банківських установах», розкрито роль антикризового менеджменту як

специфічного напряму управління та розглянуто сучасні науково-методичні

підходи до організації антикризового менеджменту банківських установ.

Під час розкриття змісту поняття «банківська криза» робиться акцент на

його функціональних та інституційних аспектах, необхідності його аналізу як з

позицій макрорівня, так і рівня окремої банківської установи. Визначення

«антикризовий менеджмент в банківських установах», на відміну від існуючих,

відображає комбінацію форм інституційного впливу та заходів організаційного

та фінансово-економічного характеру, робить наголос на необхідності

превентивних заходів.

При цьому у роботі наголошено на різному економічному змісті категорій

«ризик-менеджмент» та «антикризове управління банківською установою».

Ризик-менеджмент виступає діяльністю, що використовує комплекс

різноманітних методів управління банківськими ризиками (методи

ідентифікації, оцінки, управлінського впливу та контролінгу). Антикризове

управління банку визначає механізм подолання наслідків реалізації зазначених

ризиків та неефективного управління ними.

На основі узагальнення теоретичних досліджень можна виокремити

наявність функціональних (забезпечують реалізацію конкретних антикризових

заходів на рівні окремої банківської установи з використанням інструментів,

доступних управлінському персоналу та акціонерам банку) та інституційних

(передбачає необхідність врахування чинників регуляторного середовища та

ринкових інститутів під час реалізації антикризових заходів) аспектів

антикризового управління банківською установою.

Під час дослідження функціональної складової антикризового управління

банківськими установами у центрі уваги перебувають такі інструменти:

аналітичні методи прогнозування та планування (стрес-тестування основних

ризиків, плани антикризового управління); організаційно-управлінські

інструменти (оптимізація витрат, аутсорсинг окремих видів діяльності);

інструменти покращення ліквідності (пролонгація строкових ресурсів,

обмеження строковості розміщення активів), управління проблемними

активами (реструктуризація заборгованості, продаж кредитів) та докапіталізації

(збільшення статутного капіталу, залучення субординованого капіталу).

Дослідження інституційної складової антикризового управління

банківськими установами базується на аналізі особливостей та наслідків

регулювання банківського сектору (система страхування (гарантування)

депозитів; виведення регулятором неплатоспроможних банків з ринку, зокрема

шляхом призначення тимчасової адміністрації); ринкового середовища

(інститут «ринкової дисципліни»; структура фінансово-банківської системи,

зокрема наявність інституційних інвесторів на ньому); заходів з підтримки

ресурсної бази (виконання регулятором функції кредитора останньої інстанції;

мораторій на задоволення вимог кредиторів); механізмів роботи з проблемними

7

активами (належний юридичний захист прав кредиторів; створення за участі

держави спеціалізованої установи для роботи з проблемними активами);

способів забезпечення належного рівня капіталізації банківського сектору

(рекапіталізація за рахунок державних коштів).

Основні методологічні підходи українських дослідників до вивчення

антикризового управління банківськими установами охоплюють тільки окремі

аспекти такого виду діяльності (управління проблемними активами,

докапіталізація). На перший план виходить потреба у комплексному та

системному підході до аналізу антикризового управління банківською

установою з одночасним врахуванням його функціональних та інституційних

аспектів.

У другому розділі «Особливості реалізації антикризових заходів в

банківських установах України» проаналізовано функціональні та

інституційні аспекти антикризового менеджменту в банківських установах

України на прикладі застосування його специфічних інструментів під час

кризових явищ у 2008-2009 роках.

Основними передумовами виникнення банківської кризи у 2008-2009

роках стали як недосконалість української економіки (незавершеність

структурних реформ, значний рівень монополізації), так і чинники розвитку

банківського сектору (неконтрольоване зростання заборгованості перед

нерезидентами в іноземній валюті, надмірна кредитна експансія у

передкризовий період та ін.). Формами прояву цієї кризи стали масовий

неконтрольований відтік депозитних коштів із рахунків у банківських

установах; зростання обсягів проблемної заборгованості; зниження рівня

капіталізації банків через необхідність доформування резервів та покриття

збитків. Активне застосування таких інституційних механізмів, як виконання

регулятором функції кредитора останньої інстанції (обсяг кредитів

рефінансування за 2009 рік збільшився на 25,4 млрд. грн. або на 42 %),

рекапіталізація окремих банків за рахунок державних коштів (ПАТ «АКБ

«Київ», ПАТ «РОДОВІД БАНК», ПАТ «АБ «Укргазбанк» на загальну суму 25,8

млрд. грн.) пояснюється концентрацією основних ризиків банківського сектору

України у банках 1-2 групи, які суттєво впливають на стан розрахунків

банківського сектору та мають значні зобов’язання перед кредиторами.

Особливістю антикризових заходів на інституційному рівні у 2008-2009

роках стала переважна орієнтація на протидію неконтрольованому відтоку

коштів вкладників з банківських установ. Слід виокремити збільшення

гарантованої суми відшкодування вкладів системою страхування депозитів до

150 тис. грн., запровадження тимчасового мораторію на задоволення вимог

кредиторів.

Структура фінансового і банківського секторів, зокрема ступінь

присутності іноземного капіталу та наявність на ньому інституційних

інвесторів, впливає на здатність виконувати вимоги щодо докапіталізації.

Характерною рисою антикризових заходів банків з іноземним капіталом у 2008-

2009 роках стала докапіталізація за рахунок коштів материнських структур, що

дозволило уникнути призначення тимчасових адміністрацій у зазначених

8

банках. У випадку відмови від збільшення власного капіталу іноземні

банківські групи залишали ринок шляхом продажу банків. Одним із основних

наслідків кризи 2008-2009 років для банківського сектору України стало

суттєве зниження частки іноземного капіталу (переважно з країн Європи) у

власному капіталі банківських установ з 46,2 % до 29,2 %.

У 2008-2009 роках регулятор банківського сектору активно вносив зміни

до нормативної бази, що регламентує порядок розрахунку регулятивного

капіталу, юридичні механізми стягнення проблемної заборгованості,

особливості застосування механізмів підтримки ліквідності банків та виконання

ними зобов’язань перед вкладниками та іншими кредиторами.

Найбільш ефективними інституційними механізмами реалізації

антикризових заходів стало збільшення гарантованої суми відшкодування

вкладів системою страхування депозитів, запровадження мораторію на

задоволення вимог кредиторів та активне надання регулятором кредитів

рефінансування. Невисоку ефективність продемонструвала процедура

тимчасової адміністрації у банківських установах, система захисту прав

кредиторів та рекапіталізація банків за рахунок державних коштів.

Функціональний аспект антикризового управління банківськими

установами досліджується на прикладі таких груп банківських установ: Група А

– банки з національним капіталом, які з мінімальними втратами подолали

кризові явища у 2008-2009 роках (ПАТ КБ «Приват Банк», ПАТ «ПУМБ»);

Група Б – банки з національним капіталом, які самостійно не впоралися з

кризою у 2008-2009 роках (ПАТ «Промінвестбанк», АБ «Укргазбанк»); Група В

– банки з іноземним капіталом (АТ «Райффайзен Банк Аваль»,

ПАТ «УкрСиббанк», АТ «Сбербанк Росії»). Результат аналізу окремих

показників діяльності у розрізі вищевказаних груп наведено у таблиці 1.

Таблиця 1

Основні показники діяльності окремих груп банківських установ під час кризи

2008-2009 років, млрд. грн.

Кредити

Співвідношення

залучених коштів

юридичних та

фізичних осіб та

наданих кредитів, %

Обсяг

резервів

Фінансовий

результат

Власний

капітал

За станом 01.01.2009

Група А 113 72 10,4 1,63 15,6

Група Б 71 66 4,6 0,4 8,6

Група В 165 37 9,8 1,9 23,1

За станом 01.01.2010

Група А 114 60 17,8 -0,14 16,4

Група Б 67 53 17,9 -15,7 11,7

Група В 184 35 30,5 -7,47 18,7

За станом 01.01.2013

Група А 156 91 34,5 1,96 26

Група Б 61 50 17,2 1,3 17,5

Група В 111 80 27,8 0,94 24 Джерело: розраховано автором на основі публічної фінансової звітності банків

9

За результатами аналізу показників таких банків можна відзначити

накопичення дисбалансів в управлінні активами та пасивами за строками і

обсягами, збільшення витрат на формування резервів через погіршення якості

активів, потребу у докапіталізації.

Крім спільних для зазначених груп банків заходів з оптимізації витрат,

ними активно застосовувалися заходи щодо забезпечення належного рівня

ліквідності (пролонгація депозитів, реструктуризація заборгованості перед

нерезидентами). Банківські установи Групи А та Групи Б зазнали суттєвого

відтоку коштів у 2009 році (16 % та 23 % коштів клієнтів відповідно).

Механізмом подолання такого явища, крім вищевказаних інструментів

управління ліквідністю, стало залучення кредитів рефінансування від

регулятора.

Інструменти управління проблемними активами та наслідки їх

використання для зазначених груп банків тотожні аналогам, що

застосовувалися іншими банківськими установами. Українські банки за період з

жовтня 2008 року по липень 2010 року провели реструктуризацію майже 188

тисяч діючих кредитних угод на загальну суму 221 млрд. грн. (майже третина

від кредитної заборгованості перед банківським сектором України).

Колекторським компаніям було продано приблизно 10 % від проблемної

заборгованості вітчизняного банківського сектору. Досліджуючи особливості

роботи з простроченими кредитами цих груп банків, слід відзначити, що банки

групи А були найбільш ефективними у стягненні проблемної заборгованості у

судовому порядку. Банки групи Б були обмежені у виборі інструментарію для

роботи з проблемними кредитами, тому в основному застосовували

реструктуризацію. Для банків групи В характерною рисою роботи з

проблемними кредитами стала неефективність юридичних механізмів

стягнення та активний продаж таких кредитів колекторам та іншим

спеціалізованим установам з фіксацією збитків.

Подолання збитків, зумовлених стрімким зростанням обсягу проблемних

кредитів, відбувалося за рахунок докапіталізації, переважно шляхом

збільшення статутного капіталу. Зокрема, у 2009 році банки Групи Б, що

понесли найбільші збитки серед досліджуваних груп банків (їх збиток у цьому

періоді становив 15,7 млрд. грн.), збільшили статутний капітал майже у 20

разів. Аналізуючи особливості проведення докапіталізації зазначеними групами

банків, варто наголосити, що інтегрованість у потужні промислово-фінансові

групи стала конкурентною перевагою банків Групи А, у їх акціонерів вистачило

коштів для докапіталізації. Недостатність у акціонерів банків Групи Б коштів

для докапіталізації стало причиною продажу банківських установ новому

інвестору. Характерною рисою до капіталізації банків Групи В стала суттєва

підтримка материнських структур під час її проведення.

Найбільший ефект отримано банківськими установами у 2008-2009 році

від заходів з оптимізації витрат (скорочення персоналу, зменшення мережі

філій та відділень) та управління ліквідністю. Робота з проблемними активами

зазначених груп банків не характеризувалася високою ефективністю, що

зумовило у подальшому додаткову потребу у збільшенні капіталу цих

10

банківських установ.

Спостерігається своєрідний «статус-кво» при оцінці функціональних та

інституційних аспектів антикризового управління банком: під час кризи

керівництво банківської установи комбінує різноманітні механізми подолання

негативних явищ, що є доступними на їх рівні, з урахуванням чинного

законодавства та загального стану банківського сектору. За результатами

банківської кризи 2008-2009 років можна констатувати обмеженість банків в

інструментарії забезпечення належного рівня ліквідності, фактично невирішене

питання значного обсягу проблемної заборгованості у банківських установах та

недостатність рівня їх власного капіталу.

У третьому розділі «Основні напрями вдосконалення функціональних

та інституційних аспектів антикризового менеджменту в банківських установах України» удосконалено методичні підходи до антикризового

управління банками: запропоновано до застосування процедуру антикризового

менеджменту банківських установ, оновлений механізм функціонування

спеціалізованої установи для роботи з проблемними кредитами, виокремлено

особливості антикризової комунікаційної політики.

Залежно від першоджерел виникнення кризи та ступеня впливу кризових

явищ на діяльність банківської установи, слід виокремити певні етапи реалізації

антикризових заходів: превентивний, виникнення кризового стану, активної

протидії поширенню кризи. З урахуванням цього та необхідності комбінування

функціональних та інституційних аспектів при реалізації антикризових заходів

доцільно використовувати удосконалену процедуру антикризового управління

банківськими установами (рис. 1).

Рис. 1 Схематичне відображення процедури реалізації антикризового

менеджменту в банківських установах Джерело: розроблено автором

Визначальними характеристиками зазначеної процедури є необхідність

11

дотримання чіткої послідовності реалізації антикризових заходів (від

першочергового вирішення проблеми недостатньої ліквідності до забезпечення

належного рівня капіталізації як кінцевої мети впровадження вищезазначених

заходів) та високий ступінь її адаптованості до зміни внутрішніх та зовнішніх

умов діяльності банку. Також варто виокремити такі особливості зазначеної

процедури: розподіл конкретних інструментів та механізмів банківської

діяльності у межах тематичних блоків; швидка та адекватна реакція на зміни

внутрішніх та зовнішніх умов діяльності банку; наявність у банківської

установи достатнього обсягу ресурсів для забезпечення реалізації антикризових

заходів, налагоджена взаємодія з регулятором банківського сектору у випадку

недостатності таких ресурсів.

Аналіз ефективності зазначеної процедури базується на дослідженні

співвідношення розрахункової величини витрат на реалізацію антикризових

заходів, зокрема витрат на доформування резервів через погіршення якості

активів, залучення депозитів за підвищеними процентними ставками, витрат на

реалізацію антикризових комунікаційних заходів, та наявних фінансових

ресурсів акціонерів, під якими варто розуміти наявні у них вільні кошти, що

можуть бути спрямовані на докапіталізацію банку, збільшення ресурсної бази

банку з метою усунення дефіциту ліквідності у короткостроковому періоді та

активізацію операційної діяльності, що забезпечить одержання прибутку.

Робота банківської установи з проблемними кредитами має містити ряд

етапів: діагностика і рання ідентифікація проблем з обслуговуванням кредиту;

функціональний розподіл обов’язків при стягненні проблемної заборгованості;

застосування конкретних механізмів роботи з проблемними кредитами

(реструктуризація, стягнення заборгованості у судовому порядку); оцінка

ефективності реалізованих заходів.

У цьому контексті на особливу увагу заслуговує питання вдосконалення

механізмів роботи з проблемними кредитами банків, зокрема санаційної

установи для роботи з проблемною заборгованістю. Ця установа у своїй

діяльності дотримується певних базових принципів. Принцип оперативності

зумовлений необхідністю швидкого прийняття рішення про застосування та

реалізацію певного механізму у зв’язку з втратою вартості активів та потребою

у формуванні резервів через довгий термін перебування поганих активів на

балансі. Мінімізація витрат та забезпечення конкурентного середовища при

виборі варіанту роботи з проблемними активами враховують потребу в

обмеженні максимально допустимого рівня збитків банківських установ.

З метою підвищення ефективності роботи банківських установ України з

проблемними активами автором запропоновано власний механізм

функціонування санаційної установи. Санаційна установа купує з дисконтом

проблемну заборгованість у банках на умовах обов'язкового зворотного викупу

через визначений термін. Це забезпечує розподіл витрат на роботу з

проблемною заборгованістю між банками і санаційною установою та обмежує

рівень «морального ризику». При цьому розмір дисконту може коригуватися

залежно від розміру стягненої проблемної заборгованості, що буде відображено

у ціні зворотного викупу проблемних кредитів. Основними перевагами

12

вказаного механізму є обмеження рівня прямих грошових витрат державних

коштів на викуп проблемних кредитів, зменшення витрат для банків на

формування резервів і на докапіталізацію.

Для підвищення ефективності реалізованих антикризових заходів автором

запропоновано активно застосовувати інструменти антикризової

комунікаційної політики. У роботі виокремлено відповідні канали комунікації

(засоби масової інформації, публічні заходи, внутрішньокорпоративна

комунікація) та ключові аудиторії (банки-учасники ринку, вкладники-фізичні

особи, співробітники проблемного банку). Також банківським установам

доцільно активніше застосовувати комунікаційні інструменти «взаємодії з

інвесторами» (IR), «взаємодії з державними структурами» (GR) та орієнтований

на експертне середовище репутаційний рейтинг банку.

Механізм реалізації антикризової комунікаційної політики має включати

такі складові: попередня аналітична оцінка (визначаються напрями діяльності

банку, найбільш уражені кризовими явищами, та джерела негативного

інформаційного фону навколо банку); обрання стратегії антикризової

комунікації, що характеризується певним набором механізмів, каналів

комунікації та змістом інформаційних повідомлень; конкретні заходи

(повідомлення у засобах масової інформації; тематичні прес-конференції);

аналіз ефективності реалізованих та вжиття коригуючих заходів.

ВИСНОВКИ У дисертації поглиблено теоретико-методичні засади та розроблено

пропозиції щодо удосконалення антикризового менеджменту банківських

установ.

Основні результати проведеного дослідження функціональних та

інституційних аспектів антикризового менеджменту банків дали змогу

сформулювати такі висновки і практичні рекомендації:

1. Банківська криза – це сукупність проблем із ліквідністю та

платоспроможністю у банківському секторі через дефіцит коштів для

здійснення розрахунків клієнтів, суттєву втрату капіталу та зниження вартості

активів, що зумовлені функціональними (неефективна система ризик-

менеджменту, незважена кредитна політика та розбалансований механізм

управління активами та пасивами банку) та інституційними (неефективність

банківського регулювання та нагляду, системи страхування депозитів;

погіршення умов макроекономічного середовища функціонування банку)

чинниками. Під «антикризовим менеджментом в банківських установах» слід

розуміти комбінацію форм інституційного впливу та заходів організаційного і

фінансово-економічного характеру у банківській діяльності, що спрямована на

раннє виявлення, попередження та подолання кризових явищ з мінімальними

затратами.

2. Інституційна складова антикризового менеджменту банківської

установи містить у собі необхідність врахування аспектів регуляторного

середовища та ринкових інститутів під час реалізації антикризових заходів.

Вона виявляється у регулюванні банківського сектору, мораторії на

13

задоволення вимог кредиторів, рекапіталізації за рахунок державних коштів. У

процесі дослідження визначено, що найбільш успішними були наслідки

застосування у 2008-2009 роках таких інституційних механізмів антикризового

управління банками як підвищення суми відшкодування системою страхування

депозитів, виконання регулятором функції кредитора останньої інстанції,

запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів. Невисокою

ефективністю характеризувалися призначення тимчасової адміністрації,

рекапіталізація банків за рахунок державних коштів та наявна система захисту

прав кредиторів.

3. Реалізація конкретних антикризових заходів на рівні окремої

банківської установи з використанням інструментів, доступних управлінському

персоналу та акціонерам банку, має розглядатися під час аналізу

функціональної складової антикризового менеджменту банківської установи.

Така складова антикризового управління характеризується застосуванням

аналітичних інструментів прогнозування та планування (стрес-тестування

основних ризиків, плани антикризового управління); організаційно-

управлінських інструментів (оптимізація витрат, аутсорсинг окремих видів

діяльності).

4. Крім факторів загальноекономічного середовища, слід виокремити такі

причини банківської кризи 2008-2009 років в Україні: дисбаланси у вигляді

розривів між обсягами та строками залучення пасивів і розміщення активів

банку (особливо в іноземній валюті), надмірну кредитну експансію у

передкризовий період, неконтрольоване зростання заборгованості банківського

сектору перед зовнішніми кредиторами, неефективну систему ризик-

менеджменту. Основними проявами кризи стали масовий відтік коштів

вкладників та інших кредиторів з банків, зниження ліквідності банківського

сектору, погіршення якості активів банків внаслідок зростання обсягу

проблемної заборгованості, зниження рівня капіталізації банків, спричинене

необхідністю формування резервів. Серед наслідків банківської кризи 2008-

2009 років слід виокремити зниження частки іноземного капіталу у

банківському секторі, зокрема через продаж банківського бізнесу в Україні

іноземними інвесторами; суттєве погіршення якості кредитного портфеля

банків, зростання заборгованості вітчизняних банків за кредитами

рефінансування перед регулятором; обмеження можливостей для кредитування

через дефіцит надійних позичальників та спричинене цим збільшення вкладень

у державні боргові цінні папери.

5. Аналіз функціональних аспектів антикризового менеджменту

банківських установ проводиться з урахуванням специфіки їх бізнес-моделі,

зокрема структури і строковості ресурсної бази, пріоритетних напрямів

розміщення коштів, способів роботи з проблемною заборгованістю, доступних

механізмів докапіталізації. Залучення порівняно дешевих ресурсів від

материнських структур для подальшої активізації кредитування без належного

врахування ризиків банківської діяльності (у першу чергу валютного ризику)

стала визначальним чинником виникнення кризи у діяльності Групи В (АТ

«Райффайзен Банк Аваль», ПАТ «УкрСиббанк»). Надмірна інтегрованість у

14

бізнес-процеси промислово-фінансових груп без належного управління

ризиками та дотримання сучасних стандартів корпоративного управління лягло

в основу виникнення кризової ситуації у банках Групи А (ПАТ КБ

«ПРИВАТБАНК», ПАТ «ПУМБ») і Групи Б (ПАТ «Промінвестбанк»», АБ

«Укргазбанк»). З іншого боку, саме підтримка споріднених промислово-

фінансових груп стала надійним джерелом докапіталізації для банків Групи А.

У випадку банків з іноземним капіталом кошти материнських банківських

структур забезпечили необхідні для проведення докапіталізації фінансові

ресурси.

6. У процесі дослідження визначено, що під час реалізації у 2008-2009

роках цими банками антикризових заходів найбільший ефект отримано від

заходів з оптимізації витрат (скорочення персоналу, зменшення мережі філій та

відділень) та управління ліквідністю (реструктуризація заборгованості перед

кредиторами-нерезидентами, пролонгація депозитів). Управління проблемними

активами зазначених груп банків (реструктуризація, продаж проблемних

кредитів) не характеризувалося високою ефективністю та зумовило у

подальшому потребу у додатковому збільшенні капіталу цих банківських

установ (шляхом збільшення статутного капіталу або залучення

субординованого капіталу).

Доцільність, порядок та ступінь застосування певних інструментів

антикризового управління банком має відрізнятися залежно від етапів реалізації

антикризових заходів (превентивний, виникнення кризового стану, активної

протидії поширенню кризи). При цьому слід враховувати, що інструменти

антикризового управління ліквідністю, покращення якості активів та

докапіталізації, які застосовуються банківськими установами України,

враховують у собі одночасно функціональні та інституційні аспекти такого

виду діяльності.

7. Для підвищення ефективності впровадження антикризових заходів

доцільно застосовувати удосконалену процедуру реалізації антикризового

управління банківською установою. Зазначена процедура має такі складові:

ідентифікація кризового стану; аналітична оцінка масштабів кризи та

ймовірних втрат банку від неї; операційні заходи з підтримки ліквідності,

покращення якості активів та докапіталізації (ядро процедури); методичний

інструментарій оцінки ефективності впровадження антикризових заходів.

Визначальною характеристикою є необхідність дотримання чіткої

послідовності реалізації антикризових заходів (від першочергового вирішення

проблеми недостатньої ліквідності до забезпечення належного рівня

капіталізації як кінцевої мети впровадження вищезазначених заходів).

8. Процес управління проблемними активами в банківських установах

має низку етапів: діагностика та рання ідентифікація виникнення ознак

проблемних кредитів, конкретні механізми роботи з проблемною

заборгованістю (реструктуризація, стягнення у судовому порядку), контроль за

часткою та обсягом проблемних кредитів згідно з Планом-графіком зниження

обсягу проблемних кредитів; оцінка ефективності роботи. Удосконалений

механізм роботи санаційної установи базується на продажу їй проблемних

15

активів з дисконтом (його розмір коригується), обов’язковості зворотного

викупу банками активів та формуванні ресурсної бази санаційної установи

шляхом залучення коштів інвесторів на відкритому ринку.

9. На сучасному етапі розвитку банківського сектору України під час

розроблення антикризових стратегій банку недостатньо активно

використовуються інструменти та механізми антикризової комунікаційної

політики. Стратегії реалізації антикризової комунікаційної політики мають

бути диференційованими та характеризуватися унікальним набором каналів

комунікації, цільових аудиторій та змістом інформаційних повідомлень банку.

З метою більш комплексного та системного підходу до створення антикризових

комунікацій менеджменту банківських установ слід активніше застосовувати

інструменти «взаємодії з інвесторами», «взаємодії з державними структурами»,

антикризову комунікаційну програму та репутаційний рейтинг банку, що

спрямований, у першу чергу, на середовище експертів-аналітиків.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях

1. Сирота В. С. Удосконалення регулювання банківської системи України як

інструмент подолання наслідків кризових явищ у банківському секторі 2008-

2009 рр. / В. С. Сирота // Проблеми і перспективи розвитку банківської

системи України: збірник наукових праць / Державний вищий навчальний

заклад «Українська академія банківської справи Національного банку

України»: голов. ред. Єпіфанов А. О. – Суми, 2012. – Вип. 32. – С. 84 – 91

(0,46 д. а.).

2. Сирота В.С. Аналіз впливу інтеграції банківської системи України у світовий

фінансовий простір на виникнення та розвиток банківської кризи у 2008-

2009 роках / В. С. Сирота // Соціально-економічні проблеми сучасного

періоду України. Посткризовий розвиток фінансової системи України:

проблеми та перспективи (Збірник наукових праць) / НАН України. Інститут

регіональних досліджень; ред. кол.: відп. ред. Є.І. Бойко. – Львів, 2011. –

Вип. 2/88. – С. 376 – 384 (0,44 д. а.).

3. Сирота В. С., Вирішення проблеми якості активів банку як основне завдання

антикризового менеджменту банківської установи / В. С. Сирота, О. А.

Терещенко // Збірник наукових праць Державного економіко-

технологічногоуніверситету транспорту: Серія «Економіка і управління». –

ДЕТУТ, 2012. – Вип. 19. – Частина 1. – С. 341-346; (0,43 д. а.). Особистий

внесок здобувача: аналіз особливостей роботи банку у кризовому стані з

проблемною заборгованістю (0,38 друк. арк.).

4. Сирота В. С. Реструктуризація позик як ефективний інструмент управління

проблемними активами / В. С. Сирота // Вісник Університету банківської

справи Національного банку України (м. Київ): збірник наукових праць. –К.,

2011. – Вип. 3 (12). – С. 207-210(0,38 д. а.).

16

5. Сирота В. С. Управління проблемними кредитами як основа антикризових

заходів банку / В. С. Сирота // Вісник Національного банку України. – 2012.

– № 11. – С. 51-55 (0,56 д. а.)

6. Сирота В. С. Оцінка системності банківської установи як інструмент

антикризового менеджменту банку / В. С. Сирота // Фінансово-кредитна

діяльність: проблеми теорії та практики: збірник наукових праць. –

Харківський інститут банківської справи Університету банківської справи

Національного банку України. – 2013. – № 1. – С. 11-17(0,5 д. а.)

7. Сирота В. С. Комунікаційна політика як фактор стабілізації діяльності банку

в кризовий період / В. С. Сирота // Вісник Національного банку України. –

2013. – № 7. – С. 62-66 (0,64 д. а.)

8. Сирота В. С. Антикризові заходи у банківських системах України та Польщі

у 2008-2009 роках / В. С. Сирота // Вісник Національного банку України. –

2014. – № 1. – С. 68-73 (0,6 д. а.).

У наукових виданнях зарубіжних країн

9. Сирота В. С. Коммуникационные инструменты антикризисного

менеджмента банка / В. С. Сирота // Международный журнал «Экономика и

предпринимательство». – 2013. – № 12 часть 1. – с. 475-478 (0,49 д. а.).

В інших виданнях:

10. Сирота В. С. Особливості антикризових заходів в умовах виникнення

кризових явищ у банківському секторі України у 2008-2009 роках / В. С.

Сирота // Збірник публікацій ІХ Міжнародної науково-практичної

конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна

2011: Економіка». – К.: Київський національний університет імені Тараса

Шевченка. – 2011. – С. 486–488 (0,2 д.а.).

11. Сирота В. С. Аналіз ефективності заходів у банківській сфері, спрямованих

на подолання наслідків кризових явищ 2008-2009 років/ В. С. Сирота // Тези

доповідей учасників І Науково-практичної конференції студентів, аспірантів

та молодих учених, приуроченої до 20-річчя створення Національного банку

України та 5-річчя Університету банківської справи Національного банку

України. – К.: УБС НБУ. – 2011. – С. 44–46 (0,1 д.а.).

12. Сирота В.С. Cистема антикризового менеджменту як інструмент

фінансового оздоровлення банку/ В. С. Сирота // Тези доповідей і виступів

VI Міжнародної науково-практичної конференції «Банківська система

України в умовах глобалізації фінансових ринків». – Черкаси : ЧІБС УБС

НБУ. – 2011.– С. 139-140 (0,1 д.а.).

13. Сирота В.С. Cанаційний банк як механізм роботи з проблемними активами/

В. С. Сирота// Збірник тез доповідей ХVI Всеукраїнської науково-

практичної конференції «Проблеми і перспективи розвитку банківської

системи України» – Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ». – 2013. – C. 36-37 (0,1 д.а.).

17

14. Сирота В.С. Комунікаційна політика банку як інструмент антикризового

менеджменту / В. С. Сирота // Збірник тез студентів, аспірантів та молодих

вчених Х Всеукраїнської науково-практичної конференції «Світові

тенденції та перспективи розвитку фінансової системи України» – К.:

Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – 2013. – С. 182–

185 (0,2 д.а.).

АНОТАЦІЯ

Сирота Вадим Сергійович. Функціональні та інституційні аспекти антикризового менеджменту в банківських установах України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за

спеціальністю 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит. – Державний вищий

навчальний заклад «Університет банківської справи», Київ, 2015.

Дисертація присвячена теоретичним і прикладним аспектам

антикризового менеджменту в банківських установах України, а саме –

дослідженню основних антикризових заходів банків України та розробці

пропозицій щодо підвищення ефективності використання механізмів

антикризового управління в банківському секторі України. У дисертації

розкрито науково-методичні підходи до антикризового менеджменту

банківської установи, проаналізовано його основні функціональні та

інституційні аспекти.

У роботі розроблено процедуру антикризового управління банківськими

установами України, складовими якої є аналітичний інструментарій для ранньої

ідентифікації кризового стану банку, оцінки масштабів кризи та втрат від неї;

заходи, спрямовані на управління ліквідністю, проблемними активами та

забезпечення належного рівня капіталізації банку; методика оцінки

ефективності використання зазначеної процедури.

Запропоновано для використання адаптовану до сучасного етапу

розвитку банківського сектору України схему функціонування санаційної

установи для роботи з проблемними активами. Особливу увагу приділено

дослідженню антикризової комунікаційної політики як інструменту подолання

кризових явищ у банку.

Ключові слова: банківська криза, антикризове управління банківськими

установами, санаційна установа, інструменти антикризового менеджменту,

проблемні кредити, процедура антикризового менеджменту банку,

реструктуризація кредитної заборгованості, антикризова комунікаційна

політика, докапіталізація.

АННОТАЦИЯ

Сирота Вадим Сергеевич. Функциональные и институциональные

аспекты антикризисного менеджмента в банковских учреждениях Украины. – Рукопись.

18

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук

по специальности 08.00.08. – деньги, финансы и кредит. – Государственное

высшее учебное заведение «Университет банковского дела». – г. Киев, 2015.

Диссертация посвящена теоретическим и прикладным аспектам

антикризисного менеджмента в банковских учреждениях Украины, а именно –

исследованию основных антикризисных мероприятий в банках Украины и

разработке предложений по повышению эффективности использования

механизмов антикризисного управления в банковском секторе Украины.

В диссертации исследовано содержание и обоснована экономическая

сущность терминов «банковский кризис» и «антикризисный менеджмент в

банковских учреждениях», раскрыты основные характеристики антикризисного

управления как специфического вида деятельности банков. На основе анализа

научных источников и современной практики банковской деятельности

исследованы научно-методические подходы к антикризисному менеджменту

банков, проанализированы его основные институциональные и

функциональные аспекты.

Результаты диссертационной работы позволили выделить основные

предпосылки, формы проявления и последствия кризисных явлений для

банковских учреждений на примере кризиса 2008-2009 годов. При этом

исследованы институциональные аспекты реализации антикризисных

мероприятий (введение временного моратория на удовлетворение банками

требований кредиторов; рекапитализация банков с использованием

государственных средств; повышения суммы возмещения системой

страхования депозитов), оценена их эффективность.

Функциональные аспекты реализации антикризисных мероприятий

рассмотрены на примерах деятельности в 2008-2009 годах ряда банковских

учреждений Украины. Выделены основные антикризисные мероприятия,

которые реализуются на уровне отдельно взятого банковского учреждения для

борьбы с последствиями кризиса: оптимизация издержек, устранение дефицита

ликвидности, работа с проблемными активами (продажа коллекторским

компаниям, реструктуризация) и докапитализация банков.

В работе разработана процедура антикризисного управления

банковскими учреждениями Украины, составляющими частями которой

являются аналитический инструментарий для ранней идентификации

кризисного состояния банка, оценки масштабов кризиса и обусловленных ним

убытков; мероприятия, направленные на управление ликвидностью,

проблемными активами и обеспечение надлежащего уровня капитализации

банка; методика оценки эффективности использование вышеуказанной

процедуры.

Предложена для использования адаптированная к современному этапу

развития банковского сектора Украины схема функционирования санационной

организации для работы с проблемными активами. Указанная схема

основывается на принципах покупки санационным учреждением с дисконтом

проблемных кредитов, обязательного обратного выкупа таких кредитов

банками по истечению определенного термина. Особое внимание уделено

19

антикризисной коммуникационной политике как инструменту преодоления

кризисных явлений в банке: использованию механизмов «коммуникации с

инвесторами» (IR), «коммуникации с государственными учреждениями» (GR),

ориентированному на экспертов репутационному рейтингу.

Ключевые слова: банковский кризис, антикризисное управление

банковскими учреждениями, санационное учреждение, инструменты

антикризисного менеджмента, проблемные кредиты, процедура антикризисного

менеджмента банка, реструктуризация кредитной задолженности,

антикризисная коммуникационная политика, докапитализация.

SUMMARY

Vadym Syrota Functional and institutional aspects of crisis management in banking institutions of Ukraine. – Manuscript.

The dissertation work for a PhD degree in economics in specialty 08.00.08 –

money, finance and credit. – Public institution of higher education, University of

Banking, Kyiv, 2015.

This dissertation focuses on the theoretical and applied aspects of crisis

management in banking institutions of Ukraine, namely on researches of the main

crisis measures of Ukrainiаn banks as well as proposals development as for

increasing effectiveness for using mechanisms of crisis management in Ukrainian

banking sector. The thesis paper describes methodological approaches to crisis

management in banking institutions. Analyzed are its main functional and

institutional aspects.

Worked out is the crisis management procedure in banking institutions of

Ukraine. It contains the following aspects: analytical instruments for bank crisis

identification, crisis magnitude and loss evaluation; measures directed on liquidity

and bad assets management, providing sufficient capitalization level; this procedure

effectiveness evaluation method.

Proposed for using is a scheme to readjust bad assets adopted for an up-to-date

development stage of Ukrainian banking sector. Special attention has been devoted to

investigation of crisis communication policy as the mean to overcome crisis

situations in banks.

Key words: bank crisis, banking institutions crisis management, bad assets

bank, instruments of crisis management; non-perfoming loans, crisis management

procedure, credit restructuring, crisis communication policy, capitalization rising.

20

21

Підписано до друку 18.11.2015 р. Зам. № 1685

Формат 60 90 1/16. Папір офсетний. Друк – різографія.

Наклад 100 прим. Ум. друк. арк. 0,9

Друк «ЦП «КОМПРИНТ», Свідоцтво ДК № 4131, від 04.08.2011 р.

м. Київ, вул. Предславинська, 28

528-05-42, 067-209-54-30