ЗАКОНВИДАННЯ ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ

Газета видається з 1955 року

ОБОВ’ЯЗОКi

27 січня 2017 рокуп’ятниця

№ 4 (3305)

Спочатку ведучі розповіли про ви-датних українських діячів мину-

лого, які боролися за цілісність і незалеж-ність України, про Акт злуки Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки в єдину суверенну державу, який відбувся у січні 1919 року.

Вихованці переглянули уривки з двох документальних фільмів, присвячених об’єднанню українських земель.

Після ретроспективного екскурсу

всі присутні повернулися в наші дні. Більшість хлопців розповіли про місця, в яких вони народилися – про визначні пам’ятки своїх міст, мальовничі куточки своїх сіл (з’ясувалося, що у колонії від-бувають покарання хлопці практично з усіх областей України).

– Соборність, – зауважив вихованець Олександр К., – це коли люди добровіль-но об’єднуються на своїх землях і просто собі щасливо живуть, працюють, ні на

кого не нападають, бережуть свою терито-ріальну цілісність, захищають свою землю від ворога... Війна на Донбасі закінчиться, все у нас налагодиться, і Україною буде захоплюватися весь світ.

На святковий вечір у колонію при-йшла прилучанка, студентка філософ-ського факультету Львівського універси-тету, фотохудожник і завзята мандрівниця Аліна Шаповал. Під час своїх подорожей вона побувала практично у всіх куточках України. Аліна розповіла дітям про Львів, Кам’янець-Подільський, Коломию, Бердичів, Чернівці, Харків, Дніпро, ілю-струючи розповідь своїми фотографіями, які демонструвалися на великому екрані.

“Життя, – вважає Аліна, – всього

лише колекціонування яскравих момен-тів...” На її світлинах – вузькі вулички Львова, дворики Одеси, старовинні зам-ки, архітектурні пам’ятки і каньйони, во-доспади і мости. А ще – обличчя. Обличчя байкерів і вуличних музикантів, гончарів і ченців, закоханих і дітей... Скільки в них любові до України і до життя!.. Хлопці залишилися дуже задоволені спілкуван-ням із цією дивовижною талановитою дівчиною.

Наприкінці вечора всі взяли участь у флешмобі “Україна – єдина!”

Олена ВЕРБАВІД РЕДАКЦІЇ: Cлід зазначити, що

подібні патріотичні заходи відбулися в усіх установах ДКВС.

У ШКОЛІ ПРИЛУЦЬКОЇ ВИХОВНОЇ КОЛОНІЇ ПРОВЕЛИ СВЯТКОВИЙ ВЕЧІР, ПРИУРОЧЕНИЙ ДО ДНЯ СОБОРНОСТІ “ПРО УКРАЇНУ – З ЛЮБОВ’Ю”.

ПРО УКРАЇНУ – З ЛЮБОВ’Ю

2 січень 2017 року № 4ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

НА ПУЛЬСІ

МІЖНАРОДНА СПІВПРАЦЯ

29 СІЧНЯ – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ГЕРОЇВ КРУТ

1918 РОКУ НА ЧЕРНІГІВСЬКОМУ ПОЛІ БІЛЯ ЗАЛІЗНИЧНОЇ СТАНЦІЇ КРУТИ ВІДБУВСЯ ГЕРОЇЧНИЙ БІЙ – УКРАЇНСЬКЕ СТУДЕНТСТВО БОРОНИЛО НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ ВІД БІЛЬШОВИЦЬКОЇ АРМІЇ. БАГАТО РОКІВ НІХТО ДОСТЕМЕННО НЕ ЗНАВ ПРО ТІ ПОДІЇ. СЕЛЯНИ, ЯКІ БУЛИ ЇХ СВІДКАМИ, БОЯЛИСЯ НАВІТЬ ЗГАДУВАТИ ТОЙ ДЕНЬ.

Так склалися обставини, що захищати підступи до Києва повинні були добро-

вольці. Тому, коли чотиритисячне більшовицьке військо розпочало наступ, розбивши під Бахмачем українське військове угруповання, першою проти нього виступила молодь, яка навчалася у Києві: студенти університету імені Святого Володимира, Українського народного університету, гімназисти. Юнаки не мали жодної бойової підготовки, але їхня сміливість, відчайдушність і віра стримували військо понад чотири години.

Жителі села переповідали, що коли настав ранок після бою, найсміливіші з них вийшли у поле і жахнулися від побаченого, навіть чоловіки не могли втримати сліз, дивлячись на криваве місиво із юних тіл. За спогадами селян, через два дні до поля поприїжджали підводами батьки за-можніших гімназистів, аби забрати своїх дітей і поховати. Впізнавали по вишивці на сорочках, бо обличчя були розбиті гвинтівками. А ті, що з бід-них родин були, то так і залишились невідомими.

Пізніше з’ясувалося, що загинули не всі – 27-х більшовики взяли в полон. Однак прожили вони не набагато довше, бо були усі замордовані і розстріляні.

У березні 1918 року, після підписання більшо-виками Брестської мирної угоди і з поверненням уряду УНР до Києва, тіла загиблих студентів урочисто перепоховали на Аскольдовій могилі у Києві. З 2012-го сон сміливих синів України охороняє гранітний хрест з тризубом і написом “Героям Крут”.

Скільки саме загинуло студентів – точно невідомо, історики нараховують близько трьох сотень. І хоча на перебіг військових подій бій під Крутами особливо не вплинув, у нашій свідомості він назав жди залишиться прикладом героїзму української молоді, прикладом безстрашної полум’яної віри в Україну.

Наталія УСИК

ДАТА

26 січня Директор Д е п а р т а м е н т у

пробації Міністерства юс-тиції України Олег Янчук провів робочу зустріч з пред-ставниками нідерландської делегації для обговорення майбутнього чотирирічного проекту щодо підсилення спроможності розвитку про-бації в одному із пілотних регіонів України.

Пан Ліно Бросіус (Lino Brosious), який представ-ляє Центр міжнародного співробітництва з правових питань (Нідерланди), за-пропонував “розгорнути” проектну діяльність в частині удосконалення навичок ви-користання персоналом про-бації інструментів і методик пробації, їх відпрацювання в рамках досудової пробації, підготовки досудових допо-відей, удосконалення меха-нізмів здійснення нагляду в рамках наглядової пробації та формування передумов розширення повноважень пробації на інститут умов-но-дострокового звільнення засуджених з місць позбав-лення волі .

Також Бросіус додав, що особлива увага повинна при-ділятися підвищенню заці-кавленості органів місцевого самоврядування у вирішенні питань матеріального-техніч-ного забезпечення підрозді-лів пробації, як це робиться в Голландії. Продовжуючи, він зауважив про важливість забезпечення інформування прокурорського і судового корпусу щодо необхідності застосування санкцій, аль-тернативних позбавленню волі.

Пан Раймон Свененю-еш (Raymond Swennenhuis), координатор міжнародних проектів Служби пробації

Нідерландів, починаючи свій виступ з того, що “пер-сонал пробації є основним скарбом пробації”, зазначив про важливість забезпечення постійного удосконалення знань і навичок для роботи із правопорушниками.

“У зв’язку з цим необхід-но на першому етапі створен-ня пробації сконцентрувати зусилля на навчанні персона-лу пробації, який одночасно із знанням законів повинен володіти навичками професії соціального працівника”, – зазначив пан Свененюеш.

“З метою консолідації зусиль донорів і міжнародних проектів завершується під-готовка відповідної матриці, завдяки якій можливо буде оцінити ступінь прогресу в розбудові української про-бації і відповідних потреб”, – зазначила керівник Про-ектного офісу Мін’юсту з пи-тань пробації пані Катерина Новохатня.

Також вона зауважила, що керівництво Мін’юсту

найближчим часом буде пре-зентувати зазначений до-кумент з метою залучення більше представників до-норського і проектного сек-тору до сприяння у вирішенні частини питань у розбудові пробації в Україні.

Повертаючись до по-чатку зустрічі, Директор Де-партаменту пробації Мініс-терства юстиції України Олег Янчук поінформував про результати проведеної робо-ти щодо запуску і розвит ку пробації в Україні.

“Багато зроблено само-стійно і за підтримки між-народних проектів: створено підрозділи пробації, укомп-лектовано майже 3,1 тисячі працівників, які проходили навчання в Білоцерківсько-му центрі підвищення квалі-фікації персоналу Державної кримінально-виконавчої служби та раніше працювали в підрозділах кримінально-виконавчої інспекції, збе-режено кадровий потенціал, маємо нормативно-правову

базу, частина з якої доопра-цьована та буде ближчим часом затверджена, розро-блено методики і інструмен-ти пробаційної діяльності, розроблено і реалізуються програми з підготовки і під-вищення кваліфікації персо-

налу”, – зазначив пан Янчук. У продовження він до-

дав, що нам потрібен діалог з усіма учасниками, які прямо або опосередковано повинні реалізувати функції пробації.

“Важливо забезпечити підвищення рівня ефектив-ності від реалізації пробацій-них інструментів і методик, розгортання інформаційної кампанії щодо переваг про-бації, – продовжив Янчук, – забезпечується нагляд за правопорушниками, вирішу-ються їх проблемні питання, що впливають на їхню зло-чинну поведінку, стає менше потерпілих від злочинів в на-шій державі – коли працює пробація, суспільство стає безпечнішим”.

Владислав КЛИША

РОЗВИТОК ПРОБАЦІЇ В УКРАЇНІ

Із 1 січня 2017 року стартува-ла друга хвиля електронного

декларування. Вона охоплює всіх суб’єктів декларування й усі типи декларацій. У другому етапі е-декларування подавати декла-рації будуть: суб’єкти першого етапу, а також: депутати місцевих рад; державні службовці категорії “В”; посадові особи місцевого самоврядування 4-7 категорій; військові посадові особи Зброй-них сил України, Держспецзвязку та інших військових формувань (крім військовослужбовців стро-кової служби); поліцейські; особи рядового і начальницького складу державної кримінально-виконав-чої служби, податкової міліції, особи начальницького складу під-розділів цивільного захисту, ДБР,

НАБУ; посадові та службові особи органів прокуратури, СБУ, ДБР, НАБУ, дипломатичної служби, ін-ших держорганів; посадові особи юридичних осіб публічного права.

На відміну від паперових декларацій, електронні мають 16 розділів, тому суб’єкту деклару-вання потрібно заздалегідь по-чати заповнення документа. Для реєстрування та входу до системи декларування НАЗК посадовцю треба мати власний електрон-ний цифровий підпис. Відтепер декларант має змогу зберігати чернетки форми й використову-вати раніше подані декларації для створення нових. А також запо-внювати декларацію поступово, повертаючись до заповнен ня необмежену кількість разів до

встановленого строку подачі де-кларації. Суб’єкт декларування може подати виправлену деклара-цію без звернення до НАЗК лише один раз упродовж 7 днів після подання декларації. Після цього терміну виправлення можливе лише з дозволу НАЗК і може та-кож передбачати притягнення до відповідальності.

У е-декларуванні з’явилися нові розділи: об’єкти незаверше-ного будівництва; нематеріальні активи: об’єкти інтелектуальної власності, ліцензії тощо юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї; робота за сумісни-цтвом суб’єкта декларування; членство суб’єкта декларуван-

ня в організаціях та їх органах. Також у деяких розділах збіль-

шився обсяг інформації: подається інформація про співвласників майна, а також про власника майна, яке перебуває в праві ко-ристування (в оренді) у суб’єкта декларування чи членів його родини; інше рухоме майно (крім транспортних засобів, вони де-кларуються окремо): антикваріат, твори мистецтва, побутові при-лади тощо. Декларується кожен окремий предмет вартістю більше 100 МЗП (мінімальна заробітна плата, що складає 1378 грн. для декларацій за 2016 рік); грошові активи: готівкові кошти, кошти на рахунках, якщо сукупно більше за 50 МЗП (68 900 грн. для 2016 року); видатки та правочини суб’єкта де-кларування: якщо розмір видатку більший за 50 МЗП (68 900 грн. для 2016 року) негрошові подарунки, лише якщо разово перевищують 5 МЗП , грошові подарунки, якщо

сукупно від одного джерела за рік перевищують 5 МЗП.

Якщо член сімї відмовився надавати інформацію для запо-внення декларації, суб’єкт декла-рування зазначає це в декларації. В такому випадку НАЗК проводить повну перевірку декларації.

Визначення членів сім’ї за-лишилося незмінним – особи, які перебувають у шлюбі, а також їхні діти, в тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою і піклуванням, інші особи, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. Ад-міністративна відповідальність настає у випадку завідомо недо-стовірних відомостей у декларації за розбіжності 100-250 МЗП, кримінальна відповідальність – на 250 МЗП.

http://kirtu.gov.ua

КОНСУЛЬТУЄ ФАХІВЕЦЬ

ЩО ТРЕБА ЗНАТИ ДЕРЖАВНИМ СЛУЖБОВЦЯМ ПЕРЕД ЗАПОВНЕННЯМ ЕЛЕКТРОННОЇ ДЕКЛАРАЦІЇ

ВІДПОВІДЬ НАДАЄ ГОЛОВНИЙ СПЕЦІАЛІСТ З ПИТАНЬ ПРОТИДІЇ КОРУПЦІЇ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖПРАЦІ В КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ АНГЕЛІНА МУСІЄНКО.

січень 2017 року № 4 3ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

АКЦЕНТИ

До речі, запитання до посадовців можна було поставити протягом 10

днів. Їх надійшло досить багато, і на всі було надано вичерпні відповіді. Співробітників системи цікавило в основному питання грошового забезпечення, а родичів засуд-жених – питання переведення засуджених до ближчого місця їхнього проживання, користування мобільними телефонами та комп’ютерною технікою в місцях позбав-лення волі та ін.

Пропонуємо увазі читачів найактуаль-ніші, на нашу думку, запитання та відповіді.

“Я колишній молодший інспектор СІЗО, прослужив в АТО рік. Звільнився з СІЗО через чотири місяці, бо не витримав. І проблема не в зарплаті, а в ставленні керівників до персоналу. Як з цим боротися?”

Відповідає заступник міністра юстиції Денис ЧЕРНИШОВ:

– Це питання дуже слушне. Мабуть, така ситуація в системі і призвела до того, що її треба реформувати і будувати на нових стандартах. Ставлення в системі формува-лося роками, і ті, хто зараз керує устано-вами, це люди, які пропрацювали там не один, не два, а часто десятки років. У них відбулася певна професійна деформація. І тому ставлення їх до персоналу не відпові-дає тим нормам і стандартам, які прийняті в суспільстві. Саме тому проводимо кон-курси, переробляємо положення і правила внутрішнього розпорядку. І якщо співро-

бітники на місцях не будуть відповідати тим стандартам, які ми запроваджуємо, то кадри будемо оновлювати.

Зрозуміло, що зміни можливі і за умов, коли будуть підніматися матеріальні стан-дарти. Перший крок уже є: це підвищення окладів вдвічі. Думаю, що уряд в цьому році підтримає нашу ініціативу щодо їх підвищення.

“Яка заробітна плата в молодшого інспектора у виправній колонії після нового року?”

Відповідає начальник управління плано-во-фінансової діяльності та соціально-трудо-вих відносин кримінально-виконавчої служби та пробації Департаменту фінансового забез-печення та бухгалтерського обліку Олександр КОЦУПАЛ:

– Є рішення уряду про збільшення посадових окладів у два рази окремим категоріям начальницького складу. Ви-плата грошового забезпечення залежить від фінансування. Усі видатки на нашу службу сьогодні в межах кошторисних призначень і згідно із чинним законодав-ством. Фінансування по службі порівняно з 2016 роком збільшено на 25 відсотків. Тому, звичайно, і грошове забезпечення залежно від категорій посад, вислуги буде зростати в середньому від 15 до 25 відсо-тків. На 2017 рік планується мінімальний розмір грошового забезпечення по особам рядового і молодшого начальницького складу – близько 2800 грн; середнього – 4000 грн.; старшого – 4300 грн.

“Відповідно до ст. 63 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, порядку проведення перерахування пенсій, призначених відповідно до цього закону, затвердженого постановою Кабінету Мі-ністрів №45, визначено, що усі призначені пенсії підлягають перерахунку в зв’язку з під-вищенням грошового забезпечення відповідних категорій осіб, які мають пенсії за цим за-коном. Коли відбудеться такий перерахунок для пенсіонерів ДКВСУ?”

– Перерахунок пенсії є компетенцією

Пенсійного фонду України. Відповідно до ухваленого рішення уряду про збільшення окладів ми у п’ятиденний термін надіслали лист у Пенсійний фонд щодо перерахунку пенсій.

Але попередні перемовини з Пенсій-ним фондом розставили усі точки над “і”. З 1 січня 2017 р. ст. 63 ЗУ “Про пенсійне забезпечення” поміняла свою структуру. Якщо раніше там було написано, що “у зв’язку зі зміною хоча б одного з видів гро-шового забезпечення передбачається пере-рахунок”, то сьогодні в ст. 63 написано, що у зв’язку зі збільшенням грошового забез-печення пенсії підлягають перерахунку на умовах та порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. Пенсійний фонд по-відомив, що готують зміни до ст. 63. А тому на цей момент вони жодних перерахунків здійснювати не будуть.

“Коли запрацює в Україні система про-бації? Чи є якісь проблеми наразі?”

Відповідає директор Департаменту про-бації Олег ЯНЧУК:

– Система пробації на сьогоні уже працює. І суть запитання, мабуть, полягала в тому, коли держава і суспільство може по-бачити результати діяльності пробації. Не варто очікувати результатів пробації уже за-втра, післязавтра. 2015 року був ухвалений закон “Про пробацію”, а у 2016-го р. – були внесені зміни до сфери кримінального пра-ва, які урегулювали положення і новації, на яких базується новий підхід, який відрізняє суттєво пробацію від системи альтернатив-них покарань, яка існувала в Україні. Це досудові доповіді, пробаційний нагляд, пробаційні програми. Крім нормативного врегулювання, ще потрібний персонал, якого у нас зараз три тисячі, і їх потрібно навчити. Але практично усі працівники КВІ пройшли спеціальні навчальні курси, методики, які були розроблені разом з міжнародними експертами, і вони спро-можні виконувати функції пробації. Коли ми побачимо, що в нашій державі осіб, засуджених до покараннь, не пов’язаних з позбавленням волі, по відношенню до осіб, засуджених до позбавлення волі, буде співвідношення: 1 до 10, як в європейських країнах, тоді можна буде сказати, що про-бація запрацювала.

Хоча є ще багато індикаторів, і голов-ним з них є безпека суспільства і поперед-ження повторних злочинів серед осіб, які засуджені до покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, і до яких застосована пробація.

Ми працюватимемо у європейському форматі. Основним питанням для нас є налагодження соціальної комунікації, тобто налагодження діалогу з суспіль-ством, без якого діяльність пробації буде не доцільна. Наголошую, що одним з важливих напрямів пробації є комунікація з громадою, і довіра громади, і розуміння громадою цілей і завдань пробації. Ми активно висвітлюватимемо наші усі кроки і розповідатимемо про пріоритети. Усі інші питання нормативного, методичного, ма-теріального забезпечення вирішуються. Є стратегія, яка увійшла до середньостроко-вого плану уряду на 2020 рік, і саме до цієї дати маємо побачити суттєві результати системи пробації.

Людмила КРАВЧЕНКО

ВІДВЕРТА РОЗМОВА

ДО ДІАЛОГУ ВІДКРИТІУ ЗВ’ЯЗКУ З ЧИСЛЕННИМИ ЗВЕРНЕННЯМИ ГРОМАДЯН ДО

ДЕРЖАВНОЇ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ ЩОДО ПИТАНЬ, ПОВ’ЯЗАНИХ З ЇЇ ДІЯЛЬНІСТЮ, А ТАКОЖ ДЛЯ РОЗ’ЯСНЕННЯ ТА ПРИВЕРНЕННЯ УВАГИ ГРОМАДСЬКОСТІ 25 СІЧНЯ 2017 РОКУ В ІНФОРМАГЕНТСТВІ “УКРІНФОРМ” ВІДБУЛАСЯ ОНЛАЙН-КОНФЕРЕНЦІЯ ЗА УЧАСТЮ ЗАСТУПНИКА МІНІСТРА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ ДЕНИСА ЧЕРНИШОВА ТА ДИРЕКТОРІВ ПРОФІЛЬНИХ ДЕПАРТАМЕНТІВ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ, ЗОКРЕМА: ДИРЕКТОРА ДЕПАРТАМЕНТУ РЕСУРСНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОЛЕГА ГУНАЗИ; ДИРЕКТОРА ДЕПАРТАМЕНТУ ПРОБАЦІЇ ОЛЕГА ЯНЧУКА; ЗАСТУПНИКА ДИРЕКТОРА ДЕПАРТАМЕНТУ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ СЛУЖБИ АНДРІЯ НЕЧИПЕЛЬСЬКОГО; В.О. НАЧАЛЬНИКА УПРАВЛІННЯ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МИХАЙЛА ЗЛОБИНЦЯ; НАЧАЛЬНИКА УПРАВЛІННЯ ПЛАНОВО-ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА СОЦІАЛЬНО-ТРУДОВИХ ВІДНОСИН КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ ТА ПРОБАЦІЇ ДЕПАРТАМЕНТУ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ ОЛЕКСАНДРА КОЦУПАЛА.

На сьогодні водійське по-свідчення дає право на

керування транспортом протягом 30 років з дати його отримання. Цей

термін буде скорочено і, залежно від категорії транспорту, становитиме від 5 до 15 років. Передусім зміни за-проваджуються з метою періодичної

перевірки відповідності здоров’я водіїв, що у свою чергу сприятиме більшій безпеці дорожнього руху.

Анастасія Дєєва підкреслила,

що йдеться про періодичний ме-дичний огляд водіїв, а не про їхнє переекзаменування. Власники категорії “В” підлягатимуть пере-вірці кожні 15 років. Водіям, які перевозять людей або небезпечні вантажі, перевіряти здоров’я до-ведеться частіше.

Наразі нововведення обгово-рюються на рівні МВС, комітетів парламенту, а також громадського сектора. До Верховної Ради за-конопроекти будуть направлені у лютому-березні.

Підготувала Наталія УСИК

НОВОВВЕДЕННЯ ДЛЯ ВОДІЇВМВC ПЛАНУЄ СКОРОТИТИ ТЕРМІН ДІЇ ВОДІЙСЬКИХ ПОСВІДЧЕНЬ. ПРО ЦЕ

ПОВІДОМИЛА ЗАСТУПНИК МІНІСТРА ВНУТРІШНІХ СПРАВ З ПИТАНЬ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ АНАСТАСІЯ ДЄЄВА. ЗА ЇЇ СЛОВАМИ, ЦЕ ПОВ’ЯЗАНО ІЗ ВИКОНАННЯМ УКРАЇНОЮ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ, ВЗЯТИХ ПРИ ПІДПИСАННІ УГОДИ ПРО АСОЦІЙОВАНЕ ЧЛЕНСТВО В ЄС.

4 січень 2017 року № 4ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

АСПЕКТИОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

НА ДОПОМОГУ ПРАКТИКАМ

Перевиховання складних дітей та підлітків – справа

не із легких. Втім, завдяки тісній дружній співпраці керівництва Дніпровської установи виконання покарань №4, соціально-психоло-гічної служби, духовенства та педа-гогів проводяться виховні заходи, вирішуються завдання духовно-морального виховання підлітків і, таким чином, досягається визначена мета з перевиховання дітей, які вчи-нили злочин.

Прагнучи до самостійності, підліток не завжди може визначити свої життєві пріоритети та мету, однак випробовує себе у найнебез-печніших ситуаціях, не розуміючи можливих наслідків. Прагнення до смисложиттєвих цінностей може поєднатися з нерозбірливістю у за-собах здійснення своїх аморальних вчинків і їх високою ціною.

Намагаючись розширити межі своєї свободи, вони виявляють висо-кий інтерес до усього забороненого. Деколи такі прагнення бувають небезпечними для життя і здоров’я, що пояснюється неформальністю волі й моральних потреб. Діти цього віку намагаються звільнитися від контролю дорослих та виборюють право на власну думку, особистий вибір, а також цінності, які можуть відрізнятися від тих, що пропонують дорослі.

Врахування вікових особли-востей у вихованні в ранньому юнацькому віці визначає специфіку організації виховної роботи, ви-бір доцільних методів виховання, ефективних методик, які сприяли

б подоланню суперечностей та труднощів, спрямовували б їх на самореалізацію через осмислення свого життя, потреб і цілей.

Розв’язання нагальних про-блем сучасного виховання шкільної молоді в Дніпровській установі ви-конання покарань №4 проходить на належному рівні. Слід зазначити, що досить вдало проведена кадрова розстановка.

Заслужений авторитет керів-ника, життєва мудрість привели на посаду заступника начальника установи з соціально-виховної та психологічної роботи Сергія Киян-ця. Виконання обов’язків пов’язане для нього з особистою відпові-дальністю за долі сотень громадян, котрі потрапили у складні життєві ситуації. В стилі його керівництва з’явились нові пріоритети у став-ленні до працівників – повага до особистості на першому місці. Са-модостатній, комунікабельний – він уміло співпрацює з усіма відділами, знаходить взаєморозуміння з їхніми керівниками. Завдяки мудрому ке-рівництву підполковника колектив діє згуртовано і продуктивно. Його професіоналізм, здатність працю-вати в складних сучасних умовах гідні поваги.

Начальник відділення соціаль-но-психологічної служби арештного дому при установі Сергій Гричанюк – людина на своєму місці. Сум-лінний, чуйний, має значні орга-нізаторські здібності. Він постійно переймається турботами не тільки виховання, а й благоустрою при-міщень виправної установи, щоб

людям було затишно і комфортно. Його хвилює як життя всіх вихо-ванців, так і доля кожного з них. З розумінням підходить до людських проблем, намагається не боротися з наслідками, а попереджувати їх.

Дисциплінований, вимогливий, справедливий, оптиміст по життю, своєю наполегливістю та ініціа-тивністю “запалює” оточуючих, випромінює тільки позитив. Діти відчувають це, тому слухають, під-тримують і тягнуться до нього.

Значний вплив на навчання і виховання “складних” підлітків має православна церква. Настоятель храму святителя і сповідника Луки отець Валентин і його помічник отець Богдан ведуть факультатив “Основи християнської етики” для учнів 9-12 класів. Програма його ре-комендована Міністерством освіти і науки України. Це позитивно впли-ває на духовно-моральний світогляд учнівської молоді.

Валентин Дорощук – людина

не випадкова в нашій установі. Певний час був волонтером, брав участь у створенні центру соціальної адаптації “Преображення”, який дає притулок колишнім в’язням, котрі намагаються побудувати нове життя, шукаючи наснагу у вірі. Вони гостро потребують духовної підтримки. Для нього є важливим, щоб людина сама розібралася в собі, покаялася і переродилася в новому житті. Відверто переконаний, якщо кожен десятий ув’язнений стане на вірний життєвий шлях, то вже праця його недаремна. Величний, чемний, уважний, має прекрасні ораторські здібності, чудовий голос. Слухати його приємно, і роблять це всі з великим задоволенням. Проповіді проводить дуже цікаві і змістовні.

Вихованці наші, мов заворожені, вистоюють всю службу.

Вчителі вечірньої загально-освітньої школи сподіваються на подальше продовження плідної співпраці з адміністрацією та пред-ставниками духовенства. Адже в такій відповідальній роботі дуже важливим є зворотній зв’язок. Ви-никає думка про те, що ще треба і що можна зробити для задоволення потреб підлітків і дорослих у сфері духовно-морального виховання у Дніпровській установі виконання покарань №4. Крім педагогічного впливу, на формування моральних і духовних цінностей особистості впливає багато факторів: соціальне середовище, різні види діяльності, міжособистісне спілкування. Саме тому педагогічний зміст роботи з морального становлення особис-тості підлітка полягає в тому, щоб допомагати йому просуватися від елементарних навичок поводження до більш високого рівня, де потрібно самостійно ухвалювати рішення і робити моральний вибір. Метою мо-рального виховання є формування цілісної особистості в її гуманістич-ному аспекті.

Ольга СЕМИПЯДНА

РОЗДУМИ ВЧИТЕЛЯ

Свою історію має і музей Державної криміналь-

но-виконавчої служби Украї-ни. Адже тюрма теж мала свій початок, шлях свого розвитку та становлення. Свою історію. На ній сторінки життя тисяч поколінь тюремних служите-лів, які формували цю систему, допомагали їй функціонувати та стояти на сторожі людських прав та законності. І ця історія

є важливою у розумінні тих процесів, які відбуваються в житті кримінально-виконавчої служби.

Саме тому з метою озна-йомлення та вивчення сторінок з життя нашої служби нещодав-но до музею завітали викладачі Білоцерківського центру підви-щення кваліфікації персоналу ДКВС України.

Відвідувачів дуже вразив

музей та цікава розповідь його очільника – Валерія Литовчен-ка, що здійснив їм екскурс в іс-торію кримінально-виконавчої служби України. Валерій Васи-льович радо познайомив своїх гостей з цікавими експонатами, переважну більшість з яких він зібрав власноруч.

Розпочинаючи екскур-сію, він підкреслив, що слово “пенітенціарна” (від латин. –

poenitentia), має особливе зна-чення – покаяння. І цей шлях – від покарання до покаяння, який пройшла тюремна служба за віки свого існування, і стоїть зараз перед нами в експозиції музею.

Гості з цікавістю вислухали розповідь про різні віхи роз-витку тюремного служіння, про умови, в яких перебували засуджені за часів, приміром, царизму чи сталінських таборів. Зацікавленість слухачів видава-ли запитання, які вони ставили під час екскурсії, а також до-повнення з власних особистих знань на обговорювану тема-тику. Тому й тривала екскурсія у режимі жвавого діалогу, який відкрив аудиторії багато цікавої нової інформації.

Підсумовуючи зустріч, гості подякували Валерію Литовчен-ку за цікаву пізнавальну екс-курсію, а також за невичерпний ентузіазм, який надихає його та допомагає йому створювати цей музей справді унікальним, за багаторічну роботу на благо історії системи, в якій ми пра-цюємо. Вони підкреслили, що це знайомство з історією служби дає можливість їм краще зрозу-міти, яке важливе місце займа-ють пенітенціарії у благородній справі виправлення людини.

Людмила ТОМІНА

ІСТОРІЯ ЖИВА, ДОПОКИ МИ ПРО НЕЇ ПАМ’ЯТАЄМО. МИ, ЛЮДИ, МОЖЕМО БУТИ ЇЇ СВІДКАМИ, МОЖЕМО БУТИ І ЇЇ ХРАНИТЕЛЯМИ. ЗБЕРІГАЮЧИ ІСТОРИЧНІ ЦІННОСТІ: РЕЧІ, АРТЕФАКТИ, РОЗПОВІДІ, МИ ЗБЕРІГАЄМО СВОЇ ЗНАННЯ ДЛЯ МАЙБУТНІХ ПОКОЛІНЬ.

ОБЛАГОРОДЖУЮТЬ ДУШІ НЕПРОСТИХ ДІТЕЙ

“ПРОШУ ПОДЯКУВАТИ…”

У період новорічно-різдвяних свят всі ми чекаємо на приємні

новини, події, слова, бо це початок но-вого року, і ми сподіваємося на краще. І це відчувається у листах наших читачів до редакції.

Ось і зараз ми отримали листа від нашого постійного дописувача Василя Сіренка з Темнівської ВК №100. На по-чатку свого листа Василь вітає зі святами всіх співробітників колонії, особливо начальника установи О. Найдьонова, першого заступника В. Арцуманова, заступника В. Єрохіна, начальника сектору С. Шульгу, дякує за увагу до засуджених, людяність та професіона-лізм. Пише, що вони вкладають частину себе, допомагаючи стати на шлях ви-правлення.

Він також вітає зі святами всіх спів-робітників редакції газети, дякує за ту увагу, яку ми постійно надаємо таким, як він, аматорам поетичної творчості, друкуючи на сторінках газети їхні проби пера. І наголошує, що з кожним при-мірником газета стає цікавіше і цікавіше. А також зичить миру, добробуту, успіхів у всіх справах і всього самого доброго:

В нашем сердце живутТе незримые птицы надежды,Те частицы любви,Что творят доброты чудеса.Обретем все мы веру, Становясь такими, как прежде,Устремляя свой взорИ мечтою паря в небесах…

Підготувала Вікторія ЦВЄТКОВА

ТЕПЛІ РЯДКИ

ЕКСКУРС В ТЮРЕМНУ ІСТОРІЮ

січень 2017 року № 4 5ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

В ОБ’ЄКТИВІОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

Допомагають розібратися підліткам в усіх тонкощах

життя і співробітники та гості установи – представники соці-альних служб захисту, волонтери громадських організацій.

Так, нещодавно в рамках проекту з запобігання торгівлі людьми представниками органі-зації “Волонтер” з вихованцями Прилуцької виховної колонії було проведено ряд просвітниць-

ко-профілактичних тренінгів у формі інтерактивних ігор. Під час проведення тренінгу вихованці прослухали інформацію про те, як не стати жертвами шахраїв, які пропонують роботу за кор-доном, а також ознайомилися з алгоритмом дій у випадку втрати документів за кордоном. Хлопці з цікавістю слухали розповідь во-лонтера та ставили запитання, які виникли під час співбесіди. Кожен

з них міг на собі спроектувати певну ситуацію та разом зі всіма учасниками знайти шляхи виходу з неї. Такі ж зустрічі, де у вигляді гри подається життєво необхідна ситуація для підлітків, стали вже доброю традицією в установі.

Сподіваємось, що поради, які отримали хлопчаки, допоможуть їм правильно зорієнтуватись і у подальшому житті.

Людмила ТОМІНА

Розпочався концерт хвилиною мовчання за полеглими Героями

України. Бійці АТО Сергій Кононенко, Володи-

мир Бурко, Руслан Давидович, Олександр Ламбурський виконали свої авторські композиції, написані на передовій. Бійці співали як сумних, так і веселих пісень. Усі композиції – про війну, розлуку з ко-ханими, про надію на перемогу, про тугу за загиблими побратимами, про ціну життя.

Наприкінці заходу волонтер Наталя Костіна вручила начальнику Полтавської виправної колонії №64 Вадиму Алєксєєн-ку подяку від імені керівництва та особо-вого складу батальйону патрульної служби поліції особливого призначення “Золоті

ворота” ГУ МВС України в місті Києві. Волонтери висловили глибоку вдяч-

ність начальнику установи Вадиму Алєк-сєєнку за небайдужість та допомогу в такі складні часи для нашої держави та народу України.

Наталія наголосила: “Ми високо ці-нуємо ваші зусилля у забезпеченні бійців батальйону усім необхідним. Завдяки ва-шим діям наша спільна перемога стає все ближчою! Бажаю вам та вашим родинам щастя і благополуччя, міцного козацького здоров’я, злагоди і наснаги. А усім нам – миру і добра. Перемога буде за нами!”

На знак вдячності начальник подарував гостям на згадку ікону, написану одним із засу-джених, який відбуває покарання у цій установі.

“Ми вдячні, що ви знайшли час та завітали до нашої установи. Сподіваємо-ся, що ваші пісні та вірші, які пролунали сьогодні, донесуться до серця кожного із засуджених і тим самим загартують у них волю до нормального життя”, – наголо-

сив начальник виправної колонії Вадим Алєксєєнко.

А наостанок бійці, які перебувають на передовій, залишили в дарунок державний прапор з найкращими побажаннями.

Ірина КАНЕВСЬКА

ПІД ТАКИМ ГАСЛОМ ВАЛОНТЕРИ, СПІЛЬНО З УЧАСНИКАМИ АТО, ПРОВЕЛИ КОНЦЕРТ ДЛЯ ЗАСУДЖЕНИХ ПОЛТАВСЬКОЇ ВИПРАВНОЇ КОЛОНІЇ № 64.

У ПРИЛУЦЬКІЙ ВИХОВНІЙ КОЛОНІЇ, ЩО НА ЧЕРНІГІВЩИНІ, ХЛОПЦЯМ СУМУВАТИ НЕ ДОВОДИТЬСЯ. АДЖЕ ДЛЯ НИХ ЧАС, ПРОВЕДЕНИЙ В УСТАНОВІ, НЕ ПРОСТО ВИРОК, ВИНЕСЕНИЙ У СУСПІЛЬСТВІ ЗА ЗЛОЧИН, А ШКОЛА ЖИТТЯ, ЯКА ВЧИТЬ, ЯК ЖИТИ ДАЛІ, ЯК ЗНАЙТИ СВОЄ МІСЦЕ В СУСПІЛЬСТВІ, ОБРАТИ ПРОФЕСІЮ.

КОРИСНА ЗУСТРІЧ З ВИХОВАНЦЯМИ

“ПІСНІ ТА ВІРШІ, НАРОДЖЕНІ В АТО”

ФОТОФАКТ

На початку заняття керівник Кіноклу-

бу висвітлила інформацію про роль держави у захисті прав людей, які хворіють на ВІЛ/СНІД. Разом з ви-хованцями у формі дискусії розкрили проблеми людей, які хворіють на інфекційні захворювання, та з’ясували, які причини призводять до фатальних проблем із здоров’ям.

Для проведення занят-тя було запрошено ієрея Української православної церкви і настоятеля храму Кременчуцької виховної ко-лонії отця Олександра, який пояснив юнакам чому фільм називається “Грішна хво-роба” – в християнському віросповіданні гріхом вважа-ються такі пристрасті люди-ни як: вживання алкоголю і наркотиків, безладні статеві стосунки, ненаситність до їжі, лінь і гординя, безціль-ність свого існування. Отець Олександр закликав вихо-

ванців до високоморального способу життя, постійного усвідомлення того, що кож-ний наш вчинок відобра-жається на людях, які нас оточують. Та наголосив на тому, щоб юнаки обирали друзів та товаришів високого культурного і інтелектуаль-ного рівня.

Також у заході взяла участь медичний праців-ник установи Яна Туманова. Вона поінформувала хлоп-ців про причини та методи

запобігання інфікуванню. Вихованці пройшли тест на перевірку знань про ВІЛ/СНІД.

Насамкінець заняття юнаки обговорили актуальні проблеми людей, які пози-тивно ВІЛ-інфіковані і усві-домили значущість захисту прав людей, що хворіют, в Україні і в інших державах світу та розвинули здатність критично оцінювати життєві події та явища.

Наш кор.

ДНЯМИ ЗНОВ ГОСТИННО ВІДЧИНИВ ДВЕРІ ДЛЯ ВИХОВАНЦІВ КРЕМЕНЧУЦЬКОЇ ВИХОВНОЇ КОЛОНІЇ КІНОКЛУБ МЕДІА-ПРОСВІТИ З ПРАВ ЛЮДИНИ DOCUDAYS UA, ВОНИ ПЕРЕГЛЯНУЛИ ДОКУМЕНТАЛЬНИЙ ФІЛЬМ “ГРІШНА ХВОРОБА”, ЯКИЙ СТВОРИВ ГОЛЛАНДСЬКИЙ РЕЖИСЕР ЯН ЯАП КЕЙПЕР.

“ГРІШНА ХВОРОБА”

ДНЯМИ ДЛЯ ВИХОВАНЦІВ КРЕМЕНЧУЦЬКОЇ ВИХОВНОЇ КОЛОНІЇ ПРОВЕЛИ ПРОЕКТИВНУ МЕТОДИКУ “КРИТИЧНИЙ ІНЦИДЕНТ”, ЗАПРОПОНОВАНУ ДЛЯ РОБОТИ ЕКСПЕРТОМ РАДИ ЄВРОПИ І ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ МАРТІНОМ СЕДДОНОМ. МЕТОД СПРЯМОВАНИЙ НА ІДЕНТИФІКАЦІЮ ПРОБЛЕМНОЇ ДІЛЯНКИ, ЯКУ СЛІД УДОСКОНАЛИТИ.

ПЕДАГОГИ ЗАПРОПОНУВАЛИ ХЛОПЦЯМ ОПИСАТИ ТІ ІНЦИДЕНТИ, ЯКІ ТРАПИЛИСЬ НА ЇХНЬОМУ ЖИТТЄВОМУ ШЛЯХУ ЗА ОСТАННІ РОКИ ТА ВПЛИНУЛИ НА СИТУАЦІЮ, В ЯКІЙ ВОНИ ОПИНИЛИСЬ НА ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС, ТОБТО – МІСЦЕ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ. НАЙГОЛОВНІШИМ СТАЛО КОЛЕКТИВНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ПОДАЛЬШИХ КРОКІВ ТА ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯМІВ ЖИТТЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Олена УДОВИЦЬКА

6 січень 2017 року № 4ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

РАКУРС

ВІКТОР ЛЮСТІГ

Віктор Люстіг вважається одним з найталановитіших шахраїв,

які відомі в історії. Віктор з дитинства був дуже активною дитиною і вільно розмовляв кількома мовами. Змолоду він займався аферами на пароплавних рейсах між Парижем і Нью-Йорком. Але дрібні афери не вдовольняли мо-лодого Люстіга. Він відчував, що наро-джений для більшого. Незабаром йому випала така нагода.

Європа відновлювалася після руй-нувань Першої світової війни, грошей ні в урядів, ні у населення немає, і тут Люстіг випадково натрапив на статтю в місцевій газеті, в якій йшлося про те, що уряду Франції бракує грошей на утри-мання Ейфелевої вежі. Тут-то у Люстіга і назрів хитромудрий план. Шахрай склав підроблену вірчу грамоту, в якій назвав себе заступником голови Міністерства пошти і телеграфу, після чого відправив офіційні листи шести дилерам Вторчер-мета. Зустрівшись з ними в дорогому готелі, де він зупинився, повідомив їм, що обслуговування вежі поставлено під сумнів, і уряд збирається знести її

і продати на металобрухт на закритому аукціоні. При цьому Люстіг умовив діл-ків тримати все в секреті, щоб уникнути народних хвилювань. Угода пройшла успішно. А коли горе-інвестори схаме-нулися, Люстіг вже був на півшляху до Відня з повною валізою грошей. Андре Пуассон, якому Люстіг продав право на утилізацію вежі, не став звертатися в поліцію, тому що не хотів пошитися в дурні. Зрозумівши, що поліції немає до нього ніякого діла, Люстіг знову приїхав до Парижа і провернув точно таку ж аферу. Але цього разу покупець не мовчав і заявив на шахрая в поліцію, тому Люстігу довелося тікати в Америку. Здійснивши там кілька афер, він був спійманий і відправлений до в’язниці.

ФРЕНК АБІГНЕЙЛ

Історія життя цієї людини лягла в основу сюжету фільму “Злови

мене, якщо зможеш”, роль легендар-ного афериста в якому зіграв Леонардо Ді Капріо. У 17 років Френк Абігнейл примудрився стати одним з найуспіш-ніших грабіжників банків в історії США. Володіючи особливим талантом і схиль-ністю до шахрайства, Абігнейл почав підробляти чеки і переводити їх по всій країні та за її межі. За п’ять років зло-чинної діяльності його фальшиві чеки на загальну суму 2,5 мільйона доларів опинилися в обороті 26-ти країн світу.

Батько американського шахрая був великим підприємцем і бізнесменом. І саме від нього шахрай успадкував багато якостей і навичок. До речі, саме батько і став першою жертвою шахрайства Френка. Ховаючись від кримінального переслідування, Абігнейл виявив диво-вижні здібності в перевтіленні, видаючи себе за пілота авіаліній, професора со-ціології, лікаря і адвоката. Таким чином, кожна нова професія або ремесло, яке освоював Френк, приносили йому без-ліч інформації, яку він в подальшому майстерно використав у власних афе-рах. Його спіймали лише в 1969 році, коли йому виповнився 21 рік. Шахрая засудили до 12 років позбавлення волі, однак через кілька років його випусти-ли достроково за те, що він погодився співпрацювати з ФБР. Абігнейл став експертом по боротьбі з банківськими шахрайствами.

СОНЬКА ЗОЛОТА РУЧКА (СОФІЯ ІВАНІВНА БЛЮВШТЕЙН)

Софія Іванівна Блювштейн, вона ж Шейдля-Сура Лейбовна

Соломоніак – одна з найбільш леген-дарних і одіозних особистостей росій-ського дореволюційного злочинного світу, більш відома як “Сонька Золота Ручка”. Точних відомостей про її біо-графію немає, тому що вона їх ретельно приховувала. Софія була освіченою, начитаною жінкою. Вільно говорила на декількох іноземних мовах і була прекрасною актрисою. Шахрайка була заміжня кілька разів. Від останнього чо-ловіка – карткового шулера і афериста

Михайла Блювштейна вона народила двох дочок.

Першу свою крадіжку Сонька Зо-лота Ручка зробила ще будучи підлітком. Це заняття їй настільки сподобалося, що вона обрала його справою свого життя. Її крадіжки були елегантні й досконалі. Ніхто не міг запідозрити в розкішній, ба-гатій жінці професійну злодійку. Сонька Золота Ручка була дуже винахідливою шахрайкою. У неї були свої “коронні” прийоми. Так, під спеціально відрощені нігті вона ховала дорогоцінні камені, а на туфлі зі спеціальними підборами “рап-тово” прилипали ювелірні прикраси. Для крадіжок в магазинах вона одягала спеціальну сукню-мішок, в якому могла заховати цілий рулон тканини.

На “справу” вона зазвичай ви-ходила з мавпочкою. Поки господиня торгувалася, звір спритно брав каміння і ковтав, а вдома його діставали за допо-могою клізми. Судили шахрайку не один раз, проте вона завжди примудрялася вислизнути від правосуддя. У 34 роки Сонька Золота Ручка все ж була заслана до Сибіру, звідки тричі намагалася втек-ти, але всі її спроби були марні. Після закінчення терміну Софія Блювштейн отримала вказівку про довічне поселен-ня на Сахаліні.

АРТУР ФЕРГЮСОН

Про цього шотландського афе-риста стало відомо після того,

як йому вдалося “продати” національні пам’ятники Англії. Шахрай продав американським туристам Біг-Бен за тисячу фунтів і Букінгемський палац за

дві тисячі фунтів стерлінгів. Крім того, шотландець увійшов в історію тим, що за два мільйони доларів здав в оренду банкіру Тексану Білий Дім у Вашин-гтоні. Він переконав банкіра в тому, що американський уряд має деякі фінансові труднощі, тому вирішив здати Білий Дім в оренду. Існує історія і про те, що він продав наївним американцям статую Нельсона на Трафальгарській площі за шість тисяч фунтів.

У 1925 році він переїхав до США і почав продавати вже американські пам’ятки. Під час спроби продати статую Свободи Фергюсон був заарештований. Тоді за американськими законами йому загрожувало довічне ув’язнення. Однак його врятували обставини. Одного разу він віддав всі свої гроші вдові з Техасу, у якої згоріла ферма. Він заявив їй, що є гонконгським принцом. Завдяки цій історії йому присудили п’ять років. (Закінчення у наступному числі газети)

Підготувала Людмила ТОМІНА

ЖИТТЯ ЯК ВОНО Є

ЦІ ШАХРАЇ УВІЙШЛИ В ІСТОРІЮ ЛЮДСТВА ЯК НАДЗВИЧАЙНІ АФЕРИСТИ, ДЛЯ ЯКИХ АФЕРА БУЛА СЕНСОМ ЇХНЬОГО ЖИТТЯ. ОСНОВОЮ ЇХНІХ ЗЛОЧИНІВ СТАЛА ФАНТАСТИЧНА ВИНАХІДЛИВІСТЬ ТА ЛЮДСЬКА ДОВІРА, ЯКА ЗРОБИЛА МОЖЛИВИМ СКОЄННЯ ЦИХ ЗЛОЧИНІВ.

ІСТОРІЯ ЖИТТЯ ГЕНІЇВ-ШАХРАЇВУ СВІТІ

У БРАЗИЛІЇ ЗНОВУ БУНТУЮТЬ ЗАСУДЖЕНІ

На початку тижня у бразильському штаті Сан-Паулу спалахнув бунт у в’язниці

“Бауру”. За повідомленнями міжнародних інформ-агентств під час заворушень втекли близько 200 ув’язнених. Засуджені влаштували масові безлади і підпалили матраци. На тлі пожежі, що почалася, багатьом вдалося втекти. Близько 80 в’язнів затри-мали по гарячих слідах. Решта втікачів залишаються на свободі, причому точну їхню кількість досі не встановлено.

Приводом для бунту, за попередніми висновка-ми, послужила переповненість в’язниці. В установі, розрахованій на 750 ув’язнених, відбувають покаран-ня понад півтори тисячі осіб.

СПРОБА НЕПОКОРИ В АЗЕРБАЙДЖАНІ

В колонії загального режиму, що розташована в місті Баку, розпочався бунт, який одразу ж

був придушений введеними внутрішніми військами. Про це сайту бакинського бюро Радіо “Свобода” повідомили родичі ув’язнених.

Засуджені протестували проти дорожнечі това-рів. Правозахисники неодноразово відзначали, що в тюрмах Азербайджану продукти продаються за значно дорожчими цінами.

РОЗКРИТО НАЙБІЛЬШУ КРАДІЖКУ ЮВЕЛІРНИХ ВИРОБІВ

Днями в аеропорту Амстердама затримано сімох громадян Голландії, яких підозрюють

у причетності до крадіжки діамантів на суму 80 міль-йонів доларів. Сам злочин стався у 2005 році. Тоді озброєна банда під виглядом працівників аеропорту викрала броньовану вантажівку з діамантами та іншими ювелірними виробами із зони підвищеної безпеки аеропорту.

Коштовності повинні були відправити літаком до Антверпена – алмазної столиці Європи. Пізніше частину діамантів знайшли в автомобілі, на якому поїхали злочинці, проте дорогоцінні камені на суму близько 50 мільйонів доларів й досі не знайдені. Цей злочин став одним із найбільших крадіжок ювелір-них виробів в історії.

20 МІЛЬЙОНІВ ЗАМІСТЬ МАТРАЦУ

Поліція в Массачусетсі (США) виявила у каркасі ліжка 20 мільйонів доларів. Влада

вважає, що гроші пов’язані з фінансовою пірамідою TelexFree, від якої постраждали більше мільйона людей у різних країнах світу. Обшук провели в од-ній із квартир бразильця Різеро Рока, якому були пред’явлені звинувачення за зв’язки з фінансовою пірамідою. Ймовірно він є однією з ланок у схемі з переведення грошей у Бразилію через Гонконг.

В АВСТРАЛІЇ ЗАСТРЕЛИЛИ АКТОРА ПРЯМО НА ЗЙОМКАХ

В австралійському місті Брісбен під час зйо-мок відеокліпу хіп-хоп групи був смертельно

поранений актор. Постріл був зроблений зі зброї, наданої для зйомок.

Сюжет відео передбачав перестрілку, і для зйомки цієї сцени були виписані кілька одиниць вогнепальної зброї. Актор був поранений з одного із пістолетів і згодом помер.

Ніхто більше на знімальному майданчику не постраждав. Поліція веде розслідування.

Підготувала Наталія УСИК

січень 2017 року № 4 7ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

ПАМ’ЯТЬ

27 СІЧНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОКОСТУ

В ГЕТТО ГОРОДА ТЕРЕЗИНА, ПРЕВРАЩЕННОГО НАЦИСТАМИ В КОНЦЕНТРАЦИОННЫЙ ЛАГЕРЬ, СОДЕРЖАЛИСЬ ГРАЖДАНЕ ПОЧТИ ВСЕХ ЕВРОПЕЙСКИХ СТРАН.

Осуществляя “окончательное реше-ние еврейского вопроса”, нацисты

особо не церемонились. По большому счету, было предпринято всего две попытки ввести в заблуждение мировое обществен-ное мнение. Первая – это, разумеется, Олимпиада 1936 года. Под угрозой меж-дународного бойкота Игр власти Германии сделали хорошую мину при плохой игре, позволив нескольким евреям выступить на Олимпиаде в составе национальной сбор-ной страны. И это при том, что еврейских спортсменов к тому времени уже массово выкидывали из спортивных обществ, а еврейские спортивные организации до-живали последние дни.

Вторым пропагандистским ходом стало создание образцово-показательного концлагеря, в который можно было бы допускать международных наблюдателей. Для этой цели была выбрана небольшая чешская крепость Терезин, более известная в литературе как концентрационный лагерь Терезиенштадт.

Крепость была построена в 1780 году и названа в честь императрицы Марии-Терезии. По прямому назначению крепость использовалась не более века, после чего была превращена в тюрьму для особо опасных военных и политических пре-ступников. Пожалуй, самым знаменитым ее заключенным был Гаврило Принцип – боснийский серб, выстрел которого послужил “спусковым крючком” Первой мировой войны. К моменту убийства в Са-раево эрцгерцога Фердинанда и его супруги Софии 28 июня 1914 года. Принципу было 19 лет, и по нормам австро-венгерского правосудия он считался несовершенно-летним. Поэтому Гаврила не повесили, как некоторых других заговорщиков, а отправили в Терезин, где он и скончался от туберкулеза 28 апреля 1918 года.

После захвата Чехии гитлеровской Гер-манией Терезин был превращен в тюрьму гестапо, поскольку в Праге все тюрьмы оказались переполнены. А к 1942 году руководство рейха решило использовать крепость как концентрационный лагерь, не забывая о пропагандистских целях. После Ванзейской конференции на базе тюрьмы создается так называемое “возрастное гетто”, куда нацисты в массовом порядке отправляют пожилых евреев из Германии и оккупированных европейских стран.

ЛИГА “ТЕРЕЗИН”

По сути это был транзитный лагерь: рано или поздно заключенных

отправляли в лагеря смерти, чаще всего – в Освенцим. Но при этом здесь была со-

брана еврейская интеллектуальная элита: ученые, политики, писатели, музыканты, артисты, режиссеры. В итоге лагерь пре-вратился в подобие маленького еврей-ского государства. Его внутренняя жизнь управлялась Советом старейшин, здесь были своя медицинская служба, кухни и столовые. Имелся даже собственный банк и своя валюта – “гетто-кроны”.

А еще было “министерство культуры и спорта”, проводившее множество разных мероприятий: от художественных выставок и театральных постановок до чемпионата Терезиенштадта по футболу. Ведь среди оказавшихся в лагере было не-мало знаменитых спортсменов. К примеру, Павел Марер – член сборной Чехослова-кии по футболу, многократный чемпион своей страны и участник футбольного турнира на Олимпиаде 1924 года в Париже, где чешская команда дошла до 1/8 финала, уступив затем швейцарцам. Два года спус-тя Марер заключил профессиональный контракт и перебрался в США, но в 1932 году мировой экономический кризис заставил футболиста вместе с женой и двумя детьми вернуться на родину. Он снова начал играть за пражский Deutschen FuBball-Club и тут впервые столкнулся с нацистскими правилами. В 1933 году, когда DFC отправился в Берлин на встречу с Hertha BSC, нескольким игрокам-евре-ям, в том числе Мареру, было запрещено выходить на поле.

В 1936 году Павел завершил футболь-ную карьеру и открыл в Праге ателье по пошиву верхней одежды. Благодаря огром-ной популярности в чешской столице, его дела быстро шли в гору. После оккупации Чехословакии нацисты отобрали у Марера бизнес, отправив его самого на строитель-ство дорог. А в 1943 году гестапо арестовало 43-летнего спортсмена и отправило в Те-резиенштадт. Его жену отлучили от детей. Но поскольку младший сын Мареров был рожден в США, их не убили, а отправили в разные лагеря для интернированных лиц. В 1944 году при помощи Международно-го Красного Креста семья Марера была вывезена в Швейцарию и оттуда – в США.

Марер стал одним из самых возрастных игроков футбольных состязаний в Терези-не. Он выступал в качестве играющего тренера команды “мясников”. Названия команд, кстати, весьма символичны. Они отражали либо некое лагерное по-дразделение (например, “Склад одежды”, “Электрики”, “Садовники”), либо мест-ность, откуда узники попали в Терезин (например, “Моравия”, “Богемия”, “Голландия”), либо носили названия

популярных в то время европейских футбольных клубов (например, “Фортуна” (Кёльн), “Унион” (Берлин), “Рапид”). Всего за три года существования фут-больной лиги в Терезиенштадте сыграли 35 команд, разбитых на первую и вторую лиги. Проводился также кубковый турнир и соревнования молодежных команд.

Понятно, что никакого футбольно-го поля в старинной крепости не было, поэтому матчи проходили раз в неделю, по воскресеньям, прямо на центральной площади, где была нанесена разметка. А поскольку поле было маленькое, то играли шесть на шесть. Победители получали дополнительную пайку, что в лагерных условиях было немаловаж-но. Матчи судили профессиональные арбитры, в выпускающихся в Терези-енштадте газетах прошедшие игры раз-бирали профессиональные спортивные журналисты. За футбольными перипе-тиями наблюдали до тысячи зрителей, а иногда и больше. На следующий день произошедшее на поле становилось темой всеобщего обсуждения. Историк Томан Брод, чешский еврей, попавший в Терезин тринадцатилетним подрост-ком и выживший в Освенциме и Гросс-Розене, впоследствии писал: “Футбол приносил хоть какое-то удовольствие в их безнадежные жизни. Очень важно было сохранить веру и достоинство”. “Это была игра против нацистов, я играл против на-цистов”, – вспоминает в документальном фильме “Лига Терезин” один из выживших участников тех матчей. В этой картине, вышедшей в свет в 2012 году, демонстри-руются фрагменты одного из последних матчей, сыгранных в Терезиенштадте.

СЛЕПЫЕ ГЛАЗА КРАСНОГО КРЕСТА

В октябре 1943 года из Дании в Тере-зин были депортированы 476 евреев,

и этот факт послужил причиной того, что СС решила продемонстрировать “образцовый лагерь” делегации Красного Креста. Три его представителя прибыли в Терезиенштадт 23 июня 1944 года. Им показали школу, боль-ницу, кафе, детский сад. Дети исполнили для гостей оперу “Брундибар”, написанную еврейским композитором Гансом Красой, также заключенным Терезина. Его жизнь закончилась в Освенциме через два месяца после визита инспекторов. Так же, как и большинства футболистов, устроивших для высоких гостей футбольный матч. И заключенного Курта Геррона, снявшего про-пагандистский фильм о лагере. Эта лента, которую инспекторам Красного Креста про-демонстрировали в заключение их визита, никогда не была показана в кинотеатрах, но два фрагмента ее сохранились и легли в основу фильма “Лига Терезин”.

Никаких зверств в лагере инспекторы не заметили, между тем футбольная лига в Терезиенштадте прекратила свое суще-ствование в октябре 1944 года, когда боль-шинство игроков и зрителей отправились в Освенцим. Почти за три года ее существо-вания было сыграно более 100 матчей. До освобождения лагеря оставалось еще более полугода. Советские войска освободили Те-резин 9 мая 1945 года. Их встречали 17 тысяч узников из 140 тысяч, прошедших через этот лагерь. Среди них был и Павел Марер. Год спустя он смог перебраться к семье в Аме-рику. Умер Пол Марер 18 декабря 1985 года в Лос-Анджелесе.

Виктор ФРАНК,“Эйникайт”

ПЕЧАЛЬНАЯ СТАТИСТИКА

В начале 1930-х в Европе проживало 10,3 млн ев-

реев, включая 3 млн советских граждан. По мере распространения власти нацистов за пределы Герма-нии число евреев, которым удалось бежать от этой власти, достигло 811 тысяч, а в 1941-м на восток СССР эвакуировались 1,2 млн евреев. В разгар Второй мировой войны на территориях, оккупированных вермахтом, оказалось около 7 млн лиц еврейского происхождения, подлежавших уничтожению, в том числе 2,9 млн – в западных

регионах Советского Союза. Им в полной мере пришлось испытать на себе нацистские зверства. Евреев терроризировали повсе-местно, унижая, оскорбляя, ли-шая элементарных гражданских прав и свобод, собственности, работы, питания, лечения. Их за-гоняли в гетто и депортировали в концентрационные лагеря, сеть которых густо покрыла Европу.

Насильственная изоляция в гетто должна была обеспечить дармовую рабочую силу, пред-отвратить возможность сопро-тивления и облегчить предсто-ящую ликвидацию евреев. На оккупированных землях было создано 1150 гетто, в основном – в странах Восточной Европы. В них

содержалось не менее миллиона евреев, принудительно загнанных туда, в том числе свезенных с запада. Самые крупные гетто находились в Варшаве (450 тыс. человек), Лодзи (204 тыс.), Льво-ве (100 тыс.), Минске (80 тыс.), Будапеште (70 тыс.), Терезине (53 тыс.), Вильнюсе (40 тыс.). Гетто были окружены высокими заборами с колючей проволокой, охранялись снаружи и внутри по-лицией, жестко контролировались юденратами. Бесправные люди влачили жалкое существование в переполненных помещениях в условиях антисанитарии, страдая и умирая от голода, холода, бо-лезней, изнурительного труда. В процессе “окончательного реше-

ния еврейского вопроса” немцы и их союзники ликвидировали большинство гетто, расстреляв жителей на месте либо отправив в концлагеря.

Первые 35 тысяч евреев тран-спортировали в концлагеря после “Хрустальной ночи”. На терри-тории Польши в 1941-м появи-лись “фабрики смерти” Белжец, Собибор, Треблинка, Хелмно, затем Майданек и Освенцим, целью которых стало поточное умерщвление заключенных в газовых камерах. С 1943-го все гетто, а также еврейские трудовые и транзитные лагеря перевели в статус концлагерей. Большинство узников погибло там от жесто-ких издевательств и расправ, ка-

торжного труда и невыносимых условий содержания, эпидемий и бесчеловечных медицинских опытов. По уточненным данным, всего на оккупированных тер-риториях насчитывалось свыше 42 тысяч больших и малых гетто, концлагерей и их подразделений, в том числе женские (Равенсбрюк, Аушвиц-Биркенау, Маутхаузен, Берген-Бельзен) и детские (Салас-пилс и др.). Всего в концлагерях и на “маршах смерти” погибло около 4 млн евреев. Менее 500 тысяч (в их числе и те, кто сжигал трупы, сор-тировал вещи убитых, обслуживал охрану) чудом остались в живых – физически искалеченные, ду-шевно сломленные.

Давид ШИМАНОВСКИЙ

ФУТБОЛ РАДИ ДОСТОИНСТВАСАМАЯ ТРАГИЧЕСКАЯ ФУТБОЛЬНАЯ ЛИГА В ИСТОРИИ

Терезин – музей мемориал

8 січень 2017 року № 4ОБОВ’ЯЗОК

ЗАКОНЗАКОНОБОВ’ЯЗОКi

КАЛЕЙДОСКОП

Фінансові реквізити: рахунок ДЗД ДКВСУ, с/р №31251201201887 в ГУДКСУ в м. Києві,

код банку 820019, ЄДРПОУ 08565003. Свідоцтво платника ПДВ №200062177.

Інд. под. № 085650026068

ГазетаДержавної

кримінально-виконавчої

служби Міністерства юстиції України

Адреса редакції: 04050, м. Київ50, вул. Ме льни кова, 81.

Телефон: 4810562; еmail: zio@kvs.gov.ua

Листування з читачами тільки на сторінках газети. Думки авторів

публікацій не завжди збігаються з точкою зору редакції. За точність

викладених фактів відповідальність несе автор. Художні твори друкуються мовою

оригіналу. При використанні наших публікацій посилання

на “Закон і обов’язок” обов’язкове.

Головний редакторОксана

ВЄЛКОВА-ЛАГОДАСвідоцтво

про реєстраціюКВ №9609

від 21.02.2005р. Ціна договірна.

Рукописи і фотознімки не повертають-ся і не рецензуються. Відповідальність за

достовірність реклами несе рекламодавець.

Передплатний індекс 23102Наклад: 26000

Замовлення № 52259ТОВ “МЕГА-ПОЛІГРАФ”,

м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14

ОБОВ’ЯЗОКЗАКОНЗАКОН

ОБОВ’ЯЗОКi

ОБОВ’ЯЗОКЗАКОНЗАКОН

ОБОВ’ЯЗОКi

ПРИКМЕТІ ВІР, АЛЕ ПЕРЕВІР

УЗЕЛОК ЗАВЯЖЕТСЯ

Американский студент Тревор Кини опаздывал на презен-

тацию своего научного проекта. В сутолоке парень забыл, что не умеет завязывать галстук, в котором должен был предстать перед преподавателя-ми. В ужасе Тревор сел в машину и погнал к другу, чтобы тот помог ему решить проблему. Однако студента за превышение скорости остановил дорожный патруль.

Тревор обьяснил полицейско-му безнадежность своей ситуации. Офицер Мартин Фолкзик покачал головой, вздохнул, но, вместо того чтобы оштрафовать парня, попросил галстук. “Это делается так…” – на-чал Фолкзик и показал на себе, как его завязывать, а потом помог Кини сделать красивый узел и пожелал счастливого пути.

На презентации молодой человек набрал высокие баллы и решил найти Мартина, чтобы отблагодарить и за-одно взять еще один урок обращения с галстуками. “Я встретился с ним опять, – сказал пораженный Тревор, – и он научил меня. Это было очень круто. Вот это человек!”

ЭТО ФАКТ

Житель китайского города Далянь вышел из банка с

пачкой денег, но по неосторожности выронил их на землю. Ветер тут же разметал купюры в разные стороны. Десятки людей бросились к мужчи-не – помочь собрать банкноты. Все 25 тысяч юаней были возвращены владельцу. Мужчина восхитился поступком соотечественников и по-благодарил их за честность.

CКАНВОРД

Найкоротший місяць лютий – усього 28 днів, у високосний рік – 29.

Цей місяць здавна відомий нестійкою погодою. Вітри і снігопади, мороз і оже-ледиця, раптове потепління – усе у нього в запасі. Йому байдуже, що прогнозують синоптики чи народні прикмети. “Лютий лютує, бо весну чує”, – кажуть старі люди. Хоч би там як, хлібороби починають готу-ватися до нового трудового сезону: переві-ряють стан запасів насіння, техніку, вивозять на поля добрива.

Свят уже менше. Якщо січень знамени-тий трьома великими празниками – Різдво, Василя та Водохреща, то лютий може по-хвалитися одним лише Стрітенням, котре припадає на середину місяця – 15 лютого. За повір’ям саме цього дня зима зустрічається з весною. “Як Громницю день ясний, то льон буде прекрасний”, – гласить народна

прикмета. Громниця тому, що в цей день освячували свічки, які були помічними під час літніх гроз, а також і воду, яка мала не менші властивості, ніж йорданська.

Стрітенських народних прикмет і прислів’їв збереглося до нашого часу дуже багато. Зокрема: “Якщо на Стрітення пі-вень нап’ється води, то хлібороб набереться біди”, “Як на Стрітення капає зі стріхи – не найдеться з літа потіхи”, а прикмети такі – якщо на Стрітення погода ясна і тепла – на врожай і добре роїння бджіл, якщо вітер і від-лига – весна буде пізньою. Якщо на Стрітен-ня рій у вулику загув – значить весну відчув.

Ще цікаве свято в лютому Власа (24). Цей святий опікується лісовими звірами, свійськими тваринами та бідними людьми. У різних регіонах по-різному відзначали свято Власа. Цікавий факт описує Василь Скуратівський в книжці “Дідух”: “На Хер-

сонщині в цей день відзначали так званий бабський празник. Жінки не працювали, винятком було – намикати три мички клоччя, – “щоб ними підкурювати корову й теля”. Під обід молодиці йшли до шинку і “замочували коров, щоб були лагідними”. Повернувшись додому, днищами (пристрій, в який застромлюється гребінь”) “били” своїх чоловіків, “аби вони були ласкавими до дружин”, та волів, щоб слухалися гос-подаря”.

А після Власа вже наступав піст, за-кінчувалися весілля: “Після Власа Олеся заміж не ласа”. Від цього дня починається й потепління, більше сонячних днів. Все ж таки скоро весна…

Людмила КРАВЧЕНКО

Відповіді на сканворд у № 3

– Я у тебя на втором месте, на первом у тебя – футбол!

– Нет, дорогая, на втором месте у меня хоккей, а вот на первом – дей-ствительно футбол.

***Жена не разговаривает со мной

уже целую неделю. И главное, она думает, что это наказание.

***– Н у п р о с т о с е р д ц е к р о -

вью обливается, когда вижу этих заспиртованных животных!

– Да что ты, там же всего три лягушки.

– Вот именно – три лягушки. А спирта – литров десять!

***Гости быстро разошлись.А разошлись они не на шутку!

***– А почему Вы зарплату задер-

живает?– Ну, в конце концов Вы ее по-

лучаете.– Так и на работу я все-таки

пришел.

АНЕКДОТИ

ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ

ЗИМА НАБЛИЖАЄТЬСЯ ДО КІНЦЯ, УЖЕ НАСТАВ І ЛЮТИЙ – ОСТАННІЙ ЇЇ МІСЯЦЬ. СЬОГОДНІ ВІН НАЗИВАЄТЬСЯ НА РИМСЬКИЙ ЛАД, А ОТ У ДРЕВНІХ СЛОВ’ЯН ЙОГО ВЕЛИЧАЛИ ПО-ІНШОМУ: СТЕЖЕНЬ, СЕЧЕНЬ, МЕЖЕНЬ, БОКОГРЕЙ, ЛЮТЕНЬ, ЛЕДІЧ.

ХОЧ ЛЮТИЙ ЛЮТУЄ, ТА ВЕСНА СКОРО