ВІДДІЛ ОСВІТИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІ

«Впровадження української народної

іграшки в сучасний навчально-виховний

процес в Лісовогринівецькому дошкільному

навчальному закладі «Ромашка»

Упорядники : завідуюча Лісовогринівецького ДНЗ

«Ромашка» Подгорнюк Д.М,

вихователь-методист Бабкіна Н.В.

2015

Упорядники : завідуюча Лісовогринівецького ДНЗ « Ромашка»

Подгорнюк Д.М, вихователь-методист Бабкіна Н.В.

Рецензент: методист відділу освіти ,молоді та спорту Хмельницької

районної державної адміністрації Пашковська О.В.

Схвалено та рекомендовано до друку рішенням НМР РМК відділу освіти,

молоді та спорту Хмельницької райдержадміністрації (протокол № 4 від

25.12.2014)

Посібник містить теоретичний матеріал щодо форм, методів народознавчої

роботи в дошкільному навчальному закладі та розробку занять й ігор з

народознавчої роботи з дошкільнятами з використанням української народної

іграшки, а також організацію роботи з дітьми дошкільного віку в гуртку

«Українська народна іграшка ».

Щиро сподіваємось, що даний матеріал допоможе вам у роботі з

дітьми з народознавства.

Зміст

Передмова…………………………………………………………………………

І. Використання української народної іграшки у практиці роботи

Лісовогринівецького дошкільного навчального закладу «Ромашка »……..

ІІ. Програма гуртка « Українська народна іграшка » ………..

ІІІ. Перспективний план роботи гуртка «Українська народна іграшка » ……

ІV.Календарний план роботи гуртка «Українська народна іграшка »……

Тема 1 : Ознайомлення дітей з народними іграшками………..

Тема 2 : Із бабусиної скрині …………………………….

Тема 3 : Калина …………………………………………………

Тема 4 : Котигорошко ……………………………………

Тема 5 : Мавка …………………………………

Тема 6 : Чарівний світ гончарства ………………….

Тема 7 : Традиційні свищики ………………………………………….

Тема 8 : Подорож до народної іграшки ……………………………..

Фотогалерея …………………………………………………………………

Література ………………………………………………………………

ПЕРЕДМОВА

Цікаво збирати народні дитячі забавки,

що наприклад, у нас на Україні продаються

по ярмарках і зроблені самими дітьми або для

дітей сільськими майстрами. Вони й дуже забавні,

й характеристичні для даної місцевості, рівно як і

дуже бажані для національного дитячого садка.( С.Русова )

Як визначено в Коментарі до Базового компоненту дошкільної освіти в

Україні, іграшка є засобом формування світосприймання. Дитина сприймає

іграшку як образ предмета реального чи казкового світу, партнера, товариша.

Розуміє її зовнішні особливості та інші характеристики як втілення художньої,

технічної та інших видів культур.

Метою концепції дошкільного виховання в Україні є формування основ

духовності особистості, а основним завданням є пробудження у дитини

духовного начала. Основи духовності закладаються сім’єю і розвиваються в

дошкільному навчальному закладі. Адже дошкільний вік – важливий період у

житті дитини. Він є основою для майбутнього встановлення та розвитку освіти.

Саме дошкільний вік є найблагодатнішим ґрунтом для засівання будь-яких

основ духовного процесу. Причетність до народної культури очищує душу

дитини, пробиває замулені джерельця доброти і любові до батьків, свого

народу, до світу в цілому.

Дитину робить сильною віра батьків, традиція народу, пам'ять поколінь.

Щоб відродити народну спадщину, нам слід повернути собі втрачені духовні

якості, джерела народного буття, розповідати дітям історію народу, знайомити

з традиціями і звичаями, обрядами котрі сягають у глибину століть.

Саме у дошкільному віці розпочинається ознайомлення дитини з духовною

спадщиною народу: народною піснею, казкою, дитячим фольклором, виробами

народних майстрів, народною іграшкою. Найпершою забавою маленької

дитини є ляльки. Гра дитини з лялькою – це підготовка до життя. В іграх діти

відтворюють родинні стосунки, готуються до своїх майбутніх обов’язків.

Українська народна лялька є втіленням добра і лагідності. Це оберіг душі і долі,

символ предків. Вихователі Лісовогринівецького дошкільного навчального

закладу «Ромашка» використовують народну іграшку на заняттях з різних

розділів програми народознавства, розвитку мови, зображувальної діяльності.

Діти знайомляться з різними видами іграшок, дізнаються про історичний і

регіональний аспекти, їх традиційні особливості. Використання народної

іграшки у дитячому садку збагачує, урізноманітнює ігрову діяльність дітей,

розширює сферу пізнання світу і свого народу. Дитина сприймає народну

іграшку і як витвір мистецтва, що сприяє її духовному збагаченню.

Народнаіграшкадаєдитині те, чого не можедатисучаснаіграшка. Вона

можедужебагаторозповістипро історіюсвоєїкраїни, про звичаї і традиції народу,

про традиційнийодяг наших предків та спосібїхжиття.

Зіграшкоюпов’язанобагато легенд і казок, вона вчитьдитину, як правильно

поводити себе, інавпаки - як не варторобити.

Використаннянародноїіграшки в

процесівихованнядопомагаєдитиніпроявити свою творчість

тазберегтинаціональніукраїнськітрадиції. Починаючи з молодшого віку,

вихователі ознайомлюють дітей з народною іграшкою, показують її під час

читання творів усної народної творчості, декоративного малювання та

використовують у віршах. Діти з цікавістю розглядають кутські, косовські

іграшки, забавляються свищиками. У середньому дошкільному віці –

вихователі урізноманітнюють ігри з народними іграшками.У старшому

дошкільному віці дітей ознайомлюють з особливостями пропорцій, кольорів та

зображень на іграшках.

Таким чином, українськійнароднійіграшцінеобхідновідводитиважливемісце

у виховномупроцесісучаснихдошкільнихнавчальнихзакладів, бо вона є

важливимелементомнародноїкультури. Вона маєпізнавальнуцінність для

дитини, відображаєявища реального світу в доступнихїй формах. Народна

іграшканесе в собіетнокультурнуінформацію, є естетичною і

втілюєоригінальнухудожнюідею. Вона посідаєважливемісце у

системізасобівформуваннятворчоїактивностідітей, унікальним чином інтегрує у

собіпобутові, мистецькі, педагогічнітрадиції і

якнайкращепідтверджуєнерозривністьстановленняокремоїлюдини і людства в

цілому.

І. ВИКОРИСТАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ІГРАШКИ У

ПРАКТИЦІ РОБОТИ ЛІСОВОГРИНІВЕЦЬКОГО

ДОШКІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО ЗАКЛАДУ « РОМАШКА »

Сьогодні ми повертаємось до забутого, відроджуючи, пробуджуючи до

життя національні традиції, національний дух нашого народу. Починати цю

роботу потрібно з раннього віку в сім’ї та в дошкільному закладі.

Українська народна іграшка несе малятам доступні знання про працю,

відпочинок людей у давнину, їхній побут, мистецтво, життя загалом.

Народна іграшка в дитячих руках є тією ниточкою, яка з’єднує людину з

історією її Батьківщини. Вихователі нашого закладу спрямовує свою

роботу на те, щоб навчити дітей поважати творців народної іграшки,

виховувати інтерес до них.

Організовуючи народознавчу роботу з дошкільниками, наші педагоги в

комплексі розв’язують пізнавальні, навчальні, розвивальні, виховні та

мовленнєві завдання.

Упродовж перебування дітей у дошкільному закладі ми ознайомлюємо їх з

побутом нашого народу як у минулому, так і на сучасному етапі.

Педагоги нашого закладу починають ознайомлювати дітей з народною

іграшкою з молодшого дошкільного віку. Показують її під час читання

творів усної народної творчості, декоративного малювання та

використовують в іграх. Діти з цікавістю розглядають кутські, косівські

іграшки, забавляються свищиками. Вихователь знайомить з

найпростішими іграшками різних регіонів.

У середньому дошкільному віці вихователі знайомлять дітей з більшою

кількістю іграшок, залучаючи їх до ігор у повсякденному житті,

використовуючи їх на заняттях. При цьому педагог не наголошує на

регіональних особливостях народної іграшки. У цьому віці урізноманітнюються

ігри з народними іграшками, діти вже малюють нескладні візерунки на

українській народній іграшці площинного зображення, малюють «цибульку»,

«пуп’янок».

У старшому дошкільному віці дітей ознайомлюють з особливостями

пропорцій, кольорів та зображень на іграшках. На заняттях дітей спонукають до

самостійного створення окремих візерунків, орнаментів, які характерні тільки

для даного виду іграшок найближчого регіону.

Циклосвітньо-виховної роботи з використанням народної іграшки у

Лісовогринівецькому дитячому садочку «Ромашка»передбачає:

1. Заняття з мовленнєвого, художньо – естетичного розвитку на тему

«Народна іграшка ».

2. Складання розповідей про іграшку по пам’яті та загадок.

3. Морально-етичні бесіди на тему «Чого нас вчить народна іграшка».

4. Заняття з зображувальної діяльності – малювання на готових паперових

формах візерунків різних видів іграшок.

5. Комплекс дидактичних та сюжетно-рольових ігор.

Педагогами Лісовогринівецького дошкільного навчального закладу

«Ромашка» для вивчення рівня компетентності дітей розроблено такі основні

питання:

1. Які іграшки відносяться до народної? Як називаються іграшки?

2. Чим характеризується? З чого виготовлена?

3. Які фарби використані? Якого виду ця іграшка?

4. В якій місцевості виготовляють іграшки з сиру?

5. Зустрічаючи весну, з чого господині роблять іграшки для дітей?

6. Знайдіть спільне між Косівською і Опішнянською іграшками.

7. Знайдіть відмінне між Косівською і Опішнянською іграшками.

8. Відгадайте загадку « Є деревце - не полінце Шість дірочок має,Весело

співає.» (сопілка).

9. Як можна використовувати сопілку у грі?

10. А ще для чого можна використовувати сопілку?

11. З чого зроблена сопілка?

12. На якому тлі нанесено забарвлення сопілки?

13. Які рослинні елементи використані в оздобленні сопілки?

14. Як ти будеш гратись зі свищиком?

15. Під час яких подій використовували свищики?

16. Кого відганяли звуками свищиків?

17. Розкажи про свою улюблену народну іграшку.

18. Придумай загадку про цю іграшку.

19. Як по іншому називаються брязкальця?

20. З яких матеріалів майстри виготовляють народну іграшку?

З метою збагачення та закріплення знань дошкільників з народознавства,

розвитку їх пізнавальної активності, комунікативних , творчих здібностей,

самостійності, з метою формування свого світобачення, виховання

креативності, прилучення дітей дошкільного віку до витоків народної культури

ми розробили програму роботи гуртка « Українська народна іграшка ».

Важливо під час роботи гуртка не копіювати навчальні за змістом і за

методикою проведення заняття. Тому нам сподобалась ідея створення гуртка

по навчанню дітей виготовлення української народної іграшки. По- перше: такі

іграшки цікаві дітям , так як мають інший вигляд в порівнянні із сучасними ;

по-друге: дитині надається можливість самій зробити таку іграшку.

Визначаючи профіль гурткової роботи , ми врахували такі фактори:

- інтереси та здібності самих дітей, чиї вподобання вивчають батьки,

педагоги під час щоденних спостережень за дітьми на заняттях, у

самостійній діяльності, в іграх;

- замовлення батьків, які виявляються завдяки анкетуванню, усному

опитуванню, в бесідах;

- наявність матеріальних умов для організації результативної роботи.

На базі нашого закладу також створено міні - музей української народної

іграшки де поряд з оберегами нашої культури зберігаються найкращі роботи

вихованців дитячого садка. В музеї представлена колекція іграшок з тканини ,

глини, тіста , соломи та кукурузник початків. Зібрані різні види ляльок –

мотанок , свищиків , іграшок з тіста , зроблених дітками власноруч.

Міні – музей української народної іграшки в

Лісовогринівецькому ДНЗ « Ромашка »

ІІ. ПРОГРАМА ГУРТКА « УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ІГРАШКА »

Завдання гуртка:

1. Виявлення художніх здібностей, зокрема конструкторських, до

моделювання, декорування, розвивати фантазію, творчу уяву.

2. Опанування дітьми практичними вміннями щодо виготовлення народних

іграшок.

3. Збагачення емоційно-естетичного досвіду дітей, розуміння зв’язків

народного мистецтва з природним і культурним середовищами

життєдіяльності людини.

4. Усвідомлення власної причетності до художніх традицій свого народу.

5. Формування якостей, які сприяють самоствердженню особи, самостійності

та вільності вибору, самовиразу.

Освітні завдання:

- збагачувати знання дітей про різні види української народної іграшки;

- вчити дітей конструювати , використовуючи природній матеріал за

схемою та підтримувати спроби діяти самостійно;

- вчити планувати та контролювати свої дії;

- розвивати здатність встановлювати послідовність виконання

конструктивних дій;

- вчити самостійно добирати матеріал для роботи;

- вчити оволодівати технічними навичками й уміннями;

- вчити створювати художній образ народної іграшки;

- вчити створювати оригінальні аранжування із штучних матеріалів;

- прилучати дітей до національної культури;

- ознайомлювати з особливостями української орнаментальної вишивки;

- розширювати знання дітей, пов’язані з культурою, ремеслом,

побутом українців у минулі часи ;

- розвивати почуття національної свідомості, збереження національних

традицій;

- збагачувати словник дітей лексичним багатством української мови;

- збагачувати духовний світ дитини, пробуджувати творчі можливості;

- розвивати естетичний смак, художні здібності;

- розвивати чутливість до гармонії та кольору;

- розвивати самостійність, самооцінку;

- виховувати інтерес до народного мистецтва рідного краю, до його

історії, звичаїв та традицій.

ІІІ. ПЕРСПЕКТИВНИЙ ПЛАН РОБОТИ ГУРТКА

« УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ІГРАШКА »

дата Тема заняття Мета Обладнання

ЖО

ВТ

ЕН

Ь

Ознайомлення

дітей із

народними

іграшками

Збагачувати знання дітей про

різні види української народної

іграшки; розширювати знання

дітей, пов’язані з культурою,

ремеслом, побутом українців у

минулі часи; пояснити

дітям, яку роль відігравала

іграшка в житті людей у

давнину;викликати у дітей

бажання емоційно сприймати

народну іграшку.

Виставка

народної

іграшки;

матеріал, з якого

робили

іграшки, плакати

з зразками

народної

іграшки.

Дидактична гра

«Про що

дізнався,розкаж

и»

Закріплення отриманих на

занятті знань дошкільників про

українську народну іграшку,

вид, орнамент, оздоблення,

кольорова палітра, регіон

виготовлення, використання у

побуті, звичаї чи традиції,

пов’язані з іграшкою.

Тематичні

таблиці з

поличками

Лялька з

тканинних

серветок

Виховувати інтерес і повагу

до народної іграшки;

закріплювати вміння працювати

з тканиною, розвивати

фантазію, творчість.

Серветки з

тканини.

ЛИ

СТ

ОП

АД

Із бабусиної

скрині

Розвивати увагу,

спостережливість, уміння

бачити характерні естетичні

ознаки об’єктів; продовжувати

знайомити дітей з народною

українською культурою;

викликати інтерес до народної

іграшки –ляльки- мотанки,

бажання спробувати її

виготовити.

Дерев’яна

скриня, ляльки-

мотанки.

Немовля

Ознайомити дітей з народними

звичаями, традиціями. Вчити

дітей способу змотування

тканини і перев’язування її.

Шматочки

тканини, нитки,

вата, ножиці,

стрічки,

колискова пісня.

Лялька

із ниток

Розвивати спостережливість,

увагу, самостійність; викликати

інтерес до перетворення старих

речей на іграшки; вчити дітей

робити ляльку шляхом

намотування ниток на картон

таперев’язування їх в певних

місцях; спонукати до створення

зачіски за своїм вибором.

Рукавичка,

лялька, нитки

різного кольору,

ножиці, два

шматочки

картону.

Лялька-

мотанка

«Калинка»

Розвивати уяву, вміння

планувати свої дії. Виховувати

любов до народної творчості.

Вчити дітей створювати

Лялька-мотанка,

шматочки білої

тканини із

вишивкою,

художній образ ляльки.

Навчити шляхом збирання

тканини та перев’язування

внизу, виготовляти голівку

ляльки та накладати хрестик зі

стрічок.

ножиці, нитки,

стрічки. Г

РУ

ДЕ

НЬ

Виготовлення

тулуба ляльки-

мотанки

«Калинка» та

створення

зачіски.

Розвивати уяву, самостійність,

чутливість до гармонії та

кольору. Виховувати інтерес до

роботи, самостійність,

впевненість. Вчити дітей

конструювати тулуб ляльки-

мотанки, дотримуючись

пропорцій. Продовжувати вчити

дітей намотувати нитки та

зв’язувати їх. Спонукати до

створення зачіски. Вчити

намотувати нитки на картон та

робити зачіску на вибір.

Ляльки, ножиці,

нитки, стрічки,

шматочки

тканин, картону.

Моделювання

одягу для

ляльки-

мотанки

«Калинка»

Розвивати уяву, фантазію, творчі

здібності. Виховувати інтерес до

моделювання одягу. Розширити

знання дітей про український

одяг.Спонукати дітей до

моделювання одягу: сорочки,

спіднички. Вчити визначати

розмір одягу відповідно розміру

ляльки.

Шматочки

тканини, стрічки,

нитки, ножиці,

мережка.

Моделювання

головного

убору для

ляльки,

обігрування

ляльки.

Розвивати естетичний смак,

мислення, фантазію, зв’язне

мовлення.Спонукати до

моделювання головного убору

на вибір: хусточка, стрічка.

Запропонувати розповісти про

ляльку.

Ляльки-мотанки,

нитки різних

кольорів,стрічки,

квіточки,

хусточки.

СІЧ

ЕН

Ь

Лялька -

мотанка

«Котигорошко»

Розвивати пам’ять, технічні

навички роботи з тканиною,

художні здібності.

Залучати дітей до національної

культури. Сприяти вихованню

стійкого інтересу до певних

видів художньої діяльності.

Удосконалювати технічні

прийоми, а саме : намотування

стрічок горизонтально та

вертикально , утворюючи

хрестик на голівці.

Лялька-мотанка,

шматочки білої

тканини,

вата,ножиці,

нитки, стрічки.

Виготовлення

тулуба ляльки-

мотанки

«Котигорошко»

Розвивати вміння моделювати,

добираючи відповідний колір та

фактуру тканини, відповідно до

персонажу. Сприяти пошуку

способів вирішення

конструктивних завдань. Вчити

дотримуватись пропорцій.

Удосконалювати технічні

прийоми виготовлення

ляльки.

Ляльки, ножиці,

нитки, стрічки,

шматочки

тканин.

Моделювання

одягу та

головного

убору для

ляльки-

мотанки

«Котигорошко»

Розвивати уяву, фантазію, творчі

здібності. Виховувати

естетичний смак. Розширити

знання дітей про український

одяг. Вчити створювати

сорочку,шляхом змотування

ниток в певних місцях та штани-

шаровари, закріплюючи їх на

ляльці.

Шматочки

тканини,

ляльки,стрічки,

нитки, ножиці,

пасок зеленого

та червоного

кольорів.

Лялька-

мотанка

«Мавка»

Виготовлення

голівки

Розвивати конструктивні

здібності. Виховувати інтерес до

створення різних образів.

Навчити послідовності

виконання конструктивних дій.

Удосконалювати технічні

вміння робити вузлики.

Удосконалювати вміння робити

хрестик із стрічок.

Шматочки білої

тканини, нитки,

ножиці, поролон.

ЛЮ

ТИ

Й

Лялька-

мотанка

«Мавка»

Виготовлення

тулуба,

моделювання

сукні.

Розвивати

креативність,естетичний смак,

Викликати інтерес до створення

своєї ляльки. Вчити робити

довгу сорочку, створювати

рукава шляхом перв’язування їх

в певних місцях.

Лялька-мотанка,

нитки, ножиці,

шматочки

тканини.

Лялька-

мотанка

«Мавка»

Виготовлення

волосся

ляльки.

Розвивати творчі здібності,

естетичний смак, дрібну

моторику рук. Виховувати

самостійність. Вчити робити

волосся із ниток шляхом

намотування на картон.

Ляльки, нитки,

ножиці,

шарфики,

бусинки.

Лялька-

мотанка

«Мавка»

Завершення

роботи.

Розвивати художні здібності

дітей, зв’язне мовлення.

Виховувати вміння милуватися

своїм виробом. Закінчити

виготовлення «Мавки».

Запропонувати дітям придумати

розповідь про свою ляльку.

Лялька-

мотанка,нитки,

стрічки.

Чарівний

світ гончарства

Ознайомити дітей з

гончарством як видом

народного декоративно-

прикладного мистецтва для

збагачення зорових вражень,

формування естетичних

відчуттів та оцінок; звернути

увагу дітей на образну

виразність предметів мистецтва;

формувати уявлення про деякі

художні ремесла, знання про те,

з якого матеріалу майстри

виготовляють посуд, іграшки

4—5

опішнянських

іграшок

(баранець,

коник, олень,

лев, свистунець),

посуд (глечик,

барильце,

куманець,

макітра, миска),

дидактичний

таблицяз

характерною

БЕ

РЕ

ЗЕ

НЬ

, якими інструментами, які

характерні ознаки розпису, які

кольори притаманні

опішнянській кераміці.

кольоровою

гамою

опішнянської

кераміки.

Коники

Уточнити уявлення дітей про

специфіку опішнянської

іграшки: з чого, як, ким

зроблена; як прикрашена

(оформлена), яка за характером

(весела, святкова). Ознайомити

дітей з різноманітністю іграшок

і специфікою декору —

характерними елементами та

кольоровими гамами.

Формувати узагальнені способи

створення образів (ліплення

фігурок тварин на основі

циліндра).

Глина, дощечки

або клейонки,

стеки, серветки

паперові та з

тканини.

Святкові

коники

(оформлення

виліплених

коників)

Ініціювати декоративне

оформлення виліплених фігурок

— прикрашати елементами

декоративного розпису (квітами,

кривульками, хвилями,

крапками). Звернути увагу на

залежність візерунка від форми

фігурки. Вдосконалювати

техніку малювання гуашевими

Виліплені з

глини коники,

гуашеві фарби,

пензлики, ватні

палички,

баночки з водою,

серветки,

иаблиці з

елементами

фарбами — малювати кінчиком

пензля на об'ємній фігурі,

повертаючи та розглядаючи її з

усіх боків. Виховувати інтерес

та естетичне ставлення до

народного мистецтва.

опішнянського

розпису та

характерними

кольорами.

КВ

ІТЕ

НЬ

Традиційні

свищики.

Історія

від свищика –

баранця

Розвивати у дітей

спостережливість, уміння

бачити характерні естетичні

ознаки навколишніх об’єктів,

порівнювати їх. Познайомити

дошкільників з особливостями

народних іграшок; навчати

бачити їх

красу.Формуватиестетичніуявле

ння і судження,

розвиватиздатність до

емоційногопереживання.Вчитид

ітейперетворювати,

стилізуватиреальну форму в

декоративну,

використовуватинароднийвізеру

нок в

оформленніескізународноїіграш

ки, підбиратикольори,

передавати форму.

Народні іграшки,

виготовлені з

різних

матеріалів,

свищики,

картинки

баранця: фото,

малюнок, м’яка

іграшка, свищик,

схема-

запрошення,

картки із

зображенням

етапів роботи.

Виготовлення

свищика

Ознайомити дітей з історією

виникнення та призначення

свищиків, продовжувати вчити

аналізувати натуру, правильно

передавати форму і пропорції

іграшки-оберега в ліпленні,

декоративно оздоблювати її.

Прищеплювати прагнення

самостійно ліпити іграшку з

глини.

Свищик, зразки

оздоблення,

площинні

паперові форми,

глина, стеки,

підкладки для

ліплення.

Півник –

свищик

(

оформленнясви

щиківхудожнім

розписом )

Поглибити знання дітей про

українську народну іграшку з

глини, а саме – про свищик.

Продовжувати знайомити дітей

з декоративними візерунками

українського народного

декоративно-вжиткового

мистецтва. Учити дітей

прикрашати лініями, крапками,

силуети глиняної іграшки.

Продовжувати розвивати

зацікавленість до декоративного

мистецтва, естетичні почуття,

відчуття ритму. Виховувати

дбайливе ставлення до іграшок,

охайність у роботі з фарбами,

бажання малювати.

Глиняна пташка-

свищик,

ілюстрації із

зображенням

глиняних

пташок-

свищиків,

гуашеві фарби,

пензлі та інше

приладдя для

малювання.

ТР

АВ

ЕН

Ь

Подорож

до народної

іграшки

Прод Продовжувати ознайомлювати

дітей з народними іграшками,

вчити дітей слухати розповідь

вихователя, донести до

свідомості дітей різницю між

народною іграшкою і

сучасною, виявляючи основні

ознаки притаманні іграшці.

Виховувати інтерес до

народної іграшки, бажання

передавати бачене в малюнку,

естетичний смак. Викликати

інтерес до народного

мистецтва, бажання

виготовляти ляльки власноруч.

Сучасні іграшки,

народні іграшки(

сопілка, свищик,

писанка,

деревянийкотик,

барабанчики,

коники), лялька-

мотанка( велика,

маленька),

кукурудза,

деревяна

паличка, глина,

папір, нитки

різного кольору,

вирізані іграшки

з паперу, фарби,

пензлі, вода.

Екскурсія

до міні - музею

Розвивати інтерес до

народної творчості. Виховувати

любов до минулого своїх

пращурів. Розширювати та

поглиблювати знання дітей про

національний одяг, предмети

побуту,традиції, звичаї.

Експонати

музею.

ІV. КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН РОБОТИ ГУРТКА « УКРАЇНСЬКА

НАРОДНА ІГРАШКА »

ТЕМА 1: ОЗНАЙОМЛЕННЯ ДІТЕЙ З НАРОДНИМИ ІГРАШКАМИ

Мета: збагачувати знання дітей про різні види української народної

іграшки; розширювати знання дітей, пов’язані з культурою, ремеслом,

побутом українців у минулі часи, пояснити дітям, яку роль відігравала

іграшка в житті людей у давнину, викликати у дітей бажання емоційно

сприймати народну іграшку.

Обладнання: виставка народної іграшки; матеріал, з якого робили іграшки,

плакати з зразками народної іграшки.

Хід :

Вихователь: Діти, відгадайте, з якої української народної казки ці слова?

Жили собі дід і баба. Просить баба діда:

- Поїдь, діду, до лісу, вирубай там мені деревинку і зроби собі колисочку.

А я покладу деревинку в колисочку та й буду колихати. От буде мені хоч

забавка.(Івасик -Телесик).

Так, діти, напевно так і з’явилася перша іграшка. Ось вони перед нами –

коник, олень, птах, лялька… Дуже веселі, різноманітні, святкові іграшки з

глини, дерева, соломи та звичайного ганчір’я. Народні іграшки робили з різного

матеріалу.

Дерев’яна іграшка, мабуть найдавніша. Найімовірніше, спочатку це була

звичайна гілочка, трохи схожа на людину чи звіра. Пізніше така фігурка стала

більш досконалою, більш схожою на людину чи тварину.

В наш час існує кілька видів дерев’яних іграшок. Центри виготовлення

дерев’яних іграшок розташовані на заході України. В Косові роблять

переважно токарні іграшки, на Гуцульщині поширена бондарна іграшка, що є

зменшеною копією справжнього посуду, А на Прикарпатті створюють дитячі

сопілки та маленькі іграшкові скрипки.

Однак найбільш поширеними дерев’яними іграшками є звірі: коники та

олені, кози та ведмеді. (демонстрація).

Солом’яна лялька – мотанка – іграшка, що відома майже в усьому світі. ЇЇ

роблять із соломи, трави, очерету, які перегинають навпіл, зв’язують у кількох

місцях, формуючи голову й статуру, а потім «вдягають». Вважалося, що така

лялька носила магічну функцію: коли дитина хворіла, їй давали гратися цією

лялькою – хвороба переходила з дитини на ляльку. Після цього останню

спалювали – у такий спосіб «лікували».

Схожа на неї лялька, зроблена з ниток. Але виникла вона пізніше, коли

нитки були вже у повсякденному вжитку.

Лялька – жованка (вузлова лялька) – аби її зробити, брали кусень хліба,

пережовували й клали в клаптик тканини, який призначався для голови

іграшки, зв’язували його ниткою, наче вузлик, і залишали висохнути. Потім

одягали ляльку: на голову зав’язували хустку, тулуб робили з окремих

клаптиків, зав’язували обгортку та фартух. Обличчя робили нитками у вигляді

хреста. Жований хліб і хрест на обличчі виконували роль оберега.

Іграшка з глини – теж дуже давня. Серед іграшок із глини є й зображення

різних тварин, і жіночі постаті (демонстрація).

Окрему групу керамічних іграшок складають свищики з глини. Є

припущення що ця група іграшок є нащадком старих магічних, ритуальних

інструментів, за допомогою яких викликали добрих духів і відганяли злих.

Їстівні іграшки – різновид іграшок, які можна з’їсти. Такі іграшки дарували

дітям на свята: сирні коники та олені, печені пані, коні й весняні жайворонки

тощо.

Вихователь. Отже, які є дитячі народні іграшки? Щоб зробити яку – небуть

іграшку, потрібен певний час. Діти, подивіться уважно на стіл і скажіть мені,

що ви бачите.

На столі лежать: глина, солома, трава, дерево, нитки, кукурудза, тканина,

папір, лоза.

А тепер розгадайте загадку і покажіть матеріал, про який у ній говориться.

Висока, мов гай, вона в полі зростає,

А листя мов гілля, додолу згинає.

Важка під плодами аж в землю погрузла,

Цариця полів – золота …(Кукурудза.)

Діти розглядають іграшки, які зроблені з природного матеріалу.

Вихователь. Діти, скажіть, будь-ласка, чия це майстерня?

На столі шматочок глини.

Гончар – завзятий теж трудар,

Потрібен, мабуть, Божий дар

Творити з глини гарні речі –

Макітру, горщик або глечик.

Гончар із залишків глини робив глиняні іграшки. Діти розглядають глиняні

вироби.

На столі деревинка.

Чи знаєш ти, мій юний друже,

Як зветься той, хто дошки струже,

Щоб зробити з них стіл чи лаву?

То робить столяр свою справу.

А столяр із дерева ще робив дерев’яні іграшки.

Дидактична гра «Упізнай іграшку»

Діти отримують конверти з розрізаними малюнками іграшок.

Завдання : скласти малюнок і назвати іграшку та матеріал, з якого вона

зроблена.

Вихователь. Молодці, тепер трохи відпочинемо й пограємо в гру «Я

маленький хлопчик, я маленька дівчинка».

Виходить двоє дітей: хлопчик із дудочкою та дівчинка з сопілкою. По черзі

промовляють слова:

• Я маленький хлопчик,

Виліз на стовпчик.

На дудочці граю,

Всіх вас забавляю, ду-ду-ду!

• Я маленька дівонька,

Наче в полі квітонька,

На сопілці граю,

Пісеньку співаю

Всіх вас розважаю, ля-ля-ля!

Решта дітей, пританцьовуючи, виконують відповідні рухи.

Вихователь. Зараз ми з вами , як справжні чарівники будемо створювати

казку.

Моделювання ігрових ситуацій за допомогою казкових персонажів –

іграшок «Створимо казку».

Методика проведення: Вихователь за допомогою іграшки починає

розповідати казку, а в гості до казкового героя заходить персонаж із іншої казки

(наприклад, герой Пан Коцький, а гість Солом’яний Бичок). Діти придумують,

як будуть розвиватися події нової казки.

«Жив собі Пан Коцький, любив він гуляти в горах Карпатах, ходив по

галявинах, ловив мишей, ніжився на сонечку. Одного разу зустрів він

Солом’яного Бичка і подумав, що за диво, такого звіра ще не бачив у своєму

житті. Він познайомився з ним і запропонував дружити, щоб не було самому

сумно».

Підсумок.

Діти, що ми сьогодні з вами розглядали? Чому ці іграшки називають

народними?

Дидактична гра «Про що дізнався, розкажи»

Мета гри: закріплення отриманих на занятті знань дошкільників про

українську народну іграшку, вид, орнамент, оздоблення, кольорова палітра,

регіон виготовлення, використання у побуті, звичаї чи традиції, пов’язані з

іграшкою.

Хід гри: За допомогою тематичних таблиць відмічаємо характерні

особливості народних керамічних та дерев’яних іграшок. Як виглядають ці

таблиці? Дерев’яна дошка із паличками, на яких виставляють відповідні

символи.

Перша поличка – матеріал виготовлення іграшки(дерев’яний брусок,

кусок глини, лоза, кусок тіста …).

Друга поличка – відповідає кольоровій палітрі народної іграшки, тобто

прямокутники певного кольору.

Третя поличка – відповідають елементам орнаменту розпису народної

іграшки (вербівка, сіточка…). Вербівка – це каплеподібні листочки з’єднані

почергово з двох сторін.

На четверту – викладають площинні зображення виробів

(асортимент)українських народних іграшок.

Виготовленняляльки з тканинних серветок

Мета:виховувати інтерес і повагу до народної іграшки; закріплювати

вміння працювати з тканиною, розвивати фантазію, творчість.

Матеріал:серветки з тканини.

Із серветки або будь-якого іншого квадратного клаптика тканини

легко зробити ляльку-артиста. Серветку беруть за кінці одного краю й

закручують доти, доки вони не згорнуться в трубочки – це ноги ляльки. Обидва

інші кінці й серединку серветки зв’язують у вузлики. Один вузлик буде

голівкою ляльки. А інші – ручками. У ці три вузлики вставляють великий,

вказівний і середній пальці – і лялька оживає.

Художня праця «Виготовимо ляльку»

Із клаптиків тканини діти за зразком вихователя виготовляють ляльку –

мотанку.

Самостійно – художня робота «Що буде?» Підсумок заняття.

ТЕМА 2: ІЗ БАБУСЕНОЇ СКРИНІ

Мета: розвивати увагу, спостережливість, уміння бачити характерні

естетичні ознаки об’єктів; продовжувати знайомити дітей з народною

українською культурою; викликати інтерес до народної іграшки –ляльки-

мотанки, бажання споробувати її виготовити.

Матеріал: дерев’яна скриня, ляльки-мотанки.

Хід:

- Діти, послухайте одну історію.

Якось одна дівчинка, а звати її було Христинка, поїхала в село до бабусі.

Одного дощового дня її настрій був такий похмурий і невеселий, як і сама

погода. Христинка не могла знайти собі ніякого заняття. Блукаючи по хаті із

кутка в куток, вона вийшла в сіни і зупинилася біля драбини, яка упиралася в

стелю горища. Переступаючи кожну щаблинку Христинка вилізла на горище

хати. Вона тут ніколи не була. ЇЇ очі широко відкрилися. Дівчинка побачила

безліч стародавніх речей: великий самовар, діжку, дерев’яні ночви, прялку,

чугунки, макітри. З великою цікавістю Христинка розглядала речі вжитку. А

ось і дерев’яна скриня. З великим зусиллям дівчинка натиснула на лямку

кришки і підняла її вгору. Тут лежав одяг її бабусі: вишивані сорочки, довгі

спідниці, корсетка, стрічки. «Ой, а це що? Невже лялька?»,- здивувалася

Христинка.

Дівчинка взяла ляльку в руки і почала її розглядати.

Малорухлива гра «Ляльковод»

Цікаво: замість обличчя – хрестик, сама лялька із тканини та й одяг

незвичайний. Христинка взяла ляльку гратися та й принесла нам у садок

показати її.

- Діти, ви б хотіли побачити таку ляльку?

- А дізнатися про неї більше ?

Я запросила в гості до нас бабусю Настуню. Ось вона нам і розповість все

про ляльку.

Бабуся Настуня : сьогодні я принесла з собою ось цю скриню. Вона

зроблена із дерева, відкривається ось так. В давнину у скринях зберігали одяг ,

тканину, сімейні коштовності. Сьогодні для мене великим скарбом є бабусині

ляльки, які я зберігаю в оцій скрині.

- Давним-давно, коли люди жили бідно, іграшки для дітей виготовляли їх

батьки.

Для хлопчиків татусі та дідусі із дерева вирізали коників, із глини ліпили

свищиків, баранців, півників. А мами і бабусі для дівчаток робили ляльки. Їх

виготовляли із шматочків тканини, трави, очерету, соломи, качанів кукурудзи,

мішковини. Подивіться , які вони(показ ляльок-мотанок, ляльок із соломи,

ляльок із мішковини).

Обличчя у ляльки не було, вона була безлика, а замість нього робили

хрестик. Така лялька називається лялька-мотанка. Їх виготовляли шляхом

намотування ниток, чи тканини. Така лялька ніде не зшивалася, а тільки

зв’язувалася. Вона є оберегом в сім’ї. Якщо у молодят довго не було дітей, то їм

дарували такі ляльки. Згодом у молодих з’являлося немовля. Також ці ляльки

використовували для закликання дощу в посуху, клали до немовляти в

колисочку, коли дитинка нездужала. Такі ляльки виготовляються із різних

шматочків тканини, прикрашають стрічками, вишивкою, мережками,

намистинками. Волосся роблять із ниток різного кольору,роблять різні зачіски

та вдягають на голівку віночок, стрічку чи хустку.

- Сподобалися вам такі ляльки?

- Діти, а ви б хотіли навчитися їх виготовляти?

- Тоді наступного разу ми спробуємо це зробити.

А зараз можна погратися такою лялькою.

Заняття«Немовля »

Мета: розвивати бажання турбуватися про немовлят, виконувати дії

пов’язані з доглядом за ними; вміння співати колискові; виховувати любов до

дітей ,турботливе ставлення до них. Ознайомити дітей з народними звичаями,

традиціями. Вчити дітей способу змотування тканини і перев’язування її.

Матеріал: шматочки тканини, нитки, вата, ножиці, стрічки, колискова

пісня.

Хід:

- Діти, послухайте музику. (Звучить колискова).

- Що під такий спів роблять ваші мами? (Заколихують дітей).

- А що необхідно зробити ще , щоб дитинка спала? ( перепеленати,

погодувати).

- А ви хочете побувати в ролі мами?

- Хто для цього потрібен ? (Немовля).

- Хочете спробувати виготовити маленьку ляльку-немовля?

- Необхідно взяти шматочок білої тканини, розгорнути її, посередині

покласти шматочок вати, зібрати тканину тугенько навколо кульки із вати і

туго перев’язати. Ось так (показ). Кінчики тканини опустимо вниз.

- Тепер замотаємо ці кінчики у красивий шматочок тканини і перев’яжемо

красивою стрічкою. От і все.

- А тепер спробуйте ви !

Самостійна робота дітей.

Аналіз робіт: Кого виготовили? Чи сподобалося?

- Ой, які гарні немовлята у нас вийшли. Тепер спробуємо їх заколисати.

(Діти беруть немовля на руки і співають колискові).

Спи , синочку, спи, Геть від нас усяке лихо

Очка зажмури, Хай круг тебе буде тихо,

Можеш, синку, тихо спати, Над тобою я співаю,

Над тобою рідна мати Пісеньками присипляю.

Шепче молитви.

Спи, синочку, спи.

Заняття :Лялька із ниток

Мета: розвивати спостережливість, увагу, самостійність; викликати інтерес

до перетворення старих речей на іграшки; вчити дітей робити ляльку шляхом

намотування ниток на картон таперев’язування їх в певних місцях. Спонукати

до створення зачіски за своїм вибором.

Матеріал: рукавичка, лялька, нитки різного кольору, ножиці, два шматочки

картону.

Хід:

Діти, дівчинка Надя із нашого садочка загубила рукавичку і прийшла із

прогулянки дуже засмучена. Що тепер зробиш із однією рукавичкою: на

вулицю не одягнеш, і одна рукавичка не продається? От і сумує дівчинка. Може

ми з вами щось придумаємо? Як ви гадаєте? Я ось взяла цю рукавичку і

обіцяла їй допомогти. Що ви запропонуєте? Може ми розпустимо цю в’язану

рукавичку і зробимо ляльку? Спробуємо?

Тоді будьте уважні і запам’ятовуйте.

Показ з поясненням

Вибираю колір ниток, який вам більш подобається і намотую на більший

шматочок картону, якщо ви хочете довге волосся і менший для

короткого(показ). По закінченні розрізаю в одному місці і відкладаю в сторону.

Далі нам необхідно зробити тулуб із голівкою.

Для цього беру більший шматок картону і намотую нитки за часовою

стрілкою в одному напрямку. Так само перерізаю в одному місці. Тепер

підкладаю волосся по лінії згину і перев’язую якраз внизу. Це голівка. Далі нам

потрібно зробити руки. Так само намотую нитки на маленький шматок картону,

розрізаю і підкладаю під голівку, перев’язую. Кінці рук зв’язати ниточкою.

Внизу рівненько обрізати – це спідничка. От і все.

Самостійна робота дітей

Аналіз робіт

Запитати дітей, як назвали ляльок, кому їх подарують, як нею гратися ?

ТЕМА 3: КАЛИНА

Мета: розвивати уяву, фантазію, чутливість до гармонії та кольору, творчі

здібності, індивідуальність. Виховувати інтерес до роботи, до традицій та

звичаїв наших пращурів. Продовжувати формувати знання дітей про

український національний одяг.Вчити дітей створювати художній образ

ляльки. Навчити шляхом збирання тканини та перев’язування внизу,

виготовляти голівку ляльки та накладати хрестик зі стрічок. Вчити дітей

конструювати тулуб ляльки-мотанки, дотримуючись пропорцій.

Продовжувати вчити дітей намотувати нитки та зв’язувати їх, створюючи

зачіску. Навчити дітей моделювати одяг та прикрашати голівку вінком чи

стрічкою.

Матеріал: шматочки білої тканини, вата, ножиці, нитки, стрічки, мережка,

квітки, шматочки тканин.

Хід:

-Діти, сьогодні я запрошую вас на гостину до маленької дитини, на родини.

- Це родинне свято, яке відзначалося з нагоди народження дитинки. На це

свято запрошувалися родичі та друзі.

- А чи знаєте ви, як колись заходили до хати, де є немовля?

Обов’язково гості несли квіти, щоб життя дитини квітло, хліб – щоб жила в

достатку та до ліжечка клали ляльку-мотанку, щоб дитинка росла здоровоюта

оберігалася від поганих очей, злих духів.

- Напевно, лялька-мотанка буде добрим дарунком для немовляти.

- Для дівчинки , як ви , діти, гадаєте, яку ляльку краще зробити?

(Відповіді дітей).

- Найкраще буде зробити ляльку-дівчинку, щоб донечка наших господарів

росла чемна, добра, працьовита і вродлива, червона, мов калина. Бо калина – це

символ краси.

- Діти, як ви уявляєте собі нашу ляльку Калинку?

(Яке вбрання, волосся, зачіска, чим прикрасите голівку?)

- Діти, ось послухайте легенду про калину:

В давні часи дівчат називали не так, як тепер. Одну дівчину звали Калина.

Йшла вона мимо городів, левад, лугів. А ось і криниця. Задивилася Калинка

на свою красу, а була дуже гарна. А тут голос з криниці:- Не дивись довго у

воду, бо калиною станеш.Не послухалась дівчина та й зачерпнула водички. І

перетворилася в калину, гарний, густий кущ. Зашуміла листям, всіма своїми

стеблами-суглобами потяглася до людей, сонця, вітру, хмар:- Верніть мені

дівочу вроду.Але ніхто не хотів її слухати, всім було байдуже.

Минав час. Якось пролітав мимо журавель, задивився він на калину

зажурену та одиноку. Накинув він на неї червоне намисто і стала вона краща,

як була. Так і залишився він з нею до цих пір. Напував її водою і беріг від

всього злого. А в народі криниця, журавель і калина – символи краси, добра,

вічності природи і кохання.

- Ось бачите, діти, нам необхідно добре постаратись, щоб наша лялька-

мотанка Калинка була також красивою і доброю.

- А зараз давайте відпочинемо і поводимо хоровод «Ой є в лісі калина»

Показ з поясненням:

Для цього необхідно взяти шматок білої тканини і покласти всередину

шматочок вати. Далі збираємо тканину тугенько і перев’язуємо її ниткою, щоб

вийшла кругла голівка. Тепер нам необхідно перев’язати руки, залишивши

плечі. Якщо є вишиті клаптики із орнаментом, візьмемо їх для рук і зразу буде

у нас вишита сорочка. Виберіть потрібний колір тканини для спіднички.

Подумайте, як можна прикріпити її до сорочки та тулуба.

Хрестик на обличчі можна намотати із тоненьких ниток, або із тоненьких

стрічок. Далі робимо волосся, намотуючи нитки на шматок картону. Робимо

ляльці зачіску. Заплітаємо косу, прикрашаємо її стрічкоюі промовляємо: «Нема

коси – нема краси»

- З яких квітів краще зробити віночок для дівчинки-калинки?

Можна оздобити білими квітами, як калиновий цвіт, а можна червоними

квітами, мов ягідки калини.

- Діти, щоб лялька-мотанка приносила добро нашій дитинці треба робити її

з любов’ю, з добрими і світлими думками.

Самостійна робота дітей під слухання пісні «Червона калина»

Фізкультхвилинка

Рідна земле, матінок моя, (підводяться)

Сонечко привітне, (руки підносять догори)

Співи солов’я. (Рукою показують до віконця.)

Уклоняюсь низенько, рідна, (уклоняються)

За пісні, за духмяні квіти, (присідають)

За дощі рясні (руки підставляють для дощу.)

Аналіз:

- А тепер давайте розглянемо наших «Калинок».

- Розкажіть, чи вдалося вам зробити ляльку такою, як ви задумали?

- Що б ви хотіли розповісти про неї?

В народі кажуть: «Молода дівчина така гарна, як калина.»

Підсумок:

- Діти, гарні ляльки ми виготовили своїми руками, а найголовніше те, що

вони цінні. Будуть оберігати наше дитятко від поганих очей та думок. З такою

лялькою наша дівчинка виросте здоровою та вродливою, буде любити свій

рідний край, своїх батьків і людей, що її оточують.

ТЕМА : КОТИГОРОШКО

Мета: розвивати творчі здібності дітей, естетичне сприйняття, дрібну

моторику рук. Виховувати любов до рідного краю, до народного мистецтва.

Ознайомити дітей з другим способом виготовлення ляльки-мотанки із

скручених частин. Вчити скочувати шматки тканини у валики та перев’язувати

їх у потрібному місці. Розширювати знання дітей про чоловічий національний

одяг. Закріпити вміння робити хрестик замість обличчя на голівці.

Матеріал: шматки тканин різні за кольором та розміром, нитки, ножиці,

стрічки, вата чи поролон.

Хід:

Діти, послухайте, про що мені розповіла сова, яка живе у старому дубі на

околиці села.

В одного чоловіка цього селища зростає хлопчик: і гарний, і розумний, і

слухняний, але сумний і невеселий. Завжди він почувається кволим.Не грається

із сусідськими хлопчаками, не веселиться, а ходить осторонь.Якась недобра

сила забрала в нього всю енергію. Що не робили батьки, як не лікували, ніщо

не допомогло йому.

- Діти, давайте ми допоможемо хлопчику. Адже ми знаємо, чим можна

зарадити хворій дитині. Що ми можемо зробити? Яку ляльку виготовити, щоб

хлопчик виріс міцним, сильним, спритним, веселим і здоровим?

- Якого казкового героя ви знаєте, який символізує силу та міць?

- Напевно, Котигорошко якраз підходить до цього образу.

- Яким ви уявляєте свого Котигорошка? (Відповіді дітей)

- В який одяг вберете свою ляльку?

Сорочка – найдавніший одяг наших предків. Особливістю української

сорочки є вишивка. «Як неділя, то й сорочка біла» - говорить українська

приказка.

У нашого Василя

Вишивані рукава,

Ще й розшитий комірець,

А сам хлопець – молодець.

Червоні штани-шаровари носили чоловіки в ті часи та підперезували

червоним паском.

Показ і пояснення

- Діти, сьогодні ми повчимося другому способу виготовлення ляльки-

мотанки.

Візьмемо шматочок білої тканини, скрутимо її валиком і перегорнемо вдвоє.

Тепер візьмемо шматочок картону, намотаємо нитки за часовою стрілкою і

зробимо волосся.

Розріжемо нитки в одному місці, підкладаємо їх під валик тканини знизу і

зв’яжемо їх вгорі. Знизу перев’яжемо ниткою так, щоб утворилася

голова.Викладемо хрестик з ниток замість обличчя, тісненько їх

перемотавши.Візьмемо менший шматок тканини і скрутимо валиком,

підкладаємо знизу під голову – це руки. Підв’яжемо знизу.Далі перев’язуємо

внизу ноги. А потім вбираємо ляльку в одяг.

Самостійна робота дітей

Аналіз робіт:

- Діти, чи вдалося вам зробити ляльку, що було робити найтяжче?

- Діти, Котигорошко неодмінно допоможе хлопчику стати сильним ,

спритним і веселим.

Українцем я зовуся

І цим іменем горджуся

Бо козацький в мене рід

Здавна славний на весь світ!

ТЕМА : МАВКА

Мета: розвивати уяву, фантазію, наочно-образне мислення,

конструкторські та творчі здібності. Виховувати інтерес до життя наших

предків, бажання створювати різні образи ляльок. Формувати знання дітей про

обряди наших предків. Розширювати знання про лікарські рослини нашого

краю. Удосконалювати вміння робити ляльку-мотанку шляхом перев’язування

тканини; дотримуватись пропорцій частин тулуба та одягу.

Матеріал: шматочок білої тканини, вата, нитки, ножиці,стрічки, шматки

різних тканин, мережки.

Хід:

- Діти, послухайте, що мені розповіла бабуся, яка живе в далекому хуторі

біля лісу.

В одній бідній родині захворіла маленька дитинка. Щоб її вилікувати

батьки звернулися до неї. Бабуся-знахарка лікувала травами своїх рідних і усіх

хто до неї звертався за допомогою. Так, як бабуся була старенькою, за травами

до лісу ходити уже не може і тому звернулася до нас за допомогою.

- Чим ми зможемо допомогти цій дитині? Як допомогти вилікувати її?

- Пригадайте, діти, бабуся Одарка розповідала нам про те, що в давнину

діткам, які хворіють у колисочку клали ляльку-мотанку, аби та швидше

видужала та клали різні цілющі трави.

Краще всіх про трави знають лісові жительки – Мавки. Вони були

вродливими дівчатами з прозорими блакитними очима, з розпущеним чорним

волоссям. Одягнуті вони були у довгі білі сорочки, а на головах мали віночки.

Теплими травневими ночами вони ходили по лісу, гойдалися на гілках дерев.

Мавки знали усі дерева, усі кущики та кожну травинку.

Знали про те, коли яку рослину можна було збирати.

Є про це давня легенда «Свято землі»

Є один день на рік, коли все зілля у силу вступає, і тоді його слід збирати.

Раніш цього дня жінки святково одягались і йшли до лісу. Зайшовши до

нього, віталися: «Добрий день тобі, лісе! Прийшли до тебе по всяку траву, яка

помагає від усякого горя.»

Щоб я жила не боліла

На голову, на все тіло

І щоб мої діти росли, не боліли

На голову, на все тіло.

- І всі, хто ходив у цей день у ліс по траву, були здорові і не хворіли, а

висушені трави використовували протягом року.

Легенда «Ой трава-мурава»

- Діти, а які ви знаєте цілющі трави, розкажіть?

(Ромашка, барвінок, чебрець, конвалія, суниця лісова, кропива, медуниця,

мати-й-мачуха, звіробій.)

- Лялька Мавка для хворої дитини якраз буде добрим оберегом від хвороб.

- Діти, як ми будемо виготовляти ляльку, який колір волосся та зачіску, яке

вбрання? (Дати дітям можливість вибору.) Незабувайте про настрій з яким ви

будете виготовляти ляльку, вкладайте в неї всю свою любов та добро.

Показ і пояснення здійснюють діти

Фізкультхвилинка

А ми рутоньку посієм, посієм! (імітують рухи)

Зеленую руту, жовтий цвіт

Посієм.

А ми рутоньку пополем, пополем!

Зеленую руту, жовтий цвіт

Пополем!

А ми рутоньку нарвемо, нарвемо!

Зеленую руту, жовтий цвіт

Нарвемо!

А ми віночки сплетемо, сплетемо!

Зеленую руту, жовти цвіт

Вплетемо!

Самостійна робота дітей

Аналіз робіт:

- Розкажіть про свою Мавку,про що вона мріє?

- Чим любить займатися?

Підсумок:

- Діти, для нашої хворої дитинки разом з лялькою-мотанкою «Мавкою»

потрібно покласти пучечок духмяних трав у колисочку, щоб немовля було

спокійним і здоровим.

ТЕМА : ЧАРІВНИЙ СВІТ ГОНЧАРСТВА

Мета: Ознайомити дітей з гончарством як видом народного декоративно-

прикладного мистецтва для збагачення зорових вражень, формування

естетичних відчуттів та оцінок; звернути увагу дітей на образну виразність

предметів мистецтва; формувати уявлення про деякі художні ремесла, знання

про те, з якого матеріалу майстри виготовляють посуд, іграшки, якими

інструментами, які характерні ознаки розпису, які кольори притаманні

опішнянській кераміці.

Попередня робота. Організація виставки предметів опішнянської кераміки.

Розглядання, бесіда про те, що всі ці красиві речі створені майстрами —

народними умільцями.

Матеріали: 4—5 опішнянських іграшок (баранець, коник, олень, лев,

свистунець), посуд (глечик, барильце, куманець, макітра, миска), дидактичний

посібник (таблиця) з характерною кольоровою гамою та декоративними

елементами опішнянської кераміки.

Хід :

Вихователь знайомить дітей з опішнянською іграшкою.

Привільно розляглося на мальовничих пагорбах понад річкою Ворсклою

старовинне козацьке містечко — Опішня на Полтавщині. Із давніх-давен жили

в тому містечку майстри — золоті руки. Багато разів нападали на те містечко

чужинці, не раз дощенту спалювали його... Але воно знову й знову оживало,

встаючи із попелу, бо великий дар —створювати красу, подарований Богом, не

під силу знищити ніяким ворогам...

Природа цього краю багата на якісну кольорову глину. Це простий і

доступний матеріал. Саме її використовують майстри-гончарі, в умілих руках

яких вона перетворюється на предмети побуту (посуд), на іграшки та

скульптурки-прикраси. Уміння працювати з глиною передається з покоління в

покоління. Мистецтво гончарів жило і живе по всій Україні та за її межами.

Але опішнянську кераміку впізнають скрізь за характерними ознаками. Ось

цей посуд призначений для зберігання різних напоїв (куманець, барильце,

глечик). Іноді такі фігурки — просто декоративна керамічна скульптура, котру

ще називають дрібною пластикою.

А ось такі іграшки (вихователь показує іграшки) звеселяли життя дітей. Чи

доводилося вам коли-небудь бачити зеленого козлика або синього лева?.. Це

буває лише в казці, а ще — в декоративному мистецтві. Помилуйтеся

чудовими тваринами, котрих створили українські майстри: фігурки грають

яскравими кольорами, і кожна цікава по-своєму. Вони вражають гумором,

видумкою, фантазією. Чимало таких виробів зібрано в музеях.

Вигляд у цих іграшок чудернацький, але образи тварин легко впізнати. Бо

майстер обирає головні ознаки. Але роги чи хвіст закручує в кільце, щоб за

нього було зручно взятися, як за ручку глечика. Кожна із тварин має свій

характер. Дуже важливий елемент — ноги. У одних тварин вони довгі та

стрункі, в других — короткі. Ноги повинні бути стійкими, тому вони часто ще

мають форму підставки. Декор виробів теж різноманітний. Це і випуклий

(«завитки», «луска», «кульки»), і розпис квітковий орнамент яскравих,

соковитих кольорів, який чергується з елементами геометричного узору:

кривульками, крапинками. ламаними лініями. Сам виріб з глини гончарі

обпалюють у спеціальних печах, попередньо розфарбувавши його та покривши

спеціальною поливою.

Після чого виріб набуває дзвінкості та блиску. Такий спосіб обробки глини

називають майолікою. Вихователь створює зацікавленість до опішнянської

іграшки: показує декілька фігурок, котрі прийшли в гості до дітей, і обігрує

емоційний діалог між ними. Пропонує дітям роздивитися іграшки та розповісти

про них, які вони (веселі, яскраві, блискучі, красиві). Повідомляє, що на

наступних заняттях діти будуть ліпити і розписувати опішнянські іграшки як

справжні майстри — золоті руки.

Заняття « Коники (весела карусель)»

Мета:Уточнити уявлення дітей про специфіку опішнянської іграшки: з

чого, як, ким зроблена; як прикрашена (оформлена), яка за характером (весела,

святкова). Ознайомити дітей з різноманітністю іграшок і специфікою декору

— характерними елементами та кольоровими гамами. Створити умови для

творчості дітей за мотивами опішнянської іграшки. Формувати узагальнені

способи створення образів (ліплення фігурок тварин на основі циліндра).

Попередня робота. Розглядання опішнянських іграшок. Бесіда про народні

промисли.

Матеріали: глина, дощечки або клейонки, серветки паперові та з тканини.

У вихователя — іграшка коник, схема з показом способу ліплення, незавершена

модель для часткового показу образотворчої техніки.

Вихователь розповідає дітям проЗапорїжську Січ та козаків. І нагадує. що

справжнім козаком вважався той, хто був сильним, хоробрим воїном і вправним

вершником, що на Україні в давні часи кінь був першим помічником не лише в

боях з ворогами, айв мирний час. Кінь орав поле, возив віз. Той, хто мав коня,

був заможним хазяїном. А дітлахи (особливо хлопчики) з дитинства привчалися

до уміння управлятися з конем. І сучасні діти люблять гратися з іграшковими

автомобілями, так діти бавилися з іграшковими кониками. І батьки намагалися

на свята порадувати своїх малят, даруючи їм ось таких чудових коників.

Зараз ми з вами будемо ліпити коників, щоб вони були такими ж красивими:

«Шию наче лебеді вигинали, хвіст трубою підіймали, по шиї грива спадала, а

боки щоб квітка прикрашала».

Вихователь пропонує дітям ще раз розглянути опішнянську іграшку коника

(або її зображення) і визначити, яким способом її краще зліпити.

Уточнює відповіді дітей і радить зліпити коника так, як це роблять майстри

— золоті руки.

— Спочатку потрібно створити вихідну форму — циліндр (розкачуємо

прямими рухами долонь). Один кінець валика (циліндра) приблизно на третину

довжини надрізаємо стекою, відтягуємо частини, що утворилися, та робимо з

однієї частини шию з головою, а з другої —ноги. Шию піднімаємо вгору, трохи

вигинаємо, щоб утворилася голова. Ноги робимо з другої частини: надрізаємо

стекою на дві рівні частини, кожну з яких відтягуємо та закругляємо. Другий

кінець валика (циліндра) злегка відтягуємо, щоб задні ноги вийшли такої ж

довжини, як передні. На основі такої форми можна створити будь-яку фігурку:

коника, козлика, баранця, оленя, лева та ін. Вихователь пропонує дітям

доліпити фігурку так, щоб вийшов красивий коник: «Діти, давайте оформимо

виліплену фігурку, щоб вона стала красивою. Розглянемо з усіх боків і

згладимо. Гриву можна виліпити із тоненьких «ковбасок», виклавши їх по шиї

від голови вниз; хвилястою випуклою «лапшею» або завитками прикрасити

тулуб.

Заглиблений декор можна виконати штампиком або стекою, вдавлюючи та

«підковирючи» поверхню глини.

Вихователь показує основні способи ліплення і спонукає дітей до

самостійної творчості. Під час заняття допомагає дітям порадою, показом,

запитаннями, що спонукають до дії.

Всі виліплені іграшки об'єднуються в композицію. Вихователь повідомляє,

що на наступному занятті діти продовжать роботу — будуть прикрашати

виліплені фігурки декоративним розписом.

Дуже важливо показати дітям можливість створення різних образів на

основі однієї моделі (форми та способу дії). Різноманітність народних іграшок

створюється на основі однієї моделі. Ця модель в кожному конкретному образі

варіюється, змінюється, доповнюється новими деталями і набуває нову форму.

Так, наприклад: якщо мордочку затупити, роги зробити у вигляді півмісяця, а

до животика приліпити вим'я-млинець, вийде корова; якщо роги завернути у

вигляді рогаликів або равликів, з'явиться баран, і т. д.

Між заняттями з ліплення «Коники» та малювання «Святкові коники»

повинно пройти 2—3 дні, щоб іграшки встигли висохнути.

Сушити їх потрібно при кімнатній температурі, не на сонці, щоб запобігти

розтріскуванню фігурок.

Заняття « Святкові коники(оформлення виліплених коників) »

Мета: Ініціювати декоративне оформлення виліплених фігурок —

прикрашати елементами декоративного розпису (квітами, кривульками,

хвилями, крапками). Звернути увагу на залежність візерунка від форми

фігурки. Вдосконалювати техніку малювання гуашевими фарбами —

малювати кінчиком пензля на об'ємній фігурі, повертаючи та розглядаючи її з

усіх боків. Виховувати інтерес та естетичне ставлення до народного мистецтва.

Попередня робота. Ліплення коників із глини.

В самостійній художній діяльності (за один—два дні до заняття)

вихователь пропонує дітям роздивитися виліплені іграшки, помилуватися,

погладити, відчути, що глина підсохла. Показує опішнянську іграшку і запитує,

чим вона відрізняється від іграшок, виліплених дітьми. (Діти помічають, що

справжні опішнянські іграшки коричневі, зеленкуваті, святкові, з візерунком.

Вихователь нагадує, що після виходу іграшки з гарячої печі майстри тонують їх

одним кольором.

Коричневу, зелену, синю фарбу (гуаш) для ґрунтівки вихователь готує

заздалегідь, попередню змішуючи її з невеликою кількістю клею ПВА.

Матеріали: Виліплені з глини коники, гуашеві фарби, пензлики, ватні

палички, баночки з водою, серветки, поворотні диски або коробки для

установки виліплених фігурок у процесі декоративного розпису. Таблиці з

елементами опішнянського розпису та характерними кольорами.

Малюнки — варіанти розпису на кониках.

Хід :

Перед заняттям діти беруть своїх коників, виліплених на попередньому

занятті та затонованиху самостійній художній діяльності, й обережно

переносять на свій робочий стіл.

Вихователь показує варіанти оформлення коників за мотивами

опішнянської іграшки (реальні іграшки або малюнки, таблиці). Пропонує дітям

роздивитися опішнянські візерунки і сказати, якими кольорами майстри

розписували іграшки. Діти відзначають, що всі кольори яскраві, святкові,

ошатні (жовтий, зелений, білий).

Потім вихователь звертає увагу нате, що візерунки в опішнянськїй кераміці

не випадкові, а традиційні.

Багато-багато років тому майстри — золоті руки почали прикрашати свої

вироби квітковими орнаментами, зеленим листям, хвилястими лініями,

«кривульками», кружечками (вихователь показує іграшки), а ще майстри

обводили основні елементи білою або жовтою обвідною лінією.

Саме за цими ознаками і відрізняють опішнянський розпис. Він досить

легкий у виконанні.

Вихователь пропонує дітям розписати своїх коників так, як це показано на

зразках (таблиці, на справжніх іграшках). Ще раз показує варіанти оформлення

коників і пояснює послідовність роботи.

Спочатку потрібно взяти пензлик і дуже охайно намалювати носик, очі,

вушка, поставивши крапки (дві крапки — ніздрі, дві крапки — очі, крапки по

контуру вух). На грудці намалювати казкову квітку, прикладаючи пензлик,

лишаючи на поверхні відбиток — пелюстку жовтого кольору. Потім,

промивши пензлик, набрати зеленої фарби і намалювати листочки та хвилясті

стеблі. Дочекавшись, коли підсохне фарба, зробити обводку всіх великих

деталей (квіток, листочків) білою фарбою, малюючи кінчиком пензля. Ватною

паличкою можна оздобити ноги коника, поставивши кружечки вздовж ноги

іграшки.

Вихователь звертає увагу на те, що якщо іграшка затонована темною

фарбою, то обводка деталей візерунка виконується білою фарбою, а якщо фон

іграшки світло коричневий, жовтуватий, то обводка виконується темно-

коричневою фарбою.

Вихователь виставляє схему, що показує послідовність виконання роботи, і

пропонує дітям розпочати роботу. Радить буди охайними, не забувати

повертати іграшку та малювати з усіх боків.

Після заняття. Діти залишають своїх коників на столі для просушування. У

другій половині дня з них можна скомпонувати колективну композицію

«Карусель».

ТЕМА : ТРАДИЦІЙНІ СВИЩИКИ

Заняття «Історія від свищика – баранця »

Мета: Розвивати у дітей спостережливість, уміння бачити характерні

естетичні ознаки навколишніх об’єктів, порівнювати їх. Познайомити

дошкільників з особливостями народних іграшок; навчати бачити їх

красу.Формуватиестетичніуявлення і судження, розвиватиздатність до

емоційногопереживання.Вчитидітейперетворювати, стилізуватиреальну форму

в декоративну, використовуватинароднийвізерунок в

оформленніескізународноїіграшки, підбиратикольори, передавати

форму.Вчитидошкільниківбачитиспільне і відмінне у реальній і декоративній

формах. Виховувати естетичний смак.

Обладнання: народні іграшки, виготовлені з різних матеріалів, свищики,

картинки баранця: фото, малюнок, м’яка іграшка, свищик, схема-

запрошення,картки із зображенням етапів роботи.

Хід :

Вихователь: Діти, сьогодні нам прийшло незвичайне запрошення. На листку

зображена схема садочка з вказівними стрілочками.

- Ви згодні відшукати місце, куди нас з вами запрошують? Тоді

відправляємось у путь.

Маршрут за схемою. Відшукавши місце призначення, діти заходять до

музейної світлиці, вихователь пропонується присісти за столи, розташовані

півколом. Перед ними на столиках розрізані частинки картинок.

Робота в парах:Діти, ви вже знаєте, що екскурсії-заняття у нашій світлиці

проводять експонати. А який експонат запросив нас сьогодні ви дізнаєтесь,

якщо складете в одне ціле розрізні картинки (картинка баранця).

Розгляд картинок:

- Що ви бачите на картинках? Що вони нам розповідають?

- Чи всі вони однакові?

- Чим вони відрізняються?

- Хто з баранців справжній, іграшковий, декоративний? Як ви дізнались?

- Відшукайте його серед експонатів.

Баранець: Радий вас бачити у нашій світлиці. Пропоную вам підійти до

полиці на якій розмістилися іграшки. Роздивіться їх. Чи усі вам знайомі?

Справді, деякі з них незвичайні, і про них я вам розповім, бо гратися ними -

ой як цікаво!

Розповідь Баранця з показом готових іграшок:

В усі часи діти люблять гратися, особливо іграшками. Першими

виробниками іграшок були мами для дітей, і самі діти. Виготовляли вони їх з

кісток, каменю, глини, ниток. Упродовж дуже багатьох років процес створення

таких іграшок передавався з від бабусі до мами, від мами до донечки. З часом

змінювалась їх форма, їх почали прикрашати. Далі з’явилися фабрики, на яких

почали виробляти іграшки з пластмаси, гуми, пластику, які продають у

магазинах, але іграшка, яку мами, бабусі майструють своїми руками для

діток залишається улюбленою. Така іграшка, виготовлена дома з підручних

матеріалів і за народними традиціями, отримала назву народної іграшки.

Народна іграшка відрізняється від звичайної тим, що виготовлена з глини,

дерева, природного матеріалу, прикрашена візерунком і може

використовуватись як іграшка, як народний інструмент (свищик), і як оберіг

дому

В Українінайпоширеніші народні іграшки з глини. Вони

виготовлялисьусюди, де булигончарі: в Опішні, Косові, Василькові та ін.

Зображували цііграшки-птахів і тварин, лялечок маленького розміру.

Як ви думаєте для чого?

(Щоб дітям було зручно гратись, у дітей маленькі руки)

Прикрашалиіграшки по-різному: де візерункималювали, де гравірували. І

вони ставали красивішими. (розгляд іграшок).

Баранець: Атепер ви можете мене запитатипро те, що вас цікавить і

питання своє ви повинні почати із слова «Чому?». Хто задасть найбільше

питань першим посвище у іграшку- свищик.

( діти задають питання, граються свищиками )

Вправа на дихання "Свищик"

Свищики побрали діти,

Почали вонисвистіти.

Пляшечку ти спробуй взяти —

В неї зможеш засвистати?

Баранець. Моя історія про народні іграшки закінчилась, і на її закінчення

пропоную виконати завдання - гру, називається вона «Що з чого?» Іграшки на

Україні виробляли з різних матеріалів. Яких саме? А які ще предмети з цих

матеріалів є в сучасній оселі?

- солома? - тканина?

- сир? - деревина?

- глина? - солома?

Молодці, умієте добру міркувати, а тепер час веселу гру грати

Фізкультхвилинка - гра «Баранець»

Обирається «баранець». Решта — його «хвостики». Баранецьтримає

скакалку або лозинку. Учасникигриутворюютьланцюжок, у якому

першим стоїть «баранець».За сигналом «хвостики» починаютьбігти за

«баранцем», а той намагаєтьсядоторкнутисялозинкою (скакалкою) до

останнього в ланцюжкугравця. Для цьогобаранець то прискорює, то

сповільнюєбіг, повертається то праворуч, то ліворучабо й

зовсімзупиняється.

«Хвостики» намагаються не відриватисявідсвоговедучого й

уникнутийогодотику. Той, до кого баранецьдоторкнувся,

абохтовідірвавсявідланцюжка, вибуває з гри. Перемагає той,

хтонайдовшепротримався «хвостиком».

Баранець: Ух, награвся доволі, стомився, піду на свою поличку, відпочину.

До наступної зустрічі. ( Діти прощаються)

Вихователь: А давайте на згадку про таку цікаву подорож у минуле

спробуємо виготовити таку ж іграшку як наш баранець, але незвичайним

способом. Пам’ятаєте він – не просто іграшка, а ще й свищик.Іздавніх-давен

цяіграшкабула оберегом. Свищик — давнійзасіббути символом радості, добра

у домі, тому ліпити його треба любов’ю, хорошим настроєм.

Послідовністьліплення баранчика .Перед дітьми лежать картки з етапами,

зображеними за допомогоюсимволів, малюнків.

- Вам необхідновсім разом, дружно розкластикартки-етапи по порядку на

набірне полотно знизувгору.

Дітивиконуютьзавдання.

- Розкажіть, який шлях пройшла глина, щоб стати свищиком? (діти по

черзіпояснюютьетапи.)

- Давайтеперевіримо. Перевернітьвсікартки ось так (показує).

- Щовийшло? (Зображеннябаранця.)

- Значить, вивиконализавданнявірно. Молодці!

- Люди якихпрофесійберуть участь у виготовленнікерамічнихвиробів? (якщо

треба, виховательдопомагаєдітям.)

Практична діяльність дітей

Щоб вам легше працювалося, вмикаємо музику. (грамзапис народних

мелодій «Сопілка»).

Підсумок виконаної роботи. Виставка дитячихробіт.

Заняття «Виготовленнясвищика »

Мета: ознайомити дітей з історією виникнення та призначення свищиків,

продовжувати вчити аналізувати натуру, правильно передавати форму і

пропорції іграшки-оберега в ліпленні, декоративно оздоблювати її.

Прищеплювати прагнення самостійно ліпити іграшку з глини.

Матеріал: свищик, зразки оздоблення, площинні паперові форми, глина, стеки,

підкладки для ліплення.

Хід :

Вихователь декламує:

- Скоро сонечко пригріє,

Потечуть струмки,

темний гай зазеленіє,

Зацвітуть квітки.

Підемо тоді з тобою

В ліс на цілий день

І натішимось весною,

І наслухаймось пісень.

О.Олесь

Після цих слів, вихователь проходить понад дітьми і підсвистує у свищик,

розповідаючи, що таким чином закликали не тільки весну, а й свищики, які

привозили з ярмарку дорослі і свистіли над дітьми, відганяючи злих духів та

хвороби.

Вихователь: - Обереги виготовляли не тільки у формі птахів, а й тварин:

овець, котів, тощо.

Вихователь: - Подивіться, за календарем наступила весна, але зима нехоче

поступатися своїм місцем; тому пропоную вам зліпити свищики, щоб закликати

весну.

Аналізуючи натуру, звернути увагу на конструктивну будову. У

послідовному показі з цілого шматка глини, наділити увагу на те, що свищик

починають ліпити нетрадиційним шляхом, а саме: беруть кульку, потім

розплющують, з'єднуючи краєчки, як у вареника. Тільки потім витягування

хвоста і голови від загальної форми; дзьоб виконують відтягуванням, прикраси

виготовляються окремо і примазуються. Звернути увагу на те, що поверхню

форми згладжують пальцем, щоб потім виріб красиво розмалювати фарбами.

Запитати у дітей, що робить свищик особливо привабливим, викликає

почуття казковості.

Вихователь показує основні способи ліплення і спонукає дітей до

самостійної творчості. Під час заняття допомагає дітям порадою, показом,

запитаннями, що спонукають до дії.

Всі виліплені іграшки об'єднуються в композицію. Вихователь повідомляє,

що на наступному занятті діти продовжать роботу — будуть прикрашати

виліплені фігурки декоративним розписом.

Між заняттями з ліплення «Прийшов у гості свищик» та малювання «Півник

- свищик» повинно пройти 2—3 дні, щоб іграшки встигли висохнути. Сушити

їх потрібно при кімнатній температурі, не на сонці, щоб запобігти

розтріскуванню фігурок.Підсумок заняття.

Заняття «Півник – свищик ( оформленнясвищиківхудожнімрозписом )»

Мета: поглибити знання дітей про українську народну іграшку з глини, а

саме – про свищик. Продовжувати знайомити дітей з декоративними

візерунками українського народного декоративно-вжиткового мистецтва.

Учити дітей прикрашати лініями, крапками, силуети глиняної іграшки.

Продовжувати розвивати зацікавленість до декоративного мистецтва, естетичні

почуття, відчуття ритму. Виховувати дбайливе ставлення до іграшок, охайність

у роботі з фарбами, бажання малювати.

Попередня робота: ліплення свищика з глини.

Матеріал: глиняна пташка-свищик, ілюстрації із зображенням глиняних

пташок-свищиків, гуашеві фарби, пензлі та інше приладдя для малювання.

Хід :

Вихователька: Діти, що найбільше ви любите робити вдома і в дитсадку? Так,

гратися. А що ви найбільше любите одержувати в дарунок? (Іграшки).

Звичайно, всі діти дуже люблять іграшки. А, що ми з вами робили на

попередньому занятті? Так, молодці, ліпили свищиків.

(Стук у двері, заходить хлопчик-лялька в українському одязі з глиняною

іграшкою -свищиком.)

– Ой, діти, хто це до нас прийшов? Який гарний хлопчик! Яка гарна на

ньому вишивана сорочка! Діти, запитайте, як його звати. (Хлопчика звати

Петрик). Діти, запросіть Петрика сісти. Петрик каже, що в нього був день

народження. До нього прийшли друзі, привітали його і подарували подарунок.

Він хоче, щоб ви відгадали, який подарунок йому подарували друзі. Послухайте

уважно вірш, і ви відгадаєте, що подарували Петрикові.

Друзі Петрика вітали Ходить Петрик по селу,

І йому подарували Має втіху не малу.

Півника із глини. Хто його почує,

Гарні іменини! Сміється, жартує.

А той півник чубатий Петрик не вгаває –

Добре вміє співати. На півнику грає.

– Діти, що подарували Петрику друзі? Так, півника. Ось подивіться, Петрик

приніс цю іграшку з собою. З чого зроблена ця іграшка? Так, з глини. А що вміє

робити ця пташка? Так, вміє співати. Полухайте, як вона співає. (Вихователька

грає на свищику). Вам подобається? Давайте розглянемо цього півника і

назвемо, що в нього є (Тулуб, голівка, гребінчик, борідка, дзьобик, хвіст, а

замість ніг – підставка). Чим прикрашений півник? (Крапочками, лініями,

кільцями). Діти, чи хочете ви прикрасити своїх півників? Петрик каже, що він

вам у дитсадку залишить свій свищик. Давайте ми розмалюємо півників і

подаруємо Петрикові. Ви погоджуєтеся зі мною? Перш ніж приступити до

малювання, я вас запрошую поспівати веселу пісеньку “Два півники”. (Діти

співають з вихователькою, імітують дії за змістом пісні, танцюють). А зараз,

діти, сідайте за столи і будемо прикрашати своїх пташечок , яких зліпили на

попередньому занятті. Ось, подивіться, як я прикрасила пташку. (Діти

розглядають різні зразки). Що прикрашено у пташки? (Голівка, хвостик, тулуб).

Чим прикрашений тулуб? Голівка? Хвостик? Діти, я буду розмальовувати

півника, а ви уважно дивіться, як я буду малювати. (Вихователька показує

послідовність виконання роботи.)

(Діти виконують роботу. Вихователька з Петриком оглядають роботи.)

– Молодці, діти. Ви дуже гарно розмалювали півників. Петрикові дуже

подобаються ці пташки. Ми даруємо їх Петрикові.

(Петрик дякує за подарунок. Діти дякують за свищик, запрошують Петрика

прийти в гості ще раз, заняття закінчується.)

Підсумок заняття.

ТЕМА : ПОДОРОЖ ДО НАРОДНОЇ ІГРАШКИ

Мета : продовжувати ознайомлювати дітей з народними іграшками, вчити дітей

слухати розповідь вихователя, донести до свідомості дітей різницю між

народною іграшкою і сучасною, виявляючи основні ознаки притаманні

іграшці. Удосконалювати зорові, слухові, дотикові відчуття. Розвивати

уявлення, мислення, мовлення, креативність. Виховувати інтерес до народної

іграшки, бажання передавати бачене в малюнку, естетичний смак. Викликати

інтерес до народного мистецтва, бажання виготовляти ляльки власноруч.

Показати дітям садочка, як із яких речей можна зробити ляльку. Зробити

виставку народних іграшок , виготовлених дітьми. Залучати до показу

вихованців.

Підготовча робота

1. Індивідуальні бесіди, розповіді про рідний край, гуцульських майстрів,

народні іграшки.

2. Огляд в групі куточка української народної іграшки .

3. Перегляд альбому з ілюстраціями, фотографіями з народними іграшками.

4. Вивчення віршів, дидактичних ігор про народну іграшку.

5. Ігри з народними інструментами, сопілкою, свищиком.

Матеріал:сучасні іграшки, народні іграшки( сопілка, свищик, писанка,

деревянийкотик, барабанчики, коники), лялька-мотанка( велика, маленька),

кукурудза, деревяна паличка, глина, папір, нитки різного кольору, вирізані

іграшки з паперу, фарби, пензлі, вода.

Хід :

- Діти, сьогодні ми з вами поїдемо в гості до бабусі. Сідаємо у віз і наші коники

повезуть нас.(Двоє дітей одягають маски коників, решта тримаються один за

одного і їдуть) Бабуся зустрічає дітей і показує, які іграшки вона їм принесла

- Дітки, ось ми вже і приїхали до бабусі. Давайте з нею привітаємось.

Подивіться, які гарні, яскраві, різнокольорові іграшки привезла бабуся для нас.

Ось вони, давайте їх розглянемо(Вихователь викладає на стелаж спочатку

сучасні іграшки)

- А де беруться іграшки?

- Так, їх виготовляють на фабриці, купують у магазинах

- З чого зроблені іграшки? ( з пластмаси, ризини, гуми, тканини)

- Скільки цих іграшок за день роблять на фабриці ( багато)

- А скажіть, будь ласка, чи знаєте ви якими іграшками гралися ваші дідусі й

бабусі?

- Я зараз вам розповім: “Колись, дуже давно, коли ще не було фабрик,

магазинів, де виготовляють дитячі іграшки, їх робили самі батьки. Ті іграшки

були зовсім не схожі на сучасні. Ось вони, подивіться уважно на них”( Діти

разом з вихователями розглядають народні іграшки ).

- З чого зроблені ці іграшки?

- Правильно, ці іграшки виготовлені з глини, дерева, ниток, сиру, соломи.

- Це глиняні коники, баранці, півники.

Майстри розмальовують іграшки фарбами.

- А що малюють на них?

- Так, крапки, хвилясті лінії, мазки, квіти.

- От подивіться на цього баранчика. Кружечки по його боках здаються нам

густою кучерявою вовною. Розкішні рослинні узори вкривають фігурки тварин

і птахів.

- А які кольори використовують Косівські майстри?

- Так, зелений, жовтий, коричневий.

- Крім глиняних іграшок, народні умільці виготовляють для дітей і деревяні

іграшки. Це – сопілочка, свищик, писанка, змійка, а також фігурки людей,

пташок, звірят. Всі вони також яскраво розмальовані. Кожен майстер вкладає в

іграшку свою душу, свій настрій. Тому вони такі гарні, веселі, яскраві, зроблені

з любовю. Одну іграшку майстер робить довго, не кожен може зробити таку

іграшку, її можна зразу впізнати серед інших.( Підсумок про основні ознаки

притаманні сучасній і народній іграшці)

- Ось у мене на столі багато різних речей. Подивіться і подумайте, які іграшки з

них можна зробити?( Діти співставляють матеріал і іграшку)

- З кукурудзи – ляльку;

- З деревяної полички – сопілку;

- З глини – коника, баранця, свищик;

- З паперу – пташку;

- З сиру – коника.

- Діти, а вам подобаються народні іграшки. А хто знає вірші про них?( діти

розказують вірші)

ВІРШІ ПРО УКРАЇНСЬКІ ІГРАШКИ

1. Півник, півник-свистунець,

В тебе гарний гребінець:

Хвостик розфарбований –

Ось ти розмальваний

2. Справжнє диво ліплять з глини,

Руки тітки Василини,

Це і глеки, і тарелі,

Ще й баранчики веселі,

І коники-плугарі,

Гарні свищики малі

3. Ляльку-мотанку матуся,

Зробила для нас,

Я цього також навчуся

І зроблю для вас

4. Гуцулик взяв до рук сопілку,

І заграв нам пісню дзвінко

В небі пісенька летить,

Мов струночок дзюркотить.

- Дуже гарні ви знаєте віршики діти, молодці. А гратися ви любите? Давайте

пограємось у народну гру “Хто швидше зіграє…” ( Діти ідуть по колу, співають

пісеньку.

Ми по колу всі ідем,

Дружно посенькуведем,

Як сопілка( 2 раз – свищик) нам заграє,

Ми в таночку покружляєм.

В середині кола пританцьовують двоє дітей, між ними на стільчику лежить

музичний інструмент( сопілка, свищик). По закінченні пісні, цей інструмент

піднімає, хто спритніший і грає, всі інші діти пританцьовують).

- А тепер, діти, ви попробуєте стати народними майстрами як наша бабуся, і

спробуєте розмалювати свою іграшку. Памятайте, що коли майстри Косова

використовують зелені, жовті, коричневі, а візерунки – мазки, крапки,

кружечки, хвилясні та прямі лінії. У кожного з вас лежить вирізана іграшка з

паперу, візьміть пензлі, розмалюйте свою іграшку.

( Діти розмальовують іграшку під музичний супровід).

В кінці заняття роблять подарунки бабусі із своїх намальованих іграшок.

Підсумок заняття.

ФОТОГАЛЕРЕЯ

Виготовленняляльки з серветок

Виготовлення ляльки – мотанки з

ниток

Виготовлення та художній розпис « святкових коників»

Виготовлення іграшок з сирного тіста

Виготовлення свищиків

Література

1. Богуш А. М. Українськенародознавство в дошкільномузакладі. Практикум:

навч. посіб. / А.М. Богуш, Н. В. Лисенко. - К.: Вищашк., 2003. - 206 с.

2. Васильєва Т. Українська традиційна іграшка та лялька// Дитячий садок. -

2002. - №11. - С. 3

3. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні / Наук, ред.

О.Л. Кононко. - К., 2003.

4. Лозован М. Генна пам'ять народної іграшки// Поштовий вісник. - 2008. - № 7.

- С. 5-6.

5. Нечаева В.Г. Народознавство у дитячому садку. - К.: Знання, 2001. - 368 с.

6. Фіголь Д.І. Українська народна дитяча іграшка. - К.: Знання, 1999. - 229 с.

7. Янківська О.П. Значення народної іграшки в дитячому віці. - К.: Знання,

2005. - 129 с.