Інформаційний огляд джерел Інтернету

СЕРІЯ «ДЕРЖАВНІСТЬ УКРАЇНИ: ІСТОРІЯ І СЬОГОДЕННЯ»

Валерій Журавков

«Гібридна» війна Росії проти Україниу Донецькій та Луганській областях

Е л е к т р о н н а в е р с і я

Київ 2015

УДК 94(477)

Журавков В.В. «Гібридна» війна Росії проти України у Донецькій та Луганській областях. Інформаційний огляд джерел Інтернету. Електронна версія. Серія: ДЕРЖАВНІСТЬ УКРАЇНИ: ІСТОРІЯ І СЬОГОДЕННЯ - Київ, 2015. - 268 с.

У стилі «дайджест» проведено інформаційний огляд джерел Інтернету, які стосуються «гібридної» війни Росії проти України у Донецькій та Луганській областях у другому півріччі 2014 року. Огляд стосується загального перебігу подій війни на Сході України, як складової частини Російсько-української війни 2014 року. Огляд побудовано на основі джерел різного походження: українських, російських, інших країн, міжнародних організацій та міждержавних утворень, аналітики окремих еспертів.

Авторські коментарі подано у мінімальному обсягу. Робити висновки, прогнози, самостійно вдосконалювати, обгрунтовувати свою державницьку позицію поропонується читачеві.

2

ЗМІСТ

Передмова 6

Розділ 1. Загальний перебіг подій 9

Розділ 2. Українські джерела 11

2.1. Інформаційно-психологічна війна 11

2.1.1. Загальні визначення 112.1.2. Проблеми інформаційної незалежності держави 122.1.3. Міф Другої світової війни 162.1.4. Обережно: міфи! Михайло Лукінюк 172.1.5. Як знищують українців. 25 кадр у російських новинах 192.1.6. Рецидиви російської пропаганди 25

2.2. Ідолопоклонство 302.3. Біловезькі угоди: ейфорія (Україна) і шок (Росія) 302.4. Дотаційний Донбас 362.5. Ахметов – головний організатор шабашу сепаратистів на Донбасі 372.6. Лєрмонтов і Путін 382.7. Орда 392.8. Україна повинна готуватись - заява Кравчука і Ющенко 402.9. Сотник Парасюк обратился к Президенту – «Кто дал Вам право?» 412.10. Как обыграть Кремль 442.11. Есть ли жизнь после АТО? 452.12. Путінська Росія стала реальною загрозою для світу: Віктор Каспрук 482.13. Третій світовій може запобігти війна всередині самої Росії 512.14. Якими можуть бути контури розпаду РФ 572.15. Росія повинна покаятися перед Україною 652.16. Росія повинна відшкодувати Україні збитки 662.17. Як пояснити дітям? 67

Розділ 3. Російські джерела 74

3.1. Российско-украинские войны: история и современность 743.2. Покоренная Москва, или поход гетьмана Сагайдачного 803.3. "Братский народ" 823.4. Шизоидная ненависть россиян к Украине 863.5. Нас вывихнула татарщина 873.6. Нерусский русский язык 923.7. «Особый путь», избираемый Россией 1033.8. Бандеровцы – ложь 1033.9. Бессмысленный и беспощадный Путин 1093.10. Чем закончится кровавая авантюра Путина 1153.11. Ложь о "Новороссии

К чему приведет путинский рецепт федерализации Украины 1173.12. Петербург пройдет маршем против Путина 1223.13. Почему Путин сражается с США 1233.14. Почему Россия должна вернуть Украине Крым 124

3

3.15. Путин повторяет ошибки Хрущева 1263.16. Реквием победителям: о последствиях крымского маневра России 1263.17. Торг с использованием оружия 1323.18. Путин хочет от Украины четырех вещей 1343.19. Брисбен стал шоком для Путина. Андрей Пионтковский 1343.20. Путин нацелен на "освобождение" северных областей Казахстана 1373.21. Казахстан повторит судьбу Украины и будет расчленен. В.Портников 1383.22. Письма путинских вояк 1393.23. Стыдно, как вела себя моя страна по отношению к Украине 1403.24. Российский журналист: «Майдан - лучшее, что было в моей жизни» 1393.25. Проект "Новороссия" не закрыт 140

Розділ 4. Джерела інших країн, міжнародних організацій та міждержавних утворень, окремих експертів 144

4.1. Світова преса, міжнародні організації, міжнародні угрупування та експерти 145

Україна в опитуваннях світу 145Яка кінцева мета Путіна? (світова преса) 148Украина на краю. Пять реанимационных мер от Бендукидзе и Аслунда 152НАТО шокировано заявлением РФ о гарантиях 154Сопротивление санкциям против РФ идет от трех стран ЕС:Италия, Венгрия и Словакия 155

4.2. АвстраліяХозяин саммита G20 Эбботт обвинил Путина 155

4.3. АвстріяАвстрійський політолог: «Путін інсценував холодну війну в мініатюрі» 156

4.4. БілорусьЛукашенко між двох вогнів 157Митний союз затріщав по швах? 161

4.5. Велика БританіяПосольство Великобритании решило помочь РФ 162

4.6. КанадаВ интересах России было бы убраться из Украины, - глава МИД Канады 160

4.7. Країни БалтіїРоссия отказалась признавать границу с Эстонией 161

4.8. КитайКитай не підтримує Росію 162Китай готовится напасть на Россию 165Рождение сверхдержавы 168

4.9. НімеччинаМеркель оспаривает путинскую картину мира 172Шесть главных мифов о Владимире Путине: Борис Райтшустер 173Секретный отчет Путину об экономической катастрофе на Донбассе 175

4.10. ПольшаКонец империи 177

4.11. Сполучені Штати Америки

4

Сенаторы призывают Обаму предоставить Украине летальное оружие 180Почему действия Путина против НАТО имеют смысл: Кэрол Уильямс 182Против России введены такие санкции, каких не было: Слава Рабинович 186Россия обречена пасть на колени перед Китаем

4.12. Франція"Мир - річ значно тендітніша, ніж здається" 189"Мистраль" 198

4.13. ЯпоніяЯпонія вимагає від Росії забезпечити перемир'я в Україні 199

Післямова 201

Додатки 203

Додаток 1. Загальні питання 2031.1. Жанр 2031.2. Деякі терміни 204

1.2.1. Держава, державність, форми державного устрою 2041.2.2. Інформатика 209

1.3. Поезія до памяті «Небесної сотні» 2111.4. Пісня «Гей, плине кача по Тисині…» у виконанні

«Піккардійської терції» 213Додаток 2. Інформаційно-психологічна війна 214Додаток 3. Ідолопоклонство та його наслідки 223

3.1. Теоретичні аспекти ідолопоклонства 2233.2. Пам'ятники комуністичної доби як індикатор криміногенної ситуаці2243.3. «Ленінопад» та ліквідація символів комуністичної доби 227

3.3.1. Це дуже серйозно – руйнування пам’ятників Леніну 2273.3.2. Пам’ятники Леніну виховують суспільну шизофренію 2283.3.3. Харківський «поц» Гєпа на захисті Ілліча 229

3.4. Сучасне ідолопоклонство: у Росії створюють секту Путіна 229Додаток 4. Нові джерела до першої книги 231

4.1. Українець і м осквин: дві протилежності : Павло Штепа 2314.2. Конотопська битва: перемога української зброї: Владислав Верстюк 2324.3. Про голодомор 1932-1933 рокiв: Дмитро Соловей 2364.4. Антибільшовицькі повстання: Інститут національної памяті 241

Додаток 5. До 20-річчя незалежності України 242Додаток 6.Усний журнал: «Я маю право...», 8 клас. 252Додаток 7. Письмо другу 258

Іменний покажчик 261

Покажчик джерел Інтернету 266

5

Передмова

Где Россия там слезы и смерть :Грузия 1991, Литва 1991,

Молдова 1992, Азербайджан 1992, Грузия 1992,Таджикистан 1992, Грузия и Ингушетия 1992,Азербайджан 1993, Чечня 1994, Дагестан 1994,

Чечня 1999, Дагестан 1999, Грузия 2008,Украина 2014... .

Новости Facenews-http://www.facenews.ua/news/2014/255905/

Ще півроку тому, як була поставлена крапка при написанні першого

інформаційно-аналітичного огляду джерел Інтернету, які стосуються державності

України1, автор усвідомлював, що робота не закінчена. Друге півріччя 2014 року минуло

в умовах жорстокої боротьби, справжньої, а не «гібридної» війни України на своїй

території за свою незалежність проти путінського режиму Кремля.

Вбачається за необхідне продовжити відслідковувати розвиток цих драматичних

для України подій у рамках серії «Державність України: Історія і сьогодення».

У першій книгі цієї серії «Від давніх часів до Революції гідності» автор ставив за

мету стисло охопити досить велике коло питань (23 розділи, 113 підрозділів), зокрема,

наступні:

Українська національна ідея Державні утворення на території сучасної України Факти і міфи про походження назв Русь, Україна і РосіяКороткий виклад історії України-РусіІсторичні аспекти Переяславської угоди 1654 рокуІсторичне обгрунтування висновку про те, що Україна – це РусьОсновні ідеї української політичної думки ХІХ століттяВитоки російської імперської історіографіїІсторіографія України на початку ХХ століттяРосiйська iсторична наука пiсля більшовицької революцiїСучасна українська історична наука Роль окремих державних діячів в історії України Сталінізм та його наслідкиАнтибільшовистський рух у РосіїТериторія України і РосіїРусифікація та російська мовна політика Розширений аналіз російської політологіїАналіз причин відсталості РосіїАналіз причин відсталості України

1 Журавков В.В. Від давніх часів до Революції гідності. Інформаційний огляд джерел Інтернету. – Серія: ДЕРЖАВНІСТЬ УКРАЇНИ: ІСТОРІЯ І СЬОГОДЕННЯ. - Електронна версія. - Київ, 2015. – 658 с. – 100 додатків.

6

Війни Росії проти незалежної України, включаючи загальну картину російсько-української війни першої половини 2014 року

Виклики та завдання для для національної безпеки УкраїниСтановлення в Україні європейської моделі громадянського суспільства та

Революція гідностіВибори Президента України 2014.

У другій книзі «Гібридна» війна Росії проти України у Донецькій та

Луганській областях» мета дослідження і предмет дослідження залишаються майже

такими ж, як і при написанні першої книги: сприяння самостійному вивченню згаданої

теми читачами -користувачами Інтернету та тими громадянами, які не користуються, або

не мають доступу до Інтернету. Ця тема одночасно становить і предмет дослідження -

«державність України».

З громадянської позиції автора і перша, і друга книги – то його зброя у боротьбі за

незалежність України. Автор належить до покоління дітей війни 1941-1945 року. На

жаль, це покоління за віком вже не може захищати Україну на фронтах АТО.

На початку декілька слів про жанр, до якого тяжіє ця робота. Немає достатніх

підстав віднести її у повній мірі до аналітичного огляду. За короткий строк дати

глибокий професійний аналіз усього кола питань, що стосується обраної теми, для однієї

людини, яка до того ж не є фахівцем у цій галузі, практично неможливо. Отже як перша

книга, так і осбливо друга більше тяжіють до «дайджесту»2 з елементами аналітики (див.

Додаток 1.1). Загалом уся серія праць за темою «Державність України: історія і

сьогодення задумана як науково-популярне публіцистичне видання.

Корисним для читача буде і Додаток 1.2. про деякі терміни з державності та

інформатики, які вживаються у цій книзі.

Книга складається з чотирьох розділів:

1. Загальний перебіг подій війни на Сході України, як складової частини

Російсько-української війни 2014 року.

2. Огляд українських джерел.

3. Огляд російських джерел.

4. Огляд джерел інших країн, міжнародних організацій та міждержавних утворень,

окремих еспертів.

У додатках вміщені деякі нові джерела, які не стосуються безпосередньо

«гібридної» війни Росії проти України у Донецькій та Луганській областях, але суттєво

доповнюють загальну тему дослідження – «Державність України: історія і сучасність»:

2 Дайджест (преса) (англ. digest- стислий виклад, резюме) — інформаційний продукт (видання, стаття, підбірка), який містить короткі анотації та основні положення статей, чи в якому стиснено передається вміст найцікавіших публікацій за певний період.

7

Додаток 4:Українець і москвин: дві протилежності. Книга Павла Штеп и 3 . Конотопська битва: перемога української зброї: Владислав ВерстюкПро голодомор 1932-1933 рокiв: Дмитро Соловей (книга)Антибільшовицькі повстання: Інститут національної памяті

На вшанування пам'яті героїв Майдану, що рік тому полягли за нашу гідність і

державну незалежність, включено додатки:

1.3. Поезія до пам'яті «Небесної сотні»1.4. Аудіофайл пісні «Небесна сотня» (у виконанні «Піккардійської терції»).

Для вчителів і вихователів можливо корисними будуть додатки:Додаток 4. До 20-річчя незалежності УкраїниДодаток 5.Усний журнал: «Я маю право...», 8 клас.

Посилання на додатки містяться у відповідних підрозділах книги.

Безумовно, ця книга не є достатньо повним висвітленням усіх аспектів збройної

агресії Росії проти України 2014-2015 рр.. Суттєві аспекти досліджуваної теми поки що

залишились поза увагою автора. Відсутня і відповідна аналітика. Заповнити певним

чином ці прогалини планується у річномуінформаційному огляді джерел Інтернету за

2015 рік в рамках серії «Державність України:історія і сьогодення».

Буду щиро вдячний читачам за критичні зауваження і пропозиції, на які чекаю за

електронною адресою: zhuravkov@ukr.net. .

З повагою, Валерій Журавков.

3 Після завершення роботи над цією книгою, автору вдалось закінчити роботу над третьою книгою серії «ДЕРЖАВНІСТЬ УКРАЇНИ: ІСТОРІЯ І СЬОГОДЕННЯ» - ПРО ПАВЛА ШТЕПУ ТА ЙОГО КНИГУ «Українець і москвин: дві протилежності». Електронна версія. -». – Київ, 2015. – 96 с.

8

Розділ 1. Загальний перебіг подій війни на сході України

Матеріал з Вікіпедії

Війна на сході України — збройний конфлікт на території Донецької і

Луганської області України  між з одного боку — організованими та керованими з РФ

незаконними збройними формуваннями Донецької і Луганської «народних республік»,

визнаних терористичними організаціями, за підтримки військових частин РФ[35] та з

іншого боку — українськимиправоохоронцями із залученням Збройних сил України.

Складова частина Російсько-української війни 2014 року.

Конфронтація насильства в регіоні розпочалася в середині квітня 2014 року, коли

озброєні групи проросійських активістів почали захоплювати адмінбудівлі та відділки

міліції у містах Донбасу (зокрема, у Слов'янську [36] , Артемівську [37]  та Краматорську [38] ).

Українська влада у відповідь заявила про проведення Антитерористичної операції із

залученням Збройних сил[39]. Поступово протистояння переросло у масштабний воєнний

конфлікт.

Масові захоплення адмінбудівель у Донецькій області були спровоковані силами

розвідувально-диверсійних підрозділів збройних сил Російської Федерації [40] , коли

російські диверсанти, застосовуючи зброю, зайняли у Слов'янську та Красному

Лимані Донецької області ряд державних установ і будинки силових структур. Вони

також роздали зброю і допомагали сепаратистам в розхитуванні ситуації[40][41].

Російська влада неодноразово заявляла про своє несприйняття Антитерористичної

операції і вимагала її припинення та початку переговорів з бойовиками[42].

Ряд українських політиків називають війну на сході України «гібридною

війною» Росії проти України[43][44][45][46].

Від середини липня 2014 року Збройні сили Російської Федерації почали брати

пряму участь у бойових діях проти Збройних сил України. Підрозділи Збройних сил Росії

діють як з території Російської Федерації, так і безпосередньо на території України[47][48][49]

[50][51][52][53][54].

28 серпня 2014 року Радник міністра внутрішніх справ Зорян Шкіряк заявив в

ефірі Еспресо.TV, що відбувається вторгнення Росії в Україну. До цього були лише

розрізнені заяви з Прес-служби про чергову військову колону з Росії, що перетнула

кордон у районі містаНовоазовська.[55]

5 вересня 2014 року у Мінську [56]  було підписано угоду про припинення вогню на

Донбасі. Робота контактної групи у Мінську була продовжена, і сторони підписали

9

наступний меморандум у ніч протии 20 вересня 2014. Проте, станом на грудень 2014

року, бої і обстріли продовжуються.

Зміст статті з Вікіпедії «Війна на сході України»

1   Початок конфлікту 2   Проголошення ДНР та ЛНР

2.1   Донецька область 2.1.1   Донецьк 2.1.2   Слов'янськ 2.1.3   Краматорськ 2.1.4   Красний Лиман 2.1.5   Артемівськ 2.1.6   Дружківка 2.1.7   Горлівка 2.1.8   Єнакієве 2.1.9   Харцизьк 2.1.10   Маріуполь

2.2   Луганська область 2.2.1   Луганськ 2.2.2   Стаханов

2.3   Оборона в областях України 2.3.1   Запоріжжя 2.3.2   Полтавська область 2.3.3   Дніпропетровськ 2.3.4   Харківська область

3   Антитерористична операція 3.1   Антитерористична операція

(квітень   — серпень 2014) 3.1.1   Початок

Антитерористичної операції3.1.2   Слов'янськ та

Краматорськ3.1.3   Північ Донецької

області3.1.4   Рейди бойовиків до

Харківської області3.1.5   Маріуполь 3.1.6   Західні та південні

райони Донецької області3.1.7   Луганська область 3.1.8   Напади на

прикордонні застави на кордоні України з Росією3.2   Одностороннє припинення

вогню (20—30 червня 2014 року)3.3   Поновлення антитерористичної

операції (липень 2014)3.3.1   Слов'янськ та

Краматорськ3.3.2   Луганськ 3.3.3   Бої на державному

кордоні України3.3.4   Зеленопілля 3.3.5   Савур-могила

3.4   Винагорода за здану зброю та затриманих диверсантів

4   Припинення вогню (вересень 2014 року)

5   Спеціальна моніторингова місія ОБСЄ 5.1   Діяльність 5.2   Критика

6   Терористичні акти на об'єктах інфраструктури в Україні

6.1   Донецька область 6.2   Луганська область 6.3   Харківська область

7   Женевська конференція 8   Мирний план Порошенка 9   Біженці із зони Антитерористичної

операції10   Порядок встановлення статусу учасника

бойових дій та членів родин загиблих11   Життя цивільного населення на

підконтрольних бойовикам територіях12   Причетність Росії до військового

конфлікту12.1   Військова причетність Росії 12.2   Російська інформаційна війна

проти України12.3   Російська військова техніка,

що застосовується проти України12.4   Виставка зброї та документів

російських терористів12.5   Зафіксовані випадки участі

підрозділів Збройних сил Росії13   Реакція в Україні

13.1   Реакція політиків 13.2   Реакція громадськості 13.3   Заяви військових спеціалістів

та українських політиків13.4   Позиція українських олігархів

13.4.1   Рінат Ахметов 13.4.2   Ігор Коломойський

13.5   Причетність Партії регіонів 14   Реакція у світі

14.1   Засідання Ради безпеки ООН 14.2   Реакція інших міжнародних

організацій14.3   Реакція політиків країн Заходу 14.4   Реакція Росії

15   Жертви 16   Причини смерті українських бійців 17   Гуманітарна допомога 18   Цікаві факти 19   Див. також 20   Примітки 21   Виноски 22   Посилання

10

Розділ 2. Українські джерела

2.1. Інформаційно-психологічна війна

2.1.1. Загальні визначення2.1.2. Проблеми інформаційної незалежності держави2.1.3. Міф Другої світової війни2.1.4. Обережно: міфи! Михайло Лукінюк2.1.5. Як знищують українців. 25 кадр у російських новинах2.1.6. Рецидиви російської пропаганди

2.2. Ідолопоклонство2.3. Біловезькі угоди: ейфорія (Україна) і шок (Росія)2.4. Дотаційний Донбас2.5. Ахметов – головний організатор шабашу сепаратистів на Донбасі2.6. Лєрмонтов і Путін2.7. Орда2.8. Україна повинна готуватись - заява Кравчука і Ющенко2.9. Сотник Парасюк обратился к Президенту – «Кто дал Вам право?»2.10. Как обыграть Кремль2.11. Есть ли жизнь после АТО?2.12. Путінська Росія стала реальною загрозою для світу: Віктор Каспрук2.13. Третій світовій може запобігти війна всередині самої Росії.2.14. Якими можуть бути контури розпаду РФ2.15. Росія повинна покаятися перед Україною2.16. Росія повинна відшкодувати Україні збитки2.17. Як пояснити дітям?

2.1. Інформаційно-психологічна війна

2.1.1. Загальні визначення

Валентин Лисенко, магістр політології, (Київ):

Становлення інформаційного суспільства, геополітичні перетворення та процеси

глобалізації, криза національних держав і деполітизація глобального світу, маніпуляції з

системами знаків, образів, смислів (а також символів, прим. В.Ж.) для вирішення тих

чи інших політичних і соціальних проблем, можливості прихованого впливу на

підсвідомість окремо взятого індивідуума і масштабного маніпулювання суспільною

свідомістю актуалізують з’ясування ролі засобів масової комунікації в сучасному

суспільстві, визнання нової форми протистояння і протидій – не-конвенціональних

інформаційно-психологічних війн.

Вікіпедія:

Психологі́чна війна́ (англ. Psychological warfare (PSYWAR)— сукупність різних

форм, методів і засобів впливу на людину з ціллю зміни в бажаному напрямку

її психологічних характеристик (поглядів, думок, цінностних орієнтацій, настроїв,

11

установок, мотивів, стереотипів поведінки), а також групових норм, масових

настроїв, суспільної свідомості в цілому.[1]

В Міністерстві оборони США цей термін означає «планове

використання пропаганди і інших психологічних дії, що мають за основну мету вплив на

думки, емоції, стосунки, і поведінку ворожих іноземних груп, таким чином, щоб

підтримувати досягнення національних завдань.»[2]

Цей термін тісно пов'язаний з терміном психологічна операція. Оскільки

психологічна війна ведеться за допомогою інформації, її варто розглядати як вид

інформаційної війни.

Википедия:

Психологическая война (син. психологические операции) — психологическое

воздействие на войска противника и население с целью их деморализации и склонения к

прекращению сопротивления. Может проводиться в ходе подготовки к проведению

военных операций и/или в их ходе. В СССР в том же значении использовался

термин спецпропаганда.

Психологические операции как война нервов , когда вместо обращения к

мышлению, адепты психологической войны обращаются ко всему бессознательному и

инстинктивному, что есть в психике человека, проводятся не только в военное, но и в

мирное время[3] Для проведения психологической операции требуется наличие

нескольких условий: 1) контроль над информационными потоками как формальными:

СМИ, образовательные структуры, социальные сети и т.д., так и неформальными,

распространяемые посредством слухов, мнений и т.д. Важную роль здесь играет

использование лидеров мнений, оказывающих определяющее влияние на формирование

мнения в пределах своей группы. Моделью здесь служит концепция многоступенчатого

потока информации П. Лазaрсфельда (Lazarsfeld, 2004)[4]

2.1.2. Проблеми інформаційної незалежності держави

Якось довелось почути по радіо похвальбу очільника сусідньої держави, що вона,

РФ, володіє тепер могутньою психотронною зброєю. Пересічному громадянинові

невідомо, що це таке, як і невідомі усі інші засоби та методи пісихологічно-

інформаційної війни. Проте наслідки такої війни станом на кінець 2014 року вражаючі:

переважна більшість населення РФ заражена, зомбована «путінізмом». Її жертвами стала

вагома частка Автономної республіки Крим, Севастополя, Донецької та Луганської

областей. Немало жертв цієї війни є і в інших регіонах України. Держава, суспільство до

такої війни виявились не підготовлені, спротив, протидії були досить слабкими. Ця тема

потребує аналізу великого кола джерел окремого дослідження.

12

У цій книзі звертаю увагу читача на серйозне теоретичне дослідження Валентина

Лисенко (магістр політології, Київ), присвячене проблемам інформаційної незалежності

держави (див. додаток 2). Автор цілком вірно зазначає, що «Нині суспільство і

особистість, при зростанні пресингу глобальних інформаційних мереж, стають

найпершим об’єктом маніпуляцій».

Деякі цитати із згаданого додатку:

«…історію людства цілком обгрунтовано можна розглядати крізь призму

інформаційно-психологічних війн (ІПВ)»;

«Безпосередні … військові сутички є сьогодні лише елементом інформаційно-

психологічних війн»;

«Термін „інформаційна війна” вперше з’явився 1976 року. Починаючи з 1994 року,

в США проводяться офіційні наукові конференції з проблем інформаційних війн за

участю провідних представників військово-політичного керівництва держави. Вже тоді

в США створюється центр інформаційної стратегії і політики, завданням якого стає

вивчення можливостей використання інформаційних технологій у військових конфліктах

ХХІ сторіччя. У липні 1995 року Національний університет оборони у Вашингтоні

здійснив випуск першої групи спеціалістів з інформаційних війн. Наприкінці 1998 року

об’єднаний комітет начальників штабів збройних сил США ухвалив документ

„Доктрина проведення інформаційних операцій.”

«Це і є концепція інформаційно-психологічної війни. До її елементів було

віднесено: добування розвідувальної інформації, дезінформування, психологічні операції,

фізичне руйнування інформаційних ресурсів противника (в тому числі і з використанням

електромагнітного впливу), напади (фізичні, електронні) на його інформаційну

структуру, зараження комп’ютерними вірусами обчислювальних мереж, проникнення в

інформаційні мережі тощо, а також заходи для захисту власних інформаційних ресурсів

[12, с. 64]. Відтак ризик дезорганізації суспільства через штучно створений

інформаційно-організаційний керований хаос, через надлишок чи дефіцит інформації,

дезінформацію, загальна керованість великих соціальних груп - справа досяжна.»

«У широкому розумінні ІПВ – політичний конфлікт в ситуації геополітичного

протиборства держав, головною ознакою якого є насильницький вплив на

супротивника.»

«…інформаційно-психологічну війну можна визначити як спосіб захисту власних

інтересів через збереження своїх ресурсів чи здобуття додаткових шляхом

насильницького спотворення інформаційного простору з метою перерозподілу ролей,

13

місця і функцій його суб’єктів для досягнення переваги у політичній, соціальній,

економічній, культурній, релігійній та інших сферах.»

«Інформаційно-психологічні операції (ІПО) – це сукупність (узгоджених за

метою, завданням, часом та об’єктами) форм, методів і засобів інформаційно-

психологічних впливів на структуру і процес прийняття рішень.»

«Під інформаційно-психологічною зброєю слід розуміти сукупність спеціальних

засобів і технологій, що використовуються для насильницького спотворення

інформаційно-психологічного простору супротивника для ураження індивідуальної і

масової свідомості. Тобто, байдуже, що то є – технічні чи технологічні аспекти,

головною мішенню інформаційно-психологічної війни стає людський розум.»

«Інформаційно-психологічна зброя може спрямовуватися на придушення,

знищення, дезорганізацію, дезорієнтацію, дезінформацію, дезадаптацію об’єкта впливу;

вона може порушувати психічне здоров’я, спонукати до спонтанних, немотивованих,

агресивних (чи антисоціальних) дій, спричиняти тимчасові чи незворотні зміни в

свідомості особистості, а то й самознищення її.»

Психологічно-інформаційну зброю (ІПЗ) за формою впливу В.Лисенко умовно класифікує так:

Засоби радіоелектронної боротьби;Програмово-комп’ютерні технології;Психотронні засоби;Психотропні засоби;Навіювання і гіпноз;Лінгвістичні методи і засоби;Символьно-семантичний апарат впливу;Технології створення натовпу і управління ним;Загальна система обмеженого доступу до інформації;Дезінформація;Цензура;Пропагандистська діяльність (націлюється на формування певного

світосприйняття, морально-етичних норм, створення міфів та зразків наслідування через аудіо- і відеопродукцію, підручники, словники, енциклопедії тощо).

Засоби масової інформації.

Як бачимо, цей арсенал досить розвинутий і потужний. В.Лисенко стверджує, що

ефективність засобів масової комунікації перевищує всі вищезгадані засоби, взяті разом.

Вони не можуть зрівнятися з можливостями засобів масової комунікації, тобто мас-медіа

як різновиду формальної комунікації, агітаційно-пропагандистських засобів та засобів

неформальної комунікації (в першу чергу – чуток, пліток, анекдотів, приказок).

В.Лисенко підкреслює, що «Найефективнішим знаряддям впливу на суспільну

свідомість у просторі неформальної комунікації, на думку фахівців з ІПО, є анекдоти,

14

прислів’я, приказки, поєднані певним механізмом їх організації, поширення і впливу. Їх

життя довготривале завдяки їх емоційній виразності та образності. Панівне місце у теорії

і практиці ведення інформаційно-психологічних війн у площині неформальної

комунікації посідають чутки.»

Наведемо ще деякі важливі положення роботи В.Лисенко:

Інформаційно-психологічна війна націлена на порушення чинного порядку і

створення хаосу.

Можливість тотального панування досягається шляхом з’ясування структурних

елементів загальної системи простору інформаційно-психологічних війн – у

політичному, економічному, фінансовому, соціальному, військовому та інших

вимірах, її підсистем на всіх рівнях, де головним завданням стає визначення точок

активного впливу.»

Отже, перш за все, необхідна ініціалізація державного замовлення на дослідження

в галузі ведення інформаційно-психологічної війни. Наступний крок – з’ясування

й упорядкування уявлень про реальний стан речей та вироблення нових підходів,

що відповідали б сучасним потребам. Визначальним тут є не тільки світовий

передовий досвід, а й врахування власних соціокультурних норм, традицій і

умовностей, ідейно-моральних настановлень, де особливе місце відводиться

індивідуальній і масовій самоідентифікації, менталітету, релігійним обмеженням

тощо, закріплення їх законодавчими нормами.

Звідси – необхідно чітко визначити саме поняття інформаційного простору та його

основних критеріїв. Потребує вирішення проблема створення загальнодержавної

інформаційної інфраструктури, відповідних організаційних структур, що

формуватимуть систему збереження, опрацювання та поширення інформації,

відповідатимуть за розробку, впровадження і супровід новітніх інформаційних

технологій, здійснюватимуть контроль загальнонаціонального інформаційного

простору і моніторинг інформаційно-психологічного впливу інформаційних

ресурсів на теренах України. Особливого значення набувають проблеми

управління національним комунікативним простором та законодавче закріплення

за ЗМІ провідного ресурсу державного управління як основного інструмента

застосування механізму протидій широкомасштабним інформаційно-

психологічним атакам і повзучій інформаційній експансії.

На часі створення спеціальних підрозділів з проблем інформаційно-психологічної

війни, які повинні захищати державні інтереси, здійснювати психологічний захист

національної еліти і населення країни. Основним їх завданням має бути виявлення

15

і кваліфікація інформаційно-психологічних впливів, визначення ступеня загроз,

створення системи запобігання і протидії спеціальним інформаційним операціям

проти держави, суспільства, певних соціальних груп чи особистостей, вироблення

механізмів ліквідації наслідків та відновлення на випадок уражень під час

інформаційно-психологічних атак. Структура інформаційної безпеки має

відповідати таким сучасним викликам, як тероризм і політичний екстремізм,

стояти на захисті індивідуума, суспільства, держави. Створення такої структури

дозволить активно захищати наші національні інтереси в регіоні та у світі в

цілому.

Прим. В.Ж. Що ж, це надзвичайно актуально для України, проте, на жаль, як завжди запізнюємось і у теорії, і на практиці.

2.1.3. Міф Другої світової війни

Історики закликали називати своїми іменами події Другої світовоїЄвген Любарський | Велика Епоха | Україна25.10.2014http://www.epochtimes.com.ua/Держкомтелерадіо пропонує українським ЗМІ користуватися рекомендаціями

Українського інституту національної пам’яті стосовно вшанування та висвітлення

70-ї річниці «вигнання з України нацистських окупантів», передає «П’ятий канал»,

посилаючись на прес-службу відомства. 

Саме такий термін історики рекомендують надалі вживати замість «визволення

України від фашистських загарбників». 

Під терміном «визволення» передбачається воля, свобода, а в 1944 році Україна не

стала вільною, — говориться в методичних матеріалах, розміщених на сайті

Держкомтелерадіо. 

«Із вигнанням нацистських окупантів Україна не отримала волі, тільки опинилася

під іншим пануванням, результатом якого стали масові репресії та депортації, зокрема

сотень тисяч українців, поляків і цілого кримськотатарського народу. Волю і свободу

український народ отримав тільки після 24 серпня 1991 року, визволення України

відбулося тільки з розпадом Радянського Союзу», — зазначається в повідомленні. 

Українські історики рекомендують ЗМІ робити наголос на тому, що вигнання

нацистів з українських земель стало можливим завдяки масовій участі українців у лавах

як Червоної армії, так і українського національно-визвольного руху (ОУН та УПА), в

лавах руху опору інших країн, союзницьких арміях, що воювали у Франції та Італії, на

Далекому Сході та на Тихоокеанському театрі бойових дій. 

16

Стосовно міфу, що Росія могла би перемогти німецьких окупантів і без

України, історики підкреслюють, що український внесок у розгром гітлерівської

Німеччини та її союзників важко переоцінити. За весь час війни 1941—1945 років між

СРСР і Третім Рейхом мешканці УРСР становили близько семи мільйонів або 23%

особового складу збройних сил СРСР, що перевищує величину війська

Великобританії, яка мобілізувала близько 6 мільйонів своїх громадян. Згідно з

оцінками Інституту історії НАНУ, прямі людські втрати України становили 8—10

мільйонів людей, що більше, ніж сукупні людські втрати Великої Британії, Франції,

Польщі, США та Канади (близько 7,4 мільйонів). 

Українські історики також зазначають: слід пам’ятати, що «перемога над

нацистськими окупантами є спільним досягненням антигітлерівської коаліції та

визвольних рухів». 

Як вважає директор департаменту інформаційної політики Держкомтелерадіо

Богдан Червак, рекомендації Українського інституту національної пам’яті «мають

сприяти українським ЗМІ вирішити ключове суспільне питання: формування в українців

історичної пам’яті, яка буде позбавлена радянських та імперських стереотипів, які вже

завдали багато лиха нашому народові».

«Не секрет, — каже Червак, — що російська пропаганда, зокрема, російські

ЗМІ активно застосовують комуністичні та радянські міфи для розпалювання війни

на Донбасі, поневолення українського народу, роблять усе, щоб українці не мали

історичної пам’яті, яка спирається на державницьку традицію». 

2.1.4. Обережно: міфи! Михайло Лукінюк

Книга ця була видана більше десяти років тому, але не дивлячись на інтенсивні

інформаційні пошуки при підготовці першої книги вона не попала у поле зору оглядача.

Таке часто буває, коли дуже важлива інформація «втікає, як вода крізь пісок» з різних

обєктивних і субєктивних причин.

Подавати книгу М.Лукінюка у додатку, або робити широку анотацію, навряд чи

доцільно. Важливо те, щоб читач дізнався про її бібліографічні дані та зміст. Саме це

наведено нижче.

Дослідна Фундація ім. О. Ольжича в СШАКиївський національний університет імені Тараса ШевченкаЦентр українознавства

Михайло ЛУКІНЮК

ОБЕРЕЖНО: МІФИ!Спроба системного підходу до висвітлення фальшувань історії України

17

Мова: українська Опис:

Тривалий період перебування нашої країни у складі Російської імперії призвів до

брутальної фальсифікації історії українського народу за допомогою впровадження у

суспільну свідомість численних історичних міфів, витворених імперськими ідеологами. 

Широко використовуючи роботи як відомих учених минулих століть, так і сучасних

дослідників, а також документи й архівні матеріали, автор дослідження висвітлює

справжню суть і пропагандистську спрямованість імперських історичних міфів, які

докорінно перекручують історію України. 

Для українознавців, істориків, викладачів вузів, аспірантів, студентів, учнів старших

класів — усіх, хто цікавиться історією України.

Автор: Михайло Лукінюк Місце видання: Київ. Видавництво: Видавництво імені Олени Теліги. Формат: pdf, djvu, fb2, doc, txt Кількість сторінок: 562 

© Видавництво імені Олени Теліги, 01010, Київ-10, вул. Івана Мазепи, 6, 2003Кожного, хто високо оцінив важливість і актуальність виходу в світ цієї книги, просимо приєднатися до нашої щирої і сердечної вдячності Дослідній Фундації ім. О. Ольжича в США за сприяння у її виданні.

Рекомендовано вченою радою Центру українознавства Київського національного університету імені Тараса ШевченкаНауковий редактор доктор історичних наук В. І. СергійчукРецензенти: доктор історичних наук Л. Л. Залізняк, доктор філософських наук В. С. Крисаченко, доктор історичних наук С. П. Сегеда© Лукінюк М.В., 2003

ЗмістКнига для вдумливого читача. І. ДзюбаBook for a thorough reader. Iv. DzjubaПро деякі особливості радянської міфотворчості. Замість передмови1. Міф про "варварство" наших предків у дохристиянській Київській Русі2. Міф про те, як "западенці окупували" Київ3. Міф про "першу спробу" визволення Русі від монголо-татар 4. Міф про "третій Рим"...5. Міф про "возз'єднання" та подальше "процвітання" України 6. Міф про "окраїнність" України7. Міф про "старшобратство" та тотожність понять "Русь" і "Росія", "руський" і "російський"8. Міф про "єдиний народ", себто про цілковиту спорідненість "великоруського" та "малоруського" етносів9. Міф про "спільну колиску трьох братніх народів"10. Міф про "побічну ріку" російської історії та українське "наріччя"11. Міф про справжніх "героїв" та підступних "зрадників"12. Міф про те, як українці "на все готовеньке" приперлися   13. Міф про "исконнорусскость" Криму14. Міф про те, що в Новоросії та Донбасі "зроду старої України не було"15. Міф про "найлюдянішу людину" та геніальність "всеперемагаючого вчення"16. Міф-казочка про право на самовизначення17. Міф про утворення 25 грудня 1917 року в Україні Радянської республіки18. Міф про надане московськими більшовиками татарам Криму право "налагоджувати своє національне життя вільно"19. Міф про те, як московські більшовики Україну "визволяли"20. Міф про правові підстави утворення Союзу РСР21. Міф про те, як Ленін "прирізав Україні кілька російських областей"22. Міф про "тріумфальну ходу" радянської влади23. Міф про "людське обличчя" радянського ладу та прогресивний характер соціалістичної економіки24. Міф про непідготовленість СРСР до війни в 1941 р.25. Міф про те, як "4 липня [1942] радянські війська залишили Севастополь"

18

26. Міфи довкола боротьби УПА з окупантами27. Міф про те, як Хрущов Україні Крим "подарував"28. Міф про страшну "загрозу українізації" та "утиски росіян" в Україні29. Міф про безумовне "благо двомовності" в Україні30. Міф про "меншовартісність" української літератури31. Міф про те, що відокремлення України "стане катастрофою для її культури"32. Міф про особливу небезпечність українського "буржуазного" націоналізму33. Міф про "петлюрівськість" української національної символіки34. Міф про юридичну належність Севастополя Росії35. Міф про "братську безкорисливість" та особливі надії на російських демократів в "українському питанні"Від міфів - до історичної правди. Замість післямовиБібліографія1. Монографії, публікації, статті2. Архівні документи (АД)

2.1.5. Як знищують українців. 25 кадр у російських новинах

Україна поки програє інформаційну війну Росії. Російськомовні українці все

ще перебувають під впливом російської пропаганди Ідея цього матеріалу виникла після

двох розмов, які відбулися практично одна за одною.

Спершу вчителька фізики, 68-річна пенсіонерка, сказала: «Чому ви називаєте

росіян окупантами? Це братній народ! Треба ще розібратися, хто там окупант –

росіяни чи бандерівці!». Через кілька днів інша кременчужанка – працівник культури –

зазначила: «Яка війна? Це все провина отих шалених з Майдану! Росія – братня країна,

вони наші брати, нікуди нам від цього не дітися, а ми самі винні, що у нас таке

відбувається!».

Обидві згадані особи – цілком нормальні, адекватні жінки з пристойною освітою.

Вони дивляться не лише серіали, а й новини. Вони чули, що терористи збили ІЛ-79 і 49

українських хлопців загинули. І про розстріл українського блокпосту під Волновахою

вони теж чули. Мабуть, вже знають, що під Червоним Лиманом загинули 12 українських

десантників. Тим більше незрозуміло, як їм вдається не бачити очевидне – в Україні йде

війна, і інтервент у цій війні – Росія, а інтервенти – її найманці.

Звідки таке небажання визнавати очевидні речі, «ТелеграфЪ» запитав

науковця, кандидата психологічних наук Сергія Корсуна.Больше читайте тут: http://www.telegraf.in.ua/topnews/2014/07/03/yak-znischuyut-ukrayincv-25-kadr-

u-rosyskih-novinah_10038122.html

– Пане Сергію, чи можна вважати прикладом психологічного зараження

поведінку частини українців, які не визнають очевидні речі – наприклад, те, що в Україні

йде війна, розв’язана Росією?

19

– – Звісно можна, більше того, ми спостерігаємо не лише одномоментне

психологічне зараження, а стабільний психологічний вплив та маніпулювання свідомістю

цих громадян.

– – Чий це вплив? У чому він проявляється?

– – Це цілеспрямований вплив. Я спостерігаю, як тривалий час за допомогою

російської пропаганди на телебаченні у людей, що проживають на сході України, в

Луганській та Донецькій областях, формується негативне ставлення до багатьох

суспільних явищ. До них, на мою думку, застосовуються методи психологічного впливу,

і таким чином, людині нав’язують певну думку, певну оцінку явищ чи речей. Подивіться

уважно і ви побачите – у певний момент навесні відбувся потужний запуск

немотивованих неадекватних реакцій громадян на звичні речі, які завжди були присутні у

нашому житті – наприклад, на український прапор. Ви ж розумієте – якщо людина

адекватна, якщо вона не піддавалася психологічному впливу, вона нормально,

нейтрально ставитиметься до будь-якого національного прапору. Тим більше – прапору

власної країни. Вона сприйматиме його лише як символ країни. Але ж ми з весни почали

спостерігати у певної частини українського населення у Донецьку, Луганську, Харкові

немотивовано агресивну, неадекватну реакцію на національний прапор України.

Нормальна людина нормально ставиться до того, що на державній установі висить

прапор країни. Ці ж люди реагують інакше – якщо це український прапор, його треба

зірвати, пошматати та спалити, а того, хто йде з прапором – побити чи навіть знищити.

Це абсолютно неадекватна реакція на національну символіку своєї країни. 

17 квітня 2014 року Володимир Рибак – депутат Горлівської міськради – прийшов на

мітинг «За єдину Україну». Він намагався підняти над будинком міськради національний

український прапор. Якісь тітки, що стояли під міськрадою, почали за це його лаяти. 

Того ж дня терористи викрали Рибака прямо посеред вулиці, на очах свідків. Володимира

ніхто не захистив. Через тиждень правоохоронці знайшли його тіло з розпоротим

животом.

– – Яким чином вдалося сформувати у певної частини українців таку

неадекватну реакцію на національні символи?

– – Телебачення. Його роль я вважаю головною. Це найпотужніший ресурс,

в нашій країні далеко не всі віддають перевагу інтернету, а от телевізор дивиться

більшість. Телебачення – потужний ресурс для послідовної психологічної обробки. У

психології є таке поняття, як ефект сприйняття. Якщо людина тривалий час отримує

певну інформацію з новинних випусків, і ця інформація не викликає підозри, то у

людини формується так званий ефект порядку – вона починає сприймати світ так, як їй

20

про це розповідають, наприклад, у новинах на російських телеканалах. Не треба

забувати, чимала кількість українців, особливо російськомовних, роками дивляться

російські, а не українські телеканали. Наш мозок так влаштований, що людина найбільше

довіряє тій інформації, яку отримала першою. Цю особливість людського сприйняття і

використовують пропагандисти. Головне – донести інформацію першими – навіть, якщо

вона буде брехливою, людина довірятиме їй більше, ніж тій, що надійде пізніше!    

– Брехня:  

Російські журналісти Євген Давидов та Микита Конашенков  працюють на

російському телеканалі «Зірка» – це офіційний телеканал міністерства оборони Росії.

Саме ці хлопці зробили репортаж про те, що українська армія застосувала у Слов’янську

фосфорні бомби, заборонені для використання у населених пунктах, а також

розстрілювала мирне населення з установок «Град». Сюжет показали на російських

телеканалах.

СБУ вдалося затримати журналістів у Дніпропетровську. 18 червня росіяни

Давидов та Конашенков зізналися, що історія про фосфорні бомби та установку «Град»

була брехнею. «5 канал» транслював їхню публічну заяву з вибаченнями перед

українським народом. Але ж хто бачив цю заяву? Той, хто дивиться «5 канал». Та він не

транслюється у Слов’янську, і в Росії теж не транслюється. Тож, найвірогідніше, що в

головах українського російськомовного населення та етнічних росіян засіла, залишилась

і працює інформація, яку вони отримали першою з російського ТV – про фосфорні бомби

та жорстоких українських вояків.   «Укры, правосеки и жидобандеровцы.»

  – Як, на вашу думку, російським ЗМІ вдалося сформувати у населення Донецької

та Луганської областей страх перед міфічними бандерівцями, які ніколи не з’являлися у

тих регіонах?

– Тут ми бачимо дуже цікаву ситуацію – ефект стереотипізації. Тобто, певній

частині населення України послідовно приписуються риси, їй не притаманні. Дивіться, як

це робиться. Існують два братніх народи – український і російський. Не можна ж

говорити, що мій брат поганий, бо це брат. Водночас російській пропаганді треба

нав’язати певний стереотип щодо «брата»-українця. І вони заходять з іншого боку,

кажуть: так, мій брат добрий, але ж фашисти погані. Ну звісно, фашисти погані – про це

всі знають, ніхто навіть не сперечається. Далі пропагандисти кажуть – «бандерівці

погані, вони посіпаки фашистів!». Насправді більшість громадян вже не знає і не

пам’ятає, хто такий Бандера, що він робив. Та у людей похилого віку, народжених у

СРСР, сидить у голові стереотип, вбитий радянською пропагандою – «бандерівці погані,

вони посіпаки фашистів». Наразі російська пропаганда паразитує на цьому, вже раніше

21

занесеному у голови громадян, стереотипі – просто підсилюють сигнал, що «бандерівці

погані». Пішли далі – тепер треба заявити, що націоналісти – теж дуже погані люди, вони

посіпаки нацистів! Далі російське телебачення веде роботу, базуючись на сформованих у

глядача стереотипах – «фашисти погані», «бандерівці погані»,  «націоналісти погані».

Ось тут і народжуються нові, сучасні формулювання – наприклад, «жидобандерівець».

Навіть саме слово «українець» пропаганда трансформує. Адже, якщо вчора українець був

братом, то не можна ж сьогодні називати його ворогом і фашистом. Українця не можна, а

так званого «укра» (нове слово, яке вживають російські журналісти) – можна. «Укр» не

може бути братом росіянам.

Пішли далі, подивимось на «Правий сектор». Ніхто його в Росії не бачив, але

пропаганда призначила його на роль страшного ворога, тому треба обізвати цих людей

якось зневажливо, наприклад, «правосеки». Ось так і виходить, що українець начебто і

був їм, росіянам, братом, але усілякі «укри», «правосеки» та «жидобандерівці» їм не

брати! Саме так формується образ ворога. Це робили усі, хто розв’язував війну. Гітлер,

наприклад, діяв саме так – згадайте його «недочеловеков». У тоталітарних країнах, а

Росію можна вважати саме такою, образ колективного ворога створюють для об’єднання

населення. Щоб воно визнало: так, ми погано живемо, та всі наші біди від ворогів – у

даному випадку, «правосеков» і «укров». Чому навіть з родичами та друзями-росіянами

неможливо наразі ні про що розмовляти? Бо вони кричать, що ми нічого не знаємо, що

відбувається у нашій країні. А кричать вони так, бо тривалий час російське TV їм

втовкмачувало, що в Україні фашисти, націоналісти, бандерівці та правосеки винищують

мирне населення!  

Обережно – 25 кадр

– Слухайте, пропаганда – велика сила, та все одно я не розумію, яким чином зовні

нормальний українець, незважаючи на величезну кількість загиблих та переселенців, і

далі вірить, що бандерівці погані, а російські терористи – хороші?

– А тут для ворожої пропаганди усі засоби прийнятні. На мою думку, у новинних

випусках російських телеканалів застосовують так званий 25 кадр.

– Чекайте, хіба 25 кадр – не вигадка?

– Ні. Це реальні події 1957 року. Пам’ятаєте, раніше фільми записували на плівку.

Так ось людське око може сприймати лише певну швидкість прокрутки плівки – 24 кадри

за секунду. Тоді людина сприймає зображення. Один американський розумник

запропонував з рекламною метою застосовувати 25 кадр – тобто крутити плівку зі

швидкістю 25 кадрів за секунду, і у 25 кадрі розміщувати рекламний заклик купувати

попкорн або кока-колу. Це працювало, під час перегляду фільмів із 25 кадром зростали

22

продажі попкорну та кока-коли або інших рекламованих напоїв. Згодом 25 кадр

заборонили застосовувати у багатьох країнах, у тому числі, і в Росії – там він

заборонений для рекламістів. Але ж пропагандисти пускають його у новинних випусках.

– Це припущення? А що вони пишуть у тому 25 кадрі? Не попкорн же нам

пропонують купувати?

– Думаю, у 25 кадрі розміщують текст на підтвердження попередньо поданої

картинки. Все те саме – «бандерівці погані», «укри погані», тощо. Це моя версія, але для

неї є підгрунтя. Інакше неможливо пояснити деякі просто дикі речі. Я, наприклад, довго

не міг знайти для себе нормального пояснення, як це дорослий чоловік у Харкові побив

молоду дівчину-студентку лише за те, що вона йшла і розмовляла українською. Вона

телефонувала мамі на мобільний і говорила українською, а він на неї накинувся. Важко

знайти логічне пояснення такому вчинку. Я бачу лише одне – чоловік вийшов на вулицю

після перегляду новинних програм, де застосовувалися методи психологічної

маніпуляції, у тому числі, і 25 кадр. На мою думку, якщо цього чоловіка на два тижні

обмежити у перегляді будь-яких новинних випусків, він сам зрозуміє, що вчинив

страшенну дурню – як можна бити дівчину лише за те, що вона розмовляє українською?

Та люди мають право спілкуватися будь-якою мовою, дівчина ж не матюкалася, не

ображала чоловіка, вона говорила з мамою! Вважаю, дії чоловіка – це спалах тієї

немотивованої агресії на все українське, ми з цього почали розмову.  

Бити ногами

13 квітня Україну сколихнула звістка про жінку-медика, яка ногами добивала

пораненого євромайданівця у харківському метро. Жінку ідентифікували користувачі

соціальних мереж. Проти неї порушили кримінальну справу. 23 червня прокурор

повідомив, що справу Ольги В., яка підозрюється у побитті пораненого, передано до

харківського суду. Підозрювана дійсно виявилася медиком із Чугуєва, працівником

поліклініки. 13 квітня вона разом з іншими представниками проросійської групи, била

поранених євромайданівців, які після мітингу «За єдину Україну» намагалися втекти від

переслідувачів. Ольга В. била пораненого з криком «Це нелюді!».

Ось що розповів журналістам її знайомий: «Конечно, она идейная – болезненно

переживает происходящее в стране, искренне выступает за Россию. Наверное, когда идет

накал страстей и эмоции зашкаливают – любой может слететь с катушек и поступать

неадекватно. Хотя она очень взвешенная женщина», – рассказывает житель Чугуева

Александр».

Звісно, це може бути надто лояльна характеристика. Можливо, у пані В. насправді

запальний та дратівливий характер. А, можливо, крім характеру, тут спрацював ще й

23

феномен психологічної обробки – бо як інакше пояснити собі, чому жінка-медик

гамселить ногами поранену людину, яка на неї особисто не нападала і не переслідувала.

«Мирные террористы»

– Поясніть, чому певна частина українців продовжує стверджувати, що озброєні

російські терористи захищають мирне населення Донеччини. Адже це маячня?

– Ні, це підміна понять. Російська пропаганда називає озброєних терористів

захисниками мирного населення. Оце і є підміна понять. Який же він захисник? Він

злочинець. В Україні цивільним громадянам заборонено користуватися бойовою

вогнепальною зброєю. Тобто, той, хто узяв у руки автомат, тим більше, стріляє з нього –

злочинець за нашими законами. Він на нашій землі вбиває українських десантників, а

російське телебачення називає його героєм і захисником людей. Яких людей?

Підміна понять – серйозна штука, вона працює, люди реально плутаються.

Наприклад, терористи встановлюють на даху житлового будинку в Слов’янську зенітну

установку і кажуть, що таким чином захищатимуть людей. Це – чистісінька підміна

понять. Бо вони не захищатимуть, а наражатимуть на смертельну небезпеку! Адже це –

зенітна установка. В Україні йде війна. За всіма законами війни, зенітна установка

противника має бути знищена. Тобто, по ній стрілятимуть, її бомбардуватимуть, а разом з

нею знищать і дім! А люди, заплутавшись через підміну понять, вважають терористів

захисниками мирних людей.

Хочу окремо зупинитися на понятті «мирні люди». На мою думку, мирні люди –

це ті, які вийшли на мирний мітинг з плакатами у руках. Якщо ж вони несуть в руках

гранатомети та автомати, це вже не мирні люди! Ці «мирні» в лапках люди мають зброю,

яка дозволяє їм збивати військові літаки та гелікоптери. Як можна називати їх

«мирними»? Це вже таке викривлене задзеркалля, що слухати неможливо! Треба

називати речі своїми іменами. В Україні дійсно йде війна – війна, а не антитерористична

операція. І ті, хто проти нас воюють, – окупанти і терористи, ворожі вояки, а не «мирні

люди».

Ціна зради

– Як ви поясните, що значна кількість українців, причому не лише у Донецьку, а й

у Кременчуці, попри все відмовляється вважати російських терористів окупантами, а

Росію – країною-агресором? Чи відіграють тут роль родинні зв’язки з росіянами?

– Тут спрацьовує комплекс чинників. Так, оточення впливає потужно. Людям

притаманний конформізм, вони часто приєднуються до того, хто, на їхню думку,

сильніший. Чимало українців вважають Путіна дуже сильним, а Росію – дуже

могутньою, вони навіть не вірять, що ми, українці, можемо протистояти цій навалі. Тому

24

думають: краще я приєднаюсь до Путіна, він сильніший. Спрацьовує також відсутність

альтернативної інформації. Україна дійсно програє інформаційну війну Росії. Але є ще

один важливий чинник – це ціна зради. Психологи давно дійшли висновку: чим дешевше

людина продала Батьківщину, тим більше вона опиратиметься і не визнаватиме свою

зраду. Навпаки, вона кричатиме, що це – її принципові переконання.  

Американці колись досліджували механізм зради – групі добровольців

пропонували зрадити свої переконання. Спершу за 5 доларів, потім за 100, потім – за 10

тисяч доларів. Ті, хто погоджувався зрадити за 10 тисяч, певний час дотримувались

запропонованих переконань, а потім від них відмовлялися, вважаючи, що вже

«відробили» отримані 10 тисяч. А от ті, хто погоджувався зрадити навіть за 5 доларів, ті і

далі сповідували запропоновані переконання. Вони активно заперечували, що зрадили

ідею за п’ять жалюгідних доларів. Навіть на підсвідомому рівні вичавлювали з себе

спогади про цю зраду і наче справді забували, що вона таки була! Так влаштована

людина – чим дешевше вона продала Батьківщину, тим важче їй у цьому зізнатися.

Отут і згадайте про гречку, за яку дехто продавався, та про ті 200 гривень, за які

найманці ходили бити євромайданівців. Хіба ж такі люди визнають, що продали

Батьківщину за 200 гривень?

Розмову вела Лариса АРТЕМЕНКО Больше читайте тут: http://www.telegraf.in.ua/topnews/2014/07/03/yak-znischuyut-ukrayincv-25-kadr-

u-rosyskih-novinah_10038122.html

2.1.6. Рецидиви російської пропаганди

 16:07 20/10/2014http://mediarnbo.org/2014/10/20

Інформаційна війна Росії щодо України все більше нагадує вислів стародавнього

китайського стратега Сунь Цзи – «війна – це шлях обману». Уміння надурити – головний

принцип інформаційної війни Росії.

Як і в будь-яких бойових діях, Росія у своєму інформаційному протистоянні

дотримується принципів активності, раптовості, непередбачуваності, скритності та ін.

Формування громадської думки в російському інформаційному просторі відбувається в

унісон з політичними подіями, ситуацією в донецькому регіоні, а також з реакцією інших

учасників інформаційної війни – України, країн Заходу, США. Втім, останнім часом дії

російської пропаганди стали нагадувати рух по похилій траєкторії.ПРОБУКСОВУВАННЯ ПРОЕКТУ «НОВОРОСІЯ»

У жовтні 2014 російська риторика щодо України не відрізнялася інформаційними

сплесками і різкими критичними висловлюваннями. Російські експерти відзначають

25

незначний спад інформаційної напруженості і пов’язують це з перемиканням уваги

аудиторії на внутрішньополітичні події в Україні. Крім цього, в російській пресі

обговорюється думка про припинення інформаційної підтримки кремлівського проекту

«Новоросія» напередодні зустрічі президентів України та Росії в Мілані.

Водночас російські політичні експерти дотримуються таких думок:

Олег Бондаренко, директор Агентства стратегічних комунікацій, директор

Російсько-українського інформагентства, впевнений, що Росія програла інформаційну

війну на території України. Росія отримала Крим, але втратила Україну. Бондаренко

вважає, що спроба Росії створити в Україні анклав доводить відсутність стратегічного

мислення Кремля. Політолог робить акцент на тому, що у Росії не було чітко вибудованої

інформаційної стратегії щодо України. Усі проведені заходи не мали продовження і

обривалися без закінчення.

Степан Демура – незалежний експерт, фінансовий аналітик (РФ). Його

інтерв’ю від 9 жовтня стало одним з найпопулярніших в мережі. Аналітик відзначив, що

Росія прорахувалася: взявши Крим, Росія сподівалася завадити розширенню НАТО на

південь України, але тепер НАТО може влаштуватися безпосередньо біля російських

кордонів – у Харківській області. Між тим, Демура зауважив, що російські регулярні

війська в Україні несуть серйозні втрати. “Пан Лавров повторює, що російських частин

на Донбасі немає. Але є маса доказів – фотографії, відео, усні свідчення того, що сили

ГРУ, російського спецназу і десантників несуть на Донбасі величезні втрати. Уже

вважається смішною версія з російськими добровольцями, які їдуть «відпочивати» в

Україну на своїх модифікованих танках Т-72″, – пояснив Демура. Експерт переконаний,

що за останні 15 років в Росії все тільки валилося. Росія бездумно організувала зимові

олімпійські ігри в субтропіках – і це при слабкій економіці. Зате телекартинка була

чудова. На відміну від Росії, в Україні телебачення показує правду і, схоже, що їм

пропагандою не потрібно займатися, – додав Демура.

Анатолій Несміян – експерт ИТАР-ТАСС, блогер (РФ). У своєму телевізійному

вступі 10 жовтня чітко дав зрозуміти, що Кремль зайнявся пошуками нових

інформаційних шляхів продовження війни на Донбасі. Несміян зазначив, що Стрілкова

не допускають в інформаційний простір, тим самим хочуть зробити його головним

винуватцем. Для цього в Донецьку заарештували його спільників і «вибивають» з них

свідчення проти Стрілкова. Швидше за все, люди Захарченко готують дискредитацію

Стрілкова. Багатьом російським маргіналам не сподобався бравадний відхід Стрілкова з

«донецької гри», з коментарями та показовими інтерв’ю.

26

У «Новоросії» відбувається розкладання ополчення, – продовжив експерт. Там

немає єдиного командування і все зав’язано на «містечкових авторитетах». Ведеться

безглузда війна за аеропорт, в якій гинуть найкращі. Політичні рішення по Донбасу

приймаються Путіним. Однак, судячи з останніх подій, Путін показав, що він не може

управляти критичною ситуацією в Україні, він не здатний приймати кризові рішення і

стояти на чолі управління. Наприкінці свого виступу, Несміян підсумував:

1. Вибори в «Новоросії» особливого значення не мають, оскільки шукають

кандидата на виконання чорної роботи, а Захарченко – найбільш реальна кандидатура.

2.У ополчення немає реального командування. Розрізнені загони неодноразово

конфліктували між собою. У кожного загону бойовиків є власна лінія постачання, і

ніхто з командирів не бажає віддавати своє в загальний котел. І тому поява Стрілкова

– це найнебезпечніше, що тільки може бути.

3. Схоже на те, що Кремль свідомо віддає розпорядження на дискредитацію

«Новоросії», ідеї “русского міра”. Іншими словами, Кремль «зливає» «ЛНР-ДНР».У КРИМУ БУДЕ ВИКЛЮЧНО РОСІЙСЬКА ІСТОРІЯ

З іншого боку, Москва почала проявляти зацікавленість у створенні нової історії

Криму. Так, 8 жовтня спікер Держдуми Сергій Наришкін запропонував світовій спільноті

провести «докладний аналіз правової історії Криму», одночасно звинувативши Україну в

анексії півострова на початку 1990-х років. Звертаючись за «підтримкою зарубіжних

колег», Наришкін, очевидно, мав на увазі ті країни, які не підтримали резолюцію

Генасамблеї ООН від 27.03.2014 про територіальну цілісність України. Це Росія,

Вірменія, Білорусь, Болівія, Венесуела, Куба, КНДР, Зімбабве, Нікарагуа, Сирія, Судан.

Очевидно, ці країни Наришкін і призначить арбітрами в історії Криму.

Російський спікер на додачу вважає, що українська влада протягом 20 останніх

років «утримували Крим всупереч волі народу з порушенням як міжнародного, так і

національного права». Крім цього, Наришкін акцентував, що ще не всі факти

«українського свавілля» отримали розголосу. З вищесказаного випливає, що однією з

нових ліній російської пропаганди буде створення в особі кримського народу образу

мученика від рук української влади за останні два десятиліття.РОСІЙСЬКИЙ ПОРЯТУНОК В КИТАЇ

В умовах негативного впливу західних санкцій на економіку РФ, російське

керівництво шукає вихід із ситуації, що склалася.

11 жовтня відбувся 19-й російсько-китайський економічний форум в Сочі. На

думку російських політологів, Кремль був змушений приймати відповідні кроки після

27

промови президента США Барака Обами на засіданні Генасамблеї ООН 24.09.2014. І ці

кроки Росія зробила в бік Китаю.

На думку чеського політолога Котліка, Обама подав чіткий сигнал Росії і Китаю,

що вони могли б стати частиною американського «нового світового порядку», якби

визнали гегемонію Сполучених Штатів і не влазили б у справи Вашингтона. Але Москва

відмовилася підкоритися НАТО, що сигналізує про нову холодну війну.

Путін чудово розуміє, що США і Китай – це сильні геополітичні гравці, і, діючи за

принципом «з двох зол вибрати менше», вирішив піти на об’єднання з Китаєм. Попри

територіальні претензії Китаю та його економічну, інформаційну та демографічну

експансію, Росія на думку російського політика Бориса Нємцова стає сировинним

придатком Китаю. На його думку:

- Без домовленості щодо ціни на газ Росія будує газопровід «Сила Сибіру» – 55

мільярдний проект, який оцінюють як збитковий;

- Компанія «Роснефть» взяла у китайців кредит на $70 млрд в рахунок майбутніх

поставок – по суті, ще невидобута нафта продана на довгі роки;

- Китайці отримали частку в Ванкорському родовищі нафти (Красноярський

край) – одному з найбільших в Сибіру;

- Китайці стали співвласниками арктичних родовищ, що належали ВАТ

«Новатек»;

- Китайці стали акціонерами найбільшої у світі компанії з виробництва калійних

добрив ВАТ «Уралкалий»;

- Китайці дали двомільярдний кредит російським банкам «Зовнішекономбанк» і

«ВТБ» на фінансування закупівлі товарів і послуг в КНР, а також для реалізації спільних

проектів РФ-КНР на Далекому Сході і в Сибіру;

- Китай закуповує у Росії новітні винищувачі СУ-35, протикорабельні крилаті

ракети і зенітні ракетні комплекси С-400, яких дуже мало в самій російській армії.

Крім цього, вже створюються спільні російсько-китайські підприємства і ведуться

переговори з нових напрямів двостороннього співробітництва. Основний акцент

робиться на проекти на територіях Далекого Сходу і Сибіру.

Це далеко не повний перелік фактів економічної активності Росії у другому

півріччі 2014 року.

Судячи з риторики Кремля і масштабності економічних проектів, Росія має намір

серйозно коригувати свій зовнішньополітичний вектор. Китай стає для Росії головним

економічним і політичним партнером.ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ РОСІЙСЬКОЇ ПРОПАГАНДИ

28

Таким чином, інформаційна політика Кремля визначає нові цілі і завдання в межах

зовнішньополітичних змін Росії.

Це, по-перше, зміна риторики та інформаційної активності кремлівської

пропаганди, яка спрямована на військову агресію на схід України, пов’язане з пошуком

нових рішень в інформаційному проекті «Новоросія».

Як видно, ефективність колишніх методів і способів пропаганди Кремля стала

низькою через використання брехливих інформаційних кліше («хунта», «кліка»,

«український фашизм»), подачі відкрито викривленою інформацією про події на Донбасі

(«Вести 24» та ін.) і формування російських груп споживачів інформації, охочих

розібратися в інформаційному потоці без російських каналів. Сьогодні в російській

аудиторії утворилася спільнота, що не приймає кремлівську пропаганду. Відомі

письменники, економісти, політики відкрито висловлюють свою незгоду з диктатурою

Путіна і його пропагандою.

По-друге, спроба експлуатувати кримський інформаційний привід можна

розглядати, як спосіб відволікання уваги російської аудиторії від насущних проблем

як всередині РФ, так і в включеному Криму.

Такий «розворот» інформаційної машини Москви – це спроба підвести думку

аудиторії до таких висновків:

а) кримський народ протягом 20 років існував під «фашистсько-бандерівським»

ярмом, а Росія повернула кримчанам справжню свободу;

б) Україна досі намагається чинити тиск на Крим шляхом встановлення контролю

над життєво-важливими ресурсами – вода, електрика, газ, сухопутні і залізничні шляхи

сполучення. Від цього Крим продовжує страждати і чекає від Росії вирішення цих

питань.

В цьому ключі може бути розгорнута нова інформаційна акція Кремля з метою

«порятунку Криму», яка може мати на увазі взяття під кремлівський контроль регіону

Каховки – вузла постачання Криму (газ, вода, електрика). Якраз для цього і може

«підігріватися» аудиторія як в Росії, так і в інших сусідніх державах.

По-третє, прагнення Кремля підкоригувати вектор зовнішньої політики в бік

Китаю може свідчити про отримання деяких гарантій для розвитку російської

економіки у важкий період. Це підтверджується небувалою «договірною» активністю

Росії та сміливими жестами російського керівництва щодо допуску китайських фахівців у

регіони Сибіру і Далекого Сходу.

У зв’язку з цим слід припустити, що інформаційна політика Росії буде суттєво

змінюватися – з’явиться позитивна китайська риторика і посилиться антизахідні месиджі.

29

При цьому слід пам’ятати, що Росії не просто позбутися народного спротиву

сибіряків проти посиленого заселення китайцями Далекого Сходу і Сибіру, створення

промислових анклавів та можливого витіснення зі шкіл російської мови в 2015-2020 рр.

В’ячеслав Гусаров, Інформаційно-аналітичний центр РНБО

2.2. Ідолопоклонство

Цій темі присвячено окремий додаток книги: Додаток 3. Ідолопоклонство та його наслідки

3.1. Теоретичні аспекти ідолопоклонства3.2. Пам'ятники комуністичної доби як індикатор криміногенної ситуаці3.3. «Ленінопад» та ліквідація символів комуністичної доби

3.3.1. Це дуже серйозно – руйнування пам’ятників Леніну3.3.2. Пам’ятники Леніну виховують суспільну шизофренію3.3.3. Харківський «поц» Гєпа на захисті Ілліча

3.4. Сучасне ідолопоклонство: у Росії створюють секту Путіна

Оскільки окремі аспекти ідолопоклонства як засобу пропаганди та впливу на суспільну свідомість і на окремих людей не мають дуже тісного звязку з темою даної книги, зібрані матеріали подані у згаданому вище додатку 3.

2.3. Біловезькі угоди: ейфорія (Україна) і шок (Росія)

Десять років тому Інститут історії України НАН України підготував до видання

нариси в 3-х томах «Україна та Росія в історичній ретроспективі»4. За скромно

визначеним жанром «нариси» стоїть фундаментальна праця найавторитетніших сучасних

українських істориків. Третій том цього видання «Біловезькі угоди: ейфорія (Україна) і

шок (Росія) на теоретичному, історико-філософському рівні розкриває головні причини

агресивної політики Росії щодо України, яка призвела до анексії Криму та гібридної

війни на Сході України.

Деякі цитати з частини першої третього тому (номери сторінок першоджерела не

наводяться, оскільки цитати запозичені з електронної версії):

«Одним з фундаментальних у філософсько-історичних дослідженнях є питання

ідентичності соціальних феноменів.

…впадає в око майже безмежний методологічний хаос та повне нехтування

елементарною логікою з боку значної частини політиків та політологів — як російських,

так і українських, коли мова йде про сучасні Україну та Росію. Терміном "Україна"

43? УКРАЇНА І РОСІЯ В ІСТОРИЧНІЙ РЕТРОСПЕКТИВІ: Нариси в 3-х томах / Інститут історії України НАН України;

Редрада: акад. НАН України В. М. Литвин (голова), акад. НАН України І. М. Дзюба, акад. НАН України Я. Д. Ісаєвич, акад. НАН України О. С. Онищенко, акад. НАН України В. А. Смолій, С. В. Кульчицький та ін.; Відп. ред. акад. НАН України В. А. Смолій: Том 1. Верстюк В. Ф., Горобець В. М., Толочко О. П. УКРАЇНСЬКІ ПРОЕКТИ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ / Інститут історії України НАН України. – К.: Наук. думка, 2004. – 504 с.

30

можуть означати і самостійну Українську державу, і ерзац-державу УРСР, і "частину

Росії" — "Малоросію" або навіть лише частину Української держави без "Новоросії" та

Криму. Так само виникає значна плутанина при використанні терміна "Росія". Це — або

"Російська імперія", або "СРСР", або "Російська Федерація", або взагалі щось містичне —

"Росія" як "соборність та православно-духовна єдність".

Цікаво, що кожне з цих означень має право на існування, але у своїх межах і за

певних умов. Небезпечною, однак, є абсолютизація означення, коли воно видається за

істинне за будь-яких умов і контекстів. Таке означення легко стає елементом "потрібної"

ідеологічної схеми та кладеться в основу тих або інших "потрібних" політичних дій та

рішень. Скільки списів було поламано багатьма російськими політиками навколо

питання про приналежність Криму або Севастополя, яке вирішувалося в контексті

розуміння Росії як "Російської імперії", а України — як "Малоросії". Але якщо

залишатися на грунті здорового глузду і визнати, що сучасна Росія — це Російська

Федерація в існуючих на 1991 р. кордонах, а сучасна Україна — це міжнародно визнана

держава в існуючих на 1991 р. кордонах, то, власне, і сперечатися нема за що.

Політичним діячам таку "нелогічність" ще можна вибачити, оскільки як практики

вони, з метою здобуття підтримки електорату, використовують ілюзії та міфи масової

свідомості. Головне для них, щоб інші вірили в ті гасла, які вони кидають у маси. Але

фахівці в питаннях історичного аналізу та політичної теорії на це права не мають

У розумінні поняття "Росія" маємо дві основні тенденції — "Росія" як політичне

утворення (царство, імперія, союз, федерація) і "Росія" як національно-етнічна єдність

(російський народ, росіяни, російськомовні, тощо).

Але відповісти на питання "Де кінчається Росія?" на сьогодні не менш складно,

аніж на подібне, актуалізоване процесами сучасної європейської інтеграції питання "Де

кінчається Європа?"

Отже, під "Росією", строго кажучи, можна розуміти лише певну частину простору

РФ без її національних автономій, а це не такий вже й великий простір. Цей факт уже сам

по собі є шокуючим для тих росіян — прихильників "єдиної та неподільної", які

вважають, що коли погодитися з міжнародно визнаним правом націй на політичне

самовизначення і дозволити розвиватися національно-самостійницьким рухам окремих

автономій, то в перспективі від великої країни може залишитися тільки територія,

заселена власне російським етносом.

Осетинам або інгушам, удмуртам чи бурятам просто неможливо ідентифікувати

себе як "росіян" у національно-етнічному сенсі. Вони погоджуються бути лише

російськими громадянами, тобто "росіянами" у сенсі політичному. Тільки для певних

31

верств населення не має великого значення їхнє етнічне походження, і вони цілком

можуть записуватися до "росіян".

…єдність Росії великою мірою тримається на політичних та економічних зв'язках

між різними народами. Тому питання побудови системи "внутрішніх міжнародних

відносин" залишається одним з основних для РФ. Якщо ця система будуватиметься на

імперських засадах, сучасна Росія структурно мало чим відрізнятиметься від колишнього

СРСР, а отже цілком вірогідно, що її доля матиме трагічне завершення. Запобіжником

цього можуть стати або прискорена асиміляція і приведення усього населення РФ до

більш гомогенного стану, або формування політичної нації.

Україна (як і Білорусь) у просторі територій, об'єднаних верховною владою

Москви, може бути ідентифікована по-різному. Так, прихильники "єдиної та

неподільної" Росії, трактуючи український та білоруський народи як гілки єдиного

великоруського етносу, відповідно зараховують ці дві країни до "внутрішньої Росії" (яка

у структурі російських просторів є метрополією), а приєднання України та Білорусі до

імперії вважають "возз'єднанням", спроби ж України і Білорусі відокремитися від Росії

проголошують "зрадою".

Більш помірковані російські державники з огляду на історичні факти та небажання

самих українців ідентифікувати себе росіянами розглядають терени України як

гетерогенний простір, що включає в себе власне українські (етнічні) землі та землі

колонізовані (як українцями, так і росіянами та іншими народами) — Крим, Донбас і так

звану Новоросію. За цією логікою Західна та Наддніпрянська Україна набувають

статусу "європейської колонії" і разом з Лівобережною Україною підлягають русифікації

та російській колонізації, що передбачало, зокрема, заборону "малороссийского наречия",

репресії проти української інтелігенції та греко-католицької церкви, знищення

"бандерівців" тощо.

На відміну від усіх інших зруйнованих війнами та революціями імперій, у

російському просторі такий чинник був знайдений — ним нібито став "принцип

соборності", за яким усі народи колишньої імперії добровільно об'єднуються, збираються

у єдину державу, але зберігають при цьому власну ідентичність — національно-

культурну та політичну. В цілому сам по собі цей принцип виглядає доволі

прогресивним, і пізніше він був втілений у розбудові об'єднаної Європи.

Але його реалізація у вигляді Радянського Союзу лише маскувала творення

жорстко централізованої імперії тоталітарного типу. Об'єднання народів навколо Москви

нав'язувалося силовим шляхом і як таке тільки силою могло підтримуватися

32

Розуміючи, що "соборність" не робить населення СРСР гомогенним, а, отже,

зберігаються можливості для виникнення національно-визвольних рухів, сталінське

керівництво в 30-х pp. звернулося до старих, апробованих ще у царській Росії, методів

асиміляції населення, але застосовуючи і свої нові підходи, такі як: русифікація міст,

знищення національної інтелігенції (шляхом репресій) та національних звичаїв

сільського населення (шляхом колективізації і організації голодоморів), заохочення

масових міграцій та насильницьке переселення народів з місць їх історичної батьківщини

тощо.

Відчуваючи загрозу подальшої дезінтеграції країни з перспективою втрати нею

статусу великої держави, російська суспільно-політична свідомість прагне ототожнити

поняття — "Росія як держава" і "Росія як нація". До яких небезпечних наслідків

призводить ототожнення концептів "Росія" і "Російська Федерація", свідчить, зокрема,

ситуація на Північному Кавказі, який російські політики вважають частиною "Росії". Те,

що відбувається у Чечні, лише загострює питання "Що є власне Росія?", оскільки та або

інша відповідь на нього надає підстави для виправдання певних політичних рішень та

дій.

…симбіоз націоналізму та комунізму — це своєрідний спосіб подолання шоку від

розвалу СРСР та краху радянського варіанту імперської ідеї.

…на сьогодні старі стереотипи відіграють ще надто велику роль у російській

суспільній думці та реальній геополітиці.

Отже, фактично йдеться про загальновідому політику неоколоніалізму, взяту на

озброєння державами-метрополіями після розпаду колоніальних імперій у середині XX

ст.

Як відомо, Російська Федерація проголосила свій суверенітет раніше, аніж

Україна. Тому дуже дивно слухати звинувачення з боку деяких російських політологів на

адресу України, що буцімто вона розвалила Союз.

Суть Біловезьких угод грудня 1991 p., які зафіксували факт розпаду Радянського

Союзу, багато хто в Росії не зрозумів. Ці угоди не сприймалися як свідчення остаточного

припинення існування СРСР.

Разом з тим, відокремлення України руйнувало стереотипне розуміння російської

ідентичності. Російська свідомість імперського типу не визнавала українського етносу.

Офіціозне радянське визнання українців як "братнього" народу в масовій свідомості

росіян та в свідомості російської інтелігенції оберталося сприйняттям "хохлів" як

етнічно-фольклорної групи, однієї із складових російського народу в цілому, можливо

трохи більше специфічної, аніж донські козаки. Про політично оформлену українську

33

державність у вигляді Гетьманської України росіянам було відомо лише у ракурсі

Переяславської події, яка трактувалася як реалізація мрії про "возз'єднання", або ж

Мазепинської "зради", представленої як опір консервативних феодалів прогресивним

реформам Петра І.

Звичка бачити Україну частиною Росії — неодмінна риса російської імперської

свідомості, яка надає перевагу принципу політичної ідентифікації країни у складі

імперської держави, а не національно-культурницькому принципу, який визнає право

нації на політичне самовизначення. Саме ця риса свідомості призводить до спотвореного

трактування відносин між двома народами або як "зради" українців, або як "возз'єднання"

для злиття в один народ. Це — стара, але живуча схема імперської свідомості, яку

росіянам доводиться поступово вичавлювати з себе — подібно тому, як Чехову

доводилося "вичавлювати" з себе раба.

Російська свідомість відчула справжній шок від подій серпня-грудня 1991 p.,

пов'язаних із проголошенням та підтвердженням Україною незалежності.

Неприйняття незалежності України російською суспільною свідомістю

продукувалося страхом, спричиненим руйнуванням базового міфу про "велику і могутню

Русь", що впродовж віків підтримувався офіційною ідеологією, московською

православною церквою та культурними традиціями імперії.

Якщо погодитися на визнання України як особливого геополітичного феномену, а

українців — як одного з рівноправних європейських народів із власною історією,

культурою, державницькою традицією, то перегляду підлягають, зокрема, міф про

історичне призначення Росії, виписаний в категоріях месіанства, та міф "зради" або

"ворожих підступів".

А далі виявляється, що з огляду на історичну достовірність момент "зачаття"

російської державності припадає на часи Московського князівства, а не Київської

Русі, тобто на XV, а не на X ст., а факт, що "три братні народи" вийшли зі спільної

колиски — Київської Русі, для їх возз'єднання має не більше значення, аніж

походження французького, німецького та італійського народів із їхньої "спільної

колиски" — імперії Каролінгів для возз'єднання цих споріднених етносів.

Певною мірою можна говорити про збіг деяких історичних устремлінь росіян та

українців — це перш за все колонізація Причорноморського Півдня, приєднання

західноукраїнських земель тощо, але не слід забувати, що, діючи разом з росіянами,

українці були залучені в ці акції як виконавці великоросійської історичної місії, а не як

будівничі власної державності. А от повстання Мазепи, змагання УНР і ЗУНР, боротьба

ОУН і УПА, подальший національно-визвольний рух — все це були спроби навернути

34

український народ до дій, підпорядкованих реалізації його власних, а не чужих

історичних цілей. Нерозуміння деякими українцями свого істинного призначення було

спричинене ідеями ототожнення українського етносу з російським, що усіляко

насаджувалися і підтримувалися імперською владою.

Аналізуючи історію Росії, можна дійти до парадоксального на перший погляд, але

логічного висновку, що фактично Росія ніколи не мала державності в національно-

етнічному розумінні. По суті, Росія завжди була політичним об'єднанням народів,

життєздатним лише в імперському сенсі. Розбудова в Росії нового типу державності —

на широких демократичних засадах — почалася тільки з проголошенням суверенітету

Російської Федерації у 1990 р. Перші ж спроби практичного втілення ідеалів

добровільної "соборності" (відома заява Б.Єльцина щодо російських автономій — "нехай

заберуть стільки суверенітету, скільки зможуть") посилили прагнення окремих

автономних республік до більшої самостійності. Виникла реальна загроза дезінтеграції

країни (Чечня, Татарстан таін.). Це викликало зворотну реакцію з боку російської

політичної еліти, яка усвідомила, що ігри в демократію є руйнівними для Росії, а тому

вдалася до апробованих століттями засобів утримання єдності держави.

…існування незалежної України є однією з найбільших перешкод відновленню

імперської ідентичності.

Роки існування СНД показали, що Співдружність, як інтеграційне об'єднання

держав пострадянського простору, так і не склалася.

…"доктрина Єльцина" передбачає право РФ здійснювати економічний,

фінансовий, військово-політичний тиск на решту держав СНД у разі порушень у цих

країнах прав росіян. Самі ці держави, згідно "доктрини", складають сферу переважних

геостратегічних інтересів РФ, а отже посилення впливу інших глобальних сил у країнах

СНД розглядається як загроза національній безпеці РФ.

Росія вважає, що колишні союзні республіки — це для неї, головним чином,

"сфера політичного ренесансу Російської імперії", а в другу чергу — джерела природних

ресурсів та дешевої робочої сили, величезні ринки збуту російської продукції, і також —

як території, що відіграють комунікаційну роль у виході Росії в Європу та Азію.

Західні експерти, оцінюючи загальну політику РФ, зазначають, що головна

проблема, яка стоїть перед Росією — це адаптація власної імперської ментальності до

нових світових реалій. Можна пригадати, як важко проходив аналогічний процес

трансформації імперської ментальності Великої Британії та Франції в 60—70-і роки XX

ст. Росія має знайти собі нову, не імперську роль у регіональних та міжнародних

35

відносинах. Це тривалий і тяжкий процес, але в успішному вирішенні Росією своїх

проблем зацікавлені всі демократичні сили світу.»

2.4. Дотаційний Донбас

3 березня, 2013 16:57▪Версія для друкуДонбас отримує з державного бюджету майже вдвічі більше, ніж відраховує

Попри стереотипи, Донбас не лише не «годує» решту областей України, а й

отримує з державного бюджету майже вдвічі більше, аніж відраховує. Про це пише

Андрій Скумін у черговому номері «Українського тижня».

Проведений Тижнем аналіз бюджетних перетоків 2012-2013 років свідчить, що

стереотип про те, що «Донбас годує всю Україну» не має нічого спільного з реальною

ситуацією.

Автор відзначає, що в основі згаданого вище міфу лежить окрема ізольована

стаття бюджетних витрат – дотації вирівнювання, інакше кажучи, дотації на апарат

місцевих органів влади, соціальні видатки, гуманітарну сферу (лікарні, школи тощо).

Справді, порівняно зі східними і навіть центральними регіонами, західні

отримують значну дотацію, хоча ці кошти у випадку, наприклад, Галичини цілком

співмірні із їхнім внеском у держбюджет. Так, у 2012 році, звідти до скарбниці надійшло

8,4 млрд грн, а дотацій вирівнювання було отримано 7,9 млрд грн. У той самий час, для

Донбасу, за інформацією Тижня, ці цифри становлять відповідно понад 21 млрд грн і 4,6

млрд грн.

Однак, зауважує автор, під час глибшого аналізу ширшого кола статей бюджетних

перетоків виявляється, що, попри різні розміри дотацій вирівнювання, відпливу грошей із

Донбасу в решту регіонів немає.

Понад те, помітним є дотування його самого коштом держбюджету. Адже, крім

дотації вирівнювання, регіони отримують значну кількість інших трансфертів на

реалізацію певних цілей. Приміром, за додатковими дотаціями і субвенціями (допомога

сім’ям із дітьми, надання пільг житлових субсидій, соціально-економічний розвиток

регіонів тощо) лідирує саме Донеччина.

Загалом, за даними парламентського Комітету з питань бюджету, у 2012 році дві

області Донбасу отримали з держбюджету дотацій, субсидій і субвенцій на загальну суму

16,2 млрд грн (Донецька – 10,9 млрд грн, Луганська – 5,3 млрд грн). Трансферти

Пенсійному фонду двом областям склали 13,8 млрд. грн, бюджетне фінансування

вугільної галузі – 14 млрд. грн. Загалом – 44 млрд. грн.

36

«Причому, якщо більшість регіонів України є одержувачами «чесних»

трансфертів, які розраховуються на основі чисельності населення, кількості сімей із

дітьми тощо, то Донеччина є першою за цільовими, тобто такими, які виділяються на

виконання певних робіт і послуг, що часто пов’язано з наявністю корупційного інтересу

(зокрема, на «здійснення заходів із соціально-економічного розвитку територій»)»,

– йдеться у статті.

Автор також відзначає, що частина бюджетних коштів виділяється для згаданого

регіону на підставі не закону про держбюджет, а підзаконних актів, приміром, постанов

Кабміну.

«Причому, рівень регіонального лобізму на його користь у рішеннях уряду

нерідко зашкалює. Як приклад – останній скандал, коли 440 млн грн бюджетних коштів

за програмою «Питна вода України на 2011–2020 роки» на 2013-й, цільове призначення

яких – капітальний ремонт систем централізованого водопостачання та водовідведення,

на 75% (330 млн грн) було спрямовано в Донбас, де мешкає лише 15% жителів країни.

Попри те, що зношеність систем водопостачання і потреба в капремонті – не лише там,

катастрофічною і задавненою є ця проблема на Півдні, Заході, в Центрі, особливо, в

малих та середніх містах», – йдеться у статті.Більше про це читайте у статті «Дотаційний Донбас» у № 9 «Українського тижня».

2.5. Ахметов – головний організатор шабашу сепаратистів на Донбасі

Кадировці – насправді “Ахметівці”. Ахметов – головний організатор шабашу сепаратистів на Донбасі. Ігор Луценко.

01 червня 2014, 00:50 http://euromaidanonline.com/

Так звані «кадировці» на Сході України є всього лише найманцями Ахметова.

Увесь цей «двіж» з російськими найманцями – це Ринат і його ОПГ “Люкс”, котрі

вербуть досвідчених та дисциплінованих солдат по всій Росії, щоб виторгувати собі

шматок України.

ДНР, звісно, Ахметова не влаштовує – і він руками своїх чечено-інгушо-росіян

розігнав цих недолугих – нерідко неадекватних, але щирих у своїй ненависті до олігархів.

Похід на Ботанічний сад не пройшов без помсти. Значить, це правильний напрям.

Весь сепаратизм на Донеччині кришується міліцією. Міліцію зараз очолює

людина Ахметова – Пожидаєв. Власне, Ахметов був поставив свого міліціонера в

Дінпропетровськ, через що Коломойському довелося віддати перший поверх своєї ОДА

під самооборону. Самоооборона ефективно закошмарила ментів, і ті в Дніпрі тихі й

чемні.

37

Зовсім не так у Донецьку, де міліція створює колорадським бойовикам коридори,

ловить проукраїнських активістів, потурає знищенню всіх, хто лояльний до України.

Чому генпрокурор Махніцький не порушить кримінальне провадження стосовно

Пожидаєва, а Аваков не відсторонить його – для мене, м’яко кажучи, незрозуміло.

Тому, друзі, наша вся любов і увага має бути спрямована саме на Ахметова та

його друзів. Цих персонажів треба негайно позбавити награбованого майна і куплених

посад. Власне, якщо цього не зробимо ми, то цього не зробить ніхто.

PS Автор пару днів як повернувся з боїв у Донецькій області і знає, про що каже;)

2.6. Лєрмонтов і Путін

БЛОГ:   НАТАЛЯ ГРУДІНІНА 5028 21:16|10.09.2014

Українська шинелка західноєвропейського російського сентименту, або Лермонтов і

Ху...лоСвободу не спинити! Ніякому Ху..лу!

Чому Захід так млявенько і без відповідного ентузіазму реагує на агресивну

загарбницьку поведінку Росії? Тільки тому, що боїться Путіна? А ще через особливу

любов до великої російської культури – російський культурологічний сентимент

Західного світу. Хіба не знають, що культура великих імперій завжди будувалась за

рахунок загарбаних народів, силами чужинців, тому ця імперська культура врешті-решт

ставала великою. Бо цю велику імперську культуру будували Пушкін-африканець,

україночка з Києва Наташа Корольова, композитор з Миколаєва Ігор Крутой, співачка з

Широкої Балки Людмила Сенчина, Клавдія Шульженко з Варварівки, видатний

«російський» співак Олександр Сірий з села Ковалівка Миколаївського району

Миколаївської області і великий «російський» режисер Олександр Сокур з села

Василівка Снігурівського району.

Ось так вона і живилась – велика російська культура, як вампір, наливалась

кров’ю убитих націй, розпухала і ставала великою. Першим московським поетом був

Києво-Могилянський академік Симеон Полоцький, другим – святий  Дмитро

Ростовський, він же Данило Туптайло, і далі за списком Степан Яворський, Феофан

Прокопович, Капніст, Нестор Кукольник з Прикарпаття, Василь Наріжний, Євген

Гребінка,  великий яничар Микола Гоголь, з шинелі якого вийшла вся російська

література, Володимир Короленко, Олексій Толстой – нащадок останнього українського

гетьмана, а значить і Лев Толстой, Дмитро Мережковський – богемний російський

декаданс з українського козачого Глухівського роду Мережка, обличчя Срібного віку

38

російської літератури Ганна Горенко і гордість російської культури початку 20 століття

Максиміліан Волошин – Кирієнко.

Хіба Захід не знає, звідки береться велика імперська культура, і як великі імперії

розправляються зі своїми великими представниками? Що Достоєвського за генія

визнавали лише за кордоном,  що Пушкіна гнали і вбили, що Арбеніну гонять і клянуть,

гонять і клянуть Макаревича – його портрет розмістили в сортирі -  думають, що цим

вони принизили Макаревича. Що великого Толстого, із-за якого Захід не може підняти

руку на Путіна, відлучили від церкви і піддали анафемі – жорстокому мракобісному

прокляттю, що російська імперська система – це середньовіччя, варварство і мракобісся, і

що Путін не має жодного відношення до Пушкіна, Толстого і Достоєвського. Він послав

на смерть в Чечню Лермонтова, і перед від’їздом Лермонтов сказав Путіну і всій його

великій російській культурі:

Прощай, немытая Россия – Страна рабов, страна господ,И вы, мундиры голубые,И ты, им преданный народ.

Лермонтов завжди з презирством ставився до колінопреклоньоного народу, що в

рабській позі лиже руку Путіну і підтримує його агресивну політику та загарбницькі

війни, які великоросійське Ху..ло веде проти всіх народів і націй, що прагнуть до

Свободи.

Але Свободу не спинити! Ніякому Ху..лу!

10 вересня 2014 

2.7. Орда

http://censor.net.ua/news/n312648 19.11.14 15:00

40 тысяч российских солдат воюют сегодня на территории Украины, - Смешко

На территории Украины воюют 40 тысяч военных вооруженных сил Российской

Федерации.

Об этом в среду на третьей ежегодной конференции The Tiger Conference в Киеве

заявил советник Президента Украины Игорь Смешко, передает Цензор.НЕТ со ссылкой

наУкринформ.

Смотрите на «Цензор.НЕТ»: "Наши позиции они прямой наводкой расху#рили.

У нас "трехсотых" много и "двухсотые" есть", - боевики пожаловались на "киборгов".

ВИДЕО

39

"Против нас на оккупированных территориях находятся не только повстанцы, но и

регулярные силы вооруженных сил России. Это примерно 40 тыс. вооруженных, хорошо

оснащенных воинов", - сказал он.

Смешко подчеркнул, что ныне Украина очень нуждается в помощи Запада, в

частности оружии. "Мы ведем диалог с правительством США. Честно говоря,

правительство США - единственное, с кем у нас есть наиболее широкий диалог, и

пытается оказать нам помощь", - отметил советник Президента.

2.8. Україна повинна готуватись - заява Кравчука і Ющенко

Кравчук і Ющенко вважають, що Україна має готуватися до тривалого

протистояння з РФ

http://ua-pressa.com/ukraine/5786- Понеділок, 24 листопада 2014 року

Україні не варто сподіватися на швидке вирішення конфлікту на Сході й варто

готуватися до тривалої боротьби.

Про це йдеться у спільній заяві президентів України Леоніда Кравчука та Віктора

Ющенка, повний текст якої є у розпорядженні "Укрінформу".

"Україна має готуватися до протистояння, важкого і виснажливого. Світ має

збагнути, що сьогодні незалежна суверенна європейська Україна - це і є його

геополітична зброя проти імперських претензій Росії", - йдеться у документі.

Кравчук і Ющенко також зазначили, що під час виборів президента України та

позачергових виборів до Верховної Ради українці однозначно підтвердили власний

європейський вибір, бажання позбутися комуністичного та авторитарного минулого,

модернізувати країну за європейськими стандартами. Ці прагнення визначатимуть надалі

діяльність влади, яка вже досягла "перших успіхів" на цьому шляху.

Разом з цим, на думку президентів, реальних зрушень поки що недостатньо. Влада

так і не спромоглася зупинити втягування України до кремлівського сценарію окупації і

перетворення східних територій на криміналізовані проросійські анклави.

Кравчук та Ющенко зауважили, що міжнародні переговори у різних форматах, у

тому числі переговори у Женеві, Мілані та Мінську, до цього часу не принесли жодних

реальних змін у плани Кремля ліквідувати Українську незалежну державу методами

гібридної війни. Жодного дня бойовики не дотримали перемир'я, а Росія не припиняла

потік зброї та незаконне вторгнення військ в Україну.

"Сьогодні є всі підстави констатувати, що захоплені терористичними

організаціями "ЛНР" і "ДНР" території повністю вийшли з-під контролю української

40

влади. Не зважаючи на присутність моніторингової місії ОБСЄ, через український

кордон вільно проходять російські війська і техніка, так звані гуманітарні конвої", -

йдеться у заяві.

Відповіддю на такі дії, на переконання обох політиків, має бути модернізація

Збройних сил України та реформи в усіх сферах суспільно-економічного та політичного

життя.

Коментуючи прагнення ватажків самопроголошених республік вийти на прямі

переговори з політичним керівництвом України, Кравчук і Ющенко одностайні в думці,

що глава європейської держави не може домовлятися з терористами, які насправді є лише

інструментом у великій геополітичній грі Росії.

Вони підкреслили - час ілюзій минув: Росія не проявить поваги до демократичних

держав, Путін не перетвориться з агресора на миротворця. Світ має збагнути, що

сьогодні незалежна суверенна європейська Україна - це і є його геополітична зброя проти

імперських претензій Росії. Водночас, у самої України немає іншого шляху, як тісніша

інтеграція з ЄС та приєднання до НАТО.

Вони нагадали, що Україна, яка відмовилася свого часу від ядерної зброї заради

міжнародної стабільності та миру, не отримала від країн-учасників Будапештського

меморандуму жодних гарантій безпеки, й опинилася наодинці з агресією з боку одного з

підписантів. В такий ситуації Україна має повне право розраховувати на всебічну, в

першу чергу військову, підтримку з боку Заходу.

2.9. Сотник Парасюк обратился к Президенту – «Кто дал Вам право?»

16-09-2014, 16:22

Автор: serg_invest Просмотров: 186792 Комментариев: 78

Владимир Парасюк сегодня для всех известная личность. В прошлом он

сотник Майдана, сейчас боец батальона «Днепр-1» и просто человек с активной

жизненной позицией.

41

Это уже не первое его обращение к Верховному главнокомандующему страны.

Следует отметить, что в этот раз, как и в прошлый, Парасюк возмущен «перемирием», на

которое пошел Порошенко, но которое не действует. Прямая речь:

Сегодня Петр Порошенко обнародовал очередной мирный план, который должен

стабилизировать ситуацию в Украине и решить проблемы на Востоке. Не хотел бы

разочаровывать господина Президента, но все его перемирие и предварительные мирные

планы не действуют. Боевики не прекращают стрелять, наши ребята вынуждены

отстреливаться, а миром и не пахнет.

Сегодняшние действия Президента подтвердили две вещи, в которых я бы очень

хотел ошибиться, но, видимо, не суждено.

Во-первых: Судя по всему, Петр Порошенко не войдет в историю как сильный

Президент и Гетман Украины. Народ ждет от него волевых решений, твердой руки, а

взамен получает нечеткое нытье и поведение типа "ни рыба, ни мясо". Не знаю, что

доносит до Ваших ушей ближайшее окружение, но я все чаще на улицах слышу фразы:

"Мы выбрали не того президента".

Во-вторых: Судя по тому, что предлагает Петр Порошенко под видом "мирного

плана", Донбасс все же отдадут России, но отдадут очень хитро, не сразу, а постепенно за

три года. Конечно, сейчас господин Президент боится реакции людей, боится, что мы

спросим, за что уже который месяц воюем и за что погибло столько наших собратьев. А

так, пройдут выборы, Донбасс получит особый статус, террористам объявят амнистию,

обеспечат развитие и использование русского языка на всех уровнях, сделают все для

того, чтобы окончательно убить в Донбассе все украинское, а потом через три года

42

останется лишь полосу границы перенести и Донбасс очень органично впишется в

Россию.

Но, господин Порошенко, есть один нюанс. Украина является независимым,

суверенным и целостным государством с четко очерченной территорией. Такой она была

до Вас и такой является сейчас. Вы всего лишь наш наемный работник по контракту на

пять лет и если Вы будете в дальнейшем нам такие сюрпризы выбрасывать, то это будут

не только единые Ваши пять лет президентства, Вы рискуете и их до конца не досидеть.

Кто дал Вам право отдавать исконные Украинские земли нашем врагу? Украинский

народ в своем большинстве решил, что Украина - единственная и целостное государство,

вот и работайте в поте лица над ее единством и целостностью, а не договаривайтесь с

террористами и не торгуйтесь с @ уйлом. Почему мы должны терять нашу территорию

только потому, что Вы не в силах принять волевое решение и раз и навсегда выгнать этих

кацапских отрядов из нашей земли?

Зачем было посылать под пули столько ребят, зачем вся эта борьба, если Вы себе

все уже решили и обо всем договорились наверху?

Для того, чтобы победить на Востоке и навести порядок на Донбассе нужно

освободить прежде все это отродье в погонах во главе с Гелетеем и на их место

назначить нескольких командиров, которые были в боях, а не просто на камеры

позировали. Нужно создать единый командный центр, чтобы приказы не путались, не

терялись и не противоречили друг другу. Нужно должным образом вооружить

добровольческие батальоны и дать им тяжелую технику. Эти ребята умеют и хотят

защищать Украину, но идти с автоматами на вражеские танки, это идти на верную

смерть. И не надо бояться, что батальоны пойдут с оружием на Киев. Если будете

нормальным президентом, никто никуда не пойдет.

Нужно ввести военное положение в двух областях, чтобы наши войска могли

получить всю необходимую оружие и соответственно эффективно воевать. Вы

апеллируете, что в условиях военного положения Украина не сможет рассчитывать на

помощь Евросоюза или какой-либо из стран, но мы все понимаем, что никто, кроме нас

самих нас не защитит и не очень рвется помогать. Европе глубоко безразлично к нашим

проблемам. И не надо ставить в противовес выборы и военное положение. Вы -

Президент и своим указом в этой стране можно изменить очень многое.

Не бойтесь взять на себя ответственность, не бойтесь России, это страна-

бутафория и очень быстро на Донбассе воцарится мире не нужно будет никакого особого

статуса.

43

2.10. Как обыграть Кремль

http://glavcom.ua/13.11.14

Кирилл Сазонов, Донецкие вести

Главной задачей российской политики в Украине является «принуждение к миру и

сотрудничеству». То есть создание каких-либо непризнанных республик типа ДНР, ЛНР

или Новороссии не является самоцелью, это просто инструмент. И если Кремлю так и не

удалось быстро втянуть Киев в орбиту Таможенного или Евразийского союзов, то

желание заблокировать европейский курс никуда не делось.

Следует отметить, что военный сценарий себя уже не оправдал и в ближайшее

время Россия будет вынуждена от него отказаться. Запланированное на ближайшее время

наступление – последняя крупная операция. Воевать становится слишком дорого из-за

санкций и ситуации на рынке нефти. Собственное население понемногу начинает

роптать из-за падения рубля, «понаехавших» переселенцев и категорически не хочет

умирать за геополитические игры и амбиции лидера. Так что решить вопрос с

недопущением Украины в ЕС придется с помощью «холодной войны» на экономическом

фронте.

Ни для кого не секрет, что бедная страна со слабой экономикой и вооруженным

конфликтом на своей территории никогда не будет принята в Европу. Потому что очаг

нестабильности и дополнительные расходы на поддержание чужой экономике ЕС просто

не нужны. Так что задача Кремля сводится к тому, чтобы не дать Украине стать богатым

и сильным государством. Именно этой цели служат самопровозглашенные ДНР и ЛНР.

Во-первых, война в Донбассе съедает ресурсы Украины. Экономические и

человеческие. Во-вторых, власти очень удобно бесконечно откладывать важные

реформы, оправдывая свои действия тем, что идет война, так что придется потерпеть. Со

своей стороны гражданское общество не может на власть как следует давить, по той же

причине. Идет война, не время для распрей, да и большое количество пассионариев как

раз на фронте. А в-третьих, рост украинской экономики сейчас невозможен без прихода

на рынок мощных инвесторов. Именно они могут обеспечить модернизацию

производства, создание новых рабочих мест и рост ВВП. Но инвестор не придет в

воюющую страну – слишком велик риск.

Чтобы разорвать этот порочный круг из войны и падения экономики Украине

необходимо лишить Кремль главного инструмента по созданию нестабильности.

Принять любое решение по ситуации на оккупированных территориях, которое позволит

выйти из состояния войны и приступить к реформам. И реформы должны быть не

поверхностными, а принципиальными – благо, есть опыт Грузии и ряда других

44

государств. Так что изобретать велосипед не придется. Если страна выйдет из

вооруженного конфликта и проведет реальные реформы – придут и инвесторы. Таким

образом, последний план Кремля по замораживанию ситуации и прекращению

евроинтеграции Украины будет сорван.

2.11. Есть ли жизнь после АТО?

Есть ли жизнь после АТО? Александр Нойнецhttp://petrimazepa.com/ua/no-fish-river.htmlУкраина на 23.06.2014

Давайте-ка попробуем, по нашей извечной вредной привычке, пронзить взглядом

мрак грядущего. Что будет после АТО?

Ну вот, предположим, что все где-то так позитивно и произойдет: в первую

очередь будет перекрыта граница с РФ. Во вторую — Гиркин будет вынужден оставить

Славянск, и треугольник Славянск-Луганск-Донецк превратится в линию Луганск-

Донецк. В третью – наступит зима, голод и нищета на осажденной территории, массовый

исход с оккупированных территорий, плюс полное неприятие местным населением

сепаратистов, доведших ситуацию до такого ада. Леваки во главе ДНР и ЛНР

попытаются обратить ситуацию себе на пользу, забрав стремительно

люмпенизировавшееся население под ружье под тезисом «солдат хотя бы кормят». Эти

новые вояки массово сдадутся в плен украинской армии и на этом праздник закончится.

Так или иначе, при перекрытой границе силы у сепаратистов иссякнут окончательно, в

результате чего часть из них уйдет в откровенный терроризм ради самих себя, другая

часть – сбежит из страны, третья часть – попытается договориться с властями и получит

большие сроки, уменьшенные до небольших за сотрудничество с властями по выявлению

очагов сопротивления.

Но это все неинтересно. Интересно другое. Как жить-то теперь?

Ну то есть окей, предположим. Часть населения Донбасса попала под влияние РФ,

и взбунтовалась против остальной Украины. Украина вступила в войну с сепаратистами

и победила их. В процессе был нанесен серьезный ущерб инфраструктуре Донецкой и

Луганской областей. Серьезная часть населения этих регионов покинула свои дома, и

находится в подавленном психологическом состоянии, они потеряны и лишены всякой

надежды на светлое обеспеченное будущее. Те, кто остался и пережил всю Российско-

Украинскую войну не на сайте «Украинской Правды», а у себя под окнами – раздавлен и

потерян.

45

При этом, хотя активные военные действия вело, ну, скажем, не больше 3-х

процентов населения Донбасса, не надо надеяться на то, что остальные 97% пылают

любовью к единой Украине. Да, разумеется, война показала им, что Кремль – враг,

который хотел их руками попортить кровь Киеву. Но это знание никак не приближает их

к любви и пониманию Киева. Киев и прочую Украину на Донбассе все равно не любят.

В первую очередь, за нарратив «вы все сепаратисты, пустили к нам на Украину

Путина». При том, что обычно эти претензии высказываются не тем людям, которые

«пустили на Украину Путина», а тем, кто как раз старался быть как можно дальше от

всех этих событий.

Можем ли мы надеяться, что этот деструктивный нарратив и разделение людей на

два сорта по географическому признаку, «все «донецкие» – латентные сепаратисты»

исчезнет сразу же с прекращением АТО? Увы, нет, не можем. Наоборот, мы можем быть

уверены в том, что в соцсетях, комментариях и на некоторых кухнях после третьей

рюмки мысль про донецких недоукраинцев будет неизменно присутствовать.

К чему это может привести? Мы знаем, к чему это может привести.

К тому, что по итогу лет через пять на Донбассе снова поднимет голову

сепаратизм. Но это будет уже не тупой деревянный сепаратизм идиота Паши Губарева.

Это будет культурный сепаратизм русскоязычной интеллигенции, не чувствующей

своего родства с остальной Украиной. Однако смутно помнящей времена, когда

«донецкие» правили страной. Что было плохо – забудется, что было хорошо – раздуется.

И если представителями этого нарратива, нарратива «мы устали друг от друга, мы

слишком разные, давайте разойдемся» станут авторитетные культурные образованные

люди, то что ему противопоставит Киев? Свою вертикаль исполнительной власти для

контроля настроений в провинции? Это приведет только к нарастанию недовольства.

Свою культурную экспансию, экспансию украинского культурного наследия? Это только

подольет масла в огонь.

То есть, если Киев будет давить на культурные различия и строить свою логику

победителя на превосходстве всего украинского перед всем русским (а не надо говорить,

что такого не будет, обязательно будет, это уже регулярно происходит прямо у нас в

комментариях), это приведет только к тому, что Украина сама оторвет от себя Донбасс, и

заодно, скажем прямо, не только Донбасс. Николаев и Одесса, Харьков и

Днепропетровск не интересуются вооруженным сепаратизмом, но и централизованным

киевским патриотизмом тоже не страдают. «Від’…біться від нас» — это не только

общеукраинская национальная идея. Это еще и внутриодесская, например, идея. И в

случае использования безапеляционной антирусской проукраинской риторики

46

«вышиванка, або смерть» эта идея станет гораздо более популярной на всем Юго-

Востоке, а не только на Донбассе, чем она популярна сейчас.

Да, я догадываюсь, что никто из читающих эти строки не является украинским

национальным шовинистом, исповедующим идею «Українська Нація або Смерть». Но

уверен, что каждый украинец имеет как минимум одного знакомого, который является

именно таким человеком.

В общем, проблема обозначена. Есть ли у нее решение?

Да, но оно вам не понравится.

Задача послевоенной Украины – не прекращать волонтерство, а только

усиливать его масштабы. Потому что кроме снабжения армии после войны придется

вкладывать силы в реконструкцию послевоенных разрушений.

Для того, чтобы жители Донбасса поняли, поверили, что Донбасс – это Украина,

тысячи волонтеров должны отправиться отстраивать разрушенный сепаратистами

Славянск. Вся страна должна начать скидываться на новые окна взамен выбитых, на

мебель, кирпичи и цемент для реконструкции Славянска. Это должен стать

национальный проект, масштабный, как Байкало-Амурская Магистраль.

И если он развернется, не дожидаясь окончания АТО, а сразу же после

освобождения Славянска, то жители оккупированного сепаратистами Донецка и

Луганска новыми глазами посмотрят на Болотова, Гиркина и Губарева. Тогда акценты

«кто строит, а кто ломает» будут очевидны.

И точно так же задача всех жителей Украины, и одесситов и ужгородцев и

киевлян – забыть все кричалки про «спасибо жителям Донбасса» и отправиться

отстраивать Донбасс. Логика этого поступка неприятна, но очевидна. Вы воюете за эту

землю, потому что считаете её своей, а её граждан своими гражданами – значит, вы и

отстраивать её должны точно так же яростно, потому что это ваша земля и ваши

граждане.

И в культурном смысле задача государства – максимально жестко затыкать всю

русофобскую риторику, вплоть до введения штрафов за проявления ксенофобии, будь

то юдофобия, украинофобия или русофобия. Быть юдофобом в Украине стыдно. Быть

русофобом – пока нет. Это очень плохо, хотя и объяснимо, да и винить за это следует, в

первую очередь, мудрую политику Путина и оболваненных ею граждан.

Если восстановление Славянска станет общеукраинским проектом – мы увидим,

что Украина едина не только на 5 квадратных сантиметрах телевизионного экрана, а

действительно едина.

47

Хватит ли на это мудрости одновременно у руководства государства и у народа

Украины — вопрос на миллиард.

Прим. В.Ж. Відбудовувати Донбас треба. У першу чергу – за рахунок

Ахметова, Медведчука та їм подібних. Щодо русофобської риторики – згоден лише

частково, приділивши основну увагу тим громадянам РФ, які ненавидять Україну, в

першу чергу - мешканцям Кремля.

2.12. Путінська Росія стала реальною загрозою для світу: Віктор Каспрук

http://www.radiosvoboda.org/content/article/26681571.html0 9.11.2014

Путінська Росія стала реальною загрозою для світу. У Російській Федерації, через

23 роки після розпаду СРСР, розрядки і певного порозуміння з демократичними країнами

в часи Бориса Єльцина, несприйняття Заходу стало значно сильнішим, ніж це було за

радянських часів. І необхідно визнати, що путінські зомбі-ЗМІ працюють набагато

ефективніше за комуністичні. І якщо Путіна не зупинити зараз, то «зелені чоловічки» і

російські танки, під приводом захисту росіян, цілком можуть опинитися в державах

Балтії.

Путін стратег звісно ніякий, та навіть йому зрозуміло, що ресурсів (військових,

економічних, ідеологічних, господарських, фінансових) для того, щоб утримувати

окуповані українські території, в Російської Федерації просто немає і не передбачається,

але відступитися від України він нездатен.

Спостерігаючи за політикою Путіна стосовно України, напрошується аналогія з

ситуацією, яку одного разу довелося побачити в житті. Пес бійцівської породи

смертельною хваткою вчепився в холку іншій собаці, підбираючись все ближче і ближче

до її горлянки із цілком зрозумілими намірами. Хазяїн агресора, а потім і перехожі

намагаються відтягнути пса, звільнити жертву. При цьому з нападником що тільки не

роблять – вмовляють, відтягують, луплять.

Але псюра, засліплений прагненням добити противника, вже не в змозі на що-

небудь усвідомлено реагувати. Причому, в описаному розкладі неминуче втрачають

обидві сторони. Об’єкт нападу, як мінімум, отримає серйозні травми.

А нападник – удар кийком, що відключить його, кулю з травматичної зброї, а то й

чого гірше (але трохи пізніше) укол, що усипить його навіки. Приблизно так виглядає і

агресія Росії під керівництвом Путіна в Україні.

48

Нав’язлива ідея Великого Божевільного

Пітерський карлик вже майже нікого і нічого не чує. На розумні аргументи не

звертає уваги. Для нього знищення України стало нав’язливою ідеєю фікс. Головне для

Великого Божевільного повернути її у свою зону впливу, або як мінімум, покарати

серйозно за її непокірність. Незважаючи ні на що, дотиснути, розчленувати та

зруйнувати українську економіку.

Виглядає, що антиукраїнська складова в його діяльності помножена на

неадекватну політичну поведінку на міжнародній арені, стала подібною до

наркозалежності, від якої Путін самостійно вже не здатен вилікуватися.

Та московці, влаштувавши «сафарі» в Україні для різноманітних покидьків,

прорахувалися з тим, який запас міцності має Українська держава. І щоб вони не

придумували для України: «допомогу» в погіршенні і без того складної економічної

ситуації, втрату Україною територій, руйнацію машинобудівних заводів та розірваний

кордон, але країна тримається завдяки згуртованості, великому національному духу і

патріотизму свого населення.

Очевидно, що листопад 2014 буде дуже складним для українців. Кремлівського

старця притиснули, проте явно ще недостатньо. Він не рахується зі втратами, народних

протестів не боїться, а санкціями його й так обклали.

Однак, коли західні союзники України не пішли в санкціях далі, а Росія, не

відключена від міжнародної системи платежів SWIFT, як це пропонували британці, не

можна виключати того, що Путін і його подільники, зроблять спробу пробивати

«коридор» до анексованого Криму.

Листопадовий тест для України

Тестом подальшого розвитку ситуації може стати Маріуполь. Якщо російські

терористи наважаться на розширення вторгнення, то розпочнуть свою осінню кампанію,

швидше за все, з Маріуполя, що, в свою чергу, означатиме, що вони розширюватимуть

«підкову» до Криму.

А якщо пробиватимуть «підкову» до Криму, то намагатимуться захопити силою

Маріуполь, Миколаїв, Херсон і Одесу. Що означатиме, що Кремль закусив «вудила» і

взяв курс на широкомасштабну війну, повністю проігнорувавши усі санкції Заходу.

Питання у тому, чи готові сьогодні українські війська заблокувати просування

російських військових вглиб українських територій?

Можна розглянути декілька варіантів можливого розвитку подій:

1. Перемир’я (часткове як зараз, короткочасне до весни чи довгострокове на більш

тривалий час).

49

2. Бойові дії на території України. Своєрідна «гойдалка», українські військові

відбивають захоплені російськими бойовиками території, сепаратисти їх знову

захоплюють, українські сили їх знову відбивають. Але при цьому не переходять кордон із

Росією.

3. Бойові дії продовжуються. Під час бойових дій українські військові зачищають

терористичні угрупування, і, в разі потреби, переходять кордон із Росією.

Проаналізувавши усі перелічені варіанти, бачимо, що перший варіант виглядає,

все таки найкращим. Але враховуючи той фактор, що промосковські сили весь час

нападають (і це відбувається постійно), дуже сумнівно, що Росія на ньому зупиниться.

Хоча не виключено, що в Кремлі можуть ухвалити рішення перенести ескалацію

конфлікту на березень-квітень. Адже і їм мусить бути відомо, що часом в луганських і

донецьких степах температура опускається до мінус 30-35 градусів за Цельсієм.

Швидше за все, ухвалення цього рішення знаходиться на стадії вирішення. Можна

навіть судити по єнакіївським «ополченцям», які вже зараз починають нарікати на те, що

яка війна може бути взимку. Кадри Путіна можуть просто всі розбігтися. Тому Москва

може вирішити, що краще із цим до весни не ризикувати.

Патова ситуація для Путіна

Питання в тому, що Путін сам добровільно загнав себе у патову ситуацію. Якщо

він не відступить, то на Росію чекатиме декілька наступних років поступово

наростаючого, але незворотного економічного колапсу. Після чого кришку в котлі

народного невдоволення обов’язково зірве. І російський бунт безжально змете пітерський

режим, що вщент прогнив.

Тому не можна виключати, що для того, аби уникнути політичної катастрофи,

Путін піде ва-банк. Вважаючи, що зможе виграти війну в Україні, правила якої він сам

для себе придумав.

Але для того, щоб Україна не програла, Захід мав би сам переглянути досі існуючі

правила стосовно неї. НАТО змінити свою давню «мантру», що Україна ще не готова до

вступу. ЄС чітко визначити час, коли Україна стане його членом, а США визначаться з

постачанням оборонного озброєння.

Бо чим довше відтягуватиметься час збільшення допомоги Україні, тим більше

нахабнітиме Путін. Москва здатна розпочати «профілактичні» обстріли фінських чи

норвезьких територій, будучи впевненою у тому, що все це, як і раніше, легко сходитиме

їй з рук.

Тому питання – чи полізуть росіяни далі, плавно перетікає в площину того, як

реально зупинити російську агресію в Україні. Адже тепер вже зрозуміло, що досягнути

50

довготривалого перемир’я з державою, де цілком і повністю переміг реваншистський

путінізм, неможливо.

Питання стоїть сьогодні рубом – або під натиском західних санкцій в Росії

змінюється реваншистська влада, або Москва дотисне Україну, якщо допомога їй

залишатиметься і надалі недостатньою.

Путін не зупиниться доти, поки не знищить Україну, або сам не відбуде до кращих

світів. Тому мова має йти про незалежність України, як фактор дотримання

демократичних цінностей західної цивілізації…

Віктор Каспрук – незалежний політолог

Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода

2.13. Третій світовій може запобігти війна всередині самої Росії.

Дмитро Сінченко Політологhttp :// zik . ua / ua / news /2014/11/17/ понеділок 17 листопада, 2014, 12:53

Головним аргументом, який вселяє впевненість у своїх силах Путіна, є

ядерна зброя. Вона ж є головною причиною того, що міжнародні злочини Кремля

сходять його правителю з рук. І, що найгірше, Путін, доведений до відчаю, дійсно

може цю зброю застосувати. Як можна запобігти масштабним руйнаціям імовірної

ядерної війни? У світових держав, насправді, є єдиний варіант – війна всередині

самої Росії.

Про це пише координатор Всеукраїнської ініціативи «Рух державотворців»

Дмитро Сінченко у статті на «Радіо Свобода».

51

Подаємо статтю Д. Сінченка у повному обсязі:

До кожного конфлікту тією чи іншою мірою причетна Москва. Саме там і є центр

всесвітнього зла та мороку – «всевидяче око Саурона». Вісь зла – термін, який вперше

використав колишній президент США Джордж Буш у щорічному зверненні до Конгресу

США 29 січня 2002 року, та часто повторював весь період свого президентства,

описуючи уряди країн, які звинувачують у спонсоруванні тероризму.

Тоді до неї входили Ірак, Іран та Північна Корея (КНДР). За Джоном Болтоном, до

цього переліку було додано Кубу, Лівію та Сирію. У списку «оплотів тиранії» Кондолізи

Райс фігурували Білорусь, Зімбабве та М’янма. Сьогодні цей список має впевнено

очолити Росія.

Одразу після теракту «11 вересня», у світі почали говорити про «Третю світову

війну» як війну цивілізованого світу з тероризмом. Схоже, сьогодні вона почалась. І

український фронт, хоч і найбільший та найпомітніший, проте не єдиний.

52

Окрім окупованого російськими терористами українського Криму та частково

окупованого українського Донбасу, бойові дії тривають у Смузі Гази, Сирії, Іраку,

Афганістані, Лівії, Нагірному Карабасі, Боснії, Таїланді та в ряді африканських країн.

Наразі відносно спокійно у Придністров’ї, Абхазії, Південній Осетії… проте будь-

якої миті війна може туди повернутись.

Наприклад, військові дії в Іраку відновились завдяки сирійським бойовикам. А хто

відкрито підтримує військовий конфлікт у Сирії? Правильно, Кремль. Хто постачає

сучасну зброю терористам з організації «Хамас»? Знову ж таки, Кремль… Кому вигідна

ескалація збройних конфліктів по всьому світу? Москві… Саме так вдається відволікати

увагу світової спільноти від подій в Україні.

Сьогодні події в різних гарячих точках світові лідери поки що не пов’язують,

однак це не значить, що вони не мають між собою зв’язку. Друга світова війна також

починалась із регіональних конфліктів… Історія циклічна.

Навіщо Росії розпочинати нову світову війну?Нині, після останніх подій в Україні, всі починають розуміти, що Путін узяв курс

на розв’язання Третьої світової війни. Більшість лідерів розвинених держав

сподіваються, що він зупиниться, що з ним можна буде якось домовитись… однак все

одно змушені готуватись до оборони.

Окрім України, до російського вторгнення необхідно готуватись, в першу чергу,

країнам Прибалтики, Фінляндії, Польщі, Молдові, Грузії, Азербайджану, Білорусії,

Казахстану… Всі вони є потенційними жертвами агресії, адже їхні території колись

належали Російській та Радянській імперіям.

Однак на цьому Путін не планує зупинятись. Російська пропаганда на повну силу

просуває в маси територіальні претензії до США (Аляска), Ізраїлю (Палестина),

відновлення впливу на колишні країни Варшавського договору.

Путін повірив у своє вище призначення і розпочав війну зі всім цивілізованим

світом. Він воює за відновлення могутності та впливу СРСР – тоталітарної імперії зла,

кінцевою метою якого є навіть не біполярний світ, а не більше, ні менше, як світове

панування.

Головним аргументом, який вселяє впевненість у своїх силах Путіна, є ядерна

зброя. Вона ж є головною причиною того, що міжнародні злочини Кремля сходять його

правителю з рук. І, що найгірше, Путін, доведений до відчаю, дійсно може цю зборю

застосувати.

Як можна запобігти масштабним руйнаціям імовірно ядерної війни? У світових

держав, насправді, є єдиний варіант – війна всередині самої Росії. Народне повстання,

53

демократична революція і національно-визвольні війни різних республік. По своїй

території ядерною зброєю Путін не стрілятиме.

Схема, застосована Кремлем в Україні, Молдові та Грузії, ідеально пасує для самої

Російської Федерації. Поява сепаратистської організації, захоплення адмінбудівель,

проведення референдуму, проголошення незалежності або приєднання до сусідньої

держави...

Територіальні претензії до Росії та самовизначення народівТериторій, що хотіли б отримати незалежність від Москви, або навіть приєднатись

до іншої держави, в Росії безліч. Рівно, як і сусідів, зацікавлених у такому розвитку

подій. Розглянемо найяскравіші приклади.

1. Калінінградська область. Територія, анексована Росією у Німеччини після

Другої світової війни, відома як Кенігсберг. Межує з Литвою та Польщею і не має

сухопутного кордону з РФ. Незважаючи на те, що німецьке населення було майже

повністю депортоване, а звільнені території заселені переважно росіянами, в області

тривалий час діють сепаратистські організації. На цю територію можуть одночасно

претендувати Литва, Польща та Німеччина.

2. Карелія, Ленінградська, Мурманська, Архангельська, Новгородська області.

Понад 16 років Карело-Фінська Республіка була 16-ю союзною республікою СРСР, тому

цілком могла би претендувати на повну незалежність. Водночас, економічно, історично і

етнічно ці території близькі до Фінляндії.

3. Курили, Сахалін. На ці території тривалий час відкрито претендує Японія.

Офіційно вона досі перебуває у стані війни з Росією, ще з Другої світової.

4. Далекий Схід, Сибір. На великій і майже не заселеній території живе чимало

народностей, частина з яких мають власні автономні республіки. Тут зможе утворитись

від 1 до 15 держав, однак значно імовірнішою перспективою для них буде приєднання до

Китаю.

5. Кавказ (Чечня, Інгушетія, Дагестан, Карачаєво-Черкесія, Північна Осетія,

Кабардино-Балкарія). Незважаючи на придушення повстання у Чечні, народи Кавказу

завжди зберігали прагнення до незалежності, і повернуться до цієї ідеї за першої ліпшої

можливості. На основі кавказьких республік може утворитись федеративна

мусульманська держава.

6. Кубанський, Ставропольський краї, Ростовська, Воронізька, Курська,

Білгородська, Брянська, Волгоградська області – це етнічні українські території.

Вони заселялись переважно українцями (землі східної Слобожанщини, Стародубщини,

Малинового та Жовтого клинів). Логічно, що на них зможе претендувати Україна.

54

7. Смоленськ – це давнє білоруське місто. За зручної нагоди, воно, разом із

околицями, могло би повернутись до своєї нації.

Розвал Росії поставить, нарешті, крапку у біполярній системі світу, однак

народить багатополярну систему. Цьому сприятимуть виснаження США та ЄС внаслідок

протистояння з Росією, економічний розвиток та інтеграційні процеси між країнами

«третього світу». І, чим пізніше демократичні країни увійдуть у відкритий конфлікт з

путінською Росією, тим більших втрат зазнають.

На мою думку, світовими тенденціями є поєднання новітніх технологій із

пізнанням та переосмисленням історії, як світової, так і кожної окремої людини і

людських спільнот. Повернення до своїх коренів, відновлення шанобливого

ставлення до природи, заглиблення у свій духовний світ та пошук внутрішньої

гармонії – це єдиний порятунок глобалізованого світу споживацтва та лицемірства

від самознищення. І у світових трансформаціях вагому роль може зіграти саме

український народ.

55

1. Америка. Вашингтон. Сьогоднішня політика американського лідера зробила

номінальну наддержаву практично беззубою і слабкою. І цю тенденцію буде важко

зупинити. Зрозуміло, що столиця США продовжуватиме впливати на всі процеси у світі.

Але з часом її вплив буде зведено до країн Північної та Центральної Америки.

2. Азія. Пекін. Китай повністю перехопить знамена СРСР і стане головним

центром тоталітаризму і деспотизму в світі. Інтереси Китаю не обмежаться східною

частиною Росії, а включатимуть у себе також країни середньої Азії, Монголію, Корею,

В’єтнам, Лаос, Камбоджу, і непокірний острів Тайвань.

3. Європа. Київ. Для когось це буде занадто амбітно, для когось – неймовірно,

однак, виключно із приєднанням України до ЄС, Європа набуде суб’єктності і стане

самостійним гравцем на міжнародній арені. Під впливом українського народу, європейці

почнуть просинатись і згадувати свої цінності, за які українці сьогодні віддають свої

життя. Європейські країни отримають поштовх до нового розвитку і зможуть подолати

внутрішню кризу. До складу ЄС з часом увійдуть і держави, що утворяться на місці

європейської частини Росії, і Молдова, і Туреччина, і Ізраїль, і Грузія, і Азербайджан, і

Вірменія, і Білорусь, і країни Середземномор’я.

4. Ісламський світ. Багдад. Мусульманські країни Ірак, Іран, Саудівська Аравія,

Афганістан, Пакистан, ОАЕ, Оман, Ємен, Кувейт тощо об’єднаються довкола спільної

культури, релігії та економіки. Вони не стануть єдиною державою, однак створять певні

наддержавні органи, у форматі військово-економічного союзу.

5. Індія. Делі. На противагу ісламським країнам та Китаю, навколо Індії

об’єднаються її сусіди, які не захочуть потрапити в залежність від Пекіну, такі як Шрі-

Ланка, М’янма, Таїланд, Непал, Бангладеш.

6. Латинська Америка. Бразиліа. Бразилія вже тривалий час виконує роль

регіонального лідера, а на континенті вже створено наддержавне об’єднання. В

подальшому інтеграційні процеси будуть поглиблюватись. Найімовірніше, у них

братимуть участь також Аргентина, Болівія, Уругвай, Парагвай, Перу та Чилі.

7. Австралія. Канберра. Зрозуміло, що на Австралію орієнтуватимуться

навколишні країни Океанії та острівні держави Південно-Східної Азії. Такими країнами

можуть бути Нова Зеландія, Індонезія, Папуа Нова Гвінея, Малайзія, Сінгапур, Філіппіни

тощо.

8. Африка. Преторія. Процес розвитку африканських країн, безумовно, буде

найдовшим та найскладнішим. І першість у цьому процесі триматиме найрозвиненіша

країна регіону – Південно-Африканська Республіка. В процес, із часом, будуть включені

всі країни континенту, за винятком тих, що мають вихід до Середземного моря.

56

Отже, все тільки починається. Україну чекає велике майбутнє.

2.14. Якими можуть бути контури розпаду РФ

Росія та решта. Якими можуть бути контури розпаду РФ

Тиждень 14 липня, 2014  ▪  Олександр Крамар  

Невідворотний крах режиму Путіна здатний спровокувати розпад Росії.

На відміну від унітарної України в РФ усі області та республіки формально є

рівноправними суб’єктами федерації.

Конституційна заборона на їх відокремлення не матиме жодного значення, адже,

наполягаючи на праві на самовизначення не лише автономної республіки, якою був

Крим, а й таких звичайних регіонів України, як Севастополь, Донеччина і Луганщина,

Москва створила прецедент для проголошення «народних республік» у межах будь-якої

області чи їх груп уже на своїй території.

При цьому суперечності між різними частинами РФ, хоч і з різних причин, значно

більші, ніж ті, які роздмухуються в компактній Україні. Росія 1990-х, до президентства

Путіна, мала чіткі відцентрові тенденції як у національних республіках, так і в низці

регіонів із російською етнічною більшістю. ВВП загнав ці процеси всередину, частково

заморозив, використовуючи спецслужби та підсаджуючи бунтівні території на голку

перерозподілених Москвою нафтогазових доходів, які забезпечують лише кілька з 83

регіонів. Іншим фактором утримання єдності країни стали експансіоністська зовнішня

політика та імперсько-шовіністична ідеологія. Проте й імперські ілюзії приречені

розбитися об сувору реальність об’єктивної обмеженості можливостей Росії в сучасному

світі.Читайте також: Похмурі перспективи російської міжнародної політики

Для України розпад Росії життєво необхідний, попри всі ризики від можливої

хаотичності цього процесу. Ми не можемо почуватися в безпеці, маючи під боком у

кілька разів більшу за низкою параметрів мілітаризовану імперію, у якій на офіційному

рівні ведеться повномасштабна кампанія заперечення права на існування окремого

українського народу та його держави. Тим більше що її керівництво публічно

проголошує доктрину необмеженого втручання у внутрішні справи України лише на тій

підставі, що в різних її регіонах проживає більша чи менша кількість людей, які

використовують у побуті російську мову. У цих умовах національна безпека нашої

країни безпосередньо залежить від припинення існування Росії в її нинішніх кордонах.

Причому це має відбутися в такий спосіб, щоб на її теренах не залишилося жодного

57

державного утворення з демографічним, економічним чи військовим потенціалом, який

значно перевищував би український.

Саме з цієї причини Україна вже зараз має докладати всіх зусиль, щоб у міру своїх

можливостей сприяти майбутньому розпаду Росії та впливати на його бажані контури.

Так само необхідно переконувати європейців та американців у тому, що переваги від

цього процесу для західного світу потенційно набагато більші, ніж можливі ризики через

тимчасову дестабілізацію такої великої території з ядерною зброєю. Врешті, аналогічний

досвід світ уже мав під час розпаду СРСР. У підсумку, як відомо, нічого страшного не

сталося, натомість світ явно виграв: можна лише уявити собі, наскільки складнішою була

б ситуація зараз, якби у 1999-му Владімір Путін прийшов до влади не в РФ у її нинішніх

кордонах, а в СРСР у кордонах 1990 року.

Ключовий розлам

Підштовхнути сучасну Російську Федерацію до розпаду може лише кілька

суб’єктів – потенційних осередків сепаратизму, для відокремлення яких уже зараз є

достатньо етнічних та/або економічних передумов. Після їх виходу зі складу РФ

подальше її існування як єдиної держави стане неможливим з об’єктивних причин.

Насамперед ідеться про сучасний Уральський федеральний округ, який чітко

поділяється на два спеціалізованих регіони: Тюменську область із двома

нафтогазовидобувними автономними округами (Ханти-Мансійський – Югра і Ямало-

Ненецький) та металургійний Урал (Челябінська та Свердловська області), до яких

прилягає Курганська, що спеціалізується на важкому машинобудуванні.

Велика Тюменська область (разом із автономними округами) є найбагатшим за

природними ресурсами регіоном. Тут видобувається близько 2/3 усієї нафти та понад

90% природного газу РФ (Газпром, наприклад, без неї ніщо). Без її вуглеводнів решта

Росії автоматично перетворилася б на великого імпортера природного газу та

щонайменше не змогла б експортувати ані нафти, ані нафтопродуктів, але,

найімовірніше, змушена була б і їх ввозити. Тим часом її населення на початок 2014 року

становило лише 3,55 млн (власне автономних округів, де й видобуваються нафта та газ, –

тільки 2,15 млн, зокрема Ханти-Мансійського автономного округу – Югри – 1,6 млн).

Тобто цей край за співвідношенням населення та видобутку нафти нагадує Кувейт (2,7

млн осіб), але з тією різницею, що її видобуток на особу у Великій Тюменській області

майже у 3,5 раза більший, а природного газу – взагалі у понад 150 разів. За видобутком

вуглеводнів (газу та нафти разом) Тюменська область випереджає навіть Саудівську

Аравію, хоч там мешкає понад 27 млн осіб.Читайте також: Едіп Заліський. Епілог

58

Тим часом ренту з усіх цих багатств наразі привласнює Москва і спрямовує її на

непотрібне місцевому населенню протистояння із зовнішнім світом та утримання

депресивних регіонів РФ, зокрема фактично сплату данини північнокавказьким

республікам. Відтак, хоч абсолютну більшість мешканців Великої Тюменської області й

становлять етнічні росіяни, соціально-економічна мотивація цілком достатня для

підтримки ними створення самостійної держави під назвою, скажімо, Югра. Її

віддаленість від КНР мінімізує китайську загрозу, а інтегрованість із європейською

економікою відкриває великі можливості для переходу під протекцію ЄС і НАТО, яка в

найгіршому разі обходитиметься регіону все ж у десятки разів дешевше за дотування

всієї Росії та дедалі більші запити на фінансування ВПК і зовнішньої експансії.

Друга частина Уральського федерального округу (Свердловська, Челябінська та

Курганська області) також має давні традиції сепаратизму. Зокрема, були спроби

створити Уральську та Південно-Уральську республіки у 1990-х. Вона органічно

доповнюється приуральським Пермським краєм, разом із яким територія «Великого

Уралу» (у складі чотирьох сучасних суб’єктів РФ) становить 517 тис км² із населенням на

початок 2014 року 11,3 млн осіб. Окрім експортоорієнтованої металургії такий регіон

загалом може самостійно забезпечити свої потреби і в нафті, має зовнішній кордон із

Казахстаном та географічне розташування між Європою та Азією, здатне перетворити

потенційну Уральську республіку ще й на важливий транспортно-комунікаційний вузол.

Проте Югрою та Уралом справа не обмежується, адже на північний захід від них

може постати держава Комі. Мотивація тут аналогічна до багатої вуглеводнями Югри:

разом у Республіці Комі та сусідньому Ненецькому автономному окрузі (НАО;

об’єднання з ним їй потрібне ще й для виходу до моря) на сьогодні видобувають близько

30 млн т нафти та 4 млрд м³ природного газу. Майже все чорне золото та частина

блакитного палива можуть експортуватися, забезпечуючи за нинішніх цін близько $20

млрд валового доходу й щонайменше $10 млрд різних відрахувань до бюджету маленької

за кількістю мешканців (915 тис. осіб на початок 2014-го) країни. Тож у постанні окремої

держави цілком зацікавлене й місцеве російське населення, яке тут усе ще становить

більше ніж 50%.

На південь від Комі дві тюркські мусульманські республіки: Татарстан і

Башкортостан, які видобувають до 50 млн т нафти щороку. Її видобуток у першому

становить близько 8,5 т на одного мешканця, у другому – близько 4 т, тоді як загалом для

РФ цей показник наразі не перевищує 3,5 т. У випадку цих двох республік менша, ніж у

Югри чи Комі, економічна мотивація сторицею компенсується традиціями сепаратизму

та їх чужорідністю у складі Росії. У Татарстані частка титульного етносу вже перевищила

59

53%. Тюркське мусульманське населення Башкортостану, схоже, має суттєві проблеми з

етнолінгвістичною ідентифікацією, що може створити передумови для об’єднання з

Татарстаном в одну державу. Наприклад, за етнічним поділом переважають башкири

(29%) і вже на другому місці перебувають татари (25%), за мовним – спершу татари

(34%) і лише потім башкири (25,8%). Третина всіх башкирів послуговуються татарською

мовою, а в столиці республіки татар удвічі більше, ніж башкирів.

Утім, можливе й самостійне існування двох держав після виходу зі складу РФ.

Натомість актуальнішим питанням для них є доля прилеглої з півдня Оренбурзької

області, яка відрізає Башкортостан і Татарстан від Казахстану, а отже, від альтернативних

маршрутів експорту вуглеводнів задля уникнення монопольної залежності в цьому

питанні від Москви. На Оренбуржчині все ще переважає російське населення, однак

велика його частина, особливо в сільських районах, – тюркські мусульманські народи:

татари, башкири та казахи. Тож у разі об’єднання Башкортостану й Татарстану в одну

державу вони цілком могли б приєднати цю двомільйонну область або принаймні

потрібну для коридору до Казахстану частину її районів із високою часткою тюркського

населення.

Другий удар

Якщо поглянути на карту сучасної РФ, стає зрозуміло, що за умови виходу з її

складу навіть Великої Тюменської області, Комі й Татарстану з Башкортостаном азійська

та європейська частини Російської Федерації будуть розірвані надвоє. Тим часом уже є

передумови для аналогічного розриву й самої азійської частини РФ.

На півночі Сибіру й Далекого Сходу вимальовується держава Саха (Якутія).

Площа цієї республіки становить 3,08 млн км², а населення становить 954 тис. осіб.

Частка якутів у ній уже сягнула 50%, але впродовж останніх двох десятиліть стрімко

зростає (з 33,4% у 1989 році). Вона, як і прилеглі малозаселені райони так званої

Крайньої Півночі, має величезні, як для такої кількості мешканців, поклади кольорових

металів, каміння та інших корисних копалин, що є запорукою набагато вищих доходів,

аніж у на решті території РФ. В умовах розпаду останньої Саха потенційно може

інтегрувати до свого складу також сусідні рідко заселені переважно нечисленними

аборигенами Півночі (чукчі, долгани, ненці, евенки, евени, коряки та ін.) Чукотський

автономний округ, райони Красноярського, Хабаровського, Камчатського країв, а також

Іркутської області. Це саме стосується й Магаданської області, яка має лише 160 тис. осіб

населення (значна частина якого перебуває там тимчасово), однак відрізає Саху від

Тихого океану. Обсяг означеного територіального прирощення – лише 4,07 млн км²,

однак на початок 2014 року там проживало ледь півмільйона мешканців, а росіяни та

60

інші вихідці з Європи були сконцентровані лише в кількох великих та середніх містах,

що є адміністративними центрами, а також у селищах довкола родовищ дорогоцінних

металів чи каміння. Разом така Велика Якутія мала б 7,15 млн км² площі (40% сучасної

РФ) та 1,47 млн мешканців, близько третини яких уже зараз та до половини в перспективі

20 років становили б якути. Тим більше що в разі розпаду РФ велика частина росіян

покинула б ці території, як це вже було в середньоазійських республіках СРСР після його

розпаду.

На південь від Великої Якутії можуть виокремитися три національні республіки,

корінні народи яких або вже становлять абсолютну більшість мешканців, або їхня частка

має позитивну динаміку для досягнення відповідного результату в недалекому

майбутньому. Це нинішні республіки Буряад-Орон (Бурятія), Тива та Алтай. Усі вони

мають зовнішній кордон із Казахстаном або Монголією, а їхнє сукупне населення

становить, як і у Великій Якутії, 1,5 млн осіб, хоча територія – 613 тис. км² – набагато

скромніша. Тива до 1944 року була окремою державою за межами СРСР. Частка тувинців

перевищує 82%. У Буряад-Ороні частка бурятів хоча наразі й не перевищує 30%, проте

динамічно збільшується за рахунок як вищого природного приросту, так і виїзду

російського населення. У результаті з 1989-го по 2010-й питома вага титульної нації

зросла на чверть (із 24% до 30%). Аналогічна ситуація в Республіці Алтай, де частка

алтайців становить 36%, однак, як і в Бурятії, динамічно зростає (ще в 2002 році їх було

лише 30,6%).

Відтак потенційна Велика Якутія та Бурятія відрізали б від решти РФ

Забайкальський край та адміністративні одиниці Далекого Сходу (Камчатський і

Хабаровський краї без районів, які можуть увійти до складу Великої Якутії, та

Сахалінську, Амурську області, Приморський край і Єврейську АО). Відтак з’явилися б

передумови й для їх оформлення в одне чи кілька державних утворень. На Далекому

Сході уже зараз невдоволені управлінням Москви, а будучи ще й географічно відрізані

від Європейської частини РФ хоч-не-хоч будуть змушені створити власну державу. Якщо

вона буде одна, то її площа може сягнути 1,63 млн км², а населення (за даними на

початок 2014 року) – 6,14 млн осіб. Переважна частина населення тут – нащадки

переселенців із Росії та України (хоч офіційно частка українців мала). Проте останнім

часом стрімко зростає частка переселенців зі Східної Азії: китайців, корейців та

в’єтнамців (за даними перепису 2010 року, приблизно 5% (див. Тиждень, № 6/2014). В

умовах, коли поряд міститься значно більш густонаселена китайська провінція

Хейлунцзян (432 тис. км² і понад 38 млн осіб), перед потенційною далекосхідною

державою від моменту появи постала б перспектива масштабної китайської колонізації.

61

Решта сучасного Сибірського федерального округу, що за таких обставин буде

обмежена на заході Великою Тюменською областю (Югрою), а на сході Буряад-Ороном і

Сахою (Великою Якутією), мала б шанс стати самостійною державою, цілком зіставною

за параметрами зі своїм південним сусідом Казахстаном. Площа такої республіки чи

федерації становила б 1,92 млн км², а населення на 1 січня 2014 року дорівнювало 16,4

млн осіб (проти 2,7 млн км² і 17,2 млн мешканців у Казахстані). У її межах росіяни та

нині зрусифіковані нащадки інших вихідців із європейських країн (передусім українці та

білоруси) – це понад 90% усього населення. Тут зосереджено 80% російських запасів

вугілля, чималі сільськогосподарські угіддя, що робить Сибір великим експортером

твердого палива, зерна та іншої сільськогосподарської продукції на світовий ринок.

Зокрема, тут збирають близько 20 млн т зернових (на особу населення – як в Україні).Читайте також: Росіє, куди несе тебе

Європейська частина

У європейській частині РФ великий потенціал для виходу з її складу крім

розглянутих вище Башкортостану, Комі, Пермського краю і Татарстану мають також

прилеглі до останнього республіки Чаваш (Чувашія) та Марій-Ел, а також

північнокавказькі (які, своєю чергою, можуть поділитися на нові у важкопрогнозованих

конфігураціях, як-от на теренах сучасного поліетнічного Дагестану). У разі втрати

Москвою нафтогазових надприбутків зі своїх внутрішніх колоній нинішні щедрі дотації

автоматично припиняться, а без них у гірських республік не буде жодної мотивації

залишатися під владою Кремля.

Водночас прилеглий до них Південний федеральний округ історично розпадається

на козацький Дон, до якого свого часу належали майже вся сучасна Ростовська область,

велика частина Волгоградської та Кубань (сучасний Краснодарський край та Республіка

Адигея). Залишаються Хальмг-Тангч (Калмикія) та Астраханська область. У першій

калмики вже переважають поміж населення та обіймають більшість керівних посад у

республіканських органах влади. На території республіки розробляють поклади

вуглеводнів, великі запаси яких також є на прилеглій ділянці шельфу Каспійського моря.

Друга ж упродовж останньої чверті століття також стрімко дерусифікувалася: хоча

росіяни все ще становлять більш як половину мешканців області загалом, однак у

половині адміністративних районів уже є меншістю, а в самій Астрахані зростає частка

мігрантів із країн Середньої Азії та Кавказу. Маючи строкатий склад населення, велика

частина якого сповідує іслам, історичний прецедент існування Астраханського ханства та

62

будучи потенційно відрізаною від Московії територією «Великого Дону», в Астрахані

будуть усі передумови, щоб також стати самостійною державою.

Сам «Великий Дон» хоч історично й включав у себе лише західну частину

сучасної Волгоградської області, однак у разі розпаду РФ може претендувати на всю

Волгоградщину, що за низкою ознак є близькою до нього. Це регіони, що мають схожі

козацькі традиції, спеціалізуються на експортоорієнтованому сільському господарстві з

кількома індустріальними осередками. Разом вони мають 214 тис. км² території та 6,8

млн мешканців.

Розташована південніше Кубань у складі Краснодарського краю та Республіки

Адигея, природно, зливається із сусіднім Ставропольським краєм, який, по суті, є її

органічним продовженням (і водночас в умовах розпаду РФ залишиться сам на сам із

сусідніми північнокавказькими республіками, насамперед Дагестаном і Чечнею).

Утворена шляхом їх об’єднання «Велика Кубань» за чисельністю населення, територією

та економічним потенціалом була б значно більша від Болгарії, що по той бік Чорного

моря. Зокрема, лише експорт зерна за нинішніх обсягів виробництва може становити 15–

20 млн т. Врешті, саме через порти Кубані проходить значний обсяг транзиту з країн

Центральної Азії, Сибіру, зокрема й експорт десятків мільярдів кубометрів газу та

десятків мільйонів тонн нафти щороку. А на кавказькому узбережжі процвітає туризм.

Усе це створює надійний економічний фундамент для самостійної держави, яка в такому

разі мала б державотворчий досвід 1917–1920 років.

У разі розпаду Російської Федерації та втрати Москвою своїх нафтогазових

колоній, вочевидь, невідворотним є й вихід із її складу Калінінградської області. Оточена

країнами ЄС, вона інтегрована з ними економічно, має достатні населення (майже 1 млн;

для порівняння: в Естонії 1,2 млн) та територію, щоб стати ще однією балтійською

самостійною державою під назвою, скажімо, «Пруссія» (за назвою племен, які населяли

цю територію до завоювання німцями).

«Нехай буде Росія як Голландія»

З огляду на викладене вище власне Росія (Московія), що з певними корективами

фактично повернеться до кордонів, які Московське царство мало на момент появи у 1547

році, збереже до 2,23 млн км² території, на якій на початок 2014-го проживало 66 млн

осіб. У її складі окремо можна розглядати також прилеглу до України Східну

Слобожанщину: 12 південних районів Воронезької та 11 південно-східних районів

Бєлгородської областей, де до 1930-х усі переписи населення фіксували абсолютну

більшість українського населення. Тож під час розпаду РФ Україна могла б спробувати

63

приєднати цю територію, що за площею та чисельністю населення зіставна з низкою

наших областей (36,5 тис. км² із 920 тис. осіб населення).

Тим часом на зменшену до природних розмірів Росію (Московію), вочевидь,

чекатиме соціально-економічний та психологічний шок, який змусить переоцінити своє

місце у світі та регіоні й відмовитися від гегемоністських амбіцій. Так, у нових

територіальних межах власне Росія буде змушена імпортувати фактично весь обсяг

потрібного їй газу, нафти і нафтопродуктів. Не вистачатиме їй і зерна та інших базових

сільськогосподарських продуктів. Припинення надходження нафтогазових доходів

призведе до обвального зменшення фінансування підприємств ВПК і Збройних сил,

бюджетних організацій та сфери послуг. Усе викличе різке стискання внутрішнього

попиту та кризу пов’язаних із його задоволенням галузей економіки. Колапс чекає на

Москву та, ймовірно, Санкт-Петербург із їх околицями, де наразі мешкає понад 26 млн

осіб, які в таких масштабах виявляться непотрібними і непосильними для позбавленої

бодай якихось природних ресурсів 65-мільйонної Росії. Усе це, своєю чергою,

спричинить вторинну економічну кризу, різке зростання безробіття та хвилю еміграції.

Відтак із високою ймовірністю спрацює ефект «сербізації» Росії (Московії).

Нарешті усвідомивши брак елементарних підстав для претензій на старий імперський

статус, перед загрозою соціально-економічної катастрофи країна змушена буде стати на

шлях реальних демократичних і ринкових реформ, адаптації всіх сфер життя до

стандартів пересічної європейської держави. У новому форматі Росія навряд чи зможе

претендувати на роль у європейській політиці, яку відіграють навіть Франція та Велика

Британія (не кажучи вже про Німеччину), а її вага буде зіставна з тією, яку мають

Україна, Польща та Іспанія чи в крайньому разі дещо потужніша Італія. Інші подрібнені

держави на теренах сучасної РФ, природно, будуть позбавлені імперських амбіцій, а

частина з них зможе еволюціонувати в бік нормальних європейських національних

держав і, не виключено, в перспективі навіть стати партнерами України в складі ЄС і

НАТО. Центрально-Східна Європа дістане шанс на стабільність.

64

2.15. Росія повинна покаятися перед Україною

Росія повинна покаятися перед Україною - євродепутат 20.09.2014 22:50

Читайте більше тут: http://expres.ua/news/2014/09/20/114719-rosiya-povynna-pokayatysya-

ukrayinoyu-yevrodeputat

Росія завжди була і є одержима ідеєю відродження експлуататорського ладу, не

здатного до каяття і глибоко аморального політичного світу в ХХІ століття. Про це пише

депутат Європарламенту Леонідас Донскіс у черговому числі «Українського тижня». На

його думку, Німеччина і Росія близькі лише на поверховому рівні політики.

„Пацифістське суспільство, створене в повоєнній Німеччині, на тлі успішної Ostpolitik

ХХ століття (що ніби засліпила очі німецькій політичній еліті, яка зовсім заплуталася у

своїх відносинах із путінізмом) не надто вдало маскує фундаментальні розбіжності між

двома колишніми агресорами. Один із них радикально змінив політичну парадигму;

інший вирішив дотримуватися колишнього курсу у найбільш відразливий спосіб. У той

час як Німеччина обрала шлях першої в сучасному світі держави, по-справжньому

відмінної від гоббсівської моделі, Росія завжди була і є одержима ідеєю відродження

експлуататорського, не здатного до каяття і глибоко аморального політичного світу в

ХХІ століття”, – вважає Донскіс. 

65

На його переконання, краще відійти від концепції Семюеля Гантінґтона про

зіткнення цивілізацій, „у якій недооцінюються течії та моральні безодні всередині самої

Європи”. „Нам радше варто спробувати осмислити зіткнення двох типів державності, про

яке насправді нині йдеться. Це зіткнення між реінкарнаціями Томаса Гоббса і Віллі

Брандта. Річ у тім, що Росія може стати європейською державою з майбутнім лише тоді,

коли знайде в собі сили вибачитися перед Україною і таким чином відповісти за свої

історичні та моральні помилки”, – наголошує депутат Європарламенту .

Експрес онлайн

2.16. Росія повинна відшкодувати Україні збитки

Росія повинна відшкодувати Україні збитки від війни і частину золотого

запасу СРСР, - експерт. Олег Мисько 21 листопада 2014, 10:31

http://uapress.info/uk/news/show/48581

Відомий політолог Володимир Цибулько сказав, що Російська Федерація повинна

відшкодувати Україні збитки від війни і частину золотого запасу СРСР. Він сказав, що

Путін усвідомлював, що гарантами територіальної цілісності України є США,

Великобританія і Китай, і все одно допустив акт агресії проти нашої країни.

Про це заявив політолог Володимир Цибулько, новину передає "Преса України".

"Не потрібно говорити про те, що це війна США, Заходу з Росією. Це - агресія

Росії проти України. І коли Путін її починав, він чудово розумів, що серед гарантів

територіальної цілісності України є і США, і Великобританія, і Китай", - каже експерт.

"Спочатку йому здавалося, що Китай - його союзник проти Заходу, але рівень

інтеграції Китаю в західні ринки, особливо американські, і залежність від морських

шляхів сполучення дуже швидко перетворили Китай на мовчазного спостерігача.

Провини народу України в обороні територіальної цілісності бути не може", - впевнений

Цибулько.

"Відповідальність Росії за агресію буде покладена на плечі кількох поколінь.

Якщо до цієї агресії Україна не думала про вимогу компенсації за Голодомор, не

наполягала на кінцевому розподілі золотого запасу і зарубіжної нерухомості СРСР, то,

крім компенсації за нинішню агресію і анексію Криму, Росія, як спадкоємиця СРСР,

повинна також компенсувати Україні всі втрати від Голодомору . Чому досі держава не

підготувало судові позови? Мені здається, що це тільки питання часу", - підсумував

політолог.

Нагадаєм, що санкції введені проти Росії світовою спільнотою не дали

відповідного політичного ефекту. У США зокрема переконані, що усі пакети санкцій

66

введених проти РФ не дали потрібного політичного ефекту. Ослаблена економіка – не

зупинила Путіна та його агресивної політики. 

2.17. Як пояснити дітям?

Синдром війни у дітей буремного часу. Що кажуть психологи? (ІНТЕРВ’Ю)

http://mediaavers.com/avers-pres/2014/09/17/

17 September 2014 • 17:55 admin

Неоголошена війна на Сході України «розстріляла» дитинство десятків тисяч

маленьких українців, назавжди змінивши їхнє життя та світогляд. На жаль, такі

зміни не зможуть позитивно вплинути на долю цих дітей, які ніколи не забудуть, як

влучає снаряд у рідний дім, як свистить над головою куля, як страшно засинати у

підвалі та як гірко плаче мама…

 

Чи зможуть нові діти війни повернутися до нормального життя, подолавши свої

страхи і переживання, розмірковує медичний психолог, гештальт-терапевт Центру

психології та психотерапії Катерина ГОЛОСКОКОВА.

 

- Чи можна починати говорити про синдром дітей війни в умовах воєнних дій,

які майже півроку ведуться на території України? Якщо так, то як він

проявляється?

 

– Синдром дітей війни – поняття досить специфічне, яке застосовується більше на

побутовому рівні. Адже коли ми кажемо слово «синдром», то розуміємо під цим певний

комплекс симптомів. Тому правильніше буде говорити про дітей, які стали свідками

воєнних дій або тих, які знаходяться у ситуації хронічного стресу з цього приводу.

Натомість словосполучення «діти війни» більш зрозуміле у плані соціальних пільг, але не

в плані психології. Щоправда, те, що сьогодні відбувається в Україні, безперечно буде

67

мати дуже складні наслідки. Нині часто можемо чути слово «стрес», забарвлене, як

правило, в негативних тонах. Насправді ж стрес – це неспецифічна відповідь організму

на напружені чи змінені умови. А про травмування можна говорити лише тоді, коли

певний спосіб організації життя зберігається досить довго вже після того, як стресова

ситуація припинилася. Тому зараз психологи можуть говорити про певні гострі стресові

реакції, а через півроку, якщо завершиться стресова ситуація (що також не гарантовано),

будуть стикатися із результатами того, що відбулося нині. Наразі важко сказати, яким

чином діти переживуть цю війну і як вона вплине на їхнє життя, адже у нас, на жаль, не

проводили таких досліджень. А проте ми можемо скористатися європейськими

дослідженнями, які проводилися в інтернатних закладах для людей похилого віку. Саме

там зараз фактично проходить Друга світова війна, оскільки люди повертаються до травм

дитинства, коли доводилося ховатися в окопах і шукати, що б з’їсти. А загалом не

відомо, на якому життєвому відрізку може позначитися стрес, отриманий внаслідок

воєнних дій. Хоча, зрештою, не кожна стресова ситуація і не для кожної людини може

стати травмою. Є досить багато людей, які пережили надміру складні життєві

випробування, але зберегли власну цілісність і повернулися до звичного життя.

 

–Оскільки війна не для кожного стає психологічною травмою, то які діти

перебувають у групі ризику?

 

– Звісно, у групі ризику ті діти, які стали свідками безпосередніх воєнних дій. Але

не лише вони. Якщо говорити про ситуації, які травмують психіку, то в нинішніх умовах

ці травми можна поділити на три загальні типи: фізичні, травми особистості і травми

соціальних відносин. Так, фізичні травми здебільшого отримали ті діти, які були в

гарячих точках України. Травми особистості загалом важко встановити без діагностики,

та все ж вони переважно також будуть у дітей зі Сходу України. Натомість соціальні

травми будуть домінувати саме у дітей відносно спокійних регіонів. Чому? Тому що в

тих обставинах, у яких ми живемо, в нас передусім підвищується тривога, внаслідок чого

організм переходить у стан збудження і готується до певних дій. Однак до дій ми так і не

переходимо, зважаючи на те, що на наших територіях усе ж немає війни. Таким чином,

підвищена тривога починає перегоряти у досить специфічний стан – підвищується

почуття страху, безпорадності, зашкалюють всі психосоматичні захворювання,

з’являються серцеві, гіпертонічні болячки та ін. І чи не найбільше у цій ситуації

страждають саме діти, адже їхні батьки – теж люди і, глибоко переживаючи усі події,

вони лише підсилюють у своїх чад відчуття безпорадності. А якщо члени родини ще й є

68

прихильниками різних політичних точок зору, то це фактично лінія фронту всередині

сім’ї. Тоді дитина загалом впадає у стрес. Як не парадоксально, але малюк, який бачив

якісь фізичні дії у гарячих точках, може справитися із цим краще, аніж той, який сидить

дома, де тато з мамою постійно підтримують тривожний фон через свої переживання і

сварки. Така дитина може досить сильно постраждати. До речі, я дуже співчуваю нашим

учителям, тому що їх чекає досить непростий навчальний рік. Одним із наслідків

психологічних травм, спричинених воєнними діями на Сході України, буде неможливість

зосередитися у дітей, які перебувають у стані хронічного стресу, а отже, страждатиме

навчання.

 

–Що можна порадити вчителям, аби вони знали, як виходити із таких

ситуацій?

  

– Якісь універсальні поради давати досить складно, тому що в кожної дитини

будуть різні проблеми. Я вважаю, що стан, коли дитина переживає якусь стресову

ситуацію і не справляється з нею, легше виявити батькам. На це вкаже принципова зміна

поведінки, коли з активної і жвавої дитина стане тихенькою і апатичною, або ж навпаки.

Крім цього, у травмотерапії є таке поняття, як флешбек. Ним можна охарактеризувати

стан, коли дитина увесь час повертається до якихось картинок, і ці картинки майже

однакові. Ті діти, які потрапили у зону воєнних дій, безперечно будуть це мати, однак

таке може спостерігатися і в дітей із відносно спокійних територій. Приміром, дитина

побачила страшні кадри по телевізору і тепер щоразу до цього повертається. Також на те,

в якому стані знаходиться малюк, вказує його ігрова діяльність, малюнки. У старших

дітей травма може проявитися відштовхуючою поведінкою. Адже сильні переживання

настільки порушують цілісність дитини, що вона втрачає змогу довіряти світу, тобто

починає думати, що світ – це дуже небезпечне місце, в якому нічого не можна змінити.

Такій дитині нічого не потрібно і вона не хоче більше ні до кого прив’язуватися.

 

–Можливо, батькам варто приховувати від своїх дітей те, що відбувається в

країні, аби не травмувати їхню психіку?

 

– Я вважаю, що від дітей не можна нічого приховувати, тим більше, що все і так

занадто очевидно. Знаєте, у чому складність брехні? В тому, що ніхто ніколи не знає, хто

коли виявиться поряд і що розповість його дитині. Саме тому завжди потрібно казати

правду. Єдине, на що слід зважати, – це вік дитини. Не варто розповідати дітям більше,

69

аніж вони запитують. Тобто якщо дитина про щось питає, їй треба відповісти, але без

вдавання у дрібні деталі, переживання, аналіз політичної ситуації тощо. Але якщо дитина

не питає, не треба бігти їй на випередження. Питання про приховування інформації від

своїх дітей найперше стосується сімей, члени яких пішли воювати в зону АТО. Якщо від

таких дітей приховувати правду, то є великий шанс, що коли дитина дізнається про це, то

сприйме приховування як зраду з боку матері чи того дорослого, хто не сказав їй правди.

Адже складається ситуація, коли одна близька людина невідомо куди пішла, а друга, яка

залишилася поряд, зраджує і обманює. Це пережити дуже складно. Тому з дітьми треба

говорити, але в певних межах відповідно до їхнього віку, розповідаючи конкретно,

спокійним голосом, без істеричних ноток і по можливості не роздуваючи тему і не

нагнітаючи емоційний підйом. Однак якщо дитина вже чогось злякалася, дізналася про

щось негативне чи якесь лихо трапилося у сім’ї, не варто її відволікати чи наказувати

заспокоїтися і про все забути. Треба спробувати порозмовляти про це з дитиною, дати їй

можливість відреагувати – поплакати чи покричати. Дитина не повинна затиснути

переляк всередині себе, інакше вона не зможе заспокоїтися і повернутися до цілісного

стану, а ходитиме із запущеним часовим механізмом, який невідомо коли вибухне.

 

– Неоголошена війна на Сході нашої держави призвела до того, що сучасні

діти почали активно малювати танки і озброєних людей, гратися у війну,

наспівувати непристойну пісеньку про Путіна… Чи повинні дорослі якось

реагувати на це, аби скорегувати дитячу свідомість?

 

– Щодо малюнків та ігор, то я б радила батькам не зупиняти дітей у цьому, адже

це – одна із захисних реакцій психіки. Якщо дитина вималюється і виграється на тему

війни, їй вже не буде так страшно, її тривога стане слабшою. Тому малюнки та ігри слід

підтримувати. Свого часу я навчалася у психолога, яка працювала з дітьми, що

постраждали під час трагічних подій у Беслані. Вона розповідала, що її ненавиділи всі

вчителі у школі, тому що вона дозволила дітям увесь час грати у танчики, в результаті

чого школярі нищили увесь папір у школі. І так тривало доти, доки діти не справилися зі

своїми психологічними травмами. Звісно, якщо ваша дитина малює на тему війни, було б

непогано знайти час і порозмовляти з малюком про його творіння, але в жодному разі не

зупиняти творчий процес. Адже з усім, що дитині довелося почути і побачити, їй

потрібно справитися на своєму рівні – через малюнки або гру. А щодо непристойних

пісеньок чи написів, які залишають діти, – це не психологічна проблема. Це проблема

70

батьків, виховання, ставлення у сім’ї. Якщо, приміром, так написано в тата на автомобілі,

то чому б дитині це не співати?

 

– Припустімо, ваш син почав просити придбати йому іграшковий пістолет,

хоча до цього він ніколи раніше не цікавився такою іграшкою. Чи можна це

розцінювати, як вплив на психіку дитини воєнних дій на Сході України і чи слід

задовольнити прохання сина?

 

– Ми нібито йдемо по шляху гуманістичного розвитку, і вважається, що

підтримувати такі нахили у дітей не варто, однак якщо хлопчик ніколи не хотів, а зараз

просить пістолет, то що буде, якщо батьки йому не куплять цю іграшку? Нічого не

трапиться. Хлопчик зробить собі пістолет з гілочок, з картону чи старого журналу. Все, із

чим він може зіткнутися, – це насмішки однолітків, які вважатимуть, що це у нього – не

модна штука. Я вважаю, що зараз несправедливо вимагати від дітей мудрості, якої немає

у дорослих. Адже якщо дорослі не можуть домовитися і зупинити війну, то чому б дітям

у це не гратися. Не можна шукати військове обмундирування родичу чи сусіду, який їде в

зону АТО, але при цьому гримати на дитину через те, що вона одягнула на голову

каструлю і стверджує, що це – каска. Можливо, через певний час, якщо у нас

налагодиться мирне існування, можна буде забороняти дитині подібні речі, але сьогодні

це нереально, тому що про війну чути звідусіль – з вуст батьків, із телевізора чи

Інтернету. Діти ж лише відображають те, що відбувається із дорослими.

 

–Чи мають дорослі право пояснювати дитині, що війна – це погано в той час,

як самі лише нею і зайняті?

 

– Я думаю, що якими б у кожної людини не були політичні переконання, війна для

всіх сприймається як горе. І саме на цьому слід робити акцент у розмові з дітьми.

Людство завжди воювало, і в мене немає надії, що колись щось зміниться, але розуміння

того, що війна – це горе, є у кожного. Тому треба пояснювати дітям, що коли є

можливість уникнути війни, то бажано уникнути, якщо ж ні – тоді це не є добре чи

погано, це просто горе.

 

– Який підхід має бути до дітей біженців, які на власні очі бачили війну, чули

вибухи і нині ховаються навіть від звуків грому чи петарди?

  

71

– Найперше, батьки мають постійно розмовляти про це з дитиною. Якщо дитина

маленька, то на ці теми можна помалювати чи погратися, аби психічно проробити

проблему. Крім цього, дитині слід дати максимальний тілесний контакт, тобто постійно її

обіймати, спати разом із нею, тримати на руках або за руку, гладити по голові, оскільки

це все створює відчуття безпеки. Для травмованої дитини дуже важливо ввести

максимально зрозумілі правила – дитина повинна знати, де і коли вона їсть, спить,

робить уроки, грається. Також важливо навчити дитину підтримувати вибіркову увагу,

оскільки після психологічної травми увага розсіюється, втрачається здатність

сконцентруватися на чомусь одному. Займатися підтримкою вибіркової уваги батьки

можуть навіть тоді, коли ведуть дитину до школи. Можна запропонувати малюку

концентрувати увагу на певних деталях. Якщо маршрут пролягає поблизу автодороги,

можна рахувати з дитиною автомобілі певних кольорів чи з певними номерами.

Підтримка вибіркової уваги також дуже допомагає тоді, коли дитина тривожна. До речі,

цим методом раджу користуватися навіть дорослим, які відчувають сильну тривогу.

Будь-яка діяльність, яка вимагає максимальної зорової концентрації, – вишивання,

в’язання, комп’ютерна гра чи складання пазлів – здатна знімати тривогу і оздоровлювати.

 

– Мабуть, чи не найскладнішим випробуванням для рідних є ситуація, коли,

приміром, батько родини йде в зону АТО або ж загалом не повертається звідти

живим. Як правильно пояснити це дитині?

 

– Якщо батько йде в зону АТО, але не братиме безпосередньої участі у бойових

діях, а працюватиме, наприклад, у службі забезпечення, то можна сказати дитині, що він

їде у відрядження, але якщо батько все-таки їде воювати, то потім, якщо з ним, не дай

Боже, щось трапиться, буде важко пояснити це дитині, ліпше зразу сказати, що він їде

захищати свою сім’ю, людей, державу. Якщо ж хтось із рідних загинув у зоні АТО, не

слід приховувати це від дитини, навіть якщо вона маленька. З точки зору психології

смерть батьків на війні мало чим відрізняється від смерті у мирний час від аварій чи

хвороб. У своїй практиці я мала декілька випадків, коли приховування загибелі рідних

«вилазило» дуже серйозними фізичними проблемами у дітей. Вони переставали

говорити, у них з’являлися ознаки аутизму. Тому я б не радила приховувати такі сумні

звістки. Інша справа – як про це сказати. Тут найперше слід зважати на вік дитини і

говорити так, щоб це було зрозуміло. Крім цього, про смерть рідних дитині варто казати

тоді, коли ви самі справитеся із цим шоком і зможете присвятити час та надати

підтримку малюку.

72

 

- Чи зможе час вилікувати психологічну травму війни у дітей, а чи все ж

варто звернутися із цим до психолога?

 

– Якщо у дитини є справді тривожні сигнали, час не позбавить від цієї проблеми,

навпаки, з часом ставатиме тільки гірше. Тому треба шукати можливість і звертатися до

психолога. Для початку можна звернутися за допомогою до шкільного психолога, аби він

зробив діагностику. Бо, можливо, з дитиною не відбувається нічого страшного, просто

мамі, яка сама знаходиться у стані підвищеної тривоги, здається, що щось негаразд. Лише

за результатами діагностики буде зрозуміло, чи потрібна дитині допомога психолога. А

ще не варто забувати, що поствоєнні діти найбільше страждають від того, що їхні матері

стають надто суворими. Особливо це відбувається, якщо на війні загинув батько і

доводиться самотужки заробляти на хліб та не залишається ані часу, ані можливості на

душевну близькість з дитиною. Навіть якщо дитина старша 8 років і начебто все розуміє,

всередині у неї закрадається підозра, що це її провина, що мама перестала з нею

спілкуватися чи посміхатися їй. Тому кожній мамі треба знаходити час для дітей, які

нині, як ніколи раніше, потребують тепла.Софія СТАСЮК

73

Розділ 3. Російські джерела

3.1. Российско-украинские войны: история и современность 3.2. Покоренная Москва, или поход гетьмана Сагайдачного3.3. "Братский народ"3.4. Шизоидная ненависть россиян к Украине3.5. Нас вывихнула татарщина3.6. Нерусский русский язык3.7. «Особый путь», избираемый Россией3.8. Бандеровцы – ложь3.9. Бессмысленный и беспощадный Путин3.10. Чем закончится кровавая авантюра Путина3.11. Ложь о "Новороссии3.12. Петербург пройдет маршем против Путина3.13. Почему Путин сражается с США3.14. Почему Россия должна вернуть Украине Крым3.15. Путин повторяет ошибки Хрущева3.16. Реквием победителям: о последствиях крымского маневра России3.17. Торг с использованием оружия3.18. Путин хочет от Украины четырех вещей3.19. Брисбен стал шоком для Путина. Андрей Пионтковский 3.20. Путин нацелен на "освобождение" северных областей Казахстана 3.21. Казахстан повторит судьбу Украины и будет расчленен Виталий Портников3.22. Письма путинских вояк3.23. Стыдно, как вела себя моя страна по отношению к Украине.3.24. Российский журналист: «Майдан - лучшее, что было в моей жизни»3.25. Проект "Новороссия" не закрыт

3.1. Российско-украинские войны: история и современность

03 мая 2014, 07:21http://obozrevatel.com/politics/80267-rossijsko-ukrainskie-vojnyi-istoriya-i-sovremennost.htm

Тезис о братстве украинского и российского народов долгое время являлся одним

из самых популярных с незапамятных времен. И даже сейчас, в разгар кризиса, он не

сходит со страниц СМИ – причем, с обеих сторон. Российские социологи убедительно

доказывают, что их сограждане просто таки души не чают в "младшем брате" - что,

правда, не мешает им почти единодушно поддерживать экспансионисткую политику

Кремля. А украинские политики и общественные деятели не менее горячо обращаются к

своим российским визави: "Что же вы делаете?! Мы же с вами братья – а ваши

враждебные действия в один момент порушить многовековую дружбу".

Однако, на самом деле, эта самая "многовековая дружба" беспрерывно-

безоблачной была разве что на протяжении весьма небольших периодов. Самым

длительным из которых было чуть менее полутора веков после последнего разрушения

Запорожской Сечи в 1775 году – и началом Гражданской войны 1917-21 годов. А так, со

74

времен, когда появились первые летописные сведения о Киевской Руси и до наших дней,

история взаимоотношений украинцев и русских просто таки пестрит фактами порой

весьма кровавых противостояний.

Справедливости ради стоит заметить, что в те далекие времена о русском и

украинском этносе можно говорить чисто условно – они стали зарождаться лишь в

середине прошлого тысячелетия, после распада древней Руси после монголо-татарского

нашествия на Северо-Восточную и Юго-Западную части. Которые в конце концов и

трансформировались в Россию и Украину. Так что об "украинско-российских войнах" в

описываемые периоды можно говорить лишь в смысле того, что в них принимало

участие население территорий современной Украины и России.

Одними из самых первых в этом ряду, безусловно, стали войны Киево-

Новгородские. Так уж получилось, что сыновья киевских князей, коим суждено было

стать любимцами Фортуны, ставились своими отцами именно на Новгородский "стол". А

оттуда уже, заручившись поддержкой ополчения этого древнерусского города, начинали

победоносные походы за "стол" Киевский. Становясь после победы Великими Князьями.

Так завоевал себе в 70-х годах 10 века трон Владимир, в 988 году крестивший Русь, а

после его смерти в 1015 году – уже его сын, Ярослав Мудрый.

Впрочем, несмотря на всю мудрость, этот незаурядный политик так и не решился

ввести четкие правила престолонаследия – к старшему сыну в роду. В результате чего те

или иные княжества "возглавлялись по ротации" – братьями. Что приводило к множеству

кровопролитных конфликтов между претендентами на власть. А ситуация на Руси – на

территориях современной и Украины, и России больше всего напоминала грустный

афоризм Джона Гоббса: "Общество – это война всех против всех". Новгородцы воевали с

Киевом, Киев – с Черниговом, Галич – с Переяславом – и тому подобное.

В качестве отдельного примера, пожалуй, стоит остановиться разве что на

личности Ростово-Суздальского князя Юрия Долгорукого – того самого, что в 1047 году

основал Москву. А вокруг этой даты плюс-минус 10-12 лет развернулись события по

обеспечению его "хотелок" на Киевское княжение. "Мать городов русских" несколько раз

брался войсками амбициозного князя (с последующим грабежом) – в конце концов,

Юрий таки сделался Великим Князем. Правда, пробыл в этом звании недолго – в 1059

году будучи отравлен местными недовольными боярами.

Узагальнений перелік збройних протистоянь України і Росії

978 р. – похід новгородців та варягів на чолі з князем Володимиром Святославовичем на Київ дляч захоплення троні великого князя.

75

1015-1036 – багаторічна війна новгородського князя Ярослава за київський престол, яка увінечалась успіхом. Переможцю було дано призвісько «Мудрий».

1142-1159 – боротьба за київське князювання Ростово-Суздальського князя Юрія Долгорукого.

Про нього та його сина Андрія-Китая Боголюбського див. підрозділи 3.4 та 6.7, а також додаток за спсиском А Боголюбський Андрій, благовірний князь

XIV – XVI століття – багаточисельні війни між Великим князівством Литовським, до складу якого з середини XIV століття після його перемог над Золотою Ордою увійшли землі сучасної України з князівствами Північно-Західної Русі. Тільки у XIV ст. українці приймали участь у 5 війнах проти Росії, загальною тривалістю біля 20 років

1605 р. – успішний похід Дмитра Самозванця (Лжедмитрія, ставленика Польщі) на Москву для захоплення царської влади. У його війську було 12 тисяч запорізьких козаків.

1618 р. – похід на Москву 20 тисяч козаків гетьмана Сагайдачного у складі польського королевича Владислава, який добивався московського престолу.

«Руїна» - тридцятирічний період після смерті Богдана Хмельницького 27 липня (6 серпня) 1657 – мляво протікаюча війна російської армії з військами Речі Посполитої та Туреччини, у складі яких воювали і українці під проводом тих чи інших гетьманів.

28 червня 1659 р. - самий відомий епізод – перемога гетьмана Виговського і його союзників татар над російськими військами під Конотопом.

Українсько-російське протистояння у ході російсько-шведської війни. Найбільш відомі моменти:

2 листопада 1708 р. – захоплення і знищення військами Меншикова гетьманської столиці Батурина

11 травня 1709 р. – зруйнування російськими військами Запорозіької Січі військами

27 червня 1709 р. – Полтавська битва1768 р. – розгром загоном генерала Кречетникова повстання гайдамаків

«Коліївщина» на Правобережній Україні, яка належала Польщі.5 червня 1775 р. – взяття та остаточне руйнування Запорозіької Січі військами

генерала Текелі1917-1921 рр. – Громадянська війна в Україні. УНР протистояли і більшовики

ленінської Росії, і такі ж більшовики Донецько-Криворізької республіки, і білогвардійці Добровольчої армії. Найбільш відомий епізод – битва під Крутами 16 січня 1918 р. київських студентів з переважаючими силами полковника Муравйова, які йшли на захоплення Києва.

1943-1953 – боротьба УПА проти СРСР.

Войны России с Украиной в составе Литовского КняжестваСледующий этап противостояния между "условно русскими" и "условно

украинскими" землями начался с захватом последних в середине 14 века воинственным

Литовским княжеством. Которое воевало с Северо-Восточными русскими княжествами,

мягко говоря, ну очень часто – и, конечно же, с привлечением воинов – уроженцев

земель Юго-Западной Руси. Подробный разговор об этих конфликтах потребовал бы

целой книги – приведем лишь самые основные даты. 1363, 1368, 1370, 1372, 1375, 1386,

1394, 1399, 1402, 1405, 1408…

76

После это стороны, правда, несколько успокоились – и соблюдали заключенный

мир аж до 1487 года. А потом опять сцепились сразу на 7 лет – до 1494. Война 1500-1503

годов закончилась переходом под московский контроль Чернигова. В целом в 16 веке

Московское государство и Литва имели между собой 5 крупных войн общей

продолжительностью около 20 лет – не считая мелких столкновений.

Украинские казаки в походах на Москву

17 век в истории "небратских" украино-российских отношений ознаменовался

тем, что украинцы в них, наконец, выступили не обезличенно, как просто некий процент

бойцов в армиях Литвы или Речи Посполитой, а именно как отдельный народ. В

основном воевали казаки – которых в Москве называли "черкассами".

Впервые они начали походы в Россию в 1605 году – с началом "Смутного

времени", вызванного смертью царя Бориса Годунова и появлением лже-сына Ивана

Грозного "царевича" Димитрия. В своем походе за московский трон, увенчавшегося

полным успехом, Самозванца поддерживало целых 12 тысяч запорожских казаков.

Правда, интересы на тот момент у них были, в основном, чисто меркантильные, без

каких-то политических амбиций – впрочем, как и у любых других "солдат удачи" в то

воинственное время.

Однако уже в 1618 году ситуация резко изменилась. Начавшийся летом поход

гетмана Сагайдачного с 20-тысячным казацким войском проходил под знаком не только

поддержки притязаний польского принца Владислава на московский трон. Обещанный

ему 10 лет до этого "семибоярщиной" – этакой  "хунтой" московских дворянских

"олигархов". Мудрый политик и патриот, гетман потребовал от короля признания

казацкой автономии, легитимизации выборов гетмана и другой старшины, доведения

числа "реестровых казаков", имевших вполне "шляхетские" льготы и права до 20 тысяч.

Украинские войска вместе с польскими союзниками тогда дошли до самой

Москвы, захватив множество русских городов – но саму столицу взять не смогли. В

итоге горе-союзнички, как и следовало ожидать, цинично "кинули" казаков – выполнив

свои обещания разве что в отношении "клейнодов" (булавы, печатей и т.п.) – но

ограничив чисто реестровых "служивых" смехотворными 3 тысячами.

В борьбе за Руину…

Следующий этап "выяснения братских отношений" с Московской державой

начался после смерти великого гетмана Богдана Хмельницкого. Самым ярким эпизодом

которых, без сомнения, стала битва под Конотопом 28 июня 1659 года, в ходе которой

российская армия потеряла вследствие победы соединенных сил гетмана Выговского и

татар от нескольких тысяч до 40 тысяч человек, по разным оценкам.

77

Впрочем, по большому счету, вся история Руины (30-летний период после смерти

Хмельницкого) и так была почти непрерывным противостоянием русских, польских,

крымско-татарских, турецких войск – и стоящих на той или иной стороны казаков.

Так, сторонники гетманов Выговского, Тетери поддерживали Польшу, Дорошенко

– Османскую Порту, Брюховецкий, Многогрешный, Самойлович – Россию. Итогом стало

сокращение численности населения Правобережья в эпоху Руины в 10 (десять!) раз –

такой "антирекорд" не смогла поставить даже Германия в эпоху 30-летней войны начала

17 века, ее население сократилось лишь впятеро.

Взлет и трагедия гетмана Мазепы

Начало правления гетмана Мазепы, ставшее концом Руины, ознаменовало для

многострадальной украинской земли многолетнюю передышку. Не для всей, правда –

Правобережье находилось под властью Варшавы, а Юго-Западные земли – Стамбула. Но

и эта, почти двадцатилетняя передышка завершилась военной вспышкой – когда

престарелый украинский лидер с частью сторонников решил порвать с царем  Петром I –

и перейти на сторону шведского короля Карла XII.

Впрочем, говорить о чисто украинско-русской войне в 1708-1709 годов не

приходится. Ведь Мазепу поддержало даже не большинство казаков – лишь самые

приближенные части плюс Запорожская Сечь. В итоге в ходе Полтавской битвы

сражались не только русские против шведов – но и украинцы против украинцев. Что

подтверждается и закономерным политическим итогом – пусть уже весьма "увявшая", но

все же украинская государственность в виде "гетманщины" ликвидирована не была.

Москва ограничилась лишь разрушением Батурина (2 ноября 1708 года) войсками

Меньшикова - и Сечи (11 мая 1709 года) отрядом полковника Яковлева. Впрочем,

остатки запорожских воинов, основавших на турецких землях Каменскую сечь были

уничтожены уже в трогательном единстве русских полков – и отрядов украинского

гетмана Скоропадского.

"Странные войны" 18 века

После Полтавы в истории 18 века лишь два заметных эпизода украинско-

российского противостояния, довольно таки выбивающихся из общих принципов

ведения войн. Первый – это разгром в 1768 году гайдамацкого восстания "Колиивщина"

на польском Правобережье отрядом русского генерала Кречетникова. В котором,

впрочем, находилось немало и донских, и запорожских казаков, относившихся к

гайдамакам весьма прохладно, чтобы не сказать больше. Разгром совершился

практически без единого выстрела – гайдамацкие вожди, приглашенные на пир

78

генералом, которого они считали союзником в борьбе с поляками, вусмерть упились – а

проснулись уже в цепях.

Второй эпизод – это взятие и разрушение 5 июня 1775 года уже возрожденной на

тот момент Запорожской Сечи, также без единого выстрела. Почти что "вежливая война"

образца нынешней российской аннексии Крыма – только на 239 лет раньше. Увы, обычно

доблестные и умелые в военных походах казаки банально проворонили приближение к

своей твердыне аж 60-тысячного корпуса "зеленых человечков" генерала Текели.

После этого сопротивление стало просто бессмысленным – 5 тысяч человек из

гарнизона ушли на Дунай, "просочившись" из осажденной крепости, остальные сложили

оружие. Победители подвергли репрессиям, сослав в Сибирь и прочие подобные места

лишь сечевую верхушку, включая легендарного кошевого Петра Калнышевского –

остальных мирно отпустили по домам. Правда, сами укрепления Текели совсем

"невежливо" сравнял с землей – огнем имеющейся артиллерии.

Кровавая жатва века 20-го

После описываемых событий между украинским и русским народами

действительно наступил мир – вплоть до революций 1917 года и начала Гражданской

войны. Увы, складывается впечатление, что с ее началом история решила "взять реванш"

– и компенсировать массовым кровопролитием вышеуказанное затишье.

"Поле битвы – Украина" в этот период стало напоминать собой даже не четкую

"линию фронта" - а настоящий "слоеный пирог". Тем более, что и русские, и украинцы

были разделены не только по национальному – но и по политическому признаку, будучи

сторонниками большевистских идей или же их противниками.

Вот и получилось, что с Северо-Востока Украинской народной республике

угрожали красноармейцы Ленина и Троцкого, просто с Востока – те же красноармейцы,

но уже Донецко-Криворожской республики, с Юго-Востока – "добровольческая армия"

белогвардейцев Деникина и Врангеля…

Достаточно сказать, что только большевики брали Киев в общей сложности 4 раза.

Впрочем, наибольшую известность получило его первое взятие войсками полковника

Муравьева в январе 1918 года – в контексте боя под Крутами 16 января, местом подвига

украинских добровольцев, гимназистов и студентов. А также – и позора тех

горе-"патриотов", которые не рискнули взяться за оружие для защиты собственной

государственности, не найдя ничего лучшего, чем послать вместо себя на бойню почти

что детей. А в самом многолюдном Киеве Центральная Рада смогла опереться лишь на

1200 военнослужащих – в то время, как у Муравьева их было вшестеро больше. 

79

Конечно, в 1921 году, после окончательного разгрома Белой Армии в Крыму и

войск Директории на основной части Украины, сопротивление украинцев еще

продолжалось. Достаточно вспомнить, например, о повстанцах "Холодного яра" на

Черкасщине. Но постепенно и оно сошло на нет – подтверждением чего стала трагедия

Голодомора, ставшая возможной как раз из-за отсутствия организованного

сопротивления большевистскому террору, не считая отдельных стихийных выступлений.

Последней страницей в истории украинско-российского противостояния стала

борьба УПА, организованной в 1943 году. Вначале подполье наносило противостоящим

войскам НКВД (а позже – МВД-МГБ) чувствительные потери и даже поражения. Увы,

перевес в численности, жесткие меры подавления (вроде массовых принудительных

депортаций сочувствующего населения) привел повстанцев к поражению. 3 сентября

1949 года деятельность военного руководства УПА на территории Украины была

официально свернута – а в 1953 году, с объявлением Хрущевым амнистии, самые

непримиримые бойцы тоже сложили оружие, ввиду бесперспективности дальнейшей

борьбы.

Автор: Юрій Юрко

3.2. Покоренная Москва, или поход гетьмана Сагайдачного

30.04.13, 22:44 Ми любимо тебе, Україно! http://blog.i.ua/Пётр Сагайдачный — самый неудобный исторический персонаж для российской

истории и политикума, так как его нельзя обвинить в том, что он дал присягу царю, как

Мазепа или Выговский, а потом нарушил ее. Нельзя обвинить в том что он был плохой

полководец или флотоводец, что он не стоял на страже православия, что он был неуком,

и даже нельзя извратить о нем историю, поэтому мы и знаем о этом человеке так мало.

Больше всего он известен как борец против турков и татар, но воевал он не только с

ними.

Тем не менее его поход на Москву официальная Российская история освещает как

предательское нападение поляков и украинцев, под командованием гетьмана, но вот

только кого же всетаки предали не упоминается. Зато героическиая оборона от

превосходящих сил противника если и описана, то очень подробно. 

Так кем же всетаки был этот человек и в чем его заслуги перед своей страной?

Регулярное вторжение татарских орд сопровождалось уничтожением городов и

сел, а так же массовым пленением украинцев, и естественно для противодействия нужна

была другая четко организованная военная сила. Вот тут и пригодился талант Петра

80

Коношевича Сагайдачного, которого казаки и избрали своим вожаком. Он разработал

стратегию вооруженного сопротивления ханским ордам и турецким войскам, и

запорожцы начали успешные сухопутные и морские походы.

Итак не будем вдаваться в биографию, а вот основные его победы:

1605 год — козаки Сагайдачного захватили Варну и сожгли ее.1608 год — захватили Перекопскую крепость также разрушив её.1609 год осень — на 16 чайках вошли в устье Дуная и напали на турецкие города

Измаил, Килию, Белгород.1615 год на 80!!! чайках подошди к Константинополю и на глазах турецкого

султана спалили гавани Мизевии и Архиоки. Турецкий флот догнал козаков, но козаки победили турков и захатили в плен их адмирала.

1616 год Сражение казаков на 40 чайках 2000 козаков с турецким флотом в Днепро — Бугском лимане. Победа казаков и захват 15 галер. После этого поход к Анатолийскому побережью. Напали на Синоп, захватили крепость, уничтожили турецкий гарнизон и эскадру. Разрушение Трапезунда.

1616 год захват Кафы (Феодосии) — наибольшего невольничьего рынка и освобождение тысяч невольников. Уничтожение 14-тысячного гарнизона и большой эскадры.

1618 год. казаки вошли в Стамбул, убили 6 тысяч турков, захватили большое количество пленных и сожгли половину города

Правители Анатолии и Балкан обратились к турецкому султану с петицией о

помощи иначе они будут вынуждены признать власть козаков. Султану пришлось

собирать совещание с союзными государствами для обсуждения плана действий против

козаков.

Со своей стороны Сагайдачный с войском запорожским присоединился к

антитурецкой коалиции вместе с Персией, Францией, Польшей, Ватиканом, Абхазией,

Мингрелией и Грузией. Об этом официальная история умалчивает, т.к. по её версии

Украины никогда не было, и с ней никто не считался, но как мы видим все было как раз

наоборот.

Этот же 1618 год. Сагайдачный вместе с Польшей вступает в войну с Россией,

потому что в Черном море всех турков он разграбил, и естественно им нужно дать время

нагулять сальца, а в Московии козаки никогда не были, и негоже таким грозным воякам

не обложить царя Московского контрибуцией до самого Китая. Вот собрав 20000 войско,

не послушав польского плана, двинулся прямиком на Москву, захватив по пути Путивль,

Рыльск, Курск, Елец, Лебедин, Скопин, Ряжск, разрезая пространство между Курском и

Кромами. Под Ельцом Сагайдачный прихватывает Московское посольство, везущее

взятку крымскому хану в 30000 рублей царской казны, захватив в страшную козацкую

неволю, которой татарские матери преред сном пугают детей 50 татар конвоя. В районе

Серпухова козаки встретились с войском Пожарского, которое разбежалось при первой

81

же стычке. Москва выставила следующего гениального военначальника которым

оказался Гришка Волконский, планом которого было помешать козакам переправиться

через Оку, но Сагайдачный не стал идти напролом, а переправился выше по течению,

быстро подавив войска противника. В России люди и военначальники никогда не

заканчиваются, третим полководцем оказался Бутурлин, которого Сагайдачный одолел

самостоятельно, съездив булавой по черепу (правда это или нет, но войско его было

быстро разбито). И уже в конце сентября козаки стоят под Арбатскими воротами

Москвы, обнимаясь с братскими польскими войсками.

Но тут вступает в дело его величество случай, Сагайдачный начал поход не в

самое удачное ремя, когда «Жнеці жнуть» в августе, и даже не смотря на быстроту

колонизации Московии, он стоял там уже накануне зимы. Можно было бы и осаждать, но

для этого нужны деньги и желание поляков, которого к тому времени у них поубавилась,

да и Москва предложила хорошие откупные, поэтому тут же было подписано так

называемое Диулинское перемирие, в котором Россия лишалась Смоленска, Чернигова,

Новгород-Северска, всего 29 городов. Вот такой случайностью как Московский климат

єтот город и обязан своей «непокоримостью», если б Сагайдачный пошел не в Августе, а

подождал до весны, вполне вероятно история, да и судьба Московии была бы совсем

другой.

1622 год, Сагайдачный погибает от отравленой стрелы.

Вот такая у него была яркая жизнь. Рубаха парень, который на равных общался и с

Запорожской чернью и с Польским королем. Все его пиратские походы заканчивались

блистательными победами, которым бы позавидовал сам Генри Морган, ведь именно под

его предводительством козаки захватили Варну, где награбили 180 тыс. золотых,

разграбили Кафу, и выиграли битву с турками под Хотином. 

З.Ы. Как сейчас не умаляют Украину, которой «на самом деле никогда не было,

как и украинского языка, как и нашей истории», нам украинцам есть чем гордится,

потому что истории нашей страны могут позавидовать очень многие, главное нам

её не растерять.

3.3. "Братский народ"

Одесский форум

http://forumodua.com/

Все-таки в отношении русских к украинцам, к Украине таится что-то ключевое,

судьбоносное - для нас, русских. Для украинцев Россия тоже значима, но только как

точка отталкивания, помогающая осознанию своей, украинской, инаковости. Для русских

82

же Украина, напротив, точка постоянного притяжения, ревнивого внимания, объект

поглощения как чего-то "исконно своего" и переделки по собственному образу и

подобию. 

Ничто так не раздражает русских, как очевидные различия с украинцами в языке,

менталитете, культуре, историческом опыте. Если русские и признают эти различия, то

лишь на уровне различий, скажем, между Владимирщиной и Рязаньщиной, но никак не

на уровне отношений двух разных народов. 

Известно мнение, что Россия без Украины в имперском плане ущербна. Что-то в

этом же духе говорил Бжезинский, да и не только он. Эта мысль верна. Но дело даже не

столько в экономическом и геополитическом значении Украины для Москвы. Дело

прежде всего в том, что на традиционном русском отношении к Украине, по сути,

держится русское имперское сознание, благодаря которому российская империя, пусть и

в урезанном виде, все еще существует.

Подчеркиваю: именно отношение к Украине - не к Балтии, не к Кавказу - является

определяющим для русского имперского сознания. Как только русские откроют для себя,

что украинцы это ДЕЙСТВИТЕЛЬНО другой народ - российский имперский миф рухнет,

а с ним неизбежно кончится и империя.(с)

Надо сказать, что на словах русские всегда готовы признать, что украинцы -

народ, но - внимание! - "братский народ". За этой лукавой формулой кроется твердое

убеждение, что мы - русские и украинцы - ОДИН народ, призванный жить в одном

государстве со столицей в Москве. Говоря о "братском украинском народе",

большинство русских воспринимают украинский язык и само украинство как досадное

историческое недоразумение, исторический вывих, возникший благодаря зловредному

влиянию Литвы и Польши. И при этом русские не задаются вопросом: а может, вывихом-

то являются они сами? 

Исторически вывихнуты как раз-то мы, русские. Нас вывихнула татарщина. Еще в

ХIII веке наметились два противоположных исторических вектора, определивших

дальнейшее формирование украинского и русского народов. Первый вектор - борьба с

Ордой в союзе с Европой, второй - борьба с Европой в союзе с Ордой. 

Персонифицировались они соответственно в личностях Даниила Галицкого и

Александра Невского. Первый вектор - естественен и логичен в культурно-историческом

плане. Второй вектор - глубочайшее извращение с далеко идущими последствиями:

культурными, государственными, историческими, психологическими, нравственными. И

если король Даниил - знаковая фигура Украины, то приемный ханский сын Александр

Невский - знаковая фигура России, ее "имя". Таков исток нынешних русско-украинских

83

отношений. Уже после этого говорить о «двух братских народах» не приходится.

Цивилизационная вражда предопределена уже этими двумя историческими личностями. 

Их можно назвать народообразующими. Насколько Даниил Галицкий непохож на

Александра Невского, настолько украинцы непохожи на русских - в своем отношении к

праву, свободе, собственности.

Если украинское самосознание исторически тяготеет к Европе, то традиционное

русское самосознание воспринимает Европу с большей или меньшей степенью

враждебности, недоверья и зависти, оборотной стороной которой выступает мессианская

кичливость и обличительный пафос в отношении "прогнившего Запада". 

Европа для русских - это "потерянный рай", откуда их вырвали татарским

арканом. Именно конфликт между изначальной европейской природой и навязанным

азиатизмом истории и государственности определил русский психотип, все его

комплексы и фобии. Все русские неврозы - от пьянства до большевизма - отсюда.

Утратив Европу, русские захотели ее не просто забыть - они решили ее возненавидеть,

возлюбив при этом свое историческое несчастье, весь этот навязанный им судьбой

азиатизм. Это психологическое и умственное извращение называется русским

патриотизмом. 

Украина же, благодаря Литве и - да, да!- Речи Посполитой, сохранила в себе

причастность к Европе, сохранилась как Русь в подлинном смысле этого понятия. А мы

переродились в Московию, утратив исконную цивилизационную идентичность. И вот

это-то и является предметом нашей русской, точнее московитской ревности,

определяющей наше отношение к Украине.

Не следует забывать демографические проблемы современной России. Азиаты и

кавказцы плодятся со страшной скоростью, а славяне вымирают. Вот нынешняя

российская власть и хочет разбавить украинцами свой зоопарк. 45 миллионов белых

христиан должны спасти Русь православную.

Еще на Переяславской раде (1654), на пресловутом "воссоединении", надо сказать,

весьма вынужденном со стороны казаков, встретились два разных народа, говорившие на

языках разных культур. 

Мало кто знает, что в Переяславле казаки, соглашаясь дать присягу московскому

царю, настаивали, чтобы и он, в свою очередь, присягнул казакам в соблюдении их

вольностей. То есть казаки заявляли себя носителями типично ЗАПАДНОЙ правовой

культуры. Разумеется, это вызвало негодование московской стороны, заявившей, что "у

нас не повелось, чтобы цари давали подданным присягу, а вольности ваши Государем

84

соблюдены будут". Видать, веры Москве у казаков особой не было: четыре полка царю в

Переяславле так и не присягнули... 

Как Россия "соблюла" казачьи вольности, хорошо известно: всеми силами она

старалась устранить украинское "историческое недоразумение". Уже вскоре после

Переяславской рады началась московизация Украины: насаждение воевод, сворачивание

городского самоуправления, притеснение казачества, поощрение доносительства и т.д.

В 1662 году был создан Малороссийский приказ, находившийся в

непосредственном подчинении у царя. Через него царь утверждал претендентов на

гетманство, сажал воевод по украинским городам, строил крепости в Украине, направлял

действия московских и казацких войск. Кроме того, это ведомство надзирало за

деятельностью гетмана и контролировало все контакты украинцев с Московией. О

Переяславских соглашениях в кремле уже и не вспоминали.

Потом был показательный геноцид в Батурине (ответ Петра Первого на попытку

гетмана Мазепы отстоять остатки суверенитета Украины. Потом последовали два

уничтожения Запорожской Сечи - Петром и, окончательное, Екатериной. Потом было

превращение Украины в набор типовых губерний, царская политика русификации и,

наконец, сталинский Голодомор как средство подавления украинского национально-

освободительного сопротивления. А совсем недавно, во времена Виктора Ющенко, мы

видели, как Москва боролась с украинским "историческим недоразумением" путем

манипуляций с газпромовскими заглушками.

Конечно, казакам в ХVII веке не стоило вступать в столь острую конфронтацию с

поляками, которые в цивилизационном плане были гораздо ближе казачеству, чем

московиты, несмотря на их православие. В свою очередь и гордым полякам надо было

понимать, что от их конфликта с казачеством выиграет только Москва. Конечно,

требовалась федеративная и правовая реформа Речи Посполитой, состоявшей лишь из

двух субъектов - Польши и Литвы. Требовалось признать третий субъект - Украину

(Русь). Так и произошло при заключении Гадячской унии (165?. Но, увы, поздно:

ненависть казаков к "ляхам" была уже слишком велика, и проект провалился. Возникни

он пораньше - и у Украины были бы все шансы существовать сегодня в качестве

полноценного европейского государства. Да и наша, русская, судьба сложилась бы иначе,

поскольку без Украины Россия вряд ли превратилась бы в монструозную империю, в

конце концов разродившуюся большевизмом. Московия неизбежно вошла бы в состав

более цивилизованного и сильного соседа. И мы, русские, жили бы сейчас в Европе, не

имея за спиной ГУЛАГа и прочего гнусного.

Подпись: Клоун

85

3.4. Шизоидная ненависть россиян к Украине

http :// uainfo . org / blognews /435045- shizoidnaya - nenavist - rossiyan - k - ukrainehtml

Почему россияне в своей массе так быстро и легко скатились к совершенно

клинической, шизоидной ненависти к Украине?

Думаю, связать все это с каким-то особым "рабским менталитетом" не получится,

это сама по себе расистская логика. Нельзя все свести и исключительно к влиянию

пропаганды. Пропаганда оказывается эффективной, когда она совпадает с какими-то уже

существующими в обществе идеями и ценностями.

К Украине в России все эти годы относились как к некоторому странному

недоразумению. Вроде такие же как мы люди, но вот подумать только - придумали себе

какую-то другую страну, курам на смех. Ну что это, в самом деле, хохлы - и со своим

государством? Знаем мы это государство, оно из нас взятки на таможне тянуло. Анекдот

просто, захотели жить без нас, язык себе придумали и флаг желто-голубой, бывает же

такое.

Среднестатистический россиянин считает, что в Украине все, как в России,

поэтому он все о ней знает априори. Там тоже двадцать лет у власти сидят смешные

политики вроде Жирика, во всем надо обвинять олигархов, СМИ контролируются из

Администрации Президента, а проценты на выборах рисуются для отчетности, которую

губернаторы шлют в центр. Да все как у нас! Что они могли там нового-то тут придумать

без нас, хохлы эти?

Ключевая проблема тут, конечно, в том, что мы очень любим украинцев. Как

"младшего брата", "меньшей ветви триединого русского народа" и прочего такого.

Младший брат захотел пожить самостоятельно, но он ведь дурачок, спутается с плохой

компанией, на наркотики сядет. Надо его спасти, даже если придется для этого прибить.

Братик оказался дебилом, не слушается, мы давим сильнее, до скрежета в зубах,

отбираем ключи, чтобы сидел по замком, в таможенном союзе. Он же образумится,

придет в себя, и приползет обратно, молить о прощении. Россиянин фантазирует себе

картину "Возвращение блудной Украины". Важную роль в этом играет идея о том, что

жить русский(украинский) человек может только под властью Москвы и прочий

чудовищный имперский бред.

А самое главное вот что. Самое главное, что человек может жить только под

начальником. А хохлы решили жить без начальников. Без станицы Кущевской на 1/7

86

части суши, без паханов, без вождя и лидера нации. Мы им никогда не простим этого.

Они сделали то, о чем мы даже не смеем мечтать.

Чтобы как-то объяснить себе, как мы так оскотинились в своей Кущевке, была

придумана концепция украинского фашизма. Теперь нам сладко с ней.

Кирилл МАТЫНОВ

3.5. Нас вывихнула татарщина

Алексей Широпаев - О двух разных народахhttp://shiropaev.livejournal.com/http://shiropaev.livejournal.com/http://www.istpravda.com.ua/Неділя, 26 жовтня 2014, 15:21http://politiko.ua/blogpost109338

Nov. 23rd, 2010

"Нас, росіян, вивихнула татарщина... Як тільки росіяни відкриють, що

українці - то інший народ, закінчиться і імперія"

Ніщо так не дратує росіян, як очевидні відмінності з українцями в мові,

менталітеті, культурі, історичному досвіді. Якщо росіяни і визнають ці

відмінності, то лише на рівні відмінностей, скажімо, між Владімірщиною та

Рязанщиною, але ніяк не на рівні відносин двох різних народів (рос.).

Все-таки в отношении русских к украинцам, к Украине таится что-то ключевое,

судьбоносное - для нас, русских. Для украинцев Россия тоже значима, но только как

точка отталкивания, помогающая осознанию своей, украинской, инаковости. Для русских

же Украина, напротив, точка постоянного притяжения, ревнивого внимания, объект

поглощения как чего-то "исконно своего" и переделки по собственному образу и

подобию.

Ничто так не раздражает русских, как очевидные различия с украинцами в языке,

менталитете, культуре, историческом опыте. Если русские и признают эти различия, то

лишь на уровне различий, скажем, между Владимирщиной и Рязаньщиной, но никак не

на уровне отношений двух разных народов.

Известно мнение, что Россия без Украины в имперском плане ущербна. Что-то в

этом же духе говорил Бжезинский, да и не только он. Эта мысль верна. Но дело даже не

столько в экономическом и геополитическом значении Украины для Москвы. Дело

прежде всего в том, что на традиционном русском отношении к Украине, по сути,

держится русское имперское сознание, благодаря которому российская империя, пусть и

в урезанном виде, все еще существует. Подчеркиваю: именно отношение к Украине – не

87

к Балтии, не к Кавказу – является определяющим для русского имперского сознания. Как

только русские откроют для себя, что украинцы это ДЕЙСТВИТЕЛЬНО другой народ –

российский имперский миф рухнет, а с ним неизбежно кончится и империя.

Надо сказать, что на словах русские всегда готовы признать, что украинцы –

народ, но – внимание! – «братский народ». За этой лукавой формулой кроется твердое

убеждение, что мы – русские и украинцы – ОДИН народ, призванный жить в одном

государстве со столицей в Москве. Говоря о «братском украинском народе»,

большинство русских воспринимают украинский язык и само украинство как досадное

историческое недоразумение, исторический вывих, возникший благодаря зловредному

влиянию Литвы и Польши. И при этом русские не задаются вопросом: а может, вывихом-

то являются они сами?

Исторически вывихнуты как раз-то мы, русские. Нас вывихнула татарщина. Еще в

ХIII веке наметились два противоположных исторических вектора, определивших

дальнейшее формирование украинского и русского народов. Первый вектор – борьба с

Ордой в союзе с Европой, второй – борьба с Европой в союзе с Ордой.

Персонифицировались они соответственно в личностях Даниила Галицкого и

Александра Невского. Первый вектор – естественен и логичен в культурно-историческом

плане. Второй вектор – глубочайшее извращение с далеко идущими последствиями:

культурными, государственными, историческими, психологическими, нравственными. И

если король Даниил – знаковая фигура Украины, то приемный ханский сын Александр

Невский – знаковая фигура России, ее «имя». Таков исток нынешних русско-украинских

отношений. Уже после этого говорить о «двух братских народах» не приходится.

Цивилизационная вражда предопределена уже этими двумя историческими личностями.

Их можно назвать народообразующими. Насколько Даниил Галицкий непохож на

Александра Невского, настолько украинцы непохожи на русских – в своем отношении к

праву, свободе, собственности. Если украинское самосознание исторически тяготеет к

Европе, то традиционное русское самосознание воспринимает Европу с большей или

меньшей степенью враждебности, недоверья и зависти, оборотной стороной которой

выступает мессианская кичливость и обличительный пафос в отношении «прогнившего

Запада». Европа для русских – это «потерянный рай», откуда их вырвали татарским

арканом. Именно конфликт между изначальной европейской природой и навязанным

азиатизмом истории и государственности определил русский психотип, все его

комплексы и фобии. Все русские неврозы – от пьянства до большевизма – отсюда.

Утратив Европу, русские захотели ее не просто забыть – они решили ее возненавидеть,

возлюбив при этом свое историческое несчастье, весь этот навязанный им судьбой

88

азиатизм. Это психологическое и умственное извращение называется русским

патриотизмом. Украина же, благодаря Литве и – да, да!- Речи Посполитой, сохранила в

себе причастность к Европе, сохранилась как Русь в подлинном смысле этого понятия. А

мы переродились в Московию, утратив исконную цивилизационную идентичность. И вот

это-то и является предметом нашей русской, точнее московитской ревности,

определяющей наше отношение к Украине.

Еще на Переяславской раде (1654), на пресловутом «воссоединении», надо

сказать, весьма вынужденном со стороны казаков, встретились два разных народа,

говорившие на языках разных культур. Мало кто знает, что в Переяславле казаки,

соглашаясь дать присягу московскому царю, настаивали, чтобы и он, в свою очередь,

присягнул казакам в соблюдении их вольностей. То есть казаки заявляли себя

носителями типично ЗАПАДНОЙ правовой культуры. Разумеется, это вызвало

негодование московской стороны, заявившей, что «у нас не повелось, чтобы цари давали

подданным присягу, а вольности ваши Государем соблюдены будут». Видать, веры

Москве у казаков особой не было: четыре полка царю в Переяславле так и не

присягнули…

Как Россия «соблюла» казачьи вольности, хорошо известно: всеми силами она

старалась устранить украинское «историческое недоразумение». Уже вскоре после

Переяславской рады началась московизация Украины: насаждение воевод, сворачивание

городского самоуправления, притеснение казачества, поощрение доносительства и т.д. В

1662 году был создан Малороссийский приказ, находившийся в непосредственном

подчинении у царя. Через него царь утверждал претендентов на гетманство, сажал воевод

по украинским городам, строил крепости в Украине, направлял действия московских и

казацких войск. Кроме того, это ведомство надзирало за деятельностью гетмана и

контролировало все контакты украинцев с Московией. О Переяславских соглашениях в

кремле уже и не вспоминали.

Потом был показательный геноцид в Батурине (1708) – ответ Петра Первого на

попытку гетмана Мазепы отстоять остатки суверенитета Украины. Потом последовали

два уничтожения Запорожской Сечи – Петром и, окончательное, Екатериной. Потом

было превращение Украины в набор типовых губерний, царская политика русификации

и, наконец, сталинский Голодомор как средство подавления украинского национально-

освободительного сопротивления. А совсем недавно, во времена Виктора Ющенко, мы

видели, как Москва боролась с украинским «историческим недоразумением» путем

манипуляций с газпромовскими заглушками.

89

Конечно, казакам в ХVII веке не стоило вступать в столь острую конфронтацию с

поляками, которые в цивилизационном плане были гораздо ближе казачеству, чем

московиты, несмотря на их православие. В свою очередь и гордым полякам надо было

понимать, что от их конфликта с казачеством выиграет только Москва. Конечно,

требовалась федеративная и правовая реформа Речи Посполитой, состоявшей лишь из

двух субъектов – Польши и Литвы. Требовалось признать третий субъект – Украину

(Русь). Так и произошло при заключении Гадячской унии (1658). Но, увы, поздно:

ненависть казаков к «ляхам» была уже слишком велика, и проект провалился. Возникни

он пораньше – и у Украины были бы все шансы существовать сегодня в качестве

полноценного европейского государства.  Да и наша, русская, судьба сложилась бы

иначе, поскольку без Украины Россия вряд ли превратилась бы в монструозную

империю, в конце концов разродившуюся большевизмом. Московия неизбежно вошла бы

в состав более цивилизованного и сильного соседа. И мы, русские, жили бы сейчас в

Европе, не имея за спиной ГУЛАГа и прочего гнусного исторического опыта. И сама

история Европы была бы иной…

Итак, «два братских народа». Но, как видим, в конечном счете культурно-

исторические генезисы русских и украинцев совершенно различны, даже

противоположны. Мы, русские, конечно, братья украинцам, но братья, подвергшиеся

некой неприятной мутации. Мы опасны, как будто несем в себе какую-то

разрушительную заразу, и потому нас инстинктивно сторонятся все, кто живет западнее:

украинцы, прибалты, а теперь и белорусы. Зато Китай приваливается к нам все плотнее…

Наряду с идеей «двух братских народа», существует уж совсем оголтелая ура-

патриотическая «концепция» «триединого русского народа», якобы состоящего из

великороссов, малороссов и белорусов. Эта мифологема рассыпается при первом же

внимательном рассмотрении. Языковая близость? Уверен, что большинство из адептов

идеи «триединого русского народа» не смогут понять большую часть разговорных фраз

на украинском языке. Языковые различия между русскими и украинцами очевидны и

значительны. Языки у них, конечно, родственные, но, скажем, сербский язык тоже

весьма родствен русскому, однако никому из нормальных людей не приходит в голову

считать сербов и русских одним народом. Кстати, у сербов и хорватов язык вообще один

и тот же, но народы эти, несмотря на общий славянский корень, отнюдь не братские, а

цивилизационно разнонаправленные. Скажут: их разделила религия. Хорошо, возьмем

сербов и черногорцев – один язык, одна вера. Различий между ними в сотни раз меньше,

чем между русскими и украинцами. Тем не менее, несмотря на великодержавное

стремление Сербии рассматривать Черногорию как свое продолжение – не более! –

90

черногорцы считают себя отдельным народом с собственной историей и культурой. Не

буду здесь вдаваться в подробности, но, вероятно, мало кто знает, что примерно в 1920-

26 гг. черногорцы вели партизанскую национально-освободительную войну против

сербской армии, оккупировавшей Черногорию под предлогом братской помощи. И если

уж такие «близнецы-братья» как Сербия и Черногория в конце концов расселились по

отдельным квартирам, то что говорить о России и Украине?!

В заключение нельзя не затронуть еще один момент. Жаркий русско-украинский

спор разворачивается на историософском, экономическом, политическом полях. Это

большой спор об Украине как таковой, о ее суверенитете и состоятельности. Идет он и на

поле культуры. Здесь, пожалуй, главной стратегической «высоткой», за которую борются

русские, является имя и наследие Гоголя. Аргументация русских ура-патриотов такова:

Гоголь писал на русском языке, называл себя русским – значит, никакой особой

украинской идентичности не существует, можно говорить лишь о неком «областном»

малоросском своеобразии, эдаком этнографическом оттенке. Разумеется, это обычная

уловка, призванная оправдать имперскую политику в отношении Украины и само

существование империи. Пора, наконец, сказать правду: Гоголь типологически (я уж не

говорю о происхождении) чисто украинский писатель, имевший еще и польские корни,

да, писавший на русском языке – в силу исторических и политических обстоятельств.

Судьбу Гоголя предопределила судьба Украины в империи. Как еще мог сделать

литературную карьеру талант, родившийся в колониальной провинции? Разумеется, надо

было ехать в имперский центр, в Питер, писать по-русски, причем идеологически

выдержанно. Скажем, на «Тарасе Бульбе» - козырной карте наших ура-патриотов – лежит

явная печать политического приспособленчества. Как известно, было два варианта

повести, и патетические слова о «русском царе» в предсмертном монологе Тараса

появились лишь во второй редакции – по сути, Гоголь создал яркий, поэтичный

псевдоисторический лубок, внеся весомый вклад в имперскую мифологему

«воссоединения Украины с Россией». Но душевного комфорта Гоголю это не принесло.

В России он мучился, изнывал. Его «Вечера на хуторе близ Диканьки» - это бегство в

уже несуществующую Украину. По сути это плач об Украине, упрятанный в смех, в

яркие южные краски, в сказочность, в полет стиля. Вспомним, как кузнец Вакула попал

на прием к Екатерине II в составе делегации запорожцев, которые, предчувствуя свой

скорый конец, прибыли в Петербург в надежде умилостивить «матушку государыню».

Далеко не случайно Николай Васильевич свел вместе эти противоположные начала:

ледяной имперский Петербург и огненных посланцев Сечи. В рождественскую пастораль

Гоголь упрятал свою скорбь о погибшей казачьей вольности, об Украине…

91

Россия душила Гоголя, он рвался из нее, но куда ему было податься? В Украину,

превращенную в Малороссию? Там он был обречен на убогое провинциальное

прозябание. И тогда новой, идеальной Украиной для Гоголя стала Италия. В Италии он

воскресал духовно, оттуда он писал откровенные письма, в которых «Россия, Петербург,

снега, подлецы» шли в одну строку, через запятую. В Италии он «просыпался на

родине». И чем все кончилось? Россия в лице попа-мракобеса Матвея задушила-таки

Гоголя. Вот и вся его история вкратце.

Гоголь не смог или побоялся разобраться в себе, и это его сгубило. Жившее в нем

украинско-польское самосознание (характерны его откровенные беседы с поляками в

Италии) он старательно, но тщетно давил надстроечным русским самосознанием.

Россию, ее холода, обывателей, чиновников, странную, безысходную историю Гоголь не

любил, хоть и боялся в этом себе признаться. Отсюда и «Мертвые души» - эта

фантасмагорическая фреска становится понятной именно в таком ракурсе. Создав ее,

Гоголь испугался самого себя и шарахнулся в покаяние, к попам, в морализаторство, стал

проповедником и убил в себе художника. Гоголь – это жертва России, она сожрала его.

Украинский писатель, запутавшийся в своей русской судьбе, как птица в силках…

Что ж, подытожим. Нам, русским, пора осознать, что обретение Украиной

независимости глубоко закономерно. Это историческая справедливость, с которой

необходимо не просто смириться – нам надо ее понять и принять. Понимание, что

Украина действительно другая страна, настоящая заграница – вот ключ к нашему

самопознанию, самокритике и самоосвобождению, предпосылка зарождения новой

русской ментальности без имперских и антизападных стереотипов. Если это произойдет,

все наше видение истории и мира изменится. Украина как бы ставит перед нами,

русскими, зеркало. Надо честно и бесстрашно вглядеться в него. И, как сказано в нашей

же, русской, поговорке, «на зеркало неча пенять…». 

3.6. Нерусский русский язык

07.06.10, 17:34

http://blog.i.ua/search/?words=%EF%F0%E0%E2%EE%F1%EB

%E0%E2%E8%E5&type=all&pop=1&p=3

Достаточно взглянуть на карту расселения этносов времен эпохи великого

переселения народов, чтобы понять, что основой складывания великорусского этноса

стали именно финно-угорские народы Волго-Окского бассейна

НЕСЛАВЯНСКАЯ РОССИЯ

92

Начиная разговор о русском (российском) языке, следует прежде всего вспомнить,

что Россия - это неславянская страна. К территориям, населенным древними

околославянскими народностями, можно отнести лишь Смоленск, Курск, Брянск -

территории древних кривичей (славянизированных западными славянами балтов).

Остальные земли - финские, где никаких славян никогда не жило: чудь, мурома, мордва,

пермь, вятичи и прочие. Сами главные топонимы исторической Московии - все финские:

Москва, Муром, Рязань (Эрзя), Вологда, Кострома,Суздаль, Тула и т.д. Эти территории

были за несколько веков завоеваны колонистами-ободритами Рюрика, приплывшими с

Лабы (Эльбы), однако число колонистов (построивших возле Ладоги Новгород - как

продолжение существовавшего тогда полабского Старогорода - ныне Ольденбурга) было

в этих краях крайне мало. В редких городках-крепостях, основанных ободритами-

русинами и норманнами (датчанами и шведами), жила горстка колониальных правителей

с дружиной - сеть этих крепостей-колоний и называлась "Русью". А 90-95% населения

края было неславянскими туземцами, подчинявшимися этим более цивилизованным

оккупантам.

Языком колоний был славянский койне - то есть язык, служащий для общения

между народами с разными диалектами и языками. Постепенно за многие века местное

туземное население перенимало этот койне; в Новгородской земле, как пишет академик

Янов, этот процесс занял минимум 250 лет - судя по языку берестяных грамот, который

из саамского становится постепенно индоевропейским, славянским аналитическим

языком (с вынесенными за слово флексиями) и только затем нормальным славянским

синтетическим. Кстати, об этом и пишет Нестор в "Повести временных лет": что саамы

Ладоги постепенно выучили славянский язык Рюрика и стали после этого называться

"словенами" - то есть понимающими слово, в противоположность "немцам", немым - то

есть языка не понимающим. (Термин "славяне" не имеет никакого отношения к термину

"словене", так как происходит от изначального "склавены"). Вторыми после ладожских

саамов стали перенимать славянский койне северные финские народы - мурома, весь

(вепсы), чудь, но у них процесс занял гораздо больше времени, а у более южных финнов

непосредственно мордовской Москвы и ее окружения принятие славянского койне

затянулось до петровских времен, а кое-где и сохранились свои исконные туземные

языки - как язык эрзя Рязани или финский говор вятичей. Характерное "оканье"

населения Центральной России сегодня ошибочно считается "старославянским", хотя это

- чисто финский диалект, который как раз отражает незавершенность славянизации края.

(Кстати, лапти - это тоже чисто финский атрибут: славяне никогда лаптей не носили, а

носили только кожаную обувь - тогда как все финские народы носят лапти.)

93

Во время Золотой Орды Московия на три века уходит к этнически родственным

народам финно-угров, которые собирали под свою власть ордынские цари. В этот период

на язык региона оказывает огромное влияние тюркский язык (как часть вообще

огромного влияния Азии). Показательна книга Афанасия Никитина (конец XV века) о

"хождении за три моря". Там автор запросто переходит со славяно-финского койне

Московии на ордынский язык, разницы в них не видя, а заканчивает свою книгу

благодарственной молитвой: "Во имя Аллаха Милостивого и Милосердного и Исуса

Духа Божия. Аллах велик…" В подлиннике: "Бисмилля Рахман Рахим. Иса Рух Уалло.

Аллах акбар. Аллах керим". В то время общей для Московии и Орды была религия,

являвшаяся гибридом ислама и христианства арианского толка (равно почитали Иисуса и

Магомета), а разделение веры произошло с 1589 г., когда Москва приняла греческий

канон, а Казань приняла чистый ислам. В средневековой Московии существовало

одновременно несколько языков. Околославянский койне - как язык княжеской знати.

Народные языки туземцев (финские). Тюркские языки как религиозные в период

пребывания в Орде и после захвата Иваном Грозным власти в Орде (до 1589 г.).

И, наконец, болгарский язык - как язык православных текстов и религиозных

культов. Вся эта смесь в итоге и стала основой для нынешнего русского языка,

совпадающего в лексике только на 30-40% с другими славянскими языками, у которых

(включая белорусский и украинский) это совпадение несоизмеримо выше и составляет

70-80%. Сегодня российские лингвисты в основном сводят истоки современного

русского языка только к двум составляющим: это народный язык России (отнюдь не

славянский, а славяно-финский койне с большим тюркским и монгольским влиянием) - и

болгарский (древнеболгарский), он же "церковнославянский". (В качестве третьего языка

России можно назвать современный литературный русский язык, который является

совершенно искусственным кабинетным изобретением, эдаким "эсперанто" на основе

двух указанных выше языков-источников; на этом "эсперанто" я и пишу статью.)

БОЛГАРСКАЯ СОСТАВНАЯ

Почему нынешний русский язык более похож на болгарский и сербский языки,

чем на белорусский и украинский? (При этом в одну языковую группу с русским относят

почему-то именно эти два языка, а не болгарский и сербский.) Это кажется странным,

ведь территориально Россия не граничит с Балканами, а граничит с белорусами и

украинцами, у которых в языках почти нет никакого болгарского влияния, а если оно и

находится, то это - привнесенные уже через Россию балканские языковые реалии. В том

и дело, что в России своих коренных славян не было (кроме редких поселений украинцев

в Суздальской земле в XII веке и массовых порабощений белорусов и украинцев в ходе

94

войн Московии против ВКЛ и Речи Посполитой: только в войне 1654-1667 гг. московиты

захватили в рабство несколько десятков тысяч белорусов). А потому изучение туземцами

Московии славянского языка шло через религию, которая опиралась на болгарские

тексты. Вот почему мордва Рязани, Москвы, Тулы, Костромы, Вятки, Мурома и прочих

финских земель познавала славянский язык от болгарского языка - не имея своего

местного славянского. И по этой причине даже то небольшое славянское содержание

нынешнего русского языка (около 30-40% славянской лексики против 60-70% лексики

финской и тюркской) - оно не общее с белорусами и украинцами, а общее с болгарами, от

болгарских книг. А вот в Беларуси и Украине ситуация была иной: тут местное население

(наполовину балтское в Беларуси и наполовину сарматское в Украине) все-таки имело

народные славянские говоры, которые и не позволили внедряться болгарской лексике из

православных книг, подменяя свою исконную местную славянскую лексику.

СЛАВЯНСКИЙ ЛИ ЯЗЫК РОССИИ?

Есть три момента, которые усиленно прячут все российские лингвисты (хотя, как

в народе говорят, шила в мешке не утаишь). 1) До XVIII века язык Московии не считался

никем в мире русским языком, а назывался конкретно языком московитов,

московитским. 2) Русским языком до этого времени назывался именно и только

украинский язык. 3) Язык Московии - московитский язык - не признавался до этого

времени европейскими лингвистами (в том числе славянских стран) даже славянским

языком, а относился к финским говорам. Конечно, сегодня все не так: ради имперских

интересов завоевания славянских стран Россия оказала огромное влияние на свою

лингвистическую науку, ставя ей задачу придания языку России "славянского статуса".

Причем, если бы западнее России жили германские народы, то точно так она бы

доказывала, что русский язык - из семьи германских языков: ибо таков был бы заказ

Империи. И языковые реформы российского языка, начатые еще Ломоносовым, были как

раз направлены на акцентирование его слабых славянских черт. Однако, как писал еще

150 лет назад польский славист Ежи Лещинский о родственных славянам западных

балтах, "прусский язык имеет намного больше оснований считаться славянским, чем

великорусский, у которого с польским языком и другими славянскими гораздо меньше

общего, чем даже у западно-балтского прусского языка". Напомню, что Россия стала

называться "Россией" впервые официально только при Петре I, который считал прежнее

название - Московия - темным и мракобесным. Петр не только стал насильно брить

бороды, запретил ношение всеми женщинами Московии чадры на азиатский манер и

запретил гаремы (терема, где женщин держали взаперти), но и в поездках по Европе

добивался от картографов, чтобы отныне на картах его страну называли не Московией

95

или Московитией, как прежде, а Россией. И чтобы самих московитов стали впервые в

истории считать славянами, что было общей стратегией по "прорубанию окна в Европу" -

вкупе с просьбой Петра перенести восточную границу Европы от границы между

Московией и ВКЛ теперь уже до Урала, включая тем самым впервые в истории

географически Московию в состав Европы. До этого польские и чешские лингвисты и

создатели славянских грамматик четко разграничивали русский язык (украинский) и

московитский, а сам этот московитский язык не причисляли к семье славянских языков.

Ибо язык Московии был скуден на славянскую лексику. Как пишет российский лингвист

И.С. Улуханов в работе "Разговорная речь Древней Руси" ("Русская речь", №5, 1972),

круг славянизмов, регулярно повторявшихся в живой речи народа Московии, расширялся

очень медленно. Записи живой устной речи, произведенные иностранцами в Московии в

XVI-XVII веках, включают только некоторые славянизмы на фоне основной массы

местной финской и тюркской лексики. В "Парижском словаре московитов" (1586) среди

ВСЕГО СЛОВАРЯ народа московитов находим, как пишет И.С. Улуханов, лишь слова

"владыка" и "злат". В дневнике-словаре англичанина Ричарда Джемса (1618-1619) их уже

больше - целых 16 слов ("благо", "блажить", "бранить", "воскресенье", "воскреснуть",

"враг", "время", "ладья", "немощь", "пещера", "помощь", "праздникъ", "прапоръ",

"разробление", "сладкий", "храмъ"). В книге "Грамматика языка московитов" немецкого

ученого и путешественника В. Лудольфа (1696) - их уже 41 (причем, некоторые с

огромным финским "оканьем" в приставках - типа "розсуждать"). Остальная устная

лексика московитов в этих разговорниках - финская и тюркская.

У лингвистов той эпохи не было никаких оснований относить язык московитов к

"славянским языкам", так как самих славянизмов в устной речи не было (а именно устная

речь народа является тут критерием). А потому и разговорный язык Московии не

считался ни славянским, ни даже околорусским: крестьяне Московии говорили на своих

финских говорах. Характерный пример: русского языка не знал и мордвин Иван Сусанин

Костромского уезда, а его родня, подавая челобитную царице, платила толмачу за

перевод с финского костромского на российский "государев" язык. Забавно, что сегодня

абсолютно мордовская Кострома считается в России "эталоном" "русскости" и

"славянства" (даже рок-группа есть такая, поющая мордовские песни Костромы на

русском языке, выдавая их за якобы "славянские"), хотя еще два столетия назад никто в

Костроме по-славянски не говорил. И тот факт, что Московская церковь вещала на

болгарском языке (на котором писались и государственные бумаги Московии), - ничего

не значил, так как вся Европа тогда в церквях говорила на латыни и вела

делопроизводство на латинском языке, и это никак не было связано с тем, что за народы

96

тут проживают. Напомню, что после Люблинской унии 1569 года, когда белорусы

создали с поляками союзное государство - Республику (по-польски - Речь Посполитая),

ВКЛ сохраняла своим государственным языком белорусский (то есть русинский), а

Польша ввела государственным латинский язык. Но это вовсе не говорит о том, что

народный язык поляков - это латинский язык. Точно так и русский язык не был тогда

народным в Московии-России - пока российские деревни его не выучили. Вот еще

пример: сегодня (и исстари) в деревнях Смоленской, Курской и Брянской областей

(входивших когда-то в состав ВКЛ) говорят вовсе не на русском, а на белорусском языке.

На литературном русском там не говорят, как и никто не "окает" - отражая финский

акцент, как в Рязанской или в Московской областях, а говорят совершенно на том языке,

на котором говорят селяне Витебской или Минской областей. Любой лингвист должен

делать один вывод: в этих российских областях живет белорусское население, ибо

говорит на белорусском языке. Но это население относят этнически почему-то к

"окающим" восточным соседям, которые во времена Лудольфа там знали только 41

славянское слово. И.С. Улуханов пишет, что говоря о существовании у московитов двух

языков - славянского (церковного болгарского) и своего московитского, В. Лудольф

сообщал в "Грамматике языка московитов": "Чем более ученым кто-нибудь хочет

казаться, тем больше примешивает он славянских выражений к своей речи или в своих

писаниях, хотя некоторые и посмеиваются над теми, кто злоупотребляет славянским

языком в обычной речи". Удивительно! Что же это за такой "славянский язык" Москвы,

над которым посмеиваются за употребление славянских слов вместо своих слов финских

и тюркских?

Такого не было в Беларуси-ВКЛ - тут никто не смеется над людьми,

использующими в речи славянские слова. Наоборот - никто не поймет того, кто строит

фразы, используя вместо славянской лексики финскую или тюркскую. Этого "двуязычия"

не существовало нигде у славян, кроме как в одной Московии. (Кстати, Статуты ВКЛ

были написаны на самом чистом славянском языке - государственном в Великом

Княжестве Литовском и Русском, сугубо славянском государстве, где литвинами были

славяне - нынешние белорусы.) Эта проблема "двуязычия" из-за отсутствия в России

народной славянской основы преследовала всегда и создателей литературного русского

языка - как вообще главная проблема российского языка. (Он прошел "стадии развития

термина", называясь вначале московитским, затем российским при Ломоносове - до 1795

г., затем при оккупации Россией в 1794 году (закрепленной формально в 1795) Беларуси

и Западной и Центральной Украины пришлось его менять на "великорусское наречие

русского языка". Именно так русский язык фигурировал в 1840-х годах в названии

97

словаря Даля ("Толковый словарь великорусского наречия русского языка", где под

самим русским языком обще понимался белорусский, украинский и российский), хотя

сегодня все российские лингвисты ненаучно исказили название словаря Даля до

"Толковый словарь живого русского языка", хотя словаря с таким названием он никогда

не писал.)

В 1778 году в Москве была издана брошюра писателя и лингвиста Федора

Григорьевича Карина "Письмо о преобразителях российского языка". Он писал:

"Ужасная разность между нашим языком [всюду в работе он называет его "московским

наречием"] и славянским часто пресекает у нас способы изъясняться на нем с тою

вольностию, которая одна оживляет красноречие и которая приобретается не иным чем,

как ежедневным разговором. …Как искусный садовник молодым прививком обновляет

старое дерево, очищая засохлые на нем лозы и тернии, при корени его растущие, так

великие писатели поступили в преображении нашего языка, который сам по себе был

беден, а подделанный к славянскому сделался уже безобразен". ("Беден" и "безобразен" -

это, конечно, расходится с будущей его оценкой как "великий и могучий". Оправданием

тут служит факт, что Пушкин пока не родился для молодого зеленого языка, созданного

только что экспериментами Ломоносова.) Опять обращаю внимание: этой проблемы

никогда не было у белорусов, поляков, чехов, болгар, украинцев, сербов и остальных

славян - где язык селян органично становится языком страны и народа. Это чисто

российская уникальная проблема - как сочетать финский язык селян со славянским

языком государства (например, в Беларуси это нелепо: спорить о возможном "засилии

славянизмов в письменной речи", подразумевая, как в России, засилие болгарской

лексики, когда сама белорусская лексика является такой же совершенно славянской

лексикой и такими же славянизмами - то есть нет самого предмета для такого спора, ибо

славянизмы болгарского языка никак не могут "испортить" и без того основанный только

на славянизмах белорусский язык - маслом масло не испортишь).

В итоге российские лингвисты героически порывают "пуповину" многовековой

связи культуры Москвы с болгарским языком, который дружно находят "чуждым",

"вычурным в условиях России", "тормозящим становление литературного российского

языка". И отвергают болгарский язык, смело падая в лоно народного языка ("московского

наречия"), который на 60-70% процентов состоит из неславянской лексики. Великими

деятелями, которые совершают эту языковую революцию в России, Ф.Г. Карин в своей

работе называет Феофана Прокоповича, М.В. Ломоносова и А.П. Сумарокова. Так в

самом конце XVIII века Россия отказалась от следования болгарскому языку, который ее

веками, как веревочка, удерживал в славянском поле и обращал "во славянство", - и стала

98

лингвистически себя считать свободной и суверенной, признавая своим языком теперь не

болгарский, а тот народный язык славянизированных финнов, который отнюдь не имел,

как болгарский, явных славянских черт. Патриотизм победил славянское единство.

НАСТОЯЩИЙ РУССКИЙ ЯЗЫК

Мелетий Смотрицкий, белорусский просветитель, работавший в Вильно и Киеве,

автор изданной в 1619 году в Евье "Граматiки словенскiя правильное синтагма", задолго

до "революционера" в русской лингвистики Ломоносова, создателя грамматики

российского языка, создавал научные основы языка русинов. Как и в Грамматике

Л.Зизания, он четко отличал болгарский церковный язык от нашего: "Словенски

переводимъ: Удержи языкъ свой от зла и устнъ своъ же не глати лсти. Руски

истолковуемъ: Гамуй языкъ свой от злого и уста твои нехай не мовятъ здрады". Ясно

абсолютно (как и далее по его книге), что русским языком автор считает нынешний

украинский язык (точнее - тот русинский язык, который в его время был общим для

белорусов и украинцев). А вовсе не язык Московии-России. "Нехай", "мовять", "здрады"

- это чисто белорусско-украинские слова, которые Мелетий Смотрицкий называет

"переводом на русский язык". Ясно, что это всем бросается сразу в глаза, поэтому автор

статьи в журнале "Русская речь" "Московское издание Грамматики М. Смотрицкого"

доктор филологических наук В.В. Аниченко из Гомельского государственного

университета облекает язык, на который Смотрицкий переводит церковно-болгарский

язык, в такую формулу: "так называемый "русский"". Так называемый Мелетием

Смотрицким? И так называемый всем народом ВКЛ той эпохи? Тут явно желание

доктора наук не будоражить российских коллег: мол, все нормально - то, что у нас народ

называл исстари русским языком, - это только "так называемый "русский язык"". А "не

так называемый", настоящий - был только у России. Болгарский по содержанию. А

Мелетий Смотрицкий заблуждался в терминах. Ненаучно перевирать средневековых

авторов. Если они четко пишут, что русский язык - это по своему содержанию именно

украинский язык, а не московский, то зачем юлить? Зачем переписывать историю? Тем

более что в таком ненаучном подходе сам нынешний украинский язык становится

аномалией - с Луны упал на Киев, чужд, потому что "так называемый". А ведь книги

Мелетия Смотрицкого показательны: русское - это наше народное исконное, что само

собой и сегодня есть в реалиях украинского и белорусского языков, а российское - это не

русское, а основанное на болгарском. И переводы, которые делает в книге Мелетий

Смотрицкий с болгарского на русский - это фактически переводы с российского на

русский - на украинский и белорусский. Тут нет ничего этнически российского, что ныне

99

именуется "русским", а есть только болгарское, которое нуждается в переводе на русский

язык - для белорусов и украинцев, тогда именовавшихся русинами.

АЛФАВИТ

Всеобщее заблуждение: в России все считают, что пишут на "кириллице", хотя на

ней никто в России не пишет. Там пишут на совершенно другом алфавите, весьма мало

связанном с кириллицей - это введенный Петром I "гражданский алфавит". Он

кириллицей не является, так как Кириллом и Мефодием не создавался. Это имперский

российский алфавит, который Россия в царский и советский период старалась

распространить у всех соседей, даже тюрок и финнов. Старается это делать и сегодня: не

так давно Дума запретила Карелии и Татарстану вернуться к латинице, называя это

"сепаратистскими происками", хотя именно латиница более удачно отражает языковые

реалии языков финнов и татар. Вообще же это выглядит полным абсурдом: выходит, что

Кирилл и Мефодий создавали письменность вовсе не болгарам и чехам для возможности

им читать византийские библии, а для татар, исповедующих ислам. Но зачем

мусульманам православный алфавит? Второе заблуждение в том, что кириллица

считается "славянским алфавитом". Это на самом деле лишь слегка измененный

греческий алфавит, а греки - это не славяне. Да и более половины славянских народов

пишут на латинице, а не на кириллице. Наконец, это - алфавит церковнославянских - то

есть болгарских - книг, это болгарский алфавит, а вовсе не свой русский, белорусский

или украинский. Ссылаться на религиозные православные традиции тут просто нелепо,

потому что в средние века вся католическая Европа в религии использовала латынь -

является ли это основанием, чтобы все страны эти отказались от своих национальных

языков и вернулись к латыни? Нет, конечно. Кстати, белорусский алфавит сегодня

должен быть латиницей, а не кириллицей (точнее - алфавитом Петра I), так как

белорусский литературный язык на протяжении веков формировался как язык на основе

латиницы, а все основатели белорусской литературы писали на латинице. Напомню, что

после российской оккупации ВКЛ 1795 года царь запретил своим указом белорусский

язык в 1839 году (в 1863 запретил религиозную литературу уже на украинском языке, в

1876 - все виды литературы на украинском языке, кроме беллетристики). На Украине

литературный язык формировался на основе кириллицы, а вот в Беларуси - на основе

латиницы, и в XIX веке и в начале XX века белорусская периодика выходила на латинице

- "Bielarus", "Bielaruskaja krynica", "Nasza Niwa" и т.д. (хотя под шовинистическим

давлением царизма стали появляться издания и на кириллице). В СССР белорусская

латиница была вообще запрещена как "западничество" и как напоминание о другом

100

выборе белорусов-литвинов - о многовековой жизни в Речи Посполитой, вместе с

поляками, чехами и словаками, а не в составе России.

После распада СССР в 1991 году на латиницу вернулись 4 республики - Молдова,

Азербайджан, Узбекистан и Туркменистан. Пятой в их числе должна быть обязательно и

Беларусь, так как ее литературный язык формировался именно на латинице, а сегодня мы

должны переводить на нынешний, созданный реформами Сталина, искусственный и

исковерканный "белорусский" язык творения основателей белорусской литературы. Это,

конечно, абсурдно. И это, конечно, вызовет бурю возмущения в ГосДуме: мол, белорусы

возвращаются "на польский алфавит". Но какое отношение к светской Беларуси имеет

нынешний греческий алфавит? Да никакого. А ведь поляки - это и славяне, и соседи, а с

неславянской Грецией белорусы не граничат и ничего общего с ними вообще не имеют.

Причем, и греки, и поляки - в равной мере члены НАТО и ЕС, поэтому выбор между

греческим и латинским алфавитами заведомо не может иметь политического подтекста.

Кроме демагогии. Зато такой подтекст в позиции российских политиков, видящих в этом

"сепаратизм" и "отход от России", как будто одна Россия является монополистом на

раздачу алфавитов соседям (и своим карелам и татарам). Когда хунта большевиков

захватила власть в России, то ее комиссары осуществили реформу великорусского языка.

Во-первых, его переименовали в просто "русский" - дабы вычленить "великодержавное

имперское" "велико-", одновременно изменяя национальность великороссов на русских.

Что безграмотно, ибо нет в русском языке такого, чтобы название национальности вдруг

было прилагательным, а не существительным (но что вы хотите от авторов нововведения

Троцкого и Свердлова, евреев, мало разбиравшихся в нюансах русского языка). И это

одновременно неверно научно и политически, так как ранее единый (пусть и

искусственно) в царской России русский народ Беларуси, Украины и России теперь

сводился только к народу одной РСФСР, а Беларусь и Украина теперь уже не считались

Русью и русскими, ибо русскими теперь стали великороссы - только часть

существовавшего при царизме русского народа. Во-вторых, Троцкий и Свердлов провели

глубокую реформу великорусского языка, создав "новый гражданский алфавит". А в-

третьих, Троцкий настаивал на переходе великорусского языка на латиницу - "в целях

мировой революции", и если бы его точка зрения победила, то алфавитом РСФСР и затем

СССР стала бы латиница.

А в 1991 году Ельцин торжественно возвращал бы Россию на свою кириллицу.

Идея Троцкого была потому не принята, что русская литература создавалась именно на

кириллице, а Пушкин на латинице не писал. Кстати, на этом же основании Беларусь

должна вернуться на латиницу, ибо и наши поэты создавали белорусскую литературу не

101

на кириллице, а на белорусской латинице… Все выше сказанное позволяет понять,

почему в России такое значение отводится культу Кирилла и Мефодия, которые,

собственно говоря, никогда к России никакого отношения не имели, ибо умерли задолго

до принятия Украиной (Киевом) христианства, а никакой Московии или тем более

России в их времена не существовало на просторах Великой Мордовии Эрзя-Рязани (ее

столицы) и Великой Пермии - государств, существовавших при Кирилле и Мефодии на

месте нынешней России. Ибо они создали в Моравии квазигреческий алфавит для чехов

раньше, чем вообще языческая Русь появилась на территории стран СНГ - с высадкой в

районе саамской Ладоги колонистов-славян ободритов Рюрика. Как писал сам Кирилл,

никаких славян на территории нынешней России (и Украины) НЕТ, а славяне живут

только в Центральной и Южной Европе. Поэтому Кирилл и не поехал в соседнюю

территорию нынешних России и Украины "обращать славян в православие", ибо там

славян тогда не было. И некому было давать "славянский алфавит на основе греческого".

В том числе и Киев тогда не являлся славянским (тесно дружил с Хазарией), в нем жили

вовсе не славяне, а сарматы и иудеи, а князья Киева были тогда еврейских корней,

породненные с еврейскими князьями Хазарии, и исповедовали иудаизм Хазарии, и Киев

был тогда "городом синагог" (эту тему активно развивает показанный на ТВ Израиля

научно-популярный сериал про Хазарию как "еще одну прародину израильтян"). Чего же

Кириллу ехать в "город синагог" Киев, где его никто не ждет? Вот поэтому - выскажу

свое особое мнение, с которым можно не соглашаться, - РПЦ Москвы и российские

историки и идеологи так активно и раздувают культ Кирилла и Мефодия, чтобы этим

сокрыть огромные противоречия в их представлениях о себе как о якобы "славянах" - и

сокрыть "нежелательные" факты, этому мифу противоречащие (то есть - это вообще вся

историческая, этнографическая и лингвистическая фактура). Кстати, Кирилл и Мефодий

никакими "братьями" не были, как не были и "греками", а были сирийцами, богатыми

православными арабами из Дамаска (Сирия тогда была православной), нанятыми

Византией для миссии в Моравии (об этом, наверно, надо подробнее рассказать в

отдельной статье). Самое забавное в том, что сами чехи, ради создания алфавита которых

приехал араб Кирилл, его вообще никак не почитают - вообще о нем не помнят, хотя его

возвели в культ в России, куда он не приезжал. Как говорится, вот уж не знаешь - с кем

найдешь, а с кем потеряешь…

Вадим Ростов

© KomiNarod.RU

102

3.7. «Особый путь», избираемый Россией

Maxpark.com

Владимир Яковлев перепечатал из obozrevatel.com 7 сентября 2014, 22:07 3 оценок, 87 просмотров. Обсудить (10)

Беседа Владимира Яковлева с Димой Быковым в пятничной «Новой газете» — редкий образец текста, помогающего важные вещи либо нам самим для себя понять, либо предельно доходчиво обозначить/объяснить.

ИНАКОМЫСЛИЕ В РОССИИ - вчера - сегодня - завтра 

……все события XIX столетия шли по одному знакомому циклу.

Сначала конец унылому и несостоятельному палочному правлению, реформы и всплеск

надежд на «европейский путь», потом жёсткое закручивание гаек и возврат к палочно-

азиатской модели принуждения, затем крах этой модели по объективным экономическим

причинам, и снова переворот, и снова попытка стать частью европейской

цивилизационной модели...

Неизбежный вывод: да, действительно, любой режим, противопоставляющий

Россию европейской цивилизации, в нашей стране обречён, и разрушается он всегда

по одной и той же причине. «Особый путь», избираемый Россией всегда с наклоном в

азиатчину и антиевропейство, неизменно приводит к проигрышу экономического

соревнования, Крымской войне, Цусиме, продовольственной программе.

Как только единственными союзниками Российской Империи в целом мире

остаются её собственные армия и флот, дальнейший ход событий предрешён. И тут уж не

помогают ни огромные территории государства, ни численность населения, ни героизм

каких-либо родов войск. 

Автор  -  Антон  Носик

3.8. Бандеровцы – ложь

Историк Андрей Зубов: Бандеровцы - это пример большой лжи советской системы

22.07.2014 Анастасия Рингис, УП Жизнь

Историк Андрей Зубов - один из первых российских интеллектуалов, кто открыто высказался против аннексии Крыма. 1 июля профессора, который находится в оппозиции к официальной линии Кремля, уволили из МГИМО.

103

Тем не менее, на сайте "Новой газетой" Андрей Зубов запустил он-лайн кафедру истории. Вместе с коллегами он пытается объяснить исторические предпосылки сегодняшней ситуации в России, опасность синдрома величия и необходимость декоммунизации.

Объяснить все то, что пока плохо воспринимает российское общество."Если вы видите, что друг бредит во сне, его ни в коем случае не надо будить

резко, надо ему тихо начинать говорить что-то приятное, тогда сменится сновидение, и он проснется в хорошем настроении. Вот именно этим сейчас занимаемся в отношении нашего больного общества", - говорит историк.

Часть лекций посвящена Украине. Историки рассказывают о том, как возникло украинское национальное движение, кто такие "бандеровцы", как складывалась альтернативные формы политического мировоззрения на территории нашей страны.

- Почему именно сейчас россиянам важно знать, кем были бандеровцы?

- В нашей общей стране, Советском Cоюзе, технология создания мифов была

развита в высшей степени. Огромные исторические этапы и важнейшие факты либо

замалчивались, либо искажались. Мы практически не знали настоящей истории.

Причем в разные времена по-разному: в 20-е годы искажались одни факты, в 40–е

- другие. У нас нет привычки к бесценности исторического факта.

До сих пор отношение к истории в России не как к науке, которую нужно изучать

и которая только при этом условии приносит пользу, а как к идеологии, которую нужно

создавать.

В Советском Cоюзе, чтобы что-то заклеймить, особенно после Второй мировой

войны, надо было просто назвать фашизмом. Так "бандеровцев" назвали фашистами,

хотя, конечно, это не соответствовало действительности.

Это была типичная националистическая организация военного периода со своей

армией, со своим террористическим крылом. Тогда таким образом действовали многие.

Конечно, некоторые лидеры украинского национального движения увлекались идеей

корпоративизма Муссолини. Но своим лучшим учеником Муссолини все-таки называл

Иосифа Сталина. Я думаю, что Сталин был большим фашистом, чем Бандера и даже

Муссолини.

Советские войска вели войну с мощной повстанческой армией на территории

Украины. Как это назвать?

Сказать, что это были украинские патриоты, это значило перечеркнуть самих себя.

Советская власть очень гордилась тем, что дала всем народам право на национальное

возрождение.

Бандеровцам же приписывалось все: и геноцид украинского народа, и

уничтожение евреев, и сотрудничество с Гитлером и все мыслимые жестокости.

Бандеровцы - это пример большой лжи советской системы.

104

Хотя с точки зрения науки истории - это было национальное освободительное

движение, антикоммунистическое.

Степан Андреевич Бандера родился и жил в той части Украины, которая до 1939 г.

входила в Польшу. И все ужасы советские он видел из мирной и богатой (в сравнении с

Советской Украиной) Галиции. Он видел, как во время голодомора, когда умирающие от

голода люди бросались через границу на польскую территорию, их расстреливали

советские пограничники. И вот за это он ненавидел советскую власть.

Любой национализм - страшная шутка, особенно с оружием в руках. Но Бандера

был в сто раз менее жестоким, чем бериевское или абакумовское НКВД, боровшееся с

бандеровцами.

Поэтому любая попытка освободить их от этого государства уже была элементом

справедливости. И в этом смысле бандеровское движение более оправдано с точки

зрения морали, чем сталинское советское государство.

Вот это надо объяснять – последовательно и системно.

- Спустя 70 лет миф о Бандере оказался крайне актуальным. Вдруг россияне

стали повально ненавидеть бандеровцев. К ним еще и добавились мифы о правом

секторе, украинских карателях. Все эти мифы, которые мешают россиянам

критически мыслить.

- Это включаются советские идеологические установки.

И это понятно. Для потомков офицеров НКВД их деды действительно сражались с

бандеровцами. Особенно таких потомков много в Крыму, куда отправляли на пенсию

бывших офицеров НКВД.

- Против этого идеологического механизма есть противоядие?

- Надо спокойно объяснять, чем была на самом деле украинская организация

националистов, кто такой Степан Бандера, кем были его соратники. И почему его так

ненавидела советская власть, что даже не поленилась в 1959 году послать своего агента,

чтобы убить выстрелом ампулой с цианистого калия.

- Вот сейчас в культурный оборот вернулось "Слава Украине! Героям

слава!". Этими словами украинские националисты приветствовали друг друга, а

сейчас мы. Вас это не пугает?

- Посмотрите, ведь сейчас украинцами называют себя и татары, и евреи, и

русские, которые живут на территории Украины. 

Я и сам радостно говорил эти словам в Москве. Для меня ваша революция – это

освобождение Украины от советского воровского режима.

105

Это великое достижение. И более того в некотором роде я считаю, что это пример

для нас.

Потому что Украина для нас – это какая-то часть вот этого большого бывшего

государства. И ей сейчас удается прорваться к чему-то более достойному и это для нас

большой урок. Украина освобождается от советского.

- Но вот так думает очень малое число россиян. Большая часть, судя по

рейтингам власти, хочет, чтобы мы вернулись в стойло, под влияние некого мифа о

"Русском мире".

- За месяц полтора до начала вашей революции, один украинский политолог из

Харькова в беседе дал очень четкое определение, в чем разница между Украиной и

Россией.

"У нас правят бандиты и СБУ у них на посылках, а у вас КГБ, а у них на

посылках бандиты", - сказал мне он тогда. И надо признать, это досадная правда.

У вас появился шанс вырваться из этого.

Вы сейчас идете в Европу. Я считаю, что и Российской федерации тоже надо идти

в Европу. Альтернативы европейскому пути нет.

- Вы видите для этого предпосылки? Кажется, что Россия как раз уверенно

шагает в прошлое. Свободных СМИ нет, гражданские права попираются, но при

этом рейтинг Путина растет. Как вы это объясняете?

- Все намного сложнее. Во–первых, это не возврат в СССР. Всей собственностью

владеет не государство, а десяток людей.

Все, кто сотрудничает с властью, получают свою долю собственности.

У нас по всем экономическим параметрам режим не социалистический. Он

намного больше напоминает режим фашистского государства, где создавались частные

корпорации под государственным контролем. Не случайно фашистское государство

называлось корпоративным.

Вот этот корпоративный капитализм сейчас строят в России.

Удастся ли Путину построить государство фашистского типа? Я думаю, нет, не

тот мировой контекст. В начале века после поражения держав тройственного союза в

Первой мировой войне все на континенте увлекались фашизмом.

У народов этих стран был комплекс того, что они обмануты, обворованы и надо

этим народам добиться реванша.

Когда речь идет о реванше, всегда нужен национальный лидер и мобилизация

экономики. И отсюда тоталитарные режимы, которые в той или иной степени появились

по всей Европе.

106

Тогда Европа мыслила категориями наций как организмов.

А после 1945 года Западная часть Европы пришла к совершенно иной концепции

– от "человек - это клеточка национального организма" до "человек-главная ценность".

Вот эта совершено иная ментальность позволила построить новую демократическую

Европу.

Сейчас к этому пониманию приближаетесь и вы.

- Почему в России до сих пор востребована иная идеология, при которой

человек – это клеточка государственного организма? Поле идей слабое?

- Потому что у нас, как впрочем, и у вас не была проведена детоталитаризация

сознания.

В Германии, Австрии, Италии была проведена денацификация и дефашизация

сознания. При чем этот процесс шел многие десятилетия.

И рецидивы возникали даже еще в 90-е годы, когда состоялся знаменитый спор

историков в Западной Германии с теми, кто фактически оправдывал нацизм.

В 90-х начался процесс декоммунизации в Прибалтике и Болгарии. Также точно

коммунистический период был объявлен преступным, а идеологи и вожди коммунизма -

людьми, совершившими преступления, а борцы с коммунизмом – героями. Также была

возвращена собственность, отнятая коммунистами. Это целый комплекс мер.

У нас ничего этого не было. И так мы остались носителями советской

ментальности. То, что мир осуждает, мы пока не считаем даже плохим. И это сказывается

на восприятии реальности.

Я с 93-года говорил о необходимости декоммунизации в России и вообще на всем

постсоветском пространстве.

- То, что украинцы стали крушить памятники Ленина, можно ли считать

запросом на десоветизацию?

- Вы интуитивно начали этот процесс. Но чтобы системно подойти к этому

вопросу, надо изучать опыт Восточной Европы.

Одними памятниками ограничиваться нельзя. Сейчас в вашем обществе активно

обсуждается люстрация.

Это очень хорошо, но люстрация должна быть не только тех, кто при Януковиче

совершил преступления, но и тех, кто совершил преступление до 90-го года.

Да они уже старики, но, по крайней мере, надо осудить их преступления. Вопрос с

реституцией тоже надо решать. Этот вопрос уже решен в Польше, Чехии, Прибалтике.

Два года назад Сербия приняла закон о реституции собственнических прав.

107

Признавая конфискации частной собственности советской системой, нельзя войти

в Европу, где уважают права человека, в том числе право собственности.

Поэтому перед Украиной стоят те же задачи. Если их не ставить и не работать в

этом направлении, то вы будет иметь советский рецидив.

- В России наоборот воспевают советское. Это рецидив, о котором вы

говорите?

- Да, все те же советские люди сидят в государственных кабинетах. Они хотят

оправдать "советское" как базу для нынешнего курса страны.

И им, конечно, поперек горла все эти разговоры о декоммунизации, наоборот, они

воспевают Андропова. И отсюда актуальность мифов советского периода – и о

бандеровцах, и о руке запада.

Крым – это тоже советский рецидив.

Те районы Украины, в которых наибольшей степени сохранились советские

ментальные формы - Восточная Украина и Крым – именно они собираются возле

памятников Ленина.

Казалось бы, Ленин вас гробил, убивал, отбирал собственность и землю у ваших

дедов. Но люди не мыслят критически, они опять руководствуются советскими

штампами.

- Создан миф о том, что в Украине правит хунта, но скорее хунтой можно

назвать режим, который правит в России?

- У нас сфальсифицированы выборы и 2007, и 2008, 2011 и 2012. У нас правит

незаконный нелегитимный режим, мы не перестаем это повторять.

Режим, который пришел к власти у вас, конечно, революционный. Он не обладал

полной легитимностью. Но вы постарались как можно скорее вернуться к полной

легитимности, проведя выборы президента с соблюдением всех правил и норм.

"Хунтой" назвали украинских политиков, которые сейчас пришли к власти, лишь

по тому, что не хотели иметь с ними дел. Вот с Януковичем, который представлял такой

же воровской режим как в России, иметь дело - лепо.

А иметь дела, с политиками, которые выбраны народом и которые видят своей

задачей построить в Украине настоящее демократическое государство, кремлевскому

режиму – опасно.

Опасно, чтобы такое государство было под боком. Ведь это иная Россия.

Украина на протяжении многих веков была иной Россией. В Украине при Литово-

Польском государстве утверждается Магдебургское право.

108

Это другая Россия более европейская, культурная. В 17-м веке при первых царях

династии Романовых была страшная мода на Украину. Украинские ученые-монахи,

украинские бояре, политики приезжали в Россию, создавали школы учили царских детей.

Другая Россия делала культурную прививку Московской Руси.

И сейчас может быть повторение. Не в том смысле, что Россия захватит Украину.

А в том смысле что независимая Украина, будучи очень близкой по культуре, языку,

религии сможет многое дать, после того как пройдет этот нелегкий путь в деле

европейской интеграции и восстановлении тех культурных форм, которые были

разрушены во время коммунистического режима.

- Как вы думаете, сколько времени займет "стройка" новой Украины?

- Я уже человек старый, и могу вам сказать, что всю жизнь работаю на стройке:

пишу, учу, говорю. Но таков наш путь. Будьте готовы к тому, что всю трудовую жизнь

вы этому посвятите.

Формально реформы вам удастся провести за пять лет. Но для того, чтобы

изменить структуры сознания вам понадобиться больше времени.

Но вы сможете, оглянувшись назад, сказать: "Мы построили новую Украину".

Понимаете, как мне тяжело в мои годы оглядываться назад и видеть, что пока что мы

ничего не построили.

И мы вместо того, чтобы строить будущее, постоянно боремся с прошлым. Перед

вами же сейчас открыты замечательные перспективы, продолжайте действовать. 

3.9. Бессмысленный и беспощадный Путин

Лев Шлосберг, gubernia.pskovregion.org. Источник: Новости Facenews-http://www.facenews.ua/articles/2014/251936/ Воскресенье, 26 октября, 14:20

Спецтема: ВОЙНА С РОССИЕЙ15 октября 2014 | 15:25 4026 просмотров

Пресс-служба Кремля распространила сообщение, согласно которому «после

оперативного совещания президента с постоянными членами Совета безопасности

России Путин провел с Шойгу отдельную рабочую встречу. Министр доложил

Верховному главнокомандующему о завершении летнего периода обучения на полигонах

Южного военного округа.

По результатам доклада Путин поручил приступить к возвращению войск к

местам постоянной дислокации. В общей сложности речь идет о 17,6 тысячи

военнослужащих, которые летом проходили учения на полигонах в Ростовской области».

Сообщение было сразу же истолковано как свидетельство завершения участия

109

российских воинских подразделений в боевых действиях на территории Украины. Сейчас

трудно сказать, так ли это на самом деле. Но итоги военного противостояния России и

Украины подвести можно уже сейчас. Они для нашей страны в полном смысле слова

неутешительны. И при этом – не окончательны.

ДРУГИЕ МАТЕРИАЛЫ ПО ТЕМЕ:

Россияне считают, что в стране нет культа личности Путина (опрос)

Ерофеев: Думаете, исчезнет Путин – прекратится и агрессия России? Вы наивны,

ей-богу

Социологи измерили уровень ненависти украинцев к Путину

Эксперт рассказал о рычагах для давления на Путина

До сих пор Российская Федерация ни в какой форме не подтвердила официально,

что её Вооруженные Силы принимают участие в боестолкновениях с Вооруженными

Силами Украины на территории Украины.

Причина официального отрицания может быть любой, но так или иначе «решение

вопроса о возможности использования Вооруженных Сил Российской Федерации за

пределами территории Российской Федерации» согласно Конституции и Федеральному

закону «Об обороне» относятся к ведению Совета Федерации.

Сначала (1 марта) Владимир Путин попросил Совет Федерации о согласии «на

использование Вооруженных Сил Российской Федерации на территории Украины до

нормализации общественно-политической обстановки в этой стране», а потом (25 июня)

попросил это согласие отозвать. Совет Федерации оба раза безропотно и единогласно

согласился с президентом.

Но активная фаза войны началась как раз после этого «отзыва согласия». И в

рядах «ополченцев» оказались тысячи российских «добровольцев», ставших таковыми

совсем не по личному желанию, а по приказу. До сих пор не известно, кто отдал этот

приказ.

Официальную позицию Российского государства не изменили ни похороны

погибших военнослужащих, ни свидетельства военнопленных, ни рассказы

родственников. Мы помним утверждение командующего ВДВ Владимира Шаманова: «В

нашей десантно-штурмовой дивизии все живы и здоровы».

Но не все живы и здоровы, и ответа на вопросы о том, где, как и почему погибли

эти граждане России, нет до сих пор.

Если смотреть на ночное сообщение пресс-службы Кремля строго по тексту, то

там, конечно, нет ни слова о прекращении войны. Потому что «войны нет». И,

соответственно, все остальные связанные с этим вопросы выносятся за скобки.

110

Это – по официальной версии – плановое перемещение войск. «Учения»

завершились, войска возвращаются в места постоянной дислокации.

Может быть – просто перед зимним периодом. Может быть – перед осенним

призывом: впереди увольнения и пополнения. Может быть – просто на отдых.

Могут ли их вернуть на «учения»? Могут. Могут ли начать «учения» с другими

воинскими подразделениями в любой момент в том же месте? Могут.

При отсутствии официального объявления войны война может начаться,

прекратиться и снова начаться в любой момент.

17 октября в Милане должен пройти форум «Азия – Европа», на котором должны

лично встретиться президенты России и Украины. Во время встречи Владимира Путина с

Петром Порошенко планируется обсудить ситуацию на Донбассе и договориться о

поставках газа. И вести эти болезненные переговоры, тем более при участии ведущих

стран мира, на фоне активных военных действий очень неудобно. Можно не

договориться ни о чем.

Но что-то тревожное в воздухе говорит о том, что ситуация заставила Владимира

Путина «завершить учения» не только на период международного форума, а надолго,

если не навсегда. Причем завершить их без каких-либо положительных результатов для

России. И с огромным числом результатов отрицательных.

Погибло очень много людей – тысячи человек из разных стран. В том числе

погибли российские военнослужащие, общие потери по стране оцениваются от

нескольких сотен человек до нескольких тысяч человек. Страшная цифра для «учений».

Точные цифры и списки пока не известны, но это только вопрос времени. И там, куда

пришли «двухсотые» вестники войны, меняется отношение к войне, к вражде. Никто из

родных погибших не является сторонником войны. Она всем принесла пожизненное

горе. Ещё полгода назад все эти люди были живы.

Появился ропот в армии. Это недовольство пока не вышло на поверхность, не

слышно в обществе, но о нём известно в военных кругах. Многие офицеры и

контрактники не хотят воевать на необъявленных войнах, тайно гибнуть и быть тайно

похороненными как «погибшие на учениях». Стало очень трудно набирать

военнослужащих по контракту. Люди отказываются от контракта на тот свет. В большом

напряжении находятся семьи солдат срочной службы, а среди них намного меньше

готовых молчать при угрозе жизни сыну, мужу, брату, себе самому.

Посеяна вражда между двумя братскими в полном смысле слова народами –

российским и украинским, между Россией и Украиной как государствами.

111

Эта вражда посеяла семена злобы и ненависти минимум на десятилетия.

Становление украинского народа как сообщества, становление Украинских

Вооруженных Сил происходит в начале XXI века на фоне вражды с Россией, войны с

Россией, на фоне восприятия России как образа главного врага.

Правнуки ветеранов Великой Отечественной войны, победивших фашизм,

воевали друг против друга, убивали друг друга.

Разрушены (и очень надолго, на многие годы) отношения России с большинством

развитых стран мира. Фактически Россия оказалась в международной изоляции. Удалена

из «Восьмерки». Кто мог подумать год назад, что по отношению к России будет

применяться слово «изгой». Теперь – применяется.

Россия не хотела расширения НАТО. Теперь НАТО будет почти везде в Европе,

где есть границы России. И сами эти границы перестали быть неприкосновенными: если

государство не признает границ другого государства, то никто не поручится и за его

границы. К слову, принципы нерушимости границ, территориальной целостности

государств, невмешательства во внутренние дела иностранных государств стали

принципами европейской политики ещё в 1975 году: СССР вместе с 34 государствами

подписал 1 августа в Хельсинки итоговый акт Совещания по безопасности и

сотрудничеству в Европе. И Россия – правопреемник в этом соглашении. Теперь в топку?

Высшим государственным чиновникам России и крупнейшим предпринимателям,

причастным к военным и экономическим действиям против Украины, запрещен въезд в

страны Европейского союза и США. Российским государственным и многим частным

компаниям закрыты возможности для масштабной экономической деятельности за

пределами России. Им закрыт доступ к мировым финансам. Арестовано имущество и

счета близких к Кремлю олигархов.

Нельзя воевать и враждовать с теми, с кем торгуешь. Это – закон мировой

экономики. Российское государство не просто нарушило, а растоптало этот закон,

причем не только в отношении Украины, а в отношении десятков развитых стран. «Да

куда вы от нас денетесь», – презрительно бросило своим торговым партнерам Российское

государство, сплюнув под ноги. И попало себе в лицо.

Российские власти не предполагали такого жесткого протеста, такой твердой

общей позиции ведущих стран мира в вопросе о санкциях за нарушение принципов

европейской политики, за нарушение международного права. Экономические санкции не

просто больно ударили по российской экономике, они вырвали её из единого тела

мировой экономики, лишили её значительной части денежных ресурсов, экономических

связей, страховок. Никакой замены этим ресурсам внутри России нет.

112

Любое снижение продаж нефти и газа, снижение цен на нефть и газ лишает не

только российскую экономику, но и российский бюджет значительной части денег. В

этих деньгах – зарплаты, пенсии, бюджетные учреждения, дотации регионам. Худших

параметров бюджета, чем те, которые очерчены перед началом 2015 года, не было в

России за все годы XXI века.

И с таким бюджетом Россия вступает в гонку вооружений. Это – экономическое

безумие.

Российским регионам предстоят очень мрачные годы. Их расходы первыми

попадут под бюджетный нож. От недофинансирования посыплется почти вся

инфраструктура жизнеобеспечения. Рост цен, в том числе на продовольственные товары,

уже стал самым высоким с начала века. Инфляция съедает доходы, которые не растут, а

замораживаются. Рушится национальная валюта, рубль перешел в пике по отношению к

мировым валютам, а теряющий резервы Центробанк делает вид, что управляет этим

падением.

На все эти процессы молча и спокойно смотрит Китай. Он ждёт, когда Россия

придёт (а она уже идет) к нему на поклон и попросит: купи мои нефть и газ (а больше

продавать России нечего).

Китай подождёт, когда деньги в российском бюджете станут иссякать, и купит. Но

не по той цене, о которой попросит Россия, а по той, которую назначит сам. Купит почти

даром, ниже себестоимости. И Россия пойдет на это экономическое унижение. Когда

покупатель остается один, то он диктует цену, а не продавец. Экономическая

капитуляция России перед Китаем реальна и близка, как никогда.

Российская государственная пропаганда в последний год стала синонимом и

квинтэссенцией лжи, цинизма и хамства. Масштабы лжи о войне на территории Украины

и о положении дел в России заставили вспомнить самые мрачные советские годы. Даже

не годы застоя, а годы репрессий. Российское государственное и подгосударственное

телевидение захлебывается ложью и ненавистью, как рвотой. И становится похожим на

пропаганду в стиле Геббельса. Картина происходящего на самом деле настолько

отличается от панорамы российского телевидения, что начинает неизбежно входить в

противоречие с тем, что видит в своей жизни рядовой человек.

В России разожжен костер внутренней вражды. Оказавшись в ситуации своими

руками созданной «осажденной крепости», Российское государство стало истерично

искать врагов внутри страны, примитивно надеясь именно этих людей, эти общественные

группы представить обществу как виновников всех происходящих несчастий.

113

Худшая часть российского общества поднята, вытащена на поверхность жизни.

Человеконенавистники, подлецы, стукачи, доносчики, садисты, политические

наследники палачей и вертухаев востребованы сегодня российским государством на

«государеву службу». Они снова нужны, чтобы уничтожать народ России. «Ты не дай им

опять закатать рукава, Родина…» Но – даёт.

Пропаганда ненависти и вражды уже на грани срыва голоса, но получается очень

плохо, фальшиво, грязно.

Народ не верит. Народ начинает задавать себе простые вопросы: «Что

происходит? Почему происходит? Кто виноват?»

Ответы на эти вопросы печальны и просты.

Строго говоря, они известны со времен раннего христианства.

«Не делай себе кумира и никакого изображения того, что на небе вверху, что на

земле внизу и что в воде ниже земли… Не убивай... Не кради… Не произноси ложного

свидетельства на ближнего твоего... Не желай дома ближнего твоего; не желай жены

ближнего твоего, ни раба его, ни рабыни его, ни вола его, ни осла его, ничего, что у

ближнего твоего».

Источник:Новости Facenews-http://www.facenews.ua/articles/2014/251936/

Но соблюдать заповеди Христовы поднявшее на свой щит православие

государство не хочет. И не соблюдает. Создало кумира. Убивает. Крадёт.

Лжесвидетельствует и просто лжёт. Желает дом ближнего своего, и входит в него, и

разрушает его, и забирает себе его часть.

Всего за один год Владимир Путин проиграл всё. Дружбу народов. Политику.

Безопасность. Экономику. Славу. Мир.

И это поражение произошло только потому, что сначала один и тот же политик

сделал ставку на конкретного человека как президента чужой страны, потом склонил его

к отказу от выполнения внутренних и международных обязательств, потом удивился

ответному возмущению народа этой страны, потом отказался принять мирную дорожную

карту, предполагавшую добровольную отставку скомпрометировавшего себя лидера и

досрочные выборы, потом пошел на экономический шантаж, потом на угрозу

применения силы, потом организовал «возвращение» чужой земли и, когда голова совсем

закружилась от «успехов», возжелал почти трети земли этого чужого государства.

Это был тайный штурм – бессмысленный и беспощадный.

На этом штурме машина Российского государства сломалась. Выполнить эту

задачу она не смогла. Но пока она пыталась это сделать, в России и Украине погибли

114

тысячи людей. Они не все ещё найдены, не все названы, не все похоронены. На

составление списков погибших уйдут годы.

Для оставшихся в живых «учения» объявлены завершенными. Пока.

Уроки этих «учений» страшны и кровавы.

Ничто не говорит о том, что Российское государство намерено понять и усвоить

эти уроки. Как минимум – пожалеть людей.

Это так просто, так по-человечески понятно: прекратить мучения людей.

Покаяться. Уйти.

Для этого нужно быть человеком.

«Учения» показали, что в руководстве Российским государством человеческому,

как и Божескому, места нет.

3.10. Чем закончится кровавая авантюра Путина

Борис Немцов

Российский оппозиционер ноября, 10:51 185685F

Путин демонстративно отказался встречаться с лидерами ДНР и ЛНР не только

потому, что боится новых санкций

Недавно писатель Захар Прилепин, который считает себя крупным стратегом и

мыслителем, спорил со мной о Новороссии. Я утверждал, что проект Новороссия закрыт.

Захар с жаром доказывал, что нет, пытаясь в действиях Путина найти нечто такое,

что подтверждало его точку зрения.

Увы, Захар, проект закрыт. Нет денег, чтобы кормить пенсионеров Донбасса и

бюджетников.

Путин демонстративно отказался встречаться с лидерами ДНР и ЛНР не только потому,

что боится новых санкций, но и потому, что сказать нечего. Денег нет, чтобы содержать 4

млн человек. 

Да, оружие поставлять будет, провокации будут, незаконно отправлять военных в

Донецк будут, а содержать огромный регион - нет.

Что остается делать Захарченко и Ко? Воевать. Шахты затоплены, работы нет,

денег нет. Только воевать.

Вот так бесславно заканчивается кровавая авантюра Путина против братского

народа. Ну, а писатели не всегда бывают стратегами и мыслителями.

115

Коментарии

Costya Shmel

Мало осталось настоящих русских, в основном в России обитают путиноиды

заражённые через Кисель ТВ опасным вирусом дебелизма.

Инна Петрова

Путин, в общем-то, свое дело сделал - разворошил осиное гнездо, сыграл на

наших чувствах, заставил нас ненавидеть друг друга. Даже если он вот прямо сейчас

отзовет всех своих псов, он прекрасно знает, что мы теперь будем жить, готовые при

случае вцепиться в глотку соседу за его иные взгляды. Захарченко и Ко - это просто тела.

Ими непосредственно (конечно, с барского разрешения ВВХ) руководят наши местные

князьки, которые дружною толпою сбежали в теплые места и ждут - не дождутся, как бы

покрасивее всплыть и продолжить грабить уже ограбленный ими же и разрушенный -

ими же - Донбасс.

Валентин Островский

Все правильно БОРИС НЕМЦОВ один из лучших Российских опозиционеров

сейчас МИСТЕР ПУКИН перед самой большой дилемой в своей жизни: признать

выборы в ДНР и ЛНР значит навлечь на Россию новые санкции не признать значит

предать пророссийских террористов на Донбасе, что делать ? Вот Москва и уважает

выборы ДНР и ЛНР но и не признает их. Я БУДУ С ТОБОЙ ЖИТЬ, НО СПАТЬ НЕ

БУДУ ! Маразм по русски называется. История учит русских тому, что ничему не учит.

Крым наш ! Своих в обиду не дадим ! Русский народ готов страдать за идиотские,

бессмысленные и пустые идеи ! Всегда так было ! Жаль ! Ну получили вы Крым -

дотационный регион и испортили отношения со всем миром ! Ну подерживаете вы

выборы в ДНР и ЛНР - еще больше осложните отношения с миром ! Что легче станет ? А

у самих рубль летит в бездну, экономика бьется в агонии, коррупция как раковая опухоль

распространилась по всей стране, цены в магазинах летят в космос ! Россия как всегда

поражает своей немыслемой глупостью !

116

3.11. Ложь о "Новороссии К чему приведет путинский рецепт федерализации Украины

Экс-советник Путина поймал российского президента на лжи о "Новороссии"

26 октября 2014, 13:48http://obozrevatel.com/abroad

1/5Формирование украинско-российской административной границы в 1918-1928 гг.

117

2/5Екатеринославская губерния, 1802-1925 гг.

3/5Украина в 1919 г

118

4/5Украина в 1928 г.

5/5Украинские губернии в 1914 г. и современная граница Украины

Бывший советник российского президента Андрей Илларионов в своем

LiveJournal опроверг историческими фактами заявления Владимира Путина о так

называемой Новороссии.

"В ответах на вопросы после своей "Валдайской речи" Путин сделал несколько

заявлений на исторические темы, обращающих на себя внимание", - пишет Илларионов.

119

Он напомнил, что российский президент заявил о том, что "земли Новороссии"

были переданы от России Украине при создании Советского Союза.

"Это утверждение не соответствует действительности. В 1921-22 годах никакие

территории от России Украине не передавались. В эти годы российско-украинская

граница изменениям не подвергалась", - отмечает бывший советник Путина.

Российский лидер также уверен, что "земли Новороссии" так назывались "потому

что это по существу был один регион с центром в Новороссийске, поэтому назывался

Новороссией".

"Эти утверждения не соответствуют действительности. Уже приходилось

обращать на это внимание. Приходится возвращаться к этому вопросу еще раз. Термин

"Новороссия" находился в активном употреблении не "всегда", а чуть более столетия – с

60-х годов 18-го века до 70-х годов 19-го века, после чего вышел из употребления и в

течение последующих почти полутора столетий практически не использовался", -

подчеркнул Илларионов.ЧИТАЙТЕ:

Цыганова допелась до "гимна" придуманной Путиным "Новороссии"

"Термин "Новороссия" не происходил и не мог произойти от названия города

"Новороссийск", так как Екатеринослав (нынешний Днепропетровск) был переименован

в Новороссийск только в 1796 г. – т.е. только через 32 года после образования "первой"

Новороссийской губернии (1764 г.). Через 6 лет – в 1802 г. – городу было возвращено

имя Екатеринослав. В течение 123 лет (до 1925 г.) Екатеринослав являлся центром не

Новороссийской, а Екатеринославской губернии", - добавил он.ЧИТАЙТЕ:

Путину не нужны ни "Новороссия", ни Крым - журналист

По словам экс-советника Путина, "в течение более двух столетий (с 1802 г.) в

Российской империи, СССР, Украине, России не было никаких Новороссийских

губерний и областей. С 1874 г. в Российской империи, СССР, Украине, России не

существует каких бы то ни было административных единиц с термином "Новороссия" в

своем названии".ЧИТАЙТЕ:

Путин закрыл проект "Новороссия", итоги ужасны - Немцов

Также Илларионов опроверг заявление Путина о том, что Харьков входил в

"Новороссию".

"Харьков никогда не входил ни в одну административно-территориальную

единицу, в названии которой присутствовал бы термин "Новороссия". Население на

территории современного Харькова непрерывно проживает с 1630 г., когда там

120

поселились украинские казаки с Поднепровья. Историческая украинская область, в

центре которой находится Харьков, называется Слобожанщина. В Российской империи

Харьков был губернским центром Слободской губернии (1765-1780 гг.), Слободско-

Украинской губернии (1796-1835 гг.), затем – Харьковской губернии", - сообщает

эксперт.

"Ни в Российской империи, ни в СССР до 1932 г. такого административного

образования, как Одесская область, не было. В 1921-22 гг. Одесса и окружающие ее

территории входили в Херсонскую губернию", - подытожил Илларионов.

К чему приведет путинский рецепт федерализации УкраиныЭксперт рассказалhttp://www.charter97.org/ru/news/2014/11/22/127449/16:22, — Украина

Федерализация Украины по-московски — это распад украинского государства и

переведение его основной части под протекторат России.

Президент РФ Владимир Путин заинтересован в том, чтобы создать условия, в

которых Донбасс станет камнем на шее Украины и не даст ей ни развиваться, ни

интегрироваться в Европу.

Такое мнение высказал директор по науке и развитию Института гражданского

общества Анатолий Ткачук, пишет ZN.UA.

"Главная идея этого тезиса — запустить такой механизм, чтобы Украина из

последних сил восстанавливала Донбасс, который ей не будет подчиняться и который в

любой момент может снова начать войну в Украине. Путину не нужен Донбасс весь, а

тем более его часть, которая не может себя прокормить", - отмечает он.

"Таким образом, путинский рецепт федерализации Украине не подходит Украине

по двум причинам: во-первых, это не решит проблему войны, ведь Путину в принципе

нельзя верить, он откровенный лжец, тем более он сам утверждает, что не контролирует

ситуацию на Донбассе; во-вторых, это закроет путь Украине к модернизации и

процветанию. То, что он в один ряд ставит федерализацию и децентрализацию,

подтверждает его малограмотность или умысел, ведь это совсем разные вещи", -

подчеркивает Ткачук .

"Федерализация вообще означает объединение в федеральное государство

государственных или квазигосударственных образований, где субъекты федерации

имеют собственный суверенитет, свою конституцию, свое законодательство.

Децентрализация — это передача значительных полномочий органам местного

самоуправления, прежде всего на уровень общин (муниципалитетов), в едином

121

конституционном и правовом пространстве государства. Децентрализация - это

эффективность и демократия, полная противоположность московской традиции, где

царят деспотия и самодурство. Путин своей войной на Донбассе хочет не допустить в

Украине реальной децентрализации, ведь это не входит в его планы", - говорит эксперт.

"Украина уже выбрала для себя путь - это децентрализация. У нас принята

концепция реформы, подготовлены законопроекты по финансовой децентрализации.

Чтобы провести в условиях войны децентрализацию для тех территорий, где нет

путинских агентов, нужно очень хорошо отработать баланс интересов общин и

государства, а также возможности государства не допустить расшатывания ситуации, как

это было на Донбассе. Как это сделать, знают эксперты, главное- чтобы их послушались

политики.

Федерализация Украины в устах Путина означает, что он считает ЛНР и ДНР уже

не частью единой Украины, а отдельными государственными образованиями. С этим

согласиться нельзя" – подытожил Ткачук.

3.12. Петербург пройдет маршем против Путина

Оппозиционная коалиции «Демократический Петербург» планирует 2 ноября

провести в Санкт-Петербурге Марш против путинского режима и агрессии РФ в

отношении Украины.

Об этом сообщили в пресс-службе коалиции «Демократический Петербург»,

передает собственный корреспондент Укринформа в РФ.

«Главной темой Марша (Марш против ненависти - ежегодная акция, которая

проводится в Петербурге с 2004 года) в этом году станет выражение протеста

государственной политике насаждения ненависти, которую активно проводит путинский

режим, стравливая между собой народы и разные группы российского общества. Нас

заставляют ненавидеть друг друга, «назначая» тех или иных врагов, внутренних и

внешних. Развязав агрессивную захватническую войну против Украины, российская

власть с помощью агрессивной лжи в подконтрольных СМИ настраивает россиян против

украинцев», - говорится в сообщении.

Отмечается, что акцию проведет коалиция «Демократический Петербург» по

инициативе входящего в нее Правозащитного совета Санкт-Петербурга. В конце недели

будет подана заявка в администрацию города о согласовании мероприятия, которое

планируется провести в формате шествия и митинга.

Читайте также: Руководству библиотеки в Петербурге угрожают из-за

лекции Макаревича

122

«17 октября, то есть за две недели до проведения мероприятия, как этого требует

закон, коалиция «Демократический Петербург» подаст в комитет Смольного по

законности и правопорядку уведомление о проведении Марша против ненависти 2

ноября», - сообщили в «Демократическом Петербурге».14:34 13.10.2014

3.13. Почему Путин сражается с США

Олег Козырев19 ноября 2014, 15:15http://obozrevatel.com/blogs/05318Храбрый Путин снова сразился с США. Отбил нападки, разгадал угрозы и

совершил маневр. США - удобный противник. Лучший.

Во-первых, он большой и сильный. Согласитесь, самооценка возрастает, если ты

борешься с кем-то действительно влиятельным. Было бы не к лицу сражаться с Ганой,

Ливией, Лихтенштейном. А так ты легко можешь обклеить весь город своими афишами

перед поединком "Я против США". И за такие афиши не будет стыдно.

Во-вторых, США с тобой не сражаются. Им вообще не до тебя. У них куча своих

проблем и куча своих мечтаний. А приятно ведь сражаться с тем, кто с тобой не

сражается. Ну это как если бы я объявил, что вот уже пять лет, как сражаюсь с Майком

Тайсоном. Храбро и бескомпромиссно сражаюсь. Соглашусь, что США в какой-то

степени вынуждены вспоминать о задиристом парне из Кремля. Он то из окна высунется

и водным пистолетом польет, то в подворотне компанией с большим перевесом нападет

на какого-нибудь давнего знакомого Америки. Знаете, вокруг действующих чемпионов

мира полно желающих обрести славу - кричат что-то с задних рядов типа "вызови меня

на бой, трус!".ЧИТАЙТЕ: У России теперь два варианта

В-третьих, война с США это в некотором смысле форма оправдания своего

неумения принести пользу России. В семьях некоторых такие мужья бывают. Вечно

сражаются с чем-то таким великим внутри себя, сидят на горбу жены и работу найти

годами не могут.

Можно было бы сразиться с бездорожьем. Построить хотя бы один нормальный

автобан в стране. Можно было бы сделать хотя бы один город зеленым, с альтернативной

энергетикой, велосипедистами и прочей красотой. Можно было бы сделать медицину

доступной, не сокращая больницы, а наоборот, увеличивая количество медпунктов,

сделав их чуть ли не в каждом микрорайоне городов. Можно было бы сделать

образование более качественным, может быть даже ввести всеобщее высшее

123

образование, сделать знание английского обязательным и т.п. Можно было бы бороться с

бедностью.

Можно было бы бороться хотя бы с мировыми заразами - терроризмом, Эболой.

Но и тут самые трудные мировые проблемы мы спихнули на США, попутно и сами став

мировой проблемой, устраивая войны с соседними государствами раз в пятилетку.ЧИТАЙТЕ: О Майдане в Москве

Как удобно-то выходит. Кто виноват в том, что продукты дорожают? США. Кто

виноват в том, что бензин дорожает? США. Кто виноват в том, что в России

политзаключенные? США. Кто виноват в том, что люди выходят на улицы? США. Кто

виноват в том, что независимые международные суды обличают российскую судебную

систему? США. Даже в том, что лампочка не горит в подъезде виноваты США.

Может быть, кто-то меня упрекнет, что я что-то слишком много про США да про

США. Эй, это не я про США, это Путин про США да, про США. Я бы предпочел, чтобы

он почаще бывал в продуктовых магазинах, чтобы почаще бывал в пробках, почаще

бывал в больницах, почаще помогал бедным и сиротам, почаще думал о чем-то кроме

США в своей голове. О России бы, наконец, подумал. Не раз в год на выступлении. Не

раз в месяц под телекамеры. А ежедневно хотя бы по восемь часов в будни. Хотя бы так.ЧИТАЙТЕ: Стыдно

И еще. Есть у меня такое чувство, что если будешь бороться с коррупцией, с

бедностью, с отсталостью экономики, авторитаризмом, безграмотностью, терроризмом,

бездорожьем, бюрократией - если действительно будут успехи по этим фронтам, то тогда

и с США бороться не надо будет. Причем не потому даже, что США обязательно будут

союзниками. Но потому, что действительно сильная и развитая Россия может попасть в

иную, лучшую весовую категорию.

Прыгать и скакать вокруг чемпиона в надежде привлечь его внимание - ну да, так

некоторые делают. Но мне кажется, что куда интереснее самому быть чемпионом.

3.14. Почему Россия должна вернуть Украине Крым

Каспаров объяснил, почему Россия должна вернуть Украине Крым

ОБОЗРЕВАТЕЛЬ, http://obozrevatel.com/ 20 октября 2014, 16:50

Чтобы исправить совершенное ею нарушение международного права, Россия

обязана вернуть аннексированный Крым Украине.

124

Об этом заявил российский оппозиционер, знаменитый шахматист Гарри

Каспаров, комментируя высказывания Алексея Навального и Михаила Ходорковского

о том, что они не вернули бы Крым Украине.

Приводим полностью мнение политика, которое публикует сайт Каспаров.ru:

"Резонансные интервью Алексея Навального и Михаила Ходорковского, в

которых с разной степенью категоричности прозвучал тезис о том, что Россия не должна

возвращать Крым Украине, вызвали ожесточенные споры в рядах российского

протестного сообщества и обозначили ряд вопросов стратегического характера,

игнорировать которые мне не представляется возможным.

Почти сразу после того, как позиции Навального и Ходорковского были озвучены,

мы стали свидетелями отчаянных попыток ряда видных представителей либеральной

общественности оправдать и "должным" образом — подчас на грани подмены смыслов

— интерпретировать прозвучавшие заявления. Подобная словесная эквилибристика,

возможно, успокоит часть озадаченных сторонников Навального и Ходорковского,

однако международное сообщество, включая Украину, получило вполне ясный месседж:

Крым отныне является территорией России, и такое положение вещей сохранится в

обозримом будущем.

Логичный вывод, к которому может после этого прийти внешний наблюдатель,

состоит в том, что сущностная альтернатива Путину в России отсутствует. Два ярких

оппозиционных лидера, в глазах многих олицетворяющие собой "европейскую Россию",

которые до настоящего момента могли рассматриваться в качестве такой альтернативы,

дали понять, что их отличия от Путина в "крымском вопросе" — сугубо стилистические,

поскольку, как и для Путина, соблюдение норм и принципов международного права не

является для них безусловным императивом. В результате Запад и все мировое

сообщество только укрепляются во мнении, что преступные действия российской

правящей верхушки на внешнеполитической арене фактически поддерживаются всем

российским обществом, включая ту его часть, что заявляет о своей оппозиционности.

Соответственно, страдает репутация не только отдельных деятелей российской

оппозиции, но и России как государства. Фактически, словами "Я (Крым) не отдам",

Ходорковский денонсировал свое главное требование к западному сообществу —

сконцентрировать санкции на представителях российской власти, ответственных за

аннексию Крыма, не подставляя под удар рядовых российских граждан.

125

3.15. Путин повторяет ошибки Хрущева

Путин повторяет ошибки Хрущева, — Борис Немцовhttp://news.eizvestia.com/ Новости мира, 09:19:24

Ух, как здорово Путин вчера врезал америкосам! Молодец, так им и надо! — радуется агитпроп и 80% подданных.

Примерно так же было, когда Хрущев стучал ботинком по трибуне ООН и обещал показать Штатам кузькину мать.. Также радовались советские люди, также поддерживали Никиту Сергеевича.. И что? Начались проблемы, Хрущева сняли, Советский Союз медленно но верно стал погружаться в кризис и в 91 умер. Не выдержал гонки вооружений, надорвался и приказал долго жить. История повторяется, информирует news.еizvestia.com.

Вместо того, чтобы пытаться выстроить нормальные отношения с Западом, Путин выбрал стратегию конфронтации, пытаясь по чекистски развести Европу с Америкой. Самая худшая для России стратегия, самая вредоносная. Ну нет у нас экономической мощи, чтобы противостоять Европе и Америке. Нет и все. Наш ВВП в 8 раз меньше американского, в 6 раз меньше китайского и в 8 раз меньше европейского.

Может свою страну будем обустраивать, а не к войне со всем миром готовиться, а?

По материалам Обозреватель Читать полностью на   http://news.eizvestia.com/news_abroad/full/865-putin- povtoryaet-oshibki-hrushheva-boris-nemcov

3.16. Реквием победителям: о последствиях крымского маневра России

Вадим Климентьев, для "Хвилі" http://blog.i.ua/

23.03.14, 23:12

Итак, круг замкнулся. 19 марта стало реальностью то, во что не хотелось верить.

Весь мир убедился, что заявление Путина о том, что наши станут позади женщин и

детей… «И пусть кто-то из украинских военных попробует стрелять в своих людей,

российские военные будут стоять позади людей, не спереди, а сзади» не просто бред

осатаневшего маньяка. Штурм штаба командования ВМС Украины в этот день наглядно

продемонстрировал, что это четко сформулированная боевая тактика россиян в Крыму,

берущая начало в фашистской или рашистской идеологии. Забыли убогие, что у фашизма

всегда один конец.

Часть I. ФАШИЗМ ИЛИ В СОВРЕМЕННОЙ ИНТЕРПРЕТАЦИИ РАШИЗМ В

РОССИИ — ЭТО РЕАЛЬНОСТЬ

Проще всего этот историческое дежавю списать на неадекватность российского

лидера. В результате, его диагнозы посыпались как из рога изобилия. Начну с самого

дипломатичного, сформулированного Ангелой Меркель в разговоре с Бараком Обамой:

126

«Путин потерял связь с реальностью, он живет в другом мире». Менее дипломатично

выразился днепропетровский губернатор, олигарх Игорь Коломойский: «У нас был

большой шизофреник, а там маленького роста шизофреник».

Имеются и более профессиональные с точки зрения научной психиатрии

определения. Как рассказал российский политолог и публицист Станислав Белковский, в

институте судебной психиатрии им. Сербского Путину поставили диагноз —

гипертоксическая шизофрения, а по-простому — кесарево безумие. С российскими

коллегами не согласен член Украинского союза психотерапевтов Андрей Злотников.

«Было много версий от коллег о шизофрении Путина, паранойе. Не увидел я вчера

болезни. Мне он показался «лжецом читающим». До Геббельса ему далеко – он не

настолько истеричен. Это педант, который пытается читать с выражением», — считает

эксперт.

«Здесь прагматичная и рациональная позиция. Его цель – власть. Власть

имперская. Произнесенная президентом РФ речь — это речь с бумажки, которую писали

специалисты, поэтому Путина (как личности) в ней нет, это пропаганда: пропаганда с

мощной скрытой агрессией и явной демонстрацией намерения повторить холодную

войну», — поделился мнением психолог.

«Путин воплощает в себе архетип варвара. Его целью является экспансия —

единственный для него способ «развития». Он амбициозен и мечтает войти в историю.

Мечтает о легендах в его честь. Нарцистичен. Эту бездонную бочку самолюбия ничем не

наполнить, жажда велика и ненасытна. Окружение лелеет в нем страсти и подбрасывает

дровишек в огонь. В этом проблема многих правителей – очень невыгодно их поданным

заявлять, что Король – голый. Вот и растят беса», — подчеркнул член Украинского

союза психотерапевтов.

По его мнению, проблема приверженцев Путина в том, что они пытаются свой

комплекс неполноценности компенсировать за счет самоидентификации с лидером. «Мы

самая великая страна! Мы самый лучший народ! Наш Крым! Мы знаем, куда идти

славянам!» — похоже на фашистскую пропаганду, — заметил эксперт.

«Украина — это отличный предлог поменять фокус с проблем внутри России на

противостояние с «фашистами» и Западом. Путин использует уловку, которую ранее уже

не раз успешно использовал и сам Путин, и предыдущие российские правители –

внешний враг», — подчеркнул Алексей Злотников.

Но не только в болезни Путина или в его психических отклонениях главная

проблема России и всего мирового сообщества, в полной мере ими далеко еще не

осмысленная. А в том, что, во-первых, режим, свернувший в стране экономические и

127

демократические реформы, чтобы оттянуть неизбежный крах, сумел на основе

имперских устремлений навязать значительной части российского общества и его

сателлитам за рубежом путинскую идеологию современного фашизма.

Нужно ли напоминать, что СССР и его правопреемница Россия после второй

Мировой войны остается последней империей в мире с официально культивируемым

имперским мышлением. А обладание одним из мощнейших ядерных арсеналов, дает ей

возможность реально шантажировать весь мир. То есть, амбициозный и нарцисичный

неадекват, потерявший связь с реальностью, обладая ядерным чемоданчиком, становится

не просто опасностью, а ходячей мировой катастрофой. И это, похоже, начинает

понимать весь цивилизованный мир.

«То, что мы видели, это фашизм чистой воды, тем более опасный, что он пришел,

маскируясь фразами о дружбе народов. Презрение к другой нации, вызовы всему миру,

болезненная вера в собственную непогрешимость в сочетании с откровенной ложью —

это и есть фашистская пропаганда», — сказала Тимошенко в интервью немецкой газете

Bild в среду, 19 марта.

Во-вторых, главная опасность происходящего в социопатическом «комплексе»,

поразившем часть россиян. Его назвали «рашизмом» (от слова Russia в английской

транскрипции). Одним из первых этот термин задолго до нынешнего конфликта

использован политологом Остапом Кривдиком. Российско-украинский конфликт и стал

его проявителем.

Рашизм, как разновидность социопатии, профессор Александр Костенко

определяет следующим образом: «…Это основанная на иллюзиях идеология,

обосновывающая, в свою очередь, допустимость любого произвола ради ложно

понимаемых интересов российского общества… Применение именно такого

«объяснительного инструментария», как концепция рашизма, позволяет, в частности,

глубже понять корни сегодняшнего российско-украинского конфликта, который нельзя

сводить только к проискам политических маргиналов, ибо они делают то, что им

позволяет НАРОД".

Не даром, по мнению ряда российских социологов, с началом интервенции в

Украину, уровень поддержки Путина заметно вырос до 72-74%.

Об этом свидетельствуют, в частности, данные социологического исследования,

недавно проведенного в России авторитетной негосударственной исследовательской

организацией «Левада-Центр», не замеченной в симпатиях к Путину и его режиму.

Согласно результатам исследования, 58% населения России в той или иной

степени поддерживают введение российских войск на территорию Крыма и – что,

128

пожалуй, еще важнее! – в другие регионы Украины. 79% согласны с тем, что после

проведения референдума в Крыму России следует принять его в состав РФ.

То есть, в результате нагло сфальсифицированного крымского референдума у

идеологов этого аншлюса появилось не только формальное его оправдание, но и, что не

менее важно, тестовое заключение   о том, что Путину якобы «сегодня удалось в  рамках

этой ситуации с  Украиной отразить все чаяния русских людей» и получить массовую

поддержку своих действий.

Успешно пройденный тест на рашизм знаменует начало следующего этапа

российского аншлюса. И он не заставил себя долго ждать. Пока в тестовых заявлениях о

том, что Крым — это только начало. Следующий этап – возвращение под юрисдикцию

Москвы всей территории Украины и Молдавии, республик бывшего СССР. Дальше в

захватнических планах – страны Балтии  с Польшей и Финляндией, а также американская

Аляска.

Самое знаменательное в этом «потоке сознания» то, что сей великодержавный

бред исходил даже не от официального «держиморды» российской государственной

Думы Владимира Жириновского, еще в начале 90-х мечтавшего вымыть сапоги русского

солдата в Индийском океане. Нынешние безумные планы по поводу захвата мира или

хотя бы его половины в разговоре с украинкой Полиной Годорог в соцсетях изложил

представитель Российской Федерации в Совете Европы Роман Кокорев. Его аргументы,

по мнению тонких ценителей, просто прэлэстные с точки зрения психиатрического

диагностирования. «Тут всё в одном флаконе, женоненавистничество, истерия,

великодержавный шовинизм, православиеголовного мозга, отсутствие связи с

реальностью, отрицание личной ответственности, духовные скрепы во всех местах»

(читать ЗДЕСЬ). http://k-z.com.ua/myr/29999-okazyvaetsya-rossiya-mechtaet-vernut-sebe-

alyasku-strany-baltii-finlyandiyu-i-polshu

Как после прочтения этой шовинистической мерзости не вспомнить очень точную

характеристику, данную Лениным такого рода особям: «Раб, у которого слюнки текут,

когда он самодовольно описывает прелести рабской жизни и восторгается добрым и

хорошим господином,.. — есть вызывающий омерзение холуй и хам».

Самое неприятное, что результат произошедшей трансформации в сознании

россиян достаточно закономерен в условиях развала СССР. Да еще в условиях, когда

новые «хозяева жизни» взяли курс не на системные реформы, модернизацию экономики

и политической системы, а на тотальный грабеж страны. Резкий рост социальной

напряженности, как пишет Александр Карпец, «заставили российскую верхушку искать

новую объединяющую идею, скрепляющие символы или «духовные скрепы», как любят

129

говорить в Москве. «Скрепы» нашлись быстро – шовинизм и национализм, переходящие

в откровенный нацизм… С приходом к власти Путина, началось формирование и

прикармливание разного рода патриотических организаций. Патриотизм быстро

трансформировался в нацизм, для чего имелись и объективные причины – всплеск

межнациональной розни, граничащей с ненавистью, да еще в условиях острого

социально-экономического кризиса.

Только после этого в СМИ появились сведения об активизации нацистских

настроений в «победившей фашизм стране». В частности, российский информационно-

аналитический центр «СОВА» тогда опубликовал данные о том, что в 2006 году в России

насчитывалось более 60 тысяч фашиствующих бритоголовых молодчиков (скинхедов). В

этом же году от насилия на почве национальной ненависти в России пострадали 500

человек, из них 53 погибли. Обычно российские власти закрывали глаза на

этнонациональное насилие. Более того, российские эксперты уже в 2007 году обращали

внимание на то, что психология масс и правоохранителей все более подвержена

национальной нетерпимости, а власти пытались поставить национальную нетерпимость

под контроль, что нашло отражение в появлении таких юридических терминов, как

коренное и некоренное население – это в многонациональной стране, каковой является

Россия!

…Апофеозом был фашистский шабаш в Москве в декабре 2010 года. Причиной

беспорядков стала гибель футбольного фаната славянского происхождения от рук

выходцев с Северного Кавказа. Действия правоохранительных органов в ходе

расследования убийства были восприняты в обществе как укрывательство

подозреваемых, что спровоцировало протесты. Митинг собрался на Манежной площади

в Москве и перерос в столкновения с милицией. В результате беспорядков пострадали

более 10 человек, несколько десятков фанатов были задержаны. Серия массовых

митингов и уличных столкновений коренных жителей с выходцами из кавказских

республик прокатилась по городам России. А самое главное, в ходе беспорядков на

Манежной площади на фоне Кремля в нескольких шагах от могилы Неизвестному

Солдату, являющейся памятником всем воинам, погибшим в борьбе с немецким

фашизмом в Великой отечественной войне, фашиствующие молодчики орали «Heil

Hitler!» и вскидывали руки в нацистском приветствии.

Когда после этого Москва обвиняет Украину в нацизме, радикализме,

«бендеровском фашизме», то ответ может быть только один: чья бы корова мычала!..

Впрочем, в Кремле, очевидно, поняли, что «игры патриотов» зашли слишком

далеко и их пора прекращать, пока процесс не стал неуправляемым.

130

…В этом смысле события в Украине оказались для Москвы настоящим подарком.

Борьба с «терроризирующими русскоязычное население радикальными бандеро-

фашистами» в Украине имеет для Кремля не только геополитическое, но и не менее

важное внутреннее значение. Это позволяет отвлечь российского обывателя от

обостряющихся внутренних социально-экономических и национальных проблем,

оправдать усиление диктатуры в России, направить внутреннюю деструктивную энергию

на внешнего «врага», — делает вывод Карпец.

В заключение, для наглядности и убедительности сравним сформулированные

Пакстоном, одним из ведущих исследователей фашизма, его характерные признаки с

происходящими в России и Крыму событиями:

— Для возникновения фашизма и его развития во властную силу нужно

ощущение в обществе, что обычные социальные силы не способны разрешить

ощущаемый (не всегда реальный, или создаваемый) кризис власти. Применяйте всё это к

ситуации в России и Крыму и делайте выводы.

— Без раскола не может быть фашизма. Фашизм есть профанация демократии на

основе подчинения нации лидеру, а не закону. Он возникает в момент, когда резко

повышается уровень атомизации общества, когда элита еще не консолидировалась.

Консолидация народа и элиты – смерть фашизма. О какой консалидации народа и элиты

может идти речь в стране, где официальная идеология построена на противоставлении

коренных жителей инородцам?!

— Самое интересное, что массы в своем большинстве не интересовались

концепциями и идеями фашистов. Даже на самом хорошо организованном массовом

митинге фашистов не обнаруживалось ни малейшего энтузиазма по отношению ко всем

провозглашаемым идеям. Спросите любого сторонника путинской партии «Единая

Россия», стоящего на митингах, какой пункт программы партии ему больше импонирует,

или у крымских сепаратистов, чем им не угодили украинские бандеровцы…

Некритичность – почва фашизма, на которой он произрастает пышными порослями.

— Фашизм не может быть без харизматического лидера. Лидеры фашистов чаще

всего не профессиональные политики, а маргиналы. Государствоцентризм Муссолини и

Франко – это поклонение единому тоталитарному государству и вождю как его

воплощению. Фашисты оправдывают авторитет лидера ему одному приписываемой

способностью разрешить кризис: «Только Путин способен объединить русский народ и

вывести страну из кризиса».

— Законы становятся формальными, а суды экстравагантными и бесполезными.

Фашизм вобрал в себя всенародные опросы, как что-то родное и близкое. Сотрудников

131

имперской канцелярии поражала предсказуемость результата. Тем более что по хитрости

составления вопросов референдума фашистские идеологи не знали себе равных. Во

второй половине 30-х годов референдумы шли в Германии бесконечной чередой. И в

России, несмотря на полный бардак, развал и вопиющий непрофессионализм, «рейтинги

показывают стабильную поддержку электората». Кроме того, власть постоянно работает

над тем, чтобы легитимизировать свои действия с помощью референдумов. Яркий

пример — крымский референдум.

Согласитесь, что подобная «духовная скрепа» в качестве культивируемого в

обществе социопатического комплекса сродни алкогольному угару или наркотической

зависимости, требующим постоянной и все возрастающей подпитки общественного

сознания соответствующими стимуляторами, что не может продолжаться бесконечно. И

тогда наступает жестокое похмелье и революционная «ломка».

Впрочем, если продолжить наркоаналогию, аннексия Крыма, планировавшаяся

как очередная дежурная доза, по ряду геополитических и экономических причин

оказалась для российских истеблишмента и общества «передозом», за которым в самом

лучшем случае следует реанимация…

(Окончание следует).

3.17. Торг с использованием оружия

Зачем Россия нагнетает панику в Украине.

Facenews/ua/news/2014/253833

Я скажу страшное. Россия не собирается нас завоевывать. слишком много крови.

Даже для прибитых россиян и Путина. Цель — ослабить и взять под контроль. Цель уже

практически недостижимая. Но он еще пробует.

Это маневры на Донбассе — способ военного давления в процессе торга в

формате Украина — ЕС — Россия. Сдержать нас от реформ, от ЕС и давить в газовом

споре. Ну, немного геополитики для затравки публики. Но важнее всего — ДЕНЬГИ.

Прелесть современного российского режима, что внутри его структуры БАБЛО

все равно важнее ЗЛА. Потому что военная мощь в меньшей степени опора режима, чем

довольство быдломассы бюджетников, которое оплачивается нефтью и поддержки

олигархов, которые зарабатывают на огромных оборотах торговли с Западом, ну и на

распилах бюджета.

Наступления, заявления «мы возьмем Мариуполь Лисичанск Киев Львов», прочая

прифронтовая военно — информационная возня, движения войск, маневры (техника и

132

солдаты снуют туда-сюда, туда-сюда) — это провокация. Чистой воды. Единственно ее

цель — спровоцировать нас на какую то глупость.

И наша истеричная часть общества, которая не понимает того, что мы сидим в

обороне не потому что боимся наступать, а потому что нам нет никакого смысла этого

делать, сеет панику, которой только усложняет ситуацию.

Истерика многих от непонимания одного простого факта: ни одна война и ни один

конфликт не развиваются линейно. Особенно сейчас. Как пример. Многие вопят на Сеню

и Петю, мол, зачем платить стране за газ и долги за газ, раз страна на нас напала и

вообще отняла Крым. Ну, Крым она отняла как вор, а не как завоеватель. Но это детали.

Так вот. Да, газ, война, жертвы, тысячи убитых россиян и украинцев. Но Россия весь этот

год исправно поставляла нам ядерное топливо (причем мы за год начали поставки и из

США, но у России все равно купим больше, чем в 2013 году) — которое позволяет нам

вырабатывать электричество в нужных количествах, не особенно парясь с другими

способами его производства. Почему Россия нам все не обрубила? Да простая причина.

Потому что все происходящее - ТОРГ с использованием оружия, а не завоевательная

операция. На которую Россия не способна. Слишком слаба и инертна сама по себе.

Почему мы этот ТОРГ выиграем и вернем Донбасс, если сохраним благоразумие?

И не будем поддаваться панике и истерике?

Потому что в ТОРГ (цель России была изначально добиться полной капитуляции

Украины перед ней и нашей федерализации — фактическим аморфизации Украины)

вмешались дядьки более серьезные, чем ослабленная Украина и наглая (но не шибко

сильная экономически и институтами) Россия. Вмешались США и ЕС (вмешательство

вторых стало для России полным шоком). И — главное — героическая украинская нация

свою страну отдавать не захотела.

Почему паника и истерика про «майдан 3″, «нассливают» и т.п. выгодна ТОЛЬКО

России? Потому что в ТОРГЕ им нужны новые сильные аргументы. Президент и

Премьер договорились, в целом, о плане реформ. Яценюк уже подал первые 36 законов.

Договор с ЕС вступает в силу уже фактически сегодня. В газовом споре Россия

вынужденно отступила. Все меньше времени у Путина. Все меньше аргументов.

Использовать армию для реального наступления они не могут долго — потому что

НОВЫЕ санкции и позиции в торге опять слабеют. Поэтому хороший АРГУМЕНТ —

хаос в Украине и угроза украинской власти путем провокаций и подстрекания

внутреннего кризиса. Вот на это и направлены все усилия провокаторов. А многие

паникеры и истерички на это радостно ведутся. Но — дадим ли мы нашему врагу

аргумент в борьбе с нами?

133

3.18. Путин хочет от Украины четырех вещей

В России назвали четыре вещи, которые Путин хочет от Украины

Новости Facenews-http://www.facenews.ua/news/2014/255905/22 ноября 2014 

Президент России Владимир Путин своей агрессией против Украины

добивается четырех вещей, среди которых - остановка нашей евроинтеграции.

Такое мнение высказал российский политолог Станислав Белковский в интервью

радио "Эхо Москвы".

"На мой взгляд, сегодня Путин хочет от Украины четырех вещей. Первое - полной

гарантии невступления в НАТО, что официально обозначил высочайший пресс-секретарь

Дмитрий Песков", - отметил он.

Второе желание президента РФ, по его словам, - "всемерное замедление

евроинтеграции Украины. Что уже отчасти произошло, в том числе путем переноса

соглашения об имплементации экономической части ассоциации Украины с ЕС на

январь 2016 года".

Третья и четвертая задачи Путина, по мнению Белковского, - "создание

сухопутного коридора на Крым, без какого-то бы то ни было, естественно, перехода этих

территорий, коридора под формальный контроль России. Просто логистических

гарантий. И того же самого в отношении Приднестровья. Приднестровской Молдавской

республики"..

"Если это все будет реализовано, то новой войны не будет, но плацдарм

постоянной дестабилизации ситуации в Украине, в Донецке и Луганске Путину

необходим для того, чтобы принуждать Украину к выполнению такого типа и вида

договоренностей. И он здесь чувствует себя абсолютно уверенно, потому что ЕС и США

уже дали понять, они не готовы к большой войне", - резюмировал эксперт.

3.19. Брисбен стал шоком для Путина. Андрей Пионтковский

Брисбен стал шоком для Путина. Его холодное бешенство может получить

выход в военной акции в Украине. Андрей Пионтковский – российский политологhttp://nvua.net/publications/ 17 ноября

Во что может вылиться унижение, которому подвергся Владимир Путин в

Австралии, в интервью НВ проанализировал политолог и публицист Андрей

Пионтковский

134

- Как бы вы подвели итоги визита Путина в Австралию?

- Итогов два: один содержательный и один стилистический.

Содержательный – целью предпринимаемых им попыток контактов с западными

лидерами и в Пекине, и в Брисбене было заключение так называемой большой сделки.

Проекты такой сделки накануне Саммита были вброшены в информационное

пространство всеми агентами Кремля. Начиная от Генри Киссинджера в серии его статей

и интервью, включая последнее интервью Der Spiegel, где на заключительный вопрос

"Ну что же мы должны Украине указывать, что она должна сделать?" Киссинджер

отвечает "А почему бы нет?". И кончая каким-нибудь Марковым. Везде целая серия

планов урегулирования того, что Путин называет украинским конфликтом. Суть была

одна и та же: Запад, мировое сообщество, со своей стороны де-факто признает то, что

произошло с Крымом, а Россия со своей – поддерживает территориальную целостность

Украины, но без Крыма.

Ясно, что Путин просто торгует воздухом. Потому что он не собирается

аннексировать Лугандонию. Цель Лугандонии – быть такой раковой опухолью внутри

самой Украины, препятствуя ее европейскому развитию и распространяя хаос и

дестабилизацию.

Кроме того, идут намеки разменов по другим политическим вопросам. Например,

если вы согласитесь с нами по Украине – мы поддержим вас по Ирану. Тут, опять же –

тот же самый воздух, потому что Иран и с Америкой сделку не заключит, исходя из его

собственных интересов. И Путин тут ни при чем – он там таким влиянием не пользуется.

И итог Брисбена: Запад не то что саму сделку, а даже разговоры о ней отверг.

Ну а в центре массового внимания СМИ – подчеркнуто презрительное отношение

лидеров Семерки, которая была внутри этой Двадцатки. Да и никто из остальных членов

Двадцатки особо навстречу Путину не бросался.

Апофеозом этого символизма был одинокий Путин сидящий за завтраком в саду.

И никто не подсаживался к нему за столик.

Ну и вообще они решили его проучить. Мы же знаем, как он ведет себя все эти

годы: он всюду опаздывает, Британская королева его на пороге Букингемского дворца

ждала минут 20. Вот тут тем же ему отплатили и Кэмерон, и Обама. Вообщем Запад дал

понять и по существу, и по форме, что с этим человеком он больше ни о чем

договариваться не будет.

- Какие теперь варианты у Путина? Как он дальше действовать будет?

- Почему он так форсировал эту попытку большой сделки? Вам лучше, чем мне,

известно, что концентрация российских сил и так называемых сепаратистов в Донбассе –

135

закончена. Этот регион максимально насыщен военной техникой и живой силой. Все

подготовлено к наступательной военной операции, но Путин, понимая все риски и

негативные последствия этой операции, все-таки в последний момент пытался избежать

ее и договориться с Западом.

Он находится в тяжелом положении со всех флангов. Он понимает, что даже

ограниченная наступательная операция – даже не наполеоновские планы дойти до Киева

или до Чопа, а хотя бы Мариуполь и коридор в Крым – связана с огромными потерями и

ужесточением и так уже карающими российскую экономику санкций.

Чисто в военном плане это неизбежные большие потери российских войск.

Августовская операция, довольно успешно развивавшаяся для Путина, и была

остановлена, в том числе потому, что потери уже превышали уровень социального

порога отторжения. Похороны [российских солдат] нельзя скрывать вечно. Речь же идет

о сотнях, возможно, тысячах погибших военнослужащих. Новая операция может

возрасти до десятков тысяч, и это тоже Путин понимает.

Но, с другой стороны, отстать от Украины, слезть с нее, - это для него будет

потеря лица после такой полугодовой шовинистической кампании во всех СМИ.

Поэтому он находится в тяжелом положении. И мне кажется, что он все-таки выберет

вариант какой-то военной акции. Опять же – не до конца сжигая мостов. Опять не будет

признано, что это российские войска, а какой-то ответ армий ДНР/ЛНР на провокации

украинской военщины. Думаю, в самое ближайшее время что-то подобное произойдет.

- Какой может быть реакция Запада на это? И не слишком ли поздно Запад

решил демонстрировать Путину свое презрение?

- Поздно или не поздно – Запад трудно раскачать. И их тоже надо понять – они

привыкли спокойно жить. Многие их критиковали, считали санкции недостаточно

жесткими. Но, выяснилось, что наша российская экономика-путиномика настолько

уязвима, что даже те санкции, которые были приняты, нанесли существенный ущерб.

Дальнейшее ужесточение этих санкций – это, например, отключение российской

банковской системы от мировой, или если Германия откажется от импорта

энергоресурсов и полностью обрушит российскую экономику. У Запада есть эти

возможности, и это достаточно серьезные угрозы, которые Путин понимает.

Еще раз скажу – большая война вызовет отторжение в русском обществе. Даже на

этой волне шовинизма вы видели два марша антивоенных в Москве весной и в сентябре.

Они были достаточно масштабными. Сторонники Путина, например, ничего подобного

самостоятельно, без использования админресурса – своза на автобусах рабочих,

студентов – не могли продемонстрировать. Несмотря на все усилия пропаганды, война с

136

Украиной крайне непопулярна в российском обществе. Последствия для Путина будут

самые негативные.

- Те есть его загнали в угол, из которого, по сути, выход – лишь эскалация?

- Он будет продолжать свою игру. Но в эту ложь уже никто не верит, кроме него

самого и его пропаганды. Есть масса свидетельств того, что в Донбассе действуют

регулярные российские части.

Тот прием, который он получил в Брисбене, был шоком для него. И он сейчас

находится в состоянии такого холодного бешенства, которое так или иначе должно

получить выход в военной акции в Украине и, думаю, в каких-то жестких репрессиях

здесь в России. Ни для кого не секрет в Москве, что ФСБ составило список из трех с

лишним тысяч человек только по Москве и Петербургу, которые должны быть

интернированы для предотвращения угрозы уличных беспорядков. Любая попытка

протестовать будет интерпретирована как разжигание уличных беспорядков, и эта мера

будет приведена в действие.

Но опять же в стратегическом плане эта мера только ухудшит позиции Путина. Он

всем принесет очень большие неприятности: и вам и нам и, не дай Бог, всему миру. Не

случайно одним из инструментов его гибридной войны является беспрерывный шантаж

использования ядерного оружия, так что неприятности он принесет еще много. Но, мне

кажется, стратегически он уже обречен – он сам себя загнал в этот украинский капкан из

которого выхода нет.

- Может ли он использовать ядерное оружие, как бы это не звучало сейчас

фантастически?

- Угрозы идут прямо. Вот, например, есть такой очень солидный военный

обозреватель Дмитрий Тренин [центр Карнеги, бывший офицер ГРУ], он очень

популярен на Западе – он еще несколько месяцев назад сказал в интервью Financial

Times, что если Запад начнет поставлять Украине современное оружие, то Москва

вынуждена будет использовать ядерное оружие. Этот шантаж – не забывайте, что мы

ядерная держава – направлен на то, чтобы запугать Запад. Чтобы тот не оказывал

поддержку Украине. Этот шантаж продолжается непрерывно.         

3.20. Путин нацелен на "освобождение" северных областей Казахстана

Путин нацелен на "освобождение" северных областей Казахстана с 30-40% этничесих россиян – политолог

время публикации: 31 августа 2014 г., 14:51, последнее обновление: 31 августа

2014 г.,

http://rus.newsru.ua/world/31aug2014/

137

Власти Российской Федерации начинают основательную пропагандистсую

подготовку общественного мнения страны, посвященную необходимости

"восстановления" государственных границ за счет ряда регионов соседнего Казахстана.

Об этом сообщает в Facebook политолог Тарас Березовец.

"Области, на которые Россия может заявить свои права, находятся на севере

республики. Это в первую очередь Северо-Казахстанская (49,94% русских),

Костанайская (42,12%), Восточно-Казахстанская (37,97%), Карагандинская (37,44%),

Акмолинская области (34,5%)", - отмечает эксперт.

"На Украине Путин не остановится. Следующая цель Казахстан, приготовится

Беларуси", - резюмирует Березовец.

К известным "казахстанским" заявлениям Владимира Путина и Владимира

Жириновского он добавляет территориальные претензии России, озвученные

председателем Верховного совета Хакасии Владимиром Штыгашевым:

"У Казахстана мало было территории, приняли решение часть Ишимской области

(а это Омская область) отдать. Отдали и сделали Караганду. Это в 1936, совсем недавно.

Всего мы пять областей передали Казахстану, и после этого Казахская АССР из

автономии была переименована в ССР. Эти территории передавались, как разменная

монета. (...) Вдруг у народов возникнет желание восстановить страну".

29 августа 2014 года Путин заявил на молодежном форуме "Селигер", что

Казахстан никогда не был государством.

Уже 30 августа президент Казахстана Нурсултан Назарбаев заявил о праве

возглавляемого им государства на выход из Евразийского экономического союза, если

возникнет угроза казахской "независимости".

3.21. Казахстан повторит судьбу Украины

Казахстан повторит судьбу Украины и будет расчленен Виталий Портников — политолог

http://elise.com.ua/?p=55299

Напомним, что вчера, 11 ноября, Назарбаев неожиданно выступил с посланием к

своему народу. В нем президент Казахстана дал старт новой экономической политике

Казахстана, призванной ответить на вызовы для страны.

Кроме прочего, он поделился своими предчувствиями: «Я из своего большого

опыта просто предчувствую, что ближайшие годы станут временами глобальных

испытаний в мире и для нас тоже. Будет меняться архитектура мира. Достойно пройти

138

через этот сложный этап смогут не все государства, этот рубеж перейдут только сильные,

сплоченные народы и страны».

Комментируя заявления Назарбаева, журналист Виталий Портников утверждает,

что в отличие от жителей Казахстана, их президент отлично понимает, что тщательно

выстраивавшаяся им конструкция государственности рухнула. По его словам, Казахстан

сейчас — это то же самое, что Украина до Майдана.

«И если вы в самом деле думаете, что армия Казахстана сможет защитить

территориальную целостность страны в случае, если в Кремле решат создать на

территории Казахстана какую-нибудь очередную «народную республику», если вы

считаете, что в спецслужбах Казахстана меньше российских агентов, чем в спецслужбах

Украины времен Януковича, значит — вы идеалист. А Назарбаев не идеалист», — пишет

Портников в своем блоге на LB.ua.

По словам журналиста, Назарбаев годами выстраивал свое государство как

феодальное владение в российской тени. И все это время он поддерживал в потенциально

нелояльных жителях иллюзию, что СССР вот-вот вернется в новом виде. Но когда в

Кремле и в самом деле решили «возвращать» СССР, страна оказалась совершенно

беззащитной. Потому что все, что защищало Казахстан, на самом деле рассчитано на

защиту трона — «против собственного народа, а не против внешней опасности».

А тот факт, что Путин воспринимает Казахстан не как государство, а как владение

Нурсултана, стало ясно по его нашумевшей оскорбительной реплике об отсутствии у

казахов государственности «до Назарбаева». И президент Казахстана это хорошо

понимает. Именно поэтому Назарбаеву и страшно, считает журналист.

3.22. Письма путинских вояк

Российская правозащитница, создатель группы "Груз-200" в Facebook Елена

Васильева в эксклюзивном интервью изданию "ГОРДОН" процитировала письма

военнослужащих армии РФ, касающиеся войны на Востоке Украины.

 Васильевой пишут уже не только матери, но и российские офицеры, и солдаты.

Вот несколько фрагментов из писем (орфография авторов сохранена)

"…к нам разнарядка опять пришла, вынь да полож. Ну не хватает людей уже.

Потому что все, что было боеспособное более менее, поубивали давно и сейчас тащат

все, курсантов тащат. На танки и отправляют, потому что они вроде как на новых танках

уже тренировались, и они хоть понимают что это такое. Вот их и тащат необстрелянных.

А они же сосунки еще. Вот говорят, что под аэропортом Донецким, сколько-то курсантов

139

погибло. И ждем список, погибших на учениях. Но военнослужащий по контракту это

одно, ну а курсант он же по факту еще студент!"

***

"Елена, что вообще творится? Нас заслали на учение сначала, с картами

конкретно, извините, нае...ли. Выдали нам карты территории России, квадраты, цели. Мы

даже сначала не знали, что это населенные пункты Украины. Отстреляли свое, потом

узнаем, что там население, люди...

Те, кто из котла вернулся, злые, как собаки. Искали, как об этом расскажут в

наших сми, а они молчат и херню какую-то несут про Новороссию. Нет там Новороссии.

Уголовников с автоматами куча.

А вчера к нам два генерала привалило, всех на плац, и те нам вещали про то, что

хохлы заезжают в населенные пункты, грузят вообще всех, кто по русски говорит, но

сначала засылают своих людей, они задают вопросы и кто разговаривает на русском -

засекают, потом засылают зондер-команды, они всех ловят и отвозят и погружают в

газовые камеры - я не шучу, это на полном серьезе.

Мы уже не выдержали, ржать начали. Мы же там были. Я в хаты заходил.

Нормальные крестьяне живут. Елена, объясните мне, что это за политика у Путина такая?

я понимаю, что он главком. Но все врут, просто поголовно все. Зачем нам мирное

население расстреливать, в чем смысл?"

Источник:Новости Facenews-http://www.facenews.ua/news/2014/255272/

3.23. Стыдно, как вела себя моя страна по отношению к Украине.

http://obozrevatel.com/blogs/74859

25 февраля 2014, 16:53

ИСТОЧНИК:Блог Олега Козырева

Стыдно, как вела себя моя страна (Россия - Прим. ред.) по отношению к народу-

брату, по отношению к Украине. В доме брата случилась беда, неурядица, а мы

ввалились в его дом, помогаем погромщикам, науськиваем бандитов, да еще и

перебираем имущество в размышлении, что бы прибрать себе.

"Вон тот гардероб я тебе дарил, беру обратно" (про Крым)

"А вот эту кушетку вроде твой родственник нам обещал" (про Харьков)

Слетелись к постели раненного снайперами брата и сидим стервятниками, ждем,

когда нам достанется лучший кусок.

140

Ни США, ни Польша, ни даже Белоруссия так с Украиной не обходились эти дни,

как мы. Кто-то предлагал помощь раненным, кто-то проводил акции сочувствия, кто-то

хотя бы молчал. И только мы с живого брата сдирали кожу и делили ее, примеривали к

своим сапогам.

Как же стыдно.

Ну если мы действительно так переживали на украинский народ, как же мы могли

позволять звучать в наших эфирах речам про развал Украины, про переход назад к нам

Крыма, восточных областей? Как теперь могут к нам относиться украинцы, русские,

евреи, армяне Украины?

Понятно, что не от лица народа говорили телеканалы - они народу уже давно не

принадлежат, но все же украинцы слышали это как голос России.

Что ж мы за братья такие? Попросят ли прощения все те, кто хотел крови, кто

призывал Януковича убивать, разгонять? Попросят ли прощения все, кто хотел

дербанить на время ослабевшую соседнюю страну? Простят ли нас украинцы за эти дни

нашего позора?

Я лишь надеюсь, что Украина поймет, узнает, что не все голоса были такими

подлыми в эти дни. Узнает, что была и поддержка, было и сочувствие, были и улыбки в

моменты побед, и слезы в моменты потерь, были и молитвы, было и сердце брата.

Но сейчас все же стыдно.

3.24. Российский журналист: «Майдан - лучшее, что было в моей жизни»

http://www.charter97.org/ru/news/2014/11/19/127006/

21:31, — Украина

К одному завтрашнему круглому столу надо посмотреть два фильма про Майдан.

Смотрю. Не верю, что уже год прошел, пишет Аркадий Бабченко в "Фейсбуке".

Вспоминаю. Все - холод, вечная вода в ботинках, вонь копотной гари покрышек,

замерзший смалец на морозе, брусчатка, медики, подготовки к штурмам, раненные, бой

барабанов, "Героям слава!", депутаты, ночь, горящий Дом профсоюзов, вечные разрывы,

головная боль от них, Грушевского, Институтская, вонь перцового газа, тошнота, кровь

на асфальте, погибшие, пробитые пулями щиты, накрытые одеялами тела около

гостиницы… И - перемога. В которую до конца не верится и самим людям на площади…

До деталей все помнится. Как вчера. Ничего не забылось. Потому что это было

важно. Очень важно.

Несмотря ни на что, Майдан - лучшее, что было в моей жизни.

141

3.25. Проект "Новороссия" не закрыт

Габриэль ЛаубТиран — это смесь трусости, тупости, произвола, безответственности и самовлюбленности

Российский журналист: открытая война России с Украиной неизбежна,

проект "Новороссия" не закрыт18 ноября 2014, 17:09http://obozrevatel.com/politics/38496

В Кремле идет борьба двух группировок, которые обе выступают за войну с

Украиной: одни — за войну прямо сейчас, вторые — просто за войну.

Об этом написал российский и белорусский журналист Павел Шеремет, отмечая,

что открытая война России с Украиной неизбежна, пишет Сolta.ru.

ЧИТАЙТЕ:

День существования мифической "Новороссии" обходится Кремлю в $20

млн: опубликовано видео

По его информации, проект "Новороссия" не закрыт и при этом в Кремле сейчас

нет влиятельных сил, которые отстаивали бы мир с соседями.

"Цена проекта многократно выросла, но от безумной затеи не отказались.

Неожиданно в историю вмешался украинский народ, которого по всем кремлевским

раскладам не должно было быть и в помине. Однако это досадное недоразумение

надеются все-таки устранить", - написал Шеремет.

По его словам, две кремлевские группы условно являются одержимыми

империалистами и расчетливыми империалисты.

"Одержимые империалисты продвигают идею масштабного военного наступления

на Украину как можно быстрее, расширения военным путем зоны, подконтрольной

сепаратистам. Поэтому несколько дней подряд Гиркин-Стрелков давал развернутые

интервью LifeNews и Сергею Доренко, бил в барабан войны. Он и те, кто его

поддерживает, готовы залить кровью Украину и положить десятки тысяч русских жизней

за эту самую Новороссию. Влияние этой группы очень велико. Зима их тоже не

останавливает", - написал Шеремет.

ЧИТАЙТЕ:

В окружении Путина не поддерживают проект "Новороссия" - российский

депутат

В тоже время он отмечает, что группировка расчетливых империалистов, которая

с самого начала держала более широкий план по Крыму, Донбассу и придуманной

142

Новороссии, предлагает вариант более изощренный: ударили, закрепились, чуть

откатили назад, опять навалились.

"Если вы считаете, что Путин проигрывает войну за Украину и все уже

закончилось, то я просто призываю трезво посмотреть на факты. Причем глазами

российского президента и его советников", - советует журналист.

ЧИТАЙТЕ:

Проект "Новороссия" провалился, но Кремль может еще что-то придумать -

военный эксперт

Как сообщал "Обозреватель", в начале ноября российский оппозиционер Борис

Немцов выразил мнение, что президент России Владимир Путин будет сливать проект

"Новороссия"   и использует для этого террориста Игоря Стрелкова (Гиркина).

По мнению Немцова, проект "Новороссия" закрыт по двум причинам: первая и

самая главная – нет денег. Нет денег, чтобы всех содержать. 

143

Розділ 4. Джерела інших країн, міжнародних організацій та міждержавних утворень, окремих експертів

4.1. Світова преса, міжнародні організації, міжнародні угрупування та експертиУкраїна в опитуваннях світуЯка кінцева мета Путіна? (світова преса)Украина на краю. Пять реанимационных мер от Бендукидзе и АслундаНАТО шокировано заявлением РФ о гарантиях

4.2. АвстраліяХозяин саммита G20 Эбботт обвинил Путина

4.3. АвстріяАвстрійський політолог: «Путін інсценував холодну війну в мініатюрі»

4.4. БілорусьЛукашенко між двох вогнівМитний союз затріщав по швах?

4.5. Велика БританіяПосольство Великобритании решило помочь РФ

4.6. КанадаВ интересах России было бы убраться из Украины, - глава МИД Канады

4.7. Країни БалтіїРоссия отказалась признавать границу с Эстонией

4.8. КитайКитай не підтримує РосіюКитай готовится напасть на РоссиюРождение сверхдержавы

4.9. НімеччинаМеркель оспаривает путинскую картину мираШесть главных мифов о Владимире Путине: Борис РайтшустерСекретный отчет Путину об экономической катастрофе на Донбассе.

4.10. ПольшаКонец империи

4.11. Сполучені Штати АмерикиСенаторы призывают Обаму предоставить Украине летальное оружиеПочему действия Путина против НАТО имеют смысл: Кэрол УильямсПротив России введены такие санкции, каких не было: Слава РабиновичРоссия обречена пасть на колени перед Китаем

4.12. Франція"Мир - річ значно тендітніша, ніж здається"."Мистраль" 

4.13. ЯпоніяЯпонія вимагає від Росії забезпечити перемир'я в Україні

144

4.1. Світова преса, міжнародні організації, міжнародні угрупування та експерти

Україна в опитуваннях світу(прихильність поляків, лояльність німців і підтримка чехів)http://tyzhden.ua/News/123081 7 листопада 11:48  

У світі збільшилася кількість опитувань щодо ситуації в Україні, згідно з якими

найбільше українців підтримують поляки, найменше - греки. Тим часом 60% білорусів

називають АТО «злочином, війною проти свого народу», а в Німеччині більшість

виступає за фінансову підтримку України.

Світ

Опитування, проведене американським Pew Research Center, показало, що у 2014

році, у порівнянні з минулим, неприязнь до Росії зросла по всьому світу. Найгірше

оцінюють сучасну Росію у Європі – 74% та США – 72% (у 2013 році 54% та 43%

відповідно) громадян. У країнах Близького Сходу негативно ставляться до Росії 68%

мешканців, 45% у Латинській Америці, а також 41% азіатів та 31% африканців.

Серед європейських країн антирейтинг Росії найбільший у Польщі (81%) та

Німеччині (79%). У Греції, навпаки, більшість (61%) до Росії ставляться прихильно, хоча

цей показник також упав у порівнянні з минулорічним дослідженням. Найбільш

позитивну оцінку Росії висловили жителі В'єтнаму та Китаю (75% та 66% відповідно).

Найбільше у світі Україну підтримують поляки, про що свідчать дані опитування

German Marshall Fund (GMF) на тему трансатлантичних тенденцій, проведеного 2-26

червня 2014 року в США, Росії, Туреччині та 10 країнах ЄС (Франції, Німеччині, Польщі,

Швеції, Греції, Іспанії, Португалії, Італії, Нідерландах і Великобританії).

Зокрема, 56% поляків мають позитивну думку щодо України. Це найбільший

відсоток серед усіх 13 країн, де проводилося дослідження GMF.

Крім цього, 63% поляків вважають, що НАТО має запропонувати Україні

членство. Серед опитуваних країн тільки в США підтримка вступу України до

Північноатлантичного пакту є вищою –  68%.

Зазначається, що серед опитаних країн ЄС польські респонденти висловили

найбільшу підтримку (69%) щодо входження України в Євросоюз. При цьому таку

перспективу підтримує тільки 35% греків, 27% голландців, 47% французів (середня

підтримка у всьому ЄС становить 52%).

Також поляки рішуче висловлюються за те, щоб ЄС надав Україні «економічну і

політичну підтримку» (67% - другий найвищий показник після Швеції), навіть якщо

існує ризик поглиблення конфлікту з РФ.

145

За даними цього ж опитування, більшість французів не хочуть бачити Україну

членом Євросоюзу (52%) і Північноатлантичного альянсу (53%).

Поляки

У той же час 77% поляків підтримують «більш сильні економічні санкції» проти

РФ за її дії в Україні.

Польща – єдина країна, де більшість (52%) виступає за надання озброєння

української армії.

За минулий рік поляки почали краще ставитися до українців, а до білорусів і

росіян – гірше, про що свідчить опитування, проведене Центром досліджень громадської

думки.

За результатами опитування, Центру дослідження громадської думки (CBOS), яке

проводилося у вересні, 57% респондетів побоюються, що територіальні претензії Росії не

закінчаться тільки в Україні, що Москва провокуватиме конфлікти в інших країнах, де є

російська меншина.

2/3 опитаних (67%) вважає, що ситуація в Україні загрожує також Польщі.

Абсолютна більшість поляків (87%) занепокоєна впливом подій в Україні на економіку

Польщі. 3/4 анкетованих (74%) стверджує, що ситуація загрожує енергетичній безпеці

країни. Натомість понад 2/5 (42%) побоюється вторгнення іноземних військ на територію

Польщі.

Кожен 5-й опитаний (22%) заявляє, що дуже уважно слідкує за інформацією на цю

тему, а 3/5 (61%) висловлює певне занепокоєння розвитком подій за східним кордоном.

Кожен 6-й (17%) не цікавиться ситуацією в Україні. 18% поляків стверджують, що

Україна повністю втратить незалежність та буде підпорядкована Москві. Кожен сьомий

респондент (15%) вважає, що Україна втратить ті райони, котрі зараз контролюють

сепаратисти, однак збереже свою незалежність як держава.

Білоруси

За повідомленням, Незалежного інституту соціально-економічних і політичних

досліджень, білоруси, говорячи про приєднання Криму до Росії, назвали його

«імперіалістичним захопленням, окупацією» (27,2%), а «поверненням Росії руських

земель, відновлення історичної справедливості» – майже 60% (у червні 26.9% vs. 62.2%).

Крім того, використання українською владою збройних сил для відновлення

контролю над Донбасом оцінюють як «законне придушення збройного заколоту» 12%, як

«жорсткий, але вимушений мир» – 19%, а як «злочин, війну проти свого народу» – 60,6 %

(у червні 14% vs. 19.5% vs. 57.7%).

146

Ставлення до підписання Україною угоди про асоціацію з Євросоюзом - також в

цілому негативне. Лише 13,1% білорусів повністю підтримують або скоріше

підтримують це підписання, про що свідчать дані білоруськоїаналітичної Майстерні

Андрія Вардомацького.

У той час як "скоріше не підтримують або повністю не підтримують" 53,9%.

Ставлення до "проросійських виступів у східних регіонах України" – єдине, що

викликало негативну оцінку білорусів.

Підтримують повністю або частково "проросійські акції" 28,4% білорусів.

Тоді як не підтримують повністю або частково 39,9%.

Чехи

78 відсотків опитаних чехів негативно ставиться до дій Росії щодо України,

свідчать дані, які оприлюднив у липні Чеський центр вивчення громадської думки

Інституту соціології Академії наук Чехії.

57% чеських громадян розглядають українську кризу як можливу загрозу мирові у

світі. 

Проте 76% чехів виступає проти того, щоб Чехія приєдналась до вирішення

української кризи: на їхню думку, найбільшу підтримку тут мала б надати ООН.

Німці

Після аварії пасажирського лайнера "Малайзійських авіаліній" на сході України

більшість німців висловлюються за торгові санкцій проти Росії, свідчать результати

міжнародного інституту вивчення громадської думки YouGov. 

Так 53 % опитаних схвалили б запровадження Німеччиною та іншими країнами

Заходу торговельних санкцій проти РФ. Тільки 26% висловилися проти такого кроку. 

Водночас 62% німців заявили, що не хочуть розірвання дипломатичних відносин з

Росією після катастрофи "Боїнга" (22% висловилися за цей крок). 64% респондентів не

підтримують ідею військової підтримки Києва, тільки 18% вважають таку допомогу

прийнятною. За відправку військ НАТО для захисту України від Росії висловилися тільки

15%, 65% проти такого кроку.

Нерішучість респондентів викликала питання про фінансову підтримку

українського уряду: 40% висловилися за цей крок, 36% – проти. 

Росіяни

За даними Левада-центру, цього року відбулося різке погіршення ставлення як

українців до Росії, так і росіян до України. У вересні в Україні про розчарування

сусідньою країною заявили 26%, в Росії – 31%.

147

За даними Левада-центру, 40% росіян хочуть бачити Донбас окремою державою.

Тільки 26% росіян усвідомлюють, що йде війна з Україною.

Тільки 3% опитаних вважають Росію винною у погіршенні відносин.

Окрім того, у липні 27% жителів Росії в цілому та 41% жителів Москви та Санкт-

Петербурга зокрема підтримуваливійськове втручання Росії на території України. 

Проте у жовтні цей відсоток зменшився – до 63% громадян РФ негативно

відповіли на питання про "необхідність введення російських військ в Україну в разі

"відновлення" збройного конфлікту.

Зросла і частка тих, хто вважає, що Путін просто намагається не допустити

масових заворушень і ослаблення держави в Росії. У жовтні таку версію обрали 31%

опитаних проти 25% у вересні.

44% росіян сказали, що в цілому політика Росії щодо України викликає у них

схвалення. Про гордість за країну сказали 18%, а про почуття торжества справедливості -

10%. Ці цифри були вищими раніше, коли соціологи ставили питання про почуття, яке

викликало рішення про приєднання Криму. 

Яка кінцева мета Путіна? (світова преса)

http://ukrainian.voanews.com/content/article/2517844.html16.11.2014

Оксана Цісик

Кремль, імовірно, готується до дуже тривалої геополітичної боротьби із Заходом,

пише у виданніBusiness Insider професор Каліфорнійського університету в Берклі

Едвард Вокер. Путін планує тиснути не тільки на Київ, а й на Захід, «щоб розділити Захід

політично, ослабити ЄС і ослабити НАТО», вважає він.

«Це небезпечний сценарій, оскільки, хоча ці зусилля й навряд чи увінчаються

успіхом, вони підвищують ризик військового зіткнення між Росією та Заходом, з усіма

супутніми ризиками загострення», – пише оглядач.

По-справжньому «заморожений» конфлікт у Східній Україні не

відповідає стратегічним інтересам Росії, оскільки не втримає Київ від

зближення з Європою

Едвард Вокер

Політика Росії щодо України, на його думку, засновується переважно на

геополітичних причинах, а не на побоюваннях Кремля поширення демократії. Понад усе,

Москва прагне втримати Україну від вступу в НАТО та Євросоюз. Тому по-справжньому

148

«заморожений» конфлікт у Східній Україні не відповідає стратегічним інтересам Росії,

оскільки не втримає Київ від зближення з Європою.

«Навпаки, у такому разі Київ матиме змогу навести лад у своєму політичному та

економічному житті, а Захід отримає час і місце, необхідні для підтримки інтеграції

України до Європи», – пише автор.

Саме намірами Кремля й надалі роздмухувати військове протистояння на Донбасі

він пояснює ввезення російської військової техніки та озброєнь на Донбас.

Прокладення ж сухопутного коридору з Росії до Криму оглядач вважає

малоймовірним, принаймні до весни–літа. Він посилається на важкі зимові умови, дуже

криваву воєнну кампанію з взяття Маріуполя та додаткові санкції Заходу. Так само

малоймовірно, хоча й можливо, що Кремль введе на Донбас свої «миротворчі» сили,

оскільки це збільшить імовірність «замороження» конфлікту, накладе на Москву

зобов’язання поліпшувати гуманітарні та економічні умови в сепаратистських

республіках і, знову-таки, зумовить нові санкції демократичних країн, пише Вокер.

Застерігає про наміри Путіна розколоти Європу й історик, професор Єльського

університету Тімоті Снайдер у статті «Нова ностальгія Путіна», що вийшла

в New York Review of Books.

До такого висновку він доходить, проаналізувавши, чому Путін вирішив

реабілітувати союз між Гітлером і Сталіним. Недавно російський президент, порушивши

давнє радянське табу, схвально відгукнувся про таємний пакт Молотова–Ріббентропа

щодо переділу Східної Європи між Радянським Союзом і Німеччиною, який призвів до

нападу на Польщу та початку Другої світової війни.

«Реабілітація Путіним пакту Молотова–Ріббентропа є продовженням інших

недавніх дій Москви, спрямованих на повернення до життя ідеї про розподіл Східної

Європи між Росією та Заходом», – пише Снайдер. Пропозиція поділити Україну між

собою, яку Росія в березні зробила Польщі, та теза Кремля про захист росіян на території

інших держав – усе це має свої історичні прецеденти, пов’язані з підписанням згаданого

пакту.

Радянська повоєнна пропаганда, як тепер – російська, асоціювала Захід із

фашизмом: у такий вражаючий спосіб було забуто, хто воював на одному боці

з цими фашистами на початку війни

Тімоті Снайдер

Однак цей пакт важливий для Путіна не тільки через його значення для долі

Східної Європи: крім того, «Кремль намагається переписати роль Росії у Другій світовій

війні – це зміна національної історичної пам’яті, яка матиме наслідки для всієї Європи»,

149

пише автор. Спершу СРСР був союзником Гітлера, але після його зради був змушений

вступити в альянс з Британією та США. Згодом офіційна радянська історія представляла

пакт не як злочин Сталіна, а як його помилку, а СРСР – як силу, що боролася за мир

проти фашизму.

«Радянська повоєнна пропаганда, як тепер – російська, асоціювала Захід із

фашизмом: у такий вражаючий спосіб було забуто, хто воював на одному боці з цими

фашистами на початку війни», – пише Снайдер.

Зараз, коли Росія виявляє агресію до східноєвропейських країн, Кремль прагне

об’єднати образ СРСР як країни, що перемогла нацистів, з діями Сталіна як «блискучого

агресора», і для цього необхідна схвальна оцінка пакту, зазначає автор. Позитивний образ

агресії та війни добре узгоджується з тенденціями в російських ЗМІ, які проголошують

Росію антифашистською державою, однак їхня риторика звучить дуже навіть

фашистською.

Залучення Росією міжнародних «спостерігачів» за псевдовиборами на Донбасі теж

пояснює, чому пакт Молотова–Ріббентропа нині важливий для Москви.

«Хоча Путін, звісно, був би радий, якби німецькі чи польські лідери виявилися

достатньо дурними, щоб заковтнути наживку та погодитися на новий переділ Європи,

здається, наразі він задоволений, що люди принаймні відгукнулися, у той чи інший

спосіб, на його заклик зруйнувати наявний європейський порядок: сепаратисти з усієї

Європи (зокрема британська Незалежна партія, чий керівник, Найджел Фарадж, назвав

Путіна світовим лідером, яким він найбільше захоплюється); антиєвропейські

популістські праві партії (серед яких найважливішою є французький «Національний

фронт»); а також праворадикальні маргінали, зокрема неонацисти», – пише автор.

Як і Сталін намагався обернути найрадикальнішу європейську силу,

Адольфа Гітлера, проти самої Європи, так і Путін об’єднується зі своєю

кишеньковою командою антиєвропейських популістів, фашистів і

сепаратистів

Тімоті Снайдер

Так само, як Сталін, укладачи союз з Гітлером, прагнув не тільки переділити

Європу, а й спрямувати німецькі війська на захід, сподіваючись, що Німеччина, Франція

та Британія переб’ють одні одних, так і Путін намагається зробити практично те саме.

«Як і Сталін намагався обернути найрадикальнішу європейську силу, Адольфа

Гітлера, проти самої Європи, так і Путін об’єднується зі своєю кишеньковою командою

антиєвропейських популістів, фашистів і сепаратистів. Його союзники з

150

праворадикального флангу є саме тими політичними силами, які хочуть покінчити з

нинішнім європейським порядком: Європейським Союзом», – пише Снайдер.

Дивіться також:  Україна може бути вікном в Росію, або майданчиком для

війни - Кіссинджер

Ім’я:: Наталія Місто:: Київ

13.11.2014 17:56

Report

Путін вихований в дусі російської імперської та радянської історії, за

конструкцією якої Київ має бути не лише у сфері впливу Москви, а й у сфері самої

історичної конструкції РФ, оскільки без України історія Росії має починатися або у

фінській Ладозі ( фінською Alode-joki ) або у фінському Суздалі ( де мешкали фінські

племена мурома і мещера).. Анексія Криму - це програма мінімум для Путіна, і, як

вважає він сам, її він виконав. Наступна черга - це прив"язати решту частину України до

Кремля, за задумом якого було придумане міфічне утворення "Новоросія", яке має ,

знову ж таки за планом Путіна, виконувати роль автономного утворення в нинішній

Україні з правом вето зовнішньої політики України. Так, Путін планував таких

"новоросій" наклепати по всьому сходу і півдню України, але цьому завадили українські

військові (добровольчі батальйони і регулярні військові) та народ України, а також

санкції Заходу.

Таким чином, вихований в дусі імперської історії, Путін продовжить гібридну

війну в Україні за допомогою найманців та спецвійськ Росії. Путін, як вихованець КДБ

( а не кадровий російський військовий), буде вдаватися до диверсійно-підривної

діяльності на теренах України, а також не виключено, що Кремль може вдатися до серії

террористичних актів. Разом із цим Путін буде тиснути економічно на Україну,

намагаючись обанкрутити нашу державу. І проблема не лише в Путіну, нажаль його

категоріями мислить велика кількість росіян, які впливають на політику Кремля, а також

простих громадян РФ. Ви послухайте останні заяви російської " придворної інтелігенції

", наприклад, таких як Задорнов, який заявляє, що українського народу ніколи не

існувало. Боязнь у Кремлі факту існування Української Держави пояснюється тим, що

російські політики мислять категоріями 18 - 19 ст. і намагаються змінити історичний хід

розвитку суспільства методами того часу.

У зв"язку із цим необхідно продовжувати тиск Заходу на Кремль санкціями та

надати Україні масштабну фінансову допомогу для розвитку нашої економіки, для

підняття з колін військових підприємств, енергетичну галузь, сільське господарство та

ряд інших галузей економіки. Це дасть змогу наповнювати український бюджет та

151

створить додаткові робочі місця ( маємо вже понад 500 тис. вимушених переселенців із

українських Донбасу та Криму - це ті, які лише офіційно зареєстровані ).

Путіну потрібен Київ, до якого тяжіє історично вся українська земля, оскільки це

пуповина України. Заволодівши Києвом, Путін сподівається отримати всю Україну.

Має бути негайно створений Міжнародний фінансовий фонд для економічної та

військової допомоги Україні. Скільки можна вести філосовські диспути з приводу того як

далеко просунеться Путін. Агресор має бути розбитий, а Захід має негайно надати

українському військовому лицарству сучасну зброю або кошти для виробництва нашого

вітчизняного озброєння !!!

Ім’я:: Едгар, УКРАЇНА

13.11.2014 11:28

Report

Путину -" Будешь ты в ДЭ-ЭН-ЭР, будешь ты в ЭЛ-ЭН-ЭР - все равно получишь

хер."

Украина на краю. Пять реанимационных мер от Бендукидзе и Аслунда

04.11.2014 08:13http://biz.liga.net/ekonomika/all/stati/2879440Экспертный совет: Украина должна за год сократить госрасходы на 10%

ВВП, иначе стране не выжить

152

По прогнозам Международного валютного фонда, по итогам 2014 года

государственные расходы составят 53% ВВП. Для Украины это катастрофически

высокий показатель. В целях национальной безопасности страна должна резко сократить

расходы - и это вопрос не финансовой стабильности, а сохранности украинского

государства.

По мнению авторов статьи, Украине необходимо за один год сократить

госрасходы на сумму, равную минимум 10% ВВП.

Авторы обозначили пять направлений, которых секвестр должен коснуться в

первую очередь.

Во-первых, субсидии в энергетическом секторе.

По их мнению, энергетические субсидии совершенно неоправданны. По

подсчетам МВФ, сумма субсидий в 2014 году составит около 10% ВВП. "Столь

объемные субсидии ослабляют Украину сразу по двум пунктам - делают ее более

зависимой от российского газа и приводят к меньшему производству газа внутри

страны", - отмечают эксперты. Они рекомендуют нормализовать цены на

энергоносители, одновременно предоставив беднейшим гражданам полную денежную

компенсацию.

Во-вторых, привилегии бывших чиновников.

Здесь речь идет, прежде всего, о пенсиях, которые могут в общей сложности

составить 18% ВВП. Только спецпенсии составляют до 4% ВВП.

В-третьих, госзакупки.

Объемы госзакупок в Украине в среднем составляют около 10% ВВП. Почти

половина этой суммы могла бы вернуться в бюджет, поскольку считается, что при

правительстве Януковича откаты с госзакупок составляли как раз 50%.

В-четвертых, бюрократия.

В Украине слишком много министерств, ведомств и различных контролирующих

органов - значительную часть нужно ликвидировать, а многих чиновников уволить.

"Если сделать это с умом, то сокращение расходов произойдет как раз за счет тех

ведомств, которые имеют существенные возможности для коррупции", - полагают

эксперты. Они приводят в пример разнообразные инспекции, которые нужно попросту

сократить.

В-пятых, социальные субсидии.

Теоретически предназначенные для беднейших слоев населения, на практике они

распространяются и на вполне обеспеченных граждан. В этой системе необходимо

срочно навести порядок.

153

Авторы делают вывод, что правительство все равно будет вынуждено пойти на

сокращение по этим статьям. Но если это будет делаться в авральном порядке, в середине

бюджетного года, то может возникнуть масса нежелательных последствий. Намного

продуктивнее будет сразу составить стратегию сокращения государственных расходов.

Авторы:Дарон Aсемоглу, профессор экономики, Массачусетский технологический институт;Андерс Аслунд, старший научный сотрудник, Институт Петерсона (США);Каха Бендукидзе, председатель Свободного университета, Грузия;Олег Гаврилишин, адъюнкт-профессор, Университет Джорджа Вашингтона;Василь Калимон, почетный профессор, Школа бизнеса им. Ричарда Айви, Канада

НАТО шокировано заявлением РФ о гарантиях

НАТО шокировано заявлением РФ о гарантиях неприсоединения Украины к

Альянсу: Кремль оторван от реальностиhttp://censor.net.ua/news/312647/

19.11.14 14:56

НАТО удивлен заявлениями российской стороны о гарантиях неприсоединения

Украины к Альянсу, которых Москва ждет. Источник:http://censor.net.ua/n312647

Как сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на РИА "Новости", об этом заявила

официальный представитель НАТО Оана Лунгеску.

"Подобное заявление российского официального лица удивляет, оторвано от

реальности и нарушает международные обязательства, которые Россия сама подписала",

- заявила Лунгеску.

По ее словам, Украина решила в 2010 году проводить внеблоковую политику и с

тех пор не меняла свою позицию.Читайте на «Цензор.НЕТ»: Народ Украины сам примет решение по вступлению в НАТО, - МИД

ответил России

"НАТО уважает суверенные решения Украины, России тоже следует это делать.

Что касается вступления в НАТО, лидеры Альянса ясно заявили на саммите в Уэльсе, что

политика открытых дверей НАТО - это один из величайших успехов Альянса, и что

решения по расширению касаются самого НАТО", - подчеркнула представитель Альянса.Читайте на «Цензор.НЕТ»: Россия требует "стопроцентную гарантию", что Украина не вступит в

НАТО

По ее словам, "Россия сама подписалась под основополагающими принципами о

праве каждого государства выбирать свои собственные приоритеты по безопасности в

диапазоне международных соглашений, включая Хельсинский акт 1975 года, Хартию

154

европейской безопасности 1999 года и Основополагающий акт Россия-НАТО 1997 года".

"Все эти соглашения по-прежнему действуют", - заверила Лунгеску.

Как сообщалось, ранее пресс-секретарь президента России Дмитрий Песков

заявил, что России нужна "стопроцентная гарантия того, что ни одна страна не думает о

том, чтобы Украина вступила в НАТО". По словам Пескова, постепенное размещение

сил Альянса ближе к границе с РФ вызывает в Москве беспокойство.

Источник:http :// censor . net . ua / n 312647 Источник:http :// censor . net . ua / n 312647

Сопротивление санкциям против РФ идет от трех стран ЕС:

Меркель настроена на долгий конфликт, - Reuters

25.11.14 17:49

Продолжению санкций против РФ противятся три страны - Италия, Венгрия и

Словакия.

Об этом пишет Reuters со ссылкой на немецких дипломатов, передает Цензор.НЕТ

со ссылкой на Европравду.

Как известно, в марте 2015 года истекает срок действия первых пакетов санкций

ЕС против России. И, как отмечают дипломатические источники, сложнее всего

"уговаривать" на продление санкций именно эти три страны.

Источник:http :// censor . net . ua / n 313540

4.2. Австралія

Хозяин саммита G20 Эбботт обвинил Путина в попытках "вернуть

утраченную славу царизма"

http://www.mk.ru/politics/2014/11/14/

При этом премьер Австралии отметил, что “Россия была бы гораздо

привлекательней, если бы стремилась стать супердержавой ради мира, свободы и

процветания”

В преддверии саммита G20 в австралийском Брисбене, который пройдет 15 и 16

ноября, премьер-министр этой страны Тони Эбботт не удержался от очередных упреков в

адрес президента России. Как пишет The Financial Times, во время встречи с британским

премьером Дэвидом Кэмероном в Канберре он обвинил Владимира Путина в попытках

"восстановить утраченную славу царизма и СССР".

155

4.3. Австрія

Австрійський політолог: «Путін інсценував холодну війну в мініатюрі»http://anc.in.ua/avstriyskiy-instsenuvav-miniatyuri-1784

13 листопада 2014. – Керівник австрійського Інституту міжнародної політики у

Відні Гайнц Гертнер заявив в інтерв’ю швейцарському виданню Tagesanzeiger, що “Росія,

перекидаючи свої війська і важкі озброєння на Україну, цілком можливо, намагається

зміцнити позицію для майбутніх дипломатичних переговорів, на яких можна знайти

вихід з конфлікту”. “Проте говорити про таке рішення ще дуже рано”, – зазначив

політолог.

Іншим сценарієм може стати “заморожування конфлікту: жодна зі сторін ні

відмовиться від своїх вимог і дипломатичне рішення стане неможливим”. У такому разі

перемир’я здатне перерости в справжню війну будь-якої миті”. “І тоді став би реальним

третій сценарій: опосередкована війна між Росією і Заходом, у якій локальні гравці, тобто

українське керівництво і терористи на сході України, були б зацікавлені постійно

підігрівати конфлікт”, – веде далі Гертнер. Усе це, за його словами, “відомо з часів

опосередкованих воєн в Африці під час холодної війни”, наводить слова

політолога uainfo.org.

Політолог вважає, що Україна для Путіна “інструмент, за допомогою якого він

може в будь-який момент поставити себе в центр світових подій і чинити тиск”. “Для

Путіна вкрай важливо повернення на міжнародну арену”, – підкреслює Гайнц Гертнер,

нагадуючи, що ще кілька років тому російський президент вважався досить слабким

гравцем у світі. Зараз він став “головним опонентом НАТО”.

“Насправді Росія не представляє особливої небезпеки для НАТО, – впевнений

Гертнер. – Витрати Росії на оборону становлять усього 8% від загального оборонного

бюджету альянсу. Та й у самому НАТО дещо перебільшують російську небезпеку, – каже

фахівець. – Росія не така сильна країна, якою колись був Радянський Союз. Це стосується

і російської армії”.

Окрім того, Путін не має такого впливу, який мали Сталін чи Брежнєв, вважає

політолог. Путін “інсценував холодну війну в мініатюрі, і НАТО підіграє йому, однак

Путіну необхідно нагадати: холодна війна закінчилася не дуже добре для СРСР”.

Як можливу модель для майбутнього України Гертнер запропонував нейтральну

Швейцарію, що передбачає відмову від членства в НАТО. “А в Австрії можна було б

запозичити заборону на приєднання до Німеччини. Україна могла б ввести таку заборону

на приєднання до Росії”, – сказав Гертнер.

156

Що ж до східних регіонів України, то вони могли б “отримати статус, як,

наприклад, у Південного Тіролю в Італії, де забезпечені права німецькомовної меншини”.

“Після надання регіону особливих прав прихильники від’єднання одразу втратили свій

вплив”, – каже Гертнер.

4.4. Білорусь

Лукашенко між двох вогнівТетяна Калиновська, Мінськ, для ЄвроПравди _ Вівторок, 26 серпня 2014,

10:18

http://www.eurointegration.com.ua/articles/2014/08/26/7025316/

26 серпня в Мінську почнуться перші переговори президентів України і Росії

Петра Порошенка та Володимира Путіна. Особливістю цих переговорів стане те, що

компанію двом президентом складуть три єврокомісари, а також президенти двох інших

країн Митного союзу - Олександр Лукашенко і Нурсултан Назарбаєв.

Але Митний союз не буде виступати єдиним фронтом. Позиція глав Білорусі і

Казахстану часто суттєво відрізняється від російської, в тому числі - в українському

питанні.

Особливо це стосується Білорусі, яка в російсько-українському конфлікті

намагається втримати дистанцію і не втратити свій зиск.

З початком збройного конфлікту між Росією і Україною Лукашенко опинився в

складній ситуації. Після захоплення Криму білоруські політологи почали проводити

паралель між населенням Криму і білорусами, які живуть на сході країни, поблизу

кордону з Росією - в Вітебській, Гомельській і Могильовській областях.

У нинішньому пострадянському просторі немає нічого неможливого. Так що не

дивним є питання- чи хочуть в Росію жителі Білорусі? Вітали б вони появу "зелених

чоловічків"?

Незалежна соціологія в Білорусі відсутня, але опитування населення на вулицях

навіть таких міст, як Київ і Мінськ, засвідчили - не так вже й мало людей, особливо

пенсіонерів, хочуть жити в одній державі з Росією. Це, очевидно, стривожило

Олександра Лукашенка.

Його двадцятирічна політика на знищення національної ідентичності білорусів

цілком може обернутися тим, що люди будуть вітати будь-яке проросійське вторгнення,

якщо тільки воно буде супроводжуватися обіцянкою підвищити зарплати і пенсії.

157

"Якщо на нашу землю ступить кованим чоботом хоч одна нога - ми будемо

воювати за кожну п'ядь, хто б сюди не прийшов", - заявив Лукашенко в квітні,

виступаючи зі зверненням до парламенту і народу.

Тут же він виступив за відродження білоруської мови, але і висловився, що "не

буде відмовлятися від Росії", тому що "Росія - наш єдиний союзник".

Важливо розуміти, що Росія - не тільки єдиний союзник, але і спонсор білоруської

економічної моделі.

Ймовірний новий обвал білоруського рубля стримують лише періодичні вливання

російських кредитних грошей в золотовалютні резерви країни.

Капітуляція в торговій війні

Союзник не забарився вимагати від Мінська виконання своїх зобов'язань.

Для початку Росія примусила Білорусь припинити імпорт деяких українських

товарів. З 1 травня Білорусь ввела ліцензування імпорту пива з країн поза межами

Митного союзу, а в червні - обов'язкове разове ліцензування імпорту макаронних і

кондитерських виробів, цементу, скла, склотари. Ліцензії видавалися лише у разі

погодження граничних відпускних цін з білоруською стороною, що вело до значного

підвищення цін на продукцію.

Фактично, ця заборона торкнулася тільки українського імпорту,  оскільки

поставки такої продукції з інших країн невеликі. Поставки пива, цукерок, макаронних

виробів, карамелі та інших кондитерських виробів з України в Білорусь призупинилися.

Одночасно в Білорусь прилетіло дві ланки російських винищувачів.

Але протримався бойкот недовго.

Україна відповіла на недружній крок білоруської сторони забороною на імпорт

білоруських шин, вантажівок, холодильників, мінеральних добрив, молочних продуктів.

В результаті, як визнали білоруські економісти, взаємний бойкот завдав Білорусі

більшої шкоди, ніж Україні.

За винятком калійних добрив, білоруські товари, що йдуть на експорт в Україну,

більше ніде неможливо продати, крім як в РФ. А Російський ринок постійно звужується.

Незабаром в Мінську прийшло розуміння: білоруси повинні триматися за

український ринок і дбати про свою репутацію надійного постачальника.

Як наслідок, 19 серпня всі взаємні обмеження в торгівлі були скасовані.

А після завершення "спільних навчань" Білорусь покинули і російські винищувачі.

Втягнути Мінськ в економічну війну з Україною не вдалося, демонстрація

військової загрози з території Білорусі закінчилася запевненнями посла Білорусі в Києві,

що з білоруської території нападу на Україну ніколи не станеться.

158

Український біль Лукашенка

В останні місяці Лукашенко постійно говорить про Україну.

Видно,що йому важко утримуватися в межах союзницьких відносин із Росією і

одночасно виражати підтримку українському народу і владі. Довгий час він всіляко

викручувався і уникав конкретики, але в підсумку все ж зміг визначити свою позицію.

Олександр Лукашенко виступив за цілісність України, проти федералізації,

підтримав спочатку в.о. президента Олександра Турчинова, зустрівшись з ним у

Гомельській області, а потім приїхав на інавгурацію Петра Порошенка. На день

Незалежності України Лукашенко надіслав Порошенко дуже тепле привітання.

"Зробимо Все, щоб тільки було краще в Україні", - заявив Олександр Лукашенко

Леоніду Кучмі, коли той приїхав у Мінськ на засідання тристоронньої контактної групи

31 липня. "Все, що треба, ми зробимо. Ви не читайте і не слухайте, що тут всякі говорять

про якийсь піар, імідж. Нам нічого цього не треба. Посередництва я не терплю взагалі.

Ми будемо разом з вами робити для нашої України все необхідне, щоб хоч якось знизити

загострення протистояння на сході України. Ми в цьому дуже зацікавлені", - уточнював

тоді він.

Тим не менше, вибір Мінська як переговорного майданчика не є свідченням

якихось заслуг білоруської дипломатії або впливовості білоруського президента в

міжнародних справах.

Колишній посол України в Білорусі Роман Безсмертний так прокоментував

обрання Мінська майданчиком для діалогу: "Заслуга Мінська полягає в тому, що він

поруч з Києвом, і президентам є куди їхати. Український президент не поїде в Росію, на

територію ворожої держави. А Путін не з'явиться в Києві, так як якщо його тут побачать,

то доб'ють разом з помічниками. Ось тому зустріч проходить в Мінську, і роль

Лукашенко в цьому процесі роль статиста, який волею випадку захопив владу в Білорусі.

Якщо комусь і дякувати, то це Європейському Союзу і США, які роблять все, щоб

привести до розуму Путіна і його московську камарилью".

Нові шанси для Мінська

Тим не менш, ситуація в Україні грає на руку Лукашенко.

Порівняно з Володимиром Путіним він вже не виглядає "останнім диктатором

Європи", як його називають на Заході. Відносини між Білоруссю і ЄС починають

розморожуватися. Представники МЗС Білорусі на рівні заступників міністра і самого

міністра почали зустрічатися з послами країн ЄС, поновилися консультації про

спрощення візового режиму між Білоруссю і ЄС.

159

Зрештою, хто б міг уявити ще півроку тому, що в Мінськ прилетять відразу три

комісари?

Нещодавно керівники провідних компаній з німецьким капіталом дали оцінку

інвестиційної привабливості Білорусі, і вона виявилася вищою, ніж в України і Росії.

Найвищий бал отримав пункт "політична стабільність", хоча раніше німці

невисоко оцінювали білоруський режим в контексті інвестиційної привабливості.

Справжнім клондайком стало для Білорусі російське продуктове ембарго.

Білорусь до нього, звичайно, не приєднується. Більше того, член Ради

Євразійської економічної комісії від Білорусі Сергій Румас заявив: "Ми взяли

зобов'язання перед Росією не допускати реекспорту в Росію товарів, які там заборонені.

Але це не поширюється на білоруську продукцію, яка вироблена у нас з використанням

імпортної сировини".

До того ж, не виключено, що Білорусь все ж порушить обіцянку Росії та вестиме

банальний реекспорт.

До слова, цього року - згідно офіційної статистики - Білорусь експортувала до

Росії ананаси, банани, кокосові горіхи, кешью, а також мідії та восьминоги,

причому власного виробництва.

Олександр Лукашенко запевнив людей, що дефіциту імпортного продовольства в

Білорусі не буде: "Потрібні нам польські яблука - ми купуємо, потрібні якісь німецькі

делікатеси - також купуємо".

За підрахунками білоруських економістів, експорт білоруської продукції в Росію

повинен зрости на 5 мільярдів доларів.

Заступник директора Центру системного аналізу та стратегічних досліджень

Георгій Гриць заявив, що якщо минулого року білоруський продовольчий експорт до

Росії склав 5,8 млрд. доларів, то цього року - з урахуванням того, що ембарго триватиме

лише 5 місяців - він може скласти 7-7,5 млрд.

Також Росія, на його думку, повинна наростити закупівлі білоруської

сільгосптехніки, для якої на російському ринку відкрилися "райдужні перспективи", так

що загальний приріст лише за 2014 рік складе 5 млрд. доларів.

В цих умовах Білорусь може отримати і західні інвестиції, з чим у країни великі

проблеми, і нові технології - принаймні, у харчовій промисловості. В ефірі білоруського

телебачення міністр сільського господарства і розвитку сільської місцевості Польщі

Марек Савицький заявив, що "ми будемо обговорювати тему створення спільних

підприємств на всіх рівнях, відбудуться зустрічі з приводу інвестицій".

Втім, власний аграрний потенціал у Білорусі невеликий.

160

Створення спільних підприємств із західними компаніями - єдиний шлях для

Білорусі зняти великий куш на продуктовому ембарго.

"Абсолютно очевидно, що Путін не допустить голоду в Росії і будуть знайдені

можливості для поставок туди продовольства. Білорусь стає таким вузловим пунктом для

забезпечення Росії продовольством", - заявляє економіст Леонід Злотніков.

Зберігаючи максимальний нейтралітет у воєнному конфлікті, Білорусь отримує з

російсько-української війни чималі політичні дивіденди, приплив інвестицій і

можливості з нарощування експорту.

До того ж, цінність Олександра Лукашенка як політичного союзника для Росії

незмірно зростає в умовах міжнародного бойкоту російської влади.

"У 2015 році - році виборів - Лукашенко потрібні нові кредити, і він отримає їх за

геополітичну вірність", - упевнений політолог Алесь Лагвінець. Тим не менш, якщо в цих

умовах Лукашенко раптом почне підтримувати суверенітет Білорусі, то такі його кроки

опозиція і громадянське суспільство повинні підтримати. "Так, Лукашенко - це

непристойний політик, але він уособлює собою певну частину білорусів", - заявляє

Лагвінець.

Митний союз затріщав по швах?

Білорусь і Казахстан не визнали ініційовані Кремлем псевдо-вибори “ЛНР” і

“ДНР”

http://onpress.info/ua/

Активні учасники Митного союзу-Білорусь і Казахстан проігнорували так

звані вибори в ДНР і ЛНР, і не дивлячись на “ввічливі” прохання Росії не

направляли своїх спостерігачів для їх моніторинга. Очевидно, що прагнення

Кремля захоплювати чужі території шляхом створення маріонеткових псевдо-

республік, стали лякати Лукашенка і Назарбаєва. Вони явно не хочуть повторення

українського сценарію в своїх країнах.

Про це повідомляє joinfo.ua, передає інформаційний ресурс OnPres.info.

Нагадаємо, раніше президент Білорусі Олександр Лукашенко всю провину за

анексію Криму цілком поклав на Україну, яка, на думку Батька, сама “підставилася під

удар”. Але в наболілому питанні щодо ідеї створення “Новоросії”, Лукашенко

непохитний. На переконання глави Білорусі, Україна – єдина, неподільна держава, яка

бореться за свою цілісність. Втім, винуватця в розпалюванні конфлікту на Донбасі,

Лукашенко традиційно пропонує пошукати “за океаном”.

161

У свою чергу, Казахстан поки не робив офіційних заяв щодо визнання або

невизнання ДНР і ЛНР, але Астану все більше турбують імперські амбіції глави Кремля.

І мова вже не йде про гіпотетичні або фантомні загрози, а про цілком реальні дії і

висловлювання Путіна.

Сумнівно, що в таких неоднозначних умовах Митний союз чекає безхмарне

процвітання.

4.5. Велика Британія

Посольство Великобритании решило помочь РФ распознать ее же танки,

зафиксированные на территории Украины.

http://censor.net.ua/photo_news/312633/ 19.11.14 13:58

ФОТО

Посольство Великобритании в Украине решило помочь России распознать ее

танки на территории Украины, наличие которых РФ продолжает отрицать.

Как сообщает Цензор.НЕТ со ссылкой на "Украинскую правду", об этом

говорится в Twitter посольства.

В частности, посольство предоставляет опознавательные знаки танка Т-52БМ,

который не используется вооруженными силами Украины.

Источник:http://censor.net.ua/p312633

4.6. Канада

В интересах России было бы убраться из Украины, - глава МИД Канадыhttp://censor.net.ua/news

19.11.14 15:28

В интересах самой России было бы "убраться" из Украины.

Об этом заявил министр иностранных дел Канады Джон Бэрд в своем

выступлении в рамках конференции, организованной советом НАТО в Канаде,

передает Цензор.НЕТ со ссылкой на Европравду.

"Я верю, что Путин своими действиями в конечном итоге пошел против интересов

России, и что действительно в ее интересах было бы убраться из Украины", - сказал он.Читайте также на «Цензор.НЕТ»: Канада поможет МВД и ВСУ с подготовкой к зиме

По словам Бэрда, Россия - действительно великая страна, однако Путин, кажется,

решил подорвать это величие.

162

"Несмотря на задекларированное намерение обеспечить статус великой державы

для России, его (Путина. - Ред.) политика вызывает обратный эффект. Он изолирует

Россию и ослабляет ее - и политически, и экономически", - подчеркнул глава МИД

Канады.

"Кремль превращает бывших друзей в противников. Его нападки на Украину и

Грузию являются наиболее очевидными примерами этого, но мы не должны забывать о

провокации России относительно других соседей", - добавил Бэрд.

Однако наиболее вопиющим случаем, по его мнению, является кампания в

Украине, которая уже унесла более 4 тыс. жизней.Читайте также на «Цензор.НЕТ»: Путин - премьеру Канады: вывести российские войска из

Украины невозможно. "Нас там нет"

"Если он продолжит настаивать, он войдет в историю как человек, уничтоживший

все, что было положительного в отношениях России и Украины - исторические,

религиозные, культурные, даже братские связи", - подчеркнул министр.

По его словам, Путин мало что может предложить Украине.

"Все что может предложить Путин - это жесткую мощь репрессивной машины,

которая работает на запугивание, пропаганду и самоцензуру", - отметил Бэрд.Читайте также на «Цензор.НЕТ»: Меркель оспаривает путинскую картину мира: провокации РФ

уже распространяются на страны ЕС, от Финляндии до Балкан, - CМИ

Он также заявил, что "чрезвычайно гордится моральной чистотой", которую

продемонстрировал премьер-министр Канады Стивен Харпер, когда сказал Путину в

лицо "убираться прочь из Украины."

Источник:http :// censor . net . ua / n 312654 Источник:http :// censor . net . ua / n 312654

4.7. Країни Балтії

Россия отказалась признавать границу с Эстонией

http://nvua.net/

21/11/2014

Москва заявила, что анонсированная Таллинном односторонняя демаркация

границы не понесет юридического значения для России.

Об этом сообщил глава департамента информации и печати МИД России

Александр Лукашевич, которого цитирует ТАСС.ПО ТЕМЕ

Когда Китай захватит Россию? 19 ноября 12:04

163

"Демаркация границы, осуществленная в одностороннем порядке, не имеет в

соответствии с нормами международного права юридического значения для

сопредельного государства", - отметил Лукашевич.

В парламенте Эстонии на днях прошло третье чтение правок закона о госгранице.

Депутаты позволили правительству самостоятельно определитть прохождение

контрольной линии между РФ и Эстонией. По мнению Москвы, подобная демаркация не

имеет юридического значения для России.

"На сегодня российская сторона пока не внесла пограничный договор с Эстонией

на ратификацию с учетом недружественной политики Таллина в двусторонних

отношениях", - добавил представитель МИД РФ.

В среду, 19 ноября, Кабмин одобрил с поправками аналогичный проект указа

президента, касающийся односторонней  демаркации границы с РФ.

4.8. Китай

Китай не підтримує Росію, а використовує її для досягнення своїх цілей –

політологhttp://galinfo.com.ua/news/165110.html

18 Червня 2014 10:25

Китай не підтримав Росію в конфлікті з Україною і тепер намагається

отримати якомога більше преференцій від загострення відносин між ЄС та

Російською Федерацією - заявив політолог Сергій Таран в ефірі телеканалу БТБ.

«Росія дуже очікувала від Китаю, що Китай буде підтримувати її. Особливо вона

чекала такої підтримки кілька місяців тому, коли була дуже актуальною тема

повномасштабної військової інтервенції з боку Росії в Україну. Але Китай не підтримав

Росію. Китай зараз дотримується політики невтручання. І це характерна політика не

тільки для українсько-російського конфлікту. Фактично для будь-якого конфлікту, який

існує в світі, і де немає прямого китайського інтересу. В результаті чого Китай не має

явних ворогів », - розповів політолог.

Він додав, що така зовнішня політика набагато ефективніша, ніж та, яку

проводить Російська Федерація. «По суті, і Китай, і Росія - далеко не демократичні

країни. Але Росія, незважаючи на те, що багато країн, які знаходяться зараз поруч з нею,

колись були частиною одного союзної держави, в результаті своєї агресивної політики

має дуже мало друзів. Які країни зараз однозначно підтримують позицію Росії? Навіть

Білорусь та Казахстан не завжди це роблять. А у Китаю багато друзів. Не можна сказати,

164

що у Китаю є якийсь ворог. Є конкуренти. Як Сполучені Штати. Але це конкуренти, це

не вороги. Але китайська політика невтручання - досить ефективна. У цій ситуації -

аналогічно», - підкреслив Таран.

За його словами, Китай не тільки не збирається надавати пряму підтримку Росії,

але і робить все можливе, щоб отримати вигоду від її напружених відносин з ЄС.

«Але, мені здається, в цій ситуації Китай намагається якомога більше витягнути,

насамперед, з Росії, в результаті цього конфлікту. Наприклад, недавня угода по газу, яка

була укладена між Росією і Китаєм, дає величезні переваги для китайської економіки.

Фактично задешево беруть російський газ на багато років вперед і більшість інвестицій в

російську інфраструктуру для того, щоб цей газ доставляти в Китай, також має бути на

російські гроші. Для Китаю цей контракт дуже вигідний. Він був би неможливий,

наприклад, ще два роки тому, коли Росія мала ринок газу в Європі і коли відносини між

Заходом і Росією не були такими напруженими. А зараз, коли Росія розуміє, що ринок

газу на Заході може бути закритий, вона намагається укладати контракти з Китаєм, які

були б невигідні ще два роки тому», - підсумував Таран.

Китай готовится напасть на Россию

ВАЖНО: Пока Путин затеял возню в Крыму, Китай готовится напасть на

Россию

http://elise.com.ua/?p=11798

Friday, November 21, 2014

По сообщениям некоторых информационных ресурсов, несколько дней назад

на Всекитайском собрании народных представителей (Парламент Китая) был

зарегистрирован законопроект о присоединении к Китаю территорий России,

который на заседании в пятницу, 28 февраля 2014 года представила депутат Сунь

Вань Хань.

Эта новость появилась именно в то время, когда российские военные начали

интервенцию на территорию Автономной Республике Крым, что стало грубым

нарушением всех существующих между Украиной и Россией договоренностей. А также

на фоне подготовки российской Думой аналогичного законопроекта, который направлен

на откровенную аннексию части украинской территории.

Аналитики Geostrategy считают пока не до конца понятными действия российской

стороны в отношении Украины, которые рискуют поставить под удар деятельность

Кремля на международной арене. Ведь то, что делает сегодня Владимир Путин,

165

категорически осуждает Европа и Северная Америка, которые являются важными

партнерами России. Преследуя только ей понятные цели в игре против официального

Киева, Россия нарывается на серьезные неприятности (международная изоляция,

ограничения в торговле, исключение из Большой Восьмерки, срыв подготовки к саммиту

G-8, вызов российских Послов на ковер во многих столицах мира с высказыванием

категорических протестов, формирования после зимней Олимпиады имиджа России как

страны-агрессора, ускорение процессов по поиску в Европе заменителей российских

энергоносителей на американский LNG-газ).

Но первая неприятность, которая может лишить сна Владимира ПУТИНА – уже

на столе и пришла она совершенно с другой стороны.

О Законопроекте

Зарегистрированный законопроект о присоединении к Китаю территорий России

является, по сути, не просто зеркальным отражениям действий России в отношении

Украины. Это – подготовка Китая к началу аннексии российских территорий. Тут у кого

угодно дух перехватит. Еще бы – под угрозу поставлена территориальная целостность

России, а точнее ее территорий, на которых сосредоточены основные природные

богатства этой страны. Ведь не ровен час, россияне будут спасаться от китайских

граждан, ища убежища на территории Украины. И теперь понятно, что Крым для

будущих российских беженцев с аннексированных китайцами российских территорий

станет настоящим Клондайком.

Согласно китайскому законопроекту, принятие в Китайскую народную

республику в качестве нового субъекта части иностранного государства возможно и при

отсутствии международного договора об этом, если:

1) в части иностранного государства проведен референдум, на котором вопрос о

присоединении в Китай получит одобрение;

2) есть обращение в Китай легитимных органов государственной власти в части

иностранного государства.

«Процедура будет такая: инициатор предложения — органы государственной

власти в части иностранного государства обращаются к Президенту Китая.

Президент сообщает об этом Всекитайскому собранию народных представителей,

Правительство Китая проводит консультации с ними. В случае согласия с предложением

вносит проект конституционного закона о принятии части иностранного государства в

Китайскую Народную Республику, в котором определяются статус, наименование и

другие правовые вопросы», — сообщила Вань Хань на китайском телеканале ССTV.

166

Кроме того, она предложила еще один законопроект — об упрощении получения

гражданства Китая для жителей России.

«Вводится упрощенный порядок приема в гражданство для граждан России.

В чем упрощение: снимаются требования, связанные с необходимостью

проживания на территории Китая, наличием законного источника средств к

существованию, отказом от гражданства России, срок для получения гражданства 2

месяца, а не год. Эти законопроекты могут стать инструментом геополитической

востребованности Большого Китая», — считает Сунь Вань Хань.

Россия ввела свои войска на территорию Украины якобы с целью защиты

этнических русских и русскоязычного населения от посягательств и физического

насилия. А в ответ получила моментальную китайскую угрозу уже для своей территории.

Выводы

Украина, Молдова, Армения, Грузия, и Белоруссия – единственные в мире страны,

против которых Россия может эффективно проводить открытые военные действия,

поднимая тем самым падающий рейтинг российского президента Владимира Путина. С

такими странами бывшего СССР, как Узбекистан, Казахстан, Туркменистан,

Азербайджан проделывать подобные операции будет труднее, поскольку, по мнению

аналитиков Geostrategy, они плотно втянуты в сферы влияния разных мировых центров

силы – Китая, США и Турции.

Вот и получается, что за двадцать последних лет влияние России в мире настолько

уменьшилось, что говорить об этой стране как о глобальном играке можно с большой

натяжкой. Этот тезис – болевая точка Кремля, на которую, тем не менее, давить Киеву

сегодня нельзя ни в коем случае. Наоборот, нужно сделать все от Украины зависящее,

чтобы не дать возможность Владимиру ПУТИНУ почувствовать себя проигравшим. Ведь

если он это почувствует – его действия станут еще более агрессивными, что может

привести к трагическим для украинских граждан последствиям (прежде всего в Крыму —

ред.).

Да и от общих экономических проектов, в случае нормализации украинско-

российских отношений, Киев может существенно выиграть. Поэтому, внимательно

наблюдая за действиями Китая в отношении России, украинскому руководству и бизнесу

необходимо все усилия сосредоточить на проведении переговоров с Москвой с целью как

можно быстрого и мирного урегулирования ситуации в Крыму.

При этом важно понимать, что купленная украинскими гражданами недвижимость

в Украине (даже старые дома в заброшенных сегодня селах) можеть в ближайшие 10 лет

стремительно возрасти в цене. Ведь масса российских граждан, которые будут искать

167

спокойные места для проживання, убегая от китайской агрессии, может резко

увеличиться.

Пишет:  theguardian, цитирует ELISE.COM.UA

Рождение сверхдержавы

Рождение сверхдержавы

http://www.novayagazeta.ru/По итогам саммита G20 мы обсуждаем не это новое явление, а то, почему Путин не остался на завтрак19.11.2014

Российские СМИ полны обсуждений на тему того, почему Владимир Путин рано

покинул саммит G20 в Австралии, и не совершил ли он дипломатический faux pas, подав

шаль супруге Си Цзиньпина.

Председатель Китая Си Цзиньпин с супругой/EPA

168

К несчастью, уже сам факт этих обсуждений свидетельствует о

провинциальности, в которую скатывается Россия, ибо главным итогом саммита

«двадцатки» стало окончательное становление Китая как мировой сверхдержавы.

Именно Си Цзиньпин был звездой этого саммита, и в этом смысле история с

Путиным, подающим шаль Пэн Лиюань, выглядит жалко не потому, что российский

президент нарушил китайские обычаи и прикоснулся к первой леди Поднебесной, а

потому, что российский президент хоть как-то пытался обратить на себя внимание, пока

глава Поднебесной беседовал с Бараком Обамой.

На саммите G20 Си Цзиньпин подписал с Обамой новое визовое соглашение.

Китайскую визу и так получить элементарно: теперь же китайцы смогут получать 10-

летнюю многократную визу для въезда в США. Это привлечет в США миллионы новых

туристов и покупателей собственности, уничтожит коррупционный визовый бизнес в

Китае, и главное, заметим, насколько дух этого соглашения отличается от местечкового

параноидального «запретить и не пущать», которое все больше действует относительно

заграницы в России.

Кроме этого, Си Цзиньпин подписал с премьером Австралии Тони Эбботом

беспрецедентного размаха соглашение о свободной торговле.

Де-факто соглашение полностью открывает китайский рынок для австралийских

товаров, любых — от молочной и винодельческой продукции до здравоохранения и

образования, отменяя в течение четырех лет и без того невысокие пошлины, а в обмен

китайцы получают более широкие возможности для инвестиций в Австралию. Замечу,

что подобного рода политику (нулевые пошлины на импорт) может проводить страна,

уверенная в своем экономическом превосходстве. Именно поэтому в XIX веке Британия

была таким сторонником свободы торговли. Но значение соглашения куда больше, чем

просто демонстрация силы китайской экономики. Китай (а не США и не Европа) в

результате этого соглашения становится для развитой демократической Австралии

экономическим союзником номер один. И не только экономическим — на подписании

соглашения Си Цзиньпин говорил о своей «азиатско-тихоокеанской мечте». Аналогичное

соглашение было подписано с Южной Кореей.

Опять же сравните эти соглашения с постоянными молочно-таможенно-морковно-

сметанно-газовыми войнами, которыми занимается Кремль, принимая мелкое

хулиганство в песочнице за большую геополитику.

Одновременно с визовым соглашением со Штатами и торговыми соглашениями с

Австралией и Южной Кореей Китай объявил о своем «плане Маршалла» для всей

Средней Азии — о плане восстановления Великого шелкового пути под девизом «один

169

пояс, одна дорога». Первоначальный капитал соответствующего фонда составил 40 млрд

долларов.

«Один пояс, одна дорога» призвана пронизать Азию китайской дорожной

инфраструктурой — с неизбежными последствиями для геополитики. Фактически речь

идет о том, что «большая игра», в которую в XIX веке играли Россия и Британия, а в ХХ

— СССР и США, без всяких проблем и при полной безучастности остальных игроков

будет выиграна в XXI Китаем. Одновременно Китай объявил о создании Asian

Infrastructure Investment Bank со штаб-квартирой в Пекине. AIIB как раз и будет

финансировать строительство, став в Азии альтернативой Мировому банку и МВФ, с той

только разницей, что демократические страны, которые являются дольщиками Мирового

банка и МВФ, не используют эти финансовые институты для достижения

геополитических целей (вопреки распространенным в России теориям заговора), а

Поднебесная, разумеется, будет использовать. Примечательно, что среди 21 азиатской

страны, вступившей в AIIB, до сих пор нет России: ее мнение мало кого интересует.

Наконец, Си Цзиньпин подписал с США в Канберре соглашение об изменении

климата. Соглашение не обязывает Китай ни к чему, что не произойдет само собой.

Экономический рост Поднебесной, естественно, сопровождался растущими выбросами

углекислого газа, и Китай всего лишь пообещал, что пик выбросов придется на 2030 год,

— естественный процесс для страны, которая становится все более высокотехнологичной

и энергосберегающей. Зато эта ничего не значащая бумажка вселила дикую радость в

сердца экологического западного лобби. «Чем бы дитя ни тешилось», — подумали,

вероятно, прагматичные китайцы, давно использующие экофундаменталистов в качестве

практического оружия в торговой войне: например, заметно, что в нищих и загаженных

африканских странах «зеленые» министры систематически борются с европейским и

российским рыболовством, не трогая куда более масштабных (и отмороженных)

китайских рыболовов.

Что еще? Еще до этого на саммите APEC Си Цзиньпин нормализовал отношения

Китая с Японией, которые два последних года были испорчены проблемой

принадлежности крошечных островов Сенкаку. И кстати, заметим, когда весной во

Вьетнаме начались антикитайские погромы из-за того, что Китай начал разведочное

бурение на спорном участке Южно-Китайского моря, великий Китай не стал играть ни в

какие Донбассы и Крымы, не стал оболванивать население рассказами о том, что «за

вьетнамцами на самом деле стоят происки США, которые только и мечтают нас

унизить», а тихо буровую убрал. Великие державы не играют в песочнице.

170

Боюсь, на фоне всего вышеперечисленного детские обиды президента Путина,

уехавшего с саммита до его окончания, остались большинством участников попросту

незамеченными.

Во всем вышесказанном бросаются в глаза три обстоятельства.

Первое. Все рассуждения о «российско-китайской оси», об эксклюзивных

геополитических отношениях Китая и России, переполнившие официальные российские

СМИ после подписания российско-китайских газовых соглашений, попросту не имеют

никакого отношения к действительности. В общей сети китайских соглашений они

занимают примерно такое же место, как соглашения с другими источниками сырья —

африканскими странами, например, — и значат, подозреваю, куда меньше, чем

соглашения с Австралией. Наивно было бы думать, что проницательная китайская

бюрократия, мыслящая тысячелетиями, не видит, что российская клептократия с

высунутым от старания языком спешит продать Китаю газ по убыточной для России

цене, только чтобы освоить на строительстве «Силы Сибири» деньги, которые теперь не

удастся освоить на строительстве «Южного потока».

Второе.

Демократии — вопреки апокалиптическим убеждениям Кремля, живущего в

альтернативной реальности, — геополитикой не занимаются. Это не плохо и не

хорошо, это просто факт. Откройте любую американскую газету, и вы увидите, что

американского избирателя интересует экономика, Obamacare, безработица,

зарплата и пр. Геополитика его не интересует, а то, что не интересует избирателя, в

демократической стране не интересует и президента.

В противоположность демократиям Поднебесная как раз таки геополитикой

занимается, только не на уровне каменного века, как Кремль, а на уровне века

космического. Китайские чиновники мыслят тысячелетиями, а кремлевские — детскими

обидами и долларами.

И, наконец, третье. Для Поднебесной геополитика — естественное продолжение

экономики, а процветающая экономика — необходимая база для успешной геополитики.

Все, что делает Поднебесная в геополитике, противоположно тому, что делает Кремль,

чья катастрофическая провинциальность, средневековость и местечковость как раз

прекрасно характеризуется тем, что по итогам саммита G20 мы обсуждаем не явление

миру новой сверхдержавы, а то, почему Путин не остался на завтрак

171

4.9. Німеччина

Меркель оспаривает путинскую картину мира: провокации РФ уже

распространяются на страны ЕС, от Финляндии до Балкан, - CМИ

http://censor.net.ua/news

19.11.14 10:51

Канцлер не хочет, чтобы ЕС прогнулся в свете попыток Путина вернуть влияние в

Сербии, Болгарии, Венгрии и других сателлитах бывшего Советского Союза

"Вопрос Украины более не является только украинской проблемой, с точки зрения

канцлера Германии Ангелы Меркель, которая знает, о чем говорит, - пишет в

редакционной статье The Christian Science Monitor. - Российские провокации и

демонстрация силы теперь распространяются на другие европейские регионы, от

Финляндии до Балкан", передает Цензор.НЕТ со ссылкой на Лига Бизнес Информ .

"Это влияет на всех нас", - сказала Меркель, проведя многочасовые переговоры

тет-а-тет с президентом России Владимиром Путиным. "Как можно допустить что-то

подобное в центре Европы? Кто думает по-старому о сферах влияния, попирая

международное право, не должен преуспеть".

Читайте также на «Цензор.НЕТ»: Мы не должны быть агрессивными, но у ЕС

нет права на гибкость с РФ, - глава МИД Литвы

"Путин испытывает нас", - сказала Меркель немецким законодателям. Российский

лидер испытывает именно мировоззренческую установку Запада на то, что мир ни при

каких обстоятельствах не должен быть навязан великими державами - необходимо

свободное согласие поистине независимых государств, комментирует издание. Россия

убеждена: если одно государство теряет, то другое приобретает выгоду, но ЕС

рассматривает компромисс между государствами как средство достижения всеобщего

благополучия.

Меркель не хочет, чтобы ЕС прогнулся в свете попыток Путина вернуть влияние в

Сербии, Болгарии, Венгрии и других сателлитах бывшего Советского Союза.

"Иначе, - говорит Меркель, - придется сказать: мы слишком слабы, будьте

осторожны, мы не можем принимать никого другого - мы прежде должны спросить

разрешение у Москвы. Так обстояли дела в течение 40 лет (во времена советского

господства); я бы уж точно не хотела возвращаться к той ситуации".

Читайте также на «Цензор.НЕТ»: Меркель предупреждает о возможных

намерениях РФ "дестабилизировать мирный порядок в Европе", - британская пресса

Источник: http://censor.net.ua/n312584 Источник:http://censor.net.ua/n312584

172

Шесть главных мифов о Владимире Путине: Борис Райтшустер

8 октября 2012 г.Борис Райтшустер | Focus

http://www.inopressa.ru/article/08Oct2012

К 60-летию президента России: шесть главных мифов о Владимире Путине

В качестве первого из "шести главных мифов" о российском президенте Борис

Райтшустер в обзорной статье для Focus приводит высказывание о том, что Путин дал

России порядок и стабильность.

"Вместо того чтобы создать сильное государство, то есть действующие законы и

правила игры, распространяющиеся на всех, Путин создал сильный государственный

аппарат, довлеющий над всеми законами и правилами", - пишет Райтшустер. По его

словам, в России вчетверо больше чиновников, имеющих отношения к финансам, и

вдвое больше таможенников, чем в США. При этом, отмечает Райтшустер, чиновник

любого уровня, который "проявляет подобострастие к вышестоящим, платит дань и

борется с критиками Кремля", может не бояться наказаний даже, например, за "пьяное"

ДТП со смертельным исходом или за исчезновение политических противников.

Автор также отмечает, что при Ельцине в регионах существовали сильные

центробежные тенденции, но Путин не стал создать обязательные для исполнения

правила взаимодействия центра и периферии, а "взял регионы на короткий поводок". Так,

например, Путин отменил губернаторские выборы, напоминает автор, а введя их снова с

этого года, оставил Кремлю колоссальные возможности вмешательства. Кроме того, при

Путине регионы стали отдавать в центр куда больше средств, и через центр стало

проходить решение "даже таких второстепенных вопросов, как использование в регионах

кириллицы или латиницы". По словам автора, это усиливает нелюбовь регионов к

Москве и в долгосрочной перспективе создает угрозу для целостности государства.

В качестве второго мифа Райтшустер называет склонность Путина к

ностальгии по СССР, обеспечивающую ему симпатию многих европейских левых.

Автор отмечает, что "любовь Путина к Советскому Союзу, по большому счету,

ограничивается его великодержавными замашками и большевистскими методами

удержания власти". При Путине, утверждает автор, практически ничего не осталось от

социальных достижений СССР. "В сегодняшней России царит необузданный капитализм,

по сравнению с которым даже США - образец социального государства, а Германия -

вообще социалистическая страна. В путинской России нет независимых профсоюзов,

защищающих интересы работников, на рынке труда действует право сильного,

173

социальная защита фактически существует только на бумаге, а медицинское обеспечение

- во многом вопрос денег".

Третий миф, упоминаемый в статье, - миф о Путине как о модернизаторе.

Действительно, признает Райтшустер, за первый президентский срок Путин провел

многочисленные экономические реформы, например, снижение подоходного налога до

13% для всех категорий граждан, что "наряду с растущей ценой на нефть обеспечило

явный экономический подъем". Однако вместе с этим, пишет Райтшустер, "Путин очень

быстро начал бороться с демократическими и общественными достижениями" (в пример

приводится разгон НТВ). "Шаг за шагом Путин превратил Россию в авторитарный режим

и поставил на ключевые позиции во власти старых товарищей по спецслужбам", -

отмечает автор.

"Бывший офицер КГБ при любом удобном случае говорит о модернизации, чем

регулярно вызывает восторг у западных наблюдателей, знающих Россию поверхностно.

Но на самом деле у Путина технократическое понимание модернизации, во многом

подразумевающее исправление и дополнение старых советских методов: технологии

фальсификации выборов еще современнее, манипуляции общественным мнением еще

ловчее, слежка за противниками режима еще более плотная, индустриальный шпионаж -

еще изощреннее", - пишет Райтшустер.

Четвертый миф, по мнению автора, - это "повторяемое, как мантра" убеждение,

что Путин - "национальный лидер, поднявший Россию с колен". По словам

Райтшустера, то, что Запад снова стал опасаться России, связано в первую очередь с

непредсказуемостью ее внешней политики и с ее союзами с "мрачными персонажами

мировой истории", такими, как Башар Асад и Махмуд Ахмадинеджад.

"Громкое бряцанье оружием на мировой арене - не более чем самообман, -

говорится в статье. - Экономика России неконкурентоспособна, и армия - в отчаянном

состоянии, несмотря на все обещания реформ". По сведениям Райтшустера, жестокое

обращение с солдатами-срочниками по-прежнему является нормой, а весной 2006 года,

согласно анализу фонда Аденауэра, почти каждого третьего призывника отправляли

домой из-за дефицита массы тела. Существенную часть военного бюджета "съела

вездесущая коррупция", продолжает автор, резюмируя: "По-настоящему сильной Россия

была бы при наличии экономической, политической и общественной модели,

внушающей другим странам не страх, а симпатию".

Согласно пятому мифу, пишет Райтшустер, Путин "разобрался с олигархами".

В доказательство приводится процесс против Ходорковского. Однако, отмечает автор, не

считая Ходорковского, Березовского и Гусинского, большинство олигархов ельцинских

174

времен, тот же Абрамович, до сих пор "занимают превосходное положение в бизнесе и

могут не бояться вопросов о сомнительном происхождении их богатств".

По словам Райтшустера, большинство "старых олигархов", хоть и не все, утратили

политическое влияние. Однако появилась "новая каста олигархов, в первую очередь из

числа бывших офицеров КГБ", таких, как сосед Путина по даче Юрий Ковальчук, его

друг Геннадий Тимченко, партнер по дзюдо Борис Ротенберг и многие другие. Критики

жалуются: хотя многие фирмы формально находятся в собственности государства, на

деле они контролируются людьми из путинского окружения, такими, как Игорь Сечин, и

прибыль фактически приватизируется, например, через контракты с сомнительными

фирмами-посредниками или с помощью продажи сырья по заниженным ценам.

Наконец, шестой миф, продолжает Райтшустер: Путин в долгосрочной

перспективе стремится к демократии, но Россия якобы для нее не созрела. "И

действительно: пока телевидение, управляемое государством, говорит обо всем, что

связано с демократией, таким тоном, каким обычно говорят о заразных болезнях, вряд ли

стоит ожидать, что большинство россиян начнет думать об этой форме государственного

управления хорошо" - в отличие от начала перестройки, когда на телевидении

господствовали совсем другие настроения, комментирует автор.

За 13 лет Путин, по словам Райтшустера, разрушил и без того слабые

демократические достижения перестройки: подавил всяческое инакомыслие в СМИ,

парламенте, судах "и, что еще хуже, превратил политический ландшафт в место для

фарса, грязной комедии, что отобьет уважение к политической конкуренции даже у

самого благожелательного наблюдателя". Более того, пишет Райтшустер, поскольку

Путин в ответ на указания о недочетах всегда отвечает, что нигде в мире не существует

ни демократии, ни правовой государственности, коррупцию и произвол чиновников

стали рассматривать как норму, а не как отклонение, и государственной идеологией стал

цинизм.

Источник: Focus

Секретный отчет Путину об экономической катастрофе на Донбассе

Der Spiegel опубликовал секретный отчет Путину об экономической

катастрофе на Донбассе.http://telegraf.com.ua/Четверг, 20.11.2014

В распоряжении немецкого журнала Der Spiegel оказался конфиденциальный

отчет, подготовленный для администрации президента РФ группой московских

175

экспертов совместно с беглецами-чиновниками из Украины, которые работали в период

президентства Виктора Януковича.

12-страничный документ отражает "катастрофическую экономическую ситуацию

на Донбассе", пишет корреспондент Маттиас Шепп.

"По сравнению с предыдущим годом промышленное производство в Донецкой

области снизилось на 59%, в Луганской - на 85%. Остановили работу 69 из 93 угольных

шахт, 40 тыс малых предприятий обанкротились, остановились 7 сталелитейных заводов.

Производство продуктов питания сократилось на 25- 30%," — говорится в докладе.

За время военных действий, говорится в статье, уничтожены 30 мостов и тысячи

километров автомобильных дорог. 58 теплоэлектростанций повреждены, в 47 сел в

Донецкой области не подается электричество. Полностью уничтожены 4585 жилых

домов.

"Более половины трудоспособного населения потеряло работу и доходы. Донбассу

грозит гуманитарная и экономическая катастрофа," — констатируют авторы документа

под названием "Основные тенденции и характеристики социально-экономической

ситуации на Донбассе".

Сейчас рабочая группа занимается подсчетом точной стоимости восстановления

экономики в регионе, однако уже сейчас специалисты указывают, что потребуются

многомиллиардные субсидии в евро. Например, одно только восстановление полностью

разрушенного Донецкого аэропорта будет стоить миллиард евро, пишет Шепп.

Москва вряд ли сможет позволить себе такие расходы, поскольку российская

экономика испытывает на себе последствия упущенных структурных реформ,

присоединения Крыма и санкций Запада, подчеркивает корреспондент Der Spiegel,

напоминая о том, что с начала года рубль обесценился на 29% по отношению к доллару,

а нефтяные гиганты вроде "Роснефти" и "Газпрома" выпрашивают у Кремля субсидии из

госбюджета. Однако, Путин не может, да и не хочет отказываться от поддержки

пророссийских боевиков на востоке Украины и в результате оказывается перед

дилеммой. По его мнению, неподконтрольные Киеву территории являются залогом,

который не позволит Украине еще сильнее сблизиться с ЕС и вступить в НАТО,

говорится в статье.

К слову, Премьер-министр Украины Арсений Яценюк подчеркнул, что РФ должна

выполнить все 12 условий Минского протокола, который она подписала, и который

обязалась выполнять.

176

4.10. Польша

Конец империи. Захват россиянами Крыма служит доказательством того, что

Владимир Путин намеревается создать национальное государство

Павел Роек (Paweł Rojek."Do Rzeczy", Польша)Читать далее: http :// inosmi . ru / russia /20141117/224325199. html # ixzz 3 Ja 7 zRTCJ Follow us: @inosmi on Twitter | InoSMI on Facebook17/11/2014http://inosmi.ru/russia/20141117/224325199.html

13 сентября 2014 года Александр Квасьневский (Aleksander Kwaśniewski) на

встрече Ялтинской европейской стратегии в Киеве внезапно решил спеть гимн СССР и

России. «Россия, — объяснял он изумленным слушателям, — может менять стихи,

лексику, но никогда не изменит музыку». Оригинальное выступление Квасьневского

вызвало в Польше всеобщее возмущение, а между тем, нам представляется, что экс-

президент задал очень важный вопрос: является ли современная Россия новым

воплощением Советского Союза? Следует ли ожидать от нее имперской экспансии,

распространяющейся на ближайших соседей, а затем и весь мир? Идея Квасьневского

была довольно радикальна: сегодняшняя Россия, хотя и сменила идеологию и символы,

все еще остается той же самой имперской державой. Загадка лишь в том, хотел ли

пребывающий в хорошем настроении бывший коммунистический деятель таким образом

мобилизовать мир к борьбе или, скорее, указывал на ее бессмысленность.

Последние события на Украине, как кажется, отчетливо продемонстрировали

сущность современного российского государства. По мнению большинства

комментаторов, на наших глазах Россия последовательно стремится к воссозданию своей

империи. Например, голландский социолог Марсель ван Херпен (Marcel van Herpen) в

своих бестселлерах «Путинизм» и «Войны Путина» старательно анализирует

неофашистский и неоимперский поворот в российской внутренней и внешней политике.

Захват Крыма и скрытая интервенция на восток Украины трактуются как очередные

пункты уже давно воплощаемого в жизнь имперского плана. Ведь еще в 2005 году Путин

назвал распад Советского Союза величайшей геополитической катастрофой XX века, а в

2008 напал на Грузию. И если сейчас он не встретит должной реакции по поводу

Украины, то дальше последуют, как говорят, страны Балтии и Польша.

Имперская идея

В своей книге «Проклятие империи», которую можно будет приобрести через

неделю вместе с журналом Do Rzeczy, я предлагаю совершенно иную интерпретацию

действий Москвы. Я пытаюсь показать, что после распада СССР Россия стала

постимперской, а не неоимперской страной. Постимперия — это государство, которое

177

постепенно отказывается от своих имперских амбиций, хотя еще долго сохраняет память

о своем прошлом и время от времени обращается к прежней риторике. Процесс

разложения империи может быть очень долгим и болезненным. В постимперских

спазмах Турция устроила геноцид армян, во Франции существовала террористическая

организация, защищающая имперское наследие, а Великобритания еще в 80-е вела войну,

защищая остатки заморских владений. Все эти страны в итоге отказались от имперского

наследия, но продолжили играть заметную роль в мировой политике. Похожая судьба

ожидает и Россию, а последние события на Украине — это вовсе не неоимперское

пробуждение, а постимперские конвульсии.

На это явственно указывает характер современной российской идеологии. Ведь

империя — это не только власть метрополии над периферией, но и, прежде всего, идеи,

которые лежат в основе этой власти. Давняя российская империя имела религиозный

характер, а задачей власти была защита и распространение православия, позже акцент

сместился на цивилизационную миссию. В конце XIX века универсальную миссию

сменила более узкая национальная формула, что в конце концов, как отлично

демонстрировал профессор Анджей Новак (Andrzej Nowak), привело империю к упадку.

России пришлось начать героический процесс повсеместной русификации, который не

мог увенчаться успехом. В результате империя распалась на национальные части.

Однако российская империя быстро возродилась в опоре на универсалистскую

идеологию. Коммунизм давал мощное обоснование доминирования над всем миром. Но

национальная идея вновь взяла верх над имперским принципом. Именно русское

национальное пробуждение, как показывал профессор Влодзимеж Марчиняк

(Włodzimierz Marciniak), привело к краху Советского Союза: россияне верили, что,

избавившись от обременяющих их чуждых земель, смогут обеспечить стремительное

развитие своей страны. Именно поэтому Россия была одной из первых республик,

отделившихся от СССР.

Империализм и национализм

Представляется, что сейчас в России возрождается именно национализм, а не

империализм. В основе официального обоснования захвата Крыма и поддержки

сепаратистов на Украине лежит концепция русского мира и защита принадлежащего к

нему русскоязычного населения. Редко говорится о том факте, что национальный

принцип не только делает невозможным возрождение империи, но даже угрожает

целостности современного российского государства. Политолог Николай Петров в беседе

с Томашем Хорбовским (Tomasz Horbowski) в сентябрьском выпуске журнала Znak

говорил: «Владимир Путин и российские элиты долгое время находились на перепутье:

178

создавать национальное государство или возрождать империю. События в Крыму

показали, что выбор был сделан. Путин решил создать новую Россию — национальное

государство». Этот выбор несет за собой серьезные последствия. В геополитическом

отношении захват Крыма фактически ведет к блокированию евразийской интеграции. Ни

одна соседствующая с Россией страна не может быть сейчас уверена, что она не разделит

судьбу Украины. Еще важнее восприятие россиян, которые все еще привязаны к

имперской ностальгии, но уже не склонны идти на какие-либо жертвы во имя более

масштабной наднациональной общности. Новая российская идеология в долгосрочной

перспективе может привести также к необратимой дестабилизации самой России. Ведь

Российская Федерация — многонациональная страна, и ставка властей на национальную

формулу может вызвать сепаратистскую реакцию сотен живущих в ней народов.

Россияне могут сами невольно повиснуть на веревке, которую они хотели набросить на

шею своим соседям.

Колебания между универсальным империализмом и национальной державой

отчетливо видны в современных российских интеллектуальных дискуссиях, которые мы

анализируем в новом 37 номере журнала Pressje. Существует, конечно, влиятельное

течение имперского мышления, главным представителем которого выступает сейчас

Александр Дугин. Однако значение этой идеологии переоценивать не следует. У

руководства России стоят циничные прагматики, занятые удержанием собственной

власти и не интересующиеся воплощением в жизнь евразийских мечтаний. Самым

репрезентативным кремлевским идеологом остается Владислав Сурков — прагматичный

политтехнолог, создатель концепции суверенной демократии, которая требует

укрепления власти, но отбрасывает идею возрождения империи. Кстати, именно Суркова

Дугин обвиняет в сдерживании русской весны и приостановке открытой российской

интервенции на Украине. Столкнувшись с провалом модернизации российская власть

пытается легитимизировать себя, апеллируя к национальному принципу, но

одновременно понимая, что разрыв с Западом в конечном счете приведет к утрате

огромных доходов от торговли сырьем. Кто знает, не станет ли вскоре ценой за

возвращение к нормальным отношениям отстранение самого Путина? Слухи о его

онкологическом заболевании появились в идеальный момент.

Разумеется, одиноким украинцам все равно стреляют ли россияне в них во имя

народа или во имя имперской идеи. Но без ответа на этот вопрос нельзя понять

российские действия и, следовательно, точно их предсказать и адекватно на них

реагировать. Повторяя, что Россия остается прежней опасной империей, мы можем

пропустить исключительную возможность, каковой предстает политическое,

179

экономическое и в первую очередь идейное ослабление этой страны. Сейчас у нас

появился самый лучший за последние 500 лет шанс освежить мышление в категориях

центральноевропейской общности и вернуться к геополитической ситуации XVI века.

Сознание, что Россия — это не возрождающаяся, а приходящая в упадок империя, как

мне представляется, должно придать нам смелости.

Павел Роек — главный редактор журнала Pressje, сотрудник Папского

Университета Иоанна Павла II в Кракове.

Читать далее: http :// inosmi . ru / russia /20141117/224325199. html # ixzz 3 Ja 8 JVBUu  

4.11. Сполучені Штати Америки

Американские сенаторы призвали Обаму дать Украине летальное оружие

http://rus.newsru.ua/world/19nov2014/

Американские сенаторы Джон Маккейн и Линдси Грэм призвали администрацию

главы США Барака Обаму предоставить Украине летальное оружие для борьбы с

террористами.

Об этом говорится в заявлении, опубликованном на персональном сайте

Маккейна, пишет"Обозреватель".

Маккейн пообещал сделать всё для помощи Украине - Тетерук

"Политика администрации Обамы в Украине неэффективна, так как включает в

себя эмбарго на поставки оружия жертвам агрессии. Это противоречит как нашим

национальным интересам, так и нашим традициям касательно поддержки свободных

народов в их борьбе против порабощения. Соединенные Штаты и Европейский Союз

должны обеспечить Украину оружием и связанным с военно-разведывательной

деятельностью оборудованием, в котором нуждается руководство Украины", - сказано в

заявлении.

Сенаторы уверены: в случае, если США и ЕС не осознают всю серьезность

ситуации, российская агрессия распространится на Молдову и страны Балтии.

Мировые средства массовой информации активно обсуждают военные действия

на востоке Украины и, в частности, вопрос как можно скорейшего предоставления

Украине вооружения Соединенными Штатами Америки.

Как сообщает "Новое Время" со ссылкой на американский журнал Newsweek,

сегодня общая убежденнность всех сторон заключается в том, что хрупкое перемирие в

Украине скоро превратится в конфликт, который затянет в себя соседние страны, если не

весь мир.

180

"Российский президент много вложил в аннексию Крыма, однако из-за санкций

Запада потерял еще больше, поэтому сдаваться он не собирается", - пишет издание.

По мнению экспертов Newsweek, Путин будет пытаться захватить еще больше

украинской территории, чтобы получить сухопутное сообщение между Россией и

Крымом.

"Если начнется серьезное наступление, Украину охватит хаос, что и могло быть

целью Путина все это время. При этом чем более хаотичной выглядит ситуация в

Украине, тем легче Москве заявить, что она должна вмешаться - якобы защитить

российских граждан в Донбассе", - подчеркивают американские сенаторы.

Однако время для вооружения Украины со стороны США проходит, передает

USA Today.

"У новоизбранного Конгресса США есть лишь несколько недель, чтобы сделать

это до начала зимних каникул. Если США не успеет вооружить Украину, это станет как

минимум геополитической победой для России и оперативным поражением киевского

правительства", - пишет издание.

Поверхностное отношение к Путину со стороны западных лидеров не остановит

российской агрессии, отмечает автор статьи в International Business Times, ссылаясь на

последнюю встречу G20 в Австралии.

"Западные лидеры могут продолжать называть российского президента разными

именами, но они могут и разработать эффективную политику для приостановления его

агрессии в Украине", - отмечает эксперт.

По его словам, следует усилить санкции против Кремля, а также использовать

дипломатические переговоры, на которых объяснить Москве, как ее дела улучшатся,

если Путин все же прекратит поддерживать террористов Донбассе, заберет оттуда свои

войска и оружие и позволит силам ООН мониторить территорию до завершения войны.

Напомним, 18 ноября конгрессмен от Республиканской партии Майкл

Берджес подал на рассмотрение Конгресса США законопроект, направленный на

предоставление прямой военной помощи Украине.

Почему действия Путина против НАТО имеют смысл: Кэрол Уильямс"Los Angeles Times",США CAROL J. WILLIAMSЧитать далее: http :// inosmi . ru / russia /20141117/224318120. html # ixzz 3 JaAPgOiS Follow us: @inosmi on Twitter | InoSMI on Facebookhttp://inosmi.ru/russia/20141117/224318120.html

У российского президента Владимира Путина была хорошая возможность

выступить за ослабление международных санкций против России в прошлом месяце,

181

когда европейские и азиатские лидеры собрались на саммите в Милане. Но на эту самую

важную для него встречу с участием канцлера Германии Ангелы Меркель он опоздал на

четыре часа.

Президент был в Сербии и смотрел парад.

Путин также пропустил приветственный тост на обеде с участием 50-ти с лишним

лидеров, войдя в зал во время вступительного слова председателя Европейского Совета.

В последнее время он ведет себя как человек, утративший веру в дипломатию и

убежденный в том, что мир перестроился, заняв чрезвычайно враждебную по отношению

к России позицию.

Как говорят аналитики, главная причина такого все более конфронтационного

поведения российского лидера в отношениях с Западом состоит в ощущении подлого

предательства, которое появилось у Путина, когда НАТО отказалась от взятого ею, как

казалось Москве, обязательства никогда не посягать на бывшую советскую сферу

влияния в Центральной и Восточной Европе.

Сегодня в составе значительно расширившегося западного военного альянса

находятся не только бывшие советские республики Латвия, Литва и Эстония. Сейчас и

другая постсоветская страна Грузия тоже встала в очередь за членством.

Кремль в прошлом месяце был в ярости, когда Болгария просигнализировала о

том, что намерена закупать самолеты европейского производства, отказавшись от

стареющего парка российской военной техники.

Российский заместитель премьер-министра Дмитрий Рогозин сообщил в Твиттере,

что Болгария решила «снова предать Россию... в пользу подержанных „иглов“».

По словам аналитиков, Путин огрызается в сфере политики и безопасности в связи

с тем отчаянием, которое он испытывает из-за своей неспособности заставить

руководителей Европы и США взглянуть на стратегические изменения после холодной

войны с точки зрения Кремля.

Он с презрением отнесся к точке зрения ООН и Запада на поддержку,

оказываемую им сепаратистам на востоке Украины, и проигнорировал их

предостережения о том, что выборы руководства оккупированных «республик» 2 ноября

являются нарушением норм международного права и могут привести к активизации

боевых действий. На прошлой неделе НАТО и нейтральные наблюдатели из

Организации по безопасности и сотрудничеству в Европе сообщили о вторжении новых

российских бронетанковых колонн на территорию Украины.

182

А в среду путинский министр обороны объявил, что способные нести на борту

ядерное оружие стратегические бомбардировщики возобновят патрулирование вблизи

атлантического и тихоокеанского побережья США.

Будучи горделивым националистом, твердо намеренным защищать тех русских,

которые сегодня оказались в соседних с Россией странах, Путин, видимо, отказался

играть по правилам, написанным, по его мнению, злорадствующими противниками,

которые себя считают победителями в холодной войне, а историческую сферу влияния

России — своим трофеем.

«Россию загнали в угол, а это крайне опасная ситуация», — говорит специалист

по российской и украинской истории из Монтерейского института международных

исследований Анна Васильева.

Путин «показывает миру, что он контролирует ситуацию», отмечает она, «и

предостерегает всех, чтобы они не думали, будто медведь уснул».

Это парадоксально, но из-за действий Путина по предотвращению украинского

дрейфа в сторону Евросоюза во всех странах бывшего восточного блока возникло острое

ощущение незащищенности, а из-за этого на российском пороге оказалась самая

серьезная, как считает Путин, угроза его национальным интересам: Организация

Североатлантического договора.

В начале месяца президент Польши Бронислав Коморовский подписал закон о

фундаментальных изменениях в оборонной политике, в рамках которой войска будут

передислоцированы с запада страны на границу с Россией. Этот шаг был назван

необходимым ответом на российскую агрессию против Украины.

В рамках военных учений, прошедших в прошлом месяце в Польше и трех

прибалтийских странах, когда-то входивших в состав Советского Союза, 700 натовских

солдат вместе с современными бронированными машинами были переброшены к северо-

западной границе России, дабы напомнить Москве о том, что любое нападение на членов

альянса будет решительно пресечено.

Кроме того, в сентябре Североатлантический альянс также провел совместные

маневры с Украиной в Черном море. Разозлившись по поводу того, что Запад проводит

учения в непосредственной близости от российских берегов, Москва направила в район

учений свои боевые самолеты, которые в международных водах пикировали на

канадский фрегат. Десятки других опасных нарушений воздушного пространства и

маневров вблизи натовских границ в последние недели вынудили альянс поднимать по

тревоге свою истребительную авиацию в три раза чаще, чем в предыдущие годы.

183

На саммите НАТО в Уэльсе, который прошел два месяца тому назад, альянс

утвердил новый «план готовности к действиям». В рамках этого плана тысячи

военнослужащих на ротационной основе будут проходить службу в Латвии, Литве и

Эстонии, «реагируя на изменившуюся обстановку в сфере безопасности» из-за

интервенции России на Украине. Об этом НАТО заявила во время разработки данного

плана.

Самое большое беспокойство у России вызывает то, что ее бывшая союзница

Украина сегодня открыто стремится к членству в НАТО в поисках надежной защиты от

своего проявляющего открытую враждебность соседа. Большинство депутатов,

избранных 26 октября в украинский парламент, в своих программах указывали, что на

силу надо отвечать силой.

Однако призывы укреплять оборону, звучащие со стороны встревоженных стран,

когда-то находившихся на советской орбите, грозят подорвать официальные и

неформальные соглашения и договоренности, заключенные после холодной войны и

предусматривающие уважительное отношение к суверенным границам и сдержанность

при развертывании вооруженных сил, чтобы это не создавало угрозу.

Конфронтация между Россией и Западом — результат «столкновения воззрений»,

говорит доцент Школы государственного управления и государственной службы им.

Джорджа Буша-старшего (George H. W. Bush School of Government and Public Service)

Техасского университета Джошуа Шифринсон (Joshua Shifrinson). «Соединенные Штаты

с союзниками считают, что НАТО может расширяться, что западная сфера влияния

может расширяться, и пока продолжаются разговоры и дипломатические консультации с

русскими, США могут забирать себе и вершки, и корешки».

Недавно Шифринсон изучил ряд рассекреченных документов, указывающих, как

он говорит, на то, что американские и европейские лидеры на переговорах об

объединении Германии выступали в адрес советского лидера Михаила Горбачева с

заверениями о том, что НАТО не будет продвигаться в восточном направлении.

«Когда распался Советский Союз, и США остались единственной в мире

сверхдержавой, у Америки возникли серьезные основания полагать, что сделки 1990 года

отменены ходом событий», — сказал Шифринсон.

Однако Путин искренне верит, что Запад осуществляет посягательства и

поступает неправильно. По словам Шифринсона, оправданы такие настроения или нет,

но они вполне реальны. НАТО в 1999 году приняла в свои ряды Польшу, Венгрию и

Чехию, а спустя пять лет бывшие советские республики Латвию, Литву, Эстонию и

бывшие страны восточного блока Словению, Словакию, Болгарию и Румынию.

184

Последней каплей для Кремля стал прошлогодний украинский план по

заключению соглашения об ассоциации с ЕС, в котором Путин усмотрел прелюдию к

паническому бегству своей соседки в лагерь НАТО.

«Россия не имела права диктовать Украине, в какие альянсы вступать. В то же

время, вы можете себе представить реакцию США в случае внезапного появления

российских или китайских войск в Канаде или Мексике? — спрашивает Шифринсон. —

Стремление держать Запад подальше от территории бывшей Российской империи и

Советского Союза живет и здравствует, и его поддерживает значительная часть

российского общества».

Отказ Запада посмотреть на украинский конфликт глазами России грозит

привести кремлевского лидера к выводу о том, что ему нечего терять, и что в новых

условиях Россия может демонстрировать силу и в других местах, предупреждают

кремлеведы.

Возможно, что захват Путиным украинского Крыма и поддержку

оккупировавшим восток Украины сепаратистским повстанцам Запад считает агрессивной

кампанией по строительству империи, однако Кремль видит в этом благородные

действия по защите законных прав и интересов русских.

По мнению аналитика Васильевой, одним из наиболее опасных побочных

эффектов от ухудшения отношений между Западом и Россией может стать мнение

Америки о том, что любые попытки примирения с Москвой и снятия напряженности

равноценны капитуляции перед громилой.

«Во внутренней политике это один из тех немногих вопросов, где республиканцы

и демократы находят страстное единение, — говорит она. — Они будут использовать это

в следующей президентской кампании, когда две партии будут состязаться в том, кто

больше ненавидит Россию».

Она осуждает Путина за то, что во внешней политике он позволил себе

руководствоваться эмоциями, однако считает Запад ответственным за отказ от обещаний

строить отношения в духе взаимного уважения после распада Советского Союза.

«Запад пересек красную черту, по мнению России, — говорит Васильева о

включении в состав НАТО бывших советских сателлитов, находящихся на западных

границах России. — В глазах русских, Запад использует Украину в качестве марионетки.

Украина — это просто пешка в большой игре по ослаблению России».Оригинал публикации: Why Putin's anti-NATO behavior make sense to him, and many in RussiaОпубликовано: 16/11/2014 11:16Читать далее: http://inosmi.ru/russia/20141117/224318120.html#ixzz3JaAcMee8  Follow us: @inosmi

on Twitter | InoSMI on Facebook

185

Против России введены такие санкции, каких не было: Слава Рабинович

Против России введены такие санкции, каких не было против Империи Зла

Слава Рабинович , Главный исполнительный директор Diamond Age Capital

Advisors

15 ноября 2014, 07:54

В СССР кгбшники никогда не были у власти. Они всегда были обслугой. Верной,

иногда не очень верной, страшной, но обслугой. Они выполняли приказы и "заказы".

Это просто немыслимо, чтобы кгбшники управляли государством. Они не

располагают необходимыми знаниями и навыками, чтобы выполнять даже один процент

такой работы. Они могут и умеют делать другие вещи, но только не управлять

государством.

Всё, абсолютно всё зафакано. Всё, что люди строили последние двадцать лет, мы

строили, ты и я строили -- всё рушится или уже разрушено, зафакано.

Немыслимая ситуация: против России введены такие санкции, таким количеством

стран, что такого, пожалуй, не вводили против Империи Зла -- СССР. И это не мы

устроили, не ты и я, это устроили кгбшники, которые совершенно случайно оказались у

власти в 1999.

И неизвестно теперь, как это всё разфакать назад.

Почитайте текст санкций от каждой страны. Мало того, что причина санкций, по

большому счёту, это нарушение Россией территориальной целостности Украины, так ещё

в тексте санкций красуются параграфы по Крыму и Севастополю. Весь Крым под

санкциями. Западным (и восточным) людям и организациям запрещено участвовать в

финансировании развития Крыма и Севастополя. Понимаете, что это значит, да?

Крым остаётся непризнанной территорией РФ, и ни одна нормальная страна в

мире не признала и не признает эту аннексию легальной. Пока Крым находится "в

составе РФ", он будет "российским Сомали" для иностранцев и чёрной дырой для

россиян.

"Региональным Сомали" уже является кусок востока Украины, и там есть

огромные жертвы, в том числе среди граждан всего мира -- сбитый Боинг. И неважно,

что это -- территория Украины: все цивилизованные страны указывают на Россию, в

качестве виновника этого сепаратизма, в качестве главного и единственного спонсора

этого "регионального Сомали".

186

Кгбшники продолжают вести свою внутреннюю и внешнюю пропаганду, включая

омерзительнейшее поведение в ООН.

Кгбшники разрушили мир, потеряли Украину и её народ навсегда, разрушили

экономику России и имеют планы на наших детей и внуков.

Кгбшникам случайно дали власть... или неслучайно.

В любом случае, эти мерзкие страшные люди, наследники стукачей и палачей,

наследники Сталина и НКВД, вылезшие из подземелья, уже достигли своей цели.

Они посеяли страх, который пророс и взошёл. А скованные страхом люди

перестают быть людьми.

Россия обречена пасть на колени перед Китаем

http://elise.com.ua/?p=21183

Friday, November 21, 2014

Главный польский политический журнал Wprost опубликовал статью о

выступлении известного американского политолога Збигнева Бжезинского по

вопросу об отношениях России с Красным Китаем. В статье «Россия кооперируется

с Китаем. Поможет ли он ей в войне с США?» (Rosja dogaduje się z Chinami. Czy

pomogą w wojnie z USA?) Журнал пишет:

«Как сказал Збигнев Бжезинский на встрече с группой экспертов при Центре

стратегических международных исследований в Вашингтоне (CSIS), газовый контракт

больше выгоден Китаю, чем России, и проблемы, которые в настоящее время

преуменьшаются, в будущем могут поставить под угрозу это сотрудничество.

Участники встречи сосредоточили внимание на обсуждении отношений России с

Китаем на саммите в Шанхае и газом контракте, который был там подписан.

— Отношения между Россией и ЕС уже в тупике, и вы увидите, что они будут

ухудшаться, — заявил бывший советник президента США по безопасности. Отсюда

стремление укреплять сотрудничество с Китаем.

— Кроме того, Китай заинтересован в поддержке России, которая обеспечивает

определенную степень стабильности. Но что, если в ближайшие годы появятся новые

возможности в энергетическом секторе — например, из Ирана? Или появятся новые

возможности для энергетического сырья из Саудовской Аравии?

У Китая уже есть контракт с Туркменистаном, и он может быть продлен. У меня

такое впечатление — несмотря на это, что это соглашение является выгодным для обеих

сторон, со стратегической точки зрения он является более благоприятным для Китая, чем

для России.

187

У Китая есть другие варианты без участия России. Я не знаю, какова была цена

соглашения, но из переговоров с представителями стран Центральной Азии у меня

сложилось впечатление, что русские приехали в Китай, чтобы пойти на серьезные

уступки, — сказал Бжезинский.

— Но я вынужден признать, что во всем, что связано с ядерным вопросом, Россия

является державой, которая практически равна нам. Китай в этой области не равен ни

нам, ни России. Китай в целом занимает позицию минимального ядерного

сдерживания — даже минимального воздействия будет достаточно, чтобы привести к

ожидаемым последствиям в их политике — подчеркнул эксперт.

— Китай — это растущая экономическая мощь, а Россия нет, — продолжил

Бжезинский. — Россия является страной в стадии упадка, в лучшем случае —

региональной экономической державой, и эта проблема становится все более важной для

русских.

Я не исключая, что украинская «завязка» в конечном итоге приведет к самым

серьезным геополитическим территориальным последствий в истории Русской

империи, — сказал политолог.

— Китай имеет достаточно плохие отношения со своими соседями, со взаимными

претензиями. Русские и другие беспокоятся. Большая часть территории, потерянной

Китаем, оказалось в руках России.

В настоящее время китайцы не поднимают этот вопрос открыто. Тем не менее в

разговорах с некоторыми людьми — в том числе со мной -  они говорят об этом

совершенно ясно. И это проблема будущего, которую русские не могут полностью

игнорировать. — сказал Бжезинский.

Бжезинский также указал, что голосование в ООН по вопросу кризиса в Украине

является показателем сложности отношений между Россией и Китаем — Китай

воздержался — он не поддержал Россию, не пытался блокировать резолюцию, и это

означает, что Россия не занимает главенствующего положения в приоритетах Китая —

там больше смотрят на США.

В будущем, считает политолог, если Россия решится на конфликт с США , Китай

будет незаменим — но тогда это будет стоить влияния России на Дальнем Востоке и

означать фактическое согласие на то, чтобы стать вассалом Китая. — отметил

Бжезинский».

188

4.12. Франція

"Мир - річ значно тендітніша, ніж здається". Французький політолог про те,

чим загрожує російська агресія світу

http://texty.org.ua/04/03/2014Зараз не 1956 рік і не 1968 - економічно слабка, покинута всіма Росія в результаті

своєї агресії врешті перетвориться на "ближнє зарубіжжя" Китаю.

Російське рішення про можливу військову кампанію в Україні спровокувало

велетенську дипломатичну кризу. Захід погрожує Москві санкціями, виведенням країни

зі складу «великої вісімки» та економічною ізоляцією. На підтримку Кремля не

висловилися навіть найближчі союзники - Білорусь і Казахстан; стратегічний партнер

Китай дотримується нейтралітету, але наполягає на дотриманні принципу територіальної

цілісності України. Російська «Лента.ру» звернулася до наукового співробітника

Французького інституту геополітики Жана-Сильвестра Монгреньє , щоб з'ясувати , чим

загрожує українська криза для майбутнього міжнародних відносин.

"Монгренье, один из ведущих специалистов по России и Восточной Европе, не

скрывает своего резкого неприятия российского вмешательства в происходящее на

Украине. Россия откровенно нарушила международное право, используя свои войска для

установления контроля над Крымом и игнорируя гарантии, данные Киеву в 1994 году,

считает политолог. Аргументы о том, что подписанный тогда Великобританией, Россией

и США Будапештский меморандум (гарантировавший Украине территориальную

неприкосновенность в обмен на отказ от ядерного оружия) так и не вступил в законную

силу, он отвергает: эти договоренности легли в основу международного права, а попытки

их дезавуировать он называет «игрой в софистику».

Своим поведением во время украинского кризиса, уверен Монгренье, российские

власти продемонстрировали, что исповедуют доктрину геополитического ревизионизма и

фактически готовы перекраивать европейские границы. В Кремле, уверен политолог,

были бы даже не против возвращения к ситуации «холодной войны». По его мнению, там

полагают, что откат к противостоянию Востока и Запада «механически выдвинет Россию

в ведущие мировые игроки». Однако у Москвы нет союзников, что в итоге вытолкнет ее

в сферу влияния Пекина.

«Лента.ру»: Как вам кажется, идея военной кампании родилась в Кремле

спонтанно, в качестве ответа на падение правительства Виктора Януковича и

приход к власти на Украине сил, которые настроены откровенно антипутински?

189

Или кризис на Украине использовался лишь в качестве предлога для давно

запланированного вторжения?

Жан-Сильвестр Монгренье: Доктрина «ближнего зарубежья» и геополитический

ревизионизм, которые взял на вооружение Кремль, укладываются в логику пересмотра

европейских границ. Эта логика обрела четкость в последнее десятилетие, а фактическая

аннексия части грузинской территории (по итогам войны с Грузией в 2008 году Россия

признала независимость Абхазии и Южной Осетии ― прим. «Ленты.ру») дала ей

исторический прецедент. В нынешнем случае более общий замысел по интеграции

Украины в будущий Евразийский союз был сорван украинским гражданским восстанием.

Таким образом у Владимира Путина и возникло желание присвоить, по крайней мере,

Крым — в расчете, возможно, и на Восточную Украину.

Если отвечать на ваш вопрос, я бы сказал, что и в Кремле, и во властных кругах,

приближенных к российскому президенту, к захвату Крыма были готовы задолго до

нынешних событий. Однако решение об интервенции было принято после неожиданного

политического и геополитического переворота [на Украине]. Оно принималось без

какого-то планирования в точном смысле этого слова, но и не в силу случайного

стечения обстоятельств; его можно, скорее, назвать непредвиденным доходом, если

использовать термины экономические. События, которые произошли [в Крыму],

укладываются в то, как российские власти мыслят себе геополитическое устройство

мира, но если бы Кремль мог напрямую сделать Украину своим сателлитом, никакой

необходимости в открытой военной интервенции в Крым не было бы.

Вмешиваясь в ситуацию на Украине, Россия нарушает свои международные

обязательства?

Это не просто слова и отвлеченные разговоры, это действительное положение

вещей. Можно с уверенностью говорить, что российское государство нарушило

международное право. Украина ― не какой-то «фантом Европы», а суверенное

государство, полноценный член Организации Объединенных Наций, у этого государства

есть международно общепризнанные границы, которые были определены по итогам

роспуска Советского Союза. Они закреплены в международном праве, в частности — и

через различные договоры и соглашения, заключенные между Россией и Украиной.

Сегодня много говорят о Будапештском меморандуме 1994 года (три ядерные

державы, Великобритания, Россия и США, гарантировали суверенитет и

территориальную целостность Украины в обмен на ее односторонний отказ от ядерного

оружия ― прим. «Ленты.ру»), но к нему можно добавить и многочисленные договоры,

регулирующие деятельность СНГ. Можно вспомнить о Договоре о дружбе и

190

сотрудничестве, заключенном между Россией и Украиной в 1997 году. Корпус этих

международных юридических документов закрепляет признание границ 1991 года.

Политические слоганы и ложь здесь ничего не меняют.

Иногда утверждают: поскольку Будапештский меморандум не был

ратифицирован парламентами подписавших его стран, прописанные в нем

гарантии территориальной целостности обладают ничтожной силой.

Pacta sunt servanda! («Договоры должны соблюдаться» ― лат.) Если вы хотите

поиграть в софистику, то можно развлечь себя доказательствами для защиты одних

аргументов, потом контраргументов, используя юридические уловки и паралогизмы. Во

Франции есть поговорка ― всегда можно найти хорошие оправдания для плохих

инстинктов. Но надо отдавать себе отчет, что это [российское] словопрение никого не

вводит в заблуждение, во всяком случае на международной арене. Это всего лишь

самовнушение, не более того.

Можно напомнить также и о том, что ни одна страна-соседка России не

последовали за Москвой, в одностороннем порядке признавшей Абхазию и Южную

Осетию. Ни одна страна СНГ, Организации договора о коллективной безопасности или

Шанхайской организации сотрудничества. Этого не сделали даже Белоруссия или

Казахстан, члены Таможенного союза, продвигаемого Путиным. Если российские власти

рассчитывают разыграть грузинский сценарий в Крыму или на других украинских

территориях, никто из их партнеров не последует за ними.

Говоря о необходимости интервенции, российские официальные лица

ссылаются на то, что договоренности между президентом Януковичем и украинской

оппозицией, согласно которым должна была пройти конституционная реформа и

которые бы гарантировали стране политическую стабильность, а русскоязычному

населению ― защиту их интересов, были сорваны. При этом представитель

российского президента Владимир Лукин, отправившийся в Киев, сам отказался

подписывать эти договоренности.

Это лицемерие. Российская сторона не стала подписывать этот документ, а как

только события начали развиваться стремительно, все-таки обратилась к нему. Я бы

говорил о недобросовестности [Кремля] и абсолютному пренебрежению правдой. Эта

неумелая тактика позорит того, кто ее использует. Факты есть факты. Сначала следовало

признать эти договоренности, а уж потом рассчитывать на то, что им можно будет дать

собственную интерпретацию.

В украинских делах российская сторона была застигнута врасплох. Путин

рассчитывал решить судьбу Украины руками Януковича. Но презирая народы,

191

[правители] совершают большие ошибки, и использование оружия ― это попытка

исправить эту ситуацию. Провал Януковича ― это поражение Путина на Украине.

Но эти договоренности были в действительности нарушены?

События в их динамике просто оставили их позади. Европейские страны и США

рассчитывали стабилизовать ситуацию на Украине и определить политические рамки

организованного перехода власти к оппозиции. На то же самое рассчитывали и лидеры

оппозиции, которые вели переговоры с Виктором Януковичем.

Но на деле гражданское восстание вылилось в своего рода революцию, правда, не

имеющую того утопического размаха как революции XX века. Пролилась кровь, и

Виктор Янукович больше не мог претендовать на то, чтобы руководить политическим

процессом. Он бежал, президентский дворец опустел, и эта политическая пустота была

заполнена.

Новый украинский режим имеет какие-то ресурсы, чтобы противостоять

российскому давлению? Оно может в одностороннем порядке объявить войну

России или будет рассчитывать на дипломатическую помощь Запада?

Если основываться на фактах, то это российская военная интервенция на

украинскую территорию запустила логику войны. В случае открытого военного

противостояния у Украины есть право на легитимную самооборону в соответствии со ст.

51 Устава ООН. Сейчас украинское правительство мобилизует резервистов, но и не

отчаивается добиться своего при помощи дипломатии.

Киев обратился к Западу за дипломатической поддержкой. После

кратковременного изумления от объявления о готовящемся российском вмешательстве

западные правительства взяли себя в руки — их декларации стали явно более жесткими,

чем день или два назад. До этого западные лидеры имели обыкновение проецировать

свой образ мыслей и на Путина ― они были убеждены, что Россия ничего не сможет

выиграть, если вооруженным путем вторгнется в Украину, потому что это

скомпрометирует ее влияние на украинские дела. Это объясняло их удивление.

Только сейчас на Западе начинают, наконец, понимать в полной мере, что Путин

не ведет ту же игру, что и они. Они осознают, что геополитический ревизионизм Кремля

очень опасен для безопасности в Европе. Отныне они понимают, что не могут доверять

словам Путина, потому что ранее он отрицал возможность разделения Украины. Все это

будет иметь серьезные последствия. Разговоры о строительстве «общего дома»,

естественной конвергенции между Россией и ЕС порваны в клочья.

Может ли украинская армия ответить на возможную агрессию? Мы уже

наблюдаем множество случаев дезертирства.

192

Есть кричащее неравенство в соотношении сил — с военной точки зрения. Однако

Украина ― огромная страна, густонаселенная, совершенно другого масштаба, чем

Грузия. В Грузии российская армия показала предел своих возможностей — и только

количественное преимущество позволило ей подавить грузинскую армию. В той войне не

было ничего славного или поражающего воображение.

К тому же не стоит недооценивать реакцию на военный захват на украинские умы.

У народов иногда есть потаенные ресурсы, которые не всегда принимаются во внимание

военными стратегами. Как только пройдет эффект неожиданности и чувство

переживаемой трагедии, кто знает, что даст мобилизация народной энергии на Украине?

В том же Крыму как минимум есть другие общины помимо этнических русских ― 20

процентов коренных украинцев и 12-15 процентов татар, а это не ничтожное число.

Военное завоевание со стороны русских может оживить архаическую память, которая

остается глубоко похороненной в сознании, и это оставляет пространство для сюрпризов.

У нас уже были многочисленные случаи сецессий ― Косово и Приднестровье,

Абхазия и Южная Осетия, не станет ли Крым очередным таким замороженным

конфликтом?

На постсоветском пространстве сепаратистские движения воодушевлялись и

поддерживались российскими властями. Войны и конфликты, которые предшествовали

провозглашению независимости и имели местные корни, объяснялись этнической

неприязнью, и российские власти активно манипулировали этим. Смысл был в том,

чтобы получить рычаг давления на другие страны-наследники СССР, заручиться, чтобы

таких точек было как можно больше, чтобы потом, когда Россия начнет возвращаться к

могуществу, восстановить свою сферу влияния. В любой момент эти «замороженные

конфликты» могли сознательно и намеренно быть разогреты. Уже сейчас в отношении

Молдавии российские официальные лица допускают высказывания, что «этот поезд по

направлению в Европу может потерять несколько вагонов» (в сентябре прошлого года об

этом говорил вице-премьер Дмитрий Рогозин ― прим. «Ленты.ру»), то есть

Приднестровье и Гагаузию.

Крым мог бы стать новым «замороженным конфликтом», но мне кажется, что

Владимир Путин предполагает, что его маневр будет куда более быстрым. Он мог

раздувать угли, порождать конфликты между общинами, затем выступить в качестве

третейской стороны и, наконец, вторгнуться военным путем. Так это было с Грузией, с

начала 1990-х, когда закончился кровавый конфликт, в котором Россия принимала

участие на стороне Абхазии, оказывая ей военную поддержку и посылая «волонтеров», в

том числе чеченских бойцов.

193

В нынешнем случае мы имеем немедленную военную интервенцию под лозунгом

защиты русского населения, и только после этого безумная толпа набросилась [в Крыму

и на Востоке Украины] на нерусских и сторонников Майдана. По существу, это не

русские в Крыму находятся под угрозой притеснений, а другие народы.

Крым как сателлит России станет «альтернативной Украиной», где

президентом будет Виктор Янукович, как когда-то Тайвань — или же после

мартовского референдума он станет отдельной государственной единицей?

Не имеет никакого значения, в каких одеждах и каким способом Янукович будет

или не будет принимать участие в этом обустройстве. Надо обращаться к главному,

хвататься за корень вместо того, чтобы путаться в листве. Какова ситуация сейчас?

Российские войска заняли Крым, часть украинской территории. Это не просто какие-то

военные жестикуляции, чтобы напугать украинское правительство и улучшить свои

позиции на переговорах. Идея Путина в том, чтобы остаться, забрать Крым у Украины и

спровоцировать хаос в ее восточных областях.

Если он откажется от этой идеи, и российские войска вернутся в свои казармы, где

они останутся в соответствии со статусом военно-морской базы в Севастополе, городе

под украинским суверенитетом, то только под внешним дипломатическим давлением.

Какой может быть реакция других стран-гарантов целостности Украины в

случае открытого военного вторжения? Президент США Барак Обама и его

госсекретарь Джон Керри говорят об экономической изоляции России. Это

единственный инструмент?

Будут дипломатические и экономические санкции. Проведение саммита «большой

восьмерки» в Сочи, само участие России в этом форуме под угрозой. Напомню, что

«большая восьмерка» — на самом деле это формат «7+1»: «семерка» была расширена за

счет России в середине 1990-х в нарушение тех политических и экономических

стандартов, которым надо было соответствовать, чтобы присоединиться к этому клубу.

Это было пари, ставкой в котором был переход России к рыночной экономике.

Но очевидно, что «Россия-Евразия» при Путине взяла иной курс. Сомнительно,

что Москва найдет в саммитах стран БРИКС замену этому выходу из формата «7+1».

БРИКС ― это разномастный конгломерат стран, которые являются соперниками по

многим вопросам. Партнерство России и Китая не скрывает двусмысленности этих

отношений, Индия и Китай ― открытые соперники, Бразилия ― в большей степени

глобальный трейдер, чем глобальная держава, а ЮАР вряд ли играет где-то

значительную роль за пределами Южной Африки. В общем, это сборная солянка.

194

Помимо мер быстрого реагирования нарушение украинского суверенитета

заставит пересмотреть риски и угрозы, которые представляет собой нынешний

политический курс России на международной и европейской аренах. Другими словами,

переоценка отношения к России ускорится, и это отразится на дипломатической и

стратегической политике стран Запада.

О чем может идти речь? О санкциях в отношении российских компаний, в

том числе сырьевых, о запрете на въезд в Евросоюз и США российских чиновников,

расширении «списка Магнитского»?

В том числе и об этом, о запрете на выдачу виз. Но я настаиваю на том, что куда

важнее будет то, что находится «вверх по течению», то есть вопросы геополитических

представлений. В 2000-е годы у стран-членов Евросоюза и НАТО были разные мнения

относительно ситуации в России. Если говорить схематически, страны Западной Европы

считали, что их союзники из Центральной и Восточной Европы преувеличивали риски и

угрозы со стороны российских властей.

С августа 2008 года, российско-грузинской войны, представления тех и других

поступательно сближаются. Взятие Россией под контроль Крыма ускорит это сближение.

Это вопросы нематериального порядка, они не поддаются измерению в количественных

показателях, но они динамичны: видеть вещи такими, какие они есть ― это самое

важное. Если настоящий консенсус по российскому вопросу сложится у западных стран,

все остальное приложится. А варианты ужесточения политики в отношении Москвы

могут быть очень разными.

Все чаще сравнивают Украину-2014 с советским вторжением в Чехословакию

в 1968-м. Но ведь тогда реакция Запада была очень скромной ― никто не пытался

давить на СССР и ответ был не более чем символическим.

Во-первых, мы жили в Европе, разделенной на две части «железным занавесом», и

советский блок существовал почти герметично. Сейчас все не так, события 1989-1991

годов, глобализация и развитие новых технологий изменили этот мир до неузнаваемости.

Если русские «решальщики» этого не принимают во внимание, они совершают

серьезную ошибку. Времена изменились. Я надеюсь, что российский средний класс и

молодежь этой страны ждут от Кремля чего-то другого, а не попыток восстановить

государственную автаркию в ментальном, интеллектуальном и моральном плане.

И не стоит сосредотачиваться на краткосрочном эффекте, не будем упускать из

виду вещи символического порядка, иногда они имеют больше силы, чем какие-то

эмпирические реалии.

195

Подавление восстания в Будапеште в 1956 году, вторжение в Чехословакию в

1968 году имели важные и длительные последствия. На Западе, в первую очередь во

Франции, эти события очень сильно повлияли на левую интеллигенцию. Они, наконец,

открыли ей глаза на феномен советского тоталитаризма. Названный Раймоном Ароном

«опиумом для интеллектуалов», марксизм-ленинизм перестал восхищать многих

мыслителей, которые покинули Компартию Франции. Иными словами, 1956-й и 1968-й

были поворотными моментами в плане метаполитического. Борьба идей и ценностей

была проиграна КПФ и марксистами-леваками. Антитоталитарные левые идеи начали

потихоньку распространяться, а интеллектуалы заново открыли для себя либеральные

идеи.

Почему почти молчит Германия? Это объясняется тесными связями между

Москвой и Берлином, которыми немецкое правительство не хочет жертвовать?

Между Германией и Россией существует экономическое и торговое партнерство.

Это нельзя ни в коем случае рассматривать как союз. Если немецкие власти и смогли

установить тесные связи с Россией, то потому что чувствовали себя в безопасности.

После вывода советского контингента, вступления Польши и других стран Центральной

Европы в НАТО вопросы безопасности для Германии были сняты. После этого торгово-

экономические связи с Россией могли развиваться свободно.

Возвращение на сцену «русской угрозы» ― в случае закрепления российских

войск в Крыму и нарушения украинского суверенитета ― возымеет последствия и для

Германии. Уже сейчас отношение немцев к России совсем не такое, как еще несколько

лет назад. Многие в Германии обеспокоены, и я говорю как о дипломатах, так и об

экспертном сообществе, и военных кругах. Германия не пожертвует безопасностью

Европы ради торговых преимуществ. Российская власть не может рассчитывать на новый

Рапалльский договор (в 1922 году РСФСР и Веймаровская Германия заключили торгово-

политический договор, ознаменовавший окончание изоляции Советской России ― прим.

«Ленты.ру»), еще меньше может рассчитывать на фантасмагорическую идею «оси

Париж-Берлин-Москва» (о желательности создания такого политического блока часто

рассуждает, например, «евразиец» Александр Дугин ― прим. «Ленты.ру»).

Польша, Франция и Германия выступали активнее прочих в ходе самого

украинского кризиса, чей первый этап завершился бегством из страны президента

Виктора Януковича. Но после эскалации конфликта их место заняли англо-

саксонские страны и их союзники. Почему так произошло?

Первым делом напомню, что Польша, Франция и Германия сами являются

союзниками стран, которых называют англо-саксонскими. Все эти страны участвуют в

196

тех же евроатлантических структурах, связаны едиными гарантиями безопасности (ст. 5

Североатлантического договора) и формулируют внешнюю политику согласованно. Это

осуществляется через постоянное взаимное согласование позиций, что может создавать

впечатление беспорядка, но не стоит недооценивать степень единства Запада.

Последние годы США рассчитывали на то, что Европейский союз и его члены в

индивидуальном порядке сами стабилизируют свое геополитическое окружение на

восточных и южных границах. По обе стороны Атлантического океана союзники

обсуждают это «разделение бремени» в уступчивой и неформальной манере. Согласно

этому разделению ответственности, Евросоюз отвечает за Украину и восток Европы,

именно с его помощью должны проводиться политические и экономические реформы в

этих странах, а США ― перераспределяют свои силы на Ближний Восток и в Азиатско-

Тихоокеанский регион. .

Как только международная ситуация обостряется ― как сейчас ― и на первый

план выступают военные вопросы и вопросы безопасности, это означает предел

компетенции Евросоюза как образцовой модели властного организма, выстроенного на

принципах гражданского, [а не военно-политического] сотрудничества. Европейские

союзники обращаются [для разрешения кризиса] к американской помощи, вступает в

действие НАТО. Таким образом существует стройный геополитический механизм

евроатлантического альянса, который может иметь переменную геометрию. Это гибкая и

эффективная система.

В Европе возможна «большая война» из-за украинского кризиса?

Всегда надо предвидеть худшее ради того, чтобы оно не наступило. Ничто не

дается навсегда, в том числе и мир, и мир ― это вещь куда более хрупкая, чем о нем

сейчас принято думать. Надо очень внимательно следить за тем, как работает зубчатая

передача [в процессе принятия политических решений], и как развивается логика

ситуации.

Но в любом случае это конец архитектуры европейской безопасности периода

после «холодной войны»?

Это не простое возвращение к ситуации «холодной войны», хотя все это сильно ее

напоминает. Некоторые, и это очевидно, хотели бы вновь выстраивать свою

политическую идентичность и свой личный «властный проект» на идее противостояния

Востока и Запада. С точки зрения европейцев, устойчивость восприятия и сила дискурса

такого типа в России поразительны. Складывается впечатление, что для российского

руководства «холодная война» была чем-то вроде Belle Époque. Они хотят вернуться в

197

нее, как будто такое возвращение к противостоянию Востока и Запада механически

выдвинет Россию в ведущие мировые игроки.

На Западе такой мыслью не руководствуются. Там хотели бы посвятить себя

разбору каких-то внутренних вопросов и поиску ответов на вызовы будущего ― на рост

могущества стран Азиатско-Тихоокеанского региона, на общепланетарные проблемы

вроде демографической, климатической или распространения ядерного оружия. Отсюда

эта «перезагрузка»: примирительная дипломатия после Грузии базировалась на вере, что

Путин в своих отношениях с Западом ищет лишь улучшения условий торговли. Это

заблуждение объясняет первоначальное удивление Запада.

Если мы скатимся в новую «холодную войну», то это станет следствием

российского геополитического ревизионизма, имеющего подоплекой опасный

реваншизм. Этого нельзя исключать. Говоря о ситуации последних лет, уже можно

говорить о «холодном мире» между Россией и Западом.

Остается отметить, что контекст ― как общеевропейский, так и глобальный ―

изменился. Линии раздела сейчас будут проходить на несколько сотен километров

дальше на Восток, а большинство европейских стран ― уже члены евроатлантичских

организаций. У России нет не только той же мощи, что у СССР, но, и это в первую

очередь, у нее отсутствует «Великая идея», такая идея, которая была бы достаточно

мощной, чтобы мобилизовывать и привлекать союзников. Марксизм-ленинизм был

одной из форм милленаризма [ожидания тысячелетнего царства Божия], который просто

не называл себя по имени, — так, во всяком случае, его интерпретировал Николай

Бердяев. Он имел власть над воображением тех, кто требовал абсолюта, но отвергал

небеса. Евразийство ― это идеологическая поделка, которая никого не обманет.

Наконец, изменился баланс могущества между Россией и Китаем. Одинокая,

лишенная реальных союзников, отказавшаяся от структурных реформ и не сумевшая

обновить основы своей власти, Россия может закончить тем, что станет «ближним

зарубежьем» Китая.Беседовал Александр Артемьев

"Мистраль" 

http://kp.ua/politics/478462

Президент Франции Франсуа Олланд заявил, что примет решение по поставке

России вертолетоносцев типа "Мистраль" в интересах Франции. Как сообщило агентство

Франс Прес,  решение будет принято без какого-либо давления.

198

 - Я приму свое решение без какого-либо давления, основываясь на двух

критериях: интересы Франции и моей оценки ситуации, - заявил лидер Франции

на пресс-конференции по итогам саммита "Большой двадцатки".

Напомним, первый десантный вертолетоносец типа "Мистраль", корабль

"Владивосток", согласно направленному российской стороне приглашению, должен был

быть передан Францией российскому Военно-морскому флоту в пятницу, 14 ноября.  

Однако еще в октябре  Франция обнародовала заявление, что "Владивосток" не

будет отправлен в Россию, пока в Украине не будет прекращен огонь и урегулирован

кризис.

Российская делегация до последнего намеревалась поехать во Францию, однако в

последний момент отменила свой визит в связи с тем, что французская сторона  так

не подтвердила свое приглашение.

Контракт на сумму 1,2 миллиарда евро на поставку двух французских

"Мистралей" Франция и Россия заключили еще в 2011 году.

4.13. Японія

Японія вимагає від Росії забезпечити перемир'я в Україніhttp://dt.ua/POLITICS9 ноября в 22:45

Японський прем'єр Абе на зустрічі з російським президентом Путіним

вимагав від РФ зіграти конструктивну роль у забезпеченні продовження перемир'я

в Україні.

Японський прем'єр вимагає у президента РФ забезпечити перемир'я в Донбасі.

У неділю, 9 листопада, прем'єр-міністр Японії Сіндзо Абе "твердо вимагав" від

російського президента Володимира Путіна зіграти конструктивну роль у конфлікті в

Україні, і щоб перемир'я в Донбасі тривало.

На двосторонніх переговорах у рамках саміту організації Азійсько-

Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС) в столиці КНР Абе висловив

занепокоєння тим, що дії проросійських сепаратистів ускладнюють ситуацію в Україні.

Про це пише Reuters з посиланням на заступника голови апарату японського прем'єра.

Читайте также: Японія не поспішає купувати російський зріджений газ через

санкції

В останній раз Путін і Абе проводили двосторонні переговори в лютому цього

року в Сочі, під час відвідування Абе церемонії відкриття Зимових олімпійських ігор. За

199

інформацією Reuters, зараз два лідери домовилися розпочати підготовку до візиту

Путіна до Японії у наступному році.

Візит російського президента в цю країну планувався в листопаді, проте був

скасований через зіпсованих відносин між Токіо і Москвою після введення Японією

санкцій проти Росії у відповідь на її політику щодо України.

За матеріалами: Deutsche Welle

200

ПІСЛЯМОВА

Ріка життя стрімко, безупинно плине. Береги, обрії, течія безперервно

змінюються, інколи досить несподівано, драматично. Кожна людина проходить цей шлях

один, і тільки один раз. Усе неповторне. І кожній людині потрібно відбутись.

Людині для щастя потрібно багато чого, але найперше – свобода і влада, яка б її

захищала.

Єдиним джерелом влади є народ. Громада, суспільство створює свої інститути для

того, щоб це забезпечити. Головним інститутом є держава з усіма невідємними

атрибутами – державний устрій, мова, культура, звичаї, традиції, релігія, конституція,

кордони, виборна та підзвітна влада, економіка, міжнародний статус та міжнародні

відносини, наймана адміністрація, силові структури та інше. Без своєї держави ми будемо

рабами інших націй, народів, держав, армій, орди.

Немає нічого нового у цих істинах, основах нашого буття.

На побутовому, обивательському рівні багато людей просто лінуються мізками

розібратися у тому, що відбувається навколо сьогодні, чиї інтереси воюють, яка історія

питання.

Одні – не хочуть, або не можуть вистрибнути з «білячого колеса» повсякденних

турбот виживання.

Другі – сині від алкоголю, або наколоті лежать на тротуарах.

Треті - тупо щовечора дивляться одні й ті ж канали, живуть «по понятиям»: «нам

все расскаывают, нам все тут показывают, зачем еще что-то читать – вы – бандеровцы».

Тобто, якщо я вживаю державну мову, або люлбю вишиту червоними і чорними

нитками сорочку, або тисячі народних пісень, Тараса Шевченка, Лесю Українку, Івана

Франка, багатьох інших українських геніїв – то мене треба вбивати, кувати в кайдани,

засилати на Колиму, Камчатку або піддавати тортурам?

Потім і ті, і другі, і треті за півкіло гречки голосують за воргів України. А після

того – усі претензії до влади. Як тут не згадати Івана Багряного: «людина –

найнещасніша, найпідліша та нійвеличніша істота у світі»?

Але, який народ – така й влада! Така позиція глибоко підла, зрадницька. Усе це

обертається трагічними втратами людських життів, територій, суверенітету. Найкращі

сини України гинуть і за таких «громадян» України, і завдяки їх примітивізму.

Казав один професор «самый дорогой и эффективный ресурс – не нефть, не газ.

Самый дорогой ресурс – дураки! Им можно «впаривать» что угодно!»

201

Як же розбудить оту «хиренну волю» за Великим Тарасом?

Совість, свідомість, прожите життя підказали той індивідуальний спосіб впливу на

«хиренну волю», на який ще здатен автор цих книг.

Поставлена крапка у моїй другій книзі. Читачеві надана повна свобода у своєму

ставленні до цього інтелектуального продукту:

використовувти практично застосовані методи та інформацію, підтримати

позицію автора, дати знати, що праця не даремна;

надіслати відгуки, пропозиції, критичні конструктивні зауваження;

поділитись враженнями з друзями, однодумцями, або надати їм електронну копію

моїх книг;

самостійно почати аналітичну роботу, власні пошуки;

доповнити та узагальнити все на більш високому теоретичному рівні;

якщо немає совісті - просто ігнорувати.

Мої книги спеціально не захищені авторськими правами. Кожен, хто забажає, може їх

поширювати, використовувати без посилань у цілому, або окремим фрагментами. Разом з

тим, мені, безумовно, важливі відгуки, зауваження, пропозиції читачів, за які буду щиро

вдячний.

Електронна адреса: zhuravkov@ukr.net

З повагою і вдячністю до усіх, хто прочитав і замислився.

Валерій Журавков

202

ДОДАТКИ

Додаток1. Загальні питання

Додаток 1.1. Жанр

 Аналітичний огляд — це складна розповідь, у якій дається зведена характеристика певного питання, проблеми, теми, що базується на інформації, здобутій із документів. Огляди економлять час фахівців, позбавляють їх від необхідності безпосередньо переглядати документи при розшукуванні потрібних матеріалів, дають можливість звернути увагу на документи, що можуть бути цікавими користувачам. 

Аналітичний огляд - зв'язний виклад характеристики питань теми чи проблеми за змістом сукупності джерел з критичною аргументованою оцінкою цього змісту та/чи обґрунтованими рекомендаціями і висновками [2].

Мета підготовки аналітичного огляду - висвітлити цілісну картину проблемної ситуації з обов'язковим визначенням труднощів і проблем розвитку в даній галузі та висуненням пропозицій щодо можливих шляхів їх розв'язання [14].

Аналітичний огляд створюється з метою не лише орієнтувати фахівців в інформаційному потоці з даного напрямку (проблеми), а й дати оцінку стану проблеми, виявити тенденції в її розвитку, тобто його мета - інтерпретована орієнтація в інформаційному потоці. Тому він є результатом не лише фактографічного аналізу первинних документів, а й концептографічного аналізу викладених у них положень - фактів і концепцій, тобто результатом як інформаційного згортання, так і розгортання інформації.

Отже, аналітичний огляд - це унікальний інформаційний продукт, здатний надати вченому і фахівцю повну і концентровану інформацію за допомогою властивих лише огляду способів класифікації, аналізу, оцінки і насамперед - концентрації розпорошеного по різних джерелах цінного матеріалу. Узагальнюючи дані про наукові досягнення, концепції, складні завдання і різні підходи до них, аналітичний огляд стає інформаційною моделлю вирішення поставленої проблеми, розвитку даної сфери діяльності.

Якщо бібліографічні і реферативні огляди спрямовані, насамперед, на вирішення суперечностей між обсягом інформаційних потоків і фізичними можливостями їх сприйняття окремим фахівцем, то аналітичні огляди є носіями нової, ситуативної, інформації, що була відсутня раніш і спеціально синтезованої для задоволення потреб у ній. Аналітичний огляд - це вторинний документ, створений у сфері інформаційного обслуговування. Саме тому оглядово-аналітична діяльність розгляд-дається як форма концептографічного обслуговування.

Дайджест (преса) (англ. digest- стислий виклад, резюме) — інформаційний продукт (видання, стаття, підбірка), який містить короткі анотації та основні положення статей, чи в якому стиснено передається вміст найцікавіших публікацій за певний період. Формат зручний для ознайомлення з основними новинами певної тематики, змістом дослідження [1][2].

Як правило, до такого передруку систематично вдаються провінційні друковані газети, які мають слабку кореспондентську мережу і відчувають брак інформації й поповнюють її недостачу за рахунок столичних видань. Наявність великої кількості дайджестів - ознака низького фахового рівня видання. Свідченням журналістської майстерності є наявність у газеті чи журналі значної кількості ексклюзивних матеріалів,

203

тобто таких, що виготовлені саме для цього видання його кореспондентами та оглядачами.

Але навіть авторитетні газети з глибокими традиціями сьогодні не обходяться без передруків найбільш цікавих матеріалів з інших видань, вміщуючи їх у рубриках «Наші передруки», «Дайджест» тощо. Для читачів такі рубрики цікаві, оскільки в них часто із скороченням малоістотних частин уміщуються сенсаційні, непересічні твори та праці, які збагачують читача новими знаннями, несподіваними інтерпретаціями фактів.

Первісно дайджестами називалися адаптовані для масового читання твори світової класики. Великі за обсягом романи стискувалися до розміру брошурки, що потребувала невеликого часу для ознайомлення й дешево коштувала. За допомогою такого видання можна було за півгодини «пройти» «Сагу про Форсайтів» Д. Голсуорсі чи «Війну і мир» Л. Толстого. Зрозуміло, що такі дайджести могли дати тільки псевдознання і аж ніяк не знайомили читачів ні з реальною філософською концепцією, ні з образним світом творів. Тим паче, що будь-який переказ обов'язково містить у собі елементи вибірковості, а, отже, й інтерпретації.

Матеріал з Вікіпедії.

Додаток 1.2. Деякі терміни1.2.1. Держава, державність, форми державного устрою

http://uk.wikipedia.org/wiki/

Держа́ва — політичне утворення з визначеною територією, економікою і політичною владою.

Кожна держава має свою територію та кордони, які можуть розширюватися, проводить власну незалежну внутрішню і зовнішню політику на світовій політичній арені, має міжнародне визнання та державну символіку: герб, прапор і гімн. Головною відмінністю між державою і країною є те, що країна об'єднує у собі лише один народ, а держава об'єднує у собі багато народів, утворюючи тим самим націю, також те, що держава на відміну від країни не може бути залежна. В склад держави не можуть входити республіки. Якщо певна республіка прагне війти в склад держави, вона може це зробити тільки ставши адміністративно-територіальною одиницею держави, адміністративно-територіальні одиниці не мають права виходити зі складу держави. Поняття держава означає, що на певній території де-факто і де-юре встановлена влада даної держави, в повному обсязі ходить офіційна валюта держави, в державних установах використовується державна мова, а також на ній проживають громадяни держави. Держава в політико-географічному, війсковому і економічному відношенні не може бути залежною. Держава, спираючись на волю нації, самостійно вирішує, до яких політико-географічних, війскових і економічних союзів, груп, альянсів чи об'єднань вона прагне приєднатися.

Держа́ва — формальний інститут, який є формою організації політичної спільноти під управлінням уряду [1] ; суб'єкт політики, ядро політичної системи.

Часто звертаються до поняття «суверенна держава» — це тип держави, який характеризується суверенітетом, незалежністю і самостійністю в зовнішніх і внутрішніх справах. Суверенна держава — особлива політико-територіальна організація, що володіє суверенітетом спеціального апарату управління і примусу та здатна надавати своїм велінням загальнообов'язкового характеру.

Державність — специфічна ознака державно-політичної організації суспільства. Термін має багато значень і вживається:

а) як синонім держави в цілому чи держави відповідного історичного типу (феодальна держава, буржуазна держава тощо);б) для характеристики системи

204

(механізму) політичної організації суспільства;в) з метою визначення ступеня розвитку системи органів держави (державного апарату);

Характер державності обумовлений обсягом суверенітету тієї або іншої держави. У незалежній Україні головними факторами суверенної держави є специфічні форми державної політичної організації суспільства (форми правління, державного устрою, організації державної влади), державні традиції, ідеологія,державна мова, державна символіка). З цими факторами пов'язаний суспільний і політично-правовий зміст державності, як засобу забезпечення суверенного розвитку України.

Література[ред. • ред. код] Юридична енциклопедія: в 6 т./ Ред. кол.: «Укр. енцикл.», 1998 р., с 162

Фо́рма держа́вного у́строю 

http://uk.wikipedia.org/wikiФо́рма держа́вного у́строю — це елемент форми держави, який характеризує

внутрішню структуру держави, спосіб її територіального поділу, співвідношення держави як єдиного цілого з її складовими частинами, міру централізації та децентралізації державної влади.

Виділяють дві форми державного устрою:просту (унітарну);складну(федеративну, конфедеративну та ін.).На поточний момент виділяється три основні форми державного устрою: Унітарна держава  — проста, єдина держава, яка характеризується

відсутністю у адміністративно-територіальних одиниць ознаки суверенітету. Виділяють централізовані і децентралізовані складні держави, з наявністю або відсутністю автономних утворень.

Федерація  — складна, союзна держава, частини якої є державними утвореннями з певним державним суверенітетом. Будується на розподілі функцій управління між центром і суб'єктами федерації.

Конфедерація  — тимчасовий союз держав, який створюється для досягнення політичних, економічних, культурних та інших цілей. Не володіє самостійним суверенітетом, відсутня єдина система законодавства.

Унітарна держава[ред. • ред. код]

Унітарні держави на карті світу.Унітарна держава — це єдина цілісна держава, територія якої поділяється

на адміністративно-територіальні одиниці, що не мають статусу державних утворень і не володіють суверенними правами. Більшість держав, які існували в минулому й існують сьогодні, є унітарними. Перевагою унітарної держави є можливість ефективно керувати нею, унітарна форма надійно забезпечує державну єдність і цілісність.

Унітарна держава характеризується такими ознаками.1. Має єдині вищі органи державної влади (глава держави, парламент, уряд, судові

органи та ін.), яким підпорядковуються або підконтрольні місцеві органи.

205

2. Не містить відокремлених територіальних утворень, що мають ознаки суверенності.

3. Має єдину для всієї держави систему законодавства.4. Управління єдиними збройними силами і правоохоронними органами

здійснюється центральними органами державної влади.5. Має єдине громадянство.6. Одноособове представництво від усієї держави у міжнародних

взаємовідносинах на рівні держав.За ступенем залежності місцевих органів від центральної влади унітарні держави

поділяються на: централізовані, децентралізовані, змішані.Централізовані — місцеві органи державної влади очолюють керівники, що

призначені із центру і їм підпорядковуються органи місцевого самоврядування (наприклад, Фінляндія).

Децентралізовані — місцеві органи влади мають значну самостійність у вирішенні питань місцевого життя (наприклад, Велика Британія,Данія, Грузія та ін.).

Змішані — присутні ознаки централізації і децентралізації (наприклад, Японія, Туреччина, Україна та ін.).

Федеративна держава[ред. • ред. код]

Федерації на карті світу.Федеративна Країна — це складна союзна держава, що містить державні

утворення (республіки, штати, землі, кантони тощо), які мають деякі риси державного суверенітету, певну юридично визначену політичну самостійність.

Ознаками федеративної держави є такі.1) Територія федерації складається із територій її суб'єктів, які можуть

встановлювати власний адміністративно-територіальний поділ.2) Існують два рівня органів державної влади і управління — федерації та її

суб'єктів (наприклад, у Російській Федерації — президент РФ, Федеральні збори РФ, уряд РФ, Верховний Суд РФ та ін., а також президенти, законодавчі збори, уряди, верховні суди республік, що входять до складу РФ).

3) Для федерації характерним є двопалатний парламент, в якому одна з палат представляє інтереси суб'єктів федерації.

4) Законодавство складається із законодавства федерації і законодавства суб'єктів федерації, яке не може суперечити законодавству федерації.

5) Суб'єкти федерації не є суб'єктами міжнародного права, але у міжнародних договірних відносинах у разі надання відповідних повноважень від федерації суб'єктам федерації останні можуть брати участь у міжнародних договірних відносинах самостійно. Федеральна влада при цьому має виключне право контролювати впровадження зовнішньої політики.

6) Можливість дворівневої системи судових та правоохоронних органів.

206

7) Наявність зовнішніх атрибутів (столиця, прапор, герб, гімн) федерації і суб'єктів федерації.

Класифікація федерацій[ред. • ред. код]Усі федеративні держави класифікуються за різними критеріями. За способом утворення федерації поділяються на:договірні,конституційні,конституційно-договірні.Договірні федерації виникають на підставі договору між суб'єктами про

створення федеративної держави. Особливістю таких федерацій є те, що суб'єкти федерації в договорі можуть вимагати для себе надання окремих суверенних прав. Конституційні федерації закріплюються в конституції, що приймається суб'єктами федерації чи затверджується ними (наприклад, США у 1787 р.). В таких федераціях усі їх суб'єкти мають рівний обсяг повноважень. Конституційно-договірні федерації виникають на основі договору і підтверджуються прийняттям конституції (наприклад, Російська Федерація — у 1992 р. суб'єкти РФ підписали союзний договір з центром, і у 1993 р. на референдумі було затверджено, розроблену на основі цих договорів, Конституцію РФ).

За змістовним критерієм:територіальні,національні,змішані федерації.Територіальні федерації — за основу поділу території на території суб'єктів

федерації взято ландшафт місцевості, густоту населення, господарсько-економічні зв'язки та ін. (США, Мексика, Бразилія). Такі федерації є досить стійкими і стабільними. Національні федерації — за основу поділу на суб'єкти взято національний склад населення суб'єктів федерації (колишні СРСР, Чехословаччина, Югославія). Як показала практика, федерації, побудовані за національним критерієм, є нестабільними. Тут завжди є небезпека розбіжностей між національностями, що може призвести до їх розпаду. Змішані федерації — за основу поділу взято обидва попередні критерії (Російська Федерація).

За способами здійснення владних повноважень:централізовані,децентралізовані.Централізовані федерації — їх суб'єкти обмежені у прийнятті рішень на

місцевому рівні (Індія, Мексика, Бразилія); Децентралізовані федерації — їх суб'єкти мають широкі повноваження у регулюванні власних внутрішніх питань.

За характером владних повноважень між суб'єктами:симетричні(коли усі суб'єкти мають однаковий політико-правовий статус),асиметричні (коли суб'єкти мають різний політико-правовий статус).Конфедерація[ред. • ред. код]Конфедерація — тимчасовий союз суверенних держав, які об'єдналися для

досягнення певних цілей і спільно здійснюють низку напрямків державної діяльності (оборона країни, зовнішня торгівля, митна справа, грошово-кредитна система тощо) при збереженні в інших питаннях"повної самостійності.

Основні ознаки конфедерації:1) відсутність спільної для всієї конфедерації єдиної території і державного

кордону;2) відсутність загальних законодавчих органів і системи управління;3) відсутність загальних для всієї конфедерації конституції, системи

законодавства, громадянства, судової та фінансової систем;

207

4) відсутність суверенітету конфедерації, збереження суверенітету і міжнародно-правового статусу учасників конфедерації;

5) наявність загального конфедеративного органу, що складається з делегатів суверенних держав;

6) рішення загальних конфедеративних органів, прийняте за принципом консенсусу; у разі незгоди з ним членів конфедерації не є обов'язковим і не спричиняє ніяких санкцій (право нуліфікації, тобто відхилення);

7) наявність права виходу зі складу конфедерації у кожного з її суб'єктів.Конфедерації мають нестійкий, перехідний характер: вони або розпадаються, або

еволюціонують у федерацію.Див. також[ред. • ред. код] Адміністративно-територіальний устрій Джерела[ред. • ред. код] Загальна теорія держави і права — Цвік М. В., Петришин О. В., Авраменко

Л. В.-Харків,-2009 рік. Скакун О. Ф. Теорія держави і права: Підручник. — Х. — 2011. Венгеров А. Б. Теорія держави і права. — М. — 2004.

Форми державного устрою: поняття, види http :// yurist - online . com / ukr / uslugi / yuristam / literatura / stati / tgp /009. php

Державний устрій — це територіальна організація державної влади, поділ її на певні складові частини з метою найкращого управління суспільством, це взаємозв‘язок окремих складових частин держави між собою і її спільними вищими (центральними) державними органами.

За державним устроєм всі держави поділяють на прості і складні.Проста унітарна держава — це така держава, складові частини якої не мають

власного суверенітету і не можуть бути суб'єктами політичних міжнародних відносин. Наприклад, республіки Бєларусь, Польща, Болгарія. Є прості унітарні держави, які мають автономні утворення. До таких держав відносяться. України, Іспанія, Італія, Португалія.

Складні держави — це такі держави, які об'єднались (утворились) з окремих державних утворень, що мали всі ознаки держави, в тому числі і суверенітет, але певну частину своїх суверенних прав, як правило, добровільно передали вищим центральним органам союзної держави. Це, по суті, постійний чи тимчасовий союз суверенних держав. До складних держав належать федерація, конфедерація і імперія.

Федерація — це постійний союз окремих суверенних держав, які утворили єдину державу на добровільній основі і передали певну частину свого суверенітету (прав) центральним федеральним органам. Федерація відрізняється від інших державних утворень тим, що вона має єдину спільну територію, спільну конституцію і систему законодавства, єдиний уряд, спільні збройні сили, подвійне громадянство, єдину грошово-фінансову систему Федерація є суб'єктом міжнародних відносин, а складові частини федерації позбавлені таких прав. Федерації можуть бути різні: централізовані, відносно централізовані, децентралізовані.

Вони можуть бути формально (юридичне) визнаними, а фактично втратити певні свої суверенні права. До федерацій відносяться США, Російська Федерація, ФРН. До останнього часу в світі існувало 18 федерацій, три з них розпались: СРСР, Чехословаччина, Югославія.

Конфедерація — це такий союз держав, які добровільно об'єднались для досягнення певних спільних цілей в політичній, економічній і військових сферах. Суб'єкти конфедерації зберігають усі свої суверенні права держави. Вони не мають спільної території, конституції і єдиного законодавства, громадянства. Правовою основою конфедерації є союзний договір. Конфедерація не має єдиної податкової

208

системи і бюджету і існує на внески її суб'єктів. Центральні конфедеративні органи приймають рішення за згодою всіх її суб'єктів. Конфедерація — це, як правило, тим-часовий союз держав. Згодом вона переростає в федерацію або розпадається на унітарні держави. Історія знає мало таких державних утворень: США в 1776—1786 рр.; колишній СРСР з 1917 по 1922 рр., до об'єднання в СРСР.

Імперія — це така складна і велика держава, яка об'єднує інші держави або народи в результаті завоювань, колонізації та інших форм експансії. Імперія тримається на насильстві, на державному примусі. Коли зникає примус, імперія розпадається. Наприк-лад, Римська імперія, імперія Олександра Македонського, Російська імперія.

Додаток 1.2.2. Інформатика

Блоґ (англ. blog, від web log, «мережевий журнал чи щоденник подій»)— це веб-сайт, головний зміст якого — записи, зображення чи мультимедіа, що регулярно додаються. Для блоґів характерні короткі записи тимчасової значущості.

Блоґерами називають людей (переважно, журналістів, прим. В.Ж.), які є авторами блоґів. Сукупність усіх блоґів в Інтернеті створює блоґосферу. Популярність блоґосфери зумовлена насамперед можливістю використання таких недоступних раніше інструментів, як RSS, trackback та ін. За версією газети «Вашингтон профайл» (англ. Washington Profile), першим блоґом вважають сторінку Тіма Бернса-Лі, де він, починаючи з 1992 року, публікував новини. Широке використання блоґів розпочалося з1996 року. У серпні 1999 року комп'ютерна компанія «Pyra Labs» із Сан-Франциско відкрила сайт Blogger. Це була перша безкоштовна блоґова служба. Згодом Blogger був викуплений компанією Google.

Веб-сайт або Сайт (від англ. website, місце, майданчик в інтернеті) — сукупність веб-сторінок, доступних у мережі (Інтернеті), які об'єднані як за змістом, так і навігаційно. Фізично сайт може розміщуватися як на одному, так і на кількохсерверах.

Веб-сторінка (англ. Web-page) — інформаційний ресурс доступний в мережі World Wide Web (Всесвітня павутина), який можна переглянути у веб-браузері. Зазвичай, інформація веб-сторінки записана в форматі HTML, XHTML, або рідше Wml (для wap-сторінок).

Інтерне́т (від англ. Internet) — всесвітня система взаємосполучених комп'ютерних мереж, що базуються на комплекті Інтернет-протоколів. Інтернет також називають мережею мереж. Інтернет складається з мільйонів локальних і глобальних приватних, публічних, академічних, ділових і урядових мереж, пов'язаних між собою з використанням різноманітних дротових,оптичних і бездротових технологій. Інтернет становить фізичну основу для розміщення величезної кількості інформаційних ресурсів і послуг, таких як взаємопов'язані гіпертекстові документи Всесвітньої павутини (World Wide Web — WWW) та електронна пошта.

В повсякденній мові слово Інтернет найчастіше вживається в значенні Всесвітньої павутини і доступної в ній інформації, а не у значенні самої фізичної мережі. Також вживаються терміни Всесвітня мережа, Глобальна мережа, чи навіть одне слово: Мережа, Іне́т, Тенета, Міжмережжя, Інтерне́трі або Не́трі. Все частіше Інтернет вживається і з малої літери, що можна пояснити паралелями з термінами «радіо», «телебачення», які пишуть з малої.

Лінк - це посилання на сайт. Буває три типи лінків:1. вихідні, тобто встановлені на самому сайті, але такі, що ведуть на якийсь інший

сайт.

209

2. вхідні, тобто встановлені на іншому сайті, але такі, що ведуть на цей сайт.3. внутрішні - встановлені на якійсь сторінці сайту, але такі, що ведуть на іншу

сторінку того ж самого сайту або навіть на цю же саму сторінку на інформацію розташовану нижче.

Лінки бувають прямі, яких бачать і індексують пошукові системи, і редиректні, по яких можуть переходити тільки відвідувачі сайту, а від пошукачів вони сховані.

Сайтом також називають вузол мережі Інтернет, комп'ютер, за яким закріплена унікальна ІР-адреса, і взагалі будь-який об'єкт в Інтернеті, за яким закріплена адреса, що ідентифікує його в мережі (FTP-site, WWW-site тощо).

Набір зв'язаних між собою інформаційних онлайнових ресурсів, призначених для перегляду через комп'ютерну мережу за допомогою спеціальних программ —браузерів. Веб-вузол може бути набором документів в електронному вигляді, онлайновою службою.

Матеріал з Вікіпедії

210

Додаток 1.3. Поезія до памяті «Небесної сотні»НЕБЕСНА СОТНЯ….

Автор не відомий

В ПАМ'ЯТЬ ПРО ЗАГИБЛИХ НА МАЙДАНІ

Мамо, не плач. Я повернусь весною.У шибку пташинкою вдарюсь твою.Прийду на світанні в садок із росою,А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач. Так судилося, ненько,Вже слово, матусю, не буде моїм.Прийду і попрошуся в сон твій тихенькоРозкажу, як мається в домі новім.Мені колискову ангел співаєI рана смертельна уже не болить.

Ти знаєш, матусю, й тут сумно буваєДуша за тобою, рідненька, щемить.Мамочко, вибач за чорну хустинуЗа те, що віднині будеш сама.Тебе я люблю. I люблю УкраїнуВона, як і ти, була в мене одна.19.02.2014, 22:43

Омельницкая Ирина

Небесная сотня

Уходит в небо "небесная сотня" -Гордость нации, цвет и оплот,Ради нас, чтобы мир был сегодня,Чтобы вновь стал свободным народ.

Им платили? За деньги собоюПрикрывали упавших друзей?Как жестоки бываем порою,Вдруг поверив брехне сволочей.

Не за доллары, не за наградыСнайперам подставляли сердца.Светлой будет вам память, ребята,С честью путь свой прошли до конца.

Украина прощается с погибшими от рук бандитской власти. 100 человек, "небесная сотня"...Слава Героям!

On memory of Maidan Boys ( В ПАМ'ЯТЬ ПРО ЗАГИБЛИХ НА МАЙДАНІ)Переклад Irene Stefan Blumes Mama, don't cry I'll be back in the spring.i'll return as a bird and gently knock at the window.I'll come back as the dew in the morning. and as the rain, i will fall. 

My pigeon, don't cry. It was fate my dear mother. Now words, mother, are not up to me.I'll return quietly in your dreamsand tell you about this new home of mine where the angels sing lullabies.the wound that killed me, it hurts no more.

You know, mama, even here it gets lonely.The soul, for you, cries out my dear.Mommy forgive me for the black scarf. For, leaving you alone from this day onI Love You, I Love UkraineShe, just like you. was the only i had

Василь Зима, ведучий Еспресо.TV "Небесная сотня..." Памяти погибших 18-20 февраля 2014 года в Киеве

"Доживите за нас. По минуте, по вздоху, каждый,По удару сердечному, по поцелую, по сну,Мы бы сами еще, только мы не смогли однажды,Бросить девчонку трупы тащить одну...

Долюбите за нас. Наших маму, детей, невесту,Додарите цветы, доскажите ребенку стих,Мы и сами бы... Правда, стоять не смогли на месте,Когда прыгнул под пули этот юный, красивый псих...."

Доскажите за нас.Не молчите, хотя бы слово..

Дорастите до нас.Понемногу, по милипрозренью,Дотянитесь до плеч, ухватитесь за них сильней,Мы могли бы стоять, но от снайпера нет спасенья,Нас спасал только Бог и пробитые спины друзей...

Вы увидите нас, замерев на Майдане... этоНе живые идут.. это мы, опустив щиты,Возвращаемся к вам, отогнав озверевший "Беркут",Чтоб навеки занять на Майдане свои посты..."

22.02.2014

211

Ведь наврут, наворотят, перепишут и там и тут,Мы могли бы без вас, просто пули летели снова,И хлестали по нас, выбирая, кого убьют...

«Гей, плине кача по Тисині…» — лемківська тужлива народна пісня.Пісня у записі «Піккардійської терції» звучала під час прощання із загиблими героями Майдану. Це була улюблена пісня білоруса Михайла Жизневського, який загинув на Майдані 22 січня 2014

Плине кача по Тисині,Ой, плине кача по Тисині.Мамко моя, не лай мені,Мамко моя, не лай мені.

Залаєш ми в злу годину,Ой, залаєш ми в злу годину.Сам не знаю, де погину,Сам не знаю, де погину.

Погину я в чужім краю,Погину я в чужім краю.Хто ж ми буде брати яму?Хто ж ми буде брати яму?

Виберут мі чужі люде,Ой виберут мі чужі люде,Ци не жаль ти, мамко, буде?Ой, ци не жаль ти, мамко, буде?

Ой як ж мені, синку, не жаль?Як же мені, синку, не жаль?Ти на моїм серцю лежав,Ти на моїм серцю лежав.

Плине кача по Тисині,Ой, плине кача по Тисині.Мамко моя, не лай мені,Мамко моя, не лай мені.

Павло ТИЧИНА  - без цензури (особливо актуально в період нищення ордою українського народу)

Я УТВЕРЖДАЮСЬ 

Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла. 

Щоб жить — ні в кого права не питаюсь. Щоб жить — я всі кайдани розірву. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. 

Московіє! Мене ти пожирала, як вішала моїх дочок, синів і як залізо, хліб та вугіль крала… О, як твій дух осатанів! 

Ти думала — тобою весь з'їдаюсь? — та, подавившись, падаєш в траву… Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. 

Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла. 

Сини мої, незламні українці, я буду вас за подвиг прославлять,— ідіть батькам на допомогу й жінці, дітей з ярма спішіте визволять! 

На українських нивах, на московських, на білоруських — я прошу, молю! — вбивайте ворогів, злодюг злодійських, вбивайте без жалю! 

Нехай ще в ранах я — я не стидаюсь, гляджу їх, мов пшеницю ярову. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. 

Повстань! І з ран — нове життя заколоситься, що з нього світ весь буде подивлять, яка земля! яке зерно! росиця! — Ну як же не сіять? Як відсіч ворогу не дать! 

І я сіяю, крильми розгортаюсь, своїх орлів скликаю, кличу, зву… Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. 

Ще буде: неба чистої блакиті, добробут в нас підніметься, як ртуть, заблискотять косарки в житі, заводи загудуть… 

І я життям багатим розсвітаюсь, пущу над сонцем хмарку, як брову… Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. 

Я єсть народ, якого Правди сила ніким звойована ще не була. Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла. 

Комунофашистська гидь, тремти! Я розвертаюсь! Тобі ж кладу я дошку гробову. Я стверджуюсь, я утверждаюсь, бо я живу. 

212

Яка біда мене, яка чума косила! — а сила знову розцвіла.1947

В.Сосюра

Любіть Україну

Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди. 

Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову, і мову її солов'їну. 

Між братніх народів, мов садом рясним, сіяє вона над віками… Любіть Україну всім серцем своїм і всіми своїми ділами. 

Для нас вона в світі єдина, одна в просторів солодкому чарі… Вона у зірках, і у вербах вона, і в кожному серця ударі, 

у квітці, в пташині, в електровогнях, у пісні у кожній, у думі, в дитячий усмішці, в дівочих очах і в стягів багряному шумі… 

Як та купина, що горить — не згора, живе у стежках, у дібровах, у зойках гудків, і у хвилях Дніпра, і в хмарах отих пурпурових, 

в грому канонад, що розвіяли в прах чужинців в зелених мундирах, в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях до весен і світлих, і щирих. 

Юначе! Хай буде для неї твій сміх, і сльози, і все до загину… Не можна любити народів других, коли ти не любиш Вкраїну!.. 

Дівчино! Як небо її голубе, люби її кожну хвилину. Коханий любить не захоче тебе, коли ти не любиш Вкраїну… 

Любіть у труді, у коханні, у бою, як пісню, що лине зорею… Всім серцем любіть Україну свою — і вічні ми будемо з нею! 1944 

Олександр КониськийМузика: Микола ЛисенкоБоже великий, єдиний. Церковний гімн України

Боже великий, єдиний,Нам Україну храни,Волі і світу проміннямТи її осіни.

Світлом науки і знанняНас, дітей, просвіти,В чистій любові до краю,Ти нас, Боже, зрости.

Молимось, Боже єдиний,Нам Україну храни,Всі свої ласки й щедротиТи на люд наш зверни.

Дай йому волю, дай йому долю,Дай доброго світу, щастя,Дай, Боже, народуІ многая, многая літа.

Додаток 1.4. Пісня «Гей, плине кача по Тисині…» у виконанні «Піккардійської терції»

Pkkardys_ka-Tercya-Gey-plive-kacha(muzofon.com).mp3

213

Додаток 2. Інформаційно-психологічна війна

Проблеми інформаційної незалежності державиВалентин Лисенко, магістр політології, (Київ) http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=59&c=1318Становлення інформаційного суспільства, геополітичні перетворення та

процеси глобалізації, криза національних держав і деполітизація глобального світу, маніпуляції з системами знаків, образів, смислів для вирішення тих чи інших політичних і соціальних проблем, можливості прихованого впливу на підсвідомість окремо взятого індивідуума і масштабного маніпулювання суспільною свідомістю актуалізують з’ясування ролі засобів масової комунікації в сучасному суспільстві, визнання нової форми протистояння і протидій – не-конвенціональних інформаційно-психологічних війн.

Економічна, політична, інформаційна незалежність відповідає інтересам будь-якої держави. Саме вона забезпечує свободу й розвиток особистості, суспільства і держави, забезпечує їх життєздатність. Інтенсивний розвиток новітніх технологій у сфері комунікацій, глобальні інтеграційні процеси, становлення інформаційного суспільства викликають пильну увагу до можливостей впливу на індивідуальну і масову свідомість, актуалізують проблему інформаційної безпеки.

Застосування інформаційно-психологічних прийомів для захисту своїх інтересів, збереження власних чи здобуття додаткових ресурсів у протиборстві з протилежною стороною притаманне людству з давніх часів. Отже, історію людства цілком обгрунтовано можна розглядати крізь призму інформаційно-психологічних війн (ІПВ). Показово, що, попри об’єктивні процеси, які можна кваліфікувати відповідним чином, і досі чіткого визначення поняття інформаційно-психологічних війн не вироблено. Причини: традиційне сприйняття концепту „війна”; дискусії довкола питання щодо розрізнення понять „інформаційна війна”, „інформаційно-психологічна війна” і „психологічна війна”; проблема визначення пріоритетності інформаційного чи психологічного компонента, що міститься у даному феномені. Певно, ці поняття поєднує інформаційно-комунікативний простір суспільства, який піддається насильницькому спотворенню, та людська психіка, що зазнає впливу в інтересах протиборчих сторін, котрі прагнуть перерозподілу ресурсів.

За означених позицій вважаємо за можливе ототожнювати ці поняття, водночас чітко розрізняючи технічний бік справи, тобто виокремлюючи інформаційно-комунікативні канали і засоби поширення інформації, а також інформаційно-психологічний вплив, що стає визначальним у протистоянні. Слід також зазначити, що в інформаційно-психологічній війні і сам інформаційний простір, і засоби впливу на нього, як технічні, так і суто інформаційно-психологічні (геополітичні, політичні, соціально-економічні, ідеологічні, релігійні доктрини), є ресурсом. Безпосередні ж військові сутички є сьогодні лише елементом інформаційно-психологічних війн, щось на зразок архаїчного „великого кийка”.

Розробки засобів і методів психологічного впливу під контролем і за безпосередньою участю спецслужб відомі ще з кінця ХІХ - початку ХХ сторіччя. Їх активно використовували у Першій світовій війні і країни Антанти, і Німеччина. В СРСР вони пов’язувалися з працями В. Бехтерєва „Колективно-рефлекторне навіювання”, „Колективна рефлексологія”, „Навіювання і його роль в суспільному житті”, „Навіювання і натовп”; у Німеччині - з геббельсівською пропагандою; у США - зі спеціальними методами впливу на людську психіку першого директора створеного 1941 року Управління стратегічних досліджень США (попередника ЦРУ) генерала У. Донована. Одним із перших його кроків був запит до доктора У. Лангера про створення

214

психологічного портрета А. Гітлера на предмет з’ясування, чим керується фюрер при прийнятті своїх рішень. Портрет фюрера було „зверстано”, до нього було додано й супроводжувальну записку. У. Лангер пізніше пишався, що його передбачення справдилися. Він пророкував: „З кожною поразкою Німеччини фюрер буде все частіше приходити в психічний розлад, на цьому грунті він скоріше може скоїти самогубство, аніж прийняти милість переможця і здатися в полон” [1, с. 163].

У. Донован продовжував активно досліджувати всі можливі варіанти впливу на мозок людини, прагнучи підкорити його своїй волі. Він віддав наказ розробити спеціальні тести, які б могли використовуватися для визначення характеристик особистості людини. Саме за цим наказом працював і Г. Мюррей, відомий розробник проективної методики - тематичної аперцепції тесту (ТАТ). Сьогодні підходи, вироблені Г. Мюрреєм і його колегами та послідовниками, з відповідними доопрацюваннями активно використовують фахівці з побудови психологічного профілю особистості за відео- і аудіоматеріалами для прогнозування поведінки індивідуума в певній ситуації. Керівники держав і державних установ, публічні політики, національна еліта опинилися під пильним оком фахівців спецслужб розвинутих країн, які вважають таку інформацію важливим ресурсом впливу на формування внутрішньої і зовнішньої політики держав.

Засоби інформаційного впливу безпосередньо на людину, соціальні групи та соціум в цілому почали розроблятися в межах концепції „психологічних війн”. (Цей термін вперше ввів у науковий обіг 1920 року британський історик Дж. Фуллер, який аналізував перипетії Першої світової війни.) Почали розроблятися теоретичні засади впливу на психологію людини, масову свідомість, апробовувались практичні методики в ході „психологічних операцій” [12, с. 65 - 66]. Всі ці розробки та їх випробування здійснювалися під контролем таємних спецслужб і військових. До роботи залучалися численні наукові та спеціалізовані структури. Такі дослідження здійснювалися не тільки в США, а й в СРСР, Великій Британії, ФРН, Франції та інших країнах. Використовувалися психотропні препарати, різновиди психологічного впливу, в першу чергу – гіпноз, психохірургічні методи. Активно досліджувалися методи впливу ЗМІ на масову аудиторію. Відбувалися пошуки в галузі психотропної зброї і так званого енергоінформаційного обміну. Про спроби встановлення телепатичного зв’язку і проведення сеансів телепатії (передачі інформації від індуктора до реципієнта) відомо чимало, проте ці дані дуже суперечливі. Це стосується, зокрема, американських досліджень серед африканських аборигенів, радянських в середовищі північних народів, знову ж таки американських на атомному підводному човні „Наутілус” та космічному кораблі „Aполлон” і радянські під керівництвом академіка В. Казначеєва („Полярне коло”) [10, с. 189] тощо. Уявити розмах досліджень можна за такими даними. До теми „промивання мізків” в США було залучено щонайменше 185 вчених і близько 80 установ – тюрем, фармацевтичних компаній, лікарень, 44 медичні коледжі й університети [14, с. 29]. Добре відомий проведений в СРСР наприкінці 1980-х років широкомасштабний екперемент телевізійних сеансів масового навіювання за участю А. Кашпіровського.

Термін „інформаційна війна” вперше з’явився 1976 року. Починаючи з 1994 року, в США проводяться офіційні наукові конференції з проблем інформаційних війн за участю провідних представників військово-політичного керівництва держави. Вже тоді в США створюється центр інформаційної стратегії і політики, завданням якого стає вивчення можливостей використання інформаційних технологій у військових конфліктах ХХІ сторіччя. У липні 1995 року Національний університет оборони у Вашингтоні здійснив випуск першої групи спеціалістів з інформаційних війн. Наприкінці 1998 року об’єднаний комітет начальників штабів збройних сил США ухвалив документ „Доктрина проведення інформаційних операцій” (Joint document of information operation) [7, с. 185 - 187]. Це і є концепція інформаційно-психологічної війни. До її елементів було віднесено: добування розвідувальної інформації,

215

дезінформування, психологічні операції, фізичне руйнування інформаційних ресурсів противника (в тому числі і з використанням електромагнітного впливу), напади (фізичні, електронні) на його інформаційну структуру, зараження комп’ютерними вірусами обчислювальних мереж, проникнення в інформаційні мережі тощо, а також заходи для захисту власних інформаційних ресурсів [12, с. 64]. Відтак ризик дезорганізації суспільства через штучно створений інформаційно-організаційний керований хаос, через надлишок чи дефіцит інформації, дезінформацію, загальна керованість великих соціальних груп - справа досяжна.

Безумовно, феномен ІПВ дуже складний. Коли хочеш його „намацати”, то він вислизає з рук мов тінь, обриси якої постійно змінюються. На нашу думку, інформаційно-психологічне протиборство слід визначати у вузькому і в широкому розумінні. У вузькому розумінні розглядати його належить у сфері військового протиборства як інформаційно-технічні та інформаційно-психологічні складові комплексу ІПВ і збройного протистояння, що передують військовим діям і супроводжують їх, а в повсякденній практиці - як окремі інформаційно-психологічні заходи корпоративної конкуренції. У широкому розумінні ІПВ – політичний конфлікт в ситуації геополітичного протиборства держав, головною ознакою якого є насильницький вплив на супротивника.

Багатооб’єктність і багатоаспектність, масштабність покриття (ураження), поєднана з чітко визначеною спрямованістю і вибірковістю, невичерпність інформаційних ресурсів при їх безперервному поповненні, миттєвість долання великих відстаней, цілеспрямоване використання ресурсів супротивника – основні відмінності інформаційно-психологічних війн від усіх інших. Має місце багаторівнева, багатошарова мережева агресивна структура, „динаміка перетину централізації, децентралізації і транснаціоналізації” [3], якісно різноманітна за засобами і змістом інформаційно-психологічна війна. Вона не потребує легітимації та відповідає найвищим вимогам анонімності. Прихованість, скритність - іманентна характеристика інформаційно-психологічної війни у мирний час. Звідси – складність не тільки її упередження і протидії її проявам, а й визначення малих інформаційно-психологічних впливів, акторів протистояння. До того ж, як правило, спостерігається неузгодженість в діях кількох зовнішніх сил – учасників ІПВ, різновекторність і нашарованість впливів, що теж ускладнює детермінацію інформаційно-психологічних атак.

Латентність, притаманна інформаційно-психологічним впливам, складність визначення генезису та детермінації проявів, відносно низька вартість при значному ефекті, універсальність – все це посприяло тому, що ІПВ стають поширеним засобом досягнення певних завдань внутрішньої і зовнішньої політики.

Отже, інформаційно-психологічну війну можна визначити як спосіб захисту власних інтересів через збереження своїх ресурсів чи здобуття додаткових шляхом насильницького спотворення інформаційного простору з метою перерозподілу ролей, місця і функцій його суб’єктів для досягнення переваги у політичній, соціальній, економічній, культурній, релігійній та інших сферах.

ІПВ здійснюється у вигляді спеціальних інформаційно-психологічних операцій із застосуванням інформаційної зброї.

Інформаційно-психологічні операції (ІПО) – це сукупність (узгоджених за метою, завданням, часом та об’єктами) форм, методів і засобів інформаційно-психологічних впливів на структуру і процес прийняття рішень. Їх завданням є видозміна чи зрив інформаційного забезпечення супротивника, де особливе місце посідають розвідувальні операції, збирання, опрацювання і подача інформації особам, причетним до прийняття рішень щодо оперативних, тактичних чи стратегічних завдань, а також заходи щодо захисту власних інформаційних, інформаційно-технічних та інформаційно-психологічних ресурсів. Загалом ІПО можуть спрямовуватися на створення умов, які б ускладнювали прийняття рішень супротивником чи гальмували б

216

цей процес, робили неможливим прийняття правильного рішення або ж змушували приймати рішення, вигідні атакуючій стороні.

ІПО можуть спрямовуватися проти населення загалом або проти окремих соціальних груп; проти політичної, фінансово-економічної, наукової, культурної еліти; проти певних політичних чи військових лідерів, релігійних діячів; проти осіб, відповідальних за прийняття тих чи інших суспільнозначимих рішень. Відтак, особлива увага надається складанню соціально-психологічних портретів цільових аудиторій впливу та психологічних профілів окремих фізичних осіб – об’єктів потенційного нападу. Для цього активно використовуються дані соціологічних опитувань, статистичні дані, вивчається менталітет, панівні стереотипи, традиції і забобони. Про осіб, відповідальних за прийняття рішень, збираються та аналізуються біографічні дані; дистанційно, за допомогою психовізуальних методів діагностики, складаються психологічні портрети; вивчаються схильності таких осіб, їх уподобання і звички; визначаються модель поведінки і спосіб прийняття рішень; вивчаються оточення й особливості міжособистісних стосунків. У підсумку складається досьє.

ІПО, як елемент ІПВ, можуть бути складовою військових операцій і традиційної війни в цілому, передувати їм і супроводжувати їх. Водночас спеціальні військові операції можуть бути складовою інформаційно-психологічної війни.

Під інформаційно-психологічною зброєю слід розуміти сукупність спеціальних засобів і технологій, що використовуються для насильницького спотворення інформаційно-психологічного простору супротивника для ураження індивідуальної і масової свідомості. Тобто, байдуже, що то є – технічні чи технологічні аспекти, головною мішенню інформаційно-психологічної війни стає людський розум.

Інформаційно-психологічна зброя може спрямовуватися на придушення, знищення, дезорганізацію, дезорієнтацію, дезінформацію, дезадаптацію об’єкта впливу; вона може порушувати психічне здоров’я, спонукати до спонтанних, немотивованих, агресивних (чи антисоціальних) дій, спричиняти тимчасові чи незворотні зміни в свідомості особистості, а то й самознищення її.

ІПЗ за формою впливу можна класифікувати умовно так.Засоби радіоелектронної боротьби, тобто радіоелектронну розвідку,

радіоелектронний захист та радіоелектронне придушення. Це пасивні і активні технічні засоби, що працюють в діапазоні електромагнітних хвиль від частки мікрометра до десятків тисяч кілометрів; радіоелектронні засоби інформаційного захисту і спостереження за різними об’єктами. Вони виконують завдання з виявлення та розпізнавання, радіопротидії системам супротивника, встановлення радіоперешкод, створення об’єктів-невидимців та вдаваних цілей з керованими радіолокаційними образами. Викривають, розпізнають та придушують радіоелектронні засоби супротивника.

Програмово-комп’ютерні технології. Це технічні засоби, алгоритми або технології, дія яких спрямовується на ураження комп’ютеризованих систем державного і військового управління супротивника, управління його енергосистемами, транспортом, загальною інфраструктурою життєзабезпечення через ініціалізацію та активацію в інформаційних системах спеціальних руйнівних програмових засобів (програмово-апаратних закладок, комп’ютерних вірусів, системних „хробаків”, інших шкідливих і руйнівних програм), знищення об’єктів збирання, доставки, опрацювання, нагромадження й зберігання інформації, руйнування інформаційних масивів тощо.

Психотронні засоби, які, через застосування відповідного випромінювання, порушують психічний чи психофізіологічний стан, впливають на сприйняття реальності, створюють неможливість адекватно реагувати на ситуацію.

Психотропні засоби, які через застосування певних біологічних чи хімічних реагентів впливають на психосоматику, змінюють загальний психофізіологічний стан

217

особистості, погіршують її самопочуття і розумові здібності, викликають депресію чи панічний страх, галюцинації тощо.

Навіювання і гіпноз, НЛП (нейро-лінгвістичне програмування), інші техніки сугестивного впливу. Тут використовуються особливості людської психіки, завдяки яким особистість може піддаватися навіюванню і програмуванню. Передбачається директивність, тобто категоричність і обов’язковість виконання наказу (у випадку прямого навіювання) і неусвідомлене беззастережне виконання (під час гіпнотичного впливу). НЛП застосовує методики розщеплення свідомості, дисоціацію, збентеження тощо для позасвідомого введення в індивідуальну і масову свідомість певної інформації. Побудова асоціативних зв’язків і програмування через „якоріння”, використання метафор та інших методів „мови несвідомого”.

Лінгвістичні методи і засоби. Передбачається цілеспрямоване використання певних мовних особливостей, тих чи інших спеціальних зворотів, спеціальної термінології, семантично однозначно не визначеної інформації тощо.

Символьно-семантичний апарат впливу, в тому числі віртуальний символізм, передбачає використання справжніх і штучно сформованих символів, здатних активувати у суб’єкта (перш за все – підсвідомо) певні смисли.

Чутки, плітки. Використовується природність появи і поширення чуток і пліток, які за певних обставин у відповідному середовищі можуть не тільки скеровуватися, а й штучно поширюватися, в тому числі у форматі тривалості та ступеня впливу.

Анекдоти, приказки, прислів’я, що створюються штучно й націлюються на „ураження” суспільної свідомості, формуючи певні конвенції, які стають підгрунтям соціальних і культурних стереотипів, осідаючи в „підвалах” суспільної свідомості.

Технології створення натовпу і управління ним. Передбачають спрямування людей до утворення різних видів натовпу. Використовуються психологічні особливості поведінки людей у натовпі, що відзначаються емоційністю і збудливістю, зростаючим фактором навіювання, категоричністю сприйняття, деперсоналізацією і безвідповідальністю, що проявляється в стихійності й одночасній готовності до негайної дії, схильності до масової істерії і паніки, масової міграції, лжепатріотичного запалу. Виникає можливість спрямування дій людей.

Загальна система обмеженого доступу до інформації. Передбачає примусове відчуження певної категорії інформації з міркувань державної і суспільної необхідності. Обмеження доступу встановлюється грифами на кшталт „державна таємниця”, „особливо важливо”, „цілком таємно”, „таємно” тощо. Застосовується криптографія, тобто шифрування і дешифрування інформації.

Технології заданого інформування і дезінформації. Сукупність маніпулятивних дій з інформацією для здобуття переваги над об’єктом впливу через дозоване цілеспрямоване інформування, ініціалізація навмисних витоків інформації, введення опонента в оману тощо. Дезінформація, як правило, подається в достовірному контексті, семантично різноплановому; має певну ешелонованість, тобто глибину наповнення, що підвищує її вірогідність.

Цензура. Це система нагляду за діяльністю видавництв і ЗМІ. Передбачає загальне управління інформаційним простором з боку суб’єкта, наділеного владним ресурсом.

Пропагандистська діяльність. Націлюється на формування певного світосприйняття, морально-етичних норм, створення міфів та зразків наслідування через аудіо- і відеопродукцію, підручники, словники, енциклопедії тощо.

Засоби масової інформації.Зрозуміло, що перелічені форми впливу лише до певної міри можна визнати

самостійними, оскільки здебільш вони взаємозалежні і на практиці спостерігається їх перетинання, взаємопроникнення і взаємодоповнення. Виокремити можна хіба що засоби радіоелектронної боротьби та програмово-комп’ютерні технології з огляду на їх

218

безпосередній вплив на технічну складову ергатичних систем, тобто на технічні, технологічні, фінансові, військові, організаційні, управлінські та інші комплекси держави.

Слід виокремити також психотронні і психотропні технології внаслідок винятковості їх впливу, водночас зауваживши, що розробки в галузі частотного кодування мозку, хімічних і біологічних засобів, здатних викликати у людини психічні, психофізіологічні чи психологічні порушення, нездатність до адекватних дій, все ж не можуть зрівнятися з можливостями засобів масової комунікації, тобто мас-медіа як різновиду формальної комунікації, агітаційно-пропагандистських засобів та засобів неформальної комунікації (в першу чергу – чуток, пліток, анекдотів, приказок). Ефективність засобів масової комунікації перевищує всі вищезгадані засоби, взяті разом. Масова свідомість завжди очікує підказки [9, с. 42], і роль головного підкажчика виконують засоби масової комунікації. Модифікація суспільної свідомості через їх вплив набуває значних масштабів [докладніше див. 5].

Інформаційно-психологічна війна – це гра тіней, де особливе місце належить мас-медіа. Нині суспільство і особистість, при зростанні пресингу глобальних інформаційних мереж, стають найпершим об’єктом маніпуляцій. Створюються принципово нові мас-медіа – „полімедіа”, які поєднують різні засоби масової комунікації в єдиний інформаційний ресурс, коли одна й та ж інформація у різному вигляді і за різних умов подається в онлайн-режимі в Інтернеті на веб-сайті та в анонсах на телеканалі, в короткому повідомленні на розважальному музичному радіоканалі, у ТВ-новинах, у вигляді статті в газеті чи в аналітиці спеціалізованого журналу, що забезпечує можливість масованого впливу на масову свідомість.

Важливим новим способом впливу на масову аудиторію, який все ширше використовується на теле- та в радіоефірі, став інфотейнмент (від англ. infotainment, тобто information + entertainment = інформація + розваги). Особливість його полягає в тому, що через поєднання різних жанрів такі передачі стають привабливішими для пересічного глядача і слухача, а відтак значно розширюють аудиторію. До того ж, таке поєднання сприяє зняттю критичності в оцінці інформаційного ряду споживачем інформації, внаслідок чого маніпулятивний вплив на аудиторію виявляється значно ефективнішим. Управління семіотикою і семантикою смислів і образів, активне застосування методів психолінгвістики, коли за спеціальним добором слів і словосполучень, фонетичних рядів, кольору і розміру різних шрифтів формуються і спрямовано використовуються певні асоціації, а то й афективні сліди – це тепер повсякденна практика ЗМІ.

У житті ми маємо справу не стільки з реальними об’єктами, скільки з інформацією про них, формами, патернами, процесами [4, с. 23]. Проникаючи у нашу свідомість і впливаючи на неї через особисте несвідоме, використовуючи нашу схильність до узагальнень та конформність, мас-медіа навіюють, вводять у масову свідомість певну псевдореальність. Створивши віртуальний вимір, ЗМІ залишається задати лише предметно-смислові відповідності, що визначають результат осмислення масовою свідомістю. Дискурси, що задаються мас-медіа, вибудовують процес мислення окремих індивідів (первинний елемент суспільної свідомості) в загальний процес мислення. Відтак виникає соціально-організоване мислення, яке формує „масову” людину (людину натовпу) [детальніше див. 2].

Найефективнішим знаряддям впливу на суспільну свідомість у просторі неформальної комунікації, на думку фахівців з ІПО, є анекдоти, прислів’я, приказки, поєднані певним механізмом їх організації, поширення і впливу. Їх життя довготривале завдяки їх емоційній виразності та образності.

Панівне місце у теорії і практиці ведення інформаційно-психологічних війн у площині неформальної комунікації посідають чутки. Вони можуть бути різними за змістом, типом ініціалізації і походженням (можуть бути актуалізацією певних

219

очікувань, первинного штучного утворення, мати вторинну основу й активуватися через непряму дію), за рівнем достовірності інформації і співвідношенням з реальністю, за емоційною насиченістю, механізмом домінуючого розповсюдження і стійкістю. Зазвичай їх використовують у ситуації невизначеності чи в ситуації, коли цілі, норми і цінності, що декларуються, суперечать дійсності, або висвітлення ситуації мас-медіа не відповідає очікуванням аудиторії або незрозуміле їй, не співпадає з її відчуттям реалій [детально див. 6]. Чутки сприяють узгодженню індивідуальної свідомості з масовою, слугують засобом адаптації колективної свідомості до реальних чи удаваних загроз. Слід зазначити, що, на відміну від анекдотів і приказок, чутки належать до принципово іншої – неписьмової комунікації – через неможливість адекватно їх зафіксувати. Чутки доповнюють або підмінюють офіційні джерела інформації. Проте вони все ж можуть з’явитися і на шпальтах газет, у радіо- та телеефірі, в мережі Internet. Проте це не основний канал їх поширення.

Інтерес до анекдота обумовлюється його особливостями – наповненістю „енергетичним зарядом” темолептичної спрямованості, яскравій забарвленості та особливій лексично-семантичній побудові. За визначенням анекдот має бути незнайомим реципієнтові. На відміну від чуток він не передбачає обговорення, а його семіотична і семантична побудова не можуть бути змінені. А дотепність і влучність забезпечує анекдотові тривале життя.

Виникаючи як відгук на потреби суспільства, прислів’я і приказки формують відповідні стереотипи. Крилаті фрази, засвоєні з фольклорних, літературних джерел, а також афористичні вислови відомих політиків, філософів, письменників, влучні вирази персонажів літературних творів, фільмів, театральних вистав тощо стають важливим експресивним засобом мови. Фразеологізми передаються із вуст в уста, вони відповідають, з одного боку, менталітету певної спільноти, а з іншого – ситуації в суспільстві. Російська дослідниця Л. Ростовцева звертає увагу на те, що межа між прислів’ями і приказками вельми рухома: додав одне слово – і приказка перетворилася на прислів’я, вилучив – прислів’я перетворюється на приказку [11, с. 91].

Різноманітність форм впливу обумовлює можливості та ступінь вибірковості інформаційно-психологічної зброї щодо певних особистостей, вимагає формування принципу комплексності та інтеграції різновидів ІПЗ при плануванні та веденні інформаційно-психологічних війн. Отже, постає проблема формалізації самого процесу, де визначальним стає чітке окреслення та опис об’єкта впливу і рознесення в часі послідовності ІПО. Відповідно, ІПВ – це цілеспрямовані, системні, за часом узгоджені удари на всьому просторі – в зоні формальної і неформальної комунікації. Мішенню є самоідентифікація особистості, її соціальна і рольова ідентифікація, які задають загальну інтенціональність окремої особистості і суспільства в цілому; самоусвідомлення як усвідомлення особистістю власної самобутності, так і самобутності спільноти в соціумі, відображені в культурних традиціях, віруваннях, менталітеті, означені в мові; базові цінності людини, що лежать в основі її оцінок і суджень. Підхід зрозумілий: знаючи головні характеристики відповідної спільноти, від віково-демографічних і до соціоекономічних, визначивши панівні психотипи, розуміючи менталітет, можна на базі певних технологій активно впливати на цільову групу, модифікувати суспільну свідомість, формувати громадську думку, і, відповідно до мети, провокувати, спонукати, збурювати до певних дій або дезорієнтувати і дезінтегрувати як окремі соціальні групи, так і цілі народи, породжувати „суїцидальну пасіонарність мас” [8, с. 60].

Інформаційно-психологічна війна розглядає супротивника як систему. При цьому така війна є безперервною чергою інформаційно-психологічних операцій, які щоразу виводять систему (супротивника) в точку біфуркації, коли непрогнозованість усередині системи протиставляється заданості зовні.

Інформаційно-психологічна війна націлена на порушення чинного порядку і створення хаосу, прискорення біфуркаційного процесу у заданому напрямі задля

220

формування певного постбіфуркаційного процесу. Незважаючи на величезну кількість управляючих параметрів, явних і неактуалізованих, різної нашарованості, глибини і тривалої прихованості, випадкових перемінних, певна формалізація процесу дозволяє через спрямовані інформаційно-психологічні впливи наділяти об’єкт впливу іншими змістами, значеннями, пов’язуючи в єдине ціле різні явища.

Синергетичний підхід передбачає необов’язковість домінування в його традиційному розумінні. Можливість тотального панування досягається шляхом з’ясування структурних елементів загальної системи простору інформаційно-психологічних війн – у політичному, економічному, фінансовому, соціальному, військовому та інших вимірах, її підсистем на всіх рівнях, де головним завданням стає визначення точок активного впливу (в управлінні – точок прийняття рішень) в зоні біфуркації, відносно незначним „натиском” на які можна змінити загальну систему, тобто конфігурацію об’єкта впливу. Здійснюється вимушений вибір однієї з цілого віяла тенденцій, породжуються зовсім інші закономірності розвитку, соціокультурне відтворювання збіднюється або взагалі припиняється.

Водночас належить розуміти, що, ставши на шлях ІПВ, цілеспрямована управлінська дія і результат, на який розраховує і який отримує суб’єкт дії, створюють когорту побічних результатів, що продовжують жити згідно з їх логікою. З часом вони створюють кумулятивний ефект, що потребує нового управлінського рішення. Звідси випливає, що ІПВ – це безперервний процес, який набуває якостей неврівноваженості, нелінійності, стохастичності і незворотності. Отже, одним із головних завдань, що вирішується в ІПВ, є реалізація наукової функції передбачення.

Глобальна дійсність вельми складна, нестабільна, нелінійна. Сьогодні навряд чи можна назвати державу, вилучену із загального інформаційно-комунікативного простору і незалежну від загальних інформаційних потоків. Життєдіяльність суспільного організму нині цілком визначається рівнем розвитку, якістю функціонування й безпекою інформаційного середовища [12, с. 68].

Очевидність зростання впливу ЗМК на динаміку соціальних і комунікаційних процесів вказує на необхідність створення ефективної системи управління інформаційним простором. До речі, незважаючи на велику кількість законодавчих і підзаконних актів, ухвалених в Україні, очевидною є не тільки невизначеність структури державної інформаційної політики, але й самого розуміння інформаційно-психологічної безпеки як одного з головних елементів національної безпеки.

Вимога часу – інший, неоінституціональний підхід до інформаційно-психологічної безпеки як окремої інституції в структурі національної безпеки, де провідне місце відводиться створенню системи управління інформаційним простором, спроможним протистояти викликам глобалізації та інформатизації, захищати національні інтереси в інформаційно-психологічному протистоянні.

Отже, перш за все, необхідна ініціалізація державного замовлення на дослідження в галузі ведення інформаційно-психологічної війни. Наступний крок – з’ясування й упорядкування уявлень про реальний стан речей та вироблення нових підходів, що відповідали б сучасним потребам. Визначальним тут є не тільки світовий передовий досвід, а й врахування власних соціокультурних норм, традицій і умовностей, ідейно-моральних настановлень, де особливе місце відводиться індивідуальній і масовій самоідентифікації, менталітету, релігійним обмеженням тощо, закріплення їх законодавчими нормами.

Звідси – необхідно чітко визначити саме поняття інформаційного простору та його основних критеріїв. Потребує вирішення проблема створення загальнодержавної інформаційної інфраструктури, відповідних організаційних структур, що формуватимуть систему збереження, опрацювання та поширення інформації, відповідатимуть за розробку, впровадження і супровід новітніх інформаційних технологій, здійснюватимуть контроль загальнонаціонального

221

інформаційного простору і моніторинг інформаційно-психологічного впливу інформаційних ресурсів на теренах України. Особливого значення набувають проблеми управління національним комунікативним простором та законодавче закріплення за ЗМІ провідного ресурсу державного управління як основного інструмента застосування механізму протидій широкомасштабним інформаційно-психологічним атакам і повзучій інформаційній експансії.

На часі створення спеціальних підрозділів з проблем інформаційно-психологічної війни, які повинні захищати державні інтереси, здійснювати психологічний захист національної еліти і населення країни. Основним їх завданням має бути виявлення і кваліфікація інформаційно-психологічних впливів, визначення ступеня загроз, створення системи запобігання і протидії спеціальним інформаційним операціям проти держави, суспільства, певних соціальних груп чи особистостей, вироблення механізмів ліквідації наслідків та відновлення на випадок уражень під час інформаційно-психологічних атак. Структура інформаційної безпеки має відповідати таким сучасним викликам, як тероризм і політичний екстремізм, стояти на захисті індивідуума, суспільства, держави. Створення такої структури дозволить активно захищати наші національні інтереси в регіоні та у світі в цілому.

Література:1. Асеевский А. И. ЦРУ: шпионаж, терроризм, зловещие планы. - 2-е изд., доп. -

М.: Политиздат, 1988. - 271 с.2. Бродская О., Лысенко В. Человек массы или массовый человек? // Персонал. –

2004. - № 3. – С. 56 - 61.3. Вендт А. Четыре социологии международных отношений. // Международные

отношения: Социологические подходы. М., 1998.4. Данченко О., Романенко Ю. Архетипи соціального життя і політика (Глибинні

регулятиви психополітичного повсякдення): Монографія – К.: Либідь, 2001. – 334 с.5. Лысенко В. В. СМИ и общественное мнение: технологии манипулирования //

Персонал. – 2004. - № 9. – С. 14 - 21.6. Лисенко В. В. Чутки – активний засіб модифікації суспільної свідомості. //

Політичний менеджмент. – 2004. - №6 (9). - С. 96 - 102.7. Панарин И. Н. Технология информационной войны. – М.: „КСП+”, 2003. – 320

с.8. Пригожин А. И. Особенности четвертой мировой войны // ВМУ. Сер. 18.

Социология и политология. - 2004. - №3. - С. 54 - 63.9. Почепцов Г. Г. Информация и дезинформация.– К.: Ника-Центр, Эльга, 2001. –

256 с.10. Прокофьев В. Ф. Информационное единство мира / Геополитика и

безопасность. - М.: „АРБИЗО”, 1996. №4, с. 186 - 189.11. Ростовцева Л. И. Поведение потребителей в пословицах и поговорках //

Социол. исслед. – М.: Наука – 2004. - №4 (240). – С. 90 - 93.12. Требін М. Інформаційне суспільство. Війни нової епохи // Віче. – 2002. - №4

(121). – С. 64 - 68.13. Хазен А. М. О возможном и невозможном в науке, или Где границы

моделирования интеллекта. - М.: Наука. Гл. ред. физ.-мат. лит., 1988. - 384 с. (Проблемы науки и технического прогресса).

14. Чавкин С. Похитители разума. Психохирургия и контроль над деятельностью мозга // Пер. с англ. С. Пономаренко, И. Гавриленко / Под общ. ред. и с пред. д. ю. н. И. Б. Михайловской. - М.: „Прогресс” - 1982. - 240 с.

222

Додаток 3. Ідолопоклонство та його наслідки

3.1. Теоретичні аспекти ідолопоклонства

http://ua-referat.com/%D0%86%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BA%D0%BB%D0%BE%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE

Ідолопоклонство (від грец. Бачення, привид, видимість, мрія, ідеал, кумир) у буквальному значенні слова означає поклоніння ідолам, зображенням богів. У політеїстичних релігіях це виражалося в культі різних ідолів-богів (наприклад, у грецькій релігії: культ Діоніса - бога вина і веселощів, Афродіти - богініні чуттєвої любові і краси, та ін.) Цим ідолам приносилися жертви, іноді навіть людські.

У переносному сенсі ідолопоклонство це поклоніння таким "пожадливостях", ідеям, кумирам і цілям в житті, які духовно засліплюють, принижують людину, роблять його іграшкою власної пристрасті. Ідоли-пристрасті незліченні. Ідея всесвітнього панування, культ грошей, моральної вседозволеності і свавілля під личиною свободи і подібні до них ідоли служать об'єктами часто гігантських за своїми масштабами жертвоприношень [1]. Ідолослужінням апостол називає, наприклад, пристрасть до багатства, "зажерливість" (Кол. 3:5), обжерливість ("їхній бог - черево" - Філ. 3:19). Дійсно, коли скупий ні про що не думає, крім наживи і грошей, а честолюбець - ні про що, окрім слави і почестей, і всі свої сили віддають на досягнення мети, то вони в повному розумінні слова є ідолянами. Авва Дорофей вказує на три основні ідола, які породжують всіх інших: "Всякий гріх походить або від сластолюбства, або від сріблолюбства, або від славолюбства" [2].

Ідолом для людини може стати будь-яка пристрасть: тілесна, душевна чи духовна. І в цьому сенсі був прав Тертуліан, коли писав: "Найбільше злодіяння роду людського, укладає в себе всі інші злодіяння, злочин, що становить причину засудження людини, є ідолопоклонство" [3].

Ідолянами, тобто дійсними язичниками, можуть виявитися люди самих різних світоглядів і релігій: від агностика і атеїста до православного християнина. Бо вірність Богові визначається, в кінцевому рахунку, "не словом, ані язиком, але ділом і правдою" (1 Ів. 3:18). А Господь попереджає: "Не можете служити Богові і мамоні" (Мт. 6:24).

Слово «ідол» у всіх словниках позначає уявне, помилкове, вигадане людським розумом божество. А ідолопоклонники - люди, помилково і фанатично ідолу поклоняються і не бажають розібратися у своєму помилковому і нерозумному прагненні поклонятися, підкорятися, позбавляють себе свободи, дарованої нам Богом.

І ще ідолопоклонство можна було б назвати продуктом цивілізації, пригладженими і причесаним, пристосованим і підігнаним під сучасні умови. Адже перша картинка, встає перед нашими очима, коли ми говоримо про ідолів, - це Африка і багато її племена. До нас ці ідоли не мають ніякого відношення, думає сучасна людина, і частково він має рацію. Ідоли Африки від нас дуже далекі, але прагнення поклоніння ідолам дуже живуче у багатьох сучасних і освічених людей. У даному випадкуосвіта відіграє малу роль, тому що за будь-яким ідолом ховається батько брехні, диявол, а він більш освічений і грамотний, ніж будь-який академік і професор. Але нас захищає і підтримує Бог. А якщо такої підтримки немає, обдурити можна будь-якої людини. Простий попадається на простому обмані, учений - на більш складному. Можна, звичайно, обдурити і православної людини, але з ним дияволові важче, православний захищений Церквою, Божественним законом і древніми канонічними правилами. Найбільше захищає Церква своїм життям, таїнствами і вченням. Людина завжди має можливість звірити свої вчинки з вченням Церкви, своє життя - з життям

223

праведників: як вони жили, надходили й до чого прагнули. А сучасна відірваність багатьох від Православної Церкви відкриває величезні можливості для появи нових ідолів. Суть же їх колишня, стара - заманити зовнішньою привабливістю, зовнішнім змістом, уявити вигляд істини, яка допоможе в житті. А те, що це пастка, людина розбереться не скоро, а багато хто і не захочуть розбиратися. Одного разу потрапивши, не будуть нічого робити, а тільки захищати своїх ідолів, свої помилки.

Мертві ідоли самі по собі не здатні впливати на життя людей. Але як улюблений інструмент злих духів ідоли дозволяють останнім маніпулювати людською свідомістю. Служіння ідолам позбавляє людину розсудливості, розвиває прихильність до помилкових ідеалам і, перекручуючи в ньому систему моральних цінностей, перетворює її на знаряддя зла. «Ідоли зблизька» не приносять обіцяного задоволення, що провокує залежного від них людини множити старання або збільшувати дози, поки рабська залежність не стає нестерпним. Ідолопоклонник страждає сам, як жертва свого помилкового вибору, і стає причиною страждань оточуючих. «Ідоли вдалині» виявляються байдужими і безпорадними, коли життєві ресурси вичерпані і надприродна допомогу найбільш потрібна. Ідолопоклонство починається, коли людина боїться зустрітися віч-на-віч з могутнім і святим Богом. Позбавлення ж - в рішучому кроці назустріч Йому.

Додаток 3.2. Пам'ятники комуністичної доби як індикатор криміногенної ситуаці

http://www.svoboda.kiev.ua/dopysy/dopysy/039980/http://www.svoboda.kiev.ua/dopysy/dopysy/039980/

"Коли людина живе в оточенні пропаганди тоталітарної держави і не помічає її, то пропаганда досягла своїх цілей".

Вацлав Гавел

В Україні триває дискусія щодо так званої "війни пам'ятників". І це не дивно: держава густо – від столиці до самих околиць – обсаджена монументами комуністичним злочинцям. Якщо глянемо на карту, побачимо, що вони домінують на схід від річки Збруч. І чим далі на схід – тим більше. У такій самій прогресії територіально зростає криміногенна ситуація в Україні, соціальні та демографічні проблеми. Чи це випадково? Спробуємо розібратися.

За інформацією ГО "Люстрація", в Україні залишається:- 1344 пам'ятники Лєніну;- 428 населених пунктів, названих на честь діячів комуністичного режиму;- 7218 населених пунктів, де залишилися адміністративні назви, присвячені діячам

комуністичного режиму;- 2692 населених пункти, де залишилися пам'ятники і пам'ятні знаки, присвячені

діячам комуністичного режиму.- Кількість вулиць Лєніна у 4 рази перевищує кількість вулиць, названих на честь

Тараса Шевченка.Через двадцять років після розпаду СССР вулиць, названих на честь совєцьких

вождів та епохи московсько-большевицької окупації (всі ці вулиці Лєніна, Кірова, Калініна, Свєрдлова, Дзєржинського, "комуністичні", "комсомольські" та інші), удвадцятеро більше, ніж пов'язаних з українською самостійністю та національно-визвольним рухом.

Якщо порівняти поширення пам'ятників комуністичної доби, зокрема пам'ятників Лєніну, із рівнем злочинності, який після приходу до влади Партії регіонів і початку "покращення" щороку зростає в геометричній прогресії, одразу впадає в око те, що на західній Україні злочинність поширена найменше, в центральній наростає, а на сході – найбільша. Так само територіально розташовуються пам'ятники Лєніну. Тобто очищення

224

від пам'ятників комуністичної епохи і подолання суспільної напруги, зокрема зменшення злочинності – напряму пов'язані речі.

Проаналізувавши державну статистику МВС про стан і структуру злочинності за кожен із 20 років незалежності, легко помітити разючу закономірність: лідирують регіони, де найбільше бовваніє пам'ятників комунізму, де не було проведено декомунізації. Колишні компартноменклатурники, комсомольські вожді та каґебісти не залишили владних кабінетів. Вони мислять стереотипами "вепеша" та "краткава курса історії векапебе" і всіма засобами противляться знесенню ідолів, через поклоніння яким пролізли у владу. Вони досі визначають суспільну атмосферу. А вона – досить сумна.

За даними офіційного сайту МВС, найбільше злочинів 2011 року було скоєно у Донецькій області – 60 563. Саме у ній найбільше монументів Лєніну в Україні – аж 140. У самому Донецьку ідолів "Іллічу" – цілих 20. Далі йде Дніпропетровська область – 46 877 злочинів і 88 Лєніних. За нею – Крим (37 427 злочинів). Крим – другий після Донеччини за кількістю пам'ятників Лєніну – 120.

У Львові ж за аналогічний період було здійснено всього 16 293 злочини. А 2010 року ця цифра у Львівській області складала 17 138, тобто є тенденція до зменшення. У Львівській області всього 12 пам'ятників Лєніну. Найменше злочинів 2011 року було здійснено у Тернопільській області, а саме – 5311. Саме у Тернопільській області найменше в Україні пам'ятників комуністичному вождю – всього 10.

Як повідомляє видання Weekly.ua, найбільш неблагополучним у кримінальному плані є Крим, який водночас є оплотом антиукраїнської пропаганди. Там за минулий рік було зареєстровано 1898 злочинів на 1 мільйон людей. Слідом за півостровом ідуть промислові регіони – Запорізька (1529 злочинів на 1 млн.), Дніпропетровська (1405), Луганська (1376) і Донецька (1366) області. Трохи нижчий рівень злочинності у Києві (1333 злочинів на 1 мільйон жителів), Харківській (1290), Херсонській (1237), Кіровоградській (1223) і Миколаївській (1146) областях. Найменше злочинів скоюють в Івано-Франківській (422 на 1 млн.), Тернопільській (488) і Закарпатській (577) областях.

Знову порівнюємо ці дані з територіальним поширенням пам'ятників Лєніну. У Криму, як уже було зазначено, їх чи не найбільше. У Дніпропетровській області їх 88. У Луганській – аж 106. У Харківській – 53. У Херсонській – 65. У Кіровоградській та Миколаївській – по 46.

І знову ж таки, в областях із найменшою кількістю злочинів – найменше пам'ятників Лєніну. В Івано-Франківській області – 18, на Волині – 15, в Тернопільській – 10 і в Закарпатській – 12.

Тобто можна сміливо стверджувати, що там, де менше пам'яток московсько-большевицької окупації, там у рази менший рівень злочинності, менша кількість пограбувань, убивств, розбоїв і грабежу, там менше проявів насильства в сім'ї, дитячої смертності, наркоманії тощо. І це – факт.

Саме південь і схід України традиційно і з великим відривом лідирують за кількістю кримінальних та економічних злочинів, за важкістю криміногенної ситуації загалом. Пам'ятники московсько-большевицької окупації тут задають ідеологічний тон та атмосферу регіону. Теперішня влада прийшла саме зі східної України, де вони найбільше поширені, де свідомість людей найдовше ґвалтували комуністи. Ті пам'ятники показують, "хто господар в Україні", яка ідеологія і які пріоритети панують. Це масові репресії, голодомори, розстріли, арешти, терор, страх – невід'ємні атрибути практики комунізму. Вони мають прямий вплив на свідомість людей. Це засіб совєцької пропаганди, якої треба позбутися. Це – мертва комуністична імперія, яка досі тримає в своїх упирських пазурах свідомість громадян незалежної України.

Ідоли комунізму несуть не тільки ідеологічний зміст. Вони розміщуються, як правило, в місцях масового скупчення людей: на центральних площах, в парках, скверах, перед адміністративними установами, підкреслюючи, що влада в Україні стара, совєцька, комуністична, московсько-большевицька.

225

Те ж саме з демографічною ситуацією в Україні. Саме на західноукраїнських землях, які найменше часу побували під совєцькою окупацією, демографічна ситуація найкраща, тобто там, де нема вулиць і пам'ятників Лєніна. І це зрозуміло, бо, як ми бачили, присутність пам'ятників Лєніну через вплив на свідомість сприяє зростанню негативної напруги в українському суспільстві: пропаганді насильства та жорстокості, розпалюванню суспільної ворожнечі. А від цього напряму залежить рівень матеріального достатку, тривалість життя, народжуваність.

Як показують опитування, більшості українців не хочеться щодня бачити пам'ятники людиноненависницького комуністичного режиму. У людей до них – негативне ставлення. Воно й не дивно: це символи "тюрми народів". Українці прагнуть бачити увічнених борців за незалежну Україну, віддають перевагу українському світогляду проти совєцького, нав'язаного комуністами.

Комуністи вдерлися в східні терени України найраніше, тут створювали маріонеткові республіки, чинили геноцид, застосовували масовий терор, підтримували криміналізований люмпен-пролетаріат. Над скаліченням історичної пам'яті комуністи тут попрацювали найбільше, тому і пам'яток окупаційного минулого на сході і півдні значно більше. Промисловий схід країни завжди притягував асоціальний та кримiналізований елемент, відірваний від своїх коренів. Це стало ще однією причиною формування на цій території кримiнальної субкультури. Схід України завжди показував значно більшу кількість проявів низького рівня життя, бідності, самогубств, розпачливих настроїв та психічних розладів, аніж захід. У поєднанні з алкоголем це завжди давало страшний вибух злочинності.

Західна Україна зуміла зберегти важливі суспільні цінності, традиційну культуру, релігійність, сімейну етику тощо. Ледарювати, красти, вживати без міри алкоголь або чинити інші антисоціальні дії тут досі вважається тяжким гріхом і засуджується. Тут ментально не сприймають комуністів та їхні символи сатанинського характеру.

Совєцька імперія зникла, але ми продовжуємо жити в отруйному тумані її пропаганди. У нас уживаються поруч вулиці Лєніна – теоретика і практика голодоморів – і братські могили жертв Голодомору-геноциду українців. Бо в Україні не відбулося люстрації, тобто докорінного очищення влади від представників окупаційної адміністрації, не було усунуто комуністів від управління державою. Тому органи влади України перебувають за адресами по вулицях Лєніна, Дзєржинського, Кірова... Це – "візитна картка", ганебне обличчя влади. Це ставлення чиновників до народної пам'яті та історії, наочний доказ того, що при владі досі – колишні окупанти та їхні ідейні нащадки. Вони запекло тримаються за совєцькі символи, які їх легітимізують. Характерний приклад: у Харкові на найбільшій площі у Європі бовваніє "Ілліч", якого персонально захищає одіозний українофоб Геннадій Кернес. На догляд за цим опудалом надають кошти з державного бюджету.

Історична справедливість вимагає заборонити злочинну комуністичну ідеологію та ліквідувати символи окупаційного комуністичного режиму. Далеко за порадами ходити не треба. Досвід боротьби з символами комунізму мають європейські країни, які вийшли з соцтабору. Демонтаж всього цього комуністичного сміття – це перший крок до люстрації, яка приведе до влади чесну патріотичну молодь, що не постраждала від совєцького агітпропу. Тільки так суспільство повернеться до українських цінностей і подолає тягар минулого.

Але позбутися комуністичного минулого вимагає й звичайний здоровий глузд. Адже примари комунізму, які досі продовжують існувати на наших вулицях, безпосередньо впливають на людей, формують світосприйняття, а значить – і соціальне життя. Символи тоталітаризму творять образ типового "гомосовєтікуса": напівголодного, бідного, заляканого, відірваного від цивілізації обивателя із совєцькою псевдоідентичністю. Влада олігархів збереженням пам'яток комуністичного минулого

226

будь-що прагне відвернути жителів сходу і півдня від думки, що жити можна інакше і жити треба інакше, по-людськи, у своїй великій державі.

Альтернативою шкідливій совєцькій ідентичності буде інша, справді незалежна Україна – держава, заснована на засадах соціальної та національної справедливості. І чим активнішою буде десовєтизація, тим менше людей буде давити страх, тим меншим буде рівень злочинності та бідності, а отже, як свідчать факти, менш напруженою буде криміногенна ситуація.

Ігор Шляхетнюк,історик, заступник голови Голосіївської районної у м. Києві організації Всеукраїнського

об'єднання "Свобода" з питань історичної пам'ятіОриґінал на головній сторінці ВО "Свобода": Пам'ятники комуністичної доби як індикатор

криміногенної ситуації

Додаток 3.3. «Ленінопад» та ліквідація символів комуністичної доби

3.3.1. Це дуже серйозно – руйнування пам’ятників Леніну

Шендерович: «Україна дорогою і кривавою ціною виходить з-під імперського впливу Це дуже серйозно – руйнування пам’ятників Леніну. Ці символи потрібно валити. Неможливо будувати нову Німеччину якщо стоять пам’ятники Гітлеру»

Людмила Ваннек27.10.2014До празької студії Радіо Свобода в понеділок завітав відомий російський

письменник і публіцист Віктор Шендерович. Ми обговорювали вибори в Україні, їхні результати і один із головних успіхів, на який звернув увагу, зокрема, і президент Петро Порошенко – це те, що вперше в історії Компартія не пройшла до Верховної Ради. Чи уявляє собі письменник таку ситуацію, щоб дещо подібне могло статися в Росії? А якщо так, то за яких умов?

– Ну… фантазії не вистачає, відверто кажучи. Тому що тут палиця з двома кінцями. Для того, щоб так різко хитнулася політична картина, потрібні драматичні і навіть трагічні події. Та ціна, яку платить Україна сьогодні за своє становлення, за свій вихід, все-таки, з імперії… Адже комуністи символізують імперію. Російську імперію. Це парадоксально, оскільки комуністи приходили до влади в Росії як борці з царською імперією. Фактично вони – це була така теорія червоної ковдри. Не випадково багато царських монархістів підтримували Сталіна. Вони нарешті розгледіли в ньому людину, яка втілює їхні мрії – монархічні.

Звичайно комунізм як ідеологія – це давно вже імперська ідеологія. Це давно вже ідеологія, яка зрослася «на смерть» з радянською практикою, і ось у два етапи Україна болісно і криваво, як з’ясовується, виходила і продовжує виходити з-під цього імперського впливу. І звичайно недооцінювати все це не можна. Це дуже серйозно. Це дуже серйозно – і руйнування пам’ятників Леніну – ніякі це не витвори мистецтва. Це символи цілком очевидні. Ці символи потрібно валити. Неможливо будувати нову Німеччину якщо стоять пам’ятники Гітлеру. І діти не повинні цим дихати. З’являються нові покоління, які не повинні дихати цим, не повинні рости під пам’ятниками Леніну. і в цьому сенсі Україна сьогодні дуже дорогою ціною, кривавою ціною – вона все-таки, здається, виходить з-під імперського впливу.

– Як, взагалі, окрім теми комуністів, Ви відреагували на ці вибори, на їхні результати?

Росіян вже рік бомблять словосполученням «український фашизм, український нацизм»

Можна привітати, звичайно, український народ з його вибором. Це чудовий вибір

227

– Я не політолог і знаю тільки в загальних рисах результати цих виборів. Для нас, для росіян, яких вже рік бомблять словосполученням «український фашизм, український нацизм» – це дуже символічно. Абсолютно мізерна кількість українців, які проголосували за «Правий сектор». Сам Ярош, здається, увійшов, але партія – ні. Ніякого серйозного впливу. Це при тому, що Путін зробив все для того, щоб вона придбала цей вплив. Але загальний тренд абсолютно очевидний.

Ні ліві, ні праві не домінують у сьогоднішньому настрої українського суспільства, яке розуміє, як мені здається, необхідність пройти між цією Сциллою і Харибдою. Цей маятник кривавий хитався по людству впродовж усього 20-го століття. Цей вибір жахливий – між фашизмом ї комунізмом. Людство потрапило в цю пастку в 30-х роках, потрапило дуже сильно. Необхідність вибирати між Сталіним і Гітлером. Неначе історія обрізала всі середні варіанти, залишивши тільки два людожерські – вибирай між людоїдами. І якщо ти проти Гітлера – ти повинен бути за Сталіна і навпаки. Це пастка.

Великий російський філософ Сергій Аверинцев говорив про те, що коли диявол простягає тобі вибір на двох руках, ти не зобов’язаний робити цей вибір. В обох руках зло. І мені здається, що наше спільне 20-го століття, в значній мірі спільне, повинно було нас навчити тому, що нічого страшнішого за ці крайнощі, за цей маятник немає. Всюди гойдається маятник справа на ліво, але в Європі він гойдається дуже скромненько. У Польщі – від Валенси до Квасневського, від Туска до Качинського. Це нормально ще. Це максимально безпечна амплітуда маятника. Тільки маятник починає гойдатися від Альєнде до Піночета – то це трупи і там, і там. Або від Франка до іспанських комуністів. Там тортури і там тортури. Це стадіони убитих. І в цьому сенсі можна привітати, звичайно, український народ з його вибором. Це чудовий вибір.

Людмила ВаннекWannekL@rferl.orgНа радіо Свобода від 1993 року, в українській редакції – від 1995 року. Закінчила Київський

національний університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого, працювала на сцені українських та німецьких театрів та на телебаченні. Переможець міжнародного конкурсу поп-музики в Сараєво. Редактор і ведуча програм «Світ у новинах», «Міжнародний щоденник», «Виклик», «Свобода сьогодні», «Свобода за тиждень», випусків новин. Багато працює над рекламою передач.

Додаток 3.3.2. Пам’ятники Леніну виховують суспільну шизофренію11 грудня 2013 року 20:28Історик Володимир В’ятрович – про знесення у Києві пам’ятника «вождю

світового пролетаріату»Минулої неділі у Києві по закінченні мільйонного народного віча скинули з

постаменту пам’ятник Володимиру Леніну, який на центральному проспекті столиці стояв від грудня 1946 року. Його зруйнували представники «Свободи». Їхні дії в суспільстві розцінили двояко: одні – як відновлення історичної справедливості, інші – як вияв вандалізму. На цю тему розмовляємо з відомим істориком Володимиром В’ятровичем

http://www.wz.lviv.ua/blogs/volodymyr_vjatrovych/124951-Вважаю, що такого об’єкта, як пам’ятник Леніну, у столиці України не мало би

бути, - каже науковець. - Його давно потрібно було знести і відвезти у якийсь заповідник тоталітаризму на зразок того, який діє у Будапешті. Тим паче, що є президентський указ про ліквідацію символів тоталітаризму. Щодо «вандалізму». Абсолютну більшість пам’ятників доби епохи тоталітаризму у кінці 80-х – на початку 

90-х, на зламі двох епох, зносили саме таким чином. Не бачу у цьому якоїсь драми. Розумію, факт знесення цього пам’ятника буде використано владою для того, щоб

228

відволікти увагу від однієї з найбільших акцій в історії України, яка відбулася в неділю і зібрала, за різними даними, до двох з половиною мільйонів людей. Треба розуміти, що зі знесенням цього пам’ятника боротьба за демократію в Україні не завершилася.

Додаток 3.3.3. Харківський «поц»5 Гєпа на захисті Ілліча

HTTP://WWW.NESKORENA-NACIA.COM.UA/NOVYNY/185-KHARKIVSKYI-POTS-HIEPA-NA-ZAKHYSTI-ILLICHA.HTML

Така ганебна тварина, як мер Харкова Геннадій Адольфович Кернес, відомий в народі, як Гєпа обіцяє відновити ідола Лєніна в Харкові. Та ми чомусь думаємо, що Гєпа обгєгається і нічого в нього з тим Лєніним не вийде.

Бовдурів та ідолів комуністичної доби слід було познімати ще одразу після проголошення Незалежності України в 1991 року. Але доморощений прокомуністичний і кримінальний політикум вирощений з кравчуківського коріння вкупі з псевдоопозиційними підарасами лже-демократами того робити не став. Совок воцарився на всі роки Незалежності на всій території України і криваві плоди цього совка пожинаємо нині.

Народ сам валяє Лєніних та пхає в смітники недопитих депутатиків-януканчиків та різних там гамнюхів-шуфричів гамселить по мармизі. Бо народ — це і є влада і його правда понад все інше. А харківського «поца» Гєпу доречно підвісити за мотню на тому місці де був дєдушка Лєнін. І хай весить собі потішаючи публіку. Це було б справедливо!

Додаток 3.4. Сучасне ідолопоклонство: у Росії створюють секту Путіна

http://www.credo-ua.org/2011/08/49242

У Росії хочуть створити «церкву бога єдиного – Путіна», щоб прем’єр «став духовним батьком нової релігії бога єдиного».

У Росії після спільного праймеріз партій «Єдиної Росії» та Загальноросійського народного фронту (ЗНФ) виникла ідея створити «Церкву бога єдиного – Путіна».

«Спочатку все було як у дорослих, – агітатори, листівки, буклети, заклики, портрети, гасла. Вибрали прохідну частину партсписку. Переважна більшість співала дифірамби Фронту і Володимиру Путіну, виголошувалися промови приємні», – пише «Деловой Петербург».

«Але потім, як завжди в ейфорії любові до мудрих керівників, дійшло до апофеозу – зі смиренного раба божого Володимира Путіна запропонували не тільки створити кумира, але і зробити з нього живу ікону, створивши «Церкву бога єдиного – Путіна», – пише видання.

Бажання побачити живого Господа у плоті прем’єра озвучив кандидат Володимир Косолапов, висунутий некомерційною правозахисною організацією «Регіональні організатори соціальної справедливості».

«Путін має стати духовним батьком нової релігії бога єдиного! Потрібно побудувати храми для всіх людей, де чистити пір’ячко губернаторам і прокурорам», – заявив Косолапов і додав, що «вже почав збирати гроші на храм Путіна – бога єдиного».

Видання нагадує про шанувальників російського прем’єр-міністра з Нижегородської області, які об’єдналися в релігійну секту, вважаючи російського прем’єра втіленням апостола Павла.

5 У мовах ідіш, російській та англійській – ненормативна лексика. Тут вжито у значенні невисоких розумових здібностей.

229

У послідовників секти головна ікона – Богородиця. Але в іконостасі є і портрет Володимира Путіна.

«Зустрічаючись з проявами поклоніння – посвячення віршів, картин та іншого, – Володимир Путін, наскільки я міг спостерігати, реагує досить стримано», – поділився своїми спостереженнями прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков.

Відзначимо, на початку липня, виступаючи на чеченському телебаченні, перший заступник керівника адміністрації президента Владислав Сурков заявив про те, що другий президент РФ, нині прем’єр-міністр Володимир Путін «був посланий Росії долею і Господом».

230

Додаток 4. Нові джерела до першої книги6 4.1. Українець і москвин: дві протилежності: Павло Штепа

Название: Українець і Москвин: дві протилежностіАвтор: Штепа ПавлоОценка: 5.0 из 5, проголосовало читателей - 8Жанр: публицистикаОписание: У цій книзі Павла Штепи — автора широко відомих в українському світі

праць «Московство» та «Мафія і Україна» — подано широкоформатний зіставний аналіз характерологічних рис українців і росіян, показані взаємини між цими народами в політичному, економічному, культурному, релігійно–конфесійному та ін. аспектах.Видання вирізняється величезним масивом залученої інформації, однозначністю інтерпретацій історичних та ін. фактів, безкомпромісністю авторської позиції. Тому — залежно від ставлення до української ідеї — воно викличе гарячий схвальний відгук в одних читачів і обурення в інших.Видання книги «Українець і москвин» є відповіддю на нескінченний потік антиукраїнських публікацій у Росії й Україні та на такі ж висловлювання багатьох російських політиків і московських п’ятиколонників на українській землі.

Издание: 20010 г.Содержание: скрыть содержание

1. Павло Штепа Українець і Москвин дві протилежності 3 –є видання2. UKRAINIANS versus MOSCOVITES3. (Two Antipodes)4. І ВСТУП5. II СИЛА НАЦІЇ6. III ПОХОДЖЕННЯ І ВДАЧА МОСКВИНА7. IV РЕЛІҐІЯ МОСКВИНА8. V МОСКВИНИ І ТАТАРИ9. VI МОСКОВЩИНА І КИЇВСЬКА РУСЬ10. VII МОСКВИНИ І НІМЦІ11. VIII ЧУЖИНЦІ ПРО МОСКВИНІВ12. IX СПРОБИ ЦИВІЛІЗУВАТИ МОСКВИНА13. X МОСКОВСЬКЕ ДВОРЯНСТВО14. XI ЗАКОНИ СПАДКОВОСТИ15. XII КУЛЬТУРА І ЦИВІЛІЗАЦІЯ16. XIII КУЛЬТУРНА ЕЛІТА В МОСКОВЩИНІ17. XIV ДУХОВІСТЬ МОСКВИНА18. СКРАЙНІЙ ЧАС ВИБИТИ З ЇХ РУК ЦЮ ЗБРОЮ19. XV НАЦІОНАЛІЗМ МОСКВИНА20. Частина II21. XVII ІМ’Я РУСЬ22. XVIII СПОКОНВІЧНА УКРАЇНА23. XIX УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА СКИТСЬКОЇ ДОБИ24. XX УКРАЇНСЬКА ДЕРЖАВА САРМАТСЬКОЇ ДОБИ

6 Журавков В.В. Від давніх часів до Революції гідності. Інформаційний огляд джерел Інтернету. Серія: ДЕРЖАВНІСТЬ УКРАЇНИ: ІСТОРІЯ І СЬОГОДЕННЯ. - Електронна версія. - Київ, 2015. – 658 с. – 100 додатків.

231

25. XXI УКРАЇНСЬКА БОСФОРСЬКА ДЕРЖАВА26. XXII ПРАУКРАЇНЦІ ПОЗА УКРАЇНОЮ27. XXIII ЗАЙДИ В УКРАЇНІ28. XXIV ДЕРЖАВНИЦЬКА ТРАДИЦІЯ УКРАЇНИ29. XXV ЧУЖИНЦІ ПРО УКРАЇНУ30. XXVI ДЕЩО З УКРАЇНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ31. XXVII НИЩЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ВИЩОСТИ32. XXVIII УКРАЇНА — МОСКОВСЬКА КОЛОНІЯ33. XXIX УКРАЇНСЬКА ЕЛІТА XX ст.34. XXX ТРАГЕДІЯ УКРАЇНИ 1917 РОКУ35. XXXI ДОБА ДИРЕКТОРІЇ36. XXXII УКРАЇНСЬКА ЕМІГРАЦІЯ37. XXXIII УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛІЗМ38. XXXIV ТВОРЧИЙ ДУХ УКРАЇНИ39. XXXV ПРИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНИ40. ПІСЛЯМОВА41. Додаток І.42. УКРАЇНСЬКІ НАУКОВО–ТЕРМІНОЛОГІЧНІ СЛОВНИКИ, ЩО ЇХ

ЗНИЩИЛИ МОСКВИНИ В 1933 РОЦІ

43. Notes

Додаток 4.2. Конотопська битва: перемога української зброї: Владислав Верстюк

За Полтавською битвою прийшла черга говорити про Конотопську битву, яка відбулася за 50 літ до Полтави. Битву між українськими і російськими військами, яка обернулася грандіозною поразкою для російського війська, а для України перемогою. Як таке могло статися лише через 5 років після Переяславської ради 1654 р., яка кілька століть інтерпретувалась як "вікопомний акт возз'єднання українського народу з братнім російським народом", "споконвічне прагнення українців до союзу з Росією". Можливо ми не зовсім чітко розуміємо, що відбувалось в середині 17 ст. в Україні, чого вона прагла, і якою реально була. Переважна більшість українців практично нічого не чула про Конотопську битву, не знає про її передумови, причини і наслідки. Очевидно це не випадково, події під Конотопом мають не лише військово-історичну, але й політичну складову, передусім це українсько-російські стосунки. Ретельно плеканий і імперською російською владою, і більшовицьким режимом міф про дружбу і братство двох народів, а іноді двох гілок одного народу Конотопська битва суттєво підважує і ставить під сумнів.

Цікаво, що у народній російській пісні "Под городом, под Конотопом", де оплакується смерть царських ратників, російського князя Семена Пожарського жодним словом не згадується про Військо Запорозьке. Уся провина за поразку покладається на кочовий мусульманський світ, насамперед татар, які, "кабы черныя ворони", накинулися на православних. А поза тим саме війська гетьмана Івана Виговського з допомогою його союзника - кримського хана Мегмеда IV Гірея влітку 1659 р. здобули під Конотопом переконливу перемогу над царськими військами на чолі з воєводами князями М. Трубецьким, С. Пожарським, С. Львовим. 350 років, які збігли з часів битви, достатньо тривалий час для того, щоб говорити про минуле так, як воно було не прикрашаючи і не спрощуючи. Отож, щоб зрозуміти логіку Конотопської битви, треба поставити її в широкий історичний контекст європейської історії середини 17 ст. Спробуємо його окреслити.

Козацька революція під проводом Богдана Хмельницького нанесла відчутний удар по територіальній цілісності Речі Посполитої, від якої було відірвано кращі землі, багатющі природні та сільськогосподарські ресурси, значну частину продуктивних сил, вигідні

232

плацдарми для майбутнього нарощування території держави. Їх було не просто відірвано, а перепідпорядковано одному з запеклих ворогів-сусідів - Московській державі. Це не могло залишити Річ Посполиту байдужою, і постійно збуджувало її до сатисфакції. Друга половина 17 ст. і початок 18 в Центрально-східній Європі був позначений перманентними війнами. Що спалахували і затихали на якийсь час, щоб знову продовжитись. Мінявся формат союзників, відстоюючи свої інтереси, воюючі сторони переходили з табору в табір. Не раз запеклі вороги ставали союзниками, а союзники - ворогами. Цей час незаперечно підтвердив, що в політиці немає вічних ворогів і друзів, а є власні вічні інтереси. Російсько-польська війна, що розпочалася 1654 р. тягнулась з перервами 13 років, в ході яких Росія і Польща ставали тимчасовими союзниками, а згодом знову ворогами.

Очевидно, що стратегічним завданням Богдана Хмельницького було не воз'єднання України і Росії, а створення власної держави. Згодившись на протекторат російського царя, Богдан Хмельницький продовжував власну зовнішню політику, яка випливала з його стратегічних задумок. Спочатку козацька армія брала активну участь разом з російськими військами у війні проти Речі Посполитої. Однак у жовтні 1656 р. у Вільно між  Річчю Посполитою і Московським царством було підписано перемир'я, яке передбачало в майбутньому обрання московського царя Олексія Михайловича на польський трон та спільну боротьбу проти Швеції та її союзників. Цей союз порушував плани Богдана Хмельницького. 1656 р. розпочалася московсько-шведська війна, яка продовжувалась два роки. В цей час активним союзником шведів був семиградський князь Юрій ІІ Ракоці. В наступному 1657 році до шведсько-семиградської коаліції приєднався Богдан Хмельницький. 9 червня 1657 р. семиградським військом та українськими козаками полковника Ждановича було захоплено Варшаву. Отже, тоді коли Росія вела війну з Швецією, козацькі війська в союзі з шведськими і семиградськими виступали проти тимчасового московського союзника Речі Посполитої.

В липні 1657 р. Україна зазнала непоправної втрати- помер Богдан Хмельницький. За кілька місяців до цього старшинська рада у Чигирині вирішила після смерті Б. Хмельницького гетьманство передати по спадковій лінії його сину Юрію. Однак Юрій був ще занадто молодим і недосвідченим, щоб успішно керувати молодою державою. Чергова старшинська рада у липні 1657р. ухвалила до повноліття Юрія Хмельницького гетьманські повноваження передати Івану Виговському - генеральному писарю в уряді Б.Хмельницького. Іван Остапович Виговський належав до старовинного українського шляхетського роду. Рік його народження невідомий. Мав добру освіту, володів кількома мовами, працював у судовій системі. Під час Козацької революції перейшов на бік повстанців, брав активну участь у всіх головних битвах тої доби, а також в дипломатичних перемовинах та підготовці  міжнародних договорів.

Виговський спирався на ту частину козацької старшини й української шляхти, яка прагнула побудувати в Україні станову державу, базовану на правах і привілеях козацтва. Як пише Олексій Сокирко, політичні симпатії нового гетьмана аж ніяк не ґрунтувалися на полоно- або москвофільских засадах, а виходили передусім із пріоритету власне українських інтересів. Тому Виговський не поспішав поривати з московською протекцією, в якій, щоправда, козацька верхівка зневірилася ще за життя старого Богдана. Утім, терпець у козацьких очільників все ж таки увірвався, коли дійшло до спроб упровадити в українських містах пряме воєводське управління, а країною поповзли чутки про плани царя ліквідувати козацтво. У жовтні 1657 р. Виговський уклав союз з шведським королем, а наприкінці того місяця генеральна козацька рада визнала його гетьманом. Вибори відбулися без з'ясування позиції Москви. Це не могло не турбувати останню. Після смерті Б. Хмельницького у липні 1657 року російська царська адміністрація намагалася використати нову політичну ситуацію у своїх інтересах. Вона прагла перегляду досягнутих за життя Хмельницького домовленостей у напрямку посилення повноважень російської сторони, збільшення кількості російського війська в Україні. Цар, щоб ослабити вплив новообраного гетьмана І. Виговського підтримав опозиційних йому повстанців, зокрема полтавського полковника Мартина Пушкаря. Це в свою чергу змусило козацьку старшину на чолі з І. Виговським до активної протидії.

233

Виговський був добрим дипломатом. Він фактично продовжив часто застосовувану Богданом Хмельницьким політику багатовекторності, одночасно ведучи переговори з різними сторонами спираючись на підтримку Кримського ханства та шукаючи порозуміння з Польщею.

Тогочасні реалії полягали передусім у тому, що Україна перебувала в орбіті впливу Речі Посполитої та Московського царства, вони змушували козацьку старшину до укладення договору із Польщею, що й було зроблено 16 вересня 1658 р. у місті Гадячі. Номінально Гадяцький договір денонсував Переяславську угоду 1654 року. За трактатом про союз України із Річчю Посполитою Україна отримала дуже широкі повноваження. Фактично Гадяцька угода 1658 р. проголосила появу на карті Європи нової федеративної держави - польсько-литовсько-української Речі Посполитої. Названі політичні народи об'єднувалися як "вільні з вільними" та "рівні з рівними". Кожна з частин держави мала власну адміністрацію, фінанси, військо, діловодство мало вестися українською мовою, а вища виконавча влада у "Великому князівстві Руському" (таку назву мала отримати Україна) надавалася гетьманові який обирався вільно і довічно і лише затверджувався королем як главою федеративної держави. Щоправда Гадяцький договір так і не набрав чинності, та не був ратифікований у повному обсязі польським сеймом.

Після укладення Гадяцької угоди було вирішено розірвати союз із Москвою, що стало фактичним оголошенням війни. У гетьманському маніфесті, що з'явився невдовзі говорилось, що "Москва готує нам ярмо неволі насамперед внутрішньою громадянською війною, а далі ... своєю власною зброєю, без усякого приводу з нашого боку". З осені 1658 р. Україна опинилася в стані відкритої війни з Московським царством. Взимку 1659 року, на територію України вступила стотисячна російська армія під командуванням князя Алєксєя Трубєцкого, що мала поставити "изменившего гетмана", на своє місце. Прихід армії Трубєцкого дарував надію українським опонентам Виговського, які примірялися до гетьманської булави. Проти гетьмана виступили запорожці та частина полків, яких підтримували російські залоги, між Києвом та Ніжином.

Росіяни надовго застрягли в облозі Конотопської фортеці, яку обороняв чотиритисячний козацький гарнізон на чолі з ніжинським полковником Григорієм Гуляницьким. Це дало Виговському якийсь час для збору сил, щоб надати обложеним допомогу. На початку червня 1659 року супротивні армії наблизилися одна до одної в очікуванні вирішальної битви. На цей момент дипломатичні переговори Виговського завершились ще одним успіхом. Він отримав збройну підтримку Криму - кілька десятків тисяч татарської кінноти, якої бракувало у козаків. До останнього моменту російські воєводи не знали про прихід до Виговського татарських союзників. Трубєцкой думав, що перемога дістанеться йому без особливих труднощів. Тому не запровадив ретельної розвідки. Це й стало початком безславного кінця.

Очікуючи на підхід Виговського, Трубєцкой вирядив йому на зустріч зі своєї армії, яка вела облогу, п'ятнадцятитисячний загін на чолі з воєводами Григорієм Ромодановським, Семеном Пожарським і Семеном Львовим. За кілька кілометрів на південний захід від обложеної фортеці цей загін натрапив на козацькі передові загони, які після нетривалої сутички відступили. Росіяни сприйняли це як слабкість і неготовність до зустрічі з супротивником. Насправді ж це була вміло розставлена пастка.

Вранці 28 червня 1659 року росіяни форсували невелику багнисту річку Куколку й вдруге атакували козацькі позиції. Попереду загону Ромодановського рухалися елітні кавалерійські підрозділи царської гвардії, які вели себе зверхньо, немов би виїхали не на битву, а на полювання.

Тим часом на Ромодановського чекав неприємний сюрприз: козацько-татарське військо розділилося на дві частини, які обійшли російський загін, втягнений у битву, і взяли його в кільце. Бій за переправу, який московські воєводи сприйняли як сутичку з головними силами ворога, був лише приманкою. Переслідуючи козацькі полки, що розпочали удаваний відступ, росіяни потрапили в оточення. Панічний відступ з нього швидко перетворився на безладну

234

втечу, вціліти в якій вдалося небагатьом: із п'яти воєвод армії Трубєцкого в полон потрапили двоє, а загальні втрати росіян у битві становили кілька тисяч осіб.

Для молодої козацької держави битва під Конотопом стала першим масштабним переможним зіткненням із грізною армією колишнього союзника і протектора - Московської держави. Конотопська битва значно стишила російську експансію на українські землі, але остаточно її не зупинила. Причиною стали насамперед внутрішні чвари в українському таборі. Знайшлося достатньо незадоволених Гадяцькою угодою. У вересні 1659 р. проти І. Виговського виступили полковники Золотаренко, Сомко та Цицюра. Багатьох лякав страх нового союзу з поляками. Невдоволення змусило І. Виговського зректися гетьманської булави на користь Юрія Хмельницького. Але й це не заспокоїло Україну. Її лихоманило і далі. Вона входила в стан, який пізніше історики назвуть Руїною. Руїна значно підірвала сили козацької держави. 1667 р. за Андрусівським перемир'ям Московська держава і Річ Посполита по лінії Дніпра фактично навпіл поділили Україну. З того часу про Конотопську битву згадувалось все менше і менше. Події її та деталі не досліджувались і призабулись так, що сьогодні історики сперечаються з приводу конкретного місця бою, кількості його учасників та втрат. Однак за останні роки після довгого забуття пам'ять про битву відроджена, трапилось це завдяки праці молодих істориків Андрія Бульвінського та Олексія Сокирка.

За роки незалежності поволі Конотопська битва займає належне їй місце в історичній пам'яті українців. Цьогоріч 350-річний ювілей Конотопської битви вперше відзначався на державному рівні відповідно до Указу Президента України. На місці битви вже встановили пам'ятний хрест, звели капличку, відкрили експозицію, присвячену історичній події. Конотопська битва також згадується в постанові Верховної Ради, якою затверджено перелік ювілеїв і пам'ятних дат на 2009 рік. В Указі Президента йдеться про підготовку до спорудження меморіального комплексу, перейменування вулиць та інших об'єктів на честь героїв Конотопської битви, випуск в обіг поштової марки та ювілейної монети, створення документального фільму. В червні в Києві відбулася представницька науково-практична конференція присвячена з'ясуванню історичного значення битви. 4-5 липня в Конотопі та Шаповалівці відбулися урочисті заходи, серед них Всеукраїнський фестиваль "Козацький родослав", який проводиться щорічно в селі Шаповалівка. Основні фестивальні заходи  включали урочистий молебень та покладання квітів до пам'ятного знаку на честь Конотопської битви, відвідування музейної експозиції "Історія Конотопської битви 1959 року", "Етнографічна спадщина", святкову ходу козацьких загонів та творчих колективів центральною вулицею села, урочисте відкриття  Всеукраїнського фестивалю "Козацький родослав", посвята  юних Шаповалівців  в козачата, виступи творчих колективів Сумщини та гостей фестивалю, святкову концертну програму за участю майстрів мистецтв України, роботу "Містечка майстрів", гостини в козацьких куренях, козацькі розваги, ігри, культурно-спортивні змагання тощо.

Ім'я І.Виговського повернуто до когорти славетних історичних діячів України. Його ім'ям названо вулиці, а також парки, бібліотеки, школи в регіонах України. На кіностудії "Кінематогорафіст" ведеться підготовка до зйомок документального фільму про Конотопську битву. 19 червня 2009 року Національний банк України ввів в обіг ювілейну срібну 10 гривневу монету "350-річчя Конотопської битви". Тож завдяки зусиллям учених, громадськості, влади правда про Конотопську битву повертається із забуття. Український інститут національної пам'яті теж доклав до цього суттєвих зусиль.

Додаток 4.3. Про голодомор 1932-1933 рокiв: Дмитро Соловей

http://histua.com/knigi/aktualni-problemi-istorii-ukraini/prichini-ta-naslidki-golodomoru-1932-33-rokiv

235

Причини та наслідки голодомору 1932–33 років

В історичній літературі немає одностайності щодо причин голодомору 1932–33 років. Радянська історіографіязаперечувала існування голодомору, а мільйони селянських жертв називала вигадкою націоналістів. Представники української еміграції не тільки стверджували наявність голоду, а й наголошували, що “голод 1933 року був організований спеціально для України”. У 1980 році цю думку про спеціально спланований проти українців голод детально аргументували два історики не українського походження – Роберт Конквест і Джеймс Мейс. Під впливом представлених документальних матеріалів у 1988 році спеціальна комісія американського конгресу визнала фактіснування голоду і ствердила, що український голод 1932/33 років за своїм характером і розмахом рівнозначний етноциду. Подібного висновку дійшла у 1988–1990 роках незалежна Міжнародна комісія, складена з всесвітньовідомих юристів і вчених-правознавців. У результаті дискусій комісія визнала слушність думки, що сталінський режим хотів завдати смертельного удару українській нації як такій".

Отже, узагальнюючи, можна виділити в окрему групу думки дослідників, які акцентують увагу на національно-політичних причинах голодомору (Дж. Мейс, Р. Конквест, А. Безансон, Д. Соловей). Так, Р. Конквест стверджував, що "голод запланувала Москва для винищення українського селянства як національного бастіону. Українських селян нищили не тому, що вони були селянами, а тому, що були українцями-селянами".

Інша група (Н. Іваницький, В. Марачко, Н. Верт) наголошує на соціально-економічних причинах, "насильницьких хлібозаготівлях", "політиці продрозкладки" тощо.

Найбільш продуктивним і обгрунтованим видається синтетичний підхід на основі зіставлення різних концепцій – "тоді факти, пов’язані з голодом логічно складатимуться в цілісну картину" (С. Кульчицький, І. Касьянов, В. Даниленко).

Кількість жертв голодомору.Радянський режим заперечував факт існування голоду, тому кількість жертв

голодомору обчислити дуже важко: ніхто не вів обліку загиблих. У 1937 році в СРСР був проведений черговий перепис населення. Він виявив величезнідемографічні втрати, які сталися з часу проведення попереднього перепису 1926 року. Сталін дав розпорядження засекретити матеріали перепису 1937 року, а тих, хто володів інформацією (безпосередніх виконавців), розстріляти. Це пояснює, чому в цифрах істориків і демографів, які намагалися встановити число померлих на основі опосередкованих джерел, існують дуже суттєві розбіжності. Найбільшу кількість жертв називає Р. Конквест – 7 млн. чоловік, з них 5 млн. в Україні, 1 млн. на Північному Кавказі, ще 1 млн. – в інших містах.

Група російських статистиків на підставі підрахунку середньомісячного рівня смертності виззначає, що в Україні у 1932–34 рр. померло близько 2 млн. чоловік. Однак є серйозні підстави вважати цю оцінку явно заниженою.

Опубліковані нещодавно дані перепису 1937 року показують, що чисельність населення УРСР між 1931 і 1937 роком зменшилася на 2,8 млн. чоловік. Однак ці цифри не дають повного уявлення про кількість жертв, оскільки частина померлих частково компенсувалась досить високим рівнем народжуваності у 1935–37 роках.

Український історик С. Кульчицький оцінює прямі втрати від голоду 3–3,5 млн. чоловік, а український демограф А. Перковський – 4 млн. чоловік.

Отже, Голод 1932–33 років став трагедією України:1. Окрім очевидних людських втрат та величезного морального удару голод завдав

непоправної шкоди українському національному життю. Він практично знищив старе українське село з його багатими народними традиціями. Замість нього з'явилось колгоспне село, яке вже ніколи не повставало проти радянської влади.

236

2. Колективізація приглушила почуття індивідуалізму, яке було основним для ідентичності українського селянина.

3. На декілька поколінь голодомор інплантував у свідомість селянства соціальний страх, політичну апатію і пасивність.

4. Голод перервав тяглість поколінь у розвитку української національної еліти.5. Голод призупинив "українізацію" міст Сходу і Півдня України, після нього

поповнення міського населення відбувалося в основному за рахунок імміграції з Росії тощо.

Утвердження тоталітарного режиму та масових репресій в Україні в 20–30-х роках.

З кінця 20-х років, після розгрому “ухилів” і опозицій та остаточного зміцнення Сталіна при владі, чітко окреслилася різка зміна у внутрішній політиці партії, яка, по суті, означала повернення до методів “воєнного комунізму” та масовогореволюційного терору. Йде активний процес утвердження більшовицького тоталітарного режиму, який означав всеохоплююче (термін totalis – з латинської – весь, повний) одержавлення радянського суспільства, всебічний контроль над всіма сферами суспільного життя з боку пануючої партії. Тоталітарний режим живе за принципом “заборонено все, що не наказано”.

Найхарактернішими ознаками утвердження тоталітарного режиму в Україні були:

1. Монополізація комуністичною партією влади, утворення однопартійної системи, знищення всяких проявів опозиції (до 1925 р. всі партії, які до того існували в Україні, були знищені).

2. Одержавлення правлячої партії, зрощення її з державним апаратом (ВКП(б) оголошувалась хребтом диктатури пролетаріату , а пізніше керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром його політичної системи; причому це закріплювалось конституційно.

3. Встановлення партійного контролю над економікою країни, утвердження командно-адміністративних методів управління.

4. Утвердження жорсткого контролю держави (партії) над суспільним життям (всі громадські організації діяли під контролем і керівництвом компартії, чим унеможливлювали небезпеку найменшої опозиційності і соціальної конкуренції).

5. Ставка на масовий терор і репресії як невід'ємну ознаку тоталітарного режиму.Згортання ліберального непівського курсу насамперед проявилося у

переслідуванні старої інтелігенції. Першим політичним процесом стала сфабрикована ДПУ ''Шахтинська справа'' (травень-липень 1928 року – судовий процес над 53-ма спеціалістами вугільної промисловості Донбасу, які нібито займались антирадянською шкідницькою діяльністю). Сталін використав ''Шахтинську справу'' для обгрунтування тези про загострення класової боротьби в міру розгортання будівництва соціалізму.

Починаючи з 1929 року масові репресії в Україні прокотилися трьома хвилями:1. 1929–31 роки (примусова колективізація, розкуркулення, ліквідація Української

Автокефальної Православної Церкви, процес СВУ тощо).2. 1932–34 роки (голодомор, постишевський терор, ''кіровська хвиля'').3. 1936–38 роки (великий терор, єжовщина тощо).Процес більшовицького терору буквально розчавив українську культурну еліту.

Чистки набули тотального характеру. З 259 українських письменників, які друкувалися у 1930 р., після 1938 року залишилось лише 38. З 223 українських письменників, що зникли, 17 розстріляно, 8 покінчили життя самогубством, 175 заарештовано і заслано в табори, 16 пропали безвісти, 7 померли своєю смертю. Таких втрат зазнали й інші галузі наукової і культурної діяльності. За підрахунками Ю. Лавріненка – одного з небагатьох, кому вдалося вижити, а пізніше виїхати на Захід, в УРСР в 30-х роках було ліквідовано майже 80% творчої інтелігенції. Масовий характер винищення національної еліти дав

237

йому підстави назвати добу 20–30-х років ''розстріляним Відродженням''. За підрахунками М. Максудова – колишнього радянського демографа, який виїхав за кордон, людські втрати від репресій у 1937–38 роках становили щонайменше 4,5 млн. чоловік. Якщо порівняти це число із загальною кількістю українців у Росії й Україні, Польщі, Румунії, Чехословаччині (близько 40 млн. чоловік), то можна твердити, що сталінський терор призвів до здесяткування українського населення, тобто до загибелі кожного десятого українця.

Таким чином, підсумовуючи трагічну історію 20–30-х років, не можна не погодитись із думкою українського історика із Канади Богдана Кравченка: “Найбільшим досягненням українців у це десятиліття було те, що вони його пережили”. Масовим терором була фізично винищена найбільш активна та інтелектуальна частина нації і здійснено моральне розтління тих, хто вцілів. У душах надовго поселився страх, а страх перед владою – невід'ємний атрибут тоталітарної системи. Страх, який повинен привести до абсолютної покори. Було утверджено тоталітарний більшовицький режим з всеохоплюючим контролем і репресивним примушенням громадян до виконання партійної владної волі.

В історичній літературі немає одностайності щодо причин голодомору 1932–33 років. Радянська історіографіязаперечувала існування голодомору, а мільйони селянських жертв називала вигадкою націоналістів. Представники української еміграції не тільки стверджували наявність голоду, а й наголошували, що “голод 1933 року був організований спеціально для України”. У 1980 році цю думку про спеціально спланований проти українців голод детально аргументували два історики не українського походження – Роберт Конквест і Джеймс Мейс. Під впливом представлених документальних матеріалів у 1988 році спеціальна комісія американського конгресу визнала фактіснування голоду і ствердила, що український голод 1932/33 років за своїм характером і розмахом рівнозначний етноциду. Подібного висновку дійшла у 1988–1990 роках незалежна Міжнародна комісія, складена з всесвітньовідомих юристів і вчених-правознавців. У результаті дискусій комісія визнала слушність думки, що сталінський режим хотів завдати смертельного удару українській нації як такій".

Отже, узагальнюючи, можна виділити в окрему групу думки дослідників, які акцентують увагу на національно-політичних причинах голодомору (Дж. Мейс, Р. Конквест, А. Безансон, Д. Соловей). Так, Р. Конквест стверджував, що "голод запланувала Москва для винищення українського селянства як національного бастіону. Українських селян нищили не тому, що вони були селянами, а тому, що були українцями-селянами".

Інша група (Н. Іваницький, В. Марачко, Н. Верт) наголошує на соціально-економічних причинах, "насильницьких хлібозаготівлях", "політиці продрозкладки" тощо.

Найбільш продуктивним і обгрунтованим видається синтетичний підхід на основі зіставлення різних концепцій – "тоді факти, пов’язані з голодом логічно складатимуться в цілісну картину" (С. Кульчицький, І. Касьянов, В. Даниленко).

Кількість жертв голодомору.Радянський режим заперечував факт існування голоду, тому кількість жертв

голодомору обчислити дуже важко: ніхто не вів обліку загиблих. У 1937 році в СРСР був проведений черговий перепис населення. Він виявив величезнідемографічні втрати, які сталися з часу проведення попереднього перепису 1926 року. Сталін дав розпорядження засекретити матеріали перепису 1937 року, а тих, хто володів інформацією (безпосередніх виконавців), розстріляти. Це пояснює, чому в цифрах істориків і демографів, які намагалися встановити число померлих на основі опосередкованих джерел, існують дуже суттєві розбіжності. Найбільшу кількість жертв називає Р. Конквест – 7 млн. чоловік, з них 5 млн. в Україні, 1 млн. на Північному Кавказі, ще 1 млн. – в інших містах.

238

Група російських статистиків на підставі підрахунку середньомісячного рівня смертності виззначає, що в Україні у 1932–34 рр. померло близько 2 млн. чоловік. Однак є серйозні підстави вважати цю оцінку явно заниженою.

Опубліковані нещодавно дані перепису 1937 року показують, що чисельність населення УРСР між 1931 і 1937 роком зменшилася на 2,8 млн. чоловік. Однак ці цифри не дають повного уявлення про кількість жертв, оскільки частина померлих частково компенсувалась досить високим рівнем народжуваності у 1935–37 роках.

Український історик С. Кульчицький оцінює прямі втрати від голоду 3–3,5 млн. чоловік, а український демограф А. Перковський – 4 млн. чоловік.

Отже, Голод 1932–33 років став трагедією України:1. Окрім очевидних людських втрат та величезного морального удару голод завдав

непоправної шкоди українському національному життю. Він практично знищив старе українське село з його багатими народними традиціями. Замість нього з'явилось колгоспне село, яке вже ніколи не повставало проти радянської влади.

2. Колективізація приглушила почуття індивідуалізму, яке було основним для ідентичності українського селянина.

3. На декілька поколінь голодомор інплантував у свідомість селянства соціальний страх, політичну апатію і пасивність.

4. Голод перервав тяглість поколінь у розвитку української національної еліти.5. Голод призупинив "українізацію" міст Сходу і Півдня України, після нього

поповнення міського населення відбувалося в основному за рахунок імміграції з Росії тощо.

Утвердження тоталітарного режиму та масових репресій в Україні в 20–30-х роках.

З кінця 20-х років, після розгрому “ухилів” і опозицій та остаточного зміцнення Сталіна при владі, чітко окреслилася різка зміна у внутрішній політиці партії, яка, по суті, означала повернення до методів “воєнного комунізму” та масовогореволюційного терору. Йде активний процес утвердження більшовицького тоталітарного режиму, який означав всеохоплююче (термін totalis – з латинської – весь, повний) одержавлення радянського суспільства, всебічний контроль над всіма сферами суспільного життя з боку пануючої партії. Тоталітарний режим живе за принципом “заборонено все, що не наказано”.

Найхарактернішими ознаками утвердження тоталітарного режиму в Україні були:

1. Монополізація комуністичною партією влади, утворення однопартійної системи, знищення всяких проявів опозиції (до 1925 р. всі партії, які до того існували в Україні, були знищені).

2. Одержавлення правлячої партії, зрощення її з державним апаратом (ВКП(б) оголошувалась хребтом диктатури пролетаріату , а пізніше керівною і спрямовуючою силою радянського суспільства, ядром його політичної системи; причому це закріплювалось конституційно.

3. Встановлення партійного контролю над економікою країни, утвердження командно-адміністративних методів управління.

4. Утвердження жорсткого контролю держави (партії) над суспільним життям (всі громадські організації діяли під контролем і керівництвом компартії, чим унеможливлювали небезпеку найменшої опозиційності і соціальної конкуренції).

5. Ставка на масовий терор і репресії як невід'ємну ознаку тоталітарного режиму.Згортання ліберального непівського курсу насамперед проявилося у

переслідуванні старої інтелігенції. Першим політичним процесом стала сфабрикована ДПУ ''Шахтинська справа'' (травень-липень 1928 року – судовий процес над 53-ма спеціалістами вугільної промисловості Донбасу, які нібито займались антирадянською

239

шкідницькою діяльністю). Сталін використав ''Шахтинську справу'' для обгрунтування тези про загострення класової боротьби в міру розгортання будівництва соціалізму.

Починаючи з 1929 року масові репресії в Україні прокотилися трьома хвилями:1. 1929–31 роки (примусова колективізація, розкуркулення, ліквідація Української

Автокефальної Православної Церкви, процес СВУ тощо).2. 1932–34 роки (голодомор, постишевський терор, ''кіровська хвиля'').3. 1936–38 роки (великий терор, єжовщина тощо).Процес більшовицького терору буквально розчавив українську культурну еліту.

Чистки набули тотального характеру. З 259 українських письменників, які друкувалися у 1930 р., після 1938 року залишилось лише 38. З 223 українських письменників, що зникли, 17 розстріляно, 8 покінчили життя самогубством, 175 заарештовано і заслано в табори, 16 пропали безвісти, 7 померли своєю смертю. Таких втрат зазнали й інші галузі наукової і культурної діяльності. За підрахунками Ю. Лавріненка – одного з небагатьох, кому вдалося вижити, а пізніше виїхати на Захід, в УРСР в 30-х роках було ліквідовано майже 80% творчої інтелігенції. Масовий характер винищення національної еліти дав йому підстави назвати добу 20–30-х років ''розстріляним Відродженням''. За підрахунками М. Максудова – колишнього радянського демографа, який виїхав за кордон, людські втрати від репресій у 1937–38 роках становили щонайменше 4,5 млн. чоловік. Якщо порівняти це число із загальною кількістю українців у Росії й Україні, Польщі, Румунії, Чехословаччині (близько 40 млн. чоловік), то можна твердити, що сталінський терор призвів до здесяткування українського населення, тобто до загибелі кожного десятого українця.

Таким чином, підсумовуючи трагічну історію 20–30-х років, не можна не погодитись із думкою українського історика із Канади Богдана Кравченка: “Найбільшим досягненням українців у це десятиліття було те, що вони його пережили”. Масовим терором була фізично винищена найбільш активна та інтелектуальна частина нації і здійснено моральне розтління тих, хто вцілів. У душах надовго поселився страх, а страх перед владою – невід'ємний атрибут тоталітарної системи. Страх, який повинен привести до абсолютної покори. Було утверджено тоталітарний більшовицький режим з всеохоплюючим контролем і репресивним примушенням громадян до виконання партійної владної волі.

Див. також книгу:Название Сказати правду: три працi про голодомор 1932-1933 рокiвАвторы Дмитро Ф. Соловей, I ︠ U ︡ riĭ Ivanovych Shapoval , Oleksandr I ︠ U ︡ renko Соавтор Instytut politychnykh i etnonat ︠s ︡ionalʹnykh doslidz ︠h︡enʹ NAN Ukraïny.

T︠S︡entr istorychnoï politolohiïИздатель с.н., 2005ISBN 9668270037, 9789668270031Количество

страниц Всего страниц: 299

Додаток 4.4. Антибільшовицькі повстання: Інститут національної памяті

240

ГОЛОДОМОР СТАЛ ОТВЕТОМ НА АНТИБОЛЬШЕВИСТСКИЕ ВОССТАНИЯ - ИСТОРИК

Геноциду украинцев предшествовало 5000 восстаний, заявляют историки, опровергая миф об отсутствии сопротивления украинских крестьян большевистскому режиму.

06:1513.11.2014http://ubr.ua/ukraine-and-world/events/golodomor-stal-otvetom-na-antibolshevistskie-

vosstaniia-istorik-315261Геноциду украинцев предшествовало 5000 восстаний, заявляют историки,

опровергая миф об отсутствии сопротивления украинских крестьян большевистскому режиму.Об этом сообщает УНИАН со ссылкой на пресс-центр Центра исследований освободительного движения. Историк Владимир Вятрович объясняет: "Бытует миф об отсутствии сопротивления украинских крестьян большевистским грабителям накануне и во время Голодомора. Но даже в те страшные времена тысячи украинцев боролись, в частности, с оружием в руках отстаивали свое право на свободу и жизнь".По данным историков, украинские крестьянские восстания 1930-1932 годов поставили под угрозу реализацию планов Сталина. Режим боялся, что украинский сопротивление приведет к его падению: ведь в первом полугодии 1932 года 56% протестных выступлений в СССР приходились на Украину. Поэтому диктатор нанес страшный удар в ответ, каким стал искусственно организованный голод.

"Вспоминая миллионы жертв этого страшного преступления, следует особо упомянуть тех, кто до последнего оказывал сопротивление. Благодаря каждому из этих людей, нас не уничтожили как народ в 33-м. А память о них делает нас непобедимыми сегодня", - отметил Вятрович.

Как напомнили в Украинском институте национальной памяти, центром сопротивления большевистской политике коллективизации и форсированной индустриализации стало украинское село. В 1930 году в Украине произошло более 4 тыс. массовых протестных выступлений, в которых приняли участие, по оценкам исследователей, около 1,2 млн. человек. За первые 7 месяцев 1932 года органы ГПУ (главное политическое управление) зафиксировали в УССР более 900 выступлений, что составило 56 % всех антивластных выступлений в СССР. Тогда же из колхозов вышли 41 200 крестьянских хозяйств, около 500 сельских советов отказывались принимать нереальные планы хлебозаготовок.

"Голодающие крестьяне нападали на зернохранилища, где хранилось отобранное у них зерно, саботировали работу колхозов, а с усилением произвола и вызванного им голода, взялись за оружие: в 1932 году зафиксировано более 1000 актов вооруженного сопротивления режиму", - отметили в пресс-центре и добавили: "Это стихийное сопротивление и стал основой обвинений в подготовке весной 1933 года восстания в Украине, которые были использованы оккупационными властями как оправдание убийства голодом".

Ежегодно в четвертую субботу ноября Украина вспоминает жертв Голодомора. В этом году Украинский институт национальной памяти поддержал традицию, начатую Общественным комитетом по чествованию памяти жертв Голодомора-геноцида 1932-1933 годов в Украине. Соответственно, мероприятия по случаю 81-й годовщины Голодомора будут посвящены в частности памяти тех, кто оказывал сопротивление геноциду. Национальные памяти мероприятия пройдут под лозунгом "Голодом убивали нашу свободу. Непокоренные в ‘33-м - непобедимы!".

241

Додаток 5. До 20-річчя незалежності України

(До 20-ї річниці проголошення незалежності)

Починаю найсвятішу тему,

Вибираю найніжніші барви.

Скільки світла в імені твоєму,

Скільки в ньому доблесті і слави.

(М. Луків «Україні»)

24 серпня 1991 року сесія Верховної Ради УРСР прийняла постанову про

проголошення України незалежною демократичною державою і затвердила Акт

проголошення незалежності України.

У кожного народу свій шлях розвитку, свій шлях до щастя, до самовизначення. Для

українського народу він був довгим і тернистим.

НА ПОРОЗІ НОВОЇ УКРАЇНИ

Не пора, не пора, не пора

В рідну хату вносити роздор!

Най пропаде незгоди проклята мара!

Під України єднаймось прапор!

Бо пора се великая єсть :

У завзяті важкій боротьбі

Ми поляжем, щоб волю, і щастя, і честь

Рідний краю, здобути тобі!

(І. Франко «Не пора»)

242

У 20-ту роковину народження нашої країни ми пригадуємо велику подію, яка дала

українському народу можливість самому вирішувати свою долю. Вшановуємо найбільше

творіння української нації – незалежну і вільну Українську державу.

Незалежність і державність зріли у глибинах нашої тисячолітньої минувшини і

проростали навіть у часи бездержавності і національного гніту. Наш народ пам’ятає радість

перемог і гіркоту поразок, героїв і відступників.

Відзначаючи День Незалежності України необхідно наголосити : сучасним і

майбутнім поколінням належить завершити те, за що боролись кращі представники

українського народу.

Розум, Воля та Єдність – ось головні підвалини кожної державної доктрини.

Вівчарик М.М.

Українська нація : шлях до самовизначення :

[монографія] / М.М. Вівчарик, П.Т. Панченко, В.І. Чмихова.

– К. : Вища школа, 2001. – 287 с.

Автори цієї книги чи не вперше сміливо й чесно на

багатому фактичному матеріалі переконливо доводять, що

українська нація – це реальність, яку не треба заперечувати, а

з якою слід рахуватися. Видання допоможе глибше зрозуміти

родовід і духовні витоки нації та усвідомити драматичну

історію українського народу.

Видання розраховане на студентів, викладачів, науковців та всіх, кому не байдужа

доля суверенної України.

Вінграновський М.

Чотирнадцять столиць України : короткі нариси з її

історії / М. Вінграновський. – К.: Гол. спец. ред. літ.

мовами нац. меншин України, 2002. – 176 с. : іл.

Книга відомого українського письменника розповідає про історію українського народу

від його появи на рідній землі та до сьогодення.

243

Вегеш М.М.

Карпатська Україна. Документи і факти :

монографія / М.М. Вегеш. – Ужгород : Карпати, 2004. –

432 с.

Утворення Карпато-Української держави – результат

багаторічної діяльності українських патріотичних сил у всіх

сферах суспільно-політичного життя. Однак короткочасне

існування самостійного Закарпаття збіглося з часом

напередодні Другої світової війни.

Книга припаде до душі кожного, кого цікавлять славетні й трагічні сторінки історії

національно-визвольної боротьби народу України.

Горліc-Горський Ю.Ю.

Холодний Яр : спогади осавула 1-го куреня полку

гайдамаків Холодного Яру / Ю.Ю. Горлі-Горський. – 12 те

вид., випр. і доп. – К. : Істор. клуб «Холодний Яр», Вінниця :

Держ. карт. фабрика, 2010. – 504 с. : фото, іл.

Юрій Городянин – Лісовський /Горліc-Горський/ прожив не життя, а пригодницький

роман. Хорунжий Армії УНР Горліc-Горський ризикував не задля розваг – крізь криваві

пригоди він йшов, щоб оборонити нашу Батьківщину під жовто-блакитним прапором УНР та

чорним прапором Холодного Яру, на якому було написано : «Воля України, або смерть!»

Грушевський М.

Ілюстрована історія України із додатками та

доповненнями / М.С. Грушевський; укладачі :

Й.Й. Брояк, В.Ф. Верстюк. – Донецьк : ВКФ «Бао»,

2008. – 736 с. : іл.

В цьому виданні видатного українського історика зображено становлення й розвиток

народу, економіки, культури та державності України. Перша російська публікація книги

(Санкт-Петербург, 1913) доповнена новим текстом з останнього авторського видання

(Відень, 1921), також нарисом сучасного історика В. Верстюка.

Книга приваблює яскравим художнім стилем і читається, як захоплюючий

літературний твір. Рекомендується всім, хто цікавиться багатою історією України.

244

Радимо також прочитати:Антонович В.Б.

Коротка історія Козаччини / В.Б. Антонович; передм. І.І. Глиця. – К.: Україна, 2004. – 304 с. : іл.

Апанович О.М. Козацька енциклопедія для юнацтва : книга статей про історичне буття українського

козацтва / О.М. Апанович; наук. ред., автор післям. Ю. Мицик. – К. : Веселка, 2009. – 719 с. : іл.

Білоцерківський В.Я. Історія України : навч. посібник / В.Я. Білоцерківський. – К. : Центр учбової літератури,

2007. – 536 с.

Важкий шлях : перша половина ХVІІІ ст. / упоряд. і автор передм. В.М. Горобець; ред. кол. : В.А. Смолій та інші. – К. : Україна, 2002. – 384 с. – (Історія України в прозових творах та документах).

Верстюк В.Ф. Українська Центральна Рада : навч. посібник / В.Ф. Верстюк. – К. : Заповіт, 1997. – 344 с.

Голобуцький В.О. Запорізька Січ в останні часи свого існування (1734 – 1775 рр.) /В.О. Голобуцький;

передм. В.С. Мороза. – Дніпропетровськ : Січ, 2004. – 421 с.

Реєнт О.П. Усі гетьмани України : легенди, міфи, біографії / О.П. Реєнт, І.А. Коляда. – Харків :

Фоліо, 2007. -415 с. – (Історичне досьє).

Світлична С.С. Історія України : навч. посібник / С.С. Світлична. – К. : Каравела, 2009. – 400 с.

Цвілюк С.А. Українізація України : Тернистий шлях національно-культурного відродження за доби

сталінізму / С.А. Цвілюк. – Одеса : Маяк, 2004. – 200 с.

Чухліб Т.В. Гетьмани і монархи. Українська держава в міжнародних відносинах 1648-1714 рр. /

Т.В. Чухліб – 2-ге вид., доопрац. – К. : Арістей, 2005. -640 с. : іл.

245

КОНСТИТУЦІЯ – ОБЕРІГ ДЕРЖАВИ

«Конституція у перекладі з латинської мови означає «устрій, будова». Це Закон про

устрій, про будову держави і про головні права та обов’язки громадян»

Як у кожній сім’ї, існують певні традиції, правила і норми поведінки, за якими живуть

люди. Ці правила називаються законами. Всі існуючі в країні закони підпорядковуються

Конституції, тому що Конституція – це Основний Закон держави.

Конституція України : офіційне видання : станом

на 01.01.2011 року / Україна. Конституція. – К. : Центр

Учбової літератури, 2011. - 88 с.

У ніч з 27 на 28 червня 1996 року відбулася подія, що ввійшла в новітню історію як

«конституційна ніч». Було прийнято нову Конституцію нашої держави. Її історичне значення

полягає насамперед у тому, що в ній задекларовано намір України розвиватися на основі

цінностей європейської цивілізації.

Костицький В.В.

Конституційна реформа в Україні : шляхи

трансформації політичної системи / В.В. Костецький. – К. :

Ін-т законодавчих передбачень і правової експертизи, 2003.

– 121 с.

Конституція подає широкий перелік особистих,

соціальних та культурних прав людини й громадянина.

Кульчицький В.С., Тищик Б.Й.

Історія держави і права України : підручник для

ВНЗ / В.С. Кульчицький. – К. : Ін Юре, 2008. – 624 с.

Мета авторів цього підручника – не нав’язувати

читачеві свої оцінки, судження, трактування історії

держави і права України. А головне, спонукати його до

роздумів, аналізу викладеного матеріалу, в тому числі і

щодо розробки та прийняття нової Конституції, її

характеристики.

246

Томенко М.В.

Історія української Конституції : навч. посібник /

М.В. Томенко. – К.: Освіта, 2009. – 464 с.

У книзі зібрано та проаналізовано конституційно-державні акти України з найдавніших

часів до сьогодення. Вивчення історії, створення та прийняття конституційних документів на

протязі століть держави показує, що і «Пакти й Конституції…» Пилипа Орлика (1710 р.) і

Основний Закон «Самостійної України» (1905 р.) і Конституцію України (1996 р.) і інші

єднає ідея побудови демократичної незалежної України.

Видання зацікавить студентів, викладачів, науковців та широкий загал читачів, які

поглиблено вивчають національну історію.

Бібік Н.М.

Зростаймо громадянами. Розповідь про

Конституцію України : навч. посібник / Н.М. Бібік,

М.М. Ілляш. – К. : Веселка, 2000. – 87с. : іл.

В посібнику розглядаються загальні питання щодо державотворення законів і

конкретні статті Конституції України.

Радимо також прочитати:Кормич Л.І.

Історія України від найдавніших часів і до ХХІ століття : навч. посібник /Л.І. Кормич, В.В. Багацький. – 4-те вид. – Х. : Одіссей, 2004. – 480 с.

Основи держави і права України : навч. посібник / за ред. В.В. Сухоноса. – Суми : Університетська книга, 2003. – 388 с.

Погорілко В.Ф. Конституційне право України : підручник / В.Ф. Погорілко, В.Л. Федоренко. – 2-ге вид.,

перероб. і доопр. – К. : Алерта : КНТ : Центр Учбової літератури, 2010. – 432 с.

Правознавство : підручник для ВНЗ / відп. ред. О.В. Дзера. – 10-е вид., перероб. і доп. – К.: Хрінком Інтер, 2009. – 848 с.

Славний син України. Пилип Орлик та його Конституція // Шкільна бібліотека. – 2011. – №5. – С. 29-37.

СИМВОЛИ, ЩО ДАЮТЬ НАДІЮ

Кожна держава має свою символіку, пов’язану з її історією. Має її і Україна.

Українська національна символіка веде свій початок з Київської Русі, і є своєрідним

відображенням самобутності національної культури.

247

До державних символів належать: герб, прапор, гімн. Вони є історичним надбанням

народу, частка його етнокультури.

Прапор - це символ державності та національної незалежності

«Прапор наш - не битва,

Не рушничний дріб.

На горі - молитва ,

На долоні - хліб»

( Д. Павличко «Прапор наш – не битва»)

Герб – це знак, своєрідний ключ до історії сім’ї , міста, національного утворення

держави

«Знак країни головний –

Це тризубець золотий.

Він – як сонце в небі синім,

В ньому слава, в ньому сила»

Гімн – це урочистий музичний твір на вірші програмного характеру

«Лине пісня незабутня,

Горда, величава.

В ній - надія на майбутнє

України слава …»

Багнюк Анатолій.

Символи українства : художньо-інформаційний

довідник. – Тернопіль : Навчальна книга «Богдан», 2010. –

512 с. : іл.

248

Ця книга – художньо-інформаційний довідник, який в

популярній формі розкриває значення і зміст античних,

християнських і національних символів та образів, щодо

основи української духовності.

Державний Гімн України : популярний історичний

нарис. – К. : Музична Україна, 2006. – 55 с.

Справжнім всеукраїнським національним, а згодом і

державним гімном стала пісня «Ще не вмерла Україна».

Якою є історія її виникнення ?

Які волелюбні прагнення були в авторів гімну – поета Павла Чубинського і

композитора Миколи Вербицького. Яким чином вони спромоглися полонити серця

мільйонів українців? Про це ви дізнаєтесь з представленого нарису.

П. Чубинський М. Вербицький

Чубинський Павло.

Ще не вмерла Україна. – К. : АТ «Обереги», 1991. – 16

с.

Віршові поета і етнографа П. Чубинського «Ще не

вмерла Україна» судилась велика і трагічна доля. В ньому

втілена споконвічна мрія народу у відродження України.

Сокол А.В., Конечна О.М.

Моя країна – Україна. – Чернігів : Деснянська

правда, 2004. – 64 с. : іл.

Книга запрошує юних читачів у подорож по рідній

країні, знайомить з історією України, державним устроєм,

природними багатствами тощо.

Один з розділів книги знайомить з символікою держави.

249

Радимо також прочитати:Богуш А.М., Лисенко Н.В.

Українське народознавство в дошкільному закладі : навчальний посібник. – 2-е вид, перероб. і доп. – К. : Вища школа, 2002. – 407 с. : іл.

« З поглядом у майбутнє » // Моя Україна : комплексний довідник. – Х. , 2008. – С. 387-389.

Ярещенко А.П. Під чаром рідної землі : посібник з українознавства. – К. : ТОВ «Шанс», 2008. – 344 с.

РІЗНОБАРВНА СКАРБНИЦЯ НАРОДНОГО НАДБАННЯ

Кожен народ має духовні скарби, які одухотворяють його, збагачують неперехідними

естетичними цінностями. Накопичуючи набуте протягом багатьох тисячоліть, українці

дбайливо зберігають все, що називається пам’яттю народною. Це – символи, традиції, звичаї,

обряди, пісні… – все те, що і є національним культурним надбанням. Все це українські

образи, створені століттями, наша з вами історія.

« Коло млина, млина

Червона калина :

Ой, то не калина –

Молода дівчина.

Червона калина –

Молода дівчина »

( з укр. народної пісні )

«Без рушників немає України ,

Як без любові і життя нема .

Душа без України - мов руїна,

Пуста і мертва, холодно-німа»

«Немає України без вербиці ,

Без сивого Славутича-Дніпра.

Нап’юся живодайної водиці ,

В ній зачерпну любові і добра».

250

Етнографія України: навчальний посібник / за ред.

С.А. Макарчика. – 2-е вид., перероб. і доп. – Львів : Світ,

2004. – 520 с.

Що таке етнографія ? Що вивчає етнографія України? Про це ви дізнаєтеся з

пропонованого посібника. Аналізуються, зокрема, питання про походження й етапи розвитку

українського народу, його традиційну культуру, звичаї та обряди, тощо.

Книга розрахована для всіх, хто цікавиться етнографію рідного краю.

Культура і побут населення України : навчальний

посібник / В. Наумко, Л. Артьох, В. Горленко. – 2-е вид.,

доп. та перероб. – К. : Либідь, 1993. – 288 с. : іл.

Оригінальний, систематизований посібник з

українського народознавства. Подано огляд основних етапів

етнічної історії України, розвитку різноманітних сфер

матеріальної та духовної культури її населення.

Українці : Свята. Традиції. Звичаї / укладач І. Коверець.

– Донецьк : Альфа-Прес, 2004. – 304 с. : іл.

У книзі висвітлено національні особливості українських

свят, традицій, звичаїв і пов’язаних з ними атрибутики,

символіки – з давніх часів до наших днів. Особливий інтерес

ця книга становить для користувачів бібліотек, адже

національні традиції сприяють відродженню самосвідомості

кожного українця.

Радимо також прочитати:Данилюк А.

Шляхами України : етнографічний нарис. – Львів : Світ, 2003. – 256 с.

Кононенко П.П. Українознавство : підручник для ВНЗ. – К. : Либідь, 1996. – 383 с.

Воропай О. Звичаї нашого народу : етнографічний нарис. – К . : Оберіг, 1993. – 590 с.

Данилюк А.Г. Українська хата. – К. : Наукова думка, 1991. – 112 с. : іл.

Стражний О.С. Український менталітет : ілюзії, міфи, реальність. – К : Книга, 2008. – 368 с. : іл.

251

Українське народознавство : навчальний посібник / за ред. С.П. Павлюка ; передмова М. Жулинського. – 3-тє вид., випр. – К. : Знання, 2006. – 568 с. : іл.

Список рекомендованих сайтів :http://www.president.gov.ua/ – офіційне представництво Президента Україниhttp://www.kmu.gov.ua/control/ – Кабінет Міністрів України. Офіційний урядовий портал.http://portal.rada.gov.ua/ – офіційний сайт Верховної Ради Україниhttp://www.irf.ua/ – офіційний сайт Міжнародного фонду «Відродження»http://www.traditions.org.ua/ – українські традиції. Сайт присвячений українським обрядам та звичаямhttp://www.pamjatky.org.ua/ – відлуння віків: все про збереження історичних пам’яток в Україніhttp://svatovo.ws/stati_nezalegnost.html – сайт про День незалежності України.

Додаток 6. Усний журнал: «Я маю право...», 8 клас.Мета: поглибити знання учнів про права і свободи людини та права дитини; узагальнити знання

учнів про вітчизняні та міжнародні нормативно - правові акти щодо прав людини ( Конституцію України , Декларацію прав людини , Конвенцію про права дитини );виховувати в учнів високу правову культуру; переконання у необхідності дотримання законів.

Зал прикрашений плакатами:• З усіх скарбів знання — найкращий. Його не можна ні вкрасти, ні загубити, ні знищити.

(Г.С.Сковорода)• Знання права заслуговує найкращої шани. (Ульпіан)• Цінність держави визначається цінністю її громадян. (Дж.-С. Міль)• Рівність прав не в тому, що всі ними користуються, а в тому, що вони всім надані. (Сенека)• Основу міцного правопорядку складає свобода особи та її недоторканність. (Б.О.Кістяківський)• Освіта надає людині гідності. (Д.Дідро) • Тільки праця моє право на насолоду життям. (М.О.Добролюбов)• Кожна родина — це частина держави. (Аристотель) «Людина — найцінніший скарб»Учитель. Людина — найцінніший скарб. Кожен із вас — неповторна особистість, людина,яка живе

сьогодні і саме такої більше на цій землі немає, не було і ніколи не буде. (Звучить аудіо запис пісні О.Білозір «Неповторна кожна людина»)Кожна доля єдина,калина!І вона не повториться знов!Неповторна кожна людина,Неповторна кожна любов!Видатний поет В.Симоненко, так написав про неповторність кожного:Ти знаєш, що ти людина?Ти знаєш про це, чи ні?Усмішка твоя — єдина,Мука твоя — єдина,Очі твої — одні.Більше тебе не будеЗавтра на цій землі.Інші ходитимуть люди,Інші кохатимуть люди —Добрі, ласкаві та зліСьогодні усе для тебе:Озера, гаї, степи.І жити спішити требаКохати спішити треба — Гляди ж не проспи!Бо ти на землі — людина,І хочеш того чи ні —Усмішка твоя — єдина,Мука твоя — єдина,Очі твої — одні.Пройшло не одне тисячоліття, поки людство зрозуміло цю істину. Протягом багатьох віків

складалися обов*язкові правила поведінки громадян, тобто правові норми, що встановлюються й охороняються державою.

252

«Декларація прав людини»Учитель. Людина вважається «мірилом всіх речей», її потреби, інтереси, прагнення стають

вирішальними для визначення розвитку суспільства, для прогресу цивілізації. У вирі життя не всі країни одночасно приходять до розуміння демократії, її принципів, головних

цілей та цінностей. Між різними класами, соціальними групами точиться запекла ідеологічна боротьба. В центрі її постають питання: що вважати засадою рівності людей — рівноправ’я чи принцип класової приналежності? Чи можна відстоювати гасло свободи й справедливості, якщо люди народжуються різними як за здібностями, так і за можливостями, інтересами? Чи має людина якість права від народження? Чи існують загальнолюдські права, свободи, цінності?

На всі ці питання вже в середині XX століття формують відповідні політичні документи, створенні за участю держав-членів Організації Об*єднаних Націй.

1-й учень. У 1948 році Генеральна Асамблея ООН проголошує «Загальну Декларацію прав людини». У ній вперше в історії людства, історії міжнародних відносин були визначені головні права й свободи людини. Декларація проголосила, що «визнання гідності, яка властива всім членам людської сім*ї, у рівних та невід*ємних прав їх є основою свободи, справедливості та загального миру». До прав людини, які підлягають загальній повазі та дотриманню, виходять елементарні (природні) права особистості, громадянські, політичні та соціально-економічні права.

2-й учень. До елементарних природних належить право кожної людини « на життя, на свободу і на особисту недоторканність». Також наголошується, що «ніхто не повинен бути у рабстві або у підневільному стані», зазнавати тортур або дії, що принижують людську гідність(безпідставного арешту, вигнання). До елементарних належить: право на захист, на недоторканність житла, таємниці листування, захист честі та репутації.

Декларація визначає політичні й громадянські права й свободи людини: на свободу думки, совісті й релігії, свободу переконань та їх виявлення, свободу зборів й асоціацій, та право брати участь в управлінні своєю державою. Саме на цих правах базується загальне й рівне виборче право при таємному голосуванні.

Громадянські права — це є право «без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності та релігії створювати сім*ю та одружуватися, правовільно пересуватись, володіти майном як одноособове, так і разом з іншими».

Декларація наголошує на тому, що як повноправний член суспільства особистість має цілу низку прав в економічній, соціальній та культурній галузях. До них належить право на працю та вибір діяльності, оплату чи винагороду за них, право на відпочинок та дозвілля, освіту, участь у науковій, культурній діяльності, на користування їх благами.

3-й учень. Засадовим стосовно всіх прав людини, названих у Декларації, є принцип рівноправ’я. Всі люди « народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах» — наголошує 1-а стаття Декларації. І це не залежить від раси, кольору шкіри, статі, мови, релігії, політичних або інших переконань, національного або соціального походження, майнового, станового або іншого становища. Всі люди рівні перед законом і мають право на захист законом.

Вплив Декларації на подальшу демократичну боротьбу людства важко переоцінити. Але зважимо на те, що ці рекомендації Генеральної Асамблеї ООН не могли автоматично перевтілитись в системи законодавства різних малих чи великих країн світу. Кожна з них у свій спосіб, виходячи з свого рівня розвитку та можливостей, сприймала і гуманістичні цінності.

4-й учень. Принципи Декларації викликали різні тлумачення, думки та погляди у людській свідомості. Їх зіставляли з чинним законодавством та соціально-політичною та соціально-економічною системою різних держав, з ідеологічними теоріями, поширеними в тій чи іншій країні світу.

Права та свободи людини в сучасному розумінні не від*ємні від її обов’язків та відповідальності перед суспільством, державою, іншими людьми. Це фундамент не тільки демократії, але і справедливості, рівноправ*я, гуманізму. Такого висновку дійшло людство в кінці ХХ століття.

«Конституція — Основний Закон»Учитель. Обов’язком громадянина кожної країни є визнання і дотримання Конституції як

головного Закону будь-якого суспільства.Положення Конституції у кожній країні доповнюються та конкретизуються у різних галузях права:

державному, трудовому, цивільному, сімейному, кримінальному та інших. Мабуть, не варто доводити, що кожна людина зобов’язана знати й дотримуватись тих законів, що існують у суспільстві. Тільки таке суспільство, де всі люди рівні перед законом, де не має вищої влади, ніж закон, можна вважати справедливим у соціальному змісті. Окрім того, у кожної людини є головний стрижень особистості — її совість. В той же час кожна людина засвоює у своєму житті неписані закони моралі. Таким чином, людські та громадські, соціальні та моральні закони стають основою загальнолюдських цінностей, цінності демократії в сучасному світі.

Людство крокувало до цього визнання багато століть, заплатило жорстку ціну, але ж і навело нескінченні приклади культурного прогресу, тобто гуманізму, втіленого в життя багатьох країн світу.

253

Чи можливо рівноправ’я в суспільстві, чи рівні люди між собою за правами та свободою, обов’язками та відповідальністю? Які саме права та обов’язки вважати за головні? Відповіді на ці питання хвилювали людство в продовж тисячоліть .

5-й учень. Почнемо з того, що суспільне життя часів Давньої Греції вже мало організовану форму — «поліс»(община — держава). Поліс усвідомлювався як об’єднана життєдіяльність людей, які мають спільні справи, спільні інтереси, діють у рамках певних норм та порядку. Саме таких людей Аристотель вважає за громадян. Які ж відносини встановлювались між громадянами та полісом, тобто між людиною та державо — общиною?

Кожний громадянин мав права, свободи та обов’язки перед спільною, у свою чергу, поліс(згідно с формою влади в ньому) встановлював конкретний перелік цих громадянських прав. Ідеалом в Давній Греції вважались справедливість та стабільність життя в суспільстві. Але в різні часи і перше, і друге розуміли по-різному. Для одних влада держави була вищим благом, для інших саме Людина була мірилом всіх речей(Протагор), чиї природні права та свободи повинна захищати держава. Вже в ті часи в людську свідомість увійшло розуміння: вільна людина, яка живе в суспільстві, погоджує свої права та свободи з обов’язками і відповідальність перед іншими.

6-й учень. Різні часи — різні рішення, різне розуміння. І щодо прав і ролі людини в суспільстві, і щодо устрою життя самого суспільства. Так, скажімо, Середньовіччя, яке для Європи тривало майже тисячу літ, пов’язувало долю людини, суспільства, держави лише з Богом, який їх створив. Коли ж настає епоха Відродження, а за нею — Нові часи, людство відновлює в своїй пам’яті гуманістичні цінності — права, свободи, ідеали, мораль вільної людини. За них потрібно боротись, їх потрібно відстоювати ціною тяжких випробувань багатьох поколінь.

Першою збіркою правових норм держави русичів-українців була «Руська Правда»(термін «правда» означає тут закон), або як її ще називали — «Устав Великого князя Ярослава Володимировича в судах». Автор її — київський князь Ярослав, якого народ називав Мудрим. Князь у Київській державі був вищою судовою інстанцією — він карав і милував на власний розсуд, тому, написавши у 1016 році «Правду і Статут», Ярослав мудрий тим самим визнав високе покликання Права і Суду в суспільстві. Він заповідав своєму народові: «… по сій грамоті живіте, як написав вам, так і держіте».

7-й учень. Збереглися до нашого часу також різноманітні за змістом та значенням пам’ятки законотворчої діяльності державних органів влади за Литовсько-Руської доби, зокрема Литовський статут (1588р.), що діяв у Литовсько-Руській державі та на українських землях, що належали на той час Польщі. Джерелом написання його слугувала і «Руська Правда».

Та все ж Литовський статут відображав інтереси панівного стану, тому актами державно-конституційного характеру можна вважати лише договори доби Гетьманської держави.

8-й учень. Показовим правовим документом є політичний меморіал Пилипа Орлика «Вивід прав України», написаний ним для захисту національних та державних прав України перед європейськими урядами з метою уникнути нового кривавого Полтавського бою чи винищення українців військами Меншикова від козацького Донецька до Батурина. В ньому, зокрема, зазначається: « Це факт установлений і правда загальновідома, що козацька нація й Україна були вільними…». Найсильнішим і найпереможнішим аргументом і доказом суверенності України є урочистий союзний договір, укладений між царем Олексієм Михайловичем, з одного боку, та гетьманом Хмельницьким і станами України, — з другого, гетьман Брюховецький… вчинив так, що признано царя за протектора козаків. Це була основа всіх нещасть України. Україну примушено зректися прав козацького суверенітету…

«Але які б великі не були московські насильства, — продовжує Пилип Орлик, — вони не дають ніякого законного права москалям щодо України. Навпаки, козаки мають за собою право людське та природне, один із головних принципів якого є : народ завжди має право протестувати проти гніту і привернути уживання своїх стародавніх прав, коли матиме на це слушний час».

Гетьман Війська Запорозького у вигнанні Пилип Орлик та його однодумці Г. Грецик, А. Войнаровський написали « Пакти й конституції законів та вольностей Війська Запорозького» і 5 квітня 1710 року уклали їх як угоду між Гетьманом та Військом Запорозьким (власне українським народом ).

Виходячи с традиції української державності, Пилип Орлик задокументував у Конституції право України на самовизначення і незалежне державне існування.

Дмитро Яворницький писав: «Запорізька громада наблизилася до певного ідеалу, невідомого ні в давні, ні в нові віки;принцип рівності панував тут в усьому: під час загальних зборів, при виборах військового старшини, січовому й паланковому управлінні, в усіх запорізьких школах, у суспільній трапезі, при поділі майна й у приватному житті в куренях. Ні здатність роду, ні станове походження, ні перевага віку не мали в Січі жодного значення».

9-й учень. Існування України як держави не раз ставало історичним фактом, зафіксованим у писаній формі, зокрема в 1—4 Універсалах Української Центральної Ради (1917-1918рр.); у Конституції Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вольності УНР) від 29 квітня 1918 р; у прокламаціях Української Національної Ради у Львові 1918 року; в Акті Соборності України 22 січня 1919 року; в проголошеній 15 березня 1939 року незалежності Карпатської України і навіть у фальшивому декларуванні суверенності України Конституціями УРСР. І лише 28 червня 1996 року Українська держава посіла «серед народів світу осібне і рівне становище».

254

Точкою відліку конституційного шляху України стала Декларація про Державний суверенітет України, ухвалена Верховною Радою 16 липня 1990 року, а через рік — в червні 1991 року — схвалена парламентом й оприлюднена Концепція нової Конституції України, на основі якої Конституційна комісія підготувала проект Конституції.

10-й учень. Майже 10 проектів Конституції виносилися на розгляд Верховної Ради України протягом 1992-1996 рр. У міжчасся було підписано Конституційний Договір між Президентом України та Верховною Радою. Він часто називається « Малою Конституцією», але головною його ознакою було те, що він укладений був на один рік. За Конституційним Договором, Президент і Верховна Рада домовилися, що не прийняття нової Конституції впродовж одного року з дня його підписання призведе до хаосу в суспільстві, розвалу економіки, виникнення загрози громадянського конфлікту і поставить перед сумнів саме існування суверенної демократичної України. На виконання цієї домовленості Верховна Рада, хоч із запізненням, провела цілодобове засідання з 27 по 28 червня і прийняла нову Конституцію України.

11-й учень. У Конституції України є окремий розділ, присвячений правам, свободам та обов’язкам людини і громадянина. Він є дуже важливим, ґрунтовним і містить майже третину всіх статей. Перелік прав, передбачених Конституцією України, не є вичерпним, а це означає можливість його розширення, зокрема через офіційне схвалення Україною міжнародних актів щодо прав і свобод людини.

Права і свободи в Конституції України поділяються на ті, які діють у сфері особистого життя та безпеки людини, суспільно-політичного життя, у галузі економічної, соціальної та культурної діяльності.

12-й учень. До громадянських (особистих) прав і свобод людини, що відповідають міжнародним документам, належать права: на життя та його захист, повагу до її гідності, на свободу та особисту недоторканність, на невтручання в особисте життя і таємницю листування, на недоторканність житла, на свободу думки і слова, свободу світогляду і віросповідання, свободу пересування і проживання.

У конституції відображено майже всі найголовніші політичні права і свободи: на участь в управлінні державними справами, на об*єднання, на мирні збори та демонстрації, на свободу друку та інформації, виборчі права.

До економічних прав, насамперед, належить право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, право на підприємницьку діяльність. Конституція гарантує громадянам різні соціальні права: на працю, страйк, відпочинок, соціальний захист, житло, на достатній життєвий рівень, охорону здоров’я тощо. До культурних конституцій прав належить право на освіту, на свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості та ін.

Учитель. Конституція України не тільки проголошує права і свободи, а й гарантує забезпечення їх державою. Держава бере на себе відповідальність забезпечувати права і свободи людини і громадянина, сприяти їх реалізації, охороняти і захищати. Свої права і свободи громадяни можуть захищати в суді.

З 1 січня 2006 року набрали чинності зміни до Конституції, що внесені Законом України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року, які були прийняті з метою подальшої демократизації політичного режиму нашої держави.

Тепер Україна з президентсько-парламентської республіки перетворилася на парламентсько - президентську, де провідну роль, відповідно до ст. 83, відіграватиме депутатська більшість, яка отримає довіру народу.

«Конвенція про права дитини»(Звучить пісня « На калині мене мати колихала» (музика В. Вірменина, слова А. М ̛*ястківського))На калині мене мати колихала,Щастя-долі в чистім полі виглядала.Ой калинонько червона, не хилися,Ой калинонько червона, не хилися,Від землі наснаги-соку наберися(Двічі)Та літа давно минули, одлунали,Як мене гілля високе колихало.Знов калина коло млину розквітає,Знов калина коло млину розквітає,Мого рідного синочка забавляє.(Двічі)«Виростай же мій синочку, мій соколе,Тобі щастям колоситься рідне поле.Полягла тобі на зорі путь орлина,Полягла тобі на зорі путь орлина,І в дорогу проводжає цвіт калина».( Двічі)Учитель. Не тільки права дорослих потребують визначення й захисту. Складною проблемою

сучасного людства є також права дітей, оскільки, нажаль, життя, здоров’я, навчання, щастя дітей усього світу поки що не достатньо захищенні. Про це багато пишуть і говорять, дехто намагається допомагати, але кількість нещасних дітей не зменшується. Сьогодні майже 250 млн. дітей у світі животіють, займаються тяжкою працею, жебрацтвом, пограбуванням. Близько 30 млн. дітей не мають можливості відвідувати школу. Щороку від хвороб помирають більше 5 млн. дітей. Набули поширення торгівля дітьми, використання дітей, від яких відмовилися батьки, для пересаджування органів.

255

В Україні три чверті дітей — це діти з хронічними захворюваннями. У нас з’явився новий тип дитини — «діти вулиці». Пояснюючи своє перебування на вулиці, діти зазвичай називають сімейні негаразди та небажання відвідувати школу. Основний загал таких дітей закінчили 3-4 класи, тобто початкову школу. Серед них найбільший відсоток неповнолітніх злочинців, наркоманів, торгівців наркотиками, повій.

Міжнародне співтовариство започаткувало спробу спільної допомоги дітям. У 1924 році у місті Женеві було прийнято Декларацію прав дитини. А 1959 року розроблена і втілена в життя нова Декларація прав дитини. А 1989 році у Нью-Йорку всі прогресивні країни світу підписалися під Конвенцією прав дитини. В 1991 році Україна приєдналася до Конвенції. В 1993 році в м. Києві створено Всеукраїнський комітет захисту дітей.

Згідно з Конвенцією, Україна у квітні 2001 року прийняла Закон « Про охорону дитинства». Конвенція базується на новому розумінні становища дітей в суспільстві не як майбутніх дорослих, а як рівноправних учасників суспільного життя, звичайно, з урахуванням того, що «дитина в наслідок її фізичної й розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до , так і після народження».

Відповідно до статі 1 Конвенції про права дитини дитиною вважається кожна людина до досягнення 18-річного віку. Права дитини — це певні соціальні можливості, необхідні людині віком до 18 років для існування і досягнення зрілості. Кожна дитина, не залежно від раси, статі, мови, релігії, національності, майнового стану, стану здоров’я, має рівні права з усіма іншими дітьми. Які ж спеціальні, додаткові права, що не мають дорослі люди, є в дитини?

13-й учень. Перелік прав, визнаних для дитини в Конвенції, охоплює права громадянські, соціальні, культурні й політичні. Не має прав економічних, бо визнано, що дитина повинна вчитись, а не працювати. Головним завданням Конвенції є забезпечення дітям особливого піклування та допомоги, надання необхідного захисту і сприяння сім*ї як основному осередку суспільства та природному середовищу, для зростання і благополуччя її членів, а особливо дітей. Конвенція визнає, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння, дитина має бути повністю підготовлена до самостійного життя в суспільстві та вихована в дусі ідеалів, проголошених у Статуті ООН, а особливо в дусі миру, гідності, свободи, рівності та солідарності.

14-й учень. Держави-учасниці конвенції зобов’язалися забезпечити такі права дитини (учні називають права дітей, розповідають вірші):

•Право на життя, на виживання і здоровий розвиток;

Ти народивсь, і думає про тебеУся рідня, уся твоя сім*я.Дитя моє! Бог дав тобі життя.І, щоб ніхто не заподіяв шкодиТобі, малий громадянине,Бог дав закони нашого народу.Від дня народження до іменин,Він твій, цей світ широкий за вікном.Ти на життя і щастя маєш правоПід небом Української держави.• на ім’я та набуття громадянства;

• Право знати своїх батьків і право на їх піклування; право на збереження індивідуальності;В.Симоненко Кривда (новела)У Івася немає тата.Не питайте тільки, чому.Лиш від матері ласку знатиДовелося хлопчині цьому.Він росте, як і інші діти,І вистрибує, як усі.Любить босим прогоготітиПо ранковій колючій росі.Любить квіти на луках рвати,Майструвати лука в лозі,По городу галопом промчатиНа обуреній гнівній козі.Але в грудях жаринки стука.Є завітне в Івася одно —Хоче він, щоб узяв за рукуІ повів його тато в кіно.

Біг Івасик, немов на свято,І вибрикував, як лоша,І, напевне. Була у п’ятахПелюсткова його душа.На порозі закляк винувато.Але в хаті — мама сама.— Дядько, кажуть, приїхав тато.Тільки чому ж його нема?Раптом стало Івасю стидно,Раптом хлопець увесь поблід,Догадався, чому єхидноЗахихикав сусіда вслід.Він допізна сидів у коноплях,Мов уперше вступив у гидь,З оченят від плачу промоклихРукавом витирав блакить.

256

Ну, нехай би смикнув за вухо,Хай нагримав би раз чи два, — Все одно він би тата слухав

І ловив би його слова.Раз Івась на толоці грався,Раптом глянув — сусіда йде,— Ти пустуєш тута, — озвався, — А тебе дома батько жде…

А вночі шпурнув через грядку, До сусіда паркан стирчав,Вибив шибку одну із рогаткиІ додому спати помчав.Бо ж нема тим іншої кари,Хто дотепи свої в іржіЗаганяє бездумно в рани, У болючі рани чужі.

• Право не розлучатись з батьками в супереч їх бажанню;• Право на возз’єднання з сім*єю, що перебуває в іншій державі;• Право залишати будь-яку країну і повертатися у свою країну;• Право на захист у разі незаконного переміщення та неповернення із-за кордону; • Право вільно висловлювати свої погляди з усіх питань;• Свободу думки, совісті, релігії;• Свободу асоціацій та мирних зборів;• Право на повну інформацію, що сприяє благополуччю дитини, право на користування послугами

системи здоров*я;• Право на охорону сімейного та особистого життя;• Право користування благами соціального забезпечення;• Право на освіту;• Право на захист від економічної експлуатації;• Право на захист від незаконного зловживання наркотичними засобами і психотропними

речовинами, від усіх форм сексуальної експлуатації і сексуальних розбещень;• Право на гуманне поводження, на захист від незаконного чи свавільного позбавлення волі.Учитель. Конвенцією проголошений принцип рівної відповідальності обох батьків і законних

опікунів за виховання дитини; встановлено обов’язок держави щодо піклування, заохочення та забезпечення прав дитини. Конвенція визнає й особливі права для дітей інвалідів, а також суспільно непристосованих дітей. Конвенція про права дитини є договором, якого мають дотримуватись усі держави, що його підписали, зокрема Україна, перебравши обов’язок виконувати його норми через прийняття нових відповідних законів, створення необхідних установ та організацій тощо

15-й учень.Хоча ми всі ще школярі,Та в нас закон є і права.І ми навік запам’яталиІз декларації слова:Всі діти рівні і всі вільні,І треба всім на світі дружно жити.Тож ми із школи ще вчимосяВсіх поважати і любить.Права дитини вивчимо сумлінно.Це так потрібно, так важливоНапевне знати в наші дні,Коли із нами справедливоВчиняють, а коли і ні.Тож прочитай, завчи на пам’ять,Порадь їх друзям і батькам.Права дітей всім треба знать!

Учитель. Для здійснення міжнародного контролю за дотриманням прав дитини та виконанням зобов’язань, перебраних державами, було створено Комітет з прав дитини ООН. Важливу роль у забезпеченні прав дитини відіграє також Міжнародний надзвичайний фонд допомоги дітям.

Якщо вам потрібна допомого або важлива порада, якщо порушені ваші права, у нашому місті ви можете звернутись до:

• дорослих осіб, яким довіряєте;• соціального педагога школи;• психолога у школі;• психологічної служби за телефоном довіри;• служби у справах неповнолітніх;• центру соціальних служб для молоді;• опікунської ради;• громадських організації, що опікуються проблемами порушення прав дитини;

257

• міліції за телефоном 102;

258

Додаток 7

Письмо в Смоленск другу Алеше

Здравствуйте дорогие Алеша и Инна, Володя!

Спасибо, что еще хотите слышать мой голос, он тут, на бумаге. Письмо твое, Алеша. от 1.12.14 я получил.

Вспомни, Алеша, как свято мы верили в КПСС, ходили с песнями и флагами. И я тоже пел. Нам и в голову не приходило, что нас обманывают, что вожди наши лукавят. Только вот с 1980 г., как обещали, коммунизм не наступил.

Верхушка воровала, спаивала весь народ. Народ тоже пил и воровал.Америка завоевала половину Западной Европы, половину Кореи, Японию. И те – процветают. А

другие «половины» - дремучая вековая отсталость, нищета, «таежный» союз. Многие миллионы убежали из этого ада. Те, кто не смог убежать, влачат жалкое существование в

условиях нищеты, коррупции, тоталитаризма. Многие миллионы умерщвлены потомками Чингизидов.Россия Русью не является. Это доказано всей историей. Украдено все – язык, история, герб, флаг,

територии. Татарские выродки – Долгорукий, Боголюбский ходили походами куда? На Русь! Это была более честная политтехнология, чем у карликовых жертв пьяного зачатия. Азиатская подлость, канибализм угро-финнов и самоедов, мерь, весь, медвежье болото «мос-куель» - вот скрытые родимые пятна, которые не исчезают.

Конечно, если каждый вечер проводить у ТВ и только с Киселевым, поверишь, что все правильно и просто. Все там – «бандеровцы», продались Америке, их надо убивать и грабить. Брехать про «гумконвой», снимать «как надо» ролики и «впаривать», и «впаривать». Ведь самый эффективный ресурс – это дураки и закрытые от правды люди. Им можно «впаривать» что угодно, потом дать много водки и боеприпасов, затем овладеть миром и править. Убивать всех, кто осмелился надеть вышиванку и говорить на галицком наречии!!!

Карл Маркс:

"В кровавом болоте московского рабства, а не в суровой славе норманской эпохи стоит колыбель России. Сменив имена и даты, увидим, что политика Ивана III и политика современной московской империи являются не просто похожими, а и тождественными... 

Россия порождена и воспитана в противной и униженной школе монгольского рабства. Сильной она стала лишь потому, что в мастерстве рабства была непревзойденной. Даже и тогда, когда Россия стала независимой, она и далее осталась страной рабов. Петр I соединил политическую хитрость монгольского раба с величием монгольского владетеля, которому Чингисхан завещал покорить мир...

Политика России - неизменна. Русские методы и тактика менялись, и будут меняться, однако главная цель российской политики - покорить мир и править в нем - есть и будет неизменной. Московский панславизм - всего лишь одна из форм захватничества".

(Карл Маркс "Разоблачения дипломатической истории XVIII века", глава IV, оригинал «Free Press», London, 1856-1857, репринт «Собрание сочинений К. Маркса и Ф. Энгельса на английском языке» под ред. В.А. Смирнова, Б.Г. Тартаковский, т. 15, М., 1986)

Перевод на язык Тараса Шевченка:

«Росія породжена й вихована у потворній і приниженій школі монгольського рабства. Сильною

вона стала тільки тому, що в майстерності рабства виявилася неперевершеною. Навіть і тоді, коли

Росія стала незалежною, вона й далі залишалася країною рабів. Петро І поєднав політичну хитрість

монгольського раба з величчю монгольського володаря, якому Чингісхан заповів підкорити світ…Політика

Росії — незмінна. Російські методи і тактика змінювалися і змінюватимуться, але провідна зірка

російської політики — підкорити світ і правити в ньому — є й буде незмінною. Московський панславізм —

це лише одна з форм московського загарбництва». (Карл Маркс „Enthulungen uber die Geschichte der Diplomatie des 18

Jahrhunderts“, Лондонський часопис „Free Press“ 1858 року)

Див. також: http://moskovstvo.narod.ru/MOS/19.htm ХІХ.  ІНОЗЕМЦІ ПРО МОСКОВСТВОЮ. Міхелет. Москвини ще не є людьми.Д. Флетчер. Хто хоче укоротити своє життя, хай їде до Московщини.

259

А. де Кюстін Все життя Московщини просякнуте брехнею.

Где Россия там слезы и смерть :

Грузия 1991, Литва 1991,

Молдова 1992, Азербайджан 1992, Грузия 1992,

Таджикистан 1992, Грузия и Интагушетия 1992,

Азербайджан 1993, Чечня 1994, Дагесн 1994,

Чечня 1999, Дагестан 1999, Грузия 2008,

Украина 2014... .

Новости Facenews-http://www.facenews.ua/news/2014/255905/

Студентка КПИ Анастасия Дмитрук:

Никогда мы не будем братьями –Ни по Родине, ни по матери.Духа нет у вас быть свободными –Нам не стать даже сводными.Вы себя окрестили «старшими»,Нам бы «младшими», но не вашими.Вас так много, а жаль – безликие.Вы огромные, а мы – великие!

Немцы, в большинстве, боготворили Гитлера. Когда увидели, к чему он привел – покаялись. Граждане РФ, многие, повторяют ошибки немцев. Многие скажут: «Стыдно быть русским.»

Образ врага, войны, хоть маленькие, но «священные» (по Гундяеву-негодяеву), необходимы как воздух, дабы «впарить» всему населению убеждение о том, что отсутствие прогресса, нищета – это происки американского империализма или хитрость «хохлов-укропов», а не тупость московских власть предержащих солдафонов ФСБ.

Ну вообрази, Алеша: приезжаем мы с Юрой в Смоленск на танках и начинаем тебя защищать от литвинов-белоруссов, для которых Смоленск – бывшая столица, исконно белорусский город. Палим из «градов» по мерии и т.п., море трупов, разрушений. Хозяинами стать мы не собираемся – дороги, мосты, газопроводы – все подрываем. К нам приходят «гумконвои» с боеприпасами, назад пустые не идут – грузим все ценное, что под руку попадется – заводы, ювелирную фабрику, медоборудование и т.п. ???!!!

Друг мой, Алеша!

Человек ты незаурядный, жизнь знаешь. Возможностей таких, как у меня по системному, не упрежденному анализу, информации у тебя нет. А потому и желания не возникает.

Меня же 2013-14 гг. потрясли до каждой клеточки. Я же профессиональный науковед, системный аналитик. Тысячи источников проштудировал, дабы для себя не предвзято обьяснить ситуацию.

Пока получилось три книги по 300 страниц (в среднем) об истории и современности государственности на территории Украины. Вряд ли у тебя будет возможность их прочитать. Но я уверен, что если бы ты прочитал, ты бы уже не так слепо верил бы брехне про гумковои, бандеровцев и т.п.

В этих книгах половина цитирования – из российских авторов!

Друзья – не врут друг другу.

Это ты, Алеша, правильно сказал. Однако мнения могут не совпадать из-за различий в информированности.

Я хотел бы искренне, чтобы Российская Федерация стала процветающей мирной страной и не за счет ископаемых енергоресурсов, не за счет соседних государств, а за счет честной, разумной власти. Экономическое сотрудничество на взаимовыгодных условиях, а не газовая удавка (а потм – ядерная, угольная, торговая и т.п.). Хочу, чтобы Россию уважали за высокий уровень жизни, демократию, гражданское общество, культуру, науку. Военная мощь необходима, но для самобороны территории, а не для агрессии, аннексий и установления мирового господства.

260

От волнения, которое меня охватывает при написании этих строк, почерк ломаный, искаженный. Извини, Алеша.

Не будем, давай, пока вступать в дискуссию. Давай, как и прежде, поддерживать старые дружеские отношения. Ведь они длятся уже более полувека. А власть меняется значительно чаще.

Желаю тебе, дорогой Алеша, мира, здоровья, счастья не только в наступающем 2015 году,

но и вовеки – тебе, твоей семье, всем, кто любит и уважает суверенное государство –

Украину, Киев – мать городов русских.

Пусть посетит вас украинский Дед Мороз – Миколайчик из города Киева,

но не на танке!

И подарит Вам нормальные, традиционные подарки

без «гумконвоя»!

Твой друг, Валерий и его супруга Алла.

14.12.2014, Киев

261

Іменний покажчик

Абе Сіндзо, премєр-міністр Японії 199Асад Башар 174Ахмадинеджад Махмуд 174Аваков Арсен, МВС України, міністр 38Аверинцев Сергей, рос. філософ 228 Андропов В., кол. Генсек. КПРС 108Аниченко В.В., білор. філолог 99Арбєнина, опозиц. рос. актриса 39Артеменко Лариса, укр. журналістка 25 Артемьев Александр, рос. журн. 198Ахметов Рінат, укр. «олігарх» 11, 37, 48Бабченко Аркадий, рос. журн. 141Бандера Степан Андрійович 104Багнюк Анатолій, укр. педагог 250Безсмертний Роман, кол. посол України в Білорусі 159Белковский Станислав, рос. політолог 127, 134Бєрд Джон, министр иностранных дел Канады 162Беоджес Майкл, ам. конгресмен 181Березовец Тарас, рос. політолог 138Бжезинський Збігнев, ам. політолог 83, 186 Бібік Н.М., укр. правознавець 248Болотов, лідер самопроголошеної ЛНР 47Болтон Джон, ам. політолог, 52Бондаренко Олег, директор Агентства стратегічних комунікацій 26Буш Джордж, екс-Президент США 52Быков Дмитрий, рос. журн. 103Ваннек Людмила, укр. журн. 227Васильева Анна, ам. історик 183Васильева Елена, рос. громадська активістка 139Вокер Едвард, проф. Каліфорнійського ун-ту 148Вегеш М.Ш., укр. історик 244Верстюк Владислав, укр. історик 203Вівчарик М.М., укр. історик 243Вінграновський Микола, укр. історик 244Вчені-історики України (авторський колектив):

Литвин В.М., акад., Ісаєвич Я.Д., акад., Онищенко О.С., акад., Смолій В.А., акад., Кульчицький С.В., Верстюк В.Ф.Горобець В.Ф., Толочко О.П. 30

В'ятрович Володимир Михайлович, к.і.н., голова Українського інституту національної пам'яті 228, 241Гавел Вацлав, Президент Чехії 214Гертнер Гайнц, Керівник австрійського Ін-ту міжнар. політики 156Геббельс, соратник Гітлера 113, 127Гелетей, екс-міністр оборони України 43Гиркин (Стрелков), рос. офіцер-диверсант 27, 45, 47, Гітлер Адольф, фюрер нацистської Німеччини 104, 149Гоголь Микола Васильович, класик рос., укр. літер. 91, 92Гоббс Джон 75Голоскокова Катерина, укр. психолог 68Гриць Георгій, Центру системного аналізу та стратегічних досліджень 160Горліс-Горський Ю.Ю., укр. історик 244Грєн Линдси, ам. сенатор 180Грудініна Наталія, укр. блогер 38Грушевський Михайло Сергійович., видатний укр. вчений, Президент УНР 244 Губарєв, лідер самопроголошеної ДНР 47Гусаров Вячеслав, РНБО України 30 Давыдов Евгений, рос. журналіст, 21Даль, рос. лінгвіст 98Демура Степан, рос. незалежн. експерт 26Джемс Ричард, англ. лінгвіст 96Дзюба І., академік, українознавець 18, 30Діячі російської культури, українського походження:

262

Корольова Наталія, Сенчина Людмила, Шульженко Клавдія, Сєров (Сірий) Олексадр, Сакур Олексадр (режисер), Полоцький Симеон, Ростовський Дмитро (Данило Туптайло),Яворський Степан, Прокопович, Капніст, Кукольник Нестор, Гребінка Євген, Гоголь Микола, Короленко Володимир Г., Толстой Олексій, Толстой Лев, Мережковський Дмитро, Горенко Ганна, Волошин (Кірієнко) Максиміліан 39

Донскіс Леонідас, депутат Європарламенту, 66Достоєвський Ф., рос. письм.-класик 39Дугин Александр, рос. політолог 179, 196Еббот Тоні, премєр-міністр Австралії 155,169Едіп 59Єльцин Б.Н., екс-Президент Р.Ф 35, 101Єрофеєв, рос. журн. 110 Жириновский В.В., рос. клоун-політик 129, 138Журавков В.В., укр. вчений, наукознавець, системний аналітик 6Зизанія Л. мовознавець 99Зима Василь, укр. поет 211Злотников Алексей, експерт міжнар. 127, 162Зубов Андрей, рос. іст. 103Илларионов Андрей, бувш. радник Путіна 119Карин Ф.Г., рос. мовознавець 98Карпец Александр, рос. журн. 129, 131Каспаров Гарри, рос. політик 124Каспрук Віктор, укр. журналіст, політолог 11, 51Александр Квасьневский, президент Польщі 17Кернес Геннадій «Гепа», губернатор Харкова 30, 229Керрі Джон, держсекретар США 194Кєрол Уільямс, ам. політолог 181Кісінджер Г., ам. політик 135Кирило та Мефодій, просвітителі 100, 101Кисель (Киселев), рос. ТБ 116Кэмерон Дэвид, брит. Премьер-міністр 155Климентьев Вадим, рос. журн. 126Коврець І., укр. етнограф 253 Козырев Олег, рос. журн. 123, 140 Кокорев Роман, рос. дипломат 129Коломойський Ігор, укр. «олігарх», голова Дніпропетр. ОГА 38, 127Коморовский Бронислав, президент Польши 183Конашенков Никита, рос. журналіст 21Кониський Олександр, укр. поет, автор гімну «Боже Великий» 213Корсун Сергій, психолог 19Косолапов Володимир, 229Костецький В.В., укр. правознавець, 242Кравчук Леонід Макарович, екс-Президент України 11, 40Крамар Олександр, укр. журналіст 57Кривдик Остап, укр. політолог 129Кучма Леонід Данилович, екс-президент України 159Лавров, МЗС РФ 26Лагвінець Алесь ,політолог 161Лазарфельд П., вчений у галузі інформатики 12Лауб Габриель, 142Лисенко Валентин, укр. політолог 214Ленін В.І., теоретик марксизму-більшовизму, організатор Жовтневого перевороту, засновник більшовицької імперії 19,30, 79, 105, 108, 129Лермонтов Михаил Юрьевич, класик рос. поезії 11, 38, 39Лєщинський Єжі, польськ. славіст 95 Лисенко Валентина, укр. політолог 11, 12Ломоносов Михайло Васильович, видатний рос. вчений 97, 98, 99Лудольф В., нім. вчений 96, 97Лукашевич Александр, деп. информации и печати МИД РФ 163Лукашенко Олександр Григорович, президент Білорусі 157, 158Лукін Владимир, прессекретар Путіна 191Лукінюк Михайло, українознавець 17Лунгеску Оанна, офиц. предст. НАТО.154

263

Луценко Ігор, укр. журн. 37Любарський Євген, укр. журналіст 16Макарєвич Александр, опозиційний рос. музикант 39Макарчик С.А., укр. етнографМаккейн Джон, ам. сенатор 180Мартынов Кирилл, рос. журн. 87Марчиняк Влодзимеж (Włodzimierz Marciniak), проф. 178Махніцький Олег, бувш. В.о. Ген. Прокурора України 38Меркель Ангела, канцлер ФРН 127, 172, 182Медведчук Віктор, екс-глава АПУ 48Міжнародний колектив експертів 154:

Дарон Aсемоглу, проф. экон., Массачусетский технол. Ин-т, США;Андерс Аслунд, с. н. с., Ин-т Петерсона, США;Каха Бендукидзе, председатель Свободного университета, Грузия;Олег Гаврилишин, адъюнкт-проф., Ун-т Джорджа Вашингтона, США;Василь Калимон, почетный проф., Школа бизнеса им. Ричарда Айви, Канада

Мисько Олег, укр. журн. 66Монгреньє Ж.-С., фр. політолог 189Муссоліні Беніто, «батько» фашизму 104Навальний Алексей, рос. опозиц. 125Назарбаев Нурсултан, Президент Казахстану 138, 157, 161Наумко В., укр. етнограф 253 Нарышкин Сергей, спікер Держдуми РФ 27Немцов Борис, рос. політик 28, 115, 116, 126Несмиян Анатолий, експерт ИТАР ТАСС 26Никитин Афанасий, мандрівник 94 Новак Анджей, (Andrzej Nowak), проф. 178Носик Антон, рос. журн. 103Нойнець Олесандр, укр. журналіст, 44Обама Барау, Президент США 28, 127Олланд Франсуа, президент Франції 198Омельницкая Ирина, укр. поетеса 11Островский валентин, рос. журн. 116Пакстон, дослідник фашизму, 131Парасюк , сотник Майдану 11, 41Пионтковский Андрей, рос. політолог 74, 134Петрова Инна, рос. журн. 116Снайдер Тімоті, історик, професор Єльського ун-ту 149, 150Соловей Дмитро, укр. історик 203, 236Сталін Йосип Вісаріонович, продовжувач «справи» Леніна, «батько» усіх народів, кат України 104 149Стасюк Софія, укр. журналіст 73Сумароков А.П. рос. мовознавець 98Песков Дм., пресс-секретарь президента РФ 155Пожидаєв, МВС України 38Порошенко Петро, Президент України 10, 42, 43, 81, 87, 157Портников Виталий, рос. журналіст, політолог 74, 138Прилепин Захар, 115Прокопович Феофан, рос. лінгвіст 98Путін В.В., Президент РФ: згадування багатократно по текстуПушкін Олександр Сергійович, класик рос. поезії 38, 98, 101Рабинович Слава, політолог 186Борис Райтшустер 173Рибак Володимир, депутат Горлівської міськради 20Рингис Анастасия, рос. журналіст 103Рогозин Дмитрий, рос. Політик 182Роек Павел, польський корр. 177Ростов Вадим, рос. мовознавець 102Російські олігархи:Абрамович, Ходорковский, Березовский, Гусинский, Юрий Ковальчук,

Геннадий Тимченко, Борис Ротенберг, Игорь Сечин 175Румас Серій, член Ради Євразійської економічної комісії від Білорус 160Савицький Марек міністр с-г. і розвитку сільської місцевості Польщі 160

264

Сазонов Кирилл, укр. журналіст 44Свердлов, парт. функціонер 101Сінченко Д. 51Симоненко Василь, укр. поет 255Скумін Андрій, укр. журналіст 36Смешко Ігор, екс-голова СБУ 39Смотрицький Мелентій, білор. просвітитель 99Сокол А.В., укр. історик 251Сосюра Володимир, класик укр. поезії 213Си Цзиньпин, Голова КНР 169 Снайдер Тімоті, політолог 149Сурков Владислав, кремлівський ідеолог 179Сусанін Іван, рос. іст. Герой 96 Сунь Вань Хань депутат Всекитайского собрания народных представителей (Парламент Китая) 165Сунь Цзи, китайський стратег 25 Тайсон Майк, ам. Боксер 123Таран Сергій, укр. політолог 164Тичина Павло Григорович, класик укр. поезії 212Ткачук Анатолій, дир. Інституту громадянського суспільства 121Томенко М.В., укр. історик 24Тренин Дмитрий, рос. військ. експерт 137 Троцький Лев, соратник Леніна 79, 101Турчинов Олександр, в.о. президента України 159Услуханов М.С., рос. лінгвіст 97Франко Іван Якович, класик укр. літ. 242Херпен Марсель ван, голланд. социолог (Marcel van Herpe) 177Ходорковский Михаил, рос. опозиціонер. 125Хрущов М.С., Генсек. ЦК КПРС 19, 74, 126Чубинський Павло, укр. поет, етнограф 250Оксана Цісик 148Цибулько Володимир, укр. політолог 66Червак Богдан, Держкомтелерадіо України 17Шаманов В., ком. ВДВ РФ 110Шендерович Віктор, рос. Письменник 227Шеремет Павел, белорусский журналист 142Шепп Матиас, нім. кореспондент 176Широпаев Алексей, рос. журн. 87Шифринсон Джошуа, ам. політолог 186Шлосберг Лев, рос. журн. 109Шляхетнюк Ігор, укр. історик 227Шойгу, мін. оборони РФ 109Штепа Павло, укр. Історик 203, 231Штыгашев Владимир, Хакасія 138Юрко Юрій, укр. журн. 80Ющенко Віктор Андрійович, екс-Президент України 11, 40, 85Яковлев Владимир, рос. мовознавець 103Янукович Віктор, екс-Президент України 105, 108, 191, 192Яценюк Арсеній, премєр-міністр України 176Боги, пророкиІсус Христос 94Магомет 94Гетьмани, військові діячі козацької добиБогдан Хмельницький 76, 77Іван Брюховецький 78Іван Виговський 76Іван Мазепа 34,35, 78, 85Петро Калнишевський 79Демян Многогрішний 78Павло Дорошенко 78Павло Конашевич Сагайдачний 74, 76, 80, 81, 82Павло Тетеря 78 Іван Самойлович 78Іван Скоропадський 78

265

Імператори Петро І 85, 95, 100Князі Андрій (Китай) Боголюбський 76Меншиков Олександр 76Невський Олександр, прийомний син хана 83, 84. 88Рюрик 93Юрій І Володимирович Довгорукий 75Ярослав Мудрий 76КороліГалицький Данило 83, 84, 88Владислав, польський королевич Карл ХІІ 78Царі, царські воєнначальникиБутурлін, рос. полководецьВрангель 79Годунов БорисДенікін 79Дмитрій Самозванець (Лжедмитрій) 76Іван Грозний 77, 94Кречетников, рос. генерал 76Муравйов, рос. полковник 76 Текеля, рос. генерал 79Яковлєв, рос. полковник 78

266

Покажчик джерел Інтернету

Стор.:http :// www . facenews . ua / news /2014/255905/ 6- Новости Facenewshttp://uk.wikipedia.org/wiki багаторазово по тексту- Вікіпедіяhttp :// www . epochtimes . com . ua / 16- (The Epoch Times) — международное издание с собственными репортёрами во всём мире. Новости и статьи газеты пишутся независимыми журналистами и не подвержены влиянию каких-либо политических структур. http://www.telegraf.in.ua/topnews 25- приватна газета «Кременчуцький Тереграф»http://mediarnbo.org/ 25- Інформаційно-аналітичний центр РНБОhttp://euromaidanonline.com/ 37- Новости Украины и сопротивления фашизму в России . Информационное сопротивление (инфорезист) российской агрессии Путина . События, фото, видео, аналитика, обзор СМИ.http :// censor . net . ua / 39,155, 161, 163, 172- Цензор.НЕТ – последние новости дня в Украине и мире.http://ua-pressa.com/ukraine/ 40, 66- сайт української преси http://infokava.com/serg _ invest 41- інформаційний сайт, створений у 2013 р.http://glavcom.ua/ 44- журналістський сайтhttp://petrimazepa.com/ua/no-fish-river.html 45- сайт Русский мир: Петр и Мазепаhttp://www.radiosvoboda 48http :// zik . ua / ua / news 51- новини Львоваhttp://expres.ua/news 65http://mediaavers.com/avers-pres 67- программа ТРК "Аверс" (Луцьк) http :// forumodua . com 82- Одеський форумhttp://uainfo.org/blognews 86- блогерський сайтhttp://shiropaev.livejournal.com 87- російський приватний сайтhttp :// www . istpravda . com . ua 87- один із сайтів видання "Українська   правда ", заснованого Георгієм Гонгадзе у 2000 р.: http :// politiko . ua 87- українська політична соціальна мережа: Політика, влада, суспільствоhttp://blog.i.ua 80, 92- сайт українських блогерівMaxpark.com 103- російська соціальна мережаhttp://www.facenews.ua 109, 114- сайт Новости. Правдивые новости Украины

267

http://www.charter97.org/ru/news 121- білоруський інформаційний сайт. Хартія'97 (біл. Хартыя’97) — білоруська громадянська ініціатива, яка спрямована на правозахисну діяльність та на об'єднання політичних сил, опозиційних до режиму Олександра Лукашенка. Складена за аналогією з Хартією'77 — декларацією, що проголосила принципи подолання тоталітаризму і відновлення демократії в Чехословаччині.http://obozrevatel.com 67, 103,123,124, 141,140- інформаційний сайт. На сегодняшний день «Обозреватель» имеет самый большой охват украинской аудитории и продолжает оставаться первостепенным мультиплатформенным поставщиком свежих новостей и интересных публикаций.http://news.eizvestia.com/ 126- Новости мираhttp://k-z.com.ua/myr/ 129- конфлікти і закониhttp://www.facenews.ua 132, 134, 139

http://nvua.net/publications 134http://rus.newsru.ua/world/ 137http://elise.com.ua/ 138http://tyzhden.ua/News 145- газета «Тиждень)http://ukrainian.voanews.com 148- українські новини Голосу Америкиhttp://biz.liga.net/ekonomika/all/stati/ 152, 154http://www.mk.ru/politics 155http://anc.in.ua 156http://www.eurointegration.com.ua 157http :// onpress . info / ua / 161http://nvua.net/ 163http :// galinfo . com . ua / news 164http://elise.com.ua 165, 181http://www.novayagazeta.ru/ 168http://www.inopressa.ru/ 173http://telegraf.com.ua/ 175- Телеграф - останні новини України та світуhttp://inosmi.ru/russia 177, 179, 181, 185http://rus.newsru.ua/world/ 180http :// texty . org . ua 189

- Наша фішка - вдумливі, але легко написані статті, журналістика даних та інфографіка. Ми експерементуємо і з народною журналістикою - надаємо право читачам самим ставити новини. .http://kp.ua/politics/ 198- Комсомольская правда» – одно из старейших и авторитетнейших изданий в Украине http://dt.ua 199- «Дзеркало тижня. Україна» (до 2011 року «Дзеркало тижня»,ДТ) — український суспільно-політичний тижневик, одне з найвпливовіших аналітичних видань в Україні. Тираж 57 тисяч (станом на 2006 р.). Газета була заснована у Києві в 1994 р. як російськомовне видання під назвою «Зеркало недели», але з 2002 року виходить як російською так і українською мовами. Починаючи з 2001 року провідні статті також публікуються англійською на веб-сайті видання, де усі три версії та повні архіви є доступними безкоштовно. З 2011 року газета змінила власників та почала виходити під

268

назвою „Інформаційно-аналітичний тижневик «Дзеркало тижня. Україна»“ (рос. «Информационно-аналитический еженедельник «Зеркало недели. Украина»).http://yurist-online.com 208- юридичний сайтhttp :// www . politik . org . ua 214- Український Центр політичного менеджментуhttp://ua-referat.com/ 223- сайт для студентівhttp://www.svoboda.kiev.ua/ 224- ВО "Свобода"http://www.wz.lviv.ua/ 228- ЗАТ "Видавничий дiм "Високий Замок" , ЛьвівHTTP://WWW.NESKORENA-NACIA.COM.UA/ 229- ПОРТАЛ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІСТА

http :// histua . com / knigi 236- історичний сайт Україниhttp://ubr.ua/ 241- український бізнес-ресурсhttp://www.president.gov.ua/ 254– офіційне представництво Президента Україниhttp://www.kmu.gov.ua/control/ 254 – Кабінет Міністрів України. Офіційний урядовий портал.http://portal.rada.gov.ua/ 254– офіційний сайт Верховної Ради Україниhttp://www.irf.ua/ 254 – офіційний сайт Міжнародного фонду «Відродження»http://www.traditions.org.ua/ 254– українські традиції. Сайт присвячений українським обрядам та звичаямhttp://www.pamjatky.org.ua/ 254 – відлуння віків: все про збереження історичних пам’яток в Україніhttp://svatovo.ws/stati_nezalegnost.html 254

– сайт про День незалежності України.

269