Світовий екологічний журнал · Джерело: World Affairs Council Panel...

Світовий екологічний журналНАЙВАЖЛИВІША ІНФОРМАЦІЯ ПРО ЗДОРОВ’Я ТА ДОВКІЛЛЯ

ОСВІТА ДАЄ НОВІ ЗНАННЯ. ЗНАННЯ ДАЮТЬ НОВІ МОЖЛИВОСТІ.

Світовий екологічний журнал видається на переробленому папері

Весна-літо 2009збірник XXI, номер 1, 2

Видається: англійською, китайською, українською/російською мовами

(ISSN #1080-3092)

В цьому випуску:

Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває,Той у грудях не серденько, тільки камінь має.Сидір Воробкевич,”Рідна мова”, 1869

ТЕМА ВИПУСКУ:Опустелення: вплив на людей і на землю

Тема випуску: Опустелення: вплив на людей і на землюЧи знаєте Ви?Точка зору:Виховна діяльність з питань охорони навколишнього середовища починається з молодіДобрі новиниНовини Чорнобиля:Роль науки в роботі нашої громадської організаціїЗдоров'я і навколишнє середовище: Оцінка якості людського молокаСтраждання за землю і волю: Україна 1932-1933 рр.проф. Ганна Капустян17 Міжнародна конференція ВІТ: Виклики Чорнобиля і молодь в діїЗдоров’я працівників: Глобальний план дій Др. Іван Д. ІвановПосттравматичні стреси у молодіПан Вернер ОбермеєрПсихічні захворювання та їх наслідки після Чорнобиля Д-р Евелін БрометРизик раку щитовидної залози та інших хвороб, пов’язаних зі щитовидною залозоюДр. Лідія Заблоцька Залучення молоді до вирішення проблем зміни кліматуПані Ніколь РомДоповідь запрошенго дослідника про біопаливоПан Тімоті Д. Серчінгер

1

45

78

9

11

12

13

14

18

20

21

Що таке опустеленняОпустелення - це поступове зменшення біологічної продуктивності посуш-

ливих земель. Посушливі райони становлять 41% земної суші і їх заселяє біля 2 мільярдів людей чи 34% всього населення землі. На даний час, близько 250 мільйонів людей у більш ніж 100 країнах світу безпосередньо уражені проблемою опустелення, а ще більше перебувають під ризиком ураження. Найгірша ситуація – у Африці, де 66% загальної площі землі є неродючими чи напівродючими. Опустелення не тільки шкодить Землі та її населенню, але й коштує їй щораз дорожче. Щороку світ витрачає 42 мільярди американських доларів на подолання опустелення та його наслідків. Причиною його виникнення є як природній, так і людський чинники. Посухи, періоди дощів, глобальне зростання температури, кліматичні зміни висушують вже й без цього доволі безводні землі, тоді як ці площі є дуже вразливі до людської діяльності. 10-20% посушливих земель вже надзвичайно сильно знищені, і, згідно деяких звітів, 70% втрат родючого ґрунту відбувається внаслідок дії антропогенних факторів, а саме – зростання населення, сільськогосподарські технології, несприйнятливу політику. Ці фак-тори нищать землю і спричиняють зворотні ефекти, які призводять до втрати біорізноманітності та до інших негативних наслідків, які торкаються нас.

Як результат людської діяльності та прийнятих рішень, таких, як випасання худоби, баланс у співвідношенні між сімома ключовими екологічними факторами

Джерело: Millennium Ecosystem Assessment. Ecosystems and Human Well-being: Desertification Synthesis. Washington, D.C.: World Resources Institute, 2005.

Світовий екологічний журнал Весна-літо 20092 Світовий екологічний журнал Весна-літо 2009 3

– вегетацією, альбедо, температурою, атмосфер-ними опадами, вологістю ґрунтів, вітровою ерозією – стає незбалансованим. Ці взаємопосилюючі зв’язки є особливо чутливими до стану непостійнос-ті внаслідок зворотних ефектів, і відхилення, такі як, наприклад, практика нераціонального обробляння ґрунту, з часом лише вкорінюються, призводячи до вагомих незворотних наслідків.

Наприклад, одна з основних причин опустелення – це практика нераціонального вирощування сільськогосподарських культур. Цей випадок стосується індійських посушливих районів Махараштра, Карнатака, Раджастхан, Джабуа. У цих місцевостях розвиток сільського господарства і збільшення насаджень часто спирається на надмірне використання слабких водних ресурсів для запобігання нищення врожаю. Серед такого невмілого використання водних запасів – вода для зрошення, ґрунтові води, дренажні системи, неправильне розміщення водопійних точок. До того ж, контрольоване випалювання ґрунту сприяє кругообігу поживних речовин, якщо це робити правильно, але коли це робиться занадто часто, то тимчасово зменшується концентрація поживних речовин в землі.

Інтенсивні методи зрошування водойм, та каналів, а також випалювання - це лише короткотермінові вирішення сільськогосподарських проблем і вони є несприйнятливі у довготривалій перспективі. Вони позбавляють ґрунти вологості та поживних речовин і прискорюють процес перетворення посушливих районів на опустелені. Небезпека від нераціональної культивації ґрунту загострюється зростанням кіль-кості населення посушливих районів. Наприклад, у 2004 році приріст населення у світі становив 1,14%, а в Африці – 2,4%. Це посилює навантаження на вже доволі вразливі природні системи, такі як рослинність і лісонасадження – природні захисники Землі від виродження земельних ресурсів, які винищуються задля забезпечення необхідним населення.

Обсяг вологи зменшується у цій місцевості, а земля стає все більш вразливою як до вітрової, так і до водної ерозії, що виливається у пониження якості води, збільшення відкладень осадових порід, повеней і осадових бур. До того ж, кількість придатної для

людей і для випасу худоби землі зменшується. Традиційно, випасання відбувається циклами, що передбачають переміщення і міграцію – коли певна ділянка випасена вщент, тварин переганяють на іншу, даючи землі можливість відновитися. Однак, брак землі спричинює випасання, і з часом виродження стає таким сильним, що призводить ґрунти до тимчасової непродуктивності.

Людська діяльність впливає не лише на якість ґрунту і на водопостачання, але і на біорізноманіт-ність. Зі зниженням кількості рослинності та лісонасаджень, сприятливе середовище для комах, тварин, та інших форм життя також зменшується. Отже, опустелення може спричинити тимчасову втрату певних видів і як наслідок - відіб’ється на цілому світі, спричинивши дестабілізацію.

Як справитись з опустеленнямМіжнародна спільнота вже віддавна визнала,

що запустелення – це основна економічна, соці-альна і така, що стосується навколишнього сере-довища, проблема багатьох країн в усіх куточках світу, і один з найбільших викликів на шляху до досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття до 2015 року.

Пустелі віднесено до «вразливих екоси-стем», зазначених на «Порядку денному ХХI століття» і «боротьба з опустеленням і посухою» обговорювалася Комісією з питань Сталого розвитку на кількох сесіях. У рамках поточної багаторічної робочої програми Комісії, третій цикл CSD 16-17 у 2008 і 2009 роках буде зосереджено на проблемах опустелення і посух та пов’язаними з ними питаннями щодо землі, сільського господарства, розвитку сільських районів та Африки.

Конвенція ООН щодо протидії опустеленню від 1994 року наголошує на втіленні «висхідного підходу». Важливим компонентом цього підходу є захист, стимулювання і використання відповідних традиційних і місцевих технологій, знань, навиків і практик. Беззаперечним виявився той факт, що не можна успішно долати опустелення, поки люди, що найбільше потерпають від цього, самі не долучаться і не присвятять себе цій справі. Остання зустріч в рамках Конференції сторін (COP), що скликається раз у два роки, керівницт-ва Конвенції ООН щодо протидії опустеленню, відбулася у вересні 2007 у Іспанії в Мадриді.

Протягом 12 днів конференції COP об-говорювала стратегії втілення цілей Конвенції і переглядала результати 2006 року, оголосивши його Міжнародним роком пустель і опустелення (IYDD). Хоча Міжнародний рік пустель і опустелення й можна вважати успішним щодо зростання міжнародного усвідомлення

Ще ніколи раніше людина не мала такої нагоди контролювати своє навколишнє середовище,

покінчити з голодом і спрагою, подолати бідність і хвороби, позбавитися неписьменності і значних людських страждань. Ми маємо владу створити або найкраще покоління людства в історії світу,

або останнє з усіх колись існуючих. Звернення президента США Джона Ф. Кеннеді до

Генеральної Асамблеї ООН, Нью Йорк, 20 вересня, 1963 р.


небезпек і реалій опустелення, залишається все ще багато роботи, аби зупинити перетворення посушливих земель на пустелі. Сподіваємося, що нове американське керівництво підійде до цієї проблеми більш серйозно і працюватиме над зменшенням опустелення у Північній Америці і решті світу.

Деякі критики вважають, що хоча випробува-но багато методів для вирішення проблеми опу-стелення і відновлення втрачених земель, все ж, більшість заходів сприяють зовнішнім ознакам переміщення піскових ґрунтів, а не стосуються корінних проблем видозміни ґрунту, таких як випасання, нераціональне сільське господарство і винищування лісів місцевим населенням. У деяких країнах, що розвиваються, є під загрозою опустелення, багато місцевих людей вирубують ліс на дрова і приготування їжі, що посилює нищення землі, і часто навіть поглиблює їхню бідність.

Також існують певні фундаментальні страте-гічні питання, що залишаються без відповідей, або є неадекватно означені. В той час, як опустелення набуло певного розголосу у засобах масової інформації, багато людей все ще необізнані про надмірне нищення родючих земель і експансію пустелі. Врешті, як пов’язати питання опустелення з іншими питаннями розвитку, як розвинути

компетенцію національних урядів, також, як і залучити економічно сильний приватний сектор підтримати зусилля в боротьбі з опустеленням – це питання, над якими ще потрібно попрацювати. Попереду все ще залишається довгий шлях до подолання опустелення.Джерела: 1.www.un.org, 2.www.unep.org, 3.www.afp.com, 4.www.wikipedia.org, 5. Anaya-Garduno, Manuel. “Technology and Desertification.” Economic Geography Vol. 53 No. 4(1977): 407-412., 6.Bandyopadhyay, J., and Vandana Shiva. “Drought, Development, and Desertification.” Economic and Political Weekly Vol. 21 No. 33 (1986): 1448-1450., 7.Eckholm, Erick. “Desertification: A World Problem” Ambio, Vol. 4 No. 4 (1975): p.137., 8.Millennium Ecosystem Assessment. Ecosystems and Human Well-being: Desertification Synthesis. Washington, D.C.: World Resources Institute, 2005., 9.Phillips, Jonathan D.. “Biophysical Feedbacks and the Risks of Desertification.” Annals of the Association of American Geographers Vol. 83 No. 4(1993): 630-640,.10.GreenFacts of the Desertification Synthesis Report. “Facts on Desertification.” Washington, D.C.: World Resources Institute, 2008., 11.Lean, Geoffrey. “Down to Earth.” Secretariat for the Convention to Combat Desertification. First published June 1995, last updated March 2008., 12.Dr. Gurirab, Theo-Ben.“Down to Earth: Newsletter, convention to combat desertification.” Secretariat for the Convention to Combat Desertification, 2000

ВОДНА ПОЛІТИКА: НАСЛІДКИ ПОРУШЕННЯ БЕЗПЕКИ І МІНІСТЕРСТВО ІНОЗЕМНИХ СПРАВ США

Цілі зовнішньої політики як мотивація до співучасті: Американське міністерство іноземних справ і Управління міжнародного розвитку США (USAID) визначили три підстави до задіяння у вирішення проблем з водою у країнах, що розвиваються.

Міністерство іноземних справ розглядатиме питання надання підтримки, що сприятиме їх розвитку, становитиме гуманітарну допомогу і відповідатиме цілям зовнішньої політики. На практиці, і у минулому Міністерство іноземних справ вже брало участь у проектах, які сприяють досягненню цілей міжнародної політики.

Задіяння чітко виявило себе спочатку багатостороннім, а згодом двостороннім. Щодо багатостороннього, Міністерство іноземних справ США брало участь у проектах зі сприяння регіональній стабільності і безпеці у тих місцевостях, де водні ресурси є спільними для багатьох країн. Прикладом багатосторонньої участі є річка Йордан, басейн Нілу, річки Тигр і Євфрат. Міністерство закордонних справ забезпечило країни допомогою у доступі до водних ресурсів як засобу розвитку, чи налагодило зв’язки з країнами, що розвиваються, як у випадку з Лівією.

Ефективність багатосторонніх рішень для регіональної безпеки: багатостороння участь може бути ефективним засобом уникнення конфлікту щодо водних ресурсів, аж до кризи з водою що є результатом проблем із їх розподілом, а НЕ з повною нестачею. Тому, збільшуючи інфраструктуру для розподілу і зберігання води, можна уникнути конфлікту. Будувати нову чи покращувати вже існуючу інфраструктуру , хоч і дорого, та все ж дешевше, ніж залагоджувати конфлікт. Наприклад, влада Ізраїлю, що бере участь у переговорах щодо ріки Йордан, заявила, що Ізраїль може збудувати і керувати п’ятьма заводами, що опріснюють воду, і є здатні забезпечити потреби у величезній кількості свіжої води, за кошти, еквівалентні двом тижням війни. Більше того, використання покращеної інфраструктури дозволяє всім сторонам разом користати зі спільних ресурсів, що, в свою чергу, покращує стосунки. А сприятливі умови безпеки, через покращені дружні відносини, підвищують ефективний розвиток, і таким чином, створюють циклічний, вигідний ефект через розвиток інфраструктури, пов’язаної з водою.Джерело: World Affairs Council Panel on Water Politics and Implications for Security in the Middle East with Charles A. Lawson, Jerome Delli Priscoli, and Geoffrey D. Dabelko, понеділок, 8 грудня, 2008


Забруднення води річкових басейнів Європи

Останні дослідження виявили наявність стійких полярних ор-ганічних забрудників (СПОЗ) у європейських річках. Було про-аналізовано більше як 100 окре-мих зразків води з 27 європей-ських країн на 35 окремих компонентів, включаючи фарма-цевтичні препарати, пести-циди, перфтороктансульфонат, перфтороктанову кислоту, бензо-тріазоли, гормони, ендокринні руйнівники. Біля 40 лабораторій, що взяли участь у цьому вибірковому обстеженні, най-частіше і в найбільших кон-центраціях виявили у наданих зразках такі компоненти як бензотріазол, кофеїн, карбамазе-пін, толітріазол, оцтову кислоту (NPE1C). Приблизно 10% зразків річкової води класифікувалися як «дуже чиста» з огляду на хімічне забруднення .Джерело: Environmental Pollution, Volume 157, Issue 2, February 2009, Pages 561-568; European Commission, Joint Research Centre, Institute for En-vironment and Sustainability, Via Enrico Fermi, 21020 Ispra, Italy; Copyright © 2008 Elsevier Ltd All rights reserved.

Приватизація води не зменшує витрат

Зниження витрат мало стати основною вигодою, якої очікували від приватизації. Відстежуючи висновки усіх опублікованих економетричних досліджень з продукування і витрачання води, починаючи з 1970 року, можна зазначити, що ефект зі зниження витрат від приватизації виявився невисо-ким. Не виявлено будь-якого

зменшення витрат у постачанні води і лише несистематичне зниження – в її витрачанні. Суспільна теорія вибору занадто сконцентрована на конкуренції, яка не є типовою для квазі-ринку. Теорія права власності акцентує на праві володіння і якості сервісу, але за відсутності конкуренції відмінності у рівні видатків приватної власності від комунальної власності є міні-мальними. Загалом, емпіричні результати показують важливість ринкової системи, організації виробництва сфери послуг, державного управління, нагляду і регулювання. З огляду на те, що не існує системного оптимального способу вибрати кращий з-поміж суспільного і приватного поста-чання, менеджерам слід підходити до вибору прагматично. Джерело: Bel, G., Warmer, M. Does privatization of solid waste and water services reduce costs: A review of empirical studies. Resources, Conservation and Recycling. 2008

Спільне володіння автомобілем

Перехід від автомобільної власності до послуг і функцій є ознакою формування низько-вуглецевого суспільства.

Важливо знизити кількість викидів вуглекислого газу (CO2) транспортоними засобами. У Пів-нічній Америці, Європі і Японії стали поширеними схеми спільно-го користування автомобілем як способом транспортування, який частково зменшує кількість вики-дів у атмосферу CO2.Джерело: http://www.japanfs.org/en/mailmagazine/newsletter/pages/028678.html

Унікальна технологія пивоваріння знизила викиди CO2 приблизно на 30%.

У 2008 році броварні Асахі, найбільші виробники пива Японії,

оголосили, що вони винайшли нову технологію пивоваріння, яка називається Ізомір і Випарник (Isomeriser & Evaporator (PIE)). Нова технологія, через скорочення часу варіння, зменшила викиди вуглецю приблизно на 30%. Її використовують на броварні Асахі в місті Суіта, що в префектурі Осака, з вересня 2008 року. Джерело: http://www.japanfs.org/en/pages/028653.html

Підприємець заощаджує енергію, вирощуючи вертикальні сади на стінах фабрики.

Влітку 2008 року корпорація Кіосера, японський виробник електронних запчастин і фото-електричних систем, створила «зелену завісу» із рослин, що в'ютьться зовнішніми стінами п’ятьох її фабрик у Японії, в Окайя, префектурі Нагано, та Гамо, префектурі Шіга. Зелені завіси з рослин, що плетуться, таких як іпомея плющевидна, китайсь-кий гіркий гарбуз, поглинають вуглекислий газ і одночасно допомагають скоротити час вико-ристання кондиціонера, забез-печуючи утримання прохолоди в приміщеннях та захищаючи від літнього сонячного проміння.Джерело: http://www.japanfs.org/en/pages/028656.html

Джерело: Professor Hiroshi Takatsuki, Japan Cartoonist Association.


Китай, будучи країною з найбільшою кількістю населення, також перебуває в перших рядах тих країн, які потерпають від забрудненя. Згідно з даними Організації Об’єднаних Націй, шість з десяти найбільш забруднених міст у світі знаходяться в Китаї. Часто китайські міста виглядають немов загорнуті у токсичну сіру пелену. Лише 1% осіб 560-ти мільйонного міського населення Китаю дихають повітрям, яке вважається безпечним згідно стандартів Європейського Союзу. Нестача чистої свіжої води передбачає ще серйознішу загрозу. У двох третіх найбільших міст країни бракує чистої води, 700 мільйонів людей п’ють воду, забруднену людськими і тваринними відходами з рівнем, який і не наближається до мінімальних стандартів, встановлених урядом (набагато нижчим за стандарти ВООЗ). Часом якість питної води вважається навіть нижчою за стандарти для промислового вжитку. Так навколишнє середовище стало жертвою швидкого економічного росту з руйнівними наслідками для китайського населення.

Це змусило китайський уряд і природоохоронні неурядові організації активізувати просвітницьку діяльність у суспільстві щодо ролі екологічної стійкості. Суспільство все більше вимагає захистити навколишнє середовище і прийняти принципи збалансованого розвитку. Хоча їхня екологічна свідомість все ще не є такою, як в решті світу, але загальні тенденції дарують надію на майбутнє одного з найбільш забруднених середовищ у світі. Більш того, розуміючи факт що екологічний занепад вже становить загрозу стабільності країни і її економічному зростання, китайський уряд вживає заходів щодо подолання деяких із цих труднощів. Всі ці вищезгадані фактори створюють ґрунт для суспільства в Китаї, яке більш "дружнє" для екології.

Китайська молодь, народжена в епоху суспільної поінформованості щодо погіршення стану навколишнього середовища, вважається свідомим поколінням. Підлітки, що живуть у достатку і мають кращу освіту, а особливо ті, які живуть у великих містах, постійно беруть участь в заходах з природоохоронної діяльності. Дослідження, проведені підрозділом „Діти і Сім’я” Асоціації шанхайських жінок, показали, що підлітки більш обізнані в питаннях з охорони навколишнього

середовища, ніж їхні батьки. Подібні дослідження були проведені у Пекіні 2007 року. Як вказано у звіті, більш як 86% учасників віком до 19 років погодилися, що захист навколишнього середовища дуже важ-ливий, в той час як серед молоді вікової категорії 20-24 роки лише 79% підтримують такий погляд.

Водночас із подібними дослідженнями, китай-ський уряд надає щораз більшої підтримки спіль-нотам для підвищення рівня знань серед молоді щодо охорони навколишнього середовища. У 2001 році місцеві газети повідомили про експеримент, коли вчителі проводили заняття зі своїми учнями поза школами, спостерігаючи за екологією свого довкілля і досліджуючи сталі методи захисту природи. Учні відгукнулися дуже позитивно на отриманий досвід і на знання щодо потреби охороняти нашу землю.

Навчання з питань охорони навколишнього середовища

Розуміння потреби сталості навколишнього середовища серед молоді пробудилося завдяки національним кампаніям, школам, неурядовим організаціям, всупереч багатьом перешкодам. На національному рівні, для відзначення 33-го Всесвітнього дня охорони навколишнього середовища, яке випадає на 5 червня, в багатьох містах Китаю проводилися різноманітні заходи. У Пекіні молоді люди відвідали церемонію під назвою «Я люблю Китай, я люблю море», метою якої було збільшити поінформованість людей щодо потреб охорони морського середовища, в інших містах молодь заохочували взяти участь у широкомасштабних кампаніях, рекламуючи концепцію « за зелене життя і за творення eкoлогічно чистої батьківщини».

Державне управління з охорони навколишнього середовища у співпраці з Всесвітнім фондом живої природи провело «Міжнародний тиждень фільмів про природу -1998», пропонуючи молодим людям для безкоштовного перегляду 10 фільмів-переможців. Ці фільми демонстрували природу в прекрасних пейзажах, і презентували різноманітні природні феномени, пробуджуючи в молодих людях любов до природи.

У 1999 році Комуністична молодіжна спілка Китаю запустила масштабний проект щодо охорони навколишнього середовища, переконуючи 420-мільйонне населення країни садити дерева вздовж основних водоймищ Китаю, включно з річками Янцзи і Жовтою. Завдяки проекту цієї спілки, 56 мільйонів китайських молодих людей віком від 14 до 28 років взяли участь у захисті цих великих річок.

ТОЧКА ЗОРУ:Виховна діяльність з питань охорони навколишнього

середовища починається з молоді

Неможливо прийняти жодного мудрого рішення, не беручи до уваги факт, що світ є не тільки таким,

яким він є тепер, але і таким, яким він буде.Айзек Азімов, науковець і письменник (192092)


Площа новонасаджених дерев і лісів сягає близько 187 000 гектарів, а подібне дбайливе ставлення до природи стало новим трендом китайської молоді.

Виховання з питань охорони навколишнього середовища стало частиною навчального плану в початкових та середніх школах. На сьогодні більше як 80% початкових і середніх шкіл у 15 провінціях і під централізованим керівництвом муніципаліте-тів проводять уроки з охорони навколишнього середовища. Бюро з охорони навколишнього середовища у різних регіонах тісно співпрацює з відділами освіти над активним створенням "зелених шкіл". Концепцію "зеленої школи", яка була започаткована в Європі 1994 року, було впроваджено в Китаї 1996 році. "Зелені школи" зобов’язані включити уроки з охорони природи у навчальний план і якнайбільше прагнути, через викладацький склад, включити за допомогою навчальних матеріалів та засобів, покращувати знання учнів про навколишнє середовище. Переконані, що це навчання важливе та ефективне, і воно може допомогти молодим людям набути хороші навички. В такий спосіб вони можуть бути добрим інструментом у передаванні знань суспільству. Китайські школи все серйозніше відносяться до навчання з охорони природи, отже "зелених шкіл" з’являється все більше і більше. На сьогодні в Китаї функціонують 16 933 "зелених шкіл", з яких 284 – на державному рівні.

Проект із переробки використаних батарейок у пекінських вищих і початкових школах завершився зібраними за 15 місяців трьома мільйонами використаних одиниць. Ванг Юнджінг, 8-річна пекінська дівчинка, зібрала 100 000 використаних батарейок за останні 4 роки. "Я також розглядала проект переробки використаних батарейок як спосіб із розвитку дитячої свідомості щодо захисту навколишнього середовища" – сказала Женг Далінг, вчителька пекінської початкової школи. Інша вчителька початкової школи, Ванг Вейдонг розповідала, що діти не лише взяли активну участь у цьому проекті, а й залучили своїх батьків, і навіть, сусідів і колег своїх батьків.

На законодавчому рівні, освічені молоді люди, які жили на периферії, присвятили три роки, допомагаючи пастухам отримати через суд компенсацію від фабрик, що забруднюють навколишнє середовище. Дивовижно, але вони таки виграли три справи.Автори:

Emmy Chow, Greta Liao, Josephine Au, Lillian Tsang,

WIT Interns References: 1. Bao, Jiayi. “Comparison

Study for Environmental Awareness among Young

People in Shanghai & Hong Kong”. 22nd, January, 2009,

blog.sina.com.cn/s/blog_50d9c27701008j04.html,

2. Bao, Jiayi. “Comparison Study for Environmental

Awareness among Young People in Shanghai & Hong

Kong”. 22nd, January, 2009, blog.sina.com.cn/s/blog_

50d9c27701008j06.html~type=v5_ one&label=rela_

nextarticle

ПЕРЕРОБКА ВІДХОДІВ ЕЛЕКТРОННОЇПРОМИСЛОВОСТІ У США

Щодня американці викидають більше як 350 000 мобільних телефонів і 130 000 комп’ютерів, і внаслідок чого сміття з електроніки стає найбільш зростаючою частиною американського сміттєвого потоку. Неправильно утилізовані свинець, ртуть та інші токсичні матеріали, які містяться в електронних відходах, можуть витікати зі сміттєзвалищ. Добра новина полягає в тому, що 20% американців (приблизно 60 мільйонів людей) намагаються здавати свої використані електронні прилади на переробку. Все ж, багато американських переробників вивозять електронне сміття за межі країни і розбирають на частини та спалюють, не зважаючи на природу і людське здоров’я. Американська влада зазвичай не ставить перепон для експорту потенційно шкідливого електронного сміття.

Сполучені Штати – єдина промислово розвинута країна, що відмовилася ратифікувати 19-річну Базельську конвенцію, міжнародну угоду, яку було створено для того, щоби регулювати експорт шкідливого сміття у країни, що розвиваються. До того ж, американська Агенція з охорони навколишнього середовища (EPA) наглядає за вивозом з країни лише електронно-променевих трубок зі старих телевізорів і моніторів, і Головне контрольне управління скритикувало EPA за неналежне виконання своїх обов’язків.

Більшість американського електронного сміття ви-возиться до китайського містечка Гуйу (Guiyu), провідного центру з переробки відходів, де частина місцевих селян розігріває монтажні плати на вогнищах з вугілля, щоб дістати з них свинець, інші ж за допомогою кислот випалюють із плат частинки золота. Згідно з заявами сусіднього університету Шанту, в Гуйу спостерігається найбільша в світі концентрація канцерогенних діоксинів і надмірний відсоток викиднів у вагітних.

Базельська мережа дій (БМД), сторожовий пес за електронними відходами, відстоює повну заборону експорту електронного сміття. Інші "зелені" групи змушу-ють виробників електронних пристроїв, щоби ті брали на себе відповідальність за подальше життя своєї продукції. Скоротивши використання токсичних металів, таких як ртуть, і зменшивши використання дрібних компонентів з алюмінію і скла, компанія Apple створює тепер свої ноутбуки так, щоб вони легше перероблялися. Компанія Sony пообіцяла працювати лише з тими переробниками, які обіцяють не вивозити електронне сміття за кордон. Компа-нія Dell, яка з 2004 року пропонує безкоштовну переробку своєї продукції, нещодавно оголосила разом із мережею магазинів Стейплс (Staples) про свою in-store (з повернення використаної продукції в магазини) програму переробки. Для підтвердження дотримання своїх зобов’язань, Dell запрошує аудиторські компанії з охорони довкілля до перевірки своїх партнерів.

Що можуть зробити американці для того, аби бути певними, що їх старі електронні вироби не опиняються в купах сміття в Китаї? Якщо Ваш прилад ще працює і в доброму стані, продайте його в Greenphone.com, який пере-продує такі телефони бідним покупцям за кордоном. БМД склала список акредитованих нею американських перероб-них компаній, які ви можете знайти за адресою ban.org.Джерела:http://www.time.com/time/ magazine/article/0,9171,1870485-1,00.html 8 January 2009; http:// ban.org/ban_news/2008/081110_news_ release.html


Нова Зеландія забороняє використання ендосульфану

Нова Зеландія заборонила ін-сектицид ендосульфан - закон діє з 16 січня 2009 року. Це означає, що весь імпорт і використання ендосульфану після цієї дати є нелегальним. Залишається 1 рік часу надійно позбутися невикори-станих запасів; місця зберігання для цього ще не визначені. Згідно даних керівництва з управління ризиками для навколишнього середовища, "рівень негативного впливу на навколишнє середови-ще, людське здоров’я, взаємини маорі із навколишнім середови-щем і на міжнародні відносини Но-вої Зеландії переважує будь-який позитивний вплив, пов’язаний з використанням ендосульфану в Новій Зеландії".

Акції щодо відмови від ін-сектициду почалися в середині 1990-их років, коли д-р Мерієл Ваттс, представник PAN ANZ (мережа протидії використанню пестицидів Нової Зеландії Аотеароа), далі - Асоціації грунтів і здоров’я, співпрацювала з групою протидії токсинам та іншими місцевими групами активістів Окленду для того, щоб змусити міський уряд зупинити використання ендосульфану на спортивних полях через небезпеку виникнення раку грудей, яку може спричинити пестицид.

Ендосульфан, який заборо-нено вже у 55 країнах, включаючи країни Європейського союзу, це інсектицид, який викорис-товувався для вирощування ши-рокого спектру фруктів і овочів, а також для догляду за спортивни-ми біговими доріжками Нової Зеландії. Заборонену речовину

двічі знаходили у яловичині, яка перевозилась у Південну Корею, наслідком чого були величезні збитки для експортерів.

Міжнародна протидія викори-станню ендосульфану викликана токсичністю останнього, його жи-вучістю у навколишньому середо-вищі і здатністю накопичуватися у харчовому ланцюжку. В жовтні Наглядова Рада Стокгольмської конвенції щодо стійких органіч-них забруднювачів (СОЗ) при-йняла рішення, що ендосульфан підпадає під критерії з визначення стійких органічних забруднюва-чів, і зараз він проходить сувору оціночну процедуру з включення до списку всесвітньо заборонених пестицидів, нарівні з ДДТ та ін-шими стійкими хлорорганічними відповідниками. Джерела: Pesticide Action Network Aotearoa, The Soil & Health Association of NZ, Safe Food Campaign

Японія і Республіка Корея починають Новий „зелений» курс”

Японія і Республіка Корея оголосили, що вони інвестують мільярди доларів у «зелені» проекти, щоби створити робочі місця і стимулювати економічне зростання, на ознаку того, що Новий «зелений» курс, підтриманий Організацією Об’єд-наних Націй, набирає обертів.

Японія повідомила, що вона має намір розширити ринок «зеленого бізнесу» і створити до 1 мільйона нових робочих місць на умовах безвідсоткової позики для екологічно нешкідливих компаній. Південна Корея інвестує 38 мільярдів доларів протягом наступних чотирьох років у серію екологічно нешкідливих проектів, щоб створити 960 000 нових робочих місць і закласти основи для економічного зростання. 36 проектів включають створення мережі Зеленого транспорту, облаштування двох мільйонів енергозберігаючих «зелених домівок» і вичищення чотирьох основних річок країни.

Подібний крок двох основних азійських економік наслідують плани новообраного президента

США Барака Обами вкласти в час свого президентства 150 мільярдів американських доларів у впровадження програми з екологічно чистих видів енергії, в намаганні створити 5 мільйонів нових робочих місць. В жовтні 2008 року Програма з охорони навколишнього середовища Організації Об’єднаних Націй розпочала Новий "зелений" курс і Зелену економічну ініціативу як протиотруту сучасним економічним проблемам і як трамплін для низьковуглецевої, природозберігаючої всесвітньої економіки, як такої, що створює велику кількість робочих місць і є добре керованою. Більше інформації щодо Зеленої економічної ініціативи Програми ООН з навколишнього середовища можна знайти за адресою www.unep.org/ greeneconomy. Джерело: Прес-реліз за 9 січня 2009 року

Асоціація „Енергоефективні міста України”

Вже понад рік в Україні актив-но діє Асоціація „Енергоефектив-ні міста України”, членами якої є зараз органи місцевого само-врядування 14 міст з усіх регіонів країни. Серед її пріоритетів – ефективне використання енергетичних ресурсів, надання якісних енергетичних послуг, підвищення енергетичної безпеки, захист довкілля та забезпечення сталого розвитку поселень. Першим вагомим здобутком Асоціації стало запровадження енергоменеджменту в бюджет-них установах Львова, Кам’янця-Подільського, Луцька, Славутича і Долини із застосуванням комп’ютеризованої системи облі-ку та аналізу енергоспоживання окремими користувачами. Це вже дозволило не лише заощадити значні бюджетні кошти, але й відчутно зменшити викиди СО2 та інших парникових газів у атмосферу. Новим важливим кроком стало приєднання у січні 2009 р. 10 міст-членів Асоціації до Угоди мерів задля сталого енергетичного розвитку і захисту клімату, ініційованої Європейською Комісією.Джерело: www.enefcities.org.ua


НОВИНИ ЧОРНОБИЛЯ:Роль науки в роботі нашої громадської організації

Освітній проект Світової Передачі Інформації (BIT) для всіх шкіл з вивченням англійської мови та ПК

До того, як наукою було доведено, що Земля обе-ртається навколо сонця, загальновизнаним було те, що Земля є центром всесвіту. Моряк міг би впасти з землі запливши надто далеко оскільки земля вважа-лася плоскою. Перед тим, як Дарвін та англійський природознавець Альфред Расел Уолас відкрили за-кон природного добору, було прийнято вважати, що всі живі істоти виникли на землі майже одночасно. Згодом наукою було доведено, що принципи пове-дінки та вчинки змінються. Нові знання спростову-ють старі ідеї, які зрештою змінюються або зника-ють. Інформація має властивість змінювати усталені поняття у світлі нових знань, які ґрунтуються на фактах. У процесі накопичення нових доказів, факти вказують на потребу зміни поведінки. Чим швидше змінюється поведінка на підставі нової інформації, тим сильніший вплив вона справляє на причетних до цього.

Наука є орієнтиром у діяльності громадської орга-нізації Світова Передача Інформації (ВІТ) з моменту створення, оскільки ми зосередили наші зусилля на питаннях охорони здоров’я із врахуванням певних фактів. Це означає, що ми використовуємо наявні дослідження, щоби відокремити те, що ми знаємо від того, чого не знаємо. В нашій роботі, ми відзна-чили, що для прийняття обмежень сучасної науки насправді потрібна певна інтелектуальна відвага, чого не вистачає багатьом. Ми часто бачимо це на прикладі усвідомлення впливу Чорнобильської ка-тастрофи 1986 року на стан здоров’я. Сумним, але поширеним є те, що коли існує прогалина у знаннях, страх та забобони заповнюють цю порожнину. Стан здоров’я населення погіршується, коли люди керу-ються страхом та забобонами у своїх вчинках, радше ніж науковими фактами.

Підхід, що ґрунтується на наукових відкриттях властивий більше для НУО, які працюють над покра-щенням стану охорони здоров’я, які мають справу з найбіднішими у світі верствами населення. Як тільки інформація стає зрозумілою, важливо змінити влас-ні припущення та поведінку щодо нових відкриттів. Світова Передача Інформації, заснована після Чор-нобильської катастрофи, яка трапилась в Україні у 1986 році, і впродовж багатьох років ми спрямову-вали наші зусилля на дослідження, пов’язані з про-блемами раку щитовидної залози та дефіциту йоду у областях, що постраждали від вибуху. З часом нові дослідження приносили нову інформацію стосовно впливу радіоактивних ізотопів, і ми змінили наші орієнтири. Нові дослідження встановили не лише нові критерії щодо радіоактивної безпеки, а й чітко окреслили яким чином, коли та який рівень випро-мінювання завдав шкоди населенню, яке зазнало опромінювання. Нові дослідження продемонструва-ли також часові та вікові фактори, які спричинили виникнення раку щитовидної залози.

Дослідження, що проводились НКДАР ООН та МАГАТЕ встановили, що від раку щитовидної за-лози та інших ракових хвороб страждало менше людей, проте значно більше людей страждало від посттравматичного стресу, ніж це вважалося раніше. Неможливо точно встановити кількість людей, які будуть страждати від раку, чи інших захворювань, пов’язаних з випромінюванням радіонуклідів строн-цію чи цезію. Ми поки що не можемо визначити рівень смертності чи захворюваності, і наші припу-щення більше пов’язані зі страхом ніж з науковими обґрунтуваннями.

Ми змінили нашу дослідницьку роботу у співпра-ці з ПРООН у Чорнобильському регіоні, та внесли до нашого бібліотечного CD проекту з охорони здоров’я останні дані щодо захворювань щитовидної залози, посттравматичного стресу та ракових захворювань. Розповсюджений нами в Україні CD містить також інформацію, що ґрунтується на останніх наукових даних стосовно активної зони реактора, що продо-вжує горіти та стану оболонки, чи саркофагів, які захищають зруйнований атомний реактор.

Ми повинні врешті знайти можливість перш за все використовувати досягнення науки. Перефра-зовуючи астрофізика Карла Сагана, призначення науки теж саме, що і “Свічки у темряві”. Коли наука підводить нас до вирішення моральних проблем, в цей момент ми несемо відповідальність перед на-шими ближніми. Ми занурюємося в себе, у нашу гуманність, та робимо вибір, який ґрунтується на знаннях та порядності. На нашу думку це повинно стати метою всіх НУО.


ЗДОРОВ'Я І НАВКОЛИШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ:Оцінка якості людського молока

Рівень діоксинів у грудному молоці в токсичному еквіваленті ВOОЗ Джерело: матеріали Всесвітньої організації охорони здоров’я

Грудне молоко є природною і якісною їжею для новонароджених. Воно містить оптимальний та необхідний набір елементів для задоволення харчо-вих потреб на самих ранніх етапах життя і забезпе-чує взаємопов’язані імунологічні, психологічні і економічні переваги. Факти щодо переваг здорового грудного годування і наукові докази з метою підтримки цієї практики продовжують зростати. Всесвітня організація охорони здоров`я тепер може з повною впевненістю заявляти, що грудне вигодовування зменшує кількість дитячої смертнос-ті та має свої переваги, у подальшому дорослому житті. Виключно грудне годування протягом 6 мі-сяців після народження є нормальною практикою для переважної більшості малюків, яке в подальшому доповнюється відповідними харчовими продуктами протягом наступних двох років.

Проте в грудне молоко, яке вважається най-здоровішою їжею для малюків, потрапляють не-бажані хімічні речовини як під час споживання їжі та води матерями так і проживання в індустріально забрудненому середовищі. Проте, незначна кількість небажаних хімічних речовин у грудному молоці не впливає на виникнення ризику погіршення стану здоров`я у малюків. Кілька таких небажаних випадків було зафіксовано та стосувалося виключно споживання молока, яке містило небажані хімічні елементи на фоновому рівні проте жоден із них не був клінічно або епідеміологічно підтверджений. Лише в дуже рідкісних випадках високий рівень забруднення впливає на стан здоров`я малюків через споживання грудного молока. На відміну від цього, епідеміологічні дослідження показали, що грудне молоко і практика грудного вигодовування дає значні переваги для стану здоров`я немовлят і для їх матерів. Тому, з самого початку потрібно зрозуміти, що акумульована кількість надзвичайно позитивно підтримує здоров`я грудних малюків.

З іншої сторони, грудне молоко представляє собою унікальну біологічну матрицю для моніторингу деяких забруднювачів навколишнього середовища та може представити інформацію щодо матері та малюка шляхом неінвазивного методу збирання інформації. Грудне молоко вважається однією з найбільш важливих біот за яку досліджують на наявність стійких органічних забруднювачів (СОЗ) у харчових продуктах та їжі. Як наслідок, моніторинг грудного молока може стати джерелом інформації щодо видів та кількісного складу СОЗ у середовищі та в нашому організмі. Розуміння впливу шкідливих речовини на наш організм допоможе краще кон-тролювати такі хімікати шляхом уникнення або зменшення викидів згаданих СОЗ або зменшення їх присутності у їжі.

Діяльність ВООЗ щодо біомоніторингу грудного молока

Під час спільних засідань Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО) та ВООЗ з питань залишкової кількості пестицидів в продуктах харчування, було надано оцінку без-печності пестицидів, до складу яких входять стійкі органічні забруднювачі СОЗ та встановлено допу-стимий рівень щоденного поглинання для багатьох із них. Оцінку іншим СОЗ було надано Спільним ек-спертним комітетом ФАО/ВООЗ з питань харчових добавок (JECFA), який встановив допустиму місячну норму поглинання діоксинів, дибензофуранів та діоксиноподібних поліхлорованих дифенілів (ПХД). Остання оцінка, проведена JECFA у 2001 році, вста-новила допустиму місячну норму поглинання діок-синів, дибензофуранів та пласких ПХД на рівні 70 пг/кг маси тіла за один місяць. Це один із найменш допустимих рівнів поглинання, які будь-коли вста-новлювалися. Варто зазначити, що середня норма поглинання вищезазначених речовин у багатьох країнах наближується або перевищує цей показник. Для моніторингу забруднення організму людини хі-мічними забрудниками, які накопичуються в ньому протягом кількох десятиліть, ВООЗ застосовував грудне молоко, оскільки на його основі можна нада-ти комплексну оцінку забруднення – рівень, часто-ту та тривалість.

За декілька десятиліть Програма моніторингу та оцінки якості продовольства глобальної екологічної системи контролю (ГECK/Продовольство), яка займається дослідженнями забруднення продуктів харчування у міжнародному вимірі, зібрала інформацію про рівні та часові тенденції багатьох СОЗ у продуктах харчування, у тому числі у грудному молоці жінок. ВООЗ виступила спонсором трьох спеціальних досліджень вмісту


діоксинів, дибензофуранів та діоксиноподібних поліхлорованих дифенілів у грудному молоці. Перші два дослідження було проведено у 1987-1988 рр. та 1992-1993 рр. Їх об’єктами стали, зокрема, зразки з численних країн Європи. У 2000 році, Європейський центр ВООЗ з питань навколишнього середовища та охорони здоров’я у м. Більтховен у співпраці з програмою ГECK/Продовольство провели третє дослідження на предмет вмісту діоксинів, дибензофуранів та ПХД, яке охопило ряд країн за межами Європи. Картина забруднення в результаті досліджень була різною, засвідчивши про різні джерела забрудників. Крім того, ряд країн показали підвищений рівень забруднення у порівнянні з узагальненими середніми показниками.

Відповідно до Стокгольмської Конвенції СОЗ, програма ГECK/Продовольство розробила новий протокол до глобального дослідження вмісту СОЗ у грудному молоці, з метою досягнення цілей ВООЗ, ЮНЕП та їх країн-учасниць із забезпечення безпеки здоров’я та продовольства. Це дослідження проводиться спеціалістами сектору охорони здоров’я, оскільки воно включає питання, що мають безпосереднє відношення до здоров’я людини, але співпраця із сектором охорони навколишнього середовища та іншими секторами також заохочується. У галузі інституційного розвитку національних аналітичних систем виявлення СОЗ буде проводитися спеціальне тестування здібностей до аналітичного мислення, яке стане своєрідним інструментом, що допоможе лабораторіям країн, що розвиваються, взяти участь у дослідженні.

Крок впередЗ огляду на негативний вплив на стан здоров’я

людини та безпеку продуктів харчування СОЗ-речовин, присутніх у грудному молоці, можна стверджувати наступне:

Першочергові профілактичні заходи, спрямовані на ліквідацію або зменшення присутності СОЗ у навколишньому середовищі є найефективнішим методом контролю за забрудненням цими хімічними речовинами у довгостроковій перспективі. По можливості, використання та розповсюдження СОЗ повинно скорочуватись.

Відповідальні органи повинні проводити аналіз виконання своїх програм моніторингу та контролю за безпекою продовольства, з метою виявлення продуктів харчування з потенційно високим рівнем СОЗ, на яких слід зосередити увагу. Національні уряди мають ідентифікувати географічні регіони з потенційно підвищеним вмістом забрудників у організмі новонародженої дитини в результаті широкомасштабної інтоксикації, спричиненої забрудненням, пов’язаним з характером роботи, або споживанням надто забруднених продуктів харчування. Жінкам ще до періоду вагітності слід обмежити споживання таких токсичних речовин, які

розчиняються в жирах та накопичуються в організ-мі, інакше не вдасться уникнути протрапляння за-брудників до організму дитини як в утробі матері, так і з грудним молоком.

Потрібно визначити допустимі норми залишкової кількості забрудників у продуктах харчування з високим вмістом СОЗ аби пропагувати спеціальні дієти для жінок та дівчат дітородного віку, щоб зменшити споживання ними таких продуктів харчування.

Існує нагальна потреба у проведенні епіде-міологічних досліджень в рамках моніторингу якості продовольства та грудного молока з метою оцінки довготривалого шкідливого впливу на здоров’я новонароджених та підростаючих немовлят, спричиненого споживанням грудного молока, забрудненого СОЗ. Це допоможе у наданні належ-них консультацій матерям групи ризику щодо вигодовування дітей грудним молоком.

Відповідальні органи повинні розробити механізми залучення оцінок потенційних ризиків щодо стану здоров’я людини, викликаних забрудниками у грудному молоці, у оцінки наці-ональних ризиків. Відповідальними органами повинні прийматися рішення на основі кількісних оцінок сигнальних зразків грудного молока з групи ризику на предмет його забруднення, та братися до уваги загальновідомі переваги вигодовування дітей грудним молоком, а також соціально-економічні фактори. За винятком окремих випадків, матерів слід переконувати у тому, що грудне молоко є найкращим продуктом харчування для їхніх дітей.

Джерела: 1 WHO (2006) The International Code of Marketing of Breast-milk Substitutes. FAQs. Geneva, WHO. ISBN 92 4 159429 2, 2 Joint FAO/WHO Expert Committee on Food Additives, Fifty-seventh meeting, Rome, 5-14 June 2001. www.who.int/psc/jecfa/jecfa.html, 3 Environmental Health Series No34 (1989), Levels of PCBs, PCDDs, and PCDFs in breast milk, WHO Regional Office for Europe, Copenhagen, Denmark, 4 Environmental Health Series No 3(1996), Levels of Polychlorinated dibenzo-p-dioxines (PCDDs), polychlorinated dibenzofurans (PCDFs) and polychlorinated biphenyls (PCBs) in human milk: Second round of WHO-coordinated exposure study, WHO Regional Office for Europe, Copenhagen, Denmark, 5 Van Leeuween, FXR, Malish R. Results of the third round of WHO-coordinated exposure study on the levels of PCBs, PCDDs and PCDFs in human milk. Organohologen Compounds (2002)56:311-316, 6 GEMS/FOOD International dietary survey: Infant Exposure to Certain Organochlorine contaminants from Breast Milk-A Risk Assessment (1998), WHO/FSF/FOS98.4, 7 Fourth WHO-Coordinated Survey of Human Milk for Persistent Organic Pollutants: Guidelines for Developing a National Protocol, Accessible at www.who.int/foodsafety/chem/POPprotocol.pdf


Значимість проблеми визнання голодомору 1932-1933 рр. в Україні геноцидом не тільки в українсько-му вимірі, але і в усьому світовому цивілізаційному просторі є надзвичайно актуальною. Ця проблема напряму зачіпає стан справ із дотриманням прав людини, міцності устоїв громадянського суспільства і правової держави. Закон України “Про Голодомор 1932-1933 років в Україні” визнає акт геноциду Укра-їнського народу, як наслідок зумисних дій радянсь-кого тоталітарного політичного режиму, спрямова-них на масове знищення українських селян. Майже кожна українська родина втратила батьків, матерів, братів, сестер, чоловіків, дружин, діток, сусідів, дру-зів.

Зумисність геноциду українців відповідно до Конвенції ООН 1948 року полягає у наступних діях радянського політичного режиму, спрямованих на створення умов несумісних із фізичним виживан-ням:- впровадження в Україні і Кубані , населеної україн-

цями, подвірних обходів, внаслідок яких вилучало-ся абсолютно все продовольство;

- заборона українським селянам виїзду за межі Укра-їни;

- заборона інформації про голод в Україні.

18 листопада 1932 року постанова політбюро ЦК КП(б)У „Про заходи до посилення хлібозаготівель” і постанова бюро Північно-Кавказького Крайкому ВКП(б) „Про хід хлібозаготівель і посіву по районах Кубані” від 4 листопада 1932 р. запроваджують на-туральні штрафи для України і Кубані, де компактно проживали українці. Як українські, так і кубанські постанови ініціювали застосування натуральних штрафів, організацію економічної обструкції, зане-сення українських сіл і кубанських районів на „чорні дошки”, запровадження подвірних обходів, створен-ня бригад із числа колгоспних активістів щодо спри-яння повному виконанню плану хлібоздачі.

Народна пам’ять закарбувала цей рубіж. Пили-пенко Пантелеймон Григорович, 1921 р.н., теперіш-ня Черкащина: „Якось ввечері (восени 1932 р.) забігла до хати мати із відчаєм у голосі, звертаючись до нас, діток, сказала: „Сидіть, діти, самі, а я побігла на збори, бо кажуть, що заберуть увесь хліб. Ой, Боже, помремо з голоду!”

Остапенко Пилип Сидорович, 1916 р.н., Полтав-щина: „Пам’ятаю, як почалися хлібозаготівлі, зби-ралися люди ввечері на вулицях, слухали куди, кому і скільки треба здати хліба. А де його брати, той хліб,

СТРАЖДАННЯ ЗА ЗЕМЛЮ І ВОЛЮ: УКРАЇНА 1932-1933 рр.

коли останнє вже повиносили? Потім, пізніше, ходи-ли бригади по вулицях: виділялась їм підвода. На неї скидали все, що знаходили їстівне. ”

Черевань Ялосовета Микитівна, 1915 р.н., х. Че-ревань, Глобинський район, Полтавська область: „Ходили по селу „буксири” з піками, протикали поли. Забирали все, що бачили їстівне. Бабуся засушила кабак, розіслала його і накрила ковдрою. Вони його найшли, забрали, а потім вийшли на подвір’я й вики-нули в грязь”.

Російська офіційна історіографія заперечує факт голоду-геноциду в Україні, мовляв, “голодували всі” (і в Росії: Поволжжя, ЦЧО, і “на Україні”). Однак постає суттєва різниця у підходах щодо причин, механізму та наслідків "голоду" 1932-33 рр.у Росії (коли невистачало продовольства) і впровадження терору голодом в українських селах, як засобу упо-корення духу свободи у середовищі вільнолюбивого українського селянства. Так, протягом трьох місяців 1930 р. в СРСР зафіксовано спецслужбами 1630 масо-вих селянських виступів проти примусової колекти-візації, і в тому числі в Україні - 923. До того ж Україна межувала з європейськими державами, а значить, існувала реальна можливість вийти зі складу СРСР, використовуючи своє конституційне право. Тому керівництво СРСР завдає превентивного удару, за-стосовучи терор голодом проти українського народу у 1932-1933 рр.

Технологія голодомору в українському селі ба-зувалась на подвірних обходах (чого не було впро-ваджено в російських „деревнях”). Так, уродженка с. Кологріївки Луненського району Пензенської губернії (Росія), Антчак Раїса Миколаївна, 1927 р.н., яка зараз мешкає по вул. Ткаченка, 34 у м. Кремен-чук Полтавської області, пригадує: „В нашей деревне в 1932-33 гг. не забирали продовольственные запасы и не проводились обыски в крестьянских усадьбах. Да и что было у нас забирать? Жили впроголодь, но еды хватало, чтобы не умереть с голоду. Во время голода 1932-33 гг. в нашей семье (шестеро дітей і двоє батьків – Г.К.) никто не умер” .

В Україні, як правило, багатодітні родини не змог-ли врятуватись від голодної смерті!

Отже, визначаючи причини, характер, масштаби, наслідки голодомору-геноциду 1932-1933 рр. укра-їнського народу важливо враховувати національний чинник, історичне прагнення українців відродити незалежну Українську державність, яка існувала на українських теренах (як наприклад: 9-12 ст.,середин-а 14-кінець 15 ст., Козацька Україна, середина 17ст -70-80 рр. 18 ст., 1917-1920 рр.) , і намагання як Ро-сійської імперії так і радянського політичного режи-му перешкоджати цьому .Джерело: Ганна Капустян, дослідник голодомору, професор КДПУ імені М. Остроградського

зумисні дії радянського тоталітарного політичного режиму спрямовувались на масове

нищення українських селян


ВИКЛИКИ ЧОРНОБИЛЯ І МОЛОДЬ В ДІЇ17 Міжнародна конференція з питань охорони

здоров’я та довкілля: Глобальні партнери в пошуках глобальних рішень

Др. Іван Д. ІвановПрофесійна і екологічна медицина, ВООЗ

Здоров’я працівників: Глобальний план дій

Мені дуже приємно бути тут присутнім і представляти підрозділ ВООЗ здоров’я працівників. Якщо працівників не забезпечити добрими від-повідними умовами праці, гігієною праці і технікою безпеки, то цілком ймовірно, що вони припустяться помилок, подібних до випадку у Чорнобилі. Ці фактори спричиняють багато професійних хвороб та інцидентів на роботі. Соціальні фактори, такі як ієрархія працівників і тривалість контракту, також опосередковано впливають на здоров’я працівника. Здорове харчування на робочому місці - це ключовий фактор у встановленні здоров’я працівника. Особливою групою ризику, через свій недостатній досвід і недостатній нагляд, є молоді працівники.

70% економіки світу є неформальною. Це при-зводить до недостатнього навчання працівників піклуватися про своє здоров’я і уникати ризиків.

Також, через неформальну економіку, важко відстежувати за тим, що стається на робочому місці. Загально прийнято, що відповідальність за професійну гігієну лежить на роботодавцеві і стосується виключно робочого місця. Новий підхід пов’язує цю модель відповідальності зі здоров’ям працівника, і стосується всіх працівників, усіх факторів здоров’я та покладає відповідальність на кожного.

Для «Плану дій» ми зібрали пропозиції зі 104 країн. Їхні принципи співпадають з основним законом. Часто можемо бачити, що ефективні вирішення проблем не є чимось надскладним. Усі компоненти системи здоров’я, включаючи підтрим-

Штаб-квартира Організації Об’єднаних Націй,

Нью-Йорк, 23-24 квітня 2008 року


ку психічного здоров’я, повинні забезпечувати здоров’я працівника.

Особливі зусилля буде спрямовано на специфічні професійні захворювання, властиві кожній з країн. Хвороби пов’язані з азбестом – це величезна проблема спільноти після 9/11. На даний час багато країн Південно-Східної Азії переживають наплив хвороб, пов’язаних з азбестом.

ВООЗ також працює над запобіганням курінню і контролем над тютюном.

Заборона курити у барах захищає як працівників, так і відвідувачів бару, від впливу диму. Це також допоможе усунути ризики на робочому місці. Важливо мати неупереджені, очевидні докази, які допоможуть змусити політиків вживати заходи.

Лише 16% працівників у світі мають доступ до медичного обслуговування. У цьому полягає зв'язок між сектором охорони здоров’я та іншими секторами економіки. Шкідливі умови праці сприяють існуванню бідності і, усуваючи їх, ми допоможемо збіднілим сім’ям. Дякую за увагу.

Пан Вернер ОбермеєрЗаступник виконавчого директора ВООЗ

Посттравматичні стреси у молоді

Пані головуюча, Ваша Високоповажність, колеги, Пані та Панове.

Дозвольте мені висловити вдячність спонсорам цієї події, зокрема, Урядові України, завдяки підтримці якого наша конференція стала можливою.

Мені дуже приємно бути тут з вами сьогодні. Впродовж кількох років я мав нагоду брати участь у цьому заході, представляючи Програму охорони

довкілля ООН, цього ж року я виступаю як представник ВООЗ.

Зміна клімату впливає на стан здоров’я, і тема цьогорічного Всесвітнього Дня охорони здоров’я, 7 квітня, пов’язана з цим впливом. Варто також зазначити, що останній звіт Міжурядового комітету з питань кліматичних змін містив окрему главу, присвячену впливу кліматичних змін на стан здоров’я людей.

Теми цієї сесії, дії молоді, та посттравматичні стреси, багато у чому схожі між собою, як з точки зору психічного здоров’я так і з точки зору здоров’я суспільства.

ВООЗ працює у цих двох напрямках. У моїй короткій доповіді я спробую окреслити Вам ці ракурси загалом, залишаючи конкретніші питання на розгляд спеціалізованим медичним фахівцям, які будуть виступати після мене сьогодні.

Посттравматичний стрес зазвичай розвивається як наслідок психологічної пережитої чи побаченої надзвичайно травматичної або страшної події. Цей стрес рідко виникає під час самої події, його симптоми з’являються пізніше, інколи через кілька

місяців чи років. Симптоми можуть проявлятися впродовж тривалого часу і найкращий підхід – це запобігання травми, а у випадку отримання травми, необхідним є якомога швидше втручання.

Лікування може включати психотерапію (ін-дивідуальну, групову чи сімейну) – яка дозволить поговорити про подію, а техніки зміни поведінки та когнітивна терапія може допомогти зменшити страх та хвилювання. При лікуванні неспокою, стурбованості та депресії можуть також бути корисними ліки.

Часто у бідних країнах цілком відсутній системний підхід до охорони здоров’я, з врахуванням вже існуючих людських та суспільних ресурсів, втручанням громадськості та до турботи про людей з існуючими ментальними розладами. Ця ситуація підсилюється особливо тому, що втручан-ня громадськості не є властивим у сфері діяльності фахівців з ментальних проблем.

Соціальне втручання спрямоване на соціальні дії, які підтримують заходи, щодо лікування ментальних розладів, а стратегія включає зменшення стресу громадськості та заохочення брати участь у громадських заходах – релігійних чи культурних подіях. До них можна віднести похорони, церемонії вшанування пам’яті, розважальні та інші суспільні церемонії. Дуже важливо, щоби ці події проводились у безпечних місцях.

діти зазнають впливу травматичних чинників порізному


результати дослідження підтвердили, що психологічний вплив Чорнобиля був очевидним

Др Евелін БрометПрофесор психіатрії університету «Сані Стон Брук»

Психічні захворювання та їх наслідки після Чорнобиля: 20-ти річна ретроспектива

У 2006 році Чорнобильський Форум оприлюднив висновок згідно якого проблеми з психічними розладами у людей, особливо їх постійне перебування у стані тривоги, є найбільшими захворюваннями внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Хоча ми і не володіємо відповідними даними в підтвердження сказаного, ми знаємо, що значне розповсюдження психічних розладів у людей відбулося відразу після катастрофи. На жаль, деякі люди тлумачили ці висновки лише з однієї негативної точки зору. Проте, на нашу думку, проблеми зі здоров’ям, які спричинені психічними розладами є досить важливими. Так було проведено низку обстежень, які показали негативні ефекти впливу порушення психічного стану здоров`я на загальний фізичний стан людини, виникнення безпорадності, на якість її життя, а також на появи летальних випадків. Проблеми з психічними роз-ладами відносять у світі до 10 першочергових причин інвалідності, а також є четвертими у списку причин появи депресії. Більше того, дослідники прогнозують, що до 2010 року депресія стане другою основною причиною загальної інвалідності.

В минулому столітті проведено велику кількість обстежень щодо негативного впливу природних і техногенних катастроф на психічний стан людини. Результати підтвердили, що психологічний вплив Чорнобиля був у багатьох випадках очевидним. Зокрема, обстежувалися особливості впливу інших катастроф, включаючи токсичні забруднення внаслідок аварії на другому енергоблоці атомної електростанції "Острів трьох миль" у 1979 році. Ці катастрофи мали передбачувані наслідки для психічного стану здоров`я, включаючи депресію, тривогу і тілесні симптоми для яких не існує очевидної органічної основи. Також були зафіксовані зростаючі темпи наркотичної залежності та токсикоманії. Вчені вважають, що всі ці наслідки, включаючи пост травматичний синдром є взаємозалежними і, що вони часто з’являються в тих самих індивідів.

Перегляд наявної літератури з питань катастроф засвідчив, що поява психічних захворювань

При роботі з молоддю та підлітками, які страждають від посттравматичного стресу, такі безпечні місця з дружнім оточеннм є дуже важливими для психологічного самопочуття, вони протидіють лінощам та депресії. Молодь та діти є джерелом величезної енергії, ентузіазму та творчості, та повинні бути головними учасниками у створенні захисного середовища, основою якого є сім’я та суспільство.

Діти зазнають впливу травматичних чинників по-різному. Їхня присутність чи близькість до таких подій, їхній вік, реакція батьків, повторюваність травми та їхні стосунки з жертвами – ось декілька характеристик, які можуть викликати пост-травматичний стрес. Після травми поведінка дітей може спершу бути збудженою та спантеличеною. Можуть бути також прояви сильного страху, безпорадності, злості, жаху та протесту.

У дітей, які зазнають частого травматичного впливу може розвинутися певна емоційна неспроможність блокувати біль, це називається дисоціацією. Вони можуть стати емоційно менше чутливими, депресивними та замкнутими. Діти з посттравматичним стресом можуть повторно переживати травмуючі події уві сні, ці події можуть спливати в пам’яті, в думках, можуть проявлятися рецидивні емоційні та фізичні симптоми.

Коротко розглянувши теми порядку денного сьогоднішньої сесії, дозвольте мені, на завершен-ня, повернутися до кількох останніх розробок пов’язаних з Чорнобилем. Науковий Комітет ООН щодо наслідків атомного випромінювання в даний момент переглядає свій звіт 2000 року щодо впливу аварії на стан здоров’я людей. ВОЗ працює у цьому напрямку з комітетом. Звіт буде завершений цього року та повинен бути опублікований у 2009 році. Комітет останнім часом зосередив свою увагу також на наукових висновках, отриманих в результаті аварії, та прагне підвищити довіру до результатів радіоактивного впливу. Крім того, Світовий Банк впроваджує Пост-чорнобильський реабілітаційний проект, мета якого покращення умов життя мешканців вражених територій. Проект спрямований на покращення енергоефективності та підвищення стандартів охорони довкілля, а основною метою цього проекту є оздоровлення економіки.

Всі ці заходи, звісно ж, спрямовані на заохочення більшої підтримки вражених територій, країн, що зазнали впливу аварії з боку міжнародної спільноти. На мою думку, саме у цьому ракурсі такі конференції дають надзвичайно цінну нагоду сконцентрувати увагу на проблемах Чорнобиля, і я вдячний організаторам та спонсорам за таку можливість. Дякую.


заходи не проводилися, оскільки, як правило, вони здійснюються в Європі чи в Америці. Катастрофа також трапилася в час, коли проблеми з психічним станом захворювання людей в Союзі трактували і розглядали по-іншому, ніж це робили на Заході. Проте, все-таки, це було перше, за західними мірками і стилем, проведене дослідження щодо психічних симптомів та їх наслідків. Воно мало місце у маленькому селищі Брянськ, в якому потенційно інфіковане населення порівнювали з населенням інших сіл та міст. Навіть, незважаючи на те, що воно було проведене 7 років після аварії, психологічні розлади у населення зараженого селища були досить чіткими та явними.

Приблизно в цей самий час, вагоміше дослідження за участю голландських та місцевих експертів проводилося і в Гомелі (Республіка Білорусь). Вплив радіації на стан психічного захворювання населення цього регіону порівнювали з населенням, яке проживало у Твері (Російська Федерація) – регіону, який не зазнав негативного впливу. Варто зауважити, що дослідники спочатку зробили загальне обстеження населення, а потім вибірково тих, хто мав клінічні симптоми. Після цього, лікарі вибірково проводили огляд тих, хто не мав симптомів з метою виявлення наявності психічних або інших розладів.

Порівнюючи дані обстеження зараженого населення у Гомелі та незараженого у Твері, можна простежити значно частіші симптоми порушень у населення Білорусії. Проте, ці дві групи не відрізнялися щодо показників передбачених відхилень, визначених лікарями. Подібний висновок був зроблений коли самооцінка фізичного стану здоров’я порівнювалася з оцінкою стану здоров’я, яку робили лікарі. Коли людей запитували: "Як Ви оцінюєте свій стан здоров’я?", значна частина людей, що проживала у Гомелі зазначала, що дуже погано себе почуває після 7 років Чорнобильської трагедії на відміну від іншої обстеженої групи людей у Твері. Проте, коли лікарі перевірили обидві групи, шукаючи докази фізичних або інших розладів їхнього стану здоров’я,

становить 20% в перший рік після аварій. Незважаючи на це, розміри та масштаби впливу внаслідок виникнення катастроф є різними і залежать від їх природи та особливостей походження. Катастрофи можна також відрізняти в залежності від їх ступеня впливу, рівня смертності, соціального хаосу та хвилювань в суспільстві. У той самий час, розробка наукових досліджень з цієї проблематики є також різною і залежить від поставлених завдань та отриманих результатів. Проте, однозначним, в усіх дослідженнях, є висновок, що природні та техногенні катастрофи такі як «Чорнобиль», «Бхопал» та «Острів трьох миль», які спричинили викиди токсичних речовин в повітря справляють надзвичайно негативні й довготривалі впливи на психічний стан здоров’я населення.

Токсичні катастрофи мають два особливих та взаємозалежних ефекти. Частково це пов’язують з побоюваннями за здоров’я внаслідок замовчування офіційними особами правди. Це є результатом їх нерозуміння масштабів аварій та їх впливу на стан здоров’я населення. Також після таких подій спостерігається пригнічення населення через появу нових сусідів та спілкування з лікарями. Це навіть спостерігається в закладах освіти.

Вперше жертвами аварії, що пов’язана з викидом радіації стали "хібакуші" (особи, що пережили бомбардування) у яких спостерігався стан пригнічення. У випадку Чорнобиля, тих хто найбіль-ше постраждав і отримав найбільшу дозу зараження називають "переселенцями". Ці назви служили метою ізоляції людей, які постраждали найбільше. Але це відбувається не тільки в суспільстві, такого визначення дотримуються і лікарі. Людям, які стурбовані своїм станом здоров’я після аварії було сказано, що у них "радіофобія". Іншим людям, лікарі ставили діагноз, який західній медицині до цього часу невідомий - "васкулярна дистонія". Дослідження психічних розладів у людей внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС було проведено за трьома їх категоріями: місцеве населення, яке постраждало внаслідок аварії, діти і ліквідатори аварії. Ці обстеження були проведені в Брянську (Російська Федерація), Гомелі (Республіка Білорусь) та Києві (Україна). Четверте обстеження населення було проведено по всій Україні.

Обстеження у Брянську тривало 7 років після аварії. Саме результати цього обстеження були вперше оприлюднені і стосувалися впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на психологічний стан населення. Чому потрібно було аж цілих 7 років для проведення та опублікування результатів цього обстеження на Заході? На нашу думку, потрібно враховувати ряд обставин. По-перше, трагедія сталася ще до розпаду Радянського Союзу. У той самий час, в Союзі, протиепідеміологічні

Рис 1: Гомель проти Твері


вони нічого не виявили. У 1997 році ми провели обстеження 300 дітей та матерів, евакуйованих із забруднених територій до Києва. Їх ми порівняли з аналогічними за віком парами дітей 11 років та їх матерів у віці 39 років. У 2005 та 2006 роках, коли діти досягнули 19 років, ми повторили обстеження цих двох груп .

В результаті було виявлено, що "матері-переселенці" мали більше симптомів депресії, посттравматичного синдрому і погіршеного стану здоров’я, ніж матері іншої групи. Хоча висновки 3-ох обстежень були беззаперечними, існували характерні внутрішні проблеми з обстеженнями цього виду. Якщо, здійснюючи обстеження в якому психіатр або респондент використовує методи за зразком типу: "Ми прийшли сюди, щоб вивчити стан Вашого здоров’я, пов’язанаго з психікою в результаті Чорнобильської аварії", важливо, щоб тим самим дослідник не спричинив додаткового болю та переживань. Враховуючи природу і форми дослідження техногенних катастроф, як правило, всі вони мають одні і ті ж самі недоліки. Але, чи можливо вивчати як заражені люди можуть відрізнятися від інших, використовуючи результати обстеження, яке не зосереджено на Чорнобилі?

Як виявляється, ми мали дві можливості, щоб подивитися на психологічні ефекти Чорнобиля у дослідженнях, які не зосереджені на катастрофах. Так, Київський міжнародний інститут соціології (Україна) постійно проводить національні опитування. В 1998 році при опитуванні 1 606 тис. дорослих осіб Київським міжнародним інститутом соціології ми долучили кілька наших запитань. В 2002 році наша співпраця з КМІС супроводжувалась обстеженням вже 4 725 тис. дорослих в рамках міжнародного дослідження під назвою "Світовий консорціум опитування, пов’язаного з психічним захворюванням". В Україні, як і в інших країнах були використані ті ж самі інструменти для інтерв’ю, а респонденти пройшли відповідне навчання та тренінги. Наше завдання було дослідити всі форми

психічного захворювання, включаючи депресію, посттравматичний стрес, неспокій, наркотичну залежність і токсикоманію. У самому кінці цього загального інтерв’ю, в якому не згадувався і не обговорювався Чорнобиль, ми включили одне демографічне запитання: "Чи проживали Ви, коли-небудь, на території зараженій внаслідок чорнобильської аварії?" Завдяки відповідям на це запитання, ми мали можливість визначити чи люди, які проживали на забруднених територіях скаржилися на погіршення психічного, а також загального стану здоров’я. Ми дійшли висновку, що у населення, яке проживало на заражених територіях частіше всього з’являлася депресія, головні болі та погіршення загального стану здоров'я. Ці два дослідження підтвердили, що більшість населення страждає від довготермінового психологічного впливу Чорнобиля і не тільки на рівні посттравматичного стресу. Спостерігалося зростання депресії, неспокою і самого сприйняття стану здоров’я. Обстеження дітей зосереджувалося на їх психологічному стані, а також інтелектуальних розладах. Основна група – це новонароджені і діти в утробі матері, яких потенційно можна вважати зараженими радіацією. Гіпотези, які базувалися на попередніх дослідженнях стверджують, що діти народжені на територіях, забруднених внаслідок Чорнобиля страждають від пошкодження головного мозку, розумових відхилень та інших гострих форм інтелектуальних розладів.

Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), яка занепокоєна цим станом речей, організувала продовження обстеження дітей, які вже на той час досягли семирічного віку. Дослідники з Білорусії та України продовжили цю роботу шляхом проведення нових оцінок та представлення нових результатів. Наше обстеження стосувалося дітей з Києва, які прожили 11 та 19 років після катастрофи відповідно. Ми дуже уважно вивчили функціонування їх інтелектуальних та розумових здібностей, успіхів у школі, зосередження уваги, пам’яті та вміння запам’ятовувати. В Ізраїлі, було проведено обстеження дітей, які емігрували з колишнього Радянського Союзу, а саме з тих територій, які мали різний ступінь радіаційного зараження щодо нейропсихологічного впливу Чорнобильської катастрофи. Обстеження емігрантів, які провела ВООЗ, а саме нашого під назвою «Стоні Брук» в Києві і Ізраїльського не виявили жодних доказів нейропсихологічного ефекту заражених дітей. В додаток, ми також перевірили результати інших

Рис 2: Психологічний стан матерів після 11 та 19 років

Чорнобильської трагедії

результати дослідження в Києві також засвідчили дозовий ефект


психологічних розладів і там не знайшли жодних відмінностей. Проте, обстеженя, які проводились в Києві та Білорусії не підтвердили даних, що заражені діти мали дещо вищі показники затримки розумового розвитку та інші різноманітні емоційні проблеми. Водночас, результати обстеження, проведені в Києві виявили "ефект-дози". В епідеміології, це – дуже сильний ефект, який означає сильне зараження та асоціюється із зростанням вірогідності розвитку когнітивної нестачі і розумових порушень у дітей.

В процесі обстеження людей, ВООЗ мала низку проблем на місцях. Наше ж обстеження не охопило достатню кількість респондентів, щоб зробити висновки щодо впливу радіації на дітей в утробі матері. Ізраїльське обстеження іммігрантів використовувало принцип переваг, який не може бути використаний в Україні. Виникало питання щодо учасників в експертних групах двох регіональних обстежень. Таким чином, у цій ситуації ми ще далекі від правдивих і точних доказів. Єдине, що можна констатувати так це те, що висновки є сумнівними. І нарешті, перевіримо можливі зміни у ліквідаторів, які були заражені найбільше. Ми перевіряли два аспекти: інтелектуальні розлади і важкі психологічні розлади, а також прояви загальних емоційних ефектів після ліквідації природних катастроф. Другий такий аспект чітко свідчить про наявність посттравматичного синдрому, депресії і неспокою.

Окремі дослідження були спрямовані на розв’язання гіпотез щодо потенційних нейроінтелектуальних розладів у ліквідаторів. Інститут радіаційної медицини в Києві провів роботу з метою показати підвищений рівень шизофренії у робітників, що зазнали найбільшого радіаційного випромінювання. Інститут геронтології у Києві оприлюднив документ, який стверджував, що ліквідаторам притаманне швидке старіння. Водночас інша група дослідників стверджувала, що загальна недостатність функціонування їх мозку спричинена зовнішнім впливом. Ці обстеження піддавались скептицизму з огляду на характерні проблеми з методами дослідження, непідтвердженими діагнозами, нечіткими умовами перевірки.Проте, дуже чітко простежувалися емоційні наслідки Чорнобиля. Перші висновки щодо емоційного стану ліквідаторів були зроблені естонським епідеміологом. Його обстеження стосувалося групи з 5 тис. естонських ліквідаторів та зосередилося на особливостях та причинах летальних випадків кілька років пізніше. Дані показали, що надмірна кількість летальних випадків була пов’язана із самогубством. Дані обстеження були опубліковані у вигляді двох окремих робочих матеріалів. Інше обстеження, що стосувалося ліквідаторів Чорнобильської аварії було проведене Інститутом радіаційної медицини в Києві у співпраці з вченими з Нідерландів та нашою групою

з університету Стоні Брук. Як ми вже зазначали раніше, наша група проводила навчання респондентів (ті, хто проводить опитування) в Київському міжнародному інституті соціології з метою проведення розширеного інтерв’ю щодо психічного та розумового стану здоров’я, використовуючи методи розроблені у серіях міжнародних навчальних курсів (опитувальник ВООЗ). Інститут радіаційної медицини залучив тих самих респондентів та використовував ті ж самі інструменти з метою перевірити стан здоров’я ліквідаторів з п’яти регіонів України. Ми порівняли дані обстеження ліквідаторів з тими, що їх представляли мешканці цих територій. Як виявилося, ліквідатори мали вищі показники депресії, тривоги, посттравмвтичного синдрому, самогубств, та сильних головних болів, у порівнянні з населенням, яке було охоплене нашим національним опитуванням. За 12 місяців до проведення інтерв’ю ми зауважили погіршення якості роботи у ліквідаторів, пов’язаних з порушенням настрою і посттравматичним синдромом. Ми вияснили, що ліквідатори, які мали порушення настрою і/або посттравматичний синдром були найбільш недієздатними. Серед всіх наших аналізів, цей висновок має найбільш беззаперечний аргумент для реального довготермінового негативного впливу Чорнобиля. Навіть це ніщо порівняно з тим прикладом, який ми аналізували та не охоплює найбільш недієздатних ліквідаторів, які в даний час знаходяться в Інституті радіаційної медицини.

І на завершення, чорнобильська трагедія, а також ті відмінності, що були виявлені між зараженим населенням та контрольною групою не можна обмежити лише впливом радіації, оскільки проблема комплексна за своєю природою та наслідками. Водночас стрес, який виник під час хаотичної евакуації до Києва, різні виклики з якими довелося мати справу евакуйованому населенню у ході їх реінтеграції до нового середовища та

Рис 3: Робота ліквідаторів та психічні захворювання


Др. Лідія Заблоцька Старший викладач епідеміології школи суспільного здоров’я міста Мейлмен.

Ризик раку щитовидної залози та інших хвороб, пов’язаних зі щитовидною залозою, після чорнобильської аварії, в Україні і Білорусі.

Мені дуже приємно представити тут результати нашої тривалої праці в Україні і Білорусі. З минулих досліджень, в основному, базованих на впливі радіації від ядерного бомбардування у Хіросімі і Нагасакі, нам відомо, що тривалий вплив радіації на здоров’я можна поділити на 6 основних груп, а саме, сильний вплив, внутрішньоутробний вплив, біологічні зміни, такі як мутація ДНК і структурні зміни хромосом, наслідки, викликані стресом, і, врешті, ракові і неракові хвороби.

Найбільше нас зацікавив фактор ризику раку щитовидної залози під впливом радіації. Цей ризик виявився найбільш високим серед тих, хто пережив вибух атомної бомби у віці до 18 років. Ті, хто попали під вплив радіації дозою 1 грей, що є дуже великою дозою, мали у 5 разів вищий ризик впродовж життя захворіти на рак щитовидки, аніж особи, що уникли дії радіоактивних осадів. В дослідженні іммігрантів з Марокко та інших країн до Ізраїлю, дітей з

суспільства – все це мало психологічні ефекти, які ми описали раніше. В додаток, складність та вплив соціального та політичного перевороту в результаті розпаду Радянського Союзу ускладнило старання ліквідаторів в боротьбі за свої права. Проте, не можна не погодитися з тим, що психологічні ефекти фактично мали місце після Чорнобильської катастрофи. Також, не викликає великих здивувань, що ці ефекти проявляються у різних формах та мають довготермінові наслідки.

Важливо звернути увагу на те, що в Україні як і в інших країнах колишнього Радянського Союзу існує розрив між потребами у лікуванні психічного стану здоров`я та належного функціонування психіатрії як такої. Я працюю з професором Семеном Глузманом – засновником асоціації психіатрів України, завданням якого є проведення аналізів та лікування за західним зразком. Сучасне лікуванням психічного стану здоров’я в Україні безпосередньо зосереджене лише на пацієнтах, які розміщені в закладах закритого типу (в’язницях, психіатричних лікарнях тощо) з такими важкими психічними розладами як шизофренія та інші форми психозу або алкоголізму.

Яким чином суспільство в якому недостатньо розвинена система амбулаторного лікування вирішує питання розповсюдженого психологічного ефекту Чорнобиля? Це надзвичайно складне й водночас важливе питання, яке намагаються вирішити окремі міжнародні організації. Серед них ЮНЕСКО, яке започаткувало створення центрів метою яких є проведення відповідних навчань, тренінгів та надання підтримки людям, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС.

Одна універсальна річ полягає у тому, що у різних країнах люди, які мають емоційні проблеми обговорюють це зі своїми терапевтами. Саме вони є їхніми основними порадниками та помічниками. Проте, проблема полягає в тому, що в багатьох країнах, включаючи Україну терапевти не проходять й не отримують відповідної освіти в медичних навчальних закладах або після них, що є необхідним для виявлення та лікування загальних психічних розладів таких як депресія та тривога. На нашу думку, важливим кроком який потрібно зробити - це

складність та вплив соціального та політичного перевороту в результаті розпаду Радянського

Союзу ускладнило старання ліквідаторів в боротьбі за свої права ... важливо звернути увагу на те, що в Україні як і в інших країнах колишнього Радянського Союзу існує розрив між потребами у лікуванні психічного стану

здоров`я та належного функціонування психіатрії як такої.

організувати додаткове навчання для цієї категорії лікарів. Без цих додаткових знань, українські лікарі будуть продовжувати практикувати встановлен-ня діагнозів на кшталт "радіофобія" і "васкулярна дистонія". Досконалі знання щодо психічного стану здоров`я людей дозволять покращити якість лікування. Таким чином, якщо ми вкладемо наші ресурси в стратегію, яка принесе відчутні результати, найкращим варіантом буде надання відповідної освіти тим, хто найчастіше стикається з психічними захворюваннями, а саме дільничним терапевтам.


грибковою хворобою шкіри, піддали впливу малих доз радіації. Згодом, вони продемонстрували значно вищий ризик захворювання на рак щитовидної залози. Інші дослідження показали, що ризик зріс лише серед маленьких дітей і підлітків.

Відразу ж після Чорнобильського вибуху, група дослідників з різних країн вивчала чи радіоактивний йод спричинить такий же ризик захворювання на рак щитовидної залози, як гамма-випромінювання. Радіаційний вплив після Чорнобильської аварії перш за все викликаний поглинанням радіоактивного йоду.

Невдовзі після Чорнобильської аварії, дослідники з Московського інституту біофізики проїхалися полями, селами, містечками, містами трьох сусідніх країн навколо Чорнобиля (Україна, Білорусь, Росія), де провели заміри доз опромінення щитовидної залози у сотні тисяч дітей. Зазвичай, у записах подавалися імена, вік і заміри діяльності щитовидної залози дітей. Налічувалося більш як

100 000 записів дії щитовидної залози дітей в Україні і Білорусі. В Україні ми вибрали навмання 32 000 імен осіб і звернулися до різноманітних місцевих адміністративних органів та виявили, що 19 000 з них все ще живуть у цих районах. Ми зустрілися з ними і запросили їх до участі у наших дослідженнях. Врешті 13 243 особи прийшли на рентгенологічний огляд. В Білорусі у нас була менша кількість замірів, взятих відразу після аварії (39 000 одиниць), і нам вдалося зробити рентген близько 12 000 особам.

Під час рентгенологічного дослідження ми зібрали демографічну інформацію і історію захворювання щитовидної залози чи іншого виду раку у родині. Так як відомо, що молоко і молочні продукти концентрують йод, ми попросили дослідити вплив на осіб, що споживають молокопродукти. На додаток, зелені листкові овочі також зберігають йод, хоча у менших пропорціях, ніж молоко – то ж ми ставили запитання і щодо їх споживання через кілька тижнів після аварії. В цей же час ми зібрали зразки крові і сечі, щоб дослідити їх на різноманітні елементи і гормональні фактори.

Згідно наших досліджень, порівнюючи чо-ловіків і жінок, уражених однаковою дозою радіації, ми виявили, що жінки мають удвічі вищий ризик захворювання на рак щитовидної залози, ніж чоловіки. Ті, хто попередньо мав хвороби щитовидної залози, також попали під більший ризик. Під час першого циклу рентгенологічного дослідження ми виявили 45 випадків раку щи-товидної залози. У Хіросімі і Нагасакі ті, хто був уражений дозою в 1 грей гамма-радіації, мали у 8,7 разів вищий ризик розвитку цієї хвороби, ніж ті, що уникли опромінення. У наших дослідженнях, ризик був в шість разів вищий. Вік уражених відігравав головну роль, діти до 5 років піддавались ризику у 10 разів більшому, ніж ті, кому на час вибуху виповнилося 10-18 років.

В інших дослідженнях ми розглянули зв’язок між доброякісними пухлинами щитовидної залози і радіаційним опроміненням серед тієї ж групи людей, і статистично виявили їхній виразний взаємозв’язок із дозою опромінення.

Також ми дослідили вплив радіації на розвиток аутоімунного тиреоїдита. Ми не спостерігали якогось взаємозв’язку між радіацією і аутоімунним тиреоїдитом, але зафіксували позитивну залежність між ATPO і отриманою дозою радіації.

В майбутньому, ми плануємо проаналізувати ризик захворювання на рак щитовидної залози чи інші хвороби щитовидки під впливом радіації, серед білоруської групи досліджуваних.


Пані Ніколь РомВиконавчий директор, Фонд Уілла Стегера

Залучення молоді до вирішення проблем зміни клімату

Фонд Уілла Стегера є неприбутковою організацією, заснованою Полярним Дослідником, Уіллом Стегером у 2006. Стегер першим дійшов до Північного Полюсу у 1986 без поповнення запасів, на собачих упряжках та першим перетнув найдовший шлях Антарктики – понад 3777 миль .

Представники Фонду Уіла Стегера, і особисто п.Уіл, на власні очі пересвідчилися яким жахливим є вплив глобального потепління на довкілля та на умови проживання людей. Знаючи це ми скеровуємо людство до вирішення проблеми зміни клімату. Інформування та чітка позиція – основа нашої роботи, до якої входить освітня програма К-12, експедиції спрямовані на вирішення проблем зміни клімату, широкий спектр інформативних заходів, а також динамічна та інтерактивна веб-сторінка.

Ми залучаємо молодь до всесвітньої акції аби надихнути їх та показати яким чином вони можуть взяти участь та бути зацікавленими у подальшій причетності до вирішення цієї злободенної проблеми. Заглядаючи у майбутнє, ми бачимо зміну політичного клімату, виняткові можливості для здійснення змін, необхідних для сповільнення процесу глобального потепління, та зростаючу кількість нових, які досягають повноліття виборців та політиків. Молодь та нові лідери, віком 16-28 років є найчисельнішим поколінням після "бейбі бумерів", вони високоосвідчені, оптимістичні та тісно пов’язані між собою через комп’ютерну мережу, що дає їм змогу налагоджувати стосунки, досить швидко обмінюватися інформацією та мобілізувати один одного так, як цього не вдавалося зробити раніше іншим суспільним рухам. Це покоління завдяки своїй кількості та проникливості у змозі суттєво

вплинути на місцеву, державну та міжнародну політику, корпоративний і споживацький вибір, та громадянський обов’язок стосовно цієї важливої справи.

Фонд Уіла Стегера залучає цю категорію населення у цілому світі до вирішення проблеми зміни клімату через: захоплюючі полярні експедиції до місць, найбільш вразливих до зміни клімату; динамічні/інтерактивні веб-сторінки; розповіді про акції в рамках руху, спрямованого на вирішення кліматичних проблем; презентації очевидців з передових ліній глобального потепління; участь у молодіжних товариствах та ініціативах, які зацікавлені проблемами зміни клімату; та спілкування з політиками. В даний момент наша експедиція перебуває на острові Елсмір на канадському арктичному архіпелазі, майже 400 миль від Північного Полюсу. Шестеро осіб з чотирьох країн, віком від 21 до 28 років працюють разом з Уілом Стегером. Це юні лідери, які сприяють міжнародній співпраці. Ця команда знову проходить історичний полярний шлях, збираючи інформацію про шель-фові льодовики, які руйнуються. Інформація про цю та майбутні експедиції показує реальне бачення певним поколінням проблеми зміни клімату та є могутнім зразком для наслідування.

Проект "Реальні історії" є нагодою для молоді продемонструвати власні починання, спрямовані на зупинення глобального потепління. В одній з подорожей п’ятеро студентів та аспірантів мандрували по Китаю на велосипедах, розповідаючи про проблеми та наслідки глобального потепління, організовуючи презентації у школах та налагоджу-ючи взаєморозуміння. У іншій - троє осіб віком від 17 до 24 років, катаючись на лещетах з повітряними зміями у Південній Дакоті, назвали її "Саудівською Аравією Вітру" через величезний потенціал вітрової енергії. Їхньою метою було привернення уваги, шляхом збору підписів у школах, які були передані Губернаторові, до можливості використання вітрової енергії цього штату.

Сьогоднішня молодь хоче діяти по іншому. "Найповажаніше покоління", або дідусі та бабусі

Командна подорож: Експедиція Фонду Уілла Стегера на острів Елсмір у квітні 2008 року

Командна подорож: Експедиція Фонду Уілла Стегера на острів Елсмір у квітні 2008 року


теперішньої молоді, ті що отримали перемогу у ІІ Світовій війні, а потім відбудували світ, дають нагоду назвати це покоління навіть ще поважнішим поколінням. Ці молоді лідери винайдуть нові шляхи генерування електроенергії, вирішення проблем впливу оточуючого середовища на стан здоров’я, відбудуть міста та в процесі цього збудують кращий світ. Водночас вони врятують мільйони від голодної смерті або винищення та без перебільшення змінять хід історії, аби не трапилися нові “Чорнобилі” та “Катріни”. Фонд Уіла Стегера з гордістю підтримує молоде покоління лідерів, залучених до вирішення проблем зміни клімату, які прокладають шлях до нашого кращого майбутнього.

Запалені розповіддю Райса

Пан Тімоті Д. Серчінгер Запрошений дослідник-стипендіат, Школа Вудро Вілсона Прінстонського університету

Лише рік тому, продукування біопалива майже одностайно визнавали всюди, у політичному спектрі, як одну з небагатьох важливих і добрих справ. Якщо ви належали до сільськогосподарської спільноти, ви розглядали біопаливо, як засіб для підняття цін, прибутків, і розвитку нової промисловості у сільсь-ких місцевостях. Політики розглядали біопаливо, як можливість догодити сільськогосподарській спільно-ті. Навіть, якщо ви були задіяні в бізнесі зростаючих економік країн, що розвиваються, ви сподівалися, що біопаливо якимось чином надасть можливість збільшити прибутки деяким з найбідніших фермерів у світі. Група спеціалістів з проблем навколишнього середовища вважала, що біопаливо – це можливість часткового розв’язання в справі запобігання кліма-тичним змінам, що спричинені впливом бензину та інших видів дизельного палива.

Визначальним політичним фактором усього цьо-го було очікування потрійного виграшу. Наприклад,

ви належите до спільноти захисту навколишнього середовища та намагаєтесь дістати достатньо голосів у сенаті США, щоб прийняти закон про кліматичні зміни. І цей факт, що ви могли вказати на біопаливо, як спосіб одночасно скоротити глобальне потеплін-ня і дістати голоси на свою підтримку підтримку в Айові, допомігши фермерам – ставав потужнім ін-струментом. Люди дійсно хотіли, щоб біопаливо було частиною вирішення проблем.

Тепер ми, частково через продовольчу кризу, переоцінюємо багато речей. Моїм завданням в цьо-му було переосмислити чи біопаливо дійсно має по-зитивний вплив на вирішення проблеми глобального потепління. Дозвольте мені зробити коротке резюме моєї роботи. Почну з питання: чому ми вважаємо, що біопаливо, у порівнянні з бензином, може сповільни-ти процес глобального потепління?

Очевидна відповідь, що виробництво біопалива починається з чогось біологічного. Біологічне – означає вирощене. Щось вирощене – означає щось, що забирає вуглекислий газ з атмосфери. Рослинний матеріал – напів-вуглецевий; так як і ви майже на-пів-вуглецеві, (те що ви їсте – вуглець). Рослини

дістають свою порцію вуглецю з вуглекислого газу атмосфери. Вуглекислий газ, звичайно ж, є газом, що найбільше сприяє глобальному потеплінню. Тому, теоретично, коли ви спалюєте біопаливо, то вивіль-няєте вуглекислий газ, який походить з атмосфери, який потім увібрали рослини, і який тепер знову повертається у атмосферу. Отже, теоретично, ви не додаєте вуглекислого газу до атмосфери.

Так, для того, щоб виготовити біопаливо, потріб-но затратити енергію, але якщо вам вдасться міні-мізувати затрати енергії, то отриманий ефект буде великим, при чому рівень вуглекислого газу не надто збільшиться. Для порівняння, бензин бере вуглекис-лий газ з-під землі і викидає його в атмосферу. То ж, в чім тут відмінність?

Проблема полягає в тому, що коли використову-ється земля для вирощування біопалива, такого як зерно, або, навіть, швидкоростуча трава, з якої люди сподіваються виготовляти біопаливо, то ця земля вже увібрала вуглець з атмосфери. Виявляється, що більшість вуглецю, що може бути в атмосфері, зна-ходиться в рослинах і ґрунті. Акумулювання вуглецю в рослинах і ґрунті є критичним. Вивільнення ву-глецю через щорічне вирубування лісів є джерелом 20% усіх газів з вуглекислим газом, що призводять до глобального потепління. Ми вже маємо проблему, коли випускаємо частину акумульованого вуглецю в атмосферу. Проблема полягає в тому, що якщо ви берете землю для виготовлення палива, а потім про-буєте стверджувати про перевагу, вам слід зважати на факт, тут вже є увібраний з атмосфери вуглець.

політики сприймали біопаливо як можливість догодити сільськогосподарській спільноті


Отже, якщо все що ви робите, це твердите про ко-ристь, яку вже земля за вас зробила, то ви не робите жодної користі.

Вірите ви в це, чи ні, але ці базові розрахунки не було зроблено при вивченні позитивного впливу біопалива на глобальне потепління. Це так, як би ви хотіли розглянути економіку виготовлення біопали-ва і зігнорувати фактом, що вам необхідно заплатити гроші за оренду чи володіння землею. Так само вам доведеться заплатити й за вартість вуглецю.

Найгіршим є те, що земля не лише бере вуглець з атмосфери щороку, але й зберігає величезну кіль-кість вуглецю, увібраного з атмосфери протягом десятків років. Наприклад ліс – це величезне на-копичення вуглецю, який поглинався деревами що-річно відповідно з ростом дерев. Цей вуглець залягає в деревах, коріннях і ґрунті.

Це очевидно, що якщо ви просто спалюєте акр лісу і орете ґрунт, який виділяє вуглець, то матиме-те багато виділеного вуглецю. Врешті, ви отримаєте вигоду, вирощуючи біопаливо на цій землі щороку. Щоправда, щороку користі з цього буде мало, адже це забере роки (навіть сотні років), щоб первинні джерела накопичили достатньо вуглецю з атмосфе-ри для відновлення запасів, які були вивільнені.

Скажу вам, що основним наслідком збільшен-ня у Європі кількості біопалива – біо-дизелю став збільшений попит на рослинну олію, що призвело до виорювання тропіків в Індонезії та отримання в результаті цього дуже вологих земель, які містять величезну кількість вуглецю. Багато з цих тропічних лісів згоріли. Індонезія за кілька років стала третім по величині джерелом виділення газів, що спричиняють глобальне потепління в світі через це перетворення ґрунтів на газові плантації. Цей приклад показує що проблеми можуть виникати не лише опосередкова-но, а й безпосередньо, таким чином повертаючи нас до питання продовольства.

У Сполучених Штатах уряд субсидує і зобов’язує використання етилового спирту з зерна. Тому у США ми тепер виробляємо приблизно від 7 до 8 мільярдів галонів зернового етилового спирту. Минулого року для цього знадобилося приблизно 25% зерна, ви-рощеного в США. Сполучені Штати - найбільший виробник зерна у світі і найбільший в світі експортер зерна. Коли ви забираєте зерно на паливо, то вам не-обхідно якось замінити продукти, які споживають

люди. Якщо ви один з 3 мільярдів людей в світі, що живуть менше як на $2 в день і витрачають більше як 50% доходу на продукти - ви купуєте зерно. Тепер, якщо ви витрачаєте більше як 60% на продукти, і ціна на зерно подвоюється - ви не зможете харчуватися.

Світ менше їсть. Ось такі масові продовольчі незгоди ми спостерігаємо сьогодні. Звичайно, в жодному випадку, не все це через біопаливо, але за-галом біопаливо є на чверть або й більше причиною зростання продовольчої кризи у світі. Порівняно з кількості продуктів, перетворених на біопаливо, спад споживання не надто великий, адже люди по-винні їсти. Щоб поновити продовольство, необхідно виорювати чагарники та ліси, які містять величезну кількість вуглецю. Такі явища відбуваються в Ама-зонці.

З допомогою провідних економістів з державного університету Айови і чудових екологів мені вдало-ся підрахувати як це відбувається через рівняння. Консенсус перед дослідженням полягав у тому, що зерновий етиловий спирт мав скоротити виділення газів, що спричиняють глобальне потепління у порів-нянні з бензином на кожній милі, яку ви проїхали, на 20%. Однак, якщо ви врахуєте наступну потребу в за-міні рівнозначної кількості зерна, всю вирубку лісів і виорювання чагарників, за нашими підрахунками, це буде приблизно подвійна доза газів, що спричиня-ють глобальне потепління.

Отже, з кожною милею, яку ви проїжджаєте на етиловому спирті, ви виділяєте вдвічі більше газів. Також, були сподівання, що ми перейдемо від пер-шого покоління біопалива до другого. Під другим поколінням уявлялася нова біологічно регенерована трава, яка зможе рости несамовито, і вірилося в те, що з новими ензимами та іншими технологіями нам вдасться економно синтезувати етанол з цієї швид-коростучої трави. Технологія розвивається. Швидко чи не надто, це може статися – надія, звичайно ж, залишається. Проблема полягає в тому, що якщо ви використовуєте добру родючу землю для вирощу-вання цієї трави, вам все ще доведеться відшкодува-ти продовольство, яке вона могла забезпечити. Ми підрахували, що навіть більш вдосконалене біопали-во, вироблене з добірного зерна, збільшуватиме виді-лення, що спричиняє глобальне потепління, на 50% з кожною милею, яку ви проїжджатимете.

Звичайно ж існує фактори біологічної різнома-нітності, якості води та інші. Доброю новиною за-лишається те що, в теорії, паливо можна виробляти з усього, навіть з громадського сміття, зі сміття після обробки деревини на лісозаготівлях, біопаливо з морських водоростей, використовуючи газ із коми-

біопаливо може стати причиною зростання, на чверть або й більше, продовольчої кризи у світі

до 2050 року ми матимемо вже 9,5 мільярдів людей на нашій планеті

Провження на стор. 24

вивільнення вуглецю через щорічне вирубування лісів є джерелом 20% усіх газів з вуглекислим

газом … вуглець затримується в деревах, коріннях та ґрунті


Особи чи організації можуть стати членами ВІТ і отримувати щорічно випуски "Світового екологічного журналу" англійською, українською/російською мовами, сплативши членський внесок в розмірі:для розвинутих країн $ 40для країн з перехідною економікою $ 1для країн, що розвиваються безкоштовнодля студентів безкоштовно

Заповніть цю картку і разом з чеком надішліть за адресою ВІТ:

475 Park Avenue South, 22nd FloorNew York, NY 10016

Ім’яОрганізаціяАдресаКраїна Кількість примірників Поновлення членства

ЧЛЕНСТВО В ВІТ

"Ворлд інформейшн трансфер"(ВІТ - Світова передача інформації):

КОНЦЕПЦІЯ і ПІДХІД

"Ворлд інформейшн трансфер (ВІТ)" - це некомерційна неурядова організація, що має загальний консультативний статус при ООН і що займається питаннями охорони навко-лишнього середовища і поширенням екологічної освіти.

ВІТ була заснована в 1997 році під враженням від Чорно-бильської катастрофи із нагальної потреби надання світовим лідерам із ширшої громади точної і стимулюючої інформації про прийняття практичних заходів стосовно погіршення стану навколишнього середовища і його наслідків для здоров'я лю-дини.

ВІТ виконує ці завдання за допомогою таких напрямків діяльності:

1. Видання "Всесвітнього екологічного журналу" - щоквар-тального дайджесту по найважливіших питаннях здоров'я і навколишнього середовища. У числі передплатників "Жур-налу", що видається на п'ятьох мовах, - лідери світової сус-пільної думки, дипломати, спеціалісти, науковці, видатні діячі мистецтва, державні керівники. У країнах, що розвиваються, "Журнал" поширюється безкоштовно.

2. Проведення в Штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку, по-чинаючи з 1992 року, щорічної науково-практичної кон-ференції з проблем здоров'я і навколишнього середовища: глобальні партнери в пошуках глобальних рішень. Провідні фахівці з питань екологічної медицини з різних країн світу діляться своїми відкриттями і висновками й обговорюють можливі рішення з керівниками державних установ, пред-ставниками ділових кіл і засобів масової інформації.

3. Починаючи з 1995 року ВІТ спрямовує гуманітарну допомогу у райони, що потерпіли від екологічної деградації. Апаратура, устаткування, предмети постачання надходять у школи, лікарні, дитячі будинки, а також передаються місцевим гуманітарним установам у районах, заражених у результаті Чорнобильської катастрофи. Оргфнізація була ініціатором і фундатором освітнього проекту "WIT’s CD-ROM project for Ukrainian Schools". За минулий період ці програми були істотно розширені.

4. ВІТ створює і підтримує Центри з проблем здоров'я і навколишнього середовища, що поширюють у своїх регіонах науково-практичну інформацію зазначеного профілю, яка надходить з штаб-квартири у Нью-Йорку. Завдання Цент-рів - забезпечувати постійне спостереження за станом навко-лишнього середовища, виконувати дослідження, вести учбо-во-методичну роботу й ініціювати здійснення коректувальних програм. Перший Центр був відкритий у Києві в 1992 році, а потім перенесений у Львів. Другий Центр відчинився в Бей-руті в 1997 році.

Регіональні представництва ВІТ є в Австралії, Австрії, Бан-гладеш, Гондурасі, Єгипті, Ізраїлі, Індії, Канаді, Китаї, Колум-бії, Лівані, Нігерії, Нідерландах, Німеччині, Пакистані, Росій-ської Федерації, Україні, Філіппінах і Японії.

ВІТ входить у Виконавчу раду Конференції неурядових організацій, що мають генеральний консультативний статус при ООН/ЕКОСОК.

"Ми не успадкували світ від предків, … а позичили його в борг у наших дітей."

- Кашмірське прислів'я

World Information Transfer

World Ecology ReportWorld Information Transfer, Inc.(ISSN #1080-3092)475 Park Avenue South, 22nd FloorNew York, NY 10016TELEPHONE: (212) 686-1996FAX (212)686-2172E-MAIL: [email protected] EDITION AVAILABLE ON:http://www.worldinfo. orgFOUNDER & EDITOR-IN-CHIEF:Dr. Christine K. DurbakMANAGING EDITOR:Dr. Claudia StraussCONTRIBUTING EDITORS:Monica Cepak, Lin Yang, Annie ZhouMartha Duff, Barnett KovenCIRCULATION MANAGER:Carolyn T. ComittaLANGUAGE EDITORS:CHINESE - Judy Kayee SinRUSSIAN - Halyna Solohub

UKRAINIAN - Halyna Solohub

REGIONAL DIRECTORSAFRICA:Dr. Mohamed El-Banna74 Sawra St. Heliopolis, 11341 Cairo, EgyptTel: (202) 368-2887; Fax: (202) 365-0492 E-mail: [email protected]

CANADA:Taras V. Boychuk1028 Fredonia Dr, Mississauga, ON L5C2W5, CanadaTel: (647) 367-4051E-mail: [email protected]

CHINA:Au Yin Yu (Josephine)Liao Jinghua (Greta)3 Hop Yat Road 4th Floor,Kowloon, Hong Kong, ChinaE-mail: [email protected]

EASTERN EUROPE:Prof. Mykola Prytula K. Levychkoho11a, #15, Lviv, UkraineTel/Fax: (380) 322 76-40-39 & 76-68-18E-Mail: [email protected]

EUROPEAN UNION:Dr. Michel LootsOosterveldlaan 196B-2610 Antwerp, BelgiumTel: 32-3-448-05-54; Fax: 32-3-449-75-74E-Mail: [email protected]

MIDDLE EAST:Joseph Abou RachedAl-Salaam Building—United Nations St.Bir Hasan—Beirut, LebanonE-mail: [email protected]

USA:Carolyn T. Comitta18 West Chestnut Street West Chester, PA 19380 Tel: (610) 696-3896; Fax: (610) 430-3804E-mail: [email protected]

World Information Transfer is a Non-Profit, Non-Governmental Organization in General Consultative Status with the United Nations, Promoting Health andEnvironmental Literacy.

Board of DirectorsDr. Christine K. Durbak, CHAIR & CEO

Roland DeSilvaEXECUTIVE VICE CHAIR

Dr. Claudia Strauss VICE CHAIR

Carolyn T. ComittaSECRETARY/TREASURER

Dr. Ruth EtzelDr. Bernard D.GoldsteinAmb. Valeriy KuchinskyDr. Philip J. LandriganDr. Patricia MyscowskiDr. Maria PavlovaDr. Scott RatzanDr. William N. RomJay Walker

Світовий екологічний журнал Весна-літо 200924

СВІТОВИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ ЖУРНАЛ м. Львів, вул. Костя Левицького 11а/15тел/факс: 0322-52-35-96ел.пошта: [email protected] www.worldinfo.orgГолова організації: Д-р Христина Ковшевич ДурбакГолова українськоїфілії: Проф. Микола Притула Головний редактор: Тарас Бойчук

ЯК ВИ МОЖЕТЕ ДОПОМОГТИ

ВІТ — це неприбуткова між-народна недержавна організація, яку визнає ООН. Її мета – сприяти зрос-танню екологічної обізнаності серед зацікавлених лідерів та громадян у цілому світі. Ви можете допомогти у нашій важливій роботі фінансово або присвятивши нам свій час.

“Не думай, що маленька група пильних, рішучих громадян не здатна змінити світ. Насправді лише такі групи досягали цієї мети”.

- Маргарет Мід

нів фабрик і електростанцій. Існують такі способи виготовлення біопалива, які не торкаються продо-вольства і деревини.

Минулого року конгрес прийняв закон, який вимагає збільшення удвічі виробництва зернового етилового спирту до 15 мільярдів галонів. Окрім цьо-го, додатково 21 мільярд галонів очікують отримати з цього вдосконаленого біопалива. В законі подані певні стандарти, і, якщо його дотримуватися, то лише якісне біопаливо допускатиметься до вжитку. Але правда полягає в тому, що навіть технічний персонал в управлінні охорони навколишнього середовища не

має впливу в політичному і громадському вакуумі. Поки громадськість не прийде до переконання і до консенсусу, що нам не слід використовувати про-довольство і ліси для виготовлення біопалива, доти тих малоймовірно, щоб уряд втілив закон, що дійсно допускатиме лише те біопаливо, яке не стосується продуктів і деревини. Найперше, що слід усвідомити громадськості, так це те, яке біопаливо їй підходить, а яке ні.

Європейський Союз дискутує щодо велико-го потенціалу біопалива. Прем’єр-міністр Велико-британії, Гордон Браун, закликав, через згадувані проблеми, переглянути подібні плани. Та це складне питання. Тим часом, решта світу закликає розвивати біопаливо.

Звідси виносимо урок, що світ не тільки "плос-кий", як каже Томас Фрідман - він малий. 20% вугле-кислого газу надходить з вирубки лісів. Всі стратегії поборення глобального потепління не лише заклика-ють зменшити вирубку лісів, але суттєво активізува-ти відновлення лісів. Нам потрібно все більше землі

для насадження лісів, але так виглядає, що цієї землі в світі є недостатньо.

Іншою проблемою є те, що, ймовірно, до 2050 року нас на планеті стане 9,5 мільярдів. Це означає, що якщо нам і вдасться підтримати існуючий рівень урожайності земель, нам все ж доведеться вирубати багато лісів, щоб нагодувати людей. В цьому полягає складність. Нам потрібно насаджувати ліси, щоб вирішити кліматичні питання. Нам потрібно виру-бувати ліси, щоб прогодувати людей. До того ж, нам потрібно багато землі для виготовлення палива.

І знову цей урок: світ – малий. Надлишку землі вже немає. Кожен акр потрібно або використати для того, щоб нагодувати людей, або зберегти. Поза біо-паливом, найбільша проблема, з якою ми зіштовхне-мося – це як нагодувати людей і зберегти ліси.

Позитив полягає в тому, що нам відомо, що якщо ви інвестуєте у так зване польове дослідження, щоб покращити сільськогосподарське виробництво, ви цього і досягаєте. Ми не будемо голодувати через те, що вирубуємо ліси, питання таке: чи можемо ми всі бути ситі і пережити кліматичні зміни?

Частина того, що світ мусить робити, це викону-вати свої зобов’язання щодо збільшення сільського-сподарської продукції. Та існують й інші складнощі: спробуючи довести більшу прибутковість досяг-ненням вищої урожайності існуючих полів, ви тим самим доводите, що вирубування тропіків є більш прибутковим. В Конго збережено багато лісів, тому що це була країна з поганим керівництвом, але, на-певно, ми могли б продукувати там багато продо-вольства.

Частиною проблеми є те, як змусити урядові структури допомогти захистити ліси і одночасно роз-вивати сільськогосподарське виробництво. Напевно ми можемо добре керувати, але нам слід почати ду-мати про те, що земля - це цінне джерело, яке нам слід використовувати якнайкраще.

надлишку землі немає

Провження, початок на стор. 22

Світовий екологічний журнал · Джерело: World Affairs Council Panel...

Documents

Transcript of Світовий екологічний журнал · Джерело: World Affairs Council Panel...