207Т е м а 1 1 . У р о к и Г о л о к о с т у : ж и т т я п і с л я т р а г е д і ї

Т е м а 11

ÓÐÎÊÈ ÃÎËÎÊÎÑÒÓ: ÆÈÒÒß Ï²ÑËß ÒÐÀÃÅIJ¯ÓÐÎÊÈ ÃÎËÎÊÎÑÒÓ:

ÆÈÒÒß Ï²ÑËß ÒÐÀÃÅIJ¯

ОБҐРУНТУВАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЗАНЯТТЯ

Г олокост не можна розглядати наче трагедію лише єврейського народу. Як зазначаєбільшість дослідників, світ після Голокосту став іншим. Майже зникла культура євреїв4

ашкеназів – «їдишкайт», що була складовою спільної європейської та української культури. Трагедію людей, які пережили Голокост, інколи важко осягнути. Події, перенесені

ними, мали травматичні наслідки. Надзвичайно важко було знайти сили для того, щобпочати нове життя.

Метою вивчення цієї теми є сприяння розумінню учнями особливостей суспільних іперсональних наслідків Катастрофи та засобів підтримки тих, хто пережив трагічні по4дії, а також пошуку шляхів для морального та духовного відродження і віднайденнянових стимулів для подальшого життя.

Розгляд таких питань з підлітками потребує особливої уваги й обережності.При виконанні вправ варто, з одного боку, уникати спрощення ситуацій і, в той же

час, не забувати про «вихід» учнів з ролей, які їм доводиться виконувати.Обговорення має бути спрямоване на історичну пам'ять як можливість самоіден4

тифікації, а також на перспективи особистісного пошуку сенсу подальшого життя длятих, хто пережив трагедію.

Пропоновані для перегляду на цьому занятті фрагменти фільму є різноплановими.З одного боку, це свідчення учасників подій, з іншого – міркування наших сучасників –історика й автора фільму, а також «мовчазні» фрагменти. Всі ці відеоряди створюютьпри ретельному та коректному обговоренні можливість підняти найскладніші питанняфілософсько4духовного осмислення уроків Голокосту.

Цілі уроку Ознайомити учнів з повоєнною історією євреїв; продемонструвати складність морально4психологічної ситуації, у якій опинилися ті, хто пережив Голокост.

Показати складність пошуку подальших життєвих шляхів на прикладі повоєнних свідчень різних людей.

Продемонструвати важливість історичної пам'яті як засобу збереження ідентичності людини.

Ознайомити з духовно4філософськими проблемами осмислення Голокосту та його історичних уроків.

Ключові слова Історична пам'ять, національна трагедія, національна свідомість, і поняття етнічна ідентичність, самосвідомість, уроки Голокосту

Методичні прийоми Робота в парах, малих групах, презентації, дискусіята техніки

Зв'язок з іншими Історія, яка говорить зі мноюзаняттями посібника Хіба євреї чужинці?

«Банальність зла»: чому Голокост став можливим?Ті, хто були поруч: яким був вибір?Тоталітаризм: як зберегти у собі людину?

Час 40460 хвилин

209Т е м а 1 1 . У р о к и Г о л о к о с т у : ж и т т я п і с л я т р а г е д і ї

1. [748 хв.]

Прочитайте вислів:

Після Освенциму більше не можна писати вірші.Т. Адорно1

Запитайте:Як ви його розумієте?Символом чого став у післявоєнній історії Освенцим (Аушвіц)?Чи згодні ви з автором? Поясніть свої думки.

Покажіть фрагмент №1 (студенти, які розшифровували тексти інтерв'юдля фільму, про те, що означає пережити трагедію) [0:45].

Запитайте : Про що говорять дівчата? Як вони сприймають трагедію?Що для них може означати «лишатися людиною, не дивлячись ні на що»?Чому одна з них говорить про те, що «добре говорити, коли сидиш на пічці»?

�2. [15420 хв.]

Образи Злати і Хаїма є дуже сильними для розуміння Катастрофи та їїнаслідків для багатьох, хто її пережив.

Повернення з гетто означало не лише спасіння, а й переживання невід4новних втрат: родичів, близьких і, перш за все, світу, в якому вони жили.Містечко, що до війни жило повнокровним єврейським життям, пересталобути таким. На вулицях більше не чутно було розмов на їдиш, у суботу невидно було вбраних у святкове вбрання сімей, клезмерські2 музики неграли веселих мелодій на весіллях... Світ змінився безповоротно! І вони,Хаїм і Злата, стали тінями з минулого. Вони живуть у будинку, перетворе4ному з колишньої синагоги. Це їхнє нове «гетто».

ХІД ЗАНЯТТЯ

1 Теодор Адорно (1903–1969) – німецько4єврейський філософ і соціолог, дослідник «автори4тарної особистості». Емігрував в США.

2 Клезмерська музика – єврейська народна музика.

210 Т е м а 1 1 . У р о к и Г о л о к о с т у : ж и т т я п і с л я т р а г е д і ї

Хто міг розділити з ними їхні спогади, хто міг зрозуміти їх у світі, в якийвони повернулися? Все те, що було стрижнем існування – віра, цінності,історія, родинні реліквії – стало начебто «неіснуючим», чужим для інших.Вони, ті, які вижили, стали «виключеними» з життя.

Поняття «бути виключеним з життя» є дуже важливим для розуміннястану таких людей.

Перегляньте з учнями фрагмент №2 (Злата і Хаїм Мєднік, які пере4жили Голокост) [1:50].

Запитайте учнів, чи знають вони значення імен «Злата» та «Хаїм». Під4кажіть, що «Злата» – це «золота», а ім'я Хаїм означає «життя».

Проведіть обговорення переглянутого фрагмента за такими питаннями:Що таке синагога? Чи схожий цей будинок на синагогу?Чому в цій синагозі живуть люди?Що може стати причиною того, що храм чи культова споруда переоб4ладнується під житло?Що вас вразило в цьому фрагменті, а що, можливо, здалося мало4зрозумілим?Чому, на вашу думку, Хаїм і Злата ведуть замкнутий спосіб життя?Чому автор поряд зі свідками, які дають інтерв'ю, поставив сюжет пролюдей, які впродовж фільму мовчать?Як ви думаєте, Злата і Хаїм хочуть забути чи не забути те, що з нимисталося?Як ви тепер розумієте вислів «особиста історія»?

Щоб розкрити зміст наслідків Голокосту для української культури такультури повсякденного життя, учнів можна ознайомити з демографічнимиданими про зміни в етнічному складі населення у довоєнні та повоєнні роки,а також повернутися до цитати з твору Василя Гроссмана «Україна безєвреїв» з теми «Банальність зла: чому Голокост став можливим?».

�3. [7410 хв.]

Покажіть учням фото розстріляних у яру (фото 11.1). Запитайте:Хто ці люди? Що з ними сталося?Де це могло відбутися?Хто їх убив?

211Т е м а 1 1 . У р о к и Г о л о к о с т у : ж и т т я п і с л я т р а г е д і ї

Нагадайте статистику смертей під час Голокосту:3

Під час Голокосту загинуло до 3 мільйонів польських євреїв, більше800 тисяч євреїв Білорусі, близько 1,5 мільйонів євреїв України, до 140 ти4сяч – Росії, 220 тисяч – Литви, 77 тисяч – Латвії, 1 тисяча – Естонії, 560 ти4сяч – Угорщини, 280 тисяч – Румунії, 140 тисяч – Німеччини, 100 тисяч –Голландії, 80 тисяч – Франції, 80 тисяч – Чехії, 70 тисяч – Словаччини, 65 тисяч – Греції, 60 тисяч – Югославії. Загальна кількість жертв нацист4ського геноциду єврейського народу – більше 6 мільйонів євреїв Європи,що становило дві третини від довоєнної чисельності європейськогоєврейства, і одну третину всіх євреїв світу.

Покажіть наступні фото 11.2. і 11.3. Запитайте: Хто ці люди?Яке враження від цих фото?Поясніть, що на одному фото велика родина – діти, онуки та правнуки

Моніка Авербуха, якого врятували під час Голокосту. На другому фото –зустріч Авербуха з родиною рятівниці Галини Коржицької.

Знову покажіть фото масового розстрілу і запитайте: які роздуми вини4кають після порівняння цих фото?

Нагадайте учням, що майже в кожному місті, селі України з почату оку4пації нацисти здійснювали масові розстріли – євреїв, циган, психічно хво4рих, комуністів, військовополонених, підпільників.

Запитайте учнів, чи знають вони такі місця? Чи встановлені в них пам'ятнізнаки? Хто опікується цими пам'ятниками? Хто має це робити?

�4. [12415 хв.]

Покажіть фрагмент фільму №3 (Інтерв'ю з В. Нахмановичем) [3:56].Про що йдеться у фрагменті?Кого ви бачили впродовж фрагмента?Чим займаються ці люди?Чи знають вони, де перебувають? Чи повинні вони знати та якою має бутиїхня поведінка?

3 Варто ці дані виписати наперед на дошку чи аркуш паперу.

212 Т е м а 1 1 . У р о к и Г о л о к о с т у : ж и т т я п і с л я т р а г е д і ї

Прочитайте вислів:

Немає людини, що була б як острів, сама по собі; кожна людина – груд4ка землі, часточка суходолу; і якщо море змиє хоч би скалку материка,поменшає Європа [...]; від смерті кожної людини малію і я, бо я єдинийз усім людством; тому ніколи не питай, по кому подзвін – він по тобі.

Джон Донн4

Обговоріть:Що поєднує тему щойно побаченого фрагмента?

Що міг мати на увазі Дж. Донн, коли говорив про те, що дзвін б'є покожному з нас?Що може мати на увазі автор фільму, коли говорить про необхідністьстворення заповідної зони у Бабиному Яру?З яких причин сьогодні люди можуть приходити в Бабин Яр?Що для вас означає поняття «історична пам'ять»?

Розкажіть учням про те, що переживши Голокост, багато хто зі свідківзберіг пам'ять, яку не міг і не хотів втратити.

Так, наприклад, Юрій Пінчук впродовж років звертався до різних архівіву різних країнах, щоб довести факт існування гетто у м. Шпола. Згадок проце гетто не було в жодних дослідженнях. Сьогодні завдяки його зусиллямце гетто внесене в державний реєстр.

Покажіть фрагменти фільму №4 і №5 (Поліна Бєльська, яка пере4жила Голокост) [1:53] і [0:50].

Запитайте:Навіщо Поліна Бєльська витрачала стільки зусиль і часу на перепохован4ня жертв і встановлення меморіальних пам'ятників?Що спонукало її до цього?Чи це потрібно було лише їй? Чому вона наполягала на тому, щоб на пам'ятниках була зазначена етніч4на приналежність жертв?

4 Слова англійського поета XVI–XVII ст. Джона Донна, що їх Ернест Хемінгуей взяв як епі4граф до відомого роману «По кому б'є дзвін» (в іншому перекладі «По кому подзвін»). Цит. за:Хемінгуей Е. Твори. – Т. 3. – К., «Дніпро», 1981. – С. 5.

213Т е м а 1 1 . У р о к и Г о л о к о с т у : ж и т т я п і с л я т р а г е д і ї

�5. [15420 хв.]

Подивіться фрагмент №6 (Марія Занвелевич, яка пережила Голо4кост) [1:18]. Обговоріть:

Яка основна думка Марії Занвелевич?У чому вона вбачає причини Трагедії, що сталася?Чи достатньо лише таких пояснень для людей, які хочуть осягнутиКатастрофу?

Об'єднайте учнів у малі групи, запропонуйте їм ознайомитися з текс4тами Е. Візеля й Е. Берковіца (див. матеріали для учня) та подивитися

фрагмент фільму №7 (автор читає уривки з Біблії під час показу фресокЧернівецької синагоги).

Попросіть учнів провести в групах обговорення за наступнимипитаннями:

Чому автор, на вашу думку, звернувся до текстів Біблії? Що він хотівсказати глядачам цими фрагментами?Яка філософська і духовна проблема розглядається в текстах?Що спільного в текстах і роздумах автора?Чи відповіло людство на запитання «чому так сталося»?Які «уроки Голокосту» є для вас найважливішими?Попросіть відповідь на останнє запитання підготувати письмово.

Проведіть загальне обговорення за результатами роботи груп, на4даючи слово по черзі. Візьміть до уваги певну емоційну напруженість

і контроверсійність оцінок, що можуть виникати при обговоренні. Запропонуйте учням написати невелике есе на тему «Людям треба зна4

ти про Голокост, тому що...»

Д л я н о т а т о к

216 Т е м а 1 1 . У р о к и Г о л о к о с т у : ж и т т я п і с л я т р а г е д і ї

Синагога (грец. сюнагоге – «збори»; івр. бет4кнесет – «будинок зборів») –(1) основний інститут єврейської релігії; (2) приміщення, що служитьмісцем суспільного відправлення культу й центром релігійного життягромади.

Єврейська традиція містить приписи щодо плану й розташування будин4ку синагоги, її устаткування й оздоблення, використання синагогальногоприміщення й начиння. Бажано, щоб у будинку був вестибюль, де передвходом у молитовний зал помисли й турботи зовнішнього миру відступа4ють. Описи того, як молився Соломон при освяченні Храму, слугували під4ставою настанови, щоб розташування синагоги було у напрямку Єрусалима.

Для зберігання сувоїв Тори в синагозі є особлива шафа, що називаєтьсяарон кодеш («святий ковчег»). Тору потрібно читати з помосту, розташо4ваного в центрі, щоб усі могли чути читання й проповідь.

Існує припис, щоб чоловікам і жінкам були відведені окремі місця в сина4гозі. Традиція забороняє тут їжу, питво, плітки, сон, грошові угоди, вихвалян4ня тощо; у синагогу треба приходити в чистому одязі. Навіть коли будиноксинагоги перетворвся на руїни, місце не можна використати для ницих цілей.

Все синагогальне начиння має святість, оскільки служить священнимцілям. Ящики для зберігання священних книг, ковчег, де зберігається сувійТори, а також завіса (парохет), що закриває ковчег, наділені святістю,тому, коли ці предмети виходять з ужитку, їх треба ховати, а не знищувати.

З руйнуванням Другого храму в Єрусалимі (70 р. н.е.) і припиненнямкультових жертв синагога стала головним і єдиним центром єврейськогорелігійного життя. Молитва розглядалася як свого роду заміна жертвопри4ношення. Синагогальна служба, функції синагоги майже не змінилися про4тягом 2,5 тис. років існування цього інституту. Разом з тим, роль синагогияк общинного центру в останні століття значно зросла: практично не існу4вало таких аспектів повсякденного життя євреїв, які б не відображались усинагогальному житті. Результати судових розглядів оголошувалися в си4нагозі, так само як і повідомлення про втрати, знахідки та крадіжки. Сина4гога була також місцем, де складалася судова клятва на сувої Тори.

На початку ХХ століття на території нинішньої України було більше тисячісинагог і молитовень. У великих містах стали будуватися великі синагогаль4ні будинки за західноєвропейською модою. Переважна більшість синагог у містечках із значним єврейським населенням являли собою невеликі,інколи дерев'яні будинки, що не відзначалися своєю архітектурою.

МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ

217Т е м а 1 1 . У р о к и Г о л о к о с т у : ж и т т я п і с л я т р а г е д і ї

Після встановлення радянської влади й видання в 1918 р. декрету «Провідділення церкви від держави й школи від церкви» будинки для релігійнихвідправ відбиралися владою у віруючих і перетворювалися на клуби, фаб4рики, контори, їдальні, гуртожитки, склади. Власність релігійних організа4цій конфісковувалася й передавалася на спеціальне зберігання в органиНКВС, звідки надалі потрапляла в місцеві музеї, а найчастіше – безсліднозникала.

Євреї після Голокосту

Як і значні національні трагедії в історії інших народів (наприклад, гено4цид вірменського народу в 1915 р. або Голодомор українського народу1932–1933 р.), Голокост значною мірою визначив майбутнє єврейськогонароду, по4різному вплинув на вибір життєвого шляху як тих, хто йогопережив, так і їхніх нащадків. Історична пам'ять про Голокост стала згодомодним з невід'ємних елементів національної самоідентифікації євреїв.

Розгром нацистської Німеччини у травні 1945 р. приніс євреям Європидовгоочікуване звільнення, однак у серпні 1945 р. у таборах для пере4міщених осіб у Німеччині й Австрії ще перебувало близько 50 тис. євреїв.Багато звільнених в'язнів загинуло від виснаження або хвороб, незважа4ючи на намагання союзників урятувати їх. Ті, які пережили Голокост івтратили в ньому рідних і близьких, часто виходили через колючий дрітзламаними та байдужими до майбутнього. Етнопсихологічний шок, якийвідчули в роки «остаточного розв’язання» ті, хто пережив Голокост,перебороти було надзвичайно складно. Звикнувши за період табірногожиття коритися наказам наглядачів, люди не відразу знаходили здатністьсамостійно діяти й знову навчитися брати на себе відповідальність завласні вчинки.

Для багатьох Голокост обернувся втратою самого сенсу подальшогоіснування. Нерідкі були випадки втрати релігійної віри. «Де був Бог у цейчас? – запитували вони. – Як Він міг терпіти страждання мільйонів без4помічних людей, серед яких були безневинні діти?» Віра багатьох, хто про4йшов табори, не витримала смороду крематоріїв (див. додаток 1).

Після повернення додому місцеве населення нерідко зустрічало євреївнедоброзичливо. Спроби тих, хто пережив Катастрофу, повернути собізахоплені неєвреями квартири й майно породжували зіткнення, що приво4дили в деяких містах навіть до погромів. Під час безладь у Кельце (Польща,липень 1946 р.) 47 євреїв були вбиті, багатьох поранили. Голокост не по4слабив антисемітизму (див. додаток 2).

218 Т е м а 1 1 . У р о к и Г о л о к о с т у : ж и т т я п і с л я т р а г е д і ї

Для інших сенсом стало прагнення створити свій власний національно4державний будинок – єврейську державу в Палестині; це для них було б га4рантією того, що така трагедія більше ніколи не повториться.

Почався виїзд євреїв із країн Східної Європи. У липні й серпні 1946 р.близько 52 тис. біженців залишили Польщу. Маси євреїв4біженців концент4рувались у таборах для переміщених осіб у Західній Німеччині, Австрії йІталії. Більшість з них прагнула репатріюватися до Палестини. Після того, якуряд Великобританії відмовився видати 100 тис. дозволів на в'їзд у підман4датну Палестину (1946), розгорнулася нелегальна еміграція. Спроби бри4танської влади боротися з «нелегальною» імміграцією, як правило, завда4вали їй самій моральні збитки. Великий розголос у всьому світі викликаладоля 4515 пасажирів пароплава «Ексодус41947» у липні 1947 р. (див. дода4ток 3). Грубе насильство, що супроводжувало ці акції, ізоляція в таборахлюдей, які пережили жахи Катастрофи, певною мірою схилили світову гро4мадську думку на користь позитивного вирішення питання про утворенняДержави Ізраїль. Ті євреї, які, переборюючи перешкоди, добралися до Па4лестини, взяли активну участь у будівництві молодої незалежної держави.

ДОДАТОК 1. Тема Голокосту у літературній творчості Елі Візеля

Письменник Елі Візель (1928–2006) увійшов до історії літератури три4логією «Ніч», «Світанок», «День», об'єднаною загальною темою Голо4косту. Майбутній Нобелівський лауреат Елі Візель пережив усі жахинімецьких концтаборів і дивом залишився в живих. Він звернувся до темиКатастрофи одним із перших.

Його трилогія включає абсолютно різні, на перший погляд, історії: ви4живання в духовній і фізичній темряві Аушвіцу, боротьбу з англійцями у Палестині, емігрантське життя в найкосмополітичнішому місті світу –Нью4Йорку.

«Ніч» розпочинається розповіддю про Сігет – трансильванське містечкона кордоні Румунії і Угорщини, типовий хасидський штетл. Мирна картина«м'якої» дискримінації в умовах хортистського режиму змінюється пе4редчуттям неминучої катастрофи. Гетто, суперечливі розпорядженняюденрату, жорстокість угорських поліцейських... Табір виникає як непе4реборна реальність, якої неможливо уникнути, в якій неможливо жити –можна лише виживати. Смерть починає здаватися виходом із ситуації, але не для всіх.

219Т е м а 1 1 . У р о к и Г о л о к о с т у : ж и т т я п і с л я т р а г е д і ї

Не рятувала навіть віра. На очах головного героя її втрачали рабини, немаючи сил чинити опір. Чому вони не чинили опір? Це риторичне запитаннячасто лунає сьогодні. «Ніч» дає на нього відповідь. Фашистська ідеологіямала на меті знищення індивідуальності, перетворення людей на рабів. Ми4нуле сторіччя явило світові чимало тоталітарних режимів, але лише гітлерів4ська машина поставила людство на межу духовного знищення.

«Бог помер в Освенцимі!». Ці слова Елі Візеля дуже влучно охарактери4зували всю безодню відчуттів, що охопили людей, які пережили трагедіюГолокосту або стали її свідками. Описуючи Йом4Кіпур у таборі, Візельписав: «Йом4Кіпур. День Великого Прощення. Чи варто поститися? Цепитання стало предметом гарячого обговорення. Тримати піст – моглоозначати смерть, причому неминучу й швидшу. Тут постилися цілий рік.Цілий рік перетворювався на Йом4Кіпур... Я не постився».

Катастрофа була одночасно унікальною й універсальною. Вона вбилаєвреїв Європи і прискорила створення Держави Ізраїль. Важливо і те, щопісля Катастрофи людство вперше усвідомило, що перебуває на межі жит4тя і смерті цивілізації – в цьому переконали крематорії Аушвіцу і Треблінки;багатьом здалося, що історія повертається до жахів середньовіччя.

Де був Бог, коли потяги з євреями з усієї Європи йшли до Польщі? Абопід час «маршів смерті»? Віра похитнулася, бо зникла найменша надія намайбутнє життя. Надія зникла, від любові не залишилось і сліду. Стара доб4ра Європа пішла в минуле. Голокост став природним прологом до новогосвіту, в якому псевдораціоналізм став новою релігією.

ДОДАТОК 2. Зі свідчення Давида Кахане6 про погром у Кельце (Польща) 4 липня 1946 р.7

Упродовж кількох годин чутка розійшлася по всьому місту. На 10 годи4ну ранку кілька сот людей зібралися на вул. Планети навпроти будинку но4мер 7, близько полудня їхня кількість зросла до двох тисяч. Організатори

6 Давид Кахане (1903–1997) – рабин, якого переховували у бібліотеці митрополита Шептицько4го. Після звільнення Львова став першим післявоєнним рабином міста. Вступив у Військо Польське яккапелан, допоміг багатьом священикам Української греко4католицької церкви, переслідуванимрадянською владою, перебратися в американську зону окупації. З утворенням Ізраїлю протягом 15 років був Головним рабином ізраїльських військово4повітряних сил.

7 Катастрофа європейського єврейства: Навч. посіб.: У 4 кн.: Пер. з івриту / Відкритий ун4тІзраїлю, Міжнар. Соломонів ун4т. – К.: НВП «Вирій», 2001–2005. / Ч. 6. Міхман Д., Вайц І. ПісляКатастрофи. – С. 2024203.

220 Т е м а 1 1 . У р о к и Г о л о к о с т у : ж и т т я п і с л я т р а г е д і ї

нишпорили в натовпі, вели підбурювальні промови і закликали напасти набудинок і перебити євреїв. Серед гасел були: «Смерть євреям!», «Смертьубивцям наших дітей!», «Закінчимо роботу Гітлера!» Євреї сховалися в бу4динку, зачинили двері й ставні і приготувалися захищати своє життя тієюневеликою кількістю зброї, яка в них була.

Опівдні прибула група озброєних поліціянтів на чолі з сержантом Вла4диславом Блахутом, надіслана, «щоб розігнати натовп і заспокоїти при4страсті». Блахут наказав євреям відкрити ворота і впустити його разом ізпомічником. Обложені зітхнули з полегшенням: надійшла допомога, Бла4хут і його люди врятують їх від розпаленого натовпу. Але, на їхній подив ірозчарування, він наказав їм здати зброю і вийти у двір.

У ході слідства потім з'ясувалося, що Блахут був єдиним поліціянтом, а всі його «помічники» – це вбивці з натовпу. Блахут роззброїв євреїв, івони лишилися безпорадними проти натовпу.

Коли євреї відмовилися вийти у двір, він почав бити їх руків'ям револь4вера по головах і кричав: «Німці не встигли знищити вас, та ми закінчимоїхню роботу!»

Цим він дав знак натовпу, який накинувся на будинок, зламав двері, ставні,вікна й почав убивати і трощити все підряд кулаками, колодами, камінням,залізними прутами, що їх заготували й принесли організатори погрому.

Під час погрому було вбито 47 євреїв, серед них діти і вагітні жінки. Кіль4кість поранених становила понад 50 осіб.

ДОДАТОК 3. Ексодус<1947

Хоча багато євреїв, які вижили, емігрували в Австралію, США, Канаду таінші країни, Палестина все4таки була тим місцем, куди хотіла поїхати біль4шість. Однак англійці зберігали суворі обмеження єврейської імміграції в Палестину, заявивши, що щорічно туди буде впускатися лише по декіль4ка тисяч колишніх в'язнів концтаборів. Єврейським підпільним організаціямвдалося допомогти тисячам бездомних євреїв нелегально потрапити натериторію Палестини. Втім, тих, кого затримувала британська влада, від4правляли в новий табір для переміщених осіб на Кіпрі, що перебував підконтролем англійців. Незабаром у неймовірно переповненому таборі наКіпрі опинилося понад 26 тисяч євреїв.

На початку 1947 р. сіоністські організації купили американське судно «Чезе4пік Бей» і розмістили на ньому 4500 переміщених осіб. Євреї перейменували

221Т е м а 1 1 . У р о к и Г о л о к о с т у : ж и т т я п і с л я т р а г е д і ї

корабель на «Ексодус41947» («Вихід41947»), і він вийшов із французькогопорту в Палестину. Незабаром виявилося, що його конвоюють шість анг4лійських есмінців. У дванадцятьох кілометрах від берегів Палестини матро4си есмінців пішли на абордаж, але євреї відбилися від них. Тоді англійцівідвели свої кораблі й відкрили вогонь. Троє євреїв загинуло, приблизно стобуло поранено. Лише після того, як англійці почали загрожувати втопити«Ексодус» з пасажирами, екіпаж здав судно.

Англійський міністр закордонних справ Ернест Бевін вирішив провчитипасажирів судна. 4500 колишніх в'язнів нацизму змусили повернутися вЄвропу. Їх розмістили на англійських транспортних суднах, пристосованихпід плавучі в'язниці. Коли судно прибуло у Францію, євреї відмовилисязійти на берег. Журналіст Руб Грубер так описав моторошну сцену у фран4цузькому порту: «Між зеленою стіною туалету і якимись сталевими щита4ми були затиснуті сотні напівголих людей, у яких був такий вид, немов їхзаштовхали в загін для собак... Знедолені й загублені, вони, перебиваючи

Фото 11.4. Корабель з нелегальними мігрантами «Ексодус», 1947

© Y

ad V

ashe

m,

Film

and

Pho

to A

rchi

ve (

1740

/2)

222 Т е м а 1 1 . У р о к и Г о л о к о с т у : ж и т т я п і с л я т р а г е д і ї

Безансон А. Коммунизм, нацизм, Холокост[Пер. с фр. А. К. Приходько]. – М.: Рос.гос. гуманит. ун4т, 2001.

Беркович Э. Вера после Катастрофы. –Иерусалим, 1990.

Візель Е. Ніч. Світанок. День. – К.: Дух Літе4ра, 2006.

Гитик М.+М. Где же был Б4г во время Ката4строфы? – Иерусалим: Дварим, 2004.

Костырченко Г.В. Тайная политика Сталина:власть и антисемитизм. – М.: Международ4ные отношения, 2001.

Мицель М. Евреи Украины в 1943–1953 гг.:очерки документированной истории. – К.:Дух и литера, 2004.

Мицель М. Общины иудейского вероиспо4ведания в Украине (Киев, Львов: 1945–1981 гг.). – К.: Інститут юдаїки, 1998.

Поза межами розуміння. Богослови та фі4лософи про Голокост / Дж. К. Рот (ред.),С. Альошкін (пер.), М. Беренбаум (ред.). –К.: Дух і Літера, 2001.

Христианско4иудейский диалог. Хресто4матия / Сост. Х. П. Фрай. – М.: Библей4ско4Богословский институт св. ап. Андрея, 1998.

Щоденник Львівського гетто. Спогади раби4на Давида Кахане / Упорядн. Ж. Ковба. –К.: Дух і Літера. 2003.

Р е к о м е н д о в а н а л і т е р а т у р а д л я в ч и т е л я

один одного, кричали нам на всіх мовах... Старі жінки й чоловіки сиділи й пла4кали, не соромлячись своїх сліз, страхаючись того, що чекало їх попереду».

Зрештою Франція наказала, щоб вони залишили порт, і Бевін, поймено4ваний євреями Берген4Бевіном (у нагадування про нацистський табір Бер4ген4Бельзен), відправив їх назад до Німеччини, де озброєні кийками англій4ські солдати насильно висадили євреїв на берег.

Докладні повідомлення про трагічне плавання судна, щодня й у всіх дета4лях передані по радіо, викликали у світі потужну хвилю співпереживання тазабезпечили міжнародну підтримку сіонізму.

Д л я н о т а т о к