ГРОМАДСЬКО-ПУБЛІЦИСТИЧНИЙ ЧАСОПИС

Державне агентство лісових ресурсів України

Головний редакторВалентина Максименко

Заступник головногоредактораРоман Новіков

Літературний редакторСвітлана Попадюк

МенеджерВіктор Поденко

ДизайнерРоман Новіков

ТОВ «Видавничий дім «ЕКО-інформ»

ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС: 74244 © ТОВ «Видавничий дім «ЕКО-інформ».

Київ, 2013 р.

ТОВ «Новий друк»02660, Україна,

м. Київ, вул. Магнітогорська, 1тел./факс: (044) 451-48-00

Номер підписано до друку:26.02.2013 р.

Формат: 60x90/8, умовн.-друк. арк. 3Свідоцтво Міністерства юстиції України про державну реєстрацію друкованого

засобу масової інформаціїКВ № 17550–6400 ПР від 17.03.2011 р.

Адреса для листування:02192, м. Київ–192, а/с 45

e-mail: info@ekoinform.com.uawww.ekoinform.com.ua

Тел.: (044) 221-8-900, (050) 383-05-95

Факс: (044) 235-52-33

У НОМЕРІ:

Лісове господарство

Мисливське господарство

Редакція Засновник

Друк

Видавництво

№ 1 (96)січень-лютий 2013

Редакційна колегіяВ. І. БілоусП. Г. ВакулюкМ. М. ВедмідьМ. А. ГолубецьІ. Ф. КалуцькийЯ. В. КовальМ. В. КолісниченкоВ. П. КрасновГ. Т. КриницькийП. І. ЛакидаО. С. МігуноваЮ. М. МарчукВ. М. МаурерВ. Л. МєшковаВ. І. ПарпанМ. Ю. ПопковВ. П. Ткач

Періодичність –

1 раз на 2 місяці

8

1644

27

24 З ПЕРШИХ ВУСТЄ господар – є дичина27 ПРОБЛЕМАВедмеді в глухому куті28 У РЕЙДІЗупиніть це негайно!32 НА ОБГОВОРЕННЯПролетіли дикі гуси36 ГІСТЬ ЖУРНАЛУПрирода політика40 АРСЕНАЛДробовики в стилі militaris

Мисливська «помпа»44 СВІТ РИБОЛОВЛІРибалці на замітку

3 БЕРЕГИНІ ЛІСУЗа покликом долі4 ЛІС І ЛЮДИДе сосни cтоять граційні8 ТЕХНОЛОГІЇЛІС на обліку електроніки10 ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СТАНДАРТЛісова сертифікація12 ОБЛАДАННЯGPS-оптимізація 14 ХАЙ-ТЕКЕлектронний наглядач16 ДОСВІД СУСІДІВЧому Грузії вдалося18 ЛІСОВА ПОЛІТИКАЧерез призму поколінь20 ГОСПОДАРСЬКИЙ ПІДХІДНепрофільний актив22 ПОСТАТІПолковник корпусу лісничих

Шановні працівниці Шановні працівниці лісового господарства України!лісового господарства України!

Від щирого серця вітаю Вас із чудовим весняним святом – 8 Березня!

Щороку в цей прекрасний день ми, чоловіки, висловлюємо Вам слова безмежної вдячності за Вашу

відданість і щирість, турботу і натхнення, радість і затишок, якими Ви наповнюєте наші робочі будні.

Жінка-лісівник – це взірець сили духу, волі та наснаги, і не має значення, яку на неї покладено

відповідальність, – душею вона віддана лісуі щиро йому служить.

Любі наші жінки-лісівнички, бажаю кожній із Вас невичерпного натхнення, радості, удачі, поваги

колег та любові рідних. Нехай кожен Ваш день буде сонячний і добрий, довкола Вас нехай панують любов

і гармонія, на Вашу честь хай розквітають квіти і виростають дерева та звучить найкраща

музика – музика рідної Природи. Нехай у Ваших родинах завжди панують мир, злагода і добробут.

Зі щирими вітаннями Зі щирими вітаннями Голова Держлісагентства Віктор СівецьГолова Держлісагентства Віктор Сівець

Áåðåçíÿ!Áåðåçíÿ!

3

EKOINFORM.COM.UA

БЕ

РЕ

ГИН

І Л

ІСУ

Серцем і душею вросла у лісо-ву справу Наталія Демочка, інже-нер із лісовідновлення ДП «Ніжин-ське лісове господарство». Вона віддала лісовій галузі Сіверщини понад тридцять років. Чудовий фа-хівець, Наталія Василівна доско-нало знає всі процеси своєї робо-ти. Під її керівництвом (протягом усього трудового періоду) було проведено лісовідновлення на площі 6437 га — 1851 га сосни зви-чайної та 2614 га дуба звичайного. А також догляд за лісовими куль-турами на 36 786 га, заготовлено й перевірено 342,5 т лісового на-сіння, вирощено 66 млн штук стан-дартних сіянців деревних та кущо-вих порід, переведено 6046 га лі-сових культур у вкриті лісом землі.

До того ж, Наталія Демочка безпосередньо бере участь у по-сівах лісових розсадників, лісовід-новленні, лісорозведенні та по-

садці декоративних шкілок. Саме вона з 2008 року відповідає за ви-рощування сіянців із закритою ко-реневою системою. Так, уже ство-рено 58,4 га лісових культур дуба звичайного із закритою корене-вою системою, на якій висаджено 224 тис. штук сіянців.

Наталія Василівна, високо-кваліфікований спеціаліст галу-зі, якого шанують і поважають у колективі. Її неодноразово наго-роджували Почесними грамота-ми Ніжинського держлісгоспу та Чернігівського обласного управ-ління лісового та мисливського господарства, Ніжинської рай-держадміністрації та Товариства лісівників України. А в 2012 році отримала Почесну грамоту Кабі-нету Міністрів України.

Колеги по-доброму жарту-ють, що невипадково й день на-родження Наталії Василівни при-

За покликом доліправедливо кажуть, що історія кожного держлісгоспу — це долі людей, котрих поєднує щира любов до лісу, служіння якому стало змістом і метою їхнього життя.

С

падає на вересень. Адже саме в першому місяці осені ми відзна-чаємо наше професійне свято.

Вона зізнається, що вибором життєвого шляху завдячує своє-му старшому брату Василю. Коли приїздить на Куликівщину, у рідну Кладьківку, часто згадує, як шко-лярами висаджували дерева на-весні, доглядали за ними, обе-рігали. Наталія Василівна пев-на, що ніщо так не виховує в ді-тей любов до природи, як участь у колективній посадці молодих лісів, озелененні своєї вулиці чи села. З таких підлітків вироста-ють і хороші люди, і лісівники.

Ось і її брат Василь охоче пі-шов лісовим шляхом. Починав на Київщині,працював інженером із охорони праці в Іванківському лісництві. А навідуючись до бать-ків, багато розповідав про великі й гарні чорнобильські ліси, щедрі на гриби та ягоди.

Молодша сестра теж не від-ставала, навчалася в Українській сільгоспакадемії за спеціальніс-тю «Лісове господарство». І пер-ші кроки в опануванні професії старанно зробила у 1980-х роках у Ріпкинському міжколгоспному лісгоспі.

Василеві задуми перекрес-лила аварія на атомній стан-ції. Він, ліквідатор, попрощав-ся зі своїми лісами і перебрався на Чернігівщину, до Ніжинського держлісгоспу. Тут на той час се-стра працювала інженером лісо-вого господарства.

Наталя завжди могла пора-дитися з братом, обіпертися на його плече, надійне, досвідче-не. І Василь радів її професійним надбанням.

Через якихось десять літ піс-ля чорнобильського лиха брата, який був для Наталі взірцем від-даності лісовій справі, не стало…

Люди, які пов’язали своє життя з лісом ще з юності, пере-конана Наталія Василівна, став-ляться до нього з особливою щи-рістю і доброзичливістю. І відпо-відально, з максимальною відда-чею продовжують справу своїх колег, тому що прийшли в лісову галузь за покликом долі.

Микола ТИЩЕНКО,

фото автора

4

ЛІСОВИЙ І МИСЛИВСЬКИЙ ЖУРНАЛ 1/2013

ЛІС

І Л

ЮД

И

Поет із Поділля, автор пре-красних лісових псалмів Пе-тро Сорока влучно передав стан природи в пору пробудження після зимового сну. Настає вес-на – змінюється й настрій люди-ни. Як не радіти провісникам її – першоцвітам на узліссі, вербо-вим котикам, повеселілому пта-шиному щебету… Дуже симво-лічно, що на самісінькому старті весни маємо свято – жіноче. Хто б як ставився до нього, але цей день незвичайний. День наших бабусь, матерів, коханих, дочок, онучок. День особливого свята, яке відзначаємо тоді, коли ожи-ває все навколо. Саме цієї пори, як на мене, і починається справ-жній новий рік, а 8 Березня свят-кується для того, аби ми, чолові-ки, на старті року не забули, що від цього дня і аж до наступно-го 8 Березня, всі 365 днів, має-мо створювати весняний настрій

для наших коханих, близьких, рідних.

За доброю традицією від ко-лективу журналу вітаємо всіх бе-регинь лісівничих родин, бере-гинь українського лісу. Добра і щастя вам! Як дарунок публіку-ємо вірш «Женщине». Його на-писала не професійний поет, а трудівниця лісової галузі з по-етичною душею, самобутній митець-аматор із далекого села Чуйківка Ямпільського району Сумської області Оксана Черед-ник. Село те – за Хутором Ми-хайлівським (нині – місто Друж-ба), на самісінькому кордоні з Ро-сією. Прочитайте вірша, і ви пе-реконаєтеся, що ніжні поетич-ні рядки виходять із-під пера не лише літераторів-професіоналів. Оксана понад 20 років займа-ється бухгалтерською справою в місцевому Чуйківському лісни-цтві Свеського лісгоспу. Її чоловік – Олександр Чередник – там ліс-ничий. Дружна, працьовита, за-кохана в поліський край родина. І таких у лісгоспі багато – про дея-ких наша розповідь.

ЗВІДКИ СИЛИ ЧЕРПАЮТЬ?

У дитинстві Ольга хотіла бути то дояркою, то архітектором, то геологом. Щоб стати лісівником – про те й гадки не мала. Та й звідки могла така мрія з’явитися, коли на її батьківщині – в Дебальцеве Донецької області – повітря не на лісових ароматах настояне, а за-водськими викидами просякну-те. Все змінилося в старших кла-сах, коли прочитала роман Мико-ли Зарудного «Гілея».

– На одному диханні прочита-ла, як ростили ліс на пісках, і наче мене підмінили: твердо виріши-ла, що стану лісівничкою, – при-гадує Ольга Миколаївна. – Усі від-раджували, навіть директор шко-ли. А вдома що зчинилося… Та я твердо стояла на своєму й після 8-го класу подала документи до Чугуєво-Бабчанського лісового технікуму…

Там, у технікумі, пізнала ве-лике кохання. Коли суджений Олександр Омельченко, з ко-трим училася в одній групі, піс-ля отримання диплома відслу-жив в армії, одружилися, а невдо-взі поїхали вирощувати сумські ліси. У Прудищенському лісни-цтві – з 1986 року.Обіймали різ-ні посади, останні ж чотири роки Олександр Петрович уміло ке-рує лісництвом, Ольга Миколаїв-на – майстер лісу. Крім неї, в ко-лективі трудяться ще дві жіноч-ки: також майстром Валентина Лисенкова та помічником лісни-чого Ольга Линок. Справляються з обов’язками, не відстають від сильної статі. Звідки сили черпа-ють? Із нього ж – лісу, він є джере-лом і сил, і натхнення. Та ще ро-дини допомагають – розуміють, як непросто дружинам, матерям нести свої ноші.

– А батьки змирилися з ва-шим вибором? – цікавлюся в Ольги Миколаївни.

– Дуже скоро, – сміється. – Тато Микола Петрович і мама Мо-трона Сергіївна Цвятківські все життя прожили в шахтарському краю, не бачили, як вирощують ліс, а коли пізнали ази нашої ро-боти, то вже раділи й пишалися, що таким благородним ділом за-ймаюся. Тата, на жаль, уже не-

Де сосни стоять граційніГаї, бори, діброви в надійних руках, якщо ними опікуються лісівники з романтичною душею

І ось вона прийшла ота хвилина,

Коли зима звелася нанівець.

На повні груди дихають ліщина,

Береза, бук, сосна і ялівець.

Василь і Тетяна Сидоренки (Дружбівське лісництво)

5

EKOINFORM.COM.UA

ЛІС

І Л

ЮД

И

має, маму забрала до себе, й наче друге дихання в неї відкри-лося серед лісу. Схвально поста-вилася й до вибору внуків – вони також обрали нашу з чоловіком професію.

Син Омельченків Євген після закінчення лісогосподарського факультету Харківського аграр-ного університету працює інже-нером Сумського агролісу, в ма-гістратурі цього вишу навчається дочка Катерина.

Коли діти йдуть стопами бать-ків і пов’язують своє майбутнє з лісом – за долю лісу можна бути спокійним. На династіях бага-то в чому тримається галузь. Ось тільки б вони були оточені увагою та повагою, на які заслуговують. Насправді ж…

БУЛИ ДИНАСТІЇ – СТАЛА КОРУПЦІЯ

У Чугуєво-Бабчанському тех-нікумі знайшли один одного і Ва-силь та Тетяна Сидоренки. Ва-силь місцевий, із Чуйківки, Тетя-на ж харків’янка, родом із Мали-нівки Чугуєвського району – села, де щороку проходить фестиваль за мотивами знаменитого фільму «Весілля в Малинівці». Трудовий шлях починали в Кремлянсько-му лісництві, на батьківщині Ва-силя Анатолійовича. 1986 року він став біля керма його. Після того, як 2006 року в місті Дружба звели нову контору, переселилися туди

й поміняли назву на Дружбівське. Тетяна Борисівна з 2001 року пра-цювала помічником лісничого.

– Чому обрала професію лі-сівника? – перепитує. – Особис-тим прикладом вплинув татів брат Вілій Олександрович Пас-тухов. Він понад чверть віку був директором Куп’янського лісгос-пу. Часто розповідав про вирощу-вання дерев, брав мене з собою в ліс. Отак поступово зародилася в душі любов до дубків і сосен. Чи жалкую? Ні. Скільки років уже се-ред дерев, а не перестаю диву-ватися, як прокльовується насі-нина, з’являються проростки, ви-мальовуються рядочки в розсад-никах… Особливо літо люблю, коли все цвіте, буяє. Для будь-якої жінки це справжня роман-тика. Он бухгалтер наша Людми-ла Іванівна Швидун 15 років тому помахала рукою Сумам і повер-нулася на батьківщину, поближ-че до лісу. І дочка її Ольга обрала своєю справою лісівництво…

Із захопленням говорила Те-тяна Борисівна, але вчували-ся в її голосі якісь сумні нотки. Як з’ясувалося, з минулого року вона вже не помічник лісничого – після ухвалення відомого закону про корупцію робота членів од-нієї родини в одному лісівничому колективі раптом почала вважа-тися корупційною. Щоправда, це стосується лише міських населе-них пунктів, на знелюднене й зне-кровлене село не посміли поши-

ЖенщинеОксана ЧЕРЕДНИК,

бухгалтер Чуйківського

лісництва

Какой сегодня день прекрасный:

В нём пенье птиц и теплота,

И лучик солнца нежный, ясный,

Предвестник он весны всегда.

Тот луч сегодня нам расскажет,

Как нужно женщину ценить.

И всем тихонечко подскажет,

Как нужно искренне любить.

Она – чудесное созданье,

Нежна, красива и умна.

С седых веков мировоздания,

Она – царица и жена.

И ей подвластны все просторы,

Пред нею пал наук гранит.

Поднимется с улыбкой в горы,

И мир подводный покорит.

Укроет целый мир цветами,

Воздвигнет города, мосты.

Украсит землю всю лесами,

Посадит пышные сады.

Она дерзка, смела, свободна,

Отваги ей не занимать.

Упрямая и благородна,

И в тоже время она – мать.

Она нежнее всех на свете,

Она – душа семьи всегда.

И очень любят её дети,

Боготворят к ней небеса.

Она достойна уваженья –

За сердце, нежность, доброту.

И за любовь, и за волненье,

За неземнуюкрасоту.

Примите нынче поздравленья,

И знайте, что вы – лучше всех!

Вы все достойны восхищенья,

Пусть вам сопутствует успех.

Ольга та Олександр Омельченки (Прудищенське лісництво)та їхня дочка Катерина, студентка

6

ЛІСОВИЙ І МИСЛИВСЬКИЙ ЖУРНАЛ 1/2013

ЛІС

І Л

ЮД

И

рити безглузді (знайшли, де шу-кати корупціонерів!) норми. Куди тепер подітися батькам, дружи-нам, синам лісничого, якщо вони одного з ним фаху і тривалий час працювали разом? Розривати родини й відправляти когось на пошуки роботи за тридев’ять зе-мель? Чи змінювати професію? Але ж у місті чи селищі, як, напри-клад, у тій же Дружбі, ти нікому не потрібен, бо практично вся про-мисловість розвалена. Отакі ре-форми, отака оптимізація. Були династії – враз стала корупція.

Тетяна Борисівна змушена оформитися приватним підпри-ємцем по догляду за лісокульту-рами та вирощуванню посадко-вого матеріалу. Водночас зали-шився без роботи син Сидорен-ків Олександр – до речі, неодно-разовий переможець всеукраїн-ських (і навіть білоруського!) кон-курсів звалювальників лісу се-ред юніорів, а два останні роки – і чемпіон України серед дорослих. Здобувши вищу освіту, він втра-тив право працювати майстром лісу в рідному лісництві. Також перейшов у приватні підприєм-ці – по заготівлі й вивезенню лісу.

Отак у країні цінують і бережуть кадри спеціалістів, шанують, під-тримують лісівничі династії. Хочеть-ся сподіватися, що в законодавців вистачить волі та здорового глуз-ду прислухатися до голосу трудів-ників галузі і виправити безглузду помилку. Ми ж звернемося до бу-денних справ лісгоспу. Незвичай-ного лісгоспу – організовано в краї, пов’язаному з іменем науковця-лісівника Георгія Висоцького.

ІМ'Я ВЕЛИКОГО ЗЕМЛЯКА ЗОБОВ’ЯЗУЄ

2011 року минуло 145 років від дня народження Г. М. Висо-цького – автора сотень робіт із лі-сівництва, лісомеліорації, ботані-ки, метеорології, кліматології, ко-ренезнавства, гідрології, фізіоло-гії, агрономії…У складі експедиції Василя Докучаєва розробляв на-укові засади подолання наслід-ків катастрофічних посух у сте-повій зоні, досліджував рослин-ність і ґрунти Полісся та Лісосте-пу, був піонером захисного лісо-розведення. Саме з його ініціа-тиви свого часу створили мере-жу дослідних станцій в Україні та Бюро з лісової дослідної справи, яке вчений сам очолював. Зго-дом, за поданням Георгія Мико-лайовича, Бюро реорганізували в інститут – нині УкрНДІ лісового господарства і агролісомеліора-ції, який майже півстоліття носить ім’я корифея лісівничої науки.

Усе своє життя Георгій Висо-цький присвятив лісу. Він і наро-дився в лісі, серед величної та красивої природи північної час-тини Деснянського лівобереж-жя – в селі Микитівці Ямпіль-ського району. Будучи студентом Петровсько-Розумовської сіль-госпакадемії, привозив до бать-ківської садиби сіянці, самотуж-ки створював шкілку і арборетум із колекцією багатьох порід. На малій батьківщині іменем акаде-міка названо центральну вулицю. Статус «пам’ятник природи» на-дано острівному залишку боро-вої тераси поблизу колишнього

родового гнізда Висоцьких. Біля будівлі ДП «Свеське лісове гос-подарство» на честь фундато-ра лісівничої науки встановлено пам’ятний знак.

Та найкращий пам’ятник науковцю-лісівнику Георгію Висо-цькому – ліси, які вирощують на-щадки великого земляка. Вони прекрасні. В цьому я мав змо-гу переконатися сам, бо вже не вперше буваю в цьому предив-ному куточку Полісся. Доводило-ся писати про лісгосп, коли його очолював мудрий керівник Вален-тин Махіборода. Вийшовши на за-служений відпочинок, важелі гос-подарства передав своєму вихо-ванцеві, колишньому головному лісничому Миколі Кузюрі. У цьо-му лісгоспі він пройшов усі щаблі-професійного зростання, а перші самостійні кроки після закінчення вишу робив на Запоріжжі, в госпо-дарстві справжнього професора-практика лісівничої справи Миро-на Полуліха. Через кілька років по-вернувся зі степового Мелітополя на рідну Чернігівщину, але там ро-боти за фахом не знайшлося, тож перебрався до Свеси, де прийняв місцеве лісництво. Мирон Семе-нович, розповідаючи мені якось при зустрічі про своїх численних учнів, серед найкращих відзначив Кузюру. Досі стежить за його про-фесійним ростом, радіє здобут-кам. А здобутки вагомі.Бо інакше п’ять років тому в Сумському об-луправлінні лісового та мислив-ського господарства не доручи-ли б Миколі Миколайовичу очо-лити одне з найпотужніших під-приємств – Середино-Будський лісгосп, а два роки тому – рідний Свеський.

Лісгосп має в користуван-ні понад 24 тис. га лісів, біль-ше половини яких – рукотвор-ні. На більшості площ (73%) де-монструють свої грації хвойні, 12% займають твердолистяні, 15% – м’яколистяні породи. Май-же на 200 га щороку з’являються нові посадки. Високоякісним на-сінням забезпечують спеціаль-но створені лісонасіннєві план-тації та ділянки, плюсові дерева. За сезон переробляють до тон-ни шишок – для цього за допо-могою комп’ютерної програми пристосували камеру для сушін-

Микола Кузюра, директор Свеського лісгоспу

7

EKOINFORM.COM.UA

ЛІС

І Л

ЮД

И

ня деревини «Легномат». Кожне лісництво має розсадники, роз-биті на родючих ґрунтах після ви-рубок, де за рік вирощують понад 1,5 млн сіянців. Викопаний і від-сортований посадматеріал пере-носять на лісосіки, галявини, не-вгіддя. Садять машинами, не від-мовляються від меча Колесова. Довелося побачити чудові різно-віковінасадження сосни звичай-ної – королеви Полісся. Ґрунти під неї готують мехспособом, чіт-ко дотримуються агротехніки – і мають стовідсоткову приживлю-ваність культур. У сосняках ство-рюють протипожежні розриви з 3–4 рядів листяних порід, а також мінералізовані смуги. В Ямполі для виявлення пожеж встановили систему відеоспостереження за лісами, яка охоплює весь район.

Дедалі пильнішу увагу при-діляють лісовідновленню сосни шляхом природного поновлення. Найбільший обсяг виконаних ро-біт – в Олинському лісництві. Як розповів лісничий Сергій Донік, за 4 роки природне поновлення про-вели на 26 га, при цьому понесли затрат на 1 га втричі менше, ніж пішло на створення 1 га лісових культур сосни, та й збереженість головної породи краща.

Формувати біологічно стійкі, високопродуктивні насадження, поліпшувати їхню породність і са-нітарний стан, підвищувати стій-кість проти шкідників і хвороб, водоохоронні та ґрунтозахисні властивості допомагають рубки догляду за лісом.

– Коли рослина потребує, то й у болото під Росію ідемо з бензо-пилкою, – наголосив Олександр Чередник, лісничий Чуйківського лісництва, яке межує з володін-нями сусідньої держави. – Рубки ці, мовлячи російською, «не до-хода, а ухода». Прибутку від них практично ніякого, а користь – велика. Бо сприяють росту й роз-витку головних порід.

У класичному лісівництві ко-жен лісник був причетний до до-слідницької роботи, мав екс-периментальні ділянки, був, по суті, вченим-лісівником. Твор-чість і пошук властиві й свесь-ким трудівникам. А по-іншому, мабуть, і бути не може, адже жи-вуть і працюють на землі, яка дала країні науковця зі світовим ім’ям. Ще з минулого відряджен-ня запам’яталися мені індивіду-альні розсадники, які показував лісничий Свеського лісництва Ві-ктор Ковбаса. Пригадую, з якою любов’ю розповідав про нову для цієї місцевості породу – модрину європейську. Цікаво, чи не розча-рувався в інтродуценті?

– Та ні, – каже, – не переста-ємо захоплюватися. Близько де-сяти років тому з насіння, за-купленого в Коломиї, отрима-ли прекрасні сходи, а кілька ро-ків тому взимку зробили обрізу-вання крони на плантації. Має-мо тепер власну постійну лісона-сіннєву ділянку модрини – мину-лої весни вже зібрали 10 кг насін-ня. Випробовуємо різні схеми по-садки – з ялиною, сосною. З цією породою пов’язуємо великі надії. Змішане насадження її з ялиною та сосною – то 600–650 куб. м де-ревини на гектарі.

Є і в Миколи Кузюри підшеф-на експериментальна ділянка, де спостерігає за ростом кедра си-бірського – сіянці його з Красно-ярського краю завезли ентузіас-ти в 1990-х рр. Сам висаджував, тепер доглядає, як за малими ді-тьми. Сподівається, що отримає насіння, висіє…

Насамкінець кілька слів про економічні показники підприєм-ства. Торік реалізували лісопро-дукції на суму 40 175 тис. грн., ре-алізаційну ціну знеособленого ку-бометра деревини довели до 437 грн. Сплатили 10 578 тис. грн. по-

датків до державних і цільових фондів. Середньомісячну зарпла-ту довели до 3530 грн. Успішна ді-яльність підприємства дає змогу зміцнювати матеріально-технічну базу, прокладати за власні кошти дороги лісогосподарського зна-чення (минулого року відкрили таку протяжністю 3,1 км на тери-торії Олинського лісництва). Ле-вову частку заробленого вклада-ють у соціальний розвиток, у ство-рення рекреаційних пунктів.

…Чи не найпривабливіше, най-чарівніше, оповите легендами міс-це в районі – урочище «Синя кри-ниця». Хтозна коли з’явилося там озеро, яке нарекли Синьою крини-цею. Вода в ньому не замерзає і в найлютіші морози. Явище, унікаль-не в природі. Тож як на прощання не долучитися до казки?

Разом із директором Ми-колою Кузюрою та лісничим Ві-ктором Ковбасою по де ре-в’я ному настилу, зробленому лісівниками,виходимо аж до се-редини плеса. Дзеркало – близь-ко п’яти соток, глибина – майже чотири метри. А вода – криш-талево-чиста й така прозора, що видко, як на дні б’ють джерела…Беремо кухоль, по черзі п’ємо. Здається, такої смачної води ні-коли не пробував. І краса навкру-ги – не описати. Пора йти, а не хочеться... Виймаю п’ятака і за традицією кидаю в Синю крини-цю – аби повернутися ще.

Микола ПУГОВИЦЯ,

фото автора

Олександр Сидоренко – чемпіон України серед звалювальників лісу

Віктор Ковбаса (Свеське лісництво) біля Синьої криниці

8

ЛІСОВИЙ І МИСЛИВСЬКИЙ ЖУРНАЛ 1/2013

ТЕ

ХН

ОЛ

ОГІ

Ї

На електронний облік дере-вини перейшло вже 17 ресурс-них областей України, на яких 195 підприємств, підпорядкова-них Державному агентству лісо-вих ресурсів України.

Метою створення цієї систе-ми є протидія незаконними вируб-ками деревина та скорочення часу для формування первинної та звіт-

ної документації по руху лісопро-дукції на підприємствах Держліса-гентства. Суть її роботи полягає в тому, що первинна документація формується безпосередньо на лі-сосіці (в польових умовах) за допо-могою КПК та мобільного принте-ра в режимі здійснення лісогоспо-дарської операції (приймання, ви-везення, реалізація тощо).

Внесені облікові дані про марковану деревину зберігають-ся в пам’яті мобільного термі-налу (КПК) і за допомогою GSM- зв'язку передаються до цен-трального рівня системи елек-тронного обліку після роздруків-ки первинних документів на лісо-сіці. При цьому важливо те, що ін-формація, що потрапила в елек-тронну систему, вважається офі-ційною. І, якщо потім в лісгоспі захочуть змінити помилкові дані, то треба буде обґрунтувати, чому вносяться корективи. Тому будь-які зміни даних відбуватимуться у складі комісії та згідно з наказом директора лісгоспу.

Із березня 2013 року має вступити в силу новий Євро-регламент, відповідно до яко го підприємствам, що займають-ся експортом лісу, доведеться документально підтверджувати легальність походження дере-вини.

Система забезпечує пере-гляд інформації за встановлени-ми правами доступу, тобто ко-ристувач системи бачить тільки ту інформацію, яка йому необхід-на і в межах свого підприємства

ЛІС на обліку електронікиЕлектронний облік деревини – система обліку приймання, переміщення, вивезення, інвентаризації, відвантаження круглого лісу

1 лютого цього року в Україні впроваджено єдину державну систему електронного обліку деревини,яка дасть можливість вести точний облік лісових ресурсівв online режимі.

З

Робоче місце керівника

© Р

ом

ан

Но

вік

ов

9

EKOINFORM.COM.UA

ТЕ

ХН

ОЛ

ОГІ

Ї

(наприклад, для Держлісагент-ства доступна інформація по всіх лісогосподарських підпри-ємствах, для Обласних управ-лінь – інформація по лісгоспам, що розташовані в цій області, і так аж до самого конкретного підрозділу).

Система дає можливість вес-ти облік по прийманню, перемі-щенню, вивезенню, інвентариза-ції, відвантаженням круглого лісу, в т.ч. на експорт.

На майбутнє заплановано, що база даних системи елек-тронного обліку деревини буде доступна не тільки державному агентству лісових ресурсів Укра-їни і підпорядкованим йому під-приємств, а й усім контролюю-чим органам. Таким чином, усі зацікавлені структури зможуть переглядати дані, контролювати, який ліс, звідки його було відван-тажено і куди відправлено.

Передбачається кілька варі-антів обліку надходження круг-лого лісу: приймання від влас-них лісозаготівельних бригад та від найманих бригад за до-говорами підряду. Вимірюван-ня об’ємів круглого лісу здій-снюється кількома методами: за геометричним обміром (шта-белями), поштучно (обмірюван-ня кожного сортименту за куба-турником).

Отже, створена система електронного обліку деревини-дає можливість відстежити рух заготовленої деревини від місця її заготівлі до кінцевого споживача.

Таким чином, ухвалена ди-ректива ЄС щодо жорсткого контролю перевірки легальності імпортованої деревини, яка всту-пає в силу з березня 2013 року, майже повністю виконана. І кож-не підприємство, що займаєть-ся експортом лісу на Європей-ські ринки, зможе документально підтвердити походження легаль-ності заготівлі лісу за допомо-гою створеної системи. Остання дає можливість за номером бир-ки встановити, де деревину було заготовлено, ким і за яких умов здійснювалась її реалізація тому чи іншому покупцеві.

Огляд підготував

Іван КУГНО

Лісогосподарська операція по прийманню

Рапорт про рух лісопродукції

Перевірка легальності заготівлі деревини

10

ЛІСОВИЙ І МИСЛИВСЬКИЙ ЖУРНАЛ 1/2013

ЄВ

РО

ПЕ

ЙС

ЬК

ИЙ

СТ

АН

ДА

РТ

Слід вказати, що лісова серти-фікація – це діяльність, під час якої орган сертифікації (аудиторська компанія) здійснює незалежну оцінку відповідності ведення лісо-вого господарства певним еколо-гічним, економічним і соціальним вимогам. Таким чином, оцінюєть-ся повний комплекс лісогоспо-дарських робіт, заходів і управлін-ських рішень від посадки лісу і до заготівлі деревини в порядку ру-бок головного користування.

Лісова сертифікація включає дві складові. Перша, це серти-фікація системи ведення лісово-го господарства, а друга – сер-тифікація ланцюга постачання продукції. Під час першої відбу-

вається оцінка відповідності лі-сового господарства певним ви-могам (стандартам), друга тор-кається налагодження системи відстеження руху деревини та ін-шої продукції з сертифікованих лісових господарств до спожи-вача через усі етапи трансфор-мації сировини в готову продук-цію, призначену для викорис-тання кінцевим споживачем. Та-ким чином, якщо перша складо-ва безпосередньо стосується лі-сових господарств, то друга – де-ревообробних і лісоторгівельних підприємств, які використовують деревину з сертифікованих лісів.

Лісова сертифікація виникла на початку 1990-х років, як ре-

акція громадськості в розвину-тих країнах світу на хижацьке ви-нищення лісів та зниження лісо-ресурсного потенціалу планети. В цей період щорічні чисті втра-ти лісів світу становили 8,3 млн га. Ця тенденція, хоча і в менших маштабах, на превеликий жаль, зберігається в XXI столітті. Бой-кот екологічно неблагополучної деревини на ринках розвинутих країн змусив лісопромисловців сідати за стіл переговорів із не-урядовими екологічними й соці-альними організаціями та виро-бляти правила невиснажливого і відповідального ведення лісово-го господарства. Таким чином, деревина з таких господарств не тільки безперешкодно потрапля-ла на ринки розвинених країн сві-ту, а й отримувала переваги че-рез формування «зеленого» рин-ку лісопродукції. З цією метою продукція, яка походить із сер-тифікованих лісів, мала позна-чатися логотипом, який засвід-чує походження виробів із дере-вини або ж деревної маси з гос-подарств, які забезпечують стале ведення лісового господарства.

Лісова сертифікаціяПринципи відповідального ведення лісового господарства

опри те, що лісова сертифікації присутня в лісовому господарстві країни більше 10 років, під час спілкування з працівниками лісової галузі відчувається, що існує багато «білих плям» та бракує достовірної інформації з цих питань. Цією статтею намагатимуся висвітлити принципові аспекти сертифікації за схемою Лісової опікунської ради (ЛОР, з англійської Forest Stewardship Council або FSC) – міжнародної неурядової неприбуткової організації, яка покликана сприяти екологічно орієнтованому, соціально відповідальному та економічно ефективному лісовому господарству в усьому світі.

П

11

EKOINFORM.COM.UA

ЄВ

РО

ПЕ

ЙС

ЬК

ИЙ

СТ

АН

ДА

РТ

Дуже спрощено, процес лісо-вої сертифікації можна зобразити у вигляді схеми.

Дуже швидко ідеї лісової сер-тифікації, як ринкового інструмен-ту переходу до сталого лісово-го господарства, поширилися по всьому світу. Нині за різними схе-мами сертифіковано 394 млн га, що відповідає 10% усієї площі лі-сів світу. За оцінкою експертів, по-тенціал ринку сертифікованої лі-сопродукції становить 27% від сві-тового обсягу заготівлі кругло-го лісу. Найавторитетнішою і най-поширенішою на ринках лісопро-дукції визнана міжнародна схе-ма лісової сертифікації – ЛОР. За її стандартами сертифіковано 168,3 млн га лісів у 80 країнах світу. Їй належить щонайменше 70% рин-ку сертифікованої лісопродукції.

Лісове господарство оціню-ється на відповідність 10 принци-пам і 56 критеріям Лісової опікун-ської ради. Наведемо короткий виклад принципів відповідального ведення лісового господарства.

Принцип 1. Відповідність чин ному законодавству, крите-ріям і принципам Лісової Опікун-ської Ради. Він означає, що ве-дення лісового господарства має відповідати чинному законодав-ству України, міжнародним дого-ворам та угодам, що ратифікова-ні Україною, а також принципам і критеріям ЛОР.

Принцип 2. Права та обов'язки власників і користувачів. Другий принцип передбачає, що довго-строкові права на володіння і ко-ристування земельними і лісовими ресурсами мають бути чітко визна-

чені, задокументовані та оформ-лені згідно з чинним законодав-ством.

Принцип 3 стосується прав корінних народів, життя яких пов’язане з лісом. Цей принцип не застосовується щодо України.

Принцип 4. Стосунки з міс-цевим населенням і права пра-цівників. Принцип вказує на те, що лісогосподарська діяльність має підтримувати або поліпшува-ти у довгостроковій перспективі соціально-економічний добробут працівників лісового господар-ства і місцевих громад.

Принцип 5. Використання лісу. Зміст принципу полягає в тому, що лісогосподарські заходи мають бути спрямовані на ефек-тивне багатоцільове використан-ня продуктів і функцій лісу з ме-тою підвищення економічної стій-кості підприємства та одержан-ня широкого спектра екологічних і соціальних вигод.

Принцип 6. Вплив на на-вколишнє природне середови-ще. Цей принцип означає, що ведення лісового господарства повинно забезпечувати збере-ження лісового біорізноманіття і пов'язаних із ним цінностей, вод-них ресурсів, ґрунтів, а також уні-кальних і нестійких лісових еко-систем і ландшафтів, підтриму-ючи тим самим екологічні функції та цілісність лісу.

Принцип 7. План заходів щодо ведення лісового господар-ства. Зміст цього принципу поля-

гає в тому, що план заходів веден-ня лісового господарства, скла-дений із урахуванням масштабу та інтенсивності проведених ро-біт, повинен існувати в письмово-му вигляді, виконуватися і вчас-но уточнюватися. В ньому мають бути чітко сформульовано дов-гострокові цілі і завдання веден-ня лісового господарства, а також способи їхнього досягнення.

Принцип 8. Моніторинг і оцін-ка. Цей принцип означає, що від-повідно до масштабу та інтенсив-ності лісогосподарських заходів має вестися моніторинг за ста-ном лісу, обсягом лісогосподар-ської продукції, ланцюгом від за-готівельника до споживача, лісо-господарськими заходами, їх со-ціальними та екологічними на-слідками.

Принцип 9. Збереження осо-бливо цінних лісів. Ведення лі-сового господарства в особли-во цінних для збереження лісах має сприяти підтримці або поліп-шенню певних характеристик цих лісів. Прийняття рішення щодо особливо цінних для збереження лісів має плануватися дуже обе-режно, прискіпливо враховуючи всі можливі наслідки.

Принцип 10 стосується лісо-вих плантацій, та в даний час не застосовується в Україні.

Зазначені принципи форму-ють комплекс екологічних, соці-альних і економічних вимог, охо-плюючи всі аспекти ведення лі-сового господарства (стандарт лісоуправління). На практиці за-стосування принципів і критерії передбачає їхню адаптацію до національних або ж регіональ-них особливостей. В Україні під-готовлено проект такого стан-дарту, однак із внесенням змін і доповнень до основоположних принципів і критеріїв його впро-вадження відтерміновується. На томість тимчасово застосо-вують стандарти органів серти-фікації, які самостійно здійснили таку адаптацію.

Продовження

в наступному номері

Павло КРАВЕЦЬ

Рис. Схема процесу лісової сертифікації та формування ринку відповідального споживання лісопродукції

Стандарти сталого ведення лісового

господарства

Стандарти стеження за рухом

лісопродукції

Процедуримаркування

Лісове господарство

Деревообробне підприємство

Незалежна оцінка

Незалежна оцінкаВідповідальне

споживання

Деревина Готова продукція

12

ЛІСОВИЙ І МИСЛИВСЬКИЙ ЖУРНАЛ 1/2013

ОБ

ЛА

ДН

АН

НЯ GPS-оптимізація

Огляд портативних GPS-навігаторів фірми Magellan (США) для оптимізації роботи в лісовому господарстві

Лісове господарство в Україні потребує інновацій та впровадження новітніх технологій. Одним із таких засобів є GPS-технології. У статті розглядаються навігатори провідного світового виробника Magellan (США).

З

Більшість лісових та мислив-ських господарств України вико-ристовують застарілі методи мо-ніторингу лісів. Наприклад, при традиційній бусольній зйомці ви-трачається багато часових, люд-ських та матеріальних ресурсів. Щоб закоординувати одну точку, слід виставити бусоль на рівень, у лісі вирубати коридор, щоб було видно другу точку, а для картогра-фування 200 метрів просіки зна-добиться близько 30 таких точок. Таким чином, необхідно задіяти щонайменше три-чотири особи, при цьому похибка зйомки стано-вить близько 10 метрів. За допо-могою сучасних навігаційних при-ладів подібну роботу може зро-бити одна людина за значно мен-ший проміжок часу та з меншими зусиллями. Зі спеціальним при-ймачем (GPS-навігатором) необ-хідно пройти певні точки, натис-нути комбінацію клавішів, а по-тім на комп’ютері розшифрувати й опрацювати отримані дані. При цьому точність визначених коор-динат становить три-п'ять метрів.

Сучасні портативні GPS-на ві-га тори дають можливість праців-никам лісового та мисливсько-го господарств визначати влас-не місцезнаходження, проводи-ти розрахунки параметрів тери-торій (наприклад, площу, пери-метр), здійснювати маркування точок, прокладати маршрути до певних точок. Сучасні прилади GPS – ударостійкі, водозахищені, забезпечують прийом сигналів із навігаційних супутників у неспри-ятливих умовах. На українсько-му ринку дуже добре зарекомен-дували себе GPS-навігатори фір-ми Magellan (США). Так, щодо се-рії Triton надійшло багато схваль-них відгуків. Новим витком про-

позицій фірми Magellan стала се-рія навігаторів eXplorist.

Серія навігаторів eXplorist складається з шести моделей. Три навігатори молодшої лінійки: GC, 110 та 310 та три навігатори старшої лінійки: 510, 610, 710.

Основні характеристики

приладівКомплектація навігаторів.У комплекті навігаторів серії

eXplorist входять: портативний GPS- приймач, дві потужні літіє-вого акумулятора та кабель для підключення приймача до персо-нального комп'ютера.

Корпус GPS-навігаторів виго-товлено з якісного і приємного на дотик пластику, матеріал корпу-су не слизький, волога на ньому не конденсується. Доступ до аку-муляторного відсіку реалізова-ний просто: контактні ділянки до-сить щільно захоплюють елемен-ти живлення, тому спонтанний розрив ланцюга живлення у разі вібрації неможливий. З'єднувач міні-USB для підключення при-ймача до комп'ютера закрито товстою заглушкою, виготовле-ною з м'якого полімеру, тому гер-метичність приладу забезпече-но. Це особливо важливо у разі його занурення у воду. В моде-лях eXplorist 610 та 710 динамік, вмонтований у корпус приладу, та мікрофон закриті водозахис-ною мембраною.

Навігаційні можливості. На-вігатори цієї серії оснащено по-тужними високочутливими GPS-антенами SiRFstarIII, що викорис-товують систему EGNOS (загаль-ноєвропейська геостаціонарна

Молодша лінійка навігаторів серії

eXplorist

13

EKOINFORM.COM.UA

ОБ

ЛА

ДН

АН

НЯ

система навігаційного покриття). Остання акумулює інформацію від супутників GPS, ГЛОНАСС і Galileo та власних геостаціонарних су-путників. Сукупна інформація транслюється на GPS-приймачі, завдяки чому досягається висока точність і швидке визначення ко-ординат. При «холодному старті» навігатор запускається впродовж близько 30 секунд, при «гарячому старті» – до 10 секунд.

Дисплей. Прилад має транс-рефлективний дисплей, який га-рантує зображення на екрані на-віть під прямими сонячними про-менями. На моделях eXplorist

510, 610, 710 сенсорна панель – пальцеорієнтована, дуже висо-кої якості: реакція на дії користу-вача досить швидка, «зависання» практично відсутні. Виступаю-ча частина корпусу захищає дис-плей від механічних пошкоджень.

Меню навігатора виконано з використанням іконографіки і тек-стової інформації. Можна обра-ти українську або російську мови. Меню – просте в застосуванні: найважливіші програми містяться в головному меню, тому потрібну функцію шукати легко.

Корисні функції.Використо-вуючи навігатори серії eXplorist, можна визначати пройдений шлях, периметр, площу ділянки лісу або мисливських угідь, накладати ком-пас на електронну карту. Навігато-ри мають дуже важливу функцію «Сплячий режим», завдяки чому прилад економніше витрачає за-ряд батарейок – вимикається дис-

плей і знижується тактова частота процесора. В цьому режимі наві-гатор продовжує записувати трек руху і звуковими підказками подає сигнали у разі наближення до кін-цевої точки маршруту.

Моделі старшої лінійки серії eXplorist мають можливість вста-новлення альтернативної прошив-ки: тобто, окрім «рідної» програ-ми, можна завантажити сторон-ні програми навігації (Navitel, OZI

Explorer, Libelle, IGO тощо). Ці при-лади мають додаткові дві кнопки, які можна програмувати за бажан-ням користувача, для виклику не-обхідних програм. Ці моделі осна-щено цифровою фото- і відеока-мерою (3.2 mpx). Знімки і відео-файли мають точну геопросторову прив'язку. Наприклад, у разі збе-реження шляхової точки в пам'яті навігатора можна приєднати до неї голосовий коментар і фотогра-фію навколишньої місцевості.

Таким чином, GPS-навігатори серії eXplorist – надійний, багато-функціональний та ефективний інструмент ведення лісового та мисливського господарств. Із на-вігаторами серії eXplorist корис-тувач може оперативно визначи-ти своє місцезнаходження, на-дійно переміщуватися заданим маршрутом, ефективно та точно обчислювати площі та периме-три, та розв’язувати низку інших корисних задач.

Олександр ГОРБ,

Максим ШЕВЧЕНКО,

Лілія ЗІНЧУК

Старша лінійка навігаторів серії

eXplorist

ВИМІРЮВАЛЬНЕ ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА

Вимірювальні колеса (Німеччина)

Вимірювальні колеса (Німеччина)

ТОВ «Навігаційно-геодезичний центр»Тел./факс: (057) 345-12-37, (044) 494-28-09www.ngc-geo.com.ua, ngc@ngc.com.ua

GPS- обладнання (США) та ін.

Лазерні рулетки (Швейцарія)

Вимірю-вальні вилки (Німеч-чина) Л

р(Ш

ю-

ч-

ХА

Й-Т

ЕК

– Де зараз четвертий? – по-цікавився головний механік ДП «Олександрівський лісгосп» Кіро-воградського ОУЛМГ Володимир Максименко в диспетчера лісни-цтва Світлани Болюк. Жінка, гля-нувши на монітор, відповіла:

– Біля села Стримівки заван-тажується.

До цієї інформації жінка мо-гла б ще додати, що четвертий, а саме автомобіль КамАЗ, о 8 год 30 хв виїхав із гаража, 7 хв і 35 хв витратив на заправку автомобі-ля, на даний час проїхав 15 км із середньою швидкістю 63 км/год і тепер двигун у нього ввімкне-ний... Таку докладну інформаці-

юдиспетчер за будь-якої вимо-ги може надати і про роботу ще трьох навантажувачів «Карпати» та трьох автомобілів ЗІЛ-137. За-галом до системи моніторингу та спостереження за транспортом «Дозор GPS» на початку лютого нинішнього року підключено сім транспортних засобів ДП «Олек-сандрівський лісгосп».

За словами директора під-приємства Олександра Си-нявського, нововведення себе швидко окупить. По-перше – сис-тема дасть можливість суворо контролювати витрати паливно-мастильних матеріалів. Як зазна-чив Володимир Максименко, вже

в перший день роботи «Дозору» автотранспортні засоби викорис-тали на 45 л менше дизельного палива та бензину, ніж у попере-дні робочі дні.

По-друге – відслідковувати-муться невмотивовані простої. Хоча трапляються вони часом

Блок керування сушкою деревини KURS4 mini

(повний автомат)

Повністю автоматизує процес сушіння, не потребує втручання оператора.Істотно скорочує строк сушіння, і відповідно витраті, у порівняні з ручним або напівавтоматичним способом керування. Без втрат якості деревини.

Тел.: (095) 778-94-08, (044) 332-43-21, (044) 221-28-42, www.sushka.kiev.uaЗапрошуємо до співпраці регіональних представників

від 4800 грн.

нннииииии.и.ии.и.и.и

Незмінно високаякість сушіння та повторюваністьрезультатів

Просте керування: для початку роботи достатньовказати товщину та тип деревини, бажану кінцеву вологість.Сумісний з усіма сушильними камерами конвективного типу.Керує системами: вентиляції, видалення вологи, зволоження та опалення.Вимірює та контролює: температуру в камері, вологість сушильного агента, вологість деревини

ВИГОТОВЛЕНО В УКРАЇНІ! ГАРАНТІЯ 2 РОКИ.

Електронний наглядач

упутниковий контроль транспорту – це можливість підприємству згрупувати дані щодо пробігу, витратам палива, часу, витраченого на заправки або простій.

CЗа технікою лісгоспу стежить супутник

Розбудова транспортної інфраструктури на Буковині

Шість лісових доріг завдовжки понад п’ять кіло-метрів збудують у нинішньому році в ДП «Берего-метське ЛМГ» (Чернівецька область).

Буде відремонтовано також дві лісові дороги на 14 кілометрів. Орієнтовна вартість робіт – 1,2 млн. грн. власних коштів підприємства. Це значно розши-рить наявну інфраструктуру господарства. Торік чо-тири лісові магістралі протяжністю 4,3 км з’явилися у Фальківському, Вашківському, Славицькому лісни-цтвах, реконструйовано 2,3 км лісової дороги в До-лішньошепітському та капітально відремонтовано дорогу в Гірськокутському лісництвах. Крім цього, проведено ремонт двох мостів і двох лісових доріг.

Як повідомив інженер з будівництва лісових до-ріг ДП «Берегометське ЛМГ» Зиновій Джурик , на ви-конання програми «Ліси України» було зна-чно оновлено транспортний парк підпри-ємства, придбано екскаватори, бульдо-зери, грейдери та самоскиди. Нині ця техніка ефективно працює в складних гірських умовах.

15

EKOINFORM.COM.UA

ХА

Й-Т

ЕК

Шановний Валерію Григоровичу!

Стежина, якою у привітний отчий дім приходить вранішнє сонце, Ви вирушили у великий світ.

І взяли з собою у доросле жит-тя успадковані від батька та мате-рі доброзичливість і совісність, лю-бов до праці і наполегливість у до-сягненні мети.

Скільки мрій і сподівань висія-ла допитлива юність у Львівському лісотехнічному інституті, збагатив-ши професійними знаннями і вру-чивши путівку в самостійний політ!

А Ваші молоді крила, Валерію Григоровичу, виросли і зміцніли в рідному Поліському краї – на Ічнян-ському заводі переробки дереви-ни. Саме ті роки, мов стигле колосся, увібрали в себе творчу думку і зба-гатили неоціненним досвідом моло-дого спеціаліста, а згодом – вмілого й наполегливого керівника. Та голо-вне – зігріли повагою людей, з якими довелося працювати в той час, з яки-ми гуртом долали труднощі і раділи вагомим досягненням. У плині літ іч-нянці згадують Вас щирим, теплим словом і завжди чекають…

Нині, розв’язавши тугий сніп пройдених років, можна впевне-но сказати, що скрізь, куди б доля не приводила Вас на роботу, Ви запам’яталися добрими справами та відповідальністю: і у вирі напру-жених буднів головного інженера Чернігівського обласного управлін-ня лісового і мисливського госпо-

дарства, і в столиці – на посаді за-ступника голови Державного комі-тету лісового господарства України.

Повернувшись на рідну Сівер-щину (так мудро доля звеліла!), Ви очолили лісівничу галузь Чернігів-щини і, як справжній господар, що вірно служить зеленим багатствам сивого Придесення, вивели її в ко-горту лідерів. Опираючись на за-гартовані досвідчені кадри, Ви дба-єте про молоде поповнення, вихо-вуючи надійну зміну.

І син Вадим теж пішов батько-вим шляхом, торуючи власну лісо-ву стежину…

Бажаємо, щоб прийдешні роки всміхалися Вам щасливими дня-ми в родині і на роботі, врожаїли-ся гарними плідними справами, а в серцях людей відгукувалися любов’ю та вдячністю.

З роси і води Вам, Валерію Гри-горовичу!

З повагою

редакційна колегія

«Лісового і мисливського журнал»,

лісівники Чернігівщини

і не з вини водіїв. Приміром, непе-редбачувана поломка автомобі-ля, з якою водій самотужки спра-витися не може. До того ж,на цій території мобільний зв’язок від-сутній. Як повідомити про це на підприємство? Практично ніяк, якби не допомога «Дозору». Адже

диспетчер у цей час на екрані ба-чить, що транспорт чомусь про-стоює, і направляє до нього лег-ковий автомобіль, щоб з’ясувати причину зупинки.

По-третє – вдасться запо-бігти «лівим»рейсам або по-

рожнім пробігам. І по-четверте, на думку ке-

рівника підприємства, головне – підвищен-ня дисципліни воді-їв. До речі,програма встановлена на ком-п’ютерах у кабіне-тах не лише диспет-чера, а й головного механіка та дирек-тора підприємства. І вони будь-якої миті

також можуть про-контролювати, де і чим

займається у реальному часі кожен транспортний засіб.

Високоточна система моніто-рингу дає змогу визначати коор-динати транспортних засобів не-залежно від часу доби і примх при-роди. Аналіз вихідних даних сис-теми GPS-моніторингу транспор-ту допомагає збільшити оборот-

ність рейсів, піднімає рентабель-ність і подовжує термін експлуа-тації автотранспорту. Впровадже-на на підприємстві система моні-торингу транспортних засобів дає можливість підвищити дисципліну і безпеку перевезення деревини, уникнути збоїв у графіках поста-вок, які негативно позначаються на іміджі підприємства.

І це – не фантастика. Це – будні підприємства, яке, можна сказати, йде в ногу з часом, тоб-топостійно втілює вжиття інно-ваційні розробки. Декілька ро-ків тому олександрівські лісівни-ки першими в області встанови-ли відеокамеру, щоб оглядати чи-малої території соснового лісу і відтак миттєво реагувати на лі-сові пожежі. Ефективність цього нововведення висока. А торікза-провадили на підприємстві елек-тронний облік деревини, перева-га від якого очевидна.

Тож запровадження «Дозо-ру» – чергове ноу-хау ДП «Олек-сандрівський лісгосп» і, на думку спеціалістів, цілком рентабельне.

Галина ШЕВЧЕНКО

Іта

козай

і ії П

бігти «ліврож

е-иміром, непе- часі кожеВисо

жнітвеів

голняї

П і

рожчет

ргн

і

Вітаємо з ювілейним днем народження!

Начальнику Чернігівського ОУЛМГ

ЛОЗИЦЬКОМУВалерію Григоровичу –

50 років!

16

ЛІСОВИЙ І МИСЛИВСЬКИЙ ЖУРНАЛ 1/2013

ДО

СВ

ІД С

УС

ІДІВ

У 2005 році першим заступ-ником міністра охорони навко-лишнього середовища і природ-них ресурсів, а в 2007 році – мі-ністром було призначено Давида Чантладзе. Він закінчив магістра-туру Лондонської школи економі-ки, потім працював у фінансово-му секторі в Англії, після револю-ції троянд повернувся на батьків-щину. Попервах працював членом комісії з реформування податко-вого кодексу.

У лютому 2007 року Міністер-ство охорони навколишнього се-редовища та природних ресурсів Грузії розпочало лісову реформу. Вона мала два основні напрямки: впровадження довгострокової лі-цензії (з перспективою привати-зації) та реформування адміні-стративних органів лісового гос-подарства.

Строк дії довгострокової ліцензії – від двадцяти років.

У ній зазначено, що її власник зобов’язується залучати до лісо-заготівельних робіт до 90% пра-цівників із числа місцевих жи-телів, а також не перешкоджа-ти використанню населенням різних лісових продуктів – гри-бів, трав і ягід. Окрім цього, він зобов’язаний піклуватися про культурні, історичні й архітектурні пам’ятки, що перебувають на те-риторії лісового масиву.

Міністр охорони навколиш-нього середовища і природних ресурсів Грузії Давид Чантла-дзе згадує: «Лісова галузь у Гру-зії слугувала «годівницею», дава-ла великі гроші. Коли я тільки по-чав працювати в міністерстві, на Новий рік із лісгоспів привезли подарунки, гарні. Я подумав: ага, гроші в них є!»

У лісовому господарстві Гру-зії до реформи було зайнято по-над три тисячі осіб. Їхня середня

зарплата становила 30 доларів. А прожитковий мінімум для осо-би працездатного віку був 44 до-лари. Часто господарствам бра-кувало грошей навіть на оплату електроенергії.

Реформатори спершу звіль-нили всіх працівників. Давид Чантладзе зазначає, що в лю-дей, які працюють у галузі понад 20–25 років, уже сидить у крові, як «ліві» гроші робити. Їх так про-сто не виправиш.

Чому Грузії вдалосяВпровадження довгострокової ліцензії та реформування адміністративних органів лісового господарства

осійський економіст Лариса Буракова кілька разів була у Грузії, спілкувалася з авторами, виконавцями і противниками реформ, а також пересічними громадянами. Підсумком стала книжка «Чому Грузії вдалося», яка була видана в Росії. Переклади вийшли в Монголії та Грузії. Нещодавно в Києві побачив світ український варіант цієї книжки. Авторка розповідає про втілення в життя реформ у Грузії, зокрема про лісову реформу.

Р

17

EKOINFORM.COM.UA

ДО

СВ

ІД С

УС

ІДІВ

Лариса Буракова розповідає: «За підсумками тестування і спів-бесіди було відібрано 760 співро-бітників, 95% яких до цього в лісо-вому господарстві не працювали. Внаслідок масштабного скорочен-ня штату – понад 75% – середня зарплата співробітників підвищи-лася в 16 разів і досягла приблиз-но 500 доларів. Зарплата лісника, наприклад, збільшилася з 78 до 240 доларів, зарплата начальни-ка управління – із 210 до 665 дола-рів. На одного лісника тепер при-падає близько 4 тис. га підконтр-ольної території. У розвинених країнах ця ділянка доходить до 6 тис. га… Для працівників лісгоспів було розроблено спеціальну фор-му, закуплено нові автомобілі, ко-ней, GPS-навігатори, рації. Почали також ремонтувати будинки. Всю інфраструктуру буквально створи-

ли наново. За спроби повернення до минулого (найчастіше у вигляді хабарництва) суворо карали. У ре-зультаті система підвелася на ноги й ефективно запрацювала».

Було створено поліцію охоро-ни навколишнього середовища, яка контролює лісгоспи і попе-реджує браконьєрство, тобто ви-добуток природних ресурсів (не лише лісу, а й корисних копалин) без ліцензії.

Контроль став подвійним: лі-сове господарство, наприклад, повинно пильнувати, щоб не було нелегальної рубки, але якщо по-ліція виявить браконьєра, отже, лісгосп не справляється з робо-тою. Ця система майже ліквіду-вала браконьєрство, обсяг якого оцінювався як 110 млн доларів на рік. Селянам, щоб запасти дрова на зиму, тепер потрібно отрима-

ти дозвіл і заплатити 2 долари за кубометр.

У Грузії навіть з’явився такий анекдот: «Браконьєр рубає дере-во, раптом по плечу його хтось стукає. Він обертається й бачить ведмедя. Видихає й говорить: «Уф, я вже думав екологічна по-ліція!»

Опозиція виступила з кри-тикою: «Люди в селах не можуть брати дрова з лісу. Вони взим-ку від холоду помруть!» Держава мусила послабити контроль.

Прихильники реформуван-ня вважають, що попри зміни у владних колах після виборів, повернути грузинське суспіль-ство в попередній стан уже не вдасться.

Анатолій ЗБОРОВСЬКИЙ

© Р

ом

ан

Но

вік

ов

Породна структура лісів Кахетії

Рейнджер лісу контролює використання деревини

18

ЛІСОВИЙ І МИСЛИВСЬКИЙ ЖУРНАЛ 1/2013

ЛІС

ОВ

А П

ОЛ

ІТИ

КА

22 січня 1918 року Україна проголосила про утворення своєї незалежної держави – Української Народної Республіки, а 13 січня 1919 року було прийнято «Закон про ліси УНР».

У той період, коли Україн-ською державою керував геть-ман П. Скоропадський (травень-листопад 1918 року), в Україні було відновлено закони, які діяли в царській Росії, зокрема і поло-ження про збереження лісів 1888 року. Тоді відновили роботу до-революційні Губернські Лісоохо-ронні Комітети. Керував лісовим господарством Лісовий департа-мент, підпорядкований Міністер-ству хліборобства. Очолював його видатний вчений лісівник Б.Г. Іва-ницький.

До жовтневого перевороту в 9-ти українських губерніях дія-ли Ки єво- По дільсь ке, Хар ківсько-Полтавське, Холм сько- Во линське, Хер сонсько-Бе са рабське і Тав рій-сько- Ка те ри но славське терито-ріальні лісові управління, а також Управління начальника Лісових справ Чернігівщини. Цим управ-лінням безпосередньо було під-порядковано 149 лісництв, 429 об'їздів і 2216 обходів.

У березні 1920 року для керів-ництва лісовим господарством в українських губерніях, які ввійшли до складу УСРР, в складі Нарком-зему організували Всеукраїнське управління лісовим господар-ством (ВУПЛ), а в губерніях у скла-ді земельних органів губернські управління, яким безпосередньо підпорядкували лісництва. ВУПЛ очолив видатний вчений О.Г. Мар-ченко. Його заступниками при-значили професорів, відомих вче-них В.Я. Гурського, Б.О. Шусто-ва і О.І. Колесникова. Ці вчені, ма-ючи величезний науковий і прак-тичний досвід у справі ведення лі-сового господарства, намагали-ся стабілізувати ситуацію, створи-ти інструктивну і нормативну базу, організувати нові лісництва (до 1917 року в українських губерні-

ях майже 80% лісів належало при-ватним власникам) та провести в них лісовпорядкування, розгорну-ти роботи щодо створення лісових культур.

Організація нових лісництв на базі колишніх приватних лісів роз-почалася в 1920 і продовжувалася в 1921 р. Саме в ті роки створили повітові лісові підвідділи, які були-ліквідовані в 1921 р. Організова-ні лісництва не мали контор, теле-фонного зв'язку, коней і більшість із них деякий час існували лише на папері. У зв'язку з катастрофіч-ною нестачею спеціалістів лісово-го господарства у 1920 р. орга-ни радянської влади зобов'язали спеціалістів-лісівників зареєстру-ватися і приступити до роботи. Тих, хто ухилявся від реєстрації, притягували до відповідальнос-ті за законами військового часу як дезертирів. У Київській губернії і Києві в 1921 році нараховувалося вчених-лісоводів 60 осіб.

Радянська влада призначала на посади лісничих не спеціаліс-тів, а членів ВКП(б). Більшість із них вміли лише читати і в анкетах писали «освіта домашня». У Київ-ській губернії станом на 1918 рік існувало лише 28 державних ліс-ництв, а лісничих та їх помічни-ків, яких радянська влада вважа-ла представниками колишнього панівного класу, було вбито або вони виїхали до міст. У Київській губернії у 1920–1921 роках орга-нізували 74 лісництва. Отже, про-блема забезпечення лісництв ка-драми стала тоді проблемою но-мер один. Проте і в таких умо-вах керівники ВУПЛу зуміли нала-годити ведення лісового госпо-дарства. Сприяло наведенню від-носного порядку в лісах прийнят-тя ВУЦВК «Закону про ліси УСРР» (1923 рік).

Практика показала, що ГЛУ не можуть ефективно керувати ве-ликою кількістю лісництв, тому в 1923 році розпочалося створен-ня збільшених лісництв, які стали праобразами майбутніх лісгоспів.

Кожному збільшеному лісництву підпорядковувалося 7–12 звичай-них лісництв.

Попри колосальний дефіцит спеціалістів лісового господарства органи, радянської влади ухвали-ли постанову про чистку кадрів ліс-ництв від антирадянських елемен-тів (КОДА, фонд 349, опис 1, спр. 1138). Головним критерієм при атестації лісничих та їх помічників були не професійні та ділові якості, а їх політична благонадійність і від-даність радянській владі.

У травні 1925 року ВУЦВК та РНКУСРР прийняли постано-ву про передачу селянським гро-мадам 1 681 685 десятин лісів; із них з правом розкорчовування – 847 996 десятин. Ця операція спричинила зміни в організації та управлінні лісовим господар-ством у багатьох районах України.

Керівники ВУПЛу намагали-ся додержуватися основополож-них принципів ведення лісового господарства, зокрема сталості і невиснажливості лісокористуван-ня. Науковою основою, на підста-ві якої приймалися рішення, була класична лісова наука, насампе-ред учення Г.Ф. Морозова про ліс і роботи М.М. Орлова з економі-ки та організації лісовпорядкуван-ня. На ведення лісового госпо-дарства впливали вкрай негативні стосунки з лісовою промисловіс-тю, яку не влаштовували правила рубок і обсяги рубок головного ко-ристування.

У 1923 році розпочалися і в 1925 році закінчилися заходи щодо ліквідації губерній і органі-зації округів та окружних управ-лінь лісового господарства. В 1932 році було створено перші об-ласті й обласні управління лісово-го господарства, а окружні управ-ління ліквідовано.

У 1929 році на базі збільшених лісництв розпочалося створення лісгоспів, але 27 грудня того само-го року Рада праці і оборони СРСР прийняла постанову «Про органі-зацію лісового господарства і лі-сової промисловості», а Раднар-ком СРСР вирішив передати всі лісозаготівлі Вищій Раді Народ-ного господарства, тобто лісовій промисловості. В січні 1930 року

Через призму поколіньІсторія реформ в управлінні лісовим господарством держави

ісля встановлення радянської влади система організації і управління лісовим господарством змінювалась майже 30 разів. Внаслідок безглуздих реформ неодноразово лісове господарство доводили до катастрофічного стану..

П

19

EKOINFORM.COM.UA

ЛІС

ОВ

А П

ОЛ

ІТИ

КА

ВУПЛ ліквідували, і в зоні Поліс-ся та північних районах Лісостепу на базі щойно організованих ліс-госпів створили ліспромгоспи, а 112 лісництв перетворили на лі-созаготівельні дільниці. Після під-порядкування лісового господар-ства лісовій промисловості по всій території України розпочали-ся концентровані рубки і вибірко-ві рубки найкращих дерев навіть у середньовікових деревостанах. Керівників ВУПЛу арештували за «намагання зберегти колишні по-міщицькі ліси», а лісове господар-ство як самостійну галузь ліквіду-вали. За кілька років лісове гос-подарство України довели до ка-тастрофічного стану. Лісовіднов-лення лише на деяких зрубах зво-дилося переважно до примітивно-го сприяння природному понов-ленню.

31 грудня 1931 року РНК СРСР прийняв постанову про поділ лі-сів європейської частини держа-ви на лісопромислову і лісокуль-турну зони. В Україні в лісопро-мислову зону включили 48 лісгос-пів Полісся і північної частини Лі-состепу. Ліси на цій території під-порядкували лісовій промисло-вості, лісгоспи перетворили на лі-спромгоспи, а 112 лісництв – на лісозаготівельні дільниці. 61 ліс-госп (степову і частково лісосте-пову зони) включили в лісокуль-турну зону і підпорядкували трес-ту «Укрдержліс», який був у складі Наркомзему УСРР.

5 січня 1932 року Постановою ЦВК і РНК СРСР ВРНГ ліквідува-ли і замість неї створили Народ-ні комісаріати, в тому числі і лісо-вої промисловості. В Україні ство-рили «Управління уповноважено-го Наркомліспрому СРСР при РНК УСРР». Ця структура проіснувала до 1936 року. 22 жовтня 1936 року в Україні організували Наркомат лісової промисловості УСРР.

Головне в лісовому господар-стві стабільність в його організації і управлінні, адже ліс до віку сти-глості росте багато десятків, а то й сотню років. Отже, необхідно припинити реформи в управлін-ні лісовим господарством держа-ви, бажано, щоб головні господа-рі лісу – лісничий і директор ліс-госпу працювали на одному міс-ці десятки років і передавали сво-їм нащадкам лісові насадження у кращому стані, ніж отримали їх від своїх попередників.

Павло ВАКУЛЮК

Дата, рік прий-няття

Деякі законодавчі акти, що видали органи державної влади з 1936 по 2013 рік

02.07.1936

Постанова РНК СРСР «Про утворення Головного управління лісоохорони і лісонасаджень при РНК СРСР і про виділення водоохоронної зони»

12.1937

Постанова РНК СРСР «Про територіальні управління лісоохо-рони і лісонасаджень». В Україні створено Київське і Харків-ське управління; в зоні Полісся і північних районах Лісостепу розпочалося створення лісгоспів і нових лісництв. Керував лі-совим господарством України уповноважений ГУЛЛ при РНК УСРР

04.1940

Постанова РНК СРСР «Про реорганізацію і управління лісами УРСР і БРСР та організацію територіальних управлінь ГУЛЛ при РНК СРСР»; в Україні, крім Київського і Харківського,створено ще шість територіальних управлінь

22.01.1946

Постанова РНК УРСР «Про організацію управління лісовим господарством Закарпатської області»

26.03.1947

Указ Президії Верховної Ради УРСР «Про організацію Мініс-терства лісового господарства УРСР». Тоді в складі міністер-ства було 10 обласних і міжобласних управлінь лісового гос-подарства, 182 лісгоспи і 1081 лісництво

20.10.1948

Постанова ЦК ВКП (б) і РМ СРСР «Про план полезахисних лі-сонасаджень, впровадження травопільних сівозмін, будівни-цтво ставків і водойм для забезпечення високих і сталих уро-жаїв у степових і лісостепових районах європейської частини СРСР». Усього по республіці на землях Державного лісового фонду, колгоспів і радгоспів на період із 1948 по 1955 рік пе-редбачалося створити 953,7 тис. га лісопосадок усіх видів

20.04.1953

Постанова РМ СРСР «Про припинення робіт по захисному лі-сорозведенню»

20.04.1953

Постанова РМ УРСР «Про ліквідацію Міністерства лісового господарства УРСР та утворення Головного управління лісо-вого господарства та полезахисного лісорозведення у скла-ді Мінсільгоспу УРСР та утворення в облсільгоспуправліннях управлінь лісового господарства»

30.11.1959

Постанова РМ УРСР «Про організацію Головуправлісгоспзагу при РМ УРСР». Передача лісгоспів Закарпатської, Чернівець-кої та Івано-Франківської областей лісовій промисловості і ор-ганізація ліскомбінатів. Організація у 22-х областях обласних управлінь лісового господарства і лісозаготівель та утворен-ня лісгоспзагів

04.05.1966

Постанова РМ УРСР «Про реорганізацію Головуправлісгосп-загу при РМ УРСР в Мінстерство лісового господарства УРСР»

05.05.1995

Постанова КМУ № 322 «Про вдосконалення управління лісо-вим та мисливським господарством в Закарпатській, Івано-Франківській та Чернівецькій областях». Утворення у вищезаз-начених областях обласних управлінь лісового господарства

29.07.1997

Указ Президента України № 732 «Про утворення Державного комітету лісового господарства України». Реорганізували Мін-лісгосп України в Державний комітет лісового господарства України. В 1998 році лісгоспзаги перейменували на лісгоспи, а обласні управління лісового господарства і лісозаготівель на виробничі об'єднання

26.05.2004

Постанова КМУ № 679. Ліквідували державні лісогосподарські об'єднання і утворили обласні управління лісового господарства

26.04.2007

Постанова КМУ № 678. Ліквідували обласні управління лісо-вого господарства й утворили обласні управління лісового та мисливського господарства

09.12.2010

Указ Президента України № 1085 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» ДКЛГ України реорга-нізували в Держане агентство лісових ресурсів України

20

ЛІСОВИЙ І МИСЛИВСЬКИЙ ЖУРНАЛ 1/2013

ГОС

ПО

ДА

РС

ЬК

ИЙ

ПІД

ХІД

Їдемо в Закарпаття, в Іршав-ський район. Там у Довжанському лісгоспі є один характерний не-профільний об’єкт, що якнайкра-ще ілюструє нашу тему.

«Г`амора» – це стародавня кузня з молотом (молот німець-кою – hammer), який приводить-ся в дію колесом, як у водяно-го млина. Але замість борошна з цього «млина» виходить всіля-кий металевий ширужиток – сап-ки, мотики, ножі, інколи сувенірні підкови «на щастя».

Про «Гамору» вже достатньо написано, зокрема і в нашій газе-ті «Природа і суспільство» (8.11. 2012 р.), але ж вона того вартує. Як і цікаві люди, що їх втягнув у свою орбіту цей об’єкт, ця давня кузня.

Ще в 1760-х роках в селі Ле-сичево за господарювання графа Телекі збудували папірню, тоб-то цех із виробництва паперу. Ру-шійною силою обладнання була вода, що подавалася з річки Ли-сичанки 800-метровим підвід-ним каналом і крутила п’ять водя-них коліс. На той час це було, ма-буть, передове виробництво. Ка-жуть, писальний папір тамтеш-нього виробництва використову-вали навіть для виробництва гро-шей. Але, навіть попри заміни ке-рівників, виробництво було збит-ковим.

У 1820-х роках споруду пере-несли на інше місце, неподалік, і переробили на кузню. Працювала вона і при Австро-Угорщині і при «совєтах». «Гамора», що належа-ла лісокомбінату, після створення Довжанського лісгоспу перейшла на його баланс. Нехитрий селян-ський інвентар виробляли там аж до 1998 року, доки кузню не зруй-нувала велика повінь.

Порятувати водяну кузню взялася родина Петровці – Ві-ктор і його дружина Ольга. Вони взяли в оренду пошарпану часом «Гамору» з наміром вдихнути в неї нове, культурне, життя. Віктор Петровці очолює місцеву спіл-ку ковалів, їх у Іршавському ра-йоні зареєстровано 22. Кожен із них має свою кузню, сам собі за-робляє копійку, тож «Гамора» ско-ріше править за штаб-квартиру і культурний центр одночасно.

Інший небайдужий до «Гамо-ри» чоловік – Василь Ледней, ди-ректор Довжанського лісгоспу, після того, як віддав кузню в орен-ду, не відмовляє у допомозі орен-дарям. Навіть сам наполіг на тому, щоб замінити старий аварійний дах. Зогнилий буко-вий гонт, чи як там кажуть шинґл,

замінили на шифер. Кажуть, тим-часово, бо Василь Іванович планує перекрити «середньовічною» ке-рамічною черепицею. Вона звісно не те, що автентичний, але доро-гий гонт, колотий з бука чи ялини, проте цілком відповідатиме стилю двохсотрічної давнини.

Кузня перебуває на балан-сі лісгоспу, але належить Фон-ду держмайна. Згідно з поряд-ком, лісгосп отримує 30% ви-ручки від оренди, а Фонд держ-майна – 70%. Держава наглядає за своїм майном – двічі на рік ін-спектори ФДМ перевіряють стан об’єкта оренди.

Минулого року «Гамору» ще трохи омолодили. Поставили но-вий лоток для води. Обсяг цього басейну 70 куб. м.

– Василь Іванович допоміг лі-сом, самі б ніколи не зробили. А ще переробили колеса, лопатки, вали – вони дубові, – пояснює Ві-ктор Петровці.

Із 2008 року Лисичеве приймає в себе фестиваль ковальсько-го мистецтва. Головні події звіс-но ж відбуваються у дворі «Гамо-ри». З усієї України з’їжджаються майстри-ковалі. Василь Ледней згоден допомогти, зробити таку-

Непрофільний активЧи потрібно триматися за «валізу без ручки», якщо вона з крокодилячої шкіри?

власності підприємств лісового господарства часто перебувають об’єкти, що дісталися їм у спадок ще з радянських часів. У виробництві вони не задіяні, прибутку не приносять (скоріше навпаки, за них беруть податок), але ж і продати їх шкода, бо можуть знадобитися – для відпочинку, просвітництва, для «іміджу» врешті-решт…

У

дах. Зогнилий буко-вий гонт, чи як там кажуть шинґл,

ри». З усієї України з’їжджаються майстри-ковалі. Василь Ледней згоден допомогти, зробити таку-

Віктор Петровці керує швидкістю молота,

а Михайло Пилипчинець кує

© І

ва

н К

угн

о

21

EKOINFORM.COM.UA

ГОС

ПО

ДА

РС

ЬК

ИЙ

ПІД

ХІД

собі арку, щоб майстрам було де залишити свої подарунки, щоб кузня не голими стінами світила, а виблискувала металом.

Саме ж серце «Гамори», її дерев’яний механізм і молот, ніх-то чіпати не збирається.

– Модернізувати – означає втратити історичність, – вважає Віктор Петровці. – Хоча з року в рік, – каже він, – дедалі важче і важче виживати, фінансів не ви-стачає. Мотики розкуповують на-весні, ну ще до осені, а взимку працюємо на склад.

– Кузня оподатковується як ко-мерційна структура, а повинна б мати пільги, як музей, як історична пам’ятка, – підтримує голову ко-вальської спілки Василь Ледней, – у розумних державах ще й дота-цію з бюджету дали б. А заробля-ти можна за рахунок туризму і тро-хи за рахунок виробництва. Турист охоче купить мотику чи підкову з клеймом «Гамори» на пам’ять…

Районна Рада таки звернула-ся до обласного відділу культури з клопотанням про надання лиси-чевській водяній кузні, єдиній ді-ючій у Європі, статусу пам’ятки історії. Хоча на стіні кузні ще з ча-сів Української РСР є бронзова охоронна табличка «Пам’ятка ко-вальського мистецтва. Охороня-ється державою, пошкодження карається…» Проте, за чий раху-нок утримується, не сказано. Та й теперішній охоронний статус кузні невідомий. Можливо, її вже виключено з переліку пам’яток. Очевидно, майбутнє 250-річної споруди в руках ентузіастів, таких як Василь Ледней чи Віктор Пе-тровці. І добре, що вони є.

Поступово змінюється зов-нішній вигляд старої кузні на ту-ристичний заклад: обштукату-рено і пофарбовано стіни, у дво-рі навпроти – невеличка тера-са з довгим столом, лавами і кух-нею. Тут і завершується знайом-

ство з «Гаморою» та відданими їй людьми. Поки вариться традицій-на закарпатська страва – бануш, за столом ведеться розмова на важливі для цієї місцевості теми: про русинство, про долю Бор-жавської вузькоколійки...

Ця вузькоколійна залізниця також була таким собі неприбут-ковим активом на балансі Мініс-терства транспорту. Але прохо-дить колія мальовничими просто-рами серед Карпат і могла б стати популярним туристичним марш-рутом. Після років невизначенос-ті Фонд держмайна врешті-решт продав залізницю якійсь підпри-ємливій жінці з Луганська. Тепер вузькоколійка може бути викорис-тана як звичайний металобрухт…

– Я ще в 1993 році пропону-вав узяти вузькоколійку в кому-нальну власність, – згадує Василь Ледней, – щоб використати для туризму. Тоді б її списали, як тех-нічно непридатну до експлуата-ції та з 56-кілометрової колії зали-шили б 10–15. Але щоб ішла вона не повз свинарник та заліщиць-кі, хом’яцькі, іршавські смітники, а через гори. Десять кілометрів із лісовим трамваєм, відкритим і за-критим, з бутафорським парово-зиком… А в горах є чим помилува-тися: ліс, повітря, санаторії. На 56 км ніхто при здоровому глузді ла-маного гроша не дасть, а так би мали цікавий для туризму об’єкт...

Подали бануш – кукурудзя-ну кашу, заправлену вишкварка-ми. Василь Іванович, як гостин-ний господар, розкладає страву в тарілки – запрошує скуштувати місцевого колориту.

Іван КУГНО

У 1760-х роках у Лисичеві діяла потужна паперова фабрика (папір-ня) графа Ласло Телекі

У якості кузні «Гамора» поча-ла функціонувати з 1850 року, коли граф Телекі засновує Довжансько-Лисичівський залізоробний завод.

Залізну руду, яка надходила до Лисичева та Довгого дробили за допомогою сили води, що приво-дила в рух важкі молоти. Потім руду переплавляли в купольних печах на залізо.

У 1853 році розпочинається бу-дівництво доменної печі висотою 8,5 м на довжанській дільниці за-воду.

У 1879 році на підприємстві було вироблено 120 тис. лопат та мотик – цифра вражаюча навіть у наш час. На обох частинах підпри-ємства діяло 29 різноманітних пе-чей, серед яких: 1 доменна піч, 2 купольні печі, 2 конвертерні печі, 2 ковальські горни та 22 спеціальні печі для мотик та лопат.

У 1900 році на заводі працюва-ло 305 робітників.

Після розпаду Довжансько-Лисичівського залізоробного за-воду лисичівська частина виробни-цтва перейшла у формат звичайної кузні. Також діяло валило, яке дава-ло можливість обробляти вироби з

овечої шерсті – вуйоші, штани, кеп-тарі та ковдри.

У радянські часи кузня мала на-зву «Завод “Сила”» та підпоряд-ковувалась місцевому управлін-ню промисловості. Тут виготовляли знаряддя для роботи на шахтах Ра-дянського Cоюзу. На кузні працю-вало 40 осіб.

У 1947 році на «Гаморі» була встановлена перша гідроелек-тростанція, яка забезпечувала у вечірній час освітлення 70% жит-лових будинків Лисичева та пов-ністю вуличне освітлення. Елек-тростанція пропрацювала до 1963 року.

Історична довідка

Гостинний господар

Василь Ледней

© І

ва

н К

угн

о

22

ЛІСОВИЙ І МИСЛИВСЬКИЙ ЖУРНАЛ 1/2013

ПО

СТ

АТ

І

Полковник корпусу лісничих

Віктор Єгорович фон Графф

До 170-річчя початку

діяльності в Україні

У квітні 1843 року випуск-ника офіцерських класів Сант-Петербурзького лісового і ме-жового інституту підпоручника Ві-ктора фон Граффа, згідно з нака-зом по корпусу лісничих, направ-лено в Катеринославську губер-нію. Йому доручили організувати лісорозведення на Приазовській височині в Олександрівському повіті, вибрати місце для лісо-посадок, створити зразкове ліс-ництво і завідувати ним. Того са-мого року ділянку було підібрано, складено її план, визначено місця під господарські будівлі, під сіль-госпвикористання.

У першій половині ХІХ ст. При-азовська височина (вододіл річок Дніпровського і Азовоморсько-го басейнів) була суворим кра-єм. Періодично лютували пошес-ті, траплялися посухи, спустошу-вала землю саранча. І ні води, ні лісу, ні людей… Диким полем на-зивали колись цю територію. До масового заселення господарю-вали на ній запорозькі козаки. Після зруйнування Січі (1775 р.) сюди почали переселятися селя-ни з порубіжних земель, а також, на запрошення царського уряду, німці та серби, молдавани і бол-

гари, греки і чорногорці, албанці і поляки, грузини і навіть іспанці.

Перші враження В. фон Граф-фа від знайомства з місцем май-бутньої діяльності: «…Другий тиждень рухається степом неве-ликий загін вершників. Попереду двоє молодих чоловіків у темно-зеленій формі офіцерів корпусу лісничих. Час від часу загін зупи-няється, офіцери роблять позна-чки на картах, обмінюються вра-женнями. Обстеживши незна-чні за площею залишки лісів у за-плаві річки Молочної, мандрівни-ки заглибились у дикопільський степ. То там, то там табунці ди-ких коней-тарпанів, антилоп-сайгаків. І дуже мало сіл. А де-не-де, поряд із розораними ді-лянками чорнозему – землянки. Мандрівники вирушили до най-ближчого поселення – Велико-Анадоля».

Поволі В. фон Графф обла-штовував лісництво. Ддя роботи наймав поселенців-добровольців; якщо таких було обмаль – залучав (за спеціальним рішенням Кате-ринославської палати державно-го майна) неплатників податків із найближчих сіл.

Події 1845 року: відпустка для поїздки до Житомира і Києва; ви-нагорода за навчання селянських хлопчиків у сумі річної зарплати; одержання звання поручника; ви-садження 31 740 саджанців різ-

них порід, 500 кілків верб, 5000 живців тополь у розсаднику та в живоплотах; поїздки до Катери-нослава і в інші місця у службових справах, зокрема для придбан-ня лісоматеріалу на будівництво. Восени 1846 року новостворене лісництво відвідав Міністр дер-жавних маєтностей, оглядом ліс-ництва залишився задоволений, лісничому було оголошено подя-ку, вручено грошову винагоро-ду. У той час молодий лісничий захопився Єлизаветою Курочкі-ною, звернувся до Лісового де-партаменту за дозволом узяти з нею законний шлюб. Дозвіл на-дійшов, після Різдвяних свят 1847 року відбулося весілля.

І знову службові клопоти: по-їздки, організація навчальної ферми, будівництво приміщень, посадка саджанців на постій-ній площі, роботи в розсадниках, відпускання саджанців держав-ним селянам тощо. Особливою турботою лісничого стала школа сільських лісників. Перших учнів було четверо, згодом 30, 38, в 1859–1860 рр. найбільше – 120. Порядки в школі були встанов-лені за військовим зразком: сиг-нал на підйом, молитва, сніданок, практична робота або заняття за розкладом. Учні вчились читати і писати, вивчали арифметику, бо-таніку, зоологію, геодезію. Ба-гато часу відводилось практич-

ро відтворення лісів дбають лісівники одного покоління, а бачать здобутки, оцінюють результати їхньої праці фахівці (і громадськість також) поколінь наступних. А як працювалося, з якими проблемами доводилося стикатися попередникам, узагалі як їм жилося – спадкоємці знають не завжди. А проблеми мають здатність повторюватися. Справа, зрештою, не так у проблемах, як у досвіді лісогосподарської діяльності, орієнтованої на невиснажливе і безперервне лісокористування, на забезпечення виконання лісом середовищестабілізуючих функцій.Зазначене зумовлює актуальність рубрики «Постаті», яку започатковує наш журнал нарисом Володимира Бондаренка, професора кафедри лісівництва НТУ України,дійсного члену ЛАНУ є про першого ентузіаста масивного степового лісорозведення Віктора фон Граффа.

П

23

EKOINFORM.COM.UA

ПО

СТ

АТ

І

ним заняттям, участі в роботах на розсаднику, на посадках і догля-дах за лісом. Після 5–7 років на-вчання учні, одержавши кваліфі-кацію лісника, поверталися у свої села, навчали селян розводити ліс, обсаджувати деревами сади-би, церкви, поля, доглядати по-садки. За весь період існування школу закінчило майже 170 осіб.

За часів СРСР на базі школи було засновано лісовий технікум. Тепер він функціонує як Велико-Анадольський лісовий коледж.

З квітня 1851 р. по березень 1852 р. В. фон Графф перебував у закордонному відрядженні для ознайомлення з лісовим госпо-дарством та лісорозведенням у Саксонії, Пруссії.

Сучасній людині важко уя-вити, в яких умовах доводилось працювати В. Граффу та його со-ратникам. Посушливий клімат, суворі зими, відсутність палива, бездоріжжя, неврожаї, хвороби людей і тварин, відсутність ме-дичної допомоги. Не було житла, лісничий дев’ять років квартиру-вав за 15 км від лісництва в с. Но-вотроїцькому. Учні школи кварти-рували в с. Благодатному. Худобу і реманент доводилось тримати під відкритим небом.

В. фон Графф пише: «… Важ-ким було життя при таких не-зручностях: у віддаленому дико-му степу, серед людей, що зо-всім недавно тут оселилися, яким наша справа була чужою і осо-ружною (через обов’язкові безо-платні роботи), при повній відсут-ності спеціалістів, далеко від по-селень, де через це кожен крок при сполученні з ними потребу-вав великих жертв і не завжди вдавався». І далі: «Не раз дово-дилось нам із сім’єю залишатися без чаю і цукру, без свічок, нор-мального хліба, без чобіт і чере-виків». Дошкуляли бюрократич-ні звичаї тодішньої адміністрації, багато часу забирали бухгалтер-ські розрахунки і звітність, яку вів лісничий (у звіті «зробити графу ширшою проти форми вважалося святотатством»).

Місцеве населення було бід-ним, як могло долало примхи клі-мату, тогочасні бюрократичні по-рядки і визиск. Певне напружен-ня і навіть опір у його стосунках з

ентузіастом лісорозведення вно-сили наряди на обов’язкові без-оплатні лісогосподарські роботи. Були випадки саботування і на-віть пошкодження лісопосадок.

Система агротехнічних захо-дів, застосованих В. фон Граф-фом під час закладання розсад-ників, складалася з таких еле-ментів: підбір ділянки; обкопу-вання розсадника канавою; укрі-плення її дерном і обсаджування живоплотом; кількаразова оран-ка на глибину 26–36–54 см; ба-гаторазове боронування, пропо-лювання, поливання; присипан-ня насіння половою, накривання осінніх посівів соломою або оче-ретом, мульчування. Сіянці з по-сівного відділення пересаджува-лися у шкілку. Всього було закла-дено 38,2 га розсадників, 12,9 га шкілок. Після досягнення висоти 1,0 м саджанці пересаджували на постійне місце.

Великої шкоди деревним по-родам завдавали зайці. «Мож-на беззаперечно говорити, що в степу немає жодної тварини, на-стільки шкідливої для розведен-ня лісу, як зайці» – пише В. фон Графф. Порівняно зі шкодою від вовчків, мишоподібних гризунів, шкода від зайців була найбіль-шою, вони шкодили взимку і вліт-ку, не обминали жодної породи. Лісова охорона чергувала вночі, відганяла зайців шумом і пострі-лами, в лісництві тримали зграю хортів, організовували облавні полювання, але ці заходи не за-вжди були ефективними, на окре-мих ділянках посадки доводилось розпочинати все заново.

Але повернемося до біографії В.Є. фон Граффа. Народився він у м. Овручі на Житомирщині від об-русілого німця та італійки. Вважав себе українцем. Був середнього зросту, широкоплечий, здоров’ям не вирізнявся. Характер мав спо-кійний, поводився стримано, але прямолінійно і вимогливо. Напри-клад, учнів лісової школи, які ухи-лялися від дотримання встанов-лених правил чи погано виконува-ли завдання, примушував роботу переробляти, винних карав кар-цером на хлібі та воді, зрідка вда-вався до різок.

На початку 1960-х рр. здо ро-в’я В.Є. фон Граффа погіршило-

ся, виникла потреба у тривалому лікуванні. У 1865 р. В. фон Графф дав згоду очолити кафедру лісів-ництва новозаснованої Петров-ської рільничої і лісової академії (м. Москва) та в липні 1866 р. виї-хав до Москви.

У Москві, до речі, постій-но вживав українізми, україн-ські мовні звороти. Помер В.Є. фон Графф 7 грудня 1867 р. Ще за його життя колеги вважа-ли, що навряд чи можна було б із більшою ретельністю служи-ти улюбленій справі, професії, народу, ніж це робив В.Є. фон Графф. За спогадами, це була людина, одержима в досягнен-ні мети. Про створені ліси Ві-ктор Єгорович говорив із захо-плення та любов’ю, наче про ді-тей. Писав: «Не за величиною площі, засадженої мною, судіть про мої успіхи, а по тому, як при-жилася моя справа в краї. З ди-візією солдатя, мабуть-що, за-кінчив би за тиждень десятиріч-ну роботу. Але я намагався все зробити, щоб селяни перекона-лися в користі лісорозведення і стали самі ним займатися». Між іншим, за 20 років В. фон Графф відпустив селянам безкоштовно 20 млн саджанців.

Під враженням величі Вели-коанадольських рукотворних лі-сів і творчої спадщини цієї ви-датної людини академік Георгій Рудько написав книгу «Полковник корпусу лісничих».

«23-річною діяльністю В.Є. фон Граффа, – відзначав проф. Петровської академії М.К. Тур-ський, – … цілком була доведе-на можливість заліснення сухого підвищеного степу, вибрані і ви-значені потрібні деревні та кущо-ві породи, опрацьовані методи та засоби. Оглядаючи найстаріші ді-лянки, тінисті, прохолодні, з по-вними свіжими стовбурами, при-датні вже для будівель, схиляєш голову перед силою людського розуму і наполегливістю, які від-воювали місце у степу і поселили в ньому ліс. Цей ліс надовго за-лишиться пам’ятником сміливос-ті, впевненості і любові, з якою вперше люди взялися заліснюва-ти степи».

Володимир БОНДАРЕНКО

24

ЛІСОВИЙ І МИСЛИВСЬКИЙ ЖУРНАЛ 1/2013

З П

ЕР

ШИ

Х В

УС

Т

– Іване Васильовичу, скіль-ки користувачів мисливських угідь налічується в Україні та якої форми власності? Які з них мають потенціал?

– По мірі накопичення при-ватного капіталу в громадян, які мають вільні фінансові ресурси і захоплюються полюванням, ви-никло бажання і можливість мати свої мисливські угіддя.

Закон України «Про мислив-ське господарство та полюван-ня» цього не забороняє. А для во-льєрного господарства приват-ної форми власності Закон від-

криває широкі можливості:можна розводити мисливських тварин; вільно використовувати продук-цію, отриману від цих тварин; по-лювати у вольєрах без обмежень, які приписує Закон щодо мис-ливських тварин, віднесених до державного мисливського фон-ду.На частині мисливських угідь, що раніше були в користуван-ні Українського товариства мис-ливців і рибалок (УТМР), підпри-ємств Держлісагентства, ство-рюються такі приватні мислив-ські господарства. На сьогодні їх уже налічується 423.

Крім того, деякі районні ор-ганізації УТМР, що перебували у структурі Товариства, вийшли з цієї організації й отримали в ко-ристування мисливські угіддя. Отже, саме через це постійно зменшуються площі мисливських угідь УТМР і зростають кількісно та за площею інші користувачі.

– Яка тенденція чисельнос-ті поголів’я дичини в україн-ських угіддях та яка ситуація з розселенням диких тварин?

– На сьогодні маємо стійку тенденцію зростання чисельності копитних видів мисливських тва-рин. Це пояснюється, як вкладан-ням значних коштів в охорону та відтворення мисливських тварин у господарствах приватної фор-ми власності, так і посиленням каральних санкцій держави за браконьєрство. Крім цього, по-зитивну роль відіграють природ-ні фактори (м’які зими) та еко-номічні реалії (наприклад, вели-чезні плантації посівів кукурудзи, де тварини знаходять «и стол и кров»).

Є господар – є дичина Інтерв’ю з начальником управління мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів УкраїниТохтамишем Іваном Васильовичем

исливське господарство є однією із форм традиційного природокористування в Україні і тісно пов'язане із лісовим, аграрним та водним господарствами. За останнє століття в Україні спостерігається стійка тенденція до виснаження ресурсів мисливського господарства, що гальмує його розвиток і призводить до деградації галузі загалом. На цей час реформування мисливського господарства України є об'єктивною необхідністю.Принципи організації та ведення мисливськогогосподарства, які Україна успадкувала від командно-адміністративної економіки, є застарілими і не достатньо ефективними, вони не відповідають сучасним вимогам ринкової економіки і потребують удосконалення.

М

EKOINFORM.COM. UA

З П

ЕР

ШИ

Х В

УС

Т

Ці позитивні чинники впли-вають також і на чисельність по-льової дичини, особливо фаза-на. На фазана звертають поси-лену увагу мисливські організації південно-східних регіонів нашої країни та Закарпаття. Його роз-водять в угіддях, проводять захо-ди щодо зменшення чисельності хижаків, що разом із сприятливи-ми кліматичними факторами дає позитивний ефект.

Що стосується зайця-русака, то цей вид, як і всі гризуни та зай-цеподібні, схильні до циклічних коливань чисельності. В остан-ні роки у східній Європі спосте-рігалась фаза спаду чисельності зайця-русака, але вже за даними 2011 року спостерігається зрос-тання чисельності виду.

З місцевою водно-болотною пернатою дичиною ситуація тро-хи гірша. Це зумовлено загаль-ною деградацією водно-болотних угідь.

За 2009–2011 роки в мислив-ських угіддях розселено 1474 го-лів копитних, 310 голів хутрових і 79 тисяч пернатої дичини, пере-важно фазанів і куріпок – найпопу-лярніших видів серед мисливців.

– Останнім часом мис-ливське господарство Украї-ни взяло курс на розвиток во-льєрного господарства. Скіль-ки вольєрів було побудовано в Україні за минулий рік і яко їплощі?

– У минулому році на підпри-ємствах Держлісагентства Украї-ни побудовано 6 вольєрів загаль-

ною площею 703 га,чисельність маточного поголів’я яких 230 го-лів (лань, олень європейський, муфлон, кабан). Вольєри для на-піввільного розведення мислив-ських тварин було створено в Криму в ДП «МГ Алуштинське» (89 га), на Волині в ДП «МГ Звірів-ське» (208 га), в Київській облас-ті в ДП «Макарівське ЛГ» (113 га), на Сумщині в ДП «Конотопське ЛГ» (150 га), в Житомирській об-ласті в ДП «Білокоровицьке ЛГ» (71 га) та на Рівненщині в ДП «Ду-бровицьке ЛГ» (73 га). Протягом останніх 10–15 років вольєрне господарство інтенсивно розви-вається в країнах східної Європи, особливо в Угорщині, Чехії, Поль-щі. Це дуже перспективний на-прямок для отримання прибутку від мисливського-господарської діяльності, тому в Україні активно пропагується цей напрямок.

– Зрозуміло, що без до-статньої кількості кваліфікова-них фахівців неможливий роз-виток будь-якої галузі. Яка си-туація із спеціалістами в мис-ливському господарстві Укра-їни?

– Загалом у мисливських гос-подарствах усіх форм власності в 2011 році було зайнято 7299 осіб, з них 5548 – єгерів.

Спеціалістів середньої лан-ки готує Чугуєво-Бабчанський лісовий коледж (Харківська об-ласть), вищої – низка універси-тетів. Щодо рівня зарплати пра-цівників мисливського господар-ства, то вона невисока. Заробітна

плата всіх працівників цієї галу-зі в 2011 році становила 87,7 млн грн., або в середньому по 1 тис. грн. на місяць на працівника. Це залишається головною причиною непопулярності цієї спеціальнос-ті, що призводить до гострої про-блеми – дефіциту спеціалістів із мисливського господарства.

– А яка ситуація з брако-ньєрством?

– Браконьєрство залишаєть-ся одним із чинників, що стриму-ють зростання чисельності мис-ливських тварин. Так, у 2010 році складено 7298 протоколів на по-рушників правил полювання, у 2011 році – 5979 протоколів, од-нак це не свідчить про змен-шення браконьєрства. Шляхи розв’язання цієї проблеми – по-силення покарань, збільшення рейдів по охороні угідь, сучас-не технічне оснащення єгерської служби, посилення відповідаль-ності користувачів мисливських угідь за виконання вимог законо-давства, затвердження принци-пу: мисливський колектив – ре-альний господар у мисливських угіддях, які надані йому в корис-тування.

– Зараз багато розмов то-читься щодо вовків. Природо-охоронні організації, напри-клад, говорять,що вовк в Укра-їні на стадії вимирання. Який справжній стан із чисельніс-тю хижаків у мисливських угід-дях? Як вони впливають на гос-подарську діяльність?

Розселення дичини (гол.)

Чисельність дичини (тис. гол.)

Хижаки (чисельність/добування (гол.)

Копитні

622

24 тис. 1*

1* 1

1

2

2 2

2

3

3 33

478

31 тис.

374

24 тис.Пернаті

*(1 – 2009 р., 2 – 2010 р., 3 – 2011 р.)

75

ти

с.

26

05

27

09

26

56

15

38

13

83

15

07

80

ти

с.

79

ти

с.

81

ти

с.

84

ти

с.

77

ти

с.

23

2

22

46

10

01

5

24

0

22

51

10

64

9

24

9

22

33

10

67

1

22

2

1*

11

Вовк

ПернатіХутровіКопитні

3

3

3

Лисиця

26

ЛІСОВИЙ І МИСЛИВСЬКИЙ ЖУРНАЛ 1/2013

З П

ЕР

ШИ

Х В

УС

Т– Слід відзначити, що чисель-

ність вовків зростає, особливо в південно-східних регіонах, зо-крема у Криму. Хижаки завда-ють великої шкоди мисливсько-му господарству, знищуючи ко-питних та хутрового звіра. За рік вовк з’їдає стільки м’яса, як 35 козуль, з яких тільки невеликий відсоток становлять хворі або поранені тварини. Відбуваєть-ся також зростання чисельності лисиці – основного переносни-ка сказу; від укусів скажених ли-сиць потерпають люди і худоба. Тому питання щодо контролю чи-сельності хижаків перед корис-тувачами мисливських угідь сто-їть дуже гостро.

– Мисливські господар-ства заробляють тим, що про-дають послуги та дозволи. Основним доходом є продаж карток для відстрілу хутрового звіра і пернатої дичини. Найак-туальніше це для господарств, у яких в користуванні переваж-но водно-болотні та польові угіддя, як наприклад, в Укра-їнському товаристві мисливців і рибалок. Чи законна картка, що дозволяє мисливцю полю-вати протягом усього мислив-ського сезону без контролю з боку користувача?

– Стаття 14 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» не деталізує, якою має бути відстрільна картка – се-зонною чи разовою. Негатив се-зонної картки в тому, що вона не дає можливості контролювати та регулювати кількість мислив-ців із дотриманням пропускної здатності мисливських угідь. Це призводить до виснаження угідь та підвищення рівня небезпеки і травмування мисливців під час полювання.

– Законом передбачено, що користувач мисливських угідь повинен платити землев-ласнику за користування угід-дями. Зараз діє мораторій до 2015 року. Що буде, коли ця стаття запрацює, як, напри-клад УТМРу, заплатити за 32 млн га угідь, навіть якщо ця платня становитиме по 1 грн. за гектар?

– Після 2015 року можли-ві два варіанти – або Верховна Рада продовжить мораторій ще на певний строк або стаття 24 За-кону щодо плати за угіддя набе-ре чинності. Без сумніву, це ста-не фінансовим навантаженням для монополістів у галузі мислив-ського господарства, особливо великих громадських організацій. Але якщо ці мисливські господар-ства розвиватимуться, вестимуть сучасне господарювання, будуть рентабельні, то плата за угіддя ні-коли не призведе до банкрутства.

– У 2000 році було затвер-джено Закон України «Про мис-ливське господарство та по-лювання», яким передбачено весняне полювання на птахів. У 2002 році вперше за 77 років в Україні було проведено вес-няне полювання. Це дало змо-гу отримати додаткові кошти на розвиток мисливських гос-подарств, а до Держбюдже-ту було перераховано близько 10 млн грн. Відомо, що це та-кож призвело і до зменшення браконьєрства в цей період, тому що мисливці перебува-ли в угіддях. Наприклад, у Ро-сії і Білорусії регулярно прово-диться таке полювання. Чи мо-жуть наші мисливці сподівати-ся, що їм дозволять полювати на птахів навесні?

– Що стосується проведен-ня весняного полювання, то, на жаль, відновлення його в Украї-ні – неможливе. Україна приєд-налася до відповідних міжнарод-них угод, які забороняють про-ведення полювання на міграцій-них видів птахів, що повертають-ся до місць розмноження.

– Мисливські угіддя за-кріплюються за користува-чем на певний період, після закінчення якого угіддя тре-ба закріплювати знову, а це досить складна процедура. Особливо важко таку проце-дуру долають монополісти, такі як УТМР. Ми знаємо про цю проблему, особливо щодо Київської області. У мину-лому році члени Українсько-го товариства мисливців і ри-балок навіть організували мі-

тинг, у результаті чого корис-тування угіддями було продо-вжено до весни цього року. В чому проблема з УТМР і як її вирішити?

– Проблеми не існує. Відпо-відно до статті 22 Закону Украї-ни «Про мисливське господар-ство та полювання» (зі змінами від 16.10.2012 р.) претендент на угіддя, збирає погодження від власників і користувачів земель-них ділянок та від обласної дер-жавної адміністрації і направляє ці погодження до Держлісагент-ства, яке подає їх до обласної ради. Саме обласна рада і вирі-шує надавати чи не надавати в користування мисливські угіддя. Якщо не зважати на вимоги За-кону, подвати не всі документи чи запізно, тоді виникають про-блеми.

Наприкінці розмови хочу по-бажати користувачам мислив-ських угідь та мисливцям сум-лінно виконувати Закон України «Про мисливське господарство та полювання», дбати про при-роду та охороняти її мешканців – вона віддячить вам за це.

Ні пуху, ні пера!

– Дякуємо за розмову!

Розмову вів Роман НОВІКОВ,

фото автора

Площа угідь, наданих у користування (тис. га)

Товариство мисливців і рибалок України – 31 890 (68,7%)

Держлісагентство України – 5 311 (11,4%)

Товариство військових мисливців і рибалок – 696 (1,5%)

Інші – 8 335 (18,4%)

27

EKOINFORM.COM.UA

ПР

ОБ

ЛЕ

МА

На якийсь короткий термін по-вне припинення законних ловів призвело до деякого збільшен-ня поголів’я бурмил, і варто під-креслити, що це сталося саме за рахунок припинення ліцензійних полювань. (Браконьєри з діда-прадіда як убивали, так й убива-ють, причому і ведмедиць із вед-межатами, особливо в горах, де їх затримати практично неможливо, та й не завжди хочуть це робити).

Нині ж єгерська служба спо-стерігає поширення серед вед-межого племені канібалізму, і до цього явища якраз і спричинила повна заборона ліцензійних по-лювань.Якщо під час законно-го полювання мисливствознав-ці намагалися вилучити з попу-ляції старих самців (як правило, трофейних), то тепер їх стає де-далі більше, що й тягне за собою збільшення й внутрішньовидово-го хижацтва. Жеруть вони один

одного більше восени і навесні. (Треба зазначити, що видовище це не для слабкодухих: ревище лунає таке, що ледь дерева не па-дають, а шматки видертого м’яса та кров розлітаються на кілька метрів довкола ведмежої бійки).

Треба зазначити, що кані-балізм серед ведмедів учені ви-вчають давно, і вони сходять-ся на тому, що така поведінка ха-рактерна більше саме для сам-ців. Для цього існує низка при-чин. Старому ведмедю легше підкрастися та з’їсти ведмежа чи молодого ведмедя, аніж гасати за косулею чи кабаном. А самець у розквіті сил, особливо під час гону, намагається залишити вед-медицю без потомства, аби спо-нукати її потім до парування, або ж просто вбачає у підрослих вед-межатах суперників. Якщо вед-медиця стає на захист своїх ді-тей, то часто гине й вона.

Повна заборона ліцензійних полювань на ведмедя та зарегу-льованість рішень у надзвичайних екстрених випадках із клишоно-гими призвела й до того, що нині навіть сама єгерська служба, тра-пляється, вимушена свідомо й по-тихому йти на порушення зако-ну, адже поява в угіддях так звано-го «шатуна» змушує діяти швидко і не залишає часу на ходіння по чис-ленних начальницьких кабінетах і випрошування дозволу на відстріл небезпечного для людей хижака.

Охоронна грамота для вед-медя рано чи пізно може призвес-ти (а нещодавно в Національному парку «Сколівські Бескиди» вед-медиця вже заламала двох шу-качів оленячих рогів) й до прямо-го конфлікту з людиною. А відлов-лювати й переселяти «зайвих» зві-рів, як це робиться подекуди в За-хідній Європі, у нас ніхто не буде! У разі чого, в якомусь районі їх у нас можуть просто оголосити поза за-коном і почати відстрілювати по-близу певних населених пунктів усіх поголовно загонами озброє-ної кулеметами міліції, як це вже бувало на Далекому Сході!

Та вже тепер з великою до-лею вірогідності можна говорити про те, що повна заборона закон-ного полювання на ведмедя не-гативно відобразиться на племе-ні клишоногих (особливо на його віковому складі), яке історично склалося в Карпатах під впливом полювання. А причина цієї забо-рони цілком очевидна: на догоду нашим хитро зробленим «захис-никам природи», які відпрацьо-вують величезні іноземні гранти, владою України прийнято чисто популістське рішення без сер-йозного аналізу ситуації та без урахування іноземного досвіду. (До речі, навіть деякі країни Єв-росоюзу відмовились виконати шкідливі вимоги екологічно без-грамотних «зелених» щодо по-вної заборони полювання на вед-медів). Проблема з неконтрольо-ваним ростом чисельності вед-медів – це ще, як-то кажуть, «кві-точки», адже справжнє лихо при-йде до нас, коли псевдозахисни-ки природи доб’ються занесення до Червоної книги ще й вовка!

Юрій РУДЕНКО

Ведмеді –в глухому куті

Червона книга – рятувальне коло чи місце, звідки не повертаються?

сь уже кілька років, як ведмедів внесено до Червоної книги України, отож полювання на клишоногих вважається протизаконним, і покаранням за це, окрім космічного штрафу, тепер є ще й кримінальна відповідальність.До чого це призвело, можна судити з ситуації, яка складається в наших Карпатах.

О

28

ЛІСОВИЙ І МИСЛИВСЬКИЙ ЖУРНАЛ 1/2013

У Р

ЕЙ

ДІ

ПРИРОДООХОРОННЕ ЦАРСТВО

Попри багатства мислив-ських угідь на Русі навіть само-державні її владики розуміли, що винищувати звіра та птицю над-мірно і безконтрольно – шкідливо для держави.

Великий князь Іван IV, запо-відної грамотою від 1551 року пе-редав архімандриту Чудова мо-настиря Феогносту село Дубки й одночасно заборонив стороннім людям «ходити на лося, на вед-медя і на лисицю» в монастир-ських володіннях.

Наприкінці XVII ст. справа ді-йшла до дворян, які знищили в Підмосков'ї майже всю дичи-

ну. Цар Олексій Михайлович ви-дав у 1682 р. указ, що заборо-няв «людям всіх чинів псове і со-колине полювання навколо Мо-скви». А імператор Петро I в 1714 році «під страхом великого штра-фу і жорстокого покарання» на-казав припинити «стріляти і бити лосів у всій Петербурзькій губер-нії»! Природно, на самих імпера-торів і вищих керівників держави ці заборони ніколи не поширюва-лися...

Радянська влада повністю успадкувала від царської Росії поділ людей на мисливців «пер-шого» і «другого» сорту. Партійні, радянські та комсомольські ке-рівники полювали на кого хотіли

і коли хотіли, а всі інші вибирали: або вступати в Товариство мис-ливців і рибалок, або ставати на стежку браконьєрства.

СПІЛЬНОТА МИСЛИВЦІВ І БРАКОНЬЄРІВ

Україна повністю скопіювала в СРСР систему організації мис-ливського господарства: в кож-ному селі існують первинні осе-редки Українського товариства мисливців і рибалок, об'єднані за територіальним принципом на рівні району, міста, області та держави.

На чолі кожного такого об'єд-нання стоїть голова. Кожна така організація має закріплену за нею територію – мисливські угід-дя. Згідно із Законом «Про мис-ливське господарство та по-лювання» кожне таке мислив-ське господарство повинна об-слуговувати відповідна кількість єгерів,їхні обов’язки – стежити за

айже всі імператори, царі та великі князі полювання любили і займалися цією справою з розмахом. Ловили, заганяли, стріляли, але ніколи не гребували дичину і хутро зі своїх угідь продавати на сторону, отримуючи з власної забави прибуток для казни. Нинішнім «князькам» їхній приклад не указ!

М

Зупиніть цеЗупиніть це негайно! негайно!

Українські мисливські Українські мисливські угіддя продовжують угіддя продовжують захлинатися в крові захлинатися в крові

браконьєрства браконьєрства та байдужостіта байдужості

29

EKOINFORM.COM.UA

У Р

ЕЙ

ДІ

порядком, підгодовувати тварин, охороняти та збільшувати їх чи-сельність.

Однак насправді часто ці ке-рівники та їх підлеглі (директори, мисливствознавці, єгері) і є най-зліснішими браконьєрами!

Не вірите? Ось, наприклад, 20 січня 2013 року в урочищі Манчу-рівщина, що неподалік від Заво-ричів Броварського району Ки-ївської області, можна було спо-стерігати кортеж із дев’яти авто-машин різних марок. Із них виса-дився 21 озброєний мисливець. Вони розділилися на дві групи та розійшлися в різні боки. Одні з вигуками і шумом пішли по сніж-ній цілині через ліс, заганяючи дичину на тих, які розташувалися на узліссі з протилежного боку...

Як у такій ситуації поведуть себе дикі тварини? Вони, при-родно, намагатимуться уникнути загоничів, але натомість, потра-пляють прямо у приціл мислив-ців, які стоять на номерах і, стрі-ляють, стріляють, стріляють!..

Відразу скажу, молодецька забава була вдалою. Задоволені і трохи веселенькі стрілки повер-талися додому із здобиччю. І бла-гополучно доїхали б, якби їм не зустрівся на шляху мисливство-знавець Київського обласного управління лісового та мислив-ського господарства Володимир Коновальчук. Він за обов'язком служби поцікавився: «Чи велика здобич?»

«Відповідно до ліцензії, – від-повів йому Михайло Примак, ди-ректор Броварського мисливсько-рибальського господарства. – Ось дозвіл за № 010873, на відстріл од-

ного кабана. В результаті – одино-го і добуто. Все в порядку».

В. Коновальчук, однак, «ко-лезі» не повірив і виїхав в урочи-ще Манчурівщина, де без зусиль знайшов підтвердження своїм сумнівам: було добуто П'ЯТЬ тва-рин! Трьох самців і двох самок-свиноматок дикого кабана.

Куди зникли ще чотири туші, з'ясувалося в ході проведеного по ще гарячим кривавим слідам розслідування. М'ясо та шкури розподілили «по-братськи»інші учасники цього «полювання».

Хто саме? А хто тепер дізна-ється, якщо кабанів розстрілю-вали кілька єгерів, троє чи четве-ро почесних членів Українсько-го товариства мисливців і риба-лок (Басараб, Половко, Примак М., Примак П.), кілька голів пер-винних організацій УТМР і навіть один сільський голова – Петро Примак із Гоголєва!

ПО КРИВАВИХ СЛІДАХТе, що сталося в урочищі Ман-

чурівщина, мисливствознавці на-зивають «перестріл», а браконьє-ри пояснюють приблизно так:

– Хотіли добути одну твари-ну, а вони напали на нас всім ста-дом, довелося відстрілюватися. Стрілки стояли на номерах далеко один від одного, тому крайній злі-ва не знав, що крайній справа вже добув кабана, і вистрілив ... А той, хто стояв посередині, не знав, що вже добули двох, і теж вистрілив ... І так ще два рази поспіль ... Пе-рестріл, знаєте, випадковість ...

Колектив із 21 мисливця пої-хав добути одного кабана – це те-пер називається «випадковість»?!

Упіймані майже «на гарячо-му» браконьєри поховалися від мисливствознавців та міліції хто куди, мобільні телефони відклю-чили, туші розчленували невідо-мо де, шкури сховали, а докумен-ти підробили.

По-перше, в ліцензію внесли позначку про перестріл, але «за-були», як годиться, вказати вік і стать звірів. По-друге, заднім числом склали акт і нібито всім колективом під ним підписали-ся... Але не змогли зібрати оригі-нальні автографи, оскільки хова-лися від міліції! По-третє, Михай-ло Примак і єгер Леонід Алісов так заплуталися в своїх пояснен-нях, що їм уже нічого не залиши-лося, як зізнатися.

ІЗ ПОЯСНЕННЯ Л. АЛІСОВА:– Чому Ви не проінструкту-

вали мисливців про необхід-ність подачі сигналу про те, що звіра добуто?

– Тому що не знав, що це тре-ба робити.

– Коли Ви дописали в жур-нал слова «перестріл чоти-ри особини»? Хто дав вам таку вказівку?

– Вказівку дав М. Примак, за-пис я зробив уже після перевірки.

З ПОЯСНЕННЯ М. ПРИМАКА:

– Чому в ліцензії та в акті не було зроблено записи про вік і стать добутих тварин?

– Тому що я розгубився: така ситуація трапилася зі мною впер-ше.

– Чому підписи мисливців у журналі для інструктажу з тех-ніки безпеки відрізняються від їхніх підписів у акті?

– Можливо, тому що вже ви-пили по чарці.

– Чому в акті немає підпи-сів мисливця Ярмолюка та єге-ря Алісова?

– Через недбальство...

КОМЕНТАРІ МИСЛИВСТВО-ЗНАВЦЯ ВОЛОДИМИРА

КОНОВАЛЬЧУКА:– Це звичайна схема органі-

зації незаконного полювання. Бе-реться ліцензія на відстріл одні-єї тварини, вона коштує близь-ко 5 тис. грн. Насправді ж мис-ливці збираються добути наба-

30

ЛІСОВИЙ І МИСЛИВСЬКИЙ ЖУРНАЛ 1/2013

У Р

ЕЙ

ДІ

гато більше – про це можна здо-гадатися за кількістю учасни-ків «полювання». Для перевірки пред'являється тільки одна туша, що відповідає документам. Якщо не пощастить, як у цьому разі, то всі починають говорити про «пе-рестріл», про п'янку і недбалість, аби уникнути кримінальної від-повідальності і заплатити тільки штраф. Незвичайне в нашій іс-торії те, що в браконьєри «запи-салися» саме ті люди, які повин ні охороняти тварин! У цьому році погода звірів не балує: то сніг, то дощ, то мороз, то відлига. Щоб добути собі поживу, кабани і кози змушені пробивати подвійний наст, при цьому вони ушкоджують собі ноги і копита, а тому високий рівень смертності. Ось і йдуть, наприклад, дикі свині на старі ку-курудзяні поля, щоб хоч там під-годуватися ... А зустрічають свою смерть!

P.S. 5 лютого 2013 відбу-лась розширена рада президії УТМР, на якій Михайлу Примаку було винесено сувору догану. Якщо після цього його не звіль-нять із займаної посади – це буде, як мінімум, підозріло...

СМЕРТЬ НА ОБІДНЬОМУ СТОЛІ

Через добу після побоїща в Манчурівщині постріли чули меш-канці Рудні Броварського району Київської області. 21 січня 2013

року, прямо за околицею села, браконьєри поранили кабана, а потім вистежили його в лісі і до-били. На місці злочину залишив-ся просочений кров'ю сніг, клап-ті шерсті і кривавий слід, що веде від узлісся до місця, де було при-парковано всюдихід «Нива»...

– «Нива», кажете, – задумли-во похитав головою один із міс-цевих жителів. – Є така, приїж-джає з боку Шевченково. Там шу-кайте...

– Мисливці на «Ниві»? – Пе-репитують мене водії, які очіку-ють біля залізничного шлагбау-му. – Є в нас у Шевченково такі, Борисенко і Вітер, Павло і Юрій. Раніше з ними третій промишляв, начебто киянин, але розсварили-ся вони.

– Що значить «промишляли»?– А вони на кабана, як на ро-

боту, ходять, у сезон голів 30 до-бувають і в Київ до ресторанів продають. Мабуть, великі гро-ші їм платять! Зброя в них на-різна, оптика нічного бачення... З такого ствола не те що каба-на – горобцю можна в око влу-чити хоч удень, хоч увночі! Як полюють? А просто: виїжджа-ють туди, де кукурудзяні поля до лісу підходять, викладають при-кормку, ставлять машину непо-далік, сидять уночі і чекають. Ка-бан виходить із кущів і… В нього стріляють... А потім, якщо відра-зу не закінчили, по слідах знахо-дять і добивають...

Справді, в ресторанах Киє-ва, відомих і не дуже, в дорогих і не дуже, можна знайти в меню: «Каре козулі на грилі» (100 г/170 грн.), «Кебаб із дичини» (220 г/140 грн.), «Філе козулі на гри-лі» (220 г/330 грн.), «Биток із ди-кого кабана» (220 г/170 грн.) або «Маринований окіст дикого каба-на з ягодами ялівцю» (550 грн./порція)...

КОМЕНТУЄ ВОЛОДИМИР КОНОВАЛЬЧУК:

– Це вже не браконьєрство, а справжній промисел. За гро-ші, виручені від продажу м'яса, такі «трапери» купують собі ав-тотранспорт високої прохіднос-ті, якісну зброю, оптичні приці-ли, в них немає проблем із бен-зином... При потребі вони можуть навіть найняти трактор, щоб про-бити колію по сніжному полю для легкового автомобілю або вивез-ти з лісу вбиту тварину. В той же час держава в змозі «озброїти» співробітників управління лісово-го та мисливського господарства тільки дореволюційним наганом і значком. Про службовий авто-транспорт, сучасну зброю, спец-засоби та про відшкодування ви-трат на паливо, ми можемо тільки мріяти... Але це не привід припи-няти боротьбу з браконьєрами, які вирішили «поцарювати» над природою...

Олександр МАТЮШЕНКО

Кабмін затвердив критерії мисливського

фондуКабінет Міністрів України затвердив

критерії, за якими відтепер оцінювати-меться ступінь ризику від ведення гос-подарської діяльності, яка пов’язана з використанням, охороною і відтворен-ням державного мисливського фонду.

Нормативно-правовий акт визна-чає також періодичність здійснення планових заходів державного контро-лю, які здійснюватиме Державне агент-ство лісових ресурсів.

До таких критеріїв належать: обов’язковість виконання біотехніч-них та охоронних заходів, організа-ція території господарства, що перед-бачені проектом організації і розви-тку мисливського господарства; про-ведення комплексних заходів, спря-мованих на відтворення, у тому числі штучне, мисливських тварин, щорічне вкладання коштів на їх охорону і від-

творення в обсягах, передбачених за-конодавством.

Окрім того, ще одним критерієм стала наявність єгерської служби в чи-сельності, передбаченій законодав-ством.

Усі критерії безпосередньо впли-вають на показник чисельності мислив-ських тварин.

Нові Правила

Уже в наступному сезоні в Росії мо-жуть з'явитися нові Правила перевір-ки мисливців. Уряд розгля-дає до-кумент,

який розширює повноваження держав-них мисливських інспекторів.

Раніше в законодавстві було пе-редбачено порядок перевірок тільки юридичних осіб. Щодо мисливців зако-нодавчо закріпленої процедури не існу-вало. Тепер такий регламент може бути встановлений і щодо фізичних осіб. Від-повідні норми містить Проект урядової Постанови «Про Федеральний держав-ний мисливський нагляд».

За цим документом, якщо його буде прийнято, державні мисливські ін-спектори зможуть вимагати в мислив-ця: мисливський квиток, дозвіл на збе-рігання і носіння мисливської зброї, до-звіл на добування дичини і путівку. Крім того, інспектори отримають право пе-ревіряти всю добуту здобич, а також з'ясовувати, чи не використовується за-боронена зброя.

Інспектори зможуть також само-стійно розглянути адміністративну справу.

Нині в Росії налічується майже три мільйони мисливців – фізичних осіб.

ряд розгля-ає до-мент,

32

ЛІСОВИЙ І МИСЛИВСЬКИЙ ЖУРНАЛ 1/2013

НА

ОБ

ГОВ

ОР

ЕН

НЯ

В Україні весняне полюван-ня на пернату дичину заборо-нено. Один-єдиний раз весня-ним полюванням побалували на-ших мисливців у 2002 році. Чому ми не можемо виходити навесні в поле з рушницею, мисливцям та користувачам мисливських угідь не зрозуміло. Ніде чітких і зрозу-мілих роз'яснень з цього приводу не було. Наші мисливці позбавле-ні можливості у весняну пору при-святити своє дозвілля улюблено-му захопленню, а мисливські гос-подарства позбавлені доходів, від-рахування від яких надходили б до державного бюджету країни та ви-користовувалися б, крім іншого, і на розвиток мисливських угідь.

Чому в Білорусі та Росії вес-няне полювання на водоплавних і болотних птахів, крім видів, зане-

сених до Червоної книги, дозво-лено? Наприклад, білоруси на гу-сей можуть полювати з 13 берез-ня по 9 травня: із підходу, із за-сідки, з манками, зокрема з під-садними гусьми, профілями, опу-далами на прольоті. Дозволено також полювання на самців вальд-шнепа на тязі (з 18 до 22 години) з 3 квітня по 9 травня. Бажаєте по-полювати на селезня – будь лас-ка: із засідки з підманюванням, із підсадними качками або опудала-ми – з 3 квітня по 9 травня. Деякі українські мисливці з березня по квітень їдуть до наших найближ-чих сусідів у пошуках мисливсько-го щастя. Вартість такого «щастя» в білоруських мисливських гос-подарствах для іноземців, тобто для нас, різна. Наприклад, у гос-подарстві «Білий бір»: полювання

на качку коштує 9 євро, на валь-дшнепа – 10 євро, на куріпку – 10 євро і гуску – 19 євро. У Верхньод-вінському мисливському госпо-дарстві БООР ціни дещо відрізня-ються: селезень – 10 євро, гуска – 15 євро. У господарстві «Сади-ба Баби Яги»: качка – 5 євро і гус-ка – 15. Звісно, для громадян Бі-лорусі весняне полювання коштує значно дешевше.

Росія запрошує до себе на весняне полювання і пропонує свою програму. Міжнародний мисливський клуб «Діана» бажа-ючим пополювати на гусей про-понує мисливський триденний тур вартістю 4700 руб. (1280 грн)/до баз особи. Можете відпочити в мисливському господарстві «Біл-ка», де вам доведеться викласти: за гуску – 1000 рублів (272 грн), за качку – 500 (136 грн). На мис-ливській базі «Дворянське гніз-до» не так давно пропонували по-полювати навесні на гуску за 600 рублів (163 грн) з особи за добу. Звичайно, що до цієї вартості не входять інші послуги – проживан-ня, харчування, транспорт, єгер-ське обслуговування тощо.

Ні для кого не секрет, що в ба-гатьох регіонах України, навес-ні в угіддях можна почути пострі-ли. Звісно – це незаконне полю-

а колір і смак товариш не всяк. Тому в кожного мисливця є свої, пріоритетні види полювання. Одні полюбляютьполювання на копитних, інших захоплює розплутування заячих маликів, треті не уявляють себе без посвисту качиних крил у сутінках над очеретами. Але багато хто погодиться зі мною, що полювання на гусей, одних із найбільших представників водоплавних птахів,досить цікаве. І воно також має своїх відданих шанувальників. Успіх у цьому полюванні багато в чому залежить від знань, досвіду, спеціальної екіпіровки та підготовки. Не так просто добути такий бажаний трофей – гуску, цього обережного, гострозорого і розумного птаха, що має гарну зорову пам'ять, але…

Н

Пролетіли дикі гуси

Про весняне полювання на гусей

33

EKOINFORM.COM.UA

НА

ОБ

ГОВ

ОР

ЕН

НЯ

вання, але чому ж не пополюва-ти, коли в угіддях у цей час нікого немає, а дичини достатньо. Офі-ційно дозволити весняне полю-вання – це те саме, що добути од-ним пострілом три зайці. Перший «заєць» – це дати українському мисливцю насолодитися момен-том такого очікуваного і бажано-го полювання, другий – це охо-рона угідь від браконьєрів, тому що перебування мисливців в угід-дях – автоматично зменшує чи-сельність перших, і нарешті, тре-тій – надходження коштів до бю-джету країни і мисливського гос-подарства.

Можливо, тепер, коли до кер-ма держави прийшли люди, яким не байдуже майбутнє мислив-ської галузі, людей, які з остан-ніх сил намагаються зберегти бі-ологічне різноманіття держави, яким не все одно, що буде з чи-сельністю тварин, культурою і традиціями українського народу, буде прийнято рішення дозволи-ти нам, як і нашим сусідам, збе-регти культурні традиції народу. Чому люди, які «воюють» за забо-рону полювання, досі не можуть зрозуміти, що зберегти та при-множити тваринний світ можна лише завдяки господарській ді-яльності? Адже жодного бюджету не вистачить, щоб дотаційно охо-роняти звірів у лісі без господаря. Чому не скористатися досвідом розвинених мисливських госпо-дарств Європи та Америки, де густота тварин перевищує нашу в десятки, а то й у сотні разів?

А поки що в наших мисливців, які бажають пополювати навес-ні, вихід один – їхати за кудикіні гори, стріляти помідори.

Щоб не забути, хто такі гуси, які вони на вигляд і з чим їх їдять, пропонуємо всім зацікавленим невеликий лікнеп.

НАУКА ПРО ГУСЕЙГусеподібних на території

України вчені нараховують 38 ви-дів. До роду гусей належить 6 ви-дів: гуска сіра, гуменник, гус-ка білолоба, гуска мала, гуска біла і гуска гірська. Основними об'єктами полювання в Україні є гуска сіра, гуска білолоба та гу-менник. Полювання на них дозво-лено з серпня по січень.

Усі види гусей відрізняються один від одного способом життя, поведінкою, масою тіла, забарв-ленням (кольоровою гамою), ко-льором дзьоба і лап. Але від-мінностей між ними менше, ніж спільних рис у зовнішньому ви-гляді, поведінці та біології. Політ у гусей стрімкий, вони можуть роз-

вивати швидкість 70–90 км/год. За висотою польоту серед пер-натих для них немає суперників, гуси здатні подолати під час сво-їх сезонних міграцій навіть такі гірські масиви, як Гімалаї. Гуси – наземно-водні птахи, більше часу проводять на землі. Гнізда мос-тять як на воді, так і біля водойм. Ці моногамні птахи вибирають пару зазвичай у період зимівлі в теплих краях, пари зберігають вір ність одне одному впродовж і років і навіть усе життя. Гусенята, щойно вилупившись,одразу хо-дять і пасуться самостійно. У се-редині серпня пташенята стають на крило і перелітають від місць відпочинку до місць годівлі.

Зграї намагаються летіти так, щоб бачити косяк, який летить попереду. Якщо попередня зграя різко змінює манеру польоту або починає набирати висоту, на-ступна одразу реагує, облітаючи небезпечне місце.

СПОСОБИ ПОЛЮВАННЯ НА ГУСЕЙ

У руки до більшості мислив-ців такий трофей, як гуска, потра-пляє дуже рідко, не всі надають увагу цьому виду пернатої дичи-ни. Щоб упевнено добувати гу-сей, необхідно спеціалізуватись саме на цьому полюванні, причо-му готуватися до нього слід сер-йозно. Підготовка складається з таких кроків: вивчення спеціаль-ної мисливської літератури, при-свяченої темі полювання на гу-сей і його біології; підбір необхід-ного мисливського спорядження; вибір боєприпасів для своєї руш-ниці, здатних забезпечити надій-ний та результативний постріл по птаху. Необхідна також попе-редня перевірка пробною стріль-бою обраних боєприпасів, щоб дізнатися про їхні можливості та бути в будь-якій ситуації впев-неним у них. Безпосередньо на місці полювання не буде зайвим отримати додаткову інформацію про гусей у місцевих мисливців, які знають розташування в цьо-му році посівів сільгоспкультур в угіддях і вже знають напрямки до-бових перельотів гусей.

У кожній місцевості, пов'я за-ній із постійним або сезонним пе-ребуванням гусей, є свої тради-

Гуска сіра (Anser anser) – пращур домашніх гусей, але поступається їм розмірами. ЇЇ маса досягає 5 кг.

Гуска білолоба(Anser albifrons) має сіре забарвлення і білу пляму на лобі. Маса зазвичай до 3 кг.

Гуменник (Anser fabalis) розмірами не дуже відрізняється від гуски сірої, а оперенням він значно темніший.

ЛІСОВИЙ І МИСЛИВСЬКИЙ ЖУРНАЛ 1/2013

НА

ОБ

ГОВ

ОР

ЕН

НЯ

ційні способи добування цього птаха, які зумовлені умовами міс-цевості та пов'язані зі навичка-ми, які передаються місцевими мисливцями з покоління у поко-ління. Проте все-таки існує чоти-ри основних способи, які засто-совуються незалежно від сезону, що прийшли з сивої давнини, пе-ревірені часом і досвідом наших предків-мисливців. Це полюван-ня на перельотах, полювання із засідки на кормових полях, полю-вання на ріллі нагоном, полюван-ня на ночівлі. Вони досі не втра-тили актуальності, а полювання на кормових полях із засідки нині – найпопулярніше серед україн-ських мисливців.

НА ГУСЕЙ НАВЕСНІПолювання на гусей в Украї-

ні відбувається зазвичай під час осінніх сезонних перельотів.

Однак не менш привабливе весняне полювання на цих пер-натих. Один із засновників спе-ціальної мисливської літерату-ри С.Г. Аксаков ще в середині ХІХ ст. говорив: «Щодня бродячи біля ставка і вздовж річки, яка в нас дуже рано звільняється від кри-ги, я завжди мав на готові один ствол, заряджений гусячим дро-бом, і мені нераз удавалося спус-тити на землю гуску, що проліта-ла поряд».

Успішний результат полюван-ня залежить від багатьох чинни-ків. У значній мірі на це вплива-ють погодні умови та характер угідь. У ясну та безвітряну пого-ду гуси літають на великій висоті, тому полювання на них найгірше. У негоду або в туман полювання проходить набагато успішніше.

Коли весна запізніла і холодна, то полювання буде безрезультат-не – гуси не з'являються у лугах. Рельєф місцевості теж важливий. Коли на шляху перельоту гусей є височини, засідки влаштовува-ти краще на них, особливо в ясну гарну погоду. У негоду з сильним вітром гуси в польоті переваж-но тримаються вибалок. Постій-но полювати на перельоті в одно-му і тому самому місці не слід. Це дуже обережні птахи, вони швид-ко звикають до небезпечного місця і облітають його.

Підготовка до полювання на кормових полях потребує сво-го підходу. Особливу увагу звер-тають на спорядження, необхід-не в цьому полюванні. Мисли-вець має запастися, крім іншо-го, лопатою, маскувальними сіт-ками, профілями або об'ємними макетами гусей, манками. Одяг за кольором повинен відповіда-ти рослинності, що вкриває угід-дя у місці полювання. Найкращий костюм той, який не тільки візу-ально максимально зливається з характером місця полювання, а й приховує характерні риси фігури людини.

Виїжджати на нове місце по-лювання необхідно заздалегідь, щоб познайомитися з районом полювання, знайти місця жиру-вання і відпочинку птахів, розвіда-ти напрямки перельотів і визна-чити місце для підготовки скрад-ки. Щоб усе уважно обстежити і встигнути правильно підготувати скрадки, потрібно день або два.

Яму для скрадки копають таку, щоб мисливець почував себе в ній вільно, і ніщо не утруд-нювало його рухів, необхідних

Дичини на 5,6 млн грнМисливські господарства Мінліс-

госпу Білорусії за січень-жовтень 2012 року організували 372 мисливських ту-рів для іноземних мисливців, що прине-сло в казну 6,1 млрд білоруських рублів (5,6 млн грн) доходу, що на 217% більше за аналогічний період по-переднього року.

Особливо попу-лярне серед інозем-ців полювання на ди-кого кабана, благо-родного оленя і лося – мисливці зацікавле-

ні привезти із собою трофеї: роги лося і оленя, ікла кабана.

У Білорусь приїжджають полювати туристи з Росії, Німеччини, країн Балтії, Іспанії, Італії, Франції, Польщі.

Усього в цьому році від ведення мисливського господарства плануєть-

ся отримати близько 20 млрд. бі-лоруських рублів прибутку

(18,4 млн грн), у тому числі від мисливських турів за участю іноземців – близько 7 млрд біл. руб., від експлуатації мисливських будиночків – 5 млрд біл. рублів. Доходи від

експлуатації мисливських комплексів зросли більш ніж

удвічі і становлять 4,2 млрд. біл. рублів.У 2011 році лісомисливським гос-

подарством було отримано прибутків на суму 13,8 млрд біл. руб. В системі Мін-лісгоспу функціонує 79 лісомисливських господарств, які мають у своєму розпо-рядженні 83 мисливські комплекси.

GPS-облік

У Росії користувачів мисливських угідь зо бо в'я зали проводити зимо-вий облік тварин за допомогою GPS-навігаторів.

За словами начальника управ-ління охорони фауни Василя Булато-

EKOINFORM.COM.UA

НА

ОБ

ГОВ

ОР

ЕН

НЯ

для виконання пострілу. Глибина окопу повинна приховувати мис-ливця, який сидить у ній, але при цьому він повинен мати гарний огляд, тобто в сидячого у скрад-ці мисливця очі мають бути трохи вище за рівень ґрунту. Краї ями обкладають дерном і маскують стеблами сухого бур'яну. Вну-трішні укоси покривають маску-вальною сіткою, щоб птахи з ви-соти не розпізнали засідку.

Зброя і набої в цьому полю-ванні теж не остання справа. Звіс-но, потрібно віддавати перевагу рушницям з купчастим боєм, тіль-ки підвищена густота шротово-го снопа забезпечить вам якісний постріл на граничних дистанціях, характерних для полювання на гу-сей. Враховуючи, що на цьому по-люванні в основному застосову-ють патрони з однаковими харак-теристиками, споряджені шротом одного номера (або дуже близь-кими між собою), тому перевага надається багатозарядним напів-автоматичним рушницям.

Останнім часом популяр-ні рушниці, розраховані на засто-сування набоїв «магнум», що ви-правдано в гусячому полюван-ні. В таких набоїв маса шротово-го снаряда більша, а тому біль-ше шротин, а це важливо в стріль-бі на дальніх дистанціях. У 1980 році на сторінках журналу «По-лювання і мисливське господар-ство» Д. Поляков говорив, що па-трон «магнум» при масі шроту 39 г надійно вражає качку до 53 м. Це підтверджує і Ю. Констан-тінов («Російська Мисливська га-зета», № 16 , 2005 р): «Двостволки великих калібрів (восьмого, чет-вертого) можна зустріти дуже рід-

ко, та й з набоями проблема. Са-мозарядки переконливо зайняли позиції «гусячих» рушниць. Якщо «автомат» із патронником 76 мм і змінними дуловими насадкамия-коюсь мірою претендує на універ-сальність, то його довгоствольний побратим під патрон 89 мм – су-пермагнум – лише для полюван-ня на гусей». Д. Владіміров («Мис-ливський двір», лютий, 2011) про це говорить таке: «Для гусячих по-лювань найкраще підходять важ-кі рушниці (3,4–3,6 кг), з патрон-ником 76 мм. При стрільбі набо-ями «магнум» із двостволки не-обхідно враховувати вплив від-дачі, в тому, що вона буде іс-тотною, можна не сумніватися, особливо при наважках дробу 50–52 г. З точки зору живучості руш-ниці при тривалій стрільбі набоя-ми з вищевказаними параметра-ми, мабуть, тільки рушниці МЦ довго проживуть. Це не реклама бренду МЦ, просто все, мабуть, повинно бути в розумних межах. Інакше заміни рушниці не уникну-ти. Серійна імпортна двостволка з патронником 76 мм одного мого знайомого при майже система-тичній стрільбі набоями з масою дробу 38–40 г за п'ять років екс-плуатації тричі ремонтувалася».

Якщо у вас немає вибору зброї і ви користуєтеся на всіх полюваннях однією рушницею – своєю перевіреною двоствол-кою, то ваша увага має бути звернена на дробовий набій. Са-мостійно споряджений набій, на мій погляд, для такого полюван-ня найкращий. М. Блюм і І. Шиш-кін в своїй книжці «Мисливська рушниця» пишуть: «Спеціаль-ним спорядженням патронів і ре-

тельним пристрілюванням руш-ниці можна домогтися надійно-го бою на 40–45 м, а з рушниць «магнум» – на 50–55 м і навіть далі. Під надійним розуміють та-кий бій, коли в ціль потрапляє 3–5 шротин потрібного номера зі швидкістю близько 200 м/с». Досить високої густоти шрото-вого снопа, що необхідно для дальніх пострілів, ви можете до-сягти, застосовуючи контейнери концентратори, паперові стакан-чики або пересипання шротово-го снаряда крохмалем, можна і комбінувати між собою ці спосо-би спорядження, домагаючись бажаного.

Який номер шроту застосо-вувати в набоях для полювання на гусей? Існує багато думок, а в мисливській періодиці та спеці-альній літературі цьому моменту приділено достатньо уваги. Опи-раючись на досвід відомих ав-торів, можна з упевненістю ре-комендувати для відстрілу гусей шріт номерів № 1 і № 0. Підтвер-дженням цьому будуть швидкості польоту цих номерів шроту на від-стань 55–60 м. У № 1 – 221–201 м/с, у № 0 – 225–211 м/с. Цьо-го цілком достатньо, щоб урази-ти дичину на такій відстані, адже мінімальна швидкість снаряда для цього повинна бути близько 200 м/с. Але стріляючи гусей на граничних дистанціях, необхід-но враховувати ще й розсіюван-ня шротового снопа. Штейнгольд про це говорив, що шріт № 1 на 60 м розсіюється на 2 м, на 70 м – на 2, 5 м, а на 100 м – аж на 4 м.

Вдалого вам полювання!

Володимир УРСУЛ

ва, для зимового об-ліку потрібно про-йти тисячі кілометрів. При цьому, чим мен-ше часу на це буде ви-трачено, тим точніші будуть дані. В обліку беруть участь десят-

ки людей і тепер GPS-навігатор прийде їм на допомогу.

«День російського мисливця»

Мінприроди РФ розробило про-ект указу Президента РФ про запро-

вадження в Росії професійного свята «День мисливця».

У більшості суб'єктів РФ «День мис-ливця» святкують на початку вересня, проте це свято не є офіційно встановле-ним для всієї Росії.

«Галузь мисливського господар-ства – невід'ємна складова природоко-ристування, що забезпечує збережен-ня біологічного різноманіття тваринно-го світу, а також сталого використан-ня мисливських тварин, – заявляють у Мінприроди. – На знак визнання заслуг працівників мисливського господар-ства, проектом Наказу пропонується встановити «День мисливця» і відзнача-ти його в другу суботу вересня ».

Відзначимо, за даними Росста-ту, в 2010 році робочих місць у мислив-ському господарстві було більше 16,5 тис., мисливських користувачів – понад 5,6 тис. Нині в Росії – понад 80 тис. ква-ліфікованих працівників мисливського госпо-дарства.

кованих працівників ливського госпо-ства.

36

ЛІСОВИЙ І МИСЛИВСЬКИЙ ЖУРНАЛ 1/2013

ГІС

ТЬ

ЖУ

РН

АЛ

У

– Ви стали дуже популяр-ним, як у Росії так і в США, зав-дяки Вашій прихильності до активного способу життя. Роз-кажіть нам, будь ласка, коли вперше почали цікавитися ак-тивними видами відпочинку на природі і як змінилося Ваше ставлення до них відтоді?

– Я знаю, в мене багато од-нодумців, які поділяють моє за-

хоплення активним відпочинком на природі, але, сподіваюсь, що це не єдине, що приваблює їхню увагу. Мені важливо, як люди оці-нюють мою роботу, наскільки їм зрозумілий я, як політик.

Щодо мого захоплення актив-ними видами відпочинку, то воно розпочалося, як і в багатьох ін-ших людей, – у дитинстві, завдя-ки книжкам, які читав. Я завжди

любив і з захватом читав Дже-ка Лондона, Жуля Верна, Ернес-та Хемінгуея. Герої в їхніх книжках – сміливі, спритні, з ними трапля-лися захопливі пригоди,і вони, звісно, вплинули на формування мого характеру і захоплення ак-тивним відпочинком.

Крім того, в Росії популяр-ні літні молодіжні табори.Мо-лодь, яка приїжджає до таких та-борів, просто не може залишати-ся осторонь від активного жит-тя: численних спортивних захо-дів, ігор на свіжому повітрі, кон-курсів тощо.

Мені в цьому відношенні по-щастило. У мене було цікаве ди-тинство, міцно пов'язане зі спор-том, і були добрі наставники. Ма-буть, завдяки цьому, ставлення до активного відпочинку з рока-ми у мене не змінилося. Можли-во, воно стало, навпаки, глибшим і усвідомленішим. Я дедале біль-ше ціную те, що мені дав спорт. Іншими словами, звичку до здо-рового способу життя, можли-вість побувати на природі.

Хочу також додати, що моя захопленість пригодами, подо-рожами, активним відпочинком – отримала новий напрямок. У 2009 році наша найстаріша гро-мадська організація, Російське географічне товариство, зверну-лася до мене з пропозицією очо-лити його Опікунську раду, і я, звичайно ж, погодився.

– Можливо, одна з при-чин Вашої популярності се-ред любителів активного від-починку те, що Ви не перейма-єтесь «політкоректністю»? На-приклад, важко уявити ситуа-цію, коли американський пре-зидент з'явився на фотографі-ях у пресі з рушницею чи ого-леним торсом, тримаючи в ру-ках щой но впійману рибу, бо це могло б образити почуття людей.

– Ви кажете, що не можете уявити ситуацію, в якій амери-канський президент фотографу-вався б у момент полювання або з голим торсом. А я можу, оскіль-ки добре пам'ятаю фотографії Те-одора Рузвельта, на яких він зо-бражений не просто з рушницею чи вудкою, а з власноруч убитим

Природа політикаЕксклюзивне інтерв’ю Володимира Путіна,в якому він розповів про риболовлю, полювання та про те, чому захоплюється активними видами відпочинку

ожливо, жоден політичний діяч ще з часів американського президента Теодора Рузвельта не захоплювався так активними видами відпочинку, як Володимир Путін. Йому симпатизують, його вивчають, критикують у всьому світі. Його пригоди, захоплення риболовлею або «науковим полюванням», висвітлюються у багатьох ЗМІ.

М

Володимир Путін з тайменем (лат. Hucho

taimen), також відомий, як сибірський лосось

(Убсунурська котловина на річці Хемчик

у Республіці Тива).

37

EKOINFORM.COM.UA

ГІС

ТЬ

ЖУ

РН

АЛ

У

левом. Та й президент США Ба-рак Обама купався під прицілом десятків телекамер у Мексикан-ській затоці, «без краваток». Ви бачите в цьому ознаки неполітко-ректної поведінки? Я – не бачу, і моя національність тут ні до чого.

Безумовно, дуже важливо, особливо для Глави держави, вес-ти себе так, щоб словом чи ділом не образити, не принизити почут-тя людей, проте в суспільстві так багато різноманітних, іноді і вза-ємно протилежних, звичок, захо-плень, форм самовираження, що постійно співвідносити свої дії з кожним із них, просто неможливо. Не можна все доводити до абсур-ду, але також не можна красувати-ся на цьому ґрунті, демонструвати прихильність до так званих «пра-вил хорошого тону». Тут необхід-но виділяти і підтримувати ключо-ві, базові речі.

Повертаючись до теми по-лювання і риболовлі, хочу сказа-ти, що це все-таки природні для людини речі, невід'ємна частина життя наших предків. У багатьох країнах світу – в тій самій Вели-кій Британії, наприклад, – полю-вання донині залишається одні-єю з найяскравіших національних традицій. Інша справа, що тут – як і в усьому, що пов'язане з приро-дою, – людина має відчувати осо-бливу відповідальність, чітко ро-зуміти, до чого призведуть її дії. Я категорично проти безконтроль-ного, масового відстрілу звірів, бездумного рибного лову. У всьо-му має бути межа. Раніше люди полювали для того, щоб вижи-ти, вбивали стільки, скільки необ-хідно. Сьогодні, коли полювання та рибальство стали своєрідною даниною традиціям, хобі – голов-ним для любителів цих видів від-починку повинен бути принцип «не нашкодь».

– На минулому в Санкт-Петербурзі Міжнародному фо-румі з проблем, пов'язаних зі збереженням тигра на Землі, Ви, спільно з лідерами інших країн, озвучили зобов'язання подвоїти популяцію тигрів і розширити ареал їх проживан-ня в Азії до 2022 року. Чи бачи-те Ви якісь перешкоди на шля-ху досягнення цієї мети?

– Перешкоди, звісно, є. На-приклад, у країнах, де ареал про-живання тигра скорочується че-рез розширення економічної ді-яльності. Так, її можна штучно об-межити, але хто компенсує цим країнам втрачені вигоди, наслід-ки уповільнення економічного і, як наслідок, соціального розви-тку? Не завжди легко обрати, що важливіше – благополуччя людей чи природи, і тут ідеться про до-держання дуже тонкого гармо-нійного балансу. І ще відповідаль-ність, причому не тільки за те, що відбувається в твоїй рідній країні.

Тигри – дуже гарний приклад. Для них, як, утім, для всіх інших диких тварин, кордонів не існує, і наші амурські тигри вільно пе-ресуваються по території Китаю, заходять на Корейський півост-рів. Погодьтеся, в таких умовах будь-які заходи щодо їх захисту, прийняті в окремо взятій країні – будуть неефективні.

В останні роки амурський тигр почав самостійно поверта-тися на свої історичні місця – на-приклад, в Амурську область. І ми докладемо всіх зусиль, щоб він там комфортно почувався. В да-ний час ми працюємо в рамках кількох програм, і однією з них, яку реалізує Російське географіч-не товариство, я займаюся осо-бисто.

– Як би це не звучало іро-нічно, але іноді самі мисливці в процесі полювання фактич-но рятують тварин від їх повно-го зникнення. Наприклад, існу-ють програми, що дають мож-

ливість підтримувати і збіль-шувати чисельність вимира-ючих видів тварин внесками, отриманими від продажу до-зволів на полювання, вартість яких іноді сягає сотень тисяч доларів. Так, завдяки одній із таких програм чисельність чорного носорога в Африці, яка в 1990-х роках налічува-ла лише 2500 особин, зросла настільки, що вже в 2004 році за конвенцією СІТЕС було при-йнято рішення про видачу до-зволу на відстріл п'яти осо-бин цього виду. Як ви думає-те, можна схожі програми ви-користати для збереження і збільшення популяції тигрів?

– Я знаю про такі програми. Наприклад, у Пакистані вже про-тягом багатьох років реалізуєть-ся така схема трофейного полю-вання на «червонокнижних» гір-ських баранів. Однак говорити про таку програму щодо тигрів – надто рано. Ми тільки розпочали роботу з відновлення чисельнос-ті популяцій, і як вона піде – пока-же час, тигри – не кролі, вони по-требують особливих умов, забез-печити які досить важко. І, повто-рю, що справа не в грошах. Дати дозвіл на вбивство одного ти-гра, щоб нагодувати десятьох – не ефективно, оскільки цей тигр може стати родоначальником ці-лої родини, залишити потомство, яке в рази перевищує кількість особин, яких ми на кілька міся-ців забезпечили їжею. І потім, не забувайте, що тигр – хижак, йому життєво необхідно постійно по-лювати, інакше він може просто «розлінуватися» і втратити нави-чки переслідування дичини.

– Які, на Ваш погляд, п'ять найцікавіших туристичних мар-шрутів у Росії, пов'язаних із по-люванням і рибальством? Які з них вдалося Вам пройти? Що Ви можете розповісти про свої враження?

– Одразу скажу, що я сам не мисливець, тому можу радити, спираючись на думку своїх друзів і колег, які знаються на цьому. За їхніми розповідями, великою по-пулярністю користується полю-вання на ізюбра в Іркутській об-ласті та Республіці Бурятія. Дуже

ЛІСОВИЙ І МИСЛИВСЬКИЙ ЖУРНАЛ 1/2013

ГІС

ТЬ

ЖУ

РН

АЛ

У

цікаві поїздки до Якутії за сніго-вим бараном, гігантським лосем і північним оленем. До речі, там можна і чудово порибалити, адже саме в річках Якутії водиться тай-мень (найбільший представник родини лососевих), маса яко-го може досягати 40 кг. Кажуть, що на Таймирі, Камчатці і Чукотці гарне полювання на вовка.

Щодо риболовлі, то це одне з моїх найулюбленіших захоплень, і я завжди із задоволенням ви-користовую, на жаль, дуже рід-кісну, можливість посидіти з вуд-кою. Щоправда, іноді робота на-віть допомагає. Коли б я ще зміг би половити рибу в Америці та ще в компанії двох президентів?

Якщо серйозно, то найкраща риболовля в світі – згідно з моїм особистим рейтингом – у Мур-манській області та в дельті річ-ки Волга, поблизу Астрахані. Ось там, до речі, можна сказати, що я полював – ходив на сазана з під-водною рушницею.

Запам’яталася мені також ри-балка в Республіці Тува. Там є річ-ка Хемчик – найбільша ліва при-тока Верхнього Єнісею, або, як його називають ще місцеві жи-телі, Улуг-Хема. Я гарантую всім – це незабутній відпочинок, при-чому не тільки на берегах Хемчи-ку, а й по всій Туві.

– Ви могли б порекомен-дувати рибалку в Сочі, якщо комусь вдасться приїхати на Зимові Олімпійські ігри 2014 року?

– У ході підготовки до Олімпі-ади ми приділяємо дуже багато уваги питанням екології, намага-ємося максимально компенсува-ти неминуче, на жаль, втручання в навколишнє середовище. На-приклад, після завершення буді-вельних робіт у руслі річки Мзим-та, забудовник випустив в неї 2,5 млн мальків. До 2014 року вони вже підростуть і будуть чекати на любителів порибалити.

Утім, маю сумнів, що під час Зимових ігор у когось буде час для рибного лову. Ми готуємо дуже цікаву програму для учасни-ків та гостей Олімпіади, і щоб не розриватися між улюбленим хобі та захопливими заходами – ра-джу поїздку не відкладати.

Ви зможете добре провести час із вудкою у відкритому морі або зайнятися підводним риб-ним ловом. Стандартний «риб-ний набір»: ставрида, барабу-ля, бички. Якщо пощастить – ке-фаль, камбала або навіть катран. Якщо не пощастить – скорпена, яку брати голими руками я не ре-комендую.

Крім того, в передмісті Сочі – по дорозі на Червону Поляну – є велике форелеве господарство. Зловити форель можна, звичай-но, і в наших гірських річках, але це вже заняття для особливо терплячих рибалок. А в озерах в околицях Адлера водиться сазан, карась, товстолобик і окунь.

Проект Закону про рибальство

Уряд РФ вніс на розгляд до Дер-жавної думи проект Закону «Про ама-торське рибальство». Вводиться нор-мування видобутку (вилову) на одного рибалку-любителя. Вирішується також питання щодо вартості так званих фіш-карт. Вони отримали назву «іменний дозвіл рибалки». Документ обійдеть-ся в 200 рублів (50 грн). Його власни-кам пропонується віддати ще від 35 до 200 рублів «за об'єкт водних біоресур-сів» – тобто за спійману рибину. Купив-ши іменний дозвіл, можна на законній

підставі користуватися навіть сітками. А ось електровудки будь-яких видів опи-няться поза законом.

Рушниця Джеймса БондаВ останньому фільмі про Джеймса

Бонда «Координати Скайфолл», агент 007 несподівано з'являється в кадрі з мисливською двостволкою. Він не ви-пускає її з рук під час бійки в маєтку Скайфолл. Що це за рушниця? Жур-налістам вдалося з'ясувати, що це модель Anderson Wheeler .500 Nitro

Express, рушниця рідкісна і дорога, проте такі ще можна знайти на полицях

магазинів зброї в Лондоні за ціною від 14 000 фунтів стерлінгів.

Колишній володар рушниці розпо-вів, що співробітники знімальної групи довго вибирали підходящу модель і зупинили свій вибір на Anderson

Wheeler – потужній і водно-час класичній елегант-ній моделі. Рушни-ця Бонда комплек-тується ствола-ми завдовж-ки 26 дюй-мів і через м а с и в н и й приклад ва-

ли підходящу модель й вибір на Anderson

тужній і водно-елегант-

Рушни-мплек-ола--

EKOINFORM.COM.UA

ГІС

ТЬ

ЖУ

РН

АЛ

У

До речі, неподалік від Сочі – в районі Ростова і Краснодару – можна ще й пополювати на качок і гусей.

–На тихоокеанському узбе-режжі, де Ви допомагали вче-ним узяти зразки шкіри кита, Вам довелося стріляти в ньо-го з арбалета. Могли б Ви роз-повісти нам про те, що Ви від-чували під час цього експери-менту? Адже в більшості з нас ніколи не буде можливості взя-ти участь у подібному заході.

– Це справді незабутні вражен-ня, і я дуже добре пам'ятаю, на-скільки сильні емоції тоді пережив.

По-перше, все навколо – і низьке небо, і штормове море, і, звичайно, самі кити – були напро-чуд гарними. Крім того, ці стрімкі гіганти показали нам цілу виста-ву, вистрибуючи «свічкою» перед човном.

По-друге, я відчував справ-жній азарт. Не хочу образити по-чуття мисливців, але за напру-женням, динамікою – це було справжнє полювання. Але без убивства тварини. І це було осо-бливо приємно. Кажу не задля дотепу. Це саме так і є.

Ми вирушили не просто поди-витися на китів, а взяти біопсію, тобто випустити з арбалета стрілу, яка зможе відщипнути шматочок шкіри кита для аналізів. Це вияви-лося не так просто, я тричі не влу-чав, і тільки четвертий постріл був удалий. Звісно, можна виправдо-вуватися тим, що була сильна хи-тавиця, що я вперше тримав у ру-ках арбалет, але основною причи-ною я вважаю хвилювання, адже участь у науковому експеримен-ті – справа відповідальна.

– Після успішного завер-шення експерименту, зійшов-ши на берег і відповідаючи на запитання журналістів про не-безпеку, пов'язану з цим захо-дом, Ви сказали, що «жити вза-галі небезпечно». Мені здаєть-ся, що це гарна відповідь, чи можете Ви її прокоментувати?

По-моєму, все очевидно. При всіх досягненнях цивілізації лю-дина залишається однією з найу-разливіших істот на Землі. Жоден з нас не застрахований від зло-чинців, епідемій, стихійних лих або техногенних катастроф. І це – не фаталізм, а реальний погляд на навколишній світ.

Однак це не привід наглухо закриватися від життя. Михайло Салтиков-Щедрін, написав у 1883 році дуже правильний твір «Пре-мудрий піскар». Мова в ньому йде, як зрозуміло з назви, про піскаря, який, чекаючи біди, постійно пе-реховувався під каменем, дожив до глибокої старості, але власне життя так і не побачив. Звичайно, бездумний, невиправданий ризик ні до чого доброго не призведе. Але ж задоволення від життя мож-на отримати тільки в процесі його пізнання, а це неминуче пов'язане з певним ризиком.

– Я вважаю, що Ваші діяль-ність по збереженню рідкіс-них та вимираючих видів тва-рин і Ваш активний спосіб жит-тя, характеризують Вас, ма-буть, як найбільш харизматич-ну людину серед політиків. Це справді так?

– Не готовий приміряти на себе лаври «найбільш харизма-тичної людини на політичній аре-ні», і, зізнаюсь, не бачу особли-вих ознак неординарності в моїй діяльності, яка пов'язана з охо-роною природи або прагненням вести активний спосіб життя. На мій погляд, і те й інше – норма для будь-якої людини.

Звісно, дякую Вам за високі ха-рактеристики і припущення щодо мене, але можу сказати, що я при-ятелюю, а іноді дружу зі своїми ко-легами – лідерами багатьох дер-жав і урядів, і практично всі вони – непересічні, дуже цікаві люди, в чомусь, безумовно, кращі за мене. Хоча в кожного з нас, як і в будь-якої людини, є свої плюси і мінуси.

Гейн К. ЯНГ,

журнал «Outdoor Life»

жить майже 5,5 кг. І стволи, і ресівер зроблені у Франції, проте оздоблені гравіруванням британських майстрів. Anderson Wheeler Nitro Express випус-кається в кількох калібрах від .303 до .600.

Рушниця за мільйонНайдорожча рушниця 2012 року

– модель Scheiring із неймовірною за красою ствольною коробкою, створе-ною як барельєф із дорогоцінних ме-талів. Оголошена вартість рушниці – в межах мільйона євро. Особливість цієї рушниці полягає в технології її виготов-

лення. Так, барельєфна композиція – це глибока різьба, яка практично приховує деталі, які зазвичай виділяються, як-от запобіжник. Одного погляду на ствол достатньо, щоб поставити питання – ця рушниця взагалі здатна стріляти? Ствол обплутаний орнаментом і від цього зда-ється в два рази товщим, ніж звичайні збройові стволи.

Під час ближчого розглядання ви-дно, що весь барельєф прошитий на-

скрізь золо-тими нитками і оздоблений сотнями діамантів. Від цівейної час-тини до пістолетної рукоятки простя-глася різьблена деталь з єдиного бло-ку слонової кістки. У комплекті з руш-ницею йде оптичний приціл Swarovski, оздоблений золотом. Рушницю виго-товлено на фабриці Scheiring GmbH в Австрії. Другої такої моделі, як запев-няє виробник, не буде.

лення. Так, барельєфна композиція – це скрізь золо-

40

ЛІСОВИЙ І МИСЛИВСЬКИЙ ЖУРНАЛ 1/2013

АР

СЕ

НА

ЛУСУПЕРЕЧ СТЕРЕОТИПАМЗрештою, настав час, коли

«дробовиками» зацікавилися не тільки мисливці, а й військові: під час Першої світової війни на озброєнні армії США з'явилися бойові гладкостволки (це був Winchester), котрі використову-валися як «окопна зброя». Під час боїв Другої світової війни «дро-бовики» можна було бачити в бойових порядках морської пі-хоти США, яка воювала в джун-глях Південно-Східної Азії. Зго-дом про них забули, але лише до наступної війни в джунглях – В'єтнамської. Починаючи з цьо-го моменту, гладкостволки посіли ґрунтовні місця в арсеналах дея-ких західних армій. Конструктив-но, це були помпові рушниці до-сить консервативної конструк-ції – Winchester, Itaka, Remington,

Mossberg. Війна в джунглях має свою

специфіку – супротивники мо-жуть перебувати один від одно-го в якихось двох десятках метрів і помітити ворога в останній мо-мент. Схоже на умови полювання в густому лісі, чи не так? Саме за таких умов стали помітними пе-реваги напівавтоматів – їхня ско-рострільність порівняно з пом-повиками значно вища, а стріль-цю, який підготувався до ведення вогню, немає потреби змінювати своє положення між пострілами, демаскуючи себе.

Звісно, недоліком перших на-півавтоматичних дробовиків була їх відносно низька надійність і ви-могливість до грамотного обслу-говування, що спочатку відляку-вало мисливців. Але згодом збро-ярі довели якість своїх виробів до такого стану, що вони знову поча-ли користуватися попитом.

«БЕНЕЛЛІ» ПРОТИ «КАЛАША» На вітрині мисливського ма-

газину зручно розташувалися дві самозарядні гладкоствольні руш-ниці, зовні мало схожі одна на одну і виготовлені в різних краї-нах. Їх об’єднує хіба те, що оби-дві вони належать до класу мис-ливських.

Російська «Сайга-12» ство-рена на базі всесвітньовідомого автомата Калашникова у 1990-х роках. Механізм автоматично-го заряджання рушниці аналогіч-ний до прототипу, з обмеженням на ведення вогню чергами. «Сай-

га» у гладкоствольному виконанні має калібри 410, 20 і 12, причому в кожній групі виробляються як мінімум 3 модифікації: з довгим стволом (520 мм) і ложею мис-ливського типу з напівпістолет-ною рукояткою; з довгим ство-лом, складним прикладом і пісто-летною рукояткою («Сайга 410С», 20С, 12С); з коротким (430 мм) стволом, складним прикладом і пістолетною рукояткою («Сайга 410ДО», 20ДО, 12ДО).

Рушниця має газовий регу-лятор для забезпечення надійної стрільби як звичайними патрона-ми, так і посиленими патронами «магнум».

У варіанті «Сайга 12ДО» руш-ниця має пластикову цівку, а та-кож пістолетну рукоятку і скла-даний уліво пластиковий при-клад від автомата АК-74М. Штат-ні прицільні пристрої включа-ють прицільну планку на газовій трубці над стволом, можлива та-кож установка кріплень для колі-маторних або нічних прицілів і ла-зерних цілепокажчиків. Патрони подаються зі спеціальних окре-

мих коробчастих магазинів різної ємності. Для варіантів із укороче-ним стволом, що випускаються винятково для російського ринку, введено додатковий запобіжний механізм, який блокує стрільбу при складеному прикладі (відпо-відно до вимог Закону про Зброю РФ).

Італійський дробовик Benelli M4 Super 90 має суворий і лаконічний дизайн, його можна охарактеризувати одним слово-сполученням – промисловий хай-тек. Проте в ньому легко вгаду-ється особлива легкість, власти-ва саме італійській зброї. Все до ладу – приємний шорсткий плас-тик, якісне «дороге» покриття ме-талевих частин. Що стосується функціональних характеристик, то Benelli M4 Super 90 являє со-бою напівавтоматичну магазинну рушницю, яка працює за принци-пом відводу порохових газів. Ці-кава особливість системи – наяв-ність двох симетрично розташо-ваних під стволом газових цилін-дрів із двома газовими поршня-ми і штоками, що підвищує надій-

Дробовики в стилі militarisОбираємо кращий самозарядний дробовик із моделей «Сайга-12» і «Benelli M4S90»

ідтоді, як з’явилася стрілецька вогнепальна зброя з нарізними стволами, гладкоствольним рушницям стали відводити другорядне місце, обмежуючи їх використання здебільшого мисливськими функціями. Проте це не означало занепаду цього виду, скоріш навпаки – виробники мисливської зброї, змагаючись між собою, створили сотні чудових виробів і десятки справжніх шедеврів, здатних конкурувати навіть із бойовою зброєю.

В

41

EKOINFORM.COM.UA

АР

СЕ

НА

Л

ність роботи автоматики. Канал ствола – хромований. Сам ствол змінний, може оснащуватися змінними чоками. Прицільні при-лади – регульований діоптричний приціл і гвинтівкова мушка, тиль-ний бік якої світиться у темряві. На планку Weaver можуть кріпи-тися також інші прицільні прила-ди. Стандартний магазин розра-хований на 6 патронів із гільзою 70 мм або на 5 патронів із гільзою 76 мм.

Рушницю приємно тримати в руках, а м'язова пам'ять сприй-має її як щось рідне, знайоме і зрозуміле. Такі нібито дрібниці, як запобіжник на спусковій ско-бі або спорядження трубчасто-го магазина через нижнє вікно ствольної коробки, приємні сво-єю чіткістю та простотою проце-дури. Взагалі, ергономіці приді-лена пильна увага. Як приклад, можна навести конструкцію при-клада. Він розсувний, телеско-пічний зі щокою. Для його при-ведення зі складеного в бойо-ве положення потрібно натисну-ти кнопку на правому боці при-клада. Але це не все – потріб-но ще відвести приклад вправо й потягти його назад до фікса-ції на засувку. Це зроблено, щоб

приклад не «вистрілював» мимо-вільно при натисканні на кнопку. Кому така схема не сподобаєть-ся – можна замінити приклад на жорсткий фіксований.

Стріляючи, передусім звер-таєш увагу на помірну віддачу навіть при використанні патро-нів «магнум». Навіть при споря-дженні магазина легкими спор-тивними патронами вперемішку з важкими «магнум» у випадко-вому порядку автоматика блис-куче впоралася – жодної затрим-ки. І ще, при скиданні рушни-ці око відразу «знаходить ціль», відведення після кількох пострі-лів мінімальне.

Розбирається Benelli M4S90 елементарно: щоб почистити його після стрільби (не капіталь-но, а хоча б начорно), потрібно лише кілька хвилин.

ЯК ЗАВОЛОДІТИ МРІЄЮ?Самозарядні дробовики, про

які йдеться в цій публікації, на-вряд чи можна назвати бюджет-ними – їх вартість досить висо-ка, причому Benelli M4S90 – най-дорожча серед розглянутих руш-ниць. Але чи варто говори-ти про гроші, коли перед тобою рушниця-мрія? Краще дізнати-

ся, як стати щасливим власником цієї іграшки. Виявляється, досить просто – отримати дозвіл на при-дбання зброї і навідатися до ма-газину.

Кількість зброї, яку можна придбати, закон не обмежує, але всю її потрібно зареєструвати в органах внутрішніх справ упро-довж десяти днів із моменту при-дбання.

НАШІ ПОРАДИУ публікації ми побіжно роз-

глянули дві гладкоствольні руш-ниці, що претендують на успіх у вітчизняних мисливців. Що по-радити? Якщо людина замож-на і використовуватиме придба-ний ствол не для полювання, а лише для спортивних тренувань і стендової стрільби, рекоменду-ємо придбати вишукану і доро-гу Benelli M4, в іншому разі – до-ступнішу Сайгу. В обох варіантах калібр 12-й, а патрони спорядже-ні картеччю. На відстані 35–40 м всі 9 картечин, кожна діаметром по 8 мм, влучать у мішень і за-лишать на ній незабутній слід ді-аметром до 150 мм. Не сором-но буде перед іншими спортс-менами. Щодо класичного (тоб-то тихого й результативного) по-лювання, то, будемо відверти-ми, жодна з розглянутих руш-ниць не підходить. Натомість ра-димо тим початківцям, які праг-нуть мати якісний і недорогий на-півавтомат для полювання, звер-нути увагу на турецьку рушницю ATA NEO12R. Її магазин містить лише 4 патрони 12/76, зате пе-резаряджається вона безшум-но. Зменшення віддачі при по-стрілах навіть найважчими «маг-нумами» забезпечується вмон-тованим у приклад амортизато-ром. Ствол – із хромомолібдено-вої сталі,а ствольна коробка – з особливого алюмінієвого сплаву. Ложа ріжеться з найкращих сор-тів турецького горіха, а деякі зо-внішні деталі формуються з міц-ного пластику. Розкид влучень під часи стрільби кулями на дис-танції 35 м не перевищує 7 см. Ресурс цієї елегантної рушниці становить 8–10 тисяч пострілів, а її ціна міститься десь посередині лінійки цін мисливської бюджет-ної зброї (можливо, саме там ви й знайдете істину).

Володимир ЯРОШЕНКО

ТипBenelli M4S90 Сайга 12С Сайга 12К

газовідвідний напівавтомат

Калібр 12 калібр, патронник 76 мм

Довжина загальна 1010/886 мм 1060/820 мм 910/670 мм

Довжина ствола 470 мм 580 мм 430 мм

Маса без спорядження 3,8 кг 3,6 кг 3,5 кг

Живлення

Підствольний магазин на 6 патронів із гільзою

70 мм або 5 патронів з гільзою 76 мм

Магазин з’ємний на 2, 5 чи 8 патронів

Порівняльний характеристики рушниць «Сайга-12» і «Benelli M4S90»

42

ЛІСОВИЙ І МИСЛИВСЬКИЙ ЖУРНАЛ 1/2013

Натомість у зарубіжних джерелах, ще в 1970-х роках була викладена інформація про багатозарядні «помпові» рушниці 12-го калібру з короткими стволами (570–510 мм) циліндричного свердління для полювання на оленів. Ці рушниці мають незначну масу (2,9–3,0 кг) з бездоганним балансом. За-значені особливості дають можливість ви-користовувати такі рушниці на полюванні на

коротких дистанціях по дичині «вліт». Так, наприклад, за свідченнями одного з влас-ників помпової рушниці з коротким ство-лом, з десяти пострілів він влучив у дичи-ну сім разів. Це пояснюється розкидис-

тим, але різким боєм, який дає правиль-не циліндричне свердління. Дуже ефек-

тивне полювання із рушницею тако-го типу – полювання по перу з неве-ликої відстані. Наприклад, на диких голубів, причому шротом великих номерів, наприклад №2. З експери-ментів, проведених окремими мис-ливцями зі стволами циліндрично-го свердління встановлено, що при

стрільбі патронами із шротом № 0000 купчастість становить

55%, а № 3 – 45%. При цьому необхідно відзначити, що де-

які експериментатори вихо-

дили на полювання з «помпачем», у якому замість приклада пістолетна рукоятка. Від такої зброї на полюванні мисливці травмува-ли великий палець на руці, якою утримували рукоятку, і, якщо рушниця була дуже близь-ко від обличчя, то ще й ніс.

Із вогнепальної зброї 12-го калібру при довжині ствола 510–540 мм, як стверджують експериментатори, найефективніше стріля-ти з повністю витягнутої руки, щоб уберег-ти обличчя від травм. Стрільбу таким спосо-бом із вогнепальної зброї 12-го калібру при довжині ствола 510–540 мм уже можна вва-жати прицільною, але необхідно відзначи-ти, що після серії з трьох пострілів бажан-ня постріляти зникало надовго. Це підтвер-джує загальновідомий факт: зброя без упо-ру в плече – не мисливська. При цьому за-значимо, що гладкоствольна рушниця 12-го калібру з довжиною ствола 510–540 мм, але з прикладом, може застосовуватись як мис-ливська.

Так, один із експериментаторів полю-вав навесні на крижня з підсадною із пом-повою рушницею, довжина ствола якої була 540 мм.

Через півгодини на «дзеркало» підлетів невеликий крижень. Після перших трьох по-стрілів крижень, мов і не було нічого, хлю-пався на місці. Четвертий постріл підкинув крижня, але знову не добув. Загалом криже-ня було впольовано сьомим пострілом. Тоб-то сім пострілівіз 32-ма грамами шроту № 2 з відстані 17–20 метрів. Перший висновок– ствол завдовжки 540 мм з «циліндром», зі стандартним патроном 32 грами та шротом № 2 у контейнері зовсім не підходить для по-лювання по сидячій качці.

Далі пристрілювали помпову рушницю з циліндричним свердлінням каналу ствола по паперових мішенях. Було приготовлено се-рію повновагових патронів із дрібним шро-том. Мішені розміщувалися на відстані 30 метрів. Після першого пострілу на розворо-ті газети не було виявлено жодної пробоїни. На дистанції у 20 метрів влучень також не ви-явлено. Лише на відстані 15 метрів було ви-явлено поодинокі пробоїни по краях мішені.

Така сама ефективність стрільби була і під час осіннього полювання. Коли зграйка за зграйкою налітали чирянки, магазин руш-ниці швидко спорожнювався, а добуто було одну чирянку.

При цьому не можна говорити, що «пом-па» – не мисливська рушниця. Існує чима-ло прикладів, коли завдяки оптимальному підбору маси заряду, кулі та номера шроту ефективність пострілу на полюванні става-

Мисливська «помпа»Ефективність полювання з короткоствольною рушницеюіз циліндричним свердлінням ствола і перезаряджанням ковзним ців’ям

а початку масової зацікавленості помповими рушницями найбільшим попитом користувалися рушниці з коротким стволом завдовжки 540 мм. Тоді більшість користувачів такої зброї мали дуже мало інформаціїпро результати стрільби з неї. А поняття про помпові рушниці у більшості населення складалося на основі перегляду вестернів, у яких герої безпомилково вражали будь-яку ціль, стріляючи при цьому з двох рук без упору в плече, з однієї руки або від стегна. Іншої інформації та й досвіду володіння рушницями з подібним типом перезарядження на той період у нашій країні просто ще не було.

Н

43

EKOINFORM.COM.UA

АР

СЕ

НА

Л

ла майже ідеальною. Існує багато прикладів, коли мисливці з «помпою»у російській тайзі та в густих лісах на кордоні США й Канади добували без про-махів дичину. Існує чимало телевізійних передач про культуру вогнепальної стрілецької і мислив-ської зброї, зокрема в США. В цих передачах нео-дноразово у виконанні різних майстрів демонстру-валися три постріли з помпової рушниці з відстані 9–15 метрів, при цьому всі три постріли були влуч-ними. Довжина стволів рушниць при цьому колива-лася в межах 480–590 мм у 12-му калібрі з цилін-дричним свердлінням.

Таким чином, з помповою рушницею, підібрав-ши ефективний патрон для конкретних умов полю-вання, за наявності стрілецької і мисливської підго-товки можна успішно полювати. Помпова рушниця дає можливість легко й невимушено зробити тре-тій постріл, якщо було потрібно добрати підранка.

Якщо тренуватися, наприклад, у стрільбі по гільзах, можна добувати пару птахів, які налітають збоку чи в «штик» – одним пострілом. Це свідчить про значну універсальність помпової рушниці. З «помпи» можна проводити практично всі види по-лювань (на копитних, на хутрових та на птицю в різ-них географічних умовах, наприклад, у лісі чи на полі), використовувати також для самооборони.

При цьому варто відзначити, що більшість па-тронів для полювання, що розповсюджуються че-рез торгівельну мережу, мають такі маси заряду і кулі, що сприяють найефективнішому пострілу при стрільбі з двоствольної рушниці з нормальною до-вжиною стволів (680–730 мм) і традиційними ду-ловими звуженнями чок/напівчок. Рушниця з нор-мальною довжиною стволів найефективніша при полюванні на великих відкритих просторах.

Помпова рушниця зі стволом завдовжки 510–540 мм і циліндричним свердлінням має підвище-ні ергономічні показники, тобто збалансована і тому не обтягає руки при носінні та стрільбі. Кон-структивні та тактико-технічні особливості пом-пової рушниці дають можливістьдосить ефек-тивно стріляти крупним шротом, кулями та по-лювати в густих заростях трави і кущів, де дичи-на з’являється миттєво на малій дистанції, тому особливість безінерційно кинути рушницю ду-лом у ціль має велике значення. Такими видами полювання є: полювання на зайця-біляка в лісі; на вальдшнепа – навесні на тязі, у лісопосадках і восени на висипанні; а також при підманюван-ні рябчика в густому лісі. У такому разі рушниця зі стволами стандартної довжини (680–730 мм) буде недоречною на близькій дистанції за раху-нок значної інерційності, що значно підвищує ві-рогідність промаху.

Варто відзначити, що для ефективної стрільби з помпової рушниці слід споряджати патрони для кожного виду полювання.Для деяких мисливців це серйозний недолік, бо більшість мисливців України використовує для полювання лише патрони, при-дбані в торгівельній мережі.

Згідно з думкою відомого фахівця з мислив-ської вогнепальної зброї С. Бутурліна, найкорот-

шим стволом для рушниці 12-го калібру є ствол зав довжки 665 мм, а при найменших калібрах – не коротший за 620 мм. Якщо ствол коротший за 580 мм, важче ефективно прицілюватися, значно змен-шується зупиняюча дія снаряду, купчастість, звук пострілу стає різким та неприємним, підсилюєть-ся віддача.

Але те, що згідно з твердженням С. Бутурлі-на, втрачається при вкороченні ствола, компен-сується підвищенням маси заряду чи заміною по-роху, потужності капсулів, а також підвищення ді-аметру та маси пижів і в підсумку дає більший ба-ланс рушниці.

Результати експериментів С. Бутурліна свід-чать про те, що скорочення довжини ствола рушни-ці на 100 мм зменшує швидкість польоту шроту на 6–8 м/с. Тобто, якщо в рушниці довжина ствола 700 мм і початкова швидкість шроту 375,5 м/с, то при довжині ствола 500 мм, початкова швидкість шро-ту при пострілі з такої рушниці буде 357 м/с. Таким чином, зменшення зупиняючої дії пострілу при до-вжині ствола 510–540 мм буде незначне.

Рушниці зі стволами 510–540 мм більш манев-рені: вони дають можливість швидше підготувати-ся до пострілу, тобто в менший проміжок часу на-вести рушницю в необхідну для точного пострі-лу точку і зробити так, щоб не було видно приціль-ну планку, а мушку видно. При цьому значно збіль-шується сила віддачі за рахунок того, що при вихо-ді зі ствола порохові гази не до кінця віддали свою енергію снаряду. Це відбувається тому, що енергія порохових газів після виходу зі ствола в період піс-ля дії балістичного циклу пострілу в каналі ствола більше розрахована для рушниці з класичною до-вжиною стволу. Згідно з третім законом механіки реактивний задульний ефект збільшується, що в свою чергу збільшує силу віддачі. Крім зазначено-го суттєвим недоліком рушниць із короткими ство-лами є настильність розльоту шроту від пострілу до пострілу.

Для ефективного пострілу, щоб зменшити нега-тивний влив ефекту «періоду післядії» у разі пострі-лу з короткого ствола стандартним патроном необ-хідно зробити підбір снаряду та заряду. Більшість досвідчених мисливців вважає, що співвідношен-ня маси заряду та снаряду для рушниць 12-го калі-бру з короткими стволами є 1,8/28 г, що відповідає співвідношенню заряд/снаряд для рушниць 16-ка-лібру. Це підтверджує відомий зброєзнавець Є.В. Шейнгольд, який рекомендує співвідношення маси снаряду до маси рушниці 1/100. Таким чином, для помпової рушниці зі стволом 510 мм і масою 2,8 кг снаряд шроту має бутиь 28 г, а згідно зположення-ми внутрішньої балістики, тягне за собою масу по-роху 1,8 г. Тобто встановлена тотожність практич-них і теоретичних результатів дослідження.

Тож можна зробити висновок, що помпова рушниця з коротким стволом і прикладом – ефек-тивна мисливська зброя, якщо додержуватись ре-комендацій, наведених у цій статті.

Вадим БОЛЬШАКОВ

Рибалці на заміткуПоради для любителів зимової риболовлі

1

2

3

4

7

8

5

6

910

11

12

13

14

15

16

© М

ар

ин

а Т

ур

ов

сь

ка

45

EKOINFORM.COM.UA

СВ

ІТ Р

ИБ

ОЛ

ОВ

ЛІ

Невеликий морозець, яскра-ве сонечко, іскристий сніжок – ось що тішить око рибалки-зимівника. А якщо ще й рибка клює, то це взагалі казка для ньо-го! Деякі завзяті рибалки навіть більше полюбляють зимову ри-боловлю, ніж літню, та ретельно готуються до неї. Адже зимова риболовля відрізняється від тра-диційної літньої. Це, якщо хочете, своєрідний ритуал, що має свою неповторну атмосферу.

ЩО Ж ОДЯГНУТИ НА РИБОЛОВЛЮ ВЗИМКУ? Та яка різниця, відмахнетеся

Ви. Можна і старий дідів кожух, і робочу ватянку, аби тепло було. В кишеню – пляшечку «пального». А на ноги – «фамільні» валянки, в яких ще батько рибалив.

Стоп. Тут ви помиляєтеся. По-перше, алкоголь, хоч і зігріває на риболовлі, але до добра не до-веде. Звично роблячи «один ков-точок для зігрівання», до вечора ви так «наберетеся», що й доро-гу додому не знайдете. По-друге, валянки можуть промокнути і зі-псувати все задоволення від ри-боловлі. Зберегти тепло і гарний настрій протягом усього дня на морозі допоможе правильно піді-брана екіпіровка.

Давайте визначимося з го-ловними вимогами до костю-ма рибалки (1). Насамперед, він має бути легкий і зручний, не пе-решкоджати рухам. Звичайно ж, костюм повинен «дихати», щоб волога з тіла могла випаровува-тися, а ще має бути теплий і во-донепроникний. До того ж, він обов’язково повинен бути функ-

ціональний, тобто мати безліч зручних і необхідних застібок і ки-шень. Важливо, щоб усі його час-тини були сумісні між собою і в разі потреби їх можна було швид-ко зняти.

Багато залежить від того, збираєтеся Ви більшість часу си-діти нерухомо чи активно рухати-ся. Наприклад, щоб просвердли-ти штук 20 ополонок і не спітні-ти, краще зняти куртку. Але при цьому потрібно обов’язково по-дбати, щоб не протягнуло крижі. Тому найзручніший костюм із те-плого напівкомбінезону і куртки. Якщо доведеться довго сидіти, одягайте комбінезон із подвій-ним утеплювачем і обов’язково з капюшоном.

Наступний предмет екіпіров-ки – термобілизна. Коли силь-ний мороз, слід одягати відра-зу дві пари, повітряний проша-рок між ними добре захищає від холоду. Якщо ж раптом потеплі-шає, зайву пару можна зняти. У наш час термобілизна виготовля-ється переважно з поліпропілену з незначним додаванням бавов-ни. Сучасні синтетичні матеріали добре випаровують зайву вологу, а завдяки бавовняним добавкам м’яко прилягають до тіла і приєм-ні на дотик. Такі матеріали мають пористу структуру. Внутрішній шар відводить вологу з поверхні тіла, зовнішній шар допомагає її випаровуванню.

Дуже важливо правильно уте-плити ноги, адже вони перши-ми починають мерзнути. Най-доступніший і найдешевший ва-ріант – надіти відразу три пари шкарпеток (2). Спершу – теплі вовняні шкарпетки, зв’язані вруч-ну з кусючої вовни. Поколюючи ноги, така пряжа стимулює кро-вообіг і допомагає зберегти те-пло. Зверху необхідно надіти зви-чайні шкарпетки з бавовни. Їхнє завдання – всотувати вологу. І, нарешті, поверх усього слід наді-ти третю пару – синтетичні шкар-петки з поліестеру або капрону.

Взуття (3) підбирайте на один-два розміри більше. Воно повинно бути вільним і непромо-кальним, на товстій підошві з по-ліуретану. На устілки підійдуть гі-гієнічні прокладки, які добре всо-тують і утримують вологу, якщо

таких немає, можна використати старі газети.

Ну а щодо захисту рук, тут маститі рибалки рекоменду-ють брати з собою вовняні ру-кавички (4) з обрізаними паль-цями і рукавиці. А щоб з рук за-вжди можна було видалити воло-гу, риб’ячу луску і бруд, найкраще завжди мати під рукою бавовняну ганчірку.

ХАРЧУВАННЯЩоб риболовля була корис-

ною для здоров’я і приносила за-вжди радість, потрібно подба-ти також про харчування. Енергії в холодну пору витрачається ба-гато і її необхідно поповнювати. Підбір продуктів – це серйозна справа. Все залежатиме від того, на скільки часу і куди ви вируша-єте рибалити. Перед риболов-лею рекомендуємо помити ноги прохолодною водою і випити склянку-дві води. Завдяки цьому Ви довше не відчуватимете спра-гу та менше пітнітимете.

На зимовій риболовлі міцно-го чаю у великому термосі (5)

буде замало. Якщо Ви йдете на-довго, беріть калорійні продук-ти, які легко засвоюються, – хліб зі шматочками сала, суха ков-баса, сир або вершкове мас-ло, солодкі сухарики або га-лети (6). Обов’язково підкріпіть-ся після двох-трьох годин рибно-го лову. Це вбереже від застуди і додасть бадьорості.

Справжній рибалка ніколи не нехтуватиме нашими порадами-правилами, тому що це необхід-ність.

ЯКЕ СПОРЯДЖЕННЯ ВЗЯТИ З СОБОЮ?

Вудка (7). Під час лову на мормишку, вудка повинна зруч-но лягати в руку. Зимова вуд-ка – продовження руки рибалки, і чим зручніше нею керувати, тим успішніше буде гра приманкою.

Серед різних конструкцій зи-мових вудок, напопулярніші «ба-лалайки». Вони мають округлу форму рукоятки, в якій, між ін-шим, поміщається котушка. Така конструкція економить розміри, і дає можливість рибалці швидко і точно підмотувати волосінь під час лову.

кщо Ви зібралися порибалити взимку, то майте на увазі, що Вам знадобиться набагато більше речей, ніж улітку. Поміркувати, що з собою взяти, маєте заздалегідь. Адже коли будете на місці і виявите, що чогось бракує, уже безглуздо телефонувати друзям, навіть якщо у Вас «тариф безлімітний», і просити їх щось привезти.

Я

ру

р

46

ЛІСОВИЙ І МИСЛИВСЬКИЙ ЖУРНАЛ 5/2012

СВ

ІТ Р

ИБ

ОЛ

ОВ

ЛІ

Однак широко використову-ються також котушки з довгим руків’ям із пластику, піноплас-ту або коркового дерева. Остан-ній матеріал найзручніший – він міцніший, ніж пінопласт, і під час лову без рукавиць, руки рибалки не мерзнуть.

Причому очевидно, що вудки з міцнішим вудлищем і руків’ям розраховані на більшу рибу. А пластикові, переважно, для лову дрібного окуня або підлящика.

Хлистик. Хлистик іде в комп-лекті з вудками та продається окремо. Довжина хлистика варі-юється в межах 13–20 см, про-те все залежить від конкретних умов лову. Хлистик виконує роль амортизатора під час підсікання і вилову риби. Довжиною хлис-тика можна регулювати амплі-туду коливань приманки: корот-кий хлистик – коливання дрібні, уривчасті; довгий – більш плав-ні і рідкі.

Кивок (8). Кивок, ще нази-вають «сторожок». Це найчутли-віший елемент вудки. Кивок по-винен бути достатньо чутливий, він не повинен ламатися або змі-нювати свою чутливість під впли-вом морозу. У разі лову блешнею, кивок підбирається мало не для кожної конкретної блешні. Тому при виборі кивків працює прави-ло – чим більше варіантів кивків із собою візьмете на рибалку, тим краще.

Волосінь (9). Волосінь, зно-ву ж таки, річ суто індивідуальна. Підбір волосіні залежить від кіль-кох факторів: чим, на кого риба-лимо, які умови лову.

Однак не варто забувати, що волосінь повинна бути зимова і від перевіреного виробника на-приклад, Shimano, Fireline. Дуже важливо, щоб волосінь не обмер-зала і не втрачала міцності при низьких температурах.

Товщина волосіні для зимо-вого лову повинна бути мало не вдвічі тоншою, ніж при літньому лові. Якщо ловите на мормишку, від правильно підібраної товщи-ни волосінні, як правило, і зале-жить успіх. Необхідно мати з со-бою кілька видів волосінні (саме для цього у звичайних вудок без котушок є по 4–5 мотовильці для намотування волосіні). Якщо во-лосінь намотується на котушку, то корисно мати кілька котушок з різними волосінями, а іноді й кілька вудок – «різного калібру».

Мормишка (10). За спосо-бом лову мормишки можна поді-лити на дві категорії. Мормишки для лову з насадкою та мормиш-ки для безнасадкового лову, так звані «безмотилки».

Сучасні мормишки – мале-сенькі кульки з гачками, з наниза-ними різнокольоровими бісерин-ками і нитковими вусиками – так вони схожі на водяних мешканців, як-от бокоплав або ослик. На такі мормишки риба ловиться без до-даткової насадки. Щоправда, за умови, що блешня постійно ру-хається. Найпоширеніший спосіб керування мормишкою – це під-німання її приблизно на півметра від дна і відпускання у вільне па-діння. Коли мормишка скаламу-чуєдонний мул, ця хмарка кала-муті викликає в риби апетит.

Ще одна порада: якщо у вас риба не клює, слід використо-вувати такий прийом: опусти-ти у воду мормишку іншого ко-льору чи іншої форми. Коли риба клює, треба чергувати лов різни-ми мормишками.

Блешні (11). Звичайно ж, лов риби взимку має свої особливості.

КОРИСНІ ПОРАДИ:

При сильному морозі влий-те в ополонку ложку соняшни-кової олії – це захистить від об-мерзання й одночасно привабить рибу.

Розсипте біля ополонки щіпку мотиля. Мотиль легше на-садити на гачок, зігрівши його ди-ханням, а у воді він повністю від-тане.

Упійману рибу не кладіть на лід, а відразу складайте в рюк-зак або в ящик, інакше вона пере-мерзне.

Якщо на риболовлі корис-туєтеся окулярами, то для того, щоб вони на морозі не запітніли, перед удома протріть скляні лінзи зсередини сухим милом.

Не рекомендується близь-ко підходити до місць з рясною рослинністю (очеретом). У цих місцях лід недостатньо міцний.

Ближче до весни можна ненароком провалитися під лід. Слід пам'ятати, що виходити на тонкий лід можна лише тоді, коли його товщина не менше, ніж 7 см.

Тому завжди необхідно мати при собі спеціальне пристосування, яким можна зачепитися за край і без зусиль вибратися на крижану поверхню. Зазвичай це невелика дошка 2–3 мм завтовшки, яку тя-нуть за собою на мотузці. Якщо людина провалюється в ополон-ку, вона підтягує до себе дошку, і спираючись на неї виповзає на міцний лід. Якщо Ви провалили-ся під лід, то головне – не втра-чати самовладання! Кожна се-кунда перебування у воді працює

47

EKOINFORM.COM.UA

СВ

ІТ Р

ИБ

ОЛ

ОВ

ЛІ

КОРИСНІ ПОРАДИ:

Існують зимові блешні, якими лов-лять рибу з дна. Їх особливістю є те, що блешня лягає на дно. Донні блешні – це спеціально виготовле-ні приманки. Ці блешніне такі, яки-ми Ви ловите в товщі води. Їх ви-готовляють із мельхіору і золотої фольги. Конструктивна їх особли-вість така, що під час помаху вуд-

ку слід піднімати на висоту 10–15 сантиметрів. Спочатку, в період паузи, блешня лежить на дні і роз-ташовується під кутом 45 градусів, а при помаху, здійснюючи маятни-ковий рух, повертається в ту саму точку на дні, де вона була рані-ше. У таких блешень нижня части-на плоска, а верхня у вигляді про-філю крила літака. Така блешня до-бре підходить для лову хижої риби, яка ігнорує інші зимові приманки.

Мотиль (12). Найпоширені-ша серед риболовів насадка – це мотиль. Дрібний мотиль вико-ристовують для підгодовування риби, а крупного насаджують на гачок № 2,5–4 і ловлять коропо-вих риб, окунів. Зберігають моти-ля у «мотильниці» (спеціальна ко-робка з дірочками). Деякі рибал-ки пересипають мотиль крохма-лем–так зручніше його брати і на-живлювати на гачок.

Льодобур (13). В арсеналі сучасних рибалок можна зустрі-ти безліч різних моделей льодо-бурів: починаючи від самороб-них, ще з дідівських часів, до до-рогих шведських. А останнім ча-сом стрімко набирають популяр-ність електро- і мотоледобури.

Ящик (14). Ящик повинен вмістити весь улов і снасті ри-балки. Тому рекомендується ви-бирати ящик із кількома відділен-нями: для риби, для вудок і снас-ті. Досвідченні рибалки вибира-ють ящик за такими параметра-ми: міцність, легкість, внутрішній об’єм і компактність.

На наш погляд, ящик має бути зручний ще й для сидін-ня на ньому: тому наявність уте-

пленого сидіння також корисна опція.

Намет (15). Перевірено: на-мет при сильному вітрі незамін-ний. Однакконструктивно намет має бути такий, щоб:

його не продував вітер; було зручно монтувати і

щоб складений займав мало міс-ця (при транспортуванні);

був стійкий.GPS-навігатор для рибо-

ловлі (16). Вони такі компактні і чимось схожі на сенсорні телефо-ни. Вони вловлюють сигнал із су-путників і визначають Ваше точ-не місце перебування, де б ви не були.

З ним також легше буде лег-ше знайти те місце, яке дуже спо-добалося минулого разу. Карта, завантажена в GPS, покаже Вам усе – дорогу, просіку, озеро та га-лявину.

Морські навігатори покажуть Вам фарватер, мілини, карту гли-бин і навіть маяк. Тому цей прилад особливо важливий для рибалок, а іноді навіть життєво необхідний. Адже всяке може трапитися, осо-бливо взимку, коли заблукати на морозі мало хто б захотів.

Але одяг, снасті, намет і деякі технічні засоби не змо-жуть зробити вашу риболовлю незабутньою. Головне – пози-тивний настрій і віра в те, що сьогодні вам справді пощас-тить! Тільки так ваша риболов-ля виявиться для вас незабут-ньою і залишить тільки пози-тивні враження.

Денис ХВИЛЯ

проти Вас: намокає одяг, залиша-ють сили, розвивається темпера-турний шок! Провалюючись під лід, розкиньте руки і постарайте-ся позбутися від зайвих тягарів. На тонкому льоду не робіть різких рухів, не обламуйте крайку. Клич-те на допомогу! Намагайтеся не занурюватися під воду з головою!

На лід вибратися дуже склад-но, бо зачепитися на ньому нема за що. Якщо поблизу не вияви-лось дошки або мотузки, найе-фективніший спосіб самопоря-тунку – випливати на лід на спині.

Якщо вдалося вибратися спиною на лід, перевертайтеся на живіт і відповзайте від ополонки.

Якщо побачили, що людина провалилась під лід, дійте рішуче і швидко. Адже потерпілий мерз-не в крижаній воді, мокрий одяг тягне його донизу. Наближайте-ся до ополонки поповзом, широко розкинувши руки. Підкладіть під себе лижі, фанеру або дошку, щоб збільшити площу опори і повзіть на них. До самого краю ополонки підповзати не можна. Киньте по-терпілому мотузку або зав’язані

разом шарфи, протягніть йому лижу тощо.

Узагалі під час зимової ри-боловлі снасті рекомендується носити не в руках, а возити за со-бою на санчатах (іноді їх прила-штовують до дна ящика).

Якщо потрапили на дуже тонку ділянку льоду, то необхідно повільно відходити назад, не від-риваючи ніг від поверхні і широко розставивши ноги.

Не рекомендується заїж-джати на поверхню водойм авто-мобілем.

© Ю

рій

Са

міл

як