Підсумки роботи лікувально-профілактичних закладів м. Рівне. Стан здоров”я населення.
Тема №1 · Web viewФізична культура як елемент особистої...
214
МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИ з гігієни та екології для студентів 2 курсу стоматологічного факультету (спеціальність – стоматологія) Тема №1. Місце та значення гігієни в системі медичних наук і практичної діяльності лікаря-стоматолога. Методи гігієнічних досліджень. Тема №2. Гігієнічна оцінка променистої енергії. Методика використання ультрафіолетового випромінювання з метою профілактики захворювань і санації повітряного середовища. Тема №3.Гігієнічна оцінка природного та штучного освітлення. Тема №4. Гігієнічна оцінка мікроклімату приміщень. Гігієнічна оцінка якості повітря та ефективності вентиляції. Тема №5. Гігієнічна оцінка водопостачання. Читання лабораторних аналізів води. Тема №6. Методи покращання якості питної води. Методика визначення вмісту фтору в питній воді. Профілактика карієсу та флюорозу. Тема №7. Методика гігієнічної оцінки впливу клімато-погодних умов на здоров’я людини. Гігієнічна оцінка санітарного стану ґрунту. Тема №8. Методика вивчення впливу денатурованого навколишнього середовища на стан здоров’я населення. Тема №9. Вивчення адекватності та збалансованості харчування. Методика оцінки харчового статусу та вітамінної забезпеченості організму людини. Тема №10.Гігієнічна оцінка ступеня якості та методика санітарної експертизи харчових продуктів. Тема №11. Теоретичні аспекти та методика профілактики аліментарних та аліментарно-зумовлених захворювань. Методика розслідування випадків харчових отруєнь. Тема №12. Гігієнічні основи здорового способу життя. Психогігієна та особиста гігієна. Методика гігієнічної оцінки засобів догляду за ротовою порожниною.
Transcript of Тема №1 · Web viewФізична культура як елемент особистої...
МЕТОДИЧНІ РОЗРОБКИз гігієни та екології
для студентів 2 курсу стоматологічного факультету(спеціальність – стоматологія)
Тема №1. Місце та значення гігієни в системі медичних наук і практичної діяльності лікаря-стоматолога. Методи гігієнічних досліджень.
Тема №2. Гігієнічна оцінка променистої енергії. Методика використання ультрафіолетового випромінювання з метою профілактики захворювань і санації повітряного середовища.
Тема №3.Гігієнічна оцінка природного та штучного освітлення.
Тема №4. Гігієнічна оцінка мікроклімату приміщень. Гігієнічна оцінка якості повітря та ефективності вентиляції.
Тема №5. Гігієнічна оцінка водопостачання. Читання лабораторних аналізів води.
Тема №6. Методи покращання якості питної води. Методика визначення вмісту фтору в питній воді. Профілактика карієсу та флюорозу.
Тема №7. Методика гігієнічної оцінки впливу клімато-погодних умов на здоров’я людини. Гігієнічна оцінка санітарного стану ґрунту.
Тема №8. Методика вивчення впливу денатурованого навколишнього середовища на стан здоров’я населення.
Тема №9. Вивчення адекватності та збалансованості харчування. Методика оцінки харчового статусу та вітамінної забезпеченості організму людини.
Тема №10.Гігієнічна оцінка ступеня якості та методика санітарної експертизи харчових продуктів.
Тема №11. Теоретичні аспекти та методика профілактики аліментарних та аліментарно-зумовлених захворювань. Методика розслідування випадків харчових отруєнь.
Тема №12. Гігієнічні основи здорового способу життя. Психогігієна та особиста гігієна. Методика гігієнічної оцінки засобів догляду за ротовою порожниною.
Тема №13. Гігієнічна оцінка навчально-виховного процесу в школі та дитячих меблів.
Тема №14. Методи оцінки стану здоров’я та фізичного розвитку дітей і підлітків.
Тема №15. Гігієнічна оцінка впливу шуму та вібрації.
Тема №16. Гігієнічна оцінка впливу токсичних хімічних речовин. Методика розслідування випадків професійних захворювань та отруєнь.
Тема №17. Гігієна лікувально-профілактичних закладів стоматологічного профілю. Гігієнічна оцінка умов перебування хворих та праці медичного персоналу в стоматологічній поліклініці.
Тема №18. Методика контролю протирадіаційного захисту персоналу радіаційної безпеки пацієнтів при застосуванні іонізуючих випромінювань в лікувальних закладах
Тема №19. Розрахункові методи оцінки радіаційної безпеки та параметрів захисту населення від зовнішнього опромінення.
Тема №20. Підсумковий модульний контроль “Гігієна та екологія”
ТЕМА №1: ТЕМА: ГІГІЄНА ЯК НАУКА. МІСЦЕ І ЗНАЧЕННЯ ГІГІЄНИ В СИСТЕМІ МЕДИЧНИХ НАУК ТА ПРАКТИЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ЛІКАРЯ-СТОМАТОЛОГА. ОСНОВНІ ЗАКОНИ ГІГІЄНИ. МЕТОДИ ГІГІЄНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
МЕТА ЗАHЯТТЯ: Ознайомитися з основними законами гігієни та методами гігієнічних досліджень, структурою санітарної служби України, гігієнічними аспектами діяльності лікаря-стоматолога, лікаря загальної практики та родинного лікаря у ході проведення оздоровчих заходів, попереджувального та поточного санітарного нагляду.
ПИТАHHЯ ТЕОРЕТИЧHОЇ ПIДГОТОВКИ: 1. Гігієна як наука. Основні закони, поняття, терміни та визначення в гігієні.2. Методологія гігієни. Методи гігієнічних досліджень.3. Профілактична спрямованість державної системи охорони здоров’я. Основні законодавчі акти i постанови
з питань охорони здоров’я населення та організації санiтарної служби України. 4. Структура та завдання санiтарної служби України. Зміст поточного та попереджувального санiтарного нагляду. 5. Гiгiєнiчнi знання, що необхiднi лікарю-стоматологу, лікарю загальної практики та родинному лікарю у
ході здійснення своїх обов’язків у лікувальних закладах, на промислових підприємствах, на сiльськiй лiкарськiй дiльницi, в дитячих закладах, в родині тощо.
ЗАВДАHHЯ: 1. Ознайомитися з державною системою лiкувально-профiлактичного та санiтарно-епiдемiологiчного
забезпечення населення України, з основними напрямками наукової працi співробітників кафедри, з порядком виконання завдань та оформлення результатiв практичних занять.
2. Занести в зошит для практичних занять наступні схеми: закони гігієни; методи гігієнічних досліджень; структура санiтарної служби України; завдання санітарно-епідеміологічної станції; зміст попереджувального та поточного санiтарного нагляду; види дiяльностi лiкаря загальної практики та родинного лікаря, у ході виконання яких потрібні знання гiгiєни.
3. Одержати завдання з навчально-дослідницької роботи. ЛIТЕРАТУРА: основна:1. Загальна гігієна та екологія людини: навчальний посібник для студентів стоматологічних факультетів / За
ред.В.Г.Бардова иа І.В.Сергети. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2002. – С. 7-14.2. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 259-276.3. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни. / Є.Г. Гончарук, Ю.І. Кундієв, В.Г. Бардов та ін. / За ред. Є.Г.
Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 48-87; 138-142; 507-530.4. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены. / Е.И.Гончарук, Ю.И. Кундиев, В.Г. Бардов и др. – К.: Вища
школа, 2000 – С. 8-96; 155-161; 593-624.5. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К.: Здоровя,
1999 – С. 6-34.6. Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної та тропічної гігієни. – К.: Здоровя, 1995 – С. 6-11.7. Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Р.Х. Гигиена. – К.: Вища школа, 1983. – С. 5-11.
додаткова:1. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М.: Медицина, 1971 – С. 584.2. Даценко І.І. Гігієна та екологія людини. Навчальний посібник. – Львів: “Афіша”, 2000. – 247 с.3. Загальна гігієна. Словник-довідник. / І.І.Даценко, В.Г.Бардов, Г.П.Степаненко та ін. / За ред. І.І.Даценко. -
Львів: “Афіша”, 2001. – 242 с.
ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ ПРОТОКОЛІВ ЗАНЯТЬ1. При підготовці до занять студент з „Посібника до практичних занять” у протокольному зошиті записує:Дата ________________Протокол № ______Тема заняття: ______________________________________________________Мета заняття: ______________________________________________________Завдання __________________________________________________________Розв’язання завдань (задач) для самопідготовки.
2. На практичному занятті:На семінарському і лабораторному занятті студент записує відповіді на теоретичні питання, які розглядаються.На лабораторному занятті, крім цього, студент повинен записати:
2
методики лабораторних досліджень; результати цих досліджень; необхідні розрахунки; висновки і рекомендації.3. При наявності на занятті приладів, номограм, графіків – замалювати їх (чи зробити ксерокопії та вклеїти в
протокол).МЕТОДИКА ВИКОHАHHЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
В ходi заняття студенти знайомляться з основними законами гігієни як науки (схема 1), методами гігієнічних досліджень (схема 2), структурою та завданнями санітарної служби України (схема 3), видами діяльності лікаря-стоматолога, лікаря загальної практики та родинного лікаря, у ході виконання яких потрібні знання гігієни (додаток 1).
Під час перерви викладач знайомить студентів з кафедрою, її історією, напрямками наукової діяльності, профільними науковими лабораторіями.
Далі викладач інформує студентів про порядок оформлення протоколів, а також порядок відробки пропущених занять.
На цьому ж занятті студенти отримують теми для виконання навчально-дослідницької роботи (реферативної або експериментальної). Перелік рекомендованих тем поданий у додатку 2, порядок оформлення НДРС приведений у додатку 3.
Схема 1ОСНОВНІ ЗАКОНИ ГІГІЄНИ
Перший закон гігієнипро рушійні сили порушення рівня здоров’я людей
Порушення рівня здоров’я людей (хвороба, зниження резистентності, імунного статусу або адаптаційно-компенсаційних можливостей організму), викликане фізичними, хімічними, біологічними, психогенними етіологічними чинниками, може виникнути лише у разі наявності трьох рушійних сил: джерела шкідливості (забруднювача) або комплексу шкідливостей, чинника (механізму) впливу або передачі цього забруднювача і сприйнятливого (чутливого до цього забруднювача) організму. В разі відсутності хоча б однієї з цих умов або рушійних сил процесу зміни рівня здоров’я під впливом чинників навколишнього середовища для даної віково-статевої чи професійної групи людей не станеться.
Другий закон гігієнизакон негативного впливу на навколишнє середовище діяльності людей
Незалежно від своєї волі та свідомості, у зв’язку з фізіологічною, побутовою і виробничою діяльністю люди негативно впливають на навколишнє середовище, що тим небезпечніше, чим нижче науково-технічний рівень виробництва, культура населення та соціальні умови життя
Третій закон гігієнизакон негативного впливу на навколишнє середовище природних екстремальних явищ
Природне навколишнє середовище забруднюється не тільки під впливом фізіологічної, побутової та виробничої діяльності людей, але й під час екстремальних природних явищ, катаклізмів, таких як спалахи на Сонці, вулканічна діяльність, землетруси, активна циклонічна та антициклонічна діяльність тощо
Четвертий закон гігієнизакон позитивного впливу на навколишнє середовище людського суспільства
В процесі створення сприятливих умов проживання і трудової діяльності людське суспільство залежно від соціального рівня розвитку, культури, досягнень науково-технічного прогресу, економічних можливостей цілеспрямовано позитивно впливає на навколишнє середовище з метою його оздоровлення, запобігаючи забрудненню і тим самим підвищуючи рівень здоров’я населення.
П’ятий закон гігієнизакон негативного впливу забрудненого (денатурованого) природного навколишнього
середовища на здоров’я людиниПід час контакту людини з навколишнім середовищем, забрудненим фізіологічними виділеннями,
побутовими або техногенними забруднювачами у кількостях, які перевищують гігієнічні нормативи, неминуче настає зміна рівня здоров’я у бік його погіршання.
Шостий закон гігієнизакон позитивного впливу природного навколишнього середовища на здоров’я населення.
Природні чинники навколишнього середовища (сонце, чисте повітря, чиста вода, доброякісна їжа) позитивно впливають на здоров’я людей, сприяючи його збереженню і зміцненню при доцільному використанні.
Схема 2МЕТОДИ ГІГІЄНІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
за змістом досліджень:
3
Специфічні методи гігієнічних досліджень
за напрямками досліджень:
Схема 3
СТРУКТУРА САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ
Схема 4
4
Методи гігієнічних досліджень
Методи санітарного обстеження з
наступним санітарним описом
Методи вивчення впливу навколишнього середовища на здоров’я людей
вивчення документації, візуальний огляд
об’єкта, опитування працівників,
інструментальне вимірювання, відбір
проб для лабораторного аналізу
Методи вивчення навколишнього
Інструментально-лабораторні та математичні методи
Методи експериментального дослідження
Методи натурного
спостереження
органолептичні; фізичні; хімічні; фізико-хімічні;
біологічні; санітарно-
статистичні; географічні
експеримент з моделюванням
природних умов; лабораторний
експеримент на тваринах;
лабораторний експеримент на людях
комплексна оцінка стану здоров’я
населення; клінічні; фізіологічні;
токсикологічні; санітарно-
статистичні; медико-георафічні
Міністр охорони здоров’я України
Перший заступник міністра охорони здоров’я УкраїниГоловний державний санітарний лікар України
Директор Департаменту Державної Санітарно-епідемічної служби
Головний лікар Центральної СЕС МОЗ України
Головний лікар
обласної санітарно-епідеміологічної станції
Головний лікар міської санітарно-епідеміологічної станції
Головний державний санітарний лікар міста
Головний лікар районної санітарно-епідеміологічної станції
(обласного підпорядкування)Головний державний санітарний лікар району
(обласного підпорядкування)
Головний лікар районної санітарно-епідеміологічної станції
(міського підпорядкування)Головний державний
санітарний лікар району(міського підпорядкування)
Епідеміологічний метод
Метод санітарного обстеження Метод санітарної експертизи
Метод гігієнічного експерименту
Метод санітарної освіти
ОСНОВНІ ЗАДАЧІ САНІТАРНО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНОЇ СТАНЦІЇ
САНИТАРНО-ЭПИДЕМИОЛОГИЧЕСКАЯ СТАНЦИЯ
Організаційно- методична
робота
Санітарно-гігієнічна
діяльністьПротиепідемічна діяльність
Санітарно- просвітницька робота
Попереджувальний санітарний нагляд
Поточний санітарний нагляд
контроль за будівництвом;охороною атмосферного повітря4
охорона водоймищ; охорона грунту;контроль за розробкою нормативної документації
на нові види виробів матеріалів и т.д.;виготовлення бактеріальних препаратів
контроль за дотриманням санітарних норм и правил; вивчення санітарного стану
населення; вивчення санітарного стану району; контроль за санітарно-
протиепідемічною діяльністю лікувально- профілактичних закладів; робота з
санітарним активом
Додаток 1
ЛІКАРЮ-СТОМАТОЛОГУ, ЛІКАРЮ ЗАГАЛЬНОЇ ПРАКТИКИ ТА РОДИННОМУ ЛІКАРЮ ЗHАHHЯ ГIГIЄHИ ПОТРІБНІ У ХОДІ ВИКОНАННЯ НАСТУПНИХ ВИДІВ ДIЯЛЬHОСТI:
1. Діагностика, установлення етіології та вивчення патогенезу професійних, інфекційних, аліментарних та інших захворювань.
2. Розслідування випадків харчових та професійних отруєнь, виробничих травм тощо. 3. Здійснення професійної орієнтації та лікарської трудової експертизи. 4. Проведення попереджувальних та періодичних медичних оглядів, диспансерного обслуговування працівників. 5. Аналіз стану здоров’я населення. 6. Будівництво, розширення і реконструкція лікарень, поліклінік, зокрема стоматологічного профілю та інших
лікувально-профілактичних закладів (вибір земельної ділянки під будівництво та її планування, вибір проекту лікарні, поточний санітарний контроль у ході будівництва і т.д.)
7. Здійснення поточного санітарного нагляду за дотриманням гігієнічного режиму в лікувально-профілактичних закладах (харчування, водопостачання, освітлення, мікрокліматичні умови, чистота повітря, знешкодження відходів і т.д.).
8. Забезпечення оптимальних гігієнічних умов перебування хворих та праці медичного персоналу лікувально-профілактичного закладу, в тому числі стоматологічного профілю з метою запобігання виникнення внутрішньолікарняних інфекцій та професійних захворювань.
9. Проведення профілактичної роботи на промисловому підприємстві, на сільській лікарняній ділянці, у дитячому закладі, серед військовослужбовців та у комерційних структурах.
10. Розробка рекомендацій щодо організації лікувально-дієтичного харчування, санаторно-курортного лікування тощо.
11. Розробка рекомендацій щодо організації лікувально-профілактичного харчування, групової та індивідуальної профілактики професійних захворювань та виробничого травматизму.
12. Популяризація санітарних знань серед робітників харчової промисловості, підприємств громадського харчування, дитячих закладів, осіб, що мають виробничі контакти з шкідливими хімічними речовинами, з джерелами іонізуючого випромінювання тощо.
13. Проведення санітарно-просвітньої роботи серед населення з питань охорони, збереження та зміцнення здоров’я.
14. Виконання функцій керівника органів охорони здоров’я на районному, місцевому або обласному рівнях.
Додаток 2
ПЕРЕЛІК РЕКОМЕНДОВАНИХ ТЕМ ДЛЯ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ
1. ЗАГАЛЬНІ ПИТАННЯ ГІГІЄНИ
5
1.1. Здоров’я людини та фактори, що його формують.1.2. Розвиток гігієнічної науки: основні етапи, періоди, відкриття. Вплив соціально-економічних умов та
чинників довкілля на здоров’я населення. 1.3. Конституція України та відображення у ній питань охорони здоров’я населення. Найважливіші постанови
уряду з питань охорони, зберігання та зміцнення здоров’я населення. 1.4. Науково-технічний прогрес та його вплив на умови життя населення. 1.5. Урбанізація та гігієнічні проблеми, що пов’язані з нею. 1.6. “Хвороби цивілізації” та гігієнічні основи їх профілактики. 1.7. Синдром хронічної втоми та шляхи його профілактики.1.8. Початковий період розвитку гігієни як науки. Питання гігієни у працях Гіпократа, Авіценни, інших
видатних вчених-медиків. 1.9. Експериментальний напрямок у гігієні і його основоположники росіяни. (М.Петтенкофер, Ф.Ф.Ерісман,
О.П.Доброславін, В.А.Суботін та ін.) 1.10. Перші санітарні лікарі, їх внесок у вивчення здоров’я, умов праці та побуту населення. 1.11. Найвидатніші діячі гігієнічної науки і санітарної справи (М.О.Семашко, З.П.Соловйов, Г.В.Хлопін,
О.М.Сисін, О.Н.Марзєєв, Л.І.Медвідь та ін.) 1.12. Лікарі-гігієністи у роки Великої Вітчизняної війни. 1.13. Виникнення і розвиток санітарної служби в Україні, її роль та завдання у сучасних умовах. 1.14. Роль гігієнічних заходів у вирішенні провідних завдань охорони здоров’я. 1.15. Закон про санітарно-епідеміологічне благополуччя та його застосування у діяльності лікаря. 1.16. Гігієнічні аспекти роботи лікаря загальної практики та родинного лікаря. 1.17. Єдність дій та форм зв’язку лікувально-профілактичних та санітарно-епідеміологічних закладів. 1.18. Застосування електронно-обчислювальної техніки у ході гігієнічних досліджень. 1.19. Новітні методи гігієнічних досліджень. Перспективи їх застосування в сучасній гігієні.1.20. Місце та значення гігієнічних регламентів в системі профілактичних заходів. Наукові принципи
гігієнічного нормування. 1.21. Методологія гігієни. Основні закони гігієнічної науки.1.22. Основні завдання гігієнічної науки на сучасному етапі розвитку та основні шляхи щодо їх реалізації.
2. ГІГІЄНА ХАРЧУВАННЯ 2.1. Харчування та здоров’я населення, соціально-гігієнічні і екологічні аспекти. 2.2. Гігієнічні основи вирішення проблеми харчування населення України. 2.3. Науково-технічна революція і її роль у вирішенні проблеми харчування населення. 2.4. Особливості харчування населення, що мешкає на території, яка забруднена радіонуклідами внаслідок
аварії на ЧАЕС. 2.5. Раціональне харчування та його роль у підвищенні адаптаційних можливостей організму. 2.6. Надмірне харчування як фактор ризику. 2.7. Гігієна харчування робітників розумової праці. 2.8. Гігієна харчування робітників фізичної праці.2.9. Гігієна харчування вагітної жінки.2.10. Гігієна харчування школяра. 2.11. Гігієна харчування спортсмена. 2.12. Гігієна харчування осіб похилого віку. 2.13. Фізіолого-гігієнічні проблеми харчування космонавтів в умовах короткочасного та тривалого польотів. 2.14. Фізіолого-гігієнічні особливості харчування в умовах крайньої Півночі. 2.15. Фізіолого-гігієнічні особливості харчування в умовах арідної зони.2.16. Фізіолого-гігієнічні особливості харчування в умовах тропіків. 2.17. Фізіолого-гігієнічні особливості харчування в умовах високогір’я. 2.18. Фізіолого-гігієнічні особливості харчування в умовах туристичного походу. 2.19. Особливості харчування військовослужбовців. Організація харчування в умовах сучасної війни. 2.20. Білки та їх роль у харчуванні. Хвороби білкової та енергетичної недостатності. 2.21. Мікроелементи та їх роль в харчуванні здорової і хворої людини. 2.22. Фізіолого-гігієнічне значення вітамінів та вітаміноподібних речовин у харчуванні людини.2.23. Значення та умови забезпечення вітамінної повноцінності харчування здорової і хворої людини у сучасних умовах. 2.24. Молоко і кисло-молочні продукти та їх роль у забезпеченні раціонального харчування населення різних вікових груп. 2.25. Сир у харчуванні здорової і хворої людини. 2.26. Рослинні жири, їх значення у раціональному харчуванні. 2.27. Наукові основи та гігієнічні проблеми харчування дітей різного віку. 2.28. Гігієнічна характеристика дитячих харчових сумішей. 2.29. Океан як джерело харчових продуктів. Гігієнічна характеристика “продуктів моря” та особливості їх
використання у харчуванні людини. 2.30. Недостатність йоду в харчуванні населення та її профілактика. 2.31. Фтор у харчуванні людини.2.32. Кальцій у харчуванні людини. 2.33. Фосфор у харчуванні людини. 2.34. Гігієнічні основи організації лікувального харчування в умовах сучасної лікарні.2.35. Лікувально-профілактичне харчування, його значення у профілактиці захворювань. 2.36. Наукові основи харчування хворої людини.
6
2.37. Харчування та його значення у профілактиці серцево-судинних захворювань. 2.38. Харчування та його значення у профілактиці захворювань ротової порожнини дитини та здорової людини.2.39 Парентеральне харчування та його гігієнічна оцінка.2.40. Консервування харчових продуктів як гігієнічна проблема. 2.41 Отруєння грибами та їх профілактика. 2.42. Гігієнічні проблеми використання барвників, антиоксидантів, емульгаторів, ароматизаторів та інших
харчових домішок. 2.43. Харчові алергії: фізіолого-гігієнічні аспекти. Харчові алергії у дитячому віці. 2.44. Профілактика отруєнь, що пов’язані із застосуванням отрутохімікатів у побуті та на виробництві. 2.45. Гігієнічні проблеми профілактики віддалених наслідків забруднення харчових продуктів залишками
отрутохімікатів. 2.46. Полімерні матеріали, гігієнічні проблеми їх використання у харчовій промисловості. 2.47. Геохімічні провінції та біогеохімічні ендемії. Профілактика біогеохімічних ендемій. 2.48. Ферментопатії в акушерській та педіатричній практиці, гігієнічні основи профілактики. 2.49. Раціональне харчування та проблеми профілактики найбільш поширених захворювань населення у
сучасних умовах. 2.50. Гігієнічні проблеми харчування дітей, що мешкають у країнах, які розвиваються.2.51. Залізодефіцитна анемія та її профілактика. 2.52. Аліментарна анемія та її профілактика. 2.53. Гігієнічні основи профілактики афлотоксикозів.2.54. Холестерин – друг чи ворог? Гігієнічні аспекти холестеринового обміну. 2.55. Харчування і проблема довголіття. 2.56. Фізіолого-гігієнічна оцінка вегетаріанського харчування. 2.57. Сучасні уявлення про лікувальне голодування та основи його практичного застосування (фізіолого-
гігієнічні аспекти). 2.58. Харчування і канцерогенез. 2.59. Синтетична їжа як гігієнічна проблема.
3. ГІГІЄНА НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА.КОМУНАЛЬНА ГІГІЄНА.
3.1. Середовище існування людини, його провідні складові та шляхи впливу на здоров’я населення. 3.2. Сучасні уявлення про біосферу та її гігієнічне значення. Роль В.І.Вернадського у розробці вчення про біосферу.3.3. Природно-географичні особливості місцевості та їх вплив на здоров’я населення. Медична географія:
мета, завдання, методологія, використання медико-географічних даних у системі профілактичних заходів. 3.4. Клімат та його роль у житті людини. 3.5. Акліматизація: основні фази та закономірності. 3.6. Кліматичні особливості високогіря та їх вплив на здоровя і працездатність людини.3.7. Клімат арідної зони та його вплив на здоровя людини. 3.8. Клімат сухих і вологих тропіків та його вплив на здоровя людини. 3.9. Гігієнічні основи кліматотерапії та кліматопрофілактики.3.10. Погода та здоровя населення. Сучасні медичні класифікації погоди. 3.11. Сучасні уявлення про вплив погодних умов на здоровя людини.3.12. Клімато-погодні фактори і фармакотерапевтична активність ліків. 3.13. Сезонний фактор у патології людини.3.14. Біологічні ритми та їх значення для людини. Гігієнічні основи медичної біоритмології.3.15. Сонячна активність і здоров’я людини. 3.16. Міжпланетне магнітне поле і здоров’я людини. 3.17. Геомагнітне поле і здоров’я людини. 3.18. Атмосферна електрика і її гігієнічне значення. 3.19. А.Л.Чижевський та його внесок у розвиток сучасної геліобіології. 3.20. Геліометеотропні реакції та їх профілактика. 3.21. Метеотропні і геліофізичні фактори як чинники епідемічного процесу.3.22. Гігієнічне значення ультрафіолетової радіації. 3.23. Гігієнічні основи використання ультрафіолетової радіації з лікувально-профілактичною метою. 3.24. Штучні джерела ультрафіолетової радіації, особливості їх застосування.3.25. Повітря як елемент біосфери і його гігієнічне значення.3.26. Грунт як елемент біосфери і його гігієнічне значення. 3.27. Вода як елемент біосфери і її гігієнічне значення для здоров’я зубної емалі. 3.28. Забруднення навколишнього середовища та його особливості у сучасних умовах. 3.29. Міжнародне співробітництво в галузі охорони довкілля та його значення для збереження і зміцнення
здоров’я населення. 3.30. Гігієнічні основи розв’язання проблеми охорони навколишнього середовища. 3.31. Роль медичних працівників у забезпеченні охорони навколишнього середовища. 3.32. Державні стандарти в області охорони навколишнього середовища та їх використання у діяльності
лікаря.3.33. Хімічне забруднення навколишнього середовища, його джерела, вплив на здоровя населення, основні
шляхи профілактики.
7
3.34. Міграція, депонування та акумуляція токсичних хімічних і радіоактивних речовин в навколишньому середовищі та їх вплив на здоров’я населення.
3.35. Антропогенні фактори навколишнього середовища та їх вплив на здоров’я людини. 3.36. Природні фактори навколишнього середовища та їх вплив на здоров’я людини. 3.37. Загальна методика гігієнічної регламентації факторів навколишнього середовища. 3.38. Віддалені наслідки впливу шкідливих факторів навколишнього середовища на організм людини. 3.39. Забруднення атмосфери викидами промислових підприємств і автотранспорту та їх вплив на здоровя
населення. 3.40. Токсичні тумани, умови їх утворення, вплив на умови життя та здоров’я населення. 3.41. Фотооксиданти в атмосферному повітрі населених міст, умови їх утворення та особливості впливу на
здоров’я населення. 3.42. Шумове “забруднення” довкілля та його вплив на здоров’я населення.
4. ГІГІЄНА ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАКЛАДІВ4.1. Гігієнічний режим лікарні та його роль у підвищенні ефективності лікування. 4.2. Порівняльна гігієнічна характеристика сучасних систем лікарняного будівництва. 4.3. Медико-технологічні та гігієнічні проблеми організації централізовано-блочної системи забудови лікарень. 4.4. Гігієнічна характеристика різних типів палатних секцій, особливості їх планування та обладнання. 4.5. Гігієнічна характеристика різних типів палат, особливостей їх планування і обладнання. 4.6. Медико-технологічні та гігієнічні вимоги до планування, обладнання і режиму експлуатації відділень та
стаціонарів різного профілю (приймального, загальнотерапевтичного, гастроентерологічного, пульмонологічного, кардіологічного, ендокринологічного, хірургічного, урологічного, офтальмологічного, отоларінгологічного, акушерського, гінекологічного, онкологічного, рентгенологічного, радіологічного, фізіотерапевтичного, відновлювальної терапії, інфекційного стаціонару для дорослих, інфекційного стаціонару для дітей тощо).
4.7. Медико-технологічні та гігієнічні вимоги до планування, обладнання і режиму експлуатації операційного комплексу, бароопераційної, відділення реанімації.
4.8. Гігієнічні особливості організації діяльності стоматологічної поліклініки. 4.9. Гігієнічні особливості організації діяльності відділення терапевтичної стоматології. 4.10. Гігієнічні особливості організації діяльності ортопедичної стоматології та зубопротезної лабораторії. 4.11. Гігієнічні особливості організації діяльності хірургічної стоматології. 4.12. Гігієнічні особливості організації діяльності поліклініки для дорослих. 4.13. Гігієнічні особливості організації діяльності дитячої поліклініки. 4.14. Гігієна повітряного середовища в лікувально-профілактичних закладах. 4.15. Гігієна освітлення в лікувально-профілактичних закладах. 4.16. Організація і гігієнічна характеристика систем знезаражування та знешкодження відходів у лікарні. 4.17. Професійні шкідливості і гігієна праці терапевтів.4.18. Професійні шкідливості і гігієна праці хірургів. 4.19. Професійні шкідливості і гігієна праці акушерів-гінекологів.4.20. Професійні шкідливості і гігієна праці рентгенологів. 4.21. Професійні шкідливості і гігієна праці радіологів. 4.22. Професійні шкідливості і гігієна праці анестезіологів. 4.23. Професійні шкідливості і гігієна праці стоматологів. 4.24. Гігієні праці медичної сестри. 4.25. Гігієнічні особливості організації діяльності маніпуляційного кабінету у стаціонарі та поліклініці. 4.26. Гігієнічні аспекти застосування в медицині лазерного випромінювання. 4.27.Особиста гігієна медичного працівника. 4.28. Особиста гігієна хворого в стаціонарі. 4.29. Гігієнічні заходи профілактики гіпокінезії хворого, що знаходиться в умовах стаціонару. 4.30. Музика та її використання як лікувально-профілактичного фактору. 4.31. Медико-технологічні та гігієнічні вимоги до лікарняних меблів і лікарняного обладнання.4.32. Зміст, організація та методика контролю гігієнічного і протиепідемічного режиму в стаціонарі та поліклініці. 4.33. Зародження і розвиток вчення про внутрішньолікарняну інфекцію та гігієнічні основи їх профілактики.4.34. Соціально-гігієнічне значення та еволюція внутрішньолікарняних інфекцій у сучасних умовах. 4.35. Внутрішньолікарняна інфекція та шляхи її профілактики в стаціонарах і поліклініках різного профілю, в
тому числі в стоматорлогії. 4.36. Засоби і методи санації повітряного середовища у приміщеннях стаціонару та поліклініки
стоматологічного профілю. 4.37. Психогігієнічні аспекти організації внутрішньолікарняного режиму. Інтер’єр та естетика лікарняних приміщень. 4.38. Якою бути стоматологічній лікарні майбутнього? 4.39. Гігієнічні основи організації лікувально-охоронного режиму в стоматологічній лікарні.
5. ГІГІЄНА ПРАЦІ ТА РАДІАЦІЙНА ГІГІЄНА5.1. Праця як гігієнічна проблема. 5.2. Науково-технічна революція та гігієнічні аспекти її впливу на характер і умови трудової діяльності людини. 5.3. Питання охорони і гігієни праці в Україні. Основні законодавчі документи та рішення уряду, що
спрямовані на покращання умов праці та охорону здоров’я працівників.5.4. Втома при фізичній праці. Гігієнічні основи профілактики перевтоми в стоматологічній практиці. 5.5. Втома при розумовій праці. Гігієнічні основи профілактики перевтоми.
8
5.6. Гігієна виробничого освітлення. 5.7. Мікроклімат виробничих приміщень, вплив несприятливого мікроклімату на здоров’я, заходи профілактики. 5.8. Забруднення повітряного середовища виробничих приміщень та їх вплив на здоров’я, заходи профілактики. 5.9. Вентиляція виробничих приміщень та її гігієнічні основи. 5.10. Шум як фактор виробничого середовища. Шумова хвороба, її прояви та профілактика. 5.11. Вібраційна хвороба, її причини, прояви та основні напрямки профілактики. 5.12. Ультразвук як фактор виробничого середовища, гігієна праці при використанні ультразвуку. 5.13. Виробничий пил та його вплив на організм працівників. Пневмоконіози, етіологія, клінічні прояви,
шляхи профілактики. 5.14. Декомпресійна хвороба, причини, прояви, основи невідкладної допомоги та заходи профілактики. 5.15. Профілактика несприятливого впливу на організм пониженого атмосферного тиску, профілактика
“висотної хвороби”. 5.16. Канцерогенні фактори в умовах промислового виробництва, профілактика їх несприятливого впливу. 5.17. Завдання, зміст та методи лікувально-профілактичної роботи лікаря оздоровчого пункту медико-
санітарної частини підприємства. 5.18. Гігієнічні основи профілактики професійних отруєнь. 5.19. Гігієна розумової праці. 5.20. Гігієна праці і побуту студентів. 5.21. Гігієнічні основи професійної орієнтації учнів. 5.22. Гігієна праці механізаторів сільського господарства. 5.23. Гігієна праці тваринників. 5.24. Гігієна праці при застосуванні отрутохімікатів у сільському господарстві. 5.25. Гігієна праці жінок. 5.26. Особливості несприятливого впливу факторів виробничого середовища на організм жінки. 5.27. Гігієна праці лікаря-ортопеда стоматологічної практики.5.28. Гігієна праці шахтарів. 5.29. Гігієна праці машинобудівників. 5.30. Гігієна виробничого навчання та праці підлітків. 5.31. Гігієна праці при роботі з лазерами. 5.32. Гігієна праці користувачів ЕОМ. 5.33. Гігієна праці при роботі з джерелами електромагнітного випромінювання радіочастотного діапазону. 5.34. Засоби індивідуального захисту та особливості їх застосування. 5.35. Гігієна праці при роботі з відкритими джерелами іонізуючого випромінювання. 5.36. Гігієна праці при роботі з закритими джерелами іонізуючого випромінювання. 5.37. Гігієнічні основи радіаційного контролю.5.38. Гігієнічні аспекти аварії на ЧАЕС.5.39. Виробничий травматизм та гігієнічні основи його профілактики. ` 5.40. Сільськогосподарський травматизм та гігієнічні основи його профілактики.
6. ГІГІЄНА ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ6.1. Зміст і роль гігієнічних заходів у збереженні та зміцненні здоров’я дітей і підлітків. 6.2. Режим дня школяра та його фізіолого-гігієнічні основи. 6.3. Гігієнічні вимоги до організації навчальних занять у школі. 6.4. Гігієнічні вимоги до планування дитячих дошкільних закладів. 6.5. Гігієнічні вимоги до мікроклімату дитячих закладів. 6.6. Гігієнічні вимоги до меблів, обладнання та іграшок у дошкільних закладах. 6.7. Гігієнічні вимоги до дитячого одягу та взуття. 6.8. Гігієнічні вимоги до планування шкіл та шкіл-інтернатів. 6.9. Гігієнічні вимоги до планування та обладнання заміських таборів. 6.10. Гігієнічні вимоги до шкільних меблів та підручників. 6.11. Фізичний розвиток, основні закономірності росту та розвитку дітей і підлітків.6.12. Основи медичного контролю за організацією фізичного виховання школярів. 6.13. Гігієнічні основи загартовування дітей та підлітків. 6.14. Гігієнічні вимоги до організації навчання підлітків у професійно-технічних училищах. 6.15. Лікарсько-професійна консультація у школі. 6.16. Гігієнічні основи організації вільного часу дітей і підлітків. 6.17. Основи психогігієни дітей і підлітків.6.18. Гігієнічні основи профілактики ультрафіолетової недостатності у дітей і підлітків. 6.19. Гігієнічні основи профілактики деформацій скелета та плоскостопості у дітей і підлітків. 6.20. Гігієнічні основи профілактики міопії у дітей і підлітків. 6.21. Гігієнічні основи профілактики перевтоми у дітей і підлітків. 6.22. Гігієнічні основи профілактика захворювань органів ротової порожнини у дітей і підлітків. 6.23. Гігієнічні основи профілактики захворювань органів дихання у дітей і підлітків. 6.24. Гігієнічні основи профілактики захворювань органів травлення у дітей і підлітків. 6.25. Гігієнічні основи профілактики інфекційних захворювань у дитячих дошкільних закладах.
7. ОСОБИСТА ГІГІЄНА7.1. Науково-технічна революція та спосіб життя людини. Зміст і задачі особистої гігієни у сучасних умовах.
9
7.2. Гігієнічні основи здорового способу життя.7.3. Гігієна тіла та волосся. 7.4. Гігієна ротової порожнини. 7.5. Гіпокінезія, її вплив на здоров’я та шляхи профілактики. 7.6. Сон і здоров’я. Гігієна сну. 7.7. Гігієна взуття. 7.8. Гігієна одягу в різноманітних кліматичних умовах. 7.9. Гігієна повітряного середовища та мікроклімату житла. 7.10. Гігієна освітлення житла. 7.11. Гігієна повітряного середовища житла. 7.12. Профілактика побутових отруєнь та побутового травматизму. 7.13. Синтетичні матеріали та гігієнічні основи їх використання. 7.14. Гігієнічна характеристика сучасних миючих засобів та особливості їх використання з метою догляду за
шкірою і волоссям. 7.15. Фізична культура як елемент особистої гігієни людини. 7.16. Зимові види спорту, їх лікувально-профілактичне значення. 7.17. Гігієна туристичного походу. 7.18. Гігієнічні основи використання природних факторів з метою оздоровлення. 7.19. Гігієна відпочинку. 7.20. Шляхи та засоби підвищення стійкості організму до впливу стресових факторів довкілля і соціальних
умов життя. 7.21. Режим дня і особиста гігієна школяра. 7.22. Особиста гігієна підлітка. 7.23. Особиста гігієна вагітної жінки. 7.24. Соціально-гігієнічне значення та профілактика паління.7.25. Соціально-гігієнічне значення та профілактика алкоголізму. 7.26. Соціально-гігієнічне значення та профілактика наркоманії. 7.27. Соціально-гігієнічне значення та профілактика ожиріння. 7.28. Психогігієна та психопрофілактика, їх лікувальне значення.
Додаток 3АЛГОРИТМ ВИКОНАННЯ НДРС
1. Визначте тему і характер роботи (реферат, участь у експериментальному дослідженні, створення ілюстраційних матеріалів і т.п.).
2. Заведіть робочий зошит і в подальшому вносьте в нього всі записи до теми.3. Проведіть первинний бібліографічний пошук інформації до теми, випишіть дані про 15-20 джерел, познайомтесь з 3-5 із них, у тому числі з узагальнюючими (в керівництвах,
енциклопедіях, підручниках, найважливіших монографіях).4. Складіть проект плану-змісту роботи, визначте рубрики (питання) для розкриття теми.5. Узгодьте з викладачем план роботи, порядок та строки її виконання.6. Вивчіть літературу за темою, що відібрана при первинному бібліографічному пошуку та у процесі
подальшої роботи. Випишіть у робочий зошит найважливішу інформацію, у тому числі ілюстрації, таблиці. Продовжуйте пошук інформації по темі. Студенти, які виконують роботу експериментально-дослідну або по створенню ілюстрацій, таблиць, засвоєнню нових методів і таке інше, приступають до безпосередньої роботи по темі.
7. Узагальнюйте матеріали, складайте таблиці, оригінальні схеми, малюнки.8. Складіть вихідний варіант реферату, порадьтеся з викладачем відносно необхідних виправлень та доповнень.9. Складіть та оформіть реферат (звіт).10. Оформлений реферат (звіт) здайте викладачеві в визначений строк, але не пізніше, як за 3 тижні до
закінчення семестру .11. За вказівкою викладача підготуйте коротку (на 10-12 хвилин) доповідь за темою виконаної роботи, з якою
ви виступите на заключній студентській конференції (груповій, кафедральній, факультетській, університетській, міжуніверситетській, міжнародній тощо).
Порядок оформлення навчально-дослідницької роботи студента (НДРС)Реферат, чи звіт про НДРС повинен включати:1) Титульний лист, у верхній частині якого вказується:— найменування університету;— назва кафедри;— вчене звання, прізвище, ініціали завідувача кафедри (праворуч).Посередині аркуша (великими літерами) – назва реферату чи звіту про науково-дослідну роботу.Трохи нижче, праворуч - прізвище, ініціали виконавця НДРС, вчене звання, прізвище, ініціали керівника
(викладача групи).Внизу аркуша - місто, де знаходиться ВУЗ, та рік виконання роботи.2) План реферату чи звіту про науково-дослідну роботу.3) Текст реферату чи науково-дослідної роботи (15-20 сторінок рукописного тексту на стандартних аркушах
паперу - А-4).Текст повинен бути розділений на параграфи (розділи) згідно плану чи змісту.
10
В тексті реферату потрібно вказувати (в дужках або у фразі) прізвища авторів та рік видання робіт, які ви аналізуєте, співставляєте чи протиставляєте з роботами інших авторів. Бажано текст збагатити демонстративним матеріалом (таблиці, графіки, малюнки), особливо звіти про науково-дослідну роботу.
4) Висновки, в яких відображають порівняльну оцінку розглянутих у рефераті робіт або результати нуково-дослідницької роботи.
5) Список використаної наукової літератури, оформлений згідно вимог бібліографії (приводиться мовами оригіналів):
— для підручників, монографій, авторефератів дисертацій: автори (прізвище, ініціали), назва роботи, - місто видання; назва видавництва, рік видання - кількість сторінок;
— для статей у журналах, збірниках наукових робіт: прізвища, ініціали авторів (приводять три прізвища “та інші”), назву статті. / Назву збірника. - місто, рік видання. - сторінки (від-до).
Керівник (викладач групи) перевіряє реферат чи звіт, на титульній сторінці виставляє оцінку, вказує недоліки, зауваження.
ТЕМА №2: ТЕМА: ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПРОМЕНИСТОЇ ЕНЕРГІЇ. МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ УЛЬТРАФІОЛЕТОВОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ З МЕТОЮ ПРОФІЛАКТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ І САНАЦІЇ ПОВІТРЯНОГО СЕРЕДОВИЩА
МЕТА ЗАНЯТТЯ: 1. Ознайомитися з приладами та навчитися вимірювати iнтенсивнiсть ультрафіолетового (УФ), видимого та
інфрачервоного випромінювання.2. Оволодіти методикою організації УФ-опромінення (УФО) людей з профілактикичною метою та контролю
за його проведенням. 3. Освоїти методику санації повітря ультрафіолетовою радіацією та оцінки ефективності.
ПИТАHHЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ: 1. Спектральний склад сонячного випромінювання. 2. Характеристика фізичних властивостей та біологічної дії ультрафіолетового, видимого та інфрачервоного
випромінювання. 3. Методи визначення інтенсивності ультрафіолетового, видимого та інфрачервоного випромінювання,
одиниці вимірювання. 4. Штучні джерела ультрафіолетового та інфрачервоного випромінювання, фотарій.5. Зрушення у стані здоров'я та захворювання, що виникають внаслідок дії недостатньої і надлишкової
сонячної радіації та їх профілактика (УФ та інфрачервоне випромінювання).6. Області застосування УФО у стоматології та медицині.7. Методика розрахунку необхідної кількості бактерицидних ламп для санації повітря та оцінка ефективності
санації
ЗАВДАННЯ: 1. Ознайомитись з штучними джерелами та приладами для визначення інтенсивності ультрафіолетового,
інфрачервоного та видимого випромінювання. 2. Визначити бiологiчну, профiлактичну та фізіологічну дози ультрафіолетового випромінювання. 3. Розрахувати необхідну кількість бактерицидних ламп для санації повітря приміщення.4. Оцінити ефективність санації повітря за допомогою приладу Кротова.
ЛІТЕРАТУРА: 1. Гігієна та екологія. Підручник / За ред.. В.Г. Бардова. — Вінниця: Нова книга, 2006. — С. 34-51.2. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін.: За ред.
Є.Г.Гончарука. — К.: Вища школа, 1995. — С. 207-254. 3. Даценко І.І., Габович В.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна та основи екології. — К: „Здоров’я”,
2004. — С 445-446.4. Гончарук Е.И., Кундиев Ю.И., Бардов В.Г. и др. Пропедевтика гигиены. Общая гигиена./ К: Вища школа.
2000. — С. 254-289.5. Р.Д.Габович, Г.Х.Шахбазян, С.С.Познанский. Гигиена — К.: Вища школа, 1983. — С. 31-36, 129-133, 203-
207. 6. Общая гигиена // Г.И.Румянцев, М.П.Воронцов, Е.И.Гончарук и др. — М.: Медицина, 1985.— С. 154-156. 7. Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної і тропічної гігієни. — К.: Здоров’я, 1995. — С. 13-21.8. В.А.Покровский. Гигиена. — М., Медицина, 1979. — С. 63-68. 9. А.А.Минх. Методы гигиенических исследований. — М., Медицина, 1971. — С. 42-47, 52-62, 121-122.10. І.В.Сергета. Практичні навички з загальної гігієни. — Вінниця, 1997. — С. 5. 11. Учбовий посібник до практичних занять з загальної гігієни. // За ред. В.Г.Бардова, І.І.Швайко — К., 1994.
— ч. 1. — С. 12-24.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
11
В ході практичного заняття студенти знайомляться з штучними джерелами та приладами для вимірювання ультрафіолетової, інфрачервоної та видимої ділянки сонячного спектру, визначають бiологiчну дозу ультрафіолетового випромінювання та вивчають особливості застосування ультрафіолетової радіації в медицині.
СПЕКТРАЛЬНИЙ СКЛАД СОНЯЧНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ.Сонячна радіація – це потік корпускулярних частинок і електромагнітного (фотонного) випромінювання.
Внаслідок сонячної активності утворюється велика кількість корпускулярних частинок, що рухаються зі швидкістю від 300 до 2000 км/сек та досягають атмосфери Землі за 2 доби, однак затримуються за допомогою його магнітного поля. Утворюється також електромагнітне випромінювання, що рухається зі швидкістю 300 000 км/сек та досягає Землі за 8 хв.
Корпускулярні частинки: α- частинки, β- частинки, протони, електрони, нейтрони, позитрони тощо.Електромагнітний склад: γ-випромінювання (довжина хвилі <0,1 нм) затримуються рентгенівське випромінювання (0,1-10 нм) магнітним крайній, канцерогенний ультрафіолет (10-120 нм) полем Землі ультрафіолетове випромінювання (120-400 нм; 0,6-3% досягає Землі, інша частка розсіюється) видиме (400-760 нм; 40% досягає Землі) інфрачервоне (760-10 000 нм, 59% досягає Землі) далеке інфрачервоне (10 000-100 000 нм) радіочастоти (>100 000 нм) Фізичні властивості, біологічна дія і, відповідно, можливі порушення у стані здоров'я, які виникають при
недостатній або надлишковій дії випромінювання, залежать від того, хвилі якої довжини переважають у складі сонячної радіації в даній місцевості. Корпускулярні частинки та хвилі, що мають довжину менше за 280 нм повністю поглинаються киснем і озоном у верхніх шарах земної атмосфери. Проте, забруднення атмосфери промисловими викидами, особливо фреоном, сприяє руйнуванню і потоншенню озонового шару атмосфери, появі в цих регіонах так званих “озонових дір”, крізь які до поверхні землі проникають небезпечніші для всього живого, з меншою довжиною хвилі УФ промені.
Кількість сонячного випромінювання, що досягає Землі, називається світловим кліматом та залежить від природних та антропогенних факторів. Залежно від забезпечення ультрафіолетом, на Землі виділяють зони:
УФ-ДЕФІЦИТА (північні регіони, >57 широти)УФ-КОМФОРТА (42-57 широты)УФ-НАДЛИШКУ (південні регіони, <42 широти) Інтегральний (сумарний) потік радіації Сонця вимірюється піранометрами (наприклад, піранометр
Янишевського) і виражається в мкал/см2хв.
ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ТА БІОЛОГІЧНА ДІЯ УЛЬТРАФІОЛЕТОВОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ
Увесь діапазон Уф-випромінювання Сонця і штучних джерел поділяється на три області: область А - довгохвильове Уф-випромінювання: λ = 320-400 нм; область В - середньохвильове Уф-випромінювання: λ = 280-320 нм; область С - короткохвильове Уф-випромінювання: λ = 10-280 нм.
Біологічна дія УФВ: А. Біогенна:1. Загальностимулююча – В-спектр. Ця дія виявляється фотолізом білків шкіри (УФ промені проникають в
шкіру на глибину 3-4 мм) з утворенням токсичних продуктів фотолізу - гістаміну, холіну, аденазину, піримідиновых сполук та ін. Останні всмоктуються в кров, стимулюють обмін речовин в організмі, ретикулоендотеліальну систему, кістковий мозок, підвищують кількість гемоглобіну, еритроцитів, лейкоцитів, активність ферментів дихання, функцію печінки, стимулюють діяльність нервової системи і т.д. Загальностимулююча дія УФВ посилюється завдяки її эритемному ефекту – рефлекторному розширенню капілярів шкіри, особливо, якщо одночасно має місце достатньо інтенсивне інфрачервоне випромінювання. Ерітемний ефект при надмірному опромінюванні може закінчитися опіком шкіри.
2. Д-вітаміноутворююча дія УФВ властива для області В. Дія полягає в розщеплюванні кальциферолу: з ергостерину (7,8-дегідрохолестерина) в шкірному салі (секреті сальних залоз) під впливом УФВ, завдяки розщеплюванню бензолового кільця, утворюється вітамін Д2 (ергохолекальциферол) і вітамін Д3 (холекальциферол), а з провітаміну 2,2-дегідроергостерина – вітамін Д4.
3. Пігментоутворююча дія УФВ – області А, В. Обумовлена утворенням меланіну. Меланін захищає шкіру (і весь організм) від надлишку УФВ, видимого і інфрачервоного випромінювання.
Б. Абіогенна:1. Бактерицидна дія властива для області С. Під впливом УФВ спочатку виникає збудження бактерій з
активацією їх життєдіяльності, яка із збільшенням дози УФВ змінюється бактеріостатичним ефектом, а потім - фотодеструкцією, денатурацією білків, загибеллю мікроорганізмів.
2. Канцерогенна дія УФР виявляється в умовах жаркого тропічного клімату і на виробництвах з високими рівнями і тривалою дією технічних джерел УФВ (електрозварювання і тому подібне).
3. Мутагенна4. Алергічна
Недостатність УФ-випромінювання (світлове голодування) викликає:
12
зниження резистентності організму та, як наслідок, збільшення захворюваності, загострення хронічної патології
анемію виникнення рахіту у дітей виникнення остеопорозу у дорослихПрофілактика: сонячні ванни, солярії, фотарії, вживання вітамін D у медикаментозній формі
Надлишок УФ-випромінювання викликає: еритему, опіки зниження резистентності організму та, як наслідок, збільшення захворюваності, загострення хронічної
патології ураження очей (фотоофтальмія при природному походженні, наприклад, в горах, електрофтальмія при
штучному походженні, наприклад, у електрозварювальників, кератокон’юнктивіти, катаракта, птеригій – рак рогівки) фотодерматоз, сонячний еластоз (порушення утворення колагену) рак шкіри виведення з організму вітамінів В2, РР, С вплив на ліпідний обмінПрофілактика: одяг з натуральних тканин, головні убори, сонцезахисні та спеціальні окуляри, що
використовують на виробництві
Методи визначення інтенсивності УФВ:1) Фотохімічний за Н.З.Кулічковою – заснований на розкладанні щавлевої кислоти пропорційно
інтенсивності і тривалості УФ опромінювання. Приладом для вимірювання інтенсивності ультрафіолетового випромінювання фотохімічним методом є кварцева пробірка з розчином щавлевої кислоти і азотнокислого уранілу. Одиниці вимірювання: міліграм щавлевої кислоти, що розклалася, на см² поверхні розчину за одиницю часу (хв, година). Фізіологічна доза опромінювання – 1 мг/см2, профілактична доза – 0,5 мг/см2.
2) Фотоелектричний метод – вимірювання інтенсивності УФВ ультрафиолетметром або уфіметром (фотоінтенсиметром або фотоекспозиметром) в мкВт/см2 .
3) Біологічний (еритемний) метод - визначення еритемної дози за допомогою біодозиметра М.Ф. Горбачова. Біологічна (еритемна) доза (біодоза) є мінімальним часом опромінювання ділянки шкіри ультрафіолетовим випромінюванням, внаслідок якого виникає її слабке почервоніння (еритема). Біодозиметр є планшеткою з 6 отворами-віконцями, які закриваються рухомою пластинкою. Біодозиметр розміщується на незасмаглій чутливій до ультрафіолетового випромінювання частині шкіри (нижня частина шкіри живота або внутрішня частина передпліччя) досліджуваного, розташованого на відстані 0,5 м від джерела випромінювання.
На початку дослідження відкривають всі отвори. Надалі, через 1 хвилину закривають перше, через 2 хвилини – друге, через 3 хвилини – третє і так далі.
Контроль появи еритеми слід проводити через 6 – 8 годин після опромінювання. Біодозу (у хвилинах) визначають відповідно до номера отвору (за часом експозиції), в якому було зареєстровано найменше почервоніння.
Профілактична доза ультрафіолетового випромінювання складає 1/8 біодози для дорослих та 1/10 біодози для дітей, фізіологічна доза – відповідно 1/2 - 1/4 біодози. Максимальна доза – 1 біодоза для дітей і 2 біодози для дорослих.
Наприклад:Для визначення біологічної (еритемної) дози біодозиметр Горбачева-Дальфельда розмістили на шкірі нижньої
третини черевної порожнини школяра і опромінювали впродовж 6 хвилин.
1 2 3 4 5 6
Через 4 години після опромінювання на шкірі було виявлено 2 червоних смужки. Враховуючи, що біодоза є найменшим часом опромінювання, яке викликає найменше почервоніння, в даному випадку вона складає 5 хвилин або 300 секунд.
Профілактична доза складає 1/8 біодози або 38 секунд.Оптимальна доза складає від 1 хв 15 сік до 1 хв 30 сек.Максимальна доза складає 5 або 10 хвилин.
УФВ використовують у стоматологічній практиці для закріплення фотополімерного пломбувального матеріалу, для лікування афтозних стоматитів, парадонтозу, для дезінфекції інструментарію, санації повітря. В медичній практиці – при лікуванні гнійничкових захворювань шкіри, запальних захворювань органів дихання, артритів, псоріазу тощо; при частих простудних захворюваннях для підвищення резистентності організму, для профілактики рахіту, а також для профілактики хронічних серцево-судинних захворювань.
Штучні джерела ультрафіолетового випромінювання: бактерицидно- увіолева лампа (БУВ-30, БУВ-60), эритемно-увиолевая лампа (ЕУВ-30), ртутно-кварцова лампа (ПРК).
Для санації повітря використовують кварцування. У результаті кварцування повітря збагачується озоном, який, у свою чергу, також дезінфікує повітря. Озон отруйний, тому після кварцування приміщення слід провітрювати. Під час роботи кварцової лампи слід залишити приміщення. На працюючу лампу категорично не можна дивитися і намагатися від неї засмагати.
Опромінення штучними джерелами ультрафіолетового випромінювання з лікувальною або профілактичною метою проводяться у фотаріях (солярії – природне УФВ). Фотарії можуть бути різними за своїм обладнанням.
13
Розрізняють фотарії кабінного типу, прохідного або лабіринтного типу та фотарії маячного типу. В якості джерел штучного УФ випромінювання використовують лампи еритемні (ЛЕ-30 та ін.) або прямі ртутно-кварцеві, які не генерують небажаного короткохвильового УФ випромінювання, з довжиною менше 280 нм.
МЕТОДИКА РОЗРАХУНКУ НЕОБХІДНОЇ КІЛЬКОСТІ БАКТЕРИЦИДНИХ ЛАМП ДЛЯ САНАЦІЇ ПОВІТРЯ СТОМАТОЛОГІЧНИХ КАБІНЕТІВ
Оптимальна потужність бактерицидних ламп має складати 3 Вт/м3. Приклад розрахунку: необхідно провести знезараження повітря в кабінеті хірургічної стоматології за
допомогою відкритих бактерицидних ламп БУВ–30. Площа приміщення становить 30 м2, висота – 3 м. В даному випадку об’єм приміщення, що підлягає знезараженню 30 х 3 = 90 м 3. Відповідно загальна
потужність всіх бактерицидних ламп має бути: 90 м3 х 3 Вт = 270 Вт/м3 . Так як кожна лампа БУВ–30 має потужність 30 Вт, то необхідна кількість ламп складає 270 : 30 = 9 штук.
МЕТОДИКА ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ САНАЦІЇ ПОВІТРЯ В УМОВАХ ВИКОРИСТАННЯ УЛЬТРАФІОЛЕТОВОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ
Для оцінки ефективності санації повітря необхідно провести посів повітря на чашки з поживним середовищем аспіраційно-седиментаційним методом Ю.Кротова до і після опромінення (мал.1).
Мал. 1. Прилад Кротова для бактеріологічного дослідження повітря(1 – клиновидна щілина; 2 – обертальний диск; 3 - реометр)
Опромінення виконують за допомогою бактерицидних ламп ЛБ-30 чи ртутно-кварцевих типу ПРК з урахуванням розрахованої експозиції. Після опромінення проводять повторний посів повітря на чашки Петрі. Після інкубації чашок в термостаті на протязі 24 годин при температурі 37°С підраховують кількість колоній, які виросли на обох чашках, засіяних повітрям до та після опромінення.
Оцінка мікробного забруднення повітря проводиться шляхом визначення показника мікробного забруднення повітря або мікробного числа, характеризує загальну кількість мікроорганізмів в 1 м3 повітря та кількістю гемолітичного стафілокока в 1 м3.
Мікробне число розраховується за формулою (2):
1000М.ч. = А –——––; (2) Т Vде, М.ч. – кількість мікроорганізмів в 1 м3 повітря;А – кількість колоній на чашці Петрі;Т – час забору повітря, хв;V – швидкість пропускання повітря, л/хв.Бактерицидна дія ультрафіолетової радіації характеризується ступенем ефективності, який показує, на скільки
процентів зменшилось число мікроорганізмів в 1 м3 повітря після санації, або коефіцієнтом ефективності, який показує, у скільки разів зменшилась кількість мікроорганізмів у цьому об’ємі.
Санація вважається ефективною, якщо ступінь ефективності становить 80%, а коефіцієнт ефективності – не менше ніж 5.
Мікробне число, що отримане після санації повітря у стоматологічному кабінеті, не повинно перевищувати 1000. Гемолітичного стафілококу не повинно бути.
14
ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ТА БІОЛОГІЧНА ДІЯ ІНФРАЧЕРВОНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ
Інфрачервоне випромінювання поділяється на коротко- та довгохвильове, проникає на глибину 5 см у шкіру. Довжина хвилі від 760 до 10000 нм.
Біологічна дія – теплова, загальностимулюючаНедостатність інфрачервоного випромінювання викликає: переохолодження організму зниження резистенції організму → підвищення захворюваності та загострення хронічної патології простудні захворювання відмороженняПрофілактика: застосування відповідного одягу, головних уборів, взуття, нагріваючих пристроїв, опалення
приміщення.Надлишок інфрачервоного випромінювання викликає: еритему, опіки дерматити, дерматози, алергічні реакції катаракту гіповітаміноз водорозчинних вітамінів (які виділяються з потом, наприклад, у сталеварів) сонячний удар (асептичний менінгіт, розширення судин головного мозку)Профілактика: застосування відповідного одягу, головних уборів, кондиціювання повітря робочої зони,
вентилятори, використання спеціальних заслонок.Штучні джерела інфрачервоного випромінювання: лампи солюкс і инфраруж, електрокамін, полум'я
вогню, тепловипромінюючі поверхні.Прилади для вимірювання: піранометр Янішевського, актинометр Калітіна, актинометр ЛІОТ,
пергеліограф. Одиниці вимірювання: кал/см2 за хвилину, Дж/м2 за годину.
ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ТА БІОЛОГІЧНА ДІЯ ВИДИМОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ
Довжина хвилі 400-760 нм, проникає на глибину 2,5 см в шкіру складає гамму кольорів. Біологічна роль: є подразником зорового аналізатору (80% інформації людина сприймає за допомогою органу зору) відіграє сигнальне значення (біологічний годинник) стимулює життєдіяльність, обмін речовин покращує емоційний настрій підвищує працездатність забезпечує фотосинтез, фототаксис стимулює вироблення меланіну бактерицидна дія імуностимулююча дія теплова діяБіологічна дія така сама, як у УФ та ІЧ випромінювання, тільки значно слабшаНедостатність видимого випромінювання викликає: передчасну втому→перевтому→невроз зниження резистенції організму→підвищення захворюваності та загострення хронічної патології міопію, сколіози, кіфозиНадлишок видимого випромінювання викликає: порушення нормальної функції ока передчасну втому→перевтому→невроз зниження резистенції організму→підвищення захворюваності та загострення хронічної патологіїПрофілактика: інтенсивність освітлення повинна відповідати гігієнічним нормативам.Штучні джерела видимого випромінювання: електричне освітлення – лампи розжарювання, люмінесцентні
лампи; неелектричне освітлення: газові лампи, гасові лампи, ліхтарі “летуча миша”, лампи карбідні (їх використання обмежене – в аварійних ситуаціях, польових умовах).
Прилади для вимірювання: люксметр. Одиниці вимірювання – люкс (лк).
СИТУАЦIЙHІ ЗАДАЧІ Задача 1У дитячому санаторії організовано проводиться приймання дітьми сонячних ванн. Щоб отримати
максимальну загальнозміцнюючу дію ультрафіолетової радіації лікарю необхідно визначити у школярів біодозу. Біодозиметр був закріплений в області нижньої третини живота. Тривалість опромінення шкіри в першому
віконці – 2 хв, в другому – 3 хв, в третьому – 4 хв, в четвертому – 5 хв, в п’ятому – 6 хв, в шостому – 7 хв. Через 6 годин після опромінення сестра виявила на шкірі дві червоні смуги.
Визначіть біодозу (в хв), а також максимальну, фізіологічну та профілактичну дози (в сек ). Перерахуйте зрушення в стані здоров'я та захворювання дітей характерні для переопромінення їх ультрафіолетовою радіацією.
15
Задача 2Робітник склодувної майстерні скаржиться на головний біль, роздратованість, послаблення зору – він бачить
оточуючі предмети ніби крізь сітку. Об’єктивно: гіперемія склери, потовщення рогівки. Гострота зору обох очей – 0,7, зниження прозорості
кришталика. Індивідуальними захисними засобами не користується. Поставте діагноз захворювання, вкажіть оздоровчі та профілактичні заходи, необхідні в даному випадку.
Дайте гігієнічну характеристику етіологічного фактора.
Задача 3Лікар-стоматолог терапевтичного профілю кожен день у своїй практиці використовує світильник «VICTOR»
для полімеризації фотополімерних пломб до 15 разів за добу. У приладу 3 місяці назад був зламаний захисний екран, однак, так як новий прилад коштує досить дорого, лікар продовжує користуватись старим. Додатковими засобами захисту не користується. Скаржиться на біль та відчуття “піску” в очах, неможливість дивитись на яскраве світло. Об’єктивно спостерігається гіперемія та набряк кон’юнктиви очей.
Поставте діагноз захворювання, вкажіть який фактор викликав дане захворювання. Дайте відповідні гігієнічні рекомендації. Перерахуйте ділянки спектра електромагнітного випромінювання.
Задача 4Необхідно провести знезараження повітря у стоматологічному кабінеті. Площа приміщення становить 22 м 2,
висота – 2,9 м. Укажіть які бактерицидні опромінювачі та лампи необхідно використовувати у даному випадку та обґрунтуйте їх загальну потужність, характер розташування та режим роботи.
Задача 5При посіві повітря у стоматологічному кабінеті аспіраційно-седиментаційним методом Ю.Кротова на чашці
Петрі з м’ясо-пептонним агаром, через добу експозиції в термостаті проросло 98 колоній мікробних тіл. Після санації повітря, яку здійснювали чотирма лампами БУВ–30 впродовж 6 годин, зробили повторний посів. Умови посіву в обох випадках тотожні – швидкість посіву 10 л/хв протягом 5 хвилин. При повторному посіві виросло 6 колоній.
Дайте оцінку чистоті повітря до і після санації. Оцініть ефективність санації за допомогою ступеня і коефіцієнта ефективності.
Задача 6Для санації повітря в шкільному класі (площа 50 м2, висота 3,5 м), в період епідемії грипу використовували
опромінювач лампи БУВ–30, який працював впродовж години. Посів повітря до і після опромінення здійснювали аспіраційно-седиментаційним методом Ю.Кротова (швидкість посіву 20 л/хв, час – 5 хв).
Дати гігієнічну оцінку ефективності санації, якщо до опромінення виросло 86 колоній, а після – 64.
Задача 7Для санації повітря в лікарняній палаті (площа 28 м2, висота 3 м) використовували опромінювач з лампою
БУВ-30 протягом години. Посів повітря до і після опромінення здійснювали аспіраційно-седиментаційним методом Ю.Кротова (швидкість посіву 10 л/хв, час – 5 хв).Дати гігієнічну характеристику проведеній санації, якщо до опромінення виросло 78 колоній, а після – 13.
ТЕМА №3: ТЕМА: ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ПРИРОДНОГО ТА ШТУЧНОГО ОСВІТЛЕННЯ
МЕТА ЗАHЯТТЯ: Оволодіти методикою гігієнічної оцінки природного та штучного освітлення у приміщенні та навчитися
розробляти гігієнічні рекомендації щодо його покращання.
ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ: 1. Фізичні основи освітлення. 2. Зорові функції. 3. Гігієнічні вимоги до освітлення житлових та виробничих приміщень, лікарень, шкіл. 4. Методи гігієнічної оцінки природного та штучного освітлення. 5. Зрушення у стані здоров’я та захворювання, що виникають внаслідок впливу недостатньої та надлишкової
освітленості.
ЗАВДАННЯ: 1. Оволодіти методикою визначення освітленості робочого місця за допомогою люксметра.2. Дати гігієнічну оцінку природному освітленню навчальної лабораторії з використанням описового,
геометричного та світлотехнічного методів.3. Дати гігієнічну оцінку штучному освітленню навчальної лабораторії з використанням описового,
розрахункового та світлотехнічного методів.4. Розв’язати ситуаційні задачі за темою практичного заняття.
ЛІТЕРАТУРА: 1. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 51-71.
16
2. І.І. Даценко, Р.Д. Габович. Профілактична медицина. ― К.: Здоров’я, 2004. — С. 278—281 .3. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін.; За ред.
Є.Г.Гончарука. — К.: Вища школа, 1995. — С. 197—207. 4. Р.Д.Габович, Г.Х.Шахбазян, С.С.Познанский. Гигиена — К.: Вища школа, 1983. — С.129—134. 5. Общая гигиена // Г.И.Румянцев, М.П.Воронцов, Е.И.Гончарук и др. — М.: Медицина, 1985.— С. 271—276. 6. Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної і тропічної гігієни. — К.: Здоров’я, 1995. — С. 298—301.7. В.А.Покровский Гигиена. — М., Медицина, 1979. — С. 191—194. 8. А.А.Минх. Методы гигиенических исследований. — М., Медицина, 1971. — С. 278—293. 9. І.В.Сергета. Практичні навички з загальної гігієни. — Вінниця, 1997. — С. 3—5. 10. Учбовий посібник до практичних занять з загальної гігієни. // За ред. В.Г.Бардова, І.І.Швайко — К.; 1994.
— ч. 1. — С. 26—29.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
В ході практичного заняття студенти знайомляться з будовою люксметра та методикою роботи з ним, проводять дослідження стану природного та штучного освітлення у навчальній лабораторії.
Фізичні характеристики штучного освітлення сила світла – потужність джерел світла, яка визначається в канделах (кд) світловий потік – просторова щільність світлового випромінювання, одиницею якого є люмен (лм) освітленість поверхнева – щільність світлового потоку на освітлювальній поверхні,, одиницею якої є люкс (лк) яскравість – сила світла, що випромінюється з одиниці поверхні, одиницею яскравості є кд/м2
коефіцієнт відбиття – відношення відбитого потоку світла до потоку, що падає на поверхню коефіцієнт світлопропускання – відношення світлового потоку, який пройшов крізь середовище до
світлового потоку, що падає на це середовище світність поверхнева – щільність світлового потоку в лм, що випромінюється з площі 1 м2 (лм/м2)
Зорові функції гострота зору – здатність зорового аналізатора розрізняти найменші деталі об’єкта контрастна чутливість – здатність зорового аналізатора сприймати мінімальну різницю яскравостей
досліджуваного об’єкта і фону швидкість зорового сприйняття – термін, протягом якого відбувається усвідомлення деталей об’єкта, що
розглядається видимість – функція зорового аналізатора, яка враховує основні його функції: гостроту зору, контрастну
чутливість, швидкість зорового сприйняття стійкість ясного бачення – відношення терміну ясного бачення об’єкта до сумарного часу його розглядання функція кольорового сприйняття адаптація – здатність зорового аналізатора зменшувати свою чутливість при переході від низької до високої
освітленості (світлова адаптація), від високої до низької освітленості (темнова адаптація) акомодація – здатність ока регулювати гостроту зору у залежності від відстані до об’єкта розглядання та
освітлення за рахунок змін у переломленні світла в оптичній системі ока, в основному за рахунок кривизни кришталика
Гігієнічна оцінка природного освітленняГігієнічна оцінка природного освітлення проводиться за допомогою описового, геометричного та
світлотехнічного методів.Описовий метод передбачає визначення поверху, на якому знаходиться приміщення, кількості вікон та їх
орієнтації і розмірів, типу скла, ступеня його забруднення, ширини простінків, наявності на вікнах та за ними предметів, що затінюють, характеру і кольору пофарбування стін, стелі та меблів.
Геометричний метод заснований на визначенні величин світлового коефiцiєнта, коефiцiєнта заглиблення, проекції небосхилу, кутів падіння та отвору.
Світловий коефiцiєнт – це відношення площі поверхні всіх вікон, що засклена, до площі підлоги. Для навчальних приміщень світловий коефіцієнт повинен дорівнювати 1:4 – 1:5; для лікарняних палат – 1:5 – 1:6; для житлових приміщень – 1:6 – 1:8.
Коефiцiєнт заглиблення – це відношення вiдстані вiд вiкна до протилежної стiни до вiдстані вiд верхнього краю вiкна до пiдлоги. Величина коефіцієнта заглиблення повинна бути не більш ніж 2.
Проекцiя небосхилу – частина небосхилу, яку можна побачити через вiкно з робочого мiсця, найбiльш вiддаленого вiд вiкна. Проекція небосхилу повинна бути не менш ніж 30 см.
Кут падіння та кут отвору визначають для найбільш віддаленої від вікон робочої поверхні. Кут падіння указує на те, під яким кутом промені світла падають на робочу поверхню, кут отвору надає уявлення про величину небосхилу, який безпосередньо освітлює робоче місце. Відповідно до гігієнічних вимог, величина кута падіння повинна перевищувати 27°, кута отвору – перевищувати 5°.
17
Свiтлотехнiчний метод пов’язаний з необхідністю визначення та гігієнічної оцінки величини коефiцiєнта природної освiтленості.
Коефіцієнт природної освітленості – це процентне відношення освiтленостi горизонтальної поверхні всерединi примiщення до освiтленості розсіяним світлом подібної горизонтальної поверхні пiд відкритим небом.
Освiтленiсть вимiрюється люксметром, а потім за допомогою формули (1) визначається коефіцієнт природної освітленості:
Е прим. КПО = ––——–– · 100 % ; (1)
Е від.
де КПО – коефіцієнт природної освітленості (%); Е прим. – освітленість всередині приміщення (лк); Е від. – освітленість під відкритим небом (лк).Для навчальних приміщень коефіцієнт природної освітленості повинен перевищувати,2,5%; для житлових i
допоміжних приміщень – перевищувати 0,5-0,75%; для лікарняних палат – перевищувати 1,0-1,5%; для операційних – перевищувати 2,5%.
Основні вимоги до природного освітлення деяких приміщень різного призначення наведені у табл. 1
Таблиця 1Норми природного освітлення деяких приміщень різного призначення
Вид приміщення
Коефіцієнт природної
освітленості (КПО)
Світловий коефіцієнт
(СК)
Кут падіння ()
Кут отвору ()
Коефіцієнт заглиблення приміщення
не менше не менше не менше не більше1. Начальні приміщення (класи) 2,5 % 1:4 – 1:5 27 5 2
2. Житлові кімнати 0,5–0,75% 1:8 27 5 23. Лікарняні палати 1,0–1,5 % 1:5 – 1:6 27 5 24. Операційні >2,5% 1:2 – 1:3 27 5 2
Методика роботи з люксметром
Люксметр Ю-116 чи Ю-16 складається з двох основних частин – фотоелемента та дзеркального гальванометра. Фотоелемент закритий матовим склом і приєднується до клем гальванометра, він спрацьовує під впливом світла, виробляючи електричний струм, силу якого вимірюють гальванометром. Стрілка його вказує число люксів, що відповідає досліджуваній освітленості.
На панелі вимірювального приладу типу Ю-116 встановлено кнопки перемикача і табличку зі схемою, яка зв’язує дію кнопок та насадки з різними діапазонами вимірювань. Прилад має дві шкали: 0–100 і 0–30. На кожній шкалі точками зазначено початок діапазону вимірювань: на шкалі 0–100 точка знаходиться над позначкою 20, на шкалі 0–30 над позначкою 5. Також є коректор для встановлення стрілки на нульове положення, який регулюється викруткою.
Селеновий фотоелемент, що приєднується до приладу за допомогою вилки, знаходиться в пластмасовому корпусі. З метою зменшення похибки використовують сферичну насадку на фотоелемент, виготовлену з білої світлорозсіюючої пластмаси та непрозорого кільця. Ця насадка застосовується паралельно з однією із трьох інших насадок-фільтрів, які мають коефіцієнти ослаблення 10, 100, 1000, що розширює діапазони вимірювань.
У процесі вимірювання стрілку приладу встановлюють на нульовій поділці шкали, потім напроти натисненої кнопки визначають вибране за допомогою насадок найбільше значення діапазону вимірювання. При натискуванні кнопки, напроти якої написано найбільше значення діапазону вимірювань, кратне 10, слід користуватися для відліку показів шкалою 0–100, при натиснутій кнопці, проти якої нанесено значення діапазону, кратне 3, шкалою 0–30. Показання приладу в поділках за відповідною шкалою множать на коефіцієнт ослаблення, що позначений на відповідній насадці.
Прилад відградуйовано для вимірювання освітленості, яку створюють лампи розжарювання. Для природного світла вводять поправочний коефіцієнт 0,8; для люмінесцентних ламп денного світла (ЛД) – 0,9; для ламп білого кольору (ЛБ) – 1,1.
На гальванометрi люксметра Ю-16 знаходяться три шкали: верхня – вiд 0 до 25 лк, середня – від 0 до 100 лк та нижня – від 0 до 500 лк. Цiна подiлки верхньої шкали – 0,5 лк, середньої – 2 лк, нижньої – 10 лк. Для вимiрювання освiтленостi перемикач установлюють на певний дiапазон (25, 100, 500) таким чином, щоб стрiлка вiдхилялась вправо вiд нульової точки, і здійснюють розрахунки, які надають інформацію про характер освітленості робочої поверхні у люксах. Якщо вимiрювання проводиться зі свiтлопоглинаючою насадкою, показники множать на 100.
18
Гігієнічна оцінка штучного освітленняГігієнічна оцінка штучного освiтлення проводиться за допомогою описового, розрахункового та
свiтлотехнiчного методів.Описовий метод передбачає визначення виду освiтлення, кількості світлоточок, типу ламп (лампи
розжарювання або люмiнiсцентнi лампи) та їх кiлькості, типу освiтлювальної арматури, її стану, висоти пiдвiшування ламп тощо.
Розрахунковий метод заснований на оцінці показників рiвномiрності та достатності освiтлення.Рiвномiрнiсть освітлення визначається за величиною площi примiщення, що припадає на одну свiтлоточку.
Освiтлення вважається рiвномiрним, якщо на кожну свiтлоточку припадає не більш ніж 8-9 м2.Достатнiсть освiтлення визначається за величиною питомої потужностi, тобто за показниками кількості Вт,
що припадають на 1 м2 приміщення. Для ламп розжарювання достатня питома потужність складає 36 Вт/м2, для люмiнiсцентних ламп – 24 Вт/м2.
Свiтлотехнiчний метод передбачає визначення освітленості робочих місць приміщення з використанням люксметра.
Інтенсивність штучного освiтлення у випадку застосування в навчальному приміщенні ламп розжарювання повинна бути не меншою ніж 150 лк, у випадку застосування люмінісцентних ламп – не меншою ніж 300 лк.
СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІЗадача 1Розрахуйте коефіцієнт заглиблення та дайте йому гігієнічну оцінку, якщо глибина навчальної аудиторії – 6 м,
висота верхнього краю вікна над підлогою – 3 м.
Задача 2Розрахуйте світловий коефіцієнт та дайте йому гігієнічну оцінку, якщо житлова кімната розміром 3,5 х 5 м,
має одне вікно прямокутної форми з розмірами 2,5 х 1,8 м. Укажіть які додаткові фактори будуть впливати на умови освітлення в приміщенні.
Задача 3Розрахуйте коефіцієнт природного освітлення навчального приміщення, якщо освітленість на робочому місці
становить 200 лк, а зовні – 20000 лк. Укажіть чи відповідає цей результат гігієнічним вимогам.
Задача 4Навчальна лабораторія розмірами 9 х 7 м, має 3 вікна прямокутної форми, розміри яких становлять 2,5 х 1,7 м.
Площа віконних рам складає 20% від площі вікон, висота верхнього краю вікна над підлогою – 3,3 м. Проекція небосхилу дорівнює 40 см. Освітленість у приміщенні становить 170 лк, на вулиці – 4200 лк.
Дайте гігієнічну оцінку природному освітленню в навчальній лабораторії.
Задача 5Проведено обстеження штучного освітлення у середній загальноосвітній школі, де є десять класів з різними
типами ламп. У п’яти класах використовуються люмінісцентні лампи, в інших – лампи розжарювання. Розміри класів: висота – 3,2 м, глибина – 6,0 м, довжина – 9,0. Кількість світильників – 6, потужність кожного становить – 40 Вт. Лампи обладнані освітлювальною арматурою розсіяного світла. Дайте гігієнічну оцінку штучному освітленню класів. Назвіть можливі захворювання при недостатньому освітленні.
ТЕМА №4: ТЕМА: ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА МІКРОКЛІМАТУ ПРИМІЩЕНЬ. ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ЯКОСТІ ПОВІТРЯ ТА ЕФЕКТИВНОСТІ ВЕНТИЛЯЦІЇ
МЕТА ЗАНЯТТЯ. 1. Оволодіти методикою гігієнічної оцінки температурно-вологісного режиму приміщень. 2. Засвоїти методику визначення та гігієнічної оцінки швидкості та напрямку руху повітря у навчальній
лабораторії, приміщеннях житлового, громадського та виробничого призначення.
ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ.1. Основи фізіології теплообміну людини та його зв'язок з мікрокліматичним режимом навколишнього
середовища. Шляхи тепловіддачі.2. Визначення поняття “мікроклімат”. Фактори, що характеризують мікроклімат та їх гігієнічне значення.3. Види мікроклімату. Поняття про комфортний та дискомфортний мікроклімат.4. Зрушення у стані здоров’я та захворювання. щ виникають внаслідок впливу на організм людини
дискомфортного мікроклімату. Заходи профілактики. 5. Поняття про «розу вітрів» її практичне використання у запобіжному санітарному нагляді при проектуванні
будівництва.6. Методика визначення температури, вологості, швидкості та напрямку руху повітря. Прилади, одиниці
вимірювання.7. Системи підсилення руху повітря у приміщеннях. Природна і штучна вентиляція, види, засоби..8. Показники, які використовують для оцінки ефективності вентиляцій приміщень, методика їх визначення.
19
9. Методика визначення комплексного визначення мікрокліматичних параметрів на теплообмін людини. Поняття про еквівалентно-ефективну та результуючу температури.
ЗАВДАННЯ:1. Ознайомитися з приладами для визначення температури та вологості повітря (термометр, термограф,
гігрометр, гігрограф, психрометр) та швидкості руху і охолоджуючої здатності повітря, поглиначем Петрі для визначення концентрації СО2 в повітрі.
2. Оволодіти методикою визначення температурно-вологісного режиму приміщень та методикою кататермометрії, визначити вміст СО2 в 2-3 точках кімнати.
3. Дати гігієнічну оцінку температурно-вологісного режиму, швидкості руху повітря та якості повітря приміщення навчальної лабораторії.
4. Розв’язати ситуаційні задачі за темою заняття.
ЛІТЕРАТУРА: 1. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 259-276.2. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни. /Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін./ За ред.
Є.Г.Гончарука.- К.: Вища школа, 1995.-С. 118-137.3. Общая гигиена. Пропедевитика гигиены. Гончарук Е.И., Кундиев Ю.И., Бардов В.Г. и др. – К.: Вища
школа, 2000. – С. 217-237.4. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. — 2-ге вид.: К.:
Здоров’я, 2004. — С. 79-97; 120-123; 272-276; 466-476.5. Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Г.Х. Гигиена. – К.: Вища школа, 1983. – С. 36-40, 121-123, 203-
207, 270-, 284-285.6. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М.: Медицина, 1971. – С. 11-18, 73-77, 267-273.7. І.В.Сергета. Практичні навички з загальної гігієни. — Вінниця, 1997. — С. 5-7.8. Учбовий посібник до практичних занять з загальної гігієни. // За ред.В.Г.Бардова, І.І.Швайко —К., 1994.—
ч.1. — С. 38-42, 94-105, 131-137.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
У години самопідготовки необхідно ознайомитися з будовою та роботою приладів, що призначені для визначення температури та вологості повітря, зокрема термометра, термографа, гігрометра, гігрографа, психрометра тощо, приладів, що призначені для визначення швидкості руху та охолоджуючої здатності повітря.
Після перевірки рівня вихідних знань студенти визначають температуру, вологість охолоджуючу здатність та швидкість руху повітря, здійснюють гігієнічну оцінку мікроклімату навчальної лабораторії.
Мікроклімат являє собою сукупність фізичних факторів, які впливають на тепловий стан організму. Тому до основних його параметрів відносять показники температурного режиму приміщень, вологості та швидкості руху та охолоджуючої здатності повітря.
Визначення температурного режиму приміщеньТемпература повітря визначається термометрами (ртутними, спиртовими i електричними) та
термографами у градусах (°С) за шкалою Цельсія.Середня температура у примiщеннi визначається на рiвнi росту людини (1,5 м від підлоги) у п’яти точках:
одна з них знаходиться в центрі приміщення, а інші чотири –по його кутах. Після проведення вимірювань визначають середню арифметичну величину, яка і є показником середньої температури. Дослідження повторюють через 10-15 хвилин.
Величину перепаду температури по горизонталі одержують шляхом визначення рiзницi температур у трьох точках: на відстані 0,5 м вiд зовнiшньої стiни, в центрі приміщення та на відстані 0,5 м вiд внутрішньої стіни.
Величину перепаду температури по вертикалi одержують шляхом визначення рiзницi в показниках термометрів, які розташовані відповідно на відстані 10 см вiд пiдлоги, 1,5 м вiд пiдлоги та 10 см вiд стелi.
Добовий перепад температур визначається шляхом зіставлення показників денної та нічної температур.Оптимальними слiд вважати середню температуру в приміщенні у межах 20-22° С, перепади температури
по горизонталі та вертикалі – до 2-3°С, добовий перепад – до 2°С (при використанні центрального опалення) та до 5°С (у разі застосування місцевого опалення).
Критеріями гігієнічної оцінки житлових і громадських приміщень є допустимі та оптимальні норми температури, представлені в таблиці 1.
Таблиця 1
Норми температури для житлових, громадських і адміністративно-побутових приміщень
Період рокуТемпература
Оптимальна Допустима
Теплий 20–22оС Не більше, ніж на 3оС вище розрахункової температури зовнішнього повітря*
Холодний і перехідний 20–22оС 18–22оС**
Примітка: *Для громадських і адміністративно-побутових приміщень з постійним перебуванням людей допустима температура не більше 28оС, а для районів з розрахунковою температурою зовнішнього повітря 25оС і вище – не більше 33оС.
20
** Для громадських і адміністративно–побутових приміщень з перебуванням людей в вуличному одязі допустима температура 14оС.
Норми встановлено для людей, які знаходяться в приміщенні більше 2 годин і безперервно.Норми температури повітря робочої зони виробничих приміщень регламентуються Держстандартом 12.1.005-
88 “Загальні санітарно–гігієнічні вимоги до повітря робочої зони” у залежності від пори року (холодна, тепла) та категорії робіт (легка, середньої важкості, важка).
Так, оптимальні норми температури в холодний період встановлені в межах 21-24оС при виконанні легкої роботи та 16-19оС при виконанні важкої роботи. В теплий період, ці інтервали відповідно 22-25оС і 18-22оС. Допустима максимальна температура в теплий період не більше 30оС, мінімальна в холодний період – 13оС.
Визначення вологості повітряВизначення вологості повітря проводиться з використанням таких приладів, як стаціонарний психрометр
Августа, аспіраційний психрометр Ассмана, гігрометр та гігрограф.
Визначення абсолютної та відносної вологості повітря за допомогою психрометру АвгустаРезервуар психрометра заповнюють водою. Тканину, якою обернено резервуар одного з термометрів приладу
опускають у воду з тим, щоб сам резервуар був на відстані – 3 см над поверхнею води, після чого психрометр підвішують на штативі в точці визначення. Через 8-10 хвилин знімають показники сухого і вологого термометрів.
Абсолютну вологість вираховують за формулою Реньо (1),:
А = f – a ∙ (t – t1) B, (1)
де А – абсолютна вологість повітря при даній температурі в мм рт.ст.; f – максимальний тиск водяної пари при температурі вологого термометра (знаходять у таблиці насичених
водяних парів, табл. 3); а – психрометричний коефіцієнт, який дорівнює 0,0011 для закритих приміщень; t – температура сухого термометра; t1 – температура вологого термометра; В – барометричний тиск у момент визначення вологості (знаходять за показаннями барометра), мм рт.ст.Відносну вологість розраховують за формулою (2):
, (2)
де С – відшукувана відносна вологість, %; А – абсолютна вологість, мм рт.ст.; F – максимальний тиск водяної пари при температурі сухого термометра, в мм рт.ст. (знаходять у таблиці
насичених водяних парів, табл. 2).
Визначення абсолютної та відносної вологості повітря аспiрацiйним психрометром АссманаАспіраційний психрометр Ассмана складається з двох ртутних термометрiв, якi розмiщуються у металевому
цилiндрi (сухого та волого). Крім того, у верхнiй частинi прилада розташований вентиляцiйний пристрiй.Перед початком дослідження необхідно піпеткою змочити ртутний резервуар вологого термометра
дистильованою водою, а потiм завести вентиляційний пристрій у залежності від пори року на 5-10 хвилин.Прилад закріплюють в дослiджуванiй точці на штативі. Психрометр не можна тримати в руках, у зв’язку з
тим, що вiн буде нагріватися, а це впливатиме на показники приладу.Після проведення дослідження визначають показники сухого та вологого термометрів. Для визначення
абсолютної вологості використовують формулу Шпрунга (3):
ВА = f – 0,5 · (tсух – tвол.).–—— ; (3)755
де А – абсолютна вологiсть (мм.рт.ст.); В – максимальне напруження водяних парiв при температурі вологого термометра (мм.рт.ст.); 0,5 –постiйний психрометричний коефiцiєнт; tсух. – температура сухого термометра (°); tвол. – температура вологого термометра (°); В – атмосферний тиск у момент дослiдження (мм.рт.ст.); 755 – середнiй атмосферний тиск (мм.рт.ст.);Визначення вiдносної вологостi проводять за формулою (4):
АС = –—–· 100 ; (4) F
21
де С – вiдносна вологiсть (%); A – абсолютна вологiсть (мм.рт.ст); F – максимальна вологiсть при температурi сухого термометра (мм.рт.ст.).Максимальну вологість повітря при температурі вологого та сухого термометрів визначають за даними, що
представлені в таблиці 2.Таблиця 2
Максимальна вологість повітря при різних температурахТемпература повітря, °С
Максимальна вологість, мм.рт.ст.
Температура повітря, °С
Максимальна вологість, мм.рт.ст.
Температура повітря, °С
Максимальна вологість, мм.рт.ст.
10 9,209 17 14,530 25 23,75611 9,844 18 15,477 27 26,73912 10,518 19 16,477 30 31,84213 11,231 20 17,735 32 35,66314 11,987 21 18,650 35 42,17515 12,788 22 19,827 37 47,06716 13,634 24 22,377 40 55,324
Вiдносна вологiсть вважається оптимальною, якщо вона знаходиться у межах 40-60%, допустимою –якщо коливається від 30 до 70%.
Теплове самопочуття визначається шляхом опитування з наступним визначенням кількості студентів, які почувають себе комфортно або дискомфортно. Лінія комфорту – більше 50% студентів відчувають себе комфортно. Одержані дані вивчення температурно-вологісного режиму навчальної лабораторії заносять до протоколу, здійснюють їх гігієнічну оцінку та обґрунтовують гігієнічні висновки та рекомендації.
Дефіцит насичення (різниця між максимальною та абсолютною вологістю повітря) визначають по таблиці насичених водяних парів: від значення максимальної вологості повітря при показаннях сухого термометра психрометра віднімають абсолютну вологість повітря, розраховану за формулами Реньо чи Шпрунга.
Фізіологічний дефіцит насичення (різницю між максимальною вологістю повітря при температурі тіла 36,5оС і абсолютною вологістю повітря) визначають по тій же таблиці насичених водяних парів (табл. 2).
Точку роси (температуру, при якій абсолютна вологість повітря стає максимальною) знаходять по тій же таблиці насичених водяних парів (табл. 2) у зворотному напрямку: за значеннями абсолютної вологості знаходять температуру, при якій ця вологість буде максимальною.
Атмосферний тиск визначається за допомогою барометра-анероїда, шкала якого градуйована в мм рт.ст. або в кілопаскалях.
Добові коливання температури, вологості повітря та атмосферного тиску визначають за допомогою, відповідно, термографа, гігрографа, барографа.
Визначення охолоджуючої здатності і швидкості руху повітряШвидкість руху атмосферного повітря (а також руху повітря у вентиляційних отворах) визначають за
допомогою анемометрів: чашечного (при швидкостях від 1 до 50 м/с) і крильчатого (0,5–10 м/с). Робота вертикально встановленого чашечного анемометра не залежить від напрямку вітру; крильчатий анемометр потрібно чітко орієнтувати віссю на напрям вітру.
Сила вітру визначається за 12–бальною шкалою: від штилю – 0 балів (швидкість руху повітря 0-0,5 м/с) до урагану – 12 балів (швидкість руху повітря 30 і більше м/с).
Детальніше шкала сили вітрів і швидкості руху повітря наведена в таблиці 3.
Таблиця 3Шкала швидкості руху повітря в балах
Бал Сила вітру Швидкість руху повітря, м/с0 Штиль (безвітря) 0,0 – 0,51 Ледь помітний вітерець 0,6 – 1,72 Дуже слабкий вітер 1,8 – 3,33 Слабкий вітер 3,4 – 5,24 Незначний вітер 5,3 – 7,45 Доволі сильний (свіжий) вітер 7,5 – 9,66 Сильний вітер 9,7 – 12,47 Дуже сильний вітер 12,5 – 15,28 Надзвичайно сильний вітер 15,3 – 18,29 Буря (шторм) 18,3 – 21,510 Сильна буря 21,6 – 25,111 Дуже сильна буря 25,2 – 29,012 Ураган 29,0 і більше
Швидкість руху повітря менше 1 м/сек анемометрами визначати не можливо, тому у приміщенні швидкість руху повітря визначають за допомогою ката термометрії.
Спочатку визначають охолоджуючу здатнiсть повiтря, для чого кататермометр занурюють у гарячу воду (близько 80С) i нагрiвають, доки рівень стовбчика спирту не пiднiметься до половини верхнього розширення
22
капiляра. Пiсля чого прилад витирають насухо i пiдвiшують на штативi в мiсці спостереження, захищаючи його вiд впливу променистої енергiї. Потім слідкують за секундомiром, впродовж якого часу стовпчик спирту опуститься з 38 до 35С. Дослiд повторюють тричі i визначають середнє значення часу. Розрахунок величин охолоджуючої здатностi повiтря проводиться за формулою (5):
(5)
де: H – шукома величина охолоджуючої здатності повітря ( мкал/с); t1 i t2 – вихідна i кінцева температури (С); Ф – фактор приладу (позначений на тильному боці кожного ката термометра – постійна величина, яка
вказує на кількість тепла, що витрачається з 1 см2 резервуару кататермометра за час опускання стовпчика спирту з 38 до 35 С;
а – число секунд, впродовж якого стовпчик спирту опускається з 38С до 35С. Наприклад: якщо Ф дорівнює 140, час опускання стовпчика спирту з 38С до 35С становить 56,7 сек.
Примітка: якщо фактор кататермометра позначається буквою F, то температурна різниця не враховується. Визначивши величину охолоджуючої здатності та температуру повітря можна знайти значення швидкості
руху повітря в кімнаті за допомогою емпіричних формул або використання спеціальної таблиці.Для визначення швидкості руху повітря, яке менше ніж 1м/с, застосовують формулу (6):
(6)
де V –швидкість руху повітря (м/с); Н – охолоджуюча здатність повітря (мкал/с); Q –різниця між середньою температурою тіла та температурою оточуючого повітря (С).У випадку використання спеціальної таблиці спочатку розраховують різницю між середньою температурою
тіла та температурою оточуючого повітря (Q), та відношення між охолоджуючою здатністю повітря та цією
величиною . Потім за таблицею 4 з урахуванням поправок на температуру визначають швидкість руху повітря (V).Наприклад: Н = 7,4 мкал/с, температура повітря 20С.
Q = 36,5–20,0 = 16,5С
В таблиці 4 знаходимо, що величині 0,45 при температурі повітря 20С відповідає швидкість руху повітря 0,429 м/с.
Таблиця 4Швидкість руху повітря за його охолоджуючою здатністю
H/QТемпература повітря
10° 12,5° 15° 17,5° 20° 22,5° 25° 26°0,270,280,290,30
––
0,0410,051
––
0,0500,060
––
0,0510,065
–0,0490,0600,073
0,0410,0510,0670,082
0,0470,0610,0760,091
0,0510,0700,0850,101
0,0590,0700,0890,104
0,310,320,330,340,35
0,0610,0760,0910,1070,127
0,0700,0850,1010,1150,136
0,0790,0940,1100,1290,145
0,0880,1040,1190,1390,154
0,0980,1130,1280,1480,167
0,1070,1240,1400,1600,180
0,1160,1360,1530,1740,196
0,1190,1400,1590,1790,203
0,360,370,380,390,40
0,1420,1630,1830,2030,229
0,1510,1720,1970,2220,202
0,1650,1850,2100,2320,256
0,1790,1980,2220,2440,269
0,1920,2120,2390,2570,287
0,2060,2260,2490,2740,305
0,2200,2400,2660,2930,323
0,2250,2450,2730,3010,330
0,41 0,254 0,267 0,282 0,299 0,314 0,330 0,349 0,364
23
0,420,430,440,45
0,2800,3200,3400,366
0,2930,3240,3540,398
0,3110,3420,3680,398
0,3250,3560,3850,412
0,3430,3730,4010,429
0,3610,3920,4170,449
0,3790,4100,4450,471
0,3860,4170,4490,473
0,460,470,480,490,50
0,3960,4270,4680,5030,539
0,4150,4450,4810,5160,557
0,4290,4640,4990,5350,571
0,4460,4820,5130,5660,589
0,4650,5000,5310,5710,604
0,4830,5180,5510,5900,622
0,5010,5370,5720,6080,640
0,5080,5440,5790,6150,651
0,510,520,530,540,55
0,5740,6150,6560,6960,737
0,5930,6330,6740,7150,755
0,6070,6440,6880,7290,770
0,6280,6650,7050,7460,790
0,6480,6830,7240,7640,807
0,6660,7010,7420,7830,807
0,6840,7200,7600,8010,844
0,6910,7270,7680,8080,851
0,560,570,580,590,60
0,7880,8340,8790,9300,981
0,8010,8320,8980,9430,994
0,8150,8670,9120,9571,008
0,8330,8820,9290,9711,022
0,8510,8980,9110,9850,033
0,8670,9150,5991,0011,014
0,8840,9330,9721,0181,056
0,8940,9400,9771,0231,060
МЕТОДИКА ПОБУДОВИ “РОЗИ ВІТРІВ”Під напрямом вітру розуміють сторону горизонту, звідки віє вітер і позначають румбами – 4 основними (Пн.,
Пд., Сх., Зх.) і 4 проміжними (Пн-Зх., Пн-Сх., Пд.-Зх., Пд.-Сх.).Річну повторюваність вітрів в тій чи іншій місцевості зображають у графічному вигляді “рози вітрів”.
Рис. Роза вітрів
“Роза вітрів” – графічне зображення повторюваності вітрів у конкретному населеному пункті за визначений період і має широке застосування в гігієнічній науці з метою раціонального планування взаєморозташування різних об’єктів під час здійснення запобіжного санітарного нагляду.
Для її побудови спочатку проводять взаємоперпендикулярні лінії з позначенням 4 основних (Пн, Пд, С, З) та 4 проміжних (ПнС, ПнЗ, ПдС, ПдЗ) румбів. На графіку румбів відкладають частоту вітрів кожного напрямку, яка виражена у відсотках по відношенню до загальної кількості днів періоду спостереження. Отримані позначки з’єднують ламаною лінією.
Штиль позначають в центрі графіка колом, радіус якого відповідає частоті штилю.Поряд з побудованою “розою вітрів” розміщують стрілку, гострий кінець якої вказує напрямок вітру, що
переважає за період спостереження. Потім на план-схемі населеного пункту довільної конфігурації розміщують об’єкти, що згадуються у ситуаційних задачах, визначають, чи правильно вони розташовані по відношенню до джерела забруднення навколишнього середовища, обґрунтовують гігієнічний висновок.
“Розу вітрів” використовують в метеорології, аеро- і гідронавігації, а також у гігієні. В останньому випадку – для раціонального планування, взаєморозміщення об’єктів при запобіжному санітарному нагляді за будівництвом населених місць, промислових підприємств, оздоровчих об’єктів, зон відпочинку.
Напрямок руху атмосферного повітря визначається за допомогою вимпела, (на кораблях), флюгерів різної побудови та тканинного конусу (на аеродромах).
В приміщеннях, де рух повітря надто слабкий, напрямок руху повітря можна досліджувати за допомогою фумігатора (диму, синтезованого тим або іншим засобами) або відхиленням полум’я свічки.
ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ЯКОСТI ПОВIТРЯ ТА ЕФЕКТИВНОСТI ВЕНТИЛЯЦIЇ
Показники ефективності вентиляції:
24
1. Органолептичні – суб’єктивне відчуття якості повітря у приміщенні людиною (свіжість, вологість, запах тощо).
2. Розрахункові:а) Коефіцієнт аерації – співвідношення праці кватирок, які використовуються для провітрювання приміщення
та площі підлоги (в нормі – 1:3 – 1:50).б) Потрібний об’єм вентиляції – кількість свіжого повітря, яку слід подати в приміщення на 1 людину за 1
годину, щоб вміст вуглекислого газу не перевищував допустимого рівня (в нормі – 35-80 м3 на 1 людину.)в) Фактичний об’єм вентиляції – кількість свіжого повітря, що фактично надходить у приміщення.3. Фізичні:а) Кратність обміну повітря – це число, що показує скільки разів протягом 1 години повітря приміщень
змінюється на атмосферне (показник ефективності штучної вентиляції). Визначається за формулою (7):
V в.п. v · S · n · tКОП = ––——– = –––————–; (7)
V Vде КОП – кратність обміну повітря; V в.п. – об’єм вентиляційного повітря (м3); V – об’єм приміщення (м3); S – площа вентиляційного отвору (м2); v – швидкість руху повітря (м/с); n – кількість вентиляційних отворів; t – час (3600 с).
Кратнiсть обміну повітря в житлових кімнатах, навчальних приміщеннях та лікарняних палатах повинна знаходитися у межах 2-3 разів на годину.
Приклад визначення ефективності вентиляції з кратністю обміну повітряДовжина примiщення – 22,4 м, ширина – 6 м, висота – 3,5 м. Є один вентиляцiйний отвiр круглої форми,
дiаметр якого становить 40 см, швидкiсть руху повiтря складає 5 м/с, необхідна кратнiсть обмiну повiтря – 5.Спочатку визначають площу вентиляцiйного отвору за формулою (8):
S = r2 , (8)
де = 3,14; r –радiус вентиляцiйного отвору (м).S = 3,14 (0,2) 2 = 0,13 м2. Потiм визначають об'єм вентиляцiйного повiтря:
Vв.п. = S v t = 0,13 м2 х5 х 3600 с = 2340 м3
Надалі визначають об’єм приміщення:V = 22,4 м х 6 м х 3,5 м = 470 м3
Отже, визначивши об'єм вентиляцiйного повiтря та знаючи об'єм примiщення, вираховують кратнiсть обмiну повiтря (КОП):
Vв.п. 2340КОП = –—–– = ––——– = 5. V 470Пiсля цього фактичну величину КОП порівнюють з необхідною, тобто тiєю, що повинна бути i
обгрунтовують висновок щодо ефективності вентиляцiї. 4. Хімічні:а) Концентрація СО2
Визначення ефективностi вентиляці за вмістом вуглекислоти:Метод заснований на зіставленнi кiлькостi балончикiв атмосферного повiтря i повiтря примiщення, що були
витрачені на знебарвлення 10 мл лужного розчину (600 мл води, 1 крапля 25% розчину аміаку, 2 краплі фенолфталеїну) у поглиначі Петрі.
Підрахунок кількості балончиків, що були витрачені на нейтралізацію (знебарвлення) лужного розчину проводиться тричі: до провiтрювання примiщення, пiсля провiтрювання та безпосередньо в атмосферному повiтрi.
Вміст вуглекислоти (СО2) у повітрі розраховується за формулою (9):
А · 0,04Вміст СО2 (%) = ––—–––; (9) Вде А – кiлькiсть балончикiв атмосферного повiтря, що витрачено на знебарвлення лужного розчину;
25
В – кiлькiсть балончикiв повiтря в примiщеннi, що витрачено на знебарвлення лужного розчину; 0,04 – вміст вуглекислоти в атмосферному повiтрi (%).
Оптимальною концентрацією вуглекислоти у повiтрi житлових кiмнат, палат лікувально–профілактичних закладів та навчальних примiщень слід вважати 0,07–0,08%, допустимою – 0,1%.
Приклад розрахунку. Hа знебарвлення 10 мл лужного розчину було витрачено 50 балончикiв атмосферного повiтря, i вiдповiдно на знебарвлення 1 мл лужного розчину до i пiсля провiтрювання в навчальнiй кiмнатi – 10 та 20 балончиків.
Кiлькiсть вуглекислоти у повітрі приміщення становить:
50 · 0,04 а) до провітрювання –––——–– = 0,2 % 10
50 · 0,04 б) після провітрювання –——––– = 0,1 %.
20б) Окислюваність – кількість активного кисню, яка необхідна для окислення органічних речовин, що
містяться в 1 м3 повітря приміщення (в нормі – не більше 4–6 мл/ м3.5. Мікробіологічні – кількість мікроорганізмів в 1 м3 повітря приміщення (табл.. 5).
Таблиця 5
Мікробіологічні показники чистоти повітря закритих приміщень
Якістьповітря
Кількість мікроорганізмів в 1 м3 повітряЛітній режим Зимовий режим
Разоммікроорганізмів
Зеленіючих і гемолітичних стрептококів
Разоммікроорганізмів
Зеленіючих і гемолітичних стрептококів
Чисте До 160 До 16 До 4500 До 36Забруднене Понад 2500 Понад 36 Понад 7000 Понад 124
Якщо вентиляцiя є не ефективною, у гігієничному висновку слід вказати найбiльш доцiльні способи пiдвищення ефективностi роботи вентиляцiйних пристроїв (збiльшення швидкостi руху повiтря, кiлькостi або площi вентиляцiйних отворiв, тощо).
Комплексний вплив мікробіологічних параметрів на теплообмін людини.Оцінюють за допомогою еквівалентно-ефективної та результуючої температури.Еквівалентно-ефективна температура (ЕЕТ) – умовно-числове визначення суб’єктивного теплового відчуття
людини (“комфортно”, “тепло”, “холодно” і т.д.) при різних співвідношеннях температури, вологості, швидкості руху повітря, а результуюча температура (РТ) – і радіаційної температури. Ці умовні числа ЕЕТ та РТ відповідають температурі нерухомого (0 м/с), на 100 % насиченого вологою повітря, яке створює відповідне теплове відчуття.
ЕЕТ та РТ розроблені в камеральних умовах при різних співвідношеннях параметрів мікроклімату і оформлені у вигляді таблиць та номограм.
Таблиця 6
Методи комплексної оцінки впливу мікрокліматичних факторів на організм
Показники
Методи
КататермометріїЕквівалентно-
ефективноїтемператури (ЕЕТ)
Результуючоїтемператури (РТ)
Чинники, які враховуються даним методом.
Температура повітря, швидкість руху повітря, радіаційна температура.
Температура повітря, вологість повітря,
швидкість руху повітря.
Температура повітря, вологість повітря,
швидкість руху повітря, радіаційна температура.
Показники, що використовуються для
оцінки реакції організму.
Охолоджуюча здатність середовища (охолодження
резервуарукататермометра – Н).
Теплове відчуття людини. Теплове відчуття людини.
Одиниці вимірювання мкал/см2.с Умовні одиниці(град. ЕЕТ).
Умовні одиниці (град. РТ).
Зона теплового комфорту при роботі різної важкості:
– легка;– середньої важкості;
– важка.
5,5 – 7,08,4 – 10,015,4 – 18,4
17,2 – 21,716,2 – 20,714,7 – 19,2
16 – 1813 – 1610 – 13
26
Недоліки методу:
1. Охолодження приладу прирівнюється до реакції
людини.2. Не враховується вплив
вологості повітря.
Не враховуються втрати тепла
випромінюванням.
Не враховуються індивідуальні особливості
стану організму (здоровий, хворий та
інше).
СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІЗадача 1Хворі скаржаться на сирість в приміщенні палати та дискомфортне самопочуття. При проведенні дослідження
фізичних властивостей повітря отримані наступні дані: середня температура +20°С, швидкість руху повітря – 0,04 м/с, атмосферний тиск – 750 мм.р.ст., температура сухого термометра 21,5°С, вологого – 20°С.
Визначте відносну вологість повітря в палатах та дайте гігієнічну оцінку мікроклімату.
Задача 2За дорученням лікаря медична сестра зробила вимірювання відповідних мікрокліматичних показників у
лікарняній палаті. Результати досліджень показали: середня температура становить – 16°С, відносна повітря – 80%, швидкість руху повітря – 0,01 м/с.
Дайте гігієнічну оцінку мікроклімату у груповій кімнаті.
Задача 3Під час вивчення умов перебування дітей у групових кімнатах дитячого садка встановлено: середня
температура повітря 25°С. відносна вологість повітря – 75%, швидкість руху повітря – 0,01 м/с.Дайте гігієнічну оцінку мікроклімату у груповій кімнаті.
Задача 4Визначте абсолютну вологість повітря в приміщення шкільного класу, якщо температура становить 20°С, а
сухого – 22°С, атмосферний тиск – 760 мм.рт.ст.Розрахуйте величину абсолютної, максимальної та відносної вологості повітря та дайте гігієнічну оцінку.Задача 5Накресліть «розу вітрів» та визначте у якому напрямку по відношенню до теплової електростанції слід
вибрати ділянку для будівництва стоматологічної поліклініки, якщо «роза вітрів» характеризується такими даними: Пн – 27%, ПнС – 20%, С – 12%, ПдС – 5%, Пд. – 6%, ПдЗ – 8%, З – 8%, ПнЗ – 7%, штиль – 7%.
Задача 6Накресліть “розу вітрів” для населеного пункту та запропонуйте найбільш оптимальне розміщення
коксохімічного комбінату по відношенню до населеного пункту.Повторюваність вітрів: Пн – 11%, ПнС – 7%, ПнЗ – 8%, С – 24%, З – 4%, ПдС – 18%, Пд – 9%, ПдЗ – 5%,
штиль – 10%.Задача 7Визначте швидкість руху повітря у цеху, якщо фактор кульового кататермометра (F) дорівнює 620, час
падіння стовпчика спирту з 38°С до 35°С – 75 с, температура повітря 23°С.Задача 8Під час вивчення мікрокліматичних умов лікарняної палати встановлено: площа 6 м2, середня температура
повітря 16°С, на висоті 1,5 м – 20°С, на висоті 0,2 м – 14°С, біля внутрішньої стіни – 19°С, біля зовнішньої – 13°С. Добові коливання температури знаходяться в межах 21-16°С, відносна вологість – 72%, швидкість руху повітря – 0,3 м/с.
Дайте гігієнічну оцінку мікроклімату лікарняної палати та вкажіть можливі зрушення у стані здоров’я пацієнтів.
Задача 9Аудиторія розміром 15 х 20 х 5 обладнана витяжною вентиляцією, яка вмикається протягом перерв між
лекціями на 30 хв. Вентиляційних отворів – 2, діаметр кожного з них становить 25 см. Швидкість руху повітря у вентиляційному отворі дорівнює 3 м/сек.
Обгрунтуйте гігієнічний висновок щодо ефективності вентиляції аудиторії.
Задача 10В аудиторії розміром 10 х 20 х 4 м є один витяжний вентиляційний отвір, який вмикається впродовж перерви
між лекціями на 10 хв. Вентиляційний отвір круглий, з діаметром 0,6 м. Визначіть кратність обміну повітря, якщо швидкість руху повітря у вентиляційному отворі дорівнює 3 м/сек.
Задача 11У двох палатах лікувально–профілактичного закладу зареєстровані такі показники мікрокліматичних умов: Палата № 1: температура повітря – +18°С, радіаційна температура – +25°С, відносна вологість повітря –40%,
швидкість руху повітря – 0,2 м/с.Палата № 2: температура повітря – 26°С, радіаційна температура – +10°С, відносна вологість повітря –40%,
швидкість руху повітря – 0,2 м/с. Проведіть порівняльну гігієнічну оцінку мікроклімату обох палат.
27
ТЕМА №5: ТЕМА: ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ВОДОПОСТАЧАННЯ. ЧИТАННЯ ЛАБОРАТОРНИХ АНАЛІЗІВ ВОДИ
МЕТА ЗАНЯТТЯ: 1. Засвоїти фізіологічне, епідемічне, ендемічне, господарсько-побутове та народногосподарське значення води.2. Засвоїти гігієнічне значення техногенного забруднення води.3. Вивчити основні види і засоби покращання якості питної води, принципи організації централізованого та
місцевого водопостачання. 4. Засвоїти методики санітарного обстеження джерел водопостачання та гігієнічної оцінки якості питної води. 5. Ознайомитися з заходами санітарно-епідеміологічного нагляду за господарсько-питним водопостачанням.
ПИТАHHЯ ТЕОРЕТИЧHОЇ ПIДГОТОВКИ: 1. Гігієнічне значення води. Функції води. Гігієнічні вимоги до якості питної води.2 Епідеміологічне значення води та її роль у поширенні інфекційних захворювань. 3. Ендемічне значення води та її роль в поширенні захворювань неінфекційної природи. Гігієнічне значення
жорсткості води.4. Гігієнічне значення техногенного забруднення води хімічними речовинами.5. Джерела водопостачання та їх порівняльна гігієнічна характеристика. 6. Загальна схема санітарного обстеження джерел місцевого водопостачання. 7. Державні санітарні норми та правила “Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання
людиною” (ДСанПіН 2.2.4-171-10).8. Гігієнічні показники забруднення води (прямі та опосередковані).9.Державний санітарно-епідеміологічний нагляд за господарсько-питним водопостачанням (запобіжний та
поточний санітарний нагляд). Основні етапи санації (оздоровлення) джерела місцевого водопостачання (криниці).10. Правила відбору проб води і складання направлення на дослідження. Методика читання лабораторних
аналізів води.
ЗАВДАHHЯ: 1. Оволодiти навичками оцiнки якостi води та складання гiгiєнiчних висновкiв за даними лабораторного
дослiдження i санiтарного обстеження криницi. 2. Вивчити данi лабораторного аналiзу води, скласти гiгiєнiчний висновок щодо її придатності для
задоволення питних та господарсько-побутових потреб населення. 3. Розвязати ситуацiйнi задачi за темою практичного заняття.
ЛІТЕРАТУРА: 1. Загальна гігієна : пропедевтика гігієни / [Є. Г. Гончарук, Ю. І. Кундієв, В. Г. Бардов та ін.] ; за ред. Є. Г.
Гончарука. ― К.: Вища школа, 1995. ― С. 283—301.2. Комунальна гігієна / [Є.Г. Гончарук, В.Г. Бардов, С.І. Гаркавий та ін.]. — К.: Здоров’я, 2003. — С. 11, 37,
38, 42―42, 47, 53, 54, 185, 186, 188, 189―191.3. Габович Р.Д. Гигиена / Р.Д. Габович, С.С. Познанский, Р.Х. Шахбазян. ― К.: Вища школа, 1983. ― С. 57-86.4. Румянцев Г.И. Общая гигиена / Г.И. Румянцев, Е.П. Вишневская, Т.А. Козлова. — М.: Медицина, 1985. —
С. 106—140.5. Покровский В.А. Гигиена / В.А. Покровский. — М.: Медицина, 1979. — С. 93—124.6. Руководство по гигиене водоснабжения / Под ред. С.Н.Черкинского. — М.: Медицина, 1975. — 126 с.7. Комунальная гигиена / Под ред. А.Н. Марзеева, В.М. Жаботинского. — М.: Медицина, 1989. — С. 313-396.8. Общая гигиена: пропедевтика гигиены / [Е. И. Гончарук, Ю. И. Кундиев, В. Г. Бардов и др.] ; под ред. Е. И.
Гончарука. ― К.: Вища школа, 2000. ― С. 518—532. 9. Нікберг І.І. Гігієна з основами екології / І.І. Нікберг, І.В. Сергета, Л.І. Цимбалюк. — К.: Здоров’я, 2001 — С.
59-82.10. Загальна гігієна: навчальний посібник до практичних занять для студентів шостого курсу медичного
факультету / [І.В Сергета, Б.Р.Бойчук, С.О. Латанюк та ін. ]. — Тернопіль: Укрмедкнига, 1999. — 133 с.11. Державні санітарні норми і правила „Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання
людиною” (ДСанПіН 2.2.4.-171-10)
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
В ході практичного заняття студенти знайомляться з фізіологічним, епідемічним, ендемічним, епідеміологічним значенням води, з результатами техногенного забруднення питної води, з гігієнічними вимогами до питної води та основними етапами покращання якості питної води на водопровідній станції, засвоюють методику гігієнічної оцінки якості питної води і санітарного обстеження джерел водопостачання, вивчають основні показники ДСТу на воду питну та воду вододжерел, з державним санітарно-епідеміологічним наглядом за господарсько-питним водопостачанням (запобіжний та поточний санітарно-епідеміологічний нагляд), розв’язують ситуаційні задачі за темою практичного заняття.
ГІГІЄНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ВОДИВизначається насамперед фізіологічною потребою в ній людини. Вода, як повітря і їжа, є одним із
найважливіших елементів зовнішнього середовища, без якого неможливе життя. Людина без води здатна прожити
28
лише 5-6 діб, адже її тіло в середньому на 65% складається з цієї речовини. Без води не відбувається жоден біохімічний, фізіологічний та фізико-хімічний процес обміну речовин та енергії: неможливі травлення, дихання, анаболізм (асиміляція) та катаболізм (дисиміляція), синтез білків, жирів, вуглеводів із чужорідних білків, жирів, вуглеводів харчових продуктів.
За допомогою води в клітини організму надходять пластичні, біологічно вкрай потрібні компоненти та енергетичні матеріали, виводяться з нього продукти обміну (транспортна функція). Вода сприяє збереженню колоїдального стану живої плазми. Вода і розчинені у ній мінеральні солі підтримують найважливішу біологічну константу організму – осмотичний тиск крові й тканин. У водному середовищі створюються належні рівні лужності, кислотності, гідроксильних та водневих іонів. Вода забезпечує кислотно-основний стан в організмі, а це впливає на швидкість та напрямок біохімічних реакцій. Бере участь у процесах гідролізу жирів, вуглеводів, гідролітичного й окисного дезамінування амінокислот та в інших реакціях.
Вода є основним акумулятором тепла, яке утворюється в організмі в процесі екзотермічних біохімічних реакцій обміну речовин. Крім того, випаровуючись із поверхні шкіри й слизових оболонок органів дихання, вода бере участь у процесах тепловіддачі, тобто у підтриманні температурного гомеостазу.
Потреба організму у воді задовольняється головним чином за рахунок питної води, напоїв та продуктів харчування, особливо рослинного походження. Фізіологічна добова потреба дорослої людини у воді (за відсутності фізичних навантажень) у регіонах з помірним кліматом орієнтовно становить 1,5-3.
Основні функції води: фізіологічна; санітарна; господарсько-побутова; промислова; фізкультурно-оздоровча.
Гігієнічні вимоги, що пред’являються до питної води: Вода повинна мати бездоганні органолептичні та фізичні якості; Вода повинна мати оптимальний хімічний склад; Вода не повинна погіршувати біологічну цінність їжі; Вода не повинна бути твердою; Вода не повинна вміщувати радіоактивні та токсичні хімічні речовини (не більше ГДК та ГДР); Вода не повинна вміщувати патогенні мікроорганізми.
ЕПІДЕМІОЛОГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ВОДИРоль води у механізмі передачі збудників кишкових інфекцій, виникненні епідемій та пандемії людство
усвідомило значно раніше, ніж відкрили патогенні мікроорганізми. Із водою можуть поширюватись бактерії, віруси, найпростіші, гельмінти, грибки, викликаючи відповідні захворювання.
Найбільш масові водні епідемії з найтяжчими наслідками порушення громадського здоров'я пов'язані з можливістю поширення з водою збудників кишкових інфекцій, яким притаманний фекально-оральний механізм передачі.
Класифікація інфекційних хвороб, запропонована експертами ВООЗ:І. Хвороби, які виникають унаслідок використання забрудненої води для питних потреб: 1. Кишкові інфекції (провідний механізм передачі – фекально-оральний):а) бактеріальної природи: холера, черевний тиф, паратифи А і В, дизентерія, коліентерит, сальмонельоз;б) вірусної етіології: вірусний епідемічний гепатит А, або хвороба Боткіна, вірусний гепатит Е, поліомієліт та
інші ентеровірусні інфекції, зокрема Коксакі та ЕСНО (епідемічна міалгія, ангіна, грипоподібні і диспепсичні розлади, серозний менінгоенцефаліт), ротавірусні хвороби (гастроентерит, інфекційний пронос);
в) протозойної етіології: амебна дизентерія (амебіаз), лямбліоз.2. Інфекції дихальних шляхів, збудники яких інколи можуть поширюватися фекально-оральним шляхом:а) бактеріальної природи (туберкульоз);б) вірусної етіології (аденовірусні інфекції, зокрема ринофарингіт, фарингокон'юнктивальна гарячка,
кон'юнктивіт, рииофаринготонзиліт, риніт).3. Інфекції шкіри та слизових оболонок, які можуть мати фекально-оральний механізм передачі (сибірка).4. Кров'яні інфекції, які можуть мати фекально-оральний механізм передачі (Ку-гарячка).5. Зооантропонози, які можуть мати фекально-оральний механізм передачі (туляремія, лептоспіроз та
бруцельоз).6.. Гельмінтози:а) геогельмінтози (трихоцефальоз, аскаридоз, анкілостомідоз);б) біогельмінтози (ехінококоз, гіменолепідоз).ІІ. Хвороби шкіри і слизових оболонок, які виникають унаслідок контакту із забрудненою водою:
трахома, проказа, сибірка, контагіозний молюск, грибкові захворювання (епідермофітія мікози та ін.).Ш. Захворювання, які зумовлюють гельмінти, що живуть у воді: (шистосомоз, дракункульоз, або
решта).IV. Трансмісивні інфекції, які поширюють комахи-переносники, що розмножуються у воді (малярія,
жовта гарячка).ЕНДЕМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ВОДИ
29
Масові захворювання населення інфекційної природи – найбільш загрозливий, але не єдиний негативний наслідок уживання неякісної води. Масові ураження можуть мати неінфекційну природу, тобто спричинюватися наявністю у воді хімічних – як мінеральних, так і органічних домішок.
Захворювання, що зумовлені хімічним складом води:а) Захворювання, що виникають внаслідок споживання води, яка має високу твердість (сечокам’яна,
нирковокам’яна, жовчнокам'яна хвороби, подагра) або, навпаки, низьку твердість (серцево-судинні захворювання, остеопоротичні змiни у кістковій системі).
б) Захворювання, зумовлені високим вмістом у воді речовин азотного походження (водно-нітратна метгемоглобінемія тощо).
в) Біогеохімічні ендемії – захворювання, які пов’язані із недостатнім або надлишковим вмістом у грунті, а отже і у воді та продуктах харчування певної території того чи іншого мікроелементу. Такі території називаються біогеохімічними (ендемічними) провінціями. Найрозповсюдженішими ендеміями є ендемічний флюороз (надлишок F), ендемічний карієс (недостатність F), ендемічний зоб (недостатність I), уровська хвороба (надлишок Sr), молiбденовий артрит (надлишок Mo) або ендемiчна подагра, борний ентерит (надлишок B).
г) Захворювання, що пов’язані з наявністю у питній воді токсичних хімічних речовин (“копитна хвороба” (Аs), отруєння свинцем (Pb), хвороба ітай-ітай (Сd), хвороба Міномата (Hg), хвороба Юшо(поліхлорбіфеноли) тощо).
Профілактика біогеохімічних ендемій:1) збагачення мікроелементами продуктів харчування (йодування солі, фторування води тощо);2) використання фармацевтичних препаратів, що містять необхідний набір мікроелементів у своєму складі;3) збагачення мікроелементами добрив;4) використання в харчовому раціоні морських продуктів.
ГІГІЄНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ТЕХНОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ ВОДИ ХІМІЧНИМИ РЕЧОВИНАМИВіддаючи належне ендемічному значенню води, слід чітко усвідомлювати, що на сьогодні ще загрозливішим
для здоров'я людей є техногенне забруднення водойм хімічними речовинами внаслідок скидання неочищених або недостатньо очищених стічних вод промислових підприємств, поверхневого стоку із сільськогосподарських ланів, територій звалищ промислових відходів тощо. Потрапляння у воду токсичних речовин, навіть у незначних кількостях, може становити небезпеку для здоров'я окремої людини і населення в цілому, аж до виникнення масових отруєнь. Цьому сприяє те, що хімічні речовини, котрі забруднюють воду водойм, не затримуються сучасними очисними спорудами водопровідних станцій.
Ймовірність негативної дії підвищується у разі надзвичайно токсичних і високотоксичних речовин, наявності у них мутагенної та канцерогенної активності, ембріотоксичності та тератогенності, репродуктивної токсичності та сенсибілізувальних властивостей.
До стійких у водному середовищі належать важкі метали, хлорорганічні сполуки (ДДТ, ГХЦГ, алдрин, дилдрин, поліхлоровані біфеніли, дибензодіоксини та дибензофурани, нітрозаміни тощо). 3 іншого боку, у воді внаслідок деструкції під впливом різноманітних фізичних, хімічних та біологічних чинників можуть утворитися токсичніші та небезпечніші продукти трансформації. Наприклад, нітрати можуть перетворитися на нітрозаміни і нітрозаміди, які є мутагенами і канцерогенами; ртуть неорганічна може перетворитися на метилртуть, яка спричинює хворобу Мінамата.
Слід враховувати й можливість комбінованої дії деяких хімічних речовин за одночасного надходження в організм з водою. Наслідком цього найчастіше є сумація негативних ефектів, тобто адитивна дія. Але цілком можливе й посилення ефекту, тобто потенціювання. Це властиво важким металам, зокрема свинцю та кадмію, поліхлорованим діоксинам і дибензофуранам, хлорорганічним пестицидам ДДТ і ГХЦГ тощо.
ДЖЕРЕЛА ВОДОПОСТАЧАННЯКласифікація джерел водопостачання:
1. Підземні джерела: міжпластові напірні (артезіанські) та ненапірні води, які залягають у водоносних горизонтах між
водонепроникними шарами ґрунту (глини, граніти), а тому надійно захищені від проникнення забруднень з поверхні. Відрізняються стабільною невисокою температурою (5-12°С), постійним фізико-хімічним складом, значною мінералізацією, відсутністю патогенних мікроорганізмів, сталим рівнем і значним дебітом. Недоліком може виступати наявність токсичних мікроелементів або надлишкова кількість нетоксичних;
ґрунтові води, які залягають у водоносному горизонті над першим водонепроникним шаром ґрунту, а тому у разі неглибокого розташування недостатньо захищені від потрапляння забруднень з поверхні. Характеризуються сезонними коливаннями рівня стояння, дебіту, хімічного і бактеріального складу, що залежить від частоти і кількості опадів, наявності відкритих водойм, глибини залягання, характеру ґрунту. Фільтруючись через шар чистого дрібнозернистого ґрунту завтовшки 5-6 м і більше ґрунтові води стають прозорими, безбарвними, не містять патогенних мікроорганізмів;
верховодка – залягають на глибині до 1 м, характеристики майже відповідні ґрунтовим водам, однак можуть зустрічатись патогенні мікроорганізми;
джерельна вода, яка витікає з водоносних шарів, які виклинюються на поверхню біля підніжжя пагорбів, гір, в понижених місцях рельєфу.2. Поверхневі води: – проточні (ріки, водоспади льодовиків);– непроточні (озера, ставки, штучні відкриті водосховища). Склад їх води багато в чому залежить від характеру ґрунтів на території водозбору, гідрометеорологічних умов та суттєво коливається протягом року залежно від сезону і навіть погоди. Порівняно з підземними водами, для поверхневих характерні велика кількість завислих речовин, низька прозорість, підвищена кольоровість за рахунок гумінових речовин,
30
що вимиваються з ґрунту, більш високий вміст органічних сполук, наявність мікрофлори, присутність у воді розчиненого кисню, поверхневі води менш мінералізовані. Відкриті водойми легко забруднюються ззовні, тому з епідеміологічної точки зору є потенційно небезпечними.3. Атмосферні води (дощова, снігова). Використовують в ряді маловодних, безводних місцевостей. Характеризуються незначною мінералізацією, однак можуть містити розчинні хімічні речовини, що забруднюють атмосферу, наприклад, внаслідок промисловості.
Найкращою є ситуація, коли вода у джерелі водопостачання за своєю якістю повністю відповідає сучасним уявленням про доброякісну питну воду. Така вода не потребує ніякої обробки і необхідно лише не погіршити її якість на етапах забору з джерела та подачі споживачам. Але знезаражування такої води передбачається санітарними вимогами. Такими джерелами можуть бути лише деякі підземні міжпластові води, найчастіше – артезіанські (напірні). В усіх інших випадках вода в джерелі, особливо поверхневому, потребує поліпшення якості: зменшення каламутності (прояснення) і кольоровості (знебарвлення), позбавлення від патогенних та умовно–патогенних мікроорганізмів (знезараження), інколи покращення хімічного складу шляхом спеціальних методів обробки (опріснення, пом’якшення, дефторування, фторування, знезалізнення тощо).
Основні етапи проведення санітарної експертизи питної водиІ. Санітарно-топографічне обстеження – передбачає визначення санітарного стану території, де розташоване
вододжерело, рельєфних особливостей, можливих джерел забруднення ґрунтуІІ. Санітарно-технічне обстеження – пов’язане з визначенням санітарного стану вододжерела та наявності
умов, що сприяють забрудненню води і зумовлені порушенням його конструкційних елементівІІІ. Епідеміологічне обстеження – дослідження та оцінка захворюваності населення, яке використовує воду
конкретного вододжерела для питних потреб.ІV. Лабораторне дослідження – на основі ряду лабораторних аналізів визначають показники санітарно–
епідеміологічної та санітарно-хімічної безпеки води (додаток 2 та 3)Повний контроль безпечності та якості питної води здійснюється за показниками згідно з додатками 1, 2 один
раз на рік у найбільш несприятливий період року, а також за відповідними показниками у разі погіршення епідемічної ситуації.
ГІГІЄНІЧНІ ПОКАЗНИКИ ЗАБРУДНЕННЯ ВОДИ Розрізняють прямі та непрямі показники забруднення питної води органічними речовинами. До прямих
відносять:– бактеріологічні показники – загальне мікробне число, кількість загальних колі-форм, патогенних
ентеробактерій, Е. Соli тощо. – паразитологічні показники – клітини, яйця, лічинки кишкових гельмінтів (ооцисти криптоспоридій, цисти
лямблій, дизентерійних амеб, балантидія кишкового тощо)До непрямих відносять:– органолептичні показники – смак, колір, запах, забарвленість, каламутність тощо– хімічні показники – хлориди, сульфати, амонійні сполуки, нітрити, нітрати, окислюваність тощо. У випадку органічного, передусім тваринного (фекального), походження хлоридів, як правило, буде мати
місце підвищений вміст амонійних сполук, високе мікробне число та висока окислюваність. При розпаді білків спочатку утворюються азотисті сполуки, які окислюються у воді спочатку до нітритів, які в свою чергу окислюються до нітратів. Наявність у воді підвищеного рівня амонійних сполук свідчить про те, що забруднення води має органічну природу та є свіжим. Наявність нітритів свідчить про те, що забруднення середньої давності, наявність тільки нітратів – джерело забруднення органічної природи існує давно, а наявність підвищеного рівня всіх амонійних сполук – забруднення постійне.
Такі хімічні показники забруднення води, як підвищений вміст амонійних сполук, нітратів, сульфатів можуть мати і неорганічне походження (добрива). Як правило, така їх природа підтверджується низькою твердістю, низькою окислюваністю та низьким мікробним числом.
Протокол читання аналізів питної води (приклад)Hа підставі санiтарно-топографiчних i санiтарно–технiчних даних щодо стану криниці (знаходиться в яру,
деревяний зруб мiсцями прогнивший, глиняний замок зруйнований, немає пiдставки для вiдра) можна припустити, що вода у ньому забруднюється вiдрами, внаслідок відсутності стаціонарного спільного відра і використання відер населення (з прилипшою до вiдер землею в воду криницi можуть попадати патогеннi мiкроорганiзми i яйця гельмінтів).
Зроблене нами припущення пiдтверджується даними лабораторного аналiзу: Органолептичнi якостi води не можуть бути визнанi бездоганними, так як реєструється болотистий запах,
рiвний 4 балам (при нормi – 3 бала) та забарвленість води, що складає 50 (при нормi – 35°). Дані аналізу хiмiчних показників, також указують на недоброякiснiсть води. Зокрема про забруднення води
органiчними речовинами свiдчать пiдвищений вмiст амонійних сполук 3,0 мг/дм3(при нормi – 2,6 мг/дм3), нiтритiв 5,3 мг/дм3 (при нормi – 3,3 мг/дм3),а також висока загальна жорсткість води 15 моль/дм3, при нормі –10.
Припущення про те, що вода забруднена органiчними речовинами тваринного походження пiдтверджується даними дослідження мікробіологічних показників, а саме: загальні колі форми – 3 КУО\100см3 (при нормі <=1), E.coli – 3 КУО/100см3 (в нормі відсутність).
Гігієнічний висновок: Отже, вода, що досліджується, не вiдповiдає гiгiєнiчним вимогам i не може бути використана для забезпечення питних потреб.
31
Пропоную провести санацiю криницi: оздоровити територiю бiля криниці, привести її у належний санітарно-технічний стан, знезаразити воду з використанням методу перехлорування з розрахунку не менш, ніж 10 мг активного хлору на 1 лiтр води.
До проведення санацiї криницi i одержання даних лабораторних дослiджень, що пiдтверджують доброякiснiсть води, використовувати її для питних нужд можна лише в окремих випадках пiсля тривалого кип’ятiння.
Методика відбору проб водиВідбір проб води проводять у бутиль об’ємом 5 л (на повний аналіз) або на 2 л (на скорочений). Перед
відбором проби бутиль не менше 2-х разів ополіскують водою, яка підлягає обстеженню. Бутиль заповнюється водою доверху. Перед його закриванням верхній шар води виливається для того, щоб під пробкою залишався невеликий шар повітря.
Місця влаштування бюветів, колодязів та каптажів джерел слід розташовувати на незабрудненій та захищеній території, яка знаходиться вище за течією ґрунтових вод на відстані не менше ніж 30 м від магістралей з інтенсивним рухом транспорту та не менше ніж 50 м (для індивідуальних колодязів – не менше ніж 20 м) від вбиралень, вигрібних ям, споруд та мереж каналізації, складів добрив та отрутохімікатів, місць утримання худоби та інших місць забруднення ґрунту та підземних вод.
У радіусі 50 м від бюветів, колодязів та каптажів джерел не дозволяється здійснювати миття транспортних засобів, водопій тварин, влаштовувати водоймища для водоплавної птиці, розміщувати пристрої для приготування отрутохімікатів та іншу діяльність, що може призвести до забруднення ґрунту та води.
Забороняється влаштовувати бювети, колодязі та каптажі джерел у місцях, що затоплюються, зазнають розмивів, зсувів та інших деформацій, на понижених та заболочених територіях.
Основні етапи санації (оздоровлення) джерела місцевого водопостачання (криниці): оздоровлення прилеглої території; покращання технічного стану криниці (видалення з дна мулу та насипання піску або гравію на дно криниці,
поточний ремонт криниці); обливання цямриння 3-5% розчином хлорного вапна; визначення необхідної кількості хлорного вапна для проведення знезараження води; знезараження води безпосередньо у криниці; видалення надлишкового хлору; відбір проб води для проведення лабораторного дослідження та контроль якості знезараження, що
проведене.
СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІЗадача 1Дані санітарно-топографічного описання: проба води доставлена з шахтної криниці, що розташована на
околиці села П. Криниця розміщена біля грунтової дороги, на відстані 20 м від молочно-товарної ферми, місцевість рівна. Криниця має добре обладнані зруб та глиняний замок, кришку, відра немає, глибина криниці становить 6 м.
Дані лабораторного аналізу води:
Органолептичні властивості : Хімічні властивості:
Бактеріологічні дані:
Забарвленість – 40°
Запах при t° 20° С – 2 бала Смак – 3 бала
Нітрити – 4,0 мг/дм3
Нітрати – 55 мг/дм3
РН = 9,0
Загальне мікробне числоПри t° 37° С – 200
Загальні колі форми – 3
Задача 2В 40 метрах від криниці розташований смітник. Криниця має деревяний зруб, який місцями прогнив. Зруб
виступає над поверхнею грунту на 1 метр. Вода з криниці подаєтся насосом. Захворювань серед населення, яке користується криницею, не спостерігається.
Дані лабораторного аналізу води:
Забарвленість – 30Запах – 3
Каламутність – 4,0Смак – 4
Перманганатна окислюваність – 6мг/дм3
Загальна жорсткість – 10,0 моль/дм3
Патогенні ентеробактерії – 10 в 1 дм3
Загальні колі форми – 2 КУО /100см3
Задача 3В населеному пункті В. знаходиться шахтна криниця, проба води з якої доставлена на лабораторне
дослідження. В 10 м від криниці знаходиться автозаправочна станція, глиняного замка немає. Криниця має добре обладнаний зруб, кришку, відра немає, глибина криниці становить 12 м. Вода використовується для задоволення питних та господарських потреб.
Органолептичні властивості: Хімічні властивості: Бактеріологічні дані:
Запах – 4 балаСмак та присмак – 4 бала
Сульфати – 400 мг/дм3
Нітрити – 5 мг/дм3
Нітрати – 60 мг/дм3
Загальні колі форми – 3Е. Соli – 2 КУО /100см3
Патогенні ентеробактерії – 6 в 1 дм3
32
Загальна жорсткість – 11 моль/дм3
Задача 4Дані санітарно-топографічного описання. Проба води доставлена з шахтної криниці, розташованої на околиці
населеного пункту К. Кришки немає. Відро спільне. Територія навколо криниці не забруднена. Вище за рельєфом, на відстані 100 м, знаходиться вигрібна помийна яма. Глиняного замка не має. Глибина криниці становить 12 м.
Органолептичні властивості Хімічні властивості: Бактеріологічні дані
Каламутність – 3,5Запах – 3 балаСмак – 2 бала
Сухий залишок – 1500 мг/дм3
Амонійні сполуки – 3,0 мг/дм3
Нітрити – 3,3 мг/дм3
Нітрати – 50 мг/дм3
Загальна жорсткість – 14моль/дм3
Загальні колі форми – 5 КУО /100см3
Патогенні ентеробактерії – 10 в 1 дм3
Е. Соli – 3 КУО /100см3
Основні визначення та поняття темиБювет – інженерна водозабірна споруда для забезпечення споживачів необробленими (крім знезараження
води методом ультрафіолетового опромінення) міжшаровими напірними (артезіанськими) або безнапірними підземними водами, до складу якої входять свердловина, розподільна колонка та спеціальне приміщення або павільйон.
Вода питна з оптимальним вмістом мінеральних речовин – питна вода, призначена для споживання людиною, з мінеральним складом, адекватним фізіологічній потребі організму людини.
Вода питна з пунктів розливу – оброблена та привізна питна вода, що розливається в тару споживача без водопровідної мережі.
Вода питна, призначена для споживання людиною (питна вода), – вода, склад якої за органолептичними, фізико–хімічними, мікробіологічними, паразитологічними та радіаційними показниками відповідає вимогам державних стандартів та санітарного законодавства (з водопроводу – водопровідна, фасована, з бюветів, пунктів розливу, шахтних колодязів та каптажів джерел), призначена для забезпечення фізіологічних, санітарно-гігієнічних, побутових та господарських потреб населення, а також для виробництва продукції, що потребує використання питної води.
Водневий показник (pH) – показник, що характеризує властивість води, зумовлену наявністю у ній вільних іонів водню.
Водоносний горизонт – пласт гірських порід однорідного складу, що містить вільну (гравітаційну) воду і має однакову пористість і величину водопроникності.
Домінералізація питної води – технологічний процес обробки питної води для збільшення концентрації мінеральних речовин, зокрема макро- та мікроелементів (штучна мінералізація або розведення).
Забарвленість – показник, що характеризує інтенсивність забарвлення води, яке зумовлене вмістом забарвлених органічних речовин.
Загальна жорсткість – показник, що характеризує властивість води, зумовлену наявністю у ній розчинених солей кальцію та магнію (сульфатів, хлоридів, карбонатів, гідрокарбонатів тощо).
Загальна лужність – показник, що характеризує властивість води, зумовлену наявністю у ній аніонів слабких кислот, головним чином вугільної кислоти (карбонатів, гідрокарбонатів).
Запах – показник, що характеризує властивість води подразнювати рецептори слизових оболонок носа та синусних пазух, зумовлюючи відповідне відчуття.
Каламутність – показник, що характеризує природну властивість води, зумовлену наявністю у воді завислих речовин органічного і неорганічного походження (глини, мулу, органічних колоїдів, планктону тощо).
Мікробіологічні показники – показники епідемічної безпеки питної води, перевищення яких може призвести до виникнення інфекційних хвороб у людини.
Органолептичні показники (запах, смак і присмак, забарвленість, каламутність) – фізичні властивості питної води, що сприймаються органами чуття.
Паразитологічні показники – показники епідемічної безпеки питної води, перевищення яких може призвести до виникнення паразитарних інвазій у людини.
Смак і присмак – показники, що характеризують здатність наявних у воді хімічних речовин після взаємодії зі слиною подразнювати смакові рецептори язика і зумовлювати відповідне відчуття.
Сухий залишок – показник, що характеризує кількість розчинених речовин, передусім мінеральних солей, в 1 л води.
Трубчастий колодязь (свердловина) – інженерна споруда, що є вертикальною виробкою з невеликим розміром поперечного перерізу круглої форми, що призначена для забору підземних вод, розташованих на різній глибині.
Фізико-хімічні показники – фізичні чи хімічні показники, що нормуються за загальносанітарною чи органолептичною ознакою шкідливості.
Шахтний колодязь – інженерна споруда, що є вертикальною виробкою з великим (у порівнянні із водозабірною свердловиною) розміром поперечного перерізу, круглої, квадратної, прямокутної або шестигранної форми, що призначена для забору ґрунтових вод.
Додаток 1до Державних санітарних норм
та правил "Гігієнічні вимогидо води питної, призначеноїдля споживання людиною"
33
(ДСанПіН 2.2.4–171–10)ВИМОГИ
до влаштування шахтних колодязівПід час влаштування колодязів необхідно дотримуватись таких вимог:1. Ізолювати колодязь від проникнення поверхневого стоку (дощових і талих вод).2. Влаштування стінок колодязя проводити переважно монолітним залізобетоном, бетонними або
залізобетонними кільцями, а за їх відсутності – керамікою, цеглою, каменем або деревом. Стінки колодязя повинні бути щільними, без шпарин.
3. Каміння для влаштування стінок колодязя повинно бути з міцних стійких порід та укладатись на цементний розчин.
4. У разі використання дерев'яних зрубів слід застосовувати колоди завтовшки не менше ніж 0,25 м, прямі, без глибоких шпарин і червоточин, не уражені грибком, витримані (заготовлені не менше ніж за 5-6 місяців до їх використання). При цьому перевагу необхідно надавати таким породам дерева, як модрина, вільха, в'яз чи берест, але можна застосовувати також дуб і сосну (дуб та сосна з початку експлуатації можуть надавати воді присмак та запах). Вінця надводної частини зрубу можна робити з колод або брусів сосни або ялини.
5. Підводну частину стінок колодязя потрібно заглиблювати у водоносний горизонт не більше ніж на один метр для кращого його розкриття та збільшення шару води. При слабкому водоносному потоці необхідно розширити зруб колодязя у нижній частині.
6. У разі влаштування колодязя в галькових, гравелистих ґрунтах або у скельних породах, що обвалюються, дно колодязя не закріплюють, а у стінках водоприймальної частини передбачаються створи діаметром 15–30 мм, розташовані у шаховому порядку через 0,2-0,3 м (дірчатий фільтр) для надходження води в колодязь.
У разі влаштування колодязя у піщаних ґрунтах на його дні влаштовують зворотний піщано-гравійний фільтр (із декількох шарів ретельно відмитого піску та гравію з укладанням у нижній частині фільтра дрібних фракцій 0,1-1,0 мм, у верхній – великих 2-10 мм, при цьому товщина кожного шару 0,1-0,15 м, загальна товщина – 0,4-0,5 м) або фільтр з пінобетону, а в стінках водоприймальної частини колодязя також влаштовують фільтри з пінобетону.
У разі влаштування колодязя у відкритих котловинах на дні колодязя влаштовують гравійні фільтри.7. Для опущення в колодязь людини з метою його чистки та ремонту в стінки колодязя необхідно вставити
металеві скоби, розміщені у шаховому порядку на відстані 0,3 м одна від одної.8. Наземна частина колодязя (оголовок), призначена для захисту шахти від забруднення та спостереження за
водозабором, влаштовується не менш як на 0,8 м вище поверхні землі. З метою захисту від засмічення оголовок повинен щільно закриватись кришкою з металу чи дерева або мати залізобетонне перекриття з люком, який також закривається кришкою. Зверху оголовка влаштовують дашок, навіс або оголовок вміщують у будку.
Колодязі, закриті зверху, необхідно обладнати вентиляційною трубою, виведеною вище поверхні землі не менше ніж на 2 м, отвір слід захистити ковпаком із сіткою.
9. Для підйому води із колодязя слід застосовувати насоси (краще електрозанурювальні). Зливна труба насоса повинна мати гачок для підвішування відра. У разі неможливості застосування насоса допускається обладнання колодязя коловоротом або міцно прикріпленим "журавлем" з відром для загального користування.
Біля колодязя слід влаштовувати підставку для відер, навколо споруди повинні бути огорожа (радіусом не менше 2 м) з воротами (хвірткою) та стежка із твердим покриттям (від воріт до колодязя).
10. Для захисту колодязя від забруднення поверхневими стоками слід влаштовувати перехоплюючі канави, які відводять стоки від колодязя, навколо колодязя необхідно робити "замок" із гарно замішаної та пошарово утрамбованої глини чи масного суглинку (глибиною 2 м і шириною 1 м) або бетонувати (асфальтувати) майданчик радіусом не менше ніж 2 м на основі з щебеню товщиною 15-20 см та з ухилом від колодязя.
Навколо колодязя, розміщеного у водопроникаючих ґрунтах (піски, піщано-гравійні, піщано-галькові) з невеликим (2 м) покриттям супіску, суглинків, необхідно цементувати майданчик радіусом не менше ніж 2 м та з ухилом від колодязя.
ВИМОГИдо влаштування трубчастих колодязів (свердловин)
1. За своєю будовою трубчастий колодязь є свердловиною, яка обладнана водяним фільтром, водопіднімальною трубою і насосом. Якщо ґрунт, в якому будують колодязь, дуже слабкий або глибина колодязя велика, свердловину необхідно укріпити обсадними трубами. Трубчасті колодязі бувають неглибокі та глибокі. Підйом води з трубчастого колодязя здійснюється за допомогою ручного або електричного насоса.
2. Оголовок трубчастого колодязя повинен бути вище поверхні землі на 0,8-1,0 м та герметично закритим, мати кожух та зливну трубу з гаком для відра. Навколо оголовка колодязя влаштовують відмостки, водовідведення та глиняний “замок”, а також підставку для відер, як і для шахтного колодязя.
3. Неглибокі трубчасті колодязі (абіссінські) можуть бути індивідуального та громадського користування. Їх необхідно влаштовувати на ділянках, де рівень залягання ґрунтових вод не дуже глибокий – до 7-9 м. Такий колодязь є більш захищеним, ніж шахтний.
Глибокі трубчасті колодязі зазвичай слід використовувати, якщо глибина залягання водоносного шару перевищує 9 м.
Додаток 2Показники епідемічної безпеки питної води
№ п/п Найменування показників Одиниці виміру
Нормативи для питної води
Водопровідної з пунктів розливу
З колодязів та каптажів джерел
Фасованої
34
1. Мікробіологічні показники
1. Загальне мікробне число при t 37°С – 24 год* КУО/см3 <=100
(<=50) не визначається <=20*****
2. Загальне мікробне число при t 22°С – 72 год КУО/см3 не визначається не визначається <=100*****
3. Загальні колі форми*** КУО/100 см3 відсутність <=1 відсутність4. E. coli*** КУО/100 см3 відсутність відсутність відсутність5. Ентерококи*** КУО/100 см3 відсутність не визначається відсутність
6. Синьо гнійна паличка (Pseudomonas aeruginosa) КУО/100см3 не визначається не визначається відсутність
7. Патогенні ентеробактерії Наявність в 1 дм3 відсутність відсутність відсутність
8. Коліфаги**** КУО/дм3 відсутність відсутність відсутність
9.
Ентеровіруси, аденовіруси, антигени рота вірусів, рота
вірусів, вірусу гепатиту А та інші
Наявність в 10 дм3 відсутність відсутність відсутність
2. Паразитологічні показники
10.
Патогенні кишкові найпростіші:ооцисти
криптоспоридій, із оспор, цисти лямблій,
дизентерійних амеб, балантидія кишкового та
інші
клітини, цисти в 50 дм3 відсутність відсутність відсутність
11. Кишкові гельмінти клітини, яйця, личинки в 50 дм3 відсутність відсутність відсутність
Примітка:* Для 95% проб води, відібраних з водопровідної мережі, що досліджувались протягом року.** Через 10 років з часу набрання чинності Санітарними нормами. *** Для 98% проб води, відібраних з водопровідної мережі, що досліджувались протягом року.**** Визначають додатково у питній воді з поверхневих вододжерел у місцях її надходження з очисних
споруд в розподільну мережу, а також в ґрунтових водах.***** Визначають під час виробничого контролю перед розливом питної води у тару.
Додаток 3
Санітарно-хімічні показники безпечності та якості питної води
№ п/п
Найменування показників Одиниці виміру
Нормативи для питної води
ВодопровідноїЗ колодязів та
каптажів джерел
Фасованої, з пунктів розливу
та бюветів1. Органолептичні показники
1. Запах при t 20°С при t 60°С бали <=2
<=2<=3<=3
<=0 (2)4
<=1 (2)4
2. Забарвленість градуси <=20 (35)1 <=35 <=10 (20)4
3. Каламутність
Нефелометрична одиниця
каламутності (1 НОК =
0,58мг/дм3)
<=1,0 (3,5)1 <=3,5 <=0,5 (1,0)4
4. Смак та присмак бали <=2 <=3 <=0 (2)4
2. Фізико–хімічні показникиа) неорганічні компоненти
5. Водневий показник одиниці рН 6,5-8,5 6,5-8,5 6,5-8,5 (>=4,5)5
6. Діоксид вуглецю % не визначається не визначається
0,2–0,3 – для слабо газованої , 0,31-0,4
– для середньо газованої, 0,41-0,6
– для сильно газованої
7. Залізо загальне мг/дм3 <=0,2 (1,0)1 <=1,0 <=0,28. Загальна жорсткість моль/дм3 <=7,0 (10,0)1 <=10,0 <=7,0
9. Загальна лужність моль/дм3 не визначається не визначається <=6,5
10. Йод мкг/дм3 не визначається не <=50
35
визначається
11. Кальцій мг/дм3 не визначається не визначається <=130
12. Магній мг/дм3 не визначається не визначається <=80
13. Марганець мг/дм3 <=0,05 (0,5)1 <=0,5 <=0,05
14. Мідь мг/дм3 <=1,0 не визначається <=1,0
№ п/п
Найменування показників Одиниці виміру
Нормативи для питної води
ВодопровідноїЗ колодязів та
каптажів джерел
Фасованої, з пунктів розливу
та бюветів
15. Полі фосфати (за РО43–) мг/дм3 <=3,5 не
визначається <=0,6 (3,5)4
16. Сульфати мг/дм3 <=250 (500) <=500 <=25017. Сухий залишок мг/дм3 <=1000 (1500)1 <=1500 <=1000
18. Хлор залишковий вільний мг/дм3 <=0,5 <=0,5 <=0,05
19. Хлориди мг/дм3 <=250 (350)1 <=350 <=250
20. Цинк мг/дм3 <=1,0 не визначається <=1,0
б) органічні компоненти
21. Хлор залишковий зв’язаний мг/дм3 <=1,2 <=1,2 <=0,05
3. Санітарно-токсикологічні показникиа) неорганічні показники
22. Алюміній** мг/дм3 <=0,20 (0,50)2 не визначається <=1,0
23. Амоній мг/дм3 <=0,5 (2,6)2 <=2,6 <=0,1 (0,5)4
24. Діоксид хлору мг/дм3 >=0,1 не визначається не визначається
25. Кадмій* мг/дм3 <=0,001 не визначається <=0,001
26. Кремній** мг/дм3 <=10 не визначається <=10
27. Миш’як** мг/дм3 <=0,01 не визначається <=0,01
28. Молібден** мг/дм3 <=0,07 не визначається <=0,07
29. Натрій** мг/дм3 <=200 не визначається <=200
30. Нітрати (по NO3) мг/дм3 <=50,0 <=50,0 <=10 (50)4
31. Нітрити** мг/дм3 <=0,5 (0,1)3 <=3,3 <=0,5 (0,1)7
32. Озон залишковий мг/дм3 0,1–0,3 не визначається не визначається
33. Ртуть * мг/дм3 <=0,0005 не визначається <=0,0005
34. Свинець** мг/дм3 <=0,010 не визначається <=0,010
35. Срібло** мг/дм3 не визначається не визначається <=0,025
36. Фториди** мг/дм3
для кліматичних зон:
IV<=0,7III<=1,2II<=1,5
<=1,5
<=1,5для кліматичних
зон:IV<=0,7III<=1,2II<=1,5
37. Хлориди мг/дм3 <=0,2 не визначається не визначається
б) органічні компоненти
38. Поліакриламід** залишковий мг/дм3 <=0,2 не
визначається <=0,2
39. Формальдегід** мг/дм3 <=0,05 не визначається <=0,05
40. Хлороформ** мг/дм3 <=60 не визначається <=60
в) інтегральний показник
36
41. Перманганат на окислюваність мг/дм3 <=0,5 <=5,0 <=2,0 (5,0)4
Примітка:1 – норматив, зазначений у дужках, установлюється в окремих випадках за погодженням з головним
державним санітарним лікарем відповідної адміністративної території.2 – норматив, зазначений у дужках, установлюється для питної води, обробленої реагентами, що містять
алюміній.3 – норматив, зазначений у дужках, установлюється для обробленої питної води.4 – норматив, зазначений у дужках, установлюється для питної води фасованої газованої, питної води з
пунктів розливу та бюветів.5 – pH для газованої питної води.6 – норматив встановлюється виключно для питної води фасованої. Для питної води з пунктів розливу та
бюветів норматив встановлюється за кліматичними зонами.7 – норматив, зазначений у дужках, установлюється для негазованої питної води.* – речовини I класу небезпеки.** – речовини II класу небезпеки.Примітка:1. У водопровідній питній воді визначаються:хлороформ – якщо питна вода з поверхневих вододжерел;хлор залишковий вільний та зв’язаний, озон, поліакриламід – у разі застосування в процесі водопідготовки
відповідних реагентів;формальдегід – у разі озонування води в процесі водопідготовки;діоксид хлору та хлорити – у разі обробки води діоксидом хлору в процесі водопідготовки.2. У питній воді фасованій, з пунктів розливу та бюветів визначаються:хлороформ – якщо вода хлорується в процесі водопідготовки або використовується хлорована вихідна вода;формальдегід – у разі озонування води в процесі водопідготовки або якщо використовується озонована
вихідна вода;срібло та діоксид вуглецю – у разі застосування в процесі водопідготовки відповідних реагентів чи речовин;поліакриламід – у разі використання в процесі водопідготовки водопровідної питної води з поверхневого
джерела питного водопостачання.Додаток 4
САНІТАРНИЙ ПАСПОРТ___________________________________________________ (назва інженерної споруди нецентралізованого питного
водопостачання населення (бювет, колодязь або каптаж джерела))від “___” ____________ 20__ року № ___Місцезнаходження споруди:вулиця ___________________________________; населений пункт _______________________________________;район ____________________________________; область _______________________________________________1. Загальні відомості:1.1 власник ______________________________________________________________________________________;1.2 кількість водокористувачів _____________________________________________________________________;1.3 дата введення в експлуатацію ___________________________________________________________________;1.4 дата останнього ремонту _______________________________________________________________________.2. Технічні характеристики2.1. Місце розташування водозабору: глибина (м) _____________________________________________________;водоносний горизонт _________; ємність чи об’єм камери накопичення (м3) ____; дебіт (м3/добу) ___________.2.2. Влаштування бювету:глибина статичного рівня води в свердловині ____________________;зміна рівня води в свердловині протягом часу її експлуатації, характер, величина та можлива причина ________;улаштування оголовка свердловини _________________________________________________________________;тип розподільної колонки, наявність павільйону тощо _________________________________________________; перелік обладнання та пристроїв, що використовуються, їх характеристика _______________________________.2.3. Влаштування шахтного колодязя:наявність глиняного “замка” навколо колодязя, його розмір_____________________________________________;відведення стоку від колодязя ________; огорожа ______; навіс над колодязем __; зруб колодязя, його висота __;матеріал стінок колодязя ___________________________________; ремонтні скоби ________________________;ємність для забору води _______________________; утеплення колодязя (матеріал) ________________________.2.4. Влаштування трубчастого колодязя (свердловини): глибина постійного рівня води від поверхні __________;зміна рівня води протягом часу експлуатації, характер, величина та можлива причина ______________________;матеріал стінок трубчастого колодязя, наявність фільтрів, матеріал фільтра _______________________________;улаштування оголовка __________________; спосіб підйому води (електричним чи ручним насосом) _________;наявність глиняного “замка”, водовідведення, підставки під ємність тощо _________________________________.2.5. Влаштування каптажу джерела:наявність глиняного “замка” навколо каптажу, його радіус______________________________________________;відведення стоку від каптажу _____________; огорожа каптажу _________________________________________;піддонник, кришка (люк) __________________________; висота горловини каптажної споруди ______________;матеріал стінок, дна камери накопичення ____________; технічний стан водорозбірної труби ________________;
37
переливна стіна у каптажній споруді ________________________________________________________________;технічний стан переливної труби, водовідведення _____________________________________________________;ремонтні скоби, східці ____________________________________________________________________________.3. Санітарно-гігієнічна характеристика (на момент оформлення Санітарного паспорта):3.1. Проведення дезінфекції споруди та знезараження води (дата, реагенти тощо) ___________________________3.2. Результати лабораторних досліджень води за мікробіологічними та санітарно-хімічними показниками, проведені установами та закладами державної санітарно-епідеміологічної служби (дата виконання, оцінка, П.І.Б. виконавця, назва лабораторії)______ _______________________________________________3.3. Рекомендації щодо утримання споруди, термін наступної дезінфекції, досліджень води_______________4. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд за утриманням бювета, колодязя чи каптажу джерела заповнюється щороку) 20__ рік4.1. Загальні дані (внести зміни по кожному пункту) ___________________________________________________4.2. Технічна характеристика (внести зміни по кожному пункту)_________________________________________.4.3. Санітарно-гігієнічна характеристика інженерної споруди:4.3.1. Проведення ремонтних робіт, чистки (обсяг, дата) ________________________________________________.4.3.2. Проведення дезінфекції споруди та знезараження води (дата, реагенти тощо) ________________________4.3.3. Результати лабораторних досліджень води за мікробіологічними та санітарно-хімічними показниками, проведені установами та закладами державної санітарно–епідеміологічної служби (дата виконання, оцінка, П.І.Б. виконавця, назва лабораторії)_______________________________________________________________________.4.3.4. Рекомендації щодо утримання споруди, термін наступної дезінфекції, досліджень води ______________
Власник споруди _______________________________ ____________ (П.І.Б.) (підпис)
Посадова особа Державної Санітарно-епідеміологічної служби відповідної адміністративної території (найменування закладу, П.І.Б. посадової особи) ____________ (підпис)
М.П.
ТЕМА №6: ТЕМА: МЕТОДИ ПОКРАЩАННЯ ЯКОСТІ ПИТНОЇ ВОДИ. МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ ФТОРУ В ПИТНІЙ ВОДІ. ПРОФІЛАКТИКА КАРІЄСУ ТА ФЛЮОРОЗУ.
МЕТА ЗАНЯТТЯ:1. Ознайомитись з основними видами та засобами покращання якості питної води. Оволодіти методиками
очистки і знезараження води та гігієнічної оцінки її якості.2. Ознайомитися з основними етапами технологічного процесу покращання якості води на водопровідній
станції. 3. Оволодіти методикою масової профілактики карієсу і флюорозу зубів серед широкого загалу населення
шляхом організації проведення фторування води.4. Засвоїти методику оцінки протикаріозної ефективності фторування питної води.5. Ознайомитися з основними принципами запобігання флюорозу зубів і скелету ендемічного та
антропогенного походження.
ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:1. Види, методи та засоби покращання якості питної води.2. Методи очистки води: фільтрація, відстоювання, коагуляція, флокуляція.3. Методи знезараження води (фізичні та хімічні). Методи хлорування води. Методика розрахунку кількості
хлорного вапна для знезараження води за хлорпотребою та методом перехлорування.4. Централізована система водопостачання. Будова та обладнання водопроводу. Основні етапи та
послiдовнiсть очистки і знезараження води. Зони санітарної охорони вододжерел.5. Біологічна роль та гігієнічне значення фтору. Гігієнічні нормативи вмісту фтору у питній воді та їх наукове
обґрунтування.6. Вміст фтору у воді поверхневих, підземних і атмосферних природних вододжерел та харчових продуктах.
Шляхи забезпечення населення фтором в умовах його дефіциту.7. Карієс зубів. Ендемічний і професійний флюороз, умови виникнення та шляхи профілактики.8. Фторування води як гігієнічна проблема. Методика визначення вмісту фтору в питній воді.9. Методика вивчення протикаріозної ефективності фторування води та оцінка результатів. Методи
дефторування води.
ЗАВДАННЯ:1. Ознайомитися з будовою та обладнанням Вінницької міської водопровідної станції, технологічними
особливостями процесу покращання якостей питної води з органiзацiєю контролю за якістю води, що подається у міську водопровідну мережу.
2. Оволодіти методикою визначення вмісту фтору у питній воді.
38
3. Розв'язати ситуаційні задачі за темою практичного заняття, що передбачають визначення кількості фтору, який надходить до організму з питною водою і харчовими продуктами, доцільності фторування води в різних клімато-географічних зонах і умов його проведення, оцінку протикаріозної ефективності фторування води тощо
ЛІТЕРАТУРА:1. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 178-191.2. Загальна гігієна та екологія людини: навчальний посібник / за ред. В.Г.Бардова та І.В. Сергети. — Вінниця:
Нова книга, 2002. — С. 60-673. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. // І.В.Даценко, Р.Д.Габович.— К.: Здоров’я.
1999.— С.150—175, 190—209.4. Нікберг І.І., Сергета І.В., Цимбалюк Л.І. Гігієна з основами екології.— К.: Здоров’я, 2001. — С.59—82.5. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. 1971. — С.207—215.6. Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Г.Х. Гигиена. 1984. — С.73—83.7. Общая гигиена: пропедевтика гигиены // Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундиев, В.Г.Бардов и др.; Вища школа, 2000
— С.518—532.
Методика виконання самостійної роботи
В ході виконання практичного заняття студенти знайомляться з основними видами, методом та засобом покращання якості питної води, оволодівають методиками очистки і знезараження води, гігієнічної оцінки її якості, визначають активність хлорного вапна, знайомляться з основними етапами технологічного процесу покращання якостей води на водопровідній станції та організацією контролю за її якістю визначають вміст фтору у питній воді, розв’язують ситуаційні задачі.
Покращання якості питної води – комплекс заходів, направлених на приведення показників якості води до Держстандарту.
До провідних видів покращання якості питної води відносяться: очистка; знезараження; дезактивація; знешкодження.ОЧИСТКА являє собою комплекс технічних заходів, що спрямовані на покращання органолептичних,
фізичних та хімічних властивостей води, а також її підігрів або охолодження.Основними методами очистки питної води є: освітлення (відстоювання, коагуляція, фільтрація, флокуляція) знебарвлення (відстоювання та фільтрація) дезодорація (фільтрація води через активоване вугілля, аерування, оброблення окислювачами); пом’якшення (фізичний, хімічний та іонообмінний способи) опріснення (дистиляція, іонообмінний спосіб, електроліз, гіперфільтрація, випаровування під вакуумом,
діаліз, екстракція, виморожування). спеціальні методи очистки (знезалізювання, фторування, дефторування та ін.).Відстоювання – завислі речовини під своєю вагою осідають на дно відстійника, де вода перебуває на протязі
1-2 діб. Розрізняють горизонтальні та вертикальні відстійники.Фільтрація – воду пропускають через спеціальні фільтри, на яких затримуються завислі речовини.
Фільтруючим шаром найчастіше виступах пісок. Розрізняють фільтри повільні (найефективніше затримують забруднюючі речовини, однак потужність всього 0,1-0,3 м3 за годину), швидкі (потужність 5-10 м3 за годину), надшвидкі (36 та більше м3 за годину)
Коагуляція – хімічна обробка води сірчанокислим алюмінієм за реакцією:
Al2(SO4)3 + 3Ca(HCO3)2 = 2Al(OH)3 + 3CaSO 4 + 6CO2
Гідрооксид алюмінію у вигляді досить великих пластівців абсорбує на собі завислі у воді забруднюючі частинки та гумінові колоїдні речовини, внаслідок чого вода освітлюється і знебарвлюється. Доза коагулянту залежить від ступеню лужності води, наявності в ній бікарбонатів, кількості завислих речовин і температури води. При малій карбонатній твердості (менше 4)добавляють 0,5-1,0 % розчин соди або гашеного вапна. З метою прискорення коагуляції у воду додають флокулянти (поліакриламід).
Фторування – насичення води фтором. Використовується в регіонах, де концентрація фтору в питній воді складає менше 0,7 мг/л. Для фторування використовується фтори амонію, біфторид амонію фтори натрію, біфторид натрію, кремніфториста кислота. Фторування є ефективним засобом зниження захворюваності карієсом.
Дефторування – видалення надлишкової кількості фтору, якщо концентрація його в воді регіону, яку використовують для пиття, становить більше 1,5мг/л. Застосовують хімічні методи (воду пропускають крізь шар гідроксиду алюмінію або магнію) та фільтраційні (фільтрація проводиться через шар окису алюмінію).
Пом'якшення – зниження жорсткості води. В нормі жорсткість води складає від 7 до 10 моль/дм 3. Жорсткість воли обумовлена вмістом солей Cа та Mg.
В практичному аспекті розрізняють три види жорсткості: усувну – можна усунути за допомогою кип’ятіння внаслідок розпаду бікарбонатів Cа та Mg; постійну – не усувається після годинного кип’ятіння внаслідок наявності сірчанокислих, хлористих та
азотнокислих солей; загальну.
39
Для усунення високої жорсткості використовують:1) додавання вапновміщуючих розчинів, внаслідок чого утворюються нерозчинні сольові розчини, що
осідають в осад.2) кип’ятіння.3) використання іонообмінних смол.
ЗНЕЗАРАЖЕННЯ являє собою комплекс технічних заходів, що спрямовані на покращання мікробного складу води та знищення патогенних мікроорганізмів.
Основними методами знезараження питної води є: хімічні або реагентні методи (використання препаратів хлору, перекисних сполук, препаратів срібла та
проведення озонування); фізичні або безреагентні (використання ультрафіолетового випромінювання, швидких електронів,
високочастотного струму, імпульсного струму низької напруги, ультразвуку та кип’ятіння) методи.До провідних методів хлорування відносять: хлорування нормальними дозами хлору ( хлорування за хлорпотребою); перехлорування; подвійне хлорування; хлорування з преамонізацією.Для хлорування використовують газоподібний хлор, хлорне вапно, хлорид кальцію та натрію, хлорамін тощо.Хлорування за хлор потребою – до води додається препарат хлору, що містить необхідну для окислення
органічних речовин у даному об’ємі води кількість активного хлору + залишковий хлор (0,3-0,5 мл/л).Перехлорування – використання заздалегідь високих доз хлору. Додають від 10 до 30 мг/л активного хлору.
Застосовують в екстрених випадках, за епідпоказаннями.Подвійне хлорування – хлорують перед відстоюванням води та після.Хлорування з преамонізацією – проводиться тоді, коли у воді поверхневих джерел знаходяться фенольні
сполуки, які потрапили з промисловими стічними водами. При взаємодії Cl з фенолом утворюється стійкі хлорфенольні сполуки з вираженим, так званим “аптечним” запахом. Для запобігання перед додаванням хлору у воду додають аміак, який утворює аміни, а потім із хлором, що додали пізніше, аміни утворюють хлораміни, що з фенолами не взаємодіють.
Показники надійності проведеного знезараження води визначають показники вмісту залишкового хлору (0,3-0,5 мг/л) та бактеріологічні показники.
ДЕЗАКТИВАЦІЯ являє собою комплекс технічних заходів, що забезпечують доведення кількості радіоактивних речовин у питній воді до граничнодопустимого рівня.
Найбільш поширеними методами дезактивації є: коагуляція; відстоювання; фільтрація через спеціальну шихту; хлорування.
ЗНЕШКОДЖЕННЯ являє собою комплекс технічних заходів, що забезпечують усунення з питної води токсичних хімічних речовин.
Найбільш доцільними методами знешкодження питної води є: перехлорування (передусім, суперхлорування); кип’ятіння.В ході знайомства з обладнанням i роботою Вінницької міської водопровідної станції та методами
покращання якості води слід відмітити, що у місті Вінниці перший міський водопровід був споруджений в 1912 році, причому, його принципова схема була достатньо простою – 2 самостійні самотичні галереї та резервуар для відстоювання води. Профільтрована та частково знезаражена вода з річки Південний Буг у кількості 60 м3 на добу через водонапірні башти подавались у міську мережу на якій були встановлені водопостачальні будки. Вода відпускалась населенню за платню у відра. Централізовано водою забезпечувались лише 3 будинки: Міська Дума, Управління приватного домовласництва та готель. Нині міська водоочисна станція має дві сучасні черги споруд. Їх сукупна потужність перевищує 820 тис м3 води на добу, загальна довжина водопровідної мережі складає 490 км, довжина водоводів 60 км.
Hа річці Південний Буг в районі водоочисної станції знаходяться такі зони санiтарної охорони: а) зона посиленого режиму, де розташована водопровiдна станцiя, яка огороджена i охороняється цiлодобово; б) зона обмежень, що розмiщена вище по течiї рiчки; в) зона спостережень. Мiський водопровiд складається з 10 вузлiв технологiчного процесу. Для покращання якостi води на
водопроводi застосовують такi методи, як коагулювання (глинозем AL2(SO4)3), вiдстоювання, фiльтрацiя, хлорування (газоподiбний Cl), фторування (порошкоподiбний кремнево-фтористий Na). Контроль за якiстю обробки води проводиться вiдомчою лабораторiєю на всiх етапах обробки.
Забiр води здійснюється через кожну годину, при цьому дослiджуються органолептичнi (прозорiсть, запах, колiр), хiмiчнi (окислюванiсть, залишковий Cl) та бактерiологiчнi (мікробне число, загальні колі-форми, Е–колі) показники. Перiодично 1 раз на 4 мiсяцi якiсть обробки води контролюється відділом комунальної гігієни міської СЕС.
Обслуговуючий персонал 1 раз на 30 дiб проходить періодичний медичний огляд.
40
БІОЛОГІЧНА РОЛЬ ТА ГІГІЄНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ФТОРУВ організмі людини фтор (разом з кальцієм та фосфором) виконує ряд найважливіших функцій: забезпечує
міцність і твердість кісткової тканини, правильний ріст скелета, волосся та нігтів, формування дентину та зубної емалі, приймає участь у кровотворенні, сприяє засвоєнню заліза, виведенню з організму солей і радіонуклідів.
В основному фтор до організму людини надходить із питною водою. Окрім води основними джерелами фтору є чорний і зелений чай, волоські горіхи, морепродукти. Добова потреба у фторі складає 2-3 мг. Оптимальною для здоров'я населення концентрацією фтору у питній воді є 0,7-1,5 мг/л.
Недостатнє надходження фтору до організму людини спричинює розвиток таких захворювань, як карієс зубів, остеомієліт щелепних кісток, хроніосепсис, ревматизм, різні захворювання травної системи через погіршення розжовування їжі та сповільнення її евакуації зі шлунка. Надлишок фтору призводить до флюорозу емалі зубів, порушення обміну жирів і вуглеводів, уповільнення росту, деформації скелета.
Карієс зубів – це ендемічне захворювання, яке вражає населення територій, у поверхневих шарах грунту яких природний вміст фтору низький, тому його концентрація у воді поверхневих водойм не перевищує 0,7 мг/л. За цих умов надходження фтору в організм з питною водою є недостатнім для формування фторапатитів, що зміцнюють кристалічні решітки гідрооксіапатитів, з яких майже на 97% сформована емаль зуба. Міцність емалі знижується. Вона стає проникною для молочної кислоти, що утворюється в ротовій порожнині з вуглеводів їжі. Це призводить до активізації процесу вимивання кальцію з емалі, тобто демінералізація превалює над ремінералізацією. Емаль стає ще більш проникною не тільки для молочної кислоти, але й для протеолітичних ферментів та мікроорганізмів ротової порожнини. Починається руйнація органічної частини емалі, а згодом і дентину, розвивається їх деструктивне ураження, що й отримало назву карієсу.
Флюороз – крапчастість зубної емалі – ендемічне захворювання, на яке страждає населення певних територіальних районів, вода і грунт яких містять підвищену кількість фтору. Наприклад, у воді Бучацького водоносного горизонту, який формується у фторовмісних гірських породах, концентрація фтору складає понад 1,5 мг/л і досягає інколи 12 мг/л. Саме це стало причиною ендемічного флюорозу у Бучацькій біогеохімічній провінції (Полтавська область). Надмірне надходження фтору, який є сильним окислювачем і, внаслідок цього, протоплазматичною отрутою, призводить до інактивації ферментних систем одонтобластів – клітин, які відповідають за процеси ремінералізації зубів. На початку флюорозу спостерігаються фарфоро- або крейдоподібні плями на симетричних різцях, які згодом пігментуються, забарвлюються в жовто-коричневий колір. Надалі з'являються ерозії емалі, руйнується коронка зуба. В подальшому спостерігається флюороз скелета (остеосклероз, осифікація хрящів), що призводить до обмеження рухливості, порушення обміну речовин, гастроентерит, гепатит, нефрит, міокардит.
Крім ендемічного флюорозу, відомий промисловий флюороз, окремі випадки якого зустрічаються серед робітників алюмінієвої і магнієвої промисловості, а також серед робітників, зайнятих у виробництві хімічних добрив.
Заслуговує на увагу той факт, що фтор має дуже вузький діапазон фізіологічних доз. При вживанні води з вмістом фтору 1,5 мг/л у 20% випадків можуть спостерігатися легкі форми флюорозу, в той час як при користуванні водою з вмістом фтору 0,7 мг/л і менше підвищується захворюваність на карієс. Зазначені обставини роблять проблему гігієнічного нормування фтору у воді дуже гострою.
МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ВМІСТУ ФТОРУ У ПИТНІЙ ВОДІПринцип методу заснований на здатності фтор-іону змінювати забарвлення (з рожевого у жовте)
алізаринцирконієвої суміші. Тому для приготування стандартної шкали піпеткою, що промита робочим розчином фтористого натрію (1 мл його містить 0,01 мг фтору), точно відмірюють останній у кількості 1, 2, 3 і т.д. до 12 мл у мірні колби на 100 мл і доливають кожну порцію до 100 мл двічі дистильованою водою.
В одну колбу наливають тільки 100 мл дистильованої води. Отримують стандартну шкалу з вмістом фтору в 100 мл від 0 до 0,12 мг з інтервалом в 0,01 мг.
Далі з метою підготовки води, що вивчається, для подальшого визначення, нейтралізують 90 мл досліджуваної води 0,1Н розчином азотної кислоти, кількість якої розраховують за величиною попередньо визначеного лужного резерву. Доливають до 100 мл двічі дистильованою водою.
Якщо лужність води менша, ніж 1 мг-екв/л, її можна не враховувати і проводити дослідження в 100 мл води, що досліджується, без підкислення азотною кислотою.
Під час визначення вмісту фтору у питній воді до підготовлених стандартів і зразку води, що досліджується, додають, точно відмірюючи по 10 мл кислої алізаринцирконієвої суміші, перемішують і залишають відстоюватися при кімнатній температурі у затемненому місці протягом не менш, ніж 2 години (краще 12-18 годин).
Після цього вміст кожної колби перемішують, переливають у циліндри і колориметрують, підбираючи до забарвленої води, що досліджується, забарвлення одного з розчинів стандартної серії.
Колориметрію проводять на білому фоні в циліндрах з безбарвного скла діаметром 25-28 мм, ємкістю біля 120 мл та висотою 120-220 мл з плоским дном зверху вниз.
Розрахунок здійснюють за формулою 1:
а 100 Х= –––––– мг/л фтору; (1) Vде X– вміст фтору в 1 л води, мг;а – кількість фтору у стандартному розчині, мг;V – об'єм взятої для дослідження води, мл.Примітка. До домішок, які заважають колориметрії, відносяться: хлориди в концентрації понад 250 мг/л
(вони зменшують вміст фтору приблизно на 0,01 мг/л на кожні 100 мг хлоридів), сульфати в концентрації понад 300 мг/л (при концентрації близько 600 мг/л, вони збільшують вміст фтору на 0,05-0,3 мг/л, при концентрації близько 1000 мг/л – збільшують на 0,2 мг/л).
41
Якщо під час колориметрії виявляють осад або відтінки, які не підходять до еталонів шкали, таке явище свідчить про присутність у воді домішок, що заважають визначенню (забарвлення – понад 20° С, окислюваність – більше, ніж 12 мг/л кисню, вміст заліза – понад 5 мг/л). В такому випадку колориметричному визначенню повинна передувати вигонка фтору у вигляді кремнефтористої кислоти.
ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ КАРІЄСУ ТА ФЛЮОРОЗУУраженість зубів карієсом оцінюється на підставі визначення числа уражених на 100 обстежених (у %). При
цьому враховують, що інтенсивність карієсу зубів або показник каріозності являє собою кількість каріозних зубів у перерахунку на одного обстеженого.
Разом з тим реєстрація стадії флюорозу ведеться на підставі оцінки 2-х зубів, що найбільш уражені. флюорозу немає (нормальний стан емалі); підозра на флюороз (нормальна прозорість емалі); дуже легка форма флюорозу/ (невеликі прозорі плями, ділянки подібні до паперу, які уражають до 25%
зовнішньої поверхні зуба); легка форма флюорозу більш виражені білі непрозорі плями емалі, що охоплюють менше 50% поверхні
зуба; помірно виражена форма флюорозу (стертість емалі та наявність плям коричневого кольору); важка форма (пошкодження виражені настільки, що змінюється форма зубів, по всій поверхні зуба
помітні борозенки, коричневі плями та ділянки стертої емалі).СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ
Задача 1Вміст фтору у воді артезіанської свердловини №1 становить 0,4 мг/л, свердловини №2 – 0,8 мг/л, свердловини
№3 – 1,8 мг/л.Обґрунтуйте рекомендації щодо раціонального використання свердловин для організації водопостачання
населення міста.
Задача 2Поширеність захворюваності постійних зубів карієсом серед школярів у віці 16 років становить 21,5%, КПВ –
0,9. Вміст фтору в добовому раціоні учнів складає 1,2 мг. Населення споживає воду із артезіанського вододжерела з вмістом фтору – 0,75 мг/л.
Укажіть чи доцільно проводити фторування води, метою якого є зниження захворюваності карієсом у цьому населеному пункті.
Задача 3Установлено, що ураженість карієсом серед школярів у віці 10 років до фторування води складала 93,5%. Разом
з тим після проведення п'ятирічного фторування її показники у тій же віковій групі зменшились до 80,0%.Оцініть ефективність протикаріозної дії фторування води.
Задача 4У місті впродовж 10 років проводилось фторування води. До фторування води серед 300 обстежених дітей у
віці 14 років було виявлено 120 осіб, що мають карієс. При цьому у них було виявлено 650 каріозних зубів. Фто -рування води проводилось у дозі 0,5 мг/л. Через 4 роки при обстеженні 550 дітей тієї ж вікової групи було виявлено 170 осіб, у яких було визначено 700 каріозних зубів.
Оцініть протикаріозну ефективність фторування питної води.
Задача 5В деяких районах населеного пункту М. населення користується водою із артезіанської свердловини. Вміст
фтору складає 2,6 мг/л. Дані обстеження школярів показали, що в цих районах флюорозом уражено 34,8% обстежених, при цьому І ступінь флюорозу спостерігався у 19,8%, 2 ступінь – у 8%, З ступінь – 7%.
Оцініть ураженість школярів флюорозом та обґрунтуйте рекомендації щодо його профілактики.
Задача 6Необхідно знезаразити воду за хлор потребою в резервуарі 3 м, що має висоту 2 м. Розрахуйте необхідну кількість 30% хлорного вапна для знезараження, якщо хлор потреба складає 1,7 мг/л.
Задача 7Шахтний колодязь із розмірами зрубу 1,0 м х 1,2 м та висотою стовпа води 3,0 м використовується
мешканцями підлеглих будинків для забезпечення питних потреб. Останні 3 місяці серед мешканців, що використовували воду, реєструються поодинокі випадки дизентерії. Проведення санітарної експертизи води міською СЕС надає усі підстави доля заборони використовувати воду для шахтної криниці для забезпечення питних потреб, однак іншого джерела водопостачання немає.
Дайте рекомендації щодо подальшої експлуатації шахтного колодязя та розрахуйте необхідну для перехлорування кількість 25% хлорного вапна.
ТЕМА №7: ТЕМА: МЕТОДИ ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ВПЛИВУ КЛІМАТО-ПОГОДНИХ УМОВ НА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ. МЕТОДИКА ГІГІЕНІЧНОЇ ОЦІНКИ ГРУНТУ
42
МЕТА ЗАНЯТТЯ: 1. Оволодіти методикою гігієнічної оцінки впливу клімато-погодних умов місцевості на здоров’я людини і
розробки гігієнічних рекомендацій щодо профілактики геліометеотропних реакцій.2. Закріпити та систематизувати знання про гігієнічне, епідеміологічне та екологічне значення ґрунту.
ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:1. Клімат та здоров’я людини. Кліматоформуючі та кліматохарактеризуючі фактори. Класифікація клімату.2. Акліматизація (види, фактори, які впливають на акліматизацію). 3. Погода. Механізм формування. Погодоформуючі та погодохарактеризуючі фактори.4. Вплив погоди на здоров’я. Гелеометеотропні реакції та їх профілактика.5. Медичні класифікації погоди, гігієнічне значення показників, які знаходяться в їх основі.6. Ґрунт та його гігієнічне значення.7. Види ґрунтів. Походження, формування, механічна структура, фізичні властивості та природний хімічний
склад ґрунтів. Процеси самоочищення ґрунту.8. Схема санітарної оцінки та показники санітарного стану ґрунту.
ЗАВДАННЯ:1. Ознайомитися з медичними класифікаціями погоди. 2. Дати медичну оцінку клімато-погодним умовам місцевості, указати тип погоди та визначення особливості
його впливу на здоров’я населення за даними ситуаційної задачі.3. Оволодіти методикою обстеження земельної ділянки та відбору проб ґрунту, методикою санітарно-
гігієнічного дослідження ґрунту та скласти гігієнічний висновок щодо якості ґрунту за даними ситуаційних задач.
ЛІТЕРАТУРА:1. Загальна гігієна та екологія людини: навчальний посібник для студентів стоматологічних факультетів / За
ред.В.Г.Бардова иа І.В.Сергети. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2002. – С. 44-52.2. Гігієна та екологія. За ред.. В.Г.Бардова — Вінниця: Нова Книга, 2006. — С. 106-121. 3. Загальна гігієна. Пропедевтики гігієни. / Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін / За ред. Є.Г.
Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 129-130; 316-324. 4. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены. / Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундиев, В.Г. Бардов и др. – К.: Вища
школа, 1999. – С.144-145; 382-391.5. Комунальна гігієна / Є.Г. Гончарук, В.Г. Бардов, С.І. Гаркавий, О.П. Яворівський та ін.; За ред. Є.Г. Гонча
рука. – К.: Здоров’я, 2003. – С. 332-384.6. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К.: Здоров’я,
1999. – С. 220-236.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИУ ході заняття студенти під керівництвом викладача проводять визначення фізичних властивостей ґрунту,
знайомляться з медичними класифікаціями погоди, дають медичну оцінку клімато-погодним умовам місцевості, оволодівають методикою гігієнічної оцінки ґрунту за результатами лабораторного аналізу, самостійно розв’язують задачі за темою практичного заняття.
КЛІМАТКлімат – багаторічний режим погоди в даній місцевості; – середній стан погоди в даній місцевості, що повторюється протягом багатьох років.
Кліматоформуючі чинники:1. Географічна широта, довгота2. Ландшафт, висота над рівнем моря3. Особливості циркуляції повітряних мас4. Близькість до морів, океанів
Кліматохарактеризуючі чинники:1. Метеорологічні чинники: середньомісячні або середньорічні температура, вологість, атмосферний тиск, рух
повітря2. Інсоляція, що визначає світловий клімат3. Роза вітрів та швидкість руху повітряних мас4. Індекс мінливості погоди5. Кількість опадів, що випадають за місяць, рік6. Глибина промерзання ґрунту 7. Тривалість зими та опалювального сезону
Ступінь мінливості погоди (за В.І. Русаковою)Індекс мінливості визначається за формулою (1):
NК = –—–– . 100; (1)
43
n де, К – індекс мінливості погоди;N – кількість днів з різкою зміною погоди;n – загальна кількість днів протягом періоду спостереження.
Погода Індекс мінливостіДуже стійка до 25
Стійка 25–30Мінлива 30–50
Дуже мінлива понад 50
Географічна класифікація клімату (в основі – географічна широта та середньорічна температура):1. Тропічний (широта 0–13º, середньорічна температура +20 +24 ºС)2. Жаркий (широта 13–26º, середньорічна температура +16 +20 ºС)3. Теплий (широта 26–39º, середньорічна температура +12 +16 ºС)4. Помірний (широта 39–52º, середньорічна температура +8 +12 ºС)5. Холодний (широта 52–65º, середньорічна температура +4 +8 ºС)6. Суворий (широта 65–78º, середньорічна температура –4 +4 ºС)7. Полярний (широта 69–90º, середньорічна температура < –4 ºС)
Медична класифікація клімату:1. Щадний – справляє найменший вплив на терморегуляторні механізми організму. Характеризується
найменшим перепадом клімато- та погодохарактеризуючих факторів. Використовується для влаштування санаторно-курортних зон.
2. Подразнювальний – справляє значний вплив на терморегуляторні механізми організму. Характеризується значним перепадом клімато- та погодохарактеризуючих факторів. У деяких випадках може використовуватись з лікувальною метою (наприклад, сухий клімат пустель – для покращення виведення токсинів з організму крізь шкіру при ХНН, нирковій патології).
3. Індиферентний – нейтральний.
АКЛІМАТИЗАЦІЯАкліматизація – це складний соціально-біологічний процес активного пристосування організму людини до
нових кліматичних умов.На процес акліматизації впливають ряд біологічних (вік, захворюваність, функціональний стан організму
тощо) та соціальних факторів (умови праці та побуту, раціональне харчування, режим дня тощо)Фази акліматизації: І Початкова – супроводжується суб’єктивними змінамиІІ Перебудови динамічного стереотипу – може перебігати сприятливо, коли виникає фізіологічне
пристосування до умов перебування, та несприятливо із виникненням десинхронозу, в основі якого знаходиться неузгодження та дисгармонічність зовнішніх і внутрішніх біоритмів (поломка біологічного годинника). Десинхроноз проявляється неврозами, невралгіями, осалгіями, артралгіями, міалгіями, головним болем, зниженням резистентності організму, зниженням працездатності тощо.
ІІІ Стійкої акліматизаціїВиди акліматизації:1. Повна (супроводжується лише фізіологічними змінами в функціональному стані організму) та часткова
(супроводжується деякими патологічними змінами в функціональному стані організму).2. Активна та пасивна.
ПОГОДАПогода – комплекс фізичних властивостей навколоземного шару атмосфери в даній точці земної кулі у
відносно короткий відрізок часу.Причина зміни погоди – рух повітряних мас (із різними властивостями).Фронт атмосфернний: – перехідна зона між двома повітряними масами з різними фізичними властивостями;– причина швидкої зміни погоди (за 1 добу).Види атмосферних фронтів: Теплий та холодний атмосферний фронтПогода оклюзії – результат нашарування холодного фронту на теплий, результатом якого є зникнення
атмосферного фронту.Фронтальна погода – погода, що формується в даній місцевості в момент проходження атмосферного
фронту.Погодопереніс – явища формування певних погодних умов в момент проходження над даною територією
повітряної маси із певними властивостями.Два основні синоптичні стани:Циклон – ділянка пониженого атмосферного тиску із зниженням від перфіферії до центру – в зоні циклону
погода нестійка: значний перепад тиску, значний перепад температури, підвищена вологість,
44
опади.Антициклон – ділянка підвищеного атмосферного тиску із підвищенням від перфіферії до центру – в зоні
циклону погода стійка: незначний перепад тиску, незначний перепад температури, без опадів
Погодоформуючі фактори
Природні Антропогенні
Сонячна радіаціяЛандшафт
Особливості циркуляції повітряних мас
МеліораціяШтучні водойми
Забруднення атмосферного повітряВирубка лісів
Іригація
Погодохарактеризуючі фактори:1. Геофізичні елементи – інтенсивність сонячної радіації, сонячна активність (сонячні плями, спалахи). 2. Геофізичні фактори – стан магнітного поля землі, геомагнітна активність (геомагнітні бурі та імпульси).3. Електричний стан атмосфери – напруженість електричного поля, атмосферна іонізація, електропровідність
повітря.4. Метеорологічні чинники – температура, вологість, швидкість руху повітря, атмосферний тиск.5. Синоптичні чинники – опади, хмарність, мряка 6. Хімічний склад атмосфери – концентрація O2, CO2, атмосферних забруднювачів тощо.*Примітка: Метеорологія – наука про атмосферу, її властивості.
ВПЛИВ ПОГОДИ НА ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ1. Безпосередній вплив: переохолодження або перегрівання, епідеміологічний чинник розповсюдження
інфекційних хвороб.2. Опосередкований вплив: – загострення хронічної патології;– геліометеотропні реакції.Геліометеотропні реакції = фронто-синдром – патофізіологічні реакції організму людини на швидку зміну
погодних умов.Фази геліометеотропних реакцій:І Фаза клініко-фізіологічної адаптації – настає за 2 доби до зміни погоди. Причина: атмосферики – електричні
імпульси з зони грозових розрядів.ІІ Фаза підвищеної чутливості до погоди – настає за 6 годин до зміни погоди. Причина: атмосферики + зміна
електромагнітного поля Землі, потенціалу “Земля-повітря” зміна іонного складу повітря.ІІІ Фаза дезадаптації (маніфестності) – в момент гострої погоди (безпосередньої зміни погоди)Типи геліометеотропних реакцій:– з суб’єктивними змінами (головний біль, втома, больові відчуття, фантомні болі тощо;– з об’єктивними змінами;– із вираженими соматичними проявами – метеотропним синдромомМетеотропні синдроми:– астено-вегетативний;– катаральний;– церебральний;– серцево-судинний;– кардіальний;– астматичний;– ревматоїднийЗа вираженістю геліометеотропних реакцій усіх людей можна поділити на метеолабільних та умовно
метеостабільних. Метеопати – люди із підвищеною чутливістю до змін погодних умов. Всі люди – метеопати, тільки ступінь чутливості до метеоумов в кожного – свій, індивідуальний.
Профілактика геліометеотропних реакцій (буває сезонною та терміновою):1) Медична класифікація погоди – визначення типу погоди, що несприятливо впливає на загальний стан
організму людини.2) Медико-метеорологічне прогнозування – медична інтерпретація метеорологічних прогнозів погоди.3) Розробка системи профілактичних заходів (фарм. препарати, мікроелементні та вітамінні комплекси,
психотренінг тощо).
Періоди проведення сезонної профілактики серцево-судинних захворювань в різних регіонах України (за В.Г.Бардовим)
Регіони УкраїниНайбільш несприятливі місяці за достовірним підвищенням частоти
ГК ПС ІМ ПМК
45
Північна частина (Житомирська, Київська, Чернігівська та
Сумська області)
I, II, III, V, XI, XII I, II, III, IV, V I, II, V, X, XI,
XII I, III, IV, X, XI, XII
Південно-західна частина (Волинська та Рівненська області) I, II, III, V, XII I, II, III, IV,
XIII, II, V, VII, VIII, XI, XII I, II, III, IV, V, XI
Західна частина (Львівська, Закарпатська, Івано-Франківська, Тернопільська,
Хмельницька та Чернігівська області)I, II, III, V, XI I, II, III, IV, V,
VI, XII I, II, III, VI, XI I, II, III, IV, V, V, VIII, XI, XII
Центральна частина (Вінницька, Черкаська, Полтавська, Кіровоградська та
Дніпропетровська області)
I, II, III, V, VI, XII
I, II, III, IV, VIII
I, II, III, V, V, XI, XII I, III, V, VI, XII
Східна частина (Харківська, Луганська та Донецька області) I, II, III, XII I, II, III, IV, V,
X, XIII, II, III, IV, V,
X I, III, V, X, XI, XII
Південна частина (Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька та
Кримська області)
II, III, IV, V, XII
I, II, III, IV, V, XI
I, II, III, IV, V, VII, VIII I, III, IV, V, VI, XII
ГК – гіпертонічний криз; ПС – приступ стенокардії; ІМ – інфаркт міокарда; ПМК – порушення мозкового кровопостачання.
МЕДИЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ПОГОДИ
Медична класифікація погоди за І.І. Григор’євим
Типи погоди Характеристика погоди
Вельми сприятлива погода
Стійка, частіше зумовлена антициклоном, істотна хмарність та опади відсутні. Атмосферний тиск – вище 760 мм рт ст., швидкість руху повітря – 0,3 м/с, перепад тиску –
не більше 5 мм рт ст. вміст кисню – більше 315 г/м3.
Сприятлива погодаНезначні зміни погоди місцевого характеру, короткочасні нерясні опади та мінлива хмарність.
Атмосферний тиск – 760-755 мм рт ст., швидкість руху повітря – 4-7 м/с, перепад атмосферного тиску – 6-8 мм рт ст., перепад температури - не більше 5С, вміст кисню – більше 315 г/м3.
Погода посиленого медичного контролю
Хмарна, нестійка погода, опади, зумовлені помірним циклоном, грози місцевого походження. Атмосферний тиск – 745-754 мм рт ст., швидкість руху повітря – 8-10 м/с, перепад
атмосферного тиску – 9-14 мм рт ст., перепад температури – 6-9 С, вміст кисню – 289-260 г/м3.Погода суворого
медичного контролю
Погода, зумовлена глибоким циклоном. Грози, інтенсивні опади. Атмосферний тиск – нижче 745 мм рт ст., добовий перепад температури – 10С і більше, вміст кисню- менше 260 г/м3.
Орієнтовна схема медичної оцінки погодних умов за І.І.Нікбергом
Показники погоди I тип – сприятливий II тип - помірно несприятливий
III тип - несприятливий
Добовий перепад атмосферного тиску, гПа до 5 5-10 понад 10Градієнт падіння атмосферного тиску
за 3 години, гПа 0-1 2-4 понад 4
Міждобовий перепад середньої добової температури повітря, С до 3 до 5 понад 5
Відносна вологість повітря, % 45-70 75-85 понад 85Швидкість руху повітря, м 5 5-10 понад 10
Хмарність, бали безхмарно, малохмарно (0-4)
мінлива, низька хмарність
(5-8)
щільна, низька хмарність
(8-10)
Опади, мм на добуопадів немає або
короткочасні, незначні (5-6)
опади значні(8-20)
сильні опади – 20
Зниження середньодобової концентрації О2, г/м3 до 5 5-10 понад 10
Медична класифікація погод за Г.П.ФедоровимТипи погод Оптимальний Подразнюючий Гострий
Перепад температури повітря (добова), С 2 4 понад 4Швидкість руху повітря (V), м/сек до 3 до 9 понад 9Перепад атмосферного тиску, гПа до 4 до 8 понад 8Відносна вологість, % 40–70 90 понад 90
Медична класифікація погоди за В.Ф.Овчаровою і спіавт.
46
Характеристика погоди з медичної точки зору Характеристика синоптичної ситуації
Стійка індиферентна Малорухомий антициклон, без атмосферних фронтівНестійка з переходом
індиферентної у “спастичний” типРуйнування антициклону. Наближення відрогу, гребня, безградієнтної області
підвищеного тиску.
“Спастичного” типу Встановлення відрогу, гребня, безградієнтної області підвищеного тиску. Проходження холодного фронту або фронту окклюзії по типу холодного.
Нестійка “спастичного” типу з елементами погоди “гіпоксичног”
типу
Віддалення холодного фронту або фронту окклюзії по типу холодного. Наближення циклону, сідловини, улоговини, безградієнтної області зниженого
тиску. Наближення теплого фронту або фронту окклюзії по типу теплого.
“Гіпоксичного типу” Віддалення циклону, сідловини, улоговини, безградієнтної області зниженого тиску, проходження теплого фронту або фронту акклюзії по типу теплого.
Нестійка “гіпоксичного” типу з елементами погоди “спастичного”
типу
Встановлення циклону, улоговини, сідловини, безградієнтної області зниженого тиску. Віддалення теплого фронту окклюзії по типу теплого.
Приближення відрогу, гребня, безградієнтної області підвищеного тиску.Перехід погоди “спастичного” типу
у стійку індиферентнуСтаціонування антициклону слідом за холодним фронтом.
Формування місцевого антициклону.
ҐРУНТ ТА ЙОГО ГІГІЄНІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ
Ґрунт – поверхневий шар літосфери (завтовшки від декількох міліметрів на скельних породах до 10 м в низинах), що сформований внаслідок дії клімату, рослинності та живих організмів. Ґрунт складається з поверхневого (0-25 см) орного або гумусного шару, якому властива родючість, і власне ґрунту.
Гігієнічне значення ґрунту: середовище, в якому відбуваються процеси трансформації та накопичення сонячної енергії; провідна ланка кругообігу речовин у природі, середовище, в якому безперервно перебігають різноманітні
складні процеси руйнування та синтезу органічних речовин; головний елемент біосфери, де відбуваються процеси міграції, трансформації та обміну всіх хімічних
речовин; формує хімічний склад продуктів харчування рослинного і тваринного походження; визначає кількісний та якісний склад води поверхневих і підземних джерел господарсько-питного
водопостачання; впливає на якісний склад атмосферного повітря; відіграє роль у створенні радіоактивного природного фону; є суттєвим клімато- та погодотвірним чинником; є фактором урбанізації; має ендемічне значення – аномальний природний хімічний склад ґрунту в ендемічних провінціях є
причиною виникнення і локального розповсюдження ендемічних хвороб (геохімічних ендемій): ендемічного флюорозу і карієсу, ендемічного зобу, копитної хвороби, молібденової подагри, урівської хвороби або хвороби Кашина-Бека, селенозу, борного ентериту, ендемічної нефропатії тощо;
має епідемічне значення – може бути фактором передачі збудників інфекційних захворювань та інвазій людей: кишкових інфекцій бактеріальної (черевний тиф, паратифи А і В, бактеріальна дизентерія, холера, ешерихіоз), вірусної (гепатит А, ентеровірусні інфекції: поліомієліт, Коксакі, ЕСНО) та протозойної етіології (амебіаз, лямбліоз); зооантропонозів (лептоспірози: інфекційна жовтуха або хвороба Васильєва-Вейля, безжовтушний лептоспіроз, бруцельоз, туляремія, сибірка); мікобактерій туберкульозу; спороутворюючих клостридій – збудників правцю, газової гангрени, ботулізму; геогельмінтозів – аскаридозу, трихоцефальозу, анкілостомідозу.
є природним середовищем для знешкодження рідких та твердих побутових та промислових відходів за рахунок процесів самоочищення (санітарне значення ґрунту). Самоочищення ґрунту обумовлене наявністю сапрофітних гнильних, нітри- та нітрофікуючих бактерій, простіших організмів, личинок комах, хробаків, грибків, вірусів, бактеріофагів, а також його фізико-хімічними властивостями. Полягає в здатності ґрунту перетворювати органічні сполуки на мінеральні речовини, придатні для засвоєння рослинами: вуглеводи – на воду і вуглекислоту; жири – на гліцерин і жирні кислоти, а потім – також на воду і вуглекислоту; білки – на амінокислоти, з виділенням аміаку, амонійних солей і подальшим їх окисленням до нітритів і нітратів; сірки білків – на сірководень тощо.
МЕХАНІЧНА СТРУКТУРА, ФІЗИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ТА СКЛАД ҐРУНТІВ.Ґрунт складається з біотичної (ґрунтові мікроорганізми, найпростіші, рослини тощо) та абіотичної
компонент. Абіотична компонента включає тверду речовину ґрунту (мінеральні й органічні сполуки, органо-мінеральні комплекси), ґрунтову вологу та ґрунтове повітря.
Мінеральні (неорганічні) речовини ґрунту на 60-80% представлені кристалічним кремнеземом (кварц), а також алюмосилікатами (польовий шпат, слюда, вторинні глинисті мінерали). Тут містяться практично усі елементи періодичної системи Д.І. Мендєлєєва переважно у вигляді солей.
Органічні речовини ґрунту наведені як власне ґрунтовими органічними сполуками (гумінові кислоти), синтезованими ґрунтовими мікроорганізмами (саме це носить назву гумус), так і сторонніми для ґрунту органічними речовинами, що потрапили у ґрунт іззовні внаслідок природних процесів та техногенного (антропогенного) забруднення.
47
Ґрунтова волога може знаходитись в твердому та рідкому стані, а також у вигляді пари. Ґрунтове повітря – суміш газів та пари, яка заповнює пори ґрунту. За складом відрізняється від атмосферного та постійно взаємодіє з ним шляхом дифузії за градієнтом концентрацій. Із збільшенням глибини вміст в ґрунтовому повітрі діоксиду вуглецю збільшується, а кисню зменшується.
Основні фізичні властивості ґрунту: 1. Механічний склад – процентний розподіл часток ґрунту за їх розміром. За розміром механічних елементів
ґрунт поділяється на: гумус або мул (< 0,001 мм); глина або пил (0,001–0,01 мм); пісок (0,01–0,8 мм); хрящ (0,8–5 мм); гравій (5–10 мм); галька (> 3 мм)За механічним складом ґрунти класифікують на: піщаний (> 50% піску); супіщаний ( до 50% піску); чорнозем ( > 20% гумусу); вапняковий (> 20% CaOH); солонцюватий (> 20% NaCl).2. Пористість – сумарний об'єм пор в одиниці об'єму ґрунту, виражений у відсотках. Розмір пор тим
більший, чим більші за розміром окремі механічні елементи ґрунту. Пористість ґрунту тим вища, чим менші за розміром окремі механічні елементи ґрунту;
3. Повітропроникність – здатність ґрунту пропускати повітря через свою товщу. Підвищується із збільшенням розмірів пор та не залежить від їх загального об'єму (пористості);
4. Водопроникність – здатність ґрунту поглинати та пропускати воду. Перебігає в дві фази: всмоктування (вільні пори послідовно заповнюються водою до повного насичення ґрунту) і фільтрації (при повному насиченні ґрунту водою вона починає рухатися в порах під дією сили тяжіння);
5. Вологоємність – кількість вологи, яку здатний утримати ґрунт сорбційними та капілярними силами. Тим більша, чим менший розмір пор та чим більший їх сумарний об'єм (пористість);
6. Капілярність ґрунту – здатність ґрунту піднімати по капілярах воду з нижніх шарів догори.
МЕТОДИКА САНІТАРНОГО ОБСТЕЖЕННЯ ДІЛЯНКИ ТА ВІДБОРУ ПРОБ ҐРУНТУСанітарне обстеження земельної ділянки включає: визначення призначення ділянки (територія лікарні, дитячих закладів, шкіл, промислових підприємств,
об'єктів знешкодження відходів комунально-побутового, виробничого, будівельного походження тощо); візуальне обстеження території ділянки, визначення характеру, розміщення (віддаленості) джерел
забруднення ґрунту, рельєфу місцевості, напрямку руху ґрунтових вод; визначення механічного складу ґрунту (пісок, супісь, суглинок, чорнозем); визначення місць відбору проб ґрунту для аналізу: ділянки біля джерела забруднення і контрольної
ділянки завідомо чистого ґрунту (на віддаленні від цього джерела).
Показники санітарного стану ґрунту
Група показників Показники
Санітарно-фізичні Механічний склад, коефіцієнт фільтрації, повітропроникність, вологопро-никність, капілярність, вологоємність, загальна та гігроскопічна вологість
Фізико-хімічні Активна реакція (рН), ємність поглинання, сума поглинутих основПоказники хімічної безпеки:
– хімічні речовини природного походження
Фоновий вміст валових та рухомих форм макро- та мікроелементів незабрудненого ґрунту
– хімічні речовини антропогенного походження (показники
забруднення ґрунту ЕХР)
Залишкові кількості пестицидів, валовий вміст важких металів та миш’яку, вміст рухомих форм важких металів, вміст нафти та
нафтопродуктів, вміст сірчаних сполук, вміст канцерогенних речовин (бенз(а)пірену) тощо
Показники епідемічної безпеки:
– санітарно-хімічні Загальний органічний азот, санітарне число Хлєбнікова, азот аміаку, азот нітритів, азот нітратів, органічний вуглець, хлориди, окисність ґрунту
– санітарно-мікробіологічніЗагальне число ґрунтових мікроорганізмів, мікробне число, титр бактерій групи кишкової палички (колі-титр), титр анаеробів (перфрингенс-титр),
патогенні бактерії та віруси– санітарно-гельмінтологічні Число яєць гельмінтів
– санітарно-ентомологічні Число личинок та лялечок мухПоказники радіаційної безпеки Активність ґрунту
Показники самоочищення ґрунту Титр та індекс термофільних бактерій
Проби відбираються “методом конверту” на прямокутних чи квадратних ділянках розміром 10х20 чи більше метрів. У кожній з п’яти точок “конверта” відбирають 1 кг ґрунту на глибину 20 см. З відібраних зразків готують середню пробу масою 1 кг.
48
До відібраної проби заповнюють супровідний бланк, у якому вказують: місце, адресу і призначення земельної ділянки, тип ґрунту, рельєф, рівень стояння ґрунтових вод, мету і об’єм аналізу, результати досліджень, виконаних на місці, дату і час відбору, погодні умови попередніх 4-5 днів, ким відібрана проба, підпис. Проби упаковують у скляний закритий посуд, поліетиленові мішечки.
Санітарне число Хлєбнікова – співвідношення азоту гумусу (суто ґрунтової органічної речовини) до загального органічного азоту (складається з азоту гумусу та азоту сторонніх для ґрунту органічних речовин, що його забруднюють). Якщо ґрунт чистий, то санітарне число Хлєбнікова дорівнює 0,98-1.
Колі-титр ґрунту – мінімальна кількість ґрунту у грамах, в якій міститься одна бактерія групи кишкової палички.
Титр анаеробів (перфрінгенс-титр) ґрунту – мінімальна кількість відходів у грамах, в якій міститься одна анаеробна клостридія.
Мікробне число ґрунту – це кількість мікроорганізмів в 1 грамі ґрунту, що виросли на 1,5% м’ясо-пептонному агарі при температурі 37°С за 24 години.
Крім того, як показники санітарного стану ґрунту можна використовувати дані про вміст СО2.та сполук азоту. Оцінка санітарного стану ґрунту за вмістом СО2 (у об.%) проводиться на підставі наступних критеріїв: 0,38 – 0,80 – чистий ґрунт; 1,20 – 2,80 – мало забруднений ґрунт; 4,10 – 6,50 – забруднений ґрунт; 14,50 – 18,00 – сильно забруднений ґрунт.Оцінка санітарного стану ґрунту за вмістом сполук азоту проводиться на підставі таких критеріїв (показники
незабрудненого ґрунту): загальний вміст азоту – 68 мг/100 г; аміак – 57мг/100 г; азотна кислота – 126 мг/100 г.
МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ФІЗИЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ҐРУНТУ
Визначення механічного складу ґрунтуВизначення механічного складу ґрунту проводиться за допомогою набору сит Кнопа з отворами 0,3; 1,0; 2,0;
4,0 та 7,0 мм. Повітряно-сухий ґрунт у кількості 200–300 г просіюють через кожне сито, отримані при цьому порції зважують і розраховують їх відсотки у зіставленні до загальної маси ґрунту, що була взята для просіювання
Визначення об’єму пор ґрунту (пористості)В циліндр на 50 мл наливають 25 мл води. В інший сухий циліндр насипають 25 см3 сухого ґрунту, який потім
пересипають у циліндр з водою. Різниця між загальною сумою взятих об’ємів води та ґрунту і отриманим об’ємом суміші складає об’єм пор, який виражають у відсотках.
Визначення водопроникності ґрунту.У скляну трубку заввишки 35 см, діаметром 3-4 см, що має дві мітки на висоті 20 і 24 см, насипають ґрунт до
мітки 20 см. Зверху наливають 4 см води і підтримують її рівень до появи першої краплі, що пройшла крізь шар ґрунту.
Водопроникність визначають як час проходження води через шар ґрунту.
Визначення капілярності ґрунту.Скляну трубку висотою 40 см, діаметром 2 см, дно якої закрите полотном, наповнюють повітряно-сухим
ґрунтом, занурюють нижній край у воду на 0,5 см. Фіксують час і відмічають рівень піднімання води у трубці у см. через кожні 30 хвилин.
Швидкість, з якою вода піднімається в ґрунті характеризує його капілярність
СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІЗадача 1За даними місцевої метеостанції погодна ситуація в населеному пункті К. Вінницької області характеризувалась
такими даними: протягом 15 діб з 10 по 25 листопада спостерігалась малохмарна (2 бали), антициклонічна погода, без опадів. Антициклон малорухомий, без атмосферних фронтів. Число днів з різкою зміною погоди – 3. Атмосферний тиск – 785 мм рт. ст. Міждобовий перепад атмосферного тиску – 3 мм рт. ст. Градієн падіння атмосферного тиску за 3 години – 0,5 мм рт. ст. Температура повітря – 12С. Добовий перепад температури повітря – 1С. Відносна вологість повітря – 60%. Місткість кисню у повітрі – 325 г/м3. Швидкість вітру – 2 м/с.
1. Визначіть типи погоди відповідно до вище зазначених медичних класифікацій.2. Визначіть ступінь мінливості погоди.3. Укажіть найбільш оптимальні періоди проведення сезонної профілактики серцево-судинних захворювань.
Задача 2За даними місцевої метеостанції погодна ситуація в населеному пункті С. Хмельницької області
характеризувалась такими даними: протягом 15 діб з 1 по 15 липня спостерігалась змінна хмарність (6 балів), короткочасні опади (9 мм/добу). Число днів з різкою зміною погоди – 4. Атмосферний тиск – 757 мм рт. ст. градієнт падіння атмосферного тиску – 2 мм рт. ст. Температура повітря – 18С. Добовий перепад температури повітря – 4С. Відносна вологість повітря – 80% . Місткість кисню – 300 г/м3. Зниження середньодобової кисню – 7 г/м3. Швидкість вітру – 6 м/с. За прогнозами метеостанції наближається холодний фронт і погода має змінитися.
1. Визначіть типи погоди відповідно до вище зазначених медичних класифікацій.2. Визначіть ступінь мінливості погоди.3. Укажіть найбільш оптимальні періоди проведення сезонної профілактики серцево-судинних захворювань.
49
Задача 3За даними місцевої метеостанції погодна ситуація у населеному пункті Д. Житомирської області
характеризувалась такими даними: протягом 20 діб з 5 по 25 вересня спостерігалась хмарна (8 балів) погода, зумовлена глибоким циклоном з грозами та інтенсивними опадами (25 мм/добу). За цей час спостерігалось 8 діб з різкою зміною погоди. Атмосферний тиск – 740 мм рт. ст. Міждобовий перепад атмосферного тиску – 15 мм рт. ст. Градієнт падіння атмосферного тиску за 3 години – 4 мм рт. ст. Температура повітря – 14С. Добовий перепад температури повітря – 6С. Відносна вологість повітря – 90%. Місткість кисню у повітрі –256 г/м 3. Зниження середньодобової концентрації кисню – 11 г/м3. Швидкість вітру – 11 м/с.
Синоптична ситуація: встановлення циклону, сідловини. улоговини, без градієнтної області зниженого тиску.1. Визначіть типи погоди відповідно до вище зазначених медичних класифікацій.2. Визначіть ступінь мінливості погоди.3. Укажіть найбільш оптимальні періоди проведення сезонної профілактики серцево-судинних захворювань.
Задача 4За даними місцевої метеостанції погодна ситуація в населеному пункті К. Миколаївської області
характеризувалась такими даними: на протязі 15 діб з 15 по 30 жовтня спостерігалась малохмарна (4 бали), антициклонна погода, з короткочасними опадами – 5 мм/добу. Число днів з різкою зміною погоди – 4. Атмосферний тиск – 760 мм рт. ст. Міждобовий перепад атмосферного тиску – 7 мм рт. ст. Градієнт падіння атмосферного тиску за 3 години – 0,7 мм рт. ст. Температура повітря – 15С. Добовий перепад температури повітря – 4С. Відносна вологість повітря – 65%. Місткість кисню у повітрі – 325 г/м3. Швидкість вітру – 3 м/с. За показниками метеостанції антициклон малорухомий, без атмосферних фронтів. Зміни погоди не передбачається.
1. Визначіть типи погоди відповідно до вище зазначених медичних класифікацій.2. Визначіть ступінь мінливості погоди.3. Укажіть найбільш оптимальні періоди проведення сезонної профілактики серцево–судинних захворювань.
Задача 5На околиці населеного пункту для будівництва нової школи–інтернату відводиться ділянка площею 3 га
колишнього орного поля. На самій ділянці при санітарному обстеженні не виявлено джерел забруднення. Проте ґрунт міг бути забруднений хімічними добривами та пестицидами при використанні ділянки для сільськогосподарських потреб. Рельєф місцевості з ухилом в південний бік. На відстані 20 м від північної межі ділянки виявлено неупорядковане звалище побутових відходів, на відстані 100-130 м знаходяться садиби населення. В центрі ділянки проба ґрунту була відібрана методом “конверта” розміром 40 х 20 м2. У кожній точці відібрано по 1 кг ґрунту.
Дані лабораторного дослідження: Фізичні властивості ґрунту: фізичного піску (часток розміром більше 0,01 мм) – 85%, сторонніх домішок – до
9%.Показники забруднення екзогенними хімічними речовинами: ДДТ (сума ізомерів) – 0,05 мг/кг (ГДК – 0,1
мг/кг), гексахлорциклогексан (ГХЦГ) – 0,01 мг/кг (ГДК – 0,1 мг/кг).Санітарно-хімічні показники епідемічної безпеки: азоту аміаку – 4,5 мг/100 г, органічного азоту – 0,6 мг/100 г,
нітритів – 0,5 мг/100 г, нітратів – 3,3 мг/100 г, хлоридів – 75 мг/100 г, санітарне число Хлєбнікова – 0,78.Санітарно–мікробіологічні показники епідемічної безпеки: мікробне число – 5 х 105, колі–титр – 0,01, титр
анаеробів – 0,001, яйця гельмінтів – 7 в 1 кг ґрунту, число личинок і ляльок мух – 5 на 0,25 м2.Складіть обґрунтований висновок про санітарний стан ґрунту та дайте рекомендації щодо відведення ділянки
під будівництво школи. Задача 6Дані санітарного обстеження: Земельна ділянка загальною площею 5 га розташована на північній околиці
міста. Раніше належала колгоспу „Прометей” та використовувалась для вирощування сільськогосподарських рослин, а згодом у якості пасовища. В останні 2 роки зазначена територія відійшла до міста N. Рельєф місцевості спокійний, рівень стояння ґрунтових вод 2,5 м. З північного боку ділянка межує з лісосмугою, яка відокремлює сільськогосподарські угіддя, з східного – з автомагістраллю, з південного – з міським парком, з західного – з житловою забудовою. На відстані 1,5 км на схід від земельної ділянки розташовані промислові підприємства. Переважний вітер –південно–західний. За даними міської лікарні протягом 10 останніх років суттєвих змін загальної захворюваності дорослого населення не спостерігалось. Захворюваність дітей першого року життя дещо збільшилась.
Протокол відбору проб: Проби відібрані методом „конверта” з 2 пробовідбірних площадок розміром 5х5 м2
кожна, які закладені на досліджуваній земельній ділянці та території міського парку. Проби для хімічного і бактеріологічного аналізів відібрані пошарово з глибини 0-5 і 5-20 см, для гельмінтологічного – 0-5 і 5-10 см. Об’єднані проби для хімічного (вагою 1,5 кг) і гельмінтологічного (вагою 1,0 кг) дослідження вміщені у паперові пакети, для бактеріологічного аналізу – відібрані з дотриманням вимог стерильності та вміщені у стерильні склянки. Відбір проб здійснений 17 серпня 2003 року з 1000 до 1100. В той же день о 1200 проби доставлені в лабораторію.
Результати лабораторного дослідження:
ПоказникиДослідна ділянка Контрольна ділянка
0-5 см 5-20 см 0-5 см 5-10 смПоказники, що характеризують фізичні властивості
Вміст фізичної глини, %Вміст фізичного піску, %
1585
1783
2080
1882
Показники забруднення екзогенними хімічними речовинамиСвинець (валові форми), мг/кг 30,0 27,0 28,0 26,0
50
ГХЦГ, мг/кгДДТ, мг/кг
0,040,1
0,050,08
0,030,08
0,040,09
Показники епідемічної безпеки:Санітарно-хімічніСанітарне число ХлєбніковаХлориди, мг/100 гАзот амонійний, мг/100 гАзот нітритів, мг/100 гАзот нітратів, мг/100 г
0,99573,70,21,9
0,98533,50,11,7
0,98543,40,11,8
0,99513,50,21,6
Санітарно-мікробіологічніКолі-титрТитр анаеробів
1,00,1
1,00,1
1,00,1
1,00,1
Санітарно-гельмінтологічніЧисло яєць геогельмінтів у 1 кг ґрунту 0 0 0 0
Санітарно-ентомологічніЧисло личинок і ляльок мух на 0,25 м2 0 0 0 0
ГДК у ґрунті (мг/кг): свинець (валові форми) – 30,0, ГХЦГ – 0,1, ДДТ – 0,1.Необхідно оцінити санітарний стан ґрунту земельної ділянки, спрогнозувати його можливий вплив на
здоров’я населення та вирішити питання про можливість відведення території під будівництво багатопрофільної лікарні.
ТЕМА №8. ТЕМА: МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ДЕНАТУРОВАНОГО НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА СТАН ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ
МЕТА ЗАНЯТТЯ: Оволодіти теоретичними основами та загальною схемою вивчення впливу навколишнього середовища на здоровя людини.
ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:1. Методологічні та методичні основи вивчення факторів навколишнього середовища та їх впливу на стан
здоровя населення.2. Поняття про гігієнічні методи вивчення здоровя населення та дослідження навколишнього середовища. 3. Здоровя населення як інтегральний показник стану навколишнього середовища. Поняття та критерії
здоровя (загальнофізіологічне, популяційне, індивідуальне теоретичне, індивідуальне фактичне здоровя населення). Показники здоровя, що його характеризують.
4. Методика інтегральної оцінки стану навколишнього середовища.5. Інтегральна оцінка стану здоров’я населення, її етапи.6. Методика якісного (концептуального) аналізу рівня здоровя населення та її використання у практичній
діяльності лікаря.7. Методика кількісного аналізу рівня здоровя населення. Її використання у практичній діяльності лікаря.8. Загальна схема вивчення та оцінки взаємозв’язків чинників навколишнього середовища та здоровя
населення, її етапи.9. Методика вибору зон (районів) спостереження в населеному пункті.10. Вибір форми проведення досліджень.11. Характеристика можливих методів математичного моделювання взаємозв’язку кількісних показників
рівня здоровя населення та стану навколишнього середовища: кореляційного; регресійного; факторного; кластер-аналізу; дисперсійного; дискримінантного.12. Принципова схема гігієнічного контролю за умовами праці, побуту та чинниками навколишнього середовища.
ЗАВДАННЯ:1. Розглянути та занести у зошит протоколів етапи вивчення впливу забрудненого навколишнього середовища
на здоров’я населення; визначення індивідуального теоретичного здоровя, індивідуального практичного здоровя, популяційного здоровя, загальнопатологічного поняття про здоровя населення.
2. Ознайомитись з характеристикою можливостей методів математичного моделювання взаємозв’язку кількісних показників рівня здоровя населення та стану навколишнього середовища.
3. Вирішити ситуаційну задачу стосовно впливу денатурованого навколишнього середовища на здоров'я населення.
ЛІТЕРАТУРА:1. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни: Підручник / Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін. / За ред.
Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 48-137, 458-479.
51
2. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены /Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундиев, В.Г.Бардов и др. – К.: Вища шк., 2000. – С. 47-96, 538-560.
3. Гігієна та екологія: Підручник./ За редакцією В.Г.Бардова.- Вінниця: Нова Книга, 2006.- С.225-238.4. Изучение влияния факторов окружающей среды на здоровье населения: Учебное пособие /Под ред.
Е.И.Гончарука. – К.: КМИ, 1989. – 204 с.5. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. Навч. посібник. –
К.: Здоровя, 1999. – С. 6-27.6. Общая гигиена: Учебник /Г.И.Румянцев, М.П.Воронцов, Е.И.Гончарук и др. / Под ред. Г.И.Румянцева,
М.П.Воронцова. – М.: Медицина, 1990. – С. 49-238, 279-283.7. Габович Р.Д., Познанский С.С., Шахбазян Г.Х. и соавт. Гигиена. – К.: Вища школа, 1983. – С.6-15.8. Современные проблемы экогигиены / М.П.Захарченко, Е.И.Гончарук, Н.Ф.Кошелев, Г.И.Сидоренко. – К.:
Хрещатик, 1993. – Часть 1. – С.5-64.9. Джессен Р. Методы статистических обследований: Пер. с анг. – М.: Финансы и статистика, 1985. – 478 с.10. Славин М.Б. Методы системного анализа в медицинских исследованиях. – М.: Медицина, 1989. – 303 с.11. Оценка состояния здоровья населения в условиях разного уровня антропогенного загрязнения
окружающей среды.// Гигиена и санитария, 1995, №1.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Заняття семінарське. Студенти пишуть відповіді на тестові завдання за темою. Далі проводиться опитування за питаннями для самопідготовки (1-15). Студенти вирішують ситуаційну задачу з впливу денатурованого середовища. Наприкінці заняття викладач підводить підсумок щодо рівня засвоєння учбового матеріалу кожним студентом академічної групи, називає оцінки, дає індивідуальні рекомендації щодо подальшого вивчення відповідних учбових питань, називає тему наступного заняття.
МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ФАКТОРІВ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ТА ЇХ ВПЛИВУ НА СТАН ЗДОРОВЯ НАСЕЛЕННЯ
Специфічним об’єктом вивчення лікувальної медицини є хвора людина. Категорією, що виражає стан хворої людини, є таке поняття, як “хвороба”. Суттєвим у ньому є те, що лікувальна медицина вивчає хворобу не колективу, не групи людей, а окремої людини, тобто конкретне захворювання.
Специфічним об’єктом вивчення профілактичної медицини, або гігієни, є здорові люди (а точніше практично здорові люди). Категорією, що виражає стан здорової людини є “здоров’я”.
Саме специфіка об’єкта дослідження в гігієні і визначає необхідність використання для його вивчення особливих методів.
Розрізняють п’ять специфічних для гігієни методів:1. Епідеміологічний метод вивчення здоров’я населення. Розрізняють чотири основних різновиди
реалізації епідеміологічного методу:1) санітарно-статистичний – передбачає використання даних офіційних облікових документів та звітів, які
містять інформацію, необхідну для розрахунку різних показників здоров’я.2) медичне обстеження популяцій – обстеження спеціальною групою лікарів різного профілю (терапевт,
хірург, педіатр, акушер-гінеколог, невропатолог, отоларинголог, стоматолог, дерматолог, офтальмолог та ін.) організованої або неорганізованої групи населення з метою виявлення найбільш ранніх ознак хвороб, хронічних захворювань, що не були зареєстровані раніше.
3) методика клінічного спостереження за спеціально-відібраними людьми – це поглиблене клінічне інстументально-лабораторне обстеження та динамічне лікарське спостереження, що проводиться у стаціонарних умовах, за спеціально відібраною групою людей із застосуванням сучасних засобів медичної діагностики.
4) натурний експеримент – являє собою комплексне вивчення здоров’я групи людей, які зазнають гострого або хронічного впливу певного чинника навколишнього середовища. Як приклад натурного експерименту можна визначити комплексне вивчення стану здоров’я людей, що мешкають у районі викидів в атмосферу АЕС та ТЕЦ тощо.
2. Метод санітарного обстеження та опису (санітарно-топографічне, санітарно-технічне, санітарно-епідеміологічне обстеження) – лікар-гігієніст здійснює санітарний опис досліджуваного чинника і складає висновок щодо санітарного стану обстежуваного об’єкта (промислового підприємства, дитячого дошкільного закладу, школи, джерела водопостачання, населеного пункту тощо). Розрізняють санітарний опис та поглиблене санітарне обстеження із застосуванням фізичних (визначення температури, вологості, швидкості руху повітря, шуму, вібрації тощо), хімічних (гігієнічна оцінка хімічного складу харчових продуктів, ґрунту, води, повітря), біологічних (визначення у повітрі, воді, ґрунті, харчових продуктах біологічних об’єктів – тварин, рослин, комах, мікроорганізмів, гельмінтів, вірусів за допомогою мікробіологічних, гельмінтологічних, вірусологічних, гідробіологічних методик) та інших досліджень чинників навколишнього середовища.
3. Метод гігієнічного експерименту (натурного і лабораторного) – вивчення чинників навколишнього середовища та виявлення їх впливу на здоров’я населення з метою обґрунтування гігієнічних нормативів;
4. Метод санітарної експертизи;5. Метод санітарної освіти (гігієнічного виховання та навчання населення).
ЗДОРОВЯ НАСЕЛЕННЯ ЯК ІНТЕГРАЛЬНИЙ ПОКАЗНИК СТАНУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩАКатегорія “здоров’я” є складним, комплексним поняттям, яке однозначно, одним показником
охарактеризувати неможливо. Існуючі визначення, в тому числі визначення, що наводиться в преамбулі статуту ВООЗ: “здоров’я – стан
повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів”, це
52
та інші визначення не зовсім конструктивні, тому що у більшості випадків здоров’я розуміють як відсутність хвороби.
З метою визначення здоров’я слід ураховувати наступні “фундаментальні” положення:1. абсолютного здоров’я не існує;2. індивідуальне та популяційне здоров’я неподільні;3. здоров’я визначається не одним показником, а комплексом характеристик;4. визначення здоров’я неможливе без оцінки взаємодії індивіда та навколишнього середовища;Виходячи з цього, розрізняють декілька понять “здоров’я”, які мають різний зміст:Перше – це загальнофізіологічне (або філософське) поняття здоров’я.Загальнофізіологічне здоров’я – інтервал, в межах якого кількісні коливання психофізіологічних
процесів здатні утримувати живу систему на рівні функціонального оптимуму (оптимальна зона, в межах якої організм не виходить за межі фізіологічного рівня саморегуляції).
Друге – популяційне здоров’я, тобто здоров’я групи людей, популяції, населення.Популяційне здоров’я – умовне статистичне поняття, яке досить повно характеризується комплексом
демографічних, медико-статистичних та соціально-економічних показників (рівнем фізичного розвитку, захворюваністю та частотою преморбідних станів, інвалідністю певної групи населення тощо).
Третє – індивідуальне здоров’я або здоров’я окремої людини.При цьому індивідуальне здоров’я повинно розглядатися з двох позицій:Індивідуальне теоретичне здоров’я – стан повного соціального, біологічного та психічного
благополуччя, коли функції всіх органів і систем організму людини врівноважені з навколишнім середовищем, відсутні будь-які захворювання, хворобливі стани та фізичні дефекти.
Індивідуальне фактичне здоров’я – це стан організму, при якому він здатний повноцінно виконувати свої соціальні та біологічні функції.
Для характеристики здоров’я використовують три основні групи показників здоров’я:Перша група – медичні показники.Друга група – показники соціального благополуччя.Третя група – показники психічного благополуччя.До першої групи, тобто до групи медичних показників відносяться наступні: 1) захворюваність;2) смертність (загальна та немовлят);3) фізичний розвиток;4) інвалідність.До другої групи – показників соціального благополуччя входять:1) демографічна ситуація;2) стан навколишнього середовища;3) спосіб життя;4) рівень медичної допомоги;5) соціально-гігієнічні показники.До третьої групи - показників психічного благополуччя відносяться:1) захворюваність на психічні хвороби;2) частота виникнення невротичних станів і психопатій;3) психологічний мікроклімат.Також слід зазначити, що Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) розробила перелік критеріїв
соціального благополуччя. До цього переліку входять:1) процент валового національного продукту, який витрачається на потреби охорони здоров’я;За даними ВООЗ середні глобальні витрати на медико-санітарну допомогу становлять 8% від
всесвітнього валового внутрішнього продукту. 2) доступність первинної медико-санітарної допомоги;В Україні існують національні програми: “Діти України”, “Планування сім’ї”, “Генетичний
моніторинг”, “Цукровий діабет”, “Здоров’я літніх людей”, розробляється міжгалузева програма “Здоров’я нації”.
3) охоплення населення безпечним водопостачанням;4) процент осіб, яким робили імунізацію проти шести особливо поширених серед населення
інфекційних хвороб: дифтерії, коклюшу, правця, кору, поліомієліту, туберкульозу.5) процент обслуговування жінок кваліфікованим персоналом у період вагітності та в пологах;6) процент дітей, що народилися з невеликою масою тіла (менше 2500 г);7) середня тривалість прийдешнього життя;8) рівень санітарної грамотності населення.
МЕТОДИКА ІНТЕГРАЛЬНОЇ ОЦІНКИ СТАНУ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩАЗабруднення навколишнього середовища поряд з генетичними та психосоматичними чинниками відіграють
суттєву роль у формуванні рівня здоров’я населення. Екологічні фактори біосфери поділяють на біотичні і абіотичні. Вони можуть бути природного і антропогенного походження.
Санітарний нагляд за оздоровленням навколишнього середовища повинен проводитися диференційовано і вимагати суворої санітарної охорони ґрунту, води, повітря, харчових продуктів.
Грунт та вода в залежності від вмісту в них тих чи інших хімічних елементів, можуть бути джерелом різноманітних ендемічних захворювань (додаток 3).
53
Патогенні мікроорганізми, які знаходяться у ґрунті, можуть спричинювати виникнення вогнищевих захворювань (сибірка, ботулізм, правець, газова гангрена, кліщовий енцефаліт, гемологічна пропасниця, туляремія, лептоспірози, пропасниця Ку, рикетсіози тощо). Надзвичайно значну роль грунт відіграє також у поширенні гельмінтів.
Наслідком антропогенного впливу на грунт, повітря, воду є хронічні інтоксикації у населення (додаток 4), і, навпаки, статистичні дані свідчать про те, що в тих регіонах, де питна вода хлорується, спостерігається тенденція до зниження смертності від серцево-судинних захворювань, раку, туберкульозу, значно зменшується захворюваність карієсом зубів.
У населення, яке проживає у населених пунктах з жорсткою водою, діяльність серцево-судинної і дихальної системи є кращою, працездатність вищою, а смертність нижчою, ніж у тих, хто проживає у населених пунктах з м’якою водою. Недостатня кількість літію в питній воді може викликати схильність до стенокардії, гіпертонії, атеросклерозу.
Пестициди стали потужним фактором забруднення ґрунту, води, повітря, харчових продуктів. Поблизу промислових центрів в ґрунті зростає концентрація свинцю, миш’яку, ртуті, фтору, кадмію та інших важких металів. Все це викликає необхідність у вивченні впливу забруднення біосфери на здоров’я населення.
Методика інтегральної оцінки стану навколишнього середовища передбачає проведення якісного та кількісного аналізу його забруднення.
Зміст якісного аналізу стану навколишнього середовища полягає у порівнянні результатів інструментального або лабораторного дослідження з гігієнічними нормативами та наступною їх оцінкою.
Оцінка може бути: в межах норми; на рівні граничнодопустимих рівнів, концентрацій; перевищує граничнодопустимі рівні, концентрації; кратність перевищення ГДР, ГДК (в скільки разів).Це є традиційна оцінка стану навколишнього середовища.За її результатами можна “прогнозувати” зміни в рівні здоров’я населення. І, навпаки, за характером змін рівня здоров’я населення можна давати прогноз, оцінку перевищення
граничнодопустимої концентрації (ГДК) забруднювача. Так, наприклад, якщо ми знаємо кратність перевищення ГДК атмосферних забруднювачів: в 1 раз: характерно те, що зміни в стані здоров’я відсутні; в 2-3 рази: спостерігаються зміни в стані здоров’я за деякими функціональними показниками; в 4-7 разів: визначаються виражені фізіологічні зміни; в 8-10 разів: характерним є збільшення специфічної та неспецифічної захворюваності; в 100 разів: реєструються гострі отруєння; в 500 разів і більше: будуть летальні отруєння.Подібні оціночні таблиці є для води, ґрунту, шуму.Такий метод простий, доступний, але основний недолік методу – він не дає уяви про приоритетні
забруднювачі.Саме тому і проводять кількісну оцінку (аналіз) стану навколишнього середовища.Існує дві методики такої кількісної оцінки:Перша: Розрахунок інтегрального індексу забруднення за його кратністю перевищення ГДК.Друга: Оцінка в балах (бальна оцінка).
ІНТЕГРАЛЬНА ОЦІНКА СТАНУ ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯПередбачає проведення досліджень в декілька етапів.На першому етапі – ми отримуємо інформацію про показники, які характеризують стан здоров’я населення
(наприклад – про рівень захворюваності, смертності, інвалідності або фізичного розвитку) з різних джерел інформації.
Такими джерелами інформації можуть бути:1. офіційні звіти лікувальних, санітарно-профілактичних закладів, органів охорони здоров’я,
соціального забезпечення, державної статистики, бюро реєстрації актів цивільного стану (РАЦС);2. результати ретроспективних та проспективних досліджень у лікувально-профілактичних закладах;2. дані лікарських оглядів населення;3. дані клінічних, лабораторних та інструментальних досліджень;4. результати медико-соціологічних досліджень – опитування, анкетування населення;5. результати математичного моделювання та прогнозування.
На другому етапі – проводять концептуальний (якісний) аналіз та математико-статистичний (кількісний) аналіз.
Наслідком концептуального аналізу є розподіл населення на групи здоров’я.Критеріями розподілу на групи здоров’я є:1. наявність або відсутність хронічного захворювання;2. опірність організму;3. рівень фізичного розвитку;4. відповідні морфо-функціональних показники.За наведеними критеріями населення розподілено на 5 груп здоров’я:Перша група – здорові люди.Друга група – здорові люди з функціональними та деякими морфологічними відхиленнями.
54
Третя група – хворі з тривалим перебігом хронічного захворювання при збереженні функціональних можливостей організму (компенсований стан).
Четверта група – хворі з тривалим перебігом хронічного захворювання або особи з фізичними недоліками, вадами розвитку, наслідком травм, із зниженими функціональними можливостями організму (субкомпенсований стан).
П’ята група – тяжко хворі (декомпенсований стан).Фактичний розподіл населення на групи здоров’я може бути приблизно таким, який подано у таблиці 1.
Таблиця 1Розподіл населення на групи здоровя за його критеріями
Група здоровя Критерії здоровя
Питома вага населення в групі, %
чоловіки жінки
І
Здорові: а) не хворіли в період спостереження (3 роки) на гострі та хронічні захворювання, а при медоглядах не виявлено відхилень від норми; б) хворіли 1-3 рази на ГРВІ й інші гострі захворювання, але при медоглядах не виявлено відхилень від норми
27-28 20-21
ІІ
Практично здорові: а) хворіли більше 3 разів на ГРВІ та інші гострі захворювання, але при медоглядах не виявлено відхилень від норми; б) при медоглядах встановлено функціональні відхилення, преморбідний стан або незначні наслідки хвороби
20-21 16-17
ІІІ Хронічні хворі на стадії компенсації 39-40 47-48ІV Хронічні хворі на стадії субкомпенсації 11-12 14-15V Хронічні хворі на стадії декомпенсації 1 0,8
Ці дані можна використовувати як еталон для порівняння, вважаючи їх відносною популяційною нормою.
Другий вид аналізу є математико-статистичний (кількісний) аналіз. Результатом такого аналізу є розрахунок узагальненого індексу здоров’я даної групи людей.
Методика розрахунку інтегрального індексу здоровя(за Л.Є.Поляковим та Д.М.Малинським)
1. Відбір найбільш інформативних показників, що характеризують здоровя населення в зоні спостереження.2. Розрахунок окремих показників здоровя для кожної зони спостереження(Мі).3. Розрахунок середніх величин для кожної зони спостереження (М) та середнього квадратичного відхилення
і-показника у зоні спостереження (σі).4. Розрахунок нормованих до середнього рівня показників здоровя окремо для кожної зони спостереження за
формулою (1):
і = (Мі – М) / σ, (1)де і – нормований показник здоров’я;Мі – значення окремого показника здоров’я;М – середнє значення показника здоров’я;σ - середнє квадратичне відхилення показника у зоні спостереження.5. Заміна нормованих показників (і) ймовірними одиницями (і) за спеціальною таблицею 2:
Таблиця 2Заміна нормованих показників здоровя (і) ймовірними одиницями (і)
і і і і і і
Менше -3,00 0,01 -0,51…-1,00 0,41 1,01…1,50 0,68-2,51…-3,00 0,04 -0,01…-0,50 0,46 1,51…2,00 0,80-2,01…-2,50 0,09 0 0,50 2,01…2,50 0,91-1,51…-2,00 0,20 0,01…0,50 0,54 2,51…3,0- 0,96-1,01…-1,50 0,32 0,51…1,00 0,59 3,01 і більше 0,996. розрахунок середньої ймовірності одиниці (у) показників здоровя для кожної зони спостереження за
формулою (2):у = і / n (2)де і – сума ймовірності одиниць по зоні спостереження;n – кількість відібраних показників здоровя.7. розрахунок за формулою (4), інтегрального індексу здоровя (К): К=(1–у) х 100% (табл. 3). (3)
Таблиця 3Розрахунок інтегрального індексу здоровя
Показ-ники
здоров’я
Зони спостереження
N=Nј
Рі= Р і ј Nј
N
σi=Pi
qi
1 (А) 2 (В) 3 (С)
Рі1N1
і1=(Рі1- Рі)
σi
і
1
Рі
2
N2
і1=(Рі2- Рі)
σi
і
2
Рі
3
N3
і1=(Рі3- Рі)
σi
і
3
12
55
Форми проведення дослідження
345
….n
у ј =і ј /nК ј=[1-і ј /n]100
ј
у ј
К ј
Таким чином, ми отримуємо цифровий індекс, який можна порівнювати. Також слід зазначити, що цей метод розрахунку простий, доступний та інформативний. Якщо всі етапи розрахунку були проведені без помилок, то при повному благополуччі навколишнього середовища узагальнений індекс дорівнює приблизно 65-70%.
І заключний, третій етап в інтегральній оцінці стану здоров’я населення полягає в тому, що необхідно встановити кількісну залежність між чинниками середовища та групами або індексами здоров’я.
Щоб вирішити таке завдання, можна використовувати різні методи:1. власний досвід та інтуїція;2. наради експертів;3. аналіз даних літератури;4. статистичний аналіз;5. експеримент;6. математичне моделювання;7. системний аналіз.
ЗАГАЛЬНА СХЕМА ВИЯВЛЕННЯ ТА ОЦІНКИ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ ЧИННИКІВ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ТА ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ.
Загальна схема виявлення та оцінки взаємозв’язків чинників навколишнього середовища та здоров’я населення включає проведення наступних етапів, додаток (1):
На 1 етапі: проводиться визначення мети, завдань і програми дослідження.На 2 етапі: здійснюють вибір зони спостереження.Зона спостереження – це досліджувана та контрольна території, що характеризуються ідентичними
умовами проживання і діяльності населення, а відрізняються спрямованістю, поширенням та інтенсивністю впливу досліджуваних етіологічних чинників навколишнього середовища, і обмежені необхідною кількістю контингентів, що спостерігаються. До контингентів спостереження рекомендується відбирати такі групи населення, які найбільш чутливі та зазнають найбільшого впливу фактору, що вивчається. Наприклад, до них обов’язково слід віднести дітей, осіб похилого віку, вагітних жінок та жінок, що годують груддю. Розрізняють чисту (рівень фактору, що вивчається, знаходиться в межах гранично допустимого), контрольну (рівень фактору приблизно дорівнює ГДР) та досліджувану (рівень фактору перевищує ГДР у 2 та більше разів) зони спостереження.
На 3 етапі: проводять оцінку санітарно-гігієнічної ситуації в зоні (зонах) спостереження.Далі, на 4 етапі: вибирають спосіб реалізації епідеміологічного методу вивчення здоров’я населення
(санітарно-статистичний метод, медичне обстеження популяції, клінічне спостереження за спеціально–відібраними контингентами населення або натурний експеримент)
5-ий етап: вибір форми проведення дослідження. Всі вказані вище способи реалізації епідеміологічного методу можуть здійснюватись у формі так званих поперечних та поздовжніх досліджень (рис. 1).
Суть першої форми поперечного (або одномоментного) дослідження полягає в спостереженні за впливом чинників навколишнього середовища на здоров’я населення у даний момент, без динамічного спостереження за здоров’ям. Тобто поперечне дослідження дозволяє встановити рівень здоров’я населення на момент обстеження.
Поперечне дослідження може мати два види: проспективне та ретроспективне.При проведенні проспективного дослідження порівнюють дві групи людей. Перша група – люди, що
зазнають впливу досліджуваного чинника, і друга група – люди, що не зазнають такого впливу. Тобто рух наукового пошуку спрямований від чинника до здоров’я.
При проведенні ретроспективного дослідження порівнюють дві інших групи людей: хворих і здорових. Тобто рух наукового пошуку зворотній – від нездоров’я (хвороби) до можливого чинника.
Таким чином проспективне дослідження частіше застосовують у тому випадку, коли шкідливий чинник завчасно відомий, а ретроспективне дослідження проводять тоді, коли діючий провідний чинник невідомий і його треба встановити.
Друга форма проведення дослідження – поздовжнє епідеміологічне дослідження. Суть поздовжнього дослідження полягає в проведенні тривалого динамічного спостереження за певним контингентом людей. Поздовжні дослідження також можуть мати два види: паралельні та непаралельні.
При проведенні паралельного дослідження тривалість проведення самого дослідження і період, протягом якого збирається потрібна інформація, співпадають.
А при проведенні непаралельного дослідження досліджуваний період часу відноситься до минулого (за архівними матеріалами). Суттєвий недолік цього дослідження – необхідних даних та показників може не бути в архівах.
56
Поперечне (одномоментне) дослідження Повздовжнє (динамічне) дослідження
Непаралельне (за архівними матеріалами)
Паралельне(на протязі певного
періоду часу)
Ретроспективне (нездоров’я → чинник,
що його спричинив)
Проспективне (чинник → здоров’я)
Рис. 1. Поперечні та поздовжні дослідження
6 етап: визначення мінімального обсягу вибірки.Обов'язковою умовою обґрунтованого розрахунку необхідної кількості спостережень (n) у ході дослідження є
визначення можливої помилки (), тобто максимально допустимого відхилення результатів вибіркового дослідження від загальних значень генеральної сукупності за формулою (4).
t2 pq n = ––—– (4) 2
де: Р – величина показників ознаки, що вивчається;q – 1 – Р, 100-Р, або 1000 – р, у залежності від величини, якою виражається показник; n – число спостережень; t – коефіцієнт, який свідчить про вірогідність (надійність) результатів досліджень, (якщо t дорівнює 2,
забезпечується висока достовірність, 95% вірогідності безпомилкового прогнозу). Наприклад: Показник, що характеризує здоров'я дітей, (відсоток дітей, які впродовж року не хворіли, за
даними літератури складає 10 %, гранична помилка становить 5%.q = 100 – 10 = 90
t2 pq 22 х 10 х 90 3600n = ––—–– = ––—––––––– = ––—–– = 144. 2 52 25Отже, для того, щоб отримати вірогідні результати під час проведення досліджень, необхідно у вибіркову
сукупність включити 144 дитини. 7 етап: збір даних про здоров’я населення.8 етап: розрахунок показників та індексів здоров’я.В ході вибору показників стану здоров'я, до числа провідних слід віднести: 1. Функціональні зрушення у стані системи кровообігу, імунної системи, центральної нервової системи,
органів дихання та інших систем організму. 2. Біохімічні показники. 3. Психофізіологічні показники. 4. Рівень та гармонійність фізичного розвитку. 5. Індекс здоров'я. 6. Захворюваність. 7. Інвалідність. 8. Смертність. 9. Перебіг вагітності (токсикози вагітності) та пологів, наявність передчасних пологів, частота абортів.9 етап: оцінка зв’язку між чинниками середовища та здоров’ям населення (математичне
моделювання).Сучасні методи виявлення впливу факторів, які мають найбільший вплив на здоров’я населення,
мають загальний методичний базис – теорію ймовірності та математичну статистику. Найрозповсюдженіші з методів:
Кореляційний аналіз – дозволяє встановити напрямок, силу, ступінь та достовірність впливу факторів середовища на рівень здоров’я населення. Силу зв’язку оцінюють за коефіцієнтом лінійної кореляції (r): при значеннях r = 0,01-0,29 зв’язок вважають слабким, при значеннях r = 0,30-0,69 зв’язок середній (помірний), а при r = 0,70-0,99 зв’язок сильний.
Регресійний аналіз – дозволяє створити рівняння регресії, яке можна використовувати як модель, що описує “поведінку” рівня здоров’я при змінах інтенсивності дії включених до неї факторів. Як правило, регресійний аналіз проводять одночасно з кореляційним аналізом. В цьому випадку він називається кореляційно-регресійним аналізом.
Факторний аналіз дозволяє проводити автоматичне групування факторів середовища в однорідні групи. Кластер-аналіз є різновидом багатофакторного аналізу, який дозволяє науково обґрунтувати розподіл по
групах досліджуваних контингентів населення за рівнем їх здоров’я. Дисперсійний аналіз визначає достовірність та ступінь впливу факторів середовища на рівень здоров’я. Дискримінантний аналіз дозволяє встановити достовірність відмінностей серед декількох груп населення
одночасно за комплексом показників здоров’я.10 етап: розробка та впровадження профілактичних рекомендацій, оцінка їх ефективності.
57
Алгоритми “Гігієнічний контроль за умовами праці, побуту та чинниками навколишнього середовища” та “Виявлення та оцінка взаємозв’язків чинників навколишнього середовища та здоров’я населення” представлені у вигляді схем 1-5. (додаток 2).
Додаток 1
ВИЯВЛЕННЯ ТА ОЦІНКА ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКІВ ЧИННИКІВ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ТА ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ
Визначення мети, завдань і програми дослідження
Вибір зони (зон) спостереження
Оцінка санітарно-гігієнічної ситуації в зоні (зонах) спостереження
Вибір способу реалізації епідеміологічного методу вивчення здоров’я населення
Санітарно-статистичне дослідження
Медичнеобстеження Клінічне спостереження
Натурний епідеміологічний
експеримент
Вибір форми проведення дослідження
Поперечне Поздовжнє
Проспективне Ретроспективне Паралельне Непаралельне
Визначення мінімального обсягу вибірки
Збирання даних про здоров’я населення
Розрахунок показників та індексів здоров’я
Оцінка зв’язку між чинниками середовища та здоров’ям населення(математичне моделювання)
Розробка та впровадження профілактичних рекомендацій, оцінка їх ефективностіДодаток 2
СХЕМИ ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ЧИННИКІВ НАВКОЛИШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА НА ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ
Схема І Гігієнічне дослідження типу “чинник-показник здоров'я”
Вибір лімітуючого чинника шкідливості у навколишньому середовищі
Гігієнічна оцінка чинника(рівень поширення, впливу, тривалість і умови впливу)
Вибір найбільш чутливого адекватного показника здоров'я та дослідної групи населення
Збирання даних для розрахунку показника здоров’я
Розрахунок показника здоров'я
Оцінка зв'язку між рівнем поширення чинника і показником здоров'я
Розробка і впровадження профілактичних рекомендацій та оцінка їх ефективності
Схема 2Гігієнічне дослідження типу "чинник-комплекс показників здоров'я"
Вибір лімітуючого чинника шкідливості у навколишньому середовищі
Гігієнічна оцінка чинника(рівень поширення, впливу, тривалість і умови впливу)
58
Вибір адекватних показників здоров'я та дослідної групи населення
Збирання даних для розрахунку показників здоров'я, що відібрані
Розрахунок показників здоров'я
Інтеграція розрахованих показників здоров'я в індекс здоров'я, визначення групи здоров'я
Оцінка зв'язку між рівнем поширення чинника та окремими показниками або індексами здоров'я
Розробка і впровадження профілактичних рекомендацій та оцінка їх ефективності
Схема 3Гігієнічне дослідження типу "комплекс чинників – показник здоров'я"
Складання переліку етіологічних чинників навколишнього середовища
Гігієнічний опис поширення чинників, що відібрані(кількісна оцінка, визначення тривалості та умов впливу на організм)
Визначення найбільш чутливого показника здоров'я для дослідної групи населення
Збирання даних для розрахунку визначеного показника здоров'я та його розрахунок
Оцінка багатофакторного зв'язку між різними етіологічними чинниками та показниками здоров'я за допомогою методів математичного моделювання
Розробка і впровадження профілактичних рекомендацій та оцінка їх ефективності
Схема 4 Гігієнічне дослідження типу "комплекс чинників – комплекс показників здоров'я"
Складання переліку етіологічних чинників навколишнього середовища
Гігієнічний опис поширення чинників, що відібрані(кількісна оцінка, визначення тривалості та умов впливу на організм)
Складання переліку адекватних показників здоров'я та вибір дослідної групи населення
Збирання даних для розрахунку показників здоров'я, що визначеніта їх розрахунок, визначення індексу здоров'я
Оцінка багатофакторного зв'язку між різними етіологічними чинникамита показниками за допомогою методів математичного моделювання
Розробка і впровадження профілактичних рекомендацій та оцінка їх ефективностіСхема 5
Інверсійний підхід до вивчення впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я населення.
Оцінка рівня здоров'я населення
Обґрунтування ”нормованого” прогнозу зміни рівня здоров'я населення
Установлення пріоритетного переліку чинників навколишнього середовища
Розробка та впровадження профілактичних заходів
Оцінка ефективності профілактичних заходів
Додаток 3Ендемічні хвороби та їхня характеристика
Захворю-вання Причина Біогеохімічна
провінція Клінічна картина
Ендемічний флюороз
Вміст фтору у воді – понад
1,5мг/л
Бучацька гео-хімічна провінція
У гірських районах,
Флюороз зубів, який проявляється появою на зубах фарфороподібних плям (1 стадія), пігментацією плям (II стадія),
ерозіями емалі, ураженням дентину, руйнацією коронки – (Ш
59
де залягають фторвмісні мінерали,
стадія). В подальшому (IV стадія) спостерігається флюороз скелета (остеосклероз, осифікація зв'язок, хрящів), порушення
обміну речовин, гастроентерит, гепатит, нефрит, міокардит.
Ендемічний карієс зубів
Концентрація фтору у воді –
до 0,5 мг/л
Ендемічні зони, що охоплюють значні
території всіх континентів
Деструкція зубної емалі та дентину (стадії пігментованої плями та каріозної порожнини).
Водно-нітратна метгемо-
глобінемія
Концентрація нітратів у воді – понад 45 мг/л
Ендемічні зони, що охоплюють значні
території всіх континентів
Клінічні прояви гемічної гіпоксії: акроціаноз (носо-губного трикутника, мочок вуха, кінчиків пальців), ціаноз слизових
оболонок, тахікардія. задишка, згодом – паморочення, судоми. Спостерігається переважно у немовлят, які перебувають на
штучному вигодовуванні.
Молібденова подагра
Надлишок Мо
(вміст його в питній воді становить 0,25 мг/л).
Добова потреба – 0,1-0,3 мг
Вірменія(Анкаван іКадражан)
У патогенезі – підвищення активності ксантиноксидази, Інтенсифікація пуринового обміну, посилення утворення сечової кислоти, відкладення її солей (уратів) у суглобах. Напад подагричного артриту виявляється як
підвищення температури тіла, сильний біль, набряк і почервоніння частіше одного, інколи – кількох уражених суглобів. Триває 5-6 діб,
після чого значна кількість уратів виділяється із сечею. Згодом з'являються ознаки артрозу. Хвороба супроводжується
атеросклеротичним нефронсклерозом (”подагрич-но зморщена нирка”), уролітіазом, раннім коронаросклерозом і атеросклерозом судин
головного мозку, гіпертензією, анемією, лейкопенією, функціональними порушеннями печінки.
Ендемічний зоб
Недостатність йоду. Добова
потреба людини – 0,1- 0,2 мг
(не менше ніж 0,05 і не більше
ніж 0,5 мг)
Карпати, Полтавська
область, Середня Азія,
Кавказ, Алтай
У патогенезі – порушення синтезу тироксину, гіперплазія щитоподібної залози, гіпотиреоз, пригнічення обміну речовин.
Спостерігаються збільшення розмірів щитоподібної залози, зниження температури тіла, ожиріння, пасивність, апатія,
випадання волосся, у дітей – вади розвитку, розумова відсталість, можливий кретинізм.
Урівська хвороба, або
хвороба Кашина-
Бека
Полігіпермік- роелеменоз* – підвищений
вміст S, Fe, Мn, Zn, Рh, Аg, F на фоні низького
вмісту Са
Забайкалля, Східна Сибір, (Читинська, Амурська,
Іркутська область), Північна Корея і
Китай
У патогенезі – конкуруючі взаємовідносини стронцію і кальцію, незбалансоване співвідношення інших мікроелементів, унаслідок чого пригнічується остеогснез і процеси осифікації кісток, виникають раннє
синостозування. а також дистрофічні зміни внутрішніх органів і передчасне постаріння організму. Розвивається генералізований
симетричний остеодеформівний остеоартроз, особливо міжфалангових, кульшових суглобів і хребта. Спостерігаються викривлення кісток, їхня виражена крихкість, біль у суглобах,
деформації, які призводять до появи симптомів ведмежої лапи та качиної ходи.
Хвороба Кешана
Гіпомікроелементоз Se
(добова потреба селену
0,05-0,2 мг)
Китай, Забайкалля,
Єгипет, Швеція
Ендемічна ювенільна кардіоміопатія. Підвищений ризик щодо атеросклерозу, гіпертонічної хвороби, ішемічної хвороби серця,
інфаркту міокарда, ендокринопатій. Чинник ризику щодо виникнення і підвищеної смертності від злоякісних новоутворень шлунка, кишок, молочної залози, яєчників, передміхурової залози
та легенів.
Селеноз
Гіпермікро-елементоз Se
(добова потреба селену
0,05-0,2 мг)
США, Венесуела
Хронічний дерматит (свербіж, лущення шкіри), артралгії, втомлюваність, підвищений ризик щодо розвитку карієсу. У
тварин селеноз, або “лужна хвороба”, характеризується рівнем ознак цирозу і некрозу печінки та супроводжується вадами
розвитку в ембріонів і плодів.
Борний ентерит (бороз)
Надлишок В
Арало- Каспійська низина,
Західна Сибір, Алтайський край
Ентерит, діарея, схуднення, загальна слабкість унаслідок порушення процесів засвоєння вуглеводів і білків.
Ендемічна нефропатія
Надлишок Si (добова потреба кремнію
– 20-30 м)г
Райони залягання силікатних гірських порід на Балканах
Нефропатія, рак сечових шляхів.
* Мікроелементози – патологічні стани, які виникають в умовах недостатності (гіпомікроелементоз), надлишку (гіпермікроелементоз) або дисбалансу мікроелементів в організмі. Ендемічні хвороби, зумовлені надлишком або недостатністю того чи іншого мікроелементу або дисбалансом кількох мікроелементів у грунті, воді та продуктах харчування, є природними екзогенними мікроелементозами.
Додаток 4
60
Хронічні інтоксикації, що пов'язані з техногенним забрудненням води хімічними речовинами в концентраціях, які перебільшують ГДК
Речовина Вміст у воді, ГДК Хвороба Клінічна картина
Поліхлоровані біфеніли (ПХБ)
Природні води: чисті – до 0,5 нг/л; помірно забруднені – 0,5-50 нг/л; абруднені –
понад 50 нг/л
Юшо(масляна хвороба)
Вперше зареєстрована в м. Кюсю (Японія). Захворіли 1000 осіб, які вживали олію з рису, обробленого ПХБ.
Клінічні ознаки: блювання, нудота, слабкість, гіперкератоз шкіри, хлоракне, бронхіт, гепатит,
неврологічні порушення. ПХБ долають трансплацентарний бар'єр і потрапляють у грудне
молоко. Тому в жінок, які перехворіли під час вагітності, народжувалися діти з проявами хвороби Юшо. ПХБ
справляють канцерогенний вплив.
Свинець (Рb)
Підземні води – 0,1- 20 мкг/л;
поверхневі – 0,3-5 мкг/л.
ГДК – 0,03 мг/л
Сатурнізм
Загальна слабкість, погіршання апетиту, тремор кінцівок, схуднення, неприємний присмак у роті, свинцева
облямівка на яснах, біль у животі, ознаки анемії. Згодом парез, параліч, порушення гемопоезу, енцефалопатія,
хронічна гепато-нефропатія, анорексія, “свинцеві коліки”. Існує кореляційна залежність між частотою
розумової відсталості у дітей, смертністю від раку нирок та лейкемії.
Кадмій (Cd)
Природні води – 0,05-1 мкг/л, у природних БГХП – до 10 мкг/л
ГДК – 0,001 мг/л
Ітай-ітай
Виявлено вперше в Японії (у м. Фуку, префектура Тояма), де рисові поля зрошували водою з річки
Джинцу, в яку скидали промислові стоки, що містили Сd. Зареєстровано 3000 хворих. Добове надходження Сd в організм сягало 300 мкг і більше. Сd – антагоніст Са,
Se, Fе, Zn, Со. У патогенезі – дисфункція проксимальних відділів ниркових канальців унаслідок відкладення
кадмію, що призводить до надмірної втрати через нирки мінеральних елементів кісткової тканини. Хвороба
виявлялася сильним болем у ногах і попереку внаслідок остеомаляції та остеопорозу, які сприяли множинним
переломам кісток (особливо плечових, ліктьових, тазових і стегнових, ребер тощо) та виникненню
деформацій скелета. Супроводжувалася залізодефіцитною гіпохромною анемією, канальцевою
дисфункцією нирок, порушенням функцій підшлункової залози й ентеропатією. Кадмію властиві тератогенні,
мутагенні та канцерогенні ефекти.
Миш'як (As)
Підземні води – 0,002-0,8 мг/л; поверхневі –
0,003-10 мг/лГДК – 0,05 мг/л
Ратицева (копитна) хвороба
Вперше випадок масового отруєння внаслідок вживання для пиття води із законсервованої шахти, де видобували
миш'якову руду, був зареєстрований у Челябінській області . Вміст миш'яку у воді сягав 3-6 мг/л. Спостерігаються нудота, блювання, погіршення апетиту, головний біль, гіперкератоз, дерматити, випадання волосся, ламкість
нігтів, неврит, параліч, погіршення тактильної чутливості, порушення зору, ураження печінки. Підвищується
захворюваність на рак.
Хром (Cr)
Природні води – 0,001-0,012 мг/л; у
природних БГХП – до 0,1 12 мг/л. ГДК: Сг64 –
0,05 мг/л, Сг3+– 0,5 мг/л
Найбільшу небезпеку становить Сr6+, який спричиняє алергенну, мутагенну та канцерогенну (рак стравохода) дії. У разі контакту зі шкірою та слизовими оболонками призводить до виникнення виразок і дерматитів. Досить небезпечний за інгаляційного надходження (рак легень,
передміхурової залози, верхньощелепних пазух).
Додаток 5Речовина Вміст у воді, ГДК Хвороба Клінічна картина
Ртуть (Hg)
(неорганічні та органічні
сполуки)
Природні води– 0,001-0.1 мкг/л; у природних
БГХП – 1-5 мкг/л, інколи 30-50 мкг/л.
ГДК ртуті неорганічної –
0,0005 мг/л
Хвороба Мінамата
(етіологічний чинник –
метил-ртуть)
Ртуть – протоплазматична отрута, що блокує ЗН-групи тіолових ензимів, справляє нейротоксичний,
нефротоксичний, гепатотоксичний, гонадотоксичний, ембріотоксичний і мутагенний вплив, впливає на репродукгивний функцію та ендокринну систему.
Хвороба Мінамата вперше зареєстрована в 1953–1956 рр. у Японії, у мешканців затоки Мінамата. Концентрація
ртуті у воді затоки становила 80-660 мкг/л. Захворіло 130
61
осіб, із них – 22 немовлят. У 1964 – 1965 рр. у префектурі Ніїгата вздовж річки Агано захворіло 180
осіб, з яких 52 загинули.
Тригаломстани (ТГМ)
Утворюються у воді у разі її хлорування
внаслідок взаємодії активного хлору з
аліфатичними вуглеводнями. ГДК:
ТГМ - 0, 1 мг/л, хлороформ – 0,06 мг/л,
дибромхлорметан – 0,01 мг/л
Загально токсична дія проявляється ураженнями печінки і нирок, нсйротоксичними і кардіотоксичними ефектами.
Властива канцерогенна дія – хлороформ і бромдихлорметан, за даними МАІР*, належать до
канцерогенів групи 2Б.
Діоксини: тетрахлордибензо-діоксини (ТХДЦ) та дибензофурани
(ТХДФ)
Утворюються в разі хлорування води, яка містить феноли, гумі-нові та фульвокисло-ти і лігніни. Можуть надходити разом зі стічними водами
деяких підприємств хімічно-го синтезу.
ГДК у перерахунку на 2,3,7,8-ТХДД – 20 пг/л
2,3,7,8-ТХДД – одна з найбіль токсичних речовин (у 2000 разів токсичніша за стрихнін). У 1990 р. діоксини
виявлено в річковій та питній воді у м. Уфі (Росія), куди вони потрапили зі стічними водами і поверхневими
стоками з території заводу “Хімпром”.Отрута політропної дії: спостерігаються хлоракне,
ураження печінки, нирок, центральної нервової системи, порушення жирового та вуглеводного обміну.
Справляють канцерогенний вплив. Надзвичайно стабільні.
Поліциклічні ароматичні вуглеводні
ГДК 3,4-бензпірену – 0,01 мкг/л
Загальнотоксична дія є політропною: ураження печінки, нирок, центральної нервової системи, системи
кровотворення. Справляють канцерогенний вплив.
* МАІР – Міжнародна агенція з вивчення раку. За її класифікацією всі хімічні речовини залежно від канцерогенного ризику для людини мають бути розділені на 3 групи: 1 – існують достатні епідеміологічні докази канцерогенності речовини для людини; II (підгрупи 2А і 2Б) – існують достатні експериментальні докази канцерогенності дія теплокровних тварин, що надає підстави вважати речовину ймовірним канцерогеном для людини; III – даних недостатньо, щоб класифікувати речовину з точки зору її канцерогенності для людини.
СИТУАЦІЙНА ЗАДАЧАЗадача 1В залежності від середньорічних концентрацій забруднень атмосферного повітря викидами хімкомбінату
місто розбите на 3 зони (А, В і С).Загальна захворюваність, інвалідність та смертність населення в різних районах міста відмічені в таблиці.
Показники здоров’я населення у віці понад 16 років в різних районах міста (на 1000 чоловік)
Показники здоров’я А(60 тис.)
В(75 тис.)
С(150 тис.)
В цілому по місту(285 тис.) σ
Загальназахворюваність 1232,1 1062,3 905,1 1015,3 131,9
Інвалідність 91,3 73,2 50,4 65,0 18,1Смертність 152,3 126,1 105,7 120,9 16,9
Розрахуйте інтеграційний індекс здоров’я населення за методикою Л.С. Полякова і Д.М.Малинського, в різних зонах міста.
ТЕМА №9: ТЕМА: ВИВЧЕННЯ АДЕКВАТНОСТІ ТА ЗБАЛАНСОВАНОСТІ ХАРЧУВАННЯ. МЕТОДИКА ОЦІНКИ ХАРЧОВОГО СТАТУСУ ТА ВІТАМІННОЇ ЗАБЕЗПЕЧЕНОСТІ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ
МЕТА ЗАНЯТТЯ: Засвоїти гігієнічні принципи раціонального харчування, ознайомитись з методами контролю за енерговитратами різних груп населення та оволодіти методикою визначення енерговитрат людини за допомогою хронометражно-табличного методу, навчитись розраховувати потреби в основних харчових речовинах, оволодіти методами оцінки фактичного харчування. Навчитися оцінювати показники енергетичної та вітамінної адекватності харчування.
ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ: 1. Харчування та здоров´я людини. Види та основні теорії харчування.
62
2. Поняття про раціональне харчування. Гiгiєнiчнi принципи раціонального харчування. 3. Методи визначення енерговитрат людини. Поняття про коефіцієнт фізичної активності.4. Класифікація нутрієнтів (харчових речовин) та їх функції в організмі (енергетична, пластична, каталітична,
захисна). Фізіолого-гігієнічна характеристика основних харчових речовин (білків, жирів, вуглеводів, мінеральних речовин, вітамінів).
5. Фізіологічні норми харчування для різних груп населення. Методика розрахунку потреб людини в харчових речовинах.
6. Методи оцінки адекватності та збалансованості харчування. 7. Поняття про меню-розкладку. Принципи складання меню-розкладки. Правила відбору проб їжі.8. Поняття про харчовий статус. Види харчового статусу. 9. Показники енергетичної та вітамінної адекватності харчування. 10. Методи додаткової вітамінізації їжі.
ЗАВДАННЯ:
1. Провести хронометраж робочого дня студента (виконується напередодні практичного заняття) та визначити власні енерговитрати студента за добу, розрахувати відповідно до енерговитрат добову потребу в основних харчових речовинах.
2. Скласти меню-розкладку добового раціону одного дня харчування студента, визначити вміст у добовому раціоні основних харчових речовин та його енергетичну цінність. Провести аналіз адекватності та збалансованості харчування студента, обґрунтувати гігієнічний висновок та рекомендації щодо корекції встановлених недоліків.
3. Оцінити харчовий статус студента на підставі вивчення показників енергетичної та вітамінної адекватності харчування.
ЛІТЕРАТУРА1. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни /Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін. / За ред.
Є.Г.Гончарука. - К.: Вища школа, 1995. - С.434-454.2. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены. / Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундиев, В.Г.Бардов и др. -К.: Вища школа,
2000. -С.516-532.3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. - К.: Здоров'я,
1999. - С.284-322.4. Бардов В.Г. Гігієна та екологія – Вінниця: Нова книга, 2006. – С. 259 — 300. 5. Габович Р.Д., Познанський С.С., Шахбазян Г.Х. та ін. Гігієна. - К.: Вища школа, 1983. - С.136-155.6. Гігієна харчування з основами нутриціології. Підручник /В.І.Ципріян, Т.І.Аністратенко, Т.М.Білко та ін., /
За ред. В.І.Ципріяна. - К.: Здоров'я, 1999. - С.-42-46.7. "Норми фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах і енергії". (Наказ МОЗ
України № 272 від 18.11.99 p.).8. Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної і тропічної гігієни. — К.: Здоров’я, 1995. — С. 59 —92.9. Гурова А. И., Горлова О.Е. Практикум по общей гигиене. — М.: Изд. Университета Дружбы Народов. 1991.
— С. 60—74. 10. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене // Под ред. Ю.П. Пивоварова. — М.: Медицина, 1983. —
С. 13 —21.11. Петровский К.С., Ванханен В.Д. Гигиена питания. — М.: Медицина, 1982. — С. 77-127. 12. Ванханен В.Д., Лебедева Е.А. Руководство к практическим занятиям по гигиене питания. — М.:
Медицина, 1987. — С. 47—57.
МЕТОДИКА ВИКОHАHHЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИВ ході підготовки до практичного заняття студенти у домашніх умовах складають та заповнюють
“Хронометражний лист” за приведеною нижче схемою, послідовно занотовуючи впродовж дня всі види діяльності, що виконувались, та тривалість кожного з них (додаток 1).
Під час виконання самостійної роботи на практичному занятті студенти розраховують величину добових енерговитрат та визначають добову потребу організму в основних харчових речовинах, а саме: білках, вуглеводах, жирах, вітамінах та мінеральних речовинах.
Потім складають власну меню-розкладку за один типовий день за приведеною нижче приведеною схемою (табл. 4). При користуванні громадським харчуванням важливо правильно записати меню з наступним заповненням рецептури блюд. При харчуванні вдома (у гуртожитку) необхідно провести точний облік використаних продуктів, зважуючи їх або використовуючи таблицю приблизної ваги продуктів, що найчастіше вживаються. На занятті студенти проводять оцінку свого добового раціону харчування та визначають провідні показники енергетичної та вітамінної адекватності харчування.
ХАРЧУВАННЯ ТА ЗДОРОВ´Я ЛЮДИНИ.Раціональне харчування – являє собою харчування, яке забезпечує постiйнiсть внутрiшнього середовища
органiзму (гомеостаз) i пiдтримує його основнi життєво-важливi функцiї (рiст, розвиток, дiяльнiсть рiзних органiв i систем) на високому рiвнi в умовах впливу різноманітних чинників навколишнього середовища
В основi органiзацiї рацiонального харчування людини незалежно вiд її вiку, стану здоров’я та особливостей професiйної діяльності знаходяться певні принципи.
Отже, до гігієнічних принципів раціонального харчування відносяться наступні:
63
1) енергетична цiннiсть харчового рацiону повинна вiдповiдати величинi добових енерговитрат людини (у дiтей енергетичну цінність слід збільшити на 10-15%), тобто харчування повинно бути адекватним;
2) харчовий рацiон повинен вмiщувати всi необхiднi харчовi речовини у вiдповiдних кiлькостях та у правильних спiввiдношеннях, харчування повинно бути збалансованим;
3) слід дотримуватися правильного режиму харчування (час і тривалiсть прийомів їжi, кратнiсть i iнтервали мiж ними, черговiсть прийому страв, розподiл рацiону за прийомами тощо);
4) їжа повинна готуватися з доброякiсних, свiжих та рiзноманiтних продуктiв; 5) їжа повинна бути бездоганною у санiтарно-епiдемiологічному вiдношеннi і, отже, не вмiщувати патогенних
мікроорганізмів та хімічних токсичних речовин; 6) слід проводити правильну кулiнарну обробку; 7) слід забезпечити оптимальні умови для прийому їжі (оптимальні органолептичнi властивості страв,
сервiровка столу, iнтер’єр їдальнi, мiкроклiматичний комфорт, вiдповiдний об’єм їжi, що надає почуття насичення тощо). До числа основних видів харчування слід віднести:
Раціональне харчування – являє собою фізіологічно–повноцінне харчування здорової людини. Преветивне харчування – являє собою раціональне харчування запобіжного характеру, яке відкоректоване
з урахуванням впливу на організм факторів ризику розвитку неінфекційних захворювань та притаманних кожній людині фізіологічних та біохімічних властивостей.
Лікувально-профілактичне харчування, яке максимально наближене до раціонального, проте, відрізняється тим, що у ньому підсилені певні функції їжі з урахуванням особливостей несприятливого впливу виробничих чинників.
Лікувально-дієтичне харчування, яке переважно забезпечує фармакологічну дію їжі і є невід’ємною частиною комплексного лікування з приводу різних захворювань у лікувально-профілактичних закладах та установах.
МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ЕНЕРГОВИТРАТ ЛЮДИНИНайбільш точними, проте громіздкими, методами визначення енерговитрат є такі: прямої калориметрії (по виділенню тепла з організму в спеціальній калориметричній камері); метод непрямої калориметрії – по газообміну (кількості спожитого за одиницю часу кисню та виділеної
вуглекислоти), який визначають у спокої та при виконанні тієї чи іншої роботи. Видихуване повітря для аналізу вмісту О2 і СО2 накопичують у спеціальних заплічних мішках Дугласа;
метод пульсометрії, при якому за допомогою спеціального приладу – пульсотахометра, вимірюють частоту та наповнення пульсу при виконанні різних видів робіт, результати яких у приладі автоматично переводяться у кілоджоулі;
метод аліментарної енергометрії – лабораторне визначення калорійності добового раціону з урахуванням незасвоєної частини їжі. При цьому проводять контроль за масою тіла, якщо маса залишається незмінною, то можна вважати, що енергетична цінність харчового раціону дорівнює енерговитратам.
Крім цих методів оцінки енерговитрат, використовують розрахунковий (хронометражно–табличний) метод. При цьому враховують, що є три основних складових добових енерговитрат:
1) основний обмін,2) енерговитрати, які пов'язані зі специфічно-динамічною дією їжі,3) енерговитрати, що зумовлені виконанням певної діяльності. Основний обмін, перша складова добова енерговитрат, це показник інтенсивності енергетичного обміну, що
зумовлений діяльністю внутрішніх органів і необхідністю забезпечення певного м'язового тонусу. Величина основного обміну знаходиться у тісній залежності від віку, статі, росту та маси тіла.
Основний обмін можна визначити за допомогою спеціальних таблиць Гарріса і Бенедикта (додаток 2 та 3) на підставі статі та маси тіла (перше число), а також статі, віку і зросту (друге число), сума цих чисел і складає величину основного обміну.
За величиною основного обміну визначають другу складову добових енерговитрат – енерговитрати, що пов'язані зі специфічно-динамічною дією їжі. Під час використання традиційних змішаних раціонів харчування ця величина коливається у межах 10-15% від основного обміну.
Енерговитрати, що зумовлені нервово-м'язовою діяльністю та руховою активністю, тобто третю складову добових енерговитрат, визначають за допомогою даних, що наведені в табл. 1. При цьому слід звернути увагу на те, в яких одиницях (ккал/хв, або кДж/хв на 1 кг маси тіла) виражена їх величина у таблиці, а також на те, чи включають вони у свою структуру основний обмін.
Таблиця 1
Витрати енергії під час виконання різних видів діяльності(включаючи основний обмін)
ВидиДіяльності
Енерго-витрати,
ккал/хв на1 кг маси
Енерго-витрати,
кДж/хв на 1кг маси
Виддіяльності
Енерго-витрати,
ккал/хв на1 кг маси
Енерго-витрати,
кДж/хв на1 кг маси
Біг зі швидкістю 180 м/хв. 0,1780 0,7440 Робота в лабораторії 0,0360 0,1540Біг зі швидкістю 8 км/год 0,1357 0,5672 Їзда на автомашині 0,0267 0,1116
Бесіда стоячи 0,0267 0,1116 Миття посуду 0,0343 0,1434Бесіда сидячи 0,0252 0,1053 Миття підлоги 0,0548 0,2291
Витирання пилу 0,0411 0,1718 Відпочинок стоячи 0,0264 0,1104Гімнастика, вільні рухи 0,0845 0,3532 Відпочинок сидячи 0,0229 0,1250
64
Одягання та роздягання 0,0281 0,1175 Плавання 0,1190 0,4974Прасування білизни 0,0323 0,1350 Друкування на машинці 0,0333 0,1392
Приймання їжі сидячи 0,0236 0,0986 Робота шевця 0,0321 0,1342
Підмітання підлоги 0,0402 0,1680 Робота лікаря-хірурга (операція) 0,0266 0,1112
Домашня робота 0,0530 0,2215 Робота на ЕОМ,лічильній машинці 0,0247 0,1032
Прослуховування лекцій 0,0243 0,1015 Перерва 0,0258 0,1078Підготовка до занять 0,0455 0,1902 Відпочинок лежачи (без сну) 0,0183 0,0765
Ходьба асфальтованою дорогою 0,0597 0,2500 Прибирання постелі 0,0329 0,1375
Умивання (до поясу) 0,0504 0,2106 Приймання душу 0,0570 0,2383Сон 0,0155 0,0646
Норми харчування дорослого працездатного населення залежно від статі диференційовані на чотири групи фізичної активності (додаток 4). При цьому враховується коефіцієнт фізичної активності (КФА), тобто відношення загальних енерговитрат до величини основного обміну (табл.2).
Норми повинні також враховувати вплив клімату. Потреби в енергії населення північних районів повинні перевищувати на 10-15 % потреби жителів інших кліматичних зон.
Таблиця 2Групи працездатного населення в залежності від фізичної активності
Групи фізичної активності
Коефіцієнт фізичної
активності (КФА)
Орієнтовний перелік спеціальностей
І
Робітники переважно розумової праці, дуже легка
фізична активність, енерговитрати 1800-2450 ккал
1,4Науковці, студенти гуманітарного фаху, оператори ЕОМ,
контролери, педагоги, диспетчери, робітники пультів управління тощо
ІІ
Робітники, зайняті легкою працею, легка фізична
активність, енерговитрати 2100-2800 ккал
1,6
Водії трамваїв, тролейбусів, робітники конвеєрів, вантажники, швейники, пакувальники, робітники радіоелектронної
промисловості, агрономи, медсестри, робітники зв’язку, сфери обслуговування, продавці промтоварів тощо
ІІІ
Робітники праці середньої важкості, середня фізична активність, енерговитрати
2500-3300 ккал
1,9
Слюсарі, наладчики, верстатники, водії екскаваторів, бульдозерів, автобусів, лікарі-хірурги, текстильники, взуттьовики, залізничники,
водії вугільних комбайнів, продавці продтоварів, водники, апаратники, робітники хімічних заводів тощо
ІV
Робітники важкої і особливо важкої фізичної праці, висока і
дуже висока фізична активність, енерговитрати
2850-3900 ккал
2,3(чоловіки)
2,2(жінки)
Будівельники, помічники буровиків, прохідники, робітники сільського господарства, механізатори, доярки, овочівники,
деревообробники, металурги, ливарники, робітники сільського господарства в посівний та збиральний періоди, доменщики,
вальники лісу, каменярі, землекопи, вантажники немеханізованої праці тощо
Отже, в ході розрахунку добових потреб у конкретних харчових речовинах спочатку визначають енергетичну цінність харчового раціону, яка повинна дорівнювати величині добових енерговитрат. Потім з урахуванням процентного співвідношення основних харчових інгредієнтів визначають, яку частину калорійності добового раціону (в ккал або кДж) забезпечують відповідно білки, жири та вуглеводи (табл. 3). Зрештою, величину енергетичної цінності, що забезпечує окремий харчовий інгредієнт, ділять на відповідне значення так званих калориметричних коефіцієнтів: для білків – 4,1; для жирів – 9,3; для вуглеводів – 4,1 (можна приблизно взяти 4,9 та 4 відповідно), і, таким чином, знаходять необхідну кількість цих речовин у добовому харчовому раціоні в грамах. Таблиця 3
Фізіологічна потреба в основних харчових речовинах
Групи інтенсивності праціПотреби в основних харчових речовинах
Білки Жири Вуглеводи1 13% 33% 54%
2 –3 12% 33% 55%4 11% 33% 56%
Наприклад, необхідно збалансувати раціон для студента 20 років. що не займається спортом, добові енерговитрати (по хронометражному листу) 2300 ккал. Так як студент, що немає спортивних навантажень, відноситься до 1–ої групи інтенсивності праці, отже фізіологічна потреба в білках складає 13%, в жирах – 33%, у вуглеводах – 54% від загальної калорійності раціону.
Знаходимо 13% від 2300 ккал, це буде складати 299 ккал. Поділивши на калориметричний коефіцієнт для білків – 4,1 ккал, ми отримаємо необхідну кількість білків в грамах: 299 : 4,1 = 73 (г).
65
Жири мають складати 33% від загальної калорійності, це буде становити 759 ккал. Поділимо це число на 9,3 ккал (калориметричний коефіцієнт для жирів) і отримаємо приблизно 83 г.
Тепер знаходимо 54% від 2300 ккал. Це буде складати 1242 ккал. Поділивши на калориметричний коефіцієнт для вуглеводів – 4,1 ккал, отримаємо 303 г, це буде добова потреба у вуглеводах.
Потреби в вітамінах визначають також за енерговитратами, враховуючи, що на кожні 1000 ккал. повинно надходити: аскорбінової кислоти – 25 мг, тіаміну – 0,6 мг, рибофлавіну – 0,7 мг, піридоксину – 0,7 мг, нікотинової кислоти – 6,6 мг. Ретинолу – 1-1,5 мг на добу (з урахуванням ретинолового еквіваленту -каротину, який дорівнює 2), токоферолу – 15 мг/добу.
Потреби в мінеральних речовинах становлять: калій – 4000 мг/добу, кальцій – 1000-1200 мг/добу (з них 400-500 мг/добу за рахунок молочних продуктів), фосфор – 1200 мг/добу, залізо – 10–18 мг/добу, з них 1,0-1,5 мг за рахунок гемового заліза (мясні продукти).
Розрахункові методи визначення енергетичної цінності та нутрієнтного складу харчового раціону
Методи балансових і бюджетних досліджень харчування, котрі ґрунтуються на оцінці асигнувань для харчування організованих колективів чи прибутків сім'ї, індивіда, дозволяють лише орієнтовно оцінювати харчування цих груп людей.
Анкетно-опитувальний, ваговий методи дозволяють більш точно визначати кількість вживаних харчових продуктів, проте також не дають можливості оцінювати якісний склад добового раціону.
Лабораторні методи визначення енергетичної цінності та нутрієнтного складу добового раціону найбільш точні, але потребують складних, тривалих досліджень і значних матеріальних витрат, а тому не дозволяють їх систематично використовувати при медичному контролі харчування різних категорій населення. Лабораторний метод полягає у визначенні хімічного складу готової продукції, після чого можна розрахувати енергетичну цінність харчового раціону, помноживши кількість білків, жирів та вуглеводів на відповідні калориметричні коефіцієнти. Для цього проводять відбір страв безпосередньо зі столу споживача, а не з кухні. Проби відбирають в лотки чи банки, котрі попередньо зважують. В лабораторії лотки зважують повторно і по різниці у вазі визначають вагу кожної страви.
Розрахункові ж методи – досить точні, доступні при постійному, систематичному медичному контролі харчування названих категорій населення, не потребують додаткових матеріальних витрат, а при наявності обчислювальної техніки, і значних витрат часу на розрахунки.
Меню–розкладка – це перелік страв добового меню з ваговою розкладкою продуктів, необхідних для приготування кожної страви.
Енергетичну цінність і нутрієнтний склад кожного продукту згідно меню–розкладки розраховують за пропорцією, користуючись "Таблицями хімічного складу харчових продуктів", в яких приведені всі харчові речовини та калорійність 100 г продукту.
Дані заносять в “Протокол оцінки адекватності харчування” у вигляді таблиці (табл.4).
Таблиця 4Хімічний склад і калорійність добового раціону
Назвапродукт
уМаса
Білки Жири Вуглеводи Мінеральні речовини Вітаміни
Тваринні Рослинні Тваринні Рослинні МЦ та ДЦ Крохмаль Клітковина Ca P A B1 C
Примітка: МЦ–ДЦ – моноцукри, дицукри; Са – солі кальцiю; Р – солі фосфору.
Одержані дані заносять до “Зведеної таблиці оцінки харчування” (табл.5) у графу “Фактична кількість”. В графу “Рекомендована кількість” заносять величину показників, що необхідні для забезпечення адекватного та збалансованого харчування (розраховані відповідно до фізіологічних потреб або до "Норм фізіологічних потреб населення України в основних харчових речовинах і енергії").
Таблиця 5Зведена таблиця оцінки харчування
№п/п Показник, що оцінюється
КількістьРекомендована Фактична Характер відхилення
1. Енергетична цінність2. Кратність прийому їжі
3.
Розподіл енергія за окремими прийомами, %:сніданокобідвечеря
4.Білки, всьоготвариннірослинні
5.Жири, всьоготвариннірослинні
66
6.
Вуглеводи, всьогомоно- та дицукрикрохмальклітковина
7. Співвідношення білки: жири: вуглеводи
8.Мінеральні речовиниCaP
9. Співвідношення Ca:P
10.
ВітаміниАВ1
С
У гігієнічному висновку необхідно вказати, чи забезпечує запропонований раціон адекватне та збалансоване харчування людини.
Якщо встановлені відхилення, то необхідно: 1. Перерахувати, які показники перевищують норму, а які не досягають її значень. 2. Відмітити, до яких зрушень у стані здоров'я може призвести подальше використання даного раціону: а) в результаті підвищеного вмісту окремих харчових речовин i високої калорiйностi; б) в результаті недостатнього вмісту харчових речовин і низької калорійності. 3. Обґрунтувати конкретні рекомендації, вказавши: а) за рахунок яких продуктiв необхiдно збільшити або зменшити калорiйнiсть харчового раціону; б) якi змiни необхiдно внести у меню–розкладку в зв'язку зі змiною асортименту i кiлькостi харчових
продуктів (перелік блюд, набір харчових продуктів, їх кiлькiсть). Харчування вважається адекватним, якщо енергетична цінність добового раціону відповідає величині
добових енерговитрат Оцінка збалансованості харчового раціону проводиться на основі визначення загальної кількості білків, жирів,
вуглеводів, вітамінів і мінеральних речовин та їх співвідношень з подальшим порівнянням з рекомендованими науково обґрунтованими величинами, що ураховують величини добових енерговитрат та особливості професійної діяльності
Слід підкреслити, що доцільним вважається досягнення таких вагових співвідношень: білки :жири : вуглеводи = 1 : 1 : 4; білки тваринні : білки рослинні = 50% : 50%; жири тваринні : жири рослинні = 70% : 30%; моно- та дицукри : поліцукри = 20% : 80%; клітковина у добовому раціоні повинна складати близько 30 г; кальцій : фосфор = 1 : 1,5; сніданок : обід : вечеря = 30%:45–50%:20–25% (при трьохразовому харчуванні); перший сніданок : другий сніданок : обід : вечеря = 20-30% : 10-25% : 40-50% : 15-20% (при
чотирьохразовому харчуванні). Провідним показником раціонального харчування є харчовий статус. Харчовий статус – це фізіологічний стан організму, що зумовлений характером харчування. В класифікації харчового статусу виділяють кілька категорій:1. Оптимальний, коли фізіологічний стан і маса тіла відповідають зросту, віку, статі, важкості,
інтенсивності та напруженості виконуваної роботи;2. Надлишковий, зумовлений спадковою схильністю, переїданням, недостатніми фізичними
навантаженнями, супроводжується збільшенням маси тіла, ожирінням; 3. Недостатній, коли маса тіла відстає від віку та зросту, – зумовлений недоїданням (кількісним і якісним),
важкою та інтенсивною фізичною працею, психоемоційним напруженням тощо. Крім наведених вище, професор П.Е.Калмиков (С.-Птб., РФ) виділяє ще такі категорії харчового статусу:
4. Передхворобливий (преморбідний), зумовлений, тими чи іншими порушеннями фізіологічного стану організму, або вираженими дефектами в раціоні (енергетична, білкова, жирова, вітамінна, макро–, мікроелементна недостатність);
5. Хворобливий – похудіння, зумовлене тією чи іншою хворобою, голодуванням (сильними дефектами в раціоні – кількісними і якісними). Голодування може проявлятися в двох формах – кахексії (сильне похудіння, маразм), набряковій (квашіоркор), зумовлено у першу чергу відсутністю в раціоні білків. Вітамінне голодування – у авітаміноззах (цинга, бері–бері, рахіт та інших), дефіцити інших нутрієнтів – у відповідних видах патології.
Вивчення харчового статусу людини чи однорідного за режимом праці та харчуванням колективу проводиться за цілим комплексом показників – суб’єктивних (анкети, опитування) та об’єктивних.
Анкетно-опитувальні дані повинні включати інформацію про: паспортні дані, стать, вік, професію; шкідливі звички (паління, вживання алкоголю, наркотиків); умови праці (вид трудової діяльності, важкість та напруженість праці, характер і вираженість професійних
шкідливостей – фізичних, хімічних, біологічних, перенапруження окремих органів і систем); умови побуту, ступінь та якість комунального обслуговування, заняття фізичною культурою, спортом
(вид, регулярність заняття), економічні можливості сімї чи організованого колективу; характер харчування за одну–три доби: кількість прийомів їжі, години і місце прийому, перелік страв,
продуктів, їх маса, якість кулінарної обробки та інших.
67
Серед об’єктивних показників найбільш інформативними і важливими є:1. Соматоскопічні: огляд тіла людини чи (вибірково) групи людей досліджуваного колективу дозволяє
виявити цілий ряд ознак, які кількісно і якісно характеризують їх харчування. При загальному огляді тіла визначають конституційний тип (нормо-, гіпо-, гіперстенік), гармонійність статури,
деформації скелета, ребер, пласкостопість, викривлення ніг (як ознаки перенесеного рахіту), вгодованість (норма, худоба, ожиріння), блідість, синюшність шкіри, слизових оболонок, нігтів, їх деформації, ламкість як ознака білкової, вітамінної, мікроелементної недостатності в харчуванні. При огляді слизових оболонок очей можна виявити ксероз, кератомаляцію, блефарит, кон’юнктивіт, світлобоязнь як ознака гіповітамінозу А та ін.
2. Соматометричні: вимірювання довжини тіла (зросту), маси тіла, обводу грудної клітки, плеча, попереку, таза, стегна, товщини шкіряно-жирової складки.
3. Фізіометричні показники харчового статусу. Енергетичну та пластичну повноцінність харчування оцінюють за допомогою визначення м'язової сили (ручна, станова динамометрія), реституції пульсу та дихання після фізичних навантажень, показників, що характеризують стомлюваність: тремометрія, хронорефлексометрія, пошук чисел тощо.
4. Клінічні показники – визначення симптомів хвороб аліментарного походження (гастритів, виразок шлунку, 12-палої кишки, захворювань печінки, жовчного міхура, подагри, гіпо-, авітамінозів тощо).
5. Біохімічні показники – гематологічні, урологічні та інші показники харчового статусу (додаток 5).
МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ПОКАЗНИКІВ ЕНЕРГЕТИЧНОЇ АДЕКВАТНОСТІ ХАРЧУВАННЯ
Вимірювання маси тіла і росту людиниВимірювання маси тіла проводять на десятизначних медичних вагах з точністю до 100г. Перед початком
зважування ваги повинні бути вивірені та відрегульовані. Площина медичних ваг установлюється горизонтально на підлозі. Досліджуваний повинен стати на середину площини ваги і під час вимірювання не рухатись.
Зріст вимірюється за допомогою станкового дерев'яного ростоміра. Досліджуваний повинен стати на його площину спиною до стояка із шкалою, торкаючись її трьома точками: п'ятами, сідницями і хребтом на рівні лінії, що з’єднує нижній край лопаток. Голова повинна бути трохи нахилена, таким чином, щоб зовнішній край зовнішнього слухового проходу і нижній край орбіти були розташовані на одній лінії, паралельно підлозі. Особа, що вимірює, стає збоку від досліджуваного і опускає на його голову планшетку, котра рухається по сантиметровій шкалі. Відлік проводиться за нижнім краєм планшетки.
Дані щодо маси тіла, яка визначена методом зважування, порівнюють з ідеальними, або з тими, що рекомендуються як нормативні (табл. 6) у залежності від статі, віку і росту.
Таблиця 6Нормальна маса тіла у віці 25-30 років
Ріст,см
ЧоловікиРіст,см
Жінки
Вузька грудна клітка (астенік)
Нормальна груднаклітка
Широкагрудна клітка (гіперстенік)
Вузька грудна клітка (астенік)
Нормальна грудна клітка
Широкагрудна клітка(гіперстенік)
155,0 49,3 56,0 66,2 152,5 47,8 54,0 59,0157,5 51,7 58,0 64,0 155,0 49,2 55,2 61,6160,0 53,5 60,0 66,0 157,5 50,8 57,0 63,1162,5 55,3 61,7 68,0 160,0 52,1 58,5 64,8165,0 57,1 63,5 69,5 162,5 53,8 60,1 66,3165,5 59,3 65,8 71,8 165,0 55,3 61,8 67,8170,0 60,5 67,8 73,8 167,5 56,6 63,0 69,0172,5 63,3 69,7 76,8 170,0 57,8 64,0 70,0175,0 65,3 71,7 77,8 172,5 59,0 65,2 71,2180,0 68,9 75,2 81,2 175,0 60,3 66,5 72,5182,5 70,9 77,2 83,6 177,5 61,5 67,7 74,9185,0 72,8 79,2 85,2 180,0 62,7 68,9 73,7
Примітка: у віці понад 30 років допускається збільшення маси тіла від 2,5 кг до 5 кг у жінок, від 2,5 кг до 6 кг у чоловіків.Методика визначення нормальної маси тіла
Як узагальнені критерії нормальної маси тіла використовують показники Брока та Бонгарда.
Показник Брока розраховують за формулами: у чоловіків:Нормальна маса тіла (в кг) = зріст (в см) – 100 (при зрості 155-165 см), або зріст (в см) – 105 (при зрості 166–175 см),або зріст (в см) – 110 (при зрості понад 175 см).
У жінок в усіх випадках маса тіла повинна бути менша на 5%, ніж у чоловіків.
Показник Бонгарда визначають за формулою (1): зріст (см) обвід грудної клітки (см)
Нормальна маса тіла (в кг) = –––––————––––––––––––––––––– ; (1)240
Індекс Кетле – індекс маси тіла або біомас–індекс (ВМІ) визначають за формулою (2):
68
МТВМІ = –—–––; (2)ЗР2
де МТ – маса тіла, кг ЗР – зріст, м.
Оцінка стану харчування за величиною ВМІ згідно рекомендації ВООЗ наведена в табл. 7.Таблиця 7
Оцінка стану харчування за величиною ВМІ (у залежності від статі)Показник ВМІ
Оцінка стану харчуванняЖінки Чоловіки 16,0 16,0 Гіпотрофія III ступеня
16,0–17,99 16,0–16,99 Гіпотрофія II ступеня18,0–20,0 17,0–18,49 Гіпотрофія I ступеня
20,10–24,99 18,50–23,8 Адекватне харчування (діапазон коливань)22,0 22,80 Адекватне харчування (оптимальна середня величина)
25,0–29,99 23,90–28,50 Ожиріння I ступеня30,0–39,99 28,60–39,99 Ожиріння II ступеня 40,0 39,0 Ожиріння III ступеня
Вимірювання товщини шкірно-жирової складкиПід час оцінки енергетичної адекватності харчування недостатньо орієнтуватися лише на масу тіла передусім
тому, що вона може бути збільшена за рахунок добре розвинутої м'язової тканини. У зв’язку з цим як характеристику енергетичного статусу необхідно визначати і товщину шкірно–жирової складки.
Товщина шкірно-жирової складки вимірюється за допомогою спеціального приладу – каліпера або штангенциркуля. Вимірювання товщини шкірно-жирової складки проводять в трьох точках: по середній пахвовій лінії зліва на рівні соска, на рівні пупка зліва на середині відстані між пупком і проекцією зовнішнього краю прямого м'яза живота, а також під кутом лівої лопатки. Розраховують середню товщину шкірно–жирової складки на підставі вимірювань у трьох точках. В залежності від ступеня жировідкладення доросле населення поділяється на 5 груп (табл. 8).
Оцінка товщини шкірно-жирової складки (у мм) дорослого населення (у сигмальних відхиленнях) проводиться за наступною схемою:
1 група: середня товщина шкірно–жирової складки – відхилення від середніх показників не виходить за межі коливань + 1.
II група: товщина шкірно-жирової складки вище середньої – показники перевищують середню величину та коливаються в межах від 1 до 2.
III група: товщина шкірно-жирової складки велика (ознаки ожиріння) – показники перевищують середню величину більш, ніж на 2.
IV група: товщина шкірно-жирової складки нижче середньої – показники не досягають середньої величини та коливаються у межах від -1 до -2.
V група: мала товщина шкірно–жирової складки (ознаки виснаження), показники менше -2 від середньої величини.
Проте більш доступним є вимірювання товщини шкірно-жирової складки в області трьохголового м'яза плеча. Місце вимірювання знаходиться на задній поверхні плеча на середині відстані між латеральним кінцем ості лопатки (акроміон) і ліктьовим відростком кістки ліктя. Рука повинна вільно «звисати» вздовж тулуба. Шкірно-жирову складку притискають у повздовжньому напрямку між великим та вказівним пальцем на 1см вище місця прикладання ніжок каліпера. При середній вираженості товщина шкірно-жирової складки у чоловіків не перевищує 15 мм, а у жінок – 25 мм.
Таблиця 8Оцінка товщини підшкірно-жирової складки (мм) дорослого населення
Вік(у роках)
Норма(М+m)
Допустиме відхилення. (+ )
Товщина шкірно–жирової складки
мала Нижче середнього середня вище
середнього велика
Чоловіки20–24 8,5 + 0,13 2,14 <4 4–5 6–11 12–13 >1325–29 12,0 + 0,33 5,33 <2 2–6 7–17 18–22 >2230–34 13,0 + 0,31 5,81 <2 2–6 7–19 20–25 >2535–39 13,5 + 0,28 5,42 <3 3–7 8–19 20–24 >2440–44 13,3 + 0,28 4,86 <3 3–7 8–18 19–33 >23
40 та старше 13,1 + 0,28 4,86 <3 3–7 8–18 19–23 >23Жінки
20–24 18,9 + 0,34 5,41 <8 8–13 14–24 25–30 >3025–29 19,1 + 0,54 6,86 <5 5–11 12–26 27–33 >3330–34 21,9 + 0,66 6,62 <9 9–14 15–29 30–35 >3535–39 24,5 + 0,74 7,47 <10 10–16 17–32 33–39 >3940–44 27,4 + 0,72 7,03 <13 13–19 20–34 35–42 >42
45 та старше 26,5 + 0,79 7,90 <11 11–18 19–34 35–42 >42
69
МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННЯ ВІТАМІННОЇ АДЕКВАТНОСТІ ХАРЧУВАННЯ
Клініко-фізіологічні показники вітамінної забезпеченості організмуЧасткова вітамінна недостатність характеризується скаргами загального характеру: слабкість, сонливість
вдень, безсоння вночі, дратівливість, буркотіння та невизначені болі в животі та ін.У лікарській практиці велике значення має огляд тіла, який повинен проводитися вдень. Огляд починають з
волосся голови, тьмяність і ламкість якого свідчить про білкову та вітамінну недостатність харчового раціону. При гіповітамінозі В2 (рибофлавін) чи В6 (піридоксин) спостерігається підвищена сальність обличчя із-за гіпертрофії сальних залоз, у першу чергу за вушними раковинами, на лобі, носо-губних складках, яка у подальшому розвитку гіповітамінозу змінюється атрофією сальних залоз, що проявляється злущенням епітелію, під яким при зшкрябуванні з’являються блискучі ділянки шкіри.
Досить специфічною ознакою гіповітамінозу В2 є перикорнеальна ін’єкція судин склери очей: на місці переходу рогівки у склеру внаслідок розростання судин утворюється віночок фіалково–блакитного кольору. Цей симптом часто супроводжується кон’юнктивітом зі збільшенням ін’єкції судин від центру до периферії, на відміну від банальних кон’юнктивітів (ін’єкція судин – до центру).
При гіповітамінозах В2, В6, рідше РР, спостерігається хейлоз – слизова губ спочатку стає блідою, а потім в місці змикання губ, із–за мацерації епітелію та його злущення слизова стає червоною. З’являються вертикальні тріщини губ, ангулярний стоматит – сірувато-жовті папулки в куточках рота, при їх мацерації зявляються тріщини, покриті жовтуватими шкуринками. При недостачі цих вітамінів спостерігаються зміни з боку язика – розвивається гіпертрофічний глоссіт: язик набухає, збільшується в об’ємі, по краях – почервоніння з відбитками зубів. Можуть зявитися глибокі борозни (“географічний язик”). У подальшому гіпертрофія сосочків змінюється десквамацією епітелію по всій поверхні, язик стає “лисим”, полірованим, гладеньким, яскраво-червоним, вогнево–полум'яним (особливо при гіповітамінозі РР) або з малиновим відтінком (при гіповітамінозі В2).
При гіповітамінозі А спостерігаються: гіперкератоз – збільшене ороговіння епідермісу на ліктях, колінних суглобах, шкіра покривається сіткою мілких тріщин мозаїчного вигляду; фолікулярний гіперкератоз – на шкірі сідниць, стегон, литок, розгинальних поверхонь рук в області волосяних фолікул підсилене ороговіння епітелію, шкіра стає шорсткою, так звана “гусяча шкіра”.
При гіповітамінозі С та Р спостерігається швидка стомленість, блідість шкіри, ціаноз видимих слизових оболонок, кистей рук, стоп ніг, набряклість і розпушення ясен, біля краю різців на слизовій оболонці ясен зявляються невеличкі ізольовані червоні острівці. Зливаючись, вони утворюють кайму біля зубного краю ясен. Ця кайма, яскраво–червона спочатку, у подальшому стає синюшною, міжзубні сосочки набухають, слизова оболонка стає червоною, розпушеною, легко раниться – від зубної щітки, черствого хліба. У більш виражених випадках спостерігається спонтанна кровоточивість ясен.
Дефіцит вітаміну В1 проявляється у сильній стомлюваності, особливо при ходьбі, болючості мязів литок, парестезіях, втраті апетиту, закрепі, задишці, тахікардії тощо.
Дефіцит у раціоні вітаміну Д та ультрафіолетової радіації сонця проявляється слабкістю, пітливістю, болями у мязах, крихкістю зубів, кісток (часті переломи), у дітей – затримка розвитку зубів, схильність до захворювання дихальних шляхів. При авітамінозі Д розвивається рахіт.
Недостатність вітаміну В12 може спричинитися до розвитку мегалобластичної гіперхромної анемії, об’єктивно спочатку зявляється блідість слизових оболонок, кон’юнктив, сухість у роті, яскравість язика, зниження апетиту, пронос, поліневрити.
Функціональні проби визначення гіповітамінозів С. Визначення резистентності капілярів.Виконується за допомогою приладу Несторова або вакуумного ртутного манометра Матуссіса з
міліметровою шкалою і приєднаних до нього за допомогою гумової трубки лійки з внутрішнім діаметром 15,8 мм та груші (зі зворотним клапаном) або шприца Жане для відсмоктування повітря. Край лійки змащують вазеліном і розташовують на внутрішній поверхні передпліччя на 1,5-2 см нижче ліктьової ямки людини. Створюють відємний тиск 200 мм рт.ст. і утримують його на протязі 2 хвилин. Кількість петехій підраховують через лупу, притиснувши до місця дослідження предметне скло (при цьому шкіра блідне і краще видно петехії). Результати проби оцінюють згідно таблиці 9:
Таблиця 9
Кількість петехій Ступінь зниження міцності капілярів Вираженість гіповітамінозу СДо 15 І Відсутній15–30 ІІ Перед гіповітаміноз>30 ІІІ Гіпо– та авітаміноз
Язикова проба з реактивом ТільмансаГотується 0,06% розчин реактиву Тільманса (2,6-діхлорфенол-індофенол). На середину язика за допомогою
мікропіпетки на 0,1 мл з наконечником із ін’єкційної голки діаметром 0,2 мм наносять 0,007 мл розчину реактиву (крапля з просяне зерно) і за допомогою секундоміра визначають час його знебарвлення. При відсутності С-гіповітамінозу реактив Тільманса знебарвлюється за 22-23 секунди. Язикову пробу доцільно проводити натще за годину до їди.
Визначення темнової адаптаціїНайпершим симптомом гіповітамінозу А і, частково, В2 є гемералопія – порушення темнової адаптації та
сприйняття кольорів, в першу чергу жовтого, зумовлене збідненням паличок сітківки ока зоровим пурпуром, в утворенні якого приймає участь вітамін А.
70
Для визначення темнової адаптації використовують спеціальні прилади – адаптометри, серед яких найбільш вживані адаптометр Кравкова-Вишневського. Адаптометр являє собою прямокутну або кулеподібну камеру з зашореними отворами для зору досліджуваного, білим забарвленням внутрішньої поверхні та забарвленими у різні кольори фігурами (квадрати, хрести, круги тощо).
Адаптометрія ґрунтується на визначенні часу, необхідного зоровому аналізаторові для виконання своєї функції при переході від високого рівня освітленості (яке забезпечується вмиканням на 2 хвилини спеціальної лампи і закриттям кольорових фігур спеціальним білим екраном) до низького (сутінкового). Для цього освітлювальна лампа вимикається, а білий екран в адаптометрі відводиться вбік, відкриваючи кольорові фігури. При цьому включається секундомір.
Піддослідному пропонується фіксувати зір на червоній точці, яка світиться у верхньому секторі адаптометра, і сповіщати, коли він побачить ту чи іншу кольорову фігуру. Особи з нормальним сутінковим зором бачать кольорову фігуру не пізніше 50-55 сек. (84% людей бачать фігуру навіть через 35-36 сек.). Збільшення цього терміну свідчить про наявність гемералопії, а значить – гіповітамінозу А.
Профілактика гіповітамінозів досягається збагаченням раціону відповідними продуктами – носіями вітамінів або використанням вітамінних препаратів натурального походження та синтетичних, а щодо гіповітамінозу Д – перебування під відкритим сонцем або використанням штучного ультрафіолетового опромінення тіла.
СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ
Задача 1Під час вивчення харчування студента Н. медичного університету 20 років встановлено: студент, як правило,
не снідає, протягом дня харчується гамбургерами, бутербродами з ковбасою та пиріжками, ввечері – м’ясними стравами з картоплею або макаронами, чаєм та кавою з солодощами. Студент пред’являє скарги на швидку втомлюваність, роздратованість, поганий сон, погіршання зору у вечірній час, кровоточивість ясен. Об’єктивно: довжина тіла – 176 см, маса тіла – 68 кг, шкіра суха з явищами гіперкератозу.
Дайте гігієнічну оцінку щодо адекватності та збалансованості харчування і, в разі потреби, обґрунтуйте рекомендації, спрямовані на його корекцію.
Задача 2Лікар-хірург, чоловік 23 років, добові енерговитрати складають 3600 ккал. Визначте потреби в основних харчових речовинах та обґрунтуйте оптимальний режим харчування у даному
випадку.
Задача 3Жінка-будівельник, 36 років, маса тіла становить 60 кг. Визначте добові енерговитрати, потребу в основних харчових речовинах та обґрунтуйте оптимальний
режим харчування.
Задача 4Збалансуйте харчовий раціон за якістю та кількістю харчових речовин: вік – 50 років стать – чоловіча професія – кранівник Загальна калорійність раціону становить 3500 ккал
Задача 5В ході медичного огляду лікар звернув увагу на студентку Т, при обстеженні якої встановлено: зріст – 162 см,
маса тіла – 50 кг, пред’являє скарги на швидку втому, біль у м’язах ніг, сухість шкіри, та вертикальні тріщини у кутках губ. В раціоні студентки переважають такі продукти, як кефір, молоко, бутерброди, сир та ковбаса. Харчування нерегулярне.
Поставте діагноз та оцініть адекватність харчування. Обґрунтуйте рекомендації щодо корекції харчового раціону.
Задача 6У добовому раціоні харчування дівчинки 7 років містяться: вітаміну В1 – 1,8 мг, вітаміну В6 – 1,6 мг, вітаміну
В2 – 0,8 мг, вітаміну С – 24 мг, вітаміну РР – 18 мг. Під час медичного обстеження встановлено: дівчинка середньої ваги, фізичний розвиток гармонійний, біологічний вік відповідає календарному, слизові оболонки та шкіра без змін. Дівчинка часто хворіє вірусно–респіраторними захворюваннями, після яких спостерігаються численні точкові крововиливи у місцях тертя одягу (манжети, гумки, пояси). Інколи у відповідь на незначну механічну травму виникає виражений крововилив. Дівчинка не любить вживати овочі та фрукти.
Дайте гігієнічну оцінку зрушенням у стані здоров’я дитини і поставте діагноз.
Задача 7Підприємець П., 58 років, пред’являє скарги на частий головний біль, що, як правило, виникає вранці,
слабкість, запаморочення, біль та парестезії у нижніх кінцівках.Умови праці: робочий день підприємця триває 14-16 годин, більшу частину якого він проводить у кабінеті.
Розміри приміщення: 5,0 х 2,0 м. Вентиляція у приміщенні відсутня. Підприємець не снідає, робочий день починає з цигарки та кави, загалом викурює 2 пачки цигарок на день, обідає увечері в ресторані. Об’єктивно: зріст – 176 см,
71
маса тіла – 98 кг, тони серця ослаблені, артеріальний тиск становить 150/110 мм рт.ст., спостерігаються сухість, блідість шкіри та її виражений гіперкератоз, а також знижена гострота сутінкового зору.
Дайте гігієнічну оцінку адекватності харчування та, в разі потреби обґрунтуйте заходи оздоровчого характеру.
Додаток 1ХРОНОМЕТРАЖНИЙ ЛИСТ (зразок)
Прізвище, ім´я та по батькові______________________________________Курс _________ Група ________ Дата______________Вiк__________ Стать___________ Рiст_____________ Маса тiла ________
№, п/п Вид діяльності Початок–кінець Енерговитрати,
ккал/хвЕнерговитрати,
ккал1. Підйом, прибирання постелі 7.00–7.152. Ранкова гімнастика 7.15–7.203. Ранковий туалет 7.20–7.454. Приготування їжі 7.45–8.005. Сніданок 8.00–8.156. Одягання 8.15–8.257. Дорога в університет 8.25–8.458. Лекція 8.45–9.309. Перерва 9.30–9.4010. Лекція 9.40–10.2511. Дорога в клініку (їзда в транспорті) 10.25–10.5512. Практичне заняття 10.55–12.2513. Дорога в університет (їзда в транспорті) 12.25–12.4514. Обід 12.45–13.0515. Лекція 13.05–13.5016. Перерва 13.50–14.0017. Лекція 14.00–14.4518. Дорога в клініку (пішки) 14.45–15.1519. Практичне заняття 15.15–16.4520. Дорога додому 16.45–17.1521. Роздягання 17.15–17.2522. Приготування їжі 17.25–17.4523. Вечеря 17.45–18.1524. Відпочинок (сидячи) 18.15–18.3025. Підготовка до занять 18.30–19.1526. Робота по дому 19.15–20.0027. Вечеря 20.00–20.3028. Прогулянка 20.30–21.3029. Підготовка до занять 21.30–22.1530. Перегляд телевізійних передач 22.15–22.4031. Особиста гігієна 22.40–23.0032. Сон 23.00–7.00
Додаток 2
Розрахунок основного обміну чоловіківТаблиця А. Перше число
Маса, кг
Ккал
Маса, кг
Ккал
Маса, кг
Ккал
Маса, кг
Ккал
Маса, кг
Ккал
Маса, кг
Ккал
Маса, кг
Ккал
Маса, кг
Ккал
40 617 48 727 56 837 64 947 72 1057 80 116
7 88 1277 96 138
7
41 630 49 740 57 850 65 960 73 1070 81 118
0 89 1290 97 140
7
42 644 50 754 58 864 66 974 74 1084 82 119
4 90 1304 98 142
8
43 643 51 768 59 878 67 988 75 1098 83 120
6 91 1318 99 142
8
44 672 52 782 60 892 68 1002 76 111
2 84 1222 92 133
2 100 1442
45 685 53 785 61 905 69 1015 77 112
5 85 1235 93 134
5
46 699 54 809 62 919 70 1029 78 113
9 86 1249 94 135
947 713 55 823 63 933 71 104 79 115 87 126 95 137
72
3 3 3 3
Таблиця Б. Друге число
Ріст,см
Вік (в роках)17 19 21 23 25 27 29 31 33 35 37 39 41 43 45 47 49 51 53 55 57 59
140 553 528144 593 568148 633 608152 673 648 619 605 592 578 565 551 533 524 511 497 484 470 457 443 430 416 402 389 375 362156 713 678 689 625 612 593 585 571 558 544 531 517 504 490 477 463 450 436 423 409 305 382160 743 708 659 645 631 618 605 591 578 564 551 537 524 510 497 483 470 456 443 429 416 402164 773 733 379 665 652 638 625 611 598 584 571 557 544 530 517 503 490 476 463 449 436 422168 803 768 699 685 672 658 645 631 618 604 591 577 564 550 537 523 510 496 483 469 456 442172 923 788 719 705 692 678 665 651 638 624 611 597 584 570 557 543 530 516 503 489 476 462176 843 808 739 725 718 698 685 671 658 644 631 617 604 590 577 563 550 536 523 509 496 482180 803 828 759 745 732 718 705 691 678 664 651 637 634 610 597 583 570 556 543 529 516 502
Додаток 3
Розрахунок основного обміну жінокТаблиця А. Перше число
Маса, кг Ккал Маса,
кг Ккал Маса, кг Ккал Маса,
кг Ккал Маса, кг Ккал Маса,
кг Ккал Маса, кг Ккал Маса,
кг Ккал
40 1038 48 1114 56 1191 64 1267 72 1344 80 1420 88 1497 96 157341 1047 49 1124 57 1200 65 1277 73 1353 81 1430 89 1506 97 158342 1057 50 1133 58 1210 66 1286 74 1363 82 1439 90 1516 98 159243 1066 51 1143 59 1219 67 1296 75 1372 83 1449 91 1525 99 160244 1076 52 1152 60 1229 68 1305 76 1382 84 1458 92 1535 100 161145 1085 53 1162 61 1238 69 1310 77 1391 85 1468 93 154446 1095 54 1172 62 1248 70 1325 78 1401 86 1478 94 155447 1105 55 1181 63 1258 71 1334 79 1411 87 1487 95 1564
Таблиця Б. Друге число
Ріств см
Вік (в роках)17 19 21 23 25 27 29 31 33 35 37 39 41 43 45 47 49 51 53 55 57 59
140 155 146144 171 162148 187 178152 201 192 183 174 164 155 146 136 127 117 108 99 89 80 71 61 52 43 33 24 15 16156 215 206 190 181 172 162 153 144 134 125 116 106 97 87 78 69 59 50 41 31 22 13160 229 220 198 188 179 170 160 151 142 132 123 114 104 95 86 76 67 57 48 39 29 20164 243 234 205 196 186 177 168 158 149 140 130 121 112 102 93 84 74 65 56 46 37 27168 255 246 213 203 194 184 175 166 156 147 138 128 119 110 100 91 82 72 63 54 44 35172 267 258 220 211 201 192 183 173 164 154 145 136 126 117 108 98 89 80 70 61 52 42176 279 270 227 218 209 199 190 181 171 162 153 143 134 123 115 106 96 87 78 68 59 50180 291 282 235 225 216 207 197 188 179 169 160 151 141 132 124 113 104 94 85 76 66 57
Додаток 4
НОРМИ ФІЗІОЛОГІЧНИХ ПОТРЕБ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ В ОСНОВНИХ ХАРЧОВИХ РЕЧОВИНАХ ТА ЕНЕРГІЇ
Добова потреба дорослого населення в білках, жирах, вуглеводах та енергії (чоловіки)Групи
інтенсивності праці
Коефіцієнт фізичної
активності
Вік,років
Енергія, кілокалорій
Білки, грамів Жири, грамів
Вуглеводи, грамівусього тваринні
І 1,418–29 2450 67 37 68 39230–39 2300 63 35 64 36840–59 2100 58 32 58 336
ІІ 1,6 18–29 2800 77 42 78 44830–39 2650 73 40 74 424
73
40–59 2500 69 38 69 400
ІІІ 1,918–29 3300 91 50 92 52830–39 3150 87 48 88 50440–59 2950 81 45 82 472
ІУ 2,318–29 3900 107 59 108 62430–39 3400 102 56 103 59240–59 3500 96 53 97 560
Добова потреба дорослого населення у мінеральних речовинах (чоловіки)Групи
інтенсив-ностіпраці
Коефіцієнт фізичної
активності
Мінеральні речовиниСа,
мілі-грамів
Р,міл-
грамів
Mg,мілі-
грамів
Fe,мілі-
грамів
F,мілі-
грамів
Zn,мілі-
грамів
J,мілі-
грамів
Se,мікро-грамів
І 1,41200 1200 400 15 0,75 15 0,15 701200 1200 400 15 0,75 15 0,15 701200 1200 400 15 0,75 15 0,15 70
ІІ 1,61200 1200 400 15 0,75 15 0,15 701200 1200 400 15 0,75 15 0,15 701200 1200 400 15 0,75 15 0,15 70
ІІІ 1,91200 1200 400 15 0,75 15 0,15 701200 1200 400 15 0,75 15 0,15 701200 1200 400 15 0,75 15 0,15 70
ІУ 2,31200 1200 400 15 0,75 15 0,15 701200 1200 400 15 0,75 15 0,15 701200 1200 400 15 0,75 15 0,15 70
Добова потреба дорослого населення у вітамінах (чоловіки)
Групи інтенсивності
праці
Коефіцієнт фізичної
активності
Вітаміни
Е,мілі-
грамів
D,мікро-грамів
А,мікро-грамів
В1,мілі-
грамів
В2,мілі-
грамів
В6,мілі-
грамів
РР,мілі-
грамів
Фолат,мікро-грамів
В12,мікро-грамів
С,мілі-грамі
в
І 1,415 2,5 1000 1,6 2,0 2,0 22 250 3 8015 2,5 1000 1,6 2,0 2,0 22 250 3 8015 2,5 1000 1,6 2,0 2,0 22 250 3 80
ІІ 1,615 2,5 1000 1,6 2,0 2,0 22 250 3 8015 2,5 1000 1,6 2,0 2,0 22 250 3 8015 2,5 1000 1,6 2,0 2,0 22 250 3 80
ІІІ 1,915 2,5 1000 1,6 2,0 2,0 22 250 3 8015 2,5 1000 1,6 2,0 2,0 22 250 3 8015 2,5 1000 1,6 2,0 2,0 22 250 3 80
ІУ 2,315 2,5 1000 1,6 2,0 2,0 22 250 3 8015 2,5 1000 1,6 2,0 2,0 22 250 3 8015 2,5 1000 1,6 2,0 2,0 22 250 3 80
Добова потреба дорослого населення в білках, жирах, вуглеводах та енергії (жінки)Групи
інтенсивності праці
Коефіцієнт фізичної
активності
Вік,років
Енергія,кілокалорій
Білки, грамів Жири, грамів
Вуглеводи, грамівУсього тваринні
І 1,418–29 2000 55 30 56 32030–39 1900 52 29 53 30440–59 1800 50 28 51 288
ІІ 1,618–29 2200 61 34 62 35230–39 2150 59 32 60 34440–59 2100 58 32 59 336
ІІІ 1,918–29 2600 72 40 73 41630–39 2550 70 39 71 40840–59 2500 69 38 70 400
ІУ 2,218–29 3050 84 46 85 48830–39 2950 81 45 82 47240–59 2850 78 43 79 456
Добова потреба дорослого населення у мінеральних речовинах (жінки)Мінеральні речовини
74
Групи інтенсивност
іпраці
Коефіцієнт фізичноїактивності
Са,мілі
грамів
Р,мілі
грамів
Mg,мілі
грамів
Fe,мілі
грамів
F,мілі
грамів
Zn,мілі
грамів
J,мілі
грамів
Se,мікрограмів
І 1,41100 1200 350 17 0,75 12 0,15 501100 1200 350 17 0,75 12 0,15 501100 1200 350 17 0,75 12 0,15 50
ІІ 1,61100 1200 350 17 0,75 12 0,15 501100 1200 350 17 0,75 12 0,15 501100 1200 350 17 0,75 12 0,15 50
ІІІ 1,91100 1200 350 17 0,75 12 0,15 501100 1200 350 17 0,75 12 0,15 501100 1200 350 17 0,75 12 0,15 50
ІУ 2,21100 1200 350 17 0,75 12 0,15 501100 1200 350 17 0,75 12 0,15 501100 1200 350 17 0,75 12 0,15 50
Добова потреба дорослого населенні у вітамінах (жінки)
Групиінтенсивност
іпраці
Коефіцієнт
Фізичноїактивності
ВітаміниЕ,
мілі–грамі
в
D,мікро
–грамів
А,мікро
–грамів
В1,мілі–грамі
в
В2,мілі–грамі
в
В6,мілі–
грамів
РР,мілі–
грамів
Фолат,
мікро–грамів
В12,мікро
–грамів
С,мілі–грамі
в
І 1,415 2,5 1000 1,3 1,6 1,8 16 200 3 7015 2,5 1000 1,3 1,6 1,8 16 200 3 7015 2,5 1000 1,3 1,6 1,8 16 200 3 70
ІІ 1,615 2,5 1000 1,3 1,6 1,8 16 200 3 7015 2,5 1000 1,3 1,6 1,8 16 200 3 7015 2,5 1000 1,3 1,6 1,8 16 200 3 70
ІІІ 1,915 2,5 1000 1,3 1,6 1,8 16 200 3 7015 2,5 1000 1,3 1,6 1,8 16 200 3 7015 2,5 1000 1,3 1,6 1,8 16 200 3 70
ІУ 2,215 2,5 1000 1,3 1,6 1,8 16 200 3 7015 2,5 1000 1,3 1,6 1,8 16 200 3 7015 2,5 1000 1,3 1,6 1,8 16 200 3 70
Додаток 5
Перелік біохімічних та гематологічних тестів, які застосовують при вивченні харчового статусу (обов’язкова програма)
Показники Концентрація в нормі (в системі СІ)Глюкоза у крові 3,89 – 6,1 ммоль/л
у сечі 0,72 ммоль/добуЗагальний білок у сироватці крові 60 – 78 г/л
Альбумін 0,494 – 0,86 ммоль/лТригліцериди 0,59 – 1,77 ммоль/л
Активність лужної фосфатази 0,5 – 1,3 ммоль/(годл)Вітамін С у крові 34,1 – 90,9 мкмоль/л
у сечі 113,5 – 170,3 мкмоль/добуВітамін В2 у сечі 0,82 – 2,73 мкмоль/добу
Вітамін А у сироватці 0,52 – 2,09 ммоль/лЗагальний азот у добовій сечі 423,4 – 1213 ммоль/добу
Сечовина у добовій сечі 333 – 583 ммоль/добу
Креатин у добовій сечі 0,0 – 0,314 ммоль/добу – чоловіки7,1 – 15,9 ммоль/добу – жінки
Креатін крові 53 – 106,1 мкмоль/л
Гематокрит 40 – 48 % – чоловіки36 – 42 % – жінки
Загальний холестерин у сироватці крові 2,97 – 8,79 ммоль/лПіровиноградна кислота у крові 0,034 – 0,102 ммоль/л
Молочна кислота у крові 0,33 – 2,22 ммоль/лКетонові тіла у сечі 861 мкмоль/добу
Неорганічний фосфор у сироватці крові 0,65 – 1,29 ммоль/лКальцій у сироватці крові 1,03 – 1, 27 ммоль/лЗалізо у сироватці крові 11,6 – 31,3 мкмоль/л
75
Показники Концентрація в нормі (в системі СІ)Гемоглобін крові 1,86 – 2,79 ммоль/л
Піридоксин – по вмісту у сечі N-метилнікотинаміду 51,1 – 87,6 мкмоль/добу
ТЕМА №10: ТЕМА: ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА СТУПЕНЯ ЯКОСТІ ТА МЕТОДИКА САНІТАРНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ.
МЕТА ЗАНЯТТЯ: Оволодіти методами оцінки якості та свіжості харчових продуктів за їх органолептичними показниками та результатами лабораторного аналізу.
ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:1. Класифікація харчових продуктів. Ступені якості харчових продуктів.2. Харчова та біологічна цінність молока і молочних продуктів. 3. Гігієнічне значення м'яса, риби та продуктів їх переробки у харчуванні різних груп населення. Норми
споживання. 4. Захворювання, які можуть бути викликані споживанням недоброякісного молока, молочних продуктів,
м’яса, риби та консервів. 5. Харчова та біологічна цінність зернових та бобових продуктів. Епідеміологічне значення зернових продуктів. 6. Методи санітарної експертизи харчових продуктів. Правила відбору проб харчових продуктів.7. Методика обґрунтування гігієнічного висновку щодо якості харчових продуктів.
ЗАВДАННЯ:1. Провести санітарну експертизу харчових продуктів та обґрунтувати гігієнічний висновок щодо якості
молока, молочних продуктів, м’яса, риби та консервів, борошна та хліба.2. Розв’язати ситуаційні задачі відповідно до теми заняття.
ЛІТЕРАТУРА : Основна:
1. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 311-320.2. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни. / Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін./ За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С.434-458.3. Общая гигиена. Пропедевтика гигиены. /Е.И.Гончарук, Ю.И.Кундиев, В.Г.Бардов и др. – К.: Вища школа, 2000. – С.512-538.4. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К.: Здоровя, 1999. – С.313-353.5. Загальна гігієна. Посібник для практичних занять./І.І.Даценко, О.Б.Денисюк, С.Л.Долошицький та ін. /За ред І.І.Даценко. – Львів,: Світ, 1992. – С.103-122.6. Матеріали лекції до теми.
Додаткова:1. Гігієна харчування з основами нутриціології. Підручник. /В.І.Ципріян, Т.І.Аністратенко, Т.М.Білко та ін. /За ред. В.І.Ципріяна. – К.: Здоровя, 1999. - С.199-365.2. Руководство к практическим занятиям по гигиене питания. /Под ред. А.А.Хрусталева. – М.: Медгиз, 1957, - 282 с.3. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М.: Медицина, 1971. – С.405-490.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
В ході практичного заняття студенти після опитування і контролю вихідного рівня знань виконують органолептичні та фізико-хімічні дослідження з метою визначення ступеня якості харчових продуктів та можливостей їх використання як харчових продуктів, розв’язують ситуаційні задачі.
СТУПЕHI ЯКОСТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ
Доброякісний продукт – це продукт, який в повній мірі відповідає вимогам Державного стандарту. Реалізація без обмежень. Зберігання, згідно з терміном, вказаним на упаковці.
Продукт зниженої якості – це продукт, що має певні відхилення від Державного стандарту, але вони не можуть викликати скарг або зрушень у стані здоров’я споживача. Реалізація термінова або за приписом СЕС. Зберіганню звичайно не підлягає.
Умовно придатний продукт – це продукт, який має певні відхилення від вимог Державного стандарту, що можуть викликати скарги або зрушення у стані здоров’я споживача, але, водночас, можуть бути усунені завдяки використанню спеціальних заходів кулінарної обробки (додаткова термічна обробка, додавання спецій тощо). Реалізація та зберігання згідно з приписом СЕС.
Недоброякісний продукт – це продукт, який здатний викликати скарги або зрушення у стані здоров’я споживача, що не можуть бути усунені шляхом спеціальної кулінарної обробки. Такий продукт не повинен використовуватися в харчуванні людини і, отже, призначений для знищення або переробки з наступним застосуванням для годування тварин, технічних цілей тощо.
76
Крім того, прийнято виділяти фальсифіковані продукти, що вироблені з метою обману споживача, рафіновані продукти, які звільнені від баластних речовин за допомогою спеціальних засобів обробки, та продукти-сурогати (або ерзац-продукти), що вироблені для заміни натуральних.
ЗРАЗОК ГІГІЄНІЧНОГО ВИСНОВКУ ЩОДО ЯКОСТІ ХАРЧОВОГО ПРОДУКТУ
Харчовий продукт, що досліджений, доброякісний (зниженої якості, умовно придатний, недоброякісний), свіжий (не свіжий), придатний для споживання (непридатний для споживання, придатний для споживання лише після спеціальної обробки (вказати якої), може бути використаний для інших цілей (указати для яких), придатний для зберігання (не придатний для зберігання, потребує швидкої реалізації, підлягає утилізації або переробці для харчування тварин).
Враховуючи викладене вище, зразок гігієнічного висновку щодо якості молока повинен мати наступний вигляд: молоко доброякісне (зниженої якості, умовно придатне, недоброякісне), свіже (не свіже), придатне для споживання (непридатне для споживання, придатне для споживання лише після спеціальної обробки (указати якої), може бути використане для інших цілей (указати для яких), придатне для зберігання (не придатне для зберігання, потребує швидкої реалізації).
Методика відбору проб та органолептичні дослідження харчових продуктів і готових блюдГігієнічна експертиза харчових продуктів і готових блюд проводиться:
періодично, в плановому порядку; спорадично, при рейдових перевірках харчоблоків, об’єктів громадського харчування; екстрено, у випадках виникнення харчових отруєнь, захворювань аліментарної етіології, при грубому
порушенні санітарного режиму харчових об’єктів (їдалень, кафе, ресторанів, харчоблоків лікарень та ін.)
Метою гігієнічної експертизи харчових продуктів можуть бути: визначення товарних якостей продуктів, оформлення сертифікатів; виявлення наявності фальсифікації, порушень хімічного складу продуктів; з метою контролю термінів реалізації продуктів; визначення ступеню псування продуктів при їх зберіганні та можливостей подальшого зберігання; визначення епідеміологічної та токсикологічної небезпечності продуктів (мікробного обсіменіння,
забруднення пестицидами, іншими токсикантами, амбарними шкідниками, пліснявою тощо); визначення ступеню шкідливості тари, посуду, обладнання, інвентарю та інших.
Методи відбору проб для лабораторного аналізу залежать від виду продуктів (сипучі, поштучні, рідкі, в тарі, без тари і т.д.). Вибирають середню пробу, яка б відображала якість всієї партії продовольства.Сипучі та тверді харчові продукти (крупа, зерно, борошно, тверді жири та ін.) відбирають спеціальними щупами, ножами, совками з різних місць тари чи партії продовольства (до 10 зразків, з яких розмішують середню пробу масою до 1 кг).Рідкі та мякі харчові продукти спочатку розмішують (мутовкою, струшують), відбирають з різної тари партії продукту, отримуючи середню пробу.Закриті консервовані продукти відбирають з партії поштучно, у першу чергу – підозрілі (бомбажні консерви, з пошкодженою тарою).Проби мяса відбирають зрізанням з туші, напівтуші та з обов’язковим відбором кісток та суглобів.Сипучі, тверді продукти без тари та поштучні відбирають у поліетиленові мішечки, рідкі – в скляну тару. Проби обов’язково опечатують, пломбують. Складається акт відбору проб, який підписується особою, яка відібрала пробу, та відповідальною особою продовольчого об’єкту. До проби додається супровідний бланк, в якому приводяться паспортні дані продовольчого об’єкту, маса чи кількість зразків проб, мета лабораторного дослідження, адреса лабораторії, куди зразок направляється, дата і година відбору проби, підпис особи, яка відібрала пробу.Органолептичні дослідження харчових продуктів (і готових блюд) не потребують спеціального оснащення, а тому можуть виконуватися не лише в лабораторії, а і на самому продовольчому об’єкті, при відборі проб.Спочатку слід ознайомитися з документацією продовольчого об’єкту, з накладними, сертифікатами на партію продовольства, дату поставки. Далі оглядають умови зберігання, обробки продуктів, наявність холодильників, санітарний стан об’єкта, стан тари, маркування (терміни зберігання та реалізації продукту та ін.).Вивчають зовнішній вигляд зразків продуктів (при денному світлі), їх колір, відтінки, ознаки несвіжості, псування чи фальсифікації, підозрілі вкраплення, плями відмінного від продукту кольору та ін. За допомогою лупи виявляють наявність амбарних шкідників, фін, а з компресоріумом – личинки трихінел.
САНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА МОЛОКА ТА МОЛОЧНИХ ПРОДУКТІВ
Дослідження проб молока слід проводити зразу після доставки їх у лабораторію і не пізніше, ніж через 4 години після відбору. До початку дослідження зразки продуктів повинні зберігатися при температурі повітря у межах від 6-8°.
Органолептичне дослідження молока та молочних продуктівЗовнішній вигляд та консистенція. Молоко повинно являти собою однорідну рідину без осаду. Для
визначення консистенції молоко наливають у склянку, яку трохи нахиляють та повертають у вихідне положення – проба не повинна бути ані водянистою, ані тягучою, ані утворювати клубочки слизу внаслідок процесів слизового бродіння, що зумовлені дією мікроорганізмів.
Смак та запах. Молоко повинно мати смак і запах, які властиві для свіжого молока. У випадку наявності різноманітних, нехарактерних для нього присмаків та запахів, молочні продукти не можуть бути допущені до реалізації.
77
Побічні відтінки запаху молоко може придбати при неправильному зберіганні, передусім внаслідок поглинання різких запахів при одночасному зберіганні різноманітних продуктів, наприклад молока та мила, молока та оселедців. Неприємний присмак молока спостерігається у випадку поїдання тваринами часнику, цибулі, полину тощо.
Колір. Для натурального жирного молока властивий білий колір з легким жовтуватим відтінком. Натомість для знежиреного молока характерний білий колір з наявністю голубого відтінку.
Фізико-хімічне дослідження молока та молочних продуктів
Визначення густини (питомої ваги) молокаПід густиною молока розуміють відношення маси об’єму молока при температурі 20° до маси такого ж об’єму
води при температурі 4°.Визначення густини проводять спеціальним приладом – ареометром, який призначений для вимірювання
питомої ваги виключно молочних продуктів, і тому отримав назву лактоденсиметр.В зв’язку з тим, що густина молока суттєво залежить від температури, лактоденсиметр має термометр, який
показує температуру молока у момент вимірювання питомої ваги. Перед вимірюванням молоко перемішують, потім обережно, щоб не утворювалась піна, по стінці наливають у циліндр ємністю 200-250 мл, наповнюючи його на дві третини. Сухий чистий лактоденсиметр обережно занурюють у циліндр з молоком до поділки 1,030 і залишають його у плаваючому стані на відстані 5 мм від стінок.
Через 1-2 хвилини після занурення визначають питому вагу молока. Око дослідника при цьому повинно знаходитися на рівні верхнього меніска молока. Відлік показника проводиться по його верхньому краю з точністю до 0,0005, а підрахунок температури – з точністю до 0,5°С. Вимірювання слід проводити декілька разів. Розбіжність між двома паралельними визначеннями не повинна бути більше 0,0005.
Отриману величину густини продукту слід привести до стандартного показника, який характеризує питому вагу молока при температурі 20°С. Тому необхідно ураховувати те, що кожний градус температури змінює питому вагу молока на 0,0002 одиниці густини, або збільшуючи її (якщо температура перевищує 20°С), або зменшуючи (якщо температура не досягає 20°С).
Згідно з вимогами Державного стандарту (ДСТУ–2661–94) питома вага молока повинна знаходитися у межах 1,024-1,037 г/см3: 1,024-1,025 г/см3 – для пряженого молока; 1,026-1,030 г/см3 – пастеризованого и стерилізованого; 1,036-1,037 г/см3 – білкового.
Визначення кислотності молокаКислотність молока зумовлена вмістом у ньому молочної кислоти, фосфорнокислих та молочнокислих солей,
білків тощо. Кислотність виражається у градусах Тернера і є важливим показником свіжості молока.Градус Тернера (°Т) являє собою кількість мілілітрів 0,1 н. розчину лугу, що витрачається на нейтралізацію
кислот в 100 мл молока.Для визначення кислотності у конічну колбу піпеткою вносять 10 мл молока і додають 10 мл дистильованої води та
3 краплі 1% спиртового розчину фенолфталеїну. Суміш титрують 0,1 н. розчином їдкого натру до появи рожевого забарвлення, яке не зникає протягом однієї хвилини. Кількість мілілітрів 0,1 н. розчину їдкого натру, що пішла на нейтралізацію 10 мл молока, множать на 10 і таким чином визначають кислотність досліджуваного молока.
Згідно з ДСТУ–2661–94 кислотність молока 1 сорту повинна становити 16-18°Т, кислотність молока 2 сорту – 19-21°Т, для білкового – до 25°Т.
Слід відмітити, що орієнтовним методом перевірки молока на свіжість є проба на кип’ятіння. У тонкостінну пробірку наливають 4-5 мл молока і, постійно перемішуючи, нагрівають його на спиртівці або газовій плиті протягом 1 хвилини (можна нагрівати пробірку впродовж 2 хвилин на водяній бані).
Якщо досліджуване молоко несвіже і, отже, його кислотність перевищує 25-27°Т, то при кип’ятінні воно звертається.
Визначення жирності молокаЖирність молока визначається з використанням спеціального приладу – бутирометра (або жироміра) за
допомогою кислотного метода Гербера, що передбачає застосування як емульгатора жирів концентрованої сірчаної кислоти, котра зменшує адсорбцію ліпідів білками і, згодом, жирові кульки зливаються у суцільний шар жиру.
Процес злиття жирових кульок і вилучення шару жиру посилюється при додаванні до суміші амілового або ізоамілового спирту, а також при підігріванні жироміра та його центрифугуванні.
Для визначення вмісту жиру в молоці у бутирометр наливають (бажано з автоматичної піпетки) 10 мл сірчаної кислоти з питомою вагою 1,81-1,82 г/см3 і дуже обережно, не допускаючи змішування рідин, піпеткою Мора наливають молоко, необхідний об’єм якого указаний безпосередньо на піпетці. Потім, також автоматичною піпеткою, додають 1 мл амілового спирту.
Бутирометр закривають гумовим корком з одним шаром марлі і струшують та перевертають, підтримуючи при цьому пробку, до повного розчинення білкових речовин молока. Після цього жиромір ставлять на 5 хвилин на водяну баню при температурі води 65-70°С.
Далі, жироміри з різними пробами молока розміщують у металеві патрони центрифуги, вставляючи їх таким чином, щоб вузька частина жиромірів була повернута до центру, а самі жироміри розміщувались один проти одного. Закривши кришку центрифуги, проводять центрифугування протягом 5 хвилин зі швидкістю понад 1000 обертів за хвилину.
Після центрифугування жиромір виймають із центрифуги і поміщають на 3 хвилини в гарячу воду, щоб повністю зібрати жир. Після цього його виймають, утримуючи пробкою вниз. Межа жиру повинна знаходитися на рівні очей. Гвинтоподібним рухом пробки вверх і вниз установлюють нижню межу стовпчика жиру проти цілої
78
поділки шкали і від неї відраховують кількість поділок до нижньої точки меніска верхньої межі жиру. Десять малих поділок жироміра відповідають 1% жиру в досліджуваному молоці.
Згідно з ДСТУ–2661–94 вміст жиру у молоці повинен знаходитися у межах від 1 до 6,0%залежно від ґатунку молока .
Визначення спроб фальсифікації молокаВизначення наявності аміаку. Один з відомих методів визначення кислотності при фальсифікації молока
ґрунтується на зміні кольору розчину індикатора Несслера при додаванні його в сироватку молока, яке містить аміак.В мірну склянку місткістю 50 мл відмірюють циліндром 20 мл молока і підігрівають його на водяній бані при
t 40-45°. В підігріте молоко піпеткою вносять 1 мл 10% розчину оцтової кислоти. Для осаду казеїну залишають на 10 хв.
2 мл відстояної сироватки (без осаду) вносять у пробірку та піпеткою додають 1 мл розчину Несслера. Відразу перемішують та чекають результату протягом 1 хв.
Оцінка результатів дослідження: лимонно–жовте забарвлення характерне для нефальсифікованого молока. Оранжеве забарвлення різної інтенсивності вказує на наявність аміаку.
Визначення присутності соди. Сода, так само, як і аміак, може бути додана в молоко для того, щоб навмисно сховати підвищену його кислотність. Нейтралізуючи молочну кислоту, сода не затримує розвитку гнильних мікроорганізмів і сприяє руйнуванню вітаміну С, таке молоко не придатне для вживання в їжу.
У пробірку наливають 5мл молока й 4-5 краплі 0,2% спиртового розчину розолової кислоти. У присутності соди молоко здобуває малиново-червоне фарбування, при відсутності соди з'являється жовто-коричневе фарбування.
Визначення присутності крохмалю. Крохмаль або борошно додається в молоко, щоб додати йому більшу густу консистенцію після розведення водою. У конічну колбу наливають 10-15мл молока й доводять його до кипіння. Після охолодження в молоко доливають 1мл розчину Люголя. Поява синього фарбування вказує на присутність крохмалю.
Мікробіологічні показники молока
Вид упаковки
Кількість мезофільних аеробних та факультативно анаеробних
мікроорганізмів, КУЕ в 1 г, не більше
Кількість продукту (см3), в якому не допускаються
БГКП(коліформи)
Патогенні мікроорганізми, в тому числі сальмонели
Молоко в пляшках та пакетах 1 х 105 0,1 25
Молоко в флягах та цистернах 2х105 0,1 25
Примітка: В молоці, яке призначене для дитячих закладів, не допускається вміст патогенних мікроорганізмів, в т.ч. сальмонел.
Радіологічний контроль молока та молочних продуктів (відповідно до Державних гігієнічних нормативів (1997 р)
Згідно з ДР-97 допустимий рівень вмісту радіонуклідів 137Сs і 90Sr в молоці та молочних продуктах не повинен перевищувати 100 і 20 Бк/л, Бк/кг відповідно. ДР-97 запропоновано з метою подальшого зниження дози внутрішнього опромінення населення України шляхом обмеження надходження радіонуклідів з продуктами харчування і дотримання виробником необхідних умов одержання чистої продукції на забруднених територіях.
САНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА М’ЯСА ТА М’ЯСНИХ ПРОДУКТІВ
Проведення санітарної експертизи якості м’яса та м’ясних продуктів засноване передусім, на визначенні показників свіжості. Для цього відбирають пробу продукту і проводять її органолептичні та хімічні дослідження.
Органолептичне та хімічне дослідження м’ясаВ ході органолептичного дослідження м’яса та м’ясних продуктів визначають зовнішній вигляд, колір і запах
м’яса, його консистенцію та стан жирових прошарків, прозорість і запах бульйону тощо.Зовнішній вигляд, колір і запах м’яса вивчаються як у ході зовнішнього огляду туші, так і на свіжому розрізі
м’яса.Водночас визначають консистенцію та еластичність м’яса – легким натиском пальця утворюють ямку, а
потім спостерігають за швидкістю її вирівнювання.Для визначення ступеня зволоження м’яса використовують фільтрувальний папір, прикладаючи його до
поверхні туші або до розрізу. Визначення стану жиру проводиться під час відбору зразків. Описують колір, запах і консистенцію жиру, пружність і щільність сухожилків, стан суглобових поверхонь.
Для визначення запаху бульйону в конічну колбу місткістю 100 мл вносять 20 г ретельно подрібненого м’яса, заливають його 60 мл дистильованої води, старанно перемішують, закривають годинниковим склом і ставлять на водяну баню. Запах бульйону оцінюється в момент появи пару при температурі 80-85°С.
Для візуальної оцінки прозорості проби 20 мл м’ясного бульйону наливають в пробірку і проводять дослідження при розсіяному світлі.
Для визначення первинних ознак розпаду білків рекомендується проведення наступних проб:1). Нагріти ніж, розрізати м’ясо якомога ближче до кісток, потім витягнути ніж і відразу понюхати. При
наявності ознак розпаду м’яса з поверхні леза відчувається неприємний гнильний запах.
79
2). Занурити м’ясо на короткий час в оцет і понюхати. При наявності ознак його псування буде відчуватися слабкий неприємний запах.
3). Взяти м’ясо у дрібних шматочках та зробити пробну варку, прокип’ятивши його протягом 20–30 хвилин у закритій каструлі. При наявності ознак псування бульйон буде мутним та мати неприємний запах.
4). Взяти 2 мл бульйону (20 г фаршу та 60 мл води), додати 3 краплі 5% розчину сірчанокислої міді, потім вміст пробірки збовтати і через 5 хвилин визначити характер змін, що сталися.
Бульйон, приготовлений зі свіжого м’яса, при додаванні до нього розчину сірчанокислої міді залишається прозорим.
У бульйоні, приготовленому з м’яса сумнівної свіжості, при додаванні до нього сірчанокислої міді утворюються пластівці.
Зрештою, утворення желеподібного або драглепобідного осаду, великих пластівців, свідчить про те, що м’ясо несвіже.
5). Проба Ебера на вільний аміак.Сутність проби полягає в тому, що аміак, який утворився при псуванні м'яса, у присутності соляної кислоти дає
білу хмарину хлористого амонію. У пробірку наливають 2-3мл реактиву Ебера, що складається із соляної кислоти, спирту й ефіру. Пробірку закривають пробкою із вставленим у неї стрижнем, на нижньому загнутому кінці якого попередньо зміцнюють невеликий шматочок досліджуваного м'яса. М'ясо повинне перебувати на 0,5-1см вище рівня реактиву й не змочуватися ім. Якщо виділяється аміак, то навколо м'яса утвориться хмарина хлористого амонію. При відсутності хмарини проба негативна (–);нестійка розпливчаста хмарина – слабко позитивна (+); стійка хмарина – позитивна (++); стійка хмара, що повільно з'являється, – різко позитивна (+++).
Паразитологічне дослідження м’яса
Фіни – пухирчаста стадія стьожкових гельмінтів. Фіни мають вигляд білуватих кульок або зерен, розміром від просяного зернятка до горошини. Від жирових гранул фіни відрізняються більшою пружністю, роздавлюються з деяким тріском.
Локалізація – м’язи живота, жувальні, міжреберні м’язи.При виявленні на розрізі на площі 40 см2 більше 3 фін, туша і субпродукти підлягають техногенній утилізації
або знищенню.При виявленні менше 3 фін, м’ясо вважають умовно придатним і піддають спеціальній обробці: тривалому
проварюванню (3 год.) невеликими шматками, заморожуванню.Трихінели – круглі черви – збудники трихінельозу. В основному зустрічаються у свіжому м’ясі. М’язова
форма трихінел має вигляд спірально згорнутих хробаків, охоплених капсулою. Найчастіша локалізація – ніжки діафрагми.
Мікроскопічне дослідження свинячих туш на трихінели обов’язкове. При виявленні в 24 зрізах м’яса хоча б 1 трихінели, тушу і субпродукти направляють на технічну утилізацію або знищення.
САНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА РИБИ ТА РИБНИХ ПРОДУКТІВ
Санітарна експертиза риби та рибних продуктів ґрунтується, передусім, на проведенні органолептичних та хімічних досліджень.
Доброякісна, свіжа, придатна до споживання та зберігання риба не тоне у воді; має гладку, блискучу луску, яка щільно прилягає до м’яса, вкрита прозорим слизом і важко знімається під час чищення; прозорі блискучі та випуклі очі; зябра, що не пахнуть та мають яскраво червоний колір; щільне, еластичне м’ясо, яке важко відділяється від кісток; специфічний рибний запах.
Хімічне дослідження спрямоване на визначення ступеня розкладання органічних речовин в умовах псування риби і передбачає оцінку вмісту аміаку (метод заснований на визначенні кількості хлориду амонію в результаті реакції між аміаком та хлористоводневою кислотою) та сірководню (метод заснований на утворенні сульфату свинцю внаслідок реакції між сірководнем та ацетатом свинцю) у рибі та рибних продуктах.
Паразитологічне дослідження риби
Стьожак широкий – збудник дифілоботріозу. В м’ясі риб досліджується наявність личинкової стадії стьожака широкого – плероцеркоїда.
Дослідження візуальне та мікроскопічне. Плероциркоїди мають розмір 6 мм і більше, на вигляд – білі витягнуті личинки. При невеликому зараженні риби продукт вважається умовно придатним та піддається проварюванню протягом 20 хв. При виявленні великої кількості плероциркоїдів – риба до реалізації не допускається.
Сисун котячий – збудник опісторхозу. Відноситься до класу трематод. Друга личинкова стадія паразита розвивається в м’язах риб і називається метациркарієм. Виявляється мікроскопічним методом. Метациркарії мають чорний пігмент в стінках сечового міхура личинки. Додатково метациркарії досліджують на рухливість, опускаючи у фізіологічний розчин на 6-24 години.
Риба, уражена котячим сисуном є умовно придатною. Єдиним (надійним) методом приготування є проварювання протягом 30-50 хвилин.
Таблиця 2
Допустимий рівень вмісту радіонуклідів 137Сs і 90SR у м’ясних та рибних продуктах (Бк/л і Бк/кг)№ п/п Назва продукту 137Сs 90SR
1. М’ясо і м’ясні продукти 200 20
80
2. Риба і рибні продукти 150 353. Спеціальні продукти дитячого харчування 40 5
САНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА КОНСЕРВІВ
Консерви – це продукти, що розфасовані в герметичну тару та консервовані теплою обробкою або комбінованими методами, що забезпечують мікробіологічну стабільність в процесі зберігання.
Стерилізація консервів – це процес нагрівання, що забезпечує повну загибель не термостійкої мікрофлори, що не утворює спори та зменшення числа спороутворення мікроорганізмів до певного рівня, достатнього для запобігання псування продукту при зберіганні в умовах помірного клімату (1-30°С) та гарантовану за мікробіологічними показниками безпеку вживання консервів. Стерилізують звичайно продукти, що мають низьку та середню кислотність в герметичній тарі в автоклаві при температурі 110-120°С.
Субстерилізація консервів – це процес нагрівання, що забезпечує загибель нетермостійкої мікрофлори, що не утворює спори та зменшення числа мікроорганізмів, що їх утворює, до певного рівня, достатнього для запобігання псування продукту при зберіганні при температурі 2-15°С та гарантовану за мікробіологічними показниками безпеку вживання консервів. Субстерилізації підлягають, головним чином, м’ясні консерви при температурі 100-110°С.
Пастеризація консервів – процес нагрівання, що забезпечує загибель в продукті дріжджів, пліснявих грибів та вегетативних форм бактерій, достатній для запобігання псування продукту, який містить інгібітори розвитку спорової мікрофлори та гарантує безпеку вживання консервів за мікробіологічними показниками. Пастеризацію застосовують для овочевих консервів, плодово–ягідних з високою кислотністю та деяких інших при температурі 100°С і нижче.
Повні консерви – продукт в герметичній тарі, що пройшов термічну обробку, яка забезпечує мікробіологічну стабільність продукту при зберіганні та реалізації в нормальних умовах без холодильника. Повні консерви повинні відповідати вимогам промислової стерильності.
Дефекти зовнішнього вигляду консервів Консерви можуть бути в металевій, скляній, пластиковій або в іншій тарі в тому разі, якщо тара не змінила форми. Кінці металевої тари в центральній частині плоскі або увігнуті. Якщо на один із кінців металевої тари натиснути пальцями, то інший кінець повинен залишитися плоским.
До дефектів зовнішнього вигляду тари консервів відносять ознаки негерметичності, що виявляються не озброєним оком (тріщини, сліди продукту, що витікає з банки), бомбаж, хлопуші, банки з вібруючими кінцями, неправильно оформлений шов жерстяних банок (язички, зубці, підріз, фальшивий шов), іржу, деформацію корпусу, денця, фальців та поздовжнього шва жерстяних банок, перекіс кришок на скляних банках, гумове кільце, що виступає (петля), тріщини або відкол скла, неповна посадка кришок, деформація кришок скляних банок.
До консервів з вібруючими кінцями відносять нормальні за зовнішнім виглядом металеві банки, один з кінців яких вигинається при натисканні на протилежний кінець та повертається в нормальний стан. До консервів з вібруючими кінцями відносять також консерви у тому випадку, якщо тара злегка здута, але при натисканні пальцями здуття зникає і не утворюється знову. До вібруючих відносять консерви, що ледве здуваються при термостатуванні (або заморожуванні), але це здуття зникає після охолодження (нагрівання) консервів до кімнатної температури.
До хлопуш відносять консерви з постійною здутим кінцем або кришкою, що повертається в нормальне положення під натиском пальців руки, при цьому здувається протилежний кінець. Після зняття тиску банка набуває попередній стан, це супроводжується характерним звуком.
До бамбажних відносять консерви в металевих, скляних, пластикових банках, пляшках, тубах або в іншій тарі, якщо вона постійно здута і не змінює свого положення при натисканні на неї пальцями.
У залежності від причин виникнення розрізняють такі види бомбажу, як справжній – мікробіологічний (внаслідок газовиділень в результаті діяльності мікроорганізмів, що залишилися життєздатними при порушенні правил стерилізації консервів), та несправжні: механічний (в результаті механічної деформації бляшанки), фізичний (внаслідок перегрівання або перемерзання вмісту консервної бляшанки) та хімічний (в результаті взаємодії вмісту банки з металевою поверхнею, яке супроводжується виділенням газів).
Зовнішня поверхня бляшаних консервів не повинна мати деформацій у вигляді ріжків біля бортиків бляшанки, закатні шви повинні бути гладенькими, денце і кришка – плоскими або увігнутими.
На кришці металевої консервної банки повинні бути виштампувані умовні позначки, які указують:1-й ряд – дата виготовлення (число, місяць, рік);2-й ряд:– індекси м’ясної або рибної промисловості – буква «М» або «Р» ( на бляшанках з літографічним малюнком
букву не вибивають);– асортиментний знак – від одного до трьох знаків (цифри та букви крім М (якщо консерви м’ясні) і Р (якщо
консерви рибні);– номер підприємства-виробника – до трьох знаків (цифри і букви).або1-й ряд – індекс рибної промисловості (Р) чи м’ясної промисловості (М) і дата виготовлення (число, місяць,
рік);2-й ряд: – номер зміни – одна цифра – асортиментний знак – від одного до трьох знаків (цифри або букви).На металевій кришці скляної або пластикової банки:1-й ряд – дата виготовлення (число, місяць, рік):число – 2 цифри (до 9 включно перед цифрою ставлять 0);місяць – 2 цифри (до 9 включно попереду ставлять 0);
81
рік – 2 останні цифри.2-й ряд: – асортиментний знак – від одного до трьох знаків (цифри та букви);– номер підприємства-виробника – від одного до трьох знаків (цифри та букви);3-й ряд – номер зміни – одна цифра індекс м’ясної (М) чи рибної промисловості (Р).
Визначення герметичності консервівВизначення герметичності консервів проводиться за допомогою занурення консервної банки (а вона обов’язково
має бути герметично закритою) з попередньо усуненою етикеткою в нагріту до 80°С воду на 5–7 хвилин та її поступовим перевертанням. Шар води над консервною банкою повинен бути завтовшки 3 см. Поява цівки бульбашок указує на негерметичність банки. Проте, слід відмітити, що виділення поодиноких бульбашок повітря, що з’являються на початку дослідження у різних місцях, ще не свідчить про порушення герметичності бляшанки.
Витримка консервів у термостатіЯкщо зовнішній огляд консервів не дозволяє остаточно визначити їх якість або характер бомбажу,
рекомендується помістити бляшанки на декілька днів у термостат при температурі 37°С. Витримці у термостаті підлягають консерви: герметично закриті, непошкоджені, бездефектні за зовнішнім виглядом, призначені для визначення
промислової стерильності консервованого продукту. з вібруючими кінцями, хлопуші, бомбажні консерви в герметично закритій тарі, призначені для
виявлення причин виникнення цих дефектів.Для проявлення життєздатності термофільних аеробних, факультативно–анаеробних та анаеробних
мікроорганізмів консерви в тарі різної місткості витримують у термостаті при 55–62°С не менше 3 діб.У випадку наявності в бляшанці життєздатних мікроорганізмів вже через декілька годин спостерігається
швидке її здуття. Під час витримки у термостаті консерви щодня оглядають. Консерви з виявленими дефектами тари зразу
видаляють з термостату та витримують протягом 24 годин при кімнатній температурі, після чого відмічають стан тари та, якщо можливо, зовнішній вигляд продукту. Консерви у тарі, що приймає після охолодження при кімнатній температурі нормальний вигляд, вважають бездефектними та продовжують їх витримувати у термостаті.
Після закінчення терміну витримки у термостаті та охолодження консервів протягом 24 годин при кімнатній температурі відмічають стан тари і, якщо можливо, зовнішній вигляд продукту.
Таблиця 3Показники якості мяса, риби
Показники М’ясо Риба
Зовнішній вигляд, колір
Блідо-рожева скоринка підсихання, зволожена, не липуча
Блискуча, прилягаюча луска, очі випуклі, прозорі, м’ясо рожеве, зябра
вологі, але без слизу
Консистенція Еластична, ямка при натискуванні швидко випрямляється
Еластична, ямка при натискуванні швидко випрямляється
Запах Приємний, характерний для кожного виду тварин Характерний (“рибний”), але не гнильний
Жир Білого, жовтуватого кольору, твердої консистенції, без запаху прогіркання, осалювання
Білого кольору, мякий, з “рибним” запахом, майже не маститься
Кістковий мозок
Жовтий, пружний, заповнює просвіт трубчастих кісток, не відшаровується від стінок кістки –
Сухожилля, суглоби
Пружні, щільні. Суглобні поверхні гладенькі, блискучі Мязи біля хребта не почорнілі
Бульйон при варінні
Прозорий, без пластівців, з приємним запахом та смаком.
Жир на поверхні – великими плямами
Прозорий, з великими краплями жиру на поверхні, з приємним характерним
запахомрН
(по лакмусу) 5,8-6,4 (але не більше 6,7) –
Аміак Хлористий амоній – не більше “++” –
Сірководень Сірчаний свинець – не повинно бути, при наявності – буре забарвлення –
Реакція з бензидіном Синьо–зелене забарвлення – свіже м’ясо –
Реакція з сірчанокислою
міддюБульйон прозорий, без пластівців –
Тріхінелли Не більше 5 в 24 зрізах мяса При наявності зародків гельмінтів риба бракується
Фінни Не більше 3 на 40 см2 зрізу При наявності зародків гельмінтів риба бракується
САНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА БОРОШНА
82
Органолептичне дослідження борошнаКолір. Для визначення кольору борошна пробу, що складається з 3-5 г, насипають на рівну, добре освітлену
поверхню (краще всього на чорний папір) і при денному освітленні порівнюють з еталонною пробою борошна такого ж сорту. Обидва зразки розрівнюються, щільно спресовуються за допомогою металевої пластинки або шпателя таким чином, щоб шар борошна складав 3-4 см.
Запах. Для визначення запаху 3-4 г борошна насипають на долоню, зігрівають диханням і після цього визначають запах. Існує і дещо інший спосіб: невелику кількість борошна насипають у склянку, обливають водою, що має температуру 50-60°С, і визначають запах.
Смак. Смак (нормальний, приємний, гіркий, солодкий та ін.) і можливі присмаки (пріснуватий, солодкуватий, кислуватий та ін.) визначають при повільному жуванні щіпки борошна.
ФІЗИКО-ХІМІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ БОРОШНА
Визначення кислотності борошнаКислотність борошна зумовлена наявністю у ньому різноманітних мінеральних кислот, фосфатів або інших
фосфорвміщуючих речовин. Крім того, в умовах тривалого зберігання можливими є зміни у складі білків та жирів, кінцевим результатом яких є накопичення жирних кислот, вільних оксикислот та кетокислот, які підвищують кислотність борошна.
Для визначення кислотності відважують 5 г борошна і насипають у конічну колбу, в яку заздалегідь наливають за допомогою мірного циліндра 50 мл дистильованої води, збовтують, доливають 5 крапель 1% спиртового розчину фенолфталеїну та титрують 0,1 н. розчином їдкого натрію, до появи рожевого забарвлення, що не зникає протягом однієї хвилини. Для зручності визначення розчин, який титрують, порівнюють з контрольним, взятим до титрування.
Кислотність борошна виражається у градусах кислотності (°), які визначаються кількістю мілілітрів 1 н. розчину їдкого натрію, витраченого на нейтралізацію кислот, що містяться у 100 г борошна.
Для розрахунку кислотності перемножують отриманий результат на 20 (перерахунок на 100 г борошна) і ділять на 10 (перерахунок на 0,1 Н розчину лугу на 1 Н).
Згідно з вимогами Державного стандарту кислотність пшеничного борошна 1 сорту повинна становити до 2,5°, пшеничного борошна 2 сорту – до 4,5°, житнього борошна – до 6,0°.
Визначення клейковини борошнаКлейковина являє собою білкову речовину, що входить до складу пшеничного борошна і зумовлює його
хлібопекарські властивості. Слід відмітити, що клейковина вміщує дві білкові речовини: гліадін та глютенін, які набухаючи у водному середовищі, переходять в колоїдний стан. Рідкий гель гліадін з’єднує набухлі частинки глютеніна, утворюючи в’язку масу – клейковину.
Для визначення клейковини відважують 10 або 25 г борошна. Наважку висипають у фарфорову чашку, додають до неї 10-15 мл води кімнатної температури і пальцями змішують у чашці тісто. Змішування проводять до одержання однорідної маси. Після цього тісто залишають у стані спокою на 30 хвилин, протягом яких відбувається рівномірне просочування борошна водою і набухання його частинок. Потім тісто загортають в тонку тканину і промивають водою кімнатної температури, розминаючи руками до тих пір, поки промивна вода не стане прозорою. В тканині залишається клейковина, яку добре віджимають фільтрувальним папером та зважують у сирому вигляді.
Розрахунки проводять за формулою (1):mкл.К = ––——– · 100% ; (1)m бор.
де К – кількість клейковини (%); m кл. – маса клейковини (г); m бор. – маса борошна (г).Згідно з вимогами Державного стандарту у пшеничному борошні 1 ґатунку клейковини повинно бути не менш,
ніж 30%, у пшеничному борошні 2 сорту – не менш, ніж 20%.
Визначення борошняних шкідниківБорошно у кількості 1 кг розсипають тонким шаром на гладенькому папері або склі і ретельно продивляються
неозброєним оком. Таким чином можна визначити наявність у борошні таких шкідників, як борошняна вогнівка, комірна міль, мавританська к узька, великий борошняний хрущ.
Для виявлення у борошні більш дрібних шкідників пробу просівають через сито з отворами діаметром 1,5 мм і візуально або за допомогою мікроскопу проводять спостереження за рухами борошняних шкідників. Теж саме можна зробити, розсипавши на дошці пробу борошна і спостерігаючи за появою на її поверхні місць розпушування.
Визначення металевих домішокДля визначення наявності металевих домішок 1 кг борошна розсипають на гладенький поверхні стола шаром,
який складає 0,5 см і над ним, на відстані 1–2 см, декілька разів у різних напрямках проводять магнітом. Далі борошно перемішують і знову декілька разів проводять магнітом у різних напрямках.
Згідно з вимогами Державного стандарту у борошні не допускається наявність металевих частинок у кількості більш, ніж 3 мг/кг та величиною понад 0,3 мм.
Частинки із загостреннями краями, голкоподібної форми відмічаються особливо. Борошно з наявністю метало домішок указаної величини і форми вважається непридатним до подальшої реалізації навіть тоді, коли загальна кількість металевих домішок не перевищує граничної величини. Партія подібного борошна перед використанням обов’язково повинна бути пропущена через магнітовловлювач.
83
САНІТАРНА ЕКСПЕРТИЗА ХЛІБНИХ ВИРОБІВОрганолептичне дослідження хліба
В ході органолептичного дослідження хліба оцінюють його зовнішній вигляд (форма виробу, його симетричність та правильність), смак, колір (блідий, золотисто-жовтий, світло-коричневий, коричневий, темно-коричневий і т.д.) та стан скоринки (гладка, нерівна, горбиста з здуттями, з тріщинами, з підривами і т.д.) і м’якушки (біла, темна з різноманітними відтінками, еластична, нееластична і т. д).
ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ХЛІБА
Визначення пористості хлібаПористість хліба є важливим показником його якості. Серед найважливіших органолептичних характеристик
пористості слід визначити величину і рівномірність розташування пор та товщину їх стінок. За величиною пор хліб може бути мілко-, середньо- та крупнопористим, за рівномірністю їх розташування: рівномірно- та нерів-номірнопористим, за товщиною стінок: з тонкостінними або товстостінними порами.
Лабораторне дослідження пористості проводиться за допомогою приладу Журавльова. З хліба зрізують скоринку. Далі гострим боком циліндра приладу проводять відбір м’якушки на відстані не менш, ніж 1 см від скоринки.
Заповнений м’якушкою циліндр розміщують на лотку так, щоб його обідок щільно входив у розріз останнього. Дерев’яною втулкою витискають м’якушку з циліндра на 1 см, нерівні краї зрізують гострим ножем. М’якушку, що залишилась у циліндрі, витискають втулкою так, щоб вона торкалася стінки лотка та зрізують біля краю циліндра.
Об’єм виїмки м’якушки, що була взята таким чином, ураховуючи стандартні розміри приладу (діаметр циліндру – 3 см, відстань від розрізу лотка до його бокової стінки – 3,8 см), дорівнює 27 см3. Для визначення пористості пшеничного хліба необхідно отримати три циліндричні виїмки, для житнього – чотири. Усі взяті виїмки ретельно зважують.
Подальші розрахунки пористості проводять за формулою (2):
(2) де Х – пористість хліба (%); V – загальний об’єм виїмок (см3); G – маса виїмок (г); Р – питома вага (щільність) безпористої маси м’якушки (г/см3).Щільність безпористої маси житнього та житньо-пшеничного хліба становить 1,21; пшеничного хліба 2 сорту
– 1,26; пшеничного хліба 1 сорту – 1,31.Пористість житнього хліба повинна складати 45-48%; житньо-пшеничного хліба – 47-50%; пшеничного
хліба – 64-72%.
Визначення кислотності хлібаКислотність хліба зумовлюється наявністю у його складі молочної та оцтової кислот, які утворюються в
процесі бродіння тіста та подальшого випікання.З метою визначення кислотності наважку подрібненої м’якушки хліба, яка повинна складати 25 г, розміщують у
конічній колбі місткістю 500 мл з широкою шийкою та добре притертою пробкою. Потім відміряють 250 мл дистильованої води, підігрітої до 60°. Близько 1/4 води від цього об’єму переливають до наважки хліба, яку швидко розтирають шпателем до отримання однорідної маси. Через декілька хвилин до одержаної маси приливають ту кількість води, що залишилась. Колбу закривають корком і енергійно струшують протягом 3 хвилин. Після цього суміш залишають у стані спокою впродовж 10 хвилин. Шар рідини, що відстоявся, обережно зливають у склянку через марлю. Зі склянки відбирають 50 мл розчину в конічну колбу місткістю 100-150 мл, додають 2-3 краплі 1% спиртового розчину фенолфталеїну і титрують 0,1 н. розчином їдкого натру або їдкого калію до появи блідо-рожевого забарвлення, яке не зникає у спокійному стані протягом 1 хвилини.
Кислотність хліба виражають у градусах кислотності (°), які визначають кількість 1 н. розчину їдкого натру (або їдкого калію), що був витрачений на нейтралізацію кислот у 100 г хліба.
Розрахунок проводять за формулою (3):
K = 2 · а; (3)
де К – кислотність хліба (°); а – кількість 0,1 н. розчину їдкого натру (або їдкого калію), що був витрачений на титрування.Кислотність житнього хліба не повинна перевищувати 12°, житньо-пшеничного – 11°, пшеничного – 3-4°.Деякі інші гігієнічні нормативи якостей різних сортів хліба приведені в таблиці 4.
84
Таблиця 4Гігієнічні норми різних сортів хліба
Фізико-хімічні
показники
Нормативи для пшеничного хліба Нормативи для житнього хліба
Нормати-ви для
булоч-ного
дріб’яз-ку
Вищого ґатунку Першого ґатунку Другого ґатунку
Фор-мови
й
Череневий
Фор-мови
й
Череневий масою
0,5 кг
Череневий масою
0,8 кг
Фор-мови
й
Череневий масою
0,5 кг
Череневий масою
0,8 кг
Череневий
Фор-мови
й
Вологість м’якушки,
у % (не більше,
ніж)
44,0 43,0 45,0 43,0 44,0 45,0 44,0 45,0 51 51 39
Кислотність у °,
(не більше, ніж)
3,0 3,0 3,0 3,0 3,0 4,0 4,0 4,0 12 12 3
Пористість, у %,
(не менше, ніж)
74,0 72,0 70,0 67,0 67,0 67,0 64,0 64,0 64,0 45 48
Примітка: Допустимі рівні вмісту радіонуклідів 137Cs, 90I у хлібі та хлібопродуктах не повинні перевищувати 20 та 5 Бк/кг відповідно.
СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІЗадача 1
До студентської їдальні завезено молоко. Результати проведеного лабораторного дослідження: колір білуватий, запах – без особливостей, смак – кислуватий, проба на крохмаль – негативна, проба на соду – позитивна, густина –1,028 г / см3, жирність 2,4%, кислотність – 22 Тернера.
Дайте гігієнічну оцінку якості молока.
Задача 2В їдальню завезена партія молока. Результати проведеного лабораторного дослідження: колір – білий,
консистенція – звичайна, запах – специфічний молочний, густина – 1,020 г /см3 при температурі 18С, жирність – 2,5%, кислотність – 19 Тернера.
Обґрунтуйте гігієнічний висновок щодо якості молока.
Задача 3Складіть гігієнічний висновок щодо якості м’яса та вкажіть, які ще потрібні дослідження для повної оцінки
цього м’яса.Органолептичне дослідження: місцями зволожене, трохи липуче, потемніле, при натискуванні пальцем – ямка
мало розпрямлюється, запах – кислуватий, з неприємним відтінком, жир сіруватий.
Задача 4На титрування 50 мл розчину, зробленого з 5 г пшеничного борошна витрачено 1,1 мл 0,1 Н розчину їдкого
натрію.Визначіть кислотність борошна.
Задача 5Визначіть пористість житньо-пшеничного хліба та дайте заключення щодо його якості, якщо маса 4 виїмок
складає 65,34 г.
Задача 6Під час огляду хліба на складі НЗ начальник медичної служби виявив, що хліб житній, в поліетиленових
пакетах зберігається протягом 5 місяців. Запах і смак відповідають властивостям доброякісного продукту. Слідів цвілі не виявлено. М’якушка черства, вологість 47, кислотність 14°, пористість 46‰.
Дайте оцінку якості хліба і висновок про можливість його подальшого використання та зберігання.
ТЕМА №11: ТЕМА: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ТА МЕТОДИКА ПРОФІЛАКТИКИ АЛІМЕНТАРНИХ ТА АЛІМЕНТАРНО-ЗУМОВЛЕНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ. МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ВИПАДКІВ ХАРЧОВИХ ОТРУЄНЬ
85
МЕТА ЗАНЯТТЯ: 1. Ознайомитися з класифікацією аліментарних та алiментарно-зумовлених захворювань, класифікацією харчових отруєнь і методикою їх профілактики.
2. Оволодіти знаннями про харчові отруєння, їх етіологію, клініку та методику розслідування випадків харчових отруєнь, а також їх профілактики.
ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ: 1. Класифікація аліментарних та аліментарно-зумовлених захворювань. 2. Класифікація харчових отруєнь3. Гігієнічні основи профілактики аліментарних та алiментарно-зумовлених захворювань, харчових
отруєнь .4. Поняття про харчове отруєння. Характерні ознаки харчового отруєння. Умови, що сприяють його
виникненню5. Обов’язки лікаря, який перший установив діагноз харчового отруєння.6. Правила відбору проб їжі для лабораторних досліджень.7. Основні заходи щодо профілактики харчових отруєнь у дитячих колективах на підприємствах
громадського харчування та в побуті.8. Методика розслідування випадків харчових отруєнь.
ЗАВДАННЯ: 1. Ознайомитися з сучасними класифікаціями аліментарних та алiментарно-зумовлених захворювань і
харчових отруєнь. 2. Ознайомитися з документацією, яку необхідно оформляти у випадку виникнення харчового отруєння (акт
розслідування харчового отруєння, екстрене повідомлення, акт виїмки проби їжі, що була відібрана, направлення в лабораторію СЕС для дослідження проби їжі).
3. Скласти гігієнічний висновок та запропонувати комплекс заходів щодо профілактики подальшого поширення випадків харчових отруєнь (за даними ситуаційної задачі).
ЛІТЕРАТУРА: 1. Загальна гігієна та екологія людини: навчальний посібник для студентів стоматологічних факультетів / За
ред.В.Г.Бардова та І.В.Сергети. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2002. – С. 111-120.2. Загальна гігієна : пропедевтика гігієни / [Гончарук Є. Г., Кундієв Ю. І., Бардов В. Г. та ін.] ; за ред. Є. Г.
Гончарука. ― К.: Вища школа, 1995. ― С. 434—458. 3. Гігієна та екологія / [Бардов В. Г., Москаленко В. Ф., Омельчук С. Т. та ін.] ; за редакцією В. Г. Бардова. ―
Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 321-329.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Після перевірки готовності студентів до заняття шляхом опитування та роз’яснень викладача, розглядаються питання характеристики захворювань, що прямо, або опосередковано пов’язані з харчуванням. При обговоренні цих питань детально розглядаються „класифікація захворювань, що прямо, або опосередковано пов’язані з харчуванням” та „класифікація харчових отруєнь”. Також у ході практичного заняття студенти знайомляться із документацією, яку необхідно оформляти у випадку виникнення харчового отруєння (акт розслідування харчового отруєння, екстрене повідомлення, акт виїмки проби їжі, направлення у лабораторію СЕС для дослідження проби їжі, і т.д.), відповідно до даних ситуаційного завдання роблять гігієнічний висновок і обґрунтовують профілактичні заходи.
КЛАСИФІКАЦІЯ ЗАХВОРЮВАНЬ, ЩО ПРЯМО АБО ОПОСЕРЕДКОВАНО ПОВ’ЯЗАНІ З ХАРЧУВАННЯМ1. ПЕРВИННІ (ЕКЗОГЕННІ) ХВОРОБИ НАДЛИШКОВОГО АБО НЕДОСТАТНЬОГО ХАРЧУВАННЯ.А. Хвороби і синдроми недостатнього харчування.1. Білково-енергетична недостатність (БЕН): розвивається внаслідок недостатньої кількості білків в
харчовому раціоні. аліментарний маразм (синонім – голодна хвороба) – у дорослих; основні прояви: кахексія, дистрофія, нервово-психічні розлади; затримка фізичного розвитку внаслідок БЕН – у дітей.2. Білкова недостатність: розвивається при недостатності амінокислот у харчовому раціоні. Прояви:
набряки, профузний пронос, атрофія м’язів, порушення психіки; квашіоркор (хвороба “Червоного хлопчика”).3. Гіповітамінози – цинга (недостатність вітаміну С), бері-бері (вітаміну В1), рахіт (вітаміну D), пелагра
(вытамыну РР) та інші.4. Мінеральна недостатність – ендемічний зоб (I), карієс (F), залізодефіцитна анемія (Fe), хвороба Прасада
(Zn), недостатність Са, Mg, P, Na, Cl та інші.5. Недостатність незамінних поліненасичених жирних кислот. Прояви: ураження шкіри, нирок, затримка
зросту у дітей, крововиливи, порушення репродуктивної функції (за рахунок недостатнього засвоєння вітаміну Е). 6. Недостатність харчових волокон. Прояви: порушення перистальтики, закрепи, збільшення частоти
виникнення раку прямої кишки, коліпозів кишківника, астеросклерозу.Б. Хвороби і синдроми надлишкового харчування.1. Гіпервітамінози (Вітамін А. Прояви: свербіж шкіри, біль у кістках, збільшення печінки і селезінки; вітамін
D: прискорення процесів осифікації у дітей, зарощення тім’ячка).2. Енергетична надмірність харчування (екзогенне ожиріння).
86
3. Синдром білкового надлишку харчування. Прояви: прискорення процесів старіння, порушення пуринового обміну, гормонального статусу (наприклад, маскулінізація у жінок).
4. Синдром надлишку ПНЖК. Прояви: розвиток ожиріння, атеросклерозу, зниження імунітету. 5. Мінеральна надмірність – молібденова подагра (Md), кобальтова міокардіопатія (Co), флюороз (F) та інші.
2. ВТОРИННІ (ЕНДОГЕННІ) ХВОРОБИ НАДЛИШКОВОГО АБО НЕДОСТАТ-НЬОГО ХАРЧУВАННЯ (пов’язані з тим, що харчові речовини не засвоюються в достатній кількості в організмі).
1. Вторинні гіповітамінози – вторинний рахіт при захворюваннях нирок і печінки.2. Вторинні анемії: агастрична анемія – В12 – фолієво-дефіцитна анемія внаслідок повної резекції шлунку; анентеральна анемія – порушення усмоктування білків, фолієвої кислоти, ціанокобаламіна і заліза
внаслідок хронічного ентерита або резекції тонкої кишки; інфекційна анемія – порушення всмоктування заліза і вітамінів; професійна (бензольна, свинцева) анемія.3. Церебральне ожиріння (хвороба Іценко-Кушинга).4. Психогенні аліментарні захворювання — психогенна анорексія, булімія.
3. БАГАТОФАКТОРНІ АЛІМЕНТАРНІ ЗАХВОРЮВАННЯ. 1.Захворювання харчового тракту – гастрити, виразкова хвороба шлунку, виразка 12-палої кишки,
ентерити.2. Захворювання, пов'язані з порушенням обмінних процесів – атеросклероз, сечокам’яна хвороба, діабет,
жовчнокам’яна хвороба, подагра, гіпертонічна хвороба.3. Злоякісні новоутворення.
4. ІНФЕКЦІЙНІ І ПАРАЗИТАРНІ ХВОРОБИ ТА ХАРЧОВІ ОТРУЄННЯ.1. Антропонози. вірусні антропонози (хвороба Боткіна); бактеріальні антропонози (холера, дизентерія, паратифи, черевний тиф);
2. Зоонози (туберкульоз, сибірська виразка, туляремія, бруцельоз, ящур, лептоспіроз, орнітоз, Q-лихоманка, ендемічний енцефаліт, вірусний енцефаліт великої рогатої худоби).
3. Паразитарні захворювання. біогельмінтози (теніарінхоз (ціп'як бичачий), дифілоботріоз (стьожак широкий), теніоз (ціп'як свинячий),
трихінельоз (трихінела), опісторхоз (сисун котячий), ехінококоз (ехінокок). геогельмінтози (аскаридоз (аскарида), ентеробіоз (гостриця), тріхоцефальоз (власоглав), фасциольоз
(фасциола печінкова та гігантська фасциола).4. Харчові отруєння (див. далі).
5. НЕПЕРЕНОСИМІСТЬ ДЕЯКИХ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ АБО НУТРІЄНТІВ. 1. Харчова алергія. 2. Псевдоалергія.3. Уроджена або набута ферментопатія: целіакія – непереносимість гліадіну (фракція білка клейковини злакових); фенілкетонурія – вроджена недостатність фенілаланін оксидази, накопичення фенілаланіну призводить до
олігофренії; гіпо– і алактазія– непереносимість лактози молока внаслідок недостатності лактази.
Харчові отруєння – це гостре, неконтагіозне захворювання, яке виникає внаслідок вживання їжі, яка масивно уражена окремими видами мікроорганізмів або що вміщує токсичні для організму речовини мікробної або немікробної етіології.
КЛАСИФІКАЦІЯ ХАРЧОВИХ ОТРУЄНЬ
1. МІКРОБНІ ХАРЧОВІ ОТРУЄННЯ1.1. БАКТЕРІАЛЬНІ ОТРУЄННЯ.А) Бактеріальні токсикоінфекції – отруєння, викликані живими мікробами. Збудники: сальмонели, дизентерійна паличка, протей, ентерокок, кишкова паличка, Bac.cereus, Cl. perfringens,
стрептококи, энтерококи та ін. Б) Бактеріальні інтоксикації – отруєння токсинами мікробів (стафілококовий токсикоз, ботулізм).1.2.ГРИБКОВІ ОТРУЄННЯ – МІКОТОКСИКОЗИ.А) Ерготизм (Claviceps purpurea)Б) Фузаріотоксикоз1. Аліментарно-токсична алейкія (Fusarium sporotrichioides)2.Ураження «п'яним хлібом» (Fusarium graminearum)3.Епідемічна (ендемічна) нефропатія В) Афлатоксикоз (Aspergillus flavus)(Fusarium sporotrichioides).Г) Уровська хвороба (Fusarium poae).
87
2. НЕМІКРОБНІ ХАРЧОВІ ОТРУЄННЯ.2.1.ХАРЧОВІ ОТРУЄННЯ ХІМІЧНИМИ РЕЧОВИНАМИ НЕОРГАНІЧНОЇ ПРИРОДИ. А) отруєння речовинами, що перейшли в їжу з устаткування, інвентарю, посуду, тари, пакувальних плівок. Б) Отруєння харчовими добавками.В) Отруєння пестицидами (отрутохімікатами). Г) Отруєння речовинами, що потрапили випадково.Д) Отруєння радіоактивними речовинами.2.2. ХАРЧОВІ ОТРУЄННЯ ХІМІЧНИМИ РЕЧОВИНАМИ ОРГАНІЧНОЇ ПРИРОДИ. Джерела:Рослинні продуктиА) Отруйні гриби.Б) Насіння хлібних бур'янів.В) Отруйні дикоростучі і культурні рослини (насіння бука, бавовнику; культурні рослини в сирому вигляді.Г) Антибіотики.Д) Тимчасово отруйні рослини (токсичні речовини: соланін – у картоплі, що перебувала на сонці, фазин – у
сирій квасолі, амігдалін – у кісточках вишні, абрикос тощо).Отруйні продукти тваринного походження.А) Ікра і молоки деяких видів риб (маринка севанська, вусань, голкобрюх).Б) Продукти, що стали тимчасово отруйними (печінка лина, білуги і щуки, а також ікра і молоки лина, окуня,
скумбрії під час їхнього нересту).Сігуатера (водорослі).Отруєння гістаміно-подібними речовинами.В) Деякі залози внутрішньої секреції забійної худоби.
3. ОТРУЄННЯ НЕЗ'ЯСОВАНОЇ ЕТІОЛОГІЇА) Гаффска хвороба (син. Юксовска хвороба, аліментарна пароксизмально-токсична міоглобінурія). Б) Отруєння м'ясом перепелиці, кавунами, динями.
Симптоми, що характерні для харчових отруєнь: гострий початок; одночасний початок захворювання у групи людей (нерідко масовість захворювань); короткий інкубаційний період; зв’язок із вживанням однієї і тієї ж страви; територіальна обмеженість захворювання місцем де вживався або був придбаний певний харчовий
продукт; зникнення випадків нових захворювань після вилучення продукту, який спричинив харчове отруєння; мікробні харчові отруєння не передаються від хворого до здорового (неконтагіозні); в основному уражується ШКТ.
Умови, що сприяють виникненню харчових отруєнь: наявність інфікованого продукту; порушення холодового режиму зберігання продуктів; недостатня термічна обробка; перехрест технологічних ліній сирої та готової їжі; порушення терміну реалізації готової продукції; наявність бацилоносіїв на харчоблоці; порушення вимог до миття посуду.
ПЕРШОЧЕРГОВІ ЗАХОДИ ЛІКАРЯ,який першим встановив діагноз харчового отруєння
– Надати невідкладну допомогу всім захворiвшим. – В ході надання допомоги відібрати для лабораторних досліджень блювотні маси (промивні води), кал, сечу,
кров i поставити їх на холод. – Усіх захворiвших госпіталізувати. – Оглянути всіх здорових, що вживали підозрілу їжу. – Установити медичний нагляд за здоровими. – Відвідати кухню, перевірити виконання санітарно-гiгiєнiчних вимог. – Вилучити підозрілу їжу (харчовий продукт), заборонити їх використання. – Вияснити, звідки поступив підозрілий продукт. – Написати екстрене повідомлення на ім’я головного лікаря СЕС (району, міста, області). – Направити повідомлення в СЕС з медичною сестрою та продублювати його по телефону або телеграфу
(додаток 1).Заходи щодо профілактики харчових отруєнь
1. Організація та дотримання санітарних правил заготівлі харчових продуктів від їх виробників, переробки на харчових підприємствах, інших продовольчих об’єктах.
2. Дотримання санітарних правил вантаження, транспортування харчових продуктів, зберігання на складах, у торговій мережі, боротьба з гризунами, шкідливими комахами, безперебійне використання холодильних установок.
88
3. Дотримання санітарних правил кулінарної обробки харчових продуктів, термінів зберігання і реалізації готової їжі
4. Утримання у належному санітарному стані продовольчої техніки, кухонь, посуду, інвентарю, тощо.5. Систематичний санітарний нагляд за продовольчими об’єктами, а ветеринарної служби – за тваринництвом
та отриманням м’ясопродуктів.6. Медичні огляди і обстеження на бацило-, гельмінтоносійство персоналу продовольчих об’єктів
(промислових, складських, харчоблоків, торгової мережі та ін.), нагляд за дотриманням ними правил особистої гігієни та ін.
Таблиця 1
Клінічні симптоми деяких харчових отруєнь бактеріального походження
Симптоми Сальмонельоз Колі- інфекція Стафілококова інтоксикація Ботулізм
Температура тіла підвищена або висока
підвищена або висока
нормальна або підвищена
нормальна або субнормальна
Озноб + + – + – –Головний біль +++ + – + +
Загальна слабкість, запаморочення ++ + ++ +++
Втрата свідомості + – + – + – –Судоми + – + + –
Послаблення серцевої діяльності + – + – ++ ++
Ціаноз + – – + – –Холодний піт + – + – + –Розлади зору + – + – + – +++
Сухість в ротовій порожнині – – – +++Нудота, блювання + ++ +++ +++
Біль в епігастральній області + + +++ + –Біль в черевній порожнині ++ ++ + – + –
Запори – – – ++Ентерит ++ + ++ –
Ентероколіт – + ++ –Кров у калі + – – + – –
Слиз + – – + – –Тривалість лікування 3–5 днів 1–3 дні 1–3 дні 5–20 днів
Примітка:+++ – симптоми різко виражені; ++ – симптоми сильно виражені; + – симптоми помірно виражені; + – – симптоми, що спостерігаються дуже рідко; – – симптоми, що не спостерігаються.
МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ВИПАДКІВ ХАРЧОВИХ ОТРУЄНЬВсi випадки харчових отруєнь пiдлягають обов’язковому ретельному розслiдуванню та облiку з метою
встановлення причин отруєнь, запровадження заходiв щодо їх лiквiдацii та профiлактики виникнення. До складу комісії з виникнення випадків харчових отруєнь входять:- представник СЕС (лікар відділу гігієни харчування);- лікар, що вперше виявив харчове отруєння та встановив діагноз;- кухар;- представник суспільної організації.Розслідування необхідно проводити у такій послідовності:1. З’ясувати час та обставини початку спалаху, кiлькiсть захворiвших, тривалiсть iнкубацiйного перiоду,
основнi симптоми захворювання, заходи, що були прийняті. 2. Опитати хворих (при масовому отруєннi вибiрково), проаналiзувати клiнiчну картину захворювання з
урахуванням перших симптомiв та подальшого перебiгу хвороби (табл. 1). При цьому необхідно виключити можливість виникнення захворювань іншої етіології, що можуть нагадувати деякі ознаки харчового отруєння (гастрит, виразкова хвороба шлунку, запалення жовчного міхура, ниркові та печінкові коліки, загострення хронічного ентероколіту тощо.). Далі слід з’ясувати характер харчування потерпiлих впродовж останнiх двох днiв, наявнiсть захворiвших серед членiв сiмей постраждалих та особливості їх харчування, визначити якi продукти можуть бути пiдозрiлими у виникненнi отруєння.
3. Перевiрити правильнiсть вiдбору проб для лабораторного дослiдження, що був здійснений. Якщо проби пiдозрiлої їжi i пiдозрiлих харчових продуктiв, видiлень хворих, промивних вод, змивiв з обладнання та iнвентаря, кровi захворiвших не були вiдправленнi в лабораторiю, термiново це зробити. Для вiдбору проб слiд використовувати
89
лише стерильний посуд. Продукти, якi швидко псуються в теплу пору року повиннi бути доставленi охолодженими (на льоду).
4. Перевiрити товарну документацiю (сертифiкати) на пiдозрiлi продукти, умови перевезення, термiни зберiгання та реалiзацiї сировини, напiвфабрикатiв та готової їжi, можливiсть забруднення продуктiв бактерiоносiями, хворими гнiйничковими або кишковими захворюваннями (провести обстеження працівників на бацилоносійство). Якщо харчове отруєння виникло внаслідок вживання консервiв, слiд уточнити маркiровку (позначення на кришцi i днi жестяноi банки або паперовiй етикетцi скляної тари), назву заводу i його мiсцезнаходження.
5. Обстежити санiтарний стан харчового об’єкта де виникло отруєння, продовольчої бази, з якої поступив пiдозрiлий продукт, та харчового пiдприємства, на якому вiн був виготовлений. Якщо цi об’єкти знаходяться в iншому адмiнiстративному районi, то про це слiд проiнформувати вiдповiдну СЕС, що розташоване за мiсцем виникнення харчового отруєння.
6. Здійснити наступні оперативні заходи: а) заборонити використання або, у необхiдних випадках, встановити умови реалізацiї харчових продуктiв, якi
стали причиною отруєння; б) звiльнити з роботи осiб, якi могли б бути джерелом забруднення харчових продуктiв або їжi; в) запропонувати проведення необхiдних санiтарних заходiв (тимчасова або постiйна заборона експлуатацiї
харчового об’єкту, загальне прибирання, ремонт, лiквiдацiя санiтарних порушень, якi сприяють виникненню отруєння);
г) притягти до адмiнiстративної вiдповiдальностi або передати матерiал розслiдування в прокуратуру для притягання до кримiнальної вiдповiдальностi осiб, що є винними у виготовленнi та реалiзацiї продукту, який став причиною виникнення харчового отруєння.
7. Скласти акт розслiдування спалаху харчового отруєння за приведеною нижче схемою (додаток 2).
СХЕМАскладання акта розслiдувння харчового отруєння
1. Вказати прiзвище, посаду, мiсце роботи лiкаря, дату складання акту, прiзвище та посаду осiб, якi брали участь у розслiдуваннi спалаху харчового отруєння.
2. Докладно описати початок захворювання, його дату, число захворiвших протягом перших 3-4 годин та у наступні години i днi. Описати клiничний стан: температура, наявність розладів шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання, пронос, бiль у животi), головний бiль, озноб, судоми, загальна слабкiсть, бiль у м'язах та суглобах, цiаноз, послаблення серцевої дiяльностi, розлади з боку ЦHС (втрата свiдомостi та iн.). Зазначити ступінь важкості захворювання та попереднiй дiагноз. Указати загальну кiлькiсть осiб, якi вживали пiдозрiлу їжу (продукт) i кiлькiсть потерпiлих з додаванням поiменного списку захворiвших, госпiталiзованих та померлих (вказати вiк), а також описати обставини, що пов’язанi з виникненням харчового отруєння. Перерахувати, який матерiал було взято у хворих для лабораторного дослiдження.
3. Указати мiсце вживання їжi або харчового продукту, меню людей, які не захворіли, але харчувались одночасно з потерпiлими на тому ж харчоблоцi (в їдальні, буфетi та iн.). Зазначити через який час пiсля вживання пiдозрiлої їжi з’явились перші симптоми захворювання, який харчовий продукт мiг стати причиною отруєння i, на підставi цих даних, вiдобразити оцiнку захворiвшими органолептичних якостей їжi (або харчового продукту), яка стала причиною захворювання (запах, смак, температура та iн.) i приблизну її кiлькiсть.
4. Указати коли i звiдки був одержаний пiдозрiлий продукт та сировина для його виготовлення, надати його санiтарну характеристику у момент розслiдування, відмінити наявнiсть сертифiкатiв, ветеринарного посвiдчення.
5. Зробити короткий опис санiтарного стану харчового пiдприємства, яке виготовило пiдозрiлий продукт (їжу). Докладно описати технологiчний процес i санiтарнi умови виготовлення, зберiгання та реалiзацiї продукту (їжi). Описати умови перевезення та зберiгання сировини.
6. Указати, якi продукти або їжа вилучені або знищенi, якi продукти та iншi об'єкти (змиви з приладiв та iн.) направленi для проведення лабораторного дослiдження.
7. Указати результати хiмiчного, бактерiологiчного, бiологiчного i гельмінтологічного дослiджень всiх матерiалiв.
8. Скласти обґрунтований висновок розслiдування випадку харчового отруєння вiдповiдно схеми, що запропонована нижче.
СХЕМАвисновку за актом розслідування спалаху харчового отруєння
В ході вивчення акту розслiдування гострого шлунково-кишкового захворювання установлено, що захворювання виникло:
1. Де (в селi, мiстi, колективi, їдальнi та iн.). 2. Коли (достатньо вказати лише мiсяць та рік). 3. Одночасно, протягом одного, двох днiв захворіло ... осіб. 4. Потерпiлий контингент (дiти, дорослi, з одного колективу або з рiзних). 5. Захворювання розпочалось пiсля (обiду, снiданку, вечерi) i пов'язано (очевидно, мабудь, природно) з
прийомом їжi (продукту або страви). 6. Iнкубацiйний перiод у основної маси потерпiлих складав ... . 7. Клiнiчний стан: у бiльшостi потерпiлих постiйними симптомами були ... . 8. При обстеженi харчового об’єкту виявлено:
а) у вiдношенi пiдозрiлого продукту... .б) у вiдношенi обслуговуючого персоналу... . в) у вiдношенi санiтарного стану об’єкта... .
90
9. Попереднiй дiагноз: одночаснiсть, масовiсть, раптовiсть початку захворювання, чіткий його зв’язок з прийомом їжi вказує на те, що захворювання є харчовим отруєнням, iнкубацiйний перiод, клiнiка, характер харчового продукту i результати епiдобстеження надають можливiсть стверджувати, що в даному випадку має мiсце харчове отруєння бактерiальної (небактерiльної) природи.
10. Результати лабораторного дослiдження (коротко викласти) пiдтверджують попереднiй дiагноз. 11. Остаточний дiагноз. 12. Профiлактичнi заходи, санкцiї.
СХЕМАопитування потерпілих при харчовому отруєнні
1 .Прізвище, ім’я та по-батькові. 2. Вік. 3. Місце роботи. 4. Чим i коли харчувався потерпілий впродовж останніх двох днів. 5. Чи були подібні захворювання зареєстровані серед членів сім’ї, що i де вони вживали. 6. Дата i час захворювання. 7. Клiнiчнi симптоми захворювання (підвищення температури, озноб, судоми, головний біль, біль у кiнцiвках,
животі, його характер, наявність нудоти, блювання, проносу, їх повторюваннiсть, стан серцевої дiяльностi та iн.). 8. Який продукт або страва підозрюється. 9. Місце i час вживання пiдозрiлого продукту (їжі). 10. Тривалість інкубаційного періоду від прийому їжі (пiдозрiлого продукту) до початку захворювання.
Додаток 1
Облікова форма №581. Екстрене повідомлення про інфекційне захворювання, харчове,
гостре професійне отруєння
1. Діагноз _________________________________________________________________________________2. Прізвище, ім’я, по-батькові________________________________________________________________3. Чоловік, жінка (підкреслити) ______________________________________________________________4. Вік ____________________________________________________________________________________5. Адреса __________________вул.____________________буд.№______кв.__________________________6. Найменування і адреса місця роботи (навчання) ________________________________________________________________________________________________________________________________________7. Дата захворювання _______________________________________________________________________8. Дата первинного звернення (з приводу захворювання) ___________________________________________________________________________________________________________________________________9. Місце і дата госпіталізації (чи № наряду) ______________________________________________________________________________________________________________________________________________10. Якщо отруєння – вказати, де сталося отруєння, чим отруєний ____________________________________________________________________________________________________________________________11. Проведені первинні протиепідемічні заходи та додаткові відомості _______________________________________________________________________________________________________________________12. Дата і час первинної сигналізації про захворювання (телефоном та ін.) в СЕС______________________________________________________________________________________________________________ Прізвище інформуючого про випадок _______________________________________________________ Хто прийняв повідомлення ________________________________________________________________ (посада, прізвище)13. Найменування установи, яка відправила повідомлення ________________________________________________________________________________________________________________________________ Реєстраційний №__________________ в журналі ______________________________________________14. Дата і година відправлення повідомлення _____________________________________________________________________________________________________________________________________________15. Дата і година отримання повідомлення СЕС ___________________________________________________________________________________________________________________________________________Реєстраційний № __________________ в журналі СЕС ___________________________________________Підпис співробіника, який отримав повідомлення __________________________________________________________________
Додаток 2Акт про результати розслідування харчового отруєння
1. Найменування колективу, чи адреса сімї ______________________________________________________________________________________________________________________________________________2. Дата харчового отруєння __________________________________________________________________3. Місце споживання їжі (їдальня, групове, індивідуальне харчування) _____________________________
91
__________________________________________________________________________________________4. Загальна кількість постраждалих ___________________________________________________________з них госпіталізовано _______________________, померло _______________________________________5. Важкість захворювання ___________________________________________________________________6. Клінічні симптоми _______________________________________________________________________7. Підозрюваний продукт (звідки отриманий) _____________________________________________________________________________________________________________________________________________8. Вірогідна (чи точна) причина харчового отруєння _______________________________________________________________________________________________________________________________________9. Результати лабораторного дослідження цих матеріалів _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________10. Прийняті заходи для ліквідації харчового отруєння та профілактики таких отруєнь у подальшому _____________________________________________________________________________________________
Підписи осіб,що прийняли участь у розслідуванні __________________________
Дата _____________________________ ______________________________________________________
СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ
Задача 1До лікарні швидкої допомоги привезли хворого батька і дочку. Під час обстеження дівчинки встановлено:
температура тіла 36,5С, шкіра і слизові оболонки бліді, відмічається адинамічність, на запитання відповідає в'яло. Зіниці розширені, реакція на світло знижена, голос сиплий, слизова ротової порожнини суха, під час ковтання вода виливається через ніс, тверду їжу ковтати відмовляється, живіт м'який, спостерігається помірний метеоризм, протягом двох днів дефекації не було.
При опитуванні батька встановлено: за медичною допомогою звернувся на другий день захворювання. Перед цим у суботу та неділю разом з дочкою вдома споживали їжу, що була залишена дружиною перед від’їздом у відрядження (каша гречана, борщ, пельмені, яєчня, копчена ковбаса, картопля смажена, огірки домашнього консервування).
Обстеження батька показало: шкіра бліда, живіт м´який, при пальпації больових відчуттів не реєструється. Температура тіла - 36,7С, хворий скаржиться на слабкість, туман в очах, сухість у роті.
Поставте діагноз, укажіть який продукт або страва викликала захворювання. Перерахуйте, які лікувально-профілактичні заходи необхідно вжити у даному випадку. Напишіть термінове повідомлення про харчове отруєння.
Задача 225 січня цього року до приймального відділення міської лікарні о 16.30 було доставлено хворого К. Першими
клінічними ознаками захворювання були підвищення температури тіла до 38С, болі в животі, головний біль. Хворого госпіталізовано. За словами К. причиною захворювання могло стати кисле молоко, яке він придбав напередодні не в магазині, а поряд з ним на стихійному ринку. Зберігалося молоко на кухонному столі у банці впродовж вечора і ночі. Кислотність молока, за даними лабораторного дослідження, складає 54Т. З блювотних мас, калу і крові хворого, залишку молока виділено культуру Cl. perfringens типу А, яка аглютинувалась специфічною сироваткою з титром 1 : 2000.
Складіть гігієнічний висновок щодо оцінки умов зберігання та якості молока.Поставте діагноз, укажіть який продукт або страва викликала захворювання.Перерахуйте, які лікувально-профілактичні заходи необхідно вжити у даному випадку.Напишіть термінове повідомлення про харчове отруєння.
Задача 3 17 січня цього року до дитячої лікарні госпіталізовано хлопчика В., у віці 5-ти років. Стан хворого на момент
госпіталізації: температура тіла 37,7, нудота, блювання, біль в епігастральній ділянці, загальна слабкість, запаморочення, головний біль.
За словами батьків, дитина 4 години тому обідала у бабусі: їла салат з квашеної капусти, картопляний суп з м'ясом, гречану кашу з молоком, а також на десерт – морозиво домашнього приготування. Батьки дитини та старший син їли ту ж саму їжу, проте від домашнього морозива відмовилися. Почувають себе добре. Бабуся три дні скаржилась на нежить, чихання, відчуття дряпання у горлі, почуття жару, підвищену пітливість.
Поставте та обґрунтуйте попередній діагноз хлопчика.Укажіть який продукт або страва викликала захворювання. Перерахуйте, які лікувально-профілактичні заходи необхідно вжити у даному випадку.Напишіть термінове повідомлення про харчове отруєння.
Задача 4
92
30 серпня минулого року починаючи з 21.00 в медичний пункт звернулися мешканці села (всього 91 чоловік) зі скаргами на високу температуру (38 і вище): головний біль, біль в епігастральній ділянці, нудоту, блювання, пронос.
Всі потерпілі були на весіллі, яке почалося об 11.00. Їжа була приготовлена напередодні. У зв'язку з тим, що було тільки 2 холодильники, м'ясні рулети, окорок, котлети та ковбаси знаходились на кухні та у підвалі, на вулиці стояла спека, температура повітря протягом дня становила 25–29 С. У залишках їжі, блювотних та калових масах було висіяно культуру Salmonella enteritidis.
Поставте діагноз, укажіть який продукт або страва викликала захворювання.Зазначте правила відбору їжі для лабораторних досліджень.Перерахуйте, які лікувально-профілактичні заходи необхідно вжити у даному випадку. Напишіть термінове
повідомлення про харчове отруєння.
Задача 5 29 грудня минулого року в медичний пункт школи-інтернату міста Т. з 21.00 (під час дискотеки) почали
звертатись діти віком від 14 до 16 років зі скаргами на головний біль, біль в епігастральній ділянці, нудоту, блювання, підвищення температури до 37,3-37,5.
Лікар інтернату виявив, що вранці діти снідали манною кашею з маслом, кип'яченим молоком з булкою. Обід складався із борщу, картопляного пюре з відвареним м'ясом, компоту. У вечері діти мали святкову вечерю. Місцевий кондитерський цех привітав їх з Новим роком подарувавши 9 тортів. Святковий вечір мав відбутися 28 грудня, але був перенесений на 29 грудня.
Сніданок, обід, вечеря були приготовлені на харчоблоці школи–інтернату, санітарних порушень у його діяльності не виявлено. Їжі не залишилось, на коробках з під тортів є дата виготовлення 27.12. Потерпілим надана необхідна медична допомога.
Поставте діагноз, укажіть який продукт або страва викликала захворювання. Перерахуйте основні заходи профілактики харчових отруєнь у дитячих колективах.
Напишіть термінове повідомлення про харчове отруєння.
Задача 6 12 червня минулого року в приймальне відділення дільничної лікарні звернулось 9 мешканців села К.
Захворювання почалось з 7.00 – 9.00 ранку. Хворі скаржилися на головний біль, нудоту, блювання, біль в епігастральній області, пронос, підвищення температури тіла до 38–39. Всі хворі напередодні були на проводах в армію, під час яких споживали м'ясні страви, кондитерські вироби. Всі продукти протягом 24 годин зберігалися на кухонному столі, у зв’язку з відсутністю холодильника. Хворим була надана необхідна медична допомога, четверо з них госпіталізовані.
Поставте та обґрунтуйте діагноз, укажіть який продукт або страва викликала захворювання. Вкажіть правила відбору проб їжі для лабораторних досліджень. Перерахуйте, які лікувально-профілактичні заходи необхідно вжити у даному випадку. Перерахуйте всі необхідні документи, які потрібно заповнити при встановленні діагнозу харчового отруєння.
Задача 75 травня минулого року був зареєстрований випадок харчового отруєння. Постраждало четверо осіб: мати –
33 р. і троє дітей – дівчатка 5 та 7 років та хлопчик 2,5 років. 20 квітня ввечері у дітей з'явилася такі клінічні симптоми, як загальна слабкість, сонливість, головний біль, нудота, блювання (до 20 разів), підвищення температури тіла до 39С, пронос. Вранці, коли мати ще спала, діти піднялись з ліжка і з´їли ковбасу що залишилась після вечері і зберігалась на кухонному столі. Через 12 годин після прийому вказаної їжі з´ясувалася картина отруєння. Мати пред'являла скарги на загальну слабкість і біль у ділянці серця, яка спостерігалась в неї і раніше. Був викликаний фельдшер, котрий призначив дітям пенталгін і дав пити крушину, у зв’язку з тим, що діти раніше хворіли аскаридозом. Фельдшер викликав швидку допомогу, проте вона з невідомих причин не приїхала. Тільки 30 квітня потерпілі були госпіталізовані. Незважаючи на надану медичну допомогу дівчинка 5 років 1 травня о 9.00 померла; мати, дівчинка 7 років і хлопчик знаходились в лікарні до одужання протягом 2 тижнів.
Поставте та обґрунтуйте діагноз, укажіть який продукт або страва викликала захворювання. Перерахуйте обов’язки лікаря, який перший установив діагноз харчового отруєння. Перерахуйте, які лікувальні заходи необхідно вжити у даному випадку. Визначте правила відбору проб їжі для лабораторних досліджень.
Задача 820 серпня минулого року починаючи з 24.00 у медичний пункт військової частини почали поступати бійці зі
скаргами на гострий біль у животі, нудоту, блювання, сильний головний біль. В день отруєння меню у військовій частині складалось: сніданок – суп картопляний з м'ясом, чай; обід –
борщ, котлети з кашею, компот; вечеря – хліб з вареною ковбасою і чай. Всі продукти були одержані на дивізійному продовольчому складі і мали посвідчення про їх якість. Лише ковбаса і м'ясо були придбані у найближчому селі, причому, м'ясо – у колгоспі, де зарізали декілька корів, які хворіли протягом 3-х діб, після того як у їх корм потрапило зерно, протравлене препаратами, що у своєму складі містять миш’як.
М’ясо і ковбаса зберігались в льодовику військової частини впродовж 4-х діб. Лікар частини, оглядаючи м'ясо і ковбасу, перед тим як віддати на кухню, розпорядився піддати ковбасу термічній обробці, проте не перевірив виконання свого розпорядження. М’ясо, перед тим як з нього був виготовлений фарш, а потім котлети, мало задовільну якість. Проте об 11.00 робота була перервана на 1,5 години у зв’язку з поломкою газової плити.
93
Харчоблок знаходиться у задовільному санітарному стані, його працівники систематично оглядаються лікарями, обстежені на бацилоносіння, заняття з питань вивчення особливостей кулінарної обробки продуктів, що швидко псуються серед працівників кухні не проводились.
Поставте та обґрунтуйте діагноз, проведіть диференційну діагностику між отруєннями різної етіології. Перерахуйте, які лікувально-профілактичні заходи необхідно вжити у даному випадку. Напишіть термінове повідомлення про харчове отруєння.
ТЕМА №12: ТЕМА: ГІГІЄНІЧНІ ОСНОВИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ. ПСИХОГІГІЄНА ТА ОСОБИСТА ГІГІЄНА. МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ЗАСОБІВ ДОГЛЯДУ ЗА РОТОВОЮ ПОРОЖНИНОЮ
МЕТА ЗАНЯТТЯ: ознайомитися с гігієнічними основами здорового способу життя, основними завданнями психогігієни, засвоїти методики гігієнічної оцінки засобів догляду за ротовою порожниною та ознайомитися з основними шляхами проведенням санітарно-просвітньої роботи серед населення щодо особистої гігієни та профілактики стоматологічних захворювань.
ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ: 1. Поняття „здоровий спосіб життя”.2. Гігієнічні основи здорового способу життя.3. Психогігієна визначення та завдання розділу гігієни.4. Догляд за ротовою порожниною як один з основних засобів профілактики стоматологічних захворювань. 5. Будова та функції, мікробіологічні особливості ротової порожнини людини. Поняття про природне та
штучне чищення зубів. 6. 3. Гігієнічна оцінка засобів догляду за зубами: зубних порошків, зубних паст, зубних щіток, зубочисток,
еликсирів для полоскання тощо. 7. 4. Гігієнічні вимоги до матеріалів для виготовлення зубних порошків, зубних паст, зубних щіток,
зубочисток, протезування зубів. 8. 5. Гігієнічні вимоги до конструкції і форми щіток, методики чистки зубів, режиму догляду за ротовою
порожниною. 9. 6. Правила використання та зберігання засобів догляду за ротовою порожниною.
ЗАВДАННЯ: 1. Засвоїти об’єктивні та суб’єктивні засоби та методи здорового образу життя.2. Ознайомитися з поняттям та завданнями розділу гігієни психогігієна.3. Ознайомитися з набором предметів по догляду за ротовою порожниною (зубних щіток різної форми і
конструкції з волокон синтетичних матеріалів, набором зубних паст та зубних порошків, еликсирів та ін.). 4. Провести лабораторне дослідження зразків предметів по догляду за ротовою порожниною. 5. Визначити гігієнічний індекс зубів
ЛІТЕРАТУРА: 1. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін.; За ред. Є.Г.Гончарука
— К.: Вища школа. 1995. — С. 484—485. 2. Даценко І.І., Габович Р.Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. — К.: Здоров’я,
1999. — С. 670—671.3. Габович Р.Д., Шахбазян Г.Х., Познанский С.С. Гигиена. — К.: Вища школа. 1984. — С. 305—310. 4. Сергета І.В. Практичні навички з загальної гігієни. — Вінниця, 1997. — 86 с.5. Станкевич К.І., Шедтель В.И. Методы гигиенических исследований полимеров. — К., 1969. — 269 с.6. Пахомов Г.Н. Первичная профилактика в стоматологии. — М., 1982. — 238 с. 7. Г.Х.Бестинг, Р.Хильгер, С.Фас, П.Берманн „Профессиональная гигиена”/ Российский
стоматологический клуб / WWW. Clubdent.da.ru8. В.В. Горюнов, И.А.Шляхтова, Т.В.Горбунова „Алгоритм работі кабинета гигиені полости рта” /
Уральськое стоматологическое обозрение, 2000, №2 (11).9. Е.В.Боровский, Э.М.Кузьмина, Т.И.Лемецкая «Первичная профилактика основных
стоматологических заболеваний» / учебно-методическое пособие, Москва. 1986.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
В ході практичного заняття студенти знайомляться з предметами по догляду за ротовою порожниною, проводять їх лабораторне дослідження.
Здоровий спосіб життя людини- це комплекс біологічно та соціально цілеспрямованих методів і засобів життєдіяльності, які відповідають потребам і можливостям людини і яких вона свідомо дотримується з метою збереження та укріплення здоров’я , здатності до продовження роду і досягнення активного довголіття.
94
Здоровий спосіб життя населення- такий образ його життя, який забезпечує поєднання повноцінної біологічної і соціальної адаптації кожної людини з можливістю максимального самовираження народу, нації, класу, соціальної групи в конкретних умовах життя і який забезпечує подальший розвиток суспільства.
Суб’єктивні методи і засоби здорового способу життя: дотримання режиму праці і відпочинку, сну, бадьорості, режиму харчування; регулярне підтримання чистоти тіла; регулярні заняття фізичною культурою, використання загартовування; не допускати шкідливих звичок;
95
рівень культури особистості.
Об’єктивні методи і засоби здорового способу життя: матеріальне забезпечення особистості, яке обумовлене рівнем освіти, рівнем оплати, наявністю сім’ї,
житлові умови; забезпеченість водопостачанням; психологічний мікроклімат у взаєминах; повноцінність , збалансованість харчуваня; відповідність гігієнічним вимогам побутового, виробничого одягу; відповідність гігієнічним вимогам важкості, інтенсивності, факторів виробничого середовища.
Психогігієна – це наукова галузь, яка вивчає стан нервово-психічного здоров’я населення, його динаміку у зв’язку із впливом на організм людини природних, виробничих і соціально-побутових факторів та розробляє науково-обгрунтовані заходи щодо створення найбільш сприятливих умов для збереження та зміцнення здоров’я
Завдання психогігієни: аналіз нервово-психічного здоров’я; розробка вікових стандартів розвитку психофізіологічних функцій; вивчення характеру впливу чинників середовища на організм людини їх нормування з урахуванням
динамічних зрушень нейрофізіологічних та психофізіологічних показників організму.
Темперамент – відносна константа особистісного забарвлення переживань, характеристика індивідуального стереотипу реакцій у відповідь на вплив чинників навколиш-нього середовища
Нейротизм – це показник ступеня адаптації організму до процесів інтенсивної розумо-вої та фізичної діяльності.
Методи вивчення стану психічного здоров’я
Методики дослідження процесів формування та розвитку психофізіологічних функцій: дослідження особливостей вищої нервової діяльності (увага, пам’ять, мислення, сила, рухомість та
врівноваженість); дослідження особливостей аналізаторних систем (зоровий, соматосенсорний, тактильний аналізатор).
Методики дослідження властивостей особистості: дослідження властивостей темпераменту; дослідження властивостей характеру; дослідження мотиваційної спрямованості; дослідження нервово-психічних станів; розрахунок біоритмологічних особливостей; визначення адаптаційних ресурсів організму; скринінг стану соматичного та психічного здоров’я.
До сфери особистої гігієни входять: гігієна тіла і ротової порожнини; фізична культура; загартовування; запобігання шкідливими звичками; зігієна статевого життя; гігієна одягу та взуття; гігієна відпочинку та сну; гігієна індивідуального харчування; гігієна розумової праці.
МЕТОДИКА ГІГІЄНІЧНОЇ ОЦІНКИ ЗАСОБІВ ДОГЛЯДУ ЗА РОТОВОЮ ПОРОЖНИНОЮ
Завдання профілактичних оглядів, що проводить сімейний лікар: надати інформацію про стан ротової порожнини пацієнта; повідомити про новинки в стоматологічному сервісі; навчити та виробити стійке бажання пацієнта доглядати за ротовою порожниною.
Засоби індивідуальної гігієни порожнини роту: зубні пасти, гелі; зубні щітки; зубні порошки для обробки зубних протезів; інтердентальні засоби (флоси, зубочистки); зубні елексири, ополіскувачі, дезодоранти для порожнини роту;
96
таблетки для обробки зубних протезів, фарбуючі таблетки,. які виявляють зубний нальот; жувальна гумка (лікувально-профілактична); гігієнічна губна помада; відбілювачі для зубів.
Професійна гігієна порожнини рота: контрольована чистка зубів (після чистки проводиться оцінка нальоту) ; видалення зубних відкладень (Низькочастотний вплив, ультразвуковий вплив, пьезокерамічні скелери,
ультрадисперсна (порошково-струйна) дія; шліфування та полірування; флюоризація.
Засоби гігієни ротової поорожнини: Хімічні (зубні пасти, порошки, еліксири); Фізичні (міжзубні стимулятори, ротові іригатори); Механічні (зубні щітки, зубочистки, флоси).
Вимоги дои зубних паст: повинні мати абразивні властивості; повинні мало впливати на фізіологічну аутофлору порожнини рота; протягом 2-х років після випуску не повинні містити патогенних мікроорганізмів; не повинні мати гострої та хронічної токсичності, подразнюючої дії.
Зубні пастиза дією поділяються на : гігієнічні (призначені для очистки зубів та ротової порожнини); профілактичні (ферментовмісні, містять вітаміни та біостимулятори тощо); лікувальні (процеси мінерального обміну, виражена протизапальна дія за рахунок екстрактів рослин,
сприяють дегідратаціїї за рахунок сольових добавок).
Зубнв щітка складається: ручки головки
Гігієнічна оцінка засобів догляду за ротовою порожниною передбачає проведення органолептичних та фізико-хімічних досліджень, визначення гігієнічного індекса зубів тощо.
Органолептичні дослідження засновані на оцінці поверхні ручки щітки та її консистенції (тверда, аморфна, липка), головки щiтки (гладенька, жорстка; наявнiсть щiлин, вiдколiв, подряпин), забарвлення i мiцності фiксацiї барвника пiсля промивання зразкiв у проточнiй водi та обтирання серветкою (серветка помiтно забарвлена; мiстить залишки барвника, зовсім не забарвлюється), стану ворсинок (наявнiсть або вiдсутнiсть задирок на боковiй поверхнi; випрямленi чи викривленi) і одориметричних даних, зокрема запаху (наявний або вiдсутнiй) та ступеня його вираженості в балах пiсля промивання у водi і просушування за допомогою серветки.
Фізіко-хімічні дослідження передбачають визначення вмiсту метилового ефiру метакрилової кислоти (метилметакрилату) в середовищi, що iмiтує склад слини i знаходиться в контактi з пластмасою з групи акрилатiв.
Метод заснований на гiдролiзi метилового ефiру метакрилової кислоти у лужному середовищi. Метиловий спирт, що утворюється при цьому, окислюють до формальдегиду, вміст якого визначають за допомогою хромотропової кислоти. В ході проведення оцінки результатiв слiд виходити з того, що вихiд метилметакрилату не повинен перевищувати 1 мг з площi полiмерного матерiалу, яка складає 1 см2, при експозицiї 24 години.
Основні вимоги до стоматологічних індексів, що можуть використовуватися у практиці сімейного лікаря:
нескладна методика проведення, яка не вимагає особливих професійних навичок; швидкий та зрозумілий результат для пацієнта; недороговартісні та нешкідливі реактиви , які використовуються в ході процедури; повинні давати змогу звертати увагу на донозологічні стани.
Класифікація існуючих гігінічних індексів в стоматології: індекс враховуючий товщу зубного нальоту; індекс враховуючий масу зубного нальоту; індекс враховуючий фізичні, хімічні та мікробіологічні параметри; індекси враховуючі стан ясен та пародонта тощо.
Визначення гiгiєнiчного iндексу зубiв, що дозволяє охарактеризувати їх чистоту та iнтенсивнiсть зубного нальоту проводиться з використанням розчину KI (KI — 2 г, йод кристалiчний — 1 г, вода — 40 мл), який наносять на поверхню нижнiх фронтальних зубiв.
Інтенсивнiсть забарвлення оцінюють за такою схемою:1 бал — відсутність забарвлення;2 бали — жовте забарвлення;
97
3 бали — забарвлення бежевого кольору;4 бали — коричневе забарвлення;5 балів — інтенсивне коричневе забарвлення.
Гігієнічний індекс зубів розраховують за формулою:
Кn ГІЗ = ——— ; n
де ГІЗ — гігієнічний індекс зубів; Кn — сума балів; n — кількість зубів.Якщо гігієнічний індекс зубів складає до 1,5 балів — оцінка позитивна; від 1,5 до 3,4 балів — негативна,
понад 3,5 балів — різко негативна.
ТЕМА №13: ТЕМА: ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В ШКОЛІ ТА ДИТЯЧИХ МЕБЛІВ
МЕТА РОБОТИ: Оволодіти методикою складання та гігієнічної оцінки режиму дня і розкладу занять для школярів різного віку. Вивчити основні принципи гігієнічної оцінки шкільних підручників та навчальних посібників. Ознайомитися з методикою гігієнічної оцінки організації позашкільної діяльності та вільного часу учнів. Закріпити теоретичні знання про значення забезпечення оптимальних гігієнічних умов організацій навчально-виховного процесу для збереження здоров’я учнів та профілактики виникнення „шкільних хвороб”. Ознайомитися з методами гігієнічної оцінки устаткування та утримання дітей в навчально-виховних установах. Оволодіти методиками гігієнічної оцінки шкільних меблів та розсаджування учнів.
ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ: 1. Гігієна дітей та підлітків як наука та її місце у структурі сучасних гігієнічних досліджень. 2. Гігієнічні вимоги до організації навчально-виховної роботи у загальноосвітніх школах. 3. Гігієнічні вимоги до розкладу занять у школі та методика його оцінки. 4. Гігієнічні принципи складання режиму дня учнів. Особливості гігієнічного нормування добової діяльності
учнів.5. Порушення у стані здоров'я і захворювання, зумовлені нераціональною організацією навчально-виховного
процесу у сучасних загально-освітних закладах.6. Гігієнічні вимоги до конструкцій та окремих параметрів навчальних меблів та їх фізіологічне
обґрунтування.7. Правила маркування парт і розсаджування учнів у класі.8. Зміни в стані здоров'я та захворювання, що можуть виникнути у дітей в результаті використання меблів, які
не відповідають гігієнічним вимогам.9. Методика виготовлення та використання лінійки Нікітіна-Флерова.
ЗАВДАННЯ: 1. Скласти режим дня для школярів різного віку за даними ситуаційної задачі. 2. Дати гігієнічну оцінку розкладу занять у школі (за ситуаційною задачею). 3. Провести санітарне обстеження шкільної парти та дати гігієнічну оцінку.4. Виготовити лінійку Нікітіна-Флерова та оволодіти методикою її використання.
ЛІТЕРАТУРА: 1. Загальна гігієна : пропедевтика гігієни / [Є. Г. Гончарук, Ю. І. Кундієв, В. Г. Бардов та ін.] ; за ред. Є. Г.
Гончарука. ― К.: Вища школа, 1995. ― С. 492-493.2. Гігієна та екологія / [В. Г. Бардов, В. Ф. Москаленко, С. Т. Омельчук та ін.] ; за ред. В. Г. Бардова. ―
Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 432-456.3. Габович Р.Д. Гигиена / Р.Д. Габович, С.С. Познанский, Р.Х. Шахбазян. ― К.: Вища школа, 1983. ― С. 248
—252.4. Румянцев Г.И. Общая гигиена / [Г.И. Румянцев, М.П. Воронцов, Е.Г. Гончарук и др.]. — М.: Медицина,
1990. — С. 325—342.5. Сергета I. В. Практичні навички з загальної гігієни / I. В. Сергета. — Вінниця, 1997. — 96 с.6. Даценко І.І. Основи загальної і тропічної гігієни / І.І. Даценко, Р.Д. Габович. — К.: Здоров’я, 1995. — С.53-
54.7. Даценко І.І. Профілактична медицина: загальна гігієна з основами екології / І.І. Даценко, Р.Д. Габович. —
К.: Здоров’я, 1999 ― С. 534-543.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИВ ході практичного заняття студенти оволодівають методикою складання та гігієнічної оцінки режиму дня і
розкладу занять для школярів різного віку, вивчають методи гігієнічної оцінки устаткування та утримання навчально-виховних установ для дітей та підлітків, проводять санітарне обстеження шкільної парти, обґрунтовують гігієнічний висновок про її відповідність гігієнічним вимогам.
98
МЕТОДИ ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ЧИННИКІВ СЕРЕДОВИЩА У НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНИХ УСТАНОВАХ НА ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ
Гігієна дітей та підлітків (ГДП) вивчає вплив умов виховання, навчання, оволодіння фахом, навколишнього середовища на здоров’я дітей та підлітків.
Головні завдання ГДП – вивчення стану їх здоров’я залежно від соціально-побутових умов, навколишнього середовища, умов виховання, харчування, навчання та професійної підготовки, організації медичного обслуговування.
Ступінь впливу на рівень здоров’я дітей та підлітків кожного конкретного чинника середовища у навчально-виховних установах визначають за допомогою наступних методів:
1. Санітарного дослідження – суть методу полягає в тому, що на підставі власних спостережень, опитування населення або обслуговуючого персоналу за спеціально розробленими картами здійснюється санітарний опис досліджуваного чинника і складає висновок про санітарний стан обстежуваного об’єкта. Санітарне обстеження навчально-виховного закладу завершується складанням акта санітарного обстеження за установленою формою з конкретним викладенням виявлених санітарних порушень і недоліків та пропозиціями щодо негайного їх усунення. Розрізняють два види методу санітарного обстеження об’єкта: санітарний опис і поглиблене санітарне обстеження із застосуванням інструментально-лабораторних чинників навколишнього середовища.
2. Метод анкетування – дозволяє виявити загальні закономірності досліджуваного чинника. Суть методу анкетування полягає в тому що за допомогою спеціально поставлених питань отримується суб’єктивна оцінка впливу навколишнього середовища на стан здоров’я дітей та підлітків.
3. Фізичні методи – за їх допомогою визначають температуру, вологість, швидкість руху повітря, ІЧ, видиме та УФ випромінювання, шум, вібрацію, іонізуюче випромінювання та інші фізичні чинники зовнішнього середовища.
4. Хімічні методи – застосовують при визначенні хімічного складу природного та антропогенного походження в харчових продуктах, ґрунті, воді, повітрі. За допомогою цих методів визначають наявність забруднювачів об’єктів навколишнього середовища.
5. Фізико-хімічні методи – за допомогою цих методів визначають або фізичні, або хімічні компоненти. До їх числа належать полярографія, спектрографія, методи мічених атомів та ін.
6. Біологічні методи – до них належать мікробіологічні, гельмінтологічні, вірусологічні, гідробіологічні методи дослідження, які визначають наявність та кількість біологічних об’єктів в навколишньому середовищі.
Гігієнічна оцінка організації навчального процесу у школіГігієнічна оцінка організації навчального процесу у школі передбачає вивчення навчального розпорядку,
розкладу занять та організації уроку.1. Контроль за навчальним розпорядком пов’язаний з визначенням часу занять у школі, тривалості уроків,
перерв між ними та змінами, відповідності кількості уроків протягом року та тижня навчальному плану.Навчальний рік у загальноосвітніх навчальних закладах усіх типів і форм власності має розпочинатися 1
вересня і закінчуватися не пізніше 1 липня наступного року. Тривалість навчального року для учнів школи І ступеня (початкова школа) не може бути меншою 175 робочих днів, для учнів загальноосвітніх навчальних закладах П-Ш ступенів – меншою 190 робочих днів.
Протягом навчального року для учнів проводяться канікули: осінні, зимові і весняні загальним обсягом не менше 30 днів.
Тривалість уроків у загальноосвітніх навчальних закладах становить: в 1 класах -35 хвилин, у 2-4 класах – 40 хвилин, в 5-12 класах – 45 хвилин.
Тривалість перерв між уроками для учнів 1 класу повинна бути не меншою 15 хвилин, для всіх інших класів - не менше 10 хвилин. Тривалість великої перерви (після 2-го уроку) має складати 30 хвилин. Замість однієї великої перерви після 2-го і 3-го уроків можна влаштовувати перерви впродовж 20 хвилин. Під час перерв необхідно організовувати перебування учнів на .відкритому повітрі та їх харчування.
Початок занять в загальноосвітніх навчальних закладах повинен припадати на час не раніше 8 години ранку. У разі використання двозмінного режиму навчання початок занять у другу зміну має організовуватися не пізніше 14 години, закінчення занять - не пізніше 19 години. Починати заняття як у першу, так і в другу зміну слід в один і той самий час протягом навчального року.
Учні перших, других і випускних класів, а також класів компенсуючого навчання повинні навчатися лише у першу зміну. Учні 3-5 класів можуть навчатися у першу зміну або у підзміну з початком занять не пізніше 12 години. Навчання в інноваційних навчальних закладах організовується лише в одну (першу) зміну.
В ході визначення доцільності, характеру, змісту та обсягу домашніх завдань слід ураховувати індивідуальні особливості учнів та цілу низку педагогічних вимог. Так, у 1 класі домашні завдання не задаються. Надалі обсяг домашніх завдань має бути таким, щоб витрати часу на їх виконання не перевищували у 2 класі - 45 хвилин; у 3 класі - 1 годину 10 хвилин; у 4 класі - 1 годину 30 хвилин; у 5-6 класах - 2,5 години; у 7-9 класах - 3 години; у 10-12 класах - 4 години. У 1-4 класах домашні завдання не рекомендується задавати на вихідні та святкові дні.
Наповнюваність класів не повинна перевищувати 30 учнів, з урахуванням того, що площа у класі, яка припадає на одного учня, має становити не менше 2,0 м2.
2. Розклад уроків повинен враховувати оптимальне співвідношення навчального навантаження впродовж тижня, а також правильне чергування протягом дня і тижня предметів.
У початковій школі спарювати уроки не дозволено. Для учнів 5-9-х класів проведення спарених уроків допускається лише у разі проведення лабораторних і контрольних робіт, уроків трудового навчання та написання творів. В 10-12 класах допускається проведення спарених уроків як з основних, так і з ряду профільних навчальних дисциплін.
99
Робочий тиждень для учнів 1 класу протягом навчального року має передбачати встановлення додаткового розвантажувального дня (четвер), до розкладу якого не вводяться предмети, які потребують значного розумового напруження (математика, мовні предмети тощо).
Основними елементами санітарно-гігієнічного нагляду за розкладом занять є визначення відповідності розподілу та чергування предметів впродовж навчального дня і навчального тижня стану здоров'я та морфофункціональним можливостям організму дітей і підлітків, урахування особливостей фізіологічної кривої працездатності учнів (рис. 1), а також вивчення ступеня складності предметів та характеру їх взаєморозташування (наявність спарених уроків, розміщення поспіль уроків з предметів, подібних за змістом або за видом діяльності, наприклад, рідна мова та іноземна мова, алгебра та геометрія тощо).
Для визначення ступеня складності уроків використовують методику групування предметів за ступенем важкості (1 група: математика, іноземна мова; 2 група – хімія, фізика; 3 група – рідна мова, історія, географія; 4 група – природознавство, література; 5 група – фізична культура, музика, праця) або рангову шкалу складності шкільних предметів (математика – 11 балів; іноземна мова – 10; фізика, хімія – 9; історія – 8; рідна мова, література – 7; природознавство, географія – 6; фізична культура – 5; праця – 4; креслення – 3; малювання – 2; музика – 1) або методику визначення бального рівня складності окремих предметів (геометрія – 6 балів; алгебра – 5,5 балів; іноземна мова – 5,4 балів; хімія – 5,3 балів; фізика – 5,2 балів; біологія – 3,6 балів; рідна мова – 3,5 балів; література – 1,7 балів; історія – 1,7 балів).
3. Гігієнічна оцінка організації уроку передбачає дослідження умов його проведення, особливостей подання навчального матеріалу, методики та унаочнення викладання, ступеня розвитку втоми учнів у ході навчального процесу, проведення хронометражних спостережень за тривалістю основних структурних елементів уроку (організаційна частина, перевірка домашнього завдання, основна частина, закріплення нового матеріалу, заключна частина).
Для профілактики виникнення втоми, порушень постави та появи розладів з боку органу зору серед учнів початкових класів на уроках письма, мови, читання та математики через кожні 15 хвилин уроку потрібно проводити фізкультурні хвилинки та спеціальну гімнастику для очей.
Рис. 1. Фізіологічна крива працездатності(I – період утягнення в роботу; II – період високої стійкої працездатності, III – період зниження працездатності; а –
зона неповної компенсації; б – зона кінцевого пориву; в – зона прогресивного падіння працездатності)
Гігієнічна оцінка режиму дняЗ метою гігієнічної оцінки режиму дня дітей і підлітків використовують методи анкетування, інтерв’ювання
та хронометражних спостережень.В ході досліджень необхідно отримати інформацію про наявність та тривалість у режимі дня основних
режимних елементів (сон, навчальна діяльність у школі, режим харчування, відпочинок з перебуванням на свіжому повітрі, підготовка домашніх завдань, виконання домашніх обов’язків, вільний час), правильність та доцільність їх взаєморозташування, відповідність стану здоров’я, віково-статевим, анатомо-фізіологічним і функціональним особливостям організму та індивідуальним схильностям дитини.
У ході складання режиму дня необхідно указати початок і кінець кожного елементу впродовж всієї доби від пробудження до сну.
Наприклад:Таблиця 1
Приблизна схема режиму добової діяльності учнів різного віку(у разі початку занять о 830)
Елементи режиму добової діяльності 6–8 років 9–10 років 11–12 років 13–14 років 15–16 роківПробудження 700 700 700 700 700
Ранкова гімнастика, ранковий туалет, проце-дури загартовування та прибирання постелі 730–750 730–750 730–750 730–750 730–750
Сніданок 700–750 700–750 700–750 700–750 700–750
Прогулянка перед школою та дорога у школу 750–820 750–820 750–820 750–820 750–820
Навчальні заняття у школі (вступна гімнастика, уроки, сніданок на великій
820–1230 820–1330 820–1400 820–1400 820–1430
100
Елементи режиму добової діяльності 6–8 років 9–10 років 11–12 років 13–14 років 15–16 роківперерві), позакласні заняттяДорога зі школи додому (прогулянка) 1230–1300 1330–1400 1400–1430 1400–1430 1430–1500
Обід 1300–1330 1400–1430 1430–1500 1430–1500 1500–1530
Відпочинок після обіду (сон для дітей 7 років) 1330–1430 – – – –Перебування на свіжому повітрі, прогулянка, рухливі ігри та розваги 1430–1600 (1630) 1430–1700 1500–1700 1500–1700 1530–1700
Приготування домашнього завдання 1600–1700 (1730) 1700–1900 1700–1930 1700–2000 1700–2000
Перебування на свіжому повітрі 1700(1730) –1900 – – – –Вечеря та вільний час (творча діяльність, читання літератури, допомога сім’ї, музика, конструювання, ручна праця)
1900–2000 1900–2030 1930–2100 2000–2100 2000–2130
Приготування до сну та вечірній туалет 2000–2030 2030–2100 2100–2130 2100–2130 2130–2200
Сон 2030–700 2100–700 2130–700 2130–700 2200–700
Тривалість кожного режимного елементу добової діяльності дітей та підлітків повинна відповідати віку дитини (табл. 2).
Таблиця 2Сумарна кількість годин для різних видів діяльності та відпочинку школярів
Вік у роках Клас
Навчальні заняття в
школі
Навчальні заняття в
дома
Перебування на свіжому повітрі
Заняття в гуртках, по
господарству
Ранішня гімнастика,
туалет
Сон(нічний)
7 I 3-4 1 3,5 2,5 2,5 11-108 II 4 1-1,5 3,5 2,5 2,5 11-10,59 III 4 1,5-2 3,5 2,5 2,5 11-10,510 V 4-5 1,5-2 3,5 2,5 2,5 10,5-1011 VI 5-6 2 3 2,5 2,5 10-912 VII 5-6 2 3 2,5 2,5 10-913 VIII 5-6 2,5-3,5 2,5 2 2 9,5-914 IX 5-6 3-4 2,5 2 2 9,5-915 X 5-6 3-4 2,5 2 2 9-8.916 XI 5-6 3-4 2,5 2 2 8,5-8
Тривалість вільного часу: серед школярів 10-13 років – 3,5-4 години на день, серед школярів 14-16 років – 3-3,5 години, у вихідні дні та дні відпочинку – 8-9 годин.
Оптимальними днями для гурткової роботи школярів є понеділок, вівторок, середа та четвер. У суботу та неділю заняття у гуртках з повним навантаженням слід проводити лише впродовж 1–3 чвертей, а протягом 4 чверті знижувати як розумове, так і фізичне навантаження. Такий день тижня, як п’ятниця (внаслідок низької працездатності учнів та вираженої втоми їх організму) є неефективним для позаурочної.
Гігієнічна оцінка навчальних меблівОбладнання шкільних приміщень повинно відповідати санітарно-гігієнічним вимогам, сприяти оптимальному
забезпеченню педагогічного процесу та ефективному проведенню позакласної навчально-виховної роботи. Тому навчальні класи і кабінети повинні бути обладнані меблями відповідно до вимог діючих нормативних документів.
Меблі слід добирати відповідно до довжини тіла учнів. Заборонено використовувати замість стільців лави і табурети. Фізіологічною робочою позою для учнів вважають робочу позу, при якій кут нахилу грудної частини тіла до поперекової дорівнює 145°. Разом з тим цілком допустимою для школярів є робоча поза, при якій відстань від поверхні парти до очей становить не менше 30 см.
101
Рис. 2. Основні розміри шкільної парти.1 - висота переднього краю стола; 2 - висота заднього краю стола; 3 - ширина горизонтальної частини кришки стола; 4 - ширина похилої частини кришки стола; 5 - висота сидіння; 6 - глибина сидіння; 7 - ширина сидіння; 8 -
дистанція спинки; 9 - дистанція сидіння; 10 - диференція.
До числа основних розмірів навчальних меблів, що використовуються у ході проведення їх гігієнічної оцінки, відносять наступні (рис. 2):
висота заднього краю стола, що являє собою відстань від заднього краю стола до підлоги; висота сидіння, що визначається як відстань від переднього краю сидіння до підлоги та повинна
відповідати довжині гомілки разом зі стопою з додаванням 1,5-2 см на висоту підбору; дистанція сидіння, що являє собою відстань у горизонтальній площині від переднього краю сидіння до
проекції на площину сидіння заднього краю кришки стола і може бути нульовою, якщо край стола і стільця розташовані на одній вертикалі, позитивною, якщо край сидіння не досягає опущеної від заднього краю стола вертикалі, та негативною, якщо опущена вертикаль потрапляє на площину сидіння. Для виконання навчальної діяльності в робочій позі сидячи (письмо, читання тощо) оптимальною вважають від'ємну дистанцію, що складає 3-5 см, у разі здійснення навчальної діяльності стоячи (відповідь на запитання вчителів тощо) як оптимальну визначають позитивну дистанцію сидіння (рис. 3);
Рис. 3. Різні варіанти дистанції сидіння:а – негативна; б – нульова; в – позитивна
• дистанція спинки, що являє собою відстань від заднього краю кришки стола до спинки стільця, яка повинна перевищувати передньо-задній розмір грудної клітки учня на ширину дитячої долоні;
• диферєнція, що являє собою відстань у вертикальній площині від заднього краю кришки стола до площини сидіння, яка повинна дорівнювати відстані від сидіння до ліктя вільно опущеної руки з додаванням 5-6 см та забезпечувати вільне розташування рук на столі. Суттєве зменшення диференції примушує учня сильно нахилятися вперед і спиратися на стіл, що призводить до стиснення органів грудної клітки та черевної порожнини, опущення правого плеча і виникнення лівобічного сколіозу. Натомість збільшення диференції зумовлює підняття правого плеча і виникнення правостороннього сколіозу;
• глибина сидіння, що являє собою передньо-задній розмір сидіння, який має становити від 2/3 до 3/4 довжини стегна;
• ширина сидіння – має відповідати відстані між віртлужними горбиками;• висота спинки, що має сягати рівня поперекового відділу хребта і забезпечувати спирання на неї грудного
відділу хребта;
102
• кут нахилу кришки стола, що повинен дорівнювати 15° і на цій підставі дозволяти учневі утримувати книжку або зошит на оптимальній відстані (30-35 см) від очей під найбільшим кутом при найменшому нахилі голови, забезпечуючи сталу акомодацію і запобігаючи виникненню міопії;
• рельєф сидіння, що повинен відповідати формі стегна та сідниць і мати невеликий нахил назад, який надає учневі змогу не сповзати вперед під час виконання основної навчальної діяльності у положенні сидячи.
Для забезпечення учнів шкільними меблями відповідно до довжини тіла, і, отже, на підставі їх віднесення до певної ростової групи, розроблено 6 спеціальних розмірів шкільних меблів (ДСанПіН 5.5.2.008-01, ДСТУ 5994-93, П015-93, 11016-93): №1 для учнів з довжиною тіла 100-115 см; №2 - для учнів з довжиною тіла 116-130 см; №3 - для учнів з довжиною тіла 131-145 см; №4 - для учнів з довжиною тіла 146-160 см; №5 - для учнів з довжиною тіла 161-175 см; №6 - для учнів з довжиною тіла понад 176 см. Номер парти повинен відповідати номеру стільця, така парта наховається стандартизованою.
У кожному класі (кабінеті) слід передбачати розташування 2-3 розмірів меблів певного розміру. Суттєву перевагу в сучасних умовах мають меблі, здатні до трансформування. Правильне розміщення дітей за шкільними партами (столами) може бути забезпечене лише за умов, якщо в одному приміщенні навчаються діти з різницею у віці не більше ніж 2 роки.
Розміщувати меблі у класних кімнатах, які мають прямокутну конфігурацію, слід таким чином, щоб відстань між зовнішньою стіною і першим рядом парт становила не менше – 0,5 м, між рядами двомісних парт (столів) - не менше 0,6 м. Відстань від передньої стіни з класною дошкою до передніх столів має складати не менше 2,4-2,6 м, найбільша відстань останнього місця від класної дошки має становити 9 м.
Учні зі зниженою гостротою зору повинні сидіти за першими партами у першому від світлонесучої стіни ряду або у середньому ряду. Школярі зі зниженим слухом розмішуються за першою та другою партами бокових рядів. Учні, які часто та тривало хворіють, розмішуються у третьому (біля внутрішньої стіни) ряду парт.
Для профілактики порушень постави не менше двох разів на рік школярів необхідно пересаджувати з першого ряду в третій і навпаки, не порушуючи відповідності групи меблів довжині їх тіла та ураховуючи гостроту зору і слуху.
Шкільні меблі повинні бути промаркованими. Маркування навчальних меблів наноситься у вигляді лінії завширшки 2 см або кола діаметром 2,5 см на обох боках парти, стола та стільця.
Дані щодо особливостей розподілу меблів серед школярів різного віку наведені в таблиці 3.Таблиця 3
Особливості розподілу меблів серед школярів різного віку
Ростова група, см Група меблів та колір маркування
Клас1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12
до 115 1 - оранжевий +116-130 2 - фіолетовий + + +131-145 3 - жовтий + + + + +146-160 4 - червоний + + + + + + + +161-175 5 - зелений + + + + + +
Понад 176 6 - блакитний + + + +
У навчальному приміщенні шкільні меблі розміщуються таким чином, щоб ближче до дошки знаходилися менші розміри, далі від неї – більші.
Робочі місця у виробничих майстернях школи повинні забезпечувати правильну робочу позу учнів та в повній мірі відповідати вимогам техніки безпеки.
Тому виробничі майстерні мають бути розраховані на 13-15 робочих місць, що обладнані верстатами. Максимальна маса вантажу для підняття школярами складає у віці 11-12 років - до 4 кг, у віці 13-14 років -
до 5 кг, у віці 15 років: для хлопчиків - 12 кг, для дівчаток - 6,0 кг, у віці 16 років - відповідно 14 та 7 кг, у віці 17 років - відповідно 16 та 8 кг.
Отже, санітарна експертиза правильності підбору та розстановки меблів у навчальних приміщеннях повинна передбачати аналіз наявності в кожному з них меблів не менше 2-3 різних номерів та адекватності їх взаєморозташування, характеристику відстані між рядами меблів та між меблями і боковими, передньою та задньою стінами приміщення, вивчення умов забезпечення правильної робочої пози та зручної посадки, вимірювання основних розмірів навчальних меблів тощо.
Після виміру основних елементів і визначення номера парти її маркують.Отримані дані заносять у схему “Протоколу гігієнічного дослідження парти” (табл. 4).
Таблиця 4 Основні розміришкільної парти
Основні розміри шкільної парти Величина,см
Номер парти
Якому росту учнів відповідає Примітка
Висота заднього краю кришки над підлогоюДиференція
Дистанція сидінняДистанція спинкиШирина сидінняГлибина сидіння
103
У гігієнічному висновку необхідно визначити до якого номера варто віднести парту, особливості її технічного стану, учням якого росту відповідає парта. Якщо парта є нестандартною необхідно вказати, що вона не відповідає ДСТ і може зумовлювати певні зрушення у стані здоров’я (вказати які) та що слід зробити, щоб парту можна було використовувати в ході навчального процесу (на скільки сантиметрів слід підняти або опустити кришку столу або сидіння, які ремонтні роботи провести, щоб привести парту в належний технічний стан тощо). При виконанні ситуаційних задач користуються даними приведеними у таблиці 5.
Таблиця 5Основні розміри парт, столів і стільців для школярів (ДСТ 5994–93)
Номер шкільної парти Ріст учнів, см Висота заднього краю кришки
стола над підлогою, ммВисота сидіння над
підлогою, мм1 до 115 460 2602 116-130 520 3003 131-145 580 3404 146-160 640 3805 161-175 700 4206 понад 176 760 460
Методика виготовлення універсального парто-ростоміра(лінійки Нікітіна-Флерова)
Для виготовлення лінійки Нікітіна-Флерова необхідно використовувати дані таблиці розмірів основних елементів шкільних меблів, дерев’яну або металеву планку довжиною не менше 100 см та сантиметрову стрічку.
На одному боці лінійки, що використовують для визначення номера парти, відкладаються відрізки, довжина яких відповідає стандартній висоті заднього краю кришки стола (парти) над підлогою та відстані від кришки сидіння до підлоги для меблів різних номерів.
Зворотна сторона лінійки, призначена для визначення номера парти, поділяється на 6 відрізків по 15 см, що відповідають номерам столів та парт.
Лінійку, виготовлену за означеними правилами, слід повісити на стіну або класну дошку (як зручніше) так, щоб перша поділка лінійки відповідала 115, тобто нижній кінець лінійки знаходився на рівні 100 см від підлоги.
СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІЗадача 1Учениця 6 класу відвідує школу в першу зміну, побутові умови задовільні, здорова, бере участь у роботі
гуртка по вивченню англійської мови. В ході дослідження режиму дня школярки лікар установив, що учениця перебуває в школі – 7 годин, допомагає батькам вдома – 1 годину, займається у гуртку (у п’ятницю та суботу) по 5 годин, виконує домашні завдання – 5 годин, дивиться телевізор – 2 години, перебуває на свіжому повітрі – 1 годину, читає художню літературу – 2 години, приймає їжу – 3 рази на день, спить – не більше 6 годин.
Дайте оцінку режиму дня школярки та при необхідності внесіть відповідні зміни.
Задача 2До медичного пункту школи звернувся учень 7 класу загальноосвітньої школи зі скаргами на поганий сон,
втому і головний біль. В ході обстеження підлітка шкільний лікар патології не виявив. Під час опитування установлено, що школяр навчається в першу зміну, відвідує в школі фізичний гурток. Свій час розподіляє таким чином: прокидається о 7.00, ранковий туалет 7-7.30, сніданок 7.30-7.50, підготовка домашнього завдання – 7.50-8.50, перебування у школі – 9.00-14.00, обід – 14.10-14.30, відпочинок, допомога батькам – 14.30-16.00, підготовка домашнього завдання – 16.00-20.00, вечеря – 20.00-20.20, перегляд телепередач – 20.20-23.45, лягає спати о 24.00. Дайте оцінку режиму дня школяра та, у випадку необхідності, запропонуйте рекомендації щодо його оптимізації.
Задача 3Учениця 11 класу відвідує фізико-математичну гімназію у першу зміну, побутові умови задовільні, здорова,
приймає участь у роботі гуртка інформатики та у школі ансамблю бального танцю у будинку дітей та підлітків.Під час вивчення режиму дня установлено, що учениця перебуває в школі – 8 годин, допомагає батькам вдома – 1
годину, у гуртку інформатики займається у вівторок і п’ятницю по 1,2 години, у танцювальному гуртку – в понеділок, середу та суботу впродовж 2,5 годин. Домашні завдання, як правило, виконує за 3–4 години, дивиться телевізор – 2,5 години на тиждень, читає художню літературу – 1 годину, приймає їжу 3 рази, спить – 6 годин.Дайте оцінку режиму дня школярки та, у випадку необхідності, внесіть відповідні зміни.
Задача 4В ході оцінки розкладу занять учнів загальноосвітньої школи установлено, що кількість уроків протягом
тижня в молодших класах становить 28, в середніх – 36, в старших – 40, тривалість уроків в усіх класах однакова і становить 45 хвилин. У понеділок в середніх класах і в суботу в старших на перших уроках проводяться заняття з математики.
Дайте гігієнічну оцінку розкладу уроків.
Задача 5
104
В ході вивчення розкладу занять учнів 8-го класу загальноосвітньої школи установлено: кількість уроків протягом тижня – 42, в понеділок і п'ятницю уроки були розподілені в такій послідовності: математика, хімія, фізкультура, біологія, історія, література, фізика. По два уроки математики підряд проводяться у вівторок, по два уроки хімії – в середу.
Дайте гігієнічну оцінку розкладу уроків.
Задача 6Дайте гігієнічну оцінку шкільному розкладу уроків для учнів 6 класу:
Понеділок1. Укр. мова2. Укр. літ.3. Фізика4. Математика5. Географія6. Малювання
Вівторок1. Історія2. Укр. мова3. Праця4. Праця5. Фізкультура6. Англ. мова
Середа1. Біологія2. Математика3. Укр. мова4. Фізкультура5. Біологія
Четвер1. Математика2. Англ. мова3. Географія4. ФізикаСпіви
П’ятниця1. Математика2. Математика3. Укр. мова4. Укр. літ.5. Історія
Субота1. Математика2. Фізкультура3. Англ. мова4. Праця5. Біологія
Задача 7У п'ятому класі середньої загальноосвітньої школи навчається 30 учнів: 12 дівчинок і 18 хлопчиків.Ріст дівчаток коливається в межах від 132 до 144 см, ріст хлопчиків – від 137 до 145 см (12 хлопчиків) та 146 –
158 (4 хлопчика). Клас обладнаний 15 партами: 10 парт відповідає номеру 3, 5 парт – номеру 4.Оцініть чи правильно підібрані парти для учнів, у випадку необхідності дайте відповідні гігієнічні
рекомендації.
Задача 8У шостому класі навчається 31 учень. Серед них ріст 147 см спостерігається у 10 чоловік, 149 см – у 14
чоловік, 143 см – у 2 чоловік, 155 см – у 2 чоловік, 157 см – у 3 чоловік. Парти, призначені для цих учнів мають наступні розміри: у 9 парт висота стола – 64 см, висота сидіння – 34 см; у 3 парт – висота стола – 70 см, висота сидіння – 42 см.
Визначте чи правильно підібрані парти для учнів, у разі необхідності обґрунтуйте відповідні гігієнічні рекомендації.
Задача 9Визначте номер парти та укажіть найбільше оптимальне місце для 3 учнів сьомого класу. Перший з них має
ріст 170 см та страждає міопією середнього ступеня, другий – ріст 168 см та відноситься до категорії осіб, часто і тривало хворіють, третій – ріст 172 см та страждає на пониження слуху в діапазоні середніх та високих частот.
Задача 10Визначте номер навчальних меблів, їх основні розміри та місце у структурі шкільного класу, що мають бути
рекомендовані для хлопчика 11 років який має довжину тіла 157 см, маса – 40,4 кг, обвід грудної клітини – 75,2 см, впродовж останніх 3-х років лікарі відмічають зниження гостроти зору на лівому та правому оці до 0,7 Д.
ТЕМА №14: ТЕМА: МЕТОДИ ОЦІНКИ СТАНУ ЗДОРОВ'Я ТА ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ І ПІДЛІТКІВ
МЕТА РОБОТИ: Оволодіти методиками проведення антропометричних досліджень, оцінки стану здоров’я та фізичного розвитку дітей і підлітків.
ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ: 1. Загальні закономірності росту і розвитку дитячого організму. 2. Методика комплексної оцінки стану здоров'я дітей і підлітків. Критерії і показники здоров'я дітей і підлітків. 3. Групи здоров’я. Групи для проведення фізичного виховання. 5. Фізичний розвиток як оцінка стану здоров’я. Основні показники фізичного розвитку. Загальні правила
антропометрії.6. Таблиці стандартів фізічного розвитку. Вимоги до таблиць стандартів.7. Методи гігієнічної оцінки фізичного розвитку дітей та підлітків. Метод сигмальних відхилень.
ЗАВДАННЯ:
105
1. Оволодіти методиками комплексної оцінки стану здоров’я та проведення антропометричних досліджень (визначення довжини та маси тіла, обводу грудної клітки, життєвої ємкості легень, сили м'язів).
2. Оцінити фізичний розвиток школярів з використанням методу сигмальних відхилень.
ЛІТЕРАТУРА: 1. Гігієна та екологія / [В. Г. Бардов, В. Ф. Москаленко, С. Т. Омельчук та ін.] ; за ред. В. Г. Бардова. ―
Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 391-413.2. Даценко И.И. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – К.: Здоров’я, 1999. – С.532-
534.3. Габович Р.Д., Шахбазян Г.Х., Познанский С.С. Гигиена. – К.: Вища школа. 1983. – С. 248–252. 4. Покровский В.А. Гигиена. – М., Медицина, 1979. – С.93–114. 5. Общая гигиена // Румянцев Г.И., Воронцов М.П., Гончарук Е.Г. и др. – М.: Медицина, 1985. – С.338–346.6. Общая гигиена. Руководство к практическим занятиям // Под ред. И.И.Даценко. — Львов: Вища школа,
1988. – С. 258–283. 7. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. – М., Медицина, 1971. – С. 207–218.8. Гигиена детей и подростков // Под ред. В.Н.Кардашенко. – М.: Медицина, 1988. – С. 197–261.9. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене детей и подростков // В.И.Берзинь и др. – К.: Вища шк.,
1989. – С. 118–126. 10. I.В.Сергета Практичні навички з загальної гігієни. – Вінниця, 1997. – 96 с.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
В ході практичного заняття студенти оволодівають методиками комплексної оцінки стану здоров’я, проведення антропометричних досліджень та гігієнічної оцінки фізичного розвитку.
Загальні закономірності росту і розвитку дитячого організму1. Чим молодшим є організм, тим швидше та інтенсивніше перебігають процеси зростання та розвитку.
Найінтенсивніший період – 1 рік життя, коли маса тіла збільшується у три рази, а довжина тіла – в два рази. Величина основного обміну на 1 кг маси тіла дитини віком до 6 місяців складає 42-43 ккал, віком від 0,5 до 1,5 року – 50 ккал, до 13 років – 60 ккал. Величина основного обміну у дорослої 20-річної людини складає приблизно 20-24 ккал/кг.
2. Ріст та розвиток відбуваються нерівномірно, стрибкоподібно. Наявні критичні періоди, наприклад, період статевого дозрівання.
3. У процесі зростання наявні криві статевої різниці. Дівчата та хлопчики зростають не однаковими темпами, прискорення та уповільнення відбуваються в різні вікові періоди.
4. Характерна пластичність процесів розвитку та великі компенсаторні можливості.
Методика комплексної оцінки стану здоров’я дітей та підлітківВивчення стану здоров’я є одним з найважливіших розділів роботи лікаря, що обслуговує дітей та підлітків.
Важливість цієї роботи полягає, насамперед в тому, що саме у дитячому віці формується фізичне та психічне здоров'я людини, її стійкість до впливу несприятливих факторів навколишнього середовища.
Нині прийняті наступні критерії комплексної оцінки стану здоров'я: 1. Наявність або відсутність у момент обстеження хронічних захворювань.2. Рівень функціонального стану основних систем організму.3. Ступінь опірності організму несприятливому впливу.4. Рівень досягнутого фізичного розвитку і ступінь його гармонійності.Хронічні захворювання виявляють під час проведення поглиблених медичних оглядів. Оцінка функціонального стану систем організму проводиться з використанням клінічних методів, а також за
допомогою функціональних проб (проби Мартіне, Штанге-Генга, Летунова, РWС170).Про ступінь опірності (резистентності) організму судять за даними щодо кількості гострих захворювань та
загострень хронічних хвороб протягом минулого року, а також за показниками стану неспецифічної резистентності (вміст Х-хроматину і гетерохроматину в епітелії слизової щоки, глікогену в нейтрофілах, активність лугової і кислої фосфотаз в нейтрофілах, дегідрогенази і сукцинатдегідрогенази в лімфоцитах, лізоциму і лактатдегідрпогенази в слині, ступінь бактерицидності шкіри).
Існує ряд методів оцінки фізичного розвитку дітей та підлітків, основними з них є наступні: метод сигмальних відхилень, оцінка фізичного розвитку за шкалами регресії, комплексний метод оцінка фізичного розвитку з використанням центильних табиць (центильний метод).
Групи здоров’я. Групи для проведення фізичного вихованняВідповідно до указаних критеріїв розроблена схема розподілу дітей за групами здоров'я.Виділяють 5 груп здоров’я:Перша група здоров’я – здорові діти з нормальним розвитком та нормальним рівнем функціонування
внутрішніх органів та систем.Друга група здоро’я – здорові діти, що мають функціональні та деякі морфологічні відхилення, а також знижену
опірність до гострих захворювань.Третя група здоров’я діти, які страждають хронічними захворюваннями в стані компенсації, зі збереженням
функціональних можливостей організму.
106
Четверта група здоров’я – діти, які страждають хронічними захворюваннями у стані субкомпенсації, зі зниженими функциональними можливостями організму.
П’ята група здоров’я – діти, які страждають хронічними захворюваннями у стані декомпенсації, зі значно зниженими функциональними можливостями організму.
Розподіл дітей за групами здоров'я дозволяє виявити осіб, що мають фактори ризику щодо розвитку патологічних зрушень, дітей з початковими формами захворювань та функціональними відхиленнями і розробити комплекс заходів з охорони та зміцнення їх здоров'я, профілактики хронічних захворювань.
В першу чергу, це стосується дітей та підлітків, які відносяться до другої групи здоров'я (діти – реконвалісценти, а також діти, які часто і тривало хворіють, з загальною затримкою і дисгармонійністю фізичного розвитку як за рахунок надлишкової маси тіла, так і за рахунок її дефіциту без ендокринної патології, з порушеннями постави, плоскостопістю, з функціональними зрушеннями збоку серцево-судинної системи, міопією, карієсом, гіпертрофією піднебінних мигдаликів II ступеня, алергічними реакціями, збільшенням щитоподібної залози I і II ступенів, астенічним синдромом тощо).
Визначення групи для проведення фізичного виховання здійснюється згідно з даними поглибленого медичного огляду.
У середній школі дітей та підлітків прийнято поділяти на три групи фізичного виховання. До основної групи фізичного виховання відносять дітей та підлітків, які не мають відхилень у стані здоров’я
або мають незначні відхилення та достатню фізичну підготовленість. Заняття з фізичної культури серед учнів, що належать до основніої групи, проводяться згідно з навчальними програмами з предмету в повному обсязі, а здача контрольних нормативів здійснюється з диференційованою оцінкою.
До підготовчої групи відносять дітей та підлітків, які мають відхилення у стані здоров’я та достатньо фізично підготовлені, а також дітей реконвалістентів. Заняття з фізичної культури серед учнів, що належать до підготовчої групи, проводяться згідно з навчальними програмами з обов’язковим дотриманням принципів поступовості та наступності.
Дані щодо приблизних термінів поновлення занять з фізичної культури після гострих захворювань наведені у таблиці 1.
Таблиця 1Приблизні терміни поновлення занять фізичною культуроюпісля гострих захворювань
Захворювання Термін поновлення занять після хворобиАнгіна 2 — 4 тижніБронхіт, ГРВІ 1 — 3 тижніГострий отит 2 — 4 тижніПневмонія 1 — 2 тижніПлеврит 1 — 2 тижніГрип 2 — 4 тижніГострі інфекційні захворювання 1 — 2 тижніГострий нефрит 2 тижніГепатит інфекційний 8 — 12 тижнівАпендиціт (після операції) 1 — 2 тижніПереломи кісток кінцівок 1 — 3 тижніСтрус мозку 3 — 12 місяців і більше
До спеціальної групи відносять дітей та підлітків, які мають значні відхилення у стані здоров’я тимчасового або постійного характеру. Заняття з фізичної культури проводяться за спеціально розробленими диференційованими програмами та програмами ЛФК.
Методика гігієнічної оцінки фізичного розвитку дітей та підлітківФізичний розвиток дітей та підлітків оцінюють на підставі визначення соматоскопічних (антропоскопічних),
соматометричних (антропометричних) та фізіометричних показників з їх подальшим вивченням за допомогою методу сигмальних відхилень, за шкалами регресії, комплексного та центильного методів.
До соматоскопічних показників відносять стан шкіряних покривів та слизових оболонок, ступінь жировідкладання, тип конституції, характеристики опорно-рухового апарату (кістяк, форма грудної клітки, хребта, ніг та стоп), ознаки статевого дозрівання (оволосіння під пахвами та на лобку, розвиток молочних залоз, поява менструацій у дівчат, оволосіння на обличчі, розвиток щитовидного хряща гортані, мутація голосу у юнаків).
Провідними соматометричними показниками вважають довжину і масу тіла, обвід грудної клітки та інші обводи (обводи голови, плеча, стегна тощо).
Загальні правила антропометрії: виміри проводять раз на рік в один і той самий час року та доби; дотримуються оптимальних параметрів мікроклімату та освітлення у приміщені; дослідження проводять натщесерце у спідній білизні; дослідження проводить особа, що володіє методикою вимірювання; виміри проводять із дориманням спеціальних антпропометричних точок; прилади, які використовуються, мають бути вивірені на точність (стандартизовані).Для визначення довжини тіла у положенні стоячи та сидячи використовують дерев’яний ростомір, який являє
собою стояк завдовжки 2 м, закріплений на підставці розміром 70 x 45 см, з відкидною лавкою на висоті 40 см, що призначена для вимірювання росту сидячи. На стояку нанесено дві колонки сантиметрових поділок. Відлік за першої з
107
них починається від підставки, відлік за другої від відкидної лавки. На стояку закріплена пересувна муфта з горизон-тальною планшеткою, яку під час дослідження опускають до контакту з тім’яною кісткою обстежуваного.
У разі вимірювання довжини тіла стоячи обстежуваний має стати струнко спиною до планки, тримаючи п’ятки разом, носки нарізно та торкаючись її трьома точками п’ятками, сідницями і міжлопатковою ділянкою. Голова обстежуваного повинна бути в такому положенні, щоб лінія, якам з’єднує нижній край очної ямки та верхній край козелка вуха була паралельною підлозі.
Для вимірювання маси тіла слід використовувати медичні ваги. Обвід грудної клітки вимірюють сантиметровою стрічкою у стані спокою, максимального вдиху та
максимального видиху (стрічка попереду повинна проходити вздовж четвертого міжребір’я – по нижньому краю соскового кільця у хлопчиків та дещо вище молочних залоз у дівчаток, позаду по нижньому краю лопаток при опущених руках).
До фізіометричних показників відносять м’язову силу, життєву ємкість легень, станову силу тощо. Для визначення життєвої ємності легень використовують водяний або пневматичний спірометр, для визначення м’язової сили рук – кистьовий динамометр, для визначення станової сили становий динамометр. Причому у будьякому разі у ході дослідження реєструють максимальний результат.
Таблиці стандартів фізічного розвитку. Вимоги до таблиць стандартівОцінку фізичного розвитку проводять на підставі зіставлення індивідуальних даних з регіональними
стандартами фізичного розвитку, тобто з середніми нормативними значеннями для кожної окремої віково-статевої групи, які відображують рівень фізичного розвитку дітей і підлітків, що мешкають у подібних умовах перебування.
Вимоги до таблиць стандартів фізічного розвитку: повинні бути складені на основі кількісної та якісної репрезентативності, тобто на основі достатньої
кількості досліджень, що відображають якісні особливості усього дитячого населення даного регіону; складаються для кожного року життя для дівчат та юнаків окремо; оновлюються 1 раз на 3-5 років; повинні відображати національні, етнічні, географічні, кліматичні, соціальні, економічні та інші
особливості даного регіону; містять усі статистичні величини: середнє значення (М), мінімальне (Мmin) та максимальне значення
(Mmax), коефіцієнт достовірності (p), середнє квадратичне відхилення (), число вимірів (N), регресії (R), коефіцієнт кореляції (r) та регресії (КR) тощо;
Оцінка фізичного розвитку методом сигмальних відхиленьМетод сигмальних відхилень з графічним зображенням профілю фізичного розвитку передбачає порівняння
кожної індивідуальної ознаки з середньозваженою арифметичною величиною для цієї ознаки в певному віці, що дозволяє визначити її фактичне відхилення від нормативних значень.
Далі шляхом ділення фактичного відхилення на величину середнього квадратичного відхилення знаходять сигмальне відхилення (), що і надає інформацію про те, на яку величину сигм у більшу або меншу сторону відрізняються показники дитини, котра досліджується, від середніх показників, властивих даному віково-статевому періодові.
Відхилення у межах від -1 до +1 вважають середнім розвитком ознаки, що досліджується, від –1 до –2 – розвитком нижче середнього, від – 2 та нижче – низьким, від +1 до +2 – вище середнього, від +2 та вище – високим.
Для побудови профілю фізичного розвитку на однаковій відстані одне від одного проводять горизонтальні лінії, кількість яких зумовлюється числом ознак, що підлягають оцінці, і на кожній з них відкладають значення отриманих відхилень, котрі з’єднують прямими лініями. Метод сигмальних відхилень дозволяє визначити ступінь розвитку кожної окремої ознаки фізичного розвитку та його пропорційність, відомості про яку надає саме профіль. Якщо величини відхилень укладаються в одну сигму – розвиток вважається пропорційним, якщо не укладаються - непропорційним.
Висновок щодо фізичного розвитку дитини у випадку використання методу сигмальних відхилень повинен мати такий вигляд: “Фізичний розвиток Кравченко П., 10 років, за ростом середній (вище середнього, високий, нижче середнього, низький), за масою тіла середній (вище середнього, високий, нижче середнього, низький) за обводом грудної клітки середній (вище середнього, високий, нижче середнього, низький), пропорційний (непропорційний)”.
Під час виконання самостійної роботи у протокольний зошит записують дані про школяра (прізвище, вік, стать, стан здоров’я), потім за зразком (таблиця 2) в графу “Школяр” заносять дані щодо росту, маси тіла та обводу грудної клітки, учня, який досліджується.
Таблиця 2 Оцінка фізичного розвитку методом сигмальних відхилень
Показники фізичногорозвитку
Школяр10 років
Стандарт Різниця (Δ)
Сигмальне відхилення (Δ/) Оцінка
М Ріст, см 129 134,7 4,5 — 5,7 — 1,26 Нижче середнього
Маса тіла, кг 24 29,5 3,8 — 5,5 — 1,4 Нижче середньогоОбвід грудної клітки, см 61 65,9 3,4 — 4,9 — 1,44 Нижче середнього
Після цього використовуючи дані таблиці 3 “Показники фізичного розвитку школярів Вінницької області”, знаходять стать та вік обстежуваного, потім відповідний показник (ріст, маса тіла, обвід грудної клітки). Для кожної її характеристики фізичного розвитку визначають величину (середньоарифметичну зважену — М та середньоквадратичне відхилення – ) і заносять у таблицю (графа “Стандарт”).
108
Таблиця 3Показники фізичного розвитку школярів Вінницької області
ВікРіст, см Маса тіла, кг Обвід грудної клітки, см
М М М хлопчики
7 121,0 4,9 23,2 3,2 60,3 3,68 125,0 4,6 24,6 3,2 62,0 3,09 129,7 6,1 27,2 3,4 63,6 3,210 134,7 4,5 29,5 3,8 65,9 3,411 139,0 4,7 32,6 4,0 68,2 3,612 143,2 6,4 35,0 5,5 70,5 3,913 149,0 6,3 39,1 5,0 72,2 4,214 154,0 8,0 43,3 6,7 75,6 5,015 159,5 7,0 48,0 6,5 80,0 5,316 165,7 7,2 56,4 7,6 83,0 5,717 168,4 6,6 59,6 6,8 86,0 4,0
дівчатка7 120,3 4,7 22,5 4,0 59,0 2,48 123,7 5,6 23,5 3,6 59,0 3,29 12,91 5,6 26,4 3,2 61,9 2,710 13,44 6,2 29,6 4,6 6,34 2,411 13,92 5,6 32,5 4,5 6,68 4,012 14,44 6,5 37,1 4,9 7,04 4,813 14,95 6,3 42,1 5,0 7,32 5,614 15,56 5,7 48,2 7,0 7,94 5,115 15,75 5,5 53,2 6,6 8,21 5,116 15,80 5,2 54,6 6,6 83,4 4,517 159,5 4,9 55,9 7,0 83,8 4,2
Потім для кожного показника визначають різницю між фактичною і стандартною величинами. Так, наприклад, якщо ріст 10-річного хлопчика становить 129 см, а стандарт (М) – 134,7 см різниця складає 129-134,7= -5,7 см. Одержану різницю ділять на (у нашому випадку вона дорівнює 4,5 см) і отримують величину сигмального відхилення: -5,7:4,5 = -1,26 і зрештою, за даними величини і знаку сигмального відхилення обгрунтовують оцінку фізичного розвитку за окремим показником.
У нашому випадку фізичний розвиток хлопчика за ростом – нижче середнього, тому що сигмальне відхилення складає – 1,26.
Згідно з приведеною схемою анализуються дані фізичного розвитку і за іншими показниками. Отже, за допомогою методу сигмальних відхилень можна дати відповідь на два питання:1) Про рівень фізичного розвитку (середній, вище середнього, нижче середнього, високий, низький);2) Про пропорційність фізичного розвитку (пропорційний, непропорційний).Недоліком цього методу оцінки фізичного розвитку є те, що величини показників оцінюються окремо без
урахування ступеня їх взаємозв'язку. Разом з тим кожному росту людини повинні відповідати певні величини маси тіла і обводу грудної клітки, тобто фізичний розвиток повинен буди гармонійним. Цей недолік усувається при використанні методу оцінки за шкалами регресії та комплексного методу.
СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІЗадача 1Учениця, 14 років, має ріст 175 см, масу тіла – 54,0 кг, обвід грудної клітки – 75,5 см. За рік виріс на 5 см, число
постійних зубів становить 28, ступінь розвитку вторинних статевих ознак: Ма3, РЗ, А3, Ме2. Мускулатура і підшкірно-жирова складка виражені помірно, ЖЄЛ складає 2560 мл, м’язова сила рук: правої – 20,1 кг, лівої – 16,35 кг. Об’єктивно з боку внутрішніх органів ніяких патологічних змін не виявлено. Практично здорова. Фізкультурою займається в основній групі.
* Визначте групу здоров’я і оцініть фізичний розвиток дівчинки з використанням методу сигмальних відхилень.
Задача 2В ході медичного обстеження у школярки 10 років були виявлені ознаки хронічного тонзиліту у стадії
компенсації, порушення осанки тощо. Довжина тіла учениці становить 142 см, маса тіла – 38,5 кг, обвід грудної клітки – 69,0 см, число постійних зубів – 20, за останній рік дівчинка виросла на 4 см, розвиток вторинних ознак – Ма0,Р0,Ме0.
* Визначте групу здоров’я та оцініть фізичний розвиток школярки з використанням методу сигмальних відхилень.
Задача 3
109
Через 2 дні після перенесеного ГРВІ учень 5 класу звернувся до шкільного лікаря з проханням дати медичний висновок щодо його допуску до занять у секції спортивної гімнастики. В ході медичного обстеження лікарем установлено: ріст – 150 см, маса тіла – 42 кг, обвід грудної клітки – 70 см, щорічне збільшення довжини тіла становить 5 см, число постійних зубів – 25, ступінь розвитку вторинних статевих ознак – Р0,Ах0, , м’язи розвинуті погано, підшкірно-жирова складка молорозвинена, ЖЄЛ – 2500 мл, м’язова сила рук: правої – 20 кг, лівої – 18 кг. Об’єктивно з боку внутрішніх органів ніяких змін не виявлено. Фізкультурою займається в основній групі фізичного виховання.
* Визначте групу здоров’я та дайте оцінку фізичного розвитку хлопчика з використанням методу сигмальних відхилень.
Задача 4У ході поглибленого медичного обстеження школяра 11 років виявлено, що він часто (майже щомісяця) хворіє
гострими респіраторно-вірусними захворюваннями, страждає міопією слабкого ступеня та карієсом. Ріст учня становить 133,5 см, маса тіла – 23,5 кг, обвід грудної клітки – 59,2 см.
* Визначте до якої групи здоров’я і групи фізичного виховання відноситься школяр та оцініть фізичний розвиток учня методом сигмальних відхилень.
Задача 5Учень 3 класу середньої загальноосвітньої школи, 10 років, практично здоровий, має ріст – 125 см, масу тіла –
30 кг, обвід грудної клітки – 64,0 см, число постійних зубів складає 12, щорічне збільшення довжини тіла — 5 см, ступінь розвитку вторинних статевих ознак: Р0,Ах0.
* Оцініть фізичний розвиток хлопчика за допомогою методу сигмальних відхилень.
Задача 6Учениця 3 класу середньої загальноосвітньої школи, 10 років, практично здорова, побутові умови задовільні,
ріст – 135 см, масу тіла – 30,5 кг, обвід грудної клітки – 60,0 см, число постійних зубів складає 22, щорічна прибавка росту становить 6 см, ступінь розвитку вторинних статевих ознак: Ма0,А1,Р1.
* Дайте оцінку фізичному розвитку дівчинки методом сигмальних відхилень.
Задача 7Хлопчик 13 років має ріст 155 см, масу тіла – 42 кг, обвід грудної клітки – 70 см.* Оцініть фізичний розвиток з використанням методу сигмальних відхилень та побудуйте профіль
фізичного розвитку.
ТЕМА №15: ТЕМА: ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ВПЛИВУ ШУМУ ТА ВІБРАЦІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ
МЕТА ЗАHЯТТЯ: Навчитися вимірювати шум та вібрацію, оцінювати шумо-вібраційну обстановку на виробництві, давати рекомендації по усуненню їх негативної дії.
ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:1. Визначення понять “шум” та “вібрація”. Класифікація шуму та вібрації.2. Фізичні властивості і біологічна дія шуму та вібрації.3. Прилади і одиниці вимірювання шуму та вібрації.4. Зрушення у стані здоров’я та захворювання, що зумовлені впливом шуму та вібрації.5. Допустимі рівні шуму та вібрації на промисловому підприємстві, в навчальних приміщеннях, у лікарні.6. Заходи щодо профілактики несприятливого впливу шуму та вібрації.
ЗАВДАННЯ:1. Ознайомитися з приладами для визначення шуму та вібрації, індивідуальними засобами захисту від
несприятливого впливу шуму та вібрації.2. Провести вимірювання рівня шуму з використанням шумоміра “Шум-1М”.3. Дати гігієнічну оцінку шумо-вібраційної обстановки на виробництві (за даними ситуаційних задач).
ЛІТЕРАТУРА:1. Гігієна та екологія. Підручник / За ред. В.Г. Бардова. – Вінниця: Нова книга. 2006. – С. 106 – 121.2. Даценко І.І., Габович Р.Д. профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології. – С. 352 – 366. 2-
ге вид.: К.: Здоров’я, 2004. – С. 124 – 140.3. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін.: За ред.
Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 277–282.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИВ ході практичного заняття студенти знайомляться з особливостями впливу шуму та вібрації на організм
людини, заходами щодо профілактики захворювань, зумовлених впливом шуму та вібрації, за даними ситуаційної задачі визначають шумо-вібраційну обстановку на виробництві.
Після організаційної частини та опитування студенти проводять вимірювання рівня шуму в навчальній лабораторії за допомогою таких приладів, як шумомір “Шум-1М”.
110
Шум – це механічні коливання частинок пружного середовища (газу, рідини, твердого тіла), що виникають під дією якої-небудь збуджуючої сили.
Звуком називають регулярні періодичні коливання певної частоти та інтенсивності, а шумом – неперіодичні, випадкові коливання різної частоти та інтенсивності.
Фізичні характеристики шуму:1. Інтенсивність (сила) – кількість звукової енергії в дБ.2. Спектр – розподіл звукової енергії в октавних смугах.3. Гучність – фізіологічне сприймання інтенсивності звуків різної частоти в порівнянні з еталонним звуком
(одиниці гучності – фони, сони).
Класифікація шуму:1. За походженням: виробничий побутовий вуличний2. За характером спектру: широкосмуговий – з безперервним спектром шириною більше однієї октави тональний – в спектрі якого знаходяться виражені дискретні тони3. За частотними характеристиками: низькочастотний 16-350 Гц середньо частотний 350-800 Гц високочастотний 800-20000 Гц інфразвук ультразвук4. За часовими характеристиками: постійний непостійний (коливальний, переривчастий, імпульсний)Інтенсивний шумовий вплив на організм людини може викликати специфічні і неспецифічні зміни.
Специфічні зміни (враження органу слуху):1) зниження адаптації2) слухова втома3) приглухуватість4) туговухість5) професійна глухота
Неспецифічні зміни:1) НЦД (нейроциркуляторна дистонія) переважно по гіпертензивному типу2) Астено-вегетативний синдром і неврастенічні реакції3) Дисфункції шлунку4) Зниження імунологічної реактивності5) Передчасна втома, зниження працездатності
Заходи по боротьбі з шумом можуть бути технічні (технологічні, санітарно-технічні), архітектурно-планувальні, організаційні і медико-профілактичні.
1) Технічні заходи: усунення причин виникнення шуму або зниження його в джерелі (заміна шумних технологій на
малошумові або безшумові) послаблення шуму на шляхах його передачі (звукоізолюючий кожух, акустичні екрани) безпосередній захист працюючих (плаваючий фундамент)2) Архітектурно-планувальні заходи: локалізація джерела шуму правильне розташування обладнання наявність звукопоглинаючого фундаменту3) Організаційні заходи: скорочення робочого часу в умовах високого шуму встановлення регламентованої перерви для активного відпочинку4) Індивідуальні засоби захисту: антифони, навушники, беруші, заглушки шумозахисні шлеми валянки (для зменшення кісткової провідності)5) Медико-профілактичні заходи: проведення попередніх та періодичних медичних оглядів підвищення опірності організму до несприятливої дії шуму (щоденне приймання вітамінів В1, В2) санаторно-курортне лікування протипокази до роботи: невроз6) Гігієнічне нормування дотримання на виробництві встановлених ГДР шуму.
111
Вібрація – це механічні аперіодичні коливання, системи з пружними зв’язками.Фізичні характеристики вібрації: сила, розподіл, віброшвидкість, віброприскорення, амплітуда коливальних
рухів.Класифікація вібрації:1. За походженням: транспортна технологічна транспортно-технологічна2. За характером спектру: широкосмугова вузько смугова3. За частотними характеристиками: низькочастотна середньо частотна високочастотна4. За часовими характеристиками: постійна непостійна (коливальна, переривчаста, імпульсна)5. За ступеням стикання з тілом людини: місцева загальна комбінованаВиділяють 2 форми вібраційної хвороби: викликана локальною або загальною вібрацією.Основні симптоми вібраційної хвороби, обумовленої впливом локальної вібрації:1) судинні розлади, які полягають в порушенні периферичного кровообігу (побіління пальців)2) поліневропатії, які проявляються болями в верхніх кінцівках3) порушення чутливості (больової, температурної)4) враження кістково-м’язової системи: міозити, деформуючі артрози, артритиОсновні симптоми вібраційної хвороби, обумовленої впливом загальної вібрації:1) вестибулопатії (головні болі, запаморочення)2) деформуючий остеоартроз хребта3) порушення секреторної та моторної функції ШКТ4) ангіодистонічні зрушення5) поліневропатії нижніх кінцівок6) вплив на жіночу статеву сферу (дисменорея)
Заходи по боротьбі з вібрацією: 1) Технічні заходи: обмеження контакту працюючого з джерелом вібрації (дистанційне керування, автоматизація і заміна
технологічних процесів) фундамент для машин амортизація сидінь вібробезпечні інструменти2) Архітектурно-планувальні заходи: Локалізація джерела вібрації Правильне розташування обладнання Використання “плаваючих” фундаментів3) Організаційні заходи: скорочення робочого часу (сумарний час контакту з вібрацією не повинен перевищувати 2/3тривалості
робочої зміни) встановлення регламентованої перерви для активного відпочинку4) Індивідуальні засоби захисту: рукавиці з подвійною долонною прокладкою, противібраційне взуття5) Медико-профілактичні заходи: проведення попередніх та періодичних медичних оглядів з участю невропатолога, терапевта,
отоларинголога теплові процедури для рук, самомасаж рук і плечового поясу, УФВ, вітамінопрофілактика, фізіотерапевтичні процедури) проведення функціональних досліджень: холодова проба, визначення вібраційної чутливості,
динамометричні показники санаторно-курортне лікування протипокази до роботи: вегетативна дисфункція, хвороба Рейно (порушення кровопостачання дистальних
відділів кінцівок), облітеруючий ендартерііт, захворювання вестибулярного апарату, захворювання кісток та суглобів, захворювання жіночої статевої сфери.
6) Гігієнічне нормування: дотримання на виробництві встановлених ГДР вібрацій.Методика вимірювання та гігієнічної оцінки шуму і вібрації
Для вимірювання шуму використовують шумомір “ШУМ-1М” (рис. 1).
112
Рис. 1. Шумомір типу “ШУМ-1М”
Для проведення вимірювання прилад розташовують поблизу джерела шуму. Капсуль мікрофона нагвинчують на електронний блок. Перемикач “Швидко – Повільно” встановлюють у положення “Швидко”. Перемикачем “Діапазон” підбирається очікуваний рівень звуку. Перемикач “Рід роботи” переводять в положення “Бат” (стрілка повинна знаходитися у лівій частині чорного сектора, в іншому випадку потрібно замінити батарею). Перемикач "Рід роботи" переводять в положення “Калібр.” і за допомогою ручки “Калібр.” встановлюють стрілку на установочний рівень капсуля мікрофону. Перемикач "Рід роботи" встановлюють на характеристику А (у разі потреби - на характеристику В або С). Перемикач “"Діапазон” повертають ліворуч або праворуч, щоб стрілка перебувала у межах від 0 до 10 дБ.
Для отримання результатів вимірювання до значення дБ перемикача “Діапазон” додають (якщо стрілка шкали приладу знаходиться праворуч від нуля) або віднімають (якщо стрілка приладу знаходиться ліворуч від нуля) показання стрілки шкали приладу, також дБ.
Наприклад: 60 дБ перемикача “Діапазон” + 3,5 дБ шкали = 63,5 дБ.Після закінчення процесу вимірювання перемикач “Рід роботи” встановлюють у положення “Вимкнуто”. Крім того для вимірювання та гігієнічної оцінки шумо-вібраційної обстановки використовують вимірювач
шуму і вібрації ВШВ-003, що побудований на принципі перетворення звукових та механічних коливань досліджуваних об'єктів в пропорційні їм електричні сигнали, які потім підсилюються і вимірюються за допомогою вимірювального приладу (рис 2).
Рис. 2. Вимірювач шуму і вібрації “ВШВ-003”
Вимірювач шуму і вібрації “ВШВ-003” призначений для вимірювання і частотного аналізу параметрів шуму і вібрації у разі виконання наукових і господарчих робіт та для боротьби з постійним шумом та вібрацією у виробничих приміщеннях.
Задача 1Працівник, 39 років звернувся до лікаря зі скаргами на ниючий біль та відчуття оніміння у кистях та
передпліччях, зниження м’язової сили рук, зниження слуху, порушення сну, роздратованість та швидку втому. Під час медичного огляду установлено: синюшний відтінок шкіри кистей, набряк кінчиків пальців, легка деформація
113
міжфалангових суглобів, зниження тактильної, температурної та больової чутливості. Професійний анамнез: робітник протягом 15 років працює бурильником, використовуючи свердло вагою 25 кг.
Дайте гігієнічну оцінку умовам праці, поставте попередній діагноз та обґрунтуйте відповідні рекомендації.
Задача 2Працівниця складу лісоматеріалів пред’являє скарги на ниючі болі у дистальних відділах нижніх кінцівок,
блідість пальців, поганий слух, порушення сну. Об’єктивно: гіпергідроз рук, суглоби рук частково деформовані, знижена больова та тактильна чутливість, холодова проба – позитивна. Капіляроскопія дозволила виявити явища ангіоспазму рук. В обов’язки працівниці входить обробка будматеріалів з використанням електрорубанка. Засоби індивідуального захисту не застосовуються.
Оцініть умови праці та поставте діагноз. Укажіть, які профілактичні заходи необхідно провести в даному випадку.
ТЕМА №16: ТЕМА: ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА ВПЛИВУ ПИЛУ Й ТОКСИЧНИХ ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН. МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ ВИПАДКІВ ПРОФЕСІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ТА ОТРУЄНЬ
МЕТА ЗАНЯТТЯ: 1. Ознайомитися з умовами праці та організацією профілактичних заходів на робочому місці
стоматолога та зубного техніка.2. Навчитися відбирати проби повітря з метою визначення ступеня забруднення хімічними речовинами,
проводити експрес-дослідження вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони, обґрунтувати гігієнічний висновок щодо ступеня шкідливості виробничого середовища.
3. Засвоїти порядок та основні етапи проведення розслідувань та обліку випадків професійних захворювань та отруєнь.
ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:1. Гігієнічна класифікація праці.2. Поняття про небезпечний та шкідливий виробничий фактор. Класифікація виробничих
шкідливостей.3. Токсичні хімічні речовини як виробнича шкідливість (класифікація, властивості, біологічна дія, різновиди
впливу).4. Методика визначення вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони.5. Гострі і хронічні професійні отруєння. Хімічні фактори виробничого середовища в роботі
стоматолога та зубного техніка (ртуть, свинець, полімерні матеріали тощо).6. Методика розслідування випадків професійних захворювань та отруєнь (алгоритм, комісія з
розслідування та її обов’язки, документація). 7. Пил як виробнича шкідливість (класифікація, властивості, біологічна дія, зміни у стані здоров’я та
захворювання).8. Методика дослідження вмісту пилу в повітрі.9. Заходи профілактики виробничо обумовлених та професійних захворювань.10. Правила відбору проб повітря з метою визначення ступеня його забруднення пилом та токсичними
хімічними речовинами.
ЗАВДАННЯ:1. Навчитись давати гігієнічну характеристику умовам праці.2. Ознайомитися з основними методиками визначення вмісту в повітрі робочої зони пилу та хімічних
речовин. 3. Ознайомитись з документами, які заповнюються під час розслідування випадків професійних
отруєнь, захворювань та нещасних випадків 4. Розв'язати ситуаційні задачі за темою практичного заняття.
ЛІТЕРАТУРА:1. Гігієна та екологія: Підручник / За редакцією В. Г. Бардова. ― Вінниця: Нова Книга, 2006.― С. 332-
340, 373-380.2. Загальна гігієна. Пропедевтика гігієни: Підручник / Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін. / За
ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 52—65, 458—479.3. Изучение влияния факторов окружающей среды на здоровье населения: Учебное пособие / Под ред.
Е.И.Гончарука. – К.: КМИ, 1989. – С. 37—43, 78—109,138—139.4. Габович Р.Д., Познанский С.С. , Шахбазян Г.Х. Гигиена. —К.: Вища школа. — 1983. — С. 385—402.5. Даценко І. І., Габович Р. Д. Профілактична медицина. Загальна гігієна з основами екології: Підручник.
― 2 видання: К.: Здоров’я, 2004. ― С. 278.6. Закон України “Про охорону праці” (2004 – нова редакція) статті: 1, 9, 22-23.7. Постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2001 р. №1094 “Положення про порядок
розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві”.8. Мороз В.М., Сергета І.В., Фещук Н.М., Олійник М.П. Охорона праці в медицині та фармації
(посібник). Вінниця: Нова книга, 2005 р. Розділ 1.1.6.
114
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИВ ході проведення практичного заняття студенти знайомляться з основними принципами
улаштування та роботи приладів і установок для визначення вмісту пилу та хімічних речовин у повітрі, отримують відомості щодо санітарної норми вмісту та класів небезпеки пилу та токсичних хімічних речовин, що містяться у повітрі робочої зони виробничого приміщення. Розв’язують ситуаційні задачі щодо визначення ступеня шкідливості пилу та токсичних хімічних речовин.
В ході розв’язання ситуаційних задач об’єм досліджуваного повітря приводиться до стандартних умов й визначається кількість пилу та хімічних речовин в 1 м3. Виявлена кількість шкідливих компонентів порівнюється з ГДК і на основі цього, ураховуючи дані задачі обґрунтовується гігієнічний висновок, в якому вказуються можливі негативні зміни у стані здоров’я людини та визначаються рекомендації щодо оздоровлення умов праці.
Гігієнічна класифікація праціЗ метою контролю умов праці, атестації робочих місць, розслідування випадків професійних захворювань та
отруєнь, розробки профілактичних заходів та для здійснення інших завдань використовується “Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу” (наказ №528 від 27.12.2001р.) (додаток 1)
Згідно цієї класифікації, умови праці розподіляються на 4 класи: 1 клас – ОПТИМАЛЬНІ умови праці - такі умови, при яких зберігається не лише здоров'я працюючих, а й
створюються передумови для підтримання високого рівня працездатності. Оптимальні гігієнічні нормативи виробничих факторів встановлені для мікроклімату і факторів трудового процесу. Для інших факторів за оптимальні умовно приймаються такі умови праці, за яких несприятливі фактори виробничого середовища не перевищують рівнів, прийнятих за безпечні для населення.
2 клас – ДОПУСТИМІ умови праці - характеризуються такими рівнями факторів виробничого середовища і трудового процесу, які не перевищують встановлених гігієнічних нормативів, а можливі зміни функціонального стану організму відновлюються за час регламентованого відпочинку або до початку наступної зміни та не чинять несприятливого впливу на стан здоров'я працюючих та їх потомство в найближчому і віддаленому періодах.
3 клас – ШКІДЛИВІ умови праці - характеризуються такими рівнями шкідливих виробничих факторів, які перевищують гігієнічні нормативи і здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його потомство. Робота в шкідливих умовах призводить до зростання виробничо-обумовленої захворюваності та появи різноманітних форм професійної патології. Шкідливі умови праці за ступенем перевищення гігієнічних нормативів та вираженістю можливих змін в організмі працюючих поділяються на 4 ступені.
4 клас – НЕБЕЗПЕЧНІ (ЕКСТРЕМАЛЬНІ) - умови праці характеризуються такими рівнями шкідливих факторів виробничого середовища і трудового процесу, вплив яких протягом робочої зміни (або ж її частини) створює загрозу для життя, високий ризик виникнення важких форм гострих професійних уражень.
Робота в умовах перевищення гігієнічних нормативів (3 клас) може бути дозволена тільки при застосуванні засобів колективного та індивідуального захисту і скороченні часу дії шкідливих виробничих факторів (захист часом). Робота в небезпечних (екстремальних) умовах праці (4 клас) не дозволяється, за винятком ліквідації аварій, проведення екстрених робіт для попередження аварійних ситуацій.
Шкідливий виробничий фактор - фактор середовища і трудового процесу, вплив якого на працюючого за певних умов (інтенсивність, тривалість та ін.) може викликати професійне захворювання, тимчасове або стійке зниження працездатності, підвищити частоту соматичних і інфекційних захворювань, призвести до порушення здоров'я нащадків.
Небезпечний виробничий фактор - фактор середовища і трудового процесу, що може бути причиною гострого захворювання, раптового різкого погіршення здоров'я або смерті. Залежно від кількісної характеристики рівнів і тривалості дії окремі шкідливі виробничі фактори можуть стати небезпечними.
Класифікація небезпечних та шкідливих виробничих факторів: 1. Фізичні виробничі шкідливості:
рухомі машини, механізми, незахищені рухомі елементи виробничого обладнання, гострі краї, задирки, шорсткість на поверхнях заготовок, інструменту та обладнання;
нагріваючий чи охолоджуючий мікроклімат робочої зони; підвищений рівень ультрафіолетової радіації; високі рівні інфрачервоного випромінювання (підвищена температура поверхонь обладнання,
матеріалів, гарячі цехи металургійної промисловості, котельні та ін.), гаряча вода чи пара; підвищений чи знижений барометричний тиск та його різкі зміни; високі рівні шуму, вібрації, інфра- та ультразвуку; високі рівні електромагнітного випромінювання, статичної електрики, електричні та магнітні поля
промислових частот, високий рівень напруги в електричному ланцюгу, замикання якого може пройти через тіло людини;
високі рівні іонізуючої радіації (рентгенівське, гама, корпускулярне випромінювання); відсутність або недостатність природного світла, недостатнє або надмірне освітлення робочих
місць, низька контрастність, висока яскравість світла, його засліплююча дія, нерівномірність, пульсація світла, стробоскопічний ефект;
висока запиленість та загазованість повітря, горючі, вибухонебезпечні гази (метан в шахтах). розміщення робочого місця на значній висоті відносно поверхні землі (підлоги).2. Хімічні виробничі шкідливості: речовини хімічного походження;
115
деякі речовини біологічної природи, що отримані хімічним синтезом або для контролю яких використовуються методи хімічного аналізу.3. Біологічні виробничі шкідливості:
зоонозні бактерійні, вірусні, грибкові інфекції (сибірка, ящур, коров’ячий сказ, туляремія), інвазії, алергійні захворювання (від тваринного, рослинного пилу) та інші;
рослинні, тваринні отрути (напр. змієлови) та інші; виробничі біологічні об’єкти: антибіотики, білково-вітамінні концентрати, стимулятори росту,
біологічно активні препарати та ін.4. Психофізіологічні виробничі шкідливості: фізичні перенавантаження: статичні (утримання великих вантажів); динамічні (підняття і
переміщення великих вантажів та його інтенсивність); гіподинамія, вимушене положення тіла, перенапруження окремих органів;
нервово-психічні перенавантаження: розумове перенапруження, перенапруження уваги, аналізаторів, дуже інтенсивна зміна виробничих процесів, інформації, монотонність праці, психоемоційні перенавантаження (напр. взаємовідносини “начальник - підлеглий”).
Токсичні хімічні речовини як виробнича шкідливістьШкідлива хімічна речовина – це речовина хімічної природи, яка при контакті з організмом може викликати
відхилення у стані здоров’я людини, як одразу після контакту, так і у віддалені періоди життя людини і навіть у її нащадків.
Класифікація шкідливих хімічних речовин:1. За агрегатним станом в повітряному середовищі: гази, пари, рідкі аерозолі, тверді аерозолі.2. За хімічною будовою: органічні, неорганічні, елементоорганічні.3. За шляхами надходження в організм: через дихальні шляхи, шлунково-кишковий тракт, шкіру.4. За характером дії на організм: подразнюючі, загальнотоксичні, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні,
тератогенні. 5. За переважним ушкодженням органів і систем: нейротропні, кардіотоксичні, пневмотропні, гепатотропні,
нефротропні, гематотропні, дермотропні, політропні.6. За ступенем токсичності: надзвичайно токсичні (ГДК у повітрі менше 0,1 мг/м3 ), високотоксичні (ГДК
0,1 – 1,0 мг/м3), помірно токсичні (ГДК 1,0 – 10,0 мг/м3), малотоксичні (ГДК понад 10,0 мг/м3).7. За ступенем небезпеки: надзвичайно небезпечні, високонебезпечні, помірно небезпечні, малонебезпечні.Хімічні речовини можуть справляти на організм роздільний (ізольований), комбінований, поєднаний та
комплексний вплив. Роздільний вплив відрізняється наявністю дії однієї речовини на організм людини. Комбінований вплив являє собою спільну дію декількох чинників однієї природи (наприклад, декількох промислових отрут), поєднаний вплив характеризується наявністю сумісної дії чинників різної природи (наприклад, фізичних та хімічних), комплексний вплив визначається наявністю різних шляхів надходження шкідливих речовин в організм людини (наприклад, через шлунково-кишковий тракт та шкіру).
Крім того, одна хімічна речовина може як підсилювати вплив іншої при комбінованій дії подвоюючи ефект (сумація або адитивність – 1+1=2), збільшуючи його в декілька разів (потенціювання або синергізм – 1+1=3), так і зменшувати очікуваний ефект (антагонізм – 1+1=0,5).
Методика визначення вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зониІснує три групи якісних експрес-методів визначення вмісту хімічних речовин у повітрі виробничих
приміщень1 група: методи візуальної колориметрії, що ґрунтуються на зіставленні кольору поглинутого розчину,
отриманого після протягування досліджуваного повітря та стандартної шкали-шаблона2 група: методи, що передбачають використання спеціального реактивного паперу, що дозволяють
провести якісний та кількісний аналіз вмісту шкідливих речовин на основі визначення інтенсивності його забарвлення
3 група: лінійно-колориметричні методи, що передбачають використання індикаторних трубокДля кількісного визначення вмісту різних хімічних речовин (оксиду азоту, бензину, бензолу, толуолу,
аміаку, вуглеводнів, ацетону, оксиду вуглецю та ін.) в повітряному середовищі робочих приміщень використовують універсальний газоаналізатор УГ–2, основними складовими частинами якого є прилад для відбору повітря, індикаторні трубки та вимірювальні шкали. Принцип дії приладу заснований на протягуванні досліджуваного повітря через індикаторну трубку, внаслідок чого, в разі наявності у повітрі певної хімічної речовини, білий індикаторний порошок змінює колір (на коричневий при наявності в повітрі окислу вуглецю, на синій – аміаку, на червоний – оксиду азоту, на жовтий – ацетону, на красно-фіолетовий – ксилолу). Довжина забарвленого стовпчика пропорційна концентрації досліджуваних хімічних речовин у повітрі та визначається за градуйованою в мг/л або в мг/м3 шкалою, яка є в приладі.
В таблиці 1 наведено санітарні норми вмісту токсичних хімічних речовин у повітрі робочої зони.Таблиця 1
Санітарні норми вмісту деяких токсичних хімічних речовин в повітрі робочих зон Речовина Г Д К (мг/м3) Клас небезпеки
Оксиди азоту 5 2Ацетон 200 4Аміак 20 4
Бор фтористий 1 1Борна кислота 10 3
116
Ксилол 50 3Свинець 0,01 1Ртуть 0,01 1
Сірчана кислота 1 2Сірководень 10 2
Оксид вуглецю 20 4Метілметакрилат 10 2
Гострі і хронічні професійні отруєнняХімічні фактори виробничого середовища в роботі стоматолога та зубного техніка
Найбільш характерними специфічними наслідками впливу хімічних речовин на здоров’я людини слід вважати отруєння.
Гострим отруєнням називають зрушення у стані здоров’я людини, які виникають після однократної дії шкідливої хімічної речовини на організм.
Гострі отруєння можуть мати місце у випадку аварій, значних порушень технологічного режиму, правил техніки безпеки і промислової санітарії, тобто в умовах, коли кількість шкідливої речовини значно (в десятки, сотні разів) перевищує ГДК.
Хронічним отруєнням називають зрушення у стані здоров’я людини, які розвиваються після систематичної тривалої дії малих концентрацій або доз шкідливої речовини. Найбільш часто подібні стани розвиваються на виробництві та мають назву хронічних професійних отруєнь.
Розглянемо головні отрути, що можуть зустрічатись в роботі лікаря-стоматолога та зубного техніка.Ртуть – сріблясто-білий, рідкий, важкий метал.Сфери використання: приладобудування (виготовлення термометрів, манометрів ламп денного світла,
кварцових ламп тощо), хімічна промисловість (синтез деяких органічних речовин, виготовлення фарб), стоматологічна справа (як пломбувальний матеріал використовується амальгама – сплав ртуті з сріблом та кадмієм), фармацевтична промисловість.
Шляхи надходження: основний шлях – органи дихання, крім того солі ртуті можуть проникати і через шкіру.
Гостра інтоксикація – можлива тільки на виробництві при аваріях, у побуті таке явище є вкрай рідким, проявляється клінікою гострого запалення верхніх дихальних шляхів та стоматиту. Пізніше розвивається слабкість, виникають головний біль, біль в епігастральній ділянці, блювання з кров’ю, ниркова недостатність, від проявів якої людина може загинути.
Хронічні інтоксикації (меркуріалізм) виникають у працівників в умовах тривалого контакту з ртуттю і мають три стадії:
– легка стадія (функціональна), що характеризується проявами астено-вегетативного синдрому (порушення сну, дратівливість, емоційна нестабільність, головний біль та головокружіння), вегетативними порушеннями (підвищення артеріального тиску, тахікардія), та виникненням відчуття металевого присмаку в роті.
– стадія середнього ступеня важкості (органічна), під час якої до попередніх додаються симптоми порушення діяльності міокарду (міокардіодістрофія), зрушення діяльності шлунково-кишкового тракту (ртутний стоматит, синювата ртутна кайма на яснах, біль в епігастральній області, нудота, блювання, діарея тощо), посилюється астенізація, змінюється почерк.
– важка стадія (токсична енцефалопатія), що клінічно характеризується вираженою астенізацією, явищами гломерулонефриту, порушеннями психічної діяльності (немотивована агресія).
Свинець (Pb) – важкий метал сірого кольору, дуже пластичний під час обробки.Сфери використання: виготовлення акумуляторів, кришталю, хімічної апаратури, свинцевих пігментів
та тетраетилсвинцю, покриття електричних кабелів, у поліграфічній галузі, в ході різання металевих конструкцій покритих суриком тощо.
Шляхи надходження в організм: через органи дихання, дещо менше значення (тільки у разі порушення санітарно-гігієнічних вимог) як шляхи надходження слід відзначити шлунково-кишковий тракт та шкіра.
Свинець відноситься до політропних отрут, які впливають на всі органи та системи, особливо суттєві зміни виникають у крові, нервовій, серцево-судинній системах та органах шлунково-кишкового тракту.
Гострі отруєння, які раніше зустрічалися тільки на виробництві в теперішній час, практично не спостерігаються. Симптоми гострої інтоксикації: землистий колір обличчя, свинцевий коліт, свинцева кайма (смужка сірувато-лілового кольору на яснах).
Хронічні отруєння (сатурнізм) характеризуються полісиндромністю перебігу захворювання. Розрізняють такі форми отруєння:
початкова форма, перебіг якої є малосимптомним і характеризується змінами у стані периферійної крові (ретикулоцитоз і базофільна зернистість еритроцитів) та порфіринового обміну;
легка форма, під час якої до попередніх синдромів додаються клінічні симптоми ураження центральної нервової системи (астено-вегетативний синдром, початкова полінейропатія, яка проявляється у вигляді порушень чутливості, болей, парестезій, оніміння та легкого ціанозу шкіри кінцівок, м’язової гіпотонії, парези та паралічі розгиначів кінцівок – кисть акушера) та симптоми порушення секреції і моторики шлунково-кишкового тракту.
виражена форма, для якої властиві посилення змін з боку периферійної крові (анемія), симптомів ураження нервової системи (виражена полінейропатія, енцефалопатія) та шлунково-кишкового тракту (свинцева коліка (переймоподібні інтенсивні болі у черевній порожнині, закрепи, які не піддаються впливу послаблюючих засобів, сірувато-лілова смужка на яснах, токсичний гепатит тощо)
Оксид вуглецю (СО) – газ без кольору і запаху.
117
Сфери використання: входить до складу гримучого (до 60%) і ряду промислових: світильного (4-11%), доменного і генераторного (до 30%) газів.
Шляхи надходження: інгаляційний шлях, при цьому в крові утворюється карбоксигемоглобін (СОHb), який викликає стан гіпоксемії і гіпоксії. Отруєння можливі як на виробництві, так і в побуті.
Гострі інтоксикації за ступенем важкості можуть мати різні форми. Легка форма отруєння (рівень СОНb – до 20%) характеризується головними болями, слабістю, нудотою,
явищами гіпотонії.Отруєння середньої важкості (рівень СОНb – від 20% до 30%) супроводжуються втратою свідомості. Важка форма інтоксикації (рівень СОНb –понад 30%) характеризується тривалим коматозним станом. Хронічна інтоксикація має 2 стадії: I (негативна) стадія характеризується появою астено-вегетативних порушень з явищами
ангіодистонічного синдрому. П стадія зустрічається рідко і відзначається наявністю проявів токсичної енцефалопатії. Полімерні матеріали – велика група синтетичних хімічних речовин, що знайшли застосування майже у
всіх сферах нашого життя. У стоматології полімерні матеріали використовують у якості пломбувальних матеріалів, захисних покриттів, для виготовлення зубних протезів, штучних зубів тощо.
Використання полімерних матеріалів і розчинників супроводжується надходженням у зону дихання токсичних речовин різного походження, таких як метілметакрилат, поліакрилова кислота, кварц, глинозем, кріоліт, плавиковий шпат, фосфат амонію, оксид алюмінію, алюмосилікат літію, хром, політетрафторетилен, діхлоретан тощо.
Метілметакрилат – у стоматології використовується для виготовлення протезів та пластин, пломбувального матеріалу; використовують також для виробництва органічного скла, у будівництві, виготовлені меблів, перукарській справі.
Шляхи надходження до організму: через органи дихання, шкіру та шлунково-кишковий тракт. Володіє загальнотоксичним та сенсибілізуючим ефектом, внаслідок якого можуть виникати бронхіальна
астма, дерматити, дерматози, алергічні риніти та синусити. У жінок спостерігаються порушення менструального циклу і дітородної функції, а також викликає вади розвитку плода (важкі ураження мозку та внутрішніх органів).
Гострі інтоксикації зустрічаються рідко, характеризуються слабкістю, нудотою, повторною блювотою, головним болем, запамороченням, відчуттям стиснення в грудях, втратою свідомості з короткочасними судомами епілептіформного характеру, нейтрофільним лейкоцитозом.
Провідне місце в клінічній картині хронічного отруєння займає симптомокомплекс ураження нервової системи. Для І стадії характерний астено-невротичний синдром з явищами вегетативної дистонії, що проявляється у
функціональних порушеннях діяльності серцево-судинної системи. Спостерігається також зниження збудливості вестибулярного апарату, зниження активності кори надниркових залоз, порушення електролітного обміну, зміна складу периферичної крові.
На ІІ стадії приєднується поліневрит з порушенням больової чутливості в дистальних відділах кінцівок, виникають атрофічні риніти, назофарингіти, ларингіти, кон'юнктивіти, а також зниження кров'яного тиску.
ІІІ стадія характеризується розвитком токсичної енцефалопатії та токсичного гепатиту.
Методика розслідування випадків професійних захворювань та отруєньРозслідування професійних захворювань, отруєнь та нещасних випадків, що зумовили втрату здоров’я
людини, а ще гірше, мали смертельний наслідок є обов’язковим і здійснюється у відповідності до Закону України “Про охорону праці”, це конституційне право громадян.
Професійне захворювання – це гостре або хронічне захворювання, зумовлені дією шкідливих умов праці. Нещасний випадок на виробництві – це раптове погіршання стану здоров’я або настання смерті
працівника під час виконання ним трудових обов’язків внаслідок короткочасного впливу небезпечного або шкідливого чинника тривалістю не довше однієї робочої зміни.
Про кожний нещасний випадок, гостре професійне захворювання чи отруєння його очевидець чи сам потерпілий негайно повідомляє безпосереднього керівника робіт (бригадира, майстра, диспетчера, змінного інженера), який зобов'язаний терміново організувати першу допомогу потерпілому та його доставку в лікувально-профілактичний заклад (медпункт, медсанчастину, поліклініку, лікарню), сповістити про випадок власника підприємства, зберегти до розслідування ситуацію на робочому місці й стан обладнання такими, якими вони були на момент випадку (якщо це не загрожує життю та здоров'ю інших працівників і не призводить до більш важких наслідків).
Лікувально-профілактичний заклад повинен упродовж доби проінформувати власника підприємства про кожне звертання потерпілого від нещасного випадку. При гострому професійному отруєнні лікувально-профілактичний заклад інформує територіальну санепідемстанцію спочатку телефоном, а потім надсилаючи екстрене повідомлення за наведеною нижче формою для прийняття термінових запобіжних заходів.
Міністерство Охорони здоров’я України Стосовно охорони здоров’я
Місто (робоче поселення) лікувальний заклад
Облікова форма Н – 3 затверджена Міністерством
охорони здоров’я України
Екстрене повідомлення про гостре професійне захворювання (отруєння)1. Підприємство (назва; адреса) ____________________________________________2. Цех (де відбулося отруєння) _____________________________________________
118
3. Прізвище, ім’я по батькові потерпілого ____________________________________4. Дата профотруєння ___________________________________________________5. Діагноз _____________________________________________________________Дата відправлення повідомлення ____________________________________________
Підпис лікаря
До складу комісії з розслідувань залучаються: голова комісії: керівник (спеціаліст) служби охорони праці або посадова особа, на яку покладено
виконання функцій спеціаліста з питань охорони праці; керівник структурного підрозділу, головний спеціаліст або представник власника; представник профспілкової організації, членом якої є потерпілий, або уповноважений трудового
колективу з питань охорони праці, якщо потерпілий не є членом профспілки; спеціалісти різного профілю у залежності від ситуації, особливостей виробництва; у разі нещасного випадку з можливою інвалідністю, гострого професійного отруєння – представник
Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; у разі гострого професійного отруєння – представник Державної санітарно-епідеміологічної служби; за бажанням – потерпілий або його довірена особа.Керівник робіт, який безпосередньо відповідає за охорону праці на місці, де стався нещасний випадок, до
складу комісії з розслідувань не включається.Комісія з розслідування зобов’язана протягом трьох діб: обстежити місце нещасного випадку, опитати свідків і осіб, які причетні до нього та одержати
пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов і безпеки праці вимогам нормативних актів про охорону праці; з’ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку, визначити, пов’язаний чи не
пов’язаний цей випадок з виробництвом; визначити осіб, які допустили порушення нормативно–правових актів про охорону праці, а також
розробити заходи щодо запобігання подібним нещасним випадкам в подальшому; скласти акт розслідування нещасного випадку за формою Н–5 (додаток 2) у 2 примірниках, а також
акт за формою Н–1 (додаток 3) про потерпілого у 5 примірниках і передати його на затвердження роботодавцю;
у випадках виникнення гострих професійних отруєнь, крім акта за формою Н–1 складається також карта обліку професійного отруєння (додаток 4).
Власник підприємства на основі актів організовує складання звіту про потерпілих, відмічає випадок у журналі реєстрації нещасних випадків (виробничих травм, гострих отруєнь та захворювань) (додаток 5), аналізує причини нещасних випадків і здійснює заходи, спрямовані на попередження виробничого травматизму і професійних захворювань.
Пил як виробнича шкідливістьПил – дисперсна система (аерозоль), у якій дисперсною фазою є тверді частинки, а дисперсним середовищем
– повітря. Пил як шкідливий фактор виробничого середовища присутній у роботі зубного техніка.Класифікація пилу:1. За механізмом утворення: аерозолі дезінтеграції (при подрібнюванні, розмальовуванні, шліфуванні, свердлінні тощо); аерозолі конденсації (твердіння у повітрі пари розплавлених металів та інші речовини).2. За походженням: неорганічний (мінеральний, металевий); органічний (рослинний, тваринний); змішаний.3. За дисперсністю: видимий (понад 10 мкм); мікроскопічний (від 0,25 до 10 мкм); ультрамікроскопічний (менше 0,25 мкм).Залежно від розмірів частинок, фізичних властивостей і хімічного складу пил чинить різноманітну дію на
організм: фіброгенну на легені подразнювальну та запальну на дихальні шляхи, очі, шкіру; алергенну; канцерогенну; мутагенну; токсичну; радіоактивну.Неспецифічними захворюваннями, які виникають під впливом пилу є бронхіти, ларінго-трахеїти, хронічні
риніти, бронхіальна астма.Пил зі значним вмістом SiO2 здатний викликати специфічні професійні захворювання легенів –
пневмоконіози.Пневмоконіоз – хронічне професійне пилове захворювання легень, яке характеризується розвитком
фіброгенних змін у результаті тривалої інгаляційної дії фіброгенних промислових аерозолів.
119
Виділяють наступні види пневмоконіозів: силікоз – пневмоконіоз, обумовлений вдиханням кварцового пилу, який містить вільний діоксан кремнію:
кварц, крістобаліт, трідиліт. силікатоз –пневмоконіози, які виникають у результаті вдихання пилу мінералів, які містять діоксид
кремнію у зв’язаному стані з різними елементами: Al, Mg, Ca, Fe (антракоз, асбестоз, талькоз). металоконіози – пневмоконіози, які виникають від дії пилу металів: Fe, Al, Mn та ін. (сидероз, барітоз,
алюміноз, бериліоз, мангоконіоз); пневмоконіози, які обумовлені дією органічного пилу:— рослинний (бісікоз – пил хлопка і льону), богасоз (пил цукрової тростини), фермерська легеня
(сільськогосподарський пил, який вміщує мікроскопічні грибки);— синтетичний (пил пластмас).Найагресивнішим видом пневмоконіозу є силікоз ( лат. silex, silisis – кремінь). В основі захворювання є
розвиток вузликового фіброзу у легеневій тканині, а також розростання фіброзної тканини вздовж бронхів, судин, біля альвеол.
Хворі на силікоз скаржаться на задишку, кашель, біль у грудях. Клінічна картина силікозу характерна тим, що відносно швидко розвивається емфізема легень, ушкоджуються та деформуються бронхи, які втрачають еластичність, утворюються бронхоектази. Згодом задишка стає вираженішою, посилюється кашель з виділенням значної кількості мокротиння. Спостерігається порушення змін легеневої тканини. Гіпертрофія правого шлуночка зумовлює зміни ЕКГ. Згодом на тлі легеневого серця і мускатної печінки розвивається серцево-легенева недостатність. Таким чином, силікоз уражує весь організм.
Деякі метали, такі як берилій, хром, кобальт та нікель, що використовуються в якості сплавів для каркасу та інших компонентів стоматологічних протезів, достатньо часто спричинюють розвиток металоконіозів серед зубних техніків.
Методика дослідження вмісту пилу в повітріПри дослідженні запиленості проби повітря забирають на робочому місці в зоні дихання робітника. За
відсутності фіксованих робочих місць проби повітря забирають у місцях періодичного перебування працюючих з урахуванням маршрутів їх пересування. Проби слід забирати у момент найбільшого пилоутворення. З метою вивчення ефективності пилоочисників проби забирають у момент їх роботи та після вимкнення.
Гігієнічна оцінка включає кількісну оцінку ваговим методом та якісну оцінку дисперсного та хімічного складу.
Кількісний вміст пилу в повітрі:1) ваговий метод - визначення ваги пилу в одиниці об’єму повітря (мг/м3)2) розрахунковий метод - підрахунок кількості пилинок в 1 см3 повітря.У випадку використання вагового методу вміст пилу в повітрі робочої зони визначають шляхом
зважування фільтра до і після протягування через нього повітря. Перед відбором проб фільтр закріпляють в алонжі воронкоподібної форми та приєднують до електричного або пневматичного аспіратора Розрахунок концентрації пилу (мг/м3) проводиться за допомогою формули (1):)
(q2–q1) · 1000 П = ––––——––– ; (1)
Vде q1 – маса чистого фільтру (мг); q2 – маса фільтру з пилом (мг); V – об’єм повітря (л), що протягується, приведеного до нормальних умов з використанням формули (2):
Vt · 273 · P V =— ––––––––– ; (2)
(273+t) · 760 де Vt – об’єм повітря (л), взятий для аналізу при температурі (t,°) та атмосферному тиску (P, мм
рт.ст.) безпосередньо під час дослідження У випадку використання розрахункового методу розрахунок кількості пилинок проводиться за допомогою: а) приладу Оуенса (досліджуване повітря осаджується на поверхні скла за рахунок удару його
направленого потоку по вологій скляній поверхні, або в результаті прилипання пилинок до конденсуючої пари); б) термопреципітаторів (у нагрітому стані пилинки, що знаходяться в повітряному середовищі
осідають на охолоджену поверхню); в) седиментаторів (осідання пилу, що міститься в певному об’ємі досліджуваного повітря за допомогою
седиментаторів різних конструкцій, наприклад, седиментатора Гріна). Після проведеного дослідження скло з прилиплими до нього пилинками розміщують під мікроскопом та підраховують число пилинок. Кількість пилинок, що виявлена, на склі, ділять на об’єм досліджуваного повітря, приведеного до стандартних умов і визначають загальний вміст пилу в повітрі робочої зони.
ГДК різних аерозолів переважно фіброгенної дії наведено в таблиці 3.Таблиця 3ГДК аерозолів переважно фіброгенної дії
Речовини ГДК,мг/м3
Клас небезпеки
Окис алюмінію у вигляді аерозолю конденсації 2 4Окис алюмінію у вигляді аерозолю дезінтеграції (глинозем, електрокорунд) 6 4Двоокис кремнію кристалічного при вмісті його в пилу: вище 70%від 10 до 70%
12
34
120
від 2 до 10% 4 4Двоокис кремнію аморфного у вигляді аерозолю конденсації 1 3Пил рослинного та тваринного походження з домішками двоокису кремнію понад 10% 2 4
Силікати та силікатовміщуючий пил:азбестасбесто цемент, цемент, апатит, глинатальк, слюда, мусковіт
264
444
Чавун 6 4Шамото-графітові вогнеопірні сполуки 2 4Електрокорунд у суміші з легованою сталлю 6 4Электрокорунд хромистий 6 4
Профілактичні заходи щодо профілактики виробничо обумовлених та професійних захворювань: гігієнічне нормування – встановлення ГДК у повітрі робочої зони токсичних хімічних речовин та пилу,
наприклад, враховуючи, що серед аерозолів фіброгенної дії найбільшу агресивність має пил, який містить вільний діоксид кремнію, ГДК такого пилу (в залежності від % вмісту SiO2) складає від 1 до 2 мг/м3. Для інших видів пилу встановлена ГДК від 3 до10 мг/м3;
технологічні заходи – направлені на зменшення і навіть повне виключення шкідливого фактору, за рахунок зміни технології виробництва (це самі радикальні, найбільш істотні заходи). До числа таких заходів відносяться: впровадження безвідходних і безперервних технологій, технологій замкнутого циклу, автоматизація і механізація виробничих процесів, дистанційне управління, використання нових технологій (заміна сухих процесів свердління вологими) тощо;
санітарно-технічні заходи – направлені на зниження рівня впливу шкідливого фактору за рахунок використання спеціальних технічних пристосувань, на відміну від технічних заходів більш паліативні. До них можна віднести – герметизацію робочих зон, використання пилонепроникливих кожухів, використання місцевої витяжної вентиляції (витяжні шафи, кожухи, зонти, бокові відсоси);
архітектурно-планувальні заходи – направлені на зниження ступеня дії шкідливого фактору за рахунок раціональних планувальних рішень підприємств. Наприклад: локалізація об’єктів, що генерують пил, озеленення території промислового підприємства тощо.
організаційні заходи – організація раціонального режиму праці і відпочинку, обмеження часу контакту працюючого з шкідливою речовиною, проведення професійної консультації, професійного відбору, недопущення на шкідливі підприємства підлітків і жінок;
використання індивідуальних засобів захисту: спецодяг і спецвзуття, засоби захисту рук, засоби індивідуального захисту органів дихання (респіратори, протигази, ізолюючі шлангові і автономні дихальні апарати), засоби захисту очей і обличчя (захисні окуляри закритого або відкритого типу, маски, щитки);
лікувально-профілактичні заходи – проведення попереджувальних і періодичних медичних оглядів, організація лікувально-профілактичного харчування, заходи направлені на підвищення реактивності організму (УФ-опромінення у фотаріях, дихальна гімнастика), санаторно-курортне лікування тощо.
121
Додаток 1Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості і небезпечності факторів виробничого середовища, важкості і напруженості виробничого процесу
(витяг з наказу №528 від 27.12.2001р.)
Фактори
Класи умов і характери праці
Оптимальні Допустимі
ШкідливіНебезпечн
іIступінь
IІступінь
IІІ ступін
ь
IV ступінь
1 2 3 4 5 6 7 8Шкідливі хімічні речовини Перевищення ГДК, разів
І - ІІ класів небезпеки – ≤ГДК до 3-х 3,1-6 6,1-10 10,1-20 > 20ІІІ - ІV класів небезпеки – ≤ГДК до 3-х 3,1-10 > 10
Речовини, здатні спричинити гостре отруєння (з
гостроспрямованим механізмом дії) або мають подразнювальні
властивості
– ≤ГДК до 2-х 2,1-4 4,1-6 6,1-10 > 10
Канцерогени – ≤ГДК до 3-х 3,1-6 6,1-10 > 10Алергени – ≤ГДК до 3-х 3,1-10 > 10
Речовини, переважно фіброгенної дії – ≤ГДК до 2-х 2,1-5 5,1-10 > 10
Протипухлинні лікарські засоби, гормони (естрогени) – – – – – +
Наркотичні анальгетики – – – +Шкідливі речовини біологічного походження Перевищення ГДК, разів
Мікроорганізми-продуценти, препарати, що містять живі
клітини та спори мікроорганізмів– ≤ГДК до 3-х 3,1-10 > 10
Збудники особливо небезпечних інфекцій – – – – – – +
Збудники інших інфекційних захворювань – – – – +
Фізичні фактори
Шум: Рівень звуку, дБА – ≤ГДР до 85 86-95 96-105 106-115 > 115
Вібрація локальна, дБекв – ≤ГДР до 115 116-118 119-121
122-124 > 124
Вібрація загальна, дБекв – ≤ГДР до 122 123-128 129-134
135-140 > 140
Перевищення ГДР, разівВібрація імпульсна, дБ – ≤ГДР до 1,3 1,4-2 2,1-3,2 3,3-5 > 5
Інфразвук, дБ – ≤ГДР до 5 6-10 11-15 16-20 > 20Ультразвук повітряний, дБ – ≤ГДР до 10 11-20 21-30 31-40 > 40Ультразвук контактний, дБ – ≤ГДР до 5 6-10 11-15 16-20 > 20
Мікроклімат у теплу пору року Перевищення максимально допустимих значень
Температура повітря, °СОптимальні засанітарними
нормами
Допустимі засанітарними
нормами
на 0,1-3 на 3,1-6 на 6,1-9
на 9,1-12 –
Швидкість руху повітря, м/с до 3 разів більше 3 разів – – –Відносна вологість повітря в % до 25 разів більше 25 разів – – –
Теплове випромінювання, Вт/м² 141-1500 1501-2000 2001-2500
2501-3500 > 3500
1 2 3 4 5 6 7 8Мікроклімат приміщень у холодну пору року Вище рівня максимально допустимих величин або нижче мінімально допустимих
Температура повітря, °С
Оптимальні засанітарними
нормами
Допустимі засанітарними
нормами
до ± 2 ± 2,1-4 ± 4,1-6 ± 6,1-8 –
Швидкість руху повітря, м/с перевищення до 3 разів перевищення більше 3 разів – – –
Відносна вологість повітря в % перевищення до 15 разів перевищення більше 15 разів – – –
Теплове випромінювання, Вт/м² 141-1500 1501-2000 2001-2500
2501-3500 > 3500
Мікроклімат відкритих територій у холодну пору року
Температура повітря, °С – -10,0 -10,1-14,9 -15 -20 -20,1 -
25-25,1 -
30менше
-30Неіонізуюче електромагнітне випромінювання Перевищення ГДР, разів
Електричні поля – ≤ГДР ≤3 ≤5 ≤10 > 10 > 50Магнітні поля – ≤ГДР ≤5 ≤10 ≤50 ≤100
Лазерне випромінювання – ≤ГДР < 10 < 100 < 1000 > 1000УФО випромінювання – ДІО > ДІО
Аероіонний склад повітряЛегкі аероіони позитивні 1500-3000 400-50000 < 400 - > 50000Легкі аероіони негативні 3000-5000 600-50000 < 600 - > 50000
Світлове середовище приміщеньКоефіцієнт природного
освітлення, % – ≥ 0,6 0,1-0,6 < 0,1
Освітленість робочої поверхні для І-ІV, VII розрядів зорових
робіт, лк– НЗ 0,5НЗ - < НЗ < 0,5 НЗ
Освітленість робочої поверхні для V-VI, VIII розрядів зорових
робіт, лк– НЗ < НЗ
Показник осліпленості, відн. од – НЗ > НЗПряма блискість, час безперервної роботи – ≤ 4 години > 6 години > 8 години
Відбита блискість – відсутність наявністьЯскравість, кд/м² – НЗ > НЗ
Нерівномірність розподілу освітленості, лк – НЗ > НЗ
Показники важкості трудового процесу
123
Легке фізичненавантаження
Середнє фізичненавантаження Важка праця
Фізичне динамічне навантаження, кг/мПри регіональному навантаженні (з переважаючою участю м'язів
рук та плечового поясу) при переміщенні вантажу на відстань
до 1 м:- для чоловіків
- для жінок
до 2500до1500
до 5000до 3000
до 7000до 4000
> 7000> 4000
1 2 3 4 5 6 7 8При загальному навантаженні:- при переміщені вантажу на
відстань від 1 до 5 м:- для чоловіків
- для жінок- при переміщені вантажу на
відстань більше 5 м:- для чоловіків
- для жінок
до 12500до 7500
до 24000до14000
до 25000до15000
до 46000до 28000
до 35000до 25000
до 70000до 40000
> 35000> 25000
> 70000> 40000
Маса вантажу, що підіймається та переміщується вручну, кгПідіймання та переміщення вантажів, чергуючи з іншою
роботою (до 2 разів на годину):- для чоловіків
- для жінок
до 15до5
до 30до 10
до 35до 12
> 35> 12
Підіймання та переміщення вантажів постійно протягом
робочої зміни:- для чоловіків
- для жінок
до 5до3
до 15до 7
до 30до 10
> 30> 10
Підіймання та переміщення вантажів постійно протягом
робочої зміни:- для чоловіків
- для жінок
до 5до3
до 15до 7
до 30до 10
> 30> 10
Сумарна маса вантажів, що переміщу-ються протягом кожної
години зміни:- з робочої поверхні:- для
чоловіків- для жінок
до 250до 100до 100до 50
до 870до 350до 435до 175
до 1500до 700до 600до 350
> 1500> 700> 600> 350
124
- з підлоги:- для чоловіків- для жінок
Стереотипні робочі рухи, кількість за змінуПри локальному навантаженні
(за участю м'язів кистей та пальців рук)
до 2000 до 40000 до 60000 > 60000
При регіональному навантаженні (при роботі з переважною участю
м'язів рук та плечового поясу)до 10000 до 20000 до 30000 > 30000
Величина статичного навантаження за зміну при утриманні вантажу, докладання зусиль, кг×сОднією рукою- для чоловіків
- для жінокдо 18000до 11000
до 36000до 22000
до 70000до 42000
> 70000> 42000
Двома руками- для чоловіків- для жінок
до 36000до 22000
до 70000до 42000
до 140000до 84000
> 140000> 84000
За участю м'язів корпуса та ніг- для чоловіків
- для жінок
до 43000до 26000
до 100000до 60000
до 200000до 120000
> 140000> 84000
1 2 3 4 5 6 7 8Робоча поза (% від часу зміни):
– періодичне перебування у незручній (робота з поворотом
тулуба, незручним розташуванням кінцівок) або
фіксованій позі– перебування у вимушеній позі– знаходження в позі “стоячи”
вільна зручна поза
–до 40%
до 25%
–до 60%
до 50%
10 - 25%60 – 80%
> 50%
> 25%> 80%
Нахили корпуса (вимушені), кількість за зміну до 50 51-100 101-300 > 300
Переміщення у просторі (переходи обумовлені
технологічним процесом протягом зміни), км:
– по горизонталі– по вертикалі
до 4до 2
до 8до 4
до 12до 8
> 12> 8
Показники напруженості трудового процесуНапруженість праці
легкого ступеняНапруженість праці середнього ступеня Напружена праця
Інтелектуальні навантаження
Зміст роботиВідсутня
необхідність прийняття рішень
Рішення простих альтернативних завдань згідно з
інструкцією
Рішення складних завдань звибором за відомим
алгоритмом (робота за серією інструкцій)
Творча діяльність, вирішення складних
завдань без алгоритму, особисте керівництво в
складних ситуаціях.
125
Сприймання сигналів (інформації) та їх оцінка
немає потребив корекції дій
з корекцією дійта операцій
з порівнянням фактичнихзначень з їх номінальними
значеннями; заключна оцінка фактичних значень
з комплексною оцінкою взаємопов’язаних
параметрів; комплексна оцінка всієї виробничої
діяльності
Розподіл функцій за ступенем складності завдання
Обробка тавиконання завдання
Обробка, виконання та перевірка
завдання
Обробка, перевірка і контроль за виконанням
завдання
Контроль та попередня робота з розподілу завдань
іншим особам
Характер виконуваної роботи:Робота за
індивідуальним планом
За встановленимграфіком з
можливістю його коректування
Робота в умовахдефіциту часу
В умовах дефіциту часу та інформації з підвищеною
відповідальністю закінцевий результат
Сенсорні навантаженняТривалість зосередженого спо-стереження, у % від часу зміни до 25% 25-50% 51-75% > 75%
Щільність сигналів та повідомлень за 1 годину роботи до 75 75-175 176-300 > 300
Кількість виробничих об'єктів одночасного спостереження до 5 5-10 11-25 > 25
Навантаження на зоровий аналізаторРозмір об'єкта розрізнення (при відстані від очей працюючого не
більше 0,5 м),при тривалості зосередженого
спостереження (% від часу зміни)
більше5 мм
100% часу
1,1-5 мм > 50% часу; 0,3-1 мм до 50% часу; <0,3 мм до
25%
0,3-1 мм більше 50% часу;менше 0,3 мм 25-50% часу
менше 0,3 ммбільше 50% часу
1 2 3 4 5 6 7 8Робота з оптичними приладами (мікро-скопи, лупи та ін.) при
тривалості зосеред-женого спостереження (% часу зміни)
до 25% 25-50% 51-75% більше 75%
Спостереження за екранами відеотерміналів, годин за зміну до 2 2-3 3-4 більше 4
Навантаження на слуховий аналізатор: розбірливість слів та
сигналів у %90-100% 70-90% 50-70% менше 50%
Навантаження на голосовий апарат сумарна кількість годин,
що наговорюються протягом тижня)
до 16 16-20 20-25 більше 25
Емоційне навантаженняСтупінь відповідальності за результат своєї діяльності.
Значущість помилки
Несе відповідальність за виконання окремих елементів завдання.Вимагає додаткових
Несе відповідальність за
функціональну якість допоміжних
робіт.
Несе відповідальність за функціональну якість
основної роботи. Вимагає виправлень за рахунок
додаткових зусиль
Несе відповідальність зафункціональну якість
кінцевої продукції Неправильні
рішення можуть викликати
126
зусиль в роботі з боку працівника
Вимагає додаткових зусиль в роботі з боку керівництва
всього колективу
пошкодження обладнання, зупинку технологічногопроцесу, небезпеку для
життяСтупінь ризику для свого життя немає – – можливий
Ступінь відповідальності за безпеку інших осіб немає – – можливий
Монотонність навантаженьКількість прийомів, необхідних
для реалізації завдання більше 10 9-6 5-3 менше 3
Тривалість виконання простих виробничих завдань, сек > 100 25-100 10-25 менше 10
Час активних дій (% від зміни), решта часу – спостереження за
технологічним процесом20 та більше 19-10 9-5 4 та менше
Час пасивного спостереження за процесом, % часу зміни менше 75 76-80 81-90 більше 90
Режим роботиТривалість робочого дня (год.) 6-7 8-9 10-12 > 12
Змінність роботиПерерви та їх тривалість:
- наявність регламентованих перерв
- тривалість перерв, % зміни
так> 7%
так3-7%
нерегламентованідо 3% перерви відсутні
Примітка: ГДК – гранично допустима концентрація; ГДР – гранично допустимий рівень; ДІО –допустима інтенсивність опромінення; НЗ – нормативні значення.
127
Додаток 2Форма Н-5
АКТрозслідування нещасного випадку (аварії), що стався (сталася)
«_______» ____________________200 ___ о ___ год. ___ хв.на______________________________________________________________________________
(найменування підприємства та органу, до сфери________________________________________________________________________________
управління якого належить підприємство)___________________________ __________________________ (дата складання акта) (дата складання акта)
Комісія, призначена наказомвід «___» _________ 200 __ р. № ___ ______________________________________________ (найменування органу, яким призначена комісія)у складі: ________________________ _____________________ - голова комісії (прізвище, ім’я, по-батькові) (посада, місце роботи)членів комісії:_____________________________________ _____________________________________ (прізвище, ім’я, по-батькові) (посада, місце роботи)_____________________________________ _____________________________________ (прізвище, ім’я, по-батькові) (посада, місце роботи)
за участю:_____________________________________ _____________________________________ (прізвище, ім’я, по-батькові) (посада, місце роботи)_____________________________________ _____________________________________ (прізвище, ім’я, по-батькові) (посада, місце роботи)провела за період з «___»___________ по «___» ________________________ 200 __ р.розслідування нещасного випадку (аварії), який (яка) стався (сталася)________________________________________________________________________________ (зазначається місце події і кількість потерпілих, у тому числі із смертельним наслідком)
1. Відомості про потерпілого (потерпілих)Прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, професія (посада), стаж роботи - загальний, у тому числі на
цьому підприємстві, за професією, час проходження навчання, інструктажу, перевірки знань з охорони праці, первинного та періодичного медичного огляду, професійного добору. Наслідки нещасного випадку. У разі групових нещасних випадків зазначаються відомості окремо щодо кожного потерпілого.
Відомості про членів сім'ї, які перебувають на утриманні потерпілого, - прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, сімейні відносини, рід занять. Ці відомості можуть бути викладені у формі таблиці. Відомості про членів сім'ї зазначаються тільки у разі нещасних випадків із смертельним наслідком.
2. Характеристика об'єкта, дільниці та місця, де стався нещасний випадок (аварія)У стислій характеристиці об'єкта, дільниці та місця, де стався нещасний випадок (аварія), наводяться відомості про
проектний, затверджений та фактичний режим роботи об'єкта (устаткування) до настання нещасного випадку (аварії).Описується стан об'єкта (дільниці), устаткування (конструкцій) і матеріалів, що застосовувалися перед
нещасним випадком (аварією), а також дається висновок про їх відповідність нормативним вимогам.Зазначаються аналогічні нещасні випадки (аварії), якщо вони раніше мали місце на підприємстві.Описується організація на підприємстві роботи з охорони праці та її недоліки (зазначаються тільки у разі
нещасних випадків Із смертельним наслідком та групових).Якщо нещасний випадок стався через аварію, до цього розділу акта додатково вносяться такі дані: категорія
аварії, обсяги втрати продукції (у натуральному виразі та в гривнях), розмір загальної шкоди, заподіяної аварією (в гривнях).
3. Обставини, за яких стався нещасний випадок (аварія)Описуються всі події, що відбувалися, та роботи, що проводилися до настання нещасного випадку (аварії),
зазначається, як проходив процес праці з початку зміни, хто керував роботами і які давав вказівки, дії потерпілого (потерпілих) та інших осіб, пов'язані з нещасним випадком (аварією). Викладається послідовність подій, наводяться небезпечні та шкідливі виробничі фактори, які впливали на потерпілого, зазначається конкретно машина, інструмент, устаткування, експлуатація яких призвела до нещасного випадку, наявність небезпечних умов і небезпечні дії потерпілого або інших осіб, характер аварії.
Перелічуються заходи, вжиті відповідно до плану ліквідації наслідків нещасного випадку, аварії (якщо вона мала місце), надзвичайної ситуації або плану локалізації аварійних ситуацій.
4. Причини нещасного випадку (аварії)Наводяться основні технічні, організаційні та психофізіологічні причини нещасного випадку (аварії),
включаючи перевищення гранично допустимих норм впливу небезпечних і шкідливих виробничих факторів, невідповідність та недостатність засобів колективного, індивідуального та медичного захисту встановленим вимогам тощо (якщо ці причини вплинули на подію).
128
Після кожної причини зазначається, які конкретно вимоги законодавчих і нормативно-правових актів з питань охорони праці та захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій, інструкцій з безпечного ведення робіт, посадових інструкцій були порушені (із зазначенням відповідних статей, розділів, пунктів тощо).
Зазначаються узагальнені результати перевірки стану охорони праці на цьому підприємстві, проведеної органами державного нагляду за охороною праці та іншими організаціями (зазначаються тільки у разі нещасних випадків Із смертельним наслідком та групових).
5. Заходи щодо усунення причин нещасного випадку (аварії)План заходів щодо усунення причин нещасних випадків (аварій) повинен включати: заходи щодо усунення
безпосередніх причин нещасного випадку і запобігання подібним випадкам; заходи щодо ліквідації наслідків аварії (у разі необхідності).
Ці заходи можуть бути викладені у формі таблиці або перелічені у тексті із зазначенням термінів і відповідальних за їх виконання.
6. Висновок комісіїУ цьому розділі зазначаються особи, у тому числі потерпілий, дії або бездіяльність яких призвели до
нещасного випадку (аварії). Перелічуються конкретні порушення вимог законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, посадових інструкцій тощо (із зазначенням статей, параграфів та пунктів).
У разі коли порушення допущено працівниками іншого підприємства або сторонньою особою, цей факт обов'язково зазначається в цьому пункті.
Наприкінці розділу викладаються пропозиції щодо притягнення до відповідальності осіб, унаслідок дій або бездіяльності яких стався нещасний випадок (аварія).
У висновку зазначається, що: нещасний випадок вважається (не вважається) пов'язаним з виробництвом; підлягає (не підлягає) обліку; складається акт за формою Н-1 або НТ.
Наприкінці акта робиться запис про зустріч членів комісії з розслідування з потерпілими або членами їх сімей, розгляд на місці питань надання соціальної і матеріальної допомоги, роз'яснення потерпілим та членам їх сімей прав відповідно до законодавства.
Голова комісії ________________Члени комісії
Додаток 3
Форма Н-1 ЗАТВЕРДЖУЮ
Власник підприємства_____________________________________________________________(підпис, розшифровка підпису)
“ “ _____________________
Печатка підприємстваА К Т №
про нещасний випадок(складається з п’яти примірників, термін зберігання на підприємстві, де стався нещасний випадок, 45 років)
1. Власник підприємства_____________________________________________________ (міністерство, відомство, орган, до сфери управління якого належить підприємство)
2. Найменування підприємства________________________________________________ 2.1 Адреса підприємства:республіка, область__________________________________________________________місто, село, район___________________________________________________________2.2 Цех, дільниця, місце, де стався нещасний випадок________________________________3. Підприємство, що направило працівника________________________________________ (найменування, адреса)
4. Прізвище, ім’я, по батькові потерпілого_________________________________________5. Стать: чоловіча, жіноча (підкреслити) 6. Вік______________________________________________________________________Професія, посада_____________________________________ розряд, клас____________8. Стаж роботи:8.1 Загальний_______________________________________________________________За професією (посадою), під час роботи, за якою стався нещасний випадок ________________________________________________________________________________________ 9. Дата проведення інструктажу, навчання з охорони праці:9.1 Інструктаж увідний_______________________________________________________9.2 Навчання за професією (освітою), при виконанні якої стався нещасний випадок______9.3 Первинний (повторний) інструктаж щодо роботи, яка виконувалась_________________9.4 Перевірка знання (для робіт підвищеної небезпеки) ______________________________10. Дата і час нещасного випадку_______________________________________________ (число, місяць, рік, година, хвилина)
__________________________________________________________________________ (кількість повних годин з початку роботи)
129
11. Обставини, за яких стався нещасний випадок__________________________________11.1 Вид події_______________________________________________________________11.2 Шкідливий фактор та його значення _________________________________________11.3 Причини_______________________________________________________________11.4 Устаткування – джерело нещасного випадку___________________________________ (найменування, тип, марка, рік випуску, підприємство-виготівник)
11.5 Перебування потерпілого в стані алкогольного або наркотичного сп’яніння __________12. Заходи щодо усунення нещасного випадку _____________________________________
№ п\п Найменування заходів Термін виконання Виконавець Відмітка про виконання
13. Працівники, які допустили порушення законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці ______________________________________________________________
(прізвище, ім’я, по батькові, професія, посада, статті,
___________________________________________________________________________параграфи, пункти порушених ними законодавчих та інших нормативних актів)
13.1. Підприємство, працівниками якого є ці особи __________________________________13.2 Наявність вини (вказати, які нормативні акти порушені):підприємства _______________________________________________________________потерпілого_________________________________________________________________стороннього(іншого) підприємства______________________________________________сторонніх осіб ______________________________________________________________14. Очевидці нещасного випадку ________________________________________________Акт складено _______________________________________________________________ (число, місяць, рік)
Керівник (спеціаліст) служби охорони праці ______________________________________ (підпис)
Керівник структурного підрозділу (головний спеціаліст) підприємства___________________ (підпис)
Представник профспілки або уповноважений трудового колективу з питань охоронипраці _____________________________________________________________________ (підпис)
Лікар з гігієни праці санепідемстанції __________________________________________ (підпис)
15.Найменування лікувально-профілактичного закладу, що встановив діагноз________________________________________________________________________________________15.1.Діагноз за листком непрацездатності або довідкою лікувально-профілактичного закладу
________________________________________________________________________15.2.Наслідок нещасного випадку __________________________________________________(потерпілий переведений на легшу роботу, одужав, ___________________________________________________________________________установлена інвалідність 1, 2, 3, установлена інвалідність 1, 2, 3 групи, помер)16.Витрати внаслідок нещасного випадку:16.1.Тривалість виконання легшої роботи(без видачі листка працездатності), робочих днів
________________________________________________________________________ сума доплати до попереднього заробітку при переведенні, грн._______ ______________ 16.2.Звільнено(за листком непрацездатності)від роботи з «___»___________ 199 р. по «___»_____________199 р. тривалість тимчасової непрацездатності, робочих днів________________________________сума відшкодування витрат за листком непрацездатності до фонду соціального страхування, грн._____________ 16.3.Тривалість легшої роботи, що призначена лікувальним закладом після тимчасової непрацездатності, робочих
днів_____________________________________________________________________сума доплати до попереднього заробітку при переведенні, грн.___________ ______________16.4.Сума відшкодування витрат до фонду соціального страхування на виплату потерпілому одноразової допомоги,
грн._______________________________ ______________________________________16.5.Сума штрафу, виплачена підприємством за допущення нещасного випадку, грн.________16.6.Сума відшкодування підприємством витрат лікарняному закладу за лікуванням потерпілого, грн. ___________ 16.7. Вартість зіпсованого устаткування, інструменту, зруйнованих будівель, споруд, грн._____________16.8.Інші витрати, грн.________________________16.9.Сума щомісячних виплат підприємством компенсації:фонду соціального страхування на відшкодування витрат в розмірі втраченого заробітку або його частини, а також витрат
на медичну і соціальну допомогу, грн.,/міс._______________________________пенсійному фонду для відшкодування витрат на виплату пенсії потерпілому, грн./міс. ____________________16.10.Сумарна шкода (без врахування наступних періодичних виплат) грн. ________ (сума рядків 16.1-16.8).
Керівник структурного підрозділу
130
(головний спеціаліст) підприємства (підпис)
Бухгалтер структурного підрозділу(підприємства) (підпис)
«___»______________ 199 р.ПРИМІТКА
щодо заповнення акта за формою Н-1Акт складається із текстової і кодової частин, які заповнюються відповідно до загальноприйнятих
(установлених) термінів, міжгалузевих, галузевих і спеціально розроблених класифікаторів. Коли треба вносити в прямокутники, які містяться з правого боку сторінки акта. Кодування проводить підприємство, на якому стався нещасний випадок. Кодування актів за формою Н-1, складених на нещасні випадки з смертельними наслідками, є обов'язковим, в інших випадках за вказівкою органу, до сфери управління якого належить підприємство.
Додаток 4Міністерство Охорони здоров’я
України Стосовно охорони здоров’я
Місто (робоче поселення) Лікувальний заклад
Облікова форма Н – 3 затверджена Міністерством Охорони здоров’я
України
Карта обліку професійного захворювання ( отруєння)1. Гостре профотруєння трапилось ___________________ 200 __року2. Підприємство ______________________Адреса ______________________________________3. Галузь виробництва _____________________________________________________________4. Цех, відділ (де трапилось отруєння) _________________________________________________5. Прізвище, ім’я, по батькові потерпілого _____________________________________________6. Стать __________________________________ Вік ____________________________________7. Детальна професія ______________________________________________________________8. Стаж роботи в даному цеху ________________________________________________________9. Стаж роботи в даній професії ______________________________________________________10. Стаж попередньої роботи _______________________________________________________в яких виробництвах ________________________ в яких професіях ________________________ (заповнюється у випадках хронічних отруєнь)11. Обставини, при яких трапилось отруєння __________________________________________
а) якою отруйною речовиною викликане отруєння __________________________________б) при виконанні яких робіт трапилось отруєння _____________________________________
в) яка причина отруєння за даними розслідування _______________________________________12. Основні симптоми ____________________________________________________________13. Діагноз професійного отруєння __________________________________________________14. Зв’язок хронічного отруєння з професією (теперішньою, минулою, підкреслити)15. Найближчі наслідки професійного отруєння (захворювання):Залишився на роботі, звільнений на ______днів, направлений в лікарню, помер (підкреслити).Дата складання картки _____________місяць 200______року.
Підпис лікаряДодаток 5
Ж У Р Н А Лреєстрації нещасних випадків (виробничих травм, гострих отруєнь та захворювань)
___________________________________________________________________________ (найменування об'єднання, підприємства, установи, організації)
№п\п
Датаподії
Прізвище, ім’я, по-батькові потерпілого, рік народження, стаж роботи загальний і за професією (посада)
Професія (посада)
Місце події (цех,
дільниця, об’єкт)
Короткі основні причини
нещасного випадку
Дата складання і № акта
за формою
Н-1
Діагноз та наслідки
нещасного випадку
Примітка
1 2 3 4 5 6 7 8 9
___________________________________________________________________________* № п/п Номер повинен відповідати номеру акта за формою Н-1.
СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ
131
Задача 1В ході дослідження повітря приміщень для приготування амальгами стоматологічної поліклініки лабораторією
відділу гігієни праці Вінницької обласної СЕС встановлено:
№п/п Найменування Час та умови
взяття пробТ°, max
Т°,min
Віднос-на
воло-гість,
%
Швид-кість руху
повітря, м/с
Наймену-вання
забрудню-вань
повітря
Виявлено, м/м3
ГДК,мг/м3
Шум,дбА
1.Приміщення
терапевтичного кабінету №1
В зонідихання на
висоті1 м
15 7 27 0,3
ртуть 0,03 0,01
69ртуть 0,031 0,01ртуть 0,1 0,01ртуть 0,11 0,01ртуть 0,13 0,01
2.Приміщення
терапевтичного кабінету №2
В зонідихання на
висоті1 м
17 7 17 0,2
ртуть 0,12 0,01
74ртуть 0,1 0,01ртуть 0,11 0,01ртуть 0,05 0,01ртуть 0,03 0,01
3.Приміщення
терапевтичного кабінету №3
В зонідихання на
висоті1 м
23 11 65 0,2
ртуть 0,012 0,01
73ртуть 0,033 0,01ртуть 0,013 0,01ртуть 0,032 0,01ртуть 0,031 0,01
Дайте гігієнічну оцінку вмісту ртуті у повітрі робочої зони та обґрунтуйте необхідні профілактичні заходи на підставі приведених в таблиці даних вивчення мікрокліматичних параметрів та рівня шуму повітря приміщень.
Задача 2В ході дослідження повітря приміщень зуботехнічної лабораторії лабораторією відділу гігієни праці Вінницької
обласної СЕС установлено наступні дані:
№ п/п Найменування
Час та умови взяття проб
Т°, max
Т°,min
Відносна вологість,
%
Швидкість руху
повітря, м/с
Найменування забруднень
повітря
Виявлено, м/м3
ГДКмг/м3
ШумдбА
1. Лабораторія№1
В зонідихання
на висоті
1 м
25 20 27 0,3
пил 1,1 6
74-76пил 1,2 6
2. Лабораторія№2
В зонідихання
на висоті
1 м
25 20 17 0,2
пил 2,7 6
75-77пил 2,9 6
3. Лабораторія №3
В зонідихання
на висоті
1 м
25 20 65 0,2
пил 3,8 6
74-75пил 3,7 6
Дайте гігієнічну оцінку вмісту пилу в повітрі робочої зони та обгрунтуйте необхідні профілактичні заходи на підставі наведених в таблиці даних вивчення мікрокліматичних параметрів, рівня шуму та запиленості повітря лабораторій.
Задача 3Ливарник, 35 років, звернувся до лікаря зі скаргами на кашель з мокротою, задишку, що поступово посилився
впродовж останніх 4-х місяців, біль у підлопаточній області. Об’єктивно: перкуторний звук над нижніми відділами легень коробковий, екскурсія легеневих країв зменшена, дихання жорстке, реєструються поодинокі сухі хрипи. Рентгенологічно відзначається підвищена повітряність легеневого малюнка. Міждолева плевра справа потовщена.
132
Характеристика умов праці: робота проводиться у приміщенні, що відокремлене від ливарного цеху перегородкою. Робочі операції не механізовані, формувальна земля насипана на підлогу, вентиляції немає. За даними СЕС, кількість пилу в повітрі коливається від 1,5 мг/м3 до 3,5 мг/м3, вміст двоокису кремнію – 90-95%.
1. Дайте гігієнічну оцінку умовам праці і поставте попередній діагноз.2. Які зрушення в стані здоров’я будуть спостерігатись у працюючих в даному приміщені?3. Складіть план санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів на підприємстві.
Задача 4На складі отрутохімікатів в зоні дихання робітника в момент розважування гранозану відібрали пробу повітря
(100 л). ГДК гранозану – 0,005 мг/м3. До відбору проби вага фільтра складала 0,1119 г, після відбору проби повітря – 0,1130 г.
Отрутохімікати зберігаються в дерев’яному бункері, обтягнутому з середини поліетиленовою плівкою. Кришка бункера прилягає до країв бункера не щільно. Поряд з бункером на столі розміщена вага, на якій розважують гранозан. Операції проводяться вручну. Вентиляція у приміщенні здійснюється через вікно та двері. Працівники одягнуті в комбінезони, мають рукавиці, використовують ватно-марлеві маски. Температура повітря в приміщенні – 18-20 °С, вологість повітря - 80%, швидкість руху повітря – 0,1-0,2 м/сек, атмосферний тиск – 756 мм рт. ст.
1. Розрахуйте кількість пилу в повітрі;2. Оцініть умови праці за “Гігієнічною класифікацією...”. 3. Скласти план санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів на підприємстві.
Задача 5Чоловік, 35 років, що працює слюсарем-механіком цеху з вироблення вимірювальних приладів, під час
проведення профілактичного медичного огляду, звернувся до лікаря зі скаргами на підвищену роздратованість, безсоння, сильну пітливість та постійне серцебиття. У ході обстеження працівника виявлені різка тахікардія, систолічний шум на верхівці серця, симетричний тремор витягнутих пальців рук, закритих вій, виражений гіпергідроз, червоний стійкий дермографізм, гіпохромна анемія (за даними аналізу крові), сліди білка та ртутних сполук (за даними аналізу сечі)
Характеристика умов праці: робоче місце знаходиться у спеціально відведеному приміщенні, яке обладнане загальнообмінною вентиляцією. Температура повітря у літній період – 22-25°С, у зимовий – 7-12 С. Невід’ємним компонентом виробничого процесу є розлив ртуті з ємкостей у вимірювальні прилади. Стаж роботи у цеху складає 5 років.* Проведіть гігієнічну оцінку умов праці робітника, установіть діагноз.
Задача 6. Жінка, 32 роки, працює зубним техніком, на протязі останніх 8 років зайнята у виробництві штучних зубів.
Пред’являє скарги на сильний головний біль та явища втоми, відсутність нюху, різі в очах, періодичні запаморочення, останні пів року відмічає надмірні менструації на фоні зменшення їх частоти (раз на 6-7 тижнів). Об'єктивно: блідість слизових оболонок і шкіри, гіперемія рогівки, функціональний шум на верхівці серця, АТ 85/60 мм рт.ст., порушення больової чутливості в дистальних відділах кінцівок. Дані аналізу крові: – гемоглобін – 120 г/%, еритроцити 4 600 000, лейкоцити – 9 700 000, тромбоцити – 70 000. Характеристика умов праці: робоче місце знаходиться в окремому погано вентильованому приміщенні. Індивідуальні заходи захисту жінка використовує рідко, так як вони заважають точності виконання робіт. За даними лабораторного дослідження вміст шкідливих речовин (35 мг/м3) в 3,5 рази перевищує рівень ГДК, температура повітря становить 20–24°С, швидкість руху повітря – 0,05 м/с.* Дайте гігієнічну оцінку умовам праці, поставте діагноз та обґрунтуйте лікувально-профілактичні рекомендації.
Задача 7Чоловік, 40 років, звернувся до лікаря швидкої допомоги зі скаргами на відчуття сильного болю у животі.
Чіткого зв’язку виникнення болю з прийманням їжі не відмічає. Больові приступи супроводжуються явищем слабкості та запаморочення, втратою апетиту, запорами. Стан на момент госпіталізації: больовий синдром відсутній, хворий відмічає загальну слабкість, поганий апетит, запори. Об’єктивно: хворий блідий, слизові оболонки без особливих змін. При дослідженні серцево–судинної системи відмічається помірне розширення серця вліво, на верхівці прослуховується систолічний шум функціонального походження. Частота серцевих скорочень – 95 ударів за хвилину, артеріальний тиск – 100/50 мм рт.ст. Дані аналізу крові: ретикулоцити – 5%, еритроцити з базофільною зернистістю – 100 на 1 млн., гіперхромні макроцити.
Професійний анамнез: хворий протягом 24 років працює районній друкарні, періодично приймаючи участь у обробці шрифту та наборі текстів.* Дайте гігієнічну оцінку умовам праці, поставте діагноз і обґрунтуйте лікувально-профілактичні рекомендації.
Задача 8Під час розфасовки мінерального добрива (нітрофос, який знаходиться у гранулах з діаметром 1,5-2,5 мм)
електроаспіратором відібрана проба повітря (100 л). Попередня вага фільтра – 0,223 г, вага після відбору проб повітря – 0,231 г. ГДК нітрофосу становить 5 мг/м3. Прибирання приміщень проводять вологим або сухим способом. Робітники працюють у комбінезонах, проте, без рукавиць та респіраторів. Пред’являють скарги на почервоніння відкритих частин тіла, що виникає епізодично, свербіння шкіри, сухість шкіри, кистей рук та передпліччя. * Визначте кількість пилу у повітрі і дайте гігієнічну оцінку умовам праці.
133
Задача 9Монтажник радіотехнічних приладів та систем, 40 років, стаж роботи 12 років, звернувся до лікаря швидкої
допомоги з приводу сильного болю у животі, чіткого зв’язку виникнення болю з прийманням їжі не відмічає. Больові приступи супроводжуються наростанням слабкості, запамороченням, втратою апетиту. Стан в момент госпіталізації: больовий синдром відсутній, турбує загальна слабкість, поганий апетит та запори. Хворий блідий, слизові оболонки без особливих змін. У ході дослідження серцево-судинної системи відмічається помірне розширення серця вліво, на верхівці прослуховується функціональний систолічний шум. ЧСС – 95 ударів за хвилину, АТ – 100/50 мм рт. ст. Дані аналізу крові: ретикулоцити – 5%, еритроцити з базофільною зернистістю – 100 на 1 млн., гіперхромні мікроцити.
Поставте діагноз та обґрунтуйте основні заходи щодо профілактики.
ТЕМА №17. ГІГІЄНА ЛІКУВАЛЬНО-ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАКЛАДІВ СТОМАТОЛОГІЧНОГО ПРОФІЛЮ. ГІГІЄНІЧНА ОЦІНКА УМОВ ПЕРЕБУВАННЯ ХВОРИХ ТА ПРАЦІ МЕДИЧНОГО ПЕРСОНАЛУ В СТОМАТОЛОГІЧНІЙ ПОЛІКЛІНІЦІ
МЕТА ЗАНЯТТЯ: Навчитися здійснювати експертизу проектів будівництва із дотриманням правил забудови і експлуатації стоматологічних поліклінік, а також оцінювати умови перебування хворих та праці медичного персоналу у лікувально-профілактичному закладі стоматологічного профілю.
ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:1. Системи будівництва стоматологічних поліклінік та їх порівняльна характеристика.2. Порядок замовлення, санітарної експертизи та погодження проектів забудови стоматологічних поліклінік.3. Гігієнічна характеристика відділень та приміщень стоматологічних поліклінік.4. Гігієнічні основи експлуатації приміщень та санітарно-протиепідемічного режиму стоматологічних
поліклінік.5. Основні заходи та засоби гігієни та охорони праці медичного персоналу.6. Вимоги до умов перебування відвідувачів стоматологічних поліклінік.
ЗАВДАННЯ: За проектами будівництва, ситуаційними задачами або актами обстежень (приписів):1. Провести експертизу проектів будівництва (реконструкції, капітального ремонту) стоматологічної
поліклініки або її окремих відділень та скласти відповідні висновки (погодження) і рекомендації.2. Оцінити санітарно-протиепідемічний режим та якість прибирання приміщень стоматологічної поліклініки.3. Оцінити умови гігієни та охорони праці медичного персоналу та умови для перебування відвідувачів
стоматологічної поліклініки.
ЛІТЕРАТУРА: основана:1. Гігієна та екологія / [Бардов В. Г., Москаленко В. Ф., Омельчук С. Т. та ін.] ; за ред. В. Г. Бардова. ―
Вінниця: Нова Книга, 2006. ― С. 121-129.2. Матеріали лекції.
додаткова:1. Державні Будівельні Норми (Заклади охорони здоров’я) ДБН В.2.2-10-2001 Держбуд України. Київ-2001.2. Санітарні правила, оснащення, експлуатації амбулаторно-поліклінічних закладів стоматологічного
профілю, охорони праці та особистої гігієни персоналу (№2956-а-83 МОЗ СРСР) Журнал "Стоматолог" – Харків. – 1998. –№5-6 та 7.
3. В.М.Мороз, І.В.Сергета, Н.М.Фещук, М.П.Олійник Охорона праці у медицині та фармації – Вінниця, нова книга, 2005, – С.271-274.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
В нашій країні щорічно зростає кількість лікарів-стоматологів та середнього і допоміжного медичного персоналу. Чисельність практикуючих лікарів-стоматологів (2010 р.) складає понад 25 тис., зростає рівень надання висококваліфікованої стоматологічної допомоги дитячому та дорослому населенню. За цим, збільшуються потужності стоматологічних поліклінік, як державних так і відомчого підпорядкування та особливо помітним стає зростання приватних стоматологічних центрів та кабінетів. Очевидно, за таких умов, буде зростати рівень санітарної культури та медичних знань населення у справі гігієни ротової порожнини, завчасному відвідуванню стоматолога з метою профілактичного огляду зубів та ротової порожнини.
Однак, більшість відвідувачів сьогодні, з’являються до стоматологів із вкрай занедбаним станом зубів, а це у свою чергу, вимагає від лікаря значних зусиль (щоб вилікувати), а від пацієнта значних фінансових витрат (щоб одужати) на ліки, вироби медичного призначення та послуги.
СИСТЕМИ БУДІВНИЦТВА СТОМАТОЛОГІЧНИХ ПОЛІКЛІНІК
Стоматологічні поліклініки, як складова системи медичного обслуговування населення, можуть розташовуватись:
а) як самостійна типова 1-3 поверхова споруда (це найбільш класичний та зручний тип розташування);
134
б) у складі загальних поліклінік лікувально-профілактичних закладів;в) у вбудованих або прибудованих приміщеннях інших житлових, адміністративних споруд, лікарень,
навчальних закладів, санаторіїв, профілакторіїв тощо.Якщо стоматологічна поліклініка або відділення розташовані на площах житлових споруд то встановлення
рентген та фізіотерапевтичних кабінетів заборонено. Заборонено розташування стоматологічних поліклінік у підвальних та напівпідвальних приміщеннях, як виняток та з дозволу СЕС, тут розташовують санітарно-побутові приміщення для персоналу (гардеробні, душові, комори), але за наявності природного освітлення та ефективної штучної вентиляції.
Перелік приміщень їх розміри та взаєморозташування визначаються потужністю стоматологічної поліклініки (кількістю лікарських посад):
поза категорійні – понад 40; перша категорія – від 30 до 40; друга категорія – від 25 до 29; третя категорія – від 20 до 24; четверта категорія – від 15 до 19; п’ята категорія – від 10 до 14.Як правило, приватні структури з надання стоматологічних послуг (кабінети, центри) мають 10 і менше
лікарських посад. Однак, слід знати що й такі структури мають відповідати будівельним нормам та правилам, тут також повинні виконуватись вимоги санепідрежиму, охорони праці, екологічної та пожежної безпеки, тощо.
ПОРЯДОК ЗАМОВЛЕННЯ, САНІТАРНОЇ ЕКСПЕРТИЗИ ТА ПОГОДЖЕННЯ ПРОЕКТІВ ЗАБУДОВИ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ПОЛІКЛІНІК
Реалізація сучасних стоматологічних технологій при створенні належних умов праці та перебування відвідувачів є можливими у стоматологічних поліклініках, що збудовані (реконструйовані) у відповідності до будівельних норм і правил. Тобто, будівництву має передувати розробка відповідного проекту, отримання якого передбачає:
а) Стадія замовлення проекту. Тобто власник (замовник) майбутньої стоматологічної поліклініки має викласти проектній організації своє побажання (завдання на проектування) і зокрема якої потужності має бути ця поліклініка, кого має обслуговувати (дітей, дорослих або усі вікові категорії), яким має бути розташування споруди тощо;
б) Стадія прийняття та експертизи проекту передбачає виявлення обов’язкового переліку складових (альбомів) проекту та вивчення їх змісту. Це досить відповідальна стадія, адже знайти недолік у проекті (на папері) вигідніше ніж знаходити їх у готовій споруді. До цієї експертизи замовник (власник) майбутньої споруди має залучити своїх колег, завідувача поліклініки, керівників стоматвідділень та служб тощо.
Експертиза проекту, з урахуванням його складових, має здійснюватись у такій послідовності:1. Паспортна частина. Містить назву проекту, для якої категорії поліклінік розрахований, ким і коли його
розроблено тощо.2. Пояснювальна записка. – це текстова частина проекту, що локалізована у самостійний альбом, або може
мати місце у кожному із документів (альбомів). Це досить інформативне джерело, що формує більш чітку уяву про споруду. Зокрема:
– у якій кліматичній зоні доцільно реалізувати цей проект;– сейсмостійкість (стійкість при землетрусах);– особливість будівельних матеріалів та конструкцій тощо.
3. Генеральний план земельної ділянки стоматологічної поліклініки має відтінювати:– форму та розмір земельної ділянки;
– наявність потрібних зон, забудова (не більше 25% від загальної площі), озеленення (не менше 60% від загальної площі);
– в’їзди, входи (окремі для основної споруди та господарчої території (гаражі, котельня, сміттєвий майданчик).
4. Ситуаційний план (тобто оточення земельної ділянки стоматологічної поліклініки). Тут особливе значення має межування (сусідство) з транспортними магістралями та шляхами і виробничими об’єктами які можуть негативно впливати на стан повітря, грунту чи сприяти зростанню рівня шуму. Якщо стоматологічна поліклініка (кабінети) розташовуються у складі інших споруд то необхідно відобразити приміщення, що межують із нею.
5. Фасади (вид споруди) кожної сторони (передня, задня, бокові). Цей документ відтінить висоту споруди, кількість поверхів та висоту кожного поверху, особливості архітектурного оформлення та даху тощо.
6. Плани поверхів (це своєрідний горизонтальний зріз споруди, що проходить через вікна та двері). Такий альбом містить перелік приміщень відповідного поверху, їх назву, розміри та взаєморозташування.
7. Плани санітарно-технічного оснащення: водопостачання (для забезпечення питних потреб та гаряче), водовідведення (каналізація), опалення, вентиляція, освітлення тощо.
8. План інженерно-технологічного оснащення: стоматологічне обладнання, автоклави, стерилізатори, компресорні системи тощо.
9. Кошторис (вартість) споруди та її оснащення. в) Стадія погодження проекту з деякими контролюючими службами - СЕС, інспекцією з охорони праці,
пожежною інспекцією, екологічною службою та енергопостачальними організаціями (водоканал, підприємства електромереж тощо).
г) Стадія узгодження проекту, що здійснюється за 3 можливими варіантами:
135
"Погоджено" – якщо проект відповідає всім гігієнічним вимогам і побажанням замовника."Погоджено за умови" – тут варто запропонувати, що в проекті необхідно виправити."Відмовлено в узгодженні" – доцільно викласти причину відмови.
ГІГІЄНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВІДДІЛЕНЬ ТА ПРИМІЩЕНЬ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ПОЛІКЛІНІК
Стоматологічна поліклініка повинна мати наступний (основний) перелік приміщень:– вхід, тамбур (окремо для дітей і дорослих);– реєстратура, гардеробна, архів, туалети, довідкова служба, каса, кабінет сестри-господарки, кімнати
допоміжного персоналу, санітарні блоки на кожному поверсі.Рекомендується проводити однобічну забудову коридорів або частково-двобічну.Характеристика-перелік основних відділень (кабінетів приміщень) стоматологічних поліклінік:Кабінети терапевтичної стоматології:
– мінімальна площа 14 м2;– на кожне додаткове крісло – 7 м2, висота кабінетів не нижче 3,3 м, глибина не більше 6 м2;– в одному кабінеті допускається розміщувати не більш 3–х крісел;– робочі місця відгороджуються один від одного непрозорими перегородками висотою до 1,5 м;– ізольоване приміщення для приготування амальгами і приміщення для стерилізації матеріалів. Такі
приміщення повинні мати площу не менше 8 м2 і бути обладнані витяжними шафами.Кабінети хірургічної стоматології:– в одному кабінеті допускається розміщення не більше 2–х робочих місць;– кабінет повинен мати мінімум 5 приміщень:а) чекальня – 1,2 м2 на 1 хворого;б) передопераційна – не менше 10 м2;в) операційна – 27 м2, а при наявності 2–х місць, додається 7 м2;г) стерилізаційна – 8 м2;д) кімната тимчасового перебування післяопераційних хворих 7–12 м2. Кабінети ортопедичної стоматології:– чекальня – 1,2 м2 на 1 хворого;– власне кабінет – не менше 14 м2 ;– стерилізаційна – не менше 8 м2;– кімната тимчасового перебування хворого після ортопедичного втручання. Зуботехнічні лабораторії:– розміщувати їх найбільш доцільно поруч з кабінетом ортопедичної стоматології: Лабораторії повинні мати:– основне приміщення - не більше як на 15 техніків – не менше 4 м2 на 1 техніка;– гіпсувальну – 4 м2 на 1 робоче місце;– паяльну – 4 м2 на 1 робоче місце;– полімеризаційну – 4 м2 на 1 робоче місце;– полірувальну – 4 м2 на 1 робоче місце,– ливарну – не менше 11 м2 на 1 робоче місце.
Кабінети фізіотерапевтичного відділення:– чекальня – не менше 6 м2;– приміщення для гідротерапії – не менше 25 м2 ;– кабінет фізіотерапії – не менше 12 м2.
Основні стоматологічні кабінети мають свої будівельні особливості:– підлога настилається рулонним лінолеумом, стики зварюються;– застосування плиткового пластику не допускається;– покриття підлоги з лінолеуму захищається від проникнення ртуті спеціальним хімічним складом;– покриття підлоги з лінолеуму повинне підніматися на стіни на висоту 5–10 см і зашпаровуватися в стіну,
плінтуси повинні бути внутрішніми, тобто під лінолеумом;– стіни кабінетів повинні бути гладкими без щілин;– усі кути і місця з'єднання стін, стелі і підлоги повинні бути заокругленими, без карнизів і прикрас;– стіни кабінетів хірургічної стоматології і стерилізаційної облицьовуються на висоту 1,8 м, а операційної –
до стелі;– більшість кабінетів штукатуряться з додаванням 5% сірки і фарбуються полівенілацетатними фарбами
світлих тонів або обклеюються пластиком.
Мікроклімат(основні кабінети)
Сезон Температура0С
Відносна вологість(%)
Швидкість руху повітря, м/сек.
Холодний і перехідної 18-21 40-60 0,2Теплий 21-25 40-60 0,2
136
Освітлення
ПриміщенняПроекція
небосхилу(см)
Коефіцієнтглибини
закладання
Світловийкоефіцієнт
КЕО,%
Загальна освітленість
Люмінесцентнілампи
Лампи розжарюва
нняЛікувальні кабінети,
маніпуляційні ,основнікабінети зуботехнічних
лабораторій
30 2 1:5 1,5 500 200
Кабінети адміністрації,гіпсувальні,
полімеразаційні30 2-3 1:5-1:6 1,2 400 200
ГІГІЄНІЧНОЮ ОСНОВОЮ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ПРИМІЩЕНЬ є:а) суворе дотримання санітарних правил та норм прибирання і дезінфекції,б) санітарно-протиепідемічний режим;в) порядність і обов’язковість у дотримані особистої гігієни та графіків медичних оглядів усіма
співробітниками стоматологічних поліклінік.Для цього необхідно:– здійснювати відповідні інструктажі для персоналу:а) при оформлені на роботу;б) до початку роботи;в) повторний, через кожних 6 місяців;г) позаплановий,д) цільовий.– заборонити сухе прибирання приміщень;– прибирання стоматологічних кабінетів та приміщень зуботехнічних лабораторій здійснюють вологим
способом не менше 2 разів на день з використанням дозволених мийних та дезінфікуючих розчинів;– генеральне прибирання кабінетів хірургічної стоматології здійснювати 1 раз в місяць– здійснювати обов’язкове маркування інвентарю для прибирання та використовувати його за призначенням
Для дотримання основних вимог санітарно-протиепідемічного режиму необхідно:– забезпечити стерильність усіх стоматологічних інструментів та матеріалів;– здійснювати постійний контроль за якістю стерилізації (хімічний, бактеріологічний);– використовувати бактерицидні ультрафіолетові опромінювачі.– використовувати засоби індивідуального захисту (пиловологозахисні окуляри, ватно-марлеві маски,
респіратори. "Пелюстка" - рукавички гумові (з ефектом захисту від СНіДу),халати, фартухи тощо.Велике значення має навчання персоналу, санітарно-просвітня робота та контроль за дотриманням вимог
правил експлуатації приміщень і санітарно-протиепідемічного режиму.
ОСНОВНІ ЗАХОДИ ТА ЗАСОБИ ГІГІЄНИ ТА ОХОРОНИ ПРАЦІ
Основні заходи та засоби гігієни та охорони праці мають велике значення, тому що робота лікаря-стоматолога відноситься до категорії несприятливих умов праці.
Не дивлячись на те, що у стоматологію все більш впроваджується високотехнологічне обладнання (інтраоральні та панорамні рентгенівські апарати, лазерне обладнання, радіовізіографи тощо) праця лікаря-стоматолога залишається важкою тому, що діють наступні шкідливі фактори:
1. Психоемоційна напруга через знервованість та страх пацієнтів, їх несвоєчасне звернення (через низький рівень їх санітарної культури та медичних знань) і, особливо, при роботі з дітьми.
2. Вимушена робоча поза (60-64 % робочого часу більшість стоматологів працюють стоячи у незручній вимушеній позі).
3. Зорове навантаження, адже операційне поле (дупло) малих розмірів та ще й важко доступне, а тому слід досягти щоб загальне освітлення склало 500Лк а місцеве –1000Лк.
4. Напруження слухового аналізатору через шум від роботи бормашини, компресорів тощо.5. Біологічні фактори і зокрема внутрішньо-лікарняні інфекції, ГРЗ, вірусні хвороби, що передаються
повітряно-крапельним шляхом, а також через кров, слину, слиз тощо.6. Хімічні фактори: ртуть, медикаменти, мийні та дезінфікуючі засоби тощо.7. Фізичні фактори, шум, вібрація, ультразвук, ультрарафіолет, лазерні промені.8. Можливе травмування виробничим інструментарієм та обладнанням тощо.9. Комбінований вплив різних чинників.За матеріалами соціологічних досліджень 84,8% лікарів-стоматологів скаржаться на важкість та напруженість
праці, незадовільні умови виробничого середовища та перевантаженість і особливо у бюджетних стоматологічних поліклініках.
До основних заходів та засобів з охорони праці лікаря-стоматолога відносяться:
137
1. Правові та соціально-економічні мають місце у таких законах як: “Конституція України” “Про працю” “Про охорону праці” та ін.Нажаль навіть ці Закони діють не сповна і особливо стосовно прав на безпечні умови праці та гідну оплату за
виконувану роботу.2. Будівельні, інженерно-технічні та інженерно-технологічні.Немає сумніву, що створення належних умов та охорона праці будуть більш дійовими якщо стоматологічна
поліклініка буде побудована за проектом із дотриманням усіх гігієнічних вимог щодо водопостачання, опалення, освітлення, вентиляції та якщо робота буде виконуватись на сучасному та справному обладнанні тощо.
3. Санітарно-гігієнічні. Вони базуються на нормуванні умов виробничого середовища та контролі за дотриманням цих норм, адже працездатність та її тривалість у значній мірі залежить від мікроклімату, рівня освітлення, чистоти повітря та ін.
4. Лікувально-профілактичні об’єднують: медичні огляди (попередній при оформлені на роботу та періодичний – через відповідний термін роботи); лікувально-профілактичне харчування; активна та пасивна імунізація оздоровлення, санаторно-курортне лікування та ін.
Велике значення також мають: галузеві норми та правила з охорони праці у стоматологічних поліклініках (стоматологічних кабінетах); створення служб охорони праці у стоматологічних поліклініках; адміністративний контроль за дотриманням правил з охорони праці; залучення громадських організацій та їх повноваження до проблем охорони праці.
СТВОРЕННЯ НАЛЕЖНИХ УМОВ ПЕРЕБУВАННЯ ВІДВІДУВАЧІВ СТОМАТОЛОГІЧНИХ ПОЛІКЛІНІК спрямоване на:
профілактику внутрішньолікарняних інфекцій; забезпечення належного психологічного мікроклімату та спокійного оточення.Такі умови будують досягнуті шляхом реалізації цілого ряду заходів, серед яких:1. Реалізація відповідних будівельних вимог: зручні підходи (під’їзди) до споруди, облаштування паркувальних майданчиків для індивідуальних
транспортних засобів; облаштування пандусів для відвідувачів із обмеженими фізичними можливостями, ліфтів та поручнів
біля усіх сходових маршів; функціонування зручних та діючих гардеробних; облаштування поліклінічних коридорів, шириною не менше 3,5 м із односторонньою або частково
двохсторонньою (холи) забудовою. створення зручних очікувальних біля кожного із кабінетів та зручних кімнат тимчасового перебування
відвідувачів після хірургічного або ортодонтичного втручання.2. Створення відповідних санітарно-гігієнічних умов:– вбиральні на кожному поверсі із розрахунку 1 прилад на 50 осіб в чоловічій вбиральні і на 30 в жіночій;– забезпечення питною та теплою водою, мийними та дезінфікуючими розчинами, сухо-повітряними
пристроями для рук тощо.3. Врахування значень "людського чинника":– забезпечення регістратурою рівномірної кількості відвідувачів і, можливо, обдумане регулювання
надходжень пільговиків, дітей з батьками. Досить діючим є надання відповідних талонів (запрошень) де вказується номер кабінету, дата та час відвідування лікаря.
– роз’яснення (листівки, тексти на запрошеннях) співробітниками довідкової служби та регістратури про недоцільність відвідувань стоматологічних поліклінік хворими із ОРЗ, ОРВ та іншими захворюваннями, що зумовлені повітряно-крапельним шляхом передачі. Хворий зобов’язаний повідомити лікаря про свої хвороби і особливо такі як СНіД, туберкульоз, вірусний гепатит та ін.
СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІ Задача 1Індивідуальний проект будівництва стоматполіклініки І категорії для дорослих розроблено у 1995 році
Київським Інститутом "ГІПРОЗДОРОВПРОЕКТ":Документація проекту: генеральний план, фасади та плани поверхів. Споруда розрахована на 25 лікарів і має 2 поверхи та підвальні приміщення:– І поверх: стоматологічні кабінети та кімнати техніків-лаборантів;– II поверх: адміністративні приміщення, санітарний блок, аптека, регістратура;
– підвальні приміщення: рентгенкабінет та рентгентерапевтичне відділення. Кабінет терапевтичної стоматології:
– кількість місць – 3;– загальна площа – 14 м2;– загальне освітлення – 90 лк;– локальне освітлення – 180 лк;
138
– підлога – паркет березовий;– стіни – шпалери.Викладіть варіанти узгодження, а при необхідності пропозиції.
Задача 2З метою погодження проекту забудови стоматологічної поліклініки для 25 лікарів-стоматологів обрано
типовий проект, який має паспортну частину, ситуаційний план та кошторис.Споруда на 3 поверхи, забудова коридорів – двостороння щільна. На 1 поверсі – приміщення техніків-
лаборантів, на 2 поверсі – адміністративні структурні та фізіотерапевтичне відділення, на 3 поверсі – гардеробна та кабінети стоматологів.
Оцінюючи кабінет хірургічної стоматології встановлено, що кабінет має:– передопераційну – 6м;– операційну – 14м2;– стерилізаційну – 4 м2;– операційна має 3 робочі місця;– очікування хворих та їх тимчасове перебування після оперативного втручання передбачено у
загальнополіклінічному коридорі;– освітлення загальне – 110 лк, місцеве (локальне) – 200 лк, світловий коефіцієнт –1:7;– водяне опалення забезпечує температуру повітря – 17 °С.
Задача ЗПри виконанні експертизи проекту забудови стоматологічної поліклініки вищої категорії (45 лікарських
одиниць) встановлено:– під забудову – 79 %, під озеленення – 21 % земельної ділянки;– вхід та регістратури спільні для дорослих та дітей;– з метою здешевлення вартості будівництва передбачена спільна очікувальна до кабінетів ортопедичної та
хірургічної стоматології.Кабінет ортопедичної стоматології:– кабінет – 11 м2 (2 робочих місця);– стерилізаційна – 8м2;– передбачено спільну очікувальну з кімнатою тимчасового перебування хворих після ортопедичного
втручання;– основний кабінет буде освітлено таким чином: світловий коефіцієнт –– 1:8; коефіцієнт природного
освітлення – 0,9 %, проекція небосхилу – 18 см; загальне освітлення – 90 лк; місцеве – 140 лк.
Задача 4Головний лікар стоматологічної поліклініки провів експертизу проекту будівництва нової споруди та
відмовив його узгодження, мотивуючи наступними причинами:– розташування гардеробної на 3 поверсі, регістратури – на 2 поверсі;– забудова коридорів двостороння, щільна, ширина коридорів 1,3 м;– на 1 поверсі передбачені приміщення техніків-лаборантів, а на 3 – ортопедичне відділення.Чи згодні ви з таким розміщенням? Які зміни доцільно внести стосовно виправлень недоліків?
Задача 5Заплановано провести реконструкцію дитячої поліклініки ревматологічного диспансеру та дитячу
стоматологічну поліклініку, споруда окрема, на 3 поверхи.Викладіть відповідне замовлення виконавчій групі проектного інституту;а) перелік та розташування на поверхах адміністративних, допоміжних структур та стоматологічних
відділень;б) детальні побажання, зокрема, для кабінетів терапевтичної стоматології (перелік та площі приміщень,
особливості оздоблення та ін.).
Задача 6На замовлення міському відділу охорони здоров'я проектний інститут надав міській стоматологічній
поліклініці проектну документацію добудови до основної споруди. Тут заплановано розмістити відділення ортопедичної стоматології та зуботехнічні лабораторії.
Проект має: пояснювальну записку, генеральний план та плани поверхів.Серед приміщень відділення ортопедичної стоматології передбачено: основний кабінет на 4 робочих місця,
площа якого 19 м2 та з'єднана очікувальна із кімнатою тимчасового перебування хворих після ортопедичного втручання. Для відділення зуботехнічної лабораторії заплановано такі приміщення: основний кабінет на 19 техніків загальною площею 41 м2, а також гіпсувальну та літейну.
Викладіть можливий варіант узгодження та відповідні рекомендації.
ТЕМА №18: ТЕМА: МЕТОДИКА КОНТРОЛЮ ПРОТИРАДІАЦІЙНОГО ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛУ ТА РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ПАЦІЕНТІВ ПРИ
139
ЗАСТОСУВАННІ ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ В ЛІКУВАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ
МЕТА ЗАНЯТТЯ: 1. Закріпити, розширити та систематизувати знання про радіаційну небезпеку і гігієнічні вимоги до роботи з
радіонуклідами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання.2. Познайомитися з найбільш поширеними приладами, які використовуються для проведення радіаційного
контролю, оволодіти методикою оцінки радіаційного фону і забезпечення безпеки праці у радіологічних та рентгенологічних відділеннях лікарні.
ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОІ ПІДГОТОВКИ: 1. Види іонізуючого випромінювання, що використовуються у медицині, та їх джерела (рентгенівські апарати,
радіонукліди, прискорювачі заряджених часток тощо).2. Якісні характеристики іонізуючого випромінювання (проникаюча та іонізуюча здатність).3. Кількісні характеристики іонізуючого випромінювання (експозиційна, поглинаюча та еквівалентна дози,
щільність потоку часток, потужність дози).4. Якісні та кількісні характеристики радіонуклідів (вид ядерного перетворювання, період напіврозпаду,
активність), одиниці вимірювання.5. Біологічна дія іонізуючого випромінювання та основні фактори, від яких вона залежить.6. Основні види променевих ушкоджень організму (соматичні, соматико-стохастичні, генетичні) та умови їх
виникнення.7. Основні засоби застосування радіонуклідів та інших джерел іонізуючого випромінювання з діагностичною
і лікувальною метою.8. Поняття про протирадіаційний захист та радіаційний контроль.9. Особливості організації протирадіаційного захисту персоналу і радіаційна безпека пацієнтів при проведенні
рентгенологічних досліджень.10. Правила роботи з відкритими та закритими джерелами іонізуючих випромінювань. 11. Поняття про групи радіаційної безпеки радіонуклідів та класи робіт з відкритими радіоактивними
речовинами.12. Прилади радіаційного контролю та основні принципи їх роботи.
13. Нормування радіаційної безпеки та гігієнічні принципи радіаційного захисту.
ЗАВДАННЯ: 1. Ознайомитися з приладами та засобами індивідуального захисту, які використовуються для проведення
радіаційного контролю. 2. Оволодіти методикою роботи з приладами “Анрі-01-02 Сосна” та ДП-5А. 3. Провести індикацію радіоактивного забруднення робочих поверхонь та обладнання навчальної лабораторії
і обгрунтувати гігієнічні висновки за результатами проведених досліджень.
ЛІТЕРАТУРА: 1. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін.; За ред
Є.Г.Гончарука. — К., Вища школа, 1995. — С. 252 — 257.2. Кирилов В.Ф.,Черкасов Е.Ф. Радиационная гигиена. — М.: Медицина, 1982. — С. 17—102, 141—148, 158—
167, 241—243.3. Радиационная гигиена // Под ред. Ф.Г.Кроткова. — М.: Медицина, 1968. — С. 5—26, 37—68, 72—76, 90—
98, 116—130. 4. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. — М.: Медицина, 1971. — С. 302—303, 307—310, 314—
341.5. Пивоваров Ю.П., Гоева О.Э., Величко А.А. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене. — М.:
Медицина, 1983. — С. 114—135. 6. Сергета І.В. Практичні навички з загальної гігієни. — Вінниця, 1997. — С. 45 — 48.7. Радиация. Дозы, эффекты, риск. — М, 1990. — 79 с. 8. Авсеенко В.Ф. Дозиметрические и радиометрические прибори и измерения — К.: Урожай, 1990 — 144 с. 9. Никберг И.И. Ионизирующая радиация и здоровье человека. — К.: Здоров'я, 1989. — 158 с.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
В ході практичного заняття після контролю рівня вихідних знань студенти знайомляться з найбільш поширеними приладами, що використовуються для проведення радіаційного контролю, оволодівають методикою роботи з ними.
Радіоактивність являє собою здатність деяких хімічних елементів спонтанно розпадатися з утворенням іонізуючого випромінювання, характерною ознакою якого є перетворення атомних ядер одних елементів на інші.
Одиниця вимірювання радіоактивності – Бекерель (Бк, Вq). 1 Бк дорівнює одному спонтанному розпаду на 1 с. Позасистемна одиниця радіоактивності – Кюрі (Кu, Сu). 1 Кu дорівнює 3,7•1010 Бк. В медичній практиці також
140
використовується така одиниця активності як міліграм-еквівалент радію мг-екв. Rа, тобто кількість міліграмів будь-якого джерела -випромінювання, що створює такий самий ефект іонізації, як і 1 мг радію.
Ізотопи (isos – однаковий, topos – місце; грец.) – це різновиди хімічного елемента, атоми яких мають ядра з одним числом протонів, проте розрізняються числом нейтронів.
Нукліди – ядра усіх ізотопів. Проте, нукліди можуть бути як стабільними, так і нестабільними (радіонукліди). Для радіонуклідів властиві внутрішньоядерні перетворення, внаслідок яких відбувається самочинний вихід корпускулярних частинок і іонізуючого випромінювання.
Іонізуюче випромінювання – це потік часток або квантів електромагнітного випромінювання, проходження яких крізь речовину призводить до його іонізації (перетворення нейтральних атомів і молекул в іони) з утворенням електричних зарядів різних знаків.
Відомі дві групи іонізуючих випромінювань:1. Корпускулярні: –частинки – важки частки, які складені з двох нейтронів і двох протонів; –частинки – електрони або позитрони, протони – позитивно заряджені елементарні частки; нейтрони – нейтральні елементарні частки з масою як у протона мезони – елементарні частки з негативним зарядом і енергією 25 – 100 МеВ та масою у 300 разів
більше маси електрона.2. Хвильові: –випромінювання – електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі менше 0,05 н/м. рентгенівське випромінювання – електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі 0,05 – 10 н/м, що
отримують у рентгенівських трубках, в результаті впливу енергії електронів з розжареного катоду, які потрапляють на анод;
короткохвильове ультрафіолетове випромінювання – електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі 10 – 110 н/м (вакуумний ультрафіолет).
Фізичні властивостіІонізуюче випромінювання та радіонукліди мають певні якісні та кількісні характеристики.
Як якісні характеристики радіонуклідів використовують: вид ядерного перетворення (-розпад, електронний -розпад, позитронний -розпад, К-захват,
самовільне ділення ядер, термоядерна реакція); період напіврозпаду – тобто час, за який розпадається половина всіх радіонуклідів певного типу.
(Наприклад: Уран-238 – 4,47 млрд. років, Радій-226 – 1600 років, Свинець-214 – 26,8 хв.). Як кількісну характеристику радіонуклідів використовують: активність, що характеризується числом ядерних перетворень за одиницю часу. Одиницями
активності є Бекерель (Бк) та Кюрі (Кі). Проте, більш зручним кількісним критерієм радіонукліда для –випромінювання слід вважати так званий –еквівалент, який вимірюється в міліграм–еквівалент радію.
До якісних характеристик іонізуючого випромінювання відноситься: енергія випромінювання, що вимірюється у Джоулях (Дж) та електрон-вольтах (еВ); проникаюча здатність, яка характеризується довжиною пробігу частинок або -квантів у речовині і
виражається в одиницях довжини (м, см, мм); іонізуюча здатність, що характеризується повною іонізацією (загальна кількість пар іонів, утворених
частинками або -квантами в речовині) та лінійною щільністю іонізації (кількість пар іонів, що припадає на одиницю довжини пробігу).
До кількісних характеристик іонізуючого випромінювання відносять: поглинута доза, одиницями вимірювання якої є Грей (Гр) та Рад; еквівалентна доза, одиницями вимірювання якої є Зіверт (Зв) та Бер; ефективна доза, одиницями вимірювання якої є Зіверт (Зв) та Бер; експозиційна доза (для – та –випромінювання), одиницями якої є кількість кулон/кг (Кл/кг) та
Рентген (Р); щільність потоку частинок (для корпускулярних випромінювань), одиницями вимірювання якої є
кількість частинок на 1 см3.Доза опромінення являє собою енергію випромінювання, яка поглинута в одиниці об’єму або маси речовини
за певний час. Слід підкреслити, що, як зазначено вище, існують такі види доз: поглинута, еквівалентна, ефективна та експозиційна.
Поглинена доза (D) – це кількість енергії іонізуючого випромінювання, що поглинута опроміненим тілом (тканинами організму), у перерахунку на одиницю маси. Одиниця поглиненої дози – джоуль на кілограм (Дж/кг) або Грей (Гр, Gу). 1 Гр = 1 Дж/кг. Позасистемна одиниця – Рад (від англ. radiation absorber dose (rad) – поглинута доза радіації). 1 Гр = 100 рад.
Еквівалентна доза (H) — це величина поглиненої дози, яка помножена на коефіцієнт якості випромінювання (k), що враховує здатність певного виду випромінювання пошкоджувати тканини організму ( H = D k).
Коефіцієнт якості випромінювання (k) – це коефіцієнт, що введений для урахування біологічної ефективності різних видів іонізуючого випромінювання (табл. 1).
Таблиця 1Коефіцієнти якості для деяких видів іонізуючого випромінювання
141
Види іонізуючих випромінювань Коефіцієнт якості (k)–випромінювання 1
рентгенівське випромінювання 1–випромінювання, 1
нейтрони 3–10 (у залежності від енергії)–випромінювання 20 (при внутрішньому опроміненні)
Ефективна доза (Hеф) – являє собою величину еквівалентної дози, яка помножена на коефіцієнт, що враховує різну чутливість різних тканин до впливу іонізуючого випромінювання. Hеф = H Wr , де
H – еквівалентна дозаWr – коефіцієнт, який враховує ступінь чутливості органів і тканин до іонізуючого випромінювання (табл. 2).Одиниця вимірювання еквівалентної та ефективної доз – Зіверт (Зв.). Позасистемна одиниця – Бер, тобто
біологічний еквівалент рентгена (rem (англ.) – roengen eqwivalent for man – еквівалент рентгена для людини). Цей показник використовується тому, що, залежно від фізичних властивостей випромінювання, біологічна ефективність однієї дози може бути різною. 1 Зіверт =100 Бер.
Таблиця 2Коефіцієнти Wr якості для деяких органів і тканин
Перелік органів та систем Wr Перелік органів та систем Wr
Статеві залози 0,25 Печінка 0,05Червоний кістковий мозок 0,12 Щитовидна залоза 0,03
Кишечник 0,12 Кісткова тканина 0,01Легені 0,12 Шкіра 0,01
Існує також класифікація органів за чутливістю до опромінення дещо іншого змісту, що виділяє 4 групи критичних органів:
I гр. – гонади, червоний кістковий мозок, лімфоїдна тканина, легені;II гр. – кришталик, кишки, печінка, нирки, м’язи; III гр. – шкіра, щитоподібна залоза, кісткова тканина, інші внутрішні органи; IV гр. – шкіра рук та стоп.Експозиційна доза характеризує іонізаційний ефект рентгенівського та –випромінювання у повітрі і, отже,
являє собою відношення сумарного заряду всіх іонів одного знаку, утворених в повітрі до маси повітря в зазначеному об’єкті. Одиниці вимірювання експозиційної дози – рентген (Р) або кулон на кілограм (Кл/кг).
Іонізуюче випромінювання має високу біологічну активність, більше того, воно здатне негативно впливати на біологічні організми і, за певних умов, призводити до їх руйнації та загибелі.
Радіаційна загроза при роботі з джерелами іонізуючих випромінювань полягає в тому, що зовнішнє та внутрішнє опромінення організму справляє як прямий, так і опосередкований вплив на внутрішньоклітинні структури, особливостями якого є невідчутність для людини, наявність певного латентного періоду прояву біологічного ефекту та ефекту сумування поглинутих доз.
Під час дії іонізуючого випромінювання на організм молекули іонізуються і, хоча тривалість існування таких іонів становить лише 10-10 с, протягом цього часу утворюються вільні радикали – хімічні сполуки, які реагують з тканинами, в результаті чого знижується концентрація важливих метаболітів, порушується обмін речовин, утворюються радіотоксини. Таке ставлення призводить до відповідних соматичних уражень або навіть до загибелі організму. Внаслідок пошкодження в результаті впливу іонізуючого випромінювання ядерних структур виникають генетичні ураження. Велике значення мають також віддалені наслідки опромінення, які можуть виникнути через 5 – 20 років після опромінення.
Отже, до основних видів променевих уражень відносять: соматичні ураження (гостра та хронічна променева хвороба, локальні променеві ураження (опіки, катаракта) тощо); сомато-стохастичні ураження (скорочення тривалості життя, онкогенез, тератогенний вплив тощо); генетичні ураження (домінантні або рецесивні генні мутації, хромосомні та хроматидні аберації тощо).До умов, які визначають ступінь променевого ураження відносять наступні характеристики радіонуклідів:
вид іонізуючого випромінювання та радіаційної дії, величина поглинутої дози (таблиця 3), розподіл поглинутої енергії випромінювання у часі та в організмі, радіочутливість різних органів і систем, радіотоксичність ізотопу тощо.
Таблиця 3Залежність біологічних ефектів від поглинутої дози опромінення
Поглинута дозаопромінення, Гр Біологічний ефект
менше 0,25 помітних відхилень немає0,25 – 0,5 незначні зміни складу крові (лейкоцитоз)
0,5 – 1 суттєві зміни складу крові, порушення функцій центральної нервової системи1 – 2,5 променева хвороба легкої форми2,5 – 4 променева хвороба середнього ступеня важкості4 – 5 променева хвороба важкої форми (без лікування DL50)5 – 10 променева хвороба дуже важкої форми (без лікування DL100)
Радіаційна безпека являє собою комплекс заходів, що спрямовані на обмеження опромінення населення та запобігання виникнення як ранніх, так і віддалених наслідків опромінення.
142
Протирадіаційний захист – це комплекс законодавчих, організаційних, санітарно-гігієнічних, санітарно-технічних та медичних заходів, що забезпечують безпечні умови праці персоналу під час роботи з радіонуклідами та іншими джерелами іонізуючих випромінювань.
Основними принципами протирадіаційного захисту слід вважати: гігієнічне нормування проведення попереджувального та поточного санітарного нагляду; виробниче навчання; санітарна освіта; радіаційний контроль; медичний контроль.Головними методами протирадіаційного захисту є: захист кількістю – розрахунок допустимої активності джерела випромінювання; захист відстанню – розрахунок допустимої відстані до джерела випромінювання; захист часом – розрахунок допустимого часу роботи із джерелом іонізуючого випромінювання; захист за допомогою екранування – розрахунок необхідної товщини захисного екрану; хімічні методи захисту – використання спеціальних фармацевтичних препаратів і сполук:
радіопротекторів та радіоінгібіторів; захист культурою праці – дотримування правил техніки безпеки та особистої гігієни.
Всі джерела іонізуючих випромінювань поділяються на закриті та відкриті. Відкриті джерела іонізуючого випромінювання – це рідкі, газоподібні або у вигляді порошків чи суспензій радіоактивні речовини при використанні яких можливе забруднення оточуючого середовища, потрапляння на одежу хворих та персоналу, на шкіру та в організм. Закриті джерела випромінювання влаштовані так, що це виключає забруднення оточуючого середовища. До них слід відносити: рентгенівські установки, радіоактивні препарати у вигляді бус, трубок, ігл, гамма-терапевтичні апарати, лінійні та циклічні прискорювачі, де радіоактивний препарат знаходиться у металічній герметичній трубці.
Вимоги по забезпеченню радіаційної безпеки персоналу установ та населення, а також по охороні навколишнього середовища від забруднення радіоактивними речовинами представлені в основних санітарних правилах роботи з радіоактивними речовинами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання ОСП-72/87.
Правила роботи з закритими радіонуклідними джерелами і пристроями, що генерують іонізуюче випромінювання:
– повинен здійснюватись контроль герметичності джерел в об’ємі і з періодичністю, встановленою регламентуючими документами;
– забороняється використовувати закриті джерела у випадку порушення їх герметичності або при закінчення терміна експлуатації;
– у неробочому положенні всі радіонуклідні джерела повинні знаходитись в захисних пристроях, а пристрої, що генерують іонізуюче випромінювання знеструмлені;
– пристрій в якому зберігається радіонуклідне джерело має бути стійкий до механічних, хімічних, фізичних та інших дій;
– для взяття радіонуклідного джерела з контейнера необхідно користуватись дистанційним інструментом або спеціальними пристроями;
– забороняється доторкатись до радіонуклідного джерела руками;– при роботі з радіонуклідними джерелами, які вийняті з захисного контейнеру необхідно користуватись
відповідними захисними екранами і маніпуляторами;– радіонуклідні джерела, непридатні для подальшого використання розглядаються, як радіоактивні
покидьки, своєчасно описуються і здаються на зберігання.
Правила роботи з відкритими радіонуклідними джерелами:– комплекс заходів при роботі з відкритими джерелами іонізуючого випромінювання має забезпечувати
захист людини від зовнішнього та внутрішнього опромінення, попереджувати забруднення повітря та поверхонь робочих приміщень, шкіри та одягу персоналу, оточуючого середовища;
– кількість радіоактивної речовини на робочому місті має бути мінімальне необхідне для роботи;– для роботи використовувати розчини, а не порошки радіоактивних речовин;– кількість операцій при яких можливі втрати радіоактивної речовини (пересипання порошків, возгонка
тощо) необхідно зводити до мінімуму;– роботи слід проводити на лотках і піддонах зроблених з слабосорбуючих матеріалів;– необхідно користуватись разовими підсобними матеріалами (пластиковими плівками, фільтрувальним
папером тощо) для обмеження забруднення робочих поверхонь, обладнання та приміщень;– у фасувальній та процедурній де поводиться робота з високоактивними препаратами, зверху спец одягу
персонал одягає пластикові полухалати, гумові рукавички, бахили та маски;– працюють з радіоактивними препаратами на кюветах покритих фільтрованим папером або в захисних
боксах;– до роботи з радіоактивними препаратами допускаються особи старші 18 років, які не мають
протипоказань.
Радіонукліди як потенційні джерела внутрішнього опромінення розподіляються за ступенем радіаційної безпеки на п’ять груп:
143
Група А – радіонукліди особливо високо радіотоксичні. Їх безпечна активність на робочому місті не має перевищувати 3,7 МБк (0,1 мкКи): 210Ро, 226Ra, 232Th, 239Pu та інші;
Група Б – радіонукліди з високою радіотоксичністью. Їх безпечна активність на робочому місті не має перевищувати 37 МБк (1 мкКи): 90Sr, 106Ru, 124Sb, 125, 126, 129, 131I, 210Bi та інші;
Група В – радіонукліди середньої радіотоксичності. Їх безпечна активність на робочому місті не має перевищувати 370 МБк (10 мкКи): 22, 24Na, 32P, 34S, 42K, 45, 47Ca, 57, 58Co та інші;
Група Г – радіонукліди малої радіотоксичності. Їх безпечна активність на робочому місті не має перевищувати 3,7 ГБк (100 мкКи): 14C, 18F, 38Cl, 55Fe та інші;
Група Д – найменш радіотоксичний тритій 3H з безпечною активністю на робочому місті 37ГБк (1000 мкКи).В залежності від групи радіотоксичності ізотопів та та допустимої активності на робочому місті, роботи з
відкритими ізотопами поділяються на три класи (табл. 1.).
Протирадіаційний захист являє собою комплекс законодавчих, огранізаційних, санітарно—гігієнічних, та медичних заходів, що забезпечують безпечні умови праці при роботі с джерелами іонізуючого випромінювання.
До основних принципів протирадіаційного захисту відносять: гігієнічне нормування; попереджувальний та поточний санітарний нагляд; виробниче навчання; санітарну освіту; радіаційний контроль; медичний контроль.Радіаційний контроль — це контроль за забезпеченням радіаційної безпеки, виконанням вимог щодо
санітарних норм праці з радіонуклідами, а також отримання інформації, про опромінення медичного персоналу та населення.
Розрізняють 4 види радіаційного контролю: дозиметричний; радіометричний; індивідуально-дозиметричний; спектрометричний.
Відповідно до класифікації основних видів радіаційного контролю, апаратуру, що використовують для його проведення, поділяють на наступні групи:
1. Дозиметричні прилади, що визначають потужність дози (рівень радіації).2. Радіометричні прилади, які визначають рівень забруднення поверхонь різних предметів.3. Індивідуальні та мініатюрні портативні прилади, що призначені для проведення індивідуального
контролю дози опромінення за певний проміжок часу.4. Спектрометричні установки, які – встановлюють спектр (склад) радіонуклідів у будь-якому
забрудненому об’єкті.
Класифікація засобів індивідуального захисту (за С.М.Городинським)1.Ізолюючі костюми:а) шлангові;б) з автономним джерелом повітряного підживлення.2.Засоби захисту органів дихання:а) фільтруючі (респіратори, протигази);б) ізолюючі (пневмошлеми, пневмокаски).3.Спецодяг:а) повсякденного призначення;б) короткочасного використовування (рукавиці, одежа з плівки).4.Спецвзуття:а) основне (черевики, чоботи);б) додаткове (бахіли, напівгалоші).5.Допоміжні захисні засоби захисту:а) окуляри;б) ручні захвати;в) щітки.
Протирадіаційний захист персоналу і радіаційна безпека пацієнтів при проведенні рентгенологічних досліджень
Серед джерел іонізуючих випромінювань, які використовуються в медичних установах стоматологічного профілю, найбільш розповсюдженими являються рентгенівські діагностичні апарати. Рентгенівське випромінювання, що генерується цими апаратами, характеризується значною проникаючою здатністю, у зв’язку з чим може являти певну небезпеку для персоналу рентгенологічних підрозділів та пацієнтів, яким проводяться рентгенологічні процедури. Тому їх розміщення, планування і експлуатація повинні відповідати вимогам радіаційної безпеки.
Вимоги до розміщення, планування, опорядження, санітарно-технічного обладнання рентгенологічних підрозділів медичних установ, протирадіаційного захисту їх персоналу і радіаційної безпеки пацієнтів викладені в “Будівельних нормах і правилах”, “Санітарних правилах і нормах – Рентгенологічні відділення (кабінети)”(СанПіН
144
42-129-11-4090-86), “Санітарних правилах роботи при проведенні медичних рентгенологічних досліджень” (№ 2780-80).
Санітарне законодавство не дозволяє розміщення рентгенологічних відділень (кабінетів) в житлових будинках і дитячих установах. Перевагу надають розташування в приміщеннях з мінімальною кількість суміжних приміщень або блочному типу розміщення в окремій прибудові, на першому чи останньому поверсі будівель.
Основним приміщенням рентгенівського кабінету являється процедурна – приміщення, в якому розміщено рентгенапарат(и) і проводяться всі види рентгенологічних досліджень.
Протирадіаційний захист прилеглої території і суміжних приміщень забезпечується екрануванням будівельними конструкціями (стіни, міжповерхові перекриття, перегородки), матеріал і товщина яких повинні знижувати інтенсивність випромінювання до допустимого рівня.
Слабким місцем в протирадіаційному захисті шляхом використання будівельних конструкцій є двері та вікна. Усунення цієї вади досягається покриттям дверей листами заліза або свинцю, просвинцьованою гумою, обладнанням вікон залізними віконницями (дерев’яними з покриттям їх залізом або просвинцьованою гумою) або підняттям підвіконня на висоту 1,6 м над рівнем підлоги. З метою захисту суміжних приміщень відстанню регламентується площа процедурної, що повинна бути не меншою 34 м2 на один рентгенівський апарат, який необхідно розміщувати таким чином, щоб відстань від фокусу рентгенівської трубки до стін була не менше 2 м, а її випромінювання було спрямоване переважно у напрямку капітальної стіни. На кожний додатковий рентгенапарат площа процедурної збільшується на 15 м2. Сама рентгенівська трубка розміщується в свинцевому кожуху з коліматором, який формує робочий пучок.
Захист лікаря-рентгенолога забезпечується:- просвинцьованим склом, яке закриває флуоресцентний екран;- багатосмуговим в напуск фартухом з просвинцьованої гуми, який підвішується до екран-знімального
пристрою;- малою захисною ширмою;- використанням при спеціальних дослідженнях засобів індивідуального захисту (рукавички, фартух з
просвинцьованої гуми (в тканинному чохлі для захисту від розпилення свинцю)).Захист рентгенлаборанта забезпечується розміщенням його робочого місця в окремому суміжному
приміщенні, яке називають кімнатою управління (пультовою). Це робоче місце забезпечується вікном з просвинцьованого скла в процедурну та селекторним зв’язком з лікарем.
Крім процедурної та пультової в плануванні рентгенкабінету чи відділення повинні бути:Кабінет лікаря – 10 м2; Фотолабораторія – 6 м2;Кабіна для приготування розчинів барію – 4 м2;Роздягальня – 2,5 м2;Туалет;Кімната чекання (в поліклініці).Перебування молодшого медичного персоналу в процедурній або кімнаті управління (пультовій) під час
проведення рентгенологічних процедур не допускається.При проведенні рентгенологічних досліджень в процедурній можуть перебувати особи, які приймають участь
в проведенні їх – персонал інших відділень лікарні, родичі пацієнта, супроводжуючі особи, які повинні підтримувати дитину або важкохворого при умові, що одержана ним доза не перевищить рівень опромінення категорії Б.
Радіаційна безпека пацієнтів базується на зменшенні променевого навантаження при проведенні рентгенологічних досліджень населення, особливо вагітних жінок, дітей і підлітків, яке може бути досягнуто здійсненням комплексу організаційних, медичних і технічних заходів.
Організаційні заходи передбачають впорядкування рентгенологічних досліджень населення, обмеження річних доз опромінення для різних категорій пацієнтів, підвищення кваліфікації персоналу і відповідальності за виконання процедур.
Медичні заходи включають: вибір методу дослідження, обмеження площі опромінення до мінімальних величин, необхідних для постановки діагнозу захворювання, захист оточуючих тканин екранами з просвинцьованої гуми, правильний вибір пози при рентгенографії. Такі екрани (як і фартухи рентгенолога) повинні бути в тканинних чохлах для захисту від розпилення свинцю. Для зниження гонадних доз при рентгенологічних дослідженнях органів черевної порожнини, попереково-хребцевого відділу хребта та інших передбачено екранування гонад.
До технічних заходів, які забезпечують зниження променевого навантаження, відносяться різні засоби підвищення якості рентгенівського зображення: виробництво і застосування високочутливих рентгенівських плівок, правильний вибір режиму роботи рентгенівського апарату, використання електронно-оптичних підсилювачів зображення, які дозволяють одержувати більш чітке і яскраве зображення при ощадливому режимі роботи апарата, використання широкоформатної флюорографії при профілактичних оглядах.
СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІЗадача 1Розподіліть за групами наступні радіоіндуковані ефекти (променеві ураження): катаракта, незлоякісні
ураження шкіри, генетичні мутації, пригнічення кровотворення, хромосомні аберації, дисфункція статевих органів, скорочення тривалості життя, злоякісні пухлини, опіки.
Вкажіть, які фактори впливають на характер радіоіндукованих ефектів та час їх виникнення. Задача 2
145
У ліквідатора аварії на ЧАЕС після роботи по розчищенню території від уламків будівельних конструкцій, протягом кількох хвилин після роботи на кистях рук з’явилась еритема яка змінилась гіперемією і набряком, зрештою пухирями і виразками, некротичними змінами. Робота була короткотривала, тому працівник не користувався індивідуальними засобами захисту.
1. Яка доза опромінення могла спричинити таке ураження?2. Які індивідуальні засоби захисту могли б бути використані?3. З допомогою якого приладу можна виміряти експозиційну дозу в даній місцевості?
Задача 3Після ліквідації надзвичайної ситуації на військовій ракетній базі, що супроводжувалась викидом
радіоактивної речовини, у частини військовослужбовців виникло раптове погіршання стану здоров’я. З’явилась нудота та блювання, петехії та геморагії, різке зниження нейтрофілів та тромбоцитів протягом двох тижнів, вміст лімфоцитів менше 1000/мм3, через тиждень перебування в лікарні у хворого розвинулась пневмонія.
1. Переважне враження якої системи має місце? 2. Яка доза опромінення могла спричинити такий перебіг променевої хвороби?3. Які прилади можуть бути використані для індивідуального дозиметричного контролю?
Задача 4В радіологічному відділенні для лікування закритими джерелами іонізуючих випромінювань проведена
оцінка результатів вимірювання індивідуальних доз опромінення. За допомогою термолюмінісцентних дозиметрів. Лікарі – радіологи протягом трьох місяців отримали 0,8 – 1,0 бер, процедурні сестри 0,9 – 1,1 бер, медична сестра, відповідальна за видачу та зберігання джерел випромінювання – 0,5 бер.
Порівняйте отримані дані з «Лімітами ефективних доз для різних категорій населення». Дайте рекомендації.
Задача 5Члени рентген-хірургічної бригади – хірург, анестезіолог та операційна сестра під час використання сучасних
рентгендіагностичних апаратів типу «Пантоскоп», щотижня одержують дозу 0,31 + 0,005 мЗв/тиждень.Дайте загальну оцінку умовам праці та обґрунтуйте необхідні профілактичні рекомендації.
Додаток 1Коротка характеристика основних приладів,
що використовуються для проведення радіаційного контролю 1. Радіометр-рентгенометр ДП-5А (польовий), що призначений для вимірювання рівня радіоактивного
забруднення робочих поверхонь та потужності експозиційної дози -випромінювання (Р/год, мР/год) та складається з пошукового зонду з перемикачем (муфтою) для вимірювання - або -випромінювання та реєструвального пристрою, що має шкалу, блок підживлення та телефон (для індикації).
2. Комплект індивідуального дозиметричного контролю ДП-21-Б, що призначений для визначення індивідуальної сумарної дози -випромінювання. Комплект складається з малогабаритної іонізаційної камери (у вигляді авторучки) та зарядно-вимірювального пристрою (пульту). Камера установлюється в зарядний пристрій пульту, при цьому зовнішній електрод заряджається позитивно, а внутрішній – негативно. Величина заряду записується в журнал. Після роботи в зоні іонізуючого випромінювання заряд втрачається, про що свідчать результати вимірювання камери у вимірювальному пристрої пульту.
3. ІФКУ – дозиметр індивідуального фотоконтролю універсальний, що Призначений для вимірювання еквівалентних доз у діапазоні 0,05 – 2 Бер, а також теплових нейтронів. Являє собою поліетиленову касету, з світлонепроникаючим корпусом, з внутрішнього боку якого запресовані фільтри, що виключають певні види випромінювань. Всередині дозиметра знаходиться фотоплівка, яка розподілена на 4 поля:
Перше поле — доза -випромінювання, а також фонового випромінювання;Друге поле — доза фонового -випромінювання; Третє поле — доза -випромінювання;Четверте поле — дози теплових нейтронів та -випромінювань.4. Дозиметр ДРГЗ – 04, що являє собою широкодіапазонний цифровий дозиметр потужності експозиційної
дози хвильового випромінювання та призначений для вимірювання потужності експозиційної дози на робочих місцях у суміжних приміщеннях, а також на території підприємств і закладів, які використовують радіоактивні речовини та інші джерела іонізуючого випромінювання. Крім того, прилад можна використовувати і для контролю ефективності біологічного захисту радіаційних установок та протягом періоду ліквідації наслідків аварійних ситуацій.
Дозиметр-радіометр побутовий “АНРІ-01-02-Сосна”, що – призначений для індивідуального використання з метою здійснення контролю радіаційної обстановки в робочих приміщеннях. Прилад дозволяє вимірювати потужність експозиційної (польової еквівалентної) дози -випромінювання, щільність потоку -випромінювання забруднених поверхонь, об’ємну активність радіонуклідів в речовині.
Додаток 2ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ РОБОТИ З ПРИЛАДОМ РАДИОМЕТР-РЕНТГЕНОМЕТР ДП-5А
Спочатку проводять пiдготовку приладу до роботи. Для цього перемикач дiапазонiв переводять з положення “Викл” у положення “Реж”, ручкою “Режим” встановлюють стрiлку гальванометра на чорний трикутник і прогрiвають прилад протягом 2-3 хвилин. Під час використання приладу ДП-5Б стрiлка повинна самостiйно установитися у межах чорного сектора.
146
Для визначення природного фону приладу зонд з датчиком встановлюють у положення g- випромінювання, а перемикач дiапазонiв переводять у положення “0,1”, або iнше, якщо стрiлка вiдхиляється до кiнця шкали. Через 1-2 хвилини реєструють показники шкали, помножуючи їх величини на значення конкретного дiапазону.
Для вимірювання рівня забруднення продовольства та води радіоактивними речовинами датчик розташовують на вiдстанi 1 см вiд зразка дослiджуваної проби.
Перемiщуючи його уздовж поверхнi знаходять найбiльше забруднення. Через 1-2 хвилини реєструють результати вимірювання, помноживши їх величину на значення дiапазону і вiднявши природний фон приладу. Пiсля дослiдження прилад переводять у вихiдне положення.
Додаток 3ІНСТРУКЦІЯ ДЛЯ РОБОТИ З ПРИЛАДОМ
РАДІОМЕТР-ДОЗИМЕТР “АНРІ -01-02-СОСНА”
Визначення потужності експозиційної дози g-випромінювання. Прилад має чотири режими роботи: три – для проведення точних вимірювань та четвертий режим “Пошук” –
для грубої оцінки радіаційної обстановки за частотою послідовних звукових сигналів. Порядок підготовки до роботи та увімкнення приладу.
Вимикач режиму роботи (лівий ричажок) перевести у положення “МД” (крайнє ліве положення). Вимикачем підживлення (правий ричажок) увімкнути прилад. Короткочасно натиснути кнопку “Пуск” – на цифровому табло повинні з’явитися крапки і розпочатися підрахунок
імпульсів. Через 20 сек вимірювання автоматично закінчується, що супроводжується звуковим сигналом. На цифровому табло фіксується величина експозиційної дози g-випромінювання у мР/год. Показники на цифровому табло зберігаються до повторного натиску на кнопку “Пуск”. Для виконання наступних
3-4 вимірювань достатньо кожний раз короткочасно натиснути на кнопку “Пуск”. Після виконання завдання малий ричажок (вимикач режиму роботи) перевести в середнє положення, а правий
ричажок (вимикач підживлення) в крайнє праве положення.
Вимірювання щільності потоку -випромінювання. Підготувати прилад до роботи згідно вищезазначеної інструкції Перевірити чи закрита задня кришка приладу, при необхідності щільно закрити її. Перевести вимикач режиму роботи у положення “МД” та увімкнути прилад. Піднести прилад площиною задньої кришки до досліджуваної поверхні на відстань 0,5 см і короткочасно
натиснути кнопку “Пуск”. Виконати вимірювання та записати показники приладу (Ng). Відкрити задню кришку приладу. Виконати вимірювання з відчиненою задньою кришкою та записати показники приладу (Ng + ). Закрити задню кришку приладу, вимкнути прилад. Величину щільності потоку b-вимірювання з поверхні обчислити за формулою q=Кs (Ng + — Ng);
де: q — щільність потоку b-вимірювання (част/см2 хв); Ng — показники приладу з закритою задньою кришкою; Ng+ — показники приладу з відкритою задньою кришкою; Ks — коефіцієнт лічення приладу (част/см2 хв · імпульс).Примітка:Коефіцієнт лічення приладу “Анрі-01-02-Сосна” складає 0,5 част/см2 хв·імпульс.
ТЕМА №19: ТЕМА: РОЗРАХУНКОВІ МЕТОДИ ОЦІНКИ РАДІАЦІЙНОЇ БЕЗПЕКИ ТА ПАРАМЕТРІВ ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ ВІД ЗОВНІШНЬОГО ОПРОМІНЕННЯ.
МЕТА ЗАНЯТТЯ: систематизувати і закріпити знання про принципи та заходи протирадіаційного захисту персоналу під час роботи з радіонуклідами та іншими джерелами іонізуючого випромінювання, оволодіти розрахунковими методами оцінки радіаційної небезпеки та параметрів захисту від зовнішнього опромінення в ході роботи з джерелами -, - та рентгенівського випромінювання.
ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ: 1. Провідні засоби застосування радіонуклідів та особливості радіаційної небезпеки під час роботи з ними. 2. Умови та фактори, що визначають ступінь радіаційної безпеки та дозу зовнішнього опромінення. 3. Поняття про протирадіаційний захист. 4. Заходи протирадіаційного захисту, що засновані на фізичних законах послаблення впливу іонізуючого
випромінювання (захист кількістю, часом, відстанню, екрануванням).5. Параметри радіаційної небезпеки протирадіаційного захисту, що визначають за допомогою розрахункових
методів. 6. Принципи, які знаходяться в основі вибору матеріалу та розрахунку товщини захисних екранів в умовах
опромінення -, - та рентгенівським випромінюванням. 7. Радіаційний контроль в радіологічному та рентгенологічному відділеннях лікарні.
147
ЗАВДАННЯ: 1. На підставі використання формул і таблиць для розрахунку рівня зовнішнього опромінення та параметрів
захисту від іонізуючого випромінювання, розв'язати ситуаційні задачі, що передбачають гігієнічну оцінку умов праці персоналу, під час застосування радіонуклідів.
2. Скласти гігієнічний висновок та обґрунтувати необхідні рекомендації за результатами проведених розрахунків.
ЛІТЕРАТУРА: 1. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Є.Г.Гончарук, Ю.І.Кундієв, В.Г.Бардов та ін.; За ред
Є.Г.Гончарука. — К., Вища школа, 1995. — С. 252 — 257.2. Кирилов В.Ф.,Черкасов Е.Ф. Радиационная гигиена. — М.: Медицина, 1982. — С. 17—102, 141—148, 158—
167, 241—243.3. Радиационная гигиена // Под ред. Ф.Г.Кроткова. — М.: Медицина, 1968. — С. 5—26, 37—68, 72—76, 90—
98, 116—130. 4. Минх А.А. Методы гигиенических исследований. — М.: Медицина, 1971. — С. 302—303, 307—310, 314—
341.5. Пивоваров Ю.П., Гоева О.Э., Величко А.А. Руководство к лабораторным занятиям по гигиене. — М.:
Медицина, 1983. — С. 114—135. 6. Сергета І.В. Практичні навички з загальної гігієни. — Вінниця, 1997. — С. 45 — 48.7. Радиация. Дозы, эффекты, риск. — М, 1990. — 79 с. 8. Авсеенко В.Ф. Дозиметрические и радиометрические приборы и измерения — К.: Урожай, 1990 — 144 с. 9. Никберг И.И. Ионизирующая радиация и здоровье человека. — К.: Здоров'я, 1989. — 158 с.
МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
В ході практичного заняття після контролю рівня вихідних знань студенти на підставі використання розрахункових методів, щодо визначення рівня зовнішнього опромінення та параметрів протирадіаційного захисту, розв'язувати ситуаційні задачі, що передбачають гігієнічну оцінку умов праці персоналу, який працює з радіонуклідами і, у разі необхідності, визначити та обґрунтувати відповідні рекомендації.
РОЗРАХУНОК ДОЗИ ЗОВНІШНЬОГО –ОПРОМІНЕННЯ
Розрахунок дози опромінювання (D), що отримана від точкового джерела іонізуючого випромінювання, проводиться за формулою (1):
8,4•А•t D = –——––; (1) r2
де: D – доза опромінення, що отримана, Р; А – –активність джерела опромінення, мг–екв радію; 8,4 – потужність дози, яка створена 1 мг радію або іншим ізотопом з активністю 1 мг–екв радію на відстані 1
см; T – час опромінення, год; r – відстань від джерела опромінення, см. Отже, величина дози зовнішнього опромінення, що отримана, прямо пропорційна активності джерела
випромінювання та часу опромінення і обернено пропорційна квадрату відстані від джерела випромінювання. РОЗРАХУНОК ОСНОВНИХ ПАРАМЕТРІВ ЗАХИСТУ ВІД ЗОВНІШНЬОГО ОПРОМІНЕННЯ
До основних параметрів захисту, що визначаються за допомогою розрахункових методів, відносяться: захист кількістю, захист часом, захист відстанню і захист екрануванням.
Тому для визначення умов безпеки в ході роботи з радіоактивними речовинами при відсутності екрану слід використовувати універсальні формули (2) та (3):
А•t ––– = 20 (за день); (2) r2
А•t або ––– = 120 (за тиждень); (3) r2 де: А – –активність джерела опромінення, мг-екв радію; t – час опромінення за год; r – відстань від джерела випромінювання, м; 20 (120) – постійний коефіцієнт для розрахунків за тиждень (за робочий день).
148
Ураховуючи те, що ця формула відображає співвідношення між активністю джерела, відстанню та часом опромінення в умовах застосування джерел іонізуючого випромінювання, її можна використовувати для розрахунку основних параметрів захисту.
Для розрахунку допустимої активності джерела випромінювання формула в результаті перетворень набуває вигляду (4):
120•r2
А = ––– ; (4) t Приклад: оператор впродовж робочого тижня, що складає 41 годину, працює з джерелом –випромінювання,
що розташоване на відстані 1 м від його робочого місця. Укажіть, з якою допустимою активністю джерела випромінювання він може працювати без захисту.
120•r2 120•1 А = –—–– = –—–– =3,0 мг-екв радію t 41Для розрахунку допустимого часу роботи із джерелом іонізуючого випромінювання – формула набуває
такого вигляду (5): 120•r2
t = ––– ; (5) AПриклад: В лабораторії радіоізотопної діагностики технологічний процес передбачає використання джерела
–випромінювання, що має активність 100 мг–екв радію та розташоване на відстані 0,5 м від оператора.
120•r2 120•0,52
t = ––– = –——–– = 0,3 години на тиждень. А 100
Для розрахунку допустимої відстані до джерела випромінювання формула набуває такого вигляду (6):
А•t r = –—–; (6) 120Приклад: Медична сестра радіологічного відділення протягом 36 годин працює з джерелом –
випромінювання, активність якого складає 5 мг–екв радію. Визначіть допустиму безпечну відстань, на якій може знаходитися сестра впродовж часу, що вказаний.
А • t 5 • 36 r = —–– = –—–– = 1,25 м. 120 120
РОЗРАХУНОК ПАРАМЕТРІВ ЗАХИСТУ ПРИ ВИКОРИСТАННІ ЗАХИСНИХ ЕКРАНІВЗахист за допомогою екранування заснований на здібності матеріалів поглинати радіоактивне
випромінювання. Інтенсивність поглинання -випромінювання прямо пропорційна питомій вазі матеріалів та їх товщині і обернено пропорційна енергії випромінення.
В умовах зовнішнього опромінення –частинками в екрануванні немає потреби так як –частинки мають невеликий пробіг у повітрі та добре затримуються будь якими матеріалами, наприклад, листок паперу.
Для захисту від -випромінювання слід передусім застосувати легкі матеріали; наприклад: алюміній, скло, пластмаси тощо. Зокрема, шар алюмінію товщиною 0,5 см повністю затримує -частинки.
Для захисту від -випромінювання слід застосовувати екрани з важких металів: свинцю, чавуну, бетону тощо, або використовувати грунт або воду.
Товщину захисного екрану, що зменшує потужність –випромінювання до граничнодопустимих рівнів, можна розрахувати двома способами:
1) за таблицями (з урахуванням енергії та кратності послаблення дози випромінювання); 2) за числом шарів половинного послаблення (без врахування енергії випромінювння).
РОЗРАХУНОК ТОВЩИНИ ЕКРАНУ ЗА ТАБЛИЦЯМИВизначення товщини захисного екрана за кратністю послаблення дози випромінювання передбачає розрахунок
кратності послаблення в результаті зіставлення фактичної потужності джерела випромінювання із максимально допустимою та знаходження товщини екрана за допомогою спеціальних таблиць – шукана величина розташована на перехресті даних енергії випромінювання та кратності послаблення (див. додаток № 2, 3, 4).
При незбіжності даних кратності послаблення та енергії випромінювання з указаними в таблиці результатами, товщину екрану знаходять засобом інтерполяції або використовують свідомо більш значні числа, забезпечуючі тим самим більш надійний захист.
Величина коефіцієнта послаблення (кратність послаблення) визначається за формулою (7): Р К = –– ; (7) Ро
149
де: К – кратність послаблення; Р – одержана доза; Ро – гранично допустима доза (0,1).
Приклад: лаборант, який проводить фасування радіоактивного золота Аu198, енергія випромінювання якого 0,5 мг–екв–радію, одержить без захисту за тиждень дозу опромінення 1,0 рад. Якої товщини необхідно застосувати екрану з свинцю для створення безпечних умов праці лаборанта?
У нашому прикладі: 1,0 К = ––– = 10 разів; 0,1 В додатку 2 на перетині ліній, що відповідають кратності послаблення 10 та енергії випромінювання 0,4 Мев
знаходимо, що необхідна товщина свинцевого екрану повинна бути 13 мм.З метою створення безпечних умов при постійній роботі використовують проектні потужності дози, які
розраховані на підставі гранично–допустимих річних доз та умов роботи що передбачається (таблиця 1).
Таблиця 1Ліміти дози опромінення
ПоказникКатегорії осіб, які зазнають опромінення
А Б ВDle
(ліміт ефективної дози)мЗв / рік. 20 2 1
мЗв (мБер) / год 0,01 (1) 0,001 (0,1) 0,0001 (0,01)
ліміт еквівалентної дози (мЗв / рік.)
DL lens – для кришталика ока 150 15 15DL skin – для шкіри 500 50 50
DL extrim – для кистей та стоп 500 50 –
РОЗРАХУНОК ТОВЩИНИ ЕКРАНУ ЗА ЧИСЛОМ ШАРІВ ПОЛОВИННОГО ПОСЛАБЛЕННЯ
Шаром половинного послаблення називають товщину матеріалу, що послаблює потужність –випромінювання в 2 рази. Він застосовується, як правило, при розрахунку товщини екранів на забрудненій території, коли немає таблиць та точно невідома енергія випромінювання (вона коливається у межах від 1 до 4 МеВ). У такому випадку необхідно використовувати наступні показники товщини одного шару половинного послаблення: для свинцю – 2 см., для заліза – 4 см., для бетону – 14 см.
Приклад: Необхідно послабити інтенсивність –випромінювання Со60 у 1000 разів з використанням екрану з заліза.
З додатку 5 знаходимо, що для послаблення у 1000 разів необхідно використати 10 шарів половинного послаблення. Товщину 1 шару половинного послаблення із заліза складає 4 см. Отже загальна товщина екрану із заліза дорівнює 4 х 10 = 40 см.
СИТУАЦІЙНІ ЗАДАЧІЗадача 1 Розрахувати дозу зовнішнього опромінення, що створюється радіоактивним Cs137, активність якого становить
20 мг-екв радію На відстані 0,5 м при роботі протягом 24 годин на тиждень.
Задача 2 Розрахувати кількість радіоактивного I131, з яким можна працювати без захисного екрану і маніпуляторів
протягом 20 годин на тиждень.
Задача 3В лабораторії радіоізотопної діагностики під час перевірки та градуювання приладів передбачається
використовувати джерело -випромінювання – Со60, активність якого становить25 млКю. Визначіть віддаль, яка забезпечує безпеку роботи з джерелом на протязі 36 годин на тиждень.
Задача 4 Оператор працює з джерелом іонізуючого випромінювання, активність якого становить 10 мг-екв радію на
відстані 2 м. Визначіть допустимий час роботи з джерелом випромінювання під час робочого дня.
Задача 5В радіологічній лабораторії необхідно захистити робоче місце екраном з свинцю, який знижує потужність
дози з 1000 мР/год до 2 мР/год. Енергія -випромінювання становить 1,5 МеВ. Визначіть необхідну товщину екрану за таблицями.
Задача 6В радіологічній лабораторії необхідно захистити робоче місце екраном з бетону, який знижує потужність дози
у 100 разів. Енергія –випромінювання становить1,5 МеВ. Визначіть необхідну товщину екрану за таблицями.
150
Задача 7В радіологічній лабораторії необхідно послабити інтенсивність –випромінювання, енергія якого становить
1,5 МеВ у 100 разів за допомогою екрану із заліза. Знайдіть необхідну товщину екрану за числом шарів половинного послаблення.
Задача 8В лабораторії радіоізотопної діагностики лікар–радіолог працює з препаратом Со60 енергія якого становить 2
Мев. Необхідно послабити енергію –випромінювання екраном з свинцю в 500 разів. Укажіть якою повинна бути його товщина?
Задача 9Під час виконання наукового експерименту необхідно послабити потужність дози Sr90 енергія якого складає 6
Мев екраном, що виготовлений із заліза з 2000 мР/год. Знайдіть, якою повинна бути товщина екрана?
Додаток 1 Згідно з постановою головного Державного санітарного лікаря України № 62 від 01.12.97 р. з 01.01.98 р.
Введені в дію нові Державні гігієнічні нормативи “Норми радіаційної безпеки України (НРБУ–97)”. Зокрема встановлені наступні нормативи:1 – ліміт ефективної дози за рік для категорії А (особи, які постійно або тимчасово працюють
безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань) – 20 мЗв/рік (2 бер);2 – для категорії Б (особи, які безпосередньо не зайняті роботою з джерелами іонізуючих випромінювань,
проте можуть отримати додаткове опромінення) – 2 мЗв/рік (0,2 бер);3 – для категорії В ( все населення) – 1 мЗв/рік (0,1 бер);4 – річна ефективна доза, яку людина може отримати під час проведення профілактичного рентгенівського
обстеження не повинна перевищувати 1 мЗв;5 – питома активність природних радіонуклідов для будівельних матеріалів та мінеральної сировини
повинна становити не вище 370 Бк/кг (I клас); від 370 до 740 Бк/кг (II клас); від 720 до 1350 Бк/кг (III клас);6 – потужність поглиненої в повітрі дози повинна становити:6.1 – для об’єктів, які проектуються, будуються або реконструюються для експлуатації з постійним
перебуванням людей (житлові, дитячі заклади, санаторно–курортні та лікувально–оздоровчі заклади) – 30 мкР/год;6.2 – для об’єктів, які експлуатуються для постійного перебування людей – 50 мкР/год;6.3 – для дитячих закладів, санаторно–курортних та лікувально–оздоровчих закладів, незалежно від того, чи
вони будуються (реконструюються), чи експлуатуються – 30 мкР/год;7 – питома активність природних радіонуклідів у мінеральних добривах – 1,9 кБк/кг;8 – активність природних радіонуклідів (радій, торій, калій) у глиняному, порцелярно–фаянсовому та
скляному посуді побутового призначення – не більше 370 Бк/кг ; 9 – питома активність природних радіонуклідів у мінеральних барвниках – 1400 Бк/кг.Визначення доз згідно з пунктами 1, 2, 3, 4 може бути проведено шляхом індивідуальної дозиметрії або
розрахунковими методами, відповідно до пункту 6 – дозиметричними приладами (типу ДРГ), за всіма іншими пунктами – за допомогою спектрального обладнання.
Додаток 2Товщина захисту з свинцю (в мм.)в залежності від кратності послаблення та енергії випромінювання
Кратність енергія гамма–випромінювання
послаблення 0,1 0,2 0,3 0,5 0,7 0,8 1 1,25 1,5 1,7
5 2 3 4 6 8 10
1,5 0,5 1 1,5 2 4 6 8 9,5 11 12 12 13 12 10 9 9
2 1 2 3 5 8 10 13 15 17 18,5 20 21 20 16 15 13,
55 2 4 6 11 19 22 28 34 38 41 43 45 45 28 33 30
8 2 5 8 15 23,5 28 35 42 48 52,
5 55 59 58 50 43 38
10 3 5,5 9 16 26 30,5 38 45 51 56 59 65 64 55 49 42
20 3 6 11 20 32,5
38,5 49 58 66 72 76 83 82 71 63 56
30 3,5 7 11,5 23 36,
5 43 55 65 73 80 85 93 92 80 2 63
50 4 8,5 14 26 39,5 46 60 72 82 90 96 106 105 92 83 73
60 4,5 9 14,5 27 42 49,
5 63 75 85 95 101 110 109 97 87 77
80 4,5 10 15,5 28 45 53 67 80 92 101 107 117 116 104 94 82
100 5 10 16 30 47 55 70 84, 96, 106 113 122 121 109 99 87
151
5 5
200 6 12,5 19 34 53 63 80 96,
5 111 122 129 140 138 126 114 102
500 6,5 14 22 40 61 72 92 113 129 142 150 165 161 149 133 119
1000 7 15 24 44 69,5 81 102 123 141 155 165 180 178 165 151 133
5000 9 19 30 55 85 99 124 149 170 186 198 219 217 203 185 166
8000 10 20 31,5 57 90 104 130 158 180 196 208 230 229 215 196 175
104 10,5 21 33 59 91 106 133 161 183 201 213 235 234 220 201 180
5104 11,5
23,5 37 69 105 123 156 188 214 233 247 273 272 258 237 315
1105 11,5 24 38 72 111 130 165 201 227 247 262 289 289 275 253 229
Додаток 3Товщина захисту з заліза (в см.)
в залежності від кратності послаблення та енергії випромінюванняКратність енергія гамма–випромінювання
послаблення 0,25 1,5 1,75 2 2,2 3 4 6 8 101,5 2,15 2,2 2,3 2,4 2,5 2,7 2,8 2,9 4 22 3,45 3,6 3,8 3,9 4,1 4,4 4,5 4,6 4 3,45 6,9 7,4 7,8 4,1 8,3 8,9 9,4 9,6 9 88 8,5 9,1 9,6 10,1 10,3 11,2 11,6 12,1 11,2 10,410 9,3 10 10,6 11 11,4 12,2 12,6 13,2 12,4 11,420 11,3 12,2 13 13,6 14,1 15,3 15,9 16,6 17 1530 12,6 13,6 14,4 15,1 15,6 17 17,7 18,8 18 1740 13,3 14,4 15,3 16,1 16,6 18,2 19,1 20,4 19,4 18,450 13,9 15,1 16,1 16,9 17,5 19,1 20 21,5 20,6 19,660 14,5 15,7 16,7 17,6 18,2 19,9 21 22,4 21,4 2680 15,5 16,3 17,8 18,7 19,4 21,2 22,2 24 23 22100 16,1 17,3 18,5 19,5 20,2 22,1 23,3 25 24 23,1
2102 18 19,6 20,8 22 22,8 25 26,6 28,4 27,4 26,65102 20,6 22,3 23,7 25 25,9 28,8 30,6 32,7 32 31,2
103 22,6 24,4 26,1 27,5 28,6 31,7 33,7 36 35,4 34,62103 24,5 26,5 28,3 30 31,2 34,6 36,8 39,2 38,7 37,95103 27 29,4 31,4 33,3 34,3 38,2 20,7 43,2 43 42,2
104 28,8 31,3 33,6 35,5 36,9 20,9 43,7 46,5 46,3 45,22104 30,6 33,2 35,8 37,8 39,2 43,4 46,5 50,8 49,6 48,65104 33 35,9 38,4 40,8 42,3 47,2 50,4 55 54 53
105 34,9 38 40,7 43,2 44,7 50 53,4 58,3 57,2 56,12105 36,8 40,1 43 45,4 47,1 52,6 56,4 61,8 60,8 59,85105 47,1 51,3 54,8 57,9 60,1 67,5 73,1 79,4 78,8 78
106 41,1 44,7 47,8 50,6 52,3 58,8 63,3 69 68,3 672106 42,9 46,6 49,9 52,8 54,7 61,4 66,2 72,3 71,2 70,35106 45,5 49,4 52,7 55,7 57,7 64,9 70,3 76,5 75,5 74,8
Додаток 4Товщина захисту з бетону (в см.)
в залежності від кратності послаблення та енергії випромінюванняКратність енергія гамма–випромінювання
послаблення 0,1 0,3 0,5 0,7 1 1,5 2 3 4 6 8 102 4,7 9,9 12,3 12,4 12,9 13,6 14,2 15,3 16,4 18,8 18,8 18,88 7 11,8 24,6 26,4 28,8 32,2 35,2 39,4 43,4 48,1 48,7 49,310 8,2 19,7 26,8 27,6 29 34 37,6 43,4 47,5 51,6 52,8 5420 8,2 21,4 29,8 33,6 37 42,5 47 54 58,7 64,6 65,7 69,350 9,9 25,1 35 39,4 44,6 52,1 58,1 66,9 72,8 81,6 83,9 89,880 11,5 27,7 38,7 43 48,1 56,4 63,4 74 81 90,4 93,9 100,4100 11,5 28,9 39,9 45,3 50,5 58,3 65,7 77,5 84,5 95,1 98 105,1
2102 12,7 32,4 44,6 50,5 56,4 65,3 74 88 95,7 108 112,1 120,91103 15,5 39,2 55,2 62,5 70,4 81,7 92,7 110,9 120,9 137,9 143,2 1552103 17,6 42,3 59,9 67,4 75,7 88,5 100,4 120,9 132,1 150,3 156,1 168,5
152
2104 21,1 51,9 72,8 83,1 94,5 110,8 126,2 152,6 167,3 190,8 201,9 2165104 23,3 56,4 78,1 88,7 102,1 120,4 136,2 164,9 181,4 206,6 218,4 233,61105 30,5 64,6 82,8 93,5 106,8 126,6 144,4 173,8 191,4 218,4 231,3 248,92105 38,3 69,8 86,9 97,7 112,7 126,6 144,4 173,8 191,4 218,4 231,3 248,92106 67,6 84,5 101 113,6 131,5 157,8 179,6 213,7 237,1 272,4 287,6 308,81107 64 95,7 110,3 123,6 142 170,8 194,9 236 259,4 299,4 314,6 340,5
Додаток 5Співвідношення кратності послаблення та числа шарів
Кратність послаблення 2 4 8 16 32 64 128 256 512 1024Число шарів половинного послаблення 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10
153
