ÌасажокаВільне видання про сучасну українську культуру

№9, квітень 2012

від редактора

Под красное вино (вот это) положен сыр «Dorblu»,два месяца без интернета, как я тебя - люблю,так рифма женская согрета мужскою рифмой, но:три месяца без интернета - под белое вино,

от чешуи-клавиатуры избавлен сонный язь,накрылась сеть, молчат авгуры, грядет иная связь:когда адепт над мертвым блогом - исходит беленой,я - разговариваю с Богом, как с другом и женой.

Где порнохаб с его блядями - лиловый негр пёр,там домотканый, с лебедями, изысканный ковер,там сказки про Котигорошка и в семенах спорыш,грызет беременная кошка компьютерную мышь,

проступит месяц че геварой в суконных небесях,уснет Сурганова с гитарой, гитара - на сносях,и я, тревожа сон поэта, свернусь в запретный плод -шесть месяцев без интернета - целуя твой живот.

© kabanov-alex.livejournal.com

Ми те, що ми їмо. Так само ми те, що ми читаємо. Шлунок

перетравлює їжу, мозок опрацьо-вує інформацію. Слідкувати за фігурою - не менш важливо, ніж слідкувати за внутрішнім станом.

Отже, що таке фаст-фуд, себто швидка їжа? Це сит-

ні страви сумнівної якості, які оперативно тамують голод, але не містять необхідної кількості

корисних речовин. Після такого частування ми відчуваємо важкість

у шлунку та легкий сором від того, що полінувалися поїсти нормально. Так

само із цікавими цитатами вконтакті: прогортали стрічку, вичитали кілька смішних афоризмів, мудрих висловів,

і пішли собі далі працювати. Мозок отримав свою порцію фаст-фуду, але цей продукт вилітає так само швидко, як і споживається. Потрапляючи ввечері додому, ми маємо можливість поїсти гарячого та домашнього. Але оскільки нормально не пообідали, то відчуваємо страшенний голод. І тут починається смажена картопля, великі порції м’яса, ще й десерт у якості нагороди за важкий робочий день. А що з інформацією? Серіали, розважальні шоу, смішні відео з ютьюбу у якості солоденького. Чим ми збагачуємо свідомість? Якими корисними фактами? Якими думками та ідеями? На якій енергії ми будемо діяти завтра?

Хороша книжка - це як правильна корисна страва. По-перше, вона змушує напружуватися та працювати мозок, а висновки, які ми

робимо самі у ході власних роздумів, лишаються у свідомості набагато довше, ніж коротка цитата, вичитана вконтакті. Хороша книжка жи-вить наш дух, її можна і треба смакувати у затишній атмосфері. Напри-клад, в арт-клубі (кафе), у бібліотеці (ресторан), вдома (вдома). А у вихідний день відвідати літературний вечір (дискотека!).

Іноді мені хочеться наклеїти на власний холодильник напис, який роз-міщують на рекламі алкоголю: «Споживай відповідально». Тепер ска-

жу: читайте відповідально! Звільніть свій мозок від мотлоху та сміття, гребуйте фаст-фудами, дотримуйтеся дієти, живіть свідомо, поважайте та любіть себе.

Світлана Варламова

2

афіша

Квітень

21 квітня / 15:30Кінозал «Стара Пошта»Повнометражна стрічка «Материк» (Terraferma, 2011). Режисер — Емануеле Кріалезе

22 квітня / 15:30Кінозал «Стара Пошта»Повнометражна стрічка «Древо життя» (The Tree of Life, 2010).Режисер — Терренс Малік22 квітня / 19:00Арт-Клуб «Берклей Перкінс»Гурт «Тіні в Раю»

28 квітня / 15:30Кінозал «Стара Пошта»Повнометражна стрічка «Фейерверк» (Hana-bi, 1997). Режисер — Такеші Кітано

29 квітня / 15:30Кінозал «Стара Пошта»Повнометражна стрічка «Фіцкаральдо» (Fitzcarraldo, 1982). Режисер — Вернер Херцог29 квітня / 19:00Арт-Клуб «Берклей Перкінс»Гурт «Крихітка»

Травень

11 травня / 19:00Арт-Клуб «Берклей Перкінс»Гурт «Калич Блюз»

3

***Я тобою вагітна.На восьмому місяці.Зачала білим віршему ніч прощальну…Забагато тебе – як для мого вмістища…І замало зірок – у квадратній спальні…

Тріпочеш в мені – як метелик на голочці!..Розриваєш всі сфери моїпереводжені!..Сон гойдає зелену колискуна сволоці…Ти готовий до…Перенародження?!

поезіяЮлія Ус

***Мені б на твої білі ночіПролитися чорною зливою!..Між тисяч конвертів на поштіСебе випадково згубила я…Уся записалась – до видиху,Щоб вичитав: чорним – по білому…Із небом любитись – зависоко…Хмари – на землю – зливами…

***Вечір тікає із лісутвоїми дорогами.Ніч – навздогін – у халатіз блакитної м’яти.Вас за крайнебом стрічають коханки – з корогвами……Погляди докору кидає око кімнатне…Хай, заночую на теплому камені місяця!..Хай, розпитаю, пощо воно хмарам плачеться!..Смійся, мій зраднику, поки корогвисвітяться…Я відмолила твоюбезгріховну правицю…

4

проза

1Взимку небезпечно вмивати руки. А я ризикнув. До крові, бив кула-

ками в обладунок дрібненької річечки. Кров стікала по фалангам і гріла руки. Запікалася, утворюючи панцирну рукавицю. Ламав нігті, впиваю-чись в тріщини твердої води. Крига піддалася. Впустила брудні, на рівні всих матерій, руки.

Вода наїжачилася на мене. Її недолугий потік притулився до ран три-денною щетиною. Мий, змий, вимий, водице, бруд рук. Вибийте крижин-ки всі нервові закінчення – зробіть нечутливими долоні. Це найчутливіша найнепотрібніша частина тіла. Їхня сенситивність позбавлена сенсу. Вони мерзнуть при найменших морозах, обпікаються, обпалюються, ріжуться, натираються, лущаться, не торкаються Т…

Коли рани криги почали сходитися, стало зрозуміло, що досить. Пе-ремістивши руки з рідини в газ, вони запеклися повітрям. Спека (пекло?) – останнє, що вони відчули.

Місиво з крові та криги. Еталон чистоти та захисту. Закалка (Гартування) водою, повітрям, вогнем, плазмою.Побратимська клятва з природою. Кара за відсутність Т…Кара за кару.Double kick!Час отримати свій нокаут. Бажаю снів зі мною, про які намагалася

розповісти Т… Добраніч.…Ми йшли лісом, чи парком, чи лісосмугою. Ти не любила такі про-

гулянки. Я не любив, що ти тривожила душі дерев. Ти не вірила в ре-інкарнацію. Я знав, що душі дерев згадують минулі життя, аналізують їх, створюють майбутні трактати, відкриття. Ти мріяла, що на тому світі (якому з них?) Ми будемо нарешті щасливі і це не перетвориться в звич-ку. Я мріяв щоб Ти перестала змінювати Мої погляди. Але ці займенники зливалися в суцільне «Ми». Від цього Нам було добре. Тільки в цьому тексті є «Ти» і «Я». Тоді ми були Ми. Ми…

В квартирі було дуже холодно. Розбите, в одному з припадків, ві-кно пропускало крізь скотч мороз. Тіло все нило, м’язи пекли, ніби вчора вперше займався гімнастикою. Руки затерпли. Потрібно позбутися звич-ки спати на животі і, при цьому, класти під себе руки. Тіло заскрипіло разом з пружинами коли вирішив перевернутися на інший бік, так щоб не торкатися ненагрітих частин простирадла. Я спробував заснути ще раз – поспішати немає куди. Більше зовсім не потрібно поспішати. Немає жод-них причин поспішати. Я ладен не їсти, не пити, ходити під себе, впасти в повний анабіоз, в зимову сплячку і чхати на те, що цій зимі не буде кінця.

…Ми йшли містом. Ти вдивлялася в обличчя і в голос розмірковувала про їхні долі, про їхнє минуле, про теперішнє, майбутнє. Я намагався не зустрічатися ні з ким очима. Ти всім посміхалася. Я їх боявся. Ти казала, що сьогодні на диво мало людей. Я думав, що їх занадто багато. Ти смія-лася з витівок п’яних компаній. Я вслухався, чуючи в усих розмовах змо-ву. Ти мріяла про звільнення розуму від звичок. Я мріяв втекти з Тобою, де Ми будемо нарешті самі. Коли Ми зупинялися, Ми ставали Нами. І знову суцільне Ми. Ми…

Стало нестерпно холодно. Не пам’ятаю такого холоду. Чи просто по-трібно замінити вікно… Руки і не думали відтерпати. Я вирішив одягну-тися і далі відійти в сон, благаючи його перетворитися в кому, а потім в крапку. Підіймаючись з ліжка, тіло знову заскрипіло. Кожне скорочення м’язів віддавалося болем і біль кричав скрипом. Повільно підвівся. Ще повільніше почав переставляти ноги в пошуках светру, чи чогось, що зі-

Антон Антонюк

5

гріло б мене… що зігріло б мене… хоч би бавовняним чи синтетичним теплом. Теплом не живим… Мертвим теплом…

…Ми їхали в автобусі… Ти клацала телефоном. Я дивився у вікно. Ти відповідала на повідомлення. Я жалів придорожніх рослин. Ти наспівува-ла пісні, які крутили по радіо. Я, заблокувавши слух, чув тільки Тебе. Ти чекала на дзвінок. Я чекав аварії. Ти гріла Мої замерзлі долоні. Я думав, що ти найтепліша. Тобі ніхто не телефонував. Я згадував уроки ОБЖ. Ти мріяла щоб Ми скоріше приїхали. Я мріяв щоб водій ніколи не тиснув на гальма тому, що Ми були дуже близько. І Ми були. Були Ми. Ми…

Я стоячи заснув? Що з відчуттями?Тільки простір…Тільки спрага…Тільки холод…Хочеться спати…Все тіло затерпло, задубіло. Неможливо розплющити очі, ніби сльози

вміють перетворюватися в лід і повіки просто покрилися кригою… Ніко-ли не думав, що потрібно прикладати такі зусилля щоб підняти ногу . Я сіпнувся, і ступня відірвалася від підлоги разом з лінолеумом. Я йшов, повільно переставляючи ноги, до найближчого дзеркала, благо, відчуття простору допомагало мені. Кожен рух створював симфонію скрипу. Дій-шовши до антресолей з дзеркалом, таки зумів підійняти повіки і погля-нув на себе…. Шкіра покрилася тією ж скоринкою, що й колись розбиті руки. В деяких місцях тіла утворилися нарости, схожі на молоді гілки. Це сон… Сон… Назад у ліжко… Спати… Спати… Як повільно йдеться… Очі знову заплющилися, без натяку на майбутнє прозріння. Ноги вросли в підлогу на півшляху до ліжка. Пити… пити… пити…

Вітер прорвав кволу оборону скотчу і влетів в квартиру разом з сні-гопадом. Сніг поступово засипав кімнату і я його пив… Пив… ПИВ! Минулі звички з’єдналися з теперішніми почуттями. І я побачив світ у вібраціях. Спочатку відчув де верх, де низ, як моє тіло знаходиться у цій тривимірній системі координат. Потім почав відрізняти зміну довготи електромагнітних хвиль і так прийшло розуміння дня та ночі. При однако-вих струсах повітря, став відрізняти звуки дзвінка у двері від телефонних дзвінків. Останніх було найбільше.

Коли відчув переміну температури – зрозумів, що прийшла весна. Сніг в квартирі почав танути і я пив, пив, пив… І я прокинувся. Забрунь-кував. Телефон давно перестав дзвонити, мабуть відрізали. Я радів жит-тю. Ніщо не тривожило моє пробудження.

Коли всю розталу воду було випито, мене знову захопила спрага. І ще голод. Мої корені не могли знайти поживних речовин в бетоні і вони по-тяглися до мізерного умеблювання. Корені трощили тумби, шафи, матрац – все, що хоч трохи могло гнити і перетравлюватися моїми клітинами. Потім я потягнувся до ванної кімнати, до труб. Скрутив їх своїми ліанами і, утворивши тріщину, почав пити. Ця вода була гидка, але спрага, спрага, спрага…

читайте другу частину в наступному номері

6

о_О: Ти маєш сім’ю, роботу та музику. Як тобі вдається трима-ти баланс? Чи міг би ти від чогось відмовитися з цієї трійки?

- Баланс тримати одному дуже важко. Сім’я та робота забирають багато фізичних сил. Це звичайно ж позначається на творчості: пишеш набагато меньше, але в історії є багато прикладів, коли маніакальне ба-жання займатися лише творчою кар’єрою, призводило до невтішних наслідків. Люди доживали вік в самотності, без слави (яка минає швид-ко), спивалися і т.д. Тому баланс тримаю не я, а саме: сім’я (величезна подяка моїй дружині), робота та музика.

о_О: Якби ти мав чарівну паличку, які б три речі ти змінив у Білій Церкві?

- Перше бажання глобальне: мир у всьому світі.Друге: зменшив би дурну тягу людства до технічного прогресу (він

повинен бути, але лише для справжнього блага людини та планети, а не йти з дурних і брехливих рекламних лозунгів.

Третє: Змінив би основи політичної влади в протилежну сторону від глобальності. Глобалізм знищує індивідуальність, а саме індивідууми створюють шедеври та історію.

о_О: Що ти робиш, коли втомлюєшся від людей (якщо таке буває)?

- Часто втомлююся. Зараз багато навіженості, яка з»являється із-за багатьох сучасних факторів. Пустота, яка переходить в егоїзм, гроші, які доводять тебе до самозадоволення. Взагалі, це дуже велике питання. Відповім іншим разом детальніше.

о_О: Якими ти бачиш «За край» через 20 років?- Бачу 50-річних дядьків))) Хочеться, щоб було накопичено багато

пісень. Щось все таки треба лишити для нащадків)о_О: Що таке кохання?- Самопожертва двох, часто нерівномірна, але по іншому не буде

ніколи. Почитайте статуси в контактах - там все є))))))

інтерв’юРуслан Соловйов

Колискова

Що тобі насниться в перші дні розлуки, Як нічного міста стихне гомін? Лиш заплющиш очі, бачиш ніжні руки. Ти вже спиш, та, певно, знаєш, хто він. Відчуваєш подих, відстані далекі Розчинились в сонних, світлих мріях, І тепло дарують лагідні долоні, Поцілунок осіда на віях.

Вікнами будинків висвітлене слово, Це його ім’я, і ніжно, тінню, Він сідає поряд і цілує знову, Щоб до ранку бути в сновидіннях.

Я зберу з очей твоїх погані сни, Спи...

7

Слава Україні!авторська колонка

«Слава Україні!» - «Героям слава!» Так звучало колись гасло «на-ших» партизанів, що, переховуючись у лісах, чинили потужний опір радянщині. Так звучить воно тепер при вході в майже екзотичний львів-ський заклад «Криївка»...

Можливо, воно звучало і звучить іще десь, про що мені не відомо. Але, коли 17 лютого цього року у Білій Церкві!, в кінозалі на Старій Пошті відкриття Тижня кіно Юрія Іллєнка розпочалося саме цим гас-лом, і всі ті, хто прийшов подивитися «Молитву за гетьмана Мазепу», відповідали на повні груди: «Героям слава!»(тут варто зауважити, що мій друг і поет Артем Вікторович від такої несподіванки викрикнув «Навіки слава!» замість сакрального вищезгаданого «героям»), темпе-ратура тіл і повітря підвищилася.

Я також був серед присутніх того вечора, також на повні груди.Після цього лишився осад. Для мене все це прозвучало не як гасло,

швидше як запитання: «хто вони такі - ті герої?». Мазепа? Безперечно, але це для тих, хто читав трохи білше за шкільний підручник з історії) Як щодо Хмельницького? Можливо, але якби не було Переяславської угоди, шансів було б більше... Помандруємо часом - Бандера? Хто знає хоч щось про нього у Центральній і Східній Україні?) А якщо взяти сьогодення?

Якщо взяти аполітичний напрямок нашого пошуку героїв (зрозу-міло, що вся політика і влада у нашій державі сьогодні - це сукупність протилежностей героям) - наприклад, літературу. Шевченка не будемо чіпати, його образ так «відполіровано», що на нього вже неможливо ди-витися без болю. Наш сучасник Андрухович - чи можна назвати його героєм (цікаво, чи існує поняття «культурний герой»?), при тому, що, можливо, лише третина тих, хто чули його ім’я, ще й читали його твори? А як щодо Прохаська, Жадана чи інших діячів культури - Малковича наприклад, Єрка (щоб далеко не ходити)?

Коли я був малим, я захоплювався Котигорошком. Він теж був малий, але спритний. До того ж незле володів булавою (ця зброя вже також не в моді).

Нашим дітям простіше, у них є ви-бір: Бетмен або Спайдермен, чи ще якийсь інший Супермен... Поміж них був би доречний такий собі козак-характерник. Я думаю, він міг би помірятися з ними силою. Якщо ми дозволимо йому повернутися до життя...

О. К.

Верстка та дизайн: Вадим Кошель (063) 456-52-54Ілюстрації: Володимир Луценко

вихід газети: 15 числа кожного місяцямісто: Біла Церквамісця розповсюдження:•арт-клуб «Berkley Perkins» (б-р 50-річчя Перемоги, 43а)•«Книжковий супермаркет» (вул. Гагаріна, 11)•Центральна бібліотека (Торгова площа, 4/27)•бібліотека №8 (вул. Леваневського, 55)•бібліотека №5 (вул. Клінічна, 4/2)пошта: masazhoka@gmail.comтелефон: (093) 93 23 044сайт: masazhoka.ho.uaсторінка вконтакті: vk.com/masazhoka

конкурсНеделя актуальной пьесы

Центр «Текст» открывают новый конкурс текстов украинских авторов для участия в третьем

международном драматургический фестиваль «Неделя актуальной пьесы», который пройдет 1–7 ноября 2012 года

в театрах Киева.Организаторы ждут тексты на электронный адрес фестиваля:

ukrainplay@gmail.com до 1 сентября 2012 года. Пьесы будут рассмо-трены и 1 октября будут оглашены списки текстов, которые будут про-читаны на фестивале.

В этом году стратегическими партнёрами фестиваля также высту-пят Гете Институт и Британский Совет. В связи с этим в программе «зарубежной современной пьесы»«Недели актуальной пьесы» будут презентованы лучшие молодые авторы Германии и Великобритании. Планируется также серия мастер-классов и встреч с европейскими дра-матургами и режиссёрами.

Обязательным условием участия украинских драматургов, тексты которых будут отобраны для конкурсной программы, является их при-сутствие на фестивале, как во время презентации собственного текста, так и во время всей фестивальной программы. Со своей стороны ор-ганизаторы приложат все усилия для возможности оплаты проезда и проживания участников.

Партнерами фестиваля традиционно выступят столичные театры и иностранные культурные центры: Центр «Текст», Молодой театр, Те-атр на левом берегу Днепра, ЦСИ «ДАХ», Центр им. Мейерхольда (Херсон), театр «Открытый взгляд», ЦСМ «Пасика», кофейня «Ба-буИн», Гете Институт, Британский Совет и др.

Условия конкурса:1. Пьесы должны быть присланными до 1 сентября 2012 года на

адрес: ukrainplay@gmail.com2. Пьесы не ограничиваются по объему, но приветствуется опти-

мальный размер до 40 страниц.3. Пьесы могут быть написаны на украинском, русском языках, а

также на суржике, или диалекте украинского языка.4. Пьесы должны быть написаны авторами из Украины (возраст не

регламентируется).5. Пьесы должны быть новыми, желательно написанными в 2011–

2012 годах, допускаются пьесы, написанные не более пяти лет назад. Темы пьес могут быть любыми, но должны быть актуальными, и соответствовать представлению авторов о современной жизни в Украине и в мире.

teatre.com.ualitfest.ru

Не для продажу