«Щасливе Лібреттожиття» :

90 річчя від дня народження

Людмили Сатосової (1926-2008)

Людмила Іванівна Сатосова

актриса, заслужена артистка РРФСР (1953),

народна артистка УРСР (1963).

Народилася Людмила Сатосова в Самарі, Росія. З п’ятнадцяти років працювала на авіаційному заводі. 1944 р. прийшла в студію при евакуйованому в Куйбишев Великому театрі. 1951 р. була запрошена до Свердловського театру оперети.

1960 р. приїхала до Одеси, де стала грати в театрі Музичної комедії (нині Академічний театр музичної комедії ім. М. Водяного). За весь період роботи, пов’язаний з жанром оперети, Л. І. Сатосова зіграла більше двохсот різнопланових ролей. В Одеському театрі музичної комедії склався акторський дует Людмили Сатосової та Семена Крупника. 1989-1994 рр. цей дует був провідним Одеського муніципального театру Рішельє. З 1996 р. працювала актрисою Російського драматичного театру ім. А. Іванова.

Ролі в театрі: Лариса («Біла акація», І. Дунаєвського), Еліза Дуліттл («Моя чарівна леді», Ф. Лоу), Хавронья («Вій», М. Гоголя), графиня Волконська («Анна Кареніна», Л. Толстого), морячка («Занепад», І. Бабеля) та ін.

« – Мой муж был певцом, педагогом. Он один из основателей театральной студии в Одессе, из которой вышло много актеров. Многие из них играют и в нашем театре. Когда я приехала в Новосибирск прослушиваться, они там были на гастролях. Можно сказать, что поженил нас сам театр.Он потом рассказывал: «Люся, ты знаешь, я увидел тебя и все… и упал». Так он и за мной и ходил. Провожать ездил: «Только не выходите замуж. Там в Куйбышеве, может у Вас жених есть». Мой муж был моим партнером. Последняя роль совместно с ним – «Поздняя серенада» Л. Сатосова

Яковлева-Помогаева А. Я привыкла и люблю работать // Джерело. – 2007. – № 2. – С. 61 : портр.

Л. Сатосова, В. Применко Л. Сатосова

«Моя прекрасная леди»

«Целуй меня, К'эт!»

Л. Сатосова, Ю. Динов

«У родного причала»

Л. Сатосова, С. Крупник

«Проделки Ханумы»

Л. Сатосова, М. Водяний

Л. Сатосова, В. Костюков

«Поздняя серенада»

М. Дьоміна, Л. Сатосова, В. Алоин

Л. Сатосова, В. Газар

«Ночь в Венеции»

C. Никитенко, М. Водяний, Л. Сатосова.

«Майя»

Бродавко Р. Вольный ветер. – Одесса. – 2012. – 113 с. : портр., ил.

Людмила Сатосова на шпальтах одеської преси

Поздравляем! Людмила Сатосова – народная артистка УССР // Знамя коммунизма. – 1965. – 9 марта. – С. 2 : портр.

Шумячер А. Обаяние таланта // Одесский вестник. – 1996. – 30 ноября.

Гудыма М. Людмила Сатосова : «Я была в ужасе от одесского диалекта» // Всемирные одесские новости. – 1997. – №1. – С. 13 : ил.

Голяева И. «Я чувствую, что снова молода» // Одесские известия . – 2001. – 29 ноября. – С. 4 : портр.

Федченко В.

Одессея Людмилы Сатосовой

// Пассаж. – 2003. – № 8. Я привыкла и люблю работать

// Джерело. – 2007. – № 2. – С. 61 :

ил.

Маркина В. «В жизни – играю, на сцене живу»

// Пассаж. – 2008. – № 1. – С. 40-42 : ил.Бродавко Р. Шестьдесят лет на сцене

// Одесский вестник. – 2005. – 25 мая.

Ушла из жизни... // Одесский вестник. – 2008. – 25 декабря.

22 грудня 2008 року, на 83-му році життя, померла легендарна актриса, улюблениця

глядачів усіх поколінь, народна артистка України

Людмила Іванівна

Сатосова

«Людмилу Сатосову знали не только как выдающуюся артистку, но и как добрую, внимательную и отзывчивую женщину, готовую всегда прийти на помощь, поддержать в трудную минуту, поделиться жизненным опытом. Ее любили все – друзья и родные, коллеги и многочисленные почитатели ее таланта»… // Одеські вісті. – 2008. – 25 грудня.

В Одесі на вул. Дерібасівській, 20

актрисі Людмилі Сатосової

встановлено пам’ятну дошку (скульптор О. Князик)

Людмиле Сатосовой :

Любой из тех, кто в театр вхож,Готов свидетельствовать свету:Вы не «Принцесса цырка»? – Что ж,Вы – просто Солнце оперетты!

Евгений Женин

Пам’ять жива…