Проект підготували учні 5-Б гімназійного класу ЧНВК №13

Катинський Юрій, Озимук Вікторія, Луцик Віталіна, Бельо Тетяна

Керівник проекту Мельник О. П.

1) Розповісти, яких гетьманів

Т. Шевченко описує у своїх творах

2) Показати ставлення автора до кожного з цих образів

Образ Богдана Хмельницького у Т. Шевченка не статичний. Якщо у вірші “Сон” (“Гори мої високії”) поет ще називає Хмеля батьком, згадуючи його могилу, то у поемі “Великий льох” прирівнює до розпинателів України Петра І та Катерини ІІ. Образ видатного ватажка набирає зловісних рис. Кобзар зумисно подає оцінку Хмельницького російським офіцером своєї епохи:“Я вам дам Богдана,Мошенники, дармоеды! Й песню сложилиПро такого ж мошенника...”

У ненависті до Хмельницького Т. Шеченко досить послідовний. Поет не подає тріумфів цього воєначальника, зате кілька разів у творах згадує про поразку під Берестечком. У поезії “Ой, чого ти почорніло” Т. Шевченко малює страхітливу картину погрому, яка заставляє читачів здригнутися і знову ж таки звинуватити Хмельницького:

Круг містечка БерестечкаНа чотирі милі Мене славні запорожціСвоїм трупом вкрили

У поемі “Великий Льох” Хмельницького виведено керівником, який нехтує не тільки народною, а й старшинською думкою. Богдан чинить одноосібно, не бере до уваги ставлення своєї нації до Росії і всього російського і укладає союз на свій розсуд, без погодження з Україною як такою.

А того не зналаЩо він їхав в ПереяславМоскві присягти!

Є одним із негативних образів Шевченкових творів. Поясненням такого ставлення автора є те, що Брюховецький плазував перед монаршим престолом, принижував себе і свою державу. А за

подарунки царя заплатив дорогою для рідного краю ціною. Письменник називає його “рабом, подножкою, гряззю Москви”

До цього персонажа у письменника також негативне ставлення. Адже той підписав з Росією такі договори, що були ще жахливішими від договорів Брюховецького.

“А гетьман-попович

Із-за Дніпра напирає

Дурний Самойлович”, -

так Т. Шевченко

пише про нього

Образ Івана Мазепи у творчості Кобзаря є неяскравим і виключно епізодичним. Проте, він не є негативним.

А сивий гетьман, мов сова,

Ченцеві зазирає в вічі

Сова у Шевченкових творах -

символ мудрості, пророцтва

Цією людиною Т. Шевченко захоплювався ще з дитинства. Але його ставлення різко змінилося, коли Палій у найвирішальніший

момент для України перейшов на сторону ката. Цей вчинок не можна було списати ні на недосвідченість, ні на віру в доброго царя. Скоріше всього це була помста Мазепі.

До речі, в поемі “Іржавець”, звучить з цього приводу Шевченків докір Палію:

Ой пожали б, якби були Одностайне стали Та з фастовським полковником

Гетьмана єднали

Уже в поемі “Невольник” з уст Степана звучить осуд цьому українцеві за слабкодухість й користолюбство.Не все в Кирилові було негативним: здобуті знання, вплив козацької старшини діяли на нього благотворно, і цей гетьман пізніше планував навіть в Україні відкрити 3 університети.За зраду Україні Катерина ІІ заплатила Розумовському титулом фельдмаршала та гетьманськими вольностями.Шевченка висміяв Розумовського і усіхйому подібних:Як Кирило з старшинамиПудром осипалисьВ царині, мов собакиПатинки лизали.

Цього героя Т. Шевченко протиставляє Самойловичу, оскільки Дорошенко дійсно багато зробив для України. Навіть у найтяжчі часи його називали “сонцем Руїни”.

У поезії “Заступила чорна хмара” Т. Шевченко показує зречення Дорошенка гетьманських

клейнодів на користь переважаючого війська Самойловича Возьміть мої гетьманськії Клейноди, панове, Та однесіть москалеві, Нехай москаль знає, Що гетьмана Дорошенка На світі немає

1) У своїх творах Т. Шевченко об’єктивно оцінює заслуги гетьманів перед нацією.

2) Т. Шевченко зневажливо говорить про горе-вождів, які занедбали славу української держави й вірно служили Росії (Самойлович, Скоропадський, Розумовський)

3) Продажним гетьманам протиставляються істинні сини українського народу, які вірно служили Україні (Дорошенко, Полуботок)

http://uk.wikipedia.org/wiki/Автопортрети_Тараса_Шевченка

http://images.google.com.ua

Усі українські письменники/Упорядники Ю.І. Хізова, В.В. Щоглева. – Харків, ТОРСІНГ ПЛЮС, 2006.