Успіх Першої світової

вирішувався на Волині

Контрнаступ армії Російської імперії

Російські війська зупинились під містом Рівне. Звідси в середині вересня 1915 р. розпочався контрнаступ по

лінії Броди-Луцьк-Чорторийськ. З осені 1915 р. до весни 1916 р. тут почалися запеклі опозиційні бої. Внаслідок цього на волинських землях виникали військові цвинтарі. Один з них знаходиться в лісі поблизу села Ромашківка (тепер Ківерцівського району) – цвинтар російських солдат. Численні

військові поховання з часів Першої світової війни залишилися в містах Рівне, Ковель, Володимир-Волинський, Дубно, Луцьк, у селах колишнього

Горохівського повіту, на землях теперішніх Маневицького, Луцького, Локачинського та інших

районів Волині. Це цвинтарі російських, австрійських, німецьких та польських солдат першої бригади Ю.

Пілсудського

Брусиловський прорив

Створивши істотну перевагу над противником, командуючий

Південно-Західним фронтом генерал О. Брусилов 4 червня 1916 р. здійснив одночасний

прорив лінії фронту у чотирьох місцях.

Фронт було прорвано на відстані понад 70 км, в глибину -

на 25-35 км.

4-6 червня 1916 р. російська армія під командуванням генерала О.Брусилова прорвала австрійський фронт,

зайняла Луцьк і змусила війська противника відступити на лінію річки Стохід. Лінія передових позицій російських

військ проходила на південь від витоку р. Стохід, пролягла через Киселин, Затурці, Локачі, Свинюхи, Горохів і далі –

на Броди. В такому положенні фронт протримався до середини 1917 р., внаслідок чого прилегла місцевість

уздовж Стоходу і Стиру була цілком знищена. По дорозі Луцьк-Дубно майже всі населені пункти були

зруйновані

Брусиловський прорив

Мовою документа

«Проти військ Брусилова по всьому фронту тягнулися три укріплені смуги на відстані 3-5 км одна від одної. Кожна смуга

складалася не менше, ніж з трьох ліній окопів на відстані

150-300 кроків. У глибоких окопах ходили не пригинаючись. Укріплені смуги були обплетені

колючим дротом. Перед фронтом сітка з дроту

складалася з двох десятків кілків. На найбільш небезпечних

ділянках до дроту був підключений струм високої

напруги. Смуги містили також замасковані міни, кулеметні гнізда та запасні позиції для

легких гармат».

Усна історія3 листа солдата Андрія Рубеля:

«Я живий і здоровий, але що пережив, того й описати не можна. 3 19-20 травня наші війська пішли в наступ від Луцька до Ковеля, маючи намір прорвати фронт. Що робилося, волосся ставало дибки, і сам, як в огні, нічого не відчуваєш.

Ряди наші змішалися з вогнем і землею і 23 травня, коли ми з вигуками "ура" добігали до ворожих окопів, то я тільки пам'ятаю, що кулі і снаряди свистіли і ревли, а люди падали навкруги. Але скільки там було солдатів: на місце забитих і поранених все нові й нові підбігали, і також падали, розривалися на шматки і в повітрі літали руки, ноги, голови, в моїх очах все уявлялося в кривавому світлі... Люба сестричка, яка це огидна справа - війна...

На передовій вже під вечір батареї ще сильніше почали бити і все перехресним вогнем. Але били не тільки по нас, а помітно було, що й у відступаючих лавах вибухали їх же снаряди. Але те вже не раз було, щоб власна батарея й по своїх попадала з нерозуміння розташування лінії навідниками. Й тільки ми зайняли ворожі окопи, як раптом команда відступати. Тоді то нас зовсім розбили, пропали наші зусилля і люди дарма».

Усна історія Степової України. - Запоріжжя, 2008. - С. 415.