сж 6-14 сайт

АнонсиЧи щирість

спроможна спасати?

Правила походу, або Як підкорити гору

Головний вибір – шлях до Бога

стор.

2

стор.

3

стор.

4Пути, которые

мы выбираем

Лише один достойний фінал

Що мені робити?

Шлях до зірок

Якось недавно їхав поїздом до Києва. zРозговорилися в купе… Коли розмова зайшла про світоглядні орієнтири, моя співрозмовниця, яка їхала зі своєю до-рослою дочкою, висловила тверді пере-конання в силу молитви. Видно було по всьому, що вона жінка богобоязлива, від неї віяло якимось благородством. Її відносини з дочкою та іншими свідчили про особливу шляхетність та доброзич-ливість. Впродовж розмови я поцікавив-ся: наскільки молитва допомагає їй не заблукати серед розмаїтості релігійних напрямків? «А навіщо про це турбуватися, адже всі різними шляхами йдуть, а при-ходять в одне місце – до Бога», – з щирою ноткою в голосі відповіла вона.

Іноді люди кажуть: «Не має значення, у що ти віриш, головне – щоб ти був щирим». Але щирість зовсім не означає істинність. Можна цілком щиро помилятися. Йоркширський Джек-Потрошитель тому приклад. Він ві-рив, що виконує Божу волю, коли вбивав блудниць. Він теж щиро помилявся. Його переконання вплинули на його поведінку. Звичайно, подібні прояви є крайнощами, але вони показують, наскільки важливо не тільки бути щирим, але й знати істину.

Щоб не блукати дорогами, чи не впадати в якісь крайно-щі, добре було би обміркувати кілька важливих питань.

Перше: «Що є істина?»Друге: «Чи дійсно можливо знати істину?»І третє: «Як реагувати на те, що суперечить тим істинам,

які ми засвоїли раніше?»

Здається що сьогодні, коли людство має доступ до ве-личезної кількості інформації, встановити «що є істина» дуже просто. Проте мусимо визнати, що крім інформації існує ще й дезінформація. Напевно події за останній час красномовно довели, що інформаційна війна робить не менше лиха (якщо не більше), ніж прямі воєнні дії.

Отже, ще ніколи в історії світу не було настільки важли-вим уміти відрізняти істинне від хибного. Ми знаємо багато прикладів того, коли те, що колись вважалося істинним, згодом виявлялося брехнею.

Наприклад, колись майже всі вважали, що Земля плос-ка, а тепер ми бачимо, що це не так. Зірки не обертаються навколо Землі. З'їдений помідор не викликає миттєву смерть. І, звичайно ж, людина може літати – навіть долаючи звуковий бар'єр.

«Істини», які ми приймаємо, визначають якість наших взаємовідносин і впливають на наш власний характер. Дуже часто ці «істини» засновані на неповному або не-точному свідоцтві, а іноді передаються з дуже егоїстичних мотивів.

Ми занадто часто сприймаємо віру за істину, думаючи, що як щось є зручним для мене, то це повинно бути істин-ним. І навпаки, іноді ми не віримо в правду або відкидаємо її, не бажаючи змінитися або визнати свою неправоту. Час-то, відкидають істину тому, що вона здається несумісною з минулим досвідом.

На жаль, ця тенденція може поширюватися на всі сфери нашого життя: від спорту до сімейних відносин і від релігії до політики. Але одна справа, коли ваші погляди не збіга-ються з чиїмось стосовно тимчасових буденних справ, і зовсім інша, коли це стосується наших вічних інтересів. Тут помилка може коштувати спасіння! Тому, думаю, що наші роздуми чи пошуки будуть благословенними!

Є один тільки шлях...

І одна лише правда на світі.

стор.

5

стор.

6

стор.

8

стор.

7

2014№ 6

«Я – світло для світу; хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме світло життя». (Ісус Христос)

2 СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Упал – встань, а встал – иди! Бауржан ТойшиБеков

ЧИ ЩИРІСТЬ СПРОМОЖНА СПАСАТИ?

Чи можуь існувати нор- zмальні взаємовідносини між людьми без риси, яку ми називаємо – щирість? Саме ця риса робить вза-ємовідносини справжні-ми.

Якщо говорити про особисті відносини людини з Богом, то без щирості, відвертості та чи-стосердечності не може бути взагалі належних спасаючих стосунків з Богом. Не всім лю-дям зрозуміла суть і важливість «стосунків з Богом», але інакше не було би потреби в щирості цих стосунків.

Але, на жаль, реальність поля-гає в тому, що через всю історію людства, навіть серед небагато-чисельних послідовників Живого Бога, щирість – явище рідкісне. Одного разу Христос, цитуючи слова пророка Ісаї, сказав: «Оці люди устами шанують Мене,

серце ж їхнє далеко від Мене!» Єв. від Матвія 15: 8

Хіба така ситуація не очевидна сьогодні? В наш час це стало за

словами ап. Павла особливістю та ознакою останнього часу. «Люди… мають вигляд благочес-тя, але сили його відреклися».

2Тим. 3: 2-5. Тому ця проблема породила протилежну крайність: оскільки формальне виконання букви Закону ніколи не задо-вільняло Бога, головне у наших стосунках з Богом бути щирим та чистосердечним. Саме так сьогодні багато християн вва-жають: не важливо, що ти спо-відуєш, головне – щоб ти щиро в те вірив.

Але Слово Боже застерігає нас від подібних висновків. «Буває, дорога людині здається простою, та кінець її – стежка до смерти». Пр.14: 12. Це означає, що неправ-да ніколи не стане правдою від того, що люди будуть щиро вірити в неї. Щирість не може врятувати від наслідків неправильного шля-ху. Можливо абсолютно щиро і впевнено йти по неправильній дорозі, але від цього вона не може стати правильною і привести до місця призначення.

Василь Мурга

Якщо вам доводилося подо- zрожувати по сучасних дорогах Європи, то, звичайно, могли за-уважити, що до одного й того ж місця ведуть багато доріг. Навіть місцеві жителі часом змушені користуватися картою, яку сьо-годні замінює навігатор. Без цих допоміжних засобів, людині дуже легко заблукати в незна-йомій місцевості.

Так буває і в духовному житті. У по-шуках Бога, істини дуже легко загуби-тися серед різних ідейних шляхів, які пропонуються. Правда, останнім часом модерною стала ідея, згідно з якою стверджують, що не важливо якою до-рогою ти йдеш, тільки б ця дорога до Бога вела.

Інші кажуть, що головне вірити, а віра повинна бути в серці людини, тому і йти нікуди не треба. Тобто, будь-які пошуки чи аналітика – зайві. А що каже Бог? Його пряма мова записана пророком Єремією, в якій говориться: «На дорогах спиніться та гляньте, і спитайте давні стежки, де то добра дорога, – то нею ідіть, і знайдете мир для своєї душі!»

Звичайно, кожен вільний висловлюва-

ти свою думку як завгодно, але не треба її видавати як незаперечну істину. Через пророка Ісаю сказано: «Бо ваші думки не Мої це думки, а дороги Мої то не ваші дороги, говорить Господь».

Для нас сьогодні це означає, що Бог є незмінний. Він сьогодні такий, як і був в Старому Заповіті чи навіть на початку творіння нашої землі. Він – ініціатор спа-сіння людини. Для цього Він розробив план спасіння для грішника, який тісно пов'язаний з вірою в Ісуса Христа.

А віра людини – це не мертва абстрак-тна теорія, яка десь там у серці таїться і ніхто про неї не здогадується. Це життя послуху Божій волі, яка виражена для нас у Його заповідях. Цей шлях для спасіння був, є і буде єдиним і вічним, як і вічний Господь. Іншого шляху про-сто не існує.

Так, поза всяким сумнівом, Господь по різному до кожного з нас достукується, по різному відкриває себе людині. Де-кому Він відкриває Себе через прему-дрість у творінні, через книгу природи, дехто переконується через особисто пережиті досвіди. Можливо це були на-віть випробовування чи страждання. Та найкращий спосіб пізнання Бога – через Його написане Слово – Біблію. Але при

цьому шлях до спасіння залишається єдиним. Господь не змінював його і не корегував особисто для кожного.

Отже, якщо сьогодні гріховна людина, керу-ючись своїм власним розумінням, пропонує варіанти різних шляхів до спасіння, відступа-ючи при цьому від тих древніх засад, то вар-то зупинитись на такім шляху, знайти древній, добрий, Божий шлях і йти по ньому!

В. Ю. Чопик

Зупинка на дорозіЕсть один только путь,Есть одна только жизнь,Есть одна только правда на свете.Есть одна лишь любовь,К ней душою стремись,Ею связаны Божии дети. Есть один только мирИ одна только скорбь,Есть один только крест –Крест Голгофский.И к нему ты шаги свои,Странник, ускорь,Если тягостен путь Тебе скользкий. Есть один только путь –Что Христос проложил,И одна только жизнь –В Божьем Сыне.И одна есть любовь –Ею Бог возлюбилЧеловека в безводной пустыне. Есть один только мир –Мир, что Бог нам даётПосле плача, души покаянья.Есть одна только смерть –Ею каждый умрётИ получит за жизнь воздаянье. Есть одно воскресенье,И суд есть один –Верный суд,И не будет другого.Верь в спасенье,Что нам даровал Божий Сын,Верь в могущество Божьего Слова. Есть Один только Бог,Всей душой прилеписьК Его истине, к свету и жизни.Исполняйся любовьюИ к миру стремись,И воскреснешь В небесной отчизне!

ЕСТЬ ОДИН ТОЛЬКО ПУТЬ

3СВІТЛО твого ЖИТТЯ

Не оборачивается тот, кто устремлен к звездам. Леонардо да винчи

Для мене ця тема дуже zблизька. Декілька годин тому я з групою підлітків повернувся з дводенного походу. Ми підкорили гору Пікуй (1408 м). Раніше мені не подобалися по-ходи, але друзі закохали мене в гори. На мою дум-ку, похід складається з трьох етапів.

Перший – це початок шляху і ті емоції, які вас наповнюють – ентузіазм, натхнення і радість.

Другий етап – найскладні-ший, він настає тоді, коли ви починаєте відчувати втому. Думки і емоції на цьому етапі не найкращі – розчарування, роздратування і злість. Саме на цьому етапі можна побачити всю «красу» вашого характеру. В народі кажуть: «Якщо ти хочеш перевірити справжнього друга, то піди з ним у похід».

І нарешті настає третій етап. Коли ви стоїте на вершині гори і бачите всю красу і велич при-роди. Емоції, які наповнюють вас у цей час – це щастя і бла-женство.

Християнське життя багато в чому нагадує похід. Усі ми хочемо бути на «Божій горі» – досягнути вічного життя, там, де щастя і блаженство не за-кінчуються. На початку цього шляху нас захоплює ця ідея, і ми з радістю починаємо свою подорож. Ми ретельно вивчає-мо, що можна, а що заборонено робити в поході. На цьому етапі, ми знайомимося з правилами і застереженнями.

Узявши все необхідне, ми

Правила походу, або Як підкорити гору

починаємо вибирати маршрут. На відміну від земних гір, які мають багато маршрутів, на Божу гору є тільки одна дорога. У народі існує думка, що яким би шляхом ти не йшов, до якої б церкви не належав, зрештою – ти досягнеш вічності. Слово ж Боже застерігає нас від вибору хибного маршруту і наголошує, що до вічності веде лише одна дорога.

Христос стосовно цього ви-словився однозначно: «Увіходь-те тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, і нею багато-хто ходять. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, і мало таких, що знахо-дять її!» (Матвія 7:13,14).

Хоча Господь по-різному веде кожну людину до цієї єдиної стежки. Ця дорога є вузькою і тернистою, тому не кожен, хто її

знайшов, бажає йти цим марш-рутом. Можливо тих, хто твердо вирішив стати на цей шлях і чекають різні незручності, не-розуміння з боку рідних, друзів, проте до вершини можна дійти лише цим єдиним шляхом.

У поході дуже важливо мати провідника, який добре знає місцевість, і вже побував на вер-шині. Завдяки цьому, ми ніколи не заблукаємо, і уникнемо ба-гатьох небажаних переживань. Таким провідником у християн-стві є Ісус Христос, який Сам пройшов цей маршрут і знає всі небезпеки. Тому людина, яка вирішила йти до вічності, має Великого Друга, який допоможе їй в будь-якій ситуації. Апостол Петро закликає нас: «Бо на це ви покликані. Бо й Христос по-страждав за нас, і залишив нам приклад, щоб пішли ми слідами Його».

Що ж означає «слідувати за Христом»? По-перше, потрібно побачити у Слові Божому, як жив Христос, як Він ставився до людей, які пріоритети Він мав. По-друге, намагатися за-стосовувати Його принципи в своє життя. Тобто, читати те, що б читав Він; дивитись на те, на що б зміг споглядати Він; відвідувати такі заклади, де б зміг перебувати Він; вживати таку їжу та напої, якими зміг би підкріпитись Він; святити той день, який святкував Христос. Він має бути прикладом для нас у всьому, не лише в теорії, але й на практиці.

Кожен похід це незабутні вра-ження та емоції, це виховання власного характеру – жертов-ності і взаємодопомоги. Проте, досягнувши земної вершини, нам потрібно спускатись вниз. Емоції вщухають, враження за-буваються.

Сьогодні Господь закликає нас у похід, вершиною якого, є вічність і блаженство. З цієї Божої гори нам не потрібно буде спускатись вниз, ми перебува-тимемо там вічно… В останній біблійній книзі Одкровення на-писано: «І почув я гучний голос із престолу, який кликав: Оце оселя Бога з людьми, і Він жити-ме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними, і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!»

Це велика надія для всіх лю-дей, які обирають Божий шлях!

Дмитро Мокрушенко

Человек бежит по жизни…

Не жалея ног… Дом — работа… Дом — работа… отбывая срок…

выходные — передышка…

отпуск — как привал… Старость, пенсия,

одышка… А куда бежал???

Є тільки один вузький шлях zдо того, щоб нам стати схожи-ми на Бога і таким чином уві-йти в Його Царство. Усі шляхи не ведуть в одне й те ж саме місце. Біблія – це карта та пу-тівник, що містить повчання, застереження та інформацію про те, як безпечно досягти цього Царства. Нехтування будь-якої з її частин відводить від Бога і Його Царства.

Божий Всесвіт – це всесвіт закону і порядку. Сюди відносяться фізичні, моральні і духовні закони. Порушен-ня будь-якого з них має певні на-слідки. Якби нам навіть не було дано Біблії, люди рано чи пізно виявили б (методом проб і помилок), що великі принципи Біблії існують і вони істинні. Ці біблійні принципи «написані» на нашій нервовій системі, залозах і розумі. Якщо їх ігнорувати, це при-

зводить до різних захворювань та всяких нещасть.

Тому слова Біблії – це не просто поради, які ми можемо приймати або ігнорувати без наслідків. Біблія пові-домляє нам про ці наслідки і пояснює, як уникнути їх. Адже ми повинні також знаходитися на правильному шляху. Апостол Павло був щирим і ревним, коли переслідував християн до свого навернення, але разом з тим він по-милявся (Діян. 22:3-4; 26:9-11).

Людина не може жити слідуючи своїм забаганкам, і водночас бути схожим на Христа, як будівельник не може ігнорувати накреслений план будинку без серйозних наслідків.

Саме тому Бог закликає усіх нас дотримуватися Священного Пи-сання. Немає іншого способу стати схожим на Ісуса і отримати право зайняти місце в Його Царстві. Не-має іншого шляху до справжнього щастя.

До Неба веде лише одна дорога, а Біблія є дороговказом


Когда человек не знает, к какой пристани он держит путь, для него ни один ветер не будет попутным. Луций Анней Сенека (младший)

Головний вибір – шлях до Бога!Чи задумувалися ви, z

куди веде дорога життя по якій ви йдете? Впевнена, що над цим запитанням ви замислювалися! А може для когось воно є доречним саме зараз?

На початку хочу поділитися незвичайним досвідом зі свого життя! З самого дитинства я ві-рила в Бога, хоча й не читала Біблію. Для мене Він завжди був таким рідним… Читаючи мо-литву «Отче наш», я знала, що Господь мене чує та допоможе в життєвих труднощах. Так про-ходили роки… Будучи підлітком, в мене виникло запитання: «А для чого я живу? Навіщо мені дане це відчуття щастя та лю-бові в серці? І взагалі, що буде далі? Куди я направляюся?» Не знаходячи відповіді я починала прислуховуватися до свого сер-ця. Воно підказувало, що маю допомагати іншим людям. «Але яким чином???» І я обираю спе-ціальність «Психологія». Скажу одне – навчання в іншому місті мене привело до Бога! Я не ста-ла практикуючим психологом і не навчилася маніпулювати людьми! На щастя, ближче по-знайомившись з Господом, я зрозуміла для чого були пода-ровані мені таланти і знайшла відповіді на всі свої запитання! Тепер я знаю, в якому напрямку

потрібно тримати курс. Згадую-чи ті зміни в житті через Божу милість та турботу, в мене на душі з’являється радість, а на устах – посмішка!

А коли вас, наприклад, за-питають: «Куди ви йдете, якою дорогою, та що буде далі?», яка буде відповідь?

Хтось скаже, що всі дороги ведуть до одного – до смерті. І тому потрібно прожити життя взявши від нього ВСЕ, адже воно одне! Я насмілюся запе-речити тим, хто має таку думку.

Жити потрібно щасливо, звісно. Та всі ті швидкоплинні задо-волення, що пропонує нам світ, не збагачують нашу душу радіс-тю так, як це здатний зробити Господь. Варто лиш попросити і довіритися Йому! Важливо кожного дня бачити Бога на об-раному вами шляху, а якщо там Його немає, то взагалі, чи варто продовжувати крокувати?

Психологія намагається замі-нити в людині довір’я Богові на самовпевненість та вчить жити за правилами, які диктує світ.

Ці методи хоч і здаються пра-вильними, однак є сумнівними, оскільки не дають очікуваного результату. Я не заперечую того, що наука «Психологія» зробила внесок у розуміння поведінки в житті людини, до-сягла в цьому досить значного розвитку, але вона не здатна допомогти пережити справжні почуття і безсумнівну любов, яку зароджує в наші серця Бог. Потрібно фільтрувати: що варто вивчати, а на що краще не звертати увагу. В цьому вам допоможе молитва до Господа та Дух Святий, який промовить через совість.

Так, я точно знаю, чому я живу та куди веде моя дорога. І в молитві постійно прошу Гос-пода не відпускати мою руку та спрямовувати кроки в правиль-ному напрямку. Лише Бог може подарувати ту безмежну любов та справжню радість, від якої сяють очі!

Я хочу, щоб у вашому житті на першому місці був Бог! І, праг-ніть у першу чергу до того, щоб ваше життя мало СЕНС, а вже тоді – щоб досягнути успіху! Бо якщо навпаки, то вийде що біг наввипередки, а КУДИ?

Посміхайтеся частіше, життя прекрасне, навіть тоді, коли на вулиці гроза! Звичайно, якщо йдеш у вірному напрямку…

Вікторія Бараннік

Знак на білому фоніТим, хто рухається за звич-

кою, продають фото «на довгу і незабутню пам’ять» – ціна: від 260 грн. і вище. Хоча кмітливіші торгуються…

Це на дорозі «Київ-Чоп», а на шляху нашого життя – Знаки Слова.

Проведіть паралель:– Звуження

дороги — пока-яння!… «широ-ка дорога веде до загибел і і нею багато хто ходить… вузь-ка дорога веде

до життя – і мало таких, що знаходять її» (Мт. 7:13).

– Поворот лі-воруч («наліво») заборонений – «а блудників і пере-любників судить Бог!» (Євр. 13:4)

– Дорога веде в тупик – «Вони покинули просту дорогу, та й заб-лудили і пішли за Валаамом… що полюбив на-городу неспра-ведливості» (2 Пет. 2:15).

– Стоп – «Так го-ворить Господь – на ваших дорогах зупиніться і роз-питайте – де до-бра дорога – і йдіть нею» (Єр. 6:16).

– Круговий рух – «До таких належать ті, які завжди вчаться і не можуть ні-коли прийти до пізнання правди» (2 Тим. 3:7).

– Місце відпо-чинку – «Прийдіть до Мене всі, зне-можені і обтяжені і Я заспокою вас…» (Мт. 11:28).

Це Христос! Біля знаків Свого Слова Він не ставить охо-рону. Він пропонує вибір. Можеш ігно-рувати рухаючись за звичкою – це шлях до прірви. Можеш звернути увагу і підкоритися — це напрямок до Христа, Який сказав «Я є Дорога, Правда і Життя».

Як далі – за звичкою чи по Слову???

http://msynyuk.in.ua/ – блог Миколи СинЮка

Село Болярка мало кому відоме. Це по новій zдорозі «Київ-Чоп» перед Житомиром. Зауважив сьогодні, що знак на в’їзді помінявся. Вірніше, помінявся фон – з синього на білий. Уважним водіям зрозуміло – гальмуй, або отримаєш фото на згадку. Одразу за знаком – троє де-белих «фотографів» і один «фотоапарат» на тринозі. Вдало замаскувалися і терпляче очі-кують на порушників – вірніше на тих, хто їде за звичкою, згідно зі старим знаком. На виїзді – ще троє «фотографів» у шкірянках, професій-но жонглюють смугастими паличками.


Может быть, в искании трудных путей заключается кратчайший путь к цели. Халиль ДжеБрАН

Пути, которые мы выбираем Мы с детства помним зна- z

менитую картину «Витязь на распутье. «Направо по-йдешь..., налево пойдешь..., прямо пойдешь...». К чему приводит тот или иной способ принятия решений? В реше-нии пойти налево люди, как правило, руководствуются исключительно эмоциями, чувствами. В решении пойти направо – только разумом. А вот по дороге прямо мы пого-ворим в конце.

Итак, желание пойти налево иногда возникает у некоторых. Одна женщи-на рассказала, что она прожила со своим мужем 10 лет. «Сначала мы очень любили друг друга, но посте-пенно все это становилось не так ост-ро и прекрасно, как было вначале... А потом, все переросло в привычку, появилось равнодушие, холодность. И вот недавно я встретила человека, моего соседа! Я влюбилась в него, как девочка. Я хочу развестись со своим мужем! Я хочу быть счастли-вой! Разве это преступление быть счастливой?» - спросила она в за-ключение.

Конечно, быть счастливой – это прекрасная цель. Только дальше будет вот что: развод с первым му-жем... первые счастливые несколько месяцев с новым мужем... а потом уже опять привычка, равнодушие и,

поскольку тормозов нет, опять новый любимый сосед. Дальше снова раз-вод и новый круг «счастья». Затем развод и одинокая старость, груз нескольких прелюбодеяний, смерть, и… потеря вечности. Так чего же не хватало этой женщине перед по-воротом налево? Возможно, кто-то скажет – разума.

Некоторые, полагаясь на свой разум, предпочитают более рациональный путь. Прежде чем принять какое-то решение они садятся и просчитывают все возможные варианты. Ну, напри-мер, я решаю стать успешным бизнес-меном и начинаю готовиться к этому тщательнейшим образом смолоду.

Стараюсь хорошо учиться в школе, в институте, причем выбираю спе-циальность, которая в дальнейшем поможет сколотить мне капитал – ну, допустим, финансы, менеджмент. Само собой, как человек разумный, я избегаю всяческих удовольствий и развлечений, которые могут отнять у меня силы и время на пути к своей цели. Не прошло и двадцати лет как у меня появилось несколько пред-приятий, сеть магазинов, красивый дом, несколько автомобилей, счет в банке.

И вот однажды, я решил оглянуть-ся и посмотреть, к чему я пришел на этом пути. И оказывается, что мне уже

пятьдесят, а при всем моем богатстве у меня ни семьи, ни жены, ни детей. И как человек разумный, я понимаю, что вот сейчас в попытке найти спутницу жизни, шанс, что она будет любить меня, а не мой счет в банке – равен нулю. Так чего же мне не хватало перед поворотом направо?

Сегодня многие идут подобными путями. Сколько талантливых певцов и артистов, ставших миллионерами, погибли от наркотиков, скольких великих художников погубило пьян-ство, сколько успешных бизнесменов уличенных в прелюбодеянии разру-шили свои семьи, потеряв большую часть капитала в многочисленных бракоразводных процессах. Сколько известных политиков загубили свою карьеру, увлеченные половой рас-пущенностью. И на всех этих путях человек оставляет грязные следы своей греховный жизни.

Друзья мои, там, у ног Спасителя наше место не занято. Господь ждет нас, своих заблудившихся детей. Он давно уже вышел на дорогу, чей голос звучит над всей планетой. При-слушайся, и направь свои шаги к Его зову. Он говорит: «Придите ко Мне все угнетенные, обманутые, униженные – у Меня есть для вас утешение, есть спасение. Придите такими как вы есть, избитые и израненные грехом. Придите… Я приму вас! Я отдал за вас жизнь, чтобы вы жили»!

Святослав ЧариеВ

Дороги, дороги… З ними zтісно пов’язане усе людське життя. Нам постійно доводить-ся кудись іти, їхати, подорожу-вати. Та попри все, найголо-внішим для подорожуючого є абсолютна впевненість у тому, що дорога, якою пряму-ємо, є правильною.

Пригадую, як намагаючись зеконо-мити час, я вирішив піти навпростець (як мені здавалося) через провулок, яким ніколи раніше не ходив. Я

вважав, що обов’язково вийду на потрібну мені вулицю. А виявилося, що замість того, щоб зекономити, я витратив ще більше часу, тому що довелося повернутись назад, і тільки після цього піти вірною до-рогою. Чому так сталось? Тому що я не знав, що шлях, обраний мною, є помилковим.

Життя кожної людини можна по-рівняти із довгою дорогою, яка має свою кінцеву зупинку. Кожен з нас є особисто відповідальним за те, куди, зрештою, він прийде. Наша доля

безпосеред-ньо залежить від власного життєвого ви-бору. Господь при цьому на-голошує, що можливими є лише два ва-ріанти: «Життя та смерть дав я перед вами, благословення та прокляття». (Повт. Закону 30:19). Більш того, дбаючи про наше май-бутнє, Він ра-дить: «І ти вибе-ри життя, щоб жив ти та насін-ня твоє…».

У такому ви-

падку виникає слушне запитання: то який же шлях веде до життя? Христос дав відповідь на таке запи-тання: «І підійшов ось один, і до Нього сказав: Учителю Добрий, що маю зробити я доброго, щоб мати життя вічне? Він же йому відказав: …Коли ж хочеш ввійти до життя, то виконуй заповіді». (Матв. 19:16-17). Відповідь проста – та це шлях шанобливого ставлення до волі нашого Господа.

Дивно, що багато тих, які вважа-ють себе християнами, ставляться до Божих повелінь, як до переліку заборон та обмежень. Але та люди-на, яка відчула на собі всі переваги дотримання Закону Божого, сміливо може заявити, що Бог не обмежує, а захищає нас від багатьох небезпек.

Цей факт можна наочно проілю-струвати дією Правил дорожнього руху. Вважаючи їх такими, що об-межують свободу руху на дорозі, можна свідомо ігнорувати сигнали світлофора, дорожні знаки та інші попередження, але результат може виявитись трагічним. Натомість ви-конання елементарних правил забез-печує нам безпеку і спокій.

Ми повніше і глибше зрозуміємо Божі наміри щодо нас, якщо звер-немо увагу на підручник спасіння – Біблію.

Псалмист Давид писав: «Для моєї ноги Твоє слово – світильник, то світло для стежки моєї». Мож-ливо у вас виникне питання: Чому саме ця Книга є особливою? Чому

варто віддати перевагу саме Біблії у порівнянні з іншими релігійними або філософськими книгами?

По-перше тому, що Біблія є най-більш доступною для кожного з будь-яким рівнем освіти. Сьогодні ми не назвемо книг, які з однаковим інтересом читає і малограмотна меш-канка глибинки і столичний академік, причому рівень розуміння ними істин та подій, викладених у Біблії, прак-тично не відрізняється. Біблію можна читати і розуміти без якої б то не було особливої підготовки.

По-друге, вона є найвпливовішою. Жодна книга на Землі не змінила стільки людських доль, як Біблія. Це відноситься і до цілих народів, і до окремих особистостей. Причому Святе Письмо змінює людей карди-нально, перетворюючи себелюбного егоїста в щирого благодійника.

По-третє, багато людей, знайомих з історією, чітко бачать у пророцтвах Даниїла (2 і 7 розділу) передбачення про зміну світових держав: Вавилон, Мідо-Персія, Греція, Римська імперія, а потім розділена Європа за нашого часу, якій ніколи знову не вдасться об'єднатися. Згідно з Божою про-грамою світових подій, після розді-леної Європи має настати Боже вічне Царство.

Отож, наступним попереджуваль-ним знаком, що видніється на дорозі до Божого Царства, є Друге Пришес-тя Ісуса Христа! Чи присутнім є цей ЗНАК на вашій дорозі?!

Обери вірний шлях!


Человек с ясной целью будет продвигаться даже по самой тяжкой дороге. Человек безо всякой цели не продвинется и по самой гладкой дороге. (Томас кАрЛейЛь)

Лише один достойний фінал У світі побутує думка, z

мовляв, неважливо, яким шляхом ідеш: усі шляхи ведуть до Бога. Навіщо ж тоді Бог дав нам Закон – Десять Заповідей – мірило життя, який чітко окрес-лив принципами, котрих повинна дотримуватися людина, що бажає іти іс-тинним шляхом?

На що ж повинна передусім орієнтуватися молодь, обира-ючи свій життєвий шлях (тобто спосіб життя, принципи, ідеї)? Чи на видимі речі, переваги сві-ту цього?- гроші, краса, влада, задоволення, престиж? Апостол Іоан говорить щодо цього: «Цей світ проминає разом з усіма своїми спокусами. А хто виконує волю Божу, той живе вічно» (1-е Ін. 2:17). Орієнтиром у виборі шляху має бути його кінець, до

чого він приведе людину, адже «Яка ж користь людині, що здо-буде ввесь світ, але душу свою занапастить?» (Матв. 16:26).

Є лише один достойний фінал – вічне життя, де «...не буде вже смерти – ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше

минулося!» (Одкр. 21:4), і лише один шлях, що веде до нього: «Блаженні, хто випере шати свої, щоб мати право на дерево життя, і ввійти брамами в місто!» (Одкр. 22:14).

Лише Кров Ісуса Христа відкри-ває нам ворота Раю. І Він просить нас: «Якщо ви Мене любите, – Мої заповіді зберігайте!» (Ін. 14:15). Важливо розуміти, що не дотри-мання заповідей, чи наші добрі діяння дарують нам вічне життя. Вони свідчать про те, що ми об-рали вічне життя і йдемо до нього істинним шляхом.

Так як Бог один, і шлях, що веде до Нього – один, то і лише один критерій існує, що вказує нам цей шлях – Слово Боже, Біблія. Давид ним користувався і впевнено гово-рить: «Для моєї ноги Твоє слово – світильник, то світло для стежки моєї.» (Пс. 118: 105).

Владислав БереЦки

«Здесь неправильно zперевели этот текст» – сказал мой знакомый, когда мы дискутировали об этом высказывании Христа. И далее он пред-ложил свой вариант пра-вильного перевода: «Я укажу вам правильный путь» – вот это будет по-нятно.

Но, все-таки, Христос заявил о себе, что Он есть Путь. При поверхностном восприятии многим это кажется странным. История свидельствует, что люди всегда искали свой вари-ант лучшего пути, который яко-бы приведет их к быстрому про-цветанию и лучшей жизни. Так,

в начале ХХ столетия на терри-тории царской России, начался марш к коммунизму. Народы Азии и Европы были вовлечены в более чем 70-летнюю погоню за миражами лучшего пути. Но путь коммунизма так и не достиг цели. С тех пор вот уже 20 лет мы ищем лучший путь. Сегодня поиски продолжаются. Украина выбрала новый путь – в Европу. Удачи всем нам на этом пути!

Ну, а что же Христос? Кажется что Его заявление звучит более чем уверенно. Ведь были же в истории и другие, кто указывали на пути. Например, китайские мыслители Лао-Цзы, Конфуций или основатели мировых рели-гий Будда, Магомед, философ Заратустра. Были такие попыт-

ки и среди европейских мыс-лителей: это Вольтер, Гегель, Карл Маркс и многие другие. Но между всеми ими и Христом лежит огромная пропасть: никто из них (надо отдать им должное) не посмел заявить о себе самом как о Пути. Итак, перевод слов Христа о себе «Я есть Путь» – правильный перевод.

Что имеет ввиду Христос, го-воря о себе, что Он Путь? Здесь надо прислушаться к высказы-ванию святого апостола Павла о двух Адамах. Так и написано в 1 Послании к коринфянам 15:4 и 47. «первый человек Адам стал душею живущею; а последний Адам есть дух животворящий». «Первый человек – из земли, перстный; второй человек – Го-сподь с неба».

Апостол показывает на осно-вании Библии, что все чело-вечество изначально было заложено в Адаме. Еще никого не было кроме Адама и Евы, но с другой стороны, в семени Адама было заключено все будущее человечества, в том числе вы и я. Когда Господь поставил их перед выбором пути, тем самым Он показал Адаму, что от его выбора будет зависеть судьба миллионов и миллиардов его потомков. Это означало: или путь вечной жизни и вечного прогресса или путь греха и смерти. К со-жалению, мы знаем, что Адам избрал путь непослушания. В этом смысле, Адам стал путем будущего человечества. И, как результат, Апостол пишет: «В Адаме все умирают».

Все человечество в Адаме согрешившем было обречено на смерть. И мы с вами были бы несчастнейшими людьми без надежды на спасение,

если бы не второй Адам – Го-сподь с неба. Почему Сын Божий стал Адамом? Для чего это было нужно? Чтобы спасти нас от природы нашего Адама, то есть, от греха и смерти. Во-плотившись в человека, или же по-другому, став человеком, Христос воспринял падшую природу Адама и, таким об-разом, в этой человеческой плоти как бы вместил в себя все согрешившее человечество когда-либо жившее на земле. Поэтому мы перешли из поло-жения «в Адаме» в положение «во Христе». Продолжая свою мысль, апостол делает вывод: «Как в Адаме все умирают, так во Христе все оживут».

Чтобы такое стало возмож-ным, Христос совершил сле-дующие действия:

1. Взял на себя наши грехи.2. Умер за наши грехи.3. Воскрес для нашего оправ-

дания.Это и есть то, что мы на-

зываем Евангелием! Христос сделался для всех людей «Пу-тем». Путем жизни, а не смерти. Поэтому насколько важными являются для нас Его слова: «Я есмь путь и истина и жизнь; никто не приходит к Отцу, как только через Меня».

Проще говоря – благодаря во-площению Сына Божия и при-нятию Им нашей человеческой природы мы получили новый статус «Во Христе», и благода-ря этому, мы верою имеем до-ступ в Небо, к Небесному Отцу. И если пребудем в этой вере до конца, то когда настанет час возвращения Христа за теми, кто выбрал Его путь, мы увидим наше спасение!

игорь н. СкаЧкоВ

«Я есть Путь» (Евангелие от Иоанна 14:6)


Если Вы не знаете, куда идете, то не важно, какой Вы выберете путь.Ковыляющий по прямой дороге опередит бегущего, который сбился с пути. Фрэнсис БэкоН

Якщо ви переконані в zтому, що Бог таки дійсно має дуже важливе зна-чення у вашому житті і що у вас є певні обов’язки пе-ред Ним, тоді, само собою, з’являється питання: «Гос-поди, а що звелиш мені робити?».

Фактично з цим питанням звер-нувся той, котрий влаштовував гоніння на християн, а згодом став апостолом Христовим. Це був Павло Тарсянин. Він одним з перших отримав від Господа дору-чення вести проповідь Євангелія серед язичників, і чимало потру-дився в цьому напрямку.

Проте, схоже питання виникає і в сучасного християнина, котрий відчуває свою відповідальність перед Богом, за дароване йому спасіння. І тоді хтось починає роз-мірковувати: «Для апостола було все просто – він отримав вказів-ку: «Іди в Дамаск, і там тобі буде сказано, що далі робити». А як мені сьогодні бути? Де отримати подібні інструкції?».

Іншими словами, як мені знати, якою є воля Божа стосовно мене особисто?

Але хіба Бог зацікавлений за-таїти від нас свої наміри? Хіба Його волю нам потрібно шукати, ніби того захованого скарбу? Святе Писання вносить ясність стосовно цього: «Бо не чинить нічого Господь Бог, не виявивши таємниці Своєї Своїм рабам про-рокам» (Пророк Амос). А власне, пророки якраз і були тими, котрі записували на сторінках Біблії волю Господню.

Іноді нам хочеться, щоб Бог конкретно вказував нам, що ро-бити: де працювати, де жити, на кому одружитися, яку машину краще купувати, куди поїхати і т.д. Бог рідко дає людям таку безпо-середню і конкретну інформацію. Він дозволяє нам самим приймати рішення. Єдиним злом у Божих очах вважається те рішення, яке призводить до гріха, а значить – суперечить Божій волі. А Господь бажає, щоб ми приймали рішення згідно з Його волею.

То як же дізнатися, в чому по-лягає Божа воля для нас? Господь у Своєму Слові відкриває, так би мовити, універсальну або загальну для всіх людей волю Божу. Коротко кажучи – це моральні рамки для ві-руючої людини, якими є десять Бо-жих заповідей, або Закон Божий. У книзі псалмів Давид проголошує: «Я бажаю, щоб волю Твою чинити, Боже мій, і Закон Твій у мене в серці» (Пс. 39:9).

Отже, ми помічаємо тісний взаємозв’язок між Божими запо-відями та Його волею. Всередині цих рамок-заповідей, нам дано право рухатися як завгодно, при-ймаючи будь-які рішення. Тобто, якщо наше рішення не порушує встановленої Богом моральної межі – це буде дотримання Божої волі, зрозумілої для всіх людей.

Ця універсальна воля, незважа-ючи на те, що є гранично стисло вираженою, лаконічною – вона настільки всім зрозуміла, що не виникає зайвих питань. Воно й не дивно, адже Автор десяти за-повідей Сам Господь. А ви ж ро-зумієте, що все, що робить Бог, є довершеним і досконалим. До того

нема що додати, і від нього нема що відняти.

Цікаво, що все у Святому Пи-санні записувалося призначеними для цього людьми: пророками, євангелістами, апостолами та ін-шими авторами, але текст Десяти Заповідей – Закону Божого, Бог не довірив переказувати нікому. Він Сам власноруч записав його на кам’яних скрижалях. Тому кожна Заповідь висловлена так конкретно, що нам не треба довго міркувати, як це розуміти.

Наприклад, нам не треба сушити собі голову над питанням, чи при-пустима подружня зрада. У Біблії чітко сказано: «Не чини перелю-бу», – тобто не руйнуй свою сім'ю. І чужу, звичайно, теж. На цьому крапка! Тут все ясно і зрозуміло. Біблія так само однозначно ви-словлюється і з приводу крадіжки, обману, вбивства, а також багатьох інших сторін людського життя.

Один директор взяв на роботу нову секретарку. У перший же день роботи, він попросив її сказати неправду. Коли його попросили до телефону, він хотів, щоб вона сказала, що його немає на місці. У відповідь на таке прохання вона дала йому трубку і попросила, щоб він сам сказав це. Розлючений шеф мало не звільнив дівчину з роботи. Але вона спокійно пояс-нила йому свою поведінку:

«Якщо я сьогодні обману за ва-шим дорученням когось, то завтра зможу обдурити за чиїмось дору-ченням і вас. А я цього не хочу». З тих пір вона користувалася його абсолютною довірою і повагою. Її сміливе рішення жити правильно себе виправдало.

Що мені робити?

Бог відкриває нам, у чому полягає Його воля, а стосовно всього іншого, Сам Христос говорить: «Не журіться про жит-тя своє, що будете їсти та що будете пити, ні про тіло своє, у що зодягнетеся. Чи ж не більше від їжі життя, а від одягу тіло? Погляньте на птахів небесних… ваш Небесний Отець їх годує. Чи ж ви не багато цінніші за них?

(Матвія 6 р.).Чудове повчання! Проте люд-

ська натура буває настільки зіпсована гріховними нахила-ми, що навіть у найкращому і бездоганному повчанні схильна звертати увагу лише на те, що імпонує її пристрастям чи слаб-костям. Дехто виправдовуючи своє лінивство та безвольність киває на слова Христа, мовляв, не потрібно докладати зусиль, щоб заробляти на їжу чи одежу та інші необхідні речі, тому що Бог сам турбується про все це.

Але тут мова йде не про те, щоб не працювати – Біблія ка-тегорично засуджує лінивство. Ісус повчав не журитися, бо Він знав, що це веде до скнарості та жлобства. Такі люди впадають в іншу крайність – відмовляють собі у найнеобхіднішому, зби-раючи все на «чорний день». У першому псалмі є такі слова: «Блаженний, або ж щасливий чоловік, …чия воля в Господ-ньому законі». Так от, будь-які крайнощі – чи то лінивство, чи зайва стурбованість – є свід-ченням того, що в цьому немає Господньої волі, і їхня власна воля перебуває за межами Бо-жого Закону.

Отож, у наш час, Бог хоче бачити свій Закон записаним у наших серцях.

У законі проявляється воля влади. А за наші з вами душі і серця борються дві ворогуючі влади і тільки нам з вами ви-рішувати, чию волю ми будемо виконувати. Чиїми законами ми будемо керуватися, того волю і будемо виконувати.

Наприкінці часу буде тільки два класи людей: ті, що колись говорили Богу: «Хай буде воля Твоя», і будуть ті, котрим Бог скаже: «Ну, що ж, нехай ста-неться воля ваша». Вибір за-лишається за нами!


Адреса друкарні:вул. Гагаріна, 42/1

м. Ужгород,Закарпатська обл.

ПРАТ «Видавництво «Закарпаття»тел.: 66-95-68

Тираж: 45000. Зам. № 237

Шлях до зірок

0 (800) 50 157 80 +380 66 707 000 5+380 93 50 157 80 +380 98 707 000 5 [email protected] contact-hope

Телеканал цілодобового супутникового мовлення «Надія» створений для тих,

хто бажає бачити більше, знати глибше, розвинути найкраще.

http://hope.ua/

Контактні (: e-mail: skype:

Пишіть на адресу:

м. Ужгород,вул. Джамбула, 23;

Індекс: 88000

Засновник і видавець:Черничко Іван Петрович

Адреса редакції:м. Ужгород, вул. Гагаріна, 36

моб. тел.: 095-195-41-91e-mail: [email protected]

Газета видається на кошти від благодійних пожертвувань.

Розповсюджується безкоштовно

Редакційна колегія:Іван Черничко, Агнеса

Черничко, Людмила Кастран, Наталія Різак, Василь Чопик,

Віталій Мелесь.

Реєстраційне свідоцтво:ЗТ№ 507/00Р від 21.12.2009 р.

Чи має людина достат- zньо моральних сил, щоб мудро користуватися та-ємницями Всесвіту? Жит-тєвий досвід, факти з на-шого повсякденного життя переконують нас у тому, що ми, земляни, завдяки науковим відкриттям по-чали торкатися величезної сили, але без відповідного духовного стану.

Кожна спроба людини підняти свої ракети в небо вчить незмін-ному, постійному і твердому пра-вилу: у космосі царюють порядок і дисципліна!

Якщо ми чекаємо від космосу добробуту, необхідно підкоряти-ся його законам. У космічному просторі панують краса і поря-док. Там немає поняття погоди, натомість є регулярність. Вона передбачувана. Там навіть запу-щений нами супутник рухається точніше, ніж ваш годинник. У космосі все підпорядковано за-конам фізики.

Так, усе творіння Боже підкоря-ється Руці, Яка його спрямовує. Тільки ми, люди, не виявляємо слухняності. Закони Божі на-дійні. Проте на своїй планеті ми постійно стикаємося з хаосом і суперечностями, безчинством і руйнуванням. І дедалі гірше! Економісти роблять висновок, що дуже відчутним стає виснаження

землі! Нас повідомляють, що ми завчасно повинні розробляти природні ресурси інших планет. Якщо це правда, то нас чекає катастрофа у випадку, якщо ми не освоїмо шляху на інші планети!

Але в Божому плані і це перед-бачено. Зверніться до Священно-го Писання – і ви переконаєтеся, що переселення з нашої Землі є неминучим. Сам Ісус, як ви пам'ятаєте, продемонстрував можливість міжпланетних подо-рожей і обіцяв надати таку мож-ливість для Своїх послідовників. Це відбувалося на Елеонській горі. Учні на власні очі бачили, як Його ноги відірвалися від землі. Коли Господь слави став підійма-тися до неба, сили гравітації були безсилі утримати Його: «Я йду приготувати вам місце, – сказав Він, – і... прийду знову».

Сказано із вражаючою упев-неністю! Переселення з нашої планети дійсно відбудеться: «Бо сам Господь з наказом, коли про-лунає голос архангела і Божа сурма, – зійде з неба, і насампе-ред воскреснуть ті, що померли в Христі. Потім і ми, що живемо, що лишилися, разом з ними будемо піднесені на хмарах, на зустріч з Господом у повітрі, – і так завжди будемо з Господом» (1Сол. 4:16, 17).

Спробуйте уявити собі цю картину. Мимо величних сяючих сузір'їв, що привертають увагу

безлічі землян, сходить наш Спа-ситель. Довгождане воскресіння любимих! А потім вознесіння на небо у супроводі Спасителя до того місця, яке Він приготував, щоб нам перебувати з Ним по-віки.

Наукові досягнення наших днів є наочним свідоцтвом того, що пришестя нашого Господа близь-ко! Прочитаймо ще раз слова Божі, сказані пророку Даниїлу, бо з кожним днем вони набувають більшого значення: «А ти, Даниїл, заховай ці слова і запечатай цю книгу аж до часу кінця: багато хто дослідять її, і розмножиться знання».

Небесний Бог передбачає зростання знань і збільшення швидкостей засобів пересуван-ня. Це ще один сигнал того, що ми живемо під час кінця. Ми маємо у своєму розпорядженні знання Священного Писання та знання у світі науки і техніки. Розум людини проник у таємниці Всесвіту. Тисячоліттями прохо-дило звичайне, розмірене життя. Люди жили і любили, воювали і вмирали. А сьогодні радарні уста-новки, реактивні літаки і ракетні комплекси увійшли до нашого повсякденного життя. Ми вільно говоримо про надзвукові літаки, про космічні станції і міжпланетні польоти.

Останнім часом, говорить Да-ниїл, намножиться знання. Чому

Бог утримував все це до сьогод-нішнього дня? Хіба не для нашо-го блага це робилося? Сам факт, що Бог дозволив людям розкрити таємниці Вселеної, свідчить про те, що настає година, згідно з планом спасіння, коли Він по-винен втрутитися і навести лад на нашій планеті. Можна тільки дякувати Господу за те, що ми підійшли до таких важливих по-дій.

Але давайте поміркуємо: «Що б нам дало переселення із Зем-лі?». Здоровий глузд нагадує: поки ми не переможемо смерть, космічні перельоти не розв'яжуть наших проблем.

Єдиний реальний шлях пере-селення із Землі – це шлях, який визначив Бог. Тільки Він має ключі від смерті: «І я був мерт-вий, і ось, я живий на віки вічні. І маю ключі від смерти й від аду» (Одкр. 1:18). Христос, що має ключі від смерті, говорить: «Ось, незабаром прийду». Слава богу, що день цей близький!

Знаючи Божий план спасіння людини, виявлений у Святому Писанні, поміркуйте: Чи допус-тить Бог, щоб невгамовна, грішна людина вторгнулася на небеса? Чи дозволить Він людині з її вадами – ненавистю, жадібніс-тю, гордістю дістатися до інших населених світів?» План Божий полягає у тому, щоб ізолювати гріх, поки він не буде винищений остаточно, і не допустити його розповсюдження. Проста стери-лізація ракет перед запуском не вирішує цієї проблеми!

А сьогодні ми з вами є свідка-ми останніх устремлінь людини в космос. Сигнали супутників ніби відлічують години, призна-чені для народів та окремих осіб, чаша злочинів яких майже на-повнилася. Про що це говорить нам? А про те, що Бог приготував шлях спасіння. Ви можете ним скористатися. Вибір за вами. Або Він вас визначить: «Ти не скористався відведеним тобі ча-сом». Або ж на ваше прохання Він скаже: «Прощаються тобі гріхи твої».

Невже ви погодитеся на інше рішення? Ті, що отримали про-щення, будуть непідвладними смерті! Вони силою Божою бу-дуть піднятими крізь стратосфе-ру, крізь іоносферу, крізь космічну порожнечу і дбайливо поставлені перед брамами міста вічного Царя!

Це Божий план переселення із планети Земля! Божественний шлях до зірок!

сж 6-14 сайт

Documents

Transcript of сж 6-14 сайт