Освоєння комосу

Презентація З природознавства

Учениці 5 класуЧубахи Лілії

23 березня 1881 року Микола Кибальчич, перебуваючи в ув'язненні, висунув ідею ракетного літального апарату зі змінним вектором тяги, що мало бути реалізовано за допомогою похилої камери згоряння[1]. За декілька днів до страти Кибальчич розробив оригінальний проект літального апарату, що був здатен здійснювати космічні перельоти. 

Російський вчений Костянтин Ціолковський був одним з перших, хто висунув ідею про використання ракет для космічних польотів. Ракету для міжпланетних сполучень він спроектував у 1903 році

 Формула Ціолковського, визначальна швидкість, яку розвиває літальний апарат під впливом тяги ракетного двигуна, сьогодні становлять важливу частину математичного апарату, що використовується при проектуванні ракет, зокрема, при визначенні їх основних масових характеристик.

Німецький вчений Герман Оберт в 1920-ті роки також розробив принципи міжпланетного польот

Американский ученый  Американский ученый Роберт Годдард в 1923 году начал разрабатывать жидкостный ракетный двигатель и работающий прототип был создан к концу 1925 года. 16 марта 1926 года он осуществил запуск первой жидкостной ракеты, в качестве топлива для которой использовались бензин и жидкий кислород.  

Американський вчений Роберт Годдард у 1923 році почав розробляти рідинний ракетний двигун, працюючий прототип був створений до кінця 1925 року. 16 березня 1926 року він здійснив запуск першої рідинної ракети, де в якості палива використовувалися бензин та рідкий кисень.Роботи Ціолковського, Оберта та Годдарда були продовжені групами ентузіастів ракетної техніки в США, СРСР та Німеччині. У СРСР дослідні роботи вели Група вивчення реактивного руху (Москва) та Газодинамічна лабораторія (Ленінград). У 1933 році на їх базі було створено Реактивний інститут (РНДІ).

У Німеччині подібні роботи вело Німецьке товариство міжпланетних сполучень (VfR). 14 березня 1931 року член VfR Йоганнес Вінклер здійснив перший у Європі вдалий запуск рідинної ракети. У VfR працював й Вернер фон Браун, який з грудня 1932 року почав розробку ракетних двигунів на артилерійському полігоні німецької армії в Куммерсдорфі. Після приходу нацистів до влади в Німеччині були виділені кошти на розробку ракетної зброї, і навесні 1936 була схвалена програма будівництва ракетного центру в Пенемюнде, технічним директором якого був призначений фон Браун. У ньому була розроблена балістична ракета А-4 з дальністю польоту 320 км. Під час Другої світової війни 3 жовтня 1942 року відбувся перший успішний запуск цієї ракети, а в 1944 році почалося її бойове застосування під назвою V-2. У червні1944 року ракета V-2 стала першим зробленим людиною об'єктом у космосі, досягнувши в суборбітальному польоті висоти 176 км[2].

Військове застосування V-2 продемонструвало величезні можливості ракетної техніки, і найбільш потужні післявоєнні держави — США та СРСР — почали розробку балістичних ракет на основі трофейних німецьких технологій із залученням полонених німецьких інженерів[3].

4 жовтня 1957 — запуск першого штучного супутника Землі Супутник-1.

19 серпня 1960 — здійснений перший в історії орбітальний політ у космос живих істот з успішним поверненням на Землю. На кораблі «Супутник-5»цей політ здійснили собаки Білка та Стрілка.

12 квітня 1961 — здійснений перший політ людини у космос (Юрій Гагарін) на кораблі Восток-1

16 червня 1963 — здійснений перший у світі політ у космос жінки-космонавта (Валентина Терешкова) на космічному кораблі Восток-6.

12 жовтня 1964 — здійснив політ перший у світі багатомісний космічний корабель Восход-1.

1 березня 1966 — станція «Венера-3» вперше досягла поверхні Венери та доставила прапор СРСР. Це був перший у світі переліт космічного апарату з Землі на іншу планету