організація самостійної роботи учнів з підручником...

Організація самостійної роботи учнів з підручником на уроках історії

МАР’ЯНІВСЬКА ЗАГАЛЬНООСВІТНЯ ШКОЛА I-III СТУПЕНІВ

ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ УЧНІВ

З ПІДРУЧНИКОМ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

З досвіду роботи вчителя історії

Шеремет Г.П.

МАР’ЯНІВКА 2015

1


ПЛАН

ВСТУП. 3ЗНАЙОМСТВО З ПІДРУЧНИКОМ І ЗАГАЛЬНІ

ПРИЙОМИ РОБОТИ З НИМ. 6ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З ПІДРУЧНИКОМ В ПРОЦЕСІ

ПОЯСНЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ. 13ТЕКСТ ПІДРУЧНИКА ЯК ДЖЕРЕЛО

ПЕРШОПОЧАТКОВОГО ЗНАННЯ. 14РОБОТА З ТЕКСТОМ ПІДРУЧНИКА ЯК ВАЖЛИВИЙ

ЕЛЕМЕНТ РОЗВИВАЛЬНОГО НАВЧАННЯ. 15

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 17

2


ВСТУП

Сучасний етап розвитку суспільства загострює проблему формування в

учнів уміння вчитися, самостійно оволодівати знаннями. Метою вітчизняної

освіти визнано всебічний розвиток людини, як особистості та найвищої

цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей,

формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, і збагачення

на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу [2].

Школа, як важлива ланка загальноосвітньої підготовки учнів покликана

розвивати здібності дітей, створювати умови для самовираження у різних

видах діяльності, повноцінного оволодіння загально навчальними уміннями

та навичками, одним із провідних серед яких є уміння працювати

з підручником.

Успішність розв’язання поставлених завдань значною мірою залежить

від правильної організації роботи школярів з підручником, який розглядають,

з одного боку, як основний носій змісту освіти, а з іншого – як

засіб навчання для вчителя і для учня (В. Бейлінсон, Д. Зуєв та інші).

Зауважимо, що зазначена проблема не є новою у психолого-

педагогічній літературі. На її важливість вказували свого часу

Я. Коменський, Й. Песталоцці, К. Ушинський та інші педагоги.

У сучасній психолого-педагогічній науці проблема організації роботи з

підручником аналізується в таких аспектах:

– сутність підручника, його структура та функціональне забезпечення

(В. Бейлінсон, В. Безпалько, Д. Зуєв та ін.);

– місце і роль книги у навчальному процесі (Ю. Бабанський, І. Лернер,

М. Скаткін та ін.);

– психологічні основи побудови навчальної книги (Г. Гранік,

С. Жуйков, Г. Костюк, Н. Менчинська та ін);

– робота з підручником (текстом) на уроках (С. Бондаренко, Г. Гранік,

Л. Концева, Н. Чепелєва та ін.);

3

http://ua-referat.com/%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%80%D1%83%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BA

http://ua-referat.com/%D1%80%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B0

http://ua-referat.com/%D0%9F%D1%81%D0%B8%D1%85%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B3

http://ua-referat.com/%D0%9D%D0%B0%D0%B2%D1%87%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F

http://ua-referat.com/%D0%A8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D1%8F%D1%80

http://ua-referat.com/%D0%A0%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D1%82%D0%B8

http://ua-referat.com/%D0%9F%D1%96%D0%B4%D1%80%D1%83%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%BA

http://ua-referat.com/%D0%97%D0%B4%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96

http://ua-referat.com/%D0%A8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0

http://ua-referat.com/%D0%97%D0%B4%D1%96%D0%B1%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%96

http://ua-referat.com/%D0%A2%D0%B0%D0%BB%D0%B0%D0%BD%D1%82

http://ua-referat.com/%D0%A0%D0%BE%D0%B7%D0%B2%D0%B8%D1%82%D0%BE%D0%BA

http://ua-referat.com/%D0%97%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F


Аналіз наукової літератури показав значний інтерес до проблеми.

Оскільки підручник, як засіб організації навчальної роботи має великі

можливості. Він є і самовчителем, і основним джерелом знань, що виконує

багато функцій: інформаційну; систематизуючу; закріплення і самоконтролю;

самоосвіти; інтегруючу; мотиваційну та ін.[4]. Проте, досвід викладання

показує, що у школярів знизився інтерес до навчання. Учні не хочуть і не

вміють працювати з підручником. У чому ж причина?

Однією з причин є двоїста мета сучасної освіти. З одного боку,

заявлено про особистісно-орієнтоване навчання, з іншого – розвиток

особистості пропонується контролювати засвоєнням якогось змісту

стандарту, розрахованого на «узагальнений образ» учня, тобто засвоєння

ЗУНів, пред'явлених у вигляді тестових матеріалів ДПА та ЗНО. При цьому

метою стає вже не розвиток особистості, а вступ до ВНЗ. Учитель, як ніхто

інший, розуміє подвійність свого становища. Звичайно ж, відповідальний

педагог намагається поєднати обидві мети, використовуючи різні методи і

прийоми, однак скорочення навчального часу на вивчення предметів,

підвищення теоретичного рівня навчального матеріалу і його зайва

ускладненість неминуче призводить до перевантаження учня, до зниження

мотивації у навчанні, а у вчителя почуття незадоволеності результатами своєї

праці. Проблема перевантаження навчальних предметів, і в тому числі

підручників, стала особливо актуальною в наш інформаційно-насичений час.

З іншого боку, навіть найвдаліший підручник не принесе користі, якщо

вчитель ігнорує його сам, не прищеплює школярам смак і вміння працювати

з ним, замінюючи його своєю розповіддю. Не секрет, що багато учнів взагалі не

відкривають підручники і навіть не вважають за потрібне приносити їх на уроки.

Все це потребує створення передумов для опанування учнями способів

навчально-пізнавальної діяльності. Тому, необхідно посилити увагу до

організації роботи учнів з підручником.

Підручник – це книга, в якій викладено основи знань із певного

4


навчального предмета відповідно до цілей навчання, програми і вимог

дидактики [5, с. 32]. Зміст підручника формують із урахуванням сучасних

досягнень науки і культури. У ньому вміщено обсяг і систему знань, які

потрібні для обов’язкового вивчення. Тому, важливим завданням учителя є

сприяння розвитку мислення, пам’яті, мовлення, вміння самостійно

працювати з навчальною книгою.

Значну роль у значенні підручника відіграє методичний апарат – це

складові частини підручника, які можна використати з дидактичними цілями.

До них належать:

- текст, який являється основним джерелом знань;

- система запитань і завдань;

- ілюстрації;

- цифровий матеріал;

- додатки.

Методичний апарат розрізняється на:

- апарат засвоєння нового матеріалу (це різні завдання, запитання,

ілюстрації, рисунки, карти, схеми, таблиці, фотографії та інше);

- апарат орієнтування у змісті підручника (пам’ятка для учнів,

заголовок підручника);

- апарат організації діяльності школярів (ілюстрації до виконання

завдань, підсумкові завдання по всіх темах, пам’ятки по роботі з різними

джерелами історичної інформації).

Методичний апарат підручника направлений на забезпечення повної

відповідності програми по об’єму матеріалу, рівню розкриття, складності, а

також по розвитку умінь і навичок пізнавальної самостійності школярів.

Одна з головних ролей належить у роботі з підручником учителю. Він

навчає учнів самостійно розбиратись у історичному матеріалі, відбирати

його, виділяти головне. Все це і відбувається на початку навчального року, на

5


першому уроці. Учителю спочатку потрібно ознайомити учнів із

підручником, розповісти про авторів, його мету, зміст, особливості будови1.

ЗНАЙОМСТВО З ПІДРУЧНИКОМ І ЗАГАЛЬНІ ПРИЙОМИ

РОБОТИ З НИМ

Курс “Вступ до історії України. 5 клас” є пропедевтичним, що й

визначає його місце в системі шкільних історичних курсів, а також

початковість, елементарність його змістової частини й тих вимог, що їх

висувають до знань та умінь учнів. Історичній пропедевтиці властива

своєрідна мета й засоби її втілення, не тотожні систематичним курсам історії

в загальноосвітніх навчальних закладах. Головне завдання курсу “Вступ до

історії України. 5 клас” - підготувати учнів до успішного засвоєння

історичних знань в наступних класах, сформувати в дітей початкові уявлення

про історію як науку та про історію України як її складову, прищепити

інтерес до її вивчення. Все це і визначає особливості роботи з підручником у

5 класі.

Знайомство учнів з підручником у 5 класі слід починати з

характеристики його хронологічних рамок, структури підручника,

особливості його побудови, різними видами тексту, питаннями і завданнями,

а також з ілюстраціями і учбовими картами.

На уроках в 5 класі слід застосовувати метод пояснювального читання.

Він складається із органічно зв`язаних між собою елементів читання,

роз`яснення і доповнення прочитаного, розгляду ілюстрацій, бесіди.

При пояснювальному читанні виділяються абзаци і окремі речення, їх

складові, визначається головна думка, виявляються смислові зв`язки, а також

зв`язки та ілюстрації.

Завдання по підручнику поступово ускладнюються. Діти вчаться

знаходити фактичний матеріал (наприклад, власні імена і дати), виписувати

їх, формулювати відповіді самостійно, так як в готовому вигляді їх в

підручнику немає.

6


Першочергове завдання вчителя – привчити учнів виділяти незрозумілі

місця тексту, невідомі їм терміни. Важливо навчити учнів не пропускати

невідомі слова і вирази, а шукати їм пояснення, звертаючись до вчителя чи

до словників.

Наступний крок – це опрацювання апарату орієнтування. Учні

вивчають вступ, передмову, визначають разом з учителем основні завдання

навчального предмета, розглядають символи орієнтування, знаходять їх у

підручнику, дізнаються про їх значення. При цьому, учитель звертає увагу

учнів на кольорові та шрифтові виділення розділів, тем, термінів, пояснює їх.

Під час ознайомлення зі змістом підручника, в якому відображено загальний

план розміщення навчального матеріалу, вчитель організовує з учнями

вправи на знаходження назви статті, заголовків окремих тем, розділів,

сторінок.

Важливу навчальну роль виконують ілюстрації, оскільки вони містять

своєрідну навчальну інформацію, і учнів необхідно навчити користуватися

нею. Тому, під час опрацювання ілюстрацій учитель повинен зосередити

увагу дітей на малюнках, скеровувати їхнє сприйняття, навчити розглядати,

порівнювати, виділяти істотні ознаки, класифікувати, знаходити в тексті

описи рослин чи тварин. Для цього, роботу з ілюстраціями підручника

необхідно проводити комплексно, у поєднанні з роботою над текстом. У ході

розгляду ілюстрацій учням необхідно:

– розглянути уважно малюнок, розказати, що зображено на ньому;

– охарактеризувати окремі об’єкти, описати їхню будову;

– порівняти об’єкти, зображені на одній чи кількох ілюстраціях;

– віднайти схожі та відмінні ознаки;

– порівняти зображене на ілюстрації з описом у підручнику.

Основу роботи з підручником складає текст – логічно зв'язаний,

систематизований виклад програмного матеріалу курсу, що підлягає

засвоєнню. Підручник історії має історичні карти, схеми, ілюстрації, фото,

7


рисунки, цифрові показники. Робота з ними сприяє кращому розумінню

матеріалу, викладеному в підручнику. Є в підручниках і статистичні таблиці,

які також слугують додатковим матеріалом у засвоєнні історичних знань.

Сучасний підручник історії повинен поступово готувати дітей до

самонавчання, створювати установку на самоорганізацію й самоаналіз

інтелектуальної праці. Важливими у такому аспекті, є різні способи

опрацювання текстів.

Методика роботи з текстом залежить не лише від його змісту,

складності навчального матеріалу, а й від вікових та психологічних

особливостей учнів, рівня їхніх знань. У цьому зв’язку, можна звернутися до

класифікації методичних прийомів роботи з підручником М.В. Бурлакової [1]:

5-6 клас

1) складання плану параграфа

2) робота з цитатами або складання образного плану

3) зобразити графічно або у вигляді схеми

4) скласти логічний ланцюжок

5) робота з текстом і ілюстрацією та підготовка зв'язкового відповіді

7 - 8 клас

1) складний розгорнутий план

2) тези

3) заповнення або складання таблиці

4) відповідь на наскрізні запитання (за матеріалами кількох параграфів)

Робота з підруником може бути організована на уроці (під

керівництвом учителя, або самостійно), та вдома (самостійно) з метою

закріплення і розширення отриманих на уроці знань.

На уроці, робота з підручником може застосовуватися на різних його

етапах:

1. Актуалізація опорних знань та умінь (осмислення і пояснення назв

розділів, параграфів, пунктів, через коротку вступну бесіду чи постановку

8


проблемного завдання).

2. Оголошення теми та очікуваних результатів навчання (осмислення і

пояснення назв розділів, параграфів через коротке повідомлення, вступну

бесіду по структурі параграфу, методичному апарату, апарату орієнтування

та змісту пізнавальної діяльності).

3. Вивчення нового матеріалу (Коментоване (пояснювальне читання);

складання плану (простого, розширеного); аналіз поданих в підручнику

ілюстрацій, документів; складання схеми, таблиці, опорного конспекту).

4. Систематизація й узагальнення знань (Прийом осмислення

навчального матеріалу (наприклад, шляхом зіставлення висновків підручника

з власними судженнями). Прийом конкретизації висновків прикладами з

тексту. Під час систематизації й узагальнення нових знань і умінь на

перетворюючому і творчому рівнях: повторення важливих частин і розділів

підручника; конспектування узагальнюючих розділів підручника; підготовка

відповідей за основними запитаннями вивченого матеріалу; складання

порівняльних характеристик, схем, таблиць; підготовка доповідей,

рефератів).

5. Підбиття підсумків уроку (уявний мікрофон, фронтальна бесіда де

учитель разом з учнями має оцінити роботу класу та окремих учнів,

визначити перспективи подальшої діяльності).

6. Інструктаж з домашнього завдання (Повідомлення домашнього

завдання що містить обов’язкову складову для всіх учнів – параграф. Робота

з картою, хронологією і поняттями. Варіативна складова – логічні, проблемні

і творчі завдання, серед яких школярі обирають ті, що відповідають їхнім

пізнавальним здібностям та інтересам).

Робота з підручником на уроці дає навчальний ефект, якщо учитель

дотримується таких правил [3]:

1) правильно обирає матеріал (теми) для самостійного вивчення за

підручником, опираючись на принцип доступності;

9


2) перед самостійною роботою учнів з підручником проводить

ґрунтовну вступну бесіду, в якій визначає тему, загальний зміст матеріалу,

виділяє питання для засвоєння, дає конкретні поради щодо порядку

самостійної роботи і самоконтролю;

3) спостерігає за ходом самостійної роботи, допомагає окремим учням

розібратися в труднощах;

4) приділяє серйозну увагу виробленню в школярів уміння самостійно

осмислювати і засвоювати новий матеріал за підручником;

5) для більш вдумливого осмислення використовує перед самостійною

роботою демонстрацію дослідів, наочних посібників, створює проблемні

ситуації тощо;

6) роботу з підручником поєднує на уроці з іншими формами і

методами навчання: перевіркою якості засвоєння матеріалу, який вивчався;

вправами, пов'язаними з виробленням умінь та навичок і подальшим

поглибленням знань учнів.

Робота учнів над текстом вдома розпочинається з відтворення у пам'яті

знань, отриманих на уроці. Наступний етап – синтезування навчального

матеріалу, засвоєного на уроці, з текстом підручника. Далі вироблення

установки на запам'ятовування: складання плану прочитаного, тез, фіксація

основних положень у вигляді структурно-логічної схеми (опорного

конспекту); виконання завдань і вправ, що є в підручнику; самостійна робота

з малюнками, схемами, таблицями, цифровим матеріалом, що вміщені в кінці

підручників.

Використання різних прийомів роботи з підручником, самостійний

пошук відповідей на поставлені вчителем запитання і завдання сприяє

розвитку мислення в учнів, їх пізнавальних інтересів і, головне, уміння

самостійно працювати з підручником і самостійно набувати історичних

знань.

10


Для організації ефективної роботи учнів вчитель може використати

пам`ятку адресовану учням:

1. Прочитай весь параграф і склади загальне учвлення про описані в

ньому події і явища. Уважно розглянь карти, схеми, ілюстрації.

2. Зверни особливу увагу на виділені в підручнику факти, висновки,

ідеї.

3. Склади розгорнутий план, він полегшить підготовку домвшнього

завдання.

4. Постарайся узгодити з матеріалом підручника те, що побачив і почув

на уроці.

5. У випадку необхідності переглянь параграфи, вивчені раніше.

6. Перевір чи знаєш ти матеріал теми, перекажи його, спочатку

користуючись планом, потім без нього.

7. Підготуй відповіді на запитання і завдання, які розташовані в кінці

параграфа.

До важливих елементів роботи з підручником слід віднести складання

плану параграфу. Так, у 6 класі план можна починати складати вже на

першому уроці по темі “Стародавній Єгипет”. Зокрема, складання плану для

підзаголовків “Землеробство – основне заняття єгиптян” і “Початок обробки

металів” допоможуть учням встановити взаємозв`язок фактів в історії:

спочатку змінюється техніка, покращуються знаряддя праці, виникають нові

галузі виробництва, і лише тоді відбуваються зміни в соціальній структурі

суспільства. Так, перехід до орного землеробства привів до панівного

становища чоловіка; з переходом до металу виділились ремісники.

Послідовність цих явищ закріплюється в пам`яті учнів і допомагає

усвідомленню їхнього взаємозв`язку.

Робота над планом по тексту підручника може йти інакше. Наприклад,

при вивченні історії повстання в Єгипті у 1750 р.до н.е. Вчитель по ходу

розповіді записує на дошці план: причини повстання, учасники повстання,

11


вимоги повсталих або “проти кого і за що повстали”, причини поразки

повстанців. Після розповіді і бесіди про повстання учні закріплюють

матеріал читанням параграфа. Потім вони вказують, де саме в підручнику

міститься відповідь на кожний пункт плану; деякі короткі фрази читаються

вголос; залучається і раніше пройдений матеріал.

План вивчення повстання записується в робочий зошит з історії, ним в

подальшому керуються учні при вивченні аналогічних тем.

До складання плану по тексту підручника необхідно частіше звертатися

у 7 класі при вивченні історії середніх віків, так як матеріал є досить

складним, а підзаголовки об`ємніші.

Починаючи вивчення нової теми, вчитель повинен запропонувати

учням її назву, тоді назву параграфа, його підзаголовки. Так учні

знайомляться з планом вивчення нового матеріалу.

Давати відповіді при роботі з підручником допомагають спеціальні

завдання. Так, можна знаходити в тексті підручника відповіді на запитання

поставлені вчителем і процитувати його, переказати своїми словами,

підібрати матеріал для відповіді на кілька запитань.

Робота з текстом підручника, яка закріплює пояснення вчителя, може

завершатися складанням таблиці. Учні впражняються у відборі матеріалу, в

складанні точних формулювань, складають кістяк основних фактів, що

полегшує запам`ятовування. Так, таблиця “Завоювання Карла Великого”

допомагає запам`ятати, які і в кого були завойовані землі при утворенні

Франкської імперії, допоможе виявити загарбницький характер політики

Карла Великого і підготує учнів до розуміння однієї з причин неміцності цієї

держави.

Замість роботи з таблицею можна дати завдання нанести на контурну

карту землі, завойовані Карлом Великим, кордони Франкської імперії і

держав, на які вона розпалася.

12


ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ З ПІДРУЧНИКОМ В ПРОЦЕСІ

ПОЯСНЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ.

Тут метою роботи з текстом підручника можуть бути знайомство з

новими фактами, коли вчитель організовує їхнє заучування в об`ємі

підручника; поглиблення розуміння взаємозв`язку історичних явищ;

уточнення нових понять та інші завдання.

Як приклад такого використання підручника можна навести розгляд

теми: “Утворення держав у Греції в VIII-VI ст. до н.е.”

Розглянувши з допомогою аплікацій питання про розорення селян в

Аттіці, вчитель переходить до характеристики господарства і суспільства

Аттіки.

Ці питання можна розглянути шляхом роботи з текстом підручника,

його учбовими ілюстраціями і картою. Запропонувавши учням прочитати

абзаци 3 і 4 на стр. 83 підручника, вчитель задає питання: 1) Які нові галузі

виробництва розвиваються в Аттіці? 2) Знайдіть на карті підручника (стр.82)

гори Лавріона. 3) Що виробляли майстерні, які цілими вулицями оточували

афінський акрополь? 4) Розглянемо малюнок кузні на стр.83. 5) Які нові

галузі розвивалися в сільському господарстві Аттіки?

Розповідь вчителя про торгівля і мореплавство ілюструється

заставкою пред розділом “Стародавня Греція” (стр.63).

Учні важко засвоюють поняття “демос” і “аристократія”, змішують їх,

особливо останнє, з поняттями “знатний”, “рабовласник”. Усвідомленню цих

понять допомагає таблиця на підставі тексту підручника.

13


ТЕКСТ ПІДРУЧНИКА ЯК ДЖЕРЕЛО ПЕРШОПОЧАТКОВОГО

ЗНАННЯ

Цілком можливим є варіант використання підручника як джерела

першопочаткового ознайомлення з новим навчальним матеріалом. Легше

всього організовувати роботу над подійним матеріалом, якщо він достатньо

конкретно і яскраво викладений в підручнику. Вчителю не обов`язково все

викладати самому. Клас може заслухати якогось із своїх товаришів, який

підготував уривок із книги для читання (наприклад, про завоювання арабів)

або самостійно прочитати відповідний матеріал в підручнику. Проте в цих

випадках метою повинно бути не тільки засвоєння фактів, але й осмислення

їх. Для цього до читання перед учнями ставиться питання, розкриття якого

вони повинні знайти в підручнику або в повідомленні.

Так, по історії стародавнього Китаю вчитель залишає за собою

повноцінну розповідь про повстання “Жовтих пов`язок”. Потім учні мають

розглянути текст, керуючись планом, складеним ще при вивченні повстання

в Єгипті, і вказати на ті нові обставини, які в порівнянні з повстанням

єгипетської бідноти, можна відмітити в Китаї.

Перед читанням про зруйнування Карфагену вчитель знайомить клас

з одним з питань в кінці параграфа: У чому полягає основна відмінність

третьої Пунічної війни від перших двох?

Інколи учням доручається самостійно ознайомитися з невеликим

уривком з підручника і виділити характерні риси цього явища (події).

Наприклад, звідки видно, що у Візантії VI ст. положення трудящих було

важким? Відповіді учнів, які перед тим прочитали відповідний фрагмент

параграфа, замінять розповідь вчителя. Отже матеріал буде засвоєно в ході

самостійної роботи.

14


РОБОТА З ТЕКСТОМ ПІДРУЧНИКА ЯК ВАЖЛИВИЙ

ЕЛЕМЕНТ РОЗВИВАЛЬНОГО НАВЧАННЯ

Робота з підручником допомагає реалізовувати принцип

розвивального навчання, зокрема зазначений вид учбової роботи розвиває

увагу учнів. Ось один з прийомів після пояснення нового матеріалу вчитель

пропонує учням прочитати параграф в підручнику і відповісти, про що він не

розповів і які повідомив їм нові знання( у порівнянні з тими, які є в тексті

відповідного параграфа).

До підручника вчитель звертається і тоді коли робить висновки.

Спочатку повідомляється, що під висновками розуміється найголовніше,

подібне, спільне чи різне, що міститься в учбовому матеріалі який

вивчається. Під керівництвом вчителя учні створюють нове судження на базі

одного чи кількох попередніх. Після цього вони порівнюють свої висновки з

висновками підручника. В подальшому вони роблять висновки по уже по

цілій темі.

Учні також можуть підбирати по підручнику докази до

сформульованого вчителем висновку або до якогось судження.

У старших класах можливі завдання по поглибленню змісту

підручника. На підставі наукової літератури учні розкривають згадувані в

підручнику факти і події, характеризують персоналії. Вони також

співставляють викладення фактів в підручнику з інтерпретацією їх в

першоджерелах.

Можливим є і повне самостійне вивчення теми уроку по підручнику.

В такому випадку вчитель пропонує план вивчення нового матеріалу,

питання і завдання, коротко розкриває основні положення, які учні повинні

самостійно засвоїти.

Проте найбільше учні працюють над текстом підручника в ході

виконання домашнього завдання.

15


Таким чином, при роботі з підручником в учнів слід сформувати такі

вміння:

5 клас – навчитися виділяти найголовніше у фрагменті тесту,

переказувати текст, навчитися складати простий план параграфа.

6 клас – виділяти найголовніше в параграфі, використати в переказі

декілька джерел знань;

7 клас – викладати матеріал кількох параграфів, складати складний

план, застосовувати різні види наочності;

8-9 класи – підбирати докази до сформованого вчителем висновку,

складати план тем, працювати з термінами і поняттями.

Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна

перевага методу в тому, що учень має можливість багаторазово обробити

навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час. Учні

при цьому вчаться вільно читати і розуміти прочитане, уміти виділяти

головне у новому матеріалі, вести записи, складати структурні і логічні

схеми (опорні конспекти), добирати літературу з питання, що вивчається.

16


Список використаної літератури

1. Бурлакова М.В. «Работа с учебником: проблемы, поиск, результат»//

– [Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту:

http://hotimlshkola.ru/article201. [Посилання дійсне на 25.12.2014 р.]

2. Закон України «Про освіту». – К.: Генеза, 1996. – 35 с.

3. Кукалець М.В. Формування природознавчих компетентностей учнів

початкових класів у процесі роботи з підручником «природознавство»// –

[Електронний ресурс] – Режим доступу до сайту:

irbis-nbuv.gov.ua/.../cgiirbis_64 [Посилання дійсне на 25.12.2014 р.]

4. Лізвінський В.Л. Обґрунтування сутності та номенклатури функцій

підручника в науковій літературі// Проблеми сучасної педагогічної освіти.

Сер.: Педагогіка і психологія. – Зб. статей: Ялта: РВВ КГУ, 2010. – Вип. 26. –

Ч.1. – С. 104-110

5. Педагогическая энциклопедия / Под ред. И.А. Каирова. – М.:

«Советская энциклопедия», 1964. т. 4. – 911 с

6. Агибалова Е.В., Донской Г.М. Методическое пособие по истории

средних веков. – М., 1978.

7. Годер Г.И. Методическое пособие по истории древнего мира. – М.

1977.

8. Завадье А.С. и др. Методическое пособие по новой истории. – М.,

1978.

9. Коровкін Ф.П. Методика викладання історії стародавнього світу. –

К., 1975.

10. Лутошкина И.В. Работа с текстом учебника в 5 классе //

Преподавание истории и обществоведения в школе. – 1998. - №4. – С.43-45.

11. Методическое пособие по новой истории / А.П.Аверьянов и др. –

М., 1985.

12. Шевченко Н.И. Работа с учебником и развитие школьников //

Преподавание истории и обществоведения в школе. – 1999. -№6. – С.45-52.

17

http://ua-referat.com/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%B8

http://hotimlshkola.ru/article201


18


19


20


21

організація самостійної роботи учнів з підручником...

Science

Transcript of організація самостійної роботи учнів з підручником...