Опозиційний рух

Особливості дисидентського руху другої половини 1960-х – першої половини 1980-х років;

Течії дисидентського руху в 1960 – 1980-ті роки;

Методи боротьби дисидентів.

Особливості опозиційного руху в другій половині 1960-х – першій половині 1980-х років. Форми діяльності дисидентів. Течії дисидентського руху.

Стає більш масовим і організованим; Були відкинуті ілюзії щодо ідей соціалізму і

комунізму, рух став яскраво вираженим анти тоталітарним;

У поглядах дисидентів прослідковувався майже весь ідеологічний спектр;

Зв'язок з громадськістю країн Заходу і міжнародними правоохоронними організаціями;

Заперечення насильницьких методів боротьби; Прагнення легалізувати свою діяльність; 80% дисидентів становила інтелігенція.

Особливості дисидентського руху другої половини 1960-х – першої половини 1980-х років:

За соціалізм з «людським обличчям»;

Національно-визвольна;Демократична правозахисна;Релігійна.

Течії дисидентського руху в 1960 – 1980-ті роки:

Масові заходи;Листи-протести до керівних органів УРСР і СРСР;Протести, відкриті листи, звернення на адресу

міжнародних організацій, урядів демократичних країн;

Виникнення і розповсюдження самвидаву;Акції солідарності з іншими народами, що зазнали

утисків від тоталітарної системи; підтримка кримських татар у їх прагненні повернутися на батьківщину; відстоювання ідеї рівноправ’я народів;

Вивішення синьо-жовтих прапорів;Розповсюдження листівок;Індивідуальні протести;Створення правозахисних організацій.

Методи боротьби дисидентів:

В'ячеслав Чорновіл

В'ячеслав Чорновіл народився на Київщині в сім’ї вчителів. Його батько та дядько зазнали переслідувань комуністичного режиму. Юнак навчався в Київському державному університеті ім. Т. Шевченка, працював на Львівській студії телебачення. У 1963 р. переїхав до Києва, де мав намір займатися науковою роботою. Брав активну участь у діяльності Київського клубу творчої молоді. Був тричі ув’язнений за «антирадянську пропаганду».

Алла Горська

Вона надіслала заяву прокуророві УРСР з приводу арештів, подала клопотання на захист художника О. Заливахи. Ця мужня жінка морально й матеріально підтримувала родини політв’язнів. У вересні 1967 р. на процесі В. Чорновола у Львові А. Горська з групою киян висловила протест проти незаконного ведення суду, а наступного року підписала «Лист-протест 139» на імя керівників партії та держави з вимогою припинити незаконні свідчення. 28 листопада 190 р. А. Горську було вбито в м. Василькові за нез’ясованих обставин. Її похорон перетворився на мітинг протесту.

Євген Сверстюк

У червні 1971 р. ЦК КПРС ухвалив таємну постанову «Про заходи щодо протидії нелегальному розповсюдженню антирадянських та інших політично шкідливих матеріалів», а в липні 1971 р. була прийнята аналогічна постанова ЦК КПУ. У ній найнебезпечнішими називалися такі праці: «Інтернаціоналізм чи русифікація?» І. Дзюби, «Серед снігів» і «Хроніка опору» В. Мороза, «Лихо з розуму» і «66 запитань і зауваг інтернаціолістові» В. Чорновола, «Собор у риштуванні» І «На свято жінки» Є. Сверстюка.

Утворилася 9 листопада 1976 року. Її засновниками стали письменник-фантаст О. Бердник, генерал-майор П. Григоренко, І. Кандиба, Л. Лук'яненко, О. Мешко, М. Матусевич, М. Маринович, О. Тихий, Н. Строката-Караванська, М. Руденко.Завдання: ознайомити широкі кола української громадськості з Декларацією прав людини, сприяти виконанню Гельсінських угод, домагатися акредитування в Україні представників зарубіжної преси, створення незалежного прес-агентства, інформування світової громадськості про факти порушень на терені України Декларації прав людини та гуманітарних статей , прийнятих нарадою у Гельсінкі

Українська Гельсінська група

1. Арешти: Перша хвиля: серпень-вересень 1965 року (25 осіб); Друга хвиля : 1970-1972 рр. (заарештовано понад 100 осіб); Третя хвиля: початок 1980-х років (близько 60 осіб).2. Ізоляція в психіатричних лікарнях3. Позасудові переслідування: Звільнення з роботи; Виключення з партії, громадських, громадсько-політичних організацій,

спілок; Позбавлення радянського громадянства; Організація громадського осуду.

Форми і методи боротьби з дисидентським рухом.

1. Він свідчив про наявність кризових явищ у радянській системі2. Продовжував традиції національно-визвольної боротьби3. Сприяв розхитуванню радянської тоталітарної системи, поширенню

та утвердженню в народі демократичних ідеалів4. Відкривав Україну світові5. Досвід та ідеологічні наробки дисидентів були використані в період

перебудови і здобуття Україною незалежності6. Із середовища дисидентів вийшла чимала когорта політиків

незалежної України7. Вагомий внесок дисидентів у розвиток української культури і науки

Значення дисидентського руху