Євангеліє від Матвія

Êèїâ 2016

Посібник з вивчення Біблії в Суботній школі(квітень, травень, червень)

Ендi Неш

Євангеліє від Матвія

З м і с т

Вступ ........................................................................................................................ 2

Урок 1. 26 березня – 1 квітня. Син Давидів ................................................................ 4

Урок 2. 2-8 квітня. Початок служіння ........................................................................ 13

Урок 3. 9-15 квітня. Нагірна проповідь .................................................................... 22

Урок 4. 16-22 квітня. «Встань і ходи!» – віра і зцілення .............................................. 32

Урок 5. 23-29 квітня. Видима і невидима війна ........................................................ 41

Урок 6. 30 квітня – 6 травня. Спокій у Христі ............................................................ 51

Урок 7. 7-13 травня. Господь юдеїв та язичників ........................................................ 61

Урок 8. 14-20 травня. Петро та Камінь ..................................................................... 71

Урок 9. 21-27 травня. Ідоли душі та інші уроки ......................................................... 81

Урок 10. 28 травня – 3 червня. Ісус у Єрусалимі ...................................................... 91

Урок 11. 4-10 червня. Події останнього часу .......................................................... 101

Урок 12. 11-17 червня. Останні дні Ісуса ................................................................ 111

Урок 13. 18-24 червня. Розп’яття і воскресіння ..................................................... 120

2

Вступ

Під час народження у Вінчестері, штат Массачусетс, Рік Хойт був придушений пуповиною, наслідком чого стало

пошкодження мозку та нездатність керувати своїми кінцівка-ми. Через кілька місяців лікарі повідомили родині Хойт, що решту свого життя Рік проведе у вегетативному стані, тому його слід віддати в спеціальну установу.

«Але сім’я Хойт не здалася, – писав Рік Рейлі в нарисі про Хойта для журналу Спортс іллюстрейтед (20 червня 2005 р.). – Вони помітили, що очі Ріка стежать за їхнім пересуванням по кімнаті».

Коли Рікові було 11 років, батьки привезли його до ін-женерного відділу Університету Тафтса і запитали, чи можна допомогти хлопчикові спілкуватися.

– Мені сказали, що це неможливо, – розповідає батько хлопчика Дік Хойт. – У його голові нічого не відбувається.

– Скажіть йому жарт! – заперечив Дік.Вони так і зробили. Рік розсміявся. Виявляється, у його

голові багато чого відбувалося.Потім за допомогою спеціального комп’ютера, який

дозволяв контролювати курсор дотиком голови до переми-кача, Рік, нарешті, зміг спілкуватися з іншими. Завдяки цій технології він розпочав нове життя. Одним з епізодів нового життя став благодійний марафон, у якому Рік брав участь разом зі своїм батьком. Батько підштовхував його інвалідну коляску. Після забігу Рік надрукував: «Тату, коли ми бігли, я відчував себе здоровою людиною!»

Дік вирішив зробити все, аби Рік якомога частіше пере-живав таке відчуття. Через чотири роки вони разом взяли участь у Бостонському марафоні. Потім хтось запропонував їм випробувати свої сили в тріатлоні, і відтоді Рік та його батько брали участь у сотні спортивних змагань.

«Немає жодних сумнівів у тому, що мій тато – батько століття!» – надрукував якось Рік.

У нас багато спільного з Ріком Хойтом, оскільки ми також маємо Отця, Котрий любить нас незрівнянно більше, ніж Дік

3

Хойт любить Ріка; Він піклується про нас і, не вагаючись, пожертвував Собою заради нас.

Трагедія гріха та його негативні наслідки паралізували всіх нас. Своїми власними зусиллями ми не можемо до-могтися навіть найменшої відповідності нашого життя його справжньому призначенню. Як би не намагалися, ми ніколи не вдосконалимо себе настільки, щоб спастися. «Унаслідок гріха наш стан протиприродний, і сила, котра відновлює нас, повинна бути надприродною, інакше вона не матиме жодної вартості» (Е. Уайт. Служіння зцілення, с. 428). Ми маємо бути врятовані силою ззовні, оскільки не можемо спастися самі.

Саме з цієї причини люди часом дивилися в нічне небо в надії на допомогу ззовні та в очікуванні Спасителя. Наші духовні предки, ізраїльтяни, називали цього довгоочікува-ного Визволителя Сином Давидовим. Ми ж знаємо Його як Ісуса з Назарета.

Натхненний опис життя Ісуса закарбований у Євангелії від Матвія, яке ми вивчатимемо цього кварталу. Матвій – єврей, котрий вірив у Ісуса, один з Його перших учнів – розповідає історію Христа такою, якою бачив її, натхнений Святим Духом. Подібно до Марка, Луки й Івана, він розповідає про втілення, життя, смерть, воскресіння і вознесіння Ісуса, роблячи особливий акцент на тому, що Ісус – обіцяний Ме-сія. Він хотів, щоб його читачі знали: своє спасіння Ізраїль має здобути в Ісусі, про Якого звіщали пророки і на Якого вказували всі старозавітні прообрази.

Хоч слухачами Матвія були переважно євреї, його вістка надії й викуплення звернена також до нас – людей, котрим, подібно до Ріка Хойта, потрібен Той, без допомоги Якого ми не можемо обійтися.

І Матвій розповідає історію про таку Особу – про Ісуса Христа.

Енді Неш – доктор філософії, викладач і пастор у Південному адвентистському університеті в м. Коледждейл, штат Тен-нессі. Автор низки книг, зокрема «Снопи Церкви» та «Книга Матвія: Спаси нас зараз, Сину Давидів».

4

Урок 1 26 березня – 1 квітня

син даВидіВБіблійні тексти для дослідження:

Матв. 1; Марка 12:5-37; Ісаї 9:5, 6; Римл. 5:8; Івана 2:25; Єрем. 29:13; Матв. 2:1-14.

Пам'ятний вірш:

«Він спасе Свій народ від його гріхів» (Матв. 1:21).

Натхнений Святим Духом, Матвій розпочав свою книгу з родоводу; але не просто з чийогось родоводу, а з родоводу

Ісуса Христа. І в цьому родоводі фігурують предки, про ро-динні зв’язки з якими більшість людей бажали б промовчати.

Очевидно, і самого Матвія, котрий у певному розумінні був ізгоєм, можна порівняти з цими предками. Врешті-решт він був євреєм-митником, збирачем податків, поплічником ворогів, котрий платив Риму за право обкрадати своїх спів-вітчизників. Звичайно, він не був улюбленцем народу.

На відміну від людей, що судять за зовнішністю, Бог дивиться на серце. Знаючи, що відбувалося в серці Матвія, Господь обрав його, зневажуваного всіма митника, та зробив одним зі Своїх учнів. Прийнявши це запрошення, Матвій від-мовився від колишнього життя заради нового життя в Ісусі.

Таким чином, Матвій, попрямувавши за своїм Господом, вів записи, щоб одного разу повернути своєму народові й усьому світові щось незрівнянно цінніше за податкові над-ходження, а саме: дорогоцінну розповідь про життя Ісуса.

5

Неділя, 27 березня«Книга буття»

«Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового» (Матв. 1:1).Від самого початку Матвій називає свою працю «книгою»

(від грецького словосполучення біблос генесеос), «родовідним сувоєм» (буквально сувій походження), у якому простежується походження Ісуса. Фактично грецьке словосполучення, пере-кладене як «родовід», утворене від слова, котре також можна перекласти як «буття». Отже, можна сказати, що Матвій розпочав своє Євангеліє з «книги буття».

Подібно до того як Старий Завіт починається з книги про створення світу, Євангеліє від Матвія (а значить, і Но-вий Завіт) починається з книги про Самого Творця та про викупне діяння, яке міг звершити тільки Творець.

Що наведені тексти говорять нам про Ісуса? Івана 1:1-3; Євр. 1:1-3; Михея 5:1; Марка 12:35-37. _____________________________________________________________________________________________________________________________________________

«Господь Ісус Христос споконвіку був і є одне з Отцем. Він був “образом Божим”, образом Його величі й сили, “сяйвом Його слави”... Прийшовши на Землю, щоб жити серед нас, Ісус повинен був відкрити Бога як людям, так і ангелам. Він був Словом Божим – Божою думкою, яка стала чутною» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 19).

У своєму Євангелії Матвій не робить акцент насамперед на Божественності Христа, на відміну від Івана (Івана 1:1-4), котрий повідомляє про Божественність Христа раніше, ніж переходить до Його людської природи (Івана 1:14). Матвій, навпаки, більше фокусується на людській природі Христа – «Сина Давидового, Сина Авраамового». Потім, починаючи від Авраама, він простежує родинну лінію земних предків Ісуса до моменту Його народження, бажаючи показати своїм читачам, що Ісус із Назарета – саме той Месія, про Якого провіщали пророцтва Старого Завіту.

Звичайно, сім’я та предки важливі. Але з євангельської позиції походження людини не настільки суттєве. Що значно важливіше за походження і чому? (Гал. 3:29).

Ур

ок 1

6

Понеділок, 28 березняЦарсьКа гілКа

Якими б різними не були думки євреїв щодо Приходу Месії, одне було незаперечним: Месія походитиме з роду Давида. (Навіть зараз чимало релігійних євреїв, які очіку-ють Месію, вірять, що Він має прийти з дому Давида). Ось чому Матвій почав своє Євангеліє саме такими словами, він хотів показати, що Ісус – Месія. Оскільки Месія повинен бути нащадком Авраама (Бут. 22:18; Гал. 3:16), прабатька єврейського народу, та належати до роду Давида, Матвій відразу бажає показати в родоводі Ісуса Його безпосеред-ній родинний зв’язок не тільки з Авраамом (з яким були пов’язані більшість ізраїльтян), а й із царем Давидом. Багато коментаторів уважає, що Матвій звертався насамперед до єврейської аудиторії. Цим пояснюється його сильне бажання підтвердити месіанські повноваження Ісуса з Назарета.

Прочитайте наведені вірші. Як вони допомагають нам зрозуміти, на що Матвій намагався звернути увагу?2 Сам. 7:16, 17 ________________________________________________________________________________________________________Ісаї 9:5, 6 ____________________________________________________________________________________________________________Ісаї 11:1, 2 ____________________________________________________________________________________________________________Дії 2:29, 30 _______________________________________________

Усе це допомагає нам зрозуміти, чому Євангеліє від Матвія починається саме так: «Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового» (Матв. 1:1). Насамперед Ісус Христос представлений як «Син Давидів». Новий Завіт починається саме з такого опису Ісуса, а ближче до кінця Нового Завіту Христос говорить про Себе в такому ж ключі: «Я, Ісус, послав Свого ангела, щоб засвідчити вам це в Церквах. Я є корінь і рід Давидів, Зоря рання, досвітня!» (Об’явл. 22:16). Ким би ще не був Ісус, Він залишається «коренем і родом Давида».

Яке яскраве свідчення про людську природу Ісуса та при-таманну Йому людяність! Наш Творець пов’язав Себе з

Ур

ок 1

7

нами настільки тісними узами, що характер цього зв’язку ми ледь-ледь можемо собі уявити.

Вівторок, 29 березняпочатоК родоВоду ісуса

Які ще особистості, крім Давида, згадані на початку ро-доводу Христа? Матв. 1:2, 3. _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Зазвичай у родоводах жінок не перераховують. Чому ж тут згадується жінка на ім’я Тамара? Ким вона була?

Хананейка Тамара була дружиною двох синів Юди – спочатку одного, а після його смерті – другого. Обидва ці чоловіки померли внаслідок власного нечестя, а Тамара залишилася бездітною. Її свекор Юда пообіцяв Тамарі, що видасть її заміж за свого третього сина, коли той підросте. Проте він не дотримав слова.

Отже, що ж зробила Тамара? Вона переодяглася в одяг блудниці та прийняла у своєму домі Юду, який не знав, що це була його невістка. А коли через кілька місяців виявилося, що Тамара вагітна, Юда хотів позбавити її життя, однак не зробив цього, дізнавшись, що є батьком її дитини.

І хоч дана історія нагадує швидше дешевий роман, проте це невід’ємна частина людського родоводу Ісуса.

Прочитайте тексти Матв. 1:4, 5. Згадка про яку ще особу в родоводі Христа викликає здивування?________________________________________________________________________________________________________________________

Рахав, ханаанська блудниця? Так, саме вона. Надавши до-помогу ізраїльським розвідникам у Ханаані, вона приєдналася до Божого народу та вийшла заміж за одного із предків Ісуса.

Хто ще зустрічається в цьому переліку? Матв. 1:5, 6.________________________________________________________________________________________________________________________

Добродійна жінка Рут за походженням була моавитянкою. Ворожий щодо Ізраїлю народ, до якого вона не за своєю волею належала, з’явився внаслідок кровозмісного зв’язку. А Вірса-

Ур

ок 1

8

вія була тією самою жінкою, з якою цар Давид припустився гріха перелюбу, коли її чоловік Урія був на війні. Давид, як і всі мешканці Землі, був грішною людиною, що потребувала Спасителя. Він мав безліч шляхетних рис, але аж ніяк не був прикладом ідеального сім’янина.

Якщо Бог приймає нас, незважаючи на наші помилки і вади, як ми можемо навчитися так само поводитися з іншими людьми?

Середа, 30 березняКоли ми були ще грішниКами

Що наведені тексти повідомляють про людську природу? Які ми маємо вагомі докази справедливості цих твер-джень? Римл. 3:9, 10; 5:8; Івана 2:25; Єрем. 17:9.________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Уже неодноразово зазначалося, але не буде зайвим по-вторити: Біблія не ідеалізує людину або людську природу. Від падіння в Едемі (Бут. 3) до падіння Вавилону в останні дні (Об’явл. 18) вона зображає плачевний стан людства. І хоч ми схильні уявляти в ідеалістичному світлі ранній період церковної історії до великого «відступлення» (2 Сол. 2:3), він зовсім не був райдужним (1 Кор. 5:1). Усі ми – грішні, немічні люди, і предки Ісуса – не виняток.

«Точність і непривабливість цього родоводу, – пише вче-ний Майкл Уїлкінс, – імовірно, приголомшили читачів Матвія. Предки Ісуса були звичайними людьми з притаманними їм слабкостями. Бог діяв через них, здійснюючи Свій спасенний задум. У родоводі Ісуса немає зразкових праведників... Від нечестивого Ровоама народився нечестивий Авія, котрий став батьком благочестивого царя Асафа. Від Асафа народився благочестивий цар Йосафат, який став батьком нечестивого царя Йорама. Бог працював із поколіннями як добрих, так і злих людей, аби досягнути Своїх цілей. Матвій показує, що Бог може використати будь-яку людину – якою б незначною

Ур

ок 1

9

або зневаженою вона не видавалася, – аби здійснити Свої наміри. Саме таких людей прийшов спасти Ісус» (Zondervan Illustrated Bible Backgrounds Commentary: Matthew, 2002, p. 9).

Саме про це нам необхідно пам’ятати, коли ми оцінюємо інших і самих себе. На певному етапі життя будь-який христи-янин впадає в розпач, ставить під сумнів свою віру, перевіряє істинність свого навернення. Часто ми засмучуємося через свою гріховну природу і вади. У моменти відчаю ми можемо й повинні плекати надію, що Бог знає наші переживання і саме заради таких людей, як ми, Христос прийшов у цей світ.

Які біблійні обітниці ви пригадуєте в моменти смутку й духовної безпорадності?

Четвер, 31 березнянародження божестВенного сина даВидоВого

Ісус народився в одну з ночей в інтервалі між подіями першого та другого розділів Євангелія від Матвія. Найімовір-ніше, це сталося не 25 грудня. На підставі термінів храмового служіння священика Захарії вчені припускають, що Ісус на-родився восени, коли вівці ще паслися на полях, – імовірно, наприкінці вересня або в першій половині жовтня.

Іронія полягає в тому, що язичники були першими, хто поклонився єврейському Месії. У той час як більшість спів-вітчизників Ісуса, зокрема й підозріливий напівєврей цар Ірод, думали, що знають, якого Месію потрібно очікувати, ці мандрівники зі сходу відкрили Йому свої серця і розум. Мудреці були шанованими перськими філософами, які при-святили своє життя пошукові істини. Тому не дивно, що вони прийшли до Єрусалима, аби поклонитися Тому, Хто Сам був Істина. Незважаючи на різницю в контексті, сказані століття тому слова якнайкраще підходять у даному випадку: «І будете шукати Мене, і знайдете, коли шукатимете Мене всім своїм серцем» (Єрем. 29:13).

Прочитайте уривок Матв. 2:1-14. Який контраст видно між ставленням до Ісуса мудреців та ставленням царя Ірода?________________________________________________________________________________________________________________________

Ур

ок 1

10

Мудреці-язичники впали на коліна й поклонилися Ісусові, а національний лідер, навпаки, прагнув убити Його!

Ця історія має слугувати сильним нагадуванням про те, що належність до Церкви ще не гарантує правильних від-носин з Богом. Це також повинно вказувати на важливість правильного розуміння істини. Якби Ірод і священики краще розуміли пророцтва про Месію, Ірод знав би, що Ісус не представляє тієї загрози, якої він так боявся. Він зрозумів би, що цей «Цар юдейський» не стане зазіхати на його без-посередню політичну владу.

Як ми, адвентисти сьомого дня, можемо захистити себе від обману, ніби отримане нами велике світло автома-тично означає, що ми перебуваємо в правильних особис-тих відносинах із Богом? Водночас, як це світло може допомогти нам мати більш глибокий досвід спілкування з Богом через розуміння Його характеру?

П’ятниця, 1 квітнядля подальшого дослідження

«Таким же чином до Христа може прийти кожний гріш-ник. “Він нас спас не з причини праведних учинків, які ми вчинили, але зі Своєї милості” (Тита 3:5). Коли сатана каже тобі, що ти грішник і не можеш надіятися отримати Божі благословення, скажи йому, що Христос прийшов у світ спасати грішників. Ми не маємо нічого, що могло б реко-мендувати нас Богові; єдине, на що можемо посилатися, – це наш украй безнадійний стан, який робить Його викупну силу необхідністю» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 317).

Яка значуща ідея: саме наш «украй безнадійний стан» робить необхідністю викупну силу Христа. Ця істина залиша-ється незмінною, незалежно від того, чи прийшли ми до Ісуса щойно, чи йдемо з Ним усе наше життя. Подібно до персона-жів з людського родоводу Ісуса, ми всі є грішниками і вкрай потребуємо благодаті. Наш послух Законові, наша перемога над гріхами та спокусами, наше зростання в Христі, – якою б важливою складовою християнського життя вони не були, є результатом спасіння, а не його причиною. Чи то розбійник

Ур

ок 1

11

на хресті, чи святий, що вознесеться на Небо під час Другого приходу Ісуса, – усі ми перебуваємо в «украй безнадійному стані», який робить викупну силу Христа необхідністю. Як важливо, щоб ми ніколи не забували цю основну істину.

Питання для обговорення:1. Як ми досліджували цього тижня, Ірод дуже помиляв-

ся щодо пророцтв і через це вчинив жахливі злочини. Подумайте про деякі сучасні хибні розуміння пророцтв. Наприклад, багато хто вважає, що вірні християни будуть таємно підхоплені на Небо, а їхні рідні і друзі залишаться на Землі. Які можливі небезпеки такого фальшивого розу-міння пророцтва? Якими можуть бути наслідки, наприклад, віри в те, що наприкінці земної історії буде відбудований Єрусалимський храм та відновляться жертвопринесення тварин? Які інші помилкові тлумачення пророцтв показу-ють, наскільки важливо правильно розуміти пророчі вісті?

2. У багатьох культурах і суспільствах вважається важливим, хто ваші батьки та до якої верстви населення ви належи-те. Така традиція існувала протягом усієї історії і навіть сьогодні глибоко закоренилася в багатьох країнах. Чому ця світська ідея суперечить принципам Євангелія? Як ідея «народження згори» впливає на наше ставлення до фізич-ного народження людини в певному соціальному стані?

Ур

ок 1

12

Місіонерська історія

Зуб(Частина 1)

Молодята Колін і Мелва Уїнч здійснювали своє перше місіонер-ське завдання на Соломонових островах як молодші медичні

працівники. Перебуваючи у відпустці в Австралії 1962 року, Колін от-римав ліцензію комерційного пілота. Разом зі своїм колегою пілотом- місіонером Леном Барнардом він управляв першими місіонерськими літаками Церкви адвентистів сьомого дня, які літали у віддалені куточки Папуа – Нової Гвінеї та островів Південно-тихоокеанського регіону. Наступна розповідь про перші труднощі Коліна в поліклініці.

У виїзній амбулаторії лікарні Еміз Меморіал проводився ран-ковий прийом. Колін і Мелва нещодавно прибули до Кукуду, і це був один з перших прийомів Коліна.

У перших десятьох пацієнтів були легкі захворювання, але все змінилося, коли, тримаючись за щелепу, увійшов Джейкоб. Це був високий, гарної статури чоловік із пишним кучерявим волоссям. Колін посадив його в стоматологічне крісло, пожертвуване лікарні військовими.

Огляд показав, що в чоловіка були хороші білі зуби, але коронка масивного молярного зуба була зламана, що викликало дискомфорт. Колін з’ясував, що Джейкоб звертався раніше по ме-дичну допомогу до іншого лікаря, котрий не зміг видалити хворий моляр та зламав коронку.

Колін мав виконати перше справжнє видалення зуба. Попе-редній досвід у стоматології в Сіднеї можна було не враховувати, оскільки тоді зуб практично випав сам. Він знав, що це видалення буде по-справжньому складним, тим більше що деякі жителі селища стежитимуть за успіхами нового стоматолога.

Приготувавши знеболювальний засіб, Колін підійшов до Джей-коба з блискучою голкою напоготові. Джейкоб уже знав, що це за голка, тому відсмикнув голову, коли Колін мав намір зробити укол.

Лакана, помічник лікаря, побачив проблему і став позаду пацієнта. Схопивши Джейкоба міцними руками за волосся, він сказав: «Коліть його, лікарю! Робіть ін’єкцію! Тепер він не поворухнеться».

Аби бути впевненим у якості знеболювання, Колін також увів анестезію в ясна біля зуба. Чекаючи, коли подіє анестезія, Колін помітив під вікнами поліклініки людей, котрі прислухалися до ко-ментарів спостерігачів біля дверей. Усім було цікаво дізнатися, чи можна довіряти новому лікареві як стоматологу.

Далі буде.

13

Урок 2 2-8 квітня

початоК служінняБіблійні тексти для дослідження:

Матв. 3:1-12; 2 Петра 1:19; Филп. 2:5-8; Матв. 4:1-11; Ісаї 9:1, 2; Матв. 4:17-22.

Пам’ятний вірш:

«І каже їм: Ідіть за Мною і зроблю вас ловцями людей» (Матв. 4:19).

Упродовж усієї своєї історії людство намагається зрозуміти, у чому полягають сенс та ціль життя. Зрештою, ми не

народжуємося з докладною письмовою інструкцією в руці.«Я не розумів, у чому сенс життя, – зізнався 17-річний

юнак із заможної сім’ї, який став наркоманом. – Я і зараз не розумію, але тоді я думав, що всі інші розуміють його, що є якийсь великий секрет, про який знають усі, крім мене. Я вважав, що всі зрозуміли, для чого ми перебуваємо тут, і що всі вони потай щасливі, на відміну від мене».

Австрійський письменник і філософ Пол Фейерабенд зі-знався у своїй автобіографії: «Один день змінюється іншим, і незрозуміло, чому варто жити».

Ми не маємо заповітної інструкції, однак володіємо чи-мось більшим – Біблією, Євангелієм, історією життя Ісуса та Його подвигу заради нас. Саме в Ісусі – у Його спокон-вічному існуванні, народженні, житті, смерті, служінні на

14

Небесах і Другому приході – ми можемо знайти відповіді на всі насущні життєві запитання. Цього тижня ми розглянемо початок життя і служіння Христа на Землі, без розуміння яких нам ніколи не збагнути свого призначення.

Неділя, 3 квітняіВан Хреститель і «теперішня істина»

Третій розділ Євангелія від Матвія починається з опису діяльності Івана Хрестителя; його перші слова в тексті – по-веління: «Покайтеся!» (Матв. 3:2). З одного боку, це короткий виклад вістки, з якою Бог звертається до людства від моменту гріхопадіння: «Покайтеся, прийміть Моє прощення, залиште свої гріхи, і ви знайдете спасіння та спокій вашим душам».

З іншого боку, незважаючи на універсальність цієї вістки, Іван виразно проголошує її як «теперішню істину» (2 Петра 1:12) – вістку для конкретних людей, що живуть у певний час.

Прочитайте тексти Матв. 3:2, 3. Що являла собою «тепе-рішня істина», яку проповідував Іван разом із закликом до покаяння, хрещення й перетворення? Див. також Матв. 3:6. _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Іван підсилює свої слова цитатами зі Старого Завіту, який часто цитують новозавітні автори та їхні персонажі. Старозавітні пророцтва оживають у Новому Завіті. Знову і знову, чи то Ісус, Павло, Петро чи Іван, – усі вони циту-ють Старий Завіт, обґрунтовуючи, пояснюючи або навіть доводячи значення того, що відбувається в Новому Завіті. Не дивно, що Петро, хоч і був свідком безлічі чудес, проте, розповідаючи про служіння Ісуса, робив акцент на «непо-рушному пророчому слові» (2 Петра 1:19).

Прочитайте уривок Матв. 3:7-12. Яку вістку Іван намагався донести до вождів народу? Яка надія була запропонована їм, незважаючи на викривальні слова пророка?____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ур

ок 2

15

Зверніть увагу на центральне місце Ісуса в проповіді Івана. Уже тоді його вістка була повністю зосереджена на Христі, Його характері та діях. І хоч Іван сповіщав Добру вістку, він ясно дав зрозуміти, що буде остаточна розплата, коли пшеницю відокремлять від куколю, а це зробить Той, про Кого свідчать пророцтва. Це ще один доказ того, що Євангеліє і суд нероздільні. Тут також ми бачимо приклад того, що в Біблії Перший і Другий прихід Ісуса часто подані як одна подія. У контексті Першого приходу Христа Іван говорить також про Другий.

Понеділок, 4 квітняКонтраст у пустелі

«Тоді Дух повів Ісуса в пустиню, аби диявол Його випро-бовував» (Матв. 4:1).

Уявіть собі цю сцену з позиції сатани. Божественна, ве-лична Особа, Яку він знав як Сина Божого, принизила Себе, одягнувшись у людське тіло, щоб спасти людський рід. Це був той Самий Ісус, проти Якого сатана воював на Небесах і Який вигнав його та його ангелів (Об’явл. 12:7-9). Але Ким був цей Ісус тепер? Виснаженою Людиною, яка без явної підтримки перебуває на самоті в суворій пустелі? Безперечно, тепер Ісус мав стати легкою мішенню для нападу сатани.

«Перший конфлікт між Люцифером та Сином Божим стався тоді, коли Христос був Повелителем небесних во-їнств, а сатана – провідником повстання на Небесах, за що і був скинений звідти. Тепер вони ніби помінялися місцями, і сатана намагався якнайкраще скористатися своєю уявною перевагою» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 119).

Який контраст: колись Люцифер прагнув «уподібнитися Всевишньому» (Ісаї 14:14), а Ісус відмовився від слави Небес! Тут в одній сцені ми можемо побачити величезну різницю між егоїзмом та безкорисливістю, святістю і гріхом.

Порівняйте тексти Ісаї 14:12-14 і Филп. 2:5-8. Який контраст між характером Ісуса та характером сатани відкриває це порівняння? __________________________________________________________________________________________________________

Ур

ок 2

16

Уявіть собі, як ангели, котрі знали Ісуса в Його небесній славі, дивилися на ці події, на те, як Він та Його противник зійшлися в сутичці, якої раніше ніколи не було. Тепер ми добре знаємо, чим закінчилося це протистояння, але тоді ангели й небожителі, які уважно спостерігали за цією бо-ротьбою, не мали такої переваги.

Сатана підніс себе. Ісус, навпаки, упокорив Себе і був слухняний аж до смерті. Чого ми можемо навчитися з такого разючого контрасту і як нам слід застосувати цю важливу істину до себе? Як це має вплинути на наші рішення, особливо коли ображене наше власне «я»?

Вівторок, 5 квітняспоКуса

Прочитайте уривок Матв. 4:1-11. Що означають усі ці спо-куси? Чому Ісус мав пройти через них? Яким чином ця історія пов’язана зі спасінням? Як Ісус зміг протистояти настільки сильним спокусам у таких важких умовах і що це має сказати нам про подолання спокус?____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Текст Матв. 4:1 починається, здавалося б, із сумнівної думки: саме Дух привів Ісуса до пустелі для випробування від диявола. Адже ми повинні молитися про те, щоб не впасти в спокусу. «І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лу-кавого» (Матв. 6:13). Чому ж Святий Дух привів туди Ісуса?

Ключ до розуміння міститься в попередньому розділі, де описується хрещення Ісуса. На заперечення Івана Ісус відповів: «Облиш тепер, бо так належить нам виконати всю правду» (Матв. 3:15). Щоб виконати всю правду, тобто зробити все необхідне, аби стати досконалим прикладом для людства та його досконалим Представником, Ісус мав охреститися, хоч і був безгрішний.

Під час спокуси в пустелі Ісус повинен був пройти тим же шляхом, що й Адам. Йому потрібна була перемога над спокусою, яку ніхто з нас, починаючи від Адама, не зміг

Ур

ок 2

17

отримати. Таким чином «Христос повинен був спокутувати падіння Адама» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 117). Од-нак Йому довелося здійснювати це в умовах, непорівнянних із тими, у яких перебував Адам.

Своєю перемогою Ісус довів, що гріху немає вибачення й виправдання. Завдяки вірі та послуху ми можемо перемогти в спокусі. «Протидійте дияволові, і він утече від вас. Наблизьтеся до Бога, і Він наблизиться до вас» (Якова 4:7, 8).

Як ця історія, переконуючи нас у тому, що гріх немає жодного виправдання, свідчить про нашу гостру потребу в праведності Христа? Уявіть, що було б, якби ми могли розраховувати винятково на власну праведність? Яку надію ми мали б?

Середа, 6 квітняЗемля ЗаВулоноВа і Земля нефталимоВа

У тексті Матв. 4:12 сказано про ув’язнення Івана, котрим закінчується його служіння. У цей момент «офіційно» почи-нається служіння Ісуса. Вірш не пояснює, чому, почувши про ув’язнення Івана, Ісус пішов до Галилеї (див. також Марка 1:14-16 і Луки 4:14). Можливо, поки Іван ще проповідував, Ісус бажав залишатися в тіні, щоб не виникло суперництва? Грецьке дієслово в Матв. 4:12, яке зазвичай перекладається словом «відійшов», може передавати ідею відходу з метою уникнення небезпеки. Виявляючи притаманну Йому розсуд-ливість, Ісус, можливо, намагався уникнути передчасного протистояння.

Прочитайте уривок Матв. 4:13-16 (Ісаї 9:1, 2) про поселен-ня Ісуса в околицях Завулонових і Нефталимових. Що ці тексти повідомляють про служіння Ісуса?________________________________________________________________________________________________________________________

Завулон і Нефталим були двома синами Якова (див. Бут. 35:23-26); їхні нащадки належали до двох племен, які осели-лися в прекрасному північному регіоні.

На жаль, ці два племені виявилися в числі десяти племен, котрі залишили віру в Бога та перейняли звичаї навколишніх

Ур

ок 2

18

народів. Багато старозавітних пророків засуджували гріхов-ність, суєтність і злочинність північних племен. Врешті-решт вони були захоплені ассирійцями, які потім розсіяли їх по всьому тодішньому світу. А в Ізраїлі оселилися язичники, і Галилея наповнилася змішаним населенням, перетворившись на сумнівне похмуре місце. Найбільш відомим галилейським пророком був Йона, а це вже багато що говорить про рівень посвячення галилеян.

Якими б не були проблеми в Галилеї, у книзі Ісаї містить-ся чудове пророцтво про те, що навіть у оповитій мороком землі Завулона й Нефталима, тобто народові, «що сидів у темряві... у країні смертної тіні, – їм засяяло світло» (Матв. 4:16). Іншими словами, саме сюди, де потреба була такою великою, де людей вважали грубими, відсталими, невиховани-ми, прийшов Ісус, щоб жити серед цих людей та служити їм. Незважаючи на всю велич Христа, ми бачимо Його готовність упокоритися заради інших. Також ми знову переконуємося в тому, що тема служіння Ісуса червоною ниткою проходить через увесь Старий Завіт.

Як ми можемо уникнути спокуси вважати деяких людей негідними наших зусиль, служіння та свідчення? Що по-ганого в такому ставленні?

Четвер, 7 квітняпоКлиКання рибалоК

«Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне!» (Матв. 4:17). Подібно до Івана, Ісус почав Своє служіння із заклику до покаяння. Як і Іван, Він знав грішний стан людства, його потребу в покаянні та пізнанні Бога. Тому не дивно, що перший публічний заклик Ісуса (принаймні той, про який повідомляє Матвій) був закликом до покаяння.

Прочитайте уривок Матв. 4:17-22. Що ці вірші повідом-ляють нам про всеосяжний характер заклику, з яким Ісус звертається до нас? ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ур

ок 2

19

Тут, у забутій Галилейській землі, у невеликій рибальській «артілі» працювали четверо молодих чоловіків: Симон і його брат Андрій, Яків та його брат Іван. Ці люди, мабуть, любили Бога, оскільки певний час деякі з них ходили за Іваном Хрес-тителем. Проте, на їхній подив, Іван Хреститель спрямував їх до іншої молодої Людини з їхнього власного регіону.

Ці люди прийшли до Ісуса з Назарета й запитали, чи можна їм бути з Ним (див. Івана 1). У тій культурі це від-бувалося так: люди підходили до рабина і просили дозволу ходити за ним. Однак саме рабин приймав остаточне рішення, кого взяти собі в учні. І коли рабин просив когось бути його учнем, це був по-справжньому особливий момент.

Багато хто з людей вважає: коли Ісус покликав учнів біля моря, це була їхня перша зустріч із Ним. Але з розділів 1-5 Євангелія від Івана ми знаємо, що ці люди спілкувалися з Ісусом упродовж цілого року, проводячи з Ним значну частину свого часу.

«Ісус обрав звичайних рибалок, тому що над ними не тяжіли тогочасні традиції та хибні звичаї. Це були обдаровані від природи люди, покірні і сприйнятливі до навчання; саме їх Ісус міг виховати Своїми сподвижниками. Серед простих людей є чимало таких, котрі терпляче виконують звичне коло щоденних обов’язків, навіть не усвідомлюючи, що во-лодіють здібностями, які, приведені в дію, піднесли б їх до рівня найбільш шанованих у світі людей. Щоб розбудити ці дрімаючі здібності, необхідний дотик майстерної руки. Саме таких людей Ісус покликав, щоб вони були Його співпраців-никами, надавши велику перевагу постійному перебуванню з Ним» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 250).

П’ятниця, 8 квітнядля подальшого дослідження:

Один євангеліст приїхав до міста і розрекламував свою зустріч так: «Приходьте подивитися, як проповідник вириває сторінку з Біблії!» Звичайно, зібрався натовп. Проповідник став перед ними, розгорнув Біблію і, на їхнє здивування, вирвав одну сторінку. «Цієї сторінки, – сказав проповідник, –

Ур

ок 2

20

ніколи не було в Писанні. Це та сторінка, яка розділяє Старий і Новий Завіти». Незалежно від ступеня своїх театральних здібностей, проповідник мав рацію. Ці дві книги насправді складають одну. У Новому Завіті постійно цитується Старий Завіт. Знову і знову Сам Ісус та новозавітні автори пояснюють і обґрунтовують події Нового Завіту, посилаючись на Старий. Як часто Христос стверджував, що «Писання має виконати-ся»! Ісус неодноразово звертався до Писань Старого Завіту (див. Івана 5:39; Луки 24:27; Матв. 22:29; Івана 13:18). Павло також посилався на Старий Завіт (Римл. 4:3; 11:8; Гал. 4:27). А в книзі Об’явлення нараховується близько 550 алюзій на Старий Завіт. Усе це переконливо свідчить про нерозривний взаємозв’язок між Новим і Старим Завітами. Старий і Новий Завіти – це Боже об’явлення людству про План спасіння. Хоч деякі частини Старого Завіту, такі як, наприклад, система жертвоприношень, уже не є обов’язковими для виконання християнами, ми ніколи не повинні припускатися помилки, відводячи Старому Завіту другорядну роль. Біблія складається з обох Завітів, і в них містяться важливі істини про Бога і План спасіння.

Питання для обговорення:1. Ми можемо побачити різні способи, якими сатана споку-

шав Ісуса, але як у пустелі, так і в інших випадках Ісус не піддався спокусам і хитрощам лукавого. Зауважте також визначальну роль Слова Божого в перемозі Христа. Хоч Сам Ісус був Богом, але, перебуваючи «в подобі гріховного тіла» (Римл. 8:3), Він використовував Писання як захист від спокус диявола. Якщо Сам Ісус чинив так, то яким важливим і першорядним має бути місце Біблії в нашому житті, особливо в моменти, коли ми боремося зі спокусою? Хоч теоретично ми знаємо, що повинні використовувати Біблію в нашій битві зі спокусою, чи поводимося так у житті? Яким чином можемо використовувати Біблію, щоб з її допомогою протистояти випробуванням?

2. Чому покірність є ключовою рисою для християн? Як ми можемо навчитися бути й залишатися покірними? Як Гол-гофський хрест може допомогти нам у цій важливій справі?

Ур

ок 2

21


Зуб(Частина 2)

Молодята Колін і Мелва Уїнч здійснювали місіонерське служіння на Соломонових островах як молодші медичні працівники. На

один із перших прийомів Коліна в поліклініці прийшов пацієнт, якому потрібно було видалити зуб. Поки Лакана, помічник лікаря, міцно тримав голову пацієнта, Колін зробив знеболювальний укол.

Підбираючи щипці для нижньої щелепи, Колін підійшов до па-ралізованого страхом пацієнта. Поки Лакана продовжував тримати Джейкоба за волосся, Колін твердо уперся ногами в підлогу, щипцями обхопив зуб, стиснув і потягнув його, натиснув і знову потягнув. Зуб навіть не ворухнувся! Провал у ролі стоматолога став по-справжньо-му можливим. Кокоси та інша природна їжа зробили зуби міцними.

День був спекотним і задушливим. Шлях повітрю був перекритий цікавими збудженими глядачами. Ті, хто міг добре бачити все, що відбувається, продовжували коментувати. Від задухи на лобі Коліна виступили краплі поту. Джейкоб теж спітнів, але від страху.

Колін вибрав інші щипці і знову обхопив ними хворий зуб. Джейкоб, утримуваний Лаканою, ще сильніше втиснувся в крісло. Ривок! Натиск! Ривок!

Здається, пролетіла година, доки Колін марно працював над зубом. Деякі зі спостерігачів засумнівалися в успіху операції. Інші почали розходитися, вирішивши, що новий стоматолог ні на що не здатний.

– Лікарю, ви щось забули! – сказав Джейкоб.– Не думаю, Джейкобе, – відповів Колін. Він перевірив стериль-

ний лоток. Усе було на місці.– Ви забули помолитися, лікарю!Здивувавшись своїй забудькуватості, Лакана і Колін допомогли

Джейкобу підвестися зі стоматологічного крісла, і всі троє схилили коліна в молитві. «Вони моляться!» – зашепотіли спостерігачі; їхні очікування знову зросли. Деякі з тих, що мали намір піти, вирішили залишитися, аби побачити відповідь на молитву.

Повернувшись у крісло, Джейкоб отримав новий знеболювальний укол. Узявши ту ж пару щипців, Колін помолився тихою молитвою, міцно вперся ногами в підлогу, стиснув щипцями зуб і потягнув.

Чотири великі викривлені корені молярного зуба вийшли так легко, як цвях із м’якої деревини. «Витягнув!» – вигукнули очевидці, коли Колін вийняв хворий зуб. Від хвилювання Лакана забув осла-бити хватку, якою вчепився у волосся Джейкоба. Але це не завадило усміхненому Джейкобу подякувати Богові за чудо.

Те ж саме зробив і Колін. Його репутація не постраждала, а зуболікарська практика почала процвітати.

Передруковано з дозволу видавця із книги Роса Голдстоуна «Мі-сіонерські історії Коліна і Мелви Уїнч».

22


нагірна пропоВідьБіблійні тексти для дослідження:

Матв. 5-7; Римл. 7:7; Бут.15:6; Мих. 6:6-8; Луки 6:36; Матв. 13:44-52; Римл. 8:5-10.

Пам’ятний текст:

«І коли Ісус закінчив промовляти, дивувався прос-тий люд з Його вчення, бо навчав їх, як Той, Хто має владу, а не як їхні книжники та фарисеї» (Матв. 7:28, 29).

У книзі Вихід ми бачимо, як Бог виводить ізраїльтян з Єгипту, «хрестить» їх у Червоному морі, протягом со-

рока років піклується про них у пустелі, звершує чудеса й ознаки та особисто зустрічається з ними на вершині гори Синай, де дає їм Свій Закон.

У Євангелії від Матвія ми бачимо, що Ісус виходить з Єгип-ту, хреститься в ріці Йордан, проводить сорок днів у пустелі, звершує чудеса й ознаки та особисто зустрічається з Ізраїлем на вершині гори, де докладно проголошує той самий Закон. Ісус повторив історію Ізраїлю, за тілом став ізраїльтянином, і в Ньому виконалися всі обітниці заповіту.

Нагірна проповідь – найвизначніша з усіх будь-коли ви-голошених проповідей. Слова Христа глибоко вплинули не лише на безпосередніх слухачів, а й на всіх, хто почув цю доленосну вістку через століття і навіть у наші дні.

23

Однак ми повинні бути не тільки слухачами проповіді, а й виконавцями. Цього тижня поряд із дослідженням Нагірної проповіді (Матв. 5-7) ми також вивчатимемо повеління Ісуса (Матв. 13) щодо застосування Його слів у нашому житті.

Неділя, 10 квітняпринЦипи і стандарти

Перечитайте Нагірну проповідь у Матв. 5-7. На що ви звер-нули особливу увагу і що вам найбільше запам’яталося?________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

«Напевно, жодна релігійна промова в історії людства не привернула стільки уваги, скільки було приділено Нагірній проповіді. Чимало нехристиянських філософів та громадських діячів, відмовляючись поклонятися Ісусу, захоплюються Його етикою. У XX столітті найвідомішим із нехристиянських при-хильників проповіді був Махатма Ганді» (Крейг Бломберг. Новий американський коментар: Матвій, т. 22, с. 93, 94).

Цю проповідь розглядали з різних точок зору. Деякі вбачають у ній неймовірно високий моральний стандарт, що спонукує нас упасти на коліна й визнати, що праведність Ісуса – наша єдина надія на спасіння, адже ніхто з нас не зміг наблизитися до Божественного стандарту, показаного в Нагірній проповіді. Інші сприймають її як міркування про громадянську етику, як заклик до пацифізму. Треті побачили в Нагірній проповіді соціальне євангеліє, заклик принести Царство Боже на Землю людськими зусиллями.

У певному розумінні, кожний привносить щось своє в цю проповідь, оскільки вона торкається важливих сфер нашого життя; відповідно ми по-різному на неї реагуємо.

Еллен Уайт пише: «У Нагірній проповіді Він [Христос] намагався виправити хибні погляди Своїх слухачів і дати їм правильне розуміння Свого Царства і Свого характеру... Істини, яких навчав Христос, для нас не менш важливі, ніж для тих, хто тоді слухав Його. Ми маємо не меншу потребу

Ур

ок 3

24

в пізнанні основних принципів Божого Царства» (Христос – надія світу, с. 299).

Отже, Нагірна проповідь викладає фундаментальні прин-ципи Божого Царства. Вона відкриває нам, яким є Бог як Правитель Свого Царства та якими Бог закликає нас бути як підданих Його Царства. Це радикальний заклик віддати перевагу не принципам і нормам швидкоплинних царств світу цього, а принципам і стандартам єдиного Царства, яке існуватиме вічно (див. Дан. 7:27).

Понеділок, 11 квітнянагірна пропоВідь чи ЗаКон?

Деякі християни розглядають Нагірну проповідь як но-вий «Закон Христа», котрий замінив «Закон Божий». Вони кажуть, що тепер законницьку систему замінила система благодаті і що Закон Ісуса відрізняється від Закону Самого Бога. Такі погляди обумовлені неправильним розумінням Нагірної проповіді.

Що наведені вірші говорять про Закон та чи можна на їхній підставі стверджувати, що Закон (тобто Десять Заповідей) був замінений Нагірною проповіддю? Матв. 5:17-19, 21, 22, 27, 28; див. також Якова 2:10, 11; Римл. 7:7.____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Крейг С. Кінер пише: «Більшість євреїв розуміли заповіді в контексті благодаті... Вимоги Ісуса були призначені для того, аби підсилити дію благодаті в їхньому житті... Він, безперечно, говорив про вимоги Царства у світлі благодаті (пор. Матв. 6:12; Луки 11:4; Марка 11:25; Матв. 6:14, 15; Марка 10:15). У євангельських оповідях Ісус приймає тих, хто впокорює себе та визнає Боже право на керівництво, навіть якщо насправді вони далекі від моральної досконалості (Матв. 5:48). Але благодать Царства, про яку говорить Ісус, – це не даремна благодать, як її розуміє більшість християн західного світу. У Євангеліях ця вістка перетворює тих, хто покірно приймає її, та впокорює людей зарозумілих, задоволених своєю релігією

Ур

ок 3

25

й соціальним становищем» (The Gospel of Matthew: A Socio-Rhetorical Commentary, pp. 161, 162).

Прочитайте Бут. 15:6. Як цей текст допомагає нам зро-зуміти, що Бог завжди дарував спасіння лише по вірі?____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Релігія Ісуса Христа не була новою релігією, це була та сама релігія, що й після гріхопадіння. У Нагірній проповіді не проголошується нове спасіння по благодаті, замість ко-лишнього спасіння ділами. Бог завжди дарував спасіння по благодаті. Ізраїльтяни були врятовані по благодаті під час переходу через Червоне море, перш ніж їх закликали до по-слуху на Синаї (див. Вих. 20:20).

Яким чином ваш власний досвід взаємодії з Господом та Його Законом може навчити вас, що спасіння завжди відбувається по вірі, а не завдяки ділам Закону?

Вівторок, 12 квітняпраВедність КнижниКіВ та фарисеїВ

Прочитайте текст Матв. 5:20. Що мав на увазі Ісус, заявив-ши: «Коли ваша праведність не перевищить праведності книжників і фарисеїв, то не ввійдете до Царства Небес-ного»? ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Хоч спасіння завжди було дароване через віру, а юдаїзм у своїй правильній формі завжди спирався на благодать, у нього все ж закралося законництво. Від цього не застрахо-вана жодна релігія, особливо якщо вона серйозно ставиться до послуху, як, наприклад, адвентисти сьомого дня. За часів Христа багато релігійних лідерів вдалося до законництва. «Тверда, сувора правовірність фарисеїв, позбавлена любові, лагідності й каяття, стала для грішника лише каменем споти-кання» (Е. Уайт. Небесні принципи щасливого життя, с. 53).

Зовнішні ритуали, особливо вигадані людиною, не ма-ють сили змінити життя або перетворити характер. Тільки

Ур

ок 3

26

справжня віра, яка виявляється через любов (Гал. 5:6), може зробити зовнішні дії прийнятними в очах Бога.

Прочитайте тексти Михея 6:6-8. Яким чином цей уривок узагальнює все, про що говориться в Нагірній проповіді?____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Навіть за часів Старого Завіту жертви були не самоціл-лю, а засобом для досягнення мети. Метою ж було життя, у якому послідовники Бога зможуть відображати Його любов і характер, а це може бути досягнуто тільки через повну довіру до Бога й усвідомлення нашої залежності від Його спасенної благодаті. Незважаючи на їхнє показне благочестя й віру, більшість книжників та фарисеїв не були прикладом того, як має жити послідовник Господа.

Навіть якщо ви твердо вірите, що спасіння можна здо-бути через віру і тільки праведність Ісуса здатна спасти вас, як можете переконатися, що вільні від елементів законництва?

Середа, 13 квітняпринЦипи ЦарстВа

Напевно, найбільш радикальний вислів Ісуса ми знахо-димо в Матв. 5:48. Прочитайте цей вірш. Як ми, будучи грішниками, можемо досягти цього?____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

З усіх тез Нагірної проповіді це, мабуть, – одна з най-більш дивовижних, найбільш «екстремальних». Бути таким же досконалим, як «Отець ваш Небесний»? Що це означає?

Найважливіший компонент для розуміння цього вірша – перше слово «тож». Воно передбачає висновок, умовивід з того, що було до цього. Про що ж ішлося вище?

Прочитайте вірші Матв. 5:43-47. Як цей уривок, котрий за-вершується висновком у Матв. 5:48, допомагає нам краще зрозуміти, що мав на думці Ісус? Див. також Луки 6:36.

Ур

ок 3

27

________________________________________________________________________________________________________________________

Не вперше в Біблії ми зустрічаємо цю ідею. Ще в книзі Левит Господь звертався до Свого народу із закликом: «Будьте святі, бо святий Я, – Господь, Бог ваш!» (19:2). У Євангелії від Луки записані такі слова Ісуса: «Будьте милосердними, як і ваш Отець милосердний» (6:36).

Контекст уривку Матв. 5:43-48 указує на те, що в цих віршах сказано не про зовнішню відповідність правилам і стандартам, яким би важливим це не було. Головний акцент тут зроблено на любові до людей – не тільки до тих, кого легко любити, а й до тих, кого, за мірками світу, любити складно і не хочеться (знову йдеться про стандарти Божого Царства, а не людські звичаї).

Важливо пам’ятати: Бог не вимагає від нас того, чого не може здійснити в нас. Чи зможемо ми любити ворогів, якщо дати нам можливість діяти самостійно і бути керованими своїм гріховним, егоїстичним серцем? У світі інші цінності, але хіба ми тепер не громадяни Небесного Царства? Нам дана обітниця: якщо ми довіримося Богові, «Той, Хто розпочав у вас добре діло, завершить його до дня Ісуса Христа» (Филп. 1:6). Найдивовижніше те, що Бог може зробити з нами, – навчити нас любити людей так, як Він любить нас!

Як змінилося б ваше життя, якби ви любили своїх ворогів?

Четвер, 14 квітняприймаючи слоВа про ЦарстВо

Гірська вершина була не єдиним місцем, де проповідував Ісус. Він проголошував вістку про Царство по всьому Ізраї-лю. У 13-му розділі Євангелія від Матвія написано, що Ісус навчав із човна, коли «всі люди стояли на березі» (Матв. 13:2). Тоді Ісус розповідав народові притчі, за допомогою яких хотів донести до свідомості людей важливість не тільки слухання, але й виконання Його слів.

Прочитайте уривок Матв. 13:44-52. Які важливі думки із цих притч допомагають нам зрозуміти, як слід застосо-вувати в житті істини, відкриті в Нагірній проповіді?

Ур

ок 3

28

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

У перших двох притчах зроблено наголос на двох важ-ливих моментах. По-перше, у притчах присутня ідея виз-волення, звільнення від наявного майна з метою отримати щось нове – чи то скарб у полі, чи перлину. Іншим важли-вим моментом є цінність і важливість знахідки для кожного шукача. В обох випадках вони пішли та продали все, чим володіли, щоб отримати бажане. Хоч ми не можемо купити спасіння (Ісаї 55:1, 2), ідея притчі зрозуміла: у цьому світі немає нічого, заради чого варто було б втратити місце в майбутньому Царстві.

Таким чином, щоб виконати у своєму житті Божі вимоги, ми повинні зробити вибір, відокремитися від усього світсько-го й тілесного, дозволивши Святому Духові наповнити нас (див. Римл. 8:5-10). Можливо, це буде нелегко зробити, для цього доведеться померти для себе й узяти свій хрест. Але якщо ми усвідомлюємо цінність обіцяного, нам вистачить рішучості, аби прийняти правильне рішення.

Прочитайте останню притчу розділу (Матв. 13:47-50). Тут також ідеться про розділення. Яким чином відмова від одного на користь іншого, розглянута в перших двох притчах, допомагає нам зрозуміти, що відбувається в третій притчі?


Прочитайте з книги Еллен Уайт «Нагірна проповідь» с. 298-314.

Герої притч із Матв. 13:44-46 знайшли щось дуже цінне. На підставі контексту та змісту третьої притчі (Матв. 13:47-50) можна зробити висновок, що вони знайшли істину. Істина приводить до вічного життя, яке протиставляється вічній загибелі у «вогняній геєні». Це суттєвий момент, бо ми живемо в епоху, коли ідея «істини» вважається в кращому випадку старомодною, а в гіршому – небезпечною. На жаль,

Ур

ок 3

29

деякі християни вірять у цей обман. Проте ідея притчі по-лягає в тому, що істина не тільки існує, а й буде відігравати вирішальну роль при визначенні вічної долі кожної людини. І це не повинно викликати здивування.

Біблія ґрунтується на ідеї абсолютної істини. Ісус сказав: «Я є дорога, і правда, і життя! Ніхто не приходить до Отця, якщо не через Мене» (Івана 14:6). Хіба це не проголошення абсолютної істини? Безперечно, якщо така обізнана в істині людина, як апостол Павло, сказав, що «ми знаємо частково» (1 Кор. 13:9), значить ми багато чого не знаємо. Однак це його твердження означає, що нам належить пізнати більше істини. Від цієї істини безпосередньо залежатиме, що ми успадкуємо: вічне життя чи вічну смерть.

Питання для обговорення:1. Яким було б життя у світі, де кожний керується принци-

пами, викладеними в Нагірній проповіді?2. Дивлячись на берег Галилейського моря, Ісус розповів

притчу про розумного й нерозумного будівельників (див. Матв. 7:24-27). У сухий сезон різниця між каменем та піском на березі була майже непомітною, тому чоловік міг побудувати свій будинок на піску, думаючи, що бу-дує на твердій основі. Коли ж пішли дощі, піщану основу розмила вода, і будинок упав. Ісус порівнює тих, хто чує Його слова, але не застосовує їх на практиці, з людиною, котра побудувала будинок на піщаному фундаменті. Яким чином життєві бурі виявляють, що ми обрали за основу: камінь чи пісок? Як ми можемо закласти такий фундамент, який дозволить нам витримати найважчі випробування?

Ур

ок 3

30


диВоВижна поїЗдКа(Частина 1)

Наступні історії написані очевидицею подій Керол, дру-жиною Уейна Боема, колишнього президента Місії Со-

ломонових островів. Зараз він звершує служіння директора телеканалу «Надія» в Сіднеї, Австралія.

На Соломонових островах я навчилася братися за вико-нання грандіозних завдань для Бога навіть при мінімальних ресурсах. За останні два роки відбулися дивовижні події: розширення діяльності місії, створення національної раді-останції, старт програми зі здорового способу життя, що охопила понад 100 осіб і здобуває популярність, створення невеликих місій на кожному острові та масштабна рекон-струкція в адвентистському коледжі Бетикама.

Як усе це було досягнуто за відсутності грошей? Богові справді належить худоба на тисячі гір. Він привернув серця багатьох людей, які були щедрі на пожертвування. І Він на-стільки примножив їхні дари, що грошей вистачило навіть на те, про що ми і не мріяли. Нещодавно мій чоловік Уейн сказав, що хотів би замінити табличку «Президент» на две-рях робочого кабінету на табличку «Пасажир», оскільки ми здійснюємо дивовижну поїздку на «американських гірках» під керівництвом Ісуса. Зараз ми переїжджаємо на Фіджі в надії, що зможемо досягти таких же результатів, як і в ба-гатьох інших місіях у всьому тихоокеанському регіоні. Ми сміливо рухаємося вперед, маючи намір ставити великі цілі та спостерігати, як Бог їх виконає.

Я отримала ще один важливий урок, а саме: ніколи не соромитися свого Бога. Мешканці Соломонових островів відкрито говорять про свого люблячого Отця. Вони без ва-гань розповідають людям про благодать, моляться в оточенні людей в аеропортах і на причалах, запрошують незнайомих

31

людей на євангельські зустрічі та соціальні заходи. Їхня сміливість була для мене прикладом, і я вдячна їм за це.

Захопливі події відбуваються на Саво, найближчому до нас острові. Ми кілька разів марно намагалися свідчити кільком жителям місцевого села. Останній раз, коли наш пастор зробив таку спробу, його вигнали із цієї місцевості. Але потім на Саво відбулася річна нарада Товариства Таві-фи, відомого також як Адвентистська організація служіння суспільству, і ситуація почала змінюватися.

Щороку десятки адвентистів сьомого дня з Товариства Тавіфи відвідують віддалений район, де люди мають велику потребу в їхньому служінні. Адвентисти заходять до села зі співом, щоб усі знали про їхній прихід. Вони пропонують заняття з приготування їжі, шиття, фарбування тканин, ре-монту швейних машинок, навчають людей гостинності та проводять із ними уроки з дослідження Біблії. Один день спеціально відводять для заходу під назвою «По дорогах і загорожах». Цього дня наші брати і сестри роздають гори одягу та продуктів, тісно спілкуючись із місцевими жите-лями. Жінки особливо активні в цій роботі! І доки вони виконують роль рук і ніг Ісуса, чоловіки готують для них їжу, дозволяючи їм повністю зосередитися на служінні. Жінки знайомляться та спілкуються з людьми, а чоловіки йдуть услід, проводять євангельські зустрічі і хрестять бажаючих. Усі стають фантастичною командою!

Далі буде.

32


«Встань і Ходи» Віра та ЗЦілення

Біблійні тексти для дослідження:

Матв. 8; Левит 13:44-50; Дан. 7:7, 8; Івана 10:10; Матв. 9:1-8; 1 Івана 1:9.


«Що легше: сказати: Прощаються твої гріхи – чи сказати: Встань і ходи?» (Матв. 9:5).

Якби ви склали перелік того, чого найбільше боїтеся в житті, яким би він був? Для багатьох із нас цей перелік

включатиме в себе смерть близьких людей або навіть нашу власну смерть. І хоч ці побоювання, звичайно, можна зрозу-міти, подумайте про те, наскільки ми зосереджені на земному. Наші страхи пов’язані винятково із сьогоденням. Чи справді ми повинні найбільше бояться втратити життя на Землі, якщо врахувати, що воно в будь-якому разі швидкоплинне?

Якби Бог складав перелік того, про що Він найбільше турбується, то в ньому, безперечно, значилася б утрата нами і нашими близькими вічного життя.

Звичайно, Бога турбують фізичні страждання і смерть, але найбільше Його непокоять духовні хвороби та вічна за-гибель людей. Хоч Ісус зцілив чимало людей і навіть оживив мертвих, ці дії мали лише тимчасовий ефект. Усі ці люди все

16-22 квітня

33

одно померли фізичною смертю, за винятком святих, яких Ісус воскресив під час Свого воскресіння (див. Біблійний коментар АСД, т. 5, с. 550; Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 786).

Незважаючи на все, що Господь звершив заради нас, План спасіння не звільняє нас від земних хвороб та земної смерті. Пам’ятаючи про це, ми розглянемо кілька історій зцілення – фізичного й духовного – і подивимося, які важливі уроки про віру можна почерпнути з них.

Неділя, 17 квітняторКаючись недоторКанного

Після Нагірної проповіді, у якій Ісус виклав принципи Божого Царства, Він зіткнувся із царством сатани, наповне-ним страждальцями. Ці люди стогнали і благали врятувати їх. Принципи цього царства суперечили ідеалам Христа. Про руйнівні наслідки правління сатани найпереконливіше свідчили прокажені. Проказа, часом виступаючи в ролі Божественного покарання (наприклад, у випадку з Маріям; див. Чис. 12:9-12), у ширшому біблійному контексті є наочним страхітливим прикладом того, що значить жити в грішному, загиблому світі.

Прочитайте тексти Матв. 8:1-4. Чому, зціляючи прока-женого, Ісус доторкнувся до нього? Див. Левит 13:44-50.____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Прокажений падає перед Ісусом на коліна і просить: «Господи, коли хочеш, Ти можеш мене очистити». Словом «можеш» перекладається грецьке дієслово дюнамай, співзвучне слову динаміт. Воно означає «наповнитися силою». Слова прокаженого мають такий зміст: «Господи, якщо Ти захочеш, то виявиш могутність та зміниш моє життя». Ісус відповідає, що бажає зцілити прокаженого, і відразу ж здійснює це.

Те, що Ісус доторкнувся до прокаженого, мабуть, поко-робило численних свідків цієї події. Звичайно, для зцілення людини Ісусові достатньо було сказати слово (як Він робив у інших випадках, наприклад, при наступному зціленні). Чому ж Він доторкнувся до нього?

Ур

ок 4

34

«Очищення Христом прокаженого від його страшної хво-роби – наочний приклад очищення душі від гріха. Чоловік, який прийшов до Ісуса, був “весь у проказі”; смертельна хвороба понівечила тіло. Учні намагалися вберегти Господа від дотику до нього, бо кожний, хто торкався прокаженого, ставав нечистим. Але, поклавши Свою руку на цього хворого, Ісус не осквернився. Його дотик мав життєдайну силу. Проказа зійшла. Те саме можна сказати і щодо прокази гріха – глибо-ко закоріненої, смертельної, від якої неможливо очиститися людською силою» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 266).

Доторкнувшись до прокаженого, Ісус показав: незалежно від того, наскільки жахливий наш гріх, Він наблизиться до тих, хто бажає бути прощеним, зціленим та очищеним.

Чи знаєте ви людину, що страждає від вад, на котрі ми сьогодні дивимося як на «проказу» та котрі змушують нас відсахнутися від неї з жахом і осудженням? Яким чином приклад Ісуса допомагає вам зрозуміти, як потрібно ста-витися до такої людини?

Понеділок, 18 квітняримлянин та месія

Причина, через яку книга Даниїла так багато розповідає про Римську імперію (Дан. 7:7, 8, 19-21; 8:9-12, 23-25), – величезна влада цієї держави, що панувала і за часів Христа. Проте римський офіцер – її представник – приходить до Ісуса. Цей чоловік безпорадний перед лицем звичайних ви-пробувань і трагедій, які всім нам знайомі. Це говорить про те, що можливості земної влади обмежені. Найвидатніші та найвпливовіші лідери, найбагатші чоловіки й жінки безпорадні перед численними життєвими труднощами. Справді, на що ми можемо покладатися без Божественної допомоги?

Прочитайте вірші Матв. 8:5-13. Які важливі уроки щодо віри містяться в наведеній історії? Про що це свідчить нам, адвентистам сьомого дня, якщо врахувати даровані нам переваги? ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ур

ок 4

35

Сотник – це римський офіцер, який зазвичай команду-вав 80-100 солдатами. Хоч він міг служити в армії близько двадцяти років, йому не дозволялося мати законну сім’ю. Тому слуга згаданого Матвієм сотника, можливо, був єдиною близькою людиною, яка частково заміняла йому сім’ю.

У юдейській культурі більше за язичника зневажали тільки прокаженого; тому офіцер, імовірно, припускав, що Ісус не захоче увійти до його дому, хоч Ісус сказав, що зайде. Сказавши, що одного Ісусового слова буде достатньо, сотник демонструє віру в те, що слово Христа настільки ж могутнє, як і Його дотик. Сотник вважав, що Ісусові не складно зці-лити будь-кого. У його розумінні це було схоже на практику, коли військовий офіцер віддавав наказ солдатам, що було звичайною справою.

Зверніть увагу на відповідь Ісуса в текстах Матв. 8:11, 12. Яке суворе попередження для тих, кому дано великі при-вілеї! Ми, як адвентисти сьомого дня, також маємо великі переваги, тому повинні бути обачними.

Який вибір ви робите щодня? Як ваш вибір впливає на вашу віру? Що ви можете зробити, аби обирати те, що сприятиме зростанню вашої віри?

Вівторок, 19 квітнябіси та сВині

Прочитайте уривок Матв. 8:25-34. Що обидві ці історії повідомляють нам про силу Бога? Яку підтримку ми знаходимо в цьому свідченні Божої сили, особливо коли боремося з тим, хто сильніший за нас?____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Євреї вважали, що тільки Бог може управляти силами природи й демонами. Заспокоївши словом сильну бурю (Матв. 8:23-27), Ісус ступив на східне узбережжя Галилейського моря, де жили не тільки язичники, а й одержимі демонами люди.

Уривки Марка 5:1-20 і Луки 8:26-39 додають деякі штрихи до історії про біснуватих людей. Біси назвали себе

Ур

ок 4

36

«легіоном». Легіон в армії становив шість тисяч солдатів. Біси були послані у дві тисячі свиней.

Багато хто запитує, чому демони просили дозволу ввійти у свиней. Один переказ повідомляв, що біси не терплять порожніх блукань; вони воліють мати якесь пристановище, нехай навіть це буде нечиста свиня. Ще один переказ навчав, що демони бояться води, і Сам Ісус згадує про нечистих духів, що блукають «безводними місцями, шукаючи відпочинку» (див. Матв. 12:43). Деякі єврейські перекази стверджували, що демони можуть бути знищені, перш ніж настане оста-точний апокаліптичний день Господній.

Однак головна думка полягає в наступному: жахливе ста-новище людей у даній історії – це той згубний стан, до якого сатана бажає довести Божих дітей. Але Ісус повністю змінив їхнє життя. Усю шкоду, якої сатана завдає людям, Ісус може відшкодувати й відшкодує для тих, хто вирішує присвятити себе Христу. Інакше ми були б безпорадними перед сатаною.

У цій великій боротьбі ми займаємо одну зі сторін. Як би різко й безкомпромісно не звучали слова Ісуса, вони якнайкраще виражають істину: «Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає» (Луки 11:23). Від нас залежить, до кого ми долучимося.

Прочитайте Івана 10:10. «Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити і погубити. Я ж прийшов, щоб ви мали життя і щоб надміру мали». Чи стосуються ці слова нас і нашого життя? Яким чином ми можемо отримати обіцяне в них благословення?

Середа, 20 квітня«Встань і Ходи»

В уроці за понеділок ми зазначили слова Ісуса про те, що Він не знайшов нікого в Ізраїлі з такою вірою, як віра сотника. Але приблизно тоді ж в Ізраїлі була людина, котра перебувала в такому стані, що бажала зцілення свого серця більше, ніж зцілення тіла.

Прочитайте уривок Матв. 9:1-8. Яку надію ми можемо побачити для себе в обітниці Христа простити наші гріхи,

Ур

ок 4

37

незалежно від того, що це за гріхи або якої шкоди вони завдали? Див. також Римл. 4:7; 1 Івана 1:9; 2:12.________________________________________________________________________________________________________________________

Дивовижно, що, коли паралізований постав перед Ісу-сом, Він насамперед звернув увагу на духовний стан цієї людини. Ісус знав, у чому полягала справжня проблема. Незважаючи на нещасний фізичний стан цього чоловіка, Христос розумів, що більш серйозною проблемою було його почуття вини за своє вкрай гріховне життя. Бачачи його жагу прощення, Ісус промовляє слова, цілющий ефект яких зрозуміють лише ті, хто усвідомив усю згубність та ціну гріха: «Прощаються тобі твої гріхи».

Еллен Уайт пише, що паралізований «бажав не стільки тілесного одужання, скільки звільнення від тягаря гріха. Якби тільки побачити Ісуса й одержати запевнення в прощенні та примиренні з Небом! Після того він був готовий жити чи по-мерти – згідно з Божою волею» (Христос – надія світу, с. 267).

Один пастор часто наголошував, що потрібно мати стільки віри, скільки вимагається для того, аби не претендувати на зцілення. Найсильніша віра – це така віра, завдяки якій ми можемо поставити свої духовні потреби вище за фізичні. Ми часто молимося про наші фізичні потреби, і Бог піклується про них. Однак у Нагірній проповіді Ісус звертається до нас із закликом: «Шукайте перш за все Царства Божого і Його праведності» (Матв. 6:33). Тому, незважаючи на всі наші фізичні потреби, украй важливо не випустити з уваги вічні цінності у світі, де так багато тимчасових, минущих речей.

Якою б не була наша фізична боротьба, навіть при най-гіршому сценарії вона буде тимчасовою. Чому важливо не забувати про це?

Четвер, 21 квітня«Залиш мертВим ХоВати сВоїХ мерЦіВ»

Прочитайте тексти Матв. 8:18-22. Що Ісус сказав людям про те, що означає йти за Ним? ______________________________________________________________________________________

Ур

ок 4

38

У текстах Матв. 8:18-22 розповідається, як двоє чоловіків прийшли до Ісуса, бажаючи стати Його учнями. Обидва щирі, проте виникає відчуття, ніби їх щось стримує. Ісус, знаючи всі наші думки, переходить до самої суті. Він запитує першого чоловіка, чи справді той готовий залишити все й піти за Ним, навіть якщо станеться так, що йому ніде буде переночувати. Це не обов’язково означає, що, пішовши за Ісусом, людина втратить абсолютно всі земні блага, це означає лише те, що людина має бути готовою до цього.

Потім Ісус запитує другого чоловіка, чи справді він готовий залишити свою сім’ю заради Ісуса. На перший погляд здається, що Його слова надто суворі. Усе, чого хотів цей чоловік, – поховати свого батька. Чому він не міг зробити цього, а потім іти за Ісусом, тим більше що обов’язок поховати батьків євреї сприймали як частину виконання п’ятої заповіді?

Однак деякі коментатори стверджують, що батько цього чоловіка на той момент ще не помер і навіть не був при смерті. Фактично цей чоловік сказав Ісусові: «Дозволь мені спочатку залагодити мої сімейні справи, а потім я піду за Тобою». У такому разі відповідь Ісуса зрозуміла.

Ще один заклик до учнівства ми знаходимо в уривку Матв. 9:9-13. Він звернений до Матвія, знехтуваного юдеями митника. Ісус знав серце цього чоловіка, котрий, судячи з його реакції, був готовий до прийняття істини. Звичайно, Ісус передбачав, що заклик такої особи, як Матвій, викличе невдоволення людей, що й відбулося. Нам сьогодні важко зрозуміти, наскільки сильно покликання в учні Матвія порушувало тодішній порядок. Але тут ми бачимо ще один приклад універсальності євангельського заклику.

Прочитайте вірш Матв. 9:13. Як ми можемо бути достат-ньо обачними, щоб не дозволити релігійним переконан-ням чи практиці, якими б правильними вони не були, перешкоджати робити те, що справді має значення для Бога? __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ур

ок 4

39


Прочитайте з книги Е. Уайт «Христос – надія світу» розділ «Можеш мене очистити», с. 262-271.

У німців є приказка «Einmal ist keinmal», що означає: «Один раз не рахується». Вона передає таку ідею: якщо щось трапля-ється тільки один раз, то це не береться до уваги або не має значення. Якщо це сталося тільки один раз, цього могло взагалі не бути. Незалежно від того, згодні ви з даною приказкою чи ні, подумайте про цю ідею в контексті уроку за четвер.

Ісус сказав чоловікові, який хотів спочатку поховати свого батька, а потім стати учнем: «Йди за Мною і залиш мертвим ховати своїх мерців» (Матв. 8:22). Що мав на увазі Ісус, натякаючи, що жива людина насправді була мертвою? Якщо «один раз не рахується», значить, живучи на Землі лише один раз і не маючи перспективи вічного життя, ви даремно народилися. Ви могли з таким же успіхом бути мертвими (Івана 3:18). Світські мислителі, які не вірять у вічне життя в Христі, скаржаться на беззмістовність життя, яке дається лише один раз і то на короткий час. Яка з нього користь, запитують вони, якщо після недовгого перебування на Землі ми назавжди зникнемо і будемо забуті? Тому не дивно, що Ісус сказав саме так. Він бажав указати людині на незрівнянно більшу реальність, ніж запропонована світом.Питання для обговорення:

1. З урахуванням викладеної вище ідеї перечитайте ще раз історію, записану в Матв. 8:21, 22. Що це говорить нам про важливість завжди бачити всю картину? Як наше богослов’я допомагає нам зрозуміти, наскільки справді велика ця картина?

2. Ми не завжди знаємо волю Бога щодо фізичного зцілення, але завжди знаємо Його волю щодо духовного зцілення. Яким чином це знання має вплинути на наше молитовне життя?

3. Які речі найважливіші для вас? Напишіть перелік таких речей та принесіть його до класу. Чого ви можете навчи-тися, дізнавшись про чужі уподобання? Яким чином наші пріоритети свідчать про нас самих, про наш погляд на світ, на Бога й один на одного? Яким був би аналогічний перелік, складений атеїстами?

Ур

ок 4

40


диВоВижна поїЗдКа (Частина 2)

Продовжуємо знайомитися з історіями із Соломонових островів, розказаними Керол, дружиною Уейна Боема, колишнього

президента Місії Соломонових островів, а нині директора теле-каналу «Надія» в Сіднеї, Австралія.

Однією з найбільших потреб сусіднього острова Саво був бак для води. Адвентисти на цьому острові подарували бак віруючим іншої конфесії, здивувавши священика й усіх парафіян. Їх заці-кавило, чому адвентисти так турбуються про те, щоб у них була чиста питна вода. І серця почали пом’якшуватися.

Нещодавно молодь з адвентистської церкви міста Мбекона вирішила організувати табір на острові Саво, щоб свідчити його мешканцям. Коли молоді адвентисти прибули на острів, то були вражені теплим прийомом. Їх навіть запросили проводити свої суботні богослужіння в неадвентистській церкві, на які приходи-ло багато місцевих жителів. У свою чергу, адвентисти пішли на їхнє богослужіння в неділю. Нашого пастора навіть попросили проповідувати там. Яку ж тему для проповіді він обрав? Тему про суботу! Сталеві нерви треба мати, скажу я вам!

Наша молодь подружилася з багатьма місцевими молоди-ми людьми. Деякі зізналися їм, що хочуть стати адвентистами, оскільки вони – люди слова й діла. Адвентистів запросили при-їхати знову та проводити зустрічі, і жителі сусідніх сіл також зацікавилися цими зустрічами. Іван Гхему, старший пресвітер, сказав мені: «Я планував якимось чином послужити цим людям, а натомість щосили біг, аби встигнути за Богом».

Інша історія надійшла з острова Чойзеул. Районний керівник та його команда проводили там зустрічі для населення. Вони почули про жінку, котра самотньо проживала в лісі упродовж 30 років і майже втратила людську подобу. Місцеві жителі розповідали, що ця жінка живе в оточенні зграї собак. На її пошуки команда затратила кілька днів, але коли її знайшли, то всі були приголо-мшені тим, що побачили дикунку з палаючими очима, кошлатим волоссям та страшними нігтями. Адвентисти оточили її турботою та попросили повернутися з ними до села, і вона повернулася! Ми нещодавно дізналися, що ця жінка відгукнулася на заклик присвятити своє життя Ісусові.

Далі буде.

41


Видима і неВидима ВійнаБіблійні тексти для дослідження:

Матв. 11:1-12; 12:25-29; Об’явл. 5:8; Ісаї 27:1; Євр. 2:14.


«Від днів Івана Хрестителя і дотепер Царство Не-бесне здобувається силою, і ті, що застосовують силу, здобувають його» (Матв. 11:12).

Щодня ми приймаємо важливі рішення про наш спосіб життя і взаємини, про кар’єру й дозвілля. Щоб побачи-

ти глибинний зміст цих рішень, ми повинні розуміти, що за ними стоїть. Нам необхідно відхилити завісу і поглянути на невидиме, оскільки Біблія навчає, що є невидима реальність, яка істотно впливає на те, що ми бачимо.

В епоху науки нам не складно повірити в невидимі реалії. Знаючи про рентгенівські промені, радіохвилі та бездрото-вий зв’язок, ми можемо легко визнати те, чого не можемо побачити. Щоразу, використовуючи мобільний телефон або переглядаючи супутниковий телеканал, ми використовуємо невидимі реалії, завдяки яким дані досвіди стають можливими.

Фактично велика боротьба між Христом і сатаною створює невидимий фон для видимого світу, з яким ми стикаємося щодня. Цього тижня ми розглянемо тексти з Євангелія від Матвія та інших біблійних книг, які допомагають виявити ці невидимі сили та їхній вплив на наше земне життя й рішення.

42

Неділя, 24 квітнясКладний теКст матВ. 11:11, 12

Писання – це Боже Слово, у якому ясно викладений План спасіння. Проте деякі його тексти складні для розуміння. Та це не повинно дивувати. У будь-якій сфері життя ми знаходимо те, що буває важко зрозуміти. Що ж тоді говорити про Боже Слово, яке відкриває нам духовні істини й надприродні реалії?

Еллен Уайт ясно висловила цю ідею: «Навіть незначні події життя часом є для нас такими загадками, що наймудріший філософ не може їх пояснити. Усюди ми бачимо чудеса, вищі за наше розуміння. Тому чи повинні ми дивуватися з того, що й у духовному світі теж є таємниці, значення яких приховане від нас? Складність полягає лише в обмеженості людського розуму. Бог дав нам у Своєму Слові достатньо доказів Божест-венності Свого характеру. Тому не слід сумніватися в Його Слові лише тому, що ми не розуміємо всіх таємниць Божої мудрості» (Дорога до Христа, с. 106, 107).

Ось приклад одного з найскладніших текстів у всьому Писанні: «Запевняю вас: не було між народженими від жінок більшого за Івана Хрестителя; але найменший у Царстві Не-беснім більший від нього. Від днів Івана Хрестителя і дотепер Царство Небесне здобувається силою, і ті, що застосовують силу, здобувають його» (Матв. 11:11, 12).

Проаналізуйте наведені вище вірші. Що в них зрозуміле для вас? А що незрозуміле? __________________________________________________________________________________________

У різних перекладах 12-й вірш звучить по-різному:«Со дней Иоанна Крестителя и поныне против Царства

Небес ведется борьба и его разоряют насильники» (Совре-менный русский перевод РБО). «От дней же Иоанна Крес-тителя и доныне Царство Небесное силою берется, и люди стремятся овладеть им, полагаясь на свои усилия» (Библия в современном русском переводе под ред. М. П. Кулакова).

Про що Ісус говорить нам тут?Які явища (навіть у земному житті) залишаються для нас таємницею? Хіба ми перестаємо вірити в існування Сонця через багато незбагненних загадок, пов’язаних із

Ур

ок 5

43

ним? Хіба не те ж саме можна сказати про питання віри і Божого Слова?

Понеділок, 25 квітнямежі темряВи

Протягом століть дослідники Біблії намагаються зрозуміти текст Матв. 11:12, оскільки слова, що описують тут царство та людей, можуть використовуватися як у позитивному, так і в негативному значенні. Грецьке дієслово біа́дзетай може означати або досягати зусиллям, або страждати від насиль-ства. Також грецьке слово біастэ́с може означати або сильні борці, наполегливі люди, або жорстокі люди.

Чи означає цей вірш, що лагідне і спокійне за своїм ха-рактером Небесне Царство зазнає насильства, бо жорстокі люди атакують його? Чи означає він, що Небесне Царство здобувається силою в позитивному значенні і люди, що здо-бувають його, насправді є послідовниками Христа?

Чи можуть послідовники Христа бути надмірно напо-легливими у своєму прагненні здобути це Царство? Прочитайте наступні вірші. Чи проливають вони світло на поставлене запитання?Матв. 10:34 __________________________________________________________________________________________________________Об’явл. 5:8 __________________________________________________________________________________________________________Михея 2:13 __________________________________________________________________________________________________________

Деякі стверджують, що для правильного розуміння тек-сту Матв. 11:12 потрібно виходити з найбільш поширених значень грецьких слів біазомай (зазвичай позитивного) і біастес (зазвичай негативного). Це дає нам наступну інтер-претацію: Царство Небесне можна здобути наполегливою працею завдяки «святій силі й чудовій енергії, які відсувають межі темряви»; а поки це відбувається, «жорстокі або жа-дібні люди намагаються розграбувати його» (D. A. Carson, The Expositor’s Bible Commentary With the New International Version: Matthew, pp. 266, 267).

Ур

ок 5

44

Ця інтерпретація звучить правдоподібно в більш широкому контексті Євангелія від Матвія. Справді, така інтерпретація добре вписується в картину боротьби між світлом і темрявою, між Христом і сатаною. Тема цього протистояння червоною ниткою проходить через усю Біблію, але особливо виразно звучить у Новому Завіті. Триває війна: видима й невидима. Усі ми залучені до неї, усі займаємо одну зі сторін. Ми щодня беремо участь у військових діях, незалежно від того, наскільки добре розуміємо, що відбувається.

Вівторок, 26 квітняідеологія глобальної Війни

Яким би не був точний зміст вислову в Матв. 11:12, цей вірш якнайкраще показує реальність великої боротьби між Христом і сатаною, про яку сказано і в інших біблійних текстах.

Що наступні тексти повідомляють про реальність великої боротьби?Матв. 12:25-29 ____________________________________________Ісаї 27:1 ___________________________________________________1 Івана 5:19 _______________________________________________Римл. 16:20 _______________________________________________Бут. 3:14-19 _______________________________________________Ефес. 2:2; 6:10-13 __________________________________________

Ці та багато інших віршів у Старому й Новому Завітах указують на те, що один сучасний (неадвентистський) бого-слов назвав «ідеологією глобальної війни». В її основі лежить ідея, що у Всесвіті відбувається боротьба між надприродними силами, до якої всі ми так чи інакше залучені. Звичайно, ця ідея не нова для адвентистів сьомого дня. Вона була части-ною адвентистського богослов’я від початку історії нашої Церкви. Піонери адвентистського руху визнавали її ще до того, як наша Церква була офіційно утворена.

Чи бачимо ми реальність великої боротьби у своєму житті? Як вона виявляється в прийнятих нами рішеннях та в спокусах, з котрими стикаємося? Як розуміння ре-альності цього конфлікту може допомогти нам зробити правильний вибір і протистояти спокусі?

Ур

ок 5

45

Середа, 27 квітняКоли битВа Загострюється

Як ми вже зрозуміли, слова Ісуса в тексті Матв. 11:12, якими б таємничими вони не здавалися, відкривають факт, що Боже Царство не буде встановлене без боротьби, без бою. Ми розуміємо, що це велика боротьба, яка триватиме аж до остаточного знищення гріха, сатани й нечестивих. І часом вона стає вкрай небезпечною.

Про реальність великої боротьби і про те, наскільки суворою вона може бути, свідчать обставини, у яких Ісус промовив Свої слова, записані в Матв. 11:12.

Прочитайте уривок Матв. 11:1-12. Яким чином тут зобра-жена реальність великої боротьби, що розгортається на кількох рівнях? Як ідея великої боротьби допомагає нам зрозуміти, що відбувається? ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Як ви вважаєте, хто спонукав Ірода ув’язнити Івана Хрести-теля? Ми бачимо тут спробу сатани не тільки зупинити Івана, а й підірвати віру в Ісуса. Адже якщо Івана, предтечу Ісуса, спіткала така доля, тоді яку надію можна покладати на Ісуса?

Сатана також намагався посіяти в розумах послідовників Ісуса й Івана сумнів, який змусив їх запитувати: якщо Ісус із Назарета здатний здійснювати так багато чудес і має таку велику силу, чому Він допускає, аби така вірна, хороша лю-дина, як Іван, Його двоюрідний брат, страждав у в’язниці?

Крім того, як ви думаєте, хто нашіптував сумніви Іванові: «Чому я тут? Чому Він не звільнить мене?». Тому не дивно, що Іван зрештою запитав Христа: «Чи Ти є Той, Хто йде, чи нам чекати іншого?» (Матв. 11:3). Це запитання поставив той самий Іван, котрий хрестив Ісуса, бачив «Духа Божого, що спускався, як голуб, та сходив на Нього» (Матв. 3:16), і чув голос із Небес: «Це є Син Мій Улюблений, Якого Я вподобав» (Матв. 3:17). І після всього цього він сповнений сумнівів? Звичайно, Іван опинився в жахливій ситуації, його обставини лише погіршувалися, а це давало більше підстав для сумнівів (Марка 6:25-28).

Ур

ок 5

46

Якщо щось змушує вас сумніватися, на чому ви можете зосередитися в думках і молитвах, що розвіє сумніви й допоможе вам знайти вагомі аргументи на користь до-віри доброті Бога?

Четвер, 28 квітняпораЗКа сатани

Протягом усієї своєї історії людство втягнуте у війни. Щось у людській природі спонукає одних людей грабувати й убивати інших. У книзі про свого батька, британського філософа Бертрана Рассела, Кетрін Тейт писала про зане-покоєння батька на початку Першої світової війни з при-воду радості англійців від майбутньої війни з Німеччиною. «Він виріс з оптимістичною вірою вікторіанської епохи в самовільний прогрес, з упевненістю, що весь світ у своєму розвитку буде дотримуватися мудрого курсу англійців – від стародавньої жорстокості до цивілізованого самоврядуван-ня. Проте раптом він виявив, що його улюблені співвітчиз-ники танцюють на вулицях, смакуючи вбивство багатьох братів, котрі за велінням долі говорили німецькою» (My Father Bertrand Russell, p. 45). Помножте цю ідею на історію майже всіх людей, і ви побачите справжній характер грішної людської природи в її найбільш крайніх і жахливих формах.

У більшості людських воєн ніхто не знав результату наперед. Люди йшли в бій, не знаючи, що вони отримають: перемогу чи поразку.

«Ідеологія глобальної війни» в нашому Всесвіті дає нам одну велику перевагу: ми знаємо, яка сторона вже перемогла. Христос здобув вирішальну перемогу для нас. Після Голгоф-ського хреста немає сумнівів у тому, Хто є Переможцем і Хто може поділитися з нами плодами цієї перемоги. Фактично сатани зазнав поразки.

Що наведені вірші говорять нам про результати великої боротьби? Євр. 2:14; 1 Кор. 15:20-27; Об’явл. 12:12; 20:10.____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ур

ок 5

47

Сатана програв війну як на Небі, так і на Землі. Однак із ненавистю й жадобою помсти він продовжує шукати, кого поглинути (1 Петра 5:8). Хоч остаточна перемога належить Христу, битва ще триває, і наш єдиний захист полягає в тому, щоб душею й тілом долучитися до Переможця. Ми робимо це, щодня приймаючи рішення.

Кого ми обираємо: Переможця, Котрий забезпечив нам тріумф, чи переможеного та його неминучу поразку? Від відповіді на це запитання залежить наша вічна доля.


Ми знаємо про велику боротьбу не з чуток, оскільки відчуваємо, як вона щодня відбувається в нас самих. Ми живемо в грішному світі, охопленому тривогою й болем. У цьому світі змій не обмежується одним деревом посеред саду, натомість увесь сад кишить зміями. У ньому всюди лунає шепіт спокус, які приходять всілякими шляхами і легко заманюють у пастку тих, хто не пильнує у вірі й молитві. Не дивно, що Ісус сказав: «Пильнуйте та моліться, щоб не потрапити в спокусу» (Матв. 26:41).

З усіх пасток найнебезпечніша для християнина – це, мабуть, його віра в таку оману: «Піддавшись спокусі, ти зайшов надто далеко. Бога благодаті, Котрий запрошує тебе повернутися в Його обійми, не існує». Хто не чув цей облесливий голос? Дане твердження справедливе лише в одному: коли ви впали в спокусу, нехай навіть єдиний раз, то зайшли надто далеко, аби колись самостійно повернутися. Саме тому прийшов Ісус, здобув перемогу для нас там, де всі ми зазнали поразки, а зараз пропонує нам Свій тріумф. Саме про це йдеться в Євангелії – про Ісуса, Котрий зара-ди нас здійснив у великій боротьбі подвиг, який ми ніколи не змогли б здійснити самі. Однак це не скасовує нашого обов’язку робити вибір щодня, щогодини, щохвилини, аби перебувати на Його боці. І ми робимо такий вибір, підкоря-ючись Його Слову та покладаючись на обітницю перемоги. Господь гарантував нам перемогу, і ми можемо користува-

Ур

ок 5

48

тися її плодами, спираючись винятково на заслуги Христа як запоруку нашого спасіння.

Питання для обговорення:1. Які ще сучасні реалії недоступні для сприйняття нашими

органами чуття? Як це допомагає зрозуміти й визнати, що існують невидимі сили? Як усвідомлення наявності неви-димих реалій може допомогти нам зрозуміти реальність великої боротьби?

2. Багато християн відкидає концепцію великої боротьби або не знає про неї. Що заважає їм усвідомити цю боротьбу? Які аргументи проти цієї ідеї вони можуть навести та як ви на них відповісте? Якби вам треба було довести комусь реальність великої боротьби, які б тексти ви використали?

3. Як ви відповідаєте для себе на запитання: чому ми все ще перебуваємо на Землі, якщо Ісус давно здобув перемогу на хресті? Чому після Своєї смерті, воскресіння й возне-сіння Ісус просто не повернувся та не знищив диявола раз і назавжди?

Ур

ок 5

49


диВоВижна поїЗдКа (Частина 3)

У третій частині ми завершуємо знайомство з історіями із Соломонових островів, розказаних Керол, дружиною

Уейна Боема, колишнього президента Місії Соломонових островів. Зараз він працює директором телеканалу «Надія» в Сіднеї, Австралія.

У 1986 році Крістіна приєдналася до Церкви адвентистів сьомого дня. Її сім’я була цим налякана, особливо брат. Рідня відреклася від неї, і їй наказали залишити село. На щастя, дівчина отримала можливість вивчати сестринську справу в адвентистській лікарні в місті Атоїфа на острові Малайта, куди вона й переїхала. Навчаючись далеко від рідних, Крістіна не знала, що її батьки дуже за нею сумують.

Пізніше, коли Крістіна повернулася до села для прими-рення, усі односельчани вітали її, за винятком брата. Він не пробачив сестру за те, що вона залишила їхню церкву. Він говорив, що місце Адвентистської церкви – у мангровому гаю (заростях на березі, які слугували селянам туалетом).

Понад двадцять років брат переслідував сестру за її віру та нещадно бив її. Одного разу, помітивши на столі ніж для обрізання кущів, Крістіна сказала братові: «Навіть якщо ти відріжеш мені голову, я не відречуся від моєї віри». Він побив її ще сильніше. Наступного дня Крістіна була вся в синцях від побоїв, але не відчувала болю і прославляла Бога за Його милосердя. Коли дружина адвентистського пастора запитала, чому вона продовжує їздити до свого села, дівчина просто відповіла: «Я давно перестала боятися смерті і болю. Ці люди – моя сім’я, а я – єдина адвентистка, яку вони пускають у своє село».

Коли Крістіна вийшла заміж, то разом зі своїм чоловіком Гері, котрий був адвентистським служителем і працював медичним братом, приїхала до рідного села. Односельчанам

50

дуже не подобалося, що брат Крістіни колись бив її, тому вони дозволили Гері оселитися в їхньому селі. Вони навіть дозволили йому організувати церковну місію та погодилися, щоб адвентисти побудували кілька туалетів.

Поступово серця людей пом’якшувалися. Врешті-решт п’ять односельчан Крістіни уклали заповіт із Господом, прийнявши хрещення в морі біля пірсу. Колись цей пірс відділяв чоловічу й жіночу території мангрового гаю, який тепер місцеві жителі вже не використовували як громадський туалет. Можливо, диявол хотів увергнути адвентистів у стічні води, але Бог мав інший план, як можна використати цю тепер уже чисту воду. Завдяки вірності цієї християнки багато жителів її села відкрили свої серця для Ісуса.

Сім’я Боем переїхала на Соломонові острови 2011 року, розраховуючи провести там п’ять років, але Господь мав інші плани. Протягом двох років, які Він дозволив подруж-жю провести там, Уейн був президентом Місії Соломонових островів, а Керол навчала вдома їхнього старшого сина та займалася програмою поліпшення здоров’я в місті Хоніара.

«Люди часто запитують нас, де знаходиться наш дім, – говорить Керол, – і я відповідаю: “Уейн родом із Мельбурна, я – із Сіднея. Наше останнє місце служіння – Тасманія, ми служили Богові на Фіджі, а тепер знову повернулися до Сіднея. Коли я покладу свій вінець на золоту полицю в моїй оселі на Небі, тоді нарешті буду вдома!”».

51

Урок 6 30 квітня –

6 травня

споКій у ХристіБіблійні тексти для дослідження:

Матв. 11:28-30; 12:1, 2; Луки 14:1-6; Івана 5:9-16; Матв. 12:9-14; Ісаї 58:7-13.


«Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, – і Я заспокою вас!» (Матв. 11:28).

«Христос був живим утіленням Закону. У Його житті неможливо було знайти жодного порушення святих

заповідей. В оточенні людей, котрі шукали нагоди осудити Його, Він міг сміливо заявити: “Хто з вас оскаржить Мене за гріх?” (Івана 8:46)» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 287).

Життя Ісуса повною мірою відображає зміст Божого Зако-ну, Десяти Заповідей. Ісус у людському тілі був уособленням Божого Закону. Вивчаючи Його життя, ми дізнаємося, що означає дотримання заповідей та як слід виконувати заповіді, аби це не перетворилося на сухе мертве законництво.

Серед цих заповідей є й четверта – про дотримання сьо-мого дня, суботи.

Продовжуючи вивчення Євангелія від Матвія, цього тижня ми розглянемо деякі суперечки щодо суботи і на прикладі жит-тя Ісуса побачимо, що означає дотримуватися суботи. Якщо Закон – це відображення характеру Бога, а Ісус – утілення Закону, значить, досліджуючи приклад Христа в дотриманні

52

четвертої заповіді та Його вчення про суботу, ми зможемо дізнатися більше про характер Бога і, що ще важливіше, на-вчимося відображати цей характер у нашому житті.

Неділя, 1 травнялюбе ярмо Христа

В уривку Матв. 11:20-27 описано, як Ісус докоряє меш-канцям окремих галилейських міст, котрі відкинули Його служіння. Факт, що цим містам були надані широкі можли-вості для пізнання істини, робить Його докір і застереження про майбутній суд ще більш грізними. Ісус Христос – утілена Істина (Івана 14:6) – ходив серед них. І, ніби цього було недостатньо, Він здійснив там безліч великих чудес (Матв. 11:20). А вони відмовилися покаятися. Христос підкреслив: якби в Содомі були виявлені ті ж сили, що й у Капернаумі, то Содом залишився б неушкодженим (Матв. 11:23). Іншими словами, вони були гірші за мешканців Содома.

Відразу після цього у віршах 25-27 міститься молитва Ісуса до Отця, у якій Спаситель дякує Йому та говорить про Свої близькі взаємовідносини з Ним. Він також визнає факт, що користується силою, отриманою від Отця. Це уточнення допомагає зрозуміти, чому відкинення Христа жителями згаданих міст було настільки драматичним.

Прочитайте тексти Матв. 11:28-30. Що говорить Ісус і чому заявляє про це після сказаних вище слів?________________________________________________________________________________________________________________________

Засудивши невір’я і підтвердивши Свої близькі стосунки з Отцем, Ісус закликає всіх утомлених та обтяжених знайти спокій у Ньому. Іншими словами, Він застерігає людей від повторення помилки тих, хто відкинув Його. Ісус має владу й силу, щоб виконати Свої слова, і Він наголошує: прийшовши до Нього, ми знайдемо спокій своїм душам. У даному контексті цей спокій включає мир, упевненість у спасінні, надію, якої не мають і не можуть мати ті, хто відкидає Його.

Що ще має на думці Ісус, обіцяючи дати нам спокій? Чи означає це, що Він заохочує лінь або вседозволеність? Звичай-

Ур

ок 6

53

но, ні. Ісус пред’являє нам дуже високі стандарти; ми бачили це в Його Нагірній проповіді. Навчаючись у Нього, насліду-ючи Його та беручи приклад з Його характеру, ми можемо знайти спокій від багатьох життєвих турбот і неприємностей, змінивши ставлення до них. І, як ми побачимо, цей спокій виявляється також у дотриманні суботи.

Чи відчуваєте ви у своєму житті обіцяний Ісусом спо-кій? Яким чином «лагідність і покірність» пов’язані з «легким тягарем»?

Понеділок, 2 травняХВилюВання череЗ день споКою

Якщо, як стверджують представники багатьох христи-янських конфесій, сьомий день був скасований, замінений, витіснений або виконаний, чому ж Ісус присвятив так багато часу роз’ясненню того, як потрібно дотримуватися суботи?

Прочитайте наступні вірші. Що в описаних сценах є спір-ним, а що ні? Матв. 12:1, 2; Луки 14:1-6; Марка 2:23-28; Івана 5:9-16. _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Знаючи, що однією з причин, через яку Ізраїль потрапив до вавилонського полону, було порушення народом суботи, фарисеї вирішили запобігти повторенню біди. Бажаючи захис-тити святість суботи, вони створили довгий перелік норм і правил, які регламентували, що можна і чого не можна робити цього дня. Якими були деякі із цих правил?

Якщо курка знесла яйце в суботу, чи можна його з’їсти? Думка більшості фарисеїв була такою: якщо ця курка несуща, то знесене в суботу яйце їсти небажано, оскільки курка пра-цювала. Але якщо це була курка, яку відгодовували на м’ясо, тоді яйце можна з’їсти, бо несення яєць не було її основним заняттям. (Висловлювалося також припущення, що ви не можете їсти яйце, знесене куркою в суботу, доки не вб’єте цю курку за порушення суботи).

Чи можна дивитися в суботу в дзеркало? Відповідь: ні, оскільки, якщо ви побачите сиву волосину, у вас може

Ур

ок 6

54

з’явитися спокуса вирвати її, чого робити не можна, бо ця дія прирівнюється до збору врожаю і вважається порушен-ням суботи.

Якщо ваш будинок загорівся в суботу, чи можна врятувати свій одяг? Відповідь: ви можете винести тільки один комплект одягу. Проте якщо ви одягнете один комплект одягу на себе, то можете винести ще один. (До речі, якщо ваш будинок за-горівся, не можна просити язичників загасити вогонь, проте якщо язичник погасив вогонь з власної волі, це допустимо).

Чи можна плювати в суботу? Відповідь: можна плювати на камінь, але плювати на землю не можна, бо тоді утворюється бруд, тобто будівельний розчин.

Це може видатися нам смішним, але яким чином можна уникнути аналогічних казусів стосовно не тільки став-лення до суботи, а й інших аспектів нашої віри? Як не випустити з уваги головне, зосередившись на дрібницях? Чим відрізняються важливі біблійні деталі щодо суботи від дрібниць?

Вівторок, 3 травняВідпоВідь ісуса

Саме в такій атмосфері Ісус звершував Своє служіння. Під приводом дотримання суботнього дня людям пред’являли су-ворі нездійсненні вимоги, які перекреслювали початкову мету суботи. Субота була задумана як день відпочинку від роботи; день поклоніння Богові і такого спілкування з іншими вірую-чими, яке ми не можемо дозволити собі протягом робочого тижня. Це день, коли діти знають, що їхні батьки більш доступні для них, ніж в інші дні; день для особливого прояву радості у зв’язку з тим, що здійснив для нас наш Творець і Викупитель.

Прочитайте відповідь Ісуса фарисеям у Матв. 12:3-8. Також прочитайте тексти 1 Сам. 21:1-6. Про що свідчили міркування Ісуса? ____________________________________________________________________________________________________

Ісус дає фарисеям пораду, яку пізніше повторить у більш виразній формі (Матв. 23:23, 24), – зосередитися на тому, що справді важливе. Він розповідає відому історію про Давида,

Ур

ок 6

55

котрий, рятуючись втечею від Саула, узяв хліби зі скинії, призначені винятково для священиків. У тій ситуації голод Давида та його товаришів був значно важливіший, ніж хра-мовий ритуал, який мав іншу мету. Подібно до цього, голод учнів Ісуса був значно важливіший, ніж приписи щодо збору врожаю в суботу, призначені для іншої цілі.

Ісус також указує на працю священиків у храмі в суботній день. Священикам дозволялося працювати, служачи у святині в суботу. Аналогічним чином супутникам Ісуса дозволялося задовольнити свій голод у суботу, бо Ісус та Його служіння були більші, ніж храм.

Ані тут, ані в будь-якому іншому євангельському уривку, де йдеться про дотримання суботи, Ісус нічого не сказав про применшення цього святого повеління. Він намагав-ся звільнити людей, але не від суботи, а від безглуздих людських правил, котрі спотворювали справжнє значення суботи як дня спокою, який ми маємо в Христі – нашому Творці й Викупителі.

«За днів Христа субота виявилася настільки спотвореною, що дотримання її в тому вигляді швидше віддзеркалювало вдачу егоїстичних деспотичних людей, аніж характер любля-чого Небесного Отця» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 284).

Проаналізуйте свої дії та запитайте себе, яким чином вони можуть відображати характер нашого люблячого Небесно-го Отця, а не себелюбний деспотичний характер людини.

Середа, 4 травняЗЦілення В суботу

Дуже цікаво простежити в Євангеліях усі описані випадки сутичок між Ісусом та релігійними лідерами, що відбулися на ґрунті істини про суботу. Чому всі чотири євангелісти неодноразово включали у свою розповідь опис протиборства Ісуса й вождів з питання дотримання суботи, якби повеління про суботу ось-ось мало бути скасоване? Невідповідність стає ще більш очевидною, коли ми згадуємо, що Євангелія були написані через багато років після служіння Ісуса. Хоч думки вчених щодо точного датування розходяться, більшість вва-

Ур

ок 6

56

жає, що минуло, як мінімум, 20-30 років після смерті Ісуса. Таким чином, навіть якщо прийняти поширений аргумент, що сьомий день був замінений на неділю, про цю зміну не згадується в жодному з натхненних життєписів Ісуса. Тому ми маємо вагомі докази, що суботу як сьомий день не було скасовано, змінено або замінено на інший день. У жодному з Євангелій немає навіть натяку на те, що Ісус підтвер-див це Своїм прикладом або повелінням. Навпаки, якщо ми заглибимося в настанови Ісуса і подивимося на Його власний приклад, то побачимо в Євангеліях підтвердження непорушності сьомого дня – суботи.

Прочитайте уривок Матв. 12:9-14. Яка виникла проблема в цьому випадку і чому вона може бути ще однією при-чиною для суперечки? ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________«Іншої суботи, увійшовши в синагогу, Ісус побачив чоло-

віка з паралізованою рукою. Фарисеї стежили, що Він буде робити. Спаситель добре знав: за зцілення в суботу Він буде звинувачений у порушенні Закону. Але Син Божий, не вага-ючись, руйнував стіну традиційних вимог, котра закривала собою сутність суботи... У юдеїв було прислів’я: не зробити добра – значить зробити зло; не врятувати життя – означало вбити. Отже, Ісус розвінчав рабинів, використавши їхнє ж розуміння» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 286).

Знову, як і в попередньому інциденті, пов’язаному із суботою, Ісус прагне вказати людям на вищу мету Закону, вище призначення життя, сповненого віри. Фарисеї готові були радше залишити цю людину сам на сам з її болем і стражданнями, ніж порушити надумані правила дотримання суботи. Вони настільки спотворили Божий принцип, що не вважали за можливе полегшити страждання людини в суботу, проте були готові цього дня витягнути з ями вівцю.

Наскільки ж обережними нам потрібно бути в тому, щоб наша релігійна практика не перешкоджала жити життям віри, до чого Бог закликає нас!

Ур

ок 6

57

Четвер, 5 травнядотримання суботи

Як ми вже переконалися на підставі Євангелій, Ісус не скасовував суботу. Навпаки, Він повернув первісне значення суботи, звільнивши її від створеного людьми важкого тяга-ря. Сотні років потому християни продовжують спочивати й поклонятися в суботу. Історик п’ятого століття Сократ Схоластик пише: «У той час як всі церкви у світі здійснюють таїнства щотижня в день суботній, александрійці та римляни на підставі якогось стародавнього переказу не хочуть роби-ти цього» (Церковна історія, книга 5, с. 289). Без сумніву, з яких би причин усі ці інциденти не були зафіксовані в Євангеліях, це було зроблене не для того, щоб відвернути когось від дотримання суботи.

Прочитайте ще раз текст Матв. 12:12 і зосередьте увагу на фразі: «Тому годиться і в суботу робити добро». Що означають ці слова в безпосередньому євангельському контексті? А що вони говорять нам у ширшому контексті теми дотримання суботи? ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________Хоч єврейський закон справді дозволяв надавати ме-

дичну допомогу в суботу тим, чиє життя було в небезпеці, Ісус розширив цей підхід. Зцілення, зокрема навіть ті, які можна було здійснити іншого дня, Він звершував у суботу. З урахуванням цього подумайте над такими словами Ісуса в Євангелії від Матвія: «Тому-то кожний книжник, що навче-ний про Царство Небесне, подібний до людини-господаря, що витягає зі своєї скарбниці нове й старе» (Матв. 13:52). Безперечно, крім старого, Ісус виносив зі скарбниці й нове.

Прочитайте уривок Ісаї 58:6-14. Як виражена тут ідея до-помагає зрозуміти, що означає йти за Господом і жити за принципами Закону, включаючи заповідь про суботу? Як ми розуміємо словосполучення «замуровник пролому», особливо в контексті Трьохангельської вістки?

Ур

ок 6

58

П’ятниця, 6 травнядля подальшого дослідження:

«З релігією чи без неї, – сказав хтось, – добрі люди чи-нитимуть добро, а злі – зло. Але щоб добрі люди чинили зло, потрібна релігія». У 1600-ті роки французький учений Блез Паскаль зауважив, що «люди ніколи не роблять зло з таким завзяттям та віддачею, з якими вони роблять це, виходячи з релігійних переконань». Хоч ці заяви дещо перебільшені, вони, на жаль, містять частку правди.

«Коли Ісус звернувся до фарисеїв із запитанням, що Закон дозволяє робити в суботу – добро чи зло, спасати життя чи губити, – Він викрив їхні нечестиві наміри. Фа-рисеї з лютою ненавистю чигали на Його життя, у той час як Він спасав життя, даруючи щастя багатьом людям. Що краще – вбити в день суботній, як це планували вони, чи зцілити нещасного, як учинив Він? Хіба виношувати в серці жадобу вбивства в Божий святий день є більш праведним, аніж виявляти любов до людей, засвідчуючи це вчинками милосердя?» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 287).

Питання для обговорення:1. Що мав на думці Ісус, коли сказав: «Я милосердя хочу,

а не жертви» (Матв. 12:7)? Обдумуючи свою відповідь, розгляньте і такі вірші: Матв. 9:10-13; Осії 6:6; Ісаї 1:11-17.

2. Як ви вважаєте, чому, навіть маючи стільки незаперечних доказів зі Святого Письма, величезна кількість християн, зокрема і благочестиві віруючі, котрі люблять Ісуса, ка-тегоричні у своєму неприйнятті суботи? Що ми можемо зробити, крім наведення доказів із Біблії, що приваблювало б цих людей до істини про суботу?

3. Як ви дотримуєтеся суботи? Що можете привнести у свою практику дотримання святого дня, аби отримати більш глибокий і багатий досвід?

4. Ісус сказав: «Бо Моє ярмо любе і Мій тягар легкий». За-питайте себе: яким чином ви можете полегшити тягар та послабити ярмо ближніх?

Ур

ок 6

59


не ЗВоліКайте!

У своїй розповіді від першої особи Уїльям, юнак з острова Фіджі, ділиться страшним, але застережливим досвідом.

«Мій батько заплатив за мене і мого брата, щоб ми поїхали на християнський національний молодіжний конгрес. Мені було нецікаво, але я поїхав туди з поваги до батька. Одного разу я вирішив відвідати батьків і того ж вечора повернутися назад, на конгрес.

Коли я приїхав додому, будинок був порожній. Того вечора мені здавалося, що щось не так. Мене охопив страх та перед-чуття, що має статися щось погане. Я відчув запаморочення, мене почало лихоманити. Я бачив якісь галюцинації, але варто було мені повернутися на конгрес, як мій стан покращився.

Після закінчення конгресу, дорогою додому, я відчув, що моє серце прискорено б’ється, і мені здалося, що мої ноги не торкаються землі. Несподівано з’явилася людина. Її волосся стирчало на всі боки, а очі мерехтіли, немов розжарене ву-гілля. “Друже, – сказав він, – мені потрібні гроші”.

Я пробурмотів, що не маю грошей, і поспішив додому. Я пройшов до своєї кімнати і зачинив двері, моє серце шалено билося в грудях. Я був упевнений, що бачив демона.

Наступного ранку я злякався, що демон може повернутися. Я дуже боявся, тому розповів про це батькам. Тато вислухав мене, потім прочитав уривок із Біблії та помолився за мене.

Але погані думки, страх і відчуття вини все ще скову-вали мене. Я весь час був наляканий, не міг ані їсти, ані спати. Моя сім’я стала навколо мене і молилася, а я почав голосно сміятися. Я хотів зупинитися, але не міг. Коли вони закінчили молитися за мене, я вкрився потом. Я сподівався, що все налагодиться, але покращення не наставало. Напади тільки посилилися, упродовж кількох хвилин мене трясло і я кричав.

60

Я знав, що люди моляться за мене, проте зміну відчув тільки тоді, коли сам почав молитися за своє звільнення. Я просив Бога захистити мене від цього зла. Часом сил вистачало лише на те, аби сказати: «Боже, допоможи мені! Звільни мене від цього зла і дай сили перемогти». Я знав, що сам безсилий.

Після молитви відчув себе більш упевнено. Я почав читати Біблію та регулярно молитися. Також зрозумів, що книга Псалмів особливим чином підбадьорює мене, а текст Псал. 56:14 я застосовував особисто до себе.

Тепер моє життя змінилося. Я усвідомлюю, що Бог завжди був поруч зі мною, однак раніше я не ставився серйозно до Його присутності. Переставши регулярно молитися й читати Біблію, я дав можливість дияволові непокоїти мене. Але нині ретельно оберігаю свою душу, щоб вона була закрита для зла та відкрита лише для Бога.

Зараз мені подобається відвідувати на християнські мо-лодіжні зустрічі і брати участь у житті церкви. Інші люди, котрі пережили подібні випробування, діляться зі мною своїм досвідом.

Я хочу попередити молодих людей: настав час сприймати Бога серйозно. Немає часу вагатися. Сьогодні ми повинні зробити вибір, бо завтра може бути пізно. Не зволікайте наблизитися до Бога!»

Уїльям Улуїлакеба навчався в Південно-тихоокеанському університеті в Суві, коли була написана ця історія.

61

Урок 7 7-13 травня

господь юдеїВ та яЗичниКіВ

Біблійні тексти для дослідження:

Матв. 14:1-21; Вих. 3:14; Матв. 14:22-33; Ісаї 29:13; Матв. 15:1-28.


«Я, Господь, покликав Тебе в справедливості, і буду міцно тримати за руки Тебе, і Тебе берегтиму, і дам Я Тебе заповітом народові, за Світло поганам» (Ісаї 42:6).

У тексті Матв. 15:24 записані такі слова Ісуса: «Я посланий тільки до загиблих овець з дому Ізраїля». Звичайно,

земне служіння Христа в основному було зорієнтоване на ізраїльський народ.

Однак, як свідчить Біблія, Ізраїль не був єдиним народом, про який дбав Бог. Господь обрав Ізраїль, аби благословити всіх людей на Землі. «Говорить отак Бог, Господь, що створив небеса і їх розтягнув, що землю простяг та все те, що із неї виходить, що народові на ній Він дихання дає, і духа всім тим, хто ходить по ній. Я, Господь, покликав Тебе в справедливості, і буду міцно тримати за руки Тебе, і Тебе берегтиму, і дам Я Тебе заповітом народові, за Світло поганам, щоб очі відкрити незрячим, щоб вивести в'язня з в'язниці, а з темниці – тих мешканців темряви!» (Ісаї 42:5-7).

62

Саме через Ізраїль або, конкретніше, через Месію, Котрий походив з Ізраїлю, Бог відкрив Свої обійми для всього світу. Цього тижня ми досліджуватимемо, як Господь досягає Своєю любов'ю всіх, хто потребує спасіння.

Неділя, 8 травнягодуючи голодниХ

Одне з найбільш відомих чудес Ісуса – нагодування п'я-ти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок та дітей (див. Матв. 14:21). Контекст цієї історії допомагає нам глибше зрозуміти значення здійсненого Ісусом чуда.

Прочитайте уривок Матв. 14:1-21. Що трапилося безпосе-редньо перед чудом нагодування людей та як ця подія могла вплинути на учнів? ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Поставте себе на місце учнів. Іван Хреститель, вірний Божий пророк, нещодавно був страчений. Учні знали про смерть Івана, адже саме вони повідомили про неї Ісуса. Зви-чайно, це було для них великим потрясінням та серйозним випробуванням віри. Але після здійсненного Ісусом чуда їхня віра мала знову зміцнитися.

Однак у цій історії прихований більш глибокий зміст, незалежно від того, як вона могла зміцнити віру учнів. Чудо нагодування єврейського народу Ісусом нагадало всім про манну, яку Бог давав ізраїльтянам у пустелі. «В юдаїзмі з'явився переказ, що Месія прийде на Пасху і з Його появою знову почне падати манна... Таким чином, коли Ісус наго-дував п'ять тисяч безпосередньо перед Пасхою, не дивно, що народ почав роздумувати, а чи не є Він Месією та чи не збирається зробити ще більше чудо: годувати всіх постійно, відновивши випадання манни» (Джон Паулин. Евангелие для второго поколения. Комментарий на Евангелие от Иоанна. Заокский: Источник жизни, 2012, с. 149).

Саме такого Месію очікували люди – Месію, Котрий подбає про їхні фізичні потреби. У той момент натовп був готовий зро-

Ур

ок 7

63

бити Ісуса царем, але Він прийшов не для цього. Його відмова дуже розчарувала багатьох людей. Вони мали свої очікування, і коли ці очікування не справдилися, багато хто відвернувся від Ісуса, не розуміючи, що справжня мета Приходу Христа була значно масштабнішою, ніж їхні земні інтереси.

Чи можуть наші очікування від Бога бути надто призем-леними?

Понеділок, 9 травнягосподь усього тВоріння

Після чуда нагодування Ісус звелів Своїм учням сісти в човен й вирушити на протилежний берег (Матв. 14:22). Він не хотів, щоб їх охопила метушня і вони зазнали тиску з боку натовпу. Хороший учитель захистить своїх учнів від труднощів, які вони ще не готові подолати. «Покликавши учнів, – пише Еллен Уайт, – Ісус звелів їм узяти човна і негайно повернутися до Капернаума; Сам же Він залишився відпустити народ... У розпалі власного честолюбства вони не могли залишити Ісуса одного на безлюдному березі. Вони заперечували таке рішення, але цього разу Ісус розмовляв з ними, як ніколи, владно. Зрозумівши, що подальші заперечен-ня з їхнього боку будуть марними, вони мовчки попрямували до моря» (Христос – надія світу, с. 378).

Прочитайте уривок Матв. 14:23-33. Що ці вірші повідом-ляють нам про Ісуса та про природу спасіння?________________________________________________________________________________________________________________________

Момент істини настає тоді, коли перелякані учні гублять-ся в здогадах, хто йде до них по воді. Ісус сказав їм: «Це Я, не бійтеся» (в. 27). Фраза: «Це Я» – один із перекладів грецької фрази его еймі, що означає «Я Той, що є». Це ім'я Самого Бога Ягве (Вих. 3:14).

У Біблії неодноразово згадується про владу Господа над природою. Псалом 105, наприклад, ясно показує, що Бог – не тільки Творець, а й Вседержитель, і завдяки Його силі світ продовжує існувати та діють закони природи. У Писанні немає ані найменшого натяку на деїстичне божество, яке

Ур

ок 7

64

створює світ, а потім відсторонюється від нього. Євреї чи язичники – усі ми зобов'язані нашим існуванням могутності Господа, Котрий заспокоїв море (Євр. 1:3).

Поклик Петра: «Господи, спаси мене!» (Матв. 14:30) має луною відгукнутися в нашій душі, адже якщо Господь Ісус не спасе нас, то хто зробить це? Безпорадність Петра в даній ситуації відображає наше власне безсилля перед неперебор-ними труднощами життя в грішному світі.

Подумайте про те, наскільки ми насправді безпорадні, бо перебуваємо у владі непідконтрольних нам сил, чинити опір яким ми не здатні. Як усвідомлення власної без-порадності зміцнює наше почуття залежності від Ісуса?

Вівторок, 10 травнялиЦемірне серЦе

«І промовив Господь… народ цей устами своїми набли-жується, і губами своїми шанує Мене, але серце своє відда-лив він від Мене, а страх їхній до Мене – заучена заповідь людська» (Ісаї 29:13).

Хоч із цими словами Господь звертався до стародавнього Ізраїлю, яку вістку вони несуть сучасній Церкві? Про які два важливі моменти Господь попереджав ізраїльтян та як ми можемо бути впевненими, що не повторимо їхніх помилок?

Через багато століть після написання Ісаєю цих слів Ісус цитує їх у суперечці з релігійними вождями.

Прочитайте уривок Матв. 15:1-20. Яке запитання звучить в уривку та як Ісус відповідає на нього?________________________________________________________________________________________________________________________

Через деякий час після повернення до Капернаума Ісус долучається до дискусії з єврейськими вчителями про те, що робить людину нечистою. Фарисеї додали до Закону різно-манітні приписи щодо зовнішньої нечистоти. Наприклад, руки потрібно було мити винятково певним способом. Однак учні Ісуса не обтяжували себе дотриманням цих правил, і коли єрусалимські книжники й фарисеї вказали на це, Ісус дав їм конкретну відповідь.

Ур

ок 7

65

Ісус рішуче засуджує лицемірство, у тенета якого може потрапити кожна людина. Хто з нас не лицемірив біль-шою чи меншою мірою, засуджуючи вголос або в думках іншу людину за якийсь переступ, тоді як сам повівся або продовжує поводитися ще гірше? Ми всі чинимо необачно, зауважуючи чужі вади та не бачачи власних хиб. Отже, усі ми схильні до лицемірства.

Ми всі ненавидимо лицемірство в людях. Побачити цю ваду в інших не складає труднощів. Як ми можемо пере-конатися в тому, що, зауважуючи лицемірство в інших, ми не виявляємо його самі?

Середа, 11 травняКриХти Зі столу

Після нагодування, зцілення та навчання співвітчизників Ісус приймає надзвичайне рішення. Він залишає місцевість, де жили євреї, і вирушає до регіону, населеного язичниками.

Прочитайте тексти Матв. 15:21-28. Як ми повинні розуміти цю історію? ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Запропонована історія не проста для розуміння, оскільки ми не маємо можливості чути тон голосу й бачити вирази об-лич. Спочатку здається, що Ісус ігнорує цю жінку, а коли Він усе ж починає говорити з нею, Його слова звучать украй різко: «Не годиться брати хліб у дітей і кидати щенятам» (в. 26).

Що було б, якби ви взяли на озброєння такий підхід? Хтось запитує, чи можна пригоститися вашим пирогом, а ви відповідаєте: «Недобре годувати пирогом щенят». Не най-кращий спосіб придбати друзів, чи не так? Проте давайте розглянемо деякі моменти.

По-перше, у той час євреї справді ставилися до язичників, як до собак (грец. кюон), що бігали вулицями. Проте Ісус використав більш м'яке грецьке слово кюнаріон, що означає маленьку собачку або цуценя, маючи на думці домашніх со-бачок, яких тримали в домі й годували зі столу.

Ур

ок 7

66

По-друге, ханаанка називає Ісуса «Сином Давидовим». Отже, вона знає, що Ісус – юдей. Як хороший Учитель, Ісус розмовляє з нею і, можливо, випробовує її. Крейг Кінер пише: «Можливо, він перевіряє, чи усвідомлює вона масштаб Його місії й Особи, чи не ставиться вона до Нього як до одного з багатьох мандрівних магів, до котрих язичники іноді зверталися за заклинаннями... Це можна порівняти з повелінням Єлисея, щоб Нааман занурився в Йордані, хоч той віддавав перевагу арамейським рікам Авані та Парпар... Зрештою, це привело Наамана до визнання ізраїльського Бога (2 Цар. 5:17, 18)» (The Gospel of Matthew: A Socio-Rhetorical Commentary, p. 417).

«Серед фінікійців жило чимало юдеїв, і вістка про ді-яльність Христа досягла й цієї околиці. Деякі з тутешніх жителів чули Його слова і навіть були свідками Його чудес. Ця жінка також чула про Пророка, Котрий зціляв від різних хвороб. Коли вона довідалася про Його силу, у її серці за-жевріла надія. Керована материнською любов’ю, вона твердо вирішила розповісти Ісусові про свою дочку, поділитися з Ним своїм горем. Він обов’язково зцілить її дитину! Вона шукала допомоги в язичеських богів, але даремно. Іноді її спокушувала думка: а що цей юдейський Учитель може зробити для неї? Та люди говорили, що Він виліковує від будь-яких хвороб, незалежно від того, хто просить у Нього допомоги, – багаті чи бідні. І вона вирішила не втрачати цієї єдиної надії» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 400).

Досліджуваний євангельський уривок не простий для розуміння, але ми повинні довіряти Ісусові. Поговоривши із цією жінкою, Ісус виконав її прохання: зцілив її дочку і запалив у ній віру в Сина Давидового.

Четвер, 12 травнягосподь яЗичниКіВ

Прочитайте тексти Матв. 15:29-39 та порівняйте з Матв. 14:13-21. У чому схожість цих двох історій, а в чому від-мінність? ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ур

ок 7

67

Багато хто з людей не усвідомлює, що в Євангеліях записані дві історії про нагодування людей: перша – про нагодування євреїв, а друга – про нагодування язичників. В обох випадках Ісус виявив співчуття до людей.

Дивовижна картина! Тисячі язичників прийшли, щоб їх навчив, зцілив і нагодував молодий рабин. Сьогодні, ози-раючись у минуле й розуміючи універсальність Євангелія (адже більшість людей, які читають зараз ці рядки, не є євреями за походженням), ми не завжди усвідомлюємо, наскільки неймовірною та несподіваною здавалася ця сцена сучасникам Христа, як євреям, так і язичникам. Ісус пору-шував усталені звичаї.

Проте таким завжди був Божий план: привернути до Себе всі народи Землі. Дивовижні вірші в єврейських Писаннях свідчать про цю істину: «Хіба ж ви, Ізраїлеві сини, Мені не такі, як сини етіоплян? говорить Господь. Хіба ж не Ізраїля вивів Я з краю єгипетського, а филистимлян з Кафтору, а Арама із Кіру?» (Амоса 9:7).

Про що Бог повідомляє тут? Про те, що Він зацікавлений не тільки в ізраїльтянах, а й у всіх людях. Він зацікавлений навіть у филистимлянах! Уважне прочитання Старого Завіту допомагає знову і знову переконатися в цій істині, навіть якщо із часом вона настільки потьмяніла, що до моменту формування новозавітної Церкви багато перших віруючих мали заново пізнати цю основну біблійну істину.

Прочитайте уривок Римл. 4:1-12. Яким чином у цих віршах відображені суть та універсальний характер Євангелія?

П'ятниця, 13 травнядля подальшого дослідження:

Крістіан розповідав студентам світського університету про існування Бога. Навівши всі поширені аргументи, далі він пішов іншим шляхом. «Коли я був вашого віку, – сказав Крістіан, – і не вірив у Бога, щоразу, коли мене відвідувала думка про те, що, можливо, Бог усе-таки існує, я завжди відганяв її. Чому? Щось підказувало мені: якщо Бог справді існує, то в мене великі проблеми, судячи з того, як я живу».

Ур

ок 7

68

Настрій слухачів миттєво змінився. Сумління почало ви-кривати їх. Їхні обличчя були стурбовані, навіть здалося, що в приміщенні підвищилася температура. Крістіан явно зачепив слухачів за живе. Хоч ці студенти не були християнами та не визнавали авторитету Десяти Заповідей, проте глибоко в душі вони відчували, що живуть неправильно й аморально і їм доведеться дати відповідь за своє життя, якщо раптом виявиться, що Бог існує.

Як християни, поділяючи моральні стандарти Бога, ми не повинні ніяковіти, коли зустрічаємося з моральною сутністю Бога, оскільки маємо обітницю Євангелія. Усвідомлюючи власну гріховність, ми можемо звернутися до праведності Христа, яку Він пропонує нам здобути через віру, «незалежно від діл Закону» (Римл. 3:28). Гостро усвідомлюючи власний гріх, ми можемо вхопитися за обітницю, що «нема тепер жодного осуду тим, які в Ісусі Христі ходять не за тілом, а за Духом» (Римл. 8:1). Не має значення, хто ти: єврей чи язичник. «Незалежно від віку, посади, національності чи релігійних переконань, Він запрошує всіх прийти до Нього і жити» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 403).

Питання для обговорення:1. Прочитайте тексти Матв. 16:1-12. Як ви вважаєте, що мав

на думці Ісус, коли сказав: «Стережіться фарисейської і садукейської закваски» (в. 6)? Спочатку учні подумали, що Ісус говорить про буквальну закваску. Під час Пасхи євреї виявляли пильність, намагаючись позбутися всього квасного. Тому учні думали, що Ісус наказує їм не купу-вати квасний хліб. Проте Ісус торкнувся значно глибшого питання. Якого саме?

2. Вістка про любов Христа до всіх людей має виходити на-самперед від християн. Адже ми також є грішниками, що борються. Ніхто з нас не може мати справжньої надії, крім надії на Ісуса Христа. На жаль, вістка, яку ми звіщаємо, може деколи видаватися вісткою засудження, зарозумілості і зверхності. Наслідуючи приклад Ісуса, як наша Церква може краще виявляти співчуття до всіх людей?

Ур

ок 7

69


бог побудуВаВ міст(Частина 1)

Френк Калом звершував служіння пастора в районі річки Марамуни в Папуа-Новій Гвінеї. Це ізольована дика

місцевість. Сільські церкви (яких нараховувалося 21) були розкидані серед стрімких гір та широких долин. Одного разу в п’ятницю він вирішив відвідати членів Церкви, котрі проживали в селі на другому березі річки.

Подорож була нелегкою через відсутність доріг. У роз-порядженні пастора Френка була лише вузька пішохідна стежка. Спочатку він підійнявся на пагорб за своїм будин-ком та перетнув злітно-посадочну смугу, де приземляються літаки місії, які привозять необхідні речі й поодиноких відвідувачів. Іноді літаки доставляють термінових пацієнтів до лікарні, котра знаходиться в годині льоту, але в кількох днях ходьби пішки. Після перетину злітно-посадочної смуги Френк розпочав крутий спуск до річки Марамуни. Ця річка, як і інші річки Папуа-Нової Гвінеї, тече швидко, особливо в період дощів. За багато років річка вимила глибокі ущелини в м’якому ґрунті та скелях і тепер тече широко й вільно.

Пастор Френк ішов вузькою звивистою стежкою до мосту, що перетинав потік. Міст являв собою примітивну конструкцію і був сплетений зі стебел ліан. Він здавався небезпечним, але пастор звик до таких мостів і без зусиль перейшов ним на другий берег річки.

Звістка про прихід пастора в лічені хвилини рознеслася по селу, і щасливі члени Церкви вибігли зустрічати його. Пастор не часто приходив сюди. Ніхто не скаржився на дощ, який зараз лив практично без перерви.

Пастор Френк з любов’ю послужив людям: похрестив новонавернених, повінчав щасливі пари молодят та благо-словив новонароджених немовлят. Коли настав час повер-

70

татися, жителі села пройшли з ним півдороги, виражаючи цим свою вдячність. Деякі принесли йому в дар їжу на зворотній шлях. Один із віруючих вирішив піти з пастором до офісу місії. Прямуючи стежкою до річки, вони зустріли людей, котрі сказали: «Повертайтеся назад! Річка змила міст, її неможливо перейти».

Але пастор Френк сказав своєму супутнику: «Мені справді дуже потрібно повернутися додому. Ми робимо справу Божу, і Він допоможе нам перейти річку».

Двоє чоловіків прийшли до річки і на власні очі побачили, що мосту немає. Річка перетворилася на бурхливий потік, вона зробилася такою широкою і глибокою, що перейти її було неможливо. Чоловіки зупинилися і помолилися, аби Бог дав можливість перейти річку.

Далі буде.

71


петро та КаміньБіблійні тексти для дослідження:

Гал. 4:4; Євр. 7:26; Матв. 16:13-20; Ефес. 2:20; Матв. 16:21-27; 17:1-9.


«Каже їм Ісус: А ви Мене за кого вважаєте?» (Матв. 16:15).

«Відтоді Ісус почав виявляти Своїм учням, що Йому потріб-но йти в Єрусалим та багато постраждати від старших,

первосвящеників і книжників, бути вбитим і третього дня воскреснути» (Матв. 16:21).

Новий Завіт ясно свідчить: Ісус мав померти. Увійшовши в тінь хреста, Ісус молився: «Нині душа Моя стривожена. І що Я скажу? Отче, спаси Мене від цієї години! Але ж задля цього Я і прийшов – на цю годину» (Івана 12:27). Це був план, задуманий Богом «перед вічними часами» (Тита 1:2, див. також 2 Тим. 1:9).

Ось чому Ісус не просто сказав, що збирається зазнати багато страждань, померти й воскреснути третього дня, але що Йому належить зіткнутися з усім цим. З урахуванням природи Бога, святості Закону та наявності свободи волі Його смерть була єдиним способом врятувати людство від покарання за гріх.

72

Цього тижня ми продовжимо досліджувати історію Ісуса, хоч і зосередимо увагу на Петрі та на тому, як Петро відре-агував на служіння Христа, Котрий ішов назустріч смерті, передбаченій «перед вічними часами».

Неділя, 15 травня«ти є Христос»

Уявіть, як почував себе Петро, котрий був поруч з Ісусом практично від початку Його служіння. Які думки відвідували його, коли на його очах одна за одною відбувалися неймовірні події: зцілення, вигнання бісів, нагодування народу, дивовижні настанови, приборкання стихій природи, воскресіння мертвих, ходіння по воді? Які запитання виникали в нього, коли день у день він бачив явища, які ніхто не бачив за всю історію Землі? Зрештою, Ісус був Богом у людському тілі, Котрий служив людству (Гал. 4:4; Євр. 7:26; Ісаї 9:5; Луки 2:10, 11). Таким чином, люди, які оточували Його, ходили з Ним і були Його учнями, мали безліч унікальних досвідів.

Прочитайте тексти Матв. 16:13-17. Яке запитання Ісус по-ставив учням? Яке значення має факт, що тільки відпо-відь Петра була записана? Чому його відповідь є такою важливою? _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Заява Петра, який визнав Ісуса Христом, Сином Бога Живого (в. 16), – один із кульмінаційних моментів Писан-ня. Петро назвав Його Христом, Помазаником, тим самим визнавши, що Ісус – Месія, Котрий прийшов виконати обітниці завіту, укладеного спочатку з Авраамом, а потім і з Ізраїлем (див. Гал. 3:16).

Крім того, Петро проголосив Ісуса Христом в околиці Кесарії Пилипової. Цей регіон був населений язичниками. Протягом кількох днів Петро міг спостерігати, як Ісус піклу-ється не тільки про євреїв, а й про язичників. Під впливом Святого Духа Петро визнав, що Особистість Ісуса виходить за рамки звичайного єврейського пророка, яким Його вважали інші. Його служіння поширювалося значно далі, ніж служін-

Ур

ок 8

73

ня Івана Хрестителя, Іллі чи Єремії. Насправді воно мало охопити все людство; саме тому Ісус називав Себе «Сином Людським», ототожнюючи Себе з людським родом. Біблія повідомляє, що Петрові належало ще багато чого дізнатися про Ісуса й універсальний характер Його місії.

Що Ісус здійснив у вашому житті, про що ви могли б засвідчити іншим? Чому важливо завжди пам'ятати ці досвіди та розповідати про них?

Понеділок, 16 травня«на Цій сКелі»

Відразу після сміливого визнання Петром віри в Ісуса як Христа, Сина Живого Бога, Ісус сказав йому у відповідь щось дуже важливе.

Прочитайте тексти Матв. 16:17-20. Що сказав Ісус Петрові та як потрібно розуміти ці слова? _________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Фраза «на цій скелі» дотепер викликає суперечки серед богословів. Католики вважають, що слово «скеля» стосується самого Петра і на цій підставі стверджують, що Петро був першим Папою. Протестанти, однак, не безпідставно відки-дають таке тлумачення.

Низка біблійних доказів явно вказує на те, що під цією скелею слід розуміти Самого Христа, а не Петра.

По-перше, у кількох місцях сам Петро використовує образ каменю щодо Ісуса, а не до себе (див. Дії 4:8-12; 1 Петра 2:4-8).

По-друге, неодноразово в Біблії Бог і Христос постають в образі скелі/каменю, а люди, навпаки, зображені як слаб-кі ненадійні істоти. «Бо знає Він створення наше, пам'ятає, що ми – порох» (Псал. 103:14). «Не надійтесь на князів, на людського сина, бо в ньому спасіння нема» (Псал. 146:3). Іван писав про Ісуса: «І не мав потреби, щоб хтось свідчив про людину, адже Сам знав, що було в людині» (Івана 2:25). Він, безперечно, знав, характер Петра (Матв. 26:34).

На противагу сказаному вище, що наступні вірші пові-домляють про Того, Хто насправді є Скелею/Каменем,

Ур

ок 8

74

на якому збудована Церква? 1 Кор. 10:4; Матв. 7:24, 25; Ефес. 2:20. _____________________________________________________________________________________________________________

«Якою ж слабкою видавалася Церква, коли Христос говорив ці слова! Жменька віруючих, проти яких була спрямована сила демонів і злих людей. Але послідовни-ки Христа не повинні були боятися. Збудовані на Скелі Хрис тової сили, вони не могли бути переможені» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 413).

Чи переконувалися ви на власному досвіді в слабкості людей та їхній схильності помилятися? Чи спонукає вас цей досвід покладатися винятково на Скелю?

Вівторок, 17 травняпетро на боЦі сатани

Прочитайте тексти Матв. 16:21-23. Чому Ісус раптом так суворо відповів Петру? ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Помилка Петра полягала не в тому, що він прагнув захис-тити Ісуса, а в тому, що намагався керувати Ним. У цьому випадку він не йшов за Ісусом, а хотів, щоб Ісус послухався Його наполегливої поради.

Ісус сказав: «Відійди від Мене, сатано» (в. 23), оскільки, подібно до сатани в пустелі, Петро намагався перешкодити місії Христа.

У тексті Марка 8:33 наголошується, що під час цієї розмо-ви Ісус озирнувся і подивився на Своїх учнів. Він прийшов, щоб спасти їх. Він не збирався піддаватися спокусі, зокрема спокусі з боку одного зі Своїх учнів, яким би надійним той себе ні вважав.

І хоч Симон Петро значно виріс у духовному плані, він усе ще намагався контролювати обставини, зокрема й Самого Ісуса. У цьому Петро не надто відрізняється від іншого учня, Юди, котрий намагався маніпулювати Ісусом та втілити в життя свої очікування від Месії. Але на відміну від Юди, Петро глибоко розкаявся і бажав прощення.

Ур

ок 8

75

Прочитайте тексти Матв. 16:24-27. Що мав на думці Ісус, коли сказав: «Бо коли хто хоче спасти свою душу, той погубить її, а хто погубить свою душу заради Мене, той знайде її» (в. 25)? ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ми живемо в культурі, яка закликає нас керуватися своїми мріями, жертвуючи всім заради бажаного. Але Ісус радить нам чинити інакше – Він закликає нас відпустити наші мрії та довірити їх Йому. Петро й учні поступово пізнавали, що таке справжня віра. Не слід вважати, що справжня віра – це захоп-ливий досвід досягнення того, чого ви найбільше бажаєте. Справжня віра в Бога – це болісний досвід відмови від того, чого ви найбільш бажаєте, на користь кращого, що пропонує Він. Коли ви відпускаєте свої мрії, вам може здаватися, що втрачаєте своє життя, але насправді здобуваєте його.

Що вам довелося втратити, аби йти за Ісусом? Можливо, раніше це здавалося вам серйозною втратою, але як ви оцінюєте її зараз?

Середа, 18 травняпідбадьорення З небес

Прочитайте тексти Матв. 17:1-9. Яка подія описана тут і чому вона була такою важливою як для Самого Ісуса, так і для учнів? ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ісус «жив у атмосфері любові й небесного спілкування, проте у створеному Ним світі залишався самотнім. Тепер Небеса послали до Ісуса своїми вісниками не ангелів, а мужів, котрі перейшли через страждання й скорботу і мог-ли співчувати Спасителеві у випробуваннях Його земного життя. Мойсей та Ілля були співпрацівниками Христа. Вони поділяли Його прагнення спасти людей... Ці мужі, піднесені вище за будь-якого ангела біля Божого престолу, прийшли, аби поговорити з Ісусом про Його страждання, розрадити й запевнити в співчутті Неба. Темою їхньої розмови була надія

Ур

ок 8

76

світу та спасіння кожної людини» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 422, 425).

Як дивно, що Ісус, Божий Син, перебуваючи в людському тілі, потребував розради й підбадьорення тих людей, котрі ви-пили власну чашу страждань і розчарування. Лука повідомляє, що вони говорили з Ним про «відхід Його, який мав статися в Єрусалимі» (Луки 9:31). Зверніть увагу на дієслово «статися» (грец. плероо), його також можна перекласти як «виконати». Це ще один доказ, що смерть Ісуса була необхідна для спасіння людства. Коли так багато поставлено на карту, не дивно, що Небо побачило потребу Христа й підбадьорило Його.

Під впливом усього побаченого й почутого Петро, Яків та Іван могли зміцнитися у вірі. Голос, який пролунав із хмари, мав би надихнути їх після того, як вони опам’яталися від пер-шого страху. Показовими є також слова Матвія про те, що Ісус «підійшов, доторкнувся до них і сказав: Устаньте й не бійтеся» (Матв. 17:7). Хоч Йому Самому от-от належало зіткнутися з великими випробуваннями, Ісус утішає та підтримує Своїх учнів.

Ким би ми не були та якими б сильними не були наша віра і наше посвячення, нам усім деколи потрібне підба-дьорення. Це також означає, що й наші ближні потребують цього. Кого б ви могли підтримати саме зараз?

Четвер, 19 травняісус та ХрамоВий податоК

Прочитайте тексти Матв. 17:24-27. Яку подію описано в уривку і що вона говорить нам про Ісуса?________________________________________________________________________________________________________________________

Хоч усі євреї були зобов'язані платити податок на храм, священики, левити й рабини були вільні від нього. Тому запитання про те, чи заплатить Ісус податок на храм, був своєрідним викликом Його служінню.

Еллен Уайт пише, що в даному випадку Петро втратив мож-ливість засвідчити про абсолютну владу Христа. «Нещодавно Петро визнав Ісуса Божим Сином, а тепер втратив нагоду пояснити, Ким є його Вчитель. Своїм запевненням збирача

Ур

ок 8

77

податків, що Ісус заплатить данину він фактично підтвердив фальшиве уявлення про Христа, яке поширювали священики й правителі... Якщо священики й левити були звільнені від сплати податку у зв'язку з їхнім служінням у храмі, то тим більше звільнявся від нього Той, для Кого храм був домом Його Отця!» (Христос – надія світу, с. 433, 434).

Ми можемо багато чого навчитися з лагідної відповіді Ісуса Петрові. Господь не докоряє учневі, натомість тактовно пояснює його помилку. Більше того, Ісус неймовірним чином виправляє її. Замість того, аби просто заплатити податок, тим самим визнавши Свій обов'язок щодо його сплати, Ісус звелів Петрові взяти необхідні гроші з рота риби.

Дане чудо незвичне. Це єдиний раз, коли Ісус звершує чудо, здавалося б, для власної користі. Проте мета цього чуда була зовсім іншою. Воно продемонструвало всім владу Ісуса не тільки над храмом, а й над усім творінням. Людський розум не може збагнути, яким чином Ісус міг здійснити це диво. Чи можете ви собі уявити, про що думав Петро, коли закинув вудку, упіймав першу рибу та знайшов у неї в роті саме стільки, скільки було потрібно для оплати храмового податку? (Див. Ісаї 40:13-17).

Хоч Ісусові та Його учням не потрібно було платити по-даток на храм, Господь усе ж звелів їм зробити це, щоб уникнути непотрібних протистоянь. Яким чином цей факт навчає нас гідно виходити зі спірних ситуацій, уникаючи непотрібних конфліктів?


Історія про те, як Ісус звелів Петру дістати з рота першої спійманої риби саме таку монету, яка була потрібна, є на-стільки незвичайною, що деякі вчені намагаються довести її неспроможність. Вони вважають, що це не більше, ніж еле-мент народної казки, мила історія для зацікавлення читачів. Звичайно, таке тлумачення непереконливе.

На відміну від інших чудес, таких як зцілення хворих, повернення зору сліпим, воскресіння мертвих, насичення

Ур

ок 8

78

голодних, це чудо зовсім іншого порядку. Оскільки в Біблії ми знаходимо історії про випливання сокири (2 Цар. 6:2-7), вологу шерсть на сухій землі та суху шерсть на мокрій землі (Суд. 6:36-40), не можна сказати, що в Писанні немає нічого подібного. Чому Ісус просто не дав Петрові гроші та не наказав йому заплатити? Навіщо було потрібно здійсню-вати таке неймовірне чудо для вирішення відносно невеликої проблеми? Біблія не відповідає на ці запитання. Проте, як уже було сказано в уроці, цей епізод свідчить про неймовір-ну силу Бога, яка не має бути несподіваною для нас. Адже ми постійно бачимо докази Його неймовірної сили. Навіть наше існування, не кажучи вже про існування Всесвіту, – це дивовижний прояв сили нашого Бога. Якщо Бог дає нам життя і підтримує його, то Він здатний зробити так, щоб у роті певної риби виявилася певна монета. Слова Павла, хоч і написані в іншому контексті, чітко передають цю ідею: «О глибино багатства, премудрості й знання Божого! Які незбаг-ненні Його суди і недослідимі Його дороги!» (Римл. 11:33). Випадок із храмовим податком у Євангелії від Матвія є ще одним проявом Божої влади.

Питання для обговорення:1. Боротьба Петра, спрямована на підпорядкування своєї

волі Богові, – це і наша боротьба. Яскраву метафору цієї боротьби можна знайти в першому розділі книги пророка Малахії, де Бог просить євреїв приносити тільки найкращих тварин для жертвоприношення. «І приносите крадене, і кульгаве та хворе, і таку жертву хлібну приносите. Чи буде воно Мені миле з рук ваших? говорить Господь» (Мал. 1:13). Чому для Бога важливо, які жертви ми приносимо Йому? Тому, що Він бажає, аби ми довірили йому те, що найбільше хочемо втримати. За що ви найбільше тримає-теся у своєму житті? Як ви можете передати це Господу?

2. Подумайте про те, як Ісус повівся в ситуації зі сплатою податку на храм. Замість того щоб іти на конфлікт, Він віддав перевагу мирному вирішенню питання. Чого це навчає нас? Як ви визначаєте, коли потрібно говорити, а коли – промовчати?

Ур

ок 8

79


бог побудуВаВ міст(Частина 2)

Пастор Френк Калом здійснював служіння в районі річки Марамуни в Папуа-Новій Гвінеї. Після відвідування чле-

нів Церкви на другому березі річки пастор та його супутник виявили, що міст через річку був змитий бурхливою течією.

Двоє чоловіків вирішили йти вгору за течією, щоб знайти місце, де можна перейти річку. Але шлях їм перегороджували величезні кам’яні брили.

Поки чоловіки стояли на березі стрімкої річки і розду-мували, що робити далі, вони побачили величезну колоду, яка з гуркотом мчала за течією. Її підкидало, неначе корок. Коли колода наблизилася до того місця, де стояли чоловіки, вона несподівано підскочила і, падаючи вниз, лягла поперек річки, як міст.

Збагнувши, що це Бог дає їм таку можливість, чоловіки спустилися до води й обережно ступили на колоду. Зрозу-мівши, що це безпечно, вони швидко пройшли по колоді та вийшли на протилежний берег.

Як тільки подорожні зіскочили з колоди, вона впала в каламутний стрімкий потік та помчала із шумом униз за течією. Чоловіки зі здивуванням і вдячністю спостерігали за колодою. Усе ще стоячи в прибережному болоті, вони виголосили щирі молитви вдячності Богові та почали важ-кий підйом слизькою стежиною до села, де жив пастор.

Дорогою вони зустріли людей, які знали, що міст змило потоком.

– Звідки ви йдете? – запитали вони зі здивуванням. – Ми йдемо із села на другому березі річки Марамуни, –

відповів з усмішкою пастор Френк.– Але це неможливо! Міст змило потоком, – відповіли

незнайомці.

80

Після цього пастор Френк розповів цим людям про міст, який побудував Бог.

Вони не повірили пастору і пішли по їхніх слідах до того місця, де пастор та його супутник перейшли річку. Люди побачили в болоті сліди, що вели до берега річки, та відби-ток на тому місці, де лежав край великої колоди, але самої колоди вже не було. Тоді люди зрозуміли, що Бог справді послав міст, аби Його слуги могли повернутися додому.

Багато дітей у Папуа-Новій Гвінеї не мають іншого місця для проведення занять Суботньої школи, окрім як під деревами. Один з місіонерських проектів тринадцятої суботи цього кварталу називається «Притулок для ягнят». Цей проект включає будівництво міцних осель, де можна буде щотижня проводити дитячу Суботню школу. Дякуємо вам за щедрі приношення!

Мейє Портер, помічник директора Відділу дитячого слу-жіння в Папуа-Новій Гвінеї.

81


ідоли душі та інші уроКиБіблійні тексти для дослідження:

Екл. 9:10; Матв. 18:1-4; Матв. 18:21-35; 19:16-30; Гал. 3:21, 22.


«На той час підійшли до Ісуса учні й кажуть: То хто найбільший у Царстві Небесному?» (Матв. 18:1).

Наше оточення і культура значною мірою формують наші цінності, переконання й позицію. Не має великого зна-

чення, де ви виросли: у великому місті чи в селі, – культура й оточення значною мірою зробили вас такими, якими ви є. І навіть якщо зміните оточення, саме те середовище, у якому ви виховувалися, залишить на вас незгладний відбиток.

На жаль, переважно наша культура й оточення діють проти принципів Божого Царства. Зрештою, ми живемо в грішному світі, і його цінності, мораль, звичаї часто відображають цей грішний стан. Ми не завжди можемо побачити це, оскільки занадто занурені у свою культуру й оточення.

Дух Святий, Який діє в наших серцях, указує нам на мо-ральні принципи і стандарти Божого Царства. Як ми побачимо цього тижня, Божественні цінності часто дуже відрізняються від тих, у яких ми народилися й виросли. Подібно до учнів, ми також маємо засвоїти ці уроки.

82

Неділя, 22 травняВелич поКори

Хто не прагне до справжньої величі? Хто не бажає здійсню-вати великі справи? Це бажання не завжди виникає з егоїзму, самолюбства чи зарозумілості. Можна просто найкращим чином робити свою справу, сподіваючись, що наша праця принесе благословення іншим (див. Екл. 9:10).

Однак при визначенні поняття «велич» виникають труд-нощі. Зіпсований людський розум легко може спотворити цю концепцію, так що вона значно відрізнятиметься від біблійного розуміння.

Прочитайте тексти Матв. 18:1-4. На думку Ісуса, що таке істинна велич та яким чином ви можете застосувати Його слова у своєму житті? ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Щоб охарактеризувати справжню велич, Ісус покли-кав дитину, поставив перед Собою і сказав: «Отже, хто умалиться, як ця дитина, той буде найбільшим у Царстві Небеснім» (в. 4). Ісус не сказав, що потрібно бути великим проповідником, великим бізнесменом або навіть великим благодійником. Велич в очах Бога – це внутрішня, а не зовнішня сторона нашого життя, хоч, безперечно, наш внутрішній стан впливатиме на наші вчинки.

Зауважте, Ісус визначає велич зовсім не так, як більшість людей у світі. Зрештою, хто прагне в житті до такої величі – бути скромним, як дитина? Нам це здається дивним – прагнути до такої мети, оскільки ми мислимо принципами, ідеями й поняттями навколишнього світу.

Що означає бути покірним, як мала дитина? Одним із показників покори є послух Господу, коли ми бажаємо керуватися Божим Словом, а не власною волею. Якщо ви перебуваєте на хибному шляху у вашому житті, це тому, що прямуєте власним шляхом. Рішення просте: упокоритися й повернутися на Божий шлях через послух Його Слову. Якби Адам і Єва виявили покору, вони б не згрішили. Слід заува-

Ур

ок 9

83

жити: дерево життя і дерево пізнання добра і зла знаходилися посеред саду. Часто життя й загибель сусідують одне з одним. Вибір між ними визначає покірність.

Яких помилкових думок та ідей, що суперечать Божому Слову, ми дотримуємося внаслідок впливу світу на нас? Поділіться своїми відповідями в класі Суботньої школи.

Понеділок, 23 травняВелич прощення

Негативні наслідки гріхопадіння виявляються в міжосо-бистісних стосунках. Від часів Адама, котрий звинуватив Єву у своєму гріху (див. Бут. 3:12), і до наших днів людство гине й деградує через конфлікти між людьми. На жаль, конфлікти виникають не тільки у світі, але іноді й у Церкві.

Прочитайте уривок Матв. 18:15-35. Про що Ісус говорить тут? Чому ми часто не дотримуємося Його слів?____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Давайте чесно визнаємо: легше скаржитися на людину за її спиною, ніж підійти до неї та вирішити проблему. Саме тому ми уникаємо такого рішення, хоч Бог наказує нам чинити тільки так. Ісус навчає нас, що ми повинні підійти до кривдника і спробувати врегулювати стосунки. Якщо лю-дина негативно реагує на такі наші дії, можна скористатися додатковими приписами.

«Бо де двоє або троє зберуться в Ім’я Моє, там і Я серед них!» (Матв. 18:20). Зверніть увагу на контекст, у якому йдеться про дисципліну та виправлення іншої людини. (Ми здебільшого використовуємо цей вірш у більш широкому значенні).

Ісус наголосив: коли невелика група намагається напо-умити віруючого, там присутній Святий Дух. Це частина прекрасної справи спасіння людини. А починається вона з покірного виконання Божественної вказівки, коли ми намага-ємося сам на сам з нашим кривдником залагодити конфлікт. Це ще один доказ величі тих, хто так чинить.

Ур

ок 9

84

Ще раз прочитайте уривок Матв. 18:21-35. Яку важливу думку висловив Ісус? ________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Коли Ісус велить прощати «до сімдесяти разів по сім», насправді Він має на думці, що ми повинні прощати завжди. Ісус чудово розуміє необхідність прощення не лише для чу-жого блага, а й для нашого власного. Подивіться, яку чудову притчу Він розповів, аби підкреслити Свою думку. Нам може бути багато прощено. Сенс Євангелія полягає в прощенні (див. Вих. 32:32; Дії 5:31; Колос. 1:14). Але якщо ми не прощаємо інших так само, як Бог простив нас, то можемо зіткнутися з важкими наслідками.

Чому так важливо дивитися на Голгофський хрест, на прощення, яке було подароване нам завдяки хресту? Якщо Бог простив нас, заплативши таку величезну ціну, як ми можемо навчитися прощати інших, навіть якщо зараз таке прощення здається нам неможливим?

Вівторок, 24 травняідоли душі

Прочитайте уривок Матв. 19:16-30. Будучи новозавітними християнами, як ми сьогодні повинні ставитися до цієї історії? Які уроки можемо почерпнути для себе?____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Хоч про цього чоловіка сказано небагато, ми можемо зазначити кілька основних моментів. Він був багатий, займав керівну посаду (Луки 18:18) і, мабуть, ретельно виконував Божий Закон. Ми бачимо також, що в житті йому чогось бра-кувало. Це частково нагадує історію Мартіна Лютера, котрий був надзвичайно благочестивим ченцем, але внутрішньо не був задоволений своїм духовним життям та шукав упевнено-сті в спасінні. В обох випадках згадані люди відчули, що їхні зовнішні вчинки не заповнюють прірви між ними і Богом.

Ур

ок 9

85

«Цей начальник був високої думки про власну правед-ність. Він і не припускав, що йому чогось бракує, однак не був цілком задоволений. Юнак відчував якусь життєво важ-ливу потребу. Чи не міг би Ісус благословити і його, як Він благословив дітей, та вгамувати спрагу його душі?» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 518).

Деякі люди можуть заявляти, що в цій історії Ісус нібито навчає, що ми отримуємо вічне життя відповідно до наших добрих діл. Адже в Матв. 19:17 Ісус говорить: «Як хочеш увійти до життя, додержуйся заповідей». Якби це був єдиний вірш із цього питання, то можна було б ще посперечатися. Але є величезна кількість інших віршів, особливо в посланнях Павла, які навчають, що Закон не спасає, а вказує на нашу потребу в спасінні (див. Римл. 3:28; Гал. 3:21, 22; Римл. 7:7). Ісус бажав допомогти молодому начальникові побачити його велику потребу в чомусь значно більшому, ніж добрі діла. Євангеліє має проникнути в серце, досягти ідолів душі та зруйнувати їх. Усе, за що ми тримаємося і що так чи інакше перешкоджає нашим відносинам із Богом, має бути усунуте. У даному випадку це було багатство молодого начальника. Ісус зазначає, що багатому важко спастися, проте незабаром після цього діалогу Лука записує прекрасну історію про спасіння багатої людини (Луки 19:1-10).

Якби ви були на місці згаданого багатого начальника і поставили Ісусові те ж саме запитання, що, на вашу думку, Він сказав би вам? Докладно обговоріть свої відповіді.

Середа, 25 травнящо нам буде?

Що відбувається відразу після інциденту з багатим на-чальником? ______________________________________________

«Тоді Петро, звернувшись до Нього, сказав: Ось ми зали-шили все й пішли за Тобою, то що нам буде?» (Матв. 19:27).

У тексті не сказано, чим було викликане дане запитання, але цілком можливо, що це була пряма реакція на те, що багатий начальник пішов від Ісуса. Складається враження, що Петро ніби хоче сказати: на відміну від цієї багатої лю-

Ур

ок 9

86

дини й інших, котрі рано чи пізно залишили Христа, він та всі учні, навпаки, залишили все заради Нього. Вони зали-шалися вірними Йому, чого б це їм не коштувало. Звідси й запитання: що ж буде нам?

Сьогодні ми можемо тлумачити це запитання як ще один доказ прагматизму й духовної черствості учнів (і певною мірою це так). З іншого боку, чому б і не поставити таке запитання? Чому Петра не мало цікавити, яку нагороду він отримає, ідучи за Ісусом? Адже земне життя важке навіть для тих, у кого є все. Ми всі зазнаємо травм, розчарувань, болю і впливу нашої гріховної природи. У 1800-і роки італійський мислитель Джа-комо Леопарді писав про всеосяжне нещастя людини: «Доки людина відчуває життя, доти відчуватиме невдоволення й біль».

Життя – це боротьба, і добро в нашому світі не завжди врівноважує зло. Тому запитання Петра має глибокий зміст. Якщо життя таке важке, то яку перевагу ми маємо, ідучи за Ісусом? На що ми можемо розраховувати, виявляючи відда-ність, якої Ісус очікує від нас?

Як Ісус відповів на запитання Петра? Матв. 19:28-20:16.____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Зауважте, Ісус не докорив Петру за егоїзм або щось подібне. Спочатку Він дає йому пряму відповідь, а потім розповідає притчу про працівників та їхню заробітну плату. Хоч значен-ня притчі обговорюється протягом століть, основна думка зрозуміла: ви отримаєте від Ісуса те, що Він пообіцяв вам.

Якби хтось запитав вас: «Що я отримаю, служачи Ісусові?», що б ви відповіли?

Четвер, 26 травня«можемо»

Щоб краще зрозуміти історію про Якова й Івана (та їхню матір) із Матв. 20:20-27, прочитайте спочатку уривок Луки 9:51-56. Ця подія відбулася, коли Ісус та Його учні вирушили до Єрусалима, за кілька днів до того, як Яків та Іван просили в Ісуса дозволу сісти в Царстві ліворуч та праворуч від Нього.

Ур

ок 9

87

Прочитайте тексти Матв. 20:20-27. Що уривок Луки 9:51-56 повідомляє про те, наскільки Яків та Іван були готові сидіти ліворуч і праворуч від Ісуса в Царстві?________________________________________________________________________________________________________________________

Яків та Іван, сини Зеведеєві, явно більше турбувалися про свій майбутній статус, аніж про спасіння людей, навіть після того, як були послані благовістити до сусідніх селищ. Цей випадок нагадує історію, розглянуту нами вчора, коли Петро запитав, яку нагороду отримають учні Христа.

Уважно прочитайте відповідь Ісуса: «Не знаєте, чого про-сите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити? Або хреститися хрещенням, якими Я хрещуся?» (Матв. 20:22). Іншими сло-вами, щоб долучитися до майбутньої слави Ісуса, спочатку потрібно долучитися до Його страждань і смерті, а до цього учні не були готові. Їхня негайна відповідь: «Можемо» (Матв. 20:22) показує: у той момент вони не розуміли, про що Христос попереджав їх. Їм належало дізнатися про це в майбутньому.

Тут зображено цікавий контраст, про який варто поміркува-ти. Учора ми переконалися в тому, що нам обіцяна прекрасна нагорода – «вічне життя» (Матв. 19:29), якщо підемо за Ісусом. Водночас Біблія ясно свідчить, що в цьому світі прямування за Христом має свою ціну, іноді досить високу. Сам Господь пізніше передрік Петрові його мученицьку смерть (див. Івана 21:18, 19). Багато віруючих протягом століть і навіть у наші дні заплатили велику ціну за свою віру в Ісуса. Тому буде не зайвим запитати себе, чи все гаразд із нашим християнством, якщо нам легко йти за Господом. Але якою б не була ця ціна, вона незмірно нижча за ту, яку заплатив Сам Господь.

Якою є ціна вашої віри в Христа? Поміркуйте над вашими відповідями.


Протягом століть деякі люди ратували за так зване при-родне право. Хоч це поняття інтерпретується по-різному, його суть полягає в тому, що ми можемо запозичити зі світу

Ур

ок 9

88

природи моральні принципи та керуватися ними у своєму житті. Як християни, котрі вважають природу «другою кни-гою» Бога, ми в певному розумінні могли б із цим погодитися. Наприклад, подумайте про роздуми Павла в Римл. 1:18-32 про те, що люди можуть пізнати Бога через природу.

Однак ми не повинні забувати, що живемо в грішному світі та сприймаємо природу зіпсованим розумом. Тому можемо почерпнути з природи хибні моральні уроки. На-приклад, один із найвидатніших умів античності, грецький філософ Аристотель, на підставі власного розуміння природи виправдовував рабство. Він вважав, що природа виявляє два класи людей, один з яких «нижчий за другий, як звір нижчий за людину». Тому для представників цього нижчого класу «вигідне життя рабського підпорядкування». Це лише один з багатьох прикладів того, як світські принципи, цінності й ідеї конфліктують із принципами й цінностями Божого Цар-ства. Ось чому, незалежно від того, де народилися і виросли, ми повинні вивчати Боже Слово, черпаючи з нього мораль, цінності та принципи, щоб керуватися ними в житті. Жодне інше джерело ненадійне.

Питання для обговорення:1. Ісус закликає нас прощати всіх, хто завдав нам болю, зокре-

ма і членів наших сімей. Подумайте про когось із близьких, хто вас образив. Хоч у вас можуть назавжди залишитися шрами, яким чином ви можете простити кривдника?

2. Обговоріть у класі відповіді на запитання уроку за неділю щодо невідповідності цінностей вашого суспільства біблій-ним принципам. Як ми, християни, повинні вирішувати ці суперечності?

3. Поміркуйте про велич, яка вимагає в покорі уподібнитися до дитини. Що це означає для нас як християн?

4. Як адвентисти сьомого дня, ми вважаємо послух Божому Законові, Десяти Заповідям, необхідним для християнина. Проте яким чином історія про багатого начальника свід-чить: яким би важливим не був зовнішній послух Божому Законові, цього недостатньо і правдиве християнство включає в себе щось більше?

Ур

ок 9

89


поВернення додому (Частина 1)

Я познайомився із Церквою адвентистів сьомого дня, коли моя мати вийшла заміж за адвентиста. У підлітковому

віці я почав відвідувати адвентистську громаду, і мені це справді подобалося.

Особливо мені було цікаво на заняттях Суботньої шко-ли та Клубу слідопитів, керівники яких проводили чудові програми. Заняття були такі цікаві, що ми, діти, ні за що не хотіли пропустити жодного! Крім того, ми знали: якщо пропустимо кілька занять, нас неодмінно відвідають, іноді навіть усім класом Суботньої школи!

На той час, коли мені виповнилося п’ятнадцять років, мої батьки більше не відвідували церкву, але я продовжував ходити до неї, оскільки дуже її любив.

Слідопити планували провести зліт, і я хотів туди по-їхати. Пастор відвіз мене додому, щоб я міг запитати свого вітчима, чи заплатить він за дорогу. Але замість того, щоб підтримати мене, він сказав, що я повинен проводити час за навчанням, а не їздити на зльоти. Потім він додав: якщо я справді хочу поїхати на зліт, то можу збирати речі саме зараз і йти на всі чотири сторони. Я зібрав речі й поїхав до пастора.

Шлюб моєї матері розпався, і вона перестала відвідувати церкву. Але я знайшов те, від чого не міг відмовитися. Я переїхав до своєї бабусі, де раніше жив час від часу кілька років. Хоч бабуся не була адвентисткою, вона підтримувала мене і хотіла, щоб я відвідував церкву.

Упродовж цих важких підліткових років пастор і члени церкви були моєю сім’єю. Коли пастора згодом перевели в інше місце служіння, у мене було таке почуття, ніби я втратив власного батька. Після цього все змінилося, і я став відвідувати церкву все рідше.

90

Моя бабуся працювала не покладаючи рук, ткала рогожі, виготовляла доморобні вироби, аби послати мене вчитися до хорошої школи. Я не хотів, щоб вона так важко працювала, тому звернувся по допомогу до місцевої школи. Священик, котрий очолював школу, сказав, що допоможе мені мате-ріально, якщо я поверну борг за навчання, коли закінчу її та знайду роботу. Я вирішив так і зробити. Я пішов додому і сказав бабусі, що отримав стипендію. Звичайно, це була неправда, але я дуже хотів допомогти бабусі. Я дотримав обіцянку і після закінчення школи знайшов роботу, аби повернути борг школі.

Проте школа не в усьому добре впливала на мене. Деякі випускники заохочували хлопців, що займалися спортом, ви-пивати, тому в мене з’явилися погані звички. Я користувався перевагами свого фізичного здоров’я, але в глибині душі знав, що добре, а що погано, і я відчував докори сумління.

Далі буде.

91

Урок 10 28 травня –

3 червня

ісус у єрусалиміБіблійні тексти для дослідження:

Зах. 9:9; Матв. 21:1-46; Римл. 4:13-16; Об'явл. 14:6-12; Дії 6:7; Матв. 22:1-14.


«Хіба ви не читали ніколи в Писаннях: Камінь, який будівничі відкинули як непридатний, саме він став наріжним. Від Господа це сталося, і це дивовижне в очах наших?» (Матв. 21:42).

У текстах Матв. 20:27, 28 записані такі слова Ісуса: «Хто лише хоче між вами бути першим, хай буде вашим рабом;

так само і Син Людський – прийшов Він не для того, щоб служили Йому, а щоб послужити й віддати Свою душу як викуп за багатьох!». Таким є Ісус, вічний Бог! Будучи Твор-цем усього, Він прожив на Землі життя слуги, задовольняючи потреби заблудлих, хворих і стражденних людей, багато з яких продовжували зневажати Його. Які самозречення та самопожертва! Ми неспроможні гідно оцінити їх!

Але яким би незбагненним не було Його служіння, ще більш дивним є факт, що Він, вічний Бог, сповнений рі-шучості виконати основну місію Свого Приходу на Землю: «Віддати Свою душу як викуп за багатьох». Ці самозречення і самопожертва незабаром досягнуть найвищого свого прояву в таємниці Голгофського хреста, яку «бажають побачити ангели» (1 Петра 1:12).

92

Цього тижня ми дослідимо деякі ключові події життя Ісуса, а також Його настанови в період служіння в Єрусалимі. Спа-ситель прийшов туди не для того, щоб стати земним царем, як того хотіло чимало людей, а щоб стати «за нас гріхом, щоб ми в Ньому стали Божою праведністю» (2 Кор. 5:21).

Неділя, 29 травняпередречений приХід

Після сімдесятирічного полону у Вавилоні євреї почали повертатися до Єрусалима. Вони були натхнені відновленням храму, проте коли фундамент був закладений, люди, котрі пам'ятали велич Соломонового храму, зрозуміли, що дру-гий храм ніколи не буде настільки ж прекрасним. Тоді вони «плакали ревним голосом» (Ездри 3:12).

Несподівано народ отримав підбадьорення від двох му-жів зі свого середовища: літнього пророка Огія та молодого пророка Захарії. Огій нагадав людям, що справжня слава Соломонового храму полягала не в тому, що вклав у нього Соломон або хтось інший. Це був храм не Соломона, а Бога. Огій сказав: «Бо так промовляє Господь Саваот: Ще раз, ‒ а станеться це незабаром, ‒ і Я затрясу небо та землю, і море та суходіл! І затрясу всіма народами, і прийдуть коштовності всіх народів, і наповню цей дім славою, говорить Господь Саваот. Моє срібло й Моє золото, говорить Господь Саваот. Більша буде слава цього останнього дому від першого, гово-рить Господь Саваот, і на цьому місці Я дам мир, говорить Господь Саваот» (Огія 2:6-9).

Ще більш підбадьорливими були слова молодого пророка Захарії: «Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єру-салиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці» (Зах. 9:9).

Як ці дивовижні пророцтва перегукуються з уривком Матв. 21:1-11, де зображений вхід Христа до Єрусалима?____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ур

ок 10

93

«В'їжджаючи до Єрусалима, Христос дотримувався зви-чаїв юдейських царів. Тварина, на якій Він їхав, була такою ж, на яких в’їжджали царі Ізраїлю. Пророцтво провіщало, що саме так стане на Своє Царство Месія. Як тільки Ісус сів на віслюка, радісні, урочисті вигуки наповнили повітря. Натовп вітав Ісуса як Месію – свого Царя. Цього разу Ісус приймав почесті, яких ніколи раніше не дозволяв. Учні сприйняли це як доказ здійснення своєї щасливої надії – коронування Ісуса на царство. Люди були переконані, що наблизився час визволення. Вони вже уявляли собі, як римські війська бу-дуть вигнані з Єрусалима, а Ізраїль отримає незалежність» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 570).

Знову ми бачимо, як виконалося Писання, однак тоді люди не усвідомили цього. Які уроки ми можемо почерпнути для себе із цієї історії? Чому упереджені думки спотво-рюють істину?

Понеділок, 30 травняісус у Храмі

Від ранніх часів історії грішного людства жертвоприно-шення тварин було обраним Богом засобом, щоб ілюструвати світові План спасіння – спасіння через благодать і віру в прийдешнього Месію (Римл. 4:3-16). Яскраве підтвердження цього можна знайти в 4-му розділі книги Буття, де описа-на трагічна історія поклоніння Каїна й Авеля (див. також Об’явл. 14:6-12). Тому коли Бог покликав Ізраїль бути Його вибраним народом, «царством священиків та народом свя-тим» (Вих. 19:6), Він також установив служіння у святині для більш повного пояснення Плану спасіння. У період існування скинії в пустелі, Соломонового храму та храму, побудованого після повернення народу з Вавилону, Євангеліє відкривалося в символах та служінні у святині.

І хоч храмові ритуали мали Божественне походження, їх звершували недосконалі люди. Тому навіть у цьому вста-новленому Богом священному служінні, яке було покликане відкрити грішному світові Його любов і благодать, намітився занепад (як і в будь-якій іншій справі за участю людей). До

Ур

ок 10

94

часу Першого приходу Ісуса це служіння було так спотворене жадібністю і скупістю священиків (котрим було довірене святе служіння), що «в очах людей святість жертовного служіння була вкрай принижена» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 590).

Прочитайте Матв. 21:12-17. Які уроки щодо поклоніння Богові викладені в уривку? ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Як і в багатьох інших місцях, Ісус цитував Писання, аби виправдати Свої дії. Це ще один доказ того, що, як послідов-ники Господа, ми повинні зробити Біблію центром нашого світогляду й моральної системи. Ісус не тільки цитував Пи-сання, а й звершив чудові зцілення сліпого і кульгавого. Усе це переконливо свідчило про Його Божественну природу та покликання. На жаль, люди, які мали бути найбільш сприй-нятливими й відкритими для всіх цих доказів, найбільш запе-кло протидіяли Йому. Побоюючись за своє земне багатство і статус «управителів» та «доглядачів» храму, вони випустили з уваги спасіння в Ісусі, на яке вказувало все храмове служіння.

Як ми можемо переконатися в тому, що, бажаючи здобути або втримати щось земне (нехай навіть дуже хороше), ми не ризикуємо втратити найважливіше – вічне життя в Ісусі?

Вівторок, 31 травнябеЗ плоду

Очищення храму Ісусом було продиктоване співчуттям. Торгівля відбувалася у дворі язичників, а Ісус бажав, щоб Його дім став місцем молитви й поклоніння для всіх людей.

Водночас очищення храму було також і актом суду. Свя-щеники, котрі звершували служіння в храмі, не скористалися можливістю благословити всі народи; їхній судний день наближався. Якщо після всього, що здійснив Ісус, виявля-ючи Своє Божественне покликання, ці люди продовжували відмовлятися прийняти Його, то їм залишалося хіба що пожинати наслідки свого фатального вибору.

Ур

ок 10

95

Прочитайте тексти Матв. 21:18-22. Яким чином прокляття Ісусом смоківниці пов'язане з очищенням храму?________________________________________________________________________________________________________________________

Проклята Ісусом смоківниця символізувала багатьох вождів єврейського народу, які справедливо пожинали те, що посіяли. Однак ми маємо пам'ятати, що ця метафора стосу-валася не всіх релігійних лідерів. Адже після вознесіння Ісуса багато хто повірив у Нього як Месію. «А Боже Слово росло; число учнів у Єрусалимі дуже множилося; і серед священиків дуже багато були послушні вірі» (Дії 6:7). Але, подібно до безплідної смоківниці, храмове служіння не принесло жодної користі і незабаром мало втратити своє значення.

Такий учинок і строгі слова Ісуса, очевидно, шокували учнів, котрі все ще намагалися вивчити уроки співчуття й доброчинності, які Ісус викладав їм протягом Свого служіння. Це був Той самий Ісус, Який заявив, що прийшов не судити світ, а спасти його; Той же Ісус, Котрий запевнив, що «Люд-ський Син прийшов не губити людські душі, а спасати їх» (Луки 9:55). Кожне слово і вчинок у служінні Христа були спрямовані на відновлення занепалого людства, несли людям надію й обітницю нового життя в Ньому. Те, що зараз Він діяв і говорив надзвичайно строго й категорично, було ве-ликою несподіванкою для них. Тому Матвій записав: «Учні, коли побачили це, здивувалися» (Матв. 21:20).

Звичайно, рано чи пізно чимало людей повністю відкине милість і благодать Бога (Бут. 6:13; 15:16; 19:24; Об'явл. 22:11, 12). Однак, чому важливо довірити весь суд Богові та ніколи нікому не виносити вироку, зокрема й собі?

Середа, 1 червняКамінь

Якби вам залишалося жити кілька днів, яким чином ви б їх провели? А Ісус розповідав історії, які справляли глибоке враження на слухачів.Прочитайте уривок Матв. 21:33-46. Кого уособлюють наступні персонажі?Господар: ________________________________________________

Ур

ок 10

96

Виноградарі: _____________________________________________Слуги: ____________________________________________________Син: ______________________________________________________

Зверніть увагу на цитування Ісусом Псал. 118:22, 23. «Ци-туючи пророцтво про відкинутий камінь, Христос послався на факт з історії Ізраїлю. Це трапилося під час будівництва першого храму. Хоч цей випадок особливо стосувався Пер-шого приходу Христа та з особливою силою мав зворушити юдеїв, однак він повчальний і для нас.

Отож, коли будували Соломонів храм, то величезні каме-ні для стін і фундаменту готувалися в каменоломні, а коли доставлялися на місце будови, то їх уже не мало торкатися жодне знаряддя. Будівничі мусили тільки встановлювати їх у відповідному місці. Для фундаменту був привезений один незвичайної форми й розмірів камінь. Але будівничі не мог-ли знайти для нього відповідного місця, тому відмовилися прийняти його. Камінь лежав без потреби, лише заважаючи їм та викликаючи в них роздратування.

Нарешті звернули увагу на камінь, який був так довго відкинутий. Він тривалий час залишався просто неба; підда-вався дії сонячних променів, морозів і вітрів, але не зазнав жодних пошкоджень… Якщо цей камінь витримає велике навантаження, тоді будівничі візьмуть його за наріжний камінь. Після остаточного випробування камінь визнали придатним. Його взяли і встановили на потрібне місце; при цьому виявилося, що камінь точно відповідає йому» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 597, 598).

Ще раз прочитайте текст Матв. 21:44. Тут представлені дві сцени з каменем. Перша – упасти на камінь і роз-битися; друга – бути розчавленим каменем. У чому принципова відмінність між цими сценами? (Див. також Псал. 52:7; Дан. 2:34).

Четвер, 2 червняЦіна благодаті

Визначна вістка Біблії полягає в тому, що ми були створені люблячим Богом, Який через жертву Ісуса на хресті передба-

Ур

ок 10

97

чив для всіх нас вихід із руйнівного стану гріха й смерті. Ця тема простежується в усій Біблії. Ми бачимо її і в наступній притчі, яку розповів Ісус.

Прочитайте притчу, записану в Матв. 22:1-14. Що ця притча говорить про спасіння через віру? ____________________________________________________________________________

Якою б суворою не здалася ця притча, необхідно пам'ята-ти, що вона торкається важливого питання про долю кожної людини. Якою буде ця доля: вічним життям чи вічною заги-беллю? Що може бути важливішим за це?

Дивлячись на Голгофський хрест і розмірковуючи про те, чого коштувало Богові підготувати шлях для спасіння людства, ми повинні розуміти, наскільки обширна, глибока й неосяжна ця тема. Одна з Осіб передвічного Божества по-несла на Собі весь тягар Божого гніву, викликаного гріхом. Жодна інша тема не може бути більш серйозною. Якщо ми вивчатимемо її протягом усієї вічності, не дивно, що зараз можемо осмислити її лише в загальних рисах.

У притчі зустрічаються суворі й категоричні слова. Бог доклав усіх зусиль, щоб кожна людина могла брати участь у весільному бенкеті (Об'явл. 19:7); усі необхідні для цього приготування були здійснені такою безмежною ціною, що жодна притча не здатна навіть приблизно відобразити її. Тому було вкрай невдячно з боку покликаних на шлюбний бенкет знехтувати запрошенням та піти у своїх справах. Деякі навіть наважилися підняти руку на посланців, котрі прийшли передати їм милос-тиве запрошення. Не дивно, що реакція була такою суворою.

Що символізує «весільний одяг»? (Див. також Об’явл. 19:8).____________________________________________________________

Одяг – це праведність Христа, яка виявляється в житті і вчинках святих. Людина без одягу представляє номінальних християн, котрі претендують на переваги благодаті та спа-сіння, але не дозволили, щоб Євангеліє змінило їхнє життя й характер. Усі приготування до весільного бенкету обійшлися господареві дуже дорого, і люди, котрі прийняли запрошення, оцінили це. Притча показує: щоб увійти до Божого Царства, недостатньо просто опинитися біля дверей.

Ур

ок 10

98

П'ятниця, 3 червнядля подальшого дослідження:

Один з анонсів у лондонській газеті повідомляв: «Мертва жінка пролежала у квартирі три роки: скелет Джойс знайш-ли на дивані поруч з увімкненим телевізором». Жінка три роки пролежала мертвою в лондонській квартирі, і ніхто не потурбувався про неї? Ніхто не зателефонував, аби переко-натися, чи з нею все гаразд? Як таке могло статися в епоху практично безмежного зв'язку?

Про цю історію дізналися в усьому світі, хоч особливо вражені були мешканці Лондона. Як вона могла пролежати мертвою стільки часу і ніхто не знав про це? Однак без надії, без євангельських обітниць, без спасіння, отриманого для нас неймовірно високою ціною, ми всі приречені на забуття, подібно до цієї бідної жінки. Насправді наша ситуація ще гірша, оскіль-ки, на відміну від неї, нас ніхто не знайде і не зможе оплакати нашу смерть ані через три роки, ні через три мільярди років.

Учені одностайні в думці, що рано чи пізно Всесвіт помре «тепловою смертю». Але Голгофський хрест свідчить, що це помилковий погляд; замість вічного забуття ми можемо мати надію на вічне життя на Новому Небі й Новій Землі. Маючи таку прекрасну перспективу, як ми можемо навчитися не дозволяти нікому й нічому перешкодити нам отримати те, що запропоновано людям в Ісусі?

Питання для обговорення:1. Подумайте про те, наскільки невідворотна і могутня смерть та

якими даремними є всі людські зусилля впродовж тисячоліть перемогти її. Тому потрібні були такі визначні драматичні події, як смерть і воскресіння Божого Сина, аби перемогти смерть заради нас. Як ця думка доводить, що Голгофський хрест має бути центром наших надій та вірувань?

2. Поміркуйте про те, що значить зодягнутися в праведність Христа. Яким чином правильне, збалансоване розуміння цієї важливої концепції може втримати нас від крайно-щів: віри в «дешеву благодать» або законництва? Чому важливо уникати і того, й іншого?

Ур

ок 10

99


поВернення додому(Частина 2)

Я повернувся до церкви, у якій виріс, сподіваючись знайти її такою ж живою, якою знав її, але був розчарований,

бо почував себе чужим. Віруючі, які раніше відвідували нас, якщо ми пропускали дві суботи підряд, тепер навіть не знали, хто я такий!

Приблизно в цей же час я зустрів дівчину, яка мені дуже сподобалася. Сара відрізнялася від інших дівчат – вона була простою і скромною. Для неї не було важливим, що я був відомим спортсменом. Я вирішив перевірити, чи справді вона така скромна, тому привів її до дому мого кузена – дуже простого дому без електрики. Я хотів дізнатися, що вона скаже, якщо подумає, що це мій дім. Пізніше Сара сказала мені: «Я прийшла дивитися не на те, у якому будинку ти живеш. Я прийшла, аби побачити тебе». На мене ці слова справили глибоке враження.

Ми із Сарою жили в протилежних кінцях острова Фіджі, але мені вдавалося відвідувати її кожні вихідні. Врешті-решт я попросив її стати моєю дружиною. Коли ми обговорювали з нею питання сім’ї і релігії, я сказав їй, що одного разу повернуся до Адвентистської церкви і хочу, аби мої діти виросли, також відвідуючи її.

Ми одружилися, але мої світські звички не полишали мене, а такі, як алкоголь, навіть загрожували зруйнувати наш шлюб. Переживши в дитинстві гіркоту розлучення батьків, я був повний рішучості зберегти свій шлюб за будь-яку ціну. Тому залишив усе, що заважало мені бути хорошим чолові-ком. Я перестав пити й гуляти на вечірках та повернувся до тієї ж самої церкви, яку відвідував у дитинстві. Я відчував, що в ній нецікаво, але цього разу вирішив діяти.

100

Я служив дияконом, а потім став помічником моло-діжного керівника. Час, який я раніше витрачав на спорт, зараз витрачаю, працюючи для Бога. Я знайшов велике задоволення в тому, аби спостерігати, як люди залишають шкідливі звички та приходять до Бога.

Балкон у церкві завжди був територією молоді. Після того, як мій улюблений пастор переїхав, балкон опустів. Моєю метою було знову наповнити балкон людьми. Мені подобалося працювати з молоддю. У юності я отримав благословення пастора, який наставляв мене, а тепер хотів бути наставником для інших молодих людей. Я хвилююся й радію, коли сьогодні бачу, що цей церковний балкон наповнений молодими людьми!

Майкл Сикурі, пастор у Транстихоокеанській уніонній місії.

101

Урок 11 4-10 червня

події ос таннього часуБіблійні тексти для дослідження:

Вих. 19:5, 6; Матв. 23; Івана 12:20-26; Матв. 24; 1 Сол. 4:16.


«Бо хто буде себе підносити, буде принижений, а той, хто буде принижувати себе, � буде піднесений» (Матв. 23:12).

Другий прихід Христа – кульмінація християнської віри. Перший прихід Ісуса та Його смерть на хресті є вирішаль-

ними подіями, які закладають основу для Другого приходу. Другий прихід не може відбутися без Першого, і Перший був би даремним без Другого. Обидві події нерозривно пов'язані між собою, маючи на меті викуплення людства і завершення великої боротьби. Перший прихід уже відбувся, тепер ми з нетерпінням очікуємо Другого.

Цього тижня ми розглянемо 23-й розділ Євангелія від Матвія, де Ісус востаннє закликає єврейських лідерів покая-тися та прийняти Його як єдину надію на спасіння. Далі, у 24-му розділі, Ісус відповідає на запитання про те, які події відбуватимуться перед Його Другим приходом. Він змальо-вує урочисту картину, пов'язуючи зруйнування Єрусалима з подіями, що передуватимуть Його поверненню.

102

Як би не було важко жити в умовах війни, голоду, зра-ди, нам залишено обітницю «Сина Людського, що йде на хмарах небесних з великою силою і славою» (Матв. 24:30). Тому, незважаючи на випробування і скорботи, у нас є всі підстави для радості.

Неділя, 5 червнясліпі поВодирі

Не хто інший, як Ісус, привів синів Ізраїлевих до Єруса-лима сильною рукою та витягненим раменом (див. П. Зак. 7:19). На орлиних крилах Він переніс їх з Єгипту і привів до Себе. «Станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля ‒ то Моя! А ви станете Мені царством священиків та народом святим» (Вих. 19:5, 6).

У певному розумінні Ісус «освідчився» Ізраїлеві на пре-красній горі Синай. Тексти Вих. 24 повідомляють, що вожді і старійшини народу зійшли та «споглядали на Ізраїлевого Бога, а під ногами Його ніби зроблене з сапфірової плити, і немов саме небо, щодо ясности… І вони споглядали на Бога, ‒ і їли й пили» (в. 10, 11). Христос запропонував чашу Свого завіту Ізраїлеві, як у єврейській традиції під час вінчання юнак пропонує чашу дівчині, з якою бажає пов'язати своє життя. Ізраїль прийняв чашу і сказав: «Так, ми хочемо вічно жити з тобою в Землі обітованій».

У цьому контексті прочитайте Матв. 23. Що сказав Ісус лідерам Ізраїлю? Яке попередження їм було дане? Які уроки ми можемо почерпнути для себе, знаючи, у чому саме Христос докорив їм? Як ми можемо переконатися, що не винні в тому ж самому? _______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

У текстах Матвія 23 розповідається про те, що Ісус зробив останню відчайдушну спробу примиритися з коханою. Але вона покинула свого Нареченого. Він прийняв її рішення і востаннє вийшов з їхнього дому – храму. «Ось, залишається вам ваш дім порожнім» (Матв. 23:38). Коли Ісус залишив

Ур

ок 11

103

храм, він прийшов у запустіння, став занедбаним, як пустеля, з якої Господь у минулому врятував Свій народ.

Якби цей народ прийняв Христа, в історії спасіння від-булися б великі події, але лідери та більшість народу, яку вони ошукали, відкинули запропоноване спасіння. Тим часом, багатьом іншим євреям, а потім і язичникам, відкритим для керівництва Святого Духа, належало продовжити велику пра-цю та виконати покликання Ізраїлю. Вони стануть істинним насінням Авраама, спадкоємцями за обітницею (див. Гал. 3:29). Ми також сьогодні є частиною цього народу, володіючи тим же Божественним покликанням.

Понеділок, 6 червняоЗнаКи КінЦя

Після того як Ісус засудив юдейських лідерів, котрі відки-нули Його, у текстах Івана 12:20-26 звучить дивовижне про-хання. Христа повідомили про язичників, які хотіли «бачити Ісуса». Ці язичники спочатку звернулися зі своїм проханням до євреїв, котрі були вірні Ісусові. Незабаром щось подібне повториться, тільки в значно більших масштабах: у той час як одні євреї відкинуть Ісуса, інші стануть головними посеред-никами, за допомогою яких багато хто з язичників прийде до пізнання Христа. Цікаво, що це прохання прозвучало відразу після того, як Ісус передрік лідерам запустіння їхнього дому. Воістину старе мало поступитися місцем новому, тому що завжди входило в Божі наміри, – спасінню язичників та євреїв.

Яку картину в Матв. 24:1-14 Ісус представляє як вірним віруючим, так і всьому світові загалом?____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

«Відповідаючи на запитання учнів, Ісус не став розділя-ти дві події – зруйнування Єрусалима і великий день Свого Приходу, натомість об’єднав їх в одне. Якби Спаситель від-крив учням майбутні події так, як їх бачив Він, то вони не витримали б цього видовища. У Своєму милосерді до них Він поєднав зображення двох великих подій, даючи учням

Ур

ок 11

104

можливість зрозуміти їхнє значення... Ці слова були сказані не тільки учням, а й тим, хто житиме під час останніх подій історії Землі» (Е. Уайт. Христос ‒ надія світу, с. 628).

З відповіді Ісуса нам стає ясно: події, що передують Його поверненню, не райдужні. Ісус не пророкує земну утопію або тисячолітнє мирне царювання на Землі. Війни, зрада, стихійні лиха, переслідування Церкви, лжехристи, і навіть фальшиві брати. Позитивною подією із представлених тут є хіба що проповідь Євангелія Царства по всьому світу (в. 14).

У тексті Матв. 24:13 записані такі слова Ісуса: «А той, хто встоїть до кінця, буде спасенний». Що ви можете зробити зі свого боку, аби залишатися духовно сильними у випро-буваннях, які здатні виснажити вас та змусити здатися? Ми бачимо, як це відбувається з іншими; чому не слід легковажно вважати, що таке не може статися і з нами?

Вівторок, 7 червняЗагибель єрусалима

Прочитайте тексти Матв. 24:15-22. Про що тут говорить Ісус? Яку картину Він малює, відповідаючи на запитання учнів?____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Словосполучення «гидота спустошення» ми зазвичай розуміємо як блюзнірство або опоганення святині. Ісус, оче-видно, говорить про майбутнє зруйнування Єрусалима в 70 році н. е. Як ми говорили вчора, Ісус поєднав опис цієї події з описом стану світу напередодні Свого Другого приходу. «Христос вбачав у Єрусалимі прообраз світу, закам’янілого у своєму невір’ї та повстанні, який швидко йшов назустріч каральним Божим судам» (Е. Уайт. Велика боротьба, с. 22).

Проте навіть в умовах запустіння Господь прагне спасти всіх, кого тільки можливо. У Євангелії від Луки Ісус наказав учням утікати з міста ще до моменту спустошення: «Коли ж побачите, що Єрусалим оточений військами, тоді знайте, що наблизилося його спустошення. Тоді ті, хто в Юдеї, хай вті-кають у гори, а хто всередині міста, нехай виходять; ті, що в

Ур

ок 11

105

околицях, хай не входять до нього, бо то будуть дні помсти, щоб сповнилося все написане» (Луки 21:20-22).

Коли християни в Єрусалимі побачили, що передречені Ісусом ознаки збуваються, вони залишили місто, як звелів їм Ісус, а більшість євреїв залишилися й загинули. За приблиз-ними оцінками, під час облоги Єрусалима загинуло понад мільйон євреїв, ще 97 000 потрапили в полон. «У той момент, коли римляни несподівано зняли облогу з Єрусалима, усі хрис-тияни втекли, і, як свідчить історія, ніхто з них не загинув. Місцем їхнього пристановища стала Пелла, місто в передгір'ї на схід від ріки Йордан, приблизно за 27 км на південь від Галилейського озера» (Біблійний коментар АСД, т. 5, с. 499).

Згадайте ситуацію, коли ви не прислухалися до отрима-ного попередження і згодом пожалкували про це. Чому важливо прислухатися не тільки до чудових обітниць Божого Слова, а й до його попереджень?

Середа, 8 червнядругий приХід Христа

У 24-му розділі Євангелія від Матвія міститься відповідь Ісуса на запитання: «Яка ознака Твого приходу?» (в. 3); отже, ідеться про ознаки повернення Христа, коли відбудеться Його воцаріння.

Яке ще попередження висловлює Ісус у контексті подій, що передують Його поверненню, і як це відбувалося впродовж історії? Матв. 24:23-26.________________________________________________________________________________________________________________________

Тут Ісус, Котрий, за світськими мірками, був лише ман-дрівним проповідником із Галилеї зі жменькою послідов-ників, повідомляє, що багато хто прийде під Його ім'ям та видаватиме себе за Нього. Факт, що це відбувалося протя-гом століть і має місце в наші дні, якнайкраще підтверджує істинність Божого Слова.

Прочитайте тексти Матв. 24:27-31. Як описано Другий прихід? Що станеться, коли повернеться Христос?____________________________________________________________

Ур

ок 11

106

Попередивши, що багато хто прийде, видаючи себе за Месію, Ісус описує, яким насправді буде Його повернення.

По-перше, Другий прихід Христа буде особистісним та буквальним. Ісус особисто повернеться на Землю. Твердження: «Сам Господь... зійде з неба» (1 Сол. 4:16) спростовує заяви, що під Приходом Христа слід розуміти ідеальну або нову еру в історії людства. Його повернення буде видимим, як блискавка в небі. «І побачить Його кожне око» (Об'явл. 1:7). Образ сурми показує, що це буде гучна подія, досить гучна, щоб розбудити навіть мертвих! Якщо першого разу Христос прийшов явити приклад покори, то вдруге Він прийде як Цар-Тріумфатор (Об'явл. 19:16), Котрий переміг усіх Своїх і наших ворогів (1 Кор. 15:25).

В умовах, коли майбутнє нашого світу настільки неви-значене, як ми можемо навчитися черпати силу й надію з обітниць про Другий прихід?

Четвер, 9 червняпильнуйте!

Другий прихід Ісуса – це кульмінація всіх християнських надій, виконання всіх даних нам обітниць. Якщо Христос не прийде, що тоді? Після смерті ми перетворимося на порох, як і всі інші. Без Другого приходу та його наслідків наша віра стає обманом, фарсом і всім, чим вважають її наші критики й опоненти.

Тому не дивно, що через своє нетерпіння деякі християни призначають дати повернення Христа, адже від цієї події так багато залежить. Як нам відомо, усі проголошені раніше дати Приходу Христа були помилковими.

Яким чином тексти Матв. 24:36, 42 пояснюють, чому люди, котрі призначали дати Приходу Христа, помилялися?____________________________________________________________

Саме тому, що ми не знаємо дати повернення Христа, нам наказано бути завжди готовими і пильнувати.

Прочитайте тексти Матв. 24:42-51. Згідно зі словами Ісу-са, що означає пильнувати й бути готовими до Другого приходу? _________________________________________________

Ур

ок 11

107

Ісус висловився абсолютно зрозуміло: нам не дано знати, коли Він повернеться. Він прийде тоді, коли люди не чекати-муть Його. Отже, ми завжди маємо бути готовими до Його Приходу. Ми повинні жити так, ніби Він може повернутися в будь-який момент. Люди часто керуються небезпечною логікою: «Христос не скоро повернеться, тому я можу робити все, що захочу». Ісус застерігає нас від такого розуміння. Ми повинні прагнути бути вірними, бо любимо Господа і хочемо робити приємне Йому, незалежно від дати Його повернення. Крім того, з урахуванням біблійних віршів, які попереджають про суд та адресовані переважно тим, хто погано поводиться з людьми, можна сказати, що дата Другого приходу не має великого значення. Рано чи пізно «злого раба» спіткає суд.

Як адвентисти сьомого дня, котрі вже довгий час вірять у повернення Христа, як ми можемо переконатися, що не повторюємо (нехай навіть у дрібницях) помилку «злого раба»?


У контексті подій, описаних у Матв. 24, Ісус також сказав: «Запевняю вас: не мине цей рід, як усе це збудеться» (в. 34). Цей вірш викликає замішання, оскільки очевидно, що всі ці події не відбулися за одне покоління. Д-р Річард Леманн у «Настільній книзі з теології адвентистів сьомого дня» за-значає, що грецьке слово, перекладене як «рід», відповідає єврейському слову «дор». Останнє часто використовується для позначення певної групи або категорії людей, наприклад, «покоління непокірливого та бунтівничого» в Псал. 78:8. Та-ким чином, Ісус використовував це слово не для позначення часу або дати, а для характеристики злих людей.

«Відповідно до загальноприйнятого вживання цього тер-міну в старозавітний час Ісус використав словосполучення “цей рід” не в значенні покоління, а в значенні класу або типу людей. Злий рід включає в себе всіх, хто має злий характер та робить злі вчинки (Матв. 12:39; 16:4; Марка 8:38)» (Настільна книга з теології. Біблійний коментар АСД, т. 12; Заокський:

Ур

ок 11

108

«Источник жизни», с. 647). Іншими словами, злі й нечестиві («цей рід») не будуть знищені, доки не повернеться Ісус.

Питання для обговорення:1. Як адвентисти сьомого дня, як ми реагуємо на уявну

затримку Приходу Христа? Чи не вірили попередні поко-ління адвентистів, що Ісус прийде за їхнього життя? Чи не очікуємо ми того ж самого? Водночас, чи не є очіку-вання Його повернення протягом конкретного часового інтервалу своєрідною спробою встановити дату Другого приходу? Як нам виробити збалансоване ставлення до часу Другого приходу? Як не повторити помилки «злого раба» і водночас не вбачати в кожному газетному заголов-ку знак негайного кінця? Яким має бути наше ставлення до Другого приходу?

2. Прочитайте ще раз наведений Ісусом опис Другого при-ходу. Чим він відрізняється від деяких популярних кон-цепцій, пов'язаних із цією подією? Враховуючи, наскільки зрозумілі євангельські тексти, як ви поясните, чому так багато людей вірить у те, що суперечить Писанню? Які аргументи вони наводять на захист своїх поглядів і що ми можемо відповісти їм?

3. Як навчитися жити в очікуванні Другого приходу? Яким героям Біблії доводилося жити в аналогічних обставинах і чого ми можемо навчитися від них? Що можна сказати про Йосипа, Авраама, Сарру, Калева й Ісуса Навина? Що тексти Об’явл. 6:9, 10 повідомляють про затримку суду над нечестивими?

Ур

ок 11

109


Випробуй ісуса(Частина 1)

Мої діти ось-ось мали повернутися додому зі школи, і я вийшла зустріти їх на веранду нашого дому в Сіднеї. Я

усміхнулася, побачивши, як моя семирічна дочка Лорен встала навшпиньки, щоб дістати пошту з поштової скриньки. Вона робила так щодня, перш ніж попрямувати стежкою до дому.

Через кілька секунд донька вже бігла мені назустріч, роз-махуючи маленьким аркушем паперу над головою.

– Мамо, мамо, на цій картці написано, що я можу безкоштовно отримати Біблію! Можна я її заповню? Будь ласка, будь ласка!

Я зустріла дітей біля дверей, і ми пройшли в будинок, поки Лорен збуджено читала, що було написано на картці.

– Дивися, мамо, – сказала вона, поважно вимовляючи слова, – тут на лицьовій стороні написано: «Випробуй Ісу-са», а на звороті є місце, щоб записати наше ім’я й адресу!

Я поставилася скептично до цієї пропозиції. Наша сім’я ніколи не належала до церкви, і я не була впевнена в тому, що хочу давати свою адресу незнайомим людям. Але, поба-чивши, як сильно Лорен хоче отримати безкоштовну Біблію, я вирішила дозволити їй відіслати картку за зазначеною в ній адресою.

Ми жили в Сіднеї лише кілька тижнів і майже нікого не знали в Австралії. Досі наша сім’я мешкала в Південній Аф-риці, проте коли ми побачили, що злочинність виходить з-під контролю, то вирішили почати нове життя в іншому місці.

Ми намагалися влаштуватися в Англії, однак наші зу-силля були безуспішними, тому ми звернули свій погляд на Австралію. Мій чоловік Ніл надіслав заяви на роботу до кількох фірм. Нарешті ми знайшли роботу в Сіднеї, тому спакували всі свої речі, попрощалися з рідними і друзями в

110

Південній Африці та вирушили в подорож, щоб розпочати нове життя на новому континенті.

Хоч ми не були християнами, але те, що нам пощастило напрочуд швидко продати наш будинок та бізнес у Південній Африці, де дуже важко знайти покупців, наводило на думку, що якась Сила спрямовує наше життя. Ми знайшли будинок у Сіднеї та записали дітей до школи. Здавалося, що все нала-годжується. Проте коли збудження від переїзду минуло, а на новому місці на нас обрушилися щоденні життєві труднощі, ми відчули тугу за домівкою і смуток.

Саме тоді Лорен знайшла картку «Випробуй Ісуса» в по-штовій скриньці. Доньку переповнювали емоції, вона хотіла написати нашу адресу на картці. Як я могла відмовити їй?

Я сказала Лорен нашу адресу, і вона акуратно вписала її у відведене для цього місце на картці.

Далі буде.

111


останні дні ісусаБіблійні тексти для дослідження:

Матв. 26:1-16; Луки 12:48; Матв. 26:17-19; 1 Кор. 5:7; Матв. 26:36-46, 51-75.


«Ви всі спокуситеся Мною цієї ночі» (Матв. 26:31).

У цьому уроці ми розглянемо останні дні земного життя Христа, які передували хресту. Світ і Всесвіт незабаром

стануть свідками найвідповідальнішого моменту за всю іс-торію творіння.

З подій, які ми вивчатимемо цього тижня, можна по-черпнути безліч уроків, але особливу увагу зосередимо на питаннях свободи та свободи вибору. Ми проаналізуємо, як різні персонажі розпорядилися великим дорогоцінним даром свободи, а також побачимо значущі й доленосні наслідки використання людьми цього дару.

Петрові, Юді, Марії Магдалині довелося робити вибір. Але найголовніше: Сам Ісус також став перед вибором, і Він прийняв найбільше рішення піти на хрест, хоч Його люд-ська природа тремтіла при думці про це. «Отче Мій, якщо можливо, хай Мене обмине ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти» (Матв. 26:39).

Неймовірна іронія: наше зловживання даром свободи вибору привело Ісуса до моменту, коли вже Йому довелося

112

скористатися Своєю свободою та зробити вибір: спасати чи не спасати нас від загибелі, до якої так чи інакше призвело б наше злочинне свавілля.

Неділя, 12 червнядобре діло

Простежимо події останніх днів життя Ісуса на Землі. Йому ще належить зійти на хрест, воскреснути і повною мірою показати Себе як розп'ятого й воскреслого Спасителя світу. Як би сильно послідовники Ісуса не любили і не цінували Його, вони ще мали багато чого пізнати про те, Ким Він є і що здійснить для них. Дивлячись у минуле та маючи у своє-му розпорядженні все Писання, зокрема й цінні пояснення Павла щодо викупної смерті Ісуса, ми знаємо значно більше про те, що Ісус збирався звершити для нас, аніж знали Його учні на момент цієї історії.

Пам’ятаючи про це, прочитайте уривок Матв. 26:1-16. Яке значення має цей дорогоцінний дар та як учинок Марії навчає нас ставитися до Ісуса? ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Зверніть увагу на те, що Матвій помістив історію помазання Ісуса (яка відбулася, імовірно, перед тріумфальним в'їздом до Єрусалима) поруч зі згадуванням про змову юдейських керів-ників проти Нього. У той час як деякі співвітчизники Христа планують убити Його, ця жінка виявила свою велику любов до Нього та відданість з допомогою дорогоцінного мира (див. в. 7).

Хоч учнів, а особливо Юду, обурила така витрата, Ісус назвав учинок жінки «добрим ділом». Цією, на перший погляд, марнотратною дією Марія виявила всю глибину своїх почуттів до Господа. Хоч вона, звичайно, не знала всього, що мало статися та з якою метою, проте прекрасно усвідомлювала свій неоплатний борг перед Ісусом і хотіла виявити Йому свою вдячність. Можливо, Марія чула Його слова: «У кожного, кому дано багато, будуть і багато вимагати від нього» (Луки 12:48). Тим часом учні, які бачили значно більше вчинків Ісуса, ніж ця жінка, не звернули уваги на такий важливий момент.

Ур

ок 12

113

«Це благословенне миро було символом переповненого серця дарувальниці. Воно було зовнішнім проявом любові, яка щедро живилася небесними потоками. І це здійснене Марією помазання, яке учні вважали марнотратством, багаторазово повторюється в сприйнятливих серцях інших людей» (Е. Уайт. Біблійний коментар АСД, т. 5, с. 1101).

У контексті цієї історії, яким має бути наш відгук на те, що нам подаровано в Ісусі? Використовуючи свою свободу волі, яке «добре» діло ми можемо зробити для Нього на знак нашої вдячності?

Понеділок, 13 червняноВий ЗаВіт

Прочитайте тексти Матв. 26:17-19. Чому так знаково, що події розгортаються під час Пасхи? Прочитайте також Вих. 12:1-17; 1 Кор. 5:7. ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Історія виходу з Єгипту – це, безперечно, історія викуп-лення і спасіння. Бог спасає тих, хто розуміє, що сам не спроможний спастися. Який влучний символ для позначення того, що Ісус мав незабаром здійснити для всіх нас!

Прочитайте тексти Матв. 26:26-29. Що Ісус сказав Своїм учням? Що Його слова означають для нас сьогодні?____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Ісус указав учням на глибоке значення Пасхи. Звільнення з Єгипту було чудовим проявом влади й могутності Бога, але цього було недостатньо. Це було не остаточне викуплення, якого насправді потребували євреї, а також ми всі. Нам не-обхідне викуплення в Ісусі, яке дарує вічне життя. «І тому Він є Посередником Нового Завіту, щоб через смерть для викуплення від переступів першого Завіту покликані одержали обітницю вічної спадщини» (Євр. 9:15). Ісус указує учням на справжнє значення хліба і вина (неферментованого виноград-ного соку) – символів Його смерті на хресті.

Ур

ок 12

114

Таким чином, на відміну від жертовних приношень, які передвіщали смерть Ісуса, участь у служінні Вечері Господ-ньої нагадує нам про цю смерть. В обох випадках символи вказують нам на хрест Христа.

І все ж ця історія не закінчується хрестом. Сказавши учням, що не питиме від плоду виноградного аж до того дня, коли питиме з ними нове вино «в Царстві Мого Отця» (Матв. 26:29), Христос спрямував їхній погляд у майбутнє, на Другий прихід і подальші події.

Поміркуйте над словами Ісуса про те, що Він не питиме від плоду виноградного, доки ми не зустрінемося з Ним у Царстві Отця. Що це говорить про те, наскільки близь-кими будуть наші взаємовідносини з Ним? Як ми можемо зблизитися з Ним уже зараз?

Вівторок, 14 червнягефсиманія

Під час пасхального тижня священики приносили в жертву тисячі тварин у храмі на пагорбі, що височів над долиною Кедронською. Кров цих тварин кропили на жертовник, і вона стікала жолобом до потоку, який перетинав долину. Можли-во, потік навіть ставав червоним від крові. Ісус та Його учні переходили через цей потік на своєму шляху до Гефсиманії.

Прочитайте уривок Матв. 26:36-46. Чому Ісусові було так важко в Гефсиманії? Що сталося там насправді?____________________________________________________________

Не фізичної смерті боявся Ісус, коли молився, щоб «ця чаша» обминула Його. Понад усе Його лякало розділення з Богом. Ісус знав: щоб стати «гріхом» за нас (2 Кор. 5:21), померти замість нас, понести на Собі Божий гнів проти гріха, Він мав бути розділений з Отцем. Порушення святого Божого Закону було настільки серйозним, що вимагало смерті злочинця. Ісус прийшов, аби прийняти цю смерть та звільнити нас від неї.

«Передбачаючи можливі наслідки цієї боротьби, Ісус був сповнений страху, Його лякала думка про розлуку з Богом. Сатана нашіптував: коли Він стане Поручителем за

Ур

ок 12

115

грішний світ, це розділення буде вічним, Він буде зарахо-ваний до царства сатани і вже ніколи не зможе з’єднатися з Богом... Цієї жахливої миті вирішувалася долю світу. Доля усього людства перебувала на хитких терезах. Христос ще міг відмовитися пити чашу, призначену грішній людині. Ще не було надто пізно. Ісус міг витерти кривавий піт зі Свого чола і залишити людей гинути в гріхах. Він міг сказати: хай грішник буде покараний за свій гріх, а Я піду до Свого Отця. Тож чи вип'є Син Божий гірку чашу приниження і мук? Чи терпітиме Невинний наслідки прокляття гріха, щоб спасти винних?» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 687, 690).

Яким чином готовність Ісуса здійснити заради нас по-двиг повинна впливати на кожний аспект нашого життя, особливо коли необхідна наша допомога іншим? Як ми можемо навчитися відображати характер Ісуса в нашому житті?

Середа, 15 червняюда «продає» душу

Яка сумна історія Юди! Якби він не дожив до своєї остан-ньої подорожі до Єрусалима, то міг бути в числі найбільш шанованих персонажів святої історії. Однак замість цього його ім'я назавжди пов'язане зі зрадою й віроломством.

Прочитайте тексти Івана 6:70 і Луки 22:3. Як ці вірші до-помагають зрозуміти дії Юди? _______________________________________________________________________________________

Звичайно, можна звинувачувати сатану, що стояв за зрадою Юди, але напрошується запитання: що було не так з Юдою, якщо диявол зміг керувати ним? Зрештою, сказано, що сатана хотів заволодіти й Петром (Луки 22:31). Однак на відміну від Петра, Юда відмовився повністю присвятити себе Господу. Очевидно, він тримався за якийсь гріх або ваду характеру, що дозволило сатані схилити його до такого фатального вчинку. І тут ми бачимо ще один відчутний результат свободи вибору.

Прочитайте тексти Матв. 26:47-50 і 27:1-10. Які уроки ми повинні почерпнути із сумної історії Юди?____________________________________________________________

Ур

ок 12

116

У текстах Матв. 26:47-50 повідомляється, як Юда привів до Гефсиманії підрозділ із приблизно 600 солдатів, а також первосвящеників та старійшин. Який неймовірний момент влади для Юди! Маючи те, чого люди насправді хочуть, ви володієте величезною силою, як Юда в даному випадку. Усе йде нормально, принаймні доти, доки у вас є те, чого вони хочуть. Але як тільки люди отримують від вас бажане, ви їм уже не потрібні. Через кілька годин Юда залишиться сам, утративши абсолютно все.

Ще один важливий урок полягає в тому, за скільки Юда «продав» свою душу. За тридцять срібняків? У перерахунку на сьогоднішній день це заробітна плата за 1-4 місяці ро-боти, залежно від номіналу срібної монети. Але навіть якби ця сума була в десятки або сотні разів більшою, подивіться, чого вона йому коштувала! І, як свідчить Євангеліє, Юда втратив навіть її. Ці гроші не принесли йому радості; він кинув їх до ніг тих, від кого отримав. Який переконливий доказ істини: усе, що змушує нас відвернутися від Ісуса і втратити свою душу, є таким же марним, як отримана Юдою плата за зраду. Юда був такий близький до вічного життя, але все ж наважився проміняти його ні на що.

Четвер, 16 червняЗречення петра

Ісус наперед знав про добровільне рішення Юди зрадити Його. Це один з багатьох біблійних прикладів, які свідчать: передбачення Богом нашого волевиявлення жодною мірою не обмежує нашу свободу. Господь знав не тільки про зраду Юди, а й про те, що самовпевнений Петро в найвідповідальніший момент утече, а потім і зречеться Його.

Прочитайте уривок Матв. 26:51-75. Як ви думаєте, чому Петро зрікся Ісуса? ___________________________________________________________________________________________________

Часто ми вважаємо, що Петро зрікся Ісуса просто тому, що злякався. Однак не забувайте: той же самий Петро наважився підняти меч на римських солдатів (Івана 18:10)! Петро був готовий померти героїчною смертю, але Ісус зупинив його.

Ур

ок 12

117

Що ж сталося з Петром за короткий проміжок між мо-ментами героїзму та зречення? Чому він не зізнався, що був учнем Христа? Чому Петро сказав: «Я не знаю Цієї Людини» (Матв. 26:72)? ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Можливо, Петро повівся саме так, оскільки зрозумів, що не знає Цієї Людини, не знав, для чого Вона прийшла і що означає Її арешт. Тому в момент паніки він заперечував, що будь-коли знав Христа. Можливо, Петро відрікся від Ісуса, коли усвідомив, що не розуміє Його дій. Він здався сам, коли в нього виникло відчуття, що Ісус здався.

Петро все ще покладався на свій розум і не повністю до-вірився Ісусові, усупереч неймовірним ознакам, які бачив, та власному сміливому визнанню віри в Ісуса як Месію (Матв. 16:16). Зречення Петра має застерегти нас: усі чудеса й ознаки в цьому світі не збережуть нашої вірності Богові, якщо наші серця сьогодні не підкоряться Йому.

У Євангелії від Луки зазначено: коли Петро втретє заявив, що не знає Ісуса, Сам Господь «обернувшись… поглянув на Петра» (Луки 22:61). Тут використовується те ж саме слово емблепо, що описує проникливий погляд Ісуса в епізоді їхньої першої зустрічі (Івана 1:42).

Який урок ми можемо почерпнути із цієї історії для себе? Чи можемо сподіватися вияву Божої любові до нас, навіть якщо ми, як Петро, зазнаємо невдачі?

П'ятниця 17 червнядля подальшого дослідження:

У 1959 році двоє бандитів увірвалися до будинку в Канзасі й убили батьків і двох дітей-підлітків. Перш ніж злочинців знайшли, брат убитого батька сімейства надіслав до місцевої газети такого листа:

«Це суспільство надто озлоблене. Я навіть чув кілька разів думку, що, коли знайдуть злочинця, його слід повісити на найближчому дереві. Не можна дозволяти собі такі настрої. Справу зроблено, і, віднявши життя вбивці, нічого не зміниш.

Ур

ок 12

118

Замість цього давайте прощати, як того бажає Бог. Ми не повинні таїти образу в наших серцях. Людині, що вчинила злочин, буде болісно і важко жити із цим. Вона знайде спокій тільки тоді, коли прийде до Бога за прощенням. Давайте не будемо заважати їй, натомість помолимося, щоб вона могла знайти спокій» (Truman Capote. In Cold Blood, p. 124).

Не відволікаючись на обговорення питання смертної кари, ми бачимо в цих словах вираження тієї благодаті, яку Хрис-тос пропонує всім нам. Навіть після непростимого зречення Петра Христос простив його й доручив йому спасати людей.

«Петро щойно заявив, що не знає Ісуса, і тепер він з гіркотою усвідомлював, наскільки добре знав його Господь, як глибоко Він бачив його серце, про віроломність якого, як виявилося, не здогадувався навіть сам Петро» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 713).

Христос знав, що відбувається в серці Петра, ще до того, як про це дізнався сам Петро; Він раніше за Петра знав, що той робитиме. І все ж Його любов та благодать залишилися незмінними, хоч Петро не міг нікого звинувачувати у своїх учинках, крім самого себе.

Як важливо, щоб, маючи справу з людьми, котрі при-пускаються подібних помилок, ми навчилися виявляти до них милість так само довго, як хотіли б, щоб вона діяла для нас самих.

Питання для обговорення:1. «Кожна історія навернення, – писав Клайв Льюїс, – це

історія благословенної поразки». Як слід розуміти ці сло-ва? Як ви на власному досвіді пізнали, що означає така «поразка»? Що було уражено, а що перемогло?

2. У Гефсиманському саду Ісус просив, щоб чаша страждань минула Його, «якщо можливо» (Матв. 26:39). Чи була в Христа інша можливість спасти людство, окрім як віддати за нього Своє життя? Чому? Чому смерть Ісуса, Який поніс наші гріхи, була абсолютно необхідною? Чому в Бога не знайшлося іншого способу вирішити проблему гріха в контексті великої боротьби?

Ур

ок 12

119



Через кілька тижнів одного суботнього вечора, коли наша сім’я прибирала в домі, хтось постукав у двері. Я відчинила

двері і побачила жінку та двох чоловіків, котрих ніколи раніше не бачила. Вони усміхалися і сказали, що принесли Біблію для Лорен Мур. «Ви Лорен?» – запитали вони.

Я усміхнулася у відповідь та пояснила, що Лорен – моя донька. Я покликала Лорен і не без задоволення відмітила здивування на обличчях гостей, коли наша семирічна дочка спустилася по сходах та представилася як Лорен Мур. Незнайомці тепло усміхнулися і вручили Лорен її нову Біблію. Лорен застрибала від радості, притискаючи до себе Біблію.

Через кілька тижнів доброзичлива жінка на ім’я Гейл, котра подарувала Лорен Біблію, повернулася. Вона запитала, чи читала вже Лорен Біблію та чи не хоче вона додатково вивчати біблійні уроки, які можуть допомогти їй зрозуміти прочитане. Лорен з ентузіазмом погодилася. Коли Гейл дізналася, що в нашого сина Дейна немає Біблії, то пообіцяла йому теж принести її.

Наступного суботнього вечора Гейл прийшла з Біблією для Дейна. Вони втрьох улаштувалися на нашій кухні, і Гейл терпляче допомагала дітям зробити перші кроки на шляху пізнання Божого Слова, використовуючи принесені нею уроки з вивчення Біблії. Дітям так сподобалися уроки, що Гейл пообіцяла приходити щотижня, аби допомагати їм.

Спочатку ми трохи сумнівалися, чого можуть навчити наших дітей біблійні уроки, але вирішили, що дітям корисно буде ді-знатися про деякі біблійні принципи. Я прислухалася до занять, коли виконувала хатню роботу неподалік. Було так цікаво, що ми з Нілом часом залишали свої справи і слухали уважніше. Після уроків, проводжаючи Гейл до машини, я іноді просила її роз’яснити деякі моменти докладніше. Я ніколи не зустрічала таких християн, як Гейл. Вона завжди була життєрадісною і дуже терпляче вислуховувала всі наші запитання. Її відповіді були простими, але глибокими, і вона була такою скромною, що моя повага до неї лише зростала.

Далі буде.

120


роЗп'яття і ВосКресінняБіблійні тексти для дослідження:

Матв. 27:11-26; Івана 3:19; Ісаї 59:2; Матв. 27:45-54; Євр. 8:1-6; Матв. 28:1-20.


«Дана Мені вся влада на небі й на землі» (Матв. 28:18).

У рекламному оголошенні британського журналу містився заклик до добровольців, готових пожертвувати своїм

тілом заради науки. Повідомлялося, що вчені вивчають процес муміфікації, який практикували єгиптяни, і шукають добро-вольця з невиліковною хворобою, який готовий дати згоду на те, аби після смерті його тіло було використане для експе-рименту. Судячи з оголошення, учені вважали, що розкрили секретну технологію єгиптян, і гарантували, що тіло померлого збережеться протягом сотень або навіть тисяч років.

Як християни, ми не повинні непокоїтися про посмертне збереження наших тіл. Бог пообіцяв нам щось значно краще. Завдяки смерті Ісуса, якою Він викупив наші гріхи, та завдяки Його воскресінню як «первістка з покійних» (1 Кор. 15:20) наші тіла очікує краща перспектива, ніж тіла стародавніх фараонів. Ті, хто бачив мумії, погодяться, що вони не особ-ливо привабливі. Замість цього Біблія обіцяє нам нетління й вічне життя.

18-24 червня

121

Читаючи цього тижня останні розділи Євангелія від Мат-вія, ми зосередимо увагу на глибоких істинах про смерть і воскресіння нашого Господа та здобудемо надію, яку ці дві події пропонують нам.

Неділя, 19 червняісус чи ВараВВа

Прочитайте тексти Матв. 27:11-26. Якими є найважливіші наслідки даної людям свободи вибирати і того вибору, який вони зробили? ___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Саме вбивця Варавва мав бути розіп’ятий на середньому хресті. Злочинці, розп'яті з обох боків, можливо, були його спільниками. «Варавва» – це фактично не ім'я, а по батько-ві. «Вар» означає «син». Наприклад, Симон вар Йона ‒ це син Йони, а Вартоломій – син Толомія. «Варавва» означає «син авви», або «син батька». У багатьох ранніх рукописах наводиться ім'я цього Варавви – Ієшуа (Ісус). Ієшуа було поширеним ім'ям на той час і дослівно означало «Ягве – спа-сіння». Отже, повне ім'я Варавви звучало так: «Ягве спасає, син батька». Яка насмішка!

«Саме тоді римляни тримали під вартою засудженого на смерть Варавву. Він оголосив себе месією та стверджував, що має силу встановлювати нові порядки і таким чином випра-вити світ. Підбурюваний сатаною, розбійник заявляв, що все награбоване ним по праву належить йому. Силою сатани він творив чудеса, здобув послідовників та підбурював народ до повстання проти римського правління. Під маскою релігій-ного діяча приховувався запеклий злочинець, схильний до жорстокості й бунту. Пропонуючи натовпові обрати одного з двох — розбійника чи невинного Спасителя, Пилат споді-вався пробудити в народі почуття справедливості. Він гадав, що всупереч священикам і начальникам Ізраїлю прості люди сповняться співчуттям до Ісуса» (Е. Уайт. Христос – надія світу, с. 733).

Ур

ок 13

122

Пилат помилився. Без переконливої сили Святого Духа люди неминуче зроблять неправильний духовний вибір, як зробив у даному випадку натовп. Зрештою всім нам доведеться зробити вибір між Христом та Вараввою, Христом та грішним світом, між життям і смертю. «Це і є суд, що світло прийшло у світ, але люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо їхні діла були погані» (Івана 3:19).

Чому люди схильні віддавати перевагу темряві, а не світлу? Як ви можете побачити навіть у собі цю вроджену схильність? Що це має сказати нам про справжній харак-тер нашої грішної природи та нашу потребу повністю підкоритися Господу?

Понеділок, 20 червняроЗп'ятий Замість нас

«Від шостої години по всій землі тривала темрява – аж до дев’ятої години. А о дев’ятій годині Ісус скрикнув гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лема савахтані? Тобто: Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?» (Матв. 27:45, 46).

Що означав цей вигук? Як ми розуміємо його значення у світлі Плану спасіння? ______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Матвій описав те, що богослови називають «криком залишення». Крик, спровокований ситуацією, коли тебе за-лишили самого в біді. Ми бачимо таку реакцію Ісуса – крик, викликаний відчуттям, що Отець залишив Його. Темрява, що оточила тоді Землю, символізувала священний суд (Ісаї 13:9-16; Амоса 5:18-20; Єрем. 13:16); Ісус відчував на Собі всі страхітливі наслідки гріха й цілковитого розділення з Отцем. Заради нас і замість нас Він зазнавав Божественного покарання за гріхи. «Так і Христос: один раз приніс Себе, аби понести гріхи багатьох; другий же раз Він з’явиться не задля гріха, а тим, що очікують Його на спасіння через віру» (Євр. 9:28; див. також 2 Кор. 5:21). На хресті Ісус використовує лексику із Псал. 22:2, бо Він особливим чином відчував те,

Ур

ок 13

123

що відчувають люди, – розділення з Богом через гріх. «Бо то тільки переступи ваші відділювали вас від вашого Бога, і ваші провини ховали обличчя Його від вас, щоб Він не почув» (Ісаї 59:2).

Ісус справді відчував Божий гнів проти гріха; покарання за наші гріхи впало на Нього. Коли Він узяв на Себе тягар нашої вини, Його душа наповнилася страхом і тремтінням. Наскільки ж жахливий гріх в очах Господа, якщо через ньо-го Божому Синові довелося взяти на Себе вину й понести покарання за гріх заради нашого прощення!

Але навіть у таких складних обставинах Ісус кличе до Бога: «Боже мій, Боже мій!» Незважаючи на все, що відбу-валося з Ним, Його віра залишилася непохитною. Господь мав намір залишитися вірним до кінця всупереч стражданням і почуттю, що Отець залишив Його.

Що означає відчувати розділення з Богом через гріх? Чому надія на праведність Христа, яка супроводжується покаянням, визнанням та рішенням залишити гріх, – це єдиний спосіб повернутися на істинний шлях?

Вівторок, 21 червняроЗдерта ЗаВіса і роЗКолоті сКелі

Євангелісти розглядають історію Ісуса з різних позицій, але всі вони зосередили увагу на Його смерті. Однак Матвій – єдиний, хто пише про роздерту завісу й відкриті гроби.

Прочитайте тексти Матв. 27:46-54. Яке значення цих по-дій? На яку призначену нам надію вони вказують?____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Безпосередньо перед смертю Ісуса натовп, не зрозумівши виголошених Ним слів, насміхався над тим, що Ілля прийде спасти Його. Знущання натовпу було ще одним виразним, але сумним прикладом того, що більшість співвітчизників неправильно розуміла Ісуса.

Потім Матвій зазначає, що в храмі завіса роздерлася згори донизу. Значення цього символу зрозуміле: почалася нова ера

Ур

ок 13

124

в історії спасіння. Жертвоприношення, які так довго вказу-вали на Ісуса, більше не потрібні. Старий земний прообраз був замінений реальністю.

Прочитайте тексти Євр. 8:1-6. Як ці вірші допомагають нам зрозуміти, що сталося із земною святинею та що її замінило? _________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Матвій указує не тільки на розрив завіси, а й на розлам скель, відкриття гробів, воскресіння мертвих після воскресіння Спасителя – події, які могли відбутися лише внаслідок того, що здійснив Ісус, помираючи як наш Заступник. Таким чином, у Євангелії від Матвія ми бачимо явища, котрі стара система сама по собі ніяк не могла викликати. «Оскільки неможливо, щоб кров телят і козлів усувала гріхи» (Євр 10:4). Звичайно, тільки Ісус міг усунути наші гріхи, і для нас великим резуль-татом та великою обітницею викуплення в Ісусі є воскресіння з мертвих. Без цієї обітниці ми не мали б нічого (див. 1 Кор. 15:13, 14, 19). У згаданому Матвієм воскресінні померлих святих (нам не відомо, скільки їх було) ми бачимо надію й запоруку нашого воскресіння наприкінці часу.

Середа, 22 червняВосКреслий Христос

Осереддям християнської віри є не тільки Голгофський хрест, а й порожня гробниця. Більшість людей у світі, включаючи нехристиян, вважає, що чоловік на ім'я Ісус із Назарета справді помер на хресті. Через короткий час після смерті Ісуса з'явилися історичні свідчення, як, наприклад, запис римського історика Тацита: «Нерон віддавав на най-більш витончені страти тих, хто своїми гидотами накликав на себе загальну ненависть і кого натовп називав християна-ми. Христа, від імені якого походить ця назва, стратив при Тиберію прокуратор Понтій Пилат» (Тацит, Аннали 15:44).

З приводу того, чи історичний персонаж на ім'я Ісус був засуджений і розп'ятий, суперечки не відбувалися та не відбуваються. Але щодо воскресіння цього не можна сказа-

Ур

ок 13

125

ти. Значно складніше визнати, що Ісус із Назарета помер у п'ятницю вдень та ожив у неділю вранці. Саме із цим багато людей не згодні. Зрештою, нікого не можна було здивувати розповіддю про єврея, розп'ятого римлянами в Юдеї. Але вістка про єврея, котрий воскрес із мертвих після розп'яття, ніяк не вкладається у звичні рамки!

Проте без цієї віри у воскреслого Ісуса християнська релігія існувати не може. Павло пише: «А якщо Христос не воскрес, тоді марна й проповідь наша, марна й віра ваша… Коли ми надіємося на Христа тільки в цьому житті, то ми найнещасніші з усіх людей!» (1 Кор. 15:14, 19). За смертю Ісуса мало відбутися Його воскресіння, адже в Його воскре-сінні ми маємо гарантію нашого воскресіння.

Читаючи розповідь про воскресіння Ісуса, ми можемо сприймати її по-різному. Або вважати цю історію сентимен-тальною вигадкою нечисленних учнів Ісуса, котрі сумували за своїм Учителем і бажали зберегти пам'ять про Нього. Або можемо прийняти історію воскресіння буквально як розповідь з перших уст про екстраординарну подію, котра має значення для кожної людини, що будь-коли жила на Землі.

Прочитайте уривок Матв. 28:1-15. Чому Ісус звелів Своїм учням радіти (в. 9)? Звичайно, певною підставою для радості міг бути факт, що Він воскрес, що Вчитель по-вернувся. Але в чому полягає справжня причина радості з приводу воскресіння Ісуса?

Четвер, 23 червняВелиКе доручення

Для багатьох людей найскладнішим для розуміння в діях Ісуса є те, що Він повернувся на Небо і доручив євангельське служіння людям. Ми часто розчаровуємо Його та самих себе, і, як свідчать Євангелія, Його ранні послідовники не були винятком. Однак, довіряючи нам служіння, Христос виявляє цим Свою любов до нас і нашу потребу в Ньому.

Прочитайте тексти Матв. 28:16-18. Порівняйте слова Ісу-са: «Дана Мені вся влада на небі й на землі» (в. 18) із текстами Дан. 7:13, 14. Як ці вірші пов'язані між собою?

Ур

ок 13

126

Прочитайте Матв. 28:19, 20 – заключні вірші Євангелія від Матвія. Що сказав Ісус та яке значення ці слова мають для нас? __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Еллен Уайт пише, що коли Ісус підносився на Небо, близько 500 віруючих зібралося на горі в Галилеї після воскресіння Христа (див. також 1 Кор. 15:6). «Доручення Спасителя, яке Він дав учням, поширюється на всіх віру-ючих у Христа аж до кінця часу. Фатальною помилкою, – зазначає Е. Уайт, – буде думати, що спасіння душ є справою лише посвяченого в духовний сан служителя. Доручення проповідувати Євангеліє дане всім, хто отримав натхнення з Неба. Усі, хто прийняв життя в Христі, покликані до праці в ім'я спасіння своїх ближніх. Для цього заснована Церква, і, приймаючи на себе її святі обов’язки, ми обіцяємо стати співпрацівниками Христа» (Христос – надія світу, с. 822).

Чи часто ви думаєте про себе як про співпрацівника Хрис-та? Що конкретно ви можете зробити, аби бути більш активними в поширенні Євангелія?


Як і автори інших Євангелій, Матвій написав про вос-кресіння Ісуса. Як і вони, він практично нічого не написав про те, у чому полягав зміст воскресіння. Хоч євангелісти відобразили у своїх розповідях факт воскресіння Христа, ні Матвій, ні Марко, ані Лука чи Іван не дали богословського пояснення цій події, хоч вона є центральною для христи-янської віри.

Найбільш докладне пояснення значення Голгофського хреста ми знаходимо в посланнях Павла. «Та тепер Христос встав з мертвих, – первісток з покійних. Оскільки смерть через людину, – то через людину й воскресіння мертвих. Як в Адамі всі помирають, так у Христі всі оживуть» (1 Кор. 15:20-22). Павло також писав: «Поховані з Ним через хре-щення, ви воскресли разом з Ним через віру в силу Бога, що

Ур

ок 13

127

воскресив Його з мертвих» (Колос. 2:12). Петро теж висло-вився з цього важливого питання: «Цей прообраз, що і нині вас спасає – хрещення. Це не позбуття тілесно нечистоти, а прохання до Бога доброго сумління через воскресіння Ісуса Христа» (1 Петра 3:21).

Хоч ми не знаємо, чому автори Євангелій не запропо-нували нам докладних пояснень, деякі вчені вважають це ще одним доказом правдивості їхніх розповідей. Зрештою, описуючи події через багато років після того, як вони від-булися, чому апостоли не скористалися можливістю вселити людям правильне уявлення про воскресіння Христа? Якщо мало місце шахрайство чи обман, чому б не скористатися можливістю надати цьому «трюкові» потрібне значення? Натомість апостоли просто розповідають історію, не намага-ючись прикрасити її за допомогою богословських трактувань.

Питання для обговорення:1. У момент смерті Ісуса завіса в храмі, яка символізувала

старозавітну систему жертвоприношень, розірвалася згори донизу, і був проголошений новий завіт та новий Первосвященик – Ісус Христос. «Тому, брати, маючи відвагу входити до святині через кров Ісуса – новою і живою дорогою, яку Він відкрив нам через завісу, тобто через Своє тіло, – і маючи Великого Священика в Божому домі» (Євр. 10:19-21). Які почуття виникають у вас при думці, що тепер Сам Христос звершує служіння нашого Первосвященика?

2. Євангеліє від Матвія торкнулося безлічі тем і питань. Що особливо вразило вас у тому, як Ісус був представлений тут? Яким чином вивчення цього Євангелія допомагає нам краще зрозуміти, що значить бути справжнім хрис-тиянином та дотримуватися вчення Ісуса?

Ур

ок 13

128



Коли Гейл побачила, як ми з Нілом зацікавилися тим, що вивчали діти, то запропонувала нам серію відеофільмів для перегляду. Записи

відкривали біблійні істини, такі як істина про суботу, і ми не відчували страху. Переглядаючи відеофільми, ми відчули, що християнство набуває для нас сенсу. Ніл ніколи раніше не виявляв бажання відвідувати церкву, але несподівано став проводити весь свій вільний час, дізнаючись усе більше про Бога. Я ж роками намагалася зрозуміти, що відбувається з людьми після смерті. Поступово ми усвідомили, що християнство може дати нам значно більше, ніж ми раніше думали, і що воно в жодному разі не є нудною релігією з безглуздими обрядами. Ми переконалися, що це яскрава жива віра, яка справді відкриває сенс життя!

Наші нові друзі запросили нас на серію біблійних зустрічей за книгою Об’явлення. Ми запросили ще одну сім’ю, з якою подружилися, нам усім сподобалося вивчення книги. Потім Гейл запросила нас на євангельські зустрічі до своєї церкви. Наші друзі разом із нами відвідали всі зустрічі. Навіть наші діти знайшли для себе багато цікавого. Щовечора після чер-гової зустрічі ми обговорювали побачене й почуте. Деякі з наших дискусій тривали далеко за північ. Коли проповідник попросив підвестися тих, хто бажає присвятити своє життя Богові, піднялася вся наша сім’я та наші друзі.

Озираючись на те, що відбулося, я розумію, що Бог справді мав план щодо нашого життя, коли ми переїхали з Південної Африки до нового дому в Австралії. Лише за один рік ми переїхали з одного континенту на інший, отримали запрошення «Випробуй Ісуса», прийняли рішення слідувати за Богом та укласти з Ним заповіт. Це був рік грандіозних змін у житті!

Пізніше в церкві нас познайомили з двома юнаками, двоюрідними братами, котрі, за словами пастора, поклали картку «Випробуй Ісуса!» в нашу поштову скриньку. Ми були вдячні цим двом юнакам, а також сестрі Гейл за те, що знайшли Господа. Ми назавжди змінилися, і я продовжую дивуватися, коли думаю про те, як сильно Бог любить нас – так сильно, що здійснив цілу низку чудес, аби привести нас до Нього.

Келлі Мур та її сім’я живуть у Сіднеї, Австралія.

Посібник з вивчення Біблії в Су ботній шко лі II квартал

Енді Неш

Євангеліє від МатвіяДиректор видавництва Â. Äæóëàé, головний редактор Ë. Êà÷ìàð, переклад Н. Êà÷ìàð,

коректори: Þ. Âàëü÷óê, І. Äæеðдæ, комп’ютерна верстка Â. Êóçüìеíêî, дизайнер обкладинки А. Аптеð, відповідальна за друк Ò. Ãðèöþê

Бумага офсетна. Офсетний друк. Підписано до друку 26.01.2016 р. Ãарнітура Н’ютон. Наклад 3000 екз.

Âèдàвíèöтвî «Äæеðеëî æèттÿ» 04107, м. Київ, вул. Ëук’янівська, 9/10-А, тел. (044) 425-6906, факс 467-5064,

E-mail: [email protected], www.adventist.org.ua

Євангеліє від Матвія

Documents

Transcript of Євангеліє від Матвія