Медії та ідентичність

МЕДІЇ ТА ІДЕНТИЧНІСТЬ

ІІ Міжнародна науково-практична конференція

MEDIA AND IDENTITY

II International Scholarly-Practical Conference

School of Journalism at Ukrainian Catholic University

Danish Ministry of Foreign Affairs, NIRAS Consulting Company

Школа журналістики Українського католицького університету

Міністерство закордонних справ Данії, консалтингова компанія NIRAS

Lviv, Ukraine, May 16-17, 2014

Україна, Львів, 16–17 травня 2014 р.

»

»

2WWW.journalism.ucu.edu.ua

MEDIA AND IDENTITYII International Scholarly-Practical Conference

МЕДІЇ ТА ІДЕНТИЧНІСТЬІІ Міжнародна науково-практична конференціявступне слово /

foreword

Науково-практична конференція «Медії та ідентичність» відбувається у важкий для України час. Наша країна складно, з боями – у прямому, а не переносному значенні – намагається позбутися радянської ідентичності. Зізнаюсь, коли ми планували тематичні напрями конференції, то гадки не мали, що частина з них матеріалізується. Так склалось, що саме нові медії та масовий кінема-тограф – сьогодні одні з ключових інструментів навіть не боротьби, а справжньої війни за май-бутнє України. До того ж, власне нові медії стали тими комунікаційними каналами, які формують в українському медійному просторі надважливі ціннісний та ідентифікаційний дискурси. Адже в сучасному світі важливим стає розуміння того, що чим гучніше дезінтеграційні процеси заявля-ють про себе, тим важливішими стають питання про те, наскільки ідентифікація з суспільно-по-літичним утворенням впливає на повсякденність людей, і як ідея ідентичності конструюється в публічному дискурсі. Ці питання виявляються в етнічному, мовному, політичному й культурному різноманітті, а також у відчутті згуртованості й відчуженості, у наявності та відсутності настанови на спільність базових цінностей, прав і свобод. Тому, поза нашою волею, конференція «Медії та ідентичність» набула надзвичайної актуалізації та практичного виміру.

Окремо наголошу, що ця конференція – вкрай важлива для Школи журналістики УКУ, оскіль-ки започатковує інтерактивну міждисциплінарну платформу для обговорення злободенних медійних питань та обміну міжкультурним досвідом. Її формат спрямований на створення відкритого, динамічного науково-дослідницького середовища щодо вивчення нових медій і динаміки їхнього розвитку; з’ясування медійних, соціокультурних і політичних впливів у кіне-матографічних практиках свого часу з погляду конвенцій ідентичності.

Наприкінці зазначу, що тематичне різноманіття доповідей під час конференції вдовольнить найвибагливішого науковця та дослідника. Доповідачі з України, Польщі, Росії, Вірменії, Білору-сі, Туреччини проаналізують радикальні зміни нових медій, процеси формування ідентичності сучасної людини в тісному симбіозі людина-технологія, що є принципово новим явищем сус-пільного життя; покажуть вплив нових медій на порядок денний традиційних ЗМІ; звернуть увагу на культурні травми у практиці кіно; ознайомлять з рефреймінгом кінематографічних уявлень про минуле на прикладі українського та міжнародного досвіду; з’ясують лінгвістичні аспекти міжкультурних комунікацій; звернуться до конфлікту цінностей як чинника етнополі-тичної мобілізації; розглянуть комунікативний потенціал конструювання ідентичностей і нові виклики постсекулярного суспільства, а також відкриють силу політичних міфів та етнокуль-турних стереотипів.

Приємної та корисної роботи :)))

Ігор Балинський, керівник Школи журналістикиУкраїнського католицького університету, Львів, травень 2014 р.[


вступне слово / foreword

The Academic Conference on Media and Identity is being held at a difficult time for Ukraine. The country is literally, not figuratively, struggling desperately in its attempt to rid itself of its Soviet identity. In fact, when we were planning the thematic areas of the conference, we could hardly im-agine any engagements of the kind would materialize. It appears today that new media and main-stream cinema are the key tools in not just a battle, but rather warfare for the future of Ukraine. Moreover, new media have become the de facto communication channels that shape the extremely important value and identity discourses in the Ukrainian media space. Indeed, in the modern world, it is becoming more and more vital to understand that the stronger disintegration processes are, the more significantly identification with social or political institutions affects people’s everyday lives, and how the idea of identity is construed within the public discourse. These issues are manifested in ethnic, linguistic, political and cultural diversities, as well as in the senses of unity and alienation, in the presence and absence of the orientation towards common fundamental values, rights and free-doms. Therefore, beyond our will, the Conference on Media and Identity has acquired exceptional relevance and new practical dimension.

It must be emphasized that this conference is crucial for the UCU School of Journalism as it provides an interactive interdisciplinary platform to discuss current media topics and share cross-cultural ex-perience. Its format aims and allows for the creation of an open, stimulating academic research environment to explore new media and the dynamics of their development, and to study the media, cultural, and political influences in contemporary cinematic practices, as they relate to conventions of identity.

In conclusion, I would like to note that the variety of content in the conference reports meets the requirements of even the most exacting scholars and researchers. Speakers from Ukraine, Poland, Russia, Armenia, Belarus, and Turkey will analyze the radical changes in new media, and the identity forming processes in modern man, living in close human-technology symbiosis, which is an abso-lutely new phenomenon in social life. They will show the impact of new media on the agenda of traditional media, highlight the cultural trauma reflected in cinematography, introduce the refram-ing of cinematic images of the past through the example of Ukrainian and international experience, interpret the linguistic aspects of intercultural communication, touch upon the conflict of values as a factor of ethno-political mobilization, consider the communicative potential of constructing iden-tities and the challenges of post-secular society, and reveal the political power of ethnic and cultural myths and stereotypes.

I take this opportunity to wish you enjoyable and successful work at this conference.

Ihor BalynskyiHead, School of JournalismUkrainian Catholic University, LvivSpring, 2014[


9:00 – 9:15 відкриття конференції / conference opening

[ Тематична панель: Ідентичність. Реальність. МедіїThematic Panel: Identity. Reality. Media

9:15 – 9:45 Ідентичність в епоху нових медій / Identity in the era of new media Сергій Рачинський / Serhiy Rachynskyi (Україна / Ukraine)

9:45 – 10:15 запитання, дискусія / questions and discussion (модератор / moderator – Борис Потятиник / Borys Potiatynyk)

10:15 – 10:45 Політики і практики ідентичності в сучасних медіях України / Politics and the practices of identity in current Ukrainian media Ольга Духніч / Olga Dukhnich (Україна / Ukraine)

10:45 – 11:15 запитання, дискусія / questions and discussion (модератор / moderator – Ігор Балинський / Ihor Balynskyy)

Учасники тематичної панелі / Members Thematic PanelНаталія Виговська/ Nataliya Vygovskaya (Запоріжжя/ Zaporizhia), Юлія Голоднікова/Julia Holodnikova (Львів/Lviv), Тарас Добко/Taras Dobko (Львів/Lviv), Марина Довженко/Maryna Dovzhenko (Львів/Lviv), Наталія Друль/Natalia Drul’ (Львів/Lviv), Галина Католик/Halyna Katolyk (Львів/Lviv), Ірина Набитович/Iryna Nabytovych (Львів/Lviv), Вікторія Середа/Victoria Sereda (Львів/Lviv), Євген Федченко/Yevhen Fedchenko (Київ/Kyiv), Павло Хобзей/Pavlo Khobzey (Львів/Lviv), Вікторія Шевченко/Viktoria Shevchenko (Київ/Kyiv)

15 ТрАвНя / MAY

16 ТрАвНя / MAY

Четвер / tUesday

П’ятниця / fraiday

П’ятниця / fraiday

14:00 – 16:00 зустріч з Ахтемом Сеїтаблаєвим, головним режисером фільму «Хайтарма» / Meeting with Akhtem Seytablaev, director of the film «Haytarma»

17:00 вручення премії імені Олександра Кривенка «За поступ у журналістиці» / presentation of the Oleksandr Kryvenko Award «For Progress in Journalism»

ТеМа ДНя: Нові медії та ідентичність

TOPIC OF THe DaY: New Media and Identity


11:15 – 11:45 перерва на каву / coffee break

[ Тематична панель: Майбутнє нових медій Thematic Panel: The Future of New Media

11:45 – 12:15 Нові медії в старому світі: виклики і контроверсії / New media in the old light: challenges and controversies Борис Потятиник / Borys Potiatynyk (Україна / Ukraine)

12:15 – 12:45 Як нові медії змінюють споживання інформації в Україні / How new media changes the consumption of information in Ukraine Максим Саваневський / Maksym Savanevsky (Україна / Ukraine)

12:45 – 13:30 запитання, дискусія / questions and discussion (модератор / moderator – Отар Довженко / Otar Dovzhenko)

Учасники тематичної панелі / Members Thematic PanelДіана Дуцик/Diana Dutsyk (Київ/Kyiv), Наталія Габор/Natalia Gabor (Львів/Lviv), Вікторія Бабенко/Viktoria Babenko (Львів/Lviv), Петро Нек/Petro Nek (Львів/Lviv), Олександр Власенко/Oleksandr Vlasenko (Київ/Kyiv), Світлана Безчотнікова/ Svitlana Bezchotnikova (Маріуполь/Mariupol), Юліана Лавриш/Juliana Lavrysh (Львів/Lviv), Юрій Залізняк/Yuriy Zaliznyak (Львів/Lviv), Світлана Жаб’юк/Svitlana Zhab’yuk (Львів/Lviv), Наталія яблоновська/Natalia Yablonovska (Сімферополь/ Simferopol), Людмила Федорчук/ Ludmila Fedorchuk (Київ/Kyiv)

13:30 – 14:15 обід / lunch

[ Презентація Presentation

14:15 – 15:00 Віднайдений рай: роздуми про сучасні події в Росії та Україні y мас-медія та соціальних мережах / Paradise Regained: reflection of the current events in Russia and Ukraine in mass-media and social networks Олександр Смолянський / alexander Smoljanski (Росія / Russia)

15:00 – 15:30 запитання, дискусія / questions and discussion (модератор / moderator – Отар Довженко / Otar Dovzhenko)


16 ТрАвНя / MAYП’ятниця / fraiday


[ Тематична панель: Медії і мова ненависті Thematic Panel: Media and the Language of Hatred

16:00 – 16:30 Мова ненависті в турецьких друкованих медіях / Hatred in Turkish Print Media Зейнеп арслан / Zeynep arslan (Туреччина / Turkey)

16:30 – 17:00 Табу і ненависть. Вплив нових медій на порядок денний традиційних ЗМІ Вірменії / Taboo and hatred: influence of new media on the schedule of traditional media in Armenia Сурен Дегерян / Suren Deheryan (Вірменія / armenia)

17:00 – 17:30 запитання, дискусія / questions and discussion (модератор / moderator – Марія Титаренко / Maria Tytarenko)

Учасники тематичної панелі / Members Thematic PanelВіктор Жуковський/Viktor Zhukovskyy (Львів/Lviv), Вікторія Романюк/Victoria Romaniuk (Харків/Kharkiv), Марія Волосацька/Maria Volosatska (Львів/Lviv), Богдан Прах/Bogdan Prach (Львів/Lviv), Павло Худ/Pavlo Khud (Львів/Lviv), Ніна Зражевська/Nina Zrazhevska (Черкаси/

Cherkasy), Тарас антошевський/Taras antoshevskyy (Львів/Lviv), Соломія Онуфрів/Solomia Onufriv (Львів/Lviv), анастасія Магазова/anastasia Magazova (Сімферополь/ Simferopol), Тарас Прокопишин/Taras Prokopyshyn (Львів/Lviv), Ірина Магдиш/Iryna Magdysh (Львів/Lviv)

16 ТрАвНя / MAYП’ятниця / fraiday

17 ТрАвНя / MAYсУбота / sUterday

ТеМа ДНя: Конструювання ідентичностей:

практики кінематографа

TOPIC OF THe DaY: Construction of Identities:

Examples from Cinematography

[ Тематична панель: Ідентичність у радянському кінематографі Thematic Panel: Identity in Soviet Cinematography

10:00 – 10:30 Модель соціалістичної національної ідентичності і пошук її альтернатив у білоруському кінематографі / Socialist national identity model and search-es for its alternatives in Belarusian cinematography Ольга Романова / Olga Romanova (Білорусь / Belarus)

10:30 – 11:00 «Не-ідентичне-з-собою»: оніричне позиціювання суб’єкта у фільмі «Тіні забутих предків» / «Non-identical-with-itself»: Oneiric Subject Positioning in Film Shadows of Forgotten Ancestors Ольга Брюховецька / Olga Bryukhovetska (Україна / Ukraine)

11:00 – 11:45 запитання, дискусія / questions and discussion (модератор / moderator – Богдан Шумилович / Bohdan Shumylovych)

сУбота / sUterday


Учасники тематичної панелі / Members Thematic PanelОлег Турій/Oleh Turiy (Львів/Lviv), Олена Джеджора/ Olena Dzhedzhora (Львів/Lviv), Орися Гачко/Orysya Hachko (Львів/Lviv), Марія Зубрицька/Maria Zubrytska (Львів/Lviv), Ірина Старовойт/Iryna Starovoit (Львів/Lviv), Богдан Тихолоз/Bogdan Tycholoz (Львів/Lviv), Уляна Головач/Uliana Holovatch (Львів/Lviv)


[ Тематична панель: Історичне кіно як інструмент конструювання ідентичностіThematic Panel: Historical Film as an Instrument of Constructing National Identity

12:15 – 13:00 Пам’ять та ностальгія в турецькому кіно / Memory and Nostalgia in Turkish Cinema ахмет Ґюрата / ahmet Gürata (Туреччина / Turkey)

13:00 – 13:30 запитання, дискусія / questions and discussion (модератор / moderator – Василь Расевич / Vasyl Rasevych)

13:30 – 14:15 обід / lunch

14:15 – 14:45 Трансформація національної пам’яті в польському кінематографі / The transformation of national memory in Polish cinema Магдалена Сариуш-Вольська / Magdalena Saryusz-Wolska (Польща / Poland)

14:45 – 15:15 запитання, дискусія / questions and discussion (модератор / moderator – Василь Расевич / Vasyl Rasevych)

15:15 – 15:45 Україна: національне кіно, національний наратив, спроби «виправлення» історії / Ukraine: national cinema, national narrative, attempts to «fix» history Василь Расевич / Vasyl Rasevych (Україна / Ukraine)

15:45 – 16:30 запитання, дискусія / questions and discussion (модератор / moderator – Ігор Балинський / Ihor Balynskyy)

Учасники тематичної панелі / Members Thematic PanelВахтанг Кіпіані/Vakhtang Kipiani (Київ/Kyiv), андрій Дахній/andriy Dakhniy (Львів/Lviv), Сергій Шебеліст/Serhii Shebelist (Полтава/Poltava), Орест Друль/Orest Drul’ (Львів/Lviv), Володимир Павлів/Volodymyr Pavliv (Львів/Lviv), Ігор Скочиляс/Ihor Skochylias (Львів/Lviv), Олександр Зайцев/Oleksandr Zaytsev (Львів/Lviv)

16:30 – 17:00 закриття конференції / conference closing

17 ТрАвНя / MAYсУбота / sUterday



МЕДІЇ ТА ІДЕНТИЧНІСТЬІІ Міжнародна науково-практична конференціядоповідачі /

speakers

Риторика ненависті в друкованих засобах масової інформації Туреччини

Hatred in Turkish Print Media

АРСлАН ЗейНеП, Туреччина. Координатор проекту «ЗМІ на сторожі проти ненависті», ініційованого Фондом Гранта Дінка. Закінчила Галатасарайський університет (Туреччина) за спеціальністю «Соціологія». Захистила наукову роботу на тему «Засоби масової інформації як інструмент влади: аналіз прес-новин «Uludere /Roboski». У 2012 році брала участь у програмі обміну студентів Вільного університету Брюсселю (Бельгія). Має досвід роботи в організаціях громадянського суспільства та науково-дослідного центру.

ARSlAN ZEyNEP, Turkey. Тhe coordinator of Media Watch on Hate Speech project at the Hrant Dink Foundation. She completed her undergraduate studies in Sociology at Galatasaray University. The title of her thesis was “The media as an instrument of power: an analysis of news published on Uludere/Roboski”. She was also an exchange student at Université Libre de Bruxelles in 2012. She has also previously worked in different civil society organisations and research centre.

У засобах масової інформації Туреччини часто на-трапляємо на вживання необ’єктивних, упередже-них і дискримінаційних висловів. Провокаційні, расистські та протиправні повідомлення у нови-нах стали інструментом для наклеювання ярли-ків, розпалення ворожнечі та поширення напру-ги в суспільстві. Попри існування універсальних і національних принципів журналістики і, навіть, прийняття деякими ЗМІ власних етичних кодек-сів, кінцевий журналістський продукт нерідко пе-реповнений випадками порушення всіх цих норм і правил. Причому об’єкти дискримінації – окремі особи та групи – перебувають у тривожному стані, замикаються, ізолюються від участі у громадсько-му та політичному житті, без чого демократія про-сто неможлива. Подібні підбурювання та істерія іноді призводять до нападів безпосередньо на жертв дискримінації чи місця зібрань ворожих і маргінальних груп.

Процеси поляризації суспільства, зумовлені низ-кою обставин, набувають дедалі більшого роз-маху, і настільки відчутного, що до них вдаються навіть лідери громадської думки: чиновники, керівники опозиції та державні службовці. Преса ж, яку називають четвертою владою, якщо пово-

In Turkey, we frequently witness the use of biased, prejudiced and discriminatory language in the media. The provocative, racist and unfair language used in the news – in particular in headlines and news headings – becomes an instrument that entrenches stereotypes and fuels feelings of hostility and discrimination in society. Despite the fact that there are universal and national principles of journalism and that some media organizations have even issued their own code of eth-ics, many journalistic end products happen to violate these principles. The use of such language entrench-es unrest in society as well as a widespread prejudice against vulnerable groups. Targeted individuals and groups become restless and silent and are forced to renounce their right to participate in social and polit-ical life, a sine qua non for democracy. Such provoca-tive and stigmatizing use of language can sometimes result in attacks on the members or gathering places of antagonized and marginalized groups.

Due to various reasons, Turkey has been witnessing the process of polarization between different seg-ments of society, which is becoming more and more widespread. Opinion leaders, such as government of-ficials, opposition leaders and public servants, have no qualms when it comes to using such racist and discrim-


доповідачі / speakers

inating language. While the press, often dubbed as the fourth estate, if it behaves irresponsibly or carelessly, can even legitimize and justify such attitudes.

After one of the assassinations that was in part fue-led by media in December 2007, the Hrant Dink Foundation was founded and launched the project Media Watch on Hate Speech in order to draw atten-tion to the media language in Turkey, and to discuss the ways to fight against hate speech. To achieve the abovementione goals, the national and local press is monitored, and the news articles that feature alien-ating discourse are identified, analysed and brought to public attention through reports and the website www.nefretsoylemi.org.

The findings of the report show that religious, ethnic and national identities stand out as the primary causes for generating hate speech. Another point to empha-size is that hate speech is often directed at multiple groups in one item. One of the long term aims of this project is to put public pressure on legislation to intro-duce necessary measures to fight hate speech which bear the potential for hate crimes. So, efforts contin-ue to be directed towards presenting lectures and/or producing theses and dissertations on hate speech. A syllabus draft was prepared in 2012 after close collab-oration with academicians and NGO representatives for a class titled Discrimination, Hate Speech and Media and it was shared with a larger group of academicians. At this point, the syllabus is being further developed in accordance with the feedback obtained from academi-cians, and work is being done on incorporating it into university curriculum. In parallel with the work on the syllabus, a book that will serve as a complementary source to the course as well as an introduction for gen-eral readers, titled Media and Hate Speech: Concepts, Mediums and Discussion was published in December 2013. Edited by Mahmut Çınar, with the introduction written by Fuat Keyman, the book has the potential to serve as a source of reference in its field.

We hope that the activities we have conducted throughout the Media Watch on Hate Speech project will play an informative and encouraging role and serve as a facilitating tool in the fight against hate speech and hate crimes.

диться безвідповідально або недбало, може ще й узаконити і виправдати таке ставлення.

Після одного із частково спровокованих пресою вбивств у грудні 2007 року було засновано Фонд Гранта Дінка і запущено проект «ЗМІ на сторожі проти ненависті» [Media Watch on Hate Speech], щоб привернути увагу до мови ЗМІ в Туреччині й обговорити способи боротьби з будь-якими закликами до ворожнечі. Щоб досягнути постав-леної мети, усю пресу загальнонаціонального та місцевого значення аналізують, а статті, які по-трапляють «у групу ризику», представляють ши-рокому загалові у формі звітів і на веб-сайті www.nefretsoylemi.org.

За результатами цього проекту, найчастотнішими мотивами генерації мови ворожнечі є релігійна ідентичність, етнічна та національна належність. Ще однією особливістю є те, що предметом нена-висті можуть бути одразу кілька груп суспільства.

Опосередкована мета проекту – здійснити тиск на законодавчі органи, щоб запровадити зміни, необхідні для ліквідації подібних висловлювань. Скеровуються зусилля на підготовку курсу лекцій «Дискримінація, вияви ненависті і медії» та напи-сання дипломних робіт з цієї тематики. Проект на-вчального плану підготовлено 2012 року. Прове-дено також відповідні консультації з академічною спільнотою і триває праця щодо вдосконалення курсу і його долучення до навчальної програми університетів.

У грудні 2013 року паралельно зі створенням кур-су опубліковано книжку «Медіа та риторика во-рожнечі: концепції, засоби, дискусії» за редакцією Махмуда Чінара, вступне слово написав Фуат Keй-ман. Ця книжка – додатковий посібник до курсу.

»




speakers

Те, що виокремлює фільм «Тіні забутих предків» (ре-жисер Сергій Параджанов, Кіностудія ім. О. Довженка, 1965) як одне із найбільших досягнень кіно (i не тільки українського), є не лише його колоритне відтворення автентичної культури гуцулів (етнічної групи, яка на-селяє Карпати), що пізніше почепило на фільм дещо презирливий ярлик «етнографізму». Оніричним пози-ціюванням суб’єкта «Тіні...» також здійснили прорив у кінематографічних конвенціях свого часу.

Навіть якщо його дезорієнтаційні, відчужувальні, тривожачі ефекти не сприймаються так сильно сьо-годні, у посткінематографічну епоху, про них свідчив широкий спектр глядачів після виходу фільму 1965 року. Згідно з Девідом Куком, автором енциклопе-дичної «Історії наративного кіно» (1996), критики використовували прикметники «галюцинатор-ний», «інтоксикаційний», «шалений» для того, щоб описати досвід перегляду цього фільму. Інженер з Дніпропетровська обрамував його іншими, дещо расистськими термінами: «Якщо хочете знати, що зі мною відбулось під час перегляду «Тіней далеких [sic] предків», візьміть миску хорошого українського борщу, покладіть в нього півкілограма меду і спро-буйте їсти це протягом півгодини… Це розкаже вам про стан мого мозку на наступний день».

Концепція шва, яку в теорію кіно 1969 року ввів Жан-П’єр Одар, стосується позиціювання суб’єкта, або кон-

«Не-ідентичне-з-собою»: оніричне позиціювання суб’єкта у фільмі «Тіні забутих предків»

“Non-identical-with-itself”: Oneiric Subject Positioning in Film Shadows of Forgotten Ancestors

БРюХОВецьКА ОльгА (Україна) – культуролог, теоретик кіно; кандидат філософських наук, докторант кафедри культурології Національного університету «Києво-Могилянська Академія» (НаУКМА). Співзасновниця Науково-дослідного центру візуальної культури НаУКМА.

BRyUKHOvETSKA OlgA (Ukraine) – culturologist, theoretician of cinema; candidate in Philosophy; doctorate from Department of Culturology, National University of Kyiv-Mohyla Academy (NaUKMA); Co-founder of NaUKMA Scholarly –Research Center of Visual Culture.

What distinguishes the film Shadows of Forgotten Ancestors (directed by Serhii Paradzhanov, Dovzhen-ko Film Studios, 1965) as one of the greatest achieve-ments of cinema (and not only Ukrainian) is its pictur-esque recreation of an authentic culture of Hutsuls (an ethnic group residing in the Carpathian Mountains), which subsequently acquired a somewhat pejorative label of “ethnographism” for the film. With its oneir-ic subject positioning, Shadows also made a break-through in cinematic conventions of its time.

Even if its disorienting, alienating, and anxiety-pro-ducing effects are not experienced so much today, in the post-cinematic time, they were reported by a wide range of viewers upon the film’s release in 1965. Ac-cording to David A. Cook, author of the encyclopedic History of Narrative Film (1996), critics used adjectives “hallucinatory,” “intoxicating,” and “delirious” to de-scribe the experience of viewing the film. An engineer from Dnipropetrovsk framed it in a somewhat differ-ent, racist terms: “If you wish to know what happened to me during a screening of Shadows of Distant [sic] Ancestors, take a bowl of good Ukrainian borsch, put a half kilo of honey in it and try to eat it within a half an hour… That will tell you about the condition of my brain during the next day.”

The concept of suture, introduced to film theory in 1969 by Jean-Pierre Oudart accounts for a subject po-



струювання певного місця, з якого об’єкт бачиться як образ. Хоча в теорії кіно існує багато плутанини дов-кола концепції «шва», відновлення його психоаналі-тичного змісту, який походить з Лаканівської логіки означника («означник репрезентує суб’єкта для іншо-го означника»), може допомогти в розумінні позицію-вання суб’єкта в «Тінях...» як «не-ідентичне-з-собою».

Ця якість кінематографічного суб’єкта як «не-іден-тичного-з-собою» подібна до оперування того, що Фройд називав «первинним процесом», найбільш зразковою формацією якого є сновидіння, звідси й «оніричне» в заголовку.

sitioning, or a construction of a particular place from which an object is seen as an image. Although there is a great deal of confusion around the concept of suture in film theory, recovering its psychoanalytic content, which evolves from Lacanian logic of signifier (“signi-fier represents subject for another signifier”), might prove to be helpful for understanding the subject posi-tioning in Shadows as being “non-identical-with-itself.”

This quality of cinematic subject as “non-identical-with-it-self” resembles the operation which Freud called a “pri-mary process”, of which dreams are the most exemplary formations – hence “oneiric” in the title.

ҐюРАТА АХМеТ (Туреччина) – завідувач кафедри комунікацій та дизайну уні-верситету Бількент (Туреччина). Докторський ступінь здобув у Лондонському консорціумі за дослідження римейків і крос-культурного сприйняття у турець-кому кіно. Автор численних публікацій з історії турецького кіно, крос-культур-ного сприйняття, римейків і документалістики. Член консультативної ради Стамбульського кінофестивалю і член програмної ради «Festival on Wheels».

güRATA AHMET (Turkey) – Chair of the Department of Communication and Design at Bilkent University. He holds a PhD from the London Consortium, which examined remakes and cross-cultural reception in Turkish cinema. He has published research on the history of Turkish cinema, reception, remakes and documentary in anthologies and journals. He is also on the advisory board of the Istanbul Film Festival and is program advisor for the Festival on Wheels.

Пам’ять та ностальгія в турецькому кіно

Memory and Nostalgia in Turkish Cinema

Щораз більша увага соціальних та гуманітарних сту-дій до теми історичної травми і пам’яті вплинула і на розвиток кінематографа. За останні кілька деся-тиліть поряд із збільшенням кількості фільмів про пам’ять, або її втрату значно зросла і кількість дослі-джень історії, пам’яті та ностальгії в кіномистецтві.

Виразними ознаками такого звернення до історії в Туреччині є пристрасне захоплення культурою Осман-ської доби і ностальгійне висвітлення подій часів Османської імперії в кіно. Що в історичному і культур-ному розумінні означає відродження жанру історичної

The growing preoccupation with trauma and memory in social science and humanities has also influenced film studies. Over the last few decades, while the number of films about memory or loss of it increase, there is a significant development in studies on histo-ry, memory and nostalgia in cinema.

The obsession with Ottoman cultural fervor and the nostalgic turn to the Ottoman past in cinema are sig-nificant signs of this recourse to history in Turkey. What does the revival of historical costume drama as a genre historically and culturally signify? How can




speakers

костюмної драми? Як можна проаналізувати фільми, у яких йдеться про травматичні моменти новітньої іс-торії Туреччини? Мета цієї роботи – надати певні аналі-тичні інструменти для класифікації та інтерпретації кі-нематографічних образів минулого в турецькому кіно.

Чи ці фільми подають альтернативні версії націоналізму та історії? Чи можна говорити про становлення нової націо-нальної ідентичності? І якщо так, то з чого вона складаєть-ся і яке місце у цьому процесі посідає офіційна історіогра-фія? У доповіді розглянуто питання значення відродження турецької історичної драми для нинішніх соціально-по-літичних і культурних перетворень, що відбуваються під проводом панівної Партії справедливості та розвитку. Запропоновано критичний аналіз змістового наповнення фільмів, їх тематичної і художньої цінності. Основну увагу зосереджено на кіноплівках, присвячених історії османів. Розглянено вплив таких фільмів на формування націо-нальної ідентичності і творення історичної пам’яті народу. Подано короткий огляд цього специфічного жанру в істо-рії турецького кіно, щоб краще проілюструвати тези про сучасну популяризацію Османської тематики на відміну від ідей попередніх постановок історичних фільмів.

we analyze films that are dealing with the traumat-ic events of the recent history of Turkey? This paper aims at providing some analytic tools to categorize and understand the filmic representations of the past in Turkish cinema.

Do these films propose alternative versions of na-tionalism and history? Can we say that a new national identity is in the making? If so, what is it composed of and where does the official historiography stand in this composition? The paper will examine the revival of Ottoman historical drama in relation to the current socio-political and cultural transformations under AKP’s rule. The films will be scrutinized based on their contents and thematic and aesthetic approaches. The main concern will be films on Ottoman history and their relation to the question of national identity and the production of popular memory. A brief overview of this particular genre in Turkey’s film history will be provided in order distinguish the current populariza-tion of Ottoman theme from the previous productions of historical films.

ДегеРЯН СУРеН (Вірменія) – президент неурядової організації «Журналісти в ім’я майбутнього»; викладач науково-освітнього центру «Міжнародна журналістика» Єреванського державного лінгвістичного університету імені Валерія Брусова. Досліджує вплив цифрових медій на демократичні процеси у Вірменії; вірменський контент в інтернеті.

DEHERyAN SUREN (Armenia) – president NGO Journalists for the Future; lecturer Center of International Journalism at V.Brusov Yerevan State Linguistic University. Research: influence of digital media on democratic processes in Armenia; Armenia- related articles on the Internet.

Табу і ненависть. Вплив нових медій на порядок денний традиційних ЗМІ ВірменіїTaboo and Hatred: The Impact of New Media on Traditional Mass Media Agenda of Armenia

Завдяки демонополізації телекомунікаційних послуг у Вірменії в 2008–2009 роках, а також зниженню тари-фів інтернет став доступним і основним інструментом

Due to de-monopolization of telecommunications in Armenia in 2008-2009, as well as to the reduction of tariffs, the Internet has become an available and pri-



»

обміну інформацією і передачі даних для багатьох громадян Вірменії. У презентації йтиметься про те, як використання інтернету вплинуло на суспільно-полі-тичне життя Вірменії та сприяло поширенню плюра-лізму в країні. Зокрема наведено конкретні приклади впливу нових медій на порядок денний традиційних ЗМІ Вірменії, різке зростання кількості новинних сайтів, низький рівень професіоналізму в новинних сайтах і високу частотність поширення неперевіреної інформації і плагіату в електронних ЗМІ.

На початку презентації подано загальний огляд ЗМІ у країні, включно з даними щодо чисельності теле- і радіомовників, друкованих видань, а також дина-міки розвитку соціальних мереж і новинних сайтів за останні 5 років. Зроблено спробу відповісти на запитання, чому у Вірменії збільшилась кількість споживачів таких соцмереж, як «Facebook» та «Од-ноклассники», і чому «Twitter» не став популярним мікроблогом для вірмен.

Важливо також зазначити, що альтернативні медій-ні засоби прислужилися громадським активістам Вірменії, які шляхом активних кампаній у соціаль-них мережах змогли скерувати остаточні рішення у сфері охорони здоров’я, екології, будівництва і багатьох інших на користь суспільства.

Висвітлено також роль інтернету в післявиборчий період у березні 2008 року, коли після запрова-дження надзвичайного стану разом із санкціями щодо ЗМІ вперше було заблоковано майже 20 но-винних сайтів (включно зі сайтами радіо «Свобо-да» і «Youtube»). У цьому контексті подано картину зміни стратегій політичних партій із використання інтернету як інструменту політичних PR-кампаній у парламентських перегонах 2012 року.

Зауважмо, що від 2013 року законодавці зацікави-лись питанням регулювання інформаційних пото-ків альтернативних ЗМІ. До прикладу, торік були внесені поправки до закону «Про авторське право і суміжні права», а цього року – до порядку денно-го включено законопроект про поправки до статті 1087.1 Цивільного кодексу, яка стосується викори-стання інформації зі соцмереж. У разі виникнення

mary tool for the exchange of information and data for many citizens of Armenia. This presentation shows how the use of the Internet has affected the socio-po-litical life of Armenia and contributed to the spread of pluralism in the country. In particular, concrete ex-amples have been selected to illustrate the impact of new media on the traditional mass media agenda of Armenia, a sharp increase in the number of news sites, low level of professionalism in news sites, and the high prevalence of untested information and plagiarism in the electronic media.

The presentation starts with an overview of the mass media in the country, and includes data on the num-bers of TV and radio broadcasters, print media, as well as the dynamics of the social networks and news sites over the last 5 years. We will try to answer the question on why the number of users in Armenia has grown in such social networks as Facebook and Od-noklassniki, and why Twitter has not become a popular microblog for Armenians.

It is also essential to note that alternative media tools have become an important means for civil society ac-tivists in Armenia. Through active campaigns in social networks, they were able to influence and make the fi-nal decisions in matters relating to healthcare, ecology, construction and many others in the public’s interest.

The paper proceeds to the role of the Internet in the post-election period in March 2008, when under the emergency rule there were imposed sanctions for the mass media, and for the first time, there was a blockage of about 20 news sites (including the site of Radio Liber-ty and Youtube). Within this context, the presenter high-lights the changes in political strategies of the parties with regards to the use of the Internet as a tool for po-litical PR campaigns in the 2012 parliamentary elections.

It is also worth mentioning that since 2013 legislators have become interested in information flow control of alternative mass media. Specifically, last year, the legisla-ture amended the Law on Copyright and Related Rights; and this year’s agenda included the bill on amendments to Article 1087.1 of the Civil Code, which addresses the circulation of mass media information received from




speakers

спорів (конфліктів) ЗМІ не звільняють від відпові-дальності, якщо вони не подали даних про автора використаної інформації.

Наприкінці підбито підсумки та запропоновано де-які тези щодо подальшого розвитку цієї сфери.

social networks. In case of dispute, the media are not exempt from liability if the data on the author of the in-formation imparted has not been provided.

The report ends with an appropriate conclusion and offers some theses on the further development of the sector.

ДУХНІч ОльгА (Україна) – соціальний психолог, кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник лабораторії Соціально-психологічних технологій Інституту соціальної та політичної психології НАПН України.Понад 10 років досліджує проблематику етнокультурних та етнополітичних процесів в АР Крим, сфера наукового зацікавлення – трансформація соціальних ідентичностей мешканців АР Крим, які належать до різних етнокультурних спільнот. До березня 2014 р. постійно проживала в АР Крим, працювала в Таврійському національному університеті ім. В. І. Вернадського, займалася викладацькою та дослідницькою діяльністю.

DUKHNICH OlgA (Ukraine) – a social psychologist, a candidate in Psychology, Senior Researcher of the Laboratory for Social-Psychological Technologies at the Institute of Social and Political Psychology, National Academy of Pedagogical Sciences of Ukraine. For over 10 years she has researched ethno-cultural and ethno-political processes in AR Crimea. Her main scholarly interest involves the transformation of the social identities of the residents of AR Crimea, who belong to various ethno-cultural communities. Until March 2014, she was a permanent resident of AR Crimea, a lecturer and researcher at Taurida National V.I.Vernadsky University.

Політики і практики ідентичності в сучасних медіях України

Policies and Practices of Identity in the Contemporary Media of Ukraine

У доповіді йтиметься про осмислення ідентичності як сучасної політичної практики, що надає легітимності певним групам як суб’єктам права, дії та волевиявлен-ня. У цьому сенсі сучасна ідентичність взагалі не може бути нейтральним об’єктом дослідження навіть на рівні наукового теоретичного визначення феномену, оскільки з категорії визначення належності суб’єкта ідентичність трансформується в категорію легітимації його політичних дій. Будь-яка сучасна методологія фік-сує й ідеологію мислення про ідентичність.

Окрім того, важливим зауваженням є те, що ідентич-ність – це міф, який розповідають завдяки великому корпусу текстів, що за наявності нових медій можна

The report focuses on identity as a modern political practice that gives legitimacy to certain groups as the subjects of law, action and expression of their will. In this sense, modern identity cannot be a neutral object of study even at the level of theoretical definition of the phenomenon because from the category of defi-nition of the subject’s incorporation the identity trans-forms into the category of legitimation of political ac-tion. Any modern methodology also fixes the ideology of thinking about identity.

In addition, the important point is that identity is a myth that is told through a large body of texts that in the presence of new media can be considered in-



вважати нескінченним, це звертає нас до концепту плинної, множинної ідентичності. Завдяки текстам ідентичності суб’єкт «збирає» себе в кожному акті ставлення до світу. Сучасні тексти ідентичності нама-гаються «вловити» суб’єкт, фіксувати певними смис-лами та створити уявні групи належності до певного смислового каркасу, відповідаючи на запитання – що є та група, до якої суб’єкт належить?

Звертаючись до феноменології процесів іденти-фікації громадян України в полі впливу сучасних медій, варто зауважити, що весь корпус текстів та комунікативних практик (зокрема відео-, фото-, аудіо-) ідентичності в сучасних медіях можна поді-лити на три великі корпуси: культурно-національ-ний, комунітарний, мультикультуральний. У цьому аспекті особливого значення набувають так звані публіцистичні медійні тексти, які працюють як зов-нішня (щодо споживача інформації) суб’єктність, та мають відчутне оцінне, суб’єктивне навантаження, за висловом Д. Губіна, впорядковують хаос інфор-мації до стану сенсів, настанов, переконань.

finite; it draws us to the concept of continuous, mul-tiple identities. Thanks to identity texts the subject “collects” him/ herself in every act of relation to the world. Modern identity texts try to “catch” the subject, fix certain meanings and create imaginary groups be-longing to a particular semantic frame, answering the question – what is the group to which the subject be-longs?

Addressing the phenomenology of processes for iden-tification of citizens of Ukraine in the area of influence of modern media, it should be noted that the entire corpus of texts and communicative practices of identity (including video, photos, audio) in the modern media can be divided into three aggregations: cultural and national, communitarian, and multicultural. In this re-spect, of particular significance are the so-called jour-nalistic mediatexts that work as external (with respect to the information consumer) subjectivity, and have a considerable evaluative, subjective burden, according to D. Gubin, and streamline the information chaos into the state of meanings, attitudes, and convictions.

ПОТЯТиНиК БОРиС (Україна) – доктор філологічних наук, професор, завідувач кафедри нових медій факультету журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. Стипендіат програми ім. Фулбрайта «Fulbright Faculty Development Program». Автор книг «Тоталітарна журналістика», «Патогенний текст» (у співавторстві), «Екологія ноосфери», «Медіа: ключі до розуміння», «Інтернет-журналістика». Член редколегії часопису Explorations in Media Ecology.

POTIATyNyK BORyS (Ukraine) – doctor of Philology, professor, Chair of Department of New Media, Faculty of Journalism at Ivan Franko Lviv National University. An awardee of the grant Fulbright Faculty Development Program. Author of: Totalitarian Journalism, Ecology of Noosphere; Media: Keys to Understanding; Internet Journalism; co-author of: Pathogenic Text. Member of editorial board of the newspaper Explorations in Media Ecology.

Нові медії в старому світі: виклики і контроверсії

New Media in the Old World: Challenges and Controversies

Маємо всі підстави говорити про поразку нових медій у висвітленні кримських подій та російсько-

One has every reason to talk about the failure of new media to cover the Crimean events and Rus-




speakers

українського конфлікту в лютому-березні 2014 року. Йдеться про їхню політичну поразку як демократич-ного і плюралістичного медіуму (взятих сукупно, з усією їх проблемо-тематичною і світоглядною різ-номанітністю). Поведінка і переконання величезних сегментів населення України та Російської Феде-рації загалом не надто відрізняються від тих часів, коли населення не було адекватно поінформоване, точніше, було позбавлене самої можливості такої поінформованості. З російського боку перемогла провладна пропаганда, базована на відвертій мані-пуляції авантюрного типу: коли в основу покладено цілком вигадані події і реалії нібито переслідування російськомовної меншини та заборони російської мови. Своєю чергою, це стало фальшивим приво-дом до початку російської мілітарної інвазії.

Можна заперечити, що насправді йдеться не про поразку нових медій, а про перемогу пропагандист-ських телевізійних каналів у Росії. Однак не варто забувати, що йдеться про країну, де інтернет-про-никнення, за даними Internet World Stats: Usage and Population Statistics (http://www.internetworldstats.com/list2.htm), становить 47 % (понад 61 млн корис-тувачів на 2011 р.). Тобто більше, ніж у найближчих азійських сусідів Росії, таких як Казахстан (35%), Кир гизстан (40%). А також більше, ніж у демокра-тично налаштованій Україні, де інтернет-проник-нення, за даними цієї ж інституції, – лише 33%. По-дібно до того, як технологічні досягнення космічної ери мало змінили або й зовсім не змінили психо-логічної суті людини, так само стрімкий розвиток засобів масової інформації та комунікації не дає підстав вважати, що поведінка ПОІНФОРМОВАНОЇ людини суттєво відрізняється від поведінки люди-ни непоінформованої. Звісно, йдеться про статис-тично-усереднені показники – таке ж улягання ма-совим настроям та емоціям юрби, така ж сама віра в міфи, які не мають нічого спільного з реальністю, така ж сила архетипів і колективного підсвідомого. Усе це підводить до думки, що сучасні уявлення про поінформованість – ілюзія, а Homo informaticus – порожній конструкт.

sian-Ukrainian conflict in February and March 2014. This was a political defeat of the democratic and pluralistic medium (taken collectively, with all its problematic, thematic, and ideological diversity). The behavior and beliefs of huge segments of the popu-lation of Ukraine and the Russian Federation, in gen-eral, do not differ much from the days when people were not adequately informed, or rather were de-prived of the possibility of such awareness at all. On the Russian side there prevailed pro-governmental propaganda, based on outright manipulation, com-pletely fictional events and realties, and the alleged persecution of the Russian-speaking minority and the prohibition of the Russian language. That, as a matter of fact, became a false reason for the Russian inva-sion of the military.

One can argue that it was not a failure of new media, actually, but a victory of propaganda TV channels in Russia. However, do not forget that this is a country where the Internet penetration, according to the In-ternetWorld Stats: Usage and Population Statistics (http://www.internetworldstats.com/list2.htm), is 47% (more than 61 million users in 2011). That is, more than in the neighboring Asian countries, such as Kazakh-stan (35%), and Kyrgyzstan (40%). Also, more than in democratically oriented Ukraine, where the Internet penetration, according to the same institution, is only 33%. Just as technological advances in the Space Age have hardly changed, or not changed altogether the psychological essence of man, the rapid development of media and communication does not suggest that the behavior of an informed person is significantly dif-ferent from that of the uninformed. Certainly, we are talking about statistically-averaged parameters – the same conformity to the mass sentiment and emotions of the crowd, the same belief in the myths that have nothing to do with reality, the same power of arche-types, and the collective unconscious. All this leads to the conclusion that the modern idea of knowledge is an illusion, and Homo informaticus is an empty con-struct.



РАСеВич ВАСиль (Україна) – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту українознавства імені І. Крип’якевича НАН України. Есеїст, колумніст, блогер; шеф-редактор відділу текстів Інтернет-видання Zaxid.net.

RASEvyCH vASyl (Ukraine) – candidate in History, senior scholar, I. Krypiakevych Institute of Ukrainian Studies, National Academy of Sciences of Ukraine. Essayist, columnist, blogger, managing editor of texts for Internet publication, Zaxid.net.

Україна: національне кіно, національний наратив, спроби «виправлення» історії

Ukrainian National Cinema: National Narratives and Attempts to «Correct» History

Коли Україна 1991 року відновила незалежність, українське національне кіно майже цілковито зо-середилося на історичній тематиці. Пояснення такого традиціоналістського підходу криється у радянській спадщині, коли кіно вважали одним із найефективніших інструментів пропаганди. Багато прихильників національного мистецтва були впев-нені, що в основу нової української національної ідентичності має бути покладена історична іден-тичність. А оскільки тоді в суспільстві утвердилося переконання, що українську історію повністю спо-творила радянська пропаганда, то потрібно було створити новий національний наратив, протистав-ляючи його старому радянському канонові. На-справді новий наратив виявився не зовсім новим, а, точніше, старим діаспорно-націоналістичним і до того ж не менш ідеологічно індоктринованим.

Фільмам та серіалам про давні часи, таким як «Роксолана», «Дорога на Січ» та «Чорна Рада», при-йшли на зміну «Молитва за гетьмана Мазепу» та «Голод-33». Так митці хотіли заповнити так звані білі плями в історії про «непевні» часи, боротьбу з іноземними ворогами, внутрішні поділи та «по-вернути» історії позитивне ім’я гетьмана Мазепи. Фільм «Голод-33» Олеся Янчука став першою спро-бою розповісти дотепер табуйовану історію про

After Ukraine had declared its independence in 1991, Ukrainian national cinematography almost entirely focused on historical topics. The explanation for such a traditionalist approach is rooted in the Soviet herit-age, when the movie was considered one of the most effective propaganda tools. Many national art experts believed that the foundation of modern Ukrainian na-tional identity should rest on historic identity. Since at that time the public firmly believed that Ukrainian history had been completely distorted by Soviet prop-aganda, it was necessary to create a new national nar-rative that would contrast with its old Soviet canon. In fact, the new narrative did not turn out to be an abso-lutely new one. It was rather old diasporic-nationalistic to put it more precisely; furthermore, it was equally ideologically indoctrinated.

Movies and series about the life in the past, such as Roksolana, The Road to Sich, and Black Council, were followed by Prayer for Hetman Mazepa and Fam-ine-33. In this way artists would try to fill in the so-called gaps in the history of the “uncertain” times – the fight against foreign enemies, internal divisions, and to “restore” Hetman Mazepa’s reputation in history. The film Famine-33 directed by Oles Yanchuk was the first attempt to tell the story of the man-made famine, that has still remained a taboo, and reveal “the truth




speakers

about the Soviet Union.” The movie was shown on tel-evision the day before the national referendum on 1st December 1991.

The next efforts “to uncover the truth” about the Ukrainian nationalist movement during and after World War II were Oles Yanchuk’s features Assassi-nation – Autumn Murder in Munich (1995), The Unde-feated (2000), The Iron Hundred (2004). All three films were shot due to the money obtained from sponsors. The donations for the first two films were made by the Ukrainian Congress Committee of America. The Iron Hundred was filmed largely with funds provided by Australian millionaire Yuriy Borets, the memories of whom formed the basis for the script. By financing the shooting of all three films, Ukrainian Diaspora pursued the following objectives:

to present the OUN and the UPA as the only heroic formations that fought for the independence of Ukraine;

to establish the idea of fighting “against two totalitarianisms”;

to make heros of the leaders of the OUN (Stpan Bandera) and the UPA (Roman Shukhevych);

to deconstruct the old Soviet propaganda clichés;

to overcome the historical Ukrainian national movement stereotypes prevailing in Ukrainian and world information space

The creation of heroic and patriotic motion pictures aimed to shift the Soviet narrative and contribute to the emergence of new memorial landmarks in the Ukrainian historical collective consciousness. The national diaspora-modeled cinema was supposed to initiate a new alternative memory policy in independ-ent Ukraine; however, it has remained a political and indoctrinated specimen.

штучний голод та показати «правду про СРСР». Фільм демонстрували на телебаченні напередодні Всеукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року.

Наступними спробами «донести правду» про укра-їнський націоналістичний рух під час та після Дру-гої світової війни стали художні фільми режисера Олеся Янчука «Атентат – Осіннє вбивство в Мюн-хені» (1995), «Нескорений» (2000), «Залізна сотня» (2004). Всі три фільми знімали за спонсорські кошти. Меценатом двох перших фільмів виступив Український Конгресовий Комітет Америки. Фільм «Залізна сот ня» знімали переважно за кошти ав-стралійського мільйонера Юрія Борця, спогади якого лягли в основу сценарію. Фінансуючи зйом-ки трьох фільмів, представники української діа-спори мали такі цілі:

Представити ОУН і УПА єдиними героїчними формаціями, що боролися за незалежність України.

Утвердити тезу про боротьбу «проти двох тоталітаризмів».

Героїзувати постаті провідника ОУН Степана Бандери та головнокомандувача УПА Романа Шухевича.

Деконструювати старі радянські пропагандистські кліше.

Подолати історичні стереотипи, що утвердилися в українському та світовому інформаційному просторі про український націоналістичний рух.

Створення героїко-патріотичних фільмів мало по-тіснити радянський наратив і сприяти появі нових місць пам’яті в історичній колективній свідомості українців. Національний кінематограф діаспорно-го зразка мав започаткувати нову альтернативну політику пам’яті в незалежній Україні, але так і залишився зразком партійності та індоктрину-вання.



РАчиНСьКий СеРгІй (Україна) – медійний експерт, аналітик, консультант, директор Інституту нових медій. Понад 15 років працює в українських і міжнародних медіях – засновник, головний редактор друкованих і онлайнових ЗМІ. Колумніст, блогер, оглядач.

SERgII RACHyNSKyy (Ukraine) – media expert, analyst, consultant, Head of the Institute of New Media. For more than 15 years worked for Ukrainian and international media. Co-founder and chief editor of several print and online media. Columnist, blogger, translator.

Ідентичність в епоху нових медій

Identity in the Age of New Media

Традиційні медії завжди впливали на формування нашої ідентичності та самобутності, конкуруючи з такими традицій-ними джерелами ідентичності, як сім’я, соціальні ролі й Цер-ква. Останнім часом можна помітити, що традиційні чинники почали втрачати своє домінуюче значення, тоді як вплив ме-дій завдяки насамперед глобальним медіям – зростає.

Річ у тому, що ми тепер постійно оточені медіями, ми втрачаємо критичний контроль за інформацією і дозво-ляємо медіям створити глобальні стереотипи нашого життя і навіть змінити те, як ми діємо і думаємо. Медії не тільки формують ідентичність, а стають її частиною, еле-ментом способу життя.

Уже давно ЗМІ формують образи, які молодь прагне на-слідувати, брати за взірець. Коли молода дівчина бачить журнал із моделлю на обкладинці, вона не думає, що це результат кропіткої роботи візажиста, що фото відредаго-ване у Фотошопі, вона вважає, що має виглядати саме так.

Традиційні медії, і особливо телебачення, впливають на нашу ідентичність через прості, іноді примітивні стерео-типи. До прикладу, “Сімпсони”. Гомер, батько, – дурень, товстун і нероба. Мардж, його дружина, – завжди ниє, щоб змусити чоловіка щось робити. Ліза – розумна, хоча і непопулярна в школі. Її пустотливий брат Барт, який лю-бить зависати з друзями, серед яких більшість – хулігани.

Люди починають наслідувати ці стереотипи, бо саме цьо-го від них очікує суспільство.

Ці стереотипи, що створили ЗМІ, позбавляють нас індивіду-альності й нав’язують єдину спільну ідентичність.

Traditional media have always influenced the formation of our identity and originality while challenging such traditional sources of identity as family, social roles, and Church. It cannot pass unnoticed that recently traditional factors have begun to lose their dominant role, whereas the impact of the media, primarily the global media, is growing.

The reality is that now we are constantly surrounded by media; we surrender control over critical information, and let media create global stereotypes of our lives, even change the way we act and think. Not only do media form our identity, but they become part and parcel of our life.

For quite some time mass media have shaped the iconic im-ages that young people tend to follow and imitate. When a young girl looks at a model on the front cover of a magazine, she is not aware that what she sees is the result of hard work of a visagiste, or the Photoshop. Conversely, she believes she must fully adhere to the celeb-like style.

Traditional media, especially television, affect our identity through simple, sometimes primitive, stereotypes. Take The Simpsons. Homer, the father, is a fool, fatso and idler. Marge, his wife, is always nagging to get her husband do something. Lisa is smart, though unpopular at school. Her naughty broth-er Bart loves to hang out with friends, most of whom are hoo-ligans.

People are starting to follow these stereotypes because that is the very thing society expects from them.

Such stereotypes created by mass media deprive us of origi-nality and, instead, impose one common identity on us.




speakers

Те, як суспільство розглядає соціальні класи і групи, також залежить від активності засобів масової інформації. До Другої світової війни суспільство було переважно патерна-лістським. Вважалося, що жінки мають специфічну роль, пов’язану з домашнім господарством і вихованням дітей.

Проте після війни відбулася так звана велика феміністич-на революція. Популярні пісні, кінофільми, преса пропа-гували ідею рівності жінок, які нічим не поступаються чоловікам. Феміністичні рухи через радіо і телебачення поширювали нові погляди в суспільстві і врешті зміни-ли спосіб сприйняття жінок. Для жінок створили новий стиль – вони більше не були прив’язані до домашніх кло-потів, а на роботі були готові досягти таких самих висот, як і чоловіки. Було створено нову ідентичність. Тепер, в епоху інтернету, формування нової ідентичності суттєво прискорилось.

Наші імена, культура та релігія визначаються, поки що, не стільки через медії, скільки через традиційну культуру. А от наш одяг, поведінка, хобі та інтереси – майже повністю залежать від того, що ми бачимо і чуємо в засобах масової інформації. Те, що ми бачимо в журналах і на телебаченні, диктує нам, як ми маємо облаштовувати життя.

Нові медії відкрили нову еру впливу на створення і транс-формацію ідентичності. Насамперед має значення гло-бальний характер комунікацій. Нам пропонують модель ідентичності, яка іноді виглядає “чужою” і незрозумілою, яка не ґрунтується на традиційній культурі й поширюється на ті аспекти, які досі були поза тотальним впливом медій.

Важливий чинник – надзвичайний обсяг інформації, яку ми споживаємо. Людство вичерпало свої можливості сприймати й аналізувати інформацію і намагається знайти способи обмежити її тиск на індивідуума.

Трансформація від пасивного сприймання до активної участі в інформаційному обміні сприяє поширенню двох протилежних тенденцій – уніфікації моделей та зростан-ню унікальності ідентичностей, виникненню віртуальних ідентичностей. З’являються субкультури, субмови тощо, які існують завдяки віртуальному поширенню.

Можна впевнено говорити про те, що нові медії радикаль-но впливають на процес формування ідентичності сучасної людини, вимагають від неї нових якостей і навіть створен-ня симбіозу людина-технологія, що є принципово новим явищем суспільного життя, яке потрібно вивчати, щоб зро-зуміти наслідки цих процесів на наше майбутнє.

The way society treats social classes and groupings is also de-pendent on the activity of the mass media. Before the Second World War, society was mainly paternalistic. It was widely ac-cepted that women had specific roles related to housework and child-raising.

Yet after the war, there was a so-called great feminist revo-lution. Popular songs, movies, and print media promoted the idea of women’s equality, claiming that women were in no way inferior to men and should no longer be treated as second-class citizens. Through radio and television feminist movements disseminated new views in society and, ultimate-ly, changed the way people perceived females. A new style was introduced for women – their home-bond was broken – and they were willing to work to reach the same career heights as men. A new identity was established. Now, in the era of the Internet, the development of the new identity has been accelerating more and more.

Our names, culture, and religion, have been determined so far, not so much by the media, but by tradition. But our clothes, routines, hobbies and interests – all of these are almost en-tirely conditioned by what we come across in the media. What we encounter in magazines and on television dictates how we build up our own lives.

New media have opened a new era of influence on identity cre-ation and transformation. A paramount role is played by the global nature of communications. We are offered a model of identity which sometimes looks “alien” and unclear, which is not based on traditional culture and spans over those aspects that have remained beyond the pervasive influence of the media up until now. An important factor is the extraordinary amount of information we consume. Humanity has exhausted its ability to take in and analyze such scopes of information, and is seeking the ways to limit its pressure on the individual.

The transformation from passive reception to active partici-pation in the information exchange stipulates two opposing trends – unification of models, and the growth of identities’ uniqueness, or, the emergence of virtual identities. There appear subcultures, sublanguages, etc., which exist due to virtual expansion.

There is undoubted possibility to state that new media are radically affecting the process of identity formation in modern man. They require new skills from people as far as the creation of a symbiotic human-technology, which is a fundamentally new phenomenon of social life that needs to be studied today in or-der to understand the effects of these processes on our future.



РОМАНОВА ОльгА (Білорусь) – культуролог, дослідник кіно; кандидат філологічних наук, старший науковий працівник науково-дослідного відділу Білоруської державної академії наук. Сфера наукових зацікавлень – історія і теорія радянського кінематографа, радянська і пострадянська культура.

ROMANOvA OlgA (Belarus) – culturologist, movie researcher, candidate of Philology, senior scholar of the Scholarly Research department of Belarus National Academy of Sciences. Focus of scholarly interest: history and theory of Soviet cinematography: soviet and post-soviet culture.

Модель соціалістичної національної ідентичності та пошук її альтернатив у білоруському кінематографіThe Model of Socialist National Identity and the Search for Its Alternatives in the Belarusian Cinematograph

Якщо вважати «соціалістичне» і «національне» значущими для радянської культури культурними конструктами, то стають очевидними два факти: 1) у різні періоди радянської історії вони наповню-валися різними смислами; 2) у рамках радянської культури обидва ці поняття перебували в тісному взаємозв’язку, і поява нових конотацій одного пе-редбачала зміну конотацій іншого.

Подібний підхід дає змогу побачити, що білоруські фільми різних радянських періодів демонструють негомогенність національного дискурсу й різні моделі національної ідентичності (ідеї «білорусь-кого»). До того ж, іноді в рамках одного фільму можна спостерігати конфлікт декількох моделей, одна з яких витісняється і де-легітимізується. Ці сліди можна виявити навіть у таких всесоюзно по-пулярних фільмах періоду «застою», як «Білі роси» і «Дике полювання короля Стаха».

При цьому робота з «національним виміром» радян-ського білоруського кінематографа ускладнюється тим, що не всі фільми, зняті на студії «Белгоскино» («Радянська Білорусь», «Білорусьфільм»), стосують-ся національного кіно. «Радянський білоруський кі-нематограф» – по суті, також дослідний конструкт. Це пов’язано і з історичною незавершеністю біло-руського національного проекту, і з самою системою радянського кіновиробництва (підпорядкуванням

Two facts stand prominent if one considers the “social-ist” and “national” as important cultural constructs for Soviet culture: 1) at different periods of Soviet history, both concepts were filled with different meanings; 2) within the Soviet culture they both were closely con-nected, and the emergence of a new connotation of one of them involved a connotation change in the oth-er one as well.

This approach allows an observation that the Belaru-sian films of different Soviet periods demonstrate in-homogeneity in the national discourse, and different models of national identity (of the idea of “Belaru-sian”). Moreover, sometimes within a single film, there would be a conflict of multiple models with one of them displaced and de-legitimated. Its traces can be found even in such popular films of all-Union “stagna-tion” period as White Dew and The Wild Hunt of King Stach.

The work with the “national dimension” in Soviet Be-larusian movies is complicated by the fact that not all films made at the studio “Belgoskino” (“Soviet Bela-rus”, “BelarusFilm”) can be referred to the national moviemaking. “Soviet Belarusian Cinema” was, in fact, also a research construct. This was due to the historical incompleteness of the Belarusian national project, and to the system of Soviet filmmaking (sub-ordination of national film studios to the USSR State




speakers

національних кіностудій Держкіно СРСР і орієнтаці-єю на всесоюзний прокат), і з особливою політич-ною роллю моделі «соціалістичної білоруськості», що давала змогу безконфліктно вписувати націо-нальну ідентичність у радянську, імперську.

Останню тенденцію відтворює більшість радян-ських білоруських фільмів на національну тематику. Модель соціалістичної національної ідентичності кардинально вплинула на сюжети і стилістику ра-дянського національного кінематографа загалом. Цей конструкт формується від початку 1930-х років, в контексті репресій у справах про «буржуазний націоналізм» і боротьби з «нацдемівськими спотво-реннями в мистецтві». У результаті виробляється єдино можлива формула національних мистецтв, згідно з якою вони повинні бути «національними за формою, соціалістичними за змістом».

Білоруські фільми першої половини 1930-х років де-монструють, як за допомогою певних сюжетів і при-йомів за концептом «національне» закріплюється ідея «природного» і локально-етнографічного, тоді як за концептом «соціалістичне» – ідеї цивілізації, модерні-зації, влади та великої політики. У реальності поєднан-ня «національного» з «соціалістичним» супроводжува-лося культурною травмою, опосередковані сліди якої можна побачити «на полях» деяких фільмів поч. 1930-х років. Імпліцитна згадка про культурну травму, яку пе-режили білоруси для того, щоб стати «радянськими», стає можливою тільки в кінострічках пізньорадянської доби епохи перебудови, експліцитно – у білоруському кінематографі 1990-х років.

Саме ідея культурної травми актуалізує в біло-руському кіно пошуки «іншого (поза-радянського / антирадянського) національного», тоді як усякий героїчний міф, навіть у кінематографі 2000-х, авто-матично відсилає до безконфліктної «соціалістич-ної білоруськості».

Committee for Cinematography oriented at all-Union film distribution), and to a particular political role model of “socialist Belarusian” that allowed non-con-flict inscription of national identity onto the Soviet imperial one.

The latter tendency is represented in most of the Soviet Belarusian films on national themes. The socialist model of national identity affected dra-matically the story and style of the Soviet national cinema in general. That construct had been formed from the beginning of the 1930s, within the con-text of repressions that accompanied the lawsuits on “bourgeois nationalism” and the struggle with “national democratic distortions in art.” As a result, the only possible formula of national arts produced sanctified the outcomes “national in form, and so-cialist in content.”

Belarusian films of the first half of the 1930s demon-strate how through the employment of certain tech-niques and stories the concept of “national” got fixed to the idea of “natural” and local-ethnographic, whereas the concept of “socialist” was attached to the idea of civilization, modernization, power and big politics. In reality, the combination of the “national” with “socialist” was followed by cultural trauma, im-plicit traces of which can be seen “in the margins” of some films in the early 1930s. Implicit reference to the cultural trauma suffered by Belarusians in order to become “Soviet” became possible only in the late Soviet and perestroika cinematography. Explicitly it appeared only in the Belarusian cinema of the 1990s.

At the same time, the idea of cultural trauma stirs in Belarusian cinematography the search for the “other (Sovietless / anti-Soviet) national”, whereas any heroic myth, even in the cinema of the 2000s, relegates automatically to the conflict-free “socia-list Belarusian”.



САРиУш-ВОльСьКА МАгДАлеНА (Польща) – культуролог, соціолог, фільмознавець. Заступник директора Центру історичних досліджень Польської академії наук в Берліні; доцент Інституту культурології університету Лодзі. Вивчає проблеми колективної пам’яті та культурно-візуальної історії.

SARyUSZ-WOlSKA MAgDAlENA (Poland) – culturologist, sociologist, film specialist. Researcher, Center for Historical Research, Polish Academy of Sciences in Berlin; lecturer, Institute for Contemporary Culture at University of Lodz. Focus: issue of collective memory and cultural-visual history.

Трансформація національної пам’яті в польському кінематографі

The transformation of national memory in Polish cinema

Наприкінці 1940-х років польський кінематограф почав відігравати важливу роль носія національної пам’яті. Режисери Александр Форд, Анджей Мунк, Войцех Єжи Гас і, особливо, Анджей Вайда створи-ли визначні кінематографічні образи національної історії і давніх, і сучасних часів. У середині 1950-х років виникла Польська кінематографічна школа, діяльність якої відіграла ключову роль у процесах примирення та загоєння ран після Другої світової війни. Розвиток концепції кіно про національну історію продовжився після 1989 року. Проте його сюжетно-тематична оповідь змінилася у зв’язку з комерціалізацією кіно і припиненням цензурного тиску. Важливою темою стало комуністичне ми-нуле. Наприклад, стрічки «Kroll» (1991) або «Psy» (англійською «Pigs», 1992) Владислава Пасіковсько-го розповіли про колишніх агентів таємної поліції, які успішно пристосувалися і працювали вже в но-вій реальності. Тільки після середини 1990-х років польські режисери почали знімати кіно про часи сталінізму в Польщі – тут варто згадати такі фільми, як «Cwał» (англійською «At Full Gallop», 1996, реж. Кшиштоф Зануссі) або «Rewers» (реж. Борис Лан-кош, 2000). Крім того, Польське громадське теле-бачення (TVP) має значний, проте неоднозначний вплив на формування вирозумілого ставлення до комуністичного минулого. TVP випустило серію те-левізійних фільмів і телепостановок, які представи-ли польську післявоєнну історію хоч і з досить кон-сервативної і правоцентристської точки зору.

Since the end of the 1940s Polish cinema has been an important carrier of national memory. Directors such as Aleksander Ford, Andrzej Munk, Wojciech Jerzy Has and especially Andrzej Wajda created important cinematic images of national history, both old and contemporary. In the mid 1950s the Polish Film School was born, a movement which played a crucial role in the processes of coming to terms with the past after World War II. The concept of cinema which deals with national history was continued after 1989. However, its narratives changed due to the commercialization of cinema and the fall of censorship. An important topic became the communist past. Film such as “Kro-ll” (1991) or “Psy” (en. “Pigs”, 1992) by Władysław Pasikowski told stories about former secret police agents who now lived and worked successfully in the new reality. Only after the mid 1990s Polish directors started to deal with the Stalin era in Poland– films such as “Cwał” (en. “At Full Gallop”, 1996, dir. Krzysztof Zanussi) or “Rewers” (dir. Borys Lankosz, 2000) must be mentioned here. Furthermore the Polish Public Tel-evision (TVP) has been playing an important, although controversial, role in the processes of coming to terms with the communist past. TVP produced a series of TV-films and TV-dramas, which presented Polish postwar history from a rather conservative and right wing per-spective.




speakers

СМОлЯНСьКий ОлеКСАНДР (Росія) – закінчив Петербурзьку авіаційну академію (диплом з комп’ютерної майстерності) та Петербурзьку школу іноземних мов. Перекладав з британської та американської літератури, протягом 8 років працював у видавництві World of Knowledge. З 1999 року працює для інформаційної агенції Integrum World Wide, яка займається ЗМІ та соціальними мережами Росії та інших країн колишнього СРСР. Виступав як доповідач на багатьох конференціях у США, Великій Британії, Франції, Німеччині, Японії, Китаї, Індії, Південній Кореї, Австрії, Швейцарії. Один із співавторів монографії Integrum: Quantitative methods and the humanities (Квантативні методи і гуманітарні науки, Москва, 2006), в якій розглядається вплив екстралінгвістичних чинників на мову російських ЗМІ. Останніми роками досліджує те, як політичні та соціальні зміни в Росії та країнах колишнього СРСР віддзеркалюються у ЗМІ та соціальних мережах.

SMOlJANSKI AlExANDER (Russia) – graduated from St. Petersburg Aviation Academy with a degree in computer sciences and from St. Petersburg School of Foreign Languages. In the 1980s worked as a translator of British and American literature. For eight years worked in World of Knowledge publishing company.Since 1999 has worked in Integrum World Wide information agency, researching mass media and social networks of Russia and other post-Soviet countries.. As a paper presenter participated in many conferences in USA, United Kingdom, France, Germany, Japan, China, India, South Korea, Austria, Switzerland and many other countries. One of the authors of the monograph Integrum: Quantitative methods and the humanities (Moscow, 2006) where he showed the impact of extra linguistic factors on the language of Russian mass media.His major research interest of the last several years is how political and social changes in Russia and FSU countries are reflected in mass media and social networks.

Віднайдений рай: роздуми про сучасні події в Росії та в Україні y мас-медіях та соціальних мережах

Paradise Regained: reflection of the current events in Russia and Ukraine in mass media and social networks

1. Визначення дослідницької ніші – архіви 4000 +, ЗМІ держав колишнього СРСР і архіви основних соцмереж: «Facebook», «Twitter», «Googlе +», «LiveJournal», «ВКонтакте» та ін.

2. Опис кількісного й евристичного підходу до ана-лізу великих даних.

3. Розбіжності у висвітленні медійними засобами останніх подій у Росії і в Україні залежно від типу ЗМІ, форми власності та ідеологічних уподобань.

4. Події в Криму і на Сході України в контексті ро-сійсько-українських відносин та анти-Західних настроїв у Росії.

1. Defining the research information space – archives of 4000+ mass-media titles of the FSU states and the ar-chives of the major social networks such as Facebook, Twitter, Facebook, Google+, LiveJournal etc.

2. Description of quantitative and heuristic approach to the big data analysis

3. How the mass-media representation of the recent events in Russia and Ukraine differ in regard to type of the me-dia, type of ownership and ideological preferences.

4. The events in Crimea and Eastern Ukraine in the con-text of Russian-Ukrainian relations and anti-Western sentiments in Russia



5. ЗМІ та соціальні мережі про події в Росії і в Україні.а. Крим – військовий чинник, татари,

відокремлення Криму від України.б. Реакція США і Європи.в. Реакція міжнародних організацій.г. Український націоналізм.ґ. Інформаційна війна: антиукраїнська й анти-

російська пропаганда – історичні паралелі.д. Західна і Східна Україна: різні погляди, неод-

накове висвітлення.6. Способи візуалізації результатів дослідження.7. Тихі регіони.8. Розбіжності сприйняття різними групами корис-

тувачів соцмереж – розподіл за гендерними, ві-ковими, регіональними та мовними групами.

5. Representation of the events in Russia and Ukraine in mass media and social networks.a. Crimea – military factor, Tatars, secession of

Crimea from Ukraineb. Reaction of the USA and Europec. Reaction of the international organizationsd. Ukrainian nationalisme. Information war –anti-Ukrainian and anti-

Russian propaganda and historical parallels.f. Western and Eastern Ukraine – different views,

different coverage6. The ways of visualization of the research results7. Silent regions8. Different perception of various groups of social net-

works users – breakdown by gender, age, region and language.

САВАНеВСьКий МАКСиМ (Україна) – консультант з політичних інтернет-комунікацій, медійний тренер; партнер-керівник PlusOne DA, засновник Watcher.com.ua.

SAvANEvSKyy MAKSyM (Ukraine) – consultant on political Internet communication, media trainer, Acting Partner PlusOne DA, founder, Watcher.com.ua.

Як нові медії змінюють споживання інформації в УкраїніMedia Consumption Altered by New Media in Ukraine

Протягом останнього року в Україні радикально зросло споживання інформації. Телебачення як джерело новинарної інформації для великої ча-стини населення почало поступатись онлайн-ЗМІ. З’явились нові формати подачі інформації. Стрімін-гове телебачення, яке ще в жовтні 2013 року вигля-дало безперспективною забавою в руках ентузіа-стів, перетворилось на потужний медійний канал.

Зросла роль Твітера як основного інструмента отри-мання оперативної інформації. Окремі відомі особи-стості в соціальних мережах почали впливати на ін-формаційне поле країни на рівні з великими медіями.

Information consumption has been booming over the last year in Ukraine. Television, the major source of news infor-mation favored by a large segment of the population, began to yield its primacy to online media. New formats of informa-tion presentation have come into being. These include, for instance, streaming television, which in October 2013 still seemed a futile pastime in the hands of enthusiasts, but has become a powerful media channel nowadays.

The role of Twitter as the main tool to obtain the latest news has increased vigorously. Some known persons on social net-works have started to influence the national information space to an extent equivalent to mainstream media of the time.


МаГІСТеРСьКа ПРОГРаМа з журналістики

Магістерська програма з журналістики – це сучасний освітній проект, що готує універсальних журналістів.

Подібно до західних j-schools, ми не вимагаємо від вступників попередньої медійної освіти чи досвіду ро-боти у ЗМІ. Вступати на програму мають право бакалаври та магістри будь-якої спеціальності. Історики, бі-офізики, культурологи, філологи, економісти, політологи після навчання на нашій програмі знайшли себе в журналістиці.

Навчальна програма побудована за сучасними європейськими та північноамериканськими зразками й по-стійно вдосконалюється. За два роки навчання студенти опановують ґрунтовні практичні навички з газет-ної, радіо, телевізійної та онлайн-журналістики, розширюють свій світогляд і розуміння цінностей професії, здобувають знання з перших рук провідних українських та зарубіжних медійників, а також вільно говорять англійською.

Чотири компоненти програми спрямовані на усебічний розвиток майбутніх фахівців: практика; світоглядні дисципліни; фахові дисципліни; знайомство з поглядами Церкви на сферу соціальної комунікації та осно-вами християнського світогляду.

Нічого зайвого – у навчальній програмі немає дисциплін, що не несуть практичної користі для майбутніх журналістів. Ми пропонуємо великий спектр додаткових освітніх сервісів і на базі університету, і поза ним – від другої іноземної мови до психології, танців і соціального волонтерства. Для студентів, орієнтованих на наукову роботу, проводяться конференції та семінари.

Усі студенти проходять стажування в редакціях українських медій. Найстаранніші мають змогу пройти жур-налістську та наукову практику у США, Польщі, Німеччині, Італії, Росії тощо.

Викладачі програми – знані журналісти-практики та науковці з України, Польщі, Німеччини, США, Росії та інших країн. Заняття проводяться українською, окремі майстер-класи – англійською, російською та поль-ською мовами.

Технологічне оснащення телерадіостудії та мультимедійного ньюзруму дає змогу студентам виробляти продукт високої якості.

Комфорт і повага до особистості – це те, що відчувають наші студенти з перших хвилин знайомства. Занят-тя проходять у модерному навчальному корпусі філософсько-богословського факультету УКУ на вулиці Хуторівка, 35. Студенти з-поза Львова мешкають у комфортному університетському колегіумі, не схожому на звичні гуртожитки.

Програма є світською – у нас навчаються представники різних конфесій, які з повагою ставляться до погля-дів і цінностей одне одного.

Ми пропонуємо відкритий майданчик для поширення знань про медії. Наші майстер-класи завжди від-криті для журналістів, студентів інших навчальних закладів та просто охочих. Завдяки програмам наших міжнародних партнерів ми оплачуємо приїзд на майстер-класи студентів із різних регіонів України.


MaSTeR’S PROGRaM in Journalism

Similar to Western j-schools we do not require prior media education or work experience in media from our applicants. Bachelors and masters with any previous degree are eligible to apply for the program. Historians, biophysics, culturologists, linguists, economists, political scientists opened themselves up in journalism after studying in our program.

The curriculum is built according to modern European and North American models and it is constantly improving. After two years of study students acquire solid practical skills in newspaper, radio, television and online journalism. They expand their horizons and understanding of the values of the profession, get first-hand knowledge from leading Ukrainian and foreign media experts, and speak fluent English.

There are four components of the program aimed at versatile development of future experts: theoretical and practice-based disciplines, introduction to the views of the Church in the sphere of social communication, and the fundamentals of the Christian worldview.

A well-rounded education. Although the curriculum focuses only on subjects that have practical benefit for future journalists, we also offer a wide range of additional educational services, both at the university and outside of it. Among them are second foreign language, psychology, and dance classes, volunteering opportunities, and more. Students, who are focused on scholarly work, get a chance to participate in conferences and seminars.

All students have internships in Ukrainian media offices. The most dedicated of them have a possibility to engage in journalistic and scholarly internships in the United States, Poland, Germany, Italy, Russia and so on.

Lecturers of the program are well-known journalists-practitioners and scholars from Ukraine, Poland, Germany, USA, Russia, and other countries. Classes are held in Ukrainian, while some master classes are in English, Russian, or Polish.

Advanced technological equipment, including a television and radio studio and multimedia newsroom, allows students to produce high quality media products.

Students report feeling secure and respected from their first moments on UCU’s campus. Classes are held in a modern academic building of the Faculty of Philosophy and Theology at the Ukrainian Catholic University (35 Khutorivka St.) Students from outside the city live at the comfortable university campus, which favorably differs from the average student dormitory in Ukraine.

The program is secular. Our students represent various faiths and respect the views and values of each other.

We offer an open platform for the dissemination of media knowledge. Our workshops are open to journalists, students from other universities and for everyone interested. Thanks to the programs of our international partners we are able to cover the cost of transportation for students from different regions of Ukraine wishing to take part in workshops at our School of Journalism.


МаГІСТеРСьКа ПРОГРаМа з медіакомунікацій УКУ

Магістерська програма з медіакомунікацій УКУ – це модерний напрям медійної освіти в рамках нещодавно запровадженої в Україні нової галузі знань із медіакомунікацій.

Паспорт спеціальності: на програмі з медіакомунікацій ми готуємо фахівців трьох найважливіших профе-сійних категорій: медіадослідників, медіааналітиків і журналістів нових медій. Відповідно, вступники на програму не зобов’язані мати профільної попередньої освіти, право вступати на програму мають бака-лаври, спеціалісти та магістри будь-яких гуманітарних, технологічних і соціально-економічних напрямів. Фахівці трьох вказаних вище категорій є високо затребувані в різних секторах медіаринку, зокрема: в аналітичних, експертних, консалтингових центрах; в медіях різних типів та прес-службах; у рекламних і маркетингових агентствах; у науково-дослідних інститутах і навчальних закладах; у комунікаційних і соціо-логічних компаніях; у бізнес-корпораціях і громадських організаціях.

Curriculum Trinity (триєдність програми) – навчальний план складається із трьох дисциплінарних блоків, що відповідають трьом професійним профілям нашої програми: медіадослідження, медіааналітика і нові медії. Дисципліни першого блоку покликані дати студентам глибокі теоретичні знання, оснастити новіт-ньою методологією досліджень медій. У другому блоці студенти вивчають основи медіааналізу та меді-акритики, досліджують і випробовують на практиці різні види комунікацій. Третій блок покликаний дати студентам необхідні компетенції та знання для роботи з новими медіями та мультимедійними технологія-ми, а також навчити практичних навичок роботи в межах конвергентних ньюсрумів.

Засадничі принципи навчання, якими ми керуємося на нашій програмі, це: мультидисциплінарний під-хід; збалансованість теорії з практикою; рейтингова оцінка студентської успішності; залучення відомих українських та зарубіжних фахівців; ексклюзивні курси, майстер-класи, тренінги, семінари; реалізація сту-дентських проектів під керівництвом медіаекспертів; поглиблене вивчення іноземних мов за участі носіїв мови; стажування в закордонних мас-медіях та наукових інститутах.

Викладацька команда: кафедра медіакомунікацій оптимально поєднує науковців, які мають багаторічний стаж і західне мислення, із молодими фахівцями, готовими впроваджувати нові формати в науку, педагогі-ку та медійну практику. На викладання окремих курсів ми запрошуємо гостьових професорів та медійних практиків – всі вони відомі українські та закордонні медіадослідники, медіаексперти, медіатренери.

Додаткові освітні бонуси: поза навчальною програмою студенти мають можливість безкоштовно вико-ристовувати додаткові освітні ресурси Школи журналістики та УКУ, це зокрема: школа репортажу і школа міжнародної журналістики; майстер-класи; конференції; щорічний студентський медіасимпозіум; літня школа волонтерства із медіаграмотності; медіа-кіноклуб; авторські медіамайстерні; розмовний English-club; школа танців й акторської майстерності; студентське самоврядування тощо.

Спільнота як родина: і в академічному, і позаакадемічному середовищі, ми намагаємося плекати спільноту однодумців, не байдужих до цінностей професії та загальнолюдських цінностей. Пріоритетами у спільноті завжди є і будуть любов і взаємоповага до ближніх, незалежно від релігійних, політичних чи інших погля-дів; взаємопідтримка, взаємодопомога і служіння.

Унікальність нашого кампусу: наші студенти та гості мають змогу мешкати в Колегіумі – унікальному бага-тофункціональному гуртожитку, що має каплицю, спільні студенторіуми для зустрічей та кіноклуб. Школа журналістики розташована в сучасній академічній будівлі, тут також розміщено сучасну навчально-техніч-ну базу – ньюсрум і телерадіостудію; навчальні авдиторії та комфортний конференц-зал для проведення майстер-класів та урочистостей.


MaSTeR’S PROGRaM in Media Communications

Passport of Specialty: within our Media Communication program, we educate media professionals of three major occupational categories: media researchers, media analysts, and new media journalists. Consequently, program applicants are not required to have a previous media education profile. Bachelors and masters of any humanitarian, socio-economic, or technical study area are eligible to enter the program. Experts of those three categories are highly demanded in various sectors of the media market, in particular: in analytical, expert and consulting centers; in different types of media and press-services; in advertising and marketing agencies; in research institutes and higher education establishments; in communication and sociological companies; in business corporations and NGOs.

Curriculum Trinity – the academic curriculum consists of three disciplinary units, corresponding to the three professional profiles of our program: media research, media analyses, and new media. Subjects of the first unit are designed to give students deep theoretical knowledge, provide them with the latest media research methodologies. Within the second unit, students learn principles of media analysis and media criticism, they study and practically test different types of communications. The third unit is designed to give our students the necessary expertise and knowledge for dealing with new media and multimedia technologies, as well as to teach them basic practical skills in the convergent newsroom.

Fundamental Principles of Learning which we follow in our program are: a multidisciplinary approach; balance between theory and practice; rating evaluation of student progress; involvement of famous Ukrainian and foreign experts; exclusive courses, workshops, trainings, seminars; implementation of student projects under media experts’ supervision; in-depth study of foreign languages with native speakers; internships in foreign media and academic institutes.

Teaching Team: our department of Media Communications optimally combines academics who have years of experience and more Western worldviews with young professionals who are ready to introduce new formats in education, pedagogy, and media practice. We also invite guest professors and media practitioners to conduct several courses; they are all well-known Ukrainian and foreign media researchers, media experts, and media trainers.

Additional Educational Bonuses: Beyond the curriculum, students have the opportunity to use many additional free educational resources provided either by the School of Journalism or by UCU. Those are, for example, a School of Reportage and an International Journalism School; workshops and conferences; an Annual Students Media Symposium; a Summer Volunteering School in Media Literacy; a Media Cinema Club; original media and feature writing workshops; an English Club; a school of dancing and acting; student government, etc.

Community as a Family: both within and outside the academic environment we strive to nurture a community of like-minded people who are committed to professional values as well as human values. The priorities of the community are and will always be love and respect for others regardless of religious, political or other views, as well as mutual support, help, and service.

The Uniqueness of our Campus: our students and guests have the opportunity to live in the Collegium – a unique multifunctional dormitory that has a chapel, corporate student meeting rooms and cinema club. The School of Journalism is located in a modern academic building which also serves as an educational and technical base – there is a newsroom, television, and radio studio, a training auditorium, and comfortable meeting spaces for workshops and celebrations.


ресурси університету /

university resources


MODeRN Academic Building All trainings are conducted in a new academic building that belongs to the depart-ment of Philosophy and Theology of UCU. In addition to the School of Journalism, other institu-tions located at that site include Lviv Business School, an Icon-Painting School, International Institute for Ethics and Contemporary Issues, School of Bio-ethics, and more.

UNIVeRSITY Collegium Students of the School of Journalism live in a University Collegium that is a part of a mod-ern university campus. The Collegium is home to 200 students, 8 lecturers, and 4 guest pro-fessors.

MODeRN Training Base There is a student newsroom along with a stu-dent-broadcasting studio equipped with mod-ern professional technologies and devices. There, our students are able to try working as editors, producers, speakers, operators, mul-timedia redactors, and montage managers on television, radio, and multimedia platforms.

СУчаСНа академічна будівляНавчання на Магістерській програмі з жур-налістики відбувається в новому академіч-ному будинку, де, окрім Школи журналіс-тики та медіакомунікацій УКУ, розміщені філософсько-богословський факультет, Львівська бізнес-школа, Іконописна школа, Інститут етики та проблем сучасності, Шко-ла біоетики.

СУчаСНа навчально-технічна базаСтудентські теле- та радіостудія і ньюсрум обладнані найновішою професійною тех-нікою. Студенти Магістерської програми з журналістики мають можливість спробу-вати себе як редактори, режисери, дик-тори, оператори, мульмедійні редактори, режисери монтажу, готуючи теле- і радіо-матеріали.

УНІВеРСиТеТСьКий КолегіумСтуденти Магістерської програми з журна-лістики проживають в університетському Колегіумі, який є частиною сучасного уні-верситетського містечка – Центру розвитку академічних програм європейського зраз-ка. Колегіум розрахований на 200 студен-тів, 8 викладачів та 4 гостьових професорів.

рЕСурСИ уНІвЕрСИТЕТу / UNIvErsITY rEsoUrcEs

Школа журналістики і медіакомунікацій УКУ спіль-но з Міжнародним інститутом етики і проблем су-часності УКУ в рамках СМС’2014 презентують пере-клад посібника «Медіяетика: практичні випадки та моральні міркування», який підготував Кліффорд Крістіанс та його колеги. Цією книгою ми розпочинаємо видавничу серію «Бібліотека Школи журналістики і медіакомуніка-цій». Вибір першої книжки серії – не випадковий, адже, по-перше, тема медійної етики – одна з пріо-ритетних для Українського католицького універси-тету, а передовсім для Школи журналістики і ме-діакомунікацій та Міжнародного інституту етики і проблем сучасності, що й послужило підставою для співпраці цих підрозділів університету в роботі над публікацією. По-друге, з 1983 року посібник вже витримав вісім перевидань у США, що і є свідченням не лише його затребуваности й популярности, а й певної тяглости наукової традиції у накопиченні та осмисленні прак-тичних випадків з медійної етики в світі. І, зрештою, промовистим є і той факт, що на пострадянському просторі переклад цієї книжки здійснено вперше.

The Ukrainian Catholic University School of Jour-nalism and Media Communications along with the International Institute for Ethics and Contemporary Issues present a handbook Media Ethics: Cases and Moral Reasoning prepared by Clifford Christians and his colleges.With this book, we intend to initiate the published series of “School of Journalism and Media Commu-nications Library.” The choice of the first book of that series is not accidental since the topic of media ethics is one of priorities for the Ukrainian Catholic University, and above all for the School of Journalism and Media Communications and for the International Institute for Ethics and Contemporary Issues. It was a basis for cooperation of university departments on this publication.Since 1983 the handbook Media Ethics: Cases and Moral Reasoning has withstood eight editions in the U.S., reflecting not only its demand and popularity, but also a certain continuity of the scholar tradition in the accumulation and understanding of practical cases of media ethics in the world. The translation of this very book is the first one done in the post-Soviet space.

Медії та ідентичність

Documents

Transcript of Медії та ідентичність