1Дивовижний Китай

www.lanhua-ua.org#3 (4)Виходить

що два місяці

Здається, неможливо вигадати щось нове зі звичайного паперу. Однак китайський скульптор Лі Хунбо створює з нього “живі” скульптури.

Його роботи схожі на гіпсові статуетки, які використовують у художніх школах, навчаючи новачків азів образотворчого мистецтва. Але якщо уважніше придивитись до витворів цьо-го талановитого китайця, стає зрозуміло, що вони не такі про-сті, як видається. Скульптор працює не з гіпсом, а з білим папером, і його скульптури мо-жуть розтягуватися та гнутися, як міх акордеона.  

Лі Хунбо готує матеріал на свої скульптури достоту так, як папір на китайські ліхтарики: багато аркушів паперу кладе один на оден і склеює у певних місцях. Таким чином скульптор отримує паперовий моноліт, з якого можна виготовляти, як із гіпсу, вироби будь-яких форм. Але насправді цей “моноліт” може розтягуватися  – так, як розтягується китайський ліх-тарик, отож “гіпсовим” фігу-рам можна надати дивовижних форм, не пошкодивши їх.

Дивовижні скульптури Лі Хунбо

лиці влаштовували гучні яр-марки, під час яких можна було придбати спеціальні подарунки й речі до цього знаменного дня. Тепер традиції святкування Ці-сіцзе знову повертаються і ста-ють усе популярнішими.

Легенда про виникнення свята

У сиву давнину жив собі мо-лодий пастух Нюлан. Він рано залишився сиротою, тож за-знав чимало лиха. Дружина старшого брата вигнала Нюла-на з дому. Юнак мав лише вола, яким обробляв поле. І був той віл його єдиним другом, бо вмів розмовляти людською мо-вою. Отак і минали дні хлопця на грішній землі.

А тим часом небесний ім-ператор Тяньді наказав своїм сімом донькам-красуням зі-ткати полотно двох кольорів: білого, як хмари, і синього, як небо. Але наймолодша доне-чка, Чжінюй, порушила бать-ківський наказ, назбирала в саду квітів і розфарбувала сувої полотна найрізноманіт-нішими кольорами. Це на-стільки сподобалось імпера-торові, що він почав називати

найменшу доньку Ткалею. У вільний час Ткаля любила спостерігати за життям лю-дей. Якось вона побачила, що юнак розмовляє з волом. Це неймовірно зацікавило дівчи-ну, й вона все частіше пози-рала за цією дивною парою, а згодом зрозуміла, що закоха-лася в Нюлана.

Сьомого дня сьомого міся-ця доньки імператора спус-кались на землю, щоби поку-патись у чарівному озері. Віл, який знав про це, намовив Нюлана викрасти одяг однієї з них і віддати лише тоді, коли красуня погодиться вийти за юнака заміж. І так трапилося, що Нюлан викрав одяг Ткалі. Тож вона з радістю погодилась поєднати свою долю з долею юнака. Жили вони у злагоді та любові, згодом у них народи-лися двоє діток  – хлопчик та дівчинка. Та коли минуло сім земних років, які дорівнювали одному небесному, імператор зібрав усіх доньок і побачив, що Чжінюй зникла. Розгніва-ний, він послав небесну во-лодарку Ванму на землю, щоб вона силоміць повернула не-покірну доньку на небо.

(Далі – на с. 2)

“ЛАНЬХВА” ЗАПРОШУЄ ДО СПІВПРАЦІ

Невдовзі ми святкуватимемо наше прадавнє, ще дохристиянське, свято закоханих – Івана Купала. Припадає воно на сьоме липня. Сьомого дня сьомого місяця, але за місячним календарем, святкують день закоханих і в Китаї.

Цісіцзе  – свято з дуже гли-боким корінням. Дослідники стверджують, що його відзна-чали ще у ІІ сторіччі до н. е. Це одне з найулюбленіших свят у Китаї. Так само, як і в Украї-ні, цього дня готували ласощі, прикрашали подвір’я, а в сто-

Свято кохання по-китайськи

видовищний фестиваль Ки-тайський новий рік у Львові, виставки і концерти, зустрічі з молоддю та школярами. А ще здійснює перекладацьку робо-ту, допомагає львівській школі-інтернату. Цьогоріч на основі договору з управлінням освіти департаменту гуманітарної по-літики Львівської міської ради стартував пілотний проект фа-культативного вивчення мови, культури і традицій Китаю у школах Львова. Заплановано семінари та інші спільні заходи з представниками КНР з пи-тань освіти та культури.

“Ланьхва”  – молода креа-тивна організація, а тому за-прошує до співпраці всіх, хто цікавиться китайською куль-турою та історією, має ідеї, пропозиції та готовий поді-литися досвідом і знаннями. Усіх, хто мріє відвідати Китай та втілити у життя цікаві біз-нес- та культурні проекти.

Якщо вас зацікавила ця ін-формація, надсилайте свої ре-зюме та пропозиції на e-mail: lanhua.lviv@gmail.com

же більш аніж два роки у Львові активно працює Міжнародна громадська організація “Культурно-дослідницький центр України та Китаю “Ланьхва”.

Мета організації – популя-ризувати культуру і традиції Китаю та України, двосторон-ній обмін культурним досві-дом, проведення спільних за-ходів і досліджень.

За такий короткий період організація вже чимало зроби-ла. З її ініціативи було створено перший в Україні Центр мови та культури Китаю “Ні Хао”, й тепер львів’яни мають змогу вивчати мову та культуру Під-небесної. Заняття проводять громадяни КНР, які живуть та працюють у місті Лева. А вліт-ку 2013  року відкрито Укра-їнський Культурний Центр у Шанхаї. “Ланьхва” організовує

Бавитися таким “акордеоном” можна безкінечно. Потрібно лише вдягнути рукавички, щоб не забруднити папір. Скульптури

Лі Хунбо вже побачили мешкан-ці багатьох країн світу. Сподіває-мось на його візит і в Україну.

Олесь ПЕРЕСІЧАНСЬКИЙ

МистецтвоСпівдружність

Дивовижний Китай2

(Закінчення. Поч. – на с. 1)Зажурився бідний Нюлан,

гірко плакали за ненькою діти. – Не сумуй, господарю,  –

сказав віл. – Твоєму горю мож-

на зарадити. Заріж мене, ви-чини шкуру, накинь на себе – і тоді злетиш на небо.

Заплакав Нюлан, але зро-бив, як казав віл. Посадив ді-

тей у кошики, начепив їх на коромисло, вкрився шкурою і полетів наздоганяти кохану дружину. Майже наздогнав, але небесна володарка Ванму таки розгледіла чоловіка під волячою шкурою. Вона витяг-нула з волосся золоту шпиль-ку, черкнула нею по небу  – і потекла ним мерехтлива Сріб-на ріка (Чумацький Шлях). А Нюлан і Чжінюй опинилися на різних її берегах. Розділені рікою, вони могли тільки ди-витися одне на одного і лити сльози. Так засяяли на небі дві зорі – Вега та Альтаїр. Зірочка-ми стали й діти Пастуха і Тка-лі – Таразед і Альшаін.

Згодом, побачивши, як страждає його донька, імпера-тор дозволив сорокам раз на рік – сьомого числа сьомого мі-

сяця – зводити міст через Сріб-ну ріку, щоб закохані могли зу-стрітися. Так з’явилося свято Цісіцзе, яке в Китаї називають також Святом сороки, Днем на-родження сьомої сестри, Ніччю умілиць, а віднедавна ще й ки-тайським Днем святого Вален-тина.

Якщо цієї ночі падає дощ, кажуть, що то плачуть закохані Пастух і Ткаля, які через хма-ри не можуть відшукати міст і зустрітися. Нюлан та Чжінюй усіляко допомагають закоха-ним на землі. Принаймні ки-тайці в це вірять. Тож закохані пари пускають річкою запалені свічки у невеличких дерев’яних човниках, ворожачи на спільну долю та загадуючи бажання (в українців човниками слугують віночки з квітів). Дівчата воро-

жать на судженого на фігурках зі скоринок дині, приносять у жертву квіти, фрукти і пудру. Після цього частину пудри ки-дають на дахи будинків, а решту ділять між собою. За переказа-ми, ця пудра допомагає їм ста-ти вродливішими. Також дівча-та благають небесні сили про любов, сімейне благополуччя і народження сина. У Чжінюй, небесної Ткалі, просять допо-моги та благословення у тка-цтві й рукоділлі загалом. Коли ж високо над горизонтом піді-ймається Вега, в горнятко з во-дою опускають голку для ви-шивання. Якщо голка плаває на поверхні води, це означає, що дівчина обдарована і стане вмілою рукодільницею. У селах обов’язково ріжуть півня, щоб він не заспівав на світанку і не розлучив закоханих. А ще цьо-го дня юнаки просять руки сво-їх коханих.

Оксана МАКСИМЯК

Ñâÿòî êîõàííÿ ïî-êèòàéñüêè

За підсумками досліджень членів Королівського товариства Великобританії, Китай поступово стає лідером у сфері дослідно-конструкторських розробок і наукових досліджень.

За кількістю запатентова-них винаходів та кількістю пу-блікацій торік Китай залишив позаду Японію, посівши друге місце у світі після США. А за кількістю опублікованих на-укових робіт Піднебесна майже наздогнала США і, ймовірно, невдовзі випередить і їх. Що-правда, цей показник є віднос-ним, адже кількість статей не відображає їхнього якісного наповнення. Якість статті оці-нюють за тим, скільки разів на неї посилаються інші вчені у своїх публікаціях. Лідерами за-лишаються США і Великобри-танія, хоча кількість посилань на китайські наукові роботи теж зросла.

Розвитку китайської на-уки сприяють амбітні молоді вчені, багато з яких отримали освіту за кордоном і мають до-свід роботи в європейських чи американських наукових цен-трах і лабораторіях. Щорічно уряд виділяє чимало коштів на гранти і стипендії, щоб молодь мала змогу здобувати освіту в найкращих університетах за кордоном, та докладає чимало зусиль, щоб “світлі голови”, які емігрували з країни, поверта-лись на батьківщину. Їм дають житло і створюють усі умови для роботи. Китай з готовністю виділяє кошти на придбання наукового обладнання, навіть якщо дослідження проводять у рамках іноземного гранта.

Бути вченим у Піднебесній престижно і вигідно. Середня за-робітна плата науковців у країні від 1998 року зросла у 27–28 ра-зів. За офіційними даними, які опубліковано на сайті газети про-владної партії “Женьминь Жи-бао”, 2013  року заробітна плата китайських учених була вищою за середню у 2,5  разу. Найвищі зарплати в Китаї у фінансово-му секторі ($ 15,9 тис. на рік), на другому місці – сфера інформа-ційних технологій і програмно-го забезпечення ($ 14,5  тис. на рік), а на третьому – наука і тех-нології ($ 12,2  тис. на рік). І це без стипендій та грантів, сума яких доволі значна. У всесвіт-ній мережі ми знайшли дані про те, що професор Пекінського національного інституту біо-логічних наук заробляє за рік приблизно 50–60 тисяч доларів. Погодь теся, це цілком гідна за-робітна плата, і не лише для Ки-таю. Тож не дивно, що багато

найперспективніших випускни-ків вишів пов’язує своє подаль-ше життя з наукою.

За даними Інституту Дале-кого Сходу РАН, тепер Китай посідає першу позицію у сві-ті за обсягом виділених ре-сурсів (зокрема й приладової бази) на одного дослідника і за кількістю науково-техніч-ного персоналу, чисельність якого сягає 51  мільйона осіб. І якщо таку велику цифру можна пов’язати з найбільшою у світі кількістю населення, то висо-кого рівня освіти цим не пояс-

Молодь обирає китайські виші

У міру зростання китай-ської економіки та її екс-пансії на світові ринки під-вищується і привабливість Китаю для студентів, до того ж не тільки з країн Азії. За даними проекту “Атлас” Ін-ституту міжнародної освіти (Нью-Йорк), кількість іно-земців, які отримують вищу освіту в Китаї, за декілька років збільшилася настіль-ки, що країна залишила по-заду Францію, Німеччину та Австралію і тепер посідає третє місце у світі. Китай випереджають (щоправда, суттєво) лише США і Вели-кобританія.

2012 року в Китаї здобува-ли освіту 330 тис. іноземців, а це 8% від загальної кількості іноземних студентів у світі. Жителі Піднебесної споді-ваються, що до 2020  року це число становитиме 500  тис. Провідні університети Китаю пропонують чимало програм англійською мовою. Хоча в останні роки все більше іно-земців виявляють бажання навчатися китайською.

Додатковим стимулом отримувати освіту в КНР для іноземців є не лише перспек-тива згодом улаштуватися на роботу в котрусь із ки-тайських компаній, а й змо-га проходити стажування й підробляти під час навчання.

За офіційними даними, які опубліковано на сайті газети провладної партії “Женьминь Жибао”, 2013 року заробітна плата китайських учених була вищою за середню у 2,5 разу.

КИТАЙ. Наука серед пріоритетів

Поступ

Традиції

ниш. 2013  року 14  китайських університетів додали до спис-ку 400  найкращих вишів світу. До слова, українських вищих навчальних закладів у цьому переліку взагалі немає, а росій-ський лише один. До 2020 року в Китаї планують виділяти на на-уку до 2,5% від ВВП (2007 року ця сума становила 1,4%, а 2012-го  – 1,97%). А якщо ВВП становить майже 10  трильйо-нів, то 2,5%  – це чимало. На-приклад, 2013 року на розвиток науки виділили $ 40,7 млрд.

Нещодавно у Китаї скоро-тили кількість наукових інсти-тутів, водночас збільшивши фінансування решти НДІ до 40%. До речі, держава пильно стежить за оновленням кадрів. Наприклад, вік директора на-уково-дослідного інституту не може перевищувати 55 років.

Утім, основні галузі промис-ловості Китаю залежать від ім-портних високотехнологічних компонентів. До прикладу, в автотранспортній галузі КНР залежить від іноземних розро-бок приблизно на 70%, у галузі інформаційних технологій – на 95%, а у виробництві телевізо-рів та мобільних телефонів – на 100%. А тому найважливішою проблемою є створення влас-них технологій. Не секрет, що донедавна китайські підпри-ємства просто копіювали при-строї, порушуючи авторські права. Тамтешні фахівці навіть створили спеціальні методи-ки тиражування і копіювання іноземних технологій. Можли-во, це й легше та дешевше, але, здається, китайці твердо вирі-шили, що пора торувати власну дорогу.

Микола НАВРОЦЬКИЙ

3Дивовижний Китай

У період від січня до квіт-ня 2014 року на українському ринку легкових автомобілів уперше було реалізовано зна-чно більше автівок китай-ського виробництва, ніж ав-томобілів із країн СНД (ЗАЗ, ВАЗ та ін.).

Як повідомила прес-служба групи компаній “АІС”, кіль-кість автомобілів китайських брендів на українському рин-ку в період від січня до квіт-ня 2014  року зросла, порів-няно з аналогічним періодом 2013  року, від 10% до 14,4%, а от кількість авто виробни-цтва країн СНД зменшилася з 16,7% до 14,1%.

“АІС” також констатує, що за зазначений вище період на українському ринку реалізо-вано понад 5 тис. авто бренда

Geely (на 20% більше, ніж за січень–квітень 2013), що ста-новить 12% від кількості всіх автомобілів, які було продано на українському ринку. Най-частіше українські споживачі купують автівки марки Geely Emgrand 7 (3% від кількості всіх проданих легкових авто-мобілів).

Директор із маркетингу ГК “АІС” Сергій Боровик ува-жає, що на таку ситуацію на українському ринку вплину-ли збільшення в нашій країні кількості китайських брендів, зростання якості їхніх авто-мобілів, а отже, і довіри до них українських покупців.

Нині в Україні на ринку лег-кових авто представлено такі китайські бренди: Geely, Chery, JAC, Byd, GreatWall, Lifan.

Китайські автомобілі – лідери продажу в Україні

Безпілотний потягХоча робочої сили в Китаї

вдосталь, цьогоріч, 17 червня, на китайській міжнародній виставці залізничних комуні-кацій представили перше без-пілотне метро.

Потяг метрополітену має три вагони й здатен перево-зити одночасно приблизно півтори тисячі пасажирів.

Він майже не відрізняється від звичайного потяга, єди-на відмінність  – відсутність кабіни.

“Розумний” потяг може працювати цілком самостій-но – оголошувати зупинки, зу-пинятися, відчиняти та зачи-няти двері й виконувати інші функції без допомоги водія.

Англійці постачатимуть газ до Китаю

Британська нафтогазова корпорація British Petroleum підписала угоду з China National Off shore Oil Corp. (CNOOC) про постачання зрідженого природного газу до Китаю протягом 20  ро-ків. Про це пишуть “Вести. Экономіка” з посиланням на Bloomberg.

Згідно з цією угодою, вар-тість якої становить $ 20 млрд, британці від 2019 року поста-чатимуть до Китаю 1,5  млн тонн зрідженого газу.

Контракт було підписано під час церемонії за участю прем’єр-міністрів Великобри-танії і КНР Девіда Кемерона та Лі Кецяна.

Компанія CNOOC також підписала угоду про страте-гічний альянс з голландсько-британською нафтогазовою

компанією Royal Dutch Shell Plc. Компанії вже розробля-ють спільні проекти видо-бування газу на шельфі Пів-денно-Китайського моря та розробляння родовищ слан-цевого газу в КНР.

Нагадаємо, що в травні “Газпром” і китайська компа-нія CNPC підписали договір про постачання газу на 30 ро-ків, обсяг постачання стано-витиме до 38  млрд м3  на рік з можливим збільшенням до 60  млрд м3. Загальна ціна га-зового контракту становить $ 400 млрд.

Контракти Китаю з на-фтогазовими компаніями ві-дображають прагнення КНР збільшити роль природного газу, який є екологічно чис-тим паливом, у національно-му енергобалансі.

Китайська компанія Xiaomi має намір найближчим часом вийти на ринок смартфонів з пристроями, які підтриму ватимуть стандарт зв’язку чет-вертого покоління – LTE (long time evolution).

Подейкують, що цей при-стрій працюватиме на базі чотирьох’ядерного процесора Qualcomm Snapdragon 801

LTE-смартфони від Xiaomi

Процесор MT6595 дебютуватиме у смартфоні ZTE?Процесор MT6596 – перший восьмиядерний процесор від компанії MediaTek, який підтримує LTE-технології. На думку китайських джерел, усі шанси стати першим смартфоном із процесором MT6595 має пристрій від компанії ZTE.

Новинку буде оснащено 5-дюймовим дисплеєм з роз-дільною здатністю 1280х720 пікселів, двома гігабайтами оперативної пам’яті, 5-ме-гапіксельною фронтальною і 8-мегапіксельною основ-ною камерами і вбудованим флеш-накопичувачем обся-гом 16  Гбайт. Ємність аку-мулятора становить 2300 мА, але часу автономної роботи телефону не уточнюють.

За деякими даними, поки безіменний смартфон пред-ставлять у рамках лінійки недорогих пристроїв ZTE “Red Bull” за ціною приблизо 128–160 доларів.

Нагадаємо, однокристаль-на система MT6595, що ви-користовує архітектуру ARM, містить потужний графічний процесор PowerVR Series 6, квартет ядер Cortex-A17 з так-товою частотою 2,2–2,5  ГГц і чотири ядра Cortex-A7 з часто-тою 1,7 ГГц. Ядра чипа можуть працювати одночасно, вико-нуючи надпотужні завдання, завдяки фірмовій технології CorePilot Heterogeneous Multi-Processing (HMP).

Сторінку підготував Олексій ШЕПТИШИН

ZTE завойовуватиме ринки СШАВідомий на теренах Східної Європи китайський виробник телекомунікаційного обладнання ZTE має намір 2016 року випустити 100 млн смартфонів. Пристрої під три му-ватимуть стан дарт зв’язку четвертого покоління (LTE).

2014  року число станови-тиме за прогнозами близько 60  млн, до того ж 60% гадже-тів будуть оснащені модулями 4G-зв’язку. ZTE планує пред-ставити свої пристрої на рин-

ках США та інших країн з роз-виненою економікою.

Китайським компаніям не-просто працювати у Сполучених Штатах Америки, оскільки влада країни звинувачує Піднебесну в масштабному електронному шпигунстві. Крім того, амери-канські споживачі не надто дові-ряють китайським брендам. Але ZTE докладає зусиль, щоби під-вищити свій авторитет у США.

Нещодавно підтвердилися чутки про те, що компанія Huawei працює над новим смартфоном, відомим під кодовим іменем Mulan. У соціальній мережі Weibo з’явилися навіть зображення цього пристрою.

Раніше інформацію про Huawei Mulan (модель H60-L02) помітили за резуль-татами тесту AnTuTu. Хоча смартфон оснащено чипом Kirin з восьмиядерним про-цесором із тактовою часто-тою 1,3  ГГц і графікою ARM Mali-T-264  замість high-end-процесорів Qualcomm, він не набагато поступається за кількістю набраних балів пристроям інших провідних виробників.

Серед технічних характе-ристик пристрою варто зга-дати 4,9-дюймовий сенсорний дисплей з роздільною здат-ністю Full HD 1080p, тиль-ну 13-мегапіксельну камеру і фронтальну камеру з розділь-ною здатністю 5,1 Мп. Смарт-фон з оперативною пам’яттю 3 Гбайти працюватиме на базі операційної системи Android 4.4.2 KitKat.

Новинка Mulan від компанії Huaweі

з тактовою частотою 2,5 ГГц, матиме 3 Гбайт оператив ної пам’яті, 5-дюймовий сенсор-ний дисплей формату 1080p, основну 13-мега-пік сельну ка ме ру і фрон таль ну камеру з 8-мегапіксельною ма-трицею. Новинку буде оснащено опе ра цій ною системою Android 4.4 (KitKat). Якою буде ціна цього смартфону, наразі не відомо.

Xiaomi активно працює над виробництвом смартфонів. 2013 року компанія реалізувала приблизно 18,7 млн “розумних” стільникових апаратів, а цього-

річ планує випустити 60  млн таких пристроїв. За підсумка-ми першого кварталу Xiaomi продала понад 11  млн смарт-фонів, отож цей план цілком реальний.

Дивовижний Китай4Ван Чжаоцзюнь увійшла в історію Китаю не лише як одна з чотирьох найвідоміших красунь усіх часів, а й як справжня патріотка і стала символом міжнаціональної дружби.

Ван Чжаоцзюнь жила за ча-сів правління імператора ди-настії Західна Хань Юань-ді (48–32  рр. до н. е). Вона наро-дилася в селі Баопін у знатній родині, коли її батько був уже похилого віку, тому дівчину на-зивали Перлиною. Що не день врода юнки розквітала, тож коли придворні імператора, які їздили країною у пошуках най-вродливіших дівчат, побачили її, одразу відвезли до палацу. За тодішнім звичаєм імператор вибирав наложниць не особис-то, а за портретами, які писав придворний художник Мао Яньшоу (його, до речі, страти-ли за обман). Чимало красунь, які прагнули здобути прихиль-ність імператора, щедро обда-ровували художника, щоби він намалював їх привабливіши-ми. Але Ван Чжаоцзюнь відмо-вилася дати йому хабара, і той вирішив помститися їй, дома-лювавши на портреті декілька гидких родинок і спотворивши ніжні риси обличчя. Тож дівчи-ну взяли до палацу простою служницею.

У ті далекі часи Китай вів безперервні війни зі своїми су-сідами – кочовим народом сюн-ну (хунну), який у Європі ві-домий як гуни. 33 року до н. е. імператорові нарешті вдалось укласти з кочівниками мир. Але шаньюй (головний старій-шина) сюннів Хуханьє Ядан як гарантію дотримання умов миру вимагав видати за ньо-

го заміж китайську принцесу. Імператор понад усе прагнув миру, але не хотів, щоб його єдина донька стала дружиною “варвара”. Тож він видав указ, пообіцявши присвоїти титул принцеси будь-якій служни-ці при дворі, яка побажає ви-йти заміж за очільника сюннів. Однак охочих покинути палац і стати дружиною кочівника не було. Тоді заради блага сво-єї країни на це погодилася Ван Чжаоцзюнь.

Імператор дуже зрадів і за-хотів зустрітися з дівчиною-па-тріоткою. Коли він побачив Ван Чжаоцзюнь, то мало не знепри-

томнів від розпачу та злості, що мусить від-дати таку красуню. Од-нак змінити щось було неможливо. Хуханьє вже бачив свою на-речену, тож довелося віддати “скарб палацу” “жорстокому і нещад-ному варварові”.

Якщо всі ці по-дії підтверджено до-кументально, то на-ступна розповідь про красу Ван Чжаоцзюнь, мабуть, таки легенда. Втім, вона засвідчує, як піднесено та шано-бливо, мало не з обо-жнюванням, китайці ставляться до жіночої вроди.

За переказами, під час довгої подорожі до нової домівки ді-вчина дуже сумува-ла за батьківщиною. Якось вона самотньо

сиділа на березі річки, грала на пипі (музичному інструменті, схожому на лютню) і наспіву-вала сумну пісню. Зграя гусей, почувши тужливий спів та побачивши красуню, забула, як махати крилами. Тож пта-хи впали на землю і розбили-ся. Відтоді Чжаоцзюнь почали називати Тією, що змушує гу-сей падати.

Решту життя красуня прове-ла серед сюннів. Хуханьє Ядан не лише палко кохав красуню-дружину, а й прислухався до її порад, адже Чжаоцзюнь була доволі освіченою, грала на му-

зичних інструментах, володі-ла мистецтвом каліграфії та живопису. Завдяки її впливу на старійшину сюннів наро-ди прожили в мирі 60 років, а китайська культура та писем-ність поширилися серед кочів-ників. Чжаоцзюнь народила двох синів (вижив лише один) та доньку, які, ставши дорос-лими, підтримували диплома-тичні відносини кочівників з Китаєм. Після смерті Хуханьє красуня хотіла повернутися на батьківщину, але імпера-тор наказав їй залишитися. За звичаєм сюннів Ван Чжаоц-зюнь стала дружиною нового старійшини, на якого теж мала неабиякий вплив.

Дослідникам не відомо, де поховали красуню. Проте за дев’ять кілометрів на південь від міста Хух-Хото, на березі річки Дахе, височіє 33-метро-

вий земляний курган, загальна площа якого становить 1,3 га. У вересні, коли весь степ жовтіє, лише на ньому зеленіє трава. За переказами, саме цей курган і є могилою вродливої китаянки. За формою насип нагадує за-хоронення імператорів та арис-тократів. З одного боку в ньому зроблено східці та два майдан-чики. На одному з майданчиків та на вершині збудовано аль-танки. Біля підніжжя гробни-ці стоїть пам’ятник. Два верш-ники  – чоловік і жінка  – їдуть поруч і розмовляють. Це ша-ньюй Хуханьє Ядан і його кра-суня-наречена, яка, за словами китайського історика Цзянь Боцзаня, є не лише історичною особою, а й символом міжнаці-ональної дружби, а її усипаль-ниця  – не просто гробниця, а пам’ятник дружбі народів.  

Олександр ТИТАРЕНКО

Напевно, вже ніхто не сумнівається у тому, що порох винайшли китайці, хоча їхні сусіди, індуси, не проти привласнити лаври собі. Це трапилося понад тисячоліття тому, але деякі дослідники стверджують, що порох на Сході використовували значно раніше – ще на початку нашої ери.

Європейці, до речі, дов-го вважали порох своїм ви-находом і були розчаровані

та засмучені, коли наприкінці XV  сторіччя з’ясували, що по-рох і вогнепальна зброя дав-ним-давно відомі в Китаї.

Дві з трьох складових по-роху  – сірку та селітру  – від-давна використовували у східній медицині. За однією з версій, алхіміки винайшли порох цілком випадково, на-магаючись створити еліксир безсмертя. На жаль, за іроні-єю долі, їхній винахід забрав мільйони життів. Уперше описав склад і рецепт “при-готування” пороху сучасник династії Тан-Сунь, даоський алхімік та лікар Сунь Симяо (601–682 рр.). Декотрі істори-ки вважають, що саме він і є винахідником пороху. У сво-єму трактаті “Безцінні рецеп-ти” Симяо наводить такий

рецепт пороху: вісім  частин селітри, чотири  частини сір-ки і частина вугілля.

У перекладі з китайської мови слово “порох” букваль-но означає “вогонь медици-ни”. В Київській Русі, куди винахід китайців потрапив значно пізніше, вже з Захід-ної Європи або через монго-лів, його називали “вогнен-ним зіллям” (слово “порох” з’явилося в нашій мові зна-чно пізніше, приблизно на початку ХІV сторіччя) і теж застосовували в медицині. Пам’ятаєте, як Тарас Бульба, головний герой однойменної повісті М. Гоголя, радив у разі легкого поранення, щоби не допустити лихоманки, “роз-мішати заряд пороху в чарці сивухи” і випити?

ПОРОХ. ВИНАХІД, ЯКИЙ ЗМІНИВ СВІТ

Âàí ×æàîöçþíü – красуня, дипломат і миротворець

Постаті

Історія

5Дивовижний Китай

Дамба завдовжки понад два кілометри сягає висо-ти 60-поверхового будинку. ГЕС споруджували приблизно 40 тисяч робітників упродовж 17  років. Вони використали 28  мільйонів метрів кубічних бетону. Цю неймовірно вели-ку кількість можна уявити у вигляді своєрідного “бублика” діаметром метр, що оперізує земну кулю. Після споруджен-ня дамби води ріки підняли-ся на висоту 185  метрів над первинним руслом. Щосекун-ди зі стометрової висоти до-низу падає понад 100  тисяч тонн води! Вартість будівни-цтва ГЕС “Три ущелини”  – $ 22,5 млрд, проект окупиться за 10 років.

Китайська економіка – одна з найдинамічніших у світі, отож потреба в електроенергії зростає колосальними темпа-ми. За задумом проектантів, ГЕС “Три ущелини” мала б за-довольнити 10% енергетичних

потреб країни, забезпечивши світлом і теплом 60  мільйонів жителів Китаю. Продуктив-ність ГЕС за умови її роботи на повну потужність – приблизно 20 000  МВт електроенергії, а це вдвічі більше, ніж кількість енергії, яку виробляють усі атомні електростанції Велико-британії. Перш аніж розпоча-ти будівництво, довелося від-вести русло найбільшої ріки Євразії Янцзи завширшки два кілометри.

У спорудженні цього дива сучасної інженерії використа-но досвід зведення найбільших таких проектів у світі. До речі, цьогоріч у березні “Три ущели-ни” на “відмінно” склала іспит на міцність, не зазнавши жод-них пошкоджень під час земле-трусу силою 4,3 бала.

Річка Янцзи – важлива тран-спортна артерія Китаю. Тому біля дамби споруджено два ру-кави шлюзів для вантажних су-ден по п’ять камер у кожному.

А невеликі кораблі (вантажніс-тю до 3000  тонн) спеціальний пристрій підіймає на 113  ме-трів угору. Крім того, підняття рівня води в річці дало змогу збільшити її судноплавність (вантажообіг уже зріс приблиз-но вдесятеро).

Після спорудження дамби китайці вже не страждають від руйнівних повеней, які спусто-шували величезні території в долині річки Янцзи, а у XX сто-річчі стали причиною загибелі майже півмільйона людей.  

Біля дамби облаштовано оглядовий майданчик, а вни-зу за течією китайці створи-ли кам’яний парк із бетон-них блоків, який прикрасили кар’єрною технікою та скуль-птурами геодезистів, кранівни-ків, словом, усіх, хто працював над спорудженням ГЕС.

А ще спорудження ГЕС “Три ущелини” в Китаї позитивно вплинуло на екологію: раніше приблизно 265 галонів усіляких

відходів і стічних вод річка не-сла в океан, а тепер вода філь-трується, і вони осідають. Втім, учені попереджають, що через величезне штучне озеро мож-ливе збіднення і виснаження ґрунтів на прилеглих територі-ях, а забруднення основи дам-би мулом та органікою і брак кисню, який сприяє її розкла-данню, може спричинити вики-дання в атмосферу величезної кількості закису азоту і мета-ну і призвести до зміни кліма-ту. І здається, їхні прогнози вже здійснюються: торік, улітку, мешканці міст та сіл, які розта-шовані неподалік споруди, по-терпали від аномальної спеки (понад 40 °С).

На превеликий жаль, у “жертву” промисловому гіган-ту принесли два великі міста, 140  селищ і 1300  сіл, які опи-нились під водою, а також 1300  археологічних пам’яток. Понад мільйон людей змушені були переселитися.

І це ще не всі негативні на-слідки будівництва. Нещодав-но Центральна військова рада КНР виділила на обслугову-вання дамби цілий військовий підрозділ (4600  осіб), бойові вертольоти і патрульні кора-блі, адже внизу за течією Янц-зи проживає декілька сотень мільйонів осіб. І якщо дамбу буде зруйновано, величезна маса води з водосховища, що рине вниз із висоти 185  ме-трів, не залишить їм жодного шансу вижити.

До того ж з району, в якому збудовано водосховище, китай-ській владі доведеться пересе-лити ще 100  тисяч осіб. А все тому, що на територіях довкола дамби почастішали зсуви.

Тож якщо ГЕС вражає нас і змушує захоплюватись, при-рода, здається, не надто при-язно ставиться до таких про-ектів і вимагає бережного ставлення до себе.

Олесь ПЕРЕСІЧАНСЬКИЙ

ГЕС “Три ущелини” на річці Янцзи в Китаї – вершина інженерного мистецтва у будівництві дамб. Її спорудили поблизу міста Саньдоупін в окрузі Ічан (провінція Хубей). Масштаби будівництва вражають: площа водосховища становить 1 045 квадратних кілометрів, а довжина – майже 600 кілометрів за течією річки (це приблизно відстань від Івано-Франківська до Києва).

З воєнною метою китайці почали використовувати порох у IX сторіччі. Крім вугілля, сір-ки і селітри, до суміші додавали рослинні волокна, соснову смо-лу, віск, олії, а також отруйні компоненти. Тож можна ствер-джувати, що китайці винайшли і хімічну зброю. Сумішами на-чиняли снаряди метальних ма-шин, ємності з ними кріпили до стріл арбалетів. За китайською традицією таку зброю назива-ли образно і пишно: “бамбу-ковий вогненний яструб” або “вогненний яструб із залізним дзьобом”.

Перший порох горів рів-номірно, як ракетне паливо. Але згодом до суміші поча-ли додавати більше селітри, посилилась її фугасна дія  – й порох “навчився” вибуха-ти. Наприкінці XIII сторіч-чя вже були фугасні міни та снаряди. А коли 1277  року монголи оточили фортецю

Цзінцзян, бійці гарнізону потужним пороховим заря-дом підірвали себе разом із загарбниками.

Зміна “поведінки” поро-ху вимагала й удосконален-ня зброї. Якщо до цього часу речовину підпалювали роз-печеним шилом, згодом ки-тайці почали використову-вали запальні шнури  – тонкі паперові трубки, наповнені порохом і обмотані для на-дійності рослинними волок-нами (прототип бікфордово-го шнура). Оболонка снарядів теж стала міцнішою: її почали виготовляти з глини і заліза. Такі снаряди були прототи-пом артилерійських бомб. Їх начиняли готовими оскол-ками або хімічними речови-нами, наприклад, негашеним вапном, щоб обпалювати об-личчя і очі ворогів. Були й важкі снаряди для потужних катапульт з двома ємностями.

Одну наповнювали вибухо-вим порохом, іншу  – запалю-вальним. Цей грізний на той час вид зброї у китайців пе-рейняли завойовники  – спо-чатку маньчжурські племена, а потім і монголи, які успішно використовували його під час загарбницьких походів на єв-ропейські народи. Наприклад, 1241 року в битві під Легниці-Вальштадте в Моравії німці, поляки і морави сповна відчу-ли на собі силу пороху.

П о р о х о в і петарди і ра-кети з’явилися в Ки таї в пері-од між X і XIII  сто- річчями. Перші ракети використовували, щоб за-лякувати ворогів, а також за-для розваги. Втім, у китайських хроніках зберігся запис про ще одне їх застосування  – вельми нетрадиційне. Один правитель наказав прикріпити до тро-

ну декілька порохових ракет і підпалити їх. Він мав намір та-ким чином долетіти до Місяця. Куди ж потрапив насправді, на жаль, не відомо.

Серед описів характеристик перших ракет можна знайти й цілком фантастичні. Напри-клад, про “стрілу”, яка могла летіти на відстань 100 чи (при-близно 9  км), а падаючи, вра-жала все “в межах 200  стоп” (60 м). Але є й реальні роз-повіді. Пускова установка (китайці теж сконструю-вали її першими на пла-неті) з поетичною наз-

вою “Сто тигрів” випускала 100 “вогняних стріл”, які ле-тіли на відстань 200  кроків. Послідовне підпалювання ра-кет відбувалося за допомогою вогнепровідного шнура. Були й стаціонарні пускові установ-ки, які, за описами, випускали до 320 ракет. А в XIV сторіччі у Китаї вже з’явилися перші прообрази багатоступеневих ракет, що вразило самолюб-

ство європейців, адже вони довго пиша лися тим, що

першим ідею багато-ступеневих ракет ви-

словив 1657 року Сі-рано де Бержерак.

Звісно, згодом до вдосконален-

ня порохової зброї долучи лися інші на-роди, але не забу-

ваймо, що саме ки-тайці подарували світові порох.

Ігор ЛУЧУК

“ТРИ УЩЕЛИНИ” –НАЙБІЛЬША, НАЙПОТУЖНІША

І… НАЙНЕБЕЗПЕЧНІША?

д упороху.

-сто-ракети

и, щоб за-в, а також за-

м, у китайських я запис про ще ання  – вельми

Один правительпити до тро-

( ) р рповіді. Пускова установка(китайці теж сконструю-вали її першими на пла-неті) з поетичною наз-

довпес

д

Китайські рекорди

Дивовижний Китай6Автомобіль – це добре, а велосипед – краще. Принаймні так уважають у китайській столиці. Ще 30 років тому в Пекіні велосипед був основним транспортним засобом. За статистичними даними, 1986 року в транспортному потоці на вулицях міст Китаю веломашини становили 63%.

Тоді цю східну країну нази-вали “царством велосипедів”. Та часи змінюються. Сучасний діловий ритм диктує новий темп життя. Як і в усіх розви-нених країнах, у Китаї на до-рогах запанували автомобілі. Й, попри всі переваги цього транспорту, китайці відчули всі його мінуси – загазованість (ав-томобілі виділяють 22,2% від загального обсягу шкідливих викидів) і затори на дорогах.

Відмовитися від автомо-біля як засобу пересування у місті, площа якого становить

16  808  км², нереально. Тож у столиці почали шукати інші шляхи розв’язання проблеми. А це, зокрема, збільшення кіль-кості громадського транспорту (до 50% до 2015 року), будівни-цтво нових ліній метрополіте-ну (в середньому, пройшовши приблизно кілометр, можна буде натрапити на станцію ме-тро), ну і, звичайно ж, вело-сипедний рух. Багато пекінців

мають велосипеди, але от ви-користовують їх не так часто, як би того хотілося. Адже інко-ли, щоби потрапити на роботу, треба подолати десяток кіломе-трів, а то й більше. А це, погодь-теся, не всім до снаги навіть на велосипеді. Та й де припаркува-ти двоколісну машину?

Тож задля зручності городян міська влада відкрила пункти прокату громадських велосипе-

дів. Перша година – безкоштов-на, за кожну наступну треба за-платити один юань (16 центів), але загалом прокат двоколісної машини коштує не більш аніж 10 юанів. Тепер, узявши велоси-пед в одному з пунктів прокату, ви можете доїхати до іншого, поблизу місця роботи, станції метро чи зупинки громадсько-го транспорту, і там здати його. На пунктах прокату працюють

майстри, які стежать за чисто-тою і справністю веломашин, адже один велосипед викорис-товують дуже часто, інколи до двадцяти разів на день.

Шість автомобілів розвозять велосипеди між різними пунк-тами, регулюючи їх кількість. Якщо в пункті прокату понад 80% велосипедів, то їх відвозять в інші точки, якщо менш аніж 20%, то додають потрібну кіль-кість машин. Користуються цим видом транспорту і багато іно-земців, які постійно прожива-ють у Пекіні. Нині в Пекіні кіль-кість велосипедів, які здають в оренду, вже досягла 25 тис.

Міська влада робить усе за-для того, щоби велосипедисти почувалися повноправними учасниками дорожнього руху. Вже почали реконструювати велодоріжки і тротуари. Вело-сипедні доріжки відрізняти-муться кольором асфальту, а на велостоянках уздовж доріжок з’явиться електронний конт-роль. Водіїв, які виїжджатимуть на велосипедні доріжки, штра-фуватимуть. За планом, упро-довж трьох-п’яти років “систе-ма повільного пересування” має охопити все місто. А вигоду від цього отримають навіть завзяті прихильники автівок, бо чисте повітря корисне всім.

Юрко БОЙКО

ВЕЛОСИПЕДИ – ПОВЕРНЕННЯ У МИНУЛЕ ЧИ КРОК ДО МАЙБУТНЬОГО?

Китайські ієрогліфи. Історія виникненняДосі достеменно не відомо, коли з’явилися китайські ієрогліфи. Багато дослідників уважають, що це відбулося за часів династії Інь (1401–1122 рр. до н. е.), але народні перекази стверджують, що ієрогліфи винайшов Цан Цзе, придворний історик Небесного імператора Хуанді, чотири тисячі років тому.

Хоча мудрець мав чотири ока та ві-сім зіниць, ніяк не міг створити систему письма. Одного дня він помітив у небі фенікса, який тримав у дзьобі якийсь предмет. За мить птах кинув його чоло-вікові до ніг. Це був шматок паперу з від-битком лапи якоїсь тварини. Повз саме йшов мисливець, і Цан Цзе запитав його, якому звірові належить цей відбиток.

– Це слід крилатого лева Пі Сю, – без вагань відповів той.

Тоді Цан Цзе подумав, що коли ство-рити систему малюнків, у яких можна впізнати основні риси того, що утво-рює все на Землі, вони стануть знака-ми нової системи письма. Тоді він, за словами відомого вченого Юй Шинаня (618–907  рр. н. е.), “створив шість ви-дів ієрогліфічних рисок, узявши за зра-зок контури гір і потоків, річок і морів, сліди драконів і змій, птахів і звірів”. Так з’явилися ієрогліфи.

Згідно з легендою, завдяки китай-ським ієрогліфам люди отримали змогу пізнавати принципи та основні закони

світоустрою, й злі духи вже не могли так легко вводити їх в оману.

Сьогодні ми розповімо вам про бу-дову і значення китайських ієрогліфів “вань”, тобто “вечір”, і “цзао”, що озна-чає “ранок”.

Ієрогліф “вечір”

Ієрогліф має дві складові:• сонце

•  утікати, ховатися

Коли сонце ховається (заходить), це і є вечір.

До речі, ієрогліф “утікати” дуже схо-жий за написанням до ієрогліфа “заєць”.

Ієрогліф “ранок”

Ієрогліф має дві складові:•  сонце •  тріснута шкірка пророслої насі-

нини (за раннім написанням)

Трактувати його потрібно так: ра-нок  – це коли сонце піднімається над травами і щось (пітьма, ніч) розколю-ється, бо з’явилося сонце.

Унікальна писемність

Навчайтеся і вигравайте!Запрошуємо всіх читачів узяти участь у конкурсі “Каліграфія”.

Якщо ви хочете вивчити бодай декілька ієрогліфів, навчайтеся разом із нами.

Завдання третього уроку: Відтворіть ієрогліф “вечір”.

Результати своїх каліграфічних вправ надсилайте на адресу: п/с 1623, м. Львів, 79016. На кон-верті обов’язково зазначте: “Калі-графія”.

Увага! Участь у конкурсі можуть узяти лише ті наші читачі, які ви-конали і надіслали завдання щонай-менше трьох наших уроків!

Наприкінці 2014 року на переможця (а ним може стати тіль-ки передплатник видання) очікує чудовий ПРИЗ.

Обов’язково вкладіть у конверт ксе-рокопію передплатної квитанції.

Переможцем другого туру конкурсу “Каліграфія” стала Ірина Лаврук, м. Рівне.

Увага! Конкурс!

Зберігаючи довкілля

7Дивовижний Китай

Керівник проекту газети “Дивовижний Китай”  – Міжнародна громадська організація “Культурно-дослідницький центр України та Китаю “Ланьхва”(www.lanhua-ua.org). Свідоцтво КВ № 20034-8934Р від 28.05.2013. Засновник – Юрій Котик. Видавець: ТОВ “Видавнича група “Життя” (www.glife.com.ua). Шеф-редактор: Богдан Хомин. Редактори: Оксана Герасим, Гуо Кай. Передплатний індекс – 68934. Газета виходитиме 2014 року що два місяці. Тел./факс редакції: (032) 235-77-13. E-mail: duvovkutaj@gmail.com. Газету надруковано в ТзОВ “Видавничий дім “Молода Галичина”. Тираж – 48 000 прим. Замовлення №1029.

СКАНВОРД 1 2 3 4 5 6

Переможцем ІІ туру вікторини стала Ганна ДЖУМАН зі Львова, яка надіслала найбільш вичерпні відповіді на запитання. Вона й отримує заохочувальний приз. Усі інші учасники, які правильно відповіли на запитання, теж не втрачають шансів завоювати головний приз конкурсу. Тож чекаємо від вас листів із правильними відповідями на запитання ІІІ туру.

ПРИЗОВА ВІКТОРИНА “НЕВІДОМИЙ КИТАЙ”Правильні відповіді на запитання другого туру вікторини “Невідомий Китай”Запитання третього туру вікторини:

1. Під час святкування Нового року на півдні Китаю існує традиція вла-штовувати бої тварин. Що це за тварини?

2. Яка з древніх традицій Китаю стала однією з причин загрози вирубу-вання лісів у XXI сторіччі?

3. Якого китайського мандрівника називають китайським Марко Поло?

Увага! Відповідати на запитання можуть усі охочі, а от очікувати на приз варто лише передплатникам. Відповіді надішліть до редакції не пізніше ніж 10 серпня. Відбудеться шість турів вікторини. Переможець кожного отримає заохочувальний приз, а на того, хто набере загалом найбільшу кількість ба-лів, чекатиме ГОЛОВНА НАГОРОДА.

Адреса редакції: п/с 1623, м. Львів, 79016. Елект ронна пошта: duvovkutaj@gmail.com. На конверті або в темі листа обов’язково зазначте: “Вікторина”.Не забудьте надіслати копію передплатної квитанції.

Увага! Конкурс!

Надішліть на адресу редакції свої враження від мандрівки Китаєм. А може, вам поталанило зустрітися з цікавою людиною, що мешкає в цій східній країні, чи з китайцем, який переїхав до України? Або ж ви знає-те унікальні факти про Піднебесну? Напишіть про це нам.

Вимоги конкурсу: цікава і пізна-вальна інформація, українська мова, максимальний обсяг одного матеріа-лу – дві сторінки формату А-4.

Листи надсилайте на адресу: п/с  1623, м. Львів, 79016. Або на електронну пошту duvovkutaj@gmail.com. На конвер-ті чи в темі листа обов’язково зазна-чте: “Мій Китай”.

УВАГА! Участь у конкурсі мо-жуть узяти лише передплатники газети, а тому обов’язково вкладіть у конверт ксерокопію передплатної квитанції (скан-копію) і вкажіть свій контактний номер телефону.

Наприкінці 2014  року перемо-жець отримає ЧУДОВИЙ ПРИЗ – ПЛАНШЕТ!

Творіть і Творіть і вигравайте!вигравайте!

Наші конкурси

Звідки походить слово “Китай”?

Слово “Китай”, згідно із загально-прийнятою версією, є похідним від на-зви протомонгольської групи кочових племен із Маньчжурії  – киданів (кита-нів), які правили у Північному Китаї (держава Ляо) в часи, коли почали кон-тактувати європейська і китайська ци-вілізації. У європейські мови це слово прийшло як Catai завдяки Марко Поло після його мандрівки до Азії.

Кому з радянських керівників писав листи імператор Китаю?

Останній імператор Китаю Пу І, бу-дучи ув’язненим у Хабаровську, напи-сав декілька листів Йосипу Сталіну. Він просив прийняти його до складу ВКП(б), зазначивши, що під час ув’язнення про-читав праці Леніна і Маркса й вони вра-зили його. Ще в одному з листів Пу І

просив не відсилати його до КНР. Імпе-ратор був упевнений, що на рідній зем-лі йому винесуть смертний вирок. Про-те Сталін і цього разу не задовольнив його прохання, й 1950 року Пу І переда-ли китайському уряду. Дізнавшись про це, володар спробував накласти на себе руки, але йому це не вдалося.

Останнього листа до Йосипа Сталіна Пу І написав, коли прибув на станцію “По-граничная”, де його мали передати китай-ській владі. Він висловив вдячність за гар-не ставлення до нього і побажав здоров’я Генералісимусу Сталіну та вічного процві-тання народові Радянського Союзу.

Хто і коли відкрив першу приватну школу в Китаї?

Першу в історії Китаю приватну шко-лу відкрив Конфуцій наприкінці VІ сто-річчя до н. е. Декотрі дослідники вказу-ють навіть рік – 522 р. до н. е.

жець отримає ЧУДОВИЙ ПРИЗ ПЛАНШЕТ!

Дивовижний Китай8У Піднебесній гроші називають шанобливо – “народна монета”.

Китайською мовою це зву-чить “женьміньбі” (人民币), у латинському написанні  – renminbi (RMB). Але здебіль-шого люди звуть їх юань або квай. Слово “юань”, яке означає щось кругленьке, запозичили від назви круглої срібної моне-ти династії Цін.

У китайській мові юанем іще називають базову оди-ницю будь-якої валюти, на-приклад, долар США  – це мей юань, євро  – оу юань. У між-народному контексті це слово позначає юань КНР або, рідше, одну з інших валют китайсько-мовних держав (регіонів) – тай-ванський чи гонконгський до-лар і патаку Макао. Один юань ділять на 10  цзяо, а цзяо  – на 10 феней. Дрібними монетками платять за покупки у крамни-цях, але в ресторанах, перукар-нях, готелях суму заокруглю-ють до юаня.

Стверджують, що саме в Піднебесній уперше почали ви-користовувати паперові гроші, тобто банкноти. Це відбулося за часів правління династії Тан (618–907 рр.). До того мешканці деяких регіонів держави отри-мували за послуги шматочки оленячої шкіри  – білі квадра-тики з печатками та візерунка-ми. І хоча матеріальні свідчен-ня цього не збереглися, китайці пишаються тим, що саме вони винайшли паперові гроші.

Отже, гроші є  – можна йти у крамницю. Китайська мо-лодь купує речі відомих брен-дів “Zara”, “H&M”, “Bershka”, не нехтує й маркою “Hello, Kitty”. Дехто навіть розмальовує ав-тівки великоголовими киць-ками з бантиками. Скільки ж треба заробляти, щоби час-то ходити на шопінг та їздити власним авто? Рівень життя у столиці та мегаполісах Під-небесної дуже відрізняється від життя у сільських районах. Це зрозуміло кожному, навіть тому, хто ніколи не був у Китаї. Але й у місті між заможними й бідними мешканцями існує ве-лика прірва. Заробітчани зі сіл,

які приїхали руйнувати старі райони столиці й будувати на їхньому місці хмарочоси, отри-мують за місяць двісті-триста доларів, але працюють, як раби у Стародавньому Єгипті, без відпочинку та вихідних. Навіть уночі на будівельних майдан-чиках кипить робота. Живуть заробітчани там, де й працю-ють. Самі будують для себе ба-раки, там і сплять на двоповер-хових ліжках, і їдять, і сумують, і радіють, сподіваючись нако-пичити грошенят і здійснити кожен свою мрію. Ці роботяги не вештаються крамницями. Після роботи вони, як гороб-ці на дроті, сидять навпочіпки на узбіччі, їдять з пластикових ємностей їжу швидкого приго-тування і витріщаються на міс-цевих красунь та лаоваїв (іно-земців). І так щодня.

2002  року в КНР не було жодного доларового мільяр-дера. А от у списку багатіїв за версією “Hurun Report’s annual” 2007  року їх було вже понад 100, а за даними 2013  року  – 315. Прірва, що роз’єднує сус-пільство, величезна. Напри-клад, генеральний менеджер державної компанії “Сіно пек” витратив лише на один бенкет 40 тис. юанів ($ 5882), а селянин наклав на себе руки, оскільки не міг зібрати 4800 юанів, щоб допомогти синові здійснити мрію навчатися в університеті.

Ось таке життя у соціалістич-ній країні Китай.

Інша, скажімо так, замож-ніша, частина населення живе у кредит. Його беруть на ку-півлю житла, авто, на оплату навчання дітей тощо. Кожен виживає, як може. Лікарі, на-приклад, виписують пацієнтові багато потрібних і непотрібних ліків, а потім отримують відсо-ток від аптек, що розташовані у приміщенні лікарні. За виклик швидкої допомоги потрібно за-платити 100 юанів, а потім іще по 2 юані за кілометр, якщо па-цієнта забрали до лікарні. Пла-тити треба за все, наприклад, за ін’єкцію чи користування кисневою подушкою. Таксис-ти здебільшого їздять містом орендованим авто, сплачуючи власникові визначену суму. Все решта, крім витрат на бензин, оплати штрафів тощо,  – їхній чистий прибуток.

Китайці намагаються за-робити якнайбільше й часто шукають додаткове джерело доходу. Дорослі відкладають певну суму на освіту дітлахам і на своє подальше життя, адже пенсії виплачують тільки дер-жавним службовцям. Окрім того, медичні послуги в Під-небесній дуже дорогі. Навіть за часів культурної революції в країні не було безкоштовної медицини, тож обов’язково по-трібно мати медичну страховку.

ПЕЧАЛЬ НА ЯШМОВОМУ ГАНКУ

На яшмових сходах біліє холодна роса.

Промокли панчохи. Пливуть мовчазні небеса.

Дивлюсь крізь фіранку на місяць осінній печальний –

На тихій воді він тремтить і повільно згаса.

БЕЗ НАЗВИ

Не тільки місяць та сонце ясне –

Не знає спокою світ.

Людей невтолима жага жене,

А жить їм так мало літ.

Гора Пенлай на просторах морських,

Кажуть, встає з води,

В гаях нефритових і золотих,

Мов жар, палають плоди.

Зірви той плід і з’їж хоч один –

Юним будеш весь вік...

...Хотів би я сплинути в небо, як дим,

Змучений чоловік.

ПЕЧАЛЬ Красуня не відходить од вікна.

Хитнулася фіранка запашна.

Я бачу на очах пекучі сльози.

По кому ж то сумує так вона?

Лі Бо Переклад Л. С. Первомайського

Народна мудрість стверджує, що внуків люблять більше, ніж дітей. З цим, звичайно, можна посперечатись, але історія чотир надця-тирічної китаянки Фан Мей Цю та її бабусі підтверджує наведений вище вислів.

Фан Мей народилася з сер-йозною аномалією колінних чашок. Через сильний біль ді-вчинка не може стояти навіть декілька хвилин, тим паче не здатна самостійно пересува-тися. Батько покинув сім’ю, коли Фан Мей була ще зовсім маленькою, а мати знову ви-йшла заміж і залишила донь-ку на руках бабусі й дідуся, які просто обожнюють онуч-ку. Дідусь, щоправда, й сам уже слабкий, тож бабуся пі-клується про них обох. Вона дуже хоче, щоб дівчинка здо-була освіту, тому вже п’ять років поспіль щодня носить

її на спині до школи й на-зад, додому, долаючи гірськи-ми стежками понад чотири кілометри.

66-річна жінка встає о п’ятій ранку, а о сьомій виходить з дому з Фан Мей на спині. Ста-ренька змушена час од часу зу-пинятися, щоби перепочити, тому шлях до школи вони до-лають за півтори години, але ніколи не запізнюються.

Фан Мей робить усе, що їй до снаги, щоби бабусі було лег-ше. Під час подорожі вона опи-рається на дві бамбукові палиці й намагається самотужки подо-лати хоча б декілька кроків. А

ще старанно навчається і мріє вступити до інституту, щоби здобути професію і згодом віддячити рідним за їхню лю-бов і турботу.

Зворушливу і сумну істо-рію Фан Мей надрукували у ЗМІ . Й, очевидно, вона ма-тиме щасливе продовження. Влада містечка виділила ро-дині нове житло неподалік школи, а також звернулася по допомогу до медичних установ. Є шанс, що дівчинка ходитиме. А наразі Фан Мей подарували інвалідне крісло, щоб вона могла самостійно пересуватися.

Якщо немає грошей, їх по-трібно “приманити”. В кож-ному офісі, готелі чи перукар-ні стоять талісмани: трилапа жаба з монетою у пащі або всі-лякі скарбнички, або товсте-лезний Бог багатства Цайшень, якого треба гладити по живо-ті. Його зображують завжди з якимись грошовими атрибу-тами: драконом, складеним із монет (цяньлун); драконом, що вивергає гроші; конем, що приносить скарби (баома); во-зом із коштовностями (цзюй-баопень); злитками срібла (юань-бао), які за формою на-гадують черевички; деревом, на якому ростуть монети (яо-Як китайці

витрачають грошіЗамальовки з життя

цяньшу); перлинами тощо. Іс-нує безліч прислів’їв про гро-ші й багатство, наприклад: “З грошима навіть черепаха буде вшанована, а збіднілий фенікс не кращий за курку”.

Мешканці Піднебесної не економлять на святкуванні Нового року, подарунках, а ще на азартних іграх. Часто мож-на побачити, як декілька ки-тайців грають у карти на гроші десь на запиленому ґанку сво-єї хижі. Закладаються на все, що завгодно, навіть на резуль-тати європейських футболь-них матчів, хоча закони Ки-тайської Народної Республіки суворо забороняють азартні ігри. Мабуть, на думку чинов-ників, якщо азартним китай-цям дати змогу грати в азарт-ні ігри, вони залишаться без штанів. Проте у Спеціальному автономному районі Аоминь (колишня португальська коло-нія Макао) діє безліч казино, і цей бізнес процвітає завдяки азартним гравцям, які приїж-джають сюди із континенталь-ного Китаю. Якщо забракне грошей, китайці позичають у своїх рідних чи друзів. Борго-вих зобов’язань або розписок вони здебільшого не пишуть і від інших не вимагають, але позичені гроші завжди відда-ють, щоб не заплямувати свою репутацію.

Віта ПОНОМАРЬОВА

Заради мрії

Бабусина самопожертва

Поезія