Тема спецкурсу: Формування сексуальної культури молоді

ПЛАН 1. Медико-сексуальний контекст сексуального життя. 2. Огляд сучасного стану сексуального та репродуктивного здоров'я населення та

молоді. 3. Формування навичок партнерського спілкування між хлопцями та дівчатами. 4. Статеве життя: досвід та наслідки 4.1. Безпечна сексуальна поведінка: особливості її формування. 4.2. Раннє статеве життя: „за" і „проти". 4.3. Культура використання контрацептивних засобів. 4.4. Альтернативні форми сексуальної активності. 4.5. Соціально-психологічні аспекти раннього материнства. 4.6. Шлюб та сексуальна культура. 4.7. Аборт і його негативні наслідки. 5. Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), ВІЛ/СНІД. 6. Джерела формування сексуальної культури 7. Сексуальна культура і ЗМІ. 8. Сексуальне виховання учнівської молоді 1. Медико-сексуальний контекст сексуального життя Важливість сексуального життя для суспільного здоров'я витікає з визначення „здоро-

в'я", до складових якого входить і репродуктивне, і соціальне здоров'я. Досить часто сексу-альне здоров'я розглядають як складову репродуктивного здоров'я, яке передбачає стан повного фізичного та соціального благополуччя, а не лише відсутність захворювань ре-продуктивної системи, порушення її функцій та процесів у ній.

Репродуктивне здоров'я передбачає можливість безпечного сексуального життя, яке дає насолоду та задоволення людині, здатність до відтворення (народження дітей) та можли-вість вирішувати, коли і як часто це робити. Сексуальне здоров'я розглядається у трохи ву-жчому розумінні - як стан, що дозволяє людині в повній мірі відчувати статевий потяг та реалізовувати його, отримуючи при цьому задоволення. Отже, інтерес молоді до статевого життя зумовлений факторами фізіологічних потреб та їх задоволення, потребою у відтворен-ні поколінь шляхом реалізації репродуктивної функції. В Україні внаслідок зниження на-роджуваності, збільшення смертності, зменшення чисельності населення працездатного віку, погіршення стану здоров'я населення та його постаріння відбувається депопуляція на-селення, тобто зменшення чисельності населення в національному масштабі.

Сексуальне життя дуже тісно пов'язане із захворюваннями репродуктивної сфери, інфе-кційними хворобами, що передаються статевим шляхом, у тому числі і з ВІЛ/СНІД, безплід-дям, станом соціального самопочуття. А це в свою чергу накладає відбиток на все суспільне життя - через демографічну ситуацію та соціальний настрій - на економічну сферу, наванта-ження на систему охорони здоров'я та соціальну політику.

Секс - актуальна, гостра та цікава тема для молоді і особливо для підлітків та юнацт-ва, коли ця сторона життя пізнається вперше спочатку на теоретичному та платонічному рівні, а з часом - через перший особистий досвід до формування моделей сексуальної по-ведінки. Що таке секс, сексуальні орієнтації, сексуальне виховання, сексуальна культура, сексуальне самосприйняття, сексуальність? Як вони формуються? Що думають молоді лю-ди стосовно цих питань? Яка поведінка ними сприймається як бажана? Що вони визнають за норму? Неповнолітні (підлітки) є особливо чутливою групою до цінностей сексуальності. Це обумовлено перш за все цілою низкою особливостей, притаманних саме пубертатному періоду розвитку особистості. У певної частки юнаків та дівчат початок сексуального життя сприймається як ознака дорослості, самостійності. Від цього залежить психічне здоров'я та самопочуття. Саме в юнацькому віці роздуми про майбутнє, про можливість опанувати нові "дорослі" соціальні ролі набувають гостроти та значущості. У сексуальній

активності сучасних підлітків простежуються контури такої молодіжної субкультури, коли тінейджери бачать у сексуальному житті, курінні, випивці та "пустощах" із наркотиками ознаки дорослішання, здобуття самостійності та незалежності від старших, перш за все - від батьків. Період переходу до ранньої юності означає також бурхливе зростання самосві-домості та обумовленою цим потреби в інтимності. Інтерес підлітків до питань статі та їх поінформованість у цій галузі значною мірою залежить від їх віку. За визначенням фахів-ців, стиль сексуальності у молодих людей (кількість партнерів, ступінь агресивності, схи-льність до проявів насильства і т. ін.), принаймні у молодих чоловіків, залежить не лише від субкультурних впливів, а й від індивідуальних психологічних особливостей, у першу чергу - це любов до новизни та ризику... Оскільки секс для підлітка-це дещо заборонене та ризиковане, раніше за всіх долучаться до нього ті, які люблять ризик та самоперевірку і потребують самоствердження.

У ході національного опитування учнівської молоді „Здоров'я та поведінкові орієнтації учнівської молоді", проведеного ДІПСМ, УІСД та Центром „Соціальний моніторинг" (2001 р.), підліткам було поставлене запитання: "Сьогодні існує мода на: (пропонувався певний пе-релік різноманітних варіантів відповіді)...". Для того, щоб не акцентувати їхню увагу на за-питаннях про секс і тим самим не спотворити отриману інформацію, шкала відповідей була пе-редбачена досить широка й різноманітна і включала: моду на одяг, різні модні в молодіжному середовищі атрибути (сережки у вусі, носі, губі, татуювання, пофарбоване волосся), різні види дозвілля, наркотики, куріння, алкоголь та здоровий спосіб життя і т. ін. 4% опитаних зазначили, що існує мода на сексуальний досвід, який розглядається як самостійна цінність.

Серед тих, хто вже вступив у сексуальні стосунки, 8% зазначили про існування такої мо-ди. Вдвічі менше тих, хто ще не мав сексуальних стосунків, але вважає, що це досить модно в сучасному підлітковому середовищі.

Не викликає подиву той факт, що досвід уживання наркотиків, паління цигарок та вживання алкоголю на сьогодні для підліткового середовища є не таким уже й модним, порівнюючи з необхідністю вести здоровий спосіб життя (відповідно 2, 7, 2 і 15%). Напе-вне, це пояснюється великою кількістю програм телебачення і радіо, в тому числі й моло-діжних. Неабияку кількість репортажів можна побачити в різних газетах і журналах про по-пуляризацію здорового способу життя. Дані іншого дослідження, проведеного УІСД на за-мовлення Державного центру соціальних служб для молоді, свідчить, що кожну другу молоду людину турбує питання легковажного ставлення до сексуальних стосунків, при-чому такий рівень актуальності є характерним і для тих, кому 14-16 років.

Як свідчать результати вищезгаданого дослідження, кожний третій серед 15-річних підлітків уже мав сексуальні стосунки. Цей показник нижчий, ніж у багатьох розвинутих країнах. Наприклад, серед 16-річних американців 50 % уже мали досвід "займатися любо-в'ю". Але гострота та актуальність теми сексу та сексуальності не пов'язані з власним досвідом. Вони цікавлять практично всіх, адже це нова для підлітків сфера стосунків, яка є природною, яка чекає кожного, до якої молода людина має підготуватися. Для підлітків важливо розуміти роль сексуальності, сексуальні норми. На жаль, сексуальні подробиці та сексуальні характеристики героїв, що тиражуються ЗМІ, заважають нормаль-ному протіканню процесу сексуального самовизначення хлопців та дівчат. Сексуальна куль-тура в нашій країні - це, скоріше, заборонена, а не відкрита тема. У такій атмосфері обме-женої інформації, суперечливого ставлення проявилася протягом останнього десятиріччя проблема епідемії інфекцій, що передаються статевим шляхом, а з інтервалом у 2-3 роки й епідемія ВІЛ/ СНІДу, які тісно пов'язані із сексуальною культурою та поведінкою. У той же час саме ці проблеми також у свою чергу сприяють актуалізації та гостроті питань се-ксуальної поведінки серед молоді.

2. Огляд сучасного стану сексуального та репродуктивного здоров'я населення та

молоді. Проблему здоров'я молоді доцільно розглядати в контексті загальної демографічної

ситуації, що склалася в країні на цей час. Як відомо, зараз Україна належить до країн з

найстарішим населенням, поглиблення постаріння якого протягом останнього десятиліття сталося в основному через різкий спад народжуваності в 90-х роках минулого століття. Постійно зменшується загальна чисельність населення країни: 1993 р. в Україні прожива-ло 52,2 млн. осіб, а на початку 2002 р. - 48,5 млн. осіб. Якщо з 1993 р. по 2001 р. по-стійно зростала кількість молоді віком 14-28 років і в 2001 р. сягнула 11065,4 тис. осіб (так само зростала й питома вага молодих людей у складі всього населення - за цей період вона підвищилася з 20,5% до 22,6%), то в 2002 р. почався зворотний процес: кількість молоді зменшилася до 10908,8 тис, або 22,5% у структурі всього населення.

Сталися деякі зрушення на краще стосовно народжуваності. Якщо протягом 1991-2001 рр. загальна чисельність народжених постійно зменшувалася (з 630,8 тис. до 376,5 тис), то 2002 р. цей показник уперше перевищив минулорічний - народилося 390,7 тис. Але це не змінює ситуацію принципово - рівень народжуваності в Україні залишається недостатнім навіть для простого відтворення населення (збереження загальної чисельності населення за рахунок заміщення числа померлих такою ж кількістю народжених).

Несуттєво, але все ж дещо змінилася ситуація стосовно смертності молоді. Хоча 2002 р. цей показник уперше за останні 5 років зменшився (померло близько 18 тис молодих людей віком 15-29 років) порівняно з попереднім роком (2001 р. -18,4 тис), але це більше, ніж 1998-1999 рр., та істотно більше, ніж до початку нинішнього етапу політико-економічної трансформації українського суспільства (1989 р. -14,5 тис).

Структура даних про померлих (за причинами смертності) свідчить, що 2002 р. по-рівняно з попереднім зменшилася смертність не за всіма причинами - вона підвищилася від хвороб органів кровообігу та органів травлення. При цьому смертність від останньої причини більш ніж удвічі перевищує показник 1991 р. Найбільша питома І вага серед причин смертності молоді 2002 р. традиційно припадає на зовнішні дії (зокрема, нещасні випадки, отруєння та травми), серед і яких третину становлять разом самогубства, вбивс-тва та випадкові отруєння алкоголем. З погляду психічного здоров'я молоді слід особливо підкреслити значну кількість самогубств у структурі причин смертності та їх питому вагу (11,4%). Динаміка цього явища останніми роками досить суперечлива: найбільше суїцидів було зареєстровано 2000 р. (2303) і з тих пір спостерігається їх щорічне зменшення (2001 р. - 2174 випадки; 2002 р. - 2083). Але це все ще більше, ніж 1995 р (2067), хоча менше, ніж у 1996-1999 рр. (2140, 2120, 2242, 2217 відповідно).

Значною залишається й смертність від таких соціально зумовлених хвороб, як СНІД і туберкульоз. Молодь чоловічої статі помирає від них набагато частіше, ніж жінки. У смер-тності від туберкульозу питома вага чоловіків становить майже 81%, СНІДу - більше 70%, випадкових отруєнь алкоголем - більше 87%, самогубств - більше 88%, убивств - більше 74%.

Узагалі актуальність проблеми соціально зумовлених хвороб неї зменшується. Чисель-ність молоді віком 15-29 років з уперше в житті! встановленим діагнозом туберкульозу зросла з 7628 осіб 2001 р. до 8647 осіб 2002 р. Невтішна й динаміка цього захворювання: з 1999 р. І постійно зростають показники зареєстрованих хворих на активний туберкульоз із числа підлітків і молодих людей.

Триває погіршення епідемічної ситуації щодо ВІЛ/СНІДу, вірусі якого вражає насам-перед молоде покоління. Протягом останнього десятиліття кількість деяких "жіночих" за-хворювань зростала невпинно з року в рік і уповільнення цієї вкрай небезпечної тенденції не простежується. Динаміка зазначених хвороб майбутніх матерів переконує в безпідстав-ності сподівань на зміну демографічної ситуації в країні попри той факт, що кількість на-роджених 2002 р. на 3,6% збільшилася проти попереднього року, а кількість померлих молодих людей віком 15-29 років зменшилася за цей період на 2,7%.

На тлі зазначеної динаміки деяких показників, пов'язаних із репродуктивним здоров'ям дітей і підлітків жіночої статі, не заспокоює навіть суттєве зменшення кількості абортів серед цієї категорії населення протягом останнього десятиліття.

Незважаючи на щорічне скорочення числа абортів серед дітей і підлітків загалом, в Україні й досі мають місце аборти в дівчат віком до 14 років: їх питома вага з розрахунку

на 1000 дівчат цієї вікової групи в останні два роки стабілізувалася, але дещо перевищує відповідний показник 2000 р.

Досить суттєво зменшилася захворюваність підлітків (15-17 років) на алкоголізм, нар-кологічні розлади й венеричні хвороби. Важко судити, наскільки точно відбивають наведе-ні дані офіційної статистики реальний стан справ, зокрема, щодо хвороб, які передаються статевим шляхом, адже далеко не всі випадки захворювань на ці хвороби реєструються. Можливо, ці дані скоріше віддзеркалюють зменшення офіційних звернень до державних ме-дичних закладів, де реєстрація здійснюється в обов'язковому порядку, та відповідне збіль-шення неофіційних звернень і поширення послуг приватної медицини, де реєстрація ве-деться менш ретельно.

3. Формування навичок партнерського спілкування між хлопцями та дівчатами Стосунки між жінками і чоловіками найскладніші в людській природі. За своїм змістом

вони можуть бути різними (наприклад, ділові, дружні, статеві) і проявляються у таких фо-рмах, як дружба, закоханість, кохання. Ці поняття досить близькі, але кожне з них має свої особливості. Тож спробуємо розібратись у цьому. Дружба починається з симпатії і ли-ше потім, з розвитком стосунків, перевіряється на міцність і стверджується, власне, як дру-жба.

У підлітковому віці часто можна почути від дівчат та хлопців таке: "Мені 13 років. Мені дуже подобається один хлопчик (дівчинка). Він (вона) вчиться у 8 класі. Що зі мною -я не розберу, але вже півроку він (вона) не виходить у мене з голови. З кожним днем він (вона) подобається мені все більше й більше. Як зробити, щоб він (вона) мене помітив(ла) ? Усі дівчата (хлопці) бігають за ним (нею), а я тільки мовчки дивлюся. Батьки кажуть мені, що буде ще справжнє кохання, але я їм не вірю".

Дослідження психологів доводять, що успіх в коханні частіше приходить до 17,18-літніх, а в 13-16 років молоді люди багаті невдачами в коханні та відчаєм. Молода людина тільки вчиться жити, відчувати, любити. У цьому віці дуже важливо навчити підлітка зро-зуміти себе: чи дійсно прийшло кохання, чи це яка-небудь з вікових примх закоханості.

Багатовікові спроби дати вичерпне визначення коханню тривають і досі, але чіткого визначення так і не існує. Найчастіше кожен сам визначає для себе, що таке кохання. До загальної картини кохання, глибокого інтимного почуття, спрямованого на конкретну люди-ну, вплітаються еротичні та сексуальні мотиви. Кохання передбачає наявність лише одного обранця і гармонійне злиття трьох складових - душі, розуму й тіла. Але буває й так, що одна людина викликає лише статевий потяг, а інша - прагнення до духовної близькості.

Трапляються ситуації, коли на людину тиснуть. Часто слово «ні», відмова від «приваб-ливих» пропозицій демонструють зрілість і твердість характеру, а не м'якість і нерішу-чість.

Уміння сказати «Ні!» в серйозній чи жартівній формі - доволі важливе вміння у житті. і його можна і треба виробляти.

4. Статеве життя: досвід та наслідки 4.1. Безпечна сексуальна поведінка: особливості її формування Сьогодні в Україні намітилася тенденція до збільшення проявів негативної поведінки

серед дітей і молоді. Через низку несприятливих соціокультурних умов дитяче та підліт-кове середовище спрямоване на прилучання до нікотину, алкоголю, різноманітних нарко-тиків, на ранні сексуальні зв'язки, що різко погіршує стан фізичного і психічного здоров'я підлітків. Гостро стоїть проблема репродуктивного здоров'я та ранньої вагітності дівчат-підлітків. Дитина, яка народжується, не є для неповнолітньої матері тим найдорожчим дарунком долі, про який вона повинна дбати все своє життя.

Ситуація ускладнюється й тим, що підлітки досить часто помиляються і сприймають свій вік, оцінюючи насамперед його можливості для сексуального експериментування. Часом дівчата мають велику кількість сексуальних партнерів і відповідно - сексуальних контактів, а статевому акту передує вживання алкоголю та інших наркотиків, що зни-

жують рівень самоконтролю і підвищують ризик небажаної вагітності. Одним із факторів, який стимулює початок сексуального досвіду, є тиск з боку групи

однолітків, які вже пізнали "заборонений плід". У середовищі підлітків сексуальні конта-кти вважаються "модними", бажаними й символізують дорослість. Особливо це характе-рно для хлопчиків.

Слід зазначити, що серед причин, які спонукають до ранньої сексуальної активності під-літків і, як наслідок, вагітності дівчат у підлітковому середовищі в сучасній Україні, є діяль-ність засобів масової інформації (ЗМІ). Телевізійні канали активно використовують еротичні й навіть порнографічні фільми, пропагуючи й мало не нав'язуючи образ сексуальної, вільної від будь-яких заборон особистості. У журналах, орієнтованих на дівчат-підлітків, типовими є статті з наступними назвами: "Як стати сексуальною", "Як підкоритися бажанням чолові-ка".

Молодіжна мода все більше й більше оголює тіло, і сформовані під її впливом підлітки, особливо дівчата, утворюють своєрідну "групу ризику", в тому числі потенційних непов-нолітніх матерів.

Низький соціально-економічний статус більшості громадян країни також можна пов'я-зати із збільшенням кількості вагітностей серед неповнолітніх. Причиною ранньої сексу-альної активності, як вважають спеціалісти, є, зокрема, відсутність позитивної моделі ба-тьківської поведінки, наслідки поганих взаємин у родині. Ранній початок сексуального життя за таких обставин стає засобом самореалізації й водночас - спробою пошуку любові та розуміння. Брак любові з боку батьків викликає в дівчат бажання народити власну дитину для того, щоб компенсувати дефіцит батьківської турботи й любові. І навпаки: активна участь батьків у житті дитини, в її розвитку, вихованні, довірчі сімейні стосунки є надійним захистом підлітка від раннього початку сексуальних відносин.

Починати статеве життя чи поки що утриматись - це вибір, який кожна молода людина має зробити сам/сама. Але на цей вибір впливають багато факторів. З іншого боку, цей ви-бір має низку наслідків - соціальних, фізичних, психологічних.

Чи є перший сексуальний досвід початком більш-менш стабільного партнерства або чимось одноразовим чи випадковим? Сексуальний дебют дуже рідко буває усвідомле-ним кроком, який підготовлений тривалою історією взаємостосунків або палкими почут-тями. На сексуальну поведінку молоді впливає стрімкий розвиток інформаційних та кому-нікаційних технологій. Молоді люди отримують великий обсяг інформації, все потужні-шим стає вплив іноземної культури, в тому числі сексуальної. А також збільшується роз-рив між поколіннями в сексуальних установках, цінностях та поведінці: багатої того, що було абсолютно неприйнятним для батьків, діти вважають нормальним і природним.

Фактори, які стають причинами безвідповідальної та небезпечні сексуальної поведінки, носять комплексний характер. Типовим для сучасного суспільства є акселерація й пов'я-заний з нею ранній початок сексуальних відносин

4.2. Раннє статеве життя: „за" і „проти" Відповідно до даних ВООЗ, за останні 100-150 років здійснились зміни фізичних осо-

бливостей підлітків. Відзначається скорочення віку початку статевого дозрівання, приско-рення темпів росту, фізичного розвитку. Так, якщо наприкінці XIX століття менархе почи-налися в 17 років, то наприкінці XX століття у деяких дівчат - уже з 10 років, а в серед-ньому - з 13-14 років.

Аналізуючи підліткове середовище, слід зауважити, що середня тривалість періоду ста-тевого дозрівання дорівнює приблизно трьом рокам. Характер, термін початку і особли-вості фізіологічних змін підліткового періоду мають психологічне значення та впливають на поведінку. У цей час нерідко з'являються зміни в поглядах на взаємостосунки з однолі-тками та друзями. Сьогодні, як відомо, дівчата зріють у статевому відношенні до 13-14 років, а більшість хлопчиків - до 15-16 років. Але статева зрілість, статевий інстинкт у цьому віці знаходяться в дисгармонії з соціальною громадською зрілістю, часом, коли юнак та дівчинка будуть готові як морально, так і матеріально до самостійного будування сім'ї. Отримання професії, економічна самостійність приходять пізніше. Розрив між пері-

одом статевої зрілості й громадською соціалізацією складає 6, а в деяких випадках - 10 років.

Таким чином, у наш час як із соціальних, так і з медико-біологічних позицій можна кон-статувати, що акселерація розвитку підлітків не дає підстав для зниження шлюбного віку.

Раннє статеве життя - це початок сексуальних стосунків до того моменту, як молода людина стала зрілою: біологічно, психічно, соціально. Воно може мати такі небажані нас-лідки, як венеричні хвороби або ІПСШ (інфекції, що передаються статевим шляхом) та вагіт-ність.

Підлітки вважають себе дорослими, не звертаючи уваги на те, що думають про них ба-тьки чи оточення. Але дорослою людина стає не в якомусь певному віці, а тоді, коли на-вчиться відповідати за свої вчинки і навіть навчиться робити їх усвідомлено. А що роби-ти, коли тіло доросле, а душа ще дитини? Чи можна їй грати в "дорослі ігри", оскільки В юнацькому віці уявлення хоч і найяскравіші, але не зовсім правильні. "Рано, замала ще", - так каже більшість дорослих, бо їм так простіше. Підліток може спитати: "Якщо зараз не можна, то коли можна?». Буде правильним, якщо він сам дасть відповідь. Якщо підлі-ток вважає себе достатньо дорослим для того, щоб жити статевим життям, але не настільки, щоб народити дитину, бо народження дитини поки що небажане, оскільки може завадити на-вчанню чи кар'єрі, він повинен знати, як запобігти небажаній вагітності.

Упродовж двох десятиріч різко зросла кількість підлітків, які здобувають перший сек-суальний досвід у 14-16 років. Акселерація у сполученні з лібералізацією сексуальних норм і стандартів поведінки спричинила зростання рівня вагітностей і батьківства серед підлітків.

Результати дослідження стосовно початку сексуальних стосунків деякою мірою на-сторожують, оскільки свідчать про поширену практику вступу до дорослого життя підлі-тків, котрі не готові до цього з погляду соціального і фізичного розвитку. Хоча за темпа-ми статевого дозрівання дівчата завжди і всюди випереджають хлопців, але, за даними досліджень, хлопці зазвичай раніше починають статеве життя від дівчат, бо більше схильні до ризиків та експериментів. Ризик негативних наслідків ранніх сексуальних контактів підвищений, оскільки близько 35% перших сексуальних контактів здійснюються без за-стосування будь-яких контрацептивів.

4.3. Культура використання контрацептивних засобів Багато молодих людей відмовляються від застосування контрацепції, мотивуючи це не-

зручностями при статевій близькості. Але ці незручності ніщо порівняно з тим, до чого мо-жуть призвести небажана вагітність, аборт або ВІЛ/ІПСШ.

Вагітність у ранньому віці викликає занепокоєння не тільки з медичної точки зору, але також і з соціальної-через недостатню психологічну та матеріальну підготовленість молодих жінок до відповідального материнства та створення сім'ї. Медичні експерти ведуть мову про серйозні психологічні й медичні наслідки ранніх пологів. Сьогодні в Україні ситуа-цію щодо народжень матерями, яким ще не виповнилося 18 років, можна охарактеризува-ти як таку, що набирає тенденцію до зниження. Так, у 1999 р. таких матерів було 14702, а в 2003 р. - 12307. Про аналогічну тенденцію можна говорити, коли йдеться про аборти серед не-повнолітніх. До контрацептивних засобів належать: оральні контрацептиви (тобто контрацеп-тиви у вигляді таблеток), ін'єкційні (протизаплідні уколи), внутрішньоматкові спіралі (ВМС) тощо. Кожен із цих методів контрацепції має свої переваги та недоліки, тому необхідно бути обережним при їхньому використанні.

Оральні контрацептиви - препарати, які запобігають дозріванню та заплідненню яйце-клітини.

• Внутрішньоматкова контрацептивних засобів спіраль - невеликий пластиковий пристрій, який вводиться в порожнину матки і попереджує імплантування яйцеклітини в її стінку.

• Ін'єкційні контрацептиви - препарати, які після введення в організм жінки здатні на кілька циклів запобігти овуляції.

• Спермицидні креми, свічки, пасти, таблетки – особливі хімічні речовини, вве-

дення яких у піхву створює перешкоду для руху сперматозоїдів і запобігає заплідненню. • Симпто-термальний метод - щоденним вимірюванням базальної (в прямій кишці)

температури жінка може визначити, коли сталася овуляція, і вжити заходів щодо запобі-гання небажаної вагітності.

Найбезпечнішим і найпоширенішим засобом контрацепції серед молоді є презерватив. • Презерватив - механічний засіб для запобігання небажаній вагітності і хворобам, що

передаються статевим шляхом. Його використання не потребує спеціального призначення лікаря. Цей метод дуже простий, зручний і доступний.

Презерватив (синонім - кондом) - механічний чоловічий протизаплідний засіб для запо-бігання вагітності, зараження інфекціями, які передаються статевим шляхом, і СНІДом.

Використання його для запобігання вагітності було відоме ще древнім римлянам. З по-ширенням християнства, коли запобігання вважалося великим гріхом, він був забутий і лише в 16 ст. знову запропонований італійським лікарем Г.Фалопієм при пошуках надійного засо-бу захисту від сифілісу, який швидко розповсюджувався в Європі. Італієць рекомендував при статевих зносинах надягати на статевий член полотняний мішечок, змочений спеціа-льними ліками. Винахід Фалопія довго був основним засобом для захисту від інфекцій і на додаток слугував ще й для попередження вагітності. Згодом полотняні мішечки Фалопія були удосконалені. У 17 ст. у Франції почали виготовляти й експортувати в країни Європи презервативи зі сліпої кишки ягняти. З кінця 19 ст. для виготовлення презервативів стали засто-совувати тонку гуму. Сучасні презервативи, досконалі, абсолютно нешкідливі, ефективні і прості у користуванні, роблять із дуже тонкої високоякісної гуми. Дата випуску і термін придатності, як правило, проставляються на упаковці (прострочені вироби втрачають міц-ність).

Скручений презерватив варто надягати на статевий член, що знаходиться в стані ерекції, перед статевим актом так, щоб сліпий кінець залишався вільним для збирання сперми. Після цього його рекомендується змазати яким-небудь сперматотоксичним засобом (наприклад, граміцидіновою пастою). При гарній взаємній адаптації партнерів презерватив, надягнутий до початку статевого акту, не викликає негативних реакцій, може збільшувати тривалість статевих зносин. Основними недоліками презерватива є притуплення статевого почуття в одного чи обох партнерів, можливість його розриву, ймовірність (дуже рідко) алергічних реакцій на гуму. Існує думка, що негативною стороною систематичного застосування пре-зерватива є виключення сприятливої дії сперми на жіночий організм.

Презервативи при правильному використанні під час статевого акту захищають від потрап-ляння в організм рідин (включаючи сперму, вагінальний секрет, кров), через які можуть пе-редаватися деякі інфекції. Чоловік, надягнувши презерватив, захищає себе від попадання ві-русів і бактерій на закриту латексом частину статевого члена. Презерватив також захищає слизову оболонку піхви, ануса, ротової порожнини від збудників ІПСШ, що можуть бути на статевому члені чи в спермі партнера. Презервативи ефективно охороняють від ІПСШ, що пе-редаються через рідини. До таких інфекцій належать гонорея, хламідіоз, ВІЛ, гепатит В, си-філіс, трихомоніаз, цитомегаловірус та інші.

Деякі інфекції передаються при контакті зі шкірою. ІПСШ, що викликають ураження шкіри (герпес, гострі кондиломи, сифіліс), можуть знаходитися на ділянках, не закритих презервативом, наприклад, на шкірі мошонки, навколо анального отвору чи входу в піхву. При контакті не захищеної презервативом шкіри чи слизових оболонок з такими ділянками може відбутися зараження. Презерватив не захистить також від корости і лобкового педи-кульозу.

У багатьох дослідженнях наводяться різні дані про ймовірність розриву презерватива під час статевого акту - від 1% до 8%. Для дослідження підібрали статевих партнерів, які користувалися презервативом протягом тривалого часу, в 62% пар презерватив не порвався жодного разу, в 29% презерватив порвався 1-3 рази, а в 9% - більше чотирьох разів. Більшість інших досліджень виявили таку ж саму тенденцію: часті розриви презервативів відбуваються у невеликого відсотка пар. Це може вказувати на такі «фактори користувача», як техніка і досвід, кількість змащень, правильно підібраний розмір презерватива і т. д.

Головним напрямом у розвитку індустрії кондомів є розробка таких моделей, які дали б можливість "приймаючому" партнеру самому подбати про свою безпеку. Однією з таких моделей є жіночий презерватив - "фемідом".

Д-р Майкл Бержерон з наукового центру Лаваль (Канада) винайшов рідкий презерва-тив - не токсичний, який не має смаку, до того ж- прозорий. Фактично презерватив являє собою полімерний гель, що наноситься аплікатором усередину піхви чи ануса. Під дією температури тіла гель застигає й охоплює пеніс, створюючи еластичну перешкоду, а після статевого акту змивається водою. Сьогодні продовжують експерименти на дослідження ефективності цього презерватива для профілактики вагітності й зараження ВІЛ і герпесом.

Результати опитування учнівської молоді доводять, що серед тих, хто розпочав сексуаль-не життя, три чверті (74%) опитаних восьмикласників і десятикласників зазначили, що вос-таннє, коли "мали секс", використовували презерватив. Слід зазначити, що підлітки із сімей з високим рівнем матеріального достатку частіше використовують презервативи (82% під час останнього контакту використовували презерватив), ніж їх ровесники із сімей з низьким рів-нем матеріального статку (61%).

Аналіз даних про використання презервативів залежно від типу поселення дозволяє зробити висновок про відсутність суттєвих розбіжностей та доступність цих засобів для мешканців як у селах, так і в містах.

Переважна більшість підлітків, які користуються презервативами, купують їх в аптеці (39%), у магазинах (12%), інших місцях (7%). Незначна частка позичає в друзів (3%). Отримані відповіді свідчать про дуже малу кількість спеціальних акцій щодо популяри-зації презервативів.

Дані дослідження свідчать також, що в підлітковому середовищі турбота про презерва-тиви є чоловічою прерогативою. Хлопці в півтора рази частіше, ніж дівчата, купують їх в аптеці, в три рази частіше - в магазинах.

Серед дівчат 20% відповіли, що вони не знають або не пам'ятають, де був придбаний презерватив, а серед хлопців - удвічі менше (10%).

Активне використання молоддю такого засобу контрацепції, як презервативи, виявля-ється досить позитивним явищем стосовно запобігання інфікування ВІЛ та ІПСШ. Крім того, саме презервативи є найбільш безпечним засобом контрацепції з погляду здоров'я партнерів.

Молоді люди практикують й інші, крім презерватива, засоби контрацепції-протизаплідні таблетки, сперміцидальний спрей або інші піноутворювальні засоби, пере-ривання статевого акту, ковпачок, діафрагма, біологічний цикл.

Ступінь безпеки при різноманітних видах сексуальних контактів Безпечно (сухий поцілунок, тілесний контакт та обійми, масаж, взаємна мастурбація

(при відсутності контакту зі спермою), еротична література, фільми). Менш безпечно (вагінальний, анальний статевий акт з використанням презерватива, во-

логий поцілунок (за умови відсутності пошкоджень шкіри чи тканин ротової порожнини, ку-нілінгус з використанням прокладки, фелляція з використанням презерватива, зовнішній контакт шкіри зі спермою, якщо на ній є нарив чи ранка).

Небезпечно (фелляція чи кунілінгус без презерватива, ковтання сперми, вагінальний, анальний, анально-оральний контакт без презерватива, спільні забави із секс-іграшками).

4.4. Альтернативні форми сексуальної активності Природно, що сексуальність людини завжди буде реалізовуватись через сексуальну

активність. Під сексуальною активністю розуміють як кількість партнерів, так і частоту сексуальних стосунків. Важливим є розуміння, що прийнятною є „індивідуальна норма", тобто те, що приймає сама молода людина та її партнер.

Засоби реалізації сексуальної активності можуть бути різними. Серед них можна виб-рати те, що, з одного боку, допоможе уникнути різноманітних проблем, а з іншого - принесе гармонію у взаємовідносини.

Існує кілька можливостей вияву кохання без статевих стосунків, що дозволяє запобігти ризику зараження ВІЛ, ІПСШ і небажаної вагітності.

Так, зокрема, молода людина може: • прийняти рішення на користь дошлюбного утримання (навіть якщо ви вже мали ста-

теві стосунки в минулому, т. зв. "вторинна цнотливість"); • звернутися до однієї з альтернативних форм сексуальної активності: масаж, мастур-

бація, петинг. • вважається, що суспільства, які можуть запропонувати прийнятну альтернативу сек-

су, є висококультурними і цивілізованими; • використовувати засоби контрацепції, якщо все-таки вирішили мати статеву близь-

кість. Петинг - одна з альтернативних форм сексуальної активності. Цим словом називають

взаємні обійми, поцілунки, пестощі, які призводять до сексуального збудження, отримання насолоди без статевого акту.

У тих країнах, де високо ціниться кохання, повага один до одного, вірність, чистота відносин, відповідальність за себе і свого партнера, менше виникає проблем з небажаною вагітністю й захворюваністю на ВІЛ/СНІД та ІПСШ. Молоді люди навчені бути уважними до себе і до коханої людини. У цих країнах велику увагу звертають на те, що кохання і секс - це не одне і те ж.

Сексуальна революція та відкритість теми призвели до збільшення кількості сексуальних партнерів у період раннього юнацтва, коли система особистості та її поглядів на життя ще не сформована.

У багатьох країнах статеве життя є поза законом до досягнення певного віку, який ще називають повноліттям. В Англії, наприклад, це вік 16-ти років. Але це зовсім не зобов'язує підлітка після досягнення повноліття розпочинати статеве життя. Статеве життя краще по-чинати, лише відчувши себе готовим до нього, з урахуванням усіх можливих наслідків, у тому числі небажаної вагітності й різних видів захворювань та інфекцій, наприклад, інфе-кцій, що передаються статевим шляхом.

І хоча є деякі загальні принципи дозрівання молодого організму, в кожної людини є свої особливості розвитку. Тож якщо у дівчини почалися місячні, а в юнака з'явились по-люції, це ще не означає, що вони готові до статевих стосунків. У молодих людей немає навичок довірливого емоційного спілкування, їм ніяково обговорювати питання про запо-бігання небажаній вагітності, і вони бояться відмовити в близькості, навіть якщо не готові до неї.

У багатьох розвинутих країнах пропагується утримання від раннього статевого життя. Дуже часто молоді люди плутають потребу в поцілунках, пестощах з потребою в сексуаль-ній близькості. Хлопець і дівчина можуть зустрічатися, товаришувати, подобатися одне од-ному, але зовсім не обов'язково вони повинні вступати в статеві зносини. Сценарій сексуа-льної близькості нав'язується молоді телебаченням, журналами, а також їхніми однолітка-ми.

4.5. Соціально-психологічні аспекти раннього материнства Дівчата-матері в нас зазнають сильного морального тиску з боку суспільства, внаслідок

чого з'являється бажання приховати вагітність, перервати її якомога швидше. Але все ж таки після безрезультатності цих дій дитина часто народжується, хоча відмічається багато випадків мертвонароджень.

На вагітних дівчат-підлітків тисне почуття страху, оскільки дівчата чекають серйозного засудження з боку суспільства. Дивно, що всі ці події часто розвиваються на очах у батьків, "за допомогою" яких їм фактично не надається антенальна допомога, а вирішення проблеми за допомогою аборту здійснюється на останніх термінах вагітності, що збільшує його не-безпеку для здоров'я.

Тільки після народження дитини відбувається "просвітлення", приходить усвідомлен-ня, що ця подія змінила попереднє життя, що виникла необхідність відмовитися від "віль-ного" життя - стереотипу "веселої молодості". Великою помилкою вважають народження дитини кожна третя серед одружених неповнолітніх жінок і кожна друга серед неодруже-них.

Родини, які створюються неповнолітніми, мають свої специфічні риси, і на сьогодні пси-хологи виділяють певні психологічні типи сімей,

які створюються неповнолітніми дівчатами, котрі народжують дитину в неповноліт-ньому віці. Серед них можна виділити такі:

1. Коли молоді люди живуть ілюзіями, що шлюб - це безкінечні поцілунки, вечірки, виходи в театр, і тому прагнуть одружитися якомога швидше, а особливо, якщо чинником виступає бажана вагітність. Як свідчить досвід, такий шлюб часто розпочинається досить романтично, але коли народжується дитина, ілюзії починають зникати. Як правило, чоло-вік починає дедалі більше часу проводити поза домом, і молода дружина змушена одна не лише вести господарство, але й виховувати дитину. Таким чином, цей шлюб рано чи пі-зно розпадається.

2. Іншим прикладом таких сімей є сім'ї, коли молоді люди одружуються немовби на ос-нові кохання, але проживши тривалий час разом, хтось один починає розуміти, що одружи-вся все ж досить рано. У такому разі хтось один або й обидва члени подружжя починають вести подвійне життя, часто зраджуючи одне одному. За таких обставин їх взаємостосунки також приречені на розрив.

Як свідчить дівчина, що відчувала подібне: "Тривалий час я сприймала сімейне життя як свого роду гру, я намагалася бути доброю господинею. Але згодом мене почали пригнічу-вати інертність чоловіка, його відсутність інтересу до життя. Мені хотілося на виставки, в театри, до моря, а йому хотілося після роботи лежати на дивані, відвідувати у вихідні своїх ба-тьків. Згодом я закохалася, оскільки мені хотілося гострих відчуттів, романтики, і зрадила своєму чоловікові. Моє сімейне життя почало розвалюватися..." Таким чином, невідповід-ність життєвих орієнтирів, різне розуміння життя і неоднакове його сприйняття відіграли свою роль і ще раз засвідчили, що перш, ніж одружуватися, слід випробувати свої почуття, пізнати один одного.

3. Третій тип сімей, створених неповнолітніми, - це тип, у якому члени подружжя вба-чають у всьому більше позитивного, ніж негативного. Безперечно, дуже важко брати на себе відповідальність у 16 років, проте рання відповідальність зіграла позитивну роль у житті. Такі пари із дитинства потрапляють відразу ж у доросле життя. Хоча деякою мірою вони зазнають обмежень щодо безтурботного веселого життя, проте вже до 30 років вони мають, як правило, дорослу дитину, і як наслідок - мають більше часу для себе. Ось слова однієї молодої мами: "Позитивний момент у ранньому шлюбі й материнстві я можу оцінити лише тепер, через 20 років спільного життя. Сьогодні більшість моїх знайомих лише збира-ються народжувати дітей, а мій син - уже дорослий. Я ж іще молода й повна енергії, я мо-жу вільно займатися кар'єрою, роботою і жити для свого задоволення. Я маю можливість разом з чоловіком мандрувати, проводити разом час... Крім того, я уникнула участі бути са-мотньою, і я завжди потрібна своєму чоловікові та дитині...".

4. До четвертого типу можна віднести випадки ранніх шлюбів, коли члени подружжя реально оцінюють труднощі майбутнього подружнього життя і не марять ілюзіями. Як правило, такі шлюби виявляються найбільш міцними і щасливими.

Важливою проблемою раннього материнства і відповідно ранніх шлюбів є порушення уявлень членів подружжя про сім'ю та особистість один одного. Від того, як індивід уяв-ляє собі особистість інших членів сім'ї (їх психологічні особливості, почуття, думки), мож-ливості, які має сім'я, в чому вбачає основні проблеми, багато в чому залежить той факт, які потреби він намагається задовольнити, як він ставиться до різних сторін сімейного жит-тя, як розуміє вчинки інших людей.

Для шлюбів неповнолітніх характерним є початок входження до світу один одного, розподіл роботи та обов'язків у сім'ї, вирішення житлових, фінансових та пов'язаних із веденням домашнього господарства та побуту проблем, прийняття на себе ролей чоловіка та дружини, переформування особистості, процес набування життєвого досвіду, входження до дорослого життя. Для таких шлюбів властиві напруга бюджету часу, яка пов'язана з наро-дженням та вихованням дітей, різке обмеження розваг, відпочинку, дозвілля, посилення фі-зичної та нервової втоми. Усе це накладається на загострення проблем професійного просу-

вання та досягнення соціального статусу, а з боку подружнього життя - на зміну почуттів кохання та формування дружби. Так, за даними опитування неповнолітніх матерів, лише незначна їх частина вчиться у вищих навчальних закладах (13%), а переважна частина або працюють, або знаходяться в декретній відпустці по догляду за дитиною (44%). Причому, ті хто працюють, як правило, виконують роботу, яка не потребує кваліфікації, що пояснюєть-ся відсутністю належної освіти і часу на те, щоб її отримати. Дівчата намагаються зароб-ляти гроші й забезпечувати свою сім'ю.

Феномен ранньої вагітності пов'язаний безпосередньо з соціально-психологічними про-блемами самоусвідомлення, самоідентифікації молодих матерів. Як відомо, самоідентифі-кація передбачає зарахування себе до певного роду, виду з метою усвідомлення своєї сут-ності. Молоді неповнолітні матері не усвідомлюють повною мірою, що відбувається з ними, маючи дещо маргіналізовану свідомість. Якщо для дорослої жінки її вагітність - це чудо, святість, то дівчатка відчувають найчастіше лише одне - що ця вагітність може при-нести неприємності і ускладнення в їхнє життя. Досить часто для їх психіки є характерною психологічна амбівалентність, що, з одного боку, проявляється у підсвідомому прагненні до майбутнього материнства, а з іншого - страхом бути засудженою з боку батьків, суспільс-тва, вчителів, тривогою через неготовність до виконання материнських функцій. І ця амбівалентність породжує внутрішній конфлікт між бажаним та явним, особливо якщо взаємини між партнерами не склалися вдало.

4.6. Шлюб та сексуальна культура Лібералізація сексуальних стосунків дає змогу задовольнити потребу інтимного спіл-

кування, кохання, а також сексу й поза шлюбом. Проте переважна більшість молоді зверта-ється до офіційної реєстрації своїх відносин. Мотивації стосовно оформлення шлюбу різні. Значимість для себе існуючих традицій та норм щодо одруження підкреслила майже по-ловина подружжів; 40% респондентів вказали на важливість мати офіційного батька/матір для дитини. На "бажання бути більше впевненим у собі" - 11% подружжів. Найважливі-шим мотивом одруження є необхідність узаконити, офіційно оформити свої взаємовідносини з партнером (50%).

Невід'ємною складовою сімейного життя є сексуальні відносини. Гармонія сімейних стосунків багато в чому залежить саме від характеру інтимних взаємин між чоловіком і жін-кою. Вони впливають на духовний, психологічний клімат у сім'ї й задоволеність сімейним життям кожного з членів подружжя. Секс останнім часом набув більш самодостатнього, ніж раніше, ціннісного в духовному житті людини, у стосунках між чоловіком і жінкою.

Загальновідомо, що великий відсоток розлучень відбувається на фунті сексуальної не-задоволеності членів подружжя. Тож наявність дошлюбних сексуальних стосунків у по-дружжя в певному сенсі можна розглядати як позитивний момент у підготовці до сімейного життя.

Згідно з відповідями переважної більшості опитуваних молодих подружжів їхньому шлюбному союзові передувала сексуальна близькість. На запитання анкети: "Чи були у Вас із нареченою/им дошлюбні сексуальні відносини?" ствердно відповіли 76% подруж-жів.

Щодо тривалості власних дошлюбних сексуальних стосунків подружжя відповіді респо-ндентів розподілилися наступним чином.

Більше третини подружжів мали сексуальну близькість з моменту знайомства. Близько половини опитаних сексуальний досвід з майбутнім подружжям мали до прийняття рі-шення вступити в шлюб. Загальне ставлення молоді до існування та поширення серед мо-лоді дошлюбних сексуальних стосунків є позитивним. На запитання анкети "Як Ви взагалі ставитеся до дошлюбних сексуальних стосунків?" лише 5% опитаних відповіли, що вважа-ють їх неприпустимими. Мотивація ж позитивного ставлення до таких відносин свідчить не про низький рівень моралі серед молоді, а про їхнє реалістичне і прагматичне ставлення до сімейного життя. Так, 20% опитаних молодих сімей основною причиною, що, на їх дум-ку, зумовлює і виправдовує дошлюбні сексуальні стосунки, назвали їх корисність і не-обхідність для здоров'я, гарного самопочуття. Переважна ж більшість опитаних (77%) осно-

вою для них вважає наявність почуттів. 4.7. Аборт і його негативні наслідки Досвід у будь-якій сфері життя може бути не тільки корисним, а й негативним, часто гір-

ким. У спорті, наприклад, це переломи, травми, невдачі. Статеве життя теж може нести не тільки радість і насолоду, а й біль і розчарування. Причому біль у прямому розумінні цього слова Це - ІПСШ, ВІЛ/СНІД, а також небажана вагітність та аборт.

Вагітність - одна з найважливіших подій у житті жінки. Ця подія приносить щастя, коли для партнерів чи подружжя вона бажана. А якщо цього не очікували? Що робити, якщо вагітність сталася випадково? Якщо цього не хотіли? Тоді вагітність із радісної події перетворюється на проблему, а для декого і на трагедію. Виникає проблема вибору: переривати вагітність чи наро-джувати дитину? Адже дитина - це велика відповідальність і праця. Тому нерідко одним із спо-собів вирішення цієї проблеми для молодих людей є аборт (штучне переривання вагітності).

Деяким необізнаним із цим питанням процедура аборту уявляється досить простою, практично безболісною і такою, що не має жодних негативних наслідків. Насправді це не так.

Аборт-хірургічна операція, під час якої вміст матки видаляється за допомогою спеціа-льних інструментів. Це не просто хірургічне втручання щодо штучного переривання вагіт-ності. Це - набагато гірше. Аборт - це знищення життя майбутньої дитини, яка нічого не знає про намір тих, хто дав їй життя.

Згідно з даними статистики, за рік у світі робиться 55 мільйонів абортів (за деякими даними -100 мільйонів). Це офіційна статистика, а справжню цифру з урахуванням нелега-льних абортів не знає ніхто. Проте навіть цифра 55 мільйонів вражає. Вона означає, що ко-жного року на Землі зникає країна з населенням, більшим за населення України.

Негативні наслідки аборту: • сильна кровотеча; • інфікування матки з наступними запаленнями; • розлади менструальної функції; • нервозність, роздратованість; • швидка втомлюваність; • безсоння; • депресія; • безпліддя в майбутньому (його ймовірність підвищується з перериванням саме

першої вагітності); • негативні наслідки для перебігу наступних вагітностей, пологів та здоров'я майбутніх

дітей; • запізнілі докори сумління, емоційний стрес можуть стати тягарем на все життя. Особливо небезпечним є аборт під час першої вагітності, коли ускладнення бувають

значно частіше. Крім того, жінка, яка зробила аборт, нерідко має проблеми під час наступ-них пологів. Після аборту жінка може перебувати у пригніченому стані. Особливо небезпе-чними є кримінальні аборти (аборти, що робляться поза медичними закладами). Вони не-суть велику загрозу для самого життя дівчини.

Відповідно до законів України дівчина до 16 років не може зробити аборт без письмової згоди її батьків, і це також для багатьох дівчат є додатковою проблемою, оскільки не завжди вони можуть чи хочуть сказати про це батькам. Наслідки від аборту є завжди, але чим швид-ше вжити заходів з приводу переривання небажаної вагітності (звернутися до спеціалістів, обговорити проблему з батьками), тим менше буде небажаних наслідків і ускладнень.

Ризик небажаної вагітності підвищується: • якщо дівчина має багато статевих партнерів і зв'язків; • якщо молоді люди не мають довірливих стосунків; • з-за алкогольного чи наркотичного сп'яніння, якщо не використовуються контрацеп-

тиви або презервативи. 5. Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ)

До ІПСШ належать сифіліс, гонорея (так звані венеричні захворювання) хламідіоз, трихо-моніаз, ВІЛ/СНІД та ін. На сьогодні відомо понад 40 збудників різних хвороб, що переда-ються статевим шляхом.

Мікроорганізми, які спричиняють ці захворювання, як правило, потрапляють в організм людини під час статевих контактів. Потім вони розмножуються і розвиваються самостійно, викликаючи хворобливі прояви. Зазвичай у людей, які захворіли на ІПСШ, усе відбуваєть-ся за стандартною схемою: статевий контакт, не помічено нічого підозрілого, принаймні того, що хворий зрозумів через кілька днів, тижнів або років (при ВІЛ/СНІД). Та неусвідо-млення своєї хвороби за цей прихований (інкубаційний) період уже призвело до поширення ІПСШ. Кожне захворювання має свої особливості, ознаки, до кожного лікар добирає конк-ретні методи лікування. Але багато людей легковажно ставляться до лікування, часто йдуть за порадою не до лікаря, а до друзів або сумнівних спеціалістів. Це призводить до то-го, що кількість хворих, зокрема на ІПСШ, зростає.

Коли збудники ІПСШ потрапляють до організму людини, вони починають розмножу-ватись, викликаючи запалення статевих органів: ушкоджують слизову оболонку матки, мат-кові труби та яєчники в жіночому організмі, яєчка та придатки яєчок в чоловічому. Вони можуть уражати будь-які внутрішні органи та кров. Нерідко хвороба розвивається прихо-вано.

Прояви інфекцій, що передаються статевим шляхом: • незвичні виділення зі статевого члена або піхви; • часте болюче сечовипускання, печія при сечовипусканні; • почервоніння, виразки чи бородавки в області статевих органів, заднього проходу; • свербіння в області статевих органів; • запалення лімфовузлів у паху; • болі під час статевих контактів. При багатьох ІПСШ ранні прояви малопомітні, і більшість людей не зважає на них, доки

не з'являться серйозні симптоми, а значить - тяжкі ураження і складніше лікування. Отже, за найменшої підозри на захворювання краще чесно розповісти все батькам і разом звер-нутися до лікаря.

На відміну від інших захворювань ІПСШ здебільшого пов'язані з небезпечною поведін-кою. Легковажність, нестриманість, безвідповідальність, небажання чи нездатність передба-чити та врахувати наслідки своєї поведінки часто призводять до захворювання на ІПСШ.

Тільки після спеціального медичного обстеження можна встановити, чи дійсно людина захворіла, і якщо це так, призначити ефективне лікування. Тільки таким чином можна попе-редити подальший розвиток хвороби й отримати більше шансів:

• вилікуватися швидко й остаточно; • запобігти ускладненням; • не заразити ще кого-небудь. ІПСШ не виліковуються самостійно, і самолікування шкідливе для здоров'я, а тому обо-

в'язково потрібно звернутися до лікаря (краще з батьками). Серед найпоширеніших ІПСШ виділяються такі: Сифіліс. Збудник сифілісу - мікроорганізм спірохета, її ще називають бліда трепонема.

У вологому середовищі (рушник, губка тощо) мікроб зберігає свою життєздатність майже 12 год. (до висихання), а в слині хворої людини при кімнатній температурі - від кількох годин до кількох діб. Спірохета дуже швидко гине при дії сонячного світла, високої темпе-ратури, спирту.

Найчастіше інфекція передається статевим шляхом. Зараження людини сифілісом може відбутися і в разі проникнення збудника через слизову оболонку чи шкіру з порушеною цілісністю (подряпини, рани тощо). Основне джерело зараження - людина, хвора на сифіліс. Сифіліс також може бути вродженим (набутим від хворої матері).

При нестатевому зараженні джерелом інфікування можуть стати різноманітні предмети, якими користувався хворий на сифіліс з активними проявами, -склянки, ложки, зубні щіт-ки, рушники, недопалки, бритви і т. ін. Можливе також зараження через поцілунки. При

вродженому сифілісі відбувається пряма передача інфекції від матері до плоду під час ва-гітності. Як правило, від моменту зараження до першого прояву захворювання минає від 3-х до 5-ти тижнів. На місці проникнення збудника (частіше на статевих органах, губах чи шкірі) з'являється виразка. Якщо не звертатися до лікаря і не лікуватися, то через 3-4 ти-жні виразка загоюється, а ще через місяць починається другий період розвитку хвороби. Він характеризується періодичними густими висипаннями на шкірі протягом 2-3-х місяців. При самолікуванні або за відсутності лікування сифілісу настає третій період розвитку хвороби, який характеризується тяжкими ураженнями внутрішніх органів і нервової систе-ми, що може закінчитися смертю хворого. Небезпечним є те, що всі прояви сифілісу (навіть виразка) не викликають у людини неприємних відчуттів (наприклад, свербіння, болю), а висипання, як правило, малопомітні. За своєчасно розпочатого лікування сифіліс повніс-тю виліковується.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, непоправну шкоду здоров'ю дітей і підлітків наносять інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ), особливо сифіліс. Зокрема, у дівчаток 0-14 років за останнє десятиріччя поширеність сифілісу збільшилася у 26 разів, у хлопчиків - у 35 разів, у дівчат-підлітків віком 15-17 років - у 10,5 рази, у юна-ків - у 7,4 рази. Починаючи з 1996 року, захворюваність на сифіліс у дітей та підлітків 15-17 років набула тенденції до зниження, але залишається надто високою.

Гонорея. Збудником гонореї (німецькою - "трипер") є бактерія гонокок. Основний шлях зараження - статевий контакт із хворою людиною. Значно рідше гонорея передається не-статевим шляхом - через білизну, губки та інші предмети, якими користувався хворий. У вологому середовищі (губка, рушник) гонокок живе майже 24 год.

З моменту зараження до прояву перших ознак хвороби може минути від декількох днів до декількох тижнів.

Ознаки гонореї в чоловіків різноманітні. Спочатку виникають різь і свербіння в області сечовивідного каналу і легкий біль при сечовипусканні. З'являються слизові, а потім гнійні виділення із зовнішнього отвору статевого члена. Дуже важливо в перші дні розвитку гоно-реї звернутися до лікаря, оскільки своєчасне лікування забезпечує відносно швидке оду-жання. Якщо зволікати, то біль і різь при сечовипусканні посилюються, виділення стають значними. Коли хворий не лікується, виникає ураження інших статевих органів. При ура-женні придатків яєчок підвищується температура тіла, виникає гострий біль в області мо-шонки. Двостороннє ураження придатків яєчок призводить до безпліддя.

Гонорея в жінок може протікати не так явно, як у чоловіків: незначні болі, мізерні виді-лення. Якщо жінка ретельно дотримується особистої гігієни, вона може і не помітити ознак хвороби. Але якщо не лікуватися, процес прогресує, уражається матка та її придатки, можли-ве запалення прямої кишки. І в жінок, і в чоловіків гонорея може перебігати в хронічній фо-рмі без помітних зовнішніх ознак і неприємних відчуттів, але це не означає, що такі хворі не можуть заражати інших.

Гонорея - захворювання, яке виліковується. Однак успіх лікування залежить від точно-го діагнозу, який може поставити лише лікар на основі лабораторних та інших досліджень. Слід зазначити, що гнійні виділення із сечівника трапляються не лише при гонореї. Тому неприпустиме самолікування, яке маскує ознаки гонореї і значно затримує процес вилікову-вання. Раціональне лікування при гонореї забезпечує повне видужання.

Трихомоніаз. Збудник- мікроскопічні одноклітинні мікроорганізми -вагінальнітрихомонади. При висиханні трихомонади гинуть через 4-30 хв. Зараження трихомонадами відбувається, як правило, статевим шляхом і лише у виняткових випадках нестатевим: через предмети, якими користувалася хвора людина. У вологому середовищі (рушник, губка) збудник зберігає свою життєздатність протягом 1-2 год. Які ж симптоми цієї хвороби? Перші її ознаки з'являються через 3-11 діб після зараження. Розвиток хвороби супроводжується запальними процесами сечостатевої системи. Ознаки трихомоніазу різ-номанітні. У чоловіків можуть бути виділення із сечовипускального каналу-від дуже мізе-рних до значних. Іноді-свербіння, різь, неприємні відчуття в області сечівника. Трихомоні-аз у жінок частіше протікає з більш вираженими симптомами, ніжу чоловіків. Виникає від-

чуття печії в області піхви, зовнішніх статевих органів, з'являються рідинні, пінисті виділення з піхви. Несвоєчасне звернення до лікаря сприяє переходу гострого трихомоніазу в хроніч-ну форму. При цьому незначне поліпшення чергується із загостреннями, які супроводжу-ються неприємними відчуттями в області сечового міхура, виділеннями, помірною різзю при сечовипусканні.

Трихомоніаз - хвороба, яка виліковується. І чим раніше хворий звертається за медич-ною допомогою, тим швидше вдається перемогти хворобу.

Хламідіоз. Збудник - дуже дрібний внутрішньоклітинний паразит хламідія. Шлях зара-ження переважно статевий, але іноді можна заразитись і побутовим шляхом через предмети особистої гігієни - білизну, рушник тощо.

Захворювання проявляється через 1-4 тижні після інфікування. Чоловіки відчувають дискомфорт при сечовипусканні, болі внизу живота та в поперековому відділі спини, в них можуть бути незначні виділення із сечовивідного отвору. У жінок хламідії вражають шийку матки та уретру, що може супроводжуватися появою незвичних виділень із піхви, свербінням, дискомфортом. За відсутності лікування хвороба в жінок вражає яєчники і спричинює безпліддя. У чоловіків може виникнути запалення яєчок.

Якщо не дотримуватися правил особистої гігієни, можливе запалення слизової оболонки очей.

Хламідіоз може перебігати і без зовнішніх проявів, особливо в жінок. І тільки лікар за допомогою спеціальних аналізів може встановити наявність чи відсутність хвороби. Хламі-діоз виліковується, якщо лікування почати своєчасно.

Зауважимо, що лікування всіх захворювань, які передаються статевим шляхом, має проводитись обома партнерами одночасно з тим, щоб уникнути повторних заражень. Та-ким чином, усі перелічені інфекції можна вилікувати, якщо своєчасно звернутися до ліка-ря.

Заданими соціологічного опитування підлітків і молоді, проведеного УІСД, 91% опита-ної молоді знає хоча б що-небудь стосовно захворювань, що передаються статевим шля-хом.

Внаслідок цих захворювань здоров'я дітей та підлітків суттєво погіршується. Високі показники захворюваності ІПСШ свідчать про високий ризик розвитку у них в подальшо-му таких порушень репродуктивного здоров'я, як безпліддя, невиношування вагітності, внутрішньоутробні інфекції та вади розвитку плоду.

За даними різноманітних досліджень, учні досить добре знають про існування двох ос-новних шляхів передачі ВІЛ - статевого та через ін'єкційне вживання наркотиків. Проте в цілому уявлення ПІДЛІТКІВ щодо чинників поширення ВІЛ/СНІДу досить неповні, часто-густо - помилкові. Зокрема, кожний другий респондент вважає, що ВІЛ передається через спільне користування засобами гігієни, 40% - через поцілунок, кожен третій - під час ку-ріння однієї і тієї ж сигарети, 29% - через їжу, 22% - внаслідок потиску рук, 16% - через повітря.

Стан знань учнів щодо загрози ВІЛ-інфікування та його наслідків доводить доцільність та важливість шкільних уроків з цієї теми, спеціальних акцій, інформаційно-освітніх кампа-ній тощо. Особливо ефективними є заходи з використанням методики "рівний-рівному".

Наслідки невилікованих ІПСШ дуже серйозні: • розвиток запальних процесів статевих органів як у чоловіків, так і в жінок; • безпліддя та статеві розлади, які настають у 20-40% чоловіків і в 55-85% жінок з не-

вилікованими ІПСШ; • серйозні ускладнення під час вагітності, викидні, народження хворих дітей, мертво-

народження; • позаматкова вагітність; • збільшений ризик раку шийки матки; • хронічні (постійні) болі статевих органів; • підвищений ризик зараження ВІЛ і вірусними гепатитами. Щоб уберегтися від інфекцій, що передаються статевим шляхом, слід:

• Не користуватися спільними з іншими людьми голками та шприцами для введення лікарських речовин. Найкращий засіб - застосування одноразових шприців, якими ще ніхто не користувався.

• Виключити статеві стосунки з особами, щодо яких немає впевненості, що вони не інфі-ковані ВІЛ/ІПСШ. Не допускати, щоб біологічні рідини інших осіб (особливо кров, сперма, вагінальні виділення) потрапляли на шкіру або слизові оболонки. Існує пряма залежність імовірності зараження від кількості сексуальних партнерів.

• Якщо молода людина вже має статеві стосунки, то їй слід обирати "безпечний секс", тобто користуватися презервативом у всіх випадках сексуальних контактів: вагінальному, анальному, оральному та застосовувати форми статевих стосунків, про які йшлося раніше.

• Враховуючи, що деякі ІПСШ передаються не тільки статевим, а й нестатевим (побуто-вим) шляхом, слід дотримуватися чітких правил особистої гігієни: не користуватися чужою білизною, рушником, губкою, зубною щіткою, бритвою, помадою тощо, особливо, коли речі іншої людини вологі, оскільки у вологому середовищі мікроорганізми довше збері-гають життєздатність

ВІЛ-інфекція - це інфекційна хвороба, яка розвивається внаслідок багаторічного зна-ходження в клітинах людини вірусу імунодефіциту людини (ВІЛ) і характеризується по-вільним ушкодженням імунної (захисної) системи, що призводить до СНІД ("Синдрому на-бутого імунодефіциту).

СНІД - це заключна стадія ВІЛ-інфекції, коли імунна система людини не може проти-стояти інфекційним та раковим захворюванням, що призводить до смерті ВІЛ-інфікованої людини. ВІЛ-це вірус, що передається від людини до людини статевим шляхом, через кров і від матері до дитини. ВІЛ-інфекція - це незвичайна хвороба, тому що людина може бути ін-фікована багато років і здаватися при цьому абсолютно здоровою. Але вірус імунодефі-циту поступово розмножується в клітинах організму і зрештою знищує здатність людини боротися проти будь-якої інфекції, вбиваючи захисні клітини крові, що є частиною імунної (захисної) системи.

Якщо людина ВІЛ-інфікована, це ще не означає, що в неї відразу розвинеться СНІД. Ві-рус може знаходитися в організмі роки і десятиліття, перш ніж носій відчує будь-які ознаки захворювання. Протягом цього періоду людина може виглядати і почувати себе абсолют-но здоровою, але при цьому може передавати цей вірус іншим.

ВІЛ-інфекція насамперед викликає глибоке ушкодження імунної системи, яке несуміс-не зі здоров'ям, а на пізніх стадіях - і з життям людини. Рівною мірою згубним є пряме (обумовлене ВІЛ) і опосередковане (викликане різними мікроорганізмами) руйнування центральної нервової системи.

Так само СНІД-небезпечні розповсюджені вторинні інфекції, що локалізуються в різ-них органах, обумовлені паразитичними найпростішими, бактеріями, вірусами і грибами. Пухлини, що пов'язані зі СНІД, протікають, як правило, дуже активно, є злоякісними, майже не піддаються сучасному лікуванню.

Найпоширенішими клінічними проявами СНІД є пневмоцистна пневмонія (запалення легенів), туберкульоз, кандидози (грибкові захворювання) .

Перші випадки захворювання на СНІД було виявлено в 1981 р. у США Спочатку хворо-ба видавалася вельми загадковою. У Франції, як тільки з'явилися перші повідомлення про таємничу хворобу, сформували групу дослідників під керівництвом ученого-вірусолога Люка Монтеньє для її вивчення. Протягом двох років (починаючи з 1981 р.) було з'ясовано загальну картину хвороби, виявлено її збудника - вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), розро-блено методи, за допомогою яких знаходять вірус хвороби в організмі людини, встановле-но механізм негативної дії вірусу на організм. Вперше ВІЛ був виділений та іден-тифікований у 1983 р. французькими вченими на чолі з Монтеньє в Пастерівському інсти-туті в Парижі. Водночас про факт відкриття вірусу, котрий спричиняє СНІД, повідомили американські вчені з Національного інституту здоров'я на чолі з Робертом Галло.

Таким чином, успіхи у вивченні ВІЛ та СНІД насправді великі, але невідомого в дослі-дженні цієї проблеми ще багато. Віруси, в тому числі і ВІЛ, виявляються за допомогою спе-

ціальних методів дослідження крові. Коли вірус з'являється в організмі, імунна система починає виробляти в імунних клітинах специфічні білки - антитіла, які борються з віру-сом. Наявність антитіл у крові людини свідчить про те, що в її організм потрапила інфекція (наприклад, коли аналіз крові показує наявність антитіл до ВІЛ, це означає, що людина ін-фікована ВІЛ). Але слід знати, що з моменту проникнення ВІЛ в організм проходить від 2-х до 12-ти тижнів, протягом яких організм продукує достатню кількість антитіл, аби їх уже можна було виявити в крові. У цей період (його називають "вікно") вірус неможливо вияви-ти в організмі, оскільки він ще не накопичився в достатній кількості. Тому людям, що проходять тестування на ВІЛ, рекомендують за наявності негативного результату повторити аналіз через три місяці.

Носії ВІЛ протягом тривалого часу можуть виглядати і почуватися здоровими, хоча від-разу після інфікування спостерігаються симптоми, що нагадують гостре респіраторне за-хворювання або простуду. Потім настає прихований період, коли вірус себе не проявляє. Цей період може тривати роками. Увесь цей час ВІЛ-інфікована людина почувається добре і, не підозрюючи, що в неї ВІЛ-інфекція, може заражати інших. Та з часом імунна система все більше ослаблюється, а вірус міцнішає. Проходять роки, і людина врешті захворює на СНІД, що через деякий час призводить до смерті. Дуже часто головною причиною смерті є навіть не СНІД, а інші інфекції, з якими ослаблений ВІЛ-інфекцією організм не в змозі бо-ротися.

Шляхи передачі ВІЛ від однієї людини до іншої: • Під час статевого контакту з ВІЛ-інфікованою людиною, коли сперма чи вагінальні

виділення інфікованої людини потрапляють на слизові оболонки вагіни, пеніса, ротової по-рожнини або прямої кишки, з яких вірус проникає в кров іншої людини.

• Коли цілісність шкірних покривів порушується гострим предметом (голкою, бритвою або інструментом для нанесення татуювання), котрий перед цим вживала інфікована людина, кров якої залишилась на цьому предметі. Ризик інфікування ВІЛ найбільший при повтор-ному використанні шприца чи голки для введення ліків або наркотиків після вірусоносія, а також при переливанні крові, що містить ВІЛ.

• ВІЛ також може передаватися плоду від інфікованої матері під час вагітності й по-логів або після народження дитини через молоко матері.

Яка ймовірність того, що ВІЛ може передатися дитині, яка народилася від ВІЛ-позитивної матері? Ще п'ять років тому у всьому світі відповідь була б такою - 35%, якщо дитину годували груддю, і 20%, якщо дитина знаходилась на штучному вигодувуванні. Од-нак застосування комплексу профілактичних засобів (антиретровірусні препарати, відмова від годування груддю та проведення кесаревого розтину) дозволило знизити частоту передачі ВІЛ від матері до дитини до 5%.

Вірус імунодефіциту людини не передається через: • спільне з ВІЛ-інфікованим користування верхнім одягом; • рукостискання; • спільне користування фонтанчиком для питної води; • посуд, їжу; • домашніх тварин; • туалети (унітази); • чхання та кашель; • контакти в громадському транспорті (наприклад, у "години пік"); • обійми; • монети та паперові гроші; • постільну та натільну білизну; • рушники, мило, мочалку; • укуси комарів та інших комах; • плавання в басейні; • дверні ручки та спортивні снаряди; • дружні поцілунки.

Превалює парентеральний шлях передачі інфекції (під час введення внутрішньовенно наркотичної речовини, інфікованої ВІЛ), переважна більшість ВІЛ-інфікованих-особи 20-39 років, постійно реєструються особи підліткового віку.

У деяких регіонах, зокрема в Донецькій, Дніпропетровській, Одеській областях, АР Крим, збільшується кількість випадків передачі інфекції гетеросексуальним шляхом.

Основні форми роботи з профілактики ВІЛ/СНІД у молодіжному середовищі міста, які можуть використовувати педагоги та соціальні працівники:

• Тренінг - молодіжний освітньо-профілактичний захід, що спрямовується на форму-вання вмінь, навичок. Роль соціального працівника: ведучий на рівних правах участі з мо-лоддю.

• Бесіда - обмін інформацією в молодіжній групі (соціальний працівнику ролі веду-чого).

• Кіно- або відео лекторії - частіше за все цикл лекційних зустрічей з використанням аргументів, фактів прояснення інформації третьою стороною (візуальне сприйняття).

• Рольові ігри, інтерактивні театри - відтворення самою молоддю в реалістично-символічній формі проблем та ситуацій у контексті наркотичної залежності, ВІЛ/СНІДу.

• Молодіжні табори, тематичні походи та збори – комплексні форми інформування, навчання та формування навичок здорового способу життя.

• Лекція - цілісний виклад для молодіжної аудиторії певної інформації, пов'язаної з проблемою ВІЛ/СНІД та аргументація, пояснення цієї інформації (інформація подається в одному напрямку).Диспут - зіставлення різних поглядів на одну проблему. Залежить від організації: постановка проблеми, підготовка адекватних інформації щодо різних поглядів.

• Навчання соціальних працівників на громадських засадах - за програмами шкіл во-лонтерів, допрофесійної підготовки в навчально-виробничих комбінатах.

• Презентація інформаційних, науково-популярних видань - стимулювання самоос-віти та актуалізація свідомого вибору джерел пізнання соціальних проблем (індивідуальні особливості).

• Засоби масової інформації, соціально-інформаційні та рекламні видання - форми само-освіти, актуалізація на цінності, послуги, стимулювання добровільного звернення тощо.

• Знайомство з діяльністю соціальної служби або громадської організації-форма освіт-ньо-профілактичної роботи в контексті одного напрямку суспільної позитивної діяльності, формування толерантного ставлення до людей, що живуть з ВІЛ; утвердження можли-востей участі в соціальних програмах міста.

6. Джерела формування сексуальної культури Будь-яка інформація сприймається людьми залежно від ступеня актуальності та зацікав-

леності. Особливість кола питань, що пов'язані із сексом та сексуальною поведінкою, по-лягає в тому, що вони за своєю природою цікавлять практично завжди і всіх, хоча рівень актуальності залежить від віку, статі, обставин життя, набутого досвіду, планів та життє-вих орієнтацій.

Наприклад, можна виокремити кілька цільових груп молоді, для яких більшою мірою стають цікавими окремі аспекти теми. Зокрема, підлітки 13-15 років мають загальний інте-рес до початку сексуального життя - вони хочуть знати коли і як це має відбутися, як до цього ставитимуться батьки та друзі. Для молоді, яка вже почала сексуальне життя, акту-альними стають питання запобігання вагітності та хвороб, що передаються статевим шля-хом. Для молоді в цілому цікавими є питання норм та традицій у сексі, розширення круго-зору стосовно техніки. Для молоді, яка починає сімейне життя, актуальними стають пи-тання сексуальних стосунків у шлюбі або з постійним сексуальним партнером. Ті молоді люди, які орієнтовані на народження дитини, шукають інформацію стосовно репродукти-вного здоров'я. Вагітних жінок та їх чоловіків (чи партнерів) цікавить актуальне питання: сексуальні стосунки під час виношування майбутньої дитини. Окремі питання - це сек-суальна поведінка з випадковими партнерами, проблеми сексуального насильства, секс із хворою людиною тощо.

Залежно від кола проблем змінюються й джерела інформації, які є більш або менш на-дійними та достовірними. Крім того, суттєве значення мають психологічні особливості, що зумовлені віком чи соціальними чинниками.

Дані соціологічних досліджень показують, що найчастіше інформацію стосовно стате-вих стосунків та захворювань, що передаються статевим шляхом, молодь отримує від спеці-алістів, ЗМІ, батьків, учителів, однолітків та зі спеціалізованих видань

Підлітки (13-17 років) хотіли б отримувати таку інформацію від спеціалістів, фахівців у цій галузі (52%), а вже потім - через телебачення, радіо (46%). Окремі учасники опитуван-ня відмітили однолітків, які діляться між собою важливою інформацією (15%). Досить не-велику частку становлять ті, хто хотів би отримувати інформацію від учителів, викладачів або батьків чи інших родичів (по 10% відповідно).

По багатьох питаннях найбільш важливі для себе знання та інформацію підлітки отриму-ють у процесі спілкування з ровесниками. Одержана таким чином інформація викликає в них більше довіри, ніж знання, які пропонуються дорослими. Інакше кажучи, при засвоєнні життєво важливих знань та навичок підлітки схильні керуватися досвідом свого поколін-ня. Ці результати можуть свідчити про те, що певна замкненість підлітків у межах свого покоління диктує одне з найважливіших рішень: якщо ми хочемо «достукатися» до під-літків, потрібно навчитися вступати з ними у діалог та використовувати їх самих як активне джерело інформації, формувати готовність і дорослих, і молодь до такого спілкування.

Останнім часом ми зустрічаємося з процесом переусвідомлення значення сексуальності в цілому. Це проявляється, по-перше, в усе більшому розходженні між власне сексуаль-ною та репродуктивною поведінкою (які не так давно розглядалися майже як синоніми), а по-друге, у поширенні сексуальності за межі шлюбно-сімейних стосунків, які традиційно їй приписувалися. Тому на тлі цих соціальних процесів та суспільної потреби, що випливає з них, будь-яка спроба принизити роль статевого виховання втрачає доцільність. Звернемося до деяких теоретичних засад статевого виховання. Так, існує думка, що таке виховання представляє собою процес, що направлений на формування рис особистості і установок, які б визначали правильне і корисне для суспільства ставлення до людини протилежної ста-ті. Уже цей постулат дозволяє зробити висновок, що існує пряма відмінність між статевим вихованням та статевою просвітою, які часто розглядаються як синоніми. Безперечно, що підліткам потрібні не лише знання як такі, але й певне ставлення до них - відповідальне й адекватне. Крім того, необхідною є допомога у засвоєнні норм та етики взаємин між обома статями. Вважається, що система статевого виховання повинна ґрунтуватися на головних трьох постулатах.

По-перше, статева належність є важливим стержнем формування особистості, а значить формування в дітях еталонів справжнього чоловіка і жінки та потреби наслідувати ці ета-лони, що є необхідним не лише для гармонії сексуального розвитку, але й для нормальної та ефективної соціалізації індивіда.

По-друге, статевий потяг не повинен пригнічуватися, а навпаки -заохочуватися, проте через морально та педагогічно припустимі способи його задоволення у міжособистісному спілкуванні з особами протилежної статі.

По-третє, слід попереджувати певною мірою раннє усвідомлення дітьми статевого роз-витку, що проте не повинно проявлятися у відмові від обговорення з дітьми та підлітками цих питань, а й у своєчасній сексуальній їх просвіті. Дитячі міжстатеві взаємини, зміст іг-рових статевих ролей, уявлення хлопчиків та дівчаток про відмінності між чоловіком і жінкою, їхні функціональні обов'язки є своєрідним віддзеркаленням статево-рольової по-ведінки дорослих у суспільстві. Узвичаєні рольові експектації, що обумовлюють засвоєн-ня статевих ролей, асимілюються дітьми, як правило, до п'ятирічного чи шестирічного ві-ку.

Усталена орієнтація на традиційний розподіл статевих ролей рано чи пізно вступатиме в суперечність з вимогами сучасної сім'ї як взірця "оксамитового" шлюбу. Моделі егалітарної сім'ї, сучасного суспільства орієнтовані не на статеву диференціацію, а на розвиток необхід-них морально-психологічних якостей взаємозамінності, взаємодопомоги.

Особливістю подальшого розвитку статевої свідомості й самосвідомості у підлітково-му віці в Україні є збільшення розриву між рівнем знань сексуальної культури і набутим реальним досвідом статеворольової поведінки.

Чи робить свій внесок у сексуальну просвіту підлітків сучасна школа? Так, певною мі-рою курс біології значно розширює знання про репродуктивну функцію організму. Проте підлітки обох статей залишаються мало інформованими у питаннях сексуального розвит-ку, сексуальних відчуттів, переживань інтимних стосунків. Обговорюючи сексуальні проблеми, підлітки, як і молодші школярі, з великими труднощами добирають відповідні терміни, відчувають зніяковілість. Це свідчить про те, що уявлення про сексуальність як частину психічного життя людини у свідомості дітей відображається із знаком "мінус" і розцінюється не як вияв вищих людських почуттів, а як нижча підструктура особистості, яка не варта уваги інтелекту, як щось низьке й аморальне. Не випадково словниковий запас підлітків, особливо хлопців, переповнений вульгаризмами, брудними словами.

Батьківська сім'я як взірець статеворольової поведінки втрачає свою привабливість, а ідеали прояву маскулінності чи фемінності все більше знаходять підлітки в середовищі шо-уменів чи топ-моделей, популярних акторів та співаків.

Оцінюючи проблеми психосексуального розвитку дітей в юнацькі роки, важко не поміти-ти великої прірви - між рівнем сексуальної культури та першим набутим досвідом сексуа-льної поведінки, між фізіологічною, біологічною зрілістю та її соціальними, психологічни-ми проявами.

Як запобігти негативним тенденціям сексуальної та статеворольової поведінки молоді? Порівняння досвіду, накопиченого у роботі з підлітками за кордоном, засвідчує, що в полі-тиці статевої соціалізації особистості можливі декілька тактик.

Перша, так звана директивна, авторитарна, при запровадженні якої норми, принципи сексуальної поведінки суворо регламентуються і контролюються. При цьому сексуальна інформація не є доступною, а регламентується і добирається таким чином, щоб не допусти-ти вільного тлумачення тих чи інших питань, а тим більше заблокувати доступ до табуйова-них проблем. Базова концепція при цьому: "Це добре, а протилежне - погано; роби так і тільки так, а не інакше".

Саме така тактика статевої просвіти юнацтва була на озброєнні в дитячих освітніх закла-дах, відповідних медичних центрах в Україні за часів існування Радянського Союзу.

Проблеми статі, сексуальної культури, а тим більше інтимної близькості були суворо табуйовані як у молодших, так і в старших класах. Статеве виховання по суті залишалось морально-етичним і не зачіпало питань розвитку репродуктивної системи людини, її інтим-них відчуттів і почуттів. Навіть у період початку демократичної перебудови суспільства та введення в середині 80-х років у шкільний розклад обов'язкового предмета для старшокла-сників та учнів СПТУ "Етика і психологія сімейного життя", покликаного покращити стан статевого виховання, теми статі, сексу, інтимних стосунків, планування сім'ї та засобів за-побігання вагітності по суті залишились поза навчальною програмою. Не випадково фа-хівці з питань статевої просвіти юнацтва, критикуючи курс "Етика і психологія сімейного життя", скептично оцінювали його зміст, що в деяких закордонних виданнях зображували-ся у вигляді двох істот без статі, повернутих обличчям одне до одного.

Чи є продуктивним подібний стиль статевої просвіти? Життя засвідчило його неефек-тивність, адже інтереси, потреби, потяги особистості неможливо заборонити, їх можна лише спрямувати у певне русло.

Щоб статеве виховання підлітків було плідним, необхідно зняти «емоційні бар'єри» з самих вихователів. Досвід показує, що підлітки з великою увагою та інтересом слухають бесіди на ці теми, а підліткова аудиторія - одна з найбільш серйозних і вдячних. Особли-вим моментом підготовки дівчини до сімейного життя є виховання любові

до дитини. Одне із завдань статевого виховання - вберегти від зайвих страждань, ста-тевих порушень і відхилень. Статеве виховання повинно застерегти дівчат від злочинних посягань на них оточуючих. Слід враховувати при статевому вихованні, що моральна недо-розвиненість дівчинки при ранніх стосунках може стати причиною того, що пробуджена чу-

тливість перетвориться на потребу, яка не піддається контролю. Статеве виховання не мо-жна будувати на залякуваннях, забороняючи розмови з питань на цю тему. Це призводить до відхилень у зрілому віці. Тоді дівчина, побоюючись інтимних стосунків, не може відчу-вати себе щасливою жінкою, матір'ю.

7. Сексуальна культура і ЗМІ Серйозним фактором ризику і серйозним предметом уваги дорослих є статеве вихо-

вання дітей та юнацтва. Виховуючи юних громадян України, суспільство має пам’ятати, що вони є не просто діти, а хлопчики та дівчатка, майбутні чоловіки та жінки. В.О.Сухомлинський писав, що у світі безліч професій, яким потрібно готувати, навчати, проте серед них є одна, яку будуть виконувати всі діти. Бо всі вони в майбутньому ста-нуть батьками й матерями, чоловіками і дружинами і готувати їх до цього вкрай важли-во.

Витоки багатьох проблем, з якими стикається сучасне суспільство, а саме високі рівні венеричних захворювань серед найбільш репродуктивно здатної вікової групи молоді, кількості абортів, випадків незапланованого материнства серед неповнолітніх, злочинів, скоєних на сексуальному ґрунті тощо, слід шукати у тому, яку школу підготовки до шлюбу та сімейного життя проходять діти в процесі соціалізації. Не випадково сексуаль-не здоров’я за визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) є “компле-ксом соматичних, емоційних, інтелектуальних та соціальних аспектів сексуального існу-вання людини, які збагачують особу, підвищують комунікабельність людини і її здат-ність до кохання”. Серед показників сексуального здоров’я називається здатність насо-лоджуватись і контролювати як сексуальну поведінку, так і дітородну функцію, позбав-лення відчуття страху, сорому, хибних уявлень, що порушують інтимні взаємини.

Ніде правди діти, зміцненню цінностей родинного життя, плеканню сексуальної культури в дитячих освітніх закладах, сім’ях, у ЗМІ приділяють катастрофічно мало ува-ги – мовляв, повинні спрацьовувати природні батьківські інстинкти. Ситуація, що скла-лася нині в Україні, засвідчує байдужість важливих соціальних інституцій щодо того, якими чоловіками і жінками виростуть наші діти. Сучасні підлітки мають вільний доступ до порновідеопродукції та сумнівних видань з питань сексу, які буйним цвітом поросли на українському ринку. Чого варті одні лише настанови для сексуальної поведінки, які вміщують на своїх сторінках такі поширені серед молоді журнали, як “Cool gerls” або “Вот так” та інші подібні їм видання. Це справжній інструктаж з техніки поцілунку, ора-льно-генітальних стосунків, вибору коітальних позицій, тестування сексуальних намірів та потенцій тощо. Не вистачає єдиного – людських почуттів, дружби, любові. Мовляв, головне – безпечний секс. Тому найважливішим елементом статевої зрілості в даному випадку здається оволодіння технікою злягання, надягання презервативу, застереження від венеричних хвороб чи ВІЛ-інфекції. Реалізація потреби щодо сексуального задово-лення значно передує в таких виданнях пробудженню романтичних почуттів, а задово-лення сексуальної функції штучно відокремлюється від спілкування та дружби.

Оскільки проблеми сексуальності людини ще й досі обминають середню і вищу осві-ту, залишаються поза інтересами публіцистики, радіо та телепрограм, рівень наукової сексуальної поінформованості молоді навіть з основних питань сексуальної поведінки залишається вкрай низьким. Недостатньо ефектний рівень соціально-психологічного за-безпечення сексуального здоров’я призводить до формування установок на сексуальну сферу як на нижчу у структурі психічного життя, малопов’язану з виявленням вищих почуттів, духовності молодої людини. Пояснення функцій тіла, особливо тих, які стосу-ються репродукції, мають у свідомості більшості дітей і підлітків негативне забарвлення, висміюються, означуються брутальними словами. Вступ в інтимні стосунки часто роз-глядається підлітками лише як форма дозвілля, яка не пов’язана з виявленням почуття любові і приязні, бажанням налагоджувати тривалі контакти.

Незважаючи на освітні реформи останніх років, створення центрів планування сім’ї, проблеми статевого виховання та сексуальної просвіти ще й досі не знайшли належного

місця як у змісті навчання, так і у виховній роботі з дітьми. Тому, ми вважаємо, що на кожному віковому етапі психічного розвитку потрібно дати дитині максимум знань щодо репродуктивної функції людини, культури прояву інтимних почуттів, підтримання сек-суального здоров’я, чого учні часто не отримують ні від школи, ні від ЗМІ, ні від батьків.

Сексуальні стосунки молоді не завжди приносять втіху, іноді і горе, якщо це стосу-ється зараженням ВІЛ-інфекцією. Телебачення і радіо є найбільш доступними джерела-ми отримання інформації про проблеми ВІЛ-інфекції та СНІДу. В цілому 85% з тих, хто що-небудь знає про СНІД, отримали ці відомості якраз завдяки теле- та радіопередачам. Молоді люди, порівняно з населенням в цілому, у пошуках нових знань більш активно звертаються до періодичних, науково-публіцистичних та науково-популярних видань, довідкової літератури, а також активніше використовують з цією метою спілкування з родичами, знайомими та друзями.

Національне опитування дітей та молоді “Молодь за здоровий спосіб життя” в межах українсько-канадського проекту восени 1999 року показало, що сьогодні уже більше по-ловини молоді (62%) отримують інформацію про СНІД та ВІЛ-інфекцію в школі або в іншому навчальному закладі: 46% серед 10-14-річних та 77% серед 15-22-річних. В ці-лому рівень обізнаності про проблему СНІДу сягає 80%, але цей показник істотно зале-жить від віку опитаних: серед 10-14-річних - 65%, а серед 15-22-річних – 93%. Серед джерел інформації на першому місці називається телебачення та радіо (84% серед тих, хто знає про проблему), на другому – періодичні видання (газети, журнали, бюлетені тощо – 59%), на третьому – вчителі та викладачі (38%), на четвертому – родичі, знайомі, друзі (34%), на п’ятому та шостому – відповідно, науково-публіцистична, науково-популярна література (23%) та довідкова література (13%). Інформацією з інших джерел користуються 1-2% молоді, це – стенди у лікарнях та інших закладах, фахівці з даної проблеми, листівки, плакати, різноманітні акції, Інтернет. Важливо підкреслити, що, не зважаючи на відповіді про досить високий рівень поінформованості молоді про пробле-му СНІДу, біля 70% опитаних хотіли б отримати більш повну інформацію з цієї пробле-ми (серед 10-14-річних – 64%, а серед 15-22-річних – 73%).

Отже, можна сказати, що основними джерелами інформації про проблему СНІДу є засоби масової інформації, які дійсно стали каналом “масового” інформування молоді; вчителі та навчальні програми в школах та інших закладах освіти посідають значне місце серед каналів отримання інформації і їх роль може бути посилена; безпосереднє оточен-ня молодих людей – батьки, родичі, друзі, однолітки – також є важливим і впливовим джерелом інформації, який ще недостатньо використовується у різноманітних профілак-тичних програмах; молодь частіше, ніж старші покоління, звертається до спеціальної як науково-публіцистичної, так й до довідкової літератури, тому важливо зробити її досту-пною для самостійного сприйняття; наочна соціально-медична реклама (стенди, плакати, листівки тощо) та проведення акцій з проблеми СНІДу не є на сьогодні ефективним шляхом інформування молоді; молоде покоління потребує більш повної та детальної ін-формації з проблем СНІДу.

Роль ЗМІ у спеціальному вихованні молодого покоління досить тісно пов'язана з ху-дожніми творами. Тому важливо, щоб у той час, коли діти та підлітки дивляться телеба-чення, слухають радіо, транслювались твори високої моральності, чистоти, порядності. А "дешеві" фільми "про це" можна демонструвати в той час, коли глядачами є дорослі лю-ди, здатні на основі життєвого досвіду самостійно зробити правильні висновки.

8. Сексуальне виховання учнівської молоді Сексуальне виховання – процес цілеспрямованого впливу на особистість з метою фо-

рмування культури статеворолевої взаємодії, здорового ставлення до статі і сексуальнос-ті, вміння переживати й усвідомлювати свої фізіологічні і психологічні особливості від-повідно до усталених в суспільстві норм і правил. Сексуальне виховання за своїм зміс-том залишалось в Україні морально-етичним і не зачіпало питань розвитку репродуктив-ної системи людини, її сексуальності, тобто було з позиції нинішньої термінології – ґен-

дерним. Воно дотримувалось „моралізуючої” стратегії, за якої сексологічна інформація, якщо і не замовчується, то зводиться лише до того, кого і чого мають боятися діти (уни-кати незнайомців, боятися гомосексуальних домагань тощо). З точки зору психології, подібна тактика сексуального виховання призводить до тотального придушення сексуа-льності в житті дитини („не потрібно”, „не корисно”, „не роби”, „остерігайся”). При цьо-му сексуальність у свідомості дорослих і дітей виступає сферою безрадісною, тривож-ною, сповненою страхів та недобрих передчуттів. Звідси широкого розповсюдження на-була позиція педагогів і батьків: „застерігати”, „не допустити”, „вберегти”, „змусити”, „засудити” тощо. Життя довело неефективність подібного стилю статевої соціалізації, адже сексуальні інтереси, потреби, потяги особистості заборонити неможливо.

У статевому вихованні школярів можна розглянути два напрямки: з одного боку, ро-мантична педагогіка кохання, з другого – сексуальна педагогіка. На жаль, немає сьогодні такої концепції статевого виховання, яка могла б органічно поєднати ці два напрямки в рамках однієї цілісності. Можливо, в основі цього роздвоєння лежить фрейдівський афо-ризм: „Там де кохають, немає потягу, де є потяг, там не можуть кохати”. В двох напрям-ках у статевому вихованні наче відтворюється ця дилема: холодний і точний раціона-лізм, з одного боку, і проповідь сімейно-затишної, очищеної від пристрастей сексуально-сті – з другого. Авторська позиція полягала у спробі поєднати раціональні моменти педа-гогіки романтизму та сексуальної педагогіки.

Сутність сексуального виховання не в тому, щоб йти за статевим розвитком школя-рів, а щоб випереджувати його, формувати той морально-психологічний і емоційно-естетичний базис, без якого статеві переживання і стосунки неминуче ускладнюють жит-тя людей, ведуть до непотрібних помилок. Виходячи з цього, ми і формулювали основні завдання сексуального виховання: формування здорового способу життя, прищеплення навичок особистої гігієни, в тому числі і гігієни статевих органів; вироблення вміння оцінювати свій стан, свої сексуальні прояви, здійснювати контроль над ними; подолання шкідливих звичок, профілактика сексуальних збочень і правопорушень, статевих ексце-сів; організація статевого самовиховання школярів; формування в підлітків і молоді від-повідального ставлення до свого тіла, фізичного і репродуктивного здоров’я; профілак-тика ранніх сексуальних контактів, корекція ризикованої і суспільно небезпечної сексуа-льної поведінки, формування навичок безпечної поведінки у міжстатевих стосунках; ви-ховання моральної відповідальності за свою поведінку в міжстатевих відносинах; вихо-вання здатності до статевого кохання, тобто вміння кохати, бути коханим і на цій основі будувати здорові сексуальні відносини; дестигмація осіб з нетрадиційною сексуальною орієнтацією; виховання в школярів моральної стійкості до різних розбещуючих впливів; формування адекватного ставлення до проституції.

Сексуальне виховання починається з формування усвідомленого ставлення до сексу-альності. Адже близько 80 % підлітків на питання: „У чому проявляється сексуальність дитини, підлітка і дорослого?” заявили, що у дитини її взагалі немає, так само як у людей похилого віку. Це свідчить про те, що підлітки зводять сексуальність до статевого акту.

Ставлення до тіла – одна з найважливіших ціннісних орієнтацій будь-якої культури. Тіло – не проста фізична, природна данина, а соціальний конструкт. Відомо, що під час статевого дозрівання разом з гормональними змінами в організмі підлітка посилюється і запах його тіла. Батьки, знаючи про це, не повинні постійно докоряти підліткові в „не-вмитості” і в „смердючості”, тим більше, що його нервова система нестійка у зв’язку з перебудовою організму. Бажано м’яко пояснити підліткові про цю специфіку, щоб він частіше мився, хоч цей запах досить швидко відновлюється, адже він – індикатор стате-вого дозрівання. І хоч сьогодні запах не відіграє вирішальної ролі в сексуальних стосун-ках людей, помічено, що подружжя, на яких дратівливо діє запах тіла другої половини, ніколи не досягають сексуальної гармонії. Тому тема запахів має знайти місце в сексуа-льному вихованні.

Серед гігієнічних навичок, які формують у дітей, варто особливо виділити дотриман-ня гігієни статевих органів. Не вдаючись у „технічну” сторону гігієнічних процедур, вважаємо доцільним сказати наступне:

1. До чистоти й охайності статевих органів необхідно привчати як дівчаток, так і хло-пчиків.

2. Гігієнічні процедури статевих органів необхідно робити на ніч перед сном і вранці після сну.

3. Нижню білизну необхідно привчати змінювати. 4. Необхідно попереджати розвиток закрепів, особливо у дівчаток, позаяк у разі три-

валих закрепів у ділянці тазу виникає хронічний застій крові і порушується нормальне положення матки. Порушення моторики кишківника виникають у разі нерегулярного відвідування туалету, особливо, якщо дитина, соромлячись відпроситися під час уроку, змушена терпіти. Це саме варто зазначити й щодо спорожнення сечового міхура.

5. Особлива увага гігієні статевих органів повинна приділятися у період статевого до-зрівання та зрілості.

6. Окремо слід сказати про можливі травми статевих органів. Важливе місце у формуванні правильного ставлення до менструації займає просвіта з

практичних аспектів гігієни. І тут значна роль належить матері, адже підготовка дівчин-ки до цієї події – тривалий і неперервний процес, що починається і триває довго після цього. Відомо, що матері відіграють найважливішу роль у інформуванні своїх дочок про менструації. Дівчатка майже ніколи не обговорюють цю тему з хлопцями чи зі своїми батьками і значно менше довіряють подругам, ніж матерям.

Важливими в плані збереження репродуктивного здоров’я дівчат є поглиблені гіне-кологічні огляди дівчат-підлітків. Справа в тому, що у разі простуди дівчатка часто страждають на цистит – запалення сечового міхура. Часті простуди – часті цистити, що дають ускладнення на яєчники, які далеко не завжди розпізнаються, але в дорослому віці стають причиною репродуктивних патологій.

Відомо, що стан здоров’я населення перебуває під впливом низки чинників: 50 % – спосіб життя, 20 % – спадковість, 20 % – вплив оточуючого середовища, лише 10 % – служба охорони здоров’я. Таким чином, загальна захворюваність дітей більш як на 50 % залежить від способу життя. Це поняття включає в себе 4 категорії: економічну – „рівень життя”; соціологічну – „якість життя”; соціально-психологічну – „стиль життя”; соціаль-но-економічну – „спосіб життя”.

Ставлення школярів до свого здоров’я – проблема виховна. Не таємниця, що форму-вання здорових звичок найефективніше в дитинстві, бо чим менше вік, тим безпосеред-ніше сприйняття, тим більше вірить дитина своєму вихователю, тим міцніші навички й установки, необхідні для майбутнього життя, формуються в неї. З віком наростає психо-логічна опірність, крім того, існує незворотність сенситивних періодів і час для вихован-ня деяких якостей може бути втрачений назавжди. Тому всі способи оздоровлення (від-повідно, і захисту від інфекцій): загартування, повноцінне харчування, оптимальні фізи-чні навантаження, налагоджений режим дня і своєчасні прищеплення – не лише фактори благополуччя самої дівчинки, але й турбота про її майбутнє потомство.

Суттєву роль у нормальному розвитку дівчинки відіграє весь комплекс оздоровчих заходів – гімнастика, загартування, повітряні, сонячні ванни. Постава дитини – це не лише естетика, але й правильне розташування внутрішніх органів та їх нормальне функ-ціонування. Обмивання і гігієна зовнішніх статевих органів мають бути потребою орга-нізму, що розвивається. Цьому треба привчати дівчинку з перших днів життя. Ожиріння може викликати ранній статевий розвиток, може відбитись на становленні менструальної функції і може призвести до безпліддя. Несвоєчасне спорожнення кишківника може ви-кликати зміщення матки або її неправильний розвиток. Ось чому змалку дівчинку треба готувати до усвідомленого материнства. Виховання потреби материнства повинно стати турботою про фізичний, у тому числі статевий розвиток дочки.

Окрім суто медичних, існують і соціально-педагогічні причини змін у репродуктив-ному здоров’ї юних жінок. Це, передовсім, ранній початок статевого життя. Епітеліаль-ний покрив шийки матки остаточно дозріває лише до 17–18 років. До цього віку чоловіча сперма чинить канцерогенну дію.

По-друге, це розповсюдження захворювань, що передаються статевим шляхом. Особ-ливу небезпеку становить хламідіоз. Протікаючи безсимптомно, він легко переходить у хронічну форму і небезпечний утворенням численних запальних спайок, що пізніше пе-решкоджають заплідненню.

По-третє, хронічна інтоксикація організму дівчини (алкогольна, наркотична, нікоти-нова).

Токсичні речовини, що систематично надходять до організму, розкладають роботу мозку, що може призводити до розладів менструальної функції.

По-четверте, прагнення схуднути у дівчат, що сприяє порушенню менструального циклу. Перехід за межу 15 %-ої втрати ваги, призводить, на думку російських фахівців І.Кудрявцевої та М.Марченко, до припинення менструацій. Ще один серйозний наслідок косметичних голодувань – зменшення розмірів матки та яєчників.

Охорона здоров’я і забезпечення нормального розвитку дітей – обов’язок і висока відповідальність нинішнього покоління за майбутній розвиток людського співтоварист-ва. Своєчасне і повне інформування батьків про стан здоров’я школярів, ужиття необхід-них лікувальних, реабілітаційних і профілактичних заходів, формування атмосфери від-повідальності сім’ї, розширення її участі в збереженні і зміцненні здоров’я дітей і підліт-ків – обов’язкова умова успішної реалізації поставлених завдань з оздоровлення підрос-таючого покоління.

Сексуальне виховання має сприяти розвиткові в молодих людей таких поглядів на се-ксуальність, які допоможуть їм зберегти своє здоров’я. Юнаки і дівчата повинні набути здатності приймати відповідальні рішення з приводу своєї сексуальної поведінки, сфор-мувати власні принципи й розуміти, що вони завжди можуть відмовитися від сексуальної активності, якщо їх щось не влаштовує. Для розуміння сексуальної активності підлітків, на думку В.Є.Кагана, важливо знати, що: 1) інтенсивність статевого потягу в цьому віці надзвичайно велика; 2) форми сексуальної активності зв’язані з тим, що підліток освоює нову для себе функцію організму, експериментує з нею; 3) наявність різноманітних еро-тичних уявлень і фантазій при обмежених можливостях їх реалізації можуть штовхати до екстремальних форм сексуальної поведінки; 4) непідготовленість підлітків до сприйнят-тя інформації про реальні сексуальні стосунки можуть викликати крайні форми емоцій-них реакцій; 5) сексуальність на початкових етапах її формування ще ізольована від ін-ших складових кохання.

Особисті якості юнаків і дівчат, наділених здоровою сексуальністю: 1. Позитивне фізичне самовідчуття: розуміння змін, пов’язаних зі статевим дозріван-

ням; природне сприйняття цих змін; профілактика і здоровий спосіб життя: утримання від алкоголю, наркотиків і регулярне відвідування лікаря.

2. Відповідальність за свою поведінку: формування власної системи цінностей; здат-ність виробити свої принципи і діяти відповідно до них; врахування можливих наслідків своїх дій; розуміння того, що пов’язані зі сексуальністю та сексуальними стосунками очікування, які формуються на основі даних, взятих зі ЗМІ, можуть виявитися нереаліс-тичними; здатність відрізняти власні бажання від бажань групи однолітків; розуміння того, які вчинки є саморуйнівними, здатність звертатись за допомогою.

3. Інформованість про сексуальні питання: здатність відчувати сексуальні почуття без бажання їх реалізувати; розуміння наслідків сексуальної поведінки; здатність прийняти рішення з приводу мастурбації із врахуванням особистих уявлень; здатність приймати на основі особистих уявлень відповідальні рішення з приводу сексуальної поведінки з пар-тнером; усвідомлення власної сексуальної ідентичності; усвідомлення власної сексуаль-ної орієнтації; готовність шукати додаткову інформацію про сексуальність у випадку не-обхідності; здатність зрозуміти, якою мірою прагнення почати статеве життя залежить

від тиску з боку однолітків і культурного середовища; повага до людей, котрі мають інші погляди і живуть відповідно до них.

Діапазон поведінки хлопчиків і дівчаток збагачується досвідом свідомого насліду-вання етичним, гігієнічним, естетичним нормативам статевої поведінки, вмінням оціню-вати і регулювати контакти з однолітками. Результатом навчально-виховної роботи має бути також вміння молодших школярів відрізняти прояви нормальної статевої поведінки (жести, рухи, дотики, слова) від ненормальної, а також знаходити вихід із ситуації, коли хлопчики та дівчатка стають об’єктом сексуальної агресії з боку як однолітків, так і до-рослих. Дорослі повинні враховувати, що в цьому віці хлопчики і дівчатка, зазвичай, не мають досвіду спільної діяльності. Необхідно організовувати, формувати у них здатність до розподілу обов’язків в інтересах загального позитивного результату.

Виховання любовних почуттів має починатися вже в ранньому віці у формі співстра-ждання, співчуття всьому живому. В найбільш обдарованих в емоційному плані дітей перша закоханість виникає дуже рано, вже у віці 3–4 років. Іноді самі батьки ініціюють її появу, називаючи жартома дітей „женихом” і „нареченою”, звертаючи їх увагу один на одного. В результаті діти стають уважнішими, спостерігають один за одним. Хлопчик помічає привабливість маленької дівчинки, віднаходить симпатичні манери поведінки тощо. Так підсвідомо формується гетерогенна сексуальна спрямованість, що дуже важ-ливо для подальшого сексуального розвитку. Її виховання, відзначають педагоги-сексологи, є найтоншим місцем у системі виховання.

Не можна придушувати в дитині прояви її статевої належності і висміювати прагнен-ня дівчинки до нарядів, прикрас косметики чи не підтримувати прагнень хлопчика до вдосконалення своїх фізичних можливостей. Але в усьому необхідно прищеплювати по-чуття міри і хороший смак. Не варто придушувати інтересу дитини до представників ін-шої статі. На перших етапах сексуального розвитку цей інтерес може набирати не зовсім звичних форм, але дорослий повинен знати про це і бути терпеливим. Педагогічно не-правильно карати дитину за прояв здорової цікавості.

До сексуального виховання можна віднести і питання про інвективну лексику, тобто про „матірні” слова. Хоч інвективна лексика і є частиною будь-якої національної культу-ри, все ж вважається, що „висловлювання” в присутності дітей – небажані. Культурна людина може обійтися без нецензурних виразів. Але знати ці вирази їй, мабуть, потріб-но, адже часто гумор – не лише серед колег, але і в засобах масової інформації – буває побудований на асоціаціях з нецензурними виразами, прислів’ями чи „масними” анекдо-тами. Якщо гумор не дійде до людини через незнання „матірного” фольклору, то яка во-на після цього культурна людина? Ось такий парадокс. Але, на жаль, інвективи „вхо-дять” у дім з телеекранів і відео. Окрім того, в спілкуванні інвективи відіграють певну роль „паролів”, що свідчать про належність до свого кола. До слова, найчастіше інвекти-ви несуть не смислове, а емоційне навантаження, приводять до емоційного розвантажен-ня. При цьому сила розрядки залежить не від буквального змісту інвективи, а від ступеня її заборонності. Не дивлячись на те, що інвективи вживаються в іншому розумінні, діти можуть сприймати їх буквально. Якщо до молодшого шкільного віку „матірні” вирази сприймаються абстрактно, а пізніше використовуються „до місця”, то в цей віковий пе-ріод буквальне розуміння „матірних” виразів накладає брудний відбиток на інтимні сто-сунки двох статей.

У національних культурах, де особливо високий статус матері, найсильнішими є об-рази на її адресу. В культурах, де особливо сильні табу на сексуальні стосунки, головну роль відіграють інвективи із сексуальним змістом, але не обов’язково на адресу матері. А в народів, які не мають заборон на сексуальність, в яких до того ж не табуювались назви статевих органів і статевого акту, вирази з сексуальним змістом не можуть призвести до емоційної розрядки, позаяк не порушують жодних заборон. Табуювання статевої теми негативно позначилось на деяких культурах тим, що багато, необхідних для статевого виховання, слів стали непристойними, внаслідок чого батьки практично позбавились можливості говорити з дітьми на сексуальні теми. Медичні терміни не всім відомі, та й

не дуже зручні, позаяк латинь вписується далеко не в кожну мову. Не випадково, що в таких умовах багатьом батькам доводиться придумувати свої інтимні терміни для внут-рішньосімейних розмов на теми сексу.

Сексуальне виховання учнівської молоді має, на нашу думку, знаходити своє вира-ження в організації умов для набуття дошлюбного досвіду спілкування, досвіду, який за своєю сутністю не обов’язково включає інтимні стосунки, але дає необхідні знання та навички для їх реалізації в майбутньому подружньому житті. При цьому статевий потяг має не придушуватись, а, навпаки, заохочуватись, але саме шляхом прищеплення педа-гогічно прийнятних способів його задоволення в міжособистісному спілкуванні з особа-ми протилежної статі. Особливе місце в змісті навчально-виховної роботи має займати сфера моральних засад міжстатевих контактів. Досвід дружби, товаришування, міжста-тевої взаємодії, набутий у процесі позакласної та позашкільної діяльності, створює осно-ву для прийняття певних стереотипів статевої поведінки.

Дорослі повинні давати собі звіт у тому, що інтимні еротичні переживання підлітків перебувають практично поза сферою педагогічного контролю, а підвищений інтерес до них з боку дорослих найчастіше має негативні наслідки. Відрізнити статистично норма-льне вікове сексуальне експериментування від ознак девіантної сексуальності, що заро-джується, важко навіть фахівцю.

Виходячи з того, що сексуальний егоїзм часто визначає дисгармонійність сексуально-го життя, одним з актуальних завдань дошлюбної підготовки молоді є пропаганда і впро-вадження принципу сексуального альтруїзму, який передбачає знання особливостей і бажань партнера з метою забезпечення принципу „більше дати, ніж взяти”, що сприяє гармонізації інтимних стосунків пари.

Знаючи специфічний вплив на статеву функцію алкоголю, необхідно враховувати ос-новне в цій проблемі. Прийняття спиртного і легке алкогольне сп’яніння, зазвичай, су-проводжуються інтенсивним статевим потягом. У чоловіка при цьому посилюється ере-кція, а сам статевий акт стає тривалішим, позаяк алкоголь дещо уповільнює настання ея-куляції. В цих особливостях заслуговують на увагу наступні обставини. Перше – в стані алкогольного сп’яніння чоловік здатний до сексуальної агресії, що нерідко трапляється в житті. І це варто пам’ятати дівчатам і жінкам, якщо вони наважуються взяти участь у за-стіллі в товаристві малознайомих юнаків і чоловіків. Друге – алкогольне уповільнення настання еякуляції створює ілюзію підвищення своїх сексуальних здібностей і тим са-мим може служити приводом до вживання алкоголю як секс-стимулятора в звичній практиці статевих стосунків. Врешті-решт у чоловіка втрачається здатність до нормаль-ного „тверезого” статевого акту, а з часом призводить до алкогольної імпотенції.

За подібним сценарієм те саме відбувається і з жінкою: легке сп’яніння призводить до посилення бажання фізичної близькості, і якщо вона настає, жінка легше психологічно релаксує й швидше досягає оргазму. Через це вона теж може сприймати алкоголь як „еліксир кохання”, вслід за чим вона втрачає здатність до оргазму в звичному стані тве-резості, а потім і в стані сп’яніння – розвивається алкогольна фригідність. Сама алкоголі-зація жінок відбувається легше і швидше, а лікування проблематичніше, ніж у чоловіків. Ось чому кожному юнакові і дівчині варто знати про підступну дію алкоголю. А ще їм треба знати, що зачаття дитини в стані алкогольного сп’яніння згубно позначається на нащадках, унаслідок чого дитина народжується з суттєвими вадами, що загрожує гено-фонду нації.

Проблема цнотливості та сексуального дебюту – ще одна проблема, з якою молодь, що вступає до шлюбу, має ознайомитись. Знаючи загалом лібералізоване ставлення су-часної молоді до проблем цнотливості, необхідно проте звернути увагу майбутнього по-дружжя на такі речі:

– дефлорація плівки може і не відбутись в силу її еластичності чи відсутності через травми і надрив у дитинстві, різке підмивання під час менструацій в підлітковому віці тощо;

– якщо відсутній гімен, то це ще не привід давати моральну оцінку партнерки, адже цнотливиця може виявитися легковажною, розбещеною, зрадливою. І може бути навпа-ки;

– знаючи про больові ефекти, чоловік повинен після дефлорації припинити статевий акт і відновити інтимні стосунки не раніше як через кілька днів, тобто після того, як за-живуть надриви, рани тощо. Часто ці больові відчуття значно менше залежать від віку, сексуальної грамотності і ніжності чоловіка, ніж від власних психологічних установок: очікування болю може викликати страх і посилювати саме відчуття.

Завершення статевого дозрівання юнаків і дівчат все більше вносить у міжстатеві стосунки елементи еротики. Але саме в умовах легальності ця еротика може бути спря-мована в певні межі – цнотливих пестощів, дотиків і поцілунків. Молодь повинна набути дошлюбний, неминуче чуттєвий досвід, який не обов’язково передбачає сексуальні сто-сунки. Заборони не тільки не зупинять потягу, що збуджується, а навпаки, підсилять йо-го. Приведення ж стану в спокійне русло узаконених стосунків, що не привертають по-силеної уваги дорослих, спроможне вберегти юнаків і дівчат від серйозних помилок на початку їх життєвого шляху. У реальному житті не лише суто фізичний потяг, але й ба-гато інших причин підштовхують підлітків до вступу в інтимні стосунки. Вони тягнуться до нових, хочуть швидше подорослішати, відчувають потребу в коханні і близькості, бо-яться відстати від однолітків, прагнуть придушити занепокоєння власною цнотливістю. Сексуальне виховання покликане допомагати юнакам і дівчатам говорити „так”, якщо вони дійсно хочуть цього, і „ні” – якщо вони проти. Вихователь (педагог, батьки) у змозі допомогти учням розібратися в їх почуттях.

Як відзначав Л. М. Зюбін, „перший сексуальний контакт молодої людини до вступу в шлюб виникає в чотирьох ситуаціях:

Перша: дійсно сильний потяг до людини, в основі якого нерідко може лежати істинне юнацьке кохання.

Друга: властиве вікові прагнення до самостійності, незалежності, прагнення пізнати „заборонений плід”.

Третя: зневажливе ставлення до норм поведінки, до моралі, порад і вимог старших. Нарешті, четверта: спокушування неповнолітнього (частіше – неповнолітньої) дорос-

лою аморальною людиною”. І.С.Кон справедливо відзначав: „Чим нижчий вік молодих людей при вступі в перший

зв’язок, тим менше, як правило, цей зв’язок мотивований в моральному плані, тим мен-ше в ньому кохання”.

Перший сексуальний контакт, за даними соціосексологів, рідко відбувається з дозрі-лої мотивації. Як ми відзначали, найчастіше мотивом буває цікавість, потреба самопі-знання і самоутвердження. Але він є важливим у наступному сексуальному житті. Тому перший контакт не має бути випадковою пригодою. Він має ставати для кожної молодої людини подією, що запам’ятовується на все життя. Рішення вступити в статевий зв’язок – це моральний вибір.

Проблема сприйняття першого сексуального досвіду – одна з маловивчених у вітчиз-няній психології. За кордоном „першовідкривачем” цієї теми став класик психоаналізу З.Фрейд („Тотем и табу”, „Тотемы девственности”). У Росії до цієї проблеми найближче підійшли І.Кон („Клубничка на березке”, „Введение в сексологию”) та А. Свядощ („Же-нская сексопатология”).

Проведена робота показала, що: - перший сексуальний досвід сприймається частиною дівчат як травмуюча ситуація,

що накладає відбиток на сценарій подальшого сексуального життя; - у ряді випадків дефлорація пов’язана з актом насилля, що породжує агресію і недо-

віру до оточуючих; - інцест при дефлорації породжує почуття вини й сорому перед членами сім’ї;

- у результаті невідповідності реальності очікувань, пов’язаних з сексуальним дебю-том, у дівчат виникає почуття глибокої невпевненості в собі у психофізіологічному пла-ні;

- ґендерні стереотипи придушують сексуальну активність дівчат, змушуючи їх відчу-вати себе залежними і підпорядкованими.

Перші сексуальні контакти зазвичай відбуваються зовсім не тому, що дівчинка досяг-ла статевої зрілості і може завагітніти. Статева зрілість сама собою не має відношення до сексуальності. Момент сексуального дебюту (колабітархе) визначається не менархе, а залежить від психологічних і соціальних факторів, передовсім унаслідок любовних сто-сунків.

Рішення про початок сексуального життя для юнака може бути пов’язаним з небажа-ними наслідками: а) вагітністю партнерки; б) зараженням венеричними захворюваннями; в) зміцненням реакції невпевненості в собі, якщо перший досвід буде невдалим. Для дів-чини ж рішення про початок статевих стосунків пов’язане з глибшими, складнішими пе-реживаннями. Небажана вагітність партнерші для юнака – тільки лиш неприємність, для дівчини ж це – трагедія. Як і чоловікові, їй загрожують венеричні захворювання. Але, окрім того, є ще низка специфічно жіночих побоювань. Перший сексуальний контакт або розбудить дівчину сексуально, або залишить холодною (що буває частіше). Півбіди ще, якщо все обмежиться просто неприємними спогадами і почуттями огиди до сексу. Гірше, якщо партнер викличе у дівчини нервовий шок грубою поведінкою чи болем. Тоді мо-жуть виникнути всі передумови для розвитку статевого неврозу.

Проводячи експериментальну роботу з підлітками, ми постійно звертали їх увагу на умови, дотримання яких необхідне для початку статевого спілкування: 1) взаємне кохан-ня між партнерами. Сексуальне співжиття без кохання є його запереченням; 2) переко-наність у тому, що партнер вартий цього найвищого доказу близькості; 3) зрілість особи-стості партнерів. Сексуальне спілкування у фазі дозрівання може загальмувати весь про-цес дозрівання. Лише сексуально зрілі особистості можуть виразити себе в сексі, створи-ти спільноту, досягти партнерства; 4) відповідальність, усвідомлення всіх наслідків сек-суального спілкування. Безтурботність, безоглядність тут може призвести до важких на-слідків; 5) інформованість про сексуальну культуру, фізіологію і психологію сексуально-сті, про очікування, прагнення, потреби партнера.

Небезпечним для репродуктивного здоров’я є ранній початок статевого життя. По-рушується фізіологічний ритм діяльності нервової системи, психіки і репродуктивних органів:

- трапляються нервові зриви, гормональні порушення, а пізніше ще й безпліддя й ім-потенція;

- велика ймовірність зараження багатьма сечостатевими інфекціями, в тому числі і ві-русними. Віруси вражають й інші органи, часто викликають захворювання печінки;–

- не виключається можливість зараження СНІДом; - можливе настання небажаної вагітності, що у підлітків майже завжди веде до аборту

і далі до низки гінекологічних захворювань; - дуже велика ймовірність безпліддя тощо. Ось цим негативним наслідкам раннього статевого життя і потрібно протистояти у

підлітковому середовищі. Одна з основних проблем, з якою доводиться сьогодні зустрічатися все частіше – це

вагітність у юнацькому віці і все, що з нею пов’язано. Вивчення ставлення до контраце-пції дівчат у віці 15–19 років засвідчило, що сексуально активні підлітки або взагалі не застосовують контрацепцію, або використовують неефективні і малосприйнятні засоби попередження вагітності. Погана інформованість про методи контрацепції і недостатнє їх використання збільшують ризик настання небажаної вагітності і приводять до зрос-тання кількості штучних абортів чи пологів у підлітків в умовах їх біологічної, психоло-гічної і соціальної незрілості.

Рання вагітність – і доношена і перервана – негативно впливає на здоров’я дівчини. Юний вік матері збільшує імовірність виникнення токсикозу вагітності, маленької маси тіла новонародженого, зниження потенціалу його фізичного і психічного здоров’я. Рання вагітність позначається й на долі самої юної матері – особливо відчутні негативні нас-лідки вагітності внаслідок її психологічної й фізіологічної незрілості. Перший аборт – це не тільки вбивство своєї першої дитини. Це підписання смертного вироку наступним, позаяк в сучасних умовах життя найменші додаткові шкідливі впливи, які і так є агреси-вними щодо людини, підсилюють дію існуючих шкідливих факторів.

Останнім часом актуалізується проблема юного материнства. Понад 20 тисяч школя-рок в Україні щороку стають матерями, зростає кількість незапланованих вагітностей і абортів (до юних матерів ми відносимо жінок 10–18 років, що мають дітей і не мають сім’ї). Материнство в юному віці супроводжується ускладненнями життєдіяльності, розв’язання яких значною мірою залежить як від підлітків і їх сімей, так і від суспільства (Лешкевич І.А., 1996; Сидоров Г.О., 1995; Степашов Н.С., 1997). Раннє материнство веде до соціальної ізоляції юних матерів, перериванню їх освіти, що в подальшому наносить економічні збитки суспільству (Баранець Л.А., 1985; Єлізаров В.В., 1998; Каткова І.П., 1992). Юна матір нерідко позбавлена економічної і психологічної підтримки. Все це не-гативно позначаться на соціальному самопочутті та ефективності адаптації юної матері та її дитини. Народження дитини стає додатковим джерелом емоційного навантаження для юної жінки та її близьких. Окрім того, юні матері перебувають під жорстким пресин-гом громадської думки. Частина населення вважає юне материнство одним з різновидів девіантної поведінки, своєрідною соціальною патологією, називаючи в якості її причин статеву розпусту, алкоголізм і наркоманію.

Юні матері, зазвичай, не в змозі досягнути відповідного рівня особистісного розвит-ку, який необхідний для виховання дитини. Вони особливо піддані психіатричним і соці-альним проблемам (зокрема, суїцидальним намірам), часто нездатні сприймати емоційні та експресивні сигнали, що подаються дитиною, недбалі в поводженні з нею. Це спотво-рює раннє формування психічних функцій дитини і є для неї причиною частих захворю-вань і розладів.

Важко вивчати такий феномен як „юне батьківство”, оскільки юні партнери найчас-тіше „умивають руки” від того, що сталося. Але ставлення до можливої вагітності своєї дівчини ми вивчили. 38% хлопців X–XI класів на питання: „Якими будуть Ваші дії, коли подруга завагітніла?”, відповіли: „Це її проблеми”, 52% – „Пораджу зробити аборт” і лише 3% – „Одружусь і стану батьком”, а 7% – „Навіть не задумувався над цим”. Відпо-віді свідчать, що вихователям є над чим задуматись. Сім’я і школа повинні довести до свідомості учнівської молоді інформацію про наслідки ранніх статевих зв’язків, ризик дошлюбної вагітності та її переривання, упереджене ставлення суспільної думки до юно-го материнства, зростання числа матерів-одиначок, зростання числа дітей, від яких від-мовляються юні матері тощо.

Рівень психофізіологічної відповідності, необхідний для майбутньої гармонії сексуа-льних стосунків у юності, простіше, глибше і точніше може бути перевірений у повсяк-денному спілкуванні юнаків і дівчат, наприклад, у танцях чи в спільних спортивних іг-рах, що передбачають взаємокоординацію дій, своєрідне відчуття партнера. Узгодже-ність психофізіологічних особливостей, що виявляється при цьому, може і повинна слу-жити основою для визначення майбутньої сексуальної відповідності. Молоді повинні бу-ти переконаними, що не дошлюбне статеве життя зміцнює майбутні сімейні стосунки; лише кохання забезпечує психофізіологічну сумісність молодих подружжів у всіх випад-ках. І про це з ними варто серйозно.

Ключові слова

Репродуктивне здоров’я, сексуальне життя, сексуальне здоров'я населення та молоді, статеве життя, сексуальна поведінка, контрацептивні засоби, сексуальна активність, раннє материнств, шлюб, сексуальна культура, аборт, ІПСШ, ВІЛ/СНІД, сексуальна

культура, сексуальне виховання.

Глосарій Аборт - штучне переривання вагітності. Антитіла - білки, що виробляються клітинами імунної системи; знищують мікроорга-

нізми або нейтралізують токсичні продукти, які виділяються цими мікроорганізмами. Бактерія, вірус - збудники інфекційних захворювань. Бліда спірохета (бліда трепонема) - збудник сифілісу. ВІЛ - вірус імунодефіциту людини Внутрішньоматкова контрацептивних засобів спіраль - невеликий пластиковий при-

стрій, який вводиться в порожнину матки і попереджує імплантування яйцеклітини в її сті-нку.

Гормони - хімічно активні речовини, які спрямовано впливають на діяльність органів і тканин; виробляються залозами внутрішньої секреції та надходять у кров.

Ерекція - напруження (збудження) чоловічого статевого органа. Засоби контрацепції - засоби запобігання вагітності. Здорова людина - це така людина, яка життєрадісно та охоче виконує обов'язки, що

покладає на неї життя, та повністю реалізовує свої фізичні й розумові здібності. Здоровий спосіб життя - це такий спосіб життя, який зберігає і покращує здоров'я. Імунна система - система захисту організму від хвороб; складається зі спеціальних

кров'яних тілець, які знищують мікроби. Ін'єкційні контрацептиви - препарати, які після введення в організм жінки здатні на кі-

лька циклів запобігти овуляції. ІПСШ - інфекції, що передаються статевим шляхом, або венеричні захворювання. Крайня плоть - складка шкіри, яка покриває голівку статевого члена. Мастурбація - штучне статеве самозбудження. Менструація - циклічні кров'янисті виділення зі статевих органів жінки. Мікроби - загальна назва мікроскопічних організмів (виключаючи найпростіші та ві-

руси), які в разі проникнення в організм здатні розмножуватись у ньому і викликати за-хворювання.

Овуляція - вихід зрілої яйцеклітини з фолікула яєчника до черевної порожнини, звідки через маткову трубу яйцеклітина потрапляє до матки.

Онанізм - див.: Мастурбація. Оральні контрацептиви - препарати, які запобігають дозріванню та заплідненню яйце-

клітини. Пеніс- чоловічий статевий орган. Петинг- взаємні обійми, пестощі, поцілунки, які призводять до сексуального збуджен-

ня, отримання насолоди без статевого акту. Презерватив - механічний засіб для запобігання небажаній вагітності і хворобам, що пе-

редаються статевим шляхом. Раннє статеве життя - це початок сексуальних стосунків до того моменту, як молода

людина стала зрілою біологічно, психічно, соціально. Розмноження - процес відтворення собі подібних, що забезпечує цілісність виду. У лю-

дини він полягає в заплідненні яйцеклітини сперматозоїдом. Як яйцеклітина, так і сперма-тозоїд, які утворюються в результаті мейозу, містять лише половину генетичного матеріалу батьків (23 хромосоми). Після запліднення утворюється одна клітина з повним набором усіх 46 хромосом.

Сексуальне виховання – процес цілеспрямованого впливу на особистість з метою фо-рмування культури статеворолевої взаємодії, здорового ставлення до статі і сексуальнос-ті, вміння переживати й усвідомлювати свої фізіологічні і психологічні особливості від-повідно до усталених в суспільстві норм і правил.

Симпто-термальний метод - щоденним вимірюванням базальної (в прямій кишці) тем-ператури жінка може визначити, коли сталася овуляція, і вжити заходів щодо запобігання

небажаної вагітності. Синдром - кілька ознак хвороби. СНІД - синдром набутого імунного дефіциту. Сперматозоїд - чоловіча статева клітина, яка здатна проникати в жіночу статеву клітину

(яйцеклітину), що призводить до запліднення останньої і подальшої вагітності. Спермицидні креми, свічки, пасти, таблетки – особливі хімічні речовини, введення

яких у піхву створює перешкоду для руху сперматозоїдів і запобігає заплідненню. Статева система - група органів, що виконують функцію розмноження. Жіноча стате-

ва система складається з парних яєчників, що виробляють яйцеклітини, парних фалопієвих (маткових) труб, матки, піхви; чоловіча - з парних яєчок, що виробляють сперматозоїди, парних сім'явиносних каналів, передміхурової залози, сім'яних пухирців і статевого члена з сечовивідним каналом.

Стрес - психоемоційне напруження організму, що виникає як відповідь на подразнення і може проявлятись через роздратування, злість чи розгубленість або навпаки - бурхливу радість.

Яйцеклітина - жіноча статева клітина, яка при заплідненні її сперматозоїдом дає поча-ток зародку та розвитку вагітності.

Список рекомендованої літератури для самостійного опрацювання

1. Авельцева Т.П., Зимовець Н.В., Голоцван А.0. та ін. Вирішувати нам - відповідати нам. Методичні рекомендації з проведення тренінг-курсу підлітками інструкторами: Посі-бник. - К.: Навчальна книга, 2002.- 255 с.

2. Анатомия: тайна рождений человека: Учебное пособие для старших классов / Автор-составитель Н.Н. Копылова - Минск: Литература, 1998.-32 с.

3. Астламозян 3.К. Планирование семьи. Методы контрацепции: практическое руко-водство. -СПб: СОТИС, 1993. -182 с.

4. Блонский П. П. Очерки детской сексуальности // Избр. пед. и псих. Произведения. – Т. 1. – М.: Педагогіка, 1979. – С. 202–277.

5. Бовуар С. Второй пол. – СПб: Питер, 1997. – 218 с. 6. Валеологія в школі і вдома (посібник для батьків). – К.: Логос, 1999.-88 с. 7. Ващенко Г. Г. Виховний ідеал. – Полтава, 1994. – 191 с. 8. Вейнингер О. Пол и характер. – М.: Латард, 1997. – 358 с. 9. Ворник Б.М., Голоцван О.А., Голубов О.П., Коломієць В.П., Подшивалов К.В. Без-

печна поведінка (Інформаційний посібник для підлітків та молоді). - К.: ВЦ "Сім'я", 1999. - 56 с.

10. Гельвецій К. А. Про людину, її розумові здібності та її виховання // Хрестоматия по истории зарубежной педагогики. – М., 1971. – 420 с.

11. Даденков М. Ф. Історія педагогіки. – К., 1947. – С. 129. 12. Жінка на порозі XXI століття (Збірник матеріалів Всеукраїнського конгресу жінок,

Київ, 21-23 травня 1998 року).- К., 1998. - 87 с. 13. Зайцев А. Г., Зайцев Г. К. Педагогика счастья (Валеология семьи). – СПб: Союз,

2002. – 320 с. 14. Здоров'я дітей та жінок в Україні. - К., 1997. -48 с. 15. Кікінеджі О., Говорун Т. Стать та сексуальність: Психологічний ракурс. - Терно-

піль, 1999. - 97 с. 16. Кинесса М. Брак под микроскопом. Физиология половой жизни человека. К.: Антис,

1998. - 143 с. 17. Коменский Я. А. Великая дидактика // Коменский Я. А. Локк Д., Руссо Ж. Ж., 18. Колбановский В. Н. О половом воспитании подрастающего поколения // Советс-

кая педагогика. – 1964. – № 3. – С. 27–32. 19. Кон И.С. Сексуальная культура в России: клубничка на березке. – М., 1997. – 300

с. 20. Копелла А. У злагоді з природою. – К., 1993. – 48 с.

21. Кравець В. П. Історія української школи і педагогіки. – Тернопіль: Тернопіль, 1994. – 358 с.

22. Кравець В. П. Теорія і практика дошлюбної підготовки молоді. – К.: Київська пра-вда, 2000. – 688 с.

23. Макаренко А. С. Педагогические сочинения в восьми томах. – М.: Педагогіка, 1985.

24. Маркін Л.Б. Вагітність та пологи у неповнолітніх. - Львів, 1996.-112 с. 25.Мани Дж., Такер П. Ориентация // Сексология (хрестоматия). – СПб: Питер, 2001.

– 512 с. 26. Педагогические идеи Роберта Оуэна. – М., 1940. – 260 с. 27. Песталоцци И. Г. Педагогическое наследие. – М.: Педагогика, 1987. – 450 с. 28. Половое воспитание, профилактика СПИДа среди младших школьников: Метод,

рекомендации для учителей начальних классов, классных руководителей и воспитателей групп продленного дня / Сост.Дурепко и др. - Минск: Тесей, 1998. - 144 с.

29. Профілактика негативних явищ у молодіжному середовищі. Інформаційно-методична збірка для спеціалістів соціальної роботи з дітьми та молоддю. - К.: КМЦССМ, 2003. - 93 с.

30. Репродуктивне та статеве здоров’я підлітків в Україні (Ситуаційний аналіз). – К. – 1999. – 92 с.

31. Русова С. Ф. Нова школа // Вибрані пед. твори. – К.: Освіта, 1996. – С. 207–218. 32. Русова С. Ф. Націоналізація школи // Вибрані пед. твори. – К.: Освіта, 1996. –

С.293–297. 33. Смирнова Е.С, Родионова Е.И., Близнюк Я.М. Профилактика ВИЧ-инфекции в

школе: Пособие для воспитателей, педагогов, психологов общеобразовательной школьї. - Минск, 1998. - 123 с.

34. Сотников Е.И., Дубицкая Л.Е. Приемлемость современных методов контрацепции у подростков // Акушерство и гинекология. - 1993.- №3.-С. 26-30.

35. Сухомлинський В. О. Вибрані твори в п’яти томах. – К.: Рад. Школа, 1976–1978. 36. Ушинський К. Д. Про народність в громадському вихованні // Вибрані пед. твори.

в 2-х томах. – Т. 1. – К.: Рад. Школа, 1983. – С. 43–103. 37. Ушинський К. Д. Проект учительської семінарії // Вибрані пед. твори. в 2-х томах.

– Т. 1. – К.: Рад. Школа, 1983. – С. 31–55. 38. Хубер Д. Теория гендерной стратификации // Антология гендерной теории. –

Минск: Пропилен, 2000. 39. Филиппова Г. Г. Психология материнства. – М.: Изд-во Института Психотерапии,

2002. – 240 с.