Головна проблема людстваДля більшості сучасних людей поняття гріха – лише

слова. Гріхи так поширені і звичні, що й за гріхи не вважаються. Такі собі невинні жарти чи витівки. А гріх вважають релігійним чи церковним поняттям, мовби люди, що не є членами тієї чи іншої церкви, до гріха непричетні. Чи це так? Глава Православної Церкви Кирило сказав: «Найголовнішою проблемою сучасного світу є втрата поняття про гріх». Більш того, з кожним роком можна помітити, що в сучасному світі гріх збільшується в геометричній прогресії. Ми бачимо, що те, що раніше (20-30 років назад) засуджувалося, вважалося непристойним, гріховним, нині виставляється напоказ (мораль, культура, стилі одягу, моди, поведінки, повсякденного життя, відношення до шлюбу, сім’ї). Гріх і беззаконня подається як звичайне явище, природна потреба. Любителі грішити стверджують, що те, що природно – необразливо. І виставляють за природні потреби гріх.

Наступні визначення гріху дають служителі деяких церков (цитати узяті з док. фільму “Сім смертних гріхів”, www.youtube.com): «Гріх руйнує ієрархію цінностей людини, а головною цінністю повинен бути Бог!». «Гріх – це відхилення від Заповідей Божих, небажання слідувати нормі життя, установленої Богом!».

Сім смертних гріхівУ світі гріхів безліч, і кожен гріх (великий чи малий)

породжує смерть, веде людину до погибелі. В Біблії написано, що зроблений гріх народжує смерть (Якова, 1:15). Православна Церква вважає смертним будь-який гріх, у якому людина не кається. В Католицькій Церкві в першу чергу виділені сім смертних гріхів, які дехто й за гріх не вважає, але саме ці гріхи стоять на початку і породжують інші гріхи: 1. Гординя, гордість (у значенні “зарозумілість” чи “пиха”), марнославство. 2. Заздрість. 3. Гнів. 4. Зневіра, лінощі, лінь, ледарство. 5. Жадібність, скнарість, сріблолюбство. 6. Обжерливість. 7. Хтивість, блуд, похіть, розпуста. Люди легко змирилися саме з цими гріхами. Ненажера називає себе гурманом, блудник дискутує про високу і чисту любов, користолюбець вимагає поваги, мовляв багатство здобув непосильною працею, одержимий гнівом вважає себе борцем за справедливість, а гордість взагалі в багатьох гордіїв вважається достоїнством. Євгеній Жаринов (фільм “Сім смертних гріхів”) сказав: «Усякий гріх жахливий, але саме ці гріхи мають силу знищити людину, ці гріхи – матриця, вони готують поле для всього гріховного життя». Смертний гріх цілком руйнує зв’язок людини з Богом.

Схильність людини до гріхаЩе древній мислитель Платон помітив, що майже ніхто

з людей не має схильності до добра. Овідій сказав: “Благе бачу, хвалю, але до дурного прагну”. Апостол Павло написав: “Бажання добра є в мені, але щоб зробити це, того не знаходжу. Доброго, котрого хочу, не роблю, а зле, котрого не хочу, роблю” (Рим. 7:19-20). Чому такий сильний потяг до зла і чи є людина, що не робила б злих учинків, не грішила б? Гріхи хочуть виправдати недоліком виховання, негативними прикладами, важким життям, але чимало злочинців виростало саме в благополучних сім’ях. Біблія пояснює, що насіння гріха в людині вже посіяне через гріх прабатьків Адама та Єви. З тих пір диявол почав керувати і людиною й усім матеріальним світом. Гріх вразив не тільки Адама та Єву, але і все їхнє потомство, тобто всі наступні покоління людей. Каїн убив Авеля, зробив перше убивство, і наскільки сильніше збільшився гріх убивства, тому що нині відбуваються мільйони убивств і багато таких злочинів схвалюються на державному рівні (наприклад, аборти). Але схвалюються ким? Такими ж грішними людьми, схильними до убивства, але ніяким чином не схвалюються праведним Богом. Чому ми несемо відповідальність за гріх прабатьків? Здавалося б, це несправедливо. У перекладі з грецької мови гріх подається, як хвороба. А будь-яка хвороба може передаватися в спадщину. Навіть учені-генетики, які досліджували ДНК людини, прийшли до висновку, що генетично може бути обумовлена схильність до гріха. Багато хто думають, що історія про Адама й Єву не більш, ніж вигадка. Учені з Каліфорнії прийшли до дивного висновку, що в основі y-хромосом усіх чоловіків Землі стоїть одна чоловіча хромосома, і майже сім мільярдів землян ведуть свій початок від однієї жінки.

Совість людини – союзник БогаІснує теорія, що одні люди кращі від інших: мало

питуща людина вважає себе розумнішою, тому що в міру п’є (чи взагалі не п’є), і засуджує п’яницю, але хтось, хто не впивається алкоголем, не займається обжерливістю, водночас наповнений гордістю чи блудом (а гордість в ієрархії гріхів стоїть значно вище інших пороків). Якийсь учений Медіна прийшов до висновку, що в людині в генах споконвічно закладена схильність до гріха, тому не потрібно пручатися гріху. Така теорія опускає людину на рівень тваринного існування. Багато людей не чули про Медіну, але, нажаль, живуть саме так, не слухаючи голосу власної совісті. Совість у людині – союзник святого Бога, і вона часто судить погані вчинки грішної людини. «У неї немає совісті!» – говорять про особу, яка зробила поганий вчинок. Фашисти, атеїсти (Ніцше, Гітлер) стали стверджувати, що совісті як такої в людині немає взагалі, з єдиною метою, щоб виправдати свої звірства над людством. Але совість є, і вона говорить проти нас. Один атеїст у вагоні потягу зібрав групу слухачів і став стверджувати, що Бога немає, і аргументував це тим, що він Бога не бачить, значить Бога не існує. Там був один віруючий, він став ходити навколо того атеїста, щось шукаючи. «Що ти шукаєш, чи не Бога?» – запитав глузуючи атеїст. «Та ось совість твою шукаю, але не бачу її, значить совісті в тебе немає!» Погодьтеся, що неприємно почути, що в тебе немає совісті. І, нажаль, багато хто нині настільки погрузли в гріхах і беззаконнях, що їхня совість мовчить. Євангеліє твердить, що в деяких беззаконників совість спалена: «…від віри відступляться дехто в останні часи, ті, хто слухають духів підступних і наук демонів, хто в лицемірстві говорить неправду, і спалив сумління своє» (1 Тим. 4:1-2). Що ж говорить твоя совість?

Біблія засуджує гріх, але виправдує грішну людину!

Біблія істинна? Так, Біблія істинна! “Тому що всі згрішили і позбавлені слави Божої” (Рим. 3:23), “... однією людиною (Адамом) гріх ввійшов у світ, і гріхом смерть, так і смерть перейшла у всіх людей, тому що у ньому (Адамі) усі згрішили” (Рим. 5:12). “Кожен, хто робить гріх, робить і беззаконня; і гріх є беззаконня” (1Іоан. 3:4). “Кожен, хто чинить гріх, той раб гріха!” (Іоан. 8:34). Ці біблійні твердження фатальні для тих, хто не хоче звернутися до Біблії. Але Біблія не тільки засуджує гріх, але й дає вихід. Багато релігій і філософій світу тією

чи іншою мірою засуджують гріх, але вихід для грішної людини дає тільки Біблія. Більш докладно про це оповідає Євангеліє (Новий Завіт) Господа Ісуса Христа.

Якщо перша частина вірша з Нового Завіту (Рим. 6:23) стверджує, що відплата за гріх – смерть, то відразу апостол продовжує, що “дар Божий – життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім”. Апостол Іоанн у першій частині речення (1 Іоан.3:8) стверджує: хто робить гріх, той від диявола, але в другій частині дає надію грішним людям: “Тому-то з’явився Син Божий, щоб знищити справи диявола”. Апостол Павло називає себе бідною людиною, тому що бачить своє тіло в узах гріховного закону і ставить запитання: “Хто ж визволить мене від цього тіла смерті?” І одразу дає відповідь: “Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого!” (Рим. 7:25).

Що ж зробив Ісус для нашого спасіння від гріхів? Ще в едемському саду, коли Адам і Єва згрішили, Бог відразу дав людям надію, що прийде “насіння жінки” і вразить змія-спокусника в голову (Буття, 3:15). Єва сподівалася, що її перший син саме такий “чоловік від Господа” (Буття, 4:1), і їхні страждання закінчаться. Але яке ж було її розчарування, коли цей син став не спасителем, а першим убивцею. Їхні страждання лише тільки починалися і продовжуються в багатьох людей до цього дня – здебільшого через незнання і невір’я в ім’я Ісуса Христа. Тому що на хресті Голгофи вже звершилася перемога над гріхом, смертю, дияволом – древнім змієм-спокусником: Ісус Христос “тілом Своїм Сам підніс гріхи наші на дерево, щоб ми вмерли для гріхів та для праведності жили; Його ранами ви оздоровилися!” (1 Петр. 2:24).

Грішна людина може знайти спасіння від гріхів через заслуги Ісуса Христа – праведника. По вірі вона може ввійти у Святе Святих. Раніше за гріх люди платили кров’ю тварин, але принесена жертва Агнця Божого – Ісуса Христа. “Ось тому, як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей. Бо як через непослух одного чоловіка багато-хто стали грішними, так і через послух Одного багато-хто стануть праведними… щоб, як гріх панував через смерть, так само й благодать запанувала через праведність для життя вічного Ісусом Христом, Господом нашим!” (Рим. 5:18-21).

Навіщо потрібно спасіння від гріхів?Якщо Біблія права (з чим ніяк не бажають погод-

жуватися багато беззаконників і грішників лише з тієї причини, щоб безперешкодно грішити), то людину, яка не прийняла вірою жертву Ісуса (через особисте покаяння в гріхах і навернення до Спасителя Ісуса Христа) очікує вічна погибель, тобто вічне розділення зі святим і праведним Богом у вічності. Там буде пітьма і скрегіт зубів (Мт. 8:12). Ще місце відділення грішника від Бога називають вогненною піччю (Мт.13:50), пеклом (Лк.16:23), місцем вічних страждань, озером вогненним (Одкр. 20:15). У кожного живучого нині на землі є шанс і законне право не потрапити в місце відділення від Святого Бога, звернувшись у щирій молитві покаяння до Бога і розпочати нове життя (не згідно веління своєї грішної плоті, а згідно Заповідей Ісуса Христа), живучи за Духом Христа і Словом Божим. Хтось дотепер може кричати, що Бога немає, але чи принесе таке твердження користь такій душі? Ніяк. Якщо віруючий намагається не грішити та покірний волі Божій, що він втрачає? А невіруючий живе так, як велить йому грішна плоть, і гріх, як воду п’є, він втрачає багато чого. Але скажіть: кого гріх наситив? Хто знайшов мир, радість душі, щастя від пересичення гріховними насолодами? Багато хто поспішають наситити душу “стручками” цього світу, але так і не наситять. Багато хто закінчують життя в невір’ї, і гріх навіки губить їхні вічні душі.

Дорога душа, Христос за твій гріх заплатив ціною Своєї Святої Крові! Він тебе відкупив від гріха, ти не боржник плоті, щоб жити в гріху. Звернися до Христа, щоб не просто вже зараз жити у мирі з Богом, а щоб жити вічно! Нині з’єднайся зі святим Богом, щоб перебувати з Ним усю блаженну вічність! Не проміняй мить цього суєтного земного життя на блаженну вічність з Ісусом Христом.

Геннадій Андросов.

ЖИВА НАДІЯ«Бог з великої Своєї милості відродив нас до Живої Надії через воскресіння Ісуса Христа» 1 Петр. 1:3

Листопад - грудень 2012 р. Безкоштовна християнська газета №4 (69)

Ісус Христос переміг гріх і дав нам надію!

СВІДЧЕННЯ. Андрій ГЕРМАНЧУК, с. Брянське,Бахчисарайський р-н, Крим.Тел. 098-325-64-65.

Слова Ісуса Христа: «Я прийшов для того, щоб ви мали життя і мали з надлишком» (Іоан. 10:10).

народився у 1982 р., зростав у Львові, в сім’ї, що належала до католицької церкви. Мама

намагалася мене приводити до церкви. Був час, коли я став прислуговувати священику у релігійних требах. Я часто був у храмі, але не знаходив спокою, внутрішнього заповнення душі не отримував. Коли мені виповнилося 14 років, я захотів спробувати жити так, як більшість моїх однолітків. Став пробувати принади гріховного життя. Часто вдома не ночував. Буквально за два роки я стільки набрався різного гріховного непотребу, що мені стало зле. Я не відчував від цього ніякої радості. Мені прийшла думка: навіщо взагалі так жити? Я вирішив закінчити життя самогубством. Написано в Біблії, що ворог прийшов вкрасти, вбити і погубити (Іоан.10:10). Ось так сатана вкрав з мого життя благословення Боже, вбив віру в Бога і штовхав мене на самогубство, щоб навіки погубити мою душу в геєні вогненній. Диявол спочатку, коли штовхав мене на гріх, змальовував все в кольорових тонах, привабливим, але після того, як я скуштував гріх, вселив в мою совість осуд. Ворог мені навіяв таке самоосудження, що я не міг справитися з усім тим, і думав, що тільки смерть вибавить мене від такого гнітючого тягарю.

Там, де я жив, є залізничний міст, і я йшов одного ранку туди, щоб стрибнути з мосту під поїзд. Одна думка була, що це вже все, кінець. Тоді була весна, розцвітали сади, квіти. І прийшла інша думка: подивися, як все прекрасно навколо, які чудові квіти, як співають пташки. Мені мовби очі відкрилися, через споглядання такої краси я передумав закінчити життя самогубством.

Пройшло небагато часу, я не зупинився в способі гріховного життя і встряв у бійку, яка призвела до тяжких наслідків. Мене заарештували і осудили до позбавлення волі. У в’язниці я також не мав спокою, намагався багато читати різної літератури, але так само моя душа тужила. Нарешті я став читати Євангеліє Ісуса Христа. Багато чого не розумів, але продовжував читати. Саме тоді до в’язниці приходили віруючі з волі і провадили богослужіння в колонії. Я прийшов на одне з таких зібрань, став робити рішучі кроки віри до Бога. Нарешті, одного разу увечері я покаявся. З мене деякі товариші по ув’язненню насміхалися через те, що я став віруючим, але, відчувши явне полегшення в душі, я вже не зважав ні на які насмішки і докори.

Коли я звільнився, то одразу прийшов до церкви, яка, виявляється, завжди була поряд дому, де я проживав. У тій церкві я прийняв Завіт з Богом через водне хрещення. Я одразу став усім свідчити про любов Ісуса Христа. Потім одружився, народилася дитина. Пройшов час, і я зауважив, що моя перша любов до Бога охолонула. Я став з дружиною молитися за цю проблему, і прийшло рішення стати місіонером на ниві Божій, тобто все життя присвятити тому, щоб служити Богові, проповідувати Євангелію. Був набір до місіонерської школи в м. Рівне. Вступ до цієї школи був прямою відповіддю від Бога. Після закінчення місіонерської школи я переїхав на місіонерську працю в Крим (Бахчисарайський р-н), де тепер проживаю з сім’єю. Не одразу з’явилися результати нашої праці, були певні перешкоди, але ми наполегливо сіємо Слово Боже в спрагнені і зморені гріхом душі, поливаємо сльо-зами молитов, а зрощує Бог. Я особисто бачив, як декілька душ покаялися і щиро навернулися до живого Бога. Слава Богу, що в своїх молодих роках я можу потрудитися для Бога і бути Йому потрібним.

ЖИТТЯ З НАДЛИШКОМ!

же п’ять років, як Бог явив мені милість і я став віруючим, народженим заново духовно

від Духа Святого. Те, що я прийшов до церкви, це вже само по собі – чудо. Велика боротьба була в мені. Я погруз в п’янстві, впадав в тяжкі запої. А за мене молилися (жінка, церква). Одного разу до мене приїхали християни. Я саме тоді був після запою і мав здатність більш-менш нормально розмовляти. Вони запропонували мені поїхати в християнський центр реабілітації в Слов’янськ (Донеччина) на три місяці. Вони хотіли безкоштовно мене туди відвезти. А я подумав: «У мене через три дні день народження. Як я втрачу таку нагоду повеселитися?!» Але я поглянув на дітей, жінку, мені стало їх шкода. І я погодився їхати в реабцентр, ради дітей та жінки. Коли я приїхав туди, то одразу відчув, що щось повинно відбутися. Було богослужіння. Проповідував Віктор Куріленко. Я встав і пішов вперед, мене зупиняли, бо ще не був той час, коли треба було виходити наперед, але я не зупинився. Я відчув таку силу, що аж побілів увесь. Я так молився, що одразу отримав хрещення Духом Святим. Потім вночі молився так, що брати казали: йди надвір і молись, а ми хочемо спати. Якщо я раніше втікав з дому, від дітей, жінки, то після мого навернення до Ісуса Христа мені захотілося додому, до сім’ї. Дух сатани не давав мені спокою, гнав до погибелі. Я не дбав про жінку, дітей, пропивав все,

не працював, був злим, курив, матюкався, був повний ненависті. Але Дух Божий зупинив мене на шляху погибелі: дав покаяння, спасіння і одразу звільнив від усього непотребу: від п’янства, куріння, лихослів’я.Немає слів, щоб передати ті відчуття, що я пережив і переживаю в Дусі Святому. Слава Ісусу Христу, що Він знайшов мене в цьому світі гріха, підняв, очистив, до цього часу береже, милує, дає здатність жити по-новому, згідно Божої волі.

Свідчення Олександра Наконечного, вул. Гоголя, 159, м. Миргород, Полтавщина. Тел. 050-056-90-41.

П’ЯТЬ РОКІВ У ДРУЖБІ З ДУХОМ СВЯТИМ!2 ЛИСТОПАД - ГРУДЕНЬ 2012 р., №4

ВЯ

«ЖИВА НАДIЯ»

“Хто вірить у Божого Сина, той має свідчення в собі. Хто не вірить Богові, той зробив його неправдомовцем, бо не повірив у свідчення, яким Бог засвідчив про свого Сина!” 1 Іоанна, 5:10.

Из письма в редакцию

«…чтобы каждый оказался верным»

1 Кор. 4:2.СВИДЕТЕЛЬСТВО. Сусанна Васильева, Гавайи, США.

родилась в 1957 г. на Севере, в городе Инта, куда был депортирован советской властью мой

дедушка за то, что во время войны с фашистами был в плену. Ещё хорошо, что его не расстреляли. Потом мы переехали в Липецк. У нашей матери, которая была верующей христианкой, нас было 11 детей. То было тяжёлое время, когда за веру в Бога преследовали. Нас везде притесняли через нашу веру в Бога. Мою мамочку также притесняли всячески, упрекали за многодетность. Государство помощи не оказывало практически ника-кой. Учителя меня не любили, называли баптисткой. Только один учитель по рисованию меня любил, но когда мне было 13 лет, его сбил автомобиль и он умер. Для меня это было тяжким горем. Но этот учитель привил мне любовь к рисованию, и я закончила художественную школу в 1977 г. Много было трудностей в моей жизни, ошибок, падений, разочарований. Всего не опишешь. Но Бог был верен всегда. Он до сих пор меня благословляет и хранит. Я увидела, как сбываются Слова Божьи о том, кто надеется на Господа – не будет постыжен никогда. Сейчас у меня самой пятеро своих детей, и я во всём вижу милость Божью к моим детям постоянно. Я сменила много мест жительства. Некоторое время наша семья жила в Конотопе (Украина), где мы дружно построили большой светлый дом. Власть пыталась его отобрать, опасаясь, чтобы мы не проводили в доме богослужений. Но Господь нам чудесным образом помог, и дом не отобрали. Мой отец работал бульдозеристом на заводе, он погиб при невыясненных обстоятельствах. Он отказал-ся сотрудничать с КГБ. Также и брата моего Павла, проповедника Евангелия,

жестоко убили в Одессе, когда он поздно вечером возвращался домой из церкви. Такое было тяжёлое время… Я работала художником на заводе, но при любой возможности парторг старался меня ущемлять, о повышении по работе не могло быть и речи, назначали других, а меня нет, потому что «баптистка». Я хотела уехать за границу, потому что там верующих не притесняли. Когда открылась возможность гонимым христианам уезжать за границу, сначала эмигрировала в США моя мама, я же смогла с детьми переехать к матери значительно позже. В Америке я также сменила несколько мест жительства. Теперь живу на Гавайях. Переехала сюда через свою болезнь органов дыхания. Где бы верующий не жил (в Америке или Европе), убеждаюсь, что христиане здесь не имеют постоянного места жительства. «Наше же жительство – на небесах, откуда мы ожидаем и Спасителя, Господа нашего Иисуса Христа!» (Фил. 3:20). И ещё я убедилась, что действительно «многими скорбями надлежит нам войти в Царствие Божие» (Деян. 14:22). Ещё я теперь уверена, что наилучшее благо для каждого человека жить только по воле Бога. Искать воли Божьей, а не своей.

Я смотрю на огромные волны Тихого океана, с множеством красочных оттенков… Какая красота! Я ищу возможности написать на полотне эти чудесные волны, природу… А ведь на небесах будет несравненно красивее! Небесную красоту невозможно передать масляными красками. Пусть Господь благословит каждого читателя обрести веру в Спасителя Иисуса Христа, чтобы иметь возможность и право войти в Святые Небеса.

Я

Слова Ісуса Христа: «Отже, кожного, хто Мене визнає перед людьми, того перед Небесним Отцем Моїм визнаю й Я. Хто ж Мене відцурається перед людьми, того й Я відцураюся перед Небесним Отцем Моїм!» (Євангеліє від Матвія, 10:32-33).

1. Ваш адрес я увидел на обрывке газеты… Пишу в надежде, что на моё письмо обратят внимание. Мне 33 г., 11 с половиной лет в местах лишения свободы. В тюрьме услышал Благую Весть, признал себя грешником, покаялся пред Богом в своих грехах, принял Христа в сердце как моего Господа и Спасителя. Читаю Библию, учился в ЗБШ, молюсь за всех людей, иногда пишу стихи. Моя проблема в том, что во многих церквях, куда я обращался, отказываются общаться с пожизненно заключёнными. Литературу высылают многие, изредка присылают посылки. Слава Богу! Но для таких, как я, наиболее важно – общение с единоверцами. Мы ищем братолюбия, взаимопонимания, духовной поддержки, а взамен получаем холод и безразличие. Когда тебя свои же по вере отвергают, трудно возрастать в вере и крепнуть духом. Я слаб духовно и хотел бы иметь общение. Щедрых вам благословений! Сергей Пелешок, ЕИК №52, п. Еленовка, г. Енакиево, Донецкая обл., 86489.

2. Мне о вас рассказала моя мама. Я осуждён за тяжкое преступление и понимаю, что не достоин не то что милосердия, а од-ного доброго слова не стою. Поэтому заранее прошу прощения за моё дерзновение, что посмел обратиться к вам за помощью. Утопающий хватается и за соломинку. Может это моя последняя надежда. Помогите мне, люди добрые! Владимир Канунников, ЗВК-58 ПЛС, ул. Гагарина, 2, г. Изяслав, Хмельницкая обл., 30300.

3. Меня зовут Виктор Юрченко. Я отбываю пожизненное заключение в Изяславе. После моего письма в церковь г. Миргород я и не знал, что отрывок из моего письма опубликуют в газете. Через эту публикацию моя переписка подпрыгнула до небывалых размеров. И

сейчас она не уменьшается. Я благодарен Господу, что Он выслал на мою дорогу очень славных и сильных людей, которые приложили все силы, чтобы меня (дремучего грешника) вывести из тьмы в свет Божий и укрепить на новом пути. Господь также положил мне общение с людьми, которые тяжким недугом прикованы к постели. Анна Харченко проживает в Полтаве (совсем недалеко от дома, где раньше жил я). У неё слабые кости (как бумага), даже от кашля у неё лопаются рёбра. Дикая боль постоянно терзает её тело. Она не имеет нормального сна ни днём, ни ночью. Ей помогает дорогостоящий препарат «Evista» из США, но он сестре Анне недоступен из-за цены. В 2010 году ей помогли миссионеры, и после курса лечения этим препаратом она почувствовала улучшение, её страдания уменьшились. Но сейчас болезнь снова прогрессирует. С. Анна – член церкви ЕХБ «Відродження». Я прошу неравнодушных богатых людей (особенно из диаспоры США) помочь сестре приобрести нужное лекарство. Её адрес: Харченко Анна Архиповна, ул. В-Тырновская, 31, кв. 138, г. Полтава, 36034. Тел. 099-98-21-218.

4. Мне 37 л. 12 – в узах на пожизненном заключении. Только в тюрьме я смог пе-ресмотреть образ своей жизни и решил по-менять его. Многие годы я искал оправдания своим поступкам, но теперь вижу, как я был не прав. Я благодарен Богу за верующего сокамерника, которого Бог послал в моей жизни. Он свидетельствовал мне о живом Боге, я стал читать Библию, брат молился обо мне и о моём выздоровлении (я тогда имел осложнения остеохондроза). Теперь у меня много времени, чтобы разобраться в духовных вопросах, возникающих при чтении Библии. Я укрепляюсь в вере в Господа

нашего Спасителя и Искупителя Иисуса Христа. Прошу поддержать меня в молитве, переписке, материальной помощи. Сергей Березняк, ПКТ-2, ЕИК-52, п. Еленовка, г. Енакиево, Донецкая обл., 86489.

5. За свои 46 лет я немало повидал в жизни и научился никому не верить и ни от кого не получать что-то просто так. Материальные вещи я добывал разбоями и грабежами. Внутренний голос призывал меня остановиться, но личностные амбиции застилали мне глаза. Я потерял семью, попал в тюрьму, но это меня не остановило. Я продолжал грешить. Только смерть мамы заставила меня оглянуться вокруг, и я увидел свою душу, как пустырь, заросший амброзией. Понял, что я, как сорняк, который обязательно будет уничтожен за приносящий вред и непотребность обществу. Я прошу духовно меня поддержать в молитве. Я ищу путь освобождения своего духа из тьмы греха и неверия. В вашей газете, которая иногда попадает мне в руки, очень много положительных советов, применимых на практике. Также мне интересно читать свидетельства познавших истину и милость Божью. Хотел бы регулярно получать эту благословенную газету. Анатолий Головко, ул. Гагарина, 2, ЗИК-58, ПЛС, г. Изяслав, Хмельницкая обл., 30300.

6. Я, Василь Омеляненко, мені зараз 54 роки. Я колишній алкоголік, курій, отримав свободу від цих пороків більше 10 років назад через радіопередачу «Жива Надія» і проповіді Івана Зінчика. Тепер я глибоко віруюча людина і мене турбує життя моїх односельців, які живуть так, як жив раніше я. Ось з’явилася в селі слуга сатани – шептуха. Я їй особисто давав газету «Жива Надія» з молитвою покаяння, але вона продовжує займатися

чорною справою. Я її двічі попередив, що через це вона буде вічно мучитися в пеклі. Вона мене матюкає і проклинає. Біда в тім, що страждають люди, які звертаються до неї, вони так само віддають свої душі сатані. Щоденно до неї їдуть і йдуть за «допомогою». В Біблії (книга Єзекіїля, 33) написано, що якщо ми, віруючі люди, попередимо грішника, якщо він не послухає нас, то загине за свої гріхи, але нам не буде осуду від Бога, але якщо ми не скажемо, то Бог запитає кров грішника з нас, християн. Мені незрозуміла позиція християн, які живуть в В. Багачці, Устивиці. Я розумію, що люди самі винуваті, що йдуть до ворожки, бо вони не читають Біблії, живуть у духовній пітьмі. Але ми не повинні бути байдужими. Ми повинні наступати на територію сатани! Бо Сам Господь дав нам цю владу (Лк.10:19). Якщо я пережив радість Божого спасіння, як я можу залишатися бездіяльним?! Моя пасивність на руку ворогу – сатані, бо, як кажуть в світі, мовчання – знак моєї згоди. А я не хочу згоджуватися з тим, що люди гинуть в невірстві, духовному неуцтві. Я особисто пережив Божу любов, якби не Божа милість, мене б уже давно не було на світі. П’ятнадцятеро моїх колишніх товаришів по пляшці уже немає в живих, хоч я їх усіх попереджав, щоб покаялись і навернулися до Ісуса Христа. Моя особиста точка зору: якщо християнин не проповідує Євангеліє людям, що гинуть в гріхах, він цим самим грішить. Ми понесемо відповідь за людей, що живуть поряд з нами. Я молюся (і прошу молитися вас), щоб церква в Великій Багачці ожила, і щоб в Устивиці також народилася жива церква Христова, така, як в Миргороді, яка допомогла мені отримати спасіння в Ісусі Христі. Василь Омеляненко, с. Устивиця, В-Багачанський р-н, Полтавська обл.

«ХРИСТИЯНСЬКА СIМ’Я»ЛИСТОПАД - ГРУДЕНЬ 2012 р., №4 3

ДАЙ ВІДПОВІДЬ на ЗАПИТАННЯ

ЧИ ЩАСЛИВЕ У ТЕБЕ ЖИТТЯ?Один чоловік, що навернувся до віри в Госпо-

да Ісуса Христа, зустрівся зі своїм колишнім приятелем по пляшці, той почав жартувати над ним, говорячи, що ж це за таке сумне життя у віруючих. Але християнин спокійно відповів: «Друже, того «веселого життя», в якому ти зараз, я спробував достатньо, а тепер я пізнав інше життя, і знаю, що воно незрівнянно краще. Але ти не знаєш, яке це нове життя, як же ти можеш стверджувати, що воно гірше? Тобі варто самому спробувати!» «Скуштуйте й побачите, який добрий Господь! Щаслива людина, що надіється на Нього!» (Псалом 33:9).

ЯКИЙ ДОЩ СЬОГОДНІ ПАДАЄ НА ТВОЮ ДУШУ?

Одна жінка дивилася християнський фільм і відразу помітила, що це релігійна агітація. Що ж, у деякій мірі вона права. Кожен фільм (християнський чи світський), кожна газета, журнал, книга – це тією чи іншою мірою агітація чи реклама. Інша справа: що ж ми рекламуємо чи за кого агітуємо? Яку духовну їжу вживаємо? Та ж жінка буде дивитися інший фільм і все одно (відразу чи потім) прийме точку зору режисера того фільму, чи ж її відкине. Але якщо вона буде роками «вкушати» певну духовну їжу, вона повинна буде прийняти якусь думку ззовні (як свою власну), якийсь визначений стереотип для себе особисто. Запитання: що ж ми «вкушаємо» сьогодні, у нашому повсякденному житті? Якщо в нашому духовному меню переважає їжа, що пропонує нам грішний світ навколо нас, то, зрештою, ми приймемо мислення (стиль і сутність) цього світу – якими б духовними чи правильними ми себе не вважали (1 Ін. 2:15). Люди цього світу спокійно «вкушають» зради, розлучення, насилля, вбивства. Цей світ пропагує людську справедливість: якщо тобі зробили зло, чому ти повинен терпіти чи мовчати? Відповідай тим же! На ненависть відповідай ненавистю! І таким чином люди намножують зло в геометричній прогресії. Ворог людської душі – мистецький агітатор, що непомітно (крапля по краплі) уселяє людям свою диявольську «мораль». Коли люди підставляють своє серце, свій розум під ці «краплі», які сьогодні рясним дощем падають на людей, їхні душі-посудини наповнюються диявольською суттю.

ЧОМУ ТИ ШВИДШЕ ВІРИШ: ПРАВДІ ЧИ БРЕХНІ?

В одній церкві парафіяни охоче слухали проповіді священика, через якийсь час він помітив неуважність, охолодження, перешіптування, підозрілість слухачів. Коли став з’ясовувати причину, кожний опускав очі, нарешті, хтось наважився сказати, що його бачили, як він ганявся навколо свого дому з поліном за своєю дружиною, а вона голосно верещала. Служитель сторопів від такої інформації, після з’ясування, нарешті, зрозумів, що ж відбулося насправді. Якось ранком він із дружиною вправлявся по домашньому господарству, з під ніг дружини вискочив величезний пацюк, дружина від несподіванки заверещала, а відважний чоловік кинувся за пацюком з тим, що потрапило під руку. І саме повз двір пастора проходив один член місцевої релігійної громади, що ретельно переживав за духовну чистоту церкви, він завжди підозрював, що їхній священик не чистий, і треба ж: “Бог йо-му відкрив” таке, про що він негайно повідомив усім членам церкви. Усі стали говорити, як священик б’є дружину, дійшло до того, що вже навколо дому ганяє і погрожує вбити. І що примітно: ніхто не додумався запитати про це прямо самого служителя. Напевно, ця історія мала місце в християнській церкві. Може, це було у вас? Ні? Тоді слава Богові!

ЩО ТИ РОЗПОВІДАЄШ: ПРАВДУ ЧИ ПЛІТКИ?

Одна християнка дуже любила слухати історії про свого пастора і при нагоді з ентузіазмом розповідала ближнім. Коли ж її викрили в не-правді, плітках, що вона ходить переносником наклепу в народі, вона змушена була прийти до пастора й просила прощення. Пастор – духовний брат і звичайно простив її, але він дав їй подушку і попросив розірвати її надворі. Вона це зробила, потім пастор попросив ту жінку зібрати все пір’я, вона в здивуванні замахала руками, що це зробити неможливо, вітер розніс усі пера так, що й знайти тепер їх неможливо, не те, що зібрати. «От так і ваша неправда, як ці пера, рознесена вітром у народі... Я то вас, дорога сестро, простив, і похвально, що ви покаялися в цьому, але скільки ще носитися цим перам неправди – невідомо». Давайте подумаємо: чи не носяться десь у народі пера неправди, авторами яких є ми?

«БОГ ДАЛ МНЕ НОВОЕ СЕРДЦЕ, СПОСОБНОЕ ЛЮБИТЬ!»

Свидетельство брата Владимира, г. Кировоград,прислала Людмила Калашникова.

не 35 л. Много лет моей жизни прошло в греховной тьме, моё прошлое связано с наркотиками и криминалом, о

чём я сейчас вспоминаю с горьким сожалением и стыдом. Когда я шёл на «дело», в кармане у меня была маленькая иконка Николая Угодника. Я считал, что это мне принесёт удачу. Теперь я знаю, что не святой Николай мне покровительствовал, а сам дьявол. Скольких воров обманывает дьявол, когда они думают, что святые будут с ними совершать их гнусные дела! Наконец, Господь поставил конец моей «удаче»: я угодил за решётку. Потом тяжело заболел туберкулёзом. В больницу, где я лечился, пришли проповедники Евангелия. Я проходил мимо места собрания и услышал, как евангелист произнёс имя Иисуса Христа. Я остановился, и на мои глаза непроизвольно навернулись слёзы. Я тогда не понимал, что Дух Святой касался моего грешного сердца. Стыдясь своей слабости, я прятал мокрые глаза – вдруг надо мной начнут подтрунивать? Один проповедник пригласил меня к молитве покаяния, я согласился, чтобы за меня помолились, но сам молиться не захотел, да и не умел тогда я молиться. Я решил, что ещё не готов идти к Богу в покаянии и вернулся к старому образу жизни.

В колонии я стал прислушиваться, когда сокамерники говорили о Боге. Потом однажды я взял в руки Новый Завет. После прочтения этой книги, у меня возникла масса противоречивых вопросов. Кто бы мне объяснил, что к чему? Именно тогда я познакомился со старым рецидивистом, безногим Семёнычем. Он стал верующим и мне рассказывал о Боге и отвечал на мои вопросы. По приглашению Семёныча я посетил богослужение в колонии. Потом я заметил, что меня уже не тянет к мирским развлечениям. Я стал равнодушным к азартным играм в карты, нарды. Потом бросил употреблять чифирь.

Посещая собрания верующих в зоне, я уже не хотел оставаться просто слушателем, а решил покаяться и полностью изменить свою жизнь. Это не было легко сделать, целую неделю в моей душе было борение, наконец, я пред всеми вышел вперёд и высказал своё реше-ние следовать за Иисусом. Я покаялся в грехах и сделал по милости Божьей выбор в пользу Бога, о чём совсем не жалею. Через полгода меня освободили. Я посещаю церковь ХВЕ – уже на свободе.

Бог явил в моей жизни много чудес, например, исцелил от туберкулёза. Впервые за все годы своей непутёвой жизни я смог поменять своё отношение к родным, смог сказать маме: «Мама, я тебя люблю!..» Бог дал мне новое сердце, способное любить. Теперь я понимаю: как важно хранить его в чистоте и святости, я каждый день учусь жить в страхе Божьем и любви.

М

багатьох християнських громадах восени проходять особливі святкові

богослужіння: члени церков дякують Богові за зрощений врожай, за хліб насущний. До храмів прихожани приносять плоди з полів і городів, прикрашають ними святковий стіл, а священнослужителі звершують особливі подячні молитви за Божі дари на наших столах і в коморах. Це не просто добра християнська традиція. В Біблії християни знаходять для цього вказівки. Зокрема Ісус Христос завжди молився над їжею: «Як вони ж споживали, Ісус узяв хліб, і поблагословив, поламав, і давав Своїм учням» (Мт. 26:26, Мрк. 14:22, Лк. 22:19). Апостоли (зокрема ап. Павло) так само в цьому подають приклад: «А промовивши це, узяв хліб та подякував Богові перед усіма, і, поламавши, став їсти» (Дії, 27:35). В святих посланнях Апостолів читаємо, що їжу «Бог створив на поживу», щоб щирі християни приймали її з подякою Богові. Через це їжа, що вживаємо, «освячується Божим Словом і молитвою» (1 Тим. 4:4-5, 1 Кор. 10:30). І наостанок: в молитві «Отче наш» (її знає й молиться такою молитвою кожен християнин) ми просимо: «Отче наш, хліба нашого щоденного дай нам…» і логічно припустити: за те, що просимо, потрібно обов’язково дякувати. Отже, щирі християни вдячні Богові за щоденний хліб і завжди дякують Богові за їжу.

дин християнин прийшов до ресторану. Коли йому подали обід, він не соромився інших

відвідувачів, а встав з місця і вголос звершив молитву подяки Богові за їжу на столі. Після обіду він погукав офіціанта, щоб заплатити за обід. Той чемно сказав, що за все вже заплачено. Відвідувач здивувався: хто ж за нього заплатив? Працівник ресторану відповів, що господар ресторану – християнин, і він дав вказівку: якщо котрийсь з відвідувачів помолиться перед обідом, той буде їсти за рахунок закладу.

кщо на ваги поставити хлібину і кавалок золота, то переважить

хліб. Недарма Ісус Христос сказав: «Я хліб життя. Хто до Мене приходить, не голодуватиме він, а хто вірує в Мене, ніколи не прагнутиме» (Ін. 6:35).

Дорогий читачу! Чи ти маєш такий Хліб і дякуєш Богові?

знаходимо, так само не знаходимо вказівки яким би то не було чином звертатися в молитві до когось інде, крім Ісуса Христа. Згідно Нового Завіту варто звертатися до Отця Небесного в ім’я Ісуса Христа. Якщо ви будете звертатися безпосередньо до Ісуса Христа, це так само буде правильно: «І коли що просити ви будете в Імення Моє, те вчиню, щоб у Сині прославивсь Отець. Коли будете в Мене просити чого в Моє Ймення, то вчиню» (Ін. 14:13). «Поправді кажу вам: Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення, Він дасть вам. Не просили ви досі нічого в Ім’я Моє. Просіть і отримаєте, щоб повна була ваша радість!» (Ін. 16:23-24). Лише єдиний Ісус Христос – наш Спаситель (Дії, 4:12), Первосвященик (Євр. 8:1), Посередник (1Тим.2:5). І Його сили, величі цілком достатньо, щоб прийняти нашу молитву. Інші посередники для цього не потрібні. Хто в молитві звертається до інших святих, той порушує Слово Боже і принижує (знецінює) значення хреста Христового.

Серед молитов важливе значення має так називана МОЛИТВА ПОКАЯННЯ. Це – молитва Богові, вимовлена людиною, що усві-домила свою потребу в Спасителі Ісусі Христі і отриманні прощення за вчинені гріхи. Ця молитва сама по собі не може привести грішника до спасіння, а тільки його щире каяття, розуміння своєї гріховності і потреби в спасінні. Тобто, якщо просто повторювати (читати слова молитви), не усвідомлюючи прочитаного, то така «молитва» не є молитвою, яка Богові до вподоби.

Головним пунктом нашої молитви покаяння є усвідомлення нашої гріховності. Текст з Біблії говорить так: «Немає праведного жодного!» (Римлян, 3:10). У Біблії чітко стверджується, що всі ми згрішили. Усі ми – грішники, що мають потребу в милосерді і прощенні Божому (Титу, 3:5-7), бо через наш гріх ми заслужили вічне покарання (Матвія, 25:46). Таким чином, молитва покаяння – це благання до Бога про помилування замість належного справедливого покарання. Вимовляючи молитву покаяння, ми повідомляємо Богові, що довіряємося Ісусу Христу як своєму Спасителю. Для спасіння не потрібні якісь «магічні» слова. Тільки через віру в смерть і воскресіння Ісуса ми одержуємо спасіння! Якщо Ви розумієте, що згрішили і відчуваєте необхідність у спасінні і прощенні гріхів через Ісуса Христа, то Ви можете негайно (на тому місці, де Ви зараз є) звернутися своїми словами до Бога. Нижче прочитайте зразок молитви покаяння, подібними словами Ви можете звернутися до Господа: «Отче Небесний! В ім’я Ісуса Христа, Сина Божого, я приходжу до Тебе в молитві, усвідомлюючи всю свою гріховність. Я вірю Твоєму Слову. Я вірю, що Ти приймаєш кожного, хто приходить до Тебе. Господи, будь милостивий нині до мене і прости всі мої гріхи. Я вірю, що Ти прийшов на цю грішну землю, щоб померти й за мої гріхи. Я приймаю Тебе усім своїм серцем. Ісус Христос, Ти – мій Господь і Спаситель! Візьми моє життя у Свої руки і благослови його. Я не хочу жити колишнім життям нерозкаяного грішника. Я хочу належати цілком Тобі, Ісусе! Увійди в моє серце Духом Святим, очисти мене від будь-якого гріха. Будь моїм Спасителем і єдиним Пастирем. Керуй надалі моїм життям. Боже, я дякую Тобі за те, що Ти почув мою молитву і прийняв мене нині. В ім’я Отця і Сина, і Духа Святого. Амінь».

ЯК ПРАВИЛЬНО МОЛИТИСЯ?Коли радиш співрозмовнику помолитися до Бога, зазвичай чуєш

відповідь, що він не може помолитися, бо не знає молитов... Дехто вважає, що потрібно знати напам’ять багато молитов (тобто певних текстів на той чи інший день чи потребу), звернених до Бога чи до того чи іншого святого. Чим більше знаєш, тим краще. Чи це так? По-перше, молитва – це ніяким чином не завчений текст, це ваша щира й відверта розмова з Богом – чи подяка, чи моління, чи прохання (1 Тим. 2:1). Молитва може бути й без слів, а лише сльози і всього декілька слів, як молився митник: «А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!» Саме цю молитву Ісус Христос привів для нас в зразок на відміну від молитви фарисея, який молився гарно й довго, але його Господь не похвалив за це (Лк. 18:10-14). Молитва може бути й не зрозуміла для сторонніх слухачів, а Господь прийме саме таку молитву, як молитву Анни, яка ледь ворушила вустами, але Бог дав відповідь на її молитву: «І сталося, коли вона довго молилася перед Господнім лицем, то Ілій (священик) пильнував за її устами. А Анна говорила в серці своїм: тільки губи її порушувалися, а голос її не був чутий» (1 Сам. 1:12). Для Бога не потрібно багато слів: «Молячись, не говоріть надмірно, як ті погани; бо думають, що, завдяки своїй багатомовності, будуть вислухані» (Мт.6:7). А важливо молитися усім серцем: «І ви кликатимете до Мене, і підете, і будете молитися Мені, а Я буду прислуховуватися до вас. І будете шукати Мене, і знайдете, коли шукатимете Мене всім своїм серцем» (Ієрем. 29:12-13).

Щодо того, як треба молитися, Христос дав конкретну відповідь Своїм учням: «Ви ж моліться отак: Отче наш, що живеш на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля

Твоя, як на небі, так і на землі. Хліба нашого насущного дай нам сьогодні. І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим. І не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. Бо Твоє є царство, і сила, і слава навіки. Амінь» (Мт. 6:9-13). Інших текстів молитов в Новому Завіті, як-то звернення до Марії, матері Ісуса, чи інших святих ми не

ЛИСТОПАД - ГРУДЕНЬ 2012 р., №44 «ЖИВА НАДIЯ»

Запрошуємо:

м. Глобине: з 1000 та 1700, вул. Четверикова, 5, дім молитви;

м. Гадяч: з 1000, вул. Вокзальна, 1А, дім молитви;

м. Градизьк: з 10-00, вул. Проектна, 23, церква «Христа Спасителя»;

м. Гребінка: з 1400, вул. Жовтнева, 52, церква «Жива Надія»;

смт. Диканька: з 1400, вул. 40 Років Жовтня, 22;

м. Зіньків: з 1500, вул. Гоголя, 33, церква «Віфанія»;

смт. Котельва: з 10-00, вул. Жовтнева, 251;

м. Кременчук: з 900, вул. Маршала Жукова, 104, церква «Віфанія»;

м. Лохвиця: з 15-30, вул. Леніна, 1-а, актова зала будинку дитячої та юнацької творчості;

м. Лубни: з 1000, вул. Драгоманова, 33, церква «Ковчег»;

смт Машівка: з 1000, вул. Нестерця, 8 , Церква Христа Спасителя;

м. Миргород: з 1000, вул. Гоголя, 159, церква «Жива Надія»;

с. Новаки Лубенського р-ну: з 15-00, приміщення колишньої школи, церква «Ковчег»;

смт Нові Санжари: з 14-00, вул. Ветеринарна, 2, церква «Нове Життя»;

с. Оболонь Семенівського р-ну: з 1000, вул. Котляревського, 9А;

м. Оржиця: з 900, вул. Леніна, 87, дім молитви, церква «Ковчег»;

м. Полтава: з 1000, бульвар Б. Хмельницького, 19, (Зуп. «Вавілова»), церква «Нове Життя»;

м. Пирятин: з 900, пл. Борців Ре-волюції, 16, церква «Жива Надія»;

cмт Решетилівка: з 1000, вул. Горького, 105А, дім молитви;

смт Семенівка: з 1300, вул. Чапаєва, 6, церква «Жива Надія»;

м. Хорол: з 1000, вул. Крилова, 16, дім молитви;

с м т Ч у т о в е : з 1 0 - 0 0 , в у л . Комсомольська, 45, церква «Голос Спасителя»;

м. Чорнухи: з 1000, вул . Сковороди, 11; дім молитви;

смт Шишаки: з 900, вул. Корніліча, 27, дім молитви.

П р о п о н у є м о В а м в і д в і д а т и б о г о с л у ж і н н я

християн в Полтавській області, що відбуваються ЩОНЕДІЛІ:

«ЖИВА НАДІЯ» щотижня, у понеділок, з 21 год. 30 хв. на першому к а н а л і У к р а ї н с ь к о г о Національного Радiо.

УВАГА! С л у х а й т е

християнську радіопередачу

Любі читачі, ця газета друкується лише завдяки Вашим добровільним пожертвам! Якщо Ви вважаєте, що це видання корисне для читачів, наближає їх до пізнання Божої правди, то візьміть у цьому служінні посильну участь своїми коштами, пам’ятаючи слова Євангелії: «Кожен нехай дає, як постановив у серці своєму, не з жалем і не з примусу, бо Бог любить того, хто дає охоче» (2 Кор. 9:7).

Добровільні пожертвування на газету надсилайте на картковий рахунок: Приватбанк, картка № 4405 8858 2152 7022 (на прізвище Андросов), або поштовим переказом на адресу редакції газети.

ЖИВА НАДIЯЛИСТОПАД -ГРУДЕНЬ 2012 р., №4Г а зе т а ( хр и ст и я нс ь ко г о з мі с т у ) друкується за рахунок добровільних пожертвувань і розповсюджується без-коштовно.

Засновник газети: Церква християн віри Євангельської «Жива Надія», м. Миргород, Полтавська обл.

Реєстраційне свідоцтво: ПЛ №386 від

20. 11. 2000.Віддруковано: ТОВ Вид. «Миргород»,

Зам. №1031. Тираж 30 000 екз.

Редактор: Андросов Г. М.Тел.: 050-2813256; 067-1050282. Email: giva.nadiya@gmail.com

Адреса редакції: Геннадій Мико-лайович Андросов, вул. Колгоспна, 44, м. Миргород, Полтавська обл., 37600, Україна Ukraine.

Щиро запрошуємо всіх бажаючих для вивчення Біблії за адресою: м. ДОЛИНСЬКА, вул. Шевченка, 119. Щонеділі з 9:00 та 16:00, щосереди та щоп’ятниці з 18:00. Ви можете особи-сто зателефонувати священнослужи-телю церкви: тел. 098-26-86-015.

Читайте газету «Жива Надія» в електронному варіанті (всі випуски з 2009 р. в кольорі) на сайті:

www.hve.poltava.ua (розділ: Газета), або ж на сайті: www.lifeinjesus.info (розділ: Преса).

Вниманию жителей и гостей г. С.-БУДА!Приглашаем всех желающих

на Богослужения в Церкви по адресу: ул. Сельская, 16, г. С.-Буда, Сумская обл.

Мы Вас ждём каждое воскресенье с 10-00 и 18-00.

ВХОД СВОБОДНЫЙ!Вы также можете лично

позвонить священнослужи-телю церкви С.-Буда Анатолию, тел. 097-824-5506.

У

О

Я

O дин знатний пан через негоду змушений був зупинитися в бідній

селянській хаті. Одягнений він був у дорогий костюм і дуже пишався цим. Селянин, його дружина і діти мали бідний одяг, але вони бу-ли добродушними і запросили пана пообі-дати з ними. Пан дуже зголоднів, бо довший час нічого не їв, тому погодився. Коли усі зібралися за столом, господар склав руки і став молитися: «Наш Господь, від усього

серця дякуємо Тобі за їжу і молимо Тебе, благослови її тепер». Уся сім’я дружно підтвердила молитву словом «Амінь». Багатий пан, бажаючи показати свою перевагу над бідняком, зморщив свого носа: «Ну, це вже занадто. Молитва вже застаріла. Хто ж у наш час ще молиться?» – сказав він зарозуміло. Селянин спокійно відповів йому: «Шановний пане, у нас не моляться тільки свині в хліві. А так усі, хто сідає з нами обідати, моляться». Ну й соромно ж стало цьому гордому багатію!