ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (84) січень−квітень 20081

У цьому номері:

ВВВииидддаааєєєтттьььсссяяя зззааа ббблллааагггоооссслллооовввееенннннняяямммррреееккктттооорррааатттууу ЛЛЛьььвввііівввсссььькккоооїїї ДДДууухххооовввннноооїїїСССееемммііінннаааррріііїїї СССвввяяятттооогггооо ДДДууухххааа

Реєстраційне свідоцтво

ЛВ 300 від 1996 р. Б.

Виходить з березня 1996 р. Б.

Редактор:ОООлллеееггг ОООвввсссяяяннниииккк

Заступник редактора:ВВВооолллооодддииимммиииррр ЧЧЧааабббаааннн

Літературний редактор:ОООллльььгггааа БББааарррааабббааашшш���РРРеееввваааккк

Комп’ютерна верстка:МММаааккксссиииммм БББііілллиииййй

Набір тексту:ІІІгггоооррр ЯЯЯкккиииммм’’’яяяккк

Дизайн обкладинкита фотографія:МММииихххааайййлллооо ГГГуууцццуууллляяяккк

Відповідальний за друкта розповсюдження:МММииихххааайййлллооо СССееемммчччииишшшиииннн

Цензор:ооо... ВВВооолллооодддииимммиииррр КККрррууушшшеееллльььнннииицццььькккиииййй

АААдддрррееесссааа:::Львівська Духовна Семінарія Святого Духа,вул. Хуторівка, 35,м. Львів, Україна, 79070

тел./факс: (032) 244;93;59e;mail: piznay_pravdu@ukr.net

hhhttttttppp::://////mmmaaagggaaazzziiinnneee...llldddsss...lllvvviiivvv...uuuaaa///

Р/р: 26001301410964 ЗКПО 13839856

МФО 325633 ЛУБАИ ПІБ

Редакція має право редагуватита скорочувати подані матеріяли.Рукописи не повертаютьсята не рецензуються.

Часопис спирається на “Українськийправопис. Проєкт найновішої редакції”Інституту української мови НАН

України, 1999.

ПППррриии пппееерррееедддррруууцццііі пппооосссииилллааанннннняяя нннааа «««ПППііізззнннааайййПППрррааавввдддууу»»» оообббоооввв’’’яяязззкккооовввеее...

©©© «««ПППііізззнннаааййй ПППрррааавввдддууу»»»,,, 222000000888...

№1(84)січень−квітень 2008

Чи

та

йт

е, с

піл

ку

йт

ес

ь, п

иш

іт

ь н

а с

ай

ті “

Піз

на

й П

ра

вд

у”

:

mmm

aaaggg

aaazzz

iiinnneee

...lllddd

sss...lll

vvviiivvv

...uuuaaa

Слово до читача . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2

Тема

Що керує світом? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3Мода – дає чи відбирає у тебе життя?. . . . . . . . . . . . . . . . . . 4Кар’єра – мета мого життя. Зростання – мета могосерця . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5Сучасність спонукає до байдужости, Христос – досвятости . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6Новий погляд на побачення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 8Куди зникає наш час? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10Життя занадто коротке, щоб його марнувати . . . . . . . . . 12

Простір спілкування

Четверта гілка влади. . . Або мас;медіяу нашому житті . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13«Так» чи «ні» дошлюбним статевим відносинам . . . . . . . 15

Дорога спасіння

Актуальність біблійної мудрости . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18Його світло на наших дорогах . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19

Полеміка

Алкоголь і ми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21

Літургійне богослов’я

Сутність обряду . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22

Сторінками історії

Україна й українці без кордонів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24«Собор Святої Софії – знак і символ незнищенностиБожого храму на землі» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 25

Це цікаво

Форми хреста . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27

Нам пишуть

«Слава Ісусу Христу!» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29

Поезія

Гетсиманський сад . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 31

2

«Слово твоє я передав їм, тож зненавидів їх світ, – не відсвіту бо вони, так само, як і я не від світу» (Ів. 17,14). Маючина увазі своїх послідовників, цими словами Спаситель у своїйархиєрейській молитві звертається до Небесного Отцянезадовго перед своїми страстями.

«Вони не від світу цього…» – такий вислів у наші дні моженабирати різноманітних відтінків, однак Христос такназиває тих, які прийняли Його слово і згідно з нимпровадять своє життя.

Про людину, яка веде богопосвячене життя ще кажуть, щовона зреклася світу. У східних монаших спільнотах і вбільшости західних існує традиція прийняття нового іменитією особою, яка сюди вступає. І це є символом того, щотака людина залишає все, що її пов’язувало з попереднімгрішним життям, тобто зі «світом» і з тими всіма

приманками, які він пропонує – блискучими зовні, та згубними для того, хто впіймається. Колиговорять про їхнє минуле, то, щоб окреслити цей попередній період, вживають зазвичай вислів«в миру?», тобто: «у світі». Якщо вдуматися у ці слова, то можна зауважити і парадокс – бо цілюди й надалі тут залишаються.

Христос також не був відлюдником, як і Його учні, та й будь�яка людина є покликана жити успільноті, проте як тоді, так і зараз – кожен, хто провадить життя за Божим прикладом(незалежно від його стану – монашого чи подружнього), є не від світу цього. Залишаючись усвіті така особа є від нього вільною у тому значенні, що не є залежна від його пропозицій. Вонаживе якісно кращим життям, оскільки має «пропозиції» Бога, Ним же і відкриті, осягнення якихдозволяє брати участь у житті Божому – частково на землі, та потім, вповні, у вічності.

Саме такі роздуми і спонукали нас у часі Великого посту поділитися з Вами, дорогі читачі, насторінках нашого часопису думками на тему: «Що нам пропонує світ…». Що він пропонує нам,блудним синам та дочкам, які, покинувши одного дня дім свого люблячого Отця, блукаємоманівцями, шукаючи нібито звичайного щастя, забувши, що без Бога воно є неможливе? Хочачасом нам здається, що для його осягнення потрібно ще зовсім небагато, що варто зробитивсього лиш один�єдиний крок – і воно буде поруч. Хтось його просто робить, хтось нимпереступає через иншого, у когось це – шалений стрибок, бо він боїться, щоб хтось його невипередив. Та в будь�якому випадку – спіймане «щастя» приносить задоволення лишекороткочасне, на якийсь невеликий період і штовхає знову кидатися у пошуки, знову йти впогоню за задоволенням, свободою, успіхом, любов’ю… Це може тривати роками,продовжуватись до безконечности і, незалежно від того, якою мірою є нами здобуте, так і непринести очікуваного щастя …бо його тут просто немає.

Святий Великий піст називають благодатним часом. Він і справді є благодатним з огляду нате, що дозволяє це щастя віднайти. Через задуму над своїм теперішнім життям та ціллю, доякої воно прямує (і до якої має прямувати), через покаяння, очищення свого серця дозволяєподивитися на світ иншими, вже новими очима, можливо – очима Божими, і таким чиномвіднайти правдиве, істинне щастя, яке вже нам один раз було дане – при народженні, тількисвіт… запропонував свою альтернативу.

Олег ОвсяникОлег ОвсяникОлег ОвсяникОлег ОвсяникОлег Овсяник

та колектив редакціїта колектив редакціїта колектив редакціїта колектив редакціїта колектив редакції

Дорогі читачі!

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (84) січень−квітень 20083

Те м а

У погоні за щастям і накопиченням багатств людичасто не помічають, як гублять власну гідність істають заручниками світу, котрий, щодня

більше мінливий, утрачає свою ідентичність.

Одним натиском клавіші на комп’ютері ушвейцарському банку можна закрити всі рахунки усіхбізнесменів Європи, одним натиском кнопки увійськовому відомстві США можна зруйнуватиполовину всього світу чи одним поворотом важеля вМоскві залишити без тепла всю Європу. Тобто гроші,влада, сила нині керують світом? На таке запитанняпересічний житель вибере як відповідь один із цихтрьох варіянтів, керуючись принципом, що тойсильніший, у кого більше грошей. Але чи ці людськівартості мають сенс без Бога? Де Він, котрий це всестворив і дав у руки своєму найдорожчомустворінню? Невже Господь втратив контроль надсвітом, бо навіть без Його волі людина можевирішувати свою долю чи навіть брати на себевідповідальність за життя чи смерть инших?Виглядає, що Бог для більшости з нас не єавторитетом. Він відійшов на марґінес суспільства,розчинившись серед вартостей сучасного світу.

Проте навіть без багатств Бог залишиться з нами іподарує найдорожче – свою любов і спокій в серці,навіть без тепла Бог нас зігріє і дасть нам правдивебагатство, котре жоден воїн чи зброя не зможуть віднас відібрати – вічну насолоду перебування у Йогоцарстві. Там влади вже не мають ані гроші, ні зброя,ні сила, а добрі діла на землі. Господь не буде рахуватинаші достатки, котрі ми накопичили на землі (нехайсмертні їх рахують), навіть не запитає, скільки мивіддали свого багатства бідним (Христос же сказав:«Ти ж, коли даєш милостиню, нехай твоя ліва рука незнає, що робить твоя права, щоб твоя милостинябула таємна, не труби перед собою, як роблятьлицеміри по синагогах та вулицях щоб їх хвалилилюди. Істинно кажу вам: вони вже мають своюнагороду» (Мт. 6,2;4), ані чи чесно ми їх заробили.Господь і без нас знає кожне серце і є справедливимБатьком, котрого неможливо підкупити чи дати Йомухабаря. Він запитає нас: «Чи напоїли ви Мене, коли ябув спраглий, чи одягнули Мене, коли я був нагий, чивідвідали Мене, коли я був недужий?»

Тому в цій погоні за багатством чи славою спробуймозупинитися і на хвильку задуматися, чи, бува, я нестав полоненим власного збагачення і гордости?Невже багатство чи влада заволоділи мною настільки,що вже не маю можливости прислухатися до красицього дивовижного світу і віддати частинку себеближньому? Ні, не поділитися мільйоном, чи одниммагазином, а просто віддати свою любов, щиру ідовготерпеливу. Зрештою, про те, що багатство єгріхом, у Біблії ніде не сказано, однак йдеться протих, хто вміло це багатство використовує і не єзалежним від нього, а от грошолюбство належить догріхів!

Але грошей не потрібно боятися, бо це не зло, анавпаки – у вмілих руках гроші є добром – знаряддям,яке будує прекрасні речі і людські цінності:милостиню, пожертву тощо. Ці речі за гроші некупиш і силою не здобудеш, але без них неможливеіснування цього світу. «Без любови все – ніщо;обов’язок без любови робить людину без;церемонною; справедливість без любови робитьлюдину жорстокою; правда без любови робитьлюдину критичною; розум без любови робитьлюдину хитрою; привітність без любови робитьлюдину лицемірною; компетентність без любовиробить людину непоступливою; влада без любовиробить людину насильником; честь без любовиробить людину зверхньою; багатство без любовиробить людину жадібною».

Корінь любови є у пережитті Бога. Я не можу нелюбити иншого, коли мене любить Бог. Я є Божоюдитиною, і Господь подарував мені цей світ, коженновий ранок, кожне розчарування чи радість, алелише приймаючи це все з любов’ю, як Божий дар,намагаймося зберегти цей дар не себе, а для того, хтопоруч зі мною: «Хто хоче спасти свою душу, той їїпогубить, а хто погубить свою душу ради мене таЄвангелія, той її врятує». (Мр.8,35).

Любов – це найбільший дар, який Бог дав людині.Любов – основа людства і всього живого. Любовробить людину вільною, доброю, визволяє її відстраху і земних пристрастей, скеровує досамовдосконалення. Любити – найбільший дарлюдини, що відрізняє її від усіх инших істот. Миможемо прожити без рук і ніг, без язика чи слуху, алебез любови – ні. Каже св. апостол Павло: «Якби явіддав своє тіло на спалення, але не мав би любови,то не мав би жодної користи» (І Кор. 13,3).

Світ створений з любови, кожен із нас живе йнароджується з любови, тому очевидно, що світомкерує любов, і неможливо жодною силою її подолати.Вона вічна, як вічний Бог. Світом керує любов черезОтця, який подарував її кожному з нас, щоб миберегли і ділилися нею з ближнім. Любов – це єдинийскарб, що помножується, це єдиний дар, що ростетоді, коли його роздають.

Роман СоколенкоРоман СоколенкоРоман СоколенкоРоман СоколенкоРоман Соколенко

Що керує світом?

4

Любов. . . Гроші. . . Влада. . . Слава. . . Насолода. . .Свобода. . . Спокій. . . Впевненість. . . Само;утвердження. . . Довіра. . . Повага. . .

Коли тобі небайдужі ці слова, тоді ці погляди саме длятебе. Ти можеш починати читати і, можливо,знайдеш відповідність із своїм життям, а тодізамислишся: «Для чого існують ті блага у світі?»Можливо тобі або твоїм близьким є зараз самотньо іне знаєте, як вийти із цієї проблеми. Тоді тобі,дорогий читачу, варто зупинитися на кілька хвилин іпережити ці промовлені слова до тебе у спокої абодопомогти це зробити иншим.

Кожен із нас погодиться, що ми прагнемо до щастя, допошуку чогось невідомого. Ми хочемо уникатипроблем, відчувати насолоду від життя, дізнатисябагато незнаного. Також ми шукаємо свободи, довіри.Ми потребуємо, щоб нас любили і поважали,ставилися до нас добре. І взагалі, ми ростемо додосконалости. Нам здається, що для цього потрібнозробити один єдиний крок – це заповнити нашежиття різноманітністю. Так, на перший погляд немаєв тому нічого поганого. Але запитаймо себе, чи мибагато знаємо про ці речі: любов, свободу? Переважновідповідаємо стандартними визначеннями: «Любов –це бажання добра», «Свобода – це можливість робитите, що хочеться». Иншими словами можна сказати, щоу наше життя увійшли такі поняття, як «вибирай по;модному», «твори свій стиль задоволення, бо життякоротке», «ти маєш мати гарний імідж».

У сучасному світі довкола нас є багато реклами зтелебачення, газет, журналів, інтернету, рекламнихщитів, книжок і розмов, що дають готові відповіді нанайголовніші питання життя. А ми виступаємо у роліспоживачів, бо потрібно вибрати те, що є найбільшпривабливим, огорнутим у приємність. У рекламілюдина ніби є найвищою цінністю з правом вибору,а насправді за неї підсвідомо вирішують все, віднайелементарніших потреб до найглибших духовнихблаг: як одягатися, як жити і як уникати проблем.Збоку можна побачити цю підміну понять: як можнавибрати те, що мені благо, коли за нас вже всевирішує мода? А що це таке, та мода, про яку багатоговорять?

Мода (фр. mode, від лат. modus — міра, образ, спосіб,правило, розпорядження) — нетривале пануванняпевного смаку в якійсь сфері життя чи культури. Навідміну від поняття стилю, мода характеризуєкороткочасні і поверхневі зміни зовнішніх формпобутових предметів та мистецьких творів. Увужчому сенсі модою називають зміну форм і зразківодягу, що відбувається протягом порівняно коротких

проміжків часу. Вживання словосполучення«вдягатися за модою» походить із XVII століття, колифранцузька придворна мода стала зразком для всіхєвропейських країн. Слово «мода» вживається такождля позначення нетривкої популярности, яка швидкоминає1.

Чому молода людина, слухаючи сучасну моду, якнайбільшу цінність у світі вибирає дошлюбний секс,цигарки, наркотики, алкоголь? Чому молода людинаЧому молода людинаЧому молода людинаЧому молода людинаЧому молода людинашукає досконалого захисту у житті і чому вибираєшукає досконалого захисту у житті і чому вибираєшукає досконалого захисту у житті і чому вибираєшукає досконалого захисту у житті і чому вибираєшукає досконалого захисту у житті і чому вибираєяк подарунок собі – розвагу?як подарунок собі – розвагу?як подарунок собі – розвагу?як подарунок собі – розвагу?як подарунок собі – розвагу? Відповіді на ці питаннябувають різні: «Такі умови життя заставляють якосьвиживати», «Страх, що тебе не відкинуть», «Всі такроблять», «Життя є коротке, хочеться спробувативсього і багато», «Я хочу відчути насолоду», «Я хочузадовольнити свою цікавість», «Це допомагає уникатипроблем». . .

Але насправді існує лише одна причина, яка штовхаємолодих хлопців і дівчат до такого пошуку – цецецецецепорожнеча в душіпорожнеча в душіпорожнеча в душіпорожнеча в душіпорожнеча в душі.

Людина ХХІ століття завжди кудись поспішає, атурботу про власні блага, погляди, уподобання даєвирішувати комусь иншому і навіть не аналізує, якінаслідки з того можуть бути. Реклама не дозволяєлюдині вільно мислити і не може дати того, щопропонує мода: легкого життя, домашнього затишку,любови від близьких людей, самоповаги,впевнености, добробуту, допомоги в кризовихситуаціях, полегшення в стражданнях. За їїдопомогою ніколи не подолаємо власних обмежень,не зробимо життя цікавішим і веселішим, не зробиможиття безпечним, не зникнуть труднощі і клопоти,докори сумління, не зреалізуємо себе у професії і нененененебудемо собоюбудемо собоюбудемо собоюбудемо собоюбудемо собою. Нам здається на початку, що миотримуємо те, що хочемо. Але ця ілюзія триваєкороткий час. А у власному покликанні до ЦарстваНебесного, найпотаємнішому прагненні нашої душі,ми творимо пекло. Наше тіло стає рабом узалежнення.Тоді ми кажемо, що втратили все. Та не все. Бо хочшукаємо за одним, та знаходимо зовсім инше – і це неє кінцем життя, але, можливо, початком життяиншого.

Так, до цього часу ми жили, щоб бути щасливими.Душевну порожнечу зовні якось старалисяприкрасити модою, та сховатися від неї не вдавалося.Тому причиною заповнення душі різним сміттям булапорожнеча, яка утворилася від гріха. Колись миобразили Господа Бога, втратили освячуючу ласку, вякій відчували себе наповненими любов’ю,життєрадісністю і йшли дорогою життя для инших.Колись ми були дітьми своїх батьків. Та одного разуцей зв’язок невидимий закінчився для кожного з наспідміною того, що називається любов, і мивіддалилися від Бога. Ми не змогли осмислити тихречей, які є довкола нас. Ми засумнівалася в тому, щоможе існувати ідея вища від нашої земноїреальности, радість більша від тілесної насолоди,життя істинне, щасливе, невидиме, але реальноприсутнє у нашій душі. Про це говорять слова Христа:

ÌîäàÌîäàÌîäàÌîäàÌîäà - äຠ÷èâ³äáèðຠó òåáåæèòòÿ?..

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (84) січень−квітень 20085

„Царство Небесне є„Царство Небесне є„Царство Небесне є„Царство Небесне є„Царство Небесне євсередині вас” всередині вас” всередині вас” всередині вас” всередині вас” (Лк. 17,21).

Якби ми знали, що існуєєдиний шлях зціленняпорожнечі душі, чи ми бине скористалися? А цейвихід є від того, Хто єЛюбов’ю, – від Христа.Подивімося реально накартину нашого серця. Мизвикли перекладати відпо;відальність на всіх, тількине на себе. Ми спихаємовідповідальність на рек;ламу, обставини життя,людей за те, що наше життястає нестерпним і суціль;ною пустелею. Нам легкосказати погане слово,нарікати на всіх, неслухати думки людей,завдати болю ближньому,не виконувати своїх

обов’язків, вказувати иншим на їхні помилки,занапастити своє життя і життя близьких людейзробити пеклом. Натомість важко докласти зусиль длядобра дорогих нам людей, важко пробачити, стерпітибіль і нелюбов, прийняти себе такими, як ми є, думатипро инших. Можливо, ми не вибираємо того, щовідповідає нашому життю, поведінці, ставленню долюдей. Потрібно вибрати свій стиль життя, якийвідповідає тому, що є в моїй душі. Стиль, який неперешкодить моєму спілкуванню з Богом, ставленнюдо моїх ближніх. Мої думки, бажання і вчинки тоді незавдаватимуть моєму серцю темряви і самотности.Єдиний лік є примиритися з Христом і поєднатися зНим у Євхаристії, щоб почати творити у своїй душімир. Знайдімо час нарешті для себе і у спокійномумісці просімо і навчімося говорити до Ісуса словами,що лежать на серці. Не живімо для себе, а віддаймосяХристові і живім для инших. А живучи для ближніх –віднайдемо своє життя і зможемо вже не лякатися,коли нас стрінуть якісь страждання, терпіння, болі…Не сприймаймо страждання як щось неприємне.Може, коли ми навчимося жити з собою, то відчуємосправжній сенс життя, який божественнийСпаситель у своїй любові запланував саме для нас.Подивися на Христа. . . Його стиль життя. . . розп’яттяна хресті. . . відкрий. . .

Тобі вибирати: чи жити по;модному, чи творити свійстиль життя, який притаманний тобі?

ТТТТТарас Гарас Гарас Гарас Гарас Голотаолотаолотаолотаолота

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 www.uk.wikipedia.org/wiki/Мода_(культура)

Багато з нас у дитинстві мали мрію статиастронавтом, знаменитим футболістом чипросто відомою людиною. Цю мрію ми

плекали і хотіли реалізувати якнайшвидше. Миробили собі літаки, ракети, щоб показати, найпершесвоїм батькам, що наше бажання не є дитячоюфантазією. Батьки, бачачи нашу завзятість, сприялинам. Коли почали ходити до школи – всі заохочувалинас до кращих оцінок. «Ти мусиш бути найкращим,першим, розумним, непомильним», – часто говорили.Саме в такий спосіб в дитячому віці нам закладалиперші цеглини майбутньої кар’єри.

Як подає Словник української мови, кар’єра – цешвидке, успішне просування у службовій, суспільній,науковій та иншій діяльності. Коли читаєш це слово,то перші враження, які складаються є негативними,бо з ним асоціюються люди, які прокладають собішлях у житті не дуже моральним способом, про якихкажуть: «По головах инших йдуть до своєї мети». Михарактеризуємо їх як таких, що не мають справжніхдрузів, а якщо й мають, то заради вигоди; щопрагнуть здобути все, дійти до вершини слави;наполегливо працюють, не зауважуючи нікогонавколо себе; не мають любови…

Нехай ці здогадки спонукають нас задуматися, чи моє«християнське» життя не є до цього подібним? За щоя змагаюся у своєму, подарованому Богом житті – заславу, вплив, матеріяльні блага, місце у суспільствічи… за справжнє щастя, місце у Небесному Царстві…?

Ми, будучи християнами і живучи у цьому світі,також часто забуваємо слова Ісуса: «Любіть одинодного, як я вас полюбив». А чи усвідомлюємозначення цих слів? Господь із любови до нас віддавсвоє життя, щоб ми його здобули… Якщо ми єхристиянами, то повинні усвідомлювати, бо бутихристиянином – означає жити правдивим життям,жити в Христі.

Це нелегко. На такій дорозі зустрічається багатоперешкод, які є часто оманливими. Видаються«солодкими» для нас, та в той самий час – шкодятьнашому ближньому. Проте ми часто робимо своє.Кожен із нас має свої обов’язки, які прагневиконувати якнайкраще. Так, учень чи студентповинен вчитися, вчитель – навчати, батьки –виховувати і т. д. Щоб такі обов’язки правильновиконати, потрібно жити в Христі. Але в більшостівипадків ми не хочемо жити Істинним Життям.Кажемо: «Ще не час», «це не про мене», – і гіркопомиляємося. Пригадаймо, скільки разів не «вдалося»піти до церкви у неділю через втому від навчання,праці або ще чогось; скільки разів шкодували збудити

Кар’єра – метамого життя.Зростання –мета мого серця

6

вранці своє чадо, бо «ще за життявстигне». Так, навчання івиховання є важливе, але неважливіше від Літургії. Такихприкладів можна наводити багато,але результат буде один – мивчимося бути ідеальними учнями,студентами, працівниками чи

батьками, але не вчимося жити вБозі. Наше прагнення бутинайкращими у всьому земному такзасліплює нас, що забуваємо провсе духовне. Потрібно пам’ятати,що тіло без духа – ніщо, як і духбез тіла – ніщо, вони єдині. Якщотіло хворе, то й дух хворий інавпаки. Тому й буває час, щонаша світська кар’єра перешкоджаєзростати у духовній «кар’єрі». Апричиною є те, що ми не хочемодопустити Бога до нашихобов’язків, нашого життя. Миволіємо розділити те, щонеможливо розділити. Частокажемо: це місце для мене, моїхпроблем, а те – для Бога. Забуваємо,що Господь – всемогутній і можедопомогти нам у всіх проблемах.Однак ми не хочемо Йогодопомоги, прагнемо зробити все

самі. Тому й наші проблеми завждивирішуються негативно. А коли бми пожертвували Господу нашежиття, то віднайшли б його ціль,воно стало б радісним, безнегараздів. А якщо вони йтраплятимуться, то вже не будутьтакими страшними, бо з нами буде

Бог.

Господь завжди робитькрок назустріч, а чизробимо цей крок ми –залежить від нас. Він нехоче багатьох молитов,які ми часто говоримояк скоромовку, а хочепростого слова «ТАК».Так, Господи, дій в мені,щоб я міг жити в Тобі.Тоді наші діла будутьЙому угодні. Але чомуми так не робимо?! ПроНього згадуємо тількитоді, коли наступаютьсерйозні проблеми. Михочемо спочатку забез;печитися матеріяльно, авже тоді, можливо, і проБога згадати. Утімніколи не задумаємося,що те «колись» може і ненастати. Так, якпроведемо сьогодніш;ній день, так іпроведемо цілу вічність.Якщо проведемо його зБогом, то й продовжимоце перебування у небі,

але якщо – в погоні за скарбамисвіту, то й за це буде відповідназаслуга.

Зараз ми перебуваємо в часі, якийназивається Великим постом.Свята Церква заохочує насроздумати над собою і своїмиділами. Подивитися, чи справді яживу Правдивим Життям? Чи моїділа є гідні християнського життя?Чи обов’язки не замикають могосерця перед Богом? Чи живу ізростаю у Ньому? І якщо відповідьбуде негативна, то маємоможливість вже відтеперзмінитися і провести цей піст якістинне зростання («кар’єру») уГосподі.

Миколай ДобруцькийМиколай ДобруцькийМиколай ДобруцькийМиколай ДобруцькийМиколай Добруцький

Сучасністьспонукає добайдужости,Христос – досвятостиСлово „байдужість” викликає у

нас засудження. У наш час убайдужості можна

звинуватити будь;кого. Будь;якіпроблеми, що стосуються нашогопобуту, можна підвести під одинспільний знаменник: „Комусь доцього байдуже”. Наприклад,байдуже, що у час пік транспорт унашому місті переповнений, щодороги у незадовільному стані, щолюдина з особливими потребами(інвалід руху) взагалі не можескористатись з транспортнихпослуг, оскільки вони у нашомумісті непристосовані для такихлюдей. Хоча вони такі самігромадяни, як і ми, а виходить, щотеж комусь до них байдуже … Цейперелік ще можна довгопродовжувати, а це лише тіпроблеми, що стосуютьсятранспорту. А якщо згадати нашіпід’їзди, коридори, ліфти,подвір’я… Виникає закономірнепитання: якщо нам від цьогопогано, то чому нам до цьогобайдуже? Відповідь простопарадоксальна: тому щобайдужість допомагає нам у цьомуновочасному суспільномугармидері зберегти нерви, дожитидо наступного ранку і розпочатизнову новий день, переповненийпроблемами. Уявіть свою нервовусистему у кінці робочого тижня,якщо протягом кожного дня випереймалися б тим, що впихаєтесьу переповнену маршрутку, кожен

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (84) січень−квітень 20087

раз робите зауваження, коли васштовхають і т.п. Найпростіший спосібуникнути зайвих нервувань, викидівзлости – стати до цього байдужим, незауважувати, не звертати уваги.

Не так давно у нашому місті трапивсявипадок, котрий шокував усіх, і буввисвітлений у мас;медія. В одному змагазинів помер чоловік і пролежавцілий день на підлозі того ж магазину.Що саме могло виховати у серцях усіхтих людей, котрі там були, таку кам’янубайдужість, майже жорстокість?Відповідь знову ж таки парадоксальна:байдужість виховує байдужість. Мабуть,серед нас немає такої людини, що не бачила бп’яницю, який би безпорадно лежав на тротуарі чигазоні… Чи в когось виникає справжнє співчуття приспогляданні такої картини? Мабуть, що ні, як пише іСвяте Письмо: „Хто виправдає того, хто грішить сампроти себе?” (Сирах 10:29). Найпростіший спосібдопомогти такій людині у такій ситуації – це покластиїї у зручніше місце, де б вона не змокла, не змерзла,просто виспалась, протверезіла. У випадку,наведеному вище, ймовірний „п’яниця” непотребував такої допомоги – він лежав у тепломумагазині під накриттям. Із цього можемо зробитивисновок, що коренем, джерелом зараженнянавколишнього середовища байдужістю є байдужість байдужість байдужість байдужість байдужістьдо самого себедо самого себедо самого себедо самого себедо самого себе. Саме вона дозволяє перейтизаборонені межі і, здавалось би, не завдати нікомушкоди, окрім себе самого. Однак це спричинюєбайдужість родини, яка починає сприймати те, щоодин із її членів зловживає алкоголем (чи ще чимосьиншим), і байдужість суспільства, яке починаєсприймати як норму речі ненормальні.

Наступне питання: як викоренити цей коріньбайдужости, як зарадити людині, що байдужеставиться сама до себе? Єдиний спосіб – звернути їїувагу до себе самої, тому що ні наші старання, німолитви святих, ні навіть Бог не допоможуть такійлюдині, доки вона сама не почне собі допомагати.Слово „байдужість” містить у собі дуже важливучастину – „дужість”, тобто це слово окреслює ненемічність людини, але її „дужість”, силу, потужність,яку вона не реалізує. Відповідно, допомога такійлюдині буде виглядати дещо смішною – це так, якзапрягти коня до мерседеса, який сам має стокінських сил. Те, що ми можемо зробити – побачити,що мерседес – це потужна машина, а не бричка, а встосунку до людини – побачити образ Божий. Упритчах про заблукану вівцю, про блудного синаГосподь навчає прийняти, не відвернутися, алезвернути увагу любови;прощення. Саме череззвертання своєї уваги і розривається колобайдужости. Якщо б у тому випадку з мертвимчоловіком у магазині хоч хтось один звернув своюувагу – через мить біля нього був би вже натовплюдей. Через увагу та прийняття ближнього можемозменшити байдужість цього світу. Навіть вийти з

переповненої маршрутки через„перепрошую”, а не через„відійдіть” буде кроком допоцінування Образу Божого, а недо байдужости до нього.

Найважчою ж є байдужість доособистого духовного життя. Упритчі про сіяча Господьговорить про слово, щопотрапляє у серця людські, і проперешкоди, які заважають йомутам прорости. Найпоши;ренішою перешкодою словуБожому у наш час є скелябайдужости – або цілком гола,або ж з тонким родючим шаром.

Зовні ситуація виглядає так, що віра християнськашириться, до церков приходять тисячі людей.Внутрішньо ж виглядає так, що є безліч тих, когозадовільняє поверхнева віра, хто готовий із цікавістюзробити кілька кроків у прекрасний світхристиянства, однак мало є тих, хто годиться йтишляхом вузьким і тернистим, залишаючи позадупопередній спосіб життя, відкинувши його принади,повстаючи проти своєї волі, своїх страстей. Правдоює й те, що сучасній людині здобувати святість єзначно важче, аніж колись. Сьогодні необхіднозначно більше праці, боротьби, мужности і мудрости,щоб виростити і зберегти плід віри. Саме томубагатьох полонить спокуса байдужости у форміпитання: „А навіщо воно мені?” Християнисучасности стають байдужими до того, що є об’явленеГосподом – забувають про вічність, про те, що Богстав людиною для того, щоб людина стала богом ібула вічно з Ним у Небі. Вся увага переходитьвиключно у земну площину життя. Саме тутрозбудовується і вирує „життя”, звернене до упалоїприроди, для задоволення всім пошкодженим івикривленим, тому таке „життя” не є тим Життям, якедарує Бог. Такий напрямок „розвитку” є фактичнимвідходом, полишенням християнства.

Живучи у такому світі байдужости, нас можепідстерігати ще одна спокуса – з погордою і засудомставитись до людей збайдужілих, від чого насзастерігає святий Єфрем Сирійський, говорячи:„Коли недбалими побачиш людей, навіть якіпостаріли у монашестві, тоді мусиш бути дужеобережним, аби, по;перше, не піти їхнім шляхом і,по;друге, набувши стриманости, не виноситися передними, бо це значило б поступитися зарозумілості уперемозі над собою. Послухай, що сказано: Будьуважним до себе, ретельно оберігай свою душу”1.Можливо, у світлі саме нашої святости хтось покинесвою байдужість до Бога і до ближнього…

Ігор ЯвнийІгор ЯвнийІгор ЯвнийІгор ЯвнийІгор Явний

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 Духовна спадщина святих Отців. Св.Єфрем Сирійський,„Місіонер”, т.2, Львів 2001, с.186.

8

Розгортаючи тему оманливих пропозиційпостмодерного суспільства, особливої увагизаслуговує гостра і болюча, але притрушена

пухнастим снігом, проблемапобачень. Побачення, які засвоєю природою мали биозначати дещо глибший вимірстосунків між хлопцями тадівчатами, у сучасномурозумінні більше схожі нанесерйозну гру. Вони стали наченевід’ємною частиною життяпідлітків. Зустрічі та розлученнявідбуваються із шаленоюшвидкістю. А згодом звичайнихпобачень стає замало, ось ірозпочинаються експериментиз фізичним аспектом стосунків.Властиво саме це щоденнопропагують сучасні мас;медія,постійно намагаючись пе;рекрутити наше світо;сприйняття. Варто відзначити,ці намагання не були і не ємарними, вони реально досяглиі продовжують досягатипоставленої мети. І це будевідбуватися, допоки ми незаборонимо комусь мані;пулювати нами.

Маю підозру, що більшість підлітків на запитання«для чого вам побачення?» гордо відповіла би: «Щобкраще пізнати свого партнера, перевірити, чи мипідходимо одне одному». Але якщо реальнопроаналізувати стосунки таких людей, то відповідьбула б иншою: «Для того, щоб заспокоїти свійнестримний егоїзм і вгамувати ненаситний апетитпристрастей, який невпинно пробуджує і пропагуєсучасне суспільство». Такі стосунки і такі побаченняприносять лише тимчасовий і оманливий спокій,несвідоме взаємне задовольняння егоїзму іпристрастей. А вже незабаром настає розлучення, якеприносить зневіру і розчарування, почуття сорому тавідчуття, наче нас використали і викинули.

Тут хочу зауважити ще один вагомий нюанс. Сам Бог,коли створив людину, дав їй абсолютну свободу. У насже, людей, чомусь розвивається погана звичка –привласнювати всіх і все. «Я маю книжку», – звучитьцілком нормально. Жодних проблем. Якщо мипридбали чи нам подарували книжку, ми є їївласником. Однак, «я маю дівчину (хлопця)», це

звучить «нормально» лише в контексті сучасногосуспільства, яке кожному на вухо шепче своюзаповідь: «живи так, щоб тобі було добре, про инше –не турбуйся». Важливо бачити відмінність між «я маюдівчину (хлопця)» і «в мене є дівчина (хлопець)».Відмінність ця полягає у змісті. Адже те, що «в мене єдівчина (хлопець)», абсолютно не означає, що вонамені належить і я можу використовувати її у власнихцілях так, як мені заманеться. Правдива любов не хоче«мати когось» і не хоче «бути з кимось», а хоче «бутидля когось». Зазіхання на посідання чийогось буття єнеприпустимим для любови.

Ще одна серйознапроблема, яку, на жаль,багато людей прак;тикують на своїй «шкірі»– це зведення всієїлюбови до банальнихпочуттів. Не забуваймо,що почуття – це одинмаленький вимір лю;бови. Але самі по собівони нічого не варті. Дляприкладу, якщо людина«відчуває» любов добідних, але ніколи недопомагає їм і не виявляємилосердя, то чого вартітакі почуття? Иншимисловами, якщо ми відчу;ваємо якісь почуття долюдини, але насправдінамагаємося лише зро;бити її інструментом длязадоволення власнихцілей, то такі почуття неможуть називатисяодним із вимірів любо;ви. З иншого боку,

почуття вводять нас у сферу романтичних стосунків,де «все дуже гарно і гладко, немає ніяких проблем,випробувань»… Однак насправді романтичністосунки поза подружжям приносять самі проблеми.Вони ведуть до близькости, але не обов’язково дошлюбу. Є дуже небезпечно дозволяти інтимність, невизначивши, наскільки ми є відданими одне одному.Розпочинаючи романтичні стосунки, ми даруємосебе иншій людині. Тож потрібно бути пильним ізберегти себе саме для тієї людини, яку для насприготував Бог.

Наступна проблема полягає в тому, що черезпобачення люди оминають стадію дружби встосунках, а основою тих романтичних стосунків, якіпочинаються з побачень, найчастіше є зовнішняпривабливість. Відтак прокидаються і фізичнібажання, які зазвичай трактуються як любов.Романтичні стосунки ізолюють пару від взаємин зиншими людьми, весь світ відходить на задній план.Побачення відвертають молодих людей від їхньогонайважливішого обов’язку – підготовки до

Í Î Â È ÉÏÎÃËßÄ ÍÀÏÎÁÀ×ÅÍÍß

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (84) січень−квітень 20089

майбутнього. Молодь занедбує розвиток здібностейта обдарувань, «запускає» навчання… весь вільний часзатрачається на беззмістовне фліртування. Дивно,але багато молодих людей завжди знайдуть час на те,щоб годину поговорити по телефону «ні про що»,однак виділити п’ять хвилин «свого» часу для Бога –значно важче! Як надходить неділя, час длявідпочинку і духовного збагачення, нагода для участиу Святій Літургії, то ми згадуємо, що «потрібнопідготуватися до екзамену», а ось коли друзізапрошують нас на дискотеку, то «скільки можнавчитися?! Та ж колись потрібно відпочити!», – кажемоми.

Побачення створюють неприродне середовище дляспостереження за характером иншої людини.Практично кожен, хто іде на побачення, намагаєтьсяякнайкраще відрекомендуватися перед своїмобранцем. Інстинктивно ми намагаємося приховатисвої недоліки, а це означає, що побачення створюютьу нашій уяві обманливі враження про иншу людину.Виходить, що ми зустрічаємося і «любимо» людину,яку не знаємо!

Однак слід визнати, що проблема не у самихпобаченнях, а у тому, як світ їх трактує – як гру.Загалом, мабуть цілком справедливо ствердити: якщоми не маємо серйозного наміру одружитися, то немаєзмісту починати побачення. Це не означає, щохлопець і дівчина, які вирішили зустрічатися,обов’язково повинні одружитися. Але це означає, щохлопець і дівчина можуть дати згоду одне одному напобачення лише тоді, коли цілком серйозно і свідомобажають посвятити себе одне одному на все життя.Инакше, запитаймо себе, для чого ці побачення? Якщоми не маємо наміру одружитися з цією людиною, тонавіщо ж бавитися?! … Думаю, багато хто хотів бизараз сказати мені: «а як же тоді пізнавати одинодного? Як перевірити, чи ми пара?». У відповідьдозволю собі припустити, що навіть старенькі люди,які по 60;80 років прожили разом у шлюбі, не знаютьдо кінця одне одного. Кожна людина має своє буття,створене Богом, і кожне буття є зовсім иншим. Як бими не старались, ми ніколи не зможемо до кінцяпізнати чиєсь буття. Було би непогано спочаткупізнати і зрозуміти самого себе. Та справа не утому, як ми знаємо один одного, а в тому, як миготові прийняти себе такими, якими ми є ідарувати свою любов, незважаючи ні на що.Було би неправильно сказати, що пізнаватиодне одного непотрібно. Це потрібно, але врозумний спосіб, який нікому не завдастьшкоди, нікого не зранить, який не примушує іне зобов’язує – через дружбу! Насправді багатолюдей просто не розуміють, який це великийскарб – дружба… але це инша тема.

Вернімось до пропозицій світу. Важко знайтитаку молоду людину, яка б не бачила потелевізору романтичного фільму, де все ідегладко, де буднів немає, де кохання кінця;краюне знає, а суперечок просто не буває… ну звіснож, які суперечки можуть бути, коли все іде за

сценарієм, і кожен актор просто грає свою роль. Але,на жаль, саме це часто заводить нас у блудні мрії,створює нам обманливий «шаблон любови», під якийми потім хочемо прирівняти реальне життя. Шкода,але чимало молодих наївних людей дивляться нашлюб як на прекрасне та романтичне відео. Такі людидумають, що шлюб – це одна чудова захоплюючамить, яка змінює иншу. А щоденні труднощі танепорозуміння назавжди вирізані з нього.

Гірша проблема народжується при переглядінепристойного відео, що формує фіктивну модельстосунків, яку людина згодом зіставляє із сімейнимжиттям. Відтак чоловік сприймає дружину так, як церобили «герої» порнофільму. На противагу цьомуобману вчені довели: якщо б люди вели такесексуальне життя, як це змальовують порнофільми, тов кращому випадку залишились би каліками…Коментарі тут зайві, варто просто кожному добрезадуматись над цим… Мас;медія багато говорить прозадоволення, яке приносять статеві стосунки, аленічого не говорить про ті страшні проблеми, яківони неодмінно ведуть за собою. Чому світ мовчить?Бо знання правди – неприбуткова справа: виробникиконтрацептивів та порнофільмів, які тісноспівпрацюють, втратять ринки збуту; абортивніклініки та лікарні, що спеціалізуються з венеричнихзахворювань, втратять своїх клієнтів… Тут ніхто недумає про добробут суспільства і кожної людинизокрема.

Щодо самих побачень, то, мабуть, неможливонакреслити якийсь шаблон, за яким усі мали бибудувати свої стосунки, оскільки кожні стосунки,кожна любов будуть особливими. Єдине, що слідзапам’ятати – це те, що не потрібно боятись ставитиперед собою високі стандарти. Побачення – це не гра,а людина – не іграшка, життя у нас лише одне.Свідома людина ніколи не буде думати, що її любов єідеальна, досконала, а буде завжди вчитися любитидоти, доки буде жити. Мудра любов дочекається тогочасу, коли ми будемо готові присвятити своє життяиншому, а не бездумно розпочинатимеморомантичні стосунки… «Любов довготерпить, любов

10

милосердна, не заздрить, любов невеличається, не гордиться, анівередує, не шукає свого власного,не злоститься, не приписує зла, нерадіє з несправедливости, а радіє зправди; все зносить, в усе вірить,усього сподівається, все терпить.Любов ніколи не минає…»(1 Кор.,4;8)

Та хоч як би людина не старалась,проблем уникнути, мабуть, невдасться. Будуть незгоди інепорозуміння, закрадутьсяревнощі, нагрянуть пристрасті ібажання… Але проблема – це ще небіда. Біда – це тоді, коли людинаперестає боротися. Иншимисловами, любов – це неначе ходьбапо канату. Завжди потрібно бутипильним і балансувати, щоб невпасти. Коли хтось будує собі дім,то, безперечно, починає відфундаменту, а не від даху. Так і устосунках важливо закластидобрий і міцний фундамент, а непочинати з романтики.

Ревнощі – це один із найп;отужніших руйнівників стосунків.Світ трактує ревнощі як зло,вчинене проти нас. Ми ж повиннірозуміти, що ревнощі – це великезло, яке ми чинимо иншому. Чому?Бо коли когось ревнуємо, то тимсамим показуємо тій особі, що мивважаємо її своєю власністю,річчю, якою ми задовольняємо

свої апетити. Ревнощіперекреслюють любов. Ревнощі –це своєрідна клітка, в якій михочемо закритися з людиною, якулюбимо, абсолютно обмежитисявід всіх і всього.

Щодо фізичної чистоти, про якусвіт дуже багато говоритьнеправдиво, обмовляючи її… тут неможна «опускати планку» ані насантиметр. Фізична чистота маєдуже велике значення, однакпам’ятаймо, Бог хоче, щоб ми буличисті і незаплямовані найперше всвоїх мотивах, думках та почуттях.«Ви чули, що було сказано: Нечини перелюбу. Я ж кажу вам, щокожний, хто погляне на жінку, абипожадати її, той вже вчинивперелюб з нею у своїм серці»(Мт. 5,27;28).

Завжди потрібно слідкувати, щобмета і мотивація наших вчинківзбігалися, инакше, будьмопевними, ми прямуємо у прірву. Небудемо мати заслуги перед Богом,якщо даємо жебраку милостиню,бажаючи тим самим показатииншим наше «добре серце». Одинлише замисел може цілком змінитивартість вчинку. В той момент,коли людина починає думатитільки про себе – вона втрачає усе.

Безумовно, що цих кілька абзацівне можуть до кінця розкрити всюглибину проблеми. Але вірю, що ціслова підштовхнули до роздумів.Головне – це бути тверезим ужитті. Пам’ятаймо, диявол тільки йчекає моменту, коли мирозслабимось і перестанемоборотись, коли перестанемо«фільтрувати» усе те, що подає намсвіт. Якщо змусити людину їсти всепідряд: шоколад і м’ясо,недоварений суп і лушпиння…мабуть, ця людина матиме серйозніпроблеми із здоров’ям. Якщо мидозволимо світові «годувати» насусім, чим завгодно, то залишитисьздоровим буде практичнонеможливо… а нарікати тоді наБога, який кожній людині давкожній людині давкожній людині давкожній людині давкожній людині даврозум і волю, розум і волю, розум і волю, розум і волю, розум і волю, ми не маєможодного права.

Володимир ЧабанВолодимир ЧабанВолодимир ЧабанВолодимир ЧабанВолодимир Чабан

Перед каміном, посерединікімнати, в інвалідномувізку сиділа 75;річна

бабуся. Жінка уважно дивилась надрова, які догоряли – воназгадувала своє життя. Думкамипоринула у минуле. Крок закроком, наскільки дозволялапам’ять, вона переживала події ізмолодости. Раділа успіхам, які булив її житті, сумувала за тим, чого невдалося зробити… Це булапобожна жінка, добра матір,розумна і милосердна до ближніххристиянка. Можливо, бабця буланадто прискіпливою до себе, алепісля кожної події, яку згадувала,вона промовляла: «Якщо б я малабільше часу, я би зробила…», – імріяла про те, скільки хорошоговона ще могла б зробити. «Якщо б ямав більше часу, то…» Знайоміслова, правда?

Постмодерна доба, в якій миживемо, кидає людству виклик.Зазіхає вона не на багато, але і нена мало – на наш час. Час – цежиття, і не знаємо, скільки роківнам призначено відбути на землі.Проте людина сама є господаремжиття і може вільно розпо;ряджатись своїм часом.

Сучасне суспільство каже, що вкожного є свої цінності, які неможна ставити під сумнів, і що укожного – власне розумінняважливости речей. Чому молодьмає инші погляди на життя, ніж їхбатьки? Сучасне покоління іде вногу з часом, тому ідеї, якимикерувались ще мама з татом, вжезастарілі, це вже «не модно». А що

Кудизникає нашчас?

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (84) січень−квітень 200811

«модно»? Невже не модно добре вчитись, щоб статикваліфікованим працівником? Не модно приділятиувагу рідним? Робити добрі вчинки, не чекаючиподяки? Справа в тому, що на це немає часу.

Світ кольорових думок і різноманітних розваг не даєможливости об’єктивно оцінювати важливість речейі створює ілюзію, що найважливішим є те, що намвигідно робити. Є речі, які ми робимо автоматично,не особливо задумуючись: їмо, спимо, дихаємо – це,так би мовити, природні процеси. Але деколи ми таксамо вмикаємо телевізор, слухаємо музику чи простолежимо на канапі, нічого не роблячи, бо ця звичка унас на рівні автоматизму.

Зараз існує ціла індустрія розваг, яка з успіхом затягуєлюдину будь;якого віку. Комп’ютерні технології даютьможливість підліткові «реалізуватися» у віртуальнійреальності. Противагою до нудних уроків стаєприємно проведений час із друзями у комп’ютерномуклубі. Так молода особистість віддаляється від науки.

Дорослі люди, здавалось би, не хворіють на«віртуальні хвороби», однак настільки заклопотаніроботою і буденними справами, що забувають провласних дітей, часто зводячи свої обов’язки доматеріяльного забезпечення сім’ї і… занедбуютьнайголовніше – любов, яку діти так потребують! Усізнають гасло: «Діти – наше майбутнє». Цікаво…Спочатку більшість свого часу ми вкладаємо унавчання, бо знаємо, що це наше майбутнє, нашапрофесія. Далі – життя, сірі будні. Будні, за якимичасто забуваємо про наше «майбутнє». Чому не дбаємопро нього? Адже найбільше, чого дітям потрібно – цеуваги і любови. Вони, як банк, який ніколи незбанкрутує. На старості літ батько і мати захочутьуваги і любови від своїх дітей. Чому ж дивуватися,якщо цього не буде? А хто їх мав навчити, якщо несамі батьки? Сніданок – робота – вечеря – сон. Якщографік робочого дня відкоригуєте так, що з’явитьсягодина для дітей – станете ідеальними для них. Їмбагато не потрібно, лише відчувати батьківськутурботу і тепло. …та у нас немає часу.

Утім проблема не так у часі, бо з часом ми не можемонічого зробити – він постійно «пливе», незважаючині на що. Проблема лише у нас і у тому, наскількизбалансовано і якісно ми його використовуємо. Слідрозуміти, що з одного боку є добре, коли людинацілком посвячує себе якійсь справі, але з иншого –дуже погано, якщо через це вона жертвує чимосьзначно важливішим. Тому в таких питаннях завждимусимо бути делікатними і розважливими.

Немає часу навіть на Бога, бо ми наповнюємо йогочимось непотрібним.

«…Отче наш, Ти, що єси на небесах, нехай… а;а;а, –глибоко позіхає, прикриваючи рукою уста, молодийстудент, – …але визволи нас від лукавого. Амінь».Хлопець піднімає ліву руку і дивиться на годинник,який показує 00 год. 15 хв. А в думках юнакапроноситься: «Добре, відмучив цю молитву. Тепер«падаю» на телевізор… але ні, краще за комп’ютером

побавлюсь…». Цей приклад показує, як новімодернізовані речі можуть відвернути нашу увагу,вкрасти наш час…

На жаль, потрібно погодитись, що це ще ненайгірший варіянт молитви. Хлопець таки згадав проБога, чи не єдиний раз за увесь день.

А скільки разів ми згадуємо про Бога упродовж дня?Молимось зранку, увечері? Чи хоч зробимо знакхреста, проїжджаючи повз церкву? Не знаю…Знаходимо час на все, що приносить нам радість ізадоволення для тіла в життєвих буднях, але часу длятого, що приносить заспокоєння і радість для душі –не маємо. Инколи можна почути таку фразу: «Я щемолодий, у мене багато справ, а молитись і ходити доцеркви буду, коли вийду на пенсію». Але ж ми не набазарі, а Бог не продавець, який торгує раєм. Щобзаробити на вічне щастя, яке ніколи не минає,потрібно немало зусиль і… все;таки – часу. Хто можесказати, скільки йому відраховано?

… «От халепа! Всі магазини зачинені, – думав чоловік,повертаючись з роботи, – дружині 30 років, а я безподарунка». Нічого, не трагедія, розумна жінка нерозсердиться через подарунок, але важливо инше, –чоловік забув. Тиждень тому він чітко пам’ятав про цюдату, але тоді йому не хотілося іти в магазин, у ньогобув ще час. Можливо, хтось у цьому прикладі побачивневиконану обіцянку, незроблену вчасно роботу чиневиправдані сподівання… насправді тут можнапрогледіти безліч учинків, які відкладалися наневизначений термін, навіть і наше спасіння.

А причина – до безмежности проста: наше лінивство.Звичайно, приємніше провести час із друзями чиподивитись телевізор, ніж займатись роботою, якавимагає зусиль. Якщо в когось життєве кредо «невідкладай на завтра те, що можна відкласти напіслязавтра», – такій людині можна лишепоспівчувати і порадити: «поспішай жити…».

Кожен повинен поспішати жити. Не знаємо ні дня,ні години, коли бо доведеться відповідати за власнівчинки. На Страшному суді нас запитають не лишепро те, що ми зробили доброго за життя, а й про те,що ми мали можливість зробити доброго, а незробили…

РРРРРоман Гоман Гоман Гоман Гоман Гаранджааранджааранджааранджааранджа

12

Народилось дитятко. . . Дитинство, юність,молодість, навчання, сім’я, праця, а там вже істарість заглядає в очі, і мимоволі приходить

до нас думка, що наближається той день, коли наостанній сторінці життя буде написано: «Відійшов увічність». У житті кожного є схід, народження, і захід– відхід до вічності. А як виглядає проміжок часу міжпершим і останнім, залежить: у дитинстві – від нашихбатьків і частково тих обставин, в яких ми ростемо ірозвиваємось. Коли ж починаємо дорослішати іхочемо приймати рішення самостійно, тоді виникаєбажання звільнитися з;під владного батьківськогоавторитету, ми готові всім навколо розповідати, що „явже достатньо дорослий щоб мене пильнувати”.Принаймні тоді, коли у нас все гаразд.

Але як легко в юності помилитися і зійти на манівці!Більшість сучасної молоді собі цього навіть неуявляє, бо у сучасному суспільстві існує переконання,що потрібно бути таким «як усі», щоб тебе приймалооточення. І як часто, живучи за таким принципом,молода особа відмовляється від тих моральнихцінностей, прищеплених у дитинстві, і починаєплисти за течією, радіючи з того, що тепер невідрізняється від инших.

І тут виникає запитання: які цінності нам пропонуєжиття „на плаву”? Адже усім відомо, що колипозбудемось якоїсь речі – завжди на порожнє місцеставимо щось нове.

Наше суперсучасне суспільство яке так заманюємолодих людей в свої тенета, можна назвати ероюігрових автоматів, комп’ютерних розваг, наркотиків,догоджання собі. І цей список симптомівхворобливости суспільства можна було би щепродовжувати. А що з перерахованого вищепретендує на роль цінности? Замість любови – егоїзм,замість допомоги иншим – надзвичайна зайнятість,місце щирости і відданости зайняла корисливість. Іце ще не все. Найбільшою проблемою є те, що більшачастина людей уважає, що такий стиль життя є цілкомнормальний. Аргументи? Якщо будеш слабким інадміру чуйним до инших, то не виживеш в цьомусвіті. І тому такі люди не звертають особливої увагина методи, з допомогою яких прокладають собі шляхдо кращого майбутнього. Часто навіть не помічаютьтого, що йдуть до своєї мети по головах своїхближніх, які так само хочуть бути щасливими, протеобрали инший шлях.

Дуже часто такий стиль життя люди починаютьпровадити ще в молодості. І так день за днем вонаминає, у житті з’являється якась відноснастабільність, але нас далі несе за течією. . . Мабуть,кожен погодиться, що в житті не раз є такі хвилини, ато й великі періоди, коли життєві труднощі іпроблеми так нас знесилюють, що опускаються руки,нічого не хочеться змінювати, боротися, а простопіддаєшся тій хвилі, яка тебе несе невідомо куди. Алеж однаково усім відомий і вислів, що безвихіднихситуацій не буває. Так само і всім тим, хто потрапив упастку „князя світу цього” не потрібно себе жаліти,

кажучи, що «це понад мої сили». Ні, в жодному разі.Бог не дає таких труднощів!. Просто завжди слідпам’ятати, що без Бога в цьому житті ми нічогодоброго зробити не можемо.

Надійшов Великий піст – час, коли Господь вособливий спосіб лікує рани кожного, хто до Ньогоприходить. У євангелії від Матея Христос усіхзакликає: «Прийдіть до мене всі втомлені і обтяжені, ія облегшу вас» (Мт. 11,28). Тому, почувши цей закликІсуса, не зволікаймо з примиренням, почерпнімо відНього сили, щоб уже не жити за принципом „такроблять усі”, але відважно крокувати дорогоюсвятости. У цій дорозі в подіях щоденного життя, втруднощах, ми завжди зустрінемо Ісуса, який ідепоруч з нами і завжди готовий допомогти, потрібнолише попросити.

Звісно, буде нелегко відразу змінити старі звички нанові, почати по;иншому думати, відноситись до тих,хто поруч. . . І тут потрібно згадати, як ми в життідосягли того, що маємо зараз. Довго думати недоведеться – все здобувається наполегливістю… Томухай кожен, незалежно від віку, освіти чи посади,перегляне історію свого життя і запитає себе: куди жведе дорога, якою я йду зараз?

Серед нас є багато і таких людей, які протягом року незвертають особливої уваги на те в якому станізнаходиться їхня душа. І лише коли приходить часпосту, стараються трішки пригальмувати:стримуються від шкідливих звичок, частіше ідуть доцеркви, приступають до Святих Таїн Покаяння іЄвхаристії, роблять ще якісь постанови. Та, на жаль,із приходом радости свята Воскресіння Христовогобагато хто повертається до звиклого способу життя. Істається так, що дуже часто всі ті чесноти, які людиназдобула з Божою допомогою під час Посту, тратитьна протязі Світлого тижня.

Можливо, читаючи цю статтю, хтось скаже – ценаписано про мене. Не знеохочуймося. Тількизавжди перед тим, як захочетьсящось зробити, запитаймо себе:Чи я б це зробив (;ла), якби отутбіля мене стояв і дивився Ісус?. .

Народилось дитятко. . . Дитин;ство, юність, молодість,навчання, сім’я, праця, а там вжеі старість заглядає в очі, імимоволі приходить до насдумка, що наближається тойдень, коли на останній сторінціісторії нашого життя буденаписано: «Відійшов у віч;ність»… Якою ця вічність буде длякожного з нас – вирішувати нам,але робімо це вже сьогодні, божиття занадто коротке, щоб йогомарнувати…

Ярослав КавкаЯрослав КавкаЯрослав КавкаЯрослав КавкаЯрослав Кавка

Життя занадто коротке, щоб його марнувати…

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (84) січень−квітень 200813

Пане Павле, якою є роль таПане Павле, якою є роль таПане Павле, якою є роль таПане Павле, якою є роль таПане Павле, якою є роль тамісце мас�медія у життімісце мас�медія у життімісце мас�медія у життімісце мас�медія у життімісце мас�медія у життісучасної людини?сучасної людини?сучасної людини?сучасної людини?сучасної людини?

Роль і місце ЗМІ у житті сучасноїлюдини велике, адже за їхньоюдопомогою суспільство стаєінформативним, обізнаним збагатьма новинами поточного днята анонсами наступного. Говоритиж про те, що засоби масовоїінформації є корисними длялюдини чи не корисними – важко.Усі нові технології, якірозвиваються, є лише засобами.Кожен з таких засобів дарованийБогом і Ним допущений длянашого ужитку. На мою думку,залежить від людини, від їїморальності як і в якому напрямкувона їх буде використовувати – чидля добра, чи для зла. Людина,зважаючи на свою природу

покликання до суспільного життя,завжди прагне отримуватиякомога повнішу інформацію просоціяльний світ, у якому вонаживе. Такий інформативнийчинник дає можливість аналізу ізмоги виявляти своє ставлення дотієї чи иншої події. Остаточноособа отримує перспективувпливати на події.

Коли говоримо про вплив ЗМІ нанаше життя, перше місце тутзаймає якість інформації, їїправдивість і моральність.Важливим є звертати увагу наджерело походження, на авторичи компанію, яка стоїть за певноюстаттею чи репортажем. Миповинні докладати всіх зусиль длянавчання людей правильносприймати і аналізувати згідно зморальними та етичниминормами все побачене, почуте чипрочитане.

Засновник соціології Огюст Конт (1798 – 1857), досліджуючи питання, якийчинник впливає на соціяльну динаміку (тобто що загалом робить суспільствотаким, яким воно є), виділив три періоди в історії людства.На його думку, від первісних часів і до початку XIV ст. роль такого чинникавиконувала релігія. До цього часу «світське» і «церковне» не було розділеним, аєдиним і неподільним. Тому релігія й визначала процеси, які відбувалися всуспільстві – лежала в основі культури, закону, зумовлювала моральні норми,згідно з нею формувалися погляди людей на світ.Наступний етап, який тривав до ХІХ століття, Конт називає метафізичним,віддаючи провідну роль філософії, мистецтву. Це було бажання розвиватинібито вільну думку, вільне мистецтво, проте водночас стало пошуком щастя,сенсу життя, втілення свого творчого начала вже поза вірою в Бога.Останній щабель – позитивізм, який бере початок від ХІХ ст., належить науці,зважаючи на значний науково�технічний прогрес, внаслідок якого людинапочала вірити у власну всемогутність, у можливість змінювати світ, вповніним розпоряджатися.Далі цей визначний соціолог не прожив, та сучасні науковці, його послідовники,виділяють сьогодні вже четвертий чинник, який найбільше впливає наформування постмодерного суспільства, у якому ми з Вами живемо. Можливо, цекогось здивує, та цю функцію тепер виконують засоби масової інформації. Ісаме про це ми розмовляли з п. Павлом Сковронським, директороммультимедійної студії «Свічадо».

Четверта гілкавлади... Або мас�медія унашому житті

Простір спілкування

Якщо говорити про зло�Якщо говорити про зло�Якщо говорити про зло�Якщо говорити про зло�Якщо говорити про зло�вживання цими засобамивживання цими засобамивживання цими засобамивживання цими засобамивживання цими засобами(використання їх у власних(використання їх у власних(використання їх у власних(використання їх у власних(використання їх у власнихцілях як засоби маніпуляціїцілях як засоби маніпуляціїцілях як засоби маніпуляціїцілях як засоби маніпуляціїцілях як засоби маніпуляціїлюдською свідомістю), то яклюдською свідомістю), то яклюдською свідомістю), то яклюдською свідомістю), то яклюдською свідомістю), то якце відбувається: спрямованоце відбувається: спрямованоце відбувається: спрямованоце відбувається: спрямованоце відбувається: спрямованочи цей процес є всього�чи цей процес є всього�чи цей процес є всього�чи цей процес є всього�чи цей процес є всього�навсього спонтанний?навсього спонтанний?навсього спонтанний?навсього спонтанний?навсього спонтанний?

Візьмімо, наприклад, зброю. Уруках доброї людини вона стаєзахистом для багатьох, натомість вруках ворога несе зі собою смерть.Така ж ситуація зі ЗМІ. Політикивикористовують їх для здобуттяелекторату, бізнесмени – дляпроштовхування своїх продуктівна ринку, самі видання чи канали– для підняття свого рейтингу.Кожен із них, звичайно,маніпулює такими засобами, щобдосягти якнайкращого успіху. Незавжди така маніпуляція є

14

правдивою і відкритою, не завжди несе відповіднумораль. Проте тут ми повертаємося до попередньогопитання, а саме: до відповіді на нього. Багато чогозалежить від самого суспільства, які настрої панують всуспільному світі, від людини, як вона сприймаєінформацію, як реагує на неї. Існують цілі інститути,завданням яких є вивчення зворотної реакції людинина отриманий інформативний пакет. Ті ж інститутипрацюють і над вивченням потреб людини, задопомогою яких маніпулюється інформативнимсектором. Кожен із них достеменно використовує всюзібрану інформацію.

Ось чому тут варто розглядати два аспекти:самопливний розвиток, тобто своїми потребамисуспільство витягає для себе інформацію і, з иншогобоку, досить великий відсоток є впливу певних людейна маси, що відбувається цілеспрямовано.

Сьогодні можна спостерегти тенденцію, що уСьогодні можна спостерегти тенденцію, що уСьогодні можна спостерегти тенденцію, що уСьогодні можна спостерегти тенденцію, що уСьогодні можна спостерегти тенденцію, що упроцесі виховання майбутнього покоління –процесі виховання майбутнього покоління –процесі виховання майбутнього покоління –процесі виховання майбутнього покоління –процесі виховання майбутнього покоління –дітей, підлітків – важливе значення маютьдітей, підлітків – важливе значення маютьдітей, підлітків – важливе значення маютьдітей, підлітків – важливе значення маютьдітей, підлітків – важливе значення маютьтелебачення та комп’ютер. Який це має нателебачення та комп’ютер. Який це має нателебачення та комп’ютер. Який це має нателебачення та комп’ютер. Який це має нателебачення та комп’ютер. Який це має намолодь вплив?молодь вплив?молодь вплив?молодь вплив?молодь вплив?

Звичайно, має вплив, тому що людина покликана бутисуспільною істотою. Це означає, що для повноцінногорозвитку вона повинна комунікувати з иншимилюдьми. Комп’ютеризація світу – Інтернет,телебачення – замикає людину в певні рамки, замикаєсаму в собі, обмежує від спілкування.

На сьогодні, з розвитком каналів, з розвиткомкількості медія, з можливістю придбати інформаціюговорити про негативність ЗМІ дуже важко. Якщо єнегативні чи неморальні програми, ми мусимозробити все для того, щоби робити добрі програми,докладати зусиль до виготовлення християнськихпрограм, виховних, публіцистичних. Ми маємобезліч прикладів людського життя, які засвідчуютьприсутність Господа в нашому житті. А змогти цісвідчення перенести в русло медіяпростору – ценаше завдання.

Також потрібно працювати над тим, щоб виховуватилюдей, починаючи з дитячого віку, яккористуватися цими засобами; бо якщо цього незробимо, то не досягнемо ніколи певного успіху. Цестосується моральної частини людини: подібно, якми вчимо дитину розрізняти добро і зло, так самолюдина повинна собі усвідомити, що ця програма єпогана, а ця – добра… Бо не можна стверджувативідсутність вибору, напр., супутникове телебачення,на якому можна переглядати сотні каналів. Між тимиканалами є все: там дійно людина має вибір – віднеморальних до релігійних каналів. Важливопрацювати над тим, щоби вчити людей, якправильно використовувати ці засоби. Лишеговорити про те, що сьогодні телебачення, радіо,комп’ютерні ігри мають великий негативний вплив– означає не шукати кореня того впливу, якийзнаходиться у самій людині, що у своїх вчинках євільною. Вона обирає, як чинити – може піти добару, але може піти і в театр; так само і з засобамимасової інформації. Важливим елементом є навчитисуспільство правил користування.

Подібно з комп’ютерними іграми: якщо навчитидитину, що це повинно бути відпочинком, то,думаю, ігри не будуть шкідливими, але вони неможуть займати її основного часу. Якщо дитиназнає, що повинна координувати свій час, тобторобити план на день, і має згідно з ним жити – ігрине стануть загрозою. Звичайно, йдеться вже протематику ігор. Є серед них багато і добрих, якірозвивають логічне мислення, певною міроюдопомагаючи в розвитку. Але знову ж постаєпитання про навчання правил користування…

Павло Сковронський, випускникТернопільської духовної семінарії.Закінчив Університет оо. Салезіян уРимі, факультет соціяльнихкомунікацій.

Працював у прес&секретаріятіТернопільської єпархії, згодом уПатріяршій катехитичній комісії змедіяпроектами.

З кінця 2005 року є директороммультимедійної студії «Свічадо».

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (84) січень−квітень 200815

Інтерв’ю з п. Ростисла�вом Шимечком – докто�ром богослов’я, викла�дачем Українського като�лицького університету,співпрацівником катехи�тично�педагогічногоінституту УКУ.

Сьогодні хочемо говоритипро статеве життя доподружжя і, на противагу

цьому, про дошлюбну чистоту.

Як пояснює молодь свої вчинкиЯк пояснює молодь свої вчинкиЯк пояснює молодь свої вчинкиЯк пояснює молодь свої вчинкиЯк пояснює молодь свої вчинкиу сфері статевости?у сфері статевости?у сфері статевости?у сфері статевости?у сфері статевости?

Якщо запитати сьогодні молодихлюдей про їхнє баченнядошлюбних статевих відносин, тоодне з найбільш поширенихтверджень, яке серед них побутує є:«Всі це роблять!» Велика кількістьмолодих людей вдається додошлюбних статевих відносин підвпливом культури, пропагованоїзасобами масової інформації,котрі представляють це як нормуповедінки.

Инші ж під впливом лібералізму,секуляризму та постмодерноїкультури схильні думати: «Це моєтіло і моє життя, тому я роблю те,що хочу».

Ще иншим є сором залишатисьцнотливими, бо це вважаєтьсянемодним серед ровесників.

Якщо ж подивитись напроблематику глибше, то потрібнозвернути увагу на деякіособливості.

Кожна людина, а особливо молода,найбільше боїться однієї речі:того, що вона ніколи не буделюблена і не зможе любити. Цістрахи випливають з потреби

«Так» чи «ні»дошлюбнимстатевимвідносинам

Ми розмовляли про вибір міжМи розмовляли про вибір міжМи розмовляли про вибір міжМи розмовляли про вибір міжМи розмовляли про вибір міждобрим і гіршим. Відомо, щодобрим і гіршим. Відомо, щодобрим і гіршим. Відомо, щодобрим і гіршим. Відомо, щодобрим і гіршим. Відомо, щоУГКЦ також робить свій вкладУГКЦ також робить свій вкладУГКЦ також робить свій вкладУГКЦ також робить свій вкладУГКЦ також робить свій вкладу розвиток цього «доброго» –у розвиток цього «доброго» –у розвиток цього «доброго» –у розвиток цього «доброго» –у розвиток цього «доброго» –кілька років тому бувкілька років тому бувкілька років тому бувкілька років тому бувкілька років тому бувстворений медіяценттр, якийстворений медіяценттр, якийстворений медіяценттр, якийстворений медіяценттр, якийстворений медіяценттр, якийВи зараз очолюєте…Ви зараз очолюєте…Ви зараз очолюєте…Ви зараз очолюєте…Ви зараз очолюєте…

Наприкінці 2005 р. привидавництві «Свічадо» буластворена ще одна структура«Мультимедійна студія «Свічадо».Це структура, яка займаєтьсявиготовленням і випускоммультимедійної продукції, а саме:авдіо, відео, мультимедійнихдисків та касет. Також стараємосязакумулювати напрацювання, яківже раніше були видані окремимигрупами чи парохіяльнимигромадами, проте великогопоширення не набули. Миотримали всі ліцензії на правотиражування і поширеннямультимедійної продукції, отожмаємо можливість легальнопродукувати як музику, так іфільми.

Студія офіційно зареєстрована уЛьвові, але весь виробничий відділзнаходиться у Тернополі, дякуючипреосвященному владиці ВасилюСеменюку, який люб’язно надавнам приміщення в новій будівліТернопільсько;Зборівської єпархії.

Що вже вдалося зробитиЩо вже вдалося зробитиЩо вже вдалося зробитиЩо вже вдалося зробитиЩо вже вдалося зробитисьогодні та які плани ставитесьогодні та які плани ставитесьогодні та які плани ставитесьогодні та які плани ставитесьогодні та які плани ставитеперед собою на майбутнє?перед собою на майбутнє?перед собою на майбутнє?перед собою на майбутнє?перед собою на майбутнє?

Зараз ми маємо вже близькотридцяти різних видань. Дещо єповністю нашим напрацюванням,тобто проєкти, які ми робили відпочатку, від написання сценарію

до продукції диску. Одним іздосить таких гарних проектів, якіми цього року зробили, був диск «Ячекаю тебе, Миколаю». Це музичнаавдіоказка для дітей, куди увійшлипісні про Миколая (можливо йтакі, що їх ще ніхто не чув, бобули спеціально для цьогонаписані) та різні зібрані легенди– найвідоміші і зовсім невідомі,але цікаві. Також – дитяча хреснадорога для дитини з мамою. Вонаподілена на стації, де йдеться прострасті Христові та проблематикусучасного суспільства. Тут є ікнижечка зі сценарієм, звідкиможна почерпнути весь матеріалдля катехитів, які б хотіли такухресну дорогу, наприклад, з дітьмизробити в церкві.

З авдіоматеріалів – зробленімонахами;студитами Літургія,акафісти, Вечірня, Утреня. Маємо ісвої проєкти: «Про Твою любов» увиконанні гарного дівочого дуету,гурт «Благовіст» і инші. Видаємосерію науково;пізнавальнихфільмів «Слідами Христа», «Павло –з Тарсу до світу». Видаємо фільм«Лавра», який робили монахи;студити. Купуємо в італійськоговидавництва «Пауліни» офіційніліцензійні права на фільми ідублюємо їх українською мовою.Сьогодні вже закінчуємо третійфільм «Авраам». Фільмидокументальні, але досить цікаві. Єдитячі мультфільми – «10 Запо;відей Божих», «Притчі», «ЖиттяФранциска», теж дубльованіукраїнською мовою. Зі своїхфільмів – це «Тайни Втаємни;чення», які незабаром маютьвийти. Маємо в планах диск,своєрідний відеопосібник дляприготування до подружньогожиття. Робимо Літургію дляглухонімих, яка березні вже вийдеу продаж. Спільно з комісієюздоров’я працюємо наддидактичним матеріалом для праціз анонімними алкоголіками.Планів багато, на кожний з якихпросимо Божого благословення іпоступово втілюємо в життя.

ПідготувавПідготувавПідготувавПідготувавПідготувавОлег ОвсяникОлег ОвсяникОлег ОвсяникОлег ОвсяникОлег Овсяник

16

любови. Саме шукаючи любови,молоді люди часто звертаютьсядо сексу, не розуміючи, що це незовсім те, чого насправдіпрагнуть. Особливо це стосуєтьсядітей з невдалих сімей, котрі невідчували себе любленими у сім’їі будуть шукати цього деінде.Важливо для них буде зрозуміти,що любов не дорівнює статевомуспівжиттю.

Необхідно також згадати проинший механізм, котрий нестосується нашої теми. Кожний знас потребує тривалих зв’язків, імолоді люди часто думають, щосаме статеві зносини будутьгарантією їхніх тривалих зв’язківз іншою людиною. Однак, якпоказує статистика, на змінутакій думці часто приходитьприкре розчарування.

Яку поставу повинні зайнятиЯку поставу повинні зайнятиЯку поставу повинні зайнятиЯку поставу повинні зайнятиЯку поставу повинні зайнятистарші стосовно цієїстарші стосовно цієїстарші стосовно цієїстарші стосовно цієїстарші стосовно цієїпроблеми?проблеми?проблеми?проблеми?проблеми?

Старше покоління частоговорить про розбещеність інеморальну поведінку молоді,нехтуючи при цьому питаннястатевого виховання. Незабуваймо, що молодь сьогоденняживе у складних обставинах, укотрих їй часто важкозорієнтуватись і зробитиправильне рішення. Легко єкритикувати, натомість тяжкозробити щось, щоб виправитиситуацію. У нашому випадку – цевиховувати молодь, підказувати їйправильний напрямок, бутипоруч із готовністю підтриматина дорозі зросту до зрілости.Саме статеве виховання стаєключовим моментом у плеканнідошлюбної чистоти серед молоді.Проблемою є те, що батьки частоне знають, як говорити з дітьмипро ці теми, не знають, про щоговорити і як пояснитиправильність тої чи иншоїморальної постави. Деколи вонидумають, що хтось иншийповинен займатись вихованнямїхній дітей у цій сфері. Якнаслідок, діти залишаються одинна один з важливими питаннями.

Цікавість штовхає їх до пошуку.Відповіді на актуальні питаннявони часто отримують або «навулиці», або з деморалізуючихдрукованих видань, або з фільмівсумнівного морального змісту.

Деколи допомога для молоді з бокудержави у сфері статевоговиховання проявляється упропагуванні «безпечного сексу» іроздаванні протизаплідних засобів.Це є найпростіше, але чи дієве? Чи втакий спосіб ми насправдідопомагаємо молоді, чи, можливо,навпаки штовхаємо їх на цівчинки? Адже справа є набагатоглибшою і серйознішою.Вартіснішим було б формуватимолоду людину, допомогти їйзрозуміти значення і наслідки їївчинків, допомогти побачити уближньому перш за все людину, з їїгідністю, мріями і труднощами, ане партнера чи засіб длязадоволення власних бажань. Нашамолодь заслуговує, щоб митрактували її серйозно, щоб бачилиу ній людей, здатних довідповідальних рішень, а не дітей,яким для святого спокою требадозволити бавитися улюбленимизабавками, навіть якщо вониможуть бути вкрай небезпечними.

Що, на вашу думку, можутьЩо, на вашу думку, можутьЩо, на вашу думку, можутьЩо, на вашу думку, можутьЩо, на вашу думку, можутьзробити саме батьки?зробити саме батьки?зробити саме батьки?зробити саме батьки?зробити саме батьки?

Звичайно, що основнавідповідальність лежить на батьках,хоча, без сумніву, з ними повиннаспівпрацювати і школа, і молодіжніорганізації, і Церква. Необхідним уцій сфері є допомогти дітямпізнати не частину правди, але цілуправду про людину, про її долю іпризначення. Інформуватипотрібно не тільки про явище, аледоходити до його джерел. Самебатьки повинні пояснити дітям, щостать – це не лише джерелозадоволення, але і покликаннялюдини, дане самим Богом, і щойого потрібно прийняти як дар тазавдання. Відмінність статей вказуєна відмінність завдань, данихТворцем, а отже і на відмінністьстилів виховання. Вихованняхлопця має бути скероване до

формування зрілого івідповідального чоловіка, опори ідопомоги для жінки,авторитетного батька. Вихованнядівчинки повинно відкрити їйтаємницю великого призначенняматеринства. У цій перспективіважливо зрозуміти, що статеведозрівання – це процес, котрийоб’єднує різні аспекти життя:біологічний, фізіологічний,чуттєвий, духовний.

Суттю статевого виховання єінтеграція статевої енергії з усієюособистістю людини, зі світомпочуттів, з її релігійним тадуховним досвідом. Чому цеважливо? Тому що ця енергія, котране буде опанована і не служитимелюбові і життю, повернетьсяпроти людини, стаючи джереломгніву, страху, почуття вини. Томузавданням молодої людини єопанувати власну статеву сферу іінтегрувати її з досвідом любовита відповідальности. Наслідкомправильного статевого вихованнябуде гармонія, оскільки те, що булосуперечливе і породжувалонеспокій, займе своє місце.

Необхідним є забезпечити молодьвідповідною літературою прохристиянське бачення статевости,як також джерелами про біологічніі анатомічні знання. Важливо, щобмолода людина мала можливістьрозмовляти про різні питання,пов’язані зі статевістю, із кимось,хто є компетентний і кому можедовіряти.

Любови важко навчитись, лишеслухаючи лекції і розповіді продосвід старших. Тому найбільше,що батьки можуть зробити у ційсфері для своїх дітей, це показатисвоїм прикладом, як вони люблятьодин одного.

Чому молодь часто нехтуєЧому молодь часто нехтуєЧому молодь часто нехтуєЧому молодь часто нехтуєЧому молодь часто нехтуєпорадами старших пропорадами старших пропорадами старших пропорадами старших пропорадами старших продошлюбну чистоту?дошлюбну чистоту?дошлюбну чистоту?дошлюбну чистоту?дошлюбну чистоту?

Застерігаючи молодь щодостатевого співжиття до подружжя,батьки і на загал дорослі частоотримують поразку з огляду на те,що ставлять дітям негативні

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (84) січень−квітень 200817

моральні норми – заборони. Однак єзагальновідомим, що заборона викликає у молодіопір, а навіть спротив. У такій ситуації молоді людипочинають домагатися саме того, що їмзабороняється, оскільки сприймають це якпозбавлення себе якогось добра. Саме це почуттякривди потрібно усунути.

Як це зробити?Як це зробити?Як це зробити?Як це зробити?Як це зробити?

Заборона є складністю до того часу, доки молодалюдина не зрозуміє її цілі і значення. Тому потрібнопоказати молоді позитивну вартість статевоїчистоти. Завданням батьків, вихователів, священиківє допомогти молоді зрозуміти, що кожна заборонастоїть на сторожі якоїсь вартости.

Саме у цій перспективі потрібно пояснювати молодіЗаповідь Божу «Не чужолож», котра стоїть на сторожіцнотливости. Цікавим відкриттям для молодоїлюдини може буде пояснення того, що Бог, даючицю заповідь, хотів захистити її від великих небезпек,пов’язаних з надужиттям і незрілим використаннямстатевої сфери, або перед гріхами проти чистоти: відбезлічі венеричних захворювань, від ранньої інебажаної вагітности, від небезпеки і жахливихнаслідків аборту, від почуття бути використаним, відрізних психічних і душевних травм. . . Иншимисловами, треба молоді навчитись бачити у ЗаповідіБожій дороговказ і засторогу перед небезпекою.Виконання Заповіді перестане бути важким умомент, коли людина зрозуміє, що переступаючи її –тратить якесь добро. Таке пояснення повинне бутизичливим і сповненим поваги. Тому приязнь іпорозуміння, довіра і любов до дітей є найкращимисередниками виховання у цій сфері. Не наказувати, апояснювати, не страшити, а переконувати. Лишетоді, коли молода людина зрозуміє вартість і позитивдошлюбної чистоти і сама прийме рішеннядотримуватись Заповіді, батьки можуть очікуватипозитивних результатів.

Важливо, щоб молодь знала правду. Так, хлопецьповинен почути, що справжній чоловік – це не той,котрий б’є рекорди з кількости статевих партнерок іведе вкрай розпусне життя, але особистість, котравміє панувати над своїм тілом і брати відповідальністьза свої вчинки. Так само дівчина повинна бутисвідомою великого дару материнства, який є їїпокликанням, готуватись до того, щоб розділити цейдар з тим єдиним і вибраним, найкращим інайгіднішим – зі своїм чоловіком, з котрим приведена світ дітей і виховає їх. Хлопець і дівчина, якізаховують чистоту до подружжя, не є відсталими чинемодними. Вони є людьми, котрі свідомо роблятьцей вибір, розуміючи, що властивим місцем дляобдарування один одного радістю статевогоспівжиття є тільки подружжя.

Звідки черпати сили молодій людині дляЗвідки черпати сили молодій людині дляЗвідки черпати сили молодій людині дляЗвідки черпати сили молодій людині дляЗвідки черпати сили молодій людині длязбереження чистоти?збереження чистоти?збереження чистоти?збереження чистоти?збереження чистоти?

Силу для цнотливого життя молода людина можечерпати з віри. Віра у те, що Бог любить мене і саме злюбови дав мені ці дороговкази, стане джерелом силина шляху зросту і перемагання труднощів.

Від кожного особисто залежить, чи він повіритьБогові і трактуватиме свою статевість серйозно,пов’язуючи її з відповідальністю, з любов’ю істворенням сім’ї, з народженням і вихованням дітейчи, можливо, захоче шукати инших шляхів,вбачаючи у статевості вседозволеність і пошукзадоволення бажань, «випробовуючи долю» танаражаючи себе і своїх ближніх на небезпеки, біль ітерпіння, котрі є прямим наслідком гріха івіддаленням від дороги, вказаної Богом.

Вибір кожен повинен зробити сам!!!

РозмовлявРозмовлявРозмовлявРозмовлявРозмовляв

Олександр ГОлександр ГОлександр ГОлександр ГОлександр Горальоральоральоральораль

У Лазареву суботу (19 квітня) молодь Львівськоїархиєпархії матиме змогу відвідати монаші спільнотина наших теренах. Організаторами заходу «Будьтесвятими, як Я святий» є Молодіжна комісія та Комісіяв справах монашества. Упродовж всього дня молоділюди матимуть екскурсії львівськими монастирями, де зможуть кращеознайомитись із богопосвяченим життям та харизмами монаших спільнот.

Акція відбуватиметься в рамках святкування Днямолоді в єпархії та Року християнського покликання.

Охочі взяти участь можуть зголоситися до28 березня 2008 р. до секретаря Молодіжної комісії Мар’яни Яртим зател.: 80966807294 або до офісу Молодіжної комісії за тел.: 261; 07;78.

Молодіжна комісія Львівської архиєпархії Молодіжна комісія Львівської архиєпархії Молодіжна комісія Львівської архиєпархії Молодіжна комісія Львівської архиєпархії Молодіжна комісія Львівської архиєпархії

«Будьте святими, як Я святий»

18

«Тоді ти зрозумієш правду йсправедливість, прямодушність і всякупуть добру, бо мудрість увійде в твоєсерце, знання буде відрадою душітвоєї» (Прип. 2:9�10).

Святе Письмо – путівник до Бога для кожногопрактикуючого християнина. Ця книга завждий усюди була в пошані з огляду на те, що

насамперед є книгою спасіння, яка черезнатхненного автора доносить до людини Боже слово,слово Сотворителя й Управителя всього сущого.

Нас оточує величезна кількість найрізноманітнішоїінформації, тому ХХІ століття називають«інформаційним». З одного боку, це інформаціякорисна, здатна допомогти нам у повсякденномужитті, а з иншого – дуже часто можемо натрапити назайвий, хоча й привабливий витвір людськоїфантазії. Людина у ХХІ ст. стає наче кошиком, доякого часто потрапляє сміття, що здатне навітьдокорінно змінити світогляд. Дуже важливо, щобпопри всі негаразди й шкідливі впливи «постмодерну»людина все ж таки реалізувала своє істиннепокликання, і в цьому, без будь;яких заперечень, їйдопоможе біблійна мудрість. Її застосування єнадзвичайно потрібним у формуванні здорової, якдухом, так і тілом, християнської цивілізації. Алечомусь стається так, що все важче й важче буваєнести на своїх плечах хрест Спасителя, подібно якСимон з Киринеї. Багато скажуть, що зовсімнепотрібно себе обтяжувати наукою якогось чоловіказ Палестини, який давно вже помер, дехто у своїйфілософії буде вчити, що Бога немає, а вигадали Йогослабкі, беззахисні люди, які не могли вижити підвпливом могутньої влади, і тим самим шукали для себепевного сталого захисту. Часто забуваємо слованашого Відкупителя, котрий говорив: «Коли виперебуватимете в моїм слові, ви дійсно будете учнями

моїми» (Ів. 8:31;32). Більше, у ХІХ ст. популярним стаєгасло: «Небо залишаємо ангелам, а ми хочемо раю наземлі» (Ніцше), тобто, щоб спокусу повернути в закон,гріх;злочин у чесноту, занепад в успіх, фальш управду…

Усі ці помилки і привели до фатальних наслідків,якими заповнений сучасний світ: гомосексуальнішлюби, венеричні хвороби, вільні стосунки, аборти,психічні розлади… Іноді складається таке враження,що світ не розвивається, а навпаки деградує,принаймні з огляду на моральний аспект. Постаєпитання: що робити, де знайти вихід? Бібліязакликає нас словами, щоб ми покірно приймалипересторогу Господнього мудреця, не тому, що це сухатеорія, як може декому видатись, а тому, що цепережитий життєвий досвід. «Бо той, хтолегковажить мудрістю і повчанням, – нещасний, імарна його надія, і труди безкорисні, та й діла безпожитку» (Мудр. 3:11). То чому ми так часто нехтуємословами Бога?

Стриманість, поміркованість, доброта. Ці чеснотичомусь все рідше прослідковуються у сучасному світі,а Святе Писання каже: «Хто живе чесно, тойспасеться; а хто дорогами кривими ходить, той впадев яму» (Прип. 28:18). Із цього стає зрозумілим, чому внаш час стільки зла, терпінь, несправедливости іжорстокої, лицемірної брехні. Ці життєві правдиГосподнього мудреця повинні стати нерозлучнимпровідником на життєвому шляху сучасної людини.

Господь цінує вірність, володіння собою,самовиховання, послух (це для того, щоб виховуватив своєму серці царицю всіх чеснот – покору) і мужнійхарактер. Людська воля слабка, особливо в наш час,коли з усіх боків чуємо безліч голосів, які пропонуютьсвої «оригінальні» шляхи та способи для осягненнящастя. Проте ми так і не можемо вибрати того шляху,який вповні би влаштовував наші не менш«оригінальні» смаки, вподобання. Тут знову надопомогу спішить Господній мудрець: «Горе серцямбоязливим і рукам охлялим, та й грішникові, якийдвома стежками ходить. . . Киньмося в Господні руки, ане в руки людськії. Бо яка Його велич, таке й Йогомилосердя» (Сир. 2:12,18). Цей 12 стишок є найбільшвдалим відображенням стану оманливих навчаньсьогодення, проте, як зазначається у 18 стишку, лишеГосподня наука є правдивою і гідною до наслідування.Але якщо ти захитався на Божій дорозі і зійшов з неї,то мерщій встань і піди до небесного Батька, і просив нього прощення, бо лише Він може це тобі дати.

Зрозуміло, що кожен із нас не виховає характеруоднаковим способом, бо не у всіх однакова вдача.Одні, наприклад, запальні, рухливі, веселі, инші жвирізняються своєю сором’язливістю, вониспокійніші. Та для всіх найуспішнішим засобом увихованні власного характеру корисним будестримувати та опановувати набуті нахили – своїзвички. Також важливо привчати свою волю довитривалости й терпеливости, що дозволить володіти

АКТУАЛЬНІСТЬБІБЛІЙНОЇ МУДРОСТИ

Дорога спасіння

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (84) січень−квітень 200819

власною думкою, своїм словом іділом – внутрішніми спонуками,пристрастями, пожаданнями, якідосить часто – не від Господа. Безвнутрішньої боротьби зі собою, зісвоїми хибами й нахилами, ніхтоне сформує характеру, що є дужеважливою умовою, яку ставитьсучасний світ. Святе Письмоприходить до молодої людини зтакою порадою: «Слухай, сину мій,і будь мудрий, справляй серце твоєна путь праву». (Прип. 23:19). Оці«повчання, – каже Господніймудрець, – приймай уже замолоду,то й знаходитимеш мудрість аж досивини. Мов той орач або сіяч,приступай до неї і плодів її добрихочікуй» (Сир. 6:18;19). Як бачимо,характер й поведінку ізраїльськогонароду також гартує біблійнамудрість.

Вагоме місце у літературі біблійноїмудрости займають повчання і продоброту. У книзі Приповідокзнаходимо такі слова: «Нехайдоброта і вірність тебе непокидають, прив’яжи їх собі нашию, напиши їх на таблиці серця.Тим знайдеш ласку йдоброзичливість в Божих очах і влюдських» (Прип. 3:3;4). Дорога,що веде до Господа, це дороганевпинної боротьби проти нашоїприроди, схильної до зла. Доброта– одна з головних християнськихзасад, що ідентифікує людськуособистість. Отже, відсутністьдоброти рівнозначне відсутностілюдини.

Часто можна зауважити, щолюдина старається бути доброю.Підкреслюючи це, вона начевиставляє себе на показ, але чи цявдаваність служитиме їй длявічного спасіння – важко сказати.Біблійна мудрість передбачила йтакий розвиток подій, тому подаєдо роздумів цитату: «Хто чесноходить, той ходить безпечно; хтокрутить дорогою, той упіймається»(Прип. 10:9). Доброта в насасоціюється насамперед ізмилосердям. Це, мабуть, пов’язаноз тим, що того, хто даємилостиню, називають добрим.Святе Писання тісно пов’язуєдоброту з милосердям, воно вчитьі подає приклад для наслідуваннянаступним поколінням, коли

говорить: «Отож, сину мій, слухаймене, не відступай від слова устмоїх» (Прип. 5:7). Біблійнамудрість заохочує чинити добро,насамперед ділами милосердя: «Некажи ближньому: „Йди геть, потімприйдеш, дам узавтра”, – коли є утебе щось» (Прип. 3:28). ТакожСвяте Письмо чітко нам окреслюєБога як справедливого суддю, щозгідне з церковним вченням:«Прокляття Господа в домі злого, ажитло праведника він благо;словляє» (Прип. 3:33).

Зі сторінок Святого Письмаможемо побачити, що кожнакнига просякнута турботою Богапро людський рід. В книзі ІсусаНавина знаходимо уривок, деГосподь до нього промовляєсловами: «Нехай книга цьогозакону ніколи від твоїх уст невіддалиться, і розважатимеш наднею день і ніч, щоб пильновиконати все, що в ній написано;тоді бо матимеш успіх у твоїхсправах і тоді буде тобі щастити»(Іс.Нав. 1:8). Без сумніву, ці словастосуються і кожного з нас,кожного, кого відкупив своєюсмертю на хресті Ісус, кожного,кому через Воскресіння Богочо;ловіка обіцяно вічне життя.

Тож хай надія і сподівання Божихласк завжди живуть у нашомусерці, щоб ми могли із щироювдячністю черпати Божу мудрістьз невичерпного і життєдайногоджерела – Святого Писання, якедопоможе нам розкрити Божийплан спасіння людства.

Ярослав ЗаричанськийЯрослав ЗаричанськийЯрослав ЗаричанськийЯрослав ЗаричанськийЯрослав Заричанський

…Роздуми після прочи�тання книжки ІванаПавла ІІ «Переступитипоріг надії» у третюрічницю відходу довічности Понтифіка…

Якщо поглянути на історіюлюдства, то можнапобачити, що люди,

отримуючи все більший контрольнад світом, щоразу більшевіддаляються від Бога.Підтвердженням цього можеслужити наш час. Сьогодні, колимісце Бога займають все новішівинаходи, технології та науки,дуже бракує правильноготрактування Божого Слова. Томуавторитет і постать Івана Павла ІІнабуває нового сприйняття ізначення у ХХІ столітті.

Є люди, які мають деньнародження, але вони не маютьдня смерти, бо пам’ять про нихживе в наших серцях, їхній духживе серед нас. Одним із такихлюдей є Іван Павло ІІ, якийпривернув світ простотою, а теплоЙого серця зібрало біля себемільйони самотніх і тих якізамерзли від самотности, і якимпросто бракує тепла і розуміння.Це також була постать, яка зумілапривернути увагу мільйонівмолодих сердець і стати їхнімпровідником у цьому важкомусвіті.

Чи молодь – справді наЧи молодь – справді наЧи молодь – справді наЧи молодь – справді наЧи молодь – справді надія?.дія?.дія?.дія?.дія?. .....

Найбільше варто звернути увагина молодь, бо саме вона є тією, якучимало людей вважають зіпсутою,але все ж покладають на неї багатонадії. Молодь сьогодні… Яка вона ічого шукає? Якщо говоритикоротко, то вона така, як завжди.Адже у людині є щось, що непідлягає змінам. Це моженайбільше проявлятися замолоду.Проте вона є й иншою, бо уминулому її формували болісніпереживання, війни. Говорячи про

Його світлона нашихдорогах

20

молодість, слід завва;жити, що це не тількипевний період людськогожиття, якому відповідаєвизначена кількістьроків. Це даний кожнійлюдині час і водночасзавдання, яке вонаповинна виконати за цейвідтинок життя. Дляприкладу – юнак зЄвангелія. Він саме вцьому часі шукаєвідповіди на головніпитання: молода людина

шукає не тільки сенсу життя, але і його конкретногопроєкту, за яким вона має будувати своє життя. Томукожна людина, яка працює з молоддю, повинна ввійтиу їхній світогляд та ідентифікувати себе щодокожного хлопця чи дівчини, навіть більше, муситьпобачити те, що істотне для молодости. Однак длявпливу на молодь важливо, щоб наші слова мали вагу,яка з’явиться тоді, коли вказати молоді такий скарб,що ані міль не їсть його, ані хробак не точить.Помилковими є деякі твердження, що молодь не хоче,щоб її виправляли. Вона хоче, щоб говорили їй «так»чи «ні». Їй потрібні провідники. Бо зауваження злюбов’ю подібне до сонячного промінчика, якийосвітлює життєву дорогу. Молодь потребує такихавторитетів, які б ходили всіма дорогами, якими вонапростує. Важлива проблема молодости надзвичайноперсоналістична. Це період поглибленняперсоналізації людського життя. Це також той період,коли хлопці і дівчата усвідомлюють, що створені вжитті одне для одного, з иншими і для инших. Тобтожиття лише тоді має сенс, коли стає безкорисливимдобром для когось. Саме з такого розуміння власне іпоходять усі покликання: священичі, монаші,покликання до життя у шлюбі.

Звернімо наш духовний погляд на покликання долюбови, адже воно є головним елементом контакту змолоддю. Вона як ніхто шукає розуміння і любови.Молодь треба готувати до шлюбу, треба їх учитилюбови. Святіший Отець казав, що будучи молодимсвящеником, він навчався любити людську любов, боз неї народжується жива потреба для «прекрасноїлюбови». Молодь завжди шукає у любові краси, хоче,щоб її любов була прекрасна. Навіть якщо молоділюди ідуть за спокусами сучасного світу, то всеодно вглибині серця прагнуть прекрасної і чистої любови.Зрештою, молодь знає, що такої любови їй ніхто неможе дати, тільки Господь Бог. І тому теж готові піти заХристом, незважаючи на жертви, які можуть бути зцим пов’язані. Єпископ Рима всюди шукає молодь, імолодь шукає його. Та, власне, це не його шукають, аХриста, який знає, що у людині було (Ів. 2,25) і даєістинні відповіді. Коли це бувають вимогливівідповіді, молодь зовсім їх не сторониться, а навітьбільше чекає на них.

Не боятися.Не боятися.Не боятися.Не боятися.Не боятися. ..... .....

Святіший Отець почав свій понтифікат закликом,який і надалі звучить у світі широким відлунням: «Небійтеся!». І заклик цей був скріплений тисячамивізитів у найрізноманітніші куточки нашої землі, якувін зробив ніби трішки меншою і родинною, боскрізь, де вимальовувалась ця постать, на людськихобличчях з’являлась посмішка, а в серцях надія. ЧиСвятіший Отець не вважав, що серед різнихінтерпретацій могла бути і така: багато людейпотребують сьогодні почуття безпеки, прагнутьзаохочення, щоб не боятись Євангелія? Для нихЄвангеліє є важким тому, що бачать в ньому не таквизволення, як тягар вимог. Заклик не боятися миповинні розуміти у дуже широкому вимірі. Адже цебув заклик не тільки до людей, які стояли тоді наплощі, але і до всіх людей – заклик до перемаганнястраху у сучасному світі. Понтифік вчить нас небоятися винаходів, які ми самі створили, які щоразучастіше стають для людини загрозою. Ми, врешті, неповинні боятися самих себе! Наша впевненістьмусить бути пов’язана з правдою про Відкуплення.Адже у цій правді є найбільше утвердження цього «небійтеся». Бог так полюбив світ, що і Сина свогоОднородного дав, і цей Син залишився в історіїлюдства як Відкупитель. Також євангелист Іван каже:«У темряві світло світить, і жодна темрява не в силіЙого огорнути» (Ів. 1,5). Ми, як християни, повинніусвідомити для себе, що сила Ісусового хреста івоскресіння завжди більша від зла, якого людинаможе боятись. Дивлячись через призму часу, миусвідомлюємо, що слова воскреслого Христа «Небійтеся!» потрібні вкінці другого тисячоліття більше,ніж будь;коли! Ці слова потрібні народам післязанепаду комуністичної імперії. Ці слова потрібніусім людям і народам світу. До їхньої свідомости маєповернутися впевненість того, що існує Хтось, якийтримає долі всього минаючого світу.

Христос ніколи не зваблював своїх учнів і слухачів,але досить рішуче готував їх до всіляких труднощів.Коли той самий Христос говорить «Не бійтеся!», тимисловами підтверджує усю правду Євангелія і всівимоги, які тут поставлені. Також показує, що цівимоги не є понад міру можливостей людини, томуякщо приймати їх у дусі віри, знаходяться таємничісили для перемоги.

Отож, прийняти вимоги Євангелія – значитьпобачити красу, задуману самим Богом. І з нашогосерця ніколи не пропаде віра в те, що ми можемо бутищасливими від закону, бо він не як тягар, але як те, щодопомагає прожити життя щасливо. Як каже ап. Павло:«Все мені можна, та не все корисно» (І Кр. 10,23).Відтак закон є не тим, що забороняє, але таким, якийзапобігає нещастю.

У світлі всього сказаного нам Святішим Отцем требазробити висновок, що у ситуації сучасної людинисправді є менше приводів, щоб боятися Бога. Чисправді кожному християнинові не вартувало бувійти в «простір надії» і відкрити для себе, що Віннас любить?. .

Іван МикитюкІван МикитюкІван МикитюкІван МикитюкІван Микитюк

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (84) січень−квітень 200821

Віками лунають мудрі батьківські застереженняпроти вживання алкоголю – то голос Бога,який иноді достукується до свідомости

залежного, то молитва, яка виходить із серця матеріабо дружини, які плачуть, випрошуючи наверненнядорогої людини. У кожної людини, яка відчула потягдо алкоголю, є певні причини, які на неї впливають зрізних боків, проте алкоголь залишає неприємнісліди на її репутації і веде до неминучої загибели.Розбита душа, болі тіла, передчасна старість і смерть,різні злочини із вбивством і самогубствами – це всежахливі супутники алкоголізму. Недаремно святийГригорій Богослов пише: «П’янство, тілесна любов,ревність і біс – рівні між собою. До кого вониприйшли, у того знищать розум».

Так, опис цієї хвороби можна зустріти будь;де: укожній газеті, по телебаченню, але більшість людей цевсе сприймає як нормальне явище. «Шейканемо,бейбі!», «Лонгер – шалений драйв!» та инші рекламнізаклики суспільство чує кожного дня, але реакція напочуте – сміх! Проте у більшости сімей є особа, яказловживала би алкоголем! Можливо знайдутьсяпояснення кожної ситуації, коли наша дитинаприходить додому п’яна, але батьки не в силі щось їйсказати, тому що й самі випивають. Більше того, чикожен із батьків пояснив синові чи доньці, щоалкоголізм – це хвороба? Або чи доцільно батькамузагалі говорити на таку тему – адже постійно себепереконують: «Моя дитина не така, як всі инші, тому яможу спати спокійно!» Але каже Святе Письмо: «Всетаємне колись стає явним». І коли;небудь батько чимати будуть картати себе у глибині серця: «Я йому (їй)давала забагато свободи!»

Роздумуючи над цією проблемою, дуже важкозрозуміти що стало причиною того, що українськанація займає перше місце в рейтингу инших країнсвіту за поширенням алкоголізму серед дітей і молоді.Те, що в Україні формується «пропите» і «прокурене»покоління, підтвердили результати опитувань,проведених громадською організацією «Батьківськийклуб».

Нове покоління вже не вибирає Pepsi. Неповнолітніукраїнці вже давно вживають міцніші напої.

Те, що Україна перетворюється в країну дітей, якішвидкими темпами стають алкоголіками, свідчатьчисленні опитування та дослідження.

Коли у 112 підлітків із різних районів Києвапопросили відповісти на питання, чи вживають вониалкогольні напої, 36% відповіли на нього36% відповіли на нього36% відповіли на нього36% відповіли на нього36% відповіли на ньогопозитивно.позитивно.позитивно.позитивно.позитивно.

Не менш страшними були відповіді молодих людейНе менш страшними були відповіді молодих людейНе менш страшними були відповіді молодих людейНе менш страшними були відповіді молодих людейНе менш страшними були відповіді молодих людейна запитання, як часто вони беруть участь уна запитання, як часто вони беруть участь уна запитання, як часто вони беруть участь уна запитання, як часто вони беруть участь уна запитання, як часто вони беруть участь у«розпиванні пляшки». Виявилося, що серед тих«розпиванні пляшки». Виявилося, що серед тих«розпиванні пляшки». Виявилося, що серед тих«розпиванні пляшки». Виявилося, що серед тих«розпиванні пляшки». Виявилося, що серед тихдітей, котрі вживають алкоголь, 14% роблять цедітей, котрі вживають алкоголь, 14% роблять цедітей, котрі вживають алкоголь, 14% роблять цедітей, котрі вживають алкоголь, 14% роблять цедітей, котрі вживають алкоголь, 14% роблять цещоденно, 42% – не більше трьох разів на тиждень,щоденно, 42% – не більше трьох разів на тиждень,щоденно, 42% – не більше трьох разів на тиждень,щоденно, 42% – не більше трьох разів на тиждень,щоденно, 42% – не більше трьох разів на тиждень,43% – не більше двох разів на місяць і 1% – «тільки43% – не більше двох разів на місяць і 1% – «тільки43% – не більше двох разів на місяць і 1% – «тільки43% – не більше двох разів на місяць і 1% – «тільки43% – не більше двох разів на місяць і 1% – «тількипід час великих свят». Що ж змушує українськихпід час великих свят». Що ж змушує українськихпід час великих свят». Що ж змушує українськихпід час великих свят». Що ж змушує українськихпід час великих свят». Що ж змушує українськихдітей до зловживання алкоголем? Як виявилось,дітей до зловживання алкоголем? Як виявилось,дітей до зловживання алкоголем? Як виявилось,дітей до зловживання алкоголем? Як виявилось,дітей до зловживання алкоголем? Як виявилось,більшість підлітків ( 64%) п’ють «для хорошогобільшість підлітків ( 64%) п’ють «для хорошогобільшість підлітків ( 64%) п’ють «для хорошогобільшість підлітків ( 64%) п’ють «для хорошогобільшість підлітків ( 64%) п’ють «для хорошогонастрою», 28% настрою», 28% настрою», 28% настрою», 28% настрою», 28% – «щоб підтримати компанію», 8% – «щоб підтримати компанію», 8% – «щоб підтримати компанію», 8% – «щоб підтримати компанію», 8% – «щоб підтримати компанію», 8% –«як можливість виділитися». Алкогольними«як можливість виділитися». Алкогольними«як можливість виділитися». Алкогольними«як можливість виділитися». Алкогольними«як можливість виділитися». Алкогольниминапоями, які найчастіше вживають українські діти,напоями, які найчастіше вживають українські діти,напоями, які найчастіше вживають українські діти,напоями, які найчастіше вживають українські діти,напоями, які найчастіше вживають українські діти,являються: вино (37%), міцні алкогольні напої таявляються: вино (37%), міцні алкогольні напої таявляються: вино (37%), міцні алкогольні напої таявляються: вино (37%), міцні алкогольні напої таявляються: вино (37%), міцні алкогольні напої тапиво (по 29%) і слабоалкогольні напої (6%).пиво (по 29%) і слабоалкогольні напої (6%).пиво (по 29%) і слабоалкогольні напої (6%).пиво (по 29%) і слабоалкогольні напої (6%).пиво (по 29%) і слабоалкогольні напої (6%).Найчастіше підлітки п’ють в компаніях друзів – 84%,Найчастіше підлітки п’ють в компаніях друзів – 84%,Найчастіше підлітки п’ють в компаніях друзів – 84%,Найчастіше підлітки п’ють в компаніях друзів – 84%,Найчастіше підлітки п’ють в компаніях друзів – 84%,а також із дорослими ; 9%, і навіть із батьками – 7%а також із дорослими ; 9%, і навіть із батьками – 7%а також із дорослими ; 9%, і навіть із батьками – 7%а також із дорослими ; 9%, і навіть із батьками – 7%а також із дорослими ; 9%, і навіть із батьками – 7%11111.....

Виходячи із таких цифр, майбутнє українців виглядаєне дуже світлим. Якщо ситуацію не покращитинайближчим часом, наша нація ризикуєперетворитись із найбільш ліричної та душевної внацію сонних п’яниць і курців.

Як це не важко читати, але дані опитувань говорять засебе! І найбільше, що дивує, це те, що не відбуваєтьсяжодних кардинальних змін, оскільки алкоголь ––––– одинз найкращих видів бізнесу, який дає найбільшіприбутки. У сучасному світі ті люди, які вибрали«кращу частку», тобто вирішили жити тверезо, доситьчасто зустрічаються із осудженням друзів, яківважають, що вживання алкогольних напоїв укомпаніях є нешкідливою розвагою та відпочинком.Оскільки більшість людей у алкоголі бачить засіб дляпіднесення настрою та задоволення, то в наш часжодна вечірка, дискотека, випускний вечір та иншісвята не обходяться без нього. Незрозумілою також єпозиція батьків, які не приділяють достатньо увагисвоїм дітям, оскільки повністю посвятилисянакопиченню матеріяльних благ, і відсутність увагикомпенсують грошима. Саме цим пояснюєтьсявідчуження у майбутньому дітей від своїх батьків. Тістають спонсорами, а не виконують досконало свогобатьківського обов’язку.

Сьогодення переповнене різними подіями, які в томучи иншому значенні примушують людей не тількизмінювати свою думку щодо певної речі, але йзмінюють людину загалом. Моментами наше життяздається катастрофічним, і людина не знає, чого їйчекати наступної хвилини, не знає, до чогоприкласти свої руки. А ще важче залишитисьнаодинці із собою, із своїми думками. Світ ставнастільки динамічним, що людина, попри те, щобзнайти собі хороше місце працевлаштування ізвисокою зарплатнею, а також бути матеріяльнозабезпеченою, ніколи не задумується про існуванняБога. Тому однозначно можна стверджувати, щоалкоголізм – це не лише діягноз, хвороба, але й

АЛКОГОЛЬІ

МИ

Полеміка

22

спустошення душі, тому що люди свої проблеминамагаються розчинити в алкогольному напої.

Про шкідливість алкогольних напоїв знає кожен, алеможна стверджувати однозначно, що людина ніколине покине пити, доки сама цього не захоче! Навітьякщо жінка перестане спілкуватись із своїмчоловіком, коли діти будуть вороже налаштованіпроти свого батька – проблема не закінчиться!Навпаки, це лише викличе частіші походеньки до«друзів», щоб «напитися з горя».

Якими б жахливими не були наслідки цього гріха –п’янства, не слід нікому насміхатися із проблем тієїлюдини, яка через це страждає, оскільки хто можезапевнити себе в тому, що у майбутньому його чикогось із його близьких не спіткає подібна доля?Людей, які опинилися під впливом алкоголю, потрібнопідтримувати, навіть якщо це діти, тому щопогрозами і заборонами ще ніхто не досягав бажаноїмети, а от любов’ю, співчуттям та милосердямпотрібно зігрівати таку людину, і з певним часомвона відчує, що комусь потрібна, і цю хворобу самазалишить в минулому. Також батьки, якіпіклуватимуться своїми дітьми, ніколи не будутьмучити себе думками: «чим зараз займається моядитина?», коли її не буде поряд. Найкращий засібподолання будь;якої хвороби і зла загалом – целюбов!!! Якщо в людському роді не буде хоча б трішкилюбови, тоді жодні инші чинники не зможутьдопомогти близькій нам людині. Бог створив людинуне для того, щоб вона шукала самозадоволення, аледля того, щоб приносила радість ближнім, любила їх ілюбила Господа Бога. Якщо кожен із нас будесвідомий свого покликання на землі, його життя будепротікати у руслі любови до Бога і людей, то прочинники, які руйнують життя людини, ми не будемоговорити!!!

Іван ГІван ГІван ГІван ГІван Гловаловаловаловалова

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 http://rus.4post.com.ua/capital/66312.html

1 http://rus.4post.com.ua/capital/

66312.html

Шлях християнина – це постійний пошук,який проявляє себе двояко – чи то узовнішньому волевиявленні, чи ж у

внутрішньому діялозі раціонального мислення тачуттєвого сприйняття. Сам акт такого пошукудопомагає християнину пізнавати невідоме танепізнане і перейти від світу матеріяльного до світуірраціонального. Цей факт допомагаєсконцентрувати увагу на собі, на Богові та напосередникові – на обряді.

Коли вживаємо слово «обряд», то маємо на увазі знакибогоспілкування, які містять в собі символіку, зміст таформу. Повне значення обряду присутнє лише тоді,коли у ньому усі ці три компоненти будуть тіснопов’язані з вірою. Слід наголосити, що не існуєєдиного обрядового чинонаслідування. У багатьохвиникає питання – чому? Колорит обряду існуєзавдяки різноманітності народів та їх ментальности.Тому існують різні обряди на абсолютно різнихтериторіях. Для прикладу, існує гама з семи нот,проте їхня комбінація є настільки різноманітна, щоможемо отримати будь;яку мелодію.

Обряд як вияв зовнішнього богопочитання1 та йогоформа диктується, насамперед, нашою природою.Тому, що наші думки та відчуття виражаютьсяприроднім способом у нашій поведінці і, навпаки,наша поведінка і навколишнє середовище впливаютьна внутрішній світ.2 Всеце є важливе тоді, колибуде присутнє найваж;ливіше в обряді, – віра,яка представляє світнашого «буття» увигляді форми та їїсимволіки. Наприкладвипадок, про якийописує авва Доротей.Він говорить просимволіку монашогоодягу, про мантію безрукавів як нагадуванняпро те, що ми «без рук»,без самовільних дій:«…перед тим, якзгрішити – вдарити чивкрасти – подивись насвою одіж, […] щоб у цеймомент вона нагадалатобі про обіти, які тисклав».3

Сутність обряду не у формі та не в символіці, хочавони є дуже важливі, і про це мова буде йти далі.Справа в тім, що обряд у християн завжди творивсянавколо якоїсь практики, заснованої земноюдіяльністю Христа. Протягом років апостольськатрадиція не фіксує церемоніялу навколо конкретноїпрактики. Перші християни намагались передати ізберегти все те, що робив Христос: ламання хліба(євхаристійна трапеза)4, проповідницька діяльність,

СУ

ТН

ІС

ТЬ

О

БР

ЯД

У

Літургійне богослов’я

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (84) січень−квітень 200823

хрещення тощо. Усе це чітковідображає безцеремоніяльнежиття перших християнськихспільнот. Лише з ІV ст. починаєрозвиватись, досягнувши свогоапогею у V ст., – т. зв. катедральнийтип богослуження. Саме такий типбогослуження, з його пишнотоюта церемоніями, витворив тойобряд, який ми сьогодні, вприблизній формі можемоспостерігати на богослужіннях.Причиною виникнення такогостилю богослужень був розвитокбогословської думки як захисту відєресей. Також вагомою причиною,яка стала поштовхом до розвиткуподібного типу богослуження, єісторичні та політичні події тогочасу. У богослужінняхнеодноразово брав участьімператор Візантії. Його особусприйми на рівні помазаникаГосподнього. Подібно, якстарозавітні царі булипомазаниками Бога, у НовомуЗавіті Христос – Син Божий іпомазаник. В цьому ж руслірозвивалась думка про те, щоімператор також є помазаником,якщо він охрещений. Це всеспонукало до створення новихцеремоніяльних чинонаслідувань,які повинні були мати форму тасимвол, оскільки імператорурочисто входив до храму якпомазаник. Такий невеликийісторичний екскурс допомагаєкраще зрозуміти важливістьобряду, що підкреслював культовуважливість особи Христа, яку набогослужінні часто втілювавімператор.

Водночас обряд з його формоюбуло створено не для атеїстів, якічерез пишноту богослужінь малиби навертатись, але для віруючих,які мали би утверджуватись у своїйвірі та молитовній практиці5. Аджеобряд несе в собі глибоку віру тих,які його чинять і, більше того,допомагають сіяти цю віру винших.

Проте існує вагома небезпека.Існує занадто тонка лінія міжздоровим обрядом та фанатичнимйого виконуванням. Важливо їхрозрізнити найперше у самомусобі. Оскільки фанатичнесповідування обряду є пусте та

ганебне, не приносить жодноїкористи, а радше – руйнацію вірихристиянина. В тако;му випадку людинастає немовби фари;сеєм, яка сповідуєзакон, але його нерозуміє, не відрізняєформи від змісту.

Сутність обряду поля;гає у змісті, який мивкладаємо своєю ві;рою. Від нього вжебуде залежати форма, авід форми – символ.Це подібне до процесумалювання картини.На початку художникові потрібненатхнення та ідея, яку би він мігвтілити в реальність. Тоді вінмалює ескіз і переносить цей ескізна приготоване полотно. Укінцевому результаті є гарнакартина, про яку художникготовий поділитись своїмипереживаннями, говорити про те,що він у ній бачить. Подібно є зобрядом, який є своєрідниммистецтвом, що поєднує світ Богата світ людини. Проте такепоєднання залежить від людськогофактора, від того, наскільки вона(людина) прагне цього поєднання.

Символ є не лише додатком дообряду чи поясненням йогоформи. Проте символіка вбогослужіннях та у літургійномубогослов’ї є однією з найваж;ливіших складових будь;якогочинонаслідування. ОскількиХристос вознісся, апостолизалишились лише з уснимпереданням, яке не мало в собінічого, окрім сильної віри тасимволів. Ці символи проявлялисьлише у заснованих ХристомТаїнствах. Наприклад, у Хрещенніапостоли вбачали символочищення від гріхів та новогонародження у Святому Дусі6. Як уТаїнствах, так і в богослужбовійпрактиці символ завжди єприсутній, оскільки він ніколи неописує, а завжди вказує напредмет7. Якщо обряд поєднує світБога і людини, то символбезпосередньо поєднує людину зБогом. Це своєрідне таїнство віри,яке постійно відбувається набогослужіннях, проте є часто

нерозпізнане через духовнухворобу – гріх.

Обряд, який творився, видозмі;нювався та удосконалювався, існуєдля людини, яка ступила на дорогубоговгодного життя, для їїжиттєвого шляху до святости. І вінне є театральним дійством, щочасто закидають сектанти чиатеїстичні науковці, але цеТаїнство, яке зближує та спонукаєдвох осіб – людину та Бога – додіялогу. Так уможливлюєтьсякомунікація та пізнання.Розуміючи обряд, його сутність,завдання, тоді лише можливозрозуміти та пізнати Бога, Йоговолю та роль у житті кожного.

ТТТТТарас Сиділо,арас Сиділо,арас Сиділо,арас Сиділо,арас Сиділо,голова Літургійного відділу ПЦголова Літургійного відділу ПЦголова Літургійного відділу ПЦголова Літургійного відділу ПЦголова Літургійного відділу ПЦ

«Еклезія»«Еклезія»«Еклезія»«Еклезія»«Еклезія»

ПриміткиПриміткиПриміткиПриміткиПримітки

1 о. Ю. Катрій. Наша християнськатрадиція. Львів 2007, с. 14.2 о. д;н А. Кураєв. Традиция. Догмат. Обряд,с. 85.3 Авва Дорофей. Душеполезные наученияи послания. Троице;Сергиева Лавра 1900,с. 33.4 Ді. 2,46.5 о. д;н А. Кураєв. Традиция. Догмат. Обряд,с. 89.6 Пор. Ді. 2,38; Ів. 3,5.7 о. д;н А. Кураєв. Традиция. Догмат. Обряд,с. 89.

24

Важливим етапом становлення української громади уКанаді було бажання мати міцну спілку, яка бивиступала важливим органом захисту та сталаосередком культури і патріотизму. Поряд із Церквою –першим духовним центром іммігрантів, визрівалапотреба у будівництві ширшої мережі організацій,спільнот, зборів. Причиною була необхідністьоб’єднання розсіяної української громади Канади наоснові етнокультурних, духовних та патріотичнихцінностей. Воднораз українці старались брати

активну участь у полі;тичному житті країни.Принагідно можназгадати активність укра;їнців у канадськомуполітичному житті, якібули урядовими керів;никами окремих провін;цій. Зокрема РоманРоманів, який бувпрем’єром Саскачеванупротягом 1991;2001 рр.,Рамон Гнатишин – членфедерального Кабінетуміністрів з 1979;1988рр. і генерал;губернаторКанади в 1990;1995 рр.

Канада – це мультикультурна країна, і важливо булодля української громади зайняти свою нішу уформуванні загального курсу її розвитку, оскількиіснувала певна прихована конкуренція між різнимиетнічними групами. Частими були конфліктиукраїнців із англійськими та французькимиетногрупами, які не сприймали наших земляків черезте, що вони чужинці на їхній території. Такі реаліїіснували як на побутовому рівні, так і на рівніурядовому. Зі спогадів українців;старожилівдовідуємось, що часом урядова політика буласкерована на нехтування прав та свобод нашихземляків. Але пізніші спроби українців довести своюважливість та актуальність у формуванні та розвиткуКанади були позитивно сприйняті політичноюелітою, оскільки вона побачила, що наш народактивний та досить швидко призвичаюється дозаконів та загального політичного вектора. Окрімтого через діяльність патріотичних організацій нашіземляки представили багатокультурній Канадіособливість та багатство української культури. Саме

цю «особливість» плекалоодне з найбільшихоб’єднань – КонгресУкраїнців Канади (КУК).Консолідація великоїкількости українськихорганізацій дозволилавиробити максимальночітку стратегію навитворення керівного органу, який би всебічносприяв підтримці та розвитку українства у Канаді,чим власне і займався Конгрес. Перед створеннямцього потужного органу був Комітет українців Канади(1940), який створено на спільній нараді найбільшихтогочасних організацій: Братства українців;католиків, Союзу українців;самостійників,Українського національного об’єднання, Союзугетьманців;державників та Союзу українськихорганізацій. Світ того часу переживав Другу світовувійну, яка зіткнула дві ідеології – диктатуру тадемократію. Власне створення Конгресу сталоважливим моментом у боротьбі проти загарбників.Такі почини уряд Канади вітав радо, оскільки вінпотребував єдности всього населення у спільнійобороні внутрішніх справ Канади проти зовнішньогоагресора. Подібно до визвольних змагань натериторії України у Канаді українці ставали наоборону інтересів своєї другої батьківщини протигітлерівської Німеччини.

Першими кроками Конгресу була активізація увисвітленні української проблеми в Канаді та вЄвропі з погляду українців;громадян Канади. Як вжезгадувалось у попередній статті, такого типуоб’єднання виношувало ідею життя України поза їїмежами, оскільки окупаційні режими Другої світовоївійни будь;яким чином намагалися стерти з світовоїмапи згадку про українців та їхню рідну територію.Особливо активною була діяльність у видавництвілітератури та преси. Те, що було заборонено наУкраїні, у Канаді видавалось великими тиражами. Івласне така діяльність стала важливим чинником ужиттєвості нашої культури, духовности та ідейностинезалежної та соборної української держави. Високаінтелектуальність та культура формувалась увидатних навчальних закладах Канади. Приуніверситетах Канади створювались катедри, яківивчали історію, культуру слов’ян, побут та традиціїукраїнського народу. Українознавчі студіївідкривались у Йоркському, Торонтському,Манітобському університетах та багатьох иншихзакладах, заснованих за ініціятивою самих українців.На перших порах це були вечірні та недільні школи,але згодом розрослись вони до ширшогоакадемічного формату. Особливою увагою слідвідзначити Інститут східнохристиянських студійімені Митрополита Андрея Шептицького в Оттаві,який став джерелом духовної формації, з якоговиходили видатні теологи, котрі доклали багатьохзусиль до розвитку богословської думки Київської

Україна йукраїнці безкордонів(Продовження)

Рам

он Г

нати

шин

Сторінками історії

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (84) січень−квітень 200825

Церкви. На такому ґрунті проростали паросткивисококультурної еліти, багатої на національніскарби, яка в особливий спосіб в майбутньомуспричинилась до будівництва незалежностиукраїнської держави.

Активною була діяльність Конгресу в урядовому криліКанади, оскільки одним із важливих завдань булостати рупором проблем українців. Такий підхід,безперечно, був високо оцінений урядовцямиКанади, оскільки позитивом вважалась наявністьєдиної організованої етнічної одиниці убагатонаціональному середовищі. Поряд із циміснували соціяльні та культурні ініціятиви дляукраїнців Канади, програми на розвиток та підтримкуукраїнської мови, зацікавленість у позитивнійміжнародній дипломатії між Канадою та Україною. Іздіяльности Конгресу було видно, що він ставкоординатором суспільно;культурного побутуукраїнців у Канаді, розвитку та підтримкигромадських і державних установ. Це не означає, щотака активність перекреслила роль Церкви якпершоджерела активізації, навпаки діяльність Церквита Конгресу гармонійно поєднувалась длязагальнонаціонального розвитку молодого поколінняна основі християнських цінностей та високоїкультури. Плідною була співпраця Конгресу зподібними організаціями инших національнихменшин, які спільно виступали за права та свободилюдини.

Отож, вектор українства у Канаді народився уцерковних спільнотах та продовжився у монолітіКонгресу, який відігравав першу скрипку установленні національних питань та культури натериторії Північної Америки.

ТТТТТарас Семенюкарас Семенюкарас Семенюкарас Семенюкарас Семенюк

(далі буде)(далі буде)(далі буде)(далі буде)(далі буде)

З історії відомо, що від середини XVIII ст. до 1922року головний іконостас Софійського собору вКиєві прикрашали срібні Царські врата, які

можна віднести до найкращих зразків українськогоювелірного мистецтва XVIII ст. Вони були виготовленівпродовж 1747 ;1750 років на замовлення київськихмитрополитів Рафаїла Заборовського та ТимофіяЩербицького відомими київськими золотарямиПетром Волохом та Іваном Завадським за мідноюмоделлю Семена Тарана. Судячи з архівних джерел,Петру Волоху вже було 48 років, коли намісникКиєво;Софійського катедрального собору Веніяминзапропонував йому підписати контракт на

«Собор СвятоїСофії � знак ісимволнезнищенностиБожого храму наземлі»

Патріярх Йосиф СліпийПатріярх Йосиф СліпийПатріярх Йосиф СліпийПатріярх Йосиф СліпийПатріярх Йосиф Сліпий

«Саме щось сумне завжди передує веселому.Завдяки «великому подвигу» Гітлера і радян�ської влади реставратори можуть заробитисьогодні «на хліб». За XX ст. вороги зруйнувалистільки цінностей, що тим самим заклалифундамент створення великої школи рестав�раторів. І саме завдяки радянській владі миможемо сьогодні провести реставраціюсрібних Царських воріт іконостасу Софій�ського собору в Києві. Вони були розрізані,розбиті для того, щоб переплавити, продатина Захід і купити свинець для виготовленнянабоїв. Та не повинна була закінчитись нацьому історія такого шедевру мистецтва.Якраз зараз настав час, коли деякі людизахотіли повернути їх до життя». Такимироздумами на презентації фотовиставки«Реставрація срібних воріт іконостасу СофіїКиївської і польська школа реставраціїпам’яток» поділився архітектор, керівниккраківського відділу польської реставра�торської фірми – Ян Павліцький, який такожє координатором проєкту реставрації воріт зпольського боку.

голо

вний

кор

пус

Ман

ітоб

сько

го у

ніве

рсит

ету

26

виготовлення Царських врат. На той час це бувдостатньо зрілий вік для золотарів. Золотарі,працюючи в несприятливих умовах зі шкідливимидля здоров’я хімікатами, після 50 років припинялизайматися ремеслом. Історичні документипідтверджують той факт, що літні майстри инодівписували в контракти прізвища своїх колег, які уразі їх смерти мали завершити роботу абовідшкодувати замовникам збитки. Стає зрозумілим,чому відомий досвідчений Петро Волох, оформляючина декілька років контракт з Софійським собором,вирішив залучити до роботи над Царськими вратамимолодшого за віком майстра – Івана Завадовського.

Срібні врата важили 6,5 пудів, а на позолоту буловитрачено 120 золотих червінців.

У 1922 році під час конфіскації церковних цінностейсрібні врата вагою 104 кг вилучили з іконостасу,розрізали на частини для подальшого обміну на кулі.І так їх одвічне призначення – бути між людьми іБогом – повинно було перетворитись на зовсімпротилежне: бути між людьми і злом. Їхня місіяповинна була змінитись: замість створення миру –сприяти війні, замість створення нового духовногожиття – нести смерть. Але, на щастя, цього несталось.

У 1940 році 11 фрагментів, які залишились відпам’ятки, передали з державного резервноговалютного фонду до Києво;Печерського історико;культурного заповідника. До 70;х років про існуванняфрагментів Царських врат знали лише окремі музейніфахівці міста Києва. 10 січня 1984 року з фондівКиєво;Печерського історико;культурного заповідникапредмети повернулися до Державного архітектурно;історичного заповідника «Софія Київська». На жаль,вони були у дуже незадовільному стані, і тому одразуж постало питання про їх реставрацію. Але перед цимпотрібно було зробити великий обсяг робіт,пов’язаних з вивченням хімічного складу воріт,технологічними та конструктивними особливостями,характером ушкоджень тощо. Було створено схему;реконструкцію первісного вигляду Царських воріт.

Виконавців реставраційних робіт обирали шляхомпроведення конкурсу, повідомлення про якийнадіслали до реставраційних центрів Росії, Польщі,Німеччини. За його результатами створили проєктреставрації та реконструкції Царських ворітСофійського собору, запропонований найстаршою

польською реставраторською фірмою ; Польськімайстерні реставрації пам’яток старовини (ПМРПСА.Т.) з Варшави, на рахунку якої безліч відновленихкультурних цінностей в багатьох країнах світу. Зукраїнського боку свій вклад до цієї благородноїсправи роблять працівники Львівського філіялуНаціонального науково;дослідного реставраційногоцентру України, а також громадська організація«Мистецький фонд імені короля Данила», основоюдіяльности яких є підтримка та реалізація важливихдля України мистецьких проєктів, видання альбомів,каталогів та иншої літератури, популяризаціядуховних та творчих цінностей.

29 листопада 2007 року відбулася фотовиставка«Реставрація срібних воріт іконостасу СофіїКиївської і польська школа реставрації пам’яток», наякій було представлено фотографії пошкодженихплиток срібних врат перед реставрацією тафотографії тих самих плиток після першого етапуреставраторських робіт – очищення, вирівнювання ідоповнення знищених місць. Як зазначив згадуванийЯн Павліцький: «Реставрація є надзвичайно цікавою,адже польські майстри зуміли відтворити цей процесмаксимально наближеним до оригінального: усіроботи проводяться з використанням технологійXVIII ст. та із застосуванням оригінальних знарядь –чеканів, котрі передавали з покоління в поколінняпольські золотарі. Одиноким відступом від

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (84) січень−квітень 200827

традиційної техніки були роботи, пов’язані зпозолоченням, котрі колись виконувались вогневимметодом і наражали ремісників на небезпечнийвплив випарів ртуті. Процес реставрації триваєпівтора року, і уже в наступному році ми плануємоповернути ворота на їх історичне місце – доСофійського собору».

«Узагалі, – зазначає співрозмовник, – польська школареставраторів є дуже специфічною, бо «добрі люди» зусього на своєму шляху залишали пусте місце, винших країнах це сприймали як благословеннянового, будуючи нове. Поляки багато відновлювали,відбудовували втрачені міста. На сьогоднішній день вПольщі відбувся процес відбудови цілих міст, тоді, як винших країнах деякі міста досі не відбудовані. І єнадія, що до кінця світу цього завдяки таким «добримлюдям» завжди буде робота для реставраторів».

Указаній фотовиставці передувала четвертаМіжнародна науково;практична конференція«Софійські читання ; 2007», під час якої науковці зУкраїни, Росії, Польщі і США заявили про новівідкриття у процесі реставрації, які змінюють поглядна історію собору. Наприклад, було знайденосвітлину центральної бані Софійського собору1930;х років, де прочитувався зроблений на арціктиторський напис митрополита Петра Могили пропочаток будівництва собору в 1011 році. Ця знахідкастала вагомим підтвердженням концепції провиникнення собору в 1011 ; 1018 роках. Також новідослідження фрески княжого портрета у центральнійнаві собору довели, що на ньому представлено сім’юВолодимира Хрестителя, а не Ярослава Мудрого, щосвідчить про початок створення Софійського соборуще за часів саме Володимира Хрестителя. Нещодавновиявлені на стінах Софії графіті, які містять прямідати 1022, 1033, 1036 рр., стали своєрідними«кам’яними аргументами» на користьзапропонованого раннього датування собору.

Можливо, саме ця реставрація Царських воріт ісобору в цілому є справдженням частини слів зізаповіту Блаженнішого Патріярха Йосифа Сліпого:«Цей Собор оставляю вам як знак і символ знищенихі збезчещених українських храмів Божих. Нехай жеоцей отут Собор Святої Софії буде для вас знакомвідродження і побудови нових храмів на Рідній земліі заохотою до здвигання храмів Божих в місцяхвашого перебування!»

Андріана ЛучкоАндріана ЛучкоАндріана ЛучкоАндріана ЛучкоАндріана Лучко

„Поза хрестом немає иншої драбини,щоб піднятися до неба”

св. Роза Лімська

Святий Великий піст, який зветься такожЧотиридесятниця, це одна з найдавніших ісвященних установ християнської релігії.

Його називають Великим не стільки через тривалість,скільки через важливість і значення у житті Церкви йкожного християнина. В часі Великого посту віруючіхристияни намагаються більше розважати надстрастями Господа нашого Ісуса Христа, битипокаянні поклони, приступати до Святого ТаїнстваСповіді, постити, частіше відвідувати храм та більшемолитись. Це час, коли людина пробуєпереосмислити своє життя, допомогти собі,побачивши помилки минулого. Це своєрідна зупинкадля нового руху вперед, до воскресіння нового життя.Водночас, це час праці над собою в боротьбі зпристрастями через практику молитви та розважань,практику чеснотливого життя та добрих діл. У часіпосту людина підсвідомо думає про смерть, водночаснадіючись на життя вічне через святе воскресіння.Такий парадокс є властивий Великому посту інедарма, адже увесь піст нам говорить про муки тасмерть нашого Спасителя через розп’яття на хресті.Так, саме особа Ісуса Христа та хрест, на якому Вінбув розп’ятий, є домінантними поняттями у пості.

Для християн знак хреста є чимось страшним іводночас радісним. Сам хрест – це унікальна жертваХриста1, який є “…посередником між Богом талюдьми”2. Через особу Ісуса Христа він став втіленнямвіри, надії та любови. Кожен розуміє, що хрест – цесимвол перемоги розп’ятого Сина Божого,воплоченого Слова, над смертю, а також, що цежахливе знаряддя тортур над людиною, який мавпрактичне застосування в римській імперії. Проте дляхристиянської релігії хрест став символом перемоги,знаряддям знищення зла. Протягом усієї історіїхристияни завжди йшли в бій під його знаменом,перемагали разом з ним. Такий охристиянізованийпогляд на хрест був і є пов’язаний із тим, що Месія,який висів на хресті, не був простою людиною, аБогом і чоловіком, себто в одному тілі, нероздільно танезлитно поєднались дві природи Христа3, які незмішуються між собою, але взаємодоповнюють однаодну. Навіть диявол, як про це згадує св. ЙоанДамаскин, помилився, вважаючи, що розп’ятий нахресті Христос – це лише людина. Як наслідокХристос своєю Божою природою обожествив хрест,знаряддя смерти, перетворивши його у символперемоги, спасіння та надії на життя вічне.

ФОРМИ ХРЕСТА

Це цікаво

28

Хрест, як ми знаємо, це дві, збиті впоперек, балки.Проте, прогулюючись містом, можемо побачитихрами із розмаїтими формами хреста.

Слова про пошану святого хреста знаходимо,найперше, у 73;ому правилі VІ Вселенського Собору4.Саме це правило давало змогу християнамвикористовувати хрест у сакральному мистецтві.Однак цей Собор нічого не говорить нам про формухреста. Виникає дискусійне питання, яка ж була іповинна бути форма хреста? Водночас, якщо існуєрозмаїття форм, то котра з них є правильна?

Про хрест знаємо вже із перших віків християнства,у зв’язку з переслідуванням послідовників розп’ятогоСпасителя, коли християни змушені булипереховуватись, а також приховувати свої обряди.Відповідно, все це відобразилось на розвиткубогослужбової практики та символіки. Крізь призмуусіх цих переслідувань символіка перших християнстала відображенням догматики, Таїнств та словеснихформул священною мовою, яка повинна булазахистити ранньохристиянське вчення відрізноманітних профанацій з боку агресії імперськоївлади5 .

Отож, конкретно про рідкісні форми хреста та їхсимволічне значення:

Найперше слід розглянути Т;подібнийхрест. Отож, на південних та східнихтериторіях римської імперії смертноюкарою для розбійників було знаряддя,яке застосовувалось ще за часівМойсея і яке називали «єгипетським»хрестом. У європейських мовах віннагадував літеру «Т»6. «Якщо в

християнських монограмах знаходиться літера „Т”,то ця буква розташована в такий спосіб, що буланайбільш помітна з усіх літер, оскільки „Т” вважаласяне тільки символом, але й самим зображеннямхреста»7. Згідно з церковним переданням, такийхрест («Т») носив св. Антоній Великий, тому його щеназивають «антонієвим»8.

Ісус Христос – Переможець смерти!Христос – це Той, який постійно даруєжиття! Подібно ми будемоповторювати ці слова в часі світлоговоскресіння. Проте ще за життя царСоломон своїми устами воздав хвалуБогу такими словами: «…хто Менезнайшов, той віднайшов життя«9.

Вже з перших віків християнства для символічногозображення хреста використовувався знак, який бинагадував своєю формою хрест. Таким знаком бувєгипетський єрогліф „анх”, який означав „життя”.10

Це дозволяло лише імпліцитно (приховано) говоритипро Христа;Спасителя.

Цей символ помітили археологи наСолунському написі ІІІ ст., у Римі в230 р., а в Галлії – у 474 році11. Цікаво,що в печерах Претекстата булизнайдені плити, які не мали жодного

напису, проте мали лише єдине зображення«якоря»12.

Цей вид хреста має однаковезначення із поданим вище, алепевним чином є закодованим. АпостолПавло у своєму Посланні навчає, щохристияни мають можливість«…прийняти надію, що є перед нами

[тобто хрест], яка для душі є немов якір безпечний іміцний».13 Цей «якір», за словами ап. Павла,символічно прикриває хрест від невірних, а вірнимвідкриває правдивий сенс як визволення від наслідку

гріха14 .

На цьому рисункузображено знаменитумонограму візантійськогоімператора Костянтина,що побачив такий знак нанебі, ідучи до битви у Рим,і почув слова: «Із цим

переможеш». Ця подія спричинилася до прийняттяКостянтином християнства, а монограму він зробивсвоєю емблемою, що описує історик Євсевій Памфіл усвоєму творі «Книга перша про життя блаженногоцаря Костянтина». Після перемоги імператор видаведикт, яким зупинив переслідування християн, а цямонограма стала і для християн символом перемогита спасіння.

Вона складається з двох перших літер слова Христос угрецькій мові – «Х» і «Р», зустрічається на монетах нетільки Костянтина, але й инших імператорів; їїрізьбили на надгробних плитах протягом п’ятистоліть, і також вона була зображена на фресках упечерах св. Сикста15.

Ця монограма, за словами св. Юстина,служила знаменом Христа і мала великезначення в Римі. Грецька літера «Ро»відповідає першій літері латинськогослова «Rех» (Цар) і знаходиться надлітерою «Тау», що в свою чергу означаєхрест. Разом ці літери символізуютьЦаря;Христа.

Тризубчаста монограма Христавіддавна означає сопричастя людини зБогом у Таїнстві Хрещення. Такимчином ми стаємо рибкамиХристовими16, потрапляємо до сітейЦарства Небесного. Для прикладуможна навести древній пам’ятникскульптора Ентропія, на якому був

висічений напис про прийняття ним хрещення,який закінчувався монограмою;тризубцем.17

За стародавнім звичаєм, як свідчатьГорацій і Марціял, християнихрестовидно надрізали випечений хлібдля його легшого ламання. Такийзвичай існував на Сході ще задовго доІсуса Христа.

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (84) січень−квітень 200829ПІЗНАЙ ПРАВДУ №4 (82) вересень−жовтень 2007

Нам пишуть

Учитель Церкви Климентій Александрійський влучнопояснює значення цього символу як знаку Божества:«Син Божий є нескінченним колом, в якому усі силисходяться»18.

(далі буде)(далі буде)(далі буде)(далі буде)(далі буде)

ТТТТТарас Сиділо,арас Сиділо,арас Сиділо,арас Сиділо,арас Сиділо,

голова літургійного відділу голова літургійного відділу голова літургійного відділу голова літургійного відділу голова літургійного відділу ПЦ „Еклезія”ПЦ „Еклезія”ПЦ „Еклезія”ПЦ „Еклезія”ПЦ „Еклезія”

Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:Примітки:

1 Катехизм Католицької Церкви, § 618.2 І Тм. 2, 5.3 о. П. Ґаладза. Літургійний образ Ісуса Христа у Східних таЗахідних церковних традиціях. // The Kyivan Church 2;3(13;14) 2001, с. 82.4 «Оскільки Животворящий Хрест явив нам спасіння, тоналежить нам […] вживати, якщо буде віддаватись,належним чином, ; честь Тому, через Якого ми спасеннівід древнього гріхопадіння». Каноны, или книга правил,святых апостолов, святых Соборов, Вселенских иПоместных, и святых Отцов. Санкт;Петербург 2000, с. 92.5 История развития формы креста. // «Жизнь вечная» 1997,с. 4.6 А. С. Уваров. Христианская символика. Москва 1908, с. 76.7 Там само, с. 81.8 История развития формы креста, с. 5.9 Прип. 8,35.10 История развития формы креста, с. 5.11 Там само, с. 6.12 А. С. Уваров. Христианская символика, с. 114.13 Євр. 6,18;19.14 История развития формы креста, с. 6.15 А. С. Уваров. Христианская символика, с. 85.16 www.krotov.info/library/t/tertull/baptism.html#1;3.17 А. С. Уваров. Христианская символика, с. 99.18 История развития формы креста, с. 12.

Ñëàâà ²ñóñóÕðèñòó!!!Написати листа (статтю, чи роздуми — не знаю якназвати вірно) спонукав мене мій брат (віннавчається у духовніій семінарії). Та й сам я хочуподілитися своєю радістю, розповісти пропережиття, але найперше – подякувати Богу заЙого безконечне милосердя. Хоч, щиро кажучи, взявсяза це діло з певним острахом, бо свідомий своєїнікчемності і гріховності... та все ж: хай Богблагословить!

Мій батько Йосафат (4 роки, як упокоївся у Бозі),мама Ганна і я, Роман, — звичайнісінька християнськасім’я, що жила в умовах розвинутого... сатанізму.Тобто: в Бога ми вірили, до церкву ходили, хоч і рідко,і всі свята «святкували». Навіть під час служби в армії(м. Воронеж, 1978 р.) на запитання майора: «Можетты и в Бога веруешь?», — не завагався сказати: «Так,вірую». Як наслідок, через місяць вже служив вХабаровську... але ж Господь охоронив відАфганістану!. Але наскільки при цьому всьомувиконувалась заповідь: «Любитимеш Бога всім серцемсвоїм, всією душею своєю...» зараз судити не берусь.Тільки тепер поволеньки починаю розуміти: віра безлюбови – жалю гідна (хто вірить у Христа, але нелюбить Його – як паралітик: хіба ж це справжнєжиття?). Любити Бога не вірячи в Нього – абсурд,але повірити і не зростати в любові – безум. У такійситуації людина тяжко грішить, блудить і попадає встрашні єресі. Сатана міг би зловтішно сказатитакій людині: «Мені смішно бачити тебе щонеділі вцеркві. Годину часу ти «крижуючись» («хрестячись» �прим. редактора) «служиш» Богові, а цілий тиждень,не покладаючи рук, працюєш на моїй ниві. Ти любишгорілку, куриш, матюкаєшся, лихословиш, крадеш,брешеш, лицеміриш... бо так само, як я, не любишБога». Проте є люди, яким не смакує горілка ітютюн, які не вміють брехати і красти, але, неполюбивши Ісуса, йдуть у різні секти. Все цевиповнилось на моїй сім’ї.

Сімнадцять років тому мама пішла в секту СвідківЄгови. Тато, як ревний християнин, силою намагавсяпояснити мамі «основні правди віри», для більшоїефективности вживши трохи алкоголю. Удвокімнатній квартирі упродовж десяти років веласящоденна жахлива війна. Батько категорично нехотів мати нічого спільного з «сатаною», а мамавтішалася «мучеництвом» за ім’я Бога і булапереконана, що всіх нас приведе до Єгови. На той чася був одружений і мав трирічного сина. Хтозна, чизбереглась би моя сім’я в мирі і любові, якщо бПровидіння Боже і милосердя сестри�монахиніМодести (тітки моєї дружини) не дали нам окремоїквартири (мама з татом залишились на

Місійна секція Братства «Введенняв храм Пресвятої Богородиці»Львівської духовної семінаріїСвятого Духа висловлює щируподяку видавництвам «Свічадо» та«Місіонар», які надали щедрупожертву релігійної літератури длядуховної поживи віруючихцентральної та східної України.

30

«фронтовій»). Щоб описати в деталях усе, щовідбувалося між нами, не вистачило б і десятижурналів, але бачу своє завдання в иншому. Спробуювідповісти на питання: чи можна наступати наголову змія�сатани, чи потрібно це робити і в якийспосіб?

Організація «Свідки Єгови» досить потужна івпливова. У ній панує строга дисципліна. Рядові членизобов’язані виконувати всі вказівки керівництва, акерівники все жорстко контролюють. Усі свідкипостійно навчаються: читають Святе Письмо,багато цитат вивчають напам’ять, вправляються втеатральному мистецтві, щоб таким чиномвпевнено і переконливо вербувати людей в своюорганізацію. Завжди охайні і «люб’язні», підходять у«овечих шкурах» і зводять багатьох. І все це робитьсяне з любови до Бога, а для здобуття результатів(кількості зведених душ). При цьому вони щиропереконані, що служать Богові. Сперечатися з нимиабо щось доводити – марна трата часу і здоров’я.Хоч багато людей вступають з ними в дискусії,намагаючись їх «навернути», та всі ці спроби – «як достіни горохом». Що ж тоді, залишати їх сатані напоталу? Ні, і ще раз ні! Але людина, яка хоченавернути «свідка», повинна спочатку навернутисясама. Необхідно зректися свого «я» і цілковитовіддатися Ісусові. Тільки Божа ласка, тільки ДухСвятий здатний вчинити чудо і визволити душу«свідка» від лжесвідчення. Але про це ми повинніпросити, просити постійно і наполегливо, терпеливоі з вірою, а головне – з великою любов’ю. Кілька років ямолився приблизно так: «Боже, я – ніщо, а Тивсемогутній. Дай світла моїй мамі, хай прозріє в Твоїйістині. Я не знаю, як це станеться – Ти знаєш. Я незнаю, коли, не знаю, де – це відомо тільки Тобі.Зрештою, мені байдуже, де, коли і як це станеться,але я вірю, що Ти це зробиш!». «Я – цілковите ніщо» уцій справі, тому просив багатьох людей молитися замаму, за її прозріння. Молилася за це велика спільнотаправедних душ на прощах в Зарваниці і Почаєві, Уневіі Маняві, на Хресних Дорогах Страдча, Крехова іВисокого Замку. Просив про молитву отців василіян,студитів і редемптористів, просив падре Піо іпреподобного Шарбеля... (легше сказати, кого непросив). Чудо не забарилося... Вже більше року ходимоз мамою до храму Божого, приймаючи Ісуса вНайсвятіших Тайнах. Благослови, Боже, всіх ікожного, хто долучився до цих молитов!

Але повернімося до любови: «Хто не любить ГосподаІсуса, хай буде проклятий» (1Кор.16,22). Ці словаапостола звернені до християн, тобто до людей, яківизнають Христа. Але коли людина без лукавстваможе сказати: «Я люблю Ісуса»? Коли думки про Ньогодомінують над усіма иншими думками, коли розмовипро Нього не втомлюють, а, навпаки, приносятьрадість, коли з нетерпінням очікують Його, якщонемає можливости самому побігти до Нього. Иншимисловами – це безперестанна молитва і часте святе

Причастя. А про яку любов можна говорити, колихристиянин сповідається�причащається один раз нарік (чи навіть аж 5 разів!)? Щоб краще це зрозуміти,наведу кілька аналогій. Хтось дуже любить футбол,але дивиться його раз на рік, инший дуже любитьгроші, але по зарплату йде один раз на рік, мама добезтями любить свою дитину, але хоче спілкуватисяз нею... і. т. п.

Ці міркування – чисто по�людськи, але Боженадмилосердя приймає навіть таку крихту людськоїлюбови. Сатані про це відомо. Тому, створившисекту «свідків», він позбавив сотні тисяч християнспасіння. В організації святкують «спомин», щокалендарно збігається зі Страсною П’ятницею. На«спомині» ( як розповідала мама) люди передаютьодне одному (з рук у руки, не споживаючи – бонедостойні) хліб і вино, роздумуючи при цьому надстрастями Ісуса Христа. Я часто запитував маму:«Хто і як освячував ці хліб і вино, і куди в кінцевомурезультаті все зникало, чи хто споживав?» Колимама, набравшись відваги, запитала про цестарійшину, то почула лаконічну відповідь: «Це,Ганю, не твоя справа». [...] Висновки робіть самі, а япринагідно хочу порекомендувати людям, які маютьбажання «навернути» свідка: ніколи не ведітьдискусій з ним, не прийнявши Ісуса в Євхаристії, непочинайте з ним розмови без благословеннясвященика. А щоб було зрозуміліше, знову аналогія: назмію краще не наступати, а якщо наступати, тотільки у міцних чоботах, не босому. Ні, сам по собі«свідок» не кусючий, але дух, яким він промовляє доВас – отруйний. Багато бо християн (а свого часу ія) вважають, що «вони нічого поганого не кажуть іне роблять». Але хіба може бути щось жахливішогодля християнина, якщо він не приймає Ісуса?! АджеІсус сказав так виразно: «Хто тіло Моє їсть і кровМою п’є – той в Мені перебуває, а Я в ньому!»

А тепер про молитву. На похорон до мого татазібралася родина. Досить довго і терпляче явислуховував різні міркування на зразок: «Якби Ганяне пішла в секту, Йосиф ще би жив. То все черезнерви» і т. п. Врешті я вклякнув біля тата і почавмолитву, сподіваючись на підтримку «всіх нас,православних християн». Приблизно за 3 години я«змовив» до десяти різних вервичок. А ще за якийсьчас почув гіркі зітхання: «Ганя пішла в одну секту, аРомко – в другу!» Розповідаю про це без тіні докоручи образ. Швидше як «юродивий» Христа ради волаю:«Людоньки, любіть молитву. Любіть святі іпресолодкі імена Ісуса, Марії! Не розлучайтеся з ниминіколи!!!» До науки одного священика «День,прожитий без Бога, є мертвим днем» я б додав: «Будь�яка розмова чи праця є пустою, безвартісною,(мертвою!), якщо вона не наповнена Богом». І цестосується всіх і кожного, починаючи від президентадержави до прибиральниці. «Без Бога – ні до порога!»– це дуже добре знали наші прадіди, хоч булинеграмотні. Дай, Боже, і нам, таким освіченим,

ПІЗНАЙ ПРАВДУ №1 (84) січень−квітень 200831

П о е з і я

дипломованим, збагнути цю мудрість!

Ще один красномовний приклад. Майже до всіхлюдей я звертаюся з привітанням «Слава ІсусуХристу!» І инколи чую: «Отче, а з якої ви парафії?». Апочувши, що я звичайнісінький слюсар, знизуютьплечима. Дивна річ: ми здатні годинами«теревенити» про відомих політиків, спортсменів,артистів, до безконечности дивитися телесеріали іт. п., але соромимося прославляти нашого Творця іСпасителя, вважаючи, що достатньо раз натиждень (це в кращому випадку) «сходити» доцеркви. І тут нам слід повчитися в «свідків». Що такемолитва? Навіть атеїст скаже: «це розмова Богом».І це правильно, але з иншого боку – якщо християнинзі задоволенням подивився бойовик абопорнографічний фільм – він відслужив «літургію»сатані (духу вбивства, ненависти і розпусти). Аякщо людина і дня не може обійтись без телевізора,то це звичайнісіньке ідолопоклонство. Кажуть, щопо телевізору показують і корисні речі. Можливо,але я так не думаю. Одного разу мене спокусиладружина, кажучи: «Подивись, яка гарна передача».Подививсь. Показували, як одна американка малачудову роботу в дельфінарії, як щасливо вона вийшлазаміж, але найголовніше, – як готувалася статиматір’ю, і врешті стала нею. Розповідалося про те, зякою турботою і любов’ю ставились до неїспівробітники, лікарі, друзі, чоловік і... дельфіни.Кажучи по�простому, були створені «райські» умови іідеальні стосунки: чоловік�жінка�дитина�оточуючі(не знаю що первинне). Багато могли б сказати:«Побільше би таких фільмів». А я, як юродивий, кажу:«Бісівське те кіно!». Там цілковито не було місця дляБога. Абсолютно все вирішували люди, навітьдельфіни, але не Ісус! (Якщо ж я чогось не розчув чипропустив, скажімо, обряд вінчання або хрещення(може про це в другій серії), то прошу пробачення задезінформацію). Розумієте, подивившись десятоктаких «зразкових» фільмів, можна дійти висновку,що рай можна створити без Бога, що дитина –всього лише плід любови чоловіка і жінки, але ненайцінніший дар Божий, що щасливі пологи – цепрофесіоналізм медиків, а не Боже благовоління і т. д.

Не буду більше втомлювати Вас своєю писаниною,хоча думок в голові роїться ще на п’ять такихлистів. А друкувати цей чи ні – воля Божа і Ваша.Простіть за помилки в письмі і думках: «Хайправедний по доброму б’є мене і виправляє...». А Визробити це можете за тел. 293�52�48. Хай Богблагословить Вас і Вашу працю, а Матінка Божа хайпровадить.

З братньою любов’ю Роман КоцурЗ братньою любов’ю Роман КоцурЗ братньою любов’ю Роман КоцурЗ братньою любов’ю Роман КоцурЗ братньою любов’ю Роман Коцур

Слава Ісусу Христу!Слава Ісусу Христу!Слава Ісусу Христу!Слава Ісусу Христу!Слава Ісусу Христу!

Слава навіки Богу!Слава навіки Богу!Слава навіки Богу!Слава навіки Богу!Слава навіки Богу!

ГЕТСИМАНСЬКИЙ САД«...Він (Христос) припав до землі й почав молитися»(Мр. 14,35).

Останню вечерю із учнями їв,

Останню в душевному, дружньому колі,

І взяв їх з собою за місто, в гаї,

Щоб там помолитись на волі;роздоллі.

Пройшли кришталевий потічок Кедрон,

Де сад Гетсиманський шепоче дрімучий,

Отінює вітами й кличе у сон

Усіх, хто в дорозі, в тривозі, хто в муці.

Сказав їм Христос: «Аж до смерті, до сліз,

Сумує у Мене душа моя дуже,

Ви ж, браття, моліться, щоб ворог ваш, біс,

В спокусу не вверг ваше серце недуже. . .

Не спіть, хоч душа в вас — гранітова синь,

Та тіло у вас неміцне та смертельне. . .»

Й подавсь Він на відстань, як каменем кинь,

Від друзів своїх, що тривожились вельми.

І став Він молитись, жахався в журбі,

Страждав, як Людина, благаючи Бога:

«Мій Отче, коли це можливо Тобі,

Хай мимо проходить ця чаша;тривога,

Хай чаші;отрути тієї не п’ю,

Та хай не моя, а Твоя буде воля!. . .»

І впав Він на землю, неначе в бою,

Молився до сьомого поту, до болю.

І краплі черлені на землю спливли,

Кривавого поту з чола на стежину.

За світ весь молився, за гріх весь моливсь

Й за тих, що за віру горюють і гинуть. . .

Та ось зашуміли з;під неба вітри,

І ангел з висот прилетів, наче птиця,

Христу він потіхи слова говорив

І крилами втер закривавлені лиця.

Покріплений ангелом, став із колін,

Відважно на смерть Він розкрилював груди:

Йому йде настрічу і зрада, і тлін,

Ворожа мчить тінь нечестивого Юди. . .

Та вранці, як світ вкриє мряка густа,

Повіситься Юда в розпуці безсилій –

А Бог наш, Христос наш, воскресне з хреста,

За три дні із мертвих у славі та в силі!

о. Роман Дурбак (1914�1995)о. Роман Дурбак (1914�1995)о. Роман Дурбак (1914�1995)о. Роман Дурбак (1914�1995)о. Роман Дурбак (1914�1995)

32

Актуально –

Пізнавально –Весело і завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку наі завше з 8 до 9 години ранку нарадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтерадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтерадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтерадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтерадіо «Львівська Хвиля», щонеділі ви маєтенагоду провести свої духовні мандри унагоду провести свої духовні мандри унагоду провести свої духовні мандри унагоду провести свої духовні мандри унагоду провести свої духовні мандри урелігійній передачі «Духовна мандрівка».релігійній передачі «Духовна мандрівка».релігійній передачі «Духовна мандрівка».релігійній передачі «Духовна мандрівка».релігійній передачі «Духовна мандрівка».

Найгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світуНайгарячіші новини з релігійного світу,,,,,ексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – усеексклюзивні інтерв’ю, цікаві рубрики – уседо вашої уваги в духовній мандрівці разомдо вашої уваги в духовній мандрівці разомдо вашої уваги в духовній мандрівці разомдо вашої уваги в духовній мандрівці разомдо вашої уваги в духовній мандрівці разоміз студентами Львівської Духовної Семінаріїіз студентами Львівської Духовної Семінаріїіз студентами Львівської Духовної Семінаріїіз студентами Львівської Духовної Семінаріїіз студентами Львівської Духовної СемінаріїСвятого Духа.Святого Духа.Святого Духа.Святого Духа.Святого Духа.

Радіо «Воскресіння»У щоденних випусках:У щоденних випусках:У щоденних випусках:У щоденних випусках:У щоденних випусках:

� інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними та� інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними та� інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними та� інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними та� інтерв’ю з єпископами, священиками різних конфесій, відомими релігійними тасуспільними діячами;суспільними діячами;суспільними діячами;суспільними діячами;суспільними діячами;� репортажі з непересічних подій життя Церкви;� репортажі з непересічних подій життя Церкви;� репортажі з непересічних подій життя Церкви;� репортажі з непересічних подій життя Церкви;� репортажі з непересічних подій життя Церкви;� духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, Святі� духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, Святі� духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, Святі� духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, Святі� духовні повчання, розповіді про візантійський та латинський церковні обряди, СвятіТТТТТайни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;айни, радіоверсії сучасних богословських праць;� знайомство з літургічним роком;� знайомство з літургічним роком;� знайомство з літургічним роком;� знайомство з літургічним роком;� знайомство з літургічним роком;

� розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику� розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику� розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику� розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику� розповіді про мистецтво іконопису, сакральну архітектуру, церковний спів та музику

СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»СЛУХАЙТЕ РАДІО «ВОСКРЕСІННЯ»Перша програма УПерша програма УПерша програма УПерша програма УПерша програма Українського ракраїнського ракраїнського ракраїнського ракраїнського радіодіодіодіодіо Радіо «Еко;FM» Радіо «Еко;FM» Радіо «Еко;FM» Радіо «Еко;FM» Радіо «Еко;FM»Понеділок 23.10 год. Пн;Пт 7.00 год.; Сб, Нд ;7.00, 17,00Вівторок 21.30 год. Радіо «Західна Столиця» Радіо «Західна Столиця» Радіо «Західна Столиця» Радіо «Західна Столиця» Радіо «Західна Столиця»Четвер 22.30 год. Середа 14.40 год.

Субота 15.40 год. Неділя 8.40 год.

У мережі інтернет: У мережі інтернет: У мережі інтернет: У мережі інтернет: У мережі інтернет: http//www.rr.lviv.uaНаша аНаша аНаша аНаша аНаша адреса:дреса:дреса:дреса:дреса: вул. Євгена Озаркевича, 4, м. Львів, 79016, УкраїнаТел.: (0322) 74;23;03, факс: 297;08;75

Ґері ЧепменП’ять мов любови у подружжіП’ять мов любови у подружжіП’ять мов любови у подружжіП’ять мов любови у подружжіП’ять мов любови у подружжі

Буває, ми запитуємо себе: «Чому він (вона) мене не розуміє, невже я розмовляюіншою мовою?» Психолог Ґері Чепмен вважає, що так воно і є. Користуючисьвласним тридцятилітнім досвідом родинного порадництва та напрацюваннямиінших видатних психологів, він виділив п’ять головних способів вираження своїхпочуттів, які є ключем до щастя й розуміння у подружжі.«Свічадо» також пропонує інші книги цього автора:

· Ґері Чепмен «П’ять мов любови у підлітків»

· Ґері Чепмен і Рос Кемпбел «П’ять мов любови до дітей»

Ціна книги: 19.90 грн.

Придбати книгу можна:Придбати книгу можна:Придбати книгу можна:Придбати книгу можна:Придбати книгу можна: 1) скориставшись послугою “Книга�поштою”, надіславши замовлення на адресу: а/с

808, м. Львів, 79008, 2) за допомогою електронної пошти: bookshop@svichado.com, 3) телефоном (032)297�16�33, 4) У крамниці “Свічадо”:

* м. Львів, вул. Лисенка, 2

* м. Київ, вул. Покровська, 6, ст.м. “Контрактова площа”.

При замовленні книг на суму 50 грн. і більше поштові витрати оплачує видавництво.При замовленні книг на суму 50 грн. і більше поштові витрати оплачує видавництво.При замовленні книг на суму 50 грн. і більше поштові витрати оплачує видавництво.При замовленні книг на суму 50 грн. і більше поштові витрати оплачує видавництво.При замовленні книг на суму 50 грн. і більше поштові витрати оплачує видавництво.Вартість пересилання коштів оплачує покупець.Вартість пересилання коштів оплачує покупець.Вартість пересилання коштів оплачує покупець.Вартість пересилання коштів оплачує покупець.Вартість пересилання коштів оплачує покупець.