archcomix comborderlandcomics com

За нашим задумом «Історія Лери» - це особиста розповідь про те, як постраждалі ставляться до того, що з ними трапилось, а також хроніка шляху, який приводить їх до експлуатації. «Лера» - реальна жінка, яка звернулася до реабілітаційного центру після того, як її вивезли з України на нелегальну роботу в Росії. Події її життя до цього моменту є не менш важливими для розуміння того, як вона потрапила до цієї ситуації. Дівчина, зокрема, належить до національної меншини, члени якої часто проживають у надзвичайно скрутних умовах.

Реабілітаційний центр, де перебувала Лера, належить Представництву МОМ вУкраїні. З часу його відкриття у 2002 році тут пройшли медичне лікування понад 1600 осіб, постраждалих від сексуальної та трудової експлуатації.

Першу групу пацієнтів реабілітаційного центру МОМ складають молоді жінки у віці до 35 років (приблизно 8% з них є неповнолітніми). Шахрайські оголошення про роботу, нечесні хлопці, жорстокі батьки, навіть сусіди, друзі, знайомі можуть завербувати дівчат для подальшої експлуатації. Деяких змушують брати гроші в борг, щоби сплатити за документи та квитки, інших продають майбутнім «власникам» і кажуть, що вони мають відпрацювати вкладені у них гроші – в обох випадках постраждалі особи негайно потрапляють у боргову кабалу.

До другої групи пацієнтів центру належать чоловіки та жінки різного віку, яких продали з метою трудової експлуатації.5

Реабілітаційний центр надає медичну і психологічну допомогу, пропонує програму арт-терапії. Малюнки на цій сторінці є частиною робіт колишніх постраждалих від торгівлі людьми, які перебували в центрі.

Історія Лери

5 Із нашого інтерв’ю з головним психологом реабілітаційного центру МОМ, Київ, Україна листопад 2009 р.

По мірі зростання уваги до проблеми торгівлі людьми у ЗМІ та суспільстві в цілому, трафікери навчилися діяти більш обережно, щоби приховати свою діяльність від правоохоронних органів. Кількість виявлених випадків торгівлі чоловіками та дітьми, торгівлі людьми з метою трудової експлуатації, а також торгівлі людьми в межах України зростає. Росія є провідною країною призначення для торгівлі людьми з України; далі за списком ідуть Туреччина, Польща, Чехія, Кіпр, Німеччина, Італія.6

Тих, хто піддався на обіцянки високооплачуваної роботи у Росії, направляють до невеликих міст, де їхня праця використовується для збору врожаю, на будівництві або виробництві, при цьому вони змушені жити на території, що охороняється, інколи просто в землянках. Паспорти і мобільні телефони відбирають обманом або силою. Заплатити обіцяють після закінчення роботи, причому всі домовленості робляться усно. Після завершення роботи таких людей можуть відпустити з символічною оплатою їхньої

праці – від 2 до 20 доларів – з тим, щоби вони не могли заявити правоохоронним органам, що їм не заплатили, при тому, що вони працювали місяці, а то й роки.

У результаті правоохоронним органам, які протидіють торгівлі людьми, необхідно перенацілити увагу з виявлення фактів відмови в оплаті праці або ознак вчиненого насильства, які є підставою для кримінального переслідування, на виявлення фактів порушення свободи пересування та свободи вибору. Наприклад, у нещодавній кримінальній справі фігурувала група з понад 500 українців, яких вивезли до Росії на збір картоплі. Їм не заплатили за роботу. В основі оповідання «Знедолені» лежать свідчення трьох потерпілих у цій справі.

Історія закінчилася тим, що хазяїн залишив двері барака незамкненими, давши можливість працівникам втекти без зарплати і коштів на повернення додому. Без контрактів та будь-яких інших підтверджуючих документів працівники обрали свободу, а не оплату їхньої праці.

Знедолені

6 «Протидія торгівлі людьми: Україна», Представництво МОМ в Україні, березень 2009 р., http://iom.org.ua/img_collection/IOM%20Statistics%20March%202009%20Engl(1).pdf

Результати наших досліджень вказують на те, що торгівля людьми з метою сексуальної експлуатації набула інших форм. Торговці краще поінформовані про юридичний бік справи і шукають способи максимально «легалізувати» свою діяльність. Постраждалі не вписуються до якогось одного певного типажу, і їх складно розділити на категорії. В таких умовах особливо важлива превентивна та інформаційна робота: наскільки люди готові до ситуації, в якій можуть опинитися, і що вони можуть зробити, щоби врятуватися.

Явище торгівлі людьми змінюється. В минулому типова ситуація виглядала так: дівчина чи жінка давала згоду працювати за кордоном як офіціантка, танцівниця або au pair. Коли вона добиралася до країни призначення, її могли жорстоко зґвалтувати і побити, відібрати паспорт і змусити працювати в борделі, постійно тримаючи її у страху. Сутенери змушували дівчат залишатися закордоном незаконно, навіть після закінчення терміну дії візи. Часто дівчата не витримували роботи у борделі

більше року і тікали. Якщо такій дівчині щастило, її знаходила поліція, після чого проводився рейд, і з борделю визволяли інших дівчат.

Зараз застосовуються нові методи тиску на постраждалих: торговці уникають фізичного насильства, після якого залишаються видимі сліди, і використовують в основному психологічний тиск як інструмент примусу дівчини до проституції; при цьому дівчина перебуває у приватних апартаментах, або її привозять до клієнтів додому, що ускладнює завдання кримінального переслідування злочинців. Дівчат тримають у країні протягом часу, передбаченого візою (зазвичай це шість місяців або менше), а потім сутенери купують їм дешевий квиток додому або дають невеличку суму грошей (інколи всього лише 50 доларів) з тим, щоби дівчата не могли сказати, що їм не заплатили.13 Для боротьби з такою злочинною діяльністю необхідно більш широко застосовувати підходи, засновані на дотриманні прав людини.

13 Із нашого інтерв’ю з головним психологом реабілітаційного центру МОМ, Київ, Україна листопад 2009 р.

Зірка Сходу

За консультаціями або допомогою, телефонуйте на гарячу лінію з протидії торгівлі людьми:

In Ukraine:0 800 505 501 – безкоштовні дзвінки із стаціонарних телефонів в межах України527 – безкоштовні дзвінки для абонентів BeeLine, Kyivstar, life:), MTSwww.stoptrafficking.org та www.migrantinfo.org.ua

Ольга Трусова – педагог, народилася в Україні, зараз мешкає в Каліфорнії. В 2009 році вона стала стипендіаткою програми ім. Фулбрайта у Стенфордському університеті и присвятила рік дослідженню та інтерв’ю, за результатами яких створена ця книга. Наразі Ольга знаходиться у Сан-Франциско, де вона займається дизайном та новими медійними технологіями.

ПРО АВТОРІВ

Ден Арчер - британський журналіст, який працює в жанрі коміксу, проживає в Каліфорнії. В 2010 році він став стипендіатом програми ім. Джона Найта у Стенфордському університеті в галузі журналістики. Він є творцем сайту www.archcomix.com. Його роботи публікувалися в газетах Guardian UK, Huffington Post, Alternet.org і Religion Dispatches.

www.iom.intiom.org.uawww.brama.com/lastradaukraine.usembassy.govwww.ukrconsul.orgwww.eyp-ua.orgwww.protection.org.ua

www.progwomen.vn.uamy.vinmaidan.orgwww.salus.org.uawww.suchasnik.org.uawww.cure.org.uawww.bpw.donetsk.uawww.fhl.org.ua

ПОСИЛАННЯ

Контакта інформація: info@borderlandcomics.com

www.dhs.gov/humantraffickingwww.mtvexit.orgwww.stopthetraffik.orgwww.notforsalecampaign.orgwww.ecpatusa.orgwww.sctnow.orgwww.amnesty.org/en/region/ukraine

Цей проект реалізований за підтримки програми ім. Фулбрайта Міжнародного інституту освіти, Інституту дизайну Хассо Платтнера Стенфордського університету, Представництва Міжнародної організації з міграції в Україні, громадських організацій «Авеста», «Прогресивні жінки» та Посольства США в Україні.

archcomix comborderlandcomics com